ти вже не той,
хто поночі пише мені листи,
ти вже не той,
хто каже: "завтра і нині".
я відчиняю двері гордині
щоб як твій прапор
у прірву нести.
і відпустив,
і тримати ніколи не думав,
і відчуттів не вкладав
у розкидані руни...
тільки пожежи в обіймах
із лісом осіннім,
ти вже не той,
хто вдивляється в синє
нині й ніколи,
бо все таки це вже не ти.