Вертаються додому журавлі
З країв далеких, борючись з вітрами,
Шукають шлях до рідної землі,
Між хмарами і сірими дощами.
Вже й притомились, можна б і спочить,
Бо вже вітри побили дужі крила,
Та клин не зупиняється, летить,
І де береться, запитайте, сила.
Через кордони, ріки і моря
Вертаються до рідної оселі,
Вночі веде додому їх зоря,
А вдень орієнтиром ріки й скелі.
А он вже закружляли над селом,
Упали з неба на широке поле,
Загелготали, поле ожило,
Від того крику щось під серцем коле.
А може душі то, не журавлі,
Тих, що з війни не повернулись в села?
А це з небес злетіли до землі,
Води напитись з рідного джерела.
Побачити свій край із висоти
Крилом махнути мамі наостанок.
І накричавшись аж до хрипоти,
Злетіти в небо й зникнути під ранок
