Лилея: Вибране

Дружня рука

І ніхто не знає, хто це щастя випив …

Ти  робиш  мене  сильним
Своєю  присутністю,
Далекою  і  сумною
Слабкістю    і  могутністю  …  
Ти  робиш  мене  кращим  
Найменшим  дотиком,
І  я  ламаю  ці  хащі,
Не  відчуваючи  спротиву  …
Ти  робиш  мене  птахом,
Що  панує  над  вітром,
І  кожним  змахом
Чийсь  біль  я  витру  …
Ти  наповнюєш  сум’яттям
Впевненість  нерозумну,
Ти  запалюєш  багаттям
Поспіхом  бездумно  …
А  потім  гасити
Мені  його  руками.
Це  буде  боліти
І  днями,  й  ночами  …  
Але  все  минає  
І  книгу  закрито,
І  ніхто  не  знає,
Хто  це  щастя  випив  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003072
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 27.02.2024

СОЛНЕЧНАЯ

💟 НЕ ТЕРЯЙСЯ В ТОЛПЕ. .

           ***      **      ***

Дождь  уме́ло  омыл  твои  слёзы
Ну,  а  ветром  снесло́  всё  было́е!
Ты  оставила  лишнее  в  прошлом...
И  сожгла́  все  мосты  за  собою!  

Время  жизни  безу́держно  мчится,
Извлека́я  свои  афори́змы!
Бре́мя  ды́мкой  на  землю  ложится,
Раскрывая   историю  жизни.  

По  дорогам  рассветы,  закаты...
Грусть  сменя́ется  пылкой  любовью!
Небеса  испуска́ют  раскаты...
Бог  всегда  будет  рядом  с  тобою!  

И  в  пучи́не  житейской,  до  срока,
Не  увязни  от  то́пного  ила!
Оставайся  всегда  дальнозо́ркой,
Ты  задумана  Богом  красиво!

Дождь  умело  омы́л  твои  слёзы,
В  никуда  унеслось  всё  былое!
Время  разное  будет,  и  грёзы...
Не  погибни,  идя  за  толпо́ю!  

    (  СОЛНЕЧНАЯ)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976677
дата надходження 11.03.2023
дата закладки 18.06.2023

Дружня рука

Люди - лелеки …

Десь  там  живуть  далеко
Важливі  для  мене  люди,
Їх  було  мало  учора,
Сьогодні  багато  всюди.
Когось  забирають  лелеки,
Коли  вже  летіти  треба,
І  вже  похилились  смереки,
Частинки  нема  у  тебе  …
Комусь  засміялось  сонце,
Кудись  простягаючи  руки,
У  це  маленьке  віконце
Не  пхайте  голови,  круки  …
Когось  десь  вітри  лапаті
Хапають  за  ніжне  волосся,
І  тут  на  весняному  платті
Голубить  очі  колосся  …
А  тут  пропало  вітрисько,
А  тут  до  неба  так  близько,
І  в  ці  останні  хвилини,
Так  близько  комусь  до  родини  …
А  тут  у  запахах  квітів,
А  тут  в  чарівності  кави,
Ще  вчора  маленькі  діти,
Ще  вчора  прості  забави  …
Ще  вчора  такі  далекі,
Ще  вчора  ногам  так  слизько,
І  знову  оці  смереки,
Далеко,  далеко,  близько  …  
Важливі  для  мене  люди,
Прошу,  молю,  не  щезайте,
Без  вас  і  мене  не  буде,
У  вирій  не  відлітайте  …    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974615
дата надходження 22.02.2023
дата закладки 24.03.2023

Дружня рука

Лиш тільки біль, що ти уже пішла*

Не  відірватись  від  її  очей,
Не  відірватись  від  її  пісень,
Бути  опорою  її  плечей,
І  бути  з  нею  у  останній  день  …
Вони  прорвались  вже  в  кількох  місцях,
І  тих,  хто  поруч  був,  уже  нема,
І  скільки  правди  у  нічних  піснях,
Не  просто  так,  бо  то  вже  не  слова  …  
Що  скажеш  їй  у  ваш  останній  день?
Чи  так  потрібні  ще  якісь  слова?!
«Я  знаю:  ти  така,  немов  з  пісень.
Така  яскрава  і  така  жива  …"
Нема  ненависті,  пропав  кудись  і  страх,
Лиш  тільки  біль,  що  ти  уже  пішла,
І  зброя  заніміла  у  руках,
Нікчемний  світ,  в  якому  стільки  зла  …
До  нас  прорвуться  завтра,
Вже  межа,
Усе  життя  складається  з  руїн,
Це  там  на  півночі  людське  немов  іржа,
І  кожен  день  -  не  встаючи  з  колін  …
А  тут  …  пішла,  а  наче  ще  стоїть,
Прозора  постать,  посмішка  в  очах,
І  кожна  вічність  мов  звичайна  мить,
І  кожен  погляд  мов  у  небо  птах  …  

*захисницям  Маріуполя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946969
дата надходження 05.05.2022
дата закладки 05.06.2022

Дружня рука

Я помітив тебе у парку

Я  помітив    тебе  у  парку.
Ти  сиділа  на  лавці  в  дощ.
Що  ж  за  справи  –  сидіти  тут  зранку,
Умиватись  самотністю  площ  …
Підійшов.  І  закрив  твоє  небо.
Парасолька  моя  мов  душа.
Є  у  неї  у  людях  потреба.
Каже:  на  самоті  не  лишай  …
Знаю:  цього  тобі  не  потрібно,
Щоб  тут  хтось  над  тобою  стояв.
Залишаю  тобі  свою  рідну  ...
Парасольку  …  І  знову  до  справ  …
Може  ти  вже  зморилась  війною.
І  не  маєш  людських  більше  сил.
Хай  вона  повисить  над  тобою  ...  
Парасолька  …  у  вигляді  крил  ….    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947133
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 05.06.2022

Дружня рука

Як по-різному все це розкажеш …

[i]Дякую  Наталії  Косенко-Пурик  за  настрій  вірша  
[i][/i][/i]
А  чим  пахне  любов?
Як  вдихнеш,  то  тоді,  може,  скажеш  ...
У  барвінку  із  мов
Так  по-різному  все  це  розкажеш  ...
Бо,  буває,  болить
І  тоді  її  надто  багато,
Чи  маленька  ще,  спить,
І  тоді  у  душі  твоїй  свято  ...
Чи  розкидує  листя  долонями
Високо  -  високо  в  парку,
Чи  доросла  уже  ...
Бо  війна  ...  тому  курить  цигарку  ...
А  буває  вона,  що  без  запаху  зовсім,
Без  сліду,
То  якась  не  земна,
То  якась  -  не  показує  й  виду  ...
Ось  і  ти.  Повернулась.
Поставлю  старезну  платівку.
Пісня  може  й  забулась.
Аж  присів  від  журби  на  долівку  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928543
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Дружня рука

почую тебе на відстані

[i]дякую  Женьшень  за  настрій  вірша  ...  [/i]

почую  тебе  на  відстані,
побачу,  закривши  очі,
твої  наддалекі  пристані
я  так  обійняти  хочу  ...
почую  тебе  у  радощах,
у  мить  твою  ранкову,
у  перших  весняних  пахощах,
побачу,  утрачу  мову  …
а  може,  як  сумуватимеш,
і  я  під  дощем  постою,
хоч  ти  про  це  не  знатимеш,
триматиму  парасолю  …
а  може  тебе  малюватиму,  
а  може  писатиму  вірші,
а  може  на  зустріч  чекатиму
у  першій  ранковій  тиші  …
а  може,  ти  теж  вдивляєшся
в  люстерка  мого  промені,
ти  кажеш,  не  озиваюся.
хіба  як  надходять  осені  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927446
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 18.10.2021

Дружня рука

Чому нема за неї каяття …

Як  серед  тої  сірості  людської,
Серед  підступності  і  лестощів  пустих,
Коли  ніхто  не  знав  в  житті  такої,
І  не  згорав  в  шаленстві  мрій  простих  …
Чому  була  дарована  за  гордість,
Чому  була  дарована  за  спів,
Чому  була  одному  наче  хворість,
А  іншому  лише  принесла  гнів  …
Чому  була  оцінена  високо  –
Дорожче  навіть  за  людське  життя,
Чому  тобою  гралися  пророки,
Чому  нема  за  тебе  каяття?  
Як  серед  тої  хмурості  людської
Стоїш  неначе  споконвічний  мур,
Якщо  не  знав  в  житті  колись  такої,
Таке  життя  складається  з  тортур  …
Чому  така  прекрасна  і  велична,
А  іноді  жорстока  і  лиха,
Чому  буденна  й  небуденна  звично
У  сні  приходить,    і  у  сні  стиха  …
Як  ти  така,  чому  ж  тебе  так  кличуть,
Чому  назвали  іменем  людським,
Придумали  і  казку,  й  думу,  й  притчу,
Ти  є  усім,  а  іноді  нічим  …
Бо  в  цьому  є  твоя  таємна  велич,
Що  ти  з  дрібного  робиш  раптом  все,
Своїм  теплом  пів  світу  наче  встелиш,
Пів  світу  мріями  про  тебе  оживе  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899048
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 01.10.2021

Дружня рука

Радію Вашій гордості

Радію  Вашій  гордості,
Радію  Вашій  незгоді,
І  вічній  Вашій  молодості,
І  вічній  Вашій  вроді  ...

Радію  Вашій  відданості,
Не  схожій  на  поклони,
І  Вашій  непокірності,
І  сміху  на  прокльони  ...

Радію  Вашій  стійкості
Коли  вона  потрібна,
Радію  Вашій  ніжності,
Що  також  непокірна  ...

Дивись.  Це  ж  просто  Людина,
Мізерія,  мікро  -  промінь,
Їй  вітер  дує  у  спину,
Бува,  що  навпіл  переломить  ...

Їй  сонце  світить  у  очі,  
Бува,  що  навіки  засліпить,
І  вічністю  стали  ночі,
І  це  її  навіть  не  гнітить  ...

Вона  ж  ні  на  кого  не  схожа,
Вона  ж  особлива,  вразлива,
І  до  зірок  не  може,
І  десь  попалила  крила  ...

А  скільки  всього  минуло,
І  скільки  падінь  ще  буде  ...  
Їй  байдуже,  що  там  було!
Важливо,  що  будуть  Люди  ...  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925058
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 15.09.2021

Дружня рука

Видиво невидиме моє

[i]*Дякую  І.  Терену  за  чудового  персонажа[/i]
Видиво  невидиме  моє,
Ти  чому  сховалось,  причаїлось?
Ти  ж  моє,  ти  більше  нічиє,
Чи  фантазій  вже  моїх  наїлось?!
Вже  вони  тобі  не  до  душі,
Захотілось  справжнього,  живого,
На  обід  самі  лише  вірші,
А  над  вечір  знову  до  чужого  …
Видиво  невидиме  моє
Щось  собі  тихенько  хрумкотіло,
Плили  хмарки  наче  кораблі,
І  пташки  втомились  від  сопілок  …
Раптом  стрепенулось,  затряслось,
Щось  так  голосно  мені  заговорило,
Це  мені  зустрівсь  раптово  Хтось,
Хтось  такий,  що  виростають  крила  …
Потім  знову  тихо  і  ніяк,
Потім  знову  тиша  і  зітхання,
Потім  раптом  робить  мені  знак,
Ось  дивись,  іде  твоє  кохання  …
Ох,  намучилось  з  таким  зі  мною  ти,
Застрибалось,  наліталось  ,  навертілось,
Проситься:  вже  досить,  відпусти,
Я  з  тобою  вже  наговорилось  …
Я  його  зібрав  у  путь  важку,
Наскладав  у  сумку  різні  речі,
Може,  стрінеш  долю  ти  легку,
Понесуть  тебе,  мов  крила  чиїсь  плечі  …
Відпровадив  вже,  сиджу  й  мовчу.
Вже  ніхто  у  вуха  не  буркоче.
Видиво  невидиме  почув,  повернувся  …  
Ну  чого  ж  ти  хочеш?
Люди,  мрійте,  фантазуйте,  не  мовчіть,
Бо  коли  у  сні,  то  й  доля  сниться,
Видиво  невидиме  просіть,
І  на  нього  ні  за  що  не  зліться  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914695
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 07.07.2021

Дружня рука

Носії щастя

Чоловіча  постать  з’явилась  у  ранковому  ледь  пробудженому  від  глибокого  сну  лісі.  А  може,  це  лише  здавалося?  Може,    це  всього  лиш  сон  …    Куди  ж  він?  Навіщо  дертися  у  ці  чванливі  у  своїй  жорстокій  колючості  кущі?!  Там  далі,  трішки  нижче  ростуть  квіти  життя.  Йому  потрібно  щодня  не  менше  десяти.  Переважно  десять  –  саме  те,  що  треба.  Десять  хворих,  позбавлених  сенсу,  таких,  що  загубили  десь  самих  себе  …  Кожному  з  них  потрібно  подарувати  таку  квітку.  Або  принаймні  покласти  поруч.  Страшенно  необхідно,  щоб  той  хтось  до  неї    доторкнувся.  Тоді  він  чи  вона  оживе  фізично  чи  духовно.  Якщо  ні,  тоді  вони  покинуть  цей  світ.
Колись  сталось  так,  що  квітів  не  було.  Це  був  дуже  холодний  день.  Тоді  місто  спіткало  страшенне  горе.  А  у  нього  не  стало  сенсу.  На  щастя,  прийшла  вона  і  подарувала  йому  квітку.  Він  не  знав,  хто  вона.  Вона  рвала  квіти,  мабуть,    десь  в  іншому  місці.  В  якомусь  таємному  місці.  Жодного  разу  йому  більше  не  вдалося  її  зустріти.  Але  це  не  забувалося.  Рідко  коли  чоловіки  забувають  жінок,  які  їм  дарують  квіти.  Мабуть,  ніколи.  
 Ці  колючі  кущі.  Ні,  вони  звичайно,  зовсім  непогані  охоронці.  Але  хіба  ж  ці  квіти  треба  охороняти  від  нього?  А  може,  вони  просто  хочуть  затримати  його?  Щоб  він  когось  не  побачив.  
Чоловік  почав  рухатись  швидше.  Йому  було  байдуже,  що  одяг  на  спині  було  остаточно  порвано.  Надзвичайно  боляче  було  рукам  і  навіть  обличчю.  Але  він  встиг  побачити  її.  Там  удалині.  Вона  рвала  квіти  там  само,  що  й  він.  З’явився  шанс  на  зустріч.  Наступного  разу  він  прийде  раніше  і  буде  чекати.
……………………………..
Чоловіки  не  люблять  чекати.  Можливо  ,  вони  втратили  жагу  до  мисливства.  А  можливо,  просто  стали  надмірно  нетерплячими.  Їх  такими  зробили  жінки?  О,  ні.  Просто  вони  бояться  не  дочекатися.  
…………………………….
Він  уже  знає  її  ім’я  і  все  –  все  про  неї.  Все  стало  так  просто  і  красиво.  І  вона  зовсім  не  ховалася  від  нього.  Просто  у  неї  було  надто  багато  справ.
………………………………
Вони  повернулися  у  місто  разом.  Надзвичайно  захоплені  розмовою.  Так  захоплені,  що  ніхто  з  них  навіть  не  помітив,  що  квіти  рушили  за  ними.  Куди  б  вони  не  йшли,  позаду  одразу  виростало  цілісіньке  поле  життя.  Так  вони  принесли  щось  важливе  у  рідне  місто.  Те,  що  там  траплялося  раніше,  але  ніколи  надовго  не  затримувалося.  
……………………………….
У  кожному  місті  світу  є  такі  люди.  Вони  ходять  за  руку.  Вони  посміхаються.  Вони  -  наче  ці  квіти  життя.  Привітайтеся  з  ними  при  зустрічі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914566
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 07.07.2021

Дружня рука

Тобою вранці розмовляє місто

Тобою  вранці  розмовляє  місто,
Тобою  ночі  вражено  мовчать,
Шепоче  теж  тобою  в  парку  листя,  
Тобою  хмари  в  безвітрів'ї  сплять.

Тобою  гріє  дуже  щиро  сонце,
Про  тебе  пташка  в  небесах  кричить,
Не  посмутніло  вранішнє  віконце,
І  вечір  теж  тобою  тихо  снить  ...  

Я  за  тобою  може  й  не  встигаю,
Така  швидка,  мрійлива  і  близька,
Буває,  бачу  лиш  пташину  зграю,
І  десь  на  мить  одну  твоя  рука  ...

Про  тебе  ввечір  шепотіння  клавіш,
І  саксофон  про  тебе  одізвавсь,
Ну  де  ж  таку  між  квітів  тих  поставиш,
Я  й  не  помітив,  день  новий  почавсь  ...

Несеться  світ  та  й  сам  не  зна  навіщо.
Засмутиться.  Так  сталось.  Не  туди.
А  потім  раптом  дощ  чужий  вперіщить.
І  змиє  всі  твої  й  її  сліди  ...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916925
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 07.07.2021

Дружня рука

Це зорі … Не шукай. Тут немає стелі …

Мої  друзі  перестають  писати  вірші,
Їм  здається,  з  віршами  живеться  гірше,
Мої  друзі  –  не  балакучі,  мовчазні,
Вони  все  частіше  говорять  ні  …

У  світі  знову  головні  якісь  дурниці,
Я  слухаю  чергові  небилиці,
Я  у  минуле,  ось  візьму  лише  гітару,
Із  нею  вдвох  дамо  тихенько  жару  ...  

Без  вас,  котрі  готові  цілий  вечір  слухати,
Без  вас,  кого  уже  давно-давно  нема,
Буває,  спогади  болюче  навіть  порухати,
Та  виривається  пісень  моїх  братва  ...  

Мої  друзі  тепер  не  пишуть  вірші,
У  них  немає  на  це  потрібних  хвилин,
Вони  не  стали  від  цього  гірші,
І  я  не  став  чужий  і  зовсім  один  …

Але  мені  важливо  бути  собою,
Якщо  говорити,  то  щось  сказати,
І  цим  неймовірним  білим,  що  пахне  тобою,
По  тому  чорно-сірому  хоча  б  щось  писати  …

Вони  не  хочуть.  Не  думають  віршами.
Короткі  речення.  Неначе  стук  у  двері.
Дивись,  ховається  щось.  Там,  за  тими  снігами.
Це  зорі.  Не  шукай.  Тут  немає  стелі  …    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912029
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 02.05.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Розпустилася краса

Стекли  бурульки  карамеллю,
Посіяв  цукром  слів  і  фраз  мені,
А  слайди  березня  пастеллю.
І  ми  удвох  у  повені  весни.

У  мерехкому  ластовинні
Під  кипарисом  -  карнавал  зіниць.
І  обіймались  наші  тіні,
І  почуттів  єдналась  тепла  міць.

Напій  весни  -  десерт  солодкий.
Вершки  хмарин  пливуть  у  небесах.
Сердець  розкриті  ніжні  коди.
Любові  розпустилася  краса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909319
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 04.04.2021

Дружня рука

Крила*

Комусь  одразу  Бог  дав  крила,
Комусь  примарились  вони,
Комусь  ті  крила  як  вітрила,
Комусь  не  видно  і  спини  ...

Комусь  не  мріялось  літати,
Дехто  злетів,  одразу  впав,
Хтось  ними  світ  став  затуляти,
Хтось  зовсім  сплячий  в  них  постав  ...

Якось  під  вечір  за  роялем
У  нотах  здогад  появивсь,
Що  крила  ті  тому  відпали,
Що  хтось  під  ноги  лиш  дививсь  ...

Одразу  в  небо  позлітали,
Про  землю  всяк  одраз  забувсь,
Ті  крила  знов  повідпадали,
Крилатий  розуму  позбувсь  ....  

*[i]Дякую  за  ідею  Галі  Костенко[/i]
[i]На  фото  -  картина  Шупляка  Олега[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905546
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 17.03.2021

Дружня рука

Зовсім маленька мініатюра про щастя (проза)

- Це  листя  ….  Подивіться,  як  воно  гарно  танцює.  А  яку  чудову  музику  хтось  підібрав  для  цього  танцю  …  .  Вони  розлітаються  в  боки,  а  потім  він  її  наздоганяє  і  цілує  …  Це  так  захоплююче.  Мені  цікаво,  чи  ви  теж  це  бачите?
- Ви  знаєте,  а  я  більше  дивлюсь  на  музикантів.  Ці  гілочки  і  вітер  …  вони  вдаряються,  ковзаються  …  нам  не  чути  цих  звуків.  Але  якщо  прислухатися  дуже-дуже  сильно,  то  можна  почути  …  Це  ж  трішки  інша  музика.  Якби  ж  можна  було  зробити  трішки  голосніше  ….  Але  у  них,  мабуть,  дуже  суворий  диригент.
- Так  ви  музикант?
- О  ні  …  Я,  можна  сказати,  фантазер.    Лише  на  відміну  від  інших  фантазерів,  мені  за  мої  фантазії  ще  й  платять  гроші.
- О,  тоді  я  теж  така  фантазерка.  
- А  може  ця  наша  розмова  теж  лише  фантазія?  Якщо  так,  то  зараз  до  нас  підійдуть  і  попросять  вийти  з  залу.  Ми  перешкоджаємо  слухати  концерт.  
«Відійдіть,  відійдіть,  дайте  замести»,  -  почулося  позаду.
- Ну  от,  ви  ж  бачите,  ми  на  концерті.  
Жінка  посміхнулася.  Її  глибокі  карі  очі  не  зводили  погляду  з  незнайомця.  Неймовірно  струнка  фігура,  плавність  рухів,  жвавість  видавали  у  ній  або  танцівницю,  або  щонайменшу  жінку,  закохану  у  танець.  Раптом  наблизившись  до  чоловіка,  вона  провела  рукою  по  його  щоці  і  ніжно  поцілувала.  Це  була  лише  мить.  Єдина  дуже  коротка  мить.  Далі  жінка  повернулась  і  швидкими  малими  кроками  рушила  до  виходу  з  парку.
- Зачекайте,  чи  можна  мені  вас  розшукати?
- Я  буду  рада  ще  одній  зустрічі  з  вами  …  
…………
Чи  можна  знайти  людину  у  сучасному  над  міру  хаотичному  і  над  міру  швидкому  світі?  Якщо  не  знаєш  про  неї  нічого  …  Якщо  навіть  контури  обличчя  у  пам’яті  є  не  чіткими,  а  все,  що  пам’ятаєш,  це  очі,  голос  і  смак  поцілунку.  Вона  мабуть  танцює.  Є  театральні  фото,  є  групові  фото  танцювальних  секцій.  І  можна  спробувати  її  намалювати.  Але  чомусь  не  виходить.  А  може  це  лише  здалося.  А  може  вона  вчитель,  архітектор,  лікар  …  Невже  представники  цих  професій  не  бувають  настільки  ж  красивими?!  Звичайно,  що  бувають.    Ще  й  як  бувають  …  
Це  був  вечір.  Чому  ж  це  був  вечір?!
Можливо,  вона  живе  неподалік  від  парку?  Тоді  варто  тут  прогулюватися  вечорами  в  надії  її  зустріти.  А  можливо,  вона  тут  опинилася  зовсім  випадково  …  .  І  десь  сьогодні  блукає  вуличками  Франківська,  Ужгорода  чи  Києва?  Але  ж  ні  …  Вона  не  вперше  спостерігала  за  цими  неймовірними  осінніми  танцями  у  парку  і  це  очевидно.  Вона  десь  тут,  поруч  …  
Чоловік  усоте  вирушив  у  свою  щоденну  подорож  повз  університет,  у  парк,  уверх  до  Політехніки  …  На  жаль,  вже  вкотре  мандрівка  завершилася  нічим  …  
…..
Як  іноді  гарно  грають  актори  Заньковецької.  Буває,  звичайно,  що  гра  видається  механічною,  чужою,  видається  просто  грою.  В  той  час,  як  має  бути  життям  на  сцені.  Але  іноді  справді  зачіпає  …  Захоплює,  запалює  …  наче  свічку  тепла  у  душі.  І  тоді  дивишся,  слухаєш  …  не  зводячи  очей,  не  помічаючи  поруч  нічого.    Раптом  поруч  хтось  заговорив  …  
- Я  теж  дуже  люблю  цю  виставу.  Я  вас  спочатку  не  впізнала.  Але  тепер  точно  упевнилась,  що  це  ви.  Я  попросила  обмінятися  місцями  вашого  сусіда  справа  …  
- Мила  панно,  це  ви?!    Це  справді  ви.  Я  вже  знаю  напам’ять  кожен  клаптик  землі  у  парку  нашої  зустрічі.    Бачите,  як  я  його  тепер  називаю.  Я  так  і  не  зміг  вас  забути.
- Як  бачите,  я  теж  не  забула.  Але  давайте  помовчимо.  Справді  чудова  вистава.
…………
- Мені  здається,  що  люди  іноді  роблять  безглузді  вчинки.  Вони  зустрічаються  і  чомусь  бояться  нової  зустрічі.  
- Може,  люди  бояться  бути  щасливими?  Може,  вони  бояться  вкрасти  у  себе  чудовий  спогад,  який  сам  по  собі  вже  є  щастям  …  
- Чому  ви  так  вважаєте?
- Бо  це  велика  відповідальність.  Щастя  –  не  келих  з  вином.  Келих  розіб’єш  і  позбираєш  уламки  скла.  А  щастя  розіб’єш  і  доведеться  збирати  уламки  людського  життя.  
- Тоді  щастя  слід  робити  зі  сталі  чи  граніту?
- О,  ні  …  його  слід  робити  з  любові.  Дайте  вашу  руку.
- Беріть  і  вже  не  відпускайте  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896663
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 10.03.2021

Дружня рука

Вона проводила всі дні і ночі на неба кольору льняному полотні

Вона  проводила  всі  дні  і  ночі  
На  неба  кольору  льняному  полотні,
І  не  ховалися  нікуди  очі,
Не  закривалися  в  п’янкому  сні  …
Тривало  так  століттями  без  зміни
І  від  деталей  навкруги  роїлось  в  голові,
І  вже  ввижались  вершники  й  руїни,
Далекі  обрії  -  лиш  в  пам’яті  живі  …  
Буває  втома  навіть  у  картини.
Немає  заборон.  Не  побоялася  межі.
І  ось  вже  вітер  обіймає  спину,
І  Сонця  промені  -  її  очей  ножі  …
Така  як  є,  у  платті  крізь  століття
Дивилась  на  новий  незнаний  світ,
Торкалося  дерев  ласкавих  віття,
Струмінь  весни,  її  шалений  цвіт  …
І  ти,  що  йшов  одній  такій  назустріч,
Ти  б  уявити  навіть  не  зумів,
Ось  тут  серед  таких  звичайних  вулиць,
Яку  ти  казку  на  землі  зустрів  …
- Чарівна  панно,  ви  немов  з  вистави,
З  якогось  фільму  …  Я  просто  без  слів.
Вас  мабуть  тут  такою  малювали.
Щасливий  я,  що  вас  таку  зустрів  …
- О  ні,  мене  давно  не  малювали,
Я  казкою  комусь  давно  вже  не  була.
Дивуюсь,  що  мене  ви  не  впізнали,
Щойно  у  замку  я  картиною  була.
А  ви  по  ньому  чинно  походжали,
Мені  кивали  наче  я  жива,
Бувало,  що  бігцем  мене  минали,
Та  все  ж  крутилась  ваша  голова  …
- Невже  це  ви?!  Не  вірю.  Неможливо.
У  цього  часу  стався  якийсь  збій?
Але  хіба  тепер  це  так  важливо?!
Вітаю  Вас  у  світі  моїх  мрій  …  
[i]Вона  тепер  так  часто  утікає,
Щоб  поблукати  з  ним  лише  удвох,
Містечко  це  нітрохи  не  лякає,
Багато  тут  переплелось  людських  епох  …[/i]  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905163
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 10.03.2021

Дружня рука

Лиш у щирості справжня любов

Наскладали  на  спину  всього
І  зігнулись  від  того  старече,
Небо  вмилось  немов  спляче  тло,
Посміхалось  чуже,  не  до  речі  ...
Стільки  всякого  там  дріб'язку,
Подарунки,  похвали,  усмішки,
Все  накидано  валом  в  мішку,
Без  поваги  якось  в  перемішку  ...
Щось  важливе  глибоко  в  очах,
Що  й  не  виймеш  так  просто  на  люди,
Це  ж  неспокій,  морока  і  страх,
Ще  почнуться  якісь  пересуди  ...
Що  ж    ти  тягнеш  десь  там  на  шнурку?!
Цього  всього  нікому  не  треба!
Як  поясниш  йому,  диваку,
Лиш  у  справжньому  дійсна  потреба  ...
Лиш  у  щирості  справжня  любов,
Удавання,  погорда  безглузді,
Геть  здирайте  той  сірий  покров,
Скільки  можна  блукати  в  безлюдді  ...
Ой,  дивіться,  вони  вже  стрункі,
Молоді  і  безмежно  щасливі,
Голоси  стали  чисті,  дзвінкі,
І  ці  миті  тепер  надважливі  ...

Фото  з  сайту  zahid.net

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897950
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 22.12.2020

Дружня рука

Зачекалася калина ясена у полі

Зачекалася  калина  ясена  у  полі  ...  
І  сердилась,  і  мирилась,  та  такі  в  них  долі,  
Їм  б  не  гніватись  на  себе,  разом  з  вітром  гратись,
Та  для  цього  треба  було  б  навпіл  розламатись  ...  

Може  ясен  обернеться  в  полі  вільним  птахом,
Понесеться  в  даль  широку  без  краплини  страху,
Там  знайде  забуті  чари  і  тоді  вітрами  -
Обіймуться  десь  навіки  своїми  тілами  ...  

Чи  калина  зашепоче  і  дівча  озветься,
У  вишивану  сорочку  швиденько  вбереться,
Прибіжить  до  того  лісу,  ясена  обійме,
А  той  ясен  наче  хлопець  за  руче́ньку  візьме  ...

Хтось  комусь  дарує  щастя,  виткане  нитками,
Хтось  комусь  дарує  пісню,  писану  словами,
Не  дай,  Боже,  прихилитись  не  там  головою,  
Та  лишитися  калині  у  полі  чужою  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897074
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 06.12.2020

Дружня рука

Ти не впустила зорі у кімнату

Ти  не  впустила  зорі  у  кімнату,
Тобі  тих  зір  здавалось  забагато,
Не  захотіла  між  ними  літати,
Чи  ти  така,  як  я  собі  хотів?

А  я  не  міг  собою  іншим  стати,
І  іншим  іменем  тебе  назвати,
За  що  ж  тепер  мені  себе  карати,
Тобою  я  кохання  замінив  ….

У  сні  тебе  я  буду  цілувати,
Піснями  долю  стану  обіймати,
Але  чомусь  це  мов  осіння  злива,
Що  не  минає,  а  я  так  просив  …

Ти  десь  пішла  за  буйними  вітрами,
Не  за  моїми  друзями  –  піснями,
Моє  кохання  не  вважала  дивом,
Яке  я  в  серці  своєму  згубив  …  

Я  міг  би  кращим  другом  твоїм  стати,
Я  міг  би  мабуть  всім  для  тебе  стати,
Та  мабуть  будемо  тепер  блукати,
Не  там,  де  я  з  тобою  так  хотів  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897203
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 06.12.2020

Дружня рука

Втеча

Іноді  буває  важливим
Щось  коротке  зовсім  і  легке,
Не  дозволь  собі  бути  примхливим,
Не  зламай,  не  вкинь  ...  воно  крихке.
Іноді  буває  неможливим
Зупинитись  й  подивитись  вслід,
І  це  щось  стає  холодним,  мстивим,
Це  уже  прощай,  а  не  привіт  ...
Оминаєш,  що  є  справжнім  дивом,
Назбирав,  а  що  в  тому  живе,
Тут  усе,  що  прямо,  майже  криво,
Та  ж  воно  насправді  не  твоє  ...
Ухоплюсь  рукою  за  краєчок,
Вже  горю,  але  не  відпущу,
Ви  мені  пробачте  мою  втечу,
Не  від  вас.  Від  того,  де  я  сплю  ...
Іноді  буває  важливим
Руку  ухопити  на  льоту,
І  своє  ласкаве  тихе  диво
Я  єством  своїм  всім  затулю  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897255
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 06.12.2020

Дружня рука

Зимо, ти дуже рідко снишся

Так,  я  звичайно  люблю  осінь,
Я  тої  осені  боржник,
Люблю  її  барвисті  коси,
Якось  до  кіс  тих  серцем  звик  ...
А  тут  зима  ...  її  не  люблю,
Це  наче  жінка  без  тепла,
Її  кохаю  і  голублю,
Але  ж  сердита,  зовсім  зла  ...
І  квіти  їй  не  подаруєш,
Хіба  що  покладеш  на  сніг,
І  вітру  сповідь  не  почуєш,
Втечеш,  ображений  на  всіх  ...
А  потім  раптом  не  боїшся,
Бредеш  щасливий  між  ялин,
Зимо,  ти  дуже  рідко  снишся,
Кілька  омріяних  хвилин  ...
Коли  ти  ніжна  і  красива,
Коли  терпляча  і  м'яка,
Коли  уся  в  стрімких  поривах,
Закохана  у  дивака  ...
І  обіймаєш,  і  цілуєш,
На  кожне  свято  свій  наряд,
Може,  мої  думки  почуєш,
Зайдеш  у  мій  зимовий  сад  ....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896965
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020

Дружня рука

Ми залишаємо на потім своєї ніжності роман

Ми  залишаємо  на  потім  своє  безмежжя  почуттів,
Ми  ж  щирі,  юні,  безтурботні,  що  нам  поспішність  диваків,
Туманів  сум  завжди  розтане,  дощів  безликість  пропаде,
В  очах  глибоке  і  незнане,  а  там  якось  воно  буде  ...
Ми  залишаємо  на  потім    своєї  ніжності  роман,
І  кожна  мить  -  це  ціни,  ціни  ...  який  обурливий  дурман!
Під  звуки  інтернет  -  мелодій  такі  ж  буденні  і  легкі,
Це  час  для  нас  повільно  ходить,  насправді  це  якісь  стрибки  ...  
Ми  залишаємо  на  потім  своєї  ніжності  роман,
Любуємо  осінню  вроду  і  губимось  поміж  містян,
А  потім  крутиш  головою,  шукаючи  одну  її,
Нема,  цінителі  свободи,  не  знайдеш  на  цілій  Землі  ...  
Ми  обираємо  на  зараз  буденний  образ  без  турбот,
І  танемо  мов  сніг  в  примарах,  а  не  в  букетах  з  рідних  нот,
А  так  хотілося  зіграти  з  тобою  разом  в  дві  руки,
І  байдуже,  що  скажуть  збоку  про  нас  буденності  зірки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896453
дата надходження 28.11.2020
дата закладки 02.12.2020

Дружня рука

О мила осене, ти наче справжній друг

О  мила  осене,  ти  наче  справжній  друг,
На  мить  забула  про  своїх  подруг,
Про  справи  -  листя,  що  засипали  усіх,
Я  знову  чую  твій  душевний  сміх  ...
Я  знову  бачу  в  кожній  барві  усміх  твій,
Комусь  так  холодно,  а  осінь  каже:  грій,
Собі,  комусь  пів  світу  розтопи,
Якщо  не  хочеш  мли  осінньої  журби  ...
Складай  букети  з  всіх  на  світі  кольорів,
Якщо  у  парк  на  мить  якусь  забрів,
І  розмальовуй  барвами  слова,
Як  закрутилась  від  тих  іскор  голова  ...
Забуть  про  все,  що  жне  буденність  зла,
Її  вся  сила  -  лиш  одна  імла,
Маєш  любов,  то  міцно  обійми,
А  осінь  буде  ложем  і  крильми  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892384
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020

Дружня рука

Я Осінь. А ти хто? Назвися

Я  знаю,  завтра  у  мене  знову  свято.  
Ні  у  кого  немає  стільки  святкових  днів.
Моє  свято  –  стояти...  Тебе  чекати.
Це  важливіше  буденності  слів,  буденності  снів.  

Я  вийду  на  вулицю.  Я  вдивлятимусь  далеко  –  далеко.  
Я  знаю,  звідки  йтимеш  ти.  
Я  вивчив  на  цій  вулиці  кожен  кущ,  берізку,  смереку.
Я  б  без  зустрічі  звідси  не  зміг  нікуди  піти  …  

Що    ж  робить  вітер  з  твоїм  волоссям?
А  він  дивак  радіє  тому,  що  і  ти.
Мені  на  мить  чомусь  здалося:
Йому  образливо.  Вона  не  помічає  його  ходи  …

Десь  у  вікні  не  замовкатиме  рояль.
Ти  зачіпатимеш  мене  плащем,  зробленим  з  листя.
Десь  дощем  пробігатиме  радість  і  може  трішки  печаль.
І  раптом:  я  Осінь.  А  ти  хто?  Назвися  ….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891254
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 21.10.2020

JuliaN

Краски осени

Вновь  брожу  переулками  осени,
Под  ногами  шуршит  вно́вь  листва.
Сквозь  деревья  смотрю  я  на  просини,
Ароматною  кажется  мгла.

Дни  осенние,  хоть  и  не  прошены,
Им  сотку́  гобелен  из  цветов
Хризантемными  красками  осени
Под  мелодию  вальса  "без  слов".

Оставляю  пейзажи  я  в  памяти:
Солнца  свет  и  небесную  синь,
Листья  желтые  -  яркие  скатерти...
Неповторный  осенний  в  них  стиль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891414
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 21.10.2020

JuliaN

Нет в мире женщин некрасивых

Нет  в  мире  женщин  некрасивых,
Есть  те,  что  не  поверили  в  себя.
Застенчивы,  немного  боязливы,
От  перемен  бегут,  как  от  огня.

Нет  в  мире  женщин  некрасивых,
Очарованье  многих  -  их  душа.
Они  скромны  и  молчаливы,
И  в  этом  есть  их  красота.

Нет  в  мире  женщин  некрасивых.
Когда  о  красоте  ее  никто  не  говорит,
Позвольте  женщине  лишь  стать  любимой...
Любовь  с  ней  чудо  сотворит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885619
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 21.10.2020

Дружня рука

Я знаю Вас. Ви не з цього життя.

Я  знаю  Вас.  Ви  не  з  цього  життя.
І  зовсім  не  з  цього  світу.  
І  це  не  тільки  моє  відчуття.
Про  це  розповісти  мені  не  зуміти.

Бо  це  таємниця.  Ваша  й  моя.
Її  лиш  торкаються  сонце  і  вітер.
І  зірка  у  небі,  чомусь  нічия.
Її  так  треба  кудись  подіти.

І  квіти  в  полі.  Чомусь  нічиї.
Їх  так  потрібно  щедро  полити.
Але  дощі  тепер  нічиї.
Бо  і  дощі  потрібно  любити.

Говорять,  що  це  не  буває  так.
І  подіум  кличе  яскраві  миті.
І  тут  не  питають  про  несмак  чи  смак.
Чуже,  незнайоме  не  люблять  у  свиті.

І  посмішка  часто  чомусь  нічия.
Така  яскрава,  але  не  світить.
Так  наче  за  нею  просто  стіна.
Бо  нею,  вже  точно,  потрібно  любити.  

У  Вас  це  все  просто,  у  Вас  це  своє,
Несхоже,  незнане,  ні  в  кого  не  взяте,
І  навіть  якщо  воно  не  моє,
Я  не  збираюсь  його  відривати  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872522
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 11.05.2020

Надія Башинська

ДО ТЕБЕ ВЕСЕЛЕ ВСМІХАЄТЬСЯ СОНЦЕ!

Проснулося  сонце...  Умилось  росою
й  по  світу  пішло  легкою  ходою.
У  нашім  лісочку  гриби  розсипало,  
суничкам  всім  щічки  підфарбувало.

Берізки  й  ялини  стрункішими  стали,
дубочки  та  сосни  попідростали.
А  як  доторкнулось  до  кущиків  трішки,
то  на  ліщині  з'явились  горішки.

Як  йшло  через  полечко,  дуже  раділо,
золотом  соняхи  позолотило.
Ясні  дарувало  воно  променята  
всім  квасолинкам  й  малим  бурячатам.

Так  щедро  проміння  його  розсипалось,
що  й  огірочкам,  й  капусті  дісталось.
І  сої,  й  картоплі,  цибулі  й  гороху,
ще  й  гарбузам  всім  вділило  потроху.

А  як  у  садочок  воно  завітало,
то  яблука  соком  поналивало.  
І  вишенькам,  й  сливкам  (вони  теж  просили),
і  винограду  добавило  сили.

А  діток  у  щічки  воно  цілувало
і  усмішки  ніжні  їм  дарувало.
І  ти  усміхнися,  поглянь  у  віконце,
до  тебе  веселе  всміхається  сонце!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875497
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020

Надія Башинська

ТИ НАЙДОРОЖЧА У СВІТІ ДЛЯ ВСІХ

В  день  цей  святковий  я  привітаю  
ненечку  рідну  свою.
Ти  є  найкраща  у  мене,  матусю,
і  знаєш,  як  тебе  люблю!

         Мамо!  Мамо...  Ти  найдорожча  
         у  світі  для  всіх.
         Зіронько  ясна,  зіронько  світла!
         Там,  де  ти  є  -  чути  сміх.    

Тягнуться  ручки  завжди  до  неньки,
ніжки  дрібочуть  малі.
Мама  у  кожного  в  світі  єдина,
мов  сонце  вона  на  землі.

         Мамо!  Мамо...  Ти  найдорожча  
         у  світі  для  всіх.
         Зіронько  ясна,  зіронько  світла!
         Там,  де  ти  є  -  чути  сміх.    

Я  пам'ятаю,  як  ти  співала...
сад  наш  тихенько  змовкав.
Мамина  пісня  -  найкраща  у  світі,
про  це  й  соловеєчко  знав.

         Мамо!  Мамо...  Ти  найдорожча  
         у  світі  для  всіх.
         Зіронько  ясна,  зіронько  світла!
         Там,  де  ти  є  -  чути  сміх.    

Матінко  люба,  для  тебе  квітне
сонечком  ясним  весна.
Жаль,  залишила  вже  на  твоїх  скронях
свій  цвіт  черешневий  вона.

         Мамо!  Мамо...  Ти  найдорожча  
         у  світі  для  всіх.
         Зіронько  ясна,  зіронько  світла!
         Там,  де  ти  є  -  чути  сміх.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875428
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 11.05.2020

СОЛНЕЧНАЯ

❤❤❤ ПРОГУЛКА ПО МАЙСКОМУ ПАРКУ…

Иду  по  парку,  в  красоте  купАясь...
Благоухают  запахи  цветов!..
Весна  и  солнце...ими  наслаждаюсь...
Ещё...сирени  рЕдкостным  кустом!

Там  сосны  тихо  крОнами  качают...
КолЫшит  небо  нежным  ветерком...
Я  жизнь  свою  ВЕСНОЮ  наполняю!
МассИву  радуясь,  родному,  на  "ЛеснОм"...

Берёзки  -  серьги  майские  надЕли,..
Украсив  ветки,  в  листья  -  изумруд!
А...  вдоль  дорожек  плИточных,  и  елей...
Ковром  зелёным  -  травы  предстаЮт!..

О,  сАкуры!..  Здесь  стали  вы  родными!..
Словно  невесты,  выстроились  вряд...
Для  хоровода,  с    яблонькой  и  Ивой...
Оделись  в    бело-рОзовый    наряд!..

Цветут  и  древовИдные  пиОны...
У  камня,  возле  берега...пруда...
И  днём,  и  ночью,  там  -  полно  влюблённых
На  "МОСТИКЕ  ЛЮБВИ"  -  обЕт  даря!..

Иду  по  парку,  в  красотЕ  купаясь...
Смотрю  вокруг,  не  отрывая  глаз!
Благодарю  я    БОГА,  тихо  умилЯясь...
Как  ЖИЗНЬ  прекрасна,  данная  для  нас  !..

(Киевский  Парк  Киото)
           фото  моё...❤

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874531
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 09.05.2020

Ніна Незламна

Вишня дитинства

У  сукні  сонцекльошу  пишна
В  садку  росте    молода  вишня
Як    весна  йде,  зазеленіє
Згодом  квітне…  Так  забіліє!
І  плине…    Запах  по  садочку
Раденько  ,  одягну  сорочку
Й  біжу  до  неї  …  Ой  красуня!
Яка  ж  гарненька,  моя  вишня!
Пізніше..  ..  Як  вдягне  коралі
Так  вабить,  що  ж  робити  далі?
Я  пригублю,  дозрілу  вишню
 Тобі  подякую    Всевишній
Тож    з    вишенькою  підростаю
Я  з  нею    ранки    зустрічаю!
Своє  дитинство    тут    залишу…
Колись  про  це  вірша  напишу
Сама  ж,    в  країну  знань  порину
Знайду  в  житті  свою  стежину.

                                                               
                                                     Вірш  зі  скрині
                                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865287
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 09.05.2020

Любов Іванова

НЕ ВІДПУСКАЙ…

[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар  п"янкий  із  вуст  моїх  збери,
Напій  смачний  жагучого  кохання.
І  вже  негода,  шквали  і  вітри
Не  принесуть  ні  краплі  хвилювання...

А  я  тобі    тихенько  прошепчУ,
Слова,  які  нікому  не  казала...
Я  до  небес  неначе  птах  лечу
Коли  ще  так  душа  моя  співала?!

Солодкий  щем  по  тілу  пробіжить
Торкнеться  тих  глибин,  що  досі  спали.
Яка  блаженна,  неповторна  мить.
Мов  літ  на  сорок  ми  молодші  стали....

Не  відпускай,  прошу,  не  відпусти,
Не  скаламуть  надій  моїх  озерце,
Бо  вже  тоді  благального  "Прости.."
Не  будуть  чути...  ні  душа,  ні  серце.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 09.05.2020

Любов Таборовець

Знову скажу, що кохаю…

Я  тобі  говорив,    що  кохаю?...
Говорив...  Та  далебі,  знов  повторюсь,
Що  для  тебе  душею  співаю
І  беззаперечно  любові  корюсь.

Ти  для  мене  -    зворушлива    пісня...
Ноти  в  ній  зцілюють  душу  в  рубцях.
Ти  -  незбагненна    зіронька  пізня,
Що  спалахом  губишся  десь  в  чебрецях…

Голубко  моя,  вірна  горлице,  
У  загадці  посмішки  тоне  мій  світ…
До  серця  твого  небо  горнеться,  
До  ніг  твоїх  яблуні  падає  цвіт…

Впиваюсь  красою  і  ніжністю,
І  дивно  хмелію  від  дотику  рук…
Набутися  хочеться  в  вічності,
Де  в    унісоні    сердець  наших  стук.

05.05.2020
Л.Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874705
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 09.05.2020

Дружня рука

Я блукатиму з тобою під зорями

Я  блукатиму  з  тобою  під  зорями,
Притискатиму  тебе  до  грудей,
Поміж  радостями,  поміж  болями,
Не  відводитиму  очей  …

І  думками  летітиму  своїми,
Обійматиму  музику  цю,
Ось  такими  хмільними  напоями
Обійматиму  тебе  всю.

І  наповнені  очі  чарами
Руки  теж  трішки  чарівники
Стоїмо  попід  сірими  хмарами,
Щастя  -  просто  наш  дотик  руки  …

І  ніхто  більше  не  поспішатиме,
Навіть  час  став  тихіше  іти,
Я  тепер  цілу  ніч  не  спатиму,
Поки  десь  літатимеш  ти  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873402
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 09.05.2020

Дружня рука

Не лякає порожнє місто

Не  лякає  порожнє  місто,
Будинки  пустили  коріння,
Чи  можна  біля  вас  сісти,
Ви  моє  сновидіння  …  

Найближчі  десятки  метрів
І  на  них  можна  заблукати,
Утікаєш  від  моїх  нетрів,
Я  знаю,  ти  вмієш  літати  …

Ти  вмієш  любити  словами,
Ти  вмієш  просто  мовчати,
Будувати  мости  і  храми
І  навіть  тюремні  грати  …

А  я  такий  неґречний
Буду    це  все  ламати,
І  сміх  мій    недоречний  
Може  тебе  налякати  …

Ми  давно  стоїмо  у  парку,
Намальовані  мов  етюди,
Кинув  пан  у  нас  цигарку,
Що  з  нами  тепер  буде  …

Може  вітер  нас  охоронить,
Може,  дощ  прибіжить,  начудить,
Бо  інакше  сухі  й  безборонні
Згоримо,  не  поможуть  люди  …

Не  лякає  порожнє  місто.
Будинки  вросли  корінням.
Попередні  наші  змісти
Залишилися  сновидінням  ...

Ці  яскраві  старі  плакати,
Це  минуле,  що  більше  не  буде,
Старі  стіни  чомусь  обіймати
Вас  повісили  дивні  люди  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874860
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 09.05.2020

Дружня рука

І де у ній стільки сили

Любов    тримає  за  руку,
Міцно,  не  відпускає.
Сторонні  очі  і  руки?
Таких  більше  немає.
Як  тільки  вона  відпустить,
Губишся  майже  клітинно,
Від  тої  німої  пустки
Навіть  в  очах  пустинно    …
Вона  тримає  за  руку,
І  що  це  за  дивна  сила,
Жодного  передруку,
Лиш  так,  як  ти  попросила  …
Як  тільки  вона  відпустить,
Виростають  повсюди  кордони,
Аж  поки  тебе  розбудить
Печальна  і  безборонна  …
Любов  проникає  в  очі,
І  де  у  ній  стільки  сили,
Без  холоду  твої  ночі,
Латає  порвані  крила  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874982
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 09.05.2020

СОЛНЕЧНАЯ

БОГУ

Спасибо  ТЕБЕ,  за  мою  подустАвшую  душу!..
За  то,  что  огнём  испытаний  её  закалИл!..
Сегодня,  в  день  сложный  для  всех...я  смогу...
Не    сконфУжусь..    Открыть  на  весь  мир
Как  ТЫ    сильно  -    НАС    ВСЕХ    ПОЛЮБИЛ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868391
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 23.04.2020

СОЛНЕЧНАЯ

А СЕРДЦЕ БЛАГОДАРНОСТЬ ИЗЛИВАЕТ…

ГОСПОДЬ  мой,  я  была  на  небе...
Но,  лишь  секунды  вечности  задев...
Как  жаль...ТЫ  не  оставил  память  -  ведать
О  чём  с  ТОБОЮ  говорили,  где?…

Я  так  старалась,  напрягая  душу,..
Чтоб  вспомнить  БЕЗУСЛОВНУЮ    ЛЮБОВЬ!..
Хотелось  вновь  увидеть...нет,..не  струшу...
ТЫ  -  боли  загасил  во  мне  костёр!…

А  сердце  -  БЛАГОДАРНОСТЬ  изливает!..
И  хочется  весь  мир  расцеловать!...
Пусть  никогда  не  станет  в  жизни  МАЛЫМ,
То,  что  даёшь  ТЫ  -  каждому  из  нас!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861815
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 23.04.2020

СОЛНЕЧНАЯ

ТАИНСТВЕННОСТЬ ПРИЯТНАЯ…

О,    красота…  небесная!…
Вся    глУбь,  лишь  -  БОГУ    вЕдана!
В    ней  -  души    бессловесные
В    Раю    витАют,  светлые...

