Це кіт-воркіт гостей наворожив.
Таки зумів же, бісове поріддя!
А я ж на цьому світі й не пожив,
А в мене ж нерви, котику, не з міді.
Мені б до перших півнів перебуть,
Бо ж гості навернулися не з кращих:
В очах така підступна каламуть,
Що не вгадаєш намірів нізащо.
Німотна тиша поглядів пустих
Висмоктує живцем із мене душу.
О Господи, благаю, захисти!
Увесь тремчу, та щось робити мушу.
І б’ю навідліг тишу – і нараз
Пощезло все...
Лиш кіт собі муркоче.
Жахливий сон! Запізня ще пора,
Та вже навряд засну цієї ночі.
Іноді таке насниться, що якби не кіт поруч,то і у вікно скочити можна.Але я у цьому напрямку трохи підстрахувалась:кіт у мене вже не один і летіти не високо... Помилуйте кота, бо він тварина Божа! Це може в нього щось в налаштуваннях? То справжній майстер завжди і змінити може! Шлях до взаєморозуміння у взаємурчанні.Помилуйте кота! В суєтнім марновірстві не варт на друга наклепом іти. Не кожен звір у кожнім винен звірстві... Помилуйте кота і Бог Вас захисти!
Олег Завадський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та, власне кажучи, кіт тут ні до чого. Котів я люблю. То народне повір"я підказало сюжет. От і вся історія. Вигадка та й годі.
Дякую, Лідо, що завітали.
Треба до кота підлещуватись краще, щоб не ворожив...
Гарний вірш. Мені недавно теж наснився чолов'яга з такими страшними очима, що досі мороз по шірі...
Саме як Ви написали: ''Висмоктує живцем із мене душу''
Олег Завадський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Є таке давнє народне повір"я, що кіт своїм муркотінням може накликати нечисту силу.
Дякую, Любо.