Дві дівчинки – сестрички милі,
Гарненькі горлички мої.
Рум”яні щічки, ручки білі,
Мої племінниці малі.
Одні в них ніби мама й тато.
Відмінностей (чи стане знань?)
В сестричок наших так багато,
Ну, як, приміром, в Інь і Янь.
У Янь – чарівність десь зі Сходу.
Троянда ніжная – вуста.
Така незвична мила врода.
Очей мрійливих глибина.
А Інь – потічок швидкий, світлий,
Біжить, щебече і співа.
Зелені очі. Теплий вітер
З волоссям світлим заграва.
Конфуцію – моя повага,
Бо даосизму символ – сутній.
В цих Інь і Янь є рівновага,
Гармоніям світів присутня.
Рішучість, сила і активність –
То Янь, як Місяць, вабить, манить.
Жіночність, м”якість і пасивність –
То все для Інь вже притаманне.
Ті Інь і Янь – як день без ночі,
Вода без суші, тьма без світла,
Одна без одної не хоче,
Як зимонька-зима без літа.
Чарівно! Прекрасний і глибокий вірш. Зачарування Сходом. Всі ми Мандрівники на Схід... Тема цікава і глибока...
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую дуже. Схід мене дуже цікавить. Спробувална навіть писати в японському стилі. Прочитайте мої хокку, хайку і танка, (3 твори у мене викладені)що скажете?
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Танечка. Це в мене є дві племінниці - Жанна та Інна, чорненька та біленька, з протилежними рисами характеру. Я їх давно назвала Жань і Інь. То, думаю, чому б про це не написати у вірші? Отак воно й вийшло.
класна ідея 
