(квадратне римування)
Простий рецепт:
у складові любові
безмежну ніжність
я додам, коханий.
Люблю усе,
Пов’язане з тобою:
Розталу сніжку,
як весни зітхання.
І кави дух,
що буду готувати.
Стілець – не твій –
та все, чомусь, навпроти…
І вітру дмух,
що не змітає дати,
І змерзлість вій –
докору-суму дотик.
Ллє голубінь,
тривожить мерзлі зими.
Лід розтає –
Веснію у рядку я.
Пишу тобі
відверте і незриме –
Інгредієнт,
що крізь роки смакує,
…Бо ти десь є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006757
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 23.03.2024
Давно вона веде мене за руку,
Напевно щось угледіла в мені...
Тож знаю я з тих пір про "творчі муки",
І про загули Музи день-при-дні.
Та вдячна їй за творчий цей неспокій,
За те, що у душі моїй бринить.
Вже стільки на планеті нашій років
Вік лаконічно концентрую в мить.
Не відпускає хай руки моєї,
Щоб я не загубилася в імлі,
Щоб крок-у-крок іти вперед за нею
По рідній вільній щедрій цій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009075
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
В ліжку ввечері дружина,
Як завжди, відпочивала,
І статтю якусь в газеті
Дуже мудру прочитала.
-Поясню тобі, Миколо,
Як у світі нам живеться:
Весь достаток у країні
У середньому береться.
Тридцять тисяч в депутата,
І твоїх чотири взяти,
Все надвоє розділити:
По сімнадцять - чим не свято?
Вчитель не навчив нічого
(Уже є одна догана),
А взяли середній рівень –
То й успішність непогана.
Прокурор завжди їсть м’ясо,
А народ сухі галети,
Все змішати, то виходить,
Що їмо ми всі котлети.
-То це що ж тоді в нас буде?-
Став Микола міркувати,-
Всім відома Галька встигла
Із селом всім переспати,
А ти чесна, мені вірна,
Про сім’ю плекаєш мрії,
А в середньому, виходить,
Що обидві ви - повії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Говори до мене опівнічним вітром,
говори до мене подихом згори...
Хай лишає слово те глибокі міти,
говори до мене, тільки говори!
Говори зорею, тою - понад гори!
Хай у венах світлом дивним загорюсь!
Хай думки розквітнуть, як чудні узори,
визрівши високо слів твоїх зорю!
Говори до мене місячним туманом,
заповиюсь в нього, мов у дивошаль.
Хай не буде в слові жадної омани,
тільки преманлива невідома даль.
Хай твого не знаю виду, ні імення.
Хай твій шепіт часто, наче торк мари...
Не вмовкай, благаю!
Говори натхненням
у мені, Евтерпо, тільки говори!
21.03.24 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009072
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
На умі - чоловіки.
- Хай я сам робить не можу,
Бо не має часу стільки.
Людям відмовлять не гоже,
Кличуть випити горілки.
На хрестинах, іменинах
Мені гостем бути личить.
- Не ходив хоча б ти нині.
- Раз не піду на родини, -
Тоді більше не покличуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Тендітно розвивається весна
Дрібненьким аличевим зіркоцвітом.
Нема таких жаданих, як вона.
Дорослі окриляються, мов діти.
Небес прозоро-синя акварель.
Купаємось у свіжості повітря.
Хіба не рай серед оцих дерев
Відроджується у бентежнім світі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009068
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Над урвищем стежиною
Веди мене, тримай мене.
Пісок у прірву цідиться
Хвилинами з-під ніг.
Колись в Тобі спочину я
Після дороги дальньої,
Ішла якою світом цим,
А Ти мене беріг.
Та зараз - підхопи мене
Рукою милосердною.
Я ще не домолилася,
Відсунь дороги край!
Ще маю незавершене,
Ще бачу ціль попереду.
Прошу Твоєї милості -
Над урвищем тримай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007095
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
У холодну днину
Вітер дме в грудину,
Вітер дме у спину
В цю гірку годину.
Рве на кусні думку
В пошуках рятунку,
Де ревуть снаряди
Й свищуть кулі градом.
Фосфор світляками
Літає роями
І нуртує в тілі
Злістю в ратнім ділі.
У бою за волю,
Щоб змести сваволю.
Щоб був мир та спокій,
Щоб смуток глибокий
Не тривожив душу
І не рушив тишу.
Щоби перемога
Торкнулась порога
Кожної оселі
Й прийшли дні веселі.
"Господи Всевишній,
Будь в молитві втішний.
Пошли свою силу
Здолати вражину.
З славою Героям
Збережи Вкраїну!"
21.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006433
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Світлішими здаються вечори
Засніжені, в Різдва Твого чеканні.
Гарячі розливає кольори
Холодне сонце у смерканні раннім.
А в білій далині- відрадно й чисто,
Світлішими здаються вечори,
Незайманим покровом обрій вистлав,
Як ніби сопух чорний докорив.
Чудесний світ, Ти, Боже, сотворив!
Різдвяні переддні- вже сіно в яслах.
Світлішими здаються вечори,
Бо зірка десь запалюється ясна!
Молитвам щирим явиться підмога-
Колядками різдвяної пори.
З благаннями у Тебе Перемоги
Світлішими здаються вечори.
Сòпух- сморід, кіптява.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000652
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 21.02.2024
ПОЗІХУСІ
.
До Катрусі і Марусі
Завітали позіхусі
І сестрички, чом, не знають
Час від часу позіхають.
Мийте щічки, мийте вушка,
Кличе ковдра і подушка.
Досить вам уже гуляти,
Сон прийшов, лягайте спати.
І кумедні позіхусі
Полетіли наче гуси
До сусідньої оселі
Щоб вкладати у постелі
Малюків, які загрались
І до сну ще не зібрались.
Позіхайте, позіхайте,
Спати в ліжечка лягайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006119
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Ми — не зайди, не дикі приблуди,
Ми корінням вросли у цю землю.
Український народ — мужні люди,
Вкотре час випадає нам темний.
Зло вселенське копичило сили,
Щоб наш Край обернути на пустку.
Воно праведний дух розбудило,
Зріє відсіч в смертельному згустку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006173
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 20.02.2024
О, як співала ніч любовні серенади.
- Коханий, не спіши, зажди.
- На жаль, пора.
Забути неможливо всі твої принади,
Але ж ранкова запала вже зоря.
- Солодкі поцілунки, як ваніль, до ранку.
Зірки торкались мрій. Розлука
увірвалась на світанку.
- Я поверну́сь, моя красуне і коханко.
- Чекатиму тебе, ти ж ясноокий мій.
- О, люба, ніжна, плакати лишень не смій.
Як прикро нам прощатись...
(І сліз краплини впали на світанку.)
(Альба - ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слів "світанок", " зоря", "ранок" в кінці строфи)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006227
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 20.02.2024
" Після нас хоч потоп."
(маркіза Помпадур, Людовік XV.)
Усі ми гості на землі
Закони й правила одні :
Не тільки дано споживати,
Земля - це друга наша мати.
Ми в цьому світі - не одні!
Живемо й "творим" на землі
Тут кожний у своїм кублі. *
Відходи з пластику - в землицю,
Всі нечистоти - у водицю.
Комфортно нам в своїм кублі.
Малі водойми на землі,
Як ті калюжі у багні.
Чому лиш дбаємо про себе,
А після нас - потоп із неба?
Байдужість... Ось тому в багні.
Ми - "господАрі" на землі,
Що нам той дятел у дуплі?
Зрубаєм ліс, загоним... - Гроші !
Які тут ловкі і хороші !
І нам байдуже хто в дуплі.
Все, що ми коїм на землі,
Лиш той міркує - хто в жалі.
Нітрати в тоннах... Підживляєм!
На цім добряче заробляєм.
Про неньку дбає - хто в жалі.
Те, що ми гості на Землі,
Не відають лише малі.
А що залишим після себе ?
Нам не простить Господь на небі.
Нехай це знають і малі.
Проблеми зріють вже Земні *
- Люди добрі, - ми не в сні.
Прискорюєм той судний день,
Не доспіваємо пісень...
Час схаменутись... Ми не в сні !
* Кублі - тут квартира, хата, палац...
*Земні - тут глобальні, стосуються Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006051
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Премію отримав Рома –
Радість груди розпирала,
Дівчина кохана Тома,
Як та пташка щебетала:
-Місяць тому я вже склала
У валізи сукні й шорти,
І на днях переписала
Закордонні всі курорти.
На літак квитки вже завтра
Можемо ми замовляти,
А позавтра на Канарах
Будемо вже засмагати.
-В літаку боюсь летіти,-
Відхрестився зразу Рома,-
Катастрофи, всякі трощі,
Смерть раптова, або кома…
-Та не бійся, - каже Тома,-
Це відома всім картина:
Вип’єш коньяку пів пляшки –
Будеш спати, як дитина.
-Чого пертись на Канари?-
Міркував уголос Рома,-
Якщо є коньяк, горілка –
То курорт для мене - вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Ранок променем ласкавим
Усміхнувся днині,
Вечір поглядом лукавим
Доторкнувся скрині -
У хатині піднебесся
Сипались дукати.
Місяць хмарою підперся -
Вміє дивувати
Ніч, сполохану пітьмою, -
Є на то причини,
Оповився срібний млою -
Умліває, чинний.
У солодкому полоні
Бризові зізнання,
Хвилі плещуть у долоні -
Шамотить убрання,
Береги вітають сонні
По колу до рання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006267
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Бездолля, бездолля гуляє по полю.
І котить бездолля сваволю, сваволю.
Кружляє народжении лист кучерявии.
Полинням гірким напоєні трави.
Розбурхана ніч береже чорну темінь.
У вічніи задумі дуби, наче кремінь.
Яку ж то зорю треба нам запалити,
Щоб ясним вогнем темноту освітити.
Чи буде те щастя і радісна доля.
Чи хтось покарає колись ту сваволю.
Чи зносить вона те нікчемне вбрання.
Щоб лиш добротою вдяглася земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006254
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 20.02.2024
ІЗ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
Шановна пані, красуня блакитноока,
Ми Вам бажаєм щастя, міцного здоров’я!
Хай Бог відводить негаразди і печалі,
Щоб синь небесна, яснить сонцем, без вуалі!
Ваша світлина, щоб примітна серед квітів,
Мала кохання, міцніше на всьому світі!
Сонце дарує, хай добро по всій окрузі,
Достатку Вам, злагоди й найщиріших друзів!
Сімейне щастя, нехай не йде стороною!
Душа на взлеті у міцній дружбі з весною!
Пишіть, творіть і мрійте про світле майбуття,
Дай Боже Вам й надалі черпать солод щастя!
20.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006297
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Скажи, українцю, чи знаєш ти мову свою?
Вивчай, плекай, друже і створюй її, мов броню,
Бо це твоя сила і воля залізна твоя,
В ній все поєдналось: і небо, і ріки й земля.
Свята й дорога, найкраща, як ненечка-мати,
Здолає усе: жахи і тривоги, і грати,
В пекельнім бою, вона переможе, я знаю,
Це гідність земна всього найдорожчого краю.
Хвилююсь в душі, печалі виходять назовні,
Подалі жену болючі хвилини мінорні
Та мова моя дає мені сили, мов зброю,
Ми вистоїм знов і ще заспіваєм з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006290
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 20.02.2024
Я знаю любий, що ти є,
Моє кохання, сонце, небо.
Я стільки літ живу без тебе,
Та гріє образ твій мене.
Я знаю любий, що ти є,
На цій землі, хоча далеко.
Як в теплий край летить лелека.
Мені привіт передає.
Я знаю любий, що ти є,
Приходиш в сни, мене цілуєш.
Цілунком душу ти лікуєш
І навіть зцілюєш мене.
Я знаю любий, що ти є,
Хоч за вікном зима, чи літо.
Так порядкують гордовито,
Усе ж чекаю я тебе.
Я знаю любий, що ти є...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005797
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 15.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MMRsoAlDDh4[/youtube]
Біль часто приходить від тих людей,
які нам принесли колись багато щастя
------------------------------------------------
Десь лине музика на флейті,
І я радію - йде весна.
І легко стало так на серці,
Це відступає вже зима.
Спішить з весною і любов,
У мріях серце відшукати,
Повірить зможе в неї знов,
На цей раз буде шанувати.
Любов страждає від зневіри,
Міняє колір, запах, зміст.
Вона не зможе тих зігріти,
Хто випадковий був в ній гість.
Любов забуде про образи,
Забуде тих, хто не цінив.
Вона не може це прощати,
Хто її образити зумів.
Вона шукає інше серце,
Що буде чисте, як кришталь.
На почуття ще буде щедре,
В любові квітниме, як май...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005671
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Тріпоче тростинка на вітрі,
Вогнями цвіте небокрай.
Літає любов у повітрі -
Попробуй, свою упізнай! 14.02.23
P.S. Світлина автoра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005740
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Веремія моїх думок
Влучно знову мене схопила,
Вмить написаний цей рядок,
Вгамувати потік, щаслива.
В світлий шлях, ще незнаний світ
Величаво розправив крила:
Вальс, мелодія, танго, сміх
Враз спинити уже не сила.
Вільність думки, її політ
Вабить душу та лине в ирій,
Вірність стрічі найкращих літ -
В них усі почуття так щирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005655
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Рання весна… по обіч дороги деінде лежить рудий, трухлявий сніг. Привітне яскраве сонце поступово здіймалося вище і наче у змові з теплим вітром намагалося пробудити землю від зимового сну.
По вапняковій дорозі мчав малий міжміський автобус (ПАЗ). Як завжди, у базарні дні, з містечка до села салон автобуса вщент забитий. Хтось повертався з пустими сумками, відрами, а хтось, все ж придбавши деякі продукти, чи речі, віз додому. В салоні автобуса гул подібний рою бджіл, то гучніше, то вже ніби здалеку, тихіше.
Дід Дмитро, задоволено всівся на задньому сидінні автобуса. Він такий собі, непримітний дідок, невеличкий на зріст, худенький, в селі його дехто називає »стручком». Таку кличку замав від людей, бо знали, що дуже любить їсти горохову кашу, пиріжки з горохом та й сам молоденький горох. Не лисий, хоч ріденька сивина та йому пасує до лиця, хоч і вуса сиві та зате козацькі, пишні. Він їх за звичкою, часто підкручує, особливо коли з ким- небудь спілкується. Вже минуло майже двадцять років, як дружини не стало, так і живе один. Та йому не сумно, поруч мешкає однокласник Михайло. Породичалися, то ж випала нагода стати його синові( Миколі ) хрещеним батьком. Все життя дід до нього відносився, як до рідного сина. Тепер має повагу і, як кажуть, віддачу, якщо є потреба в допомозі, Микола тут, як тут.
Під ногами в діда, доволі немаленький мішок, в ньому лежала незадоволена свинка, яка час від часу хрюкала. Він же радо витирав від поту чоло, тихо бурчав,
-Нарешті втихомирилася, ну слава Богу. Звикнеш до мене, звикнеш.
Дивлячись у вікно, поринув у думки - Звичайно, якби меншу купив, то було б ліпше. А тут та за такі ж самі гроші й така гарненька, потримаю кілька місяців, можна й на сальце пустити. А то вже навіть немає чим сто грам заїсти, дожився, так сказать, сором та й годі. Вдома стара бараболька є, крупа, висівки, добре підгодую. О, іще в сусіда молочка розживуся, ото буде смачне сальце, не відтягнути й за вуха.
Хоч дорога недалека та свинка знову закопошилася, мішок почав двигатися вперед, з нього лунало хрюкання. Хтось з пасажирів вигукнув,
-Та відчиніть хто небуть вікно, дихати немає чим і ще ця свиня, вона, ще довго тут буде хрюкати, смердіти?!
Звичайно дід мовчав, він розумів, якби маленьку віз,то куди б не йшло, а таку треба було би на автівці привезти.
-Ви вже мене вибачайте, я через одну зупинку виходжу,- двома руками тримав мішок, продовжив тихо до свині,
-Хрюшенька, моя маленька дівчинко, заспокойся. Ти моя хороша, скоро будемо вдома, нагодую, напою, почухаю спинку.
У салоні хтось із жінок засміявся й сказав,
-Ото любов, позаздрити можна, я таких слів навіть від чоловіка ніколи не чула.
Жінка, що сиділа попереду діда підтримала розмову,
- Напевно він одинак, тому й говорить так.
Дід не дуже прислухався, погано чув, тому розмовам й не придавав значення. Через кілька хвилин готувався до виходу.
Нарешті зупинка, дід виволік мішок до землі…. автобус набрав швидкість, зник з виду.
Кажуть своя ноша не важка, але важкувата - подумки клопотався дід. Присівши біля мішка, розв’язав його, на свині поправив упряжку,
-Ну от тепер тебе можна сміливо випустити, підемо додому. Але знай я тебе назвав Хрюшою, хочу щоби ти мене слухалася. Ми маємо знайти згоду, щоби не бісилася, як на тому автовокзалі, геть зганьбила мене.
Хрюша двигалася вперед, іноді діду нагадувала швидкість танка. А то так рвоне, як той пес, що на ланцюговому прив’язі, дід ледве встигав за нею. Воно ж , якби йти по сухому, то нічого,а це ж така пора, під ногами мокро. Свиня, як сильніше потягне так дід і ледь не втрачає рівновагу, трохи підслизнеться по старому споришеві, який, хоч і рудий та все ж спромігся пережити зиму. До обійстя залишилося метрів двадцять, як свиня вздріла невеличку калабаню, різко потягнулася до неї. Дід упав, вона протягнула його до самої калабані, задоволена хлюпнулася в неї. Все обличчя діда покрилося холодною водою, обличчя у краплях, на вусах висіло багно,
-Хрюшо - Хрюшенько змилуйся, ми ж уже майже вдома, що ж ти коїш. У мене на обійсті велике корито, захочеш щодня будеш купатися.
Хоч рука діда, якою тримав упряжку, захолола, але він її не відпускав.
Свиня ніби почула благання діда, вже лягла на бік, раз - у - раз позирала, то на діда, то вбік. Мабуть хвилин двадцять дід умовляв її піднятися,тягнув за упряжку та свиня тільки більше в протистоянні впиралася лапами в багно, незадоволено хрюкала.
-Ти ж моя Хрюша, ти ж моя свинка, мені ж, як дитинка. В мене ж більше нікого немає, от побачиш. Правда є песик Дружок та й той розміром менший за тебе і кицька Мура та вони ж тебе не образять, підіймайся, пішли додому.
Нарешті свиня, змилувалася над дідом, кілька раз махнула головою, рилом торкнулася води, вийшла з калабані. І вони, як ні би й нічого не сталося пішли додому. Дід тримав її за упряжку, вихваляв її до самої хвіртки, вона косо, недовірливо позирала на нього, але не виривалася. Відчинивши хвіртку Дмитро сказав голосно,
-Дружок не гавкай, познайомся, це тепер наша Хрюша.
І зачинивши хвіртку, знімав з неї упряжку,
-Ну от, паркан височенький, звідси ти нікуди не подінешся, то ж можеш погуляти, розім’ятися.
Обома руками почухав їй спину і на ходу до хати, сказав,
-Зараз вмиюся та принесу тобі їсти, треба трохи почекати.
Дід умився та й не встиг відро в руки взяти, як почув крик півня, курей.
-Ой, лихо,чи в загорожу залізла та як? Треба курей спасати, от халепа, ще яйця поїсть, а я ж їх і вчора з гнізд не забирав.
В діда мов пропелер за плечима, вибіг, від побаченого, ледь очі на лоб не вилізли. Свиня бігала по загорожі, на спині ледь тримався півень. А півень то з породи велетнів, не так легко їй було його з себе скинути. Вид у півня войовничий, він то пригинався, о розправляв крила, в черговий раз намагався клюнути свиню в голову. На обійсті здійнявся іще гучніший ґвалт, кури кричали, як сказилися, тут і Дружок на ланцюгові почав сіпасися, визгливо гавкати.
- Що за крик?- крикнув Микола, зачиняючи за собою хвіртку. Підійшов ближче,
-Привіт діду! Крик на все село… що сталося?
-Тож свинку купив, а вона бачиш, що витворяє!
Свиню з курника виганяли всі троє; дід, півень і Микола. Микола казав куди гнати, дід махав руками, виганяв із загорожі. А півень, хоч уже й злетів з свині, розправивши крила, намагався вкотре догнати, клюнути її в особливо м’яке місце, це все таки йому кілька раз вдалося зробити. Із загорожі курей Хрюшу вдалося вигнати, тепер завдання було важчим, в сарай так просто вона не хотіла зайти. Дід під рило тицяв шматок хліба, вона ж, як шило, то враз між ногами проскакувала, то оминала, бігла ніби мала ціль добігти до фінішу,але його не бачила. Вже Микола знервувався, кричить до діда,
-Що ти стоїш, як той дід на воротах у чоботах. Ану дай мені якусь товстеньку патику, може, як побачить у мене її в руках, то злякається, зайде в сарай. Усі ж кажуть, що свині розумні.
- Ні-ні! Чекай, хлопче ні! Де ти бачив, щоб я коли тварину вдарив. Вона пам’ятатиме, мене не полюбить і з якими очима я на неї буду дивитися. Давай краще трохи посидимо,заспокоїмося, відхекаємося.
Вони присіли на лавку. Микола все ж поклав біля себе довгеньку тоненьку патику. Свиня напевно помітила, розгадала намір чоловіка. Не дуже близько, але все ж підійшла до діда, хрюкнула кілька раз. Він до неї,
-І тобі не соромно таке витворяти, пожаліла б мене старого. Я ж до тебе всією душею, он кашку з молочком приготував, ех ти!
Хрюша ніби засоромилася, може й справді розуміла його слова, догори підняла голову, хрюкнула й зайшла в сарай. Дід поспішив за нею.
Микола слухав дідові слова, посміхався. Думки підпливли, як хмарини в чистому небі - Шото старість, добрячий дід, не свариться.
Дмитро вийшов з сараю,
-Щоб я без тебе й робив. І, як вона штахету зірвала, не уявляю. Нічого, хай в сараї полеже, звикне. У мене влітку ювілей, вісімдесят років стукне, тому й купив, без свіжини не обійтися. Підгодую її та й матимемо сальце, м’ясце, холодець, ковбаску.
-Добре діду, я пішов. Хай зо три дні закрита побуде, а то знову сказиться. А скільки їй місяців від роду?
-Та казав чи шість, чи сім, я уже й не пам’ятаю.
-Як зрівняти з нашими свиньми, то на вид малувата. Може вона, з яких інших порід?
-Та я про це навіть і не подумав. Слухай, Микольцю, ти ж мені, як тільки сонечко підсушить землю, підрихли тракторцем.
-Що знову будеш горох сіяти?
-Аякже! Люблю кашу горохову- його обличчя розпливлося в усмішці, підморгнув, продовжив,
-На ніч поїм каші, тепліше спати.
-Ну ти діду, без жартів не можеш.
-Та які тут жарти, це природньо, в ліжку всі хочуть тепла.
Минуло три дні …Хрюша й справді трохи заспокоїлася. Дід зранку відчиняв сарай, свиня сама, при бажанні, виходила з-за своєї загорожі, йшла надвір. А шукаючи від сонця прохолоду, заходила в сарай, падала на солому, яку підстеляв їй дід, задоволено хрюкала. Дід біля неї, як біля дитини, розмовляв до неї,
-Ну, думаю тепер концерту такого, як був не буде. Добре, не хрюкай, не виправдовуйся, я все розумію, чуже обійстя, але треба звикати.
У свині і справді комфортне життя, обійстя не маленьке, є де погуляти, їсти вдосталь, ще й з молочком, смачніше. І велике корито з водою є, купайся скільки захочеш. Біля нього ж можна своє бажання задовольнити, поритися в землі, чи полежати та подрімати в цьому ж багні. Але інколи вона ніби зривалася, кругами бігала по обійсті, а потім занурювалася в купу соломи, що стояла під самим парканом, намагаючись її розкидати в різні боки.Тоді починав гавкати Дружок, з хати виходив дід, вона відразу ховалася в сарай.
Одного дня, дід трохи прихворів, напившись чаю з малиною, не зачинивши сараю, міцно заснув. Проснувшись серед ночі, закутався пледом, зачинив двері курника та сараю, спокійно проспав до самого ранку.
На ранок, відчинив двері курника, серед двору кинув курям зерна й мимохідь, відчинив двері сараю. Через кілька хвилин приніс відро з запареними висівками, добре перемішуючи добавляв молоко. Раптом , позаду себе почув хрюкання.
-Тю,а ти, як вийшла Хрюшенька? Чи ти уже й клямку гідна відкривати. -Добре, що я вдома, бачу від тебе всього можна чекати.
Від тої пори Хрюшу ніби підмінили. Вона була спокійна, куди дід туди й вона. Правда любила полежати в кориті з водою, особливо тоді коли дід, сидячи в кріслі дрімав на сонці.
Минуло більш,як три місяці. Дивлячись на Хрюшу Дмитро тішився,
-Ой і гарненька ж ти у мене, бачу добре поправилася, вже й скоро моє свято.
Не раз витирав сльози,
-Звик до тебе, жалко та що поробиш така твоя доля. Десь за тиждень настане твій судний день.
Хрюша ніби передчувала той день, почала зовсім погано їсти. Навіть перестала виходити з сараю. Дід принесе їй їсти, вона лизне пару раз і вже відверниться до стіни, тихо- тихо прохрюкає й замовкне. Дід в розчаруванні, що ж це робити? Ще цілий тиждень можна було підгодувати, а вона перестала їсти, ще схудне.Треба з Миколою поговорити, що він скаже. Вони молоді, зараз розумніші за нас. А може їй якісь ліки треба? Та хіба то вже буде нормальне сало, якщо з ліками.
В цей вечір, дід вдома Миколу не застав, той був на чергуванні (він працює у містечку охоронцем).
Наступного дня Микола появився, аж під вечір,зайшов до діда на хвилину,
-Я завтра зранку зайду подивлюся, що там з вашою Хрюшою. Ви ж казали вона стала спокійна.
-Та оце ж мене тепер більше всього й лякає, що занадто спокійна. Може ми її завтра того…
Побачимо діду, до ювілею скільки днів залишилося.
-Та вже чотири,чи може п'ять, треба подивитися.
-То вже треба того. М’ясо ж треба замаринувати, сало якесь у банки закриєш, а якесь закоптиш. Якраз все встигнеш до свого ювілею.
З самого ранку літнє сонце добре припікало… Дмитро відчинив двері курятника, розсипав зерно,
-Тю-тю-тю-тю..
Дружок виліз з буди, махав хвостом, позирав на хвіртку, її уже відчиняв Микола,
-Доброго ранку!
-О, ти сьогодні рано. А я, ще й не встиг свині свіженького ідла
наколотити. Ти йди, подивися до неї, а я зараз прийду.
Микола зайшов у сарай, зазирнув у загорожу, побачивши свиню, зайшовся сміхом. Біля неї копошилося з десяток маленьких поросят.
У дверях, з відром у руці з’явився дід . Микола крізь сміх, забираючи в нього відро,
-Оце так подарунок на твій ювілей! Тобі мабуть і не снилося. Не лякайся, все нормально, я допоможу.
В діда округлилися очі, -То пускай, хай пройду, побачу що там, що ти якимись загадками кажеш, що допоможеш?
В діда справжній шок, на якийсь час онімів, не міг і слова сказати. Микола вивів його з сараю, посадив на лавку. Той двома руками схопився за голову, ледь тремтячим голосом,
-І що я з ними буду робити? І, як я на ювілей без свіжини?
Микола серйозно,
-Це діло поправне, дам тобі грошей, поїдеш в містечко на базар, що треба купиш, матимеш гроші віддаси. Поросята підростуть, продамо, свиноматку я відкуплю, не панікуй, все буде добре. Ти мені одне скажи, як ти зміг допустити, щоб вона з кнуром відгуляла. Вона ж у тебе вже майже чотири місяці, це вже тільки тут сталося.
-Та, я … знаєш, я з жінками вже років двадцять справи не маю, тому про це й не подумав. А вона бач, яка спритна виявилася до цього діла.
Невловима посмішка просковзнула на устах Миколи,
-Нічого діду, не журися, як кажуть, що відбувається - все на краще. Твоя Хрюша молодець, а й справді до ювілею гарний подарунок тобі зробила. Я завтра збирався на базар, поїдеш зі мною, скупишся.
-А, що на ходу твоя Нива?
-Дістав запчастини, провозився з нею три дні. Тепер на ходу, тішся діду, тобі і тут повезло! Тож погуляємо, як годиться!
Ідея 2021р.
30.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005757
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Цікаво...хто нам пише казку
Серед зими у ліхтарях?
Зітхає з кожним словом важко
У білій фарбі вся земля.
Хтось на пухкесенькій хмарині
Пустив холодних срібних ос.
Там біла панна у хустині
У хмари он ховає щось!
А з нею янголи маленькі
На небі трусять подушки.
Й летять пір'їночки тихенько
На ліс, на поле, на садки.
І так чарує панни врода,
Що я беруся за перо,
Зимову написати оду,
Щоб жодне слово не втекло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003874
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 13.02.2024
Я тут. Ти там. Дві зовсім різні долі
Знайшли себе в любовному безмежжі
Палких думок. Й страждаємо поволі,
Що мрії нам солодкі не належать.
Ти там. Я тут. Відкриті наші душі
Летять сріблястим снігом в завіконні.
Цілують шибку в тишині і тужать
За ласкою коханої долоні.
За що нам цей солодкий щем розлуки?
Згорати від жаги в холоднім світі,
Де не огорнуть нас кохані руки.
Я тут. Ти там. Сніжинками на вітах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004861
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Поп-кор[b]м[/b] - монастырская трапеза
*****
З[b]е[/b]ваный обед - 80-ти летний Юбилей
*****
н[b]е[/b]стоящий полковник - ах, какой был мужчина
*****
Белос[b]л[/b]ежка - ревнивая блондинка
картина "Монастырская трапеза", художник В.Перов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005626
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Звук скрипки лине,танцюй зі мною,
Руки розправим,як крила птахи,
Злетим до неба,,назустріч сонцю,
У вальсі ніжно, в промінні краси.
Златом осипані, вдалі рухи
Ясна блакить, у дарунок вуаль,
Люби тихенько шепочуть губи,
Нехай покине сумління й печаль.
У очах блиски, сяють іскристо,
Доля, надії, як чисті води,
Уста до уст ,стрілись не навмисно,
Я захмелів від твоєї вроди.
До щастя зробим,всього один крок,
Мелодій звук, на душі так тепло,
Весняний світ, смак повітря ковток,
Як солод вуст,кохання джерело.
Музика скрипки, танцюй зі мною,
Дякуймо долі, в такт б’ються серця,
Мій ангел Божий, навік з тобою,
У вальсі вдвох, танець до забуття...
Адже сьогодні, наше весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005680
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,
А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.
Застрягла у суго́рбі лиш провина.
Глінтвейну чи бузку відчула аромат,
Який вдихала, ніби кисень часу.
Душа, неначе всілась на журби шпагат.
Зима безмовна у холодній рясі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Мені не все одно
Мені не все одно, як жити й де,
Яким богам молитися без фальші,
Чим завтрашній для світу день гряде
І чи сконає, врешті, дика раша.
Мені не все одно, яке життя
Чекає на дітей моїх і внуків,
Чи здатні вони будуть до звитяг,
Чи питимуть, як прадіди їх, муки.
Мені не все одно…
6.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005613
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Я знов до тебе пригорнусь,
Знов цілувати буду руки,
За тебе Богу помолюсь,
Щоб більше не було розлуки.
Загляну в очі голубі,
Зіп*ю цілунок з уст жіночих,
Відкрию серденько тобі,
Все те, що я сказати хочу.
Я знов до тебе пригорнусь,
І ти трояндою розквітнеш,
Тебе я втратити боюсь,
Ти знову в свій Париж поїдеш,
Залишуся один я знов,
З думками й мріями щоночі,
Прости мене, моя любов,
Без тебе жити я не хочу.
Я знов до тебе пригорнусь,
Знов цілувати буду руки,
За тебе Богу помолюсь,
Щоб більше не було розлуки.
Автор Андрій Мартиненко
5 січня 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002382
дата надходження 05.01.2024
дата закладки 12.02.2024
В голубому небі, в голубому,
Я відчую щастя знову й знову,
Віднайду хмаринку, як дитину,
Відображу щемно цю хвилину.
Милий погляд і приємний дотик,
Дивна чудасія, мов екзотик,
Ось, загадка справжня у природи,
В ній сховаюсь тихо від негоди.
Ніжний подих і чудовий ранок,
Де краса ховається в серпанок,
Чиста і тендітна, як дитина -
Тихо розкривається година.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 12.02.2024
***
Відступаю за темні схили.
Нині дощ, а чекали сніг.
Знов жалі перевесла звили,
обмотали душі поріг.
Хто зрятує ці голі крони?
Хто розчеше їх чорний біль?!
Сповідають журбу ворони,
що злітається звідусіль.
І з-за хмар не повидиш нині
ані просвітку, ні зорі.
Всюди ходять безвинно винні,
пишуть відчаї на корі
Цим деревам, покірно голим,
цим святим, що забули світ.
І пливуть за межу гондоли,
залишаючи прикрий міт.
Поза вікнами неба - тиша.
День мовчить, промовчу і я,
поки серце журбу сколише,
поки виплачеться земля.
25.01.24 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005504
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024
На білому снігу, як на листку, – сліди.
А в них – надія... на життя спочатку.
Вперед, без суму, сліз, із легкістю іти,
вмиватися росою спозаранку.
Та в відтиску ступні... темніє полотно,
Плющи́ться сніг під ношею брудною…
Бо розбивається ногами, немов скло,
Життя людське під тве́рдою ходою.
Із кожним кроком далі – помисли, гріхи...
Чистішав слід, – і помисли світліли...
Та від тривог важких, зневіри й дум гірких
душа тягар не скине, де слідила.
Полоще землю дощ, вмиває до весни…
Людські думки яснішають в чеканні.
Так хочеться, щоб кожен слід після зими
в розквітлий ряст весною був убраний.
11.02.2024
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005547
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Знай, розцвіте земля...
прикрасить Божий цвіт
ліси й поля, й на гори він збереться.
Розсіється туман, зрадіє поле й гай,
і сонце радо ранку усміхнеться.
І Перемоги день
зустріне співом птах,
і мрія знов ясна, знаю, воскресне.
Щоб доленька цвіла і щедрою була,
цю радість подаруй, прошу я, весно!
Цей переможний час
все ближче з кожним днем,
відважно всі свій край ми захищаєм.
Знай, розцвіте земля,і заспіває птах,
бо світ ясний любов'ю зігріваєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 12.02.2024
[b]Дід Петро про ту ВІАГРУ чув не раз хороше.
Та аби собі придбати - все немає грошей.
Але ціль собі поставив по осінній днині.
Щоб зробити подарунок бабці Катерині…
Не жував він довго соплі і зробив початок -
То продасть відро картоплі, то яєць десяток…
То пляшки здасть, що знаходить часом біля шинку.
Все у гроші переводить, щоб потішить жінку.
Капітал ховав від бабки, нащо ті розбори.
Люди нал несуть у банки, а дід – до комори…
Років два збирав, сердега, економи дійсно.
Далі вузлик взяв з грошима та подавсь у місто.
Це ж яку він ніч влаштує для своєї Каті !!!
Того щастя вже вже літ сорок не було у хаті.
Та ото було б спитати у дівчат аптечних.
Як пігулки ці приймати…Не спитав, сердечний…
Чув, що нюхають щось хлопці і стають веселі…
Розім`яв одну на бочці з причілку оселі.
Нюхав дід цей пил завзято, в носі лоскотало,
А коли зайшов до хати, бабці кепсько стало…
Глянула на діда скоса, -Та що ж це за лихо!!!
Подивись, що стало з носом… і зайшлася сміхом!!
Третій день уже сміється, спинитись не може…
Дай моєму діду розум, милосердний Боже!! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Я в серці маю те, що не вмирає,
Воно у ньому полум'ям горить.
У дощ і заметілі зігріває,
А ще вітрами на гіллі шумить.
Я зустрічаю радо з ним світанки,
Ловлю в долоні зорі у ночі.
Я є його єдина полонянка,
Від нього лиш тобі віддам ключі.
Я з ним живу щоденно, щохвилинно,
Оберігаю, щоб ніхто не вкрав.
Воно зі мною перше і єдине,
Його мені Господь сам в руки дав.
Я прийняла його, як подарунок,
Воно щораз нагадує тебе.
Гарячого кохання ніжний трунок,
Воно немов молитва - теж святе.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005522
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Я в серці маю те, що не вмирає,
Воно у ньому полум'ям горить.
У дощ і заметілі зігріває,
А ще вітрами на гіллі шумить.
Я зустрічаю радо з ним світанки,
Ловлю в долоні зорі у ночі.
Я є його єдина полонянка,
Від нього лиш тобі віддам ключі.
Я з ним живу щоденно, щохвилинно,
Оберігаю, щоб ніхто не вкрав.
Воно зі мною перше і єдине,
Його мені Господь сам в руки дав.
Я прийняла його, як подарунок,
Воно щораз нагадує тебе.
Гарячого кохання ніжний трунок,
Воно немов молитва - теж святе.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005522
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024
В магазині Ганна встріла
Дорогу куму Уляну:
-Скипидару ось купила,
Виведу на сукні пляму.
-В мене теж була проблема,-
Підхопила тему Уля,-
Знають всі: люблю порядок,
Акуратна я й чистюля.
Кажуть, плями є й на сонці
(Вченим це вдалось відкрити),
Та ніяких плям у хаті
Я не можу потерпіти.
В шафі зразу розібралась,
Далі все ішло за планом:
Вивела я на дивані
Величезну жирну пляму.
Вона зранку і до ночі
Бовваніла серед хати
І мозолила всім очі -
Не хотіла десь зникати.
Що робити з цим диваном?
Враз закінчилася драма:
Вчора вигнала Івана –
І відразу зникла пляма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 12.02.2024
В театрі ставили Шекспіра,
А він дивитися не міг,
Бо поряд зовсім юна Ліра
Йому затьмарювала всіх.
Як в поцілунку - рук торкання,
Тремтів мережива ажур.
І він вже знав - прийшло кохання.
"Я їй в антракті все скажу!"
Та ось уже і друга дія,
Вони із місця ані руш.
Як не сполохати надію
Закоханих щасливих душ?
Вони виставу не дивились,
"Сон в літню ніч", бо це не сон.
Рукою до руки тулились,
Й серця вже бились в унісон.
Я не сполохаю це чудо.
Волосся чорного шовки
Кохати й пестити я буду,
Й не відпущу її руки.
Вже очі в очі. Світ зникає.
Не розділити двох сердець.
Та в залі світло хтось вмикає,
Це п"єсі вже прийшов кінець.
А потім, наче в сні п"янкому,
(Все мовчки. Як це пояснить?)
Її проводить аж додому.
Вона пішла, а він стоїть...
Давно вже збився часу лік.
Десь просиналась вірність Рейху.
Бо це був тридцять другий рік.
Він німцем був, вона - єврейка.
***
Він не спитав її імꞌя,
Не розумів, ну як це могло статись?
Він здогадався хто її сімꞌя.
Та як він міг від неї відмовлятись?
Аристократів кров в ньому текла.
Навряд чи він нацистів так любив.
Ця влада його в гору підняла,
Й за це він вірно Фюреру служив.
Службовий мав він «Опель-адмірал»,
Військова форма йому дуже личить.
Він керівник, майбутній генерал,
І в друзів заздрість бачить на обличчях.
Пройшли роки, він майже все забув,
Не згадував її. Зима минала.
Після роботи втомлений він був,
Сів за кермо, душа чогось бажала.
І раптом бачить, ні це не здалося,
Красива жінка, щось таке знайоме.
Це кучеряве… Це ж її волосся!
Ось він вже поруч, і забув про втому.
Вона злякалась, не подавши виду,
Дивилась широко, мовчала, заніміла.
За плечі взяв, а там зірка Давида!
Не має значення… Боліло серце й тіло.
Він майже силоміць заставив сісти
Її в авто, й летів, як в потойбіччя.
Свого кашкета зняв він вже за містом,
Й до неї повернув своє обличчя.
Він бачив, що вона його впізнала
Й поволі страх покинув її очі.
Від його теплих слів вона відтала,
Й вони проговорили аж до ночі.
Він зрозумів – вона його кохання,
Найперше, чисте і непереможне.
Він не допустить смерті і страждання,
Її сімꞌю він врятувати зможе.
І знов сплітались ніжно їхні руки,
Він все втішав, вона щось говорила.
І він не витримав пꞌянкого шалу муки,
Поцілував її… Вона не відповІла.
Та він не зважив, і рука сміливо
До потайного прагнула й хотіла.
Зненацька ляпас, як холодна злива.
Його щока вогнем палахкотіла.
Так ось ти як?! Не хочеш ти мене?
Розбити все даремно поспішила,
Тебе все рівно лихо не мине…
Він знав, що їй недовго залишилось.
І мовчки знов до міста повернув,
Вона пішла, а він дивився вслід.
Він взнав її імꞌя… І вже забув…
Вона приречена, як весь єврейський рід.
***
Вже й осінь, рік тридцять девꞌятий.
І страшно йому стало до знемоги,
Бо те, що зародилось, монстром клятим
Все перемелює і прагне перемоги.
І він був часткою цього жахіття,
Він злився з ним, і зрісся в одне ціле.
Які ж очікують все людство лихоліття.
Він думав так, й душа його боліла.
Він пішки йшов. Куди – не знав і сам,
І раптом у вітрині бачить плаття,
Таке красиве – боляче очам,
На чорному із каменів багаття.
І він купив. Враз ноги принесли
Його до неї, він зайшов у хвіртку.
- Я хочу, щоби ви це одягли,
Й поїхали зі мною на вечірку.
Вона зробила так, як він просив,
Вийшла за мить і розплела волосся.
Такої ще не бачив він краси,
Це плаття з нею ніби аж зрослося.
Вона була покірна і слабка,
Вона тулилась віддано до нього.
В його долонях вже її рука,
І не хотів він бачити нічого.
Він і не бачив поглядів чужих,
Ні шепіт подиву, ні гнів перестороги.
Бо їм, закоханим, вже було не до них,
Вони кружляли в танці до знемоги.
Навіщо він привіз її в Берлін?
Щоб Фюреру цю жінку показати?
Він розумів (хіба лиш він один?)
Тут всі могли її красу впізнати.
Та все ще не закінчиться на цьому.
Він знав. Бо вже боліла голова,
Коли вночі привіз її додому,
Вона від страху ще була жива.
***
І день прийшов, зірвався із петель,
Коли її на вулиці зустрів,
Привіз в дешевий вицвілий отель,
Бо від бажання дикого горів.
Не сіло й сонце, як вони в постіль
Обоє впали, й не хотіли спати.
Він куштував її як хліб і сіль,
Вона хотіла всю себе віддати.
Це сталося, Вже декілька разів,
Бурхливо, стрімко, ніжно і цнотливо.
А він іще й іще її хотів,
І пив, ніби вино, й радів як диву.
І ніч була щасливіша від мрій,
Ні відстані, ні часу, ні образ.
Здавалось він вже розчинився в ній,
Здавалось не закінчиться екстаз.
Один до одного припали наостанок,
Вона боялась його плечі відпустити.
Обоє розуміли – прийде ранок
Все закінчиться, й далі треба жити.
А жити як і думати боялись.
Сплітались пальці, руки і тіла.
Якби могли, навік би тут зостались.
Дозволити це доля не могла.
***
Він працював, дивився документи,
І вже збирався трохи відпочить,
Аж раптом списків деякі фрагменти
Його увагу привернули вмить.
Він в списках цих її імꞌя побачив,
І батька, і її обох братів.
Хтось на горі до вивозу призначив,
Хтось знищити її сімꞌю хотів.
Вже скоро їх посадять в ешелони,
Й до Польщі повезуть в останній путь.
Не допоможуть тут людські закони,
Він знав напевне всіх їх там убꞌють.
Зірвався з місця і летів до неї.
Вона була неначе не в собі,
І про спасіння слухала ідеї,
Й дивилась в його очі голубі.
Він їй казав, що паспорт це дрібниці,
Він може її вивезти одну.
Просив, благав,тонув в очах криниці,
І цілував всю злякану й сумну.
Тремтіла вся, як квітка та зівꞌяла.
Він так порятувать її хотів.
- Я не поїду… Тихо проказала.
- Я не залишу батька і братів.
Він відмовлявся її розуміти.
Кому потрібна жертва ця її?
Чому вона одна не може жити.
Якісь євреї дивні ці, й смішні.
Як можна йти покірно на заклання,
Може правий був Фюрер щодо них:
Євреї всі негідні існування,
Їх треба вбити, знищити усіх.
Та все ж в той день ходив він по перону,
Її хотів він бачити в останнє.
І ось з вікна останнього вагону
Вона йому махнула на прощання.
***
І як би не обурювався він,
І як би не засуджував євреїв,
Ну що йому до прірв отих і стін,
Адже в думках він вже летів за нею.
Ось він до Польщі мчить уже в авто,
Думки попереду струмують і вирують.
Не стане поміж ними вже ніхто,
Хай будь що буде, я її врятую.
Трохи запізно! А він так спішив.
Вже ешелони майже опустіли.
Людей зганяли в будки тих машин,
Де їх в дорозі газами труїли.
Та більшість вже відꞌїхали давно.
Він обійшов всіх, тих що залишились.
Її нема… Йому вже все одно.
Він впав, бо ноги чомусь підкосились.
Її немає… Вже її не буде…
Вона десь задихається в дорозі.
Вона вмирає… Німці – ви не люди,
Любити й співчувати ви не в змозі.
Її імꞌя повторюючи «Хана…»,
Він не кричав, а ледве шепотів:
«Прости мене… прости, моя кохана
За те, що врятувати не зумів».
***
Він вже не той, світогляд помінявся,
І час в свідомість корективи вніс.
Він інший вже, собою лиш зостався,
Він не нацист, але й не комуніст.
Його домівка – сонячний Ізраїль.
Він тут, в посольстві, найстаріший чин.
Вже сивина волосся покриває,
Та він тут є найкращим із мужчин.
Його так люблять дами і дівчата,
Та близько жодну з них не підпуска.
Чи доля це? Можливо це розплата,
Що вільне його серце і рука.
І на прийомі у глави держави
Його до жінки якось підвели:
- Ось, познайомтесь, це міністр права.
І його сумні очі ожили.
Бо це ж вона! І як це могло статись?
Стоїть поважна, і якась сумна.
І як утриматись, як їм не обійнятись,
Як випити це враження до дна?
Поволі поверталася свідомість,
що вони знову разом, як тоді.
Вже не погрожувала більше невідомість,
І вже вони були не молоді.
І була ніч - пꞌянкий медовий трунок,
І скільки сліз і слів з обох лилось,
Про її майже чудо порятунок,
Про те, як вижити їй там вдалось.
Її краса так вразила нацистів,
Що один з них розважитись схотів,
І скористався тілом її чистим,
Здавалось потім навіть полюбив.
А потім вона вільна – його вбили,
Їй було важко, та вона жила.
Десь бралась впертість, і зꞌявлялись сили,
Вона боролась і перемогла.
- Я вже не та, й волосся моє сиве
Сліди від пережитої біди.
- Ні, ти найкраща, молода й красива,
І ти жива, й зі мною, назавжди.
В театрі знову ставили Шекспіра,
Вони обоє знову молоді,
Хоч поряд з ним уже не юна Ліра,
Та руки їх сплітались, як тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968998
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 05.02.2024
Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
У уу уууууу, місяць стрів зоринку свою милу
У уу уууууу, і щастям засіяв немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
У уу уууууу, кружляли мрії в яснім мерехтінні
У уу уууууу, у золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Відчуй всім серцем зіроньку свою.
У уу уууууу, забудь життєві труднощі, тривогу...
У уу уууууу, відчуй всім серцем зіроньку свою!
Вірш - Lana P. (Світлана Павелко) https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739914
Музика, спів, редакція тексту - Олена Зеленська (2024 р.)
Аранжування - Олена Зеленська, Роман Ракочий (2023 р.)
Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права», забороняю використовувати мою музику, аранжування, редакцію тексту, моє аудіо без мого дозволу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005005
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Розшумілись вітри,
Розгулялись вгорі,
Поміж хмар ясне сонце зникає.
Щось тривожно мені,
Темінь тисне в душі.
Біда смертна в напрузі тримає.
Був би мир на землі
Й Україна в добрі,
Було б літепло в серці безкраю.
"Дай же, Господи, нам
Пережити війну,
Я прошу тебе, Боже, благаю!
Сили з вірою, дай,
Хай розквітне наш край.
Хай у мирі він щастя зазнає.
У любові й добрі
Проживались, щоб дні.
Вороги, хай же кару пізнають."
04.02.2024
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004933
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Рядки торкнуться:
Хто тут винний?
Рве пуповину
Зла війна,
Роки в розлуці
Ти одна,
А я тривожуся щоднини.
Будуєш власні
Піраміди
Новий світ цідиш –
Хоч не рай…
Та власне щастя
Не минай –
Душі моїй не дай щеміти.
Чужі слова,
Думки стотонні,
Бо закордоння
Теж не мед –
Хвилює вітер,
з дому дме –
Несе мої обійми, доню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005009
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
***
Земля чорніє
Ребра втомлені стирчать
Вітер торкає
***
Калина не спить
Ягоди червоніють
Краса напоказ
***
Стерня колюча
Вітер літає вправно
Осінь розкішна
***
Дощ співає
Осінню пісню тихо
Земля слухає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998620
дата надходження 15.11.2023
дата закладки 05.02.2024
[i]Курка хоч і літає,
Та орлом ne стає!
Народна мудрість
[youtube]https://youtu.be/GD0Fws4iQE4[/youtube]
[b][color="#8a048a"]Дворова курка, хлопаючи крѝльми,
Зідралась якось на високий тин
Й побачила орлана в небі… Пильно
Той споглядав на грішну землю… Й кпин
У тому вдався тут,
Що муж її – когут*
Орлана не злякався,
Лиш чемно запитався,
Чи може він навчить
Його й жону летіть?..
Обом щоб вище хати
Не в сні – в яву літати,
Маленьких щоб курчат,
Коли настане час,
Із даху доглядати
Та в курник заганяти…
Орлан на тин тут ґречно сів
Й таке когуту відповів:
— Простори неба – це мої пенати,
Родивсь я тут й згорю у тім вогні…
Мені дав Бог за хмарами літати,
А вам – довіку порпатись… в Lайні![/color]
[/b]
4.02.2024
________
*Півень.
P.s. Чи не останні події...
є підгрунтям цієї баєчки?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004936
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Олігарх Ельдар Петрович
В ’’Мерседесі’’ додав газу,
Вирішив: негайно треба
Ще одну відкрити базу.
Та, що близько біля дому,
Продавала фарбу різну,
Посуд, вази кришталеві,
Всякі гвинтики залізні.
Підприємець часто злився -
Фірма збитків зазнавала:
При доставці посуд бився,
Фарба в банках засихала.
І не тішила торгівля
Там, де меблі продавали:
Покупці - народ примхливий,
Брак відразу виявляли.
Тут ідея допоможе
Вийти із важкої скрути:
Нова база в центрі буде
Продавати парашути.
І про брак ніхто не скаже,
Бо все буде шито- крито,
Не прийде спортсмен сваритись
З парашутом нерозкритим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Сіли на озеро лебеді білі,
їх не злякали зими заметілі.
Скільки ж краси від них в білому світі...
серед зими дарували нам літо.
Лебеді білі - ніжні,
мов цвіт весняний в квітні.
Лебеді білі - щастя перлини,
серед зими до нас прилетіли.
Лебеді білі - тихе світання.
Лебеді білі - радість кохання.
Тихо-тихесенько сіли на воду...
де задивляюсь я на твою вроду.
Лебеді білі - ніжні,
мов цвіт весняний в квітні.
Лебеді білі - щастя перлини,
серед зими до нас прилетіли.
Їх прийняли сині, лагідні хвилі.
Знають вони: там, де двоє - щасливі.
Кличе до танку знов лебідь лебідку,
я ж шепочу, що ти схожа на квітку.
Лебеді білі - ніжні,
мов цвіт весняний в квітні.
Лебеді білі - щастя перлини,
серед зими до нас прилетіли.
Лебеді білі. Лебеді білі.
Серед зими до нас прилетіли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004911
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Журавлі, клиночком,
Полетіть додому.
Над моїм садочком
Не лякайтесь грому.
Подивіться, пташки,
У моє віконце…
На чужині тяжко
І не гріє сонце.
Покружляйте трішки
Над рідненьким дахом.
Я пішла би пішки,
Полинула птахом.
Кличуть полетіти
Журавлі з собою.
Тільки ніде діти
Смуток із журбою.
Повернетесь знаю
В свої гнізда знову.
А я тут чекаю
Віхолу зимову.
Бо в краю чужому
Жити залишуся.
Повесні додому
Вже не повернуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998730
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 01.02.2024
На вічну пам’ять Крату Василю Євгеновичу,
котрий на 71-му році свого життя відійшов у вічність
Коли сходила в небі зоря,
Вечір темний спускався на землю,
Обривалось людське вже життя,
Обіймалось з холодною смертю.
Ще б пожити йому, таки б ще,
Походити розважно подвір’ям.
Перетерти з сусідом слівце,
Скоротити святкове дозвілля.
Був господар Василь не який,
У руках всяке діло горіло.
І до танців був вдатний, й на спів,
З ким у воду й вогонь ідеш сміло.
Він родину любив, був добряк,
Та, на жаль, душа нині у висі.
Закінчився земний його шлях
Вічним спокоєм в смертнім затишші.
31.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004524
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 01.02.2024
Запитаєш, чому не писала тобі?
І ту мить перекреслила звісно,
Але знай, пам'ятаю я все у душі
Та буває думкам у ній тісно.
Зчасом знову нахлине гнітюча печаль
І затьмарить всю душу думками
Та вона не поверне те щастя на жаль,
Тільки осінь: шепоче листками.
Всі слова перевилися смутком украй,
Як зібрати і радість розвити?
Тільки вітер співає: печалі лишай,
Йти потрібно вперед - просто жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004604
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
Був Микола дуже грубий,
Часто гримав на дружину:
-Щоб жона корилась мужу!-
Повторяв їй без упину.
-Цей закон не я придумав:
Біблія про це сказала!
Щоб мені не огризалась,
Вище мене не скакала!
-Зрозуміла,- каже Галя,-
Потягнулася манірно,-
Все, що будеш вимагати –
Буде зроблено покірно.
І як тільки в гніві Коля
Посилає десь дружину,
Вона рада, очі сяють –
Вмить зникає за хвилину.
Задоволена приходить
(Зберігається інтрижка),
Чоловіку не перечить:
Біблія - найкраща книжка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Захищаючи Україну, загинув 31-річний актор
Рівненського обласного музично-драматичного
театру Володимир Федінчук.
Він був не створений для воєн,
У нього суто мирний фах.
Та час такий, що — кожен воїн,
Найбільший навіть із невдах.
І він пішов, узявши зброю,
Туди, де чига люта смерть,
Щоб захистити нас з тобою
Від тих, хто випив крові вщерть.
Від тих, вбиває хто й гвалтує,
І бреше так, що жах бере.
Жалю від них чекати — всує...
Життя вмістилося в... тире.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004404
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 31.01.2024
[b]Олександр Плеханов. Стрибок у вічність…[/b]
Відкритий погляд, непохитна віра.
Сашко навчався, танцював, любив,
Усім він так захоплювався щиро,
І все на світі встигнути хотів…
Створив скульптуру. Рветься на свободу,
З осмисленим поривом у очах,
Душа стражденна нашого народу!
Та підвестися – заважає страх…
У кожному із нас живе вагання.
Воно присутнє – у тобі, й мені…
Що думав він у мить свою останню?
Чи бачить він в своїй височині,
Як піднялись в борні сини Вітчизни?
Як звір стрибнув – і страх свій переміг!
Повстали ми – такі несхоже-різні
Орлів чужинських кинули до ніг
В єдинім вирішальному пориві!
Незламні ми – ні в чому і ніде!
Здолаєм ворогів ми в Україні!
Небесна сотня нас вперед веде!
16.02.2015
18 лютого, близько 15.00 Сашко вийшов з дому. О 18.00 зателефонував додому і повідомив, що з ним все гаразд і через дві години він повернеться. Саме у цей час розгорталися найзапекліші бої у центрі Києва між повсталими людьми і силовими підрозділами бійців, підконтрольними владі. О 20.00 його мама сама подзвонила, але на дзвінок відповів волонтер, який саме у той момент виносив його з-під куль. Чоловік встиг сказати, що Сашко у важкому стані і що він несе його у Будинок Профспілок. Пізніше на місце подій прибули лікарі і відвезли смертельно пораненого до міської лікарні № 17, куди прибули його мама і сестра. Деякий час медики боролися за життя Сашка, але після операції пояснили рідним, що його поранення несумісне з життям і врятувати його було неможливо...
Мама Сашка згадує яскравий епізод у час його роботи над дипломом у січні 2014 року, коли він замість наукової праці несподівано почав ліпити фігуру звіра. На зауваження відповів — звір є алегорією на український народ: «Він має осмислений погляд і вже вислизає із своєї шкури страху. Усвідомлює себе, розуміє свою силу і готується зробити останній ривок — щоби підвестися, встати». На запитання мами, чи є у цього звіра можливість і час, щоб встати, відповів: «Якщо і є, то дуже мало. Але він теж це розуміє. Бо цей звір живе у кожному з нас». (Записано зі слів сестри). Наразі ця незакінчена скульптура зберігається у мами загиблого.
Рівно через день після загибелі Олександр Плеханов мав отримати диплом бакалавра. Йому було 22 роки.
28 листопада 2014 року у Київському національному університеті будівництва і архітектури відбулася церемонія відкриття Меморіалу Герою Небесної Сотні, студенту архітектурного факультету Олександру Плеханову.
Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004421
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 31.01.2024
В снопи зима складала сніг,
Химерні мчались білі коні,
Везли снопи у сніжне лоно.
Вітрисько розкрутив батіг.
Химерні мчались білі коні.
Свистів борвій, за ними біг.
На хвильку ніби занеміг,
Присів на льодянім ослоні.
Везли снопи у сніжне лоно.
Мабуть, відшліфував мороз,
Блискучий диво-віртуоз,
І раптом слідом знов погоня.
Вітрисько розкрутив батіг,
Він коней ляскав і періщив.
Неслись химерні через ріще.
Зимі сподобався забіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004549
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Показала Мишку Дашка,
Дві червоні смужки.
На душі так стало важко:
Нащо ці пелюшки?
Крик дитячий невгамоний
З ранку й до світанку.
Так! Той вечір був чарівний,
Що тривав до ранку.
Що ж тепер отут робити?
Помилок не справить.
Чи покинуть, чи любити?
Як усе оце поправить?
Утікти - найкращий вихід,
Може, за кордон?
Там пожити трохи тихо...
Не пуска ж закон.
Поки думав, поки мріяв,
Час не може ждати.
Нащо все це заподіяв?
Вже не може спати.
Раптом стука хтось у двері:
Здрастуй, любий тато!
Це наступний з його серій:
Дітки - винуватий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998312
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 30.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2024
Шафранове сонце, шипляче,
В обіймах пустелі, тремтяче,
Сповите маревом надії,
У небі лазурної мрії.
Грайливе спеки мерехтіння -
Любові тайної веління.
Назустріч долі - двох в пустелі -
Розлиті дивом акварелі.
Оази ефемерні танці,
Уяв, оманливих дистанцій,
У швидкоплинну тінь розмиті
Туманних хвиль солодкі миті.
Життя - облуд оптичних нарис:
Або міраж, або оазис. 16.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004458
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 30.01.2024
Справде́шня ві́сень* – задощило:
То ллє, то мряка щільно-сіра...
Бо скви́ра*...
Душа втомилася від болю,
Але чи дасть якусь пото́лю*
Нам доля...
Купча́сті хмари плинуть ви́ссю*...
Гайо́к вже майже оголився...
А ві́сень
З ядучим при́смутком* віч-на́-віч
Багне́* спроваджувати на́ ніч
Уда́леч
Чуттів й думок криласту зграю,
Яка дістатись хтіла раю...
Зринають
Страхи́ над при́ліском* поснулим,
Що між новітністю й минулим
Майнули...
В руках тримаю парасолю,
А серце проситься на волю
Від болю...
Справде́шня ві́сень – задощило:
То ллє, то мряка щільно-сіра...
Бо скви́ра...
13.11.2023
*ві́сень (діал.) - осінь
*скви́ра - негода
*пото́ля - потурання, попуск
*вись (поет.) - простір на великій відстані від землі
*при́смуток - легкий смуток
*багну́ти - дуже хотіти; прагнути
*при́лісок (зменш. до при́ліс) - те саме, що гай - невеликий, перев. листяний ліс
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998478
дата надходження 13.11.2023
дата закладки 30.01.2024
Вона прийшла на проводи зими
Заплакана… У сукні міліта́рі…
Ні, не таку весну чекали ми!
Війна заштрихувала всі реалії…
Чорнилом крові… аквареллю сліз…
Мига́вками вогне́нних траєкторій…
Бо "брат - асвабадітєль" об'явивсь!
Від наших (!) споконвічних (!) територій(?!)
Смерть у кокошнику! Наві́жена, страшна!
З оскалом сказу й псевдо-допомоги!
Мою весну затримала війна!..
Сирени заглушили колискові…
Ми неодмінно виграєм цей бій!
Війна нас згуртувала, як ніколи!
І скоро на оновленій землі
Зійде жовто-блакитна перемога!
Весна продовжить радісне турне,
Знов зацвітуть конвалії і вишні…
Останній танк ворожий потягне́
Наш героїчний трактор український…
В той день, коли закінчиться війна,
Зійдуться всі роз'єднані дороги!
І мирне місто привітає нас
Горнятком кави! Смаку перемоги!
В той день, коли закінчиться війна…
25.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943282
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 30.01.2024
Заметілі дмуть у труби -
Переметів - тьма!
Прикусило сонце губи -
Сяєва нема.
Витанцьовують поземки
Рок-н-ролу твіст,
Розлітаються сукенки
Під оркестру свист.
Снігокрутниця в запалі,
Мерзлих снів води,
Прокладає магістралі -
Замете сліди. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004214
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Заховалося в туманах миле літо
Та той смуток я не знаю де подіти,
Помандрую у поля, що за рікою,
Там не раз ми зустрічалися з тобою.
Зупинюся на хвилину, пригадаю,
Аромати ще доносяться із гаю
Дивна пісня солов'їна все лунає,
Доторкається зманіжено розмаєм.
Задивлюся в синє небо та помрію,
А думками приближатиму подію,
Ту, що в серці залишила я навіки,
Перемога - ось і будуть справжні ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Притихни, не лопоти так гучно
своєю чуттєвістю
над клаптями темноти,
Бо надто швидко множиться ніч,
схлипує над вікном чорнилом,
Лоскоче бронхи до чортиків, спорожнілими атомами відчаю, інгредієнтами чорноти,
Натираючи до болю серце
і присмак віри
точить об сизий колір,
сублімуючи свою стривоженість.
До біса твою синьментальність до людей світу,
Якщо в тобі подвоєна складність, розмитий фон душі,
Якщо дзенькіт літа
ти не відчуваєш,
бо напружене світло
Не абстрагується
за гранітним шаром шкіри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993466
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 30.01.2024
Бережи себе, равлику,
накритий клаптиком листка
у похиленій траві,
У мушлі, як у спальнику,
тулиться глибше
в віконечко своєї кімнати:
"Ми тебе не образимо, чуєш -
а хочеш яблук чи горіхів?
Вилазь - ми твої вартові.
Ось мене називають Аня... а мене Єва...
а в тебе є ім'я ? Як тебе звати?"
І чийсь голос виринає
на проспекті будинків: "Ну де ви?"
Бабуся листям шарудить,
Чалапають ноги між гранями
брудних калюж,
А малим все цікаво,
вони собі між собою гудять,
Поки равлик відмовчується
над скляним куполом неба,
трошки вище землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997935
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 30.01.2024
Він не всилі тримати вже зброю,
Та у нього позиція є,
Його слово вступає до бою,
Його слово вражаючи б'є.
Переможемо світлої днини
Ми москальських убивць і катів.
Ні не бачити їм України,
непотрібно таких нам братів.
Бити ворога праведним словом,
Допоможе і це не секрет
За свій рід і українську мову.
Вже старий,та сміливий поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004327
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Були спантеличені від новини —
Є півні морські і морські є слони.
Є свинки, корови, є леви й коти
І зірку морську можна легко знайти.
І коник морський є і навіть їжак!
А мишок немає! Що з нами не так?
Якби ласкавішими люди були
Хоч раз би на море мишей відвезли.
Ми також лягли б як і ви на лежак
І мишами звались морськими б відтак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004378
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Зимові дні…. перший, лапатий сніг, що випав напередодні, від потепління, поступово зникав. Деінде по алеях, дорогах, в невеличких калюжах, плавали шматки чорно –рудого листя.
Сьогоднішній день нагадував пізню осінь, все піднебесся в шовковій вуалі. Крізь неї, ледь- ледь пробивається образ сонця. А золоті промені тоненькі й короткі настільки, мов голочки, які довкола сонця створили сяючий круг.
Вадим, вийшовши з під’їзду свого будинку, позирнув на небо, посміхнувся й про себе ,
-Така краса і так незвично тихо, благодать.
Звичним рухом руки, поправивши на шиї шарф, підмахнув русявого чуба, поспішив до зупинки автобуса.
Він більше десяти місяців знаходився в гарячих точках війни, від рашистської навали захищав Україну. Скільки жахіття довелося побачити, витримати і пережити під Вугледаром, Бахмутом. Нині ж, на п’ять днів має відпустку, а згодом на потяг по призначенню, в Миколаївський округ.
Провівши два дні вдома з батьками й меншою, на десять років, сестрою, вирішив навідатися до бабусі. Її строгість і безмежна любов, виховала в ньому мужність, чесність, повагу. З самого малку й до одинадцятого класу, він майже постійно був поруч з нею.
Бабуся для сім’ї, як швидка допомога, коли в сина й невістки завал на роботі, чи хтось захворіє. З часом, він не хотів йти додому, бо вже народилася сестра, яка не давала спокійно виспатися. А вже старшим - права рука для бабусі, прибрати в квартирі, сходити в магазин за продуктами та оплатити комунальні платіжки. Після навчання в технікумі, служба в армії. Тепер, йому випала доля присвятити час, прийняти участь у війні за Незалежність країни, вигнати ворогів з рідної української землі.
Хоч по телефону і спілкувався з бабусею, але ж дуже хотів побачити її світлі, добрі очі, усмішку, ніжний погляд. І, як завжди почути від неї приємні слова підтримки,
- Молодець онучку, молодець. Хай Бог тобі допомагає.
Якби років п’ять назад, можливо вона б і сама приїхала. до них. Але нині жаліється на болі в ногах, що ледь- ледь передвигається по квартирі. Тепер нею опікуються батьки й сестра та він сподівається, після повернення, ніколи її не покине. Колись йому так була потрібна її підтримка, тепер він серцем відчуває, що їй має стати опорою.
Раптовий телефонний дзвінок примусив зупинитися.
-Ало, бабусю, я вже йду на зупинку автобуса. Може тобі якісь ліки треба купити?
-Та ні, хлопчику, в мене все є.
-Ну добре! Через хвилин сорок, я буду.
Відразу зиркнув в телефон на повідомлення. В ньому й досі не видалене повідомлення від Юлі. Він його мабуть буде пам’ятати все життя. Вони дружили два роки і в планах мріяли про весілля. Але війна перекреслила всі мрії й сподівання. Коли вона повідомила, що їх сім’я виїжджає до Німеччини, то ніби під ногами провалилася земля. Скільки розмов, умовлянь, але все марно. Йому ніколи й на мить не приходила в голову думка, що у важкий для країни час, можна кудись поїхати. І чого, адже ми далеко від Сходу. Дякувати Богу, тут спокійно, лише інколи лунають сирени. Його доводи не зупинили її. Зрозумів, вона його не кохає. Буквально через два місяці отримав СМС-
« Вадиме, якщо кохаєш, приїдеш. Я влаштувалася на роботу, в Україну не повернуся.» Тільки тепер, пройшовши шлях під пострілами, він зрозумів, для неї це була, як гра в шахи. Виграти, значить отримати гарного чоловіка та й іще з квартирою. Поневолі згадував, як вона цікавилася про стосунки з бабусею. І часто запитувала на кого вона перепише квартиру, на сестру чи на нього.
Те, що сталося, можливо й на краще - не раз у бліндажі над цим роздумував. Згадував бабусині слова,
-Все, що рапляється, значить так треба, інколи нами керує доля. Напевно, коли б такі слова були сказані коли навчався в школі, в дев’ятому - десятому класі, тоді б сміявся. Але ж нині, уже можна сказати, трохи пройшов школу життя, повністю згоден з нею.
По дорозі до зупинки автобуса, в магазині придбав дещо з продуктів і невеличкий торт. Без торта він ніколи не їхав до бабусі, знав, що вона любить «Пражський». Через кілька місяців розлуки і приїхати без торта, ні, це не про нього.
Біля зупинки автобуса людно - Ой, чи й впхаюся в цей, що приїде, а наступний же, аж через двадцять хвилин.
Люди вереницею стояли один за одним. Тільки підійшов, за ним відразу стала дівчина, запитала,
-Ви останній?
У відповідь кивнув головою. Та її дзвінкий, веселий голос, чомусь привернув увагу, повернувся до неї.
Що перше йому кинулося в очі, це світло- русяве волосся, розсипане по тендітних плечах. Бежевий колір курточки і біленький кептур, дуже пасував до її зелено - блакитних очей. На якусь мить задивився, хотів пригадати, на яку принцесу вона схожа? В якому мультику, бачив подібне личко. Враз, його хтось несподіваного штовхнув, чоловічий голос попередив,
-Автобус їде, не лови ґави, бо з-за тебе не поїдемо.
Добре, що автобус приїхав напівпоржній, люди спокійно проходили по салону. Уже при відправленні автобуса, люди підбігали й наполягаючи пропихалися в салон, благали іще трохи посунутися.
- Ото людей! Ніби кильки в банці, як колись, ще в дитинстві. Чомусь це спало на думку. - Тепер килька в банках плаває, ніби у водоймищі.Від думок, аж посміхнувся.
Проходячи по салону, вперед себе пропустив дівчину. Перед нею, де й взялася, доволі повна жінка, років п’ятидесяти. На грудях тримала пакет, грубим голосом попередила,
-Пробачте, в мене тут яйця, прошу не штовхайтеся.
Воно би все й нічого, але дівчина невеликого зросту, при найменшому зайвому рухові, пакет ледь не падав їй на обличчя. Вона була змушена розвернутися, тепер, ці чаруючі очі інколи дивилися на нього. Дівчина притискала до себе напів пустий пакет, з сірими папками. Її так затиснули, що вона не в змозі була дотягнутися до будь чого, щоб триматися. Звичайно така поїздка не викликала задоволення, але треба змиритися, уже іншого виходу не було. Перед поїздкою роздумував, можна й на таксі добратися, але ж так хотілося трохи пройтися, проїхати старим, знайомим маршрутом.
Вадим, у руці тримав пакет з гостинцями і цією ж рукою тримався за верхній поручень автобуса. При зупинці і відправленні автобуса, він другою рукою намагався загородити дівчину від поштовхів.
Через пару зупинок, щоки дівчини почервоніли. -О, яка ж гарна- помітив, цікаво на якій зупинці вона зійде? Думка, як оса- Хоч скоро й відчалю на службу, але якщо познайомлюся, це ж не вважатиметься гріхом. Скільки їй років? Напевно двадцять, а може заміжня? Та ні обручки немає. А хай там, чому й не ризикнути?
Тільки на передостанній зупинці, з автоса вийшло багато пасажирів. Він помітив, що вона пройшла вперед до виходу, але не вийшла.
І чого це я на неї вирячився - подумав у той момент, коли помітив, вона поглядом буквально просвердлювала його. Їх погляди зустрілися, на її обличчі з’явилася усмішка.
- Чи це мені ввижається, подумав і несподівано кліпнув очима - Чи це насправді відбувається? Та дівчина уже опустила голову, повернулася в сторону водія. Цікаві обставини, помітив про себе.Чи й справді познайомитися? Але ж в мене всього три дні й шукай вітра в полі. А можливо все ж варто?
Нарешті остання зупинка. Дівчина поспіхом, жваво стукаючи підборами чобітків по східцях, першою покинула автобус. Він не намагався її переслідувати, але ним керувала цікавість, в якому ж напрямку вона піде?
Зійшовши з автобуса,зиркав по всій окрузі- Тепер зрозуміло, чому так багато людей, нарешті добудували два дев’ятиповерхові будинки. На деяких балконах висіли речі, білизна. Комусь таки пощастило - подумав він і поспішив до п’ятиповерхівки.
Чекай, а де ж поділась дівчина? Ото роззявляка, загубив?
В метрах тридцяти від себе, попереду, побачив її. На душі відразу потепліло. - Ти ба, часом не в той будинок йде, що і я. Цікаво, до кого це сонечко приїхало? Я ж тут наче усіх знаю.
Раптовий дзвінок, змусив відволіктися від думок.
На зв’язку бабуся,
-То ти вже скоро, чому забарився, нічого не купуй, в мене все є.
-Я вже майже під будинком, за п’ять хвилин буду в тебе.
Почувши, що онук підходить до будинку, Софія Іванівна, на плечі накинула пухову хустку й вийшла на балкон. Здаля, по алеї побачила Олю, сусідську дівчину, за нею, швидко йшов онук. Їй здалося, що він доганяв її.
-І коли це він з нею познайомився,- сказала голосно і відхилилася назад, ніби заховалася. Все ж спостерігала, що буде далі. Та усе виявилося марно, онук її не догнав. Старенька трохи розчарувалася та згодом, подумки себе заспокоїла - Чи то вже я собі напридумала.
Повернулася в кімнату, намірилася до вхідних дверей. Все ще в пуховій хустці, під дверима здвигнула плечима, посміхнулася – Хай я послухаю, чи будуть спілкуватися чи ні. Мабуть треба трохи почекати. За мить блиск у очах, про себе тихо,
- Ой бабо, не пхай носа до чужого проса, але ж так цікаво, що там коїться.
Тим часом, Вадим прискорив ходу - Оце так- так, подивіться, - йому хотілося сказати в голос, -Вона навіть у це й же під’їзд зайшла. Широкими кроками, поспішив за нею - В якій же квартирі мешкає?
Дівчина почула його кроки, зупинилася на площадці між другим і третім поверхом. Він саме розвернувся йти слідом за нею. Та її сполоханий, зацікавлений погляд., змусив його зупинитися,
-Та ти не бійся, я на четвертий поверх йду.
-На четвертий? - здивовано запитала вона, відійшла в сторону й продовжила, - То проходьте.
Вона стояла навпроти вікна, на фоні світла її волосся, злегка відбивалося золотим відтінком. На якісь секунди хлопець закляк на місці. -Ти диви, вона ж як образ сонця.
-То йдіть, бачу ви поспішаєте.
- Ой та що ти прямо на ви, хіба я на дядька схожий. Не дивись, що я трохи засмаглий, був на кордоні, а там війна, думаю ти знаєш. Це на кілька днів у відпустку приїхав, зараз йду в гості до бабусі. Може ми познайомимося?
-Та я з першими, хто потрапив на очі не знайомлюся.
- Бачу ти гордячка.
Її обличчя миттєво почервоніло,
-Я б так не сказала, просто собі ціну знаю, тому з обережністю ставлюся до незнайомих людей. Хочеш на ти? Гаразд, хай буде так! Ти йди, хай я побачу до кого це ти йдеш у гості, тут бабусі майже в кожній квартирі.
Софія Іванівна чомусь хвилювалася, прислухалася, що коїться за дверима. Чула якийсь гул та окремі склади » ти, ба «- її це дратувало. За кілька секунд терпець ввірвався - Це скільки часу треба, щоб піднятися на четвертий поверх. А може вони вже там цілуються, от халепа, отак зразу? Нарешті вона почула за дверми шарудіння. Уже придивилася у вічко вхідних дверей, Оля ключем відкривала замок квартири і весь час озиралася. Тут жінка не витримала, відчинила двері,
-О! Олю, добрий день, а я онука, Вадимчика чекаю.
Він уже стояв на площадці між третім і четвертим поверхом,
-Я тут бабусю, вибач трохи затримався.
-Олічко зайди до нас на чай, я познайомлю тебе з моїм героєм.
Дівчина зашарілася,- Та мені незручно.
Старенька обурливо,
-І що тут такого незручного? По - сусідству не можна відказувати.
Дівчина скоса позирнула на нього,
-Ну хіба познайомитися з вашим героєм. Гаразд, зараз зателефоную мамі і черех хвилину – другу прийду.
Оля не гаяла часу – А він нічого та й видно не нахаба. Чому й не познайомитися? Хіба в доброї бабусі може бути непорядний онук. Але у житті всяк буває - тут же змінила думку. -Каже був на війні, сміливий, адже туди не кожен піде. То добре, що не має заячої вади.
Одягнувши светр рожевого кольору, крутнулася біля дзеркала, на плечах поправила волося, на обличчі усмішка,
-Ну,що ж побачимо, що за онучок.
На ходу, зі столу підхопила коробку мармеладу, за мить закривала двері на ключ.
Вадим біля дверей уже чекав на неї,
-У нас вже стіл накритий. Чуєш, як пахнуть голубці?
Її привітний образ обличчя, прямий погляд для нього, як промінчик сонячного тепла. Переступивши поріг, протягнула до нього руку,
-Звичайно чую, мені вже їх доводилося куштувати, знаю смачні. Але давай краще офіційно познайомимося. Я Оля, мені двадцять один рік, працюю фармацептом в аптеці, одна у батьків, не заміжня, дітей не маю.
Вадим такого знайомства не очікував, спостерігав, як дівчина водила очима, часто кліпала ними й хитро позирала на нього.
Але ж взявши її руку в свою, відчув її хвилювання,
- Ну я Вадим, дуже приємно, проходь.
З кімнати голос Софії Іванівни,
-Оце так знайомство, це ж треба такого. Все і відразу, як те морозиво на тарілці, бери і смакуй.
Після почутих слів, очі дівчини округлилися, на щоках з’явився рум’янець. Зробивши невеличкий крок до нього, прошепотіла.
-Ой, я думала двері в кімнату зачинені.
-Та все нормально, проходь.
Софія Іванівна сиділа за столом, її привітний погляд зняв з дівчини напругу,
-Сідайте разом пообідаємо. Як кажуть чим багаті тим і раді.
На столі кілька тарілок з холодними стравами, посередині у великій глибокій тарілці парували голубці.
Дівчина, сказала з легкою усмішкою на губах,
-О, а голубці пахтять, аж слинка тече. З задоволенням пообідаю, голодна, як вовк. Хоч сьогодні в мене вихідний день, але в аптеку привезли ліки, треба було дівчатам допомогти.
Пообідавши, за столом спілкувалися іще зо дві години. Тему війни не обговорювали, адже розуміли, що Вадим все рівно нічого не розповість. Софія Іванівна дістала фото альбом, Олі показувала фотки, дещо розповідала про малого онука.
Надворі сіріло… Вадим зателефонував додому,
-Мамо я ночуватиму в бабусі.
-Та, як же це синку, ми з тобою і не наговорилися.
Завтра мамо, завтра, я висплюся і приїду.
Він нахилився до дівчини,
-Пішли прогуляємося.
Вона ніби трохи й здивувалася, дивилася на Софію Іванівну, наче чекала, що вона скаже.
Жінка рукою торкнулася плеча онука,
-Так - так хлопчику, поки молоді, не гайте часу. Гуляйте, радійте життю, беріть від життя, все що можна взяти, адже воно не таке й довге.
-То ми пішли? – запитав Олю.
-Гаразд,- дівчина вже стояла біля дверей кімнати, продовжила, -Тільки недовго, мені завтра на роботу. Піду своїм скажу та одягнуся.
Софія Іванівна, спитала весело,
-То вам до двадцять другої години часу досить?
Вадим посміхаючись,.
-Добре бабусю, я шкільний розпорядок дня пам’ятаю, не хвилюйся, будемо вчасно.
Широка алея до річки, з двох сторін освітлена ліхтарями. Їм обом здавалося, що уже давно знайомі, трималися за руки. До ніг падало світло, ніби запрошуючи на безпечний шлях, яким можна пройти по стежині життя. Потік автівок, автобусів, маршруток… життя у вирії, гамірно. Та все це, не завада для спілкування про життя. З гарним настроєм, з усмішкою на обличчі, Оля розповідала анекдоти про медиків. Навіть не помітили , як швидко сплинув час.
Йому подзвонила мама,
-Синку ти де, вже на пів десяту, ти вже відпочиваєш?
- Ні мамо, я недалеко від будинку, вже йду додому.
- Ти що друзів зустрів?
- Завтра мамо, все розповім завтра. На добраніч, хороших снів.
Крок за кроком.. усміхаючись один до одного, стремління злетіти. Взявшись за руки, мов птахи розкрили крила, швидко підійнялися на четвертий поверх. Оля збуджена, розчервоніла, кинула хитрий погляд і вмить зникла за дверима своєї квартири.
Вадим, від несподівання, аж сплеснув у долоні,
-Опа, була пташка й випорхнула. Цікаво, звідки вона знала, що двері не замкнені. Ну нічого,завтра я тебе без поцілунку не відпущу.
Вадим зайшов до квартири…бабуся дивилася телевізор.
Побачивши онука, очі сповнені ніжності,
-Ну, як тобі Оля?
- Ти ж знаєш, у мене від тебе секретів майже ніколи не було. Скажу чесно, як на сповіді, вона, як сонце, чи частина його. Приємна в спілкуванні, весела. Зізнаюся, її очі, личко та й загалом, вона мені сподобалася.
- Ти правий, вона справді, як сонечко. Вони сюди переїхали пів року назад. Батько в школі викладає українську мову й літературу, а мама її працює медсестрою в лікарні. Дівчина добра, привітна. Інколи мені ліки приносить та й, як треба тиск поміряти, ніколи не відмовляє.
-Я тебе зрозумів. Що значить ти мене викохала, у нас з тобою і погляди співпадають. Все йду спати, на добраніч.
Жінка подивилася вслід - Ох, якби ж не війна, то можливо б і на весіллі погуляла, а так хто знає, коли закінчиться та чи й доживу.
У квартирі Олі… мати різко встала з-за столу,
-Ти так влетіла! Чи за тобою хтось гнався?
-Ні мамо, все добре, - глибоко перевела подих.
-Та ти червона, як варений рак.
-Все нормально мамо… все нормально.
Вона роздягалася, зняла чобітки. Обома руками провела по обличчю,
-А й справді, мені чогось так жарко…
Мати всміхаючись, з під лоба подивилася на неї,
Ну- ну… нічого не хочеш сказати, хто так стривожив твоє сердечко.
-Слухай мамо, а в тебе таке було?
-Яке таке ?
Ну таке, щоб враз і здалося що це він той, до якого хочеться притулитися, щоб обійняв, поцілував. Ну, думаю ти мене розумієш…
-Ну так, звичайно було. Он той, уже бачить другий сон, а я не сплю, тебе чекала.
Обійнявши доньку,
-Вітаю! Але май голову на плечах.
-Ой, що ти таке кажеш. Йому через два дні відчалювати на війну.
Мати, присіла в крісло,
- А це вже діло серйозне. Це випробування і надії. На жаль важкі часи на нас іще чекають, все може бути
-Це ти про що?
-Та так нічого, лягаймо спати.
Зимовий ранок… Вадим і Оля, взявшись за руки, стояли на платформі. З хвилини на хвилину мав прибути потяг.
Дівчина ледь стримувала сльози. - Як мало часу ми провели з тобою, всього лише три вечора, це, як кілька піщинок у морі. Для когось мабуть і непомітні. А тут, душа розривається на частини, не хочеться відпускати. Вадим ніби відчув її душевний настрій. Обома руками пригорнув до себе,
-Чому принишкла, сонечко, не ховайся в роздумах - хмарах. Подаруй усмішку, щоб я запам’ятав на все життя. Щоб не забув на передовій, а твої очі, ці чаруючі очі, щоб у важку годину підтримували мене.
Здавалося, поцілунок мав бути солодким та вони вдвох відчули смак полину. Прошепотіла,
- Пробач…розкисла.
Занурилася в його груди,
-Ти повертайся, чуєш, повертайся!
Провідницею, впоспіх зачинені двері… потяг набирав швидкість. Чолом притулившись до скла дверей, Вадим й досі не відривав погляд від її очей. -Ти світи мені, світи, як образ сонця. Як образ світлих намірів, нашого повнокровного життя, незламності. Я повернуся, мені потрібна тільки ти. Ти - сенс мого життя, шанс вижити, бо я тебе кохаю.
19.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004371
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
[b]Володимир Кульчицький. Куля в серце[/b]
Тату, ви чуєте, тату?
Куля крізь серце – наскрізь…
Як я пишаюся, тату…
Щоки вже мокрі від сліз…
Поряд будинок палає.
Кров, що по краплі – у сніг…
Віри не йму… Вже немає…
Тату, не треба вмирати!
Як же я вас не вберіг!
Тату, там друзі чекають!
Я рятувати їх мушу!
Ви вже пробачте, благаю…
Кулею – в серце, і в душу…
26.01.2015
Володимир Станіславович прийшов на Майдан, бо там тривалий час перебував його син Iгор, який входив до числа однiєї iз сотень. “Буду тебе захищати на Майданi”, – казав пан Володимир синовi. Та про власний захист не дуже дбав. Мав лише шолом. Нi бронежилета, нi щита.
18 лютого Володимир у свої 64 роки цілий день стояв на барикаді по вул. Грушевського.З предметів захисту у нього був тільки шолом. Після атаки беркуту, охорона перемістилась під Будинок Профспілок. Там він обмiнявся iз сином кiлькома словами. А той сказав: “Тату, я тебе люблю i дуже тобою пишаюся”.
Близько 22.30 на барикадах біля Будинку Профспілок куля снайпера влучила у серце Володимира Станіславовича, пройшла наскрiзь…. Друга влучила чоловiковi в живiт. «Я не розраховував, що він вийде на передову, але він пішов саме туди. Далі пролунала фраза: «Коридор! Важкий!». І четверо людей пронесли тіло. Я впізнав його, коли його вже майже пронесли повз мене. То був мій батько» – розповів син.
Його занесли до Будинку Профспілок, але будинок невдовзі запалав. Син пана Володимира встиг забрати тiло батька. Разом iз працiвниками Червоного Хреста занiс його до Михайлiвського собору.
22 лютого Володимира Кульчицького поховали на кладовищi в Нових Петрiвцях – селi у Вишгородському районi Київської областi.
Звання Герой України з нагородженням орденом «Золота зірка» (посмертно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004379
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
* * *
Виходить князем світ на вежу дня,
Де біль і радість чорно – білим.
Де голуб небо крильми обійняв,
А люди здичіли, змаліли…
Не всі шляхи в житті до храму йдуть.
Мілієм серцем часто нині.
А доля слізьми часом хрестить путь,-
Ламають крила зовсім юні.
А світ молитву сонця спрагло жде:
Тепла й любові всім нам треба.
Хай святить день живі хрести людей,
Де храми душ тримають небо.
27.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004367
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Теплий хлібець надкушу зі хрустом
І примружусь … Вихор задоволень!
Аромат далекий не відпустить:
Світле… рідне… з часом не схололе…
Зелені потрібно кроленятам,
Ось дідусь мішок набив щосили.
Я біжу до нього пособляти
І кричу щасливо: вже скупилась!
Пахне стежка слідом косовиці,
аж бентежить час у круговерті .
Рік за роком по маршруту мчи́ться
пам’ятне таке щось, незатерте.
Повернути б час отой якби нам:
з дідусем йти в поле шовковисте.
Хрустом – свіжоспечена хлібина,
смутком – неповернення в дитинство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004352
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
* * *
Чому з'являєшся у снах?
Чому до мене ти приходиш?
Забулось все!.. В тремких світах
Ти сонцем ясним в небі сходиш.
Чому ж розніжено в віршах
Мої ти думи знов хвилюєш
Й любов'ю стиглою в садах
Мене відкрито так чаруєш?..
27.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004332
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
У кого що болить,
про те й гомонить
( народна мудрість).
Людині треба зовсім мало,
Щоб жити на своїй землі,
Щоб віра в завтра не пропала
Й кінець настав страшній війні.
Людині треба зовсім мало:
Пшеничний степ, трель жайворина,
Життя, щоб в радості тривало,
Хатина, сад, в дворі калина.
Людині треба зовсім мало,
Щоб гідність ту нести в собі,
Держава, щоб про неї дбала, -
Все по Законах, без журби.
Людині треба зовсім мало:
ПлатнЮ пристойну, лиш тоді
Вкраїнці не нАймитували б,
Трудились вдома,* як завжди.
Людині треба зовсім мало.
Хапугам,* злодіям - кончина...
Життя у барвах засіяло б,
Корупція навіки згине!
Людині треба зовсім мало:
Роздай мільйони в дитбудинки -
Дістанеш спокій небувалий,
Не пошкодуєш ні хвилинки.
* * *
Людині треба зовсім мало.
Тут скептики знайдуться звісно:
- Ти чесно заробив?
- Й чимало?!
Ну, не суди мене так злісно.
*Тут - трудитись в Україні.
* Хапуга - той хто бере хабар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Дарую вам свою любов,
немов промінчик сонця,
щоб висушила гіркоту
до крапельки, до донця.
Дарую вам свою любов,
мов теплоти краплину,
щоб немов сонця промінець,
зігріла кожну днину.
Хочу, лелека щоб кружляв,
веселка в небі квітла,
щоб добротою повнивсь світ,
щоб більше стало світла.
Щасливі щоб були всі дні,
до зір всміхався вечір,
солодкими щоб стали сни
у нашої малечі.
Даруймо всі свою любов,
нехай хоч і краплину.
Ті краплі - сонця промінці,
зігріють кожну днину.
Мільйони крапельок таких
освітлюють дорогу.
Їх теплота розтопить лід,
приблизить Перемогу.
Нехай любові ніжний цвіт
усі серця зігріє,
і Перемоги торжество
любов'ю заясніє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Улітку – сніг.
І жодних компромісів.
Гортає вітер зжовклий календар.
Тяженні жорна часу
ме́лять, мíсять
святих і грішних, геніїв, нездар...
Втрачаєм пам’ять.
Незнайомі лиця
сахаються при зустрічі, бо ми…
Тут кожен із собою – наодинці
з фальшивими
чи рваними крильми,
допоки не настане
світла мить…
Улітку – сніг,
бо це життя – без правил.
Береш у руки фарби і – вперед!
Час невблаганний,
та не в тому справа...
Хтось любить сіль,
кому́сь смакує мед.
...Дощем перебіжи безкрає поле.
На ранок сонце випалить твій слід…
Ніколи не кажи собі: “Ніколи”!
Хай буде вільним
кожен твій політ!
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926075
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 25.01.2024
Ти слухав моє серце.
Я – твоє.
Затамувала подих навіть тиша.
А мокрий дощ просився у фойє
душі моєї,
але я не вийшла…
І стукав він у вікна, попри все,
і губ торкався
стиглий присмак ви́шень.
Напевно,
ти читав мене про все…
Хоч дощ у двері стукав –
я не вийшла.
І вилітала усмішка, як птах
із уст твоїх,
освячуючи тишу.
Писав по вікнах мокрого листа,
щось белькотів
все тихше, тихше, тихше…
Ти слухав моє серце,
а мені –
було так тре́мко тво́го дослухатись.
Яка різниця – дощ чи навіть сніг,
коли отак умієш усміхатись.
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926202
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 25.01.2024
Зранку хурделив сніг -
на мінометні шрами.
Холодно на війні.
Гояться довго рани.
Грудень спішить у даль!
Вже не лякає далеч...
Буде комусь медаль,
а багатьом - параліч...
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003992
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Дуже радий, як ніколи,
Шестирічний Костя
На канікули приїхав
До бабусі в гості.
Лоскотала нюх хлопчини
Бабусина здоба,
Все було цікаве: птиця,
І в хліві худоба.
До бабусі притулився,
Їй поправив хустку:
-Коли, бабцю, ця телиця
Піде у відпустку?
І швиденько починає
Бабі торочити:
-Всі тварини від роботи
Мають відпочити.
Казав тато тьоті Люсі,
Щоб була здорова,
Розказав, що у відпустку
Йде його корова.
І сміявся: -Зараз в моді
Гостювати в мами,
Буде пастись на городі –
Все згідно програми.
А для тьоті Люсі будуть
Незабутні днини,
Тато довго не забуде
Райські ті години!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Обшарована кригою, ніби калина,
Мов льодяник у просторі-часі я ви́шу.
Синтезована мить транссвідомістю лине –
Трансформує неначе субстанцію грішну.
Сприйняття забарне́ поглинає спрокво́ла
Зміст кармічних картин у всесвітній мережі.
А думки по спіралі від кола до кола
Намагаються, певно, дістатися вежі,
Де умовна свобода – невільниця волі,
Тінь якої одвіку існує в уяві –
Надихає на кроки, але поступові –
Певно, сходи угору виткі та трухляві.
Сподівання на щастя в істотах гніздиться:
Соковито-червоного струменя пломінь
Спонукає істоту впіймати жар-птицю
І породжує в жилах бурхливостей гомін.
Обшарована кригою, ніби калина,
Мов льодяник у просторі-часі я ви́шу.
Синтезована мить транссвідомістю лине –
Трансформує неначе субстанцію грішну.
12.01.2024
––––––––––––
Ілюстрація:
авторське фото
––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002892
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Закружляла завія-зима.
Зазвучала звабливо зурна.
Залетіла загадка здаля,
Забіліла зефіром земля.
Зачаровані зимні зірки.
Захрустіли забав завитки.
Закрутився здивований звір,
Завірюха запудрила зір.
Залюбки зачепила замет,
Заіскрився загривками злет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003930
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Все частіше у вічі вдивляється ніченька зо́лена.
До пів сотні рокі́в наближаюся – звісно, що ста́рію.
Не збираю опалого листя заради гербарію,
Бо в мертвецькій красі не знаходжу ефекту знеболення.
В океані подій світ не чує космічного плескоту.
Ясува́ти* про зоряне сяйво є справою марною,
Де затягує небо над світом пекельною хмарою.
Кругогля́ду не ширить гасниця у темряві Всесвіту.
Все віджиле позаду в пройдешньому часі зісталося.
Зотлівають поде́нки* відцвілого в діжці свідомості.
У доцільності дій майбуття набуває вагомості.
Сьогодення гартує навсправжки – так, ніби зі ста́лі я.
23.01.2024
*Ясува́ти - пояснювати, тлумачити
*Поде́нки - залишки на дні
–––––––––––––––
Авторський колаж:
картинки з інтернету
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003923
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Шаленіє вітер колихає віти
Пожовтіле листя в небо піднялося
А мені здалОся, а мені здалОся
Вітер розкуйовдив золоте волосся.
Листя пожовтіле не вернути вітам
І не повернути проминуле літо
Відчуває серце дикий порух вітру
Обплітає душу золота палітра.
12.10.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002473
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Журиться сонце в холодній долині,
Чом дивні небесся так довго не сині?
І ніжність в природі надовго щось зникла,
Душа до морозів ще зовсім не звикла.
Та я до весни тихо лину думками,
Приближую миті - ось цими рядками
І чую вже запах травиці та квіту,
Горнуся в обійми бажаного світу.
В думках уже лину, мов мила хмаринка,
Бажаю пошвидше відчути хвилинку,
Оту дивовижну, як пагін любові
І знову горнуся в обійми чудові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003821
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Великий Боже, Матінька Пречиста,
Я вже не молодий, я вже в роках
Та молитов не знаю променистих,
Ще й часом блуд присутній у думках.
Пречиста Діва,мій Великий Боже
Прошу посійте для людей добро,
Нехай любов неправду переможе,
Щоб Дух Святий все зло переборов.
Від ворогів не хочу море крові.
Бажаю щоб очистилась душа
І увійшов в серця їх дух любові,
Щоби жили на далі не гріша.
А тих що неможливо повернути
У Боже Царство, під твоє крило,
Суда твого нехай не оминути,
Хай згине зло,щоб поруч не було.
Великий Боже,сильний і єдиний,
Пробач, святих не знаю молитов,
Але благаю я,за Україну,
Нехай спасе її твоя любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003885
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Цей день не минає,
а сивіє, сивіє...
Туманом на серце лягає журба.
Побудь мені сонцем,
а я тобі - силою,
якої не знає свідомість раба.
Побудь мені небом,
я - тихими водами,
які заколишуть, але не присплять.
Прислухайся...
Чуєш? - Ми сходимо-родимо
Любов'ю і Світлом на божих полях.
Це ми проростаємо понад руїнами.
І наші енергії зцілюють нас.
Невидимим куполом над Україною
стає наша віра незламна, бо - час...
Покликані жити,
до рабства не звикнемо -
не втратимо пам'яті, як вже було...
З цієї безвиході - тисяча виходів,
допоки ще серце дарує тепло.
Тож, хай нам літається,
любиться, мріється,
де часто затягує хаосу вир...
Назустріч - світанок,
по полю, на милицях,
несе у долоньках омріяний мир.
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003910
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
- Де ти, Олю пропадала? –
Запитав Юрко дружину.
- У ставку міському рвала
Я малину та ожину.
- Де ж вона тоді? У хаті
Ані ягідки немає.
- З’їв її дідусь Кіндратій,
Що в Канаді проживає.
- Прилетів на хмарці звідти?
- Ні, на оленях примчався.
А ти де був?
- Робив звіти.
- І про що?
- Ой, не питайся!
- Розкажи.
- Про урожайність
Висаджених груш на хмарах.
- І висока?
- Надзвичайно!
- Де ж ті груші?
- На базарах.
( за сім хвилин складено :) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001090
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 22.01.2024
(ремейк українською)
дівчина не[b]ч[/b]есної краси - фотошоп у соц. мережах
*****
[b]р[/b]ульбаба - бізнес-леді
*****
куль[b]т[/b]баба – артистка
*****
сороко[b]р[/b]іжка - рогоносець-ювіляр
*****
с[b]к[/b]рип-клуб – місце зустрічі тих, кому за 60
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003524
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Запального не треба кохання,
Та душевні страждання відвічні,
Усередині тільки мовчання,
У відносин прогнози невтішні.
Не готова душа до двобою
Не шукає химерам пристані,
Відлюбила й обрала свободу,
І чимдалі пішла від пристрасті.
Не сумбурні єднають стосунки,
А із першого погляду вогник,
Де турбота і ніжні цілунки,
Й парасолька, так вчасно як дощик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003775
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
[youtube]https://youtu.be/0LGuvpsZOII[/youtube]
Про такий погляд, кажуть... обпікає
Яким вогнем усеблагим чи лютим?
Твоя любов у ньому розквітає
А ненависть розпалює "салюти"
Відлуння правди, кругле відзеркалля
У вік хиткий - мостами над проваллям
Ідуть за ним, по сторінках історій
Всі хто шукає прихистку і волі
Бо в ньому є, те вірно споконвічне
Що заглядає совістю у вічі
Мечем життя, прорубує дорогу
У світле майбуття свого народу
Стинає зло під збагровілим небом
Бісівське лихо, що іскрить з безодні
А стяг блакитно-жовтим оберегом
У ньому є щось Праведно Господнє
У ньому всесвіт скрив свої мінори
Прадавніх істин, мантії безликі
Епох прощальних смутні коридори
У ньому є щось Визвольно-Велике
Бунтарська лють Свята його розпука!
У твоїх жилах раптом заклекоче
Його смиренний біль, Вселенська Мука
В тобі заплаче і закриє очі
І щезне..десь у коритарах ночі
А ти услід знамен його пророчих
Шукати знов до розпачу ,до скону!
Бо він десь там...один... безоборонний
Бо в ньому є щось істинно-вразливе
Там гола пристрасть, сталлю оповита
Сльоза підступна, каменем застигне
Коліна схилить тільки у молитві
Там ласки божевільної без міри!
За ним не оглядаючись у прірву
За ним у небо, спалюючи крила
Щось в ньому є, безжалісно красиве
Якась містична незбагненна сила
Що здатна з праху виліпить нетлінне
Піднять на ноги, те що вже оджило
І цілий світ поставить на коліна
Відлуння правди в твому відзеркаллі
У вік журби не дасть тобі спіткнутись
Він проведе тебе через провалля,
Лиш дай до твого серця доторкнутись
Під вільним небом сонячних акордів
Він у піснях до тебе повернеться
Відкриє очі і вдихне свободу
І немовлям до тебе посміхнеться.
21.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003691
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Жив у лісі за болотом
Добрий дядько-чарівник,
Вмів робити відвороти,
Щоби всякий нелюб зник.
Будь кого причарувати
Міг цей диво-чоловік,
Всі загадки розгадати
І продовжити ваш вік.
Вирушила у дорогу
Оля - дівка із села,
Уже вдень була у нього –
Свої плани принесла.
Сіла перед магом чинно
І розмову повела:
- Є у мене та причина,
Що до вас та й привела.
Хочу, щоб мене любили
Усі хлопці із села,
Табунами щоб ходили,
І щоб слава добра йшла.
Щоб всі бігали за мною
І не шкодували ніг,
Ішли в хату, не боялись,
Що високий в нас поріг.
Можете усе робити:
Брати вранішню росу,
І мене перетворити
У нечувану красу.
Маг добряче постарався:
Тут хоч сядь, кричи, чи плач,
І зробив із дівки швидко
Шкіряний футбольний м’яч.
Скільки через м’ячик-Олю
Було стоптано підків!
Бігають за ним по полю
Двадцять дужих мужиків.
Всі гамселили щосили
(Кожен влучно бити звик)!
-Якщо б’є, то, значить, любить,-
Каже мудрий чарівник.
То ж, дівчата, знайте міру:
Ходіть тихо, а не вскач,
Хто багато в житті хоче –
Буде, як футбольний м’яч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Зимонька-зима прийшла
Сльоту, студінь принесла.*
Не хотілось її ждати,
Мерзнуть козаки-солдати.
Зимонька-зима прийшла.
Захурделило навколо,
Сніжно-біле покривало
Вкрило все і бліндажі
У зимовім пейзажі.
Захурделило навколо.
У бою в мороз і сніг...
Вам вклоняємось до ніг.
Ворогам - непереливки,
Свято вірим, козаченьки.
У бою в мороз і сніг...
Дух козацький зігріває,
Хоч й окопи замітає.
Сила, віра і завзяття,
В душах пломенить багаття -
Дух козацький зігріває.
Молимось, за Вас рідненькі.
Ви тримайтесь, козаченьки.
Вороги і їх прокляття
Не погасять те багаття.
Молимось, за Вас рідненькі!
* Сльота, студінь - мокрий сніг, багнюка, дуже холодно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000444
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 22.01.2024
І знов німота ця, неначе напруга,
Упала на плечі, закрила вуста.
Укотре по колу, чи то не наруга,
Коли у повторі омана пуста?
До заходу доля схиляється тужно,
Хоча, ще чіпляє порожнього суть...
Напевне, до тебе вертається мужність,
Яку ще не можеш до дна осягнуть?
А з нею глибини такого провалля,
Яке не здолати, намарні труди.
Бо у почуттів є ознаки летальні.
У річку, ту саму, не можна ввійти.
І вже не важливо, що жевріла віра,
У того, хто кращим ніколи не був.
І долу летіли листки поруділі,
І плив над тобою нескорений сум.
Отак, і сумується, тихою ранню,
Про те, сокровеннеє, що відійшло,
І падає на незагоєні рани,
Іллюзій розбитих, потрощене скло.
23-30.09.23 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003065
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 21.01.2024
як важливо дзвонити вчасно
промовляти живі слова
обіймати щиро і часто
не ділити ціле на два
не шукати причин і винних
в лабіринті холодних стін
задивлятись у світ дитинно
не боятись раптових змін
усім серцем сміятись гучно
відпускати гірку сльозу
не дурити себе бо зручно
не вдаватись до “зуб за зуб”
дослухатись душі і тиші
замовкати… і чути… і
примиритись...
усім простивши
не шукати тупих кутів
і ніколи не пхати носа
де не просять або не ждуть
а любити…
любити осінь
не тримати коли ідуть…
попри все не втрачати віри
пропускати усе дрібне
коли в тебе ніхто не вірить
віра в себе - це головне
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937977
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 21.01.2024
Мій хлопчику, завершиться війна.
Перемагати темінь – наша доля.
Нехай, у нас з тобою дивні ролі, -
Усесвіт знає справжні імена.
Хто я без тебе?
Хто без мене ти?
Хто може розділити нас надвоє
у лабіринтах нескінченних воєн,
коли в любові творимо світи?
О, не втрачай завчасу голови! -
Не вір всьому, що прилітає ззовні.
Життя – це ти.
І на краю безодні
не вір нікому, хлопчику!
Живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003702
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Хрумкіт снігу
І душевний лоскіт
Стежки, що до рідного веде.
Топлять кригу
Сльози – краплі воску:
Не сховаєшся од літ ніде…
Ні стежини,
Ні старої хати,
Ні обійстя за садком нема…
Сніжна днина
Буде сумувати
Крізь замети – спогадом зима.
Замість пустки
Наче кличе в гості
Прабабуся, лагодить обід.
Снігу хрускіт.
Рве душевний лоскіт
Наш колодязь… Воду тягне дід…
Ось на лаві
Ладить самокрутку:
«Доброго зростили тютюну!»
Сніг яскравий
Гладить рідним смутком:
Близько так… лиш руку простягну….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003665
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Я твої цілую руки, мамо,
Що вставала, люба, ти так рано
І молилась впевнено за мене,
Найдорожча, найрідніша нене.
Знаю, що просила у природи,
Сили і здоров'я та ще й вроди,
Вірних оберегів із-за ранку,
Дихання і радощів світанку.
Тяжко проводжала у дорогу
Та завжди чекала до порогу,
Янголя найкраще, найрідніше,
Хто ще може бути наймиліше?
Дякую, схиляюся низенько,
Люба, найдорожча моя ненько,
Буду пам'ятати світлу долю
Ніжно перевиту із журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003565
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Пізній зимовий вечір… залізничне полотно злегка здригалося, на дозволеній швидкості електричка розрізала повітряний простір. Срібний повний місяць ллє у вікна проміння. Воно часом злегка здригнеться, на якусь мить сяйво загубиться та згодом, все повторюється. Кількість пасажирів у вагоні, можна порахувати на двох руках. Рідко хто в таку пору їде додому, хіба що охоронці, які змінюються щодобово та випадкові.
Позираючи у вікно, до якого схилилася Олена, себе відносила саме до випадкових, зненацька, трохи злякавшись, відсторонилася від нього. Помітно не малі пласти снігу прилипали до скла, частина їх відпадала та знову й знову прилипали пласти снігу. На склі вікна наче решето та згодом, все вкрите білою пеленою. Вона звернула увагу на інші вікна, там така ж картина, це не втішало її. Розгублена, з думками – От і повір синоптикам, обіцяли сонячні дні, невеличкий морозець, без опадів. А тут, як кажуть, погода не без сюрпризів.
П’ять днів поспіль, вона залишалася на роботі біля хворих на ковід. Оце на один день відпросилася, хоч у хаті пічку пропалити, щоб дух пішов, що в ній все ж таки, хтось мешкає.
Другий рік поспіль, ширився ковід, а медсестер обслуговувати хворих недостатньо. Якби ж хоч і самі не хворіли, а то , вже дехто й по два рази перехворів. Одне втішало, донька в Києві, вже три роки винаймає квартиру і більш - менш легко перенесла хворобу.Та й її хлопець, що ніби має бути чоловіком, теж добре тримається на ногах. Обоє працюють у магазині мобільної техніки «Техно Базар». Себе забезпечують, а кожній матері, завжди тепло на душі, коли в дітей усе нормально.
Олена ж, уже десять років живе одна, чоловік подався у мандри і ні слуху, ні духу. Іноді вона сама собі каже,
- Ніби й заміжня і не заміжня.
Та все ж інколи підстерігають думки - І в сорок п’ять років, дехто знаходить пару, щоби дожити до старості та мабуть це не про мене.
Електричка плавно збавила швидкість… це вже її зупинка. Двері відчинилися, різкий холодний вітер, ледь не кинув з ніг. Вона все ж спромоглася встояти, уже ступала по сходах, стрибнула вниз, під ногами почула різкий скрип снігу. Сильний, поривчастий вітер разом з мокрим снігом, з голови здійняв шапку. За дві хвилини, що стояла електричка, рукою прикриваючи голову, спромоглася побачити де лежить шапка та що коїться навкруги. Зі смутком позирала на доволі не малий покрив снігу вщент вкритий кригою, на зупинці ніяких слідів. Кожен крок, як у провалля, чобітки й лід в протистоянні, не скрип, а справжній скрегіт. Вкотре озираючись, помітила пару чоловік, які пішли в іншому напрямку. -От халепа, йтиму одна іще й така темінь навкруги.
Попереду глянути далеко, майже нічого не видно, а ближче дахи шпилястих хат трохи світліші, ледь- ледь відзеркалювали сніг, що лежав довкола. Відколи вийшла з вагона, відчувала легке тремтіння тіла - Це ж треба такого, так світив місяць і раптом, серед зими дощ, добре, що хоч трохи видно.
Прикриваючись рукою від вітру й мілкого снігу, що сипав у обличчя, вийшла на широку вулицю. Хоч по домівках темно, все ж йти безпечніше. А от далі, центральна дорога, вона тягнеться через ярок.
-Внизу яру завжди навіює багато снігу, що ж там нині - копошилося в її голові. Праворуч криниця й вибоїна, це вона добре знала. А от з лівої сторони завжди проблеми, так все водою заллє, аж до самого верху. Люба автівка грузне, зробить таку яму, що без допомоги й не вибереться. А щоб вийти на пряму вулицю вище - треба обійти криницю. Але що можна побачити в таку негоду, ще й не знати які там замети.
Йти важко, зробити кожен крок, треба впевнитися, що несподівано кудись не провалишся. У чобітках уже вогко, від напруги змокріле чоло, але ж не зупиниться, ходи іще на хвилин п’ятнадцять. -Основне перейти ярок – подумки підтверджувала собі. Ну, от здається вже біля криниці, ще метра три і можна буде спокійно перевести подих. Як раптово підслизнулася, впала, під кіркою льоду пухкий сніг, провалилася в нього. На невелику відстань тілом продвинулася вперед й відразу в чобітках відчула крижану воду.
Повітря прорізав її істеричний крик,
-Рятуйте! Хто небуть, рятуйте!
Та її крик лише чув вітер зі снігом, який здавалося намагався її засипати. Від напруги, вирваватися з пастки на якусь мить, потемніло в очах. Вже дякувала Богу, що ненадовго. Намагалася за щось хапнутися та старання виявилося марним, лід кришився, розсипався намистинами. Їй здавалося, що вона провалюється іще глибше. У метушні загубила рукавички, вкотре помацала на собі сумку, підстерігла думка - Добре хоч документи зі мною, як знайдуть, то хоч будуть знати хто я така. Раптово під чобітком правої ноги відчула щось тверде, але тут же воно десь поділося. Прошепотіла,
-Можливо,то гулі льоду,- В цей момент їй вдалося на декілька сантиметрів повернутися в ліву сторону. На очі потрапили тонкі патики, які відділяли дорогу від городу. Далі ж літня кухня –Може там хтось є, може почують мене? Та враз нагадала, підстерегло розчарування - Тітка ж Марія померла, навряд хто туди приїхав. Кого ж звати на допомогу! Якби ж по прямій підслизнулася, було би беспечніше, далі з яру догори, метрів двадцять і вже рівна дорога, ще метрів двадцять і хати.Та ті хто там тим паче не почують.
Оленин голос уже дрижав,
-До-по-можіть! Ря -туйте!
Жінка так замерзла, що зуб на зуб не попадав. В ноги, неначе хтось пхав голки, пальці ніг задерев’яніли. Від її подиху шапка покрилася інеєм, з чола стікав розтанутий сніг. Хоч це все відчувала й тиснуло в горлі, все ж намагалася не плакати, знову звала на допомогу.
З надією дивилася на патики, для неї це було б спасінням, хоча б однією рукою схопитися та з води витягнути ноги. Неподалік від патиків, негадано щось мелькнуло - Чи це мені вже здається, чи в мене криша їде. Тільки подумала, як за спиною почула коротке гарчання. Побоялася крутнути головою, за мить уже нічого не чула.
Та хіба ж можна було щось побачити, чи толком почути, коли вже так розгулялася віхола, що й світу білого не видно.
Тим часом у літній кухні… при світлі свічки, Іван сидячи на стільчику, у пічку підкидав дрова. Раптово, почув шкряботіння об двері.
Він тільки встиг їх привідчинити, як сильний вітер, спромігся з руки вирвати двері, відчинив навстіж.
-О! Мухтар, недовго гуляв, що хурделиця налякала?
Мухтар, собака породи американських вівчарок, добре вгодований, заскавулів і потягнув його за рукав светра. Чоловік зачинивши двері, поплеска по спині,
-Чого скавлиш? Чи так налякався?
Несподівано, пес став на задні лапи, передніми вперся у вхідні двері, заскавулів і навіть завив.
Іван подивився йому в очі, погладив по спині,
-Ти мені щось хочеш сказати, кудись кличеш? Ну гаразд, зараз одягнуся підемо подивимося, що тебе так турбує.
Злегка пригинаючись, Іван грузнув у снігу, але йшов за Мухтаром. Сніг уже з крупою припадав до обличчя так, ніби на близькій відстані розліталися іскри від зварювального апарата.
Саме в цей час, Олена вкотре кликала на допомогу.
Кілька хвилин, Іван побував ніби в аду. В напрузі, відчайдушно борячись із негодою, намагався спасти людину.
Добряче перехвилювавшись, на руках приніс її додому,
-Оце так –так, ох і угораздило тебе Олено. Чого мовчиш?
Він запалив іще дві свічки, здригнувся, коли побачив її бліде обличчя.
-Ти що свідомість втратила? Олено!
Знервовано тормошив нею, плескав по щоках, нарешті її вії ледь здригнулися.
Полегшено веревів подих,
-Ну от, здається я впорався.
Весь одяг на ній був мокрим, він змушений був її роздягнути до наготи.
Лежачи в ліжку, Олена, як у мареві, втративши кординацію рухів, махала руками.
Він не втрачас час, прив’язавши її руки до ліжка, насильно напоїв самогоном та накрив теплою ковдрою. Поступово, починаючи зі спини і грудей, і закінчивши пальцями ніг, більше години, Іван самогоном розтирав її тіло. Закінчивши цю справу, відчув,що сам добре пропотів, мусив змінити одяг.
Олена уже спала, він же перехилив чарку самогонки і до Мухтара,
-От бачиш дружок, як воно буває. Якби не ти та не я, пропала б ця жіночка. Хоч і на термометрі мінус одинадцять, але ж була у воді, а до ранку ще далеко. Можливо б і залишилася жива та на все життя залишилася б інвалідом.
За вікном сіріло… Іван, схилившись на ліжко, тихо сопів. Біля нього під ногами спав Мухтар. Олена ж проснувшись, відкинула з себе ковдру, побачивши, що оголена, в недоумінні, злякано прошепотіла,
-Ой чого це я?
Швидко вкрилася, придивлялася до чоловіка, який міцно спав. Мухтар почувши шарудіння, здійнявся на задні лапи, лизнув господаря по щоці.
-О, Мухтар! Що надвір хочеш? - зразу ж помітив, що Олена не спить,
-Доброго ранку, як самопочуття?
- Я давно тут? Іване, а ти, як мене знайшов? Дякую тобі.
-Ти, що нічого не пам’ятаєш? Тебе не я знайшов, а Мухтар, йому подякуй. Ти краще скажи, ноги добре відчуваєш? Пошевели пальцями.
- Та ніби усе нормально, трохи горло болить.
-То не страшно, попусте, Я вночі курку зарубав, поп’єш гарячого бульону. Вип’єш чаю з лимоном. Одяг я тобі знайду і мамині чоботи є непогані, тільки твої шкода, зовсім подерлися.
-А моя сумка є, чи я її загубила? Я пам’ятаю, як підслизнулася, потім перед очима якісь тіні, в чобітках холодна вода скувала все тіло.
Вона крутнула обома руками, мельком глянула на них,
- Чомусь здавалося кровили руки.
-Подивися на пучки пальців, вони всі потріскані, от і кровили. Чи ти болю не відчуваєш?
-Та так, трохи болять. А ти, як тут опинився?
-Зараз для всіх важкий час, в з’вязку з епідемією на ковід, люди бояться вставляти зуби, протези. Тому приймаю клієнтів лише по запису два рази на тиждень. Нам із Мухтаром тут краще, чим у квартирі, йому веселіше, є де прогулятися. А мені біля пічки погрітися. Он настолі альбом лежить. Згадував нашу школу, клас.
-А я з вашого класу мало кого пам’ятаю. Ви ж на два роки старші, на вечорах поводилися кумирами.
- А ваші дівчата на вечорах, тільки й чекали, щоб хтось запросив на танець.
-Можливо й так, адже усім дівчатам хотілося більше уваги. Але воно все уже в минулому.
-Але ж приємно згадати….
-А де твої всі?
-Син у Києві, має сім’ю, квартиру, в одній із лікарень працює стоматологом, у нього все нормально А Віка…уже п’ять років, як ми не разом. Ми з Мухтаром вільні, як вітри в полі,- посміхаючись продовжив,
-Мабуть нам так написано по долі. Але ж це діло поправне правда.
Її щоки навіть порожевіли, опустивши очі,
-Та, як ти кажеш написано по долі, то вже час покаже.
Минуло два тижні….зимовий день видався сонячним. Електричку іноді погойдувало, пасажирів злегка заколисувало. Хтось їхав мовчки, хтось спілкувався, при зупинці електрички поспішав на вихід.
Зійшовши з електрички, Іван і Олена не ризикували йти прямою дорогою, пішли в обхід, через посадку. Хоч і шлях вдвічі більший, але їм не було куди поспішати. Тримаючи її під руку, ділився своїми планами,
- Ми спочатку підемо до мене розпалимо пічку, переодягнемося, тоді підемо до тебе, з нами й Мухтар прогуляється. Йому важко цілий день нас чекати, хоче волі. Переночуємо, збереш деякі свої речі, повернемося до мене. А в неділлю поїдемо в Харків. Ти, щось маєш проти?
-Та ні, все нормально, тільки я все ж сплю погано, після тієї негоди, ніяк не уговтаюся.
Він ледь всміхаючись, кліпнув очима,
-Іще тиждень – два поп’єш ліки, все буде нормально, на все треба час. А все ж цікаво, якби не той випадок, чи ми б з тобою зустрілися?
Олена повільно підняла очі, хитро позирнула на нього,
-Напевно наші долі, в ту негоду, вирішили зійтися, от і маємо, що маємо.
Але ж воно на краще?
Ледь нахилившись, він поцілував її в щоку,
- Звичайно на краще.! То ж верстаймо той путь, який зазначений нам долею.Ми вдвох здолаємо всі негаразди і негоди!
Вечірнє сонце, останніми променями освітлювало лише кілька маленьких хмаринок, що скупчилися крайнеба, на завтрашній день пророкувало гарну погоду.
2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003672
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Похмуро в кімнаті,
на вулиці хмарно
Мине день сьогодні
без сонечка марно.
Потрібно те сонце
піти, розбудити,
В його філіжаночку
кави налити.
Подвійне еспрессо
або капучино
Його збадьорить,
звеселить неодмінно.
І вигулькне сяюче
з-поза хмаринок.
Ну що? Хто насмажить
світилу зернинок?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000298
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 18.01.2024
Дякую, люди, -
і в серці тепліє ізнов,
Світиться хліб доброти
на святковім обрусі.
Всіх, хто пізнав,
що життя порятує любов,
Благословляю
і щиро вам дякую, друзі.
Дякую Богу
за кожний освячений день,
За порятунок у скруті
і відчаї горя,
Дякую, що і в мені
озиваються струни пісень,
Що висявають світила небесні
в Господньому хорі.
Дякую нашим героям -
І дочкам, й синам,
Світлим апостолам правди,
життя і свободи.
Нашу любов і подяку
складаємо вам:
Поки ви з нами,
Плекають надію народи.
Усім добрим людям ДЯКУЮ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003310
дата надходження 17.01.2024
дата закладки 18.01.2024
Зоряний пил – шлейф од білої віхоли,
Блискітки грають пухкими заметами.
Наче по чорному срібним наметано:
В іскрах котячого ока ніч дихала.
Сніг між зіниць відбивався смарагдово,
Цвів у надії, що променем житиме.
Від чужаків нас укрив самоцвітами:
Місяць торкнув чи ти, юністю спраглою?
Ніч українська... Димок понад хатою.
Йшли хуртовини у танго з буранами.
Вторили, вчилися танцю старанно ми.
А сніговій ніч забавляв: "Кохатиму..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003345
дата надходження 17.01.2024
дата закладки 18.01.2024
Промовчимо, бо ж говорити важко.
Промовчимо, в думках збудуєм дім...
Мені без тебе так самотньо, пташко!..
У небі - зорі світлі й чорний дим.
Промовчимо і стишимо реальність.
Промовчимо, бо грішні душі в нас.
Промовчимо й заглянемо в фатальність,
Як в об'єктив, де мить спинилась й час...
17.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003428
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
Зціли мене від розпачу, від болю,
Від марних втрат, від суму, гіркоти
Хай буду за тобою, як горою,
Верни мене із дна до повноти
Хай всі мости зруйновані палають
До біса їх – збудуємо новий!.
Верни мене з безодні до причалу..
Й розпуки темінь щастям освіти
Верни мене із бою й попелища
У наш святий і праведний палац
Безумством горе скропимо з затишшя
Не сплутавши чуття за фальш, ерзац..
Зціли мене, благаю, закликаю,
Кляну дурні обставини й нефарт
Верни – бо знову листям обпадаю
У наш загублений осінній сад..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995842
дата надходження 10.10.2023
дата закладки 17.01.2024
Поверни мене, пам'яте, в час , де в полях тільки маки
Орошали червоним чекання прийдешності жнив.
Де раділа земля - її дощ поливав, а не плакав,
Не тужив.
Я б вернулась туди, де звичайністю дням дорікала.
Як я хочу простої буденності! Ти поверни
Мене, пам'яте, в час, що кривавив лише пелюстками,
Без війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002969
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Я не писала і не читала - мені не хотілося...
І свідомість моя блокувала у серці слова.
Від цієї війни, вони вперше усі загубилися,
так далеко усе, особливо моя голова.
Так далеко усе, і думки мої в мирному просторі,
де ця кава з тобою розчинена дуже смачна,
де життя без війни, без війни, без війни - чуєш Господи!
Я так хочу сказати: "ВСЕ БАСТА, КІНЕЦЬ, ВСЕ КІНЕЦЬ - СИЛАМ ЗЛА!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998766
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 15.01.2024
Була зі мною,
у дні моєї долі,
коли з лихвою
думки на серці голі
журили душу,
на сховищах чуттєвих,
які я мушу
прожити, так суттєво!
Мене тримають ,
у зорях на світанні,
і я шукаю
ту правду у тумані.
Вона блукає,
ця правда білим світом,
людей збирає
нерівномірним вітром,
щоб кожне серце,
у дні своєї долі,
з тобою ЗЕМЛЕ,
та оцінили волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002863
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Ти вір,ти надійся,чекай
Чуєш,забудь про тривоги,
Я живий повернусь,так і знай,
Бо до тебе мої всі дороги.
Я і холод , і пекло пройду,
Навіть в вирі жахіть не загину,
Я на осліп дорогу знайду
В твої ,моя мила,обійми.
Тільки віру свою не втрачай,
І за нас ти постійно молися,
Я повернуся,тільки чекай,
Ми ж на вірність удвох присяглися.
Я ось тільки до сонця дійду
І очистю від копоті небо,
І дорогою світла прийду
Я в обійми,кохана,до тебе.
Тільки вір, тільки будь. І чекай!
І надії втрачати не треба
Повернуся я ти так і знай,
Моя квітка любові до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003085
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 15.01.2024
З усіх вулиць ідуть люди,
Бо в сільському клубі свято:
Запланована там зустріч
Із народним депутатом.
Весь кортеж приїхав вчасно,
Із оркестром всіх зустріли,
Дві красуні в вишиванках
Гостю коровай вручили.
Він за мить - вже на трибуні,
Зразу перейшов до діла,
І до мас народних факти
Й аргументи полетіли:
-Довели спеціалісти:
Кожна в нас сім’я багата,
Бо за планом погодинно
Росте пенсія й зарплата.
-Це неправда! -крик у залі,-
На продукти ціни знаєм!
А тарифи? А податки?
Ні за що народ страждає!
Депутат довів народу:
-Просто треба менше їсти,
Не докажете нічого,
Бо ви - не спеціалісти.
Ви - проста народна маса,
А є - влада і еліта!
Що таке державна каса,
Не дано вам зрозуміти.
Депутату пощастило
Тут від смерті врятуватись:
З того часу всі бояться
Із народом зустрічатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Душа у мами, наче птах,
Літає невагомо,
В холодних зоряних світах -
Не все для нас відомо.
Коли торкне мене крилом -
В дитинства лину миті.
Зчиняється в нутрі надлом,
Як никне у блакиті.
Звучать у серці молитви
Із вечора до рання...
Чи утомились, мамо, Ви?
В одвіт - мовчання. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003155
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Якщо правди немає і істина багатоваріантна,
Якщо на кожен аргумент знайдуться контраргументи,
Якщо всі довкола - жертви пропаганди,
І історія викривлена відповідно до потреб поточного моменту,
Якщо в тих окопах такі самі люди, як і з нашого боку,
Якщо їх логіку можна за бажання зрозуміти,
Якщо за війною стоїть не злий намір, а забаганка злого року,
І якщо всі люди - просто злі несвідомі діти,
Якщо всі безневинні жертви, всі міста у порох стерті,
Всі завалені в підвалах старі, жінки і діти,
Всі герої, що життя за майбутнє положили,
За наші ж гріхи потрапили у пазурі смерті…
То чому поруч зі мною на еспешці, розбитій артою,
Серед стогонів, вогню й мінометних розривів,
Стоїть сумний і суворий янгол із шкірою блідою,
Й повільно здіймає меч вогняний і білі крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001014
дата надходження 17.12.2023
дата закладки 13.01.2024
На сопілці вітер грає,
Ходить вечір по гаях,
А мене в саду чекає
Подоляночка моя.
Я несу для неї квіти,
В грудях серце молоде,
Буду зустрічі радіти
Коли зіронька зійде.
Подолянка чорні брови,
Біле личко, світлі очі,
Говорить слова медові
І кохання серцем хоче.
Подолянку обіймаю,
Бачать зорі,чує небо:
- Я тебе одну кохаю
Мені іншої не треба.-
Ароматно пахнуть квіти,
Що найкращі подарунки,
Як же серцю не радіти
Цим солодким поцілункам,
Як же мило обіймати
Любу дівчину свою.
Буду все життя кохати
Подоляночку мою.
Подолянка чорні брови,
Біле личко, світлі очі,
Говорить слова медові
І кохання серцем хоче.
Подолянку обіймаю
Бачать зорі,чує небо
Я тебе одну кохаю
Мені іншої не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002921
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Відцвіли вже давно хризантеми в саду
Та на рідні місця знову зранку іду,
Хоч немає краси, відлетіла, мов птах,
А чарівність п'янка залишилась в думках.
Зупинюся на мить, а душа все щемить,
Хризантем ніжний рай неповторно бринить,
Як так зникнуть змогли, не сказавши прощай?
Мабуть в дивній душі вигравав ще розмай.
Подивлюсь навкруги, все затихло давно,
Мила осінь в листках заховала руно
І в мотивах земних розчинилась краса,
Бачу слід, що лишила в тумані роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002938
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024
СНІЖИНКИ
На берізки й на ялинки
З неба падають сніжинки,
На хати і на доріжки,
Аж в снігу загрузли ніжки.
І на вії до Яринки
Примостилися сніжинки.
І на спинку кошеняті
Їх насипало багато,
І синичці в годівничку –
Геть засипали пшеничку.
Всі пробачили їм дружно,
Бо вони – красиві дуже.
***
Білі-білі всі сніжинки,
Кожна, наче, з павутинки.
Хоч вони усі – сестрички,
Мають дуже різні личка.
Часом трохи – вередливі,
А зате – які ж красиві!
ПЕРША ЗИМА
Киці диво-дивина:
Замела кругом зима.
Ще не бачила вона,
Що воно таке – зима.
Скрізь шукає де весна,
А її – ніде нема.
ЗАВІРЮХА
Замело усе в саду,
Грає вітер на дуду.
Грає вдень і уночі,
Ходять білі павичі,
Розпустили крила й хвіст,
Як почули вітру свист.
МОРОЗЕЦЬ
Покусав мороз за щічку
Нашу дівчинку Марічку.
Вся – така, мов полуничка,
Змерзли пальці й рукавички.
Змерзли чоботи і ніжки,
Як з’їжджала з гірки трішки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002953
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Ти не плач, дитинко.
В час передранковий
Дай тебе підняти. Правило двох стін ...
Тут, у коридорі, буде й колискова,
Й постіль із подушки, й рук моїх заслін.
Птахою схилюся, поцілую кіски,
Подихом розвіє їх легенький шовк.
Спи, маленьке диво, дай но витру слізки.
Подивися, Мурчик в схованку прийшов.
У тепленьке місце моститься до тебе.
Спи, моя розрадо. Спи, моє дитя .
Ніч мине й засяє сонечко у небі,
Будемо дивитись, як хмарки летять.
То листи до Бога, а у них без ліку
Молитов гарячих, щоби нас біда
Оминула скоро, й на твою голівку
І малій пилинці впасти Він не дав .
Ця війна скінчиться, будемо гуляти
Ми утрьох по місту стрічками алей.
Спи, а я тихенько помолюсь за тата,
Хай заслін від кулі Боженько пошле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001952
дата надходження 30.12.2023
дата закладки 13.01.2024
Ця яблуня не родить - зостарілась,
Вітри їй повикручували руки.
До неї в гості прилітають круки,
Приходить баба у сорочці білій.
Пройдеться трохи, спершись на кілочок,
Її вже ноги не ворушать листя...
Відчинить хвіртку, гляне на обійстя,
Зайде у хату і до печі мовчки.
А піч холодна років вже із десять,
Дощі крізь комин крапають у душу.
Та часом місяць заслонку воскресить,
В порожню хату з неба зірку струсить.
А баба піч розтопить тою зіркою,
Поправить клямку й попливе у темінь.
Хрестами вікна плакатимуть гірко,
І небо стане синьо-яблуневим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002841
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Маленька пташко - перелітний птах.
Чого шукаєш серед порожнечі?
Самотня самота снує в садах,
У темноту ховається під вечір.
Нема куди подітись від журби
І ві́ршами нарешті відболіти.
Повисло сіре небо на вербі,
Заникалось в дуплі примарне літо.
Нема ні барв, ні слів, ні суєти,
А на вустах вологий неба попіл.
Лети, маленька пташечко, лети...
З тобою
ми зустрінемося
потім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002842
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Вітаю Тань, Танюшок і Тетян,
І хочу я Вам щиро побажати,
По-перше, здійснення усіх Ваших бажань,
По-друге, буть щасливими й багатими.
А ще за Вас, молити буду Бога,
Достаток щоб рікою лився в дім,
Щоб Ви з коханням стрілися своїм,
Й нехай Господь пошле нам Перемогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002876
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Казкова зима....
Летять сніжинки - дарунок свіжості,
Але ж не знають, що на них чекає,
Не дочекались від сонця милості,
В обідню пору проміння лягає,
Кожна раптово, сльози проливає.
І врешті - решт.....
Теплом сповита, не лишиться й сліду,
А чи й згадає про неї хтось й колись?
Якусь все ж радість, несе вона світу,
Її жадані бажання вмить збулись.
Осяйні мрії....
Злети й досягнення, щастя і втіха,
Нехай коротке, але ж воно було,
Часом у смутку, траплялось й до сміху,
Та по життєвій дорозі відцвіло.
Одна знайдеться....
Що впала нині, сріблить на вершині,
Я краща всіх!Та згодом стане снігом,
Краса померкне сльозини полинні,
Стечуть водою боляче із гнівом.
Добра ж немає....
То від пихатості - таїла в душі,
Може знайдеться, хто підкаже щиро,
Сховала б краще між зимові кущі,
Була б простіша, як усі, щоб мирно,
Й не мала звички принизити в житті.
На жаль буває....
Тож у людей, теж так, за любим фахом,
Ми, як сніжини, чи цвіт у суцвітті,
Невдовзі раптом, відчуєм, що прахом,
Настав час стати, розвіють по світу,
Через віки… нас ніхто й не згадає.
11.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002798
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
. [i]…йшов по ріллі,
голодній і холодній –
і впали сльози.
Спогад з дитинства.][/]
[youtube]https://youtu.be/Pu93I5B8Ywc?si=vbGe4lI8H03q002r[/youtube]
1.
[i][color="#057575"]][b]Подув москаль*– провісник холодів –
нетеч на ґрунті шерхне у калюжі…
Який байстрюк тебе на світ сплодив,
аби зюйд-весту** подихи спаплюжить?
Подув москаль?.. Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Пощо для нас жагучі холоди –
нехай би злі від холоду пощезли!
Так ні, "воно" ізнову ожило
і світом хресним про̀ростю буяє…
Аби добру наставити жало́,
аби волати світу: "Ей, ще я̀ є!"
2.
…Подув москаль – й спалив в порогах*** Січ.
подув москаль – і вирізав Батурин.
Подув москаль – й спаплюжив нашу річ****,
подув москаль – й свободі край: тортури.
Подув москаль – і в нас голодомор,
подув москаль – кроваво пали Крути.
Подув москаль – брехня, грабіж, терор,
подув москаль – трьохсоті в нас і… трупи.
Подув москаль – й ошаленів весь люд,
кермо вручивши безбах-можновладцям:
лиш дифірамби й марнослів’я ллють:
юлавовму вождю прищаві агнці!
Подув москаль – ворота в нас насті̀ж
огиидному, мов Z-мій, Zа-сранцю,
бо, бачте, має він такий “престиж”–
дітей у пекло відправляти вранці...
3.
...Природа й людство мають схожу суть.
Така суспіль! Така банальна проза...
Вітри, однак, із Заходу подмуть –
і оживе жовто-блакитна Роз**.
І розу нашу вже не відберуть –
повстав в народі хист і дух козацький!!!
Тож недарма дав Бог нам землю й путь,
"адін народ" – царя девіз дурацький!*****
4.
...І прийде час – найкращі із вітрів
пасати схлинуть з Середземномор’я.
з москви ж – ні вітру, ані москалів,
що нам принесли смуток, люте горе...
О життєдайний вітре із Балкан,
о благовісний вітре з Піренеїв!
Москаль не схопить нас уже в капкан –
не збудеться підступний бред "кощеїв"…
Карпати наші й Кристалічний щит******
навіки застовпили нам Європу…
Закмітьте це, ординні! К дідьку йдіть,
допоки вам тут не надрали ж@пу!
Звідкіль “дме” людству вІтрова біда –
гряде нарешті світу розуміння,
тож щезне тьма "кощея", як вода,
коли "нагряне" сонячне проміння!
Весняний цвіт фарбує горизонт,
подуга наша – вже не за горами…
Струсіть, о люди,
геть кошмарний сон!
Від пекла в рай ходімо!
Будьте з нами![/b][/color]
23.11.2019 – 5.01.2024
___________________
*північно-східний вітер – норд-ост –
в нашій Розі** вітрів, в якій, як відомо,
з-поміж вітрів превалює Зюйд-Вест**;
***Запорізька січ як останній форпост
козацької держави юуло знищено 1775 р.
за вказівкою імператриці Катерини ІІ;
****тут – мова;
*****йдеться про відому статтю ілеолога
рашизму путіна "Одін народ"
******Український щит – південно-західна
частина Східноєвропейської платформи
земної кори.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002661
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Переклад вірша Леоніда Філатова, 1998 рік.
Стривай! Ти дещо сплутав у запалі!
Відомо бо любому пацану:
На вас не нападали. Ви - напали.
Ви першими затіяли війну!
Ви громадянам захист обіцяли,
А вийшов дуже формений скандал!...
Кого і від кого ви захищали,
Коли на вас ніхто не нападав?
Ах, скільки на землі людей є підлих!
Такі часи, жорстокі їх діла!...
Ви підлість вознесли, неначе, подвиг
Й прохаєте за злочин ордена!
Грудень 2023 року.
Постой! Ты что-то путаешь в запале!
Известно ведь любому пацану:
На вас не нападали. Вы - напали.
Вы первыми затеяли войну!
Вы гражданам защиту обещали,
А получился форменный скандал!...
Кого и от кого вы защищали,
Когда на вас никто не нападал?
Ах, сколько на земле людей есть подлых!
Такие уж настали времена!...
Вы подлость преподносите, как подвиг
И просите за это ордена!
Леонид Филатов, 1998 год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001372
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 11.01.2024
І час не час, і мед – полин,
Залиш, кажу тобі ці спроби,
Хай правда серцем верховодить,
А темні пристрасті покинь.
Пролий любов на марлю дня
І ніч залишить сірий попіл,
Назавжди спалених утопій,
З яких складається брехня.
І вже коли над ранок ніч,
Складе намисто слів прозорих,
Коли не знітившись повториш
Без зайвих яв і протиріч
Відчуй в собі блакитну вись,
Весни очей чутливу повінь,
Коли безмовно заговорить,
Любов її. Тоді — озвись.
28.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002783
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Мама з татом говорила,
Кудись поспішала,
П’ятирічного Кирила
Вмила, зачесала.
-Я відлучуся, синочку,
Десь на три години,
Відвідаю перукарню
І ряд магазинів.
За тобою наглядати
В цей час буде тато,
Можеш пазлики складати,
З нянею гуляти.
З нянею цікаво гратись,
Не захочеш спати.
Що ти вибереш: ховатись,
Чи казки читати?
-Та у мене варіантів
Не так вже й багато,
Бо залежить все від того,
Що вибере тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002410
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 11.01.2024
( Мельник Аліні Олексіївні )
Тобі - вісімнадцять ! І юність рікою
Аж б’ється в життєвий причал,
Бурхливо летить течією швидкою,
Несеться за обрій до хмар.
Тобі - вісімнадцять! Це - злети й падіння,
Шукання стежини, свій шлях,
До нових пізнань, намагань і стремління..
В квітчастих усе кольорах.
Тобі – вісімнадцять.. Бажаєм творити
І в ногу із часом іти,
Багато дверей у навчанні відкрити,
Та успіху скрізь досягти.
Бажаєм багато яскравих емоцій,
Іскристого щастя душі,
Відмінного настрою на кожному кроці,
Натхнення й наснаги тобі.
В усіх починаннях до сходинок нових
Уперто іди до мети,
Як мрія здійснилась, то мріяти знову
І в мріях себе віднайти.
Бажаєм здоров’я, щасливої долі,
В коханні два вірних крила,
Добра і достатку, щоб мала доволі,
Всього, що бажає душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002663
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 11.01.2024
/Пам'яті співака Віталія Болоножко/
Війна вбиває солов’їв
І так це боляче – до крику:
Летять у небо. На землі
Заплачуть гірко ліра й скрипка.
Зима обтрусить білий цвіт
І стане білою пустеля.
Без солов’їв збідніє світ
І збліднуть з горя акварелі.
Крізь жаль бринить якась струна,
Кружляють Янголи на сцені.
Війна-зима, зима-війна,
Пісні та сльози – нескінченні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002665
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Толочить час років надбання,
Піском збігає у щілину.
Життя шукає виправдання,
Тому, що піддається плину.
Від кроку першого земного
Маленької іще дитини,
До поступу, що від порога,
Веде в майбутнє по стежині.
В майбутнє, що стає минулим,
Та плечі муляє, товчеться.
Серце болить, коли є чуле,
Не все ж задумане вдається.
А час летить, мов вітер в полі,
Роки гортає за роками.
Біжить шляхами, де тополі,
Спадає пилом поміж снами.
Щоб відродитись, як зуміє,
В новому тілі, в дні прийдешнім.
Та, доки сонце ще зоріє,
Своїй порі всміхнись тутешній.
09.01.2024
світлина: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002690
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 11.01.2024
* * *
Снігами небо йде. Та вітер трохи витих.
Святкують день дахи у білих свитах.
Блукає білий сум у кленах, сном сповитих,
Гойдає вітровій кришталь на вітах.
Крадуть лихі сніги зірок загаслих тіні.
Ховають їх в морозу павутинні.
Ворожить небу птах на мерзлій горобині
На холоди рясні та, певно, сильні.
10.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002721
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Був я парубок нівроку –
Вся душа співала,
І на розум мене бабця
Часто наставляла:
-Ти в компаніях буваєш,
Придивляйся, синку:
Як дівки їдять, жартують,
Бо підсунуть свинку.
Якщо дівка з ножа їла
(Така нетерпляча),
Буде зла, жорстока й підла -
По ній тюрма плаче.
Пам’ятав я цю пораду,
Але десь прогледів,
Бо не стала моя жінка
Ні пані, ні леді.
Тут не треба щось гадати,
І йти до ворожки:
З ножа їла - така злюка,
Не бачила ложки.
А вже теща, та зміюка!
Має таке жало,
То вже факт незаперечний –
Жерла із кинджала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
(онєгінська строфа)
Зимовий ранок ніжністю сповитий,
Припудрена земля в глибокім сні,
Колише вітерець ще сонне віття,
Проникли пасма сонячні скісні.
Лоскочуть паморозь сріблясту легко,
Озерного прозору кригу глека.
Вуаль упала із сосни - сніжить.
Біліє небосхилу мляво нить.
Пливуть хмарини в небі, як вітрила
У свіжім мареві старі стежки.
Мої легкі мережаться думки
Про витвори зими, що підкорила
Тонкі вербові кучері дрібні,
І переможно їде на коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002717
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
«Хто й навіщо послав нам війну?
Чом Господь не закрив їй дороги?» –
Вкотре біль по душі різонув,
Обминувши всі перестороги.
В ніч осінню і довгу, й беззоряну
Рій думок плине навісний,
Серце болем німим переоране:
«Ти хотів, світе, теж війни?!
Може, досить уже нерішучості,
Щоби зло проти нас спинить?
Чи боїшся своєї участі?
Не відчув ти іще вини,
Коли вбивства людей поряд вершаться,
Коли гине мирний народ,
Хтось у друзі до рашки ще тешеться?
Так, це камінь до них в город.
Але ж світ не для зла Богом створений?
Прийде, прийде розплати час.
Наш народ, мов титан, нескорений,
Хоч нелегко його плечам.
9.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002731
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
[b]Л[/b]етять сніжинки милі за вікном,
[b]Е[/b]х, вийду згодом трішки погуляти,
[b]Г[/b]ен, там обабіч, за отим ставком,
[b]К[/b]уди не глянеш, скрізь клубочки вати.
[b]А[/b] ось, з-за рогу йде сама краса,
[b]Х[/b]аризма виграє, прекрасні дані,
[b]О[/b]шатна і приваблива зима,
[b]Д[/b]екор бринить чарівністю в тумані.
[b]А[/b]гат вмістився, шарму додає,
[b]Т[/b]ріпочуть ніжно локони красою,
[b]А[/b] в роздумах уявлення моє:
[b]Г[/b]ординя в ній - здалася неземною.
[b]Р[/b]озгублена легенько у душі,
[b]А[/b] скільки там незнаних ще фантазій,
[b]Ц[/b]ікавий образ, шати із парчі
[b]І[/b] неповторні оплески овацій.
[b]Я[/b] в захваті була від тих щедрот,
[b]Р[/b]озчулена, не знала, що робити,
[b]О[/b] дякую, красуне, за курорт,
[b]З[/b]имою також можна відпочити.
[b]К[/b]идаю погляд в дивну далечінь
[b]І[/b] знову насолоджуюсь, вдихаю,
[b]Ш[/b]укаю ніжне сяйво мерехтінь
[b]Н[/b]айкращого для серця дивокраю,
[b]А[/b] щастя до дрібнички відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002768
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Зимовий вечір
Буря млою небо криє,
Сніжним вихором мете;
То як звір вона завиє,
То заплаче, мов дитя,
То по крівлі застарілій
Враз соломою шурчить,
То, як вершник запізнілий,
Нам в вікно заторохтить.
Наша схилена халупка
І печальна і тьмяна,
Що це ти, моя старенька,
При замовкла у вікна?
Чи то бурі завиванням
Ти, мій друг, утомлена,
Чи дрімаєш під дзижчання
На мотив веретена.
Вип’єм, давнішня подружка
Бідній юності моїй,
Вип’єм з горя; де ж то кружка?
Серцю буде веселій.
Свою пісню, як синиця
Тихо за морем жила,
Заспівай, як та дівиця
За водою вранці йшла.
Буря млою небо криє,
Сніжним вихором мете,
То, як звір, вона завиє,
То заплаче, мов дитя.
Вип’єм, давнішня подружка
Бідній юності моїй,
Вип’єм з горя; де ж то кружка?
Серцю буде веселій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001514
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 11.01.2024
Де не було початку,
не буде і кінця.
(народна мудрість)
В усьому є початок і кінець -
Тут філософія присутня та знайома.
Все починається і сходить нанівець,
Як світ стара ця істина відома.
В усьому є початок і кінець...
Ти глянь, як джерельце мале збігає,
Тече вода, верба зняла вінець,
Схилилась і в ріку благословляє.
В усьому є початок і кінець...
Безмежний степ... Життя у нім вирує
Стрілою з неба вниз летить кібець,
Хтось поплативсь... Хижак вини не чує.
В усьому є початок і кінець...
На жаль чи то на радість так буває :
Недавно ріс і бігав хлопець-молодець,
Дивись, дідусь старенький шкандибає.
В усьому є початок і кінець...
Вже січень у права свої вступає,
Бо грудень обламав свій корінець
І рік новий Земля вже зустрічає.
В усьому є початок і кінець...
Чуть менше десять літ війна триває.
Засяють на весь світ і прапор, й тризубе'ць *
Вкраїни, а русня - нехай палає!
В усьому є початок і кінець!
* Тризубець - тут символ Герба, а не рослина,
два види якої росте в Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002587
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024
[i] ...він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
Олександр Печора
1-го січня – за новим, а 14-го - за старим стилем православн миі християги святкують День Василя… Два великих співвітчизники народилися саме напередодні цього свята. Два велети Духу, котрі віддали свої життя за Україну, яку ми наразі маємо, якою пишаємось, якою, напевне, хоч не-
вповні задовольнилися б і ці веоикомученики - борці за правду, гуманізм.
Та сталося лихо – їхні життя забрала репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та Василь Стус. Тож ім. присвячено цей панегірик, вже раніше оприлюднений та відредаговапо нині у зв’язку з реаліями сьогодення.
[youtube]https://youtu.be/Yz7aFTZfajI[/youtube]
[b]1.
[color="#d60b0b"]В житті земному серед всіх професій
В найбільшій шані, звісно, ковалі…
І не попи – на кшталт еМПе-конфесій –
кували путь в майбугнє…. ковалі,
Свободу й волю неньці Україні
кували дячно й ревно Василі.
Жили ж не як чужинці-бедуїни:
сини святої Неньки – не “-огли”*
Кували одержимо… Та тирани
усяк лишали волі їх самих:
солону долю крапали на рани,
та біль за Батьківщину не затих.
2.
...Один сконав в Черкасах у лікарні
відчувши влади КГБістський плин,
як “мусора” відбили в буцигарні
печінку... Та не впав Василь у splin**,
Боровся ж бо з "косатою" щосили,
як із безкраєм утисків боровсь …
Содуха*** врешті-решт його скосила –
звізда його упала в шерхлу Рось…
3.
А ти, Василю?.. Випало спіткнутись
зорі твоїй в копальнях Воркути?..
Які тортурии і які спокути! –
чим завинив пред світлом Правди ти?..
...Та обернувся посохом твій карцер –
геройське серце наскрізь пронизав!
Ти наболіле, що сказати мався,
Вкраїні-неньці так і не сказав…
4.
Та зойк ваш, Василі, не зтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник:
на Сонці розгулялися вулкани,
й відчули ми ваш відчайдушний крик…
Той гук у Лету задарма́ не канув –
гойднула світ луна від ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
не будь таких героїв – Василів!..
Та на шляху єдиному – в Європу! –
яку б оцінку виставили нам,
й які ви ще для нас дали б уроки,
коли на долю впала нам війна?..
Не йтиме вже Вкраїна манівцями:
з тропи життя в болото не вернуть,
бо Схід і Захід – з Дону і до Сяну –
торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів –учнів Василів!!! –
з усіх відомих на війні професій
бракує в нас таких ось ковалів!
Щоб світ наставить на стежинуу істин –
змести дощенту з надр і вод Землі
диктаторів, як динозаврів істих,
яких плодять нам кляті москалі![/color][/b]
31.12. 2015 – 4601.2024
______________________
*що означає (арб.) – син.
**меланхолія, депресивний стан
***смерть. Василь Симоненко помер
після побиття у КПЗ м.Сміла 1963 року
****Всесвіт.
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002444
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Маршрути доль… Знівечені дороги.
Жінки, що притискають малюків.
Так схожі… бо в усіх очах тривога,
А хтось молитву Богу шепотів.
І не забути нам уже нічого…
У пам’яті, допоки ми живі,
Маршрути доль, знівечені дороги,
На блокпостах – суворі вартові.
Неспокоєм у сон тяжкий проникнуть,
Жінки, що притискають малюків.
Ікони плачуть воском многоликі –
Рятуйте небо, воїни стійкі!
…Щось наддоросле у очах малого,
Пронизує, проймає до мурах.
В очах наївних – смуток і тривога,
Дитинство нелюд в малюка забрав….
Сердечний ритм збивають, глушать гради –
Від рідних – шквал стривожених дзвінків,
В цю мить на землю хтось навіки падав,
А хтось молитву Богу шепотів….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942525
дата надходження 16.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Війна потрібна лиш рашистам клятим.
Ці нелюди без звірства жить не можуть.
У них мета: убити сина й матір.
Не вийде! Буде наша Перемога!
Господь із нами, правда в серці й віра.
Славетні ЗСУ сміливо б'ють навалу.
Здолають зло і темінь Божим світлом.
У відчай вже ворожі сили впали.
Хоча війна - народжуються діти
У бомбосховищах, у па́ркінгах, підвалах.
Весна іде, земля вкраїнська квітне.
Любов до Батьківщини всіх ураз з'єднала.
Ми збережемо Незалежність, волю.
Агресоре, капітулюй! Мерщій із України!
Твоя погибель в українськім полі.
Віками нездола́нні ми і будемо понині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942567
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Приціл – у серце нашої Країни,
Уже й медаль «За взятие» – в руках.
Проте, не вийде – ворог сам загине!
Тут стольний град і тут Дніпро-ріка,
Народний гнів, помножений на подвиг,
Якого світ не бачив вже віки
І жодна мить не упаде на сходи,
Й не переможуть мову язики.
Нема прощення! Бабин Яр згадає,
Як вдруге вбили орки прабатьків.
І як боялись їхати трамваї,
Лякались люди реву літаків.
Жили в метро, сирени рвали душі,
Змішались порох, дим, сльоза і кров,
Аби не впали зорі у калюжі,
Аби жила Свобода і Любов.
Щоби цвіли оспівані каштани,
Два кольори: блакить і золоте.
Ми – переможці, хоч болять нам рани,
Бо діти наші вмерли за святе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942558
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
[i] Просто не міг пройти мимо...[/i]
[i][color="#054d09"]З міста, що ракетами розтрощене,
До усього світу прокричу:
Цього року у Неділю Прощену
Я, здається, не усіх прощу!
Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!
Та у пеклі цих страждань-терпінь
Все ж стоїть золотоверхий Київ,
Буча, і Гостомель, і Ірпінь.
Ми усе здолаємо і вистоїм!
Потім ще і рештки приберем
Тих усіх, котрі були тут прислані
Вузькооким лисим упирем.
З вами й я і вистою, й вцілію,
Як у землю рідну міцно впрусь.
Я ніколи не прощу Росію.
…Чом відводиш очі, Білорусь?[/color]
[/i]
Ірпінь, субота, п’ятого березня 2022 р.
©[i][b]Олександр ІРВАНЕЦЬ.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941711
дата надходження 05.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Україно моя!
О поранена пташко!
Чую тихий твій плач, відчуваю твій біль.
О матусю моя!
Знаю, знаю, це важко...
Як злетіти тобі?
Вороги ж звідусіль.
О рідненька моя!
Не сумуй за синами,
що невинні у землю сиру полягли.
Подивись, моя люба,
що і поміж нами
є такі, що в любові до тебе зросли.
Україно моя!
Повний келих любові!
Я порину у тебе, й нема вороття.
Мов калина,
що вбралася в крапельки крові,
будь прекрасна, але не впади в забуття.
Рідна земле моя!
Хоча зітнуті крила
і кляпом, бува, затуляють твій рот.
Знаю, вірю –
у тебе знайде́ться ще сила...
Опирайся на нас і лети до висот!
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942555
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Не летіть в Україну, лелеки,
Хоч і близька вже зовсім весна.
В ріднім краю страшна небезпека:
Ллється кров - спалахнула війна!
Хижий ворог, підступно і підло,
Біснуватий шакал, лицедій
Черевиком брудним, ніби бидло,
Серед ночі ввірвався, крадій,
До оселі, до вашої, пта'хи!
Зруйнувати - така в нього ціль,
І вкраїну покласти на плаху!
В голові в нього єресь і хміль!
Він заплатить за все, маразматик,
І потоне у крові своїй!
Він - сьогодні царьок і загарбник,
Він сьогодні прожерливий змій,
Але завтра настане розплата!
Бо для всього в житті є ціна!
Тільки шкода, що втратила брата
Україна... Війна - це війна!
Коли брат йде на брата тараном,
Коли в руки бере автомат,
Щоб вбивати, щоб стати тираном -
То вже ворог презренний, не брат!
Не летіть в Україну, лелеки,
Бо не радісна буде весна!
Буде литися кров, буде спека,
Бо добра не приносить війна.
25.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942549
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
[b]Я[/b] так сумую, люба моя ненько,
[b]В[/b]огонь торкнувся серця і душі
[b]І[/b] ти в бою зовсім-зовсім одненька
[b]Д[/b]олаєш перешкоди у житті.
[b]Ч[/b]атуючи сміливо всі кордони,
[b]У[/b] холод, темні ночі, як броня,
[b]В[/b]ійнеш і вже зникають перепони,
[b]А[/b], як тобі завдячує земля.
[b]Ю[/b]рливо, як нездоланна навіки,
[b]П[/b]ройдеш шляхи, які горять вогнем,
[b]Л[/b]егенько, прикриваючи повіки,
[b]А[/b] ще міркуєш, як же ми живем.
[b]Ч[/b]ому на долю випав біль і скрута?
[b]Т[/b]воя душа, закалена, як сталь,
[b]В[/b]елична сила - ворогу отрута
[b]І[/b] спокою не бачить нам на жаль.
[b]Й[/b]ого забрали горе- супостати,
[b]У[/b]корінили вражії сини,
[b]К[/b]расу твою закинули за грати,
[b]Р[/b]оками, що ми завжди берегли.
[b]А[/b]ле є мудрість, ненько моя мила,
[b]Ї[/b]ї здолати ворогу ніяк,
[b]Н[/b]адія, Віра і Любов - це сила!
[b]О[/b]хоплена добром, що є в серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942547
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Лютневий подих прикрашає клени,
Синяву снігу припорошив златом,
А мені ж хочеться бачить зеленим,
Їх гілочки, щоб пахли ароматом.
Весняний подих, вже не за горами,
Хоч іще поле, в білому лататті,
І морозець, іскриться вечорами,
Прийде вона, в шифоновому платті.
І зачарує сріблястим намистом,
Із діамантів і льодових мостів,
По стежках піде, радо пройде містом,
На асфальтній поверхні, лишивши слід,
Малі озерця в сонячнім промінні.
Подих лютневий, давно потеплішав,
Він не суворий, як йому годиться,
Тож недарма, світлий день подовшав,
Й жвава пташина, зранку веселиться,
Теж відчуває наближення весни.
11.02.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939877
дата надходження 11.02.2022
дата закладки 12.02.2022
Рука в руці рішучим кроком
Ідем по лінії життя.
Вже 25 щасливих років
Нас поєднало почуття.
Було всього, та що й казати,
Кожен момент з своїм смаком:
Терпкий, солодкий, гіркуватий…
Та головне, що ми разом!
Ти той, кого я полюбила
І поєдналася навік.
Ти - друг для мене, поміч, сила!
Ти - найрідніший чоловік!
В тобі черпаю я підтримку
І захист сильного плеча.
Ми - цілого дві половинки,
Що ділять радість і печаль.
З тобою легко і приємно,
Затишок вієш і тепло.
Я вдячна долі за взаємну
Та віддану твою любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939838
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 11.02.2022
Вона умішкою мене причарувала,
Несмілим дотиком до юної душі,
І ніби сонцне в небі засіяло,
І полилися з серденька вірші.
Душа співала, соловейком в гаю,
Свої весняні голосні пісні,
Де в кожній пісні чулося "кохаю",
Й до млості солодко на серденьку мені.
Мелодія в душі, то завмирала,
То воскресала в серці знову й знов,
Літав у хмарах я, й душа співала,
Була це перша, трепетна любов.
. . . . . . .
Вже білим снігом вкрило мої скроні,
Багато утікло в ріці води,
Втікли роки, мов полохливі коні,
Та я її, любитиму завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938134
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 10.02.2022
Правда старіє, ділиться на окремі частки
і зморшкуватістю торкається краю стін,
затерпає на згині в недосконалій конструкції темряви,
говорить з Богом, коли нема кому розповісти,
що порушено затишок і ти один, -
а на дворі лютий висне,
сніжить,
тримає весну за лікті.
А коли заплющуєш очі,
аби з точністю пригадати механізм тепла,
Коли воно крутиться на діафрагмі серця -
Згорни з собою в минуле
посіяний холод,
відчуй помах крил,
Бо зима схожа на нежить
і з часом зникне.
Раптово зникне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939619
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 10.02.2022
У попелі днів, у часи неоліту,
Захмарений обрій проміння притиск.
Розгнівана мить спалахнула суцвіттям,
Ковтнувши живцем діамантовий блиск.
По схилам небес в розпростерті долоні
Ковзнула дугою зоря вогняна.
Кривавим рубцем, наче хвиля з безодні,
Залишила слід спломеніла сльоза.
Розкраяло вістря ножа атмосферу,
Окреслив порізом орбіту свою.
Вогонь осліпив яснооку Венеру,
Яка заблукала в небеснім краю.
Безсмертя зоріло в довкіллі віками,
Кропило планети сріблястим дощем.
Життя не зникає в обпечених ранах,
Любов проростає оновленим днем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939589
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Чому ж той доторк до душі не зник,
Адже вписалась віхола зненацька.
Крутила і вертіла...Зимний лик.
Зітерла візерунки чудернацькі.
Завмерла наче, стихла заметіль.
Зажура серця у снігах зависла.
Не підібрати все ж потрібних слів,
Мороз безцеремонно серце тисне.
Кінець зими вже близько. Час весни
Насіє первоцвітів вранці-рано.
Не покидають знову ретросни,
І кличуть очі сині, мов лимани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939794
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3C8_0TBMAMY[/youtube]
Міленький дощ все сипав, як крізь сито,
Повільно, не спішив, чогось чекав.
Та ми все ж ждали снігу нарочито,
А він спокійно в хмарах спочивав.
Ось дощ вже набирає більше сили,
І раптом - вперемішку дощ і сніг.
Змінили тепер колір небосхили,
Та сніг лиш на хвилиночку приліг.
Та дощ чомусь сильнішав, не здавався,
Полив, неначе прямо із відра.
І вітер теж, немов з ціпка зірвався.
Так почалась природи оця гра.
Вже два в одному: хто ж тут переможе?
Ми всі в чеканні. Не здавайсь, зима!
Тобі, зима, здаватися негоже,
Ти ж не спіши, не час тобі, весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939579
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Так! Рідною в своєму краї
Люд український розмовляє.
Вона знайома нам з дитинства:
Ковток повітря свіжий, чистий,
Ковток холодної водиці,
Що є у батьківській криниці;
Це - промінь світла у віконці,
Що посилає з неба сонце;
Це - нездоланність, гідність, воля,
І піт засіяного поля;
Це - дзенькіт в лузі косарів
Та важка праця шахтарів,
Гучний відгомін із дзвіниці,
Що в кожнім серці відізветься;
Це - мова прадідів й батьків,
Звучить впродовж усіх віків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903391
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 10.02.2022
Коли я полюблю - розквітне камінь…
Оздоба миттю з'явиться на пні,
Найкраща книга з чудо-сторінками
Розкриється в реаліях,не сні.
Коли я полюблю – світ стане сонцем,
Сіятиме у просторі завжди,
Проситиму небесних охоронців,
Щоб захищали мій фонтан води.
Коли я полюблю-льоди розтануть,
І бджілки полетять на медонос,
Все стане на місця,безглуздя кануть,
Щасливим стане весь наш мікрокосм.
Коли я полюблю - все стане рідним,
Близьким,магічним,ніжним ,неземним,
Шляхетним,світлим,лагідним,погідним,
Неспинним, наджаданим і святим!
Заплутала ,мій дорогий читачу,
Про що пишу,= все це вже є в тобі?
Від того й я радію,в щасті-плачу…
Любов- вона чи є ,чи зовсім-ні!
10.02.2022р.
В.Мала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939757
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Ну що ж ти , мамо, чом сумуєш, рідна?
Поглянь , ось діти в злагоді живуть.
Та й ти ще досі, мов троянда квітнеш,
Хоча роки нещадно йдуть і йдуть.
Ну що ж ти, мамо, плачеш знов даремно?
Я витру сльози, міцно обійму.
Ти все життя любила щиро й ревно.
Я мушу бігти, але я прийду.
Я повернусь, бо маю твої крила,
З любові й віри змайструвала ти.
Вони для мене, ніби два вітрила,
Мені із ними по життю пливти.
Подай долоню, дай теплом зігрітись,
Бо я для тебе, як завжди, дитя.
Життя - твій дар, та різне може стрітись.
Не дай спіткнутись, впасти в небуття.
Поглянь же, мамо, ось твої онуки,
Вони - любов, надія і життя.
Цілую ніжно твої теплі руки.
Бо я для тебе, як завжди, дитя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939775
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Потерял меня в суматохе дня,
Потерял меня преднамеренно,
Что нужна тебе,что на век твоя,
Я теперь совсем не уверена.
Вот скажи зачем ты свой бросил взгляд
На её лицо,на её наряд,
А я рядом шла вся растеряна.
Это сделал ты преднамеренно.
Ну скажи-ка ты,глазками звеня,
Чем же от меня красивей она,
Ну ка ,дорогой,удиви меня,
Или я тебе больше не нужна.
Вот скажи зачем ты свой бросил взгляд
На её лицо,на её наряд,
А я рядом шла вся растеряна.
Это сделал ты преднамеренно.
Что ты говоришь?Я красивей всех?
То смотри сюда не сдвигая глаз,
А то будет твой враз наказан грех,
Не дай Бог ещё куда глянешь раз.
Вот скажи зачем ты свой бросил взгляд
На её лицо,на её наряд,
А я рядом шла вся растеряна.
Это сделал ты преднамеренно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939640
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 10.02.2022
“Шопинг” нынче правит нами -
К МОДЕ аппетит!
Нет в карманах “маны-маны»?
Так возму кредит!
А кредит мохнатой лапой
Душу так сожмёт,
Выгребет добро лопатой
На века вперёд.
... Лучше не куплю обнову,
Сбавлю аппетит,
Никогда! Вот, честно-слово!
Не возьму кредит!
2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939780
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов,пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939695
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
" Нема потрібнішого для народу
мистецтва, ніж музика".
Зденек Неєдли.
У глибині душі мелодії лунають.
Такі знайомі... Грає кларнетист.
Хто ж музикант? Лиш старожили знають.
Повім : з народу він, а не артист.
Простий, сільський трудяга на Волині,
Раненько разом з сонечком вставав.
Був пастухом в колгоспі. Перед очима й нині :
Хліб, сало й дудочку з собою брав.
Пасеться стадо, дудка виграває...
Пасови'ще в лісі * і неземна краса !
Яскраво світить сонце, мелодія лунає :
Протяжно, гучно лине в небеса.
Згодом заміна дудки на сопілочку.
Більш ніжне, мелодійне вже звучання,
А глядачі і слухачі - пташки і білочки.
Лунає в лісі музика ще зрання.
Ось так він вигравав, душа співала
Репертуар народний, хоч і не артист.
Кларнет придбав, бажання помагало,
Незчулися, як з пастуха, - став кларнетист.
Проходив час, літа у даль спливали...
Ве'село, хоч бідно, жилося на Волині.
Зібравши урожай, й до посту - так бувало :
Гучні весілля, проводи і не одні хрестини.
Невдовзі гурт народний - вів кларнетист :
Вальс, польку вигравали мелодійно.
Став знаний в селах, до музики мав хист,
Хоч самоучка, було все професійно.
У глибині душі мелодії лунають.
Такі знайомі... Грає - не артист.
Хто ж музикант, що й досі пам'ятають?
Повім : це - батько мій, той кларнетист.
Щиро вдячна поетесі Ніні Незламній за вірш " Звуки з минулого" 7.11.2021р.
що надихнув, окрилив мене до написання цього вірша " Відлуння".
Світла пам' ять нашим батькам - музикантам з народу.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
* Примітка : стада з півсотні корів випасали тільки дорослі
на узліссях, лісових галявинах, перелісках... У стаді завжди
були тварини-вожаки, які чудово орієнтувалися в лісі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939413
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 10.02.2022
[i] [b][color="#f01a1a"]Щоро дякую всім, хто долучився
до створення «публічного макету»
цієї багатостраждальної пісні! [/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/4CYoZ_ducqY[/youtube]
[i][b][color="#095778"]Цікавий та вельми приємний момент –
в Криму в полинах народилося слово*,
що стріло мелодію в хвилях Дніпрових...**
Вхопив оце все наш співак й диригент***
озвучив митець як Евтерпи**** агент.
Та всіх нас з’єднала навік воєдино
умілиця кліпів – поетка Калина!
І тішимось ми – мужики -- її вмінням,
бо віримо: в жінці є й НАШЕ КОРІННЯ![/color][/b]
9.02.2022, 22.00
_____________
*Текст пісні літо написаний автором в остннє літо (2013),
Коли «Кримнаш» ще не викликав жодного сумніву…
**Композитор Сергій Голоскевич ось уже яке літо колише
свом незаперечним талантом Дніпрові хвилі в Українці.
***Володимир Сірий не лише виконавець, але й товець пісенних
текстів і музики, оранжувальник, критик і просто Асссссссссс!
****Евтерпа – муза лірики.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939734
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Спивайте мене всю очима,
Залиште цілунки на чаші -
За обрійними десь плечима
Думки прочитаю я Ваші.
Співайте мені дифірамби -
Зростатимуть світла частоти.
Не знаю кому що, а нам би -
Свої осягнути висоти! 8.02.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939639
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Без тепла і одинокий...
та без сонячних заграв...
Вітер став таким жорстоким!..
- Листя в яблунь відібрав...
У тополі зніс верхівку...
скоротив її життя...
З скриньки витягнув листівку
та закинув на сміття...
Навкруги розсипав смуту...
Шкодив... бо не був святим...
- Завивав щеням забутим!..
Хвіртку рвав... просивсь ввійти...
Та чи хто йому відчинить?!
Приголубить хтось його?..
- Ні, звичайно!.. Таким чином,
не здобуде він тепло...
То його така вже доля...
Бо самотню душу мав...
Одинокість, як неволя...
- Вітерцю нема заграв...
І завжди - нікого поряд!
Хоч би рік... чи хоч би день...
- Не зустріне ніжний погляд...
Не співати їй пісень...
9.02.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939735
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Камеру маленьку маю
(В мене тут свої мотиви),
З задоволенням знімаю
Пікніки, корпоративи.
А на другий день гуляки
Цей відосик проглядають,
В кожного гримаси жаху
На обличчі застигають.
Всім дивлюсь я гордо в вічі,
Ціни називаю вищі…
Платять більше мені вдвічі,
Щоб це відео я знищив!
Побажання клієнтури
Я виконую негайно:
Знищую всі шури-мури
Й почуваю себе файно.
Маю вже квартиру й дачу,
Головне, тут треба знати:
Де, коли, в якому місці,
І кого із ким знімати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939380
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Своїми чарами руно
Кидає тінь на полотно,
Торкає ніжності рядки
Де викладаю я думки
У них любов і почуття
Де чути кроки майбуття,
Мій неповторний світ-порив -
Це ніжний осені мотив
Краса мене взяла в полон
Та доторкнулась до долонь
І в колоритах неземних
Сховалась казка восени
Така чарівна і проста,
Ніби окрилена душа,
Неначе світло, що ві сні
Намалювало світ мені
Я в нім забудуся навік,
Торкає сон моїх повік
І в дивовижності світів
Я знов вертаюсь до рядків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939753
дата надходження 10.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Лютневий дощ тужливої заводить,
Вже так втомились слухати сумне.
У світі, певна, гарні всі погоди –
Та хай весна в шпарину зазирне!
Можливо, з нею добре переможе?
Розквітне щире, світле та земне…
Пошли нам миру, Милосердний Боже!
Нехай весна жорстокість прожене.
Хвороб страшних, незнаних хай не буде,
Звільни людей від замкнутих тенет.
Щоб дихати безпечно в повні груди –
Нехай весна недугу підімне.
Мрячить погода. Сиро, непривітно,
Замоклий вітровій берізку гне.
Та десь весна вже б’ється первоцвітом,
Долаючи зловісне й крижане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939636
дата надходження 08.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Скажи, допоки серцю битись в тузі?
Акорди смутку – нотами у вірш.
Так скучила… а ти усе мовчиш…
Заради тебе – небом я стелюся.
І де б не був – душа моя вже поряд:
Не в силах час порвати міць струни.
«Я ось. Торкнися. Руку простягни!»
«Такого не буває!» – всі говорять.
Наївне серце голубом туркоче:
«Я – тут! Поглянь на цей зимовий шарм!»
Твій вигляд заколисував, втішав –
Я цілувала снігом рідні очі…
Пірнала в риси мужні, чоловічі –
Бентежне серце, ти чого? Облиш!
Акорди смутку – нотами у вірш:
Як зимно без кохання, любий, в січні…
Без тебе світ яскравий – чорно-білий.
Дні монотонні, бо далеко ти.
Я день і ніч пишу тобі листи.
Навіщо нас, бездушні, розлучили?
Та за тобою йтиму я до краю,
Здолаю, вірю, сотні перешкод.
Кохання наше – радості акорд –
… Ви скажете: «Такого не буває»?
/кадр з фільму "Вам і не снилося"./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938062
дата надходження 24.01.2022
дата закладки 10.02.2022
из одноимённого сборника одностиший
1101. я ростом быстро догоняю ПАПУ – уже ему почти до ПУПА достаю!
1102. СОНЯ, НОСЯ золотое руно, знала ЯСНО – ЯСОН ей подкинул в окно.
1103. не хватит пуда соли для влюблённой ПАРЫ? – добавим им стакан РАПЫ.
1104. на рынке я торгую СОЕЙ, что оставалась под комбайном… меж ОСЕЙ.
1105. из монумента, приезжий ПЕРС, у колхозницы СПЕР СЕРП.
1106. поэт УСОП, едва успев про ОСПУ дочитать свой ОПУС…
1107. "мы не потерпим доброго ТОНА!" – такая НОТА пришла от НАТО.
1108. к ОВСУ пристроим мы СОВУ, но только ту, что без УСОВ…
1109. в мир иной ушёл броз ТИТО, так и не вылечив ОТИТ.
1110. …он быстро УМЕР, так как МЕРУ не познал в МУРЕ́...
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937755
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 286 ***
ШАРАДА – это только стихотворная загадка,
ШАР АДА – сфера в коей жизнь не сладка!
*** 287 ***
как забить КОЛ – ЛЕКЦИЯ серьёзная нужна…
а у меня КОЛЛЕКЦИЯ колов, и даже – не одна!
*** 288 ***
— ПРО ВЕРКУ, ребята, трепаться не стоит,
а то она вдруг нам ПРОВЕРКУ устроит.
*** 289 ***
запомни, воин: даже УСТАВ, –
не отдыхай, а учи-ка УСТАВ!
*** 290 ***
мы кузнецы – во, как играем мы С ОГНЁМ,
вот, с помощью его, подкову мы СОГНЁМ.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938207
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Бирюзовый край небес
приукрасит стопку мыслей...
приукрасит сотни пьес...
- Пьес, в которых... стала лишней...
Ветер сильный... – Надо ли?..
Снег срывается в апреле...
И судьба с прохладою...
- Рядом нет, кого хотела...
Зимний час сошел на нет,
но с теплом все как-то сложно...
- Согревает лишь сонет,
что звучал в далеком прошлом...
Боль в груди средь пустоты...
- Не ее душа просила!..
Не сбылись мои мечты...
позабыть бы все, что было!..
Бирюзовый край небес
приукрасил стопку мыслей...
приукрасил сотни пьес...
- Пьес, в которых... стала лишней...
* * *
Вишни скоро зацветут...
Яблонька порадует...
- Будет с милым счастье тут?
Нет, не будет... знаю я...
29.01.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938535
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
*** *** *** *** ***
Как хо́чется пожи́ть порой в тиши́!
Не слышать голосо́в...побыть в поко́е...
Услышать свою душу.. не спеши́ть...
А мир? Пока собо́й не беспоко́ить.
Безмо́лвной тишины́ прекрасней нет!
Душе порой нужна перезагру́зка.
Услы́шать голос Божий на предме́т...
Как разреши́ть ошибок перегру́зку?
[29 янв. 2022]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938586
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Прочитав Петро в журналі:
’’Сміх продовжує життя’’.
Мовив до дружини Валі:
-Я скажу без каяття:
Це брехня, як казка вічна,
Дана дурням на біду.
Буду мислити логічно
І тобі це доведу.
Довгий вік в жінок - відомо:
Це природа так дала,
Подивись, в селі лиш вдови –
Чоловіків смерть взяла.
Мали всі красу і силу,
І ніхто не знав біди,
Веселилися, любили
І сміялися завжди.
А жінки були в них кляті,
Догризали татусів,
І мегери ці завзяті
До цих пір живі усі.
Значить, сміх тут ні до чого,
Хоч народ іще не звик –
Усі знайте: вік продовжить
Вам істерика і крик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938449
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Пролетіли так швидко роки
І назад вони вже не вернуться.
В край вертаються тільки птахи,
А роки у думках лише в'ються...
Тихий берег, кохання - ріка,
Несла хвилями нас за собою.
Обіймала так ніжно рука,
Ми щасливі були із тобою.
Посміхалася наче весна,
Наче пташка на зустріч летіла.
А тепер залишилась одна,
Не піднятися більше на крила.
Не співати нам разом пісень,
Не кружляти у парі з тобою.
І чомусь сірим став навіть день,
А душа не витримує болю.
Пролетіли так швидко роки,
Наче бистрії коні промчали.
Не догнати кохання - ріки,
У минуле роки повертали.
І як важко не буде мені
Перешкоди усі я здолаю.
Ти для мене зорею світи,
За тобою я дуже скучаю...
Автор Тетяна Горобець (MERSEDES)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936508
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Як спалахом яскравим сонця,
В примерзлість серця вп'явся.
І не здалося їй спросоння,
Уже тримали п'яльця.
І вправно день ним вишивався,
І ніч безсонню рада.
То нот лили́сь любовні кварти.
Вони ж були вже разом.
Хоч, кажуть, не буває довго
Закоханості буря.
Теплом торкнулась взимку доля,
В душі пропала кура.
( Кура - в значенні -заметіль)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937156
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 17.01.2022
Пляж в Одесі. Всюди люди,
Бірюзова хвиля грає…
-Дихайте на повні груди! -
Дядько в рупор закликає.
Я - на пляжному просторі,
І мені хай добре буде:
Не для дихання на морі
Привезла я свої груди!
Шостий розмір - таку розкіш
Де ще зможу показати?
І сама бікіні шила,
Щоб оце в піску лежати?
Зранку в морі походила,
Кинула халатик скраю,
Не пройшла якась година –
Залицяльників вже зграя.
Відбиватись, відмовляти
Не було вже в мене сили,
Селфі щоб зробила з ними –
Добрі гроші всі платили.
Дихаю на повні груди,
Впевненість з’явилась й сила:
Місячну зарплату, люди,
Я за тиждень заробила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937228
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022
Чому зажурений стоїш, понурений твій погляд,
Схилившись тихо до землі, думки твої не поряд?
Рука непрохано тремтить, а в серці світ надії,
У мріях зовсім лиш земних, зображені події
Від неба синіх кольорів, як ніби тінь на плечі,
Як хвиля смутку почуттів - мабуть вона доречі
І опадає тихо лист, сховавши в барвах літо
Де розгубилося тепло і те душевне світло
Сльоза збігає по щоці - емоцій не зупиниш,
Думками трепетно, як в сні в чужі краї полинеш,
Ось там захована причина того тяжкого суму
І стука в серці і душі вібраціями струму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937118
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 17.01.2022
" На Новий рік прибавилось дня
на заячий скік " (народна мудрість).
День зимовий, в грудні день
Такий коротенький.
Тільки сонечко зійшло -
Вже й вечір близенько.
День і Вечір закохані
В чорнобриву Нічку.
Спішать, вабить їх вона
Краля-чарівничка.
Чого тільки День не робить,
Щоб швидше минати.
Вечір - поперек дороги :
- Не поспішай, брате !
Давай будемо змагатись.
Ти в нас сміливіший :
Хто шлях швидше подолає,
Той буде прудкіший.
Стали брати' до пробіжки.
Красуня сміється :
- Вже в дорозі Новий рік,
Він і розбиреться! *
Стараються День і Вечір
Швидше б їм до Нічки,
А вона втішається,
В зорях срібних щічки.
Похнюпився День грудневий...
Ось прийшов і Новий рік !
День став довший, небагато,
А лише на зайця скік.
* Розбиреться - тут виносити певне рішення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936321
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 17.01.2022
У ЦУМі передноворічний бум продажу товарів… Куди не поглянь, вивіски -
» З Новим 2003 роком!» Звучала весела музика,підбадьорювала покупців. Записаний на плівку, доволі приємний, чіткий жіночий голос, запрошував відвідати відділки, рекламував товари. Навіть зі знижкою, це дуже вразило Максима. Вже й не пам`ятає коли був у такому великому торговому центрі. Сюди прийти мабуть би й ненаважився, але щоб водієм працювати й надалі, треба пройти медкомісію. Переглядаючи одяг після прання, самому стало неприємно бачити доволі старий, вицвівший одяг. Ще верхній більш - менш, а з білизни, то вже й залишилося тільки на одну зміну. Ото дожився - в думках лаяв себе.
Йому ж минуло лише п`ятдесят років. Ніби, ще й не старий одружитися, але, чи соромиться з ким небуть познайомитися, чи може просто, вже звик жити сам. Інколи, поспішаючи на роботу, поголиться, затримає погляд до дзеркала. Помітить сивину на скронях, зауважить,
- Ой, що роки роблять з нами.Чому так швидко плине час..
А часом, пригадає покійну дружину - Софіє, бачила б ти мене нині. Нема кому постригти так, як мені подобається. Що в перукарні, присядеш на стілець, крутить, вертить й слова не промовить. Ніби не людина стреже, а робот. Колись, ти торкалася мого волосся, гладила по голові, усміхалася,
-Ти на вигляд у мене, як справжній козак! А вуса - іще з молодих років моя забаганка. Вони тобі пасують, нехай будуть, як й мене не стане. Адже, ще є порох в пороховицях! Може й одружися, я не проти.
І ніжно поцілує в щоку.
За мить скотяться сльози, її згадає, як мучилася в боротьбі з хворобою. Онкологія, як вирок людства. Доглядаючи за нею, задумувався - У космос літають, а знайти ліки від цієї недуги й досі не спромоглися. Яка несправедливість, їй же тільки минуло сорок п*ять, ще би жити й жити. Шкода, Бог і дітей не дав,чому така доля? За які гріхи?
В роботі, за кермом машини « Соки, води», про все забував. Ото тільки й розваг, коли підпише папери за доставку товару, перекинеться деякими слова з продавчинями. І знову поспішає в квартиру до телевізора, до улюбленого кота Кузі. На пару, частіше сиділи на сухом`ятки. Хіба що в вихідний день зварить суп з фрикаделями. І кіт, вдоволь наївшись, облизуючись, плигне йому на коліна. Він пригорне його, мов маленьке дитя.Кіт задоволено погляне й витягне шию, покладе голову ближче до серця, примружуючи очі, замуркоче. Ніби намагається зняти втому, заспокоїти, заколисати. Тих вихідних не дуже й хотілося, самотність дратувала. Інколи просто виходив з квартири, довго блукав алеями, втихомирював часте серцебиття.
*
Максим підійнявся на третій поверх. В очах, аж мерехтіло… людей, як комах. Звичайно, до Нового року залишилося два тижні, всі бажають придбати подарунки, як не собі то ближнім, чи просто друзям, коханим.
Відділ джинсів… тут простіше, втішив себе, приміряю, які підійдуть вже й можна буде придбати. Не відразу, але після кількох примірок, йому таки вдалося підібрати штани. Дивлячись у дзеркало, тільки тепер помітив, що схуд, втягнувся живіт, став стрункішим, повеселішав. Задоволений, попрямував у відділ сорочок. Тут проблем не буде, адже добре пам`ятає, як дружина завжди клопоталася, щоб почувати себе комфортно, треба брати сорочку по коміру сорок три.
Уже розрахувався за джинсову сорочку, посміхнувся - Як добре, саме така, як я люблю.
За мить, увагу привернула вітрина. За склом макет жінки в рожевій нижній білизні і зверху накинутий, такого ж кольору шовковий пеньюар. Ледь здвигнувши плечима, про себе,
- Але ж як красиво! Ой, де ж наші молоді літа….
Крутив головою, шукав чоловічу білизну.
Раптово, його хтось добряче товкнув,що ледь з ніг не звалився. Довкола озираючись, незадоволено,
-Хоча би вибачились, чи що?
Але в цій метушні, не зміг второпати, хто зміг так товкнути. На його слова ніхто й уваги не звернув. Озирнувшись, побачив вітрину з чоловічою білизною.
А вибір… розбігалися очі. В три ряди на вішалках труси, майки, футболки. Так багато, але ж який розмір - догнала думка. Ой, Софійко, важко без тебе! Казала козак, який там дідька козак, коли навіть свого розміру не знаю. Ні про що не думав, жив з тобою, як риба в воді.
Між рядами білизни, в синій формі стояла жінка невисокого зросту. Вона спостерігала за покупцями. Її каштанове волосся, виблискувало від освітлення. Несміливо, він кілька раз торкнувся вішалок з білизною, розгубився, які взяти? В цю мить почув слова,
-Ви собі не в змозі подарунок вибрати, чи комусь?
До обличчя підступила гаряча кров, розгублено,
-Знаєте сам працюю, пов`язаний з торгівлею, але там простіше, назва соку, води. А тут, у виборі чомусь шкутильгаю. Собі хочу… Відколи дружини не стало, знаєте, самому такі речі не доводилося купувати.
Оце відвертість, сам себе впіймав на думці. Але ж у ній,щось є притягуюче, ніби знайоме. І вже сміливіше, прямим поглядом подивився на неї. Так - так зелений колір очей, як у покійної дружини і такий же теплий погляд.
Жінка лагідно звернулася,
-Тю!Та ми ж, здається одного віку з вами, життя прожили, чого тут соромитися. Ану дайте, я на вас подивлюся.
Зашарівся, стримувала невпевненість, соромливість.
Пристальний погляд, усмішка на обличчі, вона стурбовано,
-Мене звати Марія. Ану розстебніть курточку.
Він ладен був тричі провалитися крізь землю. Не зміг і слова сказати, озираючись, все ж виконав її прохання.
-Ага так - так, і чого червоніти, зараз щось підберемо.
Максим топтався на місці, вона показувала, пропонувала білизну кращу за якістю. Він, то здвигав плечима, кривився, морщився, а то всміхався, на згоду кивав головою.
Непоспішаючи, Марія в пакети складала вибрану білизну,
-Бачу багато подарунків собі зробили. Вирішили обновитися на Новий рік. Кажете дружини нема, то можливо донька є, чи син. Хоча для нас, у молодих завжди бракує часу. Я оце, живу з донькою і зятем, здається й допомагаю їм, але почуваюся ніби живу в чужому будинку. Онук вже парубок, коли був меншим тулився, а нині, до мене нікому немає діла. Добре хоч роботу маю, оце тільки й втіхи, що тут з клієнтами перекинешся кількома словами та щось порадиш. Правда молодь сама речі вибирає, в них уже давно інші погляди.
Подякувавши, Максим стояв у черзі до каси. Ніби й не хотів та все ж поглядав до неї. Її погляд, ніби сонячний промінь, що дарує тепло. Але ж така привітна і в той же час проста. Й таку гарну білизну підібрала, можна сказати за моїм смаком. Задоволений повертався додому.
З піднятим настроєм, під ніс мугикав мелодію пісні »Листья жёлтые» і відкривав замок вхідних дверей. Як завжди біля порога на нього чекав Кузя.
-О, мій друже, сьогодні в мене чудовий день! Я обновився і здається, познайомився з доброю жінкою. Може колись і тебе з нею познайомлю. Тебе сососкою порадую, а сам іще раз приміряю новий одяг.
У спальні тихо- тихо… Поряд на кріслі міцно спав кіт. А Максим раз -у - раз ворочався, не зміг заснути. Тільки очі закриє, перед ним Марія, усміхнена, ласкавий погляд. Терпець урвався, спересердя, гучно сказав,
- О Боже, вгомони мою душу. Хай врешті відпочину, мені ж завтра на роботу!
Кіт з переляку, за мить очутився на підлозі. Витаращив очі на господаря, але він лежав обличчям до стіни. Кузя витягнувся і плигнув через нього, мордою терся об обличчя, почав муркотіти. Обійнявши кота, йому вдалося провалитися в сон.
*
Минув майже тиждень … Виснажений після роботи, Максим відчинив двері квартири. Біля порога Кузі не було. Кілька раз гукнув його. Тиша насторожила, не роззуваючись, зайшов до ванни. На підлозі лежав кіт, ніби без признаків життя. З острахом кинувся до нього,
-Кузя ні! Ні мій хлопчику! Що сталося?
Він взяв його на руки, кіт почав важко дихати, сумно дивився на господаря. З його рота тирчало щось чорне.
-Оце так біда, що там в тебе? Чи їсти не було що, чого якусь резину в рот запхав?
Він кілька раз намагався розчепити зуби, але кіт виривався, витаращував очі, розширялися ніздрі.
Максим поспіхом закривав двері на ключ,
-Треба до ветеринара, але ж вже пізня година. Ну хіба, що в центрі…
Уже їхав на таксі, кіт сполохано позирав вбік і час від часу закривав сумні очі.
Максиму здалося їхав цілу вічність, хоча добрався за пів години. Пулею вилетів з таксі… поспішав, ледь не збив із ніг жінку. Вона миттєво схопила його за руку,
-О! Куди це так летиш ?
-Ой, вибачте це ви Маріє?
-Так, що впізнав? У тебе щось сталося?
-Дуже поспішаю в ветиринарну клініку.
Він показав на кота, його голова тирчала з-за пазухи.
-Це мій Кузя, щось запхав у рот, я сам справитися з ним не в змозі. Сусідам не захотів голову морочити. Можливо якраз допоможуть в клініці.
-Бідолаха…Тут недалеко, я з тобою, мене вдома всеодно ніхто не чекає. Тим паче, я завтра вихідна. Може моя допомога потрібна буде.
*
Майже годину Максим і Марія чекали на лікаря, коли їм повернуть кота. За цей час, він схвильовано розповів, як знайшов кота. Виправдовувався і в той же час сварив себе за зайві речі в квартирі. Жінка слухала його, час від часу кивала головою. Підтримала, щоби не хвилювався, завіряла, що все буде добре. Розповіла про свою сіамську кицьку, яку два роки назад хтось вкрав. Посилаючись на однаковий вік, наполягла,щоб звертався на« ти».
Лікар, чоловік середньої статури, років п`ятидесяти, ніс на руках кота,
-Ну от забирайте свого Кузю, здається ви так його називали. Напевно він дуже грайливий. На гумовий м`ячик намоталася чорна плівка, частина попала в горло, добре, що не перекрила все дихання. А рота так відкрив, що м`ячик застряг у зубах. Він просто не спромігся його витягнути. Він зараз іще трохи під наркозом, в легкій дрімоті, але десь через годину буде знову гратися.
І звернувся до Максима.
-Хай дружина для нього зварить супчик, тільки м`ясо перемелить. Бо знаєте ж, тепер у горлі є подразнення. А через три дні минеться, їстиме все. Наступного разу,з такими речами, вдома будьте обачливіші.
Подякувавши, вони направилися до виходу.
*
Холодне повітря вдарило в обличчя… Жінка забідкалася,
-Ану давайте я його накрию своїм шарфом, він лежить такий немічний….
Максим не заперечив. За кілька хвилин вони сідали в таксі. Він відчинив задню дверцю,
-Маріє,сідай сюди, бери Кузю,а я сяду біля водія.
Таксі під`їхало до самого під`їзду…. Марія відчинила двері, одночасно кіт підняв голову. Максим саме протягнув руки взяти кота,
-Ну,от і добре! Кузю,мій котику, все гаразд, ми вже вдома.
Марія звернулася до водія,
-А тепер мене до моста підвезіть!
-Е ні-ні,- заперечив Максим, подав їй руку і продовжив,
-Хіба так годиться, а хто суп для кота зварить?
Жінка не очікувала такої пропозиції, кліпала очима, не знала що робити.
Водій хитро позирнув на Максима,підморгнув,
-Та я це, в мене зміна закінчилася. Вибачайте, мені не в ту сторону.
Здвигнувши плечима,вона лише подивилася вслід таксі,
-Що ж буду ловити інше.
Ніякого інше, хтось хвалився що завтра вихідний, чи не так? Пішли Маріє, прохолодно, ще застудися і ти, і ми з Кузею.
*
В квартирі смачно пахло м`ясом…. Марія в каструлю кидала фрикадельки, весело до кота,
-Такий суп не тільки ти будеш їсти,а й ми посмакуємо, правда Максиме.
Усміхнений, прямим поглядом дивився в її очі,
-Знаєщ Маріє, я дуже радий,що маю передноворічні подарунки. Одяг то таке діло, а от тебе зустрів, напевно доля нас звела. Чого тобі жити з дітьми. Завтра після роботи, давай я тебе заберу до себе
-О ні, так швидко, але ж ми дуже мало знайомі.
-Ну гаразд, але вже пізно, сьогодні ти переночуєш тут, завтра вихідна побудеш з котом. А ввечері, я відвезу тебе додому.
Після пізньої вечері в кімнаті на дивані спала Марія, в її ногах дрімав кіт. А в спальні, ледь уговтав свої почуття, спав Максим.
*
Здалеку чути звуки музики… Освітлюючи частину піднебесся, раз- у -раз злітають салюти, розсипаються й десь зникають. Під покровом новорічної ночі, вони стояли на балконі, любувалися містом. Ласкавий погляд, на обличчі легка усмішка,
-З Новим Роком Маріє!
-З Новим Роком!
На вустах солодке вино і ніжний поцілунок в уста.
- Хай ця ніч буде початком нашого життя!
-А, що, чому бути, того не оминути. Гаразд, я згодна.
Легкі сніжинки кружляли, прилипали на обличчя. Усміхнені,трохи задумливі, позирали один на одного, смакували вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934879
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 17.01.2022
Був Микола, як пружина,
І пригод шукав вже зрання,
Тож звернувся до дружини
Із химерним побажанням:
-Відчуттів я хочу з перцем,
І емоцій цілу нішу,
Щось скажи, щоб моє серце
Враз забилося сильніше.
Жінка вивернулась в ліжку,
Загадково усміхнулась,
Ковдрою прикрила ніжку
І ліниво потягнулась:
-Ну, якщо вже доведеться
Розв’ язати цю задачку –
Твоє серденько здригнеться:
Я знайшла твою заначку!
Поки ніжився ти в ванні –
Есемески прочитала…
Твоя видра непогані
Компліменти надсилала.
Тепер, милий, ти без грошей,
Хай вона надалі знає:
Ресторанчик, мій хороший,
В вас надовго відпадає.
На сьогодні досить перцю,
Бо якщо я стану злитись,
То твоє слабеньке серце
Перестане зовсім битись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925452
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Крапля роси на розкішному листі,
Дивокалина стоїть у намисті,
На її вітах сяйво, як в казці,
Вся неповторність купається в ласці
Солодко зваблює сонечко миле,
Так пробігає по вітах грайливо,
Дивно лоскоче зелені листочки,
Милі, тендітні, краси пелюсточки
Тихо прямує, як ніжне дитятко,
Як чарівне, неземне янголятко,
Горнеться ніжно до квітки, листочка,
А я чарівність впишу до рядочка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925537
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Очисти серце від усіх страхів,
Від пошесті, що люд іде карати.
І захисти від скверни та гріхів,
Бо Ти - великий, мудрий Архістратиг!
Твоя могутність з вірою в добро
Підтримає зневірених та грішних,
Мечем своїм ти зло завжди боров,
Позбав нас бід і в слабкості – утіш нас.
Ти розметав, понищив ворогів,
Змирив у них ти демонів і злобу.
Зніми з людей жорстокість, бруд і гнів,
То ж від пороків наших всі хвороби…
Жадобу та бездушність сокруши,
Думки звільни від помислів лукавих.
Ти чудеса в ім’я Христа вершив,
Вождем був Сил Святих за Божу справу.
Ми Чуда просимо і молимо Тебе:
Надію на майбутнє світле дай лиш!
Летять слова хай щирі до небес –
Почуй людей, Архангеле Михайле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925548
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Перші кроки топ-топ по землі малятко.
Тягне руки до травички, сонечка-кульбабки.
Всміхається до квітоньки, до ротика тягне,
Хоч малюк, а відчуває, як краса ця пахне.
Від народження людина й природа - єдині.
Чому потім виростаєм й черствієм? А нині
Природу-матінку чомусь, навіть, зневажаєм.
Лиш про статки і багатство тепер тільки дбаєм.
Чому ліс, поля, озерця на Землі байдужі?
Що, - зазнались? Горді, зверхні тепер стали дуже.
Це все пити, споживати будуть й ваші діти.
Чи на острови, в маєтки, відправите жити?
Схаменіться, люди добрі, поки ще не пізно...
Доброту носіть під серцем й не думайте грізно.
Не робіть зла і біди на Землі нікому !
Нехай сниться, як у пісні, трава біля дому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920111
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Світанок у пурпу́ровім загарі,
Пробуджується у обіймах ніжних.
Мелодії хтось грає на гітарі,
Вона летить до хмарок білосніжних.
Прозора хвиля у обіймах вітру,
Йому на вушко тихо, щось шепоче.
Трима художник у руках палітру,
Чекаючи світанок, ще із ночі...
Яка краса, яке чарівне диво!
Ярило - сонце землю пригортає.
Стежиною до нього йду сміливо,
Світанок в полі вже мене чекає.
Рукою роси, він розсипав травам,
Торкнувся берега, стрімкої річки.
У позолоті верби кучеряві,
Йому всміхнулись, наче дві сестрички...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920095
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Вулиці міст байдужих —
вени поміж дверей.
Небо в брудних калюжах —
вікна у світ людей.
Море створінь безликих,
як неприглядне тло.
Скупчення без'язиких,
очі — бездушне скло.
Люди, яких так мало
серед блідих тіней,
переповняють зали
вічно глухих ночей.
Плачеш слізьми гіркими,
пестиш уявну тиш…
Може давно не з тими
і не про те мовчиш?
В світі всьому є пара,
то тільки лік на три.
Навіть якщо примара.
Навіть якщо без при...
Ті, хто плекав роками
гонор палких натур,
зводяться стрімчаками,
мов криголами бур.
Падати двічі й тричі,
та підніматись знов.
Смерті дивитись в вічі,
щоб віднайти любов.
Березні, липні, грудні...
Через віки мости.
Ким проживаєш будні?
Хто в цьому світі ти?
---------------------------
[i]фото Крістофера Жакро[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902221
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 21.07.2021
Довго їхав козаченько молоденький,
під ним коник натомився вороненький.
Зустрів дівчину красиву на стежині,
щічки ніби ягідочки на калині.
Мов вино п'янке, вуста її... не спити.
козаченько став дівчиноньку просити:
- Вийди, дівчино красива! Де смерічки,
цілуватиму твої рожеві щічки.
Де дуби міцні, кремезні у діброві,
я спиватиму із вуст нектар медовий.
А де вишні налилися біля хати,
я скажу, що буду вік тебе кохати.
Як зоря зійде і місяць ясний зійде,
до козака дівчинонька у гай вийде.
Бо ж давно його дівчинонька чекала,
ще іздалеку коханого впізнала.
Довго їхав козаченько молоденький,
під ним коник натомився вороненький.
Напувала дівчинонька вороного,
надивлялася на рідного, милого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919310
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Вчительці завдав мороки
Другокласник Коля:
Знову не зробив уроки
І прийшов у школу.
Вчителька вже ледь не плаче,
Тисне на хлопчину:
-Чом не зроблені задачі?
Всім скажи причину!
-Тато з мамою сварились,
Я наставив вуха,
Мені так було цікаво –
З радістю все слухав.
Захотілось потім спати,
Тихенько роззувся,
За ті вправи, що писати,
Просто я забувся.
Вчителька сказала Колі:
-Батька викликаю:
Другий рік уже ти в школі –
А його не знаю.
Бачила я тільки маму
(Таку не забути),
Хочу татову програму
Щодо тебе чути.
-Так оце ж вони у сварці
Часто виясняють:
Хто мій батько і який він –
До цих пір не знають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919273
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Я забути тебе не можу.
Ти десь глибоко в серці зостався.
Трепет знову... трепет підкожний,
А думки, ніби дикі мустанги.
І для чого проріс куко́лем?
Рву квітки, бо насіння отруйне,
А дилеми згустками болю,
Ніби зойки проникли Перу́на.
Не нагадуй мені про себе.
Тимчасовість, мов рана пекуча.
