Кожний має душевну прикмету - За темою С. Єсеніна ( Все живое особой метой
Кожний має душевну прикмету,
Він готовий за неї йти в бій,
Якби я не вродився поетом,
Мабуть був би брехун і злодій!
Слабуватий і низького росту,
Поміж хлопцями справжній «герой»
Дуже часто з розтовченим носом,
Повертався- новітній плейбой!
І на зустріч заляканій мамі,
Говорив кріз скривавлений ніс,
Не біда- я спіткнувся об камінь-
Могло б гірше, та й те б переніс !
І тепер, коли все те минуло,
Пам’яталась та дика пора!
Неспокійна воююча сила,
У поеми мої перейшла.
Відчуваю на грудях той камінь
Виливаю свій біль у вірші
І бурлить все минуле мов повінь,
Проривається злість у мені!
І тепер я відважний і гордий,
Знов приймаю побої межі!
Тоді били мене просто в морду,
Зараз кров проливаю в душі!
Та я більш не кажу своїй мамі,
А кричу, там де регіт пливе ,
-То нічого! Спіткнувся об камінь!
Все до завтра і це заживе!
