На мене очі підійми,
Торкнися поглядом, руками,
Ось ти. Ось я. Ось дивні - ми.
Ось листопад , не днем – віками.
Чимало на землі шляхів,
До серця стежка лиш одна є,
По ній я йшов, я біг, летів,
Але тебе на ній немає…
З оргАнів слів зостався тлін,
Тепла від пристрасті не стало,
Нерозуміння – гірше стін,
І інтегральніш інтегралів.
Хоч все так просто... Не дійти,
Не видно стежки на планеті.
Прости. Даремно літо ти,
Шукаєш в осені заметах?