Що Бозя хліба дав, наснилося дитині.
Малий оповідав:
- На білій скатертині лежали калачі, медяники, ватрушки. А поряд з часником в полумиску пампушки.
- Поспи, мій рідний ще.
Благала сина мати.
- А раптом і борщем там стануть частувати.
- Боюсь... ковтну води.
- Чого ж тобі не спиться?
- Бо може і туди злий дядько нагодиться. Та забере усе із Райської комори. Ще й стане вимагать від янголів покори.
- Не відома, дитя, йому туди дорога. Царюють у душі совєти замість Бога.
Поснули, на вустах їх усмішка іскриться. Смакує вже обом захмарна паляниця...
Дзвенів жалобний дзвін, читали панихиду. Мільйони не вернулись з небесного обіду.
Царюють у душі совєти замість Бога.- і царювання те, великою мірою, продовжується і понині, що додає трагічності усім вчиненим ними трагедіям - багато ще хворих душ на невилвковний "стокгольмський синдром"...
Гарний вiрш, Iрин Ка. Дiйсно, жахливi подii вiдбувались у 1932-33 роках, померли люди не за цапову душу. Хоч i зараз зустрiчаються персонажi, там - Петро Симоненко, Алла Александровська i iм подiбнi, якi тих злочинцiв виправдовують. Кажуть: "Та, тодi важкi часи були, неврожай, для усiх був голод". Але чому ж тодi з партiйних керiвникiв нiхто вiд голоду не вмер - нi Косiор, нi Постишев, нi Якiр.
Тiльки от слово "Совети" - якось набагато правильнiше ж буде "Радянський Союз", нiж "Советський Союз", "Краiна Рад" та й "Радянська Украiна", нiж "Советська Украiна". Може вам замiнити його на "генсеки", ну, мовляв, керiвники партii - "Царюють у душi генсеки замiсть Бога" або ще можна "Царюють у душi чекiсти замiсть Бога".
Дякую, Дмитре, жахливі події про які важко згадувати, але неможливо забути.
Вірш написано у формі діалогу, слово генсеки не широкого повсякденного вжитку. Чекісти звучить краще, але залишу совєти, бабуня казала: "Совєти прийшли..."
Та кажуть у народi часто так, але мабуть, тодi краще написати це слово у лапках - "Совети". Бо, якщо без лапок, то тодi буде проглядатися свого роду суржик. Все-таки ж украiнською правильнiше звучить - "Влада Рад", "Краiна Рад", нiж "Влада Советiв", "Краiна Советiв".
Дiйсно, жахливi подii вiдбувались у 1932-33 роках, померли люди не за цапову душу. Хоч i зараз зустрiчаються персонажi, там - Петро Симоненко, Алла Александровська i iм подiбнi, якi тих злочинцiв виправдовують. Кажуть: "Та, тодi важкi часи були, неврожай, для усiх був голод". Але чому ж тодi з партiйних керiвникiв нiхто вiд голоду не вмер - нi Косiор, нi Постишев, нi Якiр.
