Десь у королівстві, в тридев"ятім місті
Живе собі фея в квіточці трилистій...
- Мамо, гарна ляля?
- Так. В далеких далях.
Ніжна і красива, наче сонця личко,
Щодня виїжджає у барвистій бричці...
- Мамо, в своїй брумці?
- Так. У неї в сумці
Тисяча й ще стільки коробок синеньких -
В них збира бажання діточок маленьких...
- Ма, хлоп"яток чемних?
- Так. І в нічках темних
Пурхає між вікон, всіх віта маляток,
Подихом сонливість шле до оченяток...
- Мамо, робить чари?
- Так. Змітає хмари
Помахом чарівним випускає мрії,
Тільки-но торкнуться ніжних щічок вії...
- Мамо, прийде? Скоро?
- Так, моя ти доле!
Укладайсь зручніше, засинай міцненько.
Чуєш, дзвенять зорі? - Фея снів близенько.
Ах, перестань, Касьяньчику, ти й так мене завжди змушуєш ніяковіти своїми похвалами, а тут особливо приємно, бо визнання як мами заслужити нелегко. Вдячна тобі на доброму слові
....(давай уже справді на ти спробуємо. Бачиш як я стараюсь, не підводь же мене )
...ще візьму й звикну 
)
Коли в домі з"являється малятко, у кожної з нас прокидається казкарка 
Ніжно-ніжно.. 