В    безбрЕжном    небе,    властвует...
Дыханье    благодатное!…
Призывом    Царским  -  здрАвствует
Таинственность  приятная!…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863832
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 23.04.2020

СОЛНЕЧНАЯ

МНЕ ТАК НУЖНА ЛЮБОВЬ ТВОЯ…

Мне  так  нужна  -  ЛЮБОВЬ  твоя!...
Которая  -  меня  ПРЕОБРАЖАЕТ!..
Без  чувств  твоих,  мне  не  прожить  и  дня!
Всё,  что  даёт  нам  БОГ
ЛЮБОВЬ  -  ПРИУМНОЖАЕТ!..


(тебе...)❤

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871566
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 23.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Весна приречена на радість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

Весна  приречена  на  радість,
На  зло  холодним  всім  вітрам.
Дарує  цвітом  нам  ласкавість,
В  ній  сум  і   радість  пополам.

Так  заворожує  цвітіння,
Нудьга  на  хвильку  відійде.
Вона  дивує  шепотінням,
Все  в  білий  колір  розведе.

І  без  вина,  неначе  п"яні,
Хмільні  так  пахощі  її,
В  рожеві  квіти  і  багряні,
Вкрашає  мрії  всі  мої.

В  цей  час  так  хочеться  повірить,
Що  безнадія  й  страх  пройде.
Весна  нас  може  підбадьорить,
Я  вірю  їй  -  не  підведе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870996
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 07.04.2020

СОЛНЕЧНАЯ

МОЯ ЛЮБОВЬ…

Я  за  ЛЮБОВЬ  благоДарю!
Ту,  что  во  мне  ,  со  мной  сливаясь...
В  сердечке  ускоряет  стук
В  мурашках  где  -  то  зарываясь.

БлагоДарю  за  ту  ЛЮБОВЬ
Что,  не  мешает  быть  рассудку.
Не  будоражит  в  жилах  кровь,
С  ума  не  сводит  -  100  раз  в  сутки!

Меня  -  тепло  ЛЮБВИ  хранит,
Возносит  ввысь,  я  ей  ласкаюсь...
Миг  каждый,  в  ней  -  есть  ЖИЗНЬ  моя!
С  её  дыханьем  -  Я  сливаюсь!..

Я,  за  ЛЮБОВЬ  свою  отдам
Все  ценности  Земного  мира!..
ВздымУ  подальше,..  к  облакам..
Там  Царство  есть,  в  нём  так  красиво!

ЛЮБВИ  моей  -  суть  глубока!..
Для  всех  -  она  непостижима!..
Как    ПЕРВОРОДНАЯ    вода...
Чиста  и    нЕвообразИма!..

Всёж,  за  ЛЮБОВЬ  благодарю!...
Ту,  что  сейчас,  со  мной  сливаясь...
Рождает  -  НОВУЮ...  МОЮ...
Я  ею  -  к    БОГУ    изливАюсь!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868596
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 07.04.2020

Дружня рука

Очі

Не  довіряйте  ніколи  словам,
Не  вірте  в  суворість  розлуки,
Щось  може  не  тут  і  не  там,
Торкнулись,  розбіглися  руки  …  
Повірте  її  очам,  
Але  поспішайте,  це  ж  миті,
В  очах  –  це  не  тут  і  не  там,
Бо  очі  –  світи    не  відкриті  …
Втонув,  утопився,  ну  що  ж,
Надії  і  мрії  розбиті,
І  просиш  ще  раз:  потривож,
Я  ж  прошу  не  роки,  а  миті  …
Не  бачу,  не  чую  цей  світ,
Живу  у  окремому  світі,
Ходитиму  світом  мов  кіт
В  якомусь  нічному  лахмітті  …  
А  потім  трапляється  мить,
Забути  яку  неможливо,
І  знову  потужно  болить,
І  знову  ти  віриш  у  диво  …
І  очі  …  і  знову  правдиво,
І  знову  до  болю  щемить,
Шукаю  негоду  чи  зливу,
Щоб  свою  пожежу  тушить  …
Та  раптом  уже  передумав,
Дарма,  що  палаєш  увесь,
Ці  очі  –  світи,  а  не  тюрми,
Вони  зовсім  поруч,  не  Десь  …  
Не  можеш  ти  світ  той  вхопити,
Не  можеш  стиснути  в  кулак,
Ти  можеш  ці  очі  любити,
І  ти  молодець  ,  якщо  так  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870838
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 07.04.2020

Дружня рука

Мені б хотілося, щоб ти любила осінь

Мені  б  хотілося,  щоб  ти  любила  осінь,
Із  падолистом  ,  із  вітрами  і  дощами,
Забув  дитинство,  а  дитя  немов  я  досі,
Будую  щось  не  з  каменю,  піснями  …

Мені  б  хотілося,  щоб  ти  любила  літо,
Де  сонце  обіймає  твоє  тіло,
Де  трави  полем  хтось  надумав  похилити,
Неначе  нотними  листами  …

Мені  б  хотілося,  щоб  ти  любила  зиму,
Щоб  сніговик  вклонявся  джентльменом,
Щоб  вітер  розповів  усе,  ще  й  в  риму,
Щоб  біло  –  біло,  але  не  пустельно  …

Я  пам’ятаю,  що  ти  любиш  ве́сну,
Ну  як  її  співочу  не  любити!?
В  ній  кожний  погляд  мов  весни  похресник,
І  таємницею  все  зриме  оповите  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871044
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020

Дружня рука

Є люди, що плачуть від музики

Є  люди,  що  плачуть  від  музики,
І  навіть,  коли  сходить  сонце,
Це  не  коди,  не  одинички  і  нулики,
Це  душі  і  їх  охоронці  …
Є  люди,  що  не  пишуть  вірші,
І  навіть  не  дивляться  на  зорі,
Але  для  них  печери  і  стіни
Раптом  щезають,  стають  прозорі  …
Є  люди,  що  не  стають  на  коліна,
Що  вражають  своєю  гордістю,
І  не  згинають  натруджені  спини,
І  сиві  зовсім,  але  з  молодістю  …
Є  чоловіки,  що  люблять  жінку,
Але  не  роблять  її  журбою,
Є  жінки,  що  бачать  відтінки,
І  заступають  все  тьмяне  собою  …
Дорослі  –  діти  тепер  і    зараз,
Бо  так  склалось,  бо  такі  долі,
Що  своїм  словом  вбивають  примари,
Що  просто  щирі,  а  не  грають  ролі  …  
Є  люди,  що  плачуть  від  музики,
Бо  для  таких  її  писали,
Порвані  ноти,  обірвані  ґудзики,
І  дурні  ті,  що  це  все  порвали    …
А  завтра  знову  зійде  сонце
Для  тих,  хто  на  нього  чекає,
А  у  тих,  на  сцені,  закрите  віконце,
Та  і  сонця  для  них  взагалі  немає  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871042
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020

Дружня рука

Ми ж люди. Не просто якісь машини

Сиджу  і  мрію  про  день  з  тобою.
Щоб  так,  за  руку,  не  за  стіною.
Щоб  обійняти  тебе  рукою,
Щоб  заховати  тебе  собою  …

Від  того  вітру,  від  того  суму,
Від  пересудів,  людського  глуму,
Не  озиратись  на  чиїсь  кпини,
Людина  прагне  в  обійми  людини.

Щоб  непомітно,  хоч  ненароком,
Щоб  одним  подихом,  щоб  одним  кроком,
Не  озиратись  на  світу  стіни,
На  тих,  що  схожі  тепер  на  машини  …

Сиджу  і  мрію  про  ніч  з  тобою,
Щоб  міцно-міцно  і  дуже  ніжно,
І  кожним  рухом  чи  жестом  говорю,
Побудь  зі  мною,  ще  зовсім  не  пізно  …

А  десь  злітають  у  небо  машини,
І  ми  нездатні  на  дитячі  образи,
І  хочуть  любові  навіть  клітини,
І  зовсім  щирі  думки  і  фрази  …

Десь  на  руїнах  штучного  світу,
Ми  зовсім  не  дві  віртуальні  людини,
Губами  до  губ  прості  привіти,
Ми  ж  люди.  Не  просто  якісь  машини  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871015
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 07.04.2020

Дружня рука

Дивлюсь на вас …

Дивлю́сь  на  вас  і  сходжу  з  розуму,
Від  вас,  від  квітів,  від  весни,
У  чомусь  ніжному,  прозорому,
Без  віршів  не  розповісти.
Се́рджусь  на  вас,  позбувшись  розуму,
В  ваш  світ  боюся  увійти,
Бо  як  мені  такому  гордому
Ту  гордість  всю  у  світ  змести.
Молю́сь  на  вас,  щоб  не  згубитися
У  світі,  де  німі  зірки,
Щоб  подихом  одним  напитися,
Щоб  надивитись  на  віки  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866869
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020

Дружня рука

Дуже весняний вірш

Як  десь  собі  колись  ходив  весною,
Весна  тоді  ще  іншою  була,
Захоплений  жіночою  красою,
Що  та  весна  з  собою  принесла  ….  
І  так  вертів  своєю  головою,
Що  став  для  когось  справжнім  диваком,
Та  раптом  весь  захоплений  тобою  
Не  верчусь  більше.  Став  й  стою  стовпом  …  
І  де  всі  ті  слова,  що  їх  душа  тримає,
Не  відпускає  із  полону  у  політ,
Вона  ж  ніколи  й  ні  за  що  не  взнає,
Який  із  нею  цей  чудовий  світ  …
Вже  повернулась,  вже  не  помічає,
Її  думки  –  найдальші  із  орбіт,
Вона  ж  від  тебе  іншого  чекає  -
Не  погляду  з-під  вересневих  віт  …
Ось  зважився  і  вибухнув  словами,
Чи  ж  налякав  аж  трішки  ту  весну,
Вона  сміється  поглядом,  вустами,
Ти  перейшов  страшну  свою  межу  …
Яке  ж  то  диво  твориться  весною,
Які  слова,  рядки  немов  пісні,  
Мої  світанки  зачаровані  тобою,
Мої  думки  горять  немов  вогні  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866807
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 04.03.2020

Капелька

Мороз и солнце- как прекрасно!

Мороз  и  солнце-  как  прекрасно!
Всё  в  этой  жизни  не  напрасно
И  в  феврале  уже  зима
Открыла  снега  закрома.

Вновь  стали  радостные  лица,
Кто  на  мороз  совсем  не  злится
И  снова  белые  тона
Природа  в  жизнь  нам  принесла.

Исчезла  серость  зимних  дней
И  сразу  стало  веселей.
Ведь  на  морозе  снег  искрится.
Ну  почему  б  не  веселится?

Вновь  в  спячку  залегла  земля,
Разбудит  тёплая  весна
И  снова  птицы  запоют,  
Подарят  песенный  уют.

                 Февраль  2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864394
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 01.03.2020

Капелька

Вибрации любви, добра

Вибрации  любви,  добра
Нас  удивляют  иногда.
Их  светлый,  дружеский  мотив
Приносит  людям  позитив.

В  душе  легко,  светло,  тепло
Когда  добро  в  ней,  а  не  зло.
Там  и  в  мороз  сады  цветут
И  в  непогоду  есть  уют.

Плоды  прекрасные  всегда
В  любые  жизни  времена.
Родник  живой  воды  течёт
И  даже  тает  "вечный"  лёд.

                 Февраль  2020

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864393
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 01.03.2020

Надія Башинська

СВОЄ ЗАВЖДИ СЛІД БЕРЕГТИ!

           На  гілці  глоду  Птах  сидів,  на  сонці
спинку  свою  грів.  Так  дзвінко  й  весело  спі-
вав...  Гніздечко  затишне  тут  мав.
Та  раптом  Вітер  прилетів,  зламати  гілку  за-
хотів,  хоч  знав,  що  птах  там  гарний  жив.
Він  гнув  ту  гілку,  пригинав...  зелене  листя  
обривав.  
-  Чом  лютувати  тобі  так?  -  спитав  у  Вітра  
мудрий  Птах.  Лети  до  лісу,  там  дуби,  та  по-
розчесуй  їм  чуби.
-  Е-е-е...  -  каже  Вітер,  -  то  дарма.  Та  ж  
стільки  силоньки  нема.
         Все  більше  сердився  і  вив...  зламати  
гілки  не  зумів,  бо  міцно  гілку  птах  тримав,  
гніздо  своє  охороняв.  
         Як  мудрий  Птах,  роби  і  ти.  
                           Своє  -  завжди  слід  берегти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866542
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020

Надія Башинська

БОГ УСМІХНУВСЬ… ДОБРА Ж БАГАТО!

           Бог  усміхнувсь...  добра  ж  багато!  Бо  Він  умів
про  все  подбати.  
Було  Йому  чого  радіти.  Подумав:"Є  у  мене  діти!"

Яка  ж  красива  ця  Земля...  Їм  подарую  тут  поля.
Хай  ниву  житом  засівають,  пісень  веселих  заспі-
вають.
Зберуть  багатий  урожай,  спечуть  духмяний  коровай.

Розсію  по  Землі  всій  квіти...  щоб  цвіло.  Щоб  усім  
весело  було.
Глибокі  ріки  і  моря,  і  океани  теж  для  них.  Хай  
залунає  й  там  їх  сміх.  Хай  кораблі  гойдають  хвилі.
Люблю,  коли  усі  щасливі.

Ще  подарую  в  цвіту  сад.  Там  сливи,  вишні,  виноград.
Рум'яих  яблук  не  злічити.  Діти  мої  будуть  радіти.
Ліси  для  них,  гаї,  діброви.  Там  будуть  пастися  ко-
рови  і  вівці  стадами  ходити.  А  діти  знов  будуть  ра-
діти.  

         Бог  усміхнувсь...  Добра  ж  багато!  І  є  кому  по-
дарувати.
То  ж  берегти  і  множить  нам  усе,  що  Бог  подарував.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866032
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 01.03.2020

Катерина Собова

Синя курка

На    базарі    пишна    дама
Тушку    курки    оглядала  –
Сільська    бабця    продавала
І    товар    свій    вихваляла.

Панночка    цю    курку    синю
Щупала,    перевертала…
-Чим    її    ви    годували?-
Враз    бабусю    запитала.

-А    вам    нащо?    Що    за    люди?!
Про    годівлю    всі    торочать!
Знають    же,    що    брать    не    будуть,
Тільки    голову    морочать.

-Та    я    схуднути    хотіла,
Що    не    пробувала    -    марно,
А    ця    тушка    захопила  –
Результат    тут    дуже    гарний.

Куплю    цього    в    вас    скелета,
Видайте    свої    секрети,
Відчуваю,    допоможе
Тільки    ось    така    дієта.

Баба    все    це    оцінила,  
Відповідь    дала    відразу:
-Треба    півня    тобі,    мила,
Щоб    із    тебе    він    не    злазив!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861943
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 01.03.2020

Катерина Собова

Сiмейний лiкар

-Лікарю,  така    вже    доля,-
На    прийомі    каже    жінка,-
Виникають    сильні    болі
В    мене    в    області    печінки.

А    ви  –  мій    сімейний    лікар,
То    на    вас    надію    маю,
Пила    трави,    а    хворобі
Тут    нема    кінця    і    краю.

-Ви    присядьте    на    хвилину
Ось    на    цю    кушетку    скраю,
А    я    зараз    в    Інтернеті,
Що    у    вас    там  –  прочитаю.

Хвора    каже:    -Хочу    встати:  
Вас    затримувать    не    смію,
В    Інтернеті    прочитати
Я    не    гірше    вас    зумію.

-Ну,    а    це    вже,    дорогенька,
Буде    самолікування,
З    медициною    не    треба
Тут    влаштовувать    змагання.

Зараз    прямо    з    монітора
Я    рецепт    для    вас    напишу,
Йдіть    в    аптеку,    пийте    ліки,
І    дотримуйтеся    тиші.

А    надалі,    хворі    люди,
Згідно    нашого    закону,
Лікувати    всіх    я    буду
Виключно    по    телефону.

Дуже    зручно,    бо    не    треба
Зранку    чергу    тут    займати,
І    у    вас    є    вільний    вибір:
Жити    далі,    чи    вмирати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863344
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 01.03.2020

Катерина Собова

Талант

Все    пиляєш    мене,    Ганю:
-Білоручка    ти,    Семене!
Ось    лежу    я    на    дивані,
Та    працює    мозок    в    мене.

Кожен    ледар    -    винахідник,
І    хоч    мають    таку    вдачу,
Не    напишуть    -    він    негідник,
І    не    скажуть    -    він    ледачий.

Не    схотів    город    копати
Отакий    ось    ледацюга,
Сховав    вила    і    лопату  –
Винайшов    для    себе    плуга.

В    кожного    своя    є    фішка,
І    шукають    всі    причину:
Важко    їм    ходити    пішки  –
То    придумали    машину.

Люди    всі    талановиті,
Що    не    хочуть    працювати,
В    розкоші    повинні    жити
І    ідеї    розвивати.

Дорікати    мені    нащо?
І    сваритись    теж    не    треба:
Я    ніяке    не    ледащо,
Я    -    талантище    у    тебе!

Може,    винайду    таке    щось,
Що    про    це    напишуть    повість…
За    свої    погані    вчинки
Буде    гризти    тебе    совість.

Всі    таланти    живуть    мало,
Будеш    плакать    на    могилі:
-Дармоїдом    обзивала,
А    він    -    он    яке    світило!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863025
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 01.03.2020

Дружня рука

Щось людське …

Бувало  не  раз,  скаженів  людський  натовп.
Кричить,  верещить,  бо  лихий.
Палити  надумав  дівча.    І  пихато
Знанням  і  несхожості  ворог,  чужий  ...  

А  ось  і  на  іншому  краї  землі  
Втішається  рабству,  нарузі,  неволі,
І  звозять  здалеку  лихі  кораблі,
В  ніщо  і  в  нікуди  загорені  долі  ...  
 
А  ось  вони  далі  кричать  на  весь  світ
Про  вищість  якусь  і  руйнують  несхоже,
Усе  незнайоме  сховали  за  дріт,
Озлоблене  піниться  з  нелюді  море  ...  

[b]А  ось  вони  сунуть  у  рідні  степи,
Хизуються  тим,  що  минуле  й  неправда,
І  блазні  для  них  наче  в  полі  стовпи,
Як  розум  дріма,  оживає  бравада  ...[/b]

Як  можна  пробачити  це  і  пройти,
Як  можна  у  цьому  кудись  заховатись?!
І  знову,  і  знову  в  минуле  сліди,
Не  віриш,  що  знову  таке  могло  статись?!

На  щастя,  завжди  оживає  весна,
То  він,  то  вона,  то  він,  то  вона,
То  музика  з  серця  знаходить  дорогу,
То  хтось  до  своєї  чи  інша  до  свого    ...  

То  він,  то  вона  ...  ви  мов  зорі  у  небі,
Без  слів  і  без  зустрічей,  і  без  вагань
Очима,  польотом  пташиним,  журбою
І  смутком  вечірнім  на  мить  тільки  стань  ...  

Щезає  оце  із  ненависті  море,
Його  не  існує,  нікчемне,  пусте,
Немов  виростають  за  горами  гори,
Коли  щось  людське  раптом  в  небо  зросте  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866404
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 29.02.2020

Дружня рука

Де просто …

Розгулялись  негода  та  просто  віруси,
Розкричались  глашатаї  -  просто  брехуни,
Оживають  древні  листи  і  папіруси,
Кудись  потрібно  від  цього  втекти  ...  

Туди,  де  пахне  весною  вечірньою,
Туди,  де  зим  загубились  сліди,
Де  ти  буваєш  різною  -  різною,
Де  просто  світ,  в  якому  просто  ти  ...

Туди,  де  вітер  блукає  узліссями,
Бо  в  місті  не  можна  так  голосно  йти,
Хіба  що  тихо,  лише  передмістями.
Там,  де  дощем  заховає  сліди  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866150
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 29.02.2020

JuliaN

Полюби

Полюби  моє  серце,
Полюби  мою  душу.
Я  тебе  так  благаю,
Та  чекати  не  змушуй.

Не  кажи,  що  старію
І  що  зморшки  під  очі,
Я  в  душі  молодію,
Та  ще  серце  співоче.

Не  дивись,  що  вже  скроні
Сивиною  прикриті...
Та  ще  голос  мій  дужий
Проспівати  молитви.

Полюби  моє  серце,
Полюби  мою  душу
Тільки  зараз,  не  потім,
Коли  землю  залишу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864734
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 15.02.2020

JuliaN

Позволь

Позволь  прикоснуться  к  сердцу
Безмолвно,  трепетно,  робко.
Позволь  приоткрыть  в  нем  дверцу,
Позволь  мне  зайти  ненадолго.

Коснуться  его,  лишь  коснуться.
Немного  напомнить  и...скрыться.
Я  знаю,  могу  обмануться.
Позволь  лишь  на  миг  появиться.

На  миг  появиться  и  скрыться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864133
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 15.02.2020

Дружня рука

Не гаснуть зазорені ночі

В  очах  причаїлась  весна,
Бо  весни  так  люблять  очі,  
Ти  в  цьому  якась  неземна,
Не  гаснуть  зазорені  ночі  ….
Торкнулась  рук[b]о[/b]ю  мов  осінь,
Розсипала  листям  –  дощем,
Бо  осінь  нічого  не  просить,
Торкається  вітром  -    плечем  …
А  ще  обіймала  мов  літо,
Грозою  і  тихим  дощем,
По  платті  розсипала  квіти,
Сховалась  туманом  -  плащем  …
Початок  зробила  зимовим,
Засипала  снігом  мольберт,
Віддала  і  ноту,  і  слово,
З’[b]я[/b]вилось  і  тут,  і  тепер  …  

Чи  радісна  ти,  чи  сумуєш,
Ніде  і  ніщо,  крім  очей,
Не  бачиш  нічого  й  не  чуєш,
Крім  тих,  що  у  зорях,  ночей  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864412
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 15.02.2020

Дружня рука

А душі все-одно …

Ти  так  швидко  пройшла,
Ти  так  швидко  пішов,
Небо  наче  зі  скла,
В  нього  вкралась  любов  ...
Бо  тепер  це  лиш  скло,
все  лише  під  кутом
Бо  тепер  тільки  тло,
Притулився  чолом  ...
Як  розбити  його,
Тільки  скалки  і  все,
Чи  своя,  чи  свого,
Не  забулось  лице  ...  
Оминути  його,
І  побігти  у  двір,
Не  побачиш  свого,
Але  ти  в  своє  вір  ...
Не  вдивляйся  крізь  скло,
Знову  очі  шукай,
Хоч  у  серці  пекло́,
Але  це  наче  рай  ...  
Хоч  пробігти  весь  світ
Нам  чомусь  не  дано,
Стільки  брам  і  воріт,
Ледь  захмарено  сном  ...
Але  там  десь  в  душі
Є  маленьке  вікно,
Десь  у  хмарах  чужі,
А  душі  все-одно  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864125
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 14.02.2020

Ніна Незламна

Этот чудный рассвет

Любить,  ценить  -  увы  не  каждый  умеет,
Противоречить,  нет,  никто  не  посмеет,
Ведь  достоверно,  в  нашей  жизни,  всё  так  есть,
Она  порою,  всем  кажется,  просто  жесть.

Но  вы  взгляните,  на  этот  чудный  рассвет,
Проникнет  в  душу  весна  и  солнечный  свет,
Тепло  по  телу,  так  радуется  сердце,
Земля  родная,  прекрасно  жить  на  свете!


                                     2000г

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863147
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020

Sukhovilova

В обличчя сніг

В  обличчя  сніг  із  дужим  вітром...холодає...
Мороз  пролазить  в  кожну  дірку  у  душі,
Яка  їх  залишками  віри  зашиває,
І  ставить  латки  з  свого  болю  на  плащі.
В  обличчя  сніг,  зникає  ніч,  і  вже  світає,
Десь  вдалині  з'явився  білий  силует,
Це  хтось  із  рідних?  може  Ангел?  друг?  хто  знає...
Так  ясно  світить,  наче  сонце  між  планет.
В  обличчя  сніг,  та  серце  втомлене  зраділо,
Душа  відчула  щось  близьке  крізь  заметіль,
Тепло  від  сонця,  що  здалека  ніжно  гріло,
Що  зняло  плащ  з  душі,  а  разом  з  ним  і  біль.
І  день  настав,  і  сніг  з  вітрами  в  ніч  поринув,
Хтось  у  плащі  у  сніжну  даль  чимчикував,
Зустрівся  з  тим,  хто  плащ  цей  зняв,  в  безодню  кинув,
Хто  у  любов  роздіту  душу  замотав...
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863162
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020

Дружня рука

З твого погляду

Хто  тобі  написав  на  віконному  склі
Тиху  сповідь  таку  таємничо  -  просту?
Може  повість  ця  просто  наснилась  тобі  -  
Тихий  постріл  душі  вхолосту  ...

Хто  у  вітру  украв  його  спосіб  втекти,
Коли  більше  немає  осіннього  сну?!
Твого  погляду  залишки  треба  змести.
А  чому,  не  збагну  ...  

Де  ж  воно,  це  вікно,  
що  крізь  нього  вже  зовсім  нічого  нема.
Може,  стало  вже  сном,
Бо  Зима  ...  

Хто  на  цьому  снігу  протоптав  стежку  цю,
Що  її  так  гукає  душа,
І  продовжує  повість  свою  таємничо-просту,
Незнайоме  спліта  ...  

То  Зима  ...


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862350
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 31.01.2020

Дружня рука

Десь собі бродить втомлено скрипаль

Десь  собі  бродить  втомлено  скрипаль,
Рука  стискає  колись  рідну  скрипку,
Радість  здобув,  та  загубив  печаль,
Як  зазвучить  бува,  то  дуже  зрідка.

Це  ж  вам  скрипаль,  а  не  якийсь  дзвонар,
Музику  чути,  скрипаля  не  видко.
Чужий  блистить  в  пітьмі  німий  ліхтар,
Та  заглушило  серце  йому  скрипку  ...

Ішов  собі  із  світу  в  інший  світ,
А  потім  зазирав  в  минуле  зрідка,
І  так  багато  наробив  воріт,
Що  загубилась  власна  йому  зірка  ...

Між  зорями  звучить  собі  вона,
Гойдаються  спустошені  планети,
А  струни  наче  зір  тих  стремена,
Вплітаються  в  порізані  сюжети  …

І  раптом  на  ту  скрипку  ще  одна,
Послухайте  лиш,  як  вона  говорить,
Злилися  скрипок  звуки  як  вода,
Із  тихих  зір  живе  зробилось  море  …

Літають  зорі  небом.  Дивина.
Це  ж  не  під  силу  надсильному  вітру,
Написано  між  зір  тих  імена,
*А  що  раніше,  я  тихенько  витру  …  

Ви  скажете,  що  дивна  казка  ця.
Хто  ж  двоє  ті,  що  з  неба  зорі  витруть?!
Торкаються  крізь  простір  -  час  серця.
А  якщо  ні,  то  зорі  просто  зникнуть  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863185
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020

Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ… СРІБНА ТИША

Білий  сніг...  срібна  тиша
         ніжно  землю  колише.
Він  як  помисли  наші  всі  чисті.

Білий  сніг  в  білім  танку,
         не  впізнать  землю  зранку.
Ой,  які  ж  ці  сніжинки  сріблисті...

Білий  сніг  чистотою
         веселить  нас  з  тобою.
В  сяйві  сонця  вогні  заіскряться.

Білий  сніг...  свіжість  ранку
         сколихне  знов  фіранку.
Скільки  ж  треба  людині  для  щастя?

До  весни  час...  і  сонце
         зазирне  у  віконце.
І  дощі  затанцюють  по  листі.

А  тепер  ще  кружляють,
         ніжно  землю  вкривають,
ласки  Божої  краплі  іскристі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861071
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 13.01.2020

Дружня рука

Не можна бути чужим

І  коли  я  йтиму  цією  стежкою,
Назустріч  з'явишся  ти,
Наче  хтось  вдало  кинув  монеткою,
Не  розбіглися  кроки-сліди  ...

І  коли  я  раптом  піду  не  туди,
Дощ  закриє  весь  світ,
І  коли  раптом  впізнаю:  це  ти,
Ти  ж  у  відповідь  скажеш:  привіт.

І  коли  ти  чомусь  втечеш  у  ніч,
Я  за  тобою  піду,
Блукатиму  кілька  днів  -  сторіч,
Не  здамся,  тебе  знайду.

І  коли  ти  чомусь  втечеш  у  сніг,
Я  стану  сніговиком,
І  вітер  зупинить  свій  біг,
А  сніг  стане  струмком  ...

І  я  розтану  у  твоїй  весні,
Але  не  щезну,  хоч  буду  не  тим,
В  очах  горітимуть  два  вогні,
І  жоден  не  буде  чужим  ...  

А  потім  настане  літо,
І  не  потрібно  бути  не  тим,
Як  добре  навчитись  уміти
Не  бути  для  когось  чужим  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860894
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 13.01.2020

СОЛНЕЧНАЯ

ПРОСТО СОГРЕТЬСЯ….

К  пейзажу  чувств  твоей  ЛЮБВИ
Я  подберу  -  частОты  сердца!
Чтоб,  в  растворяющей  тиши
Она  смогла  -  ими  согреться!
Желанной  нежности  ТЕПЛО
Окутывает  -  словно  пледом...
Камин  -  потрЕскует  давно...
Он  в  ушко  шепчет  :
"С  НОВЫМ  ГОДОМ"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860286
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 06.01.2020

Дружня рука

Так потрібні ці справжності

І  немає  нічого  ніжніше  твоєї  осені,
І  немає  нічого  світліше  твоєї  весни,
Мої  очі  в  твої  не  покликані  і  не  запрошені,
Десь  блукають  собі,  так  вже  сталось,  посеред  зими  ...

У  дощах  розчинилась,  обманулась  весняними  квітами,
Бути  іншою  вчилась,  налякала  своїми  привітами,
І  немає  нічого,  і  ми  знову  під  зорі  не  прошені,
Це  безглуздо,  здавалось,  що  й  далі  всі  дні  оголошені  ...

Так  потрібно  у  нотах,  у  струнах,  у  клавішах,
У  опалому  листі  забутої  справжньої  осені,
Так  потрібно  у  білому  всю  в  морозі  і  променях,
Щоб  сказати  нам  раптом:  морози  у  серці  подолані  ...

Так  потрібно  тієї  єдиної  справжності,
Що  її  на  початку  часів  хтось  як  дар  надвеликий  нам  видумав,
Так  потрібно  для  кожного  світлої  мужності,
Щоб  її    десь  за  очі  хтось  чужий  незнайомий  не  викинув  ...

*  [i]фото  з  фейсбук  -  сторінки  "Ліна  Костенко"[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860433
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 06.01.2020

Ярослав Ланьо

ІНТОНАЦІЯ ВУСТ

Інтонація  вуст  запалила  бажання,
Вдих  і  видих  з  грудей  та  затримка  повітря,
Вириваючи  з  серця  вербальні  зізнання,
Знов  ламаю  я  визнані  норми  мов  гілля.

Не  така,  як  всі  люди…Не  янгол  й  не  демон,
І  цілуєш  не  так,  та  і  пестиш  незвично,
Покохав,    полюбив  і  мабуть,  не  даремно
Я  своє  божевілля  римую  лірично.

Ти  для  когось  звичайна,  мало  шарму  комусь,
Не  на  стільки  бліда,  як  ельфійська  принцеса,
Та,  за  що  б  я  не  брався  і  за  що  не  візьмусь,
Шовк  твоєї  руки  мого  серця  торкнеться.

Всюди  ти,  запах  тіла  й  теплота  ніжних  вуст,
Залишив  кожен  пальчик  твій  клеймо  на  щоці,
Грішна  доля  у  шрамах  і  звучить  хрускіт  рук,
Наче  хтось  ненароком  поламав  олівці.

Хтось  тебе  не  помітить,  між  тисячі  пані,
Не  затримає  погляд  на  ході  та  ногах,
Всюди  милі  дівчата,  до  одуру  гарні,
Але  Бог  лиш  для  мене,  в  рукаві,  тримав  скарб!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860353
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020

Ярослав Ланьо

СОНЯЧНА ДІВЧИНА

Змальована  з  квітів  травневого  ранку,
Розписана  сонячним  пензлем  весни,
Вдягти  б,  в  колір  бронзи,  тобі  вишиванку
І  можеш  з  богинями  бути  на  ти!

Неначе  пісок  золотий  в`ївся  в  шкіру,
Скарбами  розлившись  по  шиї  й  плечах…
Іди  і  шукай,  обійди  хоч  пів  світу,
Не  сяє  так  сонце  ніде  на  щоках.

Тендітна,  весела  і  сонячна  пані,
Насипав  тобі  Бог  веснянок  з  небес,
А,  як  заговориш,  які  ж  слова  гарні,
Так  ніби  із  флейт  грає  в  грудях  оркестр.

Дивитись  на  тебе,  мов  в  небо  вдивлятись,
Прижмуривши  очі  від  сонячних  хвиль…
Не  вірю  у  збіг,  мало  так  колись  статись,
Щоб  люди  помітили  шарм  твій  і  стиль.

Ти  навіть  на  чорно-білявих  світлинах,
Мов  золото  сяєш  й  даруєш  тепло,
Яка  б  не  була,  за  вікном  сіра  днина,
Ти  світлою  зробиш  її  все  одно!

Лиш  раз  усміхнувшись,  сказавши  лиш  слово,
Заграють  мов  зорі  веснянки  твої
І  в  щирих  очах  заблищать  загадково,
З  далеких  галактик  відбитки  вогнів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860352
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020

ТАИСИЯ

Помощь мне шлют небеса

Силы      небесные    мне    помогают
Выжить    на    грешной      Земле.
Все    неурядицы,  что    возникают  –
Будто      подвластны      Луне.

Это    она    подсмотрела    проблемы
Те,      что    приходят    ко    мне.
Кто-то    решает    мои    теоремы,
Словно    в    загадочном    сне.

Я    пережила    заботливых      близких.
Все    обрели    уж    покой.
Но    продолжают    читать    мои    мысли
И  наблюдают    за    мной.

Это    они    подарили    мне      вечер  –
В    модный    салон    я    иду.
Мне    назначают    приятную    встречу
Ту,    что    так    радостно    жду!

Всё    удаётся      в    делах    повседневных:
Руки    привычны    к    труду.
Я    избегаю    лишь      злобных    и    гневных.
С    юмором    дружбу    веду.

Все    обстоятельства    так    совпадают,
Словно    по    воле    Богов.
Вот    потому      небесам    доверяю.
С    Богом    приходит    любовь.    

28.  11.  2019.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856173
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 03.01.2020

Надія Башинська

ХАЙ ЗДІЙСНЯТЬСЯ БАЖАННЯ ВСІ СВІТЛІ!

Новий  рік  по  планеті  ступає,
наші  просьби  й  бажання  він  знає.
Бо  ж  молитва  злітає  до  Бога.
У  ній  вдячність,  надія,  тривога...

Просим  щастя  ми  всі  і  достатку,
милосердя,  терпіння,  порядку.
Просим  мудрості,  щоб  панувала,
й  доброта,  мов  весна  розцвітала.

Просим  щедрість  в  душі  своїй  мати,
працьовитість  хай  йде  у  всі  хати.
Щоб  веселка  над  житом  у  полі.
Просим  в  Бога  ми  світлої  долі.

Чує  нашу  молитву  Бог,  щиру,
в  ній  землі  своїй  просимо  миру.
Рік  Новий  ще  й  на  радість  багатий.
Завітає  до  кожної  хати.

Бо  багато  любові  Бог  має,
рік  Новий  за́вжди  благословляє.
То  ж  дає  йому  дні  всі  привітні.
Хай  здійсняться  бажання  всі  світлі!

Новий  рік  по  планеті  ступає,
наші  просьби  й  бажання  він  знає.
Он  машинку  поклав  ще  в  торбинку,
м'ячик,  ляльку...    під  нашу  ялинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859821
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 03.01.2020

Надія Башинська

НОВИЙ РІК ПРИЙШОВ ДО НАС!

Новий  рік  прийшов  до  нас,  будем  посівати.
Золотистим  зернятком  ниву  засівати.

         Дай,  Боже,  літечко,  щоб  вродило  житечко.
         Щоб  у  мирі  жити,  доленьку  хвалити!

Сієм,  посіваємо  та  й  по  всій  оселі,
щоб  були  здорові  всі,  багаті  й  веселі.

         Дай,  Боже,  літечко,  щоб  вродило  житечко.
         Щоб  у  мирі  жити,  доленьку  хвалити!

Розсіваєм  зернятка,  мов  в  широкім  полі.
Дай  нам,  Боже,  щедрої  й  щасливої  долі.

         Дай,  Боже,  літечко,  щоб  вродило  житечко.
         Щоб  у  мирі  жити,  доленьку  хвалити!

Золотистих  зерняток  є  у  нас  багато.
Дай  нам,  Боже,  радості  і  в  будні,  і  в  свято!

         Дай,  Боже,  літечко,  щоб  вродило  житечко.
         Щоб  у  мирі  жити,  доленьку  хвалити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859950
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 03.01.2020

Малиновская Марина

< Жизнь это то во что ты веришь… >

Жизнь  это  то  во  что  ты  веришь,  
Что  выбираешь  каждый  день…
Чему  сегодня  ты  откроешь  двери,
Что  это  будет:  свет  иль  тень?!

Я  выбираю  позитивное  мышленье,
Здоровье,  счастье  и  любовь!
Я  выбираю  радость,  вдохновенье,
И  наполненье  смыслом  слов…

Жизнь  это  то  во  что  ты  веришь,  
Так  верь  в  хорошее,  добро!
Открой  сегодня  Счастью  двери,
Пусть  засверкает  серебром!    


/  18.03.2014г.,  20.03.2014г.  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486999
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 03.01.2020

JuliaN

Мамино счастье

Белое  личико,
Красные  щечки,
Носик  -  курносик
У  маминой  дочки.

Волосы  длинные
В  косу  вплетенные,
Лучики  солнышка
В  них  отраженные.

Синие  глазки
И  бровки  -  шнурочки    -
Все  так  прекрасно
У  маминой  дочки...

Алые  губки
Мне  улыбаются.
Маминым  счастьем
Она  называется.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849895
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 03.01.2020

JuliaN

Мы вместе

Под  дождем  пробежимся  вдвоем,
Когда  вместе  -  зонтик  не  нужен.
Согревая  друг-друга  теплом,
Нам  не  страшен  ни  ливень,  ни  стужа...

             Мы  покорны  силе  любви,
             Счастье  будет  всегда  улыбаться.
             Двери  настежь  ему  отворим,
             Никогда  мы  не  сможем  расстаться.

Нам  ничто  не  помеха,  поверь,
Ведь  любовь  -  это  сила  большая.
Даже  если  закрытая  дверь,
Вместе  мы  отворим  ее,  знаю.

             Все  пройдет:  и  ливень,  и  снег,
             Сквозь  туманы  пройдем  мы  вместе.
             За  закатом  вновь  встретим  рассвет
             И  любовь  сохраним  навеки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850599
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 03.01.2020

Капелька

Река жизни

             И  в  шутку  и  всерьёз
на  актуальную  тему  фантастики    

Душа  летает  в  облаках,
А  тело  ходит  по  земле.
Душа-  не  воздух  и  не  прах,
А  сущность  вечная  в  тебе.

Она  для  всех  второе  я.
С  ней  хорошо  идти  вдвоём.
Она-  подруга  и  судьба.
И  для  души-  душевный  дом.

Проходят  годы  и  когда
Уже  закончился  здесь  путь
Она  спешит,  летит  туда,
Где  снова  к  жизни  призовут.

Так  воплощаясь  много  раз,
Она  как  белка  в  колесе.
И  каждый  раз  как  в  первый  класс.
В  другой  семье,  в  другой  среде.

Сансара  жизни  на  земле
И  тайна.  Вот  ларец  найдёшь.
Сокровища  хранит  в  себе,
А  ключик,  жаль,  не  подберёшь.

И  рядом  с  этим  багажом
Что  делать?  Быть  или  не  быть?
Не  оставляя  на  потом,
Решаешь  по  теченью  плыть...

Ну  и  теория  "в-а-ще".
Я  к  водопадам  не  привык.
Очнулся.  Дождь.  Иду  в  плаще.
Фу.  Человек  я,  а  не  бык.

                     Октябрь  2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858612
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 03.01.2020

Ніна Незламна

Оберіг для України!

Я  проснулась    спозаранку
Прасувала  вишиванку
Тож  залюбки    одягнуся
На  всі  боки  повернуся

Свято  маємо  ми  нині
У  садочку  і  в  родині
Будемо  всі  відзначати
Співать  пісні,  танцювати
Україну  прославляти!

     Земля  зараз  в  вишиванці
Квіти  з  вітром  також  в  танці
Порадіймо  Святу,    люди!
Нехай  мир  буде  повсюди!
Оберіг  для  України
Жити  в  щасті  всій  родині!

                           16.05.2019р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835706
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 02.01.2020

JuliaN

Стану летом

Со  мною  Осень  мило  говорила,
Из  листьев  золотых  пошила  мне  наряд.
И  драгоценности  свои  дарила,
Никак  не  отвести  от  них  свой  взгляд.

             Я  не  могу  принять  даров  тех  дивных,
             Наряд  красив,  но  он  мне  не  под  стать.
             Останусь  там,  в  мечтах  наивных,
             Где  молодость  души.  Которой  не  отнять.

Со  мною  Осень  долго  говорила.
Все  убеждала  свой  наряд  принять.
И  Лето  бабье  мне  свое  тепло  дарило...
А  я  решила      теплым  Летом  стать.

             Да,  знаю,  что  мне  Время  не  подвластно.
             Ведь  с  ним  ушла  былая  красота.
             Но  разве  Лето  не  прекрасно  -
             Я  в  нем  останусь  навсегда.

Там  ободрят  цветы  мой  взгляд  уставший
И  в  сердце  у  меня  не  опустеет  сад.
Зачем  мне  думать  о  листве  упавшей.
Не  по  душе  мне  Осени  наряд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850952
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 02.01.2020

СОЛНЕЧНАЯ

А ЕСЛИ…

А  если,    это  -  судьба?..
И  я  -  пройду  просто,    мимо?
Ты  -  затеряешься  зря,
Так    чувства    неуловимы!...

А  если,    в  спешке,    дожди
Нас    разведут    городами?..
Тогда,    получится  -    что?..
Мы  виноваты  в  том,  сами?

А  если,    всё  ж,    не  спешить?
Остановиться,    остаться?...
Подумать,    и    подпустить...
Быть  может,
 ты  -  моё  счастье?

А  если,    вновь  -  интриган?
В    душе  моей  -  всё  разрушишь?...
Как    пережить    боль,    обман?
Как    воскресить    мою    душу?..

Надеюсь,  сердце    моё  
Мне,    всё  же,    что-то    подскажет?
И  то  -  признанье    твоё
С  достойным    чувством  -  увяжет?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854833
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 02.01.2020

Редьярд

Не говорите что нету добра

Не  говорите,  что  нет  добра,  
не  говорите,  что  нет  сочувствия  
Я  слышал,  как  от  смерти  дитя
Спас  немецкий  солдат  в  наступ  идущий

Не  говорите,  что  нет  судьбы  
Не  говорите,  что  нет  возмездия  
Ненависть,  злость-разрушают  мости
Те  мосты,  что  из  серца  к  созвездиям

Не  говорите,  что  нет  мечты  
Не  говорите,  что  нет  величия  
Есть  Люди  без  масок,  люди-Творцы
Добро  безвозмездно  несущие...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856840
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 02.01.2020

Капелька

Цените люди тишину

Цените  люди  тишину,
Любите  доброе  затишье.
Она  подарит  новизну,
Бывая  нам  душевной  пищей.

Она,  как  песня  соловья,
Вдруг  вдохновеньем  напитает.
Не  огорчает  никогда,
Не  к  бури  если  замолкает...
       
И  сердце  снова  в  радость  бьётся,
Ступая  в  сказочную  даль.
Воды  живой  опять  напьётся
И  позабудет  за  печаль.

                         Осень  2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854720
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 02.01.2020

СОЛНЕЧНАЯ

МОЙ ДЕКАБРЬ…

Здравствуй,  принц  мой  милый,мой  ДЕКАБРЬ!..
За  тобой  скучала  -  целый  год!..
Наконец,  ты  белый  плащ  -  распраАвил,..
Закружив    снежинки    в  хоровод!..

ЗаискрИлись    нежно  -  изумрУды
В  воздухе,  с  брильЯнтовой  пыльцой!..
Ты,  в  подарок  мне  -  принёс  висмУта
Для  кольца,  венчАльного  -  с  тобой...

Одарил  -  мехАми  неземнЫми!..
Свежим  воздухом  поИл,  пьянив  меня...
На  устАх  моих  -  ТВОЁ  лишь  имя...
Ты,  ДЕКАБРЬ,  одна  -  ЛЮБОВЬ  МОЯ!..

Этот  вечер,    мы  с  тобою  -    вместе
Проведём,  в  дали  от  чУждых  глаз...
Там,  в  лесу,    в  ночном  нашем  помЕстье,
Где  луна  -  всегда  встречает  нас!..

Звёзды,  возжигАют  в  небе  -  свечи...
Для    изЫска  -  романтИчных    встреч!..
Этот    долгожданный  -  счастья    вечер
Нас    уносит  в  вечность  -  лишь    двоих!..



(*ВИСМУТ-  природный  минерал
красивого  цвета.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856824
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 02.01.2020

Дружня рука

Щиро і жадібно …

Ненаписане,  несказане,  забуте,
Іноді  над  силу  просто  бути,
Ні  не  цим  звичайним  і  лякливим,
А  собою  щирим,  говірливим  ...

Розкіш  слова,  а  ще  більша  розкіш  думки,
Це  вам  не  набиті  марним  сумки,
Розкіш  дотику,  ще  більша  -  погляду,
Кожен  спогад  теж  має  потребу  догляду  ...

Стіни  сірі,  а  може,  розмальовані,
Люди  сірі,  а  може,  зачаровані,
Птахом  в  небо,  а  може,  плазуном  в  болото,
Комусь  радісно  просто  піти  на  роботу  ...

З  тої  щирості  сплели  кришталеві  вікна,
Віддзеркалює  те,  що  сховалося,
І  тільки  в  серці  залишилася  пісня,
Тільки  з  нею,  мабуть,  і  склалося  ...

І  коли  ходить  вона  вулицями,
І  коли  сміється  щиро  і  радісно,
Десь  там  під  липами  не  обманулося,
А  обійнялося  щиро  і  жадібно  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858730
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 02.01.2020

Дружня рука

Перехожій

Тобі  хотілося  писати  вірші  і  раптом  рука  не  пише.
Але  вірші  не  пишуть  руки,  їх  пише  щось  набагато  вище.
Тобі  вже  не  ходиться  вечірнім  містом  і  здається,  що  місто  завмерло,
У  ньому  все  настільки  особисте  і  спогади  мов  найдорожчі  перли  ...  
І  мабуть  треба  комусь  писати,  бо  тоді  набагато  більше  сонця,
І  не  біда,  що  доводиться  втрачати,
Буває,  що  й  вірш  грає  роль  охоронця  ...
І  не  біда,  що  доводиться  стирати,
І  що  слова  не  зовсім  доречні,
Вірші  -  це  друзі,  котрих  варто  обирати,
Хоч  і  бувають  не  зовсім  безпечні  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858539
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 01.01.2020

Дружня рука

Воно буває …

Воно  буває  велике  -  велике  
І  ні  за  що  його  не  сховати,
А  буває  ну  зовсім  маленьке,
Годі  навіть  у  руки  узяти.

І  вислизає  кудись  постійно,
І  не  червоне,  а  якесь  блякле,
Та  позирає  на  інших  манірно,  
Топчучи  чиїсь  клятви  ...

Воно  буває  замерзле,  незриме
І  годі  комусь  таке  розтопити,
І  раптом  йому  подарують  рими,  
І  тоді  рими  можуть  убити  ...

Воно  буває  мов  ціла  планета,
І  навіть  годі  таке  обійняти,
Приносять  чужинці  яскраві  букети,
Такі,  що  їх  неможливо  не  взяти  ...

Буває  навіть,  воно  вибухає,
І  розлітається  на  усі  боки,
І  ось  його  тепер  більше  немає,
Гелгочуть  збентежено  п'яні  сороки  ...

Буває,  що  більше  там  того  немає,
Що  можна  було  б  подарувати,
Лиш  кілька  горняток  кави  чи  чаю,
І  може  знову  кудись  мандрувати  ...

Раптово  частинку  колишню  знаходить,
Раптово  третю,  четверту,  сьому,
І  розуміє,  що  там,  де  все  в  дірках,
Колись  поставили  тільки  кому  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858507
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 01.01.2020

Дружня рука

Новий рік … назустріч

Вже  на  вулиці  дещо  заблукале  Різдво,
Вже  не  вперше  його  зустрічає  дощ,
Тільки  вранці  подекуди  під  ногами  скло,
І  на  небі  з  хмар  чорно  -  сірий  борщ  ...  

Причаївся  замріяний  новий  рік,
І  не  знає,  чи  сцена  для  нього  ось  ця,
Виставив  випадково  незахищений  бік,
Та  ніхто  не  бачив  ще  того  року  лиця  ...  

Навіть  сірість  і  та  не  забула  сховатись,
Сонні  Він  чи  Вона,  їм  би  лиш  дочекатись,
Щоб  почати  увесь  цей  неспокій  спочатку,
Але  рік  не  прийшов,  не  поставив  печатку  ...

Ось  і  вся  дивина,  але  хтось  не  чекає,
Що  йому  ця  зима?  Чи  її  вже  немає?
Що  йому  сірина,  чи  то  відблиски  сонця?
Десь  він  ловить  останні  у  сірих  віконцях  ...  

Причаївся  ...  ну  що  ти  там  так  виглядаєш?
Ти  потрібен  давно,  то  ж  кого  ще  чекаєш?
Чи  мене,  чи  дитину  у  голому  парку,
Чи  оцього  в  пальто,  знову  палить  цигарку  ...  

Неготові  вони,  що  мить  року  остання,
Їм  твоє  не  до  речі  рукостискання,
Залишити  не  можуть  те,  що  стало  печальним,
А  що  буде,  для  них  є  безглуздим,  примарним  ...

Причаївся,  чужий,  ні  на  кого  не  схожий,
Нечепура,  не  злий,  не  впускає  сторожа,
Може  щось  натворив,  може  сам  ще  не  знає,
Що  йому  вже  пора,  бо  старий  відлітає  ...    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859337
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 01.01.2020

Дружня рука

Ми не ходили разом цими вулицями

Я  ходив  колись  цими  вулицями,  та  не  з  тобою,
Мріялось,  бувало,  так  затято,  та  не  тобою,
Образи  минали,  мов  зимовий  вітер,
Слова  дарували  тепло  наче  квіти  ...

У  парку  є  місце  чудове,  чарівне,
Але  ми  з  тобою  тут  не  стояли,
І  влітку  буває  неймовірно  зимно,
І  взимку  враз  руки  гарячими  стали  ...

Я  був  собою,  завжди  собою,
А  може  тому  пропускав  повз  очі,
Пропускав  пісні,  написані  тобою,
Тепер  шукаю  в  небі  серед  ночі  ...

Ми  не  ходили  разом  цими  вулицями,
Тому  вони  не  наші,
Тому  знову  хмари  на  них  насунулися,
Тому  далекі  видаються  кращі  ...

