Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Юхниця Євген: аеропорт був близько… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Д З В О Н А Р, 14.03.2016 - 18:53
Настрій у Вас тут такий ейфоричний, от я й подумав, що багато кави було мабуть... Попробував нові "слова". Складно. Літак - така штука, що має літати, значить з крилами - крилоліт. Політ - швидке пересування в просторі, без мотора тут не обійтись... Колись Тичина прогрес в техніці сприймав так: В полі трактор дир-дир-дир, А мій батько бригадир... Так що пересування з допомогою мотора вийшло - дирдикання... От така вийшла в мене перша спроба творення нових слів в літературі майбутнього. Ну раз Ви не полетіли в літаку, то творчого Вам польту в поезіїї! Наталі Калиновська, 13.03.2016 - 15:37
Як я люблю нашу вдачуУкраїнську! Щоб не сталось... ...Сильні ми, коли ...не плачем В нас – своя країнна святість – Вижити за всіх обставин... Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Наталя! цей пента-катренчик - й був - однією з творчих завдань перед створенням цієї поезії, дякую, що помітили!!!
Д З В О Н А Р, 13.03.2016 - 15:22
Ха-ха-ха!!! Ну, Євгене, Ви напевне вмазали з десять горнят кави... Вас на контролі вільно пропустили в крилоліт (літак)?.. Пан Євген, а чому Ви не відповідаєте на коментарі?.. - Щасливого Вам дирдикання (польоту)... - Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Друже, вибачите...Не встигаю... весь час думаю - зараз-зараз... Обіцяю - сьодні ввечері, коли стомлюся від писання, сяду всім за відповіді. Знаю - завиним й цим, і тим, що меньше став проглядувати творів колег... Вибачте... Хтів додати, що я ніколи не пишу про себе)))) Ганна Верес (Демиденко), 13.03.2016 - 14:25
Як я люблю нашу вдачуУкраїнську! Щоб не сталось... І я люблю... Гарно! Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ганнонька!!! Ми ж українці!!! відчуваєм одне одного!!!
DVI, 13.03.2016 - 13:16
Модерно написано, про поїздку в аеропорт.Прочитав три рази,щоб дістати задоволення від деяких цікавих слів. Забираю в обране.А шофер попавсь – заба́вий, І смішними «таксувальками», Не знав ,що так можна.Я не поет,після смерті дружини вчуся писати,щоб віддячити їй за наше прожите щасливе життя. З великою повагою Володимир. Юхниця Євген відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую))))за жінку Вашу - ..хай їм там... Співчуваю. Письменництво - це створення свого кіно, зі своєю мовою. Тільки - з особистою. Наприклад, зараз, на моїх очах одна молода письменниця - вперто копіює всі мої стилі...)))) Нічого не виходить в неї... А тільки забуде про копіювання - непоні речі з,являються!!! Дай Вам Бог віршім, по поезія лікує і читачів , і ...поета... Ох, стихи, опять спасаете меня. Нет вам жизни от тревог сухих ни дня. Только-только образумите мой дух, Как маячит непредвиденное "вдруг". Вы, как славные бесценные друзья, Терпеливы, разъясняя, что "нельзя", Где нам лучше, как раскрыться, с кем начать, Как находку от обманки отличать. Я же - словно непослушное дитя, Распыляюсь, зрелых ягод не щадя. И не слышу, иногда, зов труб и солнц, И задел, едва слепив, несусь вразнос. Ох, стихи, мои небесные врачи, В рай земной небесно-сладкие ключи. С вами лепо о грядущем помечтать, И роскошное "сегодня" коротать. Чернигов 1999 |
|
|