Ми хмарини - химери в небі,
Доторкнулись любовної кручі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919227
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Я прокинулась раненько,
Посміхнулась мені, ненька,
і вже чути аромати
Чарівної дивом'яти
Підійшла я до віконця,
Вже лоскоче промінь сонця,
А приємно милі ноти
Мить дарують насолоди
На стебельце сіла пташка,
Як роквітчена ромашка,
Спів почула я казковий,
Снів торкнулась загадкових
По стежині йшло дитятко,
А за ним мале качятко,
Хто кому всміхавсь гарненько,
Хоч було зовсім раненько?
Ось і щастя у дрібниці,
Їжачок сидить в травиці,
Скрізь така приємна ласка,
А дитятку гарна казка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919204
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Зросли при дорозі... Простують прохожі :
Хтось погляд зупинить, можливо, хтось ні.
Ромашка і Мак - закохані, схоже,
Привітно і мило кивають мені.
Мак-красень багряний й тендітна Ромашка
Переплелися в обіймах звабливо.
Вітер гойдає легенько... Я стишка
Милуюсь сплетінням квіткового дива.
Виросли разом, росою вмивались,
Жайвір ранкові пісні їм співав.
Незчулися, навіть, як закохались,
А дощик в любові їх об'єднав.
Щасливі квітують, радіючи сонцю,
Щоб дати насіння, продовжити рід.
Хоч світ їх - Природа й мізерне віконце,
Але на Землі, щоб оставити слід.
Ромашка і Мак - краса споконвічна.
Мати-земля життя їм давала.
Хоча їх кохання сезонне - та вічне !
Знов прийде весна, щоб любов воскресала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919245
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Духмяний липень, пахне цвітом липи,
Хоча дощить, то зовсім не біда.
Дощ у долоні діаманти сипе,
А небо на це дійство спогляда.
Пшениця дозріває вже у полі,
Почнуться незабаром і жнива.
Веселий вітер вирвавшись на волю,
Пісень для неї на сопілці гра...
У лузі пахнуть ніжно сінокоси,
Поважно ходить в березі бузьо́к.
Збирають квіти перламутні роси,
А літо їх збирає у вінок.
Чудову мить, фарбує ніжне літо
І прикрашає всім своїм єством.
Вино в бокалах солодом налите,
Чекає нас з тобою за столом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918967
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 12.07.2021
А зелень пишна тогою до самих його п’яток.
Й теплінь замотує ліс в кокон, наче шовкопряд.
Гуртом навчаються вокалу плиски й солов’ята—
Продовжує справляти літо свій обряд.
Трухлявіє на тлі розмаю яблуні оцупок.
В зелено-срібний мох злітає клаптями кора.
Нехай би впав уже—та ґрунт тримає корінь цупко
Й не відпускає. Каже: —Ні, ще не пора.
На зморшкуватім окоренку крихітний росточок,
Бо, орючи, не зачепив час лезом лемеша.
І тріпотить на всіх вітрах листочковий зубочок—
Немовби в дряхлім тілі молода душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918015
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 30.06.2021
В голубих тенетах літа
Загубились ніжні квіти,
Їм печаль мабуть війнула,
А душа сльозу відчула
Заблукали десь у полі
Невеселі їхні долі,
Тільки жевріє надія,
Щоб збулась завітна мрія
Прилетіла мила пташка
Де засмучена ромашка,
Її спів втішає квіти,
Посміхаються, як діти
В голубих тенетах літа
Загубились ніжні квіти
Та надія, ніби мати
Захистить, щоб не страждати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918032
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Рухайся разом із морем,
Хвилею в серці танцюй,
В душу світи мені, зоре,
В скронях пульсуй! 2/05/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918254
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
З літом приходить, - не самозванець
ПОлудень року червень-рум'янець.
У нього в прислузі - кресало небесне
Найвище на небі, то й назвали креснем.*
Кресня чекають всі і усюди :
Найбільш виглядають з надією люди.
З теплом, дощем прийде, почне поливати
Аґрус, порічки, про городину дбати.
Первісток літа працює завзято,
Рум'янить черешню, суниці, бо свято
У пОлудня року. Треба спішити
Півонії, маки почервонити.*
Місяцем тиші його називають,
Звірі й пташки маленят доглядають.
Первісток літа, червень- рум' янець,
ПОлудень року - не самозванець.
Почервонити - забарвлювати в червоний колір.
Крес - небесний вогонь, сонце. Звідси - кресало.
Кресень - старовинна назва червня з часів Київської Русі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916402
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Густо рум'янком зацвічений сад,
Божа краса дрібних невістульок.
Ллється навколо її аромат,
З неба моргає сонячна куля.
П'янко...Ромашковий килим живий:
Цяточки жовті, біле пелюстя.
Десь заховався пустун-вітровій,
Певне, дрімає в тихих галузках.
Червень-господар, квітує пора.
Стебла тоненькі. Ніжне суцвіття.
Сонця й рум'янку захоплива гра.
Літо в ромашках - радощі світу.
( Ромашку ще називають рум'янком, невістульки.) Світлина у саду сусідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918155
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 30.06.2021
...1...
Ты смеялась надо мною,ты шутила,
А я верил что ты правду говорила,
Как же слеп был и доверчив тогда я,
А ты чёрствой как холодная змея.
Я был счастлив и наивен,я летал,
Я тебя и твои речи обожал,
Верил в подлинность твоих красивых слов
И не знал что всего игра в любовь.
Но однажды неожиданно прозрел
На тебя я по другому посмотрел
Горько правда вышла наружу тогда
Разлучивши нас с тобою навсегда.
...2...
Опять июль занял посты в календаре,
Приятный тёплый летний вечер во дворе,
И этой милою июльскою порой
Опять судьба моя свела меня с тобой.
Над нами время незаметно пролетело,
Я повзрослел,ты вижу тоже поврослела,
Была как прежде хороша и очень мила,
Но почему же ты глаза так опустила.
-О как же я была глупа,-ты говорила,
-Я слишком позно поняла что я любила,
Но жаль дорог уже обратных не найти,
Прости, родной,меня пожалуйста прости.-
... 3 ...
Июльский вечер,кричал цвиркун в траве довольный,
Я уходил и снова было очень больно,
Любовь не терпит ни насмешек, ни обмана,
Они на сердце оставляют только раны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918200
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Там де ве́рба плакуча,
На гіллі вітер спав...
По долинах і кручах,
Своє щастя шукав.
Натомився за нічку,
Ліг собі відпочить.
Пробудилася річка,
Що піснями дзвенить.
"Ой ти річечко - річко,
Не шуми я прошу.
Заспокійся водичко,
Бо приліг я до сну..."
Як почула розмову,
Ту, самотня верба.
Вона вітер не словом,
А гіллям обняла.
"Не шукай свого щастя,
Не збирай його з мрій.
нам зустрітися вдасться,
Знай ти мій, тільки мій..."
І з тих пір вітер вербі,
Розплітає косу́.
Пригортає до себе
Її ніжну красу.
А вона все шепоче,
Лиш для нього слова.
З ним в обіймах щоночі,
Про любов розмовля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917643
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Колоситься в полі, дозріва пшениця,
Говірливий жайвір в небесах завис.
Б'є ключем холодна з джерела водиця.
Прохолодний вітер в небесах з'явивсь.
Червоніє в маках неозоре поле,
Стежка у долину, радо повела.
Бережім любов, що дарувала доля,
Нехай будуть в парі завжди два крила.
Чуєш моя мила, цвіркунець цвіркоче,
Діамантом в трави скапує роса.
Б'ється від кохання серденько щоночі,
Манить за собою неземна краса.
Пригорнись кохана, дай напитись щастя,
Полони собою і не відпусти.
Ми з тобою в Храмі приймемо причастя
І навік з'єднаєм долі самоти...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917707
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Коли уранці сонечко всміхнеться
І птахи защебечуть у гаю.
Пісенним хором пісня розіллється,
А я на зустріч пісні тій піду.
Пісенні звуки промовляє річка,
Несе її зваблива течія.
І сонячне проміння, наче стрічка,
Вплітається в блакитні небеса.
Підхоплює мотив веселий вітер,
Несе його на луг і в береги.
Заслухались мелодією квіти,
І так стає красиво навкруги.
Для мене навіть шелест листя - пісня,
Веселий джмелик додає акорд.
Через паркан троянда перевисла,
Вмостивсь метелик ніби справжній лорд...
А коли нічка завітає в гості,
Засвітяться зірки, мов ліхтарі.
Навіть й тоді летітимуть у простір,
Мелодії, що грають звіздарі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918153
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 30.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_V-gDROJ1W4
[/youtube]
Надворі сонячна погода,
Ненастрій із лиця зітре,
Твоя забудеться погордість,
Це вже було, це так старе.
Душа від слів таких черствіє,
Лиш це почує - защемить.
Вона все ж сильна - зрозуміє,
Слова не зможуть надломить.
І відійдуть в далеку вічність,
Змогти лиш все переступить.
Прийняти їх, як недоречність,
Усе обдумать і - простить.
Бо Бог прощає нам усім,
За ЙОГО законами живем.
А не прощати - мати гріх,
Слова пробачення знайдем.
І злість тут зовсім недоречна,
Вона руйнує все життя.
Слова бувають необачні,
Не знають, що "плетуть" вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910714
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Хочу создать я стих-шедевр.
Что вдруг в уме возник.
Скорей закрою рот и дверь,
Чтоб часом он не сник.
Шедевр созреет и во сне.
Скорее пробудись!
Стих посвящается сосне.
Она спасла нам жизнь.
Враги по следу, по весне
Преследовали нас.
Благодаря густой сосне
Бойцов тот случай спас.
Художники – лихой народ!
Они полны идей.
Поймал её – хоть вплавь, хоть вброд –
На холст неси скорей.
Так скульптор создаёт свой труд.
Так пишет стих поэт.
У творчества один маршрут.
Другой дороги нет.
Ведь творчество – это полёт.
Без крыльев нам нельзя.
Нас вдохновение влечёт
И звёздная стезя.
11. 04. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910737
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Пусть чувства плачут у меня
Их бесконтрольными ручьями!
ОбъЯв сердечко,.. дух пьяня...
Перемещаясь в ум...стихами...
Эмоции из глаз моих
НещАдно искренность теряют
ПленЯ воздействием своим,..
По телу...дрожью пробегают...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910751
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Присіло сонце, наче на ослінчик,
Останні промені лягли до землі,
Радо впіймала, я один промінчик,
І на душі, стало так тепло мені.
Златавий відблиск приліг до берізки,
І вона теж, жада ніжних цілунків,
Ледь колихала вичесані кіски,
Адже чекала весняних дарунків.
Мене вітрець, обіймає за плечі,
І прохолода освіжа обличчя,
Як не помітиш, підкрадався вечір,
Хай би Бог дав, усім благополуччя.
І так раптово, ніби мене почув,
Заспівав шпак, витьохкує на вишні,
Чарівний спів, стрімких, далеких відлунь,
Усі сумління, розвіяв нарешті.
Яка всім радість, бачити земну красу,
Золотий обрій- вінок при землиці,
І я втішаюсь, з собою понесу,
По цій дорозі, іще йтиму нині.
Надії, мрії, як скарби всуцвітті,
Я приховаю у теплих долонях,
Ще пізнаватиму щасливі миті,
Хоч сивина, уже давно на скронях,
Зберу ромашок і волошок в житі,
Поклонюсь Богу, за життя на світі.
10.04.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
[i]Під неозорим небом тісно двом,
З тих пір, як наші розійшлись дороги.
І мабуть, з цим не вдіяти нічого –
Ятриться рана невигойним швом.
Ти бачиш привид – втрачену любов
У небі синім вкрай, в листку торішнім,
Ошпарить слово в лексиці «колишні»,
Допоки спокій ти не віднайшов.
Про тебе звістка б’є, мов батогом,
З’їдає серце зболене іржею,
Й не стати ні чужою, ні твоєю –
Бо нам під небом дуже тісно двом.[/i]
/Ілюстрація з мережі інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910717
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Як заснув Бровко? Не знає.
Натомився. Пам’ятає, що приліг лиш на хвилину.
Та невже проспав всю днину?
Ото ж став він роздивляться. Тут з’явивсь Мур-
ко на щастя. То ж Бровко до нього:
- Друже! Бач, хвилююся я дуже. Чому тихо так в
дворі? Всі поділися куди? Що тут трапилося в нас?
А Мурко ще той котяра.
– Налетіла, - каже, - хмара. Всіх забрала в одночас,
полетіли всі на Марс.
Аж присів Бровко від жаху. Наганяє Мурко страху:
- Ще казали прилетять. Хмар тих чорних буде п’ять.
Нас з тобою заберуть, на Венеру віднесуть.
Що робить? Бровко не знає. Все на небо позирає.
Бачить там з’явились хмари, та не чорні, як примари,
а біленькі. Вони в’ються, дзвінко й весело сміються.
Ось ще випливла одна… на ній дівчинка-весна!
У віночку гарнім, в стрічках, в червоненьких череви-
чках. А спідничка зелененька, вишиваночка гарнень-
ка, ніжна посмішка й рум’янці… Хмари в’ються, мов
у танці. Одна одну доганяють, радо весноньку вітають.
На Бровка поглянув кіт:
- За тобою я прибіг. Летить веснонька в Карпати, за-
раз будем зустрічати. Несуть її білі хмари, бо чекають
там отари.
Ти заснув, то ж не будили, щоб набрався трохи сили, бо
ж нас всіх охороняв. Вибач, я пожартував. Всі зібралися,
ясну, на лужку вітать весну.
Тут Бровко все зрозумів. Та Мурка він не сварив, хоч
недобрі в нього жарти. Знав – минеться все лихе. Зрозу-
міє, підросте: не Венера і не Марс, а найкраще тут, у нас!
Вже заграли у ріжок… то ж з Мурком побіг Бровко наш
на зелененький лужок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910730
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Заховалась хатина в зеленому вітті,
Колискових для неї співає ріка.
І схиляють голівки, білесенькі квіти,
Доторкає і ніжить моя їх рука.
Парашутиком мальви рожеві, червоні,
Добавляють хатині ясни́й колорит.
Рудий котик вмостився, он ген на осонні,
Як люблю я цей милий і радісний світ.
Причаїлась на гілці красунечка - пташка,
Вона буде співати для мене пісень.
А у полі квітує, тендітна ромашка,
Нею радо милується сонячний день.
Чудо - настрій дарує для мене природа,
А я вдячна, так вдячна за цеє її.
Задивилися верби в прозорую воду
І торкають берізки, косима землі.
Я закохана в край свій, чарівної казки,
У зелені ліси і широкі поля.
Роздає вітерець, нальоту свої ласки,
Вся природа в часи ці - мене звеселя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910521
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Запросив бабу Федору, дід Митько в Карпати,
Поїдемо люба в гори на лижах спускатись.
Підігнав він " Запорожця" і відкрив дверцята,
Бабу зразу взяли млості, почала кричати.
Що то Митьку за машина, хочу " Мерседеса",
Посідали в неї шини, відпадуть колеса.
Хочу розкіш, салон в шкірі, щоб було тепленько,
В " Запорожця" кругом дири, він уже старенький.
Де тобі візьму я " Мерса" - Федоронько люба,
Ти ж кохана не принцеса, випали вже зуби.
Підгинаються і ноги, кийок підпирає,
А я тебе Федоронько всеодно кохаю...
Тож давай моя кохана, не вередувати,
Збирай швидко свої клунки, зачиняймо хату.
Не забудь костюм спортивний, двометрові лижі,
А ще бутель самогону, щоб розтерти "кри́жі".
Всілись швидко до машини і додали газу,
Довів Митько свою любку, до самого сказу.
Пролетіли перевали, мов в небі комета,
З баби усе позлітало, виправка атлета.
Повертай - кричить додому, бо вже помираю,
Я не хочу впасти в кому у чужому краю.
Потерпи моя Федосю, он уже і гори,
Будемо з тобою в русі, посміхнуться зорі...
Ось вже й база, тут трампліни і круті доріжки,
Віддихають Філіпіни, затишнії хижки.
Подивись моя Федосю, яка тут природа,
Чом не вдіта ти і досі, час марнити шкода.
Говорив Митько так ніжно до свеї Федосі,
А на гірках дуже сніжно, сніг лежить і досі.
Взяли вони палки в руки і стали на лижі,
Полетіли наче круки із гори до низу.
Баба враз зробила "сальто", зачерпнула снігу,
Краще б їхали на Мальту, зайнялися б бігом.
Та було уже запізно, про щось говорити,
Федоронька віртуозно уміла кружити...
Не зумів Митько догнати, любку свою милу,
Потім міг лише стогнати, бо немав вже сили.
Як додому повертались, вражень було повно,
Всю дорогу слухав милу свою невгамовну...
І з тих пір Митько нікуди, більш не виїзджає,
На Федоринії груди часто прилягає.
Лиш в думках не забувають, ту свою поїздку
Ті горби їх так лякають, зразу ломлять кістки...
ВІТАЮ ВСІХ З ДНЕМ СМІХУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909731
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 11.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lL8F_WX8X4s[/youtube]
"Весна прийшла,"- шепоче вітер,-
Стрункій берізці край ставка.
І ти - найкраща в цьому світі,
Моя ти доля нелегка.
Та як до тебе дотягнутись?
Так хочу крильми обійнять,
До тебе, ніжна, пригорнутись...
Не міг ні з ким її зрівнять.
Не чула слів берізка ніжних,
Не до душі були слова.
Вона чекала зовсім інших,
І тільки ними і жила.
Це лиш для неї світить Місяць,
Проміння ніжне посила.
Нехай воно і слів не містить,
Душа все рівно ожива.
Така історія кохання:
Що недоступне - дороге,
Воно приречене - зітхання,
Та не бажає все ж друге...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909312
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Сніжинка мила навесні
Тихенько плаче на вікні,
Сльоза збігає на самшит
І вже у сумі ніжний лист
Чому розплакалась мала,
Чи не сподобалась пора?
А може у душі розлука,
Що сміло в серденько так стука?
Невже у милої сніжинки
Збігають сльози, як перлинки?
Така зворушлива хвилина -
Лежить і плаче, як дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909296
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
А чи то річка, а чи Бог?…
Чи то вода в тобі, чи сльози…
Чи то ми виплакали вдвох,
Мою печаль й небесні грози.
Течеш по схилах, по ярах,
Розносиш всюди свої соки…
Сьогодні змій, а згодом птах…
Несеш у вир свої потоки…
То, наче біль в тобі пливе…
То, наче подих завмирає…
То, наче спокій мій крадеш,
То, наче душу мОю краєш.
Чи то ти чорна, бо густа…
Чи то гаряча, бо червона…
Чи ти ворожа, чи моя,
Коли холодна та прозора…
Чи то життя — можливо смерть,
А те безсмертя, наче — слава.
Чи та скорбота та печаль.
У сни бездоння переправа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909067
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Стекли бурульки карамеллю,
Посіяв цукром слів і фраз мені,
А слайди березня пастеллю.
І ми удвох у повені весни.
У мерехкому ластовинні
Під кипарисом - карнавал зіниць.
І обіймались наші тіні,
І почуттів єдналась тепла міць.
Напій весни - десерт солодкий.
Вершки хмарин пливуть у небесах.
Сердець розкриті ніжні коди.
Любові розпустилася краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909319
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
[i]/квадратне римування./
Світ воскрешав
Кохання згаслі тіні,
Сердець схололих
Смуток говорив,
Моя душа
Листком сухим, осіннім
Неслась додолу –
Осені надрив.
Мотив жури
Був досвідом безцінним,
Що кожен виніс
У осінній час.
І хоч вітри
приборкали жарини,
ми дуже винні,
що вогонь погас.
Брудне та жовте
Облітало листя,
В душі багряній
Запеклись слова.
Назавжди йшов ти
З вітром-танцюристом
В густі тумани –
Холод душу рвав…[/i]
/Надихнула картина Willem Haenraets, Голландія./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909260
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 28.03.2021
[i]- Не відпускай! Міцніше обійми!
Послухаємо хвилі перекати!
У цьому краї – білі пта́хи ми,
Бо тільки вдвох уміємо літати.
Босоніж, в шовку мрій та ковили,
Два силуети, самоті зраділих.
- Коханий! Ми з тобою постаріли?
- Ну що ти, люба, як же ми могли?
- Посеред мрії, де любов жива,
Зійшлися ми – дві посивілі луни.
- В коханні ти моєму вічно юна,
Тобі, єдиній, серце відкривав.
- Залишимо тривоги та страхи,
Є ти і я… і почуття спізнілі…
І мліє серце в вечоровій хвилі,
Увись! Удвох! Як білі два птахи́… [/i]
Белые птицы
Не отпускай! Покрепче обними!
Давай услышим волн бурлящих силу!
Любовь давно летать нас научила –
Двух белых птиц, что рождены людьми.
- Пустынно здесь… вдали лишь корабли…
Мы босяком в песчаной карамели.
- Любимый! Ты скажи, мы постарели?
- Ну что ты, нет… да как же мы могли?
- Среди мечты ожившей волшебства
Сошлись с тобой, как две седые луны.
- В моей любви ты будешь вечно юной,
Только тебе я сердце открывал.
- Оставим страх и крыльями взмахнём,
Не нужно зрелых чувств своих стыдиться!
… Парят над морем две влюблённых птицы –
- Вперёд! К мечте! И навсегда – вдвоём!
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909347
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aqMMOcXHArE[/youtube]
Можливо, ще зустріну я тебе,
І розповім, як я тебе чекала.
Я вірю в те, що доля нас зведе,
Але не біля цього вже вокзалу.
Тебе шукатиму очима серед всіх,
Можливо, десь почую я твій голос.
А ти прийти чомусь так і не зміг,
Щоб припинити у душі цей хаос.
Іду повільно і дивлюсь уважно,
Неначе він! Та ні - помилка знов.
А на душі так боляче й тривожно.
Уже не вірю... поїзд відійшов.
А, може, мене просто не знайшов...
А я була так близько, навіть рядом.
Я вірю, десь зустрінемось ми знов,
Так просто, на хвилинку мимоходом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909340
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
Сьогодні я з весною розмовляла,
В зеленім лузі, де збігав струмок.
Вона мені казки розповідала,
Тим додавала радість до думок.
Високо в небі, де вітри блукають,
Сховавсь у хмарах дощик - баловник.
Нарешті птахи в рідний край вертають,
Дарує день - весняний чарівник.
Відлунням линуть птахів передзвіни,
Вони радіють, як і я весні.
А краплі росянисті, мов рубіни,
Торкають сонця промені ясні.
Підсніжників схилилися голівки
І пролісків блакитний первоцвіт.
Угору лісу потяглись верхівки,
Неначе також хочуть у політ.
Весна за руку повела у поле,
Ступай за мною люба, крок - у - крок.
Дивись, яке широке й неозоре,
Вдихни повітря свіжого ковток.
Нехай душа зігріється коханням,
Нехай кохання вогником горить.
Весна мені шле теплі побажання,
А я ловлю цю незабутню мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909318
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
[i]Ким же я була тобі, Поете?
Не коханка… бо твоя душа
Билася в рядках таких відвертих,
Пристрасть, ніжність – все мені лишав.
Може, промінь я в веснянім листі?
Ямка-усміх на твоїй щоці?
Ніби зірка вогняна, іскриста,
Почуття піднесені оці…
Все жила бажаннями твоїми
Джерелом натхнення та тепла.
Поринала із тобою в рими,
Не дружина… просто… кимсь була.
Я втікати намагалась. Де там!
Марно. До душі вертала знов.
Падала коханням у сонети,
Гріла рубчик серця, кожен шов –
Не дано таке робити смертним!
Та одного разу ти пішов,
В самоті покинув, розпростерту
Ту, що дарувала лиш любов.
…Ким же я була тобі, Поете?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908907
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 25.03.2021
-Ти будь лагідним до мене,-
Каже милому Ілона,-
Коли гніваюсь, Семене,
Мене тягне на солоне.
І сама того не знаю,
Все хвилююсь, виглядаю,
Чимось кислим заїдаю,
Чи прийдеш - переживаю.
Сьома витріщивсь на милу,
Поглядом живіт окинув,
(Тепер схожа на кобилу,
А бодай би світ цей згинув)!
-О, це все мені відомо,
Вдома жінку й діток маю:
Якщо в тебе ці симптоми –
То вже я переживаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909034
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Ти мене зачаруй, хоча я уже чарам не вірю
І весну подаруй, може в квіті я душу зігрію,
Закружляє краса і розчинить весь смуток у долі
І відчую той смак та повірю я знову любові
Забринять почуття, що іще чарівніше буває,
Завирує життя, бо душа так тріпоче й кохає
І надійде та мить, яку ми не забудем ніколи,
Лиш подивимось в слід і спасибі ми скажемо долі
Знов весна наяву і у серці вирує моєму,
Ти тендітно назвеш загадково лиш тільки своєю
І зрадіє душа - моє щастя уже на порозі,
А весняна краса зачаровує серце ще й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909033
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.
В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом
Були у тебе тисячі підстав.
В мою весну вдихнув ковток повітря,
Насичений співучістю сплетінь.
І досі мариться мені те світло,
Твоїх бракує теплих шепотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908968
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Славетна Брацлавська земля
На нивах рідного Поділля.
Навіки мила, бо своя,
Наснага на любов та вміння.
Яку ж ту мудрість має слово,
Яку ж та назва має міць!
Ознаки ці невипадково
є рисами козацьких лиць.
Земля дідів — серця єднала!
Згадаймо славу Богуна —
Івана Гонту слава знала
Й онукам в спадок віддана!
Це лицарство, це вільне братство,
Стремління Божого сини!
Вони карали сите панство
З Варшави й підлої Москви.
Зростила Стуса Василя,
Таких як він поетів мало,
В нім сила слова ожила,
В нім ожила козацька слава!
Я запитаю вас — чому,
Цю землю досі так грабують
Та потурають москалю,
Та честь дідів за гріш купують?
Давно вже браття ми не ті …
Набридло нам у рабстві жити,
Бо в нас коріння не такі,
Бо в нас рождались волі діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908181
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Славетна Брацлавська земля
На нивах рідного Поділля.
Навіки мила, бо своя,
Наснага на любов та вміння.
Яку ж ту мудрість має слово,
Яку ж та назва має міць!
Ознаки ці невипадково
є рисами козацьких лиць.
Земля дідів — серця єднала!
Згадаймо славу Богуна —
Івана Гонту слава знала
Й онукам в спадок віддана!
Це лицарство, це вільне братство,
Стремління Божого сини!
Вони карали сите панство
З Варшави й підлої Москви.
Зростила Стуса Василя,
Таких як він поетів мало,
В нім сила слова ожила,
В нім ожила козацька слава!
Я запитаю вас — чому,
Цю землю досі так грабують
Та потурають москалю,
Та честь дідів за гріш купують?
Давно вже браття ми не ті …
Набридло нам у рабстві жити,
Бо в нас коріння не такі,
Бо в нас рождались волі діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908181
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Сивий дідо онука вчив,
все пояснював до дрібниць.
У науці старих часів
не приховував таємниць.
Не проси — добивайся сам.
Даровизна псує людей.
На кістках не збудуєш храм,
хоч багато таких ідей.
Куполами сліпих церков
крали небо чужі отці.
Обіцяли нести любов,
а плодили лише мерців.
Напридумали казочок,
звинувативши нас в гріхах,
підловили всіх на гачок,
що здобув собі назву — страх.
У полоні брудних обмов
відвернувся безпечний люд.
Убивали нас знов і знов
на поталу бридких іуд.
Ми зрікались своїх імен
та ховалися у лісах.
Де каміння було здавен —
все тепер в неживих хрестах.
Ріки втрачених поколінь.
Де був сміх — нині мертва глуш.
Згасле зарево тих видінь,
що навіював вітер душ.
А колись все було не так...
Кожен добрих чекав порад,
мав призначення, позаяк
світ не знав ні прощень, ні зрад.
Світ не знав ні пекельних мук,
ні узятих в полон людей,
не рубав ні голів, ні рук,
не цурався своїх дітей.
І ми також в усі часи,
попри все, що колись було,
захищали ростки краси,
відвертали біду і зло,
лікували тіла і дух,
берегли від страшних негод.
Та навчали тих відчайдух,
що шукали собі пригод,
прокладати безпечний шлях,
повертатись живим з війни,
досягати свого у снах...
Бо для чого іще ті сни?
Ми підштовхували до дій
і до прагнення перемог.
Хто гартує характер свій —
з тими Правда і з тими Бог.
Скільки б там не минуло літ —
мусиш відати що і як.
Бо якщо не пізнаєш світ,
то який ти тоді відьмак?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908357
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
- Ти без настрою чомусь?
Дорога моя Катрусь.
Давно такою не була,
Може подіяла весна?
- Хочу сісти за кермо,
Нінка їздить всім на зло.
На своєму Мерседесі,
Я читаю твою пресу?
Надоїло все мені,
Однополі ідуть дні.
Розваги хочу від життя,
Одні і ті ж твої слова.
- "Прав" нема мила моя,
А ти повірила в СЛОВА?
Живеш сама за мій рахунок,
Потребує їжу шлунок.
- Говорив, що все моє,
Що я се́рденько твоє.
- У мене є своя сім'я,
Пробач, а як твоє ім'я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908254
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Де любов там мовчать гармати,
Де любов там нема гнівів,
Де любов там спокійна МАТИ
За доньок і своїх синів.
Де любов кров не проливають,
Там нема бійок або чвар,
Без любові щастя не буває,
Бо вона це щирий Божий дар.
Де любов там є чому радіти
Там краса і квіти там завжди
Де любов ростуть щасливі діти
І цвітуть там молоді сади.
Де любов там зради не буває
Там завжди щасливі, світлі дні,
Там солов'ї під сонечком співають
Для пар закоханих Божественні пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908307
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Відкриті нам дороги чималі.
Куди іти — наш вибір та бажання.
Не залишаймо іншим — біль, жалі,
Лише — сяйливі блиски на прощання.
То ж научімося ходити так,
Мов ступнями цілуєм землю, люде!
Тоді не буде вірусних атак,
Для нас планета справжнім раєм буде! 16/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908321
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Рассвет прилег на полустанок...
коснулся пуха певчих птиц...
А я гоню свою усталость,
которой нет уже границ...
Подняться с зорькой надо очень!..
Пора... в ресницах теплый луч...
- Забуду все, что снилось ночью...
Роман во сне был слишком жгуч...
Болит душа и нет покоя,
когда касаешься утрат...
Отвлечься надо... мысли кроя...
- Наполнен пением мой сад!..
Мне слышен плеск прелестных звуков...
Плывет в окошко нежный шелк...
- Не сыщешь лучшего досуга...
Здесь... будто рая островок!..
Уходят беды... но чуть позже...
Как ночка, будут угасать......
Исчезнет все, что так тревожит!..
- Я улыбнусь судьбе опять...
Ну а сейчас... в одной ночнушке...
бегу послушать птичий хор...
- Меня встречают... зеленушки!..
Зовут в свой сказочный шатер...
17.03.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908287
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Березневий ранок… небо ледь сіріло
Молода берізка, холодом сповита
Затремтіли віти… знову побіліло
Вночі завітала зимонька - цариця
Снігу ледь сипнула та іще в короні
Бач й пухкенькі хмари підносять сніжинки
Хоча і патлата, поруділі скроні
Все ж скувала ріки, до весни стежинки.
Гляне в піднебесся, в надії берізка
Розійдуться хмари і сонце ласкаве
Поглядом зігріє… Що змерзла лебідка?
Проміння направить, до неї ласкаве
Затріпоче серце і немов та птаха
Віти - легкі крила, іній спаде низом
А на поміч вітер, під музику Баха
Вже ледь заспокоїть, втихомирить співом.
14.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Я до тебе тихо підійду,
Доторкнуся ніжно до лиця
І відчуєш знову ти весну,
Не погасли, знаю, почуття
Я загляну в очі дорогі,
Бачу, що вогонь зовсім не згас,
Ти мені всміхнешся, як весні,
Нагадавши трепетно про нас
Доторкнешся ніжно моїх вуст,
А вони засяють, як зоря,
Я тобі чарівно посміхнусь
І відчуєш справжні почуття
Заспіває пташка у саду,
Сміло зашумить зелений гай,
Я відчую серденьком весну
І пісенно ніжний дивограй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908327
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
П-ромениста і неповторна
О-біймає і серце, і душу.
Е-легійна, а чи мажорна.
З-ірка в небі запалює думку.
І звучить вона особливо.
Я-к мелодія звуки доносить.
Д-отик ніжний - янгола крила
У-рочиста і мудра, мов осінь.
Ш-тиль морський в ній і шум буває,
І містичність, і зріла реальність.
П- равди сила - дев*ятим валом,
О-кеану глибінь. Актуальність.
Т-епло з нею у сильний холод.
Р-анок свіжий і вечір неба.
Е-(Є) любов, певно, в кожнім слові,
Б-ерегиня співучої мови.
А душі моїй - це потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908351
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Пахли м’ятою руки твої,
а любистком - золочені коси.
Просиналася з пташкою ти,
коли вранці іскрилися роси.
Чуб йоржистий пригладивши мій,
ніжно в щічку мене цілувала.
У душі твоїй пісня жила…
Я любив, як ти, мамо, співала.
А в тій пісні широкі лани
і журавки у небі крилаті.
У ній доля всміхалась мені
й чорнобриці ясні біля хати.
А в тій пісні у нашім гаю
ґрона пишні калина схиляла.
Як молитва, матусю, твоя
пісня в небо високе злітала.
Всім, як сонце, світила й сама,
рідну землю навчала любити.
А в очах твоїх стільки тепла,
що могла б увесь світ обігріти.
Незавжди було солодко. Так.
Таємниці усі наші знала…
Заживляла всі рани в душі
пісня та, що ти, мамо, співала.
Мамо, ненечко, зоре ясна.
Ти, голубко моя білокрила.
Знай, що з піснею разом увись
моя мрія найкраща летіла.
Хоч залишили слід вже роки,
сріблом чистим прикрасивши скроні.
Пам’ятаю я пісню завжди,
і ціну їй я знаю сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908346
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Ти промов коханий хочаб слово.
Зорепади падають вночі,
Веде місяць з зорями розмову.
У тумани заховався ліс,
Мов горох, на трави впали роси.
Звуки по діброві розлились,
Вітер розмарин вплітав у коси.
Приспів:
А я нічку мій коханий і тебе дуже люблю,
Заживуть на серці рани, подаруй любов свою.
Нехай місяць світить ясно, посміхається зоря,
Збережемо своє щастя, ти лиш мій, а я твоя.
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Розмовляй зі мною допівночі.
Про кохання тихо шепочи́,
Подивися милий в мої очі.
До нас місяць човником пливе,
Ти мене до себе пригортаєш.
У серцях любов наших живе,
А душа, душа тебе кохає.
Приспів:
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Подаруй мені ковток любові.
Подаруй від серденька ключі,
Хай звучать мелодії казкові.
Хай почує про кохання гай,
Хай озвуться голосно трембіти.
Я тебе, тебе кохаю знай,
Так ніхто не буде більш любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908171
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно завжди коханих знайде.
Як весна в рідний край повертається,
Так й кохання стежиною йде.
Розквітає воно первоцвітами,
Посилає у серце тепло.
Розлітається білими квітами
Проростає неначе стебло.
Від кохання ніде не сховаєшся,
В унісон заспівають серця.
І мелодією розлітаються,
Найтепліші із вітром слова.
Воно ніжно до тебе пригорнеться
І цілунком своїм обпече.
Туркотітиме тихо, мов горлиця,
Шаль накине тобі на плече.
А ще буде чекати під вербами,
На місточку швидкої ріки.
Промінцями торкатиме теплими,
Даруватиме радісні сни.
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно вічно на світі живе.
До закоханих ніжно всміхається
І щоразу до себе зове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906372
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 08.03.2021
Сьогодні я зустрілася з весною,
Вона постукала мені в вікно.
Всміхнулася усмішкою ясно́ю
І залишила променя - руно.
Їй на гіллі раділи дуже птахи,
Кружляло в небі чорне вороння.
Пора вже прокидатися комахи!
Їм шепотіла веснонька зрання́.
Вона пісень веселих заспівала
І по стежині лісовій пройшла.
Де Мавка за деревами стояла,
Чекаючи на свого Лукаша́.
Розтанули вже сніжні кучугури,
Земля, сповна водиці напилась.
Мелодії почуються бандури,
І зазвучить, весни чарівний вальс.
Його підхопить вітерець на крила
І понесе у небо де блакить.
Весна коханням ніжно всіх зігріла,
Подарувавши цю чарівну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906501
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 08.03.2021
В тиші шепоче щось море,
Розповідає казки.
Світяться яснії зорі,
Місяць всміхнувся згори.
Котяться, котяться хвилі,
Берег цілує так їх.
Парус, мов чайкині крила,
В морі шукає доріг.
Він не знайде тут дороги,
Моря лишень глибина.
В серці чиємусь тривоги,
А у чиємусь весна.
Знову вдивляюсь у море,
Може і ти припливеш.
Будем з тобою удвоє,
Казку цю слухати теж.
В казці червоні вітрила,
Буду у ній я Ассоль.
Греєм коханим і милим,
Будеш і ти грати роль
Зустріч ця буде бажана,
В серці палає любов.
Буду тобі лиш кохана,
Краще казкових розмов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905959
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 24.02.2021
Світе, доле моя, батьківщино!
В сивім гомоні давніх віків
Народилося слово - «пісня»,
В тихій ніжності матерів
Затепліло і скресло: «любов».
У звитягах воїв твоїх
Забриніло: «кобза» і «дума».
В ароматах рясних чебреців
І заврунилось слово - «земля».
У буянні щедротних ланів
Проросло віщим символом: «жито»,
В дужих грудях синів твоїх
Билось трепетно: Україна…
*******
Кожне слово наше сотворене
Незрівнянним генієм вічного народу,
Що проріс на берегах Дніпра-Славути
І пустив живе коріння у глибінь віків.
Тож вічна його душа –
Українська материнська мова,
Пісня-молитва:
Вона утверджує нас, українці,
У кращому із світів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905477
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 23.02.2021
[i]Під крилом у сонячного літа
Хочемо родинно посидіти,
А відтак, хай кожен прочитає
Ті слова, що літо забавляє.
Кожна зустріч - то чиєсь розкрилля,
Може то твій час? І твоя хвиля?
Бо коли замироточить слово,
Час, поете, свідчити любові.
(з візитки серпневої зустрічі "Об'єднаних словом" "Під крилом у сонячного літа")[/i]
Під крилом у сонячного літа
Вже ворожить осінь на листках,
Та, теплом і щирістю зігріте,
Розквітає слово на вустах.
Ллються строфи щедрі потічками
Під гітарні переливи струн
І проміння сонячне стрічками
Розвіває вітер, мов пустун.
Під крилом у яблучного Спасу
Стільки теплих спалахів зіниць!
І вірші добірні, мов окрасу,
Заплітає в райдужний вінець
Кожне серце, спрагле і натхненне,
Світле, мудре, зріле й молоде.
Будь же ти навік благословенне
Слово, що об'єднує людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444135
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 23.02.2021
[b]З[/b]аходить сонце, вже лягає спати,
[b]Е[/b]нергію зібравши з володінь,
[b]М[/b]алює вітер стежечку до хати
[b]Л[/b]егенько доторкнувшись поколінь.
[b]Я[/b] подивлюся у безмежність світу,
[b]С[/b]хилюсь тихенько низько до трави,
[b]Т[/b]ак хвилювання донеслося з квіту,
[b]О[/b]х, як же важко дихають луги.
[b]Г[/b]роза збирає вже усі жахіття,
[b]Н[/b]ахмурилися хмари в небесах,
[b]А[/b] там вдалі де пройдені століття
[b]Л[/b]евада плаче, нібито душа.
[b]А[/b], як безвихідь крає моє серце,
[b]Б[/b]оюсь, що вже немає вороття,
[b]О[/b]роговівше в зарослях озерце
[b]Л[/b]озу ховає ніжно, мов дитя.
[b]І[/b] наче, як поранена пташина
[b]С[/b]хилилася низенько, як душа,
[b]Н[/b]езнає, що замріяна долина
[b]О[/b]х, як страждає та втрача життя.
[b]І[/b] у світах, шукавши співчуття,
[b]С[/b]тараюсь бути сильною та марно,
[b]У[/b] сутінках похмурого життя
[b]М[/b]олитву повторити може варто.
[b]Н[/b]езнаю, а чи буде вороття,
[b]О[/b]х, як чекає зранена душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905799
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Це люди вигадали, ми, коли - весна,
Палкі намріяння ласу́ні й пустуна
Зашепотіли блискотіннями спонуки.
Й без рукавичкок захотілося, за руки…
Й коли пахучість …тіла …свіжо-трав’яна,
Ми відчуваєм - наближається весна…
18.03.18 – 22.02.21рр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905793
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2021
Не довго ми зимі раділи,
Відлига в гості завітала.
І сніг, що був, ще досі білий,
У сірий перефарбувала.
Зима заплакала тужливо,
Перетворились краплі в ріки.
Було навколо так красиво,
Тепер калюжі лиш великі.
І морозець чомусь злякався,
Сніг став діватися у лісі.
Він із зимою розпрощався,
Сліди лишилися на кризі.
Проміння сонця пригріває,
Птахи уже розщебетались.
Природа на весну чекає,
А ранки небу посміхались.
Прийде вона - така красива,
Торкнеться до трави рукою.
Дощів, мелодій гучна злива,
Цілунки берега з рікою.
Розсіє ніжні первоцвіти,
І подарує насолоду.
Весні ми будемо радіти,
І збережемо її вроду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905813
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
М К
дощ, парасоля й сумка у руці...
а я чекаю меседжу від тебе,
його нема... і кришать горобці
в калюжі перманентний відблиск неба
а дощ все йде... чекаю смс,
дзвінка, чогось, мелодії у чаті,
вже й місяць вмер, сховався й не воскрес
і зорі, як занедбані курчата...
вже й ранок плавно натиснув курок,
будують хмари чудернацькі вежі...
годинник цокає - цо-цок... цо-цок...
ось ти яка... самотність у мережі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854669
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 23.02.2021
Хоч за вікном і погода мінлива,
Зима й весна нині в суперечці,
Та мабуть я, щохвилини щаслива,
Душевно рада Музі – панночці.
Хоча і рідко, до мене заходить,
Веде… до сходу сонця, до зірниці,
На шлях барвистий, сміливо виводить,
До рим. Та до слів - святої скарбниці.
Дякую Богу й цій чуткій дівиці,
Слово українське- в серці плекає,
Прославля мову. Ця мудрість правиці,
Історії скарб - потомкам зберігає.
І я пишу, допоки Божа воля,
Доношу думку, свою до Вас друзі,
Яскраво світить моя зірка- доля,
Знов вкаже шлях по білосніжній смузі.
Дай Боже, зустріть, ще не одну весну,
В поклоні я - перед Вашим талантом,
Втішаюсь , дружбу крізь імлу пронесу,
Дорога наша - засіється житом.
Поети прославляймо землю рідну,
Хай Клуб поезії квітне в суцвітті,
Славімо мову - ніжну, солов’їну
Щоб весь народ, її пізнав на світі!
>>
Шановні друзі - поети!
Щиро дякую за привітання!
Всім бажаю миру і здоров*я!
Натхнення, любові і щастя!
22.02.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905737
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Міський Меморіал. В скорботі ясени...
Й берізка, що схилилася додолу.
Стоять Герої - бронзові сини,
Як, ніби, з бою повернулися додому.
Зіграла доля - всі на монументі:
В очах любов, жага і юність.
Хто знав, що їм стоять на постаменті,
А мирно йшли, відстоювали гідність.
Не можна бути без жалю і млості...
Їх семеро - Героїв України.
Похований Василь Мойсей, всі інші...
"прийшли в гості"...
Вони синочки синьоокої Волині.
Біля Героїв підросла калина.
Стоять замріяні і дивляться увись.
І лине пісня з неба журавлина,
Десь голос матері : - Синочку, повернись...
Роки стирають пам'ять про Майдан.
Вже хтось забув, але цього не буде.
Небесна Сотня пам' ятає й Там...
І правда, все-таки, восторжествує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905507
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 22.02.2021
[b][color="#076925"][color="#d40c77"]В[/color]-от уже почти что месяц март,
[color="#d40c77"]Е[/color]-й-же-ей, иначе пахнет воздух.
[color="#d40c77"]С[/color]-негопады снизили азарт,
[color="#d40c77"]Н[/color]-ад землей повис капели отзвук.
[color="#d40c77"]А[/color]- в душе магический подъем,
[color="#d40c77"]Ц[/color]-икл-то - зиме пора на отдых.
[color="#d40c77"]А[/color]-рия ручьев уйдет в наем
[color="#d40c77"]Р[/color]-екам, в эту пору полноводным.
[color="#d40c77"]И[/color]- проснется первый теплый луч,
[color="#d40c77"]Ц[/color]-елясь не куда ни будь, а в сердце.
[color="#d40c77"]А[/color]-нгелы, легко касаясь туч,
[color="#d40c77"]Л[/color]-асково для чувств откроют дверцу.
[color="#d40c77"]Ю[/color]-ность просыпается в душе,
[color="#d40c77"]Б[/color]-оже, ну какие наши годы ??
[color="#d40c77"]В[/color]-скоре март войдет в права уже,
[color="#d40c77"]И[/color] -разбудит проблески свободы[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905688
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
- Ах ты, доля, моя доля...
сыплешь мне душевных ран!..
А потом припудришь солью
веру в радужный роман...
Над душой то дождь, то ветер!..
Снег холодный... прочный лед...
А беда расставит сети...
в пропасть радостно зовет...
Я пойду... Такие планы
приготовлены судьбой...
- Коль дворец мой был песчаный...
пусть засыплет с головой!..
Коль пошла любовь на убыль...
милый счастлив в стороне...
- Пусть судьба меня погубит!..
Чтоб совсем забыться мне...
- Ах ты, доля, моя доля!..
22.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905706
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
[i]/акровірш/[/i]
[b]П[/b]розаїк наша і поет,
[b]А[/b] ще – і подруга чудова –
[b]Н[/b]езламної душі портрет
[b]І[/b] в Ніни – це першооснова.
[b]Н[/b]емає вже тепліших слів
[b]І[/b] рима б’ється з хвилюванням
[b]Н[/b]апевне, Клуб до Вас не цвів
[b]У[/b] прозі щирій про кохання.
[b]З[/b]доров’я зичу й теплоти,
[b]Ю[/b]рби Вам читачів до серця.
[b]В[/b] КП – 100 років ще цвісти.
[b]І[/b] хай Вам тепло тут живеться.
[b]Л[/b]егкої Музи та пера,
[b]Е[/b]нергії та позитиву!
[b]Є[/b]днає Клуб нас для добра,
[b]М[/b]ир творчості й таланту ниву!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905709
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Там лишились мрії й сподівання,
Там стрічали радісно весну.
Доторкався день до нас піснями,
Кликала дорога в майбуття.
Піднімались до зірок зі снами,
Щастям посміхалося життя.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Як засвітить в небі зірка рання,
Я на зустріч бажану прийду.
Буде нічка зорями моргати,
Місяць срібло кидати до ніг.
Буде там любов мене стрічати
Із далеких, пройдених доріг.
Ти поклич мене, моє кохання,
У далеку юність чарівну.
Поведи у поле на світанні,
Квітів польових тобі нарву.
Будемо радіти ми з тобою,
Сонця промені торкнуться нас.
І полине дзвінкою луною,
Ніжної закоханості вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905711
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять, що рік цей роком є прориву,
бо він належить білому бику…
Мені б хотілось думку білогриву
сказати вам. Крамольну… Ось таку.
Вам хто сказав, що бик є найсильнішим?..
Сильніш за всіх є скелелаз-баран,
бо він бере такі висоти й ніші,
що недосяжні іншим із горян.
Удар його на кілограми маси –
куди тому боксерові Кличку!
А як летить, то сонце в небі гасне,
усе мізерне дробиться в муку̀!..
Та пальми віть я віддаю мурасі –
тут джоулі*, не лік – на кілограм.
Комаха в нашому краю на часі –
координатор планів і програм!
Впаде донизу лиск судейських лахів,
знітиться вмить хабарник і крадій,
як вчує тіло раз укус комахи…
І рухне хіть до окаянних дій!
А щодо щастя – тут немає спору
(Беру на ум чуттєвий елемент!):
хто не відчув мурах в осінню пору,
В любові той – затятий “дисидент”!
Уклін малій, жалюгідній комасі,
подяка їй жіноцтва і мужчин…
Святкуючи Новий рік на Парнасі,
віншуємо призвідниць святовин! [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця виміру енергії.
Мурашки-анімашки з інтернету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 22.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v0hUl27RQO4[/youtube]
Ще зима, мороз, завії,
Можу я весну чекать.
Не лякають сніговії,
Я учуся рахувать.
До весни це скільки кроків?
Я рахую. Мабуть, п"ять.
А мені це скільки років?
Зараз буду рахувать.
Скільки пальчиків у мене,
На одній моїй руці?
Я тримаю їх у жмені,
Порахую швидко всі.
Чи сім"я велика в нас?
Можу я про це сказать:
Тато, мама, кіт Тарас.
Ні! не буде знову п"ять.
Порахуйте ви самі,
Правду зможете сказать?
Скільки нас в одній сім"ї?
Хочу вас про це спитать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905360
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021
А заметіль всю ніч мела
і танцювала.
У білі шати все вдягла,
зачарувала
дерева, річку і хати
і все довкола.
Навіть Вітрисько молодий
ходив по колу.
Ходив по колу.
Мов зачарований кружляв
у ритмі танго.
Він так хурделицю кохав -
шалений янгол.
І на світанку білий сніг -
немов перлини,
іскрився сонцем біля ніг
ясної днини.
Ясної днини.
Танго чарівної зими
в гаях лунало.
До неба линуло крильми
з собою звало.
І на душі було казково
й білосніжно.
Якось прекрасно-загадково
й дуже ніжно.
Дуже ніжно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905057
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 19.02.2021
І доторкнеться до тебе душа, поглядом, тихо, без слів.
Оповиє така теплота, ніжно - ось той, хто все зрозумів.
Вкутає серце затишком. Мовчки ляжеш їй на коліна,
І посміхнешся крізь сльози - поруч рідна людина.
Поруч спокій посеред бурі, і солодко ти засинаєш
А вона просить в Бога за тебе, подумки - ти і не знаєш.
А вона завжди поруч, хоча й бачитесь ви не часто
На двох один світ, то білий, то в чорне, буває смугасто.
Та дотик душі заліковує рани, і після ночі - світанок
Приходить у дім теплота з весною, сонце на ганок.
Тіні химерні вже не танцюють на стінах блідих танок.
Ніч не страшна. Силу двох душ міцно сплели у вінок.
І не розірвати ні часом, ні болем, а ні кілометрами
Вони в сні обіймуться, і відстань в життя буде міліметрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755340
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 19.02.2021
Молодість проходить блискавично,
Зрілість і у клопотах, й в труді...
Кроками іде старість повільно,
І бува і в радості, й в біді...
Молодість квітуча і всесильна,
Зрілість же спішить майже завжди,
Старість ніби топчеться на місці,
Кличе то туди, а то сюди...
Молодість, як день квітучий літній,
Зрілість не рахує ще роки,
Старість спотикається невміло,
Спогадами все ж живе таки...
Молодість минає непомітно,
Зрілі кроки сонячні й важкі,
Старість плентається, звісно,
Та думки і мрії є таки...
Молодість не може бути вічно,
Зрілість хоче тонус зберегти,
Старість повертається неспішно,
Їй частіше хочеться лягти...
Молодісті ще Жар - птиця сниться,
Зрілость - це вже мудрості пора...
Старість намагається трудиться,
І радіє, що пока жива...
Молодість красива і пречиста,
Зрілість - це досягнення й жнива...
Старість - це повернення в дитинство,
І хвороби, і мармаз бува...
Молодість буває і мінлива,
Вдосталь і наснаги, і тепла,
Та буває й молодість вразлива,
Вихід вміло все - таки шука...
Зрілість завжди працею сповита,
Та вона й величною бува,
І робота, і сім"я, і діти,
Все ж завжди наповнена тепла...
Старість непомітно наступає,
Та й вона цікавою бува,
І сама за себе вона дбає,
І онуків, і дітей чека...
Кожен з нас усе це розуміє,
І буває часто поспіша,
Всі етапи з гідностю приймає,
Думи свої й мрії захища...
Якже швидко все в житті минає,
Я скажу всім: старість не біда...
Бо ж нічого вічного немає,
Все відходить, як в річках вода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905357
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Кому зима - це холод, лід бездушний,
А моїм ЖИВЧИКАМ морози - не біда.
Мов альпіністи, на вершину лізуть дружно
І верещать: - Оце справжня зима!
Щічки червонії, під носиком натерто,
Зате в очах горить захоплення іскра.
На кучугуру лізуть ЖИВЧИКИ уперто
І по - дитячому викрикують: - УРА!
А вчитель дивиться на них і розуміє,
Що разом з ними він в дитинство порина.
Адже ніхто життю так не радіє,
Як робить це весела дітвора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905356
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021
А лютий нас дивує,
Він запрошує сніги.
Сердитий, то спілкує,
Біло, біло навкруги.
А лютий нас дивує,
На гостини йдуть дощі.
Тепло мабуть смакує,
Є надія в кращі дні.
А лютий нас дивує,
У нас зима, не то весна?
Ту зустріч весна чує,
На порозі вже вона...
А лютий нас дивує,
Свої в нього сюрпризи.
Привіт весні дарує,
Поклони всім до низу...
А лютий нас дивує,
Він запрошує сніги.
Сердитий, то спілкує,
Біло, біло, як завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904941
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Якось, коли на кутку гриміло весілля, вешталося вигонцем багато людей, хрипіли колонки посилюючи музику кінця вісімдесятих, мені пощастило побувати на такому дійстві. Поблизу таке траплялося не часто, адже молоді було не багато, були діти, яким під вінець ще не скоро, і дорослі – які своє весілля вже відгуляли давно.
У Михайленків свайбилося. Женили сина. Я весь процес мотала на вус зі свого двору. То як молоді хлопці збиралися під двором, то як придане привезли, як сигналили машини коли їхали за молодою. На записуванні в клубі я теж була, а коли повернулася додому, то наші пішли на свадьбу, а ми з бабусею Катею лишилися дома господарювать.
Хоч дітвори біля шопи було повно, але я сама туди йти не наважувалася, та і батьки казали: « що тобі там робить, в миски заглядать?» Так би все і тривало, але до нашого двору перекотився клубок куткової дітвори з велосипедами, і без. Хтось пережовував весільну їжу, яку винесли батьки для своїх чад із-за столу, хтось поспішав вернутися щоб встигнути подивитися на якийсь із обрядів, когось вже кликали батьки. Так і я долучившись до цього дитячого кордебалету перекочувала до весільного двору.
Все було добре, то гралися в хованки, то у квача, але коли всі виходили з-за столу танцювати мене побачила мама. Надворі вже було майже темно і вона веліла нікуди не відходить і ні в яку шкоду не лізти. Знайомі і не знайомі люди у гарному вбранні веселому настрої утворили коло і натхненно гарцювали у дворі здіймаючи пил високо вгору. Поки танцювали повільний танець, ми з іншими дітьми слідкували: хто на кого дивиться, хто до кого тулиться, аж тут відбулось щось дивне. Між звуками медляк,а який крутила касета в старому «Маяку» я почула звуки протяжні і сильні. Вмить по шкірі пробігли мурашки і волосся стало дибом і я швидко пішла в шопу на звук.
У шопі було мало людей. Скраю столу дядьки різалися в козла, куховарки збирали порожній посуд, та носили нові страви, а далі сиділи бабусі і дідусі, які так співали, що в мене аж сльози текли. Їх пісні були такими тужливими і протяжними зовсім не схожі на те «гоп-ца-ца» під що танцювали свайбани. Я роздзявила рота і слухала то українські то російські, але як вони співали! Здавалося, що це артисти, які щодня влаштовують репетиції і гастролюють по світу. Вони не забували слів, тягли і басували так, наче хвилі перекочувалися і від вібрації в душі теж все переверталося. Уже мене не цікавили дитячі забави, бо я поринула в музику, сіла поруч на лаві застеленій новою дорожкою і слухала й слухала. Дід Павло і баба Мотя Булавинці, Любинко спершись на бубон, ще якісь незнайомі співаки звучали навіть краще ніж артисти, які недавно приїздили до нас в клуб виступати. До них підсіла мама, Тьотя Тоня з тьотею Ніною і теж щось заспівали. Потім мене мама потягла додому, бо вже було пізно. Всю дорогу я слухала ті співи, і навіть коли вже лягала спати прислухалася до звуків, що долинали у кватирку.
Наступного дня я мучила маму, щоб вона зі мною заспівала красиву пісню, яку я вчора почула. А вона не могла второпати що я мугичу, бо слів цієї пісні вона не знала і лише вчора почула.
Знавцем місцевих старовинних пісень і володаркою сильного народного голосу була наша сусідка – баба Мотя, і я просила маму, щоб вона запитала у баби Моті, як же співається та пісня. Спочатку мамі було ніколи, а потім баба Мотя захворіла і їй було не до цього. Десь через півроку ввечері бабуся вдягалася в новий одяг, запнула квітчастий платок взяла пирогів з потрошком і збиралася йти провідувать куму. Кума – це баба Мотя і я не могла впустити шансу і не записати пісню.
Коли ми прийшли в гості, я сиділа мовчки, як води в рота набрала і тільки слухала про що говорили бабусі. Потім бабуся Галя каже: «Так розказуй, чого тобі хотілося до баби Моті?» Мені було соромно, але я все ж попросила, щоб вона мені переписала пісню, яку я чула літом на свадьбі.
На той час рука в баби Моті не працювала і писати вона не могла, тому сказала: «Як хочеш – пиши». Хоч я вже ходила в перший клас і всі букви знала, але пісні, а тим більше довгої такої ніколи не писала, але прийшлося.
Мені дали подвійний листок в лінійку, червоний олівець і почалося. До цього я писали лише в зошиті в косу лінію закарлючки, літери і короткі слова, а тут такі широкі лінійки та і букви мої були такими «горобцями», що вміщувалося по слову на рядок. Спочатку виводила каліграфічними писаними, потім вже якими виходило, далі пішли друковані літери, ще пізніше не вистачило аркуша, тому мені подали шматок шпалер навиворіт. Робота була дуже копітка, по сто разів мені повторювали кожне слово, я побила по п’ять помилок в ньому, але все ж з горем пополам записала. Бабуся Галя ледве не заснула, коли чекала малу писаршу, щоб йти додому. Наостанок я ще попросила заспівати пісню, щоб не забути мелодію.
Вдома більше тижня розшифровували з мамою мої ієрогліфи, дещо підказувала бабуся, адже вона запам’ятала майже напам’ять, коли мені диктували. Вже дуже скоро, на одному з концертів ми з мамою все ж заспівали пісню «Над широкой рекой», яку я так вчасно здобула в ході пісенної експедиції. Баба Мотя вже не чула нашого виконання, бо ходити концерти не було здоров’я, та і прожила вона після того небагато, але пісня записана колись давно живе і до цього часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905298
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Сварить мене батько, що я волочуся,
Стільки гарних молодичок, а я не женюся,
Стільки гарних молодичок, а я не женюся.
Сварить мене батько, сварить мене мати,
Кажуть вже пора до хати невісточку брати,
Кажуть вже пора до хати невісточку брати.
Якби ж вони знали, чом я не женюся,
Вони б сватів засилали сватати Марусю,
Вони б сватів засилали сватати Марусю.
Марусинка гляне, примружить очиці,
Нащо, скажіть мені люди їхні молодиці,
Нащо, скажіть мені люди їхні молодиці.
На Меланки піду, сватати Марусю,
Як віддадуть, то до Паски на ній оженюся,
Як віддадуть, то до Паски на ній оженюся.
Сварити не буде ні батько, ні мати,
Їм на радість приведу, невісточку в хату,
Їм на радість приведу невісточку в хату,
Їм на радість приведу невісточку в хату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905183
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Вечір тихо догорає
І зникає в темноті…
Кожний шерех завмирає -
Тільки думи в самоті.
Осліпляють… засвітились
Разом зоряні вогні
І мов іскорки пробились -
ЇЇ очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892963
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 19.02.2021
Я хочу, потрапити в літо,
Між хмар, скрізь блакить й сонця світло,
І теплий промінь пестить землю,
Мов розсіва ситом по полю,
Ледь злата й срібла, має вволю.
Серед зими я хочу в літо,
Широке поле дивно квітне,
Вражає очі кольорами,
Мов розмовляє з небесами,
Свої шукає монограми.
Під лісом чую, спів джерельця,
Їх кілька - річка, як веселка,
Шляхи показують їй зорі,
Загубляться води у морі,
Воно ж так ніжно ласка обрій,
Позве до мрій, дарує спокій.
Хочу потрапити я в літо,
Де достига пшениця, жито.
Вже тут звучать пісні пташині,
І хлібом пахне по хатині,
То справжнє щастя господині,
Що врожаї… зібрані гарні.
І, як в дитинстві в букет квітів,
Візьму додому-краще ліків,
Оті ясноокі волошки,
І сонячні білі ромашки,
Краса природи- справжнє диво.
Я хочу потрапити в літо…
Де кожну квіточку зігріту,
Вже обійму і приголублю,
Цей світ яскравий, дуже люблю,
Мені здається, що я в раю.
Люблю блукати разом з літом,
Тут став- красунчик,стрімкість світла,
І стражник – очерет, як вінком,
Сповив. А жабки, у облозі,
Втішаються теплій погоді,
І рясці, що вітрець гойдає,
А поруч верба звеселяє,
Тож захищає в спекотні дні.
Я хочу потрапити в літо,
Де пахощами цвіт налито,
В саду рідному, а бджілочки,
Нектар збирають любуючись,
І я радію, буду з медом.
Закрию очі, поговію,
І знову я, про літо мрію,
Де павучок плете мережку,
Ясний барвінок вкриє стежку,
Синенькі очі - ніжить блакить,
Душа співає, щаслива мить.
Я хочу, потрапити в літо,
Втішатись дивовижним світом,
У ліс пройдусь де шелест листя,
Й повітря свіже, як причастя,
Сили придасть, утішить душу,
Натхнення прийде,вірш напишу,
Життя земне, в ньому опишу.
Я хочу, потрапити в літо,
Щоб птахою, мені злетіти,
У піднебесся де веселка,
До річки гляне, як в люстерко,
Й земля засяє, вся барвисто,
Прикрашена срібним намистом.
Пройдусь по росах босонога,
А далі в соняхах дорога,
Я, як завжди, звернусь до Бога,
Медовим запахом уп`юся,
Знов із вірою, помолюся,
Щиро подякую, за цю красу.
О думи….думи… моя втіха,
Серед зими, я хочу літа.
15.01.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904376
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 19.02.2021
а ніч, як море, чорний океан
полоще хвилі у бездоннім небі
над плесом - хмари, золотий туман
і місяць вигнув шию, наче лебідь
у темені глибокій, як в воді
коралами німують тіні-грона
у павутинних сітях неводів
мовчать заснулі втомлені ворони
на дні нічному в плетиві доріг
снують окаті пізні субмарини
здіймають, ніби мул, порошу-сніг
й лишають на узбіччях бризків скріни
рюкзак-наплічник - синій акваланг
у нім - айфон і голос твій, як кисень
долає ночі чорний океан
так довгожданно і безкомпромісно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901293
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 19.02.2021
Слова на мотив пісні Т. Повалій " Одолжила"
Прохала коханця позичить,
В подруги на декілька діб.
Такого робити не личить,
Багато спілкуємось літ.
Вона не підводить ніколи,
Бо дружба для нас, то святе.
Дала навіть чесне їй слово,
Воно в ду́ші спокій несе.
Про слово я швидко забула,
Відбувся неначе наказ.
Душа всеж неспокій відчула,
Настав нерозлучним той час.
Вже у мене пів року гостює,
Віддати не в змозі назад.
Наді мною совість глузує,
Чи з пам'ятью щось негаразд.
Прохала коханця позичить,
В подруги на декілька діб.
Нам більше удвох чомусь личить,
Необачний деколи світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905243
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Отменный у коалы аппетит.
Жуёт она всё время эвкалипт.
На ужин, завтрак,
Каждый день в обед.
Другого ничего вкуснее нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902922
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 19.02.2021
Ти шаллю мене вкрив, як ніби сон
І доторкнувся ніжністю долонь,
Затамувавши подих лиш на мить,
Ти почуття хотів іще прожить
Думками поринав у милий час
Та згадував красу п'янку не раз,
Всміхаючись від загадкових змін,
Ти відчував всю святість поколінь
Пройде багато у житті років,
Переплетуться із красою снів
Та намалюють образи, стежки,
Якими би хотілось ще пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905282
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Як кулею перший убитий
Упав наш Сергій Нігоян,
Щитом став себе захистити
Згуртований гордий Майдан.
Бруківка, і палиці, й шини,
І киптява в кожнім вікні.
Крізь неї не видно й людини.
В диму все, в пекельнім вогні.
І падали люди убиті,
Неначе, на справжній війні.
Бруківка, що кров'ю залита,
Ввижається й досі мені.
Сім років пройшло вже відтоді,
А злочин ніхто не розкрив.
Та правди діждатись, в народу
Ще хватить терпіння і сил.
Бо Гідність і Воля, й Свобода
Живе у серцях громадян,
Взірцем є для всього народу
Нескорений, гордий Майдан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905274
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Ловелас Петро Малинка
Побував усюди
І заскочив на хвилинку
До коханки Люди.
-Ой, Петрусю,- каже Мила,-
В нас новини дивні:
Вже два тести я зробила,
Вони - позитивні.
Петя сумно: - Це віднині
(Де тут правду діти)
Аж два тижні в карантині
Будеш ти сидіти.
Дівка почала поважно
Щоки надувати:
-Дев’ять місяців мене ти
Будеш годувати.
Від твоїх я не відмовлюсь
Квітів, компліментів,
Чималої дочекаюсь
Суми аліментів.
В Петі мову відібрало
І дихання сперло,
Наче розум щось украло,
І в душі завмерло.
Як дізнається дружина,
Її тато й ненька,
Набереться його спина
За всі походеньки:
-Оце тобі, чоловічку,
Та ще й зятю милий,
По ногах за кожну нічку,
Що провів в Людмили!
У Петра думки засіли,
Як в глибокій ніші:
-Я не знав, що є ще тести
За ковід страшніші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Ты поссорилась с любимым...
Не нужна ему совсем...
Он теперь проходит мимо...
Он разрушил Ваш эдем...
- Он плохой!.. Ты это знаешь...
Не души себя тоской!..
Вытри щечки со слезами...
Отвернись! Забудь его...
Пусть сгорят в душе архивы!
Посмотри на все, шутя...
- Бог, чтоб ты была счастливой,
подарил тебе... дитя!..
Не ему!.. Тебе - ребенка!
Достучалась до небес...
- Позабудь-ка об аборте!..
Береги, что есть в судьбе...
Времени пройдет немножко...
- Девочки... иль мальчика...
будешь чувствовать в ладошке...
маленькие пальчики!..
Назовет ребенок ,,мамой,,!..
Доброй... ласковой... родной...
милой... нежной... самой-самой!!!
Будет маленький... лишь твой...
Больше всех тебя полюбит!..
Это будет солнца свет!..
- Ты не будешь душегубом!!!
Кто придумал этот бред?!
А однажды... будет зритель
средь зеленых покрывал...
- Ненаглядный Вас увидит!..
И поймет... что’ потерял...
Он присесть захочет рядом...
тронет прошлого тепло...
Ты... – Чужой, - прошепчешь, - дядя!
И с ребеночком... уйдешь...
Знаю точно, время лечит...
и у каждого свой крест...
Повторяю бесконечно:
- Береги того, кто есть...
17.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905155
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[b][color="#084b9c"][color="#ed0e33"]П[/color]од утро убежал куда-то сон,
[color="#ed0e33"]Р[/color]астаяли мечты в молочной дымке.
[color="#ed0e33"]Е[/color]два зажегся светом небосклон,
[color="#ed0e33"]Д[/color]ва силуэта вижу вновь на снимке.
[color="#ed0e33"]Р[/color]азбилась чаша наших прежних чувств,
[color="#ed0e33"]А [/color]я еще стремлюсь собрать осколки.
[color="#ed0e33"]С[/color]вязала по рукам сплошная грусть...
[color="#ed0e33"]С[/color]пасают только рифмы, такты, строки....
[color="#ed0e33"]В[/color]от снова утро, снова без него,
[color="#ed0e33"]Е[/color]му теперь тепло в чужой постели.
[color="#ed0e33"]Т[/color]епло им там...как мне среди снегов?
[color="#ed0e33"]Н[/color]акрыли сердце вьюги и метели.
[color="#ed0e33"]А[/color] вскоре из-под снега... первоцвет,
[color="#ed0e33"]Я[/color], может быть, с весной чуть-чуть оттаю.
[color="#ed0e33"]Т[/color]огда смогу собрать большой букет
[color="#ed0e33"]И[/color] с чистым сердцем встретить птичью стаю...
[color="#ed0e33"]...Ш[/color]елка гардин касаются груди,
[color="#ed0e33"]И[/color]скрится снег и за окном ни звука.
[color="#ed0e33"]Н[/color]авеки разошлись у нас пути,
[color="#ed0e33"]А[/color] может замела шальная вьюга...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905180
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Творець-садівник у мені
Троянду плекав в глибині
Душі, що творила дива,
І квітка ураз зацвіла.
Не зміниш її колючки,
А збільшити можеш квітки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905174
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[i]Вступає у свої права
Грайлива пані таємнича.
Під пензлем – в зелені трава,
Веселик на тепло курличе.
У небі хмарок білизна
Розтопить чорноту сердиту.
Ледь чутно дихає Весна,
Купає очі у блакиті.
Майстриня свіжості в красу
Фарбує всі похмурі ранки.
Хай щезнуть холод, зло і сум
Під спів гаївки та веснянки.
Хто з нас оновлення жадав –
Підтримає та обігріє.
Вона ще зовсім молода,
Але пробуджує надії.
Розтануть відчаї, печаль –
Готуй вже віз та кидай сани!
Надії світлі зустрічай,
Іде Весна – тендітна панна…[/i]
/Світлина Leanne Marshall "The City Blond"/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905182
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Замислився мій сад зимовий у снігах
І згадує квітневе розмаїття.
Тоді проміння сонця бігло по слідах.
Тепер - морозно-кришталеве віття.
Сліди, сліди...Й кохання нашого зигзаг.
І звідки та чортополоху порість?
У кожного з*явився свій архіпелаг.
Разом в щасливу не злилися пору.
Засніжений мій сад притих, чи , може, спить...
Які ж були роки весни квітучі.
Все ж дякую життю за ту щасливу мить.
Чомусь узимку спогади пахучі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905192
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jdejMlJpBW8[/youtube]
В такі холодні темні ночі,
Коли завія плаче за вікном.
Не хочуть спати чомусь очі.
Невже лякає вітролом?
Та ні! Причина тут не в цьому,
Думки рояться раз - по - раз.
Вночі не знають вони втоми,
Приходять в гості в такий час.
І не тому, щоб випить чаю,
Щоб заспокоїлась душа.
Мене для іншого шукають,
Це не для них - мене втішать.
Мене знайдуть вони без втоми,
Щоб більше болю завдавать.
Бо не змогла поставить коми,
За це все будуть нарікать.
Де заховатись, куди дітись?
Ось знову стукають в вікно.
На цей раз, може, порадіти?
А ранок вже цвіте давно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905110
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 17.02.2021
ВальсИруя, летит снежок на плечи
И нежно...будит музыку во мне!..
Сегодня, для меня ВОЛШЕБНЫЙ вечер...
И чувство" бабочек" сжимает в животе!
О, добрый мой ФЕВРАЛЬ! Как это мило!..
Ты даришь восхищЕнье красотой!
И душу избавляешь от уныний
ИзЫском, с белоснежной простотой!
А снег кружится, всё сильней летАя,
На глазки и реснички мне ложАсь!
Я, наслаждаясь, ВСЯ в нём утопаю...
Ликующим моментам придаясь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904414
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 15.02.2021
из одноимённого сборника одностиший
941. всем неразборчивым в СВИСТУНЬЯХ – можно и СВИХНУТЬСЯ…
942. на уборке мака как НАТРУ́ДИМСЯ, так и в наших головах ДУРМАНИТСЯ.
943. порой присуща КЛЕПТОМАНИЯ, не очень бедным НАКОПИТЕЛЯМ…
944. а в том, что потепление ГЛОБАЛЬНОЕ, – виновен только БАЛЬНЕОЛОГ!
945. …и вы при том ТИРАНЕ станете героем, конечно, если РАНИТЕ себя!
946. ты так всегда была НЕУКРОТИМА, а превратилась вот, в МАРИОНЕТКУ…
947. бывает, ЩЕТОЧКУ стальную деточки найдут, и нервы папочке ЩЕКОЧУТ.
948. АВТОДОРОГА пешеходу – для жизни чуть ДОРОГОВАТА.
949. и не было СТАРАНИЕ напрасным – не осталось в САНИТАРЕ СТЕАРИНА.
950. СКУЧАВШИМИ усваивалось всё… с ЧУВАШСКИМИ мотивами…
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904463
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Дно
Я по жизни стремился лишь только наверх,
и без устали рвался к вершинам,
Жизнь сложилась, как сверхмарафонский забег,
я устал – человек не машина.
Ведь всему есть предел, всем известно давно,
даже есть у металлов усталость,
и с Вершины больнее свалиться на дно,
когда попросту сил не осталось.
Был я близок к Вершине, казалось вот-вот,
но ушла под ногами опора,
я, сорвавшись, ушел в запредельный полет,
но летел только вниз, до упора.
Когда я опустился с Вершины на Дно,
я услышал как будто стук снизу,
видно ждали меня в этом мире давно,
и Въездную мне выдали визу.
Я вошел в этот странный, загадочный мир,
мир отверженных Жизнью изгоев,
мир, где каждый давно
лишь себе сам Кумир,
где нет гениев, нет и героев.
Мир, где все как один, перед Богом равны,
и не в чести былые заслуги,
никому здесь не снятся волшебные сны,
господа себе сами и слуги.
Мир, где время жестоко, без срока течет,
нет вчера, нет сегодня и завтра,
серым дням и ночам потеряли здесь счет,
к прошлой жизни уже нет возврата.
Сдали все, что смогли, и на Дно залегли,
нет стремлений у них и азарта,
и не ждут перемен эти дети Земли,
не пришла к ним козырная карта.
В этом мире на Дне, хуже, чем на войне,
нет простого желания выжить,
невозможно понять, что сегодня в цене,
здесь край жизни значительно ближе.
И как раненный зверь я рванулся наверх,
- Отпустите меня! Не держите!
я случайный здесь гость, я другой человек,
не по нраву мне ваша обитель.
Я еще поднимусь, я к вершинам вернусь,
мне всего лишь нужна передышка,
я уже не сорвусь, всем, что свято клянусь,
я на Дно не спущусь лучше «вышка».
Под малиновый звон, мой развеялся сон,
где-то в церкви к молитве звонили,
в удивительном сне побывал я на Дне,
но меня лишь вершины манили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904949
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
На весіллі зими розгулялись сніги.
За гільце —горобина червона, розчаха.
Шлейфом вельона вкриті поля і луги.
На стовпцях—гостроверхі шапки Мономаха.
Все прасоване, чисте до різі в очах,
В переливах з торішнього трав’я опушка.
Важкий посаг несуть путівці на плечах,
Сипле теплими крихтами сонця цілушка.
Снігомет, снігопад. Стерті всі береги.
Мерехтить увесь день потривожений вулик.
Як поверне зима чималенькі борги,
З легким серцем подасться в смиренне минуле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904828
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
День вшанування учасників бойових дій на територіях інших країн
і виведення радянських військ з Афганістану.
Червоні гвоздики із "чорним тюльпаном"
Привозили часто додому в Союз.
Про це пам'ятають в далекім Афгані
В містах: Кандагарі, Шинданді, Кундуз.
Так часто там гинули, кров'ю стікали,
Смерть бачив просякнутий нею пісок.
Колони у засідку часто втрапляли –
Лишалося місиво з брухту й кісток.
Збирали останки у "чорні тюльпани",
Везли́ хоронить посивілим батькам.
Постійно звіріли в Афгані душмани -
Пройти довелось крізь це пекло синам.
Удома річки́ наповнялись сльозою
І нею вмивавсь сивочолий курган,
Та досі ще сниться солдату зимою,
Побратим, що загинув в боях за Афган.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904908
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Однажды нырял глубоко с аквалангом
И что я увидел там между останков
Кораблекрушений на дне возлежавших?
Тех мест обитателей вальс танцевавших.
Там плавали рыбы, угри и миноги
Но двигались странно в воде осьминоги.
Я был сколько мог, всё смотрел, удивлялся
И чудом увиденным тем наслаждался.
Прелестно танцуют на дне осьминоги.
Совсем не мешают им лишние ноги.
И вальс, и чарльстон, и квикстеп даже танго.
Подвластны им па сальсы, румбы и фанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903901
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 15.02.2021
На високому небі багряно
Малював захід сонця панно.
Зблиснув промінь останній прощально,
Черкнув кінчиком хатнє вікно.
Там мороз закінчив візерунок
Дивних квітів холодних зими.
Не жалів білокрилих сніжинок
І до скла прикріпляв назавжди.
Вийшов місяць з-за хмари рогатий,
Про сльозивсь, споглядаючи вниз.
Рій зірок кинув розсип строкатий,
Те для місяця з золота приз.
Заіскрились сніжинки казково
Діамантами в сотні карат.
І здалося мені враз раптово,
Що знайшла для душі я дукат.
18.01.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901723
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 15.02.2021
В духмяний мед добавте сміху,
Вина із місяця на втіху,
Додайте дрібку таємниці,
Присипте щіпкою кориці —
Варіть під музику з піснями,
Чаруйте довго, до нестями…
Ударами зіб’є серденько —
Удасться суміш солоденька!
І уквітчайте поцілунком —
Найкращим в світі подарунком,
Перемішайте у таночку —
Радійте кожному ковточку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904922
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Лютий від січня прийняв естафету.
Трудиться Лютень охоче, завзято.
Старезний мішок розв'язав для утіхи,
Сипле сніжком і жбурляє під стріхи.
Річки заморозив, озера скував,
За мить в кучугурах злодійство сховав.
Межень не хоче Весні уступати,
Йому чим подовше лютість тримати.
Сніжень сніжком засипає поля,
Буде радіти весною земля.
Нап'ється рідненька досхочу вологи
І березню буде хвала й перемога.
Стрітення вже у вікно зазирає.
Крутень регоче, морозом лякає.
Стала Зима з Весною до бою -
Та сили нема... Поборись з молодою ?!
Сонце в підтримку ледь-ледь пригріває,
Радіє двобою. Зима відступає...
Так і в житті намагайся зробить :
Сила здає - гідно вмій уступить.
Зі Стрітенням, любі друзі ! Нехай Весна принесе нам тепло в душі, а
Зима забере всі негаразди.
Лютень, сніжень, крутень, межень (календарна межа між зимою і весною) -
це народні регіональні назви лютого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904921
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Може трапитись диво - я стріну тебе.
Посвітлішає знову навколо!
Може стежка знайома тебе приведе
До квіток запашних матіоли.
Пошкодуєш, що стільки не бачились літ
І розгладиш всі зморшки з обличчя...
То журба за тобою затьмарила світ.
Бо без тебе життя - потойбіччя.
Виглядала тебе, колисала печаль,
Розуміла -в краях ти далеких.
Не підставить ніхто мені більше плеча.
Не злетіти до неба лелекою...
Затамовувать важко любові біду.
Знаю, дива даремно чекаю.
Ти не знайдеш мене. Я тебе не знайду.
...Та надію на ДИВО плекаю!
15.02.2021р. 12-27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904896
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Симфонія затихла... Стихли ноти
Мелодії, та музи ніжний спів
Виставу завершив. І сяйний дотик
Забрав тебе з мережаних світів.
Яскрава колісниця до польоту
Готова!.. Час прощання, друже... Слів
Достатньо я сказав. Зірки-пілоти
Доставлять до землі. Я розповім
Багато ще колись палких сонетів.
А поки що до зустрічі! Бувай...
...Цвітуть сади словами та букети
Дарую всім – нехай будують рай.
Спасибі, що читав ти ці куплети.
І за візит у мій магічний край.
© Володимир Верста
Дата написання: 21.12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904898
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Безмежний світ, шалений і лукавий,
Багато літ у ньому я живу...
Мене ЛЮБОВ у світі цім тримає,
Я білий світ плекаю і ЛЮБЛЮ...
Природа нас ніколи не питає,
Кому кого любить, чи не любить.
І хоча молодість швидко минає,
В будь-якім віці без любові нам не жить...
По - різному у кожного буває,
Та більшість з нас уміє все життя любить...
І лише той любов свою втрачає,
Хто й дружбою не вміє дорожить...
Кожен по - своєму любити вміє
Розчарування треба вміти пережить..
І віра залишається, й надія,
Якщо умієш віддано любить...
Мого коханого давно немає,
Та він у спогадах моїх живе...
І кожен спогад в молодість вертає,
І оживля, й окрилює мене...
І хоч зима морозами вкриває,
Від спогадів вертається тепло,
Я все хороше завжди пам"ятаю,
Бо ж незабутнє почуття лишилось, як було...
Вже 21 рік коханого немає,
Та відчуваю я його тепло...
Спогад у молодість мене вертає,
Здається, ніби вчора все було...
Піду сьогодні я на цвинтар, милий,
Могилкам вашим з сином, поклонюсь..
Вірю, що це відновить мої сили,
Я вам, життю і світу усміхнусь...
Усе живе Любов в світі тримає,
Знають цю істину усі давно...
Нині мене цей Спогад повертає,
Коли усе навкруг буяло і цвіло...
Я з святом Валентина всіх вітаю,
Бажаю Миру, Любові і Тепла,
Нехай Любов в житті вас окриляє,
Наснаги додає і Сили, і Добра!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904778
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Заховалось сонечко золоте,
Лиш рожевий обрій ще цвіте.
Виглядають хмароньки здалини,
Пливе Місяць-човник з вишини.
Молодик Хмарину заманив,
Лише срібні весла загубив.
Вітер вночі тайно відшукав,
Щоб кохану Місяць не відняв.
Плине красень з Хмаркою в небесах,
Ніжна пісня звабника не згаса...
Вітер, рвучи горлечко завива,
Тужить так за любкою... Зазива :
- Я тебе кохаю, повернись !
Понесу далеко в синю вись.
Спустимось до моря : ти і я,
Будем разом в парі, милая моя.
Вже не чує Хмаронька Вітра зов,
Як не дивно, з Місяцем - тут любов.
Ось така зрадлива любов та,
Бо співають й возять - неспроста...
Молодик - називають новий молодий Місяць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904170
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 15.02.2021
[b][i][color="#9306ba"]Г[/color]оды пролетели, упорхнули в небо,
[color="#9306ba"]Р[/color]азметал их ветер, словно с яблонь цвет.
[color="#9306ba"]У[/color] висков осели белым-белым снегом,
[color="#9306ba"]С[/color]еребрится локон, зрелости привет.
[color="#9306ba"]Т[/color]олько юность наша где-то там осталась,
[color="#9306ba"]И[/color] туда тропинки заросли травой.
[color="#9306ba"]М[/color]ожет и не правда, но мне показалось
[color="#9306ba"]С[/color]ердце там доселе рядышком с тобой.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли бы вернуться в юность на минутку,
[color="#9306ba"]Д[/color]а пройтись по саду вниз к родной реке.
[color="#9306ba"]И[/color] сорвать на склоне диво-незабудку,
[color="#9306ba"]Н[/color]о... мечта скатилась каплей по щеке...
[color="#9306ba"]У[/color]летели годы в небо птичьей стаей,
[color="#9306ba"]З[/color]амели снегами за собою след.
[color="#9306ba"]А[/color] я неизменно в памяти листаю,
[color="#9306ba"]М[/color]не бы встретить снова у реки рассвет.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли бы, да.. как бы... Только нет возврата.
[color="#9306ba"]Ч[/color]то мечтать о прошлом, хватит горевать.
[color="#9306ba"]А[/color] ведь есть красоты даже у заката,
[color="#9306ba"]Я[/color] приму, как данность эту благодать...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904462
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Зимовий день… В світлому залі ресторана, то стихав галас, то раптово гучнішим виринав. Під стелею крутилась дзеркальна диско - куля, виблискувала, переливалася магічним світлом. Велика зала поринала в веселкових кольорах, то раптово, немов потрапляла під дощові краплини золота й срібла. Інколи - на якусь мить, присутнім засліплювала очі. Місцева молодь, любить погуляти, завжди в піднесеному настрої, усміхнені, веселі. Офіціантки в основному із України. Молоді привітні, уважні жінки, в однаковій формі одягу, з скромними зачісками,на обличчі усмішки. Обслуговування клієнтів завжди на вищому рівні. Дружня команда, один одного підтримують, а якщо й треба виручають.
За барною стійкою, стрункий, молодий чорнявий чоловік – Вадим, готував коктейлі. Інколи, від блиску кулі, морщився, примружував очі, але за мить усміхався до присутніх. Зі сторони й не подумаєш, що в нього є якісь проблеми, що тривожать душу. Насправді ж, настрій такий же, як і погода за вікном. Завивав вітер, приносив пасма снігу на скло великих вікон, по яких мерехтіли розвішані різнокольорові гірлянди. Від думки про Маргариту, стискалося в грудях, як вона там? Десь через місяць має сина народити. Вкотре погляд до зали, на столах в вазах червоні троянди, на якийсь час відволікали від тривоги, втішали душу. Йому здавалося, що Маргарита десь тут, поряд, адже вона в цьому ресторані працювала дизайнером. Вона обожнює червоні троянди. Тому кожного ранку приносила великий букет, у вази розставляла квіти, прикрашала, освіжала залу, придавала чарівності та комфортності. Господар ресторана був задоволений дезайном. В основному тут тусувалась молодь, а червоні троянди - символ кохання і пристрасті. Магія квітів викликає тільки позитивні емоції.
Вадим і Маргарита – познайомилися, коли навчалися у Львівській національній академії мистецтв на факультеті «Дизайн середовища». Але з такою професією важко знайти роботу в Україні, тому й вирішили працювати за кордоном. Зупинилися в Польщі, хоч і винаймали квартиру й нелегко на роботі, бо було й по вісімнадцять годин працювали, але воно того варте. Вони одружені вже три роки і майже весь час були поряд. Від батьків допомоги не мали, а жити разом з ними в однокімнатній квартирі, чи в невеличкому будинку на околиці міста, не надихало для сімейного життя. Бажання жити окремо, мати свій улюблений куточок, придавало сили й віру, що їм вдасться це зробити.
На жаль пандемія порушила плани, навесні карантин на ковід- 19, вибив їз колії. Повернулися додому, але це не втішало, гроші попливли не за призначенням. Чекали нагоди знову повернутися на роботу. Але після карантину він мав їхати один. Адже вже чекали на дитя. За тиждень до від`їзду, все ж обоє здали тест на короновірус. Він поїхав сам, хоча тест не показав вірусу, але за дружину турбувався, ходе в лікарню, хоча б незахворіла. В другій половині вагітності в основному жінки мають кращий апетит і дитя набирає вагу й самі повніють. А вона ж дитя носила, немов приклавши кульку до себе, худенька, як берізка. Інколи він так і називав її, коли вона журилася, що схудла. Підбадьорював, що народить гарненького карапузика, а вагу набере й згодом. На столі у вазі завжди стояли червоні троянди, як і колись, він не переставав їх дарувати. А вечорами в теплих обіймах втішав, як маленьку дитину, розповідав смішні історії.
В ресторані звучала тиха, спокійна мелодія. Вадиму навіювала спогади про кохану. Він витирав келихи, час від часу відволікався до клієнтів, але перед очами бачив її. Під зоряним небом в шифоновому, святковому платті, в якому вона була після закінчення навчання. Зелені очі з блиском оксамиту, в яких готовий був утопитись. І на обличчі чарівну усмішку й привабливі уста, кольору стиглої вишні. Від поцілунків обоє п`яніли, втішалися, що залишилися сам на сам. А ті червоні троянди, що він того вечора їй подарував, нектаром збуджували обох. Пора весняна, квіти, які обожнювала, спонукали на гарячі почуття.
Минуло кілька днів… Уранці Вадиму зателефонувала мама, повідомила, що Маргариту забрала швидка допомога. Розхвилювався, адже за підрахунками, народжувати зарано. Та по телефону довго не будеш говорити, що і як…. Вирішив - треба поговорити з господарем ресторана та їхати додому. Але буквально через годину передзвонила Маргарита, запевнила,що нічого страшного не сталося, побуде під наглядом лікарів, швидше за все підхопила звичайний грип.
Три дні в напруженні, хоч і коротке спілкування з коханою та вона змогла його заспокоїти. І він домовився з господарем, що додому поїде через два тижні.
Минуло десять днів… Ранок видася сніжним, холодним. Мороз градусів десять, під ногами поскрипував сніг. Зривався вітер, здіймався мілкий сніг, потрапляв на обличчя, все тіло проймав холодом. Вадим поспішав в ресторан. На пів дорозі, його зупинив дзвінок від тещі. Плакала, просила, щоб терміново приїхав. Хоча Рита й просила її, щоб не дзвонила йому, але теща наполягла на приїзді. В цей день йому довелося відпрацювати.
На ранок, зібравши потрібні папери, він поспішав додому. На потяг квитків не було, вирішив іхати автобусом. Та з квитками на автобус теж проблема, мав виїхати тільки на наступний день. І то треба їхати з пересадкою, на прямі сполучення квитків не було. Адже добиратися майже через всю Польщу, треба немало часу. Дзвонив додому, але йшов збій зв*язку. Дружині послав СМС, що виїхав, але їде з пересадкою. На жаль відповіді не отримав. Смута, відчай, паніка охопили його.
Змарнілий, пригнічений, схиливши голову сидів в автобусі. Він майже не чув голосів, в голові гуділо, не звертав уваги на оточуючих. Весь час позирав на телефон, можливо хоч Маргарита щось напише, чи передзвонить.
За вікном - погода зовсім зіпсувалася, завивав вітер, сипав густий сніг. Підкрадались неприємні думки, на душі гірко, безпорадність ятрила серце. По дорогах затори, транспорт ледь передвигався.
Вже вечоріло… він пересів у автобус прямого сполучення. Для коханої, в руках тримав п`ять червоних троян, їх кількість означала побажання удачі, благополуччя і щастя. І дивлячись на них, відхиляв усі сумління, навішо хвилюватись, тож вона під наглядом лікарів, все має бути добре.
Автобус вирушив до кордону з Україною. За кілька хвилин, від батька отримав СМС - » Ти де синку? Коли будеш?». Ну от, хоч якась звістка й то добре. Відразу набрав його номер, але телефон був в зоні недосяжності. Йому послав СМС, передбачав на ранок бути вдома. Думки снувались павутинно - хоч СМС і то добре, мабуть таки зв`язок поганий, що не дзвонять. Поклав квіти на багажну полицю і зручно всівшись, провалився в сон.
Але проспав недовго, гучні розмови розбудили його. Їхати до кордону залишалося кілометра три, не більше.
Але попереду, один за одним, щільно стояв транспорт. Водій попередив, що снігоприбиральні машини розчищають трасу, автомобілі, автобуси погрузли в снігу.
Надворі ніч…. сніг не вщухав. Автобус немов черепаха наближався до кордону. Погода нічого доброго не віщала. Вадим навіть не хотів уявити, якщо і надалі такою буде траса, то коли ж він добереться додому?
Кажуть одна біда не ходить, двигун автобуса почав гарчати. Добре, що два водії, кажуть одна голова добре, а дві краще. Хоч і витратили близько години часу на усунення пошкодження, але пасажири все ж були задоволені, що знову безпечно вирушили в дорогу.
Світало … На кордоні простояли чотири години. Пасажири виснажені поїздкою, вже майже не спілкувалися. Більшість намагалася вгамувати своє незадоволення уві сні, або просто закривши очі.
Вадим позирав у вікно… Полегшено перевів подих, сніг втратив свою силу, як пух, пролітали поодинокі сніжинки. Позирнувши на мобілку, намагався додзвонитися до Рити, але телефон був недосяжний. Чи там світла немає, чи що? Може мобілка розрядилася? Але почувши гудки, що вже йшли до батькового телефона, заспокоївся. Він не встиг й слова сказати, як батько закричав,
- Ну нарешті, а я вже не знаю, що й думати, на кордоні застряг, чи що? Чи так завіяло, як і в нас?
- Так тату, привіт!Скрізь навіяло й по трасі бачу, ще не скрізь розчищена дорога, тож не знаю коли доберуся»
В телефоні зарипіло, зв`язок перервався. Ну, це ж треба! Від злоби стискав кулаки, адже не встиг запитати про дружину.
Раптово, автобус зупинив даїшник, попередив водія, щоб з пів години не їхав, грейдер розчищає дорогу.
- Оце так поїздка,- шепотіли пасажири,- Ну й повезло нам.
В салоні автобуса запахло апельсина. Думки роїлись, як оси- ну це ж треба, як комусь їдло лізе в рота? Чи це так нерви собі заспокоюють? Тут ні істи, ні пити немає бажання.
Втішали троянди, що лежали на полиці. Як добре, що додумався в поліетиленовий пакет покласти вологий папір. Риточко, кохана моя, може не зів`януть, поки я доїду до тебе. Зіронько моя ясна, я так шкодую, що поїхав один. Якби ти була поруч, то б все було інакше. Здається й ми ж хотіли, щоб було краще. Але ж нині, тобі дуже потрібна моя підтримка. Якби ти знала, як болить душа. Я хоча б на мить став птахом, то вже б давно був біля тебе, моя ясноока берізко.
Думки злегка зняли напругу, відчай. Він тупо зирив у вікно. Світліло небо, навіть деінде виднілись маленькі шматки блакиті. Світлий промінь надії проник до душі, здавалося небо віщало щось добре. І так поступово, ближче до полудня, в небі розступились сірі хмари й нарешті виринуло яскраве сонце. Довкола все, іскрилось, сріблилось й раз-по-раз миттєві золотисті іскринки засліплювали очі.
Попереду автобуса, вже майже не було автомобілів. Погода дала водіям зелене світло. Автобус мчав на дозволеній швидкості, за вікном, по обіч дороги, в снігових заметах, траплялися вантажівки – фури.
Вадим додзвонився до батька, перше, що запитав, то це -де зараз знаходиться його дружина? Батько заспокоїв, щоб не хвилювався, сказав, що вона в лікарні. В якій лікарні не сказав, попередив, що його зустріне на автовокзалі. Що за секрети? Можливо народила? Та, якби так, то б вже вітали. Але ж мовчать!
Він вкотре набирав телефон тещі, дружини, мами, але вони були в зоні недосяжності. Міркував- чи через погоду зв`язку немає? Де подіти, як заспокоїти муки свого сумління, як вгамувати нестерпне хвилювання?
Автобус під`їжджав до міста. Всі замитушилися, готувалися до виходу. Вадим знервовано здійнявся з місця… щосили стиснув два кулаки й тихо про себе,
-Це на удачу! Дай,Боже, щоб було все добре.
З полиці зняв букет троянд і вже за мить навіть усміхнувся. На душі потепліло, адже це для коханої.
За кілька хвилин, біля таксі помітив батька, за мить обійняв його,
- Привіт тату? Що з Ритою, з дитиною? До неї не можу додзвонитися.
- Привіт, сину. Все гаразд, в мене її телефон, впустила на підлогу, перестав працювати. Оце тільки з ремонту забрав. Досить розмов, таксі лічить гроші, поїхали.
Батько всівся біля водія. Вадим, обережно тримаючи квіти, присів на заднє сидіння. Наче вдихнув ковток свіжого повітря, коли батько сказав, що все гаразд. Це ж треба, впустила телефон! Чому на якийсь час ніхто свій не дав? Адже я так хвилювався.
Батько не став синові ятрити душу, щоб охопив його страх, коротко не скажеш, як все пережили. А довго, навіщо передавати ті хвилювання, які їм прийшлося пережити за три тижні. Адже три тижні назад, Маргарита захворіла на ковід - 19. Від нього всі і все тримали в таємниці. Дякувати Богу, це було в більш - менш легкій формі. Тому вона й попросила всіх, щоб мовчали. Але ж в такому стані, що без допомоги лікарів не обійтися. Добре, що знаходилася в окремій палаті. що не дійшло до зараження легенів, але інколи було дуже важко дихати, підключали кисень.
Батько озирався назад - до сина, полегшего переводив подихи. Добре, що приїхав, саме вчасно, сьогодні Риту мають виписати з лікарні, вдома буде не сама, тож на душі спокійніше.
Біля лікарні на них чекала теща й батьки Маргарити.
Він привітався, відразу запитав,
-То в якому відділенні вона?
- Ну, от і добре! - вперед вийшла теща,- Вже Риту виписали, одягається… Зараз вийде.
- А я вже думав, що народила.
- Та ні! Пологове відділене в іншій будівлі.
До них під`їхав Бус, за кермом сидів дядько Олександр, сусід Маргарити,
-Ну, що там? Де Рита… я готовий везти, тільки скажіть куди….
Черех хвилин двадцять Маргарита виходила з будівлі, позаду неї медсестра несла пакет з речами. Побачивши Вадима здивувалася,
-О! Ти приїхав?!
Він кинувся їй назустріч,
- Риточко, берізко моя!- Ніжно обійняв, поцілував у щоку.
- Ой, це ж тобі кохана!Такі, як ти любиш, - вручив квіти.
Ніжна усмішка, сонячний блиск в очах, відчуття радості й щастя переповнили її душу. Гучно забилося серце. Вона обійняла червоні троянди, від задоволення закрила очі. Але за мить, як в сполоханої пташки, по всіх забігали очі. Скривилася й ледь присіла, розгублено до нього,
- Ой, напевно я буду народжувати.
Від такої несподіванки, батьки запанікували, загомоніли.
Вадим не слухав їх, холодний піт покрив чоло, зблід,
-Як, прямо зараз?
- Так! Здається так,- ледь стримуючи біль видавила з себе.
Він ніс її до пологового відділення. А вона, щоб вгамувати біль, притискала до себе червоні троянди. Позаду доганяв батько,
- Рито, доню візьми ж телефон.
Минув тиждень… Біля пологового будинку на Маргариту чекала вся родина. Вадим тримав два букети червоних троянд. Один - віддав медсестрі, яка вручила йому сина. А інший букет, з солодким поцілунком, з словами подяки, подарував дружині. Вона з відчуттям задоволення, радості, з сяючими очима прийняла червоні троянди. Усмішка щастя розіллялась по обличчю,
- Дякую, коханий… Троянди – це ж мої улюблені квіти....
14.02.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904876
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Де ти мила моя, обізвись, обізвись,
Ти із юності люба воскресни.
Нехай буде тепер, так, як бу́ло колись,
У квітучі поклич мене весни.
Ми з тобою підем у широкі поля,
Там де жайворон в небі співає.
Заворожує усмішка ніжна твоя,
Серце б'ється і щиро кохає.
Не забути мені, твоїх синіх очей,
Не забути цілунків медових.
Шовковистих тих трав, мелодійних ночей,
Зорепадів рясних, смарагдових.
Я збирав у долоні ранкову росу́,
Щоб її нам доволі напитись.
Розплітав тобі вітер русяву косу́,
Я не міг все ніяк надивитись...
Де ти мила моя, обізвись, обізвись,
Я давно, так на тебе чекаю.
Хоча наші дороги давно розійшлись,
До сих пір я тебе, ще кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904785
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Закохалась, немов якесь юне дівчисько,
Хоч судіть її навіть самим судом Лінча –
Про кохання не знаєте ви навіть близько.
Їй для нього не жаль ні себе, ані вірша.
Віддала все минуле на страту пожежі,
Так хотіла покори та миру нарешті,
Десь думками ходила на тім узбережжі,
Де звільнитись могла від образ і арештів.
Розділяють їх милі і мова, і устрій,
Два світи розділяють святі-святі миті.
І не має любов жодних шансів на зустріч.
Там заклякла сльозина жіноча на мирті.
Хоч сама не коханка, не стала жоною
І пече її врода недобрим сусідам,
Та щаслива ця жінка від думки одної,
Що кохати ще вміє супроти всім бідам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904787
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Бузок розквітнув в мене під вікном
Та я горну красу до свого серця,
Мрійливо обіймається з листком
Та тягнеться до свіжого озерця
Жасмин чарівний поряд виграє,
Тріпоче мелодійно пелюстками,
А сонце все проміння додає,
Немовби обіймаючи руками
Стежина рідна в'ється у садок
Де чути неповторні аромати,
А ніч схиляє серце до зірок,
Неначе обіймає, люба мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904854
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
А кохання цвіло у нас літом,
Ясним сонцем купалось в росі.
Та зима пролетіла над світом.
В сніговій закружляла красі.
В заметілях рясних танцювала.
Із вітрами співала пісень.
І кохання до себе гукала,
Кожну мить, кожну ніч, кожен день.
Розквітало воно в нас весною.
Як, півонія сипала цвіт.
Ми відчули той потяг з Тобою.
Що важливішим був на весь світ.
Ми в осінній красі зігрівали
Божий дар наш – кохання тепло.
Від розлук його оберігали…
А Ти кажеш : »Давно то було.»
Воно й зараз в сніжинках іскриться.
В сонця променях виграє.
Воно в наших серцях, це не сниться.
Воно щастя в життя додає.
14.02.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904799
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
В-ідлига взимку, чи весни стрімкий прихід
І-з посмішкою сонця на обличчі.
Д-уша співає, тане затверділий лід,
Л-егкі хмарини в мандри світом кличуть.
И-(І) ллється дзвінко мелодія струмків.
Г-аба зими втрачає пуху сніжність.
А вітровій за обрій птахом полетів.
В-ідлига додає тепло і ніжність.
З-устрів Ісуса в храмі старець Симеон,
И-( І) з того часу свято в нас Стрітення.
М-олитва лине щира і земний поклон.
К-раса весни й зими. Благословення.
У-звишшя світле. Відлига взимку. Дзвони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904885
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Кицька крутиться під ногами — муркотунка і мишоловка,
Білий сніг засипає ґанок, білий світ засинає мовчки.
Десь у небі летять комети. Десь у місті гудуть машини.
Кицька світить зеленим оком — й відступають у серці зими.
І тікають жалі і біди. Чайник тихо бурчить на кухні.
Кицька треться плямистим боком, муркотливий і древній Ктулху
(коли трішки відвести очі, видно щупальця й голу шкуру).
Ктулху, знаєш, також, буває, що ховають свою натуру.
І міняють всю силу древніх на куточок під синім небом,
Де тепло і знайома миска, де тебе без регалій треба...
Ну а дев'ять життів — то бонус. Як до кави смачна цукерка.
По кутках клубочиться морок і за вікнами ось-ось смеркне...
Ти збудуєш камін з коробок, ти повісиш смішну шкарпетку,
Звариш в джеврі собі какао і з оленями вдягнеш светра.
Плед, герлянда, затишне крісло, капці білі з смішним помпоном...
І повітря пропахле наскрізь апельсинами й кардамоном.
І все правильно, все, як треба — що ще треба? — какао й книжка.
Білий сніг засипає ґанок. Тихо спить на колінах кішка.
_______________________________________________
[i]Вірш під кодовою назвою «Знайди всі неточні рими і слова, які ними прикидаються»))) А взагалі — за вікном засипало снігом по вуха, і захотілось чогось теплого, лампового і зимового, тому що в тебе отой по-доброму довбанутий настрій, коли душа бажає какао, імбирного печива і робити янголів на снігу. І камін з коробок для повноти картини, ага :) [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904091
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Зимовий Львів - красу не передати,
В снігу бруківка, жовті ліхтарі.
Виблискують не наче ті дукати,
Коханням ніжним місяця й зорі.
А під ногами морозець співає,
Та тільки голосочок, щось захрип.
Його б нам напоїти теплим чаєм,
Тільки ж він чай, не звик тепленьким пить.
Взяла в обійми, місто хуртовина,
Вона давно у Львові не була.
Їй до душі казкова ця місцина,
Що лиш краси і шарму додала.
Старі собори і вузькі провулки,
Кавярні, що до себе манять нас.
Гостинний Львів дарує подарунки,
Закоханістю безкінечних фраз.
Покрились білизною сквери, парки,
Сховались лавки під пухнастий сніг.
Летить... летить мереживо із хмарки,
У гості Львів запрошує усіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904887
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZ4cMPIUApU[/youtube]
Чекаєм новий день. Що принесе?
Усі чекаєм, звісно, на удачу.
Когось, можливо, він усе ж спасе.
Ніхто не може це все передбачить.
Та все ж надія жевріє в душі,
Лаштуємося зранку до сюрпризів,
А потім забуваєм в метушні,
Що дні нові багаті на капризи.
І ми в думках соломку підстеляєм,
От тільки б знати: де впадеш?
Ми всі оце прислів"я добре знаєм,
Та по житті повільно все ж ідеш.
Таке життя: у кожного з нас різне,
І дякуєм за те, що ми живем.
Так жалко, що буває часто слізне,
Удачу хай приносить кожен день..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904879
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав: 15.02.1989 виведення радянських військ з Афганістану.
Вони не обирали власну долю,
А підкорялись відданим наказам.
Афганістан ми згадуємо з болем,
Війни відгомін кожне серце вразив.
Так, час лікує тіло ветерана,
А от чи душу зцілить – невідомо.
Він побратима в «чорному тюльпані»
Зі скель чужинських віддає додому.
І тридцять років удові не спиться
(А чи вдова? Бо безвісти він зниклий…)
Чекає чоловіка молодиця,
Хоч до самотності із часом звикла.
Можливо, десь він інвалід-каліка?
По фото пам’ятають батька діти…
Війна, війна… несправедливий виклик –
Навіщо біль та смерть ідуть по світу?
…Від квітів на снігу – забило подих,
Живі схилились в сумі винувато.
Чужу війну й героїв справжніх подвиг
У шані до звичайного солдата
Ми мусимо... повинні пам’ятати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904825
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
-Я була, як спіла вишня,
Жила як Ангел - без гріха,
А за тебе заміж вийшла:
Була сліпа, дурна й глуха.
Віддала роки найкращі,
Тепер хочу все забути,
Бо життя моє пропаще
Вже назад не повернути!
Так частенько починався
День в сімействі Маргарити,
І хоч звик до цього Вася,
Став сьогодні говорити:
-Вийшла ти за мене, фею,
В тридцять сім - це вік конкретний,
І до юності твоєї
Я тут зовсім не причетний.
Нащо голову ти сушиш,
Що була сліпа й дурненька?
Мені дякувати мусиш:
Я зцілив тебе легенько.
Лікарям ти не платила,
Гаманець твій не заплаче,
Відновився слух, є сила,
І розумна стала й зряча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904858
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Бинтуй планети, що затуляють сонце;
що забирають мереживо зі щастя,
Що викрадають весни свободи
і викорчовують лінії на зап’ястях.
Щось воскресає в тобі графічно,
посмішка,
що з’являється,
коли негоди бурлять величні.
І вилітає птицею, і раптово гартує будні - вологі і асиметричні.
Люди прагнуть згорнутись в тепло,
коли дні скроплюють
рани лимонним соком.
Прагнуть відчути синтетику тіла,
коли зима натягує свій покров.
Прагнуть в уривках снів віднайти себе,
якщо часом накрило їх холодом.
Бо часом їхнє життя як цукор із склом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904325
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Дек'[b]о[/b]рация прав человека
***
Кремлевская ба'ня
***
Опыт п'ошлой жизни
***
Зрительный за[b]д[/b]
***
Ко'мические пришельцы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903784
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Відчула лебедя крило,
Його турботу, чемність, ніжність,
Незвичну ласку, дивовижність
І внутрішньо-близьке тепло.
Він доторкнувся і до вух —
Так делікатно та чуттєво —
Пішла реакція миттєво,
Неначе в нас єдиний дух.
Не відірватися від мрій —
Заворожила і постава.
Йому б лебідкою я стала…
Насправді, то був Янгол мій! 12/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904659
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Я снова сказок начитался
Там, где ковёрный самолёт
Без шума в небо поднимался
Когда жил сказочный народ.
За тридевять земель летали
В командировку по делам,
По блату вещи доставали,
Планшеты и волшебный хлам.
В планшет жена смотреть любила,
Каталось яблочко на нём:
"Я ль всех красивей- говорила
-не у меня ли круче дом?"
Кто техникою занимался-
Домой вёз печи-эконом.
Там нефть-бензин не применялся;
Идёт, бредёт сама собой.
А в океане плавал Нэмо,
Он не скрывался от друзей.
Он, словно, легендарный Нэо
Знал где зарылся Бармалей.
И знал что с НАСА нападенье
(Хотел ведь с Марса я сказать)
И вызывало удивленье
-Исследовать мог, воевать.
Он в океанских катакомбах,
В глубинах сказочных морей
Был, словно, рыба в этих водах
И жизнь казалась веселей.
Хотя до юмора ли было,
Над Атлантидою проплыв?
Он знал как Фата погубила,
Её фатально затопив.
Но всё ж не будем мы о грустном.
Фантастика есть в наши дни
-Когда в домах и в душах пусто
Без правды, света и любви.
Пусть будет в жизни озаренье,
Тепло душевное везде!
Пусть в мире будет вдохновенье
Не только в сказочной стране!
Декабрь 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903963
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 13.02.2021
С печалью «я гляжу на наше поколенье».
Когда ПОЭТ - на финишной прямой.
Бросает он на произвол судьбы творенья,
«Поникнув величавой головой».
Трагедия в семье поэта убивает.
Её перенести ему невмочь.
Или судьба подругу тайно забирает.
Или кого-то близких, то ли дочь.
Иду к поэту на свидание.
Советую назад в поэзию вернуться.
Самой открылось понимание.
Поможет снова в мир волшебный окунуться.
Поэзия - ведь уникальная возможность.
Выплеснуть боль израненной души.
Друзья проявят осторожность.
Оценят твои грустные «вирши».
Участие в судьбе приносит облегчение.
Ты боль души поведаешь в стихах.
Друзей моральная поддержка - исцеление.
В поэзии нуждается душа.
07. 02. 2021.
Посвящаю стихи моим друзьям- поэтам: Гарри Ноккард, Данила Каминский, Вячеслав Алексеев и др.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903966
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 13.02.2021
[i] Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]
[i][b][color="#b80b79"]За синім лісом догорає день,
майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
що злинула,
немов орлан хоробрий.
У круговерті пражнього життя,
коли веселки райдужили мрії
й не лаштували шлях до забуття,
в зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
цілуючи усмак вечірні роси.
Здолати б нам ту відстань немалу,
сховавши тугу
у рясні покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам,
за обрій кличе
невгамовна осінь...
І зайві тут намолені слова...
Мовчання – красномовніше від ночі:
вже іншим пахне скошена трава,
в смерканні утопали
сни пророчі. [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 13.02.2021
Вже сонечко частіше в нас гостює
Природу до весни воно готує:
Рослини, звірів і завбачливих людей –
Ніщо вже не сховається й ніде.
Коли ж повернуться у край у рідний птахи,
Прокинуться від довгих снів комахи,
Проснуться річка й матінка-земля,
Це душу кожному собою звеселя.
І здасться всім життя буденне кращим,
Бо ніколи питать: живемо нащо;
Адже народжуються світлі почуття
Один до одного і навіть до буття.
Така природи суть воістину велична,
І щовесни вона для нас і всього звична,
Й здається, що немає кращої пори
Для нас, дорослих, і для дітвори.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904527
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
У сподіванні, я поруч з тобою,
Що ти, зігрієш, хоч надворі мороз,
Твій погляд теплий, як сонце весною,
Притягуючий, як цей букет мімоз.
Що дарував, як предвісник кохання,
Так несподівано сполохав серце,
Віщала щастя, нам зіронька рання,
Ти ж намагався стримать хвилювання.
Я пам`ятаю, білосніжну зиму,
Що залишили, давно за плечима,
Ти витирав непрохану сльозину,
Одній побути,знав була причина.
Ясні зірки, скрип снігу під ногами,
Уповні місяць… шепіт про кохання,
Та час летів, відстань лягла між нами,
В душі таїла сум і сподівання.
В морозний вечір - вітер ятрив душу,
Ти обіймав жадав мене зігріти,
Втішав,- Пробач та я їхати мушу,
Адже дав слово, його не порушу.
Я почекаю, як ота калина,
Нині під снігом, у білій вуалі,
І також вкрита вузенька стежина,
Вітер здіймався… порошив печалі.
У метушні, позирну, що за вікном?
Лапатий сніг - підкрався, як цей спогад,
Земля прикрашена сріблястим вінком,
І мій коханий - ти зі мною поряд.
13.02.2021р
Фото з інтернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904577
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
[b]М[/b]ені сьогодні сон наснився дивний,
[b]О[/b]голені дерева вже в квіту,
[b]Р[/b]омантикою ранок так чарівний
[b]О[/b]співує небачену красу.
[b]З[/b]агадка неповторна у природи
[b]У[/b]спішно розмальовує життя,
[b]М[/b]елодія, відлуння, переходи
[b]І[/b] все сприймає радісно душа.
[b]Л[/b]атаття на водоймищах чарує,
[b]О[/b]х, як прекрасне все-таки життя,
[b]Р[/b]оса на листі звабливо милує,
[b]О[/b]сяяна в промінні почуття.
[b]З[/b]амислилася трішки на хвилину,
[b]Ф[/b]антазія довершує весь стан,
[b]А[/b] поряд у замріяній долині
[b]Р[/b]ічки вкриває звабливий туман.
[b]Б[/b]айдарки потихеньку пропливають,
[b]О[/b]крилені лебідки на воді
[b]В[/b]ітаються обіймами - зникають
[b]У[/b] зарослях водоймищ в тишині.
[b]В[/b]есна з зимою мило поєднались,
[b]А[/b] завжди суперечки в них були,
[b]В[/b]ійнувши вітерцем вже залишались
[b]В[/b]агомості відчутні і смаки.
[b]І[/b] сон так непомітно розчинився,
[b]К[/b]оли ранкова стишилась хода,
[b]Н[/b]акидку із сніжиночок створивши,
[b]О[/b]х, як малює чарами зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904563
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Ми із кумом у запої вже три дні,
Наливаю куму я, а кум мені,
Раптом кум мені гукає:"Подивись,
А звідки це рогачі оці взялись?"
Я подумав, що кум "білочку" впіймав,
Я давно цю слабину у кума знав,
Коли глянув, Боже милий, оце жах,
Стоїть теща і трима рогач в руках.
Ну все, думаю, голубчику, допивсь,
То на кума, то на тещу подививсь,
Рогачем таким торохне і нема,
Молю Бога, швидше щоб прийшла кума,
Ми ж з кумою, як не як, якась рідня,
Виручала у житті мене вона,
Я за це кумі купальника купив,
Навіть мірить до ставка її водив,
Я рішив відразу тещу задобрить,
Став молитись, обіцяв покинуть пить,
І...проснувся, хоч від страху чуть не вмер,
На село, один неп"ющий я тепер.
Всі дивуються в селі,ото дива,
Як це в мене і твереза голова,
Див немає, вже наука довела,
Це рогачотерапія помогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904575
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Біля хворого в лікарні
Промовляє жінка тихо:
-В нас новини дуже гарні –
Покидає тебе лихо.
Слава Богу, вийшов з коми,
Вернеться до тебе сила…
Я молилась до ікони,
Гроші лікарю носила.
Зараз побіжу додому
І бульйончик приготую,
Щоб прогнати біль і втому –
Ним тебе я нагодую.
Чоловік сказав, що пам’ять
Повернулась враз до нього,
Кволим голосом промовив:
-Не неси з харчів нічого.
Чи, бува, я не сказився,
Щоб із долею так грати?
Твого супу я наївся,
А тоді вже став вмирати.
Бачив світло у тунелі…
Тепер твердо буду знати:
Всі твої супи і кнелі
Можуть на той світ загнати!
Жінка рада медицині –
Вміють зараз лікувати,
Тільки нащо було пам’ять
Чоловіку повертати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904220
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 13.02.2021
В промозглой тьме
брел человек с мечтою...
Под сердцем хмель...
и спорил сам с собою...
Взгляд в облаках...
Рвал веру злобный ветер...
Пульс у виска...
- Как тяжко жить на свете!..
Его камзол -
бязь ярких звезд с Луною!..
Один он шел
бесплодною землею...
Чащобами
тащил мечту безумец...
- Рев пропастью!..
Как будто кто-то умер...
Как зверь скулил
над долею ненастной!..
- Нет больше сил
искать былое счастье!
Берег клочок
израненной душою...
- Дней прошлых шелк...
пропитанный слезою...
Его алтарь
тащил с собой повсюду...
Под сердцем гарь...
- Разлука... вечной будет...
* * *
Шел человек...
и мыслью плоть царапал...
- Не уберег
любовь... душа в заплатах...
12.02.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904547
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
А ми удвох наче рідня,
У мене ти, у тебе я.
Зійшли на небо всі зірки,
З тобою я , зі мною ти.
Сиділи в двох біля ріки,
З тобою я, зі мною ти.
Любові в нас звучать слова,
У мене ти, у тебе я.
Нам соловей співав пісні,
У нас зв'язки стали тісні.
Без мене ти, без тебе я,
Адже ти мій, а я твоя.
Так довго вечора діждать,
Немає дню наче кінця.
І ми з тобою знову в двох,
Єдна закоханих любов.
Пізніше стала в нас сім'я,
У мене ти, у тебе я.
Вже народилося дитя,
Щасливий ти, щаслива я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904454
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Сміливий вітер схилами співав
Траві шовковій тиху серенаду.
Крутилась від кохання голова
У чебрецево-дивних ароматах.
Стелилась в ноги шовком ковила,
Грав вітер теплий із її волоссям.
І раптом пісня інша ожила –
Дівоче, ніжне світом полилося.
Клубком звернувся в сірі типчаки,
Розтанув в насолоді чуйний вітер.
Про щось народне голос вів дзвінкий,
Лунав над схилом тембр той колоритний.
Здавалось, пісню журавлі несуть,
Душа жіноча щось благала небо.
Прислухайсь: український степ красу
В дуеті з вітром донесе й до тебе…
Автор: Білоозерянська Чайка
/ Надихнуло чудове фото Андрія Любарського «Ходосівські схили.» с.Ходосівка, Київщина./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904549
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Лютнева ніч на роздуми наводить.
Затишшя - мов від скуки втеча.
Скувало льодом ті кохання води,
І ліпить сніг в вікно хуртеча.
А як же ми купались у любові!
Чому лишилась порожнеча?
Дзвенить лиш інеєм гілля вербове,
В кімнаті віє щось чернече.
Розбіглися стежини сантиментів.
Зима доклала всі зусилля?
Невже ті зустрічі слабкі фрагменти?
І спогадів примерзла хвиля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Поезія - у цьому слові,
Живе частиночка любові.
Живуть найкращі почуття
У них є - ти, у них є - я.
Поезія - слова і звуки,
Вона приймає перші муки.
Думки і розповідь душі,
Тому і пишуться вірші.
Поезія - у ній кохання,
Буває біль, розчарування.
Коли розмову поведеш,
З початку й до кінця дійдеш.
Немає сліз і біль проходить
І дивна розповідь виходить.
То дощ, а то уже зима,
Біленький сніг, мов дивина.
То посміхається хмаринка,
У квітах бі́ленька хатинка.
Струмки згори стікають вниз,
А то вже осені каприз...
І так весь час з словами поруч,
Вони для нас суцільний обруч.
Без них нам просто нікуди́,
Вони дороги і мости.
В поезії, ми з ними дружим
І не буваємо байдужі.
Без слів, поезія - ніщо,
Її любити - є защо.
Поезія - в моєму серці,
Мов відзеркалення в люстерці.
Беру перо й пишу для вас,
В ранковий, чи вечірній час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904600
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Чаклунка ніч... Кружляємо у танго...
Затягує в тенета маскарад.
Моя красуне і небесний янгол,
Люблю! Мій найкоштовніший смарагд –
Це… ти та зорі... Місяць, наче манго,
Стікає з неба в кислий лимонад,
П'ємо коктейль кохання бездоганний,
Спиваємо до дна... А зорепад
Нам все розкаже... Зорі це забудуть.
Танцюємо під зоряним дощем,
Я відчуваю серце, що у грудях
Шаленим розривається вогнем,
Твоє зігріє і жагу розбудить...
...Розтаємо в сузір'ї міражем.
© Володимир Верста
Дата написання: 20.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904473
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Ти сьогодні кохана наснилась,
Зазирала до мене в вікно.
А тоді у кімнаті з'явилась,
Бо ж за вікнами снігом мело.
Провела по волоссі рукою,
Посміхнулась, торкнула плеча.
Як же добре, коли ти зімною,
Враз тікає від мене печаль.
Нехай сон цей ніде не зникає,
В ньому бачу кохана тебе.
Моє серце горить і палає
І до себе коханням зове.
Прокидатись без тебе не хочу,
Каву пити в самотності теж.
Так боюся розплющити очі,
Бо ти зразу від мене підеш.
Ти сьогодні кохана наснилась,
Зазирала до мене в вікно.
Посміхалась і в очі дивилась,
Зустріч цю я чекав так давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904400
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Коли на світ з'являється маля,
Привітно посміхається життя,
А ніжний промінь сонця з висоти
Дарує неповторні нам світи
Таке маленьке, ніжне янголя,
Йому вклонилась матінка-земля
І світ увесь завмер у одну мить
Та потягнулись руки, щоб любить
Як сонечко засяяло в душі
І почуття приємні, дорогі,
Як вміє, люба матінка-природи
Нам дарувати миті насолоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904351
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Зимова ніч, камін у нім багаття,
А на столі два келихи вина.
Легкий шифон, твоє святкове плаття,
Усмі́шка на обличчі чарівна.
Там за вікном кружляє хуртовина,
Вона в цей вечір лишилась одна.
Нас зігріває вірність лебедина,
Тобою я п'янію без вина.
Коли торкаюсь до плечей устами,
То відчуваю той медовий смак.
Що залишився в квітах нектарами
І подавав закоханості знак.
Зелені очі з блиском оксамиту,
Я в них топлюсь, як бачу кожен раз.
Весна квітує в них і гріє літо,
А почуття гарячі гріють нас.
Не згасне той палкий вогонь кохання,
Він серце завжди й душу зігріва.
Для мене ти неначе зірка рання,
Дарує зорепадами дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903261
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Зима повноправна, моторна ґаздиня,
В сніжинках-лелітках її полотно.
Сувої тканини дістала зі скрині,
Наткала сама на верстаті давно.
Вже стелить майстриня, гаптує узори.
Морозного срібла не жаль їй на сніг.
У білі берети вдягає знов гори,
Бо сніжної пряжі розсипався міх.
Співають їй норди, лоскочуть принади.
Бурульок гірдянди. Мовчання печать.
Зими це творіння - кришталь водоспадів.
Моторна ґаздиня - і шати блищать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903268
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
У кав’ярню зайшов Яшка:
(Обслуговувала Нінка)
-Якщо вам не буде важко –
Щоб на каві була пінка.
Нінка глянула на Яшку,
Підвела угору брови:
-Та чого там буде важко?
Це - раз плюнуть і готово!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903013
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JhuB-252TSM
[/youtube]
Котик спав і снилась йому Мишка,
Солодко мурликав він у сні.
Нашорошив Котик гострі вушка,
Так повірив він оцій брехні.
Сон солодкий швидко закінчився,
За вікном пухнастий падав сніг.
Котик зрозумів, що помилився,
Досипати на бочок приліг.
Він уже не спить, лише дрімає,
Більше не повірить снам своїм.
У вікно Синичка заглядає,
Котик тут подумав: я її не з"їм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903027
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Нерівний бій курсантів-гімназистів…
В січневий день умились кров’ю Крути.
Не маємо ми права це забути –
П’ять тисяч… й проти них – звитяжних триста…
У вогнищі жертовнім юнь згоріла:
Не маючи ні досвіду, ні зброї
Квіт нації, нескорені герої
За волю віддали і душу, й тіло.
Страшна ціна за молоду державу –
Живим щитом навалу зупинили.
І згадує Аскольдова могила
В гвоздиках на снігу - той бій кривавий.
Він – українця незбагненна сутність,
Жага до волі, що зростає в дітях,
І знову рідний край їм боронити -–
Хай буде світлим молоді майбутнє!
/Ілюстрація з фільму "Крути 1918"/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902948
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Неначе завітала Арктика до нас,
Бо білий колір нині в моді.
Несе хурделиця свій сніговий запас,
Циклон гуляє на свободі.
В зимовім ареалі зайці-біляки,
Мов притаїлись під кущами.
Полярні, ніби залягли навкруг вовки -
Намети білими пластами.
Ведмідь кошлатий, леопард і білий лев
Вляглись сугробами на землю.
Сова полярна всілась на гіллі дерев,
Мороз розсипав з лоском зерна.
А на верхівках сосен - екстремал макак.
Пролізла ласка у щілини.
Сніжить повсюди, повний вже зими гамак.
Зимовий подих справжній нині.
( Полярний вовк, ведмідь, леопард, білий лев, ласка, сова полярна - тварини білого кольору, а макак має назву "сніжний").
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903028
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Коли тобі сімнадцять літ,
Довколо нас весна буяє.
Такий не звіданий, ще світ
І серце, ще страждань не знає.
Коли тобі сімнадцять літ,
Попереду майбутнє, мрії.
Життя квітує наче цвіт
І не втрачаються надії.
Коли тобі сімнадцять літ,
Бадьорості і сил хватає.
Кохання перше у політ,
Тебе на крила піднімає.
Коли тобі сімнадцять літ,
В мелодіях, ще серця - звуки.
Хоч зірваний давно вже плід,
Що брав Адам і Єва в руки.
Коли тобі сімнадцять літ,
Ти пам*ятай - не завжди буде.
Бо не стоїть на місці світ,
Щораз міняються в нім люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903042
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Сьогодні свій святкує Ювілей,
Ганнуся Верес, донька України,
І хочеться в цей Особливий день,
Для неї хай слова найкращі линуть.
Для неї Україна, - це життя,
У неї Україна, в кожнім вірші,
Любов їй цю Господь подарував,
І ця любов для неї найсвятіша.
Коли зійдеться вся Ваша рідня,
Й наповниться гостями Ваша хата,
Хай пісня Ваша лине, й не одна,
Адже пісень у Вас є так багато,
Сьогодні в цей прекрасний Ювілей,
Я хочу Вам, Ганнусю, побажати,
Любов від рідних, шану від людей,
Мир, злагоду й достаток Вашій хаті.
Душа нехай трояндою цвіте,
Від щастя в грудях серденько співає,
Хай Вас, родину, внуків і дітей,
Святий Господь з Небес оберігає!
З Ювілеєм Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902406
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Я всегда была необычной
В своей жизни, событиях, чувствах...
Все просили меня стать привЫчней...
Я боролась...устав, стала грустной.
Как же больно, строгАть из полена
По лекАлам чужим Буратино?...
Топором по душе, и по телу...,
Превращаясь в ДРОВА для камИна!..
Пусть оставят меня, позабудут...
С Робинзоном посЕлят на остров!
Я тогда лишь, СОБОЮ там буду!
Знаю, будет вначале не просто!
Мне не хочется видеть безумство!
Не осИлив напор, я ломаюсь...
В этом Мире урОдливы чувства!
Для ЛЮБВИ, лишь сердечко осталось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902385
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Под впечатлением стихотворения поэта Сергея ГРЕЯ.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901132
Сходил НАЛЕВО.
Любовью надо дорожить!
И не ходить налево.
Подарит Счастье на всю жизнь –
Родная КОРОЛЕВА!
Курортная дама его соблазнила.
И он очумелый оставил семью.
Его словно муха «це-це» укусила.
Он клюнул на модное слово «лав – ю».
Насытился быстро фальшивой любовью.
Прозрел, очутившись в коварном плену.
Внезапная мысль осенила до боли.
Тюрьмой оказался тот сон наяву.
Бежал он из плена, бежал без оглядки.
Как будто с пожара в кромешном дыму.
Бежал, словно смазаны быстрые пятки…
Готов принять казнь, искупить, чтоб вину.
В семью возвратился и жил, как отшельник.
Растил огород и рыбачил в пруду.
Примерил себе тот собачий ошейник.
Готов отвечать он признаньем суду.
Однако любовь не исчезла бесследно.
Разлука вернула душевную страсть.
С любовью бороться практически вредно.
Любви возвращают законную власть!
16. 01. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901493
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Вона по стежці босою думками пробігала,
Сідала у травицю під старесенький паркан,
Маленьких, сонних равликів дбайливо розглядала,
Крізь пройдених років своїх розірваний туман.
І знову у весну свою крізь хугу проникала,
Крізь цвіт вишневий в серденьку, у хату під дощем,
Яка усе тьмянішою із кожнем днем ставала,
Людей близьких ховаючи за часовим плющем.
Повз неї бігли тінями фрагменти вже віджиті,
Хтось здалеку гукав дітей в прочинене вікно...
Застигнувши за хугою у цій далекій миті,
Стоїть у бур'янах тепер покинуте село...
Що в сивих її спогадах весною розквітає,
Де сипле вишня цвіт рясний, де ще стоїть паркан,
Куди в думках маленькою і досі прибігає,
Крізь пройдених років своїх розірваний туман...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902229
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Я мрію прийти в твої лагідні сни,
В найсолодші вселитися мрії.
З тобою чекати приходу весни,
Що сховалась в примружених віях.
В благій ейфорії, рука у руці,
Обійняти небесні простори,
Де нашої долі невтомні творці
Розсипають бажань світлі зорі…
Можливо, з їх сяйвом, в галактиці ми
Щастя знайдемо диво-планету,
Де будуть реальністю завжди ті сни,
Про які пишуть вірші поети.
Вирує в любові там вічне життя,
Всі тривоги і біль пережиті…
Спільне в радості й горі серцебиття.
Приклад дітям, як вік свій прожити.
21.01.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902020
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021
ГАЛИНА КОРИЗМА :: ГРУШКА
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Глянеш вúсоко, кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось ромашок цвіт!
Розпашілись пелюстками, не столочу квіт.
Збоку в’язіль конюшинка, в сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, ну і ти – рости.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких віт.
Підростала я з роками. Груші Медункú,
Малювала кожна осінь – сонячні боки.
Разом з вирієм пташиним, свій обрала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати – цвітом забілілась, в коси заплела,
Там де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Світ такий, як біла грушка! А над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, вічністю – любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
Перстач* - гусячі лапки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901991
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Надула губоньки зима,
Й похмурила брови.
Вчора веселою була,
Не сказала й слова.
Низько небо опустила,
Сонце заховала.
Нещодавно була мила,
-Що з тобою стало?
Розли́ла води навкруги,
В гостинах тумани.
-Невже слабкою стала ти?
І чиясь кохана?
Доведи, що силу маєш,
Візьми ж свої права.
Що гріхи всім відпускаєш,
На те ж ти і зима.
Кожна жінка знає ціну,
Й себе поважає.
Бо рушаться навіть стіни,
Хто те забуває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902210
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Серед білого снігу зими,
Ми розмову про щастя вели.
Мрії, наших торкались думок
І летіли увись до зірок.
Цілував ти долоні мої,
А я вдячна була так зимі.
Бож вона нас до купи звела
І для нас один шанс, ще дала...
Тож не будем втрачати його
Не згадаємо те, що було.
Почуття нам принесла зима,
Зустріч ця не даремна була.
Негаразди в минуле хай йдуть,
Серця нашого більш не торкнуть.
Бо у ньому гаряча любов,
Не замкне, не накине оков...
Розліталися з снігом слова,
Поруч ми, любов наша жива!
Будем завжди її берегти,
Бо у тебе є - я, в мене - ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901568
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Кували долю ковалі,
У кузні над горою.
І чули дзвін той дві зорі
І місяць, що дугою.
Кували день, кували ніч
І лише на світанні.
Торкнулась доля щастям, пліч,
А серденька коханням.
Всміхнулась й дух перевела
І зазирнула в очі.
Блакить небесну їм дала,
А бровам - чорні ночі...
Помітив вроду ту юнак,
До юнки привітався.
Послала доля йому знак,
Він взяв і закохався...
Чарівна пара - він й вона,
Усміхнені й вродливі.
Обоє біля вівтаря,
У доленці щасливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902019
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Зупинилась на мить, де бузок.
Ой розцвів як… і пахло весною.
Тут співала на гілці рясній
мала пташка вверху наді мною.
І була її пісня дзвінка,
немов весен розквітлії кроки.
І летіла та пісня легка,
немов юності світлії роки.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
Ой, як дзвінко співала вона…
повернулась додому й раділа.
Її цвітом зустріла весна,
щоб спочили натомлені крила.
Брала нотки високі й низькі,
по всім гаї той спів розсипала.
Все притихло, примовкло навкруг…
життя радість пташина пізнала.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
І здалось, що почула мене
пташка та… бо у небо злетіла.
Ой, як легко дивитись було
на в блакиті розправлені крила.
Обізвався до неї весь гай
в унісон із землі стоголоссям.
І летіла та пісня в поля,
що наллються добірним колоссям.
Ти лети, моя пташко… Співай!
Я з тобою буду співати,
бо й людині дано на землі
миті щастя ясного пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Каже Гапка до Максима
- Чи у тебе я єдина?
- А чи є ще десь коханка?
Бож приходиш спозаранку...
- Гапко, чи ти вже здуріла?
Де у мене вже та сила.
Вчора, щось дало у спину,
Стрів куму свою Килину.
Запитала, що зі мною,
Чом іду я з коцюбою.
А я їй:"Дихнуть не можу"
Вона каже:"Допомо́жу."
Запросила мене в хату.
Стала зіллячко виймати.
А тоді, ще й для "согріву",
Натирала ногу ліву.
Цілий день так лікувала
І мене перевертала.
А як нічка завітала,
Вже кумі погано стало.
Став куму я лікувати,
Той прийшлось заночувати.
А, як сонце засвітило,
Мчав до тебе Гапко мила.
Тільки чомсь ти не раде́нька,
Жіночко моя рідненька...
- А чому ж мені радіти,
Коли правди ніде діти.
Вона завжди лізе боком,
То біжить, а то йде скоком.
- Завтра не прийду додому,
А піду провідать Хо́му.
Він просив полікувати,
Бо не може з ліжка встати...
У Максима голос дівся,
Від тих слів він розгубився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902224
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
День зимовий, як спалах, освітлює сутність речей…
Серце гріється миттю в ароматах духмяного чаю.
А за вікнами – сніг, і не можна відвести очей
Від кружляння небес на краєчку сріблястого раю.
Наче й я в заметілі злітаю на землю з-під хмар,
І душа переплутала сніг зі цвітінням весняного саду,
Як і цей занімілий від дива знайомий ліхтар,
Що надвечір так схожий на запалену кимось лампаду.
Напиваюсь красою і свіжістю стихлого дня,
Що у Бога спочити приліг на розкритих долонях,
А на пам’ять про себе лиш слова проросле зерня
Залишив у дарунок мені на тривале безсоння,
А ще свій особливий, насичений ніжністю шарм,
Що в полотнах Митця, в почуваннях моєї душі,
У відтінках сріблястого й білого, в сутінках чар…
Чом не привід, щоб знов зазвучали для чогось вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902145
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Поцілуєш долоні її у зимові світанки
І загубиться в світлі промінь лоскітливий усміх
Бо для тебе вона була більше простої коханки
Бо у ній було все і спокута твоя і твій гріх
І так рідно запахнуть її білосніжнії коси
Ти все танеш водою в очах, що наївно-святі
А зима за вікном застелила сніги у покоси
І гортає сторінки життя вже без неї не ті
А зима, як би люта вона не була, ти байдужо
Не звертаєш уваги на холод коротких ночей
Лиш без неї тепер ти самотній, бездомний і чужо
В цьому світі планеті у космосі та між людей
А вона, мов дитина котра свою віру у диво
Буде палко нести в оченятах своїх і в думках
І зі словом "кохаю" в обіймах сховаєш тремтливо
А вона кошенятком згорнеться у твоїх руках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902151
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Промінчик сонця приліг на фіранку,
І я радію… яскравому ранку,
Тож за віконцем, сніг легенький сіє,
Вітрець іскринки здійма, сміло віє.
В городі кущі в кожушках біленьких,
По них виблиски,смужки золотенькі,
З сріблясто - білим й лазуровим відтінком,
Здаля ввижались дивним, казковим замком.
Крислата груша від морозу, аж сіра,
У сподіванні, мороз відступить завтра,
Товсті гілки тримають пасма снігу,
Яскраве сонце всім принесе втіху.
Сповите поле… сяє в зимовім сні,
Сухенькі трави вкрились - в студенні дні,
Сховали в землю осінні печалі,
То тут, то десь, білосніжні вуалі.
Зима – чаклунка, фея, чарівниця,
Уже посвячена в храмах водиця,
В чудовий день ми відзначаємо свята,
Хай настають початком нового життя!
>
Шановні друзі, читачі!
З Богоявленням Вас та Водохрещем!
Щастя! Миру і добра!
Всіх земних благ!
19.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901824
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Погойдай мене, дядьку Вітре!
– Погойдай мене, дядьку Вітре, на матусі тонкому стеблі!
Я вже виріс і бачу небо, там де хмари, як кораблі.
Лист зелений тріпоче примхливо, мов метелик себе забавля.
– Погойдаю, – сказав йому Вітер, – бо весняне ти ще маля.
– Покатай мене, дядьку, по небу, там де зорі, де сонця тепло.
Я вже виріс, і хочу негайно на твоє перебратись крило.
– Ні, малий ти, Листочку, ще рано. Тільки літо буяє в саду.
А коли підростеш, я по тебе восени неодмінно прийду.
Ріс листочок між віття у мами, часто в піжмурки з жайвором грав.
І хотів відірватись від гілки, щоб ніхто більш за чуб не тримав.
Умовляла його юна Вишня: „Синку любий, не поспішай.
Краще буде у мене на вітті. Наодинці мене не лишай.”
Та бурчав Лист сердитий до неї: „Хочу світ я побачить, літать.
Досить, мамо, мене колихати, й біля себе насильно тримать.”
Пожовтів під жовтневим серпанком, зрозумів, що уже не юнець.
– Покатай мене, дядьку Вітре, подивися – я вже молодець!
Тільки й встигнула зойкнути Вишня: „Повернися, дитино, у сад.
Не лишай свою рідне коріння, бо не вернешся більше назад.
Я без тебе помру самотня, ми ж не стрінемось, повернись…”
Та Листок відповів безтурботно: „Я скорю білий світ. Не журись.”
І поніс його Вітер у небо понад золотом пишних садів,
Понад ставом, аж до перелітних журавлиних журливих ключів,
Підіймав над дощами до сонця, аж до зір ніс у мандри земні.
Він ні раз не згадав рідну матір, її віти самотні, сумні.
Хоч їй падало листя під ноги, захищаючи корінь в землі,
Вона знала весною знову проростуть листям діти малі.
А отой неслухняний і впертий, що із Вітром літав вдалині,
Впав заморено в мерзлу землю в невідомій чужій стороні.
Роздивлявся Листочок журливо: „Чому ж матері поряд нема?”
Навіть трави, колись бешкетливі, поховала у саван зима.
Чужина, і самотність, і холод, і дерева байдужі стоять.
І почав він матусю далеку на усі передзвони гукать.
– Поверни, дядьку Вітре, благаю на матусі тоненьке стебло.
Але Вітер лише завиває: „Пробач, хлопче, скінчилось тепло.
І дитинство скінчилось, і літо. І дороги назад вже нема…”
Не спішіть залишать, діти, матір, щоб між вами не стала зима…
9 листопада 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897177
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 20.01.2021
Гаряча кава в день зимовий,
Зігріє нас теплом своїм.
А за вікном сніжинки знову,
Танцюють в платтячку легкім.
В руках у мене філіжанка,
Парує кава запашна.
Чарівна зимонька - панянка,
Вмостилася біля вікна.
Я з нею радо поділюся,
Відкрию навстіж їй вікно.
До неї пальчиком торкнуся,
- Давай, пограєм в доміно?
Вона лиш холодом повіє
І лишить усмішку на склі.
Зима зігрітися не вміє,
Вона дарує кришталі...
А в доміно - з морозом грає,
Коли немає, що робить.
Стежини снігом замітає,
Щоб когось в казку заманить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Тече ярами синя річка,
То Божа кров – жива вода…
На схилі згорбилась капличка,
як мати зморена – стара.
Я, підійду вклонюся нині,
не ношу хрест та не хрещусь.
Давно за гріх ми Богу винні,
та й я, на людях не пощусь.
Не та любов поклони бити,
не та печаль, що не пече.
В холодну річку не ходити,
поки вогонь не припече.
Та нині й віра, як зневіра,
один за одним, як вовки.
Ми досі не впізнали звіра,
який нас кривдив всі роки?
Сидить собі – гризе потрохи
пусте нутро черствих сердець,
а ми хапаєм хліба крихи…
Ось вам початок та кінець!
Така собі лиха примара,
звила зусилля нанівець.
Немає душ – купує тару,
за той зелений папірець.
Ото вся віра нині браття,
не в Бога віра – тільки в блиск
і де була свята розмова
тепер лише щурячий писк.
Ходив Ісус, ходив босенький
по рідній матеньці Землі.
У білім хітоні бідненькім
по цій не зораній ріллі...
Вклонюсь тобі – вклонюсь старенька
в оці не скошені жнива.
Така скоцюрблена – маленька,
а віра досі, ще жива!
На те і є Господня воля!
Його ще розум не вскипів …
Він подарує кращу долю,
для тих хто зради не велів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901802
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021
я слухаю тишу, дивлюсь крізь замерзлу шибу,
"прохухавши" пляму, безформне вікно в вікні,
я слухаю тишу якогось іншого штибу,
ніж чув в попередні, вже й Богом забуті дні
а кава застигла, утративши цноту, в чашці -
холодні помиї, солодко-гірка вода,
за вікнами - сніг, ти сказала б: "Немов у казці..."
та стихла у літі твоя надлегка хода
а нам би кохатись, плодити дівчат та хлопців,
а нам би любитись, вкладаючи щастя в сміх...
згубилось, зосталось на місяця темнім боці
і навіть не блимне в пухнастий холодний сніг
я слухаю тишу і чую відлуння кроків,
вчувається шепіт твоїх ледь пришерхлих губ,
минула доба чи, насправді, багато років?
я слухаю тишу - прадавню баладу згуб
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901785
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021
[i][b]Tth[/b][/i]
* * *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу
приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...[/color][/b]
19.10.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 20.01.2021
З-ранку сніг сріблястий від морозу.
Ц-ерква. Дзвони. Водохреща свято.
І всміхається зими природа.
Л-лється Боже світло в кожну хату.
Ю-ні і дорослі у молитві.
Є-дність, мир, любов потрібні людям.
С-инє небо і щасливі діти.
В-одохреща..Хай добро прибуде.
Я-нгол радість подарує й щастя.
Т-а вода свята додасть всім сили,
А нужденним - зцілення й причастя.
В ополонці річки - купіль чиста
О-миває, очищає знову.
Д-ля усіх вода свята пречиста,
А від бід - молитва й Боже слово.
Дорогі друзі!
Вітаю з Хрещенням Господнім. Бажаю святою водою змити всі невдачі, гріхи, та сумніви, бажаю з доброю молитвою продовжити свій життєвий шлях, і нехай він буде довгим та щасливим. Міцного Вам здоров’я, любові, добробуту та миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901783
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Мороз тріскоти́ться, а сонце сміється,
У сніжних кристаликах сріблом блищить.
Син Божий Хрещається, вода очищається,
Бог всім омиватися нею велить.
Йорданська водиця по світу святиться,
Спускається голуб – це чудо з чудес.
Весь світ розтупився – Бог з Сином зустрівся
І голос Господній несеться з небес:
-Ти Сину мій Божий, до Господа вхожий,
І Сином Господнім тебе нарекли.
На землі народився, в воді охрестився,
Щоб з людства забрати всі їхні гріхи.
Нехай же водиця сьогодні святиться,
І нею очистяться всі на землі,
А Слава Ісуса по світу несеться
І славлять його хай у кожній сім’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901799
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Бажається літа спинити,
Не бігли, щоб швидко вперед.
Хто знає, як вірно зробити?
Водоспад літ - старість несе.
Швидкоплинна ріка втікає,
З нею біжать наші роки.
Нас зима сріблом вітає,
Весна принесе квіточки.
А літо сонечком зігріє,
На травах в росах з раночку.
Бо так за нас Господь веліє,
Із святом в вишиваночці.
Настане осінь золотава,
Врожа́ї з полів і садів.
Пісенна пташина октава,
Незабутніх і давніх мирів.
Бажається літа спинити,
Та старість прямує щодня.
Потрібно всім серцем любити,
Щоб життя пройшло недарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901835
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Вечер прилег под окошком...
Луна не позволит уснуть...
- Я помечтаю немножко...
Спешу на загадочный Путь...
Ближе и ярче там звезды...
Свои повстречаю мечты...
Сбудутся может... чуть позже...
- Душа так ждала теплоты!..
С миленьким было непросто...
Оставил мне много обид...
Много загадок... вопросов...
- Наверное... он не любил...
Часто судьба была слабой...
Бороться с бедой – по плечу!..
Сердце не буду царапать!..
- Мечты среди звезд... растопчу...
* * *
Вечер прилег под окошком...
Печаль не давала уснуть...
Веры осталось немножко...
- Шлю новую в небо мечту...
20.01.2021 г.
Фоточка личная...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901875
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Зима укрила поля снігами
Іскрить, сріблиться, мов розмовля
Як сонце ясне, ну а ночами
Ледь- ледь в дрімоті, як немовля.
То сон побачить, а то з морозом
По вікнах пензлем сріблить шибки
Водойми вкриє всі мимоходом
Люстерком сяють ті залюбки.
Бува з зірками веде розмову,
Позичить блиску, гне до землі
І ранком злата сипне росою
По полю срібла бринить наліт.
Вітрець до танцю запросить зиму
Як пташка крила та розправля
Раптово в небо зрине незримо
Кристалом сіє світ навмання.
А згодом б’ється в зимові хмари
- Просніться сонні, струсніть поля!
На радість людям розсипте чари,
Потішусь радо і я й земля.
Сприймаю зиму, як чарівницю,
Про цю панянку пишу вірші,
Мов з нею п`ю, я святу водицю
Її казковість – в моїй душі.
20.01.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901876
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Моё жизненное кредо –
Избегать уныния.
Вместо сытного обеда –
Пью коктейль отныне я.
Избегать предпочитаю
И со злобою контакт.
Всем поэтам предлагаю –
Развесёленький антракт:
В споре – истина родится!
Брат мой это испытал!
У него в глазах двоится:
В споре – родился фингал!
Веселей шагай по жизни –
Будь в ладу с самим собой.
Ведь Всевышний зорче видит!
Избежишь ты встреч с тоской.
Заимей гаджет для связи.
Будешь ты вооружён.
Попадёшь "из грязи в князи".
И друзьями окружён.
«Надо радоваться жизни.
Даже той, какая есть.
И тогда Творец нам брызнет
Для души Благую Весть!»
В дружбе радость обретаешь.
Легче жить с иронией.
А в любви ты ощущаешь –
Жизнь полна гармонии.
20. 01. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901859
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Змалювала сон, що знов прийшов
І сліди, що все вели до хати,
Ніби місяць чарівний зійшов
Де жила рідненька, люба мати,
Небо нахилилось до землі,
А бузок схилився вже до сонця,
Чи це сон приснився знов мені,
Ніжно заглядаючи в віконце?
Вишня вся у ягодах бринить,
Як завжди чарівна і красива,
Спів пташок в садочку гомонить
І душа від радощів щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901857
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
До Дня Соборності України...
Століттями відірвані частини
Окремо – Захід і поріг Дніпра.
В серцях горить єднання України,
Твій прадід впав навіки серед трав…
В безмежжі степу сонечко сідало,
Як тільки смеркло – бій запеклий, згуб.
За незалежність люди помирали,
Пройшли крізь пекло за святий тризуб.
Були повстання, морок окупацій.
Та Акт між УНР та ЗУНР
Наш код несе, ми мусимо єднаться,
Щоб нас ніхто на карті не зітер.
Не зможуть! Україна незалежна.
В ній міць та віра, ми ж бо – козаки!
Не зруйнувати кату її межі,
Нам жити в мирі й славі на віки!
Ця єдність духу справді непоборна.
Козацький вишкіл в дітях не змалів.
Всіх ворогів ми за кордони згорнем,
Бо Україна - вільна та соборна -
В крові - незламність рідної землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901842
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Приморозив щічки калині червоній
Сонячний зимовий день такий чудовий.
Ягідки солодкі калинові стали
І птахи охоче ними смакували.
Лягають сніжинки тихо на стежину,
Яка веде лісом до тії калини.
Вітерець легенько вітами гойдає,
Калиноньці пісню про любов співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901860
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Раніше любила поплакати, свій біль відпускати на волю.
Для цього втікала в місця, де навіть повітря немає.
Казала собі: «Поплач, бо завтра цього не дозволю!»
І тихо поплакавши, чула, як біль поступово вщухає.
Раніше любила поплакати. Не те щоб любила, а вміла
Себе захищати цією секретною зброєю,
Щоб з мільярдів довір до людей хоч одна уціліла.
Та їхні слова нападали невтомною дикою зграєю.
Життя мене шматувало, щоб була міцною, залізною.
На жаль, я не стала сильнішою, а стала лише безслізною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898695
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.01.2021
Якби ти знав, як же вона чекала,
Лиш нічка відчувала її біль.
На небі зорі перерахувала,
Пахніла матіола їхніх мрій...
Тихенько з місяцем порозмовляла,
Всі арії цвіркун переспівав.
Якби ти знав, як же вона чекала,
А ти в той час, вже іншую кохав...
Плели думки картини кружев'яні,
Переплелося все у голові.
Блукала лабиринтами в тумані,
Десь відбивались звуки голосні...
Промінчик сонця доторкнувся ранній,
Її плеча, тоді залоскотав.
Хотілось так почуть слова кохані,
І щоби він її поцілував.
Вже новий день за вікнами всміхнувся,
Умилися росою квіти всі.
Якби ти знав, кого в житті позбувся,
Тоб не кидав би у той час її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901481
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[b][i][color="#02429c"]Как у нас на Новый год
Объявили список льгот.
В магазине теперь водку
Льют бесплатно прямо глотку!
Я объелась крем-брюле
И цыплят на вертеле.
А уже после кефира
Не вылажу их сортира!
Ой летят, летят снежинки,
Промочил уже ботинки.
Три часа, как прибыл к клубу,
Жду свою милашку Любу.
Санки вытащу на горку,
Наверху дождусь Егорку.
Хоть нам восемьдесят с лишним,
Спуск наш будет - лучшим в жизни!!
Это кто поет и пляшет!?
Блин - отец моих двойняшек!!
Сорок лет ищу, зас*анца,
А попался здесь, на танцах!
В ночку перед Рождеством
Постучался кто-то в дом.
Не задумалась, впустила.
В койке год уж с тем громилой.
Собралась я на колядки
И помчалась без оглядки.,
Ржут и люди, ржут и кошки
Я ж обута в босоножки!!
Нагадали мне на Святки:
Не ходи ты на колядки!!!
Правы были, возле ели
Донага меня раздели!
Старый Новый на подходе
Все уж выпито навроде.
А без водки праздник мрачный,
Будет год весь неудачный.
Получила СМСку
Вот, прочту за занавеской.
Муженёк мой, гамадрил.
Чуть за это не убил!!
Что-то левый мой сапог...
Не для этих классных ног!
С силой еле натянула.
Видно мой - кума обула!!
Рождество уже прошло....
Но никак мое мурло.
Не придет в себя от пьянки
Подавай ему гулянки!
Ты всё смотришь не туда...
Там - сплошная ерунда.
На меня смотри, влюбляйся!
Страшновата? Не пугайся!
Что, стоишь, как обалдуй,
Если хочешь, поцелуй...
Али ты не хочешь, Вась?
Очередь вон собралась!
На колядки собралась
Накрасила губки.
Маска тёлочки - до глаз,
Не узнают Любки.
Мне на Святки нагадали
Хватит быть мне холостой.
Уведу юнца у Гали,
Не поймет, пока бухой.
Старый Новый на подходе
Праздник вроде много лет.
И дают совет в народе -
Кушать можно, квасить - нет!!!
Подучила СМСку!!
Не кума, а корень зла.
Сквозь окно она в отместку
С кумом голыми сняла...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901494
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k35xx1uk4Po[/youtube]
А зима фарбує усе білим,
Світлі й в нас з тобою почуття.
Я кажу про це сміливо:
Не чужі ми зовсім - ти і я.
Червоніють китиці калини,
Піддадуть любові ще смаку.
Я вплету у коси горобину,
Ягідку красиву, хоч терпку.
Ну а ти - погладиш мої коси,
Ще - цілуй, цілуй мої вуста.
Витриш на щоках гарячі сльози,
Подивися - я вже не сумна.
Зовсім я не плачу за весною,
Просто, я боюсь холодних днів,
А коли ти поряд, тут зі мною,
Тільки б розуміть мене ти вмів.
І тоді зима вже не зима,
Кольорова буде вже картинка,
Бо вирує у душах весна,
І зігріє нас оця жаринка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901459
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 16.01.2021
По мотивам произведения автора "ТАИСИЯ" - Семейные УЗЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899412
Когда в узком кругу собираются Музы,
У них возникают семейные узы,
А оттуда все дружно они Интернетом
Шлют вдохновенье великим поэтам.
А оно уже всем повышает либи́до
И лечит от скуки, ковида и спида.
Поэты в ответ всем готовы помочь -
Хорошо провести новогоднюю ночь!
31.12.2020 - 11:56
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901244
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Вже ступив на наш поріг
Добрий Ста́рий Новий Рік.
Навстіж двері відкривайте
І його ви зустрічайте.
Сіє, віє, посіває,
Щастя, радості бажає;
В домі злагоди, достатку,
Щоб примножилися статки,
Щоби через всі мости
Напряму йшли до мети,
Щоби поряд йшов успіх,
І везіння нам для всіх.
Ще здоров’я всім міцного
Та кохання неземного,
Щоби в домі цілий вік
Не втихав дитячий сміх.
Щоби в хату крізь віконце
Всім світило тепле сонце.
Спокою в усі родини
Й миру нашій Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901262
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Передачу кулінарну
Мала Таня подивилась:
Була кухня дуже гарна,
І все швидко там робилось.
Пишна тьотя, не криклива,
Переконливо казала,
Що вареники ліниві –
То найкраща в світі страва.
І не треба з тіста того
Вам кружечки вирізати,
П’ять хвилин і вже «Смачного!»
Можете усім казати.
З голубцями - так же само:
Замісили, як те тісто,
Рис, капусту, фарш і сало,
Все докупи - й можна їсти.
Таня голосно сміється:
-Я у їжі вередлива,
Тобі, мамо, не здається,
Що це - кухарка лінива?
Той вареник не ліпила
(Зразу видно, що ледача),
Та ще й всіх цьому навчила –
Отака у неї вдача!
Мама вже не так щасливо
Тата на обід чекала,
Бо вареники ліниві
Перед цим приготувала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900796
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 14.01.2021
(По мотивам Алены Васильченко.
Спасибо за вдохновение!)
Светится подружка счастьем –
милый, крохотный комочек
стал её, отныне, частью
и живёт там, между прочим.
И, бывает, ночью длинной
что-то нужно карапузу:
суп, пюре, эклер ванильный –
всё приходится по вкусу.
Слышит кроха мамин голос –
гладит свой она живот.
И, cдаётся, – целый космос
потихоньку в ней растёт.
Если вдруг она немножко
загрустит, поникнув взглядом,
стукнет ей малышка ножкой,
мол, «держись, мамуль, я рядом!
Так люблю тебя безмерно…
Бог шепнул мне, не тая,
что твой ангел самый верный –
это (представляешь?!) Я!»
И тогда её печали
далеко летят отсюда
и она, в улыбке тая,
ожидает встречу с Чудом.
А однажды на рассвете
прозвучит у нас звоночек
и услышу я, что где-то
родился её «комочек».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732093
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 14.01.2021
Привет, мой Бог! Пришла тебя просить…
(Прости меня, что говорим так редко!)
Мне снова нужно горстку крепких сил,
Чтоб у судьбы не стать марионеткой.
Нет, не нужны ни слава и не власть!
А деньги...если только есть с кем тратить...
Ты сердце мне любовью лучше скрась
И другом, чтоб в беду и радость ладить.
Хочу быть стра́нницей и видеть мир иной
От дюн Сахары до вершин чилийских!..
Но дай не ощущать себя чужой,
Особенно среди "своих" и "близких"…
Изну́дившись, без дела не сидеть…
И не ступать в одну и ту же реку…
Не озлоби́ться, не остервене́ть,
А оставаться, прежде, Человеком!
Смеяться больше – искренне, взахлёб!
И, невзирая на рутину будней,
Штормам назло (и тысячам особ!)
Счастливо плавать на житейском судне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713302
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 14.01.2021
Старик всегда любил свою старушку,
Да и понятно - в браке столько лет!
Он за её ванильные ватрушки
Готов был променять хоть целый свет!
Вставал он чем пораньше, по привычке.
Хлебнул воды, котёнку - молока.
И по хозяйству взялся, как обычно...
Чтоб бабку не будил, прикрыл щенка.
На цыпочках по образу шпиона
Тайком на тумбу клал ей сахарок.
С улыбкой называл "Моя сластёна".
Берёг её всегда, ох, как берёг!..
- Да ты лежи, ведь у тебя давленье,
А я тем часом в погреб наш пойду,
Достану земляничное варенье
Из ягод тех, что мы нашли в саду.
Ах, помнишь, лето выдалось на славу?!
Крыжовника собрал ведёрца три!
Ты мне в жару всё шарфики вязала.
А пригодились ведь, ношу, смотри!
Мороз сегодня, уж совсем не осень.
Платок тебе б пуховый поновей...
Я тапочки твои на печку бросил,
Чтобы, как встанешь, были потеплей.
Ну что ты, я цветы твои укутал.
Ещё вчера успел часам к пяти…
Я чайник ставлю, завтракать уж будем.
Минут через пятнадцать подходи…
…Висят на стенах молодые лица,
Прошли они немалый вместе путь.
Жизнь пролетела сказочной жар-птицей.
А где её искать и как вернуть?..
Но вот нежданно дети, внуки едут.
У двери встали - слёзы им не скрыть:
Старушки ведь уже как месяц нету,
А стол на кухне...на двоих накрыт...
Illustration by Liz Schultz
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901264
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Словесное хулиганство (ПАЛИНДРОМСТВО)
из сборника пародий на ХОККУ
***
МАРШАЛА ШРАМ
МАСТЕР ТРЕТ САМ –
МАТ И ТУТ И ТАМ!
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882827
P.S. Прилагаемая картинка из Интернета... наглядно демонстрирует эмоции маршала ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900920
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Чомусь не пишуться вірші,
Чогось нема того натхнення.
Щось накипіло на душі —
Пішло до біса одкровення.
Та й наче розум закіпів,
Шукає прихистку в безсонні,
він наче спати не схотів,
впізнав сліди на підвіконні.
Їх ніби місяць загубив,
пішов шукати в небо долі…
Мої думки розворушив —
залишив смуток на роздоллі.
Чого заходив, зачекай!?
Я, хочу щось тебе спитати?
Облиш ті зорі, не тікай,
побудь зі мною трохи брате.
Та розкажи, як божий люд
себе на небі почуває…
Та передай йому привіт,
най хоч його печаль минає.
Бо ми тут трохи гудемо
й ламайм спішно божий вулик!
Тих хто покірний гриземо,
а тих хто чесний трохи дурим!
Та ти на людство не зважай,
то в нас отут така забава,
в нас для багатих наче рай —
для бідноти у нас канава.
Ти не соромся — забігай…
Ти можеш всіх про все питати…
Та й щось на серці відлягло,
та ну це все — лягаю спати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901220
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Добрий вечір! Щедрий вечір!
Між хмар й скрізь іскряться зорі,
Сніжок падає на плечі,
Виблискує й сяє в полі.
>
Сім`я святкує за столом,
Співа Маланка під вікном,
Щоби… Добрим людям усім,
Теплом… огорнуло душі.
Надія зігріла серця,
Бажає здоров’я, щастя!
Нехай, уродить пшениця!
Потішить, всяка пашниця!
Народ традиції зберіг,
Посій під Старий Новий рік,
І проси, гостей до хати,
Радість вміють дарувати.
Хай щедрівок заспівають,
Рідну землю прославляють,
Сійся – сійся, родись жито!
Щоб вдалося краще жити!
Рік бика - приніс удачу,
Здолав кОвід у придачу,
Вигнав зло із України,
Щоб втішалися родини.
Повернулись з війни сини,
Щоб засніжені всі лани,
Ранки з сонцем зустрічали!
Друзі! Часу не змарнуєм,
Гайда, разом пощедруєм,
Лети - лети щедрівонька,
Щоб не боліла голівонька!
І нам усім, у Новий рік,
Щоб було краще ніж торік,
Тож господарям співаймо,
З щедрим вечором вітаймо!
***
Шановні друзі з Маланкою Вас!
Та з святом Василія Великого!
12.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901180
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
Сіла пташечка, розспівалася,
в ясельцях дитиночка сповивалася.
А та гілочка та й тонесенька,
біля Сина матінка веселесенька.
А та пташечка голосистая,
біля Сина матінка та й Пречистая.
Сіла пташечка та й на гілочку,
колихала матінка там дитиночку.
А ми щастячка всім вам зичимо,
привели його до вас та й залишимо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901178
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Цієї ночі викраду твій сон,
Щоб ти не спав до настання світанку.
Скрипіли двері тихо на балкон,
І ти крізь ніч чекав мене на ганку.
Цієї ночі я зупиню час,
Банальні речі стануть надважливі.
Для чого Всесвіт познайомив нас,
Коли довкола все таке мінливе?
Цієї ночі буду у думках,
Із кавою всміхатися до тебе.
Маленька пташка у твоїх руках,
Якої ти не зустрічав до мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901193
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Хлопчик усівся на Місяці зручно —
Бовтає ніжками, щось бубонить —
Лине мелодія з ніччю співзвучно,
Дивом пресвітлим — кожнісінька мить.
Місячний хлопчик — веселий, проворний,
Вже запалив багатенько зірок.
Мабуть, у снах він моїх, ілюзорний,
Все ж спонукає до справжніх думок. 5/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901131
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Небесне сито притрусило снігом легко,
Мов борошном свіженьким вищого ґатунку.
Ранкове щастя розлетілося далеко.
В Різдвяне свято - довгожданий подарунок.
Бадьорий настрій - сонце посміхнулось снігу.
Земля сховалась під тонким зими покровом.
Немов над нотами рука малює лігу,
І грає в просторі гармонія в дібровах.
Палітра білосніжна, зимна, чиста-чиста.
Початок дня нового - білий лист блокнота.
Заповнити б його лиш благородним змістом,
Сніжинок білі ангели тепер в польоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901147
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Під віхол білий сум сніг вив у стріхах,
Сиділи ми на лаві під горіхом.
Убори снігові в ялин-красунь,
Мені вплітав сніжинки у косу.
І почуття крутив бентежний вихор –
Я так раділа – врешті ти приїхав!
Сріблястий сніг стелив свою красу…
В зимову ніч так мало двом часу́ –
Під віхол білий сум…
Романтик-сніг ішов, цнотливо-тихо…
Життя із юні – зрілим не забуть.
А першого кохання світлу суть.
Сніжинки радо світом рознесуть
…Приходить згадка завжди з першим снігом
У білім сумі віхол…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901108
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Ти у собі шукала щось таке
відкрите і справжнє,
І кожну тінь,
що залітала у твій сад,
мов незнайомка,
Розвішувала навпроти вітру,
щоб не жалила,
щоб не відчувати в собі порожнє,
Щоб не зламати в своїй протилежності витримку.
Ти шукала у собі слова,
щоб зрозуміти себе,
Контури емоцій,
що не піддані корекції
І в пошуках своїх
знаходила завжди
щось дороге,
І губила всі страхи
у теплі
із його колекції.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897663
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Терпка блакить аквамарину,
іскриться стежка золота.
Спеклося неба половину —
горить вогнем морська вода.
Ковзають кораблі античні
в просторах голубих ланів...
Блукають по світах міфічних,
шляхами зоряних вогнів...
Колись я був на тому морі,
чи там була моя душа.
Колись вона пізнала горя
від зрад та гострого меча.
Та ті часи давно минули —
пройшли захмарені роки,
а зорі досі не забули
прокляття чорної скали.
Об неї б'ються сиві хвилі —
здіймають гребні догори,
її плекають ніжно штилі —
полощуть бризові вітри...
Колись стояв на темній скелі,
блідий — засмучений Егей.
Палало сонце як в пустелі.
— Коли ж вернешся, син — Тесей? —
Юнак одержав перемогу,
убив химерного бика.
Прийшли боги на допомогу —
вблагала діва молода.
Вона зростала неначе квітка
в обіймах дивної краси...
Її шовкова, біла нитка
спасла героя від біди.
Старий Егей чекав на сина...
Молилась батькова душа!
— Чому не змінені вітрила,
Чому надії вже нема?
Навіщо знову чорний колір,
навіщо сльози матерів?
Чому здійснився хижий намір,
чому Аїд забрав синів?—
Пекучі сльози в того батька,
в якого скривджене дитя.
До серця не приліпиш латку
з пекельних мук та каяття.
Любов батьків не випадкова,
вона плететься в сяйві днів!
Коли у батька мудре слово —
скується міць його синів.
— Навіщо цар, навіщо кара,
навіщо прожиті роки?! —
Покрила небо чорна хмара —
ступив він в вічність зі скали...
Сховали хвилі біль та горе,
омили піною сліди...
Забрало батька синє море —
покрило славою віки!
С тих пір воно Егейським зветься!
С тих пір блакиттю — чарівне,
тому виблискує — сміється,
та тішить серце мов своє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897476
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Відгомоніла осінь падолистом,
Землистими відплакала дощами.
Скидає вітер з горобин намисто
Й ховає між бузковими кущами.
Вже морозець колючий дошкуляє,
Вкрив інеєм дерева голомозі.
А скоро й завірюха закружляє,
Човгає стиха грудень по дорозі.
Ось-ось зима непрохано-неждано
В моє вікно подивиться зухвало.
Куди ж подітись - запрошу вас, Панно,
Щоб взнати, що життя підготувало.
[img]https://scontent.fiev9-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/p843x403/127449337_2713680608892314_5131589080001024543_o.jpg?_nc_cat=109&ccb=2&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=MS3-1lopdrIAX_LkCHx&_nc_ht=scontent.fiev9-1.fna&tp=6&oh=6961f728ab1b8dd4fbaff0016c619606&oe=5FF82CCE[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897666
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Я тобі подарую, те що щастям зоветься,
Що у грудях тріпоче, мов птах,
Що співа соловейком в закоханім серці,
Те, що в мріях буває і в снах.
Подарую стежину, в травах росами вмиту,
Цвітом білим заквітчаний сад,
Пісню жайвора в небі і стежину у житі,
І липневий рясний зорепад.
Подарую тобі запах свіжого сіна,
Й ті, найкращі палкі почуття,
Від яких в грудях пісня луна солов"їна,
І душа в небо птахом зліта.
Я тобі подарую те, що щастям зоветься,
І розквітне у серці весна,
І зігрію тебе вогнем власного серця,
В світі більшого щастя нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897578
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Я знову думками… лину в рідний край
Де небо блакитне… мене, зустрічай
З волошками полечко, рівненькі стежки
Босонога бігала все навпружки
Ясне сонце в позолоту сповива
Під промінням вся природа ожива
Павучок, плете мережки, узори
Всіх чарують, неосяжні простори
Я ниць, упаду серед пахучих трав
Послухаю, як соловейко співав
Від щастя, оброню сльозину й печаль
Розвіє, лагідний вітерець – скрипаль
У спокої душа й птахи радіють
Ці спогади мої -серденько гріють
Я поговію в глибокій тишині
За все подякую батьківській землі.
04.12.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897241
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Заспівай мій соловейку,
У зеленому гаю.
Нехай прийде мій миленький,
Скаже мені, що люблю.
Помахай гіллям калино,
Подаруй чарівний цвіт.
Закохалась у хлопчину,
Кращим став і білий світ.
Зашелести гаю листям,
Зрозумію не одна.
Ти на мене не дивися,
Що тече з очей сльоза.
Течуть сльози і від щастя,
Сльози щастя, то краса.
Він прийде́, я точно знаю,
Не залишуся сама.
Може є на те причина,
В чомусь може й не везе.
У житті є різна днина,
Зустрічає, як не ждеш.
Прибіг любий, дочекалась,
І букет троянд приніс.
Ми так довго цілувались,
Посміхався білий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897595
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Ти прийдеш і постукаєш тихо у двері,
Коли сутінки тихо торкають поріг,
Твої думи близькі але так ще далекі
Залишились в вуалі незнаних доріг
Ранок тихо впаде вже осіннім туманом,
Поведе по стежках де тепло ще сховав,
У чарівності зваб в феєричнім дурмані
Стиха мило прокаже, що теж покохав
Квітка ніжно-чарівна в сумній прохолоді,
Листом вкриє самітний пригнічений стан,
Зміна йде так помітна в осінній природі
Та надовго лишається сизий туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897634
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Я стихи отвыкаю писать...
Перестала распахивать душу...
- Отыщу... в том, что есть... райский сад!..
И не буду судьбу свою рушить.
В чувствах милого струны глухи...
Не зажегся костер пылкой страсти...
Не царапали сердце стихи...
Не заметил... что был со мной счастлив.
Я оставлю тоску среди звезд!..
Отвернусь от пустого безумства...
Веру искреннюю смоет дождь...
- Смоет к милому теплые чувства...
Пусть уносят мечту облака...
Буря стихнет и высохнут лужи...
Замок строили мы из песка...
- Не нужна... то и он мне не нужен...
8.12.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897625
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Под сердцем его ты носила,
Дала ему тело и кровь,
А нынче ему изменила,
Отняла свою ты любовь.
Милые детские глазки
Теперь не посмотрят на мать,
Не дашь ты ему своей ласки,
Не будешь дитя целовать.
Плакал он мамы желая,
Звал тебя:"Мама приди".
А нынче уж мамка другая
Его прижимает к груди.
Его в тёплых водах купает,
Колыбельные песни поёт,
Любит его и желает
Пускай он здоровым растёт.
Пускай он растёт крепкий-крепкий
И счастье он должен познать,
Так в жизни бывает что деткам
Чужая роднее чем мать.
А ты молодая кукушка
С грехом на душе будешь жить,
А всё потому "веселушка"
Что ты не умеешь любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897629
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Друже юності, то як тобі живеться
В нелегкий нині у країні час?
Вже сто літ не бачились, здається,
Доля нас врізнобіч розвела.
Як ти там, як діти і родина,
Чи внучатами ти тішишся чи ні?
Ти своє здоров"я берегтимеш?
Слід прогнати всі думки сумні.
Часто згадую довгими вечорами
Юності бурхливої літа.
Спогади залишаться із нами,
Ними будем душу огортать.
Подумки отак поговорила
Із тобою, друже дорогий,
Ніби молодість взяла на дужі крила
Й понесла думок моїх сувій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897642
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
Пов'язує внучка кітчасту хустину,
Що так пасувала колись і мені,
А личко так схоже її, в цю хвилину,
На вишню, що квітне у нас навесні.
Й на яблуню білу, в зеленім садочку,
Як спів соловейка взліта вдалечінь,
А сонце відблискує в кожнім листочку
Ту просинь безмежну і ту голубінь.
Ще схоже на мальви, що в нас біля тину,
На маки й волошки у хлібних полях,
Адже увібрала у себе хустина
І душу вкраїнську, й любов у серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897640
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
/Надихнула чудова зворушлива проза Ніни Незламної "Нерозділене кохання": http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434#com4230109./
В снігу жовтіли пізні хризантеми,
А в серці сніжна розлилась печаль.
Її не гріла навіть тепла шаль,
Сліпе кохання смутком рвалось в тему.
*
Розтанула нечутно зайва мрія,
У хвилі здивувань та потрясінь.
Все нездійсненне розтинало синь -
Червона шаль в самотності не гріє.
*
Губився світ ілюзій, ідеалів...
І серед сотень вже забутих тем,
Горів букет осінніх хризантем.
А вітер душу рвав червоній шалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897635
дата надходження 09.12.2020
дата закладки 09.12.2020
ПОДАРУЮ ТОБІ ЛЮБОВ
На написання вірша надихнув вірш Тані Горобець
"Подаруй мені любов"
Подарую тобі, кохана,
Я свою неземну любов.
Щоб у серці весна буяла,
Щоб у юність вернулась знов.
Щоби знову буяли весни,
І співали в душі солов"ї,
Почуття щоб палкі воскресли,
В юнім серці, в душі твоїй.
Щоб із серця лилася пісня,
Солов"їна, й лились вірші,
Щоб любов, мов троянда пізня,
Розцвіла в солов"їній душі.
Щоб всміхалися зорі з неба,
І волошки в очах цвіли,
Щастя більшого нам не треба,
Бо ми щастя своє знайшли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897153
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 07.12.2020
[i]Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.[/i]
Палке кохання повне протиріч.
Так часто темрява вкриває дні.
Чому, скажи, приходиш ти щоніч?
Чого являєшся мені у сні?
Гадаєш, що мені звичайний друг…
Не чуєш трепет-сум вогненний…
Та свої очі, мов зелений луг,
Чого звертаєш ти до мене?
Так складно знов прийти до тями,
Їх часто бачу уві сні.
Збентежують, горять вогнями,
Чудові очі ті ясні…
У мріях-снах – рука в руці…
Але, на жаль, в житті це нездійсненне.
Ти тулиш очі-промінці,
Сумні… немов криниці дно студене.
Прилинеш в сон весняним вітром,
Розтанеш вранці у зимі…
Я ж буду все душею тліти
Чому уста твої німі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897320
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020
"… Я їм тоді проспіваю,
Все, що колись ти для мене співав,
Ще як напровесні тут вигравав,
Мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю."
Леся Українка.
Укриють коси сумом посивілим
В тих снігах безмежжя виднокраю.
Зболілим серцем, в зраді обгорілим
Я їм тоді проспіваю…
Кохала, Лукаше… від того й гину.
Палка душа тобою ще жива.
Тож заспівай, коханий мій, єдиний,
Все, що колись для мене ти співав.
Хоч білий сніг ліг мороком у гаю –
Зима не має на кохання прав.
Тебе я, як раніше виглядаю,
Ще як напровесні тут вигравав.
Сопілки звуки ніжним дивоцвітом
Вторять серцю лагідно: кохаю…
то дай же слово, що лишимось в літі,
Мрії збираючи в гаю…
…Уже не літо. Мерзну я від зради.
квіт кохання крихтами жебраю.
Чому ти сумно віти мої гладиш?
Грай же, коханий, благаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897361
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Не долюбив, не до кохав ще ти,
Не додивився білий світ в вікні.
Ще автомат в руках тримав у сні,
Відходила душа у засвіти.
Видих останній у темінь ночі,
Із вуст, з криком сови, на мить завис.
Упав в саду на білий падолист,
Ангел запалив на небі свічі.
І сльоза скотилася повільно
Із-під закритих на усе повік.
Без шуму в повітрі лився потік,
Душі побратимів стали щільно.
Прощання...Хрест в рушнику...Узори...
Червоно-чорні нитки - знак війни.
Він не дожив в ім’я України,
Щоби ми вільно жили на землі.
06.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897367
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Пеший день зими… Сонячний ранок... У повітрі відчувається легенький морозець. Голі дерева й кущі.... і на клумбі жовті хрезантеми, все покрите інієм. Рита поспіхом пройшла біля клумби, але тут же на мить зупинилася, звернула увагу на жовті хризантеми. Чи забули про них, дивно, хай би у вазі потішили чиїсь очі, шкода бідолашних. При вході привітався охоронець. Вона, як старому знайомому, у відповідь підняла руку,
- Доброго ранку! І зайшла в офіс.
Привітавшись з коллегами, зняла з плечей в`язану червону шаль і демонстративно, любуючись нею, повісила на спинку свого стільчика. Округлилися очі, розчарувано позирала на всіх, чи сліпі, хай йому грець! Що то за робота в банківській сфері, весь час зайняті. Хоча б хтось один та щось сказав, сама ж зв`язала, ще й такими чудовими квітами. Знявши чорного кольору осіннє пальто, кахикнула. Але ніхто не звернув уваги. Вадим - програміст, майже прилип до манітора, водив очима, напевно, щось читав. Завідуючий офісом - Володимир Іванович, теж працював за комп`ютером, вводячи текст, щось бурчав про себе. Ой, такі всі зайняті, шкода Тетяни немає, у відпустці, якби вона була, то вже точно б розхвалювала. А цим, як не ткнеш під ніс, то й не помітять.
Рита уважно подивилася на Вадима. Роїлися думки, два роки, майже щодня поруч,чому так і не зрозумів, що я тебе давно кохаю. Окрім усмішки нічого не подарував, навіть в день народження, лише кліпнув очима і демонстративно вручив букет квітів. А потім, як пили шампанське, торкнулись келихи, лише сказав,- »За тебе!». Якби ж то знав, як я сохну за тобою, кожного ранку радію, коли зустрічаю на роботі, тоді й працюється з натхненням.
Раптом Вадим відчинив кватирку,
- Щось сирістю несе, давайте приміщення провітримо.
І знову занурився в комп’ютер.
Рита дивилася у вікно; на оголених гілочках горобини - злегка іскриться срібний іній, а червоно- оранжеві грона неначе в пуху. Красиво, добре,що морозець тримається. Дивно, вчорашній день й не віщував, що сьогодні буде такий славний день.Задивилася у синє небо… Пливли більші і менші пухнасті хмари, вони інколи доганяли одна одну, а іноді скупчувалися. Цікаво, адже надворі майже немає вітру, а туди вище, стрімко пливуть, як кораблі. Ледь посміхнулася, от би мені політати так, як хмари. А небо синє, як твої очі… На якусь мить прикрила балухаті сірі очі й уявила,що обійняла його і цілує.О, якби ті хмари сказали мені, чи зверне він на мене увагу, ну хоч коли небуть. Я чекатиму рік, два, три….
Думки, як вітер, не могла припустити, що в нього є кохана дівчина. Міркувала - то напевно доля, адже живемо в одному п`ятиповерховому будинку, тільки під`їзди різні. Майже кожного ранку бачила, як поспішав на роботу і як повертався. Потай, слідила за ним. А він навіть не припускав такого, немов десь літав. Байдужий до оточення, на якусь мить підійме голову вище, здвигне плечима і йде далі. А на роботі по телефону ніколи й ні з ким з дівчат не спілкувався, хіба що з мамою та сестрою.
Рита симпатична дівчина, русява, коротка зачіска їй дуже пасувала.Одне часто бентежило, що лікар попередив за комп*ютером треба працювати в окулярах. А вони часто не хотіли триматися на її кирпатому носику.
Раптово Вадим повернувся до неї,
-Ну що мала, ти ще не замерзла, може заченити кватирку?
Й відразу, зачинивши її, присів на свій стілець. І навіщо було запитувати? Адже відразу кинувся звчиняти. Це слово «мала» на неї діяло, як громовиця. І нащо рвати серце? Скільки раз, мабуть з мільйон, не менше, йому говорила, щоб так не називав. Терпець увірвався. Хай йому грець! Знервовано зняла окуляри, жбурнула в бік, але не розрахувала, вони впали на підлогу.
Вадим здригнувся,
-Тю, це чого раптом?,
Але, як джельтмен, відразу підняв окуляри,
- Добре, що не розбилися.
Прямим поглядом подивилася на нього, махнула рукою,
- Та не розрахувала, слизький стіл, тому і впали. Дякую!
Сказала і почервоніла. А очі - в них блиск і надія. Хотілося крикнути » Зверни ще раз на мене увагу! Посміхнися… твій погляд, як ковточок свіжого повітря для життя.» Але він цього не помічав.Запала тиша, знову всі занурилися в роботу.
Через години дві, Вадим вертівся на стільці, позирав на неї, на шефа. Рита ховала очі, розуміла чому, адже в цей час, завжди запарювала чай і кожен мав можливість насолодитися ним.
Та в неї не той настрій, бачила погляди, але вирішила дочекатися, щоб попросив. Та де ж тут, як закон підлості - невдача, Володимир Іванович, басистим голосом порушив тишу,
- Так… Рито, а де наш чай? Моя дружина спекла печиво, що даремно? Якщо я не помиляюся, сьогодні мій день пригощати.
Через декілька хвилин, в приміщенні запахло м`ятою, від кожної чашки гарячого чаю підіймалася пара. Тож не відмовить шефові, тут, як кажуть, нікуди не подінишся. Це добре, роїлися думки, м`ята заспокоює. І тут же знову думки про нього. Бач… мовчав, гордість не дозволила попросити. Але ж окуляри підняв, вже й образа минулася, наче її й не було.
Знову всі займалися своїми справами. Рита дивилася на манітор, таблиці, рахунки, мишкою пересувала, але не помічала їх, знову підкралася думка. Отака тонка натура, свою чашку завжди побіжить помиє, а взяти інші не наважиться. Знає, що я мию свою і шефа. Чи то хоче показати свою незалежність, чи жаліє?! Але ж помічала, що йому подобалося коли приносила чашку чаю. Світліло обличчя, задоволено морщив ніс, посміхався.
В обідній час всі поспішали у кав`ярню. Легкий обід підіймав настрій. І трохи жвавіше спілкувалися. Але спілкувалися знов про роботу. Інколи Рита, себе і інших, про себе називала банківськими крисами. Які весь час вели тихий образ життя. Любили, щоб їх ніхто не відволікав від роботи.
За вікном сутеніло… Робочий день збігав до кінця. На якісь секунди, її увагу привернув горобець, сів на підвіконня, зазирнув у вікно, за мить перелетів на грону горобини, охоче дзьобав ягоди і час від часу вертів головою. Вона поневолі посміхнулася й вголос,
-Ви бачили таку красу, кажуть полохливий горобець, але не побоявся подивитися до нас.
Шеф щось пробурчав, але зрозуміти було важко,що хотів сказати.. Вадим повернувся й весело,
- Ти перевіряєш рахунки,чи любуєшся природою та що коїться за вікном, кумедна… Закінчився місяць, день - два треба про все прозвітувати.
- Я вже закінчую, не хвилюйся!
Знервовано, пальцями однієї руки постукувала по столі й кліпнувши очима,
- Що скажеш Вадиме, перший день зими, може разом підемо додому, прогуляємося, полюбуємося першим інієм, маленькими бурульками. Хоч сонце й світило, але не розтопило цю красу.
Здалося знервовано засіпався на стільці, позирнув на шефа, але промовчав. Володимир Івановия цю розмову пропустив поза вуха, щось записував у блокнот.
До закінчення робочого дня залишалося хвилин п`ятнадцять. Рита вкотре подивлялася в його строну.В душі запитувала, що нічого не скажеш?! Хоча б один єдиний вечір залишитися наодинці, торкнутися волосся, очей, губ. Шкода… Та все ж надіялася, відразу за ним вийде, підхопить під руку й скаже - Я готова, йдем, погуляєм, адже перший день зими, свіже повітря нас підбадьорить.
Майже о вісімнадцятій годині, у двері постукав охоронець,
-Вадиме, вас просять вийти.
Очі Рити забігали, немов щось шукали, цікавість розпинала душу. Хто б це? Вона, саме в цей час, виключила свій комп`ютер, хотіла одягатися. Вадим зірвався з місця, на ходу одягав чорну шкіряну курточку,
- Бувайте! До завтра!
Володимир Іванович махнув рукою,
- Бувай! Я ще трохи попрацюю.
Тільки всигла поглянула в спину, як вітром здуло. До кого б це так поспішав?
Вона уже стояла в пальто, на плечах поправляла шаль, в душі мала бажання йти за ним, але щось зупинило. Підійшла до вікна.
Ліхтар добре освічував територію біля офісу. Вадим підбіг до якоїсь дівчини, обійнявши, поцілував в щоку. Вона білявка , на зріст ледь нижча за нього, підхопила його під руку і вони попрямували по тротуару. Дивилася вслід, помічала, як він розмахував рукою, напевно їй про щось розповідав. Чому не мені? Стиснуло у горлі, на вії забриніла сльоза. Легенько рукою гладила шаль, про себе тихо,
- Марні надії… Чому мене не помітив? Як шкода… Чому нерозділене кохання? Як важко на душі…
01.12.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897434
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Ти мене на світанку розбудиш,
Доторкнешся долонею ніжно.
Прошепочеш, що так мене любиш,
Хоч любов завітала так пізно.
Вона довго обох нас шукала,
Серед дня, серед темної ночі.
Поруч з вітром у небі літала,
Виглядала закохані очі.
Плакав дощик із нею весною,
Як квітчала сади білим квітом.
Все життя вона бу́ла такою
І нарешті зустріла нас літом.
Перший погляд і серце здригнулось,
Перший погляд в німому мовчанні.
Ти з любов'ю мені посміхнулась,
Пломеніє у серці кохання...
Ти мене на світанку розбудиш,
Доторкнешся долонею ніжно.
Прошепочеш, що так мене любиш,
Хоч любов завітала так пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897327
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Кум прийшов до кума снідать:
Біля хвіртки - хлопчик Юра,
З ним - мала сестричка Ліда
І великий собацюра.
-Батько вдома? - кум питає,-
Тут зайти до вас непросто,
Вовкодав такий гуляє,
Що залишить з мене кості.
Береже подвір’я ревно,
Он як гордо походжає!
Дресирований, напевно,
Всіх до себе підпускає?
Діти раді (гість у хату),
Нумо хвіртку відкривати,
Кажуть: - Рекса любить тато,
Став його дресирувати.
Ідіть сміло, тут не слизько,
Пес свою роботу знає:
Підпускає дуже близько,
А тоді вже рве й кусає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897228
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Туманне небо прихилилось до землі
І їй нашіптує ранкову мантру.
Безсніжний грудень розпустив сльозу в імлі.
Зима, мабуть, пустилася у мандри.
Морозним стразам - зась! У мряці овид десь,
Не видно. Сиза мжичка бовваніє.
В туманнім морі парк ще напівсонний ввесь.
Здається, тріпотять грудневі вії.
І попри світ туманний, смуток і ковід,
Зима прястиме знову білі рядна,
Морозно-сніжний засіяє краєвид.
Тримаймося за нитку Аріадни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897442
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 07.12.2020
Подаруй мені любов,
Я повірю в чудо.
Поверни у казку знов,
Я щаслива буду.
Подаруй мені тепло
І зігрій долоні.
Почуття, щоб ожило,
Пульсували скроні.
Подаруй мені весну
І яскраві зорі.
Я без тебе не засну,
Об'єднай дві долі.
Подаруй луги, поля,
Блакить неозору
Ніжну пісню солов'я,
Літа - теплу пору.
Подаруй осінні дні,
Подаруй зимові.
Тепло, щоб було мені,
Й жарко від любові.
Ти коханий зрозумій,
Що єдине щастя.
Повертає образ твій,
Й Господа причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896818
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Що за диво за вікном?
Стало біло все кругом.
А на цьому полотні,
Хтось лишив сліди мені.
На деревах вороння,
Чомсь розкаркалось зрання́.
Прилетіли снігурі,
Долу падав сніг згори.
У шапках тепер дахи,
Замело кругом шляхи.
І радіє дітвора,
Лижі, сані витяга...
Заєць вибіг на лужок,
Сіна там стояв стіжок.
Шубка в нього новизна,
Стала білою вона.
Ліс у тиші цій дрімав,
Хто прийшов у гості, знав.
Старша внученька - Зима,
Дарувала всім дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896687
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 03.12.2020
[i]Будую подумки мости,
Вкладаю в дотик клавіш мрію,
Так хочу я тебе знайти –
Самотній сніг іскрить, біліє.[/i]
Заплющу очі… серцем йду…
Я поряд. Подих цей роялю
В заметах чую, по льоду,
Всі звуки чисті, небувалі.
[i]Не загуби мене в снігах,
Кохання тепле до нестями.
Лети за серцем, ніби птах
Над сніжно-білими чуттями.[/i]
Лапатий знову припустив…
З сніжинками у танці мрій ми.
Не чую холоду сльоти –
Бо знову у твоїх обіймах.
[i]… Відкрию очі – вдома я…
(годинник північ б’є настінний.)
З роялем мчить душа моя
До тебе… в зиму біло-пінну…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896868
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 03.12.2020
[i]Різдвяний сніг покликав Вас –
Геть забілив буденність сіру.
Ванільні запахи зефіру
В повітря просочились враз.[/i]
Геть забілив буденність сіру
Вершків знайомий аромат,
Мов повернув роки назад,
На зняту нам на двох квартиру.
[i]Ванільні запахи зефіру
І кава… що з вогню стеріг…
Ні, не зефір – то просто сніг
Торкає солодко за шкіру…[/i]
В повітря просочилось враз,
Іскрилось в білосніжній цноті
Щось світле… те, що не збороти –
Коштовне, чисте, як алмаз.
[i]…Здається, сніг покликав Вас…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896964
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Чи то морда,чи лице,
Чи, як міх, товсте пузце,
Аж труситься - підгорля,
Язик, наче щось муля.
Ой, послухати, аж жах,
Раптом бабу узяв страх,
Що твориться, це у нас?
В телевізорі, мов сказ,
Ресторани у біді!
А що ж бідним тоді?
Хазяї ж – олігархи,
Потайні вовкодухи,
Статки в доларах лежать,
Тож їх досить, примножать!
Хай потрусять гаманці,
У лихоманці страшній,,
Поки ковід відійде.
Пузо - хай, трішки спаде,
Ледь в телевізор влазить,
По всіх каналах лазить,
Їх би, на пенсію ту,
Та зарплату мінімум.
Хай пізнали б те життя,
Що доводить до виття,
Тих сиріт і каліків,
За що, купити ліків?
Людоньки-де ж тут правда?
Нашої країни зрада,
Народу знищення йде
До провалля всіх веде,
Течуть сльози – не спинить,
Як на світі…далі жить?
24.11.1010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896028
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Сніг раптовий, лапатий
Вранці вирішив квіти карати:
- Приготуйтесь до страти
Та благайте уклінно пощади!
Білосніжка-троянда –
У красі своїй – виклик для снігу
Холоднечі пихатій
Влаштувала весняну відлигу.
Хоч сніжинки, як змії,
Обвивають блондинку-красуню,
Сніг безсило тьмяніє –
І чомусь поступається юній.
Горда квітка-царівна
Злу бездушному в очі сміється:
- Ти сварливий та гнівний,
Я ж дарунок від щирого серця.
У мені жар кохання
Струменить іще змалку, з бутону,
Почуття нездоланні
Вмить зруйнують всі сніжні кордони!
Так трояндова пристрасть
Хвалькуватого враз розтопила.
Сірий став та нечистий,
Ніби влив хто у нього чорнила.
Впав красуні тендітній
Переможений, знічений в ноги,
Життєдайно-живильна
Квітці стала зі снігу волога.
Розквітає так ніжно,
Від кохання міцна та ошатна.
Почуття білосніжні
Сили злі подолати не здатні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896021
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
В кохання я з минулого іду,
Щоразу зустріч нашу уявляю.
Та все стежини теї не знайду,
Хоч дуже, дуже так тебе кохаю.
В кохання я з минулого іду,
У весну, що квітує потрапляю.
Я разом з нею цвітом зацвіту
І буду шепотіти, що кохаю.
А коли літо доторкне теплом,
Тебе у ньому я шукати буду.
У небі птаха помаха крилом,
Душа моя й тоді кохати буде.
Осінній день вже пожовтив листок
І дощиком на землю сльози впали.
А я іду шукаючи місток
І кущ калини поруч не зів'ялий.
В кохання я з минулого іду,
Вже іній припорошив мої скроні.
Все ж вірю, що тебе таки знайду
І ти мені простягнеш ще долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896022
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Перший приморозок, іній,
Угорі шмат неба синій.
У осінню цю годину,
Йде Михайло на гостину.
У руці тримає меч,
Щоб добра було без меж.
Бо поборник Святий зла,
Всім бажає він тепла.
Щоб і в серці, і в душі,
Щоб до столу калачі.
Щоб була дружна родина,
Щоб з війни діждались сина,
Брата, батька та сестру,
Щоб відкинули журу.
Щоби матір мали діти
І коханий був, і квіти,
Щоб цвіли попри усе,
Щоб усміхнене лице
Мали старші і малі,
Щоби мир був на землі.
21.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895655
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Хай кохання… не припаде сивиною
Любий знаю, ми завжди вірні з тобою
Як земля наша й сонце в неба сині
Почуй, коханий, мусимо стати сильні.
Хоч дощ проливний та страшна громовиця
Ти дужий, поглянь - я ж славна молодиця
Не зрадь жадану, ніжну, жіночу красу
Пригадай милий… ти розчісував косу….
Немов дитя, обнявши тихо колисав
А соловей… Нам вкотре, весело співав!
В небесній колисці … Зірниці яскраві
Надіюсь, чекаю…. Ті слова ласкаві
Хоча й пані осінь до нас завітала
В серцях чи бажаєм? Нас не запитала.
Розстеля тумани, осінь при дорозі
Я тебе зустріну,всміхнусь на порозі
Не хочу щоб ним, кохання покривалось
Хай би назавждИ, весною залишалось
22.08. 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895670
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Не страшні́ буревії, коли серце гаряче,
Не живем без надії і сміємся і плачем.
Наше перше кохання, все життя зігріває
І думками так ніжно до грудей пригортає.
Так, як зорі яскраві в небі темному сяють,
Так птахи перелітні знов додому вертають.
Коли сонце до себе, закликатиме весну,
Дощ веселкою в небі залишить перевесло.
В кольорах тих і радість і думки не здійсне́нні,
Лиш би тільки лукавість не ловити у жмені.
Лиш би тільки кохання не було у дурмані,
Не зростала безодня, та глибока між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895662
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Осіння пора. В парку смуток і жаль...
Килим барвистий, а в серці печаль.
Листочки лежать на землиці сирій
І бачать у сні погідливі дні.
Як мами-гілки' їх ніжно ростили,
До стовбура-тата міцно тулили.
Їм вітер свої серенади співав,
Щебіт пташок веселив, розважав.
А сонце світило, тепло посилало,
Проміння їх пестило то зігрівало.
Окраса з смарагду, краса полонила.
Нині в зажурі... Де нашії крила?
Зів'яли... Без соку тепер на землі.
Минули погожії, сонячні дні.
Ще мить, і накриє сирая землиця...
Життя обірвалось... Наче, так і годиться.
Ви не сумуйте, осінні листочки,
Життя вам повернуть брати і сестрички.
Всі ваші мрії будуть не марно,
З приходом весни, продовжать їх славно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895686
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
[b][color="#038766"]Восемь хлопцев налетели,
Хотя был для них запрет!
После них на моем теле
От засосов места нет!
Загадаю в Новый Год
Я не отдых в Ницце.
А чтоб быть в журнале мод
На первой странице!!!
Целый день висит сосулька
Из-под носа у Петра.
Шепчет внучеку бабулька:
- Петь, домой уже пора.
Баба снежная гордилась,
Своей шляпкой с мотыльком.
А под солнцем растопилась,
Убежала ручейком...
Снеговик собрался в баню,
Что тут скажешь дураку?
Я дровишек притараню
Раз пришел - поддам парку.
У Снегурочки - беда!!
С подоплекой тонкой.
Она вроде бы звезда,
Но на елке только!!
Я хочу тебе признаться
Поумерь, дружок, свой пыл
Когда было мне лет двадцать
У меня любовник был!!
Бабка деда запилила
Признавайся, чертов дед!!
Где бабло из двух копилок
За все восемьдесят лет!
В бане мылись мужики
Оба хулиганы.
Петька трезвый, а Аким
Как болото пьяный!
Мне сосед давал совет
Не зазря - за плату!
Где построить туалет,
Где сарай, где хату.
Мамка строго мне велела
И ни капли не стыдясь,
Чтоб у парня не висело
Проявляй любовь и страсть.
Мне сказал мой дорогой -
Ксиву в ЗАГС не пишем.
Я, Маруся, голубой
И женюсь на Мише.
Для любимой жёнки я
Притаранил мяса.
Ведь такая тонкая,
Как трава от засух.
Я обманывать не стану
Мужу врать - чумы страшней!
Переспала с капитаном
И по разу - с солдатней.
Не ходи за мною, Януш
Как на солнце ходит тень.
За тебя не выйду замуж,
В ЗАГС сходить и то мне лень...
Звала тёща на блины
В феврале иль в марте
Скоро уж конец весны
А мы все - на старте[[/color]/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895695
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Колись була закохана, гаряча,
У погляді – чуттями пломеніла.
Але, мабуть, така у мене вдача,
Весь світ тепер холодний, сніжно-білий –
Так за кохання ти моє віддячив.
Кришталь студений ліг на голі плечі,
На шиї – засрібліли діаманти,
Лиш холодом спинила кровотечу,
(І не було в Сеньйори варіантів!)
Мій спокій – це суцільна холоднеча.
У кризі почуття живуть заснулі,
А сльози, що кипіли безборонно,
Перетворились в сяючі бурулі.
Тепер із них коштовна ця корона.
Вона – єдина згадка про минуле.
Більш не шукай в очах моїх прозорих
Емоцій, світла, що раніш горіли,
Вже наді мною їм не взяти гору.
І стережися зимний погляд, милий, -
Враз зраджена краса зітре на порох.
… Той сніг тепер в душі, у серці й тілі,
Бо я – Сеньйора…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895585
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 21.11.2020
В конце октября 2012 года
на Днепровском Металлургическом Комбинате
в Цехе Производства Товаров Народного Потребления
(его называли Хрустальный цех) была затушена
стекловаренная печь по производству хрустальных изделий.
И всем работникам цеха стало понятно, что после
тридцати лет работы цеха, он скоро будет полностью закрыт.
Наступает осень этой жизни,
А потом приблизится зима.
Устают трудиться механизмы,
Значит им на пенсию пора.
И устал бороться в жизни этой
Цех Хрустальный что на ДМКа.
Улетают, словно, на ракете
Кто трудился многие года.
Отчего так тягостны картины?
Почему в стране такой бардак?
Им нужны живые механизмы
И швыряют нас куда хотят.
Закрывают разные заводы,
Сокращают многие цеха.
Разве это благо для народа?
Промолчу про горе от ума.
Двадцать лет в стране одни "советы"
И они не многим хороши.
Управляет хаосом кто этим,
Разбивая прочные мечты?!
Всё трудней на рынке продержаться,
Не упав с хрустальной высоты.
Всё страшней без сурика остаться
У последней финишной черты.
Ещё печь гудит, ещё живая.
Сколько ей до пенсии стоять?
Журавли под небом улетая,
Вскоре возвращаются опять. (1)
Но не будет ДМКа возврата,
Продаётся раз и навсегда.
