Гортаю тіндер, кіндер нетямущий: в амурних справах клепка часом клине. Слід довго розколупувати мушлі, щоб врешті віднайти свою перлину. Бувають мушлі пафосні й пихаті. Трапляються простенькі і доступні. Та хто з них справді здатен покохати, якщо доколупатися до суті? Яскравий макіяж, коштовний одяг. Що ж криється в нутрі? – Вразлива м'якоть?.. Довкола сотні крабів колобродять й на мушлі зирять з хіттю маніяків. В пихатих мушель погляд гордовитий: мовляв "бувай, невдахо! не сьогодні." Якщо ж під маски глибше подивитись, то хто з цих мідій справді не самотній? Перлинки звикли ціну набивати (здається, часом, гідні їх – лиш боги), щоб хтось сидів у тіндері на варті, стурбований, твердий, членистоногий. Коли ж ти краб, то як їх не хотіти? Тож сам себе дурю, зайшовши в тіндер, що Бог пошле перлівницю-кобіту і в нас колись із нею будуть діти. А поки я – малий, самотній кіндер... © Сашко Обрій. 17.01.24
ID: 1004366 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 29.01.2024 14:33:41 © дата внесення змiн: 29.01.2024 14:34:30 автор: Олександр Обрій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie