Яка чудова весна цієї зими!
Підросли зелені соковиті килими,
Пташки на всі лади співають тонкими,
Заливистими веселими нотками.
Яскраве сонечко засліплює вічки,
Лагідні його промінчики,
Малюють прямо на небі веселиці,
Після сліпої дощовиці.
Повітря вологе, свіже і чисте,
Так і муляє вікно прочинить,
Білі хмари перисті,
Небес насичена блакить.
Котяри пропадають на вулиці,
Наввиринки голуби та горобці,
В калюжах плескаються втішно,
Що цілком зимою не звично.
Легкий вітерець теліпає,
Тонесенькі дерев гілочки,
Над трав`яними веретами,
Тендітні з`явилися проліски.
Які витягують свої пелюстки,
Із-під покривала землі,
Та показуються світові,
У неперевершеній красі.
Веремнє! Боле за природи вичуди*!
Бо є ще інака розкішна новина…
У кацапстані мінус п`ятдесят усюди,
Та знялася хуртовина…
26.12.23.
Вичуди(діал.)- чудеса
