Ця осінь – зітре мене та перепише, набіло,
Знов зафарбує золотом, мій дивний сум.
Спогади біжать акордами пам’яті і тілу,
Та пронзають, неначе електричний струм.
Ця осінь із тобою – тримає мене, в напрузі,
До спазмів, до болю мого, серцебиття.
Я знову бігтиму по зустрічній, тоненькій смузі,
В цю осінь – розпочалося моє життя.
Ця осінь – мені повторює та тлумачить в соте,
Вже до болю знайомі і знанні слова.
Вкотре сьогодні вона вбралась, в багряне та жовте,
І знову обіцяє – незнанні дива…