йди моїм містом дощами
кров’ю по венах до серця іди
п’ю тебе подихом аж до нестями
місяцем-сонцем мальовані сни
йди моїм містом неквапно, велично
у вуличку кожну заходь, мов свіча
по темних кутках заятриться намисто
в нім моя тиха і ніжна душа
йди моїм містом не стій, не журись
будуть прощання і зустрічі теж
нам вже з тобою чимало сторіч
але й кохання не відає меж
Ви знаєте, завжди задавався питанням: прощання та прощення однокореневі слова?...симіотика заставляє задуматись.
І ще одне, замітив, що підсвідомість творчо викладена має свое цілком реальне забарвлення...Ваші твори чомусь ассоціюються із відтінками deep purple (глибоке пурпурове)...неймовірно красиві твори
Цікавеньке питання підкинули, що до семантики тих слів...
...і спонукали замислитись над відтінками поезій...як у Бетховена - музика у кольорах...
Спробував уявити якого відтінку вірші...і співставити з Вашим баченням...і мені здалося, що саме так і є...дивно, але дуже точно порівняли!