Я скучив, люба. Віриш, дуже скучив.
І гірко, й сумно, та цей біль мине.
Ти ж знаєш, наше щастя неминуче,
І скоро ти обіймеш вже мене.
Я скучив дуже за очима тими
В яких тону щоразу без вагань.
Ще трошки, люба, мусимо пройти ми
Для здійснення усіх наших бажань.
Я скучив за руками, що тепліші
Від сонця, яке гріє всіх щораз.
Нові обійми в десять раз ніжніші,
І вони все розкажуть замість нас.
Я скучив. Не скучати не вдається,
Бо день без тебе тягнеться як рік,
І там де ти, там моє серце б’ється,
Пройшовши океани й сотні рік.