А  якби  ми  з  тобою  їх  розфарбували,
Ні  у  кого  ні  про  що  не  питаючи  ...
Подивись,  якими  вулиці  стали,  -
Жартували  б  літаючи  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859759
дата надходження 30.12.2019
дата закладки 01.01.2020

СОЛНЕЧНАЯ

СЧАСТЬЕ ЕСТЬ…

ЧервИвый    зуб  сгниЕт  -  не  вЫрасти  другому...
Врача,  скорей,что  б  вЫрвал,  попроси.
А,  если  муж  к  другой  уходит  -  Слава  Богу!..
Такому  мужу  -  "грош"  цена,  прости...


ДРУГОЕ  СЧАСТЬЕ  -  быть  ЛЮБИМОЙ  кем-то,
Кто  в  настоящих  чувствах  -  только  твой!
В  ком  заложили  с  детства  -  чувство    ДЖЕНТЕЛЬМЕНСТВА
ЕМУ    по  силам  -  сложности  и  зной!..

Он  -  может  всё  устроить,  и  уладить...
ЖелАнная  семья  -  ему  как  щит!..
Свою  любимую  -  в  сердечный  ТРОН  усАдит...
НАДЕЖНОСТЬ  -  у  него  в  крови  кипит!

В  его  руках  -  горит  любое  дело!..
И  юмора  не  надо  занимАть!
Он  так  радУшен  и  не  мягкотЕлый...
На  жизнь,  не  жалуясь,  
ОН  -  может  всё  принять!..

В  таких  руках,  и  за  большОй  ДУШОЮ
Ты  -  словно,  за  алмАзною  горой!..
С  утрА  -  он  станет  нежным,  лишь  с  тобОю...
Легко  -  раскрыться  с  ним,  и  быть  СОБОЙ!

Ты  -  будешь  благодарна,  за  умение
Снимать  -  непонимания  замкИ!..
ТАКОЙ  -  в  тебе  разбудит  вдохновение,
Таланты  -  с  ним  проЯвишь,  ВСЕ  свои!

Раскроет  глубину  в  тебе,  и  силу,
Которой,  БОГ,    когда-то    одарИл!..
ТЫ,  для  него  -  ВСЕГДА  будешь  красива!...
НежнА,  счастлИва,  вдохновЕнна  ИМ!

Открытый  взгляд,  главА  -  слегка  седая...
ГлазИща,  словно  черный  бриллиант...
С  борОдкой  милой,..от  улыбок  тАет
Нашла  такого?..  В  этом    -    ТВОЙ  талант!

МУЖСКАЯ    НЕЖНОСТЬ  -  женщине  приятна!  
Она  открыта  -  для  взаИмных  чувств!..
Ему  ты  скоро  скажешь,  что  "СОГЛАСНА"...
И  песнь  ЛЮБВИ  -  польётся  с  ваших  уст!..

И  всё  же,  СЧАСТЬЕ  -  быть  незаменимой!..
Тому,  кто  ценит  в  тебе  -  ДУШУ,  ценит  
 ЧЕСТЬ!..
Ты  будешь  для  НЕГО  -  всегда  ЛЮБИМА,
Ведь,  и  сегодня  -  СЧАСТЬЕ  в  жизни  ЕСТЬ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858994
дата надходження 24.12.2019
дата закладки 29.12.2019

Дружня рука

Не впусти на землю

Не  впусти  на  землю.  Воно  крихке.
Йому  так  болісно  розбитись.
Воно  ж  твоє.  Воно  не  чуже.  
Воно  не  може  будь-де  опинитись.

Його  не  візьмеш  чужими  руками.
Бо  чужі  руки  його  не  відчують.
Його  не  покличеш  чужими  словами.
Чужі  слова  воно  не  почує.

Не  впусти  на  землю,  бо  воно  крихке.
Воно  міцне  лише  на  перший  погляд.
І  не  кажи,  що  чимось  не  таке.
Воно  твоє.  Йому  потрібен  догляд.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856319
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 09.12.2019

Дружня рука

Коли спокійно, легко на душі

Коли  спокійно,  легко  на  душі
І  десь  пропала  вічна,  вперта  втома,
І  замість  діалогів  пишуться  вірші,
І  зовсім  щиро  відчуваєш:  вдома  ...

Краплини  ніжності  немов  терпким  вином
Оточують  малесеньку  розмову,
Несказане  завершується  сном,
Погляд  очей  собі  про  щось  промовить    ...

Немає  більшого  за  це  тепло  тепла,
Про  все  на  світі  у  простій  розмові,
Десь  поруч  квіткою  несміло  зацвіла,
Рука  в  руки  навчалася  любові  ...  

Прибіг,  захекався  чемнющий  перший  сніг,
Тобі  радіємо,  ти  наче  друг  спізнілий,
Та  раптом  стишив  свій  шалений  біг,
Теж  з  чогось  трішки  наче  захмелілий  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856696
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 09.12.2019

СОЛНЕЧНАЯ

МУЗА…

О  как  прекрасен  час  осенний
Когда  я  вижу  Вас  в  саду!..
Где  листья  падают  с  деревьев
И  солнце  светит  поутру!..

Где  яблок  урожай  последний
Вы  собираете  в  траве...
Меня  не  видя,  без  сомнений...
Сразили  напрочь  сердце  мне!..

В  той  дымке,  нежного  тумана  --
Неуловимый  образ  Ваш...
Впускал  я  в  душу,  непрестанно...
Свой  --  эндорфиновый  кураж!

Вы  --  словно  фея,  возбудили
Картину  чувства  моего...
Во  мне  --  мелодию  открыли  
Любовной  музы  естество!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853400
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 13.11.2019

Капелька

Дожди. И радость на душе.

Дожди.  И  радость  на  душе
-Уже  не  жарко  на  дворе
И  в  лужах  видно  облака.
Мы  лету  говорим  "пока".

Дожди.  И  воздух,  словно,  сок.
В  душе  как  аленький  цветок.
Ведь  в  воздухе  любовь,  тепло
И  оттого  в  душе  светло.

Дожди.  И  смотрим  мы  прогноз.
Нам  обещают  много  гроз.
Идут  дожди  опять  к  грибам,
К  столу  вкусняшки  будут  нам.

Дожди.  И  детям  хорошо,
Когда  несильно  глубоко.
Полазить  можно  в  сапогах
И  радость  отгоняет  страх.

Дожди.  И  осень  налегке
Озолотилась  в  октябре.
Дожди  ведь  тоже-  чудеса.
Смеются,  плачут  небеса.

     30.09-01.10  2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851124
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 13.11.2019

Дружня рука

Як чудово: ти завтра прийдеш

Вітер  грався  твоїм  волоссям,
Вітер  грався  сірим  плащем,
Тобі  гарно  в  осені  йшлося.
Посміхалась  природа  дощем  ...
Навіть  він  був  таким  делікатним,
Джентльменом,  як  не  дивись,
Був  актором  на  вечір  безплатним,
Нагулявсь  і  подався  увись  ...
І  негоже  тебе  турбувати,
В  тебе  осінь  -  сузір'я  сонат,
Не  поможуть  забуті  цитати,
Час  для  свого,  не  час  для  цитат.
Захворію  тобою  такою,
Тут  і  ліків  таких  не  знайдеш,
Осінь  так  захопилась  собою,
Як  чудово:  ти  завтра  прийдеш  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854594
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019

Дружня рука

Коли серце б'ється поруч

Коли  серце  б'ється  поруч,
І  навіть  як  зовсім  далеко,
Чи  просто  ти  тут  ліворуч,
Втикаєш  у  спогад  виделку  ...

Коли  серце  б'ється  поруч,
Зовсім  нічого  не  страшно,
Ти  ліворуч,  а  я  праворуч,
Але  це  ще  нічого  не  ясно  ...

Бо  воно  ж  насправді  б'ється,
Не  вдає  щось  на  парковій  сцені,
Із  невдачі  не  засміється,
Не  пограєшся  ним  на  арені  ...

Крапля  ніжності.  Тільки  півкроку.
І  ніхто  не  помітить  збоку.
І  ніхто  не  почує  стуку,
Ані  подиху,  ані  звуку  ...

І  очима  на  мить  упіймати,
Міцно-міцно  її  обіймати.
Хіба  можна  таке  оцінити?
Там  глибоко-глибоко  ...  любити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854486
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 13.11.2019

Дружня рука

Прогулянки людського …

Шукаємо?  Розтрачене  й  забуте,
Сміливе,  невмируще  і  живе.
Шукаємо?  Незнане,  непочуте.
Раніше.  І  таке  одне,  своє  ...

Зустрінемо,  нас  лагідно  вітає,
Дарує  у  долонях  цілий  світ.
Розлючені,  що  раптом  утікає,
І  гордовито  зиркає  услід.

Куди  ж  воно  ображено  щезає?
Таке  чуже,  неначе  й  не  було.
А  нам  здавалось:  ось  воно?  Зітхає.
З-під  лоба  зиркнуло  і  болісно  пішло  ...  

А  ми  ж  не  вершники,  щоб  так  услід  летіти,
Намріялись  і  вже  не  біжимо.
Без  цього  гону  не  виходить  жити,
Для  цього  бігу  нам  таке  дано?

Не  здалися.  Безмовні,  не  почуті.
Бредемо  десь,  вже  у  піску  чоло.
Фортеці  височать  німі  й  забуті.
І  небо  мов  ледь  посиніле  скло  ...

Не  здалися.  Любили  тільки  щиро.
І  щиро  огризалися  на  зло.
А  щастя  наше  нас  не  оцінило.
Тоді  навіщо  ж  нам  таке  було?!

Ті,  що  хотіли  й  вірили  безмірно,
І  щиро  переймались  за  своє,
Хто  босоніж  блукав  між  зір  вечірніх,
Як  добре,  що  ви  просто  поряд  є  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854170
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019

Дружня рука

Ти така незнайома й знайома

Ти  така  незнайома  й  знайома,
Ти  така  невідома  й  відома,
Наче  щойно  відкрита  планета,
Пробудилась  осіннім  сюжетом  …  

Хто  ж  навчив  вас  ось  так  малювати,
Вітром,  листям  сюжети  складати,
Додавати  нічого  не  треба:
Я  любуюсь  краєчками  неба  …

Що  тобі  розлітались  по  тілу,
В  тихих  променях  десь  загуляли,
Тільки  злодій  один  осміліло
Не  дивився,  що  ті  малювали  …

А  добрався  до  губ  і  цілує.
І  нікого  навколо  не  чує.
Суму  осені  не  помічає.  
Поцілує  й  одразу  втікає  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852734
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 31.10.2019

СОЛНЕЧНАЯ

ОСЕННИЙ ПОРЫВ ЛЮБВИ…

В  МариИнском  парке  -  музыкант  играет!
Мне  очень  захотелось  танцевать!...
Я  закружилась,  листья  вверх  бросая,
ВальсИруя,  под  этот  листопад!..

Меня  пьянит  -  мелодия  простая  
До  ощущений  "бабочек"  внутри...
Забыв  о  всех,  меня    лишь  услаждает...
В  осеннем  парке  -  мой  порыв  любви!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852222
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 26.10.2019

Ніна Незламна

В цей осінній вечір

Розгулявсь  шалений  вітер,    в  цей  осінній  вечір,
Та  й  рвав  коси  золотії,  молодій  берізці,
А    в  небеснім  океані  голоси  лелечі,
А  в  них  смуток  і  прощання,  мов  рідній  сестричці.

І  прохання  до  вітриська,  не  гуляй  низенько,
Не  рви  коси  тій  красуні,  в  золотім  намисті,
Підіймайсь  до  нас  хутчіше,  поміж  хмар  близенько,
Полетімо  ми  далеко,  де  світанки  чисті.

Наче  вітер  вгамувався,  приліг  при  долині,
Чи  й  розкаже,  він  про  любов,  про  своє  кохання,
Лише  струсить,  дощу  роси,  мов  сльози  полинні,
У  тривозі  та  й  в  надії  спочине  до  рання.


                                                                     15.10.2019р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851515
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 26.10.2019

Island

В Киеве осень

Календарь  перевернул  страницу,
Зной  и  сухость  канули  в  былое,
Осень  смело  хлынула  в  столицу,
Киев  весь  заваленный  листвою.

Опустели  пляжи  и  причалы,
Желтизной  укрылась  зелень  склонов,
Птицы  с  неба  подают  сигналы,
Ветру  для  разоблаченья  кленов.
 
Днепр  темнеет  и  стучит  волною,
По  бетону  набережной  мерно,
И  хандра  с  кислинкой  правит  мною,
С  ожиданьем  связана  наверно.

Холода  наступят,  будет  влажно,
Дождь  наполнит  улицы  водою,
Станет  подметать  дворы  и  важно,
Объяснятся  дробью  с  мостовою.
 
Как  прекрасна  осень-киевлянка,
В  золотом  украшенном  наряде,
Будто  бы  волшебница-цыганка,
Закружила    город  в  маскараде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851236
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 26.10.2019

СОЛНЕЧНАЯ

НЕМНОГО О ГЛАВНОМ…

В  мире  столько  разного...и  много?..
Столько  теплоты  и  доброты?!!..
К  нам,    ведь,  с  детства  -  тянется  дорога,
В  нашу  зрелость  -  где  живём    ВСЕ  мы?..

В  нашей  жизни  -  перемен  хватАет!
Не  всегда  -  они  и    хорошИ!..
Но  ведь,  трудности  -  для  нас    приобретАют
Всё  -  для  милости,  в  спасении  души!

Если  сердце  наше  больно  ноет,
И  затем  -  тревожно  так  стучит...
Значит,  это  -  грех  нас  беспокоит,
Где-то    затаился  и  молчит...

И  тогда,  нам  нужен  -  круг  спасЕнья,
Что  бы  в  жизни  нашей  -  не  тонуть!
К  аналою  -  вскОре,  поспешИм  мы
Там,  нам  БОГ  -  откроет  к  счастью  путь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849279
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 19.10.2019

Дружня рука

Не ти

Не  ти  мене  обіймаєш  всю  ніч,
Не  ти  мені  кладеш  руку  на  плечі,
Ти  просто  життя  ціле  світиш  навстріч,
Ти  просто  мої  подарунки  і  втечі  ...

Коли  посміхаюсь  про  щось  уві  сні,
Коли  раптом  тепло  в  морози  зрадливі,
Так  наче  шепоче  хтось  щиро  мені
У  цьому  нещирому  дикому  вирі  ...

Це  вам  не  безтямні  фейсбучні  вогні,
Щоб  не  посваритись,  нудні  перестуки,
Хтось  там  залишив  щось  глибоко  в  мені,
Шукають  у  темряві  дотику  руки  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851864
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 19.10.2019

Дружня рука

Та оживаю від твоїх очей

Я,  мабуть,  полетів  уже  далеко,
Чи,  мабуть,  заблукав  серед  речей,
У  чомусь  наче  вуж,  а  у  душі  лелека,
Тож  оживаю  від  твоїх  очей.

Мені  б  на  мить  спинитись,  озирнутись,
Мені  б  якось  в  звичайне  забрести  ...
Та  те  звичайне  у  душі  пече,
А  серце  музику  почуло:  хоче  ще  ...

Отак  чужий  близькому,  та  гаразд,
Може  й  близьке  -  далеке  не  почуте,
Знаходжу  у  очах  твоїх  щораз  
Прохання  до  зірок  навскіс  звернути  ...

Я  обійняв  весь  світ,  на  щастя  були  крила,
Сполохані  думки  просили  відпусти,
Бо  ти  мене  про  квіти  попросила,
Такі,  щоб  у  безмежжя  від  краси  ...

*  на  добру  пам'ять  про  друга  і  не  подаровані  квіти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851695
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 19.10.2019

Дружня рука

З дощем …

Ти  стоїш  під  дощем.
Він  тебе  наче  мрії  твої  обплітає.  
Зачіпає  плече,  потаємне  в  душі  зачіпає.
Він  тебе  так  пече.  А  за  що?  Сам  не  знає.  
Не  спішиш.  Не  біжиш.  Ти  чекаєш.
Ні  не  цього  чужого  трамваю.
Ти  чекаєш,  що  дощ  цей  стече.
Змиє  все.  З  цього  свого  мінливого  раю.
З  тихих  вулиць,  з  будинків,  із  лебедів  там  уверху,
Що  їх  хтось  там  тримає.  Їх  там  теж  хтось  шукає.
Зазирає  кудись  уперед  чи  востаннє.  
Десь  туди  де  байдуже,  чуже,  не  потрібне  плече.
Ти  ж  чекаєш.  Дощ  змиє  все  це.  
І  тоді  полетиш.  Десь  до  іншого  раю.  
Прилітай.  Я  чекаю.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849255
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 27.09.2019

Н-А-Д-І-Я

Не за горами вечір - поспішай

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0

[/youtube]
Не  буде  солодко,  ні  гірко,
Коли  душа  враз  замовчить.
Колись  прийде  це  дуже  швидко,
Душа  не  схоче  вже  любить.

Їй  стане    дуже  одиноко,
Погляне  сумно  у   вікно.
Красу  не    схоче  бачить  око:
Бо    буде  просто  всеодно.

Буденні  дні,  дощі  і  зливи,
А  де  ж  романтика  життя?
Колись  же   бути  міг  щасливим...
Тепер   зробив  це  відкриття...

Та  є  в  житті   іще  моменти,
Що  радість  в  серце  принесуть:
Мілкі  це  осені  фрагменти...
Але  не  в  цьому  тепер  суть?

Люби,  люби,  поки  не  пізно,
Допоки  в  змозі  ще  душа.
Пройме  кохання  хай  наскрізно...
Вже  швидко  вечір  -  поспішай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849109
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019

Світлая (Світлана Пирогова)

Знов падають ранети

Світанок  котить  сонячну  монету,
Блищить  у  небі,  та  не  зігріває.
І  на  тонкім  гіллі  тремтять  ранети,
Фатально  листя  падає  у  вали.

Хоч  вітер  з  вереснем  у  дудку  грають,
А  ми  нарізно  -  вистуджені  роси.
Акорди  ностальгійні  чути  арфи,
І  світлу  ніжність  поглинає  осінь.

Думок  сум*яття  хлипає  в  мінорі,  
Та  не  проходить  туга  стільки  років.
Знов  падають  ранети  у  покорі.
Назустріч  поспіши,  не  міряй  кроки.



(Картина  художника    Є.В.  Муковніна.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849065
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 23.09.2019

Ніна Незламна

Оце так незнайомка… / проза /

       1  
   Ранок…Небо  синє  й  чисте,  жодної  хмаринки.    Дерева    в  сонячному  промінні,  роси  переливаються,  виблискують
сріблом,  при  землі  трави  й  квіти  різними  відтінками  веселки…  
   Автомобіль  мчав  на  великій  швидкості.  Дорога    стелилася    між  широких  полів  в  перетинках    з    посадкою.    Марина  з  батьком  їхали  з  Вінниці    додому.      Вчора    зранку  подзвонила    їй  знайома  дівчина,    повідомила,  що    її  зарахували  на  навчання  у  Вінницький  медичний  коледж  ,  на    сестринську  справу..  Радощам  не  було  меж,      давно  мріяла    стати  медсестрою.  Хоча  їхі  сім`я  була  й  не  з  бідних,  але  на    інститут  дівчина  не  мала  бажання  витрачати  час.  Одного  разу  попередила  батьків,
-    Сім  років  навчатися,    це  не  для  мене,  саме  молодість,  хочеться  погуляти,  а  йти  зубрити  науки,  ні-ні,  вибачайте  та  це  не  моє.  
   Все  вирішилося  одного  травневого  вечора,  ще  до  екзаменів  у  школі.  Щодо  навчання  доньки,  батьки  сперечалися  між  собою.  Батько  наполягав  на  навчанні  в  інституті,  а  мати  не  хотіла  надовго  віддавати  своє  єдине  чадо.  Вважала    основне  дівчині  вдало  вийти  заміж,  а    там  життя  покаже.  
   У  школі,  хлопці  називали  її  красунею  і  не  дарма,  адже  вона  й  насправді  мила,  вродлива  дівчина,  до  того  ж  майже  завжди  весела,  вміла  до  себе  привернути  увагу.  Але  дуже  самолюбива,  мати    боялася  за  її  поведінку,    дівчина    дивувала  хитрістю,  підступністю,  інколи  поводилася    зухвалою.  Занадто  цінила  свої  здібності,  вважала  себе  розумнішою  за  співрозмовника,  особливо  це  помічалося    при    спілкуванні  з  хлопцями,  чи  чоловіками.
 Після  клопітливого  дня,  перекусивши  в  кафе  з    майбутніми  однокурсниками,  вони  до  ранку  вирішили  подрімати  в  автомобілі.  
   На  сході  ледь  -  ледь  заясніло  небо,  батько  рукою  торкнувся    її  плеча,  
-  Маринко,  будемо  їхати,  вже  світає,  може  до  бабці  в  село  заїдемо?
Донька,    кліпаючи  очима  й    потягуючись,
-  Та  ми  ж  домовлялися    трохи  пізніше  їхати,  щоб    я  на  ставку  скупалася,    обіцяв  же….  Ти  ж  вчора  з  нічної  зміни,  сьогодні    вихідний  маєш,  куди    і  чого  так  занадто  поспішати?
Вона  повернулася  на  другий  бік,  щось  тихо,  нерозбірливо    пробурмотіла.На  знак  згоди  кивнув  рукою,  відкинувшись  на  сидінні,  прикрив  очі,    в  бажанні,  ще    трохи  подрімати.
2
   Ранковий  світанок    вигравав  різнокольоровими  барвами…  Перші  сонячні  промені  пробивалися  із-за  обрію,    смужками  золотили  небо,      воно  поступово  світлішало.  Просиналося  село…  Частіше  співали  півні,  вже  чути  ревіння  корів,  гучне  крякання  качок…  
   Вадим  перескочив  через  невисокий    паркан  з  штахетів,  постукав  у  вікно,
-  Олег,  підйом  !    Відчиняй,  це  я!
Гучно    калатнув  ланцюг.  За  мить,    до  нього,  виляючи  хвостом,  підбіг  пес.  Він  стрибав,    лащився,  ставав  на  задні  лапи.  Хлопець    всміхнувся,
-    Що  твій  хазяїн,  ще  дрихне?!  Гайда,  давай  погавкай!  Може  тоді  почує…
І    знову,  вже  гучніше  постукав  у  вікно.  Злякані  в  сараї  гуси  підійняли  такий    крик,  що,  аж  за  вухами  лящало.  За  декілька  секунд  з`явилося  світло  й    відразу  навстіж  відчинилося  вікно,  з  нього  Олег  висунув  голову,
-  О!  Це  ти  Вадиме,  що  пора  йти?  То  залазь!  Зараз  підемо….  Я  вдома  сам,  мої  погнали  на  базар,  дещо  на  продаж  повезли.  
Хлопець  почав  одягатися  й  продовжив,
-  Вчора  трохи  вислухав  мораль  від  мами,  бідкалася,    треба  було  вчора  порибалити,  була  б  копійку  мала.  То  я  був  вимушений  пообіцяти,  що  сьогодні  наловимо  риби,  тож    завтра  хочуть  знов  іхати    на  базар.  Добре,  що  раненько  йдемо,  думаю  клюватиме.  Ти  для  мене    черв`яків  накопав?
Вадим,  закинувши  ногу  на  ногу,  присів  на  підвіконня  серед    горшків  з  квітами.
-  Ну  звичайно,  як  завжди.  А  сестра    де?
Олег    деякі  речі  складав  у  сумку,
-  О-о-о,    Тані  підвезло,  дістали  путівку  в    табір  відпочинку,    в  Кам`янець  –  Подільському  зараз.  Хай  сестра  розвіється,  сьомий  клас,    хоче  подалі  від  всіх,  щоб  поменше    опікували.    Щодня  дзвонить,  каже,  що  їй  там  добре,  подобається.  Так,  що  цього  разу  за  нами  хвостика    не  буде,  самі  порибалимо.  А    якщо  хтось  з  дачників  раптом  з`явиться,  чому  б  не  розважитися.  Я  взяв  приймач,  перекусити,  пива  дві  пляшки,  чому  й  не  гульнути  на  радощах…
 Від  перших  променів  сонця  золотилося  небо...  Щоб  не  обросити  капці,  хлопці  йшли  босоніж,  трохи  підстрибуючи,  немов  тікали  від  холодної  роси,    м`яка  трава  лоскотала    підошви.  З  одного  боку  тягнулася  посадка,  з  іншого  боку    широке  поле,  по  ньому  виднілися  купи  скошеного  гороху.    Веселий    переспів  пташок  підіймав  настрій.    Настирне  бажання  якнайшвидше    дійти    до  дороги,  що  вела  до  греблі,    до  ставу.
   Сонячне    проміння  дісталося    березового  гаю,  що    на  пагорбі.  Ніжне  зелене  листя  молодих  дерев  виблискувало,  переливаючись    змінювало    колір,  то  на  світліший,  то  ледь  помітно  темніший..    Свіжий  запах  трав  і  квітів,  наповнював  дихання,  приємна    прохолода    пестила  обличчя.  Здалеку  чути  спів  цвіркуна,  а  зовсім  близько  в  тихів  воді  ставу,  одна  за  одною  кумкали    жаби.  Дорога    на  греблі    встелена      вапняною  мукою,    по  центру  деінде    стелиться  кучерявий    спориш.  По  одну  сторону  греблі,    до  ставу  лежать  величезні    бетоні  плити,  тут  і  зупиняються  відпочивальники,  чи  то  порибалити,  чи  скупатися.  
 В  легкому  тумані    дрімав  широкий  став…  З  другої  сторони    загороджений    трав`янистим    пагорбом    та  кількома  листяними  деревами    й  пишними  шовковицями.      За    деревами  виднілися  дахи  дачних  будинків.  
   По  другу  сторону  греблі    в    ряд  тягнулися  пишні  кущі  шипшини  й    розложисті  високі  трави.  Течія  річки  тягнулася  доволі  вузьким  рівчаком,  вздовж  якого  росло  пишне  зілля  й  очерет.  Біля  двох  старих  крислатих  верб  виднілися  два  водоймища,  розділені    широкою  смужкою    низького  зеленого  зілля.    Саме  тут,  подалі  від  відпочиваючих,  любили  хлопці  рибалити,    адже  риба  любить  тишу.  Інколи,  якщо    більше  з  рибаків    нікого  не  було,    наносивши  сухих    старих  гілляк  з  березового  гаю,  палили  вогнище  .  І  час  від  часу  перебігаючи  дорогу,    закидали  вудочки  в  став,  по  черзі  наглядали,  чи  клює  риба.
   Вони  підходили  до  свого  місця,  біля  ставу  нікого,  лише    трохи  подалі    від  них,  поважно  ходив  лелека.  Він,  то  підіймав  голову,  то  опускав,  як  охоронець,  спостерігав,  що  діється  навколо.
 Вадим  і  Олег  щойно  закінчили  одинадцятий  клас.  Хлопці    спортивної  статури,  за  зростом  майже  однакові.  Вадим    смуглястий,    охайно  підстрижений,  чорнявий,    з  карими  очима.  А  Олег  білявий,  з  ясними    смарагдовими  очима.  Хоча  були  вони  зовсім  різні  та  в  селі  їх  називали    братами.  Хлопці    жили  недалеко  один  від  одного,  дружили  з  самого  дитинства.  Про  них  казали  ,
 «  Просто  нерозлийвода».
   Не  гаючи  часу,  хлопці    уводоймище  розставили    сітки  й  пішли  до  ставу.  За  п`ять  хвилин  поплавки  плавали  на  воді.  Олег  дістав    півлітрову  скляну    банку,    в  ній  виднілося  м`ясо,
-  Ну,  що,  хай  ловиться  рибка,  а  ми  давай    перекусимо  домашньої  тушонки,    ще    огірочки  є.  А  трохи  пізніше  побалуємося    холодненьким  пивцем.  Я    пляшки  вже    поставив    в  воду.
Вадим  з  своєї  сумки  дістав  бутерброди  з  ковбасою,  помідори,  яйця,  хліб,  усміхнено  до  Олега
-  Я  й  справді  проголодався,  от  що  робить  ранкова  прогулянка.  Молоде  тіло  вже  хоче  поповнитися    калоріями…приступимо…
   Пройшло  пару  годин…  небо  зовсім  безхмарне    Не  дивлячись  на  ранковий  час,  сонце  добре  пригрівало.  Від  подиху  вітру  вода  злегка  рябила,  переливалася  голубим  і  зеленкуватим  кольором.      Риба  в    ставку,  то  далі,  то  зовсім  близько  виринає    з  води  і  знову  зникає.  Доволі  не  маленький  целофановий    пакет,  вже  був  з  рибою.    А  хлопці,    знявши  верхній  одяг,  напівлежачи    насолоджувалися  пивом.  Слухали  приймач,  працювала  радіостанція  «Наше  радіо».  Олег    товкнув  рукою  друга,  
-  Може  гучно?  Зроби  тихіше,  ще  рибу  налякаємо.  Оце  ще  раз  з    сіток  рибу  заберемо  та  й  досить.  Сьогодні    нам  підвезло    і  клює  добре,  і    більше  нікого    немає.  Ми  тут,    як  господарі,    щось  дачників  не  видно…
Вадим  підтримав  розмову,
-  Так  сьогодні  ж  робочий  день,  напевно  на  вихідні  було  цих  відпочивальників,  як  мурах.  Бачиш  скільки  пляшок  та  пакетів  вздовж  дороги  валяється  і  он  там,  на  траві…  Ото  свинота!
   За  декілька  хвилин,    увагу  хлопців  привернуло  гудіння  автомобіля.  Далеко  від  них,  на  початку  дороги,  зупинився  БУС,  з  нього  вийшла  молодь.  В  одного  з  хлопців  через  плече  висіла  гітара.  БУС  від`їхав  по  обіч  дороги,  поміж  високу  траву  й  заглухнув.    Нерозбірливо  чулися  голоси,  один  із  хлопців  вирвався  йти  першим,    махав  рукою    в  сторону  березового  гаю,  за  ним  гуськом    прямували  інші.
Хлопці  переглянули  й  водночас  розсміялися.    Олег    кліпав  очима,  його  уста  скривилися,  хитнув  головою,
-  Про  вовка  промовка.      Розважаються….    Напевно  з  міста  приїхали.
 Привернувши  до  них  свою  увагу,    відразу  помітили  зі  сторони  дач  двох  чоловіків,  які  прямували  до  греблі..  
Вадим  рукою    на  голові  пригладив  волосся,  почухав  за  вухом,
-  Треба  поспішати…  Нам    свідків  не  треба.  Хоча  здається  вони  з  вудочками,  то  напевно  до  ставу,  бачиш  є  бажаючих  порибалити.
3
   Хлопці  вичікували  час,  щоб  витягнути  рибу  з  сіток    та  згодом  скупатися  й  повертатися    додому.    Раптом  із  -  за  пагорба    показалась    червона  автівка,  на  невеликій  швидкості  під`їжджала  до  ставу.  Вадим  кивнув  рукою,
-  Добре,    що  далеченько  від  нас.  Пішли    рибу  заберемо,  щоб  менше  бачили.  Хоч    і  не  вихідний,  але  ж  літо,  канікули,  люди  їдуть  відпочити….
   Марина  хитро    примружувала  очі,  ледь  помітно  всміхнулася  до  батька,
-  Тату,  передаси  привіт  бабусі  й  діду.  А  я,  тим  часом,  скупаюся,  вода  зранку  завжди  тепленька.  Бачиш,  на  деревах  листя    майже    не  ворушиться,  мабуть  буде  гарний  день.  
 Вадим  з  Олегом    поспіхом  складали  речі,  мали  намір  скупатися.  Раптом  почули,  як    майже  навпроти  них  зупинилася  та  сама  автівка.  Хлопці  цього  не  очікували.  Олег  кивнув  рукою,
 -  Дивися….  Аж  сюди  приперлися,  чи  місця  мало…  Хай  риба    в  воді  побуде,  я  футболкою  накрию.  
   З  автівки    вийшла  молода  струнка  дівчина.    Хлопці  збентежено  позирали  один  на  одного.  Олег  легенько  свиснув,  косив  очі  в  сторону  Марини.  Особливо  привернули    увагу  її  красиві  ноги  і  розстебнутий  літній  халат  в  ромашках,  він  дуже  пасував  їй.  
   Обоє  витріщилися  на  неї,  аж  очі  вилазили  з  орбіт,  коли  помітили      купальник,  який  виднівся    між  полами  халату.  Як  заворожені,  оглядали,  їли    її  очима.  Русяве    волосся    прикривало  плечі,  вуста  –  колір  спілої  вишні.
   Великі  красиві  смарагдові  очі  кинули  до  них  погляд.  За  мить  Марина    кивнула  батькові  рукою  й  закрила  двері.  Автівка  швидко  поїхав  назад.  Вона  в  одній  руці  тримала  пакет,  другою  рукою  притримувала  полу  халата,  прямувала  до  них.  Хлопці,  як  обпечені  зірвалися  з  місця,  на  якусь  мить  оторопіли,    жоден  із  них  не  наважився    сказати  бодай  якесь  слово.  Її  пухкенькі  щічки  поступово  рум`яніли,    коли    вона  прискіпливим,  оцінюючим  поглядом  з  голови  до  ніг  зміряла  хлопців.  З  усмішкою  на  обличчі  розгойдала  пакет  і  кинула  собі  під  ноги.Її  поведінка  вразила  хлопців,  кожен  подумав,  цікаво,  ми  хіба  знайомі?
Скидаючи  з  себе  халат,  мелодійно,  дзвінким  голосом  запитала,
-  Привіт!  Ну,  як  водичка?  
Хлопців  наче  хто  окропом  облив,  одночасно  почервоніли,  побачивши  її    в  купальнику.    Ліфчик  купальника    був  замалий  для  її  пухкеньких    грудей,  здавалося,  що  ось  –  ось    просто  виваляться.  Красивий  стан,  ніжне  молоде  тіло  притягувало  погляд,  як  не  помітити  маленький  трикутник    купальника,    що  приховував    нижнє  сокровенне  місце.
   Здавалося    дівчина  хотіла  протягнути  час.  Не  поспішаючи,  складала  халат    й  одночасно,  немов  робила  виклик,  кидала  лукавий  погляд,  то    на  Вадима,то  на  Олега.Уже    різко  розвернулася  до  річки,  в  очах  веселики,    демонстративно    прикрила  ротика,  наче  позіхнула  від  нудьги,  на  пакет  жбурнула    халат.
   За  мить    по  дорозі  проїхав      мотоцикл,  привів  хлопців  до  тями,  в    один  голос  привіталися,
-  Привіт!
   Вадим  вкотре  зміряв  поглядом  дівчину,  коли  вона  підійшла  до  води.  Сонячні  промені  падали  їй  на  красиві  ноги  і  між  ними.В  тілі    відчуття  жару,  з  розгону  кинувся  у  воду.  Не  думаючи,  за  ним  поспішив  Олег.  Дівчина,  потерши  руки,    поглянула      на  речі,  що  лежали  на  бетонній  плиті.  Увагу  привернула    розстелена  сіра  футболка,  що  лежала  на  камінні,  дуже  близько  до  води.    Вона    підхопила    рукою  футболку  й  голосно  сказала,
-  О,  ще  трохи  і  у  воді  буде….
Від  здивування  округлилися  очі,  коли  побачила  два  пакети  з  доволі  величенькими  карасями,    відкопилила  нижню  губу,
 -  Ух!  Оце  уловчик!
 Озираючись  на  всі  сторони,    швидко    накрила  пакети  з  рибою.  Хлопці    стрімко  пливли  від  берега.  Вона  ж  ,  примітивши,  що  пливуть  не  озираючись,  всміхнулася  й  про  себе,  
-  Не  бачили,  от  і  добре….  Гарненько  порибалили,  молодці!.  
Направилася  у  воду..  йшла  повільно.  Ногами  від  себе  відштовхувала  воду,  декілька  раз  нахилялася,  набирала  воду    у  долоні  й  хлюпала  собі  на  плечі.  Вода  приємно  сповила  тіло  по  самі  груди.  Легким  рухом  руки    закрутила  волосся  під  резинку,  задоволена  шубовснулася  у  воду.  
Хлопці,    пропливши  метрів  сорок,  трималися  на  воді.    Розчервонілий    Вадим    дивився  на    Олега,
-  Ти  її  знаєш?
У  відповідь  крутнув  головою,
-  Та  ні  вона  не  наша    і  в  таборі  відпочинку    теж    такої  не  бачив.
-  А  може  це  хтось  з  дачників  ,  –  розводячи  рукою  по  воді  сказав  Вадим.  І    дразливо  продовжив,
-    Але  ж  гарна!  Сексуальна  така!    А  бачив  перси  які!  Немов  дві  груші,  ото  б  доторкнутися  рукою,    відчути  ніжність,  тепло,  торкнутися  губами  …
Олег    сердито  з  усієї  сили    правою  рукою  вдарив  по  воді  в  сторону  друга,
-  Так,  замовкни,  підкидаєш  у  вогонь  дрова  !  Хай    в  нас  гарячка    відійде,  охолонемо  трохи…
Обличчя  Вадима  світилося  від  феєричних  думок,  наче  попав  промінь  сонця,  примружував  очі,
 -  А  може  познайомимося?    Така  довгонога  красуня!  Що  скажеш?  Чи  може  справді,  вже  додому    будемо  збиратися?
-  Зачекай,  не  гони  коні,  повернемося,  а  там    буде  видно,-  занурюючись  у  воду  відповів  Олег.
   Марина  не  наважилася  пливти  до  хлопців,  хто  знає,  що  за  одні,  може  у  них  мухи  в  голові.  Плавала,  примружувала  очі  від  сонця  і  інколи  хитро,    з  усмішкою    позирала  до  них.  А    вони  мабуть  таки    нічого.  Напевно  місцеві  рибалки,  видно  без    автомобіля,  а  можливо  за  ними  хтось  має  приїхати  -    копошилися  думки.  Наче  про  щось  замислившись,  посміхнулася,  лягла  на  спину,  розставивши  руки  й  ноги,    лежала  на  воді.
   Зовсім  поряд  плескіт  води,  привернув  її  увагу,  хлопці  підійшли  близько.  Вона  відразу  стала  на  ноги  й  ледь  підійнявши  голову  вверх,    поспішила  на  берег,  вони    повільно  йшли  слідом  за  нею.  
Вадим  підморгнув  Олегу,  вирішив  поспілкуватися  з  дівчиною,
-  А  погода  класна  сьогодні,  водичка  тепла…    А  тобі  як?  
-  Так!  Гарна  водичка  й  чудовий  день!  Це,  що  привід  до  знайомства?  
 Хлопці    розстелили    великий    махровий    рушник,  лягли  на  нього  ниць,  позирали  один  на  одного.
Майже  поруч    Марина  розстеляла  свій  рушник,
-  А  ви  так,    нічого  собі    -    горобчики,  можна  й  познайомитися    та  чи  варто,  я    ж  не  місцева.  Так  собі,  залітна  пташка  і  все.  Гадаю  хоч  земля  і  кругла,  але  навряд    колись    здибаємося.
 Лягла  на  рушник  спиною,  розставивши    руки  в  різні  сторони,  
-  А  ви    добре  плаваєте!    Так  швидко,  я  так  не  вмію…
Хлопці  переглянулися….    Вадим    встав,  кивнув  рукою  до  ставка,
-  А  хочеш  я  тобі  лілій,  отих,  білих  принесу.
-  Так  вони  ж  далеко,  -  мило  посміхнулася  дівчина  й  продовжила,-  Прямо  отакі  сміливі?
   В  пакеті    задзвонив    телефон,  зазвучала  музика,  за  мить  дівчина  витягла  його,  відійшла  в  сторону.    Хлопці  тільки  й  почули  ,  -  »    А  чому  так  швидко?  Ну    добре  тату,  добре!  »
Олег    ліг  на  спину,  закинув  ногу  на  ногу,  дивився    в  блакитне  небо,
-  А    давайте  всі    зараз  попливемо,    он  туди,  під  пагорб,  це  недалеко.  Сама  вибереш,  яку  душа  побажає,  може  жовту  захочеш.  Ми    тебе  підтримаємо,  чи    ти  боягузка,  не  наважишся  з  нами  пливти?
 Запала  тиша…  Марина  присіла    склавши  під  себе    ноги,  ледь  прихилившись,    надавлювала  кнопки  в  телефоні.  Вадим  намагався  не  дивитися  на  її  груди  та  погляд  сам  прилипав,  як    та  оса  до  меду.    Олег  помітивши  торкнувся  його  руки,
-  То,  що,  як  ні,  то  ми  мабуть  будемо  додому  повертатися.
Вона  поклала  телефон  в  пакет,
-  А,  що  слабо?  Здрейфили!  Я  так  і  повірила,  що  ви  так  далеко  попливете.
Вадим  пхикнув,
-  Нікому  не  слабо!  Давай  Олеже,    покажемо  їй,  як  наші  плавають.
Вони  з  розгону  кинулися  в  річку,    кілька  раз  пониряли,  а  потім  швидко  попливли    в  сторону  лілій.  
   За  кілька  хвилин,  по  дорозі    помітила  свою  автівку.  Вона  поспіхом    у  свій  пакет  поклала  один  пакет  з  рибою,  саме  з  тією  рибою,  що  наловили  хлопці.  Позирнула    на  хлопців,  ті    вже  майже  допливли  до  лілій.  Рукою  з  волосся  зняла  резинку  й  махнувши  рукою,  пробурчала,
-У  одного  забрала,  а  в  другого  ні,  так  не  чесно.  Хай  знають  наших,  міських…  Хай  запам`ятають  незнайомку.
 І  прикривши  халатом  другий  пакет  з  рибою,  підхопила  рукою.  
-  Важкувато,    але  нічого….  
Ту  футболку,  що  була  зверху  риби,  поспіхом  розстелила  на  камінець,  подумки  тішилася  -  нехай    відразу  не  побачать,  ото  буде  сюрприз.  Перевалюючись  з  ноги  на  ногу,  поспішила  до  автівки,  батько  вже  розвернувся    і  під`їхав  до  неї,  через  вікно  здивовано  запитав,
-  Ти,  щось  несеш  чи,  що?
-  Це  хлопці  пригостили,  гарних  карасиків  наловили.  Такі  щедрі,  тож  не  відмовлюся.    Юшки  наваримо,  тут  і  на  тараньку  до  пивця  досить,  кажуть  сьогодні  добре  клювало.
 Хлопці  ж,    набравши  по  кілька  лілій,  саме  розвернулися  пливти  назад,  побачили,  як    дівчина  сідала  в  автівку.  
   За  мить    під  колесами  різко  здійнялася  пилюка.  Автомобіль  набирав  швидкість,тихий  гул  розстелявся  над  річкою,топився  в  ній…  
   Вадим  здивовано  до  Олега,
-  Ти  подивися,  навіть  не  дочекалася,  покидаймо  ці  лілії,  до  чого  вони  тепер…    Гайда,  повертаємося  до  берега.
-  От  трясця,  навіть  не  познайомилися.  Але  ж  красива,  -  майже  кричав  Олег.
Хлопці    подалі  від  себе  відкинули  лілії,  намагалися  якнайшвидше  добратися  до  берега.
     Часто  переводячи  подихи,  нарешті  попадали  на  рушник.  Олег    хіхікнув  й  голосно,
-От  два  дурні.  Така  рибка,  ну  красуня,  може  з  містечка,  здається  роками  така  ж,  як  і  ми.  Хоча  б  ім`я  дізналися,  чи  номер  телефона  взяли,  от  два  турки,  була  рибка  в  сітці  та  втекла..
Декілька  хвилин  відпочинку  й  хлопці  збиралися  додому.  Вадим  підскакуючи  на  одній  нозі,  одягав  штани  й  до  Олега,
-  Поклади  рушник  в  сумку  і  давай  в  темні  пакети  заховаємо  рибу,  наавщо,  щоб    всі  бачили    та  заздрили  нашому  улову.
Нічого  не  помічаючи,  підхопив  свою  футболку,  очі    застигли  від  подиву,  чоло  покрилося  потом,  язик  прикипів  до  піднебіння.    Ледве  видавив  з  себе,
-  Олег  подивися  сюди….
Хлопець,не  звертаючи  уваги  на      обличчя,  згинаючись  до  сумки,  весело  запитав,  
-І  що    там  нового    я  не  бачив?
Від  побаченого,  здивовано  кліпав  очима.  Не  міг  повірити,  все  це  сприйняти,    на  обличчі  почервонів,    мов  варений  рак.    З  силою,  долонею    стукнув  себе  по  лобі  й  голосно,
-От  телепні!  Оце  так  краля!  Оце  так  довгонога  красуня!  Оце  так  незнайомка!

                                                                                                                                                                     серпень      2019р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844919
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 21.09.2019

Чайківчанка

ДИВЛЮСЬ У ТВОЇ ОЧІ

ДИВЛЮСЬ  У  ТВОЇ  ОЧІ
Дивлюсь,  у  твої  очі  як  в  небо...
і  відчуваю,  блаженство  в  душі.
Cеред  зими  тепло  літа  треба
щоб  у  парі  злітати  до  зорі.

Усміхнись,  даруй  мені  радість
щоб  розуміла,  з  півслова  тебе.
Прожену  ,по-між  хмар  смуток,  слабкість
твій  ніжний  погляд  зігріє  мене.

Я  не  слабка,  а  сильна  з  тобою,
подолаю,  все  грозу  і  вітри.
Tи,  надихаєш  мене  собою
О,  моє  сонечко,  мені  світи!...

Загадкова  розмова  цікава
розгадую  лабіринти  життя.
Лечу,  до  тебе  як  птиця  пава
ти,  є  моя  надія  ,два  крила.

Ти  немов  райдуга  після  дощу!
даруєш  ,підкову  щастя  душі.
Iз  криниці,  я  п'ю  воду  живу
і  я  ловлю  ,  мить  життя  на  землі  .

Бачу,  Всесвіт  кольори  світу
вдихаю,  квітучих  рож  аромат.
Читаю  книгу  світлу  палітру
ти,  моє  сонце,  мій  зоряний  сад.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848905
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019

Н-А-Д-І-Я

Тепло твоєї душі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vz5EAQUZpAY[/youtube]

Є  слова  такі,  що  надихають,
Як  у  спраглий  день  жива  вода.
Болі  і  питання  всі  зникають,
І  від  них  упевнена  хода.

ДОБРИЙ  ДЕНЬ,СПАСИБІ,  ТОБІ   РАДА!
Стоголоссям  линьте  на  весь  світ!
Ці  слова  завжди  душі  відрада,
Дивослів"я кличуть  нас  в  політ.

І  немов  на  зріст   стаємо  вищі,
І  біда  уже  не  є  біда.
Ось  такі  властивості  цілющі,
Ніжне  слово    ось,  як  вигляда!

