Є у самотності свобода
і розкіш в вигадках благих.
Зорю, сніжинку, навіть вроду,
змальовую у вірші їх.
Щороку подумки вмираю
й воскресну, коли прийде час.
Бо новий день – росинка раю,
минулий день – немов алмаз.
Із блиску в тінь і в блиск із тіні,
з лазурних скель струмки текли.
У мареннях яскраво-синіх
байраки весняні цвіли.
Було це дійство в ранок людства:
дикун іще напівнімий,
з душею старця, без розпутства,
кудлатий, грізний і прямий –
помітив, бавлячись із луком,
при злеті гордого орла,
з яким густим й солодким звуком
із нього виліта стріла.
Забувши шерхоти оленів
і тигра бархат вогневий,
у подиві він йшов блаженнім,
торкаючись ледь тятиви.
Її натягував без зиску
і миттю різко відпускав.
Із тіні в блиск і в тінь із блиску
струмки текли з лазурних скал.
Янтарний дзвін міцної жили
йому нагадував (й мені),
коли сміялись чи тужили,
в чужім далекім курені.
22.02.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Володимира Набокова „Есть в одиночестве свобода“.
Есть в одиночестве свобода,
и сладость - в вымыслах благих.
Звезду, снежинку, каплю меда
я заключаю в стих.
И, еженочно умирая,
я рад воскреснуть в должный час,
и новый день - росинка рая,
а прошлый день - алмаз.
Из блеска в тень и в блеск из тени
с лазурных скал ручьи текли,
в бреду извилистых растений
овраги вешние цвели.
И в утро мира это было:
дикарь, еще полунемой,
с душой прозревшей, но бескрылой,-
косматый, легкий и прямой,-
заметил, взмахивая луком,
при взлете горного орла,
с каким густым и сладким звуком
освобождается стрела.
Забыв и шелесты оленьи,
и тигра бархат огневой,-
он шел, в блаженном удивленье
играя звучной тетивой.
Ее притягивал он резко
и с восклицаньем отпускал.
Из тени в блеск и в тень из блеска
ручьи текли с лазурных скал.
Янтарной жилы звон упругий
напоминал его душе
призывный смех чужой подруги
в чужом далеком шалаше.
Владимир Набоков
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117022210267
ID:
719863
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 23.02.2017 14:20:46
© дата внесення змiн: 23.02.2017 14:20:46
автор: Олександр Мачула
Вкажіть причину вашої скарги
|
Заздрю, козаче, що маєш час ще й на Набокова! 
