І знову ніч самотня і пуста…
Пишу тобі короткого листа…
Болить, але нізащо не скажу,
Я про хороше, любий, напишу.
Як швидко діточки наші ростуть
Синочок обирає твою путь.
Він, як і ти: високий, запальний.
І мудрий та розсудливий такий.
А донечки у дзеркалі сидять,
Й з погордою на парубків глядять.
Красунечки, цвітуть, як маків цвіт,
Хоч їм обом іще маленько літ.
Ти не хвилюйся, добре все у нас.
Чекаємо на переможний час.
Коли ота закінчиться війна
Й залишить Україну чорна тьма.
Тоді посадимо з тобою сад
І біля хати пишний виноград.
Та слічні квіти : жовті й голубі,
Щоб радісно було мені й тобі.
І діточки на шлях свій полетять
Дороги в щастя сонячне помчать.
Ми внуків приголубимо удвох
Й добро буде примножувати Бог.
Ітимуть наші роки в теплоті
Вір, незадовго вже хвилини ті.
Кохаю, рідний, й мріями живу,
Прийдешню зустріч бачу наяву.
А ти себе, коханий, бережи
Думки погані опріч залиши.
Молімося за той щасливий час,
Коли Господь зведе всіх разом нас.
Гарні обнадійливі роздуми. 
