Дивлюсь у даль спросоння і спросиння:
Сню синій сон, що я цим далям син.
Синіє ліс і стане небу сином,
Бо ліс у неба запозичив синь.
І синій сон, і синя даль –глибинні.
Такі манкі, з безоднею синин.
Дивлюсь у даль спросоння і спросиння –
Сню синій сон, що я цим далям син.
Зове, як мати, синява-синизна.
Ну просто синя-синя пересинь!
Спросоння і спросоння легко визнам,
Що я цим далям, синім-синім, син.
Проснусь ураз і мовлю сумовито:
Хай буде так у глибину віків:
Синизно-мати,маєм всиновити
Синів усіх, що втратили батьків.
…Бо й синій ліс ставав для неба сином…