То, что поломалося когда-то,
Целым ведь не будет "никогда".
Зарастают раны на деревьях,
Заживают даже на душе.
В октябре вновь светят сокращенья
И не факт- последние уже.
Разберитесь люди в этом мире
-Для чего страдаем и живём?
Это не играться на мобиле,
Это не на норме под огнём.
Сколько ведь верёвочке не виться,
Всё равно потом укоротят.
Сколько друг на друга нам не злиться,
Всё равно за это отвечать.
Цех Хрустальный- каждому наука,
Многим и хрустальная судьба.
Пусть не будет горести и скуки,
А любовь, надежда для тебя!
(1) После того, как печь затушили,
Этот куплет стал таким:
Уже печь молчит и отдыхает,
Ей теперь как памятник стоять.
Отговорила роща золотая
И вряд ли захрусталится опять.
Стихотворение написано
в сентябре 2012 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895602
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Відспівало літо дощами і грозами,
Відзвеніли пісні солов'їні в гаях.
Залишилися сльози на травах росами
І тумани сховалися десь в берегах.
Осінь тихо прийшла і торкнулась до всього,
Прохолодою ранок дихнув нам в лице.
Впало листя із сумом у скверах під ноги,
Нанесла́ позолоту вона олівцем.
В кольорах різнобарвних ліси майоріли,
Доторкалося сонце промінням ще їх.
У садах хризантеми осінні раділи,
Дарувала дарунки свої, осінь всім.
Над землею птахи із прощанням кружляли
Їм летіти так довго у теплі краї.
Із небес, суму звуки до нас долітали
Бо не кожен повернеться з них навесні.
Ось така вона осінь, без неї не можна,
Кожен місяць її подарунки шле нам.
Вона серед сестер, мабуть сама заможна,
І гордиться тому, своїм добрим ім'ям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895452
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Чи вимір різний в нас, чи площина,
Зоріє світлом поле капелюха -
Ваш погляд, від якого бракне духу,
Мов промінь сонця, дивна дивина...
У золото зухвале я пірну,
В алмазний погляд рис святих, тендітних.
- Вся справа – у брилі, – припустить вітер, –
Він створює спокусу чарівну.
Як пустотливі вії ведуть гру –
Танцює почуттів кардіограма.
Прошу, зніміть свій капелюшок, Дамо,
Бо я від чар тих, ангельських, помру.
Граційний жест – убору не стає –
Шовковим блиском шаленіють пасма,
Я розумію, почуття не згасли,
І загадка – в тій Панні саме є…
Переклад з російської:
Дама в шляпе
Мне кажется, мы с разных плоскосте́й.
А может, дело в разных измереньях?
Лучистый взгляд, скользящий с удивленьем,
под кареглазо-теплый фон полей.
Тот дерзко-золотой лучистый свет
Алмазы отразит на фоне фетра.
– Конечно, дело в шляпе, – шепчет ветер, –
И никакого шарма в Даме нет…
Короткий взмах – ресниц тех баловство –
И пляшет от любви кардиограмма.
Прошу я Вас: снимите шляпу, Дама!
Скорее уберите колдовство.
Один короткий грациозный жест –
И шелком по плечам шальные пряди…
Я понимаю: волшебство не снято.
…Наверно, что-то в этой Даме есть… ID: 883445
(Картина - Elzbieta Brozek.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895454
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Вслухаюся у тишу за вікном,
Вже заколихану, аж до світанку.
Накрила землю темним полотном
Циганка-ніч, її я вічна бранка.
В полях минулих днів блудять думки,
Де пережите уляглось в покоси.
Від снігу в серці крок до теплоти
Й душа прагне зігріти ноги босі.
Убратися в любов раз й назавжди,
Підставити плече, коли потреба.
Господь щось розгубив щастя листи,
Здаюсь, - у сіті піймана амеба.
Життя повільно красить світ в пітьму,
Лиш пересмішник у гаю голосить.
Мені б своє - чужого не візьму,
Із чим злечу оновленою в просинь.
18.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895416
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Я неба торкнуся рукою
І зірку для тебе дістану.
Зали́шуся тільки з тобою,
У ніч цю палку - полум'яну.
Дивитимусь мила у очі,
Топитимусь в них наче в морі.
А серце коханням шепоче,
Торкається словом любові.
Мелодія лине із ночі,
То вітер на скрипочці грає.
Цвіркун у траві, щось цвіркоче,
Про те тільки ніченька знає.
Тебе моя мила кохаю
І жити не можу без тебе.
У полум'ї цьому згораю,
Тебе пригортаю до себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895357
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Від слів твоїх хотілося мені літати,
Бо оживали барви візерунків.
Мов мавка, я пила любові трунок,
Лилась для нас симфонія життя строката.
Але ж безжальна осінь холодом війнула,
Пірнули у буденність круговерті,
І розчинилась у дощах відвертість,
Відшелестіла листям, канула в минуле.
Хоча не відпускаєш досі, а тримаєш,
Мене мовчання вже шматує навпіл.
Мені б у ліс, була колись я мавка,
А в тебе справ зібралося тепер чимало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895367
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
В моїм класі гарні діти!
Їх не можна не любити:
Живчики й веселуни,
Всепитайки й пустуни!
Кожен з них є унікальним,
Кожен навіть геніальний.
Ми зріднились, мов сім'я.
Тож назву їхні ім'я:
Мужні Костя та Іллюшка,
Тихі Сашка та Вілюшка,
Приязні Сашко й Вадимко,
Дві Анютки та Матвійко,
Світлі Віка та Карінка,
Добрі Дарія й Полінка,
Милі Дашка та Давідко,
І Романко, і Андрійко,
Стримані Єгор й Назарчик,
Голосні Максим й Богданчик,
Три розумнички : Іванко,
Олька та мала Іванка.
В кожнім з них є свої мрії,
А в мені живе надія,
Що з цих щирих життєлюбів
Виростуть хороші люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895327
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 18.11.2020
С возростом всё ценится иначе,
Жизни смысл меняют нам года.
От того душа печально плачет,
Старость в теле, а душа то - молода.
В прошлое нам хочется вернуться,
Жизни выбрать путь себе другой.
В счастье словно в море окунуться,
Дух вернуть упорный, молодой.
Что, казалось, нам для счастья нужно?
Чтобы дети заходили иногда.
Пообщаться в тесном круге дружном,
Ведь родной очаг их ждёт всегда.
Солнечные ощущать рассветы,
чувствовать, как просыпается земля.
Упиваться трепетным моментом,
Когда в гавани собралась вся семья.
Беды или горе от утраты,
Мы крепились всё не для себя.
Ведь детьми и внуками богаты-
Значит, жизнь- то прожита не зря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895216
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Птахи на руці, летіть,
ось вам дрібочки хліба: спробуйте їх
і відмежовуйтесь.
Ви бачили все,
як сонце лущить своє насіння,
на горизонті хмари,
як гойдалки,
Гойдають всесвіт, а ви,
то чорні то білі,
летите кудись у невідомість,
не ховаєтесь.
У дисонансі галки у небі як голки.
Гойдаєтесь.
Переламали криком тишу і на весну чекаєте,
без сил,
знеструмлені.
І вам вже нічого втрачати,
не прив’язані ні до чого,
іще літаєте.
Птахи у небі вростають в жовтні у вись,
хоч стомлені.
Тікайте хутче із цього холоду,
тепла тут не маєте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895089
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 17.11.2020
А я, дивлюсь собі на небо,
там світять зорі чарівні...
Давно до них летіти треба,
у ті незаймані світи...
Де взяти крила?! Не питайте.
Вони даровані птахам.
Ви краще душу окриляйте —
вперед по зоряним шляхам...
Хтось ходить пішки по твердині,
а хтось до вічності летить...
Хтось заблудився аж донині,
комусь до Сонечка кортить...
Лишень би смерті не кортіло,
її здається вже нема!
От тільки б жадібність зогнила,
та Богу душу віддала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895158
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K3EXHYvkwoE[/youtube]
Ще не впав останній лист із гілки,
Та в тривозі всі його думки.
Іще трохи й втратить він домівку,
І життя закриє сторінки.
Іще мить - зустріне невідомість,
Як там буде? - сумно на душі.
Сумувати ж не дозволить гордість,
( Занесу в дужки мої рядки ).
Затремтів на вітрі і - чекає.
Вітер спробу кинув ще одну.
Жах якийсь листочок обіймає,
Вітер все ж продовжує цю гру.
Хилитає гілки вже кістляві,
Вся увага на останній лист.
Та надії вітру тепер мляві,
І втрачає віру у свій хист.
Та все хоче в цьому розібратись:
Це жага тримає до життя?
Та з таким не треба все ж змагатись,
Він зробив для себе відкриття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895250
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Десь блукають обламані Крила,
В темноті, протаранюють час,
То ж, вкровавлено Осінь зустріла,
Не літатиму й в мріях для вас…
Мої Крила – це та нездоланність,
Сила пристрасті й міць почуттів,
Тому й мрії спливають у давність,
Злий знекрилити долю звелів…
Більше в Небо уже не здіймуся,
Навіть в віршах своїх і думках,
Та з смиренням ще Богу молюся,
Хоч долаю й знедолений шлях…
Мої Крила уже не підняти,
Їх й примірять не здатен ніхто,
Бо не варто чужих Крил ламати,
Як своїх наростить не дано…
Десь блукають обламані Крила –
Вдячна їм за падіння та злет,
То ж і інших, чужих не купила б,
Якби й мала аж стільки монет…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
17.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895251
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
А ви не бійтеся любить,
Коли весна надворі рання,
А ви не бійтеся, любіть,
Можливо це любов остання,
А ви не бійтеся любить,
Коли травневі в небі грози,
А ви, не бійтеся, любіть,
Коли зима прийде, морози.
А ви не бійтеся любить,
Коли надворі дощ і вітер,
А ви не бійтеся, любіть,
Навіть, коли дорослі діти.
А ви не бійтеся любить,
Святіших почуттів немає,
Нехай у серденьку звучить,
Кохана, я тебе кохаю!
А ви не бійтеся любить,
Нехай завжди душа співає,
А ви не бійтеся, любіть,
Любов, Господь благословляє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893488
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 17.11.2020
Краса й багряно-золотава мить,
Осіння серенада десь звучить.
Жовтаве листя так чарує восени:
- Чому сумуєте, прекрасні Ясени?
Ви вбралися у золотий наряд,
Безмовно у зажурі стали в ряд.
Зваблива казка в сквері восени...
- Що вас турбує, браття Ясени?
- Обидва ми закохані в Берізку,
Яка росте у самоті, - тут близько.
З дитинства вабила, коли зросла,
То на очах красою розцвіла.
Лишень легенько вітерець повіє,
У братиків серденько тьохне, мліє.
Один говорить чарівні слова,
А другий пестить і пісні співа.
До Ясенів Берізка не байдужа.
Закохана в обох і любить дуже :
Молодшого - він добрий і вродливий,
Старшого, - бо статний і зманливий.
Сумують втрьох, як прийде осінь,
Як листопад і дощиком моросить.
Прокинувшись, радіють навесні,
Як Білокору бачать наяву, не в сні.
Що тут робить ? Таке буває :
Два братики одну кохають.
Не дай Бог бачити, коли сини
Страждають, мучаться, як Ясени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894774
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Ходит моё счастье по чужим дорогам
И не можем с ним мы встретиться никак,
Видно виноват я в чем-то перед Богом
Я один в посёлке вечный холостяк.
Местная элита,молодые дамы,
Мне порой прохода вовсе не дают,
Говорят открыто,говорят мне прямо,
Ты зашёл бы, как-то ,хоть на пять минут.
Не моё то счастье,я то точно знаю,
Говорю своёму:"Слышишь,не балуй,
Разве ты не знаешь что я жду,страдаю,
Ты приди,родное,в сердце поцелуй."
Когда вижу пары рядышком гуляют
Думаю чего же у меня не так,
Есть красавиц много,а душа страдает,
Ищет своё счастье вечный холостяк.
Без него страдаю,а по нём тоскую,
Тем кто ходит в парах это не понять,
Их своё же счастье каждый день целует,
А моё мне счастье надо отыскать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895212
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020
сьогодні ранок - як вчорашній вечір
стискає груди прикрощів клубком
і кава вже невтішна, недоречна
образа шарудить сухим листком...
шкребе по серцю і снує в легенях
збирає кисень в вуглекислий газ
не тішить золотом осінніх кленів
пускає в душу сірий метастаз
покаятись, упасти ниць повинна
прощення попросити біля ніг
прости, хоч і нема на це причини...
якби ж хотів... якби ж ти тільки міг
[i]картинка з нету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849307
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 17.11.2020
сьогодні ранок - як вчорашній вечір
стискає груди прикрощів клубком
і кава вже невтішна, недоречна
образа шарудить сухим листком...
шкребе по серцю і снує в легенях
збирає кисень в вуглекислий газ
не тішить золотом осінніх кленів
пускає в душу сірий метастаз
покаятись, упасти ниць повинна
прощення попросити біля ніг
прости, хоч і нема на це причини...
якби ж хотів... якби ж ти тільки міг
[i]картинка з нету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849307
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 17.11.2020
У замерзлих віях – сум сльоти.
Цей тягар нести мені несила:
Нашу мрію залишаєш ти –
Мов у сніга відбираєш крила.
Двері смутком-стогоном риплять,
Хоч немає в них на те причини.
Заметіль залишить болі втрат –
Тільки потім, знічено, спочине.
Я все йшла… німіючи з туги,
Опустились плечі у печалі,
На обличчі плакали сніги –
Є в коханні винні й постраждалі…
Сніг так швидко замітав сліди,
гаснули сльозами білі крики.
… Йшов у тій розраді назавжди
Той, хто серце полонив навіки…
Сніг самотній захищав мене.
Я шукала відповідь у нього:
- Ну скажи, коли все це мине?
І чому сумую до знемоги?
Сніг втішав: «Скінчиться цей двобій…
Зарубцюються і стихнуть рани…
Знов кохання забринить в тобі –
Невзаємне ж навесні… розтане.
(Переклад моєї ранньої російськомовної лірики: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871571.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895145
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Пощастило дівці Лесі:
В червні вже відпустку має,
І на пляжі у Одесі
Цілий тиждень засмагає.
Скрізь фотограф заглядає,
(В нього пляжний заробіток)
І відбою він не має
Від цікавих мам і діток.
Леся вже до нього лине:
-Я за себе так турбуюсь,
Ви зробіть мені світлину,
Я тут зразу й розрахуюсь.
Якийсь ракурс підшукайте,
Таку позу підберіте,
І сліди всі приховайте
Ви від мого целюліту.
Зніміть так, щоб було видно
Неозоре море синє,
Щось придумайте, щоб в мене
Була талія осина.
-Та куди ж мені подіти
Ваших півтора центнери?
Хай оточують вас діти,
Стануть в чергу кавалери…
Ще привів якогось дядька,
Щоб тінь падала на Лесю,
Дівка злиться: -Через вас я
Прокляну оцю Одесу!
Які діти? Я - дівиця!
В гніві я ще щось накою,
А вам треба придивиться
І зробить мене стрункою.
Майстер вже почав кричати:
-Пишноту оцю прикрию,
Якщо будете стояти
У воді по саму шию!
І світлина удалася,
Всім хвалилась нею Леся,
Що на неї задивлялась
Мало чи не вся Одеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895020
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
Ой ти , доле, моя доле… Доле квіточко.
Уже осінь на порозі, пройшло літечко.
В сині очі закохалась, в очі синії.
А що він мене кохає, не сказав мені.
Ой ти , доле, моя доле… Доле-ягідко.
Солоденькою буваєш, часом… ой гірко.
І не знаєш, де загубиш, де можна знайти.
Кароокий все приходить, просить заміж йти.
Ой ти , доле, моя доле… Моя долечко.
А прожити – не пройти через полечко.
Ой ти, доле, моя доле! Доле світлая,
мов та зіронька яскрава, вечірняя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895211
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020
[b]Я[/b]к в світі посміхається життя
[b]Т[/b]ихенько розділяючи етапи,
[b]А[/b] ти ховаєш в серці почуття
[b]К[/b]оханням доторкаючись до зваби.
[b]Д[/b]орога, що веде у зелен гай,
[b]А[/b] далі стежка в'ється до струмочку,
[b]В[/b]еличність почуттів, як дивограй
[b]Н[/b]аспівує мелодію в рядочку.
[b]О[/b]світлені веселкою місця
[b]Т[/b]оркає гай зеленою красою,
[b]О[/b]й, як прекрасний образ твій лиця,
[b]Б[/b]оюся зникне вранці із росою.
[b]І [/b] подарую знову я мотив,
[b]С[/b]уцільне щастя, більшого не знаю,
[b]П[/b]рийду у гай, навіть в період злив
[b]І[/b] сміло прокажу, що ще кохаю.
[b]В[/b]сесвітньою красою обійму,
[b]А[/b] потім ніжно, трепетно руками
[b]В[/b] серде́ньку я кохання поселю
[b]П[/b]ривітно посміхаючись думками.
[b]І[/b] знову прозвучить в житті мотив,
[b]С[/b]хиляючи серця, як в унісоні,
[b]Н[/b]езнаю, скільки нам іще пройти
[b]І[/b] лиш душа назавжди у полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895230
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
У полі, там де маки квітнуть,
Спішила я на зустріч вітру.
А де волошки синьоокі,
Летіла з вітерцем високо.
Думками небо обіймала,
До свого серця пригортала.
Моя душа - коханням вмита,
Твоя любов, неначе літо.
Дощами щедро напуває,
Мелодією серце грає.
Блакить небесна й теплий вітер,
Мені дарує, поля квіти.
За руку ти ведеш у казку,
Там де любов, тепло і ласка.
Така щаслива із тобою,
Те щастя нам дарує доля...
Не роз'єднати, не згубити,
Тих двох, що вміють так любити.
Тих двох, що вміють так кохати,
В житті ніким не роз'єднати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895019
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Знову плачуть дощі,
Серед темної ночі,
Осінь пише вірші
І прощатись не хоче.
Листям десь шурхотить,
В хризантемах блукає.
Все гуляє не спить,
Вітер в неї питає.
Чом ти осінь сумна,
Чом така не весела.
Завжди ходиш одна,
По лісах і по селах.
Давай в парі удвох,
Вальсом ми закружляєм.
Під ногами листок,
Кроки ці відчуває...
Чую тиху ходу
І струмочків розливи.
Серця чую мольбу,
Не потрібні нам зливи...
Осінь ти не журись,
Вранці сонце засяє.
Буде так, як колись,
Новий день привітає.
Полетить вище крон,
Звук мелодії в небо.
То звучить саксофон,
Люба осінь для тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895139
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/K0Y-x1f1-50[/youtube]
[i][b][color="#8c0a61"]
Дивні манери в осені – порі,
що нам несе нечувані сюрпризи:
то сонечко пригріє угорі,
то мжичка висне у сутані-ризі...
Рай-дерево* стоїть, немов у сні,
згасаючи... Але в цвіту – троянда.
Такий сюжет – упоминки ясні:
розлучення, стрічання і – ананда**.
Сума́х* у парку густо червонів,
немов троянди юної стидався:
він нею довгими ночами снив,
чекаючи лоскітного страждання.
Вона ж ще юна! В ній – сама весна,
а в осені – вже зрілість і... перейми.
Колізії земні – не дивина:
вони прийнятні на Дніпрі й на Рейні.
Та в тому й зиск природи, що не страх
весні і осені, за руки взявшись,
стояти твердо на семи вітрах
й стрічати зиму,
що приходить завше.[/color][/b]
5.11.2020
_________
*Сумах пухнастий, оцтове або рай-дерево –
декоративна, лікарська та пряна рослина родом
з Північної Америки – прикрса садів і парків.
**Блаженство, радість, реальність як субстанція
всего сущого, Брахмана (із лексикону йоги).
Світлина-композиція – із палісадника автора.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894043
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Із зарослей бузку котилась піна,
Бродити починала черемшина.
Весняний день, віддалина кармінна,
Вів у куток, де мріла ледь хатина.
Кущасті чорні брови солом’яні
Тінили їй підсліпуваті очі,
Помелу збіжжя ллялася духмяність
У балачки притишені жіночі.
Не випускала бабця з рук погонач,
І архаїчно шамотіли жорна.
Текла мука із кам’яного лона,
Вдові чоло росила праця зморна…
А зверху дивувались зореплавці:
-Агов! Сягнуло космосу століття…
Жінки не чують в гомонах на лавці.
Жінкам хоча б було врожайним літо.
Застиг поміж століть куток без хати,
Без піни безу, всохла й черемшина.
Цвіте під ровом мохом волохатим
Каміння з жорен – диво-дивовина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894973
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Птицу - малюточку
с белыми крыльями
сбили салютами...
- Взрывами сильными!..
Падало Солнышко
в пропасть бездонную...
Встретило горюшко!..
- Смерть затаенную...
Праздновал кто-то там
сына рождение...
- Только вот крылышкам
нету спасения...
Видела горюшко
Вечная Троица...
- Обняли Солнышко!..
Грех же... не смоется.
* * *
Часто случается
с долей земною...
- Жизнь обрывается...
чьей-то рукою...
13.11.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894841
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Злетіла зірка, впала в море,
Чиєсь закінчилось життя.
Услід дивилися їй зорі,
Назад не буде вороття.
Вона недавно так палала,
Вселяла віру у життя.
Своє проміння посилала,
Скінчилось враз серцебиття.
Сумна картинка, не поправиш,
Летіла страждуща душа.
Нічим уже тут не зарадиш,
У інший світ вже вируша.
Їй освітив дорогу Місяць,
Прощай, пробач нам ти за все,
За цю приречену самотність,
Нехай там Бог тебе прийме.
Та ти ще снитись будеш довго,
Тим з ким земне життя провів.
Хай буде світлою дорога,
Пробач своїх всіх ворогів..
-------------------------------------------
Запрошую послухати мою пісню до написаного
вірша: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894967
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Дощ осінній холодить обличчя,
Бороздить слізну змійку в серцях.
В німім порусі вчулось: змирися,
Впале листя лежить в озерцях.
Скоро воду скують злі морози,
Вкриють землю колючі сніги.
Схилять голови ніжні всі флокси,
Від троянд теж на спомин шипи.
Світ в природі не знає благання,
Круговерті підкорено все.
В людських душах є путь до пізнання,
Доторкнутись до свого есе.
Щоб відчути в осінню ту мряку
В грудях теплий весняний посів.
Скласти Господу щиру подяку,
Що в житті не позбувся ще снів.
13.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894895
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 14.11.2020
***
Плеще в долоні сеньйор Карантин,
Всіх поділив на гареми і келії.
Крутиться, крутиться в борг серпантин,
Плеще в долоні сеньйор Карантин,
Білих додасться комусь волосин,
А запитай – скаже: «Справи життєві є».
Плеще в долоні сеньйор Карантин,
Всіх поділив на гареми і келії.
***
Ранять, рідненька, тебе і не раз,
Плачеш, в подушку ховаючи сльози.
Жаль, не настав ще твій зоряний час,
Ранять, рідненька, тебе і не раз,
Терпиш всі болі й фонтани образ.
Що не роблю – врятувати не в змозі –
Ранять, рідненька тебе і не раз,
Плачеш в подушку, ховаючи сльози.
***
Берізка – в смарагдо-бурштиновій сукні,
А в мене такої іще не було.
Ці барви осінні, такі незабутні,
Берізка – в смарагдо-бурштиновій сукні,
Здаються святковими геть усі будні,
Найперша красуня на всеньке село –
Берізка в смарагдо-бурштиновій сукні.
А в мене такої іще не було.
***
Замість пігулки мені – тріолет,
Бачу – закохуюсь вперше я, наче.
Друзі-поети відкрили секрет –
Замість пігулки мені – тріолет,
Схожий на коло чи може браслет?
Де ти узявся на старість, юначе?
Замість пігулки мені – тріолет,
Бачу – закохуюсь вперше я, наче.
***
Пахне спогадом осінь знову,
Хризантемно в мені гірчить.
Я душі її знаю мову,
Пахне спогадом осінь знову,
Покладу світ в долоньку кленову –
Хай солодшою стане мить.
Пахне спогадом осінь знову,
Хризантемно в мені гірчить.
***
Люблю цей світ і не судіть мене
За мій букет багатослів’я.
Так як його любив Моне
Люблю це світ і не судіть мене.
Я не прошу прикрас собі й монет –
Смішна на фоні безгрошів’я.
Люблю цей світ і не судіть мене
За мій букет багатослів’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894955
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
***
Плеще в долоні сеньйор Карантин,
Всіх поділив на гареми і келії.
Крутиться, крутиться в борг серпантин,
Плеще в долоні сеньйор Карантин,
Білих додасться комусь волосин,
А запитай – скаже: «Справи життєві є».
Плеще в долоні сеньйор Карантин,
Всіх поділив на гареми і келії.
***
Ранять, рідненька, тебе і не раз,
Плачеш, в подушку ховаючи сльози.
Жаль, не настав ще твій зоряний час,
Ранять, рідненька, тебе і не раз,
Терпиш всі болі й фонтани образ.
Що не роблю – врятувати не в змозі –
Ранять, рідненька тебе і не раз,
Плачеш в подушку, ховаючи сльози.
***
Берізка – в смарагдо-бурштиновій сукні,
А в мене такої іще не було.
Ці барви осінні, такі незабутні,
Берізка – в смарагдо-бурштиновій сукні,
Здаються святковими геть усі будні,
Найперша красуня на всеньке село –
Берізка в смарагдо-бурштиновій сукні.
А в мене такої іще не було.
***
Замість пігулки мені – тріолет,
Бачу – закохуюсь вперше я, наче.
Друзі-поети відкрили секрет –
Замість пігулки мені – тріолет,
Схожий на коло чи може браслет?
Де ти узявся на старість, юначе?
Замість пігулки мені – тріолет,
Бачу – закохуюсь вперше я, наче.
***
Пахне спогадом осінь знову,
Хризантемно в мені гірчить.
Я душі її знаю мову,
Пахне спогадом осінь знову,
Покладу світ в долоньку кленову –
Хай солодшою стане мить.
Пахне спогадом осінь знову,
Хризантемно в мені гірчить.
***
Люблю цей світ і не судіть мене
За мій букет багатослів’я.
Так як його любив Моне
Люблю це світ і не судіть мене.
Я не прошу прикрас собі й монет –
Смішна на фоні безгрошів’я.
Люблю цей світ і не судіть мене
За мій букет багатослів’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894955
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Нектар зі скрипки музикою стік,
Йшов втомленими, як і ми, снігами,
Залишив в неповторних серцю гамах
густе тепло, що не забути вік.
У край бажань, що так і не збулись,
Знайома скрипка голосом покличе.
У музиці замріяно-величній
знов оживає приспане «колись»…
У нотах – ту́га й невимовний жаль –
Смичок зайшовся в емоційнім русі.
За кожною струною – біль тягнувся –
шкодує все
за втраченим
скрипаль…
Сум викликав одну із тих примар,
що кожен заховав під вічні ґрати –
тепер його у нас не відібрати.
… Стікає почуттів п'янкий нектар .
(Іллюстрація - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894742
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Торкни мене веселкою в пів неба,
В яскравих барвах душу освіти.
Я знаю добре — можеш тільки ти
Назавжди поєднати два мости,
Лише в тобі — негаснуча потреба.
Метеликом танцюй в моїх судинах,
Даруй тепло у прохолодну ніч,
Протистоянь не буде, протиріч.
Між зорепадних, загадкових свіч
Піду до тебе навстріч по жаринах.
Росинкою з’явись мені на тілі,
Щоб відчувала незвичайний щем,
Пролийся ненароком і дощем,
Обвий собою щільно, мов плющем, —
Спивати будем миті захмелілі.
Допоки ще сердець палає ватра,
Гарячих фарб в осіннім бурштині,
Залишим вітру спогади сумні,
Ще заспіваємо свої пісні,
Бо наша зустріч — неминуча, варта. 6/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894335
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Чоловіку каже Зося:
-Підійди сюди, Семене,
Нікудишня стала зовсім
В Інтернеті швидкість в мене.
З друзями, щоб спілкуватись,
Змушена весь час сидіти,
А я хочу розвиватись,
Інтелектом володіти.
Подивись, на що я схожа!
Підборіддя друге маю,
Бо нервуюсь і як можу
Все тортами заїдаю.
-Я в цій техніці не знаюсь,-
Каже Сьома геть розбитий,-
В швидкості не розбираюсь
І не знаю, що робити.
-Що ж тут знати? - обізвався
Семирічний синок Гоша,-
А я зразу догадався
І ідея ця хороша.
До комп’ютера, татусю,
Причепи внизу педалі,
Нехай крутить їх матуся -
Швидкість і зросте надалі.
Через місяць схудне мама,
Вже не буде нервувати,
Тоді й ми з тобою зможем
Тортиком поласувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894528
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Вона дивилась в очі і прохала,
Живим, коханий тільки повернись!
Душа її в хвилини ті страждала
І повні очі були в неї сліз...
Він пригортав її усю до себе,
Серця їх виривалися з грудей.
Кохана, не забуду там про тебе,
Ти лиш не відгороджуйсь від людей...
І потягнулись довгі дні і ночі,
Дзвінка його чекала кожен раз...
У темряву вдивлялись його очі,
Де ворог кулі випускав нераз.
У далині ховавсь ворожий снайпер,
Від нього не один загинув друг...
Тривожно стало їй на серці раптом
І філіжанка випала із рук...
Відчуло серце, щось у ту хвилину
І ніби зупинилося на мить.
Той їдкий присмак, гіркого полину,
До цього часу їй усе гірчить...
Лишились мрії їхні й сподівання,
Далекими й не здійсненими більш.
Та не померло, те палке кохання,
Воно вплелось віночком у цей вірш.
Цвіла весна і зігрівало літо,
Листком торкала осінь до лиця.
А доля шепотіла, треба жити
І йти вперед до самого кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894231
дата надходження 07.11.2020
дата закладки 10.11.2020
Бурштинову хустину накинула осінь
Горобині на плечі, мов доньці своїй,
Та красується в ній і запрошує в гості,
Ти за неї, мій друже також порадій.
А калині дісталась рубінова хустка,
Вся розшита червоним намистом вона,
Намистинок-ягід тут усюди так густо,
Як скуштуєш, мов випив тепкого вина.
А із золота вся на берізці хустина,
Подарунок від матері-осені теж.
Ну хіба ж це не казка, хіба ж це не диво,
Де красу ту чудову іще ти знайдеш?
А хусткам тим осіннім картатим барвистим
Непідвладні ніколи ні мода, ні час,
Такі гарні яскраві, такі променисті
Будуть втіхою завжди для кожного з нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894430
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 10.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X2V3KF3gq-Y[/youtube]
Кохання любить неможливе,
Колись почула це в кіно.
Ці почуття, неначе злива,
В чуже все ж стукають вікно.
В надії все ще - відгукнеться,
Чужа душа, це не твоя.
А щось підказує: минеться,
А ми все ж віримо - моя.
Слова підібрані що треба,
Розтане швидко від них лід.
Але йому вони не треба,
Мовчанка злісна їм услід.
І йде розмова двох сердець:
Одне сліпе, чи глухувате,
І всі старання - нанівець,
Либонь, на щедрість небагате.
А друге в мріях усе мліє,
Хіба завжди це буде так?
Воно чекати дурне вміє...
Кохання жде, немов жебрак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894567
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
[i]Ти для мене – небо волошкове,
трави, що схилились до стежини,
нерозквітлі хмари в стиглім житі,
що ведуть замріяну розмову.[/i]
Наше щастя буде голубіти
ароматом затишної днини
і медовим квітом конюшини,
запашним, небесно-полиновим.
[i]Шлях в блакиті стелиться піснями –
з небокраєм злився чебрецями.
світ мого кохання – квітне знову.[/i]
У повітрі над житами гусне
Волошково-неозорий усміх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894060
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 09.11.2020
Заблукалася в тумані наша осінь,
А туман її ніяк не відпускав.
Цілував їй миле личко, гладив коси,
Бо давно, давно уже її кохав.
Мила осінь, мила осінь - королева,
Посміхалася у відповідь йому.
І схиляли свої віти їм дерева,
Віддавали свою шану порівну.
Ходить осінь, ходить осінь берегами,
Прохолодної торкається води.
Поливає дощ сліди її сльозами,
Щоб ніхто не міг потрапити сюди...
Підем мила пошукаєм нашу осінь,
Бо вона для нас, як пам'ять дорога.
Заплету тобі багряне листя в коси,
Посміхнеться, двом із неба, нам зоря.
Ти світи нам люба зіронько, не гасни,
Нехай будуть, ще осінні, теплі дні.
Ми давно знайшли із милим своє щастя,
Хай знайде його і осінь, ще собі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893127
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Вона берегом йшла... їй раділа ріка,
по смарагду нечутно ступала.
"Ти найкраща між всіх!" - тихо вечір шептав.
Усміхалася. Не помічала?..
А він слідом ішов... Не спинилась й на мить.
Ну, промовила хоч би словечко.
Сіяв вечір навколо яскраві вогні,
бо любити уміло сердечко.
Місяць срібла сипнув, їй доріжку прослав,
де ясніла ріка, ніби стрічка.
В ній купалися зорі, сріблилась вода.
Так на зустріч із ранком йшла нічка.
Розливалися співом ясним солов'ї,
а, помітивши нічку, стихали.
В її косах горіли яскраві вогні,
що при зустрічі з ранком - згасали.
Бо яснішим від нічки був раночок той.
А стрункий же який... Кучерявий.
У волоссі яснів промінець золотий.
Погляд - неба блакить. Величавий.
Вона берегом йшла... їй раділа ріка,
по смарагду нечутно ступала.
"Я люблю тебе!" - ніжно їй ранок шептав.
Усміхалася... і цілувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893141
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
[i]Шах Джахан, потомок Тамерлана,
Відданий всім серцем був дружині,
Бо Мумтаз, його ясна кохана,
Сонцелика, ніжна та жадана
У палаці – осяйна перлина.[/i]
Подвиги до ніг їй, перемоги,
Всі прикраси дарував правитель –
Та дружина вмерла при пологах…
Сумував шах в горі до знемоги,
Й вирішив звести святу обитель…
[i]Мармур мавзолею Тадж-Махалу,
По кутах – чотири мінарети
Сурами Корану розписали…
Квітнуть самоцвіти і кристали
Й бірюза, привезена з Тібету…[/i]
Перський сад… фонтани, кипариси…
Два надгробних камені у схроні…
В куполах – коханих чисті риси,
мов зімкнула Вічність руки в висі –
це кохані в величі на троні.
[i]…Зберігають стіни Тадж-Махалу
Дві душі, що віддано кохали...[/i]
*Тадж- Махал – символ кохання, що знаходиться в Індії. Висота мавзолею 72 метри, був побудований у 1632- 1653 роках. Відомий індійський поет Рабіндранат Тагор писав про Тадж-Махал, що цей мавзолей - «сльоза, що виблискує на обличчі вічності».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893190
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Мелодія звучить в моєму серці
Її мені на мить не зупинить.
То осені дзвінке і ніжне скерцо
І ця барвиста, неповторна мить.
То найчарівніша пора осіння,
В якій переплітається усе.
Хмарини білі й небо таке синє,
А ще бурштин і листя золоте.
Красу словами цю не передати,
Побачивши не можна вже заснуть.
Чарівністю вражають нас Карпати,
Самі шляхи в куточок цей ведуть.
Високі гори, ріки і долини,
У пору цю до себе манять нас.
Малює осінь дивні ці картини,
Танцює з вітром романтичний вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893021
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Осень... Унылость под кожей...
Сырость повсюду... Дожди...
Холодно очень... до дрожи...
Жжется от мыслей в груди...
Милый на встречи не ходит...
Лавочка в парке пуста...
В судьбах плохая погода...
- Нам бы ее пролистать!..
Время торопится смело...
Тащит за ворот вперед...
Нет до мечты моей дела...
- Будет все наоборот...
Что зеленело - посохло...
Топчет безумный народ
души ушедшей эпохи...
- Будет им новый восход?!
Ветер листву кружит в парке...
Грустью проникший наряд...
Юность прошла... было жарко...
- Вот что могли мы листать!..
* * *
Осень...
Жжется от мыслей в груди...
Холодно очень...
Дожди...
27.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893036
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
(За романом О.Купріна «Гранатовий браслет».)
А коси, мабуть, пахнуть ́пшениця́ми,
Хоч думати про них мені не варт.
Це доля-витівниця над серцями
Зіграла свій невинно-дивний жарт.
…Давно мене хвилює кіс пшениця,
дорожча всіх святинь вона й світів.
Ім’я хай у віках твоє святиться,
Любов, що не збулася у житті…
Вогонь браслету... Виграє гранатом
Кохання нерозділеного злет.
Моє життя прихильником-фанатом,
Що обірвалося в один момент,
Коли не зміг на відстані кохати…
Цей лист до Вас – останній комплімент.
(Ілюстрація - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892887
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 27.10.2020
Знайшла білочка дупло на дубочку.
Дім облаштувала в холодочку.
Народились дітки-білченята,
Хазяйнує білочка завзято.
Літо красне швидко промайнуло.
Білченята виросли, змужніли.
Стала мати діток научати,
Що в природі може їх спіткати:
- Ви, гуляйте тільки біля дому.
Де живете - не кажіть нікому,
Як угледите лисицю, - не лякайтесь.
Гульк, на дерево ! Мерщій ховайтесь.
Перестріне в лісі десь куниця.
Спритність тут - тікайте, як гордиться,
Бо заманить в хащі вас, хитрюща,
Вже додому не поверне - злюща.!
Коршун в небі зирить, виглядає:
Де білча саменьке тут гуляє?
Лише з мамою безпечно, діти,
Біду краще попередить, ніж зустріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892401
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
(Акровірш.)
[b]З[/b]апалало чуйне серце у митця –
[b]А[/b]йстри, ніби спалах сірниковий.
[b]В[/b]орохи барвисті в клумбах морозця,
[b]І[/b] Лиман… рожево-світанковий.
[b]Т[/b]еплі ноти наші – осені поля –
[b]А[/b]грономів гордість та утіха.
[b]Й[/b]мовірно, їх красою окриляв,
[b]Т[/b]ремтів на вітрі, від емоцій вихор…
[b]Е[/b]нергія та побут слобожан
[b]Д[/b]арує неповторну насолоду,
[b]О[/b]двічний промисел зберіг Лиман –
[b]Н[/b]айкращі віники з свого городу.
[b]А[/b] ось – теплиць видніються шапки,
[b]Ш[/b]нурочками – ділянки парникові,
[b]О[/b]дні із перших мають огірки –
[b]Г[/b]осподарі у краї – пречудові…
[b]О[/b]тож в Лиман ти, гостю, завітай:
[b]К[/b]раса озерна у віках не гасне,
[b]Р[/b]озчулює піснями щедрий край,
[b]А[/b] ще й озерний спробуйте «врожай» –
[b]Ю[/b]шку із риби зваримо для Вас ми!
(Дякую за фото с.Лиман - Любові Тищенко.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892389
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
Несуть вітрила казки у кохання,
І веселиться ніжно вітерець.
З'явилася на небі зірка рання
Торкнулася любов наших сердець.
Приспів:
Вийде сонечко знов на світанні
І пошле до нас свій промінець.
Буде гріти обох нас кохання,
Покладе на голівку вінець.
Я подорож давно таку чекала,
А ще найбільш чекала я тебе.
Мене любов в твоїх словах купала
І веселило небо голубе.
В твоїх обіймах я така щаслива,
Ти став моїм керманичем в житті.
Твоя любов палка і не зрадлива,
В твоїх очах блакитних й доброті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892364
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
У жовтім плетеві лоза,
Звисають грона винограду.
Лишилася на ній сльоза,
Торкнувся вітер її радо.
Вона відчула дотик той
І наче жінка зашарілась.
О мій герой, о мій герой,
Не відлітай, прошу намилість.
Почув прохання вітер ті
І ніжно так лозу погладив.
Тебе я буду берегти,
А ти пригостиш виноградом.
З тих пір вони тепер удвох,
Лоза і вітер поруч вранці.
Як пада дощ, немов горох,
Танцює він для неї танці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892264
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
(Акровірш.)
[b]К[/b]алліопо! Ти серед всіх– найстарша муза,
[b]А[/b] для епосу й науки - покровителька.
[b]Л[/b]іна, Орфеєва, Гомерова матуся –
[b]Л[/b]ицарство та справжня честь в твоїй обителі…
[b]І[/b]м’я твоє - це мудрість, велич і жертовність,
[b]О[/b]сяйну носиш гордість - золоту корону.
[b]П[/b]рекрасний голос, врода, гідність, красномовність –
[b]А[/b]дже кохана ти самого Аполлона.
(Картина Джованні Бальйоне "Калліопа" 1620р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892214
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 20.10.2020
(Акровірш.)
[b]Я[/b] попрошу у Осені мотив…
[b]П[/b]родюсер-Вітер рознесе ці ноти.
[b]О[/b]бов’язково їх почуєш ти,
[b]П[/b]ро почуття, які не побороти…
[b]Р[/b]озкрию в пісні все своє тепло,
[b]О[/b]бійми даруватиму я серця,
[b]Ш[/b]аріється калина, б’є чолом:
[b]У[/b]се кохання – в пісні щедро ллється…
[b]У[/b]смі́шка сонця – ноти звеселя,
[b]О[/b]чей мій промінь у твої пірнає.
[b]С[/b]піває про святу любов земля,
[b]Е[/b]нергія – велична та безкрая…
[b]Н[/b]іколи у житті не розлучить
[b]І[/b]скристе та жертовне спільне світло.
[b]М[/b]іж нами вічно тягнеться в блакить
[b]О[/b]сіння квітка, що на двох розквітла.
[b]Є[/b]днає Осінь душі та серця,
[b]Ї[/b]ї мотив – це доброта Творця…
(Художник - Леонід Афремов.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892051
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 20.10.2020
[i]Кохання серця – озеро цілюще,
І береги в нім не завжди пологі,
Але пливу у ньому до знемоги,
Чим глибше, то кохаю тебе дужче…
[/i]
Сором’язливий озера рум’янець
Застиг на горизонті у сторожі.
Купається любов у ласці Божій –
Пливе до мене снів палких обранець.
[i]Під переливами, в магічній гладі,
Танок наш вічний ліг лататтям білим,
Закоханим він дав невтомні крила,
Бо пристрасть, ніжність – часу непідвладні.
[/i]
Водойма почуттями не міліє,
Вона жагою повниться струмками,
Всім теплим, щирим, що живе між нами,
її природи живлять всі стихії.
[i]В ній тонуть бруд, брехня і всяка скверна,
Від щастя по воді – шалені бризки…
Де б ти не був, для мене зовсім близько
Ці кришталеві почуття озерні…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891863
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Я люблю тебе! Чуєш? Люблю,
Як ніхто і ніде, і ніколи.
Дощ змиває краплини жалю,
А повітря п’янять матіоли.
Пам’ятаєш, як там, у гаю,
Причащалися губи нектаром?
Ніжність душу лоскоче мою,
Як калина спалахує жаром
У грудневий засніжений час,
І примружує очі завія
Та виспівує соло для нас.
Відбулись ми… Чи збудеться мрія?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891791
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 16.10.2020
(Віланела.)
Твоє я серце більше не віддам,
Воно лишилось назавжди́ зі мною
І наша осінь… запальна, руда…
Задумано бреду я по слідах,
Душа співає, тішиться весною –
Твоє я серце більше не віддам.
Як сонця круг за небокрай сідав,
Ми повнились красою неземною,
Як наша осінь… запальна, руда…
Мов пташку, що вернула до гнізда,
Любов’ю вірно стріну осяйною –
Твоє я серце більше не віддам.
В мої ти очі ніжно заглядав,
Кохання струменіло за спиною,
І наша осінь… запальна, руда…
Ти йшов назустріч, ніби сновида́
При місяці дорогою нічною –
Твоє я серце більше не віддам,
Це – наша осінь… запальна… руда…
(Фото- інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891800
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 16.10.2020
На тебе, осінь, чимось дуже схожа,
Така ж не посидюча і вертка.
Люблю причепуритись, як вельможа,
А можу танцювати гопака.
Буває так, що, як і ти я плачу,
Ховаю сум свій і гоню думки.
Та, як тебе через вікно побачу,
Біжу, щоб привітатись залюбки.
З тобою добре, так блукати лісом,
Відпочиває в казці цій душа.
Туман частенько робить нам завісу,
А ми йому даємо відкоша.
Обожнюю коли довкола листя,
З тобою підкидаєм догори.
Вдягаємо калинове намисто,
Вся ця краса осінньої пори.
А коли дощ, беремо парасолю,
Під нею не буває тісно нам.
І хоч не завжди схожі наші долі,
Ми йдем на перекір усім вітрам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891851
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SjeBo4n6OI8[/youtube]
Вітерець схопив зернинку,
Довго кудись ніс.
Зупинився на хвилинку,
Бачить - навкруг ліс.
Озирнувся, подивився,
Сонця тут нема.
Ніби трошки зажурився,
Непроглядна тьма.
Ні! Не кине тут зернинку,
Як їй прорости?
Враз побачив він хмаринку -
Символ чистоти.
От морока з цим зерням,
Хоч води доволі,
Лиш подумай, собі втям:
Краще кинуть в полі.
Там і простір, і рілля,
Пухка, як перинка.
Безмір поля дозволя,
Посадить зернинку.
Із зернинки - колосок,
Там зернят багато.
Смачний вийде пиріжок,
Це для вас, малята...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891825
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Мовчать віками гори,
Сховавшись у туман,
Та знають правду : "Хто ми",
Це їхній дух - шаман,
По стежці на вершину,
Зустрінем справжню суть,
Чи оживем, чи згинем,
Вітри про це шепнуть.
Орел в імлі, чи олень,
Чи вовк твій поводир,
Затихло все, лиш гомін,
Почуєш що хотів,
Тут час пливе так дивно,
Мов дзеркало криве,
На серці трішки зимно,
Та знайдеш ти себе.
Мовчать віками гори,
Під зливу наче сплять,
Чумацький шлях і зорі,
Це чари - мерехтять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891832
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
У серці надірвалася струна,
Чого вона? Чи мо що відчуває?
В душі звучить мелодія сумна,
Й осіннє небо хмара засуває.
Холодний дощ постукав у вікно,
І небо схлипнуло колючою сльозою.
Чого вона? Все ж було так давно,
Й розбилося осінньою грозою…
В душі десь притаївся біль і щем,
Та все ж надії – промінець зостався.
Чого вона? Не залило ж дощем
Той жар, що то згасав, то розгорався…
Чого ж звучить мелодія сумна?
Це ж лише осінь листям землю замітає.
Чом в серці надірвалася струна?
Чого вона? Це тільки осінь знає….
15.10.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891807
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Позолоту, позолоту
Осінь розкидає скрізь,
То бере високу ноту
На тонесенькій струні
Срібній бабиного літа,
Чуєш дивний її звук?
Пролітає він над світом
Так, неначе серця стук.
І багрянцем знову й знову
Посипати все спішить.
Ця мелодія чудова
У душі моїй бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891647
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Сквозь покрывало грозных туч,
сквозь адских молний свет...
прорвался солнца теплый луч...
- Чтоб души обогреть...
И мне тепла того чуток
досталось под ребро...
- Подвину мыслей холодок...
надежд своих мороз...
Так радовалась лучику!..
Конец придет дождю...
- В судьбе своей измученной
я радугу дождусь...
* * *
Любимый снова снился мне!..
Желанный... дорогой...
- Его искала я во сне...
Искала... чтоб был мой...
Мне без него никак нельзя!..
Я только им дышу...
- Пускай закончится гроза!.. -
я небо попрошу...
Пусть ненаглядный поспешит
к сердечку моему!..
- Коснемся радужных орбит...
И позабудем тьму...
15.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891792
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Знову осінь, знову осінь на порозі,
Лист кленовий, лист кленовий тихо впав.
Пролили дощі на землю свої сльози,
Вітер з осінню у парі танцював.
А вона така тендітна з ним у танці,
Посміхалася в барвистому вінку.
Вітер й осінь нерозлучені - коханці,
Танцювали під мелодію дзвінку...
Чуєш милий, чуєш милий лине пісня,
Запроси і ти до танцю теж мене.
Нам не пізно у цю пору, ще не пізно,
Танець наш чарівну казку поверне...
Б'ється серце і палає від кохання,
Пригортаєш ти мене, щаслива я.
Хоч душа моя тремтить від хвилювання,
Я твоя, наза́вжди любий, я твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891581
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
Ходить в лузі, ходить в полі,
грає хвилечкою в морі.
Козакам допомагає,
лихо з ними проганяє.
Береже всіх козачаток,
малих хлопчиків й дівчаток.
Набиралися щоб сили,
рідний край щоб всі любили.
Як візьмемося за діло -
проженемо зло сміливо.
Щоб добро було лиш з нами,
Україноньки синами.
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891721
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Через поле, навпростець, скаче сірий комірець.( Зайчик)
-Літо,! - плеще у долонці, маленький зайчисько.
Має силу скаче вміло, то високо, за мить низько. Усмішка,примружить очки, сонечку моргає. Біля нього низесенько, метелик літає.
-Гей привіт,- гука зайчисько,- Не боїшся летіть низько?
А метелик, як пір*їнка,вверх та вниз, вниз та вверх. Красень, крильця барвисті, його злету нема меж. Розважався, веселився, не звернув уваги, швидко полетів до яру, заради розваги. Тішивсь квіточками, синенькі і білі. По травичці вітерець ледь здіймає хвилі.
А зайчисько скік та скік, скаче над травою. І незчувся,як за мить летів, униз головою. Ще й кілька раз перевернувся, хлюп, прямо в багнюку.
- Оце так- так… Оце біда, матиму науку…
-Рот роздявив! От халепа,чи то я, отак загрався?!
Від страху й розчарування швидко на ніжки здійнявся.
Зникли жабки балухаті, кожна з них тремтить у хаті. Де поглибше,в очереті, дрімав дядько Чорногуз,несподівано для себе, аж по колінця загруз. Геть замовк цвіркун в траві, ледь шуміло в голові. Озирнувся навкруги, в очах веселки круги. Та все ж носом нюх –нюх-нюх, в різні боки вуса, я в болоті, оце так- так, настала житуха. І позирнув на небеса, а там пливуть паруса. Білі хмарки чепурненькі, з сонечком вже не гойдались,всі комахи, що літали на травичку повсідались. От недоумок, оце попався, вдача, що міленько, лапкою підтерав носик,позирав хитренько.Хоча і настрій кепський, швидко вимивав хутро. Добре,що поруч джерельце, водичка тече бадьоро. Немов пісеньку співає, весело дзюрчить,настрій підіймає.
І він лапками , старанно вже вичистив шубку і маленький хвостик. Несподівано відчув до носика дотик. Задзижчав комарик, вороже до нього,
- Гей ти хто лохматик?
Намагавсь сміливо, присісти на носик.
- От нахаба, чи не бачиш, я попав в халепу,бо роздявив рота. Тож тепер буду уважним, не здижчи ти наді мно, як оса та злюща!
І піднявши уверх вушка, позирнув суворо,
- Ану, гайда ти від мене, бо получиш скоро!
Замахали лапки вміло, комара прогнали сміло. Скік уліво, скік управо, поскакав зайчисько жваво. Біля лісу відчув втому,мабуть вже пора й додому. Догори здіймав голівку,не розкажу про мандрівку. Добре, літечко, тепленько, і я вимився гарненько. Суха шубка на мені, от, що значить літні дні.Та тепер уважним буду, цю пригоду не забуду.
08.07.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888796
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.10.2020
Стрів в парку Богдан Макуха
Дівчину своєї мрії:
Веселенька щебетуха
І зовуть її Марія.
Запросила хлопця в гості
Випить філіжанку кави,
Було далі вино й тости
(Відступили від програми).
Випите спиртне і кава,
Загадав Богдан роботу:
Щоб Маруся розказала
Сороміцькі анекдоти.
Муся каже: - Ну, тримайся,
Це тобі - не зорі з неба,
Швидше, хлопче, роздягайся,
Тут показувати треба!
Що вона там показала
(Може, щось було й хороше),
Він прокинувсь… Якась зала…
Зникли туфлі, одяг, гроші!
Чогось люди налетіли,
З різними всі голосами:
-Добре, що прикрите тіло
Хоч єдиними трусами!
Зрозумів нещасний Бодя
Які є манери світські,
І до чого ось доводять
Анекдоти сороміцькі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891283
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Твоя рука торкалася лиця
І погдяд пестив чарівну уяву,
Так прагнула закохана душа
Утамувати подихом всю спрагу
Світило сонце променем легким,
Хмарки кружляли в дружному таночку,
А серце відчувало квіт весни
Зворушно відобразивши в рядочку
Зелений гай чарівно шепотів,
у ньому відчувався смак любові,
Як ніби у безмежності світів
Зустрілись неповторні, милі долі
Частинки дві - тендітні і ранимі,
Які вбирали ніжний смак життя
І серденька навік були щасливі,
Відчувши дотик ніжний янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891744
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 15.10.2020
Листопад коснется к небосводу...
И к рябине алой... Так красив!..
Ветви в золоте ложатся в воду...
Грусть свою немножко охладив...
Зашумит от прикасаний речка,
унося листочки-корабли...
- А мое горит огнем сердечко!..
От неразделенности в любви...
Дни осенние горчат полынью...
душу стелют выжженной травой...
Все прошло... уже не станет былью...
- Мысль с невыносимою тоской!..
Осыпает листики рябина...
Пусть плывут в далекие края...
- Где мечта моя... где мой мужчина...
Тот, которого... любила я.
10.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891320
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Дозволь мені прийти в твою бентежну ніч,
Торкнутись серця серцем легко, ніжно.
Натомлених років впаде імла із пліч.
Хоч не свята, немає в мене німба.
Дозволь з ранковим сонцем пестити тебе,
Щоби душі тепло моє зігріло,
І щоб любов дістала до дзвінких небес,
Летіла птахом знову легкокрилим.
Турботи денні розділити й суєту,
В погожий вечір в тиші обіймати
Дозволь мені, із щастя я вінок сплету,
Палає поки серця мого ватра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891299
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
[i]Дощем порадувало,
а сьогодні - туман...[/i]
[youtube]https://youtu.be/c81FhXKGhBk[/youtube]
[i][b][color="#a8098d"]Туман Хрещатиком розлігся,
немов лінивий сивий кіт,
що молока ущерть напився
і вивернув навказ живіт…
Хотілось би, щоб стало ясно,
щоб світ зорав той переліг
між сміховинним і прекрасним,
щоб кіт срамотний в лігво ліг.
…Туман залив усю столицю –
глухі провулки й весь проспект.
Німі, понурі, сірі лиця
не творять Києву респект,
що здавна вартиий міста слави,
що описав в свій час Боян, –
столичний град тої держави,
яка єднала нас, слов’ян.
Та здійметься ще буйний вітер
й розвіє начисто туман...
Й оту сирятину по світу,
що сіє в голови дурман!
Й розквітне наша Україна,
її величний стольний град,
й відродиться пра-пра-родина,
розкрилить крила брату брат.[/color]
[/b]
08.10.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891111
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Скручений лист шурхотить під ногами,
Тонка павутина в нікуди летить.
Бабине літо ллє світло снопами
І тепле проміння в повітрі тремтить.
Вітер гойдає миттєвість життєву,
У душу заглядає час та мовчить.
Серце сховало від пра в собі Єву,
Спокуса любові тримає за нить.
Кохання у тілі, в мізках, у крові,
Як щастя чи кара в осінню добу.
Поклін б’ю чолом небесній покрові:
Без нього знімію, засохну, помру.
08.10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891147
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Ти тихо брав долоні, промоклі від дощу,
В закоханім полоні спивав краплин красу
І ніжно до глибинки бриніла дивина
В переданих рядочках жила любов земна
Пожовклі вже долини схилялися до сну,
Як ніби не хотіли втрачати всю красу,
Поля вже опустілі у роздумах були,
Стежки на роздоріжжях в незнану даль вели
Розносив вітер звуки по світу залюбки,
Думки такі безмежні летіли до весни,
У ніжних сподіваннях відчутна мить була,
Любов душі і серця у них завжди жила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891189
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Ой плавала лебідочка у озері синім
і чекала, що прилине лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Ой плавала лебідочка, хвилечка гойдала.
що найкращий він у світі, про це вона знала.
А той білий сильний лебідь лебідці до пари,
з ним вона летить високо, аж за сині хмари.
Ой плавала лебідочка у озері синім,
сів на воду біля неї лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Милувалася калина, низько нахилилась,
і вербичка молоденька на них задивилась.
Кличуть лебедя й лебідку в небо сині хмари,
люблять вони, як літають лебеді у парі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891214
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Нам кохання дарувало крила,
Піднімало в небо до зірок.
Ти для мене мов лебідка біла,
Поділи любов одну на двох.
Приспів:
В моїм серці тисяча ударів,
Як тебе кохана стріну я.
Закохався в очі твої карі,
Закохався у твоє ім'я.
Погляд твій мене так обпікає,
Зваблюють малинові уста.
Враз весна зимою розквітає
І у серце додає тепла.
Не забути ті чарівні миті,
Не забути ті чарівні дні.
Ти одна - єдина в цілім світі.
Найдорожча стала на землі.
Ти одна, неначе сонце в небі,
Ти неначе пісня солов"я,
Іншої в житті мені не треба,
Ти свята палка любов моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891209
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VCs5ZQSO5O4[/youtube]
Поскладало літо усі речі.
Що у них? Забрала лиш тепло.
Обережно кинула на плечі,
Ось і все знаряддя, що було.
Поспішала - човен он чекає,
Озирнулась кілька ще разів.
Те, що повернеться - добре знає,
Хто б тут сумніватися умів?
Сіла обережно, відпливає,
Ми ще відчуваєм літа смак.
Поряд вітер теплий сновигає,
Та вже осінь знаємо, однак.
Жменьку іще кинула тепла,
Що і досі нас ще зігріває.
Цяточку сховала сіра мла,
Тихо літня днина домліває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891086
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Мово моя! Велична і вільна,
сповнена радості, горда і сильна.
Мово моя! Ти і лагідна, й світла.
Мов пісня дзениш... весела й привітна.
Кожне словечко твоє тепле й добре,
щедре й солодке, до серденька горне.
Світишся ласкою, сонечком сяєш,
ніжна, як ненечка, всіх зігріваєш.
І захистити, як треба, зумієш,
мово моя... ти багато так вмієш.
Рідна й свята, є у світі єдина.
Ой, гарно ж говорить моя Україна!
Мову люблю свого славного роду.
Я син України! Син свого народу!
( Я донька Вкраїни і свого народу!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890965
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 08.10.2020
[img]https://scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/118639660_2636050239988685_841719769112780724_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=C50SFza96SIAX8fsoRE&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&oh=3b7ff3c6d52197c0a9ca9ca152a30fbd&oe=5FA31640[/img]
Лопотить по асфальту дощ.
Денну втому змиває з площ.
А вітрисько струшує з листя,
Срібні краплі, немов намисто.
Метушні розсотавсь потік.
День тихенько за обрій втік.
Вечір сірий приліг імлисто,
Заколисує сонне місто.
Вітер з вулиці шум коліс,
Крізь фіранку мені заніс.
Занотовую миті в риму,
У цікавий сюжет незримий.
І видзвонює дощ краплинно,
Теплий спомин у душу плине.
Де в стежинах прожитих літ,
Не стоптався любові цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891028
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Я дякую тобі, моя Лебідко,
За нашу нерозтрачену любов,
За те що ти, немов чарівна квітка,
Для мене розцвітаєш знову й знов.
За наші в небі зорі вечорові,
Що їх, з любов"ю так, даруєш ти,
За вечори наповнені любові,
Яку в душі змогла ти зберегти.
І хоч роки так швидко промайнули,
Нема назад у юність вороття,
З тобою повертаюсь я в минуле,
І лину мрією в щасливе майбуття.
Я дякую тобі, моя Лебідонько,
За ті п"янкі кохання вечори,
Світи мені, моя чарівна зіронько,
Грій душу мою сонечком згори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891088
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Вершини гір блакетна неба синь,
Поля пшеничні ніжне перевесло.
Як я люблю тебе моя Волинь,
Ці краєвиди, зими твої й весни.
Ліси озера і безмежна даль,
На рушникові вишита калина.
Моя Волинь, то мій пісенний край,
Пісенний край, як вся моя родина.
Коли летять над нами журавлі,
Крильми торкають до хмарин і неба.
І чується їх трепетне "курли",
Яке не відпускає нас від себе.
Як я люблю тебе моя Волинь,
Ці краєвиди, зими твої й весни.
Вершини гір, блакитна неба синь,
Поля пшеничні ніжне перевесло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891085
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020
[i]Вже красень-місяць приміряв
Берізці шати золотаві,
В м’якому світлі ліхтаря -
Кохані стрілися на лаві...[/i]
І погляд в погляд – завмирав,
Нічне побачення хвилинне,
А сваха-осінь по дворах
Плела весільну павутину…
[i]Світили юним ліхтарі,
А жар - мов струмінь, бив щосили.
Їх я́сний подих серце грів,
Безгрішно так вони любили…[/i]
Кохання затишком встеляв
Лист-жартівник осінню лаву –
Горіло світлом ліхтаря
Взаємне почуття яскраве…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891046
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Краплини калини іскряться в міжлисті,
Немов «голубиної крові» карати.
Ця осінь багата, в квітчастім батисті…
Однак ще не хоче опаллю гортати.
Вітрильники хмарищ продовжують дрейфи.
Невже спішите журавлям навздогінці?
Шпачині вгорі серпантиняться шлейфи
Й зникають, торкнувшись обрію вінця.
Осіння красивість— засмутку роздолля.
Здається, що він поміж нас споконвічно.
Завіса опуститься. Сплинуть гастролі…
Ніщо не триває у Всесвіті вічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890912
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DIn0Fx6kmRE[/youtube]
Завітала осінь в гості падолистом,
Посміхнулась в айстрах на моїм столі.
Цей букет чудовий, ніжний і барвистий,
Він втішає око й любо так мені.
Принесла для мене ще пучечок літа,
В пелені осінній пригорщі тепла.
Щоб душа замкнута, смутком оповита,
Прихистила втіху й радісна була.
Принела в долонях різнобарв’я листя
Золотих відтінків, що спада в траву.
І несеться пісня вітру- бандуриста,
Що схиляє в смутку за ставком вербу.
Я ж іду назустріч бабиному літу,
Щоб прийнять дарунки осені мені,
Та тепло крізь пальці втікає по світу…
І вернеться знову з сонцем навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890808
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020
[i]Осінній бал в розкішному палаці,
Твоя рука у білій рукавичці,
Шляхетність рухів, виправка –козацькі,
А очі – мов смарагди у петлицях…
Рубіни з діамантами срібляться –
Здається нам, що вальс цей просто сниться…[/i]
Такого танцюриста – пошукати:
Пишаєшся на ба́лах-маскарадах.
Безжальний час… і танець став згасати,
Не тішить серце музика і свято.
Манірно посміхаються дівчата –
Моя ж душа – у тузі, ніби пада…
[i]Прийти до тями, зніченій, удасться
В саду розкішнім, від людей подалі.
Та біла рукавичка на зап’ясті
В чуття покличе, досі небувалі,
І подарує нам безмежне щастя
Під Ґречний вальс на українськім балі…[/i]
(Секстина.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890824
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020
(Віланела-жарт.)
[i]Ти розлюбити не грози –
У цьому році на городах
Вродили рясно гарбузи![/i]
Кохання – ніби терези:
Чи насолода? Чи свобода?
Тож розлюбити не грози.
[i]Любов із чистої сльози
Знівечить може і незгода –
Вродили рясно гарбузи…[/i]
Тому шануйся, і вези
Мене, кохану, на підводі,
А розлюбити – не грози.
[i]Та склались ніжності пази,
Радіємо удвох відто́ді,
Що рясно родять гарбузи.[/i]
Секретів розповім «ази»
Я нашій доньці при нагоді:
«Ти розлюбити не грози –
Вродили рясно гарбузи!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890873
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
[b][i][color="#660404"][color="#047d71"]С[/color]он убежал и глаз мне не сомкнуть,
[color="#047d71"]Т[/color]ихонько ночь ведет свой путь к рассвету.
[color="#047d71"]И [/color]что тянуть, что время мне тянуть,
[color="#047d71"]Х[/color]итрец Амур открыл портал поэту.
[color="#047d71"]И [/color]я - не я, коль вновь попала в сеть,
[color="#047d71"]П[/color]ойду к столу, там есть листок бумаги
[color="#047d71"]Р[/color]ассвет за час, мне надобно успеть,
[color="#047d71"]И[/color] вновь перо и лист скрестили шпаги.
[color="#047d71"]Х[/color]олодный мрак и серые дожди,
[color="#047d71"]О[/color]павший лист засыпал все тропинки.
[color="#047d71"]Д[/color]ля каждой в мире чувственной души
[color="#047d71"]Я[/color]вляет мир прекрасные картинки.
[color="#047d71"]Т[/color]ворить легко, когда все в унисон
[color="#047d71"]П[/color]олет мечты, желания и чувства
[color="#047d71"]О[/color]собый мир за стеклами окОн,
[color="#047d71"]Д[/color]ебют строки, сердечной рифмой устлан.
[color="#047d71"]У[/color]же Творец шлет дню благую весть,
[color="#047d71"]Т[/color]ружусь и я над тактами и ритмом.
[color="#047d71"]Р[/color]аскрою ставни...Чудо, так и есть...,
[color="#047d71"]О[/color]пять рассвет встречаю вместе с рифмой.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890866
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Навіяла осінь тихого суму,
В обійми стиснула тісні.
Неслися хмарини сірі без шуму,
Ятрили думки навісні.
Журливість туманом густо осіла,
І падали сльози сльоти,
А листя у росах мокре вже пріло,
Невидно тепер суєти.
Навіяла осінь вітрищем ковші.
Природи сторінка нова.
ДодАли печалі щоденні дощі,
Душа ж тріпотить, бо жива.
Розступляться хмари, не вічна журба.
Проникне проміння в буття.
З собою буває чуттів боротьба,
Але ж переможе життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890551
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
Туман завис серед колючих сосен,
Самотній шлях, малини повні жмень...
Уже не літо, та іще не осінь,
Не вечір ще, та вже мабуть не день.
Милуюсь лісом і вслухаюсь в тишу,
Хоч під ногами тріскає гілля.
Мій любий ліс, на згадку я залишу,
Твій подих тихий, що мене зціля.
В розмові посумуємо з тобою,
Торкнусь рукою ніжно твоїх крон.
І помандрую легкою ходою,
Туди, де вже чекає мене сон...
Я подарую усмішку щасливу,
Тобі, щоби мене не забував.
І почуттів візьму на пам'ять зливу,
Щоб кожен з нас до лісу завітав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890465
дата надходження 02.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Колего мій, ти мудрий і завзятий,
І не страшить тебе в житті нічого,
Не відлякали розміри зарплати –
Пріоритети інші в педагога…
Так, вчителю про гроші – не коректно,
Фах – для душі… вже не один доводив!
А день і ніч всі зошити й конспекти –
Для освітян, як райська насолода.
Коли ж не вистачає все ж фінансів,
Ти влітку їдеш в табір працювати.
Всього лише три тижні цих «сеансів» –
І ти на все життя тепер вожатий…
Двадцятий день… в кулак – останні сили,
Бо вирішальна ніч йде королівська!
На ранок, весь в зеленці і щасливий –
В дітей сльоза прощальна та синівська...
Хоч до воріт прив’язані кросівки –
Ти щиро плачеш, сльози лізуть вперто.
Оці до тебе схилені голівки –
Вони і є зарплат еквівалентом…
Й продовжуєш щороку працювати
За sms чи смайлик в Інстаграмі…
Тож чи лякають розміри зарплати,
Давно ми, певно, зрозуміли з Вами.
Здоров'я та натхнення Вам багато,
І спільну мову мати з дітлахами,
Щоб в таборі їх знову обійняти –
Щоб бути тут за тата і за маму,
Люблю Вас! І вітаю всіх зі святом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890404
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
эээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээээ
Ты плыви моя лодка,плыви,
Ты лети над волной синей птицей,
У меня внутри море любви
И желание ею делиться.
Пускай нас твои крылья несут,
Одолеем любые преграды
Мы зайдём в те порты где нас ждут
И гостям будут искренне рады.
Ты плыви ,лодка,морем плыви
И не бойся ветров и ненастья,
В помощь Бога себе позови,
Может мы принесём с собой счастье.
Счастье тем кто нуждается в нём,
Кто нуждается в нашей поддержке
Мы в подарок любовь принесём,
Пусть исполнятся все их надежды.
Ты плыви моя лодка ,спеши,
Я боюсь если мы опоздаем
Поделиться теплом от души
С теми кто там его ожидает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890415
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
[i]Застигла у молитві Україна:
- О Господи, не гнівайся на мене!
Вже від вогню війни Донбас в руїнах,
Тепер пожеж цих вогняна геєна…
Пошли їм, Боже, хмари свої повні,
Нехай це пекло вогняне погасне.
Прийми молитви й каяття жертовні –
Врятуй поля й ліси мої прекрасні!
Завмерла в хвилюванні Україна –
Аварії, пожеж прогноз невтішний…
Страждає і природа і людина –
О Боже милий, захисти нас, грішних...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890421
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Сховала ніч у тишу срібні роси,
Зерном дозрілим ранок шелестить.
Поля ще теплі, квітнуть собі й досі,
Та сонце он берізку золотить.
А літо дні по зе́рнятку торочить,
Отак минуло, і на серці щем.
Душа душі торкнутися ще хоче
І трохи літа… Ще, іще, іще…
Отак й живемо в тузі за прекрасним,
Уже й крізь памˊять все кудись іде.
Іще очам так солодко і рясно,
А осінь вже сумні думки пряде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890411
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Грають срібні струни – сліплять очі
Ронять квіти всохлі пелюстки
Обриває вітер по обочі
Золото – малинові листки.
Крилять крила птахи до відльоту
Піднялись в підхмарену блакить
Облітає з гілля листя – злото
І нічим той лет не зупинить.
Тисне час і ломить серце болем
Підтискає ближче до межі
За межею засіріле поле
Золотом чи порохом іржі.
Грають срібні струни – очі жмурять
Вітерець гуляє босоніж
Щось лишає з присмаком зажури
У душі розстібнутій навстіж.
Парище
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890354
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 02.10.2020
Закрило літечко віконце.
Велів йому так календар.
Пішло зі сцени неба сонце.
Лягли на висі штори хмар.
Пташиний спів, що чувся досі
З вікна, на вулиці, ущух.
Танцює вітер у волоссі
Під барабанний бій дощу.
Став, що гудів у дні, як вулик,
Купав охочих у воді,
Втягнув сьогодні сірі скули,
Чоло наморщив, наче дід.
Двори нудьга проткнула жалом.
Туман на ліс, як кішка, ліг.
На землю перше листя впало.
Ступила осінь на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887613
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.10.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWuuqtmyGCw[/youtube]
Далеко у морі я бачу маяк,
Та як допливти, досягнути?
У мріях все просто, насправді - ніяк,
Не можу я все це збагнути.
Магнітом притягує світло мене,
Он місяць кидає доріжку,
І море спокійне, неначе німе,
Підставити зможе все ж ніжку.
А хвильки ласкаві качають буйки,
До них допливу, а що далі?
Душа підганяє, складає байки,
Та знаю вони так невдалі.
І вітер притих, чи очікує щось?
Легенько штовха мене в море.
Невже, оце правда, чи, може, здалось?
Он цятка в краю неозорім.
Це - човник маленький пливе серед хвиль,
Розгнівалось море - кидає.
Лиш тільки недавно у морі був штиль,
Що буде з човном, я чекаю.
Той човник порожній, є два в нім весла,
Чи доля його посилає?
Розсіялась сіра у морі вся мла,
А човник пливе, то зникає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890342
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Жартівлива пісня - присвята
Чи то старість, чи ще ні - людям "осіннього віку".
Ми уже не на коні…
Кінь гарцює мимо нас -
Зів’яв молодості час.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Казав дідо, що прийде,
Ще й любити буде,
Чи заснув десь в холодку,
Щось не видно ніде…
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Ой біда, чи не біда,
Душа моя молода
Порох у порохівниці
Не стріляє – досажда.
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
Що то буде далі в нас
Чи вода, чи може квас?
Не гадаймо на тій гущі –
Люби, діду, мене дужче!
Ой біда, чи пів біди
Роки збігли, як вода…
Мої кучері горнуться
До твоєї бороди.
В.Ф. -19.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890335
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Пригублю я свій келих вина
І відчую краплинку любові,
Чую стукає ніжно весна,
Поєднавши розгублені долі
У саду де трава-килимок
Тихо, мило запрошує в гості,
На поляні яскравість квіток,
Що виблискують ніжно на сонці
В"ється стежка знайома вузька,
Кущ калини стоїть на узбіччі,
Сміло, трепетно б"ється душа,
Ніби зоряний шлях у вічі
Поєднала кохані серця,
Що вібрали красу насолоди,
Ніжним сяйвом торкнулась лиця,
Ніби дотик красуні-природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890310
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Коли в осінню сонцесяйну пору
Я забреду у придеснянський ліс,
Обов’язково звірів стріну нори,
Гурт білоногих молодих беріз.
І вкотре замилуюсь дивокраєм:
Он дуб стоїть поважний, геть старий,
На гіллі в нього тиша спочиває.
Комар заснув під зморшками кори.
І тільки день навколо аж гарцює –
Танцює з літом бабиним в танку!
А мо’, то осінь так мене віншує,
Даруючи мережечку легку?!
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889838
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 01.10.2020
Пальці торкають клавіші білі,
Лине в світ мелодія жива,
Так частіш буває на весіллі,
А вона давно уже вдова...
Те своє весілля пам"ятає,
У осінню пору це було,
Все, що вже минуло, не вертає,
Десь воно у вирій відпливло...
Чайник на плиті її регоче,
В вікно світить сонце золоте,
Серце невблаганно кровоточе,
Ніби хоче вискочить з грудей...
Пальці торкають клавіші білі,
Музика в минуле поверта,
Наближаються сутінки сірі,
А її вже спокій огорта...
Грає удова й зітхає тихо,
Закипіла в чайнику вода,
Ніби й відійшли неспокій й лихо,
То чому ж мелодія сумна?..
Пальці торкають клавіші білі,
Змінює мелодію вона...
Оживає та, що на весіллі,
Що не вбили вірус і війна...
І звучить мелодія весільна,
Не буває лиха без добра,
То грайливо - дужа то повільна,
Зазвучати їй прийшла пора...
Прийдуть ще до неї радість й щастя,
Гарна ще вона і молода,
Як гостинець батьківський від "зайця",
Що не змила з пам"яті вода...
І звучить мелодія осіння,
Серце оживає і душа...
В спогадах мелодія весільна,
Додає наснаги і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890373
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Я так люблю життя і білий світ,
Все, що живе і дихає зі мною.
Коли співає пташка серед віт
І розквітає дивоцвіт весною.
Люблю дітей, онуків, всю сім'ю,
Матусі дорогій, велика шана.
Свою любов і ніжність віддаю,
Щоб їхня доля була уквітча́на.
Я так люблю поля, ліси, сади,
Пухнасті хмари в небі голубому.
Напитися джерельної води,
Яка умить знімає твою втому.
Я так люблю блукати в берегах,
Де незабудки й трави пахнуть сіном.
Люблю кружляти з осінню в листках,
Коли вони виблискують рубіном.
Люблю з тобою ніжні вечори
І зорі, що далеко так над нами.
Як місяць посміхається згори
І вітерець, що забавля піснями.
Люблю поезію, вірші, пісні,
Вони допомагають мені жити.
Ще дуже мріяти люблю у сні,
По справжньому кохати і любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890353
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Верни мені море і острів Крилатий,
Де тільки нас двоє й круті береги.
Ми будемо щастя у бризах спивати —
Врятуй наші мрії й мене від нудьги.
Пірнати захочем у води глибинні,
Себе рятувати — свій внутрішній світ.
А наші бажання — прості, безневинні —
Пташиних вервечок тремкий переліт.
На кінчиках хвиль позбираєм лелітки,
Нехай засіяють у душах вони
У повній гармонії, радощів злитки…
Верни мені острів і море верни! 29/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890311
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Без меня - как мне казалось...
задохнется милый мой...
Грусть поранит... будто жало!..
- Сократится путь земной!..
Мысли тучей бы завесил...
чувств моих искал бы дым...
- Только миленький... был весел!
И не замечал беды...
Взгляд его окрашен так же
поднебесной синевой...
Мой же мир... засыпан сажей...
- Болью жгучей над душой!..
Для него все так же светит
в звездах яркая мечта...
- А моя... попала в сети...
Нет возможности летать...
- Пусть так будет... Нелюбима...
Больше он не будет мой...
Я умою душу ливнем!..
Охлажу под сердцем зной...
Пусть вдали его обнимут...
С кем-то встретит там рассвет...
- Лишь оставит пусть любимый...
под своим ребром... мой след...
1.10.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890346
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Цей жовтень почався не звичним янтарним теплом,
А сонним дощем, сіризною, важкою вологою...
Сріблясті паєтки сповзають прозорим вікном -
Хоч трішки маленького дива між осені вбогої!..
Нелегко свій день починати, як сонця - катма,
Як вії твої не лоскочуть розплетені промені...
Звисає з дахів тонкосрібна густа бахрома,
І мокра ворона, як флюгер, застигла на комині.
Збадьорює кава ранкова й водночас гірчить,
Як дим з перепрілого листя на во́гких обочинах.
Затягнута фе́тром блідим, засльозилась блакить,
І скрапує воском берізка в гаю позолочена.
Опе́ньки, як равлики, видерлись вкупі на пень,
Їм сосни вологі накурять з кадильниці ладану.
...А я ще не хочу тепло відпускати зі жмень,
Тримаю його, наче нитку тонку Аріаднину...
[i]Світлина з Інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890358
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Десь гупають у тишу сови
Й летять зиґзаґом блискавиці.
Панує спокій в моїм домі,
М’якій вовняній рукавиці.
Дощ сокотить, то плаче тужно,
То, схлипнувши, німує миті,
А я дивлюсь в вікно байдужо,
На світ химерами сповитий.
Навпроти тінь лягла на шибу—
Знов розбудив чиюсь дитину…
Свою затію залишив би:
Зв’язав вже з вільги павутину!
Ковток еспресо — й плющу очі
І кидаю в минуле невід.
Кажу собі: а ти як хочеш,
Та твоя доля – чорний лебідь.
Такі-сякі були нюанси,
Планида ж білою не стала.
Пусте, що втратились всі шанси—
Щоб в рідну землю лиш вростала…
Десь гупають у тишу сови,
Летять зиґзаґом блискавиці.
Я слухаю в теплі удома,
Як ходить дощ по черепиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890267
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 01.10.2020
Звабливе небо.. витівкам тішусь
Хмари мурують величний замок,
Сонце грайливе… всміхнулась свіжість,
Ми ідемо вдвох, стрічаєм ранок.
Лише миттєвість і блискавиця,
Сплела мережку з вогню й злата,
І громовиця - млада дівиця,
Пронеслась ехом, немов соната.
Хмар дивний замок, розбивсь на дрізки,
Пелена сіра - дощова злива,
На коні наче, тримає віжки,
Десь там далеко, стрімка, смілива.
Міниться небо і ми радієм,
Білі хмаринки- пінисті хвилі,
Веселка грає, серденько мліє,
В золоті лиця, дуже щасливі.
Ненько природо, ми немов в казці,
Сонце ласкаве взяло в обійми,
Хмари будують нові фортеці,
Й в нас дощик пІде, зігрілось серце.
26.09.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889914
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 01.10.2020
Відлуння серця лине над селом
І чуйні душі змушує горіти –
Лиманська пісня, ти береш в полон
Своїм безмежно-щирим колоритом…
[i]Дзвінкі, виразні линуть голоси,
Вони чарують, ніжать і бентежать.
Запала в душу краплями роси –
Лиманська пісня – чиста та безмежна[/i].
Ти тільки кріпнеш мудрістю в літах,
Бо прикрашаєш нам всі будні й свята.
Народна пісня… трепетно-проста
В Лимані завжди будеш квітувати.
[i]Я чую серцем: в затишку дворів
Емоцій сплеск бринить, лунає, ллється –
Душевна пісня лине на зорі –
Вона і є лиманське щедре серце…[/i]
На фото лиманська "Калинонька" - співочі голоси якої і надихнули написати ці рядки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890307
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 01.10.2020
Ще досвіт вологий такий і притлумлено-сірий,
Ще променя світлий кучерик заплутавсь між гір…
Та мить – і ранкового сонця тоненькі рапіри
Проткнуть і розкрають на клаптики світ, як папір.
Ще бджоли дрімають, напившись квіткового трунку,
Сховавши медовий бурштин у тугі стільники.
І, наче вуста у чеканні палкого цілунку,
Троянди зімкнули тендітні свої пелюстки…
Й чатують спросоння, допоки мереживний ранок
Пригубить з духмяних голівок намисто роси,
І світ зодягнеться в лелітковий диво-серпанок,
І сріблом поллються пташині дзвінкі голоси!
Ще руки мої нерухомі на теплому ложе,
Чекають гарячого подиху й ніжних торкань…
А десь за вікном розвидняється небо погоже,
І сонце між гір вибухає, як пишна герань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839924
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 30.09.2020
Чого ж ти небо знову плачеш,
тебе в полон взяла печаль?
Ти ж нас так сиріт не побачиш...
Забули Батька ми на жаль.
Чого гримиш, чого палаєш,
чого закрило зоре цвіт?
Чого сердешних нас лякаєш,
та заливаєш горем світ?
За що Господь заплющив очі?
За те що зрадили тебе,
за те що в наших душах ночі,
за те що тішимо себе!?
То де ж ти Ной з своїм ковчегом
та твої праведні сини?
Ти ж розлучився з своїм его,
ти ж нас розпутників впусти!
Та я би взяв вас люди грішні,
але тепер нема куди,
бо нам потрібні звірі різні,
а ви ще гірші ніж скоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889821
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Чого ж ти небо знову плачеш,
тебе в полон взяла печаль?
Ти ж нас так сиріт не побачиш...
Забули Батька ми на жаль.
Чого гримиш, чого палаєш,
чого закрило зоре цвіт?
Чого сердешних нас лякаєш,
та заливаєш горем світ?
За що Господь заплющив очі?
За те що зрадили тебе,
за те що в наших душах ночі,
за те що тішимо себе!?
То де ж ти Ной з своїм ковчегом
та твої праведні сини?
Ти ж розлучився з своїм его,
ти ж нас розпутників впусти!
Та я би взяв вас люди грішні,
але тепер нема куди,
бо нам потрібні звірі різні,
а ви ще гірші ніж скоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889821
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Дівчинко моя –
Ластівко кохана,
Вранішня зоря,
Таїна пізнання;
З розмаїття снів,
У віночку квітів
І в моїй весні,
І в моєму літі...
Погляд, як в роси,
Любий і прозорий.
Щастя – нас неси
В радості, без горя.
Дівчинко моя –
Неба подарунок,
Ти в моїх піснях,
У сердечних рунах,
В шелесті дібров,
Злотих листопадах;
Із дощів промов ,
Та у снів, принадах.
Ти – мої світи
І моє кохання.
То ж завжди веди
Дух сердець – в світання.
8 березня 2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890253
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Осінній сквер. Так ясно світить сонце.
Сидить дідусь із костуром на лавці:
Поважний погляд й доброта живая,
А поруч зграйка голубів літає.
Чому злетілися? Чого їх так багато?
Що думає дідусь - мені того не знати...
Бере велику торбу, в колір неба,
І ставить зовсім близько біля себе.
Розсілись й голуби по лаві. У мовчанні...
На руки дідуся, сидять в чеканні.
Старенький дістає свої наїдки,
Можливо, віддає усе до нитки.
І стільки втіхи і блаженства буде!
Він не один: птахів присутність всюди.
Він - ще потрібен на землі комусь...
А скільки щастя випромінював дідусь!
Поніс тепло і радість не останню.
Приходить він щодня в години ранні.
Давайте будемо добріші, люди,
То й Божа благодать із нами буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890241
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
[i]Червоніє калина в Лимані
в нотках осені золоче́ної…
а рум’янець, мов в нареченої,
якій милий зізнався в коханні.
Зашарілася та для поета,
у натхненні - ві́ршами писана…
в розкіш віт тендітно нанизані
полум’яні намисто й браслети.
Сонце пестить, закохано, милу
в калино́во-червленій заграві,
обіймає промінням яскравим,
мов до шлюбу веде небосхилом…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890237
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Ти ніс мені квіти осінні, мелодії грали дощі,
Озера в очах твоїх синіх і радість у серці й душі.
У них, ще блукало десь літо і я відчувала тепло,
Для мене коханий ніс квіти, так затишно в серці було.
Приспів:
Осінні квіти, ніжні хризантеми,
Осінні квіти, то палке кохання.
Напишеш ти мені свої поеми,
А я тобі співатиму до рання.
Всміхалося радісно небо і сонячний промінь торкав,
Я вийшла на зустріч до тебе,мене ти так ніжно обняв.
Раділа й всміхалася осінь, з тобою щасливі були,
Нам падало листя на коси,у небі хмарини пливли.
Приспів:
В руках моїх квіти осінні, а ще твоє ніжне люблю,
Музи́ки заграють весільні, любові вино переллю.
У танці закружим з тобою, а осінь вітатиме нас,
Зігрієш мене ти любов'ю,в повітрі звучатиме вальс.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890227
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Велике Цабе
Кричало: «Бе-бе!
Усе тут моє,
Де сонце встає.
Нікому не дам —
Зроблю тарарам!»
Хватало, гребло,
Як те помело.
Аж тут вітерець
Гайнув навпростець
І здув все добро, —
Немов, й не було…
У всьому є суть —
Цабе ти не будь,
Життя зрозумій —
Ділитись умій! 25/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890197
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=s8WrwYvP4Wc
[/youtube]
Сумна пора оця осіння,
Все рідше сонце визира.
Лише вона у цьому винна:
Рука торкається пера.
Писать про те, що наболіло,
Про те, що влітку не вдалось,
Про щось згадаю несміливо,
Про те, що втратила когось.
Дивлюся - небо посіріло,
Чи не така була та днина,
Когось любить так й не зуміла,
Якась була там плутанина.
Я не виню у всьому осінь,
Я розберусь сама в собі.
І це - найкращий, мабуть, спосіб,
Прийнять помилки всі свої.
Підводжу підсумки за літо,
Якраз для цього є вже шанс.
Згадаю все, що пережито,
Та щось підправить зможе час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890213
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
У древньому язичницькому Римі
Богині Артеміді поклонялись,
Софія ж – християнкою назвалась
Й була твердою в вірі незборимій.
Тож муки прийняла з трьома донька́ми,
Жорстокі, нелюдські були тортури,
Та нездоланні в справжній вірі мури –
Любов ту не спинити батогами.
Дітей скарали на очах Софії…
Їй, вбитій горем, жити вже несила –
Упала мертва мати на могилі,
Кровинок – Віри, Люби та Надії.
Вони для християн стали святими,
Живе ця віра в пам'яті віками,
І згадують в молитві їх всі храми,
Аж плаче день... сльозами дощовими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890208
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Плаче дощ за вікном, непривітна є днина.
То здається не дощ… плаче вся Україна.
Плаче дощ за вікном... грім у небі гуркоче.
Ходить світом біда, відступати не хоче.
Слів нема, лише біль… сини знов відлетіли.
Ой, які ж молоді, ще як слід не зміцніли.
Не один, і не два… хоч й один є багато.
Україно, пора б їм тебе захищати.
Ходить світом біда, зазирає у очі.
Забирає у нас дні веселі і ночі.
Облітає наш цвіт, не діждатися плоду.
Та все ж знай, що нема козакам переводу.
Своїх сліз не соромсь. Йди вперед, не здавайся.
Вір, минеться біда… і зустрінеться щастя.
Бо за тебе молитись будуть Ангели світлі.
Гарні в них імена, ясні лиця привітні.
Плаче дощ за вікном, непривітна є днина.
То здається не дощ… плаче вся Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889980
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Ты оценил моё стихотворение!
Пришёл в мой стих и объявляешь: «Наливай»!
Я получаю радость, вдохновение!
Я от общения испытываю кайф!
И нам с тобой не страшен никакой прогноз.
Ни дождь, ни холод, ни метели, ни мороз.
Общение в стихах – отрада для души.
Но постарайся и талантливо пиши!
P. S.
Про смайлик с рюмкой – ты не забывай!
Ирония пусть льётся через край!
За нас ведь смайлик может чувства передать.
Нам не придётся нашу тайну выдавать…
29. 09. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890151
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Коли проламаєш мою броню,
дефекти душі
розгладиш помітно,
Коли забереш від мене
собі
весь морок в очах,
колекцію болю -
проступить світло.
І все,
що виїдає частково
нас зсередини,
втратить свою силу,
Бо любов
виліковує випадково чи ні,
розтоплює в сутінках
кригу.
Крокуєш вперед,
обшарпаний, змарнілий
і хочеш легкості
передчуття спокою,
І буцімто все є,
що потрібно,
але чогось так бракує.
Remember,
любов дана тобі,
як оберіг,
бережи її
і будь собою.
Коли прийде час - вона всі пухлини і тріщини
на ранах твоїх
залікує.
Вона - протяг в тобі,
вона буревій,
метелик;
озирнись - бачиш,
в тобі
танцює.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889845
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 29.09.2020
[b][i][color="#0527a3"][color="#a30559"]П[/color]лывет луна средь звезд, как чёлн по морю
[color="#a30559"]О[/color]т ярких звезд в витринах огоньки
[color="#a30559"]Л[/color]етят, сорвавшись, звездочки порою
[color="#a30559"]У[/color]пав на поле или в гладь реки.
[color="#a30559"]Н[/color]е слышно птиц, безмолвие... ни звука
[color="#a30559"]О[/color]ткрыв окно, я с миром в унисон.
[color="#a30559"]Ч[/color]асы идут, желают убаюкать
[color="#a30559"]Н[/color]о я гоню из сердца этот сон.
[color="#a30559"]А[/color] ведь не часто, нет, совсем не часто
[color="#a30559"]Я[/color] наблюдаю эту благодать
[color="#a30559"]Т[/color]епло на сердце, обнимает лаской
[color="#a30559"]И[/color] я иду к торшеру стих писать.
[color="#a30559"]Ш[/color]алунья мгла глядит из-за гардины
[color="#a30559"]И[/color] лишь луна мне дарит нежный свет.
[color="#a30559"]Н[/color]ет нужных слов для описи картины..
[color="#a30559"]А[/color] за окном уже почти рассвет.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890111
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Вечер поздний... Друг сердечный
долго смотрит на Луну...
- Опалил недолговечным
чувством не меня одну...
На руке его... колечко!
В сердце давняя любовь...
Поселилась там навечно...
- Не полюбит милый вновь!..
Безразличием повеяв,
объясниться он не смог...
- Я же... больше не поверю
в счастье... Это был итог...
От него бегу подальше
за бескрайний горизонт!..
- Пусть в судьбе не будет фальши!
Пусть к нему сгорает мост...
Вспыхнут яркие зарницы
с верой пылкой в новом дне...
- Пусть мне миленький не снится,
где я с ним наедине!..
Пусть останется все в прошлом!..
Растворит осенний дым...
- Забывать, однако, сложно...
все... что было дорогим...
* * *
Милый мой... носил колечко...
28.09.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890089
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Холодним туманом покраплені рани,
покраплені рани — студена вода.
Ми грішнії діти закуті в кайдани,
в кайданах печалі — не буде життя.
Сховалась надія — навіщо сховалась?
Навіщо караємо мить до кінця?
Ми вірили в Бога... Чи нам так здавалось?
Чи підлість убога нам всім до лиця?
Шкребе пазурами щось в млявому серці,
вдихаємо кволо — нема співчуття.
Ми супимо брови, бо душами вперті,
не буде прощення — нема каяття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890047
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 29.09.2020
[i] Відчахнулася гілка,
Що жила почуттями моїми.
Пожовтіла, згубила соковиті кохання плоди,
Відцвіли, здичавіли порожні, зів'ялі сади…
Поривання душі, що вважали живими,
Проростали так гінко –
Та загинули всі в холоди…
… А забута сопілка
Пам’ять серця розсіє над ними.
І зринають в суцвіттях вже солодкі любові меди –
Хай для двох вони повняться соком кохання завжди.
В окулярах рожевих були ми сліпими…
Та врятована гілка
Повертає щоразу сюди.[/i]
(Септима)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890083
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Звернувся явір до берізки,
- Ти струнка така й красива.
Кора твоя надто ніжна,
Люба з виду така й мила.
Моя доля не найкраща,
Багато горя зазнав я.
Більш не полюблю нізащо,
Були такі думки й слова.
Закохався, люба в тебе,
І життя тепер не маю.
За для мене зірка в небі,
Я коханню ціну знаю.
Була сім'я, було в нас все,
І великі мали гроші.
Все зійшлося нанівець,
Суперник зріс хороший.
Діяв він через дружину,
І документи всі придбав.
Яка була на те причина?
Її без міри я кохав.
Забрав бізнес і дружину
Перейшла фірма моя.
Кинула сім'ю Ірина,
Один живу тепер і я.
Не відмов мені, будь ласка,
Повір, тобою дорожу.
Ми знайдемо наше щастя,
Тобі любов я принесу.
Доля у кожного своя,
В житті бувають помилки.
Підступні інколи слова,
І ранять душі назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890092
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Знову дощ собі тихенько плаче,
Небо в сірі хмари одяглось.
Перехожі вимокли добряче,
Стільки сліз додолу пролилось.
Доторкнувся вітер гілки тихо,
Впали оксамити у траву.
Хмари за плечима з цілим міхом,
Смутку у погоду дощову.
Облітає листя на бруківку,
Більше не піднятися йому.
Прикриває дуб свою голівку,
Сумно бути одинокому.
Посхиляли голову в зажурі,
Хризантеми і троянд кущі.
Дні ці не веселі, а похмурі,
Коли плачуть осені дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890030
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Шуршат, как-будто шепчут о любви
Отливом чувств горячих, эти листья –
Ты, осень, красоту останови!
Горят румянцем огненные кисти,
Роняет взор в них золотой закат,
Рябина ловит взгляд его лучистый…
Дыханьем ветра под ноги летят,
Ее стыдливо-красные одежды,
А в воздухе – любовный аромат.
Рябина и закат живут надеждой,
Осенний отзвук пламенной души,
Два светлых сердца, одиноких прежде…
Их чувства робки, трепетно-свежи –
Пленила восхитительная осень,
Любовь ту ветер над землей кружил…
Он в этом деле очень виртуозен...
(Терцина.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890054
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_AV3cQjhLVA[/youtube]
Дощ барабанить по вікні.
Чого ти стукаєш, що хочеш?
Чом не даєш ти спать мені?
Нащо ти голову морочиш ?
Не спиться, бачу, я тобі,
Зі мною в піжмурки ти граєш,
Чи, може, ти в якійсь журбі,
Сльозами в час такий ридаєш?
Течуть вони по склу струмками,
А я не можу зупинить.
Нерозуміння поміж нами:
Тебе не можу я впустить.
А ніч така - безмежне море,
А я не можу зрозуміть,
Невже у тебе якесь горе?
Все ж перестань ти сльози лить.
Дивлюсь - прислухався, мовчить,
Маленькі краплі лиш сповзають.
Учись по - нашому ти жить:
Хоч важко - люди не ридають..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890024
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 28.09.2020
Раз, раз, раз, раз.
Кашу варять для нас.
Раз, два, раз, два.
Дуже каша ця смачна.
Раз, два, три. Раз, два, три.
Їж, будь ласка, з нами ти.
Раз, два, три, чотири.
Кашу смачну всю ми з’їли.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Дружно підемо гулять.
Раз, раз, раз, раз.
Супчик варять для нас.
Раз, два, раз, два.
Тут морквиночка смачна.
Раз, два, три. Раз, два, три.
Їж, будь ласка, з нами ти.
Раз, два, три, чотири.
Супчик смачний весь ми з’їли.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Дружно підемо гулять.
Раз, раз, раз, раз.
Макарони для нас.
Раз, два, раз, два.
Тут котлеточка смачна.
Раз, два, три. Раз, два, три.
Їж, будь ласка, з нами ти.
Раз, два, три, чотири.
Макарони всі ми з’їли.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Дружно підемо гулять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889817
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Зібгала лист, що так тобі писала…
Не підбере слова німа душа,
Розводи й бруд паперу залиша –
Зімну його – бо знову все невдало…
Лишився вірш на сторінках зім’ятих,
Мов доторк серця, що хвилює кров,
У ньому пульс любові не схолов –
Кохання тільки може так писати…
Шалена пристрасть в римі між рядками –
і зламано вже кілька олівців,
Та не змовкає жар в моїй руці,
Терпіти мусить аркуш… під думками.
В душі закрила всі доступні шлюзи –
Бо муки серця – справа непроста.
Зім’ятий аркуш зайвого листа
Читатиме лиш приятелька Муза…
(Картина Ельжбети Бражек. Польща.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889948
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 151 ***
однажды у ВЕРБ ЛЮДА долго гуляла,
у ВЕРБЛЮДА пред тем одолжив одеяла.
*** 152 ***
тебе в день рождения БЛАГО ДАРЮ,
а ты отвечаешь мне: «БЛАГОДАРЮ».
*** 153 ***
бывает У ЛИЦА черта плохая –
оно, порой, как УЛИЦА кривая.
*** 154 ***
не много ль денег я ПЛАЧУ ЗА ДАЧУ?
решить ЗАДАЧУ не могу – сижу и ПЛАЧУ.
*** 155 ***
звоню в полицию: «на нашем ПОЛЕ – ТЕЛО!»
они-то к нам приехали, а тело ПОЛЕТЕЛО…
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889879
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Храм Божий, виден у речушки….
Вьётся узкая тропа, средь деревьев, густых трав,
Ветер воет, рвёт так жесток - показывал свой нрав,
Со щеки слёзы стирая, не печалься уж ты,
Словно рядом вздыхает, в уши режет- не грусти!
Как печаль унять в душе? Ведь Она, совсем рядом,
Он влюблён, так давно, покорила его взглядом.
А её взгляд, так нежен, словно наваждение,
Если бы знала, ведь так тяжело терпение.
Прекрасна, словно нимфа, с зелёными глазами,
Греховны мысли, иль что может быть между нами?
Мужскую похоть, как стерпеть? В жилах закипает кров,
Так опуститься! О, Боже, ведь это грех какой!
В забвение упасть бы, тело пылает вновь и вновь,
Молодушка, летний цветок, с ней грех познать любовь.
Он алтарник, не молод, знает, ведь надо устоять,
Уж увидев, вздохи, как притяжение унять?
Наверняка, ей лет двадцать, может чуть побольше,
О, что за мысли блудные, прости меня Боже!
Признаться стыдно? Да, ведь мне уж давно тридцать пять,
До поры этой - одинок…. увы, девственник я.
Летний вечер, тёплый, дремлет в лёгком тумане,
Проходит служба и людей нынче много в храме,
Он озабочен, для батюшки правая рука
Здесь и она, для него же это просто мука.
Стройна как берёзка, стояла в уголочке,
Желанна, красива в летнем, белом платочке,
Шептали губы, а взор устремлён к иконе,
На миг какой –то, уж застывшая в поклоне,
Казалась, совсем хрупкой, очень одинокой,
Прошу, судьба моя, ну не будь же жестокой!
Не уж - то ты, так и не сможешь меня понять,
Ведь я страдаю - горю желанием обнять.
Довольно странным было, ему сегодня принят,
Одна сегодня, без мамы, очаровывал взгляд,
Греховны мысли, может после службы, мне вдруг взять,
Да подойти, к ней смело? О, Всевышний, нет - нет – нет!
Давно в душе бушует ураган, цунами,
Но я на службе, это пропасть между нами.
Отслужив службу, молился, покаяние,
Увы, но ведь нельзя позвать на свидание,
Переодевшись, всё же торопился за ней,
Коварны мысли, Он вновь, как среди двух огней.
Едва догнал её, нежно руки коснулся,
Сиянье глаз, стесняясь, слегка улыбнулся,
Оторопевшая, чуть – чуть, уж рядом Она.
-Ты не боишься, вот так идёшь, совсем одна?!
Сегодня служба, уж довольно долго длилась.
Глазами хлопая, пред ним слегка склонилась,
-Я знаю, завтра отмечаем праздник большой,
Вблизи мой дом, ну уж коль пришёл, пойдём со мной,
Сегодня мама, в ночную смену на работе,
Боюсь немного… не горит свет на повороте.
Вдруг замолчала, словно ждала, что скажет Он,
Но очень близко, зазвонил чей - то телефон,
Слегка вздрогнула, плечом коснулась его плеча,
Он так разволновался… поцеловал сгоряча.
Нет - нет, Она не сопротивлялась, поддалась,
Желала страстно, ну же, наконец дождалась,
В руках растаяла, как белый снег под солнцем,
Пускай что будет, бать может всё обойдётся.
А Он, уж так голоден, что забыл о грехах
Тонул, в её счастливых, удивлённых глазах.
Узка тропинка, губы слегка касались губ,
Какая нежность… невзначай охмелела вдруг,
Тишину в улочке нарушил стук калитки,
Чтоб дверь открыть, ей ведь не надобно визитки,
Уже в глаза, не боясь, посмотреть посмела,
Того не зная, что на лице побледнела,
Манящие губы, уж тихо прошептали,
- Но мы, ведь хотели этого, давно ждали,
О, эти чувства, намного посильнее нас,
Он восторгался ею, не мог отвести глаз.
Чуть растерялся, ему рубашку расстегнула
Ладонью тёплой, провела по лбу, улыбнулась
Вся задрожала, как оторвавший лист на ветру
Лишь только миг - с себя сбрасывала всю одежду.
Два чуть твёрдых соска, ощупь волосатой груди,
-Ты не бойся, любовью нынче, меня награди.
Лёгкий румянец на лице, уж коснулась плоти,
В его руках изнемогала, душа в полёте.
Он понял, его хотела, ждала, совсем не прочь,
Не знал женщин, бурен порыв, прекратить уж невмочь.
К бедру притронулся, возбуждал, ласкал рукой,
Тихо шептала, - О , мой милый, мой дорогой.
В объятиях, Он едва смог к кровати поднести.
Слова, чуть слышно,-Я знаю что грех, меня прости,
Давно ждала, буду любима только тобой,
Не бойся ты, делай, что пожелаешь со мной,
Смелее, наверняка уж давно мужчина,
Так в чём же дело, милый, какая причина?
-Я же алтарник, ты правда доверяешь мне?
-Согласна я, может не веришь в нашу любовь?
Он к её плоти, ласково коснулся рукой.
Уж блеск в глазах и страстный, манящий, нежный взгляд,
-Ты наслаждение, ведь нам, не до слов сейчас.
И под влиянием блаженства и сильных чувств,
Жаждущих тел слияние и влюблённых душ,
Извивался, в соблазне дрожал, в голове шум, звон,
Дождалась, уж словно в тумане, её тихий стон,
Достиг желанного, сорвал цветок весенний,
Словно в неволе, уж подобна Жар птице в клетке,
Изнемогая от неги, слегка трепетала.
Как сладостны минуты любовных влечений!
И шепот, -Любимый, ты лучший всех на свете!
Любуясь младым телом, Он страстно целовал,
Хмелея, улыбаясь, снова привлекал.
В который раз, казался пьян, шептал,-О ты мой свет!
Ни обещаний, ни слов, любя встречали рассвет,
Груди касаясь, с невероятной страстью ласкал,
От поцелуев, Он, уж в какой раз изнемогал,
От тёплых, нежных слов, в нем словно растворялась,
Казалось, как дитя - сильнее прижималась.
Но вдруг, будильник, двоим о времени напомнил,
Звонок, ну совсем не кстати, нарушил их покой,
Но губы её, ведь так сладостны как мёд. И Он,
Еще … с новым азартом желание исполнил.
Уж лёжа рядом, так взволновано произнёс,
- Я счастлив -хочу, чтобы ты об этом знала,
Давно собою – на всю жизнь очаровала.
Вдруг, пальцами касаясь его губ, сказала,
-Знаю, в праздник согрешили – себя спасала.
Ведь в храм ходила, всегда только ради тебя.
Тебя ждала. Думала уже сойду с ума,
Если хоть раз, милый, не поцелуешь меня,
Не обратишь внимания и не коснёшься рук,
О, если бы ты знал, какие это муки!
Теперь знаю, какой ты нежный, мной любимый,
И эту ночь, и вечер наш, неповторимый,
Давно в моей душе совсем нету сомнений!
Люблю! Поэтому тебя прошу поверь,
Так нежен, я твоя, до конца своих дней,
Ведь ты, сегодня в мир любви, открыл мне дверь.
Он одевался, - Да, знаю, вдвоём грешны,
Но пусть нас Бог…только услышит и простит,
Уж настрадались… он с небес это видит,
Ведь каждый из нас, по жизни, свой крест несёт,
Не уж не милостив, думаю нас поймёт.
Поцеловав, не торопясь, он уходил,
-Мой дорогой, меня собой ты покорил,
Пусть Бог простит и оградит от всяких бед,
Слезу уронив…. нежно посмотрела вслед.
Не посмела пойти в храм Божий помолиться,
После бурной ночи, ведь надо освежиться,
У иконы просила прощения за грех,
Волновалась, уж в доме убиралась наспех.
Ведь мама придёт, ах, только бы не узнала,
Всё вспоминая, в душе каясь, уж страдала,
Как сладок грех, вряд ли сможет меня понять,
Терпеть так тяжело, желание унять,
Уж так старалась, принять вид спокойной лани.
В храме так празднично - украшено цветами,
Уж весь пол устлан, ароматными травами,
В нарядной одежде, радостны прихожане,
Есть знакомые, почти все односельчане.
Сияют лица и в руках ветки берёзы
В серебряных вазах, тёмно- красные розы.
Батюшка, всех поздравлял и кропил водицей,
Люди из храма, выходили вереницей.
Сегодня, всё вовремя, сделать не успевал,
С хором в мольбе, прощения просил, подпевал.
По нему видно, всё же что- то с ним случилось,
Дитя моё….Но неужели ты влюбилось?
Уж в какой раз, на него батюшка посмотрел,
Всё держишь в тайне? Ну погоди, как же посмел?
Коснуться женщины, надо разрешение
Иль ты забыл? Боже, что за поведение?
Уж в храме… совсем пусто, догорают свечи,
Озлоблен батюшка, вдруг взял его за плечи,
- Дитя сознайся, ты нынче дома ночевал?
-Прости я грешен… Уж ему руку целовал.
Покраснев сильно, пал на колени перед ним,
-Прости я каюсь! Не сдержался – был победим.
За этот грех, я молиться буду день и ночь!
-Что любишь, от меня посмел скрыть! Да пошёл прочь!
Скажи, как искупить пред Богом, тобой вину?
Прошу! Не рви мне душу, как тонкую струну,
Грех этот - буду нести до конца дней своих,
Поверь, я все грехи, отмолю за нас двоих.
О, Боже! Подскажи как научить молодых?!
Попросишь у Всевышнего и у всех святых
Прощения. Лишь вода, ни соков, ни борщей!
-Тебя, я закрою на сорок дней и ночей!
Одно окошко, не поглядеть, так высоко,
В душе тревога и на сердце так нелегко,
Молился Он и всё время библию читал,
И мысль о ней, не покидала, больно страдал,
Надо бороться за любовь - это понимал,
Не думал, что предстоит долгая разлука,
Её не видеть сколько дней, какая мука.
А может время очень быстро пронесётся?
Кричать, просить, этим ничего не добьётся.
Брали сомнения за всё, тяжело дышал,
Как там она? Снова о поцелуях мечтал.
Увы, но почему ночи так темны и длинны,
У нас, все намерения благие, чисты,
Любимая, хоть на миг бы, увидеть тебя,
Во всём, что случилось, пойми, я виню себя.
Он в полумраке, как оторваться от смуты?
Такие долгие секунды и минуты,
Где же ты солнце? И день как ночь, и ночь как день,
Душа болит, а от свечи содрогалась тень.
Как всегда, утром ясно солнышко вставало,
Уходил день, слегка сердечко ликовало,
Читая библию, чуть эхо разносилось,
Но сон краток, совсем ничего не приснилось.
В полнолуние, душа рвалась на части
Боже, скажи мне, почему я несчастен?
В отчаянии поклоны бил, уставал,
И снова в руки, брал «Божье слово», читал.
С утра в окошке немного посветлело,
Услышал шорох…уж дверь тихо заскрипела,
Всю ночь не спал, от мыслей в жилах кровь кипела,
В надежде… сегодня день - был сорок первым,
Уж очень похудевший, выглядел бледным.
Уставший взор на дверь, батюшка на пороге,
-Сознаюсь честно, тебя просто от в восторге,
Молись дитя! Как дела? Ну что скажешь теперь?
Ты … испытание выдержал образцово,
Думаю всё понял, читая Божье Слово.
Их разговор длился примерно часа два,
В глазах туман, вдруг закружилась голова,
Умылся потом, на ногах едва держался,
Но устоял, кивнув головой, соглашался.
Руки коснулся, не отводя от него глаз,
-Так что пошли!, тебя прощаю, на первый раз,
Речей довольно…поспешим, все давно ждут нас.
Летело время…..И вот, Он на службе снова,
Ну, что поделаешь, коль судьба так сурова,
Горечь разлуки… Душа страдает, так больна,
В храме так пусто, часто пугает тишина.
Началась служба, искал глазами, где Она?
И вот, в который раз её не находил,
Я бы, всю жизнь, только одну ценил, любил,
Страдал, часто при с книгами свечах, дружил,
Себя, даже иногда, невзначай жалел,
Но мать, спросить о ней, Он просто не помел.
Но, Он не знал, что ей младой пришлось пережить,
Мать бы узнала позже, ведь нельзя было бы скрыть,
Ей бы сквозь землю провалиться, просто не жить!
В храм ей, идти не хотелось, в себе закрылась,
Она бы мышкой, в одиночестве, зарилась,
Сколь унижений выслушать? Вот бы поплакать,
Молча слушала, на душе горько однако.
Со временем… уж путь далёк, ждала родня,
Ведь под сердцем, Она дитятко носила,
Вот потому, всё мать так и решила,
Дитя от кого? Молчала, в тайне держала,
Вот так вдали, четыре года проживала.
Какая радость, мальчонка родился на свет,
Еще прошло, казалось быстро, так пару лет,
И так похож на него, те глазки, улыбка,
Но Он не знал, что где - то подрастал сынишка.
Давно домой пора, - тихо сказала себе,
Но сын от кого, сберегу - пусть будет секрет,
Ведь мысленно, всегда любимый, я с тобою,
И часто плачу по ночам, правду не скрою.
Но вдруг, словно стрела пронзила её сердце,
А может, ты совсем не был, уверен во мне?
Давно другую, в тёплой постели ласкаешь,
И обо мне, даже совсем не вспоминаешь.
Приеду… в храм уже с сынишкой я приду,
Не знаю, иль на радость будет, иль на беду,
Но ведь, нашему сыну, скоро идти в школу.
Его… ты сам увидишь, думаю все поймешь,
В один из вечеров, может к нам в гости придёшь,
И коль судьба - звёзды в небе соединятся,
Я ещё верю…. мы найдём с тобою счастье.
Но время шло… и Он уже стал совсем другим,
Ему казалось, что Бог его давно простил,
Переболел, уж всё бурной рекой отнесло,
Любить решил, ОН лишь Бога, больше никого.
Поездка в Харьков, довольно изменила жизнь,
В дорогу батюшка благословил,- Ну трудись!
И проучившись в духовной семинарии,
Казалось ожил, понял, что не в изгнании,
И такой радостный, уж возвратившись домой,
В служение в храме, окунулся с головой.
Нынче заканчивалось солнечное лето,
Её сердечко, всё ещё прошлым согрето,
Уж с пол часа, как слышны колоколов звуки,
Благословение получить на науки,
Держа за руку сына, Она в храм спешила,
И ведь сюда, сама раньше, ходить любила.
Вот с тропинки, они сошли у ворот храма,
На мгновение, ей показалось, Он замер.
Но с машины, не озираясь, вышел смело,
Уж увидала, его лицо побледнело,
Глаза блестели, вспомнилось искушение.
Казалось, сердце едва не выскочит с груди,
Но мысленно сдержался, себе твердил – иди!
Ты библию читал, нас Бог учит- потерпи!
Ведь люди смотрят на тебя, нынче ждут в храме,
Ты батюшка, они со всей душой в поклоне,
Даже если душа, пылает в адском огне,
И закрыв дверь машины, поклонился ко всем,
Он так торопился и со словами,- Мир Вам!
По ступенькам, словно убегал, поднялся в храм.
Он проводил службу, вскользь посматривал на всех,
Она прекрасна, уж стояла в уголочке,
Пышна маленько, в том же беленьком платочке,
А совсем рядом, стоял небольшой парнишка,
Мучила мысль, а может это мой сынишка?
Продержаться смог, не показал волнение,
Ребятишек - благословлял на учение.
Причастились хлебом, вином, все расходились.
Её мысли терзали, словно раздвоились.
Идти иль может остаться, с ним наедине?
Узнал ли сына? О Боже, а если вдруг нет?
Уж горьки слёзы от волнений и печали,
Мы будем вместе? Какой путь звёзды избрали?
А Он, после службы, уехал на машине,
Смотрела вслед, но остановив взгляд на сыне,
Терзали мысли и душу рвали на части,
Бог не простил? Не уж мы потеряли счастье?
Но вскоре, домой спешила с библиотеки,
Сигнал машины, Он резко открыл две дверцы,
Остановился, её заставил встрепенуться,
-Не думал, что дороги, вновь пересекутся,
Хотя я очень часто тебя видел во сне,
Разволновавшись,- Поговорим наедине?!
Присела, терялся взгляд, спрятала гордыню.
Машина двигалась, ехал к реке поближе,
-Ты так, уж не гони, прошу чуть -чуть потише,
А хочешь, мы можем поехать прямо ко мне!
Сжав руль, удивился, но вдруг густо покраснел,
Словно, что -то поднял, повернуться не помел,
Остановив машину, так страстно поглядел,
-Ты так прекрасна, как цветок. Но скажу в ответ,
-Прошу прости, любимая! Мне так жаль, но нет!
Как гром слова, - Тогда пропала, так внезапно,
Батюшка был зол, в комнатушке меня запер,
Я так страдал, за своё непослушание,
Ночью и днём, в полутьме читал Слово Божье,
Имел наказание, на долгих сорок дней,
Всё для того, чтобы стать ответственным, мудрей,
Ведь за двоих, просил прощение у Бога.
Она слушала, голову склонив, как же я?
Он серьёзен, словно все её мысли читал,
Говорил, уж совсем не торопясь, продолжал,
-Я страдал и в надежде почти два года ждал,
Ведь в храме, очень часто мать, в здравии видал,
Прости, но поэтому за тебя не спросил,
Пережить разлуку, мне едва хватило сил.
Затем учеба и вот теперь на службе я,
Но ты пойми я не отрекаюсь от тебя,
Одну любил и клянусь, я век буду любить,
Посмел с тобою, один бокал вины испить,
Теперь за грех, расплачиваться я буду один!
Вдруг резкий жест и она, за руку его взяв,
-Ты что ослеп, иль рядом мальчонку не видал?
-Но ведь у нас с тобой, подрастает сынишка!
Двумя руками, её нежно взял за плечи,
-Я не могу! Любимая, к чему все речи,
Пойми, женщин не иметь, я Богу поклялся,
Только ему, уж навеки верным остался,
Спелой вишней ты стала - ещё будет семья!
Но вдруг, покатились слёзы по его щекам,
-Прости! Я знаю, очень больно пережить нам,
Но мне, дороги назад нет, я прошу пойми,
Сына, лучше в церковную школу приведи,
Знай, я не откажусь от кровушки то своей,
В жизни встретишь - хорошего человека, друзей!
-Ну, отпусти, зачем ты нас обеих мучишь!?
-Как снести боль, от человека когда любишь?
Вдруг очень громко, так злобно крикнула она,
Сказав так резко, словно оборвалась струна.
Он в этот миг, руками, её прижал к себе,
-Пойми, я благодарен тебе, нашей судьбе,
Любовь моя! Если я вознесусь в небеса,
Ты в моей памяти, останешься навсегда,
Даже когда, душа будет среди тёмных туч,
Как светлый, тёплый, желанный, нежный солнца луч!
Но сейчас, призирай меня, перестань любить,
Так обеим, нам будет легче всё пережить,
Сын подрастёт, ведь я всегда помогать буду!
А он пойдёт, уж по своей жизненной тропе,
Уж повзрослев, я надеюсь, не попрекнёт мне,
Всё же надеюсь, меня узнает и поймёт.
Освободилась от объятий, уж поняла,
Вместе не быть, в шоке, вдоль дороги побрела,
Все же машина , медленно ехала за ней,
Он до сих пор влюблён. Тот голос словно ручей,
-Такова жизнь! Но встречей остался доволен.
Прошло три года….
Он в храме, весел, радуется душа,
Ведь нынче, крестил славного малыша,
Родного брата сынишки своего,
И это, уж стало счастьем для него,
Сиянье глаз и на сердце так легко,
Она любима - значит всё хорошо!
-Спасибо Боже! Что меня услышал ты!
А я твой раб, навеки!
И за всех буду, отмаливать грехи!
***
Алта́рник (служитель алтаря) — именование мужчины-мирянина,
помогающего священнослужителям в алтаре.
От автора;
Прошу меня простить,
за мысли откровенные
Из жизни, ведь не выбросишь,
чувства сокровенные
И кто любил, был любим,
думаю не осудит
Мы все грешны…
не живём без прелюдий.
22. 09. 2020 г .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889424
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Дощ за віконцем по шибці полоще,
Сіра завіса навкруг.
Тонкий струмочок із ринви аж свище,
Краплі сприймаю на слух.
Злива гуркоче і грім десь вдаряє,
Стільки налляло води.
Блискавка небо над нами кремсає,
Відблиск її аж сюди.
Туга заповнила простір собою,
Холод іде від вікна.
Очі скувало як сон пеленою
Й темінь в кутку засина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889926
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
[b]Б[/b]ережу кожну мить де чарівна красуня стояла,
[b]Е[/b]стетично красу у зеленому листі ховала,
[b]З[/b]олотив жовтий лист і стежину встеляв килимочком,
[b]Л[/b]іс густий у журбі розмовляв із грайливим струмочком.
[b]І[/b] до серця горнув неповторну чарівність природи,
[b]Ч[/b]истота почуттів світ торкала непрохано врода,
[b]Р[/b]озлилася ріка, додаючи у ніч прохолоду,
[b]О[/b]хопивши життя, дарувала осінню погоду.
[b]К[/b]ущ у сяйві бринів, квіти тихо до низу схилялись
[b]І[/b] осінній красі перехожі щораз дивувались,
[b]В[/b]ітер віти гойдав, а красуня всміхалась привітно,
[b]П[/b]ромінь щедро торкав, обіймаючи ніжно, тендітно.
[b]Р[/b]озгорнулись гілки і до зваб потягнулися руки,
[b]О[/b]горнувши чарівні сади, птах додав неповторнії звуки,
[b]Й[/b]ого трепетний спів до смаку так прийшовся красуні,
[b]Ш[/b]епотів дивно ліс,відчуваючи чари в відлунні.
[b]Л[/b]ист грайливо кружляв в неповторно чарівному вальсі,
[b]О[/b]біймаючи світ, навіть образ святий милувався,
[b]А[/b] за обрієм там, у небессі хмаринка кружляла,
[b]Т[/b]еплий, сонячний шлях до красуні у світ прокладала.
[b]Р[/b]озпускались листки і лунали чарівні мотиви,
[b]О[/b]золота куща вигравала у сяйві красиво,
[b]Я[/b] схилившись униз, доторкнулась красуні рукою,
[b]Н[/b]іжний запах п"янкий мене вразив своєю красою.
[b]Д[/b]оторкнулась іще, а вона забриніла, заграла,
[b]А[/b] пелюстки свої до серденька мого пригортала
[b]В[/b]ерби коси схиляли, їх красуня також захопила,
[b]С[/b]віт у чарах земних неповторно вона відтворила.
[b]Е[/b]стетично, як сон дарувала осінні мотиви
[b]Р[/b]омантично в краях малювала чудові картини,
[b]А[/b] обабіч жасмин поглядав на красу-чарівницю,
[b]Д[/b]ивовижний листок падав ніжно в пожовклу травицю.
[b]У[/b] небессі пташки, ніби тихо прощались з красою,
[b]Є[/b] у осені квіт, який так поєднався з весною,
[b]Д[/b]ивоказка у світ вже крокує легкою ходою,
[b]У[/b] журбі густий ліс весь повитий уранці росою.
[b]Ш[/b]епіт чути у нім, його погляд чарує красуня,
[b]У[/b] чарівному сяйві мотив переходить в відлуння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889899
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Ключі від щастя я знайду у слові,
В твоїх очах і у палкій любові.
У кучерях духм'яного світанку,
У диханні і прохолоді ранку.
Ключі від щастя я знайду у літі,
Вони в веснянім, білосніжнім цвіті.
В ванільних хмарах, що пливуть по небу,
І там де вітер обіймає вербу.
Ключі від щастя в нашому коханні,
В мелодії дощів, що на світанні.
А ще вони в осіннім колориті,
Нам не забути ці чудові миті.
Ключі від щастя в сніжній заверусі,
Вони завжди є там, де справжні друзі.
В твоїх обіймах ніжних, безкінечних,
У почуттях і радостях сердечних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889706
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Не ищите опять - убежала я за куражом,
За весной, за мечтой, за горячим расплавленным летом...
Подышу, поживу, потанцую чуток, а потом
Я вернусь, может быть, растеряв своё прошлое где-то...
Не зовите меня - не услышу я и не хочу,
Я не знаю Вас больше, не вижу в упор и не помню...
Только бы никогда не жалеть мне об этом ничуть -
Ведь не зря убегала в слепую да глупую полночь...
Отпустите сейчас - даже не оглянусь невзначай -
Водопадом-дождём уплыву я на радуге влажной...
И подарком явлюсь - поутру не придётся скучать
Вам уже одному... никогда... ну, а впрочем, неважно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885412
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 27.09.2020
Я приду в жизнь твою под занавес,
Ты об этом не знаешь вовсе...
Вдруг захочешь начать всё заново -
Просто осень мешает, осень...
Я скажу тебе слов немерено,
Ты услышишь их, знаю точно -
И поймёшь меня, я уверенна,
Потому, что хотела очень...
Этим летом, да вместе с ливнями,
Незаметно при нашей встрече
Прикоснуться к знакомым линиям -
Понимаешь... ещё не вечер...
Ещё помню твоё дыхание
И слова твои слышу... слышу...
Но... когда - не скажу заранее,
Просто жди, пока дождь по крышам
Пляшет сам под свою мелодию,
И шаги мои глушит будто,
Я приду... незаметно вроде бы
И раскрашу простые будни...
Я влечу в жизнь твою под занавес...
Даже если...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889831
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 27.09.2020
У садочку в холодочку
Скаржився кум куму рано:
-Хочу випить - нема грошей,
Чого жити так погано?
Кум промовив: - А я знаю.
(Гляну, щоб не чула Нінка),
Правду вам я нагадаю:
Негаразди всі - від жінки.
Все так гарно починалось:
Всюди Рай, Адам і Єва…
Він - закоханий, щасливий,
І вона, як королева.
Чого тобі, жінко, треба?
Маєш радості по вуха,
Світить сонце, чисте небо,
Не гризе тебе свекруха.
Вже нажерлась, нагулялась,
Яблука, бач, захотілось!
Із спокусником злигалась –
От де лихо затаїлось.
Ще й Адама пригостила,
А він радий, іще хоче…
Для нас пекло заробила,
Навіть Змій, і той регоче!
Через Єву, ту дурепу,
Людство прирекли на муку:
Кожен день у нас халепи,
І безсильна тут наука.
Он біжить вже ваша Настя,
Зараз стане в свою позу!
Усім ясно: всі нещастя –
Через бабський дурний розум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889688
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Сердега-вітер за вікном
Штурхає люто листя тьмяне,
Безсонна ніч потроху тане –
Заграло сонце бурштином.
Жорстоко зрубано серпом
тобою скривджене кохання…
І тільки вітру скреготання
ковтає сльози над стеблом.
Лишив з любові сухостій
осінній погляд твій, останній,
Вже не забути нам прощання
у мряці варварськи густій.
Здається, крапельниці щем –
і крапля падає живильна.
Чуття в мені, на диво сильні,
по венах ширяться… дощем.
… Зникає трепет вічних дум
кохання знищено шалене,
Життя повернеться до мене –
Лиш приберу осінній сум…
(Надихнула картина Марії Магдалини Остхейзен «Убери мою печаль…»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889912
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Жінка за столиком в залі,
Очі у неї сумні.
Пінить шампанське в бокалі,
Враз посміхнулась мені.
Погляди наші зійшлися,
Наче було в перший раз.
В очі її я дивився,
В залі звучав ніжний вальс.
Я підійшов так не сміло,
Руку її простягнув.
Тіло усе так тремтіло,
Досі цей день не забув.
Зустрічі, квіти, світанки,
Нашими лише були.
Мила моя бойківчанко,
Мрії нас в казку вели...
Знову мелодія в залі,
Знову звучить ніжний вальс.
Пінить шампанське в бокалі,
Я підійшов, як в той раз.
І хоч роки пролетіли,
В коси лягла сивина.
В вальсі з тобою кружили,
Зустріч щаслива була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889911
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Кружили в синем небе гуси...
с охрипшим криком из души...
с печальным... рвущим сердце, блюзом...
- Прощались с нами малыши...
Им теплый ветер в путь-дорогу
срывал осеннюю листву...
- А я слова шептала Богу...
пусть бережет их... пусть живут...
Туманом выстланная речка
хранила гнезд пустых ряды...
- А я стояла на крылечке...
крестила клин от злой беды...
Дождусь их раннею весною,
когда едва сойдут снега...
- Вернутся шумною гурьбою
к родным желанным берегам...
Ну а пока... с охрипшим криком...
с тоской истерзанной души...
Кружили в небе горемыки...
- Прощались с нами... малыши...
22.09.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889482
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Форум «ЛЮДИ МИРА» выразил протест.
Дальше нетерпимо состояние войны.
Поджигатель войн – озлобленный АРЕС –
Распоясался, вершит трагедию страны.
Массу жертв имеем ежедневно.
Перепуганных, осиротевших вдруг детей.
Факты обнажились! Факты гневны!
Наживаются на войнах банды палачей.
У народов сник предел терпения.
Наконец, процесс «Борьбы за мир» вполне созрел.
В мире нет уже другого мнения:
Изолировать всех тех, кто нагло озверел.
Экономика не возродится.
Инвестиций тоже бесполезно ожидать.
Прежде нужно миру возвратиться.
Лишь тогда вернётся тишь да Божья благодать.
P.S. На форуме так много было слёз...
Давно назрел этот вопрос...
23. 09. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889523
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Сховаю сум у жмутку листя,
Що осінь сипле залюбки.
Хай забере моє розхристя,
Наповнить радістю думки.
Стою на перехресті долі,
Розмову з місяцем веду.
Ти, знаєш, місяцю, доволі
Всього пізнала на віку.
Таку ж холодність, як від тебе,
І сонячну палку любов.
Чи то такий вже випав жереб -
Нести кохання без розмов.
Збирати в серці ніжність й ласку,
І там всечасно берегти.
Дивився місяць у кватирку
Та в кожного свої хрести.
22.09.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889472
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020
[i]В ретельно захованім власному світі
Шукаю думки, що могли б відповісти,
Чом скит наш тримає в собі особисте
І як зруйнувати його, зупинити?[/i]
От… знову спиняла… та спроби – невдалі,
Немов в дзеркалах бачу знову життя те –
Засуджене, знищене – ніби затяте
Кохання блукає в моїм Задзеркаллі…
[i]У закутку серця – уламки колючі,
Знов скит наш плюндрують, немов криголами,
І б’ється на друзки воно дзеркалами,
І в кожному – залишок нас неминуче…[/i]
В ретельно захованій правді – у фальші,
Відлуння дзеркал зрозуміє причину –
Два серця в коханні, немов в павутині,
Щільніша вона, як стаємо ми старше…
[i]
Сумне Задзеркалля… Уламки-магніти…
У закутку серця, у власному скиті…
Воно – нездоланне, його не спинити –
Самотнє кохання в суворому світі…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889552
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
ВІДГУК -КОМЕНТАР
На гумореску К. Собової ' Нові обряди'
Дотепний написала жарт,
Тож призадумалась і я.
Двох зятів тепер я маю,
До сеньйора поспішаю.
Зберу 'лахи' тай поїду,
-Прощавай, скажу я діду.
Не лягай, ти спати рано,
Попрацюй спочатку гарно.
Встань раненько і на кухню,
Процедури водні мужньо.
Ти приготуй гарячий суп,
Почисть у роті один зуб.
Виходь швидше на подвір'я,
Підмести не забудь пір'я.
Налий у корита́ води,
Всю птицю зажени туди.
Поклади Ласунці їсти,
Здій її швиденько звісно.
Дасть молока повне цебро,
Старайся, щоб не менш було.
Здай молоко, приїде бочка,
Нагодуй курчат і квочку.
Корову ген на пастівник,
Прикорінь молотом забить.
І телятко припни збоку,
Хай отрима насолоду.
Вижени качки на берег,
Забереш їх аж під вечір.
Сам приготуй собі обід,
І відпочинь тоді, як слід.
Ласунку не забудь здоїть,
Мале телятко напоїть.
Подивись, що при нагоді,
Бур'яни на огороді.
Збереш багатий урожай,
Любий працюй і не скучай.
Аж ко́ли день-піде́ на спад,
Позаганяй усіх назад.
Приготуй собі вечерю,
Відпочивай, тоді Омелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889337
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Побіжу у луги смакові
Де верба вже розкинула коси
І спасибі скажу я весні,
Що дарує весняні нам роси
І найперший чаруючий квіт,
Що до нього у розкіш горнуся,
Я вклоняюсь безмежний мій світ,
Бо без тебе лишитись боюся
Де знайду я ще більшу красу
І долини, і милі простори
Та мелодію ніжну, просту,
Де струмок нам наспівує знову
Неповторний, грайливий мотив,
Що лунає із саду далеко,
Та зворушність чеканих хвилин -
Де з чужин прилітає лелека
Відзеркалля чарівне в воді,
Яке вмить відображує вроду,
Неповторний той смак навесні,
Що дає нам відчуть насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889321
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Зустрілись з тобою зовсі́м випадково,
Де шумно, де людно, вокзал і перон.
Побачила очі блакитні ті знову,
Вони мене наче взяли у полон.
Так тепло на серці ураз мені стало,
Минулим коханням здригнулась душа.
Ти знов біля мене, де я не чекала,
Мій поїзд в минуле чомусь вирушав.
Туди де ще літо лоскоче промінням,
Туди де з тобою були молоді.
Всміхалося небо до нас синє, синє,
А я посміхалась коханий тобі.
Кружляв веселенький у парі нас вітер,
Мочили нераз нас дощі проливні.
Мені дарував ти букетами квіти,
Було то насправді, чи може у сні...
Літа пролетіли, літа промайнули,
Ця зустріч миттєва, мов зблизила нас.
Віз поїзд сьогодні мене у минуле,
При зустрічі знову спинився наш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889327
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Я не жалкую, що літаю в мріях.
Думки про тебе не закреслить осінь,
Бо сонячна іскриться зранку віра
Перемагає прохолоду босу.
Хоч вересень іде, художник вільний.
Вже фарби підбирає для обійстя.
Журливість не поранить думку сіллю.
Мов квіти, пахне листя золотисте.
Я відчуваю, що у нас взаємність.
У кожнім слові - літа відголосок.
І вірю, що та зустріч недаремна.
Хіба забудеш, як ти пестив коси?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889332
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QH39JbR3Zt4[/youtube]
Дарую цей вірш своїй хорошій подружці -
Ніні Незламній... Хай осінь ця буде для вас щасливою.
------------------------------------------------------------
Оглядає осінь володіння,
Чи хороший спадок їй від літа?
І в душі розлилось потепління,
Це тепло і зараз скрізь розлито.
Почекаю! Нащо руйнувати
Те, що будувалося з трудом?
Треба лише фарби підібрати,
Це зробити зможе все цілком.
У саду самотнім зупинилась,
Тиша тут панує навкруги.
То нічого – трохи запізнилась,
Треба все ж себе перемогти.
Озирнулась з думками сумними:
Може, кольоровим зробить сад,
І дозволить тут співать пташині?
Тільки б не зробить все невпопад.
І про це все думала – гадала,
Сонця пригрівали промінці.
Ненароком раптом задрімала,
І чомусь їй снились літні сни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889334
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Купчасті хмари чередою
Пливуть у небі в синю даль,
А сонце тепле наді мною
Мою розвіює печаль.
Воно і пестить, і голубить
З-за хмарки променем щораз.
Душі так тепло стає й любо,
Й вона звільняється образ.
На мить жура вся затихає
І я між хмарами вгорі
В цю білизну вже поринаю,
Й лечу думками до зорі.
Бо там – далеко і високо,
Десь є незвідані світи.
Не зможе погляд мого ока
Цю відстань зором провести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889346
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
[i]Стихло озеро… Ніжний серпанок
Загубив в водній сині – коралі.
Підпливла, мов до броду русалка
Я до тебе і в шалі пропала…
Заспівала для магії серця…
Ти завмер у любовному трансі.
В водоверті кохання так б’ється,
І не тоне у вирі та часі.
Мої очі – озерна безодня –
Ваблять душу твою в вічні сині.
Я для тебе – земна й надприродня,
Повелителька я і рабиня.
Я, мов вихор з тобою… й покірна…
Із красою озерної гладі…
Аж до дна в своїм серці я вірна,
Чарівна твоя німфа – наяда…
Імпульсивна, жагуча, нестримна –
Моя тайна - вік нерозгадана.
І несуть, немов хвилями, рими
Вірші серця – зірки-міріади...
Стихло озеро…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888896
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 19.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2020
І навіщо прощатися з літом -
Не будитиму думи сумні ...
Квітуватимуть розовим цвітом,
Як тюльпани мої навесні.
Скажу йому лише: “Бувай, красне!
Ми зустрінемось десь у ті дні,
Як зігріє нас сонечко ясне,
Про тебе складатиму пісні”
Нехай летять вони над землею
Радість сіють в садах і полях,
Щоб родиною жити своєю,
Щоби усмішки на вустах…
Уже осінь із щемливим смутком,
Бо ж підводити підсумки час,
А чи літечко було з прибутком?
Чи не марно дзвеніло для нас?
Щедре літо, тобі поклонюся,
Душі вдячність за твоє земне…
Мудрість осені багряно - руса
Полонила давно вже мене…
Не завжди є літечко красним,
Осінь теж не в одній маячні
Ви для мене обоє прекрасні,
Як дві зірочки в височині,
Що літають десь високо в небі
На крилатих, гривастих вітрах
Повертаються лиш при потребі,
Бо природи підходить свій час.
В.Ф.- 05.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888702
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 15.09.2020
[i]Давно нас розвели шляхи-дороги,
Ми виросли… У нас дорослі діти,
Та в спогадах продовжує нас гріти,
Мов промінь сонця – усміх Ваш привітний,
Я через Вас теж стала педагогом.
До лірики відкрили знань стежину,
Читали вірші гаряче-натхненно,
І проросли зароджені ті зерна
Поезією почуттів у мене –
Я Вам душі завдячую перлини.
Були для діток – сонечком квітучим:
Інтелігентна, вишукана, стильна…
В жіночій слабкості – на диво сильна,
Хай буде доля вчительська прихильна,
Не шкодить Вам плин часу неминучий.
З уроків - всі до Вас ішли ватагою,
Навчали світ любити Ви довкола.
Ці відчуття, що прищепила школа,
У нас, дорослих, так і не схололи –
Ми до природи ставимось з повагою…
Нас вчили бути мудрими й обачними,
Ще – малювати разом стінгазети.
Вам довіряли мрії та секрети,
Ви й зараз знаєте про наші злети,
А за дзвінки нечасті Ви – пробачте нам.
Жертовне серце світле добротою,
Увага і таланти полум’яні –
Відбитки знайдуть в Маші, Олі, Вані,
Вбирають діти все із хвилюванням,
Порядність, щирість – це найкраща зброя.
Тож залишайтесь Ви з дітьми собою –
Натхненною і… вічно молодою![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888818
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Я не віддам тебе нікому,
Ані за гріш, ні за мільярд.
Я не віддам тебе ніколи,
Неоціненний ти - мій скарб!
Не розлюблю тебе нізащо,
Нехай там що собі, нехай.
Комусь без тебе, може й краще:
Бо «на» не знає, знає - «дай».
Віддам тобі себе до нитки,
Собі залишу лиш жалі,
І вірші тому будуть свідки,
Як божі зерна у ріллі.
Не розлюблю собі на щастя,
Не розлюблю, не розлюблю!
В тобі – до скону від зачаття
За тебе Господа молю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888824
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
З кабінету пацієнт радісно крокує.
Стоматолог спав з лиця,
За столом сумує.
Медсестра його пита:
- Лікарю, проблема?
Чи якась у вас біда,
Чи страшна дилема?
- Вперше бачу я таке,
Аж недобре стало.
Щоб клієнтів ось таких
Більш не попадало.
Повно в гаманці купюр
Й зо́лота на тілі,
Дуже випадок важкий -
Усі зуби цілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888525
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Майорить у гронах горобина
І багрянцем листя мерехтить.
Десь хова німу печаль калина,
У повітрі осінню пахни́ть.
Падає туман на землю сірий,
У росі купається трава.
Посмішку дарує ранок щирий,
Осінь візерунки вишива.
Вітерець гойдає павутину,
Павучок мереживо плете.
Дуб насипав жолудів корзину,
Ніжить нас проміння золоте.
Завітає бабине, ще літо
І торкнеться ніжністю щоки.
Хризантеми тішать своїм цвітом,
Десь розмова чується ріки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888823
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Занадились густі дощі
В осінній сад солодких мрій —
Вчепили буси на хвощі,
Прикрасили сухий пирій.
Осінні квіти, як хлющі,
Схилились в задумі німій.
Намокнув трав’яний сувій,
Тремтять зажурені кущі.
Душа потрапила в полон
Невпинних і тривалих мряк,
Чекає на п’янкий озон,
До сонця шлях знайти б, — та як?
Звідкіль засвітить їй маяк,
Що запалає, як вогонь?
Тепло спиватиму з долонь,
Моя любове, — дай лиш знак! 7/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888764
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 136 ***
— какие ОКУНИ красивые, хоть без воды они,
в ОКУ НИ в коем случае ты их не ОКУНИ!
*** 137 ***
— та АКУЛА КОМУ что-нибудь откусила?
— А, КУЛАКОМ У неё один зуб я́ отбила!
*** 138 ***
бывало, что на СВЕ́ТУ не хватало КОЛЕ СИЛ –
ведь по её совету – он по СВЕТУ КОЛЕСИЛ…
*** 139 ***
к нам прилетело н л о –
СЕЛО прямо на СЕЛО.
*** 140 ***
мужик в хлеву собрал НАВОЗ,
и громко уложил его НА ВОЗ.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888743
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
Мов на сторожі озброєна рать.
Гриб білобокий сховався під дубом.
Свіжість повітря рознеслась навкруг.
Вересень весело грає на дудці,
Вітер здіймає навколишній рух.
Як же, людино, у лісі приємно.
Збіглась брусниця - щедро у травах.
Ось і дерева вклонилися чемно,
То ж збережи красу цього краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888256
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Запишалась Віолета,
дід купив їй лісапета.
Педалями важно крутить,
хлопцям мізки баламутить.
Миколай Ковінько - Впертий,
був ще той калачик тертий,
з хитрим поглядом байдужим,
безтурботний, наглий, дужий...
— Віолета, Віолета!
Дай заціню лісапета.
ПРОКАЧУ тебе на рамі,
будуть фотки в інстаграмі!—
Віолета дуже рада,
на губах блищить помада...
Навіть трішечки зомліла,
в пишних пазухах спітніла.
Мчать з горба, як та ракета!
Миколай та Віолета.
Всі калюжі обминають —
заздрі погляди лапають.
По дорозі в той момент,
ніс сніпок Микита Крен!
Ніби так це мало бути,
ас рішив його минути.
Ой, цей клятий поворот,
за штахетником город...
Гальма теж не спрацювали —
пів штахетника зламали.
І цей пафосний дует,
протаранив туалет!
Миколая й Віолету,
ледь дістали з під клозету.
Тут всі випали в угарі —
не позаздриш мужній парі.
Сніп в калюжі кіт на брамі —
файні фотки в інстаграмі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888695
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 15.09.2020
[b][i][color="#4a0404"][color="#032a94"]Н[/color]ебо прохудилось не на шутку
[color="#032a94"]А[/color]нгелы намокли среди туч.
[color="#032a94"]Л[/color]ить бы перестало на минутку
[color="#032a94"]Е[/color]сли бы к земле прорвался луч..
[color="#032a94"]Т[/color]олько все чернее и чернее
[color="#032a94"]Е[/color]й -же-Богу, день, а будто ночь.
[color="#032a94"]Л[/color]истья в мокрых лужах на аллее
[color="#032a94"]И[/color] подняться выше им невмочь.
[color="#032a94"]В[/color]ыцвели от слякоти и ливней,
[color="#032a94"]Д[/color]рожь прибила их к святой земле
[color="#032a94"]Р[/color]азом пролежат до стужи зимней
[color="#032a94"]У[/color] домов озябших в серой мгле.
[color="#032a94"]Г[/color]олыми деревья станут вскоре,
[color="#032a94"]Д[/color]ни короче, ночи все длинней.
[color="#032a94"]О[/color]сень с летом в многолетнем споре,
[color="#032a94"]Ж[/color]дет отлета к Югу журавлей...
[color="#032a94"]Д[/color]аже птичьи стаю провожая,
[color="#032a94"]И[/color]скренне я осень обожаю...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888781
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Ці ночі дедалі темніші -
І неба не видно з-за хмар.
А голос сови все частіше
Пронизує серце до ран.
-Чого ж ти кричиш, блудна пташко,
І зболену душу ятриш?
Мені і без тебе так важко..
Чого ж не сидиш й не мовчиш?
Гасаєш всю ніч по діброві:
То тут, то вже там закричиш..
Ти ж бачиш, що я не готова
Сприйняти, що ти сповістиш.
Лиш в серденько жах наганяєш
Й таємну тривогу якусь.
А біль у душі не стихає
І знову не спиться, чомусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888553
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Не пишіть в шухляду вірші,
Їм потрібен власний дім,
Щоб вони на радість іншим,
Зажили щасливо в нім.
Бо віршам, як і людині
Не весь час сидіть в норі,
Доки зійдуться, як треба,
Зорі долі угорі.
Хай живуть вірші у книгах,
Чи на сайті… і для всіх,
Бо писати для народу,
Це не сором, це не гріх.
Ми словами їх мережим,
Уплітаємо в канву,
Думку ту, що Бог навіяв,
Чи підказку дав зі сну.
Ми на аркуші тримаєм,
Що сказали небеса,
Та не лише нам дісталась,
Дар від Муз віршів краса.
Не пишіть в шухляду вірші,
Хай читають люди вас,
Бо чи кращі, а чи гірші,
Це покаже лише час.
14.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888738
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Вогні запалює багряні
І сипле й сипле жовтий дощ.
Красуня-осінь справжня пані,
У неї закохайся хоч.
Якщо стежиною пройдеться,
Зоставить золотавий слід,
Байдужим не залишить серце,
Розтопить зла у ньому лід.
То ностальгією огорне,
Немов лелеченьки крилом,
Калини кетяги червоні
Налиє соком, як вином.
І не любити неможливо,
Красуне-осене тебе,
Бо ти природи справжнє диво,
Де ще красу таку знайдеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888773
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 15.09.2020
Вересень – господар, збігло літо,
В кошик збирає літню красу,
Погляд стрімкий, між хмар далеко,
Й кине всякчас холод, росу.
Роса - намисто, ледь багряніє,
Між квітів й трав, наче корали,
Раненько вітер, ледь- ледь повіє,
Від щастя квіти, аж завмирали.
Шаленну спеку осінь тримає,
Не зве на поміч хмари дощові,
Яскраве сонце часу не гає,
Безжально палить трави степові.
Ромашка цвітінь схиля донизу,
Ясне проміння, не дає дихать,
Таке палюче, мов через лінзу,
Як не пропасти, - шелестить стиха.
04.09.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888675
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 15.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2020
Так здавна вже, напевне, повелося,
що восени літає павутиння.
Воно, як сиве Бабине волосся
у сонячному теплому промінні.
Врожай зібрали, справили обжинки –
І раптом знову літо, як на крилах…
Не осінь – друга молодість для жінки
У сонцесяйві знову наступила.
Вона прийшла – чудова, довгождана
І золотом їй заіскрила очі.
У літі бабинім квітує панна –
В ній воскресають почуття дівочі.
Іде… радіє сонцю, як дитина.
А на душі – та сонячна погода…
Хоч у волосся вкралась павутина,
Краса жіноча викликає подив.
Наповнене повітря срібним шовком…
Тим настроєм – навколо все зігріте.
Кохання в її серці – заголовком:
Не бабине… ЖІНОЧЕ
справжнє літо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888378
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 13.09.2020
На двох – сніданок у траві –
До себе запросило Літо.
Шляхи безкрайні, степові –
Туманом-молоком залиті…
В тіні ранкових прохолод,
Ледь сонце визирне з блакиті,
Нехитрий ранній бутерброд
Змайструю я на хлібі житнім.
Спожиток наш на рушнику.
Трава шовкова – замість столу,
До чаю – мед є в щільнику,
- Іди, допоки не схололе!
[i]В ранковий час виводить джміль
Своє… інтимне… пошепки…
Із Літом бабиним хліб-сіль
Ми ласуємо з кошика...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888527
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Висить картина над столом,
Сміються дивно очі,
А за зачиненим вікном
Лиш тіінь у простір ночі
Щось мені хоче розказать
Та говорить не вміє,
Думки стараюсь прочитать
Та світ розкрити мрію
Ось бачу погляд з сторони,
Стараюсь розпізнати,
А на столі лежать листи,
Які писала мати
І у рядочках лиш добро
Вирує, ніби вабить,
Торкає серденько тепло
І смуток стиха ранить
Усе у них переплелось:
Любов, розлука, сила
І у небесся піднялось,
Як птах розправив крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888578
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Тихо-тихо приходить осінь...
Непомітно темніють ночі...
А вона ні про що не просить,
Тільки дивиться сумно в очі.
Вітер-друг прилітає часто
І гойдає, немов колиску.
Добре весело зустрічати,
Та підводити важко риску...
Діти виросли... Не радіють
Їй, як в гості приїдуть зрідка.
-Це нормально. Ну що тут вдієш,-
Каже яблуня їй, сусідка,-
Яблук теж вже не хочуть рвати,
Хочуть жити майбутнім роком...
Пам'ятає вона, як звати
Всіх...І їхні дитячі кроки...
Хтось, буває, усе ж присяде:
-Тут вода, дощик був неначе...
Просто гойдалка дуже рада,
І від радості тої плаче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888586
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Я іду стежинкою до тебе,
Що в зелених травах пролягла.
Розчесало коси,літо, вербам,
Чути ніжні співи солов'я.
Приспів:
Черешневе літо, сонечком зігріте,
Кличе нас у невідому даль.
Черешневе літо нам дарує квіти,
Забирає з серденька печаль.
Маки майорять в пшеничнім полі,
Вітерець розказує казки.
Дякую кохана своїй долі,
Що у ній з'явилась, мила, ти.
Обійму тебе і приголублю
Замедую солодом уста.
Як же я тебе кохана лю́блю,
Літо, а в душі моїй весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888610
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020
Як ніч торкає вікна у будинку,
А місяць золотіє угорі.
До серця відшукай скоріш стежинку,
Світитиму зорею у шатрі.
Як хороше в обіймах утопати,
Душевне відчувать твоє тепло.
Купатися з тобою в зелен-м*яті
І цілувати яснеє чоло.
Коли удвох, то сум туманний тане.
Коли удвох, радіє наче світ.
І восени любов також жадана,
Чуттями сповнена, мов стиглий плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888420
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Чомусь у грудях серце завмирає,
Коли я бачу в небі журавлів.
В далекі далі зграя відлітає,
Цей сум відчути кожен з нас зумів.
Листок осінній притрусив в садочку,
Свій килим позолотою країв.
Вдягнувся клен в золочену сорочку,
А вітер навіть подих затаїв.
Мене за плечі осінь обіймає,
Букет складає з ніжних хризантем.
Вона всі таємниці наші знає,
Вінок із листя з нею ми сплетем...
Чомусь у грудях серце завмирає,
Кінця вже добігає цілий рік.
Життєва книга сторінки́ гортає,
У небі журавлів прощальний крик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888416
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 11.09.2020
[color="#0004ff"][i][b]Ховається літо в росисті жоржини,
А ночі серпневі – солодкі ожини.
Дарма, що чорнющі,
хай падають в душу,
ховають від світу спокуту цілющу.
Рожеві полотна у час надвечір’я –
на холод.
Пора обростатися пір’ям…
Чекати у полі лелек,
на вожа́ка.
З людьми я людина,
а з птахами – птаха.
З людьми закільцьована
пташка у кліті,
А тут я остуджую душу в зеніті,
А тут самота не така вже й полинна,
За подих любові нікому не винна.
Торкнуся крильми до небес,
до заграви..
А потім людиною,
потім у трави.
[i][/i][/b]
[color="#0004ff"][/color][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888314
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Жіночі руки «пишуть» полотно,
В орнаменти вкладаючи узори,
Фантазія майстрині – неозора,
У рукоділлі символи, мов зорі –
Божественним началом є воно…
У оберегах – символах життя
Красуються коди – народу сила.
Так українці магію творили –
Вода й Вогонь у крапочках та хвилях,
Людини та природи це злиття.
Уявлення про Всесвіт, Землю, смерть,
для нашого народу є святими.
Життєва філософія незрима,
і кольором, і знаками своїми
Розкаже всім про українську твердь.
Калина з Сонця, Місяця й Зорі…
Розповідає Трійця нетямущим,
в оздобленні цей оберіг цілющий
палає кров’ю Роду невмируще,
як Коло Сонця вічного вгорі.
Дуб-візерунок в сиву давнину
Стрічався на сорочках парубочих,
Він силу й мужність у віках пророчив,
Благословення й відданість жіночу,
Козацьку міць увічнив кам’яну.
Лілеї цвіт – це символ чистоти,
І, безперечно, світлий знак кохання.
Ще – ружі-зорі – з космосом єднання,
Сімейну злагоду і сподівання
Віншує хміль… вже на поріг – свати…
Сад-виноград – сімейний оберіг,
Багрянцем Мак на білому палає,
Мов кров, що пролилася в ріднім краї.
Вся вдячність серця – тим, кого немає,
Хто волю нам святу в віках зберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888360
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 10.09.2020
У хустиночці багряній мила осінь до нас йде,
Несе пахощі духмяні і всміхається лице,
Ось і яблука до столу потрапляють на обід,
Залишають нам на згадку смакотливий, ніжний слід
Слива, груша - теж приємно, в них також духмяний смак,
А ще осінь чарівниця пише казку у рядках,
Впершу чергу про кохання, бо без нього вже ніяк,
Ніжним поглядом чарівним залишає слід в серцях
То полине у долину де красується весь світ,
Приголубить там жоржину, струсить вже останній квіт,
Лист зелений не чіпає, ще зарано золотить,
Знає осінь, мудра леді, як з природою дружить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888335
дата надходження 10.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Ніч духм'яна була і п'янка - мов вино,
Не забути її нам ніколи.
І стелилися трави, немов полотно,
З неба тихо всміхалися зорі.
Ясний місяць стежину світив нам згори,
Хай вона не скінчиться ніколи.
Розмовляли тихенько про щось явори
І цвіркун веселився навколо.
Захотілось зорі, впасти в руки твої
І вона відірвалась від неба.
Тільки довго прийдеться летіти її,
Мабуть цього робити не треба...
Біля тебе є я, біля мене є ти
І кохання одне в нас надвоє.
Будем в серці завжди ми його берегти,
І щасливими будем з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888250
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Я з дощами на "ти".
Вони знають ім`я мого его,
Їх вологі вуста
заколисують осінь мою
І, сповзаючи зміями
з неба, торкаються стегон,
Залишаючи присмак
спокуси в моєму раю...
Я з дощами на "ти".
Їхні душі таять непокору,
Нескінченність буття
зачаїлося в їхніх очах.
По безмовних алеях
ведуть в теракотову пору...
Я себе впізнаю
в цих холодних осінніх дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854285
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 04.09.2020
Ліщина плаче. Боже, втіш її,
Дай наостанок їй хоч трішки втіхи.
Відтьохкали весняні солов"ї,
В земні долоні котяться горіхи -
Так гірко плаче, листя йде до ніг...
Та знаю, час не можна зупинити.
Сідає сонця диск за переліг
Аж до краєчків оловом налитий.
І десь з-за рогу зимний вже мінор
Мейкапне стиха пудрою світанок.
Лиши їй, Боже, теплий мельхіор,
Нехай погріє душу наостанок.
Нехай пізнає казку при зорі,
Їй все одно зими не оминути:
Знекровить серце в молодій корі
Безхатько-вітер дотиком отрути.
А поки що красується нехай,
Допоки грає срібна павутина.
Шумить здаля пошерхло-сонний гай.
Жовтаво плаче у саду ліщина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851970
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 04.09.2020
Річок тьмяніють береги
Пожовклі трави …. сум в росі
В дрімоті марять, вже й луги
Ще сняться сни, що всі в красі
Її давно серпень украв
Сховавши в казку, в кошик свій
Мов договір з літом уклав
За друга їм, був суховій
Спекотні дні, а час летить
Він, відкрив двері осені
Відкину сум… Щасливу мить
Я, віднайду у просині…
31. 08.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887863
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Скажи мені, і що в мені не так,
Чому ти не змогла мене любити?
Для чого ти з"являєшся у снах
І не бажаєш спогад зупинити?
Чому забути я не маю сил,
Твй образ, який в натовпі шукаю?
Невже в житті не буде уже див?
Але тобі усе я пробачаю...
І знаю, що взаємність лише в снах,
Так хочеться побачить тебе поряд
Та відображу зустріч хоч в рядках,
Мабуть до мене збайдужіла доля?
Так простелила стежку в майбуття
І сторінки життєвії листає,
А я несу у серці почуття,
Мені повір, тебе не вистачає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887833
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Поволі тане вранішній туман,
Вже видно протилежний берег річки...
Вмивається ретельно коло пічки
Пухнастий кіт...Підійде до вікна
І пустить в хату свіжість від трави
Старенька господиня цього світу.
І все оте веселе, добре літо,
І промінь сонця жвавий і живий...
Під світлом жовті квіти зацвітуть
На скатертині, вицвілій з роками...
Ловити буде кіт із павуками
Нахабних мух серпневих на льоту...
І буде тихо на краю землі,
Де хата ця, садок і ліс, і поле...
Й по небу все котитиметься коло,
Жовтаве, як ті квіти на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887843
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6rXDZ4lGMYk
[/youtube]
Осінній ранок подививсь уважно:
Який подарувати новий день?
Дорогу дню вступив поважно,
І трішечки зітхнув чомусь лишень.
Десь сонце заховалося у хмарах,
Туман зіткав прозоре полотно.
Це осінь розуміється у чарах,
І володіє ними так давно.
Вона все зробить тільки, як захоче,
Побачим кольоровим увесь світ.
І голови усім цим заморочить,
Що ніби це розцвів знов первоцвіт.
Проллє дощі без страху, безупинно,
Подумає - сміливий її крок.
Та ці думки всі змінить за хвилину,
І не візьме із цього свій урок.
А то нагонить сльози безпросвітні,
І плачем ми, не знаючи причин.
Це зможе легко осінь ця амбітна,
Та ми їй не завадимо нічим.
Отак живем в покорі до зими,
А потім підкоряємось й до неї.
Приймем від неї білі килими,
Слід поважать й зимові привілеї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887844
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Десь зіронька у небі зайнялась,
Вона раділа разом з нами щастю.
В вінок калина кетягом вплелась,
А ми приймали Господа причастя.
До нас з тобою осінь поспіша
І роси стелять стежку до порогу.
Коханням молодіє ще душа
І кличе за собою у дорогу.
Підемо сміло по стежині тій,
Бо поруч з нами щастя безкінечне.
У нас з тобою ще багато мрій,
Нас зігріватиме тепло сердечне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887845
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Сьогодні опади… і дощ з очей рясниться.
Прогноз невтішний – довго полива.
Яскравий блиск у них немовби вицвів,
Лиш смуток в запечалених зіницях –
Напівжива.
В очах блищало сонце, як була щаслива.
Той погляд зберігає силует,
Що сповнений коханням нефальшивим…
Чому ж тепер перетворили зливи
Любов – в скелет?
Буремні шквали звали грім та блискавицю…
На серці – слід не одного рубця.
А по сосні біжить сльоза – живиця,
Все це мені щоночі буде сниться,
І без кінця…
… Прогноз сьогодні обіцяє світлу днину –
Пустилися хмарки навтікача.
Душа не зронить більше ні сльозини,
Навіки непосильну ношу скине –
Бо вибача…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887872
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Три сонячні жучки зігрілись на стеблині.
Вона для них – місточок або кладка.
Така зворушлива коралова родина –
Горить вбрання їх, ніби три жарини,
Мов ластовиння в них – кумедні цятки.
Блищало сонечко в росі сріблистій,
І серце від прозорості завмерло.
Було це так чуттєво - особисто,
Здавалося, коралове намисто
З’єднали кришталево чисті перли.
Яскравий усміх сонячний в росині
Несе поету промінь насолоди.
Краса під співи радісні, джмелині
В тій неозорій, безкінечній сині,
Що рима серця в почуттях виводить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887861
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020
Запитала лікарка у тата,
-Ви іще прийде́те на пологи?
Ви ж хотіли все спостерігати,
А упали непритомним на підлогу.
Зчервонівся батько, як калина-
Досить, що присутній на зачатті.
Ще й за мене нахвилюється дружина,
Ну навіщо їй таке сум'яття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887263
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 31.08.2020
[i]Оскал війни – це сльози сиротини.
Печаль і смуток серце огорта.
Руїни доль… У сумі Україна.
Синів ховає. Плач коло хреста.
Тремтить… голосить аж за небосхилом:
Усе життя ж бо так молилась за синів!
Фактично всю у них заклала силу –
Хитає світ… вмира її дитина…
Цвітуть сади… та радість вже не та.
Черемха ронить білий щем невпинно.
Шепочуть молитви́ сумні жита,
Щоденним болем серед них – могили.
Юність, надія – сплять у вічнім сні –
Яскравим маком
закровило схили…[/i]
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887500
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
[i]Літу. Зорепаду.
Звершенню мрій.
[/i]
[youtube]https://youtu.be/0Lc7P8FPl4g
[/youtube]
[b][color="#7a017a"][i]із чотирьох пір року
найбільш впадає в око
пора сподівана, фінальна,
що має мрій здобутки –
комор і хат набутки,
і, рідкісна красою,
незламною рукою
своє кермо тримає й далі,
і наші літні зваби
у са̀єт* і єдваби**
одягне владно, щедро
(ні полину, ні цедри
не явить нам осінніий сад)
з велінь природи-карми
в осінні квітні барви
акорд заключний лі́та –
на щастя заповіти –
отой Серпневий зорепад***…
знать, сповняться всі мрії,
живі й святі надії [/color][/b]
31.08.2020
_________
*Ґатунок оксамиту;
**вид коштовної шовкової тканини;
***йдеться про рясний метеоритний потік, спричинений
в атмосфері Землі кометою Свіфта-Таттла в кінці літа.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887485
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 116 ***
сейчас свой караван через САХАРУ я ВЕДУ,
чтоб каждый мог добавить САХАРУ В ЕДУ.
*** 117 ***
я был бы сыт – если бы здесь была ИКРА БЫ,
но к сожаленью есть лишь устрицы И КРАБЫ.
*** 118 ***
с меня тёк ПОТ – ЕЛА много я ухи,
а мать ПОТЕЛА, вычищая потрохи.
*** 119 ***
такое вряд ли ПРОСТИТ УТКА –
что её съела ПРОСТИТУТКА.
*** 120 ***
с похмелья, ев УХУ, браток спросил братуху:
— не знаешь, почему стремится ложка к УХУ?
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887282
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Літо стежкою йшло, споришами цвіло.
Літо в річці пливло… вона хвилею грала.
Відзеркалився світ у тій чистій воді.
Та прозора вода легко човен гойдала.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
для усіх тепле літо цвіло.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
дарувало нам літо тепло.
У барвистім вінку, як на берег зійшло,
Зацвіло все навкруг… тихо пісня дзвеніла.
Золочений листок злетів літу до ніг.
Так на березі тім осінь літо зустріла.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
для усіх тепле літо цвіло.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
дарувало нам літо тепло.
Барви осінь візьме, буде квітнути ще.
Хоч дощами тепер рясно-рясно засіє.
Позолотить весь край і збере урожай.
Бо, як літо, вона бути щедрою вміє.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
для усіх тепле літо цвіло.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
дарувало нам літо тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887416
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Якісь ви хвилі неспокійні,
якісь ви дивні, наче злі.
Об скелі б'ються ваші тіні —
ламають крила у пітьмі.
Чого ти вітер сієш смуту,
гойдаєш морем з краю в край?
Забудь навіки про спокуту,
за те, що баламутиш рай.
Там де любов — немає злості,
там навіть сонце не пече,
там ніч як день — приходить в гості,
там час в провалля не тече.
Живе там спокій безтурботно,
у тій блакитній глибині.
Там людям зовсім, не спекотно,
як тут у нас на мілині.
Нема на що огиді спертись —
здійняти в небо хвилі вал,
нема кому там в душу вдертись,
та розігнати гніву шквал.
На дні, на дні лежить кохання,
не в тій бурхливій марноті,
у водах повного мовчання,
у тій бездонній чистоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887390
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020
( в защиту мужчин)
Мужчины долго терпят униженье.
И, наконец, их лопнуло терпенье.
Сказали: «Нет!» Привычной женской моде!
Которая препятствует свободе…
Мои штаны к жене попали в руки.
«Заначке» можно передать «привет»!
«Я не люблю, когда мне лезут в брюки.
Особенно, когда меня в них нет.»
В итоге, эта женщина-«овчарка»
Себя лишает романтичного подарка.
21 .08. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886502
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 31.08.2020
[i]Твій портрет – зі снів палких зітка́ний.
Знаю точно: у юрбі людській,
Відшукаю справжній образ твій,
Я знайду тебе у сяйві, мій коханий –
Срібло місяця простелить шлях до мрій.
Твій портрет зі мною коло серця –
Я його ношу, як медальйон.
б’ється рима, ніби в унісон,
Тихим сном ласкавим до душі торкнеться,
Бо про тебе, любий – то найкращий сон…
Сонячні зачепить вічні струни
Голос твій – з мелодій всіх епох,
Зрозумілий буде для нас двох –
Ніжний, пристрасний, закоханий і юний,
він тремтить від хвилювання, пересох.
Твій портрет опівночі, тривожно,
Виведе в небеснім полотні
І покаже зніченій мені,
В зорепад, якийсь невидимий художник.
Тож молю тебе: з’явись мені, хоч в сні…[/i]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887443
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Вересня Перше - святкова пора,
Галинка зібралась до школи.
Плаття новеньке матуся вдягла,
Щасливе дівча, як ніколи !
Сусідський хлопчина корівку пасе,
Любив спілкуватись з малою :
- Квіти чому в руках не несеш,
Тільки Буквар під пахвою ?
Вернулась. За хвильку в букеті були:
Айстри й осінні жоржини.
Квіточку мальви дівчатко взяло
Й до школи біжить без упину.
Радіє... Букварик і квіти в руках,
Бантики - в колір жоржини.
Відчинений клас і тиша така...
На жаль, не спинити хвилини.
Вчителька в строгості тут додала :
- Ти, запізнилась, звичайно !
Галинка, тремтяче, букет простягла
І каже : - На, квіти, Світлано.
Жбурнула букетик !...
За мить у траві,
Неподалік, мальва теж згасла...
І досі лунає в моїй голові :
- З тобою свиней я не пасла !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887400
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Зараз модним дуже стало
Ходить на пологи,
Бути поруч з дружиною,
Як дружина родить.
Зібралася йти родить
Дружина в Гаврила,
Він зібрався й теж пішов,
Щоб легше родила.
Він лікарю розказує
-Я скажу вам чесно,
Родить жінці, це як курці
Яйце в гніздо знести.
Тільки жінка закричала,
Зомлів наш Гаврило,
Поки його відтирали,
Жінка двох родила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887272
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Найкраще розмовляє мама,
Слова - молитва досконала,
Яка утішить і зігріє,
Любити так лиш ненька вміє
Слова і ніжні, і ласкаві,
Для серця приємні, бажані,
Її любов завжди безмежна,
Як у житті предовга стежка
Чи в небесах чарівність зорей
Та у житті незнаних долей,
Чи вод глибоких у морів
Та неповторності струмків
Як світла ніжного яскравість
Та тем книжкових світ-цікавість,
Як сну чутливого в дрімоті,
За все подякуєм природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887458
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Нитью шЕлковой, дождь изливАет
Мелодию стрАнную!
Он заждАлся, встречАя красавицу
Осень - мадам!
Вместе с ветром, они
Дорисуют картину тотАльную,
А потом, вновь предастся
Осенним любовным слезам!
Вальсом крУжатся листья,
СрывАясь с деревьев желтЕющих!
Дождь росИт кружевА
ПаучИных тенЕт на кустах.
Комару, увлажнЯет он крылья
Водою свежЕющей...
Сей дождливый прокАзник,
Он с осенью будет всегда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887408
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020
України моєї стражденна земля
У сльозах захлиналась до болю.
Охопила й сучасна без тями імла,
Посягає на воленьку-волю.
Без землі ми ніхто - осліплі манкурти.
Стогін чути від рук недбайливих.
Східна душить війна, гудуть вітру сурми.
Кров гаряча тече, ніби злива.
А байдужість, байдужість точе іржею.
До прозріння тягнися, до світла.
Захищай! Дорожи, народе, землею -
Це душа українська довічна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887371
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020
[i]ІВО, небайдужості і милосердю...
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг все біле: стіни, стеля, койки,
серця модельні, колби і дроти...
Повсюди чути стогони і зойки...
І в цьому "балагані" - саме ти.
Тут кволий рух тремтить на вістрі голки,
і чути крапель мірний метроном.
Тут кожна мить виразно так і колько
нагадує - що є одвічним сном.
Чиясь душа вже прагне в невагомість -
податися монадою в майбуть.
Її земна, банальна невідомість
здобуде там нову, значиму суть.
Десь у кутку плете свої тенета
з ниток незримих хрестовик-павук,
щоб дух піймати страдника-поета,
закмітити останній серця стук.
Тут час і тлін, обнявшись, ходять разом -
життя і смерть ведуть нерівний бій,
жаління свідка піднімає й разить,
вагу схиляє в незбагненний бік.
...І хай вам Бог у цю лиху годину,
де між світами знехтувана грань,
пошле земну, але... святу людину,
яка подасть життю спасенну длань![/b]
22.01.2008 - 01.09.2020
Примітка. Реальні події, що мали
місце в Олександівській лікарні
м. Києва 12 років тому[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 27.08.2020
Як художник виймає мольберт,
Так до рук я беру полотно.
І малюю нитка́ми сюжет,
Що з'явивсь в голові вже давно.
Ліс, берези і поле в квітках,
А над ними веселі хмарки.
Протікає прозора ріка,
На горбочку біленькі хатки.
Вишиває старанно рука,
Ось метелик на квітці заснув.
Вітерець доторкнувся злегка,
Колисанку метелик почув.
Вийшов гарний у мене пейзаж,
Подарую для вас я його...
Ти промовиш:"Кохана, приляж,
Відпочине нехай полотно."
Усміхнуся так ніжно тобі,
Залишився один лиш стібок.
Так люблю очі ці голубі,
У обіймах твоїх вже за крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887068
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020
Чому так пізно стрілася мені
Любов моя остання, швидкокрила
Навіщо ж так мене ти полонила..
Омріяна в чужій далечині...
Чому так пізно стрілася мені?..
Ще назбираю я тобі тепла
І ніжності ще вистачить для тебе
Ще нас обох піднімуть вище неба
Твої такі потужні два крила...
Ще скільки зберегла в собі тепла...
Між зорями в небесній вишині
Скупаємось у щасті наостанок
А потім прийде тихий сірий ранок
І мимо будуть пропливати дні...
Чому так пізно стрівся ти мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887041
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 27.08.2020
Розчинюсь у ранковім тумані,
Заховаю там внутрішнє я.
Єство має незвідані грані,
В кулачок в нім зібгалась душа.
Серце б’ється у такт беззупинно,
В грудях щемом нестерпно пече.
Почуваюсь в тумані дитинно,
Мимовільно шукаю плече.
Ту рушійну підтримку в майбутнє,
Що, як сонце, ясніє вгорі.
Що завжди є в кінцевому сутнє,
А без нього ми так - митарі.
Правда, - в борг не дається кохання
І любов не приходить сама.
Правда й те, то - надія остання
І Господь її дав недарма.
25.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886967
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Щасливі - поруч двоє,
А з ними їх кохання.
У шелесті тополі
У небі на світанні.
Щасливі - очі в очі,
Уста такі медові.
І місяць серед ночі
І запахи квіткові.
Щасливі - в кожнім слові,
У усмішці, що гріє.
Як жити без любові?
Той хто любить не вміє...
Щасливі - поруч двоє,
Коли вони відверті.
І навіть коли горе,
Спасає їх від смерті.
Щасливі - будуть завжди,
Бо поруч є кохання.
Його хоч раз пізнавши,
Нема розчарування...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886976
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020
За мотивами твору Олесі Лісової - "Ми спішимо, куди?"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886795
Що нас чекає там... за небокраєм,
Куди ми всі щоденно поспішаєм?
Ми сподіваємось, що там нове життя,
Та рвемось через це – у небуття,
І в перегонах цих ми вщент згораєм,
В надії – там насолодитись Раєм,
Адже у нас тут пекло навкруги...
Навколо нас одні суцільні вороги,
Вони як ті герої будь якої казки
Обличчя приховали в різні маски.
Нічого в душах їх крім егоїзму,
Вони нас бачать лиш крізь призму
Своїх потреб відверто ницих…
Так от всіх цих героїв блідолицих
Цікавить завжди тільки лиш єдине:
Коли в нас все людське загине?
Бо місць в Раю не вистачить для всіх,
А їм же недостатньо на Землі утіх.
І ось чому – ми, люди такі злі –
В Раю нам місць нема, і Раю на Землі.
Та як же хочеться у розкоші пожити,
То ж поспішаєм революції робити
В надії що життя нове настане,
Й до нас тоді звертатимутся: "Пане",
І от, коли займемо місце ситих,
Тоді й підлеглих зможемо гнобити,
І їх бажанням покладемо край:
Як хочеш – поспішай, але не в Рай...
26.08.2020 1:54:37
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886971
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020
(Осіннє рондо.)
[i]Мов подих вітру теплого – осінній сум звучить.
Він – скрізь: у дивних спогадах пожовклих верховіть,
У смутку сонця, неба, у скрипі тополинім –
Збігає час… у літа є лічені хвилини.
Горобина достигла вже, яскраво пломенить,
Пташиний ключ готується в омріяну блакить.
Столітній дуб озвався неквапом до ялини:
- Час не спинить. Не літо – роки летять невпинно...
Мов подих вітру…
Хмарки зібрались купкою, стемніло - і за мить,
Повітря пахне хвоєю… грибами … бо мрячить.
Пустунка - осінь квітне – вся айстрово - жоржинна –
Привітне літо з двору та провести повинна.
Прощання з другом сонячним всамітнить, схолодить…
Мов подих вітру…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886956
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Небо синее.... летят журавли…
Треугольником, в дальние края
Что несут с собой, ведь мечту они
Берегут в сердцах, знаю не таят
Ах вы журавли, птицы добрые
Красота земли, всегда гордые
Не прощаюсь я, ведь вернётесь вы
Время пролетит, Родине верны…
Той сторонушке, там где родились
Где ручей звучал, воды напились
Где румян рассвет, облака белы
Там где мать, отец, не будет беды
Ах вы журавли, птицы добрые
Красота земли, всегда гордые
Не прощаюсь я, ведь вернётесь вы
Время пролетит, Родине верны…
Небо синее.... летят журавли
Слышен взмах крыла, даже издали
Ни к чему печаль, возвратитесь вы
Лишь бы не было на земле войны
Ах вы журавли птицы вольные
Символ мудрости, всегда гордые
Не прощаюсь я, возвратитесь вы
Ведь нельзя прожить без земной любви…
23.08 2020г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886902
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Змарніли квітів пелюстки,
потрохи листя опадає...
Туман лягає навкруги,
земля повільно остигає.
Коротші дні та довші ночі...
Сміється сонце — не пече.
Суха трава не тішить очі,
барвінок косу не плете.
Тече селом покірна річка,
невдовзі вже падуть дощі...
Жоржина, то осіння квітка,
та літні дні тепер не ті.
Блищить на стежці павутина,
омилась краплями роси.
Життя, спинись хоч на хвилину,
своїми чарами сп'яни!
Все відпустив, піду до хати...
Скрипить підлатаний місток,
пройшли як сон вчорашні втрати,
пожовк безпам'ятства листок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886896
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Чоловік миршавий Жора
На світанку дуже злився:
Перебрали з кумом вчора,
А іще не похмелився.
Загилив кота ногою,
Що підліз так необачно,
Заховавсь собака в будку,
Бо зробилось йому лячно.
Розбирала злоба Жору
(Теща в хаті позіхала),
У ній бачив він потвору,
Що горілку заховала.
А дружина Ізабелла
(Важить півтора центнера),
Пишнотіла і дебела
Підступила до партнера:
-Що за крик? У чім причина?
Ти чого розверещався?
Всі розбіглися тварини…
Гарно день у нас почався!
-Де з розсолом діла банку?
Бо у мене й ти заплачеш!
Не з тієї ноги зранку
Встав сьогодні, що - не бачиш?
Ізабелла не моргнула:
-Ми це виправимо скоро!
Підняла, і як ту штангу,
Гепнула об землю Жору.
-Ти живий там? Цілі ребра?-
Потрудилась запитати,-
На яку там ногу треба?
Тепер можеш тихо встати.
І з тих пір - в сім’ї порядок
І щасливе в спальні ложе…
Якщо в кого є проблеми –
Ізабелла допоможе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886917
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Йому уже давно за шістдесят,
І їй давно за сорок відшуміло,
Але була в них юною душа,
В серцях у них кохання ще горіло.
Вони неначе пара голубів,
Мов Янголи святі були у Раю,
Їх гріли ніжні почуття святі,
І світле, ніжне, трепетне "Кохаю",
Всміхались зорі їм у вишині,
І солов"ї для них в гаю співали,
Вони вірші писали і пісні,
Вони щасливі, бо вони кохають.
Хоч час біжить, та тільки не для них,
Не дивлячись на посивілі скроні,
Його і зараз почуття п"янить,
Коли тримає він її долоню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886893
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Жасминова ніжність і Ви.
Солодить вуста теплий вечір.
Зібралося сонце до втечі
За хмари, що мов корогви.
Півонії пишність, бузку,
Пахучість земна матіоли,
Бездонність очей — знак віоли,
І два силуети в садку,
В спокусі між скошених трав,
Спивали цілунки поволі,
Ромашки гадали на долі,
А коник на скрипочці грав.
А, може, то був цвіркунець?
Виводив мелодію кволо,
Прощальним було й Ваше соло,
А спогадам — ні, не кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886860
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Тільки в Україні, ночі такі світлі,
Зорі такі ясні і такі привітні.
Тільки в Україні, солов'ї співають,
Козаки з любов'ю дівчат обіймають.
Тільки в Україні, хвилі пшеницями
І блакитні очі дивляться льонами.
Тільки в Україні, пісні голосисті
І бурхливі ріки і джерела чисті.
Тільки в Україні, зелені Карпати,
По траві шовковій радісно ступати.
Тільки в Україні, зазвучать трембіти,
Понесе ті звуки веселенький вітер.
Тільки в Україні, квітнуть рясно вишні,
Бережи прохаю, рідний край, Всевишній!
Нехай над ланами ясне сонце сходить,
Нехай мир і спокій завжди верховодить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886882
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
У юнім серці - пристрасний роман...
І виклик долі лине в небеса.
Любов до Бога і духовний сан
Ніс у собі отець де Брікассар.
Що почуттям обітниця й закон?
Безсмертна пісня лине крізь віки,
Крізь відстань, осуд, біль від заборон,
кривавляться тернові колючки.
Кохання вічне в терні навесні -
Співає пташка і хвилює кров.
Звучать у серці ці сумні пісні,
Що в Бога вкрали – йде до неба знов.
За смертний гріх він Меггі покара,
Все найдорожче забере назад.
Сліди залишить невигойних ран
Та вічний спогад - попіл від троянд…
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875102
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 24.08.2020
[b]Не хвилюй Лиман, нехай дріма,
так приємна прохолода рання.
Не буди чуттів, яких нема –
не вернути втрачене кохання…
Не шукай його бліді сліди,
це – міраж тієї насолоди.
Йди вперед…до щастя свого йди,
де життя вирує повноводе.
…Пристрасно чатують рибаки
на зорі ранковій мить улову.
Вправний ти рибалка і меткий –
десь ти розставляєш сіті знову.
Озеро завмерло, спочива,
Змовкли крики чайок галасливих.
А кохання трепетні слова
У цім штилі…більше не важливі.[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882166
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 24.08.2020
(алфавітний вірш.)
[b]А[/b] в осокорах є ще трохи літепла́,
[b]Б[/b]езмежжя сонця, що вдивляється у воду.
[b]В[/b] ставку купається в качиній насолоді
[b]Г[/b]олодний виводок, що мама привела.
[b]Ґ[/b]азда їх випустив – тут поряд, кілька хат,
[b]Д[/b]одому близько – хай в ставку збирають ряску.
[b]Е[/b]кватор спеки… тільки мами - качки ляскіт.
[b]Є[/b]диний звук, що втихомирює малят,
[b]Ж[/b]овтіють мокрі та кумедні черевці́….
[b]З[/b]а мить – усі в ставку шукають корм натужно.
[b]І[/b] – раз! Вони наїлись, зчублені та дружні –
[b]Ї[/b]х качка хвалить: всі навчились, молодці!
[b]К[/b]оли вже сонечко сховається по вінця –
[b]Л[/b]овці йдуть вервечкою на пташиний двір.
[b]М[/b]ені здається, що ставок і осокір,
[b]Н[/b]емов бальзам душі – для кожного вкраїнця…
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886841
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Від краю та до краю,
моя душа літає.
Куди летить — не знаю,
не слухає мене.
Не знаю, не гадаю
чому печаль гортаю,
в глибокім сні блукаю,
не згадую себе.
Згадаю — запитаю.
Навіщо помираю?
Нестерпну біль ковтаю,
не зрадивши тебе.
Не лаю — відпускаю,
у небо відлітаю...
Прощення не жадаю,
поки зоря веде.
Від пекла аж до раю
смарагдів назбираю,
сумління відпускаю —
нехай любов живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882265
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 24.08.2020
Сиджу читаю матінки листа
Та у рядочок кожен заглядаю,
Шукаю може сховані слова
І ніжність у прочитане вкладаю
Щось може приховала у листі,
Щоби не ранить та не засмутити
Та передала сховане весні,
Їй легше буде смуток пережити
Усе оберігає, як завжди
І де черпає невгамовну силу,
Усю любов вкладає у рядки,
Щоби дитину бачити щасливу
Ось ще рядочок, промінець тепла,
Їй так хотілось, щоб збулися мрії,
Щоб неньки посивілого чола
Торкали гарні, радісні події.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886790
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Де ж ти, моя доля,
Де моя забава,
Струнка як тополя
Діва кучерява,
Я тебе гукаю
В полі серед квітів,
Я тебе шукаю
По усьому світі.
***
Вірю час настане
І вона знайдеться,
Я свою кохану
Пригорну до серця.
Візьму за рученьку
Приведу до дому,
Я тебе,серденько,
Не віддам нікому.
Чом мовчиш гадаю,
Може загордилась,
Мо в чужому краю
В іншого влюбилась.
Та я в те не вірю,
Серце відчуває,
Що моя дівчина
Но мене кохає,
***
Вірю час настане
І вона знайдеться,
Я свою кохану
Пригорну до серця.
Візьму за рученьку
Приведу до дому,
Я тебе,серденько,
Не віддам нікому.
Сонячна перлина,
Квітка полум'яна,
Ти моя єдина,
Ти моя кохана.
Як знайду тебе я
То влаштую свято
Будемо ми жити
Наче голубята.
***
Вірю час настане
І вона знайдеться,
Я свою кохану
Пригорну до серця.
Візьму за рученьку
Приведу до дому,
Я тебе,серденько,
Не віддам нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886777
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Про що говорить поле,
Колосок, зернина ?
Щоб хліба дати вволю
Для матінки-Вкраїни.
Що почуєш в лісі ?
Де молоді дубочки,
Берізки пишнокосі -
Його сини і дочки.
Тут трелі солов'їні,
Живе пташине царство.
Для матінки-Вкраїни
Це - лісове багатство.
Та не мовчать і гори
Піснею трембіти...
Джерела ваблять, доли, -
Такі дзвінкі Карпати !
А море, що говорить
Звуками прибою ?
На відпочинок манить,
Кличе всіх з собою.
Скільки нас багато !
Всі щось повідають...
Це - Вкраїна-мати,
Її люблять й знають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886723
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Під шум дерев, під шепіт падолисту
Мелодію склада Маестро Час.
І горобин палаюче намисто
В осінній день запрошує на вальс.
Кружляє листя, наче жовті ноти
Розсипались із стану до землі.
Гілки із вітром в парі будуть доти,
Доки дощі поглинуть їх в імлі.
А Час змахне в повітрі дивним жезлом –
І все заграє злагоджено в такт.
І одягне вдоволений Маестро
Уже не золотий, а білий фрак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886320
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 24.08.2020
(із збірки "Чаро-зіллячко")
Легенький вітерець колише віти,
Серпневе сонечко іще віщує спеку,
А гладіолуси так веселково квітнуть
Що я не вірю в осінь недалеку,
в холодну зимоньку, лихі морози,
і білу ковдру, що накриє все у світі...
... Душа не хоче вірити прогнозам
І гладіолусно-чарівно квітне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886800
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Гуртуймося, люди, бо ми – українці
І Маршем Свободи Майданом пройдім.
Хай знають загарбники, зайди, чужинці,
Що зможемо відсіч ми дати усім.
Ми гідні Свободи і Честі, і Слави –
За неї боролися в битвах не раз.
За Волю, за Мову, і нашу державу
Життям ми платили і кров`ю щораз.
Та нас не зламали і нас не схилили,
Ми віддані діти своєї землі.
І вистачить в нас ще козацької сили,
Ми зможем, знайдемо дорогу в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886789
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Його присутність відчувається в усьому,
Хоча закреслені надії коми.
Одна лиш жирна крапка, як терпка оскома.
Ятрила душу болем думка-втома.
То яблуко серпневе гупнуло на землю,
А в серці затверділий давить кремінь.
І дні чергуються тепер (смугаста зебра),
Словесний відшмагав дошкульно ремінь.
Його присутність відчувається в усьому.
Забути б швидше гуркіт сили грому.
Що ж далі, далі нас чекає? Невідомо.
Ще чується чомусь розмови гомін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886697
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
[i] ...до Дня Прапора і
Незалежності
України...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sw8V92gH71w[/youtube]
[i][b][color="#8f0a8b"]Над Києвом розквітнула веселка
(Хоч молимо у Бога ще дощу.) –
знак на погоду у містах і селах
подекуди сумних, а то й веселих.
Зі святом добрим словом пригощу!
Хрещатиком крокують ветерани
нової, Вітчизняної війни,
несуть в серцях ледь-ледь зашерхлі рани –
сліди з твоєї, іроде, вини.
Крокують влад, зоріючи в майбутнє,
ось тільки б не докуччя аскарид!
Сказати б більше, з притиском на кутні –
й своїх, домашніх ще б поменше гнид…
Ще в атмосфері маячить двоглавий,
що ранив наший волелюбний край,
що на борню підняв козацькі лави,
бо терени вкраїнської держави
підступно так, як злодій з лісу, вкрав.
Сьогодні ж зирить скоса на сусідів,
там волю вже виборюють сябри:
Здригнувся там передостанній ідол –
лупають цитадель каменярі.
Кащій двоглавий вже не є безсмертний,
а "голий Бармалей" без бороди.
Твій дух давно вже випущено – мертвий,
та душу українську не кради!
Бо духу в оборонців вже не вкрасти:
душа борця за волю – це не гріш!
Тремтіть і ви, ОРДЛОвські федерасти –
ми вичавим на здравім тілі прищ!
У Києві вітає нас веселка –
наш стяг, де тіла й духу кольори*,
знамено днини у містах і селах,
ознака дум і помислів веселих.
…Слова подяки воям говори![/color][/b]
23.08.2020
_________
*Гігантський прапор України на 90-метровій щоглі
замайорів учора на Печерських пагорбах неподалік
від «Родіни-матері»... Опустимо на мить можливу
критику (за черговий гігантизм) організаторів і вико-
навців цього нового "чуда", віддавши належну шану
платникам податків та мерові м. Києва. Залишимо до
кращих часів і мрію про приведення у відповідність суб-
ординації духу (блакить) і тіла (золотавість), зображе-
них на Прапорі. Війна ж, бачте! Прийдуть до влади
притомні українці - розберуться, що й до чого...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886764
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
За що й за кого стоїш воїн?
За рідну неньку Україну,
Живим, чи згинеш у двобої?
Ти не покинеш цю країну.
Бо тут родився і навчався,
Зустрічав ранки і вечори,
Інколи й плакав, посміхався,
В родиннім колі пізнав щастя.
Ти ж пам`ятаєш ненькі очі,
Ясний світанок в них і ласка,
І колискову серед ночі,
Той ніжний погляд, була й казка.
Вела у мандри, до веселки,
До поля, в луки, в ліс й до Дніпра,
Де є чаклунки і русалки,
Здається, була вчорашня гра.
Тьмяний світанок, приліг смуток,
Чекати бою? Ніхто не знає,
Всі хвилювання зібрать в жмуток,
Хай краще пташка заспіває.
Тих хто загинув, не повернуть,
Героям слава!Не забудем!
Свій шлях цінуєм! Тож не звернуть,
Не втратим честі, дружні будем!
За що й за кого стоїш воїн?
За рідну неньку Україну!
За Незалежність! За свободу!
За свою мову солов*їну,
За мир і щастя для народу!
****
Шановні друзі!
Щиро вітаю всіх з Днем Незалежності!
Щастя, миру і достатку! Поваги і любові!
Наснаги, тепла і добра Вам!
24.08.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886806
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Одягну сорочку … а вона барвиста.
Ґронечко калини тут є поміж листя.
Нитка золотиста ніби сонце сяє,
вітер в хлібнім полі колосками грає.
Ниточка блакитна, як те небо синє,
мов весела річка, що далеко плине.
На моїй сорочці є барвисті квіти,
щоб думки крилаті, щоб життю радіти.
Одягну сорочку я свою святкову,
бо люблю свій край я, свою рідну мову.
Бо люблю свій край я і свою родину,
свою рідну землю, свою Україну.
Одягну сорочку... хай радіють люди,
усмішки веселі квітнуть хай повсюди.
Бо моя сорочка… ой яка ж барвиста!
Вплетена любов тут між квіток та листя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886799
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
[b][i]Тліє серцем забутий вітряк
В самоті на краю Балаклії,
Дерев’яний каркас весь біліє –
Два століття стоїть як-не-як.
Мов старий сивочолий козак,
Що втомився в життєвому шумі,
Грає в полі безрадісні думи…
Вільний вітер обійме млина:
- Вкляк в печалі віків, старина?
Я розраджу, дідусю, від суму…[/i][/b]
Децима, або Еспінела — десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: абба аггддг.
Світлина: старий вітряний млин в селі Морозівка Балаклійського району Харківської області.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886767
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Об мармурову вись ламає сонце списи —
Я ж слухаю тремку елегію беріз.
Малює в підворітті осінь артескіз
Автопортрета в гамах барви барбарису.
Щорік на спілім-переспілім літа листі
Поети вірші пишуть світло-пломенисті —
Так просто, для душі. А може, хтось й на згад —
Про руна лук й лугів заквітчано-барвисті
І споловілі ниви хвильно-колосисті,
Й про особисте — п’янко-солодко-гірчисте…
Не встоявши перед спокусою принад,
Я також кваплюся на творчий променад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886621
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
( Переклад Балади Атоса. Російською - слова Юрія Ряшенцева, музика Максима Дунаєвського.)
[i]
Ця наречена чарівна́,
Мов ангел із небес,
З вогню та пристрасті вона,
Аж лід на плесі скрес.
І від кохання п’яний граф
Назавжди серце їй віддав…
Є в графськім парку дивоцвіт –
Кохання чистий світ,
Лілеї ніжний цвіт… той цвіт…
Амбітна панна молода,
Дружиною стає.
На всіх спого́рда погляда:
- Це все тепер моє!
На полюванні вже ловці –
Подружжя мчить рука в руці…
Кохання ніби дивоцвіт –
Лілеї чистий світ,
Лілеї справжній цвіт… той цвіт…
О небо, сила провидінь!
Охота ще трива –
І раптом рухнув жінчин кінь,
Та впала, ледь жива.
Порвавсь рукав від сукні, змок –
А на плечі горить клеймо.
Кат посягнувся на святе –
Лілея там цвіте,
Лілея там цвіте, цвіте…
Не чоловік , і не вдівець –
У вир обоє… і кінець…
Є в графськім парку дивоцвіт –
Кохання чистий світ,
Лілеї ніжний цвіт… той цвіт…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886617
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
[b][i]...Чим мене ти можеш здивувати?
Я ж бо вже далеко не дівча те…
Серце все – зіжмакане, зім’яте,
Зможеш ти від зради полатати,
Коли сам для нього став ти катом?
Що до цього можна ще додати?
Слів було так сказано багато,
Мліла я у млосній благодаті...
А брехня твоя… бодай не знати
Муки серця і тяжку розплату.
Все згоріло у пекучій ватрі –
Те, що у теплі двома зачате,
Те, що зберігати більш не варто –
Чи наврочене було? Чи кимсь закляте?
Тамувала біль гіркої втрати.
… Чим мене ти можеш здивувати?[/i][/b]
( Монорима.)
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886622
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
[b][i]...Чим мене ти можеш здивувати?
Я ж бо вже далеко не дівча те…
Серце все – зіжмакане, зім’яте,
Зможеш ти від зради полатати,
Коли сам для нього став ти катом?
Що до цього можна ще додати?
Слів було так сказано багато,
Мліла я у млосній благодаті...
А брехня твоя… бодай не знати
Муки серця і тяжку розплату.
Все згоріло у пекучій ватрі –
Те, що у теплі двома зачате,
Те, що зберігати більш не варто –
Чи наврочене було? Чи кимсь закляте?
Тамувала біль гіркої втрати.
… Чим мене ти можеш здивувати?[/i][/b]
( Монорима.)
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886622
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Обугленые мысли
оставили ожег...
- Любимый мой был смыслом!..
Но, Боже, как он мог?!
Одну оставил с долей...
под ливнем и грозой...
Насыпал в душу горя...
и стал такой чужой!..
Не слышит колокольню
под сердцем милый мой...
- Ему совсем не больно,
что мне болит!.. Глухой...
Обходит все дороги,
что привели ко мне!..
Лишь ветер на пороге
пугал тоской теней...
И холодом осенним
стелился под окном...
- Я в чувствах пылких - пленник!..
Мечтаю о родном...
Обугленые мысли
оставили ожег...
- Любимый мой был смыслом...
но, Боже, как он мог?..
21.08.2020 г.
Рисунок из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886585
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dDSZf2KKjyI[/youtube]
Пролітали лебеді над хатою,
Розтривожив душу крик птахів,
Що здалися хмаркою крилатою,
Вісники останніх літніх днів.
Так багато в вас, птахи, загадок,
Чи не душі це летять земні?
У природі є завжди порядок,
Потайки прийшли думки мені.
То чому ж тоді ми часто плачем,
Як почуєм голосний їх крик?
І в той час не можемо інакше,
Із журбою дивимся їм всід.
Ми когось там хочемо впізнати,
І почути рідні голоси.
Довго сум не можемо здолати,
Важко втримать в час такий сльози.
Ми махаєм довго їм рукою,
Та слабка надія - повернуть,
Поки вже не зникнуть за горою...
Побажаєм їм щасливу путь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886619
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Прийшла Соня до гадалки,
У неї турботи.
Їй в душі стає так парко,
Милий без роботи.
Тож скажіть мені будь - ласка,
Порадьте, щось дуже.
Щоб з обличчя спала маска,
У мойого мужа?
Їй гадалка посміхнулась,
Щось прошепотіла.
Мила Соню, я прошу вас...
Вам сказать хотіла...
Чоловік ваш ледар званний,
Любить тільки спати.
Він у вас якийсь диванний,
Любить карти грати...
Положіть біля дивана,
Граблі і лопату.
А тоді будіть Івана,
Годі, годі спати.
Уставай пивко привезли,
Хлопці зачекались.
А тебе немов розвезло,
Що ти спиш, дізнались.
Як підхопиться з дивана,
Тай на граблі стане.
Голова мов барабанна,
На вас таки гляне.
Ви тоді вже не баріться,
Охайте у хаті.
До землі візміть зігніться
І почніть кричати.
Нехай думає Іванко,
Що ви захворіли.
Невставайте з ліжка зранку,
Кажіть:"Нема сили..."
Соня радісна й щаслива,
Вийшла від гадалки.
Зроблю я Івану диво,
Будуть недопалки...
Тільки сонце засвітило,
В бік Івана стука.
Ой вмираю, нема сили,
Біль терпіти мука...
Стала охати дружина,
Стала задихатись.
Став Іванко мов пружина,
Навчивсь повертатись.
Що тобі зробить кохана,
Щоб ти не хворіла?
В мене вже на серці рана,
За плечима крила.
Не вмирай, тебе прохаю,
Все зроблю, що треба.
Хочеш весь город скопаю,
Лиш не йди на небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886590
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Ніч приголомшлива, танули зорі,
Ніби повільно текли і текли.
Місяць в пірозі сріблясто-прозорий
Небом мандруючи, світло розлив.
Кучері з мокрим ефектом вербові
Ніжно леліяв розлогий ставок.
Ось народились слова від любові,
І поцілунків єднав ланцюжок.
Душі сплелись у солодкій знемозі,
В ласці обіймів. Всміхалася ніч.
Голос гнучкий і чуттєвості лози.
Ніч приголомшлива без протиріч.
Не уявляю, якби не зустрілись,
Мимо пройшли б в паралельних світах.
Мабуть, фортуни торкнулися стріли,
Ніч приголомшлива в наших руках.
(Приголомшлива - в значенні надзвичайна, дивовижна).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885803
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 14.08.2020
У сни до тебе завітаю,
Цілунком обпечу уста.
А ти напоїш мене чаєм,
То буде любий неспроста.
Навколо сон - трава квітує,
Гойдає квіти вітерець.
У філіжанках чай парує,
Любов торкається сердець.
Мені, так хо́роше з тобою,
Для мене, то солодкий сон.
У нім, а ні журби, ні болю
І тихо грає саксофон.
Ти усміхаєшся до мене,
Враз, щось промовити хотів...
Шуміли недалечко клени,
А ранок взяв і розбудив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885797
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Осталось августу догуливать неделю,
а он такой же дивный как вчера:
и груши падают, и сливы поседели,
как угли у потухшего костра.
Судьбы вокруг дыхание живое,
кружится от простора голова,
полынь горчит, и пальцы ранит хвоя,
а горизонт - как будто тетива...
Такая тишь, что даже сердце стонет,
какое-то ранимое совсем...
Лишь слышно, как стреноженные кони
губами прикасаются к росе...
Глядишь на то, как лихо пляшет пламя,
беснуясь языками на дровах,
и незаметно подбирает память
для песни задушевные слова.
Плывут по речке звёзды, будто руны,
играет ветер гривой камыша ...
И так дрожит, как на гитаре струны,
восторгом переполнена душа...
Тепло. Сидят на лавочках соседи,
а днём у речки людны берега...
Но появился первый знак осенний -
дрожащий лист, скользнувший по ногам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885776
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.08.2020
- Зажди, не йди… то й що тепер, що я коханка?
Може в останнє, то хоч поглядом зігрій.
- Мені пора… (Цілунок по́хапцем на ґанку,
ти повертаєшся у свій домашній стрій.
І вже сумує за твоїм теплом альтанка…)
- Не хочу я приходу ранку!… Мій час з тобою – до світанку.
- Ти ж знаєш: дім, сім’я… А хочеш – колисанку?
- Ні, час тобі вже йти… Бувай, коханий мій!
- Прощай, кохана серця, промінь вічних мрій!
Цей шал кохання до останку на вкраденому кимсь світанку.
( А́льба (окс. alba — «ранкова зоря») — ранкова пісня, скарга закоханих на
неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слова
"світанок", "зоря", "ранок" в кінці строфи.)
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885757
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Ой летять, летять хмаринки,
Славні, різні балеринки,
І я небо б підкорила,
Якби ж мала чудо – крила.
Ой летять, так поспішають,
З вітерцем весь час гуляют,
Малі сірі і біленькі,
Ой, насправді всі гарненькі.
Ніжне сонечко миленьке,
І на вид, ніби м`ягеньке,
Я під ним зазолотилась,
І промінням теплим вмилась.
Ой, летять, летять хмаринки,
Дуже схожі на пір`їнки,
Я всміхаюсь красі й літу,
Повтішаюсь диво- світу!
Липень 2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882835
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 10.08.2020
Прилетів жук-сонечко на лужок,
Сів на милу квіточку наш дружок.
Думав, на хмаринці десь пливе,
Що у небі синьому він живе.
А блакитна квіточка - щедра та,
Сік-нектар збирала неспроста.
Незабудка - квіточку цю зовуть,
Як хороше й затишно з нею тут!
Поласував жучок-сонце й полетів.
По дорозі він метелика зустрів,
Милу бабку й коника-стрибунця -
Ось яка компанія стала ця!
Враз примчали друзі на лужок.
