Ти пахнеш першим пострілом весни,
ще ледь помітним кольором надії!
Натхненним білим променем у сни,
Ти в мої чесні увірвалась мрії!
Як вітер вільний вірному гаю,
так я до тебе думку свою млію,
і легко на душі мені,як солов*ю,
Емоції кують підсніжну дію!
Ти сяєш синім світлом в небесах,
Шедевром вічних чудасій Творця ,
Маленьким раєм в двох серцях,
Я став Ти, а Ти, буцімто,стала Я!
Як небо і земля,як рай та пекло,
Мов кров із молоком під вечір,
Ти моя радість доки не смеркло,
Доки поряд твоя тінь і твої плечі!
І ти босоніж по відчуттях,
плекаєш світлу диво-силу,
Постріл... і терпко у тилах,
Постріл... і відпустило...
