Нас оточують повсюди фарфорові ляльки.
Що всмоктуються в наші тіла своїми кігтями немов яструби.
Своїми укусами впускаючи яд і обіймами ламаючи кістки.
Роблячи паузи аби витерти кров жертви із свої губи.
Ніхто не вийде з їх обіймів хоча б на половину живим.
Ми жертви що добровільно віддалися в руки до зла.
Я знаю, воно не буде на страждання і біль скупим.
Одна із ляльок недарма тобі двері в цей світ відчинила.
Це персональні наймані вбивці що проведуть тебе в пекло.
І познайомлять особисто із прекрасними смертю й дияволом.
Ті в свою чергу запустять від чорної троянди у тебе стебло.
А ще розіб\'ють твій кришталь й замінять його всього лиш брудним склом.
Послухай що я скажу...
Я говоритиму повільно...
Я говоритиму повільно...
Що я скажу:
Усі ми неминуче йдемо в пекло
Там всім байдуже сам був ти чи ні
За мною й тобою слідкують.
Усі ми йдемо до біса на карнавал.
Відчуваєш? Він позаду нас.
Прочинилися двері у зал...
Усім заздалегідь заброньовано місця.
Вимикається світло.Танок.
Караван з людей наближається до самого кінця.
Подумай. Залишається лиш крок.
І ти полетиш стрімголов до неї в обійми.
І будеш танцювати мов палкий аргентинець танго.
Назавжди залишишся її слугою постійним.
Станеш незмінним. Адже з нею танцюєш вже танго.
Послухай що я скажу...
Я говоритиму повільно...
Я говоритиму повільно...
Що я скажу:
Усі ми неминуче йдемо в пекло
Там всім байдуже сам був ти чи ні