І  теплом  зігріті,  ми  -  щасливі.
Не  такий  жорстокий  уже  світ,
І  здається  все  тоді  можливе...
Хай  цвіте  в  серцях  цей  дивоцвіт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848902
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019

Ніна Незламна

Та , в синій сукні / проза/

              Вздовж  дороги,  за  вікном    мелькали  дерева  покриті  снігом,  а  деякі    голі,    аж  сизі  від  морозу.  Поміж  них    зелені,  пишні    ялини  й
сосни,    на  голках    льодові  намистини,  срібляться,    переливаються  на  сонці.    Іскриться  сніг,    то  сріблом,  а  то  й  златом….
 За  два  тижні    настане  березень  ,  помітно  сонце  яскравіше,тепліші  промені,    хоча  й  мороз  вночі  був  мінус  п`ятнадцять  градусів  та  все  ж    ближче  до  полудня,    не  більше  мінус  сім.    
   Автобус    їхав  не  дуже  швидко,  додога  ледь  -  ледь    розчищена,,  видно  вночі  славно    погуляла  хурделиця.    Під    лісом  пагорби  снігу,  кущів  зовсім  не  видно,  а  дерева  з  усіх  сторін  в  облозі,  по  пояс  потонули    в    кучугурах,  наче  одяглися  в  білі  пишні  спідниці.
     Михайло  дивився  у  вікно  і  часом  поневолі  прикривав  очі  від  різкого  блиску  снігу,    на  душі  спокій  і  відчуття  благодаті.  Як  добре,  вперше  за  п`ять  років,    пішов  у  відпустку.  І  тут  така  нагода,  ще  й  путівку  запропонували  в  санаторій,  в  Слав`яногірськ.    Можливо  б  і  не  їхав  та  дружина  наполягла,  каже  -    їдь  любий,    я  тобі  довіряю.  Знаю,    хоч  живемо  з  тобою  п`ятнадцять  років  і  всього  у  нас  було  ,  окрім  зради  звичайно,  тож  гадаю  й  цього  разу    не  вскочиш  в  гречку.    Звичайно-    думав  -  де  там  скакати,  двоє  дітей  вдома,    їх    треба  на  ноги  ставити,  як  кажуть  люди.
 За  мить  ледь  помарнів,  наче  сіра  тінь  лягла  на  обличчя.  А  чи  кохав?  Й  не  снилося  тоді,  просто  допоміг  встати  на  ноги,  коли  вона  упала  з  велосипеду  і  зламала  тазостегновий  суглоб.  Добре,що  телефонна  будка  неподалік,  визвав  швидку,    лікар  йому    запропонував  поїхати  з  нею,  дати  покази,  як  це  трапилося.  Там    наче  й  не  було  причини  впасти,  чи  вона  на  когось  задивилася,  чи,  щось  інше.  Саме  в  той  час  він  поспішав  на  автобус,    мав  їхати  на  роботу,  до  зупинки  залишалося  метрів  десять,  як  таке  сталося  з  дівчиною.  Як  міг  не  помітити,  коли  падала,  то  пролунав  скрегіт  і  відразу  гуркіт,    і  так    скрикнула  голосом  гучним,  як  було  не  почути,  хоча  рух  машин  не  зупинявся.
Її    чорні  очі,    благаючі  про  допомогу.  А  згодом    декілька  раз  провідав    в  лікарні.  Коли    лишалися  на  одинці,  брала  за  руку,  такий    ніжний  погляд  і  запитання,  коли  прийдеш?  Не  міг  відмовити,  не  байдужий  до  чужої  біди.
     Йому  тоді  йшов  лише  двадцять  другий  рік,  він  і  гадки  не  мав,  щоб  так  рано  одружитися.  Та  прийшов  одного  разу  до  неї  додому,  цього  разу  вона  сама  відчинила  двері,  радісно  повідомила,  що  батьків  вдома  не  буде,  поїхали  на  дачу.  Ох  та  молодість,  палкі  поцілунки  і  обійми,  а  потім  ніч.  Чи    хотів,  щоб  сталось  те,  чого  не  виправиш?    Мабуть  ні!  Але  її  ніжність  тіла,  шепіт  на  вухо,
   -»  Лицар  моєї  мрії,  мій  Геракл».
 Не  втримався,  закипіла  в  жилах  кров,    шалена  пристрасть  спокусила  на  гріх.  То  було  лише  один  раз  та  за  місяць  новина    -    буде  дитя.    Ось  таке  кохання,  чи  то  кохання?    І    часом  так    важко  на  душі,  коли  згадує  ту  ніч  і  все  немов    хтось  переслідує  його,  хочеться  озирнутися  назад,    здається,  що  щось  загубив,  щось  в  житті    пропустив.  
     Та  час  летів  і  вже  радів,  як  син  і  донька,    між  ними  рік  різниця,  збирали    для  обох  волошки  в  житі.  Здавалося  й  щасливий,  чого,  ще  треба.  Ось  так  і  склалося  сімейне  життя.  Більш  –  менш  у  злагоді  і  в  достатку  -    можна  сказати.  Вона  вчителька  української  мови,  а  він    найкращий  слюсар  на  заводі,  квартиру  від  заводу  отримав,  тож  живи  та  й  тішся,  як  іноді  казав  йому  батько,  
 -  «Я  в  твої  роки  цього  не  мав».
     Путівка….    Думки,  як  рій  бджіл  в  голові,  легке  хвилювання.    А  цікаво,  як  там    є  танці,  чи  немає?  З  дитинства    любив  танцювати,  у  школі    ним  тішилися,  найкращий  танцюрист.  На  жаль  в    дружини    не  було  такого  великого  бажання    навчитися  так  танцювати,  як  він.  Але  дітей,    хоч,  ще  й  не  дорослі,  все  ж    навчив  їх  і  вальс  танцювати,  і  фокстрот..
       Автобус  під`  їхав  до    приймального  відділення  санаторію.
За  пів  години  Михайло  зайшов  в  кімнату,  де  за  столом  сиділо  двоє  молодиків.    Хлопці  відразу  встали,  один  з  них  ,  високий  на  зріст,  подав  руку,
-  О!  До  нашого  полку  прибуло.  Я    Павло,  а  це  Денис,  будемо  знайомі.    Він  представився  хлопцям,    оцінюючи,  позирав  на    кожного,  мабуть  по  років  двадцять  п`ять,  не  більше,  зробив  висновки.  І  роз’дягаючись,  весело,
-  То  я  для  вас,    напевно,  як  дядько.Не  дуже  підійду  до  компанії,  мабуть  захочете  жінок  приводити.
 Хлопці  переглянулися,  обоє,  примруживши  очі,  засміялися.
-  Та  ні,  ми  не  по  цій  часті,  так  розважитися  можна  буде,  потанцювати,а  щоб  дружинам  зраджувати,  то  ні,  приїхали  відпочити,  -  весело  сказав  Павло  .
-  Та  і  це  ж  небезпечно,  -  підтримав  розмову  Денис.
-  Ага,  то  ви  одружені,  це  вже  добре,  а  за  фахом  хто?  І  звідки,  як  то  кажуть  родом  ?
-  Ми  з  Донецька,  обоє    шахтарі,  -      поспішив  сказати  Павло,    -  А  ви  звідки?
-  Я  харків`янин…  На  ХТЗ  слюсарем  працюю.  Значить  всі  трударі,  тож  будемо  відпочивати.  А,  що  до  танців,  я  б  теж  туди  з  задоволенням    пішов  та  боюся    мені  пари    не  буде,  туди  напевно  одна  молодь  ходить.  Так,    тільки  давайте  на  «ти»  звертатися,  що  хіба  такий  старий?!
   У  перші  дні    відпочинку,  після  масажів,  хвойних  ванн,    які  назначив  лікар,  у  кімнаті  всі  відсипалися.  Іноді  хлопці  веселили  Михайла,  розповідали  про  свої  походеньки,  а  часом  згадували  про  роботу.  Дивився  на  них  й  думав  -    невже  я  таким  був  десять  років  назад.  Дивувався  їх  безтурботності,  часто  в  кімнаті  лунав  сміх,  розповідали  анекдоти,  жартували  один  над  одним.  Ввечері,  сидячи  за  столом,    грали  в  доміно,  до  пізнього  вечора  чаювали.  Лежачи  в  ліжку  Михайло  любувався  видом  за  вікном.    Іскрився  сніг  від  світла,  що  падало  з  вікна,  а  далі  наче  вхід  в  дивовижну  зимову  казку,  заворожували    ялини  вкриті  пухнастим,  білим  снігом.  Поневолі    Михайло  згадував  дитинство,  як  ходив  з  батьком  в  ліс  по  ялинку,  по  пояс    провалювався  в  сніг.  І    ледве  витягував  ноги  з  валянками,  в  яких  вже  було  повно  снігу.  А  згодом,  вже  вдома    батько  знімав  їх  і  сміявся,  ти  як  той  »Мужичок  -    сноготок»    в  Некрасова.  Діставшись  додому,  батько  натирав  ноги  горілкою,  вважав,  це  перші  ліки    в  такому  випадку,  мама  готувала  пахучий  чай  з  м`ятою  й  калиною.
     Одного  вечора  ….    Михайло    дрімав  в  ліжку,  насолоджувався    безтурботністю,  вже  й  відіспався  за  всі    роки  -    хоча  минув  лише  тиждень.  Під  подушкою    чергова,  за    ці  дні  прочитана    книга.,  вже  б  погуляти  по  стежках,  можливо  якось  помандрувати  по  окрузі,  чи    до  лісу  пройтися,  планував  собі.  І  тут  різко  відчинилися  двері,  обтрушуючи  з  себе  сніг,    ввалилися  хлопці.  Розчервонілі    обличчя  осяяні  щастям,  радісний    сміх.  Михайло  сів  на  ліжко,  звісивши  ноги  до  підлоги,  
-Бачу      такі  веселі,    ви,  що  може    в  сніжки  грали,  як  ті  діти?
Хлопці  роздягалися,  хитро  позирали  на  нього.  Павло  зморщивши  носа  ,  задоволено  показував  всі  свої  тридцять  два  зуби  й  до  Дениса,
-Що  повідаємо  цьому  самітнику  де  ми  ходили,  що  робили?
Денис,швидше  роздягнувся,  впав  на  ліжко,
-А  чому  й  не  розповісти,  думаю  не  вкраде  наших  партнерок.  Тут  такі  танці,  закачатись,  правда  клуб  не  видний,  а  в  середині  так  комфортно,  просторо  і  людей  на  любий  смак,  від  вісімнадцяти  років  й  до  сімдесяти,  це  точно….
-Мені  сподобалися  танці.  До  речі,  там  є  такі,  що  чомусь  не  танцюють,  а  тільки  зирять  на  кожного,  напевно    оцінюють,  -  підтримав    розмову  Павло.
Він    дивився  на  хлопців  і  дивувався  -    такі  веселі!  Напевно  подруг  собі  знайшли,  запитав,
-Ви  навкруги  не  ходіть,  зізнавайтеся,    що  познайомилися  з  дівчатами,  чи  з  молодицями?
Павло  пригладив  чорнявого  чуба,  в  його  очах    грали    бісики,
-Та    ні,  не  подумай,  щось  такого,  куди,  чесно  кажучи,  може  потягнути,  але  ми  просто  познайомилися  з  двома  дівчатами.  До  речі,  кажуть  не  заміжні,  хоча  на  вид    по  років  двадцять  три  -    двадцять  п`ять,  думаю  не  більше.  Доволі    симпатичні,  стрункі,  з  красивим  бюстом,  обидві  русяві,  вони  з  Харкова  -    твої  землячки.
-Правда  хто  за  фахом,  ще  не  дізналися,  але  приємні  і  веселі  дівчата,  здається  подружки    й  танцюють  гарно,  -    добавив  Денис.
Вони    ще  з  годину  гомоніли,  розповідали  про  ведучого,    що  проводив  деякі  конкурси.  Уже  коли  вкладалися  спати,  Павло  запитав  Михайла,
-Ну,  що  тобі  не  надоїло  книги  читати  та  валятися  на  ліжку,  може  завтра  з  нами  підеш,  казав,  що  любиш  танцювати.  Ми  тобі  там  підберемо  молодичку,  вибір  є,  яку  захочеш.
Денис,  перевертаючись  в  ліжку  пробурмотів,
--  Ага,  худі  є    і  є,  як  жердини  високі.    Є  низенькі  і  кругленькі  бочечки….  
Всі  засміялися  та  він  продовжив,
-Ні  серйозно  кажу,    є  красиві,  гарні,  як  булочки  пухкі,  так  би  й  вщипнув  котрусь,  чи  поцілував.
В  кімнаті  знову  сміх…  А    за  вікном    наче  біла  ніч,  місячно,  на  ялинках  іскрився  сніг,    що  виднілися    неподалік.
     Наступного  дня,    після  сніданку,  Михайло  вирішив  пройтися  до  залізничної  станції.  Дорога  проходила  вздовж  лісосмуги.  День  видався  сонячним,  не  дуже  морозним.  Під  ногами  поскрипував  сніг,  йшов  по  проїжджій  частині,  бо  хто  б  там  зробив  стежку,  як  снігу  лежало  по  коліна.    Чарівні  сосни  й  ялини  виблискували  на  сонці,  деінде  осипався  сніг,  чи  то  від    сонячних    променів,  чи  від  ваги,  тихо  спадав  донизу.    Раптово  з`явилася  білка,    наче  зустрічала  його,    полохливо  вертіла    головою  в  різні  сторони,    зупинилася  навпроти  нього,  здавалося  й  не  думала  тікати.  Посміхаючись  зупинився,  яка  ж  краса,  оцю  б  красу  дітям  побачити.  Намацав  в  кишені  пряник,  який  давали  до  чаю  й  присівши,  поклав  на    сніг.  Довго  чекати  не  довелося,  білка  за  мить  схопила  пряник  й  зникла  серед  дерев.  Тихо  засміявся,
-Яка  ж  проворна.  Шкода  горіхів  не  маю,  а  от  цукерки  тобі  напевно  не  можна…
   Непомітно  дійшов  до  станції,  вирішив  взяти  квиток    додому,  хоча,  ще  й  залишалося  багато  днів  до  від`їзду  та  все  ж,  чого  чекати,  коли    вже  тут.
     Вечір….  У  кімнаті    хлопці  кропили  парфуми,  всі  троє  збиралися  на  танці.
Можливо  б  і  не  пішов  та  хлопці  так  наполягали,  так  хвалили,  сказали,    що  не  пошкодує  та  й  скільки  вже  можна  одному  сидіти..
   В  залі  людей  багатенько…  І  справді  здивувався,  коли  побачив  чоловіків    й  жінок  різного  віку.    Хтось  сидів  на  стільцях,  а  дехто    компанією  збирались  в  коло,    час  від  часу  линув  сміх,  який  губився  в  ритмі  музики.  Павло  з  Денисом  привели  своїх  вишуканих  дівчат;  скромні,  обидві  русяві  і  обидві  чорноокі.  Одягнені  в  гарненькі  в`язані  сукні,  які  підкреслювали  красивий  стан.  Павло    взявши  партнершу  за  руку,
-Ось  це  наш  дядько  Михайло…  
Відразу  всі  засміялися.  Потім  він  продовжив,
-  Знайомтеся,  це  Таня,  а  це  Люба….
 У  дівчат  рум`янці  на  щоках,  веселики  в  зіницях..
 Таня  відразу  почервоніла,    часто  кліпала  очима,  защебетала  пташечкою,  
-Ви  не  подумайте  нічого,  ми    вашим  хлопцям  просто  партнерші,  більше  нічого.    Вони  так  танцюють!  Так  танцюють!  Так  гарно,  що  нам  підходять  …  
І    зажавши  нижню  губу,    моргнула  до  Дениса.    Всі  знову  засміялися.
     В  цей  час  з  магнітофона  линула  розслаблююча    музика,  за  якусь  мить  вгамувала  легке  хвилювання.  Раптово,  щось  заскрипіло,  зазвучав  вальс,    хлопці  одночасно  взяли  своїх  подруг    під  руки    і    сміливо  попрямували  в  середину  залу.
 На  душі  війнуло  молодістю,  той  вальс  збудив  спогади  про  школу.  Михайло    задивлявся  на  пари  і  мов  сам  з  ними  злітав  й  кружляв,  від  задоволення    час  від  часу  закривав  очі.  Майже  не  було  пауз,    музика  змінювалася    на  пісні.      Немов  полинний  напій  попав  у  душу,чому  дружина  так  ніколи  не  любить  танцювати?    Адже  це  так  чудово,  хоча  б  на  якусь  мить    себе  відчути  птахом!
   У  залі  повеселіли  присутні,  жваво  витанцьовували  від  пісню  -  «Тиха  вода».    В  нього  від  стояння,  аж  ноги  заніміли,  переминався  з  ноги  на  ногу,  роздивлявся    присутніх.    Під  пісню  «Лада»  в  центр  залу  вийшли  дві    молоді  особи,  розпочали  танець.  Одна  дівчина  з  каштановим  волоссям,  що  прилягало  на  плечі,    в  синій  сукні  в  мілкий  горошок  так  танцювала  легко,  піднесемо,  що  цього  не  можна  було  не  помітити.  Вона  відчувала  кожну  ноту,  вишукано  виконувала  рухи,  дарувала  усмішку  присутнім.    Дивно,  але  вона  заінтригувала  його  своєю  поведінкою.  Його  очі  шукали  її    серед  танцюючих  пар.  Тепло  сповило  серце,  на  душі  так    радісно  й  легко  -  легко  стало.  Яка  краса,  не  кожна  може  так  танцювати  -  думав    він.  По  закінченню  танцю,  задоволені  хлопці    з  дівчатами  підійшли  до  нього.  Розчервонілі,  веселі,  позирали    один  на  одного.  Таня    переводячи  подих,  співучо,    мов  під  музику,  яка  щойно  розпочалася,    сказала,
-То  ви  хоч  присядьте.  Чого  не  танцюєте?  Он  скільки  файних  жіночок,    дівчат,  молодиць,    як    квіточок  в  житі,  яку  хочеш  вибирай,  є    і  худенькі    й  пишні…
 Від  компанії  по  залу  рознісся  гучний  сміх,  привернув  увагу  відпочиваючих.  А  Михайла,  як  облили    окропом,  за  мить  почервонів,  втягнув    голову  в  плечі  ,  наче    хотів  сховатися.    Та  відразу  ж  опанував  себе  після  її  слів,  з  під  лоба  позирав  в  сторону,  де  стояла    дівчина  в  синій  сукні  в  горошок.
Павло  торкнув  його  рукою,
-Ну,  що  йдеш,?  Якусь  запросиш,  чи  будеш  нудьгувати?
Своїх  п`ять  копійок  відразу  вставив  Денис,  протяжно    й  неголосно,
-О!  Я  помітив  на  яку  він  поглядав,  помітив…
Михайло,  перебив  його,    махнувши  рукою,
-Ні,  я  піду,  на  сьогодні  досить  розваг!
   Швидкою  ходою  попрямував  до  виходу.  Йому  й  самому  здавалося,  що  він  тікає  від  неї.  А  чого  й  не  знати,  боявся  озирнутися.  Вийшовши  на  вулицю,  полегшено  перевів  подих,  відчув,  як  шалено  билося  серце,  але  намагався  йти  швидко,  наче  його  хтось  мав  догнати.  Так,  завтра  піду  на  переговорний  пункт,  передзвоню,  дізнаюся,    що  там  вдома,  як  діти,  що  нового  -  копошилися  думки.Згодом  заспокоївся,  йшов  тихіше,  прислухався  до  скрипіння  снігу.    Неподалік  біля  ліхтаря  цілувалася  пара,  відчув  короткий  спалах  обличчя  та  тож  від  думки,  яка  миттєво  врізалася  в  мозку,  а  які  в  неї  губи,  відчути  б  той  поцілунок,  заглянути  б    в  її  очі.  Різко  підхопив  жменю  снігу  і  вмив  обличчя,    ох,  що  це  в  голову  лізе,  а  перед  очима  її  стан    в  синій  сукні  в  горошок…
   Було  доволі  пізно,    коли  Михайло  почув,  що  прийшли  хлопці,  довго  вертівся  в  ліжку,  ніяк  не  міг  заснути.  Але  закрив  очі,  щоб  не  спілкуватися,    хотілося  забитися  в  куток  й  позбавитися  думок,  які  переслідували,  не  давали  спокою.
     Минуло    три  дні  …    Після  переговорів  з  родиною  Михайло    в  гарному  настрої,  прямував  в  їдальню  -  на  обід.На  сходах  стояла  вона,  він  відразу    її  пізнав,  по  зачісці,  адже  без  головного  убору.  Біленька  шуба  з    пухнастим  білим  шарфиком  їй  пасувала  до  обличчя.  Відразу  думка,  чи  когось  виглядає  і  зупинився,  вдав,    що  на  когось  чекає.  До  неї  підійшла  жінка,  років  п`ятидесяти,    усміхнувшись  щось  сказала  до  неї  і  вони    разом  зайшли  в  їдальню.  Цікаво,  сама,    без  пари  до  цієї  пори,  можна  вже  й  було  знайти  собі  партнера,  як  кажуть  хлопці.  Підкралась  злоба  на  самого  себе,  чого  думки  за  неї,  швидше  б  вже  додому…
     Цього  вечора  хлопці  звали  його  на  танці,  але  він  вирішив  залишитися    в  кімнаті.  Тримаючи    в  руці  чергову  книжку  з  бібліотеки,  намагався  читати.  Букви  скакали  перед  очима,  наче  й  читав  та  осмислити,  сприйняти  прочитане  не  вдавалося.  Пройшло  більше    години,  з  пересердя  запхав  книгу  під  подушку,  намагався  заснути.    На  мить  прикрив  очі,  перед  ним  вона  в  тій  шубці  і  така  гарна,  а  очі  красивої  форми,  зелені,  чаруючі  .  Пригадав,  що  колись  читав,  що  такі  очі  у  давні  часи  асоціювалися  з  відьмами  і  чаклунками.  Ну,  от  заспокоїв  себе,  нарешті  розібрався  чого  мене  так  тягне  до  неї.  Але  ж    хотілося    взяти  її  під  руку  і  повести  в  чарівну  музику  вальсу,  покружляти,    забути  про  все    на  світі.    Чи  спав,  чи  ні,  на  якусь  хвилину  наснився  сон,  вона  в  синій  сукні  в  горошок,  серед    квітучих  соняхів.    Усміхнена,  губи  колір  спілої  вишні,  в  очах    сонячний  відблиск,здавалося  наближався  до  неї,  а  вона  намагалася  йти  в  поле  поміж  соняхи  і  раз  -  по  -  раз  озиралася  до  нього.  Уві  сні    бачив  себе,    розчервонілого,  в  блакитній    сорочці,  руками  розсовував  соняхи,  йшов  за  нею,    але  не  міг  наздогнати…
   Гучний  сміх….відкрив  очі.  Хлопці    руками    прикрили  роти,    Павло  лукаво  зіщулився,
-Ой,  вибач  Михайле  розбудили…  
Не  мав  наміру,  щось  сказати,  чи  запитати,  тільки  витирав  спітнілий  лоб,  пригадав  сон,  трохи  сердито  кивнув  рукою,
-Йдіть  до  біса,  такий  сон  перебили…  Не  могли  пізніше  повернутися!
Денис  присів  біля  нього  на  край  ліжка,
А  я  знаю,  як  її  звати…
-Кого  її  ?  -  немов  не  розуміючи  про  кого  мова,  запитав  Михайло.
Тут  Павло,    ледь  всміхаючись  і  потираючи    руками,
-Ну  та,  в  синій  сукні  в  горошок…  Думаєш  не  помітили,  як  ти  дивився  на  неї,  як  кіт  на  сметану.  До  речі,  я  її  сьогодні  запросив  на  танець,  гарно  кружляє,  легенька,  як  перлинка,  до  того  ж  така    симпатична,  приємна  паняночка.
Михайло  зіскочив  з  ліжка,  як  обпечений,  відійшов  до  вікна,
-Хлопці  не  будіть  в  мені  звіра,  щоб  я  пару  слів  гарячих  вам    не    сказав,  вже  кажіть,  яке  ім`я  і  звідки  вона?  Гадаю  все  розізнали.
Роздягнений  Павло  вкладався  в  ліжко,
-Потяг  ту  –  ту….Змарнував  ти  час,  вона  не  з  нашого  заїзду,  нам,    ще  тут  два  тижні  відпочивати,  а  вона  за  тиждень  повертається  в  свої  Суми.  Сказала,  що  не  заміжня,  але  подробиць  не  знаю,  а  звати  Маргарита.  Не  дарма  таке  ім.`я,  схожа  на  квіточку.
Михайло    повернувся  в  ліжко,  простирадлом  вкривав  голову  і  незадоволено  до  хлопців,
-Можна  було  й  не  взнавати!  Досить,    хай  хоч  завтра  їде…
Й    різко  повернувся  до  стіни…  
   Шкода,  кепська  новина,  в  душу  підкралося  розчарування  .    Закриваючи  очі,  вмовляв  себе  заснути,  її  обличчя    і  ті  зелені  очі  ввижалися,  немов  звали  до  себе.  
   Чи  ніч  була  для  сну,чи  ніч  для  спогадів…  Шалено  билося  серце.  Суми,  це  ж  він  там  в  армії    служив.  Ходив  у  звільнення,  навіть  бігав  в  самоволку,    за  морозивом  для  всіх.  І  чому    її  не  зустрівї?  Не  заміжня  -  лізло  в  голову.  За  вікном  чулися  чиїсь  голоси,  вже  світало,  лише    тепер  його  здолав  сон.
       Наступного  дня  він  був  не  в  гуморі,    безпорадний  погляд    дивував  хлопців.  Йому  не  хотілося    згадувати    службу,  вважав,  що    це  не  цікаво  і  нікому  не  потрібно.  Хлопці  ж    вирішили  не  чіпати  чоловіка,  навіщо  підкидати  дрова  в  той  вогонь,  що  палає..
     Після  вечері  хлопці  з  дівчатами  поспішили  до  клубу  на  фільм;  »  За  двома  зайцями».  Пропонували  й  йому  піти  з  ними,  але  він  зі  скривленим  обличчям  лише  махнув  рукою  й  пішов  прогулятися  по    стежці.    Сніг  поскрипував  під  ногами,  іскрився  від  ліхтарів.  Ні,  не  визивав  задоволення,  не  зігрівав  білизною,  а  дратував.    Як  хлопчисько  намагався  його  зачепити  носком  черевика  і    відфутболити,  як  подалі.  Зробивши  кілька  кругів  по  території  санаторію,    ноги  привели  до    клубу.  З  одної  сторони    будівлі  з  вікон  проникали    голоси,  ага,  ще  йде  фільм,  зробив  висновки    і  попрямував  до  другої  сторони,    до  парадного  входу,  де  вхід  на  танці.  Здвигнувши  плечима,  навіть  усміхнувся  і  сам  до  себе,
-  Ага,  хлопці  в  кінозалі,  піду  відірвуся  по  повній,  щоб  не  засуджували.
 Звучала    легка  танцювальна  музика.    Заворожував  темп,  лився    тихим  струмком  води,  а  то  повільно  підносився,    кликав  в  політ.  Він  відразу  очима  знайшов  її    і    рішуче,  через  весь,  ще  незаповнений  танцюючими  зал,      попрямував  до  неї.  
     Гарячий  прилив  до  обличчя,  запросив  на  танець.  Вона  наче  чекала  на  нього,  мило  усміхнулася,  на  згоду    кивнула  головою.  І  де  та  сміливість  в  мене  взялася  -    здивувався  собі.  Приємне  відчуття  при  дотику  її  руки  і  стану,  яка  ж  легенька,  ну  справжня  пір`їнка.  А  парфуми…    На  якусь  мить  сп`янів,  хотів  впіймати  її  погляд.    І  ось    її    зелені  очі,  ледь  -  ледь  втримався  на  ногах.  Ні  -  ні  ,  він  ніколи  в  житті  не  знав  такого  відчуття,  втопитись  би  в  її  очах,  потрапити  у  теплі  обійми,  відчути  смак  поцілунку….
   Кружляли  в  залі  немов  зовсім  одні,  ні  на  кого  не  звертали  уваги.  Її  волосся  розвівалося  при  танці,  вона  здавалася,  ще  гарнішою,  привабливішою.  Але  на  жаль,  закінчилась  щаслива  мить,  вона  забрала  руку.  Чи  й  чув  ту  музику,  чи  ні    та  зрозумів,  що  танець  закінчився  і  вона  направилася  йти  в  сторону.  
-О,  ні!  Будь  ласка,  ще  один  танець,  прошу  вас.    
Мила  усмішка  лягла  на  обличчя,  вона  тихо  сказала,
-Я    -  Маргарита,  будемо  знайомі.
 Подала  руку.…  Хвилини  щастя,  відчуття  злету  в  танці,  згадалися  рухи  молодості  і  вони  піддалися  спокусі  танцю,  закружляли  у  вальсі.  Йому  здавалося,  що  він  чув  її  серцебиття.  О,  де  ж  та  молодість.  Невже  я    знайшов  те,  що  не  давало  спокою,  що    часто  переслідувало    мене    те    -    що  загубив.
       Але  танець  закінчився,  він  провів  її  до  місця,  де  вона  стояла  раніше  й  відразу  помітив  своїх  хлопців.  Чемно  подякував,  попрощався  з  нею,  чомусь  так  і  не  сказавши  їй  своє  ім`я.  Не  озираючись,  шмигнув    до  роздягальні,  поспіхом  накинув  пальто,  як  хлопчисько    вискочив  надвір.
Холод  миттєво  проник  за  комір,  зморозило    вологу  спину,  легкий  озноб  проймав  все  тіло.  Немов  тікав,  тікав  від  самого  себе,  гріховні    думки  переслідували  його.  Та  ні  -  ні,  умовляв  себе,  не  посмію.
   Хлопці  пізно  повернулися.  Михайло  мило,  мов  дитя  сопів  в  ліжку…
-От  боягуз,  чого  від  нас  було  тікати,  -    гучно  помітив    Павло.
Денис    кивнув  рукою,
-Та,  хай  спить,  не  чіпай,  не  всі  так  можуть,  як  ми,  потанцювати  й  розійтися  друзями.  Можливо  чоловік  гарячий,  для  нього  це  катівня,  брати  в  обійми  і  стримувати  свої  гріховні  бажання.  
-Твоя  правда,  -  підтвердив  Денис  й    тихіше  продовжив,
-  Можливо  вдома  не  наситився  коханням,  а  зрадити  не  хоче,  не  наважиться.  Кажуть  в  житті  так  буває,  ми  всі  різні.
Наступного  дня  хлопці  не  зачіпали  теми  про  танці,  наче  там  його  й  не  бачили.
 Три  дні  поспіль  Михайло  мовчки  лежав  в  ліжку,  перегортав  сторінки  книжки.  Дав  хлопцям  зрозуміти,  що  нікуди  не  піде.
 Пройшло,  ще  два  дні.Після  обіду,  Павло    трохи  затримавшись,  наздогнав  Михайла  надворі,  не  зміг  змовчати,
-  Мені    все  одно,  але  хочу,  щоб  ти  знав  -    вона  завтра    після  обіду  від`уїжджає.  Це  бабське  радіо  передало.  Ти  хоч  поспілкувався  з  нею  коли  танцював?
В    Михайла  немов  перекрило  подих,    кашлянув,  а  потім    трохи  хвилюючись,    ледь  примруживши  очі,
-Та  це  мої  справи  хлопці.  Іноді  ми  відчуваємо,  що  колись  не  знайшли  свого  щастя,  але  тепер  той  час  вже  не  повернеш.  А  те,    що  маю  в  житті,  буду  цінити.  Не  завжди  зорі  в  небі  лягають  так,  щоб  поєднати,    на  жаль  іноді  буває  інакше.
 Різко  розвернувся,  попрямував  по  стежці,  що  вела  до  виходу  санаторію.
   Наступного  дня,  після  обіду,  Михайло    поспішаючи  вийшов  з  їдальні.  Неподалік  стояв  автобус,до  нього  поспішали  люди  з  валізами.  Він  відійшов  в  сторону,  за  ялинку,  спостерігав,  як    Маргарита,  з  невеличкою  валізою,  йшла  до  автобуса.  Поруч    з  нею,  ледь  поспішаючи,  йшла  та  сама  жінка,  що  чекала  на  неї  біля  їдальні.  Вона  їй,  щось  розповідала,  час  від  часу  розмахувала  рукою.  Та  він  помітив,  що  Маргарита  декілька  раз  озиралася  назад  і  зупиняючись  вертіла  головою,  немов  когось    шукала.
   Минав  останній  день  відпочинку,  Михайло  вирішив  раніше  поїхати  додому.  Чого,  ще  тут    ніч  кукувати?  Відколи  поїхала  Маргарита,  сон  тікав  від  нього.  Стискалося  серце,  чому  доля  так  вирішує,  чому  інколи  не  ті  дороги  з`являються  на  шляху?  
 Він  їхав  в  автобусі  до  залізничної  станції,  задивлявся  на  сніг,  на  ялини  й  сосни,  а  йому  ввижалася  вона    та  симпатична  панночка    в  синій  сукні….  
                                                                                                   
                                                                                                                                                                                             1986  рік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848047
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 14.09.2019

Н-А-Д-І-Я

Скрипаль

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]

Заслухалася  грою   скрипаля.
Як  може  розтривожить  душу  скрипка!
Слова  актора  скрипка  промовля,
Таке  почути  можна  дуже  рідко.

Він  їй  довірив  все   своє  життя,
Нелегкою  була   артиста  доля.
Заплаче  тихо  скрипка,  як  дитя,
А  він  смичком  погладить,  заспокоїть.

І  струни  вже  заграють  в  новий  лад,
Притихнуть  враз  у  серці  всі  страждання.
Напруження  усі  підуть  на  спад...
Та  грай,  ще  грай!  Звучить  душі  прохання...

Пробігла  й  я  своє  життя  думками...
Було  всього,  хіба  розкажеш  всім?
Щось  у  віршах  проскоче  між  рядками,
І  пронесеться  вкотре,  наче  грім.

і  лине  музика,  як  хвилі  океану,
Що  обіймають  з  ласкою  пісок...
Ціловану,  незвідану,  бажану,
Що  пробира  до  самих,  до  кісток...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848150
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019

Н-А-Д-І-Я

Скрипаль

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]

Заслухалася  грою   скрипаля.
Як  може  розтривожить  душу  скрипка!
Слова  актора  скрипка  промовля,
Таке  почути  можна  дуже  рідко.

Він  їй  довірив  все   своє  життя,
Нелегкою  була   артиста  доля.
Заплаче  тихо  скрипка,  як  дитя,
А  він  смичком  погладить,  заспокоїть.

І  струни  вже  заграють  в  новий  лад,
Притихнуть  враз  у  серці  всі  страждання.
Напруження  усі  підуть  на  спад...
Та  грай,  ще  грай!  Звучить  душі  прохання...

Пробігла  й  я  своє  життя  думками...
Було  всього,  хіба  розкажеш  всім?
Щось  у  віршах  проскоче  між  рядками,
І  пронесеться  вкотре,  наче  грім.

і  лине  музика,  як  хвилі  океану,
Що  обіймають  з  ласкою  пісок...
Ціловану,  незвідану,  бажану,
Що  пробира  до  самих,  до  кісток...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848150
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019

СОЛНЕЧНАЯ

БЛАГОДАРЮ…

О,  БОЖЕ!..  Как  же    хорошо  с  ТОБОй  !
ТЫ  на  руках  своих  -  меня  так  часто  держишь!
Чтоб,  не  сошла  с  тропинки  той,  что  -  МНЕ  одной...
Где  иногда,  ТЫ  -  корректИвы    вЕршишь!

Когда    пришлось  мне  в  жИзни  очень  тяжело..
Меня  ТЫ  не  оставил  в  час  мучИмый  !
ОдушевИл,  и  оживил,  вдохнув    ЛЮБОВЬ...
Всю  напитал    СОБОЙ,  да  излечил  всё.
 
И,  вот,  очнулась  -  обновлЁнная    душа...
Жизнь    видя  -  солнечной,  приятной    и  родной..
А  моё  сердце  -  затаИлось,  чуть  дыша...
Ведь,  я  в  СВОЮ  вернулась  жизнь  -  совсем  ДРУГОЙ!

Я  трепетно  благодарю  за  жизнь!
За  все  те  чувства,  и  за  близких  рядом.
За  ту,  ТВОЮ  -  большую    благодать,
Ведь,  знаю,  что  -  ОТЕЦ  ТЫ  мне  и  МАМА!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847368
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 14.09.2019

Н-А-Д-І-Я

Чому ж торкає знов і знов?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]

Коли   прощались  -  дарував
Синеньку  квітку  незабудку,
Мене  любить  ти  обіцяв,
Та  цим  добавив  більше  смутку.

Уплів  у  коси  квітку  ту,
Всміхнувся  сірими  очима,
Твій  усміх  скрасив  німоту,
Щоб  щось  сказать,  було  несила.

Роздався  поїзда  гудок,
Слова  всі  сплутались  клубками.
Пробравсь  до  тіла  холодок,
Так  і  скінчилось  все  між  нами...

Я  бережу  синеньку  квітку,
Як  давню  казку  про  любов.
Про  ту  годину  ніжну,  світлу...
Чому  ж  торкає  знов  і  знов?


[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1608858/0c2a1fa2-66b1-4f49-93d5-4af76d63e225/s1200?webp=false[/img][img]https://w-dog.ru/wallpapers/11/11/432425795582485.jpg[/img][img]https://poradum.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/3b7361ebb116bbb0ef91243675e93c61.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847934
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019

Valentyna_S

Дивується вітер (осіннє)

Дивується  вітер:  --Овва!  Чудеса!
Де  ділася  піль  колосиста  краса?
Учора  під  небом  довгенько  гасав
Й  пристав  я  надмірно,..  й  обжинки  проспав…

Хутенько  пробігся  вітрець  по  стерні.
--Я  згоден,  що  суть  у  добірнім  зерні,
Та  млосно-безбарвно  землі  на  парні
Без  гриви  густої  —  відомо  й  мені.

Із  стерня    змайструю  лункі  сопілки,
Дмухну  що  є  сили  у  них  залюбки--
Аж  дзвони  сипнуть    на  сріблясті  сітки,
Що  вкрили  серпанком  берізки  ростки.

Гультяйко    гудками  дощі  замовляв,
Щоб  вільно  задихала    знову  земля,
П’янким  петрикором  пахтіла  рілля  —
Лискуча,
                       жива  
                                 і  масна,  начеб  лярд.

Петрикор  (англ.  Petrichor)  —  це  запах  землі  після  дощу.
Берізка  –  один  з  видів  бур’яну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847511
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 11.09.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Всміхався вересень

А  вересень  всміхавсь  до  неї  щиро,
Мабуть  тому,  що  осінь  за  вікном
Під  ноги  щедро  яблука  трусила,
Казки  розповідала  перед  сном.

Думки  спадали  мрійними  дощами
І  розлітались  краплями  води.
А  душу  оповили  геть  тумани,
Вони  її  в  полон  собі  взяли.

І  лиш  коли  торкнувсь  світанок  личка
І  згасли  зорі,  що  світили  в  тьмі.
З'явилася  у  небі  сонця  стрічка,
Теплом  своїм  торкнулася  землі.

В  квітучих  чорнобривцях  в  айстрах  білих,
Ховалось  літо  від  осінніх  змов.
І  хоч  листочки  клена  вже  летіли,
Воно  хотіло  дарувать  любов...

А  вересень  всміхався  і  гордився,
Що  осінь,  то  кохана  лиш  його.
Він  перший  раз  по  справжньому  влюбився,
До  неї,  більш  нікого  не  було...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847859
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019

Ruslantsio

А ти така усміхнена красива

А  ти  така  усміхнена  красива,
Така  яскрава,  мила,  чорнобрива,
Така  своя,  така  космічно  гарна,
Така,  як  Муза,  в  світі  легендарна.

А  зараз  ти  засмучена,  тривожна,
І  серце  розриває  думка  кожна...
І  на  душі  тобі  не  легко  -  важко  -  
Ти  знай  лише  -  це  тимчасово,  пташко.

Не  муч  свої  такі  тендітні  очі,
Й  себе  не  муч  у  ті  пустії  ночі,
Своє  лице  ти  не  мочи  сльозами  -  
Так  значить  мало  бути  поміж  вами.

Ти  не  тікай  і  не  ховайсь  від  світу,
Бо  ти  і  так  є  красивіша  цвіту,
Бо  ти  своя,  така  космічно  гарна,
Така,  як  Муза,  в  світі  легендарна.

                                                                                                       7  вересня  2019  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847565
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 09.09.2019

Дружня рука

Не забувай ні радість, ні печаль

Не  забувай  ні  радість,  ні  печаль,
І  не  ховайся  за  безглуздими  словами,
Я,  може,  дощ  твій,  може,  просто  жаль,
А  може,  спогад,  що  украдений  ночами  …

Не  забувай,  що  осінь  за  поріг
Прогнала  те,  що  сховане  між  нами,
Ти  думав,  час  забувся,  що  він  біг,
А  він  засмучений  нещирими  речами  …

Не  зачиняй  відкритого  в  собі,
Йому  там  тісно,  хочеться  на  волю,
Дозволь  комусь,  хто  малював  на  склі,
Скувати  з  вірша  не  роман,  а  долю  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847042
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 03.09.2019

СОЛНЕЧНАЯ

ПОЗВОЛЬ, ТЕБЯ Я УБАЮКАЮ СОБОЮ…

     
                                       *********

Позволь,  тебя  я  -  убаЮкаю  собОю?..
Нет,  нет,  не  телом..,а  -  своей  душОю...
Я  поцелую  твоё  сердце  -  нежным  взглядом,
И    пластырем  любви  покрою  рану..

Я  выслушаю  боль  твою  и  слабость,
Сомнений  муки,  что  в  душе  остались...
Со  мной  -  ты  можешь  вЫсвободить  душу.
Я  свой  обЕт  молчанья  -  не  нарушу...

Сегодня  -  настоящим  будь,  открытым,
Шальным  и  слабым,  но  не  слишком  скрытым...
Забытым  всеми,  и  "совсем  не  нужным"...
Лишь  будь  -  собой,  поверь,  так  будет  лучше.

В  твоей  душе  -  печАлью    станет  меньше,
Найдём    мы    оправданье    -    душе  грешной.
Ведь,    пол  беды  -  тогда,  моею  станет...
И  успокою  я  тебя,  и  оправдаю...


Тебе  я  тоже  -  грусть  свою  открою...
Чтоб,  стать  в  беседе  -  рАвною  с  тобою.
Через  свою  боль,  я  -  твою  покрою...
Ведь,  как  помочь,  не  пережив  такое?

Позволь,  тебя  я  -  убаЮкаю  собою?..
Нет,  нет,  не  телом,  а  своей  душою...
Хочу  тебе  я  -  подарить  свой  лУчик
Чтоб,  и  в  твоём  сердечке  -  был  от  света  ключик.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844163
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 02.09.2019

СОЛНЕЧНАЯ

ЗАКРУЖИ…

Закружи  в  вальсе  жизни  нас,  милый!
Я  поддамся  тебе,лишь  веди...
Будь  же  ты  -  половинкой    достойной
Ждет  нас  счастье  с  тобой  впереди!..

Ведь  без  музыки  -  нет  вдохновения,
Нет  желаний  -  созвучных  любви...
Закружи  нас  в  нирване  мгновения
С  ветерком  нежным  -  к  счастью  введи!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843011
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 02.09.2019

Valentyna_S

Музика душі

Струменить,  мов  світло,    на  світанків  крила,
Мрій-оман  торкнулась,  неначебто  троянд.
Долетіла  неба,  хмари  столочила
Й  у  блакить  вернулась    барвінкових  гірлянд.

Та  ураз  заграла  барвами  веселки--
Й  перевесло  спало  зі  сплячих    почувань,
Розлилася  сміхом,  й  тугою  весталки,
І  щемливим  болем,  і  солодом  зітхань.

Кольорують  ноти  феєричну    вічність,  
Й  невидимка-сила  несе  в  безмеж  країв,
Де  живе  свобода,  і  її  величність
Відкриває  досі  неходжені  плаї.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846120
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 01.09.2019

Протоієрей Роман

Дитина

Дитина  —  це  художній  твір  батьків,
Як  необхідно  це  нам  зрозуміти!
Чимало  сказано  вагомих  слів,
Що  найцінніший  скарб  —  це  наші  діти!

В  солодких  росах  пелюстки  лілей,
І  п’янко  пахнуть  вечори  погожі...
Себе  виховуйте,  батьки,  а  не  дітей  —
Вони  на  вас  все  рівно  будуть  схожі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846682
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019

Лія***

Она читала его, как книгу…

Она  читала  его,  как  книгу,  
почти  запоем,  дыша  загадкой:  
кто  он  такой  и  зачем  к  интриге  
свои  ремарки  даёт  украдкой...  

Она  читала  и  восхищалась,  
во  сне  дописывала  страницы  
и,  со-причастная,  растворялась
по  предложению,  по  крупице...  

Ему  же...  льстило  её  внимание...
Ведь  только  им...  так  никто  не  жил...
И  грели  душу  её  признания...
А  ей  казалось...  что  он  любил...

Она  бы  даже...  могла  вписАться...
Главою  в  книгу,  но  к  сожаленью...
Финал  дочитан  -  пора  признаться...
Что  для  него  -  она  стала  тенью...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412731
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 31.08.2019

Ніна Незламна

В сонячній сорочці

Радію  літу  в  сонячній  сорочці
Тепле,    іскристе,  аж  захоплює  дух
Я    потримаю  промінчик    в  долоньці
Ніжний,  легенький,  мов  лебединий  пух.

Розвіє  вітерець  по  всій  окрузі
В  полі  пшениченька  зазолотиться
Росою  чистою,  вмиється  вранці
Земля  вологою  насолодиться.

Примружить  очі  сонечко  ранкове
 Гарна  сорочка,  вишита  віночком
Ой,  як  миленько,  літечко  чудове
Наш  день  прикрасить,  синеньким  дзвіночком.

                                                                                     2018р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842842
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 31.08.2019

Сокол

Ми — діти Божі

Бог  створив  людину  божу
І  назвав:  Мої  сини.
І  в  молитвах  славіть  так  же,
Божі  діти,  Його  сини.

Чому  кличуть:  рабі  божі!
Чи  можливо  це  прийняти?
Хіба  батько  сина  зможе,
Рабом-невільником  назвати.

Раб  невільний.  Що  ж  він  має?
Не  належить  він  собі.
Його  кожний  підкоряє,
І  розпродує  рабів.

Бог-  Отець  нас  оберігає,
Сонцем  всьому  надає  життя,
Дощем  Землю  напуває
І  благодаті  Його  нема  кінця.

Я  молюся  -  Славлю  Бога
Молитва  -  Отче  наш.
Для  душі  допомога,
Бог  любов,  заступник  наш.

Як  Отця  я  Славлю  Бога,
По  людські  до  Нього  йду.
В  знак  любові  до  Його  порога,
З  покірним  серцем  я  прийду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846603
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019

Дружня рука

Ти ж можеш стати знову вітром

Уся  із  нот    і  сонця,  
із  неспокою  небес.
Приходиш  іноді.  
Що  мить  та  варта  завтра?!
Одна  з  тих  зачарованих  принцес.
Горить  навколо  все,  душа  мов  ватра  …

Оточена  чужим  нещирим  світом,
Оточена,    хоч  вільна  утекти,
Ти  ж  можеш  стати  знову  вітром,
Ти  ж  можеш,  прошу:  полети  …

Ти  не  летиш,  блистить  скляна  сльоза,
Рахується  усе,  що  десь  палало  чи  навік  погасло,
І  незворушне  від  тих  сліз  лице,
Усе,  що  ще  могло,  давно  упало  …

За  руку  ухопив,  ти  ж  кажеш:  відпусти.
І  відчуваю,  як  холону  весь.
Дві  постаті  із  льоду,  без  мети
Десь  поміж  тих  омріяних  небес  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845364
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 30.08.2019

Дружня рука

Вона

Отак  вона  …  це  все  лише  вона.
Сама  його  в  думках  своїх  створила.
І  розлетілась  по  світах  луна.
І  десь  знайшла.  А  далі  наче  крила
Кудись  несуть,  ламаючи  весь  стрій,
Не  зупиняючись,  ввірвалась  у  майбутнє,
Зламавши  все,  ось  поруч  незабутнє  …
Все  зберегла  у  пам’яті  своїй  …
Німа  деталь,  монета,  дріб’язок,
Щось  наче  хтось  наслухався  казок,
І  де  ж  той  світ,  що  поміж  них  проліг,
Де  зупинився  часу  дощ  чи  біг  …
І  незакінчена  історія  була
Акторського  над  міру  ремесла,
Замість  старанних  спроб  і  потрясінь,
Лиш  розпач  не  оформлених  хотінь  …
Згадалась  інша,  що  ламала  все,
Від  болю  аж  мінялося  лице,
Дивилась  впевнено,  віддала  б  все  за  мить,
І  тільки  пам’ять  ще  чомусь  болить  …
Бувало,  що  уже  й  не  знала  як
Все  раптом  повернути  як  було,
Зринав  у  пам’яті  очей  маяк  -
Людської  ніжності  бездонне  джерело  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843902
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 30.08.2019

Дружня рука

Вона ходить мостами поміж тими світами

Відібрали.  І  кожну  краплинку  його  із  пам’яті  наче  навіки  списали.  
А  вона.  Ночами  бачить  його.  Обіймає,  цілує  чужими  вустами.
Їй  кричать,  це  ж  не  він.  Це  ж  примара  того,  що  колись  десь  було  поміж  іншими  вами.
А  вона.  Не  відпускає  його.  Їй  байдуже,  що  там  десь  творилось  між  тими  світами.
Десь  зринало,  вривалось,  ламало  весь  світ,  обривало  нетлінне  і  недоторканне.
А  вона.  Ламала  той  лід,  все  ламала,  що  було  межею  між  нею  і  вами.
То  не  кров,  то  вино.  Краплі  впали  дощем  на  обличчя  і  руки,  зв’язали  вустами.
Це  вона.  Їй  усе  це  дано.  Вона  ходить  мостами  поміж  тими  світами  ….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842975
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019

Амадей

ВІЧНІ ПОЧУТТЯ (авторська пісня)

Здавалося  б  давно  вже  відболіло,
Здавалося  давно  вже  сад  відцвів,
Чому  ж  тоді,  так  серденьку  хотілось,
Зустріть  тебе,  і  я  тебе  зустрів.

Ти  йшла  така  ж,  як  в  юності  красива,
Ті  ж  очі,  повні  ніжності  й  тепла,
Хоч  скроні  нам  життя  посеребрило,        (2  рази)
Та  у  серцях,  любов  усе  ж  цвіла.                (2  рази)

Зустрілись,  очі  в  очі  подивились,
Солодкі  спогади  в  серцях  знов  ожили,
Мені  тебе  до  болю  захотілось,                        (2  рази)
Притиснуть  до  грудей,  так  як  колись.    (2  рази)

І  ми  забули  всіх  і  все  на  світі,
І  знову  у  душі  весна  цвіла,
Не  дивлячись,  що  в  нас  дорослі  діти,      (2  рази)
Стежина  у  жита  нас  повела.                              (2  рази  )

Там  жайвір  нам  співав  пісні  кохання,
Струмочок,  свою  казку  жебонів,
Від  щастя  ми  були  з  тобою  п"яні,                  (2  рази)
Я  почуття  всі  вилити  спішив.                              (2  рази)

Роки  минули,  скроні  посивіли,
Течуть  рікою  спогади  життя,
Здавалося  б,  відмерло,  відболіло,                (2  рази)
Але,....  не  помирають  почуття.                        (2  рази)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841048
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 22.07.2019

Valentyna_S

Таке бува…

Шовками  ніч  весняна  огортає,
А  соловейко  в  гаю  не  стихає.
Своїй  коханій  він  виводить  трелі,
Погойдує    на  парослі-орелі.    

Про  що  співаєш,  соловейку  любий?
Про  те,  як  вірно  солов’їху  любиш,
Про  злагоду  та  мир  в  сім’ї  пташиній
І  що  краса  довкруж  –  одній-єдиній?

Затихли  у  гаю  дзвінкі  оркестри,
Не  стихне  лиш    вокальний  спів  маестро.
Скотилися  у  ніч    сяйні  перлини,
А  пісня  солов’я  ще  й  з  тиші  рине.

У  грудях  птаха  крильцями  тріпоче,
Мов    вирватись  з  сільця  на  волю  хоче.
Стривожену  притримую  рукою  —
Таке  бува  розкішною  весною,  
Як  солов’ї  з  світання  аж    до  ночі
Знайти  собі  не  можуть  супокою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842329
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 22.07.2019

СОЛНЕЧНАЯ

ПРЕДЧУВСТВИЕ ПЕРЕМЕН…

 
Где  же  ты  -  родной  мой  человек?
Я  же  чувствую,что  где-то,  бродишь,рядом...
Жду  тебя,  узрЕть  мечтаю  взглядом,
Сердце  ж  наполняется  теплом...

Даже  ночью  мне  приснился  сон...

Как  с  Амуром,  в  небе  ,словно  птицей
Я  летала  под  его  крылом...
Там,  во  сне,  была  -  его  Царицей!
Сон  был  странным,  вот  таким  был  он:

В  ночном    сне  -  ПсихЕею  была...
СлЫла    я  -  не    виданной    красою!
На  свиданье,  тёмной  ночью    шла,
Чтоб  там    встретиться  с  Амуром  и  любовью..

Торопилась    я,  чтобы    успеть,
Как  внезапно  -  ветер  вдруг    вскружился...
Слишком  быстро  пОднял  он  меня,
Растрепав...,  затем  остановился...

Неожиданно,  шкатулку  в  руки  дал,
И  просил,  чтоб  я  не  открывала.
Любопытство  подвело,  манЯ,
Всё  ж,  шкатулку  ту  -  тихонько  я    взломала...

Сон  мгновенно  охватил  меня
И  Морфей  свалил  гипнозом  сильным
Дальше  что?..совсем  не  помню  я...
Знаю  лишь,  будил,  целуя  -  милый...

Ну,  а  позже  -  мне  Амур  принёс  -  чАшу,
В  ней  -  напиток  был  бессмертный...
Напоив    -  меня,  взял  нАруки,  унёс..
Чтоб    подняться    в  небо  -  к  жизни  светлой!..

Улетели  вместе  -  в  РАЙСКИЙ  САД...
Что  бы  больше    нам    не  разлучаться!
Вот  такой    был  ночью    сон  -  роман,
Ну,а  утром  -  я  очнулась  в    счастье!

Где  же  ты  -  любимый  человек?
Знаю,  нас  с  тобой  -  БОГ  не  оставит,
ОН  соединит  с  тобой  -  на  век...
Ну,  а  дальше,  будем  жить  мы  -  в  РАЕ!..

Я  ещё  немножко  подожду...
Знаю,  ведь,  всё  так  и  будет,-  знаю...
Чувство  нежности  -  мне  наполняет  грудь,
Предвкушенье    счастья  -    возрастает!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842135
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 22.07.2019

Valentyna_S

Бентежність

Соромливо  калина  прикривається  листям,
а  як  прийде  година,  скине  все,  крім  намиста.
Із-під  вій  зазоріє  погляд  в  мрії  дівочі,
але  даль  зчужиніє--  хтось  її    все  ж  зурочив.

Дожидає  сердешна  у  зеленій  суконці,
і  лякає    прийдешнє,  де  утомлене  сонце.
Теплоту  літо  в  лунки  розкладає  наосліп.
Відішле  його  в    клунках  чорнобривцева  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842655
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 22.07.2019

Дружня рука

Не словами

Цей  дощ  не  мовчить,  він  не  вміє  мовчати,
Не  вистачить  крапель,  що  мав  би  сказати,
Не  вистачить  вітру,  не  вистачить  сонця,
Його  не  впускають  в  закриті  віконця  …

Його  не  впускають,  то  ж    він  просто  сниться,
Тому  і  сердитий,  від  того  і  злиться  …
Але  коли  сонце  прорветься  крізь  хмари,  
Радіє,  німіє,  роздмухує  чари.

