Валю, там така історія у Архангороді, тобто нинішньому Новоархангельську, де стояла хата Євгена Маланюка... Його садиба зразу біля мосту через Синюху була. Шмат землі обрізали під ярмарок. А там, де хата була, збереглася лише груша з часів поета. В побудованій на місці поетової хати іншій хаті - живе якийсь дивакуватий дядько, якому вкрай не подобаються туристи, шанувальники поета. Він боїться, щоб у нього не відібрали хати під музей. І на всіх відвідувачів накидається з обуренням. То ж ми бачили тільки грушу. Здалеку. А верби, певно, чи не ті ж самі, бо страшенно старі... і Синюха така ж синя... В містечку стоїть гарний пам"ятник поетові. А у школі є дуже гарний музей Євгена Маланюка. І дуже милі учителі і дітки... Якщо їхати автобусом через Умань на Кіровоград - просто неможливо не впізнати Синюху і ті верби... Реальне дежавю. Наче уже сто раз це бачив у снах...