Танцювали з квітами гопачок,
Соком, медом пригощалися усі
В диво-незабудковій красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885364
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Тільки вечір наступає,я до неї хочу,
Самі ноги несуть мене до неї щоночі,
Співа душа соловейком і серце співає,
Прийди мила до потічка я тебе чекаю, (2 рази)
Прийди мила до потічка я тебе чекаю. (2 рази)
Я зігрію твоє тіло,пригорну до себе,
Таке миле, ніжне, біле,подарунок неба,
Послухаєм соловейка, в зеленому гаї,
Нехай тішиться серденько і душа співає, (2 рази)
Нехай тішиться серденько і душа співає. (2 рази)
Будем мила ми у парі,зорі рахувати,
Буду губки, як ягідки, ніжно цілувати,
Мене ваблять чорні брови і зелені очі,
Із розуму мене зводять пестощі жіночі (2 рази)
Із розуму мене зводять пестощі жіночі. (2 рази)
Тільки вечір наступає, я до неї хочу,
Самі ноги несуть мене до неї щоночі,
Співа душа соловейком і серце співає,
Прийди мила до потічка, я тебе чекаю, (2 рази)
Прийди мила до потічка, я тебе чекаю. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885480
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Не працюють ясла, школи,
Дитсадок на карантині,
Тож батькам вже, як ніколи,
Довелося скрутно нині.
Не готові ми до бою:
Треба мати якісь кошти,
То бере доньку з собою
Мама - працівниця пошти.
П’ятирічна Оля швидко
Свою маску одягає,
Сидить тихо у куточку,
За всіма спостерігає.
Скрізь так сумно, всі у масках,
І заходять по одному…
Нецікава така казка –
Хочеться уже додому.
Олечка засумувала,
Маму почала питати:
-Чому пошту ти обрала?
Ти все любиш відправляти?
Мама каже: -Доню мила,
Що тобі на це сказати?
Так робота захопила,
Що люблю я посилати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885519
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
А ти полинув у чужі краї
За горизонт незнаний так далеко
і у твоїм небаченім житті
Нас розділяє і земля, і небо
І долі розійшлись,як кораблі,
Чи мов птахи у вирій відлетіли,
Неначе дві півкулі на землі,
Які з"єднатись просто не зуміли
У кожного уже своє життя
Поділене на різнії етапи,
Вбирає досвід серце і душа
І роздає життєвії поради
То біла смуга тихо підійде,
То чорна налетить, як ніби хмара
І знову сонце милеє зійде -
Заповнить душу незабутня зваба
Так мудро облаштоване життя
І хоч закине доля нас далеко
Та знаємо, зустріне нас весна
І у краях поселиться лелека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885516
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Батьківська любов… вона як час,
неушкоджена пройде крізь грози.
Не зупинить її спека на путі,
перешкодою не стануть їй морози.
Батьківська любов додає сил
і підтримать вміє, хто спіткнувся.
Порадіє щиро за того,
кому успіх у житті його всміхнувся.
Ця любов лиш вміє дарувать,
кожному в житті вона потрібна.
Всі шляхи її до щастя лиш ведуть.
в світі Батьківська любов завжди є вільна.
Батьківська любов додає сил
і підтримать вміє, хто спіткнувся.
Порадіє щиро за того,
кому успіх у житті його всміхнувся.
Батьківська любов всесильна є,
у дітей від неї ростуть крила.
О, які ж завжди щасливі в світі ті,
кого батьківська свята любов зігріла.
Батьківська любов додає сил
і підтримать вміє, хто спіткнувся.
Порадіє щиро за того,
кому успіх у житті його всміхнувся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885524
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Ой пливла хмарина, де льон у долині.
Дарувало поле їй волошки сині.
А як пропливала, де жита шуміли,
в віночок зібрала там ромашки білі.
Ой пливла хмарина там, де наша хата,
у вінку з’явилась ще й духмяна м’ята,
червоні троянди й чорнобривці пишні.
«Яка ж ти красива!» - сміялися вишні.
Дощиком пролилась тут, де наш садочок,
ґронечко калина їй вплела в віночок.
У зелених травах в лузі, біля річки,
Цвіту назбирала на барвисті стрічки.
Ой пливла хмарина в небі теплим літом,
радувала світ весь кольоровим цвітом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885525
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Знову день добігає кінця
І тьмяніє багряна заграва.
Коса тінь ледь торкнулась лиця,
То для вітру весела забава.
Шелестить у грушевім листку
Та колише достиглу вже грушку.
Від кохання душа в сповитку,
Не лишай, вітре, спомином пустку.
Бо розквітлий у серці розмай,
Має силу терпку й виняткову.
Горобинну наливку спізнай,
Де втрачаєш і волю, і мову.
Так з роками дозріле вино
Б’є фонтаном у грудях гарячим.
Пий до денця ненаситне єство,
Що в чеканні є ніжно-тремтячим.
09.08.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885495
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Картин серпневе розмаїття,
Горнило плавить небокрай.
Зірки виблискують суцвіттям
Й Перун ховається за край.
Плетуть стрічками дві панянки...
Застигла в камені краса,
Тече Мурафа та Бушанка
Ярами древнього села.
Співають півні на світанку,
Любисток зріє на горі,
Ніч розчиняється в серпанках,
Мов в дзвони б'ють каменярі.
Козацький хрест в імлі сіріє,
Схилила туга до землі.
Від втрат вчорашніх, серце мліє —
Де кров скипіла на іржі..
З джерельним соком п'ю чар-зілля,
Хай оживе моя душа
В перлині рідного Поділля!
Святись, нескорена Буша!
Земля дідів благословенна!
Блакить не створює кордон...
Свята розмова — одкровення,
Й не схопиш волю у полон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885529
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Небо в маркізеті, серпень у засмазі,
День з кавунно-динним свіжим ароматом.
Ти для мене, ніби у степу оазис.
Очі заблищали - теплі два агати.
Сонця вічна фреска, маки і цикорій.
Заблукали в травах ми удвох з тобою.
Тиша пасторальна, почуттів прозорість.
Серце пломеніло, сповнене жагою.
Пролітає серпень птахом легкокрилим.
Залишає згадку про гаряче літо,
Трав*янистий килим. Як же ми любили!
В поцілунках сонця - неповторні миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885548
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Маестро! Серце просить музики,
Воно чекає ніжності й пісень.
Маестро! Зорі наче гудзики,
За ніччю знов для нас наступить день.
Маестро! Серце просить радості,
Прошу скоріше клавіші нажміть.
Нехай в душі не буде старості,
Запам'ятайте назавжди цю мить.
Маестро! Серце просить погляду,
Одного, щоб лишивсь на все життя.
Пташиних крил у небі розмаху,
Щоб чулось пісні і вірша злиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885542
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020
[b][i]Йдемо босоніж… хвилями – тепло́…
За день сьогодні дуже напекло.
Морський пейзаж, вечірня прохолода…
і ніжки, що хвилюють пінну воду.
Гойдає море місяця чоло –
вже скільки ві́ршів в цей сюжет лягло!
Коли дрімає, ніжиться природа,
прибою шум звучить, як насолода…
Йдемо босоніж…
Торкає бриз обвітрене чоло,
відлунням серця хвилю принесло,
у морі – місяць відбиває вроду,
шепочуть хвилі про кохання оду.
… Всі почуття в цій тиші наголо́ –
Йдемо босоніж… [/i][/b]
(Рондо.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885370
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 10.08.2020
[b][i]Йдемо босоніж… хвилями – тепло́…
За день сьогодні дуже напекло.
Морський пейзаж, вечірня прохолода…
і ніжки, що хвилюють пінну воду.
Гойдає море місяця чоло –
вже скільки ві́ршів в цей сюжет лягло!
Коли дрімає, ніжиться природа,
прибою шум звучить, як насолода…
Йдемо босоніж…
Торкає бриз обвітрене чоло,
відлунням серця хвилю принесло,
у морі – місяць відбиває вроду,
шепочуть хвилі про кохання оду.
… Всі почуття в цій тиші наголо́ –
Йдемо босоніж… [/i][/b]
(Рондо.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885370
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Пам"яті Томчук Надії Станіславівни присвячую:
Ой у лузі , в лузі чаєчка кричала,
А із хати ненька в небо відлітала.
-Ой куди ж ти, мамо? – діти голосили.
-Ой на кого ж , нене, ти нас полишила?
А хто ж нам підкаже, що маєм робити?
Як же ми без тебе будем в світі жити?
Хто нас вранці збудить, снідати наварить
І в скрутну хвилину словом нам порадить?
-Ой, сини-соколи, ви уже дорослі,
Вчіться в світі жити, не ідіть наосліп.
Будьте гідні неньки і свого татуся.
Як вам важко буде, то я повернуся.
Прийду на світанку промінчиком сонця
Й буду заглядати до хати в віконце.
Буду я із хати журбу виганяти,
Живіть ви по правді – так як вчила мати.
Тільки не забудьте мамину науку,
Як буде потрібно, я подам вам руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885287
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Між травами фісташкового літа
Згорає липень, скапує, як віск...
Плоди гойдають яблуні на вітах,
Вітри скрипалять в кучерях беріз.
Пливе по небу хмаровиння кволо,
Десь блискавку-косу клепає грім -
Аж іскри розсипаються довкола
І гаснуть на смарагдовій горі.
Ще мить - і вись розродиться грозою,
Світ заштрихує дратвою дощу,
І оповиє, ніби органзою,
Срібляста мла тендітну аличу.
Й коли гроза наскачеться завзято,
Прим'явши кукурудзу й пшениці́,
Господь на кроснах райдугу строкату
Зітче і спустить випрати в ріці.
[i]Світлина з Інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885217
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Позолотило яблук круглі боки
Серпневе сонце в нашому саду
І груші налились солодким соком
Та стиглі сливи просяться до рук.
Донизу звисли винограду грона -
Смачнющі сині й білі ягідки,
Плодів під абрикосом також повно,
Ваги їх не витримують гілки.
Це літо осінь зустрічає радо
І стелить вишивані рушники
Та натюрморт воно подарувало
Своїй сестрі-красуні отакий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885244
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
За мовчазною згодою юрби
Ведуть за руку в темінь лжепророки,
Біжать сини та пасинки орди
Біжать, біжать запінившись, галопом.
За мовчазною згодою юрби
Йдуть каравани на невільні ринки
І чути стогін й зойки їх мольби
І чути вчора, завтра і вже ниньки.
За мовчазною згодою юрби
Росте угору й вшир вселенський сором
В пустелях душ – скривавлені сліди.
О, скільки вже разів було по сорок!
За мовчазною згодою юрби
Б’ють булавою в лоб, немов громами.
«Терпіть, терпіть, якщо ви – ті раби», -
Б’ють в скроні дзвони внутрішнього храму.
За мовчазною згодою юрби
І мови, і держави так втрачали.
Сивіють душі та пливуть гроби
За мовчазною згодою шакалів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885273
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
А ліс шумів… він ніби кликав:
- Який я гарний! Подивися.
Дзвеніли птахи. Їх мажорні
легкі пісні, дзвінкі, лилися.
А ліс шумів… Тягнулись віти,
зелені й пишні, до хмаринок.
А ті такі вже легкокрилі,
ще легші від пухких пер’їнок.
Суничок ніжних з-під листочків
рожеві визирають лиця.
В грибочків підростають ніжки,
десь побіжать… тільки й дивися.
Та як їх вгледиш? Капелюшки
вже одягли. Такі барвисті!
Руді, білесенькі, червоні,
рожеві, жовті, попелисті.
Горять у вранішньому сонці
на них краплиночки прозорі.
Бо залишили у них світло
вогнів чарівних ясні зорі.
А ліс шумів... вітав нас зрання,
він недалечко, йшли ми пішки.
Нас тепле літо розбудило,
щоб в росах й ми скупали ніжки.
Грибів та ягід назбираєм
у свої кошики новенькі.
Рум'янець літечко залишить
на наших личках веселеньких.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885262
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fm_J3t4DDb8[/youtube]
Як зрозуміти мову скрипки,
Чом вторить настрій скрипаля?
А я вслухаюся у ритми,
Що справно скрипка вимовля.
Як плаче ніжно, тихо, гірко,
То все навколо затиха.
В цей час із неба пада зірка,
Душа від жалю завмира.
Чиєсь закінчилось життя,
Останній подих - й невідомість.
Уже не буде вороття,
Та не прийма оце свідомість...
Та досить плакать, прошу,скрипко,
Утни такої - сум забуть,
Щоб на душі не було гірко,
Хай рани трохи заживуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885199
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Ми з тобою між літом і осінню,
Гріє сонце й дощі мережа́ть.
Пробіжуся ранковими росами
Краплі мов оксамити блистять.
Ми з тобою між літом і осінню,
Ніби тепло, та холод в душі.
Ніч і День виясняють відносини,
А у серці гостюють дощі...
Ми з тобою між літом і осінню,
Фарби Серпень розкинув нові.
Вже на сіно, в лугах, трави скошені
І притихли в садах солов'ї.
Ми з тобою між літом і осінню,
Розділяє один лише крок.
Вітер, верби милується косами,
Впав на землю пожовклий листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885147
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Лопотіло літо
Лопотіло тепле літо,
По покосах проплило,
І волошки обігріло,
Й помалесенько пішло.
Поспивало воно роси,
Прокотило по траві
Біло-жовті на покосах
Ромашко́ві отави́.
І ставало біло- біло,
Обсипались пелюстки
Із ромашечки, що квітла
Тут, колись, в усі роки.
Асонанс (франц. assonanse від лат. assono — звучу до ладу) — повторення голосних звуків. Повторення голосного о створює враження широкого простору.
1) Повторення у рядку, фразі або строфі однорідних голосних звуків, напр.: «Сонце гріє, вітер віє…»
2) Неточна рима, в якій співзвучні лише голосні звуки, напр.: гомін — стогін.
Потривожив
Вітер трави потривожив
І в тривалості пройшов
Три верстви за пів хвилини,
Й різко в сторону пішов.
Трави з страху всі проснулись,
Переляку не злічить.
Встрепенулись - не нагнулись,
Хай той вітер далі мчить.
ВіТеР ТРаВи ПоТРиВожиВ
І В ТРиВалосТі ПРойШоВ
ТРи ВеРсТВи за ПіВ хВилини,
Й Різко в сТоРону ПіШоВ.
Алітерація – повторення однакових або близьких приголосних звуків у віршових або прозових рядках для надання творам більшої виразності, емоційної поглибленості твору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885138
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Віталій Назарук - вчитель, наставник, поет і просто хороша людина - через підступну хворобу всього кілька днів не дожив до сьогоднішнього дня. 5 серпня йому виповнилося б 70 років. Пам'ятатимемо!
--------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lzwU_vmROiE[/youtube]
Розумний чоловік, поет, учитель,
хороший друг, талантів покровитель -
зробити він хотів іще багато,
для друзів прагнув влаштувати свято.
Та знов вона про себе нагадала,
припленталась, безжалісно забрала
Людину, що робила добрі справи
за покликом душі, а не для слави.
Немає слів… Не хочеться прощатись…
Світлою пам’яттю лишається втішатись…
Сторінку вирвано…
Так гірко, сумовито…
Та сподіваємось, що Книгу не закрито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885056
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
До нарколога звернувся
Не старий ще пацієнт:
-Був би, лікарю, загнувся,
Врятував один момент:
Підвернулась молодиця,
А було погано - край!
Дала віскі похмелиться,
І відчув я, що є рай.
Лікар каже: -Тут все видно
(Зразу зник весь оптимізм),
Як п’яниці, вам не стидно,
Згубить вас алкоголізм.
Такі люди всім огидні,
Викликають масу бід,
В вас хвороба очевидна
Це страшніше, як КОВІД,
Якщо хочете ще жити,
Бо не буде вороття,
То негайно киньте пити –
Це продовжить вам життя.
-Правда, лікарю, терпів я,
Думав, буду вже в труні,
Бо цей тиждень, що не пив я,
Роком видався мені!
То чи варто отак жити,
Де приходить каяття?
Якщо мучитись, не пити,
То нащо таке життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885040
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
Світанок жагою спокуси мене обійняв,
З небесної далі видніються валики з вати.
А ранок напоює чаєм із присмаком м'яти
І стелиться в ноги велюровим спокоєм трав.
Всміхається сонце, цілує солодкі уста,
Легенько торкає промінчиком, зголені плечі.
У небі луною, дзвенять переливи лелечі,
Шле радість у серце, картина оця непроста
Торкається вітер, ще сонного зовсім листа
І ніжним теплом в передзвоні квітучого літа.
Загадкою настрій, свої нам дарує привіти,
У білих туманах сховалась хмарин густота.
Розгубленим поглядом знову шукаю тебе,
Ще спогади літо кристалами сипе на вії.
В строкаті конверти кладу затихаючі мрії
А десь у душі, наче гілка по шибці шкребе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885052
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
Спокій неба порушено криком пташиним навік,
Хаотично кружляють вони, наче доля людська.
Звідки йде і куди той високий худий чоловік...
Заклопотана жінка...Чого вона в світі шука...
Кажуть, щастя... А що воно є? Може скриня, мішок?
Чи якась рідина? Чи прадавня премудра скрижаль?
Все би просто було, кожен точно своє би знайшов.
В цьому ж квесті доводиться грати наосліп, на жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885054
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
Рассветный дождь
Меня степенно пробуждает...
Скрипичным звуком
Наслаждая вдохновенно.
Морской прибой
Природу воздухом ласкает...
Жизнь наступает этим утром
НЕИЗМЕННО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884397
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 04.08.2020
Нічне світило у холодній повні
З зорею ясною так манять зір.
Із серця виривається назовні
Щемливий трепет й ллється на папір.
Принишклий вечір падає повільно
На першу позолоту на листку.
Малює час узір теплом безжально,
Життєву лінію в років витку.
Утому лиць, де зморшки з сивиною,
Збирають мудрість у нічні думки.
Течуть повіками в безсонь рікою,
Рвучи з душі кодовані замки.
Десь кривда муляє, десь дружня мантра
Цукеркою сповідувань, мечем.
Гарячий спір, ким увійти у завтра,
Чи світочем, чи вічним втікачем?
03.08.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884898
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Топцюю я на однім місці,
Як в ступі воду все товчу.
Цей хаос у думках і в серці
І що зі мною - не збагну.
Здавалося б, відкриті двері,
Лише ступи за свій поріг,
Й літай кругом – аж в біосфері.
Туди ведуть аж сто доріг.
Пройшла дорогу графоманства,
Цю монохромність у словах,
Банальність щиру від шаленства -
І все те вилилось в віршах.
Тепер я то́пчуся на місці.
Назад – ні кроку.. А вперед ?!
Як пташка, що згубилась в листі
Високих і густих дерев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884763
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 04.08.2020
[b]М[/b]илує очі чарівна година
[b]Е[/b]літа снів вплітає у блакить,
[b]Н[/b]аспіви чути ніжної хвилини
[b]І[/b] квіти додають приємну мить
[b]Ч[/b]арує нічка подихом багряним,
[b]А[/b]корди випромінює краса,
[b]Р[/b]іка за садом губиться в тумані
[b]І[/b] посміхається чарівно в слід зоря
[b]В[/b]ирує літо, новизну дарує,
[b]Н[/b]аповнює серденька всі теплом,
[b]О[/b]бабіч ясен трепетно міркує
[b]П[/b]осмішку все даруючи листом
[b]О[/b]сь заховались дивні ікебани,
[b]С[/b]томилися привабливі кущі,
[b]М[/b]акети паперові в милім стані
[b]І[/b] особливістю наповнюють вірші
[b]Х[/b]ороми із квіток уже на лоні,
[b]А[/b] поряд освіжаюча трава,
[b]Л[/b]ікують очі тихо на іконі,
[b]А[/b] біля лику дихає краса
[b]С[/b]ади давно вже квіт свій залишили,
[b]Я[/b] лиш в думках вдихаю аромат
[b]З[/b] весною довго в дружбі ми прожили
[b]О[/b]золотить лиш тільки зорепад,
[b]Р[/b]озлуку ми відчули, бо любили -
[b]Я[/b] збережу коштовності карат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884930
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
[b][i]Морське містечко мальовниче
Мережить м’яко межі мрії.
Маестро – музику мугиче,
Маляр – малює… море – мліє…
Мов Мавка, марить моя Муза
Магічним моря милуванням –
Молюски, мідії, медузи…
Майстерне мови малювання!
Могутній місяць морем марить,
Мов милий молоду милує…
Маленьке місто мене манить –
Міст молодості мій малює.
Мережить місяць мерехтливо
Між мовчазними молитва́ми
Мистецькі Мавчині мотиви,
Мандрує мостом між містами…
…Мов мишоловка москалева
Мистецький міст – маяк мулила,
Матусі мова мигдалева
«Мудріти маємо!» – молила...
… Мелодії минають миті,
Малює магія моменти,
Миттєвість мрій – мої моли́тви –
Міст молодості – майже мертвий.
Мовчить моралі мілководдя…
Маестро музику «мажо́рить» –
Можливо, молодості мода?
… Мовчить місток… міліє море...[/i][/b]
(На конкурс віршів однієї літери- тавтограм " Українська мова рідна, пречудова" шановної одноклубниці Світлани Імашевої.)
Фото - Ірини Чернишової.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884892
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Листами застелила осінь сквер
Жовто-багряні клаптики дерев
В обіймах вітру танцювали вальс
Весь світ завмер...
Зірвався вітер, підхопив листок
І ти мене запросиш у танок.
До серця пригорнеш немов свою
Щем до кісток...
Кокетливо всміхнуся тобі я.
В твоїх долонях вся душа моя.
І нас з тобою різко сполохне
Крик солов'я...
Гуляє осінь вітром поміж нас
Та нам з тобою розійтися час.
Тужливо посміхнешся, в очах - жаль.
Осінній джаз...
Ввімкне на небі ніч першу зорю.
І від бажання я уся горю.
Ледь чутно, мов відлуння, забринить
Твоє "люблю"...
Листами застелила осінь сквер,
Спадало листя із сонних дерев.
До ранку танцювали ми у двох
На тлі химер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750204
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 04.08.2020
Інтим - це перш за все оголення душі, а не тіла.Тому спочатку ніж роздягатися перед кимось, переконайтесь...
...а чи цікаві ви йому одягнені?...
***
Димить на підвіконні сигарета
Із ароматом м'яти та ванілі
В кутку скрипить платівка на вінілі
Легенький блюз знайомого куплета
Ти палко обнімаєш її плечі...
...спустився вечір...
Висить в повітрі атмосфера тиші
Наче струна на дотики вразлива
Вона у відчуттях своїх мінлива
Метається метеликом у виші
Пройдуться пальці по шовковій шкірі...
...нейметься вірі...
Квапливі поцілунки вздовж ключиці
Перекривають дихання - несила!
Вона тебе собою приручила
Став блазнем перед поглядом цариці
Роздягнена душа зове очима...
...ніч за дверима...
Мурашками по тілу, лоскітливо
Гарячі губи дарували ніжність
Ти поїдав до краю її свіжість
Обіймами ув'язнював ревниво
Тонули у долонях почергово...
...все так раптово...
У мерехтінні зір два силуети
Залишать невідкриті таємниці
І втомою блищать її зіниці
Зникають у диму від сигарети
Впаде у руки від неба уламок...
...затліє ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680950
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 04.08.2020
Мої вуста смакують , як Весна...
Терпко-холодним вранішнім вином
Незримо-диким невловимим сном
І вітерцем сп'янілим від дощу...
Тебе я ними вміло пригощу...
Окроплю тіло життєдайним трунком
Усю себе віддам я з поцілунком
До спазмового болю у губах...
Без страху утону в твоїх руках...
Так самолюбно, хтиво і покірно
Нехай і надлишково чи манірно?...
Та все ж усю себе тобі віддам...
А ти мене кохай! - як прагнеш сам
Без зайвих слів, без протиріч, вагань
Без сумнівів, обмежень і питань
Наче востаннє, а можливо вперше?
Мене ти почуттями всю довершиш...
По ниточці збереш - вплетеш у вени
Дзвінко-тонку мелодію сирени
Не боячись невідворотних згуб...
Відчуй мене усю в торканні губ
І ризикни усім - постав на " карту"
Без страху починай, знову зі старту
Пізнай Весну по вінця - спокусись..
........ ...... ......
...відчуй серденьком неба світлу вись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655318
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 04.08.2020
Тобі одному з серця струн сплету вінок
Тобі одному до душі зведу мости
І ще в уяві мерехтить літа танок
Хоча вже осінь прийняла усі пости.
Яскрава ніч в рудому листі - за вікном.
В осінніх жилах потонув весь неба край
І в цій красі ти застигаєш всім нутром
Тривожить душу не осягнутий ще рай.
Майстриня осінь спокушає на любов
Запалює в душі розпечені вогні
Звільняє серце від самотності оков
І біля тебе бути хочеться мені.
Жадаю руки гріти подихом п'янким
І рахувати стукіт серця в голос твій
Зв'язати наші душі вузликом цупким
І на щоці відчути лоскіт твоїх вій.
Цариця осінь посміхається здаля
Здуває листя з наших схрещених долонь
І присипає світ, як зморене маля
В якому я для тебе бережу вогонь...
Тобі одному шепіт листя осені...
Тебе одного подаровано мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756771
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 04.08.2020
Троянди цвітуть біля хати
І лілія цвітом рясна,
Та тільки зажурена мати
Стоїть перед ними сумна.
Вона тії квіти плекає
Що б їх не згубила трава.
Милуючись то розмовляє,
То пісню сумну заспіва.
Вона поливає ті квіти,
Щоби до схочу напились.
Ті квіти для неї мов діти,
Що десь по світах розійшлись.
Сумує за ними,скучає,
Любов всю свою залюбки
Вона в свої квіти вкладає,
Немов то її діточки.
А діти приїдуть на літо
Онуків її привезуть.
А від'їзджатимуть квіти
З собою в дорогу візьмуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884817
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Гаїшник зупинив авто,
дав грошей водію: тримай...
А той його пита: за що?
До Вас претензій в нас нема...
- То я посвідчення куплю,
Зрадів тій тисячі водій.
-Що Ви сказали, я не сплю,
Без прав Ви їдете на ній?!
Дружина в вухо того лясь,
-Він п'яний, щось таке верзе.
Хоч в нього це й не перший раз,
Авто він правильно веде.
Гаїшник втратив всі слова,
А тут вже на його біду-
Ще й тещі голос там озвавсь-
Додому пішки не піду.
-Крадіжка, говорила, ж я
Не доведе нас до добра...
Ой, леле матінко моя!
-Мовчи, ворона ти стара!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884470
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 01.08.2020
Прикрутило, як ніколи,
Що пора вже ожениться,
То ж подався наш Микола
До Варвари - удовиці.
Квіти, торт - все, як годиться,
Розказав мету приходу,
Розцвіла враз молодиця
(Вона гарна була зроду).
Сіли, випили по чарці,
Щоб не тратить часу марно,
Закортіло спитать Варці:
-А у вас хазяйство гарне?
Коля випив другу чарку,
З гордістю почав дивитись,
Заспокоїв зразу Варку:
-В мене є чим похвалитись!
Повний хлів всього я маю:
Кролики і всяка птиця,
Три свині, корова Майя
І ще тільна є телиця.
Гарний сад і два городи
(Буде десь біля гектара),
Все в оточенні природи,
То потрібна мені пара.
Бо без рук жіночих, бачу,
Не дам ради всьому тому,
Вас прошу і ледь не плачу,
Їдьмо разом вже додому.
Жінка Колю геть послала,
Всю скотину його й птицю,
Бо не те хазяйство мала
На увазі молодиця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884605
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 01.08.2020
Ти так любив її, свою Весну
Посеред літа, крихітку ласкаву
В промінні сонця, золоту заграву
Краплинку щастя, світлу і ясну
Ти так любив її, свою Весну...
Вона любила запах твоїх губ
Солоний присмак поглядів ранкових
Тремтіння рук у дотиках казкових
Жагу солодких нескінчених згуб
Вона кохала присмак твоїх губ...
Та терням ваше щастя проросло
Покривджене лихими язиками
Розкидане крутими берегами
Загублене далеко між світами
В котрих для вас вже місця не було...
Ти втратив назавжди свою Весну
Чужим теплом тепер вона зігріта
У смуток й біль душа її одіта
Як Осінь посіріла серед літа
Згубив ти свою крихітку ясну...
Тепер між вами стіни і мости
Розбиті мрії, знищені бажання
Несказані слова, гіркі питання
В яких вже не лишилося кохання
Тягар якого вам не донести...
..................
І досі любиш ти свою Весну
Нехай у снах, примару одиноку
В нічному небі, зірку яснооку
Посеред моря, втрачену притоку
Ще досі не забув свою Весну...
Ти так любив їі, лише одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588910
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 31.07.2020
Вырвалось слово камнем наружу—
сердце упало в грязную лужу.
Бренности тяжесть давит на веки,
в мир отреченных идут человеки.
Вкус удовольствий — итог недовольства,
мы пропадаем в сетях беспокойства.
Не попадаем в чертоги блаженства,
страх отсекает путь к совершенству.
Стыд поглощают волны цунами...
Что же ты жажда делаешь с нами?!
Валятся с неба грозы репрессий,
мы потопаем в море депрессий.
Не проникают лучики счастья,
мир переполнен объедками страсти.
Соизмеряем жуя и глотая,
люди забыли в чем мера святая.
Страсть виновата, нету сомнений —
мы есть причина землетрясений!
Эквивалент — по цене жадных чисел,
Свет совершенства покажет нам выход!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884452
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Поле пшеничне, як море безкрає,
По рідних просторах вітер гуляє.
Лагідний голос чується стишка,
Про щось повідають Кукіль і Волошка.
Кохану Кукіль до себе' пригортає,
Бо кращої в світі за неї немає.
Струнка і пригожа, - ті сині очиці,
Що в їх глибині можна лише втопиться.
Проходять вагання, минають години...
Кохання вже спито... все до краплини.
Красою Кукіль Волошку полонить,
Медові вуста цілує і мовить :
- Волошко кохана, в пшеничному полі
Давай поєднаєм навік наші долі.
Бо жито, пшениця - в потребах насущних.
Кохання залишим - взірцем невмирущим.
Так і зростають у хлібному полі :
Кукіль і Волошка - обвінчані долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884053
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Можливо сни, можливо тиша
всі зорі гасить в небесах.
Серпанок вже позолотішав,
птахи прокинулись в лісах...
З джерел глибинних таємниці
перетікають у річки.
Здається, давнє чарівництво
гойдають на воді качки.
Спросоння очерет зітхає
та тягне руки догори...
І, мабуть, кращого немає,
ніж ранок літньої пори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884541
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Які ж вони солодкі, мої сни,
Коли у снах, тебе кохана бачу,
Співають в серці почуття юначі,
Які ж вони солодкі, мої сни.
Які ж вони солодкі, мої сни,
Коли у снах ти поруч в них, кохана,
Й від поцілунків ми обоє п"яні,
Які ж вони солодкі, мої сни.
Які ж вони солодкі, мої сни,
Коли рука в руці і очі в очі,
Я в них відчув всі пестощі жіночі,
Які ж вони солодкі, мої сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884235
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Як поживаєте, дядечку липню,
Що поробляєте в лагідні дні?
Бачу, ось джмелик до квіточки липне,
Сонце спиває нектар вдалині.
Липа духмяна стікає медами —
Скрапує солод у душу, п’янить.
Вечір запалює ніч світлячками,
Кожна миттєвість у серці щемить.
Ночі сюркочуть, у сяйвах зірниці —
Місяць розкидує пазли з жарин.
Мабуть, впиваєтесь щастям з криниці
Неба розкішного із намистин?
Знову веселка освітлює арку,
Крилами бабки мережиться плин…
Осінь підгледіла дійство крізь шпарку
І заховалась у лоні хмарин. 24/07/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884509
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Неба синь десь зливається з морем,
Почуттів виднокруг запалав.
Тож як хвилі морські, ми говорим,
Ллється нібито музики сплав.
Гребні пінні лоскочуть цілунком,
До піска золотого приплив.
Мов шампанське ігристе той трунок
Досхочу нас обох напоїв.
Залишається липень на флешці,
Апельсинове сонце вгорі.
Бризки цедри лягають на стежку,
Ще із пестощів крутиться рій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884520
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Заходив сон в моє вікно
Спивав цілунком смуток,
А неповторнеє руно
Бриніло дивним звуком
Кружляли зорі у ві сні
Співали колискову,
А сон купався у росі,
Збиравши з неї мову
Із квітки милої, як день
В чарівнім поєднанні
Звучала музика пісень
В майстернім виконанні
Мить досконала до глибин
Бриніла ніжним звуком,
Прекрасна магія хвилин
Так проганяла смуток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884508
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Утону в шелках зеленых
свежескошенной травы...
Вспомню нас двоих... влюбленных...
на цветочках полевых...
Нас двоих... Вот было счастье!..
Так пылало под ребром!..
- Почему оно угасло?!
Почему мы не вдвоем?..
Затянули небо тучи...
Звезды спрятались совсем...
- С ними мой желанный лучик...
Самый теплый!.. Мой эдем...
Мы тонули в лунном свете!..
В покрывале ярких звезд...
- Кто подумать мог... за этим
будет шторм беды и гроз...
Не разгонит горечь ветер!..
Не вернется время вспять...
- Для другой мой лучик светит...
Может лишь по ней скучать...
А мои забыл ладони...
нежность сладкую вдвоем...
- Горечко мое бездонно!..
Как забыть и мне о нем?!
Утону в шелках зеленых
свежескошенной травы...
- Вспоминаю нас... влюбленных...
на цветочках полевых...
30.07.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884483
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Спливає утомлене літо,
За обрій іде в далечінь,
Де хмарами небо обвите,
Ховає ясну голубінь.
Де сонце сідає спочити
І відблиск багрянцю вгорі
Спада оксамитом на жито,
Та променем йде по стерні.
Де вітер, згубившись у травах,
Милується сяйвом заграв..
Він бачить, як сонце яскраве
Сховали покоси отав.
Вечірня іде прохолода,
Окутана в сірій імлі,
А слідом спішить сон-дрімота,
І все засинає в пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884507
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020
1.Минула літечка пора
З мріями синіми,
У коси осінь забрела
Думами сивими.
Лелеки пробують крило:
В політ зібралися,
Неначе вчора це було,
Як ми побралися.
2.Нам доля виткала літа
Рутою-м’ятою,
Вже донька долю вигляда –
Скоро посватають,
Дошила доля нам рушник
Квітами-ружами,
Виросли доньки і сини –
Тепер одружені.
3.Уже онуки на крило
Ставать зібралися…
Неначе вчора це було,
Як ми побралися…
6.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883168
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 30.07.2020
[b][i][color="#990909"][color="#090b99"]К[/color]оли вогнений обруч сонця
[color="#090b99"]О[/color]дійде на спочинок свій,
[color="#090b99"]Х[/color]утчіше лину до віконця
[color="#090b99"]А [/color]ти вже йдеш, коханий мій.
[color="#090b99"]Н[/color]ічна імла і зорі неба
[color="#090b99"]Н[/color]ас зачарують у цей час.
[color="#090b99"]Я[/color] певна, кращого не треба,
[color="#090b99"]В[/color]се у весни-краси для нас.
[color="#090b99"]І[/color]риси дивні і лілеї,
[color="#090b99"]Р[/color]омашок ніжні пелюстки
[color="#090b99"]Н[/color]арцисів ряд уздовж алеї
[color="#090b99"]О[/color]жини пагони-ростки
[color="#090b99"]С[/color]вітило ночі - місяць ясний
[color="#090b99"]Т[/color]ремтливі зорі угорі,
[color="#090b99"]І[/color] всеньке-все таке прекрасне
[color="#090b99"]В[/color]се неймовірне в цій порі.
[color="#090b99"]І [/color]ми удвох такі щасливі,
[color="#090b99"]Н[/color]іч неповторна... без прикрас.
[color="#090b99"]О[/color]н, навіть зорі мерехтливі
[color="#090b99"]К[/color]азково дивляться на нас.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883893
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 30.07.2020
[b][i][color="#990909"][color="#090b99"]К[/color]оли вогнений обруч сонця
[color="#090b99"]О[/color]дійде на спочинок свій,
[color="#090b99"]Х[/color]утчіше лину до віконця
[color="#090b99"]А [/color]ти вже йдеш, коханий мій.
[color="#090b99"]Н[/color]ічна імла і зорі неба
[color="#090b99"]Н[/color]ас зачарують у цей час.
[color="#090b99"]Я[/color] певна, кращого не треба,
[color="#090b99"]В[/color]се у весни-краси для нас.
[color="#090b99"]І[/color]риси дивні і лілеї,
[color="#090b99"]Р[/color]омашок ніжні пелюстки
[color="#090b99"]Н[/color]арцисів ряд уздовж алеї
[color="#090b99"]О[/color]жини пагони-ростки
[color="#090b99"]С[/color]вітило ночі - місяць ясний
[color="#090b99"]Т[/color]ремтливі зорі угорі,
[color="#090b99"]І[/color] всеньке-все таке прекрасне
[color="#090b99"]В[/color]се неймовірне в цій порі.
[color="#090b99"]І [/color]ми удвох такі щасливі,
[color="#090b99"]Н[/color]іч неповторна... без прикрас.
[color="#090b99"]О[/color]н, навіть зорі мерехтливі
[color="#090b99"]К[/color]азково дивляться на нас.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883893
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 30.07.2020
[b][i]У самотності лі́та вже навряд
може справдитись щемне-особисте.
Білим спалахом терни від троянд,
як розірваний ланцюг із намиста.
Дивним спогадом літ із забуття
вириває троянди цвіт вогнистий,
Знов гортає сторінку нам життя
І ударами долі рве намисто…
А букет нагадає теплі дні,
Бо душа без кохання вся завмерла.
Ті троянди липневі мовчазні –
Розсипає кохання – білі перли…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884471
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Вийди милий до потічку,
Я тебе чекаю.
Намочила ноги в річці,
А тебе немає.
Серце б'ється, душа мліє,
Вслухаюсь у звуки.
Щож мене скажи зігріє,
Як не твої руки.
Попрошу стрімкого вітру,
Хай не дме у очі.
Хай співає пісень світу,
Листячком тріпоче.
А кохання зігрівати
Буде нас з тобою.
Як ти будеш цілувати,
Мене під вербою.
Засвітили в небі зорі,
Де ж ти мій миленький.
Холодно уже на дво́рі,
Легеню рідненький.
Вийди милий до потічку,
Лине пісня плаєм.
Ступим разом в одну річку,
Скажем, як кохаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884420
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Вийди милий до потічку,
Я тебе чекаю.
Намочила ноги в річці,
А тебе немає.
Серце б'ється, душа мліє,
Вслухаюсь у звуки.
Щож мене скажи зігріє,
Як не твої руки.
Попрошу стрімкого вітру,
Хай не дме у очі.
Хай співає пісень світу,
Листячком тріпоче.
А кохання зігрівати
Буде нас з тобою.
Як ти будеш цілувати,
Мене під вербою.
Засвітили в небі зорі,
Де ж ти мій миленький.
Холодно уже на дво́рі,
Легеню рідненький.
Вийди милий до потічку,
Лине пісня плаєм.
Ступим разом в одну річку,
Скажем, як кохаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884420
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
По асфальту, випраному зливою,
Лопотіти гумою коліс!
Тане липень бджілкою дражливою,
Серпня проступає вже ескіз.
Виднокрай, залитий теплим хересом,
Проводжає сонце на нічліг.
Пахне вечір мальвами і вересом,
Я ж лечу – немов не чую ніг!
Плавно так дистанцію скорочую,
Бризки розбиваю на льоту.
Вітерець біжить прудкою гончою –
Норовить схопити за п’яту.
Й на душі так лоскітно, піднесено,
Ніби за плечима – пара крил!
Плавляться калюжі під колесами,
Миготять будинки і двори.
Пахне звідкись випічкою й кавою,
День, як цукор, топиться на дні.
Заплітаю стрічкою яскравою
Промінь сонця в локони лляні.
Ну, а він так міниться й полискує,
Аж рябіє барвами в очах!..
Тане липень в роті барбарискою –
Ах!
[i]Світлина з інтернету.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884423
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Пізнавши крил політ у висоту,
Я виконаю Боже це веління
І повернусь на землю цю святу,
Бо саме тут дідів моїх коріння.
Вертатимусь крізь сивину віків
Із багажем не одного століття,
Стрічала там я душі вояків,
Що врятували світ від лихоліття.
Я повернусь, обравши день і час
З галактик інших на свою планету.
І вийде мене рід новий стрічать
Як прапраневідомого поета.
Я знаю, що я точно повернусь,
Шторми здолавши й снігові завії,
І Україні низько поклонюсь,
Сльозу сховавши за розкішні вії.
Я повернусь! Росою упаду,
Травинку кожну освячу любов’ю,
Озвуся соловейком у саду,
Щоб бути, Україно, із тобою!
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884265
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Повіє срібний вітер і холодом по тілу
Ударить наче струмом, зачепить нерв душІ
Притупить тьмяний вогник, мене усю зітлілу
Напише він словами в забутому віршІ...
Ех вітре, друже хтивий, не рви мені ти душу
З тобою ми не пара...та й різні в нас шляхи
Твій свист у верховіттях я слухати не мушу
Не смій мене судити за здійснені гріхи...
Колючим терням серце обмотане, кривавить
Я погляд свій не смію піднести у блакить
Чим більше я пручаюсь тим більше мене ранить
І ріже в скронях болем невідворотна мить...
Ще б почекати трохи до вечора, світанку
Щоб вимолити в неба для себе чистий лист
Джерельною водою все б змити до останку
Приглушуючи вітру пронизуючий свист...
А душу все кидає по стоптаній дорозі
І там на роздоріжжі знов вибір не з легких
Розп'ятим птахом б'юся у совісній облозі
У світі душ подібних, загублених, крихких
Ех вітре, чуєш вітре!Мій друже срібнокрилий
Прийди мені на поміч, завий, збуди, дістань!
Зніми з очей оману і погляд мій незримий
Розвій у верховіттях як без вартІсну дань...
Ех вітре чуєш вітре!Ти совісно-тверезий...
Почуй мене мій вітре!...не полишай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608832
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.07.2020
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 24.07.2020
Вонзились иглы безразличия,
терзает ярость - дрожью плоть.
Вот ваша слава и величие,
серебряных монеток горсть!!
Не прячьте тело в грязный саван,
не ваших рук ЕГО купель.
Что нашептал вам хитрый раввин,
во дни томящихся недель?!
Копье воткните вам же мало...
Не пожалели вы гвоздей!
Вонзили в Сердце Мира жало,
под дружный вопль:" Распни - убей!!!"
Не нам судить, пусть Бог рассудит...
Нe нам терпеть, как ОН терпел!
Ведь вы забыли, что мы люди.
что ОН возвысить нас хотел!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883815
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
[b]Боротьба із собою[/b]
Моя душа навиворіт, нарозхрист.
І невимірна слізна глибина.
Кілок для себе ж мозок рвучко гострить,
Отруту ллє нескарана вина.
Минає поруч день і ніч – і пустка…
Реальності відлуння – наче вир.
Думок розбитих розлетілись друзки –
І не лікує часу еліксир.
Життєві хвилі люто розбиваю,
Щоб знищити страхи свої ущерть.
Я прагну жити, бо напевне знаю:
Страшніша смерті тільки сама смерть!
2024
[b]Борьба с собой[/b]
Душа навыворот, и сердце нараспашку,
И слёз неисчислимых глубина…
С собой наедине остаться страшно,
Когда накатывает ярости волна.
Сменяется то день, то ночь, то пустошь…
То вдруг реальность рядом промелькнёт.
Невыносимо сердцу разум слушать.
И каждый день – крутой водоворот!
Удары жизни яро отбивая,
Стремлюсь себя в борьбе я одолеть.
Живу, надеясь жить и понимая:
Страшнее смерти только сама смерть!
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883783
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Мені голубка лист твій принесла́,
Його від тебе довго так чекала.
Весна вже буйноцвіттям відцвіла,
І весілля́ уже відсвяткувала...
І ось твій лист, так серцю дорогий,
Думками тихо, поночі читаю.
Коли наступить знову день нови́й,
Голубка інший принесе я знаю...
Я відповідь думками напишу
Її з голубкою тобі відправлю.
Про почуття в листі тім розкажу,
У ньому поцілунок свій зоставлю.
Бо там де ти, давно іде війна,
За тебе любий так переживаю.
Розлучницею стала нам вона,
Без тебе мій коханий засинаю...
І лиш у сні торкнешся ти руки,
І лиш у сні всміхатимусь до тебе.
Любов не зпопелять нашу роки,
Наступить день, ти пригорне́ш до себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883784
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
У страхів своїх в полоні йти,
Як по льоду, по життю, повільно...
Жалюгідне давнє задовільно
Зруйнувати не дає мости...
Голову підняти не дає,
В дзеркалі озер себе любити...
Щось безглузде весело робити
І радіти, що воно твоє...
Відчуття провини, що жива,
Хоч те задовільно натягнули...
Пережите й приспане минуле
В майбутті виходить на жнива...
Таврували розчерком пера...
І душа маленька зрозуміла,
На третину залишились крила,
То й на трійку від життя добра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883786
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Зустрілися. Чи доля нас звела...?
Чи наші поряд пролягли дороги,
Можливо душі в пошуках тепла
Цю зустріч просто вимолили в Бога.
В серці тепло від ніжності очей,
Що лиш у снах їх бачили щоночі,
Куди б нас шлях життя не вів оцей,
Серед чужих шукали рідні очі.
Вже не важливо - радість чи біда
Тепер ми разом - набулись окремо,
Душа в коханні завжди молода
Це вже доказана життєва теорема.
Ця зустріч мов весна змінила все
Забулися печалі і нещастя,
Кохання скарб через життя несем
Душа жива бо завжди вірить в щастя.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883201
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Під дощ підставлю я долоні.
Ці краплі, наче сльози з неба,
Прозорі, але не солоні...
В долонях піднесу для тебе.
В небесних краплях грає сонце
Чи то веселка кольорова,
Можливо, як краса в долонці,
В душі народжується слово.
Тільки тобі сказати маю
Усі слова як подарунок,
Їх дощ в оваціях скупає.
Ні, це не дощ - кохання трунок.
Стихає дощ, уже пів неба
Неначе голубі вітрила,
Горнуся пташкою до тебе,
Душа летить кудись на крилах.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883543
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Стоять стовпи на перехрестях долі,
не світить жоден, вимкнутий ліхтар.
Періщить дощ — забракло парасолі,
в обличчя б'ють вогні зустрічних фар.
Земне життя, яке ти швидкоплинне.
Чому летиш, як потяг у пітьму?
Прийшло в буття, малим дитям — невинним,
Постійно б'єш коліна на шляху.
Та хоч би хтось, сказав:" Покиньте! Досить —
блукати всім по схибленим світам."
Схопила нас журба, а нині косить —
відав на розтин скривдженим вікам.
Ми в метушні ховаємось від світла,
яке постійно ллється із небес,
щоб радістю у нашім серці квітло,
щоб кожен з нас, не вмерши вже воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883729
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Затрималась крапля на ніжному листі,
А мила калина стоїть у намисті,
У барвах червоних любов яскравіє
І нічка чарівна навколо зоріє
А крапля прозора скрапає з листочка,
Я ніжно вкладаю красу до рядочка
І світ розкриваю - милуйтеся люди,
Побачити можна чарівність повсюди
Лише придивитись, і радісна казка
І горнеться, ніби матусена ласка,
Тож світ неповторний - чудова година,
Від бачення звісно залежить картина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883775
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
По підвіконню хлюпоче дощ… Великі прозорі краплі потрапляють на скло, подібні тихому тупотінню. По небу хмари метушились, за мить летіли, немов коні вороні. Під тиском вітру, клубилися, кружляли колом, замали вигляд виру. Раптовий блиск блискавиці, скував ті хмари темнокрилі, освітив все навкруги. Й різкий барабанний удар, наче хтось різко забив кола в землю й за мить луною, ніби з розгону, віддалився вдалину. Хмари штовхались між собою, частий, тихіший, барабанний бій рознісся над землею.
Думки - думки… Їх не зміг позбутися Євген. Вкотре рукою торкався чорного, густого кучерявого чуба. Чи й це на радість, чи й на біду ця прикмета. Олександра ж приголомшила його, з`явилася, як ця громовиця.
Два роки розлуки, лише через три дні після зникнення, прийшла СМС » Я в Польщі. Все буде добре.» А потім, ні дзвінків, ні СМС. Дзвонив на цей телефон, але голос оператора весь час повторював одне й те саме -»Цей номер не є дійсним». Згодом, через три місяці, знову СМС « Уклала договір на два роки. До мене не дозвонишся. Все буде добре. Цілую». Так легко сказала. Та нащо ж поїхала в найми? А, як же я ? І чому не попередила ? Мабуть була впевнена, що я буду проти поїздки. Сто «але» та вже там, на жаль нічим не здатен завадити.
Напередодні повернення, нічого й не снилось. Різкий дзвінок в двері спантеличив його, хто б міг бути в таку пору? Пройшло лише пару хвилин, як він присів за стіл, домальовував, вже майже готовий проєкт нового житлового дев`ятиповерхового будинку. Архітектура, це одне, що він вміє добре робити. Мрія дитинства - будувати комфортні дома, їх цілі комплекси. Кажуть везіння гарна штука, фортуна посміхнулася. Після навчання в інституті, працював замом головного архітектора міста. Його тільки це й підтримало після раптового зникнення Олександри.
Влітку, випадкове знайомство в магазині »Книгарня Є », продовжилося дружбою, а згодом переросло в кохання. Вже більше трьох років жили разом, здавалося й вирішили одружитися. Та в неї не було бажання жити з ним в двокімнатній квартирі, хоч і кажуть, - « З милим рай і в курені «. Мріяла, щоб він за власним проектом на околиці міста, побудував приватний, просторий будинок. Їй у спадок давно дідусь залишив тридцять соток приватної землі. Вона й сама за професією дизайнер. Уміла гарно малювати, підібрати кольори фасадій й дахів будинків, їх гармонійне поєднування з розмішенням дерев, клумб, парків, дитячих майданчиків, тощо….
Приблизно за пів години до грози, Олександра ввійшовши в квартиру тільки й сказала,
- Привіт! Я така виснажена». Залишила валізу біля дверей й з чорної невеличкої сумки поклала на журнальний столик дві пачки долларів і банкоматну картку,
-Ось, я все ж таки це зробила. Це додаток до наших збережень. Тепер в нас є гроші, тож ми втілимо мою мрію в життя. Не ображайся, що так раптово зникла, ти б мене не відпустив. Я пішла у ванну кімнату.
Ось так просто, примруживши стомлені волошкові очі, чмокнула в щоку й зникла за дверима. Її погляд, каштанове волосся розсипане по тендітних плечах, пробудило в нього чоловіка. Нагадали про чарівні, безсонні ночі, наскільки вони були спокусливими, приємними для них.
Пару хвилин…. вона вже у ванній кімнаті. Вода тече, хлюпоче… напливають думки. Така ж тендітна, як і була, здається за ці два роки і не змінилась. Може зайти до неї…. та ні. Хоча й жвава та видно, що стомлена. Але в той же час підступали інші думки. Яка впевненість?! Не бентежили думки, чи я тут сам? Чи то така довіра? І скільки часу мовчала й чому? Сто запитань,чи й буде відповіть. А може вже й собі там мала коханця ? Але в той же час в душі протиріччя, заспокоював себе. Та ні, ми ж знаємо один одного та й вона ж так присягалася в коханні. На мить закрив очі й тут же їх відкрив, прислухався до свого дихання, здається зняв напругу. І все ж, довіра в житті багато значить. Приїхала і це тільки на краще. Я ж стільки днів і ночей чекав дзвінка, чекав і вірив, що повернеться, не покохає іншого.Та й знавши її брезгливість до інших чоловіків, вірніше до випадкових знайомств, що нав`язуються всупереч бажанням, напевно ще й це розвіювало сумнів.
Вона, розслаблена після купеля, бажала одного, впасти в своє рідне ліжко, відіспатися. Як миша, крадучись проникла в спальню. Все ж помітив, ледь посміхнувся. Хай відпочине, я ж все розумію, ми ж не діти. Як важко вгамувати бажання, щоб поруч бути з нею. Швидкоруч склав всі речі, потирав руки. Довгі хвилини в чеканні, швидше б час пройшов. Мила моя, люба моя квітко ясноока, якби ж ти знала, як я за тобою сумував.
Де там довго всидиш, минуло не більше десяти хвилин, тихою ходою зайшов до спальні. За вікном минулася гроза і поміж хмар визирав ясноокий повний місяць. Він освічував, її білизну, синій атлас переливався. Вона спала на спині…. глибоке декольте й ледь приспущені плечики пеньюара, подовжують шию, виділяють прекрасну область ключиць. Напівоголені пухкенькі груди і тіло млосно – молоде, так вабили доторкнутись. Чи й можна бути біля неї байдужим? Все ж не посмів порушити той сон. Вона ж, як та квітка волошка, певно бачила ясний сон… адже вже вдома. Біля вікна присів на стілець, любувався нею. Тільки від уяви огортала чарівність, як він торкнеться її жаданого, п`янкого тіла. Легенький піт виступив на чолі. Так важко втриматись. Якби вже відволіктися, зняти напругу. Це відчуття, як вогонь, що гріє серце та все ж спалахує, здається, аж закипає в жилах кров й бентежить душу.
Терпіння…. повернувся до вікна… Мала хмарина ледь приховала місяць, накрапав дощ, падав донизу - на кущі червоних троянд. Раніше був до них байдужий та наче ненароком , зірвався з стільця. Ой,що ж це я та в мне ж вдома конем грай, ні випити, ні закусити….
Швидкою ходою повертався з нічного магазину. В руках тримав букет червоних оксамитових троянд, пакет з продуктами і пляшку шампанського вина «Біссер». Боявся порушити її сон, крадькома, босоніж, на пальцях, ледь торкаючись підлоги пробрався до ліжка. Затамувавши подих, вже лише в білизні приліг біля неї. Не наваживсь торкнутись її тіла, порив одвічний…. стримував в собі. Її знову освітив місяць. Здавалось, він не міг відвести від неї очей. Вона ж наче відчувала його поряд. Уві сні чарівно посміхнулась . Напевно бачить рожевий сон. І він склавши дві долоні підсунув під свою щоку, тихо приліг поряд. Спи моя Богиня! Спи кохана! Моя половиночко, рідненька душа… Нам до щастя один крок, я дочекаюсь ранку….
Липень 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883629
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Розпахлось літо в лузі чебрецями,
Мережить липень вітрові крило,
Хмарки біленькі плинуть острівцями,
І сонце кутає ще воду у тепло.
Хвилює бджілок трунок яблуневий,
Що розливає скрізь білий налив,
Упився ним і зорепад серпневий,
Котрий красою око полонив.
Пора настане скоро особлива,
Що надиктує знов нові вірші,
Хвилюючі, із присмаком журливим,
Але ж вони – це ліки для душі.
19.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883448
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Не рвіть волошок, люди, при дорозі –
Залиште їх поету для натхнення,
Стоять вони блакитноокі в росах,
Як свіжий подих неба в сіроденні…
Нехай несуть цю радість всім тендітні –
В серцях байдужих хай заголубіє.
Теплом озветься подарунок літній,
Волошка в серці – це розквітла мрія.
Щодня красою будуть милувати,
А так - за день зів'януть у вазоні.
Стоять вони в поезії на варті -
В душі натхнення бережуть кордони...
Блакиттю неба квіти землю вкрили,
Ліричне поле дасть натхненню поштовх…
Душею ллється незабутня сила –
Прошу Вас дуже –
не губіть волошок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 24.07.2020
[b]У полі почуттів заснулих
Бреде зарошене минуле,
І так довірливо до нього гнуться трави.
Уже іти бракує сили,
Цей невзаємний світ немилий,
Не шкодували серця очі зеленаві…
Магнітом погляд той крізь хмари
По серцю зраненім удари –
Шаленим пульсом те кохання б’ється в скроні.
Та сонце знов на зміну ночі
Промінням згаслим затріпоче,
Мені холодні зігріваючи долоні.
Всі зустрічі давноминулі
У хвилях часу затонули б –
Не витримало почуття таку розправу…
Та знову шовк травою в’ється,
Минуле вперто йде до серця,
Яке залишила у полі золотавім…[/b]
(Фото -- інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880697
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 24.07.2020
[i][b]Вона легка, красиві має крила,
Дає душі вразливій свій політ,
І невагомість ця заполонила
Своїм нектаром - серця дивосвіт.
Кришталь прозорий вибухнув фонтаном,
Мов усміх сонця усмішка бринить,
Метеликом піднесеним я стану,
Коли відчую цю солодку мить…
У подиху єдинім погляд в погляд
З’єдналися думки – рука в руці.
Хоч не завжди твоя людина поряд,
Та ніжність в серці – сонця промінці.
Вона ніколи сну не потребує ,
Метелики не сплять – це їхній дар.
Не витрачай ти почуття те всує,
Жорстокі нищать ніжності нектар…
Метеликом, що має дужі крила,
Злітає ніжність між людських утіх.
Така легка ця добра, світла сила –
Дарую й Вам…хай вистачить на всіх![/b][/i]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881820
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 24.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BzJgwwh52Q0[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wvRfqLS2GFY[/youtube]
Розквітли троянди як липи цвіли,
Ми разом у парі з тобою були.
«Моя ти кохана» - мені говорив
І ніжно голубив і вірно любив.
Приспів:
Троянди, троянди, троянди мої,
Насунули хмари й ви стали сумні.
Ой, жовті троянди, троянди мої,
Ви – символ розлуки й тривожно мені.
Ти жовті троянди мені дарував,
Що скоро вернешся в той вечір казав.
А потім поїхав далеко у світ,
І я вже чекаю тебе пару літ.
Приспів:
Троянди, троянди, троянди мої,
Насунули хмари й ви стали сумні.
Ой, жовті троянди , троянди мої,
Ви – символ розлуки й тривожно мені.
Немає милОго і звістки - нема.
Сховала від мене його чужина.
А я на дорогу стоптала стежки.
Чекаю милОго – минають роки.
Приспів:
Троянди, троянди, троянди мої,
Насунули хмари й ви стали сумні.
Ой, жовті троянди , троянди мої,
Ви – символ розлуки й тривожно мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883736
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Знаю, що існують відьми,
Які роблять відвороти,
Впевнений - шкідливі звички
Неможливо побороти.
Але раз мені вдалося
Із палінням зав’язати!
З радості я так напився,
Що насилу вліз до хати…
Хоч характер маю добрий –
Пробудивсь в мені п’яниця:
Став вже дуже я хоробрий
І пішов по молодицях!
Ну, а там (це всім відомо)
Куриво, м’ясце, горілка,
Розслабляюсь (це ж не вдома),
Бо під боком гарна жінка…
Люди добрі, ви ніколи
Не надійтеся на диво,
Бачите, це грішне коло
Розірвати неможливо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796386
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 23.07.2020
Сьогодні у саду квітковий бал,
Із яблунь цвіт летить мені під ноги.
Це ти весну квітучу цю послав
І зразу зникли з серденька тривоги.
Мелодію всім вітер роздавав,
Вона була весела і грайлива.
Хтось в пелюстковім вальсі вже кружляв,
Неначе за спиною в нього крила.
Я усміхнулась радісно тобі
І положила дві руки на плечі.
Вдивлялась в твої очі голубі,
Ось так у танці і застав нас вечір...
Він нам свої обійми дарував,
З тобою милий я така щаслива.
І неповторний цей квітковий бал,
Нас пригортає цим казковим дивом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883706
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Кохання без межі, немов привільне поле.
Ромашок простота, волошок погляд.
Обіймів ніжність, слова гнучкість, тепле коло
І ласк твоїх розлита щедра повінь.
Кохання соковите, ніби стигле ґроно,
Смакуємо медовість променисту
Під літнім благодатним небом на осонні,
І кожен день, мов сонячне намисто.
Бажання спраглість із глибин душі черпаєм.
Сонет магічний, спалах блискавиці.
Кохання - чистий солод, знахідка із раю,
Одна для двох сердець свята зірниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883716
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Чоловік п’є з пива пінку,
Просвіщає свою Милу,
Що на Сході можуть жінку
Проміняти на кобилу.
-Яка дикість! –в крик дружина.
-Де мораль? І де подяки,
Якщо жінку прирівняли
До осла, чи до коняки?
От скажи мені відверто,
Перестань те пиво пити!
Міг би ти за мене вмерти,
Чи так підло поступити?
На струнких ногах Людмили
Його погляд зупинився,
Так закохано і мило
На кохану подивився:
-Що ти, люба, хай всі знають:
В мене - дорога дружина!
Я б за тебе попросив би
Щонайменше - «Лімузина».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883021
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Стоїть хатина у моїм селі
Де я родилась й виросла з малої,
З криниці воду несла у відрі
Води в житті я не пила такої.
Стоїть моя хатина - сирота
В задумі опустивши гірко плечі,
І згадує життя коли було
Веселі чути голоси малечі.
Тут виросли і в світ пішли сини
Моїх, дідуся і бабусі - трудівниці,
Не знали і не відали вони,
Що в чужині судилось їм лишиться.
Розкидані могили по світах
Чи хтось згадає їх в далеім краї,
Тому і плаче хата - сирота
І плач той моє серце обпікає.
Живу і я одна на чужині
Та до чужих людей іду в печалі,
І чую я бабусині пісні
І руки ніжні на плечах я відчуваю.
Не плач моя, хатино, не ридай
Хто ще живий, тебе ті пам'ятають,
І рідні стіни як святий вівтар
Нас у життєвих бурях підпирають.
З криниці воду п'ю я хоч у снах
У сад ходжу я по ранкових росах,
І чути буду я, як дід клепає косу
Поки ти там стоятимеш сама...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883693
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Між небом й землею є протиріччя.
Їх знають, досліджують цілі сторіччя.
Небес мандрівці': зорі, Місяць, хмарини.
Останні пливуть кудись без зупину.
Линуть хмарини казкові і милі,
Здається, живуть у любові і мирі.
Не так усе просто: і там суперечки,
Ще б пак, воюють небесні овечки.
Блискавка й грім пролітають між ними,
Сварка і гнів - тоді сльози і злива.
Люди радіють. Не буде иначе...
Падають сльози... Хай небо поплаче!
Мандрівці - странники (рос.)
Инак, иначе - по Грінченко, маловживані слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883246
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 22.07.2020
[b][i] Величие бессмертной красоты
Искусный мастер для творенья выбрал.
В кости слоновой наваял черты
И полюбил, на удивленье Кипра.
Скульптурной девой он был ослеплен –
Прекрасный лик, точеные ланиты,
Ее глаза - лазурный шепот волн
у острова богини Афродиты.
И день, и ночь в закрытой мастерской
Влюблялся в плод волшебного искусства…
Богине жертву приносил с мольбой:
- Прошу, ты пощади святые чувства!
Любовью сердце билось и рвалось –
Вняла богиня той мольбе упорной.
…Огнем души порозовела кость,
В отточенной фигуре рукотворной.
И было столько в сердце том тепла –
Казалось, он дыханьем ее греет.
От чувств глубоких дева ожила,
Легенда эта сквозь века прошла –
Любви Пигмалиона с Галатеей …[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883658
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
[b][i]Спочатку в серці жевріло було -
зростає жар чуття того вогненним тиском.
Він душу роздягає наголо
І виділяє сонячне тепло,
Ударна хвиля…вибух зовсім близько.
Кохання – ніби спалах двох планет,
Яскраве зіткнення двох тіл у піднебессі,
Розряд двох душ, що оспівав поет –
Тротиловий у нім еквівалент –
жагучий...некерований...чудесний.
Миттєвий спалах знищить на шляху
Всі негаразди та життєві перепони.
Ваганням місць немає і страху –
Реакція пішла по ланцюгу –
Тут діють тільки відчуття закони…
А серце, що блукало у світах
У непроникній, мега-щільній оболонці,
у парі в невагомості літа,
Його теплом кохання огорта –
Мов спалах той, що бачимо на Сонці…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883160
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Написано як відгук на заклик В.В'ятровича вийти 16 липня до стін Верховної Ради і захистити українську мову, бо "слуги" прагнуть змінити Закон України про мову
Б’ЮТЬ ВІДВЕРТО, ЦИНІЧНО, ПІД ДИХ,
РУШАТЬ НАЦІЇ САМІ ОСНОВИ:
НИНІ ВОРОГ НАЙПЕРШИЙ ДЛЯ НИХ -
УКРАЇНСЬКА КАЛИНОВА МОВА.
ВСЯ ПІДЛОТА ПЕРЕВЕРТНІВ ЗЛА,
НИЦА ПІДЛІСТЬ МОКШАНСЬКИХ ІЗГОЇВ
У ДЕРЖАВНИХ ВЕРХАХ ПРОРОСЛА:
ПРАГНУТЬ МАТІР ЗМІНЯТИ НА ХВОЙДУ!
ТА СПРАДАВНА Ж У НАШІМ СЕЛІ -
З ПОСИВІЛИХ ЧАСІВ МОНОМАХА –
НЕ РОДИЛИСЯ ТУТ МОСКАЛІ,
«ЯЗИКАМИ» НАРОД НЕ ПАТЯКАВ!
А ГУЧАЛА У ВІЧНІЙ КРАСІ,
МЕЛОДІЙНА, БАГАТА, ГЛИБОКА,
РІДНА МОВА - ЦЕ ХЛІБ НАШ І СІЛЬ,
УКРАЇНСЬКА, ПРЕЧИСТА, ВИСОКА.
НЕ ПАСКУДЬТЕ, ПЕРЕВЕРТНІ, ХРАМ:
ВАМ НАРОДУ ОСНОВ НЕ СТОПТАТИ!
ВІН КИПИТЬ, УКРАЇНСЬКИЙ МАЙДАН,
І НАРОДУ ОСЕРДЯ - НА ЧАТАХ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882766
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Ми стали, як хвилі у морі
Безкраї і дуже чутливі,
Мов дві неповторнії долі,
Які до нестями щасливі
Ми стали, як ріки глибокі,
Наповнені щастям любові,
А ще неймовірно чудові,
Немовби яскравії зорі
Ми стали струмками, що грають
Чарівні і зва́бливі звуки,
Листками, що так обіймають,
Як ніжні і трепетні руки
Ми всесвітом стали безмежним,
Який всі відводить негоди
І подихом ніжно-бентежним,
Мов дві половинки природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883589
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Як я люблю свій край і рідну мову!
У ній стільки тепла у кожнім слові.
Вона мене щоранку пригортає
І навіть соловей нею співає...
Від сну прокинулись рожеві ранки,
Одіне день барвисті вишиванки.
В святковому убранні ліс і поле,
В блакить убралось небо неозоре.
Бузковим цвітом вітер напахнівся,
Жасмінний кущ біля вікна розцвівся.
Несе метелик різнобарвне щастя,
Нехай цей настрій всім вам передасться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883592
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
На кленовім містку
Ми зустрілись з тобою весною,
В тихий вечір такий
Коли плив над рікою туман.
Соловей нам співав
Зорі кликали нас за собою,
І солодким таким
Твоїх губ був кохання дурман.
Сонце ми зустрічали
Тримаючись ніжно за руки,
Очі в очі дивились
Ми йшли і не знали куди
І такими приємними
Нам були ніжності муки,
І серця треперали
Й не чули приходу біди.
А біда вже стояла
Сміялася тихо нам в спину
Над невинним коханням
Ворожим махнула крилом,
Ми не знали тоді,
Коли голуб кохання наш линув,
Що війни скосить куля його
Наче ліс бурелом...
Не вернуться роки
Та весна, що приходить до мене,
Твоїм образом ніжним
Все будить мене кожну ніч,
Я все йду на кленовий той міст
І ти йдеш біля мене,
І губами торкаюся я...
Твоїх губ... Твоїх пліч...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883588
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Розмовляю, чи мовчу думками
Вечір вже заглядає в вікно,
Щось було, чи буде щось між нами
Так здалося -марилось давно...
Я сама придумала напевно
Мрія, народилась через страх,
Варто вже забути - та даремно
Дотик поцілунку на губах.
Вечір. Ні, вже ніч - темніє небо
Тліють зорі - спалені свічки,
Промовляю думкою до тебе,
Чую дотик рук твій і щоки.
Тихо в домі - ніч як безнадія
Я і ніч, ще в келиху вино,
Боляче, що мрія не зігріє
Серцю чомусь холодно давно...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883522
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Ви думаєте серце не відчуло,
Оті всі Ваші струни чарівні?
Відчуло і від щастя стрепенулось,
І полилися з серденька вірші.
І все навколо фарби поміняло,
Веселкою зробився білий світ,
І знову зацвіло все, забуяло,
Неначе знов вернувсь в сімнадцять літ.
Душа і серце з радості співає,
І знов в душі співають солов"ї,
Така любов, не в кожного буває,
Але живе вона в душі моїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883489
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Ми, як закриті книги,
зв’язані
різними стрічками,
Кожен у своєму вимірі,
кожен зі своїм хламом.
Кожен в своїй траєкторії,
кожен під своїм
екватором.
Хтось емоції ковтає таблетками,
в когось серце
вкривається шрамом.
В когось душа покреслена маркером
і звичайний день
гасне від втоми.
Хтось наповнений ароматом м’яти
з середини,
в когось замість душі
коми.
Кожен в своїй часовій капсулі,
загнутий в власний чохол
закладками.
Ми такі люди різні,
але коли болить,
рвемося на клаптики.
В кожного в серці
різного розміру
скалки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883436
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…
Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.
А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…
З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.
(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 21.07.2020
[b][i]Мне кажется, мы с разных плоскосте́й.
А может, дело в разных измереньях?
Лучистый взгляд, скользящий с удивленьем,
под кареглазо-теплый фон полей.
Тот дерзко-золотой лучистый свет
Алмазы отразит на фоне фетра.
– Конечно, дело в шляпе, – шепчет ветер, –
И никакого шарма в Даме нет…
Короткий взмах – ресниц тех баловство –
И пляшет от любви кардиограмма.
Прошу я Вас: снимите шляпу, Дама!
Скорее уберите колдовство.
Один короткий грациозный жест –
И шелком по плечам шальные пряди…
Я понимаю: волшебство не снято.
…Наверно, что-то в этой Даме есть…[/i][/b]
(Картина - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883445
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020
І ось заграла музика дощу,
у ній вчувалась магія сопрано.
Так відобразить може лиш красу
Майстерно й неповторно тільки ранок
Я зупинилась, стишила ходу
і серденьком проникла в ті мотиви,
Таку не відчувала ще красу,
Щоби звучала звабливо й грайливо
Замилувалась, погляд підняла,
Мене вражала неповторна врода,
Лунала пісня ніжна із струмка -
Так прокидалася від сну сама природа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883478
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Заплетенні стежки корінням,
Мохами вкрились на горі.
Роса виблискує промінням —
Янтар іскриться на зорі.
За плечі обіймає вітер.
Вдихаю ранішній нектар,
Пливуть рядки душевних літер ...
Сп'янів ковтком карпатських чар.
Проснулись гори, наче спали.
Орли зависли в небесах...
Смереки шпилями повстали,
Малюють тінню на шляхах...
Внизу виблискують озера,
Це очі матінки Землі,
В шатрах прозорих атмосфери —
Малюють синім на золі.
Гуцульська слава, ще не вмерла,
Вогонь надією горить!
Обвита хмарами Говерла,
Карпатським духом нас п'янить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883504
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Віз потяг в невідому мене даль,
Хотіла мама, море показати.
І той незвіданий мені, ще край,
Де чайки вміють крила розпрамляти.
Лишилися позаду десь ліси,
Поля в ромашках й трави шовковисті.
Тунелі довгі, підвісні мости,
Торкали сонця промені грайлисті.
Вагон гудів, мов вулик навесні,
У кожного була своя розмова.
Так непривично все було мені,
За вікнами чарівність кольорова.
Сидів навпроти й посміхавсь дідусь,
"Куди мандруєш?" - запитав тихенько.
Він думав, що до нього я озвусь,
А я міцніш тулилася до неньки...
Дістав з валізи книгу й дарував,
З цікавістю картинки роздивлялась.
" Ось тут, в війну онучко воював,
Тепер лиш пам'ять про ті дні зосталась..."
І ось зупинка:" Нам виходить час" -
Матуся дідусеві говорила.
"Бувай здорова!" - він дививсь на нас,
У цих словах була велика сила.
Відкрились краєвиди нам нові,
Пісковий берег і чарівні схили.
Усе казкове то було мені,
Щось тихо шепотіли моря хвилі...
Я дідусеве згадую лице,
Воно зали́шилось в мені наза́вжди.
І часто в снах цей потяг знов везе,
Туди у край, де кольорові барви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883490
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#760980"]До тебе так непросто долетіть,
хоч лічишся найближчою зорею.
Коли прокинусь у ранкову мить.
тобою марю крізь нічну кирею.
Як ти встаєш – то за тобою й день,
мої уста ти ніжно так цілуєш,
на вулиці й у хаті – нітелень…
Лиш птаство в лісі! Ти його ґвалтуєш.
Зігрієш душу – і уже добро:
воно насправді лагідно бадьорить,
нехай, хоч біс й ударить під ребро,
усе гучніше гам стає надворі.
О сонечко! Моя свята зоря!
Світи ж у душу, дасть Бог, не востаннє…
І лине заклик владний з вівтаря:
"Люби мене до краю, до заклання,
бо я твоє – одвіку – божество,
твоя зоря – і перша, і остання,
життя твого безмежне торжество,
незвідане,
невимовне
кохання".[/color]
[/b]
20.07.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883444
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020
В час вечірній, як падають роси
На зігріту від сонця траву,
Розчешу перед дзеркалом коси,
Враз відчую, - тобою живу.
Пливе місяць в осяйнім серпанку,
Серце в грудях лоскоче любов.
Пий тепло вуст моїх до останку,
Підкорюся тобі без розмов.
Говоритимуть душі коханням,
В блиску внутрішнім вогник очей.
Упиватимусь близьким диханням
У полоні солодких сітей.
Схилить ніч позолоту над нами,
Ведмедиця, щоб сили дала.
Щоб міцнішав наш дух із роками,
Та любов, що від смерті спасла.
19.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883329
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Ти казав, будеш завжди зі мною,
Ти казав, що любов назавжди.
І, що серце не знатиме болю,
Не торкнуться його холоди.
Ти казав, буде щастя навіки
І його не зруйнує ніщо.
Не розмиють дощі, а ні ріки,
Ти казав, мабуть так, аби що...
Ти казав, бо любив лиш казати,
От кохання повз тебе й пройшло.
Не умів ти його відчувати,
А воно зовсім поруч було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883359
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Для кохання не існує вчора
І воно не думає про завтра.
Почуття глибинно-неповторне,
Пристрасть, ласка, часом – непокора –
Непідвладна розуму ця мантра.
Бачить серце, що очам не видно,
в райдугу фарбує будні сірі.
Спрагу втамувати необхідно
з тим єдиним, відданим та рідним,
трепетно смакуючи довіру.
Для коханих зустріч незабутня:
На шляху життя зустрілись двоє...
Губить сенс минуле і майбутнє,
розлилося почуття могутнє –
поряд бо душа-близнючка тої.
…Кожен з нас під Божою рукою.
(Картина Тетяни Сергієнко "Двоє біля річки".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882645
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 18.07.2020
[b][i]Когда я буду в жизни Вам нужна,
в остывшем сердце не будите жалость.
Осталась равнодушия стена –
Там были Вы, когда я в Вас нуждалась.
Без Вас живу свободно, хорошо –
Бежать не буду я от Вашей тени.
И даже сон навязчивый ушел,
Пройдя без смысла мили отчуждений…
Сквозь горечь ощутила жизни нить,
вернулись настроение и силы -
Горячим сердцу моему не быть,
Ведь чувства свет в ледник Вы превратили.
Я помню, Вы любили лесть и ложь –
ошибка сердца, тот, кто очень дорог…
Ты каждый день, как вроде не живешь –
и только боль осталась после ссоры.
Но я живу. А бумеранг тот – к Вам …
Вы помните, как чувствами ударили?
…И два чужих, далеких существа
живут теперь на разных полушариях.[/i][/b]
(Фото- интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882860
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Якщо будеш добре знати
Ти коріння свого роду,
Ящо будеш пам’ятати,
Ти історію народу,
Якщо будеш поважати
Ти батьків і всіх навколо,
Якщо будеш шанувати
Рідне слово й рідну мову,
То цей скарб безцінний предків
Збережеш ти і примножиш,
І у спадок для нащадків
Залишити тоді зможеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882944
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Море тихо шепоче мені...
Про далекі незвідані далі.
Про скарби, що лишились на дні
І про перли, чарівні коралі.
Море тихо шепоче мені...
Розливаються хвилі піною.
Чайок крики лунають сумні,
Дійство це залишиться зі мною.
Море тихо шепоче мені...
І торкається нотами рифів.
Сонця промінь з'явивсь в вишині,
Полетів вітер з гір наче вихор.
Море тихо шепоче мені...
Про легенди і міфи казкові.
Закарбую я все у душі
І залишу напам'ять у слові.
Море тихо шепоче мені...
Я до нього так ніжно всміхаюсь.
Відображення бачу в воді
І руками до хвиль доторкаюсь.
Море тихо шепоче мені...
Я до нього слова промовляю.
То неначе в казковому сні,
Вітер з хвилею в парі кружляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882940
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Работа топорная служит века.
Она так надёжна на прочность.
А суп, приготовленный из топора
«За обе щеки» - это точно!
Поэтому ты не спеши с топором
Расстаться в эпоху прогресса.
Пускай он напомнит о времени том:
«Дровишки вестимо из леса».
И я не расстанусь с чертёжным пером.
Владею я им идеально.
Наверно, как плотник своим топором.
Меня это держит морально.
Рисую пейзажи чертёжным пером.
Ищу постоянно мотивы.
Мне нравится тот мужичок с топором.
«Дровишки из леса вестимо».
Влечёт меня ЛЕС на картинах.
Графический рисунок автора "СМЕРКАЕТСЯ" - тушь, перо, ватман.
17. 07. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883026
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Скупчились хмари, про щось шепотіли,
Спочатку тихо , згодом голосніше,
Та й чомусь квіти під вікном тремтіли,
Не зник мій смуток й нікому не ліпше.
Чому коротка, твоя стежка мамо?
Тепер ніколи, ти не поллєш квіти,
Чом пішла рано? Нам дуже погано,
Поглянь рідненька, це ж ми твої діти.
Ти так хотіла, щоби пішов вчитись,
Я це зробив, то ж провчився один рік,
Та це ж так мало, хто буде тішитись?
Вірила в Бога…. він чомусь не вберіг.
Пекуче сонце, спалило барвінок,
Отруйні жала, у серце впивались,
Від сліз на личко, лягає відтінок,
Чорної смерті. А ми ж сподівались.
Ти чуєш мамо, гримить, плачуть хмари
Хлюпоче дощик по твоїй стежині
Пізні краплини, для життя не чари,
Не посміхнешся, ти своїй дитині.
Й доньку з онуком, вже не приголубиш,
Стіл не накриєш, не даси поради,
І мого чуба, ранком не погладиш,
Люба матусю, де знайти розради?
Ридало небо, руйнувало стежку,
Вмивались слізьмИ…. понурі квіточки,
А у куточку, павук в`є мережку,
Ховав негатив… у тонкі ниточки.
07.07.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882591
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Ще сизий світанок
не вмитий
парним молоком,
ще сплять ящірки
в незагребених
свіжих покосах…
А ти – навпростець,
як та ласка,
розплетена й боса,
аби притулитись
до сонця
вологим чолом.
Ще клепле
твій суджений
косу студену вгорі,
щоб зрізати трави,
що свідчили вам
проти ночі.
А роси такі,
що аж квітам
випалюють очі,
й подолок
твоєї лляної сорочки
змокрів…
Пташки
розспівали діброви
на всі голоси,
з надрізу
небесного лона
схід сонця кервавить.
А трави
тремтять під тобою,
розпатлані трави!..
І чути здаля,
як посвистує
лезо коси…
А промінь –
у пазуху,
промінь,
немов ланцюжок,
вплітається
поміж нитками
черлених коралів.
А ти,
витираючи піт,
берегами все далі,
все важче
і важче
дається повітря ковток.
А там,
де він косить,
поля,
мов рясне вишиття,
лисніє
на сонці гора,
перетягнута плаєм.
А він-то не знає,
мій падоньку,
він-то не знає,
що ти,
як та брунька,
в якій зав’язалось життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798199
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 12.07.2020
[b]…У Вас немає нових повідомлень,-
Монотонно мовить оператор,
Гасне в сумі день такий чудовий,
важко знак уваги твій чекати -
не дійшов той лист до адресата...
Сумні квіти - знічено завмерли,
Пожовкли... вже до чого тут слова?
вірного кохання світлі перли –
у кожній квітці - почуття співа!
…а пошта щось мовчить голосова…
Між нами - тисячі нестерпних миль –
від цього, наче тінь - душа палка.
… І сумом замітає заметіль
немов у свіжу рану сипле сіль,
мелодія дощу замість гудка…[/b]
(Фото- інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882483
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Пливуть без поспіху думки,
Неначе в лузі річка мила,
Яка бере у тиші силу
І знань приваблює струмки...
Та, лиш повіє вітер змін,
Бурхливим морем розіллється
Ця сила...І заб'ється в серці
Високих хвиль адреналін...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882489
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Судьба разлучила. Обидно до слёз.
Но разве забыть нам ту встречу?
Надолго запомнила роща берёз
Волшебный чарующий вечер.
В тот летний накал, когда зной уже спал.
В реке мы с тобой искупались.
В берёзовой роще, устроив привал,
Как будто вдвоём потерялись.
Но разве возможно те чувства забыть?
Играем с тобою мы в прятки.
И где б нам судьба не назначила быть –
А память тоскует украдкой…
Та песня затронула струны души.
А значит - звучать будет вечно.
И как бы её не пытались глушить –
Грядёт неизбежная встреча…
07. 07. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882029
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Слова – у коштовній оправі.
«Поезія», - скажете ви.
Тримають думки корогви
Заради краси, а не слави.
Заради весни і любові
Їх нотки бринять в грудях флейт,
І вірить в прекрасне Орфей,
Вкарбована вічність у Слові.
Та навіть старі антиквари
Не можуть їм скласти ціну,
Прибравши буденність земну,
Нам кажуть: «Їх з неба прислали».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882431
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Кум мій віника купив,
Радий, аж сміється,
Так, неначе він нового
Купив Мерседеса.
Я питаю :" В чому річ,
Звідки таке свято?
-Питаєте...Привід випить,
За обнову в хату.
Теща, та буде мовчать,
Бо я ж купив віник,
Тож приходь, підем бухать,
У кафе "Барвінок".
А навіщо віник той?
Я його питаю,
Зараз віником ніхто,
Вже не замітає!
А я ним і не збирався,
Хату замітати,
Я купив,щоб було чим,
З тещі мух зганяти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882476
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Буденний сон у мороці обману,
веде в провалля нескінченних мук.
Згубили слід за стінами туману,
любов втоптавши у багно розлук.
Блукаєм тінню в лабіринтах долі,
іскрою тлієм в сутінках образ,
заковуємо душу у неволю,
забув про цінність благовірних фраз.
Холодні сльози на очах безжальних,
нестерпний біль у змучених тілах,
солоний присмак на устах печальних,
дешевий скарб у вогняних руках.
Забуті вщент дитячі щирі мрії,
пекучий стогін у невинних снах
та краплі сліз голодної надії,
відлунням б'ють в обвуглених серцях.
Не зрадить Землю синьооке небо,
живе в безсмерті білокрилий птах!
Для тих хто прагне ...Смерті вже не треба.
Веде у вічність променистий шлях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882481
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
*** *** ***
❤❤❤❤❤
Как приятно - открыть утром глазки!..
Потянувшись.., вдохнуть это нЕчто!..
Мятным утром весь воздух облАскан!..
Нежусь в нЕге.., в неё бы облЕчься?..
Как приятно - вкушАть жизни праздник!
Знать, другого такого - не будет!..
Наслаждаться - её лишь причАстьем...
Пребывать в ней всегда и повсюду!
Всё же, жизнь, неоглЯдно-красива!..
ИсточАет загадочным светом!..
Обретаешь там - мощную силу!..
Я дыханьем ЛЮБВИ обогрета!
(❤❤❤...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882421
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
[b][color="#062878"]В соответствии с эпохой
Мы могли бы жить не плохо.
Но, сначала доллар вырос,
А теперь - коронавирус.
Вышла полная непруха,
Я пошла сирень понюхать,
А нюхнув, хотелось плакать.
Под кустом сел Глеб покакать.
После маски с синей глиной
Мы подрались с Эвелиной.
Я ж теперь красивше стала
Жениха у ней украла.
Возле нашенской реки
Бродят только дураки.
Их там ждут девчонки-дуры
В ЗАГС идти кандидатуры...
Где ты, где ты, моя душка.
Мой невиданный плейбой.
Есть в селе у нас церквушка,
Обвенчаемся с тобой.
Посадила я рассаду,
Огурцы, редис и лук.
А теперь была бы рада,
Съездить с хахалем на Юг.
Подарил мне Вася брошку
В центре с бусинкой литой.
В секонд-хенде взял за трёшку,
А сказал - за тыщу сто...
Я упала у забора
Понарошку, не всерьез.
Привлекала так майора,
А поднял меня завхоз.
Позвонили мне с собеса
Объяснили между тем.
Дамам всем с избытком веса
Снимут пенсию совсем.
Я сварила супчик зятю
Первый раз за 10 лет.
Вроде он на вкус приятен,
Но на запах - хуже нет.
Не заводится машина
И стою я, чуть дыша.
Помогите мне мужчина
Выпхнуть джип из гаража.
Отсидел на карантине
Мой миленок 40 дней.
А теперь уехал к Нине
Говорит, что лучше с ней.
Солнце светит, ветер веет,
Отдыхать нам недосуг.
Скоро все подешевеет
С дач пойдет редис и лук.
Я чихнула лишь три раза,
Как народ устроил бунт!
Кто-то мне по уху вмазал,
В скорой следую в травмпункт.
Мне и белый свет не мил,
Жить с детьми в кибитке.
Милый по миру пустил,
Пропил все до нитки.
Вирус есть, а масок нет
Хоть и не логично.
Нашла старенький жилет
Пошью самолично.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882466
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
[b][i]Горять у морі золотавім соняхи,
обласкані промінням та зігріті,
Мов поцілунком тягнуться до літа,
і хвилюванням цим - забракло подиху….
Такі вони зворушливо-тендітні
Та полум’яні в почуттях незнаних –
Здавалось, це енергія коханих,
Застигла у жовтавім моноліті.
І тягнеться вогненно- теплим личком
Вся сонячна душа, яка дрімала,
Чекає в сподіваннях зустріч-спалах –
Побачення із літом її кличе…
...і це чекання, як сама любов - величне.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882437
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 11.07.2020
ПОВЕРНУСЯ
Ненадовго прощаюсь з Волинню
У тривозі,
Сльоза на лиці…
Наче вітру нема, небо синє,
Сходять буйно нові пшениці.
Та тривога якась невідома,
Чисте небо – волошкова синь.
Ненадовго,
Не буду прощатись…
Я вернуся на рідну Волинь.
ID: 640061
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 31.01.2016 12:42:57
автор: Віталій Назарук
----------------------------------------------
Обіцяв повернутись,
чекаєм,
У свій край, де квітує Волинь.
Ми чекаєм, та поки
немає,
Прилети з журавлями, прилинь.
Подивися - поспіли вже злаки,
Пролились не одні вже дощі,
Посхилялись чомусь тільки маки.
Повернись хоч би вдень, чи вночі.
І розсій в наших душах тривогу,
Як живеться тобі у тиші?.
Ми за тебе тут молимось БОГУ,.
Якщо зможеш, то нам напиши.
У повернення всі твоє вірим,
Промайни з вітерцем на крилі.
Знай Молитви за тебе всі щирі,
В зграю приймуть тебе журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882375
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Незабутньо так пахнуть дощі,
Де весняні розкинуто шати,
Ароматом бузкових кущів
І духмяною свіжістю м'яти,
Прохолодністю росяних трав
У грайливо-дзвінкому намисті...
Світ, як вдосвіта вмите дитя
Із очима блакитно-чистими.
І вже соло дощу здається
Таким тихим, молитва неначе,
Що десь там, на краєчку серця,
Від нежданої радості плаче…
В тихім схлипі прозорих краплин,
У стрімких ручаях на шибці
Ти вже бачиш, як хтось із глибин
Розсіває по світу гостинці.
Назбираю в долоні дощу,
Немов спрагло-весняного дива,
Разом з світом під дощ помовчу
В сподіванні на бажану зливу…
Й відпливає вже змита печаль,
Невідомо куди і без весел.
Грає дощ, як натхненний скрипаль,
Життєдайну мелодію весен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874587
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 10.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2020
Як колихала завжди мене мати,
Вкладала ніжно немовлятко спати,
Так пригортала, ніби сонце квітку,
Як лебідь вірний чарівну лебідку
Її любов не в силі передати,
Бо так любити може тільки мати,
Її тепло завжди в житті зігріє,
Від негараздів захистить зуміє
Серденько вірне, найдорожчі руки
І голос ніжний - неймовірні звуки,
А серце її любляче, безмежне
До ніжноти прекрасне і бентежне
Любов, красу не в силі передати,
Бо так любити може тільки мати,
Спасибі, люба, за тепло і святість,
Що завжди дарувала щиру радість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882318
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Стук-тук дятел на сосні,
Сипле шишки до землі.
Ще суха галузка тихо
Полетіла вниз на лихо.
Під сосниною грибок,
Полюбляв він холодок.
І слимак горне траву,
Не відвернеш дежавю.
Сойка щось кричить гаркаво,
Сонце світло ллє лукаво.
Крізь гілля пряжу пряде,
Павутиння золоте.
Шле тепло всьому живому,
Забирає з душі втому.
Джміль в дзвіночку разом "дзень",
Веселять піснями день.
Верес пахне так медово,
Над ним небо бірюзово
Парусиновою парасолькою
Розпростерлось, мов пором,
Що єднає береги,
Щоби сила й до снаги.
Щоб життя не в борг було
Та луною в ліс не йшло.
09.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882301
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Коли піду – ударять гро́ми
І сумно зливами, дощем
Заплаче небо.. Душевні рани
Заполони́ть пекельний щем.
Коли піду – ранкові роси
Поглине мряка і туман,
За ними вслід похмура осінь
Запо́внить твій душевний стан.
Коли піду - опа́ле листя,
Зтьмяніє й зникне у траві,
Листок останній падолисту
В долоні опаде́ тобі.
Ти збережи його на пам’ять,
Як буде сумно – розгорни.
Подай лиш знак..Й щоб рани гоїть,
Я поверну́ся в твої сни.
Коли піду – засяє зірка
Високо в небі, вдалині.
Змахни сльозу з очей ти гірку –
То я всміхаюся тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882264
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Липень кучерявий
З дванадцяти братів.
Ступає він отавами,
Росами, муравами,
Ромашки хиляться до ніг.
Пахне липень медом
З бджолиних щільників.
Пройшов він гордо садом,
Торкнувся фруктів, ягід
І в поле полетів.
У липня присмак хліба
Від житніх колосків.
Промчав десь тут стежиною,
Кукіль й волошки синії
У пшеницях зустрів.
Не обминув і соняха,
Його липневий квіт.
Торкнувсь крилом голівоньки
І привітавсь до бджілоньки,
Подавсь в стрімкий політ.
Летить над краєм липень,
Дарує радість всім!
Земля барвисто вдіта,
Втім, маківка-вершина літа
Ще й кучерявий він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882371
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
[b] [i]Ко мне сегодня постучалось Прошлое,
пришло в слезах, в мою жилетку плача.
Но чай помог с хрустящими пирожными,
теперь сидим, о жизни вот судачим…
- Нет больше пищи для зловонных сплетников,
поскольку больше нет душевной грусти,-
поведало об этом собеседнику
пирожное мое со сладким хрустом...
- Ты, Прошлое, всегда было напористым -
всю правду расскажу тебе, не скрою.
...Немного подсластить бы твои горести...
Ведь ты с дороги - кушай заварное!
...Мы пили чай в дымящихся историях,
Прощаясь с тем вредящим - уходящим.
Не думали в тот день мы о калориях,
а радовались вместе… настоящему.[/i][/b]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882276
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Не накажеш дощам, не накажеш вітрам,
А собі щось наказуєш завше,
Начищаєш до блиску свій внутрішній храм,
Бо не можеш абияк, не можеш інакше.
Вимітаєш з усіх лабіринтів сміття,
Викидаєш лахміття думок на багаття.
Дорікаєш собі за пустотність життя,
Хоч в житті стільки було чужого багато.
Помилки? - а у кого ж це було не так?
Називають цим словом несправджені мрії,
З ними зболене серце вистукує в такт,
Впавши мокрим лицем на плече ностальгії.
Першим променем сонця наказ підпишу,
Щоб радіти життю, як Господньому дару,
Хоча миті не всі, та якісь воскрешу,
Й не проситиму в жодної з них гонорару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882317
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Не дотягнутися журбою.
Здається, ми на різних континентах.
І не знайти нам супокою.
Існують ще уривки всіх фрагментів.
Сахара й обшир океану.
Глибинних почуттів живий оазис.
Чому ж він з блиском ятагану?
Незрозумілості і жаль, й образа.
Поговорімо, лиш відверто,
Без гордості у тихе надвечір*я,
Щоб апатично мить не стерти,
Щоби душа не впала у зневір*я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882332
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Ще не одне випробування нам,
З тобою буде посилати доля.
Свої думки я дарувала снам,
У кожного були там свої ролі.
Ще не одна прийде́ до нас весна,
Вона життя осипе білим цвітом.
І поведе стежинка чарівна,
Палким коханням у гаряче літо.
Приймаю долю, що Господь дає,
Випробувань в житті було багато.
В кінці тунелю, завжди світло є
І це уже для нас, велике свято.
У кожнім серці де живе любов,
Квітучий килим, доленька встеляє.
У ній немає зрад, а ні оков,
Всевишній ту любов благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882324
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 10.07.2020
Почаївська Лавра святиня - з - святинь,
Там ку́поли, сонця торкають.
І лине молитва у тиші з вершин,
Там дзвони святково співають.
Низенько святині я цій поклонюсь,
Здоров'я для всіх попрохаю.
І тихо в молитві за всіх помолюсь,
Слова́ Господь чує - я знаю.
Віками до Лаври паломники йшли,
З Волині, Полісся, Підляшшя.
Вони Боже слово у серці несли,
Свята їх земля заждалася...
Легендами повняться завжди слова,
Реальні історії пишуть.
В думках моїх Лавра завжди́ ожива,
Там вільно леге́ні так дишуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882226
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Почаївська Лавра святиня - з - святинь,
Там ку́поли, сонця торкають.
І лине молитва у тиші з вершин,
Там дзвони святково співають.
Низенько святині я цій поклонюсь,
Здоров'я для всіх попрохаю.
І тихо в молитві за всіх помолюсь,
Слова́ Господь чує - я знаю.
Віками до Лаври паломники йшли,
З Волині, Полісся, Підляшшя.
Вони Боже слово у серці несли,
Свята їх земля заждалася...
Легендами повняться завжди слова,
Реальні історії пишуть.
В думках моїх Лавра завжди́ ожива,
Там вільно леге́ні так дишуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882226
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Я закохалася у тебе,
У твої очі голубі.
Вони немов частинка неба,
Неначе ясні дві зорі.
Я закохалася у тебе,
Кохання в серці бережу.
Десь лине солов'їний щебет,
Ти найдорожчий - я скажу.
Я закохалося у тебе,
Неначе поле в маків цвіт.
Ти пригорни мене до себе,
Не будем рахувати літ.
Я закохалася у тебе
І своє серце віддала.
Про щось шепочуть тихо верби,
Чекають ніжності й тепла.
Я закохалася у тебе,
Як вітер в хмари дощові.
І як земля й блакитне небо,
Я буду вірною тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881430
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Обпалила жар-птиця подолок підхмар’ю.
Не повернеться, каже, на мрій попелище.
Їм кресала вогонь, воскрешала їх марно,
А вони пригинаються нижче та й нижче.
Врешті-решт, що було, пересіяно ревно.
Із половою в решеті мрії незбутні.
Та відтинок від «А» аж до «Я» — це напевно —
Без омрій-провідниць наче ангел без лютні.
— Отже, людям миліша убога пташина, —
Виснувала крешана й зронила журлинку,
Щоб в душі народилась сльоза-горошина
І ожили стремління мої на хвилинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881396
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Тобі, матусенько, піони
Сьогодні зранку занесу,
Твої любимі, ті – червоні, -
Завжди цвітуть в кожну весну.
Ти їх садила, доглядала,
Сортів багато так було.
І хата в квітах потопала,
Коли весною все цвіло.
І ми малими нарізали
Букети і у дім несли.
Вони кімнату звеселяли,
А ми щасливими були.
Тепер сьогодні до могили
Тобі я квіти занесу.
Про себе згадку залишила:
Нам неповторну цю красу.
Вже розмовляти між собою
Ми маєм змогу лиш вві сні.
Я так сумую за тобою,
Як бачу квіти навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878219
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.07.2020
Де тільки липа не росте: в лісах, садах,
В розкішних парках, на бульварах, дачах.
Повітря, мов купає в запашних медах,
Тонкий там аромат від липодару.
Суцвіття липове колише вітерець.
Рясне квітує зверху і донизу.
У ньому колір сонця, мов добра вінець.
Зеленувато-світле листя й сизе.
Борідками ніжно торкається жилок.
А крона густа. У квітах - "горішки".
Під липовим деревом хочеться жити,
Вдихати медовість літа у тиші.
(Світлина моєї липи на дачі)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881332
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
У Мариськи мрій багато,
Кожна мрія в неї свято.
Перша мрія в " ВИШ" вступити,
Та потрібно щось учити...
Друга, заміж добре вийти,
Бо немає ні копійки.
За старого, чи кривого,
Був би гаманець у нього.
Третя мрія про Канари,
Як туди попасти вдало?
Щоб погрітись на пісочку,
Бож сидить все в холодочку.
А четверта мати " Мерса",
Не одні лише колеса.
У " Бутік" щоб завітати,
Добре їсти, гарно спати...
Мрії ці Мариська мала,
Кожен день перечисляла.
Та на серці тепло стало,
Мільонера пострічала.
Хоч не дуже вже й хороший,
Та в кишені в нього гроші.
Біля неї, як лягає,
З губи - зуби витягає.
Щей до того глуховатий,
Має в вусі апарата.
Він почне, як жук гудіти,
Серце починає нити.
Лисина немов арена,
Корчить знатного спортсмена.
А як ляже в ліжко спати,
Не розбудять і гармати...
Кожен день вона у стресі,
Хоч і їздить в Мерседесі.
Шопінги вже надоїли,
Замість мрій, вже ноги мліли.
Було знатне в них весілля,
Та тепер шукає зілля.
Щоб його зачарувати,
І потрохи забувати.
Вирішила вона вранці,
Завести́ собі коханця.
Ось тоді буде радіти,
З одним спати з іншим жити...
Не вдалась її афера,
Бо сама була мегера.
Чоловік про все дізнався
А коханець десь подався...
Ось така собі Мариська,
Не одна є блудодійська.
Хоче грошиків багато,
Рада гаманець обняти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881341
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2020
дерева заламують руки
дерева ридають дощами
в деревах ховаються круки
отам, на вершечках на самих
дерева, заплакані липи
усе віддають те, що мали
у жертву пекучому літу
жадобі людській на поталу
ховають обпатрані віти
змивають чийсь сором і рани
згубивши корони зі цвіту
комусь так доречно і... рано
скалічені липові душі
обірвану вітрову пісню
хтось чаєм цілющим засушить
і болем нап‘ється корисним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881208
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2020
Літо, ясне літечко..
Тішся, дітвора.
Світить тепле сонечко,
До води пора.
І пісок, і річечка,
Хвилі на воді,
І сіренька качечка,
Й білі лебеді.
Котять хвилі, котяться
Прямо на пісок.
Діткам в воду хочеться,
Щоб пірнуть разок.
Гамір й шум розноситься
Звідси навкруги.
Чисті хвилі котяться
Й миють береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879100
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 30.06.2020
Я пробачила тобі усі обра́зи,
Я пробачила нена́висне безсоння.
Вже нема запеклої відрази,
Перестав тремтіти нерв на скроні.
Від кохання до розлук – всього лиш кроки,
Від розлуки до кохання – ціла вічність…
І поглинуть в зморшках сиві роки
Ту зароджену між нами недорічність.
Час-суддя перегорне зухвало
Нашого розлучення причини
І спитає: «Ти за що кохала
Цього безталанного мужчину?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881231
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
Доріг немало пройдено уже...
І будуть ще, нові або повтори...
Гігантським пролягли вони вужем
Між дивним там, де зупинюся скоро,
І милим тут, що жде сто літ мене.
І стільки ж почекає...Я б хотіла,
Щоб вітер із незвіданих планет
Невпинно дув, й дражнив мої вітрила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881240
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
Якось не спалося Вороні. Ну ти хоч плач…
не може спати. А тут ще й Соловей почав співати.
Сиділа. Слухала. В такт пісні тій дзьобом об вітку
стукала.
Коли він стих на мить, сказала:
- Не знає нот! Я так і знала. То вверх, то вниз...
Не розібрати, яку наступну ноту брати. Не те, що
в мене. Все в порядку. І ноти всі, як на підбір. Од-
на в одну. Тут знає кожен птах і звір пісню мою.
І заспівала: «Кар!» , «Кар!» , «Кар…»
Злякавсь Борсук: «Де?... Що?... Пожар?..»
А Соловейків спів легкий у світ летів. Він так дзве-
нів!
Ой, скільки ж того Вороння… Та і його мусим
приймати. У світі цім пісню свою право дано всім
проспівати.
Не кожен так, як Соловей, в своїм житті співать
зуміє. Все ж відшукать спробуй своє, що іншим сер-
денько зігріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881110
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 30.06.2020
[i][b]Так часто повертають мої сни
На стежку, що любов'ю кровоточить,
Де молодий ще тато, два сини
І трійко надщасливих його дочок.
В блажені і намолені часи,
Мою весну і відбуяле літо .
О, як же добре, що вони були
З тобою, тату, таточку, папіто!
Красиві дні і дози доброти!
Уже тепер в життєві круговерті
Я думаю, а як же ми змогли,
Вміститись всі в маленькім його серці!?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881237
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
Шепоче ніч коханню звіт,
За мене всі ховайтесь.
Усім закоханим привіт!
На щастя сподівайтесь.
Багато таємниць з давна,
В своїй душі я зберігаю.
Ними заповнені місця,
І за любов відповідаю.
У когось чарівна вона,
А є розбилась на частинки.
У двох запалює серця,
Єдна в одну дві половинки.
Не зібрати ніколи назад,
Туга та розпач бентежать.
Хоч чарує сріблом зорепад
За ним нема кому стежить.
Одна надія в душах жива,
Завжди помирає остання.
Почути ті ніжності слова,
На грані довгого чекання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881155
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 30.06.2020
Вже не бавилась казками
Молода красуня Лера,
Познайомити з батьками
Привела в дім кавалера.
-Познайомтесь, мамо й тату,
Міша так мене кохає,
Він успішний і багатий,
І життєвий досвід має.
В тата борода тряслася,
З радості от-от заплаче –
Однокласника Михася
Тридцять років він не бачив.
Мама враз червона стала
Через ті хлоп’ячі звички:
Пригадала, як Михайло
Її смикав за косички.
А майбутній зять доводить:
-Живе заповідь нетлінна:
Шкільна дружба переходить
У наступні покоління!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881203
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 30.06.2020
В кожнім звукові нового дня,
Що так горнеться сонцем сердечно,
Учувається рідне ім’я
Й на душі стає щемно-безпечно.
Щипає горло тремтяча сльоза
І тепло розливається в грудях.
Хоч у прядках легка сивина
Та думки радість зустрічей будять.
Твоя усмішка, мужнє лице,
Ласка в голосі простір колише.
Хіба можна забути все це,
Світ навколо тобою лиш дише.
Образ твій у ранковім вікні,
В солов’їнім невтомному співі.
Гріють душу ім’я позивні
І в веселості щирій, і в гніві.
28.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881050
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020
скубуть світанок жваві горобці
і мухи крутять у повітрі сальто
стискає день, як повідок в руці
дитину-урбан міста і асфальту
а час біжить, штовхаючи двигун
бажанням стимулюючи потужність
минаючи висоток кітч-пиху
майстерно маневруючи й не дуже
куди спішить? від долі не втечеш -
усе його від вчора і до завтра
життя ж не бачить визначених меж
воно - як ніж в руках свободи Сартра
ганяють мух нахабні горобці
дитина-урбан тре червоні очі
збігає день, минає манівці
і віддається неминучій ночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881088
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020
[i][b]Хай літо все в суницях –
у снах рожевих сниться,
До сну не стукай – я не відчиню.
Не хочу бути груба,
життя з тобою – згуба
та мука від пекельного вогню.
Хай інше серце плаче,
скорившись грубій вдачі –
це більше не стосується мене.
Твоє життя мізерне
це літо сокровенне
обійде стороною, омине.
Крізь болі та чекання
згоріло те останнє,
що в спогадах всі називали «Ми».
І навіть не здригнеться
ледь уціліле серце –
ти як належне все тепер прийми.
Без тебе буду жити,
цвісти у власнім літі –
так омину руйнуючу пітьму.
Того, хто б'ється в двері,
залишу на папері –
в суничне літо, вибач, не візьму![/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881171
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Верба віти нахилила,
Стовбур гне додолу.
Вітер лагідно колише
І веде розмову :
- Чому стоїш не весела?
Бачу зажурилась,
Стільки смутку і жалю...
Чи жити втомилась?
- Літ мені тепер багато,
Видиш - одинока.
Були радощі і свято,
Зараз крутить в боки.
Нема чого веселитись,
Вже моє минуло...
Тільки діти прибігають,
Як ні в чім не було.
Видеруться на мій горб,
Тішаться, радіють.
Я тоді щаслива з ними
Й душа молодіє.
Заплетуть мені косиці,
Як дівчинці милій.
Сиві коси - моя гордість
Й порадію з ними.
Вітер вислухав й полинув...
Куди йому старість?
Він цього не зрозуміє,
Що старість - не радість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881041
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Упав останній лист календаря,
Сніжинки тихо падають в долоні.
Зима... Зима... Прийшла до нас зима,
А ще на гілці яблука червоні.
Зірви мені їх любий, я прошу,
Вони такі солодкі й ще медові.
На них хоч осінь лишила сльозу,
Та почуття лишили плід любові.
Упав останній лист календаря,
З тобою сумувати ми не будем.
Твоїм теплом, так зігріваюсь я,
Ми зиму сніжну, цю з тобою любим.
І хоч мете за вікнами сніжок,
Танцює в полі з вітром хуртовина.
Розквітне навесні для нас бузок,
І грітиме серця - любов єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880936
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 29.06.2020
Цокотали буслики на пустім подвір'ї,
Оченята бусинки і такі довірні.
Тільки не побачили, тут живого люду,
Бо життя вже втрачене, бескиддя повсюди.
Цокотали буслики, кликали до себе,
У садочку вишенька зазирала в небо.
В білім цвіті яблунька тихо сумувала,
А над нею пташечка ніжно щебетала...
Пригадались радісні дні й такі щасливі,
Шелестіли вітами явори мрійливо.
Двір був переповнений, діточки всміхались,
На даху в кубелечку буслі цілувались.
І життя розмірено текло, наче ріки,
Довгим кроком змірене і таке велике.
Не замітно ро́ками швидко пролетіло,
У краї незвідані журавлем злетіло...
Прилітають буслики до рідної хати,
Та немає радісно, кому їх стрічати.
Лише вітер тихо у хованки грається
І самотньо ранок з буслями вітається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881109
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
[b]На столі – вареники і глечик,
Повний прохолодного узвару.
Ароматом літнього нектару,
Рідним щастям огортає плечі…
На порозі примостилась кицька:
- Що за гості в господині ранні?
У твоїм нехитрім частуванні -
Невимовна радість материнська.
На подвір’ї мокрі, безтурботні
Бігають - хлюпощуться качата.
Рідко нас доводиться стрічати,
Бо між нами – кілометрів сотні…
Все у мами - світле і ошатне,
Квіти розмаїттям привітали,
Рідні очі мамині – кристали
Ніжать серце в теплій благодаті.
А домівка пахне пиріжками,
Ось вони – духмяні, з пилу, з жару!
Затишна гостина манить чаром –
Мов душа той рідний голос мами…
Сонечко ласкаве ген за обрій…
Вже до купки збилися качата…
Сумно тебе, мамо, полишати –
Хай же буде все у тебе добре!
Поцілунок в рідні сиві скроні –
Знову сум в очах завжди привітних:
- Чи приїдеш ти хоч раз за літо?
…В хаті - кицька знов на підвіконні.[/b]
(Фото- інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880873
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Горіло серце полум"ям любові,
Я знав, мені цю нічку не заснуть,
Я виливав те полум"я у слові,
Щоби тебе тим словом пригорнуть.
Горіла свічка, капав віск сльозою,
І серце рвалось в зоряний політ,
Я так скучаю, люба, за тобою,
Немає поруч і не милий світ.
І тільки як почую твоє слово,
Весна у мені знову ожива,
У юність повертаюся я знову,
Душа кохання в віршах вилива.
Надходить вечір, зіроньки на небі,
Співають солов"ї пісні свої,
Нічого у житті мені не треба,
Лише б всміхались устонька твоі.
Горіло серце полум"ям любові,
Я знав, мені цю нічку не заснуть,
Я почуття всі виливав у слові,
Нехай вони трояндами цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880841
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Світку мій, мов люстро, відшліфований
Після довгих, окаянних злив,
Викупаний у нещадних повенях!..
Хтось тебе у Бога відмолив...
Щоби струни, вирвані із коренем,
Заново Господь налаштував,
І поля, негодою розорені,
Розплели зелені коси трав...
Щоби, літнім дотиком злеліяний,
Ліс густий навстріч новому дню
Хвойними закліпав ніжно віями,
Струшуючи росяну броню.
Все минеться: і негоди, й віруси,
Час роки на жорнах перетре.
Тільки б ти, мій світку, не зневірився,
Вічне розмінявши на пусте...
Тільки б не здрібнився у гонитві цій
За мирським, бо це - лише обман!..
Ген з-за хмари сонце пишні китиці
Звісило і землю обійма.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880843
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Люблю миттєвості, що як в горнятку мак.
У них життя щоденного картини.
Й час не летить – тополі пухом плине,
Тобі лишивши незабутній смак.
Люблю ту мить, як день дарує світло,
Вітраж малює промінь на вікні.
Люблю, як день всміхається мені
Й небес глибини сяють понад світом.
Люблю, як хтось малює пензлем весни,
У паростки вдихаючи життя,
І квітка тягнеться до сонця, мов дитя,
І лебеді вертаються на плесо.
Люблю садів замріяних плетіння
У веселковості весняних кольорів
І хор пташиний в вербах угорі,
І лугу в травах зрошене цвітіння.
Люблю, як в радості оселя ожива,
Люблю цю мить єством оберігати.
То найрідніші повертаються до хати
Й любов’ю пахнуть мовлені слова.
Нехитрих вподобань і відгук, і відбиток
Люблю знаходити в спорідненій душі.
Люблю, як світ вливається в вірші…
…Понад усе в житті люблю любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880770
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Неможливо тебе наздогнати,
О, життя, ти біжиш уперед.
А попереду старості грати,
Неначе хтось тебе туди зве.
На хвилинку ти хоч зупинися,
Зачарує дивна краса.
Ти до щастя в ду́ші принесися,
Стане світла життя полоса.
Ми з тобою йдемо в одну ногу,
Де чарівні ноти кохання.
Часто сумом тримає облога,
Та в надії я й сподіваннях.
Кожний день нас веде за собою,
Лине в далі тривожная ніч.
А душа вмить наповнить весною,
Піде з нами разом пліч-о-пліч.
Тож давай же з тобою дружити,
Щоб підтримка була повсякчас.
Ми попросим зорю посвітити,
І хай старість забуде про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880711
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Я піду у той сад де черешня чекає,
Уклонюся красі, що весь світ звеселяє,
Обійму ніжний стан та листочки зелені
Так і вабить усе, щоби взять акварелі
Розстелю полотно, підберу вміло фарби
І заграє руно, ніби сонячні барви
Та його промінці озолотять навколо,
А пташина в саду вищебечує соло
Зупинилась на мить, тож, яка досконалість,
А в чарівному співі загадкова тональність,
Виграє і бринить неймовірне сопрано,
На поріг поспішає привабливий ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880727
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
[b]Лист[/b]
Лягають сльози смутком між рядків –
Давно уже листів я не писала.
Мовчання протягом останніх трьох років –
Для почуттів цього, мабуть, замало.
І ти мене по світу не шукав,
Не біг до кожного дзвінка із телефона,
Бо на життя чуже немає прав,
Нема в обра́з зворотного закону.
І все відчуте за трирічний строк
Не можна пережити за хвилину.
Внівець не повернути плин думок,
Не випить всього суму до краплини.
Розплющу очі. Північ хоч-не-хоч.
На аркуші – сліди вологі смутку.
І раптом чую крізь нещадний дощ:
Забуті кроки підступають хутко.
2023
[b]Письмо[/b]
Ложились слёзы грустью между строк.
Давно уже я писем не писала.
Три года без любви – ничтожный срок.
Да, столько лет я о себе молчала.
И ты меня по миру не искал,
И не сидел всю ночь у телефона –
Ты никого не ждал, ты просто знал,
Что у любви такого нет закона,
Чтоб всё вернулось, третий год спустя,
Как-будто мы не виделись мгновенья,
Чтоб ты в объятьях заласкал меня,
И все обиды предались забвенью…
Глаза открою. За́ полночь уже..
И предо мной листок, залитый грустью…
Но различаю я в ночном дожде
Забытый скрип шагов в промокших туфлях…
1996
Фото - з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880735
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2020
Нема Лізі що робити -
Пішла скаржитись до мами:
-Вже з четвертим стала жити,
Всі вони козли - козлами!
Перший Валдіс - здоровенний,
Цей латвієць втік у Ригу,
Бо мій суп і борщ щоденний
Схожий був на мамалигу.
Другий Ян - до всього ласий,
Хоч старий, а міг все зжерти,
Вимагав до каші м’яса,
Й не збирався, падло, вмерти.
Таких дурнів, як був третій,
У житті зустрінеш рідко:
Щось козлине було в Петі,
(Як у цапика борідка).
Про четвертого - не знаю,
Цей тваринну має звичку:
М’яса він не вимагає,
Курить все якусь травичку.
Мати вже кричить на Лізу:
-Пора, дівко, розум мати!
Треба, щоб козли не лізли,
Свою хвіртку закривати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880730
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Букет ромашок польових
приніс мені. А де їх взяв?
Вони найкращі для мене.
Дивуюся, а звідки взнав?
Які в них ніжні пелюстки…
на них гадать не стану я.
Ці квіти сонячні, ясні,
шепочуть лиш твоє їм’я.
Звучать в них жайвора пісні,
що чуло небо голубе.
О, знаю я, як прийдеш ти,
розкажуть, як люблю тебе.
То ж нам не треба зайвих слів,
ці квіти кращі є від них.
Глянь, щастям світиться ясний
букет ромашок польових.
Букет ромашок польових,
звичайно, в полечку зібрав.
Вони найкращі для мене...
і підказали, як ти взнав.
Там, де волошок синіх цвіт,
і гордовитий виріс мак,
вони між житніх колосків
моє ім'я шептали... Так?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880686
дата надходження 24.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Ловлю в долоні крапельки дощу,
Сумую, що літа кудись тікають.
Пробач, що я минуле ворушу,
Думки мене до нього повертають.
Роки назад уже нам не вернуть,
Вчорашній день, ніколи не настане.
Вони мов води бистрії течуть,
Лишаючи свої на серці шрами...
А дощ іде, змива твої сліди,
Де ти ступав лишилося озерце.
І скільки б по минулому не йти,
Любов'ю не зігрієш більше серце.
Лише думки торкають раз - у - раз
І сторінки минулого листають.
Немає у душі моїй образ,
Минуле - наче птахи відлітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880741
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Пахне працею хліб
І пролитим людиною потом
На зернятка малі,
Що в колосся важке склались потім.
Пахне хліб вітерцем –
Той колосся хвилює і гладить,
Пахне теплим дощем –
Він напоїть коріння й підправить.
Пахне вільним вогнем,
Що в душі хлібороба іскриться,
Пахне сонцем іще,
Бо будило його до пшениці.
Пахне радістю хліб,
Коли двоє поєднують долі,
Й короваї смачні
Зацвітуть у весільному домі.
Щастям пахне ще хліб,
Коли з'явиться перше внучатко.
В його честь на столі
Хліб запахне, як свідок початку.
Пахне й пекарем хліб, –
Мов чаклун, він над хлібом ворожить,
Щоб здоров'ям міцнів –
Свої статки зумів теж примножить.
Пахне й гордістю ще
За країну й її хлібороба,
Хай душі його щем
Надасть хлібу найвищої проби.
09.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880414
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Він їй писав чудові ві́рші
І признавався у коханні.
Лились вони для неї з тиші,
Немов у справжньому романі.
Він зігрівав теплом сердечним,
А зорі з неба так світили.
Був незабутнім для них вечір,
Вони віршами говорили.
Клялися в ніжності, любові,
Назавжди бути у коханні.
Воно було у кожнім слові,
Воно було у їх єднанні.
Був місяць свідком в небі й зорі
І нічка з вітерцем у парі.
І роси, мов кришталь прозорі,
Вмивались ними густі трави.
Він їй писав чудові ві́рші
І признавався у коханні.
Лились вони для неї з тиші,
Немов у справжньому романі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880447
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Мій світ душевний поведе,
Щоби створити насолоду,
Квартет квітковий виграє,
Який здивує всю природу
Ромашка біла, як весна,
Волошка синьоока
І мак торкається листка,
Примулки насолода
І ось квартет вже виграє
Непрохано і радо,
Свою любов передає,
Даруючи нам ранок
Намалювався ось сюжет,
Додав краси до шарму,
А дивовижний вже квартет
Доповнює нам карму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880448
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Роки́ минають. Не минає радість
Від кожної хвилини у житті.
І перші кроки, і найперша слабкість –
Все досвідом стає у майбутті.
Минає юність. Не минає щирість.
Вогонь кохання в серці не згаса.
Хоч зникне з часом божевільна пристрасть,
Та буде вічною любов на небесах.
Життя минає. Не минає мудрість.
Все, що пройшов, що з болем пережив,
Верне́ться в серце, увіллється в сутність
Добром, якому правнуків навчив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880460
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Я дощик благаю… Ой скажи чому,
Частенько шепочеш, за моїм вікном,
І нащо приносиш навкруги пітьму,
В душі – вгомонися, потайки кричу.
Хмари, як чаклунки, навіюють сум,
Погляд, очей карих, мов п`янкий туман,
Спогади, про тебе, аж по тілу струм,
Серце… шаленіє, в голові дурман.
Прошу, дощ уймися, не тривож душі,
В очах таємних, тих - послання,-« Не жди»,
Де й сльози взялися, знов дощик по склі,
Напевно знає, що ми давно чужі.
20.06.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880452
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020
В надії сила втомленого серця.
У ній пізнаєш світу промінь.
Підеш чи босий, а чи взутий в берцях,
Стрибнеш заради щастя в пломінь.
Надія вкаже шлях під час падіння.
Хоча й струмують перешкоди.
І свіжістю огорне випар пріння,
І сподівань розкриє коди.
Надіє, не зачахни тільки в пастці,
І жертвою не стань облуди.
Зривай сміливо із насмішок маски,
Змітай непотріб, пересуди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880243
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Щодня ці люди ризикують
Своїм здоров’ям і життям.
І день, і ніч вони вартують –
Назад немає вороття.
А вдома в кожного родина,
У кожного своя сім’я,
Де є старенькі і дитина –
Назад немає вороття.
Немає ліків від «корони»
І хворих більшає щодня.
Вони ж працюють донезмоги –
Назад немає вороття.
Їх прирівняти можна зразу
Всіх до відважного бійця,
Бо неприйнятна їм поразка –
Назад немає вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880339
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 22.06.2020
[b][i][color="#064f6e"]Змогла напитися природи...
Немов води із джерела.
Торкнулась серцем диво-вроди,
З відтінком справжнього тепла.
Зміцнилась росами світання,
В саду наслухалась пісень.
Ловила промені останні,
Коли спливав за обрій день.
Вдивлялась у вечірнє небо,
Та закохалась в маків цвіт.
Багатства більшого не треба,
Як досконалий Божий світ.
В дощах купала ноги босі,
А краплі чисті, як сльоза...
Мені здається, що і досі
В вухах шумить рясна гроза.
Землі торкалася руками,
Лишився слід на п'ятірні.
Хіба ж забудуться з роками
Ці неповторні, літні дні...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880261
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Запылил милый душу мне сказкою!..
Обещал настоящий эдем...
- Оказался совсем он неласковым...
Оказался совсем он не тем...
Я оставлю надежду на лавочке,
где когда-то рождались мечты...
Где когда-то влюбленною парочкой
целовались мы сладко в ночи...
Позабуду обиды несносные!
Растворятся, как пыль от дождя...
А судьба моя с темной полоскою...
посветлеет! Чуть-чуть погодя...
Теплым Солнышком... нежным и ласковым...
обогрею просторы души...
Вдруг пойму ... что могу я жить счастливо!..
- Только надо себе разрешить...
21.06.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880357
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Верба схилилася додолу,
ковтає воду із ріки.
Вдихає світ небесну вроду,
під спів джерельної води.
Стежина в’ється берегами,
веде полями десь за край.
Іскряться краплі під ногами,
на схилі шаленіє гай.
Вітрисько простором гуляє,
пасе невидимий табун,
колоссям мовчазним хитає,
під блиски золотистих струн.
А маки, маки, наче зорі,
у жовтих стиглих небесах.
Чарівні квіточки прозорі,
невинні мрії в дивних снах.
Сміємось ми — радіють діти,
Господь єднає небеса!
Життя пливе — росяться квіти,
дощем вмивається краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880358
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Поміж крон пробивавсь малиновий світанок,
Майорів у краплинах прозорих з дощу.
Дзвенів поклик коси у покосах між бранок,
Різнобарвних квіток й польового хвощу.
Десь кричала ворона про привиди ночі,
Веселив небо жайвір у пісні дзвінкій.
Задивлявсь у волошкові очі дівочі,
Любувавсь їх поставі тендітно-стрункій.
Золотилось колосся на полі пшеничнім,
Де край шляху в розпачі схиливсь маків цвіт.
Крокував в небуття ранок в русі вже звичнім
Та за вчинки життя мало скласти ще звіт.
21.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880415
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Літо є і зима...
щось холодить, щось гріє.
Є у кожного мрія своя.
В когось вміє літати,
а у когось - безкрила.
Та не бійся її,
і без крил полетить -
дай вітрила.
Ще попутнього вітру додай,
їй прибавиться сили.
О, скільки безкрилих думок
до зірок долетіли!
А бувало крилатих
залишали без крил.
В свою мрію...
повір!
Осінь є і весна...
щось цвіте й плодоносить.
І плодами своїми
всіх так щедро пригостить.
Ну, а хтось без плодів,
проте крона красива.
Відпочинеш в тіні -
і додосться знов сила.
Ти не бійся своєї,
якою б вона не була,
мрія й доля.
Навіть якщо ти -
одинока край поля
тополя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880354
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 22.06.2020
Мелодії для мене Муза грала
Аж серця відчувалося биття.
Душа моя раділа і співала,
Жили у ній щасливі почуття.
Я потрапляла з нею в диво - казку,
І з квітами кружляла на лугу.
А вітер дарував свою нам ласку
І тиху ніжність затишну свою.
О Музо мила! Я тобі радію,
Що кожен раз ти біля мене є.
Що здійснюєш мою завітну мрію,
Та мрія, мені сили додає...
Перо й блокнот я у руках тримаю,
Не випущу із рук їх ні на мить.
Я з Музою своєю в снах літаю,
Без неї неможливо в світі жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880347
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
Невдоволена Марина
Каже чоловіку:
-З таким дурнем я повинна
Мучитись довіку!
Перестань всього боятись,
Пора уже знати:
Ти повинен намагатись
Хоч щось світле мати!
Через тиждень - не впізнати,
Чоловік змінився.
-Тепер світле буду мати,-
Жінці похвалився.
-Виконав твоє прохання,
Дорога Маринко,
В мене є коханка Таня,
А вона - блондинка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878601
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Між нами магія, невидимий магніт.
Хоч утікай, притягує всесильно.
Експресія, емоції Піаф Едіт.
(І як закралось в серце божевілля?)
Між нами магія, то тиша, то гроза.
Проміння сонця в золотистих злитках.
Сплітаємось думками, мов гнучка лоза.
Я, звісно, твій, ти - мій - живі відбитки.
Між нами магія, що не торкнулась тіл
І чистої печалі океани.
І сяйво животворних мрій за виднокіл,
Любові швидкорослої платани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880138
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Життя на небі, як і на землі,
Постійно все летить в шаленім русі.
Ми заклопотані, проблеми не малі,
На небі, там, закони є свої.
Ти зупинись й поглянь на небеса,
Яка блакить мінлива щохвилини.
Ти тільки подивись: - Яка краса!
Летять хмарини, наче, ті пір'їни.
А сонечко сміється, раде нам,
За мить пір'їни купчастими стали.
Як, ніби, кучугури снігу там,
А ми, в зимовий сад попали...
Сховалось сонечко, за невелику мить
Хтось там, на небі, розкидає вату.
Все в русі, все кудись біжить
І хмари вже перисто-шаруваті.
Згущаються хмарини, - темний небокрай,
Гуркоче грім, земля радіє...
І дощик поливає рідний край,
На гарний урожай залишиться надія.
Таке життя на небі й на землі.
Воно мінливе і доки не згасне:
Чи старші ми, чи молоді -
Шануй життя, воно таке прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880161
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Доторкне твого обличчя,
Промінець ласкавий.
Літо, літо в гості кличе
І шовкові трави.
Берег, річка, ліс казковий,
Птахи голосисті.
І твої слова любові,
Ніжні й такі чисті.
Підніме хмаринка в небо,
Де гуляє вітер.
І приго́рне день до себе,
Всі пахучі квіти.
Ми неначе одне ціле
І кохання з нами.
Лиш би сонечко світило,
В небі над ланами.
Лиш би мир у вьому світі,
А війна - ніколи.
Щоб завжди раділи діти,
Пахли матіоли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880133
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Добро навчала в серці берегти,
Чесноти цінувати до безтями .
Літа дали тягар від самоти,
Тобі віддаємо лише крихти́,
А ти терпляче нас чекаєш, мамо…
Своїм життям – надбала копійки́,
Та жити чесно і мене навчила.
Щоб вижити – в городі б’єш грядки,
І чесний хліб такий чомусь гіркий,
Ще й вік, хвороби – забирають сили.
Усе життя ти тільки віддаєш,
Тримаєш господарство, та одначе
Продукти, ліки – ціни всі – без меж,
і я допомагаю зрідка теж,
самотнє серце смутком тихо плаче.
Із совістю пліч-о-пліч вірно йти
Ти вчиш дітей сумлінно й мирно жити,
Жертовною любов’ю ми зігріті,
Летять до нас щодня твої молитви.
…А від усіх у відповідь – крихти́.
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880178
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 19.06.2020
Эпиграф: Мечтайте о великом!
лишь великие мечты в силах
затронуть людские души.
Марк Аврелий.
Иду я по жизни уверенным шагом.
Мне ветер прохладою дышит в лицо.
Семейная жизнь с добродетельным флагом
Тропу проложила в страну мудрецов.
Меня соблазняют мечты о великом!
В намеченных планах - Всемирный Проект,
Чтоб наша планета из стадии дикой
Зажгла над всем Миром Божественный Свет!
Земля натерпелась того беспредела.
Пора обустроить её по-людски.
Ведь землеустройство Планеты назрело.
Так жизнь не влечёт никого без любви.
Высокие цели обязаны ставить.
Задачи глобальные можем решать.
Нам дерзкий проект назревает составить.
Чтоб плановый рейс мог Господь совершать.
Пора от мечты перейти к воплощенью.
И тесную связь со Всевышним внедрить.
Ему наша помощь нужна без сомненья.
И мы без Него так не будем блудить.
Моя специальность* весьма романтична.
Романтикам Мир рукоплещет давно.
В глубины морей проникали цинично.
Нам к новым открытиям плыть суждено.
*Землеустройство.
18. 06. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880070
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Сьогодні я ходила до лісу у пошуках грибів. Грибів я не знайшла, якщо не рахувати одного красивого підосичника, або, як його називають у нашім краї, красноголовця та підсушеної старої бабки чи підберезника, - це вже, як кому до вподоби називати цей гриб. Зате отримала масу позитивний емоцій, дослухаючись до шуму вітру у кронах дерев, до тріску та падіння, зірваної тим же вітром сухої галузки. А ще птаство, котре, на усі голосисті лади, звідусіль брало мене у свій чарівно-співучий полон та мимовільно додавало настрою до роздумів про плинність часу, роль та місце нас, людей, у цьому, такому непостійному у своїх різних проявах світу, а ще про те, що нічого постійного не буває, бо усе живе підпорядковується циклічній круговерті.
Прожиті роки залишають печать змужніння, а згодом зморшки на обличчі та сивину у косах, а там, де раніше було поле, дивись, уже ростуть молоді дерева, як на тій місцині під лісом, куди я забрела у пошуках грибів. Колись там було, як я ще була дитиною, наше поле, або захвати, так між собою селяни називали ті клапті землі, які вони розорювали незаконно, бо за часів Радянського Союзу дозволялось мати в користуванні тільки 45 соток землі, а те, що сім’ї були в основному багатодітні, а заробітки у колгоспників мізерні, до уваги ніхто не брав.
Пробираючись поміж молодими деревами я вийшла на ледь помітну полянку, де колись ми дітьми пасли корови та грали у старому окопі у хованки, що за більш, як сторічний проміжок часу перетворився на ледь помітний рівчачок із зеленим чорничником. Місцина має назву Вкопи і у Першу світову війну, тут, на Волині, там було чутно брязкіт зброї, курився із самокруток дим та із вуст солдатів вилітало круте слівце з приводу і без. Нині ж з усіх боків підступала природа і роки ховали останні видимі знаки колишнього перебування тут солдатів та залишилась пам’ять, котру вони на все вписали в історію нашої землі.
Так за роздумами, згадками, спогляданням навколишньої природи, я вийшла на узлісся і трішки втомлена та внутрішньо умиротворена повернулась додому, щоб приготувати зі свого красноголовця смачний грибний суп.
14.06.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879681
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Я торкаюсь твого чола,
Я торкаюсь твого зап’ястя.
Затремтіла моя рука,
Напилася душа причастя.
Захмеліла духом твоїм,
Припадаю на любі груди.
Я кохаю, хай в небі й грім, -
Спраглі з ніжністю мовлять губи.
Прохолода ночей дарма
Босі ноги в росі полоще.
Доля вибрала нас сама,
Ми для неї духовна проща.
Не втечеш, ще ніхто не зміг,
Хоч доріг навкруги багато.
В спину ж штурхає часу біг,
Він за все виставляє плату.
15.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879813
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Ячмінні хвилі в хлібнім полі
За вітром у колоссі йдуть.
Він повіває й ті поволі,
Немовби, воду вдаль несуть.
Він все колосся нагинає –
Те піднімається назад.
І він спішить, та підганяє: -
Шикуйсь! ( неначе на парад).
Ось підхопив зелену хвилю,
А потім ще, іще одну…
І вже понеслись аж за милю,
А може ближче - за версту.
А поле, поле все буяє:
Зелене море навкруги.
Ячмінь тихенько достигає,
Колосся тягне догори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880087
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Вище себе ти скочеш:
Є талант - пиши,
А якщо писать не можеш-
Краще помовчи.
****
Лити бруд на інших - гріх,
Якщо віриш в бога,
Не мети на інших сміх,
Бо душа у тебе вбога..
****
Люди добрі все пробачать,
Не пробачить бог,
Він з небес усе це бачить,
І не нехтуй засторог.
*****
Всі ми люди, маєм серце,
Так, як ми - живе.
Не мішай його із перцем,
Ліків не знайдеш.
Напої його любов"ю,
Посміхнись до всіх.
Щастя ти собі удвоєш...
Написала не для втіх...
--------------------------------
Друзів прошу продовжити
і написати свої думки.
Дякую!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880029
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Гриць признатись у коханні,
Рішив дівчині Оксані.
Думав... Як краще зробити,
щоб стосунки відновити.
Сів признання їй писати,
Та не може слів зв'язати.
Що не слово сміх тай годі,
Бо " зело " на перешкоді.
Моя мила і кохана,
Як побачу душа в'яне.
Твої перси так звабливі,
Чуть в "пожежі" не згоріли.
Вирішив їх рятувати,
Із пожежі діставати.
Доторкнувсь до них руками,
На руках лишились шрами.
Потім для одеколону,
Я додав трохи "озону".
Ним повітря пахне й квіти
І ти будеш ним пахніти.
Писав Гриць слова до ранку,
Згадував свою Оксанку.
Ти для мене така мила,
Як у човника вітрила...
Як почула те Оксанка,
Не заснула до світанку.
Грицю, що то за признання,
У алфавіті блукання.
Пишеш Грицю все, що звик,
Ти візьми до рук словник.
Прочитай про кожне слово,
Щоб не червоніла мова.
А тоді прийму признання,
Може ще й твоє кохання.
Доки не навчивсь писати,
Я прошу не турбувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880031
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Чи стрічали ви ранками сонце?
Чи пили з пелюсток ви росу?
Чи весну виглядали в віконце?
Чи вдихали ви хліба красу?
Може, обсіч дістали ви зорі?
Чи розхристані дули вітри
В ваші лиця у полі, в дозорі
У нескореність ваших вітрил?
Чи збудили ви в серці кохання?
Чи стриножили милиці зла?
Чи вітали хоч раз на світанні
Пустотливе, щасливе маля?..
Як цього у житті ви не знали,
Не пройшли, не змогли, не дали,
Ви жили на цім світі не з нами,
На землі ви
зовсім
не були.
17.03.2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393118
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 18.06.2020
После дождя свежо и красочно кругом –
Поляна от ромашек запестрела,
Мажорно птицы распевают трели,
Взбодрившись под ромашковым дождем.
Душистым запахом окутан сад и луг.
От белокурых трепетных ромашек
Благоухают поле и овражки,
И захотелось улыбнуться вдруг.
Так к очевидному ты, наконец, придешь:
Чтоб мир для всех добрее стал и краше,
Нужно смотреть глазами тех ромашек,
Что волшебством природы дарит дождь...
…На праздник жизни луг в цветах пришел,
Сияет белизной своей рубашки.
Пусть дождь идет из солнечных ромашек,
Испачкаться ему совсем не страшно -
Пусть будет радостно, уютно, хорошо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879789
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 17.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YN9lHK35lxU[/youtube]
Я дивлюсь в вікно- воно на мене,
Очі в очі, ніби як рідня.
За вікном життя таке буденне,
День на день, так схожий, так щодня.
Де знайти душі краплинку радості?
За вікном відцвів давно жасмін.
Та другі чкають тепер пахощі,
І душа радіє від цих змін.
Де їй відшукать таку картинку,
Згадка, щоб була на цілий день?
Щоб душевний сум зробив зупинку,
Не було, щоб смутку, німих сцен.
Всю проблему вирішив дзвінок.
Не скажу, як тут душа зраділа.
День зробив вже сміливіший крок.
Настрій свій раптово вже змінила...
Стало вже погідним сіре небо,
Кольоровим став буденний світ.
А квітки запахли смачним медом,
Бо в душі розцвів знов дивоцвіт..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879865
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Із лісом стрічалась сьогодні.
Обійми мені розпростер.
Прибрав усі рифи підводні,
Крилатих покликав в етер.
Співали так гучно, натхненно.
Чуття розтривожили вкрай.
Дерева гойдали знамена,
Гопак танцював водограй.
Я слухала спів стоголосий,
І дух мій від щастя ридав.
Ліс гладив мене по волоссі
І кисню в кальян підкидав.
Всміхнулась, наснаги набралась.
Сум з вітром пішов на спаце́р.
Із лісом сьогодні стрічалась.
Обійми мені розпростер!
На спацер - діалет, на прогулянку.
Етер - ефір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879786
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 17.06.2020
1. НЕПОРОЗУМІННЯ...
- Що з тобою, доню мила,
Чом плачеш так гірко?
- Та, було непорозуміння
З твоїм чоловіком...
2. НАВІЩО МІНУС?..
Вовочка запитує бабусю:
- А хіба дати можна віднімати?..
- Не знаю. А чому ти питаєш?..
- Та бачив у татка в гаражі якийсь пам"ятник, а там написано:
"Любимій тещі від вдячного зятя, а нижче дата твого народження
і знак мінус... "
3. КВИТИ
- Ну, пробач мене Микито, отаку скотину,
Зізнаюся, покохав я твою дружину,
Вона в тебе така мила, ніжна і привітна,
Ще й до того третій місяць від мене вагітна...
-Що?..За це мені тепер морду будеш бити?..
- Ні! Не буду, бо тепер ми з тобою квити...
4. ПРО " СТАГНАЦІЮ"
Запитала діда Фенька:
- Що таке "стагнація?"
Так як вмів дід пояснив:
- Це коли жирує жменька,
А стогне вся нація...
5. ТЕПЛЕ СЛОВО
- Ластівочко, моя люба! Ну, чому ти весь час сердишся на мене?
Хоча б одне тепле ласкаве слово сказала!
І почув у відповідь: " ШУБА!"
6. ГЕРОЙ
Запитує раз дільничий бабусю Ульяну:
- Чи ви певні, що сусід був учора п"яний?
- Я не бачила його, але точно знаю,-
Він коли перебере, жінку й тещу лає...
- А може, ви помилились? - каже їй дільничний...
- В нього вчора настрій був дуже войовничий,
Їй же Богу, не брешу,ось й перехрещуся,
Він кричав, що "більше тещу й жінки не боюся!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879915
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020
В тихий вечір на Купала
Небо щастя дарувало,
По його Великій Волі
Заплітались в любов долі.
Тихо зорі мерехтіли
У Святій Воді,
А над полум'ям летіли
Пари молоді.
Заплітались у віночки
Квіти польові,
Таємниці в них дівочі,
Почуття живі.
Ті віночки всі дівчата
Несли до води,
Щоб коханого обрати
Раз і на завжди.
Ти неси,неси віночок,
Тиха течія
До того кого так хоче
Доленька моя.
Парубки зловив віночок
То неслись мершій,
Щоб на голову одіти
Дівчині своїй.
Небо зорі розсипало
По Святій Воді,
Небо пари об?єднало,
Пари молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879909
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Тебе побачила, чи мені здалося,
Чи то юність наша поруч нас пройшла.
Відцвіли волошки в полі між колоссям,
Непомітно осінь на поріг прийшла.
Стукала у двері, просилась до хати,
Листям шелестіла пожовклим в саду.
Не хотіла милий я її впускати,
А вона сказала:"Через рік прийду"...
Білі вже сніжинки падають із неба,
Ось уже коханий холодить зима.
Я у час вечірній згадую про тебе,
З юності чекаю, а тебе нема.
Може заблудився, стежки непомітив,
Може хуртовина снігом замела.
Чи на перешкоді став холодний вітер,
Бо йому ця зустріч зайвою була.
Лише коли в небі сонечко засяє
І теплом зігріє радісно весна.
Ти неначе юність в гості завітаєш,
Буде линуть пісня птахів голосна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879840
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Лелеки цьогоріч собі нанесли немовлят,
Хоч дуже просила їх жіночка з крайньої хати,
Не гнала з городу, на літо віддала свій сад
І так сподівалась в руках своїх лялю гойдати.
Забулись птахи, в них багато таких прохачів є,
Літали, мов мрії, лелеки над домом самотнім,
А жінці зозуля кувала усе про своє,
Число напророчила їй непогане, аж сотню.
Клялися лелеки, що нарік їй буде маля,
Заплакала жінка від щастя: вона – при надії
І небо раділо, раділа із нею земля
За цей благовіст, що подібний на Діви Маріїн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879882
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Вийшов Тишко на подвір’я… до обіду спав у хаті.
Потягнувся він, нагнувся, присідав… розминав лапи.
Привітався із Барбосом (той завжди був радий Тиш-
ку) й запитав:
- Скажи, мій друже, чи ти бачив хитру мишку?
- Хитра та, - сказав Барбосик, - бігала тут увесь ра-
нок. І була така смілива, забігала аж на ґанок. Від ку-
рей зерно носила і ховала в свою нірку. Кроленяток
зачіпала і козу дражнила Білку.
- Почекай! Тебе спіймаю. Бач, надумалась дражнити?
Не захочеш більш зерняток від курей в нірку носити.
От умився він чистенько й біля яблунь причаївся.
Аж тут чує:
- Ти проснувся? Бачила, що вже й умився. На. Візь-
ми ось на сніданок три зернини золотенькі. Як з’їси
одну, то будеш, коте, завжди веселенький.
А як другу з’їсти схочеш, не забудь три рази вмиться.
Виростеш тоді великим, будеш хитрим, як лисиця.
- Ну, а третю нащо їсти? – запитав у мишки Тишко.
- Третю з'їж ти неодмінно. Подивись, яка красива.
Бо від третьої у тебе виросте, як в лева, грива.
І замислився наш Тишко, яке зерня першим з’їсти?
А тим часом хитра мишка стала сир в коморі гризти.
Знай, буває чужа мова солоденька і зваблива. Та
пусті такі розмови й не дають робити діла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879857
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Скільки раз ти ходив по стежках
Де лишав все малесенькі кроки,
Колосились безмежні жита
Та збігали дитячії роки
І тягнулась дорога в краї
Де зростав та учився ти жити,
Як вклонявся рідненькій землі,
Відчуваючи, як це любити?
Пропливали роки-кораблі
І не знав чи коли повернуться,
Щоб на цій найдорожчій землі
Ще не раз за життя посміхнуться
І бувало в житті ще не раз
Закидала нас доля далеко,
Але так все хотілось назад,
Щоб поглянуть у синєє небо
Таке рідне, безмежне,святе,
Як же можна його не любити?
І на рідній землі лиш одне -
Ось де можна щасливо прожити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879935
дата надходження 17.06.2020
дата закладки 17.06.2020
Порожньо й сумно стало в сквері,
Лиш чути стогін з-під землі...
Коріння просить відчинити двері,
Щоб випустить свої жалі.
Ще зовсім молоді каштани,
Вони, як братики, собі росли.
На брук плоди свої роняли,
Для горобини - друзями були.
Ще восени, зібравшись на спочинок,
Тихо поринути в зимовий сон;
Заскреготали пили, загули, завили -
Каштани-братики всі полягли разом...
Стоїть в жалю і тужить горобина
І сквер тепер навік осиротів.
Лиш пні від стовбурів й донині,
А корені гниють в землі сирій.
Як можна оцінити людські вчинки:
- Жорстокість до природи - так. - Чи ні ?
Тепер оця ,,чума" , напевно, не новинка,
Бо ми - піщинки Матінки-Землі .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878880
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 15.06.2020
[b]Я ві́ршем доторкнусь до Вас
Крізь відстані, безжальність часу,
Кохання б’ється в нім щораз,
Повітрям шириться між нас,
Ніщо його не ти́шить і не га́сить.
У душах десь у глибині,
Те сокровенне залоскоче,
Що римами звучить в мені,
Що Вас приводить уві сні,
Що все життя своє забути хочеш.
Забути, видно, не для нас
Кохання так давно розквітле,
У ньому зупинився час –
Я ві́ршем доторкнусь до Вас,
Рядки душі долинуть з теплим вітром.
Мій погляд – ві́ршами співа
І подихом звучить в повітрі,
В поезії - душа жива:
Кохання трепетні слова,
Крізь відстань, час доносить сила вітру…[/b]
(Малюнок - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879616
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Якось вирішив Омелько,
Вірша написати.
Він прокинувся раненько:
"Куди ж завітати?"
В голові мелькнула думка:
"Піду до поетів.
У Надійки гарна римка,
Тані, Ані, Петі..."
Став собі він вибирати
І слова ліпити.
Та неміг до купи скласти.
Що ж його робити?
Та нічого... Та нічого...
Нехай й так читають.
Слова ж вкрадені в чужого,
А друзі не знають...
Ось і вірш уже готовий,
Буду посилати.
Хоч він і трищоголовий,
Нам не привикати.
І з'явився на екрані,
В Поетичнім клубі.
Вірш Омельковий зарання,
Та якийсь беззубий...
Починав одну він тему,
А писав про інше.
Мав у голові систему,
Чуже таки ліпше...
Слави - пише не шукає,
Тай нащо шукати...
Совість й та кудись тікає,
Як почне писати!
Хочу дати я Омельку,
Таку ось пораду.
Пиши, своє потихеньку,
А чуже не кра́ди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879415
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Серед поля широкого, де густі пшениці,
Стріла хлопця, як сокола із букетом в руці.
Усміхнувся до мене він і букет простягнув,
А хмаринний у небі клин, у той час свідком був.
Зародилось коханнячко, зародилась любов,
Зустрічі до світаннячка і багато розмов.
Була зірною ніченька, ми щасливі були,
Зорі в небі мов свічечки, нам любов берегли.
Доторкалося літечко, кожен раз до плечей,
Обпікала мов свічечка, не відводив очей.
І цілунки купалися у солодких медах,
А коли цілувалися, солодили уста.
Шепотів:"Моя ластівко, моє ціле життя,
Огорну тебе ласкою і ти будеш моя".
Зустріч не випадковою, та у полі була,
Щастя разом з підковою їм у руки дала...
Серед поля широкого, де густі пшениці,
Стріла хлопця, як сокола із букетом в руці.
Усміхнувся до мене він і букет простягнув,
А хмаринний у небі клин, у той час свідком був.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879615
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Якби ти знав, як я тебе люблю,
якби ти знав, якби ти тільки відав,
ти б не жалів мені свого вогню,
ти б йому право підписав на freedom.
Якби ти міг, якби ти тільки міг
думки в моєму мозку просвітити,
із тіла б вийшов, серця свого біг
спинив би і не зміг заговорити.
Якби торкнувся до моїх грудей
рукою, вкрив своїми мої плечі,
відчув би, як нутро моє гуде -
так, ніби бджоли в вулику під вечір.
Якби ти став метеликом на мить,
сів на уста мої одного рання,
без заборон, до денця міг би спить
нектар мого солодкого кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Опівдні так небо сопіло,
Так сипало іскри із віч!
Вдягло темне хутро на тіло -
Придбало у бутику "Ніч".
І вітер в якімсь божевіллі
Вершив свій надземний політ.
Сховався горобчик у гіллі.
Стулила півонія цвіт.
Із берега змило рибалок,
Жучки закопались в піску.
А небо ревіло. Змивало
Сльозами гріховність людську.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879580
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Вона співала пісню в гаю,
Я слухав і від щастя млів,
І зараз серце завмирає,
Від спогадів тих юних днів.
Співало серденько дівоче,
В її піснях така краса!
Що слухаєш і слухать хочеш,
Немов співають Небеса.
Роки у вирій відлетіли,
В гаю співають солов"ї,
Й чомусь так, знову, захотілось,
Почути голосок її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879729
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
А ти чекав так, як чекали віти,
Що обіймали весь безмежний світ,
Листочки ніжні, мов маленькі діти
Щоденно, набиравши більше літ?
Як сад в квіту розносив аромати
Та залишав чарівні поцілунки,
Красою вигрававши у карати
Все дарував весняні подарунки?
А ти чекав так, як чекали квіти
Краплиночок цілющого дощу
І листячко горнулося, мов діти,
Щоби відчути матінку-весну?
А ти чекав так, як чекали зорі
І звабливо кружляли у танку,
Неначе чарівні людськії долі
Чекали мирну, радісну весну?
А ти чекав так, як чекали спокій,
Все людство на безмежній цій землі,
Щоби відчуть блаженство, милі роки
В такій казковій непростій весні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879720
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
- Ось берізка, ось ялинка,… Ось гарнесенький дубок.
Під дубочком є грибочок, біля нього їжачок… в капелюшку.
Не впізнати. Він прийшов гриби збирати.
В коротеньких їжак шортах, в босоніжках. Літо все ж.
В капелюшку я барвистім тут гриби збираю теж. Є і в мене
босоніжки, шорти маю коротенькі. Чомусь дивиться на мене
пильно їжачок маленький.
Став і я теж придивлятись. Ой цікаво ж воно як… Їжачок на
мене схожий! Мабуть, думає й він так.
- Ти не бійсь мене, колючий! Я тобі допоможу. Цей грибок
візьму гарненький, тобі в кошик покладу. Я грибами поділю-
ся, у мене багато є.
Їжачок всміхнувсь привітно і промовив до мене:
- А давай змагатись будем, хто грибів більше знайде!
Ой, як стали ми збирати… задивилися дуби. Повний кошик
в мене. Гляньте.
- А тепер додому йди! – так сказав мені їжак той. -.Бачиш,
хмара ген пливе? Завтра знов приходь до лісу, назбираєм для
мене.
Я на мить аж розгубився. А їжак кудись подівся.
Я приніс гриби додому. Всі наїлися їх всмак. Але хто ж мені
повірить, що допоміг збирать їжак?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879757
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
На побаченні Микола
Ніжно Люсю обіймав:
-Закохався, як ніколи,
Своє щастя я спіймав!
Хочеться подарувати
Всі найкращії слова,
А їх важко підібрати,
Бо п’яніє голова.
Від кохання шаленію
І щасливу мить ловлю,
Слів бракує, просто млію –
Тебе, мила, так люблю!
Люся каже: -Ти не думай,
Ми продовжимо цю гру:
Подаруй потрібну суму,
А слова я підберу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879738
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Розвихрені червоні пишні мальви
Живим вогнем палахкотять під стріху.
На сонячнім причілку їх чимало.
Очам людським - це особлива втіха.
Шугають язиками, мов з багаття.
Садила мати у літа дівочі.
Здається, полум*ям займеться хата,
На щастя, квіти виросли урочі.
Ввібралась хата у живий віночок
У центрі пелюсткового багаття,
Колише місяць квіти опівночі,
Закоханий давно у сонні шати.
А вранці усміхнеться берегиня,
Оселя українська з нею квітне.
Улюблені ці рожі для родини.
Про їх красу шепоче навіть вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879621
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Він домовлявся, з ними сором`язливо,
Не був рішучий, як всі його начвали,
Хмарин торкався ніжненько, жартівливо,
Брати вітриська, лише спостерігали.
То й що, бешкетникам зимовий, весняний,
Ім погуляти, зверхньо розвеселитись,
Він добрий, літній….Повинен буть духмяний,
Сонячним, теплим, не хоче зла навчитись.
Так квіти любить! І трави шовковисті,
Й вишневий ранок, ледь розшитий золотом,
Не доторкнеться, до суцвіття в намисті,
Не струсить роси… не повіє холодом.
Такий він, літній… Хоча й трохи ревнивий,
Коли зухвалі , по небу темні хмари,
Печаль навіють, вже й зірветься вразливий,
Їх різко зрушить, розсиплять теплі чари.
Тихеньким вітром ... Сердечним має бути,
Троянді шепіт, зізнання у коханні,
В душі таїна,чи й в змозі він забути,
Як зорі в небі, лиш соннеє зітхання…
Такий він, літній.
14.05.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879750
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YN9lHK35lxU[/youtube]
Куди не йдеш - я за тобою,
Неначе я - це твоя тінь.
В думках тримаю я рукою.
Мені не важко і не лінь.
Боюсь - в дорозі не схитнувся,
Щоб йшов по вірному шляху.
Відчув? Тоді, щоб усміхнувся.
В душі не буде хай страху.
Вдихни повітря на всі груди,
Щасливе бачу вже лице!
І хай позаздрять тобі люди,
І підбадьорить тебе це.
Іди! ні, ні не зупиняйся,
Зморився, бачу по тобі.
Глибокий вдих - і не здавайся,
Назустріч йди своїй судьбі.
На спад йде день... повечоріло,
Давай присядем - ти і я.
Про щось нам тиша шепотіла,
Що доля я давно твоя....
Схились до мене на плече,
Повір у цю мою ти казку.
Куди від долі ти втечеш?
Прийми її, немов поразку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879736
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Важливо так, коли чекають,
Коли два вогники в очах.
Важливо так, коли кохають
І теплі руки на плечах.
Важливо так, коли думками,
Завжди знаходяться в думках.
Важливо, коли тато й мама,
Завжди живуть в твоїх роках.
Важливо так, коли є друзі
І ти в оточенні сім'ї.
Важливо завжди бути в русі,
Стояти міцно на землі.
Важливо, коли мир повсюду
І справедливість завжди є.
Коли немає в душі бруду
І ранок світлий настає.
Важливо - все це цінувати,
І берегти таким життя.
Щоб не було чому страждати,
Назад немає вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879723
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Ну ось й весна з зимою попрощались біля поля. Та хтіла,чи не хтіла, а все ж полетіла, залишивши вологість всюди. Весна ж ясноока дівиця, вдиха повітря на повні груди. Засяяв обрій, золоті промені цілують землю, ведуть дерева й трави в спокусу. Ні, то вже все насправді, не уві сні. А в світанковім сизим тумані. Лиш де - не - де прихований кришталь в бурій траві і паморозь поблизу річки й на долині. Без гомону, без звуку, вітерець принишк, чи ще можливо не проснувся.
Вода в ставочку ледь - ледь рябить, часом, риба несміло виплесне доверху й знову у воду - розведе кола. Вода,то переливається, то знову прозора, то кольорами синім й зеленим й неначе дзеркало для неба. Ледь сизуваті хмари ближче до заходу. Зі сходу білі хмаринки – перлинки, купаються в золотистих променях. Ледь сизуваті навіюють сум та в той же час, проводжають зиму на спочинок.
Торкнулись промені дерев, кущів, в пробуджені світлії мрії. Вже відлітають сни сумні, весни цілунок, несе надію. Що вже позаду, той невеличкий морозець, а часом й сніг місцями по країні, а то пороші злегка вкривали землю. І часом лихий вітер наспівував серенади.
Серед людей панічний настрій – коноровірус розлітається по світу. Ну, а природа навесні все ж має свою волю. Останні сніги розплакалися по полю і ті, що приховались по ярах, стекли струмками., забрали зимовий сум, землі додали вологи. Вже й шпак озирається навкруги, у шпаківню ховає голівку. І ніжний погляд до подруги, веселим співом про кохання вселяє надію. Воркують веселіше голуби, птахи злітаються до лісу. Стрімкі річки порушили береги, в собі втіху несуть, розлитися, відчути волю. Останні груди снігу скидають пагорби і гори, величний погляд світліше до небес. І ось вже скоро квітень. Ведуть розмову квітучі котики вербички і розсипають довкола пахкий, сонячний пилок. Нагадуючи нам, що принесе свято Вербної неділі і згодом зустрінемо Паску і пролунає Христос Воскрес! Воістино Воскрес!
І ми в весняній метушні, радо сприйняли весну з первоцвітами.І поспішає бузок, розкриває повні бруньки, а під ним мати й мачуха, як краплі сонця, переливається, виблискує, дарує оку сонячний привіт. А в лісі пробуджуються кущі і дерева, берізка – білявка тягне віти, в бажанні відчути поцілунок сонця. І вздовж дороги проснулися, випнулися перші зеленаві травинки і заблистіли по них ранні роси. Весна, як пташка, розправивши крила, з вітром, мов під музику скрипаля зазиває народ до весняних робіт.
Вже й травень місяць впевнено зустрівся з сонцем. Але ж забракло сили, чи порозуміння з ним. Частіше хмари заглядали до віконця, а то бешкетував суховій. А там, у величних горах Карпатах, де вершини підпирають небо,часто сніги прикрашали, вдягали шапки - вушанки. І хизувалась зима, що, ще здатна навідатися в гості. Та все ж весна з сонцем домовлялась. І руйнувала забаганки зими. Вже гуркотіло скрізь довкола, зривалися з вершин гір лавини снігу, струмки води в стрімкі ріки впадали й ледь - ледь пробившим травам приносили втіху. Та все ж часом морозець встеляв дорогу, сріблив стежини, вже й підкрадався до малини. Яка в журбі позирала вдалину, де сонце на хмари одягало золотисту одежину. І вже лунали перші грози. Блискавиця навпіл розрізала небо, і грім гримів, розносив звістку, про впевненність весни. А частково схід і центр країни в цю пору стогнав, чекав дощу, бажав умитись після зими. Донбас, Луганск все ще палає, ніяк не може позбутися війни. На жаль там шостий рік гинуть герої, відважні доньки і сини.
Здавалось згодом потепліло, та то лише на якийсь час. Бо неначе квітень, так зачастив у гості, що принишкли вже квітучі черешні й вишні. Й на якийсь час завмерли бруньки пишні. А, як розкритися й для кого? Бджолиного оркестру, нуде не чути, лиш часом джміль зненацька загуде. Та й той тікає в свою хатину, на жаль тоненьку має одежину. А там, в селі, давно вже вулики надворі. На вході кожного, як на дозорі, кілька бджолинок, мов вимірюють температуру, чи й полетіти? Хоча б на мить красу дерев і квітів уздріти. Та холод крильця припікає, вже й кожна у вулику зникає.
І зажурилася весна - дівиця. Як холодний вітер вгамувати? Й злетіла в небо, до хмар поближче. Ану гайда, спустіться нижче! І врешті – решт, змийте з землі журбу. Нехай здіймаються трави шовкові від зимового сну. Й потішила весна трошки. Відцвіли вже весняні квіти, а в полі підростає стебло волошки. Озимина доволі підросла, вбралася в силу. В надії долю матиме щасливу. Черешні, сливи, вишні по них ягідки зеленуваті. Вже й зав`язалися яблучка й грушки. Й пташки, що повернулися з вирію у захваті. В садах, гаях, лісах, лунають веселіші пісні й гомінкі звуки.
На жаль не скрізь по Україні так відбулося. Холод і дощ надовго покрили землю. Тепла замало, ховає пташка яйця у гнізді. А друг її співом зазиває сонце у вирії надій. Щоби нарешті, весна стала тепліша і добріша.
І кожен з нас чекав ранку і тепла. Вважав, що весна має бути красива й добра. Та не вдалось їй все до ладу зробити. А, що ж нам залишилось? Надіятися й жити. Зустрічати літо, хоч є прохолода. Та все ж кожен з нас в надії - буде краща погода. І дай нам Бог дожити до літа. Щоб було більше тепла і світла. Щоби, що росте в садах, лісах, гаях і те, що зійшло в полі й на городі втішало нас. Бо й справді ми живемо в важкий час.
З Початком літа Вас, шановні!
Хай кожен з нас зустріне Зелені свята! Хай запанує скрізь мир і доброта! Хай підростає жито, хліба й буде щедрим урожай! Щоб процвітала ненька - Україна! І наш квітучий, рідний, солов`їний край!
31.05.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878720
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 07.06.2020
З тобою не запалювали свіч,
Не цілував мої ти ніжно руки.
Звучала пісня в горобину ніч,
Роїлися думки. Терпіння. Муки.
Лежали пелюстки сухих троянд
На клавішах холодних піаніно.
Нанизані роки і блиск гірлянд -
Співав дискант Лоретті Робертіно.
Лиш не почула кроки тихі я
В густих трояндах біля темних вікон.
І досі у душі твоє ім*я,
Хоч спільних не було у нас реліквій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878724
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 07.06.2020
[b]Ехал цыган на трамвае
А платить не захотел.
Мы его с подругой Раей
Затянули в райотдел.
Жуть от тещиного сглаза.
К бабке-знахарке пойду.
Раньше за ночь мог три раза,
А теперь - лишь раз в году.
В Третьяковской галерее
Проведем сегодня день.
Выпить с другом веселее
Под картиною "Сирень" .
Дело было на Байкале,
С другом встретилась лоб-в-лоб!
Не такой он в витруале!!
Я в ударе - фотошоп!
Вот такая нынче мода
Чтоб продать дороже честь
Изучают прям у входа
У кого деньжата есть..
И не пила, и не ела
Как и вся моя семья
Целый день в сети сидела.
Все ж зависимая я.
У меня взошла редиска,
Вырывать ее мне лень.
Я одна така Лариска
На семнадцать деревень.
А не выпить ли мне чая
Как вернусь с утра домой.
Пятый день хожу хмельная
Может чай прервет запой.
Вот такая невезуха
Со слезами на глазах.
Мой Петро теперь без уха.
Защищал меня от пса!!
Ох и жизнь у нас настала,
Как у старых голубей.
В сексе - дольше интервалы
А аптечка - все полней.
За стеной сосед от "Бога"
Закавыка есть одна,
Он задрал уже любого
Своим басом допоздна.
В телевизоре сказали
(А у нас экран не врет!)
То, что вирус миновали,
На работу все.. вперед!!
Отчего так сердце ноет
И болит моя душа.
Закадрить девчат настроен
И в кармане - ни шиша!!
Не смотри так строго Яков,
А то лопнет правый глаз.
Ну ушла налево в браке,
Но клянусь - последний раз!
Спела милому частушку
"Поощрю, -сказал, -мадам!
Купил водочки чекушку
Тюльки с бочки двести грамм.
Улетел дружок в Европу
На концерт, он меломан.
Вышел в город и прохлопал,
Как упёрли чемодан!
Милый водит трактор в поле
С марта аж до ноября
Ну а мне тогда раздолье
8 месяцев подряд.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878726
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Вершин - ніколи не шукаю,
Завжди живу простим життям.
Слави - ніколи не чекаю,
Щораз радію світлим дням.
Усе, що бачу - те прекрасне,
Таке для мене дороге.
Хмаринки в небі, сонце ясне
І вітерець, що обійме.
Жита́ - для мене наче море,
Пташиний спів - чарівний хор.
Співаю разом я з цим хором,
В них соловей немов сеньйор.
Люблю сидіти біля річки,
Помріяти на одині.
Дві незабудки, як сестрички,
Дарують усмішку мені.
Лоскоче сонячний промінчик
І гладить коси вітерець.
Слова́ - мов ніжності пагінчик,
Торкнуть любов'ю до сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878841
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Я думаю, як передати цілунок,
Якого тримаю роками для Вас?
В мозаїці ночі знайду порятунок,
Допоки у серці вогонь не погас.
Керуючись світлом блакитного дива,
Що в небі вигойдує сотні хмарин,
Я думку пошлю, а вона — незрадлива,
Довірю вітрам — адресат Ви один!
До вуст дорогих донесуть поцілунок,
Міцніший вина і солодший за мід,
І шепіт любові — настояний трунок.
Засяє веселкою нам небозвід! 30/06/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877989
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Уходят звёзды землю покидая,
Светом наполняют небеса,
Там своею аурой мигая
Смотрят нам,оставшимся, в глаза.
На коленях мы их провожаем,
Ставим поминальную свечу.
Поминая Бога умоляем,
Чтобы нам пожить ещё чуть-чуть.
А они с небес на нас взирая
Задают один простой вопрос,
Если ты, земной, желаешь рая,
Что ты для него в душе принёс?
Светят звёзды- малые,большие,
Яркие и еле их видать.
Есть ещё и тёмные такие,
Бог не разрешил их зажигать.
Недостойны,много нагрешили,
Думайте и дочки и сыны
Как вам жить ,чтоб ярко вы светили,
В Божьем поле, среди тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877979
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Чом ти, моя доля, скапуєш сльозою,
Із душі безмовно проливним дощем?
Вигод не шукала, ішла за тобою,
На вузенькій стежці стрілась з вітерцем.
Обіймав за плечі, лоскотав обличчя,
Осідали в серці пристрасні слова.
Задивлялась в очі, ось, вона - дещиця,
Від щастя й любові кругом голова.
Навпіл із коханням ділила розлуку,
Єднала молитва два різних світи.
Дарувала доля радість мені й муку,
Тяжка ж моя ноша та маю нести.
Приспів
Вітре, ти, мій вітре! Вітре, мій коханий,
Забери з собою в політ, не впусти.
Біля тебе завше в сонце день убраний,
Ти, для мене Сонце, лиш єдиний ти.
30.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877971
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Венок надела королева,
корона стала ей тесна.
В груди кольнуло что-то слева:
"Ах, как же долго я спала."
Вмиг расцвели сады земные,
в весенних солнечных лучах...
Сверкнули слезы голубые
в молящих искренних глазах...
Исчезла тенью жажда власти...
Иссякли злобы родники!
Фатой скользнули сети страсти
на волны тающей реки.
А дальше жизнь в иных потоках
и сердце в любящих руках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878055
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Ви дозвольте мені Вас любить,
Я у Вас закохався безтями,
Навіть згадка про Вас мені душу п"янить,
Моє серце співає піснями.
Ви дозвольте мені Вас любить,
Повертатися мріями в весни,
Повертатись туди, де кохання п"янить,
Де юначе кохання воскресло.
Ви дозвольте мені Вас кохать,
Серенади співати щоночі,
Найкрасивіші квіти щодня дарувать,
І ловить ніжний погляд жіночий.
Ви дозвольте мені Вас любить,
Ви, для мене, вже стала святою,
Лиш від голосу Вашого серце тремтить,
В грудях серце палає любов"ю.
Ви дозвольте мені із коханням цим жить,
Хоч у снах зустрічатися з Вами,
Ви дозвольте мені ніжно, щиро любить,
І наповнювать світ піснями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878040
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Сонце втомилось, за обрій сідає.
Останнє проміння золотом сяє,
Пустує, не хоче спати лягати
Поки ще дивиться сонечко-мати.
Сонячні промені теплі, ласкаві
Полем побігли: - Ще погуляєм !
Зустріли у лузі вечірню росичку,
Погралися з нею і... Гайда до річки !
В очереті жабки кумедно скрекочуть.
Горласті радіють, спати не хочуть.
Промінці стрибнули прямо на водичку
Перед сном старанно вимили личка.
Небо вже міниться, сонце низенько.
Промені-діти пустують раденько.
Так їм не хочеться спати лягати
Доки ще дивиться сонечко-мати.
Стала матуся пустунців гукати.
Вони діти чемні, і швиденько спати.
Сонце спочиває і заснули діти...
Новий день настане - будемо радіти !
До Дня Захисту дітей 1 червня.
Нехай ростуть діти :
Здорові, щасливі, веселі, рухливі,
Чемні, як ці, - малі пустунці.
А ми будем з вами, як Сонечко- Мами,
Любити і дбати, оберігати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878051
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую.(2р.)
В ній дзвенять потоки… співають Карпати.
Мене до милого відпустила мати.(92р.)
Озую новенькі свої черевички,
Буду танцювати з милим біля річки.(2р)
Буду танцювати з милим біля річки,
Де шумлять високі зелені смерічки.(2р.)
Буду танцювати та ще й заспіваю,
Бо весело жити нам у ріднім краю.(2р.)
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877736
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 30.05.2020
[i]Знаєте, як озеро люблю без тями,
Й блакитне небо, сплетене з ялинами?
Душа його співає кольорами,
Негода із надмірними дощами –
Дуетом з невгамовними краплинами…
Знаєте, скільки сонця, світла та пісень,
У дні моєму, із дитячими турботами?
Як з дітьми швидкоплинно гасне день -
Із прагнень, щастя,віри та натхнень,
А тепле серце – розмовляє нотами…
Знаєте, як всі думки про них щоразу,
Як розумієш: саме там – твоя душа?
Ти забуваєш труднощі й образи,
Дитячі гріють щирі, теплі фрази,
І те тепло тебе уже не полиша?
Знаєте, що я цим раєм - захворіла?
Колеги й діти і батьки - одна родина.
Зігріють серце від проблем змарніле –
Найкраще місце на Землі - ти, Біле!
Бо головне для кожного із нас - дитина…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877705
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Кум поіхав на курорт,
Забрав усі гроші,
Знайшов собі на курорті
Подругу хорошу,
Купається, загорає,
І горя не знає,
Цілий вечір телефон
В нього розриває.
Терпів довго...бо з дамою,
Слухавку до вуха,
П"ять хвилин одні лиш сльози
І погрози слухав.
Потім чує у слухавці
Жінка йому каже:
Тебе бачили учора
З якоюсь на пляжі,
Вас бачили й в ресторані,
Що це за робота?
А у мене порвалися
Останні колготи.
Подумаєш, драні чулки,
Випалив Микола,
В мене поруч, лежить жінка,
Абсолютно гола.
Ото вже горе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877890
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Господи, верни мені любов,
Щоб і далі розривала груди.
Я молюсь до Тебе знов і знов,
Хай вона зі мною завжди буде.
Хочу відчувати блиск очей,
Цілувати руки працьовиті.
Милуватись контуром плечей,
І як білий світ її любити.
Господи, верни мені любов,
Щоб і далі розривала груди.
Я молюсь до Тебе знов і знов,
Хай вона зі мною завжди буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877924
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Цвітуть — в міжгроззі жаг-займисті мрії.
Цвіркун — в чайних чабрецях — гурманіє.
— Куди? — Звертають в травнях стрі́мко весни?
Мов дим — шалкі метелики воскресли.
Я йду, — а сон жбурляє віщі тіні.
Грай-дух, — у джаз, розсіює яріння.
Чіпка — Любов, — зненацька відчай вкрала.
Причал — чар-герц стрічає
шквали.
21.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877862
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Ледь – ледь світало за вікном… Максимко кліпав очима й морщив носа, перевертався з боку на бік. Ото … й чомусь вже не спиться? Була в нього така звичка, вкотре рукою тернув під носом. І вже підвівся, широко розставивши ноги, сидів на ліжку, почухав чуба. Терпіння лопло, здалося в роті пересохло й злізши з ліжка, босоніж поплентав на кухню. За мить, перед ним, у нічній сорочці, стояла мама. Здивовано дивилася й знизавши плечима, запитала,
-Тю, Максимку, чому не спиться? Ти раптом не захворів?
Переминався з ноги на ногу, не знав, що їй відповісти, кліпав оченятами. Та все ж тихо сказав,
-Чомусь не сплю. І все думаю… Ти вчора сказала, що Таня і Люба мене виведуть в люди. Оце лежу, згадую, в голові крутиться, швидше б це сталося, щоб я дізнався, як це в люди?
Мати мило посміхалася, а він дивувався її веселості. Ледь стримуючи сміх, взяла за руку, вела назад до ліжка. Тихо заговорила,
-О мій маленький! То я так сказала, бо ж сьогодні на центральній площі міста масове гуляння до Дня захисту дітей. Там проводитимуть різні ігри, конкурси, буде концерт, продаж сувенірів, солодощів. Підеш разом з з сестричками, оце те, воно і є «підеш в люди». Тобто будеш там , де багато людей. Це трохи далеченько, щоб до центру йти пішки, автобусом доїдете швидше.. Ми й справді живемо в мікрорайоні, де садочок близько, робота й зовсім поруч поліклініка. У нас свій дитячий майданчик, майже всі один одного знаємо. А це ти будеш бачити багато незнайомих людей, але можливо і когось з наших зустрінеш. Тож гайда в ліжко, ще лише пів на п`яту ранку.
Накривши його ковдрою, прилягла поруч, погладила по голові,
-Спи сонечко моє, спи…
Він лежав, кліпав очима і думав. Здалося зрозумів, що на нього чекає щось нове. Цікаво, яким буде цей день? І це його трохи бентежило. Поглянув на маму, вона тихенько, мелодійно сопіла. Зморщив носика, на його обличчі повільно розпливлася посмішка. Вже заспокоївся, підсунувся ближче до неї і заснув.
Гучні звуки розрізали тишу…За вікном ясно світило сонце. Максимко відкрив очі, посміхнувся. О! Напевно нам повезе, буде гарний день. Таня і Люба голосно сперечалися. Вони близнючки і завжди одягаються однаково. Тільки без крику цього не відбувається, в що ж нарешті краще одягтися? Суперечка йшла про футболки, в яких йти і які під них одягти блайзери? О! Добре що нагадали. А я, не мрію стати моряком та моя футболка в білу й синю полоску, а спереду зображений Мюнхаузен. Мені мама про нього казку читала. Але ж де й мій куптур? Можливо й справді буде пекуче сонце, ще нагріє мені башку, як було того літа. Тоді так зле стало, мама сказала перегрівся. Сестричкам добре, вже майже дорослі , недавно святкували їм день народження. Чотирнадцять років, нічого собі, по зрівнянню з моїми п`ять з половиною. Вони симпатичні, тато їх називає синьоокими пампушечками. Та я не думаю, що вже й такі товсті. А мама каже дівчатка входять в сік та, як це не знаю. Коли запитав її, то вона тільки посміхнулася й сказала,
- Підростеш - узнаєш.
А мені вже зараз - все хочеться знати. Он букви і числа вдовбують в голову, а цього пояснити не хочуть. Та я люблю своїх сестричок, вони часто мене заводять в садочок. Їх школа в другому мікрорайоні. Я того року туди з татом ходив. Шкода, що тато на роботі, мама каже не вихідних, ні прохідних. Він на залізниці машиністом працює. Важка в нього робота, вдень і вночі спокою нема, це теж так мама каже. Хоча сама теж працює на залізниці, але старшим касиром. Добре хоч вона не ходить в нічну зміну, люблю коли мене вкладає спати.
Від роздумів відволік сміх. О, вже не сперечаються. І злізши з ліжка,за мить був біля іх кімнати, хитро заглянув,
-Гей! Привіт! Своїми суперечками та сміхом - мене розбудили.
Дівчата посміхалися. Таня поправила розпатлане русяве волосся на лобі й сказала,
-Ну що малий Мюнхаузен, вже прокинувся?
Він відразу скривився, не любив коли його так називають. І з розгону кинувся до неї, намагався вкрити ковдрою,
-Не називай мене так, я тобі вже скільки раз говорив!
Раптом в дверях з`явилася мама,
-Так, я пішла на роботу, ви тут самі впораєтесь.
На столі поклала триста гривень,
-Гадаю, вам досить на розваги. Хай Макс покатається на електромобілях, ну морозиво, солодощі, тільки небагато.
Люба різко піднялася, звісила ноги донизу й запитала,
-А як він вередуватиме та ще щось захоче?
-То дасте йому виволочки. Та й приїдете додому,- відповіла мати.
Він, вирячивши очі, подивився на неї. Цікаво, що таке виволочка? І яка вона на смак солодка,чи солона?
За мить, Таня накинула на нього ковдру,
-Так заховайся і не слухай розмови дорослих, це не правильно.
Після сніданку Максимко складав пазли. А сестрички одна одній плойкою підкручували кінчики волосся, яке ледь діставало плечей. Сміялися, задивлялися до дзеркала, любувалися розкішними завитками. Він спостерігав за ними. Ото й насправді дівота, так каже тато, мабуть він правий. Хочуть бути красивими, вже до них часто приходять однокласники. О! А, як вони верещать, коли в хлопців виграють в шахмати. Шкода, я ще не вмію в них грати. От в шашки грати, мене тато вже вчить, здається трохи петраю.
Вони ледве влізли в автобус, який прямував до центру міста. Йдучи по алеї, Макс дивувався. А люду скрізь, як комах. Навіть з малюками у візочках і зовсім старенькі, навіть є з паличками. Метушня й такий гамір, час від часу, аж у вухах лящало. Крізь гамір, здалеку, то гучніше, то тихіше проривалася музика й слова якоїсь пісні. Справді, такого напливу людей, він ще не бачив. Вздовж площі виставка картин з Будинку дитячої творчості, їх продавали діти. Любувався картинами, що були намальовані олівцем і фарбами. Приваблювали картини, на яких зображені герої з мультфільмів. З розкритим ротом задивився на картину з бісеру, вона блищала на сонці, переливалася. Люба стиснула руку й гучно,
-Дивися муха влетить, прикрий рота.
І чого чіпляється, догнала думка. Та тут же побачив усміхнених Сашка й Володю, які підходили до них. О, вже й кавалери тут, як тут. Це були однокласники сестричок. Він радо звільнився від Любиної руки. Почав вертітися, позирати на всі сторони. Вже від компанії чув гучний сміх й зажавши губи, хитав головою. Чи довго базікатимуть, вже й їсти охота.
Та вони наче прочитали його думки. Таня схопила його за руку,
- Ну давай, досить вертітися, йдемо в кав`ярню.
Смачно пообідавши, з кав`ярні виходила молодь. І Макс, задоволений обідом , теж поспішав на вихід. Розмахував руками. Ото, як класно пообідали, пелімені, шашлики, «Кока -Кола». Оце свято, справжнє, цікаве, смачне і солодке. В кав`ярні, він уважно прислухався, коли замовляли страви та слово «виволочки» так і не почув. Хоча б побачити, що воно таке? Весело спілкуючись, підійшли до надувної гірки. Неподалік кілька дітей стояли біля батута і біля дитячих електромобілів.
Це ж так класно! Макс, з сяючим обличчям, тішився за кермом поліцейської автівки. Люба розрахувалася з касиром і дозволила іще покататися на білому Мерседесі. Вона ж з друзями направилася до лавки, яка, саме в цю пору, звільнилася. Братик інсцинував своє задоволення, примружував очі, весь час посміхався й хитав головою. Хотілося їх погукати, як бувало вдома, коли грався з друзями на дитячому майданчику, але тут стримував себе, пообіцяв же мамі бути чемним, не капризувати.
Ну от, напевно вже й досить розваг. Він ледве задирав ноги, нарешті виліз з батута. Хоча й зняв кептур, коли скакав, та все ж все обличчя було в краплинах поту. Стоячи на асфальті, йому все ще здавалося, що він скаче. Обома руками тримався за Любу, вона серветко витирала його обличчя. Він так втомився, що й не проти лягти поспати. Йому трохи набрид навколишній галас, ця метушня, хотілося додому.
Проходячи біля великого білого будинку, раптово заграла весела музика, гучно запрошували на концерт. Всі люди ринулися ближче до сцени і вони теж пробралися, як найближче, щоб було видно Максу. Де й сила в нього взялася, стояв, як на пружинах, захоплювався танцями й дитячими піснями. Хотілося й собі, разом з дітьми, гопака потанцювати. Ото краса. Підскакував та інколи рукою витирав спітнілого лоба. Оце,свято! Справжнє диво! А то тільки по телику бачив. Так то ж зовсім не те. А тут все тільки діти виконавці, молодці, а красиво як! Він часом почував себе метеликом, розправляв руки й вигинався, як дівчатка в східному танці. Його вразили яскраві костюми виконавців, дружність та їх веселість. Як добре, що я потрапив на це свято. Озирався до сестричок і вже не вперше помітив, що Таня приглядалася в телефон. Але колись все закінчується і вона згодом взяла його за руку,
-Ну досить, вже наскакався…. Шкода, що пізно розпочався концерт. Та нам час йти додому.
Ніхто не заперечував, бо справді всі пристали. Але по дорозі, біля переходу продавали солодку вату, заварні тістечка та морозиво. Хіба хто зміг би пройти мимо таких пахощів ? В Макса засяяли очі, смикнув за руку і обвів всіх поглядом,
-Я теж хочу і тестечко й морозиво!
Гучний сміх загубився в натовпі людей. За кілька секунд, вже задоволено смакували, хто, що хотів.
Люба серветкою витирала Максу уста.,
-Так, досить, наївся, нагулявся, поспішаймо додому, йдемо на автобус.
В автобусі тісно і душно. І куди вони всі їдуть, позираючи на всіх, дивувався хлопчик. Він,повернутий до вікна, стояв між двома сестричками. В очах мерехтіло, наче кудись летів. Люба раптово підхопила його за плечі,
-Ти, що засинаєш? Чому руку відпустив?
У відповідь здвигнув плечима, промовчав. Сам не міг зрозуміти, як це його потягнуло на сон.
Коли вони вийшли з автобуса, свіже повітря наче й справді пробудило хлопчика. Дівчатка взяли його за руки. Люба, поправивши на своїй голові кептур, сказала,
-Так, давай поспішаймо, ми тебе заведемо додому, а на нас чекають хлопці. Ми, ще хочемо прогулятися по парку.
І де в них та сила, подумав. Сон наче втік, але ноги не слухалися. Як це я маю, ще на п`ятий поверх піднятися?
Сестри підіймалися по сходах, обоє взяли його за руки. Переглядаючись, голосно сміялися з нього коли він, після третього поверху зашпортувався, ледь підіймався,
-Ой, я вже не можу… Де той тато? Він би давно мене на руках поніс…
Таня весело запитала,
-А, що Максе сподобалося свято?
Він тільки кивав головою. Мав такий вигляд, наче в нього вже й сили заговорити не було.
На них вдома вже чекала мама. Люба, щось прошепотіла їй на вухо і вони зникли за дверима.
Мати, посміхаючись, дивилася на сина,
-Але ж вигляд у тебе, як у вичавленого лимона. А очі сонні, наче ти зо три ночі не спав. Йдемо в ванну.
Він не заперечував, під струмом хоч і ледь теплої води та все ж освіжився, збадьорився. Захоплено розповідав, як йому все сподобалося. Та вийшовши з ванної кімнати, задумався і вже за кілька хвилин скривився.По ньому було видно, що в нього зіпсувався настрій. Замотаний у великий махровий рушник, надувши губи, лежав на дивані, дивився в стелю.
-Ти чай будеш пити?- запитала мати.
- Не хочу твого чаю, - закрив обличчя рукою.
Вона здивувано до нього,
-О! А що, щось сталося? То такий веселий був, а нині, як тебе щось вкусило.
У відповідь, повільно, сердито заговорив,
-Вкусило… вкусило… Нічого не вкусило. Ти сказала, щоб вони мені дали виволочки. Я чекав – чекав, так і не дочекався.
Ледь стримувала сміх,
-Ти напевно гарно поводився…
Він не чекав, що скаже далі, перебив її,
-І поводився чемно і не капризував, а вони мені її все рівно не дали.
Ніжний погляд до сина, розчервоніла, мовчки натягнула на нього піжаму. Він метляв руками, забирав її руки від себе, сердито позирнувши, сказав,
-Я, що сам не можу заправитися… Дай, я сам … Дай….
Обійнявши, взяла на руки й понесла в кімнату. Поклавши в ліжко, з усмішкою на обличчі, сказала,
-Ти перетомився. Тобою керують емоції. Закрий очі, заспокойся і послухай. Я тобі зараз розповім, що ж означає слово »виволочки».
Макс закрив очі та відкрити їх, вже забракло сили. Слова мами лунали мелодійно, немов колискова. Це лише кілька секунд і він наче десь летів. Перед собою бачив діток, що танцювали на площі, а потім, немов туман і все зникло. Тихенько засопів…
2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877873
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Посварилась з чоловіком.
Що мені тепер робити?
Мудрості немає з віком,
І як далі в світі жити?
Довелося допомоги
У психолога просити:
Хай розкаже, як найкраще
Вдома затишок створити?
Готувалася ретельно,
Як військовий до параду!
Вислухав уважно вчений,
Потім дав таку пораду:
-Чоловіка не заманиш
Ані пряником, ні кексом,
Щастя так своє прогавиш…
Треба вам зайнятись сексом!
Доведіть, що ви хороші,
Палко вмієте кохати –
Буде лад в сім’ї і гроші,
Позитивні результати.
Я ж не все там зрозуміла,
Тому трохи помилилась:
Не дійшло, що треба спати
З тим, із ким ти посварилась.
Це була не легка ноша –
Всім годити і коритись ,
Була я для всіх хороша,
Саме час і помиритись.
Тут таки перестаралась:
Чоловік утік із хати,
Я тепер сама зосталась –
Ось такі вам результати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877859
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mBxJDHPAncM[/youtube]
Любов - це радість, ніжність, сльози,
Які від щастя ллються по лиці.
Коли здолати у житті все можуть,
Коли рука завжди в його руці.
Їм не страшні ніякі перешкоди,
Любов у серце не впускає зла.
Вона не жде хорошої погоди,
Її не заховає сіра мла.
Лиш то любов, що в серці назавжди,
Вона не має інших варіантів,
Ніякі не остудять холоди,
Хранить в душі прекрасні всі моменти.
Коли даруєш іншому це щастя,
Ти - щасливіший в сотні раз.
І хай усім узнать це щастя вдасться,
Хай буде справжнім, без прикрас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877863
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
В човні спіймали срібну місячну струну —
Запала та мелодія у серце.
Вже стільки літ пройшло, і досі не збагну —
Чарівний спів не раз ще озоветься.
За вартового був ошатний очерет,
В духмяній лепесі — солодка втома.
Удалині підспівував цикад квартет,
І осока, здавалось, невагома.
Нема водоймища —ростуть чагарники,
А тепла згадка іволгою лине,
Як до моєї доторкнувся ти щоки
Так ніжно, наче пухом тополиним. 29/05/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877853
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Як дихає свіжістю ранок,
Бо безліч у нім забаганок,
Він любить в люстерка стояти
Та шарм весняний поправляти
Як ніжно торкає листочки
Яскраві весни-пелюсточки,
Лишає на травах краплинки,
Прозорі, п"янкі намистинки
Як вміє погратись промінням,
Дивуюсь його я умінням,
З звичайних життєвих стежинок
Збирає букет намистинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877856
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
[b]Не такая я страшилка,[/b]
[b]Вон, фигура - просто ГУТ!
Под пупочком есть наживка,
Мужики вовсю клюют.
Проходи, на полке тапки,
Причеши свои усы...
Положи на столик бабки
А потом снимай трусы...
Мы не виделись с субботы
Скучно мне, ядрёна вошь...
Но с тебя кроме зевоты
Ничего и не возьмешь!
Я обычно как напьюсь
Разгоняю в доме грусть.
Муж - в чулане, сын - под лавкой
А мы дальше квасим с Клавкой.
У меня жена - "стряпуха",
Жаль, но нет у бабы нюха...
У соседки пахнет смачно
У моей лишь дым табачный.
Я уснула и во сне
Ров крутой приснился мне.
Чтобы в прорву не свалилась.
Мужу в "корень" уцепилась!
Если милый изменяет
Есть веревка бельевая.
Обкручу кольцом за шею
Быстро бросит свою фею.
Мы купили пылесос
Но зачем он нам - вопрос?
Дома нет, квартиры тоже
Что он нам сосать поможет?
Как люблю копать я грядки!!
Это вместо физзарядки.
Попой влево, попой вправо,
Муж кричит с дивана - БРАВО!
Под черемухой душистой
Потеряла я монисто.
Вот стою, чешу затылок,
С кем была я здесь - забыла.
Много в доме барахла
Я за годы собралА.
Тоже мне большое горе...
Секонд-хенд открою вскоре!
Ми с миленком под луной
Занимались ерундой...
Вышел жизненный сюжет
"Ерунде" пять лет уже!
Колбасу жена не ест
Хоть продукт хороший.
А не то прибавит вес
И я ее брошу!
Мой миленок озабочен
Говорит, "пистоль" упал!
Так тебе и надо, кочет,
Скольких баб перетоптал!
Фотку выставлю на сайте,
Мне на ней шашнадцать лет
Вы, робяты, не зевайте
Пока спит на печке дед.
В лифте раз один мужик
Прижимался долго,
Только в сумку и проник...
Стыдоба, и только!
Если вдруг мешает муж
К месту будет сцена:
Ты ори, что он не дюж
И нужна замена..
Секретарша твоя, Вера -
Буфер пятого размера,
Под мальчонку стрижка.
Сама, как кубышка.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877860
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Слова любові особливо пахли
Весною, мов акацієвий цвіт.
Складались зустрічей жадані пазли,
І зачарованим здавався світ.
Слова улітку, наче пломеніли,
Як полуниця лісова на смак.
У двох серцях одна струна бриніла.
Мелодія звучала, звісно, в такт.
А восени слова любові зріли,
Мов яблука солодкі й запашні.
Хоч від плодів схилялось нижче гілля,
То ж теплими були осінні сни.
Слова узимку ніжно-філігранні.
Тепер вітри й морози не страшні.
Щасливі, хто зберіг своє кохання,
І знов їм дочекатися б весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877877
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Заблукаю у снах під покровом магічної ночі.
Може раптом зустріну тебе у мереживі зір.
В чарах юності ти заколисував мрії дівочі.
Ще тоді не жила у полоні жалю і зневір.
Кольорові літа сонно ніжились ще в оксамиті.
Не встеляла дорогу холодна, ранкова імла.
Ти мені дарував неповторні, омріяні миті,
Спопеляючи серце жагучим цілунком дотла.
Ніби чайка над морем, кружляла в небесній лазурі.
Ані хмар, ні дощу, тільки вітер торкався чола.
Не чекала, що зустріч готує нам келих зажури,
Загорнувши в фальшиву обгортку прощальні слова.
Розійшлися умить в сірих сутінках спільні дороги.
У молочних туманах згубилися наші сліди.
А життя поступово складає роман з епілогом
І заварює чай то з ромашки, а то з лободи.
– Чи колись жалкував? Мабуть відповідь сенсу не має.
Збігло з часом чимало з життєвої річки води.
Неможливо літа повернути, що грали розмаєм.
Може тільки прийду у твої замережені сни.
В них ми знов молоді! Не засріблені снігом ще скроні.
Ще не спито розлуки чаклунський, отруйний напій.
– Лиш за руку візьми, відігрій у змужнілих долонях
І полинемо в мандри рожевих ілюзій і мрій.
29. 05. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877717
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 30.05.2020
А дощ не може вгамуватись,
Все ллє і ллє немов з відра.
З весною хоче танцювати,
Але надіється дарма.
Він їй бузок в букет збирає,
З калини цвіт кида до ніг.
У очі тихо зазирає,
Щоб танець був таки у них.
Весна дарунки не приймає,
Вони холодні й водяні.
Вона на милого чекає
Щоб він зігріти зміг її.
Дощу цілунки не для неї,
Не по дорозі - каже нам.
Не буду дощику твоєю,
Танцюй ти друже краще сам.
Піднявшись в небо над землею,
Відмов не може пережить.
Дощ зрозумів, не бути з нею,
З сльозинок танець мережи́ть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877875
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Так грайливо каблучки,
Відбивали серця стук.
Він торкавсь її руки,
У думках торкався губ.
Танець з нею танцював,
Аромат п'янив його.
Так, як він її кохав,
Не кохав її ніхто.
Сукня - моря голубінь
І глибоке декольте.
Очі - наче неба синь,
Танець у вінок сплете.
З зали чулись голоси,
Квіти падали до ніг.
Надзвичайної краси,
Танець був на сцені їх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877590
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Ліхтарики черешень перших
Рубінами налиті в травні.
А сонячний промінчик-вершник
Ще скаче у шовкових травах.
...Як смакували нам черешні!
Щасливим був травневий подих.
І де ж узявся з жалом шершень?
Чому не ти зі мною поряд?
Стежиною пройшла зрадливість,
Шершневе розпустила жало.
І щастя стало враз мінливе,
Гілля від вітру розгойдало.
Пригіркло черешневе диво,
Дзижчить ще шершень у рубінах.
А спогади принесли зливи,
І мокне дерево під тином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877483
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Вони живуть, мов Янголи святі,
Піснями тішать душі солов"іними,
У парі йдуть щасливі по житті,
І завжди почуваються щасливими.
Щовечора всміхаються зорі,
Вона для нього стала серця піснею,
Ім місяць усміхається вгорі,
Живуть вони собі любов"ю пізньою.
Трояндою любов іхня цвіте,
Іх стежка манить в трави свіжоскошені,
Іх сонцем гріє почуття святе,
Не дивлячись на скроні припорошені.
Для них достатньо погляду очей,
СлОва з грудей, що рветься в небо з піснею,
Ці почуття варті отих ночей,
Украдених у них любов"ю чистою.
Іхню оту ідилію святу,
Доповнює опавше листя осені,
Дарують світові тепло і доброту
І прикрашають світ, вони, закохані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877493
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Просто знай, кохаю любий я
І тебе кохати завжди буду.
У душі живе твоє ім'я,
Я його ніколи не забуду.
І якщо розквітнуть знов сади,
І весна у гості завітає.
Ти у сад коханий наш прийди,
Напою тебе медовим чаєм.
Як у твої очі зазирну,
Вогник в моїм серці запалає.
Ти люби, люби мене одну,
Хай кохання наше буде раєм.
Просто знай, тебе кохаю я
І кохати вже не перестану.
Дарувала нам любов - весна,
Швидше обійми свою кохану.
Подаруй мені цілунок свій,
Щоб його мені не забувати.
Знай, що у житті ти тільки мій,
Більш ніхто не зможе так кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877477
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Написала, коли була далеко від України. Та, минула, весна нагадала чимось нинішню, холодну, аномальну. Але весна - це завжди початок. Не втрачаймо свою весну...
**********
Цьогоріч я її утратила,
довгождану свою весну:
На розквіття сніжинки падали,
і черешні вже - не до сну...
Ще до сходу цвітінням марила
за вікном у чужім саду,
Та завіяло і нахмарило
на любов її молоду...
Вже несила хитнути гілкою,
вже від холоду мерзне цвіт:
Заблукала весна сопілкова
серед пагорбів і боліт...
Задощило густими мряками,
завинуло у хмарну шаль...
Вчора ворони в лісі крякали -
накликали комусь печаль.
СтрІла шквалами і туманами весна-
красна в чужій землі...
Чи ж насниться весна тюльпанова
в рідній серденьку стороні,
Що бринить в яблуневосніжності,
в сонцесяйних хоралах днів?..
А на відстані серця ніжності -
рідний сад, що уже розцвів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877336
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
Підсвічений вечір свічками бузку.
Половий димок звідусюди.
На лихо, зозуле, так пізно не куй:
Тут тисяча весен ще блудить.
Заграва згорнула багряну вуаль
Й лілове вдягла напинало.
І небо беззоре — димчаста емаль —
Спускається наче.
Смеркало.
Зелені півсутінки впали в траву,
Та плюснуло місячне сяйво —
І бачу феєрію справді живу:
Довкіл золотавиться майво.
Підсвічений вечір свічками бузку
Спинивсь на моїм полустанку.
Ілюзія бранки?
А нам на піску
Чи ж варто возводити замки?
Квітує, буяє навколо життя,
Коротка до болю миттєвість.
Що душу пече, довести б до пуття,
Бо хтозна, чи буде можливість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877394
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
Одягну яскраву вишиванку,
Бо сьогодні свято у душі.
Крізь вікно, відсунувши фіранку,
Подивлюсь на розові кущі.
Приспів:
По житті мене оберігає,
Силу, як стомлюся додає.
І на сонці кольорами грає,
Ця святині в серці мому є…
Цю сорочку вишила матуся,
Крім калини крапельки журби.
Я на свято в неї одягнуся,
Бережу її немов скарби.
Приспів.
Вишиванка гріє мені душу,
Додає краплиночку тепла.
Берегти її я завжди мушу,
В ній любов матусина лягла.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876635
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 26.05.2020
Хочется нежности... ласки... тепла...
каждой душе в мире этом!..
- Только в судьбе есть прохлада... и тьма...
Счастье... отнимет злой ветер.
Часто бывает... удачу с мечтой
кто-то разрушит безбожно...
Миленький - рядом... потом вдруг... чужой!..
Горько... понять невозможно...
Я не пытаюсь в иллюзии жить...
сказочных ждать ситуаций...
В жизненной прялке - реальности нить...
- Буду над долей смеяться!..
Что преподносит судьба - все мое!..
Разных событий букеты...
- Беды свои все... сжигаю огнем!
Пепел... сама отдам ветру...
Хочется нежности... ласки... тепла...
- Солнце меня обогреет!..
Будет в романе счастливей глава...
В мир тот спешу поскорее...
26.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877390
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
[b][color="#05870e"]З[/color]ажигает вечер россыпь звезд на небе,
[color="#05870e"]А[/color] земля готовит все вокруг ко сну.
[color="#05870e"]П[/color]од вербой высокой виден белый гребень
[color="#05870e"]Л[/color]ебедь там с лебедкой встретили весну.
[color="#05870e"]Е[/color]сть в этой картинке магия и чудо,
[color="#05870e"]Т[/color]о, что несомненно привлекает взгляд.
[color="#05870e"]А[/color] на глади водной россыпь изумрудов
[color="#05870e"]Е[/color]сли присмотреться - звезд за рядом ряд.
[color="#05870e"]Т[/color]ихо шепчут вербы, делятся секретом
[color="#05870e"]И[/color] купают в водах гибкую лозу.
[color="#05870e"]В[/color]идимо на это нет у них запретов,
[color="#05870e"]А[/color] еще ждет крона майскую грозу.
[color="#05870e"]К[/color]атят волны воду к ласковому морю,
[color="#05870e"]О[/color]ставляя берег, вербы, камыши.
[color="#05870e"]С[/color]литься бы скорее пресным водам с солью,
[color="#05870e"]У[/color]стье даст глубинам часть своей души.
[color="#05870e"]Н[/color]очь уже по праву всюду правит балом,
[color="#05870e"]А [/color]поток средь веток прячет тишину.
[color="#05870e"]Д[/color]ень ушел на отдых, спит земля устало,
[color="#05870e"]Р[/color]оссыпь звезд качает, как дитя, луну.
[color="#05870e"]Е[/color]жечасно темень близится к рассвету,
[color="#05870e"]К[/color]ажется - минута , брызнет первый луч.
[color="#05870e"]О[/color]тдается верба то жаре, то ветру
[color="#05870e"]И[/color], как все, желает солнца из-за туч.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877376
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
На мілкому лимані солонім - фламінго рожеві
Притулились серцями в замруженій тиші привітній.
Поєдналися очі назавжди в танку місяцевім.
У чужому краю, але разом лишились залітні…
Вони вирвались десь із гнітючої серце неволі,
Де без подиху вітру, мабуть, кожен з них би загинув.
Поєднало кохання разом дві знівечені долі
І злилися вони у польоті синхронно-єдинім.
Все танцюють у щасті танок - незабутньо-величний,
І дивують красою незвичною тихі озера.
Чисте, світле кохання цих двох - як легенда одвічна,
Мов вогонь в їхніх душах – яскраво-рожеві ці пера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877343
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
Пам'яті свого брата присвячую:
Захмарилось синєє небо
Й сльозима полили дощі,
Згадала сьогодні про тебе
Ось тут, за вікном, в тишині.
Туманом окутався ранок
Та й мрячка стіною стоїть,
І крапля води в цей світанок
У цівці по склу все біжить.
Туман проковтнув ту стежину,
Що завше до тебе вела.
Обірвана нитка незрима –
Остання надія була...
Обірвану нитку не зв’яжеш,
Біль й сум не затулиш плащем.
Нікому про це не розкажеш,
Лиш небо заплаче дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877355
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
[i]публікую з дозволу автора оригіналу http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873087 [/i]
я любив тебе до зачаття,
до народження в щасті лементу
я любив, коли Бог лещата
розпікав для творіння Всесвіту
в сонця ніжно-сліпучій лаві
поміж гір скелястих відрогів
я любив ще раніше... навіть
не було коли зовсім Бога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877366
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
Річка... Верби…
Розмовляють між собою береги.