Йому  б  зупинитись,  йому  б  вгомонитись,
А  він  в  дику  повінь  готовий  вселитись  …
Йому  б  захистити,  йому  б  трохи  вітру,  
Що  я  на  цих  вікнах  не  зможу,  не  зітру.

І  що  не  посадиш  за  мури,  за  грати.
Вже  час  диригенту  за  мурами  стати.
Що  було  важливим,  завжди  поруч  з  нами.
Простими  словами?  Ні.  Майже  піснями  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842025
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 22.07.2019

Дружня рука

Комусь

Комусь  написано  нудні  чужі  слова,
Комусь  теплом  до  дна  наповнені  бокали,  
Схилилась  на  плече,  як  поруч,  голова,
Мов  змовившись,  вітри  блаженно  замовчали  ...
Комусь  без  імені,  чужому,  просто  так,
Що  з  того,  що  тепер  пече  в  очах,
Що  з  того,  що  від  струн  бринить  несмак,
І  мудрий  навіть  не  дивак,  а  просто  так    ...
Чомусь  це  так  тепер  найкраще  -  в  нікуди
Бери  за  руки,  тож  осліп,  кудись  веди,
Якби  ж  то  знати  ще  тоді,  що  все  в  одне
Насправді  зводиться,  близьке  таке  ж  чуже  ...  

Якби  ж  то  знати,  що  чуже  таке  ж  близьке  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842755
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 22.07.2019

Ніна Незламна

Іду степом по стежині. . / слова до пісні /

Іду  степом  по  стежині,  вона  ж  барвінкова
 Сині  квіти  попід  ніжки  та  й  роса  ранкова
Ноги  пестить  і  лоскоче,  яка  насолода
Кажуть  люди,  що  щаслива,  не  зів`яла  врода…

Іду  степом  де  не  гляну,    маки  і  волошки
 Мабуть  і  я,  як  ці  квіти,  маю  сині  очки
Й  пухкі  щічки,  червоніють,  як  побачу  хлопців
Кажуть  люди,  що  достатньо  маю  охоронців…

Відгуляли  нині  свято  Івана  Купала
І  я  теж,  як  всі  дівчата  віночок  поклала
По  річечці,  при  низині,  де  вода,  тихенька
 І  просила  свою  долю,  щоб  була,  добренька….

Мов  русалонька  в  гаєчку,  голівку  схилила
Скажи    ж  врешті    моя  доле,  в  чому  завинила
Та  вода  вінок  понесла  нащо  так  далеко
Мов  у    вирій  закрутила,  на  серці  не  легко….

Ні  один  з  них  не  наваживсь,  віночок  спіймати
Хитрий  погляд,  в  безнадії,  не  треба  страждати
Шлях  тернистий,  не  для  мене,  тож    не  суди  строго
Щоб  життя  немов  той  терен,  двом  нема  дороги….

Іду  степом  по  стежині,  вона  ж  барвінкова
 Сині  квіти  попід  ніжки  та  й  роса  ранкова
Ноги  пестить  і  лоскоче,  яка  насолода
Ой,  боюсь  так  час  спливає,  геть  зів`яне  врода…

Чи  сприйму  красу  земную,  хоч  на  неї  схожа
 Чому  долю,  важку  маю,  чому  не  пригожа
До  кохання,  до  любові  не  знайду  стежини
Маю  вдосталь  охоронців,  чом  самотня    ж  нині….

                                                                                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019

Капелька

Есть в мире очень много тайн

Есть  в  мире  очень  много  тайн,
Они  играют  свои  роли.
О  них  побольше  узнавай,
Иначе  будут,  словно,  тролли.

И  станут  сказки  всем  внушать
Про  то,  что  было  и  что  будет.
Порой  не  сразу  разобрать:
"Где  скрылся  волк  в  овечьей  шкуре?"

Летят  по  небу  облака,
Одеты  в  белые  одежды,
А  ведь  их  вес  и  их  цена  
Земными  мерками  безбрежны.

"Их  вес-  сказали  -сотни  тонн."
Учёные  наверно  шутят.  (1)
Они  ж  не  камень  и  не  слон.
Здесь  явно  что-то  хитро  мутят.

Ведь  если  б  были  сотни  тонн,
То  падали  б  как  град  на  землю.
Представь,  свалился  сверху  слон,
Помял  людей  и  их  одежду...

Так  что  такое  облака?
Стена,  но  это  же  не  крепость?
Как  пролетают  их  тогда?
Учёные  несут  нелепость.

Есть  в  мире  много  сложных  тем
-Сплошные  тайны  и  загадки.
Они  подарены  нам  всем,
Чтоб  были  мы  честны  и  кратки.

(1)-Согласно  официальным  данным
современной  науки  одно  перистое  
облако  весит  в  среднем  800  тонн.
Кучевое,  кудрявое  облако,  которое
радует  нас  в  хорошую  погоду,  
объёмом  в  один  кубический  километр
весит  500  тонн.
 
                                         Май  2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019

Світлая (Світлана Пирогова)

Липень пише передмову

Насичене  повітря  пахощами  липи,
Висить  янтарна  люстра  сонця  в  небі.
Як  непомітно  ти  прийшов,  спекотний  липень,
Розкішний,  щедрий  -  для  душі  потреба.

Квітучість  літня  по-дитячому  безпечна,
Купаються  в  пилку  рої  бджолині,
В  траві  сюрчання  цвіркунів  доречні.
Метнулись  серпокрильці  -  вгору  линуть.

Суфле  хмаринне  -  радість  для  птахів,  утіха.
Людина  ж  думкою  літає,  словом.
Лоскоче  липень  надзвичайно  мирну  тишу:
Натхненню  пише  передмову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840758
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019

Малиновская Марина

< Желание моря…>

“Море  дарит  свободу  мыслям”    -  Эльвис  Сейтумеров  -

"Лучше  моря  может  быть  только  море  любви"    -  Ринат  Валиуллин  -

*********************************************************


Уехать  бы  к  морю,  чтоб  слушать,  как  плещутся  волны  о  берег...
Уехать  бы  к  морю,  чтоб  созерцать  его  красивую,  синюю  гладь...
Уехать  бы  к  морю,  чтоб  воздухом  солёным  и  свежим  дышать!
Уехать  бы  к  морю,  чтоб  возродиться  Душой  и  укрепиться  телом!

Уехать  бы  к  морю,  чтоб  ни  о  чём  плохом  не  думать,  не  гадать...
Не  беспокоиться  и  не  тревожиться  напрасно!  Чтоб  ничего  не  раздражало...
Уехать  бы  к  морю,  чтоб  научиться,  как  чайка  летать,  и  мечтать...
Уехать  бы  к  морю,  чтоб  на  Душе  -  легко  и  спокойно  стало...

Уехать  бы  к  морю,  чтоб  рассказать  ему  о  всём,  что  наболело...
Уехать  бы  к  морю,  чтобы  по  берегу  просто  гулять,  размышлять
О  чём-то  хорошем  и  светлом,  о  новых  возможностях,  встречах...
Уехать  к  морю,  чтобы  вкус  жизни,  как  соль  на  губах  ощущать...

Уехать  бы  к  морю,  чтоб  новой,  красивой  и  сильной  стать!
Понять  себя,  свои  желания...как  дальше  путь  держать...
Уехать  к  морю  (навсегда)  или  (на  время),  пока  не  знаю...
Но  только  я  всё  чаще  о  море  вечерами  перед  сном  мечтаю...

Уехать  бы  к  морю,  чтоб  слушать,  как  плещутся  волны  о  берег...
И  видеть,  как  вдали  белеет  Парус  гордый,  одинокий...
Уехать  к  морю,  чтобы  соль  жизни  в  себя  впитать  в  нужной  мере...
Уехать,  чтобы  вернуться  к  самой  себе,  своим  истокам...  

Пусть  появятся  возможности,  как  волны  на  море  от  ветра,
И  подхватят  меня,  понесут  навстречу  мечте  о  море!...
И  я  поеду  к  морю,  чтоб  напитаться  энергией  солнечной,  светлой,
Начав  писать  новую,  счастливую,  пропитанную  мечтой,  story*!

           

(c)  Марина  Малиновская,  /  май  2019  /

*  story  -  история,  рассказ;

Благодарю  за  доброе  внимание!

Желаю  всем  любви,  здоровья,  счастья,  процветания!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840769
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019

Дружня рука

Це чудово, що просто кохається

Це,  мабуть,  там  десь  –  далеко  і  високо
Хтось  вирішив.  Щоб  не  зважаючи  і  не  ображаючи,
Як  би  далеко  не  топтав  своїм  голосом  чи  кроком,
Все  було  в  очах  єдиним,  обіймаючи  і  кохаючи  …
Це,  мабуть,  там  десь  щось  провалюється  і  зривається,
А  воно  ось  тут  поруч,  не  в’янучи  і  не  щезаючи,
І  серце  озивається  і  не  кається,
Просто  болить  і  радіє  водночас,  не  нарікаючи  …
Це,  мабуть,  зовсім  без  слова  мабуть
Завжди  прощається  і  завжди  повертається,
І  байдуже,  що  там  роблять  і  кажуть,
Воно  думками  і  мріями  серйозно  і  боляче  грається  …  
І  мабуть  дякувати  за  це  щиро  варто,
Бо  без  цього  все  просто  провалюється
Перекидаєш  невдалу  карту.
Це  чудово,  що  просто  кохається  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840670
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 02.07.2019

Катерина Собова

Париж

За    столом    уже    п’яненькі
Кум    Микола    і    кум    Вова
Враз    про    назви    міст    тихенько
Завели    чомусь    розмову:

-Ось    наш    Львів    -    то    місто    Лева,
Київ    названий    в    честь    Кия,
Є    Варшава    і    Женева,
Миколаїв,    Коломия…

А    цікаво    буде    знати:
За    яким    таким    законом
Називали    своє    місто
Оті    люди    за    кордоном?

-Була    колись    дівка    Галя,
Познайомилась    з    французом,
Хоч    месьє    уже    був    лисим,
Мав    кругленьке    жирне    пузо  –

Галю    це    не    зупинило:
Як    на    панщині    робити
(Був    тут    світ    уже    не    милий)
Краще    буде    -    з    дідом    жити!

Шмаття    в    клунок    спакувала,
А    обом    щось    треба    жерти,
То    взяла    з    собою    сала,
Щоб    із    голоду    не    вмерти.

Прибули    в    якесь    містечко.
Наша    Галя    так    зраділа!
Вже    й    вечеря    недалечко    -
Треба    братися    за    діло.

Хоч    там    страви    і    хороші,  
Але    ж    знайте    нашу    бабу:
Ні    за    які    вона    гроші
Там    не    буде    їсти    жабу.

На    столі    розклала    сало,
Чоловіку    в    руки    тиче:
-Ти    поріж    його,-      казала,-
Нас    воно    до    столу    кличе.

Це    «поріж»    уже    французи
Дуже    часто      промовляли,
То    Париж    оце    містечко
У    честь    сала    і    назвали!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838832
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 01.07.2019

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

У неї квіти, мов корона

Розквітає  під  вікном
Щоліта  відомо,
Квітоньки  вгорі  вінком,
Неначе  корона.

На  однім  такім  стеблі
Квіток  багатенько.
І  дорослі,  і  малі
Знають  -  це...(Лілея).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840535
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019

Н-А-Д-І-Я

Прошу! Верни очарованье…

Музыка  и  исполнение      galina  bahteeva  



Я  принесу  тебе  в  ладонях
Нежнейшей  ласки  и  тепла,
Пусть  огорчения  прогонят.
Хочу,  чтоб  грусть  твоя  прошла.

Росою  утренней  умою
Такие  милые  глаза,
Что  почему-то  смотрят  с  болью,
А  по  щеке  горькА  слеза.

Твои  слова  -  ручья  журчанье.
Но  что  ж  безмолвствуют  уста?
Прошу,  верни  очарованье,
Ведь  моя  просьба  так  проста.

Пусть  в  сердце  струны  отзовутся,
И  станет  вновь  прекрасным  свет.
Слова  волшебные  найдутся,
Наступит  у  Любви  рассвет.

Как  прежде,  нежною  улыбкой
Растопим  мы  сердечный  лёд.
И  пусть  над  нашею  ошибкой
Свои  дожди  апрель  прольёт..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248823
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 30.06.2019

Н-А-Д-І-Я

Слышу плач журавлиный…

Музыка    и    исполнение    galina        bahteeva      

Уже  в  прошлом  метели
Отшумели  дожди.
Домой  птицы  летели,
Их,  судьба,  пощади!

Словно  белая  тучка
Потерялась  вдали.
Всколыхнулась  речушка:
"Мы  вас  ждём,  журавли..."

Я  стою  на  крылечке.
Что  ж  в  душе  непокой?
Закололо  в  сердечке...
"С  возвращеньем  домой!!!"

Ветер  ветки    качает
Ветки  тонкой    осины
́И  печально  вздыхает,
Слыша  плач  журавлиный...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248982
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 30.06.2019

Ніна Незламна

Люблю настрій літа

Люблю  літо,  настрій  -  солод  на  душі,
 Вечорова  пора,  ой  прекрасна  мить,
Невгомонний  коник,  цвіркотить  в  кущі,
Матіоли  запах,  мене,  аж    п`янить.

Мов  веселка  обрій,  зорі  в  вишині,
Ясноокий  місяць,  дзижчать  комарі,  
Лягав  спати,  ховавсь,  джмелик    при  землі,
Вже    гудіння  сонне,  спокійно  й  мені.

Птахи  змовкли,  притомилися  за  день,
Соловей,    сміливо,  переймає  спів,
Та  дзвіночки  в    полі,    тихе  дзень  –  дзелень,
У  траві  згубились,  між  коротких  снів.

Нічка  вкраде  тепло,  легка  прохолодь,  
Припаде  на  землю,  вмиє  росами,
Мов  зірки,  по  небу  мерехтять  ледь-ледь,
Шовковисті  трави  під  покосами.

Літні  ночі  люблю,  все  вікно  навстІж,
Суниць  трунок,  так  радісно  на  душі,
Діждусь  ранку,  вкотре  піду  босонІж,
Знов  відчую,  щастя    в  літній  метушні.

             14.06.2019р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838815
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 30.06.2019

Світлая (Світлана Пирогова)

Загубитися б з тобою

Загубитися  з  тобою  від  усіх,
Милуватись  гобеленом  неба.
Рахувати  зорі  -  щастя  оберіг,
Що  сіяють  з  місяцем  червневим.

Загубитись  і  забути  самоту,
Болі  блискавичні  і  провини.
Ще  ж  існує  давнєє  твоє  тату
Серед  нетерпимості  рутини.

Загубитись  лиш  з  тобою  у  світах,
Щоб  рука  в  руці  тепліла  знову.
Відчувати  поцілунки  на  вустах,  
І  купатись  у  святій  любові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839872
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019

Дружня рука

І клавіш, струн наче нізвідки звук …

Коли  хтось  любить  щиро,  це  видовище,
Байдужість  знітилась,  скрутилася  у  сховищі.
Не  боячись  перетворитися  у  блазня,
Ну  що  тут  зробиш,  коли  дуже  справжня  ….

Коли  хтось  любить  щиро,  це  вартує  пензля,
Розплавить  щось  навколо  не  своє,    промерзле  …
Утопиться  в  очах  чи  пропаде  в  обіймах,
Хтось  нас  таких  створив  не  в  міру  емоційних  …  

Коли  хтось  любить,  що  йому  цей  спротив,
Цього  дощу  і  грому  рокові  балади,
І  від  колись  своїх  невдалі  аперкоти,
І  шум  набридлий  від  чужої  автостради  …  

А  так,  дарма,  що  десь  хвилює  море,
З  тобою  поруч  розлітався  мов  малюк,
Сміюсь,  міста  загрузли  в  будні  і  затори,
І  клавіш,  струн  наче  нізвідки  звук  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839889
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019

Дружня рука

Отак вона немов сама душа

Отак  вона  немов  сама  душа,
Лише  кудись  поділа  власні  крила,
Може  б  увись  у  барви  полетіла,
Уся  у  променях,  а  може  у  дощах  …
Знайшла  б  для  себе  зоряну  октаву,
Схід  сонця  зупинила  подихом  своїм,
І  всю  її  оголену  поставу
Не  зачепити  поглядом  чужим  …
Отак  вона  супроти  буревію
Одна  стояла  між  уламків  скель,
І  шепотіло  море:  розумію,
Лаштуючи  їй  солену  купель  …
Розкрила  крила,  вдалеч  полетіла,
Не  озираючись,  мов  боячись,  назад,
Щоб  не  зламало  спогадами  крила,
Чужих,  від  холоду  німих  принад  ….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839898
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019

Надія Башинська

ПОРА У ЩАСТІ ЖИТИ ВСІМ!

Керують  нами,  хто  як  хоче.
То  вправо,  а  то  вліво  йдем.
Перестрибнем  щось,  обійдемо,
а  десь  пролізем,  чи  впадем.

А  світло  де?  Його  не  видно.
Хіба  лиш  блискавки...  та  грім!
То  ж  треба  відшукать  дорогу.
До  світла  ж  треба  нам  усім!

Нема  доріг?  Збідніли  хати?
О!  Скільки  світлих  є.  Нових.
То  мабуть  нас  є  забагато.
Не  вистачає  тут  на  всіх.

Виходьмо,  люди,  на  дорогу!
Впустімо  радість  в  кожен  дім.
Ми  мудрим  й  добрим  є  народом.
Пора  у  щасті  жити  всім!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839520
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 23.06.2019

Малиновская Марина

< Я надену Шанель Номер Пять…>

Я  надену  Шанель  Номер  Пять
И  пойду  по  Парижу  гулять...
Волнующий  шлейф  оставлять,
Ассоциации  и  чувства  пробуждать! 

Я  надела  Шанель  Номер  Пять
И  пошла  по  Парижу  гулять
В  своих  фантазиях,  мечтах
В  красивом  платье  и  духах.. 

Я  надела  Шанель  Номер  Пять 
Суть  женственности  постигать... 
Жасмин  и  роза,  цитрусов  аккорд, 
И  мягкая  ваниль,  и  чувств  восторг!.. 

Моя  мечта  —  Шанель  Номер  Пять 
В  большом  элегантном  флаконе! 
По  Парижу  с  любимым  гулять 
И  нас  запечатлев  на  любви  фоне!   

Мечтам  желательно  сбываться...
Поверь  в  неё  —  взаимностью  ответит! 
Поэтому,  в  Шанель  №  5  я  буду  одеваться!
Мои  мечты  -  мне  солнцем  светят!...  

Я  надела  Шанель  номер  пять
И  пошла  по  Парижу  гулять,
Волнующий  шлейф  оставлять,
И  новые  мечты  в  жизнь  воплощать!...  



(c)  Марина  Малиновская,  /  12.05.2019  /

Благодарю  за  доброе  внимание!

Желаю  всем  любви,  здоровья,  счастья,  процветания!!!

Пусть  у  всех  сбываются  мечты!....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839205
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 23.06.2019

Ніна Незламна

Байстрюк /проза /

               За  вікном  стемніло….Здалеку…  край  неба  майже  не  видно.
           У  салоні  автобуса  сонне  царство.  Хтось  спить  роззявивши  рота,  хтось  раз  –  по  -  раз    клює  носом  донизу,  ворухнеться,  відкриє  очі,  озирнеться  й  знову  впадає  в  дрімоту.  Контингент  пасажирів  різний,  маже  всі,  окрім  однієї  пари  літніх  людей,  їдуть  в  одиночку.    Микола  сидів  навпроти  проходу  на  самому  останньому  ряду    міжміського    великого  автобуса.  Він  придивлявся  ,  що  за  вікном,  час  від  часу  позирав  на  годинник,  скоро  виходити…
       Коли  він  вийшов  з  автобуса,  швидко  зачинилися  двері,  від  мотору,  на  якусь  мить,  аж  в  вухах  загуділо..  Автобус  набрав  швидкість,  наче  тікав  від  нього,  залишаючи  одного  на  трасі,  яка  стелилася  серед  поля.  
     Високий  на  зріст,  широкоплечий,  тримаючи  невеличку    валізу,  озирнувся  й  відразу  з  кишені  жакета    дістав  ліхтарик.  Повільно  перевів  подих,    свіже  повітря  придало  йому  сили,    як  рукою  зняло  сонливість.  Майже  перша  година  ночі,    який  там  дурень    в  цю  пору    їхатиме      в  село  -    копошилися  думки,  як  оси.  Нічого,      п’ять  кілометрів  не  так  і  багато,  але  ж  біля  ставу  не  знати  яка  дорога,  напевно  краще    йти  попід    ліс,  але    ж  напевно  всі  сім  кілометрів  вийде.  Йшов  по  дорозі  встеленій  вапняною  крихтою,  перед  собою  тримав    ліхтар.  Інколи  повертався  назад  і  настільки  можна  було  світити  дорогу,  задивлявся  на  неї,  а  потім,  як  дитина  світив  на  себе  і  озираючись  назад  до  землі,    дивився  на  свою  тінь.  З  піднятим  настроєм,  посміхаючись,  заговорив,
-  Чому  мовчиш    і  йдеш  за  мною?  Ти,  як  ця  ніч?  Ніде  ні  миші,  ні  птахів  не  чути.  Розповіла  б  мені  хоч      про,  що  -  небудь,  чи  нагадала?!
 Занурився  в  спогади  …  Найперше,  що    пригадав,  це  те,  як  сусідка  тітка  Ольга,  кричала  йому  вслід,
 -  Байстрюк,  забудь  сюди  дорогу.  Вона  кращого  знайде!  
І    далі,  немов    бачить  перед    собою…  Літній  ,  ясний,  теплий    ранок.  Легенький  вітерець  куйовдить  листя    молодим  деревам.    Широкий  став,  вода  виблискує,виграє  на  сонці  і  де  –  не  -  де  часом  виплескує  риба  й  знову  ховається  у  воді.  То  там,  то  зовсім  близько    круги  розходяться    по  прозорій  воді.  Місцями  мілко,  аж  піщане    дно  видно,  а,  як  подалі  ледь  -  ледь  видно  густі  водорості  -  колишуться  від  течії.  Він  і  Оксана    у  воді  по  пояс,  в  руках    тримають    білу  натягнуту    хустину,  намагаються  її    повільно  занурити  у  воду,    під  самий  край  берега,  що  впирається  в  обрив.  Прикусивши  нижні  губи,  переглядаючись  один  на  одного,    по  шию  присідають,  він,    кивнувши  головою,  подає  їй  знак.  Вони  миттєво  витягують  хустку  і  гучний  вереск  з  уст  Оксани  губиться  далеко  над  ставом.  Вона    осяяна  сонцем,    всміхається,    сонячні  очі.
   -Бачиш,    є!    Мабуть  штук  вісім,  точно!  Ой,  дивися,  щоб  не  вискочили    в  воду,  он,  як  плескаються!
Вони  щасливі,  похапцем  вийшовши  з  води,  висипали  рибу  у  відро.    І  так  декілька  раз,  поки  не  відчують,  що  джерельна  вода  від  холоду,  аж  ноги    зводить.  Воно  того  варте,  поділяться  майже  порівну,  по  -  чесному,  так  вважали  обоє  і    задоволено  несли  додому.  Знали,  що  батьки    завжди  раді  посмакувати  рибу,  хоч  і  невеликі      карасики  хлюпалися  у  відрі  та  дітям  було  приємно  почути    добрі  слова.
Микола  чорнявий  хлопчина,  підростав    без  батька,  йому  боліло  під  серцем,  коли    в  селі  йому  вслід  хтось  кидав  слово  «байстрюк».  Тоді,  ще  в  дитинстві,    якось  не    звертав  уваги.  Та  одного  разу,  як  минуло  їм  по  дванадцять  років,  вони  з  Оксанкою  йшли    разом  зі  школи.    Дівчина,  як  завжди,  махнула  рукою,
- Бувай!
 І    зайшла  на  своє  обійстя.
 Микола  почув    голос  її  батька,
 -Дорослішай  вже!    Он,  яка  гарна  стала!    На  тебе    в  селі  всі  хлопці    задивляються,  а    ти  водишся  з  байстрюком.  Що    інших  хлопців    немає,  щоб  ранець  носили?!
   Прийшовши  додому,  озлоблений,  на  підлогу  кинув  ранець  й  до  бабусі,
 -Ви  мені  скажіть,  що  за  слово  таке  -    «  байстрюк»?    І  чому  я  часто  чую  від  дядька  Петра?!  Я,що  винен,  що  батька  не  знаю!  Он    у  нас  в  класі,  ще  троє    хлопців  батьків  не  мають  і  нічого,  ніхто  їм  вслід  не  кричить.
Бабуся,  задумливо,  приголубила  онука,
 -Почекай,  ще  тиждень,  чи    два  і  ви  поїдете  в  Вінницю,  мама  купує    квартиру,    там  будете      жити.  Шкода,  що  в  нас  такий  народ,    невихований,  нечемний.  Підростеш  хлопчику,    все  зрозумієш.  Не  знати,  що    чекає  на  його  онуків,  ніхто  наперед  не  знає,  як  складеться  життя  його  доньки,  чи  онуків.
Він,  звільнився  від  обіймів,    присів  на  край  ліжка,
 -Цікаво…    Мама  нічого  не  говорила…    Це  правда  і  ми  поїдемо    туди  жити?  А  як  я    без  ставка,  без  села,  без    друзів?
Старенька  кліпала  очами,  з  щоки  рукою  струсила    непрохану  сльозу,
 -Такі  речі  роблять  тихо,  люди  заздрісні.  Вона  скільки  років  там    працює,  скільки  і  гроші  складала,  щоб  вирватися  з  села,  хоче    тобі  дати    шанс  навчатися  у  великому  місті.  Адже  ти  розумний  хлопчик,  в  школі    вчишся  найкраще  за  всіх.  А  те,  що  говорять  тобі  вслід,  не  звертай  уваги.  Підростеш,  зрозумієш,  що  в  житті    всякі    є  обставини,  а  люди,  на    жаль,  чомусь    все  частіше  злі,  чим  добрі.  Таке  воно  життя,  хлопчику……
   Пройшло  рівно  два  тижні,  Микола  з  мамою  переїхали  жити  в  невеличку  квартиру  на  другому  поверсі  п`ятиповерхового  будинку.    Мама  продовжувала  працювати  на  кондитерській    фабриці,    а  він  ходив  до  школи,  яка  знаходилася  зовсім  близько.  Нові  друзі  з  будинку,  в  якому  жили  та  добре  вписався  в  колектив  класу.  Відвідував  гуртки  «Хімічний»  і  «Математично  -  фізичний».  Життя  в  хлопця  зовсім  змінилося,  але  часто  згадував  Оксану.  Її  смарагдові  очі  та  став,    інколи  снилися  ночами,  немов  звали  до  себе.  Та  в  село,  вони  з  мамою  їздили  тільки  на  свята  і  влітку    сам  приїжджав  до  бабусі  накосити  сіна,  відремонтувати  паркан  та    біля  ставу  трохи  поніжитися  на  сонці.  Оксана  потай  прибігала  туди,  щоб  ні  в  якому  разі  не  дізналися  батьки,  бо  суворо  заборонили  бачитися  з  ним.  Але    заборонений  шматочок  завжди  ласий,  вона  тільки  дізнавалася,  що  він  приїхав,  бігла  до  паркану,  махала  хустинкою,  щоб  він  знав,  що  зустрінуться  біля  ставу.
       Роки  минали…  Ось  і  закінчують  школу  він  у    Вінниці,  вона  в  селі,  відстань  велика  та  не  для  них.  Микола  став  справжнім  легінем,  привабливим  красунчиком.  Вона  ж  ,  як  квітка  орхідея,  навряд  ,  чи  хто  з  хлопців  відмовився    б  від  такої  славної  дівчини.      Потайні  зустрічі,  перші  поцілунки,  ніжні  обійми.    Дружні  стосунки  розпалили  вогонь  кохання.
 В  селі,  Оксані  від  хлопців  не  було  проходу.  Син  голови  колгоспу  не  раз  приходив  до  її  батьків,  просив,  щоб  не  відправляли  в  містечко  вчитися,  що  він  одружиться  з  нею  і  забезпечить  всім  необхідним,  що  потребує  для  щасливого  життя.  Та  вона    на  очі  не  хотіла,  не  тільки  його  бачити,  а  і    щоб    хтось  інший  доторкнувся  її  пухкеньких  губ,  чи  взяв  в  обійми.  Не  втрачала  надії,  що,  чи  рано,  чи    пізніше,    все  ж    вирветься  з  села,  між  люди,  як  вона  часом  говорила,    просила  про  це  батьків.  Та  де  там,  одна  донька,  батько  вкотре  гримав  кулаком  по  столі,  сказавши,  щоб  і  думати  про  це  забула,  що    тут  залишиться  жити..
На    Провідну  Неділю  Микола  з  мамою  приїхав  в  село.  Після  кладовища,з  Оксаною  зустрілися  на  своєму  місці.  Вона  вже  знала  коли  буде  випускний  вечір,  попередила,  що  проводитимуть  в  сільському  клубі.  Він  навіть  посміхнувся,  почувши  число,  
 -Це  ж  просто  чудово,    а  в  нас    пізніше  на  два  дні,  тож  я  приїду.    Ну  нарешті      умов  своїх    батьків  ,  давай  поступимо    вчитися  в  Харківський  університет,  там  скільки  професій,  вибереш  яку  захочеш.    Я  вирішив    свою  долю  пов`язати    з  хімією.  А  там,  дивися  десь  направлення  отримаємо  і  поїдемо  вдвох,    влаштуємо    своє  життя.
 -Зі    сльозами  на  очах,  Оксана  подивилася  на  нього,  відкопиливши  губу,  крутила    головою,
 -Ні,  єдиний  вихід,    вивчишся,  приїдеш  за  мною,  ти  ж  будеш  мені  писати  листи?
Він  ніжно  обійняв,    потонув  в  її  закоханих  очах,
 -Що  я!    Ти  -  дивися  не  вийди  заміж!  Чи  вистоїш  проти  рішення  батьків?
Знову    хитала  головою    і  цілувала  його  обличчя,
-Вистою,  любий!  Буду  тільки  твоя,  мені  нікого  не  треба,  чуєш.
Трепіт  сердець,  палкі  цілунки,  ніжні  обійми,  тулилися  один  до  одного,  мов  пара  голубів.
         В  школах  уже  пролунали    останні  дзвоники…  В  кожному  селі  гудіти  випускні  вечори.  І  Микола  приїхав  до  Оксани.  Добирався  потай,  зійшов  раніше    з  автобуса,  три  кілометри,  здалися  кількома  хвилинами.  Бабуся  не  здивувалася,  лише  обійняла,  як  завжди,  трохи  з  хвилюванням  промовила,
 -Добре,  що  приїхав,  треба  в  льоху  порядки  навести  та  дещо  з  горища  дістати.  А  ввечері  напевно  підеш  до  клубу?
Він,  ледь  почервонівши,  посміхнувся,  ,
 -І  все  ви  знаєте,  чому    приїхав….  І  заради  кого…
Старенька    легенько  торкнулася  його  плеча.
 -О  -  хо  -  хо,  знаю  і  бачу!  Оксана    майже  кожні  вихідні  тебе  виглядає.Ой,  ти  дивися,  дорослішай,  не  наламай  дров,  будь  відповідальним,  не  завдай  болю  ні  дівчині,  ні  нам  з  матір`ю.
     З  клубу,  на  все  село  гуділи    музики.  Після  вручення  атестатів,  запрошені  гості,  вчителі  і  батьки  розходилися  по  домівках,  а  радісна,  щаслива  молодь  залишилася  на  танці.  Оксана    в  сукні  бірюзового  кольору  нагадувала  молоду  берізку.  Сукня    облягала  її  красивий  стан,  ледь  прикривала  коліна.    Модні,  світло    -  коричневі      туфлі  на  невеличких  підборах  -    підкреслювали  красу  струнких  ніг.    Вона  весело  розмовляла  з  однокласниками,  в  той  же  час  позирала  на  вхідні  двері,  з  хвилюванням  чекала  на  Миколу.  Син  голови  колгоспу    Юрко  переслідував  її  цілий  вечір,  чекав  нагоди,  хотів  запросити  на  перший    повільний  танець.  Він  зробив  кілька  кроків  до  неї.  В  цей  час    Оксана  рукою  махнула  в  сторону  дверей,  не  встиг    повернути  голови,  здивовано  кліпав  очима,  де  ж  поділася?    Вона,помітивши  Миколу  при  вході,  ледь    нахилившись,    прослизнула  між  танцюючих  пар.
   Вечірній,  легенький    вітерець  шепотів    про  кохання.….  Обійнявшись,вони    йшли  до  ставу.  Згодом,  вона  крутилася  перед  ним,  як  дзиґа.  Не  замовкала,  як  пташка  в  лісі,  розповідала,  як  пройшов  вечір  .  Запитувала,  чи  подобається  йому  сукня,    а  він  у  відповідь  цілував  її  солодкі  вуста,  які  зводили  з  розуму.    Перед  обличчям  спокуси  намагався  тримати  себе  в  руках,  на  якісь  миті  закривав  очі,  вгамовував  свої  почуття.    Навіть  не  помітили,    в  теплій,  дружній  розмові,  як  від  села    відійшли  в  сторону  лісу.  Мерехтіння  зірок,    мінливий    погляд  повного  місяця  нагадував  казкову  картину,  Оксана    майже  весь  час  посміхалася,  відчувала  себе  щасливою.  Раптово  зупинилась  і  розставивши  руки    в  сторони,  задерла  голову    догори  й  голосно  сказала,
 -Давай  будемо  разом,  як  місяць  і  зорі.  Тільки  я  одна  зірка,  запам`ятай!    Давай  не  розлучатися!
   Опустивши  голову  ,    сказала    тихіше,
-  Хіба  це  важко  зробити?
Він    дивився  на  неї  сяючими  очима,  запропонував,
 -То    поїхали  зі  мною  і  наше  бажання  збудеться!
Уже  її  благаючий  погляд  бігав  по  його  обличчю,  наче  шукав  розраду,  невже  він  не  розуміє,  що  це  зробити  занадто  складно….  Калатало  серце,    відчула,  як  від  хвилювання  прилинула  кров  до  обличчя.    Йшли  мовчки,  кожен  у  своїх  роздумах…
 Блідолиций  місяць    виглянув  із  –  за  лісу,  освітив  дорогу    й  житнє  поле.  Неподалік  -    під  лісом,  виднілася  стара  скирта.  Вона  зуміла    вгамувати      хвилювання,  відкинула  тривожні  думки,  весело  сказала,  
 -А  ну,  Миколко,  дожени  мене,  ану  дожени!!!
Двлеко  в  лісі  загубився  її  крик…      На  той  крик  відповіла  якась  пташка.  І  знову  тихо  –  тихо….  Пристрасні  поцілунки…  Зацвіло  кохання  від  напруги,  моторошні    хвилі  пронизували  тіла.  Вона  спокусниця  кохання,    заволоділа  його  серцем,  вони  згоріли  у  вогні  першого  дотику,  не  думаючи  про  гріх,  не  думаючи,  що    на  них  чекає.  Втративши  самоконтроль,  дивилися  один  на  одного,  не  розуміючи,  як  це  сталося.  Не  ховала    сяючі  очі,  не  ховала  оголене  тіло,  задоволено  шепотіла  на  вухо.
-Це  я,  спокусниця,  це  я  винна!  Я  цього  хотіла,  бо  я  кохаю  тебе  і  ти  давно  знаєш.  Тепер  я  вірю,  ти  приїдеш  за  мною.  Їдь  любий,,  але  повертайся,  я    завжди  буду  тебе  чекати,завжди!
Здалеку    -  гавкіт  собаки…    Оксана  відкрила  очі,  Микола  ж,    скрутившись  клубком  як  дитя,  тихо  сопів.  Раптом  в  кущах  щось  зашаруділо.  Вона  гучно  засміялася,  розбудила  його,
-  Миколо!  Ой,  здається  заєць!  Дивися,  он,  он  там,  по  дорозі    вухастий  побіг.  Думаю  чого  це  собака  гавкає  і  цікаво  де  він  взявся?  Невже  такий  нюх  має,  так  здалеку  чує  зайця….
 Він,  потягуючись,  піднявся,  підхопив  її  за  руку,
-  Ти,  як  почуваєшся?  Будемо  йти,  чи    посидимо?
-    О  -  го  посидимо!    На  годиннику  пів  на  другу,  давай  швидше  йдемо  додому.  О  третій    годині  світатиме,  треба  повернутися,  щоб  нас  не  помітили,  -    говорила  і  похапцем,  з  себе    струшувала  солому.
     Поверталися  додому….  Біля  клубу,  ще  гомоніла  молодь.  Оксана  двома  руками  повисла  на  його  шиї,  
-  Прощаймося,    чи  до  побачення?  
- Ну,  що  ти!  Ти  ж  говорила  я  місяць,  а  ти  зірка,  значить  будемо  разом.  Приїжджай  в  Вінницю,  адресу  знаєш,тільки  так  будемо  разом.  Адже  ти  знаєш,  як  твої  батьки  відносяться  до  мене.
Без  сліз,  легенька  усмішка  на  обличчі,  погляд  очі  в  очі.  Жаданий  поцілунок,  все  ж  засмучені,  але  настав  час  розійтися  по  домівках.
           Він  так  і  не  заснув,  за  відчиненим  вікном  лунав  то  ближче,  то  здалеку    переспів  півнів.    Перші  промені  сонця  вигравали  в  небі,    переливалися,  змінюючи  веселкові  кольори  .  Попрощався  з  бабусею,    впевнено  поспішав  на  трасу,  час  підганяв,  треба  повертатися  додому.  
     А  час  летів…  Микола    поступав  у    Харківський  університет.  Писав    їй  листи,  на  два  перших  вона  відповіла,  а  потім  немов    загубилася.  Не  знав,  як  вдіяти,  чи  поїхати?    Уже  й  акінчилася  здача  екзаменів,    хотів  дізнатися,  чи  зарахований,  адже  їхати  неблизький  світ,  як  казала  мама,  аж  тут  отримав  від  бабусі  листа.  Від    прочитаного  пітнів,  на  голові  дибом  підіймалося  волосся,  тіло  проймах  жах.  Він  боровся  з  думками  про  Оксану,  вірити  -  не  вірити,  як  це?    Пройшло  два  місяці,    бабця  написала,  що  Оксана  вийшла  заміж,  поїхала  в  якесь  велике  місто.  Ні,  це  сприйняти,  як  це?  Хіба  це  можливо?    Але  ж  сама  обіцянку  давала,  що  буде  чекати!  Чи  віру  втратила,  що  приїду,  що  одружимося?
Буквально  на  другий  день  отримав  листа  від  мами.  Писала,  що  в  неї  все  добре  і  теж    саме  за  Оксану,тільки  добавила,  що  поїхала  в  Київ.  Не  міг  думки  зібрати  до  купи,  поїхати  в  Вінницю,  а  потім  у  село,  що  це  дасть?  Він  знову  і  знову  їй  писав  листи  в  село,  в  надії,  що  все  ж  передадуть,  але  відповіді    так  і  не  дочекався.
         Місто  Харків  велике,  красиве….  Чудовий  парк  імені  Горького  з  широкими  алеями,  квітучими  клумбами  і  різновидністю  дерев    -приваблював  до  себе.    Микола  теж  мав  нагоду  інколи  там    погуляти,    посидіти  на  лавці,  зануритися  в  книжки,  основною  метою  було  навчання.  Два    рази  на  рік  приїжджала  мама,  привозила  бабусину  консервацію,  домашні  пиріжки  з  капустою,  які  він  обожнював,  розповідала  про  своє  та  бабусине  життя.  За  Оксану  нічого  не  знала,  сусіди  все  тримали  в  таємниці.  І  в  селі  люди  дивувалися,  знаючи,що  батько  кричав,  що  нікуди  не  поїде,  аж    тут  раптом  вийшла  заміж,  ще  й  так  далеко.
Минуло  два  роки….  Микола  від  мами  отримав    лист,  вразила  звістка,  писала,  що  вийшла  заміж.  Повідомила,  що    на  фабриці  познайомилася  з  одним  інженером,  який    приїхав    встановити    нове    обладнання  .  Пробув  на  фабриці  два  місяці,  запропонував  поїхати  з  ним  і  вона  наважилася.    Написала,що  їй  здалося,  що  надійний,  щоб  не  засуджував  її,  адже  вже  дорослий,  має  з  розуміти,  що  самотньому  жити  -    це  не  кращий  варіант  в  житті.  Читаючи  новини,  по-  звичці,  чухав  голову    і  посміхався,  в  душі  радів  за  маму.  Адже  добре,  що  буде  не  одна,  в  нього  ж,  щодо  навчання    великі  плани.
   Пролетіли  чотири  роки…  Микола    поїхав  в  Дніпропетровськ,  нарешті  познайомився  з  відчимом.  Олег  Степанович,  виявився  вдівцем,    привітним  чоловіком,    всього  на  рік  старший  за  маму.  Мав  сина,  який  після  інституту  поїхав  в  Німеччину    і  там  працював  у  одному  з  університетів.    Миколі  сподобалося,  коли  він  запропонував  йому  поїхати  в  Німеччину  до  сина,  загорілися  очі,  тішився,  це  ж    в  житті-  просто  якесь  везіння.    Мати  нічого  не  розповідала  про  село,  адже  сама  тільки  раз  в  рік  їздила  до  бабусі.  Старенька  стала  дуже  немічна,    але  залишати  батьківщину  не  захотіла.  Розповіла,  що  батько  Оксани  розбився  на  мотоциклі,    що  вона  після  цього,  аж    через    рік    повернулася    жити  в  село.  Що  має  сина,  хвалилася    її  мати,  що  все  в  неї  добре  і  онук,  дуже    розумний  хлопчик.  Так  боляче  і  водночас  ніяково,  він  пригадував    ніч  після  випускного,    сльози  наверталися    на  очі,  адже  обіцяла.    Було  бажання  поїхати  в  село,  хоч  перед  від`їздом  до  Німеччини  та  мати    порадила  краще  поїхати,  як  приїде,    через    рік.  Нагадувала  сину,  що  треба  берегти  кожну  копійку  і  запевняла,  що  бабуся  не  образиться,  все  зрозуміє.
     Доля  йому  дала  шанс  побачити  світ.  Ніколи  і  не  уявляв,  що  буде  нагода    працювати  в  великому  портовому  місті  Гамбург.    Син  вітчима  Вадим,  дуже    схожий  на  батька  і  розмовою,    і  привітливістю,    радів    знайомству.    Він  винаймав  житло  і  працював  в    Гамбурському    університеті,  займався    дослідженнями  в  області  хімії.  Микола  жадібно  слухав  розповіді    від  Вадима  про  роботу,  йому  було  дуже  цікаво,  адже  він  любив  і  хімію,    і  фізику.  
     Вони  тепер    жили  разом,  не  палили  цигарок    і  не  пили  спиртних  напоїв.  Зарплата  дозволяла    добре  жити  й  одночасно  робити  заощадження.  Микола  з  задоволенням  влився  в  колектив  і  через  місяць    випробувального  терміну,  підписав    трудовий  договір  на  три    роки.  Звичайно,    цьому  сприяв  Вадим,  адже  він  вже  рік,  як  працював  тут  і  в  нього  договір  був  на  три  роки.  Після  закінчення  договору  мав  намір  продовжити,  ще    на  три  роки.  Як  тільки  вечір,  Микола    думав  про  Оксану,  про  село.До  болю  тиснуло  у  грудях  та  розумів,її  не  повернути.  В  розпачі,все  ж  заспокоював  себе,  мабуть  пожартувала  доля,  подавши  колись  надію  на  чисте  і  вірне    кохання.    
       Ось  так  хвилина  за  хвилиною  нестримно  плив  час…    Хлопці  задоволені  життям,  листи  від  рідних  і  часом  міжнародні  телефонні  переговори,  щоб  хоч  на  якісь  хвилини  почути  рідні  голоси.  Але,  щоб  більше  заощадити  грошей,  вирішили  працювати  без  відпусток.
     Після  закінчення    трудових  договорів,  швидкий  потяг  віз  хлопців  додому.    Роки  пробігли,  пролетіли,  мабуть  пора  подумати    й  про  сімейне  життя.    
       Два  дні  поспіль  радісна  зустріч  в  Дніпропетровську.  Вадим  відразу  зайнявся  купівлею  житла  для  себе,  мав  намір  влаштовувати  особисте  життя,  щоб  не  жити    разом  з  батьком.  Миколі    ж  було  трохи  простіше,  в  вінниці    мама  не  продала  квартиру,  здавала  в  оренду,  мав  намір  поїхати  ближче  до  рідного  села.  Поїхати  до  своєї,  вже  зовсім  старенької    бабусі,  про  яку  розповідала  мама,  що  ледь  ходить  і  скаржиться  на  проблеми  з  зором.  Можливо  операції  потребує,  задумувався,  гроші  є,    заробив,    то  чому  ж    не  допомогти.  
                 На  мить  зупинився,  несподівано  перед  ним,  під  світло  ліхтаря,  потрапив  заєць.  
- Оце  так  -  так!  -  сказав  голосно.
Довговухий    тікав  скільки  було  сили,  а  він,  всміхаючись,  намагався    світити  йому  навздогін.
     Вдалині  виднілися  вогники,  це  вже  село  просинається  -  подумав  Микола.  Ось,  рідне,    моє  село….  Дорогою,  немов  перегорнув  сторінки  свого  життя.
     Небо  ледь    -  ледь  ховало  в  себе  зорі,  на  сході  світліла  синява.
       Дружок  навіть  не  загавкав,  коли  Микола  підійшов  до  паркану.  Дзвін  ланцюга    і  одночасний  спів  півня  почулися  на  обійсті.  Тихо  підійшовши  до  вікна  ,  постукав  у  шибку,  голосно  позвав,
-    Бабусю,  це  я…  Микола,  відчиняй!
За  ці  роки,  старенька  наче  висохла  -  зробив  висновки.    Яка  ж  вона    маленька  стала  і  худенька,  обіймав  і  цілував  її.    Скільки  ж  років,  я  не  бачив  її  ?!  Але  ж  молодець,  тримається!
       У  пічці  полум`я  облизувало  дрова,    в  хаті  пахло  димом  і    м`ятою.    Склавши    жилаві,  худенькі  руки  одну  до  одної,  Бабуся  мовчки  сиділа  на  ліжку,  він  біля  неї  присів  на  стільчику,  це  вона  попросила,    ближче  присісти,  жалілася,  що  на  очі  зовсім  погано  бачить.  Нині,  він  для  неї    був  слухняним  хлопчиком  ,  як  і  колись,  вона  витирала  непрохані  сльози,  сльози  радості,  сльози  щастя,  тішилася,  що  дочекалася  побачити  онука.
   За  чаєм,    він  задоволено  розповідав  про  життя  в  Німеччині,  про    роботу,  про  Дніпропетровськ.  Пообіцяв  повезти    в  Вінницю,  показати  лікарям,  як  треба,  то    й  зробити  операцію,  якщо  вона  звичайно  дасть  на  це  згоду.
       Старенька,  послала  його  в  сарай,  випустити  курей  та  кинути  їм  пару  жмень    пшениці.  Півень  вискочив  першим,    топтався  на  місці,  розмахував  крилами,    відразу  заспівав.  Дружок  стояв  на  двох  задніх  лапах,  спиною  притулившись  до  буди,  махав    передніми  лапами.  Микола    з  усмішкою  на  обличчі,
 -А…  Що  чекаєш  окраєць    хліба?  Хоч  вже  і  старий  та  годен  на  двох  лапах  стояти,  молодець!  
 Той,  наче  розуміючи  його  мову,  став  на  чотири  лапи,  завиляв  хвостом.  Отримавши  шматок    хліба,  який  зловив  на  льоту,  пес  позираючи  на  всі  сторони,  не  поспішаючи,  пішов    в  буду.
З  хати  виглянула  бабуся,  поправляючи  хустинку  на  голові,  крикнула,    
-Миколко,  принеси  свіжої  водички!  Відро  чистеньке,  на  штахеті  висить!
У  сусідів,  за  парканом,  вщент  переплетеним  виноградом,    почувся  брязкіт  чогось  залізного,  гучний  дзвін    пролинув  навкруги.  
-  О,  мабуть  хтось    ланцюга  з  відром  впустив  чи,  що.,  -    протяжно    сказала  старенька,    подивилася  в  сторону  сусідів,  продовжила,
-    Хтось  хазяйнує,  чи  Ольга,  чи  Оксана,  а  можливо  і  син,  мабуть  же  допомагає  жінкам.    Важко  тримати  хазяйство  без  чоловічих    рук.  
Від  почутого  опустилися  руки,  відро  вже  гойдалося  в  криниці,  а  він  на  якусь  мить    закляк  на  місці.  Раптом  з  -  за  паркану    гучний    голос    сусідки,
 -Оксано,  це,  що  з  тобою?  Йди  до  хати  та  переодягнися,  всю  воду  на  себе  вилила!    Як  це  ти    примудрилася  впустити  відро.
 Він  почув  голос  Оксани,
 -Та  зашпортнулася,  хотіла  поправили  відро  та  не  втримала.  Не  кричи  ,  не  лякай    нікого.
Він    похапцем  витягнув  відро  з  криниці  і  за  мить  був  у  хаті.  Збентежений,  бабусю    взяв  за  плечі,  вона  вже  присіла  за  столом,  чистила  зварену  в  мундирі    бараболю.      Гучно,  хвилюючим  голосом  запитав,
 -Що  ви  сказали,  бабусю,  як  без  чоловіків.  А  чоловік  Оксани,  що  тут  не  живе?    Вона  давно  тут  з  сином?
 -Так!  Давно.  Я  вже  й  не  пам`ятаю  скільки    років  тут.  Як  батько  розбився,  навіть    була  на  похорони  не  приїхала.  Звичайно  ж  дивно  та  люди  казали,  що  Ольга  не  захотіла,  щоб  повернулася    в  село.  Лише  згодом,  через  рік,  на  поминки    батька  приїхала  так  і  залишилася.    Пізніше  люди  розповідали,  що  малий  лепетав,  що    в  нього  батька  немає.  А  чи,  то  виходила  вона  заміж,  чи  ні,  ніхто  точно    і  не  знав.  Ще  тоді,  влітку  було    приїхало  кілька  гостей,  на  другий  день  вже  й  поїхали.  На  цьому  і  все  весілля,  говорили,  що  в  Києві,  а  хто,  що  за  чоловік,  так  ніхто  не  знає,  жодного  разу  сюди  не  приїжджав.  
Старенька  дивилася  на  онука,  бачила,  як  змінювався  на  обличчі,  то  блід,  то  червонів,  продовжила,  
 -Зараз  працює  в    сільраді,  щось  там  пише,  навіть  не  знаю  ким  її  туди  працевлаштували  та  зарплатню  отримує.    Ще    чула    бабські  розмови,  що  син  –  байстрюк.  Можливо  і  нагуляла  там,  весілля  ж  ніхто  не  бачив,  як  і  чоловіка.  
 Миколі,  наче  хто  голку  в  серце  вгатив,  перехопило  подих,  по  жилах  відчував  гарячу  кров,  аж  впрів.
Він  пригадав,  як  його  тітка  Ольга  називала  байстрюком,  хотів,  щось  сказати  бабусі  та  промовчав.  Старенька,  хіба  може  пам`ятати,  як  він  у  дитинстві,  плакав  їй  в  пелену,  запитував,  чому  його  так  називають?  Мабуть  не  варто  ворушити  минуле.  Запала  тиша…
 За  мить  пригадав  маму.  Уже,  як  подорослішав,  тоді  вона  зізналася,  що  був  гарний  хлопець    Володимир.    Чоловік    сам  був  з  містечка,  працював  на  комбайні  під  час  збору  зернових.    Було  кохання  та  сплило,  як  вода  в  річці,  так  сказала  йому,  обіцяв  приїхати  та  так  і  не  дочекалася.Таке  життя  –  всього  на  світі  є.
 Колотилося  серце,  наче  хотіло  вискочити,  чи  розірватися  на  шматки,схвильовано  запитав,
 -Бабцю,  чекайте  -    чекайте,  а  скільки  років  малому?
 -Та,  який  він  вже  малий,  я  то  далеко  погано  бачу,  але  цупкенький  хлопець,    давненько  корів  пасе,  -    відповіла  протяжно.
Присів  на  стілець,  що  стояв  поруч,  оббирав    бараболю  ,  мочив  у  олію,  яка  стояла  на  столі  в  блюдці  і  притрусивши  зверху  сіллю,  жадібно  смакував,  намагався  приховати  хвилювання,
 -Ні!  Ніде  не  їв  кращої  бараболі,  як  у  нас!  Як  би  ви  знали,  як  хочу  до  ставу!  Я  так  за  всім  сумував.
Запихаючи  в  рот  бараболю    за  бараболею,    вже  посміхнувся  до  бабусі,  
-    Я  тут  побуду  трохи!  Заготую    на  зиму  дров  та    в  лікарню  поїдемо,  очі  покажеш  лікарям,    можливо,  якісь  окуляри  треба…
Бабуся  задумалася,  хитнула  головою,
 -Зрозуміле  діло…    Мене  не  обдуриш,  хочеш  Оксану  побачити.  Поїси…  краще  ляж  поспи,  ти  ж  з  дороги,    виморений…
Кивнувши  рукою,    бабця  вийшла  надвір,  присіла    на  стілець,  що  стояв  неподалік  від  криниці.  Щось  бурмотіла  про  себе,  час  від  часу,  примружуючи  очі,  дивилася  до  сонця.
Микола  взявши  з  шафи    рушник  вийшов  з  хати,
 -Я  піду  до  ставка…    Скупаюся  з  дороги,    як  стане  спекотно,  тоді  відісплюся...
   З  радістю  йшов,    з  легким  хвилюванням.  Роздивлявся  навкруги,  на  дерева,  на  трави,    на  ту  стежку,  якою  бігав  босоногим..  Хотів  знайти,  щось  знайоме  та  лише  дивувався,  що  дерева,  тополі,  берізки,  клени,  тоді  були  молоденькі  ,  а  тепер    стояли  біля  ставу  стрункі  і  високі,  мов  охоронці.  А  тополі,  здавалося,    аж  дістають  синяву  неба.  А  берізки,  з  яких  колись  брали  сік,  виросли  справжніми  крислатими  красунями.  Здивовано  подивився,  на  кущі  шипшини,  адже  тоді    тут    їх    і  не  було.    І  ось  нарешті    невеликий  пагорб  і    широкий    ставок.  Хотів  одним  поглядом  захопити  всю  картину  ставу  та  де  там  -    красень  -  подумав  посміхаючись.  Вода    в  ставку  здалеку  рябила,  переливалася    синім  кольором  з  зеленкуватим,  час  від  часу  виблискувала  на  сонці,  миттєво  сріблилася.  Неподалік      на  воді,  під  обривом,    привернули  увагу  гуси  .  О!  почухав  голову,  як  в  дитинстві,  цікаво,  а  карасики  тут  ще  є,  ще  не  перевилися..  
       За  кущем  шипшини  над  обривом    сидів    чорнявий    хлопчина,    в  руці  тримав  невеличкого  прута.  Побачивши  Миколу  швидко  піднявся  на  ноги    й  здивовано  запитав,
- Дядьку,  ти  когось  шукаєш?
Від  несподіванки,  аж  обличчя    перекосило,  немов  струм  вдарив  в  голову,  це  кругленьке  обличчя  десь  бачив?    Де?  Думка  за  думкою,  картинки  за  картинками  миготіли  перед  очима.  А  потім  несподівано  для  хлопця,    різко  розвернувся  й  швидкою  ходою  попрямував  назад,  до  хати.  Бабуся,  побачивши  його,  піднялася,  
 -Що  вода    холодна,  чому    так  швидко  повернувся?
Він  не  слухав  її  .У  хаті,    з  старої  шафи  дістав  фотоальбом,знервовано,  всі  фото  висипав  на  стіл,  за  мить    виглянув  до  бабусі,
 -Я  попрошу…  бабусю,  підійдіть  сюди!
 За  мить    старенька,  розмахуючи  руками,  присіла  біля  столу,
 -О,  що  це  ти?!  Вирішив  дитинство  пригадати?  Він    знервовано  передивлявся  старі,  ледь  рижі  фото  й    різко  відкладав  у  сторону.  
Старенька  кліпала  очима,  не  могла  зрозуміти  для  чого  онук  погукав  її.  Нарешті    він  знайшов  своє  фото,  внизу  надпис  –  «мені  дванадцять  років».
Очі  вігали,  немов  шукали  розраду,зирив,    то  по  фото,  то  до  бабусі.  Почервонів,  холодний  піт  покрив  чоло.  Він  тремтячим,  радісним,  громовим    криком  заговорив,
 -Бабусю,  це  мій  син!  Бабусю  він  не  байстрюк!  Чуєте,  не  байстрюк!  
Сльози  радості  затьмарили  очі,  він  підніс    їй  фото  під  самий  ніс.
-  Уважно  подивіться,  це  ж    я  !  І  він  зараз  майже  такий  самий,  невже  ви  не  бачили?  І  чому  Оксана  нічого  вам  не  сказала?!
-  Заспокойся,  -  витираючи  тремтячою  рукою  сльози,  ледь  чутно  промовила    старенька.
     -Я  ж      погано  бачу…    майже  нікуди  не  ходжу,  навіть  на  цвинтар,  а  тут  паркан  такий  високий,  ще  й  виноград.  А  Оксану  може  раз  в  місяць  побачу,  привітається  і  швидко  в  хаті  зникає.  А  Ольга  від  смерті  Петра,  вірніше,  після    поминок  ні  разу  навіть  не  привіталася.
-  А  мама,  що  теж  ні  разу  не  бачила  хлопчика,  хоч  скажіть,як  його  звати?
 -  Не  було  з  мамою  мови  про  це,  ти  ж  знаєш,  як  приїде  вся  в  роботі,  і  білизну  треба  попрати  і  в  хаті  прибирає,  а  на  другий  день    вже  й  їде.  Нічого  не  говорила,  мабуть  й  не  подумала,що  може  таке  бути.  А  звати  Сашком    знаю,  знаю  вже  кілька  років  ходить  у  школу,  гарно  навчається.  Це  мені  тітка  Кладія  розповідала,  вона  мені  часом  молоко  приносить,  ось  і  все,як  на  сповіді,що  знаю,те  й  розповіла.-    старенька    приклала  руки    до  грудей.
Запала  мовчанка…  Микола  сидів  з  опущеною  головою,в  руці    тримав  фото.
Вона  продовжила,
 -А  ти    ж  таки  порушив    моє  прохання,  пам`ятаєш!  Що  ж  це  ти…  бісова  твоя  душенька!  Якби  ж  я  знала…  Що  ж  ти  накоїв?Ой-  йой..  І,  як  тепер  це  все    розгрібатимеш?
Підійнявши  голову,  задумливо,  з  сумом  дивився  на  неї,
 -Будемо  розгрібати,  як  ви    сказали.  Ввечері    разом  підемо  до  них.  Що  скажете?  Адже  я  не  знав,  думаю  пробачить  Оксана,    клялася  ж,  що  кохає  і  чого  мовчала?  Не  розумію…    Мабуть  розмова    важка  буде  та  я  не  відступлюся!  Ніколи  і  нікому  не  дозволю,  щоб  мого  сина  називали  байстрюком.
                                                                                                                                                                   Травень  2019р
         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836550
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 23.06.2019

