Вона йшла оминаючи місця минулих зустрічей, намагаючись забути ті солодкі миті. Вона бачила тільки красу осені і не відчувала болю в серці. Далеко від людей, у ліс за містом. Там настільки наповнена глибиною життя краса природи. Вітер легенький, трішки прохолодний. Вона відчуває величезну енергію дерев. Її переповнюють емоції. ЦЕ неймовірні відчуття. Їх неможливо описати не відчуваючи. Це дуже особисте і зрозуміти її зможе тільки той, хто її добре знає…але таких майже немає. У своїх думках вона відлітає так далеко, відчуваючи неймовірну легкість. Як хороше стає. Чисте повітря, спокій, краса, політ думок, глибина…ОЙ ЯК ХОРОШЕ! В такі миті хочеться щоб усім друзям, близьким, знайомим було так хороше, як їй! Вночі, повернувшись додому, вона не може заснути, закриваючи очі вона бачить тільки ті чудові картини лісу. Вона захоплена живописом, але сама ще ніколи серйозно не малювала. Після таких життєвих картин вона у захваті! Можливо і зможе намалювати те, чим так захопилася. Вона ніби оновлена, ніби вперше побачила світ новими чистими очима. Потім почнуться звичайні дні, схожі один на одного, але це все вже не так важливо, адже у пам’яті той день спілкування з природою!
