... серед гілок дерев , які завчасно позбавились майже усього листя , почали зявлятися кубла яскравих кульок , які своєю природою нагадували сніжинки , вони були такі ж світлі , холодні та безмежно байдужі , хоча стверджувати про факт байдужості дарованих небом замерших сліз дощу ніхто не в силі , а точніше не має на це жодного права … . … а може це думки ? Не знаю … . Адже досить чисельна кількість думок , несе в собі світло , але істиною їхньою все ж залишається холод та байдужість … . Байдужість та холод , в певному розумінні це синоніми ( слова схожі за значенням , якщо хтось призабув ) , тим більше у відношенні до думок . Погодьтесь , адже кожен коли мріє та думає про щоб то не було , переважно в центрі цих роздумів і не здійснених благ ставить лише себе і дуже рідко , так само , як і явище сивого підлітка , допускає та розділяє це ще з кимось, а якщо і допускає , то лише у двох випадках , істоті , якій щиро довіряє і навіть ні на мить не може припустити , що вона може у ліпшому випадку знехтувати цим одкровенням , а в гіршому докласти усіх зусиль за для їхнього зруйнування та знищення ; у іншому ж випадку , ти довіряєшся ,, першій ліпшій “ людині , інколи навіть без жодної на те причини і без навіть піввідсоткової гарантії , що цій персоні потрібно це знати … . Та що ж подієш , така вона наша сутність , ні то людська , ні то звіряча , а подекуди й того гірше , просто безглузда тілесна оболонка щедро набита мясом та кістьми і навіть тінь чиєї б то не стало сутності їй не відома , не притаманна … .