Редьярд

На жизнь смотрел я вроде трезво

На  жизнь  смотрел  я  вроде  трезво
Искал  для  счастья  все  пути
Но  понял  я  что  бесполезно  
Искать  извне,  что  есть  внутри

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839630
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019

dj-joka

В ожидании Рассвета (Per mutationem aetatem)

       Ты  ждёшь  Рассвет  -  его,  жаль,  может  не  быть,
       Возможно  Тьма  покрыла  Землю  на  Века,
       И  к  Совершенству  Рвущиеся    Люди
       Скажут  Тебе:  "  Пока-пока;  Пока-пока!"

       И  уплывут  куда-то    Пароходы,
       В  трюмах  Которых  Вызревает  Светлый  Груз,
       И  улетят  с  Мечтою  Сумасброды,
       Что    Жизнь  Стремились    Сделать    Без    Обуз.

       И  будет    Серо,  Скучно  и  Противно,
       В    Регламент  ведь    Закован  Каждый    Шаг,
       И    Друг  от  Друга    Все    Шарахаются    Люди,
       А    Homo  Hominis  не  Брат,  а  Лютый    Враг  !

       Допишет  Ночь  Пейзаж  Свой  Чёрным  Маслом,
       За  ней  наверняка    Пришествует    Рассвет,
       И    Ты  Проснёшься    Всё-же    Не    Напрасно-
       Тебя  Разбудят  Мир,  Любовь  и  Солнца  Тёплый  Свет!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835422
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 23.06.2019

Променистий менестрель

Душа у нас, що та крилатість

 
І  все  ж  життя  прекрасним  птахом  
з  рання  влітає  нам  в  вікно,
не  десь  у  раї  Феї  змахом,  
а  вдома,  як  не  раз,  давно...  

Коли  ти  вранці  посміхався,  
передчуттям  в  прекрасний  день  
і  кіт  з  тобою  ніжно  грався.  
А  клопіт  –  хай  стоїть,  як  пень.
 
Так  впустим  знову  казку-радість,  
занудьгувала  стільки  літ,  
душа  у  нас,  що  та  крилатість  –
злетімо,  друзі,  в  милий  Світ!  

Він  відгукнеться  добрим  сміхом,  
так  зрозумілий  здавна  нам  –
з-за  овиду  музично  й  тихо,
як  ми  в  солодких  мирних  снах.  

Надворі,  братики,  вже  літо  –  
буяє  й  квітне  все,  як  є!  
Бджола  і  джміль  гудуть  над  світом
 і  серце  весело  піє!  

Літо  10  червня  2019р.



Душа  ведь  наша,  
что  крылатость

И  всё  же  жизнь  прекрасной  птицей
с  утра  влетает  к  нам  в  окно,
не  где-то  в  рае  заграницы,
а  дома,  как  не  раз,  давно...

Когда  ты  утру  улыбался,
предчувствуя  прекрасный  день
и  кот  с  тобой,  придя,  игрался.
Да  не  тревожит  дребедень.

Так  впустим  вновь  ту  сказку-радость,
что  заскучала  без  тебя,
душа  же  наша,  что  крылатость  –
взлетим,  друзья,  в  Мир,  всех  любя!

Он  отзовётся  добрым  смехом,
с  улыбкою,  отзывчив  к  нам  –
знакомым,  звонким,  добрым  эхом,
как  мы  к  чудесным  сладким  снам.

А  на  дворе  ведь,  братцы,  лето  –
Всё  зеленеет  и  цветёт!
Шмели  и  пчёлы  по-над  светом    
и  сердце  весело  поёт!

Лето  10  июня  2019г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838323
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 23.06.2019

Променистий менестрель

Цей загадковий поклик моря

Замість  епіграфа

У  житті  все  повторюється  набагато  частіше,
ніж  можна  подумати.  
Море  нескінченно  більш  різноманітне.
Рейчел  Карсон

Мені  здається,  сюди  більш  приходять  за
свіжим  повітрям,  якого  так  мало.
Морське  повітря  зовсім  інше.  Воно  пахне
людськими  мріями.
             Кодзі  Судзукі.  Темні  води.

Коли  я  дивлюсь  на  море,  мені  здається,  
що  його  хвилі  несуть  мою  печаль.
                   Жюль  Верн

Цей  загадковий  поклик  моря

Ця  казка,  море  –  ти  мій  філософ
З  душею  дивною,  славний  лікар,
Твій  погляд  відданий  до  кінця,
Гіпнотизує  картина  ця...

В  твої  обійми  ступаю,  босий  –
Животворяще  єство  і  ліки,
Цей  усміх  й  виблиск  небес  гінця
І  кольорів  гама  до  лиця.

21.06.2019р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839671
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 23.06.2019

Ніна Незламна

Яке чудове літо

Поміж  квітучих    яблунь,      малесеньке  дівча
В  веснянках,  босоноге,  а  пояс  конюшина
Лиш  в  одних  трусиках,  щоранку  зустріча
Це  райдужне  літечко,    де  пахне  шипшина…

Туман  легкий,    молочний,  на  плечі  ледь  припав
Прохолода,    аж    пестить,  відступа    сонливість
Ясненький    промінь    сонця,  з  вітерцем  обіймав
Квіти  вабили  очі,  окраса,  чарівність…

Земна  врода,  літечко…  Глибока  небо  синь
Весь  небокрай  ситечком,  з  білесеньких  хмарин
Трава  ніжки  лоскотить,  роса  тихо  дзінь  -  дзінь
Ледь  мерехтить,  неначе  розсипаний  бурштин…

Щасливі  оченята…    Скупалася  в  росі
І  вже  біжить  до  мами,  про  все  розповісти
 Чудове  літечко!  І  так  тепло  на  душі!
Давай  рідненька,  разом  потішимось  красі!

                                                                             01.06.2019р

Шановні  друзі!

     З  першим  днем  літа!

         З  Днем  захисту  дітей!  

         Миру,  щастя  і  любові  всім!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837205
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 23.06.2019

Ніна Незламна

Світить сонце…

Світить  сонце,    ясно  -  ясно
Промінці    золоті  рясно
Трави  пестять    шовковисті
Різні  барви  у  намисті
Й  квіти  росами  умиті…
Світить  сонце      ясно  -  ясно
Пахне  літечком,    прекрасно!
Цвіт  шипшини  і  налиті
Пухкі  пуп`янки    на  липі
Вже    розкрилися,  є  пишні…
Світить  сонце  ясно  –  ясно
 Поспішають  бджілки  вчасно
Запасів  зберуть  на  зиму
Нектару  краплин  незриму
Радіють  всі,  нема  стриму
Світить  сонце  ясно  –  ясно
Окинь    оком    всюди  класно
Вже  дзвенять,  сині  дзвіночки
Дітвора  плете  віночки
Сяють  щастячком    їх  очки…
Світить  сонце  ясно  –  ясно
При  долині  красно  -  красно
 Одяглись,  квітнуть  суниці
У  червоненькі  спідниці
І  немов  звуть  медуниці…
Світить  сонце  ясно  -  ясно
Вкрита  річечка  не  рясно
Ряскою  й  білим  лататтям
Верба    вітає,    всіх  віттям
Насолодилася    життям….
Світи  сонце  ясно  -  ясно!
Адже  жити  так  прекрасно!
 Красу  бачити  земную
В  душі  тепло  теж  відчую
Напевно  нині  я  в  раю
Лагідне  сонечко  люблю
І  тебе  рідний,  мій  краю!

                           16.06.2019р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839087
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 23.06.2019

СОЛНЕЧНАЯ

СЧАСТЛИВЫЙ ЖЕНАТИК…

Так    упоЯет    аромат    жасмина,
Когда    по  улице,    с  работы    двИжусь  я!
Вот    травы    скошены    под    старой  нашей      ивой,
А    на    цветочных    клумбах  -  благовониЯ!

Растёт    кустарник    во    дворе  напротив,
Он    источает      нежно-сладкий    запах    свой...
А    я    романтикой    своею    озабочен,
Шагаю    радостный    по    улице    ночной..

Вдыхаю    глубоко    пьянящий    воздух,
Он    ароматом    заполняет    мою    грудь!
Стоит    дедуля,    продавая    розы...
"Купи    для    милой,    парень,    не  забудь!.."

И    я,    влюблённый,    все    цветы    скупая,
Лечу,    словно    на    крыльях    -    к  нам  домой!..
К    любимой,    ненаглядной      и    желанной,
Что    бы    рассвет    встречать    уже    с    женой    родной!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838718
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 23.06.2019

Дружня рука

Будемо

І  коли  вже  зовсім  стане  холодно,
На  обличчі,  в  долонях  затаїться  сніг,
Ти  скажи,  не  стримуючись,  голосно:
Я  для  вас  у  серці  щось  вберіг  …
Обіймає  вітер  то  теплом,  то  холодом,
Під  ногами  квіти,  тож  чому  так  холодно?
Навіть  в  хмарах  струни,  навіть  в  краплях  клавіші,
Це  для  них  примарні,  справжні  ще  примарніші  …
Та  колись  тут  стане  тепло  і  нескорено,
Будемо  вогнем  цим,  спогадом  напоєні,
Часом  вибухати  мріями,  не  дозами,
Люблю  коли  віршем,  а  не  тими  прозами  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839330
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 23.06.2019

Надія Башинська

ПЛАЧЕ НЕБО ІЗ НАМИ РЯСНИМИ ДОЩАМИ…

Плаче  небо  із  нами  рясними  дощами.
Видно  сумно  йому  і,  як  нам  всім,  болить.
Нарікати  не  треба...  дай  поплакати  небу,
бо  ж  не  стане  воно  просто  так  сльози  лить.

Вже  здається,  що  й  сонце  засумувало.
Хмари,  хмари  і  хмари...  ніби  світ  потемнів.
Усміхнімося,  люди  -  і  навкруг  заясніє.
І  зрадіють,  напевно,  й  ті,  хто  нас  залишив.

Щоб  не  плакало  небо,  а  лиш  поливало,
й  до  землі  несли  силу  краплинки  малі...
Дарувати  нам  треба  молитву  лиш  щиру,
і  любов  свою,  й  ласку...    небу  й  неньці-землі.

Плаче  небо  із  нами  рясними  дощами.
Видно  сумно  йому  і,  як  нам  всім,  болить.
Нарікати  не  треба...  дай  поплакати  небу,
бо  ж  не  стане  воно  просто  так  сльози  лить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837094
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 16.06.2019

Любов Вишневецька

Я ищу тебя давно…

Бродит  пес  по  городу...
Осень...  Сыро...  Дождик  льет.
-  Где  все  те,  кто  дороги?!!
Сколько  мукам  лет?..

Нету  ласки...  нет  тепла...
Никому  не  нужен...
Жизнь...  в  осколках  из  стекла...
-  Что  бывает  хуже?!

Солнце  светит  не  ему...
Не  согреет  лучик...
Свет  не  видит...  только  тьму...
-  Утопили  б  лучше!

-  Нет!!!  Не  лучше!  Жди  тепло!..
Все  вступают  в  лужи...
Я  ищу  тебя  давно!..
Мне  Дружочек  нужен...

                               26.05.2019  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836559
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 16.06.2019

Надія Башинська

ТУТ СОЛОВЕЄЧКО СПІВАЄ!

         Співав  щоранку  Соловей...  всіх  тішив  піснею  своєю.
Садок  тихенько  засинав,  а  вранці  просинавсь  з  зорею.
Бо  ж  Соловеєчко  будив  раненько  так,  ще  до  схід  сонця.
Ой,  як  же  щиро  він  радів,  як  промінь  зазирав  в  віконця...
         Та  от  одного  разу  тут  усілось  Вороння  на  віти.
Було  лиш  чути  "Кар!"  та  "Кар!"...  примовкли  і  дерева  й  квіти.
А  Соловей  хотів  співать.  Хто  ж  зможе  пісню  ту  почути?
Мовчало  все.  Чому  мовчать?  Не  міг  наш  Соловей  збагнути.
Невже  без  пісні  можна  жить?..  Співати  Солов'ю  хотілось.
Любив  співати  він  для  всіх,  бо  щире  серце  в  грудях  билось.
         Ото  ж,  узяв  і  заспівав...    Бо  він  в  садочку,  щоб  співати!  
Радіють  квіти  у  саду  і  всі  дерева  навкруг  хати.
         Куди  поділось  Вороння?  Хай  скаже  той,  хто  про  це  знає.
А  я  люблю  свій  рідний  край.  Тут  Соловеєчко  співає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838590
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 16.06.2019

Надія Башинська

СВІТИ, СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ!

Світи,  світи  місяченьку!  Не  ховайсь  за  хмару.
Бо  зустрів  я  дівчиноньку....  Тепер  маю  пару.

Світи,  світи,  місяченьку!  Зіронька  ясненька
Вийде  вечором  до  мене,  відпустила  ненька.

А  у  тої  дівчиноньки  та  й  брівця  шнурочком.
Буду  я  її  чекати  в  гаю  під  дубочком.

А  у  тої  дівчиноньки  личенько  біленьке.
Як  побачу,  то  зрадіє  їй  моє  серденько.

Задивлятись  тепер  буду  я  у  сині  очі.
Що  приходили  до  мене  у  сни  парубочі.

Світи,  світи  місяченьку!  Не  ховайсь  за  хмару.
Бо  зустрів  я  дівчиноньку...    Тепер  маю  пару.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838002
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 16.06.2019

Малиновый Рай

УТРО

КАК  БОЖЕСТВЕННЫЕ  СВЕЧИ
РАЗГОНЯЯ  ПЛЕН  НОЧИ,
СОЛНЫШКО  ЛЬЁТ  В  БЕСКОНЕЧНОСТЬ
ЖИЗНЬ  НЕСУЩИЕ  ЛУЧИ.

МНОГОКРАСОЧНО  ИСКРИТСЯ
В  РОСАХ  СОЛНЦА  ОГОНЁК.
НОВЫЙ  ДЕНЬ  НАД  МИРОМ  МЧИТСЯ,
НОВЫЙ  ДЕНЬ  НЕСЁТ  ВОСТОК.

СОЛОВЕЙ  СВОЕЙ  МОЛИТВОЙ
НАЧИНАЕТ  РАЗГОВОР
И  СПОЛЗАЕТ  СВЕТ  ЭЛИТНЫЙ  
ПО  ДЕРЕВЬЯМ  НА  ЗАБОР.

КАК  ВЕНЕЦ  ЗЕМЛЕ  НА  ПЛЕЧИ
ЗОРЬКА  РАННЯЯ  ЛЕГЛА.
КРАСОТА.ДА  БУДЬ  ТЫ  ВЕЧНОЙ,
ЧТОБЫ  ВЕЧНОЙ  ЖИЗНЬ  БЫЛА.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837637
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 16.06.2019

Надія Башинська

ТВОЇ СЛОВА ПОНІС ДЕСЬ ВІТЕР…

Твої  слова  поніс  десь  вітер,
розсипав  в  полі,  де  жита.
Там  в  небо  жайвором  злетіли...
Яка  ж  є  пісня  їх  дзвінка!

         Твої  слова  -  найкращі  в  світі,
         скрізь  за  собою  поведуть.
         Тепер  вони  поміж  житами
         в  полях  волошками  цвітуть.

Твої  слова  поніс  десь  вітер,  
в  гаях  розсипав,  між  гіллям.
В  потоках  чистих  задзвеніли
і  в  солов'їній  пісні...  там.

         Твої  слова  -  найкращі  в  світі,
         скрізь  за  собою  поведуть.
         Тепер  вони  у  нашім  гаї
         в  траві  ромашками  цвітуть.

Ти  говори...  Я  хочу  чути,
то  ж  повторяй  їх  знов  і  знов.
Бо  квітне  світ  весь  ясним  цвітом,
коли  говорить  в  нас  любов.

         Свої  слова  -  найкращі  в  світі,  
         для  мене  знову  повтори.
         Щоб  залишився  цвіт  їх  ніжний
         в  моєму  серці  назавжди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839002
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019

Амадей

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ (авторська пісня)

Нас  літо  повело  в  поля
Стежиною  росистою,
Про  наші  світлі  почуття,
Нам  соловей  насвистує.

Ідемо  в  травах  росяних,            
Над  нами  небо  голубе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,  люблю,  люблю  тебе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,люблю,  люблю  тебе.

У  грудях  серце  тріпотить,
Від  щастя  ввись  злітаю  я,
Ловлю  свою  кохання  мить,
Кохана  поруч  йде  моя.

Ідемо  в  травах  росяних,
Над  нами  небо  голубе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,  люблю,  люблю  тебе,
А  я  люблю,  люблю,  люблю,
Люблю,  люблю,  люблю  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838960
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019

JuliaN

Любите безусловно всех

Любите  безусловно  всех,  друзья.
Не  требуя  взамен  внимания,  участья.
Пусть  в  сердце  прорастает  доброта
И  наполняет  вашу  душу  счастьем.

     Любите  безусловно  всех,  друзья.
     Любите  ближних,  всех  любите...
     Мы  на  Земле  -  одна  семья,
     Желая    мира,  чудо  сотворите.

Любите  безусловно  всех,  друзья.
Не  злитесь,  если  вас  не  понимают.
Любите  все  равно,  как  самого  себя.
Господь  всех  без  условий  принимает.

       Любите  безусловно  всех,  друзья.
       Лишь  эта  есть  любовь  от  Бога.
       Она  -  тепло  и  свет  в  сердцах
       Любовью  в  небо  выстлана  дорога.

Любите  безусловно  всех,  друзья.
Пусть  царство  Божие  внутри  вас  будет.
"Любите!"  -  это  заповедь  Христа.
Кто  безусловно  любит,  в  том  и  Он  пребудет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838071
дата надходження 08.06.2019
дата закладки 15.06.2019

Малиновская Марина

< Я была рядом с тобой в своих стихах… >

Я  была  рядом  с  тобой  в  своих  стихах,
Которые  писала,  а  ты  читал  -  не  один  год...
Ты  был  со  мной  в  редких  встречах,  словах...
Которые  Душа  моя  лелеет,  бережёт...

Я  была  рядом  с  тобой  в  своих  стихах...
Ты  был  со  мной  как  тишина,  молчание...
Была  ли  я  в  твоих  мыслях,  мечтах?...
И  было  ли  меж  нами  расстояние?...

Ведь  я  была  рядом  с  тобой  в  своих  стихах...
Ты  был  со  мной  в  моих  чувствах,  мечтах...
Мы  были  вместе,  пусть  даже  было  расстояние...
Нас  связывает,  друг  о  друге,  Сердца  знание...

Я  была  рядом  с  тобой  в  своих  стихах,
И  быть  не  перестану...стихи  это  прочная  связь!
Пусть  остаётся  нежность  в  наших  сердцах...
Как  бы  жизнь,  порой,  ни  отдаляла  нас...  



(c)  Марина  Малиновская,  /  март  2019  /  

Благодарю  за  доброе  внимание!

Желаю  всем  любви,  здоровья,  счастья,  процветания!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838750
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019

геометрія

ДЛЯ НАС ПІСНІ - ТО БОЖИЙ ДАР…

                             Нам  сам  Господь  послав  у  дар,-
                                         пісні  співати...
                             Вечером,  ранком  і  щодень,-
                                         у  кожній  хаті...
                             У  кожнім  місті  і  в  селі,
                                         пісні  ми  чуєм...
                             Відомо  всім  це  і  мені,
                                         усі  це  знаєм...
                             І  у  садках,  і  у  полях,-
                                         пісні  чудові...
                             І  від  них  ми  у  своїй  долі,
                                         завжди  здорові...
                             У  праці  всі  ми  живемо,-
                                         та  все  з  піснями...
                             Чи  спішимо,  а  чи  йдемо,-
                                         вони  із  нами...
                               Шукаєм  ми  нові  пісні,
                                         і  їх  співаєм...
                             І  пишем  їх  бува  самі,
                                         і  не  лукавим...
                             Любимо  ми  різні  пісні,-
                                         все  більш  вогнисті...
                             Як  на  поля  й  степи  дощі,
                                         й  роси  пречисті...
                             Дощі  і  роси  для  землі,-
                                         це  від  посухи...
                             Пісні  веселі  і  дзвінкі,-
                                         від  смутку  й  туги...
                             Тим  хто  іде  у  бій  за  край,-
                                         пісні  для  духу...
                               Щоб  звеселить  себе  і  гай,-
                                         співають  люди...
                               І  молоді,  зрілі  й  старі,-
                                         співають  всюди...
                               І  навіть  діточки  малі,-
                                           співати  будуть...
                               Нам  сам  Господь  послав  у  дар,
                                           пісні  співати...
                             І  ми  сприймаємо  цей  дар,
                                           у  кожній  хаті...
                             І  на  землі,  і  на  воді,
                                           співайте,  люди...
                             Там,  де  співаються  пісні,
                                             там  щастя  буде!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838483
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019

Дружня рука

Лиш цього потрібно найдужче схотіти

Хто  ти,  та,  що  проходиш  повз,
Я  вже  бачу,  що  ти  неймовірно  чудова,
І  не  потрібно  віршів,  поем  чи  проз,
І  не  потрібно  помаху,  знаку  чи    слова  …
Потрібно  лише  простягнути  руку,
Коли  тобі  на  сходинку  вище,
А  може,  щоб  прірви  розірвати  муку,
Де  пустеля,  де  вітер  свище  …
Потрібно  не  заступити  дорогу,
Бо  тут,  йдучи,  вже  так  близько  до  сонця,
І  не  боятись,  що  ти  дивишся  строго,
Для  чужого  ми  не  охоронці  …
А  може  просто  стати  за  спину,
Щоб  ти  не  боялась  у  небо  злетіти,
Я  вслід  за  тобою  у  небо  полину,
Лиш  цього  потрібно  найдужче  схотіти  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838487
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019

Катерина Собова

Секс

Дивиться    школярка    Міла
Передачу    сексуальну,
Від    захоплення    аж    мліла  –
Тема    дуже    актуальна.

Прабабуся    теж    дивилась:
-Господи,    що    витворяють!
Ці    дівиці    безсоромні
Зовсім    розуму    не    мають.

Захисти    їх,    святий    Боже,
Від    розпусти    й    того    блуду,
Хіба    треба    це    робити,
Щоб    плювалися    вслід    люди?

-Розкажіть    мені,    бабусю,
Як    раніше    розважались?
Де    знайшли    свого    дідуся,
І    як    сексом    ви    займались?

-Таких    гулянок,    як      зараз,
Люба    внучко,    ми    не    знали,
День    при    дні    всі    у    колгоспі,
Дуже    тяжко    працювали.

З    твоїм    прадідом    у    клуні
Від      свекрухи    украдались:
Свитки    скинемо    і    чуні,
І    тихесенько    кохались.

Там    не    треба    всього    вміти,
Всі    любились,    хто    як    може…
Кожен    рік    родились    діти,
А    щоб    секс    -    то    боронь,    Боже!

Не    було    тортів    і    кексів,
Та    була    в    моралі    сила:
Без    ніякого    я    сексу
Десять    діток    народила!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837663
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 11.06.2019

Valentyna_S

…

Умилась  ніч    туманом  наостанок,
За  посторонки  тягнуть  півні  ранок.
Прибрав  шатро  понад  землею  Всесвіт
Й  ховає  разом  з  зорями  у  безвість.

До  неба  трави  підняли  долоні,
Вже  й  очі  протирають    квіти  сонні…
Сплило  й  червоне  жариво  на  прузі,
Бліда  ж  зірниця  мов  завмерла  в  тузі,

З  небес  німотно  дивиться--  не  блимне--
На  розсвітання  прохолодно-димне…
Тривожиться  за  когось  і  не  гасне,
Готова  вмить  до  ніг  його  припасти…
Щось    стримало  незриме,  потаємне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838369
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019

Надія Башинська

У САДОЧКУ ВИШЕНЬКА ЧЕРВОНЕСЕНЬКА…

У  садочку  вишенька  червонесенька.
Там  живе  дівчинонька  молодесенька.
Вишеньки  червонії  наливаються.
До  дівчини    парубки  залицяються.

У  садочку  сливочка  солодесенька.
Там  живе  дівчинонька  молодесенька.
На  парубків  дівчина  задивляється.
А  кого  кохає  з  них...  Не  признається.

У  садочку  грушечка  та  й  ряснесенька.
Ой,  яка  ж  дівчинонька  та  гарнесенька.
Медом  пахнуть  тут  уже  спілі  грушечки.
Та  не  знають  парубки,  хто  ж  до  душечки?

Ще  дозріли  яблучка  тут  рум'янії.
Ой,  які  ж  ті  парубки  усі  файнії.
З  них  один  хвилює  все  ж  її  серденько.
Називає  квіткою...  й  моє  зернятко.

У  садочку  вишенька  червонесенька.
Там  живе  дівчинонька  молодесенька.
Вишеньки  червонії  наливаються.
До  дівчини  парубки  залицяються.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837893
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 07.06.2019

Дружня рука

Як все забуду, буду далі вам радіти

В  твоїх  очах,  в  твоїх  словах,  в  твоєму  платті
Весна  поринула  в    тепло  свого  багаття,
Ще  й  червень  накидав  відтінків  наче  в  полі,
Думки  прорвались  і  біжать  собі  поволі  …

І  від  «народження  любові»  як  востаннє
Глибокі  очі  вже  втомились  у  чеканні,
Ще  й  дощ  прибіг,  захекався  з  незвички,
І  влаштували  громи  переклички    …
В  очах  без  міри  квіти,  що  на  платті,
У  вітру  украду  його  завзяття,
Вдихаю  Вас  очима  в  себе  і  думками,
Читаю  Вас.  Не  передати  це  словами  …
Нема  про  що  услід  буденності  жаліти,
Маленька  вдячність  за  уміння  розуміти,
Велика  вдячність,  де  з  безмежжя  раптом  квіти,
Як  все  забуду,  буду  далі  вам  радіти  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837868
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 07.06.2019

Тома

Щастя …

Щастя  є  перевага  цілий  день  займатись  тим,що  ти  вважаєш  важливим  (Роберт  Хайнлайн)
     Досить  мудро  і  влучно  висловив  свій  погляд  на  щастя    відомий  американський  письменник-  фантаст  Роберт  Хайнлайн.  Ознайомившись  з  цим  висловом,  я  прочитала  його  автобіографію,  та  інші  досить  цікаві  вислови.
     Замислившись  і    проаналізувавши  своє  повсягденне  життя,  піймала  себе  на  думці  про  те,  що  в  цьому  його  короткому  вислові  чітко    показано  що,  якщо  ти  займаєшся  своєю  улюбленою  справою,  ніхто  не  заважає  з  оточуючих  тебе  людей,  а  навіть  підтримують  і  допомогають  при  необхідності,  щоб  все  задумане  вдалося.
           Дійсно  одержуєш    насолоду  від  таких  справ,  що  породжує  натхнення  і  нові  задумки,  відчуваєш  задаволення,  радість,  гордість  за  те,  що  досягаєш  поставлених  цілей,  не  зупиняєшся  при  невдачах,  робиш  нові  кроки,  удосконадюєш  свої  можливості,  це  дійсно  щасливі  моменти  повсягденного  життя  !!!
2.06.19                    15.33

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837380
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019

Sukhovilova

Сонце вдягається…

Сонце  вдягається  в  колір  гранату,
Втомлено  тліє  блакить  у  вогні,
Свіже  повітря  заходить  в  кімнату,
Відблиски  теплі  горять  на  стіні.
В  хату  забігли,  в  руках  -  подарунки,
Впали  щасливі  на  ліжко  м'яке,
Теплою  ковдрою  з  ніжних  цілунків
Вкрив  моє  тіло...жагуче...палке...
Знову  і  знову  закохуюсь  в  душу,
І,  наче  вперше,  від  ласки  тремчу,
Ти  -  моє  сонце,  ти  море,  ти  суша,
Щастям  напою  тебе  досхочу.
Знай,  що  мене  сотворили  для  тебе,
Я  твоя  -  квітка,  ти  -  поле  моє...
Хмари  розсуну,  якщо  буде  треба,
Знай,  моє  серце  навіки  твоє.
В  світлі  метелики  тихо  літають,
Вечір  сповзає  з  балкону  у  дім,
В  дім,  де  кохають,  де  завше  чекають,
В  дім,  де  лежить  із  довіри  килим.
Сонце  пішло  непомітно  із  чату,
В  домі  навпроти  погасли  вогні,
Дивиться  місяць  з  вікна  у  кімнату,
Тіні  дерев  розповзлись  по  стіні...
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837379
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019

Sukhovilova

Ти…

ти  з  розуму  мене  щоночі  зводиш,
знайшла  в  моїх  думках  для  себе  роль,
тепер  ти  в  мої  сни  завжди  приходиш,
вгадала  від  дверей  душі  пароль.
сьогодні  в  сні  зі  мною  розмовляла,
і  пахла  шоколадом  з  молоком,
батистову  суконку  поправляла,
і  сонця  диск  крутився  за  вікном.
а  потім  він  скотився  у  квартиру,
осяяв  довгий  ряд  химерних  лиць,
мольберт  із  полотном  плодів  інжиру,
і  маски,  що  всміхалися  з  полиць.
за  стінами  гуділи  древні  труби,
а  я  хотів  торкнутись  твоїх  губ...
холонув  простір  і  скрипіли  зуби,
від  холоду  змерзав  самотній  дуб.
в  обдерту  шафу  від  снігів  сховались,
цілунки...спека...хвиля  до  злиття  -
і  знову  гонг!  тіла  не  поєднались,
нас  видернув  зі  сну  гачок  буття...
я  теж,  мабуть,  тебе  щоночі  зводжу,
я  теж  знайшов  в  тобі  для  себе  роль...
тепер  і  я  у  сни  твої  приходжу,
я  теж  вгадав  дверей  твоїх  пароль.
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837378
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019

*SELENA*

Нічний дощ

Краплями,  
------краплями,  
------------краплями
Падає  спалах  сумнезний  розлук  —
Лине  над  безміром  мантрами
Німної  ночі  задумливий  крук.
Гордими,
-----гордими,
-----------гордими
Вольф  обіймає  таємно  крильми.
Терпне  у  пісні  акордами
Тремного  смутку  сакральная  мить.

           2012-04-14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837411
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019

Дружня рука

Озираюся і не каюся

Озираюся  і  не  каюся.  Озираюся  просто  з  гордістю.
Які  ви  там  за  спиною  зосталися,  красиві  своєю  молодістю,
Які  ви  там  справжні  зосталися,  сильні  своїм  духом  і  впертістю,
Друзі  мої,  я  вами  пишаюся,  ділюся  своєю  відвертістю  …
І  ті,  що  за  руку  трималися,  і  ті,  що  любилися,
І  ті,  що  між  собою  не  зналися,  і  навіть,  що  розсварилися.
Я  життям  своїм  вам  присягаюся,  що  ви  стали  для  мене  птахом,
Що  із  вітром  у  небі  змагається,  не  обтяжений  страхом.
Я  своєю  любов'ю  не  ділюся,  це  давно  за  межею,
Я  вашою  дружбою  свічуся,  наче  свічкою  своєю  …
Що  веде  мене  крізь  не  варте  і  не  вартісне,
Крізь  втомлене  і  обмануте,
Вишуковую  щире  і  радісне,
Щоб  у  нього  думками  канути  …
Озираюся  і  не  каюся.  Озираюся  просто  з  гордістю.
Хочу  вірити,  хочу  прагнути.  Хочу  потиску  дружнього  совісті.
Переконані  у  своїй  правильності  і  у  своїй  безгрішності
Не  несуть  відповідальності  за  свої  поспішності.
Тож  кудись  до  тієї  грішності,  що  не  боїться  самотності,
Тож  кудись  до  тієї  любові,  що  не  боїться  безумності,
Вибудовує  хтось  відмінності,
Утішаючись  безглуздій  хмурості  …  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837293
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 03.06.2019

Малиновская Марина

< Два аромата, которые защитят от комаров и помогут заснуть… >

Лето  ещё  не  наступило(хотя  его  приход  по  календарю  уже  очень  близок),  а  мне  уже  пришлось  защищаться  от  комаров!...
Сейчас  расскажу  как?...
В  очередной  наступивший  вечер  я  с  удовольствием  отправилась  в  свою  кроватку,  чтобы  погрузиться  в  сладкий  сон  и  набраться  сил  для  следующего  дня,  но  не  тут  то  было...  только  я  закрыла  глаза  и  расслабилась,  как  услышала  возле  себя  противный  писк  комара...  какая  досада!  Я  ведь  понимаю,  что  просто  так  он  от  меня  не  отстанет,  пока  не  получит  своё!...  к  тому  же,  комара  легко  не  поймать,  умеют  они  быстро  уворачиваться,  и  сразу  не  увидишь  где  он  затаился,  когда  включаешь  свет...  но  я  твёрдо  решила,  что  в  этом  поединке  я  должна  победить!  Спать  ведь  хочется...  и  я  вспомнила  про  свои  любимые  эфирные  масла!

В  данном  случае  это  были  масло  лаванды  и  масло  аниса.  Масло  лаванды  я  капнула  прямо  на  подушку  у  изголовья,  по  несколько  капель  с  обеих  сторон,  а  масло  аниса  нанесла  на  салфетку  (2-3  капли)  и  положила  её  недалеко  возле  кровати.  

Постепенно  моя  спальня  наполнилась  мягким,  свежим,  тонким,  лёгким  запахом  лаванды  и  пряно-сладким,  весёлым,  тёплым  ароматом  аниса...

А  я  легла  обратно  в  постель  и  стала  прислушиваться  к  звукам  в  ночной  тишине...  через  время  я  снова  услышала  противный  писк  комара,  но  в  этот  раз  уже  на  приличном  расстоянии  от  меня...а  потом  и  вовсе  стало  тихо...  и  я  незаметно  уснула...  проснувшись  утром  решила  осмотреть  себя  на  предмет  укусов  —  нигде  не  обнаружила  следов  своего  ночного  врага!  Эфирные  масла  действительно  помогли  мне!  

Помимо  того,  что  запах  эфирного  масла  лаванды  является  эффективным  от  многих  типов  насекомых,  таких  как  комары,  мошки  и  моль,  он  ещё  устраняет  нервное  напряжение,  способствует  засыпанию,  и  в  целом  благоприятно  влияет  на  нервную  систему.  Также  масло  лаванды    может  быть  полезно  при  лечении  мигрени,  головной  боли,  депрессии,  нервного  напряжения  и  эмоционального  стресса.  Освежающий  аромат  снимает  нервное  истощение  и  беспокойство,  в  то  же  время  увеличивая  умственную  активность.
Нанесение  лавандового  масла  на  открытые  участки  кожи  предотвращает  укусы  насекомых.

Масло  аниса  -  это  природный  репеллент,  которого  как  огня  боятся  комары,  блохи.  Его  дезодорирующий  эффект  используют  для  освежения  воздуха  в  помещении.  Средство  устраняет  неприятные  запахи  в  ванной,  туалете.
К  тому  же,  масла  аниса  и  лаванды  хорошо  сочетаются  друг  с  другом,  и  их  можно  использовать  композиционно  в  аромолампе.  Незадолго  до  отхода  ко  сну  зажечь  в  спальне  лампу  со  смесью  этих  двух  масел.  Аромат  наполнит  помещение,  выполняя  одновременно  двойную  задачу  —  защита  от  комаров  и  расслабляющий  эффект.

 
Желаю  всем  приятного  лета  во  всех  отношениях!...  особенно,  чтобы  комары  не  мешали  наслаждаться  летним  времяпрепровождением  ни  днём,  ни  ночью!...

Благодарю  за  доброе  внимание!  Всех  благ!



(c)  Марина  Малиновская,    /  19.05.2019  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836912
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 29.05.2019

закохана у небо2

Жінка змінюється з ЧОЛОВІКОМ

все  змінюється  з  часом  чи  із  віком
з  сезоном  чи  періодом  життя
лиш  Жінка  змінюється  з  ЧОЛОВІКОМ  
бо  найцінніша-  внутрішня  краса.

іде  похмура  -  зовсім  непомітна
усім  байдуже,  що  її    болить
для  перехожих  просто  жалюгідна
і  не  цікаво  чом  душа  щемить

щаслива  жінка-  наче  сонце  сяє,  
освітлюючи  все,  що  навкруги
її  любов  велику  силу  має
здається,  все  у  світі  до  снаги

тож  хочу  всім,дівчата,  побажати
ЄДИНОГО,  з  КИМ  серце    заспіває
того,  із  ким  захочеться  літати,
 нехай  любов  завжди  КРАСОЮ  СЯЄ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836782
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019

Надія Башинська

ОЙ ТИ ГАЮ ЗЕЛЕНЕНЬКИЙ…

Ой  ти,  гаю  зелененький,  чого  розшумівся?
Їхав  козак  молоденький  та  й  тут  зупинився.

Він  побачив  дівчиноньку,  ягоди  збирала.
Запитав:  "Кого,  дівчино,  в  гаю  виглядала?"

А  дівчинонька  гарненька  козака  впізнала,  
Усміхнулася  привітно,  в  личко  цілувала.

-  Де  так  довго  був,  козаче?  Я  ж  тебе  любила.
До  схід  сонечка  вставала,  гіркі  сльози  лила.

Обійняв  козак  дівчину,  пригорнув  любенько.
-  З  України  проганяли  ворогів,  серденько.

На  своїй  землі  у  мирі  тепер  будем  жити.
Буду  тебе,  моя  квітко,  я  вірно  любити.

Ой  ти,  гаю  зелененький,  чого  розшумівся?
Їхав  козак  молоденький  та  й  тут  зупинився...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836816
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019

Дружня рука

Які хтось комусь вже ніколи не віддасть

Ця  наша  історія  не  дописана,
Не  видумана,  не  склеєна,  нічия.
І  наша  осінь  віршами  не  списана,
І  не  твоя  вона,  і  не  моя.
Десь  там  залишився  тільки  вітер,
Вештається  між  дерев  немов  чужинець,
Що  нарвав  у  руки  непотрібні  квіти,
Такий  собі  енергійний  невмілець  …
Десь  там  залишився  кусочок  сонця,
Теплого  наче  долоні  кохання,
І  морозиво  в  невеличких  порціях,
І  кава  …  з  запахом  осені  …  рання  …  рання.
А  може  й  не  треба  нічого  дописувати,
Слова  ж  це  тільки  знаки  у  білому  просторі,
Потім  комусь  захочеться  знищувати
І  заховатись  на  маленькому  острові  …
А  так  …  завжди  залишається  вітер,
Що  ніколи  й  нікому  нічого  не  видасть,
По  землі  розкидані  не  потрібні  квіти
Які  хтось  комусь  вже  ніколи  не  віддасть    …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836809
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019

СОЛНЕЧНАЯ

НЕ ТРОНЬ…

Она  цвела  как  райский  сад,
Добром  людей  лишь  измеряя.
Была  привычка  с  малых  лет  -
Открытость,нежность  неземная.

Она  любила  всех  людей
И  умилялась  малым  детям!
Всем  улыбалась  безконца,
Стремясь  понять  как  жить  на  свете.

И  вот  прошло  не  много  лет...
Она  была  еще  ребёнком,
Когда  попалась  на  обман
Как  мышка  к  кошке  в  мышеловку...

Хотел  друг  ею  овладеть,
Когда  пришел  домой  со  службы.
Его  несколько  не  поняв,
Лишь  провела  границы  дружбы.

Она  девчонка  ведь  совсем,
Ей  всё  это  -  ничуть  не  нужно.
О  сколько  планов  и  затей
В  её  головке  скрыто  чудных!..

Но  парень  тот  настойчив  был
И  хитрым,как  в  лесу  лисицы.
Её  на  праздник  заманил
Где  можно  было  веселиться.

Он  выбрал  там  такой  момент,
Где,всё  ж,воспользовавшись  дружбой...
Доверием  он  пренебрёг,
Сорвав  цвет  чистоты  и  хуже...

Ооо...сколько  страху  натерпясь,
Его  о  милости  просила...
Он  был  совсем  не  умолим,
Глаз  страстью,похотью  затмило.

Болело  тело,  голова...
От  крика  -горло  всё  хрипело,
Она  была  почти  мертва
И  жить  ей  больше  не  хотелось...

Погасло  солнышко  в  душе,
Сердечко  нежное  кровило...
А  все  мечты  -  теряли  смысл,
Ведь  жизнь  -  уже  не  так  красива...


НЕ  ТРОНЬТЕ  ЛЮДИ  РОЗ  ЧУЖИХ!
ОНИ  ГЛАЗ  РАДУЮТ  ДЛЯ  СЧАСТЬЯ
КОГДА  ЗАХОЧЕТСЯ  СОРВАТЬ  
ПОДУМАЙ,ЧТО  С  НЕЙ  БУДЕТ  ДАЛЬШЕ???...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836190
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 28.05.2019

СОЛНЕЧНАЯ

СЛУЧАЙНАЯ РАДОСТЬ…

В  тот  лес  дремучий,где  всегда  темно
Попало  зёрнышко  и  чудом  проросло.
Его  случайно  ветерок  принёс,
Изъял  из  рук,где  кто-то  в  мусор  нёс..

Ну  вот  прошло,наверно...  три-пять  лет
Как  в  том  лесу  белел  яблоньки  цвет,
Благоухание  пленило  лес  густой,
Там  сказка  тайная  с  полянкой  не  простой..

Весною  раннею  к  ней  пчёл  рой  прилетал
И  эту  яблоньку  усердно  опылял.
Она  дарила  им  нектар,мёд  и  пыльцу
Лес  восхищался  ею,как  ей  всё  к  лицу!

Цветочки  нежные  с  ней  рядом  расцвели,
Ковром  фиалки  и    кульбабки  полегли
И  колокольчики  с  гвоздичкой  луговой,
Ромашки-лютики  и  василёк  простой...

Пускай  же  яблонька  растёт  там  много  лет
И  угощает  яблочками  белый  свет-
Зверюшек,путников  и  птиц,и  лошадей
И  мимо  проходящих  всех  гуляющих  людей.

Вот  так  и  люди...кто  стремится  всех  любить,
Помочь  в  беде,голодных  накормить...
Того  и  Бог  -  любовью  озарит
Дарами  счастья  не  земного  наградит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836122
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 28.05.2019

Sukhovilova

Ти прекрасна…

Ти  прекрасна,  чаруюча  жінка,
Мов  конвалія  в  чистій  росі...
Ти  яскрава,  немов  ясна  зірка,
Із  трояндою  в  чорній  косі.
Тебе  виліпив  скульптор  руками,
Таку  ніжну  з  теплом  у  душі,
Твоє  тіло  прикрасив  квітками,
Що  в  Едемі  зірвав  на  кущі...
Твоє  серце  наповнив  любов'ю,
А  твій  дім  -  сміхом  рідних  людей,
Біля  хати  посіяв  здоров'я,
І  додав  романтичних  ночей.
Він  відправив  Ангелика  з  неба,
Щоб  тебе  у  житті  захищав,
Щоб  завжди,  коли  буде  потреба
Він  крилом  від  біди  закривав.
Линуть  в  просторі  радісні  звуки,
Звуки  щастя  й  веселих  пісень,
Руки  скульптора  -    Господа  руки,
Що  зліпили  тебе  у  цей  день!
Ти  прекрасна!  Я  бачу!  Я  знаю!
І  за  це  -  тільки  Богу  хвала!
Я  від  серця  тобі  побажаю:
Довголіття,  натхнення,  добра!
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836760
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019

Sukhovilova

Для вас

Нині  для  Вас  всі  пісні  і  вітання,
Нині  для  Вас  сяє  сріблом  роса,
Хочу  сказати  Вам:  Ви  незрівнянні,
Ви  -  сама  ніжність,  Ви  жінка-краса...
Ви  у  цей  день  на  землі  народились,
Ви  -  Королева  з  очима  без  дна,
Ви,  наче  зірка  ясна  засвітились,
Жінка  -  Богиня,  душа  -  глибина.
Носете  одяг  любов'ю  розшитий,
В  кожному  слові  живе  доброта,
Ви,  наче  квітка,  дощами  омита,
В  погляді  -  сила,  в  руках  -  теплота.
Хай  будуть  пристрастні  зоряні  ночі,
Хай  Вам  на  вушко  шепочуть:  "Моя"...
Хай  Вас  крильми  Ангелочок  лоскоче,
Руту  Вам  стелить  під  ноги  земля.
Вам  тут  допишу  ще  кілька  рядочків:
Рада,  що  знаю  Вас...рада  і  все.
Радість  моя  тисячами  струмочків
Теплі  обійми  на  хвилях  несе.
Нині  для  Вас  всі  пісні  і  вітання,
Нині  для  Вас  сяє  сріблом  роса...
Ще  раз  скажу  Вам,  що  Ви  незрівнянні!
Ще  раз  повторю:  Ви  Жінка-Краса!
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836761
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019

dashavsky

Надіюсь день такий настане.