Тихо шепчуть до водиці:
«Уперед… Вперед пливи!»
Рибка сплисне.
Спинку вигне і сховається на дно.
Береги стоять, як варта.
Оберегом буть дано.
В білих платтях тут ромашки,
мов зібралися в танок.
Подивитись танець гарний
Захотів малий в’юнок.
Каже берег: «Нам ромашок
ти, будь ласка, не злякай!
В комишах притихла щука.
Як побачиш - то тікай.»
Над в’юнком схилився низько
кущ калиновий рясний.
Як помітить хижу щуку,
скаже їй: «Чіпать не смій!»
Та приспали щуку верби.
Хай радіє рибеня.
Скільки можна див побачить
тут на березі щодня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877166
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Я встану рано, у тиші глибокій
Та хто ж порушив, мій нинішній спокій
Очей торкнулась, магія яскрава
Та це ж край неба.... Виграє заграва
Розріза небо, проміння сміливо
Все піднебесся, мов сором`язливо
Зніма невпоспіх, вуаль зорянисту
Розсипле роси, на землю барвисту
Вся заіскриться в срібному віночку
Стрічати день йду, вже й чую в садочку
Птахів переспів, закоханих в весну
Й не пошкодую, що раненько встану.
16.05.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877218
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум*яття.
Торкалася розмова суті.
Кохав...Тепер лише про це дізналась.
Зустріти б золотий світанок.
І вже ожини пруття не тримало.
Слова, немов вода із дзбанку.
Цілунки щастя в переливах сяйва,
Яке слав місяць безоплатно.
Кохання, що вважалось недосяжним,
Цвіло, мов квітка на лататті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877212
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Вона була, така вся загадкова,
З букетиком конвалій у руці.
А він не зміг промовити ні слова,
Лиш обпікав рум'янець на щоці.
І пригадались ті знайомі очі,
Вони волошками в житах цвіли.
І брови чорні, ніби темні ночі,
Зігнуті у коромисло були.
Вона всміхнулась, сонячним промінням,
Уста її неначе маків цвіт.
У голові пронеслося прозріння,
Таку шукав, уже багато літ.
Вона була для нього загадкова,
Що часто так приходила у сни.
І ось ця зустріч - дивна, випадкова,
Несла́ в руках букетик від весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877203
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Любов, як рання пташка. Їй би небо й крила.
Щебече знову серце. Крик у нім весни.
Як сонце спалить ніч. Така кохання сила.
Болить, пече, щемить. І світ думкам тісний.
Усі серця ідуть в свій храм тепла й любові.
Між тисяч сонць шукав і все ж знайшов своє.
Люблю тебе, зірки очей, вуста медові.
І вдячний Богу я, що ти у мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877174
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Ялини від вітру про щось повідають...
То миттю звучить дивовижний дует.
Весною забули про них... Обминають,
Не хоче згадати жодний поет.
Пісні відспівали. Давно все минулось;
Красунь возвеличать лише в Новий рік.
Чарівні й звабливі - такими зостались,
Нажаль, місяць грудень вкорчує вік.
Весною ялини красою втішають,
Тягнуть до сонечка шати свої.
Такі миловидні, - само'ти не знають.
Провідую ж вас, королеви мої.
Смарагдове віття, хвоїнки колючі;
Безліч в родині діток-шишок.
Живиця на них духмяна, пахуча.
Янтарні бруньки, чарівний кожушок.
Іду на побачення, кличуть ялини, -
Тут магія, спокій... друзі мої.
І будуть радіти : Ялини й Галина.
Скажу вам, що в кожного втіхи свої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877106
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
/ ремейк на твір Олекси Удайка
"Ти мені приснилась" /
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414887
***
Вона ві сні ловила доторк губ і...
Ковзались поцілунки вверх по тілу...
Слова замклись ,удвох мов
Поніміли,
Лиш в кульмінації промовив
Тихо: "бебі"
Постеля вся у пелюстках
Троянди.
Розносила довкола аромати.
Вона хотіла досвід цей
Пізнати.
Прошепотіла тихо:
" пий,Роландо..."
Сплітались уві сні красиві
Долі...
Літали до зірок,сягали раю,
По черзі зізнавались :
"Я кохаю..."
І розсипали пестощів
Коралі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877082
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
На сірому ґрунті проклюнулась зелень
І пнеться до сонця крізь браму із хмар.
Плямиста епоха — заквітчані села,
І гордо звучало — як гімн — «хлібодар».
Ланами пройтися могли аж до краю.
Стежини зміїлися поміж колось.
То співи, спитаєте, в полі? у гаю?—
Де праця, там пісня, бо так повелось.
Брели біля ставу, левадою, садом.
Обіч чебреці й голубінь васильків.
Верталась з просапки жіноча бригада —
Навстріч висипав їй гурток дітлахів.
Хоч праця нелегка, у будні і в свято,
З світанку до сяйва далеких зірок,
Та кожний плекав свої мрії крилаті,
Здавалося, щастя від них лиш на крок.
Натруджену молодь звав клуб вечорами —
Зал — музика,танці. Індійське кіно.
В коханні освідчення під яворами,
В кутку забивав хтось козла в доміно…
Минула епоха. І ми тепер інші.
Зачинені клуби. Мов пустка село.
Про працю у полі не пишуться вірші.
Було — проминуло, та не відлягло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877032
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Доторкнувшись твоєї руки,
Зазирнула в твої карі очі.
Нам всміхались із неба зірки,
Ясним сріблом із темної ночі.
Там де тихо, ще сплять береги
І де стелять перину тумани.
Росянисті стежки пролягли,
А кохання писало романи.
У романі твої почуття
І мої, що озвались луною.
Скільки буде їх ще за життя?
Та один збережемо з тобою.
І нехай пролітають роки,
Хай дощі поливають їз неба.
Не залишу твоєї руки
І ніколи не буду без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876925
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020
Вмивався ранок сонячними росами,
Коли забула свій травневий сон.
Несла кохання, що у Бога просимо,
Назустріч серцю, з вітром в унісон…
І радість напувала душу досита,
так мліла я від сонця і тепла.
Була душа беззахисною й босою –
Усю себе - коханню віддала.
Веселкою два серця поєдналися
В сліпучо-ніжній, сонячній красі –
В безмежних хвилях почуття купалося,
І посміхалось сонцю у росі…
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876826
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Ти подивись, в мої кохані очі,
В них стільки є любові та тепла,
Такі чарівні і завжди дівочі,
Немовби пригорнулася весна
Розкішні вії ніжно нахилила,
Торкнувшись мило рідного чола,
Мабуть вона також в житті любила,
Бо так чутливо дихає душа
Розкрився світ небачений і чистий,
Як ненька пригорнула немовля
І тихо чути ніжний шелест листя -
Це від любові так бринить душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876809
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
У діадему ніч збирала зорі,
Вкладала срібні блискавки туди.
На сукні гладдю вишила узори,
Щоби вони цвіли немов сади...
Замилувався місяць таким дивом,
А ніч всміхалась тільки і всього.
Кружляла у танку вона щаслива,
До танцю зазивала щей його.
Він придивлявсь лишень до рухів ніжних,
Та все не намагався підійти.
Не бачив тих очей її бентежних,
Боявся в її серце увійти...
Бажання ночі й мрії - так далеко,
Не знає чи здійсняться, ще вони...
Прийде у гості дню - чваньлива спека,
А нічка танцюватиме у сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876823
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Чогось встала спозаранку
Чи вдягати вишиванку
Нині ж свято, кажуть люди
Та чи всуну свої груди
Лип у вікно, до Івана
Клявся єдина, кохана
Сусід бравий, молоденький
А цілує, солоденький
Ще й торкнеться грудей ніжно
Вдвох на ліжку надто тісно
Дуже любить, щоб був знизу
Спокушає до стрептизу
Лиш ліфчик в мене й спідниця
Вгодована молодиця
Каже любить, бо пишненька
Де торкнеться, скрізь м`якенька
Напівгола по стежині
Хай зрадіє, то ж йду нині
Попід вікна та й у двері
На порозі чую - Мері
Я давно, жінок не маю
Лиш одну… Тебе кохаю
Крок назад, держу спідницю
Ой так мабуть не годиться
Крик,- Це хто? Секс- робітниця?
Мене вздріла,- Чи мо»сниться?
А сама ж немов та тріска
По мені очами блиска
В душі біль, взяла образа
Ой Іван, ах ти ж зараза
Вчора в ліжку обіймався
Мені клявся закохався
Та мовчу роки завада
Я до неї, вдаю рада
Кажу замок поламався
Він за столом десь ховався
-Ой тітко Віро, - вже за мить
Мовчу, під серденьком щемить
Вдав на мені чинить замок
Впрів, як козел від дощу змок
Очі бігали ховались
Отак мовчки й попрощались
Вже доплентала додому
От так свято! Мала втому
Основне, я зрозуміла
Закохати не зуміла
Мо» в двадцять років різниця
Допетрала, не дівиця
А вона, то справжня квітка
Буде в нього, славна жінка
Попередить, я хочу всіх
Молодь зваблювать - мабуть гріх.
21.05.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876759
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Сорочечку красиву доні щодня матуся вишивала.
Цікаву казочку маленькій вона сьогодні розказала.
Шовкова ниточка стелилась, а в слід їй квіти розцвітали.
Уважно слухала дитина. Так добре було біля мами!
Лилася казочка тихенько... немов джерельце дзюркотіло.
Раділо їй мале серденько, і вишиваночку хотіло.
- В сімействі Тигрів народилось, - сказала мама, -Тиг-
реня. Якесь кумедне, щось хотіло. Не було спокою і дня.
А Тигри всі були, як сонце. У них всіх шубки золоті. Пе-
реливалися на сонці. Такі хотіли б мати всі.
А от це дивне Тигренятко незадоволене було. Ходи-
ло часто до Пантери. Туди сьогодні теж пішло.
То ж привіталося й сказало:
- Золота шубка на мені. А от якби була смугаста, то весе-
ліші б були дні. Допоможіть мені. Благаю. Бо як зробити
це? Не знаю.
Пантера Ра завжди була уважною до всіх. І не любила,
як когось брали усі на сміх. Знала вона, що з Тигреняти
часто сміялись. А чому? Бувало, що допомагала, або щось
радила йому.
- Та я зробити це зумію, - сказала Ра, - ще й залюбки.
А що, як тебе не впізнають тоді навіть твої батьки?
- Батьки мої найкращі в світі. Вони сказали так мені:
" Учися, синку, в світі жити. Своє життя ти сам твори!"
Стала Пантера вишивати... Ой вишиваночка ж яка!
Тепер смугасті ходять Тигри. Хвалять батьки свого синка.
Уважно слухала матусю маленька донечка ще з ранку
і зрозуміла, що сьогодні вона одягне вишиванку!
На ній ромашки сонцем квітнуть, волошки сині і дзвіночки.
Як гарно й весело, коли у вишиванках сини й дочки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876762
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 22.05.2020
В руках ціпок, сльозяться очі
І час біжить, неначе мить.
Осінні дні дощем хлюпочуть,
Життя до безвісти летить.
Ще поки бачу в небі хмари,
У пам'яті лежать літа.
Побережу життєві чари,
Душа допоки молода.
А осінь трішки почекає,
Бо й так коротке в нас життя.
Ще хай зозуля не змовкає,
Допоки в серці почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876801
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020
Вітри, вітри - шумлять, гудуть,
Про щось розповідають.
Учора там... сьогодні тут...
Неначе крила мають.
Вони веселі - то сумні,
А то сердиті дуже.
У вікна стукають мені,
А то, якісь байдужі.
Збивають краплі дощові,
Обтрушуючи віти.
Тоді, сховаються в траві,
Там, де яскраві квіти.
Візьмуть, метелика штовхнуть,
Мабуть погратись хочуть.
Ти доганяй... я тут... я тут...
Словами так лоскочуть.
Та налітавшись досхочу,
Набавившись - втомились.
Присіли тихо на пеньку,
Магічно розчинились...
І стала тиша навкруги,
Теплом торкнула плечі.
Лягали спати береги,
Вже наближався вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876694
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Зеленуватий килим і жовтаві цятки -
Гостинці сонячних манер.
Пухнастики на диво гарні, наче цяцьки.
Над ними неба синій флер.
Голівки золотаві - прикрашене стебло.
Всередині - молочний сік.
І безліч тих кульбабок навколо проросло,
І квітнуть так за роком рік.
Листки - ланцетна зелень, і яскраві квіти.
Віночок з них додасть краси.
У нім дух вільний, жмені щастя, розкіш світу,
Прозорі крапельки роси.
Хоч нетривале існування жовтих квітів:
Голівки побіліють враз.
І рознесе, немов порошу сніжну, вітер,
Щоб знов порадував цвіт нас.
Людське життя так схоже на життя кульбабок.
Цвіти, рости, давай плоди.
Всім світло, радість подаруй для теплих згадок,
І залиши добра сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876714
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Олександр Володимирович Гулькевич
Місто Малин Житомирської області
( 07.04.1974 р.н. - 13 вересня 2016 р.)
Стрілець - зенітник роти вогневої підтримки 43-го окремого
мотопіхотного батальйону 53-ї окремої механізованої бригади,
артилерист, обслуговував ЗУ-23.
Загинув 13 вересня 2016 р. о 22:10 на блокпості поблизу смт Зайцеве (Горлівська міська рада, Донецька область), внаслідок артилерійського обстрілу зі 152-мм гармат 2А36 «Гіацинт-Б».
Указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Коли день міста святкували
Коли день міста святкували
І веселився мирний люд.
В сімї Гулькевичів ридали –
Спішили родичі з усюд.
Біда прийшла - загинув Саша
Під Зайцевим на блокпості.
У їх сім’ї він був найстаршим,
А хлопці щирі і прості.
Він ріс веселим, добродушним,
Допомагав всім, як умів,
До справ завжди відповідальний,
Багато мав товаришів.
Закінчив школу, одружився
І народився в нього син.
Назвали Сашею – гордився,
Адже синок в нього один.
Він шанував свою родину,
Взірцем був гідності й чеснот,
Любив найбільше Україну,
Бо був Вітчизни патріот.
На Схід пішов він захищати,
Бо хто це зробить як не він,
Адже родина тут і мати,
А він надійний в неї син.
Не раз підтвердив він відвагу
І був учасником боїв,
Та в серці тамував тривогу,
Прогнати ворогів хотів.
А ті як пси оскаженіли
І за обстрілом йшов обстріл,
По блокпосту в той день гатили,
Снаряд там не один летів.
Раптово впав він від осколків
Й ран несумісних із життям.
Ніхто не чув від нього й зойку,
Лиш вибух гучний у полях.
А там день міста відзначають,
І веселиться увесь люд,
Та вдома мама вже ридає
Й спішать знайомі звідусюд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876723
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020
Я золотом рядочки напишу,
У них вкладу усю красу і мудрість
Та всі слова майстерно підберу,
Щоби була приваблива співзвучність
Тепло, любов ще збільшу я не раз,
Щоби земля здригнулася від звуку
І всім хто потребує в скрутний час
Подам я дружню і невтомну руку
І підберу потрібні ще слова,
Які утішать і зігріють душу,
Щоби відчулась справжня вже весна -
Я смуток уберу, теплом розрушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876568
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
[b]Ну і хто це із самого ранку.
У сусідки Марисі на ганку?
Дуже взутись спішить
За причілок біжить.
Та цілує її на останку!!
Чи не наш це Олекса - завгаром.
Він зустрітись боїться з Макаром.
Той йде з ночі в цей час,
Він же сторож у нас.
Вже за милю несе перегаром!
Ось тобі й результат - чути галас.
На диванчику майка зосталась.
Хоч і п"яний Макар
Ухватив він кинджал.
Вимагав, аби жінка призналась.
А Марися ще та молодиця,
Мов, додому я йшла, від криниці.
Дивлюсь - майка лежить,
Хтось візьме, як лишить.
А тобі, мій миленький, згодиться.
Вдів Макар тую майку на збори
Їх зібрали районні мажори.
По купівлі землі
У людей на селі.
А людей повен зал й коридори.
Майка гарна була, модерняча
Одягнув, як футболку неначе,
На весь торс - "adidas!
(Бо ж носив ловелас!)
Нарядився на лихо, одначе!!
Був Макар, як на диво, тверезий.
Не забув взяти зуби-протези.
Тут завгар на весь зал
Крадієм обізвав!!!
На розмову веде, до берези!!
Ти чого в моїй майці, злодюго!!
Та давай гнать Макара по кругу.
Сам не зразу згадав,
Де ту майку скидав.
Ой, прийшлося Макарчику туго.
Почекай, не лубцюй мене, лихо!
Вже Макар, бідолага, ледь диха.
У Марисі спитай
Розповість та нехай
Ну давай розберемося тихо.
Перестань лупцювать, лютий враже.
Он тобі і Марися докаже.
Від криниці як йшла,
Вчора майку знайшла
Тебе ж Бог за побої накаже.
Аж тоді то дійшло до завгара,
От не вір, що Господня є кара!!
Заспівав солов"єм,
Мирову йдем - зап"єм!
Засмутився і став наче хмара
На кульбабі Макарові зуби,
У завгара розквашені губи.
Ну а майка - в шматки,
Від Олекси руки...
Чи не соромно Вам, сивочубі.
З злополучної майки шматочків
Шиють маски в обох сім"ях дочки.
Вийшли масочки - клас,
Як-не-як - adidas!!
А дядьки собі ставлять примочки...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876604
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
І повногруддям дихає земля завзято,
Колише вітровій цнотливий диво-квіт.
Не забувай у день напружено-гарячий
У суєті людській бурхливої ріки.
Тебе одного дочекаюся терпляче,
Яку б нам прірву не пророчили б роки.
Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
Немов води душа черпнула із глибин.
Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
До тебе в загадковість сонну прилечу
І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876589
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Пробач мені коханий за любов,
За ту любов, що серце моє гріла.
Так часто птах торкав її крилом,
Вона у небо разом з ним летіла.
Пробач мені коханий за любов,
За ту любов, що спати не давала.
Коли з'являвся місяць над селом,
Вона мені пісень своїх співала.
Пробач мені коханий за любов,
За ту любов, що вогником горіла.
Її ти в моїм серці віднайшов,
Вона ті почуття тобі відкрила.
Пробач мені коханий за любов,
За ту любов, що по життю пронесла.
Вона ще зігрівала нас теплом
І рахувала ті минулі весни
Пробач мені коханий за любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876573
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020
Буває печаль відокремлена літньою зливою,
Буває прозріння у сірій небесній воді...
Не стримуй себе, не соромся відчутись щасливою...
Як радість наповнить, то не озирайся, радій...
Жадається справжнього - треба на мить зупинитися,
Вловити, почути мелодію свого єства...
Не треба боятися в очі собі подивитися,
Гіркі і солоні бувають од часу слова ...
Минає усе, навіть те, що затримати хочеться...
Жаліть помилково, бо то є назад вороття...
Між тим, що було і, що буде змагання все точиться
За право на мить у реальнім режимі життя ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876492
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M[/youtube]
Як пояснити це душі,
Що не завжди бува, як хочеш?
До неї, як знайти ключі?
Переконати вряд, чи зможеш.
Вона не чує й знать не хоче,
Спішить туди, де добре їй.
Її туди лиш треба й конче,
І тут перечити не смій.
Вона проста, тендітна, ніжна,
І вірить завжди у добро.
Можливо, інколи і грішна,
Не вірить, що буває зло.
Коли спіткнеться ненароком,
Поплаче мовчки, бо болить.
Не стане це її уроком,
І знову в полум"ї згорить.
Після падіння - знову розквіт,
Душа живуча, пробача.
І рани всі свої загоїть,
У доброті себе вбача...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876464
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Бува, відволічусь, тебе забуду,
Буденності складаючи в коші.
А потім знову щось залізе в груди,
Усе переверне в моїй душі.
І так тоді тебе почути хочу,
Така туга у серці, хоч кричи.
Ім’я твоє, мов «Отче наш», шепочу,
Про нашу стрічу думи снуючи.
Не впишешся у долі візерунок.
На мить лише наш перетнувся шлях.
Але хоча б один твій поцілунок
Хотіла б я відчути на устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876496
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
[b]Знов тулилась
Я до Вашого тепла,
Мов не бу́ло
тих покритих сумом років.
Так світилась...
як раніш для Вас цвіла,
Все відчула,
що дрімало в снах глибоких…
Наша мрія
Раптом спурхнула з душі.
Лиш від того,
Що теплом одним зігріті.
Ностальгія
Забуяла в спориші,
Всі тривоги
Полишивши в теплім літі…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876459
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Я тобі говорив, що кохаю?...
Говорив... Та далебі, знов повторюсь,
Що для тебе душею співаю
І беззаперечно любові корюсь.
Ти для мене - зворушлива пісня...
Ноти в ній зцілюють душу в рубцях.
Ти - незбагненна зіронька пізня,
Що спалахом губишся десь в чебрецях…
Голубко моя, вірна горлице,
У загадці посмішки тоне мій світ…
До серця твого небо горнеться,
До ніг твоїх яблуні падає цвіт…
Впиваюсь красою і ніжністю,
І дивно хмелію від дотику рук…
Набутися хочеться в вічності,
Де в унісоні сердець наших стук.
05.05.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874705
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Найкращі написані вірші?..
Тоді нам навіщо старатись,
як можемо їх ми читати
й у святості їхній купатись?
Найкращі написані вірші,
у них кожне слово ясніє?..
Тоді нам навіщо старатись,
так більше ніхто ж не зуміє?
Та ллються потоком нестримним
слова мої з серця... ласкаві.
Калинова в ґроні тут гілка,
синички на вишенці жваві.
Спориш вже цвіте край дороги,
метелики в'ються в таночку.
На тин заліз Мурчик... дрімає,
Дружок заховавсь в холодочку.
А я одягну вишиванку,
ясніють в ній барви святкові.
Ой скільки ж на ній гарних квіток...
легкі, мов слова в нашій мові.
Зберу я, немов намистинки,
слова ті і вам подарую.
Щоб ви, як і я, всі раділи...
їх музику серденьком чую.
Бринять вони весело й дзвінко,
мов бджілки в весняному гаю.
З них пишуться вірші найкращі
щоденно... я це відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876493
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Гучніш забили промені у дзвони.
Відлуння відкликає обрій з крес,
І сірі шиби вікон, з ночі сонні,
Вітають день зіницями небес.
Бентежних душ тонкі озвались струни.
У них гармонія – єдиний смисл.
Стриножує приблудні мислі струмінь
Й вимушує лягти на чистий лист.
Кривавлять маками поля багаті,
Уздовж стежок – барвінкові хрести…
Суттєво вміти в себе убирати
Лише відтінки світла й доброти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872805
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 18.05.2020
На паркан обіперлась гіллям яворина —
Може, про́йде дорогою хтось повз обійстя.
Тут лиш бабця живе попри літ своїх кпини,
І нечасто подвір’я сповняється гістьми.
А хатинки покинуті вгрузли у землю,
Помаліли за вік і посліпли від туги.
Яворина в надії очима на греблю,
Доки сонце не сяде надвечір за пругом.
Пам’ятає: батьки виглядали так діток
Із коротких і довгих розлук на гостину.
Повертайся, рідне,́ дай тим стінам зогріток,
Їм маркотність розвій і журбу журавлинну.
В ті оселі вбредуть лиш дощі із вітрами
Крізь діряві покрівлі і вибиті вікна.
Якби ж вміли вони говорити із нами,
Розказали б про долю смутну, безпросвітну.
Поповзли спориші зусібіч на дорогу.
До обійсть полином заростають стежини.
Витирає з очей бабця краплю вологи
Й, обіпершись на ціп, йде у бік яворини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876142
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Заблукала осінь між зимою й літом,
Пелюстки печалі здійнялись в політ,
І летять листочки мріями зігріті —
Золоті багрянці полонили світ.
Засмутилась осінь в дощовім намисті
Під вітрів підсвисти ранньої пори,
Перлами котились слізоньки пречисті,
Вкутала туманом доли і яри.
Відспівала осінь журавлиним клином,
Закурликав обрій, помахав крильми.
Снігова завія тулиться під тином —
Вже під’їхав грудень до воріт саньми.
Бубенці лунають на усю округу,
Дихають в обличчя коні молоді.
Попрощалась осінь у нестерпну хугу,
Залишивши знаки в крижаній воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876228
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Меня любимый позабыл...
- И пусть так будет!..
Ему моих не надо крыл...
Мы разных судеб...
В его ладонях нет тепла...
Во взгляде холод...
Любовь остыла... умерла...
- Весь мир расколот!..
Надежду спрячу под крестом...
Мечты разрушу...
В чужом краю найду свой дом...
Родную душу...
Найду утерянный покой...
- Могу поклясться!
Тоску забуду... горечь... боль...
И встречу счастье...
16.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876139
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Раз зайшов кум до куми,
Позичити сала.
А кумася на"горі",
Сало те сховала...
"Хочте куме сала ви,
Лізьте на горище.
В мене болить голова,
А там вітер свище".
Лізе по драбині кум,
А вона трясеться.
Глядь у кошичку собі,
Курочка несеться.
Тихо... тихо - каже кум,
Я яєць не хочу.
Не роби будь - ласка бум,
Лиха напророчиш.
Тільки він проговорив,
Ті слова завітні.
Ставсь нервовий в курки зрив,
Очі не привітні.
Кума взяв від того страх,
Курка закричала.
Їхав вниз він по щаблях,
Де кума стояла...
Тільки й всиг промовить я,
Тут не винуватий.
Люба кумонько моя,
То драбина клята.
А ще курка мов змія,
Засичала злісно.
Переляк отримав я
І драбина трісла...
Замість сала гулю він,
Отримав добрячу.
Виймав щепки із колін,
Сів й з кумою плачуть.
Ще й кума із злості так,
Кума обізвала.
Став червоний кум, мов рак,
Стидно мабуть стало...
Стежкою пошкандибав,
Навпростець додому.
Злість у серці не тримав,
Мав велику втому...
Більше мабуть сала він,
Позичать не буде.
В голові, ще й досі дзвін,
Скажу добрі люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876097
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Мелодія ранку
У спалаху нового дня...
Про радість світанку
Співає пташина рідня.
Я слухаю тишу,
Її я люблю над усе.
Цю велич залишу –
Хай рими ранкові несе…
Всю свіжість повітря
Я віршем до Вас донесу,
В барвистій палітрі
Ранкову чарівну красу.
Дивлюсь крізь віконце:
Рожеві бринять промінці,
Наповнились сонцем
Всі фарби природи оці.
Метелик над гаєм
Стріча новий день у красі:
- Вставайте,- благає,-
І доброго ранку усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876102
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Мелодія ранку
У спалаху нового дня...
Про радість світанку
Співає пташина рідня.
Я слухаю тишу,
Її я люблю над усе.
Цю велич залишу –
Хай рими ранкові несе…
Всю свіжість повітря
Я віршем до Вас донесу,
В барвистій палітрі
Ранкову чарівну красу.
Дивлюсь крізь віконце:
Рожеві бринять промінці,
Наповнились сонцем
Всі фарби природи оці.
Метелик над гаєм
Стріча новий день у красі:
- Вставайте,- благає,-
І доброго ранку усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876102
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Зіткане з тепла й любові,
Із терпіння та добра
Найсвятіше в світі слово,
Найдостойніше пера!
Мама - Янгол! Сонце! Ліки!
Втіха! Пристань! Світлий шлях!
Від початку і довіку
Всесвіт в маминих очах!
Добра ненька сину й доні
Живить віру й почуття
Дев'ять місяців у лоні,
А у серці - все життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876019
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Хвилі бузкові в травневім розмаї,
Мов в океані сапфірових вод.
Очі зелені і карі єднали.
Разом у парі - незвичний клейнод.
Хвилі бузкові в травневім розмаї.
Пахощів жмені, стійкий аромат.
Скромний букетик - кохання без краю.
Сонця скотився блискучий дукат.
Хвилі бузкові і легкість цілунків.
Ніч вже зірчасте плела макроме.
І солов*їної звучності лункість
Ніжно проникла у мево моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876110
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]
Де ділися дні безтурботні,
Що тихо, як хмарки пливли?
Я знаю: вони неповторні,
Чому у минуле ввійшли?
Їх часто торкаюсь думками,
Так хочеться час той здогнать.
Вертаються тільки ночами,
Не хочеться їх відпускать.
Пройшли, пролетіли, розтали,
Як пташки злетіли з гнізда.
Частинку душі ви забрали,
І десь заховала вас мла.
Тепер я вже в часі новому,
І я вже не та, а друга.
Та як же сумую по тому,
Що десь заховала межа.
Догнать, повернуть - нема сили,
Роки вже далеко не ті.
З думками лечу лиш на крилах,
В далекі мої міражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875984
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
[b]Вы – звездочка заветная моя,
В моей судьбе Вы, как на небосводе.
Находитесь в неведомых краях,
А здесь немыслимо тоскует кто-то…
Приходите теперь Вы только в снах,
В те дни, что счастье на двоих делили.
Вернетесь – и заплещется весна.
Забьется сердце вновь волшебной силой.
Окутает спокойствия волна,
Еще бы, столько счастья Вы вложили,
Что от него я попросту пьяна,
И сердце, и душа мои - ожили…
Идет тепло от Ваших глаз-лучей,
Мне хорошо, когда Вас слышу, вижу,
И даже сердце стало горячей…
Скорей бы звездочка была поближе…
Когда покинете Вы те края?
Считаю дни я до конца разлуки,
Вы, звездочка заветная моя…
Я мысленно сжимаю Ваши руки…[/b]
(Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875977
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
В твоих глазах, я не увидела луча,
Но всё же шла, на свидание, не спеша,
Увы так быстро, время пролетело,
Уж оказалась, ты вишенкой спелой.
В душе сомнение, таила всегда,
Женою быть иль нет… Но видно судьба,
За нас решила, в прекрасный вечер,
Ты улыбаясь, нежно взял за плечи.
Силёнок нет, тебе противоречить,
Знаю давно, ведь ты не бессердечен,
Хотя в глазах, не увидела лучей,
Но я же знала, навек буду твоей,
Ведь трепетало сердечко при встрече,
Ты мне любим, один на этом свете.
15.05.2020 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875989
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Плаче лялечка Тамара, бо з'явилась темна хмара.
Хом'ячок не хоче гризти, і не хоче зайчик їсти.
Я їм книжечку читала, я їм пісеньку співала.
"Потанцюй!" - порадив Гнатик, мій маленький
добрий братик.
Танцювала я красиво... і скажу, що сталось диво.
Усміхнулася Тамара, бо танцює й темна хмара.
Хом'ячок гризе морквинку, їсть мій зайчик
капустинку.
А хмарина пропливає, квіти щедро поливає.
Квіти вмиються дощем - стихне дощ, гулять підем.
А велика хмара-мати доньок виведе гуляти.
Побіжать оті сестрички по водичку аж до річки.
Знають всі - в сім'ї їх сім. Сім сестер і сім доріжок.
У сестричок сім є стрічок: червона, оранжева,
жовта, зелена, блакитна і синя, і фіолетова.
Відгадаєш, як зовуть - в синій хмарі розцвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875995
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Весна й світання… і лелека в луці
Поважно й радо зустрічає день
Серед кульбаб, що сонечку сміються,
І солов’їних весняних пісень.
І ти радієш гостю, птасі щастя,
І не злякати щоб, тихенько йдеш,
І трави туляться до ніг квітчасто,
Й горобина біляво квітне десь…
Й лелека так довірливо і близько
Ступає ранком серед впалих рос,
Що серцем відчуваєш, мов дівчисько,
Як щось чудове в світі відбулось,
Незнане, і зворушливе, і світле,
І не прожите ще ніким й ніде…
…З лелекою удвох посеред квіту
Обіймами стрічаємо цей день.
Хтось серцем пригортає, хтось - крилом
За смак весни й за те, що просто є…
Де стежку білим квітом замело,
Лелека в луці ранню тишу п’ є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876008
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2020
Я позвонила чуть дыша,
Шалило сердце, билось в дверцу,
Душа застыла, задрожав -
А я... вошла к тебе без сердца...
И вот глуха, слепа, нема
Я, ни во что уже не веря,
Без приглашения, сама -
Слова оставлены за дверью...
Здесь, у тебя мои мечты -
Горят опущенные шторы,
Горит Вселенная, а ты,
А ты... не тушишь и не споришь...
Я там и тут, где рай и ад,
Где боль и призрачное счастье,
Где просто нет пути назад -
Я у тебя бываю часто...
Переболит, перемолчишь,
Но и подумаешь о многом,
А я приду к тебе в ночи
И молча стану у порога...
А сердце выпрыгнет опять
И запоёт звонок за дверью...
Не знаю, сможешь ли понять,
Но я пришла, но я-то верю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875985
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Однажды вечером, гуляя под дождём...
С зонтом в руке, бродила я по мокрым лужам.
Мне ветерок шептал на ушко "о своём",
Как хорошо, нам с ним гулять, что ещё нужно?..
А дождь, о зонт - стучал мелодию свою...
И привлекал, не громким шорохом
вниманье...
Оморосил собой тропиночку мою,
Надеясь, вызвать, лишь к нему - очарованье!..
Дождя мелодия - загадочна...чиста...
И так свежа, прохлада в воздухе вечернем!..
Вдруг, стало громче слышно - пенье соловья
Любви звучанье стало просто неизбежным!..
Всё задышало!..чувство стало, лишь нежней...
Весенний дождик, одарил озОном щедро!..
Так романтичен, этот вечер при луне...
Где распускается букет - души Вселенной!..
Вот, майский ветерок, вмешался вновь,
Срывая свечи, белоснежные с каштана!..
Кружат спиралью - лепестки этих цветов...
Заполнив воздух - ароматом, сладко-пьяным!..
Поддавшись соблазненью "воспарИть"...
Пустилась в вальс, лиловым цветом расточАя!..
Сирень цветущая, стремясь - тот миг продлить...
В весеннем вальсе... всю себя - ему вверяя!..
А дождь, на ушко - песенку шептал,
Стараясь задержать меня подольше...
Он, в обе щечки - нежно целовал...
Но...стал прохладней, и немного мОкше.
Однажды вечером,.. гуляя под дождём...
С зонтом в руке, шагая медленно по лужам...
Все чувства свои прятала, лишь - в нём...
С ним интересно мне, и нам - никто не нужен!
( вечернее фото моё ❤.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875901
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 15.05.2020
"Літа́ на зиму повернули",
Але то пишуть не про нас.
Хоч часто ми живем минулим
І швидко пролітає час...
Весна, навколо все квітує,
Пташиний щебіт голосів.
Пейзажі новий день малює,
У неймовірній цій красі.
Від цього хочеться так жити,
Тай у душі, ще є запал.
Радіти щастю і любити,
Літа́ свої і вітру шквал.
Топлюсь у запахах бузкових,
Милуюсь квітами зрання́.
У переливах веселкових,
Теплом торкає день щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875837
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
[b]Величні гори, лагідні моря,
Бурхливість рік і голубінь озер.
О, Україно, батьківська земля!
Квітуча й мальовнича ти тепер.
Далеких гір виводить акварель
На фоні моря грізний силует.
Ця лірика усіх твоїх земель –
Гора та море – істинний дует.
В твоїх хребтах - величний водоспад,
Хвилюється прозорість прохолод.
Виблискує каміння - зорепад –
Гірська ріка несе бурхливість вод.
І не один митець намалював
Твоїх степів зелений океан.
Безмежжя квітів та пахучих трав
Волошок синь, що ронить вітрюган.
І гуси, подолавши сотні миль
Заводять вдома пісню весняну́.
Здавалося, повітря з синіх хвиль
Про отчий край співає та весну.[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875769
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Лунной ночкой выйду в сад...
Растревожу память...
Вспомню боль былых утрат...
- До сих пор жжет пламя!..
Чувств сердечных был костер...
Позволяла юность...
Сохранился отблеск зорь
на душевных струнах...
Сохранилась на плечах
теплота ладоней...
- Милый мой в моих мечтах...
в сердце сохраненный!..
И не ждать покоя мне...
Искры больно ранят...
- Счастье было в том огне!..
Радует... лишь память...
Верой небо застелю...
Обнимусь с надеждой...
А любовью... я живу!..
Чистою... безбрежной...
* * *
Одинокий листопад...
Грустно вечерами...
Лунной ночкой выйду в сад...
Растревожу память...
13.05.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875770
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
-Подивись на себе, друже,
Наче світ тобі не милий,
До життя ти став байдужий,
В шлюбі, видно, не щасливий,
Стала вже горбата спина…
Як це можна допустити,
Щоб тебе могла дружина
Так цькувати і гнобити?
В неї ти - козел рогатий
І баран тупоголовий,
Голодранець дурнуватий,
І на вигляд - нездоровий.
В ліжку ти не робиш діла…
Розказала кумі Каті,
Що такого ще дебіла
Треба в світі пошукати.
Жаль мені тебе, як друга,
Бо ти майстер на всі руки,
А у неї - ледацюга,
Ідіот, свиня й падлюка.
Чоловік зітхнув, промовив:
-Відповім тобі, дружище,
Думав, сів у новий човен,
А там, бач, діряве днище.
Правду каже клята видра,
Це дійшло до глузду мого:
Як таку я жінку вибрав,
Хто тоді я після цього?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875349
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Дні весни такі чудові,
Хтось розсипав в небі зорі,
Ось танок уже створили,
Моє серце полонили
І стою в чарівнім лоні,
Зорі сяють на долоні,
А я поглядом вбираю
Та на згадку залишаю
А одненька впала сміло,
Стрепенулося все тіло,
Загадаю я бажання,
Швидко так і без вагання
Хай скінчиться жах у світі
Та життя буяє в квіті,
Щоб як сон біду забули,
Спокій серденьком відчули!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875720
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
У лісі Лисонька живе. Така проворна, хоч мале-
нька. Гарненька шубка в неї є, легка, мов сонечко ру-
денька.
Говорить гарно так вона, немов слова ті мають крила.
Про неї кажуть, що вона ще й добра, мудра і дбайли-
ва.
Її шанують в лісі всі. Раніше думали - хитрунка.
А тепер вірять. Не тому, що в Лиски є легка та шуб-
ка.
Вчора додому привела мале заплакане зайчатко. Во-
но згубилося в кущах. В сльозах сиділо, звало татка.
Як загубилося воно? Сказать не може, бо ж маленьке.
Ото ж раділи всі в ліску, що в Лиски добре є сердень-
ко.
А якось витягла з води мале їжаченя колюче. Чому бу-
ло ходить йому, де крутий берег, там де круча? Видно,
що вчитись воно йшло, бо недалеко там є школа. Його
додому принесла Лиска, хоч лапи й поколола.
Щоб знали ви, що хвалять всі. Багато добрих справ
в Лисички. Ведмідь за добрі ті діла подарував Лисичці
стрічки. Червона стрічка в неї є, зелена, жовта, дві бла-
китні. Так добре жити в тім ліску, бо там усі такі приві-
тні.
Забрів сюди раз Павучок з сусіднього ліска. Зібралась
чомусь Лисичка та прудка й від нього в хатці заховалась.
Багато він розповідав про те, що коїться в лісочку. Лиска
сиділа тихо так... не подавала й голосочку.
Чи можна вірити усім, у кого шубка золотиста, на-
віть як мова їх дзвінка, легка, весела й голосиста?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875736
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
В глибокій пам'яті і спогадах - село,
Садок і хата у пірчастім спориші.
До болю рідне, моє Синове,
Де босі ніженьки ступали по росі.
Весною пахло медом, і джмелі
Із бджолами кружляли над садочком.
А ми були тоді - такі малі
З сестричкою в ромашкових віночках.
Г'елгочуть гуси і співають цвіркуни,
Дзвінкоголосі бігають хлоп'ята.
В рухливі ігри граються вони,
У "дочки-мами " - закосичені дівчата.
Жовте латаття і вербовий пух,
Озерна синь, джерельная водичка.
Краса земна... Перехопило дух
Від білих німфей, кружалець листочків.
Згадались, запах хліба на стерні,
Духмяні буханці з матусиної печі.
Живуть у пам'яті ці пахощі земні,
Роздолля, сміх і радощі малечі.
Пливе життя, а в споминах - село :
Багато сонця, світла і краса...
Моя любов, моє ти Синове,
Вже невпізнані вулички, безхмарні небеса...
Німфея - біла водяна лілія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874483
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 13.05.2020
В глибокій пам'яті і спогадах - село,
Садок і хата у пірчастім спориші.
До болю рідне, моє Синове,
Де босі ніженьки ступали по росі.
Весною пахло медом, і джмелі
Із бджолами кружляли над садочком.
А ми були тоді - такі малі
З сестричкою в ромашкових віночках.
Г'елгочуть гуси і співають цвіркуни,
Дзвінкоголосі бігають хлоп'ята.
В рухливі ігри граються вони,
У "дочки-мами " - закосичені дівчата.
Жовте латаття і вербовий пух,
Озерна синь, джерельная водичка.
Краса земна... Перехопило дух
Від білих німфей, кружалець листочків.
Згадались, запах хліба на стерні,
Духмяні буханці з матусиної печі.
Живуть у пам'яті ці пахощі земні,
Роздолля, сміх і радощі малечі.
Пливе життя, а в споминах - село :
Багато сонця, світла і краса...
Моя любов, моє ти Синове,
Вже невпізнані вулички, безхмарні небеса...
Німфея - біла водяна лілія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874483
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Ще вчора сонце промінням грало,
Акордеона в руках тримало.
І танцювали квітки і трави
Без знань всіляких позицій, правил.
А нині хмари над дахом міста.
Виводить вітер сонату Ліста.
Біжать, мов коні, ставкові хвилі.
Тепло маліє у рості й силі.
Дорослі й діти сидять у хатах.
Стулили дзьоби птахи крилаті.
Набрали в очі бузки зажури.
Покрили тіні штрихами мури.
Чого ж ти, травню, такий мінливий?
Рудий учора , сьогодні – сивий.
Пусти ж бо сонце, зробись привітним.
Дай тілу волі, тепла і світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875685
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 13.05.2020
У хаті пахне пирогами,
Варення з вишень на столі.
В гостях я нібито у мами,
Все так, як ми були малі.
Весела мама і щаслива,
У очі дивиться мені.
В вікно заглядує калина,
Обоє раді ми весні.
Ну як живеш?- мене спитала.
А в мене сльози полились.
Мою руку в своїй тримала.
Зі мною, дочко, поділись..
Та що казать, всього бувало,
Життя не мед, ти не хвилюйсь.
Її в щоку поцілувала.
Почула слово: ти тримайсь.
Вона мені ще щось казала,
Та вже не чула я її....
Гірка сльоза з щоки сповзала,
Було так боляче мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875724
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Сонця в небі діжа - діжа золотая.
Небо синє-синє, білі хмари з раю.
Річки плесо з блиском, плесо, ніби втіха.
Промені скупались, неповторність тиха.
Береги зелені буйного розмаю,
Підплили пір*їни до самого краю.
Ніжність і тендітність шиї вигинають,
Гріється під сонцем молодая пара.
Обіймались крила - крила лебедині,
В лебедя й лебідки ця любов єдина.
Річка невелика, і краса довкола.
Лебедина пісня лине вже навколо.
Поруч лебедята, їх тепер дванадцять.
Милі пташенята, може буде й двадцять.
Річка-берегиня, серцю, ніби хата.
Вірність лебедину бережуть пернаті.
(У сусідньому м. Балта на річці Кодима 11 травня у лебедів народилося 12 пташенят. Світлина з Балтського телебачення. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875733
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Купали в річці верби віти
І шепотіли до води:
- Чи можеш ти нам розповісти,
Як ми потрапили сюди?
Вода не квапилась казати,
Хоч добре знала цей секрет.
- Вербове листя вирізати
Мусили ангел і поет.
Колись злодійкуватий вітер
Украв насіннячко верби,
Співав під музику трембіти,
І диво з див тоді зробив:
Полив чарівну сіменину,
І з неї виросла верба.
Зустріла й перші іменини
Біля води. Людей – юрба…
Спустився раптом ангел з неба,
Звернувся щиро до людей:
Йому знайти поета треба.
Чи не підкажуть люди, де?
А ті дивилася на нього,
Не розуміючи, як слід.
- Це отого, мабуть, смішного,
Який хотів змінити світ? –
Вказали дружно на поета,
Що саме риму підбирав:
- Життя його – падіння й злети –
Вже й заспокоїтись пора.
А той на деревце дивився
Й уклінно ангела просив,
Щоб видовжив вербичці листя
А в річки випросив роси.
Вербові гілочки зігрілись:
Розкрили, все-таки, секрет.
Не випадково ж їм зустрілись
Вода і ангел, і поет.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875682
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Душа з сумом у щемі писала,
Проливалась рядками на чистий папір,
Що на вірність собі присягала
Та лишалася завжди твоєю без слів.
Що слова, то лиш звук з відголоссям,
Що підхоплене вітром на листя злетить.
Може, щось, по житті й не вдалося
Та, послухай, як серце у грудях тремтить.
Незрадливісь нести украй важко,
Коли доля розлукою повнить чашки.
Душа в грудях невільниця-пташка,
Жде від милого свого доброї звістки.
Щоб заснути щасливій до ранку,
А у сні поруч бачити тільки його.
Щоб рука у руці до світанку
І цілунок спросонку у ніс та чоло.
12.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875656
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 13.05.2020
7ч
Тіло Сашка подалося назад, але все ж втримався на ногах, в руці відчув біль. В тетяни звідки й взялася хоробрість,сила. Як пантера кинулася на Богдана, пальці її рук, як кігті, вп`ялися в його шию. Руслан теж всім тілом навалився на нього, притискав донизу. Нарешті, вони таки змогли його звалити на коліна. Богдан заскреготав зубами, зажавшивши ножа в руці, з горла вирвався дикий голосний звук,
- А-а-а!
Від звуку наче здригалася земля. Руслану все ж вдалося скрутити йому руки й забрати ножа,
-Ти, що з глузду з`їхав! У нас же, ще тут є замовлення. Батько дізнається, тобі ж не поздоровиться… Що твориш, бовдуре? Зовсім з глузду з`їхав!
-Відпусти,- прохрипів Богдан, -Я піду, відпусти!
Вона дуже збентежена та все ж помітила, що Сашко скривився, лівою рукою схопився за праву руку, в якій був ключ. Заклопотано прихилилася над нею,
-Давай подивлюся, здається поранив.
Розірвала рукав сорочки, з невеликої рани сочилася кров.Руки від хвилювання неслухалися, тремтіли, все ж маленькою хустинкою вдалося перев*язати.
- Дякувати Богу, ледь зачепив тебе.
Руслан в цей час майже сидів на братові,
-Охолов? Охолов питаю!
-Так!Сказав відпусти!
Таня з Сашком стояли з боку, весь час спостерігали за ними.
- Полеж, герой! - відповів Руслан, кашлянув й заговорив,
-Таню пробач цього дурня. Розумієш, попали до таких господарів, що нам ніяк не вдалося відмовитися від горілки. Ми й випили лише по чарці, на жаль маємо, що маємо. Він обіцяв з тобою тільки поговорити, тому я з ним і пішов.Якщо батько дізнається, то …..
Вона, хвилюючись, голосно перебила,
-Ти у Олександра проси вибачення, он йому руку поранив, добре, що не глибоко зачепив. А ні, то зараз передзвоню в Поліцейський відділок.
Богдан намагався піднятися, прохрипів пригніченим голосом,
-Відпусти! Я сам вибачусь. Відпусти сказав!
Сашко обійняв її,
-Пішли до автівки! Ну їх до біса!
Й махнувши рукою до них,
-Хай знають нашу доброту. Тільки щоб не з`являлися на очі ні мені, ні тобі.
Руслан, ще тримав брата, заговорив здавленим голосом,
- Ми зрозуміли… Ми все зрозуміли…. Тільки, щоб ніхто не знав, бо нам буде кришка.
Вони за кілька кроків озирнулися, брати сиділи під деревом, палахкотіли вогники цигарок.
В автівці замастила рану зеленкою,
-Болить?
Він полегшено перевів подих,
-Здається обійшлося… Ти знаєш, я от думаю, щоб було, якби я не помітив ті вогні від цигарок?
-Ой, не кажи… Страшно й подумати. В мене до цієї пори коліна трусяться й серце калатає. Але ж тепер сама дивуюся, як я на нього накинулася…
Задумуючись, поклав руку на її плече,
-Шкода, я на два тижні щезну, їду в місто на практику. Оце думаю, хто тебе буде захищати? Я ж Олегу обіцяв охороняти оце чадо.
Й ледь посміхнувшись,
-Знаєш, давай на якийсь час це від усіх приховаємо. Здається нас ніхто не бачив. Хай це буде нашим секретом. А то, як дізнаються, будуть дошкуляти запитаннями та хвилюватися і Олег, і твої батьки. Хай потім, колись, або, як Олег приїде. Думаю вони більше не з`являться на нашій дорозі.
- Ой, - з сумки дістала телефон,- А котра ж година?
Позирнувши на екран телефону,
- Вже майже двадцять друга. Можливо ти й правильно думаєш. Я вже потроху заспокоююсь…
Наче трохи замислившись, хитнув головою,
- Ой життя – життя, в ньому і таке буває…. Ну то поїхали. Від нині мені буде наука, наступного разу, я тебе, як найцінніший скарб оберігатиму, підвозитиму під саму хвіртку. Уже весело позирнувши, засміявся.
Наче підкрадаючись, Таня йшла до хати, можливо сплять. В буді заворушився Дружок, потріпався й притих. Раптово з веранди почула голос батька, йшов назустріч,
-Ну нарешті, а ми вже й не знаємо, що думати…
-О! Тату, а чого в темноті сидиш, що світла немає?
-Та ні, не хотів уваги сусідів привертати.
Обіймаючи, поцілувала в щоку,
-Запізнилася на автобус. Ой, такий останній клієнт попався, років шестидесяти, наче й нормальний мужик, а заріс, як бомж. А можливо звідкись приїхав, ще захотів щоб побрила. До траси доїхала міжміським автобусом, а тут, вже пішком добралася.
- Ого, тож до траси майже п`ять кілометрів. Ну не піду ж на автовокзал ночувати.
- Та з цього автобуса, теж зійшли жінка й чоловік, йшли попереду. Згодом вони звернули до короварні, а тут вже стільки йти... Ноги, аж гудуть, - як пташка цьвірінькала й морщила носа. В душі ж освідомлювала, що брехати не годиться, але ж треба було, щось придумати. Сама здивувалася своїм здібностям. Зайшовши до хати, батько кивнув рукою,
-Я пішов спати, напевно, вже мама почула, що ти є.
В ліжку, огорнувшись ковдрою, вона довго не могла заснути. Вкотре, закривши очі, ввижався розпатланий Богдан і наче здалеку чула відлуння його крику. Нарешті втома приборкала до сну.
Пройшло два тижні…. Всі ці дні, Таня в містечко їздила автобусом. Працювала в чоловічому залі, від клієнтів тільки слова вдячності. Особливо від молодих, які кидали пронизливі погляди й часто посміхалися. Друга зміна не дуже втішала її, весь час в напрузі, щоб не запізнитися на автобус та без пригод дістатися додому. Але нині тішилася, тож завтра субота, а в неділю Великдень. Під кінець зміни, позирала на настінний годинник, поспішала.
За вікнами вже стемніло… В перукарню, з букетом білих троянд, зайшов білявий високий хлопець. Сірий костюм, вдало сидів на його статурі. Біла сорочка, бордового кольору краватка вказувала на солідність і вишуканий смак. Він озирнувся і рішуче направився до неї, вона в цей час клієнту підбривала потилицю. Хлопець ввічливо привітався,
-Я до вас!
-А ви на годинник дивилися? В мене останній клієнт.- зняла рушник з плечей чоловіка, якого вона обслуговувала. Він відразу піднявся, подякував, поклав гроші на тумбочку й поспішив до виходу.
-Та ви розумієте, - розгублено топтався на місці, тримав букет, наче не знав куди його подіти.
-Ану покажіться,- уважно подивилася на його зачіску, - Та вам же можна, ще кілька днів так походити. Ви ж здається в мене недавно були.
-Та я… Це для Вас,- несміливо подав квіти.
Здвигнувши плечима, відчула прилив крові до обличчя. Подякувавши, все ж взяла квіти.
Він спалахнув від її погляду, дивився в очі, наче просив допомоги,
-Я хочу запросити прогулятися по весняному парку.
Несподівано в дверях з`явився Олександр, кахикнув. Вони обоє звернули увагу до дверей. Її розгубленість не приховалася від очей хлопця, відразу зрозумів, що він тут зайвий,
-Я прийду іншим разом, - не пооспішаючи, йшов до виходу.
Олександр з єхидною усмішкою дивився вслід. Дочекався поки той вийшов з салону і дрібними кроками, хитаючись, наблизився до неї. Розчаровано розвів руками, пристально придивляючись в її сполохані очі,
-Що за один?
- Може не повіриш та це був клієнт. Я йому відмовила постригтися, тож робочий день закінчився.
-А що, всі клієнти квіти приносять?
Вона намагалася весело відповісти, дзвінким голосом,
-Та не зациклюйся ти! Чесно, я його вдруге бачу, якось стригла… То ти вже повернувся. Та чого так пізно їдеш?
-В справах, затримався Таню… В справах… Знаю ти на другій зміні, вирішив забрати, вдвох їхати веселіше. Та бачу, тут би Олегу було не до веселощів.
-Не мили дурниць, я за мить буду готова.
Не наважилася взяти з собою квіти, навіщо лишні розмови. Але ж такі гарні, на ходу квіти всунула в чотиригранну скляну вазу, що стояла на підвіконні.
В містечку їхали мовчки. Вона не мала наміру виправдовуватися, бо не було за що. Він витримував паузу. Тільки інколи відривав погляд від дороги, підіймав брови, прицмокував і косо позирав на неї.
Та тільки виїхали на трасу, торкнувся її плеча,
-Та не журися ти, я Олегові нічого не скажу… Ще не один залицяльник буде… Я ж знаю ти не вертихвістка, тож й немає причини для занепокоїння. Танічко, в сімейному житті принцип довіри відіграє велику роль. А життя каверзне, не дарма кажуть « життя прожити - не поле перейти». Та не вішай носа, все буде добре, Олег по вуха закохався в тебе, значить довіряє.
Цими словами він розвіяв напругу. По дорозі, для підняття настрою, декілька анекдотів, а він умів їх розповідати, в автівці лунав гучний сміх. Та згодом посерйознішав, розповідав, як в місті, в одній їз полікліннік, проходив практику.
А час спішив… За вікном сутеніло… Не завжди ж везе в житті, думала Таня, тримаючи в руці чашку з паруючою кавою. Бувають і розчарування, друга зміна не до душі, але, що поробиш, мусиш змиритися. В кімнаті відпочинку затишно, але ж треба йти до роботи. Зробивши крок, за вікном привернув увагу білий Мерседес, що щойно під`їхав під салон. Ого нічого собі авто! З нього виліз білявий хлопець. Хитнула головою, це ж здається той хлопець, що мені квіти приніс. Він на мить пригнувся, уже в руках тримав букет червоних троянд. Закривши двері, направився до салону. Відчула гучне серцебиття, ой, чого це я? Та, що ж робити? Це ж напевно до мене. Від несподіванки розхвилювалася, злегка тремтіло тіло. Пару хвилин постояла, потирала холодні, як лід руки. От дурепа, чого це я така до біса збуджена. Але ж теж красень, ще й така автівка. Ні треба зібратися!. Зробила глибокий вдих і дуже повільний видих. Миттєво озирнулася назад, наче почула чоловічий шепіт -«Таню». Ледь контролюючи себе, відійшла від дверей, приклала руку до губ, дмухнула, наче хотіла погріти. Та тут же, пригадала поцілунок Олега. Ой, що це зі мною коїться. Раптово, з зали, її позвала майстриня,
-Таню до тебе клієнт.
А може, хтось інший? Так, треба зосередитися на роботі, заспокоїла себе. Все ж невпевнено відчинила двері…
8ч
Чомусь відчувала важкість у ногах, як би зробити крок? В голові борюкався острах, як поступити? Як сказати, щоб не образити?! Треба вирішити. А, хай буде, як буде, візьму гріх на душу. Кілька кроків і вона в салоні. На її тумбочці лежали червоні троянди. Побачивши її, він відразу підвівся з крісла,
-Я до вас. Мене звати Вадим.
-Добре! Приємно здивована, присядьте.
Уже тригла волосся, вдаючи, що не впізнала його. Не могла не помічати, як він часто затримував подих, від дотику її руки наче завмирав. І весь час намагався зазирнути в дзеркало, милувався кожним її рухом.
Скропивши зачіску парфумами, зняла з плечей рушник, ледь посміхаючись запитала,
-Все добре?
-Так – так,- підійнявся з крісла, біля дзеркала поклав гроші. Й нахилившись до неї, тихо,
- Таню, ви така чарівна. Ті квіти для вас. Я наважуся у вас попросити номер телефона, а ні, то зараз біля салона почекаю. Звівши брови, повела очами, так же тихо до нього,
-Ого, сміливий крок. Добре, що тоді чоловік не приревнував.
Збрехала й зажавши губи, відійшла до вікна. От життя знову вимушена брехати.
Він ледь двигнув плечима, озирнувшись, розгублено подякував і вийшов. Наче скинула камінь з душі, полегшено зітхнула. Господи пробач за гріх, але інакше, як було викрутитися.
Від тієї пори, вона його більше не бачила.
А час летів…. Минуло три тижні від Великодня. Таня кожного дня з задоволенням зустрічала ранок і поспішала в містечко. Вихідним днем була неділя та їй інколи і в цей день, приходилося брати ножиці в руки. Хоча мама й бурчала, що в такий день не годиться стригтися, але односельчани приходили, не могла відмовити. З Олегом спілкувалася через кожні три дні. То наче за графіком, пізно ввечері зачиняла двері і батьки чули радісний голос, веселий, заразний сміх.
Микола впорався з польовими роботами та городами. В неділю встав раненько, відправився на рибалку. Як завжди з ним був Дружок. Лащився, зазирав в очі й біг вперед. Та озираючись знову повертався, задоволено бігав кругом нього. Підходячи до ставу, Дружок гучно загавкав. Зовсім близько, з очерету подала голос качка, здалеку, долинула відповідь. На кладці метушилася трохи згорблена постать.. Він відізвав пса,
-Дружок ходи сюди, не смій зачепати!
Підійшовши ближче, впізнав односельчанина діда Федора. Подаючи руку, привітався з ним бадьорим голосом. Той, погладжуючи сиві козацькі вуса, посміхнувся,
-Давно тебе не бачив. Сідай поруч, всім рибки достатньо. Та не будем галдіти, ще злякаємо.
Пройшло три години, сонце вище підійнялось, добре пригрівало. У відрах хлюпалися карасі.
-Добре клює,- порушив дід тишу, - А що… може поснідаємо? Я маю консерву й до консерви.
Микола примружив очі від сонця, ледь посміхнувся,
- Так і в мене дещо є.
Біля куща шипшини накрили поляну. Дід розповідав про своїх дітей. Микола уважно слухав, підтримував розмову. Коли по другій чарці випили, дід хитро позирнув,
-Ти чув, що Олійники будують два білі будинки? Молодець Степан, справжніх козаків виховав. Славні, роботящі, ото комусь з дівок повезе. Микола вже й сім`ю має й маленький бізнес, приватний магазин. Олександр на зубного лікаря вчиться, молодий веселун, але толковий. А Олег наче місця не може нагріти, вже й пора гніздо звити. А він то тут, то в Москві, але будинок тут будує. Видно в селі збирається жити.
Микола слухав мовчки, тільки інколи кивав головою. Дід відламував шматок хліба, рвав його на маленькі шматочки, клав до рота. Раптом закашлявся, похапцем, витираючи сльози, хіхікнув,
-Так сміх душе, ледь не вдавився. Я оце думаю, як вони мають поряд жити?
-Як,-засміявся Микола,- Як всі люди живуть. Тим паче брати, родина буде дружніша.
-Тю на тебе,- здивовано дід,
-По селі ж всі знають, що твоя Тетяна крутила любов з Олегом, а тепер вечорами з Олександром на авто роз`їжджає. Як одного не обкрутила - за іншого взялася. От, зараз молодь…
Миколі, як обухом по голові, відразу почервонів, як варений рак. Ладен був крізь землю провалитися. Оце так новини. Почухав рукою голову й задумливо до діда,
-Та ти, що діду, сам це бачив?
Той зморщив носа, кліпав вузькими очима,
-Та люди…
Микола не дав договорити,
-Менше людей слухай! Як сам не бачив, то навіщо плітки розпускаєш?!
В діда захмелілі очі, ледь здійнявся на ноги. Перед самим носом, рукою заперечив,
-Ха! Плітки кажеш. Їх в містечку у кав`ярні бачили, кажуть, як голубки сиділи. А вона така весела, все посміхається та все щебече й щебече до нього. Це ж треба так уміти…
- Та хай там поляпають язиками,- Микола знервовано збирав речі.
Чи й правда? Треба поговорити. Нащо славитися на все село?. Закинув вудочки на плече, підхопив відро,
-Ну бувай здоровий діду, я пішов,
Старий, прилігши на траву, кивнув рукою,
-Йди з Богом. А я передрімаю, щось ця горілка мене підкосила.
Ввечері за вечерею, батько розповів про розмову з дідом. Таня сміялася, мати хапалася за голову. Та в кінці розмови, сердито подивився, стукав вказівним пальцем по столі,
-І чого сміятися. Славлять тебе на все село, кості миють.І нас славлять, скажуть люди, оце виховали. Одну мають і ту розуму не навчили. Ти вже розбирися з ними і подумай, що коїш!
Вона, стиснувши губи, мовчала, як риба. Нині не варто щось доводити. Адже добре знала батька. Навіщо у вогонь дрова підкидати.
В цей же вечір під час розмови запитала в Олега,
-То ти, коли збираєшся додому?
-О! Це мені вже подобається, що ластівонько, може й справді засумувала за мною.
На душі кепсько після розмови з батьком, але ж не стане розповідати. Тільки важко перевівши подих,
-Ну- ну… Загалом, це мені не подобається. Казав на Івана Купала вінок для тебе сплести… Тут часу вже стільки залишилося? А ти навіть не знаєш коли закінчите об`єкт.
Він мовчав, розумів її. А після того, як брат розповів про кавалера з білими трояндами й так душа була не на місці. Розумів, що в селі йому ніхто дорогу не перейде, але в містечку можуть і перейти. Молоденька, а міські ж вміють голову задурманити. Треба поспішати.
Після цієї розмови Таня з Олександром не бачилася. Копошилися думки - звичайно, село є село. Як в тому вислові -» Теля в ср*ці, а баба довбнею маха», вміють люди паніку наводити, прибріхувати, оббріхувати. Чи то заздрощі, чи просто не мають кому кості помити..
До Зелених свят залишався тиждень. В суботній день Таня мала вихідний. Потягуючись в ліжку, в роздумах позирала до вікна. Сонячний день, навіть гілочки дерев не гойдаються. Ось і червень, вже б до ставу побігти скупатися, так вода холодна. Та й з ким? Звичайно дітлашня є, а старші десь поїхали в пошуках професії, в технікуми, в інститути. Так, міське життя, не сільське. Але ж, якщо село значитиметься - містечко сільського типу, як нам обіцяють, то й ми заживе по – людськи.
-Таню, ти проснулася? - з кімнати голосно запитала мати.
-Угу! Так точно! А що-о-о-о?
Зайшовши до неї в кімнату, посміхнулася,
-Так сонечко, мені самій не справитися. Корова з телям на пасовищі, тож займемося сараєм. Дах перекрили, гарне діло. Але треба з середини підмастити, до самих піддашок, щоб взимку снігу не навіяло.
-Добре мамо. Але ж це болото, вода холодна.
-Та ні, я воду в літній кухні на пічці нагріла. Та й погода тепла. А ногами скоро вимісиш, потанцюєш, а я валькувати буду.
-А тато де?- зіваючи запитала й встала з ліжка.
-Пішов до Зінченків, там в хаті стелю валькують. Вони нам допомагали, тепер наша черга.
Таня одягалася в коротку легку чотирьох клешну спідницю гірчичного кольору,
-Нащо валькувати, он зараз гіпсокартон кладуть.
-Хто кладе, а хто й ні, так тепліше, не всім подобаються євроремонти.
Поки поснідали, вже й сонце піднялося вище. Таня відром носила глину, пісок, мати підсипала триння, солому й тирсу. Донька старанно, перемішуючи сапою, спохопилася,
-Мам, що скажеш, якшо я приймач включу? Мені б веселіше місилося,
-А що заважатиме? Включай свою музику й мені буде веселіше.Тільки ж не дуже гучно, а то люди подумають тут якась гулянка.
-Я за одним махом одягну купальник, трохи засмажуся, сонечко гарно припікає.
Мати піднесла відро з паруючою водою, добавляла в неї холодну.
-Ти що з глузду з`їхала, в купальнику? Вся ср*ка буде в болоті.
-Так мені ж все рівно прийдеться помитися в балії, хіба я не замурзаюся, як порося. В ставку вода ще холодна…
Мати засміялася, хитнула головою,
-То погана ідея,-Ну добре,- кивнула головою.
- То я тільки ліфчик від купальника одягну, хоч плечі засмагнуть.
За кілька хвилин вона вийшла з хати.. Мати, позирнуши, посміхнулася, сплеснула в долоні,
-Ой, як же ти виросла, ще й поправилась так.
-Ага, в ліфик ледве влізла, -сказала й складала косу віночком, закріпила шпильками.
- А не випадуть груди, коли нахилятимешся? - любувалася донькою.
У відповідь посміхнулась,
-Не випадуть, він добре притискає,
Включений приймач налаштувала на хвилю «Радио Пятница» й поставила на підвіконня, поруч поклала телефон. Мати помітивши примружила очі,
-Що ти, весь час, його за собою носиш?
-Тож має Олег подзвонити, обіцяв в обід, як не вийде,тоді вже ввечері. Хай лежить, а раптом…
Мати підливала воду, вона тупцювалася в глиняному замісі,
-Долий сюди води, бо не можу ногою влізти, таке густюще.
Та з розмаху вилила пів відра води, бризки з частками глини потрапили на тіло й на спідницю.
- Ой мамо! - похапцем підняла спідницю,- Мабуть таки треба було зняти.
Розчипіривши пальці, підняла руки догори. Лупнула очима і глузлива усмішка розпливлася на її обличчі, хіхікнула,
-Ма-а-ам, який вигляд в мене? Мабуть, схожа на первісну забруднену індіанку? Тільки треба в косу декілька пір`їн з гусей взяти.
Позирнувши на неї, враз залилася дзвінким сміхом, аж закашлялася. На очах з`явилися сльози й голосно,
-Ой, дитино. Ото розсмішила! Ну таке вже скажеш! До індіанки далеко, треба мати засмагу.
Рукою витерла сльози, задоволено дивилася,
-Спідницю в поясі підбери, щоб коротша була, все ж не те, що в одних плавках, - запропонувала і на приймачі прикрутила звук,
-Щось майже нічого не чую, дуже горлопанить.
Таня, повернулася в сторону хати, стоячи в замісі, рукою дотягувалася до приймача, хотіла зробити гучніше. В цей час різко й гучно відчинилася хвіртка, гавкнув Дружок. Вона поспішила розвернутися, раптом підсковзнулася й ледь не гепнулася в заміс, але однією рукою таки торкнулася глини.
Мати теж звернула увагу, побачила Олега. Він одягнений в джинсові штани й білу футболку, вже біг до них з букетом червоних троянд. Від несподіванки оторопіла, очі мало не вилізли на лоб, кинулася до доньки. Лише кілька секунд, він всунув квіти в руки матері, взяв Таню на руки.
Здивовано кліпаючи широко відкритими очима, дивилася на нього.. Тіло тремтіло більше від несподіванки, чим від того, що ледь не впала.
Як не помітити ті пишні, ледь прикриті груди. Він дивився на неї закоханими очима,
-Ти не вдарилася? Добре хоч не впала…
В очах сяючі іскринки, вона ледь стримувала сміх, обіймаючи прошепотіла,
-Оце так зустріч! Я так сумувала за твоїми вусами…
Вона обома руками пригорнула його до себе, ніжно торкнулася своїми губами до його губ.
Після солодкого поцілунку сором`язливо опустила очі та за мить різко озирнулася,
- Ой, тут же мама!
А її наче й не було…. Біля приймача лежали троянди. Вдвох гучно засміялися.
Погляд очі в очі, своїм чолом торкався її чола,
-А що? Хай навіть і така зустріч. Ти моє сонце, ти моє небо. Ти моє життя, моя кохана…
Ловив її уста, вона відхилялася, намагалася вивільнитись з рук. Урешті - решт поставив її на ноги. Дивлячись прямим поглядом в очі, став перед нею на одне коліно, за мить з кишені дістав коробочку й відкрив її,
-То ти підеш за мене?
Золота каблучка виблискувала на сонці, від щирого здивування перехопило подих.
Задоволена, топилась в його очах. Розпашіла, немов сонцем пригріта квітка в росі, в очах забриніли сльози радості,
- Звичайно піду.
13.05 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875726
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2020
Як солодко і як казково
тулитися до сильних пліч.
Так п'янко, весело, бузково
гуляти в травні цілу ніч.
Танцюють зорі в небі твісти,
від щастя мліє соловей,
і губи хочуть відповісти,
а серце – вискочить з грудей...
Вже ніч здає свої години,
і в світанковій, сонній млі
в одне зливається єдине:
весна, бузок, любов і ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875641
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Чекання, молитва, страх -
У солдатських матусь в очах,
Не втихає війна гірчити,
Як же хочуть сини їх жити...
У вільному світі - в коханні,
В обіймах матусь - не риданні,
У подиху світлої битви,
В дзвінких хоругвах молитви.
Згине ворог - з душі важкий камінь,
Вічні миті - молитви у храмах.
Вам би жити й цвісти в онуках,
Хай пропадуть всі біди і муки.
Матусі! - Святі Берегині,
Мироносиці, світлі Княгині...
Сила ваша - міцна пеленА,
Хай навіки пропаде війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875364
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
А мальви тихо понад тином,
Про щось із вітром гомоніли.
У капелюшках, так не винно,
Від його розповідей мліли.
Він пригортав, ласкав їх ніжно,
Про мандри їм розповідав...
Сніги на горах білосніжні,
Є десь потік гарячих лав.
Для мальв було усе цікаво,
Вони ж не бачили цього́.
Підноги їм стелились трави,
Вгорі блакитне полотно.
І ось він знов повів розмову,
Що бачив море, кораблі.
Країни є такі казкові
І фрукти з іншої землі.
Всміхались мальви і вслухались,
Цікаво їм було усе.
Вони б із вітром політали,
Та вітер їх не понесе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875351
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Військові дороги окроплені кров’ю.
В них стерлися берці в пилу не одні,
Бо звані на Схід до Вкраїни любов’ю,
Нас всіх захищають бійці на війні.
Чи в дощ, чи в морози,чи в холод,чи в спеку,
Все місять ногами багнюку війни
У шанцях, в окопах.. Попри небезпеку,
Боронять із гідністю Неньку вони.
Щось довго війна ця у нас затягнулась
Й швидко́го у ній ми не бачим кінця.
В безвихідь загнала війна нас й замкнула,
Й нового, щодень, забирає бійця.
Сам Бог напророчив нам шлях Перемоги,
Інакше не зможем до Миру дійти.
Й якими б не були важкими дороги,
Потрібно кінець цій війні віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875123
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Лежить поранений боєць
На пам'ятному п'єдесталі.
Восьмий десяток літ - взірець,
В ногах - нарциси і тюльпани...
Затис він лівою серденько,
А в правій - міцно автомат.
Десь виглядали його: ненька,
Дружина, батько, син чи брат.
Відвага, мужність у очах, -
Тут молодість, горіння жити.
На постаменті, у чужих краях
Лишився мир оберігати.
Земля квітує навесні,
Давно вернулися лелеки.
Десь мій дідусь, на чужині,
Загинув у краю далекім.
Цвітуть каштани і бузок
Так, як тоді, у 45-ім.
Дідусь додому не прийшов,
В чужій землі зоставсь лежати...
Пройшли роки... Лише б радіти !
Сьогодні знов тривожний час...
В чеканні - матері і діти,
Солдата ждуть, що захищає нас.
Взірець - тут, варте наслідуванню, героїзму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875390
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
[i]Черемха ронить білі квіти,
Мов гонить час.
І як же серцю не радіти –
Зустріла Вас.
Ви серед квіту зупинились,
Та все – дарма.
Гадала я, що все наснилось,
Бо Вас – нема…
Той рай черемховий розтане,
І сон мине.
А все ж повітря це весняне
На двох – одне.
Духмяні квіти ці по вітру -
Без вороття.
І хоч одне на двох повітря,
Та два життя..
Як розійшлися дві дороги –
Сади цвіли.
Та все ж щаслива я від того,
Що Ви – були…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875394
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Сміється Сонце: - Он який!
Квітучий, пишний, запашний.
Ще й бджілок біля тебе рій.
Я бачу, тут для всіх ти свій.
Дивуєш навіть горобців.
Сипну ще жменьку промінців.
Нехай погріються твої
всі віти у цвіту. Рясні.
Всміхавсь Бузок... і розцвітав.
Усіх навколо дивував.
То ж зупинялися: - Цвіти!
Який же гарний, цвіте, ти.
Сміялось Сонце: - Боже мій!
Це ж розцвісти отак зумій.
Ти ж своїм цвітом всіх зігрів.
Як краля-дівчина розцвів.
Бузок сказав: - Для тих цвіту,
для кого вся земля в цвіту.
Дарую цвіт свій без жалю,
бо я усіх-усіх люблю.
Всміхнувся весело й деньок:
- Це доброти для всіх урок.
В щасті купаєшся без меж,
коли для всіх отак цвітеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875375
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Дитя маленьке тягне ніжні ручки
До рідної матусі, мов до сонця.
І усміхається оце "чомучка",
Для нього мати - янгол-охоронець.
Росте, росте дитя - уже школярик,
І поруч рідна обіймає мама.
І на добро вона благословляє.
Любов її подібна до розмаю.
Ось юність крила сильні розправляє.
Дороговказ ти чуєш материнський:
Зі шляху не збивайся, ти ж не Каїн.
Будь завжди гідним донькою чи сином.
Життя не балує і дме вітрами,
Хоч віддаляють часто вас дороги,
І в віці зрілому з тобою мама.
Не забувай ні хати, ні порогу.
Коли час старості приходить раптом,
Вже й матері потрібна допомога.
Вночі і вдень, і кожним світлим ранком
Ти матір бережи - вона від Бога.
(Дорогі одноклубниці-матусі, щиро вітаю Вас з Днем матері! Бажаю справжнього родинного щастя, довгих років життя, міцного здоров*я, любові і поваги від чоловіка, дітей і внуків.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875354
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Минулого ніколи не забути,
Воно приходить болем з тих часів.
У кожного життя могло ще бути,
Та відлетіло з криком журавлів...
Недільний ранок, ще дрімав тихенько,
Та крадькома повзла уже біда...
Тулилося хлоп'я мале до неньки,
Вона йому казки розповіда.
Страшенний гул... Враз перервало тишу
І поштовхи почулись звіддаля.
Самотню вітер гойдалку колише,
Неподалік здригається земля...
Ніхто не знав в той час, що то за лихо,
Враз перервало той солодкий сон.
Чому усе, що так дрімало тихо,
Перетворилося на злий циклон...
Фашистський чобіт вже топтав дороги,
Вбивав людей, знущався над дітьми.
Ще довгі будуть дні до Перемоги,
І рідний край, ще буде у вогні...
Та стануть мужньо на його защиту,
Сміливі люди - дочки і сини.
І будуть ворога нещадно бити
Щоби ніхто не знав більше війни...
Ніхто життів не буде рахувати,
І хто життя віддав тоді своє.
Та буде кожен всіх їх пам'ятати,
Бо до сих пір вони із нами є.
В кожній сім'ї повір, в кожній родині,
Стоїть стареньке фото на столі.
І дивляться з любов'ю очі сині,
Вони для нас лишилися живі...
У день цей світлий, пом'янімо тихо,
Тих, хто життя за нас своє віддав.
Нехай ніколи не торкне більш лихо,
Хто з Перемогою їх так чекав...
Наші думки, слова і наші мрії,
А ворог знову перетнув кордон.
І забирає всі наші надії
І додивитись недає нам сон...
Тепер вже сьогодення страхом будить,
Знов гинуть люди, дочки і сини.
Скажіть ну доки це творитись буде,
Коли ж скінчаться дні страшні - війни?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875216
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Зустріла ранок…Сонце не ясне,
Вже чую вітру виття голосне,
Спішать хмаринки, плачуть на льоту,
Вкотре помиють земленьку святу.
На мить, уже затихла пташина,
Їх не багато, немов родина,
Зажурені, стоять у поклоні,
Війну, згадують, наші герої.
День Перемоги… Сльози на очах,
Срібляться роси, скрізь по листках,
Прожив народ страшні часи, страждав,
Тих не забути, хто життя віддав.
Хто МИР відстояв для нас і щастя!
Уклін до землі, вам ветерани!
За подвиги всі і болючі рани,
Щоб ми бачили, небо голубе,
Й шанували, це життя дороге!
Всіх нема… згадаємо з сльозою,
Та хто тут… обіймемо з любов`ю,
Здоров`я вам дорогі і подяка!
За чисте небо, за світле завтра!
***
Шановні друзі !
Вітаю всіх з Днем перемоги!
І дай Бог, Україні спинити війну на сході!
Побороти всі віруси, розчарування!
Здоров`я Вам, наснаги і щастя!
09.05.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875214
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
Стоїть у лісі обеліск... Там спочиває
чийсь син, чи брат. Хто він такий? Ніхто не знає.
Він рідну землю захищав... вогонь тут вився.
- Скажи, солдате, хто ти є? Чом тут лишився?
А над ним сосни та дуби, шумлять їх крони.
Мовчить солдат в сирій землі... Невідомий.
Чи пташка пісню заведе, чи вітер стихне.
Чи звір зупиниться на мить... й між гілок зникне.
О скільки років вже пройшло... його ж чекали.
І тато, й мама, брат, сестра все виглядали.
А він лишивсь назавжди тут. Ніхто й не знає,
яке ж красиве він ім'я насправді має.
Чи Анатолій, Олександр, чи Володимир?...
Сюди приходили з села, квіти садили.
Осиротіло вже й село. Не озовуться.
Бо чути десь неподалік снаряди рвуться...
Там знов у бій іде солдат, і плачуть діти.
Невже за мир тільки життям треба платити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875261
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
[color="#0055ff"][b][i]Він перейняв її під вечір,
Цвіли сади, пливли луги.
Ронили вишні цвіт на плечі,
Гойдались білі береги.
Пилося щастя до оскоми,
З небес летіло й пало ниць.
І довго гріли їх по тому
Іскринки сонячних зіниць.
Весна принадно підкорила
Сердець квітучий буревій.
У ньому
ніжність
оселилась
Від найтепліших рук її.
Стелилась ніч пˊянкою млою,
Тулились подихи до скронь.
Вона
навіки
молодою
Лишилась в памˊяті його.
[/i][/b][/color]
zagubleni-virshi@oj
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875249
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2020
Червоне сонце - серце на півсвіту.
Весна, як храм любові: кличе, хоче.
Сторожить небо гори срібла - цвіту,
А пташка снить переспівати сонце.
Ховає листя неба сині очі.
А вишні, мов лебідки в цвіту хвилі.
Смішні і щирі, наче сни дівочі.
Вони летять! А каже хтось: безкрилі...
24.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873316
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 08.05.2020
Підняли клени ніч до краю сонця,
Де гриви хмар шукали рій вітрів.
І сни чиїсь горнулись , наче доця,
До цвіту, в добру казку кольорів.
Хрущі співали щиро тиші оди,
Молили трави небо на дощі.
Весну ховав, та часто не знаходив
Десь там, глибоко, в кутику душі...
8.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875044
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
[i] Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю! ..
[b]Тарас Шевченко[/i][/b]
[i][b][color="#05756f"]9-го Травня… Зрадлива сльоза…
І біль, погамований кров’ю…
А в небі висить нетривка бірюза:
покришений край наш ордою.
В неспішнім строю ветерани війни
в майбутнє несуть свої рани,
та їхньої в тому немає вини,
що йдуть не разом… ветерани!
В очах бо шаліє поденколи блиск,
що ділить навпіл українців.
Чи підемо разом в параді колись,
ковпа́ківці і бандері́вці і?..
Та, буцім-то, кожен хисти́в рідний край
від – вищого штибу – фашистів…
Живи, українцю, дарма не вмирай!
і втілюй в життя свої хи́сти!
То монстри політики СССР
у бойню звели брат на брата!..
облуду явили рашисти й тепер,
щоб нам, українцям, вмирати.
Та нині ми інші вже – маєм урок
і не піддамося тим маніпулянтам!
висить над кремлем вже Дамокла клинок –
агресору – відсіч! І – капітулянтам!..
Єднаймося ж, браття! Зглобімо ряди –
пред нами останній диктатор!
Горо́д свій в Укра̀їні
не городи,
У Лету вмикай навігатор![/b]
[/color]
13,05.2015-8.05.2020
__________
*Відомий рейд з’єднання С.А.Ковпака “від Путивля
до Карпат“ закінчився розгромом партизанського
руху в період ІІ-ї Світової. А з решток партизанського
загону були сформовані загони НКВС, які зупинили
національно-визвольний рух в Україні, започаткований
ОУН-УПА. ВДсе ще загадковою залишається смерть
комісара з’єднання генерал-майора С.В.Руднєва.
Є версія, що комісап був вбитий... московською радисткою,
нібитд "за зраду", як у свій час і Микола Щорс – по-звірячому,
пострілом.. в потилицю. Ось як розправлялись "господарі"
зі своми "слугами" (НЕ ПЛУТАТИ З НАШИМИ - МЕТАФОРА Ж! ).
На світлині: автор" з братом Василем (ліворуч) на протестній акції
"Ні - капітуляції!" (серпень 2019-го).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875074
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Яка краса! Хіба таке буває?-
З –за ставу сонце сходить, мерехтить.
У вербах пташка про любов співає,
І очерет ледь чутно шелестить.
Колише небо синє - хмари сонні,
Що линуть в даль, мандрують без кінця…
Несуть красу весни, мов на долоні,
І біль із серця… й смуток із лиця…
Красуються старі розлогі вишні,
Рожевий цвіт із яблуньки летить.
Мов мрії давні і думки колишні,
Лишаючи, надій, приємну мить.
Он сонечко в росі умило очі,
Уже світає… Лише тиша спить…
А я, до Тебе прилетіти хочу…
Моє бажання у весні бринить.
В оцій красі, яка кругом буяє,
У квітах, травах, в синіх небесах.
У почутті, яке повік не одцвітає,
А зорецвітом розквітає в снах.
07.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875004
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Ніколи не торкався блискіт плуга
До різнотрав*я свіжих диких хвиль.
Котивсь солодкий запах аж до пругу,
М*який подекуди стримів ковил.
Від сонця - килим жовтий горицвіту,
Пірамідальний золотавий дрік.
З небес - волошки ніжно-сині квіти
І незабудок океан щорік.
Торкнутися б, почути голос предків.
Зі степом моє серце б*ється в такт.
А воля, безсумнівно, спільне кредо
На зрілому стеблі життя - це смак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875065
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Я пам'ятаю берег річки,
Твої закохані слова,
Росою вмилася травичка,
Моя ти Мавко лісова...
Торкали руки мої плечі
Я пригортав твій ніжний стан.
Коханням милувався вечір,
А у душі звучав орга́н.
Цвіркун хотів щось розказати,
Та втрутилась в розмову ніч.
Вона любила споглядати,
Коли з любов'ю віч - на - віч.
Світили ясні зорі з неба,
Ховала в вітах нас верба.
Торкалась клавіш ніч липнева
І річки чулася хода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875053
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Я пам'ятаю берег річки,
Твої закохані слова,
Росою вмилася травичка,
Моя ти Мавко лісова...
Торкали руки мої плечі
Я пригортав твій ніжний стан.
Коханням милувався вечір,
А у душі звучав орга́н.
Цвіркун хотів щось розказати,
Та втрутилась в розмову ніч.
Вона любила споглядати,
Коли з любов'ю віч - на - віч.
Світили ясні зорі з неба,
Ховала в вітах нас верба.
Торкалась клавіш ніч липнева
І річки чулася хода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875053
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
О скільки є отих квітучих весен,
де тішив душу ніжний ранній цвіт.
Та нищив вітер ту красу казкову,
і не зважав, що стогне й плаче світ.
О скільки літ летіли до нас весни
на сильнім журавлиному крилі.
В них ми жили і долю свою несли,
хоч часто дні гіркими ті були.
О скільки їх отих років нестерпних...
Із ношею тяжкою на плечах
йде Україна, у цвіту, і нині,
із ранами глибокими крізь страх.
Дай, Боже, сонцю ясному пробитись
крізь сірі важкі хмари до сердець.
Дай, Боже, труднощі усі здолати,
колючий долі скинути вінець.
Дай, Боже, квітнуть нашій Україні!
Щоб цвіт її завжди давав плоди.
Дай, Боже радості й щастя родині,
щоб світло й весело було завжди.
Дай одягнути гарні вишиванки
на свято всім дорослим і малим.
Схиляємось в своїй молитві щирій
в пошані перед образом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874950
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hgWx_z7Ke1Y[/youtube]
Не вірю, що мене не любиш,
Що мариш іншою в житті.
Нічого з цим ти не поробиш,
Бо ти живеш в моїй душі.
Так часто іншу ти голубиш,
Але в думках твоїх лиш я.
Та своє серце не обдуриш,
Тебе влаштовує ця гра.
Коли вночі лягаєш спати,
Шукаєш губи ти мої.
До ранку можеш мене ждати...
І я приходжу в сни твої.
Ти міцно спиш, коли я поряд,
Кому ж всміхаєшся у сні?
Ти впорядкуй душі світогляд,
Тобі одна, чи треба дві?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874967
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Сварилось небо, гуркотіло,
Було ображене чомусь.
Щось доказати всім хотіло,
А може "насолить" комусь.
Заплакали хмарини сірі
Їх сльози впали у траву.
Дощі доклали свої сили,
У цю погоду вітрову.
І потекли струмки рікою,
Баюри в дзеркалі стоять.
Гроза торкнулася рукою,
Хотіла ма́буть день обнять.
А він весну любив безтями
І так обожнював її.
Водив широкими полями
І дарував свої пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874926
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
[b][i]Синеглазый грузин из Рустави
Все имущество с банке заставил
И остался вдруг он
Без портков, без кальсон
Нет ни денег, ни рядом красавиц.
Глаша, ключница графа Толстого
Не стремилась быть девочкой строгой.
Всем доступной была
Вот такие дела
Заработать стремилась немного...
Витя с Колей, искатели клада
Если честно, ребята, что надо.
Помогли прошлый год
Мне вскопать огород.
Заодно перерыли пол сада.
Наш сантехник Иван Водопьянов
Он на вызов пришел очень рано
Что-то в кране крутил
На балконе курил
И смотрел на меня как-то странно.
Продавщица сексшопа Карима
Брала на дом приборы интима,
Для себя и подруг
Чтоб лечить "секс-недуг"...
Даже я раз пройти не смог мимо.
А растяпа - старик из Лиона
Был он чем-то похож на шпиона.
Выходил на бродвей
Зырил из-под бровей..
Иль у храма стоял, как икона...
В детстве я быть хотел президентом.
Но боялся всегда конкурентов..
Те - боялись меня,
Вот такая фигня.
Стал всего то лишь корреспондентом.
Околесин, диплом без печати
За него 10 долларов - хватит.
Поторгуюсь - куплю,
Грызть наук не люблю.
И на ВУЗ нервы юноши тратить...
GPS-навигатор "Сусанин".
На панель прикрепил в своем МАНе.
Бездорожье - пустяк!
Я крутейший чувак!
Еду трассой хоть в снег, хоть в тумане...
Милорадова с детства лентяйка.
Говорит о ней вся Первомайка.
Нет подруги грязней
Уж лет десять на ней
Те же шорты и топ разлетайка.
Разгуляев, балбес, каких мало
Среди ночи забрёл к нам в бунгало.
С краю лег на кровать.
Идиот, твою мать!!
Муж не понял, чё койку качало
Два бомжары с подвала под домом
Третий день изнутри лупят ломом!
Три подъезда не спит
Их какой-то бандит
Запер, *** снаружи засовом...
Наркоманка-стажистка из Польши
Ей реально лет тридцать, не больше.
А на вид - пятьдесят
Кошки бешеной взгляд
Год протянет, но точно не больше.
Пень Колодов, не сдавший экзамен
Он к декану зашёл как-то днями..
Этот полный осел
Тыщу баксов на стол,
Разрешил это дело деньгами...
Знаменитый стилист Подкаблучный
Для меня он костюмчик шил брючный.
Я, увидев итог
Так и рухнула с ног.
Взял размер он не мой, бабы тучной.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874974
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Злився Влад, бо змерз у спину,
Хотів спати, плющив очі,
Виглядав свою дружину,
Що прийшла посеред ночі.
Кулаками в двері гупав,
І вже голосу дав волю,
Верещав, ногами тупав –
Та до цього звикла Оля.
-Доки буде це тривати?
Ресторани, клуби, танці…
Досить роги наставляти!
Знаю всіх уже коханців!
Я тобі – не веретено,
І повагу тут здобуду,
Друга скрипка - не для мене,
Грати я цю роль не буду!
Муж - це соло! Ти не знала?
Досить віятись, гуляти,
І в сім’ї, щоб пам’ятала,
Буду я диригувати!
Відрубала Оля Владу:
-Що ти з себе представляєш?
Дякуй долі, що хоч ззаду
Ти в оркестрі цьому граєш!
Я стомилась, хочу спати,
Голова болить і ніжки…
Влад зітхнув, що тут казати?
І поплівся мовчки в ліжко.
Сон приснивсь: В концертній залі
Публіка шляхетна всілась,
А у нього ноти вкрали,
Та ще й паличка десь ділась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874653
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Кохана жінка - пісня для душі,
Кохана жінка - діамант в оправі.
Про образ цей складаються вірші,
А ще романи пишуться яскраві.
Кохана жінка - справжня доброта,
Кохана жінка - чарівна́ і ніжна.
Вона додасть до серденька тепла,
Коханням зацвіте неначе вишня.
Кохана жінка - чисте джерело,
Кохана жінка - наче в полі квіти.
В житті підтримує її крило
І з нею завжди хочеться радіти.
Кохана жінка - озеро глибин,
Кохана жінка - теплота душевна.
Вона всміхається до нас з картин,
Мов з іншого століття королевна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874548
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Сопілки чути ніжні звуки,
То сопілкар весні так грає.
Заслухались зелені луки,
Весна мелодію приймає.
Радіє сонечко сопілці,
Промінням радісно торкає.
Замилувався птах на гілці,
Під звуки ці - пісень співає.
Приспів:
А сопілка грає, грає,
Моє серце звеселяє.
Зачарована я нею,
Лине пісня над землею.
В блакить небесну загорнулась,
Мелодія така весела.
До вітру тихо доторкнулась
І полетіла з ним у села.
Нехай почує звуки річка,
Радіти буде разом з нами.
Торкнуться ноти до водички
І будуть литися піснями
Приспів:
А сопілка грає, грає,
Моє серце звеселяє.
Зачарована я нею,
Лине пісня над землею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874419
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
3 ч
Весняна ніч…. У вікно кімнати зазирав місяць, великий, майже уповні. Його світло здалося не таким розсипчастим, як завжди. А чаруючим, теплим, ніжним, оксамитовим, хотілося доторкнутися, відчути його. Чи й справді сьогодні все було зі мною. Таня відчувала себе принцесою, немов в казці побувала.А він - ну наче принц біля неї. Не спалося, переверталася з боку на бік. Легке зітхання розходилося по кутках кімнати. Задивлялася у вікно на мерехтіння зірок, вони наче вальсували, то далі, то ближче. Уявляла себе з ним у вальсі, ніжний дотик рук, солодкий поцілунок, вже відчувала, як частішало серцебиття, пульсувала кров по жилах. Чи й справді я закохуюсь в нього. Дивно… Мабуть треба собі зізнатися, той перший поцілунок, був бажаним. Краще цілується, чим Олексій, правда було один єдиний раз. Хоча в роках в них і невелика різниця та старші ж, напевно не першу дівку цілували обоє. Ні, таки тут, все інакше… З розсердя на себе, легенько підпушувала подушку, вкотре перевертала її, призирливо позирнула у вікно, прошепотіла,
-О ніченько - нічко, допоможи заснути… Якщо це так приходить кохання, то чому так бентежить, чому забирає сон і весь час ввижаються його ясні очі?
Наступав новий день… Тихий шурхіт по хаті розбудив її. Ледь відкривши очі повернулася до вікна. В вишині небесній виднілися більші й менші білі хмари. Пролунав спів півня, заґелґотали гуси. Поневолі закрилися очі та всупереч бажаню поспати ще, розставивши руки догори потягнулася, мов немовля. Та ні, треба вставати, ото трясця і запитав би хто, чого не спалося, адже все добре. Так, а котра година? Раптово донісся голос батька,
- Та все добре, що поробиш нині ціни такі. Он інші правлять скільки коштує лист шифера, скільки й беруть за те, щоб його покласти. Добре, що шифер раніше придбали, дешевше обійдеться. Я цвяхи заказав сусіду, він поїхав в містечко, тож привезе.Зараз в магазинах все є, тільки давай гроші. Основне, щоб добре та швидко зробити до дощу.
- А ти на верх не лізь, не ті роки, беруть гроші, хай працюють. Кажуть люди, вони з початку березня в селі, в Осядчуків у літній кухні живуть. То така сім`я, ніде не прогавить прибутку, напевно й ціну загнули за проживання. Добре, що їх Олексій з січня місяця до нас не з`являється. Він то, так хлопець непоганий, йому б і одружитися пора та така скупа сім`я, чи й знайде собі дівку в селі. Я б йому Тетянку недовірила, - хриплуватим голосом,не поспішаючи говорила мати.
Він тихо засміявся,
-Скоро прийде побачиш… Заросте, прийде патлате. В містечко стригтися не поїде, на бензин грошей шкода, окрім Тані в селі, хто його постреже? В сільраді обіцяли побудувати Будинок побуту та то тільки пусті розмови. Хай би перукарню зробили, була б і Тані робота та й іншим.Он в селі скільки безробітних.
-Можливо колись і розбагатіє село, поживемо побачимо.
Таня прислухалася до кожного слова. А може щось за Олега скажуть, не дочекалася. Запахло вареною бараболею та смаженини яйцями. Цікаво… тато на рибалку не пішов, тож не сьогодні прийдуть ті робітники. А один, той, трохи вищий так вилуплювався на мене, справді на лице обоє непогані та очі темні, немов магніт, притягують подивитися.
Вона підійнялася з ліжка, кілька раз повигиналася, одягалась.
А час поспішав.... День пройшов, як завжди, без сюрпризів. Прийшла сусідка тітка Олена - постригтися, за роботу, принесла два десятки яєць. Дівчина тішилася, що перед жіночим днем мала більше клієнтів. Як не як, а люди знають не тільки релігійні свята, тож є щанс заробити грошенят. А влітку, восени почнуться весілля. Якби ж курси парукарів закінчити - інколи задумувалась над цим. Та в містечко не відпустять, а щоб їздити щодня, чи хтось возив, дорогувато. Гроші, які їй давали люди, батьки не брали, сказали складай, треба буде, як знайдеш. Мала надію, складе грошенят, вирветься в містечко, нехай би навіть щодня автобусом їздити.
Землю вкривала темінь… Ввімкнутий телевізор освітлював кімнату, тихий звук наче заспокоював її. Та вона час від часу зривалася з крісла, позирала у вікно, слідила за Дружком, прислухалася, чи часом не подасть голос.
Він не прийшов… А мав прийти, стверджено переслідували джмелині думки. Може, щось не так? Чи, хтось та щось сказав? Задавала собі запитання, сумуючи, обійнявши подушку, кліпала очима, затискала їх, намагалася заснути.
Два дні поспіль, буденні дні, тягнулися довго… Хоч і погода не така вже й холодна. Та настрій був кепський. Батько за ці дні, ні разу непомітив, щоб донька хоч раз посміхнулася. За вечерею, важкувато перевівши подих, не витримав, запитав,
-А, що Олег знову до Москви подався? Зробив візит і зник.
Мати штовкнула рукою,
-Воно тобі треба! Помовчати не можеш, куди коні гониш? Хай погуляє дівчина, ще встигне одягти ярмо.
У відповідь, донька лише нагнулася й криво всміхнулася. А думка все ж догнала - каже ярмо, а сама, он недавно розповідала, як з татом чекала побачення. Раділа тій, нещасній цукерці. І він розповідав про неї, згадуючи, аж сяяв і весь час такий веселий, з усмішкою на обличчі.
Батко продовжив,
- Завтра прийдуть працівники замінити крокви та перекрити дах, тож мамі на кухні допоможеш. Та й так, якщо треба щось допомогти, щоб була поруч, може води хлопцям піднести, не гордися. Ці западенці роботящі. Правда дуже віруючі, але нашої віри, православної. То добре, що горілки не п`ють. Але ж трохи дивно, наче Україна й одна та ми всі такі різні. Чоловіка Роман звати, а то його сини, ще не одружені. Вищий Богдан, а нижчий Руслан, це мені сусід розповів, як цвяхи привіз.
Мати торкнулася його руки,
- Ну досить теревенити, лягаймо відпочивати!
Цього вечора Олег теж не прийшов. Підкрадалася ніч… Все небо поступово затягувала темна пелена. Таня надувши губи, з розчарованим і ображеним обличчям, сиділа навпроти включеного телевізора, час - від – часу позирала до вікна. Помітивши, що в небі ні місяця, ні зірок - настрій зовсім зіпсувався. Ой, навіть помилуватися немає чим. Швидше б зануритися в ліжко й з голови викинути всі думки. Як вже завтра не прийде, то й надіятися не буду. Нехай тільки спробує завтра не прийти! Стиснувши губи, різко кивнула рукою й вимкнула телевізор.
Батьки в своїй кімнаті тихенько про щось гомоніли. Почувши, що запала тиша, теж втихомирилися.
-Це безглуздя - і чого не прийшов?! ,- пробурчала Таня, лягаючи в ліжко й залізла з головою під ковдру,
- Та я добра… На добраніч, Олеже! А я сьогодні, так чекала тебе.
Міцно тулилася до подушки й подумки; ти моя єдина подружка, тільки ти знаєш мої таємниці. Тільки ти пухкенька, мене зігрієш.
Похмурий світанок пробуджував село… Ні світ ні зоря, Микола поспішав на рибалку. Навпомацки, тихо, як миша пробрався до вхідних дверей, зник за ними. Одягався на веранді, шкода порушувати ранковий солодкий сон, що дружині так і донці. Взявши вудочки, принади та відро, поспішив до хвіртки. Дружок тільки й чекав цього, вирвався вперед. Микола, попереду себе, ліхтариком освічував дорогу. Він, ще вчора все приготував, намірився швидко справитися, щоб до восьмої години ранку повернутися додому.
Дзвінкоголосі півні вже заводили не перші пісні по селі. Яскраве сонячне проміння торкалося, припадало до землі. По блакитному небі розкидані осяяні сонцем маленькі білі хмаринки. Легеньки вітерець пестив Олегові обличчя. Дивувався, вчора так пасмурно було, а сьогодні, наче літній ранок, видно славний день буде. Він одягнений у старий робочий одяг та взутий в старі кеди, на ходу натягував вицвівший кептур. Втішав себе - наче так буде краще, це ж дах і вітер, і пилюка.
Два дні поспіль, вдома допомагав батькам, а вчора спеціально в містечко їздив, придбав для Тані телефон. Як одягався поклав його на столі. Роздумував - можливо, ще прийдеться в Москву поїхати. Зроблю подарунок, потрібна річ, занесу хай потішиться.
Підбадьорюючи себе, так поспіщав, що не помітив, як забув взяти телефон. У роздумах - та треба ж допомогти, її батько на дах не полізе, не ті роки. Та й щоб хлопці швидше впоралися та геть зникли з моїх очей. Хай на своїх дівок задивляються, нема чого в чужий город лізти. Перед самою хвірткою в його нагрудній кишені з мобільного телефону прозвучав звук. О, від когось СМС, ще й так зарано. На мить зупинився прочитати. Здаеться з Москви » Олежек, освободишься, перезвони. Наташа.»*
- Ой, Наталю, тільки не сьогодні,- пробурчав і знервовано поклав телефон в кишеню. Рукою мацнув бокову кишеню. В душі сварив себе, а телефон забув, от турок. Та тут же цмокнувши язиком, махнув рукою, може й на краще, матиму привід прийти завтра.
Хвіртка відчинилася без скрипу, зайшовши, позаду себе товкнув її рукою, але вона лише тихо погойдалася. Та він на це не звернув уваги і не дуже голосно до пса,
-Дружок це я, не лякай господарів. Але пса не було, тож він не зволікаючи жодної хвилини, попрямував вперед. По обійсті бігали кури, в загорожі гуси один поперед одного, спокійно, без зайвих криків, з корита діставали їдло. Озираючись, по обійсті, докумекав, це ж напевно старий пішов на рибалку. Тітки не видно, може Таня ще й спить. Прошмигнув на веранду, тихо ледь відчинив в хату двері й неголосно,
- В хаті хтось є?
У відповіть тиша….
В цей час Ольга, з відром бараболі, поверталася з льоху, який знаходиться за хатою. Вона почула якесь шарудіння на веранді, подивилася на хвіртку, пробурчала,
-Ой,чого я після Миколи на клямку не зачинила. Зупинилася. Та ні…. здається ж хвіртка була зачинена. Чи хтось чужий зайшов. Посеред обійстя залишила відро, метнулася до вікна хати. Поправила хустку на голові й приклала руки до скла. Між них всунула голову, придивлялася,чи хтось там є. Аж впріла, побачивши постать чоловіка, розхвилювалася, знову поправляла хустку, тремтячим голосом прошепотіла,
-Ой, лишенько! Хто ж то в страшному одязі, ще й в кептурі, чи й не бомж якийсь?
Саме в цей момент Олег сміливо направився в кімнату до Татьяни, зазирнув, де й поділася рішучість. Перед ним на ліжку лежала русалка. Вона солодко спала, розпущене волосся покривало всю подушку, через тоненьку нічну сорочку просвічувались повненькв перси.
Раптом знадвору почув шарудіння. Зачинив до неї двері, але вони скрипнули. Він присів за стіл, не знав куди подітися. На щастя, в хату ніхто не зайшов. За мить почув її голос,
- Мамо, що пора вставати?
Олег був на сьомому небі, чемно постукав у двері,
-Таню це я.
Вона, як птаха зірвалася, накинула халат, посміхнулася й відчинила двері. Він сміливо зробив крок вперед…. Саме в цю хвилину, з дровенякою в руках влетіла Ольга. Вона, піднявши її догори, намагалася з усієї сили вдарити його по плечах. За постаттю Олега Таня побачила матір, від здивування округлилися очі, тільки й встигла крикнути,
-Ні мамо!
Та цей крик дровиняку не зупинив, хоч удар виявився меншим та кептур злетів з голови. Олег, зразу не міг зрозуміти крику Тані, получивши по плечах, ледь скривившись, почервонів. Вона стрілою підлетіла до нього,
-Ти, як Олеже?
Мати від несподіванки випустила дровиняку, остовпіла. Від побаченого не могла й слова сказати.
Таня тремтячими руками взяла руки Олега,
- Ти сядь на ліжко. Тобі не погано?
Як підбитий птах, опустивши голову, присів на ліжко. Кліпнув очима й посміхнувся,
-Та я нічого… Здається плечі цілі…
Присіла поруч, сплеснула в долоні,
-Оце так зустріч! Тоді гусав покусав, тепер мама вчудила.
Ольга в цей час, знервовано присіла за стіл. Їй ніяк не могло вкластися в голові, чому не розпізнала хлопця.
Таня зачинила двері, вони залишилися наодинці.
А Ольга з опущеними плечима, хитаючи головою виходила з хати,
-Це ж треба такого?! Боже… Боже..
Олег не втратив нагоди, вона така близька і така красуня. З розпущеним волоссям схожа на пишну півонію. Як не доторкнутися до неї, як привабливі уста не поцілувати?
Привітний погляд, обійми і ніжні поцілунки діяли, як ліки від потрясіння. Лише за кілька хвилин, пролунав голос батька,
-Таню, я вже прийшов, гайда рибу чистити.
Вона чмокнула Олега в щоку, запитала,
-Як почуваєшся… Підеш додому?
Вставши з ліжка, розім`явся, подвигав плечима,
-Та здається я в нормі, не хвилюйся. Завдяки твоєму крику удар вийшов не такий вже й сильний. Давай про це більше не говорити. Думаю не обов`язково всім розповідати про це, що сталося. Я пішов… На порозі веранди привітався,
-Доброго ранку! А я ранній гість. Нині все одно вдома, вирішив прийти допомогти.
Зненацька загавкав Дружок… Микола поспішив зустрічати робочих. Попереду на них чекав важкий день. Всі поринули в роботу.
Діло йшло до обіду…. Поміж маленьких хмарин, яскраво позирало сонце. Таня морщилася від проміння, кліпала оченятами, посміхалася,
-Гей, хлопці! Гайда злазьте звідти, будемо обідати!
До неї підійшов батько,
-От молодці, що значить молоді, роботи лишиться на пару годин. А Олег спритний і все - то він знає і, як класти той шифер, як його закріпити.
- Тю… Тато, так від мабуть не менше покрив дахів чим ці хлопці.
-А що хлопці? Гарні, роботящі. Он Руслан, як позирає. Ти ж не дуже посміхайся йому. Бо бачив воду йому подавала, то Олег, так з під лоба дивився, напевно ревнує. Дивися щоб не почубилися ці два півні.
- А я тут при чому?- здивувалася.
- Причому…. Причому… Та ти ж, як та квітка в росі, що іскриться на сонці, весь день збентежена, рум`янці на щоках. Менше усміхайся і не дуже води своїми оченятами. Он подивися, які веселі і всі на тебе витріщаються. А в очах бісики скачуть і обличчя сяють широкою усмішкою,- трохи сердито вичитав її батько і махнувши рукою пішов в хату.
Олег озирнувся, намірився йти до драбини, Богдан побачивши це, стрімко зробив ривок і широкий крок, за мить стояв попереду нього. Гаряча кров вдарила в обличчя Олега. Диви, от *** то йому п`ять раз води принеси, то компоту подай, ще й підморгує їй. Глибоко вдихнув повітря й різко видихнув, наче скинув з себе непотріб.Так спокійно…. йому вдалося вгамувати свою гарячкуватість, тож лише пронизав його сердитим поглядом. Богдан відразу підійшов до Тані,
-Чуєш мала, дай телефончик запишу. Ми в селі ще маємо роботу, може якось… ввечері погуляємо.
Олег, злізши з драбини за мить очутився біля них. Поклав руку на її плече і поцілував в щоку. Вона відразу вивільнилася,
-Олеже не дозволяй собі забагато.
Він же хотів пригорнути її, показати хлопцям, що тут стосунки серйозні. Та вона суворо глипнула на нього і на крок відійшла в сторону,
- Не чіпай!
-Ну Таню, я ж просто хочу тебе обійняти,- розставивши руки наближався до неї. За мить дорогу перегородив Богдан,
-Ти, що не зрозумів, що тобі сказали. Я думав ти їй родина, а ти липнеш, як банний лист.
Розмова проходила на підвищених тонах. На щастя, з драбини швидко злазив Руслан, адже він все чув. За мить розставивши руки став між ними,
-Так хлопці угомоніться, покриємо дах, тоді будете розбиратися, хто кому хто.
Саме в цей час вийшла з хати Ольга,
Ну хлопці, чого базікаєте, руками розмахуєте. За столом поговорите. Йдіть до хати, обід стигне.
Та помітивши, що донька збентежена, звернулась до неї,
- Так, а ти йди, я сама про них подбаю. І продовжила,
-А ви хлопці йдіть за мною, покажу де руки помити.
Таня, як миша затаїлася в своїй кімнаті. Присівши на ліжко, після суперечки ледве заспокоїлася. Думки били молоточком по мозку, от візьму і не піду за стіл, тим паче не голодна, добре що накуштувалася вареників з сиром. Казав батько не усміхайся, тож нехай і без мене обходяться. Прилягла на ліжко, на голову поклала подушку. На душі кепсько, не хотіла нікого ні чути, ні бачити. З під подушки дивилася у вікно. Вітерець гойдав тоненькі гілочки черешні, на них випиналися молоденькі листочки і деінде понадувалися бруньки цвіту. Вони заспокоювали, заколисували її, не помітила, як і заснула.
4ч
За обідом старші чоловіки про щось гучно гомоніли. Олег з своїми думками про Таню. В голові, як у вулику, а часом напливало, немов морська хвиля - а її немає. Позирав на двері кімнати, напевно там, тож зайшла в хату, можливо вийде? Чому не йде, може батьки нагримали?
Два брати їли мовчи, тільки час від часу переглядалися і позирали на нього. Господиня весь час припрошувала до страв. З-за столу першим встав Олег, подякував й нахилившись до неї, тихо,
- Я навідаюся до Тані?
На знак згоди кивнула головою. За столом метушня, всі поступово підіймалися, дякували за обід. Олег підперши стінку, чекав коли всі вийдуть. Ольга, мала винуватий вигляд, намагалася не дивитися на нього, поспішила в свою кімнату.
Тихий стукіт у двері. Таня спросоння глипнула на вікно. Футти, це я заснула. Олег постукав вдруге. Не запитуючи хто, різко встала з ліжка, відчинила двері. Задоволений, озираючись, повз неї прошмигнув у кімнату, зачинивши за собою двері, обіперся на них,
- Ти, як сонечко? Що спала? Часом не захворіла? Чи можливо виморилася на кухні? І не обідала… Хочу подякувати тобі за обід, такий смачний та якби ти там була, був би, ще смачнішим.
- Та ну, скажеш таке. Я не голодна, варила вареники, накуштувалася.
Олег топився в її очах,
- І не догоджай тим западенцям, хай вдома керують, своїх дівчат ганяють.
У відповідь, наблизилася до нього, рукою торкнулася чуба,
-А ти, що ревнуєш?
- Таню ти моя дівчина і на цьому крапка…. Ніяких залицяльників, ти згодна?
За мить, долонею прикрила йому уста, ледь посміхнулася,
-Якщо ти добре подумав, то добре. Але знай в мене не характер, а характерець, так часом мама каже, бо вперта. А тато їй перечить, бо в нас з ним дуже схожі характери…
-Мені, що вісімнадцять років, чи, ще молоко на губах не обсохло, щоб я розкидався такими словами. Я хотів тобі…
Але раптом спохватився, адже ледь не проговорився за телефон і замовк.
-Що ти хотів сказати? - кліпнула оченятами, -Ану зізнавайся!
-Та я, ну ж запитав тебе чи ти згодна,а ти заговорила мене, - йому вдалося викрутитися з цієї ситуації.
Задерши голову догори, дивлячись в нікуди, наче в роздумах,
-Згодна Олежку, згодна, тільки давай це не дуже на людях показувати. Якось незручно при комусь, щоб мене отак обіймали та цілували.
Її пухкенькі губи, як стиглі вишні, манили до себе. Він припав до них, бажав випити весь солод. За якусь мить, заховалася в його обіймах. З кімнати пролунав голос батька,
- Олю, а Таня, де?
Заторохтів посуд, сердитий голос,
- Вона з Олегом в кімнаті, заганяли дівчину…
Сяючі очі, хитро позирнула й прошепотіла,
- Всі мене жаліють. Ти йди я зараз прийду.
Коли Олег вийшов, Ольга витирала посуд, не повертаючи до нього голови, кахикнула й майже прошепотіла,
-Олеже ти вибач, що так вийшло… Та на верх вже не лізь, хай самі закінчують. Якщо додому не йдеш, то краще весь хлам та щепки поприбирати з під ніг, щоб раптом носом не зарити.
Важко перевівши подих спитала,
-Я це… Хотіла запитати, спина болить?
- Та нічого, я міцний, як дубок,- посміхнувся й продовжив, - До весілля заживе… Давайте забудемо про це непорозуміння. В житті всього буває та не все треба пам`ятати.
- Ну й добре, - погодилася,- І мені легше на душі.
Він вийшов надвір….. Зайнявся прибиранням обійстя. Хлопці ж відразу помітили його, здивовано переглянулися, продовжували викладати шифер.
Таня, вийшовши з кімнати, допомогла матері з посудом. Ольга довго мовчала та все ж потурбувалася,
-Що певно набігалася, пристала… Вечеряти є що, до них не йди, досить няньчити, нехай самі обходяться. Он Дружок, цілий день в льоху закритий, скавулить, занеси йому їсти й повертайся.
Тільки дівчина вийшла з хати, Богдан, немов чатував її, відразу зліз з даху. Вона швидкою ходою йшла по стежці до льоху, він вже наздоганяв її,
-Таню,чуєш квіточко. Я ж не ловелас якийсь, а хочу зустрічатися з тобою, з серйозними намірами. І нашому батькові ти сподобалася.
-А я що корова, чи кобила, що мене, ще й батьки будуть вибирати. Може, ще в рот намагатимуться подивитися, щоб знати, чи є всі зуби..
Слова, як обухом по голові, зупинився, витаращив очі. Таня відкрила льох, Дружок уздрівши чужого, вискаливши зуби, гучно загарчав через решітку. Вона озирнулася,
-Он дивися, тебе навіть пес не хоче признавати. Він у нас чутливий, на відстані відчуває людину, чи добра, чи лиха. Тож відійди, не дратуй його. Та гадаю і мені з тобою немає про що говорити. Знаєш, ми хоча й українці та всі різні. Шукай собі дівчину таку, як сам, западенку. Кажуть краще живеться на рідній землі, чим на чужині.
Він прислухався до її слів, бо ж пес так гавкав, аж у вухах лящало,
-А може все ж даси номер телефона, подумай... Чого тобі, такій панянці, сидіти в цьому селі?
Ті слова зачепили її за живе. Суворо звела брови. Ледь нагнулася до пса, гладила рукою,
- Ну вгамуйся, мій хороший, помовчи.
Подала йому курячу кістку. Й озирнулася, досить неприязно подивилася на хлопця,
-Ну, якщо тут живуть такі панянки, як ти кажеш, значить це село чогось варте. Рідний край, це немов рай, тут все миле і чарівне. Он став, краса і гордість нашого села. Лебеді, лелеки, дикі гуси й качки, нема ніде таких, як у нас. А в цвіту сади пахучі, з бджолинними піснями. А поля квітучі, згодом з щедрими хлібами, по них ромашки, як сонечка. І волошки, то немов лагідні очі поля, над якими, відчуваючи волю, літають птахи. А спів соловейка з лісу… Ой, що тобі сказати, а люди у нас щирі і добрі…
Привідкривши рота, зачаровано дивився на неї. Але ж гарна. Від її промови настільки здивувався, подумав - тю,чи й справді так любить своє село? За мить уговтався,
-Та ти все ж подумай до вечора,
Вона з легенькою усмішкою на обличчі, крутнула головою,
-Навіть і не чекай, я все сказала.
Це напевно на щастя, що Олег в цей час був за сараєм. Повернувшись на дах, Богдан очима шукав його. Ніде не помітивши, кивнув рукою до брата,
-Глухий варіант, не розважимося….
Надворі насувалась темінь… За вечерею Таня сиділа поміж батьками, брати тільки переглядалися між собою і немов по черзі підморгували їй. Олега це бісило, червонів і бліднів та мусив все витримати, не хотілося, щоб хтось окрім них знав ту розмову.
Микола подякував за роботу, розрахувався з Романом. Той звернувся до синів,
-Ну, що йдемо?,
Богдан двинув плечами, до батька тихо,
-Йдемо тату, ця краля гордячка. Думали прогуляємося з нею, а вона, як пава хвіст підняла. Вважає себе непідступною.
Батько сердито поглянув на нього, на мить зажмурив очі і стиснув губи, дав зрозуміти, щоб замовчав.
Батьки провели робітників за хвіртку, прощалися. Біля веранди Таня з Олегом задоволено дивилися один на одно, полегшено перевели подихи. Тепло, легко на душі, вона йому не розповіла про розмову з Богданом. А він тішився, дивно, пішли мовчки? Та гріла думка, позбувся суперників. За кілька хвилин батьки повернулися, Таня до них веселим голосом,
-Ну а тепер я піду за хвіртку виведу Олега,
Батько, примруживши очі, посміхнувся, на ходу крутнув головою й майже крикнув,
- А що сам не вийде!
Й тихо про себе засміявся, продовжив,
- Яка краса та молодість, чого так швидко виростають діти. Поклавши руку на плече дружині,
-Пішли люба відпочивати. Ноги, аж гудуть, натоптався за день…
Таня пару метрів відійшла від обійстя, зупинилася під молоденькою тополею. Солодкий поцілунок збуджував молоді тіла. Олег відчував легке тремтіння свого тіла, став осторонь. Хоча й доволі темнувато та він хотів сказати їй важливі слова, намагався дивитися очі в очі.
-Таню я давно тебе кохаю… Ще від тієї пори, як з річки витягнув. Моє серце пронизане стрілою. Як зранений птах, чекав коли ти підростеш і вилікуєш мене. Вилікуєш ніжністю, щедрими поцілунками, станеш рідною.
Магічним блиском пристрастних очей зачарував її. Зробила крок до нього, на мить сп`яніла, самовільно закрилися очі. Легкий довгий поцілунок, заводив в храм любові. Поцілувавши її повіки, легенько відсторонився,
- Я знаю, як ти жила ці роки, мене весь час не покидали думки про тебе. Звичайно, я не принц на білому коні. Але чи ти кохаєш мене? Чи ти підеш за мене заміж?
На кілька секунд запала тиша. Поряд в кущі, щось зашаруділо й затихло. Відволікло її від думок, що сказати? Куди поспішати і чого?
-Знаєш Олеже, в мене є план. Я хочу в містечку закінчити курси перукарів. Хочу мати свідоцтво. Курси вже почалися з лютого місяця. Ти пам`ятаєш Марію з мого класу, вона в тій перукарні працює, планую на наступний набір потрапити. Я ж з восьмого класу стрижу жінок, чоловіків та гадаю не завадить перейняти досвід від інших.
-А чому б і ні, це ж просто чудово. То я завтра поїду в містечко й про все довідаюся.
-Знаєш, я вже піду,-
Не давши їй договорити, знову поцілував, за мить рішуче вирвалася,-
-Ну все годі, бувай! Намагався спіймати за руку, різко вирвалася. Лише кілька секунд…. Зникла за хвірткою, пролунав брязкіт клямки.
Здається все добре, але ж не відповіла на запитання, бентежили думки по дорозі додому. За мить пригадав чаруючі, привітні очі. Посміхнувшись, вже й виправдовував її, полохлива пташечка, ще ж зовсім молоденька. Напевно, не була готова до такої розмови. Та я ж живий, чого час тягнути? Раптовий звук СМС перебив думки. Коли витягнув телефон з кишені, прицмокнув. О, знову з Москви. І чому їм не спиться, читав текст » Олежек. Ты нам очень нужен. Срочно перезвони. Наташа».*
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874428
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Сопілка Леля трелі розливає.
В легенду йде лілова сон-трава.
І спляче серце в щасті оживає,
Яріє, мов веселчина брова.
По краплі спека капає з тарелі.
Хмільна черемха – перша етуаль.
Старих дубів премудрість вийшла з келій
І шпателем кладеться на туаль.
У парках шаленіють менестрелі,
Звільнивши іскру Божу з окуття.
Знімають білі вельони морелі –
Хай торжествує на землі життя!
Етуаль—зірка, знаменитість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874467
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Сопілка Леля трелі розливає.
В легенду йде лілова сон-трава.
І спляче серце в щасті оживає,
Яріє, мов веселчина брова.
По краплі спека капає з тарелі.
Хмільна черемха – перша етуаль.
Старих дубів премудрість вийшла з келій
І шпателем кладеться на туаль.
У парках шаленіють менестрелі,
Звільнивши іскру Божу з окуття.
Знімають білі вельони морелі –
Хай торжествує на землі життя!
Етуаль—зірка, знаменитість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874467
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Павук сплів сукню з павутини,
Так закохався у Весну́.
У серці мав її єдину,
Та не було у нього сну.
Весна раділа цьому диву
І подарунок прийняла.
Цю сукню радісно оділа
І свою мову повела.
"Спасибі друже за дарунок,
Він так сподобався мені."
Торкнувся промінцем цілунок,
Павук лишивсь наєдині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874418
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Чому томишся у печалі,
чому знесилена — сумна?
Чому не ваблять сині далі,
чому стривожена така?
Невже спіткало долю лихо??
Німа печаль взяла в полон
та поглинає спокій тихо,
укравши розмаїття сон.
Твої бездонні карі очі
хапають знов нестерпний біль!
Стомилось серденько дівоче,
сумлінням давить чорна тінь.
Не запирайся в сірих мурах!
Розправ же крила та й лети…
Що б там поганого не було,
не залишай образ сліди.
Мандруй світами — вільно дихай,
шукай омріяне — своє!
Мине як ніч пекуче лихо,
любові мальва розцвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874466
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HEfeRl6IDgo[/youtube]
Подивлюсь на небо неозоре:
Місяць й зорі вийшли погулять,
І немов на вишитім узорі,
Просто про щось мріють і мовчать.
І на цім шовковім розмаїтті,
Мерехтить вечірняя зоря.
Заблукала в цьому лабірінті
Сумовита, суджена й моя.
Не заходь за хмари в час вечірній,
Буде тебе важко розшукать.
Знай: що всі зірки тобі нерівні,
Бо вони чомусь усі мовчать.
Ти ж зі мною можеш говорити,
Слухати у тебе є талант.
Ти проміння ніжні можеш лити,
І душі моєї знаєш стан.
Ні, не думай! я не буду плакать...
Просто я на тебе подивлюсь.
Зорі інші хай тобі позаздрять,
Вірною тобі я залишусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874434
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Дарує сонце ніжний промінець
І жайвір з неба пісню посилає,
Моім стражданням вже прийшов кінець,
Сьогодні я почув твоє "Кохаю".
Серця забились ніжно в унісон
І доленька трояндою розквітла,
Здається, це якийсь чарівний сон,
Моя кохана, мрія моя світла.
До тебе я ішов через роки,
У серці ніс вогонь, що не згасає,
Нам вистачило дотику руки,
Для мене вистачило одного "Кохаю".
І сонце усміхається мені,
І в небі райські голоси співають,
Радію сонцю, небу і весні,
І зізнаюсь, як я тебе кохаю.
Ти моя доля, квітка чарівна,
Мій символ незрадливоі любові,
В моєму серці знов буя весна,
Я вдячний Богу, вдячний своій долі.
Нехай же доля квіткою цвіте,
І у серцях весна хай вічно квітне,
Ми збережемо почуття святе,
Не дивлячись що вже на скронях літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874474
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Широке поле шумить хлібами...
ген жайвір в'ється під небесами.
Волошок жменьку сипнув хтось в житі,
радіють літу ті сині квіти.
І гнеться низько налитий колос,
цвіркун-маестро подасть свій голос.
В ромашках ніжних сонця краплини,
а поле просить: "Збери зернини!"
Біжить дівчатко поміж житами...
поглянь, схилилось до них в пошані.
То босоноге, я бачу нині,
біжить дитинство по тій стежині.
Добра зернятка щоб розсівати,
надійних друзів щоб відшукати...
В життя вже кличуть маленькі ніжки
ті волошкові житні доріжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874473
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
І/ скристе сонячне проміння
З/ -за хмарки протягнулось вниз,
А/ там, у теплім павутині,
К/ отилось прямо на карниз.
В/ исоко з даху споглядало
І/ роздивлялося навкруг:
Т/ ам у дворі його чекають,
Ч/ и йти тихесенько у луг?
А/ у дворі кипить робота:
Л/ истками вкрилися кущі,
А/ у кутку, що біля плоту,
С/ иненькі квіти в спориші.
Я /кі чудові ці фіалки!
Т/ рава, здається, вся цвіте.
Р/ осте в ній квіточка маленька, -
А/ пахне ніжно як, проте.
В/ горі проміннячко світило,
А/ все навкруг росло й цвіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874407
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
[img][/img]
Весна всміхнулася мені
Білявим проліском розквітлим.
Я кличу спогадами дні,
В них лину птахом перелітним.
Де нас п’янив бузковий цвіт,
А ми так солодко любили.
О, скільки вже минуло літ!
Їх повернути –час безсилий.
Умиті вранішнім дощем
Світанки росяно-сріблисті.
Сповиті ніжністю ночей,
В любові скупані пречистій.
О, як бентежили серця
Нам солов’їні переливи!
Були мені так до лиця
Твого кохання щедрі зливи.
Любові музика хмільна
Кружляла у веснянім танці.
Ми чашу ту спили до дна
Щасливі доленьки обранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874459
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 03.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=87n6inNKcBQ[/youtube]
Далеко мріє світлий обрій,
Лаштує ранок новий день.
Як зберегти ранковий спокій,
Як зупинить думкам їх темп?
Дам відпочить думкам тривожним,
Приляжте поряд, ще поспіть.
Турбують теми вас серйозні?
Хоч трішки радості впустіть...
Ще буде день і будуть труднощі,
Довірю вам усе рішать.
Не подаруйте тільки розпачі,
А поки, милі, треба спать..
А я посиджу поряд з вами,
І буду сон оберігать.
Побудьте в сні іще птахами,
Привіт зумійте передать...
Тому, хто поряд, хоч,далеко,
Живе за тридев"ять земель.
Ви перекиньтесь у лелеки,.
Спішіть, бо новий мліє день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874152
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Сонечко встало, умилось росою,
В небі розтанула вранішня мла,
Нічка бентежно торкнулась весла
І попливла крізь тунелі рікою.
Тільки куди, у які закомірки?
Після вечері прибуде сюди.
Пломінь спиває холодні сліди.
Журиться місяць — любив же без мірки,
В хмарах розтанув у пошуках лади,
Та не знайшов — загубився і сам.
Півень здійняв в курнику тарарам,
Грались промінням квітучі левади. 30/04/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874120
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Скривлена давненько, і місцями ями,
Наче хтось гамселив бідну до нестями.
Терпить безкінечно у задусі пилу.
Пересохлі губи шепчуть: "пити, пити".
І біжить не в лісі, тягнеться до міста.
Водіям маршруток, наче в горлі кістка.
Люди у салоні скачуть, ніби груші.
Б*ють боки і спини , заховались в мушлю б.
Цяцька-обіцянка лиш трясе повітря.
Всіх, хто обіцяв нам, занесло вже вітром.
Від Подільська стогне скривджена дорога,
Написать не може до святого Бога.
Ось уже й Ананьїв, раді пасажири.
А дорога плаче, бо стомились жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874162
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Проснулось вранці Слоненя.
- Скажи мені, мій татку, чому такий великий я,
хоч ще зовсім дитятко? Он всі малі такі. Поглянь.
Кажуть, що їм багато.
А Слон великий мудрим був й дуже хороший тато.
Він Слоненяті так сказав: " Повір, мені, мій сину!
Бути маленьким - добре. Так. Все ж краще мати силу.
Хто може виручить з біди? Хто завжди допоможе?
Ті, синку, в кого сила є, лиш той багато зможе.
Буває, правда, силу ту не вміють цінувати. Не на
добро тоді вона. Не вміють дарувати. Тодї, скажу,
синочку мій, слабкими є великі. Бо йде від сили тої
зло, гіркого болю лики.
З такими дружби не води. Запам'ятай, синочку.
Ти друзів добрих вибирай, хоч би й маленьку квочку.
Бо силу має квочка та, хоч і не так багато. Та вміє
пташка ця мала курчаток захищати.
А тобі силоньки дано... ой же на скільки більше.
Ото ж не сердся. Сильним будь і від образ всіх вище.
І зрозуміло Слоненя, що мудрості вчить тато.
Дається сила на добро, щоб всім допомагати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874181
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Золотисто - листковий дощ,
Впав на руки мої і плечі.
Причаївся осінній вечір,
Засвітився зірковий ковш.
Ми з тобою в осінню ніч,
В серці нашім вогонь кохання.
Ніжні мрії і сподівання,
Диво зустрічі віч - на - віч.
Очі - в - очі дивилися,
Відпускати тебе не хотів.
Море радощів і море див,
Океаном розли́лися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874147
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Ти сміливо літаєш у небессях безмежних,
А у мові твоїй скільки звуків бентежних,
Промінь сонця спада на ті втомлені плечі
І вагомі стають дріб"язккові вже речі
Задивився у вись, там веселка заграла,
Образ свій чарівний у дугу заховала,
А хмаринка у сяйві задивилась до низу.
Ніби хтось до вогню добавляв море хмизу
Потім промінь ховався у березових вітах,
Зупинявся на мить на лугах і на квітах,
Золотив зелен-гай, що у розкоші грався
Та пахучим садам він у слід посміхався
Ще затримався трішки на чудовому лузі,
Полюбляє бувати у грайливому русі,
Посміхнувся легенько зелен-травці і квітам
Та й полинув у мандри любуватися світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874135
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
«Кринична корбо, цить!
Пшениця зріє…» (Костянтин Мордатенко)
***
Не гримайте громи,
бо половіють ниви.
Хай спіють колоски
під жайворонка спів.
Хай буде в цій порі
вам благодать властива –
спочиньте на межі,
змініть на милість гнів.
Жовтіють колоски
на тихому підсонні,
де й стрибунця ніхто
не сміє сполохнуть,
де колом сокиркú
застигли в обороні,
осмисливши ураз
свого наймення суть.
Не гримайте громи,
бо нива при надії.
Не буйствуйте вітри –
найміться до млина.
Під жайворонка спів
нехай пшениця зріє.
Ще трохи – і зерном
розродиться вона.
(фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873882
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Я сьогодні розмовляла з садом,
Про життя своє розповідала.
Гілка вишні нахилилась радо,
А на ній пташина щебетала.
Я сьогодні розмовляла з сонцем,
В променях купалася гарячих.
Відзеркалля бачила в віконці,
До цих пір воно у нім маячить.
Я сьогодні розмовляла з полем,
Там де трави пахнуть й пахнуть квіти.
Пшениці здаються мені морем,
А на хвилях веселиться вітер.
Я в думках своїх була з тобою,
Відчувала погляд твій ласкавий.
Розмовляла з ніжністю й любов'ю,
Бо не вмію у душі лукавить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873896
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
Дорогі мої друзі!!!
Щиро вам дякую усім за підтримку і добре слово!
Дякую, що ви у мене є, такі справжні і щирі!!!
Нехай дружба ніколи не зникає між нами, а душа не міліє!!!
Всім міцного здоров*я, щастя, радості, удачі, любові, плідної Музи, поетичного слова,
нехай Матір Божа вас оберігає, а Господь здоров*я посилає!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873893
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=juCyZ7SpSQg[/youtube]
Тече маленька річка в нікуди,
Круті цілує ніжно береги.
Та від цілунків є її сліди,
Руйнує їх, неначе від нудьги.
Вона від цього набирає сили,
Стає вже ширша, рада і завзято
Тече туди, де мріють небосхили.
Для родості їй треба небагато.
А береги приймають поцілунки,
Приємність доторкання ці приносять.
Така вона оця ріка-чаклунка,
Вони іще цих поцілунків просять.
І напуває очі ніжність кольорова,
Все це змогла ця річка дарувати.
Та радість літа тільки тимчасова,
Не може літо довго так тривати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873777
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2020
Восьма вечора, а ніби ніч глибока.
І не чути звуків, і не йде людина.
Світлих вулиць мало, більшість темноокі.
Місто заніміло, суто карантинне.
Кожен в себе дома, там гуляє тиша.
Хтось уже куняє, інші - в Інтернеті.
Правду і неправду пробігає "миша"
Хто як хоче грає на своїм кларнеті.
Вірус поглинає, хворі у лікарні.
Недостатньо масок, захисних костюмів.
Ніби ніж безжально, лікарів щось крає.
Ще пливе "Титанік", а вода у трюмі.
Йдуть бої словесні про вакцину й вірус,
Хтось жадає влади і пліткує вміло.
Світові афери. Де ж поділась віра?
Людськість в карантині, дух її вже тліє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873783
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Скільки в душі потрібно мати злості,
Щоб все життя перетворити в злість.
Повірити у видумки до млості,
Ніхто мені на це не відповість.
Коли подруги мають спільну мову,
То іншому між них нема життя.
Це «королеви» і свою корону,
Вони не в змозі дати почуттям.
Ну що поробиш… Те що є – хай буде.
Життя покаже, хто кому є друг.
Повірте в час, він всіх колись розсудить.,
Як беззаконня хтось відчує дух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873766
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Ромашкове спішить у гості літо,
Життю радіє так моя душа.
Десь жайворон пісень співє в вітах,
Стежина проростає в споришах.
Проміння в косу сонце заплітає,
Блакить небесна дивиться згори.
А теплий вітер хмари розганяє,
У літа різнобарвні кольори.
Приспів:
Ромашкове літо, ромашкове поле,
У пахощах квітів купається доля.
Ромашкове літо, пахучі сади,
До тебе на зустріч я буду іти.
Гудуть рої бджолині у садочку,
Збираючи пахучий свій нектар.
Одів метелик вишиту сорочку,
Цвіркун мелодій в полі заспівав.
У лузі пахнуть трави, пахнуть квіти,
Про щось шепоче берегу ріка.
Скажіть, як диву цьому не радіти,
В твоїй руці лежить моя рука.
Приспів:
Всю цю красу у серці закарбую
І може напишу ще свій сонет.
Ромашковому літу подарую
У казку поведе його сюжет.
Засвітяться на небі ясні зорі
І місяць посміхнеться нам згори.
Купатись буду я в твоїй любові,
Співати будуть з нами явори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873772
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Ой зоряні діти та й в кайдани скуті —
пропадають грішні у глибокій смуті.
Ой безмежно важко людей зрозуміти,
та й любити тяжко — в серце не впустити.
У безкрайнє небо — пута не відпустять,
тяжкими хлібами існувати мусять.
Крила поламали, не летіти далі...
Обпалили душі у вогні печалі.
Та й в глибоку прірву, орли не літають,
вони люблять волю, та й ціни не знають.
Хочуть бачить Неньку у садах квітучих,
та й гніздитись прагнуть, у горах співучих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873664
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
[b]В день поминальний добрим словом, щиро
Померлі душі треба пригадати.
За спокій їх – молитву прочитати,
Щоб вічно спочивали вони з миром.
Звертаюся до тебе, любий тату!
Тебе в думках я згадую постійно,
Твоя душа хай буде там спокійна –
Я зможу про сім’ю нашу подбати.
У ті світи пішло Вас так багато,
З тобою поряд – всі мої бабусі,
Діди та інші рідні – що боюся
Бодай когось сьогодні не згадати…
Щоб Ваші душі відпочили в ра́ю,
В молитві Бога я просити мушу.
…І плаче свічка за спочилі душі
Всіх тих, кого люблю та пам'ятаю.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873488
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Ой, гуляє козак в лузі,
У даль задивився.
Має серденько в напрузі,
Дивний сон приснився.
Що зустрів в путі далекім
Дівчину чарівну.
Розігрався в грудях клекіт,
Пісню вчув наївну.
Щебетала соловейком
На містку на річці.
Виливала тугу зойком
Молодій смерічці.
Я ж його кохала вірно
З року в рік, як вміла.
Ласк в душі було безмірно,
Віддати не сміла.
Інша милого любила,
Інша цілувала.
Її ж тепло хвиля змила,
Річка в вир забрала.
25.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873423
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 26.04.2020
А дощ ішов… Вночі, приховано,
Таємно плакав ув імлі,
Такий жаданий… Заціловував
Обличчя спраглої землі.
Чи це боги самі розчулились –
І відчинились небеса?
І сад, і поле, й рідну вулицю
Небесна скроплює сльоза!
Мале зелО життям впивається,
Цей дощ всі помисли єдна.
Весільним цвітом запинається
Небесна повінь – і земна…
РяснИми опадає мевами
Ясна живлюща благодать,
Танцює гінко між деревами…
Так довго довелося ждать!
Хай рине дощ, гряде з-за обрію -
Удень, вночі – у добрий час,
Серця снагою кропить доброю…
Цей дощ – для кожного із нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873503
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Швидко день за днем минає, всіх по черзі життя б’є, гарно там, де нас немає, важче, де ми з вами є! Кожен іспити складає, помилок все додає, краще там, де нас немає, складно, де ми з вами є! У напрузі день тримає, ніч безсонням дістає, ситно там, де нас немає, бідно, де ми з вами є! Трішки настрій підіймає, нам оточення своє, інші там, де нас немає, а ми з вами там, де є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873471
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Краще я помовчу… Не потрібно всього людям знати.
Що було і що є, все що в серці своїм - збережу.
Буду рідне своє по краплинці до купи збирати,
Пізніше онукам, як на сповіді, все розкажу.
Як дитинство провів в повоєнні роки з сухарями,
З п’яти років, в той час, за «чугункою»* пас корівча.
Як побитий приходив і ласку шукав біля мами
І як вперше зустрів неповторне у світі дівча.
Краще я помовчу… Бо не хочу щоб знали й раділи,
Що поетова доля насправді була не проста.
Я живу, як живу, бо не всі так прожити зуміли,
Були миті в житті, розпинали мене, як Христа.
Оглядаюсь назад, все життя я збираю по краплі
І потрохи щомиті писати стараюсь вірші.
А роки пролітають, неначе вони дережаблі,
Несуть мою долю, до незнаної мною межі.
*Чугунка –залізниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873470
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Бог Мудрість роздавав... Скажу, був щедрим.
Найбільш отримав той, хто прийшов першим.
То ж дякували, Бога прославляли, бо Мудрості ціну
тоді вже знали.
Хтось менше взяв... вважав, що йому досить.
А дехто лиш тепер Мудрості в Бога просить. Та
добре, що хоч так. Опам'ятався. Бо є ж такі, хто
ще й тепер без неї жить зостався.
Усе, що Бог дає, нам всім приймати треба.
У Мудрості святій завжди була потреба. Їй в світіі
панувать. Хай зникне сіра скупість.
А пробивається, мов цвіт весняний... МУДРІСТЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873019
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Стелиться до берега стежка золота,
Наливає колосом пшениця рясна.
Достигають яблука в нашому саду,
Хлюпощасться каченята на ставку.
Побігла доріженька край села,
Там колись із милим нас удвох звела.
Розливав пісні жаворон край неба,
Недалеко на стовпі гніздилися лелеки.
Любо посміхалося сонечко з даля,
Зустрічали тоді літо - золота пора.
Хмари наче лебеді по небі пливли,
Ми ще молодими в ту пору були.
Зеленіли навкруги ниви та поля,
Розпустила коси молода верба.
Нам в саду зозуля кувала роки,
Проводили час з милим залюбки.
Промайнув, як вітер той далекий час,
Через роки доля роз'єднала нас.
З коханим на різних тепер берегах,
Щасливі моменти пам'ять зберіга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873448
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 26.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3hB246P7gos[/youtube]
Хіба не цю весну чекали,
Чому ж цвіте та не для нас?
Чи все до осені звикали,
Для нас найкращий був цей час?
Відплаче осінь листям спілим,
А на краю душі зима.
Чи ми чекать весну не вміли,
Могли лиш мріять крадькома.
Не раз вела тебе за руку,
В весну ти вірить не хотів.
І придавав мені цим смутку,
Як я чекала все ж цих днів!
Тому весна, мабуть, холодна,
Хоч дуже рано так цвіла,
Та я повірити в те згодна,
Що недарма весна прийшла..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873483
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Він плакав у мені,
а я - у ньому,
і повінчала злива нас навік…
Бувало гірко.
Хтілося додому.
І не спиняло серце диких рік...
Тривав наш танець довго і врочисто.
Душа ловила смуток і кураж.
Котилося з грудей живе намисто,
потоки слів виходили в тираж...
У серці зріла благодатна тиша,
даруючи веселці кольори.
...А біля брами підіймала вишня
у чисте небо білі прапори.
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873436
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 26.04.2020
Скажи, скажи чи любиш ти мене,
Чи серце від кохання завмирає?
Чи ти чекаєш вечора весь день,
Почути щоб палке моє "Кохаю"?
Скажи, скажи чи любиш ти мене,
Чи лине з серця пісня солов"іна,
Коли у моі очі зазирнеш,
Моя кохана, мрій моіх царівна?!
Моя душа трояндою цвіте,
І осипає долю пелюстками,
Горить у грудях полум"я святе,
Святий вогонь кохання поміж нами.
Чи ти чекаєш вечора як я,
Почути б голос любий і жаданий,
Скажи, чи відчува душа твоя
Оту палку жагу мого кохання?
Скажи, скажи чи любиш ти мене,
Чи це кохання так, неначе зірка,
Слідом яскравим в небі промайне,
І знову темрява в душі і знову гірко?
Скажи мені відверто "Так" чи "Ні",
Скажи, хай більше серце не страждає,
Хай буде навіть боляче мені,
Та мрію, все -таки, почуть твоє "Кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873350
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Вона прийшла, така тендітна,
Неначе зелен квіти в очах,
З цілунком сонця, ніжна, привітна,
Було й летіла, немов той птах.
Часом здіймалась, полохлива,
У піднебесся до хмаринок,
Вела розмову, вже смілива,
Щоб пробудити сонний ранок.
Зустріти сонце, жарин жмуток,
Взяти й розсипать по всій землі,
Прогнати холод, спалить смуток,
Все пробудити в світлі й теплі.
Весняний вітер - смілий скрипаль,
Заграв лагідно й жайвора спів,
Про весну звістку, понесуть вдаль,
Частку щастя подарує усім.
24.04.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873352
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Не плачте, очі... Гірко. Знаю.
Хмарина в небі попливла.
Вона мов ніжна біла квітка.
У білому цвіту й земля.
Не плачте, очі... Подивіться.
Цвіте черешенька мала.
Здається, сон усім нам сниться.
На світ ми дивимось з вікна.
А як проснемось... Що побачим?
Чия у тім буде вина?
Бо ж декому, мабуть, не спиться.
Була б то Силонька Ясна.
Розсіє тьму вона й росою
напоїть щедро білий цвіт.
Так дивно... сон один і той же
з віконця бачить увесь світ.
Якщо не сон?.. То що насправді?
Що відбувається? Скажіть?
То певно час такий, що всіх нас
вчить берегти життя й любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873386
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
( Читайте вірш моєї подруги, поетеси Марії Руснак.
Дякую їй, що довірила мені його надрукувати.)
Іду до світла крізь чорну смугу,
шукаю радість, зриваю тугу.
Шукаю миру крізь терни й кручі,
рвуть душу жала терпкі, колючі.
Зриваю темну, огидну суть,
іду до світла - це вірна путь.
Іду до світла... та скрізь сновиди,
терзають душу... кінця не видно.
Спокою хочу. Молю. Благаю.
Добра і щастя усім бажаю.
Іду до світла... зриваю пута.
Я сильна. Вільна. Я не закута.
Іду до світла... я волі хочу.
Зриваю пута чорної ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873391
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
[b][i]Я тобі подарую світанок,
Перший подих легенького вітру,
Тихі кроки порожніх альтанок
І безкрайнього неба палітру
Покажу тобі гори високі,
Що тримають вершинами небо,
Прожену твій одвічний неспокій,
Пригорнувши міцніше до себе...
Розповім про моря й океани,
Може навіть таке щось... буденне,
Посміхнешся - побачиш тюльпани
Й пригорнешся міцніше до мене...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873263
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
У віршах розчинитись і бажаннях,
Щоби від дихання рядків раділо серце.
У розсипах зірок без коливання,
І в справжніх почуттях без жодної гримерки.
До ранку щоб зізнання в кожнім слові,
А сум розтанув, ніби млявий сніг торішній.
Струмком бриніла б одкровень розмова,
І бісер сипався від щедрих душ розкішно.
А вірші гріли б, наче теплий шалик.
І від лампади місяця любов не гасла б.
Бо нам для щастя треба зовсім мало,
Лиш діаманти ніжних слів і серця ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873261
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
[b][i][color="#4014cf"]По столице гулял как-то Родя
При уме был до этого вроде.
Но сейчас карантин,
А он ходит, кретин!
Маски нет и одет не по моде...
Дверь открылась из дома напротив.
Вышли сразу две голые тети
А за ними - мужик,
Вовсе древний старик,
Но в тельняшке, служил, знать, на флоте!
Продавщица из местной пивнушки
Недолив у неё по пол кружки...
А попробуй - скажи
Сразу к шефу бежит!!
Ну а шефа боятся пьянчужки.
Снова в школу готовится Петя
Сожалея о пройденном лете.
Не ходил он во двор,
Лишь смотрел в монитор...
Отупел и забыл все на свете.
Наш Кощеюшка вздумал жениться,
По людски жить несчастный стремится.
И невесту нашел
С ней ему хорошо...
В пятый раз пойдет замуж девИца.
Для меня безусловное счастье,
Доказать свою преданность Насте.
Ну.. конечно же скрыть
Сексуальную прыть,
То, что бегаю к девкам грудастей...
Людоеду из города Ниццы
Две попались худые девицы..
Он их долго жевал
Зубья все обломал...
Вот такой он из Франции рыцарь.
Предлагал мне знакомый водитель
- Если я попрошу, Вы дадите?
Мой шальной мерседес
Отвезет быстро в лес
Вместо ложе сослужит мой китель...
Тётя Муся с поселка за речкой
Всем казалась невинной овечкой.
Только ж видела я,
Как к ней местный судья
Забегал по ночам на крылечко.
Дверь открылась и тут на пороге
Показался маньяк жутко строгий.
Бог ты мой, кавалер
Чтоб меня не отверг,
В дом его затяну без подмоги..
Поэтесса с деревни Урала
Лишь когда напивалась - писала.
Про любовь и грехи
Были акро-стихи..
Даже книгу недавно издала.
Я нашла на дороге монету
Среди всякого хлама и веток..
ЗОЛОТАЯ она
Да при том - не одна!!!!
Может сдать в райотдел, посоветуй!!
Уезжает на днях в отпуск Лера,
В Рим по вызову от кавалера.
Вот везет, блин, козе!
На богатых князей.
Так и хочется взять револьвера.
Не задалось совсем нынче лето
Я ж еще не простилась с диетой.
То жара, то дожди,
Ну а жрать - подожди!!
Вот в подъезде сижу... с сигаретой.
Топ-модель из далёкой Чукотки
На показ не одела колготки,
Ни трусов, ни чулок
Из-под юбки чубок.
Кто-то взял, разослал в прессу фотки.
Отморозок крутого замеса
Еще тот был по жизни повеса,
Этот мот и лентяй.
Бабник и шалопай,
Доводил до любовного стресса.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873265
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Моя земля, Волинський краю рідний,
Люблю тебе у всій твоїй красі.
Люблю я ніч, де приморозок срібний,
Розкидав діаманти по траві.
Й сторожить час із місяцем у парі
Незриму тишу спокою зірок.
Аж доки ранок в сонячнім пожарі
Підійме гам, там, де стоїть дубок.
Нестиме хвилі Стохід вздовж Березич,
А з коминів у небо сивий дим.
Зайдеться криком при дорозі галич,
За лісом зникне спомином одним.
Як те дівча, з портфелем за плечима,
Котре шукало відповідь в книжках.
Знайшло сліди з роками пілігрима, -
Мудрості дань, заховану в словах.
23.04.20
світлина автора: Валентина Ланевич
Любі друзі! Вітаю вас з Всесвітнім днем книги та авторського права.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873150
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 24.04.2020
[i]коментар на твір Котигорошка http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873087[/i]
що ж кохання? мабуть, воно
поза часом у підсвідомості
мов грайливе п‘янке вино
топить мозок у невагомості
хто любив, хто кохав, то він
чи шукає причин з провинами?
безконтрольний адреналін
у рівнянні з двома незмінними
і всміхається втішно Бог
як малятко новонароджене
до кохання щасливих двох
переможців і переможених...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873159
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Коли проміннячком світанок
Проб’ється крізь нічну пітьму,
Тобі скажу я:«Добрий ранок!»
Й подам ще каву запашну.
Ти просинайся, моє сонце,
На небі - вранішня зоря.
І подивися крізь віконце:
Вона для тебе лиш сія.
Ти просинайся. Добрий ранок!
І подивись:аж за лиман,
Лише для тебе цей світанок
Прогонить вранішній туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873219
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Як пахне сад вишневий біля хати,
Така картина, а на ній ще й мати,
Рукою ніжно віти розправляє
Та свою ніжність тихо залишає
Хустинка біла в неї на голівці,
Стоїть рідненька, мило на доріжці,
То в небо подивилася на хмари,
Змінили кольори, темніші стали
На дощ збирається, подумала хвилину,
Піду вже мабуть трішки відпочину,
Але журба назад її вертає,
У серденьку слідочки залишає
Схилилась на стілець, уся принишкла,
Бо доленька матусі, звісно звична,
Усе пробігти серцем і думками,
Де б не були, а матінка із нами
Як пахне сад вишневий біля хати,
Така картина, а на ній ще й мати,
Рукою ніжно віти розправляє
Та все невтомно діток виглядає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873215
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Світлої пам'яті моїх батьків
– Бачиш, мамо? Квітень сіє пелюстками.
І вже вишня, тату, скинула фату.
Відчуваю, рідні, що ви зараз з нами,
Бо земля і небо стрілись у танку.
З полонин небесних ви зійшли додому,
Сповільнивши раптом нелегку ходу.
Тин старий в зажурі похиливсь додолу.
Лавка проронила дощову сльозу.
– Тож присядьте, любі! Відпочиньте трішки!
Натомила надто вас містична путь.
Вам, напевно, важко добиратись пішки,
Бо зболілі ніжки, мабуть, так печуть.
– Бачите? Тюльпани задивились вгору.
Певно, виглядали з райських вас доріг.
Рясно так розрісся, як пішли ви з дому,
Розпустивши крона, престарий горіх.
– Гляньте на подвір'я! Ось прийшли онуки!
Вже зросли з роками, в них своє життя.
Все змінилось з часу нашої розлуки
І назад немає більше вороття.
– Пригощайтесь, про́шу! Ось свячені паски!
Їх для вас, рідненькі, з радістю пекла.
А ось там цукерки! – Ви беріть, будь ласка!
Бо ось, ось погасне воскова свіча.
Спозаранку встану з першою зорею.
До воріт небесних вас я проведу!
Небо в поцілунку зійдеться з землею.
Лавка знову зронить дощову сльозу.
24. 04. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873232
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=r9ZbUCaddrk[/youtube]
Ми мрієм про щасливе майбуття,
Але туди не можем зазирнути,
Бо так людське влаштоване життя,
Подумавши, доводеться зітхнути.
Загадка нерозгадана ніким,
Зате минуле в нас вже за спиною.
І кожен знає, що було й яким,
Була щаслива доля, чи гіркою.
Одне пройшло - не повернуть ніколи,
А друге - не узнаєм наперед,
Отак життя іде у нас по колу,
Щось подарує нам, щось - відбере.
Лишається теперішнє із нами,
По-різному воно буває в нас.
То йдемо, як колючими тернами,
А то підкине доля якийсь шанс.
І по дорозі цій нелегкі, непростій,
Нерідко озираємось в минуле.
Що не почує наше: Почекай! Постій!
Шкода, що так швидко промайнуло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873217
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
А жінка буває на осінь так схожа,
Вуалью захований сум у очах.
Вона, як та осінь заплакати може,
Дощами холодними скроплений шлях.
Вона то холодить, то сонечком гріє,
Шепоче на вушко кохані слова.
Буває, що з осінню разом радіє,
А інколи плаче із нею бува.
Її, як і осінь вітри обіймають
І настрій у неї мінливий такий.
Буває на крила свої підіймають,
З дзвінким стоголоссям пташиних хорів...
А жінка буває на осінь так схожа,
Ранима, як осені в неї душа.
Вона наче пані чарівна, вельможна,
До тебе у гості завжди поспіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873224
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Коханий, поцілуй: горить в жаданні тіло,
Та подих затамуй: з тобою вже не я -
Фантом чи тінь моя. Минуле - відболіло,
Лиш спомин по мені - ця Мавка лісова...
Коханий, поведу тебе на попелище
По місячній стезі, між сонмами смерек:
Там подруги мої гучні заводять грища
І Перелесник в'є таночок-оберег.
Коханий, поцілуй... Заглянь в зелені очі -
В них міниться оте, що загубив колись.
А дорікати - ні - не буду і не хочу,
І не спитаю, чом дві долі не сплелись..
Зрадливий, пригадай останню ніч весняну:
Так розтинали грудь піснями солов'ї!..
Були ми - як одне, ти звав мене - кохана,
Жагуча нічка та, ті пестощі твої...
Зів'яли квіти снів на зім'ятій постелі...
Ти більше не прийшов, чекала марно я...
Ходім, коханий, в ліс, там подруги веселі
Танки гучні ведуть... Там Мавка - не твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873172
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 24.04.2020
Суха весна… морозні дмуть вітри,
Горить трава, в легенях димом грає.
Та хто завадить аличі цвісти?
Хто спинить пташку, що додом вертає?
Чи легко їм? Чи затишно отак
Крізь дим цвісти, летіти проти вітру?
Ціна життя - мільйони чи п’ятак –
Залежно від встановленого фільтру.
А в небо вже злетів вітальний дзвін.
«Христос воскрес!» - на весь світ сповіщає.
Настане час – ми вийдемо з-за стін,
Бо вірим в того, хто за нас вмирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872935
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020
На співочому полі розквітли тюльпани,
Аромат дивовижний усіх кольорів.
Кожен раз зустрічає це диво світанок,
Доторкаючись променем сонячних днів.
Я милуюсь цим дивом яскраво - магічним
І вдихаю цей запах солодкий такий.
Настрій в мене сьогодні пісенно - ліричний,
Надихає на вірші і тисячу мрій...
В кольорах цих весняних відбилося літо,
Відобразилась ніжність й чарівна краса.
Хіба ж можна красі цій усій не радіти,
Коли в серці буяє і квітне весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872984
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Хмари-ртуть. Весна, мов каземат.
Маскарад в ім'я здолання смерті?
Вірші, рими, образи - затерті,
Лиш вітри гуляють поміж хат...
В лабіринтах вуличних пустель
Голуби клюють самотній вечір.
Час настав жертовних самозречень,
Час дивитись як трава росте,
Слухати як дощ у шибку б'є,
Як сади справляють шлюбну пору
Й шепотіти, погляд звівши вгору,
Господи, в Святе Ім'я Твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 22.04.2020
Короткий миг, мгновенье,
взмах ресничий...
А сколько в нём
событий и смертей!
Что рассказать
о перелёте птичьем
каких-нибудь
летящих к нам стрижей?
...там – пирамиды
слушают Сахары
напевы, вой
и ветер тишины,
и слёзы звёзд
пред ликом высыхают
прижавшейся
к окну небес Луны...
Стрижи на север
с юга улетают,
на родину,
чтоб вывести птенцов;
Ложится дождь огня
и рваной стали
на головы живых
и мертвецов.
А там где снег
с весною уживался,
и ждал стрижей
покинутый обрыв,
ребячий взгляд
в отцовский
взгляд вжимался,
тот стекленел,
навек в глазах застыв...
Пока стрижи
отмеривают вёрсты,
чтоб возвратится
снова по весне,
страна грызёт
войны сухарик чёрствый.
Но что стрижам
известно о войне?..
Что дома нет? –
сметён огнём из «Смерчей»,
что обживать
другой реки обрыв?
Что не постичь
им сути человечьей,
как снёсший берег правый
чёрный взрыв?
Что смерти рёв
со «Смерча» рёвом спелся?..
Летят стрижи
под стали суховей
к обрыву, что
на части разлетелся...
Что с неразумных
спросится стрижей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872916
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Українонько моя, зерня золотеньке.
Українонько моя, сонечко ясненьке.
Знала б ти, як я люблю тебе, моя світла.
Найдорожча для мене, бо ти моя рідна.
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Доріжка в школу в споришах,
Веселий спів пташок в гаях.
Тут ясноока і стрімка,
мов небо, синя є ріка.
Землі ти краще не знайдеш,
то ж бережи ту, де живеш!
Твої хлібнії поля, ріки і озерця,
і ліси твої, й гаї всі мені до серця.
Звеселяє нас усіх пісня соловейка.
Знала б ти, як я люблю... ти моя гарненька.
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Доріжка в школу в споришах,
Веселий спів пташок в гаях.
Тут ясноока і стрімка,
мов небо, синя є ріка.
Землі ти краще не знайдеш,
то ж бережи ту, де живеш!
Українонько моя, зерня золотеньке.
Українонько моя, сонечко ясненьке.
Знала б ти, як я люблю тебе, моя світла.
Найдорожча для мене, бо ти моя рідна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872901
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Я была твоею лишь в мечтах…
Ах…
Вся любовь была в моих стихах…
Снах…
День, и ночь, и лето, и зима,
Тьма…
Я была с тобою, но одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872912
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Музика і виконання: Микола Шевченко
Слова: Ірина Гончаренко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664724
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 21.04.2020
Одного разу, я попала в село
Це з подружкою, туди нас занесло
Тут кажуть мешкає, баба знахарка
Давненько жіночка пенсіонерка
Охороняє, село й всіх від лиха
Ще називають її ворожиха
Подружка, після похорону мами
Спати, на жаль, не могла ночами
Запросила, з нею мені сходити
Я ж інакше, не вміла поступити.
Вздовж річки стежка, крива в сухій траві
Йдем наче в яму, моторошно мені
Попереду дуб, велич - охоронець
А біля нього, вріс в землі камінець
Мов підпирає маленьку хатину
Її ледь видно за низеньким тином
А дуб крислатий, гілля, аж до низу
Попід віконця, стоять купи хмизу.
І на подвір`ї, молоденьке теля
Ще якась жінка пригортає маля
Воно ж маленьке, ледь трима голівку
Підняло очі… Тож вздріла ластівку
Там над дверима гніздечко. А стріха
То, певно захист від вітру, як дмуха
Від дощу мабуть, немов парасолька
Щоб не попала, жодненька крапелька.
Я дивувалась, цій маленькій хатці
Біленька, славна. Кіт сидів на лавці
Так умивався, старанно, уміло
Ні, не боявся, роздивлявся сміло.
Скрипнули двері, на порозі бабця
Ледь посміхнулась,- А ви взяли яйця?
Жінка з малятком, кивнула привітно
В очах я бачу, надію і світло.
На вид немочна, старенька, худенька
Мов берізка, лиш згорблена, низенька.
-І ви заходьте, секретів не маю
До нас хитренько, -Так краще вважаю.
І ми за жінкою йдемо до хати
Я намагалась, цікавість сховати
Так пах чебрець, вмить огорнуло теплом
Нас зопросила, присісти за столом.
Жінку з синочком навпроти ікони
Вона ж невпоспіх робила поклони
Й читала молитву, я її не знала
Так тепло на душі, ледь не задрімала
Щось жінці шепотіла й взяла маля
На стіл поклала. Тихо благословля
Й сама хреститься, роздягла малого
Маца тіло. І рушника вогкого
Приклала зверху й давила пальцями
З чола злизала, а потім губами
Торкалась його усіх кінцівочок
Раптово різко поклала на бочок
Й гучно сказала,- Зараз він заплаче
Це не біда, тож йому буде краще
Чомусь взяв страх, аж похололи руки
Ой, наш Всевишній, за що ж такі муки?
Миттєво ручку, так різко підняла
Малий заплакав, я сльози спиняла
Бабця, всміхнувшись, - То вивих ключиці
До жінки каже, - Тепер ти дай йому циці.
І до груді, чмока, аж чоло змокріло
Всміхнулась бабця,- Ну от - гарне діло
Ми тішилися, герой, наш хлопчисько
До жінки бабця,- Спатиме Василько
Побачиш нині. Й свічку запалила
Яйцем качала й воду в стакан лила
Туди й жбурнула, розбила яйце
- Не журись люба, ну от тепер і все.
Ледь підморгнула й до мене тихенько
Візьми відерце, тут вода близенько
Носити важко, давно живу одна
Того здоров`я шкода та й вже нема
Я їй кивнула, на це дала згоду
Вона услід,- Ти зверни до городу
І там побачиш по стежці криницю
Та не соромся, посмакуй водицю
Вона ж цілюща, все життя її п`ю
Вже дев`яносто літ, бачиш я жию
Й взяла за руку,- Ти будеш щаслива
Себе образить, не дай, будь смілива!
В душі відчула тепло до самих ніг
Чомусь зневіра, мене розбирав сміх
Я до обличчя гаряче відчула
Щоки пашіли. Жіночка гукнула
- Чуй, зачекай й мені треба води
Підемо разом, не спіши, зажди!
Маленького лишила на ліжку
Я ж кинула погляд на подружку
Тож так злякалась, кліпала очима
Нас охрестила бабця за плечима
Мені тривожно, одну лишили
Але ми поспіхом, все ж рушили.
Стара криниця, справді дивина
Вода холодна, чиста, джерельна
Смак мов солод, де й сила взялася
Жінка тихо, аж засміялася,-
Поглянь, а в мене покращився настрій
Завдяки бабці, бач, оцій примудрій
Як говорить, все робить знахарка
Ти помітила, як справно торка
Й перевертала маля так вміло
Боялась я й під серцем щеміло.
Ми повернулися, до хатинки
Старенька саме, тушила свічки
Ну от і добре, сили набрались
Дружно у відповідь посміхались
-Ну дівчатка, все вертайтесь з Богом!
Ми їй дякували за порогом
Та з нас грошей, вона не взяла
Подружка хустку з сумки витягла
Й на плечі накинула старенькій
Я рада, хустиночці будь якій
Тихо сказала і просльозилася
Немов в поклоні похилилася
Та знайте ж ви, я ж не ворожиха
Як люди кажуть, не роблю лиха
Це мені Бог дав руки чутливі
Я відчуваю де й який вивих
Гадаю і в свічках нема біди
Й в молитвах спасіння від Іуди.
Перхрестила ми раді пішли
Знов немаленький шлях підкоряли
Вузенька стежка й сонце яскраве
Чомусь здавалося більш ласкаве
Йшли мовчки, кожен в своїх роздумах
Лиш часом, оминаючи комах.
Попереду, роздвоїлась стежка
-Дівчата, як вам оця знахарка?
Жінка з дитям, раптово запитала
Моя бабуся її добре знала
Під час війни, в селі повитуха
Колись мені, хвалилась свекруха
-Ви не на потяг? Я запитала
Вона маленького пригортала
А він, так спав, ну немов янгеля
Неначе, після слів хрестителя.
Мені йти, іще три кілометри
В селі навіть немає медсестри
Тож й ходимо до цієї бабці
Ніколи не відмовить в помочі.
Розпрощались, тож ми поспішали
Живемо так, мабуть би й не знали
Що на світі, ще є добрі люди
Що сказати, просто роблять чудо
Я не витримала й до подружки
А, що ти, почула від ворожки?
Та мені сказала, ходить до храму
До сорока днів поминати маму
Про себе з нею поспілкуватись
Дала пораду - посповідатись
Казала, що минуться чорні дні
Зникатимуть, всі ночі бентежні.
Почули сигнали електрички
Й ми з подругою, немов сестрички
З веселим настроєм повертались
Додому й на краще сподівались
Слова знахарки вселяли віру
Пригадали, ту усмішку щиру
Тож будемо раді кожному ранку.
1980р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872718
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Та що казати тим хто жили
В ті рокові для нас часи.
Він не питав, За що Іуди?
Вони кричали — Розіпни.
То, нелюбов їх роз’єднала —
Жага й невпинна круговерть.
Гординні янголи повстали,
Подарували людям смерть.
Безжальний млин та смуга чорна,
сухе, несіяне зерно…
Невпинно жруть пекельні жорна
Все те, що прощено було.
Погасла Зірка на Голгофі!
Покинув Землю Божий Син...
Закрив Ісус блакитні очі,
Розправив крила чортів млин.
Дурні думки — дурні ми люди,
Куди ведуть — туди йдемо...
Дяками загнані в нікудИ,
Таврують нас, нам все одно.
Що породили й будем мати!
Любов — це зовсім навпаки.
Коли на на небі божі знаки,
Полюбиш все що навкруги.
Ісус живий та буде жити!
Хто дарував, той не вкраде!
Хто не вбивав — не буде вбитий!
Хто полюбив той, не помре!
Пройшовши біль, поневіряння,
Пізнавши гниль черствих сердець,
Простивши зраду та знущання
Господніх намірів творець!
Тоді народжений й надалі…
ЗрощЕний правдою в віках,
Розп’ятий в муках та печалі,
Воскреслий в праведних серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872753
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Напевно, більше мертві, ніж живі...
Однаково - планета нас ще те́рпить…
Як світ увесь од нелюбові терпне -
світися сонцем і у сонце вір.
О, нам би ще сягнути глибини -
набрати світла у серця порожні.
Із натовпу голодних і дрібних
завжди хтось плюне у обличчя Боже...
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872351
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Зимонька скупа була,
Сніжком не трусила...
Посох Березню дала,
Владу завершила.
Березіль гуляв, морозив,
Не дбав про земельку.
Дощиком лише моросив,
Ніжився раненько.
Вийшов Марець, не проспав
Квітня зустрічати.
Патерицю передав, -
Та й мерщій тікати !
Квітень місяць - молодець,
Весну-красну любить.
Майнув полем, навпростець,
Трудитися буде.
Миттю Цвітень із відром
Помчав до криниці.
До людей прийшов з добром
Набрати водиці.
Оре землю, зерно сіє,
Зразу загортає.
Воду носить Водолій,
Вправно поливає.
Квітень, Цвітень, Водолій -
Він втоми не знає.
Все посіяв і полив, -
Будемо з врожаєм !
Березіль, марець - давні назви березня,
цвітень, водолій - квітня.
Патериця - посох ( син.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872747
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Христос Воскрес! – пронеслось світом,
Цю звістку стали сповіщать.
Нам Янголи додали світла,
Й принесли Божу Благодать.
Христос Воскрес! Радіймо, люди,
Бо це є чудо із чудес.
Хай мир і щастя будуть всюди.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872730
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Тихо річка пливе, ніжно з хвилями бавиться,
Ось зустріла листок, бачу з ним уже радиться,
Щось шепоче йому, шле манливий дарунок,
А листок вже на хвилях залиша поцілунок
Настрій, посмішка вже, все чудово складається,
Але річка чомусь не спішить, все вагається,
Мабуть є не довіра, що в серденьку криється,
Може згодом водою поступово і змиється
Все тече і тече,ніжно хвилями грається,
А привітний листок її в слід посміхається
Та ріка не спішить, знову шле подарунок,
А листок все так сміло залиша поцілунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872840
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Пройшла гроза весняної пори,
Озон переливають квітів чаші,
Свіжіють в блисках їхні кольори,
І пригадалися зізнання Ваші —
Такі бентежні, як травневий грім,
Якого нам навіки не забути.
Минулося давно усе, а втім,
Природнє диво й досі не збагнути.
Із вуст медових скрапував нектар
і підсолоджував тіла сп’янілі…
Когось чекав в самітності ліхтар,
А ми дощем вмивались, захмелілі. 20/04/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872820
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Де закохані стежками ходять,
Там лишаються завжди сліди.
В небі чари тихо верховодять,
Доторкаючись теплом весни.
Піднімаючись на крила вітру,
Щастям переповнена душа.
Лине спів у черемхо́вих вітах,
То кохання наше поспіша.
Приспів:
Цвіте черемха білим, білим цвітом
Її вдихаєм ніжний аромат.
До нас всміхнеться, ще барвисте літо,
Свої цілунки подарує сад.
Тихо берег, щось шепоче річці,
Він закоханий у неї теж.
Заблищали роси на травичці,
Ти стежиною мене ведеш.
Ніжно, так тримаєш мою руку,
Я щаслива, що ти поруч є.
Де кохання там нема розлуки,
А воно у нас на двох одне.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872856
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
[b]Для Вас...
Я много сделаю для Вас...
Я напишу для Вас стихи, поэмы.
Пусть день уже сегодняшний угас,
Но я пишу -
я позабыла время...
Для Вас...
простите глупую меня -
Все поцелуи - словно в первый раз,
И ночи - полные дурмана и огня,
Короткий миг,
лучистый взгляд -
для Вас...[/b]
( Фото - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872737
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 21.04.2020
[i]Не смейте забывать Вы обо мне
И обо мне не смейте думать плохо,
Когда в ночи, с моим последним вздохом,
Скажу «Люблю» в угрюмой тишине.
И пусть Ваш образ сердце пронесет,
Забудутся пустые увлеченья,
Тогда пускай наступит Ваш черед –
И я останусь тенью. Вашей тенью.
Как Вы меня любили! Пусть не так,
Как я готова жертвовать собою,
Но Вы – мучитель, мой любимый враг,
Себя сжигали трепетной любовью.
И пусть нас жизнь разводит по углам,
С другими ищем мы теперь покоя,
Пусть я дарю любовь уже не Вам,
Но памяти о Вас я не отдам,
И правды н и к о г д а Вам не открою!
P.S. Вы обо мне не смейте думать плохо… [b][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872646
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 21.04.2020
[i]Глаза полны мученья и терзаний,
И бледностью покрыта кожа щек -
Моя любовь не терпит испытаний,
Но знай, что это счастье – не упрек.
Хоть потемнел и сник теперь мой взгляд
И шелк волос не для тебя дарю я,
Все правильно. Ведь нет пути назад,
Пускай меня глаза других волнуют.
Пусть стану зажигаться я для них,
Для тех, других, кто может недостоин.
И пусть не напишу я больше стих,
Как для тебя пишу – но будь спокоен:
Ты женишься на той, что все ж нужней,
У вас с ней будут дочка или сын,
Что станут для тебя всего важней,
А летом будет расцветать жасмин…
Сорву я ветку, к сердцу приложив,
И вспомню тот далекий летний день,
Когда июнь, жасмином все укрыв,
Раздаривал любовь, прохладу, тень.
Глаза смотрели счастливо в глаза,
Твоя душа сливалась вновь с моей,
И когда первое «Люблю» сказал,
Всю красоту неповторимых дней.
В тот тихий и уютный вечерок,
Ты веточку жасмина мне принес,
И протянул мне крошечный цветок,
Что был дороже сотни белых роз.
Но счастье в прошлом, как и та картина,
Что вспомнила я будто невзначай.
Я шла. А веточки прекрасного жасмина
Роняли цвет. Прости меня. Прощай!
[b][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872881
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Чомусь серди́вся вітер на весну,
Розгойдував дерева, скубав віти.
Йому б разо́м із нею порадіти,
А він гудів і не ішов до сну.
У небо піднімав біленький цвіт,
Тоді жбурляв на землю вередливо.
Йому було мабуть не так важливо,
Що то останній цвіту був політ.
Весна його спиняла, та дарма,
У неї не було такої сили.
У темні хмари вбрались небосхили,
Зі всіх сторін їх вітер обдима...
Лише надвечір заспокоївсь він,
Коли зоря коли́санок співала,
Вона умить його заколихала
І він заснув за декілька хвилин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872363
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Риплять новини.
Облога.
Свят-дні в кайданах.
У кіш, лихий струшує життя — жнива
А котики вербові
бавляться світанням.
Владика-Всесвіт —
в тичинках ожива.
За світ-світів
мандрують
зважено планети:
Їм свари й грози наші —
а НІ-ПО-ЧІМ.
Дрозди Весну стрічають
гамірно-сонетно
І Вербний тиждень мріє
у злен-парчі.
На о́брусах левад
леліється латаття,
Стрибог
лата заплави
галуззям згод,
Всебі́ч Росі верб-обереги вод
(лапаті):
Вербове віття —
прадавній
русів код.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872124
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Бринить струна моїх надій,
Її звук дзвінкий і урочистий.
Живу думками своїх мрій,
Мій шлях легкий, і тернистий.
За все, що є, я дякую Тобі,
Любий, Отче наш Небесний.
Ти зі мною в радості й журбі,
Допомагаєш мій хрест нести.
Хоча б, які були мої стежки,
Ти крокуєш поруч зі мною.
І не розірвав свої Ти ниточки,
Оберігаєш перед грозою.
Я дякую Тобі за все,
За батька, маму, і за сина.
Він Твого подиху галузка розцвіте,
Яка всохла й роками не родила.
Скільки б не пройшов я земних доріг,
Ти невтомно чекаєш на порозі.
І якщо, я в житті, ще щось не зміг,
Ти завжди мені на допомозі.
Я дякую Тобі, Отче мій Небесний,
І вірю, що у прийдешньому житті,
Нам з Тобою спільно по путті,
Моя душа і тіло воскреснуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872161
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Я так люблю, я так кохаю,
Тебе, немов весна світанок.
Шумлять дерева тихо в гаю,
Привітно усміхнувся ранок.
Мої думки завжди з тобою,
Не може бути в нас іначе,
Осиплю я тебе любов'ю,
Душа ніколи хай не плаче.
Нехай чарівні линуть звуки,
І цвіт вишневий розцвітає.
Твої мене зігріють руки,
Тепліше них в житті немає.
Я так люблю, я так кохаю,
Слова торкають наче квіти.
І ти мене коханий, знаю,
Усе життя будеш любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872106
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Час біжить прудко, він нас не чекає,
Пшеничним полем, ген за небокрай.
Він як митець, шлях майстерно прокладає,
А ти спіши за ним і свої миті впіймай.
Лови щасливі мрії серед літа,
Відчуй духмяний аромат весни.
Слухай, як в осінніх горах лунає трембіта,
Впіймай сніжинку чарівниці зими.
Будь з коханою біля водограю,
На вершину гір стежку проклади.
Даруй п'янкі цілунки серед розмаю,
Чудовий сад з нею заклади.
Відчуй любов своєї родини,
І ніжне материнське тепло.
Будь на варті своєї батьківщини,
Щоб ніяке зло до неї не прийшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872064
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 15.04.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZ_gsvolL7E
[/youtube]
Яка краса, теплінь, цвітіння!
Весна старається для нас.
Природи трепетне творіння,
Так необхідне нам нараз.
І заворожена на хвильку,
Забуду все, що так болить.
Не буду клясти свою долю,
Весна, я чую,- струменить..
Чому все ж хочеться так плакать?
Забудь, душе, що щось не так.
Чи зможу сльози ці приборкать?
Насолодилась ними всмак.
Ти будь зі мною поруч, любий,
Зітри солону цю сльозу.
Цілуй мене в солодкі губи,
І прогони з душі "грозу"...
Сама я все не пересилю,
Занадто, мабуть, я слаба.
Ще зупини зневіри хвилю,
Без тебе не пройде журба...
Я бачу: тучі розійшлися,
Лиш накрапає дощ мілкий.
В моїй душі ти оселився,
І вірю: будеш завжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872006
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Несе дід помиі свиням,
Аж тут поліцаі,
О! Впіймали,він без маски,
По селі гуляє.
Ловіть його,в"яжіть, крутіть,
На землю пошвидше,
І тримайте, поки він,
Протокол підпише.
Та пошвидше штраф здеремо,
Тепер буде знать,
Як ходить в селі без маски,
Пукать і чихать.
Дід ім каже:"Ви нелюди,
Де ж я візьму маску,
Де в селі іі куплю я,
Підкажіть будь ласка"?!
Я б отим, хто вивіз маски,
Просто для краси,
Вдів на морди, не стірані
Бабині труси,
Походили б в такій "масці"
Тоді вони взнали б,
Наші маски за кордон,
Більш не продавали б.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871999
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Волинь, ти мій краю, зелений розмаю,
Дрімучі ліси і квітучі гаї.
Ще змалку люблю і донині кохаю:
Червону калину й Волинь навесні.
Повів калиновий витає над краєм,
Коли наречених одягнуть вбрання.
Щебіт пташиний летить понад гаєм,
Пісні солов' їні лунають здаля.
Як не любити красу калинову:
Ріки, озера, небесну блакить !
Зачарована змалку, заворожена знову
В калину багряну, що душу ятрить.
Волинь і калина - дві вірні подруги,
Бо дружба у них із давніх-давен.
Одна - синьоока й червоная друга
Щасливо живуть по сьогоднішній день.
Повів - аромат, пахощі ( син. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871730
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 14.04.2020
ДУША ЖИВА!!!
Тремтить тонка тендітна павутинка,
Іще тремтить... Тривожно, як струна,
І жевріє надія, мов іскринка:
Біда мине...
Ще буде даль ясна!
Відійде все, мов сон, сумний, жахливий —
Хвороби жах, безвиході печаль...
...А пам'ять повертає у щасливе
минуле.
В світлу неповторну даль:
Усе було недавно, може вчора —
Побачень незабутні вечори,
Любов,
й вершина таїнства святого
Коли лелеки діток принесли.
Пройшло, мов сон.
Будують світ онуки,
За ними слідом правнуки спішать.
А нам лишається лиш біль розлуки,
Лиш сум скорбот,
та гіркота утрат.
Ні! Висота Небес віщує вічність —
Зі смертю не приходить небуття!
Смерть — тільки крок
в незнану Потойбічність,
У таїну наступного буття!
Тремтить, вібрує свічечки промінчик,
Тремтить без вітру.
І пливуть слова:
“Немає смерті. Є лиш крок у Вічність.
Душа жива!
Душа жива!
Жива!”
12.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871957
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Політ пташиний над водою
У перших променях світанку
Нас заворожує з тобою.
Яскраве сонце крізь альтанку
Вдивляється у Ніагару,
Лоскоче променями хвилі,
Пожвавлює ще сонну хмару,
А ми дивуємося силі
Непереможеного світла,
Що розливає позолоту
В обіймах лагідного літа,
І не жалкуєм ні на йоту
Про наші зустрічі з рікою —
Із дна черпаємо натхнення.
У навігаціях юрбою
Думки дарують одкровення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871929
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Я пам'ятаю, як цвіла уперше вишня.
Ти на побачення тоді до мене вийшла.
Світились зіроньки ясні, і місяць з хмари
для нас так щедро розсипав свої всі чари.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
А дотик рук твоїх п'янив, і коси пишні.
І засоромились тоді біленькі вишні,
як я напивсь, мов з джерела, із вуст чудових.
Через життя своє проніс цей смак медовий.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
Уже на скронях білий цвіт і в наших косах,
та пам'ятаю, як тоді ми йшли по росах.
Світились радістю серця... дзвінко сміялись.
Ті ніжні іскорки тепла в серцях зостались.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871961
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Сьогодні плакав квітень за вікном,
Лилися сльози, мов потоки річки.
Десь гуркотіло гучно за селом,
Кудись так поспішали електрички.
Луною відбивався стук коліс,
А я згадала зустріч на пероні.
Яка була з тобою в нас колись,
Тремтіли губи, стукотіли скроні.
В юрбі людей, почулося:" Привіт!"
Я обернулась й немогла збагнути.
Перевернувсь перед очима світ,
Неможу зустріч ту, ніяк забути.
Ще досі чую тихий голос твій,
Блакитні очі - океан любові.
Колись ти був коханий, тільки мій,
І ніжність відчувалась в кожнім слові...
Одне тобі промовила:"Привіт!",
Бо більше не змогла ніщо сказати.
Переді мною інший був вже світ,
Його змогла без тебе покохати...
Я чую, плаче квітень за вікном,
Течуть струмками прохолодні сльози.
Я ж перелистую життя альбом,
У небі гуркотять весняні грози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871949
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Стільки років не знала нічого про тебе,
Ніби в просторі дим розчинився.
І мовчало заплакане в сірості небо,
І не снився мені, ти не снився.
Несподівано краплі упали небесні,
Мов надія для росту любові.
Я ж чекала тебе, проминули всі весни.
Довгождане прорвалося слово.
Відшукав, хоча осінь безлиста назріла.
Загубились не всі сподівання.
І серця шепотіли, і з трепетом мліли.
До останку тепер, до останку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871960
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
[b][i][color="#1f8703"]Пес стоит и смотрит дико,
Как понять собаке тут.
Люди все в толпе безликой
И в намордниках идут!
Не хватило масок Лиле
Не нашли ее размер,
Под заказ намедни сшили
Сутки делали замер.
Карантин, он тот же отпуск
Только разница одна.
Тут крути хоть трижды глобус
Не одна я - вся страна.
Не узнала я Татьяну
Это что за макияж?
Обе мы с Татьяной спьяну,
Я - домой, она - на пляж.
В магазине нет форели,
Нет лосося и кеты.
Мы зашли и одурели,
От такой вот нищеты.
Только вспомню это лето,
Нервы сразу же шалят.
Согрешили мы со Светой,
Тест укажет результат.
Как-то раз в моем садочке
Карлик встретился, маньяк.
Целовал в пупок, а щечки
Не достать ему никак...
Девки плавают в речушке
От ундин не отличить.
Плавки держать на макушке,
Чтобы их не замочить.
Ох, девчата, я не знаю
Как мне мужа ублажать!
Он всегда ложится с краю
Как мне ночью убежать ?
Моя теща, дура-дурой
Дверь закрыть бы на запор!
Стырил тесть 6 лисьих шкурок
Снес к соседке за забор.
Выпил водки два стакана
Люськи муж, дед Агафон.
И пошел лупить Ивана
В школе к Люське бегал он.
Был вчера в гостях у тёщи
Как же зять к ней не зайдет?
Тесть с кустов следил из рощи
Выбил зуб мне, идиот!
Вышла новая программа
В клубе "Ценим красоту"
Не пойду туда я, мама
Лучше жиром обрасту.
Открываю дверцу шкафа...
Это кто же там сидит?
Не пошел бы ты, блин, нафиг,
Друг супруги Ипполит.
Узнаю на днях случайно
Почему мой Митька слаб.
То, что раньше было тайной,
Знает два десятка баб...
На турецком побережье
Не уснуть, не задремать!
Месяц я хожу в надежде
Нинку с хахалем поймать.
Мне курьер доставил пиццу
Самых лучших образцов.
Он меня заставил злится
Опоздал на шесть часов.!!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871614
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
У світі неоправданих причин
нам більш не розминутися з тобою.
У небі місяць хмарами гірчить -
давай його приручимо обоє.
Гарячий вітер дихає в плече.
Не треба опускатись на коліна!
Нехай триває магія очей
і світ між нами
лишиться нетлінним...
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871554
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Когда вечером зорька светлая,
Аромат цветов в саду,
Нам черёмуха машет веткою,
Приходите я вас жду.
Под черёмухой мы встречалися,
Приплывала к щёкам кровь,
Ах какая то была сладкая
Эта первая любовь.
Ах черёмуха ароматная
Ты держала нас до утра,
Ах какие то были сладкие
Те весенние вечера.
Повзрослели мы,уже с детками,
Жизнь наладили мы свою,
Нам черёмуха машет ветками
Приглашает всю семью.
Постареем мы ,поседеем мы,
Проплывут рекой года.
Но черёмуху нашу светлую
Не оставим никогда.
Ой черёмуха ты красивая,
Расцветай весной всегда,
Нашей юности дни счастливые
Не забудутся никогда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871556
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020
В поле ночью тайком
выйду мысли проветрить...
- Прошлогодним листом
счастье мчало за ветром...
В небо звездочкам зря
напевала мотивы...
- Я запрячу себя
от безумного мира!..
Среди многих потерь
был любимый святыней!..
Все надежды теперь
с чувством горькой полыни...
Пусть сгорят от зари
бесполезные крылья
безответной любви!..
Станут серою пылью...
* * *
В поле ночью тайком
выйду мысли проветрить...
Счастье было грехом...
- Я любима... лишь ветром.
10.04.2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871497
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Счастье можно дарить
Но не всем подряд
В обе руки поймать мир
Зацветает майский сад
Счастье можно дарить
Близким и любимым детям
Услышать внуков смех и крик
И станет тесно на планете
Счастье можно дарить
С другом своим поделиться
Либо счастье, маленький миг
С кем- то иным соединится
Счастье можно дарить
Когда к тебе лично пришло
Может гостить малые дни
Было одним на двоих дано
Счастье можно дарить
Когда у тебя его много
Соединяет вас крепкая нить
Оно вернется к тебе снова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871277
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Цієї ночі в сад зайшли тюльпани,
Щоб здивувати нас, бодай з вікна.
Прийшли до нас із раю Роксолани*,
Їм там сказав хтось, що у нас – весна.
За нас підняли мрій своїх бокали,
І навіть джміль їх осушив до дна.
Їм солов’ї «За здравіє» співали,
За те, щоб ми дивились не з вікна.
За те, щоб були царськими корони,
Щоб гіацинти пахли на весь світ
Та на добро не було заборони
І не писало людство заповіт.
*колись тюльпани росли
лише в саду турецького хана,
за спробу розмножити за його
межами суворо карали
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871418
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 10.04.2020
...слухаючи
Квітку Цісик.
[youtube]https://youtu.be/HavVNW6OhM4[/youtube]
[i][b][color="#0a8a7d"]Ти – мій легкий, та владний подих вітру.
Ти – рясно рястом квітчана весна.
Ти – те, що довіряєш лиш пюпітру.
Ти – чара, де й себе в свій час пізнав.
Тобою упиваюся щоночі,
тобою я втішаюся щодня.
З тобою поспілкуюся охоче,
з тобою запряжу свого коня…
Тобі дарую все, що в серці маю.
Тобі й життя, як треба, все віддам.
Тобі – весняні всі мої розмаї.
Тобі – мій весь і Рим, і Амстердам!
Тебе кохаю вглиб і до нестями –
твою красу упень боготворю!
Тебе я славлю одами й піснями,
За тебе йду з дияволом на прю.
Обоє ми – у розвитку циклічнім.
Обоє ми – спіралі гнуча нить.
Обоє ми…
Та ти існуєш вічно,.
а я в тобі, мій світку, лише мить…[/color][/b]
8.04.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871292
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 10.04.2020
А я загубилася в розкоші квітів
В яскравих примулках весни
Прислали вже безліч весняних привітів
Безмежні, чудові луги
Ось тут маргаритки уже яскравіють
Яскраві такі кольори
Вони звеселяти наш погляд уміють,
Даруючи ніжність весни
А біля стежини конвалії милі
Створили красу із квіток
Та ніжні, привітні і навіть грайливі,
Як ніби зібрались в танок
Ось шоу квіткове кружляє так мило
Вирують в повітрі дива
Ох, як же навколо чарівно й красиво-
Це справжня казкова весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871456
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Має заміж іти Віка,
Марту йде питати
(Та вже має чоловіка,
То повинна знати).
Скажи правду мені, Марто,
Чи цей ризик вартий?
Одружитися - не жарти,
Це не гра у карти.
-Слухай, Віко, одкровення
Заміжньої жінки,
Таке «щастя» мають Жені,
Тані, Гані, Нінки…
Він, як мишка до заміжжя –
Сіренький і милий,
А ти - лагідна і ніжна,
І така щаслива!
Поживеш з ним зо два роки,
Ніде правду діти,
Хочеться миш’як купити
Й тут же отруїти.
Бо з цієї мишки зразу
Козлик виростає,
Доведе тебе до сказу,
Потім вовком стане.
Заміж, Віко, справжнє пекло,
А ще підуть діти…
То ж до старості пораджу
У дівках сидіти!
Все. Бувай. Не маю часу,
Мушу клопотатись,
Донечка виходить заміж –
Треба готуватись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871461
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Я так люблю дивитися на зорі,
Вони, немов смарагди чарівні.
На місяць, що пливе неначе в морі,
Під парусом надутим у човні.
Я так люблю блукати з вітром в полі,
Серед ромашок, маків в пшеницях.
Пташки співають входячи у ролі,
Лишають нам мелодії в серцях.
Я так люблю блакить ту, що у небі,
Хмарин пухнастих, наче білий сніг.
І завжди кличе ліс мене до себе,
Казки для мене він свої зберіг.
Я так люблю мелодій дивні звуки,
Що зігрівають душу кожен раз.
А ще твої коханий ніжні руки,
Що обіймають у вечірній час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871322
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Весна в вікні. В ній щастя, ніби океан,
А карантин повзе, мов черепаха.
За шибкою звучить, звучить землі орган.
Парфумами весни дерева пахнуть.
Від цвіту юного біліє все навкруг.
Між віттям барви сонця виглядають.
Автомобільний непомітний майже рух,
І люди де-не-де у цім розмаї.
Спостерігаємо частіше із вікна.
І попри карантин, душа теж квітне,
Бо надихає з чистим серденьком весна.
Тебе не можна не любити, світе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871334
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Цвіте каштан на цвинтарі старому,
в сталевих путах на краю села.
Стоїть як стаж, в убранні мовчазному,
схилила вітром давнини журба.
Росте покірно вітру не питає,
за що його невпинний похилив.
Та він дивак і сам того не знає —
пізнавши тугу, вовком би завив.
Лежить плита на батьківській могилі,
каміння вкрили лісові мохи.
Мою свідомість поглинають хвилі,
барвисті хвилі спогадів моїх.
Колись ходили полем на край лісу,
не оминали чисте джерело.
Колись ловили карасів до біса,
ніч повертала стежкою в село.
Черешень стиглих досхочу збирали,
гойдало вітром в полі колоски,
та іскри сонця світлом відбивались
у дзеркалах чарівної Десни.
Часи печалі вже давно минули
та опадає білосніжний цвіт.
Тепло батьківське серце не забуло —
дитинства мого пелюстковий слід.
Казав мені: " Живи як мить дитино,
люби, навчайся, Землю борони.
Талант — це гідно жити як людина
та світлим шляхом у безсмертя йти!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871255
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Зранку мама завелася
(Доньку в дитсадок збирає):
-В кого ти така вдалася?
Невже розуму немає?
Знову туфлі не на місці…
Як мене ти розізлила!
Рукавички чогось в тісті,
Наче кекси в них ліпила!
-Будеш ти мене повчати?-
Каже п’ятирічна Люда,-
Пам’ятай, що я - не тато,
І мовчать тобі не буду!
Починаєш ти кричати –
Він боїться обізватись,
І тікає із кімнати,
Щоб в машині заховатись.
Я його не розумію
І терпіти це не можу,
Верещати теж умію,
Бо на тебе дуже схожа.
Підганяти тебе треба,
Ворушись! -пищала Люся,-
Як завжди, я через тебе
В дитсадочок запізнюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866952
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 08.04.2020
– Пустіть. Причулось? Тихо за дверима.
А то – весна тоненьким голоском.
Така жадана, мов солодка рима,
В руці – підсніжник. Йшла всю ніч ліском.
Несла з собою кухлик сліз берези,
Сувій шифону небу на костюм.
Сценарій має навіть до імпрези -
Торкнулось вкотре сонце її струн.
Я відчиню цій світанковій діві,
За нею – зграйка милих пташенят.
Бруньки такі надуті, наче в гніві,
В ріллі тріщать вже боки у зернят.
Як добре – хата тут моя і скраю,
Хоч часом кажуть – ніби то не так.
Я завше перша весну зустрічаю:
Прийшла й не чути гавкоту собак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871142
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Вона і Він блукали в самоті,
Допоки не зустрілись випадково —
Стрічались залицяльники не ті —
У просторі зникали загадково.
Серця гірчили випадки сумні,
Обох тримала віра у надії —
Подарувала зустріч навесні
У яблунево-білій заметілі.
В коханні ласували ягідки —
Такі солодкі, наче спілі груші.
За обрієм втішалися думки,
У поцілунку поєднались душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871195
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5QUxIt5R3xI
[/youtube]
Дихнув легенько вітерець -
Злетіли пелюстки.
Він неабиякий знавець,
Зривать з дерев хустки.
І полетів шовковий цвіт,
Кружляючи у танці,
Що нагадав зимовий сніг,
Зими, немов гостинці.
Як забавля ця заметіль,
Як сніг серед весни.
Та не торкає зовсім біль,
Не буде все ж зими.
І сипе, й сипе білий цвіт,
На коси мої, плечі.
А я дивлюся на політ,
Радію цій хуртечі.
--------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871251
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Пора вже люди стати на коліна
І в Господа проще́ння попросить.
Признати у душі свої провини,
Господь почує вас й благословить.
Задуматися вам пора вже люди,
Що у житті ви робите не так.
Ви подивіться, скільки злоби всюди,
Подумайте, хто робить цей бардак...
Горять ліси, палають сухостії
І це усе робота ваших рук.
А як же добрі і завітні мрії,
Невже вас не тривожить серця стук.
Згадайте, як було в часи колишні,
Куди не глянеш тиха благодать.
Були озера й ріки такі чисті,
Тепер вони так болісно кричать.
Міліє Світязь, висихають ріки,
У смітті потопає океан.
Довкола зсуви і брудні потоки,
Земля страждає від болючих ран.
Пора вже схаменутися вам люди,
Задуматись, над цим життям, що є.
Скажіть, що ж для нащадків наших буде?
Якщо тепер усе ми попсуєм.
Чи будуть в щасті жити наші діти,
Чи хватить їм води на цій землі.
Чи внуки будуть й правнуки радіти,
І чи курликнуть в небі журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871220
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Пора вже люди стати на коліна
І в Господа проще́ння попросить.
Признати у душі свої провини,
Господь почує вас й благословить.
Задуматися вам пора вже люди,
Що у житті ви робите не так.
Ви подивіться, скільки злоби всюди,
Подумайте, хто робить цей бардак...
Горять ліси, палають сухостії
І це усе робота ваших рук.
А як же добрі і завітні мрії,
Невже вас не тривожить серця стук.
Згадайте, як було в часи колишні,
Куди не глянеш тиха благодать.
Були озера й ріки такі чисті,
Тепер вони так болісно кричать.
Міліє Світязь, висихають ріки,
У смітті потопає океан.
Довкола зсуви і брудні потоки,
Земля страждає від болючих ран.
Пора вже схаменутися вам люди,
Задуматись, над цим життям, що є.
Скажіть, що ж для нащадків наших буде?
Якщо тепер усе ми попсуєм.
Чи будуть в щасті жити наші діти,
Чи хватить їм води на цій землі.
Чи внуки будуть й правнуки радіти,
І чи курликнуть в небі журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871220
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
Давай мовчати, хай весна говорить,
Отак, як ще ніхто не говорив.
Хай вічне сонце осідлає гори
І зазирає в очі теплих нив.
Слова невчасні, бач, сади квітують,
Ти їхню казку словом не поруш.
Мов янголи безгрішні, пахнуть юнню,
І гублять білі сльози з білих душ.
Оцій весні в словах нема потреби,
Їй ще до нас хтось розказав усе...
Хай котять журавлині крила небом
Своє вертання щемно-голосне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871228
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020
А за вікном, а за вікном весна,
Прийшла, ступила тихо і не сміло,
І вже кругом, і вже кругом ясна,
Ясна погода й від цвітіння біло.
А в небесах, а в небесах птахи,
На крилах принесли нам дні погожі,
І зацвітуть і зацвітуть луги,
Вквітчають світ, кульбаби, маки, рожі.
Радіє світ, радіє світ весні,
Проміння сонце шле ставку й долині,
Бо за вікном, бо за вікном весна,
Нестиме щастя рідній Україні!
07.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871075
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Колись, я знаю, усе мине,
забудем пристрасть нашу тотальну -
Та все ж бажаю тобі себе,
таку складну і неідеальну.
Мої обійми до забуття,
цілунки ніжні по всьому тілу...
Нехай це спалить обох до тла -
та буде спогад, як ми шаліли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871097
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Вітрів сухожилля розбурхали води,
Чаїні ячання розгойдують вись.
Орли у польотах підшукують коди —
На березі тіні у танцях сплелись.
Хвилясті бентежать, озвучують простір,
Набравши розгону прискорюють біг,
До берега мчать, як непрошені гості,
В малих інтервалах збивають двох з ніг.
Піщані намети цілує промінням
Розпечене сонце і ставить тавро.
Баклан блискавично зірвався з каміння,
У води чорнильні мачає перо —
Напише роман про стрічання, розлуки
Під свисти вітрів, що летять в нікуди.
Мандрують обоє, узявшись за руки,
А хвилі нещадно змивають сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871056
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
В эфире вирус! Только он один!
И факты, и гипотезы, и сказки…
Но утру не мешает карантин,
И, Слава Богу, солнышко без маски.
Как будто радость воплотилась в нем!
Все охватившем, всех обнявшем свете!
«Не бойтесь, люди, все переживем»
Поют лучи… А мы им чем ответим?
Когда-то в марте таял старый снег,
И серебром ручьи так вышивали!
На снег стал скуп наш прагматичный век,
Зима не одевала снежной шали.
Но всеравно пришел весны азарт,
Пусть снег зимой не смел и показаться,
Но сохранил весенний месяц март
Своих лучей волшебное богатство.
Какбудто с самих радостных картин!
Идут лучи! Всем дарят нежно ласки!
Весне не помешает карантин!
И, Слава Богу, солнышко без маски.Марта 2020
В качестве иллюстрации картина Константина Юона "Мартовское солнце"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870899
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Ти, небо, свіжим ароматом сяєш!
Розкрий же квітів очі чепурні…
Я, кожен день блакить твою вдихаю,
твої простори чисті голубі.
О, синє небо, як же ти смієшся!
Коли весною дихають сади,
коли барвінок синьоокий в’ється –
іскряться трави краплями роси.
О, небо миле! Рання прохолода –
вином медів наповнює серця,
а я ковтаю літню насолоду,
щоб далі йти у зоряні поля.
О, чисте небо, вічне та безкрайнє,
невтішне серце сяйвом борони!
Твоя блакить нас з Господом єднає,
Твоє бездоння вічністю п’янить.
Ми, як усі, колись підемо в небо,
в ті неосяжні зоряні світи.
Повзти не прагну – крила нині треба,
бо сине небо в брід не перейти.
https://premiya.vidatiknigu.com.ua/blacky3777/nebesni-kryla-2/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870991
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Ми знову з весно́ю без тебе,
Думками торкаюсь тих днів.
Всміхалось так радісно небо
І ранок про щось гомонів.
Дзвеніли пташині десь співи,
У нашім з тобою саду.
Були дуже юні й щасливі,
Я тими думками живу.
Все хочу потрапити в весну,
В якій, ти за руку тримав.
І пору казкову, чудесну,
Одній лиш мені дарував.
Блакитні мов проліски очі,
Побачити хочу твої.
Щоб билося серце жіноче,
Як билось дівоче тоді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870936
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Вона мені не зізнавалась довго,
Хоча душа трояндою цвіла,
Кохання виливала вона в слово,
Й сама завжди щасливою була.
У неі почуття в душі співали,
У серденьку співали солов"і,
У кожнім слові чулося "Кохаю!"
Світились очі зорями іі.
Про зустріч завжди мріяли ночами,
У мріях ми щасливими були,
І душі виливали ми піснями,
Й серця у нас трояндами цвіли.
