Хризантеми до мене сяйнули твоєю усмішкою,
І рознісся довкола такий неземний аромат…
Я б сорочку собі прикрасив отакою манишкою
До найбільш урочистих, тобою улюблених свят.
Як гойдають калину вітри необачно простужені,
Коли жовтень дволикий міняє на іній росу,
Ти їх горнеш до серця, усіх своїх ряджених-суджених,
Й задивляється світ на таку неймовірну красу.
А зима заполонить нас сіро-байдужими буднями
І затято дороги і мрії усі замете –
Як під божий покров, ми з тобою приходити будемо,
В рукотворний цей храм, попід небо твоїх хризантем
Чудовооооо!!!А слова ж які...!!!А хризантеми -дійсно неймовірна краса!Осінні ,гарні і навіть мужні квіти...!!!Спасибі!!!(І де ж Ви так довго пропадали)Рада знову Вас бачити.
stawitscky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, пані Ніно! Я воскрес, хоча натхнення приходить рідко. Заходьте, я завжди радий Вам.