[youtube]https://youtu.be/6OUbdtNgecI[/youtube]

Поч.  35  сек.

Надіюсь,  що    день  такий  настане
В  далеку  країну  я  полечу.
На  пісочку  біля  моря  ляжу
Лице  в  небо  до  сонця  поверну.  

Послухаю  шум  синього  моря,
Йому  свої  секрети  розкажу.
Пройдусь    по  теплому  пісочку,
У    воду  розігнавшись  побіжу.

Там  запливу  в  море  так  далеко,
Тільки  чайок  чутиму  голоси  .
Туди,  де  дельфіни  вистрибують,
Та  гладь  моря  синіє    навкруги.

Повернусь  я  на    берег  лазурний,
Нігерійку  за  плечі  обійму.
Та  дівчину  гарну  темношкіру
До  танцю  веселого  поведу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835715
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 28.05.2019

Надія Башинська

Я БАЧИЛА , ЯК СТОПТАЛИ РЯСТ…

Я  бачила,  як  стоптали  ряст...
і  мама,  й  тато  засмутився.
А  він  піднявсь,  ще  більш  зміцнів,  
і  ще  ясніше  засвітився.

         -  Якщо  впадеш,  то  встань!
         Маленький  ряст,  поглянь,
         а  сили  так  багато...
         І  людям  вмій  світить,  -  
         мене  так  вчили  мама  й  тато.

Я  бачила,  як  стоптали  ряст...  
як  плакали  ті  очі  сині.
А  він  піднявсь,  розцвів  для  нас,
ще  краще  стало  у  долині.

           -  Якщо  впадеш,  то  встань!
         Маленький  ряст,  поглянь,
         а  сили  так  багато...
         І  людям  вмій  світить,  -  
         мене  так  вчили  мама  й  тато.

Ой,  гарно  ж  як  зацвів  той  ряст,
раділо  небо  й  наша  річка.
То  був  весни  цвітіння  час,  
у  її  косах  синя  стрічка.

         -  Якщо  впадеш,  то  встань!
         Маленький  ряст,  поглянь,
         а  сили  так  багато...
         І  людям  вмій  світить,  -  
         мене  так  вчили  мама  й  тато.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836616
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019

Сокол

ПОЧЕКАЮ

Почекаю,
Хай  дощик  весняний  пройде,
Поки  райдуга  в  небі  зійде.
Громовиці  по  небу  пройдуть,
Літа  за  літами  минуть.

Квітне  омита  земля,
Зеленіють  луги  й  поля.
Вітер  ласкавий  шумить,
Ніби  шепоче:  -  Любіть  та  любіть.

Почекаю,
В  місячнім  сяйві  купаєшся  ти.
Очі  вбирають  небесні  світи.
Сонце  зігріє  ніжні  вуста.
Хай  довга  коса  ще  довша  зроста.

Хай  стан  твій  дівочий  в  душу  впаде,
Буду  я  бачити  тільки  тебе.
Руки  твої  прикладу  до  грудей,
І  не  відведу  від  тебе  очей.

Тебе  я  чекав  шістнадцять  літ,
Також  мужнів,  став  чоловік.
Весь  час  за  тобою  йшов  залюбки,
Щоб  наші  життєві  зійшлися  стежки.

Ніби  у  світі  лишились  одні,
Що  зветься  коханням  у  нас  на  землі.
У  щасті  земному  поєднались  серця
І  нашій  любові  не  буде  кінця.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836501
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 27.05.2019

Надія Башинська

ПРОСНУВСЯ ЯКОСЬ ЧОБІТ ЛІВИЙ…

         Проснувся  якось  чобіт  Лівий  та  й  подививсь  наліво.
Здалось  йому,  що  чобіт  Правий  стоїть  занадто  криво.
-  Чому  це  ти,  -  спитав  сердито,  -  узяв  й  отак  скривився?
Ти  що,  розсердився  на  мене?  А  чи  з  дороги  збився?
         І  чобіт  Правий  теж  проснувся  та  й  подививсь  направо.
Здалось  йому,  що  чобіт  Лівий  стоїть,  на  диво,  прямо.  
-  Чому  це  ти,  -  спитав  привітно,  -  сьогодні  такий  рівний?
Чи  маєш  настрій  ти  хороший?  Чи  день  у  нас  є  мирний?
         Ой,  чули  б  ви,  що  говорилось...  Так  Лівий  розкричався!
А  Правий  слухав,  слухав,  слухав...  А  потім  здогадався.
-  Щось  тут  не  так,  подумав  він.  -  Цей  Лівий  просто  згуба.
То  ж  підійшов  до  Лівого  й  узяв  його  за  чуба!
-  Своє  всім  місце  треба  знать,  -  сказав.  -  Чом  розійшовся?
Ти  стати  справа  захотів?  Дивись,  який  знайшовся!
         На  місце  Лівого  поставив.  Мовчить  той,  лиш  зітхає.
А  Правий  правим  був...  й  зостався.  Своє  він  місце  знає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836610
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019

Амадей

ВОСКРЕСЛЕ КОХАННЯ

Пишу,  люблю,  лишаюсь  в  веснах,
Співають  в  серці  солов"і,
І  знов  любов  моя  воскресла,
І  полились  пісні  моі.

Моі  роки,  неначе  хвилі,
Враз  накотились  й  відійшли,
Кохання  в  серці  залишили,
І  знову  ви  мене  знайшли.

Цвіте  бузок  духм"яним  цвітом,
Чарує  душечку  мою,
І  знов  весна  буя  над  світом,
Знайшов  я  доленьку  свою.

Вона  одна  така  на  світі,
Неначе  пісня  в  солов"я,
В  душі  трояндою  розквітла,
Всим  серцем  відчуваю  я.

Оте  невипите  кохання,
І  нерозтрачену  любов,
В  душі  пала  мов  зірка  рання,
І  я  живу  коханням  знов.

Кругом  весна  цвіте,  буяє,
Співає  серденько  моє,
Я  шану  Господу  складаю,
За  те,  що  ти  у  мене  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836553
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019

Амадей

ВОСКРЕСЛЕ КОХАННЯ

Пишу,  люблю,  лишаюсь  в  веснах,
Співають  в  серці  солов"і,
І  знов  любов  моя  воскресла,
І  полились  пісні  моі.

Моі  роки,  неначе  хвилі,
Враз  накотились  й  відійшли,
Кохання  в  серці  залишили,
І  знову  ви  мене  знайшли.

Цвіте  бузок  духм"яним  цвітом,
Чарує  душечку  мою,
І  знов  весна  буя  над  світом,
Знайшов  я  доленьку  свою.

Вона  одна  така  на  світі,
Неначе  пісня  в  солов"я,
В  душі  трояндою  розквітла,
Всим  серцем  відчуваю  я.

Оте  невипите  кохання,
І  нерозтрачену  любов,
В  душі  пала  мов  зірка  рання,
І  я  живу  коханням  знов.

Кругом  весна  цвіте,  буяє,
Співає  серденько  моє,
Я  шану  Господу  складаю,
За  те,  що  ти  у  мене  є.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836553
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019

Малиновская Марина

< Провожая Рассвет, встречая Закат… >

Провожая  этот  День,  встречаю  красивый  Закат...
Алый  и  нежный,  обнимающий  мягко  меня  за  плечи,
Приглашая  перед  сном  подумать  о  хорошем,  помечтать,
Чтобы  новый  День  подарил  счастье,  важные  встречи!

Встречая  это  Утро,  провожаю  красивый  Рассвет
Алый  и  нежный,  обнимающий  мягко  меня  за  плечи,
Оставляя  мудрое  напутствие,  для  Души  след,
Чтобы  День  прошёл  хорошо  и  был  благодарным  Вечер!..

Приветствую  новый  День!  Он  полон  возможностей...
Планирую  прожить  его  достойно,  творчески,  красиво!
Не  создавая  искусственно  лишних  проблем  и  сложностей...
Пусть  лучше  радуют  глаза  Любви  и  добра  переливы!...

Встречая  этот  Вечер,  встречаю  красивый  Закат,
Алый  и  нежный,  обнимающий  мягко  меня  за  плечи...
Благодарю,  настраиваю  себя  на  здоровье,  светлый  лад,
Завтра  снова  будут  с  чудесами,  рассветами  встречи!



(c)  Марина  Малиновская,  /  17.04.2019  /

Благодарю  за  доброе  внимание!

Желаю  всем  любви,  здоровья,  счастья,  процветания!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836468
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019

Надія Башинська

ОСЬ ШИРОКА ДОРОГА…

Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
А  ось  зарослі,  гляньте.  Ну,  як  тут  пройдеш?
Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
Озирнися  навколо...  подивись,  як  живеш?

У  житті  так  буває...  сонцем  ясним  день  сяє.
А  буває  ж  і  хмарно,  є  вітер  лихий.
У  житті  так  буває...  сонцем  ясним  день  сяє.
Озирнись.  Подивися,  як  пройшов  тут  день  твій?

Якщо  настрій  хороший,  людям  дивишся  в  очі.
І  радієш  усьому,  що  маєш  в  житті.
Якщо  настрій  хороший,  людям  дивишся  в  очі.
То  і  зарослі-хащі  легко  зможеш  пройти.

Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
А  ось  зарослі,  гляньте...  ну  як  тут  пройдеш?
Ось  широка  дорога,  ось  вузенька  стежина.
Озирнися  навколо...  подивись,  як  живеш?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836460
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019

Амадей

І більшого в житті не треба. ( пісня )

 Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б    тебе  одну  таку  любити,
Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Щоб  дарувать  тобі  букети  квітів.

Будить  щоранку  оченьки  твоі,
Тим  ніжним  і  солодким  поцілунком,
І  дарувать  життя  щасливі  дні,
Щоб  ти  в  житті  не  знала  більше  смутку.

Щоб  посміхалось  личенько  твоє,
Від  щастя  розквітала  твоя  врода,
Щоб  відчувала  що  у  тебе  є,
Від  Господа  Святого  нагорода.

За  той  твій  хрест,  що  ти  в  житті  несла,
Не  сердилась,  і  Бога  не  гнівила,
За  те,  Святий  Господь  з  Небес  послав,
Тобі  кохання  вірне,  незрадливе.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б  світились  щастям  твоі  очі,
Щоб  мліли  ми  від  світлих  почуттів,
І  дарували  щастя  мить  щоночі.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Прошу  одне  лиш  в  Господа  на  небі,
До  подиху  останнього  любить,
І  більшого  в  житті  мені  не  треба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836446
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019

Дружня рука

Гроза

Так  тихо  підійшла.  Щось  шепотіла.
Привітною  була.  І  поруч  сіла.
Обняла.  Дружньо  так.  Немовби  ненароком.
Тоді  гроза  ховалась  збоку.
Так  стрімко  підійшла.  Стріляла  в  серце.
Так  боляче  було  і  вже  не  вперше.
Обняла.  Так  прощалась.  Бо  було  за  що.
І  що  було  усім,  тепер  каже:  ніщо  …
Мов  вихор  увірвалась  у  життя.  
Забуто  все,  без  страху  і  жалю.
За  що  такій  і  в  чому  каяття,
Коли  сказати  треба  їй:  люблю  …
Весняним  вітром,  краще  подихом  весни,
Така,  що  всюди,  не  сховаєш  в  сни.
Куди  її  таку  покласти?  Поміж  серце  й  скло.
Не  було  квітів  там  давно  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836445
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019

Valentyna_S

Дні

Неквапно  дні-мандрівники
На  захід  йдуть  в  негоду.
Каштани  гасять  он  свічки
Й  дають  всі  шанси  плоду.

Про  що  замислилися  дні,  
Хіба  вгадаєш  думи,
Що  подобріли  в  напівсні
На  островах-заблудах?

На  обрій  кожен  підіймав
М’яки́ш  набухлий  сонця,
А  дощ  мокрінь  все  доливав,
Забувши  розмір  порцій.

Зелено  вруняться  жита,
Здіймає  списа  колос.
Назад  оглянулось  життя,
Луни  учувши  голос.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836318
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 24.05.2019

Капелька

Весна сюрпризами полна

Опять  увидел  чудеса
-Стеною  стали  небеса.
На  горизонте  облака  
Помяли  вдруг  себе  бока.

Собрались,  словно,  по  делам
Решать  к  каким  лететь  местам.
Прогноз  какой  передают?
Дожди  иль  солнечный  уют?

Весна  сюрпризами  полна.
То  снег  на  Пасху,  то  гроза
И  сразу  тёплый  дождь  идёт,
Потом  всё  быстро  расцветёт.

Ну  и  конечно  облака
Имеют  важные  дела.
Они  погоду  создают
И  настроенье  всем  несут...

Опять  взглянул  на  горизонт,
Сегодня  отдыхает  зонт,
Ведь  Солнце  видно  в  вышине
В  прекрасной  чудной  красоте.

                     Начало  мая  2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836314
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 24.05.2019

Тома

Розповідь про Чака Фіні

Розповідь  про  Чака    Фіні
             Годинники  за  $  15,  польоти  економ-класом,  знімні  квартири,  поїздки  на  метро  і  $  7,5  млрд    пожертвуваних  на  благодійність.    Чак  Фіні,  засновник  мережі  магазинів  Duty  Free,  -  живий  парадокс  -  мільярдер  без  мільярдів.    Марнотрат,  який  вважає  кожен  цент.    Бізнесмен,  який  заробив  на  продажу  алкоголю  і  сигарет  стан,  щоб  витратити  його  на  освіту  і  медицину  для  бідних.    Чак  Фіні  довгі  роки  приховував  свої  пожертви,  але  коли  йому  довелося  оприлюднити  масштаб  твориться  для  світу  добра,  він  знову  вступив  парадоксально:  почав  активну  пропаганду  благодійності  серед  інших  багатіїв,  поки  ще  не  розлучившись  зі  своїми  мільярдами.
     Біографія  Чака  Фіні  (Charles  F.  Feeney)  -  це  розповідь  про  те,  як  історія  обходилася  з  людиною,  а  людина  обходився  з  історією.    Дитинство  Чака,  американця  ірландського  походження,  припало  на  роки  Великої  депресії.    В  молодості  він  воював  в  лавах  ВПС  США  в  Кореї.    За  програмою  підтримки  військовослужбовців  Чак  здобув  вищу  освіту  і,  користуючись  нагодою  і  армійським  досвідом,  почав  продавати  безмитні  товари.    Зароблені  в  мережі  магазинів  Duty  Free  мільярди  він  інвестував  в  мирне  вирішення  конфліктів  в  Північній  Ірландії,  освітні  проекти  в  США  та  Ірландії,  медичні  програми  по  всьому  світу.    Він  витратив  своє  життя  і  стан  не  на  покупку  предметів  розкоші,  а  на  те,  щоб  скромно  творити  добро  і  світову  історію  -  при  першій-ліпшій  можливості  уникаючи  сплати  податків.
 Про  сім'ю
 Сім'я  Фіні  (батько  Чака  працював  страховим  агентом,  а  мама  -  доглядальницею)  в  1930-і  роки  не  з  чуток  знала  про  те,  яке  це  -  ледве  зводити  кінці  з  кінцями.    Щоб  заробити  кілька  доларів,  Чак  в  дитинстві  прибирав  сніг,  стриг  газони,  збирав  м'ячики  на  полях  для  гольфу.    Як  він  потім  зізнавався  в  одному  зі  своїх  рідкісних  інтерв'ю  (навіть  ставши  публічною  людиною,  Фіні  спілкується  зі  ЗМІ  неохоче),  він  особливо  пишався  тим,  що  не  втратив  жодного  м'ячика  для  гольфу.
 У  17  років  Чак  почав  службу  в  в  ВПС  США,  зустрівши  на  бойовому  посту  Корейську  війну,  а  потім  за  рахунок  невеликої  стипендії,  яка  покладалася  солдатам,  які  вирішили  здобути  освіту  або  відкрити  свою  справу,  надійшов  в  Корнельському  школу  з  підготовки  персоналу  для  готелів.
 «Я  відчуваю  глибоке  задоволення,  коли  віддаю  гроші  і  спостерігаю,  як  із  землі  виростають  будівлі  лікарень  і  університетів.    Розумніше  вкладати  кошти  в  щось  хороше,  в  те,  що  буде  використовуватися,  а  не  збирати  їх  в  банку  »
 Ста  доларів  в  місяць  не  вистачало,  і  заповзятливий  Фіні  почав  продавати  ланчі,  заробивши  крім  коштів  на  існування  ще  й  прізвисько  від  одногрупників  -  «людина-бутерброд».    Потім  Чак  продовжив  навчання  у  Франції  (за  програмою  належало  ще  чотири  місяці  виплат),  де  вирішив  поєднати  осягнення  азів  політології  з  продажем  безмитного  алкоголю  американським  морякам.    Хоча  бізнес  був  високо  конкурентним,  армійський  досвід  допомагав  Чаку  Фані  і  його  компаньйона  Бобу  Міллеру  домовлятися  з  екіпажами  кораблів.    «Військовим  подобався  мій  американський  акцент.    І  якщо  гроші  моряків  не  діставалися  повіям,  їх  отримували  ми  »,  -  жартує  Чак  Фіні,  який  частіше  відмовчується  або  віджартовується,  ніж  прямо  відповідає  на  питання.
 Партнери  поповнили  свій  асортимент  ювелірними  прикрасами,  парфумерією  та  автомобілями,  попутно  розширивши  номенклатуру  клієнтів  за  рахунок  туристів.    Після  того  як  до  Міллера  і  Фіні  приєдналися  податковий  консультант  Тоні  Пілар  і  бухгалтер  Аллан  Паркер,  бізнес  вийшов  на  новий  рівень:  до  1964  року  в  компанії  Duty  Free  Shoppers  працювало  понад  200  співробітників  в  27  країнах.
             У  тому  ж  році  відбулася  Олімпіада  в  Токіо,  і  Японія,  після  Другої  світової  війни  закрила  кордони,  щоб  відновити  економіку,  перестала  обмежувати  виїзд  своїх  громадян  за  кордон.    Чак,  що  був  свого  часу  в  Японії  і  Кореї  і  трохи  розумів  по-японськи,  швидко  зорієнтувався  в  новій  ситуації.Він  поставив  за  прилавки  симпатичних  японок,  розширив  асортимент  (японські  туристи  обожнювали  купувати  шкіряні  сумки  і  коньяк  в  подарунок  друзям)  і  став  доплачувати  гідам,  щоб  ті  заводили  в  Duty  Free  японців  перед  приїздом  на  місце  готелю.
         Виявивши,  що  при  повторному  відвідуванні  через  5-6  днів  японці  витрачають  більше  (до  цього  часу  вони  встигали  порівняти  ціни  і  були  готові  розлучитися  з  грошима),  Фіні  спробував  умовити  гідів  завозити  туристів  до  нього  в  магазини  ще  раз.    Гіди  відмовилися  влаштовувати  екскурсії  по  другому  колу,  заявивши,  що  туристи  і  без  того  підозрюють  недобре,  коли  їх  водять  на  «екскурсії»  по  торговим  центрам.    Тоді  Фіні  відкрив  нові  магазини  -  виключно  для  повторних  візитів.
 А  потім  найняв  аналітиків,  щоб  ті  з'ясували,  куди  хлинуть  потоки  туристів  з  Японії.    Отримавши  звіти,  він  підготувався  до  зустрічі  дорогих  японських  гостей  в  Анкориджі,  Сан-Франциско,  на  островах  Гуам  і  Сайпан.    До  слова,  щоб  відкрити  на  Сайпані  Duty  Free,  Чаку  довелося  побудувати  на  острові  аеропорт,  витративши  на  це  $  5  млн.
         Як  і  в  дитинстві,  Фіні  не  упускав  жодного  «м'яча».    Всього  за  десять  років  прибуток  його  компанії  зріс    на  кілька  порядків:  якщо  в  1967  році  він  заробив  $  12  тис.  доларів,  то  в  1977-му  -  вже  $  12  млн.  Прибуток  Фіні  вкладав  в  нові  магазини,  готелі,  виробництво  одягу,  а  пізніше  -  в  технологічні    стартапи.    В  кінці  1980-х  рахунок  йшов  вже  на  мільярди.
         У  1988  році  Forbes  розповів  про  історію  успіху  Фіні,  згадавши  про  «японські  операції»,  200-відсоткові    накрутки  на  ціни  -  і  про  його  особисті  статки  в  $  1,3  млрд.  Але,  поставивши  мільярдера  на  31-е  місце  в  рейтингу  найбагатших  американців,    журналісти  з  Forbes  помилилися.    Ще  під  час  підготовки  матеріалу  співробітники  Фіні  натякали  журналістам,  що  грошей  у  їх  боса  немає,  але  ті  просто  не  повірили.
           Хоча  до  моменту  публікації  рейтингу  Чак  заробив  в  кілька  разів  більше,  ніж  передбачала  преса,  левова  частка  цих  коштів  належала  благодійному  фонду  The  Atlantic  Philanthropies.    Його  Фіні  заснував  в  1982  році,  після  того  як  роком  раніше  зробив  пожертву  в  $  700  тис.  Корнельському  університету,  колись  дав  йому  старт  в  нове  життя.    Після  цього  акту  подяки  мільярдера  атакували  спраглі  отримати  допомогу,  і  він  вирішив  підійти  до  питання  серйозно.
 Залишивши  собі  $  5  млн.  На  поточні  витрати,  Фіні  передав  решту  коштів  заснованому  ним  фонду.    З  метою  анонімності  і  оптимізації  оподаткування  Фіні  зареєстрував  The  Atlantic  Philanthropies  на  Бермудах.    Одержувачі  грантів  часто  навіть  не  здогадувалися  про  те,  чиї  це  гроші.    Якщо  Фіні  все-таки  розповідав  їм  про  себе,  то  забороняв  розкривати  цю  інформацію,  погрожуючи  в  іншому  випадку  припинити  фінансування.
           Доходило  до  курйозів:  коли  Фіні  відвідував  звані  вечері  в  якості  почесного  гостя,  він  наполягав,  щоб  на  заході  працював  тільки  його  особистий  фотограф,  який  «знімав»  фотоапаратом  без  плівки.    Френку      Родсу,  колишньому    президенту    Корнельського  університету,  згодом  очолившого    Atlantic  Philanthropies,  довелося  довго  переконувати  піклувальну    рада,  що  ці  мільярди  -  не  брудні    гроші  мафії.    Про  те,  що  Фіні  пожертвував  на  благодійність  майже  весь  свій  статок,  не  знали  ні  преса,  ні  партнери  Чака  по  бізнесу.
 Таємне  стало  явним  лише  в  1997  році,  коли  власники  Duty  Free  Shoppers  продали  свої  частки  корпорації  LVMH.    Ініціатором  угоди  був  Фіні:  після  війни  в  Перській  затоці  світовий    туризм  пішов  на  спад,  прибутковість  Duty  Free  Shoppers  скоротилася,  і  Фіні  вирішив,  що  у  компанії  немає  великого  і  світлого  майбутнього.
 Йому  довелося  розповісти  про  фонд  The  Atlantic  Philanthropies  і  своєї  ролі  в  ньому.    Після  цього  він  почав  відкрито  проповідувати  свою  філософію-  «віддавати,  поки  живеш»  (giving  while  living).    Білл  Гейтс  назвав  Фіні  зразком  для  наслідування,  а  Уоррен  Баффетт  -  духовним  лідером  проекту  Giving  Pledge,  в  рамках  якого  вже  більше  90  багатих  сімей  обіцяли  пожертвувати  половину  своїх  заощаджень  на  доброчинність.
   Чак  Фіні  каже,  що  його  свого  часу  вразило  есе  підприємця  і  філантропа  Ендрю  Карнегі  «Євангеліє  багатства».Карнегі  вважав,  що  «людина,  яка  вмирає  багатою  ,  вмирає  зганьбленою»,  тому  що  розподіляти  гроші  -  не  право  багатого,  а  його  відповідальність.    Втім,  справа  була  не  тільки  в  Карнегі.    Хоча  батьки  Чака  Фіні  були  забезпеченими  людьми,  його  мама  нерідко  допомагала  сусідам,  а  батько  перебував  в  католицькій  організації,  члени  якої  підтримували  один  одного  у  важкі  часи.
 «Я  відчуваю  глибоке  задоволення,  коли  віддаю  гроші  і  спостерігаю,  як  із  землі  виростають  будівлі  лікарень  і  університетів,  -  пояснює  Фіні.    -  Розумніше  вкладати  кошти  в  щось  хороше,  в  те,  що  буде  використовуватися,  а  не  збирати  їх  в  банку  ».    Він  вважає,  що  гроші  потрібно  витрачати  при  житті,  розбираючись  з  проблемами  наступних  поколінь  ще  до  того,  як  їх  рішення  не  стало  коштувати  надто  дорого.
     «Для  громадянина  США  логічно  віддати  якомога  більше  грошей,  поки  він  живий,  інакше  уряд  забере  більшу  частину  цих  грошей  у  вигляді  податків,  коли  він  помре»,  -  міркує  Фіні.    А  на  зауваження  журналістів,  що  податки  можуть  піти  на  ті  ж  самі  благі  цілі,  відповідає:  «Готовий  посперечатися,  уряд  саме  так  і  говорить».    Зі  свого  боку  Фіні  зробив  все,  щоб  піти  від  сплати  податків  не  тільки  після  смерті,  але  і  за  життя.
           Він  зареєстрував  бізнес  в  Ліхтенштейні,  а  холдинг  оформив  на  Бермудах  на  ім'я  своєї  дружини-француженки  (про  що  напевно  пошкодував  при  розлученні).    Втім,  скидав  податковий  тягар  Фіні  не  з  особистої  користі,  а  тому  що  так  більше  грошей  діставалося  тим,  хто  в  них,  на  його  думку,  мав  потребу  насправді.    Не  варто  вважати  Фіні  святим:  як  він  сам  зізнається,  йому  подобається  конкурувати  в  бізнесі  і  спорті.    Згідно  філософії  Фіні,  кожен  вкладений  цент  повинен  приносити  максимум  користі  незалежно  від  того,  чи  йде  мова  про  бізнес  або  благодійність.    Фонд  The  Atlantic  Philanthropies  не  тільки  сам  вибирає,  кому  допомагати,  але  і  вимагає  від  тих,  хто  хоче  отримати  гроші,  уявити  прозорий  і  докладний  бізнес-план,  а  згодом  чітко  слідувати  йому  (інакше  фінансування  буде  скорочено).    Зазвичай  мова  йде  про  проекти,  в  рамках  яких  вирішуються  конкретні  проблеми.    Наприклад,  Фіні  спонсорував  навчання  в'єтнамських  дітей  правилам  безпечної  поведінки  на  дорогах,  операції  дітям  з  «вовчою  пащею»,  будівництво  університетів  в  Ірландії,  лікарень  в  США  і  т.д.
 Нерідко  Фіні  обіцяв  вкласти  кошти  лише  за  умови,  що  уряд  або  інші  меценати  виступлять  в  якості  співінвесторів,  виділивши  яку  можна  порівняти  або  більшу  суму.    Так,  до  $  226  млн.,  інвестованих  Чаком  в  ірландську  систему  освіти,  уряд  країни  додав    $  1,3  млрд.  Всього  ж  він  вклав  в  освітні  проекти  в  Ірландії  майже  $  1  млрд.,  А  недавно  інвестував  $  350  млн.  в    будівництво  нового  корпусу  Корнельського  університету.    Фіні  шкодує  лише  про  те,  що  навряд  чи  встигне  дожити  до  того  моменту,  коли  цей  масштабний  проект  загальною  вартістю  $  2  млрд.  буде  завершено.
 До  освітніх    програмам  у  Чака  Фіні  особистий  інтерес:  у  своїй  родині  він  був  першим,  хто  закінчив  університет.    Точно  такий  же  особистий  інтерес  у  нього  до  Ірландії.    Коли  бойовики  ІРА  влаштували  вибух,  що  забрав  життя  11  людей  в  північноірландському  Енніскіллені  -  місті,  звідки  родом  бабуся  і  дідусь  Чака,  Фіні  зробив  все,  щоб  врегулювати  конфлікт.    Він  багато  разів  їздив  до  Північної  Ірландії,  щоб  ініціювати  мирні  переговори.    Повіривши,  що  Джеррі  Адамс,  лідер  «Шинн  Фейн»  -  політичного  крила  ІРА,  може  відновити  мир,  Чак  Фіні  фінансував  з  особистих  коштів  оренду  офісу  «Шинн  Фейн»  у  Вашингтоні.
   Чак  Фіні  живе  більш  ніж  скромно:  у  нього  немає  особистого  автомобіля  (метро  і  таксі,  на  його  думку,  зручніше)  і  яхти  (він  стверджує,  що  не  виносить  морської  качки).    Він  літає  економ-класом  (  «політ  в  ньому  триває  стільки  ж  часу»)  і  носить  електронний  годинник  за  $  15.    «Вони  показують  час  точніше,  ніж  Rolex.    Коли  тобі  81  рік,  вже  не  потрібні  предмети  розкоші  »,  -  пояснює  Фіні.    Залишивши  $  140  млн.  від  продажу  компанії  своїй    колишній    дружини  і  п'ятьом  дітям,  він  разом  з  другою  дружиною,  яка  колись  працювала  у  нього  секретаркою,  живе  в  скромних  квартирах,  які  The  Atlantic  Philanthropies  орендує  по  всьому  світу.
 Хоча  його  чотири  дочки  і  син  зараз  живуть  в  розкішних  особняках,  під  час  навчання  вони  підробляли  офіціантами  і  касирами.    А  одна  з  дочок  -  Бейлі  -  досі  згадує,  як  ніяково  відчувала  себе,  коли  батьку    прийшов  гігантський  рахунок  за  її  міжнародні  телефонні  переговори.    Бейлі,  тоді  ще  дівчинка-підліток,  разом  з  подружкою  дзвонила  знайомим  хлопчакам  за  кордон  -  просто  поговорити.    Отримавши  рахунок  з  телефонної  компанії,  батько  не  тільки  відключив  домашній  телефон,  порекомендувавши  дочці    користуватися  переговорними  пунктами,  а  й  відіслав  рахунок  батькові  подруги.
   Але  Фіні  не  можна  назвати  скупим  -  він  просто  знає  ціну  грошам.    Як  згадує  президент  The  Atlantic  Philanthropies  Кріс  Ойчслі,  під  час  поїздки  до  В'єтнаму  вони  разом  з  Чаком  зупинилися  в  дуже  дешевому  готелі,  але,  щоб  Кріс  встиг  повернутися  на  Різдво  додому,  Фіні  не  роздумуючи  виклав  кругленьку  суму  за  політ  на  «Конкорді».    На  думку  Фіні,  гроші  -  це  зобов'язання.    «Я  не  хочу  нікому  вказувати,  як  розпоряджатися  грошима,  але  рекомендую  використовувати  їх  з  розумом»,  -  говорить  Чак.
 Коли  у  Фіні  запитують,  як  згодом  змінився  його  світогляд,  він  жартує:  «Я  більше  не  бігаю  за  дівчатами,  змирився,  що  мені  їх  не  підкорити.    В  іншому,  думаю,  нічого  не  змінилося  ».
   Автор:  Софія  Макєєва
Переклала    на  українську  мову            7.04.19          17.35

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835877
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019

Тома

Володимир Кузьмич Зворикін - батько телебачення.

Воладимир  Зворикін:  улюблена  деталь  в  телевізорі  -  кнопка  виключення
         Володимир  Кузьмич  Зворикін  докорінно  змінив  життя  людства,  винайшовши  телевізор  -  цей  улюблений  і  ненависний  багатьма  «ящик»  для  дозвілля.    Телевізор  здійснив  революцію  в  головах  людей  і  зараз  складно  уявити  собі  житловий  будинок  без  іконоскопа  (саме  так  спочатку  називався  телевізор).
       За  часів  сумнозвісної  боротьби  з  «космополітизмом»  кінця  1940-х  років,  коли  в  СРСР  люто  відстоював  пріоритет  вітчизняної  науки,  Володимира  Зворикіна  -  дивна  річ  -  своїм  не  вважали.    «Велика  радянська  енциклопедія»  в  крихітній  статті  про  Зворикін  називала  його  «американським  винахідником»,  а  преса,  оспівуючи  успіхи  радянського  телебачення,  зовсім  не  згадувала  його  ім'я.    Причин  тому  було  декілька:  «буржуазне»  походження,  служба  в  Білій  армії,  еміграція  ...  Не  могли  йому  пробачити  і  того,  що  завдяки  Зворикіну  телевізор  був  створений  і  набув  широкого  поширення  саме  в  Сполучених  Штатах  -  головного  конкурента  СРСР.
 Іншим  разом  Володимир  Зворикін  заявив,  що  його  улюблена  деталь  в  телевізорі  -  кнопка  виключення.    Працюючи  над  створенням  телевізора,  він,  як  і  його  вчитель  Розінг,  сподівався,  що,  перш  за  все  новий  прилад  буде  використаний  «там,  де  людині  перебувати  небезпечно  ...»
 Дитинство  в  Муромі
 Для  фахівців  винаходи  Зворикіна  були  секретом.    Він  сам  розповідав  про  них,  приїжджаючи  в  СРСР  і  до  Вітчизняної  війни,  і  після.    В  один  з  останніх  візитів  потайки  відвідав  рідний  Муром,  який  -  нібито  як  центр  військового  виробництва  -  був  закритий  для  іноземців.    Вони  з  дружиною  взяли  у  Володимирі  таксі  і  за  п'ять  рублів  доїхали  до  Мурома.    Через  півстоліття  Володимир  Кузьмич  вклонився  могилам  предків  у  церкві  Миколи  Набережного  над  Окою  і  відвідав  батьківський  будинок,  перетворений  в  краєзнавчий  музей.    Відкинувши  конспірацію,  він  написав  в  книзі  відгуків:  «Приємно  бачити,  що  будинок,  в  якому  я  народився,  так  дбайливо  реставрується  для  музею».
 У  цьому  триповерховому  будинку  з  білого  каменю  Володимир  Зворикін  з'явився  на  світ  28  липня  1888  року.    Його  батько  Козьма  Олексійович  був  спадкоємцем  поважного  купецького  роду,  який  торгував  хлібом.    Розвиваючи  свій  бізнес,  Козьма  Олексійович  вибудував  у  місті  величезні  склади,  заснував  власний  банк.    При  цьому  зовсім  не  був  представником  «темного  царства»,  якими  позначив  руських  купців  критик  Микола  Добролюбов,  розбираючи  драму  Островського  «Гроза»:  Козьма  Зворикін  закінчив  реальне  училище  (двоє  його  братів  пішли  далі  і  вибрали  наукову  кар'єру)  і  постарався  дати  освіту  всім  своїм  численним  нащадкам    -  трьом  синам  і  п'яти  дочкам.
 Володимир  народився  передостаннім  з  них,  коли  інші  діти  були  вже  дорослими.    Теплі  стосунки  у  нього  склалися  тільки  з  сестрою  Ганною,  що  стала  пізніше  дружиною  відомого  геолога  Дмитра  Наливкіна.
 Дитинство  Володимир  згадував  з  ностальгією,  особливо  російську  зиму:  «Ми  йшли  на  міську  ковзанку,  де  місцевий  оркестр  грав  вальси.    У  другій  половині  дня  на  головних  вулицях  міста  влаштовувалося  гуляння,  проїжджали  сани,  заряджені  відмінними  рисаками,  люди  були  в  святкових  вбраннях,  дорогих  хутрах.    Молодь  каталася  на  санках  і  ковзанах,  затівала  гри,  зіштовхуючи  один  одного  в  замети  ».
 Коли  Володимиру  виповнилося  дванадцять  років,  батько  почав  залучати  його  до  комерційних  справах,  але  скоро  Козьма  Олексійович  з  прикрістю  побачив,  що  сина  більше  цікавить  наука.    Закінчивши  реальне  училище,  Володимир  поїхав  вчитися  в  Санкт-Петербурзький  технологічний  інститут  -  і  тут  же  потрапив  в  поліцію  за  участь  у  заворушеннях.
 Йшов  революційний  1906  рік,  і  студенти  були  в  перших  рядах  бунтівників.Юному  провінціала  цілком  міг  «світити»  термін,  але  щедрий  внесок  Козьми  Олексійовича  дозволив  йому  вийти  на  свободу.    Одумавшись,  Володимир  занурився  в  навчання  -  і  не  тільки:  його  цікавили  наукові  відкриття,  в  тому  числі  досліди  професора  політехнічних  курсів  Бориса  Розинга  з  передачі  зображення  на  відстань.
 наближалася  революція
 Фантастичну  ідею  потроху  втілювали  в  життя  вчені  з  різних  країн.    Ще  в  1884  році  німець  Пауль  Ніпков  винайшов  диск,  який  розкладає  проектується  на  нього  зображення  на  елементи,  які  можна  було  «зібрати»  в  іншому  місці  за  допомогою  такого  ж  диска.    Це  дало  поштовх  появі  механічного  телебачення,  яке  довго  не  мало  конкурентів,  -  але  й  саме  розвивалося  слабо  через  складність  і  малої  чіткості  зображення.
 Розінг  першим  запропонував  використовувати  для  прийому  зображення  не  механічний  диск,  а  електронно-променеву  трубку,  пізніше  названу  кінескопом.    У  1907  році  Розінг  отримав  патент  на  свій  винахід,  а  чотири  роки  по  тому  зумів  прийняти  в  своїй  лабораторії  зображення  найпростіших  фігур  -  кола  і  трикутника.    Їх  відправляв  із  сусідньої  кімнати  учень  професора  -19-річний  Володимир  Зворикін.
 Після  закінчення  інституту  Зворикін,  за  пропозицією  Розинга,  продовжив  освіту  в  Парижі,  у  знаменитого  фізика  Поля  Ланжевена.    Звідти  влітку  1914  він  відправився  слухати  лекції  в  Берлін,  де  його  застала  новина  про  початок  світової  війни.
 Щоб  не  бути  інтернованим  як  громадянин  ворожої  країни,  він  потайки  втік  до  Данії,  звідти  пробрався  в  Росію  і  добровольцем  вступив  до  армії.    Військовому  відомству  гостро  потрібні  радисти,  і  молодого  вченого  відправили  служити  в  прифронтовому  Гродно.
 Півтора  року  Зворикін  не  тільки  здійснював  зв'язок  між  російськими  частинами,  а  й  ловив  переговори  німців  по  радіо,  що  допомагало  дізнатися  плани  противника.    Потім  його  послали  налагоджувати  радіозв'язок  в  Середню  Азію,  і  в  цьому  далекому  тилу  його  життя  вперше  опинилася  під  загрозою:  в  одній  з  поїздок  його  схопили  і  ледь  не  вбили  повсталі  проти  «білого  царя»  туркмени.
 На  початку  1917  року  Зворикіна  справили  до  поручика  і  перевели  в  Петроград  викладачем  радіошколі  -  і  тут  почалася  революція.    Офіцерам  стало  небезпечно  з'являтися  на  вулицях,  а  незабаром  Володимира  Кузьмич  викликали  в  «революційний  суд».
 Колишній  денщик  Константинов  звинуватив  його  в  знущанні,  яке  полягало  в  тому,  що  Зворикін,  який  працював  над  створенням  радіотелефону,  змушував  денщика  годинами  говорити  різні  слова  в  «дірку  в  коробці».
 При  всій  абсурдності  справа  могла  закінчитися  погано,  але,  на  щастя,  один  із  суддів,  знайомий  з  радіосправою,  відпустив  затриманого,  а  денщика  прогнав  геть.    Зворикін  вирішив  якнайшвидше  вибратися  з  Петрограда  і  вступив  в  загін  важкої  артилерії,  що  вирушав  на  фронт.
 Кінець  війни  застав  його  в  Києві,  де  він  зустрівся  з  дружиною,  -  ще  в  Гродно  він  одружився  з  медсестрою  Тетяні  Васильєвої.    Разом  вони  повернулися  в  Москву,  де  панувала  повна  розруха.    Не  бачачи  можливості  займатися  наукою,  Зворикін  вирішив  покинути  Росію.    Він  згадував:  «Оскільки  я  хотів  працювати  в  лабораторії,  де  я  міг  би  розробляти  свої  ідеї,  я  готовий  був  їхати  в  будь-яку  країну,  де  можна  знайти  підходяще  місце.    Мені  здалося,  що  Америка  -  якраз  така  країна  ».
 Служба  у  Колчака  і  знайомство  з  Америкою
 Більшовики  оголосили  загальну  мобілізацію,  але  далеко  не  всі  колишні  офіцери  хотіли  служити  в  Червоній  Армії.    Зворикін  був  з  їх  числа:  з  здобутим  через  знайомих  мандатом  він  виїхав  до  Омська,  але  дістався  тільки  до  Єкатеринбурга,  де  був  заарештований  ЧК.    Тиждень  він  просидів  в  переповненій  камері,  звідки  людей  періодично  вели  на  розстріл.    Його  врятувало  наступ  чеських  легіонерів,  які  захопили  місто.
 Опинившись  в  Омську,  він  вступив  на  службу  до  Тимчасового  Сибірському  уряду  і  був  посланий  в  США  для  закупівлі  радіотехніки.    Після  декількох  місяців  плавання  по  Іртишу,  Обі,  Північного  Льодовитого  океану  він  прибув  до  Лондона,  а  звідти  на  пароплаві  «Мавританія»  відправився  в  Нью-Йорк.
 У  новорічну  ніч  1919  року  побачив  на  горизонті  яскраво  освітлену  статую  Свободи.Не  знаючи  англійської,  він  сяк-так  закупив  необхідну  техніку  і  повернувся  з  нею  до  Омська,  де  вже  правил  адмірал  Колчак.    Брати  участь  в  Громадянській  війні  Зворикін  не  збирався  і  скоро  знову  відправився  в  Штати  -  на  цей  раз  східним  шляхом,  через  Японію.
 Прибувши  в  Нью-Йорк,  він  дізнався,  що  режим  Колчака  упав  і  повертатися  йому  нікуди.    Під  час  своїх  мандрів  він  безуспішно  намагався  довідатися  про  долю  дружини,  що  залишилася  в  Москві.    У  США  по  посольським  каналах  він  з'ясував,  що  вона  в  Берліні.    Зворикін  позичив  грошей  і  влаштував  її  переїзд  в  Америку.    У  1920  році  у  подружжя  народилася  дочка  Ніна.
 народження  телевізора
 Після  довгих  пошуків  Зворикін  знайшов  місце  в  компанії  «Westinghouse  Electric»  в  Піттсбурзі,  де  зміг,  нарешті  повернутися  до  роботи  з  передачі  зображення  на  відстань.
   Електронно  променева  трубка  для  іконоскопа  Володимира  Зворикіна.    Фото:  Альтернативна  Історія
 У  1923  році  Володимир  Зворикін  отримав  патент  на  електронний  пристрій,  що  передає,  назване  іконоскопом.    Фактично  це  було  електронне  телебачення,  вільний  від  недоліків  механічного.    Звичайно,  якість  зображення  було  не  ідеальним,  для  його  вдосконалення  були  потрібні  гроші.    Але  гендиректор  «Вестінгауз»  Девіс,  побачивши  винахід  Зворикіна,  скривився  і  наказав  «цього  хлопця»  з  Росії  зайнятися  чим-небудь  більш  корисним  для  компанії.
 Затамувавши  образу,  Зворикін  став  чекати  вдалого  моменту  і  дочекався.    Його  удачу  звали  Девід  Сарнов  -  цей  син  єврейських  іммігрантів  з  Росії  пройшов  шлях  від  простого  телеграфіста  до  президента  найбільшої  радіокомпанії  RCA  (Radio  Corporation  of  America).    Зустрівшись  зі  Зворикіним,  він  відразу  повірив  у  його  талант  і  запитав,  що  потрібно,  щоб  довести  телебачення  до  розуму.    «Сто  тисяч  доларів  і  два  роки  роботи»,  -  відповів  той  і  отримав  бажане.
 Потрібно  було  поспішати,  конкуренти  наступали  на  п'яти:  в  1926  році  шотландець  Джон  Берд  створив  працюючу  систему  механічного  телебачення,  а  через  два  роки  в  Ташкенті  Борис  Грабовський  зазнав  «телефот»  -  приймач,  створений  на  основі  винаходу  Розинга.
 .Нужно  було  поспішати,  конкуренти  наступали  на  п'яти:  в  1926  році  шотландець  Джон  Берд  створив  працюючу  систему  механічного  телебачення,  а  через  два  роки  в  Ташкенті  Борис  Грабовський  зазнав  «телефот»  -  приймач,  створений  на  основі  винаходу  Розинга.
 У  своїй  новій  лабораторії  в  місті  Камден  Зворикін  довго  бився  над  проблемою  посилення  струму  в  приймальному  пристрої,  що  повинно  було  поліпшити  чіткість  зображення.    До  1931  року  проблема  була  вирішена,  і  перший  іконоскоп  встановили  на  найвищому  в  Нью-Йорку  хмарочосі  Емпайр  Стейт  Білдінг.    Сигнал  звідти  могли  приймати  три  кінескопа  -  стільки  було  тоді  у  всій  Америці.    Але  заводи  компанії  RCA  терміново  почали  випуск  телевізорів,  і  вже  через  рік  їх  було  10  тисяч  ...
 Труднощі  сімейного  життя
 Відкриття  телемовлення  стало  початком  всесвітньої  слави  Зворикіна,  до  цього  жив  відлюдником  і  майже  нікому  не  відомого.    Це  співпало  і  з  змінами  в  його  особистому  житті:  вони  з  Тетяною  все  більше  віддалялися  один  від  одного  і,  хоча  в  1927  році  у  них  народилася  друга  дочка  Олена,  незабаром  шлюб  розпався.
 У  1939  році  Володимир  Кузьмич  зустрів  в  гостях  російську  емігрантку  Катерину  Полевицкая  -  немолоду,  але  красиву  і  яскраву  жінку,  хірурга  за  професією.    Тепер  учений,  зайнятий  перш  виключно  своїми  винаходами,  дізнався,  що  таке  любов.    Катерина  була  заміжня,  і  десять  років  вони  зустрічалися  уривками,  час  від  часу;    тільки  після  смерті  її  чоловіка  їм,  вже  літнім  людям,  вдалося  одружитися.
 У  1933  році  Зворикін  приїхав  з  лекціями  в  СРСР,  побачився  з  родичами.    Представники  влади  всіляко  вмовляли  залишитися,  обіцяючи  створити  всі  умови  для  роботи.    Володимир  Кузьмич  почав  коливатися,  але  коли  чоловік  сестри  Дмитро  Наливкин  розповів  йому,  що  багато  вчених,  включаючи  його  вчителя  Розинга,  були  заарештовані  за  безпідставними  обвинуваченнями,  Зворикін,  нічого  не  знав  про  ці  репресії,  вирішив  повернутися  в  США,  де  крім  телебачення  він  зайнявся  і  іншими    проблемами,  наприклад,  створенням  приладу  нічного  бачення,  який  дуже  знадобився  американської  армії  в  роки  війни.
 На  початку  війни  Зворикін  знову  ледь  не  загинув:  він  повертався  з  поїздки  по  Європі  і  не  сів  на  теплохід  «Афіна»,  оскільки  його  багаж  затримався  в  дорозі,  а  він  не  хотів  відвідувати  ресторан  без  вечірнього  костюма.    Він  відправився  в  такий  кораблем,  а  після  прибуття  дізнався,  що  «Афіна»  потопила  німецька  субмарина.
 Військові  розробки  Зворикіна
 В  Америці  його  активно  залучили  до  військових  розробок:  крім  приладів  нічного  бачення  це  були  радари  і  пристрої  для  наведення  на  ціль  бомб  і  ракет.    До  того  ж  він  займався  збором  коштів  для  воюючого  Радянського  Союзу,  за  що  поплатився.
 У  переможному  1945  році  його  вперше  не  випустили  в  Європу  і  позбавили  допуску  до  секретних  проектів.    Не  раз  він  помічав  за  собою  стеження  агентів  ФБР.    У  Штатах  розгорталася  полювання  за  «комуністичними  агентами»,  і  Зворикін,  як  російська,  потрапив  під  підозру.    «Що  й  казати,  -  писав  він,  -  гірка  пігулка  після  багатьох  років  і  стількох  праць,  відданих  моєї  нової  країні!    Я  знову  відчув  себе  як  в  клітці  ».
 За  нього  заступився  Девід  Сарнов,  який  отримав  на  той  час  генеральське  звання  (Зворикін  тоді  ж  став  полковником)  -  після  зустрічі  Сарнова  з  президентом  Труменом  вченому  повернули  допуск.    Сарнов  дружив  зі  Зворикіним,  часто  бував  у  нього  вдома,  хоча  на  людях  завжди  тримався  з  ним  по-начальницькому.    Вони  утворювали  чудовий  тандем:  ділова  хватка  одного  доповнювалася  геніальної  наукової  інтуїцією  іншого.
 У  1954  році,  коли  65-річний  Зворикін  залишив  посаду  директора  лабораторії  RCA,  Сарнов  виголосив  відчуту  мова:  «Такий  вчений,  як  Зворикін,  ніколи  не  йде  у  відставку.    Його  талант  не  в'яне.    Уява  і  творчий  інстинкт  справжнього  вченого  ведуть  його  далі,  до  нових  ідей,  винаходів  і  відкриттів  ».
 Справді,  Володимир  Кузьмич  не  збирався  відпочивати  -  головним  його  заняттям  стало  удосконалення  винайденого  ще  до  війни  електронного  мікроскопа.    Працюючи  над  ним,  Зворикін  очолив  центр  медичної  електроніки  при  інституті  Рокфеллера.Там  йому  вдалося  втілити  в  життя  винаходи,  які  здавалися  фантастикою,  -  наприклад  ендорадіозонд,  таблетку-радіопередавач,  що  дозволяла  отримувати  дані  про  стан  внутрішніх  органів  пацієнта.
 Кнопка  виключення  -  улюблена  деталь  в  телевізорі
   Володимир  Зворикін  поруч  з  прототипом  сучасного  телевізора.    Фото:  Smithsonian  Magazine
 Телебачення  тепер  успішно  розвивалося  і  без  нього.    Правда,  його  все  більше  бентежило  напрямок,  в  якому  рухалася  його  дітище.    В  одному  з  інтерв'ю  він  обурювався:  «Навіщо  вони  показують  таке  за  всіма  програмами?    Весь  час  секс,  жахи,  бійки  і  вбивства!    Навіть  порнографія!    Я  б  не  дозволив  своїм  дітям  і  близько  підходити  до  цього  апарату!  »
 Іншим  разом  Володимир  Зворикін  заявив,  що  його  улюблена  деталь  в  телевізорі  -  кнопка  виключення.    Працюючи  над  створенням  телевізора,  він,  як  і  його  вчитель  Розінг,  сподівався,  що,  перш  за  все  новий  прилад  буде  використаний  «там,  де  людині  перебувати  небезпечно:  при  проведенні  хімічних  реакцій  з  шкідливими  речовинами,  на  об'єктах,  що  охороняються,  під  час  бойових  дій  тощо    ».    Все  це,  втім,  теж  збулося:  за  допомогою  телебачення  люди  побачили  дно  океану,  глибини  мікросвіту  і  навіть  далекі  планети.
 Після  війни  Зворикін  в  основному  жив  у  своєму  заміському  будинку  в  Тонтон-Лейкс  поблизу  Камдена.    Тепер  поруч  з  ним  була  улюблена  Катюша;    взимку  вони  разом  відпочивали  у  Флориді  або  в  Іспанії.    Багато  подорожували,  об'їздивши  всі  континенти,  крім  Австралії  та  Антарктиди.    Тільки  в  СРСР  після  війни  вчений  побував  шість  разів.    Він  як  і  раніше  працював  у  своїй  лабораторії  в  Камдені,  яку  за  наказом  Сарнова  закріпили  за  ним  довічно.    У  години  відпочинку  бродив  по  лісу  з  рушницею  (правда,  майже  ніколи  не  стріляв)  або  рибалив  на  озері,  де  одного  разу  провалився  під  лід  і  мало  не  потонув.
 Іноді  в  гості  приїжджали  знайомі,  хоча  з  роками  їх  ставало  все  менше;    старий  слуга-негр  Лінн  приносив  їм  російську  горілку  і  грибочки,  і  Володимир  Кузьмич  пускався  в  спогади  про  минуле.    Він  бачив,  як  змінилося  життя  навколо,  і  питав  себе:  до  добра  чи  до  лихо  ці  зміни?    І  яку  роль  в  них  зіграв  винайдений  ним  «електронне  око»?
 Очевидно,  ці  нелегкі  роздуми  відбилися  на  його  рішенні  -  відмовившись  від  похорону  за  православним  обрядом,  він  заповів  розвіяти  свій  прах  над  улюбленим  озером  Тонтон.    Це  і  було  зроблено  після  того,  як  29  липня  1982  «американський  винахідник  з  російським  корінням»  завершив  своє  довге  життя.
 ©  Антон  Бехтерєв
Володимир  Кузьмич  Зворикін  -  батько  телебачення.    Фото:  1tv.com
Переклала    на  українську  мову            7.04.19          17.35

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835876
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019

Редьярд

Для тебе буду…

Для  тебе  буду  небом,  
якщо  ти  здІймешся  у  вись.
Для  тебе  буду  сонцем,
щоб  темні  хмари  розійшлись.