Чомусь нас доля довго розлучала,
Ми зустрічі чекали як весни,
У мріях розганяли ми печалі,
Й приходила вона до мене в сни.
Ці сни були для мене подарунком,
У снах я був із нею кожну мить,
Я пригощав кохану поцілунком,
Торкавсь іі жіночих ніжних пліч.
Усмішка іі, серце зігрівала,
Від неі я немов на небесах,
Із вуст іі мелодія звучала,
Вогонь палав в обох у нас в серцях.
І ось, нарешті, зустріч очі в очі,
Від почуттів душа моя тремтить,
Цілую ніжно вустонька жіночі,
Для мене, це свята блаженства мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870986
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Ранок проснувся в безхмарному небі,
Променем сонця торкнувся землі.
Тихо й безшумно жахливі й химерні
Тіні нічні заховались в імлі.
Вранішня вслід їм пішла прохолода,
Лише війнула туманним плащем.
Вітру цей вранішній сон – насолода,
Він у кущах лиш дрімає тихцем.
Промінь від сонця торкнувся шпаківні
І пробудив голосистих птахів.
Враз на горісі в гіллястім верхів’ї
Весну вітати почав іхній спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870933
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Дамоклів меч висить над людством знову
Але ж свідомих небагато.
Не слухають про карантин ні слова,
Бо краще на пікнік, чим - в хаті.
Без масок їм чому б не погуляти.
"Хі-хі, ха-ха, який там ризик",
Бо то ж старі не їхні тато й мати.
( Чуттів людських давно вже криза).
Ліси рубають - владні жмутки грошей.
Забруднюють річки, озера,
І нищать поступово все хороше.
Утілюють в життя афери.
Дамоклів меч висить над людством зараз.
Чи буде покаяння щире?
Коронавірус чи зачинить брама?
Скоріш усім отямтесь миром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870518
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Перейти цей туман, загорнувшись в проміння весни,
В безголоссі хвилин пити сенсів одвічний напій,
Повертатись до себе крізь обставин гіркі полини
Й гріти душу в загравах іще не розгублених мрій.
Святкувати, мов диво, весняного народження дня,
Десь віднайдену справжність смакувати, мов зріле вино,
Й наче вперше, відчути, як тепліє на лузі стерня,
І зрадіти, що птаха вже щебече в саду під вікном.
У пустельності вулиць віднайти всіх надій суголосся,
У сповіщеннях дзвонів враз прожити слова молитов.
І вже так неважливо, що вдалося, а що не вдалося,
Тільки чути, як гріє твоє серце до світла любов.
Й це мине… через біль, через крики тривог і омани,
Крізь осмислення значень в ледь забуті й прості відкриття.
Загорнувшись в проміння весни, перейти ці тумани…
Абрикоса в саду вже натхненно святкує життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870801
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
* * *
Кагор небес вечірніх вітер п'є до дна.
Йому б у білий сум беріз упасти.
Бо завтра в три акорди стисне світ весна
І дощ почне у хрестик - нулик грати.
Сорочать тихо дні: а де ж весни тепло?
У неба зичать очі первоцвіти.
Бруньки ламають сум. Щасливі всім на зло.
Сміються щиро, світло, наче діти.
30.03.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870128
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 05.04.2020
Плетуть дороги день. Втікають вікна в світ.
Краде весна думки. І ранок сам не свій.
Між чорно - білих клавіш душ кричать міста.
Згубивсь між стін сердець голодний сонця птах.
Живем, як тіні. Скупо ділим хліб - вино.
По колу йдем німі. Гріхи ж - душі на дно.
Втікаєм з тисяч тиш, із суму павутин.
Ховаєм очі між зірок, в камінні стін...
03.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870602
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Ця Квітка рано відцвіла.
Така – посланниця із раю,
Вона і є, й її немає,
Пелюстка впала із крила
На грішну землю в тиху ніч,
Хтось пісню чув – вона співала,
Немов промінчик із опала
І мерехтіло сяйво свіч.
Зітхали квіти, «Оскар» думав:
«Така знайшла її з планид»,
Десь скрипка плакала навзрид,
Смичок зганяв весь сум на струнах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870789
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Вони щастя так хочуть обоє,
Він не спить і Вона не засне,
Вона віршами серце гоіть,
І Він гонить усе сумне.
Для них вірші, душі розрада,
Ллються з серця вірші й пісні,
І несуть вони світло й радість,
Проганяючи думи сумні.
Іх стежки повертають у літо,
Аж за обрієм десь зійшлись,
Та ще хочуть життю радіти,
Й щастя хочеться, як колись.
Вони зорі рахують в небі,
У них юність в душі цвіте,
І здавалося б, що ще треба,
Гріє іх почуття святе.
Ім всміхаються трави шовкові,
В них троянди в душі розцвіли,
І палають серця від любові,
Вони щастя своє знайшли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870698
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Мелодія звучала у залі " Білий вальс",
До нього поспішила, сказала: " Можна вас".
А він їй посміхнувся і враз зніяковів,
Теплом вальс доторкнувся, серця їхні зігрів.
Тримали ніжно руки, йшла обертом земля,
Кружляли вальса звуки в думках були слова.
Як я тебе кохаю! Як я тебе люблю!
Та ти мовчиш, зітхаєш, хоч так у снах зову...
Він не промовив слова, лиш дихання одне
І серця стукіт знову, їм нагадав сумне.
Мелодія скінчилась, та погляди зійшлись,
Вони знов розлучились, бо він був уже чийсь...
В думках лишилась пам'ять і той останній вальс,
Що ще звучить і ранить, хоч сплинув уже час.
Він ті єдині миті в душі закарбував,
Найкращий вальс у світі, для них тоді звучав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870634
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Не хочу більше
думати про завтра,
Вчорашні ночі
і майбутні дні,
Бо Ти
СЬОГОДНІ
дихаєш в мені
і голосу твого найвища мантра
запалює у темряві вогні.
Усе що є.
Усе що може бути.
Усе найкраще, рідне і моє...
Сягнути тиші,
мов своєї суті.
А далі –
пригадати про забуте:
лише любов
була і завжди є.
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870594
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 04.04.2020
МИ нині усі - ув одному човні,
Над морем зловісная тиша…
НікУди не дітись й тобі, і мені,
Лиш хвилі безодня колише.
Розбурхане море – суворе життя:
Тут кожному думати треба;
Хтось лається, плаче, хтось човен хита,
Молитви возносить до неба…
Чи бідний, заможний – є вихід один:
Всім разом життя рятувати…
А прИсуд – суворий: достатньо причин,
І нІкуди з човна втікати.
Новітнє століття, потужний прогрес –
Планета – колиска первісна…
Не Бога - себе вознесли до небес –
На плач обернулася пісня.
Щоб вижити, кожному треба гребти,
Всім – дружно, потужно, єдино, -
До тверді, до берега, так, до мети,
Творіння Господнє, людино…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870303
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 04.04.2020
- Як пахне хліб! – аж скрикнула Оленка. –
Який він запашний, смачний, ще й теплий!
Очима кліп – бабуся помаленьку
Ледь встала, мабуть, знов нога отерпла.
Поклала хрест, нагнулась до хлібини,
Поцілувала спраглими губами.
- Хліб ще й святий, затям, моя дитино,
Він по життю завжди іде із нами.
Якщо є хліб, то люди не бідують,
Запам’ятай цю істину для себе,
Співають, садять, варять сталь, будують;
Стосунки між людьми такі, як треба.
А як нема – життя весь сенс втрачає –
І люди мруть, а, ще страшніш, - звіріють.
Ми не дарма його так величаєм.
Це не тому, що з кожним днем старієм,
А, просто, хліб – то є життя основа –
Він головний в сім'ї, в державі, в світі.
Нагнись до нього і послухай знову –
Майбутнього лунає голос звідти.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870604
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Ніби то бу́ло ще вчора,
На зустріч я бігла до тебе.
Ніби то бу́ло ще вчора,
До мене летів ти мов лебідь.
Світило у небі сонце,
Ховалася я в твоїх крилах.
Ти був моїм охоронцем,
Коханням нас доля накрила.
Любов обох обіймала,
Слова шепотіла казкові.
Тепло вона дарувала,
Що бу́ло у кожному слові.
Ніби то бу́ло ще вчора,
На зустріч я бігла до тебе.
Ніби то бу́ло ще вчора,
До мене летів ти мов лебідь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870628
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
О, матінко, голубко сизокрила,
Літа мої летять удалину,
Я пам’ятаю, як мене ростила,
Тепер і я ношу вже сивину.
Я бачу в снах тепло в очах, матусю,
Що зігріває дотепер мене.
За тебе, мамо, Богу я молюся,
Хай тебе щастя й там не обмине.
В нас на землі стряслось велике лихо,
Ти певно знаєш, вся земля тремтить.
Сидять в хатах і всюди тихо-тихо,
Неначе сон, комусь це благодать.
Хвороба нова почалась з Китаю,
В якому ще дідусь мій воював.
Ти помолись за рід, тебе благаю,
Щоб клятий вірус із землі пропав.
Бо правнуки сидять у себе в хаті,
Лиш зрідка проїжджають машини…
До церкви ми не ходимо при святі,
Та в цьому ми не чуємо вини.
Могили вже прибрали, хоч ніби рано…
Не знаю чи на проводи прийду.
Ви з татом разом помоліться, мамо,
За наше щастя - відверніть біду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870646
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
(Слова до пісні)
Моя мама любила піони -
Ці великі прекрасні квітки.
Розкривались чарівні бутони
Навесні, як цвіли всі садки.
Приспів:
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
Їх матусенька завжди саджала
Біля хати у нашім садку.
Доглядала за ними, плекала.
А наш дім край села у кутку.
Приспів:
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
Вже немає із нами матусі,
Та і діти її тут не всі.
Я до мами думками несуся,
Як піони цвітуть навесні.
Приспів:
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870608
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
(Слова до пісні)
Моя мама любила піони -
Ці великі прекрасні квітки.
Розкривались чарівні бутони
Навесні, як цвіли всі садки.
Приспів:
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
Їх матусенька завжди саджала
Біля хати у нашім садку.
Доглядала за ними, плекала.
А наш дім край села у кутку.
Приспів:
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
Вже немає із нами матусі,
Та і діти її тут не всі.
Я до мами думками несуся,
Як піони цвітуть навесні.
Приспів:
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870608
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Обходила милого
дальней стороной...
- Солнце погасила я!..
Залила слезой...
Ласково-ванильные
таяли слова...
И душа безкрылая...
больно падала...
Так ему поверила!..
Но любовь... обман!..
Отобрал доверие...
Искромсал роман...
Собрала обиды все,
как дары его...
- Белый свет не виден мне!..
Слышу только боль...
Сердце мое сильное
вдруг накрыла мгла...
От него... любимого...
не уберегла!..
Пусть туман застелет все!
И запрячет ночь...
- Я попалась с верой в сеть...
Разорвать невмочь...
* * *
Счастье обходила я
дальней стороной...
- Так теряла милого...
Ссорилась с судьбой...
4.04.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870661
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Те солом'яне сонце,
яке ти сховав на горищі торік,
зв'язавши йому в пучечки проміння
думками зимними,
вже сьогодні
котилося небом
і сяяло дзвінко,
а потім скубло траву
на узбіччі шляху самотнього,
зазирало в душі ярів
і про весну мені співало.
Ой, як рясно лилася пісня ота:
на квітучі дерева
й на галявини зелен-чубаті,
на пахучу ріллю
теплим медом...
Ми ішли з сонцем вдвох
через Землю всю...
аж надвечір воно сіло спочити
на пелюстці кульбаби,
а я далі пішла, бо
горище і досі відчинене.
Тож, зачиню...
до зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870430
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 03.04.2020
А нам би на острів, подалі від люду,
Де тільки природа дівоча і ми.
Для тебе веселкою, любкою буду —
Тобі прихилю я край неба грудьми.
А нам би на острів — втішатися вітру,
На хвилях здійматись у час перемін,
Розлити у душах ранкову палітру…
Мрійливі світлини… Тріскоче камін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870574
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Бог старався. Гарно ж так виходить...
Він сказав:"Лети..." й благословив.
Землю, горошиночку маленьку, з радістю у Все-
світ відпустив.
І милується щодня її красою. Тут багато є
приємних див. А щоб весело було, над нею в си-
нім небі сонце засвітив.
І раділи люди і тварини, і травинка кожна,
й деревце. І до світла ясного тягнулись, дяку-
ючи Богові за це.
А Земля-красуня розцвітала. Тішив зір та
душу її цвіт. І родила щедро. Дарувала кожному
за працю його плід.
А плодів смачних було багато. Вистачало їх, ска-
жу, на всіх. То ж жилося весело, бо всюди залу-
нав дзвінкий веселий сміх.
Та недовго. Бо, на жаль, минулось. Чи комусь
замало їсти й пить?.. Все притихло.
Бог дивиться й міркує:"Що із вами, людоньки ро-
бить? Сіяв лиш Добро. Звідки взялося стільки тем-
ного, лихого в світі зла?"
Помолімось. Вірмо. Допоможе Бога Мудрого і
Світлого рука.
І впустімо радість в свої душі. Бо у нас є Той,
Хто боронить.Зникне зло назавжди. Вірмо, люди!
Лиш в Добра є право вічно жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870520
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Молилася так, як напевно уміла
В куточку душі та у затінку храму.
Знайомі їй нотки усі з фіміаму,
Вдихала священні дари із кадила.
Боялась зробити там крок необачний,
Дивилась іконам у вічі несміло,
Ковтала свій біль і ще більше боліло.
«Пробачте», – комусь шепотіла – «Пробачте».
Літали думки по-під куполом храму,
Дивилась, а бачились білі їй птиці
Складалися пальці самі у правиці,
В ту мить вона чула величну «Осанну».
Сама ж відірвалась від грішного світу,
Коли запалила свічу Херувимська.
Чола доторкнулась рука материнська,
Земного тоді не залишилось й сліду.
А може такою їй бути офірою:
Сама – безтілесна, молитва лиш з крилами?..
До себе повернеться й вдома чорнилами
Напише курсивом, великими «ВІРУЮ!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870282
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
Це все одно, що доганяти вітер,
Але квітнева сонячна душі оправа
Малює райдугу в моєму світі.
Торкаюсь думкою, немов блакиті неба.
Яке ж було б кохання поміж нами?
Вночі я бачу, бачу сни лише про тебе,
Що встелені яскравими зірками.
Чому ж всі мрії розпливаються хмаринно?
Дощем незрячим сиплються бажання.
Торкаюсь ніжно думкою - увись я лину,
Літають роєм всі мої вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870270
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Маша - жінка пишнотіла,
Працювала в сфері збуту,
«Мерседеса» захотіла,
Бо не влазила в «Славуту».
З чоловіком витрясали
Всі заначки, хто що має:
Долари порахували –
Хоч ти плач - не вистачає!
-Толю, друзів в нас багато,
І добра усі нам зичать,
Попроси в кумів, чи в тата,
Хай три тисячі позичать.
Толя горду мав натуру,
Каже: - Згадую з роками,
Як просив колись я здуру
Твою руку в тещі-мами.
З того часу я поклявся
Не просить нічого, Машко,
На собі переконався -
Бог карає дуже тяжко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870213
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Немає ні тестів, ні масок, ні ліків
І шириться тихо по світу біда.
Усі по домівках, бо хто знає: звідки,
Й де ходить цей вірус, і де осіда?
Так тихо надворі – ніде ані писку,
Лиш зрідка прохожий якийсь пробіжить.
Спішить в магазин закупити по списку
Продукти, бо треба ще якось і жить.
Безпечність одних і нажаханість інших,
Змішались докупи у вихорі цім.
Мабуть, що покара зійшла на нас – грішних,
Бо стільки в нас зла, що дістанеться всім.
Покаймося,люди, поки ще не пізно,
Поки ще з косою до нас не дійшла.
Тримаймося вкупі, хоча ми всі різні,
То разом поборемо прояви зла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870177
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 01.04.2020
«И всё ж не напрасно владеем мы слогом!
Отдать нужно много - коль много дано…
Не быть чтоб в долгу перед Господом Богом. –
Посеем для наших потомков зерно!»
Автор - поэт Колос Николай Леонидович.
Стих «Господа Поэты!»
Я всё стремилась в параллельный мир.
Его искала я в космическом пространстве.
Координаты слала я в эфир.
И даже научилась находиться в трансе.
Вдруг нахожу другой я вариант.
Как оказалось, «далеко ходить не надо».
Друг подсказал, - ценю его талант.
Мир параллельный я нашла со мною рядом.
Поэты Сайта создали свой мир.
Назрела миссия - спасения Планеты.
Всевышний наши мысли освятил.
До сердца каждого их донесут Поэты.
Призвание Поэта - Божий дар.
Талант Поэта исполняет волю Бога.
В сердцах бушует творческий пожар.
Укажет он народам верную дорогу.
31 марта 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870100
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Я не такий як був колись,
мене і начебто не було.
Здавалось рухався вперед
знов повертаючись в минуле.
Хотілось бути як усі,
себе зламати намагався.
Було не весело мені,
з душею вічно сперечався.
Тай вийшло зовсім навпаки -
небесна сила є над нами.
Супротив долі не піти...
Я, опинився між світами.
Та ні туди, та ні сюди.
Скажу відверто, це не добре.
Немає гіршої біди,
коли вбиваєш щось хоробре...
Коли стоїш на самоті,
а смерть тобі сміється в очі,
тоді до цілі не дійти -
лякає темінь злої ночі.
Зробив неоцінений крок,
бо щиро Богу помолився.
(Води цілющої ковток)
і в цьому я не помилився.
Та зрозумів що не один,
коли з тобою вірні друзі,
тоді нема лихих годин
ти наче витязь у кольчузі.
Коли живі твої батьки,
коли твоя рідня с тобою,
тоді ти зціпиш кулаки
та вийдеш гідним із двобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870006
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Дві краплі щастя впало нам в долоні,
В коханні б'ються радісно серця.
Твої уста малиново - червоні,
Мов перелитий келих до кінця.
Тебе я обіймаю моя мила,
Для тебе лиш звучать мої пісні.
В моєму серці тільки ти єдина,
Одна - єдина на усій землі.
Дві краплі щастя, більшого не треба
І ти летиш в незвіданий політ.
Дві краплі щастя, мов блакитне небо,
Під ноги стелить веселко́вий цвіт.
В промінні сонця ніжні переливи,
Що нас торкають так своїм теплом.
Летять до нас мелодії мотиви,
Даруючи кохання нам обом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870087
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Всюди гори й полонини… Край Карпатський чарівний… Велич - сосни, похмурі ялинкові й пишні смереки – це скарб земної краси. Здаля видніються гори, на них шапки… білі й сизі хмари. Аж до підніжжя лежать дивні кіселеві тумани. Інколи ввечері , здається немов гуляють там шамани. Раз – у - раз чути крик якоїсь пташки.
Місяць серпанком зазирав у вікно… Понурений Гожо, за столом сидить давно. Сюди щовечора немов магнітом тягне. Журба в душі… Знов заливав спиртним, життя гріховне. У ресторані тихо музика звучала, офіціант швидко наливав вино в бокал. Поруч співачка спокушала, циган поводився мов кардинал. Йому годили, настільки можна було, він не сприймав ні від кого відмов, одна сьогодні, а завтра інша спроможна, здатна в нього розпалити вогонь. А цього вечора, спочатку пив коньяк і вина пляшку висушив демонстративно, зеркальна куля крутилась, мерехтіла мов маяк. Шаленна молодь, в обіймах, притискаючись, танцювала плавно – плавно. …
Красунчик…Чорні очі, аж горять, йому б і справді, не одну підкорять. Золотий товстий ланцюжок і хрест на грудях, на вказізівнім пальці з зображенням орла печатка, хоч й молодий та сніжна сивина на скронях, в костюмі чорнім, червона краватка. Біла сорочка пасувала, мов наречений. Його душа, занадто страждала, сам дивувався, тож лише з нею, чомусь завжди чемний. Скільки ночей і скільки ж вечорів і ось, знову, дивився лише на неї… Згадав, одного разу наважився, посмів, почервонівши, подарував сині орхідеї. Між квіти заховав записку «Співатимеш, то підійди». І підійшла… Усміхнена, рукою йому зіпсувала зачіску й ледь примруживши очі, сказала,
- І не жди!
Прямий погляд, то неначе кинджал, зводила з розуму, він так її жадав.Ті орхідеї сині, як її чарівні очі, мабуть тому, такі занадто довгі ночі. Десь сон тікав, немов губився серед лісу. Як виспатись, хоча б від того мав би втіху. Мінливий місяць уповні - ввижалась усмішка в темноті на зоряному простирадлі. На якусь мить очі ставали мов скляні, все в роздумах, підстерігли думки жахливі, підлі. Здавалось уві сні, що наче поряд й солодкий поцілунок відчував, відкривав очі, бачив мавку поруч, здавали нерви, чи я й насправді покохав? Було їх скільки та ні одна з них так не манила, якби ж то дала згоду, оця… мила. Думки джмелині, чи силою візьму? Та ні, чи тоді я, сам собі прощу?
Букет троянд червоних , у нього на столі, хай зважуся, він рахував секунди. Нехай іще раз посмію, руки торкнутися і подарую їй троянди.
Вона стояла біля скрипаля, нині одягнена, ну справжня краля. Ніжне спокусливе плаття, світло- жовтого кольору, нагадувало квітку латаття. Бажання підійти і доторкнутись, тепло б відчути, тьохкало в серці. Та він лиш поглядом смів до неї торкнутись, відмовитися - ні, хоча вкотре звинувачував свою впертість.
Жінка ж зробивши кілька кроків, співати не стала, присіла тут, навпроти нього. І на троянди уваги не звертала, ледь -ледь всміхнулась,
--« А все ж таки, я свого добилась. Знаю ти циган… Ми різні по крові й неоднакові звичаї в нашого народу.
Він лише на мить занімів, тут же заперечив головою, поглядом ловив її вуста, хотів любові,
-Я не зазіхну на твою свободу!
Пристальний погляд в очі, -
-Ти, як співала так й співатимеш, лиш подаруй одну ніч, більше нічого не прошу. В грудях болить, як ти з іншим йдеш, як борони Боже нареченою станеш, знай, того ніколи не прощу. Йому, чи іншому, нікому не віддам, чи хочеш, щоб була біда?
Вона мовчала, дивилась прямо, грізно, думки блукали, що скажу рідним? Ой, якби ж вони знали всі - всі… Тріпоче серце, так боляче мені. Як я, його кохаю - цього цигана… Вже так давно від нього в серці рана. Якби то знав, що вона сама з далекого села. О, Боже, заради чого, я скільки всього перенесла….
Майже шість років поспіль, квартиру винайма, а з нею поруч, як мати, одна знайома. Якось у сквері познайомились вони, так випадково на лавці, восени. Міленький дощ почався, вставала похапцем, зненацька стало зле, а у вухах дзень – дзень, від чого міркувала? За мить поблідла, втратила рівновагу, ото тоді старенька й звернула на неї увагу. Сама ж за фахом медик, колись працювала медсестрою, тому й її не запитала - що з тобою? Все зрозуміла, дивлячись на дівчину,
-Ой бачу, напевно … матимеш дитину….
Відтоді і жили вони удвох, ну, а згодом, коли у світлині втрьох, лиш тоді Люба зізналася від кого народила сина, важко було та відчувалась радість, вона щаслива. Мов янгеля, чорняве, карооке, повненьке маля, тішилася й плакала, о, як же на нього, схоже, яке ж дати ім`я? Та ні, недовго вибирала, Баро - що означає важний, головний. Бабуся косо поглядала, ще й кучерявий, ото славний!
Старенька бавила дитину, а Люба заробляла копійчину. То посуд мила у кав`ярні, а згодом працювала у перукарні. Одного разу робила зачіску клієнту - чоловіку, тепер мабуть буде дякувати довіку. Що познайомилася з ним неочікувано, наспівувала пісню про кохання. Цей голос його вразив й сама світленька, як зірка рання… Встав з крісла і зміряв її з ніг до голови, потім до неї всміхнувся мило й мелодійно,
-»Хто ви? Я хочу до себе запросити, чарійвний голос, попрошу вас, мій ресторан відкрити. Маю ансамбль, хлопці гарні, молоді та ви не бійтеся, вони добрі, не нахабні. І маю текст, мені надрукували. Тож дуже прошу, щоб дарма часу не втрачали. Моя візитка, ось, там є адреса, тож буду вас чекати, принцесо….
І зник….
«Ото так дивина -, сказала тихо, а можливо це на краще, чого думати про лихо?
І ось тепер, вона тут, більше року співає і бачить, як той, її чорнявий хлопець - страждає. Чи вона знала тоді, як працювала у кав`ярні, що до неї, в когось думки будуть, темні. Після роботи, восьме Березня святкували, народу повно, знайомі критикували. Що лише каву смакувала, навіть сміялись, вона ж невинна, соромлячись, очі... ховала. Пізно ввечері , ввірвалась веселих молодиків, юрба і кожного пригощала келихом вина. Цього разу відмовитися не вдалося, чорнявий хлопець, наче порядний, здалося. Лише пів келиха посмакувати вмовив її мило. Кілька хвилин, засумнівалась, чому це так сп`янило? І лише вранці, в чужій квартирі, протерла очі, побачивши, бажання викричатися щомочі. Та не наважилась, солодко спав, немов дитина. Але ж він красень, оголене тіло, зверху зелена ряднина. Підбита пташка, серце розривалось. Як тепер бути, але це ж між нами сталось... Це - непоправне, що ж він і хто, як міг?! В грудях, ледь - ледь стримувала дикий сміх… Їй би розплакатися вволю. Та навіщо тепер винуватити долю?! Тож сама винна, сп`яніла від вина…. Тож розгрібай, те що сталося - своя провина.
І після того, він декілька раз був у кав`ярні. Всі сподівання були марні. Інколи на вулиці зустрічав, все на підпитку, обходив стороною, не помічав.
Та ось тепер, він в ресторані постійний гість. Їй так болить і розриває злість. Не пам`ятає - думка - скільки в нього таких було. І в голові від думок тих, шуміло і гуло.
Останнім часом майже пити перестав, мов заглядала йому в душу, він страждав… На все час треба, зрозуміла, що це вона, його вилікувати зуміла. Давно нема дівиць – паліїв і тих, що цілуватись лізли, майже зовсім п`яні. Своє життя на краще, врешті змінить зумів, погляд до неї ніжний й очі ясніші, часто замріяні.
Та цього разу, вона сама зробила крок назустріч. В його душі думка, як співоча пташка, втішався, нехай би так все життя пліч - о – пліч. І навіть ладен їй ніженьки мити, все рівно ж , я не дам їй ні з ким жити. Сам буду, для неї циганських пісень співати, якби ж лише її тіло пізнати, цілувати і кохати, весь вік кохати. Він весь горів, почервонів, краплини поту виступили на чолі. Звернули увагу всі присутні, як затремтіли квіти на столі. Її раптовий дотик рук, немов спалах вогню в його душі. І він почув її сердечка стук, всі інші - їм були байдужі. За мить схопивши її руки, сховав своє обличчя в них. В неї ж бажання давно в обіймах потонути, в цей час відчула його гарячий подих. Він так раптово підклав хустинку, здригнулись плечі на хвилинку. Підняв обличчя, в очах море сліз. Зненацька зірвався з місця, підхопив її на руки й поніс. Лиш двері гучно грюкнули вздогін. А по кав`ярні прозунав гучний грім.
Вона не виривалась і він присів на лавці, що біля кав`ярні.Солодкі поцілунки, такі жадані. До чого тут слова, всі були б зайві.Тіла горіли у спокусі. Вона, як квітка завмирала від обіймів. І шепотіла,
-Гожо, нині не на часі…
Ледь прикривала пишні груди,
-Ну, досить - досить, ти вже раз посмів..
До нього зразу не дійшли слова, лиш згодом, хвилюючись відсторонився.
Дивився в очі, руки цілував,
- Та, що ти, щоб я та тебе? В житті б образити ніколи не наважився.
Вона бентежачись, звільнилась від обіймів,
-Ну, що ж я доведу, що все ж колись посмів
Як листочок з дерева, лекко зірвалася з лавки й махнула рукою до автівки,
-Таксі- таксі!
Гожо, аж моторошно стало, що можуть буть за витівки? Ой, щось не вірю я цій пташці.
Кілька секунд, таксі летіло по містечку. Він ніжно обіймав за плечі, тішився, нарешті піймав пташечку і проведе з нею цілу ніч, чи хоча би вечір.
В вузенькому, тихенькому провулку таксі зупинилось. А в Люби серденько тремтіло, гучно билось. Суворо в очі подивилась,
-Ну, що ж це тобі мабуть і не снилось. Це твій іспит на все життя, чи ти зганьбиш себе, чи щасливим сприймеш майбуття.
Гожо розрахувався за таксі, в самого ж думки - цікаво,які ж можуть бути справи такі. Що моє життя залежатиме, що за іспит приготувала. Біс забирай, я на все ладен, якби ж тільки кохала.
Непоказний будинок… У вікнах горіло світло. Вона всміхалась, натисла на дзвінок. В дверях старенька відчинила двері й привітно,
- О Любочко, ти не одна дитинко. Зарання нині… А я, саме читала казочку дитині.
Гожо здивовано повів очима до Люби, хотів щось запитати. Але не встиг, хлопчисько вискочив з кімнати. Й прямо до матусі, став обіймати. Чоло і очі, і чорна чуприна, він зрозумів, то його дитина. Та безпорадно тримав руки перед собою, а потім, немов в танці, по колінах бив рукою, то по одній нозі, то по другій. За мить на стільчик присів, з понуреною головою,
--О молодість.. . Я пригадав, колись напідпитку посмів… То це я твої чаруючі очі, все бачив чи під ранок, чи серед ночі. А інколи було, здавалось твоїм голосом співає пташка за вікном. Тому і пив, свої страждання заливав вином. І часто у кав`ярні задумувався над минулим. Та чомусь кожного разу перед очима наче дим. В голові гуділо.,тому й неспромігся підійти сміло. Як тебе звати не пам`ятав, мені здавалось, від тих думок, розум втрачав.
Старенька наче трохи розгубившись, в куток забилась, щоб незаважати.
А в неї по щоці сльоза скотилась, чомусь нічого не могла сказати. Лише міцненько пригортала сина, на якусь мить в душі зізналася - щаслива. Хоч стільки всього пережито та всі страждання, немов з водою змились через сито.
Запала тиша по хатині… Та не сиділося дитині. Хлопчик крутив головою в різні боки й рукою раз – у - раз потирав носа й щоки. Задирав голову до мами, а то дивився на дядька й кліпав очима.
Врешті зліз з рук і став серед кімнати,
-Чого так тихо, може досить мовчати,
Він протягнув руку до Гожо,
- Давай будем знайомитись, мене звати Баро.
Чоловік ледь всміхнувся, подав руку і поглянув на Любу. Та ледь не розсміялася, зажала нижню губу. На віях сльози забриніли, напевно сльози радості, думка - який сміливий, що з нього виросте? Малий, забравши руку, крутнувся на одній нозі, спинившись, хитро дивився до матусі,
-Ну я так бачу, оце тепер ми нарешті зібралися всі. Напевно будемо з цим дядьком друзі. І де ти знайшла, кучерявого такого, чомусь на мене,так дуже схожого…...
Лютий 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869964
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
Ой, полечко - поле,
В тобі мами доля,-
Там, поміж полями стежечки життя,
Мама працювала,
Ми їй помагали,
Мріяли у краще своє майбуття...
Мама досвітання,
А ми з братом зрання...
Мама поспішала буряки сапать...
А ми просинались,
Снідали, вмивались,
І теж поспішали мамі помагать...
Поспіхом із дому,
Босими ногами,-
Із трав і туманів збивали росу...
Вітерець легенький,
Торкався серденьків,
І ми поринали в польову красу...
Стомлювались ніжки,
Ми ж ходили пішки.
Та ми не зважали на утому ніг...
А там перепілки,
Й жайворова пісня,-
Додавали сили, й викликали сміх...
Нам тоді здавалось,
Поле нам всміхалось,
Й польові васильки сизо - голубі...
І ми їх не рвали,
З ними розмовляли,
Нам тоді здавалось, що вони живі...
Що у тих васильках,
Є якісь скарбниці,
Що нам шепотіли про земну красу...
На жаль мами, й брата
Вже давно немає...
Я ж любов до поля все життя ношу...
Ой, полечко - поле,
В тобі мами доля,-
В моїй душі спогад донині живе...
Вірю, що поїду,
Я до тебе, поле...
І тобі повідаю,як тепер живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869994
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
[i]...Теплий Олекса як символ тепла і
злагоди наповнює чимось новим,
незвіданим і.... дещо тривожним.
Вітаючи всіх клубівців з цим вес=
няним святом, зичу доброго здо-
роп'я, любові та наснаги в цей
нелегкий час, що випав на нашу
долю! У свою чергу, дякую всім,
хто поздоровив мене з Днем на=
родин та прошу вибачення за мою
тимчасову, вимушену відсутність
на ваших сторінках...[/i]
[youtube]https://youtu.be/55_-PKrzNj8[/youtube]
[i][b][color="#6e0585"]Мені дав Бог новий, здоровий зір –
відкрилися простори неозорі –
серед малих й великих в небі зір
я виберу свої, мені властиві зорі.
І стане ясно все украй мені –
побачу геть усе у цьому світі:–
вибоїни й кущами скриті дні,
і темні лиця, й лиця у привіті…
Від зерна відклерую я лушпу,
не помилюсь у любуванні друзів,
бо бачу правду – щиру… і скупу,
ціную давні, і новітні узи.
Відтак у світ чіткішим стане шлях,
ясніші абриси і горизонти…
кукіль й волошки висвітить в житах
мені ласкаве і привітне сонце.
Хоч не знімаю з неба жодних зір,
сузір’я друзів на землі я маю:
джерела вод із-під землі і гір
в душі творять симфонію розмаю…[/b]
[b]… Подяка зріє в мене під кінець
чарівннику - хірургові від Бога…
Це Йван Віталійович Козинець...
Хай стелить ряст йому легкау дорогу![/color][/b][/color]
30.03.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869937
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
Ми, неначе з іншої планети,
Схожі так слова і тіж думки.
Десь мандрують Всесвітом комети
І далекі світяться зірки.
Віримо в добро і Божу волю
І в найкращі в світі почуття.
Просим Україні щедру долю,
Щоб перемінилося життя.
Хай цвітуть сади у нашім краю,
Будуть води чистими Дніпра.
Хай лелеки завжди прилітають,
До свого рідненького гнізда.
Ми неначе з іншої планети,
Схожі так слова і ті ж думки.
Скажуть слово, ще не раз поети,
Будуть шлях освічувать зірки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869943
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020
Бачить Ваня - небо в хмарках,
Привів дівчину додому…
-В мене хобі - збирав марки,
Уже є аж три альбоми.
Хочеться, щоб в нас з тобою
Були спільні інтереси…
-Будеш ти пишатись мною,-
Зразу мовила Інесса.
-Теж колекцію збираю.
Далі пояснила Вані:
-Я, крім марок, уже маю
Євро, долари, юані.
Від колишнього Семена
Залишились злоті, крони,
Від Пилипа - соверени,
Ян віддав корейські вони.
Шекелі були у Жені,
Перейшли вони до мене,
Разом з рупіями й пенні
Гріються в моїй кишені.
А недавно Гоша й Слава
Просто так подарували
З Португалії сентаво,
(Мене хлопці ці кохали).
Маю пам’ятку від Дані –
Він торік привіз динари,
А від Гарика - афгані
(З ним була я на Канарах).
Твоє хобі - мусиш знати,
Мені рідне, серцем чую:
Будеш все це діставати,
А я швидко впорядкую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869280
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Гойдає вітер гойдалку порожню,
Яку тримають міцно два дуби.
По гаю лине пісня подорожня
Її завжди співав для мене ти...
А я в той час так весело сміялась,
Несла до неба гойдалка мене.
З тобою я нічого не боялась,
Не вірила, що доля омине.
Вона тоді за нами слідкувала,
Немов чаклунка, ворожила щось.
В один момент, взяла і тебе вкрала,
Отримав долю ту щасливу, хтось...
Мені ж лишилась гойдалка порожня,
Яку тримають міцно два дуби.
І пам'ять, що забуть ніяк не можна,
Й любов, яку удвох не зберегли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869290
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Вернулись лелеки з заморського краю,
До свого гнізда поспішають вони.
Сіли спочить на лужку біля гаю -
Крилаті провісники сонця й весни.
Голоду й холоду, ви, не злякались,
Сміливо здолали: такий довгий шлях...
На чужині ще у пари побрались,
Про вірність лелечу співають в піснях.
Зима відступила, пішла на спочинок,
Мороз дошкуляє і голодно ще.
Лелекам потрібен лише відпочинок,
Рідна домівка - дорожча за все.
Радіють лелекам дорослі і діти,
Снігам і морозам настане вже край.
На крилах своїх принесли вони квіти,
Побачив лелек - то весну зустрічай !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868916
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Як довго ти мене шукав…
І я усе життя чекала…
У віршах мрію ти плекав,
Котрою бути я жадала.
Роки, неначе поміж трав
Котились перекотиполем…
Хіба ж тоді із нас хто знав,
Що помилки карають болем.
Між тіней в пошуку блукав,…
А думав, то обличчя долі.
І може десь мене гукав,
Та поклик той губивсь у полі…
А час минав…З подій сукав
Обом товсту дороги нитку…
І десь незримо в ній вплітав
На схилі літ кохання мітку.
По ній мене ти відшукав…
Зв’язали нею туго руки…
Цю нитку відчай не порвав
Тож, доле, не пророч розлуки...
Л.Таборовець
24.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865939
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 23.03.2020
Ворожила літу осінь,
Що злетить воно у просинь
З першим криком журавлиним,
Пір’ям білим лебединим.
Не повірило у диво
Горде літечко сяйливе —
Хизувалося, що вічне
І тепло його магічне!
Щось збулося, не збулося —
Літо в осінь заплелося,
Політати захотіло —
Павутинкою злетіло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869005
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
О, как люблю, твой нежный голос!..
И тембр, ласкаюший вночи...
Его хочу я слышать снова...
Чуть слышно, музыку включив...
Слова твои волнуют душу...
Очаровал меня твой нрав!..
Свечи мерцанье не нарушим,
ДУШИ познание избрав!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868864
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 23.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZEbPebcio10[/youtube]
Я мечтаю о весне,
Не похожую на осень.
Мне достаточно вполне,
Твоих нежных пару строчек.
Расскажи мне о себе,
Как живешь, о чем мечтаешь?
Что ко мне в твоей душе,
Обо мне ты вспоминаешь?
О весне сложи мне песню,
Мы её споём вдвоём.
Приукрась красивой трелью,
К ней мотив мы подберём.
Пригласи меня ты в сказку
Ту, где будем мы одни.
Подбери цветные краски,
Расскажи мне о любви.
Нарисуй ромашки в поле
И весенний ветерок.
Будет вновь за нас доволен,
Этот тёплый вечерок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868960
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Чуєш, як струмок тече згори,
Як шумлять від вітру явори.
Ще дощі холодні краплі ллють,
А у гості дні вже теплі йдуть.
Чуєш, як мелодію весна,
Нам з тобою в серце посила.
Як в букет збирає первоцвіт,
Як для нас малює дивосвіт.
І летять у височінь слова,
Мила, ніжна серцю дорога.
А думки торкаються струни,
Ти послухай музику весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869019
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YthHs-tDDN0[/youtube]
До тебе нерішуче підійшла,
Як зараз цю картинку бачу.
Рука в руці, повільно обняла.
Чомусь рука була тремтяча.
Перехопило раптом дух мені,
Тремтіла, ніби на екзамені.
Смішна була в душевній метушні,
А рухи ніг якісь невпевнені.
Невже важкий білет взяла душа?
Та відповідь була без підготовки:
Давно душа твоя вже не чужа,
Про це вона писала в заліковці...
Ось - ось скінчитись має уже танець,
А я хотіла ближче пригорнутись,
Колись ти був душі моїй обранець...
Тепер зосталось тільки посміхнутись..
Пройшли роки, а пам"ять ще жива,
Приходить часто пізніми ночами.
І танець той ще до сих пір трива,
Лиш відгукнеться інколи віршами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868656
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Прошу, Господь, дай силы и терпенье
Принять смиренно всё, что суждено,
Надеяться всем сердцем на прощенье
И твёрдо знать, придёт ко мне оно.
Совет мне дай, как в трудную минуту
Мне не сломаться под напором зла,
Как выстоять, развеять в сердце смуту
И щедрой быть на добрые дела.
Не оставляй одну, я умоляю
И руку помощи мне протяни,
Ведь я тебе всецело доверяю,
Покой и мир в душе ты сохрани.
Ты надели мне сердце добротою,
Не дай обидеть словом невзначай,
Быть щедрой на любовь и теплотою
Развеять в сердце горечь и печаль.
Я пред тобой колени преклоняю,
Спасибо, Господи, что ты со мной,
О самом главном я теперь мечтаю:
Достойно бы пройти свой путь земной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868631
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Мені тебе не розлюбити,
Весна кохана... тоді літо.
До нас у гості завітає,
З тобою поруч підем гаєм.
Там солов'їні чути співи,
Такі веселі і грайливі.
А я тримаю твою руку,
Щасливі двоє, без розлуки...
Хмарки пливуть кудись завзято,
Коли ти поруч в мене свято.
Твоя усмі́́шка сонцем сяє,
А моє серденько кохає.
Ось так... думками я з тобою
У них ми поруч, тільки двоє.
А ще любов в серцях єдина
І вірність ніжна, лебедина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868644
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Поет Ви, Ліно, й жінка із жінок,
Така далека й понад все сучасна,
Ви Україні зодягла вінок,
Із тих творінь, вогонь яких не згасне.
Сьогодні, Ліно, перед Вами світ
Схиляє свої голови в повазі.
В день ювілейний щирий шле привіт,
Бо людству Ви не зрадила ні разу.
Ішла стезею прямо й напролом,
Не звітувала тим, хто у коронах,
Тримала гордо голову й крило,
Бо в віршах не була Ви безборонна.
Така поезія – то особливий сплав
Із Правди, Гідності і надміцної Криці.
Ні вік, ні час талант Ваш не приспав –
Бо дух черпаєте з народної криниці!
Вашого імені нема серед святих,
Та мудрістю поезія вражає,
Бо сіє зерна волі й доброти.
Зібрати ж маємо багаті урожаї!
19.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868604
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Змивають дощі малюнки асфальтні,
Оті, що тонко виводили крейдою.
У свіжих газетах пишуть на шпальтах,
А тиша вечірня сідає на рейді.
Годинник піщаний з відеокліпу
Гербарій років сипле, сипле хвилинно.
І знову листя засушене липи,
А пух тополиний шляхами десь лине.
Хронічне кохання єдине живе,
Ніщо не завадить: ні спека, ні холод.
Життя кораблем ще по морю пливе,
У вічній любові знаходимо солод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868651
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Якось сумно за світ, за цей Ноїв ковчег,
Вберегти його, наче, не сила.
Від пустотності сумно і сумно від черг,
Знов жалі напинають вітрила.
– І куди ви пливете, який материк
Зачекався на ваші візити?
В сітях тиші заплутався вранішній крик:
Повертати пора всім кредити.
Час торішні борги повернути весні
За надію та віру в любові…
У пташини – дебют. Дуже мирні пісні
На якійсь обнадійливій мові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868546
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Пере весняний дощ зимову пору —
Вже сполоснув забруднені сніги,
Налаштувавсь в тональності мажору,
Повітря чисте надає снаги.
Потроху переміниться окраска —
Розмаєм утішатиме теплінь,
З морозів упаде зимова маска,
І закурличе неба голубінь.
Мелодії пробуджують землицю —
Звучання перейшло на ноту «ре» —
Вслухаємось в природню таємницю,
А дощ не зупиняється — пере…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868589
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Сьогодні у Ліни Василівни Костенко
День народження!
Не тільки поетеса – жінка-мати,
Перед якою на колінах світ.
Вона нас учить землю поважати,
Складає перед Богом власний звіт.
Душа її творить і витворяє,
У неї Україна на кону.
Вона провидець, бо живе і знає,
Здолала перепону не одну…
Вам довгих літ, чудова поетесо,
Лету в майбутнє через всі літа.
Життя хай довго крутить ще колесо,
Творіть і далі! Ви для нас - свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868538
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ebVazdfo7es[/youtube]
НАДІЯ на щастя, нехай навіть оманлива,
ніколи не заподіє людині зла, тому що
вона полегшує життя. (Лопе де Вега)
Як мрія є - спіши назустріч,
Візьми надію у дорогу.
Хоч перешкод тут буде безліч,
Надія буде допомога.
Візьме за руку й поведе
Ти їй повіриш, як нікому,
І твоя мрія ось - гряде,
І вже забуде серце втому!
Бува надія безнадійна,
Візьме й втече на півшляху,
Піде до іншого спокійно,
Надасть тобі тепер страху.
Та пройде час, ми знов їй вірим,
Вона - рушій всього в житті.
Вона дістанеться хоробрим,
Обом їм буде по путі.
-----------------------------------
Я теж Надія, але у вірші не мій портрет.
Багато в чому я їй протилежна...))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868534
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Яйца нынче дорогие,
Растут цены без конца.
Говорят на восемь девок
Есть всего лишь два яйца.
Говорила жена Феде
_ты придурок,ты больной.
За слова плохие эти
Федя мстил жене с кумой.
Каждый день супруга Федю
называла дураком,
По менял её на медни,
Стал нормальным мужиком.
Смастерил Федот на даче
Деревянный туалет,
Так решил одну задачу,
Где встречать ему рассвет.
Говорят коронавирус
Любит старых забирать,
Дед пошёл прощаться с бабкой
На скрипучую кровать.
Час прощались,два прощались,
Уже третий час идёт,
Никакой коронавирус
Деда за хрен не возьмёт.
У окошка деток куча,
Смотрят вроде как кино.
-Хватит ,деда,бабку мучать,
Вирус кончился давно.-
Села бабка на диван,
Водки выпила стакан.
-Может даст Господь к утру
Не от вируса помру.
Утром встрепенулся дед,
Его бабки рядом нет.
Где ж ты делась сатана,
Ох,похмеляется она.
Дед принял седьмой стакан,
Закатился под диван.
Дед конечно поживёт,
Вирус хрен его найдёт.
Очень жалко итальянцев,
Там действительно беда,
Буду дома святить яйца,
Непоеду я туда.
Вирус этот не на долго,
Скоро стихнет ,так и знай,
Ведь не служит оно долго,
То что делает Китай.
Ес ли хочешь быть живой
Заправляйся черемшой,
Черемшою как дыхнёшь
Вирус намертво убьешь.
Мы стояли на свиданье
И ногами топали.
Организм имел желанье,
Мало не полопали.
Ночью встретив агронома
Повела под виноград,
Поняла лишь Тоня дома,
То был Петька,конокрад.
Не пойду рожать в больницу
Бо в копеечку влетит.
Уже грач в саду резвится,
Скоро аист прилетит.
Ох больница ты больница,
Ты считай что тебя нет,
Будем травами лечиться,
Вспомним бабушкин секрет.
Прочитали вы частушки,
очень рад ,друзья,я вам.
То что я такое выдам
Удивлён я даже сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868517
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Губецькому Андрію Сергійовичу
Здається, ще не так давно,
З’явився ти на білий світ.
Хоч мало часу так пройшло,
Проте вже двадцять дев’ять літ.
Ще молоді твої літа.
Досягнень в тебе є чимало:
І школа, й ВУЗи, і війна,
Яка прийшла до нас нежданно.
Тобі прийшлося молодим
На Сході землю захищати.
Життям ризикувать своїм,
У вічі смерті заглядати.
І брата хоронить прийшлось,
Який поліг за Україну.
Побачить стільки довелось,
Що нам й не снилось, навіть, сину.
Така вже доля непроста
Звалилася на ваші плечі.
Проте вже знов буя весна
Й птахи співають у цей вечір.
Тож побажаю я тобі
Здоров’я, радості і сміху.
Хай буде злагода в сім’ї,
Нехай синок росте на втіху.
Хай щастя йде до вас у дім,
А з ним взаємність і повага.
Нехай любов панує в нім
І щирість має перевагу.
Нехай примножаться всі статки,
А юність не втрачає цвіт,
У мирі, злагоді, й достатку,
Прожити вам багато літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868550
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Я сію Світло на землі —
Прийшла із іншої планети,
Плекаю зоряні сонети,
Які летять на кораблі —
Любові, злагоди, добра,
З Творцевого благословіння,
І проростуть в душі з насіння,
Від променистого пера.
Я сію Світло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868390
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 18.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IY_0iD95wVE[/youtube]
Червоні китиці калини,
Ще й до сих пір наш ваблять зір.
Вже скоро знову час цвітіння,
Та й зараз нам, як сувенір.
Лиш соромлива вона трішки,
Відводить погляд від очей.
Та завжди рада тим усмішкам,
Що йдуть від доброти людей.
Про себе знає, що красива,
І листям грона прикрива.
Тому, мабуть, вона щаслива:
Дарує людям всім дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867873
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Про кохання я вірші складаю,
І для мене це щастя...Я знаю,
Може декому дивним здається,
Що любов"ю пала моє серце.
Я ж не вмію в житті не любить,
У житті я люблю кожну мить,
Кожну квіточку, кожну хмарину,
Я любитиму вічно, до згину.
Коли кажуть:"Кохання немає",
Що ж тоді в моім серці палає?
Що палає у мене в душі,
Заставляє писати вірші?
З мене музика ллється рікою,
З мене ллються рікою пісні,
Розцвітаю, мов квітка весною,
Як читаю вірші чарівні.
У віршах тих недоспані ночі,
Й почуття ніжні, щирі жіночі,
І веселка в зелених очах,
Й найніжніші твоі почуття.
Я читаю вірші і п"янію,
Я інакше вже жити не вмію,
Я спілкуючись з Вами в Раю,
Від кохання, молодшим стаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868462
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Боженьку!Дай запустити
Нам ЛЮБОВІвірус!
Я тоді ЛЮБЛЮ напишу
На товстий папірус
І ходитиму містами
По всій Україні.
Друзі рідні,що між нами?
Що коїться нині?
Вже не можна обнімати
Вас мої рідненькі?
Вже не можна цілувати?
Тулить до серденька?
Вже КОРОНАМИ лякають?
Може...Познімаєм
З голови?..Чого чекають?
Що пообіцяєм
Налякатись?Та Бог з нами
Ісус,Божа Мати.
Я ходила би містами,
Щоб ЛЮБЛЮ роздати
Хоч по крапельці маленькій
У родину кожну.
Я ЛЮБЛЮ мої рідненькі.
Поцілую.Можна?
Я не вірусів боюся.
Боюсь не обняти
Всіх на світі!Я молюся.
З нами Божа Мати!
З нами Бог!Ходіть зі мною
ЛЮБОВ засівати!
Україно!Що з тобою?..
Треба нам вставати!
Бога прослявляти!
P.S.малюнок Інеллочки Огнєвої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868396
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Вже день прокинувся весняний
І сонце вмилося росою.
Так щиро усміхнувся ранок,
Схилились верби над водою.
У лісі вже зацвів підсніжник,
Весна взяла у руки фарби.
Легенький вітер, перший вісник,
Чудові веселкові барви.
Шумлять потічки край дороги,
Щебечуть птахи в піднебессі.
Втекли далеко пристороги,
Вдягну́ть дерева шати в лісі.
І ми з тобою в тихий ранок,
Зігріті ніжною весною...
Вже на столі стоїть сніданок,
І чай заварений тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868430
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
У білому вінку всміхалась юна вишня,
Птахи кружляли з піснею весни.
І сонце життєдайне піднімалось вище,
Пливли на небі хмар легкі човни.
А він дивився у дівочі сині очі,
В яких бриніла райдужна краса.
І білий світ здавався чистим і урочим.
Кохання променилось, мов яса.
Цілунки ніжні, ніби розсип самоцвітів.
Волосся - водоспадом, стан гнучкий.
І пахло квітами вишневе юне віття,
Метелик щастя прилетів меткий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868464
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Вірний друг, кращий друг і єдиний,
Ти для мене - політ лебединий.
Ти не зрадиш, ніколи не кинеш
І у щирість мою завжди віриш.
Я в цю зустріч радію з тобою,
Як ти поруч, то серце без болю.
У словах твоїх стільки любові,
Стільки ніжності в кожному слові.
Рада я, що ти в мене повірив,
Наче казка торкнулася дивом.
Ти до ніг моїх кинув всі квіти,
Як мені дружбі цій не радіти.
Вірний друг, кращий друг і єдиний,
Хай для тебе квітує калина.
Хай веселка у променях грає,
Хай здоров'я Господь посилає!
Нехай линуть пісні солов'їні,
Вірність ми збережем Україні.
Батьківщини своєї ми діти,
Разом будем співати й радіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868071
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020
А кожен з нас чекає на весну,
На білосніжну віхолу садів,
Коли усе пробудиться від сну,
Повернення чекаєм журавлів.
А кожному так хочеться тепла…
Не за вікном, а від людей, живого!
Щоб віра знову в серці ожила,
Набридливу розсіявши тривогу.
І ніжності потрібно трішки нам,
Ковток любові, краплю розуміння.
Не дати захолонути серцям
Всім допоможе доброти проміння.
Плече надійне і рука міцна,
Що від зневіри не дозволить впасти.
І веселіш звучить душі струна,
І більше світла стелить путь смугастий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867792
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Я дивлюся у очі весни,
Там тебе, там тебе люба бачу.
Ти приходиш до мене у сни
І за це я тобі дуже вдячний.
Хай торкається серця весна,
А довкола цвітуть первоцвіти.
Зеленіє травичка густа
І сади в яблуневому цвіті.
Я тобі моя люба віддам,
Те кохання, що серце так гріє.
Накажу не торкатись вітрам,
До завітної нашої мрії.
Нехай буде блакить у очах,
Хай весна мені сни посилає.
Свій цілунок лишу на устах,
Він про мене тобі нагадає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867808
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Жіночі очі - справжній океан:
То Тихий, то Північно-Льодовитий...
То радістю, то смутком оповитий;
То штиль в них, то - буремний ураган...
А часом, в тих очах ятриться сум,
Безмежний біль, зневіра й безнадія.
Гірка сльоза тече по їхніх віях,
В бурхливому потоці вічних дум.
Ті очі - дивовижний буйноцвіт:
Зелені, карі, сірі, волошкові.
В очах жінок журби сховався світ
І цілий всесвіт ніжності й любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867162
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 12.03.2020
Вслухаюся у журавлину пісню,
Вдивляюся в божественну блакить,
В навколишню весняну живописність, -
Земля прокинулась і вже не спить.
Її заполонили первоцвіти,
У кожній милій квітці сонцеграй.
Як обережно повіває вітер,
Мелодію весни співає гай.
Милуюся ландшафтами природи,
А в серці квітне свіжість почуттів,
Що надає натхнення і свободу,
І пахощі народжуються слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867725
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 12.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]
Якби ти знав, чого іще не знаєш,
Можливо, і не треба тобі знать,
Як на плечі моїм ти засинаєш,
Коли у сни приходиш ночувать.
Хто ти? Дивлюсь уважно у обличчя,
Чому приходиш часто уночі?
Не можу я цей образ роздивиться,
Уважно все ж вивчаю при свічі.
Буває, що сидиш - ловлю твій погляд,
Чомусь не хочеш ти мене обнять.
А я хотіла, щоб присів ти поруч,
Не думала від себе проганять...
Постукав у вікно весняний ранок,
Хіба згадаю, що було тоді?
Ввірвалося повітря крізь фіранок,
Повільно десь розтали і сліди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867765
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 12.03.2020
Ти бачив поле маково - червоне,
Краса така, очей не відвести.
Пташині переливи наче дзвони
Іх вітерець удаль буде нести.
Як я люблю, поля ці шовковисті
І край свій, дивовижної краси.
Калину в вишиванці і намисті
І ранки прохолодні у росі.
А ще, як промінець торкає плечі,
Хмарини білосніжні в небесах.
І голоси десь чуються лелечі,
Неначе казка шле нам чудеса.
Як я люблю своє село і річку,
Ми з нею розмовляєм повсякчас.
Торкаюся рукою до водички.
Вона мене цілує кожен раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867614
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2JTxe2CK8qI[/youtube]
І знову сон...Ідем по річці,
Прозора, чиста в ній вода.
Куди веде нас оця стрічка?
Спокійна й тиха в нас хода.
Мілка занадто й кам"яниста,
Торкають хвильки ніжно ніг.
Дорога бачу ця терниста,
Зі мною поряд оберіг.
Чомусь так радісно і сумно,
Куди ця річка приведе?
Вода тече отак безшумно,
Якщо ж у море десь впаде?
Тоді вже буде дуже складно,
Накрити можуть хвилі вмить.
Та поки моря ще не видно,
Та чую близько десь шумить..
І так хотілося проснутись,
Бо страх якийсь чомусь обняв.
Тобі хотіла посміхнутись,
Та поряд ти так міцно спав....
-------------------------------------
Зробіть кліп на весь екран! Зачарує краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867644
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Час весни – для співпадання ритмів,
час для шепотіння ніжних фраз
під перегляд давніх кінофільмів,
час в любов пірнати раз-по-раз.
Кожен день весни — нове цвітіння:
посмішок, надій та чистих мрій.
Час весни – то ніжності тремтіння
у полоні пристрасних обійм.
Чиста, юна, наче наречена,
щастя ти несеш передчуття...
Весно, весно, ти – благословенна,
бо ведеш із темряви в життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867642
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HAN_tKcBHwo[/youtube]
Коли буває важко на душі,
Шукаєм місце, щоб послухать тишу.
Тікаєм від людської метушні,
Де вітри всі питання заколишуть.
Найкращою є тиша степова,
Де сам на сам із тишею глухою.
Відчуєш - пахне свіжістю трава,
Що гнеться під сріблястою росою.
Це місце, де щасливим можеш стати,
Відкинути усі думки свої.
Вони тобі не будуть докучати,
Бо зникнуть, як у просторі рої.
Почуєш шорох вітру обережний,
Тобі про щось на вухо шепотить.
А степ такий широкий і безмежний.
Не можна його оком охватить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867387
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 10.03.2020
Весна вібрує у лазурнім піднебессі.
Лоскоче сонце, ніби пава пір*ям.
Оранжевим виблискує над тихим плесом,
Хмарки вдивляються білясто-пінні.
Весна вібрує на земельнім свіжім лоні.
Синіє розчерк ніжності фіалок.
До сонця тягнуться дерев шпилясті крони.
Поля прикрили плечі зелен-шаллю.
Весна вібрує в тонкощах душевних, звісно.
Біжать струмки сердечної любові.
Тепло приносить знову березневий вісник,
Відродження, відновлення по зову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866759
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 10.03.2020
ПОЕТ І ЧАС
( із збірки "Душа у спадок")
Серед людей поети - то не диво,
У кожного в житті приходить час
Сказати світу щось своє, важливе...
Але неперевершений - Тарас!
І звідкіля у нього тая сила?
Та мова щира, у віках жива?
Хто дав наснагу і могутні крила,
Святі, пророчі і земні слова?
Кріпак, сирітка - звідки мудрість взяти?
Народний дух у ньому визрівав,
Земля сказала: - «Ти мій син, я — Мати!»
І Сам Господь перо у руку вклав.
Поет, художник.
І Пророк від Бога!
Його вірші - як «Біблії» рядки.
Життя - стражденна, нелегка дорога,
Що, ніби нитка, з'єднує віки.
Велике через відстань засіяє:
Живих пророків не було ніде.
Лиш втративши Поета,
світ признає,
Що Ангел Божий жив серед людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867412
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 10.03.2020
Весняний день всміхнувся сонцем,
Торкнувсь пташиних голосів.
Постукав у моє віконце
І розчинився у красі.
Вже зеленіють в лузі трави
І ліс прокинувся від сну.
І вітер навіть, кучерявий,
В погоду тішиться ясну.
Біжить і веселиться річка,
По ній кораблики пливуть.
І небо мов блакитна стрічка,
Бажає їм щасливу путь.
Розцвів підсніжник білим цвітом,
Він радість в серденько приніс.
Прийшла весна, прийде і літо,
Теплом торкнеться ніжно, скрізь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867389
дата надходження 09.03.2020
дата закладки 10.03.2020
[b][color="#042fb3"][color="#d10bdb"]В[/color]есна іде в розкішних шатах
[color="#d10bdb"]І [/color]настрій нам в серця несе,
[color="#d10bdb"]Т[/color]ому, що день - жіноче свято,
[color="#d10bdb"]А[/color] свято це - понад усе.
[color="#d10bdb"]Ю[/color]рбою линуть привітання
[color="#d10bdb"]З[/color] усіх усюд і цілий день
[color="#d10bdb"]С[/color]лова - сердечні побажання
[color="#d10bdb"]В[/color]иймають пачками з кишень...
[color="#d10bdb"]Я[/color] долучаюсь дуже щиро
[color="#d10bdb"]Т[/color]епла бажаю Вам усім.
[color="#d10bdb"]О[/color]бов"язково щастя й миру
[color="#d10bdb"]М[/color]імоз і затишку в Ваш дім...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867307
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 08.03.2020
Паралельні дороги повік поруч ідуть.
Не зійдуться ніколи, хоч пройде якийсь час.
Хоч здається, що поряд - кожна знає свій путь.
Одна піде ліворуч, друга - має свій шлях.
Чи так доля хотіла, чи повинно так буть,
Отак довго водила, не бажа перетнуть.
Перехресні дороги - недосяжна мета.
Досягти нема змоги, коли в серці сльота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867058
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 06.03.2020
Я приходжу в наш сад,
Де були ми з тобою щасливі.
Де кружляв листопад
І мочили осінні нас зливи.
Закида́ла зима,
Нам стежки,не пускала до нього.
Та було все дарма,
Бо стелилась коханням дорога.
Я приходжу в наш сад,
Де весна нахиляла нам віти.
Не було у нім зрад,
Квітували й всміхалися квіти.
І птахів голоси,
Нас з тобою у нім зустрічали.
Літа диво - краси,
Сонця промені ніжно торкали.
Я приходжу в наш сад,
Він за нами з тобою скучає.
Знов у нім листопад,
У осінньому вальсі кружляє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867061
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 06.03.2020
Небо, як поле, безмежне, безкрає...
Вітер і сонце на небі гуляють.
В полі колоситься жито, пшениця -
Радість земная - все, як годиться.
Небо, як море, синє, глибоке...
Линуть хмарини такі одинокі.
Морем пливуть вдаль кораблі;
Дощик небесний - дарунок землі.
Небо, як шлях, довгий, широкий...
Місяць на небі й зірки ясноокі.
Шлях не простий та здолаємо, люди,
По зорях небесних ніколи не зблудим.
Неба "шматочок" не можна купити,
Замки й палаци не збудувати.
Хай небо буде сонячне й чисте,
Під дахом блакитним - всім вистачить місця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866581
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 02.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8Aw6t8xoOtE[/youtube]
СЛОВА, СЛОВА, ДЕ ВАША СИЛА?
Якби в слова вдихнуть життя,
Точніше: просто оживити.
Надати їм серцебиття,
Так краще зміст їх уловити.
Підійдуть близько, бо живі,
У них вдихнув ти свою силу.
Не ті, що на папері, не такі,
А ті, щоб душу не гнівили..
Поклали руку на моє плече,
Відчула подихи знайомі.
І кров по жилах швидше потече,
І щоб обійми ці не знали втоми.
А на папері ллється безліч слів,
Та серед них ти оживи найкращі.
Щоб я подумала, що ти зумів
Надать життя словам...Чи буде важко?
І ось слова лаштуються у ряд,
А я не знаю, що з них вибирати.
Чи збудеться оце? Мабуть, навряд!
Щоб не в слова, а в тебе закохатись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866658
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 02.03.2020
Плакала пташка... На гілці сиділа.
Плакала пташка - зима холодила.
Калинова гілка ту пташку гойдала.
А гілка та ніжна пташину втішала:
"Не плач, моє рідне пташатко маленьке.
Для тебе залишилось ґроно рясненьке."
І пташка зраділа... ягідки склювала.
І весело, й дзвінко вона заспівала.
Дивились на пташку небес сині очі.
І теплу весну в сни приносили ночі.
Метелиця злилась:"Усіх заморожу..."
Та більш не боялась та пташка морозу.
Пташка співала... на гілці сиділа.
Світлому, ясному дню вже раділа.
Калинова гілка ту пташку гойдала.
З веселою пташкою дзвінко співала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866182
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020
[b][color="#0004ff"][i]А ми в човні, і нам пливуть степи,
Течуть за ними села і дороги.
Полощуть верби берегам пороги,
Гудуть про щось іздалеку стовпи.
Скресає день - і наше тут усе,
Та ми не ми - собі вже не належим.
Розгойдуєм весну необережно,
І зверху й знизу небо нас несе.
Та ми в човні, у нас в руках весло -
Черкаємо по дну ріки софіти.
І нас не переплить, не облетіти,
Бо в нас весло і небо над чолом.
Постоїмо – хай сутінки пливуть,
Застигне місяць в срібнім переплюску.
І падатимуть зорі нам у хустку
Аж доки ранки
нами
оживуть.
[/i]
[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865934
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Дивлюсь на тебе, Україно, -
Святая земленько моя,
Забута Богом... ким проклята?
Зло оповило, мов змія.
Сини в могилу, пустка в хаті,
Село німе - пропав десь люд,
А ти колись була багата,
Як не було сатанських слуг.
Вмирає люд від бід, хвороби...
Інші подались у світи,
А десь тріщать по швах офшори...
У пекло хочеться піти.
А може в рай... та хто ж там хоче
Прокляту душу й світ слизький,
Лиш тліє біль - думки лоскоче,
Де задум підлий та гидкий...
Вдихає дико фарисейство
Весь Божий ладан у хресті,
Землиці шмат - гірке блаженство
І горб від злиднів на хребті.
Дивлюсь на тебе, Україно
І мліє серце... як болить,
Забута Богом... де руїна,
Де віра грішною горить...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865662
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Коли з "не хочу" на душі пустеля
слова - вода, що висохла давно
ті дивні квіти, що сягають стелі
будинку мрій, мовчання - кімоно
із завтра у широких рукавах
ховає в них іще одну надію
і обіймає міцно - на вустах
моє благословіння, ти зумієш
ще виграти з байдужості війну
коли з " не хочу" на душі пустеля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865036
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Что мне делать с любовью твоей?
Мне её ни принять - ни прогнать.
Ни окликнуть средь серости дней
Ни позвать на чаек поболтать.
Мы с ней вроде родные, но все ж-
Разделил ты нас в сердце своем.
Жаль признанья лишь сладкая ложь,
Черно-белых картинок альбом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866068
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Бога світлого, що у душі.
Кажуть, вірити треба... Я вірю,
коли щиро говорять "Прости!"
Людям вірю я добрим і чесним,
вони завжди підставлять плече.
Кажуть, вірити треба... Не завжди.
Бо чому ж у душі так пече?
Часто важко розгледіти ( знаю)
тих, від кого є крок до біди.
Потім глянеш - їх поряд немає,
тільки зла залишились сліди.
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Доброту. Лихе зло все мине.
Хоч і сипле воно гіркотою,
та Добро нас вперед знов веде..
Говорю вам усім я: "Пильнуйте!
Треба вірити. Справді. Це так.
Та дивіться, бо поряд бувають,
хто для себе лиш в ділі мастак".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866035
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Знесилена ущент від протягу чекання.
Старий годинник зупинився і мовчав.
То ж по-англійськи без сльозливого прощання,
І неважливо вже чи кава, а чи чай.
Лиш недомовленість, незрозумілість тінню.
Не поцілує синє небо сіль морську.
Заплутаних хіромантичних досить ліній,
І згоди не дійти, в стосунках - гострий кут.
Любов розвіяли пасати чи мусони,
І близькість ночі куталась у паранджу.
Антициклоном не дістанеш щастя крону,
І не загладиш недовіру і межу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866075
дата надходження 26.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Как угодить под сердцем струнам?!
Как подобрать душевный лад?..
- Давно потерянную юность
пытаюсь тщетно воскрешать...
Желаний много невозможных...
Одно хранится под ребром...
- Я у любимого заложник!..
Так часто думаю о нем...
Припомню наш последний ужин...
Свеча в слезах... букет мимоз...
- Мечтала так ему быть нужной!..
Но не случилось... не сбылось...
Остались в прошлом поцелуи...
тепло ладоней... нежный взгляд...
- Как жаль... вернуться не могу я
в то время, где цвел райский сад!..
Где пальчики касались к небу...
Вдвоем парили в облаках...
- Костер любви оставил пепел
на всех несбывшихся мечтах...
Не угодить под сердцем струнам...
Мгновений прошлых не вернуть...
- Спасибо памяти за юность!..
Согреюсь я... хоть как-нибудь...
25.02.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866012
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Какая тёплая зима!
Ужель холодным будет лето?
Или Природа разогрета
к нам гневом праведным? Она
терпела долго хамство, зависть,
наш неуёмный аппетит,
(Склады, желудок всем набит!)
А нас одолевает жадность!!!
Копим земной убогий хлам,
Хоть знаем: срок— не за горами
И всё, что скоплено годами,
Уже не нужно будет «там».
Ведь тело — временный приют
душе, что вечна и нетленна,
Ей, бедной, в «офисе Вселенной»
держать ответ.
Там будет суд
за все грехи земного тела,
Что лишь «хотелками» жило:
Лишь ело, спало и пило,
И слушать Бога не хотело —
Отца, Который сотворил
В благом порыве человека,
Для жизни подарил Планету.
Ученья свет ему открыл...
Не удалсЯ эксперимент!
Не оправдал надежды «Ноmо»,
И надо уступить другому
эксперименту постамент.
Земля уставшая, больна,
Температурит в лихорадке!
Убрать людишек — жадных, гадких,
Как грязь с лица, надежд полна!
И будет тёплая зима,
И нестерпимо-знойно лето...
… От нас избавившись, Планета
Здоровой, чистой стать должна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865984
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Коли ти прийдеш у мій дім і промовиш: «Ну, ось він я,
Ну, ось він я, той, хто візьме всі турботи на себе?"
Коли я почую зі словом «кохаю» своє ім’я,
І тепле таке щось, як котик, залізе до ребер?
Коли ти мене понесеш у далеку незвіданість
На крилах міцних і гарячих без ваг і боязні,
І будуть всі страхи мої екзекуції піддані,
І вийдуть на волю, немов амністовані в’язні,
Надія і віра?
Готовий ділитися скарбами,
Позбутись умовностей всіх, себелюбства, кордонів?
Тоді розмалюймо наш день фантастичними фарбами,
А ніч розігріймо вогнями сердець і гормонів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866025
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Я відпиваю цю священну чашу
Твого натхнення, музо, хоча сил
Немає більше... І того екстазу
Уже не відчуваю. Попіл крил
Розвіяли вітри... На серці засув
Закрив! І не відкрию для світил
Його ніколи. Линуть ноти джазу,
І в них я розчиняюсь... Між чорнил
Я знов тону чи знову намагаюсь
Пливти? Не знаю! Вкрила все імла…
За скелі мертві поспіхом хапаюсь
Та падаю... Горить усе дотла,
Всі демони та янголи... Я каюсь,
Що згас вогонь... Нема уже тепла...
© Володимир Верста
Дата написання: 10.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865986
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Сонце веснянки мої крізь хмаринки цілує,
Скоро весна, ніби мовить, і знов за своє,
В небі веселку услід за дощем намалює.
Лютий, хоча і нелютий, та вітром лютує.
Дякую, Сонце, тобі, що ти світиш і є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866005
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Небесний простір, нині помітно потемнів,
Висот досягши, мої думи розгубились,
Втрачався спокій, а вечір в душу жебонів,
Тобі потрібна? Сумнів… мрії розченились.
О, нічко- ніченько, що робиш, ти блуднице,
В пелюшку з шовкову, приховала піднебесся,
Й молодий місять, як дитятко блідолице,
Чом зажурились? Я все ж тихо підкрадуся.
Слова - прохання… Ніченько, зніми завісу,
Відкрий простір і палахкотіння ясних зір,
Принесуть сили, сумління пошлю до бісу,
Засну в спокусі, під ніжний шепіт світлих мрій.
Нехай насниться його силует і слова,
Очей чарівність, не приведуть до омани,
Любов, довір`я, я лиш до цього готова,
Не зруйнувати, кохання, мости між нами.
І нічні сльози, висохнуть сонячним ранком
Несу в таїну, свій біль, терпкий смак печалі
Хай день вчорашній, нам покажеться сарказмом
І тихий плескіт хвиль, нас стріне на причалі.
2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865973
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Приколола я синю волошку у коси,
Що для мене у полі зірвав її ти.
Там де падають роси, пахня́ть сінокоси,
Я до тебе на зустріч готова прийти.
Розповім, як кохаю, як жити не можу,
Без любові твоєї і твого тепла.
Я ціную коханий, хвилиночку кожну
І ту мить, що зустрітися нам помогла.
Тихо стукає ранок до мене в віконце,
Золотистим промінням торкає лице.
Вийду стежкою в поле, всміхається сонце
І обійми гарячі свої мені шле.
Приколола я синю волошку у коси,
Що для мене у полі зірвав її ти.
Там де падають роси, пахня́ть сінокоси,
Ми у парі з тобою завжди будем йти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865983
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Ось хатина не багата,
Ясне сонце світить.
Садок вишневий коло хати,
Як тут не радіти !
В дворі - рай... Любо, мило,
Спориш зелененький.
Хлюпочуться качаточка
В ставочку раненько.
Пишно розцвіла калина,
Мальви дивоквіти.
Десь щебече соловейко,
В школу ідуть діти.
А ось хатка дивовижна...
З каменю горожа.
Гордовита і пихата
У дворі сторожа.
Міцні врата на запорі,
Двері непробійні.
Вікна в г'рати повдягали,
Щоб було надійно.
Що, не хата? Це - палац...
,,Тачки", вертоліти
Там озеро, сад, басейн;
За кордоном діти.
Ще Тарас колись писав
Про панів і бідних.
Де тепер вони взялись
В Україні вільній ?
Встав Тарас би подививсь,
Його правда й нині.
Ті царі - то олігархи
В рідній Україні.
Використала: врата на запорі, ін. відомі
висловлення Т. Шевченко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865778
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
[b][i][color="#750606"]Накатила рано утром
Мужу рюмку коньяка.
Дальше - в руки камасутру,
И не смей тут возникать...
Без белья прислала фотку
Зойка моему Петру.
Я взяла, блин, сковородку,
На разборки к ней иду.
Муж женат на интернете,
Я терпела много лет.
Ноутбук теперь в кювете,
А его неделю нет...
Ох попутал меня бес
Дал головомойку.
Вор ко мне в окно залез,
А я его в койку!!
Я соперница Лукерье
Мне с Петром не плохо,
А она стоит под дверью
И ревет дуреха.
Ночь уже, а мужа нет.
Он привык бояться!
Кум ушел еще чуть свет,
Можно возвращаться!!
Вся деревня обалдела,
Расскажу детально:
Топик, стринги я одела
И прошлась центральной...
Мой милёнок ,генерал,
Опозорил - УЖАС!!
На гнедом коне скакал
Очутился в луже!!
У парней у сельских зло,
Нервы на пределе.
Йог приехал к нам в село,
Девки, как сдурели!
Срочно делаю подтяжку,
Подтяну чуток живот.
Даже местная дворняжка
Рот раскроет у ворот.
Бабка деду угодила,
Выдав снова комплимент,
Мол, у деда - супер-сила,
Как из порно-кинолент!
Колбасу мой муж не ест.
Сала и печёнки,
Сядет тихо на "насест"
С пультиком в ручонке.
Озабочен мой милок,
Стал таким ранимым.
Раньше цвыркал в потолок,
А теперь все мимо!!
Фотку сайт наш смаковал,
И успех - безумен
Муж от горя - забухал
Я ж там в НЮ-костюме!
В лифте раз один лифтер
(Хоть была суббота,)
Там поджал, а тут - потер
И лифт заработал.
Если вдруг мешает муж
Как в глазу ресница,
Закажи прощальный туш
Пусть летит, как птица[/color]![/i][/b]
[b][color="#084d9c"]УСІХ СПРАВЖНІХ ЧОЛОВІКІВ ВІТАЮ ЗІ СВЯТОМ - 23 ЛЮТОГО!!!!![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865771
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Счастье вдаль умчало...
Потушив рассвет...
Мне досталось мало...
Нелюбовь... мой крест.
Больше не согреет
миленького взгляд...
- Научусь скорее
без него дышать!..
Пусть обнимет ночка...
- Будет много звезд!..
Месяц - одиночка
выйдет из-под слез...
Озарит улыбку
ласковым лучом...
Счастье было хлипким...
- Было только сном...
Знать бы раньше тайны,
чтоб себя не жечь!
И не ждать случайных
и желанных встреч...
Счастье вдаль умчало...
Нелюбовь... мой крест...
23.02.2020 г.
Рисунок из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865732
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Загордилася Наталка,
Своєю красою.
Запитала у Михалка
- Чи будеш зі мною?
Він на неї глянув пильно
І зразу скривився.
- Хто полюбить тебе сильно,
Ще не народився...
- Щож ти Мишку таке кажеш,
Стала в позу бою.
- Ти до купи слів не зв'яжеш,
Та нехтуєш мною?
Ще й матусенькин синочок,
Тримаєш спідницю.
Котись собі колобочок,
Стежкою в пшеницю...
- Ти Наталко балакуча,
Язик, як лопата.
За тобою пліток куча,
Сміття повна хата.
Нащо мені така жінка,
Що губи малює.
Буде в мене наче бджілка,
Трудівниця Юля.
Як її не покохати?!
Тиха і смирненька.
Вміє шити, вміє прати,
І така гарненька.
- Завтра ж свататися буду,
Сватів засилати...
По дорозі зустрів Люду,
Й забув де та хата...
Вона йому усміхнулась,
Повела бровами.
Серце в Мишка, аж здригнулось,
Підійшов до брами.
А тоді ступив до хати.
Голова крутилась.
Поки встигли покохатись,
Матінка з'явилась...
- Ну, кажи "ворожий" сину,
Що у ліжку робиш?
І чи ти мою дитину,
По справжньому любиш?
- Люблю, люблю - промовляє,
Михасик з сльозами...
Кочерга в кутку скучає,
Знає норов мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865768
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Тріпоче гіллям сакура самотня.
Сніги... Сліди... Засипало усі...
І ми удвох весною, мов сьогодні,
Стояли біля неї у росі.
Змінились пори, заховався промінь,
Палкого літа, осені просив,
Щоби вернула наш магічний спомин,
Частиночку незримої краси.
...Прийшла зима, відрізавши дороги,
Нові натомість в сад мій провела.
Куди ж ведуть епічні епілоги?..
Світи незнані... Візерунок скла
Укаже шлях... Весна тепло народить –
Заквітне все... І сакура сумна...
© Володимир Верста
Дата написання: 30.12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865766
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
У чорній порожнечі диво-всесвіту
Свічадами спалахують зірки…
Тебе зустріла лиш в минулу середу,
А чи шукала? Всі свої роки…
Летіли метеори в невагомості,
Планети на орбітній висоті…
Ти просто увірвався до свідомості,
І просто залишився у житті…
Блакить озону тьмЯніла від погляду
Небесно-незабудкових очей.
Тебе ковтала, давлячись від голоду,
Під покривалом зоряних ночей.
Комети шили небо, і супутники
Паєтками світились в висоті.
З тобою ми – самотні два попутники –
Яким поталанило у житті.
Бо ми вже двох… у нас своя галактика,
Незвідана сторонніми людьми…
Самотності розтанула вже арктика,
Ми разом… Чуєш?... Просто обійми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865746
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Моє життя…. Немов сторінки книги
Прочитані й прожиті лише мною
В них літо є, осінь й зимні відлиги
З бузковим цвітом долала тривоги…
Пізня дитина, як брунька троянди
Що народилась, перед морозами
Часті хвороби, не до насолоди
Батькам заважко - по тілу лезами…
Повінь весняна, кликала до життя
І, як сльозину солону ковтала
З шквалом перепон, вірила в майбуття
Я вирвусь в люди, відчувала, знала
В зношеній сукні долала шлях наук
Роки в школі, з гірчинкою минали
Літом… З бажанням, збиралася у гурт
З дівчатками, ми буряки сапали
Полечко чуло пісню задушевну
Під сонцем ясним, припікало в плечі
Хоч заробляли, копійку мізерну
Збадьорували відгуки лелечі…
Давно вірш перший, написаний до свят
Рядочки теплі, інколи згадаю
Я здивувала родину і малят
В душі до нині сердечно плекаю;
«В маленькому містечку
На берегах крутих
Росло мале дитятко
В сім`ї Ульянових…
Росло й думало воно
Про краще, майбутнє
Чи проживемо сумно?
Чи світле незабутнє…? »
( написаний в п’ятому класі)
Та в скруті жити, які вже там вірші
Та ще й підтримки, опісля не мала
Смачніше з`їсти, бажала я, як всі
Іти працювать - надію плекала
Не пасла гуси, з дитинством прощалась
Тепер лиш спогад, як ранкове сонце
Те ґелґотіння, поки я збиралась
Мене втішало…. Зирили в віконце.
***
Вкотре сторінку я перегортаю…
В домі нестатки, сім`я завелика
Тож, тільки в праці можна збутись лиха
Може хтось скаже, то чергова примха
Хтілось забути, слово «сіромаха»
Мов.. метеличок… Роси на листочках
Вправно збирала, щоб замати сили
Часто губилась в квітучих пелюстках
Й тішились батьки. За мене просили
Бога й всіх святих, здолать хвороби й страх
Щоб знайшла стежку, чарівную в житті
Та й не журилась, з волошками в полі
І посміхалась до ромашок в житі
Перегортала пелюстки в суцвітті….
***
А чи пройшов хтось, свій шлях без помилок?
Все в окулярах, в тих, рожевих, на жаль
Ти молодий ще, тож є в навчанні толк
Школа… вечірня… Важко, в душі печаль
Ще ж , є робота, багато сходинок….
Підйом по сходах, понадміру крутих
Хоч оступалась, все ж обрала волю
Весни сім`яття… В саду закоханих
Розцвіла квітка, стріла свою долю.
Над шляхом хата, стоїть на горбочку
То сон… Далеко… Від мами і тата
Колиску вітер, гойдав у садочку
А планів у житті, ще так багато.
Весна минала, в мене двадцять п`ята
Навчання… Праця… Вітання колегам
Вже й за три роки, стоїть своя хата
Рукам завдячу, мужності і батькам
Всього навчили, була ж не пихата.
***
Так… пори року, в сторінках ховались
Не часті гості, до батьків на поріг
Спогад дитинства… Сім`єю збирались…
Любов`ю наповнений, мамин пиріг….
Сльозина вдачі… Ненька приголубить
Чому так рідко, приїжджаєш доню?
Тож весь час в справах, від сліз витру губи
Загляну в очі, поглажу долоню.
Три зірки в небі - маємо три доні
Проблем достатньо, хворіють нерідко
Нема помочі.Та подяка долі
Справлялись удвох, вже й на душі легко.
Бувало часто, що папір та ручка
Допомагали труднощі пережить
До гуморесок шукала словечка
Журби позбутись та всіх розвеселить…
***
Золоту осінь, стріла в сорок років
Роки минулі…. Падіння і злети
Біда ввірвалась, я втратила батьків
Душа страждала, складала куплети
Вони ж губились, посеред листочків…
Я пролистаю, лиш кілька штук назад
Зоріє спогад…. Золоте весілля
Куйовдив вітер багровий листопад
Рядки вітання…. Святкове застілля
*«Дорогие мама и папа
Дорогие родители наши
Вспомните как когда - то
Уже пятьдесят лет спустя
Вы повстречали друг друга
Друг другу открыли сердца
Не было видно вам свадьбы
Ведь годы были не те
Горько вам не кричали
Лишь хлеб лежал на столе
Но несмотря на невзгоды
Трудностей не боясь
Нас семерых породили
Бога за нас просили
Чтобы жило дитя.
И вот сегодня собрались
Все за семейным столом
Чтобы, от сердца поздравить
Выпить за торжество.
Дорогие мама и папа
Простите детей своих
Что, может не так сказали
Иль чем - то, смогли огорчить
Сердечно мы вас поздравляем
Хотим одного пожелать
Как в золотой век собрались
Собраться и в семьдесят пять!
1980г *
***
Роки минали… В волоссі сивина
Полоса чорна, змінилась на світлу
Вже й наче рідна, добріша чужина
І, як дитя, тішусь цьому світу…
Мої три доньки, як квіточки в полі
Шляхи шукали…. Старанно навчались
Щоб щастя знайти та жити на волі
Їх мрії рясні, зерном розсипались…
Вітер весняний, сонце в піднебессі
Сприяли долям на вік поєднатись
В квітах рушники…. Весілля на часі
За роком так рік ми ж лише пишались.
На світ з`являлось прекраснеє дитя
Земная радість, взрівши перші кроки
Онуків милих, лепет ; баба, дідя
Придали сили на наступні роки
Як кисню ковток, для повного щастя.
***
Вже за віконцем гасяться ліхтарі
Палав світанок, допишу сторінку
А чи й радіти, нині своїй порі?
Хоч й час зрілості, не хочу спочинку.
Галас по хаті, семеро онучат
Хай в достатку у життєвому вирі
Воїн не знають та щасливі встократ
В радості, довіку живуть і в мирі!
***
Так, літа мої, тихесенько крались
Смерть підкрадалась на віку три рази
Болі, за молитвами розчинялись
Знову я граюсь, з дітками, як завжди
Долю незламну, вкотре возвеличу
В небо подивлюсь, читаю молитву
Завше в надії, весноньку покличу
Й тільки добра я,всім на світі зичу
Плекаю спокій, благодатну тишу
Місячне сяйво.. Думки в інших світах
Вірша рядочки, чи прозу напишу
Ними… живу я, хоч й в осінніх літах
Улюблене заняття не залишу.
Як, прожила я? Знає лиш Всевишній
Писалась книга, це скарб мого життя
Хто, був зі мною й цей світ навколишній
Душі… дав вижить, побачить майбуття.
Зорі... зникають, дарують новий день
Ще в книзі маю, чистенькі сторінки
Шанс, чи дасть доля ? Чи й почую пісень?
Себе втішаю, ще задзвенять струмки
Стріну весну, продовжу писать книгу…
*************************
Моє життя… На сторінках книги
Прочитане, прожите лише мною
Торкаюсь ніжно своєю рукою
Вже колір міняють - ледь жовтуваті
В душі, як поладнати із собою
А чи.... заплакать, чи й заспівати
Чи може й справді, краще знов писати…
Лютий 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865740
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
нннннннннннннннннннннннннннннннннннннннннннннннн
Прилечу я к тебе синим облаком,
Ты вдохнёшь я войду в твою грудь,
Нет не поздно,не поздно было бы всё,
Если есть в этом смысл и суть.
Если ты полыхаешь желанием
Веришь в счастье ,мечтаешь и ждёшь,
Прилечу я к тебе на свидание
Ты любовью меня обожжешь.
Падут ниц мои крылья сотлевшие
И сражённый твоей красотой
Я останусь с любовью созревшею,
Я останусь на вечно с тобой.
Прилечу я ведомый желанием
На заветную встречу с тобой.
Я согласен-любовь наказание
И я буду наказан тобой.
Прилечу я к тебе синим облаком,
Ты вдохнёшь меня грудью своей,
В ней я стану любовью глубокою,
Стану я половинкой твоей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865380
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 20.02.2020
Кому від цього гірше, що двоє знову разом?..
Нехай комусь здаються не парою вони...
Обоє ці — два слова із однієї фрази,
Два місяці сусідні їх пізньої весни.
Не розійшлися двоє навіки в різні боки...
Кому це заважає, хто через це не спить?..
Нехай живуть щасливо ще купу спільних років,
Розчинені в коханні, ті пролетять як мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865279
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
...ще зовсім недавно ненавиділа себе за безкінечні подорожі в минуле, за смолянисто-в'язку пам'ять, що, охоплюючи все єство, не давала спокою, переслідувала, мов тінь у спеку, мов морок темної ночі; безсоромно поглинала моє життя... Здавалося, не буде цьому кінця-краю...
Спогади... спогади... спомини... - заглядаю до словника і... обираю "спомини" - воно м'якше, тепліше... Яке ж воно близьке і рідне, милозвучне, домашнє, влучне, своє... І як добре, що воно є... з ним спокійніше, затишніше, з ним ніколи не буде пустки в душі, йому не потрібні співучасники й свідки... - воно самотужки щедро заллє собою найменші шпаринки пам'яті... Це те, куди хочеться повертатися... З ним ніхто й ніколи не буде одиноким і самотнім... А головне - воно завжди зі мною це дивовижне слово - "спомини"... Це - всенький світ, ні, це - Всесвіт мого буття, це прихисток і спокій, цілющий нектар і солодкий трунок чи... бентежне марево...Так, так, бо я сама визначаю яким споминам віддати перевагу - отже, за мною і остаточний вибір...
Малюю обраними фарбами яскравий світ навколо, віртуозно граючись тонами і напівтонами... Слухаю музику серця, яку... обираю сама, всупереч їдкій нав'язливості негативних думок... Дбайливо й щиро вибудовую світ навколо себе, бо, по великому рахунку, все починається тут... ось... зовсім близько... поруч... Щастя людське не буває далеким - воно відчутне, воно на відстані подиху, погляду, простягнутої руки...
Я вчуся жити... І найбільше в світі хочу, щоб мене почули, зрозуміли, повірили... - це велике щастя не загубитись, не зникнути, бути потрібною, неповторною, своєю...
Я вчуся жити... вчуся щоденно і щохвилинно тихо радіти всьому, що маю... Це надзвичайно важко - вчитися жити, бо світ надто жорстокий і безжальний, а життя... надто коротке, мов спалах...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865260
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 19.02.2020
Порадьте, людоньки, де мож купити щирість?
Лише правдиву, ту, що в немовляти,
Допоки ще малюк отой не виріс
І не навчився маски одягати ...
Шановне паньство, де є той ґенде́лик,
В якому наймодніша річ - це правда?
Купила би, поклала у коше́лик
І роздавала всім бажаючим задарма.
Знайшла один ... Там шукачів немало,
Всі істину шукають на дні чарки.
У декого ще дно не висихало ...
Доходять в суперечках аж до сварки.
Пішла я геть, зайшла в якусь цукерню,
Тут на полицях в асорті - "солодкі бре́хні",
Не виставлено сутність на поверхню,
Та блиском манять лиш обгортки їхні.
Коше́лик в руки - і гайда подалі ...
Подалі ... А куди? Скажіть, на милість!
Стомили мене пошуки невдалі,
Невже не знайду я в цім світі щирість?
Довкруж обман, плітки, фальшиві маски,
На кожнім кроці - "комедійна сцена".
Уберегти би людство від поразки,
Життя ж - театр, не циркова арена!
Росте ще правда десь в душі на ґанку,
Візьму ті зерна і посію дрібно,
Зберу врожай, роздам все до останку ...
Прошу, беріть! Може, кому потрібно?
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865269
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 19.02.2020
В далекім небі, наче мед розлили,
Впало проміння бурштино́м на ліс.
Траву у лузі косарі косили,
Трудівником з дитинства кожен ріс.
Десь пахли полини, чебрець і м'ята,
Погойдував ромашки вітерець.
Вела стежина, змійкою до хати,
Уявою торкалася сердець...
Згадалося село, бабусі руки,
Вона завжди привітною була.
ЇЇ любили діти і онуки,
Гуртом усі з'їжджались до села.
В садочку стіл прибранний в скатертину,
За ним збиралася уся рідня.
Приймав їх сад, так радо і гостинно,
Час так летів, що бракувало дня...
Ніколи незабути ті хвилини,
Ті спогади у серденьку моїм.
Як за столом збирається родина,
То щастям переповнюється дім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865303
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
Заснула пташка у гніздечку... притих і вітер.
Причаївся.
А сад шептав: "Поспи, пташино..." І пташці сон солод-
кий снився.
Над полем зраночку літала із жайвором у небі
синім. Та сил, як він, злетіть не стало. Бо жайвір
той такий вже сильний!
А він злетів... і його пісня з блакиті синьої лунала.
Була вона дзвінка і ніжна, на землю перлами спадала.
Він так співав... Вона чекала, де мальви квітнуть
під віконцем. А потім знов у двох кружляли, де соняхи
світились сонцем.
Там, де волошки між житами, було так весело і вільно.
Там, де ромашки розцвітали, на неї він дивився пильно.
Проснулась пташка.... Знову сонце на землю день
новий послало. Сьогодні знов літати будуть.
Від щастя серденько співало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865010
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 18.02.2020
- Твій щось тобі приніс у день закоханих?
- Букет і шоколад смачний до ла́те.
- А мій прийшов увесь такий забрьоханий -
Ходив до лісу проліски шукати.
- Знайшов?
- Якби ж то. Став мені тлумачити,
Що вирвали їх зайчики вухаті.
Сказала, що не хочу його [b]бачити[/b].
- Пішов?
- Ні, [b]світло вимкнув[/b] у кімнаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864785
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 18.02.2020
Розгулявся дужий вітер,
Свище в продухи дахів.
Дощ краплистий сипле бісер,
Спише січень у архів.
Десь кредит довіри мінус
Та для друга теплий плюс.
Рятівний на благо пандус,
Щоб не збивсь із ритму пульс.
Сторінки гортає думка
Вже минулого життя.
На межі тоненька струнка,
Перейдеш - без вороття.
Ворошитиме безсоння
Німі тіні по кутках.
Ранок стишиться на скронях,
Ледь усміхнених вустах.
А буття зовсім байдуже
Все тектиме між віків.
Хтось любив, а, хто не дуже,
З часом скаже, - не зумів.
10.02.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864390
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 18.02.2020
Твій край, сповитий чебрецями
І заколиханий в жита́х.
Тут сонце світить над гаями,
Пшениця зріє у полях.
Тут жайвір будить теплий ранок
І ллється пісня солов’я,
Медово-липовим серпанком
Усе навкруг цвіте, буя.
Тут заплітаються в віночок
І маки, і волошок цвіт.
Плодами хвалиться садочок.
Й птахи́ збираються в політ.
Поля навкру́г села́ й дібро́ва,
Й широкий берег за ставком,
Зовуть тебе до себе знову,
І шлях встеляють рушником.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865109
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 18.02.2020
Гаряча кров, як маки,-- на бруківку.
Згубили коні світлих днів підківку.
Злітали в небо душі, мов птахи,
І дим горілих шин святив дахи.
Пливли щодень качата по Тисині,
Минуло вже шість літ, а, наче, нині...
Болить і рветься серце із грудей –
Чимало вже довкіл нових ідей,
Які стирають в порох світлу пам’ять
І душі замуровують у камінь.
Злітаються шуліки – ті, чужі –
Пішли качата знову під ножі...
У небо – черга з чистих душ самотніх,
Поповнюють ряди в Небесній Сотні.
Крильми тримають небо України,
Щоб вільний дух козацький не загинув.
Стискається весь простір до Майдану,
У докорі німім, протистоянні клану…
Не б’ють у дзвони, вивітрився дим,
І що тепер сказати молодим?..
Майдан лишився свідком віковим
І докором світлини лиш на нім.
На них – Герої, всі вони живі
У небі, в душах, в мудрій голові.
Бог кращих забирає попервах,
За ними – слава в справах і словах.
Вони життя віддали в одну мить,
Щоб духу вольному не зникла нить,
Щоб нас не стерли з карти на Землі,
Щоб пам’ятали нинішні малі.
Герої в небі – янголи святі,
І душі їхні – в світлі золотім.
Хистять Країну єдности крилом
У повсякденній боротьбі зі злом.
Як мужні вої – з Господом своїм.
Герої не вмирають! Слава їм!
17 лютого 2020
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865178
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 18.02.2020
[i]… До стрітення.Фантазії…
(сприймється під музику
Максима Березовського -–
відомого українського
композитора 18-го ст..)[/i]
[youtube]https://youtu.be/iHgrtyPx0_U[/youtube]
[i][color="#3706a1"][b]Унимливо протягуючи руку,
нащупала і ласку, і тепло:
уже набридла їй самотня мука.
А як життя ще в пам’яті цвіло!
І на душі враз в неї потепліло,
розтанув в ній, як віковічний, лід –
й незвідана вже міць в живому тілі,
та все ж хотілось глибше ковдру під…
Й палахкотіли неоглядно далі,
і розступився щедро небокрай,
та все було покрито ще вуаллю:
“Підкинь мені ще світла! Дай! –
я задихаюсь, аж до асфіксії,
це мій останній життєдайний вдих...
…На троні вже пробудження месія,
а я – лиш тінь від діл моїх худих!
О, весно, весно, чом прийшла так рано
і знищуєш мене, іще живу?” –
Зима останню випустила прану,
весна ж гукнула: “Я живу,живу-у-у!”
…Так і в житті буває неземному:
нове рождається, коли все ветхе мре,
і хай нове, зачаття все ж – в старому .
Такий закон! Така причинна Re-*[/b][/color]…
15.02-2020
*Префікс слова "реінкарнація" - як основи
неперервності світу, повторення людських
сутностей і доль...
На світлині автора: Володимирський собор
у Києві - основний храм ПЦУ. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864994
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 18.02.2020
У моїм волоссі ніжно яскравіє стрічечка,
А мої слова течуть, ніби диво-річечка
По долинах гомінких та степах квітучих
Відображують красу у рядках співучих
По дорогах, по степах, я пройти посмію,
Що відчула всю красу, серденьком зрадію
Помилуюсь, охоплю ріднії простори
Заспіває вся земля та рідненькі доли
Зачарує дивограй, милою картиною
Посміхаючись пройду рідною стежиною
На хвилинку зупинюсь, щоб проникнуть всюди,
А у серденьку моїм оживають звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865185
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020
Пили кохання, мов свіжості смузі
І берегли таємничості мить.
Грішниці хміль у душі досі грузне,
Тяга думок мигдалево гірчить.
Хмари повисли вгорі ламбрекеном,
Крапельний розпис - гризайлем на склі.
День учорашній пройшовся із треном,
Слід залишивши в туманній імлі.
Сум огортає - сльозини горохом,
Світ розіп*ятий - фортуни печаль.
Шлях в паралелях оброслий вже мохом,
Що покриває іржавістю даль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865206
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M[/youtube]
Кидаю знову ніжний погляд
На фото в рамці на стіні.
Мені здається, що він поряд,
Чи так хотілося мені?
Вдивляюсь пильно я в обличчя,
Усмішка добра на вустах.
Дивуюсь - повне протиріччя:
Тривога й сум в його очах.
Та ось неначе посміхнувся,
(Повзуть мурашки по спині.)
Мене неначе доторкнувся...
Чи так хотілося мені?
Навколо тепло-тепло стало -
В очах заграли промінці...
Було тепла чи справді мало?
Усмішка гріла на лиці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865199
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 18.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FNj0WXz1tBM[/youtube]
Якщо спіткнувся - подам руку,
Не залишу тебе в біді.
Забудеш відчай і розпуку,
Назавжди зникнуть їх сліди.
Ти помилився - це не горе.
Це може статись з кимось з нас.
Все наша дружба переборе,
Якщо не буде хтось з нас пас.
Якщо ти зрадиш - не повірю,
Про тебе інші є думки.
До серця вхід собі узрію,
Для всіх - закрию на замки.
Як тільки цього побажаєш,
Туди впускатимеш мене.
Я зачекаю, мене знаєш,
Якщо завія ще мете.
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/2015496/62c7697e-2c3d-45c8-80a4-658e5fca93e9/s1200[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865092
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 17.02.2020
ранок розплющує очі з довгими віями
кави попросить і теплих до щему думок
закутає в ковдру сонну натхненності мріями
розвіється ехо недавніх терпких помилок
доброго ранку)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865110
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 17.02.2020
Як цілувались двоє під дощем,
То осінь, милувалась тихо ними.
Вкривала їх із листячка плащем,
Вони були такими молодими.
В горошок парасолька у руках,
Він ніжно пригорта свою кохану.
Сидить на гілці, весь промоклий птах,
Десь тихо так, звучить фортепіано.
Мелодія Шопена полилась,
Така замріяна і загадкова.
За нею романтичний "Венский вальс",
Ця зустріч в них була не випадкова.
Вже змокли ноги, та щаслива мить
І радість в серці, що вони, обоє...
Яке то щастя, жити і любить!
А ще, ділить свою любов на двоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865114
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 17.02.2020
Моя матуся грамот не спізнала;
Звичайна, скромна жінка із села.
Молилася... Біду від нас ховала.
Ще з добротою й мудрістю була.
Любила гладдю славно вишивати, -
Все викладала в узорах рушників.
Дивлюся, барви стали вигравати
На білизні сорочки й рукавів.
Запитую : - На свято вишиваєте ?
Вона спокійно, втім, відповіла :
- Ні, доню, відійду, то в ній і поховаєте,
Щоб вишиванка світлом в темряві була.
Відчувши подих той... Здригнулася.
Матуся в очі глянула мені :
- Чому, ти доню, бачу засмутилася ?
Послухай, що скажу лишень тобі.
Ти не лякайся, так воно буває,
Адже життя - це дуже дивна річ.
Як та свіча, горить, поспішливо палає,
А скапала й поринула у ніч...
Закарбувались в пам'яті оці слова,
Хоча пройшло уже чимало літ.
Бо мудрість вишивана в них жива
І буде жити - доки бачим світ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864238
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 17.02.2020
Вони закохані обоє,
Неначе пара голубів,
Хоча зазнали стільки горя,
Вона кохала й він любив,
Була в них вірність лебедина,
Він мав лебідоньку свою,
Та Бог забрав оту єдину,
І поселив іі в Раю.
За іі ніжну щиру душу,
За іі вірність і любов,
А він роками сам тяг ношу,
Й нарешті іншу він знайшов
В ІІ житті бувало всього,
Був біль, був смуток і любов,
Хвалила Господа святого,
Й Господь був пару ІЙ знайшов.
Жили, мов лебедина пара,
За руки йшли через життя,
Аж поки зради чорна хмара,
Любов прогнала в забуття.
Вона лишилась, мов билина,
Для Неі сонечко зайшло,
Робота,дітки, біль в судинах,
Здавалось, літо відцвіло...
Але любов не відмирає,
Вона в віршах, вона в піснях,
І знову серденько кохає,
Злітає в небо, наче птах.
Вони, закохані обоє,
В обох в душі вогонь горить,
Дай Боже щастя і любові,
Продовж ім щастя іхню мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864764
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 17.02.2020
Знов випльовують шоу ефіри і штампи-кіно –
«Піпл хаває». Ллється з екранів телелайно:
Автотрощі, жахи, зґвалтування – вража ТееСеН:
Чупакабра в Чорнобильській зоні! «Квартал»!!Супермен!
Все під пиво й «мівіну» дешеву убогі зжеруть,
Люто лають таку Україну – в очах каламуть;
Ангажують прикольні «квартальні» ослаблі уми,
І регочуть до гикавки «зомбі» - регочемо ми…
А на «інтері» знов ностальгія – кіно від «совка»,
Телесами чарує повія – «звізда» отака,
Знову риги при владі, перевертні й слуги «рулять»,
«Рускім міром» воняє, провладні ж урвати спішать…
Розділити, згубити, продати цю землю глевку,
Щоб ні сліду, ні саду, ні хати - лиш хрест у піску.
І легенди величні забудуть про давні діла,
Що ж була Україна, і люди, і пісня була…
Як немає у серці Вітчизни, то й згине вона,
А рабам – загорьована тризна, сума і тюрма…
Мов дурманом, ота віртуальність овіяла нас…
Та чигає холодна реальність – прокинутись час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864619
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 17.02.2020
Кум відвідати кумасю,рішив спозаранку,
Вчув її смачненьку кашу, через офіранку.
Вдів нове́нькі черевики, сірого костюма,
Капелюх хоч і великий й так зійде, подумав...
Та замнявся, щось на ґанку, як відкрились двері,
Перед ним стояв Іванко, мов ворона в сквері.
Сіли вдвох вони до столу, кум заметушився,
Знаєш, жінка моя хвора, на такій женився.
Он лежить вона на ліжку, піднятись не може,
Болять, каже, в неї ніжки й серденько тривоже.
Куме, підіть до лікарні, швидку викликайте,
Бож кума буде в трупарні, совість куме майте!
Кум швиденько одягнувся, побіг до району,
З переляку він забувся, що є телефони...
Тільки чоловік із хати, вийшов за ворота,
Кумі враз виздоровляти, стало так " охота".
Піднялась вона із ліжка, гарно потягнулась,
Доки прийде Іван пішки... Вона посміхнулась...
Ми з тобою куме разом, будем їсти кашу,
Запивати будем квасом її ми відразу.
Є у мене "самогончик", качечка в коморі,
Є засмажений кабанчик, в бочці помідори...
Пили, їли, запивали, доки все скінчилось,
Апетит же добрий мали, ніщо не лишилось.
Гарну пісню заспівали, "розлягалась" хата,
Тоді двоє танцювали, кум і кума рада...
Аж "сирена" обізвалась, за вікном щосили,
То швидка уже примчала, наче птах на крилах.
Кума швидко роздягнулась, та лягла у ліжко,
В кума спина лиш мигнула, біг городом нишком.
Ось таке люди буває, як брехня у хаті,
Хтось жаліє, хтось співає, а комусь звикати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865018
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
Я перша з тих, про кого спозаранку
Твої думки і мрії веселкові.
У поволоці, в срібному серпанку
Нитки шукаєш щастя і любові.
Примарні мрії… Дивні міражі…
Чужі… А може й зовсім не чужі…
І я остання з тих, кому щоночі
Бажаєш снів спокійних, загадкових.
А після – споглядаєш сни пророчі:
Серпастий місяць… зустрічі медові…
Дві кави… дро́ва… пасмо на плечі…
І просиш зірку – віднайти ключі…
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864747
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FFZ8a_Jxybc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=auTshlwIt74[/youtube]
Із нетерпінням ми ждемо весни,
Коли усе навколо розцвітає.
Але немає в тім її вини,
Що цвіт так швидко опадає.
Лише Любов не знає пори року,
Цвіте завжди всім ворогам на зло.
Та дуже сумно втратить ненароком
Те, що давно в душі жило.
І вигнане із серця десь блукає,
Шукає затишок, в якійсь душі.
Надіється - ще, може, погукають,
І скажуть, що прогнали в метушні.
Така любов -це виняток із правил,
В цей день ми не згадаєм про таку.
ЛЮБОВ лиш вірна жити має право,
Хай квітне у серцях, як в квітнику.
Чарівна, неповторна, фантастична,
Ти можеш ощасливить усіх нас.
Велична, ти лірічна, романтична.
Таку ЛЮБОВ ми зводим на Парнас!
--------------------------------------------
Бажаю Друзям і своїм читачам
ВІРНОЇ ЛЮБОВІ на все життя!
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00782963.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864754
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Знову лине " Кача", син вернувсь додому,
Вся родина плаче, жити б молодому.
Зупинилось серце з ворожої кулі,
Лежить тіло мертве, притихли зозулі.
Більш роки не будуть, вони рахувати,
Буде люд " Іуду" злісно проклинати.
Плаче, плаче мати, пригортає сина,
Просить його встати, не чує дитина.
Пада на коліна, проливає сльози,
Схилилась калина, низько при дорозі.
Ой сину, мій сину, як же я без тебе,
Рано так дитино, ти пішов на небо...
"Не плачте матусю" - син їй промовляє,
"Я до вас вернуся дощиком над краєм.
Цвітом застелюся в нашому садочку,
В виноград вплетуся тихо в холодочку.
Поцілую руки, хоч на серці рани,
Не буде розлуки я прийду думками!"
Буде мама завжди сина виглядати,
Син життя віддавши, не зайде до хати.
Став героєм справжнім своїй Батьківщині,
Був завжди відважним і мав очі сині.
Лише вітер тихо, шелестить листками,
І щемливо птаха, щось щебече мамі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864653
дата надходження 13.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Чи на радість, чи на біду,
Увірвався в мою весну,
В моє серце зайшов без стуку,
Що посієш там: радість, чи муку?
Це насправді, чи тільки сон?
Та солодкий отой полон.
Розчиняюсь в тобі, мов цукор,
Лиш тримай мене міцно за руку.
У обіймах твоїх тону,
Наче віск від жаги стечу,
Божеволію я тобою,
П'ю до дна цей нектар любові.
Чи на радість, чи на біду,
В душу, серце, у кров мою
Ти потрапив. Одним стали двоє ...
І тепер ти навік зі мною.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864743
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Життя людини - неймовірна книга -
У дивовижнім просторі думок...
В нім вальс Шопена і сюїти Гріга;
Й безмежний шлях в польоті до зірок.
Бездонних почуттів високі цілі
І неймовірне коло сподівань.
Від юних літ - до скроней посивілих -
Знаходимось у площині бажань.
Сентиментально-романтичний простір
Звужається буденністю життя.
Тож відчуваємо, що всі ми - гості -
На цій дорозі до невороття.
Втім, слухаємо Мендельсона й Гріга,
В шаленім плині мрій, страждань, думок...
Людське життя - то неймовірна книга,
Лиш з кожним днем в ній меньше сторінок.
Едвард Гріг - норвезький композитор періоду романтизму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863655
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 08.02.2020
Надихнув написати,
вірш Саші Чорнобілої"
" Депутати повертаються"
Засідала вчора РАДА
Хтось кричав чума та зрада
Нас так легко, ні, не візьмуть
На лопатки не покладуть
Живемо вкотре з сльозами
І не знать, що буде з нами
Цирк, хаос під куполом
Розбірки, гамір за столом
До упаду лине той сміх
Мабуть з цього сміятись гріх
Ото вчора, чубились двох...
Такий в залі переполох
Разумков таки молодець,
Хоч пасе молодих овець
Та порядок трохи навів
Правда Юлю не посмів
Зігнати, з свого крісла
Дала, зрозуміть, без місця
Занадто хоче до влади
Свої проводить паради
Здається її потяг втік
На жаль у очах має тік
Вся червона мов троянда
Тож своя в неї команда
Якби хтіла допомогти
З собою всіх нащо тягти
Трясця, хочуть до корита
Десь собака та зарита
Що усіх їх тягне туди
Хай на радість, не до біди...
А ми зирим та слухаєм
На жаль лиш вуха чухаєм
Мать збудемось ТБ скоро
Як знов прийде всяка свора
Як усім жити й не знати
Коли рятунку чекати?.
Та, в молодих, запалу досить
Лише народ, іншого просить
Щоби мир та всім об`єднатись
Та нікому не продатись
Шкода досвіду не мають
От всі люди і стра;дають…
Кого вибрати до влади?
Щоби зникли гей паради
Щоб по хатах та й в достатку
Щоби не плакав син?-Татку
Чуєш не йди воювати!
Досить бабусі страждати!
Сніг сіє, давно за вікном
Ми ж молимося перед сном
Дай Бог мудрості народу
Волі й щастя в нагороду
Ясна мрія в наших очах
Перешкодам хай прийде крах!
07.02.20.20р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863985
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Баба сердиться на діда:
- Берись за роботу!
Годі тобі зображати
На лиці скорботу…
Хіба тобі не казала,
Що сусідка Текля,
Самогону як скубне,
То, мов чорт у пеклі!
Нащо дав їй апарат -
Сам іще настроїв…
Тепер маєш результат -
Бачиш, що накоїв?
Гнала Текля самогон,
Брала на міцність пробу,
Спотикнулась за поріг
І врізалась лобом…
Розірвало апарат,
Знесло мідні труби
Ніхто навіть не чекав
Такої рахуби…
Дід сидить… ні слова з уст..
- Чого ти надув губи ?
- Може нам пригодяться,
Десь хоч мідні труби…
- Нащо, скажи, клопіт цей?
Текля, з розбитим лобом…
Ти, діду, з апаратом,
Сидиш, як над гробом…
Здай обломки на метал,
Для чого ці труби?
Купиш з пенсії новий –
Розкатаєш губи!
В. Ф. - 15.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862119
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 07.02.2020
Ця жінка неповторної краси,
Як розпач збожеволілого раю,
Немає меж у погляді без краю,
Й уста п’янкі, зароджені з роси.
Ця жінка так розкішна, мов гроза,
Як пишна лань замріяного ранку,
Зірви з душі печаль... нічну фіранку,
В ній дихає нескорено лоза.
Ця жінка - божество з усіх божеств,
Де холод витинає стиглі плечі.
Любовниця і жриця - різні речі,
Єдина із закоханих торжеств.
Ця жінка - неповторність почуттів,
Оспівана, вселенною обнята,
У ніг її розхристана й розп’ята
Любов, котроі вічність ти хотів...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863939
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Не дай Бог, пережити Україну! –
Бо я тоді за мить одну помру,
Люблю її за душу янголину,
За теплий дотик материнських рук.
Не дай Бог, пережити Україну! –
Немов осу, думки гіркі гоню…
В собі тамую ту журу чаїну,
З молитви їй лаштуючи броню.
Не дай Бог, пережити Україну!
Бо я одну таку її люблю.
Рятуй, мій Боже, у лиху годину,
Я біль увесь за неї дотерплю.
Не дай Бог, пережити Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863990
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
А я листів писати і не буду,
Все, що хотів, давно тобі сказав.
І лиш тоді, як зрозуміють люди,
То всіх здивує, як тебе кохав.
Клини не раз вернуться ще весною,
Проте для мене в них тепла нема.
Хоч я живу і житиму тобою,
Та знаю скоро ввірветься зима.
Тоді можливо, десь поміж хрестами
Знайдеш лавчину й недалеко хрест.
Текти сльоза тоді не перестане,
Проте між нами буде стільки верств.
Ось я пишу і сльози знову градом,
В них павутини бачу полотно.
Вже я ніколи не пройдуся садом,
Не подивлюсь в відчинене вікно.
Проте, як ти дивитимешся в небо,
Знайдеш на нім небачену зорю.
Я розмістився у сузір’ї – «Лебідь»
І навіть там також тебе люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863982
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Все життя у снах біжу до тебе,
Лише там в обіймах я твоїх.
Твої очі, мов блакитне небо,
Я топлюся мій коханий в них.
Губляться роки, тікають весни,
А я все до тебе в снах біжу.
Лиш у снах любов наша воскресла,
Я тобі про неї розкажу.
Розкажу про почуття гарячі,
Що палають в серці день і ніч.
Що душа моя буває плаче,
Хочу буть з тобою віч - на - віч.
Пшениці у полі наче море,
А між ними стежка пролягла.
Знов на небі засвітились зорі,
А у снах кохання два крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863987
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Свариться весна з зимовим днем,
Обливає бідного дощем.
Він терпить всі капості її
І стають від того дні сумні.
Розсерди́лось небо на весну,
Вирішило проучить сестру.
Одягнуло сивий свій сувій,
Щоб було не весело і їй.
А весна покликала вітри,
Щоб блакить для себе зберегти.
Щоб вона з'явилась в небі знов
І щоб лишніх не було розмов.
Тільки сонце помирило всіх,
Від проміння вітер зразу стих.
Радістю наповнився враз день,
А весна співала їм пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863983
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Я сегодня вечером в сад гулять пойду,
Там под старой яблоней ландыши найду,
Их садила мамочка много лет назад
И поныне ландыши украшают сад.
Расцветают ландыши каждою весной,
Далеко раЗносится аромат живой,
Тонкий,нежный,сладенький,милый аромат
Много-много лет подряд наполняет сад.
Ими все любуются,но цветы не рвут,
Пусть себе спокойненько ландыши живут.
Это ведь творение маменькиных рук,
Пусть приносят радость нам,в гости пусть зовут.
Красота их нежная,нежный аромат
О моей мамулечке память здесь хранят,
В каждом нежном цветике здесь любовь живёт
И любовь ту мамкину нам передаёт.
Побежит покатится по щеке слеза,
Больше ведь не вернутся те года назад
Как садила мамочка ландыши в саду.
...Я сегодня вечером в сад гулять пойду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864027
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Ромашки мережать долю,
Цілує теплий вітерець.
А ми щасливі з тобою,
Коханням гарячих сердець.
Зустрілись з тобою в полі,
Стежина туди привела.
Замилувався тобою,
Коханням моїм ти була.
Приспів:
Для мене ти наче ромашка,
Усміхнена і чарівна.
Наташка, Наталья, Наташка,
Мені ти Всевишнім дана.
Блакитні мов небо очі,
Звабливі, медові уста.
А брови мов чорні ночі,
Така не забутня краса.
Торкатись до тебе хочу,
Ховатись у косах твоїх.
Обняти твій стан дівочий,
Тримати в обіймах своїх.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863744
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 05.02.2020
(Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
В очах твоїх цвітуть надії.
Цілую ніжно рук зап*ястя,
І почуття нам душі гріють.
Береш із рук ці білі квіти,
В пелюстках - сонячні краплини.
Ти найдорожча в цьому світі,
Моя жадана і єдина.
В очах твоїх я бачу щастя,
В очах твоїх цвітуть надії.
Цілую ніжно рук зап*ястя,
І почуття нам душі гріють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863650
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Ой високая гора, біля неї вишня
Кажуть люди на селі, що я дівка пишна
Вже й піду прогуляюсь, її цвіт чарує
Мо»стріну миленького, серденько нудьгує
При дорозі будяки, до спідниці липнуть
Тож насправді парубки, як ворота скрипнуть
Зустрічають з квітами, любить присягались
Ой, які б ви не були, нащо мені здались.
Тож все йду до вишеньки, вона, як хрещена
Подарує мені цвіт, буду наречена…
Мій сужений чорнявий, найкращий на світі
Загубимось, ми із ним в білому суцвіті…
Із лісочку пісенька лине сольов`їна
Не ходіть же парубки, тож тепер не вільна
Покохала всім серцем, душенька співає
Ой, яка ж я раденька й він мене кохає…
2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863662
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Павутина висить, мов вуаль, над замріяним містом;
Відлітають за обрій строкатим ключем журавлі...
Осінь пахне любов‘ю, глінтвейном і листям барвистим,
Що лежить розмаїттям на сонній подільській землі.
Я безмежно люблю ці пейзажі, знайомі з дитинства;
І задумливих верб споконвічну осінню журу...
Цей замріяний вальс у стрімкому танку падолиста
І, під пилом віків, цю фортецю... турецьку... стару...
Сторінки юних літ я у пам’яті перегортаю
Й, під вагою років, миті спогадів давніх ловлю.
Я і досі той погляд, що в душу дививсь, пам‘ятаю
І когось із дитинства далекого щемно люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858818
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 04.02.2020
Не вдягне у церкві священник корону,
Не скаже для нас він ці вічні слова,
Хотіла б колись я при свічці восковій,
Сказати все те, що мала би я...
Так долечка склалась, ми в штормі пропали,
Тонули, блукали і бачили дно,
Ще й рани від сонця глибокі дістались,
Нас люди травили, ми бачили зло...
Десь відчай закрався, десь крила зламали,
Пустелю зростили, сади позрізали,
Шляхи десь сплітались, а потім тікали,
Та щастя десь поруч....ми це відчували.
Розпяті минулим, побиті до крові,
Ми вже лиш стогнали так тихо, поволі,
Змарніли від часу красиві човни,
Допоки зустрілись...ти ПОРУЧ! Це ТИ!
Повінчані небом, а десь і грозою,
Коханням, душею, до щастя жагою,
Від світу втікали, від всіх заховались,
У тиші на двох ми назавжди зостались...
Тікає щомиті блажена хвилина,
За тебе, мій милий, я б серце спалила,
І хай не у церкві, і хай не у шлюбі,
Та я промовляю: до смерті, мій любий.........
Прийми моє серце, а я твою долю,
Із вітром тепер ми літаєм на волі,
Тобі я вкладаю всю душу під ноги,
Навіки я поруч, немає тривоги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863628
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Якщо ти хочеш... Прихились.
Якщо ти маєш - поділись.
Мовчать не варто. Говори.
Ми так багато всі б змогли...
Чому на місці? Хтось біжить.
І час немов стріла... Летить!
А спробуй, стоячи, догнать.
Привчили нас давно мовчать.
То хто ми на своїй землі?
Покірні, змучені... Раби?
За що ж тоді боролись ми?
Куди усі разом прийшли?
А думали... буде Едем.
На місці стоїмо. Не йдем.
До свого щастя треба йти.
Зроблю я крок. Зроби і ти.
Якщо по кроку - це вже рух.
А якщо ще докласти рук?
До світла йти нам всім разом
Під Божим сонячним крилом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860202
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.02.2020
Ой, ти, зимонька, зима,
Полякала і пішла
У далекі, у світи,
Де савани й злі вітри,
Нафта, газ - чудні труди.
Хто тут винен? Я чи ти,
Що знедолена земля?
Закачати б рукава,
Тільки, як? Кому й за що?
Не життя, а - "кінь в пальто".
Ванги, Мессінги, Нечай...
Апокаліпсис, зважай!
Може, - так, а, може -ні,
Щось, тривожно на душі.
Брату брат вже не рідня,
Як за гроші в них гризня.
Що пошана, що ганьба,
Коли в палки два кінця.
Зміниш вектор правоти
Й чорне - біле? Розбери...
Невідомість... Куди йти?
І на вухах локшина,
Й на городі бузина.
03.02.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863545
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 04.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vH6yGvZzWQ0[/youtube]
Серця в житті шукають половинку,
Нелегкий шлях долають, щоб знайти.
Буває, що і зроблять десь зупинку,
Але душа підкаже - обійти.
Це все не те, чого бажало серце,
Це не його, було це все чуже.
Та чує - десь лунає ніжне скерцо,
Мабуть, моє мене зове і жде.
Чимдуж летить через океани,
Щоб на шляху тепер там не було,
Повірить серце: це вже не обмане,
Бо це кохання з неба довго йшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863634
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
А міжсезоння пам*ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.
На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту
Звабливо залишалась на губах.
Зимового дощу одежа сіра.
Вологістю спадала на асфальт.
І тільки час тримав краплин мірило,
А в шумі чувся досі рідний альт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863514
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Зацілований небом й весною,
Скупаний у травах запашних.
Ти завжди в душі моїй зі мною,
Талісман, мій справжній оберіг.
Нехай долі сплетуться в єдину,
Наче ріки у руслі течуть.
Про гарячу любов лебедину,
Вірші в серці моєму живуть.
Я коханий тобі подарую,
Найтепліші у віршах слова.
Заквітують дерева весною,
Нас за плечі любов обійма.
І торкає проміння ласкаве,
А у небі прозора блакить.
Ранок нам наливає вже каву,
Про кохання потічок шумить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863613
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Чужі піски поглинуть кров чужу,
Магічні кола креслитиме доля.
Переступи, здолай оцю межу,
Щоб стати вищим...
Зоряного поля
Ніхто зі смертних ще не перейшов,
У водах ночі танули комети,
Іди, туман сховає під покров
Твої думки...
І весен силуети
Ітимуть поруч місяць, рік, віки
(Це ж задля них ти жив, вмирав і вірив!),
Чув подих смерті з відстані руки
Та все ж кохав...
Без взаєму, без міри
Молив, чекав і сонце тепле вів,
Мов наречену, на свою орбіту.
Та став чужим як неба льон зацвів...
Чужим піском на берегах Коціту.
*Коціт - у давньогр. міфології - одна з річок "підземного царства", де нібито перебували душі померлих.
Зійти на береги Коціту - вмерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863201
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 03.02.2020
Знов починати з чистого листка,
Повірити твоїм словам укотре.
Я розумію що життя коротке
І "кладка по життю" така хистка...
Самотності лякає перспектива
І пересудів хор мені услід
Та, в голосі твоїм почувши лід,
Навряд чи буду знову я щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863424
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 03.02.2020
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmXv-PoIXi7Y9r8xijmdX-fMju8WXpKnSuTflp_W2WaWDz9mdtGA[/img]
Тобою я і дихаю, й живу,
У пам'ять синь очей закарбувала.
Одна в життєвім човнику пливу,
Та все ж без тебе простору замало.
І світ увесь для мене враз змалів,
Несе буденність в далину незриму.
Ти стільки всього встигнути хотів...
Уламки мрій тепер збираю в риму.
Тулюсь думками рідного чола,
Німе блаженство душу огортає.
Хоча би крихітку того тепла,
Яке в мені на попіл не згорає.
Надійний мій і світлий оберіг,
Невидимий, мій Ангеле, небесний.
Чомусь ніхто тоді не застеріг,
Тепер лиш в снах, буває, що воскреснеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847555
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 02.02.2020
Вибачте мене...весь день у думках...щось згадується, щось заново читається...цей хлопчик- не забудеться часом..
*********************Пам’яті цвіт*************
(Костянтину Ткачуку, хлопчику з сусідньої вулиці... який 1лютого 2015 року загинув у російсько-українській війні...Світлої Пам’яті тобі, дорогий захиснику)
Відлічує Всесвіт ті зболені ночі –
Святим метрономом роки у журбі.
А я все не можу, не знаю й не хочу
Це слово останнє сказати тобі!
Ще в серці здаєтья – неправда, минеться…
Ти знову додому, й до хлопців прийдеш
Щасливо матуся твоя усміхнеться
А ти її, рідну свою, обіймеш ....
....Під прапором рідним усіх зустрічаєш,
Немовби вдивляючись в очі з небес...
А ми тебе, хлопчику так пам’ятаєм,
А знаєш, як не вистачає тебе!
Русяве хлоп’я – мами й батька надія,
Футболи, портфелі, комп’ютерні танки...
У погляді синім – безмежжя і мрії!
У серці – щемливі юначі світанки.
І тисяча літ ще, весняних і ясних!
І тисяча знаків – на щастя життя…
Та знищував пострілом ворог прекрасне,
Водночас змінив на війну майбуття!
Не знаючи правди, не викреслиш болю,
А знаючи – серце холоне в думках!
Святе своє право в нерівному бою
Ти з гідністю ніс у вогнених шляхах.
Зібралися всі...і свої, й незнайомі,
Коли проводжали у Несвіт тебе,
А стежкою, тою, до вічного дому,
Мовчали, і кожен з нас думав своє.
І тільки в одному думки були схожі,
Нас, зовсім не схожих, дорослих людей –
Дорогою, мовчки душа рвалась кожна:
Допоки ж втрачатимем наших дітей?
І небо, роз’ятрене, плакало, Боже....
Тетяна_Прозорова
О1.02.2020 р.
1-го лютого 2015 року військовий 17-ї окремої танкової бригади старший солдат навідник танку ТКАЧУК КОСТЯНТИН В"ЯЧЕСЛАВОВИЧ пав смертю хоробрих в бою з російськими найманцями разом зі своїм єкіпажом за висоту 307,5 між селами Троїцьке та Санжарівка Луганської області. Докладніше https://censor.net.ua/…/srajenie_25_yanvarya_na_vysote_3075… Указом Президента України від 3 травня 2015 року № 282/2015 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), а також За заслуги перед містом» Кривий Ріг III ступеня (посмертно). Ідентифікований за тестами ДНК. Похований в місті Кривий Ріг 19 березня 2015 року. На місці загибелі екіпажу встановлено пам'ятний знак. В політехнічному коледжі Криворізького національного університету, у якому навчався Костянтин, відкрито пам'ятну дошку на його честь.
Вічна пам"ять герою який склав голову за нашу з вами свободу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863379
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Пролетіли роки, наче їх не було,
Я до тебе вертаюсь, матусю.
Лиш тоді, як стрічає зимове село,
Я зайти в хату-пустку боюся.
Ти пішла в небеса, залишила усе,
На той світ не забрала нічого.
Кожен рік, з року в рік, смуток в серці росте,
Ти ж була варта всього святого.
Біля хати тепер так розрісся бузок,
Що він в шибку торкається стиха.
В тій кімнаті де я переслухав казок,
І дізнався де сховане лихо
На могилу прийду і проїдусь селом,
Та до хати не буду ступати.
Зупинюсь. Постою під закритим вікном,
Де захочеться вголос кричати.
Знай, матусю, що я сповідатись прийшов,
Сповідатись прийшов перед Вами.
Все тепло, що в мені, колись з Вами знайшов,
Тепер Вам віддаю молитвами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863258
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
День бабака за нами пильно стежить:
То кине тінь, то хмариться бундючно.
Сигнал кодують зверхньо телевежі,
Хворобу панік роздувають штучно.
Вдягли корони вірусам грипозним -
Схиляєм голови у праведнім поклоні.
Рекламні усмішки – до холоду порожні.
А ми від них наївно безборонні.
Укотре вже по колу табунами
Промчаться лозунги, надії та безвір’я.
Назвуться вулиці новими іменами.
І знов на обрії займеться зірка щира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863343
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
[b][i]Хороши у нас девчата,
Среди них я - лучше всех.
Правда, замуж поздновато
Мне под восемьдесят лет.
У миленка строгий вид,
Как у пса из будки,
Но от бешенства привит,
Не укусит! Дудки!!
Занимаемся мы спортом:
Штанга, гири, бег трусцой.
Пиво, ром и водка - к черту!!!
Подтянись, Петро, не ной!!
В интернете - благодать!
Тут не сеять, не пахать!
Флиртовать лишь и влюбляться..
А потом мужей бояться.
Плохо с нами поступает,
Кто влюбив в себя - бросает.
А мы ж бабы - дуры цепки,
Мониторы долбим в щепки!
Муж уехал на рыбалку
А мне срочно надо "палку".
К куму я ползу по грядке,
С ним любовь - по разнарядке.
Я обычно, как поем,
Рада каждому и всем.
Мне по нраву даже киски,
Если есть еда в их миске..
Вышла бабушка из леса,
Гнала древком деда-беса...
Тут никак нельзя без древка,
Чтоб не бегал, гад, по девкам.
Мой миленок слишком классный
Это коль смотреть на вид!
Жаль, что в сексе безучастный
Только в койку - сразу спит...
На меня сосед косился
Где-то восемь-девять лет.
А на Клавдии женился
У неё ж детишек нет.
Не поверите , девчата
Посадила у штахет
Валерьяну вместо мяты,
От котов - отбоя нет.
От соседа толка нету
Ни на ломанный процент,
В ресторан - не по бюджету,
Может сделать комплимент.
От грибов опять виденье:
Фейерверков всюду струи!
Ела их я в воскресенье,
Уж четверг, я все танцую!
Замутил тут леший днюху,
Мы гуляем третий день.
Получил наш шеф по уху...
Сдачи дать - ему, блин, лень..
Ноет зуб у Бармалея,
Пассатижи взял Федот.
Дай, мол, дерну посильнее.
Дёрнул... только зуб не тот.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863287
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
***
Сад убравсь одежиною білою,
видно буйне цвітіння здаля.
Вже щасливою породіллею
усміхається в небо земля.
Шаленіє барвисте та врунисте
у довкіллі зело молоде,
і пишається присмаком юності
на лиці ластовиння руде.
Ці небажані сонця відмітини
не вдалось відбілити ніяк.
Та махнула рукою, як тільки-но
полюбив їх красивий юнак.
Заглядаю в люстерко і згадую
найщасливіші сонячні дні,
й не дивуюсь, що більше досадою
не було ластовиння мені.
25.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863154
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 02.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Лилася музика нізвідки,
Ввірвалась тихим вітерцем.
Запахли квіти незабудки,
Осіннім скупані дощем.
Чомусь мене розхвилювала,
Затамувавши подих - жду.
Якимсь натхненням напувала.
Як зрозуміть це до ладу?
Вона летить - душа за нею,
В якісь незвідані світи,
А шлях ,освічений зорею,
Там, де немає самоти.
І хтось трима мене за руку,
Я не боюся висоти.
Так полонили дивні звуки,
Чи тут виною тільки ти?
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/901820/c2bbbb2c-e51e-44ea-a3b6-078846a6d142/s800[/img] [img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1016500/b14c0282-c335-4f6d-9326-1e0a8b9ae749/s800[/img][img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/471286/600d2026-7632-47b1-8f64-a00d6c0f58f5/s800[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863247
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Квіткою ніжності тулиться вечір
В теплих обіймах нічної зорі.
Ваші слова задушевні, доречні
Аж ореолом засяли вгорі.
Хвилями обрій малює пейзажі,
Брижі у блисках лоскочуть пітьму,
Млою укутались стомлені пляжі,
Ніч нас єднає, бо знає, чому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863199
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 02.02.2020
Чорна ніч розкрила тиші нутро:
Ненаписаний знову лист,
А паперу білий батист
Зберігав думок мовчазне тавро.
На важницях хитких свідки долі.
Серцю радість чи вже поміст?
А той сум - печалі соліст
Тиснув клапан під знаком бемоля.
Не від Кафки вік і мурахи крах -
День піднявся на повний зріст.
Молитовного тону міст
Прокладав, тамуючи в серці страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863268
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Копирсається у квітах,
Бджілка - трудівниця.
Завітало в гості літо,
Треба потрудиться.
Поле з радістю чекає,
Трави, що квітують.
Ранки сонце зустрічають,
Бджілоньки мандрують.
Запашне їх манить літо,
Треба не линитись.
Щоб зимою в сім'ях їхніх,
Було чим живитись.
Щоб пили ми чай медовий,
У зимову пору.
Цей напій такий чудовий,
З квіткового збору.
Ось тому і бджілка наша,
Трудиться щоденно.
Буде навіть з медом каша,
На столі у мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863356
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
-Дівчино,- Микола каже,-
Хочу дещо вам сказати:
-Вашій мамі не потрібний
Зять моторний і багатий?
На це місце пропоную
Я свою кандидатуру:
Оцініть анфас і профіль,
Атлетичну всю фігуру.
Мама буде дуже рада
Отакому подарунку,
Сама доля веде в хату
Зятя вищого ґатунку!
Дівчина - ще та зараза,
Телефончик попросила,
Все прикинула відразу
І Миколі пояснила:
-Щодо зятя, я і мама
Стільки клопоту зазнали:
Ми ще першого Абрама
До кінця не доконали.
А ви так собі - нічого!
Телефон запам’ятаю,
Догриземо тільки того –
Я вас зразу розшукаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862507
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 31.01.2020
-Дівчино,- Микола каже,-
Хочу дещо вам сказати:
-Вашій мамі не потрібний
Зять моторний і багатий?
На це місце пропоную
Я свою кандидатуру:
Оцініть анфас і профіль,
Атлетичну всю фігуру.
Мама буде дуже рада
Отакому подарунку,
Сама доля веде в хату
Зятя вищого ґатунку!
Дівчина - ще та зараза,
Телефончик попросила,
Все прикинула відразу
І Миколі пояснила:
-Щодо зятя, я і мама
Стільки клопоту зазнали:
Ми ще першого Абрама
До кінця не доконали.
А ви так собі - нічого!
Телефон запам’ятаю,
Догриземо тільки того –
Я вас зразу розшукаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862507
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Все пиляєш мене, Ганю:
-Білоручка ти, Семене!
Ось лежу я на дивані,
Та працює мозок в мене.
Кожен ледар - винахідник,
І хоч мають таку вдачу,
Не напишуть - він негідник,
І не скажуть - він ледачий.
Не схотів город копати
Отакий ось ледацюга,
Сховав вила і лопату –
Винайшов для себе плуга.
В кожного своя є фішка,
І шукають всі причину:
Важко їм ходити пішки –
То придумали машину.
Люди всі талановиті,
Що не хочуть працювати,
В розкоші повинні жити
І ідеї розвивати.
Дорікати мені нащо?
І сваритись теж не треба:
Я ніяке не ледащо,
Я - талантище у тебе!
Може, винайду таке щось,
Що про це напишуть повість…
За свої погані вчинки
Буде гризти тебе совість.
Всі таланти живуть мало,
Будеш плакать на могилі:
-Дармоїдом обзивала,
А він - он яке світило!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863025
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 31.01.2020
(Слова до пісні від імені чоловіка)
Ти саме та, кого жадають очі,
Ти саме та, кого кохає серце.
Як довго тягнуться мовчазні ночі
І дні бурхливі суму в ритмі скерцо.
Ти саме та, кого б обняли крила,
Ти саме та, кому б зігрів долоні.
Але ж далеко, так далеко, мила.
І без зими ця даль, мов лід, холоне.
Ти саме та, кохана жінка-мрія.
Ти саме та, яскрава зірка в небі.
Ти розпач інколи й свята надія.
Я лину думкою завжди до тебе.
Ти саме та, кого кохають очі,
Ти саме та, найкраща ніжна жінка.
Моя душа тобі "люблю" шепоче,
До тебе стежку застелю барвінком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863035
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Любить, ценить - увы не каждый умеет,
Противоречить, нет, никто не посмеет,
Ведь достоверно, в нашей жизни, всё так есть,
Она порою, всем кажется, просто жесть.
Но вы взгляните, на этот чудный рассвет,
Проникнет в душу весна и солнечный свет,
Тепло по телу, так радуется сердце,
Земля родная, прекрасно жить на свете!
2000г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863147
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
БОГ воссозда́л нас с тобо́ю в танде́ме
С тако́ю ЛЮБОВЬЮ, чтоб жить нам в Эде́ме!
Тепе́рь, я повсю́ду буду с тобо́ю...
Солнечным лу́чиком - ра́нней зорёю...
По́чкой, откры́вшейся в ли́стик зелёный...
Ветром маня́щим, весе́нним....влюблённым!..
Журча́щею ре́чкой - мой го́лос услы́шишь...
И птицей летя́щею - в небе уви́дишь...
На раскалё́нном песке́ я оста́влю
- СВОЙ СЛЕ́Д...
Что́б тебе́, в нём - была я прохла́дой!..
Дождём морося́щим - твой ли́к я омо́ю...
Губ жаднопрося́щих - косну́сь я росо́ю...
И вла́гой прони́кну сквозь все твоё тело...
Собо́й напитаю, чтоб не охладе́ло!
В тума́нной луне - оберну́сь мя́гким све́том,
В созве́здии ночном - пролечу́ я коме́той!..
В гора́х - э́хом да́льним, мой голос прослы́шишь...
Я буду с тобо́ю, везде́, ГДЕ ТЫ ДЫ́ШИШЬ!..
Вот осень закру́жит листво́ю цветно́ю ...
Я стану ноя́брьской отра́дой с тобо́ю!..
Зимо́ю - я ля́гу снежи́нкой в ладошки..
А ночью моро́зной - раскра́шу око́шки!..
В твоё́м се́рдце, та́йно ВСЕГДА ЖИТЬ Я БУДУ!..
МЕНЯ невозмо́жно забыть...
Я - ПОВСЮДУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863114
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
***
А що вітри? Я вітру не боюсь.
Ну, дах знесе, ну витолочить жито,
ну, ще добавить прудкості комусь
на видноколі чесно та відкрито.
Злякає протяг з хитрістю змії,
коли підступно заповзе в шпарину,
тихцем розпустить каверзи свої:
продує мізки, поперек і спину.
Свою довіру випущу з долонь
в шалений вітер, що ламає й вежі.
На розсуд свій розпалить хай вогонь
чи навпаки втамує в нім пожежу.
25.01.2020
(фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863153
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Я стежкою іду густим туманом,
Торкається щоки моєї він.
А тиша за засніженим парканом,
Лягла на вії інеєм своїм.
Мені не холодно, в думках зі мною,
Твоє кохання і твоє тепло.
Переплелося разом із зимою,
І стежкою у мандри повело.
Десь чується гудіння автостради
Я потихеньку вибралась на шлях.
Звучать в душі вірші і серенади,
В щасливих і закоханих очах.
Природа у такій красі дрімає,
Співає колискових їй зима.
Буває, що казки розповідає,
Твоя любов за плечі обійма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863128
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Чарівно усміхнулась, мов весна,
Азарту наганяє, як у покер.
А то мов осінь сива, - враз сумна,
Чи, може, вже потрібен з фірми брокер?
Думки її не розгадати нам.
Зима-пустуха незвичайна нині.
Щоденних ребусів осів туман.
І чи розкриє таємничу скриню?
Січневий ранок зиркає в вікно,
І сонце простягає знову руку,
А карти розкладає в казино
Зима-круп*є без білої перуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862644
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 26.01.2020
Ми випадково зустрiлися знов
Моя незабутня ти, перша любов,
Очі дивились твої як тоді
Коли ми були ще такі молоді.
Коли ми ходили разом у кіно
Ніби то вчора ,а так вже давно,
А після сеансу то ж танці були
І ми танцювали ,від щастя цвіли.
Та не судилось нам бути удвох
Дороги нам різні виділив Бог.
Роз'їхались ми ,шляхи розійшлись,
Надія була що зустріну колись.
Роки проминали, надія жила
І ось вже нарешті нас доля звела,
Тебе я відразу ,відразу впізнав,
Як же я довго цю зустріч чекав.
Звичайно змінилась,змінився і я
У тебе і в мене своя є сім'я,
Та пристрасно в очі твої я дивлюсь
Радію від щастя,від щастя сміюсь.
Поговорили і знов розійшлись,
Не буде того, що бажалось колись.
Відцвів ,облетів нашій юності цвіт.
А серце невірить,а серце болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862479
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 26.01.2020
Ми випадково зустрiлися знов
Моя незабутня ти, перша любов,
Очі дивились твої як тоді
Коли ми були ще такі молоді.
Коли ми ходили разом у кіно
Ніби то вчора ,а так вже давно,
А після сеансу то ж танці були
І ми танцювали ,від щастя цвіли.
Та не судилось нам бути удвох
Дороги нам різні виділив Бог.
Роз'їхались ми ,шляхи розійшлись,
Надія була що зустріну колись.
Роки проминали, надія жила
І ось вже нарешті нас доля звела,
Тебе я відразу ,відразу впізнав,
Як же я довго цю зустріч чекав.
Звичайно змінилась,змінився і я
У тебе і в мене своя є сім'я,
Та пристрасно в очі твої я дивлюсь
Радію від щастя,від щастя сміюсь.
Поговорили і знов розійшлись,
Не буде того, що бажалось колись.
Відцвів ,облетів нашій юності цвіт.
А серце невірить,а серце болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862479
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 26.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rIY_OGjtyhM
[/youtube]
Останній промінь сів за лісом,
Повільно день уже згаса.
Закрила землю, як завіса,
Молочних сутінок краса.
Слухняно день складає крила,
Краде повільно вечір день.
Пручатись вже немає сили,
Чуть відголоски дня лишень.
Ось писне пташка у гнізді,
Чи очерет щось прошепоче.
І так буває день при дні,
Що річка хвильками хлюпоче.
Яке це чудо перетворень!
Хто зможе пояснить оце?
В житті людськім нема повторень,
Бо новий день нове несе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862634
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 26.01.2020
Тече річка на Волині,
Берегом хлюпоче.
Древнім Луцьком милується,
Щось сказати хоче:
- Тебе люблю, мій коханий,
За чарівну вдачу.
Вже століття обіймаю,
На радощах плачу.
Не сльозами плачу я -
Краплинами з неба,
Щоб цвіла краса твоя,
Тобі цього треба.
Будеш любий, Лучеськ мій,
В красі молодіти,
Щоб зі мною разом в парі
У любові жити.
Подивився древній Луцьк
На свою кохану.
Ніжно-ніжно пригорнув
Річку Стир жадану.
Він кохає свою милу
Сотні літ і нині.
Цінить вірність і красу,
Й береги зелені.
- Будем разом, моя люба,
Сонечку радіти,
Щоб з тобою разом в парі
Тисячоліття стріти.
Річка Стир на Волині
Берегом хлюпоче.
Лучеськ милу пригортає,
Щось сказати хоче...
Перша згадка про Луцьк ( Лучеськ ) - 1085 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862628
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 26.01.2020
Средь суеты холодных улиц,
Средь задымленных переулков
В разбитых чашках мокрых лужиц
душа искала... водки рюмку...
Тепло видала лишь в зарницах...
А ей... любви бы океаны!..
Мечта свершившаяся - снится...
Осколки счастья... это мало!..
Кричал ей Ангел... - Ну не надо!!!
Отравишься в проклятом пойле!..
Душа ответила: - Да ладно!
Сегодня ты такОй назойлив!..
- Когда с огнем я выпью зелье,
вздохну легко!.. Отступит горе...
Иначе мне его не смерить...
- Давай со мной, браток!.. Не хочешь?!
Среди толпы бездушных тварей...
(видны их тени отовсюду!)
Душа так часто замерзала!..
- Давай, дружок, сто грамм! Не будешь?..
- Зачем я здесь?! Частица неба?..
Совсем без смысла... с суетою...
Мне мало нужно... кроме хлеба!..
Сто грамм все мысли успокоят...
- Ох, Ангел мой... присядь поближе!..
Меня понять... лишь ты умеешь...
На грусть проклятую мы спишем
в бутылке горького злодея...
От безысходности... душа согнулась!..
Слезой соленою блеснула...
Средь суеты холодных улиц...
Средь задымленных переулков...
26.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862591
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 26.01.2020
Зимовий ранок, візерунок на вікні.
Вдивляюсь у малюнки ті розмиті,
І знову в пам'яті з'являються мені
Дитинства незабутні світлі миті.
У кожному сплетінні серебра
Я впізнаю щось дуже особливе
І забуваю все, чого нема,
Й до болю пам'ятаю все щасливе.
Ось постають фігури крижані
Тих, кого поряд вже давно немає.
Здається, що усе це уві сні
І в серці тепла музика лунає.
Дзвенить тихенько срібна павутинка,
Що з'єднує минуле й майбуття.
А на вікні виблискують сніжинки
І раз у раз бентежать почуття.
Сьогодні рівно чотири роки, як я у Клубі Поезії.
Саме цей ( написаний дуже давно, один із перших моїх творінь ) вірш був дебютантом на цьому сайті. З часом я його видалила, а от зараз вирішила все-таки виставити на суд. Ностальгія так би мовити....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715172
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 24.01.2020
Пам'ять моя, ніби шибка, замшіла і трісла...
О, як минаємось ми і минається час!..
...Баба малює хрести із солоного тіста
Понад дверима, щоб нечисть не влізла до нас.
Дід, посивілий, як Бог, увійде́ ізнадвору
І перехрестить кропилом чотири кути.
Ми у свої закапелки, як миші в комору,
Спробуємо, та не встигнемо вкотре втекти.
Пирснемо сміхом, затулимо дружно обличчя,
Бризки холодні, мов друзки, довкіл полетять.
Скільки глибокого змісту таїть кожен звичай!..
Навіть ці краплі води – то свята благодать.
Скільки довкола любові, і світла, і сміху,
Вловлює пам'ять далекі близькі голоси.
Де ж ота зірка, що впала на дідову стріху?
Може, застрягнувши там, дотепер ще висить...
Може, той спогад щедрівка дитяча розбудить –
Й переді мною постануть усі, як живі?!
О, як минається час і минаються люди!..
Скапує віск із мізинчика, скапує віск...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862362
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Пам'ять моя, ніби шибка, замшіла і трісла...
О, як минаємось ми і минається час!..
...Баба малює хрести із солоного тіста
Понад дверима, щоб нечисть не влізла до нас.
Дід, посивілий, як Бог, увійде́ ізнадвору
І перехрестить кропилом чотири кути.
Ми у свої закапелки, як миші в комору,
Спробуємо, та не встигнемо вкотре втекти.
Пирснемо сміхом, затулимо дружно обличчя,
Бризки холодні, мов друзки, довкіл полетять.
Скільки глибокого змісту таїть кожен звичай!..
Навіть ці краплі води – то свята благодать.
Скільки довкола любові, і світла, і сміху,
Вловлює пам'ять далекі близькі голоси.
Де ж ота зірка, що впала на дідову стріху?
Може, застрягнувши там, дотепер ще висить...
Може, той спогад щедрівка дитяча розбудить –
Й переді мною постануть усі, як живі?!
О, як минається час і минаються люди!..
Скапує віск із мізинчика, скапує віск...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862362
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Я не маю ніякого права,
Щоб тривожити плин твоїх днів.
Я для тебе всього лиш забава?
Чи чому не знаходиш ти слів?!
Обіцяю собі знову й знову,
Що відпу́щу, й благаю: «Облиш!»
Почуття ж як беру за основу,
То молю́: «Залишись, хоч й болиш...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862374
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Через віконне скло, сріблястий промінь,
Торкається так ніжно подушо́к.
А у душі моїй з'явився спомин,
Для мене він неначе хвиль виток...
Дощами омивалась слізно осінь,
Хоч вітер колискових їй співав.
Дерева сумували в безголоссі,
А парк чужі думки не відпускав.
Лежав і мок букет троянд на лаві,
Чиєсь кохання тріщину дало.
Звучали тут мабуть слова лукаві
І враз десь зникло серденька тепло.
На цьому місці посварились двоє,
Той день осінній їх запам'ятав.
Як розійшлись в різні боки обоє,
Кожен із них кохання розтоптав.
Лише букет лежав на лаві й мокнув,
Йому в той час так холодно було.
Адже безжально хтось узяв покинув,
Хоча у ньому ще життя жило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862393
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Із самотністю віч - на - віч,
Під відкритим простором неба.
Закрадалась у серце ніч,
Говорила мені про тебе.
І лягали мої думки,
На розпечені серцем мрії.
Брала в кошик їх залюбки
І трусила тобі на вії.
Ти думками мене поклич,
Я їх серцем своїм відчую.
Серед тисяч чужих облич,
Ніжний голос я твій почую.
І крізь відстань далеких світів,
З зорів шлях прокладу до тебе.
Лиш би ти не забув... Любив...
Буде свідком любові небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358295
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 23.01.2020
Передімною чистий лист,
А Муза вже слова шепоче.
Про почуття мені чиїсь,
Розповісти секретом хоче.
Беру перо, пишу слова,
Природи дивні таємниці.
Неначе казка ожива
І кожен раз все інші лиця.
Лягають тихо на листок,
Щоразу різні людські долі.
В житті зробив хтось помилок,
І промовляє: " Вже доволі!"
А хтось, так ніжиться теплом,
Кохання солодом спиває.
Хтось йде геройськи на пролом,
Від ворогів нас захищає.
Шепоче Музонька слова,
Встигаю лиш їх нотувати.
Я потрапляю в вірш сама,
Як напишу, вернусь в кімнату.
Життя моє таке щодня,
Не можу щоби не писати.
Чекає кожен день сім'я,
Щоб їм щось но́веньке читати.
Бува біжу собі в поля,
Там простору мені багато.
Там пшениці немов моря,
Малюю словом так завзято.
Коли вітри танцюють вальс
І солов'ї пісень співають.
Поезія приходить враз,
Я з нею завжди розмовляю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862299
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020
[i][color="#00d5ff"] …[color="#0a647d"]отака чудасія щойно
мала місце в Кельні,
де зима – не зима,
а літечко – як квіточка...
Отака знакова "плутанка"
в День Соборності нашої. [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима щадить зухвалих і сміливих:
їм не страшні ні хуги, ні мороз,
ні суховії, ні липневі зливи–
ніщо до них не тулиться всерйоз!
...Дві ягідки красуються на сонці,
несуть в життя несхитний позитив –
вони законів вічних охоронці,
ченці начал – Небес прерогатив.
Ті посланці вросли надійно в землю,
підправивши буттям своїм дизайн,
аби краса вражала нас приємно,
аби вдалась розгадка сущих тайн…
І дай нам, Боже, ту красу примножить:
ростити сад, леліяти дітей,
щоб роль свою відчути міг би кожен
у втіленні Всевишнього ідей!
Дві ягідки – підтекст одної суті:
чуже й своє – немовби два крила.
Нехай до них увага в нас прикута –
дуальність ту природа нам дала.
Дві ягідки – одне... єдине... ціле,
як ненька рідна і один народ,
одні турботи і єдині цілі,
земля єдина –
як один Господь![/color][/b]
21.01.2020, Kln, BRD
На світлині автора ота чудасія: райські
яблучка серед зими і як прототип єдності,
неперервності поколінь – внучка Ханна,
одіта в тон Едему... У дворі будинку.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Присвята світлій пам`яті Галини Кравець
Донечко моя!
Сьогодні три місяці, як ти пішла від мене.
Для мене ти жива, просто я не бачу тебе.
Хай Господь промінням свого тепла гріє твою душу, дарує їй вічне блаженство!
Любимо, пам'ятаємо, молимося.
Анна Кравець - Галина Кравець
ВІДПУСТІТЬ
Відпустіть мене, мамцю, білою, білою птахою
Над верхів’ям смерек, понад грозами світлих долин,
Прилечу я у сон ваш дзвінкою, дзвінкою розрадою,
Відпустіть, загубившись у світі блаженних провин.
Відпусти мене, Боже, в блаватах небесного раю,
У зірках засвічуся, у маках згорю, мов гроза,
Недописана пісня... непройдений шлях відшукаю,
Мною тихо, весною, нап’ється набухла лоза.
Відпусти мене світе! - любов’ю співає веселка,
Поспішу свою душу роздати в обвітрених снах,
Промінь сонця зачешу в снігах до сумного люстерка, -
Бачиш, мамцю, в смереках заснув білий змучений птах...
То не птах - то душа замаілася пишним туманом,
Одягнула віночок заплутаних райських доріг,
Завтра вишня зцвіте, поцілунком торкаючи ранок -
Відпустіть мене, мамцю, - мій любий святий оберіг...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862171
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
У вогнях метушливого міста
Загубилась самотня душа
Мов дитина наївна і чиста,
Красивіша за риму вірша.
Цілу вічність блукає дворами:
Щось шукає чи, може, когось,
Споглядає міські панорами
Й дім, з якого усе почалось:
Дев'ятиповерхову споруду —
Безсловесний холодний бетон,
Сіре місиво снігу і бруду,
Існування зі смертю кордон.
Але досі не може збагнути,
Чом слідів не лишає від ніг,
Чому вітер не тисне на груди
І крізь неї летить білий сніг...
(22 січня '20 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862213
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Не приховати факти, знаєм ми.
Не стерлись з пам*яті ГУЛАГ і божевільні,
Концтабори, наповнені людьми, -
Там українців убивали у катівнях.
В коловороті час вперед летів.
Відродження національне наше сталось.
Добра і світла нам маяк світив.
У дев*яностих ланцюгом всі об*єднались.
Сучасність...і пролита знову кров.
Небесну Сотню на Майдані підло вбито.
Війна іде... До миру чути зов.
Вже стільки, Україно рідна, пережито!
І ось у День Соборності флешмоб.
Почавсь ланцюг єднання на мосту Патона.
І у серцях вже тисячі жалоб.
У злуці не завадить жодна перепона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862189
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Боса ніч, серце латане клаптями чорними,
Поміж слів причаїлася тиші струна.
Розкажи, як до тебе ходою мінорною
Йде вона і очима довкіл поглина.
Розкажи, як шукаєш розради у темряви,
Хміль душі, виливаючи вікнам німим,
Щедра мить, зорі сходять коштовними зернями,
Завтра день знову прийде у світ молодим.
Завтра сіль стане вже не такою солоною,
Ночі диск перекотиться за океан.
Розкажи, як печуть розміновані спомини,
Битим склом застрягаючи в давності ран.
Ніч мине босоногим дівчам розциганеним,
Сонця сік розіллється, не знаючи меж.
Ти прислухайся - Хтось за захмарними гранями
В твоїй долі дописує: "Ще проростеш..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861344
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Окраєць хліба на столі...
Він запашний, духмяний.
Згадалось: на Волині у селі,
Як хліб бабуся випікала.
Для випічки у хаті була піч,
І звичаї були у всьому.
Опару ще готовили на ніч,
В діжі, що призначалася для цього.
Діжа дубова - щось святе,
В ній тіста залишки лежали.
Додавши воду, скибку хліба - все!
Ось так опару готували.
Бабуся з сонечком вставала
І був заміс вже у руці.
Перехрестивши, тісто ще стояло,
Тоді виплескувала буханці.
Подовгу пахощі витали...
Дрова тріщали у печі.
А на столі, прикритими лежали,
Росли, підходили вже буханці.
І досі пам'ятаю запах той,
Духмяний хліб з бабусиної печі.
Відразу перехрестить, накриє рушником,
Тоді лиш пригощає, нас, малечу.
Давно забули про діжу, припарки...
В крамницях хліба - валом!
Такі шкідливі дріжжі і добавки,
Тепер вони вже правлять балом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861056
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Окраєць хліба на столі...
Він запашний, духмяний.
Згадалось: на Волині у селі,
Як хліб бабуся випікала.
Для випічки у хаті була піч,
І звичаї були у всьому.
Опару ще готовили на ніч,
В діжі, що призначалася для цього.
Діжа дубова - щось святе,
В ній тіста залишки лежали.
Додавши воду, скибку хліба - все!
Ось так опару готували.
Бабуся з сонечком вставала
І був заміс вже у руці.
Перехрестивши, тісто ще стояло,
Тоді виплескувала буханці.
Подовгу пахощі витали...
Дрова тріщали у печі.
А на столі, прикритими лежали,
Росли, підходили вже буханці.
І досі пам'ятаю запах той,
Духмяний хліб з бабусиної печі.
Відразу перехрестить, накриє рушником,
Тоді лиш пригощає, нас, малечу.
Давно забули про діжу, припарки...
В крамницях хліба - валом!
Такі шкідливі дріжжі і добавки,
Тепер вони вже правлять балом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861056
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 22.01.2020
На побаченні Антон
(Перший раз зустрілися),
Задає розмові тон
(Всі слова десь ділися).
-Ви - шикарна, вищий клас,
З модою змагаєтесь,
Запитаю тоді Вас:
-В кого одягаєтесь?
Слава Зайцев чи Діор?
Від Армані шортики?
І в Марусиних очах
Враз заграли чортики:
-Мода - це не головне,
В цих ділах не знаюся,
В кого я прокинулась –
В того й одягаюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861364
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 22.01.2020
На базарі пишна дама
Тушку курки оглядала –
Сільська бабця продавала
І товар свій вихваляла.
Панночка цю курку синю
Щупала, перевертала…
-Чим її ви годували?-
Враз бабусю запитала.
-А вам нащо? Що за люди?!
Про годівлю всі торочать!
Знають же, що брать не будуть,
Тільки голову морочать.
-Та я схуднути хотіла,
Що не пробувала - марно,
А ця тушка захопила –
Результат тут дуже гарний.
Куплю цього в вас скелета,
Видайте свої секрети,
Відчуваю, допоможе
Тільки ось така дієта.
Баба все це оцінила,
Відповідь дала відразу:
-Треба півня тобі, мила,
Щоб із тебе він не злазив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861943
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Ти запитай мене, чи я кохаю,
Я відповім:"Без тебе жить не можу".
За вікнами у небі вже світає,
А ранок для нас зустріч навороже.
Ти запитай мене, чи я щаслива,
Я відповім:"Щаслива дуже, дуже".
І хоч думки мої накриє злива,
Вона мені кохати допоможе...
Підставлю до краплин свої долоні,
Вони мені, немов цілують руки.
Від дотиків отих пульсують скроні,
А в серці виграють вже скрипки звуки.
Тебе чекаю, знаю, що ти при́йдеш,
І я тобі промовлю:"Так кохаю".
Відкрию тобі любий двері навстіж,
Ти пригорне́ш мене до себе, знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862176
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
За вікном зимовий вечір… Ледь погойдуючись, тихо падають біленькі сніжинки до землі. Деякі припадають до скла, нагадують, що все таки, зима. Та цьогоріч занадто м`яка, як кажуть люди. От, якби ж сувора, з частими густими снігами, заверюхами, як колись, в молоді літа. Дивовижні, під пухким снігом дерева, поля іскрилися на сонці, пагорби по пояс в снігу та хоча б морозу градусів десять.
Килина, задивляючись у вікно, проганяла свої думки, можливо й на краще. Он Іван на печі, три дні лежить стогне, не їсть, не п`є. Лише рукою махне та й відверниться від неї, немов, як від якоїсь зарази. Добре, що є телевізор, хоч до нього поведе розмову. Та до кота Василя, який дуже полюбляє, щоб чухала йому голову та погладила шию.
Життя… Воно й з дідом важко, як від нього допомоги немає, все на свої руки. І води принести й дров до хати треба. Щ е й халепа - горілка виграла, пора вигнати, скоро свята прийдуть; Новий рік, Різдво. Може й синок з Києва приїде, давненько не був. Ото та міська краля Віка, все його не пускає, народила йому троє дітей. Як він приїде на вихідні, дзвонить через кожні пів години й репетує, не сиди там довго, чого сидіти,повертай. І кожного разу заведе ромову про гроші, що не вистачає та щоб не забув купити продуктів. Боїться одне місце підняти, щоб до магазину спуститися. Сам її розбалував, три роки дітей не було, сюсюкав біля неї, як біля принцеси. Тоді діти одне за одним, через кожні два роки, як хто наврочив.Троє і всі хлопці, тепер, як коня запрягла і те їй треба, і це, сам винен привчив. Та, якби ж вона менше грошей на нові сукні тринькала, тоді б на все вистачало. Дякувати Богу, автівку придбали - та тож не без помочі. По селі, раніше людей більше проживало, приходили пляшку самогонки купити. Та й сама ж кравчиня, по замовленню жінок, шила спідниці, сукні, по селі славилася умілою майстринею. І так, копійка до копійочки, все в хату, для єдиного синочка. І в нього робота хороша, працює помічником кухаря в ресторані. Як кажуть люди, з такою професією, не пропадеш, голодним не будеш. Он влітку мобільний телефон привіз та дзвонить рідко. То скаржиться, якоїсь там, мережі немає, то каже зайнятий, дітей в школу відправляє, бо жінка у відрядженні.
- Охо-хо,- взяла в руки телефон, чи й до сина передзвонини.Та лип, немає на екрані тих гачків, що син казав. З розсердя кинула телефон на ліжко. З думками про курей, одягла курточку, взула дідові теплі калоші й поплентала надвір.
Мов вітер по хаті.. .. Дід швидко зліз з печі, крадькома позирнув у вікно. Ага , пішла курей годувати.Швидко, потираючи руки до каструлі . Ой суп, ще й рисовий, любимий! Зачерпнувши повен черпак супу, жадно випив юшку. Запихаючи в рот картоплю з рисом, за дверима почув шарудіння. От, бісова душа, що ж так швидко повертаєшся, так і справді зовсім охляю.
Добре, що худенький дід. Мов метелик злетів на піч. Гучно застогнав, трусився, по ньому, аж кожух ходором ходив, яким він встиг накритися.
Килина, з повним фартухом товстих дров, ледве пролізла в двері. Трохи зігнувшись, вивалила іх на підлогу й до чоловіка,
-Отакої… Знову стогнеш, хоча б сказав, що болить.
Іван, з закритими очима, лежав на боці, обличчям до стіни. Мовчав, вдав з себе партизана на допиті , ледь стримував бажання озватися. З сумом в очах, дружина тихо продовжила,
-О! Знову ноги стирчать голі… Ну, як дитина….
І з спинки стільця підхопила теплу хустину, накрила йому ноги.
Ба, підлизується - майнула думка в діда - не в такі ситуації потрапляв. Я ще гідний витримати цей допит, знаю, що ти хитріша за лисицю.
Вона важко, перевівши подих, плаксивим голосом,
-Напевно промерз, тіпає тобою. Наче кругом тебе смерть ходить - бродить . Ще не вистачало, щоб на свята помер, хай би вже влітку, по теплі. Та й не такі ми старі з тобою, щоб про смерть думати. Не поспішав би, як я доживатиму без тебе….
Поступово голос змінився на співочий,
- Оце надумала, цю ніч буду від тебе смерть відганяти. Все рівно не спиться, вирішила самогонку вигнати, вже давно не грає.
Копошилася біля розпаленої печі й продовжувала бубоніти,
-Он, трохи дров наносила, на веранді поклала, щоб надвір не ходити. Добре, що до повної бочки з водою - рукою подати. Морозу немає, тож легше на руки , не прийдеться тягти з криниці.
Кіт плигнув з її ліжка і почав тертися об ноги.
Вона взявши його на руки, гладила по спині,
-Щось я тебе Василю не розумію. Як дід хворий, ти весь час біля нього, як не біля голови лежиш, то біля ніг. А це тікаєш від нього, як від якоїсь чуми.
Килина, з годину метушилася біля пічі, нарешті встановила самогонний апарат. Трилітрову банку для самогону, про всяк випадок, поставила в кошик на підлогу, щоб часом, не зачіпити ногами.
Кинувши погляд до діда, думки світліші. Ну от і добре, трохи вгамувався, вже не стогнеш, лиш сопеш. Мабуть зігрівся, а, що заснув, то добре, трохи сили наберешся. Матимеш апетит, чомусь їсти нічого не хочеш.
Вона включила телевізор, зробила тихіше звук, зручно всілася на ліжку. По каналу «Інтер» йшов концерт. Немов під спів Полякової, ледь посміхнувшись, підхопила спиці в руки, на яких вже було зв`язано половину жіночої шкарпетки, продовжила в`язання.
Іван кліпав очима, ну нарешті, дочекався, тепер вже не почує мене. Він зовсім не спав, а тіпало його, бо ж дуже знову заболів нижній передній зуб. Щоб вгамувати той біль, вже два дні і дві ночі горілкою полоще рот.. А після горілки, ще більше їсти хочеться. Ото тільки баба з хати, очі бігають, як в зайця, що ж знайти закусити, швидко хапоне шмат хліба та сала і знову на піч. По крихтиночці хліб їв, а сало смоктав, немов немовля цицьку. А після іжі, той зуб іще дужче болить. Та тільки при одній думці зізнатися дружині, більше тіпало від страху.
Йому вже минуло сімдесят літ, за ці роки лише два зуба загубив. У лікарні з зубами ні разу не був, вони хоч і руді, але цілі. Інколи бачив, як дружина мучилася, ходила по хаті, червоніла й біліла від болі, його ж охоплював страх. Одного разу навіть їздила в районне містечко, їй там вирвали два зуба . То бідна, три дні лежала в ліжку, навіть темперарура тіла піднялася до тридцяти дев`яти градусів. Та дякувати Богу все обійшлося. Ні – ні, щоб я поїхав до лікарні ні - я на такі страждання не згоден. Може воно й краще вдома вирвати, як вона колись сама собі, шовковою ниткою. Ото жінки терплячі , трасця, де в них та сила, народжувати, ще й самій собі висмикувати зуби. Вона відчайдушна, їй зуб вирвати, що нитку розірвати, видно, одне й те саме. В руках сильніша за мужика. Ото, як інколи, стане збирати обрізане гілля для пічки, то в руках так стисне, аж тріск на весь город.
Дід, ледь роззявивши рота, з пляшки посмоктував горілку. Намагався затримати її на тому, клятому зубі, щоби втихомирити біль. Ненароком язиком зачепив, наче вже трохи й хитається. Ще більший біль віддавав в щелепу, викликав паніку і почуття безпорадності. Ледь – ледь стримував себе, щоб не зіскочити з печі. Та, як зізнатися? Боявся, що Килина наважиться вирвати той зуб, шовковою ниткою. Тільки від однієї думки мокріла лисина й дибом підіймалося волося, яке залишилося навколо неї. Краще було б самогонкою залити, чим ця казенка, бідкався старий. Стримуючи емоції, все ж відчув полегшення і знесилений задрімав.
Пройшов час… В хаті занадто жарко, пахло самогоном. Кіт розігрівся, лежав на підлозі. Втомлена Калина, сидячи на стулі, спостерігала за останніми краплями самогонки, що капали з труби в щойно поставлену літрову банку. І одночасно дивилася телевізор.
Минуло з пів години, як проснувшись, дід з закритими очима лежав на спині. Докоряв себе, що поїв супу, відчував мурашки по тілу, йому б до вбиральні, помочитися. Терпів, здавалося, аж очі вилазили на лоб. Вдавав з себе, що спить. Та час від часу, як розвідник, одним оком позирав до дружини, спостерігав за кожним її рухом.
Дружина встала з стільця й тихо,
-Ну от…. Дякувати Богу, здається вже кінець.
Почувши ці слова, дід від радості ледь не заспівав. Ну нарешті. Ось, піде надвір воду виносити, зроблю свою справу в помийне відро.
Вона одяглася в куртку, взулася в чоботи і з бочки у відро вичерпувала воду. Ну от і добре, розмірковував дід, воду ж понесе в яму, що на городі. Біля хати ж не виливатиме, щоб всі люди почули запахи, я за той час все встигну.
За кілька секунд гупнули двері, він миттєво повернувся на бік, злазив з печі. Протягнувши ногу, відчув тепле, подумав, що то край плити і обіперся на неї. Але то була труба від самогонного апарату. Різко похитнувся й кубарем злетів прямо на кота, обличчям врізався в підлогу. Кіт з переляку гучно занявчав, відскочив в сторону. Дід не міг зрозуміти, чому опинився на підлозі. Все обличчя старого горіло, по всьому тілі відчував біль. Хотів підійнятися та в дверях з`явилася Килина. Побачивши чоловіка на підлозі, щ е й з окровавленим обличчям, злякалася. В сторону відкинула відро, допомогла йому встати,
-Ой, лишенько, Іванцю! Та, чого ж мене не почекав. Боженько, що голова закрутилася? Мабуть носа розбив.
Дід трусився, як в полі будяк від сильного вітру.. Рукою провів по губах, відчув, що зуба немає і заплакав.
Сполохана дружина, зі сльозами на очах, схопила рушник витирала й роздивлялася обличчя,
-Соколику мій старенький… Та здається носа не розбив…. Може губу розсік?
Прикриваючи рота, відмахнувся рукою, показав на двері. Килина зрозуміла, що хоче до вбиральні, на плечі накинула курточку. Обличчя скривлене та світла думка зігріла його серце - бач, таки не дарма є прислів`я ; «немає лиха без добра».
Охаючи, бабця з бочки виносила воду й всі причандали. За кілька хвилин, в хату зайшов дід. Відчував себе героєм, хоча й впав, трохи боліло тіло, але ж позбувся того, клятого зуба.
Вечоріло…. В хаті тихо… Кіт дрімав на печі, а вони вдвох за столом, чистили картоплю в мундирах. Дружина мило всміхалася й раз – по - раз поглядала на чоловіка,
-Ну, от і добре, майже весь день проспав, сили набрався. Бачу лихоманка пройшла, може спробуємо по двадцять грам свіженької?
Дід задоволено потер долоні,
-А чому б і ні? Що злякалася люба? О! Як би ж ти знала, як я перелякався, що залишишся сама.
Жінка, тупцяючись біля столу, розставляла посуд та різала сало. А Іван милувався нею, а перед очима той зуб, який згодом знайшов на підлозі.Ой, миленька моя, якби ж я тобі розповів правду, то певно б не всміхалася до мене, а добряче б по плечах отримав.
20. 01.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862079
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 22.01.2020
А весна повз нас, повз нас промчала,
Кинувши під ноги лише цвіт.
Та вона у серці квітувала,
Мій коханий так багато літ.
Вона в нім квітує ще і досі,
Хоч під ноги падає листок.
Застеляє, застеляє осінь,
Стежку, що вела через місток.
Мій коханий ти дозволь сказати,
Витерплю, ще сотню перешкод.
Лиш би знати любий, лиш би знати,
Заблокований кохання код.
Хоч зима посріблить наші коси
І спливуть прожиті вже роки.
Не торкнеться серця мого осінь,
А кохання лиш приходить в сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862078
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Посвящается...
- Мам, прошу... купи мне Мишку!..
Так хочу, чтоб был бы мой!.. -
просит ласково малышка...
- Я возьму его с собой!
С папой будет очень скучно...
Без тебя летим в турне!..
Посмотри, какие тучи!
Очень нужен Мишка мне!..
Он тебя легко заменит...
С ним я буду засыпать...
Ну... По щучьему веленью!..
Так люблю я медвежат!..
Дочке плюшевое счастье
мать успела подарить.
Пусть приедет к бабе Насте,
улыбаясь... без обид...
С ним ей будет веселее...
Рядышком любимый друг...
И в объятиях теплее,
и насыщенней досуг...
Сказок - тысячу расскажет!..
С Мишкой дочка скрасит быт...
Радуется... до мурашек!
Пусть счастливая летит...
Попрощались... Грустно стало...
Сердце начало скучать...
- Обняла наверно мало!.. -
тяжело вздыхает мать...
- Я люблю вас, дочка с папой!..
Буду ждать... как Солнца ждут!..
Поднимаются по трапу...
- Осторожно! Трап ведь крут...
Самолет взлетел, как птица!
Мать осталась... без души...
Сердцем с ними!.. Их частица...
Будто кто приворожил...
Ей без них не нужен воздух...
Им она принадлежит!..
Чувствует разлуку остро...
Будет встреча - будет жить!..
Теплый взгляд укрыл их пледом...
И покоем... Как смогла!..
Не пустила доля следом...
не дала ей два крыла...
* * *
Самолет вдруг... покачнулся!..
Что-то с ним пошло не так!!!
Замер будто... Мать - без пульса!..
Взрыв!!! Потом... к земле зигзаг!..
Где же ангелы?!! Иль слепы?!
Души ведь горят в огне!!!
- Разорвала криком небо!..
После - обморок в траве...
* * *
Пепел сизый над поселком...
- Кто-то к людям ад пустил!..
Между россыпью осколков
бродит тело без души...
Навсегда потерян разум...
Шепчет что-то мать... зовет...
Средь осколков - Мишка в саже!..
Видел девочки полет...
Не прервется цепь страданий...
Память стерта не дотла...
- Миг последних прикасаний
есть... последнего тепла...
Подняла игрушку мама...
Радость доченьки она...
Боль не объяснить словами...
- Жизнь ей больше... не нужна.
13.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861460
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Колючість думки знову набридала,
Пустельне кактуса старе єство.
В які б іще податись дальні-далі,
Щоб тиші ночі розірвати шов?
Зламать колючки, сумніви - до чану.
Під снігом чистим незначна стерня.
Трухою стала й в*язка сіна з часом.
Пройдисвіт-вітер погуляв сповна.
Вже відкривалась сонцем тугість брами.
Думки сягали вище за межу...
Безсоння кануло. В сорочці ранок.
Невже, мов ніч, пройшло...й тепер - ажур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861397
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... ще сипнем ячменю.
Щоби мали гроші ви, кожен день хоч жменю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Виросте ще просо тут... зацвіте ще й гречка.
Щоб торкнулася любов кожного сердечка.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861267
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
[color="#076885"][b]Мой жених приехал с Юга
Для знакомства был визит.
Замела дорожки вьюга.
До весны не убежит!!
У Снегурки лабутены,
А вокруг сугробы в рост
Дед Мороз ей друг бесценный
На плече до клуба нёс!!
Снова кум салют устроил
Не петарда, а фугас!!!
Нынче раненных нас трое
Я, Иван и дед Панас.
Хороводим нынче с Ваней
От рассвета до темна.
Мой меня за космы тянет,
-Ты же мужняя жена!!
Целый день висит сосулька
Из-под носа у Петра.
Шепчет внучеку бабулька:
- Петь, домой уже пора.
Баба снежная гордилась,
Своей шляпкой с мотыльком.
А под солнцем растопилась,
Убежала ручейком...
Снеговик собрался в баню,
Что тут скажешь дураку?
Я дровишек притараню
Раз пришел - поддам парку.
У Снегурочки - беда!!
С подоплекой тонкой.
Она вроде бы звезда,
Но на елке только!!
Я уснула и во сне
На меня посыпал снег....
Мы намедни крышу крыли
Видно в тех местах забыли.
Ты куда намазал лыжи
И куда наметил путь?
Коль застрянешь в местной жиже
Трактор я возьму - тянуть!
С чем пожаловала Фёкла
Без поллитра и без роз.
Нафиг бить в избушке стёкла.
На дворе зима, мороз!!
Даже летом нет покоя.
Хочет муж играть в снежки!!
-Это ж, милый мой, зимою
Санки, лыжи и коньки!!
Говорят - под Новый год
От торговли хвоей
У людей такой доход
Выше года вдвое...
Нам, что лето, что зима,
Пить не перестанем.
Собутыльников-то - тьма!!
Петей, Мишей, Ваней!!
Крышу сносит у Любаши
Вдруг замерзнет в январе!
Сняли свитер и гамаши
Из веревки во дворе.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859670
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 30.12.2019
Завтра буде холодніше
за сьогодні.
Східний вітер
обриватиме дроти.
Щедрий сніг
укриє аквареллю сходи
і вчорашні сподівання,
і сліди.
На світанку сон
сполоханий розбудить,
інший буде поруч,
наче наяву.
Ця нестерпна легкість
білого повсюди...
за живе бере Тебе,
як тятиву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859419
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 28.12.2019
Завтра буде холодніше
за сьогодні.
Східний вітер
обриватиме дроти.
Щедрий сніг
укриє аквареллю сходи
і вчорашні сподівання,
і сліди.
На світанку сон
сполоханий розбудить,
інший буде поруч,
наче наяву.
Ця нестерпна легкість
білого повсюди...
за живе бере Тебе,
як тятиву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859419
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 28.12.2019
[i][b]Цей тихий день бентежної тривоги
Ледь мліє у безхатька на руках,
Кудись ведуть, зітхаючи, дороги
І плачуть дзвони в світлих куполах.
Жевріє віра у безмірно-добре,
У щось до неба трепетно-близьке,
В сумних очах небоги, навіть обрій,
Від щастя геть у далечі пливе.
Несмілий крок... мелодія порогу
Жіночий осуд морем віддала,
Інтелегентно вислали небогу.
І той у зиму мовчки почвалав.
Стара свитина, вицвіла і вбога.
Збудити совість люду не вдалось
Сумному старцю з посмішкою Бога,
Якому в храмі місця не знайшлось.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859400
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019
Кохання вже забути треба!
Біль не стихає ні на мить.
Та крила тягнуть, просто, в небо!
Я полетіла... Хай болить.
Зігріє сонячне проміння…
На долю гляну з-під небес.
Вона, як скеля. Твердь незмінна.
Співає про одне і те ж…
Загою рану… й знову ріжу.
- Та хоч би знати, як там ти?!
Новину хочу чути свіжу
Про всі твої нові світи.
Нехай обніме міцно щастя
Та душу Янгол береже!
І поряд буде… ніжність… ласка.
А я… як-небудь. Хай там вже.
11.03.2015 р.
Фото з інету.
Желаю счастья.
Любовь давно забыть мне нужно.
Затихла боль, хотя б на миг!
А крылья тянут в небо дружно…
Я полетела... Пусть болит.
Согреет солнышко лучами.
Пойму судьбу из-под небес.
Она засыпана камнями.
На сердце шов… От них порез.
Затихнет рана… Снова рвется.
- Хотя бы знать, ну, как там ты?!
Лишь потому сердечко бьется…
Хочу познать твои миры.
Пусть милый мой обнимет счастье!
Пусть Ангел душу бережет…
И с ним по жизни… нежность… ласка.
А я… уж как-нибудь уже.
11.03.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565828
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 26.12.2019
Из дымки серой... легковесной...
роса легла на зелень трав...
- И я в траве!.. Хочу воскреснуть...
Своих касаясь скрытых ран...
Пишу любимому, прощаясь...
Исчез он... будто сладкий сон!..
Надежда тоже... с птичьей стаей...
Осенний счастья перезвон...
- Я никогда с тобой не буду!..
Не встречу красочный рассвет...
Не буду самым близким другом...
Не буду той, что дарит свет...
Смеяться, петь, играть в молчанку...
Понять и высь, и глубину...
Шептать не буду спозаранку
о том... что тАк тебя люблю!..
Взлетать с тобою в поднебесье...
Коснуться самых дальних звезд!
В мечтах все может быть чудесно...
Реальность... тащит на погост...
Замерзла я... бреду босою...
Поляна... как портрет судьбы...
Роса холодною слезою
легла на все мои мольбы...
26.12.2019 г.
Художник Станислав Сугинтас.
Искренне благодарю Амадея за мелодию !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859306
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Зіркова казка на екрані ночі,
Так мило зазирає нам у очі.
Мелодія торкається словами
І лине в простір синій разом з нами.
Зіркова казка ожива далеко,
Ось в небі крила розпустив лелека.
А ось на небі диво птах Жар - птиця,
Очима сумно дивиться лисиця.
У човнику нас покатає місяць,
Над нами вогники яскраві висять.
Торкнемося ми ніжних хвиль рукою
І попливем молочною рікою.
Для мене казка, коли ти і небо,
А більшого здається і не треба.
Хіба ж не казка, коли поруч двоє,
Щасливі і зігріті у любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859272
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Ти знаєш, я тобі скажу,
Більш не надійся ні на що.
Я провела в житті межу,
Якщо пішов, то вже пішов...
Ще не забулися слова,
Що так образою лягли.
І може скажеш ти:" Бува!"
Я відповім: "Пішов... іди"
Душа у ніжності живе,
Їй би краплиночку тепла.
А зрада навпіл душу рве
І холодить немов зима.
Я відпустила не журюсь,
Ми вже на різних полюсах.
Настане день і я влюблюсь
І буде радість у очах...
Життєва історія, яка блукає світом поміж людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859271
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
[i] ...містика,
народжена
життям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/y-vs_HULZrs [/youtube]
[i][b][color="#0983b3"]Четвертування душ – паліатив,
а втім не всяк знесе й таку обруху…
Та свічку я таку тут засвітив,
що має сенс – для зору і для вуха...
З екс-екзекуцій вищий ексклюзив –
Інь-янь – найвищого ґатунку ніжність:
природи поклик, рідних душ призив
розтопить лід, втамує неба сніжність.
І стане враз так легко на душі,
бо з пліч впаде скала багатотонна…
А ніжність все крушила...
і круши́…
…І наче вічність –
мить ота бездонна!
……………………………………………….
Сповзла печаль… І впала з вій сльоза…
У жилах таїн – ріки-струми крові…
А в небі десь тьмяніла бірюза,
плела для ночі вкрай міцні покрови…
У двох світів – посередині – злом:
з небесних сурм спливали ночі строки…
Та нерв бринів, воюючи зі злом,
й диміли в свічах хтивості потоки…
І ось в астралі* – красномовний “рик” –
зламав усе під гамір таїн ночі…
До темної габи зір благородно звик –
і не було вже сил відкрити очі….
І це – кінець… Межа переживань,
що зникли враз, раптово і назавше…
Блаженна мить… Музи́к нечута длань
здавила горло – альтові пасажі…
У мить таку кінчається життя,
але живе, нуртує в тілі прана…*
Стражданням вже не треба каяття.
Спалила ніч…
Звитяжний видих…
Ранок.[/color]
[/b]
25.12.2019; Kln, BRD
_________________
*за індуїзмом – життєва енергія, що наповнює
астральне тіло людини, на відміну від фізичного,
котре живиться оксигеном атмосфери.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859269
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Ніжне й тендітне щастя жіноче,
Завжди приходить, коли саме хоче.
Ніжним мереживом стелить доріжку,
А як захоче – складе мозаїчну.
Спражню картину жіночого щастя
Створить любов, що до нього додасться.
Щастя грайливе, мов диво – жар-птиця,
Трохи пригасне, а то заіскриться.
Щастя – гармонія, це – не прикраса,
Наша душа нам вимолює щастя.
Щастя – буть в мирі з самим із собою,
Щастя – обнятися міцно з любов’ю,
Щастя, як мир запанує в країні,
Спокій, здоров’я, добробут - в родині,
Щастя за гроші великі не купиш,
Будь, як щасливою хочеться бути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606313
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 26.12.2019
Ми - не з тими, кого ми любили
Ти вже в сни не приходиш мої
І не стукаєш променем вранці,
Ми давно не належим собі,
Ми - вже долі суворої бранці.
Вітряки відкрутили події,
А вітрила несли не туди,
Ми не з тими, кого ми любили
І шляхи розійшлись назавжди.
Іній дуже закоханий в скроні,
Сріблом стелиться він без жалю,
Хоч роки пронеслися як коні,
Ще жевріє десь тихе “люблю”...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602602
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 26.12.2019
Не оповідь, не повість, не роман,
Не казка це і навіть не легенда –
У Вінниці незрячий музикант
Дає концерти людям просто неба.
Довічний раб усіх скрипкових струн,
Та чути сліз гірких їх суголосся.
Комусь він – Янгол, а комусь – чаклун.
Душа ж його оголена і боса,
Їй так болить від суму та утрат…
Щораз до неї ходять квіти в гості,
Маестро їм, мов рідним дітям рад,
Їм ноти промовляють гарні тости.
Донині чують люди у собі
Той серця стук прекрасної Діани –
Летить, летить на крилах голубів.
І йдуть у храм Мелодики прочани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859170
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
У піднебессі сірі кораблі,
Стоять на місці, то за мить пливуть,
Ледь-ледь гойдають й несуть сум мені,
Й знов вибирають, надалі свій путь.
Потік повітря, підхопить знизу,
Злегка потрусить, зловлю краплину,
Немов прозору сльозину чисту,
Варто спинитись, хоч на хвилину.
Й посто подумать - погоду люблю,
Кажуть в природі, вона все гарна,
Чи то є осінь, чи літо ясне,
Зима примхлива, чи весна – красна,
В обійми вхопить й зігріє мене.
Адже живе́мо, ми завдяки їй,
Всіх надихає жити і творить,
Свіже повітря,той цвіт архідей,
Скажіть, будь ласка, можна не любить?
Думки весняні, полонять серце
Зима відійде, яку нам Бог дав,
Держу в долоні, надій озерце
Як кожен мрію, щоб день, кращим став!
20.12.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859144
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
У піднебессі сірі кораблі,
Стоять на місці, то за мить пливуть,
Ледь-ледь гойдають й несуть сум мені,
Й знов вибирають, надалі свій путь.
Потік повітря, підхопить знизу,
Злегка потрусить, зловлю краплину,
Немов прозору сльозину чисту,
Варто спинитись, хоч на хвилину.
Й посто подумать - погоду люблю,
Кажуть в природі, вона все гарна,
Чи то є осінь, чи літо ясне,
Зима примхлива, чи весна – красна,
В обійми вхопить й зігріє мене.
Адже живе́мо, ми завдяки їй,
Всіх надихає жити і творить,
Свіже повітря,той цвіт архідей,
Скажіть, будь ласка, можна не любить?
Думки весняні, полонять серце
Зима відійде, яку нам Бог дав,
Держу в долоні, надій озерце
Як кожен мрію, щоб день, кращим став!
20.12.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859144
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Неспитого трунку печаль
Торкнулася клавіш… Рояль
Виспівував ноти сумні,
Топились слова у вині.
У спалахах гасли свічки —
Звивались у танцях гнучких.
Вечірня затихла гроза,
Скотилась у келих сльоза.
О Боже, як серце щемить,
Лишилась одна тільки мить,
В надії вернути наш світ,
Де разом були стільки літ.
23/12/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859135
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
- Знаешь, милый... так в тебя влюбилась!
Не найду, чтоб высказать, слова!..
Вдруг легко... неведомою силой...
душу отобрала синева!..
Закружилось все и стало шире!..
Мир другим предстал... светлей вдвойне!..
- Ты единственный вот в этом мире!..
Счастья большего не надо мне...
От твоей улыбки Солнце пляшет,
теплый луч вплетая в облака!..
Коль ты рядом... я дышу иначе!..
- Но ты далеко... Судьба горька!..
Не видны мне рукава заката...
Дарят всем надежду... но не мне...
- Без тебя я будто бы распята!..
Что-то есть от чувств моих важней...
* * *
- Ты влюбилась... - эхо плачет в звездах...
- Но не слышит миленький волну...
Да услышит! Пусть немножко позже...
Но обнять он сможет... тишину.
Ты сотри все то, что было в прошлом!
Стрелки на часах идут вперед...
- Вот сейчас... сквозь слезы улыбнешься!..
И в судьбе заметишь... поворот...
25.12.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859128
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Пр: Буде плакати зоряне небо
Будуть падати зорі у ніч.
Солов’їний мовчатиме щебет,
Лиш кричатиме стомлений сич.
Заклубочуться сиві тумани,
Човен наш забере очерет.
Ми нап’ємось у волю кохання,
Залишившись удвох –тет-а-тет.
Ти пробач мені, зіронько, ясна,
Що минулого нам не вернуть.
Ми зробили на зустріч два кроки,
Нас чекає незвіданий путь.
Про кохання ведемо розмову,
Розігріта бурлить в жилах кров.
Тільки пісня поверне нам знову
Нашу юність і нашу любов.
Ти пробач мені, зіронько, ясна,
Хай пливе човен наш по воді.
Ми не раз зустрічатимо весни,
Бо і нині ми ще молоді.
Очерет нас запрошує в гості,
Десь в осиках покрикує сич.
Поміж хмар Місяць нам буде острів,
Поцілунки ховатиме ніч.
Ти пробач мені, зіронько, ясна
Що любов в моїм серці жива.
Поцілунків ми вип’ємо кварту
І сп’яніємо двох без вина.
Буде довго нам доля співати
Нашу пісню на два голоси.
Тебе й далі я буду кохати,
Лиш любов в своїм серці носи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859151
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Покажи, відкрий мені свою душу,
Коли вона без прикрас,
Неодягнена, боса…
Пізнавши тіло, я душу пізнати мушу,
Чого вона наодинці у Бога просить…
Це не те, що ти читаєш і з ким дружиш,
Не твоя повсякденність
чи самотність в дрімотній тиші,
не мрії, якими ти ранки будиш…
не те, що в житті твоїм найголовніше,
все не те…
Почитай мені свої вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858984
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Як пишно розквітатиме весна в вінку,
Протягне сонячний світанок руки.
Поклич мене, зіллємось разом у танку,
Звучатимуть в серцях любові звуки.
Як прийде білий день у радості й журбі,
Із ласкою від лагідного літа,
Поклич мене скоріш, я вийду із юрби,
Мов райдуга засяю розмаїттям.
Як завітає вечір в сірому плащі,
Стихатиме потроху денний гомін,
І повні вражень, почуттів палких ковші,
Поклич мене в осінній щастя пломінь.
Як приблукає таємничо-стигла ніч,
І темінню прикриє всі принади.
Мене тихенько в зиму споминів поклич,
Збиратимем сніжинок міріади.
До тебе прибіжу, скоріш мене поклич...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858664
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Перегойдай мене на хвилях мрій
Вітрів земних, що мають крила,
Тоді насправді будеш тільки мій,
Життя розправить нам вітрила
На сонцесяйний острів Сподівань,
Де життєдайні б’ють джерельця,
У чистих помислах і без вагань
Пульсують почуттів озерця.
Розлук не буде і розчарувань,
Настане злагода, єднання.
Перегойдай мене… І без страждань
Переспівай жагу кохання.
22/12/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858988
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Вогні горять, запалені ялинки,
Все метушиться, ніч Різдвяна йде,
Небо блистить,розсипались перлинки,
Найяскравіша в Вефлиєм веде.
Ось –ось і ми відчуємо це чудо,
Народиться спасіння-немовля,
Господній Син, і заспівають люди-
Бог воплотився! Радіє вся земля!
Така свята, і радісна хвилина,
ЗійдЕться разом вся наша рідня,
В любові Божій станемо єдині,
І понесеться в небо коляда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858706
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Вогні горять, запалені ялинки,
Все метушиться, ніч Різдвяна йде,
Небо блистить,розсипались перлинки,
Найяскравіша в Вефлиєм веде.
Ось –ось і ми відчуємо це чудо,
Народиться спасіння-немовля,
Господній Син, і заспівають люди-
Бог воплотився! Радіє вся земля!
Така свята, і радісна хвилина,
ЗійдЕться разом вся наша рідня,
В любові Божій станемо єдині,
І понесеться в небо коляда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858706
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Ой цікава в нас зима:
Снігу білого нема,
Ні морозу, ані криги,
Ні зимової відлиги.
Не літають в нас сніжинки,
Та пора вже до ялинки -
На підході Новий рік,
Бо старого час вже стік.
Знову будем круг ялинки,
Мов легесенькі пушинки,
В білих сукнях танцювати,
Як сніжиночки кружляти.
Хлопці ж будуть: ведмежата,
Вовчики ще і зайчата,
Разом з нами танцювати,
Зиму в гості зазивати.
Ти приходь до нас, зима,
Хай скрізь землю заміта.
На підході вже Різдво –
З снігом щоб було воно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858999
дата надходження 24.12.2019
дата закладки 24.12.2019
[i][b]По батьківських стежках
не тупочуть малі ноженята,
Перемерзлі сніги
поглинають солону сльозу.
Але серце зове
і дверими поскрипує хата,
У гучну заметіль
і у теплого літа грозу,
До квітучих вишень,
де на рідних руках постарілих,
Відпечаток трудів
і наброски святої землі,
Все, щоб діти в житті
не тривожились і не хворіли,
Та вертали хоча б,
як весною до гнізд журавлі.
Й розуміли одне,
що залишилось зустрічей мало
Та отих недзвінків
і несказаних зайвих "люблю".
Приїздіть до батьків,
на малесеньку чашечку кави,
Може бути, що з них,
хтось не стріне наступну весну![/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858111
дата надходження 16.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Одягнуло небо сиву шаль,
Холодом повіяло ще з ночі.
Мені цю погоду дуже жаль,
Бо її сльозяться диво - очі.
Приспів:
А дощі, за вікнами, дощі,
Мокне сад немає парасольки.
Хмари одягнулись у плащі,
Небо розділилося на дольки.
А дощі, за вікнами, дощі,
Ллють і проливають свої сльози.
Змокли вже дерева і кущі,
То природи дивної курйози.
Вітер сів за новенький рояль,
Зазвучали тихо, тихо звуки.
Обіймали їх, немов печаль,
Шепотіла про гірку розлуку.
Приспів:
І нехай вони ідуть, ідуть,
Поливають краплями так рясно.
Небо десь прорвалося мабуть.
Нам з тобою дуже, дуже класно...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859009
дата надходження 24.12.2019
дата закладки 24.12.2019
В небі зірка засвітилась,
дитиночка народилась.
А та зірка ясна-ясна,
спить дитиночка у яслах.
А та зірочка ясненька,
а дитиночка маленька.
Підросте - зірці зрадіє,
світ любов'ю обігріє.
Ангелочки тут співають,
Божу матір всі вітають.
Пастушки в низькім поклоні,
три царі схилились долі.
В небі зірка засвітилась,
дитиночка народилась.
А та зірка - найясніша,
дитиночка найсвітліша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859025
дата надходження 24.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Стоять в зажурі ясени...
Тихенько з вітром розмовляють.
А поруч, в камені, - сини,
Із болем в постаті вдивляюсь.
Тут молодість, жага і вірність.
Їх семеро - на обеліску Слави,
Що віддали життя за гідність,
За волю нашої держави.
Небесна сотня і Майдан...
Героям пам'ять - біль не легший.
Що коїться у душах мам ?
Синочки не прийдуть, як завше.
Не прийдуть: тато, брат і чоловік,
Бо їх "життя" - на постаменті.
Ту мужність, героїзм - навік !
Тій славі не дамо умерти !
Стоять в молитві ясени...
Смиренно віти підняли угору.
Бо там - Небесні десь сини,
Які не вернуться ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858717
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Лилась чарівна музика з вікна,
І голос проникав у саму душу,
І серденько здригнулося, вона,
Побачити іі я зараз мушу.
Я підійшов, фіранку відхилив,
В вікні, ізвідки музика лилася,
Вона співала, а з- під чорних брів,
Чарівний погляд в далечінь вдивлявся.
Вона співала серцем, а душа,
Кохання виливала в кожнім слові,
Сльоза бреніла на іі очах,
Неначе соловей співав в неволі.
Іі чарівний голос затихав,
А потім знову ливсь на повні груди,
О, краще б я іі був не кохав,
Мене той голос просто зводив з глузду.
І я відчув, як голос забренів,
Вона вмивалася пекучою сльозою,
Лилася тільки музика, без слів,
Де кожен звук наповнений любов"ю.
І я не витримав, із серденька мого,
До неі ніжна пісня полилася,
І так, неначе сонечко зійшло,
Іі кімната сповнилася щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858722
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Мама з татом на дивані
Так любенько розмовляли,
П’ятирічну свою доню
Обережно запитали:
-На святого Миколая,
Що тобі подарувати?
Може, купимо сестричку?
А ще краще, може, брата?
-Можете купить смартфона,-
Розмірковує Марічка,-
Не потрібні мені зараз
Ані братик, ні сестричка.
В нас немає в них потреби,
Про це досить торочити:
Дуже хочу я для себе
Ще хоч трішечки пожити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858553
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Я зауважив у житті таке:
Хто любить, той любити завжди буде…
Любов для нього це його святе,
Яке повинні шанувати люди.
Бо в кого люті повне джерело,
Хто напуває злом усе довкола.
Таким в житті чомусь не повезло,
У того до життя любов схолола.
Щасливі люди тільки є тоді,
Коли любов тримають за плечима.
Діляться нею навіть при біді,
Вона, як купина неопалима.
Любов і зло, ховаються в душі,
Та краще людям жити у любові.
А зло людське неначе міражі,
Має завжди змовкати на півслові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858996
дата надходження 24.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Зазирни в моє серце,
Моя доля то ти.
Вона птахом несеться
В невідомі світи.
Там де радість рікою
З течією пливе.
Ми зустрілись з тобою,
Бо ти щастя моє.
Доторкається вітер,
Шелестінням думок.
Їм би в небо летіти,
Плести з квітів вінок.
А вони повертають,
Все до тебе мене.
Лиш тому, що кохають
І воно не мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858880
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019
У ночі лапатий сніг,
Застелив подвір'я.
Білим килимом він ліг,
От повір в повір'я.
А на ранок, зирк в вікно,
Нема навіть сліду.
Дощ зібрав усе в відро,
Мокро до обіду.
Ось така тепер пора,
Ось така природа.
То нас радує зима,
То весняні води.
То щіпає морозець,
То цвіте підсніжник.
Посміхнувся горобець,
До синичок, ніжно.
Як погода? - запитав,
Вони відвернулись.
Головою похитав,
В далечінь метнулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858886
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019
..слова, поєднані
з небом і....
музикою...[youtube]https://youtu.be/ciSQL2Kb1eg[/youtube]
[i][b][color="#046370"]Я – часто те, чого в житті й немає:
посів і сходи зграбності ума –
весна тоді, як в дійсності – зима,
хмільний продукт творіння і уяви.
Метафори, епітети, мотив…
Житло ж моє у небі. Що й казати,
там замість хат – Пегасові палати,
де де Бог й мою присутність освятив.
(Здобутки мовні віршу вельми вдячні,
бо пошук слів буває вогневим,
не гребує ж незвіданим, новим.
В собі шукає, він бо ж не ледачий.)
Так і живу в лінгвістиці одвічнїй,
у пошуках тематики, ідей
для втіхи небайдужих ще людей,
в ком превалюють цінності стоїчні.
Мене покликав, певно, поліглот,
що тямить у мистецтві навігацій
й не має ні відпусток, ні вакацій,
в руках бо держить вірний ехолот…
То й кажуть, що народжений від Бога,
бо володію долями не гірш.
Така вже випала мені дорога...
Я – вірш![/color]
[/b]
21.12.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858756
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
По тернистым горным склонам
Шла несчастная в любви...
Взгляд мечтою запыленный...
Ноги сбиты до крови...
- Ты же пара! Мой ты Лебедь!..
