До записок Августа
Холодно
Знаєте, вона ще вчора обіцяла прийти, тоді мені чомусь безмежно вірилось, що вона повернеться надвечір у своєму зеленому капелюшку, така рожева і свіжа. Але вже ось минув третій день, а її все немає... І саме дивне я навіть не хочу знати чому вона не приходить, і помилково буде вважати, що я просто забуваю усе або ж не хочу згадувати холодні словечка, що мовили рожеві уста. Учора навіть один прохожий сказав мені: "Ви, напевно відпустили щось і од того вам наче й полегшало.". А що, можливо він правий, можливо це по мені одразу видно. Я в жодному разі не забуваю напевно як би й хотілось.
Замість своєї маленької постаті вона залишила два блакитні шарфи. Хм, пам'ятаю вона могла тричі обмотати того шарфа довкола тонкої білої шиї, а кінці матерії однаково досягали талії. Наче на пам'ять залишила мені картину з зображенням стрункого стану жінки, що їй самій подарував один з її шанувальників.
Вона жила у нашому тринадцятому будинку тільки три місяці, але думаю ці стіни на довго запам'ятають її постать. Вона годувала ж бо мого чорного ворона твердим сиром, знаєте такий жовтий сир з дрібними дірочками, один мій милий друг любив їсти такий сир з яблуком та ще й кислим, або ж з лимонами. А кішку мою чомусь одразу вона прозвала Дрімотою, то все через дивну пристрасть кішечки спати на колінах моїх, а моя чарівна леді одразу й придумала нещасній тваринці прізвисько, що одразу тягне на сон.
У нашому будинку рідко буває, щось світле й приємне, тому можливо вона одразу й кинулась в очі, така ж бо яскрава й весела. Вона завжди приносила з собою квіти. Одного разу ж принесла великий кошик ромашок, ще й дрібненьких таких і мовила: "Давайте ж бо погадаємо.." . А потім не чекаючи відповіді втекла до себе.
Тепер же немає квітів і сміху жіночого нема, одна пустота й холод. Повішаю картину її стрункого стану у вітальні на згадку про квартирантку, що тут жила. Вона ж бо ніколи не напише листа, адже в принципі знає, що я ніколи не відпишу. Вона була тим теплим вітром, що дарує посмішку й душевне тепло, але не бурею що зносить сумніви і перетворює тебе на когось зовсім іншого. Це був напевно цілунок долі на останок.
