Ви нарости на тілі українського народу,
Безбатьченки, хруні, манкурти, холуї.
Ви тля, екзема, прихвосні без роду,
Ви душу сатані продали, холуї.
В народу мову українську хочете забрати
І серце вийняти живе з грудей,
І українську націю у рабство запродати
Під гніт Москви, під каркання чужих речей.
Вам мова українська не до смаку,
Паплюжите і ганьбите славний народ,
І присмокталися, як п'явки хижі, дикі,
Від злоби, ненависті кривите свій рот.
Терпіння вигасає в нашого народу
І він змете сміття з лиця землі,
Потрощить хунту дику і ворожу,
І заживе свобідно на своїй землі.
Народ, як море, вже хвилює,
Кипить, реве і стогне великан,
І як народний гнів прорве і запульсує,
То вибухне, немов страшний вулкан.
Пізнаєте громади велич, силу
І понесе вода вас, як тріски,
Потонете на дні людського гніву,
І згинете в ганьбі, мов хробаки.
Народ у мові і в народу мова
Жива і невмируща, як душа.
Хай квітне, світить, сяє веселкова
Українська мова вічно молода!
Народ у мові і в народу мова
Жива і невмируща, як душа.
Хай квітне, світить, сяє веселкова
Українська мова вічно молода!---Ми її пронесем крізь віки, дякую
Зеновій Винничук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Браво, Зіновій! Весь голос і крик душі!
Я вже не одному говорила: купила б за свою зарплату повну машину яєць і закикала б їхні погані "морди". Нехай мене Господь простить, бо ближнього треба любити. А от до нашого президента у мене "алергія". Коли бачу на екрані його, зразу знаходжу погані слова і настрій міняється.
Зеновій Винничук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мово, - мово,- Ти ріка
Бурхлива, печальна,
Тиха , лагідна, весела ...
Пісня повивальна.
З джерела життя народу
Маєш свою власну вроду,
Свою долю і талан,
Гордий, неповторний стан.
В ній краса смерек, дібров
Десь по горах знов і знов
Шумом вітру зазвучиш,
Так спочинеш, - замовчиш ...
Щоби морем розплескатись,
Шумом хвиль до нас озватись,
Сонця променем, зорею,
Досягнувши апогею
Зазвучати !!! ... Чистота ...
Мово рідна, - Ти свята !