Так зову тебя!!! Ответь...
Пусть исчезнут звезды в небе!..
Растворится пусть рассвет...
Пусть дожди... пусть ливни с градом!
Обжигает жар пустынь...
- Только ты для счастья надо!..
Самый лучший из мужчин...
Пусть взорвутся океаны...
Пусть кромешный встречу ад!
- Я любить не перестану!..
Смысл всей жизни - с милым лад...
* * *
А вдали... как звон церковный...
эхом катится волна...
Голос... полон сожалений...
Что в судьбе... его вина...
Милый стонет... что влюбленный!..
Счастья больше негде взять!
От разлуки... мир мучений!..
И избавиться нельзя...
- Где же ты, моя потеря?!
Сказка чудная моя...
Отыщу!.. Хоть сам не верю...
Без тебя мне нет житья!..
Обойду меридианы
и обшарю полюса...
- Я любить не перестану!..
Где же ты, моя краса?!
* * *
Бродят так по белу свету
две заблудшие души...
- А дождутся ли просвета?..
Бог им встречу разрешит?!
Все возможно... поправимо...
Их сердца отыщут путь...
- Будет встреча двух любимых!
Пусть надеждою живут...
22.12.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858757
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
А очі шукали тебе в цьому світі
І билося серце немов в барабан.
Водою були ми тоді нерозлиті,
Тепер лиш лишилися шрами від ран.
А очі шукали, уста шепотіли,
Невже ти не бачиш, не чуєш мене.
Сказати давно я тобі так хотіла,
Що серця торкнулось кохання земне.
Стежиною щастя воно пробиралось
І їхало в санях зими, мандрівних.
Хотіла сказати тобі:" Закохалась",
Коли зазвучала знов казка для всіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858774
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Коли спокійно, легко на душі
І десь пропала вічна, вперта втома,
І замість діалогів пишуться вірші,
І зовсім щиро відчуваєш: вдома ...
Краплини ніжності немов терпким вином
Оточують малесеньку розмову,
Несказане завершується сном,
Погляд очей собі про щось промовить ...
Немає більшого за це тепло тепла,
Про все на світі у простій розмові,
Десь поруч квіткою несміло зацвіла,
Рука в руки навчалася любові ...
Прибіг, захекався чемнющий перший сніг,
Тобі радіємо, ти наче друг спізнілий,
Та раптом стишив свій шалений біг,
Теж з чогось трішки наче захмелілий ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856696
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 20.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Чому хмелієм від любові,
Немов від келиха вина?
Невже любов з вином у змові,
І п"єм її ми теж до дна.
Чому таке серцебиття,
Коли побачим очі милі?
Так що ж керує цим чуттям,
Чому спинитись ми безсилі?
Ми марим ним і вдень, й вночі.
Чом не дає спокійно жити?
Чи є від таїни ключі?
Чи можна жить і не любити?
Чому рабами всіх нас робить,
Слухняно йдем на зов її?
І легко спокою позбавить.
Невже думки це лиш мої?
Як від любові врятуватись,
Як не попасти в її сіті?
І незалежним почуватись,
Найщасливішим стать у світі.
І не чекать, що прийде час,
Що непотрібна стане скоро.
Кохання промінь тихо згас,
Це буде плата за покору...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858481
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Серце - то дім для кохання,
Чисті такі почуття.
І солов'я щебетання,
У ньому квітне життя.
В серці мелодії ніжні,
Звуки її чарівні.
Линуть слова дивовижні,
Линуть кохання пісні.
Серце - то дім для кохання,
В ньому ти завжди живеш.
З вечора і аж до рання,
Рідний мене бережеш.
Ніжні слова гріють душу,
В серці троянди цвітуть.
Любий, признатися мушу,
Що почуття там живуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858457
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
́Знов мереживо тче білосніжна зима,
сріблом ніжним навкруг все вона замела.
Спить діброва... ясні, бачить сонячні дні.
Білі віхоли їй знов співають пісні.
Поле спить і лісок, став під льодом заснув.
Дуб кремезний дріма... літо він не забув.
Бо ж лунали щодня тут веселі пісні.
Кущ шипшини примовк... Хай поспить до весни.
Сонце гляне... Горять ці сріблисті сніги.
А сніжинки малі все летять до землі.
Біла ковдра, легка, наш вкриває лужок.
Тішить душу мою їх веселий танок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858477
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Вкотре ти мене "караєш" тишею,
Гублюся у здогадах: - Чому?..
Ніч зірками чорне небо вишила,
Трішки щоб розбавити пітьму.
Чорний біль повзе сапою тихою,
Пустка огортає все німа
І звикаю врешті жити тихо я.
То ж мовчиш, карати щоб, — дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836939
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 18.12.2019
За крок до зими обернися на мить,
Залишився хтось там назавжди позаду...
Комусь не пробачила підлість чи зраду,
Хай навіть душа через втрату щемить.
Та далі іти, залишаючи слід,
По білому снігові наче по небу
Тобі, хоч-не-хоч, а усе-таки треба.
Лише зауваж, що під снігом там... лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856478
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 18.12.2019
Господи, я Твоя...
Від початку утворення світу.
Господи, я Твоя?..
Волає душа і просить отвіту.
Господи, я Твоя...
Затихає і ніжно туркоче.
Господи, я Твоя!..
Нічиєю більше бути не хочу.
.............................................
О! Ці думки... ні, не ті,
Що снують в голові безупину,
А гарячі, палкі, ті,
Серцем виштовхнуті зсередини.
Що нуртують у мені
І наповнюють простір навколо,
Наче важкий повний сніп,
У який жнець кладе стиглий колос.
На ріку вони схожі,
Що наповнюється ручаями,
На ясні дні погожі,
У яких ми купаємось з вами.
Так походять на сонце,
Що усіх зігріва беззупину.
На відкрите віконце,
Де Господь нас чекає щоднини...
................................................
Господи, я Твоя,
Кожен день, кожен час, щохвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857528
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Господи, я Твоя...
Від початку утворення світу.
Господи, я Твоя?..
Волає душа і просить отвіту.
Господи, я Твоя...
Затихає і ніжно туркоче.
Господи, я Твоя!..
Нічиєю більше бути не хочу.
.............................................
О! Ці думки... ні, не ті,
Що снують в голові безупину,
А гарячі, палкі, ті,
Серцем виштовхнуті зсередини.
Що нуртують у мені
І наповнюють простір навколо,
Наче важкий повний сніп,
У який жнець кладе стиглий колос.
На ріку вони схожі,
Що наповнюється ручаями,
На ясні дні погожі,
У яких ми купаємось з вами.
Так походять на сонце,
Що усіх зігріва беззупину.
На відкрите віконце,
Де Господь нас чекає щоднини...
................................................
Господи, я Твоя,
Кожен день, кожен час, щохвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857528
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Як без тебе жила?..
Вже й сама я не знаю.
Світить сонце ясніше тепер,
і дзвінкіші птахи в нашім гаю.
Наші долі зійшлися в одну,
дві стежини злилися в дорогу.
Для нас сонячні ранки цвітуть.
Я за все вдячна Богу.
А коли дощ шумить
і думки навіває.
Я згадаю слова всі твої,
кожне з них мені райдужно сяє.
Будить мрію усмішка твоя,
в ній квітує весна в ніжнім цвіті.
Такий рідний і близький мені,
Ти - найкращий у світі!
Як без тебе жила?..
Уже й думать не смію.
Я дарую любов всю свою,
і кохаю, як тільки умію.
Ти і радість, й надія моя,
у руках твоїх ніжнії квіти.
Ти - для мене, для тебе є я.
Нам, як зорям - світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858358
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Як без тебе жила?..
Вже й сама я не знаю.
Світить сонце ясніше тепер,
і дзвінкіші птахи в нашім гаю.
Наші долі зійшлися в одну,
дві стежини злилися в дорогу.
Для нас сонячні ранки цвітуть.
Я за все вдячна Богу.
А коли дощ шумить
і думки навіває.
Я згадаю слова всі твої,
кожне з них мені райдужно сяє.
Будить мрію усмішка твоя,
в ній квітує весна в ніжнім цвіті.
Такий рідний і близький мені,
Ти - найкращий у світі!
Як без тебе жила?..
Уже й думать не смію.
Я дарую любов всю свою,
і кохаю, як тільки умію.
Ти і радість, й надія моя,
у руках твоїх ніжнії квіти.
Ти - для мене, для тебе є я.
Нам, як зорям - світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858358
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Тумане, любий, дякуєм тобі,
Що ти всю ніч оберігав кохання
І таємниці заховав в собі,
Аж поки не з’явилась зірка рання.
Уклін ми шлемо, вербонько й тобі,
Що нас сховала у зелені віти.
Ти віти полоскала у воді,
А ми могли під вітами сидіти.
Дяка і вам, небесні зірочки,
Що ви не заставляли вас лічити.
А крізь туман були, як цяточки,
Які не стали у світи летіти.
Ще дяку посилаємо птахам,
Які піснями гріли наші душі.
Які уважно слухала ріка,
Їх цілу ніч і ранок весь грядущий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858348
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Де ти зимонько поділась,
В якім лісі заблудилась?
Ми усі тебе чекаєм,
За тобою так скучаєм.
Наближаються вже свята,
Сні́жки хочеться пограти.
Зимонько, кинь снігу трішки,
Валянки, щоб вділи ніжки.
Діти, щоб взяли санчата
І могли згори помчати.
Прометем стежку до гаю,
Ми Святому Миколаю.
Принесе він подарунки,
Ніжні, теплі поцілунки.
Радо нас він привітає,
Щастя всім нам побажає...
Нехай падають сніжинки,
Для Оксанки, та Маринки.
Для усіх дітей на світі,
Щоб вони могли радіти.
І ялиночку у хаті,
Буде кожен прикрашати.
Вогники в вікні моргають.
Зимонько, тебе чекають.
Тож прошу не забарися,
Хоч на Новий рік з'явися.
Замети поля, дороги,
Забери з серця тривоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858350
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
[b][i][color="#161478"]Люблю й чекаю...
Я не плачу, ні
Навчилась
За ці всі без тебе дні
Життя триває...
Час не лікує
Просто, просто вчить
І вечір
Так задумано мовчить
Бо він все знає...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858331
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Із часом річка все міліє,
і наш розвалюється пліт.
Душа в скороботах ціпеніє:
все більше прикрощів та бід.
Але ж пливем все далі, далі,
хоча вже зламано весло.
А береги: і лівий, й правий
піском та мулом занесло.
Вчимося багатьох прощати,
бо бачиш іншу суть речей.
Життя — більш мачуха, ніж мати.
А річка — далі все тече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858280
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Вже сонце на спочинок, день згасає...
Повсюди вечорова мелодія лунає.
Всміхаюсь місяцю, що світить, а не гріє.
Життю радіти - це не кожен вміє.
Радію, коли йдуть із усмішкою люди,
Як бачу немовлят, щасливих мам усюди.
Дивуюсь молодим: життя, як в каруселі,
Болить душа, бо в них,- лиш гаджети в кишенях.
А квітка, дерево, смарагдова травичка, -
Чому байдужі нам ? У нечистотах річка...
Коли живуть в добрі, - звикають в егоїзмі,
Тому турбота й радість стали несумісні.
Мене засмучує, що в дитбудинках діти,
Байдуже ставлення, як хворі батько й мати.
Кажу: почуйте, схаменіться, люди !
Бо молодість пройде, і не завжди так буде.
Молюсь до Господа, як спатоньки лягаю,
Щоб нічка огорнула всіх теплим одіялом.
Ще дякую за кожний день прожитий,
Як сонечко зійде, то буду з ним радіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857314
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Чом сумуєш, моя пташино?
Чом пісень не співаєш ти?
Замерзають цупкі хвилини,
Відміряючи днів хрести.
Чорнослізно там, окрай гаю,
Плаче-журиться бузина -
Вона відчай твій колисає,
Чи ж її у тім є вина,
Що зима розпустила коси,
І скрипучим зробився світ.
Чуєш, ворон з-за хмар голосить,
Знаменує снігів політ.
Не сумуй, моя пташко мила,
До тепла сім відлиг, сім хуг.
Дуже скоро відчують крила,
Як життям просочився луг.
Як парує земля щедротна,
Видихаючи зимний гнів.
І, зриваючи з цвіту ноти,
Заспіваєш ще бузині.
Ну а поки, чекай малече,
Слухай ритми морозних снів.
Палить вовну холодний вечір...
Ще один день відполотнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857562
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Пр: Мамина усмішка кригу розтопить,
Мамина усмішка крила дає.
Мамина усмішка все перетерпить,
Мамина усмішка сил додає.
Я згадую часто усмішку мами,
Коли дивилася в очі мені.
Усмішка ця не зникала з роками,
Зараз до мене приходить у сні.
Усмішку я розшукав між зірками,
Вона і в небі, неначе свіча.
Гріє дитину вона із роками,
Усмішка й нині стоїть у очах.
Мамо, матусю у зорянім небі,
Зорі всміхаються часто мені.
А поміж них твоя усмішка-лебідь,
Наче свіча у зірковім вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857980
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Підкралася осіння смута —
Така гірка, немов отрута.
У підсолодженому димі
Блукають тіні невловимі
Листків опалих і горілих,
Хмільною прілістю зотлілих
В дощах, туманах непробудних,
Вітрами гнаних і приблудних.
Як почуття неопалимі,
На обрії сліди незримі
Птахів лишили каравани
Між хмар холодних, вітром гнаних,
У далину первісно-звану,
Віками плекану нірвану.
Думки витають без ознаки,
Малюють нам таємні знаки.
1/11/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858225
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Життєвий млин перетирає
Минулих днів нестримний плин.
Душа куточок десь шукає,
Щоб притулитись на спочин.
У спогадах із самотою
Пройтись стежинами буття.
Любов габою золотою
Колись вела нас в майбуття.
Крізь злі вітри і сніговії,
Омани сіру пелену,
Несли негаснучі надії
Туди, де віра на кону.
І вдалі злети і падіння
Долали всім наперекір.
Небес вготовані веління
Здавались щирі і легкі.
Це долі щедрий подарунок-
ЛЮБОВ- цінніша із прикрас.
За те, що ми спивали трунок,
Сплатити мито прийде час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858303
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Ой чи то кохання цвіт, чи троянди білі,
Що даруєш стільки літ, ти мені мій милий.
Соловей в нашім саду, весело співає,
Я до тебе любий йду, серденько кохає.
Ой чи то кохання цвіт, що пливе рікою,
Зна про те наш цілий рід, любимось з тобою.
Як приходить в сад весна, цвітом розквітає,
Наша яблунька рясна, вітами гойдає.
Ой чи то кохання цвіт, гріє серце ніжно,
Літо передасть привіт, дощиком так слізно.
Подарує небо нам, веселку яскраву,
Будем вірити ми снам, що колишуть трави.
Ой чи то кохання цвіт, в вальсі падолисту,
Чи у долі наших літ, чи в барвистім листу.
Я нікому не віддам, почуття гарячі,
Лишуться вони лиш нам, будемо їм вдячні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858260
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Вдень трудиться сонце... А захоче спати,
поспішає й стежка до своєї хати.
Через гай наш в'ється, де дзвіночки сині,
й дзюркотить прозоре джерельце в долині.
Як сонечко вранці вмиється росою,
з ним проснеться й стежка, зватиме з собою.
Візьмемо швиденько свої козубочки,
збиратимем дружно ягідки й грибочки.
Підростем - покаже шлях у світ широкий,
приведе додому стежка й через роки.
Нас чекати будуть луг і тиха річка,
і батьківська хата, і струнка смерічка.
Ой, які ж веселі, мов птахи крилаті,
ці стежки вузенькі, як біжать до хати.
Хай же обминають їх усі тривоги,
й зустрічають радість сонячні дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858249
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Ми з тобою вже не розмовляєм...
Хоч розмовами це й не назвеш,
А хотілось смакувати чаєм,
І удвох базікати без меж…
Ми з тобою більше не говорим,
Хоч не всі ще сказані слова,
Пливемо своїм життєвим морем,
Хоч можливість з кожним днем сплива.
Гордувати? Чи задерти носа?
Та кому потрібне це усе?
Господь Бог спостерігає скоса,
Й корективи у життя внесе…
І не буде нас обох питати:
А чи зручно? Чи до смаку все?
Або втопить у в’язке болото,
Чи до хмар від щастя піднесе…
Ми з тобою вже не розмовляєм
Хоч життя чомусь же нас звело?
Бо, мабуть же, наперед все знало:
Що там в нас в майбутньому було?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858171
дата надходження 16.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Навкруг сивіє небосхил в тумані
І в сірий плащ окутались поля.
Змішалось в купу і не видно грані:
Де небо в полі, ну а де земля.
Лише туман суцільною стіною
Холодну мрячку сипле навкруги,
Суху траву холодною водою
Все мочить, та не поїть береги.
Безсилим стогоном земелька
Благає слізно: «Дайте вже дощів».
Обвуглена вітрами літня спека
Принесла бідній стільки прикрощів.
Зима й собі лякає лиш морозом,
А снігу білого ще зовсім не було.
Обвітреність становить їй загрозу,
Бо ж хочеться, щоб все кругом росло.
Щоб навесні розквітли знову квіти,
І біло-сніжно зацвіли садки.
Щоб розмаїттю ми могли радіти,
Потрібні - кучугурами сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857858
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Оніміло усе –
ніби вклякло
на довгі віки
золота лихоманка
опала з дерев
мов полуда
облітають слова
шелестять
під ногами
думки -
мовчазлива печаль
прохолодно
лягає
на груди
так
спиняється час
уповільнюється
суєта
так
крізь голі дерева
душа заглядає
у вічне
та іще не пора -
хоч спалила
молитва
вуста
ще словами вологими
подих
шепоче
незвичне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857956
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 15.12.2019
На суді питають Віку:
-Як же можна умудритись:
Мати стільки чоловіків
І з проблемами лишитись?
П’ятеро дітей у хаті…
Де щасливі ті моменти?
Татусі всі відхрестились
І не платять аліменти!
-Ваша честь, всі чоловіки
Не такі уже і свині,
Бо від кожного у мене
Тільки по одній дитині.
Кожен з них був неповторний
І, по-своєму, цікавий:
Яків – гарний і моторний,
Протилежність йому - Сава.
Третім був Микола в мене,
Тому - по коліна море…
Тоді стріла я Семена
На свою біду і горе.
Далі - прийняла Івася,
Цей здоровий був, нівроку,
Але так дітей боявся,
Що десь зник через півроку.
Ваша честь, усі старались
Моє серце підкорити:
Хто цукеркою, хто словом,
Щоб надалі обдурити.
Кілька днів їм вистачало,
Щоб мене розчарувати,
Хоч душа моя кричала –
Повтікали всі із хати.
Прошу суд їх розшукати
За час нашої розлуки,
І що я - найкраща жінка,
Нехай визнають, падлюки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856942
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 12.12.2019
Завершальність осіння,
думки одяглися у светри
І міряють кроками
темні глибини зими,
Завіконня холодне
сумними вітрами роздерте,
У вись, наче змії,
повзуть листопадні дими.
Немов кавова гуща,
прогірклі й тягучі вже ночі.
Душа зупинилася
на міжсезонній межі.
Так не хочеться йти...
Осінь також прощатись не хоче,
Ось тільки за мить
знову станемо дивно-чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856465
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 01.12.2019
Люблю вірші писати спозаранку,
Беру блокнот, спішу в вишневий сад.
Теплом зігріє чаю філіжанка,
А солодити буде шоколад.
Так тихо й загадково у цю пору,
Моє милує серце спів пташок.
Він лине з саду до небес угору
І створює для мене затишок.
В віршах своїх змальовую природу,
Малюю словом свій чарівний край.
Берізок загадкових, ніжну вроду,
Хмаринок білих і небесний рай.
А ще я признаю́сь тобі в коханні,
Зробити легше це в своїх віршах.
Спішу в вишневий сад з блокнотом, зрання,
Мене він зустрічає в кольорах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856500
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019
Прозоро-інейні блищать
На сивих травах витинанки –
Зими грядущої печать,
Цілунки осені-коханки.
Іще не змерзли ясени,
Не стужавіла світла крига,
Лиш сльози осені-зими –
Ця несподівана відлига.
А рік новітній поспіша,
А дні збігають, мов хвилини,
І просвітліла враз душа,
І усміхнулася дитинно.
Нам в новорічному саду
Циганка щастя напророчить…
Слова сподІвані шепну:
-Ти просто будь, я цього хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856415
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 30.11.2019
Хтось стукає тихенько в двері,
Для мене то нежданний гість.
Чекав на когось він у сквері,
Думками вилив море сліз.
Промерзло дуже його тіло,
Одежа змокла від дощу.
Торкався вітер його сміло,
Він тихо промовляв " прощу"
Гойдались віти на деревах,
На землю килим з листя впав.
Вже настрій був його на нервах,
Він з лавки якось стрімко встав...
Помандрував у день той сірий,
Думками йшов він в нікуди.
Дощі холодні дуже ли́ли,
Змивались враз його сліди...
І ось хтось стукає у двері,
Я відчиняю... пустота...
То сум прийшов до мене з скверу,
Холоднії його уста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856283
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
То не холод, як плачуть дощі,
Й наскрізь вітер бездушно проймає.
Холод той – що лежить на душі,
Як мене біля Тебе немає.
То не сум, коли хмари кругом,
І вологий туман обіймає.
Сум тоді - коли мов батогом
По живому зневіра шмагає.
Не біда, якщо сніг заміта
Ті стежки, що удвох ми топтали.
В тім біда, що душа пам»ята
Те, що вже відчувать перестали.
То не біль, коли серце шемить,
Тут зарадити можуть уколи.
Біль тоді – коли втрачена мить,
Та, яку не вернути ніколи.
27.11.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856122
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Я рву з минулим ..Хай іде.
Мені його зовсім не шкода.
Я маю безліч ще ідей
І випала така нагода..
,
Щоб втілить мрію у життя,
Зусиль багато тут не треба:
Живи, твори і майбуття
Лицем повернеться до тебе.
Я маю час, бо ще живу.
Це значить: можу ще творити –
Себе загублену знайду
Й душа ще в віршах буде жити.
А може піснею злетить
Й торкне струну чийогось серця.
Чи так, чи сяк – все ж буде жить
І зазвучить в сонатнім скерцо.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856049
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
...вот эти каменные стены,
Пустую призрачную ночь
И догоревшее полено,
Да боль отравленного плена -
Мне никогда не превозмочь...
А где же то, что я искала,
Когда всенощно не спалось...
Кто поломал мои лекала -
И счастья было слишком мало,
И, что хотела, не сбылось...
В надежде тёплых откровений
Я больше так и не нашла -
Ни просто свежего полена,
Ни сладкий вкус обычной лени,
Ни пониманья, ни тепла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856047
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Цените люди тишину,
Любите доброе затишье.
Она подарит новизну,
Бывая нам душевной пищей.
Она, как песня соловья,
Вдруг вдохновеньем напитает.
Не огорчает никогда,
Не к бури если замолкает...
И сердце снова в радость бьётся,
Ступая в сказочную даль.
Воды живой опять напьётся
И позабудет за печаль.
Осень 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854720
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Обгорнула туга попелясте небо.
Забаривсь Михайло. Де ж той білий кінь?
І земля сумує: сніг її потреба,
І благає погляд, сповнений стремлінь.
Неба купол сірий сталлю над землею.
Меркантильні справи зашморгом беруть.
А слова розлиті дзбанками єлею,
Хоч насправді, люди, це гримуча ртуть.
Поділ, продаж, війни...Настраждалась, земле.
Забаривсь Михайло. Де ж той білий кінь?
Кволість духу, злидні і сердець мізерність.
Ще благає погляд, сповнений молінь.
(Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над злом, боротьбу за правду і справедливість. Усіх одноклубників вітаю зі святом святого архистратига Михайла. Молімося за нашу землю, добра Вам, здоров*я і любові. З повагою, Світлана Михайлівна.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855412
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Гневиться на судьбу не надо,
Коль иней сыпет по вискам,
И лет - бегущая прохлада,
И взор - всё чаще к небесам...
Упали с плеч соблазнов сети,
И легче совести моей...
Мне стало проще жить на свете -
Уж нету круговерти дней.
И боль утрат моих всё тише,
И память льётся не спеша.
Свободою грядущей дышит
Моя уставшая душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855895
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Я часто блукаю, ще тими стежками,
Що в юність далеку мене знов ведуть.
Зриваю пелюстки з ромашок думками,
А поруч у квітах так бджоли гудуть.
Ідемо ми полем з тобою лиш двоє,
Куйовдить волосся пустун - вітерець.
Далеко, далеко печалі і болі...
А запах п'янкий віддає нам чебрець.
Обійми твої такі ніжні й гарячі
І пісня лунає дзвінка солов'я.
В думках оживає минуле неначе,
І досі у серці любов, ще твоя
Вона не дає мені спати ночами
І ти кожну ніч все приходиш у сни.
Вони проливними нас мочать дощами,
А я все чекаю, чекаю весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855935
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Якщо Сонце не зійде взавтра,
Ніч тоді панувати буде.
Як вкрадуть наше Сонце – правду,
Як же житимуть тоді люди?..
Відсуваєш фіранку – темно…
В двір виходиш – небесні зорі.
Зникло Сонце і все даремно -
Край пустинний і неозорий.
Ніч на крилах шукає ранку,
Але Сонця ніде немає.
Зорі світять через фіранку,
Місяць Сонечко виглядає.
А щоб Сонце зійшло над світом,
Не потрібно нам тьмі коритись.
І коли ми здобудем світло,
Тоді Сонце почне світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855940
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Темна ніч опустилась на землю,
Морозець щипле залишки трав.
Посріблив при дорозі тополю
І мій спокій життєвий украв.
Зупинився на хатнім порозі,
У відмірянім кроці аршин.
Розгубились думки голомозі,
Геть розбились об товщу вітрин.
Однозначність чепурить дволикість,
Повсячкенності стійкий декор.
Із пітьми підіймається хтивість,
Як відозва на рабський покор.
Рух життя ж у поклін до погосту,
Де за все буде складений звіт.
Не знайдеться відкупного кошту,
Щоби смерть не прийшла до воріт.
25.11.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855894
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 26.11.2019
[i]...ішов по ріллі -
голодній і холодній...
і впали сльози. [/i]
[youtube]https://youtu.be/9Iy3t8tPqFY [/youtube]
[i][b][color="#094f99"]Подув Москаль*– провісник холодів –
на ґрунті, в полі шерхнуть вже калюжі…
Який байстрюк тебе на спис одів,
аби Зюйд-Весту подих нам спаплюжить?
Подув Москаль… Нічого вже не жди:
мерзотне оживе, а тепле змерзне…
Для чого нам нещадні холоди –
нехай все зло у них навік пощезне!
Подув Москаль – і вщент спалив нам Січ.
Подув Москаль – і вирізав Батурин.
Подув Москаль – і відібрав в нас Річ.
Подув Москаль – Свободі край, тортури.
Нехай би віяв краще із Балкан!
Чи з лук альпійських! Може, й з Піренеїв…
Москаль же нас як візьме у капкан –
не спевнити вже замисел Енеїв…
Подув Москаль – і в нас голодомор.
Подув Москаль – й залив вщент кров’ю Крути.
Подув Москаль – брехня, грабіж, терор…
Подув Москаль – трьохсоті в нас і трупи.
Подув Москаль! Зацепенів весь люд,
заціпило хавчури можновладців,
лиш дифірамби й марнослів’я ллють
юлавому царю прищаві агнці!
…Та розу у вітрів* не відберуть –
її пелюстя хилиться на Захід…
Сварог окреслив нам і землю, й путь,
"недодержавність" – сатанінський закид!
Карпати наші й Кристалічний щит**
навічно застовпили нам Європу…
Закмітьте це, халдеї! К бісу йдіть!
Не смійте жертви укладати в копи***!
Подув москаль – й зк’яла наша роза
Вітрв, що з Захду нам переважно дмуть…
Яка чцчпіль! Яка банальна проза =
Природа й людство мають схожу суть!
Та прийде час – й подмуть Середмор
Gfcfnb я пасати теплі – кращі із вітрів,
Й не стане в нас ні смутку, ані горя,
Ні вітру мо москалі, ні суто москалів.
Гряде у світі ясне розуміння,
Звідкіль береться Всесвіту біда –
Й заграє сонце колірним промінням –
І зникне тьма з планети, як вода!
[/color][/b]
23.11.2019
_________
*Тут йдеться про північно-східний вітер в нашій
Розі вітрів*(діаграма, що показує повторюваність
вітрів різних напрямків в даній місцевості); відомо,
що в Україні Зюйд-Вест превалює над іншими вітрами.
**йдеться про Український щит - підняту південно
західну частину Східноєвропейської платфрми
земної кори. ***“хавати”, вкладати за дві щоки.
© Олекса Удайко (текст), ілюстрації - з інтернету.[/i]
[youtube]https://youtu.be/qT3JejPTHns[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855664
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 24.11.2019
́Той біль залишиться наза́вжди,
В серцях згорьованих батьків.
Той, хто хотів святої правди,
Мовчати більше не хотів.
І засвітивсь Майдан вогнями,
Був весь у чорному диму.
Життя своє тут віддавали,
Немов платили данину.
Вони усі хотіли жити,
В країні щастя і добра.
Навчатись в вузах і любити,
Та кожен інший шлях обрав...
Відстріл робили супостати
У кожного була лиш ціль.
Стріляти... цілити... стріляти...
Вони вбивали сотню мрій...
Стоїть Майдан в скорботній тиші
У німоті меморіал...
Поети тут читають вірші,
Вогонь у свічці запалав.
Тут матусі́. дружини, діти
І сльози в кожного в очах.
Той біль нікуди не подіти,
Він нам приходить навіть в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855729
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 24.11.2019
́Той біль залишиться наза́вжди,
В серцях згорьованих батьків.
Той, хто хотів святої правди,
Мовчати більше не хотів.
І засвітивсь Майдан вогнями,
Був весь у чорному диму.
Життя своє тут віддавали,
Немов платили данину.
Вони усі хотіли жити,
В країні щастя і добра.
Навчатись в вузах і любити,
Та кожен інший шлях обрав...
Відстріл робили супостати
У кожного була лиш ціль.
Стріляти... цілити... стріляти...
Вони вбивали сотню мрій...
Стоїть Майдан в скорботній тиші
У німоті меморіал...
Поети тут читають вірші,
Вогонь у свічці запалав.
Тут матусі́. дружини, діти
І сльози в кожного в очах.
Той біль нікуди не подіти,
Він нам приходить навіть в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855729
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 24.11.2019
З Днем народження Вас Андрію!!!
Багато слів хай буде сказано сьогодні,
Нехай зберуться діти, друзі за столом.
Хоч осінь посилає дні такі холодні,
Та добра пісня хай зігріє вас теплом!
Бажаю міцного здоров'я повні міхи,
Кохання справжнього у вашому житті.
Щоби у творчості знаходили ви втіху
І щоб ніколи не були на самоті.
Нехай пісні ваші летять увись на крилах,
Дарують людям радість в душу і тепло.
Зустріньте ту, що серцю вашому так мила
Нехай обом вам буде завжди весело.
Нехай Господь благословіння посилає,
І береже завжди в житті від різних бід.
Хай ваше серденько коханням лиш палає.
І зігріває добротою цілий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855610
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 24.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eyX4bh7lgqw[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660650
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 21.11.2019
Корона сонетів «Вінець для музи»
Вінок 14. Ренесанс любові
1.
В обійми до небес вогнем летить,
В безодню зір моя весна впадає.
Дзвенить ручайно талий снігоцвіт.
Казками снів ряхтять магічні далі.
Шепоче вітер, ніби ворожбит,
На мову солов’їв перекладає
Духмяну пісню яблуневих віт
І забуття, солодке та жадане.
Ізнов дурманить почуття п’янке,
На струнах ночі чудеса колише.
Хмільного щастя загримить оркестр.
Жага ввірветься у сумне затишшя.
Із нот медових потече лікер –
Натхнення, переболене на вірші!
2.
Натхнення, переболене на вірші,
Цілує струни золотих кіфар.
Трояндами буяє попелище.
Орфею, оживи і знов співай!
Заповни у душі бездонну нішу,
Розбий біди-печалі саркофаг.
П’янка любове, за життя миліша,
Не час іще казати «Прощавай!»
Щемлива муза розтинає простір,
Магічним димом у рядках чадить,
Фарбує дивиною світ наосліп.
Кохання – пожиттєвий мій вердикт.
Моє перо солодка мука гострить,
Спіліють в серці чарівні плоди.
3.
Спіліють в серці чарівні плоди.
Весна натхненням заквітчає віття,
Нектарами кохання пригостить,
З мережива зірок розкине сіті.
Дзвенить дощами дивний аметист,
З душі змиває злива пил столітній.
Про диво соловейко сповістить,
Складуться зорі в золоті суцвіття.
Розбурхав небеса дзвінкий акорд
І мрії неземні течуть із тріщин.
Оспівує красу небесний хор.
Хмільні сонети юний квітень пише.
Врожай палких думок його – «amor!» –
Медами і вином налиті вишні.
4.
Медами і вином налиті вишні
Дозріють у саду твоїх казок,
Богине слова, осяйна і пишна!
Натхненням запалає горизонт.
Трагічна і палка, свята і грішна,
Молюсь за тебе, неземна красо!
Нехай хоч це мою печаль утішить.
Ховаю у душі тривожний зойк…
Нехай давно скував холодний мармур
Прообраз музи, що від часу зблід,
Її розбудить поцілунком травень.
Любові запізнілої прихід
Вдихає у рядки яскраві барви.
У римах недоказане тремтить.
5.
У римах недоказане тремтить.
Перо жагу на серці витинає.
Цілунок музи, як пекучий слід.
Мандрує щастя весняними снами.
Любов і відчай, у рядках живіть!
Щемливий біль мене пронизав наскрізь,
Життя – лише до раю переліт.
Душа у море віршів поринає.
Я сотні ненаписаних присвят
Невидимо на стінах мрій залишу.
Вже близько яблуневий снігопад…
Із темряви мовчать усе гучніше
Безсмертні звуки неземних сонат.
Стікає на папір гаряча тиша!
6.
Стікає на папір гаряча тиша.
Ростуть плоди натхнення і жури –
Одним садити, а збирати – іншим.
Для мене ж муза – до зірок прорив.
Хай в час біди холодний вітер свище,
Дощі не обірвуть палкий порив.
А ніч перед світанком найтемніша.
Запалить ранок дивні кольори.
Пегас у небі, осяйний і буйний
По зоряній дорозі цокотить,
Копитами уламки снів карбує.
В садах Парнасу вічно-молодих
Захопить серце зоресяйна буря,
Перо поріже душу на листи…
7.
Перо поріже душу на листи –
Хай травень розішле усім стихіям.
За світлий сум весна мене простить,
Запросить на своє бучне весілля.
Там кожен птах і геній, і артист.
Пробудить чарівну поліфонію
Палкого солов’я завзятий свист,
І серце від пісень його зомліє.
Хай в музи сотні неземних імен,
Сонети цих оман – живі та віщі,
М’які, мов шовк та гострі, ніби меч.
Любове неземна, світи ясніше,
Щоб не приніс у долю літній смерч
Дилеми несвідомого без рішень.
8.
Дилеми несвідомого без рішень
Зруйнують в серці весняні громи.
Розвій же, музо, листопад торішній.
У зоряний полон мене візьми!
Ти сильна і тендітна, як підсніжник,
Слова твої пахучі, мов жасмин.
Сплелися у вінках жага і ніжність.
Корону слів у світлий дар прийми!
З ілюзій та оман моя держава,
Та чисту мрію не покриє цвіль.
Весна росою дикий мед розбавить.
А душу переповнює всуціль
Вода цілюща і нестерпна спрага.
Поезія – це битва божевіль.
9.
Поезія – це битва божевіль,
Мелодія натхненна і небесна.
Мотив моїх поривів і безсиль
На променях жаги заграй, маестро!
Нехай думок тривожний водевіль
Сховає неба таємниче плесо.
Голубить серце ніжний дотик хвиль
І на душі одвічна крига скресла.
Хай довгої розлуки суховій
Зробив едем порожнім і спекотним,
В камінні, музо, дивний цвіт посій!
В пустелі самоти, немов колодязь,
Лиш ти, любове, порятунок мій –
Напій оман земну журбу солодить!
10.
Напій оман земну журбу солодить
І вірші, як бурхлива течія,
Несуть спокусу, ніжну і лоскотну,
Мов голоси принадливих наяд.
У душу з піднебесся диво-дзвоном
Проллється торжество весняних свят.
Під чисті звуки чарівних симфоній
З розхристаних небес, любове, сяй!
Пелюстки снів і ноти зорепаду
Весна збирає в золоту таріль.
Загуснуть ноти – заблищать смарагди,
Зелений шовк замайорить довкіл.
У рай травневий непомітно надить
Нектар ілюзій, мов отруйний хміль.
11.
Нектар ілюзій, мов отруйний хміль,
Зболілу душу забуттям туманить.
Наспівує казки весняний джміль,
В нічому небі мріють сині плавні.
Вирує яблунева заметіль
І гоїть рани, самотою рвані.
Замріявся тобою небосхил.
Ти – муза-мука перша і остання.
У зоряне блаженство упаду,
І серце не торкне лиха погорда.
Цвіте любов, пізнавши висоту.
За мрією пливуть думки-ескорти.
Змітаючи життєву суєту,
Стихія літер обпікає льодом.
12.
Стихія літер обпікає льодом,
Бо кров’ю серця цей роман пишу.
Розбурхує натхнення світлий спогад,
З едему в гріх не перейду межу.
Вклоняюся тобі, моя любове,
За вічність, що в сонетах бережу.
Римую на вітрах небесну повість,
Хоч у житті я граю роль чужу.
Врятуй від фарсу! Поміняй сценарій!
В садах душі невпинно рву кукіль,
Та спокою вона ніяк не знайде…
Лиш міражі – плоди моїх зусиль.
Лечу до музи золотими снами.
Яка ж ціна краси? – одвічний біль…
13.
Яка ж ціна краси? – одвічний біль.
Натхнення і журба сплелися міцно.
Усі відтінки почуттів-чорнил
Магічним сяйвом розбавляє місяць.
Ти – сонце серед тисячі світил,
Забутого кохання світлий вісник.
Стрічаючи весну, за сотні миль
Почує серце солов’їну пісню.
Із небом залишусь я сам-на-сам,
Стечуть палкі слова медовим воском.
Умиє мрії весняна роса.
Ізнов мене зове любов на поступ.
Освячений стражданням ренесанс.
Хто муза для митця? – гірка свобода.
14.
Хто муза для митця? – гірка свобода,
Гріховна святість і п’янка тюрма.
Блаженним божевіллям позолотить
Завіт свого магічного письма.
У вічність відкриває горизонти,
Та серце викрадає крадькома.
Навколо шелестять поля осоту,
Та вічний у рядках палкий розмай.
Отак і я молюсь на образ ясний.
У небі світла мрія лопотить.
Любов нестримна, мов політ Пегаса,
У темряві малює дивосвіт.
Душа її жагуча і прекрасна
В обійми до небес вогнем летить.
МАГІСТРАЛ
В обійми до небес вогнем летить
Натхнення, переболене на вірші.
Спіліють в серці чарівні плоди –
Медами і вином налиті вишні.
У римах недоказане тремтить,
Стікає на папір гаряча тиша.
Перо поріже душу на листи –
Дилеми несвідомого без рішень.
Поезія – це битва божевіль.
Напій оман земну журбу солодить.
Нектар ілюзій, мов отруйний хміль.
Стихія літер обпікає льодом.
Яка ж ціна краси? – одвічний біль.
Хто муза для митця? – гірка свобода…
Корона сонетів – твір, що складається із 15 вінків сонетів, пов`язаних спільними римами. Кожен сонет центрального (магістрального) вінка виступає магістралом ще для окремого вінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854217
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Я іноді так хочу простоти,
Щоб ти і я, і щоби просто бути,
Щоб тихо так до тебе підійти
Й вустами крізь сорочку доторкнутись
До серця твого. Щоб відчути знов:
В моїм волоссі твій гарячий подих,
І як крізь пальці током йде любов,
Й злиття двох океанів повноводих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840300
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 21.11.2019
Похмура осінь з холодами
До нас ступає на поріг,
З дощами мокрими й вітрами,
З вбранням, промоклим аж до ніг.
З дерев обсипались листочки,
В калюжі мокрими лежать.
Птахів затихли голосочки.
Їм не до співу, що й казать.
Вже зоране чорніє поле,
Занурившись в глибокі сни.
Туманом вкрилось все навколо
Й чекати буде до весни.
І плаче, плаче сіра осінь,
Дощами дрібними мрячить.
Похмуре небо, зникла просинь,
Сльозима хмарка крапотить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855369
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Для мене ти ковток п'янкого трунку,
Для спраглого в пустелі джерело.
Й нема від почуттів цих порятунку ...
І як тебе до мене занесло?
І як тебе душа моя впустила?
Ота зневірена, де сотні рваних ран ...
А ти так легко, що збагнуть не встигла,
Приніс цілющий для душі бальзам.
Невже тебе у серці поселила?
Воно твою любов, мов ліки, п'є ...
Усе, здаюсь! Пручатися несила ...
Бо серце знає: ось воно, своє!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855320
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 20.11.2019
В природі все ж буває збій:
Весна у осені блукає.
Чекаєм ми зими завій,
А тут ось вишня розцвітає.
На сонці бачимо ми п"ятна,
Та все ж радіємо йому.
Погода дарить дні спекотні,
Осінні дні такі... Чому?
Радієм ми осіннім вчинкам,
Ці помилки все ж пробачаєм.
Приймаєм радо ці відтінки,
Насолодитись поспішаєм.
Чому ж так боляче сприймаєм,
Цей збій у рідних душ тобі?.
Весь час у себе це питаєм,
Хто дасть цю відповідь мені?
Чому черствіють людські душі,
Чому гризе їх так іржа?
Чому до всього так байдужі,
Що буть людьми так заважа?
[img]https://cdn.pixabay.com/photo/2016/04/16/12/59/cherry-1333018_1280.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855270
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
В природі все ж буває збій:
Весна у осені блукає.
Чекаєм ми зими завій,
А тут ось вишня розцвітає.
На сонці бачимо ми п"ятна,
Та все ж радіємо йому.
Погода дарить дні спекотні,
Осінні дні такі... Чому?
Радієм ми осіннім вчинкам,
Ці помилки все ж пробачаєм.
Приймаєм радо ці відтінки,
Насолодитись поспішаєм.
Чому ж так боляче сприймаєм,
Цей збій у рідних душ тобі?.
Весь час у себе це питаєм,
Хто дасть цю відповідь мені?
Чому черствіють людські душі,
Чому гризе їх так іржа?
Чому до всього так байдужі,
Що буть людьми так заважа?
[img]https://cdn.pixabay.com/photo/2016/04/16/12/59/cherry-1333018_1280.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855270
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
П’ємо вино… терпке на смак
з відтінком оксамиту…
В нім тисяча життя ознак,
де доля наша бита.
П’ємо вино…де рій думок
в душевнім колориті...
Бринить в нім сонячний струмок,
що сяєвом повитий
П’ємо вино…а в жилах кров
пульсує дзвоном в скроні...
Бо в краплях келиха любов
І смак сльози солоний.
П’ємо вино… цей шлейф спокут
і аромат надії...
П’янкий, незвіданий маршрут…
букет із суму й мрії.
П’ємо вино… де бродить тінь
і пристрасті й кохання...
І так з цим сяйвом мерехтінь
ми стрінемо світання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852740
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 20.11.2019
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до ниточки цю осінь.
Срібляста мряка зблисне у волоссі,
Як згадка про холодні, сірі дні.
Земля нап'ється сивого дощу
За день до того, як посипле з сита
Дрібні сніги зима несамовита.
І я печаль у небо відпущу -
Хай розгойдає горлицею вись,
Від сніговиці струшуючи крила.
Я чи не вперше осінь незлюбила!..
Думки, як пси побиті, розбрелись.
Цей до дірок затертий монохром,
І ця нависла над душею втома -
Так, ніби я відірвана від дому,
Як той листок забутий за вікном.
Мов пластилін, втрачає форму світ,
Піддаючись новим метаморфозам.
І паморозі біла целюлоза
Вкриває кисті закоцюрблих віт.
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до квітки, до травинки...
А там, гляди, і плазму неба вимкне -
І буде сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855279
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до ниточки цю осінь.
Срібляста мряка зблисне у волоссі,
Як згадка про холодні, сірі дні.
Земля нап'ється сивого дощу
За день до того, як посипле з сита
Дрібні сніги зима несамовита.
І я печаль у небо відпущу -
Хай розгойдає горлицею вись,
Від сніговиці струшуючи крила.
Я чи не вперше осінь незлюбила!..
Думки, як пси побиті, розбрелись.
Цей до дірок затертий монохром,
І ця нависла над душею втома -
Так, ніби я відірвана від дому,
Як той листок забутий за вікном.
Мов пластилін, втрачає форму світ,
Піддаючись новим метаморфозам.
І паморозі біла целюлоза
Вкриває кисті закоцюрблих віт.
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до квітки, до травинки...
А там, гляди, і плазму неба вимкне -
І буде сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855279
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Вокзал... И в снежной дымке поезда,
увозят вдаль тепло родного сердца.
А все вокруг лишь пыль, лишь суета
без теплоты объятий...
...Мне б согреться.
Уткнуться носом в мягкую щетину,
закрыть глаза и слышать сердца стук.
И не искать мораль, вину, причину,
а лишь тепло родных, уютных рук.
И лёгкое касание по коже
замерзших щёк и губ в помаде FFleur.
- Люблю тебя.
- И я, родной мой, тоже...
От поцелуя затуманит взор.
И не страшны как будто холода.
Я точно знаю где смогу согреться...
Ну, а пока вокзал и поезда
увозят вдаль тепло родного сердца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783083
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.11.2019
Непрохана, осінні теплі дні
зима так передчасно засніжила.
Заклякла осінь у холоднім сні,
безсила, збайдужіла і безкрила.
А вчора загравала із дощем
у поріділім листячку тополі.
Сьогодні, ледь жива, долає щем,
розгублена від повороту долі.
... Так і в житті: кармічні холоди
за мить зламають мрії, сподівання.
Закрижаніє серце від біди,
обкрадене, спустошене прощанням.
І ти надовго осінню замреш...
В минулому – душа і думи, й погляд,
де келих щастя повним був, по креш...
А нині – тільки спогади... лиш спогад...
Листопад, 2018 р.
© Зі збірки "Любові й болю береги"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 20.11.2019
По землі прокотивсь листопад.
Приплескав килими барвисті,
Вітровієм промчав по степах,
Вдяг шипшині рясне намисто.
Мідно-жовті де-де кольори
Із бурштиновими злилися,
Засоромилися явори,
Розгубивши останнє листя.
Небо сірим шатром піднялось,
Невисоким і неозорим,
Сиротіє в долині село
В сивім мареві, непрозорім.
10.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855273
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Заплету в печаль блаватку синю,
Хай небесним цвітом нагадає,
Що на мапі є по центру Україна,
Де крізь терня воля проростає.
Заплету у смуток мак червоний,
Він не в'яне - листя опадає.
Вже давно на сході горе чорне ходить,
Там гірка вода в струмки стікає.
Ще вплету у пам'ять цвіт шипшини,
Запах ніжний серце наповняє.
Пам'ятатиму завжди, що я людина,
У якому б не була я краї.
Та вплету у радість цвіт калини -
Біля хати нас з доріг стрічає.
Покоління хай зміняють покоління
З них нові герої виростають.
Заплету на згадку біле гроно,
Від моїх улюблених каштанів.
Українка я, дитя свого народу,
І співать про це не перестану.
Ще додам колосся у віночок,
Коло завершила жовтим й синім.
Покладу вінок цей у струмочок -
Подарунок Неньці - Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 19.11.2019
В промінні вітражів старих вікон
В лампадах перед ликами ікон
В Неопалимій дивом Купині
Побач той вогник, що горить в мені!
Поміть мене на стані поміж нот
Впіймай мій голос на одній з частот
Коли ти б'єш об руку камертон
А клірос твій співає антифон!
Коли вдягаєш поручів сатин
Чи слухаєш акафіст всім святим
Почуй, як я молюсь за тебе теж!
В моїй молитві завжди ти живеш
В прекрасному, що поруч тебе є
Впізнай, коханий, втілення моє!
Хоча не це, насправді, головне.
В мені побач передусім мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767294
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 19.11.2019
[i]У нас буде два Апокаліпсиса:
за новим і за старим стилем.[/i]
У тиші найгучніший резонанс.
Минає ніч, а я не засинаю,
Старі скрижалі, знесені з Синаю,
Голгофа переписує для нас.
Любов’ю переспівує закон,
Що буде нам духовним камертоном,
Хай час і стугонітиме потому –
Вона звучить зі статуй і з ікон.
Звучить, коли є мир і йде війна,
Коли за неї нищать і вмирають,
До пекла тягнуть, прагнучи до раю,
Забувши – ненав’язлива вона.
Це ми її саджаємо на трон.
Любов, яка смиренна, хоч бездонна –
Наскільки Богородиця, Мадонна
Не схожа на піднесених матрон.
Вона не має фальші і гримас.
Хто миє ноги – руки не вмиває,
Дає і не очікує навзаєм,
Голгофа – не Синай і не Парнас.
А ніч перетинає Рубікон.
Від розбрату навалюється втома,
Фома – не більш не менш – латинський Thomas,
Закон любові – жертвенний закон.
Лиш тиша ця – гучніша канонад.
В неділю, в час весіннього розмаю –
Христос Воскрес! І я прекрасно знаю,
Що Він з любов’ю дивиться на нас.
[i]© Марґо Ґейко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833639
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 19.11.2019
Вони зустрілись вперше очі - в - очі,
Дивились пильно в снайперський приціл.
Десь бачив їх, в Криму, чи може в Сочі,
А тепер кожен мусить вцілить в ціль...
Згадалось море, хвилі аж до неба,
Він милувавсь усмішкою її.
Тепер у серці стало так ганебно,
Співати перестали солов'ї.
І ось вона вже жертва у прицілі,
Не роздивитись більш її краси.
У серці завивають заметілі,
З'явились краплі на чолі, роси.
Неначе небо рвалося шматками,
Щось стукотіло в кожній голові.
А деж кохання, що було між нами?
Їх розділяли відстані малі...
Вона йому також дивилась в очі
І не змогла натиснути курок.
Ось так вони стрічалися щоночі,
Та не робив ніхто на зустріч крок.
Вони були колись такі щасливі,
Він українець, з Ро́сії вона.
І впали сльози наче сильні зливи,
Як задвигтіла матінка - земля.
Летіли кулі і стріляли гради,
Ніхто не думав, що ота війна.
Додасть у серце їм тієї зради
Якої вже не винесе вона.
Тепер приціл і лиш кохана в ньому,
Блакитні очі в посмішці уста.
Навбридла та війна йому самому
І та гірка, пекуча висота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855076
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Вже лист осінній із дерев летить,
Тумани сині дивляться в вікно.
Ще хочеться тепла хоча б на мить,
Але його нема уже давно.
Верба похмуро над ставком стоїть,
Гілля у воду в задумі спада.
Листочки ще сміються з верховіть,
Але зима вже в душу загляда.
Немає хвиль ласкавих на воді,-
Вечірні зорі в них не миготять.
Лиш плавають самотньо лебеді,
Та й ті вже скоро в вирій полетять.
18.11.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855125
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 19.11.2019
[i] блукає літо
серед жовтого листя
маковим цвітом[/i]
[youtube]https://youtu.be/bKTPpvAkU_c[/youtube]
[i][b][color="#610785"]заблукало літечко
у тенетах осені
наглими вкрай квітами,
бджолами і росами
пишними палітрами, гамами розваг…
не кінець то світу ще –
променями босими
тінь землі освічена задля противаг
то ураз захмариться,
то вкрай розпогодиться
а то ліс запариться
мікоризи родами…
літнім людям мариться молодість своя
панегірик валиться
пред такою вродою
й ронить кволо палицю в трелях солов’я
серед кіл барвистості
споглядає червнями
вповні звабний пристрастю,
та гонимий тернами
впевнений в успішності смілий маків квіт
як взірець безгрішності
подивує зернями
тонучий в невтішності божевільний світ[/color][/b]
19.11.19
© Олекса Удайко (текст і світлина)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855126
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Ніжних снів тобі кохана,
Шепочу в вечірній час.
Ти мов зірка полум'яна,
З найкрасивіших прикрас.
Заворожуєш словами,
Навіть поглядом своїм.
Переповнений піснями.
Завжди наш родинний дім.
Голос твій ласкавий, ніжний,
Усмішка казковий рай.
Погляд милий, дивовижний,
Мов блакитний небокрай.
Зацілую твої руки,
Обійму і пригорну.
Не змінили думок роки
Я люблю тебе одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855172
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Любов, як гора висока, —
Недосяжна, звабоока...
***
Так важко підійматися
І легко опускатися,
Коли досягнув вершини —
У всій красі рівнини.
***
Любов, як гірчичне зерно,
Творцем дароване воно,
А людина випестила,
Як зуміла, виростила.
***
Любов, як течія ріки,
Що напуває береги —
І у будь-яку погоду
Знешкодить перешкоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352313
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 19.11.2019
[b]Лише тому-
між нами
знову Осінь
і Падання
листом
тих сердець
що так лежать
під нашими ногами..
шурхочуть болем
листяні серця
шепочуть
вітром-
ми його не чуєм .[i][/i][/b]
Ярослав .
2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840310
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 17.11.2019
[b][color="#140882"]В день святой жених храбрый Аркадий
Уплетал в нашем доме оладьи
А о свадьбе - молчок,
А его - под бочок!!
Шли сватОв, как нибудь, да поладим...
Дед Силантий поймал таки йети
До того натянув всюду сети.
Дочь его - сорок лет,
Женихов рядом нет....
А тут - зять!!! Будет свадьба и...и дети...
Ибрагим, продавец из Китая,
Намекал о любви у сарая...
А в подсобке прижал
Вот де сущий нахал!!!
Я тряслась, вроде точно больная...
Предложил мне Ашот пожениться,
Все за час уже знали в станице.
Соглашусь, коль Ашот,
Не скупец и не жмот!
Я за свадьбу не в Арске, а в Ницце!!
Парикмахер Джамшут С Амстердама
Стал объектом всеобщего срама...
Был озвучен контекст,
То, что делал за секс
Он прически интимные дамам...
Томас Миллер из штата Невада
Богател на проценты от вклада.
Много ль это - вопрос,
Да совсем с гулькин нос.
Десять баксов... а больше не надо.
Я подарок послала админу
"Тетраком" - массажировать спину.
У меня - просто шок!
Ведь всего за часок
Как он резво вскочил на перину!
Егерь Федор со старой заимки
От безделья строчил анонимки.
Но, кол хочешь - пиши.
Вешай больше лапши...
Но зачем делать пошлые снимки?
Новый год ожидали, как чудо
Объяснять, что в итоге, не буду.
Стол накрыть мне облом.
Пьяный муж под столом.
Оливье - на все случаи блюдо.
Зарекалась в Новый год Несмеяна
Улыбнуться десять раз без обмана.
Только тут, как на зло,
Снова щёки свело.
Получилось - пьяный еж из тумана.
Я админу подарков не слала
Чем закончится это - не знала!
Взбунтовался он вдруг
Заказал двести штук...
Сорок штук VIP-подарков сначала!
Шел Олегыч тропой Бонапарта
В день какой!!! Двадцать третьего марта...
По следам шел за ним,
Наш физрук Никодим
Через форточку в класс и по партам!
На Крещенье наш батюшка с Тулы
Помогал всем мужчинам сутулым.
Каждый с проруби той
Вылезал, как герой.
Хоть рисуй всех красавцев с натуры.
А в купели водица святая
А свекровь у меня сильно злая.
Я за космы её
Притянула на лёд!
И держать буду в лунке до мая!!
Я купила фазенду в Сибири,
А чего сидеть летом в квартире?
К ней пол тыщи кэмэ
Мой супруг офицер.
Обещал сделать мне харакири!
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854896
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
[img][/img]
Злітають дні осіннім листям,
Несе їх вітер в сиву даль.
У горобиновім намисті
Сховалася німа печаль.
За літом сонячно-ласкавим,
Що відшуміло, відійшло.
І лише спомином яскравим,
Нам нагадає про тепло.
А осінь впевнено крокує
По ледь зволоженій землі.
То десь листочок підфарбує
На зеленавому гіллі.
А то впаде туманом сірим,
В напівоголені сади.
Й під морозцем ледь посивілим
Схова золочені сліди.
І закружляє рудокоса
В обіймах вітру ніжний вальс,
Гайне за обрій зовсім боса,
Лишившись всіх своїх прикрас.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854985
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Заплутались в осінніх заметілях.
Дощило десь, і вітер холодив.
Яке ще доля готувала зілля?
Пекуче тиснув сумнів-рецидив.
Між ними прірва, ріки божевілля.
В судомі болю опустілий сад.
Поламаних бажань вже гостре кілля.
Туманний винуватець листопад.
Терпкий, немов вино жалю тернове.
Захмарений розлукою журби.
Обом ставало сіро-сутінково,
Хотілось тиші в гомінкій юрбі.
Заплутались в осінніх заметілях.
Удвох би переждати листопад.
Хоч листя ще тремтіло і летіло,
Виднілось світло з ґнотиків лампад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854864
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
...Так у житті буває...
Щось дихати нам вільно заважає,
І бачити красу навколо себе,
Зрадливо думати - а нам це треба?
Коли ж спаде полуда із очей,
Побачим світ і всесвіт, і речей
всю глибину і сутність,
Й у всім свою невичерпну присутність..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854674
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 17.11.2019
А ти послухай, музику дощу
Такі цікаві і грайливі звуки,
Під чарівну мелодію просту,
Як клавіші торкають вмілі руки
Вона так тихо створює красу,
А згодом вище і все голосніше,
Несе в собі і осінь і весну,
Як перепади, холодно, тепліше
Тут сум пронісся хвилею буття
То ніжність мило, солодко заграла
І знову краплі дотиком листка
Така мінлива у дощу програма
А ти послухай, музику дощу
Такі цікаві і грайливі звуки,
Під чарівну мелодію просту,
Як клавіші торкають вмілі руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854956
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Кохання - це не гріх,
А прояв щастя Божий
Якщо іде від серця, від душі
Його святеє таїнство нізложить
Людськії пересуди і гріхи
Що є кохання?
Це народження Людини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854970
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Який колір очей у тебе?
Може такий, як у весни.
Чи, як блакитно - синє небо,
Чи, як з коханням диво сни...
Вони всміхаються, як літо,
Несуть навколишнім тепло.
Неначе сонечко над світом
В ромашках ніжно розцвіло.
А ще вони неначе осінь,
З рудим відтінком серед трав.
Із блиском у дзеркальних росах
Їх поцілунком я торкав.
А ось вони уже холодні
І притаманні лиш зимі.
Тож розкажи мені сьогодні,
Якого ж кольору твої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854980
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.
А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались чутки.
«Ще не час!» – І нечас був допоки тягнулися жили,
Поки мала для кого і пульс був доволі чіткий.
Підперезана хмелем, в постоли латаття узута
Витікала ріка із найглибшого шару землі,
Не питала у неба – чи бути, чи, може, не бути?!
Про таке не питають в забутому Богом селі.
Про таке не ридають, бо діти, худоба, городи,
І вона не ридала, хоч смерть годувала з руки –
У години негоди, у себе приймаючи роди,
Як розрізала вени, сапаючи ті буряки,
Як спаливши вугілля, у північ збирала паліччя,
Неспокушений місяць тягнувся до неї згори,
I не чула, що голос криниці напитися кличе,
Відверталась від лісу, що їй про своє говорив.
Та давно відбуло, відболіло, але не зміліло
Джерело її духу, над ним безпорадні роки,
І велична в бутті, що у побуті – зайва, змаліла,
Розглядає човни під водою своєї ріки.
© Марґо Ґейко
17.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855013
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Сумує небо. Сонце зажурилося,
Змарніло поле.Стихло, бо втомилося.
А вітер гілля - струни налаштовує,
Туманом срібним ранки обціловує.
Затихла річка, в небо задивилася.
А хвиль краса до берегів прибилася.
Шепоче бір есеї з суму створені
Про дні журби, що осінню впокорені.
Брунатний лист приліг - не обзивається,
Дощами він холодними вкривається,
Тремтить увесь і болісно здригається,
А сенс буття в калюжі обривається.
Обвисло небо. Хмари розкотилися,
Мовчазні й мокрі клени засмутилися.
Вже пізня осінь барви затушовує,
Красу яскраву сірим заштриховує.
Безжально дощ пейзажі заплямовує,
В потоках сліз на вікнах витанцьовує.
Ось кинув вітер плащ на парк оголений,
А сам приліг натомлений і зморений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854609
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Коли тобі ще тридцять п'ять, і тіло повне сили,
А мрії у душі горять, то виростають крила.
Попереду, ще стільки справ, вони тебе чекають
І щоб років ніхто не вкрав, то до мети йти мають.
Ти ранки бачиш в кольорах, співає птах в садочку,
Всміхнулось сонечко зверха, вдягнулося сорочку.
Іди вперед, ні крок назад, добийсь своєї цілі,
Не страшний дощ, ні снігопад, роки ці дуже милі.
Коли тобі вже шістдесят і сил таких немає,
Ти йдеш вперед а не назад, поезія тримає.
Душа лишилась молода і у віршах є сила,
Течуть вони немов вода, несуть їх вдаль вітрила.
Співає тихо вітерець, пісні, шо серцю милі,
Доносить радість до сердець, щоб всі були щасливі.
Нехай роки собі летять, ми їх не помічаєм.
І хоч кружляє листопад в дорогу вирушаєм...́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854646
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Венеціанським паводком у мій бентежний сон,
Шаленством в осінь листопадно-тиху
Ввірвався ти. Блищали зорі й місячний цитрон
На радість серцю, втіху чи на лихо?
Мовчанням гусла ніч, мов таємницю берегла.
І я в обіймах, ледь жива, наосліп
Торкалася губами того дивного тепла.
Обох нас колисала ніжно осінь.
З солодких поцілунків вміло плелось макроме,
І ніч кохання набувала сенсу.
Осіннє щастя слалось, мов японське аніме,
І сон любові поселився в серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854655
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Був теплий вечір, як весняний спомин,
В осінньому спустілому саду,
Й вона розквітла вогником знайомим,
В цю пору заблукавши золоту.
Отак цвіла , беззахисно і ясно,
Між спогадів зів’ялої трави –
Кульбабка ясноока… Так невчасно.
А вже гули холоднії вітри…
Уже зима грозила їй морозом –
Згасанням в крижаніючій труні,
Ронило небо листопада сльози –
Вона ж цвіла, ясніючи в траві…
Таке цвітіння пізнє, сиротливе,
Така надія сонячна весни…
Й моє цвітіння – під осінні зливи –
Нагадує кульбабку восени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854272
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
На уроці шестирічки
Вчительці розповідають,
Що матусі всі дбайливі,
Казку діточкам читають.
Часу даром не марнують,
Роблять вдома всю роботу,
Щось смачненьке приготують,
Проявляють скрізь турботу.
-Кого більше любить мама:
Вас, чи вашого татуся?
-Звісно, нас, - швиденько встала
Кучерявенька Настуся,-
Коли мама йде із дому,
То приводить тьотю Дашу,
Щоб вона зі мною гралась
(Це нова сусідка наша).
А як тато сам удома –
Йому страшно теж буває,
І його долає втома -
На дивані засинає…
Байдуже тут нашій мамі,
Що там бідному наснилось,
Не пускає тьотю Дашу,
Щоб за татом подивилась.
Мама думає, напевно,
Буде Дашенька сміятись,
Що наш тато, хоч великий –
З нею не зуміє гратись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854207
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Школа, ластівка, яблунька, хата,
небо, квітка і друг, й Батьківщина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
Море, річка і зірка, й озерце,
клен, тополя, черешня й калина.
Пам'ятайте: своє - найдорожче!
Де б не був, до тебе озоветься.
Слово рідне - це музика серця,
мов мелодія лагідна ллється.
То ж цінуймо ці світлі перлини.
До прозорої краплі - краплина.
Сонце, поле, матуся і тато,
мир і райдуга, дружна родина.
Бо непросто воно нам дається.
Вміє слово нам душу зігріти.
Розцвітай, наша лагідна мово,
і світи всім... Ти вмієш світити.
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854255
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твій вечір простягає теплі руки,
І сутінки прядуть свій знаний кужіль,
Мов скреготом, в житті моїм, по бруку.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
У тебе ще світанків ціле поле.
Я виполю з душі той білий кукіль,
Що тягне живо соки, п*є із волі.
Не клич мене, я не прийду в нікуди.
Твоє кохання полум*я вже лиже.
І припікає гАряче облуда,
Я по вогню не побіжу на лижвах.
Звичайно, не свята, гріхів доволі.
Важка чуттєво-розумова брама.
Довіку вже у просторі юдолі,
Не клич мене, не клич, прийду...думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854253
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Чому вам, так сумно, берізки-сестриці ?
Віття похилили до наших вікон.
Напевно, вітрисько розплів, вам, косиці.
А може, лякає зимовий вже сон ?
Зібрали врожай, опустіли діброви,
Пташки відлетіли в далекі краї.
Тихенько вплітає стрічки золотаві
Осінь-чаклунка в косиці тугі.
Ще з неба всміхається лагідне сонце.
Осіннє вбрання - дуже, вам, до лиця !
Та смуток і жаль бачу там за віконцем...
А вітер і дощ торохтять без кінця.
Не треба тужити, берізоньки милі.
Сон і спочинок - така дивна річ.
Спочивши, весною прокинетесь в силі.
Я вас, привітаю з вікна віч- на- віч.
Холодна роса не блищить на травиці.
Дрімають безлисті красуні мої...
А поруч ще гордо цвітуть чорнобривці,
Піднявши до сонця голівки свої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854227
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Я знов долонями, торкнусь туману,
Пелену сіру… розведу руками,
Нині здається, що вводить в оману,
Вже й побоююсь, що вся в ній розтану.
Молочний бархан, пригортав, обійми!
Проймає холод, відчуття свіжості
А чи спроможна, зігрітись, йти із тьми?
Давно чекаю, ласки і ніжності.
Ти не впускай, осінній туман в життя,
Хай поміж нас, все ясне сонце світить,
Хочу весни. І про кращі почуття,
В справжнє кохання, щастя душа вірить.
Хай наша вірність, буде лебедина,
Яскраве сонце вип`є ранні роси,
Хай пролітає…. Осінь, ця туманна,
Моє сердечко, так любові просить.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854226
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Співав явір креслатий,
Для калиноньки пісню,
В ній хотів передати,
Всю любов свою пізню.
Лине пісня кохання,
Аж луна іде гаєм,
Почуття своі ніжні,
Він з душі виливає.
А калина ту пісню,
Про кохання почула,
Іі серденько ніжне,
Запалало, здригнулось,
Залилася багрянцем,
Щастя капали сльози,
Не страшні ім у парі,
Ні вітри, ні морози.
І молила калина,
Щастя - доленьку в Неба,
Тільки б бути ім в парі,
Більш нічого не треба.
Пісня щастя лунає,
Почуттів святих пісня,
Вони в парі співають,
Про любов свою пізню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854131
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 10.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gkEqeGnjDfo[/youtube]
Щасливі ми, що маєм мову:
І милозвучну, й чарівну.
Вона для нас - життя основа,
У світі не знайде́ш таку.
Так солов’їно над садами
Несеться піснею удаль.
А від лелек, поміж вітрами,
До нас доносить їх печаль.
Дзюрчить прозорою водою
І витікає з джерела,
Несеться річкою стрімкою,
Тече з криниці, що без дна.
Вона барвінком розцвітає
Весною й вишнями в саду,
У мальвах під вікном зростає..
Ну де знайдеш іще таку?!
У полі з житом колоситься
І дозріває в пшеницях,
Зорею в небі теж іскриться,
Лягає тінню в споришах.
Співає пісню колискову,
Годує діток молоком
І розквітає у вінкові,
Весільним стелить рушником.
Щасливі ми, що маєм мову:
І милозвучну, й чарівну.
Вона для нас - життя основа.
Ніде не зна́йдеш ти таку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854142
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 10.11.2019
[youtube]https://youtu.be/rsRcop8syz0[/youtube]
[i][b][color="#f70d34"]В червону сукню одяглася вишня –
зібралась, певно, в місто на парад…
Та сукня їй, здавалося б, не лишня,
бо в моді був вже траурний наряд.
У пізню осінь превалює чорне:
дерева чорні, чорна вкрай земля…
І люд понурий, зовсім не моторний,
лиш сонце потай блимає здаля…
Тож пахмурна – не радує – погода,
немов присіла з літа відпочить…
А що, коли трапляється нагода
розвіяти журби паскудну мить?..
Ніхто не рад зрадливому затишшю,
що передує торжеству зими…
В черленому красується лиш вишня,
віншує радість, де заблуклі – ми.
Й несе у світ свою чарівну сукню –
Їй осінь, бачте, зовсім не страшна:
Хай іній їй по статі владно стукне –
і вже в уяві – білоцвіт-весна!
Шануймо вбір осінній панни-вишні –
нехай віщує квітні весни знов!
За шану нам подякує й Всевишній –
в багрець наряджена його Любов…
[/b][/color]
8.11.2019
©Олекса Удайко
На світлині автора: прототип цього твору -
черевнишня, посаджена ним 7 років тому.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854149
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Ти прийшов в мої солодкі сни
Із пахучим подихом весни.
Пригорнув до себе і сказав,
Як же довго я тебе шукав.
Билось серце і кипіла кров,
Ось, яка з тобою в нас любов...
Десь роки летять за горизонт,
А мені все сниться той же сон.
Я у нім, зі мною поруч ти,
Не страшні́ ні дощ, а ні вітри.
У руці твоїй моя рука
І несе нас у човні ріка.
У країну " Щастя" ми пливем,
Та країна, то для нас Едем.
І немає кращого у сні,
Ніж з тобою любий на човні.
Хочу, щоби сон цей не зникав,
Щоби ти завжди мене кохав.
А можливо буде наяву,
Коли ти промовиш: " Я люблю!"
Буде вперше це і назавжди,
Від кохання зацвітуть сади.
Ну а покищо то лише сон,
Десь звучить із тиші вальс бостон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854206
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Губить осінь ноти, падають листки,
Скінчились турботи, квіти мов хустки.
Квітнуть хризантеми, наче справжній рай,
Додаються теми, лиш писать встигай.
Листопад у вальсі закружляв в саду,
Доторкнулись пальці, обняли вербу.
В небі сірим глянцем, лягло полотно,
У рудім багрянці, ліс уже давно.
Стих пташиний щебет, солов'їний спів,
Лише під хатами чути голубів.
Листя під ногами килимом лягло,
І осінні гамми стукають у скло.
Дощиком умився, зажурився сад,
День вже натомився, притих водоспад.
Завітає нічка, подарує сни,
Будуть зігрівати лиш теплом вони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853896
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 07.11.2019
Від дружини Іннокентій
Вбік відводив очі,
Бо додому прителепав
Десь посеред ночі.
Розказав її туманно:
-Дав сьогодні маху,
З своїм другом, із Вованом,
Довго грали в шахи.
І ця гра так захопила
(Зовсім це не жарти),
Тут у мудрості вся сила,
Це ж тобі не карти!
Слава Богу, поєдинок
Матом завершИвся,
Виграв я, бо Вова зразу
Трохи помилився.
А Вован у цю хвилину
Тихо сидів в шафі,
Дивувався, бо ні разу
Не грав зроду в шахи.
І пишавсь собою дуже:
-Я програв, одначе,
Розквиталися ми, друже,
Я тобі віддячив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853718
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 07.11.2019
Далеко-далеко,
в мир румяных закатов,
Нашу юность беспечную
ветер унёс
В том, таком незабвенном
весеннем «когда-то»
Я тебя буду ждать
край села у берёз
Ты почувствуешь сердца
щемящие стуки,
Ход времён нарушая,
вернёшься назад,
Как в далёком «когда-то»
протянешь мне руки,
Поведёшь в молодой
расцветающий сад.
Сердцем к сердцу прильнув,
растворимся друг в друге,
И утонем в пьянящем
блаженстве любви,
А седая, как мать, Вечность —
снова по кругу
Воскресит нам восход
благодатной зари.
Унесёмся на крыльях
румяных закатов
В ароматный эфир
романтических грёз...
… Там, в таком незабвенном,
весеннем «когда-то»,
Ждёт любовь нас вдвоём,
край села у берёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853909
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 07.11.2019
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.
Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для своєї душі, ніби пеленг.
Як би дощ сумовито, журливо не скнів.
Стиглість думки спаде восени незвичайно,
Бо той зірваний плід - соковитість років.
Шелестітиме листям пошерхле мовчання.
Прошепочеш те слово, торкнувшись щоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853902
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 07.11.2019
А вже дощі,
всю ніч ішли дощі,
І гупали комусь у сни тривожні,
Гонили дні холодні упорожні,
Вишкрябували сонце із душі.
І клен ловив останній лист дорожній.
Чому та ніч журилася? Чому
Ламали клени кострубаті руки,
Що вчора листя брали на поруки…
Розхитували краплі у пітьму,
Немовби тьму хотіли розіпнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853868
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 06.11.2019
Шафран осінній зацвітає
В морозом зляканім садку
І літо з ним назад вертає
Тепло дарує тут - в кутку.
Враз забувається , що осінь,
Холодні зливи і дощі,
Що угорі небесна просинь,
Сховалась в хмароньки сумні.
Сьогодні тут квітує літо,
В цій квітці ніжній розпливлось.
Струну душі нею зігріто:
-Я рада, літо, ти знайшлось.
І сонечко сміється з неба,
Торкає променем лице.
-Світи, рідненьке, бо ще треба..
Дивися, чудо тут яке!
Ти задержися тут ще трішки,
Мене й цю квітку звесели.
А щоб не змерзли в неї ніжки,
Опале листя підстели.
Маленька квітка,одинока,
А стільки радості в душі.
І сенс приходу в світ жорстокий –
Лягти сонетом у вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853765
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 06.11.2019
...а женщина рисует сказки
Из прошлого, да "на потом",
Уже давно смешала краски -
Осталось дело за холстом...
В её глазах блестят слезинки
От счастья или от тоски -
Давно не виделись... морщинки
И с проседью его виски...
Так далеки... и нереально
Ей прикоснуться невзначай...
Знакомый холод женской спальни,
Малиновый остывший чай...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853838
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 06.11.2019
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 04.11.2019
Листопад, листопад, лист опав,
А ще вчора тримався на гілці ...
У полоні холодних октав
Грає осінь зимі на сопілці.
Листопад, листопад, лист опав,
Крижаною красою повитий.
Загубився між стомлених трав,
На хвилину приліг відпочити.
Листопад, листопад, лист опав,
Падолист - наче осені крила,
Наче сяйво небесних заграв,
Наших мрій кольорові вітрила.
Листопад, листопад, лист опав,
Устелив нам стежиночку долі,
Може він того навіть не знав:
Ми по ній до весни йдем обоє.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853617
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 04.11.2019
***
Навій мені у душу білих снів -
таких легких і зовсім невагомих,
як білий цвіт черешні навесні,
як хвилі голубі морів бездонних.
Нехай пливу, нехай собі пливу,
мов шаль тонка, загублена світами.
Хай буде все у сні, мов наяву,
але зодіте лиш у світлі гами.
Бо так багато в серці різних драм,
далеко нелегких і непрозорих,
що хочеться не тут побути, там,
де сни і ніч, де неба вись і зорі.
Такі тендітні і такі ясні,
такі далекі і такі прекрасні.
Навій мені отих щасливих снів,
де серце не печалиться й не гасне.
Де подих не спиняється на раз,
коли розпука стукає до хати,
де все гаразд, де все завжди гаразд,
де мріється і хочеться літати.
Немов пташкам отим, що навесні,
купаються у небесах бездонних...
Таких сьогодні потребую снів -
легких-легких і зовсім невагомих...
16.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853602
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019
Воно чекало й вірило у диво ,
Зітхало мовчки й боляче стискало,
Воно раділо – коли все красиво,
І мучилося, коли щастя мало.
Одного разу різко стрепенулось,
Вогонь гарячий охопив все тіло,
Хоч зовсім мало часу проминуло,
Та воно знало, в чому усе діло.
Вже стукало воно для нас з тобою,
Мов крильцями метелики торкались
Жило лише коханням, не журбою,
Якби такі моменти не кінчались.
Я серце віддавала у долоні
Закохане, пульсуюче, гаряче
А ти не взяв, … і слізоньки солоні,
Тобі сказали, як серденько плаче…
03.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853589
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019
А ми були такі близькі й далекі,
Такі чужі, як відстань полюсів,
Нас проводжав печальний неба клекіт,
Як трави ще купалися в росі.
Дороги нас вели за видноколо,
Подалі від земної метушні
І пізні квіти з нами йшли юрбою,
І чувся сум осінній вдалині.
А ми були. Звичайні і космічні.
Перепливали еру своїх мрій
І цілий світ нам задивлявсь у вічі,
І був для нас стихією стихій.
Минуло все: і радість, і розлука,
Відтоді стільки вишень відцвіло...
Та досі в серці лине перегуком
Близьке й далеке з юності тепло.
23.10.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853276
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 03.11.2019
А осінь ще сипле золоченим листям,
Злітають пір*їни, немов із жар-птиці,
Із вітром кружляють зі швидкістю твіста.
І просині сяють яскраві зіниці.
Мережать, мережать стежки рок-н-рольно,
Гаптують дороги й річки листопадно.
І поки ця осінь сидить на престолі,
У тренді жовтаво-злотисті принади.
І я зачарована подихом свіжим.
Ловлю, мов пір*їну, листок жовтокрилий.
Побачила, осене, в тобі я ніжність,
І знову Божественну музику й силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853357
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 03.11.2019
Неспешно осень пролетела,
Прощальным машет нам крылом.
Что - то сказать тебе хотела,
Но оставляла на потом.
Быть может, просто я забыла,
Или не те нашла слова?
Наверно, вовсе не любила,
Об этом спорила молва.
Неужто лучше меня знают,
Им видно всё из далека?
Они за всех и всё решают,
Не тратя сил, чуток, слегка.
Что загрустила, моя осень?
Не плачь холодным ты дождём.
Мне тоже грустно очень-очень,
Но как похожи мы вдвоём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853598
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019
Чарівність, магія і незабутня мить
У Львові - в стінах залізничного вокзалу.
Тут не була вже два десятки літ,
І ось хвилина зустрічі настала.
Перон, платформи, потяги в чеканні,
Ті ж поцілунки, як були у нас.
І пара молодих, обнявшись у коханні.
Старий вокзал - розлучник повсякчас.
Тут не одна матуся проводжала сина,
Як він збирався десь на чужину.
І не одна змокріла у сльозах хустина,
Як виряджали хлопців на війну.
Вся та ж архітектура, у граніті зали
Лишились в пам'яті, а спогади - не ті.
Хотілось повернутися в часи бувалі,
Але приходиться стоять у самоті...
Пройшли роки, як води прошуміли,
А я, як птах, дивлюся в сіру даль.
Нема того, - хто був колись із нами.
Тепер нас двоє : я, й старий вокзал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853484
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 03.11.2019
О,скільки вже доріг ізпопелив вогонь...
О, скільки вже стежок заметено снігами.
Та знаю: щастя знов прийде на наш поріг,
і серце радістю зігріє нам із вами.
Приходить у свій час красунечка-весна...
бузком в цвіту вона нам стукає в віконце.
А серця теплота вміє топити лід,
і весело для всіх вміє світити сонце.
То ж вірю, що прийде той час, коли добра
кожен бажать собі та іншому зуміє.
І завітає знов веселий, світлий мир,
Він радістю усі серця наші зігріє.
І будуть не страшні нам люті холоди.
І не лякатимуть більш віхоли-завії.
Бо найціннішим є життя на цій Землі,
й збуваються лиш тут всі заповітні мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853567
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019
Ми звикли пізнавати світ очима,
Та кожен в ньому бачить щось своє.
У когось вільні крила за плечима,
А хтось болотом кожен день снує.
Один прогноз - та не одна погода,
Комусь - на радість, а для когось щем.
Одним і літня злива - лиш негода,
Хтось омиває душу цим дощем.
Комусь багатство - серце, наче злото,
Для інших - у кишенях мідяки.
Хтось у калюжі бачить лиш болото,
А хтось відбиток неба і зірки.
Та я із тих, кого омила злива,
Розправлю крила - і гайда у путь!
Бо я ЖИВУ - і вже тому щаслива!
А скільки є живих, що не живуть ...
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844080
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 31.10.2019
Вбирала спрагло неба синь безмежну –
Здавалось, тілом всім, усім єством,
Злітала птахом вгору обережно,
Щоб висі не порушить торжество.
Вдивлялася в парчу небес, хмаринки,
На щастя, в серці більше їх нема.
Спивала небо зі святої кринки
І вірила, життя це – недарма.
Вбирала неба синь, як губка воду,
Любові крила обрамляли дух.
(Для цього їй не треба босів згоду)
Як сніг на землю – з крил легенький пух.
Стоїть собі, задивлена у небо,
Дивачка, а чи справді звідтіля…
Літати – найважливіша потреба
І, може, не її ота Земля?
Вона – здаля.
17 вересня 2019
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853153
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Далекі зорі у височині,
Завжди чомусь всміхаються мені.
І я до них всміхаюся нераз,
Як землю обійма вечірній час.
Приспів:
Зіронько далека і вечірняя,
На тебе в височінь дивлюсь, дивлюсь.
Для мене ти неначе королівна,
З тобою я до казки доторкнусь.
Велика Ведмедиця, ось Мала,
Чумацький шлях над стежкою села.
Дивлюсь у небо і думки, думки,
У тих думках зі мною завжди ти.
Приспів:
А ось вже місяць виплив у човні,
Він у коханні признававсь вербі.
Для неї сяйво ясне дарував,
Як я тебе, її він покохав.
Приспів:
Торкнеться скрипки, ніжно вітерець,
Мелодія полине до сердець.
І зіронька всміхнеться знов мені,
А я тебе чекатиму у сні.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853109
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Палає листя — не Стожари,
Кущі жаріють вдалині,
Осінні промені-мольфари
Від сонця кидають вогні
На літо бабине спізніле,
Що не злетіло у блакить,
Дощами змокле, відсиріле —
Принишкло в травах і мовчить.
А де ж йому узяти крила? —
Забрали в ирій журавлі,
І не розправити вітрила —
Прикуте слізно до землі,
Ажурно більше не плететься,
Висить на травах, як мара.
В природі якось так ведеться —
На все свій час, своя пора.
30/10/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853185
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Бере початок дерево з коріння,
Життя його буяє в зелен-листі.
Росте, цвіте, дає плоди осінні...
Аж раптом - лихо - переміна змісту.
І задихається в димах, згорає
На ложі вогнянім осіннє листя.
І тягнеться той дух до небокраю,
Жалю невидимого давня пісня.
А інколи й любов горить в багатті,
Бо кидають. Яка ж зневіра з болем!
Розчарування, мов нікчемне шмаття.
Мабуть, свої зіграв хтось в масці ролі.
Не назавжди осіння гіркість димна.
Весна ввійде у серце знов розмаєм.
Любов, що є в душі - то справжнє диво,
Яке не знає часу, меж і краю.
( картина "Дерево любові" , художниця О. Дарчук.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852960
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Нас кликала до себе осінь,
Трусила листя у саду.
Вплітала позолоту в коси,
На щастя, а чи на біду.
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову,
Доторкається шибки листком.
Буду вести я з нею розмову,
Коли нічка засне тихим сном.
До тебе лину я думками,
У тих думках зі мною ти.
Я пам'ять бережу роками,
І мріями пишу листи.
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову,
Доторкається шибки листком.
Буду вести я з нею розмову,
Коли нічка засне тихим сном.
Нехай та осінь наша буде,
Сьогодні, завтра і завжди.
Кружляє листопад усюди,
Я шепочу йому: " Зажди".
Приспів:
І нехай і нехай осінь знову.
Залишає на травах сліди.
Буду вести я з нею розмову,
Повертатимусь завжди сюди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852996
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
В чобітки взулася осіньЗмінити
Небо плаче, крапля скаче, по листочку клена,
Зажурилася травичка, молода зелена,
В чобітки взулася осінь, щоб не змочить ніжки,
По воді пливе листочок, посеред доріжки.
Прохолода, легка свіжість сповила всю землю,
Та й густим, молочним туманом лягла на греблю,
Хлюп і хлюп, над річкою стрибають краплинки,
Між собою в піднебессі сваряться хмаринки.
Вітерець, в лісі сховався, чекає нагоди,
Із хащ темних вирватися, в відчутті свободи,
Щоб сповитим у промінні сонячних цілунків,
Щоби осінь та й тепленька, без сірих світанків,
Поки ж дощ, іще хлюпоче, шурхіт по травиці,
Вечір обрій намалює, ясні зоряниці.
24.09.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853010
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Були сніги і дідові казки –
У сутінках, під теплий подих печі…
Дитинства того спогади-разки
Десь розкотились в зоряній хуртечі.
Столи, і лави, й давні образи,
Завішані квітчасто рушниками;
І ревний схлип дитячої сльози
Поволі гаснув ув обіймах мами.
А тато брав на руки, пригортав, -
Млів на чолі війни різучий шрамик, -
Як він любив… Любов’ю огортав…
Лишень недовго: вже віки не з нами.
Шепоче баба ревно молитви –
Вслухалося дитя і засинало.
І віриться: слова святі завжди
Мене в часи недолі – рятували.
Осонцене, утрачене село –
Дитинства казка тепло зігріває,
Корінням роду - в душу проросло
Й калиною у вічності палає.
Було життя… А чи таки було?
За що й коли сторицею воздасться?..
Та пестить душу батьківське тепло -
Ця ностальгія втраченого щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852671
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 28.10.2019
- Я хочу буть з тобою...-
для тебе ці слова.
- Я хочу буть з тобою,
зірко чарівна.
Освітиш нам дорогу,
якою будем йти.
Найкраща, найрідніша
для мене в світі ти.
- Я хочу буть з тобою... -
у відповідь скажу.
Ти знаєш сам, як ніжно,
мій рідний, я люблю.
Бо захистиш, розрадиш,
підтримать вмієш ти.
То ж, я іду до тебе,
а ти до мене йди.
- Я хочу буть з тобою... -
є покликом душі.
Скажи їх, не соромся,
єдиній тій скажи.
Бо в світі цім казковім
щасливі є лиш ті,
хто вміє це відчути,
йде в парі по житті.
- Я хочу буть з тобою... -
приємно для обох.
Здавалося б, звичайні,
ведуть у рай для двох.
У рай отой солодкий,
де ласка зігріва.
Там почуття закоханим
замінюють слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852782
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Небо сіє туманною мрякою, а наче світає…
Жовто-багряною ясністю ліс мене зустрічає.
Невпізнанно-знайомі до щему кольори декорацій,
Де дубки обнялися зі світінням притихлих акацій,
Де між трав загубились, наче перли, сліди листопаду,
А чистина спустіла мов запалена кимось лампада…
Лиш падінням нечутним дощу ледь розбавлена тиша
На вітрилах пожовклих беріз день осінній колише.
Десь зникає небес далина акварельно розмита
І так любиш цей світ в позолоті жовтневої миті…
П’ ять хвилин… Затамований подих…Осені диво…
І так мало потрібно раптом, щоби бути щасливим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852784
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Він цілував її долоні
І пригортав її до себе.
Вже посивілі стали скроні
І лист під ноги впав із неба.
Довкола них кружляє осінь,
А у душі живе кохання.
Хоч в білім інії волосся,
Та не померли сподівання.
В очах іскринки наче зорі,
Усмішка не перемінилась.
Їх поєднала пізня доля,
Усі роки вона журилась..
Він цілував її долоні,
Вона всміхалася до нього.
В обох були дорослі доні,
Та щастям встелена дорога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852788
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 28.10.2019
На ярмарок за щастям я піду,
А потім в супермаркет за везінням,
Хтось скаже, що його там не знайду,
Тож спробую купити хоч прозріння.
Любові зважте трохи, грамів сто,
І совісті, що збоку на полиці.
Не свіжа?Не купує вже ніхто?
Тоді куплю у іншій я крамниці.
По акції для мене знижка є?
О,хочу доброти собі придбати.
Від підлості є щеплення своє!
А за брехню не варто гріш давати.
А засіб є від жалості у вас?
Сироп від суму чи чаї від муки?
Давно були. Уже перерви час?
Тоді знайдіть пігулку від розлуки.
Он бачу є зі знижкою ще шанс,
Тут затишок бажаю я придбати,
Гатунку вищого, врахуйте цей нюанс,
Чи може ні з чого у вас тут вибирати?
Також краси,що викликає шок,
Й настоянки від погляду лихого,
І радості насипте у мішок ,
А визнання - хоч грамів сто,сухого.
А дружбу тут фасовану чи так
Сьогодні ви люб'язно продаєте?
Так дешево? Всього один п'ятак?!
За "так" ще й по вівторках роздаєте?!
Здоров'я хочу рідним прикупить,
Щоб потім дарувать на різні свята,
Можливість є частинами сплатить?
Що?Що?Моя затія наче дурнувата?
Є заздрість в продажу! Залежаний товар?
Продайте краще кілограм терпіння,
Довіри я купила вже у скнар,
На довго вистачить для тренінгу сумління.
Продайте всі запаси сліз з очей,
За це вам доля бонуси накине.
Для чого? Щоб на ліжку у ночей
Душа без сліз (спокійно відпочине).
Життя тоді на радість і в добро,
Коли тут біль уже не продається!
Ні, щастя не купить за серебро,
Й від золота душа не розсміється.
Але якщо ми зможемо біду,
Нехай чужу, своїм теплом спалити,
А прах байдужості розтерти по льоду,
То радісніше людям буде жити!
( За Л. Рубальською)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852416
дата надходження 23.10.2019
дата закладки 24.10.2019
[b][i][color="#4f0505"][color="#1c8a05"]К[/color]апли стекают с чернеющей крыши,
[color="#1c8a05"]О[/color]кна укрыты дорожками слёз.
[color="#1c8a05"]Г[/color]роздьями бусин меж ветками вышит
[color="#1c8a05"]Д[/color]ревний наш парк из дубов и берез.
[color="#1c8a05"]А[/color] в нашем доме тепло и уютно,
[color="#1c8a05"]Н[/color]ет ни дождя, ни ветров и ни туч.
[color="#1c8a05"]А[/color]нгел любви дарит нам поминутно
[color="#1c8a05"]У[/color]мысел счастья и радости луч.
[color="#1c8a05"]Л[/color]ампа настенная блики бросает
[color="#1c8a05"]И[/color] на стене оставляет узор,
[color="#1c8a05"]Ц[/color]ок-цок часы.... время ласково тает,
[color="#1c8a05"]Е[/color]сли б не этот в гардинах зазор...
[color="#1c8a05"]Т[/color]ам за окошком осенне-дождливо,
[color="#1c8a05"]А[/color]брис домов, словно серый берет.
[color="#1c8a05"]К[/color]аждая ветка дрожит суетливо,
[color="#1c8a05"]З[/color]емлю укрыл рыже-лиственный плед.
[color="#1c8a05"]Я[/color] непогоды ничуть не пугаюсь,
[color="#1c8a05"]Б[/color]росив на плечи один из платков.
[color="#1c8a05"]К[/color]ак же я домом своим восхищаюсь!
[color="#1c8a05"]О[/color]н моя крепость от злых холодов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852436
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Осінь зранку заглядає у моє віконце.
Просинайся, досить спати, моє любе сонце.
Бачиш, хмарки розтупились і сховались в небі,
Білим кольором покрились, не знайдеш, далебі.
А на столику у тебе вже холоне кава,
Листя за вікном кружляє і спадає в трави.
Вітерець їх ніжно бавить і поніс в таночок,
Де берізки білокорі стоять у рядочок.
І там осінь виграває на сопілці зранку..
Ти мелодію послухай, розтули фіранку.
Подивися, як прибрала в золоте намисто,
Всі дерева осінь вділа у вбрання барвисте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852482
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Не стане смутку у душі,
тривоги зникне слід.
Бо дотик ніжних твоїх рук
розтопить лід.
До тебе пригорнуся...
ти обійми міцніш мене.
Не треба слів, не треба,
все скаже серденько твоє.
Бо щастям озоветься знов
в мені його биття.
Як добре, що ти в світі є,
й з тобою - я.
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Там, де любов, ясними є
навіть похмурі дні.
З тобою поряд легко так
завжди й мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852447
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Матово-сірі обійми туману
Міцно взяли у тужливий полон.
Ніби з дійниці краплинна омана
Мрячно тягнула суцільний порон.
В темряві зіркості хочеться світла.
Час вже розвіять туманності сон.
Доки висітиме мороку титул?
Мислення штамп і банальний шаблон.
Є ж Аріаднина нитка в хаосі,
Щоб подолати химерний туман.
Зараз потрібний прозорості простір,
Щоб не попасти в підступний капкан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852508
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Хризантемно. Темно.
Не тривож даремно
Спогадів моїх.
В росянім колоссі
Дзвони дзвонить осінь.
Чи то може сміх?
Кучеряве небо
Заграє до стебел
І сміється синь.
Кланяється в ноги
Вербам край дороги,
Мов до берегинь.
Бо у їхніх вітах
Жевріє ще літо,
Пахнуть ще меди.
Зупини хвилину
Тепло-тихоплинну,
В осінь не веди.
Жовтотлінь охоче
Душу зашепоче,
Журно засурмить,
Засльозить сльозою
Й забере з собою
Хризантемну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852521
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Айстри цвітуть… килим вздовж стежки,
Їх кольори - в небі зірочки,
Виплели сяючі мережки,
У час вечірній, цвіт - квіточки.
Синенькі тягнуться угору,
Місяць вповнІ… сяйва цілунок,
Здаля рожеві, схожі морю,
В моїх очах, чудо малюнок.
Вже скоро ніч, приляже холод,
Осені блуд, торкне пелюстки,
Роси впадуть, як п`янкий солод,
Засяють краплі, наче зірки.
О, милі айстри, в моїм саду,
Я їх чарівність, ніжність люблю,
З вами розраду, я знайду,
Усі печалі в імлі втоплю.
05.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852439
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
- Його колись любила ти?
- Любила.
- Із уст його пила отруту?
- Пила.
- Що він твоїм не буде, знала?
- Знала.
- Хрестом за обрій серця гнала?
- Гнала.
- Ішов, не обертаючись?
- Вертався.
- Пускав коріння?
- Дубом розростався.
- Палила?
- Не могла живе палити.
- Як сохнув?
- Кров живу давала пити.
- І скільки це тривало?
- Кілька років.
- Куди поділось?
- Знає тільки сокіл.
- Він видзьобав твій біль?
- Ну, так, здається.
- Що взяв натомість?
- Пісню мого серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851672
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 17.10.2019
Якби не ти, було б сумним життя,
Якби не ти, летіла б в забуття.
Якби не ти лили б завжди дощі
Й не розцвітали б квіти запашні.
Твої слова, мов ліки дорогі,
Вони завжди потрібні так мені.
Тобі тепло й любов свою віддам,
А ще привіт вітрами передам.
Якби не ти, мели б в душі сніги,
Були б самотні наші береги.
Якби не ти, весна не зацвіла
І осінь мальовнича не була.
Якби не ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851588
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 17.10.2019
Вечірнє місто. Тиша. Кава.
У чашці смуток причаївся.
Сховалась в ковдрі сонна пам'ять,
Туман алеями спустився.
Стара світлина на комоді –
Принишклий спогад в сьогоденні.
Малює шибкою узори
Дощовий пензлик так натхненно.
Розплющить очі синя нічка,
Розкажуть зорі нам про завтра,
Прогляне потім милу стрічку
Сполохано-бадьорий ранок.
Бліда утома тишком-нишком
Опуститься на наші плечі,
І знову в спогадах дрімає
Тихенький та лінивий вечір…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851385
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Слідами ключів журавлиних
додому,
на небо
йдуть айстри,
відзорівши своє на землі,
несуть в душах легких пелюсткових
вересневе тепло,
чиїсь радощі, сльози
і спогад про літо з грозою.
Ідуть тихо і просто...
Згорають?
Та ні. Йдуть,
щоб горіти у величних емпіреях,
щоб зорями бути,
щоб землю ще більше любити,
щоб квітнути ще...
І ніхто не жалкує за ними...
Хіба що той дивний художник
в картатій сорочці
із серцем звичайним.
Він сіяв ці айстри
на аркуш...
Тепер вони йдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851342
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 14.10.2019
І що це ти, осене, внадилась часто,
Впиваєшся в пам'ять украденим зіллям...
Я так виглядала настояне щастя,
Твою позолоту, терпке божевілля...
Пташиним крилом доторкнешся, лукаво,
У листі іржавім заморено ахнеш,
Зібравши врожаї, пануєш, блукаєш ,
Медами солодкими довго ще пахнеш...
А я почекаю замріяно-сині,
Уквітчані весни, бо так повелося,
Що дні калинові, туманно-полинні,
Приходять, як завше, під осінь... під осінь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851400
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
[b] Дерево теж - кричить від болі . Коли ті хто має Захищати Ліс
(Лісники ) - приїжджають - вирізати його ...
невиносимий Крик болю стоїть в лісосмузі , сосняку , лісі - від якого
мо оглухнути чи отримати контузію
Споживацькому Світу "Бізнес " потрібні Односекундні "Товари"-
За які Платня - Життя Дерев , тварин , Птахів .
Дерево Пульсує Енергією .
Руку чи тіло , коли торкнувся стовбура - обволокує ніби водою "течії ",
що струмують нестримними ріками по всьому дереву ....
Саме серед цих велетів - Відчуваєш себе не частиною Стада Сліпих
і Глухих Споживачів, а дійсно - Людиною (!)
Мавки - білими привидами ховаються і намагаються зцілити поранених
людишками .....[i][/i][/b]
це як продовження
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819778
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841277
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 13.10.2019
Чи бачили ви літечка світанок?
Як сонечко купається в росі.
Прокинувся метелик, сів на ґанок,
Як віти верба заплела в косі.
І як туман блукає берегами,
Як дивно пахнуть трави у лугах.
Як вітерець літа понад полями
І солов'ї щебечуть у гаях.
Тече кудись і поспішає річка,
Прозорість видна до самого дна
І неба синь - блакитна, наче стрічка,
Торкається земного полотна.
Неначе білий пух вгорі хмарини,
Летять собі у невідому даль.
Світанок вимальовує картини,
Тікає геть із серденька печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851022
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Вишивала вишиванку мати сину.
«Хай хранить цей оберіг мою дитину!»
Всю любов до сина, що у серці мала,
Візерунком щедро на сорочку клала.
Вишивала вишиванку сину мати –
В ній дорога, що веде у рідну хату,
Цвіт калини, неба синь, палке бажання
Внучків любих в домі чути щебетання.
Вишивала, вишивала,
Вишивала мати вишиванку.
Вишивала мати сину вишиванку,
Шила звечора, бувало і до ранку –
На любов, на щастя й долю вишивала…
А синочка в небуття війна забрала!
Вишивала вишиванку, вишивала…
У сорочечку біленьку сина вбрала –
Кольори враз на сорочці почорніли…
Вишивала мати сину для могили!
Вишивала, вишивала,
Вишивала мати вишиванку…
П Р О Г Р А Ш
Вишиванки мами будуть вишивати,
Щастя й долю дітям у небес благати.
І прийде, настане, вірю, світла днина – 2 рази.
Заживе щасливо рідна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814102
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 10.10.2019
[color="#2f00ff"][i]***
[b]ВЕРЕСЕНЬ[/b]- верес мені приберіг,
Школа пустила мене на поріг.
Може продовжитись бабине літо,
І для жінок,для мужів і для діток…
Осінь вступає у справжні права,
І починає природні дива:
Пензель у руки бере і фарбує
І розкошує,і торжествує…
А на полях кипить справжня робота,
Люди збирають корисну смакоту
Бульбу копають, рубають капусту
Моркву,буряк,і на полі вже пусто.
Фрукти і овочі-все до комори
Скрізь-кольорові немов світлофори!
Вересень- осені перший хлопчина,
Дуже красива її со-ро-чи-на...
***.
[b]ЖОВТЕНЬ[/b] - дерева усі одягає
В золото ,вохру ,- красу розсіває
Ніби – дівчина ,убрана до шлюбу!
Не відшукаю я кращу подобу.
Яблука,груші – народу у кошик,
Може у жовтні мрячити ще дощик,
Після дощу-хутко всі по гриби!
В парки чи в ліс - там чекають дуби..
В руки взяли від дощу- парасолі,
Ходимо ми по калюжах поволі…
І у людей- настрій ледь набурмосений.
Жовтень-то другий хлопчина у осені.
Його хризантеми я дуже люблю,
Вони прикрашають оселю мою!
Замріяний жовтень обожнюю дуже!
До нього,красивого,я не байдужа!
***
Мій [b]ЛИСТОПАД[/b],падолист сивочолий
В вальсі танцює, хоч вкрай прохололий,
Плаче,кружляє в прощальному танці
І роздягає природні багрянці…
А поміж ніг шурхотить листопад
В умовах погодних якийсь перепад…
Звірі готуються впасти у сплячку,
В дуплах і норах - все більше «заначок»…
Сонечко нижче над обрієм висне,
Небо ж сіріє, на настрої тисне…
Третій то хлопчик осінній... По ходу
Він роздягає заснулу природу…
***[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849624
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 08.10.2019
Стурбованим порухом здійметься,
Присяде на стомлені плечі,
Промінням замріяним міниться
Зігрітий у затишку вечір.
У ковдрі примоститься з книжкою
Розбавлена кавою тиша.
Старою віконною шибкою
Симфонію злива напише.
Підточена спомином впевненість
Зупинить невпинний плин часу,
Замре до зубовного скреготу,
Плекаючи зустрічі наші.
На стінах суцільна історія,
Де кожна світлина окремо
Розчулене серце зчаровує,
Збентежує все, що буденне.
Погляну на них я без прикрощів:
Безцінні маленькі поеми
Одного дощового вечора,
Палаючі палко, шалено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850831
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Ти не ховайсь. Ти маєш бути!
Цей сад посаджений тобі.
Любов ще залоскоче груди,
Єдина будь в моїй судьбі.
Здаля наблизяться вітрила
Чайка торкнеться рук твоїх.
Вона надію запалила
У круговерті мрій моїх.
Я через те спішу до тебе
І рветься серце із грудей.
Мене зустріне синє небо
В безхмар’ї люблячих очей.
Тоді розвіються тумани,
Розтане лід і зникне сніг,
Весна життя загоїть рани,
Я припаду до ніг твоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850794
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Мені завжди тебе бракуватиме,
Навіть якщо ти поруч,
Ніхто і ніколи так не кохатиме,
Не житиме так тобою.
Обіймів твоїх жадатиму,
Кожну хвилину в годині,
За руку тебе триматиму,
Навіть в поганій днині,
Мені буде мало цілунків і слів,
І наших з тобою ночей,
Хотілося б щоб і ти так хотів,
Навпроти коханих очей.
Наталия Косяк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850811
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Ти чуєш любий, ніжно флейта грає,
Мелодія доноситься із ночі.
Вона нам про любов розповідає,
Слова її летять такі пророчі.
У небі зорі оксамитом вкрились,
Неначе світлячків чарівне поле.
Вони на небі міцно зачепились
А в грудях серце вибиває соло.
Ти зазирни в мої зелені очі,
Вони тобі багато, що розкажуть.
І почуття, що так летять із ночі,
Знов на осінній лист коханням ляжуть.
Прислухайся коханий, я шепочу,
В мелодії слова мої лунають.
Тебе обняти любий дуже хочу,
Хай квіти - щастя рясно розцвітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850807
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Ув осінь заблукали ми з тобою
І потонули в першій сивині,
Окрилені ще з юності любов’ю
Йдемо, за руки взявшись, по землі.
І хоча осінь – то не красне літо,
Та душі наші – вогники тепла,
Тому й родинне древо наше в цвіті,
Тож не дарма ріка життя текла.
Краса осіння – не весни розмаї,
Та наша не у сірих кольорах,
Надія й віра нас в житті тримає,
Бо ж у гніздечку з нами дітвора.
Нам не про сум шепочуть темні ночі,
Хоч є осколки й давньої журби,
Твої для мене найдорожчі очі
Зорею все життя були якби.
В житті є місце спеці і морозам,
Вітри і тиша – все також бува,
Хай сяють тільки щастям наші сльози,
А у серцях карбуються слова:
«Ув осінь заблукали ми з тобою
І потонули в першій сивині,
Окрилені ще з юності любов’ю
Йдемо за руки взявшись по землі».
3.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850725
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 08.10.2019
[i]
Любий,
Я не припиню писати Тобі, допоки в мене не відсохнуть пальці й не відімре мозок. Чуєш? Не покину.
Жбурлятиму брудні чашки від кави у стіну, яка свердлить щоночі мене своїми бетонними очима, кричатиму у вухо самотності, щоб дала мені спокій, істерично бігатиму квартирою і лякатиму сусідів, аби думали, що божевільна…, але не зупинюсь писати.
Якби ж Ти міг відчути мою недостатність кальцію - Тебе. Зміг би хоч пальцем торкнутись мого тіла і побачити, як сильно я сумую за Тобою. Почути мої нічні схлипування і вранішню вдячність за новий день. Огорнути мене так, як огортає кожен день вітер і погляди чужих мені людей. Десь несподівано затиснути мене у провулку і жадібно висмоктувати карамель з моїх уст, роблячи їх багряними. Якби ж Ти тільки міг…
У мій простір часто навідується безнадія, але я відганяю її, кричу, аби вона йшла під три чорти й забула дорогу до мого життя. Але вона глуха і німа. Приходить і приходить. Так хочеться покинути все і залишити моє теперішнє життя в минулому. Йти і не думати про те, що буде завтра, що буде через 10 років. Просто поїхати в маленьке містечко, працювати в затишному кафе, зустрічати невідомих людей і також залишатись для них невідомою. Після роботи повертатись в однокімнатну маленьку квартирку, де на мене чекав би пес, фортепіано і недописані листи тобі. Приходити і не відчувати себе втраченою, хочу нарешті знайти себе і тішитись тому, що маю. Хай і не по багатому, хай і не у величезному замку, але в комфорті, в затишку, в гармонії…Але, на жаль, реальність зовсім інша і доводиться приймати у всіх її недосконалостях. Зокрема і сам факт, що Ти не зі мною.
***
Забула сказати, що … море хотіло побачити Тебе, і взагалі нас разом. Огортало хвилями мої ноги і дуже хотіло, аби то робив ти. Я заспокоїла море, сказавши, що Ти зайнятий, що поки не час, що потяг чомусь запізнюється.
А чи дійсно запізнюється? Чи, може, колій, які мали б вести до мене, поки не існує?
З любов’ю,
Твоя…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850777
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
я до тебе сонечком
загляну в віконечко
По стіні промінчиком
ніжно пробіжу,
Спатки хоче донечка
кучеряве сонечко
Я тобі ріднесенька
казку розкажу.
Вечір вже на дворі
запалю я зорі
Хай вони вартують
тут біля вікон.
Спи моя малесенька,
спи моя ріднесенька,
Хай тобі насниться
найгарніший сон.
Як тобі присниться
вовк або лисиця,
Доню,ти не бійся,
не страшні вони.
Це ж вони із казки
що маленьким сниться,
Що завжди приходить
у дитячі сни.
Я попрошу свого
брата молодого,
Хай походить місяць
тут біля вікон.
Хай не пустить того,
страшного такого,
Що забрати може
у дитинки сон.
спи моя малесенька,
спи моя ріднесенька.
Біля твого ліжечка
я ще постою.
постою тихесенько
бо тебе ріднесеньку
Дуже-дуже люблю я
донечку мою.
Вранці встане сонечко
загляне в віконечко
Посміхнеться весело
зайчик на стіні.
І підніме донечку,
кучеряве сонечко,
І вона протягне
рученьки мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850752
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 08.10.2019
я до тебе сонечком
загляну в віконечко
По стіні промінчиком
ніжно пробіжу,
Спатки хоче донечка
кучеряве сонечко
Я тобі ріднесенька
казку розкажу.
Вечір вже на дворі
запалю я зорі
Хай вони вартують
тут біля вікон.
Спи моя малесенька,
спи моя ріднесенька,
Хай тобі насниться
найгарніший сон.
Як тобі присниться
вовк або лисиця,
Доню,ти не бійся,
не страшні вони.
Це ж вони із казки
що маленьким сниться,
Що завжди приходить
у дитячі сни.
Я попрошу свого
брата молодого,
Хай походить місяць
тут біля вікон.
Хай не пустить того,
страшного такого,
Що забрати може
у дитинки сон.
спи моя малесенька,
спи моя ріднесенька.
Біля твого ліжечка
я ще постою.
постою тихесенько
бо тебе ріднесеньку
Дуже-дуже люблю я
донечку мою.
Вранці встане сонечко
загляне в віконечко
Посміхнеться весело
зайчик на стіні.
І підніме донечку,
кучеряве сонечко,
І вона протягне
рученьки мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850752
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Дощі римують злякані синкопи,
І по дахах вистукують пунктири,
У осені знов «праця Пенелопи»,
Ритмує вправно: раз, два, три, чотири…
Знов сиплються краплини, як монети,
Це відкупи за розпачі осінні.
Зітхають вже сонетами поети
Бо для натхнення ці моменти цінні.
Коли за склом волога прохолода,
А у душі – живе клубок з словами
Віршів мереживо плести – це насолода
Під дощові, мінорні, тихі гами…
05.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850505
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Яке це диво, як у сівня днину
У небі грає сонячний рояль,
Під лісом верес розпрямляє спину,
І озеро блищить, немов кришталь.
Яке це диво, коли жовтень шиє
Нове вбрання деревам і кущам,
Кладе коралі деяким на шиї
І замовляє виступи дощам.
Яке це диво, коли з листя клена
Тче золотистий килим падолист,
За літом сохне лужина зелена,
Її втішає вітер-гітарист.
Сохне - тужить. Сівень - вересень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850516
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Немало пролетело птиц и дней
и вышло нежных вёсен из проталин,
вот потому теперь мне всё видней,
и я с годами всё сентиментальней...
Теперь я стала больше замечать,
как учатся летать с деревьев листья,
что солнце - словно круглая печать,
а осени походка как бы лисья...
Люблю, когда янтарная сосна
пылает в топке рыжего заката,
когда звенит лесная тишина
и грома в небе гулкие раскаты...
Я нахожу прекрасным муравья,
отчаянно бегущего под ноги...
И думаю о песне соловья:
"Он за меня несет молитву Богу..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850589
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Я не зітхаю...Про мене, хоча й не мені,
Пишеш повільно - лінивому не до печалі.
Хтось наближається тінню на змерзлім вікні,
Ти ще і досі незвідані косиш причали.
Я не зітхаю...Голодних нема блискавиць.
Серця мого донедавна нечитана збірка
Молиться сьомому небу, коли горілиць,
Ще не розгорнута, нишком натомлено зирка.
Я не зітхаю...В любові - ні суддів, ні вбивць.
Хоч проклинай, хоч молитву народжуй довічно.
Душу зіщулену вийму з вологих зіниць
І притулюсь, забігаючи із Потойбіччя.
Я не зітхаю...У пристрасті ризики ті ж,
Як і над прірвою, тільки невидимі зразу.
Закуток райського саду й нагострений ніж, -
Дикий хамсин, що до смерті кохає оазу.
05.10.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850555
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Присіла осінь тихо в сквері,
Серед квітучих хризантем.
Для жовтня відчинила двері,
Тепер за руку з ним підем.
І хоч стежина вже у листі,
Так часто змочена дощем.
Частіше парасольки в місті,
Та не торкає серце щем.
У вальсі бабиного літа,
В осіннім небі, серед хмар.
Кружляє, веселиться вітер,
Для нього осінь - карнавал.
Довколо нас пейзаж осінній,
Одівся в різні кольори.
Радієм ми прекрасній днині
І цій чаруючій порі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850409
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
За полста на свете прожил,
А попался как лопух –
Подхватил на кожу рожу, –
Слёзы льются, нос распух.
Я в аптеку, – мол, от рожи
Нет чего-нибудь у вас? -
Но, провизор настороже:
Вы, случай, не Фантомас?
То, что есть, Вам не поможет,
Запасаться надо впрок!
А с такой ужасной рожей
Вы ж – ходячий стрептококк!
Врач развёл руками тоже: -
Кризис нынче и у нас,
Может, бабка отворожит,
Порчу снимет, или сглаз?
Бабка красною рогожей
И толчёным кирпичом…
Только это всё, похоже,
Моей роже нипочём...
Неужель спасенья нету? –
Я, с надеждой, в Интернет…
Там: - Заполните анкету
И получите совет:
Вам в таком гламурном виде
В президентский антураж…
Или монстром в Голливуде –
Потрясающий типаж!
Извините меня, люди,
Тут, в натуре, перебор…
Всё! С меня, пожалуй, будет, -
Легче – рожей об забор...
Напоследок тупо рожу
Воздеваю к небесам,
А оттуда голос Божий:
Выкарабкивайся сам!
Подналёг на витамины, -
Начал лопать всё подряд:
И свеклу, и мандарины,
И чеснок, и виноград…
Оклемался ближе к пасхе,
Укрепил и плоть, и дух,
Начал строить девкам глазки, -
Соблазнить мог сразу двух...
Вместе с рожей сбросил кожу
Словно ползающий гад…
Стал поистине пригожим, -
Мне теперь сам чёрт не брат!
апрель 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825872
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 04.10.2019
Розпочала знов осінь откровення,
Сплітаючи мереживо з листків.
Краплинами дощі упали в жмені,
Мелодія почулась скрипалів.
Полинула так високо у небо,
Лишилась відголоском журавлів.
Цілунком доторкнулася до тебе,
Непосидючих, лагідних вітрів.
Ти обійми, не відпускай від себе,
Даруй слова і почуття свої.
Розкрий оте щасливе серцю кредо,
Бо лише раз живемо на землі.
Нехай та осінь тільки наша буде,
Вплітається коханням у вінок.
І закружляє листопадом всюди,
Впаде під ноги стомлений листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850305
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Виглядує сливовими очима
осіння ніч
з обтрушених садів.
В сухій траві,
мов кава нерозчинна,
хмеліють дикі груші
від медів.
Ще спить журба
під шерхлою корою,
ще не білили стовбури сніги…
А нашу осінь
зовсім ще сирою
заволокли
туманом
береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849916
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
Чому від мене заховалось небо?
Немає волі сплутаним думкам...
Моя душа не зна, чого їй треба...
Чи, може, зна... Та їй цього не дам!
Життя зависло між двома світами,
А правда в світі білому - одна...
Змішалася із мріями і снами,
Як не крути, болюча і сумна...
Ми часто перед вибором безсилі,
Бо вибір завжди навпіл ділить світ...
І тліємо у марному зусиллі
З душі зіпхнути цей болючий гніт.
Тільки тоді, як цей тягар тримати
Нема вже змоги на своїх плечах,
Усе ж прийдеться рішення приймати -
Та й то завжди з оглядкою на страх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589823
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 30.09.2019
Стати для тебе таким, як всі інші?
Краще вже зникнути раз і назавжди!
Хай заніміють в душі усі вірші,
Хай заховаються в кокон із правди.
Втеча від себе у іншу реальність?
Краще не стане, а мабуть, лиш гірше!
Я ще живу чи це просто формальність?
Але так треба, ні менше ні більше...
Я все сприймаю смиренно, як данність,
Мовчки, без спротиву: треба то й треба!
Тиха, безлика, байдужа туманність,
А як же хочеться птахою в небо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652935
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 30.09.2019
Ми вимкнемо світло, запалимо полум`я свічки...
Дивитися будемо на таємничість вогню,
Як воску стікає до низу задумлива річка
Собі забираючи клопоти і метушню...
Танцюють по стінах химерами відблиски й тіні,
В кутках заховались усі негаразди й страхи,
А десь, попід стелею, мрії думки й сновидіння,
На завтра накреслені плани, події й шляхи...
Ти поряд, навпроти, і я задивлюсь в твої очі—
У них таємничий, якийсь потойбічний вогонь...
І я ні тебе, ні цю мить, відпускати не хочу...
Поєднання душ, і тепло твоїх рідних долонь...
Зірвуться дві іскорки з свічки злетять, і погаснуть...
Дві зірки, що впали угору посеред пітьми...
Думки, наче блискавка, громом по серцю аж ляснуть:
Ти теж так подумала? Схоже, що то, мабуть — МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.09.2019
Ми вимкнемо світло, запалимо полум`я свічки...
Дивитися будемо на таємничість вогню,
Як воску стікає до низу задумлива річка
Собі забираючи клопоти і метушню...
Танцюють по стінах химерами відблиски й тіні,
В кутках заховались усі негаразди й страхи,
А десь, попід стелею, мрії думки й сновидіння,
На завтра накреслені плани, події й шляхи...
Ти поряд, навпроти, і я задивлюсь в твої очі—
У них таємничий, якийсь потойбічний вогонь...
І я ні тебе, ні цю мить, відпускати не хочу...
Поєднання душ, і тепло твоїх рідних долонь...
Зірвуться дві іскорки з свічки злетять, і погаснуть...
Дві зірки, що впали угору посеред пітьми...
Думки, наче блискавка, громом по серцю аж ляснуть:
Ти теж так подумала? Схоже, що то, мабуть — МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.09.2019
Віднайду тебе серед туману,
Чи серед квітучої весни.
Назавжди твоєю милий стану,
Тільки ти приходь до мене в сни.
Приспів:
Закохані годин не помічають,
Серця́ їх завжди б'ються в унісон.
А почуття метеликом літають,
Не на один не схожі вони сон.
Будеш цілувати мої руки,
Будуть в поцілунках знов уста.
Не торкнуться нас птахи розлуки,
А Господь пошле життя до ста...
Казкою у снах твоїх я буду,
Квіткою серед пахучих трав.
І тебе ніколи не розлю́блю,
Лиш би ти мене завжди кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849833
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
ось і ще один вересень хоче мене здивувати
прохолодою кутає, вабить зрадливим теплом
запускає у небі клубки білосніжної вати
крутить з листя човни і шикує калюжами флот
соцмережі рясніють рецептами проти депресій
мотивують на зиму купити пухнасте пальто
я чекаю, а отже надовго загрузла у стресі
як увімкнений прилад зі зламаним серцем й пультом
я чекаю чогось, що так важко його описати
бо воно між тривогою й спокоєм, щастям й плачем
водночас і складне, і просте, трохи дивакувате
будить радість в душі і накочує хвилями щем
ось і ще один вересень, ще один крок через осінь
крізь пахучі дими і крізь тишу ночей голосну
я ловитиму сльози кохання в своєму волоссі
як далеку, та невідворотну любові весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849835
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
Не прийшла до Тебе на побачення,
А Ти зразу ж в сполохи забив.
Ну, яке тепер це моє значення?
Я зробила так, як Ти робив.
На дзвінки я не відповідатиму,
Хоч дзвони мені по десять раз.
Я Тебе вже більше не кохатиму,
Не згадаю, як колись – щораз.
SMS-ок більше не писатиму,
І Твоїх не буду я чекать.
Більше я Тебе не виглядатиму,
Буду до самотності звикать.
Буду розмовляти я з туманами,
В луг піду – до молодих беріз.
Я не хочу більше жить обманами,
Й проливать гірких не хочу сліз.
Синє небо чОмусь зажурилося,
Звідти лине журавлиний клич…
Нащо все оце мені приснилося?
Я ж Твоя! Прийду! Лише поклич!
12.09.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848005
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Сьогодні Ви наснилися мені,
У сні чарівні бачив Ваші очі,
У грудях серце голубом тріпоче,
Так захотілося мені до Вас у сні.
Сьогодні Ви наснилися мені,
У сні Ви про любов мені шептали,
У сні, мені цілунки дарували,
Я весь п"янів, на жаль, лише вві сні.
Сьогодні Ви наснилися мені,
Моя душа злетіла зразу в небо,
Спочатку говорили: "Ні, не треба!",
Та все ж любов"ю нам прийшлось сп"яніть.
Сьогодні Ви наснилися мені,
Я любувавсь, розкішним Вашим тілом,
Від щастя, все єство моє тремтіло,
Й з душі лились вірші моі й пісні.
Сьогодні Ви наснилися мені,
Для нас із Вами солов"і співали,
До ранку почуття ми віддавали,
Я Вам переливав, а Ви мені.
Сьогодні Ви наснилися мені,
Я пив Вас так, неначе квітка росу,
Обцілував все тіло і волосся,
На жаль, усе було це тільки в сні.
Сьогодні Ви наснилися мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849753
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Я йшла до тебе через все життя,
Торкаючись думками сподівання.
Вела мене стежина майбуття,
Я берегла в душі тобі кохання.
Зустріла осінь на своїм путі,
А так хотілось, ще зустріти літо.
У серці почуття мої святі,
Квітують яблуневим, ніжним цвітом.
Нехай вже осінь сипе листя в сад,
Нехай вже дмуть в лице вітри холодні.
А у душі весни моїй парад,
Любов'ю гріє, зігріва сьогодні.
Я йду до тебе знов коханий, знов,
Несу тобі весну свою на крилах.
У серці дотепер живе любов,
З тобою любий я її зустріла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849724
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Я ХМАРИНКОЮ ДО ТЕБЕ
ПРИЛЕЧУ І ОБІЙМУ,
ПРИГОРНУ ТЕБЕ ДО СЕБЕ.
БО ЗАКОХАНИЙ.ТОМУ.
ПРИЛЕЧУ ДО ТЕБЕ ВІТРОМ
ОБЦІЛУЮ ВСЮ ДО НІГ
ВСІ ТВОЇ СЛЬОЗИНКИ ВИТРУ
І ЗАБУДЕШ ТИ ПРО НИХ.
ПРИПЛИВУ СТРУМОЧКОМ ЧИСТИМ
НАДЖУРЧУ ТОБІ ПІСЕНЬ.
ОДЯГНУ ТОБІ НАМИСТО.
ПОДАРУЮ ГАРНИЙ ДЕНЬ.
СВІТЛИМ СОНЕЧКОМ ДО ТЕБЕ
ОПУЩУСЯ НА ПОРІГ.
БУДУ Я І БУДЕ НЕБО
ТВІЙ НАДІЙНИЙ ОБЕРІГ.
Я СВОЄ КОХАННЯ, мИЛА,
В ТВОЄ СЕРЦЕ ПЕРЕЛЛЮ
ЩОБИ ТИ БУЛА ЩАСЛИВА.
Я ЩАСЛИВИЙ.Я ЛЮБЛЮ-Ю-Ю-Ю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849699
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Згадаю ту пору осінню,
В туманах густих береги.
А хмари у сукню весільну,
Себе угорі одягли.
Світилися очі мов зорі,
Від щастя, що поруч був ти.
Твої поцілунки казкові,
Я хочу навік зберегти.
Торкалися пальці обличчя,
Волосся було наче шовк...
Знов осінь до себе нас кличе,
І вітер за вікнами змовк.
Та тільки цих слів, ти не чуєш,
Хоч нічка уже за вікном.
У снах моїх часто ночуєш,
А осінь торкає листком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849630
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 28.09.2019
Поезія - немов душа на крилах,
Щоразу прилітає у думки.
Без неї я б ніколи не творила,
Вплітаються вірші мої в вінки.
Поезія - то чародійне диво,
То казка, що складається зі слів.
Вона неначе річечка грайлива,
Торкається щасливо берегів.
Я з нею свою душу зігріваю,
Гублюсь в туманах ранньої пори.
І лише їй про все розповідаю,
Вона на мене дивиться згори.
Поезія і я - ми нероздільні,
Любов і слово нам не розділить.
Лиш з нею можемо ми бути сильні
І дружим щиро, вже багато літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849537
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 28.09.2019
І В ЧОЛОВІКА СЕРЦЕ Є,
НЕ КАМ'ЯНЕ,НЕ КРЕМІННЕ,
ЗВИЧАЙНЕ СЕРЦЕ,ЩО БОЛИТЬ.
ТА ВІН ПРО БІЛЬ СВОЮ МОВЧИТЬ.
І В ЧОЛОВІКА СЛЬОЗИ Є.
ТА ВІН ЗВИЧАЙНО ЇХ НЕ ЛЛ'Є.
ЗАТИСНЕ ЇХ І ПРОКОВТНЕ.
ВІН ПРОМОВЧИТЬ.І БІЛЬ МИНЕ.
І В ЧОЛОВІКА ДУША Є
ЩО ЧАСОМ БОЛЮ ЗАЗНАЄ.
ВІН ЗАНІМІЄ,ПРОМОВЧИТЬ
ЩОБИ НЕ ЗНАЛИ,ЯК БОЛИТЬ.
І В ЧОЛОВІКА ЩОСЬ БОЛИТЬ,
ВІН ДО ЛІКАРНІ НЕ СПІШИТЬ.
ПРОЙДЕ.ВІДПУСТИТЬ.ПРОТЕЧЕ.
ТЕРПИТЬ.ДОКІЛЬ НЕ ПРИПЕЧЕ.
І ВЖЕ ЗГАДАЮТЬ-ТА ДАРМА,
КОЛИ ЙОГО УЖЕ НЕМА.
ТИ БА.ЯКИЙ БУВ КАВАЛЕР,
ТАКИЙ ЗДОРОВИЙ,А ПОМЕР.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848968
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019
ТАКОЙ ДОЛГОЖДАННЫЙ,ТАКОЙ ДОРОГОЙ
НУ ЧТО Ж ТЫ ОБХОДИШ МОЙ ДОМ СТОРОНОЙ,
ТЫ ГДЕ ОБИТАЕШЬ И КАК ТЫ ЖИВЁШЬ
И СЧАСТЬЕ СВОЁ ПОЧЕМУ НЕ НАЙДЁШЬ?
А ЖЕНЩИНА ВЕРИТ,А ЖЕНЩИНА ЖДЁТ
ОТКРОЕТСЯ ДВЕРЬ И МУЖЧИНА ВОЙДЁТ
ОБНИМЕТ ЗА ПЛЕЧИ,В ГЛАЗА ПОГЛЯДИТ
И СКАЖЕТ, ЧТО СЧАСТЬЕ НАС ЖДЁТ ВПЕРЕДИ.
ТЫ МОЙ ДОЛГОЖДАННЫЙ,ЕДИНСТВЕННЫЙ МОЙ,
АХ КАК ЖЕ МНЕ ХОЧЕТСЯ ВСТРЕЧИ С ТОБОЙ
Я ОЧЕНЬ УСТАЛА ТЕРПЕТЬ И СКУЧАТЬ.
НОЯ НЕ УСТАНУ ТЕБЯ МИЛЫЙ ЖДАТЬ.
КАК ВЕЧЕР НАСТАНЕТ ТОСКА И ПЕЧАЛЬ
НА СЕРДЦЕ РИСУЮТ БОЛЬШУЮ ПЕЧАТЬ.
БЫТЬ МОЖЕТ ТЫ ТАК ЖЕ СКУЧАЕШЬ РОДНОЙ
И ТАК ЖЕ МЕЧТАЕШЬ О ВСТРЕЧИ СО МНОЙ.
МОЙ НЕЖНЫЙ,МОЙ МИЛЫЙ,РОДНОЙ МОТЫЛЁК
ЛЕТИ ЖЕ СКОРЕЕ НА МОЙ ОГОНЁК.
ЛЕТИ И НЕ БОЙСЯ ТЫ КРЫЛЬЯ ОБЖЕЧЬ
Я БУДУ ЛЮБИТЬ ТЕБЯ,БУДУ БЕРЕЧЬ.
А Я МИЛЫЙ ВЕРЮ НАСТАНЕТ ТОТ ДЕНЬ
ИСЧЕЗНЕТ С ЛИЦА ОДИНОЧЕСТВА ТЕНЬ
ДУША ОБЛЕГЧЁННО ОТ СЧАСТЬЯ ВЗДОХНЁТ
КОГДА ТВОЁ СЕРДЦЕ К МОЁМУ ПРИЛЬНЁТ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831827
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 20.09.2019
Вновь дождями светлокосыми
смыло лето со двора.
Смотрит небо в омут осени,
заплело тоску в ветра.
Размели ветра беспутные
нас с тобой по городам.
Где ж тепла мгновенья чудные? -
Не найти их по следам.
Замело дорожки листьями,
за туманом скрылась даль.
Снова к нам шагами лисьими
подбирается печаль.
Мир осенний смотрит в лужицы,
разбиваясь пополам,
и отчаяние кружится
вороньём по вечерам.
На душе - печально, сумрачно,
и в погоде - беспросвет.
На дождём умытых улочках
затерялся счастья след.
Облака плывут белёсые,
растворяются вдали...
Очень жаль, что этой осенью
Мы любовь не сберегли.
Иллюстрация из интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848695
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Поспішаю в життя, знову видих і вдих,
А соплю, наче міх із кувальні.
Розганяюсь і стоп… На хвилину затих.
Отака є життєва реальність.
«Не спіши!» Із небес долинає мені…
Треба завжди обдумано жити.
Краще юним згоріти в пекельнім вогні,
Ніж до старості нити і тліти.
Бо коли на дорозі пристане душа,
Коли стомлене серце замовкне.
Недосяжною стане мрійлива межа,
Лист життєвий навіки засохне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848665
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Під вікном у мене розцвіли жоржини,
Сонечко дарує їм своє тепло.
Стелить осінь листом, застеля стежини,
Чистою водою грає джерело.
У осіннім вальсі закружляє вітер,
Зацілує ніжно пелюстки жоржин.
Будуть посміхатись і радіти квіти,
Буде вальс кружляти декілька годин.
Сонця схід у небі грає янтарями,
А кудлаті хмари вдаль кудись спішать.
Як кохання наше, так й жоржини з нами,
В сонячнім промінні душу веселять.
Покладу я руку у твої долоні
І піду з тобою стежкою життя.
Не будуть більш сльози падати солоні,
Лише буде чути серденька биття.
А коли наступить втома вечорова,
Притомившись вітер ляже на траву.
Буде линуть пісня ніжна, ніжна знову
Я тобі жоржини у букет зберу.
Під вікном у мене квітують жоржини,
Сонечко дарує їм своє тепло.
Ти в моєму серці залишивсь єдиний,
В пору цю осінню щастя розцвіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848676
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
День прошмигнув, ніби миша прожогом.
Ніч-одиначка - володарка світу.
Сон десь блукає за хатнім порогом,
Зорі на мапі небесній розквітли.
Місячне сяйво на шибах, як фольга,
Тиша з безсонням у парі зійшлися.
Чом у думках несподівані вольти?
Не вистачає його у світлиці.
Осінь притихла в нічному полоні.
Серце тріпоче листочком багряним.
Вчора пішов у воєнній колоні,
Туга скрегоче - роз'ятрена рана.
Рідну Вкраїну йому захищати.
Осінь шепоче: живим повернися.
Тиша...Безсоння...Утомлена мати.
Віра й надія в молитві злилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848691
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Соловейко звив гніздечко
На пишній калині.
Не для неї виспівував, -
Стрункій горобині.
Рветься серце в калиноньки,
Бо трелі кохання,
Не для неї витьохкував
З вечора до рання.
Горобина, при дорозі, -
Ошатна, в намисті;
Соловейко прилітав
До неї у гості.
Красуня ця миловидно
Віти розпустила...
Він попався у тенета
І заполонила...
Полюбилась горобина
Співаку малому.
Втратив голову і серце,
Закохавсь до скону.
Соловейко рве горлечко,
Пісня така мила!
Вночі плаче, вдень сумує
Зраджена калина.
Чомусь так воно у світі
І таке буває :
Живе з одною, в її хаті,
А іншій співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845417
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 19.09.2019
І злетів журавель... ввись, розправивши крила.
Ой, багата ж земля своя й дуже красива.
Став кружлять журавель над гніздечком, круг хати.
Не хотілось йому ще свій край залишати.
Пильнували за ним заворожено діти.
Легкий смуток гойднув під віконечком квіти.
Заблищала сльоза в шибках рідної хати.
Нехай легкий політ... Будуть всі тут чекати.
Ось діброва, і гай... сонцем лист загорівся.
Край дороги кленок золотий заяснівся.
І калиновий кущ в ґрона пишні прибрався.
У далекі краї лиш журавлик зібрався.
Вже кружляв журавель тут над озером синім.
Тепле літо йому все ж добавило сили.
Цей політ будуть в снах бачить верби крислаті,
і калина, і клен, і гніздечко на хаті.
- Повертайся, малий! - журавля кличуть діти.
Принеси нам весну. Будем разом радіти.
І махнув їм крилом наш журавлик привітно.
Хоч журлива пора, та на серці так світло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848635
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз писалися тобі...
Осінній сум із тишею у парі,
Мене вертають у минулі дні.
Чи то любов, чи просто серця чари,
Чи може то наснилося мені?
Але ж душа усе те відчуває
І нам її ніяк не провести́.
Вона і досі ще тебе кохає
І посилає з тишею листи.
Палка любов ніщо не вимагає,
А просто виливає почуття.
І ще нераз думками запитає,
Чому з тобою розвело життя...
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз присвячую тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848571
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Я хочу научиться жить без тебя.
Чтоб тоска по тебе меня больше не ранила
И ледышкой печаль в моём сердце живя.
Не рвала его в кровь и тебя не печалила.
Я старался всегда твою сгладить печаль.
Подставляя тебе свои руки спасения.
Зная как ты, ранима, хрупка, как хрусталь.
Я люблю тебя Ангел до самозабвения.
Как же мне в этом мире себя отыскать
Как прожить без тебя секунду, мгновение.
Видно Дьяволу отдал я душу свою.
И за это наверное нет мне прощения.
Ты прости, если можешь, не нужно обид.
Горько сердце моё от печали застыло.
Я могу умирать сотни тысячи лет.
Но не видеть тебя, у меня нету силы.
Не мечтать о тебе самому себе лгать.
Как глупец ожидать зная чуда не будет.
Видеть как твоё сердце устало страдать.
Наше счастье с любовью больше не дружит.
Пусть костром в твоём доме пылает любовь.
И как звёздные россыпи, радость и счастье.
От любви нашей раны я закрою душей.
Вспоминая порой про хрустальные страсти.
[youtube]https://youtu.be/2KqIisJjSGo[/youtube]
© Александр Донец 2019г.
Св № 119091500128
Музыка:
© Фрэнк Дюваль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848391
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 17.09.2019
…І ми пішли, не озирнувшись в літо,
У світанковий сизий перламутр,
На мапі неба скалкою графіту
Ніч начеркала нам якийсь маршрут.
Верткі стежки курилися за нами,
Сухі поля диміли нам услід,
І жолуді рипіли під ногами,
І янтарі́в залитий сонцем схід.
Ми ще не знали: що? Куди? І звідки?
Манили вдалеч дивні міражі.
Старі тополі, мовчазливі свідки,
Нас провели до крайньої межі.
А далі – світ широкий і строкатий,
Нові падіння, злети, забуття…
Бо не під силу, мов макет, зверстати
Життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848228
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Неначе прощальна соната,
Доносилось з неба " Курли".
Вже осінь... Їм час відлітати,
Прощайте, кажу, журавлі!
Щасливої, любі , дороги,
Щоб ви долетіли живі.
Нехай оминають тривоги
І душ не торкають жалі.
Щоб вас не мочило дощами,
В путі не штовхали вітри
Щоб сила була завжди з вами,
Летіти у дальні світи.
Прощайте, прощайте рідненькі!
Хай буде дорога легка.
І хмари хай будуть біленькі,
Напоїть нехай вас ріка...
Ми будемо вас виглядати
У рідні краї навесні.
Із трепетом будем чекати,
Журавлики милі мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848262
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Золотому журавлю (а він був золотий) сказали:
"Тут і стій!"
І він стояв. Отак стояв. Літати так хотілось...
Як бачив в небі журавлів - від щастя серце билось.
Як чув веселе він "Курли" (то повертались журавлі
весною в рідний край), хотів і він злетіти.
Йому казали:"Ти не смій! Тихенько стій.Ти золотий!"
І він стояв. І він мовчав.А як хотів сказать
"Курли", його питали:"Ти куди? Не можна вилітати.
То ж не виходь із хати."
І бачив він, як восени збирались птахи в зграї
(у вирій відлітали). Хотів і він змахнуть крильми,
а йому знову:"Ти куди? Не смій! Отут і стій."
І думав він:"Хто я такий? Чи я насправді золотий?
Як добре тим, хто є простий. Он знов летять... Ле-
тять вони. Чути журливе їх "Курли". Якби й мені..."
А вам скажу по-правді я, шкода отого журавля.
Бо лиш в стрімкім польоті дізнатись можна, ХТО ТИ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848294
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Від душі до душі ллється світло,
Випромінює дивне тепло.
І таких тільки дві є на світі,
І дано їм божественне тло.
Почуття зародилось незримо,
Володіє всевишня любов.
Десь в середині вловлені ритми,
І не треба ніяких умов.
Шепіт тихий "кохаю безмежно"...
Осередку початок ніжний,
А в обіймах сердець обережність,
Бо спорідненість - їхній стрижень.
Ніби лава гаряча вулкана,
Ніби хвилі морської покров...
Зустрічаєш з любов*ю світанок,
І до заходу...сонм молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848270
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
ховаємось з бідою від біди,
очима - в землю... сором, Боже, сором...
врятуй нас, Всемогутній, відведи
самих від себе і від свого горя...
не відведеш - заклякли у сльозах,
бо втеча - то сестра жаскої зради,
хитає пам‘ять біль на терезах
і пахне кров‘ю солодкавий ладан
немає сонця в соняхах сухих,
немає хліба в спопелілім житі,
якщо тоді ти вберегти не зміг,
то дай тепер із цим нам якось жити...
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848000
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Не прийшла до Тебе на побачення,
А Ти зразу ж в сполохи забив.
Ну, яке тепер це моє значення?
Я зробила так, як Ти робив.
На дзвінки я не відповідатиму,
Хоч дзвони мені по десять раз.
Я Тебе вже більше не кохатиму,
Не згадаю, як колись – щораз.
SMS-ок більше не писатиму,
І Твоїх не буду я чекать.
Більше я Тебе не виглядатиму,
Буду до самотності звикать.
Буду розмовляти я з туманами,
В луг піду – до молодих беріз.
Я не хочу більше жить обманами,
Й проливать гірких не хочу сліз.
Синє небо чОмусь зажурилося,
Звідти лине журавлиний клич…
Нащо все оце мені приснилося?
Я ж Твоя! Прийду! Лише поклич!
12.09.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848005
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Ти поклич мене в осінь цю дивну,
Де жоржини так рясно цвітуть.
Подаруй ту любов лебедину,
Яку справжнім коханням зовуть.
Ти поклич мене в дощ, навіть в зливу,
Я до тебе прийду всеодно.
Подаруй мені долю щасливу,
Хай вона зазирне у вікно.
Відчини мені навстіж всі двері
І листочками стежку встели.
Хоч погасли ліхтарики в сквері,
Мене зорі до тебе вели.
Хай твій голос озветься луною,
Через ліс полетить навпростець.
В нас відбудеться зустріч з тобою,
Ти поклич... Ти поклич накінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848064
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Цінуй її, поки вона твоя,
Хвилюється, ревнує, метушиться.
Цінуй її, поки твоє ім'я
В устах її від ніжності іскриться.
Цілуй її, допоки ще вона
Від губ твоїх і гине, й воскресає,
Запалюй поцілунками серця,
Хай іскра ця між вами не згасає.
Люби її і грішну, і святу,
Капризну, милу, вперту і тендітну,
Люби, люби, люби її таку!
І все найкраще у її душі розквітне.
Лелій її, немов небесний дар,
Якщо вже поселився в її серці,
Бо скільки би ти жінці не віддав,
Від неї все сторицею вернеться.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848042
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
ЛЮБОВ НЕ БУВАЄ ПІЗНЯ,
ЛЮБОВ НЕ БУВАЄ РАННЯ,
ЛЮБОВ -ВОНА Є ЄДИНЕ
СЕРЦЯ,ДУШІ БАЖАННЯ.
БУВАЄ ПРИХОДИТЬ РАНО,
БУВАЄ ПРИХОДИТЬ ПІЗНО
І МОЗОК ВОНА ТАРАНИТЬ,
ПРОХОДИТЬ КОРДОН БЕЗ ВІЗИ.
РОКИ МОЖУТЬ БУТИ РІЗНІ
В ЗАКОХАНОЇ ЛЮДИНИ .
ЛЮБОВ ЖЕ НЕМАЄ ВІКУ,
ЛЮБОВ ЖЕ ВОНА ЄДИНА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848021
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 13.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q2_LrEdq9fs[/youtube]
Цей вечір тихо догоря,
Нічна з’явилася зоря.
І я іду в осінній сад –
В танку кружляє листопад.
А дні шалено так біжать,
В траві всі яблука лежать.
Не встигла я зібрати їх -
Цей запашний солодкий плід.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Кружляє листя навкруги
У руки яблучко візьми
І надкуси солодкий плід –
Це наш з тобою пізній гріх.
Холодна осінь і сумна,
Але в душі цвіте весна,
Кохання в серці розцвіло..
Навіщо пізно так прийшло?!
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847956
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Літо тепле відліта́є,
Не проща́ючись, уда́ль.
Так тихесенько ступає..
Не повернеться, на жаль.
Я його іще́ благаю:
- Ти не йди́, а залиши́сь.
Я тепла́ іще́ жада́ю
І вмовляю: « Повернись».
Те́плим про́менем лоско́че
В моїй зболеній душі́.
Посміхається. ́Не хоче
Й сло́во мовити в тиші́.
Я виходжу на дорогу
Провести́ в дале́ку путь.
Ско́ро всі мої тривоги
Падоли́сти заметуть.
- Бу́ду я тебе чекати,
Вигляда́ти звідусіль.
У віко́нце визира́ти
Крізь зимо́ву заметіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847613
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Я дякую за ту палку любов,
Яку змогла на відстані відчути.
Потрапила неначе в казку знов,
Мені цього ніколи не забути.
Щовечора з'являються зірки,
Вони неначе блискавки у небі.
Відчуй тепло на відстані руки,
Думками пригорни її до себе.
А коли сум поселиться в душі,
Згадай слова і посмішку щасливу.
Як прийде Муза, напиши вірші,
Засій словами урожайну ниву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847622
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Так терпко на порозі в осінь:
Від цих смарагдових садів
У пишному дзвінкоголосі –
До перших мряк і холодів…
Від цих медово-теплих сепій
Стареньких затишних дворів –
І до строкатості вертепів
З тополь, беріз і яворів…
Від цих вітрів, таких солоних,
Зі шлейфом спецій вогняних, –
До змерзлих айстр безборонних,
Дощем прибитих до стіни.
Від органзи, що грає морем
Між теракотових ключиць –
До стриманості і покори,
І до смиренності черниць.
Бо ця пора тобі – як сповідь,
Що ви́сотає кожен гріх,
Щоби початися з любові
Змогла ти вкотре між своїх...
Бо все вагоме пізнається
На тлі глобальних катастроф:
Співзвуччя розуму і серця,
І вічні цінності, і Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847631
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Вона була дуже дивною:
носила у торбі щастя,
слізьми лікувала дерева
і поки ніхто не бачив,
кришила ще свіже небо
міським голубам
під крила.
Вона цілувала троянди
щоночі
ставала зіркою
й босоніж сама-самісінька
ходила Чумацьким Шляхом,
на спицях
із павутиння плела собі тишу
і клала її в шухляду
на завтра...
на потім...
на...
Свої таємниці й мрії
вона довіряла травам,
тримала в долонях сонце
дбайливо замотане в ковдру,
зшиту
з пустельних квітів
ще кілька століть тому.
Щоранку пила тумани
з піал,
що брала у місяця в позику
і вірила в світ
без воєн...
й писала комусь листи.
Вона була дивною...
Бо справді жила...
15.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847670
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
То ще не осінь, ще не осінь,
То тільки серпня тепла мідь,
То павутинка у волоссі
З далеких зоряних століть.
То тільки подих вересневий
З-за хвіртки літньої пори.
І липи ці, що наче леви,
Ховають золото між грив…
То ще вирують свіжі соки
У пору щедрих врожаїв!
Ще обрій твій такий високий,
І перша зморщечка між брів –
Це тільки розчерк ледь помітний,
Який залишили роки.
Нехай позаду буйний квітень,
Та є ще серпень палахкий.
То ще не іній, чуєш, жінко!
То зацвітає деревій.
Ще спомин юності барвінком
Так свіжо дихає з-під вій.
Іще дитинство там, за рогом,
Ти тільки руку простягни.
Хай не нащупаєш нічого,
Та вчуєш дихання весни.
То кілька аркушів століття,
В якому твориш і живеш.
Ти ще повторишся у дітях
І у нащадках їхніх теж.
Де ж ті літа вітроволосі?
Гукнеш – і серце стисне щем…
Хіба ж то осінь? Ні, не осінь,
То тільки серпень із дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 09.09.2019
Як добре знати, що тебе кохають
На вищих нотах вібраційної душі,
І не важлива відстань, бо чекають —
Тоді ж і пишуться в мелодіях вірші.
Як добре, що знайшлась така людина,
Яка в гармонії доповнює твій світ,
Притягнута тобою половина,
З’явилась з сонячних незвіданих орбіт.
Яка не зрадить, не віддасть на плаху,
Розділить радощі, в очах твоїх росте,
В журбі підтримає, не схибить з шляху,
В якої серце не просте, а золоте.
Як добре знати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847039
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 08.09.2019
ЗАЧЕМ БОЯТЬСЯ СТАРОСТИ?
ВЕДЬ ТАМ СВОИ ЕСТЬ РАДОСТИ,
ДОСТАТОЧНО УМЕНИЯ,
ТАМ ЕСТЬ СВОИ ВОЛНЕНИЯ,
ТАМ ОБНИМАШКИ С ВНУКАМИ.
ТАМ ДРУЖИТ ЖИЗНЬ С НАУКОЮ.
КОНЕЧНО ЕСТЬ И ГОРЕЧИ
ЗАБОТЫ С УТРА ДО НОЧИ,
БОЛЯЧКИ И УСТАЛОСТЬ,
И ЧУВСТВУЕТСЯ ВЯЛОСТЬ.
МОРЩИНКИ ГДЕ-ТО ВЗЯЛИСЬ
И НЕРВЫ РАСШАТАЛИСЬ,
И ДОСТАЁТ БЕССОННИЦА,
И ТЕЛО К ЗЕМЛЕ КЛОНИТСЯ.
НО ВСЁ ЖЕ СТАРОСТЬ ЗОЛОТО
ГОДОВ ТО СКОЛЬКО ПРОЖИТО.
ЖИВЁМ И НЕ ЖАЛЕЕМ
О ТАМ ЧТО МЫ СТАРЕЕМ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847467
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019
Лягла й мені вже осінь на плече
Й летіти стало важче моїм крилам.
Ріка життя мого пливе-тече,
І висоту не дну я підкорила.
У бій ішла сміливо, голіруч,
Не маючи й не просячи підмоги.
Болять мені Десна, Дніпро і Збруч,
Тож в час біди не можу буть німою.
Коли стрічаю рубрику «Новин»
І бачу там невтішні з фронту вісті,
То розумію горе удови,
Сирітські сльози у селі чи в місті.
Пёю з матерями їхній біль-полин,
Бо смак такий дитини має втрата.
А скільки ж наших втрачено перлин –
У когось мами вже нема, у когось – тата.
І хочеться на цілий світ кричать:
«Нема й не буде ворогам прощення!
Як материнським витримать плечам
Це горе?! Як же душам щемно!»
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847440
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 07.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bKK6lcDBbQM[/youtube]
Прокинувся від сну осінній ранок,
А сонце ще дрімає поміж хмар.
Заплутався в ярках блідий серпанок,
А вітер із спросоння туман гнав.
Ранковий настрій осені подібний,
Змінити може сонця промінець.
Та настрій цей осінній, непогідний,
Так схожий на зів"ялий пагінець.
Дзвінок ранковий вирішив все зразу,
І не було там безліч зайвих слів,
Він просто зупинив душевну кризу,
І як завжди, уміло це зробив.
Ось за вікнов посіялася мжичка,
Чомусь тепер порадувалась їй.
Хоч той дзвінок - мала така дрібничка,
Посіяв радість у душі моїй.
У кожного в душі є своє сонце,
Не треба на всяк випадок тримать.
Зберіть його тепло в свої долоньці,
Щоб людям щиросердно дарувать...
Нащо чекать, поки те сонце згасне,
Коли похмурі дні все заберуть,
Хай у серцях живе це сонце ясне,
А промені його - тепло несуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847202
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 07.09.2019
Незабутністю дихає день у миттєвості кожній…
Пахне літом весь світ, аж за обрій розносячи смак.
Мов добрій знайомій, усміхнувся мені подорожній
З видноколу років - непідробно і людяно так.
Й подивована думка вплелася у щиру розмову,
Відкриттями світів розлилась незнайома душа…
Й ти чомусь відчуваєш, що пташка співатиме знову
В розквітлому гіллі душі словами нового вірша.
Диво в зливі стрімкій, прохолодній такій, соковитій,
Що неждано вплелася в діалоги промовлених фраз,
І смарагдовий безмір, немов на долоні розлитий,
Заяснів між грози в кольорах веселкових прикрас.
Дощ шумів у крислатих верхів’ях здивованих вишень,
Водоспадом стрибаючи з даху на сходи порогу…
І вже чуєш, як день у душі твоїй радістю пише
Ту миттєвість, в якій тішиш серце присутністю Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846688
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 07.09.2019
Незабутністю дихає день у миттєвості кожній…
Пахне літом весь світ, аж за обрій розносячи смак.
Мов добрій знайомій, усміхнувся мені подорожній
З видноколу років - непідробно і людяно так.
Й подивована думка вплелася у щиру розмову,
Відкриттями світів розлилась незнайома душа…
Й ти чомусь відчуваєш, що пташка співатиме знову
В розквітлому гіллі душі словами нового вірша.
Диво в зливі стрімкій, прохолодній такій, соковитій,
Що неждано вплелася в діалоги промовлених фраз,
І смарагдовий безмір, немов на долоні розлитий,
Заяснів між грози в кольорах веселкових прикрас.
Дощ шумів у крислатих верхів’ях здивованих вишень,
Водоспадом стрибаючи з даху на сходи порогу…
І вже чуєш, як день у душі твоїй радістю пише
Ту миттєвість, в якій тішиш серце присутністю Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846688
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 07.09.2019
В різнобарвні айстри одяглася осінь,
Яблуками стукає в саду.
Сонечком ласкавим зігріває й досі,
Все у неї гарно, до ладу.
Скапують з троянди прохолодні роси,
Тумани у луках розляглись.
У ставку полоще верба свої коси,
Журавлі «курли» несуть у вись.
Золотаве листя і срібляста просинь,
Поєднались вміло кольори.
Я прошу, сестрице, чарівнице осінь,
Ти журбу у мене забери.
Забери неспокій, забери зневіру,
І розвій на голубих вітрах.
Поверни надію і любов і віру,
Залишись цілунком на вустах
06.09.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847370
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 07.09.2019
[i] в небі вже наче й… осінь,
а ще тепло он як!
океан – дикі роси
і любов... як маяк![/i]
[youtube]https://youtu.be/x3GAwj_suGU
[/youtube]
[i][b][color="#045569"]В народі кажуть: щоби плід дозрів,
у бур’яні його сховати треба –
в травичці не бунтують перегрів
й надмірне світло, що пульсує з неба.
Зело-добро ховати в тінь не слід –
його діяння хай освітить сонце:
сказавши «а», згадай весь алфавіт –
і для відзнак придбай собі суконця.
Не бійся слави!.. Спинковий* метал
за всіх умов ніколи не ржавіє!
Зробивши добре діло – не вертай,
а втіль в життя нову шалену мрію!
Зі всіх шаленств найвища є любов,
надіб’я те довіку не вмирає,
вона є суть – основа всіх основ,
усепроникна,
дужа
і безкрая.[/color][/b]
6.09.2019
________
*тут як синонім спадкгової шляхетності.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847407
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 07.09.2019
О, БОЖЕ!.. Как же хорошо с ТОБОй !
ТЫ на руках своих - меня так часто держишь!
Чтоб, не сошла с тропинки той, что - МНЕ одной...
Где иногда, ТЫ - корректИвы вЕршишь!
Когда пришлось мне в жИзни очень тяжело..
Меня ТЫ не оставил в час мучИмый !
ОдушевИл, и оживил, вдохнув ЛЮБОВЬ...
Всю напитал СОБОЙ, да излечил всё.
И, вот, очнулась - обновлЁнная душа...
Жизнь видя - солнечной, приятной и родной..
А моё сердце - затаИлось, чуть дыша...
Ведь, я в СВОЮ вернулась жизнь - совсем ДРУГОЙ!
Я трепетно благодарю за жизнь!
За все те чувства, и за близких рядом.
За ту, ТВОЮ - большую благодать,
Ведь, знаю, что - ОТЕЦ ТЫ мне и МАМА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847368
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019
Жовтою айстрою сонце у небі цвіте.
Вересневий купаж-аромат на порозі.
І життя набирає звичний осені темп,
Інкрустація дивна чекає за рогом.
У реєстрі осіннім - чорнобривців парад
І жоржинне жабо, хризантем криноліни.
І кизилу підсвітка прикрашає наш сад,
Ще й ожинне намисто схилилось уклінно.
Перезрілість плодів з кракелюровим шармом,
Груш бурштинність і яблук рубіни.
А на небі розкішні шифонові барви,
Серед них журавлині польоти у клині.
І ще теплим крилом пригортає нас осінь.
Час для роздумів, час для натхнення приходить.
У небесну уважно вдивляємось просинь,
Підбираєм ключі до осіннього коду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847094
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 05.09.2019
[i] Земне й космічне...
приватне й
вічне... [/i]
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#e30c0c"]Щадімо Сонце! Хай воно нам світить!
І в атмосфері не робімо дір,
світило наше – тепле і привітне…
Яка ще з зір?
Найближча з них то Альфа, що – Центавра…
Та скільки ж світлових до неї літ!..
Не ті у нас ні засоби, ні аура,
не той політ!
То ж бережімо ми – одне одно́го,
не міряючи відстань до сердець…
Коли ми втратимо чуття малого,
великому – кінець!
Щадімо сонце в душах! То – здобуток
віків старих, родинних вірних клятв…
Хто зборе темінь, розбрат, крах і смуток,
той стане...
СВЯТ![/color][/b]
05.09.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847179
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019
/ cлова до пісні на музику пісні »Чорнії брови,карії очі»/
Нічка зоріє…Серденько мліє
Сон десь блукає й геть спокій утік
Примхи любові не кожен знає
Солоду уст і шалених утіх
Примхи любові не кожен знає
Солоду уст і шалених утіх….
Ти ясна зірка - горда цариця
Небесний ангел моєї душі
Хочу тобою насолодиться
Нас й не розлучать холодні дощі
Хочу тобою насолодиться
Нас й не розлучать холодні дощі…
Чуєш чекаю, прийди кохана
Серденько тьохка, як пташка в гаю
Буду любити квітко жадана
В нашій хатині, в сімейнім раю
Буду любити квітко жадана
В нашій хатині, в сімейнім раю…
Згадую очі, з розуму зводять
Звабливі, світлі, мені дорогі
Думки раптово в спокусу вводять
Ні я не хочу кохати другі
Думки раптово в спокусу вводять
Ні я не хочу кохати другі…..
Жду не діждуся, як ранком сонця
Й свіжого подиху, й в травах роси
Тож нехай дні нам радість приносять
В щасті полинем в небесную синь
Тож нехай дні нам щастя приносять
В щасті полинем в небесную синь
Прийди кохана, повірю в долю
Разом послухаєм тишу нічну
Зіронько люба, хай зацілую
Весь вік кохатиму тебе одну
Зіронько люба, хай зацілую
Весь вік кохатиму тебе одну…
04.08.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846410
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019
[b][i][color="#420dd6"]Нехай це буде спогадом про літо.
(Останні літні дні кудись спішать)
Ще гріє серпень...І в колисці з квітів
Тепла шукає й затишку душа.
Закохані у сонечко і літо,
У подих вітру, голубінь небес
Прості і ніжні, і найкращі квіти.
Це витвір Божий і одне з чудес.
Задивлені у небо так правдиво,
Бо знають те, чого не знаєм ми...
Торкнутись би душею цього дива
І гідно залишитися людьми.[/color][/i][/b]
( фото автора )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846415
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019
Літечко минає, скінчились жнива.
Осінь набуває хазяйки права.
Будем зустрічати осінь золоту,
Вже в повітрі чути поспішну ходу.
Першим вирушає: Серпень-молодець,
Серп в руках тримає, з колосків вінець.
Коня осідлає, сяде на ходу;
Мчить назустріч осені, вітає до ладу.
За ним, з короваєм, вийшли ми стрічать.
Славну, щедру осінь будем пригощать.
Літечко минає, на спочинок час.
В наступному році - знов прийде до нас !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846403
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019
Я кожен раз дивлюся в твої очі
І кожен раз п'янію без вина.
Скажи... скажи... хто долю напророчив,
Чому вона частинами дана?
Мабуть зоря світила не так ясно,
Що ти до мене стежки не знайшов.
Чи, може, я призналася не вчасно?
І ти у іншу сторону пішов...
Душа сумує, що її сказати
І як відвести біль той від душі.
Тебе одного хочу я кохати
Щоб в серці не селились міражі..
Роки спливли, розстали наче крига,
Забрали нашу юність назавжди.
Лиш недописана лишилась книга
І в ній тобі присвячені вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846370
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 28.08.2019
Бог роздавав красу... йшов по дорозі.
Побачив лева. Ні перед ким той не хилився,
а тут помітив Бога - й поклонився.
Бог гриву йому дав. Таку вже пишну! Поглянув.
Справді гарно вийшло.
За левом Богові павич зустрівся. І той від-
разу поклонився.
Радів Господь, що є кому красу давати, став па-
вичу хвоста Він малювати. А в Бога є до всього
хист. То ж дуже гарним вийшов хвіст.
Довгенько йшов... Аж ось біля струмка йо-
му зустрілась дівчина прудка.
Підмалював Господь їй брівці і щічки підрум'я-
нив тій дівчині, щоб були ніжними, як ягідки в
калини. Дав стан гнучкий, волосся пишне ще й
квіточок сипнув на сорочину.Сам порадів він за
дівчину.
А дівчина-красунечка в пошані все хилилась. Ду-
ша її від радості світилась.
А Бог давав, давав... бо щедрим був.І тут збаг-
нув, що меншим той мішок стає, а в світі ще ж
багато всього є.
Ходив по світу... роздавав красу деревам й
квітам, морям і рікам. Всіх, кого бачив й зустрі-
чав, він щедро-щедро наділяв.
Десь більше, а десь менше. Всім дісталось. Ніщо
без Божої уваги не зосталось. Де бачив Він, що
зовсім було трішки, там сили додавав чи молодечо-
го завзяття.
В ялини,гляньте, яке плаття.А в соловейка голос...
Ой дзвінкий! А мудрий чоловік який!
Якщо комусь краси дісталось небагато, то вар-
то щось в собі хороше пошукати.
Бо знає кожен, що Господь так постарався, щоб ко-
жен задоволеним зостався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846330
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019
Ловлю це літо за останні промені,
Куди ж ти, мій невтомний мандрівник?
Дерева стихли, наче зачаровані,
І осінь стелить вишитий рушник.
Так лагідно, так ніжно, так негадано
Махає день пожовклим рукавом,
Мені б іще розфарбувати райдугу.
Побавитись із сонячним теплом.
Із журавлями літо відлітатиме -
Дивлюсь у вічну царину небес
Я спогадом листи йому писатиму,
В світи, куди не знаю я адрес.
Туди, де мрії із суничних пахощів,
І з сонячними спогадами чай,
Ловлю це літо за моменти радості,
Нестримно мчить до осені трамвай.
Квітковий рай… Малинові джмелі…
Гойдає вітер у руках билинку
Переписати б всі календарі,
Хай осінь зачекає ще хвилинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846219
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Вечірній час… Десь пурхнула сова,
Зірниць намисто в небі усміхнулось.
Прочулись, ледь притишені слова…
І все в душі, якось перевернулось.
Лились вони, мов срібні ручаї,
Бальзамом спрагле серденько торкались.
Такі були тоді слова Твої,
Вони між нас молитвою зостались.
Які слова! Яка п»янка любов,
Повторювать це можна знову і знов.
Співа душа від них і стигне кров,
Нехай живе в серцях палка любов
Нехай звучать ці золоті слова,
Нехай від них хміліє голова.
А ви їх все частіше говоріть,
В полоні щастя й радості живіть.
В вечірній час, удень, чи опівночі,
В чарівну мить грайливого світання.
Нехай шепочуть вам слова пророчі.
Про вічне… про таємне… про Кохання
25.08.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846144
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019
[i][b]Tth[/b][/i]
[i] трохи ртероспективно,
але... не без наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
[i][b][color="#065063"]преді мною розбурхане море,
де буяння невгавних стихій,
де ілюзії й темрява спорять
у розхристаній долі моїй…
кванти сонця у хвилі пірнають,
з глибини суть життя дістають…
уявити ж не можу я навіть,
потаємну Ра променя суть!
тут молюски, дельфіни і риби
консервують розмов олів’є…
почуттів резюмую я глибу, –
поетичним є слово моє
мені б долю в подобі амфібій –
Іхтіандром*, напевно б, я став!
жаль, не ті Посейдонові фібри,
не той фейс і заломи постав…
та в душі – наче вічності хвилі:
ком енергій... катарсис**... підйом.
мої думи – незвідані милі
між поверхнею моря і дном
спогад стигми кохання полоще,
побережна шепочеться рінь…
тіло – мов пілігрімови мощі:
ворухнутись бік-набік вже лінь
дух мій – в трансі, в глибокім астралі***…
смак нірвани... блаженний потік…
пруг жаги... амазонки і кралі…
й посмик нерва зрадливого –
тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж з відомого фільу "Человек-амфмбия".
**Очищення, сцілення.
***Енергетичний, тонкий світ в езотериці, аура…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Закрились очі соняхів. Серпнево.
Передосіння примха чи закон?
До сповіді готуються дерева,
Переступивши літній рубікон.
Простягши руки в небо зголубіле,
Шумлять пророчо, кидаючи тінь.
О, як бджолинно їхня кров кипіла
У час весняних знадливих цвітінь!
Тепер стоять обтяжені плодами.
Життєвий строк обірве скоро сніг,
Впаде листок останній з холодами,
Немов останній, прощений той гріх.
Не страшно їм (бо так воліє вічність),
Така вже суть звичайності вмирань:
Невідворотність диханням кармічним
Над горизонтом пише білу грань.
Та поки роси пахнуть ще серпнево,
Предтеча смутку лиш в календарі.
До осені готуються дерева,
Сповідуючись вітру при зорі.
12.08.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845644
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Сяє Київ ясний куполами,
плине велет-Дніпро ген полями.
Тут заслухаюсь соловейка...
Він так любить вставати раненько!
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846027
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Щирі вітання моя Україно, сердечні вітання мій народе. З днем Незалежності український світе.
У квітах, як матір Божа,
З терновим вінком в руках,
Святиться нам днина гожа,
Незламна у сотні роках.
Тобі нині світить сонце,
Хвалу тобі всі несуть
І хліб святий на долонці,
Де дзвони церковні б’ють.
Співають Осанну нині
Дзвінкі береги Дніпра,
Живи у щасливій днині
Вкраіно моя дорога...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846049
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Так добре відчувать кохання,
І,..і кохати...
І день - у - день, і ніч - у ніч,-
Любов чекати...
Пізнать в любові біль і щем,
І сподівання...
Любов"ю жить, мріять щомить,
Пізнать єднання...
Ходить і знать, вірить і ждать,-
Своє кохання...
В мріях літать і крила мать,-
Й радість чекання...
Впевненим буть в силах своїх,-
В своїм коханні...
Озеро й річку переплить,
І навіть море...
Пізнать журбу і смуток свій,
І біль, і горе...
Злетіти до небес й у гори,-
За для любові...
З нею пройти дороги всі,
Завжди любити...
І на яву, й навіть у снах,
Любов"ю жити...
І берегти, і не втрачать,-
Любові силу...
Усе життя її плекать,
І аж до згину...
І після смерті відчувать,
Й нести на крилах...
І на землі, і в небесах,-
Любов всесильна...
Вона живе в наших серцях,
Одна, єдина...
Натхнення мать і воскресать,
Вона безсмертна...
З нею усе перемагать,-
Любов же вічна...
Нести з собою у віках,-
Вона могутня...
І щоб не трапилось любить,
Любов від Бога...
З любов"ю справи всі творить,
На радість людям!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846109
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Батьки, сини – суцільною стіною,
В однім строю стоять, зімкнувши сотий ряд.
І в кожну мить готові знов до бою,
Щоб Незалежність наша не зазнала зрад.
- Сьогодні я прийшла до тебе, сину..
Дощ на Михайлівській світлини намочив.
- Ти захищав Свободу України
Загинув і земний життєвий шлях скінчив.
- Ой, сину мій! .. - волає в небо мати.
Забракло слів.. Вмивається слізьми й земля.
- Мій дорогесенький, ти мусиш знати,
Сюди щораз прийду до тебе я здаля.
Ми будем, сину, завжди одним цілим,
І Честь та Гідність разом збережем свою.
Надалі нас ніхто вже не розділить,
За Україну ми навік в однім строю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846098
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Чути трелі солов'їні,
Лише в нас в Україні.
І гаї шумлять казкові,
Співа нічка колискові.
Лине спів далеко в небо,
Обіймає вітер верби.
Засвітились ясні зорі,
Стихли хвилі в синім морі.
Заграв місяць на сопілці,
Птах притих, заснув на гілці.
У траві цвіркун цвіркочи,
Українські люблю ночі.
Так люблю природи диво,
Скажу впевнено:" Щаслива"
Більшого немає щастя,
Україночкою зваться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846074
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Для мене твоя трепетна любов,
Це, цілий світ,- це в небі зірка рання,
Вона у юність повертає знов,
І знову серце мліє від кохання.
Знов черемшина у саду цвіте,
І соловей для нас пісні співає,
І гріє душу почуття святе,
Кохання в грудях полум"ям палає.
В потік гірський зливаються слова,
Твоє "Люблю" в душі моі лунає,
На скроні сивина, моі, лягла,
Чому ж тоді так серце завмирає?
Чому зірки нам падають до ніг,
І кличуть в поле вечорові роси,
І жайвір піснею нас кличе у політ,
Пісні для нас співає стоголосі?
І хочеться нам казкою ще жить,
Не дивлячись, на посивілі скроні,
Від почуттів у серденьку, п"яніть,
Й тримати власне щастя у долонях.
Для мене твоя трепетна любов,
Це, цілий світ, це мрія, навіть казка,
Тобі в коханні зізнаюся знов,
Прийми ж мою палку любов, будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846003
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Закрили хмари горизонт,
Похмуре стало сіре небо.
Принишк на хвильку лише фронт,
Птахів не чуть веселий щебет.
На мить короткий відпочинок.
Як стогне зранена земля!
Та знов почнеться поєдинок:
Війна проклята кружеля.
Затихло все, вляглася тиша,
Не чути пострілів гармат.
І лиш туман ставав густішим...
Спочинь душею, МІЙ СОЛДАТ!
Думки на хвильку полетіли,
У рідний дім, оте тепло,
Край хати мрії там присіли...
О! як же їм не повезло!
Ніхто не хоче з них вмирати,
Своїх дітей згадали сміх.
Не спить ночами сива матір...
Прийде розплата за ВСЕ й ВСІХ!
А поки йде війна кривава.
Війна - розруха, сльози, гріх.
А, МУЖНІ ВОЇНИ, ВАМ - СЛАВА!
За ВАС ми молимось, за ВСІХ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846005
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Серпневий вечір, по обрію мостився,
Хтів запросити, зоряну нічку в гості,
А в полі сонях, низесенько схилився,
Несе сховавши, промінчик сонця в осінь.
Горобці стежать, пильно за небосхилом,
Все підлітають й ледь сповиті в жовтий цвіт,
Вмить доторкнувшись, різко здіймають крило,
В круговороті, влаштували зореліт.
Вітер приніс, вихорцем,вологий запах,
Вечірня втіха… геть тікала спека,
У небесах, гриміло, іскрило, спалах,
Тішився сонях, обійде небезпека.
25.08.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846116
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Мене поезія і музика п"янить,
З піснями, я на небо відлітаю,
Лише заради цього варто жить,
Заради того, щоб почуть "Кохаю".
Мене поезія і музика п"янить,
Не дивлячись на посивілі скроні,
Мені ще хочеться, як в юності любить,
І відчувать долоню у долоні.
Мене поезія і музика п"янить,
В душі моій, луна пісень багато,
Хороший вірш, він піснею дзвенить,
Для серця й для душі - це справжнє свято.
Мене поезія і музика п"янить,
І не дає мені ночами спати,
Від вірша гарного, у венах кров кипить,
Від пісні гарноі я й сам стаю крилатим.
Коли дзвенить мелодія в душі,
Душею я між хмарами літаю,
Й лягають на папір моі вірші,
Душею й серцем я відпочиваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845276
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Люблю свой домик для души!
В нём нет ни окон, ни дверей...
Там спрячусь я, от всех, в тиши...
И свет здесь - солнышка светлей!
Внутри, со светом - говорю..
Прислушиваюсь... день и ночь...
Чтоб, душу уберечь свою,
Обезопасить и помочь...
Нельзя же, им - не дорожить,
Ведь, домик мой - почти что Я?..
"футлЯрчик" - тело для души
В нём - аллегОрия моя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845288
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 17.08.2019
А вже осінь... а вже осінь...а вже осінь...
Закружляє нас з тобою листопад.
А вже осінь... а вже осінь... а вже осінь...
Завітала... завітала до нас в сад.
Упаде під ноги листя нам шершаве,
Буде хованки з ним грати вітерець.
Сум у небі, наче перший сніг розтане,
Доторкне кохання радісно сердець.
Приспів:
А вже осінь... а вже осінь... а вже осінь...
Закружляє нас з тобою листопад.
А вже осінь... а вже осінь... а вже осінь...
Завітала... завітала до нас в сад.
Пригорну тебе кохана в тихий вечір,
Про кохання розкажу тобі своє.
Ясні зорі нас торкатимуть за плечі,
А до ніг впаде намисто росяне.
Я кохаю... я кохаю тебе дуже
І присвячую для тебе всі вірші.
Нехай осінь... нехай осінь навороже,
Щоб лишилась ти назавжди у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845306
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Рясніють яблука в саду, теплом налиті.
І груші соком налились, схилили віти.
Під тином терен в колючках... Розчервонівся.
А біля нього виноград в'юнкий повився.
Радів той терен:"Он які! Вас доглядають.
Приємно бачити, як всі про вас тут дбають.
А я росту собі один, тин підпираю.
Уваги ні від кого я не мав й не маю.
Щоправда, і мене зірвуть, якщо потреба.
Важливо кожному, щоб він комусь був треба."
А нам навчитися б радіть всім в того терна.
Мабуть, для цього й сіяв Бог ті добрі зерна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845348
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Зіграла осінь на роялі,
Журливу пісню під дощем.
В душі з'явилися печалі
У серці поселився щем.
У звуках осені тремтливих
Лиш краплі стукали в вікно.
Пішли відпочивати зливи,
Заснули, випивши вино.
Торкалась осінь клавіш тихо,
Мелодія увись лилась.
Ця гра для неї ціла втіха,
Дощем на землю пролилась.
Листочки в вихорі кружляли,
Під цю мелодію сумну.
На воду човником лягали,
Мабуть готовились до сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845210
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Тропа природы - цифрой восемь:
Как утро мягко льётся в вечер -
Так лето плавно входит в осень...
А человеку разве легче?..
Дорога жизни лишь вначале
Не кажется особо сложной.
Хотя... слеза в пустом бокале
Таки бывает часто ложной...
Но и слеза перегорает...
И даже праздник в бабьем лете,
Как будто юность золотая, -
Лишь позолота на предмете...
Но ведь в природе всё иначе...
Где смерть - там новое рожденье!..
Весна кричит, смеётся, плачет,
В неиссякаемом волненьи!
А в жизни краски истлевают...
И всё больней, и ощутимей
Дожди из сердца вымывают,
Что было так необходимо...
В душе лишь осень остаётся.
Не зря поэт стихами плачет,
Ведь в ней ничтожно мало солнца,
Но ведь не может быть иначе!
Ведь ничего такого нет в ней,
В поре заката, кроме грусти!
С годами грусть - больней, заметней,
Потом и грустное отпустит.
И станет - тихо... Станет - просто,
Без ярких чувств и вдохновений.
...И безответные вопросы
Уйдут без капли сожалений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845197
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Ты слова бросаешь как-то вскользь,
Будто я тебя забыла... Брось!..
Впрочем, я сама порой грешу:
Будто рай подобен шалашу.
Только ты не верь. Не тот формат.
Нам ведь не по двадцать. Маловат
Будет райский угол для двоих.
Глупости!.. Не слушай слов пустых.
В общем, и дворцов не надо мне.
Я не знаю - где, в какой стране
Упаду... В полёте жизнь моя!..
В клетку не посадишь соловья.
А запрёшь и бросишь ключ на дно -
Замолчу и выпорхну в окно.
Только не забуду никогда...
Может, в этом вся моя беда?..
Если завладеет сердцем грусть -
Прилечу... и ласково прижмусь...
Если оттолкнёшь - то я умру,
Если я обоим нам не вру...
Для меня покой - туман, мираж...
Более привычен - ералаш...
Птица... но и белка в колесе,
Рыба... Жизнь моя - не как у всех...
Если любишь - что ж... тогда терпи.
Мне не быть рабыней на цепи,
Но и ты в судьбе - не просто так...
Знаешь, чувства - тоже не пустяк.
Ты так любишь пение моё,
Только взаперти мне соловьём
Не летать, не петь. Умру ведь я! -
Тут уже не лжёт душа моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845194
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Ти за руку, ти за руку тримав ніжно,
А мені було казково й дивовижно.
І всміхалися волошки - сині квіти,
Їм причісував голівки в полі вітер.
Ой волошки, ой волошки милі квіти,
Дарувало їх нам поле й тепле літо.
Бігли поруч ми закохані з тобою,
А довкола лиш волошки і нас двоє.
Твої очі мов оті волошки сині
Я топлюся в них кохана і понині.
Погляд ніжний так до тебе мене манить,
А стріла Амура серце моє ранить.
Я нарву тобі букет з волошок синіх,
Подарую лиш тобі одній - єдиній.
І у очі твої сині задивлюся,
З них немов води джерельної нап'юся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843625
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Між нами –
відчудження ями,
незвані відлуння гірких непотрібних розмов.
Не треба
дивитись на небо,
шукати там відповідь: де загубилась любов.
А тиша
усе голосніша...
Не можу повірити й досі в байдуже "пробач".
Мовчання – як сповідь остання,
як зимного вітру у вітах оголених плач.
"Знайомі".
Ми просто "знайомі"...
Залишилось в пам'яті зоряність ніжних ночей.
Здається,
що все це минеться,
та тільки мені не забути коханих очей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843627
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Молодиця Текля з ночі
Всіх на вулиці збудила,
Залишилась одна хата –
То уже в вікно гатила:
-Кумонько, рятуйте! В мене
Вдома пекло і розруха!
Так раптово, без хвороби
Переставилась свекруха!
Скільки клопоту! І треба
Все зробити, як годиться…
То ж на похорон позичте
Вашу чорную спідницю.
Через сорок днів кумася:
-Чи покійниця не сниться?
Хай там з миром спочиває…
То віддайте вже спідницю!
-Кумонько, яку спідницю?
Та Ви що, хіба не знали?
То ж у ній, хай люди скажуть,
Ми свекруху поховали!
Я в роботі закрутилась,
(Там баби покійну мили)
Вчасно всі не подивились,
Як сердешну нарядили…
Ви вже вибачте, кумасю,
(Аж сльозу зронила Текля)
Що невинна одежина
Буде з бабою у пеклі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841950
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Закружи в вальсе жизни нас, милый!
Я поддамся тебе,лишь веди...
Будь же ты - половинкой достойной
Ждет нас счастье с тобой впереди!..
Ведь без музыки - нет вдохновения,
Нет желаний - созвучных любви...
Закружи нас в нирване мгновения
С ветерком нежным - к счастью введи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843011
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Розтривожилась осінь тобою,
Задощило у серці моїм.
Лист кленовий упав на долоню,
Ти прилинула в наші краї.
У тумані сховалися трави,
Навкруги закружляв листопад.
Кольорові дрімають діброви,
У зажурі стоїть тихо сад.
Прохолодою вкрились світанки
У повітрі гірчать полини.
І дощі барабанять по ранках,
Мов розучують гамми вони.
Розтривожилась осінь тобою,
Чути в небі журливе:" Курли."
Таке близьке й знайоме доболю,
Притаманне осінній порі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843507
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Зелений моріжок, жовте латаття...
Стоїть лелека на одній нозі.
Мелькає вдалині квітчасте плаття,
Матуся стелить полотно в росі.
Зимою пряла, а весною ткала,
Мочила, прала, парила в золі.
Бувало так, що й нічку не доспала,
А ми були тоді - такі малі.
Як затишно було, світило сонце!
А полотно лежало по траві.
Ця білизна була для нас віконцем,
Куди дивились ми - такі малі.
Нема вже полотна, нема латаття,
Відлетів лелека у чужі краї.
У пам'яті лише - квітчасте плаття,
І слід від полотна, та спомини мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816899
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 30.07.2019
Лідії і Сергію Губецьким до ювілею
з нагоди 35-річчя з Дня весілля.
З Кораловим весіллям вас вітаю!
Здоров’я кре́пкого обо́м бажаю!
Хай ва́ші долі ща́стя під вікно́м
Льняним ще довго стелять полотном,
Коханням й радістю ваш дім вквітчають,
Достаток й успіх в нього зазива́ють.
Щоб ві́рність, дружелю́бність і пова́га
В родині вашій мали перевагу.
Панує хай між вами розуміння
Турботи і взаємності проміння.
Обом сімейного благополуччя
Іще на довгі ро́ки, на сторіччя.
Бажання ваші й мрії щоб збувались,
Й в житті лиш добрі люди зустрічались.
Йшли поруч по життю рука об руку
Й завжди́ щоб шанува́ли діти й внуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843475
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2019
У кожного свій Ангел є... і мій, як сонце сяє.
Я знаю, що від бід мене крилом він прикриває.
А крила в Ангела міцні, та дотики їх ніжні.
То ж береже в спекотні дні і в заметілі сніжні.
До світла Ангел мій веде... де грози - обминає.
Я знаю, він мені добра і щастя лиш бажає.
Знає секрети всі мої, усі мої бажання.
З ним легко зустрічать мені нового дня світання.
О, Ангеле мій дорогий! Ти вдень, і вночі сяєш.
Як вдячна я за все тобі... Про це ти, рідний, знаєш.
Від тебе сили наберусь, і ніжності додасться.
Бо лиш з тобою, світлий мій, пізнаю своє щастя.
У кожного свій Ангел є... і мій, як сонце сяє.
Я знаю, що від бід мене крилом він прикриває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843534
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Навіяло написати після прочитаного вірша
Leskiv; »Не буде баба дівкою»
Це не вік, коли вже й за шістдесят
Хоча кажуть,- В такий час не до свят
Побрехеньки, скажу вам відверто
За ці роки багато здобуто
І досвіду, і є статки якісь
Бере, мене ото частенько злість
Що,»вже стара», як вирок людині
Мовлять услід. Все ж не згодна нині.
Лихе мабуть, згадати не варто
Хоч чіпляється занадто вперто
Ну і нехай, не буду дівка я
Та на мені тримається сім`я
Щоб у світлині,все та й до діла
У душі завжди пісня бриніла
Тоді й борщИк, смачненьким удасться
Й геть відлетять сумління й нещастя
Як підморгне й всміхнеться чоловік
І приголубить. Який вже той вік
Геть забудеш, хоч давно не дівка
І згадаєш, як грала сопілка
В кав`ярні, ледь палахкотять свічі
Чарівність…. ніжний погляд у вічі…
Все забуду, хоч в таночок бери
Не завада, що пенсіонери…
Ну й нехай, кажуть, що вже й не модна
Себе знаю, жінка благородна
То онучата, ті думки мають
Ледь- ледь всміхаються, все ж сприймають
Таку, як є і цьому радію
Думки про старість з вітром розвію
А, як онучка, зробить зачіску
Добавить блиск іще й косметику
Бува порадить. І, як ніколи
Немов позаду, ті роки школи
На душі світло, мов весна нині
І я радію цій кожній днині.
Що роки, тож нехай й за шістдесят
Ото трясця, як ракети спішать
Ну і нехай, а що вони мені
Хоч по житті, не все сонячні дні
Часом думки, чубляться з думками
Рій в голові… І не сплю ночами
Чи від погоди, чи від політики стрес
З водою оцет - гарненький компрес
Часом пігулка…. І вже спасіння
До ранку зніме, всі потрясіння
Бува й інакше, як дуже дошкуля
Йду до віконця, там місяць здаля
І зорі світять, мов шлють сигнал
За мить відчую – у душі запал
Ручка і аркуш, в цей час потрібні
Та Бог із ними, хоч й коси срібні
За шістдесят, я їх не сприймаю
Веселий настрій та себе лаю
Бо все здається маю сорок п`ять
Розпочинаю про любов писать
А ні, то гумор, як голка вткнеться
Чи пісню чую... Легко пишеться
А коли дОщик хлопа за вікном
Стелиться проза…. Мов п`ю вино
Смачне, медове, як те кохання
І горить світло, аж до світання….
А чи пристала, мо» хто спитає
Ні, не відчула, душа співає
Я там літаю, ген, в піднебессі
Мені так добре, тепло на серці
Роки гадаю, не треба лічить
Те що дав Бог, цінити й просто жить
Насолодитись цим білим світом
Себе відчуть… Квіткою в суцвітті.
***
Бажаю, всім кому за шістдесят
Фантазії, про старість не приймать
Щоб весна тільки й літо в кожній душі
Хай веселіші, напишуться вірші!
30.07.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843502
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Казала мені мама, що Ангели літають.
Що дуже вони гарні, красиві крила мають.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене ... Літати.
З тобою завжди легко, бо вмієш ти радіти.
І ласкою своєю без слів ти можеш гріти.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
Ти доторкнувсь до мене, і я - затріпотіла.
Здається, що й у мене також з'явились крила.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843537
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Життя – це мить, і в п’ятдесят, і в сто…
Хтось називає грою у лото,
Комусь – очищення в служінні Богу.
Важливо вибрати пряму дорогу
Крізь оступи і блуди, і тривоги…
Долає правда лиш круті пороги.
Життя – це мить, прекрасна, зіркова,
Любов і Світло, і живі слова.
І ті, хто поруч, люди дорогі,
Коли радієш всьому навкруги.
Життя – Душі зростання, Духу в ній –
Щасливий, хто відчує світ живий.
Спасибі Господу за долю, пізнання,
Оновлення душі та всі знання;
За лети у безмежні небеса;
Блаженство, де у дні лише краса.
Спасибі, за даровану ту мить,
Що світлом чистим на землі горить!
22 липня 2019
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843514
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Насилу спала ця нестерпна спека
І темінь опустилась під вікно.
Стою й дивлюсь на небо я далеке,
Де все покрилось сірим полотном.
Пливуть по ньому темно-сірі хмари:
Такі дрібнесенькі, як те пшоно.
І місяць в них ховається, як марить,
Хоча на небо вийшов вже давно.
Деінде зіронька ясна мигає,
Вона чекає на своїх подруг:
То вигляне з-за хмарки, то сховає
Своє лице, що світиться навкруг.
А темінь опускається густіша
І вже ховає в небі синяву.
Все засинає і стає тихіше,
Лише роса спадає у траву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843477
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Небо зоряне, небо зоряне...
Доля, ніби нива, поорана.
Місяць-підвісок - світиться скибка,
Тонко виводить жалібна скрипка.
Хлопці не сплять, в окопах на варті.
Що ця війна покаже їм завтра?
Снайперські кулі цілять підступно,
Ворог сховався онде за куп'ям.
Схід у кривавих корчиться ранах,
Молодість гине, де ж той світанок?
Боже, на тебе тільки надія,
Щоб не були скалічені мрії.
Небо зоряне, небо зоряне...
Доля, ніби нива, поорана.
Місяць-підвісок - світиться скибка,
Тонко виводить жалібна скрипка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843517
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Загубилися в ромашках, долей наших почуття.
Їх знайти було нам важко, диктувало так життя.
Як блукали по світанках, роси падали до ніг,
Птах співав пісень на ґанку, будив голосом усіх.
Приспів:
Ромашкове поле, нас кличе до себе,
Ромашкове поле, то сонце і небо.
Ромашкове поле на квітах гадає,
Любить, чи не любить, серце відчуває...
Доторкнулася до квітки. чиясь з ніжністю рука,
Посміхалось до нас літо, веселилася ріка.
Сів метелик на пелюстку і зануривсь в кольори,
Одягла хмаринка хустку, полетіла в береги.
Я скажу тобі кохаю. а ромашка так собі,
Лине пісня понад краєм я дарю її тобі.
Заховаюся в ромашках, ти у них мене знайди,
Доля в клітці, наче пташка, ти на волю відпусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843414
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
Нехай води завтра, змивають сьогодні пісок
Що так натирає рани колючі в душі...
Важкими словами, де із безодні лиш крок,
А під ногами сухі від образ спориші...
Нехай дощ прощення повільно стікає, нехай...
Я вже не вертаюсь в минуле, спустілий перон-
Коханих думок, завмерло терпке зачекай,
Де тільки лиш згадка і спогадів скорений сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843284
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Я знову в Лесинім саду,
Іду знайомими стежками,
Збираю рими на ходу,
Їх губить Муза тут роками.
Місцинка рідна і свята,
Садиба всіх стрічає мило.
Панує тиша й доброта,
І слова невмируща сила!
Вдихаю запахи троянд,
Липневим дощиком умитих.
Душа окрилилась моя…
Якби ж то мить цю зупинити!
Гойдає яблука вітрець,
Налиті і червонобокі.
Створив невидимий Митець
Красу, котра милує око!
Я тут натхненням причащусь,
Нап’юсь блаженної любові.
Не раз думками повернусь,
Хай проростуть зерном у слові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843328
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
[b][i][color="#e01086"]В[/color]идно так судилось нам с тобою,
[color="#e01086"]-Р[/color]азлюбил, - ты бросил на ходу,
[color="#e01086"]А[/color] теперь лишилась я покоя,
[color="#e01086"]З[/color]най, любимый, я, как прежде жду...
[color="#e01086"]Л[/color]ето мне не дарит больше радуг,
[color="#e01086"]У[/color]тренний рассвет не шлет лучи...
[color="#e01086"]К[/color]то прогонит мне печаль-досаду,
[color="#e01086"]Е[/color]сть ли тот, кто сердцем будет чист?
[color="#e01086"]Я [/color]была любимой и... летала
[color="#e01086"]Ч[/color]увств без крыльев в этом мире нет...
[color="#e01086"]Т[/color]олько сразу всё бесцветным стало,
[color="#e01086"]О[/color]крылённой счастьем - гаснет свет...
[color="#e01086"]Р[/color]азошлись у нас судьбы дороги
[color="#e01086"]А [/color]теперь у каждого свой путь,
[color="#e01086"]Н[/color]о не все подведены итоги,
[color="#e01086"]Е[/color]сть любовь, что не дает уснуть...
[color="#e01086"]Н[/color]очь пройдёт и сменится рассветом,
[color="#e01086"]А[/color]лым светом скрасится восток.
[color="#e01086"]Я[/color] подруг не слушаю советы,
[color="#e01086"]П[/color]ропишу о боли между строк...
[color="#e01086"]Т[/color]ает день, его заменит вечер,
[color="#e01086"]И[/color]з-за леса выплывет луна.
[color="#e01086"]Ц[/color]епь событий ляжет вновь на плечи,
[color="#e01086"]А[/color] беда лишь в том, что я одна.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843330
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Там у літі лишилось дитинство
І турботливе слово батьків.
І калини червоне намисто
І казки, ще столітніх дубів.
Знов приходить у сни колискова,
Що співала матуся до сну.
Ясна зірка в вікні вечорова,
Закликала у гості весну.
Бігли ми в прохолоду до ставу,
Нас манила до себе вода.
Пестив вітер вербу́ кучеряву
І раділа від цього вона.
Паслись в березі згніздані коні,
Соковита й смачна їм трава.
Примостився жучок на осонні,
Посміхалась йому кропива́.
Ґелґотання лилося луною,
Вели гуси малих дитинчат.
Піднімався туман пеленою,
Не вернеться дитинство назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843329
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
П’ю повільно на стиглій малині настояне літо,
Доки липень купається в ягідних мріях полів,
Дикі бджоли збирають нектар й заціловують квіти.
В синім небі закохана пара пливе журавлів.
Розкриває долоні у сонячних променях спека,
Забирає в обійми гарячих розпечених днів,
Тільки хмари на небі крилом ледь потрусить лелека,
То омиє всю землю у теплих краплинах дощів.
Непомітно на обрії зазолотилося поле,
Сині мальви всміхаються ніжно у стиглих житах
Десь шепочуть над річкою зеленоокі тополі.
Ця середина літа така ще солодка на смак.
Зарум’янений степ іще повниться чортополохом,
Ще любистком заквітчана стежка біжить через гай,
Ще чорниці в лісах не минула солодка епоха,
А увечері п'ється настояний липовий чай.
І так хочеться хоч би мить зупинити хвилинку
Відпочити від шуму, без сумнівів, болю і слів…
Теплий вітер легенько гойдає тонку павутинку
І тихенько шепочуться квіти в зеленій траві…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842891
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Ранковий сплін, дощу прозорий сум.
І Ви мені згадалися одразу,
І пронизав єство солодкий струм,
Предивна мить розхмареного джазу
Вас привела у пам*яті сюди.
Повітря пахне спокоєм і дивом,
А дощ цілує листя лободи
І зазирає в очі голубливо.
А я мовчу, так боязко словам,
Вони бояться тишу спопелити.
І замість мене дощ розкаже Вам
Про біль і щастя виплеканий диптих.
Все голосніше плаче вогкий джаз,
Ловлю на слух оцю поліритмію.
Мені так лячно мріяти про Вас...
Й забути Вас, напевно, не посмію...
19.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842880
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Коли нічка з неба зійде,
мій коханий до мене прийде.
Місяць срібло розсипає,
милий мій мене кохає.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Не ховай за сині хмари
місяця, що зіркам до пари.
Жде миленький біля річки,
де високі шумлять смерічки.
Де калинонька червона
низько хилить свої ґрона.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Не ховай за сині хмари
місяця, що зіркам до пари.
Добре, нічко, нам з тобою.
Тут на березі, під вербою.
Річка хвилечкою грає.
Соловеєчко співає.
Нічко, нічко, чарівничко!
Зірко ясна!
Нічко, нічко, чарівничко.
Ти прекрасна.
Ніби місяць ясний в хмарі,
милий мій... і мені до пари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842198
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Рідна Мово моя, дана Богом -
Оспівана піснею,
Голос твій - у гаю солов’я,
Стиглий колосе, думою вічною.
Ти мій світ і мій сон,
І мій хрест у молитві життєвій,
Сотні років на кон...
Засівали тобою пустелі.
Вишиває калина стібки -
В них зароджує світло,
Синьо жовті стрічки -
У душі рідне слово розквітло.
Ти у світі одна,
Де топтали - воскресла з руїни:
Мово рідна моя,
Так прекрасна в піснях солов‘їних.
Не любити тебе?!
Тож не дихати - в болю тужити,
Мак червоний цвіте -
Ти народжена! Знову,
Щоб жити...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842175
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019
А летом счастье скрыто в пустяке:
в ночном костре, в рассвете летнем раннем.
Оно висит на свежем ветерке
гирляндой свежепоймайной тарани.
Оно смеётся солнцем в синеве,
на сердце лёгкой патиной ложится.
В степи раскинешь руки по траве –
и счастье тут же рядом приземлится.
Ах, лето! Как его нам не любить,
его дарам цветным не удивляться?
И впору лёгкой бабочкой кружить
и над цветком застенчивым склоняться...
А летом счастье липнет как загар,
и плещется у ног морским прибоем.
Оно – заката розовый муар,
что нежит упоительным покоем.
Копите в сердце тёплых дней янтарь,
и пусть запасы солнечного счастья
вам вспомнятся, когда придёт январь
с холодным, колким, сумрачным всевластьем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842254
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Все опостыло без тебя…
И день не день, и снег - не снег.
И солнце светит как луна,
И время замедляет бег.
Все как всегда, но НЕТ тебя
Есть мелочь жизни, суета
Все как всегда, но без тебя,
Без нежных слов и без тепла.
И солнце светит как всегда,
И в небе те же облака,
И день сменяет та же ночь,
И боль разлуки с нею прочь.
Живу надеждой и мечтой.
И пусть не я сейчас с тобой,
И пусть тоска, что волчий вой
Сжимает душу, как петлей.
Но за разлукой встрече быть.
И будешь ты меня любить.
Как не любил еще никто,
Поверь - не каждому дано
Тебе я нежность подарю.
И счастьем щедро по утру
Я застелю твою судьбу,
Родной, я так тебя люблю
Стихотворение написано моему супругу в те времена,когда мы были очень молоды и разлука для меня была чем-то очень страшным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842240
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 17.07.2019
[i]Хоч вірш створено в День
Конституції, він не про Неї.
Хоча... як пильно глянути..
в розряд встраченого
попадає і Основний
Закон держави.
Ескіз з натури...
Факти...[/i]
[youtube]https://youtu.be/tcPJ_UHsArU
[/youtube]
[i][b][color="#066875"]Вмирала пташка… трепетно і гордо:
жагучий погляд – в сонячну блакить…
Стихія ж там: і хмар, і райдуг орди,
а тут – остання, хоч і світла мить…
Не пожилось… На те вже в неї йшлося:
Вертка малявка випала з гнізда,
внизу ж життя – голодне, спрагле, плоске –
обитель для… рептилій і нездар.
Вмирала пташка, а за нею – й мрії
піднятись в небо, в царство висоти…
А як хотілось, як цвіли надії,
красот лазурних серцем досягти!
Вмирала пташка – символ лету й щастя
для нас, простих, приземлених украй…
О, як сверблять, буває, в тих зап’ястя,
махнув би хто за нею в дійсний рай!
Де гордо мріти можуть
тільки птахи,
де їхній голий, але рідний дім,
де все – на чину й правди плаху,
щоб недарма –
і блискавка,
і грім. [/color][/b]
28.06.2019
На світлині автора: прототип ЛГ - "винуватиця" ідеї твору,
вже бездиханна, але з піднятою догори головою. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840364
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 15.07.2019
Там на вершині гір, цілує небо хмари,
Широкий простір де горять Стожари.
І наче звуки флейти в сонячнім промінні,
Торкаються душі і неба - сині.
Он едельвейс серед ущелени розцвівся,
Він сонячним промінням враз зігрівся.
Тут дике птахство в тиші спокій зберігає,
У вишині по іншому світає.
Торкнусь краси думками, ніжності цієї,
Ніхто тут не висаджує алеї.
Луна самотня в безкінечність відлітає,
Куточок цей назвати можна - раєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841964
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Іще не цілована
ані вітром, ані тобою,
Сни з-під вій розгубились,
лишивши сліди на щоці.
Вчора юна Алкіпа,
сьогодні палаю жагою -
Йду ва-банк без вагань:
легка посмішка - б*ю прямо в ціль.
Сходить темряви мох,
ніч збулася сльозою предтечі,
Золотими струмками
вливається день з сонцевеж.
Ти у царстві Морфея
шукаєш дорогу для втечі,
Я ж любисткову купіль готую -
тепер не втечеш...
Стріли й щит у кутку:
не для тебе загрозлива зброя.
Причарую навік
і барвінком розквітне земля.
Амазонка по крові...
Та впала колись-таки й Троя...
Ти цілуєш. Вустами гарячими.
Все. Я твоя.
23.06.2019.
Алкіпа - амазонка, яка дала обітницю назавжди лишитися дівою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840205
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 14.07.2019
Як зберегти відносини хороші,
Яких не купиш ні за жодні гроші?
Свою присутність правильно додати
У простір іншої людини й знати
Тонку межу, невидиму нікому,
І не спіткнутись на шляху слизькому?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841827
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Десь на енній від сонця планеті,
за рогом зими,
В павутинні із днів,
поміж зоряних нетрів сліпучих
Стрінем юність свою.
Лебедітиме ніжно крильми
І на хвилях мімозових
спогад спливе неминуче.
Як зустрілись колись.
Місяць срібло у трави губив,
Голубіло повітря,
прошите фіалковим цвітом.
Туркотіли до ранку,
мов дикі оті голуби
Доки доля сплітала
над вербами наші орбіти.
Тихо небо пливло,
витікаючи із берегів
І роїлося щастя
в весільнім цвіту черемшини.
Під зірковим каскадом
ти вперше сказати посмів,
Що навік покохав.
Зашумів вир життя скороплинний.
Весняніли роки
й колосились у стиглих житах,
Пружно били дощі,
скроні вкрилися злегка снігами.
Твоє дуже крило
незрадливо вело по світах...
А чи може то світ
ішов поруч, милуючись нами.
3.05.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841173
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 14.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 14.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2019
Приховала нічка зорі, поміж хмари – перли
Ясноокий місяченько, ховався за обрій
В самоті посеред поля, почуття завмерли
Мабуть тільки, я тут зможу, знайти собі спокій…
Вже й світанок, в очі глянув, любо подивитись
Чудо барви, в піднебессі й золотисті стрІчки
Геть печалі, відкинути й цим насолодитись
Й дуже хочу, час вернути й побродить вздовж річки…
Зранку м`ята, п`янко пахне, голову дурманить
Босонога йдеш назустріч, ти моя кохана
Скрізь намисто, розсипане, трава роси ронить
Немов знову, тебе бачу, ні це все омана…
Розійшлись, наші дороги, ті слова любові
Лише чула, стрімка річка, понесла далеко
Ми ж з тобою, моє сонце, раділи розмові
Тій душевній, і відвертій, забути нелегко…
Вітерець гойдає листя і злегка тріпоче
Торкнувсь сивого волосся, свіжість б`є в обличчя
Хай би знову, тебе зустрів, серденько так хоче
Почуття, ще тліють в душі, бо ця любов вічна…
02.07.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841843
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Життя проходить не помітно,
Роки пливуть кудись у даль.
Та посміхайся всім привітно,
З минулим хай біжить печаль.
