Мабуть, кожній людині є над чим працювати та що саме удосконалювати в собі.
В першу чергу – це її внутрішній світ та світосприйняття.
Всі можуть бачити, як ти виглядаєш ззовні, але дуже мало хто знає, що коїться у твоїй душі… «У всякого своє лихо, і в мене не тихо.»
Головне – вчасно зізнатися у своїх помилках, зробити певні висновки і бути чесним перед самим собою. Саме в цей момент варто застосувати найбільш влучний, на мій погляд, афоризм Г.Сковороди: «Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.»
Як часто ми заплутуємося у власному житті. Вихід із ситуації здається неможливим. Життя стає непотрібним…
І лише в останню мить, коли весь світ перетворюється у чорно – сірий, без будь – яких яскравих відтінків, ми згадуємо рідних і близьких, тих, кому нас не вистачатиме!!!
Настає смуток…Пізніше серце починають гріти позитивні думки з минулого. Але чи можна жити минулим??? Знову постає питання. Знову потрібна відповідь. І так буде завжди!!!
Врешті – решт це життя, яке готує для кожного без винятку випробування на витривалість.
Часу так мало, а встигнути треба так багато…
«Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.»
Чому? Чому люди не цінують дорогоцінні хвилини свого життя? Чому не борються до кінця, до останньої миті і подиху???
Так. Ми досить таки часто зустрічаємо велику силу кохання і велику силу несправедливості. Але люди продовжують кохати, а на світі – панувати несправедливість. Що ж переможе? Передбачити важко…
Прикро, адже більшість сучасних людей переконані, що несправедливість уже володіє світом, а слово кохання – це лише вигадка…Ці люди вважають себе сильними, тому що є реалістами. А насправді дуже і дуже слабкі, тому що втратили надію і віру, здалися і опустили руки.
«Все йде, все минає і краю немає.»
Головне завжди пам`ятати :
«Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне!!!»