Для  тебе  буду  морем,
якщо  ти  станеш  кораблем.
Коли  навколо  горе,
то  знай,  у  тебе  є  тотем.

Розправлюся  вітрилом,
побачиш  чУдні  береги.
Я  зможу  стать  Шекспіром,
сонети  напишУ  палкі.

Я  буду  твОїм  вовком,
як  підкрадЕться  підлий  лис.
Ласкавим,  ніжним  шовком,
щоб  ми  з  тобою  обнялИсь.

ПеретворЮсь  мольбертом,
Якщо  ти  станеш  полотном.
БудУ  твоїм  Декартом*,
щоб  «докопатись»  до  основ...

Для  тебе  буду  злива,
в  засушливі,  палючі  дні.
Коли  бракує  дива,
То  створю  казку  на  землі.

Я  зАвжди  буду  поряд,
я  бУду  у  твоїй  душі.
А  як  прийдеться  плакать,
то  від  емоцій  радості...

Хоч  я  й  досі,  знать  не  знаю,
яка  ти,  де  ти,  хто  ти  ?
Та  все  ж  я  вірю,  що  впізнаю,
як  будеш...йти...навпроти...


Рене  Декарт-  французький  філософ,  фізик,  фізіолог,            математик,  основоположник  аналітичної  геометрії.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835931
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019

Надія Башинська

ЯКЩО РОБИШ ДОБРО…

Якщо  робиш  добро,  то  ти  добрий.
Потребує  твого  світ  тепла.
Не  ховайся  в  юрбі  перехожих,
доброти  ж  бо  настала  пора.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

Не  сумуйте  за  тим,  що  минуло,
і  що  сонячне  літо  пройде.
Те  зерно,  що  посіяв  сьогодні,
у  майбутнім  твоїм  проросте.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

А  ще  друзів  хай  буде  багато,  
допоможуть  тобі  у  житті.
З  ними  легко  у  будні  і  в  свято.
Там,  де  зможеш  -  підтримаєш  ти.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835926
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019

Надія Башинська

ЩОСЬ ШЕПНУЛА МЕНІ ГІЛКА ЯБЛУНІ ЗНОВ…

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  до  мене  вони
         на  твоєму  крилі  прилетіли.

Загойдав  ніжно  вітер  ту  гілку  в  цвіту,
і  душі  моїй  весело  стало.
Я  у  відповідь  їй  нашептала  свої,
ті  слова,  що  сердечко  сказало.

         Скажи,  вітре  легкий,  ти  куди  їх  поніс,
         ті  слова,  що  так  серденько  гріли?
         Каже  яблунька  знов,  що  від  мене  вони
         на  твоєму  крилі  полетіли.

Щось  шепнула  мені  гілка  яблуні  знов,
у  віконце  постукавши  зранку.
Я  почула  її  ті  слова  чарівні,  
як  гойднув  вітер  стиха  фіранку.

         Скажи,  вітре  легкий,  звідки  ти  їх  приніс,
         ті  слова,  що  так  душу  зігріли?
         І  шепоче  мені  вітер  тихо  в  саду:
         "Від  милого  вони  прилетіли..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835928
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019

Н-А-Д-І-Я

Мотив кохання…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]


Зроблю  тобі  хороший  настрій,
Його  в  конверті  перешлю.
І  намалюю  ніжні  айстри..
Ти   ж  пам"ятаєш,  їх  люблю?

Ще  покладу  промінчик  сонця,
(Щоб   айсберг  в  серці  розтопить)
Нехай  зайде  в  твоє  віконце,
Можливо,  зможеш  полюбить.

Хіба  душа  твоя  в  тім  винна,
Яку  тримаєш  на  замку?,
Твої  думки,  немов  хмарина,
Неначе  світ  весь  у  димку.

Пробийсь  руками  крізь  тумани,
Зніми  з  очей  всю  пелену.
Загой  надумані  всі  рани,
Згадай   єдину  ту,  одну.

Для  серця  не  видумуй  муки,
Життя  коротке,  не  гніти.
Послухай..  чуєш  ніжні  звуки?
На  зустріч  музиці  іди!!!..

У  цій  чуттєвій  заметілі,
Відчуєш,  що  не  даром  жив,
Коли  мурашками  по  тілі,
Звучить  кохання  цей  мотив

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835882
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019

ТАИСИЯ

Вольная птица

Нас    каждое    лето    влечёт    волшебство
Романтика    моря    и    тайна    лесов.
Наверно    пора    прекратить    баловство.
Довольно    вращаться    в    созвездии    псов.

На    грешную    землю    спуститься    пора.
И    в    сказочній    лес    приземлилась    она.
Волшебное    царство    встречает    гостей.
Я    -  вольная    птица    стою    у    дверей.

Пожить    на    готовом    мне    віпала    честь.
Изісканной    кухней    гордится    курорт.
К    тому    же    возможность    прекрасная    есть  -
Стихами    закончить    последний    аккорд.

К    безделью    привікнуть    никак    не    могу.
Хоть    отдіх    -  награда    за    доблестній    труд.
Здесь,  в    сказочном    царстве    опять    я  бегу.
И    вновь    вібираю    опасній    маршрут.

Я    в    шахматах    к    лидерству    снова    стремлюсь.
Упорній    характер  -  пощаді    не  жди!
Простите,    партнёрі,    ведь    я    не  сдаюсь!
Играю    я  с    вами    пока    льют    дожди.

Нам    солнечній    луч    шлёт    небесній    курьер.
Природа    порою    нас    сводит    с    ума.
Предельно    талантлив    её    кутюрье.
Пусть    солнце    сияет!    Пусть    скроется    тьма.

17.05.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835815
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 17.05.2019

majra

Є ти і я

Є  ти  і  я,  і  ранок  за  вікном,
Є  свіжі  квіти  і  гаряча  кава.
Травневий  рай  мені  здається  сном,
Який  послала  доленька  ласкава.

Промінчик  сонця  грає  на  щоці,
Лоскоче  сміх  примружені  повіки.
Моя  рука  лежить  в  твоїй  руці,
Як  і  колись,  тепер  уже  -  навіки.

Весняна  хвиля  обіймає  сад,
Перлинки  щастя  різнокольорові.
Ніхто  не  озирається  назад,
Коли  душа  відкрита  для  любові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835850
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 17.05.2019

Дружня рука

Єдність

[i]що  робить  нас  блаженно  примітивних
яскравими,  казковими  умить?
багатство  слів,  сплетіння  нот  осінніх,
бажання  цілувати  тих,  хто  спить  ...
і  поцілунком  тим  щоразу  відкривати
комусь  яскравий  неповторний  світ,
і  кожен  раз  у  відповідь  чекати
чийсь  рідний  і  усміхнений  привіт  ...
it's  time  for  us  не  слухають  по  разу,
сплетінням  нот  все  сховано  навколо,
буває,  до  всього  лише  відраза,
і  б'ється  в  кригу  остогидле  соло  ...
десь  заблукала  та  твоя  людина,
зі  стежки  збилась,  може  й  ти  заснув,
і  єдність  та  глибинна  і  клітинна
може  й  жива?  послухай.  вже  почув  ...
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835845
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 17.05.2019

Дружня рука

Щось справжнє

Зустрів,  бувало,  потім  все  щезало,
Тут  поруч  бачу  спрагу  й  не  одну,
Щось  справжнє,  а  не  так  –  все,  що  попало,
Щасливу,  справжню,  шкода,  що  сумну  …
Завжди  дивився  в  вічі  без  погорди,
І  не  приймав  безглуздих  нагород,
Вона  ж  втішалась  пелюстками  вроди,
І  не  шукала  не  своїх  чеснот  …
Своє  –  це  те,  що  ти  комусь  даруєш,
Чуже  –  це  те,  що  ні  за  що  б  не  взяв,
Блистить,  що  з  того.  Ти  це  не  цілуєш.
І  на  чуже  не  треба  жодних  прав.
Бути  як  всі  мов  пам’ятник  в  граніті,
Не  здався,  ні,  дарма,  що  раптом  впав,
Шукав  зерно  неспокою  у  світі,
Ще  не  знайшов,  та  що  це  є  вже  знав  …
Де  ж  ти  тепер?    Аж  кручу  головою,
Вдивляюсь  в  посмішки,  у  хмурість,  щирість  слів,
Усім,  хто  був  завжди  самим  собою,
Я  вам  вклонитись,  друзі,  захотів  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835844
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 17.05.2019

Ярослав Ланьо

Я ПОРЯД

Назавжди  я  поряд  за  подих  від  тебе,  
За  мить  чи  за  погляд  примружених  вій,  
Я  поруч  кохана,  як  вірний  твій  стебель
Укритий  плодами  і  листям  всіх  мрій.

Куди  б  не  пішла  ти,  я  десь  недалеко,  
Чи  справа  чи  зліва,  за  поступ,  за  крок,  
Мов  небо,  повітря,  як  вітер,  лелеко,  
Я  твій  до  останніх  всіх  м`язів  й  кісток!

Хоч  де  б  не  заспала,  я  поруч  дрімаю
Аби  були  кращі  за  дійсність  всі  сни,
У  ніжок  посиджу  на  ліжечку  скраю,
Бо  може  захочеш  ти  чай,  чи  води.

Ми  попліч  у  бідах,  все  спільно  здолаєм,
З  тобою  нам  сполом  і  чорт  не  страшний,
Я  кожну  хмаринку,  що  йде  небокраєм
Зітру,  лиш  би  погляд  не  був  твій  сумний!

Нам  разом  шляхами,  удвох  бездоріжжям
За  руки  тримаючись,  йти  ще  і  йти,
Я  ж  знаю,  любове,  улюблена  пісня,
Яка  у  душі  твоїй  рідній  звучить!

Я  знаю,  що  хочеш,  до  чого  ти  прагнеш,
Бажання,  смаки  і  думок  всіх  потік…
Усе  це  я  знаю,  а  ти  знати  маєш
Лиш  те,  що  я  поряд  з  тобою  навік!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835640
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

Світлая (Світлана Пирогова)

Повінь кохання

Закутала  місто  барвиста  весна,
Повіки  ж  бруківки  холодні,  мов  іній.
Надія  провулків  занадто  тісна,
І  розписи  сонця  з  тонюсіньких  ліній.

І  змерзли  пелюстки  весняних  долонь,
Тривожить  на  скронях  меланж  ніжно-сизий...
А  може,  це  тільки  розбурханий  сон?
Земля  ж  у  квітковій  пишається  ризі.

Любові  моєї  погадка  крилата
Обійме  теплом  твої  пазли  мовчання.
І  навіть  бруківка  вбереться  у  шати,
Бо  повінь  кохання  розмиє  печалі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835637
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

Амадей

Ну як мені не жить тобою

Ну  як  мені  не  жить  тобою,  
Коли  черемуха  цвіте,
Коли  напоєний  любов"ю,
А  в  небі  сонце  золоте.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  моя  душа  співа,
Я,  зачарований  тобою,
І  ллються  з  серденька  слова.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  нам  з  неба  зорепад,
Щасливу  зірку  шле  з  любов"ю,
Коли  квітує  цвітом  сад.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  так  хочеться  любить,
На  небі,  послана  тобою,
Для  мене,  зірка  мерехтить.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Коли  в  душі  твоі  пісні,
Мене  наповнюють  любов"ю,
Мов  соловейко  навесні.

Ну  як  мені  не  жить  тобою?
Чомусь  уже  не  знаю  я,
Я  вже  живу  лише  тобою,
Чарівна  зіронько  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835624
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

majra

Травневий гай!

Травневий  гай!  його  панно  зелене
Змальоване  на  синіх  небесах.
Цвіте  бузок...  а  ти  згадай  про  мене,
Як  ми  шукали  щастя  в  пелюстках.

Нам  соловей  підказував  несміло,
Аж  серце  завмирало  -  тьох,  да  тьох...
А  ми  уже  тоді  весь  світ  любили,
Який,  здавалось,  створений  для  двох.

І  щось  таке  велике  й  незбагненне
Тримали  ми  у  сплетених  руках!
...Цвіте  бузок...  а  ти  згадай  про  мене,
Як  ми  шукали  щастя  в  пелюстках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835598
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

Катерина Собова

На уроцi

Вчителька    розповідала
Про    сільське    тваринне    царство,
Як    там    люди    із    любов’ю
Доглядають      господарство:
-А    худоба    чує    й    бачить,
І    цінує    цю    роботу,
Вам    завжди    добром    відплатить
За    всю    ласку    і    турботу.

Кожен    день    корівка    вдячна
Молоком    всіх    пригощає,
Бо    господар    її    смачно
І    годує,    й    напуває.

Тут    відмінниця    Маруся
Чемно    руку    підіймає
(У    селі    була    в    бабусі,
І    в    цій    справі    дещо    знає):

-Добровільно    всі    рогаті
І    не    думають    давати:
Молоко    в    кози    й    корови
Треба    силою    забрати.

Качці,    гусці,    чи    індику
Довго    не    дають    прожити,
Господиня    птицю    любить,
Якщо    нею    стіл    накритий.

І    господар    докладає
У    хліві    зусиль    немало,
Бо    в    кабанчикові    бачить
Ковбасу,    биточки  ,    сало…

В    курки    яйця    забирає,
Їй    не    платить    -    все    задаром,
На    ягняток    поглядає  –
Шашлик    буде    незабаром.

Стало    ясно    навіть    свиням:
Якщо    зняти    з    людей    маску,
То    навіщо    цим    тваринам
Ця      любов    фальшива      й    ласка?

Вчителька    в    своєму    плані
Все    чудово    розписала,
А    ця    капосна    Маруся
Отакий    урок    зірвала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835581
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

Ніна Незламна

Ми ж одна родина

   Кристатий  дуб,  там  лелека,
 Гніздечко  вистиляє,
До  цвинтаря  недалеко,
 Ой,сумно  ж  скрипка  грає.
…
Та  птах,  шурхоче  в  надії,
Та  й  гляне,  все  до  сходу,
     Трима,  в  думці    світлі  мрії,
Для  нашого  народу..

Хай  врешті  ,всі  зрозуміють,
Що  це,  одна  країна,
Встановлювать  МИР  уміють,
Тож  ми,  одна  родина!

Світліший,  є  хтось  й  темніший,
Хоч  різні  мови  має,
Та  наш    народ  розумніший,
 Нехай  землі  не  крає!

Вже  досить  всім  воювати,
Від  болю  плаче  скрипка,
 В  журбі  жінка,  батько  й  мати,
Й  сирітонька  дитинка.

Крайнеба  знову  лелека,
Летів  спішив  до  сходу,
Дорога,  хоч    і  нелЕгка,
Та  людям  на  угоду.

На  щастя,  гніздо  там  звити,
Щоб  дружно  і  охоче
Всі  добре,  спромоглись    жити,
                                                 Бож  кожен  з  нас  так  хоче!                                                  
   
                     15.05.2019р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835576
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

Н-А-Д-І-Я

Не наступайте на мої граблі…

Помилятися  —  людяне,  прощати  —  божественно  …
мене  вистачає  тільки  на  перше…  просто  я,  людяна…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWmXIt-_z4E
[/youtube]

Хто  в  житті  не  робить  помилок?
Так  влаштоване  у  нас  життя.
Помилки  -  це  завжди,  як   урок,
Часто  пізно  робим  відкриття.

І  коли  побачиш  -  помилився,
То  уже  пусте  себе  картать.
Обпечешся  -  боляче  і   гірко,
Та  урок  ти  зможеш  тут  дістать..

Не  спіши,  шукай  у  людях  краще,
В  кожному  знаходь  якесь  зерно,
Не  пускай  думки  напризволяще.
Гріх  на  когось  почепить  клеймо.

Час  підкаже  -  ти  тут   помилився, 
Не  з"ясовуй,  в  чом  його  вина,
Просто  він  від  курсу  відхилився,
Став  для  вас  -  далека  чужина.

Обійдіть   без  зла  і  без  образи.
Ворог  добре  бачить  доброту.
Знову  наступаєм  ми  на  граблі,
Часто   повторяєм  глупоту...

На  граблі    було  і  я  ступала.
Сипала  на  рани  знову  сіль.
Синяки  від  грабель  є  чималі,
Все  проходить,  пройде  і  цей  біль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835595
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танець для нас ( слова до пісні)

Зажурився  ліс    весняний,  вимок  від  дощу,
А  над  берегом  тумани  падали  в  траву.
Прохолода  полонила  серцю  рідний  край,
Цілий  тиждень  була  злива,  а  тепер  розмай.

Приспів:

Ласкаве  сонечко  всміхнулося  до  нас
І  у  повітрі  зазвучав  чарівний  вальс.
Душі  мелодія  лилася  чарівна
Цей  подарунок  дарувала  нам  весна.

Білий  цвіт  упав  під  ноги,  наче  білий  сніг,
Застелив  усі  дороги,  так  рівненько  ліг.
Ти  мене  ведеш  за  руку,  запросив  на  вальс,
Танець  щастя,  навіть  в  луках,  закружляє  нас...

Хай  змедують  поцілунок,  солодом  уста,
Нехай  лишить  візерунок  у  житті  весна.
Тільки  я  і  ти,  нас  двоє,  з  нами  ще  любов,
Буде  литися  рікою,  ти  мене  знайшов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835597
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019

dashavsky

Зацвіла вишня в саду.

Зацвіла  вишня  в  моєму  саду,  
Зачаровує  її  білий  цвіт.  
А  я    в  гори  зелені  піду,
Там  де  мій  чарівний  ясен  світ.

Тут  я  поляну  квітучу  знайду
Там  де  буйно  росте  горицвіт.
До  сонця  лице  своє  підніму
І  весело  йому  скажу:-  Привіт.

До  колючого  куща  підійду
То  так  сніжно  біло  зацвів  глід.
Та  й    черемху  теж  не  обмину,
В  росяній  траві  лишаючи  слід.

Радіє  усе  де  не    погляну.
Усердно  працює  в  землі  і  кріт.
Та  прощаю  йому    ту  провину,
Що  наробив  в  полі  стільки  бід  .

Чую  приітне  з  галявини  -Ку-Ку.
Зозуля  мене  мабуть    так  вітає.
І  у  неї  проблем  теж  вистача,
Яйця  в  гнізда  птахів  підкидає.

Отак  і  живемо  та  не  "хвораємо."
Та  й  зозулині  яйця  кохаємо.....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835499
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 14.05.2019

Тома

Філософія життя від Сян-цзи

Філософія  життя  від  Сян-цзи

 •  Всі  люди  найбільше  хочуть  дізнатися,  а  чого  вони  насправді  хочуть.
 •  Якщо  бути  як  всі,  то  навіщо  тоді  бути?
 •  Хочеш  бути  як  всі  -  будеш  ніким.
 •  Якщо  ти  думаєш,  як  все,  ти  вже  помиляєшся.    Всі  думають  по-різному.
 •  Якщо  ти  думаєш  за  всіх,  ти  знову  помиляєшся.    У  кожного  свої  турботи.
 •  Думай  по-своєму  і  за  себе,  але  пам'ятай  -  не  думаючи  про  інших,  ти  перш  за  все  Чи  ти  думаєш  про  себе.
 •  Якщо  ти  ставиш  запитання,  виходить,  ти  вже  знаєш  половину  відповіді.
 •  Не  звертай  уваги  на  те,  як  до  тебе  ставляться  люди  -  звертай  увагу  на  те,  як  ти  ставишся  до  них.
 •  Допомагаючи  ледачим  людям  ти  допомагаєш  їм  сісти  на  свою  шию.
 •  Чи  не  прощаючи  помилку,  ти  здійснюєш  помилку  сам.
 •  Прощаючи  підлість,  ти  допомагаєш  зробити  іншу.
 •  А  дурість  взагалі  не  вимагає  вибачення.    Вона,  як  вітер,  не  залежить  ні  від  чого.    Її  треба  приймати  таку,  як  є,  і,  захищаючись  від  її  шкоди,  шукати  в  ній  користь.
 •  Хочеш  навести  порядок  у  всьому  світі,  спочатку  приберися  у  себе  вдома.
 •  Доброта  беззахисна,  і  тому  існує.
 •  Більшість  поганих  вчинків  людина  робить  не  тому,  що  вони  йому  подобаються,  або  приносять  вигоду,  а  тому  що  йому  здається,  що  від  нього  їх  чекають.
 •  Сумлінність  винагороджується,  але  гроші  тут  ні  до  чого.
 •  Квітка  красивий,  поки  не  чіпатимуть.
 •  Людина  може  думати  про  все,  але  робити  повинен  те,  в  чому  він  упевнений.
 •  Як  відрізнити  сильну  людину  від  слабкої?    Якщо  незадоволений  життям  сильна  людина,  то  він  пред'являє  претензії  до  себе,  а  якщо  слабка,  то  до  людей.
 •  Легко  служити  ідеям  і  богам,  вони  набагато  простіше,  ніж  живі  люди.
 •  Все  гостре  з  часом  втрачає  гостроту,  і  тільки  тупість  стає  ще  тупіший.
 •  Мудрість  правителя  слід  оцінювати  не  за  тим  великих  звершень,  якими  йому  довелося  керувати,  а  по  тим  згубним  помилкам,  яких  йому  вдалося  уникнути.
 •  Мудрий  не  той,  хто  багато  розмірковує  про  великого,  а  той,  хто  мало  думає  про  дрібниці.
 •  І  велика  людина,  і  маленька  людина  можуть  одночасно  йти  до  однієї  мети,  але  маленька  людина  -  щоб  на  ній  зупинитися,  а  великий  -  щоб  від  неї  йти  далі.
 •  Смішний  кричить  в  люті,  але  страшний  мовчить  в  образі.
 •  Щоб  дійти  до  нової  істини,  потрібно  відійти  від  старої  брехні.
 •  Все,  що  важливо,  не  буває  терміново.    Все,  що  терміново  -  тільки  суєта.
 •  Хвастощі  -  ознака  невпевненості.    Грубість  -  ознака  безсилля.
 •  Надія  на  користь  від  їх  прояву  -  ознака  дурості.
 •  Часто  хвастощами  називають  звичайну  правду,  а  скромністю  -  мовчазну  брехня.
 •  Відсутність  багатства  -  це  ще  не  бідність.    Бідність  -  це  жага  багатства.
 •  Поки  ти  говориш  зовсім  не  те,  що  думаєш,  слухаєш  зовсім  не  те,  у  що  віриш,  і  робиш  зовсім  не  те,  до  чого  розташований  -  то  весь  цей  час  і  живеш  зовсім  не  ти.
Переклала  на  українську  мову          4.05.19        20.10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835399
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019

Galkka2

Ти вже вдома….

Знімай  захист....ти  вже  вдома....
Хай  розвіється  вся  втома,
Тут  є  затишок,  любов,
Сила  ця  наповнить  знов.  
Будь  без  маски,  будь  собою,
Я  добром  тебе  напОю,
У  турботі  знов  заснеш,
Бо  тепло  є  в  серці  все  ж.
Не  модель  я  і  не  фея,
А  ніжніша  є  лілея,
Весь  мій  скарб  -  це  почуття,
Все,  що  можу  дати  я.
Ти,  пробач,  що  не  принцесса,
Часом  дивна  поетесса,
І  жіночності  нема,
Та  тобі  я  все  віддам.
Хочеш,  душу  і  життя?
Хочеш,  миленьке  дитя?
Хочеш,  сонце  серед  ночі?
Подивись  уважно  в  очі....
Там  кохання  день  у  день,
Розстелилось  із  пісень,
Піднялося  аж  до  неба,
Ти  скажи,  скажи  що  треба....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835412
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бузкове щастя

Лежала  гілочка  бузку  на  підвіконні,
А  вітер  пив    з  неї  росу,  хтось  взяв  в  долоні.
До  серця  свого  притулив,  воно  забилось,
Кохаю,  враз  проговорив,  тепло  з'явилось.

Палали  квіти  чарівні  неначе  ватра,
Бузок  коханий  ніс  мені  на  кожне  свято.
Він  мав  малинові  квітки,  немов  намисто,
Лягали  на  папір  рядки  грайливо  -  чисто.

І  зародилося  в  душі  палке  кохання,
Разо́м  із  ним  лились  вірші  аж  до  світання.
Як  зацвітав  бузковий  цвіт  весняним  ранком,
Він  з  двору  пах  на  цілий  світ  в  туман  світанком.

Лилися  пахощі  бузку  і  розливались,
Кохані  руки  до  плечей  моїх  торкались.
Я  зашарілася  від  цього  мов  зомліла,
Коханням  гілочка  бузку  в  душі  горіла.

Бузок  коханням  говорив,слова  летіли,
А  ми  мов  птахи  нальоту  кохання  пили.
В  обіймах  я  була  твоїх  -  бузкове  щастя
Згори  нам  сипалось  до  ніг  в  гарячих  страстях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835418
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019

Н-А-Д-І-Я

Місячна ніч…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o89kEMsLFQs
[/youtube]

Весняна  ніч,  і  Місяць  вповні.
Розводять  скрекіт  цвіркуни.
Хитає  вітер легко човен.
Біжать  хмарки,  як  табуни...

Ти  пам"ятаєш  оті  ночі:
Любистком  пахли,  чебрецем?
А  зірка  нам  дивилась  в  очі,
Яка  була  для  нас  взірцем.

Сиділо  з  нами  поряд  щастя,
Не  віщувало  нам  розлук.
З  сердець і    душ  лилася  ласка,
Тепло  торкнулося  до  рук.

Неспішно  хвильки  бились  в  човен,
Боялись  тишу  розбудить
І  почуттів  злякати  повінь...
От  тільки  ніч  щось  холодить...

Щербатий  Місяць,  вийди  з  хмари,
Доріжку  променем  світи.
Твої  таємні,  може,  чари,
Підсоблять  шлях  той  знов  знайти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835427
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019

Дружня рука

Тобі не забракло для мене відтінків

[i]Тримаю  в  долонях  і  весни,  і  осінь,
Обійму  очима  закоханість  сосен,
Хоч  я  і  не  вітер,  та  в  небо  злечу,
Нап’юся  тобою  до  дна,  досхочу́  …

Збудилась  душа  наче  скрипка  струною,
Хитаюсь  на  вітрі  від  того  напою,
Сховав  у  долонях  рядочок  із  вірша.
Така  наче  завше,  та  трішечки  інша  …

Тримаю  в  долонях  зими  візерунок,
Він  наче  холодний,  та  все  ж  подарунок,
Там  десь  трошки  вище  гаря́че  у  серці,
І  очі  мов  тихі  весняні  озерця  …

Тримаю  в  долонях  і  не  відпускаю,
Я  ягоди  щастя  тут  поруч  збираю.
Піснями  списав  усі  стіни  будинків,
Тобі  не  забракло  для  мене  відтінків  …[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835447
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019

Н-А-Д-І-Я

Пробач, будь ласка, мене, МАМО…

Всім  тим,  що  я  маю,  я  зобов'язаний  своїй  матері».
Джордж  Вашингтон

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EsjiCuJctDY
[/youtube]
З  ким  тебе  ми  можем  порівняти
Ту,  що  нам  колись  життя  дала?
Це  святе  і  сокровенне  слово  -  МАМА
Та,  що   найдорожча  є  й  була.

Може,  із  біленькою  голубкою,
Що  все  уподобала  в  собі?
Ніжною,  турботливою  жінкою,
Що  всю  ніжність  віддала  мені?

Я  не  намагаюсь  рахувати,
Скільки   там  недоспаних  ночей.
Щоб  мене  колись  урятувати,
Не  стуляла  ночі  ти  очей.

Є  слова,  що  тільки  їй  належать:
Матінко,  Матуся  дорога!
І  нехай   життя  її  мережать,
Сповнені  любові  ці  слова.

Просто  мало  стати  на  коліна,
Цілувати  руки  і   лице.
Богу  помолюся  я    уклінно
За  життя,  яке  дала,  за  ВСЕ!!!
-----------------------------------
Пробач,  будь  ласка,  мене,  МАМО,
Не  встигла  всі  слова  сказать.
Болюче  так  твоє  мовчання...
Не  можна    словом  прередать...

МОЯ  ГОЛУБКО  ДОРОГА...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835351
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019

Надія Башинська

МАМА НАСІЯЛА КВІТОК БАГАТО!

Мама  насіяла  квіток  багато,  
вміє  вона  їм  радіти.
Повниться  щастям  батьківська  хата:  
додому  приїхали  діти!
Мальви  розкрили  пелюсточки  ніжні,  
пахне  любисток  та  м'ята.
Повниться  щастям  батьківська  хата,
є  радість  у  мами  і  в  тата.

Сонячно  квітнуть  уже  чорнобривці,
і  паничі  вгору  в'ються.
Повниться  щастям  батьківська  хата,  
бо  ж  внуки  так  дзвінко  сміються!
Туляться  личком  до  мами  і  тата.
Ой,  які  ж  ніжні  та  милі...
Повниться  щастям  батьківська  хата,
бо  там,  де  є  цвіт  цей...    Щасливі!

Мама  насіяла  квіток  багато,
є  матіола  й  троянди.
Дуже  тут  гарно  квітнуть  жоржини.
Я  хочу  -  хай  буде  так  завжди.
Хай  веселиться  у  квітах  хатина,
добре  тут  в  будні  і  в  свята.
Любить  й  шанує  квітка-дитина
рідне́ньких  матусю  і  тата!

Мама  насіяла  квіток  багато,  
вміє  вона  їм  радіти.
Повниться  щастям  батьківська  хата:  
додому  приїхали  діти!
Дуже  радіє  всім,  біля  криниці,  
в  ґронах  червона  калина.
Світиться  щастям  батьківська  хата:
зібралась  додому  родина!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835309
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019

Тома

Чудовий лист бабусі своїй новонародженій онучці

Чудовий    лист    бабусі  своїй    новонародженій    онучці
 
 Чудовий    лист    бабусі  своїй    новонародженій    онучці  -  просто  і  мудро  про  все  на  світі.    -            Дорога  моя,  я  могла  б  написати  цей  лист  ще  для  твоєї  мами  чверть  століття  назад  ...  Але  мені  тоді  було  25,  і  я  думала  тільки  про  побутові  питання:  чим  нагодувати  рідних,  як  встигнути  відвести  доньку  в  яслі    і  не  пропустити  лекції.    Твій  дід  працював  в  нічну  зміну  і  не  міг  мені  допомогти,  коли  твоя  мама  плакала  ночами  через  часті  хвороб.    Зараз  мені  50,  і  я  накопичила  трохи  досвіду,  яким  хочу  поділитися  з  тобою.    Я  не  стверджую,  що  знаю  про  життя  все,  але,  врешті-решт,  я  твоя  бабуся  і  хочу,  щоб  ти  була  щаслива.    Мої  поради  тобі  не  завадять!
 1.  Не  бійся  падати
 Катайся  на  велосипеді,  гойдалках,  ковзанах,  роликах  і  не  бійся  падати.    Буде  боляче,  але  ти  навчишся  завдяки  цьому  бути  швидкою  і  підніматися  тоді,  коли  хочеться  плакати.
 2.  Не  бійся  висловлювати  свою  точку  зору
 Ти  не  зобов'язана  мовчати,  якщо  тобі  щось  не  подобається  або  коли  ти  не  згодна.    Не  приховуй  свою  думку  ні  заради  дружби,  ні  заради  любові.    Якщо  тебе  не  чують  або  вимагають  бути  лояльною,  то  до  біса  таку  дружбу  і  любов.
 3.  Не  соромся  вибачатися
 Тільки  дуже  сильні  дівчинки  вміють  вибачатися  і  усвідомлювати  свої  помилки,  а  я  дуже  хочу,  щоб  ти  виросла  саме  такий.    Складно  сказати  «Прости,  я  була  не  права.    Як  можна  виправити  ситуацію?  »Але  цього  потрібно  вчитися,  і  тоді  ніхто  не  зможе  тебе  перемогти.
 4.  Не  бійся  отримати  погану  оцінку
 Двійка  -  це  не  так  вже  й  погано.    Це  вкаже  тобі  на  слабкі  місця.    Ти  дізнаєшся,  над  чим  тобі  потрібно  буде  попрацювати.    Низька  оцінка  не  означає,  що  ти  дурна.    Це  всього  лише  мотивація  до  дії.
 5.  Не  бійся  же  не  бути  популярною
 Поки  всі  популярні  тусовщики  будуть  ходити  на  вечірки,  просиджувати  час  в  забігайлівках  і  стирчати  цілодобово  в  інтернеті,  викладаючи  свої  фотографії,  ти  навчишся  відмінно  стріляти,  їздити  верхи  на  коні,  співати  і  так  далі.    У  18  років  популярні  все  ще  будуть  просиджувати  штани  перед  комп'ютером,  а  ти  на  той  час  вже  будеш  підкорювати  світ  і,  можливо,  вирушиш  в  подорож  по  світу.
 6.  Не  бійся  бути  дивною
 Твоя  ж  бабуся  не  боїться!
 7.  Не  бійся  закохатися
 Закоханість  все  одно  до  тебе  прийде.    Радуйся  тому,  що  ти  нарешті  подорослішала.
 8.  Не  бійся  першого  поцілунку
 Повір  бабусі,  що  це  чудово!    Не  бійся,  все  жінки  відмінно  цілуються,  так  як  це  у  нас  в  крові.
 9.  Не  бійся  вийти  заміж  або,  навпаки,  не  вийти
 Коли  ти  виростеш,  нікому  не  буде  діла  до  того,  чи  є  у  тебе  на  пальці  обручку  чи  ні.    Але,  якщо  ти  вирішила,  що  заміжжя  і  сімейне  життя  -  для  тебе,  постарайся  зустріти  «свою»  людину,  і  тоді  все  вийде.    Навіть  всюди  розкидані  шкарпетки  не  будуть  дратувати.    Зате  буде  кому  зробити  масаж  вечорами  або  з  ким  вигуляти  собаку.
 10.  Не  бійся  народжувати
 Брехати  не  буду,  це  боляче.    Але  це  найпрекрасніше,  що  може  бути  в  житті  у  кожної  жінки.
 11.  Не  бійся  розлучення
 У  житті  всяке  трапляється.    Головне  -  не  впадай  у  відчай  і  не  закривайся  в  собі.    Розлучення  -  це  не  кінець  життя.    Це  початок  чогось  нового  і,  швидше  за  все,  більш  цікавого.
 12.  Не  бійся  самотності
 Іноді  побути  на  самоті  -  це  корисно.    Їм  навіть  можна  насолоджуватися.    Але  довго  цього  не  буде  -  я  нашу  сімейку  знаю.
 13.  Не  бійся  плакати
 Сльози  -  це  вибір  сильного.    Я  сильна  і  роблю  те,  що  хочу.    Хочу  плачу,  хочу  сміюся,  хочу  шкарпетки  розкидаю  по  всій  квартирі.
 14.  Не  бійся  пробувати  нове
 Не  думай  про  вік  і  про  те,  що  скажуть  люди.    Бери  від  життя  найкраще,  і  неважливо,  наскільки  шалено  твоє  бажання.
 15.  Не  бійся  старіти
 З  віком  ти  почнеш  більше  цінувати  життя  і  любити  близьких.    А  потім,  може,  і  ти  напишеш  лист  своїм  онукам.
 16.  Не  бійся  втрачати  близьких
 Я  довго  сумнівалася,  чи  варто  це  тобі  писати.    Але  втрати  неминучі.    Близько  йдуть  -  але  любов  не  зникає  ...
 Я  тебе  люблю,  твоя  бабуся.
Переклала  на  українську  мову      4.05.19        18.05

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835117
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019

Ярослав Ланьо

БЕЗМЕЖНА ЛЮБОВ

Хто  сказав,  що  життя  це  фінансовий  звіт,
Що  в  грошах  справжнє  щастя,  а  радість  в  багатстві?
Я  б  віддав  все,  що  мав…Все,  що  мати  би  міг,
Лиш  за  погляд  зелених  очей,  наче  в  казці.

Я  б  пів  серця  віддав…Кращу  частку  життя,
За  один  імпульс  тіла,  що  рвонув  у  мій  бік,
За  гарячі  вуста  чи  за  мить  почуття,
Такі  ніжні,  як  в  мене…Я  б  віддав,  й  впав  до  ніг.

Лиш  за  дотик  руки  чи  за  слово  «любов»,
Що  сказала  б  мені,  я  готовий  на  жертви!
Вмить  на  небо  злетів  чи  у  пекло  пішов
За  тобою…За  тебе…Не  страшно  померти.

Хто  сказав,  що  життя  особисто  твоє?
Що  не  можна  його  дарувати  коханій?
Що  любов  тимчасово  у  серці  живе
І  межа  в  неї  є,  чи  кордони  та  грані?

Це  не  так…Хто  кохав,  певно  знає  той  вже,
Безкінечна  любов  і  безмежне  кохання!
Сенс  не  в  тому  аби  лиш  підкласти  плече,
А  й  віддати  життя  за  любов  без  вагання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835130
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019

Евгений"Солнце"Мороз

ПО ЛУЖАМ, НО К СЧАСТЬЮ

Дождем  умываются  улицы  спящего  города,
Смывает  холодной  водой  одиноких  прохожих.
До  нитки  промок,  с  ощущением  сильного  голода
Ищу  в  переулках  пустых  я  безумцев  похожих.

Не  уличный  пёс  и  готов  уж  давно  теплый  ужин.
Из  окон  услышу  :  "Иди  же  домой,  заболеешь!"
Кивну,  соглашаясь,  да  только  советов  не  нужно-
Простывшую  душу  горячим  борщом  не  согреешь.
 
Вот  ветер  усилился,  дует,  срывая  одежду,    
Бросает  в  лицо  облетевшие  желтые  листья.
Бреду    в  темноту,  отыскать  не  теряя  надежду
Дорогу,  ведущую,  пусть  и  по  лужам,  но  к  счастью.

Погасли  совсем  фонари,  нет  ни  капельки  света.
И  окна  давно  потемнели,  не  видно  пути.
Присяду    на  мокрую  лавку  дождаться  рассвета,
А  Солнце  покажет  куда  же  мне  дальше  идти.

Евгений"Солнце"Мороз

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835135
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019

Н-А-Д-І-Я

Цвіте бузок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAMRsit5ShU

[/youtube]

Цвіте  бузок  попід  вікном,
Хмільні  на  диво  квіти.
Не  захмелієш  так  вином,
Радієш  тому  цвіту.

Не  раз  згадаю  той  бузок:
Під  ним  колись  зустрілись.
Пробіг  по  тілу  холодок:
Так  сталось  -  розминулись.

Де  ти,  не  знаю  я  тепер,
Бузок  ось  знову  в  цвіті.
Та  час  тримає  і  не  стер,
Тих  зустріч  розмаїття.

Нас  звів  давно  бузковий  цвіт,
Був  першим  і  останнім.
Невже  пройшло  вже  стільки  літ,
Кохання  цвіт  -  незмінний.

Не  опаде,  як  пелюстки,
В  період  відцвітіння.
І  не  забудем  я  і  ти
Двох  душ  переплетіння...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835136
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019

Дружня рука

Найкраще, що є на землі

Найкраще,  що  є  на  землі?  Ну  що  ж,  небесні  ковалі
[i]подарували[/i],  
хоч  озирались  злякано  на  зорі  зрідка,
Не  сумніви.  О  ні.  Зусилля  чималі
[i]Затратили[/i],  
щоб  нам  сказати:  музика  це  й  жінка  …

Оці,  що  в  вишині,  літаючи  без  крил,
Спочатку  наддалекі,  незнайомі,
А  потім,  коли  вже  не  маєш  сил,
Тобі  протягують  серця  свої  й  долоні  …

Шалений  здогад  враз  мене  здолав:
Не  ті  науки  довго  я  вивчав,
Що  музика  і  жінка  як  одна  печаль,
Блаженна  ніч  і  недосяжна  даль  …

Коли  одна  безтямно  обіймає,  
Інша  тим  часом  струнами  блукає,
Коли  в  одної  нот  політ  захмарний,
Тим  часом  образ  іншої  печальний  …

Але  як  жінка  й  музика  єдині,
То  ти  пропав,  бо  не  дано  людині
Безмежжя  того  плід  собі  забрати.
Зустрів?  Згориш.  Та  як  можна  віддати  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835153
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019

Дружня рука

Заступила своїми очима півночі

Заступила  своїми  очима  півночі,
Розкидалась  промінням  небесних  світил,
Розлютилась,  що  серце  любити  так  хоче,
Захотіла  сховатись?  Нема  на  то  сил  …
Заступила  своєю  жіночністю  вітер,
Заховала  всі  мрії  у  простір  між  брів,
Кудись  в  небо  раптово  зібралась  летіти,
Може  б  хтось  за  тобою  услід  захотів  …
Заступила  своєю  бентежністю  спокій,
Вже  давно  не  зустрінеш  його  у  душі,
Наче  всесвіт  такий  надглибокий,  широкий,
Де  ж  ти  знову  пропав  між  осінні  дощі  …
Заступила,  чи  варто  було  так  чинити?!
Стільки  вкинуто  в  небо  бажання  й  вогню.
Щедро  так  дарувала  уміння  любити,
Як  тебе  я  таку  неземну  обійму  ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835022
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019

Олеся Лісова

Оберіг Любові

Із  дня  у  день  з  смиренністю  і  тихо
В  людські  серця  заходила  любов.
 Приносила  тепло,  кохання,  втіху
Підступності  не  бачила  оков.

Сп’янілі  від  жадоби,  несвідомі
(В  байдужості  їй  місця  не  знайшлось).
Як  злидарку,  штовхали  невагому
(Терпіти  їх  знущання  довелось).

Не  сердилася,  милість  не  благала.
Підлікувавши  душу  далі  йшла.
Молилася  за  нас,  усе  прощала,
Надія  в  серці  все  іще  жила.

Ми  ж  байдуже  від  неї  відрікались
І  розпинали  вкотре  знову  й  знов.
Вона  ж  ніколи  нам  не  дорікала,
Бо  поруч  йде  життям  свята  Любов.

В  чеснотах  всіх  була  над  нами  вище
І  світлу  -  ні  початку,  ні  кінця!..
Ми  потім  зрозумієм  це..,  пізніше
Коли  її  благатимем  в  Творця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834151
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 09.05.2019

Н-А-Д-І-Я

Мрія моя ( друкується повторно)

Хто    не    мріяв    з    нас    здобути    щастя,
Не    шукав    омріяні    шляхи?
Чи    знайти    його    так    легко    вдасться,
Cправжнє,    не    придумані    штрихи?

Хто    пройшов    цей    довгий    шлях    тернистий,
Перешкоди,    а    найбільше    -страх,
Подолає,    в    кого    совість    чиста,
В    кого    вогник    світиться    в    очах.

Хто    запалить    у    душі    надію,
Понесе,    як    факел    у    руках,
То    лиш    крок    залишиться    до    мрії,
Це    для    тих,    хто    вірний    вибрав    шлях.

І,    зібравши    всі    ці    позитиви,
Повернись    до    вітру    ти    лицем
І    скажи:    до    тебе    йду    я,    МРІЄ!
Щастя    свого    станеш    ти    творцем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834962
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019

Дружня рука

Я дарую тобі чари

Я  дарую  тобі  чари.  Щоб  тобі  всьому  радіти,
Щоб  тобі  у  синє  небо  птахом  вільним  полетіти.

Щоб  тобі  крилом  махнути  і  з  весни  зробити  осінь,
Щоб  нікого  не  просити,  щоб  самій,  якщо  попросять  …

Дві  хмаринки  обійняти,  в  серці  поглядом  писати,
Хоч  і  швидко  промайнути,  та  нікого  не  забути.

У  грозу,  у  блискавицю  мати  десь  своє  гніздечко,
Щоб  ніде  не  загубити  між  чужих  своє  сердечко  …

Я  дарую  тобі  чари.  Хоч  і  маг  я  зовсім  трішки.
Але  знаю  сонця  барви,  десь  в  душі  складаю  вірші.

Тож  бери,  не  відмовляйся,  не  роби  мені  печалі.
Полетиш  кудись  далеко?  Пам’ятай  мене  в  тій  далі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834928
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019

Редьярд

По суті всі ми БожеВільні

По  суті  всі  ми  є  нестримно  БожеВільні,
Ми  були  створені  такими  Богом.
Свобода  з  волею  у  серці,  нероздільні,
Це  наш  пролог,  й  буде  епілогом...

По  суті  кожен  з  нас  закоханий  у  небо,
Думки  усі  спрямовуєм  туди,
Бо  відчуваєм  рідний  дім-святе  пранебо,
Той  край,  з  якого  світять  нам  зірки.

По  суті  всі  ми  є  в  душі  дорослі  діти,
Так  відчайдушно  вірим  в  чудеса,
Та  забуваєм  Богом  дані  заповіти-
Ми  самі  обираєм  майбуттЯ.

По  суті  всі  ми  є  свого  життя  творцями,
Будуєм  день  у  день  земне  буття.
Для  себе  будем  і  суддЯми  й  палачами,
В  ту  мить-коли  зустрінем  час  кінця...




Божевільний-первісно  слово  мало  цілком  нейтральне,  а  може  навіть  і  позитивне  значення  -  "людина,  вільна  перед  Богом",  "вільна  людина  по  волі  Божій"  (адже  в  православ'ї  свобода  волі  розглядається  як  один  з  найцінніших  дарів  Божих,  даних  людині

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834829
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019

Тома

Східної мудрості пост

Східної  мудрості  пост
 
 Східна  філософія  зародилася  практично  одночасно  з  філософією  Стародавньої  Греції  і  являє  собою  великий  пласт  світової  філософії.    Не  дарма  кажуть:  Схід  -  справа  тонка.    Це  відбивається  у  всьому:  в  способі  життя,  менталітеті,  культурі,  духовних  цінностях.    Ми  зібрали  перли  східної  мудрості,  древньої,  як  перли,  і  дорогий,  як  алмаз.
 
 1.  Слово,  викинуте  з  серця,  потрапляє  прямо  в  серце,  а  що  зісковзнув  з  мови  -  не  йде  далі  вух.
 2.  Жалійте  могутнього  -  він  може  втратити  сили;    шкодуйте  багатого  -  він  може  стати  бідняком;    і  пошкодуйте  вченого  -  він  згине  серед  невігласів.
 3.  Той,  хто  займається  астрологією,  загрузне  в  єресі;    той,  хто  займається  алхімією,  загрузне  в  злиднях;    а  той,  хто  займається  законознавством,  загрузне  у  брехні.
 4.  Слово,  утриману  тобою,  -  раб  твій;    слово,  що  вирвалося  у  тебе,  -  господар  твій.
 5.  Смерть  -  це  стріла,  пущена  в  тебе,  а  життя  -  то  мить,  що  вона  до  тебе  долетить.
 6.  У  тих,  хто  здатний  червоніти,  не  може  бути  чорного  серця.
 7.  Перемога  над  слабким  подібна  поразки.
 8.  Найбільше  нещастя  -  потребувати  допомоги  людей,  гідних  нашого  презирства.
 9.  Завжди  дивись  на  речі  зі  світлої  сторони,  а  якщо  таких  немає  -  натирай  темні,  поки  не  заблищать.
 10.  Більшого  не  може  бути  щастя,  ніж  нещасним  приносити  щастя.
 11.  Щастя,  яке  ти  шукаєш,  мов  тінь,  що  йде  разом  з  тобою:  ти  не  зловиш  її,  женучись  за  нею,  побіжиш  від  неї  -  вона  женеться  за  тобою.    Мало  хто  знає,  як  багато  треба  знати  для  того,  щоб  знати,  як  мало  ми  знаємо.
 12.  Апетит  приходить  з  першим  шматком,  а  сварка  -  з  першим  словом.
 13.  Добре  лише  те  занепокоєння,  завдяки  якому  ми  згодом  знаходимо  спокій.
 14.  Не  можна  вразити  однією  стрілою  дві  мішені.
 15.  Справжнім  другом  вважай  ту  людину,  яка  прибирає  камені  і  терни  зі  шляху  твого.
 16.  Вранці,  коли  сходить  сонце,  дозвольте  йому  зійти  і  в  вас  теж.
 17.  Бережіть  людей,  після  зустрічі  з  якими  щось  світле  і  радісне  поселяється  в  вашій  душі.
 18.  Є  краса,  над  якою  роки  не  мають  влади,  -  це  краса  серця.
 19.  У  нас  розквітає  те,  що  ми  маємо,  такий  вічний  закон  природ
Переклала  на  українську  мову    4.05.19    18.40