Я дихання твого й на мить не зрушу.
Це ж треба так відчути твою душу,
Коли радіє, а коли мовчить, сумна,
Коли співає, а коли бринить вона,
Коли сміється і як гірко плаче,
Коли тремтить, бо серденько гаряче.
Відчути щирий шепіт ніжного: “Люблю...”
У межах часу і у долі на краю.
Це ж треба так відчути твою душу...
Тепер кохати вічність тебе мушу! 2013