Любовь ржавеет в тишине
И окисляется на дне
Разлуку, обратив в туман,
А быль на сказочный обман.
(Нам время показало власть,
В нем вера напрочь извелась.)
Не разгадать пустые сны
При свете призрачной луны
И не вернуть, что не сбылось,
Швырнув мечту как ржавый гвоздь
(Наступит кто-то на него,
Поймет печали озорство.)
Тот гвоздь из прошлой жизни сон,
Проник сквозь отблески оќон,
Сквозь годы, впившись прямо в грудь,
Проделал он немалый путь.
(Спасался кто-то от мечты
И бросил гвоздь из темноты.)
Беру я гвоздь, сиречь мечту,
В шкатулку грез на дно кладу,
Чтоб не метнуть его опять,
Себе же в душу не попасть.
(Похороню былую грусть
И снова жизни улыбнусь.)
Стихи из прошлого
"...а в доме событья грустнее нет - из стенки вынули гвоздь!"...
Джин відповів на коментар Сіроманка, 31.05.2017 - 16:23
ну, то таке, на колір і смак приятелів зась але дякую за візит
Сіроманка відповів на коментар Джин, 31.05.2017 - 16:38
...ви не зрозуміли))), я процитувала Анну Ахматову "Любви моей ты боялся зря" - це ж класика! Вірш дуже гарний, тільки дуже печальний, от я і цитую...
Джин відповів на коментар Сіроманка, 31.05.2017 - 16:44
Звісно класика, але не пам'ятаю та й кінцівка в мене оптимістична
Сіроманка відповів на коментар Джин, 31.05.2017 - 16:49
бажано, щоб і в сюжеті віршів теж було побільше оптимізму, бо що не вірш - то сум! Вже вимальовується "Печальний Лицар"
Джин відповів на коментар Сіроманка, 31.05.2017 - 16:59
Вірш старий, тоді все так було, звісно можна і в сміття, та шкода
Сіроманка відповів на коментар Джин, 31.05.2017 - 18:21
...ні-ні... ранні вірші мають свій особливий шарм! Мої ранні вірші мені дуже дорогі))) У ранніх творах я теж наскрізь сумна, так що мені це зрозуміло...