Літо завершилось, та не завершилась пора фестивалів. 2 – 4 вересня у Чернівцях відбувся ІІ Міжнародний поетичний фестиваль «МERIDIAN CZERNOWITZ». Загалом програма була доволі насиченою, як з точки зору різноманітності заходів, так і з географічного обширу учасників. Фестиваль розпочався натхненним музичним вступом, ще у пергший день осені, - вечірньою Етно-дискотекою у вишиванках. У п’ятницю к мармуровій залі Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича відбулося офіційне відкриття фестивалю та презентація Альманаху поезій, а також пройшли виступи українських та зарубіжних учасників літературного фесту (з перекладами). Того ж дня, у галереї міської ратуші відбулася презентація книг учасників фестивалю та відкриття виставки кінематичних скульптур, у кафе «Чашка» - відкриття виставки художньо-поетичних колажів, а також відкриття іншої фото виставки у Художньому музеї. На межі зони сутінків п’ятниці відбувся концерт-вистава «Гуманісти» за участю Олега Скрипки та Леся Подеревлянського, відвідини даного заходу становили 80 гривень. П’ятниця тривала до суботнього ранку у клубі «Сорбона» на вечірці «Electro poetry».
А в суботі в неділю я вже міг безпосередньо спостерігати і приймати участь у подіях заходу. Фестивальна субота розпочалася після опівдня у бізнес-центрі «Полюс», де пройшов початок Молодіжної сцени поетів (останнє слово стосувалося явно не всіх виступаючих). Саме дійство проходило на 10 поверсі, що швидше нагадувало горище з далекосяжним краєвидом Буковинської столиці. Модераторами (чомусь тепер таким чином замінили українське слово «ведучими») були Юрій Андрухович та Христина Венгринюк. Це було коротке ознайомлення з творами учасників Молодіжної сцени, а більш ширше – протягом другої половини дня в історичному центрі міста у різних богемних кав’ярнях. Слід віддати належне останнім, вони дійсно користуються попитом у відвідувачів, оскільки важко було знайти вільні столики навіть самими виступаючим. Читання проходили по парах, як правило, хлопець – дівчина, іноді плюси одного автора компенсували недоліки іншого. Окрім авторської поезії, нерідко замальованої білим кольором рим, звучали переклади авторів початку минулого століття та описові флегматичні роздуми про буденну тривіальність, читання іншої творчості, супроводжувалося надмірною жестикуляцією, що асоціювалось з виступом репера, а не поета. Наближаючись до фіналу суботніх виступів, свої твори презентували співорганізатори фестивалю чернівчанки Ірина Вікирчак та Христина Венгринюк.
Паралельно з тим, чи то у іншій площині) у суботу проходили й заходи, спрямовані на публіку іншого мистецького напрямку: у галереї ратуші та у Художньому музеї проходили презентації поезій авторів зі Швейцарії, Великобританії, Франції, Австрії, Німеччини, Ізраїлю, Польщі, Румунії та Молдови. А вже у час вересневої ранньої ночі у парку ім.. Т. Шевченка відбувся музично-поетичний медіа спектакль за поезією Діма Морісона та музикою «The Doors». Добовий перехід суботи у неділю пройшов знову у клубі «Сорбона».
Головною подією першої неділі осені був «Відкритий мікрофон», можливо, занадто відкритий, який мав розпочатись опівдні, та зі зрозумілих причин, дещо перенісся у часі, відбувшись у просторі – на літньому майданчику пабу-ресторану «Квінто». Христина Венгринюк оголосила про відсутність обмежень і цензури, проте остання іноді таки потрібна. Кількість бажаючих читати була доволі великою, і як висловився один з авторів, серед молоді було багато спаму, який хіба що лежав біля поезії. Не буду когось виокремлювати з поміж великої кількості авторів різного стилю, лише зазначу, що належне враження склали твори (дійсно вірші) людей старшого покоління, а географічні межі фестивалю та його звання міжнародного, розширила поетеса, уродженка Самбора, що згодом жила у Чернівцях, а потім переїхала в Австралію. Приємні враження залишили і вірші деяких молодих поетів та поетес, до наймолодшої учасниці – 15-річної дівчини.
