Кохання – це горілка з перцем,
Коли від нього плаче серце.
Кохання – це солодкий мед,
Коли не випуска з тенет.
Кохання – біль і насолода,
Це – стан душі, її погода.
Кохання – блеф, кохання – ласка,
Ілюзія, реальність, казка.
Кохання – розмах почуттів,
Момент, що в вічність відлетів,
Вписавшись в літопис навік,
Де в ролях – жінка й чоловік.
Тривоги, пристрасті, бажання –
Це теж – любов, це теж – кохання.
В нім відчуттів переполох,
Де спільне все – одне на двох.
Кохання – зірка, що летить,
Кохання – море, що штормить.
Кохання – світло, ніч і день,
Рядки віршів, розлив пісень,
Безмовні погляди очей,
П’янка заласканість ночей,
Сюрпризи рідкісних дарунків,
Гарячі дотики цілунків,
Те, що збагачують роками,
Те, що не втримати руками,
Те, що шукаєш навмання.
Це те, що хочеться щодня.
***
Хто це усе не відчував?
Мабуть, лиш той, хто не кохав...
Куди поділися слова?..
Пегас лиш крилами маха
Він сам зомлів від слів таких
веселих, щирих і палких
*ИРЕНА* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І хто Вам повірить! Ви це все відчували, мабуть, і не раз! Я це точно знаю. А значить, і поетично оспівали. Але дякую. Ваші слова пестять зір, а троянда - душу! Просто не можу не прийняти...
