Хай би там що! Душа ще прагне жити.
Та, щоб опертись в плині днів оцих,
Потрібна їй мета, аби світити
Собі й комусь між буднів непростих.
Яка ж мета є у душі моєї?
Вона одна: поки нуртує кров,
Оспівувати лірою своєю
Нев’янучу до матері любов.
Вона одна – єдина на планеті.
Її початок - у часу імлі.
Імперії минулого вже мертві,
А Україна - є ще на Землі!
Нехай їй зараз невимовно важко,
Бо рве їй тіло зрада та війна.
Вона ж бо є безсмертна Фенікс-пташка,
Що відродилась в полум’яних днях.
Насильникам ще буде час розплати
За наші втрати, за вселенське зло.
Ще повернеться щастя в нашу хату,
Щоб розквітали місто і село.
Почнемо ми заводи будувати,
Нарощувати сили і могуть
А зараз мусять хлопці воювати,
Щоб Україні цілісною буть.
Все повернемо, що загарбав ворог,
Все відбудуємо, що зруйнував рашист,
В серцях ще буде пломеніти гордість
За наш народ, за український хист.
Мов дівчина красується калина,
В гаю злітає пісня солов’я,
Стоїть на роздоріжжі Україна.
Незмінна Муза і любов моя!
22.07.2016
Стоїть на роздоріжжі Україна.
Незмінна Муза і любов моя!
Прекрасно: тут і щирість, і майстерність, і патріотизм, і все, що треба для справжньої поезії. Обираю.
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудово!