Окрім різних газет, авторитетний журнал «Тиждень український» також приділив увагу літературному заходу. Зокрема, зазначено, що хороший вірш апріорі самодостатній і жодних експериментів із формою начебто не потребує. Якщо прочитати його перед публікою в цілковитій темряві, або ж намалювати на оголених дівочих грудях, чи поєднати з вогнем, танцем, барабанами (ці та інші поетичні витівки мали місце на акціях та фестивалях раніше), він навряд чи стане від того кращим, натомість, поза сумнівом, приверне увагу: народу ж бо треба, як відомо, хліба і видовищ. Від себе зауважу, що масові шоу і мистецька поезія, зазвичай, це різні явища, які живуть поряд та рідко перетинаються шляхами вираження та сприйняття. Чи не йде певний напрям субкультури української літератури до того, що незабаром просте декламування поезії сприйматиметься як виступ у стилі ретро? Завершу словами Ірини Вікирчак: «Поезія – це не масова культура, а культура інтелектуальна і для дуже вузького кола». Добре, коли діаметр збільшується, але через якісний параметр радіусу творчої думки.
Ярослав Дзісяк,
Учасник фестивалю. Громадський кореспондент.
за місяць - новий Мередіан у Чернівцях
... розвивається будь-який вид творчості, але от чомусь рішили, що і поетична творчість має йти тим же шляхом ... тільки куди заведе той новий шлях??? ... не туди нам мабуть потрібно
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно, як творцями, так і слихачами поезії має бути свідома та інтелігентна людина, яка буде не просто рифмувати, а вкладати глибокий сенс у свій твір, дотримуватиметься певних правил цензури. Зброд не може бути слухацькою аудиторією, згадую поетичні вечори в університеті: мало того що їх дуже важко організувати чере чиюсь зайнятість, так і запрошують на них практично під список, а врни далеко не всі здатні слухати і вслуховуватись, а це ж така рідкісна якість, якої іноді і поетам бракує. По-моєму вже декламацію поезії вже давно перетворили на публічний виступ типу як заспівати. З одного боку добре, це спосіб привернути увагу, а з іншого - це не повинен бути виступ "діючого вітряка". Нехай краще збереться компанія з чоловік хоч 5, хоч 10, але це буде та аудиторія, яка може слухати, дати конструктивну критику,здатна відкрити своє серце для прекрасного
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цілком з Вами згоден. і добре розумію, оскільки організовую літ читання, як на коло місцевих, так і гостей з інших міст, сусід.областей. від старшокласниць до пенсійного віку. справді, важливо цільова аудиторія. не йдуть пити пиво, покурити і хтось щось почитає, а - якість, а не кількість. краще, хай буде 8 авторів і 1 кореспондент (це була найменша кількість, в сер. - бл. 20), але творчі люди одержали приємність від колоритного спілкування між "своїми". також бачив, як в педучилищі скликають цілий курс, передні ще слухають, а дальше - телефон, журнал, каталог Ейвон, нога дівчини...
при цікавості, надішлю опис літ заходів.
Мудрий висновок ти зробив,Ярославе. Поезія-це дійсно не масова культура(як рокфестивалі).Вона потребує стриманої інтелігентної публіки,а не надмірного галасу та пафосу.
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, навіть наші колеги імениті не завше можуть адекватно сприйняти щось інше...
Відчула атмосферу фестивалю. Хоча враження неоднозначні: з одного боку - гарна можливість з головою поринути у світ поезії, а з іншого - не всю поезію, що там читалася, можна назвати поезією, як я зрозуміла.
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... не туди нам мабуть потрібно 
і за поділ думки про поезію 