Нехай душа твоя радіє,
Життя прекрасне над усе,
Воно, тобі дитячі мрії
І ще на блюдці піднесе.
Промовить голосом сопілки,
Обійме вітром перемін,
Всміхнеться фартом і не тільки
Вдаряючи в удачі дзвін.
Зігріє променем ранковим,
Збентежить ризиком у снах.
Здійметься голубом казковим
Твоєї долі вільний птах .
Він пролетить над цілим світом,
Огляне з висоти життя
І повертаючись з привітом
Принесе віру в майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841849
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
ти ревнуєш мене до снів
у яких є чуже ім‘я:
хто наснитися їй посмів?
і при чому при тому я?
ти читаєш мої листи
адресовані не мені:
я, напевно, таки не з тих,
але кимось би бути міг?
ти шукаєш мої сліди
у словах між чужих рядків:
це ж вони - наче на слюді
невловимі такі, тонкі?
ти ненавидиш кожен день
у якому мене нема:
що, як знову вона піде
у ранковий густий туман?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841856
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Ой смарагдова ніч на Івана Купала.
Я віночок плела, на голівку сплітала.
Я віночок плела, на голівку сплітала.
Своє щастя в ту ніч я шукала.
У смарагдову ніч своє щастя шукала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Свою долю в ту ніч я чекала.
У смарагдову ніч свою долю чекала.
А смарагдова ніч все вогні розсипала.
А смарагдова ніч все вогні розсипала.
Видно знала, що я покохала.
Ой смарагдова ніч на Івана Купала.
Я віночок плела та й на воду пускала.
Ця смарагдова ніч - чарівниченька. Знаю.
Той з віночком, кого я кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841864
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Я на крилах до Тебе летіла.
А в думках була поруч з Тобою.
Говорить наодинці хотіла…
Та стелилась розлука журбою.
Зустріч в травах зелених ховалась.
Намагаючись знов утекти.
У річках. У бурхливих купалась.
І летіла у даль, у світи.
А то, знов підкрадалась близенько.
Ось, ось буде у нашім полоні.
А зачепить лише серденько.
І сипне стиха снігу на скроні.
Наша зустріч чомусь забарилась,
Чи дорогу до нас загубила?
Та надія, як завжди, іскрилась,
Віра наша весь смуток розбила.
І літаєм з Тобою щоночі.
У спокійні й стривожені сни.
Задивляємось і люблячі очі.
І жалкуєм… далеко вони.
13.07 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841820
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Самоцвіти життя під небесним світилом:
Це метеликів румба і коників соло,
Це і мрії крилаті, й надії вітрила,
І розкрита твоєї душі парасолька.
Самоцвіти життя сяють льоном небесним,
Лине піснею дзвінко щебетання птахів.
І у серці жаринки кохання воскреснуть,
І розпалять багаття, наче диво із див.
Самоцвіти життя щедро сипле природа.
Бережімо й цінуймо цей Божественний дар.
І напея й лимнада співатимуть оди.
У гармонії світу вип*єш справжній нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841483
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Всё уже было. Но будет опять и опять.
Снова рассвет отразится в серебряных росах,
солнечным светом начнёт небеса заполнять,
пересчитает стада облаков-мериносов...
Полдень июльский несносной жарой утомит,
ливень опять обновит запылённые краски...
"Я не жалею!.." - вновь песню поставишь Эдит.
Жизнь продолжается, хоть и стремится к развязке...
Всё уже было. Не нам этот мир удивлять.
Слово "люблю" временны́ми смывало волнами.
Всё уже было, но будет опять и опять.
Только не с нами, любимый мой, только не с нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841501
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 11.07.2019
1
Ой, під клубом весело, так музики грають
Молодь у танок зібралась та іще й співають
Їм пташки підспівують, про чудовий вечір
А ну хлопче, обійми ти її за плечі.
Пр.
Її очі мов волошки, поглядом все скаже
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже
Ой, я тебе чорноброву, дай же поцілую
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
2
Місяченько лукавий, поглядав ревниво
Із гаєчку соловей співав чарівливо
Вітерець підштовхував, немов давав крила
Їй на вушко шепотів, всміхнись йому мила…
Пр
Її очі мов волошки, поглядом все скаже
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже
Ой, я тебе чорноброву, дай же поцілую
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
3
Підем в гори любая, знайдем квітку щастя
Хай нас Бог благословить, приймемо причастя
Люблю гори й долини і тебе жадану
Кращим другом по житті, я для тебе стану
Пр
Її очі мов волошки, поглядом все скаже
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже
Ой, я тебе чорноброву, дай же поцілую
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
4
Ой музики весело, заграйте гучніше
Щоб, співала душенька й на серці тепліше
Приторкнувсь до тебе я, хочу обійняти
Клянусь, зіронько моя, увесь вік кохати
Пр
Її очі мов волошки, поглядом все скаже
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже
Ой, я тебе чорноброву, дай же поцілую
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
11.07 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841556
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Бачу очі твої кожен раз,
Як дивлюсь на волошки у полі.
Чую диво - мелодії вальс,
Виграє вітер з листям тополі.
І заслухалися небеса,
Закружляли у танці хмаринки.
Задзвеніла у травах роса,
Вона падала наче сльозинки.
Приспів:
Де ти кохана, скажи,
Хочу зустрітись з тобою.
Ще залишились в душі,
Зустрічі ті під вербою...
Я блукаю з тобою в думках,
В тихім вечорі, ніжного літа.
Вже засяяло небо в зірках,
Вишивали ім'я оксамити.
Несли мрії з тобою у даль
І у вальсі казковім кружляли.
Забирали із серця печаль
І кохання на двох дарували.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841558
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Де ті пісні, що ми колись співали?..
Де сміх дзвінкий? Куди це все поділось?
Здається, Зло вузди у руки взяло.
А щастя де? Невже десь загубилось?
Знаю! Любов повинна править світом.
Весною пишно так цвіте! І влітку квітне
ніжним цвітом. З любов'ю дивитьтся на світ
із неба сонце золоте.
Осіння тішить позолота і на гіллі рясні плоди.
Є що робити і зимі. Хоч холодно... можна зі-
грітись, за чаєм ще й погомоніть. Зима ж ма-
лює у цю мить. Казкові для тебе узори вона
залишить на вікні. Тут сад в цвіту... і тихо ві-
тер виспівує свої пісні.
Сила любові чиста й світла, та не купити й
не продать. Навчись, як сонце світ любити.
Любов - це Божа Благодать.
Усе тут створено з любов'ю. Є неповторна кож-
на мить. Не так учора, як сьогодні. День новий
завтра забринить... по-своєму.
То ж вірмо в краще і щиро дякуймо за все.
Хай кожне добре, світле серце свою дюбов у
світ несе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841149
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Бабочка попала
в лапы к пауку...
Боль ее терзала...
Смерть уж начеку...
Я спасла малышку
от неравных битв...
- Ну не плачь, глупышка!..
В небеса лети....
Счастлив ангелочек...
Кружит над землей.
- Пусть ни днем, ни ночью
не коснется боль!
Пусть кружатся люди...
выше облаков!..
И не встретят судьбы
страшных пауков...
4.07.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841116
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Засвітилось небо зорями так мило,
Засинала в тиші річка й береги.
А для нас кохання стежку освітило,
Ми його з тобою в серці берегли.
Ти зі мною поруч, чого ще бажати,
Зазираю мила в оченьки твої.
Будемо довіку день той пам'ятати,
Як в садах співали дзвінко солов'ї.
Будемо кохана берегти з тобою,
Найдорожчі в світі, ніжні почуття.
Ти для мене стала, люба, дорогою,
А кохання наше - вишите життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841140
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Пастельних фарб торкнулася рука
І постає в очах уже картина.
Прокинулась від сну дзвінка ріка,
У вогниках палає гороби́на.
Ярило - сонце ніжить небокрай,
Зібрав світанок із роси намисто.
Розквітли квіти мов казковий рай,
Виблискують у барвах золотисто.
Стежина повела в розкішний сад,
Що загорнувся у туман блакитний.
Поплівсь угору диво - виноград,
Чарівні мальви під вікном розквітли.
Ввібрав пейзаж яскраві кольори -
І ось уже картина перед нами.
А в небі - птахи пізньої пори:
Журавлики з журними голосами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841015
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019
– Матінко, матусю, ось і тепле літо!
Мальви кольорові заплітають тин.
Зрошені росою, зорями сповиті,
Лагідно зігріті сонцем золотим.
Тягнуться угору в сонячних загравах.
Мовби зазирають в неземні світи.
Більше не прилинеш, та вони чекають,
Що можливо прийдеш у бентежні сни.
Вже і матіола цвітом сіє рясно,
Навкруги розливши пряний аромат.
Нічка розпустила довгі, чорні пасма,
В думах зажурився престарілий сад.
Згадує напевно, як колись з тобою
Чарувались співом чарівних цикад.
Як у чарах ночі шелестів листвою,
Ґрона розпустивши, білий виноград.
– Матінко, матусю! Ох, якби ти знала,
Як мені бракує мудрих слів, порад.
І чому з домівки ти пішла так рано,
А стежина вперто не веде назад?
Вмовити не можна невблаганну долю,
А душа і досі ниє і болить.
Часто йду в дитинство навпрошки з тобою,
Згадуючи кожну, неповторну мить.
– Матінко, матусю, ось і тепле літо!
Мальви кольорові заплітають тин.
А ти сяєш зверху ніжним оксамитом,
Променем зірковим, сонцем золотим.
04. 07. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840809
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 04.07.2019
В моїм саду веселка народилась
І пˊє з калюжі воду дощову.
А грім пішов, гуркоти розгубились,
Розсипалися цвітом у траву.
Все увібралось в пахощі і перли.
Післядощівˊя – сокровенна мить.
Червнево-оксамитові маневри
У душу трусять роси і блакить.
Дивлюсь на світ вишневими очима,
Бо грім ударив в серця глибину.
В моїм саду веселка залишила
Для спогадів щасливу борозну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839808
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 04.07.2019
Завесніло довкруж – кожна мить відшліфовує вічність.
Забриніли, розвились, завили голодні думки.
Та слова все не ті, переспівані чи надто звичні,
А слова, як обжинки - готичних думок сторінки.
Так у тиші й стою. Скільки слів у такому мовчанні!
Так обрядно лягає на груди неви́гойний щем.
Я сьогодні ще гілка весняна, в квітучім убранні,
А вже завтра летітиму в осінь пташиним ключем.
У мовчанні тремчу – мов уперше весну зустрічаю,
Мов мені оцей світ зеленить і цвіте навкруги.
Мов на вишитій стежці мене із весною вінчають
Закосичені сонцем, до щастя причетні боги.
Завесніло в мені – і слова розгалузились в серці…
І весніють, ясніють, пˊяніють, дзвенять у красі!
На вустах розлились і лоскочуть бажання відверті,
Будять квітку у грудях весняні оці голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836608
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 04.07.2019
Насичене повітря пахощами липи,
Висить янтарна люстра сонця в небі.
Як непомітно ти прийшов, спекотний липень,
Розкішний, щедрий - для душі потреба.
Квітучість літня по-дитячому безпечна,
Купаються в пилку рої бджолині,
В траві сюрчання цвіркунів доречні.
Метнулись серпокрильці - вгору линуть.
Суфле хмаринне - радість для птахів, утіха.
Людина ж думкою літає, словом.
Лоскоче липень надзвичайно мирну тишу:
Натхненню пише передмову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840758
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Вже нічка літня з зорями прощалась,
Коли схід неба ледь порозовів,
І перша пісня з тишею вінчалась.
Ба, соловей в саду її завів.
Рань напівсонну пісня сколихнула
Та й розчинилась у рясній росі,
Тоді трава їй радо посміхнулась.
Вона людських не чула голосів…
А коли ранок дивносонцеокий
Повільно розіпне сатин небес,
Збере ті роси сонячний неспокій.
То рай новий на цій землі воскрес!
31.03.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840683
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 03.07.2019
До озера ходила на прийом.
Своє для мене розірвало коло.
Прикрило голубим вогким крилом
Від вітру, що ліпив до тіла холод.
Приймало мене зично озерце.
Добро лило очима-світляками.
І кожне, мною пущене, слівце
Як ас, ловило хвилями-руками.
Виставу мені грало, крячки там
І пес нічийний мали свої ролі.
Розкрило серце, як любов уста,
Як серпень розкриває маки в полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840680
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Любов пізнати до кінця…
Це неможливо, та й не треба.
Бо як пізнаєш - в небуття
Полинуть мрії птахом в небо.
Любов не випити до дна…
Бо дна земна любов немає,
Бо те похмілля опісля
Жорстоко долю твою згає.
Любов не взяти у полон…
Як полонити невагоме?
Як доторкнутись тих долонь,
Які лікують душ надломи…
Любові ми даєм життя
На день, хвилину, може вічність…
Не відпускай ці почуття -
Даруй як святість та величність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840714
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
В житті я знав і сум і біль,
І одинокість серце іла,
Тоді здавалося мені,
Любов в житті, - одне мірило.
Любов жила в мені свята,
Вона, як сонце душу гріла,
Я ніс іі через літа,
А про кохану тільки мріяв.
Господь на небі прочитав,
Моі думки, моі печалі,
І з неба доленьку послав,
Щоби я більше не печаливсь.
Для мене, це була свята,
Про неі спогад душу гріє,
Та час пробіг, пройшли літа, ...
Немає поруч іі більше.
Молив я Бога день при дні,
Й оспівував кохання в віршах,
Щоби Господь послав мені,
Таку ж як та, хоч й зовсім іншу.
Щоб жить, любить, пісні співать,
Любов і ніжність дарувати,
Кохану серцем відчувать,
Щоб кожен день для нас був святом.
І ось зустрів,і покохав,
Ту святість серцем відчуваю,
"Тобі Господь іі послав"...
-Душа до мене промовляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840577
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019
Огірочки, буряки -
Все буває навпаки.
Бруква, морква, пастернак -
Все буває враз не так.
Кури є - курчат нема,
Запитає те зима.
На картоплі жуків тьма,
З’їли, цвіту геть катма.
Вітер яблука торох,
Тільки спіє лиш горох
Й кукурудза на додачу,
От, і май на щастя дачу.
Руки тягне до землі,
Ох, болять, на що мені
Те на голову було.
Закортіло, бач, в село.
Краса, тиша, рідний край,
Неба синь і водограй,
І сунички і малина,
Комарі й рясна калина.
І хліба зерно леліють,
Й почуття в душі тепліють.
В серці спокій - сонцерай,
Попрацюй та споглядай,
Як в природі все доладу
Від дощу до зорепаду.
Від весни і до весни,
Вчімся, жити так і ми.
01.08.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840598
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019
Огірочки, буряки -
Все буває навпаки.
Бруква, морква, пастернак -
Все буває враз не так.
Кури є - курчат нема,
Запитає те зима.
На картоплі жуків тьма,
З’їли, цвіту геть катма.
Вітер яблука торох,
Тільки спіє лиш горох
Й кукурудза на додачу,
От, і май на щастя дачу.
Руки тягне до землі,
Ох, болять, на що мені
Те на голову було.
Закортіло, бач, в село.
Краса, тиша, рідний край,
Неба синь і водограй,
І сунички і малина,
Комарі й рясна калина.
І хліба зерно леліють,
Й почуття в душі тепліють.
В серці спокій - сонцерай,
Попрацюй та споглядай,
Як в природі все доладу
Від дощу до зорепаду.
Від весни і до весни,
Вчімся, жити так і ми.
01.08.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840598
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019
Я из тех, кто не предает
Любимым не ищет замену...
В подушку ночами ревет,
Во всю презирает измену.
Из тех, кто варенье зимой
Отправит почтовой посылкой.
В записке напишет: «Родной,
Простуду лечат малинкой».
Из тех, кто болтает взахлеб,
И ночью, любуясь Вселенной,
Теплом растопит колючий лед,
Докажет любовь - нетленна!
Я из тех, кто письма хранят
И не любя не целуются,
Я из тех, кто вечности взгляд
Возьмет за любимых не жмурясь
Я из тех, кто не предает,
Любимым не ищет замену.
Я из тех, кто верит и ждет,
Но платит высокую цену...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840631
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 02.07.2019
Лечишь боль чужою болью?
Жаль, что башмаки не жмут.
Ты в чужой судьбе невольно
Вновь рисуешь новый путь...
Оживаешь осторожно,
Даришь снова чудеса,
И кричишь, что невозможно,
Но взлетаешь в небеса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840632
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 02.07.2019
Так багато довкола масок,
Не життя – а театр суцільний.
Кривить губи і душі ласо
Кожен другий, йдучи до цілі.
Так багато довкруж завиди –
Чорна-чорна, немов вугілля.
Вона в’яже добі овиди,
Вона вірі ламає гілля.
Так багато лихого слова,
(Плаче Бог в небесах і храмі!)–
Ріже серце, як ліс на дрова,
Замість хліба підносить камінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840445
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Червневий ранок розсипа
Гарячі роси,
Шовкові хвилі стиглих трав
Лягли в покоси.
Стихає пісня цвіркунів
Чомусь зарано,
Лиш чутно щебет солов'я -
Легке сопрано.
Іду у луки на зорі -
Вдихаю вільно,
Так легко вітер пробіга
Й танцює стильно.
Гуде на квіточці бджола -
Пилок збирає,
А перепілка у житах
Зорю стрічає.
Ковток повітря трав п'янких -
Це так замало.
До дна б цю випила красу
Крихку й зухвалу.
Гарячий ранок розсипа
Проміння сонця,
Свій погляд місяць залишив
На склі віконця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840094
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Ромашкове поле, немов в заметілі…
До сонця всміхаються квітоньки білі
А вітер гойдає їх пісню любові
У травах вирує нектар загадковий.
Польові наречені, росами вмиті
В гармонії ніжній із неба блакиттю.
В повітрі над ними метелики, бджоли
Танок свій виводять аж за видноколи.
Цей рай білосніжний всіх манить красою
Наповнений щастям, сльозою святою.
Над ним жайвір виспівує кращі пісні
Тут плетуться купальські вінки запашні.
Дівчата ворожать, з надією в серці,
Що в люблячих душах звучатиме скерцо.
Не шкодують закохані білих обнов
До пелюстки останньої вірять в любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840405
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019
А Ви далеко, як же ж Ви далеко!
Між нами - кілометри і ... роки ...
Між нас усе заплутано, нелегко,
Мовчання й недописані рядки.
А Ви були, чи лиш мені наснились?
Чи може я намріяла усе?
Чи так над нами доля поглумилась?
Без Вас життя безлике і пусте.
Слізьми омила серце аж до блиску,
Заходьте, віддаю лиш Вам ключі!
А Ви так близько, як до мене близько!
На відстані відкритої душі ...
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840490
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Память - единственный рай, из которого нас не могут изгнать....
Жан Поль Рихтер
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DtbArhVflpQ[/youtube]
Чомусь минуле ми так ціним,
Раз по раз крутим, як кіно.
Воно залишиться незмінним,
Дугого просто не дано.
Сумуєм часто, як згадаєм,
Нащо робили помилки?
І повернутись так бажаєм,
Та нас утримують роки.
Вони біжать, а ми - за ними,
Ледь - ледь дозволять озирнутись.
Та час знімає з нас провини,
І залишається - всміхнутись.
І з кожним роком все дорожче,
І важче все оте забуть,
І розумієш, що найтяжче:
Його ніколи не вернуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840501
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Я стільки років мріяла про це
І в молитвах не раз також просила
Уголос – вранці і вночі – тихцем:
Прибережи в мені, мій Отче, сили
Поки у край свій рідний повернусь
І до землі, мов долі, обізвуся,
Хрестам німим родинним поклонюсь
І спраглою душею пригорнуся.
Й дитинство, мов лебедик, прилетить
Із пам’яті ріки, що в тиші плине,
Збудує з теплих спогадів мости
І піснею у синю вись полине.
І листям затріпочуть явори,
З якими так давно я розпрощалась…
Вони цієї ждали теж пори,
Про мене вітру шумом сповіщали.
16.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840475
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Таких як ти чекають все життя,
Щоб раптом у буденності зустріти,
Не розминутись - в очі подивитись,
Відчути стук свого серцебиття.
Такі як ти приходять тільки раз,
Як доля лист напише на долонях,
Зупиниться художник на пероні
І вічним пензлем намалює нас.
Таких як ти чекають все життя
Аби зустріти, мов після розлуки.
Твої обійми. Твої сильні руки.
Ти з моїх снів прийшов у майбуття.
Завжди тебе шукала у юрбі,
У мріях малювала твої очі,
Збирала зорі у безсонні ночі.
Щоби колись наснитися тобі.
Чи ж не скоритись долі, почуттям?
Твоє ім’я промовлю… Чую кроки…
Де ж ти ходив по світу стільки років?
Я так тебе чекала… все життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840403
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Я чекаю тебе у солодкому сні,
Почуття мої ніжні і чисті.
Як заграє весна пісню нам на струні,
Заспівають птахи голосисті.
І підніметься вітер в самі небеса,
Буде нести думки мої й мрії.
У саду серед цвіту чарівна краса,
А у сон мій летять сніговії.
Віджени, забери цей неспокій зі сну,
Нехай сонце яскраво засяє.
Я зустріла тебе, а з тобою весну,
Що коханням завжди зустрічає.
Обійми, пригорни я чекатиму знов,
Хай з весною приходить кохання.
Поверни в мої сни ту гарячу любов
З поцілунками аж до світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840447
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Зелені очі - очі кішки,
Неначе трави у лугах.
За ними йти готовий пішки,
В непрохідних блукать лісах.
Нехай же буде шлях тернистий,
Всі перешкоди я пройду.
І погляд твій озерно - чистий,
Я серед літа віднайду.
Янтарні грона винограду,
У літі радісно вкушу.
І заспіваю серенаду,
Коханням серце зворушу.
Послухай, люба чарівнице,
Твій погляд - наче оксамит.
В очах загадка, таємниця,
Для мене незабутня мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840301
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019
Осінній карнавал у мене за вікном,
Кружляє листя з вітром кольорове.
Осінній карнавал, не гріє вже теплом,
Дерева вбрались в кольори медові.
Я руку дам тобі, ти пригорни мене,
Нехай веде з тобою осінь в казку.
Нехай з життя тікає назавжди сумне,
Лише любов, тепло дарує й ласку.
Для мене ти один найкращий на землі
І іншого в житті мені не треба.
Осінній карнавал сум дарував мені,
Зі мною сумувало навіть небо.
Не проливай дощі, не забирай тепло,
Я попрошу тихенько нашу осінь.
Кохання у душі до щастя нас вело,
Його цілунки відчуваєм й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840354
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019
я шукаю тебе у годинах, хвилинах
я блукаю сліпцем серед білої днини
я тебе ритмом серця відчути повинна
як пташина гніздо, чи як лоно дитина
як у темряві ночі слимак до стеблини
як залізо магніт притягає невпинно
навіть стоячи, серцем до серця прилину
моя мила, моя найлюбіша людино
і якщо навіть час своє колесо спинить
коли вічність дихне, мов морозом, у спину
як здійметься душа, наче пух лебединий -
буду жити в тобі, у своїй половині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840389
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019
В повітрі метелик блакитний,
Торкається неба крильми.
Міняється колір на світлі,
Вмиваються трави слізьми.
Підхоплює радісно вітер,
В обійми хапає його.
Складає слова теплі з літер,
Цілує легенько в чоло.
Блакитний метелик - то диво,
Якого небачили ми.
У промені сонця грайливо,
Він пе́ребирає крильми.
Лети мій метелик на волю,
До квітів метелик лети.
Хай буде щасливою доля,
На це заслуговуєш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840089
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
В повітрі метелик блакитний,
Торкається неба крильми.
Міняється колір на світлі,
Вмиваються трави слізьми.
Підхоплює радісно вітер,
В обійми хапає його.
Складає слова теплі з літер,
Цілує легенько в чоло.
Блакитний метелик - то диво,
Якого небачили ми.
У промені сонця грайливо,
Він пе́ребирає крильми.
Лети мій метелик на волю,
До квітів метелик лети.
Хай буде щасливою доля,
На це заслуговуєш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840089
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Вкотре. Початок. Темрява. Знов.
Перший навпомацки крок.
Серце жене палаючу кров,
Збуджену роєм думок.
Блискавки спалах – дороговказ,
Мапа – сітківка очей.
Вихор подій закручує час,
Зводячи разом людей.
Дивні сплетіння долі – лишень
Давні вузли протиріч.
Ворох ілюзій сповнює день,
Сутінки роздумів – ніч.
Тільки спроможний вийти за край
Здатен лишати сліди.
Кола. Спіралі. Часу не гай.
Сумніви. Мороки. Дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840046
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Соло черешневих барабанів
Грає червень в літньому саду.
Під ноктюрн столітніх фортеп’янів
Я тебе у ночі украду.
Пахли літом наші поцілунки,
Смак черешень чорних на вустах.
Повні жмені щедрих подарунків
Ти зривала на старих гілках.
І сміявся місяць серед саду,
Коли жадібно ковтали ми удвох
Зорі в черешневім зорепаду
Із одної жмені на обох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840086
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Святая Трійця - літо на межі,
Стигне колосся, трави у покосах,
Вплітає сонце коси в вітражі,
Як лань душа, так зболена та боса.
Задумано торкає кожну мить,
У спогадах лягає тихо спати,
Притихне сном - у ньому защемить,
Де сивий батько, молода ще мати.
Нема обох - свічки, свічки, свічки...
Задушливо та приторно лоскочуть.
Святая Трійця - липи, липихи
Мій світ в минуле повернути хочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840075
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
1. Блукаю вулицями втомленого міста...
Бруківка, гамір, кави аромат ...
Але чомусь без тебе в місті цьому тісно,
І спогади - немов на душу град ...
Вузенькі вулички, де двом не розминутись ...
І вірші Ліни пензлем на стіні ...
Хоча б на мить лише в минуле повернутись,
В наші щасливі, безтурботні дні ....
Приспів:
А ми зустрінемось на каві десь у Львові,
Усе згадаєм від початку до кінця...
Наше чарівне місто кави і любові,
З'єднай в'єдино люблячі серця.
2. Я намагалась, та забути теж не можу,
Знов повертаюсь в місто моїх мрій ...
І десь у натовпі байдужих перехожих
Шукаю досі погляд рідний твій ...
Роки пройшли, а я усе ще пам'ятаю
І серця стук, і погляд твій палкий,
Неначе досі я губами відчуваю
Той кави смак із губ твоїх п'янкий.
Приспів:
А ми зустрінемось на каві десь у Львові,
Усе згадаєм від початку до кінця...
Наше чарівне місто кави і любові,
З'єднай в'єдино люблячі серця.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798524
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 26.06.2019
Я так долго искала - тысячу лет,
Опоздав всего на мгновение…
Опоздав всего лишь на один рассвет,
Одну жизнь и одно забвение.
Я искала тебя среди снежных зим,
Среди звезд и пустот во вселенной.
Умирая от жажды в песках без сил,
Возрождаясь из жизни столь тленной.
Я искала среди дождей грозовых,
В небе звуком грома, раскатами,
Искала в полях среди трав луговых,
Среди душ, на кресте распятыми.
Я лепила тебя из тысяч частиц,
Миллионы молекул , атомов…
Искала тебя среди тысячи лиц,
Возвращаясь к истокам обратного.
Искала тебя средь глухой тишины,
Параметры меряя космоса,
Среди боли,упреков, слез и мольбы,
Среди точек отсчета, доступа.
Искала себя долгих тысячу лет…
Опоздав секунду, мгновение…
Опоздав всего лишь на один рассвет,
Растворяясь в душе забвением…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839861
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Боюсь грози, хоч всі гадають - сильна,
Боюся болю, хоч здаюсь стальна.
Сховай мене в своїх міцних обіймах,
Вони - мов крила, оберіг, стіна.
Візьми в полон, солодкий і надійний,
Лиш в клітці не замкни на сто замків.
Боюсь оков, бо я насправді вільна,
Боюсь зневіри між замрійних днів.
В твоїх обіймах вільна ... божевільна ...
Від твоїх уст поблизу моїх губ.
З тобою я така слабка ...і сильна,
Свята і грішна між життєвих згуб!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839566
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Не твоя,не чужа,некохана ,покинута.
Під дощем простояла сьогодні весь день.
Хустка тепла на плечі тендітні накинута.
Обніми її вітер тихенько лишень.
Не твоя,не чужа.Без кохання ,без дотиків,
Без обіймів ,цілунків,без квітів і слів.
Що не бачила зовсім ніколи романтиків,
Що зривають зірки.Хтось таки та й зумів!
Посміхалась.Щаслива.Вона б догадалася
Попросити у Господа долі.Та ні.
Щастя є.Щастя є!В цьому й не сумнівалася.
Некохана?Все добре!Чи очі сумні?
Та здалося...Вже ніч у святковім вбранні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840011
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G1zdE4MXWxc
[/youtube]
Шалений дощ пройшов десь із грозою,
А блискавка між хмарами вляглась.
І новий день, умитий вже водою.
Он пара із землі вже піднялась.
І потекли струмки веселі й чисті,
Наперебій котилися з гори.
Не перешкода - шлях цей кам"янистий...
Іх пустощі подібні дітворі..
Ця гра струмків мене так забавляла,
І, дивлячись, подумала собі:
Ніякі перешкоди їх не зупиняли,
Струмки маленькі, зовсім не слабі.
Куди вони спішать тепер й навіщо,
Який маршрут їм доля все ж дала?
Ніхто їх не зупинить і нізАщо.
Дорога вже до річки привела.
Із радістю шелеснули у річку.
І повноводна стала ця ріка...
І зникла вже маленька води стрічка...
Ніхто тепер струмка не відшука..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840065
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Ми ввірвались з тобою у літо,
В ніжне поле, квітковий розмай.
Де волошки і маки так квітнуть,
Де шумить наш березовий гай.
Ми ввірвалися стрімкоголово,
Разом з літнім і теплим дощем.
День до нас усміхнувся казково
Із веселим, легким вітерцем.
Там де берег купається в річці,
Де густа піднялась осока.
Трави з квітами наче на ситці,
Лине пісня пташина дзвінка.
Я біжу, ти мене доганяєш
І на руки хапаєш свої.
Роси в травах з розгону збиваєш,
Вітер коси куйовдить мої.
І летять з уст слова, що щаслива,
Ти шепочеш:" Кохаю тебе."
І немає найкращого дива,
Коли щастя на двох в нас одне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840038
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Моє кохання ніжне й чисте,
Лягає віршами в душі.
Воно моє лиш - особисте,
Нестра́шні проливні дощі.
Моє кохання - спалах зорів,
На темнім небі уночі́.
Воно у хвилях синіх моря
І там де журавлів ключі.
Моє кохання - полум'яне,
Заснути серцю недає.
Воно гаряче, незрівнянне,
Життя і сили додає.
Моє кохання - синь озерна
І неба ніжного блакить.
Воно пшениць достиглі зерна,
Воно - така чарівна мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839828
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Як я люблю тебе... ти запитай в зорі,
бо чує всі слова і всі думки мої.
Коли вночі вона у шибку зазирне,
солодкі, мов нектар, приносить від тебе.
У вітра не питай... притих поміж гіллям,
веселий вітер той смішним здавався нам.
Ми думали засне у гаю, як колись,
а він підслухав всі розмови, що велись.
Не прислухайсь до слів, що вітер нашумить,
закоханих не завжди він вміє зрозуміть.
Довірся, як і я, ясній нашій зорі,
усі слова твої знов передасть мені.
Як я люблю тебе... ти запитай в зорі,
бо чує всі слова і всі думки мої.
Коли вночі вона у шибку зазирне,
солодкі, мов нектар, приносить від тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839847
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Неправда... Мрії збуваються,
Коли так сильно мрієш ти...
В житті чогось добиваєшся,
Будуєш для щастя мости.
Неправда... І доля стелиться,
Білим цвітом в наше життя.
Тоді, нестрашна хурделиця,
Коли ідуть вдвох до кінця.
Неправда... Мені не мариться,
Твій голос в яскравому дні.
Ти кожен раз повертаєшся,
Як тільки погано мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839833
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Зітхає сонно вітер легкокрилий.
Тремтливі зорі криють неба гладь.
А сутінки дрімоту розстелили,
Вкладаючи притихлу землю спать
Згори всміхнувся місяць круглим оком.
Він стерегтиме ночі таїну,
Аби ніхто не потривожив спокій,
Де лиш цвіркун спокушує струну.
Ця ніч, ці зорі для добра лиш дані.
І чи посміє хто вчинити зле,
Коли у сні сади такі духмяні,
І срібну пісню місяць тихо шле?
Казкова ніч! Для щастя і кохання!
І цвіт надій у спалахах заграв -
Щоб знову й знов, до самого світання,
Мої вуста ти ніжно цілував.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839561
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Ти прийшов з минулого... Я знаю,
А душа шепоче:"Ще кохаю."
Я не можу їй заборонити
І тебе не можу - не любити.
Почуття живуть в моєму серці
Їм не можу я закрити дверці.
І тому я з мріями сумую,
Голос твій коханий завжди чую.
Часто ти приходиш серед ночі,
Пригортаєш і цілуєш очі.
Але це лиш сон і я це знаю,
Яж тебе, по справжньому кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839527
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 21.06.2019
Блищить у хвилях море бірюзою,
На горизонті цяточки малі.
Каміння слайдів скупчилось ордою,
Удаль пливуть розкішні кораблі.
Он парусник у далині сумує
І сонце доторкається води.
Веселий вітерець кудись мандрує,
Лишились на піску його сліди.
Стою і насолоджуюсь красою,
Квітчаста парасолька у руці.
Зелені трави вмилися росою,
Пробігся промінь сонця по щоці.
Вдихаю свіжість, що дарує море,
Вслухаюся у чайок дивний крик.
А під ногами глибина прозора,
Люблю цей неозорий материк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839426
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019
Не тобі подароване літо.
Пустоцвіт розлетівся від вітру.
Перестояний настрій ідей.
Не збагну я ніяк: де ти, де?
Не тобі подароване літо,
Бо не склалось у нас буйноквіту.
Лиш посуха дісталась душі.
Ось би зараз водиці ковші.
Не тобі подароване літо.
Не залИшилось навіть і сліду.
Чи торкнуться ще губи повік?
Я чекаю...Чуєш? Довіку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839452
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2019
Натщесерце сонячний фреш:
Завойована теплим літом.
Мені небо, аби без меж,
Щоб, мов сокіл, увись летіти,
Цілувати крони дерев,
Я вам вдячна, мої зелені!
Ліс гривастий, неначе лев,
Прохолоду сипне у жмені.
І дитинного щастя клич
Проведе по верткій стежині,
Тій, що в'ється, мов круч-панич,
У шумливі гаї пташині.
Розливається м'ятна кров
По пульсуючих венах літа,
І ромашки очима сов
Задивляються в розкіш світу.
Невагома, легка, мов пух,
Поринаю у пряні трави,
Спів Дажбогів ловлю на слух,
Граю в піжмурки із вітрами.
У полоні оцих красот
Від розквітлості мружу очі.
Літо шле пелюстковий код:
Завойована остаточно....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Загублюсь у соснах, серед літа,
Де каньйони тихо собі сплять.
Де краса річок й озер розлита,
Де дуби мов вартові стоять.
Загублюсь з тобою, чи без тебе,
Помилуюсь пасмами беріз.
Хмарами що виткали на небі,
Неперехідний, дрімучий ліс.
Загублюсь у полі серед квітів,
Серед трав, що миються в росі.
Заховаюсь у сплетінні вітів,
Що до неба тягнуться в красі.
Перейду через місток веселки,
Що коромислом повис після дощу.
На щоці цілунок літа терпкий
Я на довгу пам'ять залишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839265
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного простору,
Легенький бриз літає знову краєвидом.
...Очима малювалися марини,
І ми стояли зачаровані красою.
І вигравало море білопінне
Мелодію любові нашої з тобою.
(Серф - дошка для серфінгу. Марини - картини, що зображають морський краєвид.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838316
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 17.06.2019
*******
Зав’язані на сто морських вузлів,
Дороги збіглись, як в калейдоскопі.
Ти плачеш? Ні, не треба більше слів.
А що ж потрібно? Погляд, подих, попіл?
Колись він прийде, той нестримний час,
Розвіється, розсиплеться, розквітне,
Наблизивши у сотні тисяч раз
Те, що здаля лишалось непомітним.
Зруйнує вмить пронизливий містраль
Картонні бутафорії уявлень,
Розгорнеться небесна магістраль,
Невідворотна, мов цвітіння яблунь.
Старого світу, звичного до сліз,
Розірвуться полотнища зветшалі,
Зітреться в порох зношений ескіз
Без страху, без докору і без жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838992
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Твої слова поніс десь вітер,
розсипав в полі, де жита.
Там в небо жайвором злетіли...
Яка ж є пісня їх дзвінка!
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони поміж житами
в полях волошками цвітуть.
Твої слова поніс десь вітер,
в гаях розсипав, між гіллям.
В потоках чистих задзвеніли
і в солов'їній пісні... там.
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони у нашім гаї
в траві ромашками цвітуть.
Ти говори... Я хочу чути,
то ж повторяй їх знов і знов.
Бо квітне світ весь ясним цвітом,
коли говорить в нас любов.
Свої слова - найкращі в світі,
для мене знову повтори.
Щоб залишився цвіт їх ніжний
в моєму серці назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839002
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Світить сонце, ясно – ясно,
Промінці, золоті рясно,
Трави пестять шовковисті,
Різні барви у намисті,
Й квіти росами умиті.
Світить сонце, ясно – ясно,
Пахне літечком, прекрасно!
Цвіт шипшини і налиті,
Пухкі пуп`янки на липі,
Вже й розкрилися, є пишні.
Світить сонце, ясно – ясно,
Поспішають бджілки вчасно,
Тож готуються на зиму,
Всі радіють, нема стриму,
Є у сотах запас меду.
Світить сонце, ясно – ясно,
Окинь оком всюди класно,
Вже дзвенять, сині дзвіночки,
Дітвора плете віночки,
Сяють щастячком їх очки.
Світить сонце, ясно – ясно,
При долині красно – красно,
Одяглись, квітнуть суниці,
У червонії спідниці,
І немов, звуть медуниці.
Світить сонце, ясно – ясно,
Вкрита річечка не рясно,
Комишом й білим лататтям,
Всіх верба вітає віттям,
Насолоджується життям.
Світи сонце, ясно - ясно!
Адже жити, так прекрасно!
Красу бачити земную,
Теж тепло, в душі відчую,
Здалось нині, що я в раю,
Золотисте сонце люблю,
І тебе, мій рідний краю!
16.06.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839087
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Я тебе прив’яжу до себе,
Ти не смійся, я міцно зв’яжу.
Нитку шовкову ткало Небо:
Це - навічно, - тобі я кажу.
Кохання коріння гаряче
Із грудей та у груди віддам.
Радість, біль, хай і ворон кряче,
Все навпіл розділю, то є храм.
Храм душі, що живе у тілі,
Я до рани тобі прикладу.
Не ворожка, не тямлю в зіллі
Та без тебе уже не живу.
В думці, в словах, в сні та бажаннях,
Кожну мить у мені ти, в мені.
Зло чи ласка? Те, без вагання,
Я живу, доки жити весні.
17.06.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839056
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Летять швидко роки...Пролітають...
А я тихо шепчу: " Не спішіть..."
Нехай зорі яскраві ще сяють,
Нехай річка бурхливо біжить.
Хай несе нас потічок до щастя,
До нездійсненних долею мрій.
Нехай сили в житті ще додасться,
Тільки ти в це коханий повір.
Хай купається доля в світанках,
Мочить ноги у срібній росі.
Хай співають птахи їй по ранках
У своїй невимовній красі.
І вона повернеться до тебе,
В тепле літо з тобою ввійде
І так ніжно пригорне до себе,
У кохання тебе поведе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838878
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 16.06.2019
*********
Я шукав тебе в промінні
Фіолетового сонця,
Серед дикого каміння,
Між бескидів-охоронців;
Серед втрачених ілюзій,
На вершинах і в безодні,
Я шукав в нестямній тузі
Завжди, вчора і сьогодні;
В лабіринтах дивних формул
І законів незбагненних,
В одчайдушних криках шторму,
В теплих спалахах вогненних;
В нескінченнім ритмі танцю,
Серед тіней полохливих...
Від твого цілунку, вранці,
Я прокинувся, щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838887
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Вибач та я іду,
Не зупиняй, не треба.
Стрілися на біду
Під березневим небом.
Зразу би розійтись
Нам тоді в різні бо́ки,
Щоб не були колись,
Мов по жаринах, кроки.
Не розійшлись, на жаль,
Думали обійдеться…
Спільна тепер печаль
На два безпечних серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838907
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 16.06.2019
За плечима літо, на порозі осінь.
Чом душі торкаєш струни золоті?
Літо відгоріло, пам"ятаю й досі...
Попрошу я пам"ять: не торкай ті дні.
Що колись було, вже тому не бути.
Просльозились хмари проливним дощем.
Те, що найрідніше, зав"яжу у вузлик,
Потайки загляну, продивлюсь бігцем.
Торкати не буду те, що було боляче.
Посміхнусь помилкам, подивлюсь їм вслід.
Час - найкращий лікар, бо лікує зболене,
На нестерпні рани прикладала лід.
Поки не вітаюсь, осене, з тобою.
Я ще відсмакую теплі весни дні,
І роки зі мною побіжать юрбою.
Осене-красуне, ще скажу я - НІ!
А коли подують холоднії вітри,
Я скажу тоді: здрастуй, люба осінь,
Ось тепер до себе ти мене прийми.
Йти до зими разом дуже тебе прошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836799
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 06.06.2019
Буркотливе нині літо –
Громом гримає щодня,
Скільки вже води пролито,
І нема в калюжах дна.
Тільки сонце вийде, блисне,
Стане сохнути усе,
Як одразу вітер свисне –
Хмарка воду знов несе.
Я терпіти довго вмію,
Але скоро буде край –
На повітряному змію
Піднімусь за небокрай.
Позбираю,як сунички,
Темні хмари грозові,
Викручу із них водичку
Й відпущу: - Летіть собі…
Бо вже сонце, і вже літо.
Нехай відпочине дощ.
Вже абонемент закрито
На миття садів і площ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837876
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
хто я для тебе? хто? скажи...
я не шукаю варіантів
шкарлупок, копій, муляжів
слонів рожевих на пуантах
хто я, скажи, для тебе? хто?
передусім, ми - просто люди
під божим ходимо перстом
чи ще чиїмось? та... хай буде
ніщо людське нам не чуже
тому і прагнемо по-людськи
пожити, вірність бережем
якимось принципам, і - дзуськи!
дарма запитую про це
тебе, дарма себе питаю
дарма у дзеркалі лице
серед чужих своє шукаю...
ініціація - пусте
нехай імен я сотні маю
я твердо знаю тільки те
що я - твоя, що я кохаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837707
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Квітує літо на долоні у теплім промені сади,
Поспіли ягоди червоні, візьми у руки їх збери.
І лине пісня понад краєм, співають дзвінко солов'ї,
Чарівний ранок зустрічає в обійми нас бере свої.
Приспів:
Там де солов'ї щебечуть дзвінко,
Де квітує сонячний розмай.
Пісню вам співає українка,
Зашумить, підхопить водограй
Малює літо натюрморти, дарує запашний букет,
Нектар збирають бджоли в соти, скуштуємо солодкий мед.
Міцні кохання перевесла, лягли у серце теплим днем,
Так швидко пролетіли весни, ми їх тепер не доженем.
Приспів:
Попереду, ще буде осінь і впаде листя нам до ніг,
Холодними хоч стануть роси, та серце гріє оберіг.
В коханні є велика сила, звучить мелодія сердець,
Вона розправить в небі крила і поведе нас під вінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837812
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Сходить в небі сонечко, ранком золотим,
Загляда в віконечко, променем своїм.
Доторкає лагідно, щічок твоїх й рук,
Усміхнешся радісно, чую серця стук.
Приспів:
Доня моя донечко ти мов маків цвіт,
Моє миле сонечко вже багато літ.
У очах озеречка і небес блакить,
Б'ється моє сердечко, то чарівна мить.
Розфарбує літечко трави в берегах,
Ти неначе квіточка розцвіла в садах.
Озовуться щебетом у гаях птахи,
В небі білим лебедем пропливуть хмарки...
Підростеш красунею, донечко моя,
Милою, розумною, поруч буду я.
Будеш ти щасливою, полетиш у світ
Ніжною, вродливою, мов весняний цвіт.
Зацвіла калинонька в нашому дворі,
У вінку дівчинонька всміхнулась мені.
Сльози тихо капають, доленька така,
Зорі щастя падають - у руці рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837689
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 05.06.2019
Періщить дощ безжально батогами.
По склу ще й град гатить горохом.
Безладний шум, пташиний чути гамір,
Втопились ніжні бідні рожі.
І від напруги горбляться дерева,
Пеньки залилися сльозою.
Колись мені здавався дощ рожевим,
Тепер - з пекучою грозою.
Бо все із часом набуває сенсу.
Сприймаю глибше сказ природи.
Погода, мов людина, в стані стресу.
Не знищуйте ніколи вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837712
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 05.06.2019
Когда волна воспоминаний
Меня накроет с головой,
Вдруг промелькнёт в моём сознании
Твой образ - светлый и живой.
И среди множества видений
Возникнет милый силуэт.
И ритмы сердца от волнений
Помогут возродить дуэт.
Он для меня срывал ромашки
И сам веранду украшал.
Дарил в избытке нежность, ласки…
Но неизбежен был финал…
О! Как мне с памятью бороться?
Она преследует меня.
Как будто надо мной смеётся.
В былые манит времена.
Ведь память помнит все нюансы
И чувства искренней любви.
Она не оставляет шансов
Быть равнодушною, увы!
И эти искренние чувства
Предать забвению нельзя.
Лишь увлечение искусством
Для них – разумная стезя.
24. 03 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830297
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 04.06.2019
Намалюй мені вечір,
Що всівся на сотні доріг,
Де струмки променисті,
Веселки від літньої зливи,
Затамуй в ньому крик
І вічний, життєвий пробіг,
І стежки променисті,
І квітом, замаєні ниви.
Намалюй оберіг,
Зачарований плес океанів,
Стогін гір, де вівчар
У отарі згубив всі пісні,
Світлий обруч небес,
У кольорах палітри обраний,
І світанки мої,
Що на житньому хлібі - піснім.
Намалюй... не скупись,
Бо вже літо розлого сміється,
Мліє гріх матіол,
Під вікном пустотливих беріз,
Хай же липовий дзвін
У нектарі терпкім відізветься,
На стежині нічній
Доторкаю просушений хмиз.
Пахне м’ята у нім,
В чебреці мліє зранений подих,
Серце тихо щемить,
Бо лиш мить, де зародиться ніч,
Голий місяць вдягне
Срібло- сірі розсипані води:
Намалюй мені сон,
Що торкає цілунками віч...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837529
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019
У каві затонувши, спокій
малює зайчики на стінах.
І дощ із заспаного міста
змиває чорно-сіро-білу.
Поглянь навколо, доторкнися,
не бійсь потонути в барвах:
Тремтячим і вертким колібрі
вмостився нам на плечі ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835512
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 04.06.2019
Отут і спочину:
на лоні древніх степів,
порослих казками і ковилою,
вдихаючи небо усе, аж
до останньої краплі
(воно ж бо не раз ще відродиться).
Хвилі все котяться й котяться
морем духмяних трав
і лоскочуть думки.
А довкруж деревій, деревій, деревій
і пахучий такий,
і такий довговічний
білим квасом напоює спраглість очей,
мов холодний пломбір на вустах дитинства.
Степ живий...
Набагато живіший, ніж
офісні джунглі міст,
втоптані в бетон.
Степу ганглії тягнуться
від Потопу
й до нових
пришесть...
Як волошки співають
свої сині пісні!
А їх слухає вічність.
І я.
Розтинаючи хвилі,
ідуть степом деревляни
з Іскоростеня до...
сиплють з мішків
густо-густо
гарячі родзинки цмину,
жовті.
І сміються
аж степ затихає.
Чутно дихання їхнє...
Спочину отут.
Щастям повниться серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019
Між колоссям, що в полі, мак червоний розцвівся,
Вітер ніс нашу долю й чомусь дуже втомився.
Він присів відпочити, на траві край дороги,
Вкарбувалися миті, заховались тривоги...
Підійметься на крила, доля разом із вітром,
Та, що серце журила, усміхнеться нам літом.
У блакитному небі, там де хмари пухнасті,
Прийде доля до тебе, подарує знов щастя.
Закружляє у літі, закохає у себе,
Наймиліша у світі, стане знову для тебе.
Обійме, приголубить, прошепоче: "Щаслива"
І для того хто любить, буде доля мов диво...
Вона радо вернеться до людей що кохають,
І зігріє їм серце, закружляє над краєм.
І з коханням за руку у життя помандрує,
Більш не буде розлуки, доля щастя дарує..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837439
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019
Життя, як сонце, йде за горизонт,
В рутині сірій час спливає.
Подій вервечкою старий альбом
Зрине у пам’яті й зникає.
Скупа усмішка втомлене чоло
Освітить поспіхом в бажанні.
Щось відбулось, щось щезло, як на зло,
У Лету кануло в чеканні.
Ще зійде місяць німотою в ніч,
В холоднім видиві яскравім.
Та годі скинути свій хрест із пліч,
Він з волі Господа в опалі.
Душа оголена, мов сухостій,
Що вп’явсь корінням у землицю.
Любові вірна - істині простій,
Шукає силу там - живицю.
02.06.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837388
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019
Розлітався білястий пух тополиний -
Повівав літній вітер-пустун.
Серед квітів бджолине чулось гудіння,
Джміль мохнатий над ними чаклун.
І світилась душа від літньої днини.
Ти "кохаю" сказав уперше.
Незабутнього дня щаслива хвилина,
Тріпотіло пташкою серце.
А любов, немов літо, тепла, ласкава
Зігрівала, пестила сонцем.
Бо у неї, звісно, медова оправа -
Ніжні дотики і долоньці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837383
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019
В трави зеленоокі
Скапує ніч росою,
Річечка неглибока
Тут полонить красою.
Тиша смиренно-сіра
Витяглася струною…
Десь небеса висіли,
Тут – очерет стіною.
Раптом струна порвалась –
То обізвався лебідь…
Пара їх тут… кохалась…
Посмішку слало небо.
24.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837157
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Пахне в саду матіола, дивним коханням п'янить,
Пахощі линуть довкола, то найчаруюча мить.
Зорі у небі з'явились, місяць всміхнувся до них,
Роси у травах згубились, падали до наших ніг.
Приспів:
П'янить матіола у день вечоровий
І зорі яскраві моргають до нас.
Твої поцілунки солодко - медові,
До уст доторкнулися в тисячу раз.
Не́сло кохання на крилах, радості світлі думки,
Ми ним удвох дорожили, не рахували роки.
Хай вони будуть щасливі, серцем такі молоді,
Не залякають нас зливи, гріють цілунки твої.
Приспів:
Збулися сонячні мрії, стежкою в парі ідем,
Душу коханням зігрієм, і на вівтар покладем
Пахне в саду матіола, дивним коханням п'янить,
Пахощі линуть довкола,то найчаруюча мить...
Приспів:
П'янить матіола у день вечоровий
І зорі яскраві моргають до нас.
Твої поцілунки солодко - медові,
До уст доторкнулися в тисячу раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837115
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Ще травень розкішний буяв дивоцвітом,
Каштани в саду цілували дощі,
Ми стрілись, де вперше кохання розквітло,
Завітні слова ти сказав від душі.
Весняна краса вся до ніг враз упала,
Змінився, засяяв весь світ, як свіча.
В обіймах твоїх я про все забувала,
Й купалась у синіх озерцях-очах.
В саду солов'ї заливалися співом,
Немовби напоєні нашим коханням.
І сад Ботанічний нас вабив красиво,
Ми в ньому блукали до самого рання.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833963
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 31.05.2019
натягнуті струни з емоцій так гучно порвуться,
натягнуті гнівом - свобода від довгих тремтінь...
як ехо далеке ,твої почуття відізвуться,
розвіяні часом, кохання не вічне, лиш тлін...
з терпких обіцянок, де крила із мрій не розкрились...
емоції шквалом знесуть усе чисто рікою,
з бурхливості слів... залишаться лишень три крапки,
маленька надія, де все ще сховалось... можливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837155
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Кольорові згадки, мов забута пісня,
Нагадали серцю про минулі дні.
Як же було добре! І любов колишня
Наче в позолоті радості магніт…
У думках солодких цілу ніч не спиться,
Ніби повернулись квіти у гаї!
Що ж так серцю добре, аж горять зіниці,
Звідки стільки щастя у душі моїй?
Для натхнення квітень – вірогідно, сила,
Тільки у цвітінні голос мій притих.
Тільки це, напевне, не весна зігріла –
А про тебе згадка, це всеціло ти!
23.05.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836605
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Про таке тільки мріють. Про це навіть зорі співають.
І не має різниці що твориться там, за вікном.
Наче диво із див, ніби іскорка світла із раю,
Проростає у серці в теплі і надії зерно.
Проростає у серці любов. Це стара аксіома,
Що із нею поводитись треба, неначе з дитям
І, напевне, тепер буде в серці усе по новому,
Адже ти стільки часу чекала на ці відчуття.
Проростає у серці любов. А коріння і пагін
Згодом тьму принесуть незліченну для серця скарбів!
Лиш, на жаль, моя фея, не я буду в центрі уваги,
Коли ти вибиратимеш долю казкову собі…
18.05.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835951
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 30.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2019
На свидание с любимым
Я спешила радостно...
Впереди надежды мнимой
и мечтаний радужных...
Только он сказал... не любит...
Сердце льдинкой не обжечь...
Был он, просто, дружелюбен...
и не хочет наших встреч.
И ушел... а я осталась...
в поле скошенной травой...
Счастья с ним досталось... малость...
- Смою грусть свою росой!
Позабуду все, что было...
Я смогу!!! Ему назло...
- Что мои крушило силы -
растворилось... и ушло...
Небо стало синим-синим!
Вдруг волной на весь простор
душу мне безумно сильно
пеньем обнял птичий хор...
30.05.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837023
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019
У кожен вірш вкладаю душу,
Це не набір бездушних слів.
І кожне слово тут живуче,
Це розумів лиш той, хто вмів
Бачу по-своєму цей світ,
Без крил за хмари не літаю.
Люблю у людях дивоцвіт.
І щирість душ їх відчуваю..
Прошу, премудрі, не судіть.
Ви у високому польоті,
Хто тут земний, то не гнівіть..
І не беріть високі ноти..
І не вдивляйтеся у рими,
Краще знайдіть у вІршах суть.
Не будьте все ж такі нестримні,
Є інші, що зерно в віршах знайдуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837034
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Я не боюсь сльози, хоч і гірчить в мені.
Ту гіркоту не випити... всяк знає.
Я не боюсь грози, яку несуть громи.
Боюся ту, що душу навпіл крає.
Люблю я теплоту, вона зігріє всіх,
й теплом своїм я можу поділиться.
Побільше б доброти, вона є для усіх.
Не буду з тим, кому вона лиш сниться.
Радію я зорі, що світло нам несе.
Усім воно дорогу осяває.
Боюся темноти, що густо так цвіте
у душах тих, хто совісті не має.
Я не боюсь труда, бо він звеличить всіх.
Де треба, у труді і я схилюся.
І за любов, що є найбільшою для нас,
в молитві щирій Богові вклонюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836902
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 30.05.2019
П"янка акація цвіла,
Й лилася солов"іна пісня,
До мене з Музою прийшла,
Пора мого кохання пізня.
І серце рветься із грудей,
Творить, любить, пісні писати,
Душа, співа, мов соловей,
А серцю хочеться кохати.
І пісня ллється й ожива,
Оте п"янке кохання в веснах,
В віршІ складаються слова,
І знову почуття воскресли.
П"янка акація цвіла,
Манила нас з тобою в роси,
Вже цвіт акаціі вплела
Журба, тобі кохана в коси.
Тебе я палко пригорну,
Загляну ніжно в твоі очі,
Тебе, кохану, чарівну,
Моєю, я назвати хочу.
П"янка акація цвіла,
Й до ранку солов"і співали,
Обох нас доленька звела,
Своє ми щастя відшукали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836981
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EPHSmXXZ3S4[/youtube]
Летять, мов лелеки світами,
Щоб щастя своє віднайти,
Родину не бачать роками
Вкраїноньки-неньки сини.
Приспів:
Вертайтесь, лелеки, додому –
Чекає вас отчий поріг,
До рідного краю святого,
З далеких заморських доріг.
Взяли лиш з собою світлини
Усіх із своєї сім’ї.
Без вас засинає дитина..
Хто казку читає її?!
Приспів:
Вертайтесь, лелеки, додому –
Чекає вас отчий поріг,
До рідного краю святого,
З далеких заморських доріг.
Старенька матуся і батько…
На кого залишили їх?
Заробите може й багато -
Чи варте зусиль те таких?
Приспів:
Вертайтесь, лелеки, додому –
Чекає вас отчий поріг,
До рідного краю святого,
З далеких заморських доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836998
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Прошепочи мені: "Доброї ночі",
Без твого тепла мені не заснути.
Щеб раз, тільки раз побачити очі,
Щеб раз, тільки раз у них зазирнути.
Зорі на небі з'явилися ясні,
Мов передати від тебе щось хочуть:
"Люба, цілунки лови мої ря́сні,
Виглянь в віконце, там дивляться очі..."
В сутінках чується тихе сюрчання,
Вітер торкає легенько листочка.
Буде кружляти у вальсі до рання,
Доки весна подарує сорочку.
Прошепочи мені ніжно:" Кохана",
Може тоді лиш я зможу заснути.
Буде нам линути пісня весняна,
Коли ти зможеш мене пригорнути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836941
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Весна, весна... У далині
річка тече між берегами...
Моє село рідне мені,
спішу до нього і до мами...
Ось уже й вулиця моя,
стріча мене диво-садками...
У тишині весна буя,
колись буяла і піснями...
Мене дивує тишина,
неспокій душу огортає...
Неначе зникло півсела,
вітер сліди всі замітає...
Аж ось і двір мій мовчазний,
схилився тин, обдерта хата...
Лиш вітерець дме весняний,
між бур"янами пахне м"ята...
Я в неспокої йду у двір,-
несміло поміж бур"янами...
Як не напружую я зір,-
не бачу брата там і мами...
І стає боляче мені,-
моє село вже помирає...
І я вклоняюсь до землі,
в неї поради я питаю...
Земля мовчить і я мовчу,-
усе кінець у світі має...
Я запалить хочу свічу,
та ось, нарешті, просинаюсь...
В душі іскриться вогневій,
і він горить і не згасає,-
у снах і в пам"яті моїй,
живуть село і брат, і мама...
І я ранесенько встаю,
іду на цвинтар я до мами...
Про сон я їй не розкажу,
нехай спокійно спочиває...
Я там стою у тишині,
минуле в спогадах витає,
й здалось почулося мені,
що мама, як і я зітхає...
Спасибі, матінко, тобі,
і тобі, братику, спасибі,
що я побачила хоч в сні,-
вас і село, хату й садибу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836840
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Я повернулася, я повернулася!
Хай лиш думками, що ж у тім?
Стрічай мене, акацієва юносте,
У сонцедзвоні золотім!
Стрічай, веди мене аж на околицю,
Роки минули, а я ні.
Вже кропива у ноги не так колеться,
Палають макові вогні...
Посидь зі мною, поки сонце ситцеве
Збере з гілок останки дня,
Допоки ночі первісток не випливе
З-за храму світу, іздаля.
Лиш не питай, чом довго не приходила...
Як душу гріє цей нектар!
Щораз твоє цвітіння дивним спогадом
Мене приводить на вівтар,
Де дзвін коси проймає лезом в пам`яті,
Гукає тата сіножать.
В калюжах кораблі з паперу загнуті
По хвилях все біжать...біжать...
Де шум вітрів з дерев злітає піснею,
Цілує очі і чоло,
Й під вишнею, під маминою, пізньою
Моє дитинство відцвіло.
Де степ широкий обіймає крилами,
Он, я ще юною біжу!
А угорі небесна синь вітрилами
Малює днів моїх межу.
Побудь ще трохи поряд, моя юносте,
Блакитноока, золота...
Акація цвіте!! Я повернулася!
Не повертаються літа...
23.05.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836835
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 29.05.2019
Щодня втрачає Україна
Синів найкращих у війні,
В війні найкраще плем’я гине.
Чи то вже й час осатанів,
Одягши в траурні хустини
Нещасних вдів і матерів.
Мужі й сини їх не пустили
Московську гадь на свій поріг.
Щодня тривожать небо дзвони
І душі рвуть нам, і серця.
Сиріток більшають загони,
Що батька втратили – борця.
Лежить згорьована країна,
Бо давить горе звідусюд.
Пісні примовкли солов’їні.
На ворога чекає суд
За кожну смерть, сирітську долю,
За чорну матері печаль,
За біль вдовиного плеча.
На все настане Божа воля.
Ридає-плаче Україна
Й орду московську проклина:
Хай пропаде кубло зміїне,
Ізвідки послана війна.
16.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836818
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 29.05.2019
Я часто у думках своїх блукаю,
Буває на побачення іду.
Буває, що тебе у них шукаю,
Стежиною біжу, не дожену...
Ну де ж ти... Деж ти... Шепочу коханий,
Чому та стежка вічністю здалась.
Ось поле де всміхаються тюльпани,
Вони в обійми завжди брали нас.
І чуються мені знайомі фрази,
Я тут кохана... Зовсім поруч я...
Від слів отих забулися образи,
А в серці розгорілось полум'я.
Твоя рука легенько доторкнулась,
А я затамувала подих свій.
Невже це ти...На голос обернулась,
Тепер завжди ти будеш тільки мій...
Радіти щастю з нами буде небо,
Коли цілунки обпечуть уста.
В думках своїх завжди спішу до тебе,
Не заросте ніколи стежка та...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836784
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Чуєш, мамо, а зозуля кличе мене в поле,
Заховала під крилечка десь дівочу долю,
У гаєчку загубила, місяцю віддала,
Я за нею, чуєш ненько, по лісах блукала.
Закувала тихо-тихо та й у ніч пірнула,
Вкрала моє ніжне серце, більше не вернула,
Поза гори, поза ріки на хмаринку вклала,
Я співала поруч з нею, доки ти ще спала.
На росі розплелись коси, квіти випадали,
Посплітали трави ноги, в сад вже не пускали,
Чуєш, мамо, а зозуля мала свої чари,
Душу мою у струмочку бачили мольфари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836753
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Вже давно так ведеться: серце в радості б'ється,
а від смутку воно замерзає.
Хтось працює, радіє... ясну мрію леліє,
хтось бажання такого не має.
Для нас сонце в блакиті і веселі в нас діти,
щастям є для усіх - працювати.
А такі, кому мало... чи чогось їм не стало?
Лиш для себе усе хочуть мати.
В нас вишневі садочки, вишивані сорочки,
чорнобривці ясні розцвітають.
Не пускаймо до хати тих, хто хоче забрати,
доброти вони в серці не мають.
Річка, гай в нас і поле... до небес, неозоре,
для нас радістю світ розцвітає.
Золоте в полі жито, бо нам весело жити,
кожен правдоньку в серденьку має.
Вже давно так ведеться: серце в радості б'ється,
а від смутку воно замерзає.
То ж працюймо, радіймо... ясну мрію леліймо.
Той щасливий, хто мрію плекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836658
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Зацвіла калина білим цвітом,
Наче наречена у вінку.
Закружляла в вальсі гордовито,
Залишивши сльози на листку.
Закохавсь туман у неї зранку,
Притулявся й ніжно цілував.
Подививсь на неї наостанку
І у травах почуття сховав.
Прилетів з країв далеких вітер,
Прохолодою вдихнув в лице.
Кинув їй під ноги зорецвіти,
А вона всміхнулася за це.
Тільки й він не був у неї довго
У далекі мандри поспішив.
Навіть не лишив цілунку свого,
А самотність лише залишив.
Дарувало небо волошкове,
Для калини сонячне тепло.
Відчувалось почуття казкове,
Справжнє... Більш такого не було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836207
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 24.05.2019
Вже, вкотре , дощик стукає по шибці,
Збігають крапельки по склу,
А вітер під березами на скрипці
Заграв мелодію сумну.
Розгойдує він гіллям, що звисає
На землю, наче батоги,
Стрункій берізці коси заплітає
І чути пісню навкруги.
Земля вбирає воду, наче губка,
Дрижить від холоду трава,
Біжать по небу хмари в сірих шубках,
Навкруг дощем все полива.
Дивлюсь в вікно і слухаю цю мантру –
Приходить в серденько журба.
Та думаю: журитися не варто,
Адже весняна йде пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836055
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Обломали.
Так безжалісно цвіт той стоптали.
Ой не плач ти, калино гарненька.
Усміхнеться ще доля рідненька.
Заясніють твої ніжні ґрона,
станеш краща, ніж була учора.
Ти збереш свою славну родину
у веселу, щасливу годину.
Скільки ж твого є цвіту по світу...
Порадієш ще теплому літу.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836080
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Я зіткала кохання своє,
З почуттів і цілунків гарячих.
Десь у лісі зозуля кує,
А берізка чомусь тихо плаче.
Переповнює серце блакить,
Що зависла вгорі наді мною.
Подих ніжності, то така мить,
А ще краще, коли ти зі мною.
Коли просто за руку візьмеш
І усмішку свою подаруєш.
У країну казок поведеш,
Чи уста поцілунком змедуєш.
Я зіткала кохання з добра,
Додала туди пахощі літа.
Щоб дорога життєва вела
У країну казкового світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836109
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Поцілунок ранковий метеликом ніжно
Доторкнувсь невагомо трояндових губ.
І серця поєднала щаслива суміжність,
Сильний поклик душі, ніби дзвін-перегук.
Поцілунок ранковий, як сонячний дотик.
І небесна всміхнулася радісно вись.
І не треба цим двом дивовижних екзотик,
Тут міцніє життя животворного вісь.
Поцілунок ранковий - дарунок коханій.
Це надія і вірність - щастя перлини.
Чарівна пісня лине - любові осанна,
Бо кохана у світі тільки єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836118
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого повні колосочки.
Гляньте, вишиванки одягли синочки.
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Вишиті сорочки в донечок є нові,
квітне тут любисток, ґрона калинові.
Нехай ваша доля, діточки рідненькі,
та й буде щаслива... вишивали ж неньки!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого море колосочків...
Гарні вишиванки в доньок і синочків!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835783
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019
Розлетілись місячні сонати,
Полетіли в серденько твоє.
Не дали тобі сьогодні спати,
Також розтривожили моє.
Враз думки переплелись з твоїми
І з'явились в множині питань.
Їх морозили так довго зими,
Додавали смутку і страждань.
У твоїх очах волошки сині
І веселки радісне тепло.
Відчуваю почуття єдині
І надійне і міцне крило.
Що тобі у відповідь сказати,
Слів багато і думок в душі.
Хай звучать нам місячні сонати
І в коханні пишуться вірші.
Покищо веди мене у літо,
Там де роси краплями дзвенять.
Де шепоче про кохання вітер
І слова закохані летять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835775
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019
На килимі духмянім
Зеленої травички,
Неначе вишиванки
Кульбабок жовті личка.
Далі - барвінок в"ється -
Блакитні оченята,
Вузька знайома стежка,
Котра веде до хати.
І крихітні фіалки,
У них колір бузковий,
Як рушничок той мамин,
Котрий ношу з собою
Отак багато років,
Він береже від лиха.
Лиш ступиш кілька кроків -
Душа співає тихо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835797
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 17.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2019
[i]Цвітуть весною вишиванки,
Весна мереживом цвіте,
Лунають солов’їв співанки,
Барвисте все, ясне, святе.
Складають хрестики узори,
Код нації на полотні,
Дух волі тут і непокори,
Щасливі миті і смутні.
Синівська кров, згорілі села,
Могутній сильний родовід,
Подія радісна й весела –
Калина, дуб, ромашки, глід.
Геометничні візерунки-
Мов карта мрій на рукаві.
Це пращурів моїх дарунки,
Це схема щастя на канві.
Ось в’ються дивні маки й ружі,
Волошки сині у житах…
До вишиванок не байдужі,
І молодь й люди у літах.
Всі українці в вишиванках,
Сягнула мода й за кордон,
В розшитих перлами світанках,
Душа не знає перепон.
16.05.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835769
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
[i]Цвітуть весною вишиванки,
Весна мереживом цвіте,
Лунають солов’їв співанки,
Барвисте все, ясне, святе.
Складають хрестики узори,
Код нації на полотні,
Дух волі тут і непокори,
Щасливі миті і смутні.
Синівська кров, згорілі села,
Могутній сильний родовід,
Подія радісна й весела –
Калина, дуб, ромашки, глід.
Геометничні візерунки-
Мов карта мрій на рукаві.
Це пращурів моїх дарунки,
Це схема щастя на канві.
Ось в’ються дивні маки й ружі,
Волошки сині у житах…
До вишиванок не байдужі,
І молодь й люди у літах.
Всі українці в вишиванках,
Сягнула мода й за кордон,
В розшитих перлами світанках,
Душа не знає перепон.
16.05.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835769
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM[/youtube]
Лилася музика Леграна,
В напіввідчинене вікно...
Дивлюсь - зійшла он зірка рання...
За чимось жаль гнітить давно..
Я не скажу, чогось так жалко,
Що голос хочу твій почуть,
А на душі так стало мулько,
А рани ще вогнем печуть.
Перемішались всі думки.
Ну що скажу тобі я, душе?
Листай минулі сторінки,
Ніхто його вже не нарушить.
І не питай, що потім буде.
Можливо, скажуть це роки.
Якщо все вітер не остудить,
Рука торкнеться до руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835743
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Ну як же так, весна вже догорає,
А я ще й досі осторонь стою?
І не мої лелеки понад гаєм
Несуть на крилах пісню не мою.
І не моє мене цілує сонце,
Хтось, наче струни серця обірвав,
Лиш тінь за мною ходить охоронцем
І табуни високих диких трав.
Ну як же так, бузок зайшовся в повінь,
А я минаю паводок хмільний?
Думки свої лишивши на припоні,
І винна в тім, та тільки без вини.
Чи може я не все зимі сказала,
З думок забула змити сніжний грим?
Їй, певно, слів отих було замало,
Відтак, і з яблунь дим гірчить гірким.
Можливо в цій феєрії весняній
Сама собі я вигадала сум.
І завтра вже лелеки на світанні
Мої пісні на крилах понесуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835665
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Допоки в грудях серце ваше б"ється,
Не бійтеся коханням в світі жить,
Любов в житті нам Господом дається.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Не дивлячись, що скроні посивіли,
Ловіть в житті закоханості мить,
І в сімдесят закохуйтеся сміло.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Не слухайте що кажуть про вас люди,
Кохання завжди голову п"янить,
В житті так завжди є, було і буде.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Любов ви бійтесь кидати під ноги,
Бо зрада в серці, раною болить,
Й карається вона на небі Богом.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
І дарувать коханій своі квіти,
Кохайте і любов"ю дорожіть,
Не дивлячись, що в вас вже сиві діти.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Межі кохання у житті немає,
В любому віці, хочеться -любіть!
Скажіть коханій: " Я тебе кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835696
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Завмерли в хвилині мовчання.
Секунди відстукують ритм.
В повітрі пульсує чекання
І тягнеться вічно ця мить.
Бракує повітря в легенях,
Хвилина мовчання - тобі.
Лиш чути тихеньке зітхання –
Всі люди сумують в журбі.
Стискається серце від болю,
Клубком підкотила сльоза.
- За що тобі, сину, ця доля?
Хай проклята буде війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835018
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
Ще тихо спали береги, туман упав на трави,
В садах співали солов'ї і в хмарах кучерявих,
Блакить виднілась, вітерець гойдав зелені віти,
А десь летів уже свинець і голосили діти.
Торкнулася людей біда, ввійшла у кожне серце,
В біді країна молода, ліси, поля, озерця.
Страшенна сунула чума із чорними хрестами,
На довгий час в полон взяла, лишивши в серці рани.
Піднявсь старий і молодий на захист Батьківщини,
Летіли кулі наче рій, валилися хатини.
Із гучномовця Левітан промовив грізне слово,
Війна! Розпочалась війна! Кричало в душах знову.
Ішли бої, що несли смерть, там гинули солдати,
Довкола стільки було жертв, від вибухів гармати.
Лише вперед, ні крок назад в думках були єдині,
Була сміливість у солдат служити Батьківщині.
І кожен хто віддав життя за щастя Перемоги,
Пішли у вічність в небуття, пішли служити Богу.
Ми будем пам'ятати їх і згадувать щорічно,
День Перемоги є для всіх історією вічно!
За сьогодення і життя ми скажем їм спасибі!
Безсмертна пам'ять у серцях у домі і садибі.
Хай не торкаються землі, більш бойові заграви,
Хай пам'ятають всі живі меморіали Слави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
Я прийду ще до тебе...Можливо...У котрий з разів?..
Я тихенько присяду Янгеликом,очі зцілую.
Розійшлися навіки...Як ти і хотів й не хотів.
Я вже зовсім не та.Я на хмарах вже вкотре ночую...
Я прийду ще до тебе...Торкнуся до твого лиця.
Ти мене не відчуєш.Та так і потрібно.Ти віриш?
Буду вірна тобі.Буду тільки твоя...Лиш твоя...
Розійшлися з тобою.Між небом й землею...Ти мрієш,
Що могла б цілувати тебе?Ти б мене відчував.
Я не стала би Янголом.Жила б в твоєму будинку.
Не літала до тебе.Ти б каву варив.Цілував.
Та не сталося так.Прилетіла до тебе на хвильку.
Це мої фотографії в тебе.Альбом вже старий.
Я такою була?Я могла відчувати?Сміятись?
Ти на них такий рідний,красивий,такий молодий.
Ми могли так сидіти і так...Довго так обніматись...
Я не раз прилечу.Та побач мене!Прошу!..Пробач...
Ось метелик малий!Подивись!Це твоє Янголятко.
Хочу бути живою!Ти бачиш мене!Ну...Побач...
Я торкаюсь тебе.Я торкаюсь...Але...Це...Як пастка...
Між землею і небом...Допоки мене ти кохав...
Ти відчуєш мене...Я ще тут...Тільки де моє місто?!
Я кохаю тебе...І...Я хочу...Щоб...Більш ...Не чекав.
Ти дозволиш мені біля тебе рідненький присісти...
Я б хотіла відчути цілунок!..
Про все розповІсти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835034
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
Всміхнулась доленька мені, так ніжно-ніжно,
Кохання в серце полилось, а з серця пісня,
Застигли в пам"яті моі слова чарівні, ( 2 рази)
Ти моя сонячна любов, кохання пізнє. ( 2 рази )
Забилось серденько моє, не спить щоночі,
Малює личенько твоє, чарівні очі,
До тебе в мріях лину я, і так несміло, ( 2 рази )
Кохання вирвалось з грудей і полетіло. ( 2 рази )
І полетіло воно в гай із солов"ями,
І розцвіло, і розлилось в гаю піснями,
І полилась із гаю ввись чарівна пісня, ( 2 рази )
Оце і є воно, оте кохання пізнє. ( 2 рази )
Прийшло без стуку, так , як входять вірні друзі,
Упало росами в житах, барвінком в лузі,
Живу і дихаю я ним, і весь п"янію, ( 2 рази )
Від твого погляду очей, я вмить німію, ( 2 рази )
Зозуля щастя нам кує із солов"ями,
Співуче серденько моє дзвенить піснями,
Співають Ангели з небес кохання пісню, ( 2 рази )
Оспівують оте святе, кохання пізнє. ( 2 рази )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834939
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 09.05.2019
У час як горіли нарцисові вогні,
А ніч стригла своїх чорних овець
у затишку безодні,
Попід вікна
в шкарпетках із вовни
тулилися сни:
строкаті,
кирпаті,
цибаті,
руді,
у ластовинні,
смішні
і не дуже,
страшні,
кучеряві,
кульгаві,
у татуажі,
з волоссям із сажі.
Сміялися і плакали.
Ліпили глечики з учора й завтра
і клали туди
юну м"яту
вітром злегка прим"яту
й заливали небесним узваром.
Ніч достригла овець.
А вогні нарцисові так і горіли.
Не всі сни
ще збулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835019
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ic2oBzeyaFk[/youtube]
[i](Перефразована пісня з репертуару Анни Герман)[/i]
П’янили дивні пахощі
Коли сади цвіли
Кохання, дивним спалахом
Мов виринуло з мли.
П’янили дивні пахощі
І пристрасні слова
Повірила і від мрій мерщій
Крутилась голова.
ПРИСПІВ: Один раз в рік садок цвіте
Весною щастя раз прийде
Лише один єдиний раз
Цвітуть сади в душі у нас
Один лиш раз, один лиш раз.
А зорі тихо падали
Коли сади цвіли
Разом про щастя мріяли
Закохані були.
Нікуди не ховались ми
Від пристрасних ночей
А сльози, мовчки капали
Із маминих очей.
ПРИСПІВ:
Розшила сукню перлами
Як пелюстки в саду
Ти разом вже із іншою
А я сама іду.
З сміливою і гарною
У вас зійшлись шляхи
Вам двом любов дісталася
Ну а мені – гріхи…
ПРИСПІВ:
[b]
ОРИГІНАЛ:
Анна Герман - Один раз в год сады цветут[/b]
Дурманом сладким веяло
Когда цвели сады
Когда однажды вечером
В любви признался ты
Дурманом сладким веяло
От слова твоего
Поверила поверила
И больше ничего
ПРИПЕВ:
Один раз в год cады цветут
Весну любви один раз ждут
Всего один лишь только раз
Цветут сады в душе у нас
Один лишь раз один лишь раз
А звезды тихо падали
Когда цвели сады
О будущем загадывал
О свадьбе думал ты
И я уже не прятала
Своих счастливых глаз
Украдкой мама плакала
От радости за нас
ПРИПЕВ
И платье шилось белое
Когда цвели сады
Ну что же тут поделаешь
Другую встретил ты
Красивая и смелая
Дорогу перешла
Черешней скороспелою
Любовь ее была
ПРИПЕВ 2 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834831
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 09.05.2019
Моя Україна! Моя рідна земля,
Сьогодні в жалобі.. І не чуть солов`я,
Приспущений прапор, ледь вітер гойдає,
Рік тридцять дев`ятий, народ знов згадає.
.
Ті війни і біди… жахи, гул моторів,
Все небо порвали, плач люду, у горі,
Обличчя фашизму… спомин серце крає,
Солона сльозина на квіти стікає.
Прийшов сорок п`ятий, цей День Перемоги,
Вщент вибитий ворог і зникли тривоги,
Змогли це зробити,здатні згуртуватись,
Ніколи в житті, ми, не станем здаватись!
На цвинтарі тихо… всі люди в поклоні,
І небо, теж плаче, краплини холодні,
Сердечко крається, салют, вишиванки,
Стрічають старенкі жадані світанки.
Нехай колосяться, скрізь щедрії поля!
Нехай буде мирно! Україна моя,
І мати зустріне щасливу дитину,
За хлібом і сіллю збере всю родину.
Щоб воєн не знати!І всім пам`ятати!
Ніхто не забутий - Ніщо не забуто!
08.05 2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834879
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019
[b][i][color="#0a51bd"]Такий безвладний час над почуттями.
Ніхто кохання ще з душі не стер...
Вона його кохала до нестями
І вірила в любов...
Чому ж тепер -
Шукає порятунку у чеканні,
Ховає смутки в зраненій душі...
І ту єдину, найсвятішу з таєн,
Навіки залишає у вірші...?![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830039
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 07.05.2019
Хоча давно немає вже зими, хурделиця в думках сьогодні свище, поспілкувавсь з розумними людьми, на сходинку чи дві піднявся вище! З віком нічому вже не дивувавсь, був успіх в мене, відчував я кризу, як з підлими людьми поспілкувавсь, спустивсь на десять сходинок донизу! Багато нас оточує людей, з одними підіймемось трішки вище, та й негативних вистачає скрізь ролей, ці персонажі тягнуть нас на днище!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834736
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Сипле спогади ніч
Не в долоні – у пам’яті грона,
Як і в час протиріч,
Ізгорали найкращі в вогні.
Скільки згаслих там свіч,
Наших юних борців, безборонних,
Що упали тоді
І за землю, й за волю в борні!
Сипле спогади ніч,
І від них мені млосно і тісно,
А вони, ніби кліщ,
Упинаються в мозок щораз…
Скільки треба ще пліч,
Щоби витримать «нині і прісно»
Все, що доля нам шле?
І чи досить терпіння у нас?
20.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834785
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Зашуміли вітри, закружляли,
Впали краплями тихі дощі.
Вони в тебе мене закохали,
Ти кохання затримай мерщій.
Хай воно розквітає в тумані,
Нехай ллється у душу твою.
Буде щастя для нас у коханні
І підвладне, як слово люблю.
Ти для мене, як зірка на небі,
Засвітилася у темноті.
Поспішаю кохана до тебе,
По житті будем разом іти.
Будем міцно триматись за руки,
Будем разом співати пісень.
І не буде між нами розлуки,
Буде світлим і радісним день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834800
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Мені б думок важких прогнати рій,
Коли міняє доля звичний крій.
До рук Твоїх тулитися, Всевишній,
Змітати з підсвідомості все лишнє.
І днину зустрічати, наче птаха,
Ніхто ще не назвав її – невдаха…
Увись злітати світлими думками,
А смуток – в ирій, разом із роками…
До світла і любові – у безмежність,
Де не хвилює вже необережність.
Звільнитись від усього, жити вільно
В святім блаженстві, не у божевіллі.
Мені б звільнитись від земних кайданів,
Отих набутих, а не Богом даних.
Навчитися радіти щохвилини –
Життя ж бо наше надто швидкоплинне…
Мені б…
03 травня 2019
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834796
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Мені б думок важких прогнати рій,
Коли міняє доля звичний крій.
До рук Твоїх тулитися, Всевишній,
Змітати з підсвідомості все лишнє.
І днину зустрічати, наче птаха,
Ніхто ще не назвав її – невдаха…
Увись злітати світлими думками,
А смуток – в ирій, разом із роками…
До світла і любові – у безмежність,
Де не хвилює вже необережність.
Звільнитись від усього, жити вільно
В святім блаженстві, не у божевіллі.
Мені б звільнитись від земних кайданів,
Отих набутих, а не Богом даних.
Навчитися радіти щохвилини –
Життя ж бо наше надто швидкоплинне…
Мені б…
03 травня 2019
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834796
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Если вас обидят...
Не печальтесь...
Главное, чтоб не обидели вы...
И в свою Душу обид не принимайте...
Тот, кто обижается, с обидчиком равны...
Надо с мудростью решать проблемы...
И искать Пути...
Находить и видеть перемены
Ведь главное - Рост Души!
В " мелочах"забываете о Главном...
Собирая в себя" мусор"... - " им" становитесь и вы...
А для чего?
Душа ведь " грязь" не принимает...
Она ж Божественный Источник -
Храм Души!
Плохое слово Душу ранит...
Задумайтесь!
Не " загрязняйтесь"...
Ведь мы все дети Бога -
Дочери, сыны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834599
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Если вас обидят...
Не печальтесь...
Главное, чтоб не обидели вы...
И в свою Душу обид не принимайте...
Тот, кто обижается, с обидчиком равны...
Надо с мудростью решать проблемы...
И искать Пути...
Находить и видеть перемены
Ведь главное - Рост Души!
В " мелочах"забываете о Главном...
Собирая в себя" мусор"... - " им" становитесь и вы...
А для чего?
Душа ведь " грязь" не принимает...
Она ж Божественный Источник -
Храм Души!
Плохое слово Душу ранит...
Задумайтесь!
Не " загрязняйтесь"...
Ведь мы все дети Бога -
Дочери, сыны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834599
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Не відпускай мене, не відпускай,
Лиш пригорни, хай доля усміхнеться,
І буде щастя литись через край,
Й наповниться любов"ю твоє серце.
Не відпускай мене, не відпускай,
Нехай весна у серці в тебе квітне,
Твоім назавжди буду, так і знай,
В моєму ти житті зоря досвітня.
Не відпускай мене, не відпускай,
В житті не віддавай мене нікому,
Немов кохання перше зустрічай,
Й забудеш ти і біль душі і втому.
Не відпускай мене, не відпускай,
В холодну зиму, я зігрію руки,
Лиш щиро ти і ніжно покохай,
Й ніколи ти не знатимеш розлуки.
Не відпускай мене, не відпускай,
Нехай любові серденько нап"ється,
Нехай любов цвіте між нас, нехай,
На двох нам доля радо посміхнеться.
Не відпускай мене, не відпускай,
Ми в парі увійдем в ворота Раю,
Довірся серденьку, сердЕнько хай,
Відчує як безмежно я кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834037
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 06.05.2019
Загуділи бджолині рої
І заграли мелодій для вишні.
Милувалися цвітом її
І торкались пелюсток розкішних.
Працьовиті, збирають нектар,
Метушаться, щоб більше зібрати.
Так шумливо, неначе базар,
Мов доносяться з сцени сонати.
Ясне сонечко їм до душі,
Кольорами веселка всміхнулась.
Коли падали рясно дощі,
Вони з ними в той час розминулись.
Біла хмарка гойднулась згори,
Полетіла у далі далекі.
Де у вальсі кружляють вітри,
Де курликанням кличуть лелеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834492
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 06.05.2019
[i]Без
акцентів...
І
приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]
[b][color="#54089c"]Стоїть на Банковій примарний дім,
за що, не знаю, проклятий творцями*,
й візують там листи вербальних дій,
уквітчаних барвисто прапорцями**.
Там видиво невидимих пілястр,
“звитяжних” спрутів і богинь на стелі,
там руж картинні копії і айстр,
утілених у масло і пастелі…
Скульптури там русалок і косуль,
колони в стилі неоренесансу…
Й слова послів із сонмами “посул”
від урядів державного альянсу.
Немарно ж дім той репнув пополам –
вагу олжі не витримав фундамент…***
Й закрався у підґрунтя сумнів, злам,
й зотлів ущент жалюгідний пергамент…
…Химерний дім нещастя омина…
Та не минула доля України –
як необачно понесла вона
пройдисвіта і шибеника сина!!!
І не біда – що в домі тім халдей,
що тіні там – чорніше антрациту,
питання в тім, що втілив нам … [i]плебей[/i].
Кому потрібні
буфи–[i]
–плебі–[/i]
–сцити?![/color][/b]
[i]5.05.2019
________
*Існує легенда, що архітектор В. Городецький,
який збудував (1901-1903 рр) дім з химерами
на крутому схилі (ул. Банкова 10, у м. Київ) на
спір зі своїм колегою О.Кобелєвим як особисте
житло, сам же і прокляв своє дітище, як втратив
його в 1913 р. через борги Д.Балаховському.
**будівля використовується… ДАП для прийому
іноземних делегацій, вручення вірчих грамот тощо.
***напрередодні свого 100-річного ювілею просів
фундамент будинку і той розколовся навпіл. Ремонт
обійшовся молодій державі у 160 млн грн, тобто
майже $100 млн (2003 р). Що ж далі? Питання до
нео-ДАП!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019
На вишні грає дощ ноктюрн весняний,
Краплини по дахах, як барабанний дріб,
І ми промоклі, й солов’ї з піснями,
І ніч, що виглядала в кожній з шиб.
Шуміли трави юні стоголосо,
Сова пугукала – єдиний споглядач.
Дощ омивав розплетене волосся,
Котився по щоках обох, як плач.
Антракт – затихло навіть небо,
І ніч, що визирала із вікна,
І вітер, і пташиний щебет -
По світу йшли кохання і весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834633
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019
Їжак замріяно лежав,
Дивився на хмарини.
І не помітив як упав
Листок, йому на спину.
Звірок злякався і мерщій
Згорнувся у клубочок.
Та й начепив на одяг свій
Ще золотих листочків.
Удома довго міркував,
Що з дивом цим робити?
Іще листочків дозбирав
Та й взявся килим шити.
Зробив цю справу до зими,
Бо наче б не ледачий.
Тепер він спить і світлі сни
На килимочку бачить.
І сниться казка їжаку
Про тепле-тепле літо.
І як він йде по килимку
Та вже- з барвистих квітів.
Вірш друкується вдруге, оскільки зник із сайту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834670
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019
Скажи, куди іти, куди втікати?
Хаос життя затягує, мов смерч.
Ми просто душ чиїхось дублікати
Тих, що раніше зважились до втеч.
Ми просто бранці власної зневіри,
Такі собі мерці, нехай живі...
І поки весни стелять саван білий,
Осінній сплін дзвенить на тятиві.
Ми добровільно йдем на ешафоти,
Нема страху, здались за мідяки,
Забули, що гріх Каїна навпроти
І, що живем не ДЛЯ, а ЗАВДЯКИ.
І часто так, рятуючи тілесне,
В рідкий азот занурюєм думки.
Та крига з душ все рівно колись скресне,
Хай не сьогодні, хай минуть віки.
В один кінець квиток, і все по тому,
Що буде далі - неважлива суть.
Живі мерці по колу золотому
В хаос життя вростаючи, ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 06.05.2019
Крізь асфальт проростають пагони юності
І смарагдом блищать під сонячним ликом.
Навіть травень здається незрілим, як юнга,
Бо кохання уперше тріпоче листям.
Шелестіти удвох, брунькувати серцями,
Розквітати пелюстками щастя в імлі,
Берегти побудовані душами храми,
Щоби вірності промінь не зник на землі.
І тоді вже чекати повторення знову,
Щоб розбити єднанням важкості камінь.
Розростеться гілля із плодами любові.
І коріння чеснот зміцніє з роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834680
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019
Пелена накрила сірим димом небо,
Сльози проливають проливні дощі.
Я у даль вдивляюсь, думаю про тебе,
А душа складає з Музою вірші.
Де ти мій коханий, яблуневим цвітом,
Застеляє вітер трави навесні.
Зеленіє в полі, підростає жито,
А в садах співають птахи голосні.
Лине пісня дзвінко, лине понад краєм
І коханням гріє серденько моє.
А сад яблуневий, знову нас чекає,
Білим, білим цвітом стежку нам снує.
Як тебе кохаю, як тебе люблю я,
Почуття не згасли, полум'ям горять.
Яблуневим цвітом яблунька цілує,
А роки рахує наш з тобою сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834592
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 06.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MqAQ5vFRIb4[/youtube]
Спекотний день, в зеніті сонце.
Кудись мандрують все хмарки.
І десь отам, за горизонтом,
Згадаю спомини терпкі...
В руках блакитні незабудки,
В пелюстках ще жива роса.
Слова мовчать, лише догадки,
Міняють колір небеса.
Війнула наче прохолода,
Закрили хмари увесь світ.
За нас вирішує природа:
Із душ знімає важкий гніт.
Однак, ще дихати так важко
Куди поділися слова?
Чомусь сказати їх боязко..
Хвилина, друга так трива...
Як по краплині назбирати?
І що там буде... то нехай.
Набрать сміливості й сказати:
Кохай мене, не забувай.
І обійми мене так сильно!
Та ні! Сильніше над усе.
Нехай бажання божевільні
Бо, що було, те не пусте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834672
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019
Дозволь мені тебе любити,
Дозволь коханою назвати.
Без тебе в світі важко жити,
Ще важче в невідомість грати.
Дозволь мені тебе обняти
І притулитися до тебе.
Солодкий мед із уст збирати
І дарувати зорі з неба.
О Боже! Як тебе кохаю!
Сто раз скажу, промовлю ніжно.
Любов моя прийшла із Раю,
Лягла словами в весну пізню.
Послухай, що шепоче вітер,
В садочку птах пісень співає.
Усі зберу для тебе квіти
І прошепочу, що кохаю.
Дозволь мені тебе любити,
З тобою поруч завжди бути.
Любов не можна спопелити
Її ніколи не забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834264
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BL0AW4L8XHI[/youtube]
Ніч покривалом всіх накрила,
Спочинуть всі від справ своїх,
А я лечу кудись на крилах,
Хоч добре знаю, це - мій гріх.
От тільки б з курсу тут не збитись.
Маршрут важкий: моря, ліси.
У чиїсь очі подивитись...
О, Місяць, промінь не згаси.
О, Вітре, знаю: ти - всесильний!
Не дми, прошу, мені в лице.
Не будь в житті багатожильним,
Будь однодумцем, мудрецем.
Холодний дощ вже накрапає,
Повільно ніч іде на спад.
Я долечу, я точно знаю..
Мій шлях освічуй, зорепад...
.
Невже росту, якщо літаю,
Вернулась молодість назад?
Уже прокинулась... і знаю,
Що сон і дійснійсть невпопад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834240
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019
У колір малахіту увібрався травень.
Рожево-білий пахне всюди дивоцвіт,
Його батист тендітний падає у трави,
Немов метелики заполонили світ.
І сонячний бурштин серед блакиті неба
Тепло і світло Боже сипле до землі.
Дзвінкий пташиний чути стоголосий щебет.
Життю дається знову шанс - ото ж в політ!
Для нас усіх оці земні принади, люди.
Щоби без війн, без бід, без горя, без страждань.
І попри все, не забувайте: Бог всіх любить,
То ж дякуйте Йому за здійснення бажань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834185
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019
Дощі,дощі... Напився Стир водиці,
Набрався сил неначе богатир.
В повітрі сосни запах і кориці,
У цій місцині наберуся сил.
Торкнусь трави, росою вмию ноги,
Медунки замилують погляд мій.
Он виросли гриби біля дороги,
Немов кептурик хочуть зняти свій.
Іду у глиб, заквітчені суниці
І килим з листя прілого лежить.
Ввижаються в деревах казки лиця,
В чупринах їхніх вітерець шумить.
А ось старезний дуб собі дрімає,
Його двома руками не обнять.
За стільки літ, що він прожив, все знає,
Ти підійди й тихенько під ним сядь.
Послухай, що тобі він нашепоче
І про минуле разом нагадай.
Закохана була в блакитні очі,
А ночі наші, мов солодкий рай...
Стир - назва річки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834153
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019
Давайте жити ніби Бог
Сам ходить поміж нами.
Тому життя вже без тривог!
Молитвами-нитками
Залатано,де сумнів,біль,
Розчарування,сльози.
Бо кожен день-маленький бій
Коли якісь занози
З душі витягуєм.За хрест
Свій власний славим Бога.
Бо сам Христос за нас воскрес.
Це ж смерті перемога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834143
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019
У більшості випадків, надія виступає
відстрочкою для почуття розчарування.
----------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PC2GVuHYZ88[/youtube]
Стан душі страшний - розчарування.
Хто не смакував його в житті?
Протилежне слово - милування
Те, що так близьке до доброти.
Біль, розлука і брехня це- страшно,
Та зневіра - найстрашніш за все.
Жаль, що розумієм це невчасно,
Десь в душі ховали це слівце.
І коли зневіришся у комусь.
Зрозумієш те, що був сліпий,
То тепер із серця знімеш втому,
І прозріння радістю запий.
І не треба вже собі брехати,
Що помилка то, чи збій в душі.
Набирись сміливості сказати,
І вагання й сумнів заглуши.
І тоді не боляче й не жалко,
Просто від помилки пустота.
І не вірте тим, у кого душі мілкі,
Там панує вічна глухота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834108
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019
Хвилюють всіх історії любовні,
В реальному житті все без прикрас,
Не основне зовсім які ви зовні,
Важливо що всередині у вас!
Написано багато про кохання,
До інтернету і бібліотек,
Звертаємось, - це щастя і страждання,
Не відчуває пристрасть небезпек!
В житті є перемоги і поразки,
Кохання загориться, як вогонь,
То радісне буває, наче казка,
То є причиною тривоги і безсонь!
Сутність кохання головна, -це є довіра,
Життя, - це квітка, а кохання мед,
Приборкає воно і злого звіра,
Примушує нас рухатись вперед!
Кохання рай, в ньому велика сила,
Бринить в душі закоханих струна,
Виростуть в травні за спиною крила,
Крутить романи голосіївська весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834025
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019
В нас не завжди буває радісно і хлібно, серед своїх знайдеться і чужий, відноситись з повагою потрібно, навіть до тих, хто грубий і черствий! А протиріччя виникають майже всюди, шукаємо собі душевних лік, добре відносьтесь не тому, що гідні люди, а в першу чергу ви достойний чоловік! Хоч не завжди в стосунках відповідно, непередбачуване і складне життя, давайте будемо себе всі вести гідно, і так багато бруду і сміття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834165
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019
В тунелі кохання теж ідуть дощі,
Бувають грози, зливи, буревії,
Від них рятують ніжності плащі,
І парасольки з віри і надії.
Рятують миті спільної журби,
Коли два серця в обопільній тиші,
І разом зібрані багатства і скарби,
Й колиска, яку дві руки колише.
В коханні двох буває щирий сум,
Образа може заповзти у душу,
Буває не спинити гірких дум,
І хочеться зірвати свіжу ружу.
А ми з тобою у коханні йдем,
Коханням снідаємо, з ним лягаєм спати,
У почуттях своїх не визнаєм дилем
Бо як на світі жити й не кохати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834051
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Плакала розлука у саду вишневім,
Рожеві пелюстки вітер колисав.
Пустоцвіт у серці в теплім дні травневім
Болісно на клапті груди розривав.
Поривалась в просинь та безсилі крила
Раптом знеживіло впали до землі.
Любий мій, коханий, - в тузі голосила, -
Як без тебе жити? Вклякла на ріллі.
А із вуст мольбою полилась молитва,
Просила у Бога долі й не собі.
Щоб не було в душах гіркого сирітства,
Щоб не було місця там глухій тяжбі.
Щоб сонце пестило закриті фіранки,
Завше просинатись на ріднім плечі.
І тихо радіти, що прийшли світанки,
А коханий поруч наяву - не в сні.
01.05.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834133
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Оце мій двір, оце моє село,
І я йому чужію і чужію.
Ще сердиться і зморщує чоло,
Воно мені, а я йому радію.
Стоять стовпи і ждуть своїх лелек,
Справляють горобці свої бенкети.
Виглядують з старих бібліотек
Незвідані історики й поети.
Добридень вам! День добрий тут і там.
Чия ти, доню? Ось яка ти пані.
Поважно відчинив ворота в храм
Старенький Бог у золотім каптані.
Усе таке і рідне, і чуже…
Ось з двору щастя вийшло зустрічати.
Моє дитинство свято береже
Береза біля батьківської хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834128
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Як жаль, що роки проминули
І згірклі бажання за ними пішли.
У повінь весняну втонули,
Стою одиноко на греблі ріки.
А поряд так пахне черешня,
Медово дурманить застигле єство.
Кохання, мов ракова клешня:
- Скажи, що між нами насправді було?
Думки безперервно тривожать
Дрібнички, здавалось, забавно прості.
І серце безпечне триножать
Слова, що від тебе я чула в житті.
Слова, що душа скам’яніла,
Як губка: вбирала, раділа в цвіту.
Торкалися звабою тіла,
Тобою одним лиш всечасно живу.
Здригаюсь ночами в безсонні,
Шум тихий ловлю я за темним вікном.
І жилка тремтяча на скроні:
- Вборони його, Боже! Молю із теплом.
28.04.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833871
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Ти приходиш до мене у сни,
Я коханий на них так чекаю.
Звуки флейти звучать голосні,
Зустріч ця видається нам раєм.
Ти приходиш до мене у сни,
Обіймаєш мене, пригортаєш.
Бачу очі блакитно - ясні,
А душа соловейком співає.
Ти приходиш до мене у сни,
Посміхаєшся і розмовляєш.
У нім квіти даруєш мені
І коханою в нім називаєш.
Ти приходиш до мене у сни,
А у вікна вже стукає ранок.
Хочу, щоб не кінчались вони,
Щоб пізніше всміхнувся світанок.
Ти приходиш до мене у сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833947
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Маленька затишна кімната.
Це - знову пам'ять ожива.
Подушка трішечки прим’ята ,
Притишені Твої слова.
Вечірня тиха прохолода.
Магічний шепіт вітерцю.
Знов зустріч, ніжність, насолода…
Хіба ж забуть мить можна цю?
Твій погляд і знайомі рухи,
В очах – збентежена печаль.
Твої умілі ніжні руки.
Їх не забути вже… на жаль.
Ні ті обійми, поцілунки.
Де в такт відстукують серця.
То були долі подарунки.
Здалось, що диво без кінця…
Чи то була якась омана?
Медовий присмак полину.
Байдужість ця така неждана
Чи це щось інше? Не збагну.
Як не крути. але ж це дата…
І знову пам'ять ожива.
Маленька затишна кімната,
Притишені Твої слова…
14.04.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832760
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Тихо надворі і світяться зорі.
Місяць пливе у вечірній імлі,
А поруч берізки: стрункі, білокорі,
Добре знайома стежина мені.
Все промайнуло: всі витівки долі,
Літа, наче птахи, пірнули у даль.
Так швидко летять проти власної волі,
Забрали на крилах радість і жаль.
Берізки-сестриці, ви - свідки вагомі,
Як зорі сіяли, щасливі були.
Так було сонячно в нашому домі!
Як ми раділи! Внуки росли...
Важко втрачати, ще гірше забути,
Ніхто не розлучить у пам'яті нас.
Хочеться голос твій ніжний почути,
Бо душу лікує один тільки час.
Тихо надворі і світяться зорі.
Місяць на небі - милуюся я...
А поруч берізки: стрункі, білокорі,
Добре протоптана стежка моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827225
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 14.04.2019
Матір малюють весни...
Хилять пахучий квіт,
В пісні моїй воскрести -
З твоїх, матусю, літ.
Матір колише осінь...
Руки цілує лист,
Просинь, небесна просинь,
Дихає в падолист.
Матір вдягнули зими...
Білим по білім - в снах,
Ти залишилась з ними -
Спогадом в небесах.
Вічність зухвало мітить -
Веснами... й до зими,
Зіркою ясно світить,
Мить щоб побуть з дітьми.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832605
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Роки, роки! Пливуть без вороття,
Ну що поробиш, я вже постаріла...
Давно вплелась у коси сивина,
І з кожним днем все менше стає сили...
Усе частіш сиджу біля вікна,
Спостерігаю "вибрики" природи,
Давним-давно уже живу одна,
Й чекаю я поліпшення погоди...
Як сонце в синім небі заблищить,
Усміхнена іду я на подвір"я,
Щоб настрій й свої сили обновить,
Відчути подихи весни й повітря...
Розгляну все, що лине з віддаля,
Сусідів чи знайомих там зустріну,
Тепло і душу, й серце зігріва,
Вселяє віру у життя й надію...
Бува й порозмовляю з кимось я,
Не поскуплюсь на щирую розмову,
Оновлена стаю, ніби свята,
Берусь тоді за будь-яку роботу...
В думках моїх минуле ожива,
Іду я на город і там працюю,
Весна й робота душу звеселя,
Розбуджує солодкі думи й мрії...
Роки,роки! Пливуть без вороття,
Ну що поробиш й далі я старію...
Такі закони нашого буття,
І я живу...Живу так,як умію...
P/S: Біда не в тім, що я вже постаріла,
І не у тім, що я живу одна...
Біда у тім, що втратила я "крила",
А ще у тім, що сил уже нема...
В кожнім житті по - різному буває,
Не всіх минають прикрощі буття...
В житті нікого старість не минає,
Та кожен мріє ще про майбуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832619
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Як я люблю цей диво - світ!
Його природу загадкову.
Блукає вітер поміж віт,
Веде із вербами розмову.
Кульбаба квітне в берегах,
Бджолиний рій нектар збирає.
Он примостивсь на гілці птах,
Для нас він пісню заспіває.
Лелеки звили вже гніздо,
Лелеченят своїх чекають.
Ось прокидається село,
У хованки тумани грають.
Блакить небесна - чудеса,
Заплутавсь промінець в волосі.
Скажіть, хіба ж то не краса?
Все наяву, а не здалося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832680
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Як добре, що кохання є у світі.
Немов весняний цвіт, ніжний, на вітрі.
Життя дорога в нього є красива.
Там, де кохання - доленька щаслива!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Як добре, що весна приходить й літо.
Уся земля коханням обігріта.
І навіть холод з серденька зникає.
Бо вірить той тому, кого кохає!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Тут кожен день цвіте барвистим цвітом.
І навіть осінь пахне теплим літом.
Як холодно - зима розсипле квіти.
Де є любов... завжди земля у цвіті!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832681
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Ця душа прагне так весняного причастя;
Спалах - цвіт абрикос - знаком сонця бринить…
Забуяє зелО у відродження щасті -
Неосяжної вічності зоряна мить.
І постане Творець у зеленому мреві -
ПоклонИться йому мати - чорна земля;
Ця симфонія світу - осанна Творцеві…
І душа буде тихо молитись моя...
А квітневого сонця блискучі трембіти
Засурмлять понад краєм про владу весни…
Усміхнуся траві, буду дневі радіти,
Цій енергії світлій життя і краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832460
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 12.04.2019
Залетів до нас у гості вітерець,
Теплим дотиком торкнувся до сердець.
Я йому тебе кохана не віддам,
Берегти тебе я буду люба сам.
Приспів:
Любов й кохання зустріне весну,
Торкне на світанні, пробудить від сну.
І я в обіймах лишуся твоїх,
Любов'ю зігріті, то щастя для всіх.
Соловейко нам щебече за вікном,
Захмеліла від кохання, мов вином.
Ти для мене мій коханий дорогий,
У душі моїй назавжди тільки мій
Зорі в небі мов смарагди чарівні,
Засвітилися вогнями у вікні.
Обійму тебе кохана, пригорну
Бо кохаю лиш тебе таку одну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832342
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 11.04.2019
Не переслідуй більше. Не дзвони.
І не шукай для зустрічі причини,
Нам не вернути юної весни,
Навіщо досі ти шукаєш винних?
Твій голос загубився в телефоні,
Мовчання душ прокотиться луною
Любов жива. Вона поза законом,
Але вона живе ще поза мною.
Мовчати все життя. У безголоссі.
І слухати дзвінки твої без слів.
Кохання тихе… ти ще любиш досі?
Скажи, навіщо ти мене зустрів?
Забути б все, спалити всі листи,
Втопити біль без сумніву. Без жалю.
Але куди не йду – усюди ти.
А, може, просто я тобою марю?
Я чую голос твій. Мовчання болю.
Тікаю знов. Ще крок до самоти.
Не відлюбилось. Я в тобі ніколи
Не залишусь проваллям німоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832386
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 11.04.2019
Яснів край неба, у кольорових гаммах,
Далеко відбивавсь, по віконних рамах,
У ніч падав вечір, смужки хмар палали,
А сяючі зорі, крадькома ховали.
У хаті так тихо, лиш чути дровець хруст,
І линула пісня, із материнських вуст,
Вже й місяць, світлий загляда у віконце,
Думки, все за сина, де ж ти моє сонце.
Сорочка у руках, думки - оси й голка,
Вмить чути в кватирку, закричала сойка,
Немов пробудилась, покотивсь наперстик,
Надія у душі, вишивала в хрестик.
До шлюбу біленьку, розшивала сину,
Життя, щоб вдалося, мав долю щасливу,
Втеляла ниточки, щоби був привітним,
Удосталь хліба,солі й був обід ситним.
Вже й пісню згадала, ніжну, колискову,
Мережиллла стежкою, мову барвінкову,
Любов до Держави - нитки жовті й сині,
Щоб тепло і радість, у його світлині.
Під рухами неньки, розпускались квіти,
Так тепло на душі, відчувала літо,
У барвах квітчатих, волошки і ружі,
То Бога дарунки, щоб всі жили в дружбі.
Ніч тиха зоріла, сяйне зорепадом,
Уявлення мала, що син іде садом,
Усміхнене обличчя, ласкавий погляд,
Синочку, повертайся, присядеш поряд.
Побачу у очах, утіхи іскринки,
Подариш,ти любий, щасливі хвилинки,
Мій сонячний промінь, ти зігрієш душу,
Дитятко обійму, хай сльозинку струшу.
Ой вже й притомилась, ще довго чекати,
Війна, хай скінчиться,- шепотіла мати,
Хай вітер весняний, печалі розсіє,
Наш стяг, український, над краєм розвіє.
Край неба мерехтить, виграє світанок,
Проміння золоте, прилягло на ґанок,
І вкотре у голку, засовує нитку,
Хай буде, все добре, повертайся синку.
28.02.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019
Так мало сину літ, та він вже на війні.
Порозумнішав десь на років двадцять -
Це в спілкуванні відчувається мені.
Напевно, й вороги його бояться.
Дорослим став раптово й помужнів.
Оця війна змінила його долю.
Вітчизну боронить - обов'язок велів
І він пішов боротися за Волю.
І рушив він на Схід..Бо хто ще, як не він
На захист земляків піде до бою.
І завдяки йому діждемося ми змін,
Діждемось Миру завдяки Герою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019
.
Ти спиш?. Ну спи. Доброї ночі,
Не спатимеш – заходь, я буду ждать.
Я хочу так поглянуть в Твої очі.
І Тебе хочу поруч відчувать.
Хочу почуть, як стукає серденько,
Згадать, які на смак Твої вуста.
Хочеться буть з Тобою так близенько,
Таке бажання… але ж дійсність не проста.
Моя містинка біля Тебе не пустує.
ЇЇ давно вже мабуть, інша зайняла.
І тільки вітер за вікном пустує.
В мені ж самотність знову ожила.
Надіялась, байдужість Твоя з льодом скресне,
З полону випустить і почуття зима.
А ТЕ святе і бажане - воскресне.
Та, очевидно, вже його нема.
Але ж було і це мені не снилось.
Боялись мить чарівну відпускать.
Коли тіла наші в знемозі мліли.
Й нам , до безпам»яті, хотілося кохать.
Скільки разів Ти звав мене своєю,
І кожну ніченьку мене хотів.
Аби звивалась у Твоїх руках змією…
Чому ж так швидко час той пролетів?
23.03.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832184
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 10.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2019
Ти від мене так близько коханий,
Розділяє нас осінь лише.
І світанок отой полум'яний,
Засвітився у небі уже.
Я раділа, його пригортала,
Він для мене був спомином тим.
Коли осінь до нас завітала,
Листопадом кружляла рясним.
Ми у царстві були лісовому,
Там де казка і де листопад.
Усміхалась тобі лиш одному,
Жаль, не вернеться день той назад...
Лиш коли у вікно стукне осінь
Й поведе мандрувати у ліс.
Заблукається вітер між сосен,
Буде плакати дощик від сліз.
І тоді я про все нагадаю,
Мою душу зігріє тепло.
У думках ти так близько я знаю,
Зазирає кохання в вікно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832219
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
навчи мене жити без болю,
без доторку тихих жалів.
навчи мене жити поволі,
без швидкості марних світів.
навчи мене просто всміхатись,
радіти нестримно життю.
мурашками знов відчувати,
бо все віддала каяттю.
навчи мене вірити в диво,
ходити по свіжій стерні
і сни відпускати зрадливі,
бентежні і терпко- сумні.
навчи мене знов не боятись,
у тих почуттях, щоб кришталь,
із серця не міг розбиватись,
хоч там уже стримана сталь.
навчи мене жити без болю,
що глибоко в/ївся, нехай
весна розквітає поволі,
під шепіт чуттєвий, кохай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831754
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 09.04.2019
Я листочком осіннім до тебе прилину
Буду шепотом ніжним будить на зорі
Птахом дзвінко співатиму пісню з калини
Даруватиму радість ранковій порі.
Я шукатиму погляд твій кольору неба
У квітах пахучих, і в краплях дощу…
Віднайду чарівну незабудку для тебе
Що, нагадують очі твої голубі.
А любові слова, що ти мовиш для мене
Подих свіжого вітру мені принесе
Збережу я повік почуття сокровенне,
Що у мріях на крилах до тебе несе.
Втішає в словах твоя ніжність і щирість
А від дотику рук йде лише теплота...
Хай веселка з’єднає і мрії і вірність
Щоб любові нектар ще відчули вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830199
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 09.04.2019
Восходящее Солнце!
Приветствую Весну!
Весенний день!
Он восхитительно смеётся!
Прекрасный день!
Тепло с Любовью раздаю!
Послал улыбку -
Улыбка обязательно вернётся!
Пожелал другим -
Увидишь всё в себе...
Как в зеркале...
Всё в жизни воздаётся!
Чем больше делаешь добра -
Добром вернётся!
Ищи ! Добро в себе...
Даря другим -
Пусть всем Счастьем обернётся!
Даря улыбку - радуйся Весне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832155
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
взаємозаперечне, несумісне-
красуня і потвора - два в однім
прекрасне, гармонійне, наче пісня
смоли шипіння у палкім вогні...
гаряча, мовби лава у вулкані
із серцем незворушно-крижаним
твереза розумом і вічно п‘яна
вином любові, символ - хвіст і німб
о, як вона в обійми щиро горне
щоби отрута в душу увійшла
як сяють світлом очі її чорні
яким добром манить обитель зла
взаємозаперечне, несумісне
підносить ввись, та розбиває вщерть
така кохана, люба й ненависна
вона, єдина... як життя... як смерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832067
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2019
Рожевий персиковий цвіт,
Розкрився в оксамиті.
Чарує око дивна мить,
Вона прекрасна в світі.
Торкає вітер пелюстків,
В рожевому цілунку.
І лине щебет голосів,
В весняному гатунку.
Я затамую подих свій,
У шатах цих розкішних.
Над квітами бджолиний рій,
Торка пелюсток ніжних.
Щаслива я із дивом цим,
Всміхаюся й радію.
Ви бачили рожевих зим?
В рожевім сніговії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832070
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]
[i][b][color="#07717d"]Народжуйте усе, що – від любові,
сирітства, безпорадність не плодіть!
Нехай вічнозеленість як основа
тримається на дереві століть!
Лелійте і підживлюйте коріння –
без кореня рослини не ростуть….
Дістатись неба – Боже повеління,
до благоденства заповітна путь!
Досягне ж висоти лиш той з атлетів,
хто знає, що в гори буває низ,
Бо так влаштована Земля-планета –
вселенської містерії каприз.
Дуальність світу – то закон природи.
Цуратись низу легіню не слід…
Та пам’ятати: деревні породи
ростуть у небо, але низу від…
Тяжіють і андроїди земельно –
немов є все потрібне на землі.
Але душа співа, хоч акапельно,
у віковічно-райдужній імлі...
...В усьому є своя священна правда
і свій, нутром закладений, резон:
хай нітрогена* голосна бравада
уступить смислу!..
Цар царів –
озон**! [/color][/b]
4.04.2019
________
*Азот -інертний газ, складова атмосфери Землі;
в перкладі з грецбкої означає ( [b]а[/b]-не; [b]зот [/b]- життя)
[b] неживий.[/b]
**Трьохатомний оксиген (O3), що міститься в стратосфері
і захищає Землю від космічних та УФ-променів, відіграв
важливу роль у виникненні і збреженні орзанічного світу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Самотність руйнує тіло і душу.
Причину шукай в собі...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=50yIb2c_2SY
[/youtube]
Самотній човен гладять ніжно хвилі.
Про що думки у нього у цей час?
Вони такі ласкаві, дуже милі.
В них доброти невичерпний запас.
Чому вони до нього припадають,
Дізнались про самотність у житті?
Невже їх долі чітко співпадають,
Тому вони так щедрі в доброті?..
Не вийти хвилям на бажаний берег,
Як від шаленої втекти ріки?
(Лиш по воді відчутно вітру шерех),
Лишилися у мріях ці думки.
А он верба самотня у задумі,
Чому так важко їй у самоті?
Своє життя весь час проводить в сумі,
Чи скаже щось, коли у німоті?
Та вітер розуміє їх так добре,
Прилине до верби, щоб відпочить.
І так лікує серце своє хворе...
Життя іде і треба ж якось жить.
Погладить ніжно коси цій вербичці,
Розчеше їх, полоще у воді.
І все це робить по хорошій звичці.
Він так зарадить і своїй біді.
А хвильки усе човен колихають,
І бідолаху тягне вже на сон.
Думки його повільно затихають...
А вітер уже грається з веслом..
----------------------------------
Усі самотні між собою схожі,
Це і ріднить їх у такім житті.
І я бажаю днів тільки погожих.
Не згадуйте про дні на самоті..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831660
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Без преамбули...
[youtube]https://youtu.be/5Jefi2Fileg[/youtube]
[i][b][color="#7a0707"]У всі віки царі і фараони
Смішили воїнів, на прю йдучи,
І полководці славні і Нерони
Свої діяння красили, хто чим…
Минулося…Та звички не змінились,
Не в моді честь і сонцеликий Ра.
Гендлюють дивовижею у милість –
Така в вельмож лукава й ница гра!
Один годує нас нештепним миром,
Країні радить шлунком відпочить,
Як та ворона, що хвалилась сиром
Й хотіла лиса начисто “відбрить”…
І присипа́ли всіх дешевим словом,
Сміючись з ошелешених невдах…
І мали успіх раритетні лови,
В ком коміки зірвали кволий дах.
Тепер День сміху – то державне свято.
Встановить нам “народний прєзідєнт”!
Від сміху животи в нас перетято –
Який в суспільстві буде прецедент?!
Тож п'ятирічку будемо сміятись
Й здивуєм гомеричним сміхом світ,
Покінчимо назавше з сумом клятим,
Прикрасимо життя в садовий квіт…
Та дехто з нас всміхнеться лиш крізь сльози,
Бо прийде той обіцяний “капздець”…
І буде нас від сорому морозить,
Пекучий біль зрабованих сердець!
Капець – пророкам і капець – державі,
Цнотливим почуттям раба – капець
Капець гаранту-глузду, як Вараві,
Разом з Христом розп’ятому …
Ка-бздець![/color][/b]
1.04.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831252
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Крижаними крильми доторкнулося небо душі,
Стогне вітер у пустку пташиних молитв, захололих,
Зацвітуть дивним цвітом в окопах дзвінкі спориші,
В них прощання зомліє в сльозах- у краплинах, так голих.
Загорілося небо дитячим засмаглим життям,
Між бажанням, чеканням - навіки відібрана ласко,
Тільки в пам`яті дзвони церковні - засмучений храм,
Мамо, де ти? Сирітська незчитана, втрачена казко.
Недочитаний світ, недоспівана пісня вечірня,
Недопита любов, незціловані Божі вуста,
В них синівська журба, в них кровина святая - дочірня
І розпука болюча у небі, де вічність стрімка...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831580
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Місяченьку, дуже прошу, перестань світить,
Бачиш же, як мені важко, бачиш, як болить.
Мені зараз дуже сумно, в моїй душі ніч,
Не ятри мого серденька і не протиріч.
Прошу Тебе, Місяченьку, дуже не світи,
Бо ніхто уже не буде до мене іти.
Світи собі в чистім полі, в гаю, біля річки,
Світи ясно, Місяченьку, де ростуть смерічки.
Світи ясний Місяченьку, де високі гори,
Заховайся в синю хмару, як побачиш горе.
Спивай росу Місяченьку, з запашного зілля,
Посміхайся Місяченьку, де гучне весілля.
Поглянь Місяцю в віконце, де милий дрімає,
Усміхнись йому тихенько, мо мене згадає?
А як ні…. То повертайся і світи до рання,
Прийде день новий, весняний, а за ним - кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831652
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Краплини надвечір’я збираються в тенетах
Дерев холоднокровних, що прагнуть зацвісти.
Невимушена зустріч – не час розмов відвертих,
Про відчай потаємний писатимуть листи.
Впадуть з небес на землю безсмертні чари ночі,
Розтане слід багаття на горизонті мрій.
Прибою не відмовиш, коли казки шепоче,
Пісок слухняний знає, що програно двобій.
Змітає вітер хмари зі столу потойбіччя,
У лабіринтах всесвіту немає стін тривких.
Сузір’я знають правду – на них чекає вічність,
Лиш треба оминати поставлені пастки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831643
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Розквітли яблуні рожевим цвітом,
Всміхаються від радості уста.
Весна, весна, а у очах вже літо,
Волошками квітують небеса.
Приспів:
Хай пролітають роки - за - роками,
Нехай минає осінь і зима.
Палке кохання буде завжди з нами,
За тебе найдорожчої нема.
Дивлюсь у твої оченьки кохана,
Твій погляд заворожує мене.
Твоя усмішка ніжна, незрівнянна,
У грудях б'ється серце вогняне.
У небі промінь грає веселково,
В душі пульсують ніжні почуття.
В яскравих кольорах усе довкола,
Удаль тікає із під ніг земля.
Я пригорнусь до тебе моя мила,
Голубко сизокрила, чарівна.
В коханні нашім є велика сила,
Ту силу дарувала нам весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831647
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Рясту по вінця,
сонця по вінця –
квітень.
Виставив бусол
гострі колінця
гріти.
Понад дахами
знявся ранковий
клекіт –
чується голос
радості повен
далеко.
Димом рожевим
персик у небо
диха.
Часом забудеш,
що десь панує
лихо.
Кинув довкіллю
цвіту чимало
квітень.
Від нетерплячки
затупцювало
літо.
30.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831585
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Місяць таївся, ген, так далеко,
Ледь - ледь світився, сивий ріг стирчить,
Біля віконця… туга…сердечко,
Вкотре в тривозі та воно мовчить.
Не заховають, хмари їй печаль,
Хоч вдень й сніжинки, злітали легко,
Вона дивилась, поміж них в ту даль,
Він там на сході… Її лелека.
Геть молоденький, лиш почав бритись,
Віру й надію, все несе в серці,
За Україну, за неї битись,
Він завжди здатен, хоч в мулі берці.
Земля і попіл, урвища, ями,
Той сніг вологий, чомусь кровавий,
Закривав очі, погляд до мами,
Де рідний край. Плач пташки тужавий.
А сніг все падав і вітер гупав,
Земля здригалась, трісло скельце,
Чому синочку, мене не слухав,
Плакала мати… Ховалось сонце.
19.02.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831620
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Солов'ї у гаю заспівали,
Нам з тобою літо нагадали.
Ніжне сонце з квітами поляну
І твою усмішку полум'яну.
Прислухаюсь, що шепоче річка,
Хоче пригорнутись до потічка.
Опустила верба в воду коси,
А на трави впали дрібні роси.
Приспів:
Веди мене кохана в наше літо,
Туди де пахне матіола цвітом.
Не треба нам з тобою йти у осінь,
Нехай вона до себе нас не просить.
Сів метелик на твоє волосся,
Наче море в пшеницях колосся.
А волошки наче очі сині,
Про які я згадую донині.
Теплий вітерець торкає щічки,
Ніжне мов троянда твоє личко.
Хочу так зустрітися з тобою,
Літо двох зігріє нас любов'ю.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831455
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019
Шепочу краплями дощу,
Що падають тобі на губи,
Як сильно я тебе люблю́,
Безтямно-ніжно, аж до згуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801796
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.04.2019
ЛЮБОВЬ -есть БОГ и свет, и радость...
В ней находясь-свет покоришь!
Она не может быть нам в тягость
Ты ею - землю осветишь!
ЛЮБОВЬ - родник струящий в сердце
И не иссякнет он во век.
С любовью - всё цветёт и пахнет,
С ней всюду счастлив человек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831544
дата надходження 03.04.2019
дата закладки 03.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=66rRGpXJ2CQ
[/youtube]
Десь далеко чути клекіт,
захитався ліс.
Повертаються лелеки,
радісно до сліз.
Сльози радості стрічання
дорогих гостей,
Вгамувать як хвилювання,
від таких вістей?
І радіє так сердечко:
вісники - весни!
Чую клекіт вже близенько,
білі табуни.
Знову ви на Україні,
не цурайтесь нас.
Тільки в нас тут небо синє,
так чекає вас.
Виглядаємо, як рідних,
із країн далеких.
Хай щастить завжди й в усьому,
дорогі лелеки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831315
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019
Я забув дивовижу кохання.
Що таке обіймати любов?
Промайнули усі сподівання
І не певен, що з’являться знов.
Я забув світлі сонячні ранки,
Сяйво радісних чесних очей,
Вже не вірю давно обіцянкам
І лякаюсь холодних ночей.
Пригадав нещодавно чимало:
Солод вуст і обіймів тепло,
Як тебе моє серце жадало,
Як спокійно удвох нам було.
Образ твій надихав на творіння,
Сили духу мені надавав,
Але втомленим, хворим створінням
Без любові твоєї я став.
Певно різні ми, зовсім не схожі
І причина доволі проста,
Та донині забути не можу
Ясні очі та ніжні вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831288
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019
В мого Ангела різьблені крила,
Присутність його непомітна.
Щире серце, яка ж то сила.
А усмішка ― неначе рідна.
В мого Ангела світ на зіницях,
в руках — доброї кави горнятко.
Мені часом буває насниться,
що я з ним, мов мале дівчатко.
Разом нам дуже просто і звично,
він вчить думати про майбуття
і не вимінювати свою вічність
на коротеньке вигідне життя.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831271
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019
При дорозі шумлять явори,
Гордовито так віти сплітають.
А у небі цвітуть кольори
І веселкою ніжно так грають.
Усміхається радо весна,
Одягнулася в шати розкішні.
Білий цвіт розкидає вона
І дарує обійми нам ніжні.
Пестить лагідний промінь цей день
І так хочеться жити у ньому.
Чути гучне звучання пісень,
Повертатись щасливим додому.
Заворожує сад дивина,
Що розкинулась в тиші казковій.
Свято це нам дарує весна,
Зігріває теплом і любов'ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831202
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 01.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
-----------------------------------
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 27.03.2019
Ти мене не старайся забути,
Не гортай світлі дні у минуле.
Забуття у віки потонуло,
Не минеш за безпам'ять спокути.
Наші дні забереш у майбутнє
І, мов карму, носитимеш спогад,
Повернути захочеш хоч погляд -
Неможливо забуть незабутнє.
Не старайся : даремно, намарно.
Я в полоні твоїм надприродно,
З цим, що хочеш роби, що завгодно -
Забуття не проходить безкарно.
Ти мене не забудеш ніколи,
І весь світ порівняєш зі мною.
Це прокляття навіки з тобою,
Назавжди, на віки і … відколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691746
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 27.03.2019
Я люблю тебе Львів
За твій дощ,за твій спів
За красу чарівну
Неповторність твою
Твою силу життя
Дає Княжа Гора
Натхнення у парках замрійних
І пливе у піснях
Твій проторений шлях
В передзвонах церков мелодійних
Де ще дух є такий
Де співається вже зпозаранку
Навіть той, хто був вчора чужий
Не зможе забути Високого Замку
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830728
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Денису Петровичу Шепетюку
учаснику антитерористичної
операції 2014- 2015 р присвячую
На скронях в хлопця сивий цвіт
І погляд став таким глибоким.
Йому лиш саме тридцять літ
Та вже пізнав життя жорстоке.
Пройшов війну, пройшов Донбас
І повернувсь живим додому.
Молилась матінка не раз
І жить хотілося самому.
Він пам’ятає перший бій,
Коли сепари градом били.
Жахіття в пам’яті скупій
Сліди війни навік лишили.
Він пам’ятає всіх бійців,
Що кусень хліба з ним ділили,
В траншеї, мокрій від дощів,
Багнюку берцями місили.
Там кожен був, як рідний брат:
Прикрити інших міг собою.
Як батько був для них комбат,
Своїх бійців водив до бою.
Додому хоч вернувсь солдат
Війна його не відпустила,
Бо від тих пострілів гармат
Душевну рану залишила.
Багато горя він зазнав
Та закривав нас всіх собою.
Він Україну захищав!
Ми дякуєм Тобі, Герою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830634
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Що за диво за вікном,
Біло, біло все кругом.
Вкрило землю покривало,
Небо сірим димом стало.
Вчора сонечко було
І довкола не мело.
А сьогодні зпозарання,
Виє вітер на світанні.
Щось щебечуть горобці,
Браві хлопці - молодці.
Поховалися під стріху,
Їм там тепло, їм там втіха.
Розсердилися вітри,
Їм би весну вберегти.
Розігнали вони хмари,
Зникли враз зимові чари.
Сонце глянуло згори
Зашуміли явори.
І з весною знов радіють,
Від тепла аж молодіють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830643
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум*яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Долати разом довгі нині тори.
І щоб оте багаття не згасити,
Додала б легкі ніжності іскринки,
Вогнем наповнила б кохання силу, -
Так мріяла жіноча половинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830661
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
А думи ,мріями ...журавлями...
Летять летять у синю блакить.
Встеляють квіти пелюстками...
Оспівують, красу прекрасну мить.
Закохана ,у райдужне небо...
Схід сонця у сіянні золотім,
І у зорю, що сяє для мене,
Cолов'я,у співі дзвінкім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830670
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
А одна весела Щука - за п'ятьох!
Заховались в очереті... Ах! Ах! Ах!
Жабеняточка зелені. Їх аж п'ять!
А велика Жаба-мати: - Ква! Ква! К-в-а-а!
Дуже хочу танцювати з вами я!
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
Щука й Жаба, й жабенята - аж в сімох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830666
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
У час складний добре міркуйте,
Гляньте, що діється кругом.
Любов ви зберегти зумійте,
У серці майте, як пором.
Чужу біду прийміть, як власну,
Хай має співчуття душа.
Зробивши вірну справу вчасну,
Не буде гризти каяття.
Хай пам’ять не тривожить долю
В тих поворотах, що без вороття.
Зберіть зусилля в сильну волю,
Щоб йти вперед чистим шляхом життя.
Терпіння, чуйність і порядність,
Вагомі віхи, щоб ти не робив.
Відновлюватись, чуда здатність,
Для нас Господь його не відмінив.
26.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830594
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Не спеши уходить. Я просить не устану.
Ты постой на краю у весны.
Знаешь, ждать никогда Тебя не перестану,
Ну, а Ты приходи в мои сны.
Приходи как тогда, будь со мной до рассвета,
Если б знал Ты, как жду день за днем.
Твой визит для меня, будто память от лета.
Мы с Тобой все преграды пройдем.
Давай в прошлом оставим и боль и сомненье,
И застынем с Тобой в сладком сне.
Это светлой любви нашей прикосновенье.
Что вернулась к нам лишь по весне.
23. 03. 2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830484
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Дивлюсь на небо... Райдуга п'є воду.
Чомусь так рано, й не було дощу.
Ніби Господь дарує мир народу.
Так хочеться цю припинить війну!
Брати, одумайтесь! Не треба крові.
Вже досить нею землю поливать.
Землі побільше дайте ви любові
Вона з любов'ю буде розцвітать.
У кожен дім хай радість завітає.
Хай в мирі буде з нами Крим й Донбас.
Хай сонце ніжно всіх нас зігріває.
Росіє, ти ж була сестра для нас!
Не думали, що ворогом ти станеш,
що стільки горя нам ти принесеш...
Схиляюсь перед Господом в молитві,
щоб нам зіслав всім миру із небес.
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко,
який з'явився після того, коли вона
вперше в цьому році, побачила райдугу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830519
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Не казка сива – ранок і тумани
До річечки в долину забрели,
Проміння сонячне вони ламали,
Щоб роси в травах довше побули.
Вербиці в сукнях мокрих, мов дівчата,
Тремтіли з холоду й боялись роздягтись.
Неначе вийшли марево стрічати,
Туман попестив їх та й покотивсь.
Дзвеніла тиша… Річка плюскотіла,
Ховаючи внизу тихенький плин,
А вище, мов навпомацки, летіли
Журавлики, ламаючи свій клин.
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830470
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Ця весня для нас двох, не віддам більш нікому нізащо,
Хай розсиплеться Всесвіт, хай зійдуть планети з орбіт.
Ти питаєш мене, за що ми зустрілися, ЗАЩО?
Ми зустрілись, щоб разом в любові прожити сто літ.
Ця весна для нас двох, ці світанки, ці трави, ці квіти,
Все для нас…бо, крім нас, більш нікого у світі нема.
Вітер в твому волоссі шепоче: - Зустрінемось в літі…
Не зустрінемось, в душах закоханих завжди буяє весна.
Ця весна для нас двох, молода,незрадлива, вродлива,
Тільки нам про кохання співають в саду солов’ї,
Ми від щастя змогли одягнути одні на двох крила
Й відірватись від буднів, від звичок, піднятися вище землі..
І як будуть у мене зимою посріблені скроні,
Та душа у весні буде поряд з твоєю блукать,
Ти візьмеш в свої руки мої зморшкуваті долоні
Й поцілуєш так ніжно, як можеш лиш ти цілувать.
Ця весна для нас двох, не віддам, не пущу, заховаю,
Збережу на віки, оспіваю в одній із пісень
Те, як сильно тебе, рідний мій, я люблю, як кохаю
З року в рік, із весни до весни, кожен день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830537
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019
П’янке повітря дихає весною.
До світла тягнуть личенька квітки.
Вода криштальна у струмках вертких.
І сонце промені виводить хною,
Заплутавши між хмарок, як нитки.
Розносить звістку жайвір голосистий,
Штурмують небо журавлів ключі.
Несе тепло вже на однім плечі
Окріплий день. Вбирається в намисто,
Зелене, світ. Проснулись сівачі.
Життям нуртує збуджене довкілля.
В бажанні лету знуджена душа
Зі сну зимового, як з кунтуша,
Звільняється, щоб спити диво- зілля
Кохання... І народження вірша.
18 березня 2019
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830277
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Самотність глибока, як все, що велике;
В самотності мріяти вчуся й мовчати:
Мовчання часом голосніше від крику,
А все відболіле - так – слід відпускати.
Що рідне, те прийде, не вразить даремно,
І відданість - в слові, в очах засіяє,
Сповідую щиру і ніжну взаємність,
Щоб в горі і в щасті – назавжди, до краю.
Сьогодні я мріяти буду про ласку,
Про сонце, що Всесвіт осяяло ніжно,
Весну, що дарує реальності – казку,
Про душу близьку, що сумує невтішно.
В глобальному світі з його віражами
Пливуть наші душі, блукають, минають…
Та Вічність – безмежна… Що буде із нами?...
У іншім житті обіймемось… Чекаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830210
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
ДРУЖБА
I
В Іринки у класі два друга було:
Відмінник Олесь і нездара Павло.
До школи й зі школи вони з нею йшли,
Наплічник Ірині по черзі несли.
Олесь так красиво зажди говорив,
Слова, мов бальзам дорогий, в душу лив,
Поважно ходив. А Павлусик скакав
І часом, було, кулаки розпускав.
Олена Петрівна кричала не раз:
- Ну, що ти за хлопець! Ганьбиш увесь клас!
Глянь, Павле, на Леся. Не треться до стін.
Завжди акуратний і ввічливий він.
З тобою ж що день – то проблеми нові:
То шибка - на друзки, то бійка в траві.
Лесь чує це, сяє, мов сонце ясне.
Обличчя ж Павла, наче хмара, сумне.
II
Зібралася трійця одним літнім днем
В дворі, щоби в ігри пограти з м’ячем.
Як збилися хмари у небі густі,
Додому зібралися друзі тоді.
- Я м’яч понесу, - тут Олесик сказав.
- Бери, - каже Іра.
Павло промовчав.
Ось рушили діти. Собака прибіг.
Став гавкати, зуби оскалив свої.
Іринку очима лихими пропік.
Олесь м’яч покинув, додому утік.
Дівчатко ридає. Собака гарчить.
Павло поміж ними стає у ту ж мить.
З кишені печення якесь дістає,
Собаці отому страшному дає.
- Стій тихо позаду, - Ірині кричить.
А тут вже якийсь чолов’яга біжить.
Ошийник тримає. «До мене, Полкан!» -
Горлає і б’є у долоні цей пан.
Собака покинув дітей і побіг.
В дівчати обличчя бліде, наче сніг,
І очі, мов зорі, що світять вночі.
Постукав легенько її по плечі.
Ірина:
- А знаєш, ти друг – вищий сорт!
Приходь у неділю до мене на торт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830197
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Не забудемо дитинство босоноге,
Що до нас приходить часто у вісні.
І ведуть туди щасливії дороги,
Линуть звідти співи птахів голосні.
Приспів:
Веде мене, веде мене дорога,
До рідного, до рідного порогу.
У світлий, ніжний край мій незабутній,
Туди де було свято, були будні.
Достигають у садах червоні вишні,
Зігріває сонце річку й береги.
Я пригадую історії колишні,
Їх у пам'яті з тобою зберегли.
Бігли весело купатися до річки
І вплітали конюшину у вінки.
Заплітали білі бантики в косички,
Доторкалися метелики руки.
Прокидалися з тобою до схід сонця,
Гнали в поле вередливу череду́.
Засинали коли місяць у віконці,
Догравав свою сонату на ходу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830260
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Сьогодні плакала весна,
Рукавом сльози витирала.
Була вона така сумна,
Журба за серце мене брала.
Хотілось їй допомогти,
Щоб посміхнулася привітно.
Пісень співали їй вітри,
Щоби підсніжником розквітла.
Текли струмочки по стежках,
Спускалися в луги, до яру.
Блакиті не було в очах,
Лиш біль торкав у плечі хмару.
Весні промовила вона:
" Чому сумуєш,що з тобою".
А їй у відповідь весна,
Болить душа, в ній стільки болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829993
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Епохи кануть - розпадуться трони,
Новітній розум знищить злоби тьму,
Струхлявіють сучасні "фараони",
Що запалили розбрату війну.
Забудуться політики строкаті
І їх словес брехливі міражі.
Залишаться поеми і сонати -
Високі й щирі сповіді Душі.
І в пам'ять подивованого людства
Назавжди як спасіння увійдуть
Творіння геніальні вільнодумства -
Мистецтва Правди вистражданий труд.
І стане над Епохою новою
У гулі галактичному ракет
Новий король глобального розвою
З ім'ям високим - Всесвіту поет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829870
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019
Острів'янине мій, як ти там?
А у нас вже весна.
Сонце жовтим ласо
ловить неба пошерхлого тіні,
Десь з-за пагорба чується
перше "курли" в далечіні
І твої океани шумлять
у збентежених снах.
Архаїчність зими збереглась
лиш на фото й в думках,
Її срібні сліди знайшли сховок
в торішньому листі.
Острів'янине мій, чи
здолаєш дороги імлисті,
Щоб черкнути крилом
рідний обрій, мов з вирію птах?
Зовсім скоро сади
зашампанять у первісність трав,
Обпадуть білим снігом,
укривши наш острів цнотою.
Повертайся домів, взявши
хвиль шепотіння з собою -
Наші мрії тут сплять.
Їх гіллям старий клен вколисав.
Острів'янине, вір,
тебе стріне твоя голубінь,
Абрикосовим цвітом
запахнуть небесні розхрестя.
Сотні літ тихі весни
пливуть до твоїх володінь,
Сотні весен п'янких
я чекаю тебе.
Твоя Веста.
Веста - у давн. римській міфології - богиня домашнього вогнища.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829439
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Ну вот и солнышко пригрело
И ожила земля моя.
Ещё чуть-чуть, и в платье белом...
Как жаль, что снова еду я...
В краю не ласковом далёком
Чужой гуляет аромат,
В садах экзотики востока.
Их лижет пламенем закат...
Я - той весной мечты раскрашу,
Коль так уж пала карта мне,
И буду пить дурмана чашу,
Как будто я - в своей весне...
Пускай - не яблони, не вишни,
А цитрусовых солнц лучи
Меня в объятьях заколышут,
Найдя к душе моей ключи.
Весна - всегда весна. Целебна
Она во всех углах земли.
В своей прелюдии волшебной -
Сродни любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829488
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019
[b][i][color="#ff00fb"]До року рік складаю у валізу
І ревізую часом цей багаж.
Прийде пора... у труднощі чи кризу
Літа візьмуть мене на абордаж...
Усіх подій не перерахувати
Були сумні, хвилюючі й смішні.
Є ті, що варто швидше забувати,
Або ж такі, що дуже дорогі.
Я за усе безмежно вдячна Богу
За неба синь і за красу долин
І за мою заквітчану дорогу
Ось, до відмітки шістдесят один...
Люблю людей і вірю, що взаємно
Радію сонцю, як мале дитя...
Живу, сміюсь, римую не даремно
У цьому й є мій справжній сенс життя....[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829339
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Коли трава ця встигла прорости?!
Коли цей крокус виткнувся з-під ґрунту?
Коли минуло сонце блокпости
Й дісталось до призначеного пункту –
До того, що всі звуть його «Весна»,
Яка дарує окові етюди?
Коли це сталось – лід зняла Десна
Й набрала кисню у блакитні груди?!
Крадусь узліссям тихо, наче кіт,
У сіті вух – пташиний спів піймала.
Який чудовий (правда, люди?) світ!
Лише б любов... у ньому місце мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829151
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
В ту мить, коли красі ми посміхаємось,
І бавимось безпечно із дітьми,
Коли працюємо, вітаємось,кохаємось,
Чи так, як слід, цінуємо це ми?
Бідою вщерть наш схід уже напоєний,
З московською ордою там війна,
Матусі воїнів, геть сиві, болем зболені,
Всім миру просять і життя синам.
Коли ж зустрінеш в одязі військовому
Того, хто першим стрів війни вогонь,
Бійця обравши долю ризиковану,
Не смій зневагою поранити його!
15.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829052
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Молода красуня Маня
Має клопоти вже зрання,
То ж, відклавши всю роботу,
Йде у відділ страхування.
Розказала своє горе:
-В мене травма (я так каюсь),
Не на гульках, не на морі –
На роботі все це сталось!
Співробітниця поважна
(Жіночка привітна, мила)
Все це слухала уважно,
Тоді Мані пояснила:
-Ви повинні описати
У заяві все детально:
Виробництво, травма, дата,
І це все - документально.
Чи є виписка з лікарні?
Де діагноз? (У нас - звітність).
-Документи в мене гарні,
Ось діагноз: це - вагітність.
Травмував мій шеф щоденно
(крім неділі і суботи),
Тож нехай агентство платить,
Бо було це на роботі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
нехай тобі насниться наша зустріч,
де я тебе не хочу відпускати
а ти розповідаєш Заратустрі
що потримати, то не значить - мати
що мудре для закоханих - дрібниця
величне недалеко від малого
коли лягаєш, а ніяк не спиться,
коли усе ховається в «нічого»
коли не знаєш, плаче чи співає
великий вузол м‘язів десь у грудях
коли ковтаєш лате м‘ятним чаєм
й без сорому цілуєшся на людях
коли уперше начебто востаннє
коли незвідане - давно знайоме
коли думки з словами одностайні
і скрізь ти почуваєшся, як вдома
якщо сльоза - то сила чоловіка
а стогін - лиш ознака насолоди
мала секунда тягнеться довіку
в очах нема ні скалки, ні колоди...
коли гудок - то близькість залізниці
а не сигнал із потяга в нікуди
нехай насниться, любий, хай насниться
тобі та зустріч, де нам добре буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Коли мене не стане на землі,
А в вишині на зірку стане більше -
Я знаю,буде осінь. Журавлі.
І поміж листя плакатимуть вірші.
І буде все однаково мені
Чи хто нап'ється тою вже сльозою.
Котитиметься сонце по стерні,
Пливтимуть хмари сірі наді мною.
Гаряче літо з яблунь обпаде
Плодом духмяним. Ляже на покоси.
Високе небо, сизе, молоде,
Вдивлятиметься дощовито в осінь.
І поросте вже по мені трава,
Палатимуть жоржинові пожежі.
У своїх віршах буду я жива.
Жива. От тільки в світі протилежнім.
Летітимуть за обрій журавлі,
Прощальний крик кидаючи дібровам.
І в мить, як відірвуся від землі,
Захочу тут лишитися хоч...словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 15.03.2019
[b][i][color="#f00808"][color="#080ff0"]В[/color] душі моїй лунає скрипка
[color="#080ff0"]Е[/color]кспромт новітніх відчуттів.
[color="#080ff0"]С[/color]ердець осмислений постскриптум
[color="#080ff0"]Н[/color]і, не такий, як ти хотів.
[color="#080ff0"]А[/color]ле ж цвіте щорік підсніжник
[color="#080ff0"]Д[/color]ає наснагу первоцвіт,
[color="#080ff0"]А [/color]я цілунків хочу ніжних,
[color="#080ff0"]Р[/color]озраду попри збірку літ.
[color="#080ff0"]У[/color] квітня я візьму принади,
[color="#080ff0"]Є[/color] в них велика доля чар.
[color="#080ff0"]Н[/color]ай розпач лишиться позаду
[color="#080ff0"]А[/color] серцю - промінь із-за хмар.
[color="#080ff0"]М[/color]оя ти втіхо і надіє,
[color="#080ff0"]К[/color]вітуча сонячна пора.
[color="#080ff0"]О[/color]й, як же серденько радіє.
[color="#080ff0"]Х[/color]іти виходять з-під пера.
[color="#080ff0"]А [/color]серцю хочеться любові,
[color="#080ff0"]Н[/color]еначе в юність знову путь.
[color="#080ff0"]Н[/color]е лише в мріях і розмові,
[color="#080ff0"]Я[/color] хочу в пристрасті тонуть.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829026
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]
Чому від радості так б"ється серце,
А в смутку тихо плаче і болить?
І сліз тече невидиме озерце,
Ну як цей щем тут можна зупинить?
Не плач, маленьке, в цім жорстокім світі,
Не хватить сліз цей світ переробить.
Це треба тобі просто зрозуміти:
З надією на краще треба жить.
Прислухайся: ти чуєш спів пташиний?
Це ранок починає новий день.
І хай радіє серце безупинно,
Зумій красу цю оцінить лишень.
А новий день - це все по-новому,
Умій жорстокість в людях розпізнать,
Не піддавайсь в житті брехні й слизькому.
В житті щасливу мить зумій впіймать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829074
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Дивуєшся щораз, як виглядаєш весни
Після холодних злежаних снігів,
Радієш гулу, коли крига кресне
І Псел тікає в луки з берегів,
Чекаєш птахів в небесах відкритих,
Стрічаєш серцем: вже летять, летять…
Й збираєш пригорщі весняної блакиті
В озерцях повені з хмаринками латать.
І гладиш поглядом ту квітку на осонні,
Що в радості своїй немов дитя,
Вже зріє світ, сміється вже сьогодні,
На смак пізнавши прояви життя.
І мрієш вже, як заспіває даль
В красі оновленій замріяно-квітчасто,
І ти, зимову скинувши печаль,
Малюєш променем на склі весняне щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828987
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L06M4WPLqH0[/youtube]
Дивлюсь на небо - хмари табунами,
Весь час спішать в незвідані світи.
Я поглядом лечу услід за вами,
Бо по землі призначено іти.
Цікавість іще більше розбирає:
Куди налаштували ви свій шлях?
У нас, бува, безкрилі теж літають,
Лиш ті, хто забувають слово страх.
У них гаряче серце - однозначно,
Із проріззю людської доброти.
Літати поряд з птахами не страшно:
У справах досягають висоти.
На вигляд не сіренькі малі птички,
Бо погляди у них, як у орла,
Вони бувають й ростом невеличкі,
Людська їм шана сили додала.
Дивлюся за такими я в польоті,
І радості моїй немає меж.
Та жалко тих, хто падає при взльоті...
Так боляче, як з висоти впадеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829019
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Висить місяць в небі синім, ясніє боками,
Мерзла земля поміж тінню іскриться вогнями.
Обіймаються дерева гілками-руками,
Щоб у тиші вечоровій обмінятись снами.
Серцевинами по кільцях сік тече у крони,
З надр глибинних підіймає життя, те - закони.
У природі ритм циклічний б’є у звичні дзвони,
Чередою пори року біжать, мов вагони.
Весна несе сонця зливу, тепло й благодаття,
Розцвітає орхідея й болотне латаття.
Зеленіє ліс і поле поміж озер, що браття,
Де у зарослях тернових шерсті висить шмаття.
Звірі в чесних поєдинках стають вожаками:
Вовк і лось, й руда лисиця, їжак з колючками.
І куниця вертихвістка, й білка із зайцями,
Хоч зайці, на наший погляд, є лишень зайцями.
Літо в осінь переходить, пахота чорніє,
Налітає дужий вітер, земля знов тужіє.
Зима віхолить до часу, як весна замріє,
Все в природі в розрахунку в дні новім зоріє.
14.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828957
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Так - что же ты, Жизнь, такое?
Из прошлого - отзвук эха
Успехов и неуспехов,
Укрытых туманной мглою?
Года, что волнуют память,
Где юности миг пролистан?
Тот миг - как сухие листья
Истлевшие под ногами.
Понять бы такую сложность...
Сознание - будто в коме...
И помнишь глаза в альбоме,
Но будто нема тревожность.
Альбом бархатистый синий...
Живой ли ещё? - узнать бы.
На фото хранились: свадьбы,
Крещение, именины...
В нём разные были лица.
А сколько ушло куда-то,
Откуда нельзя - обратно.
В том царстве - свои границы...
Лишь память... Лишь в ней осталось
Всё то, что зовётся жизнью.
Как серая пыль эскизов -
Ушедшие боль и радость.
А завтра... А что же завтра?..
Лишь Богу о нём известно,
А мне эта жизнь - завеса,
А может вообще - неправда.
А правда - лишь это утро
И этой весны дыхание,
И сердца - любить желание,
Вот - в этих живых минутах!
Вот в этих минутах, самых
Бесценных, неповторимых,
Которые объяснимы
Лишь только - души устами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828968
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Думки минулі, колотить вітер в старім листі,
Краплі багрові і світлі й льодяні в намисті.
Трави сухі в позолоті, сонечко збудило,
Землю святу, ледь зігріло, сніги розтопило.
Між дерев голих, у лісі горбочок синіє,
Вже й веселиться проміння, пролісок ясніє.
Заводить пісню, у гаю маленька синичка,
Радо голівкою вертить, підіймає крильця.
Ввись, як пушинка злітає, хоче розказати,
Вже на порозі весна, пора її стрічати.
12.03.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828972
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Нахилила віти верба над водою,
Одягла зелений, ніжний сарафан.
Ми під нею любий стоїмо лиш двоє,
Десь вальсує тихо свій танок баян.
Ось уже на небі засвітились зорі,
А у лозах стали кумкати жаби.
Вийшов погуляти місяць на простори
І поплив тихенько з хмарами собі.
Застелили в лузі перини тумани,
Задзвеніли роси, падають в траву.
І пішов гуляти вітерець ярами,
Витре сонце ранку гіркую сльозу.
Не сумуй мій ранок, я завжди з тобою,
Та коханий поруч, я його люблю.
Зігріває ніжність двох нас під вербою,
Я її одному, лиш йому дарю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828999
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Ты тоже однажды уйдёшь от порога,
Закроется дверь, оборвав эту нить...
И только когда-то родные дороги
Тебя будут звать, волновать и манить.
Забудешь про всё - про жену, про работу-
Подставишь лицо вездесущим ветрам..,
Забудешь ты - где ты, откуда ты, кто ты,
А дом твой - все ближе - РОДНАЯ ЗЕМЛЯ...
Её оросишь не стыдясь, ты слеза́ми,
А после, устав от далёких дорог,
Ты перецелуешь её каждый камень
И каждое дерево, каждый листок.
Армения 1969
Архивы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696477
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 14.03.2019
Обличчя у весни дівоче, юне,
Усмішка загадкова на вустах.
І проростуть хвилясті в полі руни,
Пташиний затріпоче в небі змах.
Верба в сріблястих котиках лисніє,
Їх ніжно пестить радісна весна.
Підсніжники піднялися на ніжки,
Цвіте у лісі квітів білизна.
Іде відродження землі і волі,
Золотооке сонце зазира.
І що ж чекає нас на видноколі?
Весни усмішка - це надій пора.
Ґаздує вправно юна господиня.
Душа ж людська молитвами жива.
Хай Україна зробить вибір нині
За спільні справи, а не за слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828872
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
Вже червона калина втомилась
І дозріли ренети в саду.
Тут дівчина у вечір молилась
І просила для себе судьбу.
У руках чорну хустку держала,
Заховавши у неї красу…
І ридала, за долю ридала,
Де колись розплітала косу.
Десь шуміли густі очерети,
Вкрила ряска низькі береги.
Шепотіли невиспані верби
І мовчало усе навкруги.
Ніжно вечір співав у тумані,
Став по тиху збирався у штиль.
Береги посміхались, як пані,
Від набігу малесеньких хвиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828830
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
ТАК,ЯК І ЖДАЛА, БУДУ ЖДАТЬ... ТИ В ЦЬОМУ СВІТІ НЕ ОДНА...
Я на дорогу йду знов, сину, Ти на дорогу ходиш, мамо,
Тебе я буду виглядать, Мене у гості не чекай...
Не хочу вірить, що загинув, Я не приїду, як бувало,
Так,як і ждала, буду ждать... А ти онуків виглядай...
Я придивляюся, мій сину,- А я до тебе вітром лину,
Це ж ті доріжки і стежки, І з клена падають листки,
Де ти ходив,..до них я лину, Несу тобі я смак полину
Про тебе всі мої думки... Й синівське лагідне: "Прости!"
Мене стрічає клен високий, Про це нашіптують листочки,
Про щось шепочуться листки,- Ти їх послухай, не спіши,
Такий безмежний світ широкий, Може той клен - то твій синочок,
Де ж загубивсь у ньому ти?.. Йому про себе розкажи!..
Я притуляюсь до листочків, Пройшло років уже немало,
До них сумна завжди горнусь, Та не зійшла твоя журба,
Не каже клен, де мій синочок, Не побивайсь за мною, мамо,
Чому до мене не вернувсь... Ти в цьому світі не одна...
Вітер гойда клена листочки, І пиріжків ти, як бувало,
Мого торкається чола, Мені із вишнями спечи,
Може, це ти мені, синочку, Роздай їх людям, моя мамо,
Вісточку шлеш аж звідтіля?.. І біля клена помовчи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828925
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
Що за диво за вікном,
Біло, біло все кругом.
Вчора, ще була весна,
А сьогодні знов зима.
Білий пух ліг на поля,
Його видно із даля.
І притих в зажурі ліс,
Хто цей пух до нас приніс?
Захотілося зимі,
Вдіти чоботи нові.
Щоби заздрила весна,
Що таких в неї нема.
Щоб не вимазати їх,
Кинула під ноги сніг.
А сестриця крадькома,
Взула чоботи сама.
Не страшні весні сніги,
На них лишила сліди.
Розсердилася зима,
Чобіток в неї нема,
І побігла в береги,
Де весни були сліди.
Сонце визирнуло, вмить,
Де сліди, вода блищить.
Ти сестрице не сердись,
А довкола подивись.
Господиня в краю я,
На те воленька моя.
А тобі бажаю сну,
Залишаю вже одну.
Ти сестрице засинай,
Справ до мене більш немай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828884
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
Мы научились прощать друг другу,
Не обостряясь на недостатках.
Возможно, просто идём - по кругу,
Углы квадрата шлифуя гладко.
Быть может свыклись, за столько лет то,
Смотреть друг в друга - как в отраженье.
Мы будто стали одной монетой:
Орлом и решкой - с единой тенью.
Возможно, было бы даже скучно,
Когда бы минусы вдруг исчезли.
Скажу, без шуток: а ты везунчик,
Что я осталась твоей болезнью.
Ведь, знаю: любишь - ещё сильнее,
Ещё нежнее, чем было прежде,
Со всей безбашенностью моею,
Хотя "люблю" твоё слышу реже.
Но я не буду просить об этом.
Зачем?.. На сердце моём спокойно,
Когда я - взглядом твоим согрета,
Когда - и ты моим взглядом пойман.
Смешны становятся недостатки,
И как-то глупо бороться с ними,
Когда - не скользко, где было шатко,
Коль жизнь не сделала нас чужими.
Тебе - и в здравии, и в болезни
Была плечом и останусь - им же.
Друг другу - намертво в души влезли,
До самой смерти... Куда уж ближе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828724
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Влюбиться,
Расстаться,
Зажить
И не меряться
"Прав - не прав",
Любовью
Своей
Не душить,
Избегая
Твоих отрав.
Успокоиться,
Спать,
Мечтать,
И лечиться
Камю
У стен,
У которых
Учил летать,
У которых
Меня хотел.
Рассмеяться
И рассмешить.
На неделю
Слетать
В Париж.
Влюбиться,
Любить
И жить,
Быть счастливой,
Твоею лишь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828749
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Влюбиться,
Расстаться,
Зажить
И не меряться
"Прав - не прав",
Любовью
Своей
Не душить,
Избегая
Твоих отрав.
Успокоиться,
Спать,
Мечтать,
И лечиться
Камю
У стен,
У которых
Учил летать,
У которых
Меня хотел.
Рассмеяться
И рассмешить.
На неделю
Слетать
В Париж.
Влюбиться,
Любить
И жить,
Быть счастливой,
Твоею лишь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828749
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Шевченкові слова - дороговказ,
Немов зірки яскраві в темінь.
Пророчо-мудрі крізь буремний час,
Не втратили правдивість тембру.
Тяжке становище - тягар людей.
Та їхню він будив свідомість
І сподівавсь: настане волі день,
Народ здобуде кращу долю.
Читайте й перечитуйте "Кобзар",
Слова Шевченка благодатні.
Народу й Україні - справжній дар,
Дороговказ, щоб щастя мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828519
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Часто думками додому я лину...
до хати в садочку й того журавля,
що стереже тут нашу криницю.
Ой, яка ж добра у ній є вода!
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Татову силу і мамину ласку,
й веселий мій сміх пам'ятає вона.
Кажуть, без смаку... Вода ж в ній солодка.
Як небо безкрає - криниця ясна.
Яблуні рясно зріють в садочку.
А біля неї калина рясна.
Чиста водиця у нашій криниці
Часто в ній світиться зірка ясна.
Ніжно колише її небо в зорях,
а вранці проснеться під спів солов'я.
О, скільки розмов біля неї велося...
як мальвами квітли тут літнії дні.
Всіх вислухала наша криниця,
сонячні зайчики грались в відрі.
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Мамину пісню, оту вечорову,
що всіх заколисує, знає вона.
Плакала з нами рясними дощами
і дзвінко сміялася в сонячні дні.
І пелюстками квітів барвистих
пахнуть й сьогодні ті краплі мені.
Де б не ходив я, додому вернуся,
до рідної хати - добра джерела.
І, як в дитинстві, з криниці нап'юся.
Я знаю: насправді, вода в ній... жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Йде додому тато з сином
(Вані вже чотири роки),
Тато випити встиг пива,
А дитині, звісно - соку.
-Я чув, тату, - каже Ванька,-
Як казала тьотя Ніна,
Що тобі сьогодні зранку
Уже море по коліна.
А яке це воно - море,
Тату, можеш розказати?
Мама каже - неслухняних
Воно може покарати.
-Цілий день пливеш, синочку,
Голова пече від жару,
Все - вода, а по дорозі
Ні генделика, ні бару.
Нема в морі того дива:
Хвилі, небо, а там хмари…
Цілий день, а ти без пива -
Більшої немає кари!
Правду каже наша мама,
Щоб не сталося в нас горя,
Хто дурний, хай туди їде,
А нам добре і без моря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828515
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 12.03.2019
(При возведении каждого Храма Бог посылает своего Ангела, который вечно стоит при алтаре, и если даже храм разрушается остается на месте алтаря до страшного суда).
Прости их, Боже, тех людей беспечных,
Которые сюда приносят хлам
Они не знают, что я сам тут вечно,
Они не знают, что стоял тут храм.
Крест райской птицей небо рассекал,
Лучился купол новой позолотой,
Нарядный хор начала службы ждал,
Сам регент теребил, волнуясь, ноты.
А настоятель, ласковый, седой
Обдумывал для проповеди слово,
Тогда сказал мне так Господь Святой:
"Смотри, народ Мой храм построил новый»
Ещё была полна людьми дорога,
Шли в новый храм, Творца Благодаря.
А я, Благославлен Рукою Бога,
Стал в этот день навек у Алтаря.
Вливались солнца теплые полоски
Курился ладан дымкой кружевной,
А половиц обтесанные доски,
Так пахли замечательно смолой!
Я видел здесь и свадьбы и крестины,
Десятков поколений христиан...
…………………………………
Я помню тех, кто превратил в руины,
Мой храм, Я помню страшный их обман.
Потом здесь создавали люди скверы,
Потом и скверы стали пустырем…
Но пусть они и не имели веры,
Я в храме уничтоженном моем!
Я знаю этой полночью сырой
Знакомый бес вновь подойдет в развалку
И скажет: «что красавчик наш Святой,
Тебе приятно караулить свалку?»
Пусть не поверит он моим словам,
Я «Да» скажу, ведь я оберегаю,
Разрушенный, исчезнувший, но ХРАМ!.
Который стал для многих дверью Рая.
Велит Господь и возродится он!
Гонения пройдут, как все земное,
И снова грянет колокола звон,
Так будет! ибо место здесь святое.
Пока здесь пенья хора не слыхать,
Здесь только ветер бродит завывая.
Но нерушима истины печать,
И я от сюда слышу хоры Рая.
Я не прекрасный, Чистый Серафим,
Те Ангелы в раю, конечно выше,
Но я отсюда подпеваю им,
И знаю, что меня Господь мой слышит!
Киев, 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Скажи мені, чи ти щасливий,
Без мене в ці холодні, сірі дні.
Самотні за вікном знов зливи,
Доносяться дощу сумні пісні.
Краплини в шибку б'ють сердито,
Мов хочуть розказати щось вони.
А я пригадую знов літо
Й кохання те дароване мені...
Ромашками буяло поле,
Закохано всміхалася тобі.
Птахи виконували соло,
Не думала, що буду у журбі...
Та враз змінилася погода,
Умить так стало холодно мені.
То поміняла все природа,
Скажи мені, щасливий ти, чи ні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828712
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Твоих надежд не оправдала.
У дома юности моей -
Ни остановок, ни причала...
Не проложить туда путей.
Там чьи-то руки, по-хозяйски,
Свои порядки навели.
Надеюсь, чист он и обласкан,
Тот дом, на краешке земли.
Своим уже не называю...
Мне жаль, что я была черства
К душе своей... Я - как глухая
Не слышала её слова.
Мне жаль, что я так равнодушно
От стен, родных мне, отреклась.
А память - болью сердце душит!
Я будто чёрту продалась!..
Мне эта горечь так полынна,
Но будто высохли глаза
И на душе моей - пустынно,
Она как брошенный вокзал.
С него автобусы не едут
Туда, о чём моя тоска.
Ушло то ценное - бесследно.
Оно давно - в чужих руках...
Хочу лишь верить, в то, что любят
Места, куда тропы мне нет
И никогда уже не будет.
Не для меня в тех окнах свет...
Не оправдала... Не сумела
Сберечь всё то, что завещал.
И на душе осиротелой:
..... пустой вокзал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828678
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019
У вінку квітчається калина,
Сонце усміхається згори.
Рідна прокидається країна,
У садах співають солов'ї.
Соняшник голівкою колише,
Небо синє у височині.
І немає в світі наймиліше,
Найрідніше нашої землі.
Приспів:
Моя Україна - то батькова сила,
То мамина ласка, тепло і любов.
Моя Україна - то сокола крила,
Підніметься вгору, літатиме знов.
Колоски пшениці налилися,
Червоніє в полі маків цвіт.
І волошки у вінки сплелися,
Бо міцний наш український рід.
Тягнуться у височінь смереки
І виходять ріки з берегів.
Завжди повертаються лелеки,
У свій край ще пращурів - дідів.
Приспів:
Пригортає вітерець калину
І шепоче про кохання їй.
Міцно бережім свою родину,
Будемо щасливі ми у ній.
Пам'ятаймо, що в родині сила,
Відданість, любов і доброта.
Україна нас усіх зростила
І вона для нас тепер свята.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828353
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Я живу не одна -
В полумраке ночных фонарей
Мне душа не видна,
Но хожу и хожу я за ней...
Все слова о любви
Написала давно, раздала...
Ты меня не зови -
Я не стала сильней, чем была...
Но опять жемчуга
Рассыпаю и верю в траву,
Жду весну, а снега
Обещали: ещё поживу...
И уже босиком
Может быть, не совсем и смогу -
Лет былых снежный ком,
Подмигнёт, охладит на бегу...
А душа, как всегда,
Улетит налегке без меня -
Ведь она хоть куда -
В ней так много живого огня...
Закружит, запоёт,
Молодая весна, берегись -
Мы с душою вдвоём
В твою зелень укутаем жизнь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828354
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Народжений бути Пророком
І жити для інших в віках,
Ціну заплативши високу.
Поезій нестримна ріка,
Мов хвилі Дніпрові і кручі
Вмивають вкраїнські простори,
Заходять в серця і у душі.
Їх радо приймають престоли.
Духовний взірець всьому світу,
Нетлінного духу Кобзар.
У слові його «Заповіту»
Надію плекає злидар,
Багатий на віру вселенську.
Стоїть на Чернечій Тарас
І Господа молить за Неньку,
І Господа молить за нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828348
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Всміхнулась жінка, чи сама Весна,
І у кімнаті поселилось сонце.
Всміхнулась жінка – пробудилось з сна
Усе, що помістилось на долоньці:
Любов, надія, щирість, доброта,
Жертовність, ніжність,ласка і турбота,
А ще краса – жіноча і проста,
Якій є зайвою усяка позолота.
Всміхнулась жінка – ожили поля,
Лелеки з журавлями повернулись,
В барвисті квіти вбралася земля
І в лісі сині проліски проснулись.
Усі радіють: -Вже прийшла весна!
Погляньте, вже весна до нас вернулась!
Усе живе прокинулось зі сна!!! –
А це лиш просто ЖІНКА усміхнулась!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828102
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Щаслива жінка, коли день - це свято,
Яка у квітах – пахне і цвіте.
Яка душею ніжна і багата,
Життю радіє, бо воно святе!
В якої найдорожче – це родина,
Є люблячий і вірний чоловік,
Яка у парі дочекалась сина,
А донечкою сам Господь нарік.
Коли весняний день, лиш поцілунок,
Він лишнім не буває у житті.
Як пролісок несуть у подарунок,
Тоді здаються дні її - святі.
Шануйте, друзі, поки ще не осінь,
Оту єдину, що завжди в душі.
Нехай життя у Господа попросить,
Щоб Ви ніколи не були чужі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828113
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
А ти приніс мені нову весну
І а-капельний жаворона спів.
Та пісня ллється звуком голосним
І розбудила широчінь степів.
А ти приніс мені весну бажань,
Що у промінні сонця мерехтить.
І розгоряється натхнення жар.
Небесна посміхається блакить.
А ти приніс кохання навесні.
Душа, мов крокус ніжний, розцвіла.
Тривогам впевнено кажу я :"Ні!"
Бо в серце лине жмуток твій тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828110
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
самообман неначе павутинка,
мереживо із мрій і чарівні,
закохані думки, що на хвилинку
чуттєвістю всміхаються весні.
от тільки те мереживо тонке
і рветься словом, де реальність пані
стискає сьогодення в кулаці
і почуття у відчаї октави
беруть найвищий в безнадії тон.
мереживо ж закутає сильніше
й мурашками по шкірі той полон,
коли весна обіймами міцніша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828085
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Не клич його... І не проси.
Не спиниться й на мить.
Отак минає день за днем.
Наш час вперед летить.
Куди, скажіть, йому спішить?
Присів би. Відпочив.
Поговорити є про що.
Багато в світі див.
Тут бурі й грози сильні є.
Вітри грізні гудуть.
Та є тут й сонце золоте.
Його вперед лиш путь.
Із часом в дружбі сонцю жить
дано... то ж разом йдуть.
А ми... хто з боку, хто відстав.
Хтось заблудивсь... Зовуть.
Зовуть з собою. Не проси.
Не спиняться... А в тім,
Де з сонцем й часом в ногу йдуть,
Там весело усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
В неозорім полі мрії неозорі,
Лише щирі сльози чисті і прозорі,
Рідним може бути той, хто вірно любить,
Той, хто помилявся, тебе не осудить.
На світанку зорі, мабуть, найясніші,
В відвертій розмові стаємо чистіші.
І життя для того радість посилає,
Хто його з дитячою щирістю вітає.
Вітер в морі тільки парусу потіха,
Хочеш перемоги - не лякайся лиха.
Любо милуватись, коли спів лунає,
Важче затулятись від тиші, що волає.
Тільки білі хмари летять понад нами,
Чорні розсипаються грозами-дощами.
Легко жити легко, важче – справедливо.
Найважче зрозуміти, що життя – це диво.
Пробігають поруч дерева й автівки...
Хто зуміє виписать у щастя путівку?
Мріємо про море, пальми з відпочинками,
А життя – лиш відстань між двома зупинками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828017
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Прийшла пора чудовая,
весна - красна, блакить...
Чому ж душа убогая,
чого вона болить?..
Природа звеселилася,
усе навкруг блищить...
Чому ж верба схилилася,
невже щось їй болить?..
Біля верби дівчинонька,
задумана стоїть...
Чогось у неї серденько,-
і плаче, і щемить...
Верба зна, чом дівчинонька,
замріяна й сумна...
Без милого голубонька
лишилася одна...
Її коханий - миленький
на Сході вже давно...
Не вистачає силоньки
діждатися його...
В голубоньки - дівчиноньки,
зболілася душа...
Подруженька - вербиченька
дівчині співчува...
А дівчині невесело
і серденько болить...
Війна все перекреслила,
аж в голові шумить...
Війна ж бо розтягнулася
на довгії роки,
Тому дівчина й журиться,-
біля верби й ріки...
Тут зустрічалась з миленьким,
щасливою була...
Війна своїм перебігом,
розлучниця вона...
І дівчинонька молиться,
з вербою розмовля...
Обом їм дуже хочеться,
щоб скінчилась війна...
Щоб повернувся миленький,
додомоньку живий...
До дівчини голубоньки
у час цей весняний...
Дай,Боже, щоб скінчилася,-
скоріше ця війна...
Щоб більше не журилися
і дівчина, й верба...
Щоб люди не журилися,
щоб звеселився гай...
І люди щоб трудилися,
свій прославляли край!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828012
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Молчу о том, что лгу себе порой,
Что очень жду, когда опять уеду.
Разлук и встреч так много за спиной.
Поверишь ли? - сыта я этим бредом.
Молчу, что долгожданную весну,
На дальние края не променяла б.
Хотела бы - в своей весны плену
Остаться. Как её мне не хватало
В чужих краях, где нет таких садов,
Которые бы в юность возвращали.
Душа мне не подсказывает слов,
Чтоб выразить о том свои печали.
Молчу, тая на сердце... глубоко,
Что видится ночами мне другое...
Но так решил, по видимому, Бог,
А, может мы... что кровь, от крови гои
Осталась - на Востоке. Изменить,
Того, о чём так часто сожалею,
Нельзя. Но пуповина, эта нить -
Туда меня зовёт!.. Мне душу греют -
Кровиночки желанные мои!
И я бы променяла всё на свете,
Все вёсны, только б смех услышать - их!
Чтоб руки целовать любимым детям!
Мне грезится, так часто, по ночам,
Что вся семья - и ты, и дети - в сборе,
Но я молчу. Менять - уже не нам,
Того, о чём бессмысленные споры.
Мне горько, что я лгу себе порой,
Что лгу тебе... Но тут - тот самый случай,
Когда необходимо дать покой
Обоим нам, чтоб болью не измучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828089
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Прийшла у край весна зеленоока,
Теплом торкнулась серця і душі.
Розли́лась річка в береги широка,
Прийшло натхнення Музи і вірші.
Співати стали птахи стоголосо,
Прибрався ліс у ніжний первоцвіт.
І заблищали оксамитом роси,
Мінявсь калейдоскопом дивосвіт.
Весна тихенько будить звірів в норах,
Всміхаються їй сонце й небеса.
Земля прокинулась, широке поле,
Довкола нас чаруюча краса.
На річці оселилась гусей зграя,
Про свій розповідають переліт.
Десь вітерець поміж гіллям літає,
Вербові котики вже бачать світ.
І стали довші дні, коротші ночі,
Від радості заплакали дощі.
За цим усім, спостерігали очі,
Красу душі думками несучи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827973
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNG6Hi2DghA[/youtube]
Весна іде вже повним ходом,
Не озираючись назад.
Хоч пожалкує, може, згодом,
Зима ще кида сніг з засад.
Але весна не відступає,
Весь гонор в неї на лиці,
Хоч в сніг холодний ще пірнає,
Та аплодують їй усі.
Супай вперед, не піддавайся,
Зими пройшла давно пора.
Тобі нелегко, все ж всміхайся.
Важка з зимою оця гра.
Поклич когось на допомогу.
Можливо, сонця промінці?
Тобі полегшать цю дорогу.
Не втрать синицю, що в руці...
Зморилась, все ж на п"єдесталі.
З чого ж тепер тут починать?
Не варто бути вже в вуалі.
Весна прийшла! Всім треба знать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827721
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Вдихаю еліксир чарівної весни,
Бо час прийшов екстравагантної панянки.
Мені повітряні і легкі сняться сни,
І мариться зеленоока німфа-нявка,
Яка цілує ніжно гілочки дерев,
Пташиним диригує вміло щебетанням,
І знов стрибає сонця золотавий лев,
В серцях зароджуються паростки кохання.
Щезають миттю і проблеми, й суєта,
Мелодію весни, мов хіт не зупинити.
Злилися спраглі в поцілунку двох уста,
Підморгують їм вії сині первоцвітів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
І знов дощить. Люблю я миті ці,
Коли весь світ в одній лише краплині.
А ти його тримаєш у руці,
Тримаєш, наче небо на стеблині.
І чуєш, чуєш кожен видих - вдих
Глибин планетних в клаптику калюжі,
О, скільки ж сили у речах простих!
Як часто ми до них такі байдужі.
Дощить, дощить, симфонія води,
Напнуті струни з хмар і аж до серця.
Цей сірий дощ мій друг, мій поводир,
В життєвім плині тихе інтермеццо.
21.04.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Сріблястий пух.. дерев чарівність,
Сніжок вже вщух… зими мінливість,
В красі садок… казковий рай,
Весняний вітер, дрімає гай.
Сумний снігур, по гіллі скаче,
Давно сніжок, на ріллі плаче,
Не забарився весни привіт,
Скрізь майорить …. вже крокусів цвіт.
Сонце всміхнулось… розтанув лід,
Десь загубився зимоньки слід,
Підсніжник й пролісок проснувся,
З весною, радо посміхнувся.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827801
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Вспоминаешь ли Ты наше лето?
Разговоры до ранней зори…
Было все тогда в счастье одето.
Просто Ты не молчи – говори..
Наши встречи с Тобой до рассвета,
Когда в такт бились наши сердца.
Говорили про то и про это.
И казалось, не будет конца.
С полуслова мы все понимали,
И друг к другу тянулась душа.
Как мы раньше не предугадали,
Чтоб по жизни идти не спеша.
Ждать, когда постучится доверье.
Когда чувства от сна оживут.
Наша жизнь – это стихотворенье,
Неизвестно, какое прочтут.
04.03.2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827810
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Вийди моя мила у сад погуляти,
Будемо з тобою зорі рахувати.
Будемо з тобою по росі ходити,
Буде місяць - красень, ясно нам світити.
Вийди моя мила, я давно чекаю,
Пригорнись до серця,щось сказати маю.
Я ж не сплю ночами, і дивлюсь на небо,
Ти перед очима, не можу без тебе.
Вийди моя мила,я тебе благаю,
Стих вже спів пташиний у зеленім гаю.
Серце, б'ється в грудях, вирватися хоче,
Я тебе чекаю, виглядають очі.
Вийди моя мила у сад погуляти,
Не кажи мені,що не пускає мати.
Я тебе зігрію у холодну нічку,
Обійму кохана, зацілую личко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827825
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Уже не плачу, в грудях камінь,
Де серце б’ється й так болить.
Колись, здавалось, буде кремінь,
Насправді, тисне кожну мить.
Неначе, пташка, котра в клітці,
На волю рветься день при дні.
Пісень співати б їй на вітці,
Як сонце зрине по весні.
І пам’ять, пам’ять, як зумисне,
Спиняє Щастя час покров.
В душі кохання, що не гасне,
Живе з поклонів молитов.
Цілує шрами, зморшки, рани,
Гарячні скроні в сивині.
В крові пульсує подих прани,
Любов не хоче чути: ні.
04.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827754
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Я кожен раз все згадую тебе,
Мій хлопчику з блакитними очима.
Минає літо, осінь, сніг мете,
А я усе не розпрощаюсь з ними.
Твій погляд кожен раз манив мене,
Від нього я, мов від вина п'яніла.
Було кохання в серці осяйне,
Воно усе життя кохати вміло
Роки спливли і ми уже не ті,
Та кожен раз думками я вертаю.
У те кохання, що було в житті,
Усе в думках так добре пам'ятаю...
Мені ти був дарований життям,
Мій хлопчику, із юності моєї.
Були у серці ніжні почуття,
Та все ж я бути, не змогла твоєю.
У тебе вже давно своя сім'я,
У мене теж вона була без тебе.
Та не забула я твоє ім'я,
Згадаю очі, коли гляну в небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827028
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Однажды любовь к нам придет.
Тихонько в сердцах растворится.
Мосты между нами сведет,
Взлетит в небеса будто птица
Однажды подарит любовь
Столь дивные крылья – взлетать.
И будем влюбленные мы,
Волшебные звезды снимать.
Однажды проснется любовь,
Под вечер или на рассвете.
Взволнует и душу и кровь,
Счастливым на этой планете.
27.02.2019 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827072
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Буває так: ідеш собі, ідеш,
Минаєш осені, стрічаєш весни…
Чогось шукаєш… А чого знайдеш?
Що втратиш? Будь з собою чесний.
Роки біжать стежками в небеса,
І не п’янить вночі солодка м’ята…
Цілує холодом вже вранішня роса,
В очах вже мудрість давнього Сократа.
Як пересієш через пальці час,
Знайдеш скарби, що в ньому заховались:
Стежина в поле замість швидких трас
І місце, де тебе вже зачекались.
І вечори, де разом з молоком
Спокійної розмови наллєш в склянку.
Де матіола лащиться котом,
Де вишні прихилились у рум’янку…
Отак буває: йдеш собі, ідеш…
І губиш по дорозі свої весни…
Та щастя лиш тоді ти віднайдеш,
Коли з собою будеш завжди чесним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826386
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
237* «кохаю!» твоє – то найкраща молитва весняна!
Вище Тор, Благовістя, всіх Книг, де вчення про богів,
Твій, о земле весняна, гімн тлінному – в щасті гріхів:
Як же квітне земля! Ось коханої руки і губи,
Мов вино хміль цілунків – і мить найсолодших із слів!..
238* знаки пам'яті:
і де воно все, у що легко так юність манила?!.
Були, Касьяне, дні, коли шляхи твої
Стелилися мов шовк, співали солов’ї,
І усміхався день, і дарував цілунок
Від щастя, і добра, й коханих вуст її!..
239* з уроків Лукреція Кара:
«радість? – не чекай з небес: маєш тут і нині!»
Не молюсь, не надіюсь на диво небес:
Ще ніхто, хто тут жив і помер, не воскрес –
Тож ні миті, ні дня у житті не марную,
Те, що маю земне – то найкраще з чудес.
240* тут мені земля і люди – райська нагорода!
Ні, не шукаю я химер-доріг до раю,
Чудес від неба теж намарне не чекаю –
Живу, люблю, труджусь. І кланяюсь землі:
На ній свій рай земний, і щастя, й радість маю!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826418
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
О! Які слова.
Ну, просто в серце лучать,
А потім мучать.
Закохана у твоє слово,
Дорога ти, мово.
Мова серця і душі.
Ах! Як складаються у ній вірші.
І, хай тобі з роси й води
Й сто літ
На рідній батьківській живи!
Земля ота
Таланти такі родить
І нас по життєвій стежині водить,
Щоб життєвої сили
Щораз набирались
І на рідній землі
Творить залишались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826321
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
До квітня доживу і з вирію вернусь
до двох стареньких груш і сивого горіха.
Мій комин задимить, як тютюном дідусь,
кривий беззубий тин покотиться від сміху.
Не стримається він позбутись ланцюга,
турне ціпком у бік стару набридлу хвіртку.
Де через тихий сад барвінок проляга,
бруньками задзвенить антонівка-сирітка.
Про те, як тут жилось, стежина розповість,
засвідчить самоту сухе торішнє листя.
І вікна натякнуть, що я бажάний гість,
та ще вхідних дверей завіси голосисті.
Насію квіточок, оселю побілю –
почну в своїм дворі я господарювати.
Після гостин здіймусь, подібна журавлю,
щоб повертатись знов в свою стареньку хату.
25.01.2019
(фото з Інтернету, дякую авторові)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826429
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Треба повертатися з дороги,
Так далеко я вже забрела,
Хустку з снігу, сукню із тривоги -
І ярмо на шию одягла.
Хто ж бо знав, що люди є всілякі,
Ну, звичайно, тут не без підстав.
Думаєш, що друг, а тут - ніякий
Навіть ворог того б не бажав.
Сітку лиць, сновид, пащек і масок,
В каруселі буднів загубив,
Мій компас вже справді, як ледащо -
Чи то збився, може зажурив.
Треба повертатися до себе,
Де комірка в цівочці зерня -
Ще жевріє те, що дар із неба.
Те, чим дихало старе життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826395
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Щовечора
сонцю тричі
вклонялась
моя душа.
А місяць
дививсь у вічі:
чужа я йому,
чужа...
Як погляд мій
аж за обрій
забрів
і спинив глибінь…
І сутінь –
важкі голоблі
ковзнула
моїх колін.
То світ
умістивсь в долоні.
Ой леле! -
гойдаю я.
З весною
несу у лоні
у світ цей
нове
ім’я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Зимою лютень вже перехворів,
Зібрав у клунок висніжену ризу.
Молочно-білі кільця з димарів
Набубнявіло хиляться донизу.
Замерзлі сопки будяться від сну,
Струмки біжать, немов прудкі куниці,
Віщують нам заквітчану весну.
Скидають сосни теплі рукавиці.
Хлюпоче медом сонечко довкруж,
Вощені буклі вмощує на стріхи.
І цокотять у блюдечках калюж
Скляних бурульок визрілі горіхи.
Пускає небо льону пагінці
Крізь сірі шати вогкого туману,
Річок крилатих пінні гребінці
Несуть про ве́сну звістку довгожданну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 21.02.2019
https://www.youtube.com/watch?v=hKopEVg_qns
Какой бы мудрой ни была,
А всё же - дура, баба-дура,
Как пуля-дура, как стрела
Высокомерного Амура...
О, сколько вёсен, сколько зим,
А сколько осеней промозглых
Всё умирала, коль не с ним,
Не верила, что... выжить сможет,
Но устояла и смогла -
С годами соль намного слаще...
И дом родной уберегла,
А ты где маешься, пропащий...
Всё стрелы точишь и молчишь -
Стрелять-то вовсе неохота -
Поближе с чашкою - к печи,
Отпить домашнего компота...
Когда пропала при свечах
Твоя влюблённая случайность,
Похолодел пустой очаг -
Ну хоть бы кто поставил чайник...
А помнишь, у тебя была -
Но ты не понял - баба-дура...
Ведь это к ней тогда стрела
Слетела с нежных рук Амура...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825577
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 21.02.2019
–Я України вільної дочка, –
Неначе мантру, гордо промовляю, –
Хай шлях її у ранах і свічках,
Донбас вогнем війни також палає,
Але ж навчились волю боронить
І долю вишити і ти, і я зумієм,
Сльозини рабської не хочу вже зронить.
Благослови нас, матінко Маріє!
Я вишивати щастя не втомлюсь,
Єством своїм усім і почуттями,
І Богу поклонюсь і помолюсь,
Ледь доторкнувшись до хреста вустами.
Коли ж засіє ніч у небі сни,
Для наших діточок буду збирати,
Щоб від Карпат до сивої Десни
Жили у щасті діти, батько, мати.
Я вишию на долі рушнику
Залите кров’ю «Слава Україні!»,
А поряд дівчинку маленьку у вінку
З верби й червоних кетягів калини!
Я України вільної дочка!
15.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826245
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Не звано – влюблённый
В морскую царевну…
Летишь вдохновленный
К желанному плену.
Ведь сердцу не скажешь,
Чтоб ночью... остыло…
И только, приляжешь -
Оно застучало:
И душу терзает,
Рвет мысли на части…
Кто это не знает –
Тот в жизни несчастен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Часом бувало, як нічка зоріла за вікном,
Вірші писала, затамувавши в собі подих,
Їй довіряла й чомусь не боролася зі сном,
Папір і ручка - помічники, хоч в душі подив.
Де взять рішучість? Піти по стежці, що в суцвітті,
Добути скриню, де захований скарб усіх слів,
Слова пізнати, розвіяні у всьому світі,
Викласти думку, раптово почувши тиші спів.
Казки і прози…. Літаю з ними, я до неба,
Поміж хмаринок, пригріва сонячне проміння,
Ніжно торкнеться…. Відчую в цьому є потреба,
Є крок й упевненість, вітер розвіє сумління.
Дорогі друзі, спілкування знов надихає,
Ваша підтримка, плекає у мені надію,
Хтось критикує, хтось залюбки щодня читає,
Та вдячна Вам, це все щастя, радість, я говію.
Дякую Музі й Вам дорогі мої читачі,
Три роки поспіль, як попала, в цей квітучий сад,
Завжди Вам рада. Та вибачте, невдачі мені,
Й всі негаразди, хай сховає, нічний зорепад!
21.02.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826336
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Весна навшпиньках лагідним піано
Крадеться по землі і дихає легенько.
І розквітають первоцвіти рано,
Вбирають пахощі п*янкі життя легені.
Весна сердець пелюстки розкриває.
Цей атрибут любові із початку світу.
Натхнення неба, і краса, і ваба,
Джерельність свіжих почуттів і звуків світлість.
Весна й кохання неподільні, злиті,
І ось жива душа енергію вбирає.
Бруньки розпустять зело - клейкість листя,
І знов продовжиться буття земного раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826340
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019
Он - не просто мужчина,
не просто прохожий с улицы.
Не из тех, до кого ей дела,
по сути, нет. Но, порой,
происходит странность,
когда прищурится,
Будто хочет, в толпе,
найти его силуэт.
Будто ищет черты,
хоть и знает, уже заведомо,
Что увидеть его,
желанного, - не судьба.
Но надежда - тепла,
и ей она верит преданно,
Что когда-то, быть может,
встретится этот взгляд...
Ведь и он, где-то там,
на далёкой своей галактике,
Точно также мечтает
встретить её глаза...
Ведь, в теории, веришь в чудо,
не зная практики...
И в пустыне, порой,
прольётся небес слеза.
И живут, и блуждают,
два мира, спасаясь строками...
Две отчаянные души,
на краю земли.
И мечтают о встрече
днями такими долгими,
Чтобы только... коснуться
взглядом своей любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826210
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Баба Ганя додаткові
Клопоти щоденні має,
Бо під вечір з дитсадочка
Свого внука забирає.
По дорозі розпитає:
-Не порвав, бува, сорочку?
Що робили і що їли,
І чи топлять в дитсадочку?
-Ні, бабусю, нас не топлять,
Тільки ставлять у куточок…
Кажуть, в нас батьки дебіли,
Що ведуть у дитсадочок.
Бо нормальні - няню мають
(Тихий голос, ніжні руки),
І їх діточки не знають
Виховательки – зміюки.
І на мене теж кричала:
-Як ти в світі будеш жити?
Твої батьки тільки вміють
Вилупків таких робити!
Батько - що із нього взяти?
Мати - корчить з себе пані,
А як гроші сюди здати,
То вони завжди останні!
Себе внуку присвятити
Від сьогодні до останку
Вирішила баба Ганя:
Чим вона не гувернантка?
Всіх бабусь вже залучала
Піклуватись про онуків,
Щоб лишились без роботи
Виховательки – зміюки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826146
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Навчи мене, Боже, мудрості
у щоденній розмові з Тобою,
аби всі життєві труднощі
я долала твердою ходою.
Аби цінувала такі скарби,
які можна з собою забрати.
А світ малювала лише в фарби́,
що вміють любити й кохати.
Навчи мене, Боже, стійкості
летіти ключем журавлиним,
аби я не мала слабкості
зневіритись в прикрі хвилини.
Дай чути мені і бачити —
поради Твої вловити.
Навчи, коли треба — пробачити,
а як треба — благословити.
Постирай найгіркіші спогади,
немов ґумкою на папері.
Я хочу чути, мій Господи,
як Ти стукаєш в мої двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826189
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
У безголосім сні з*являлись у чеканні
Ескізи декорацій від руки.
У непроглядну тьму світилом з неба канув.
Здавалось, влучно бив у серце кий.
І трепіт губ, немов під вітром лист осини,
Лишився із минулого іще.
А світ на мить якусь ставав безбожно сірим,
І підпадьомкував пташиний щем.
Ескізи декорацій вранці малювались.
Чи світлосій спроможні повернуть?
Чуття хмаринним покотились зразу ж валом,
І промінець... блідий, але без пут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826087
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Не хочу брати, на долоню сніжинки
Знаю розтануть … Так схожі на сльозинки
Такі ж прозорі, на мить відчую холод
Душенька мерзне…Так де ж кохання солод?
Лишився спогад, краплини через пальці
Любий в костюмі, а я у вишиванці
Тут на порозі, цілунки, сніг ловили
Ясні сніжинки… Вони благословили
Дививсь у очі, шукав у них зізнання
Аж затремтіла, боялась - це кохання
На серці тепло, губи ніжно до очей
Ти не дізнався, скільки не спала ночей
Небо ясніло, погляд до сніжинок
Щоб не летіли, не ховали стежинок
Згубив дорогу…Скрізь біле - біле поле
Чом так буває, скажи ж нарешті доле
Вона мовчала, як пухкий іскристий сніг
В місячнім сяйві, так тихо припав до ніг…
Ловить не хочу, на долоні сніжинки
Тихо розтануть … Вже схожі на сльозинки
Такі ж прозорі та не відчула холод
Душа мов мертва…Так де ж кохання солод?
04.01.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826143
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Розцвітав барвінок небом голубим,
Ніжним зелен-листом усміхався всім.
Сплітала в віночок квіти та стебло,
В доленьки благала, щоб щастя жило.
Щоб її кохання, як той маків цвіт,
Горіло в серденьку ще багато літ.
Щоби не щеміло в ночах самоти,
Вуста ж жебеніли: "Милий тільки ти".
Стікала пекуча сльоза по щоці,
Тремтіла росою на фото в руці.
Малювала зустріч пензлем із надій:
Любий мій, коханий, ти, навіки мій.
Припадала ніжно до грудей, що з жил,
Бо без нього бути бракувало сил.
У очах тонула: "Обійми, мене, -
Просила, молила", - кохала над все.
19.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826109
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Люблю, коли весна приходить,
У своїй ніжності й красі.
Вона закоханих знаходить,
Ступає тихо по росі.
Уста медові розігріє,
Торкнеться кожного думок.
Вона всіх розуміти вміє,
На зустріч зробить щирий крок.
Люблю, коли весна приходить
І розсипає білий цвіт.
Хто міцно спить, того розбудить,
Застелить килим первоцвіт.
Прокинуться луги, долини,
Всміхнеться сонечко теплом.
Луною радісно полине,
Пташиний клекіт над селом.
Люблю, коли весна приходить,
Течуть струмочки в береги.
Все, що засіють, нехай вродить
І буде щастя навкруги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826171
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Что Есть Любовь?
Это избавление от эгоизма...
Что Есть Любовь?
Это - когда всё бескорыстно...
Нет места борьбе...
Что Есть Любовь?
Это - когда вырастают крылья!
Что Есть Любовь?
Нет ничего прекрасней на Земле!
Любовь в Тебе...
И прежде всего доверие...
Доверять, как самому себе...
Что Есть Любовь?
В Тебе...
Вечность...
Любовь победит всё!
Радость в сердцах!
Любовь - одаривает!
Она читается в глазах!
Свечение в глазах, в улыбке!
Удивительные, сказочные Чувства!
Прислушиваться к Любви...нужно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825516
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Перепиши календарі тривожних днів,
Із безнадій, зневір ,чи як ти кажеш.
По кнопках часу з нереальності світів,
Тисни повільно, спогади всі зважиш.
.....
Бо що залишиш з радості мені?
Як почуття немов діряве сито,
Розсиплються приречено- сумні.
А я в думках давно вже перешита.
Ти можеш позривати всі листки,
Даремних днів й навколо розкидати.
Буденності спаковані сумки.
Весна в мені втомилася чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825818
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Подари мне сказку,
Из волшебных снов.
Подари мне ласку,
Стаю нужных слов.
Подари надежду,
Чтоб было светло.
С нежности одежду
Подари, тепло.
Чтоб всегда согретой
Тобой была вновь.
Подари мне лето.
Где была любовь.
Подари рассветы.
Песню подари,
Подари закаты.
Да, чтоб до зари.
Подари мне радость,
И блаженства рай.
Только счастья сладость
Ты не забирай.
17.02.2019 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825843
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Не говори обидных слов, не надо.
Я лучше буду думать, что хочу.
Хоть на душе и на сердце досада,
Пусть. Ничего. Я тоже промолчу.
И спрашивать я ни о чем не буду,
Молчание ясней дежурных фраз.
Я этот сон когда – нибудь, забуду.
И это то, что надо мне как раз.
Стереть из памяти ненужные моменты,
Забыть. Забыть все и не вспоминать.
И не крутить назад обрывки ленты.
Чтоб песню грустную прослушать и начать.
Я отпущу, как вольную жарптицу,
Тебе еще летать, еще летать.
Зачем держать в своих руках синицу,
Когда уверена – не удержать.
Придумывать не нужно небылицу,
Не стоит на ромашке нам гадать,
… Ну, а потом… Я извлеку из памяти крупицу…
Которая не уставала ждать.
13.02.2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825305
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Минає пристрасть, ніби спека влітку,
Коли раптово задощить в природі.
А після зливи потяг тільки тліє
Примхливої гарячої свободи.
Які ж бо інтереси у людини?
І що для неї головне насправді?
Не плутайте любов і пристрасть нині,
Хай вам розкриється і суть, і правда.
У пристрасті єдина мить, дорога
Оманна лиш, шаленість круговерті.
Любов до ближнього - завжди від Бога,
Це вічне почуття і після смерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825422
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Проміння сонця свердлить день лютневий,
Лиш снігу клаптики деінде.
І зміст життя проходить інак.
Щось особливе нам диктує небо.
І прохолоди чаша підігріта ,
І ти летиш думками знову,
Як наче із весною в змові...
Сердечно виграє про щось трембіта.
І розкриваєш душу у натхненні,
Стрибають на папері рими,
Із подиху весни ці ритми,
Струмки віршовані біжать по венах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824859
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 11.02.2019
На вузькій-вузькій стежині поміж гір
нещодавно дівчиноньку я зустрів.
І привітною, скажу, була вона.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Я у сині очі-зорі задививсь
і скажу вам всім, по-правді, сну лишивсь.
Полонила вона серденько моє.
Я повірив, що любов у світі є!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Ой дівчино, ніжна квіточко моя,
будить мрію ніжна усмішка твоя.
Недаремно вже квітує скрізь весна.
Вірю є в твоєму серденьку і я!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Пахне м'ята і чебрець у полях широких,
В піднебессі вітерець й місяць ясноокий.
Зорі падають в траву, миються росою,
На побачення іду милий із тобою.
Я ступаю тихо так,щоб вітри не чули,
З'явиться у небі знак і він їх розчулить.
А кохання у душі грітиме словами,
У мережці спориші у нас під ногами.
Нерозтрачену любов я віддам для тебе,
Щастя нас зустріне знов у зірному небі.
Підкрадається туман, піднявсь над водою,
Більш нема душевних ран у нас із тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824979
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Хочу, щоб не кінчилось сьогодні,
Завтра, щоб розквітло, як весна,
Під весну підставлю я долоні,
Й помолюсь, щоб кінчилась війна...
Хочу, щоб весна швидше настала,
І назавжди Правда ожила,
І щоб Україна розцвітала,
Кожна сім"я в радості жила...
Хочу я, щоб бідності не стало,
Діти щоб здоровими росли,
Всі дорослі вміло працювали,
І зарплати гідні в них були...
Щоб пенсіонери не журились,
У достатку й радості жили,
Безкоштовно хворі лікувались,
Всі щасливі люди щоб були...
Щоб пішли із влади олігархи,
Вкрадене вернули у казну,
Щоб були хороші результати,-
В навчанні і праці наяву...
Щоб всі українці жили дома,
Не шукали праці за "бугром",
І сім"я у кожного чудова,
Оповита сонячним теплом...
Хочу, щоб порядність повертала,-
Всіх людей до праці і тепла...
Доброта, щоб світом керувала,
Щедрість між людьми завжди була...
Щоб кохання всіх вело до світла,
Справжнім щоб завжди воно було,
Україна в світі була гідна,
Щоб жило і місто, і село...
Добрим, щоб було у всіх сьогодні,
Завтра, щоб розквітло, як весна,
Веселкові дні були погідні,
Щоб і бідність зникла і війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824434
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Зимовий вечір… Хурделиця співала, завивала… Повсюди пагорби, як гори біля кожної хати, Десь у вікнах темно, а десь, світло проникає через замерзлі шибки.
Вона йшла, розкрита, без головного убору. По плечах, русяве волосся припадало снігом і тут же розсипалося вітром на оголені плечі. З під коричневої осінньої курточки виднілася легенька сукня. Сніг западав на гаряче тіло, топився. Тремтячою лівою рукою прикривала груди, а правою рукою притискала величенький пакунок. Здаля ніхто й не скаже, що то дитя - маленьку донечку несла. Як та вовчиця, від відчаю іскрились очі, йшла - куди й не знати. Холодний погляд, то вперед,то назад. Завивав вітер, то рідше, то густіше перед очами сіяв сніжинки, їх блиск і мерехтіння заважали бачити все, що попереду. За мить різко нахилилася, за щось зашпортнулася, ледь втрималась на ногах. Тремтіла - просила Бога, щоб допоміг вибратися з цієї дороги. У чобітки набралось снігу, відчула холод по оголених ногах. Вже падала, обхопивши обома руками дитя,. Все тіло пронизало струмом… Відкривши очі, почула плач донечки. О Господи! Це ж треба такому наснитись?! Себе бачила уві сні, хай йому грець! За цілий день пристала, думала спатиме міцно - міцно та на тобі, таке привиділось. Поправивши волосся на плечах, приклала доню до груді, за мить небажана сльозина покотилась по щоці. Думки роїлись - моя маленька, сонечко моє, все буде добре, скоро приїде тато, підемо на квартиру, обов`язково. Щоб тільки втрьох, ти, я і тато, щоб ніхто не бурчав, щоб ми нікому не заважали спати. Нараз, як ведіння мамині очі, наче чула її слова - » Не їдь далеко, доню! На чужині важко. Хто хоче до себе в хату чужу дитину. Пригадай слова пісні « Постав хату з лободи та в чужую не веди». На душі гірко, боляче, сповивали журливі думки. Як день так і важче було від свекрухи терпіти неповагу і приниження.
Вони побралися навесні, не в супереч його матері. Хоч Тоня й здалеку та його мама з ним разом приїхала за нею. Родинне коло зібралося за столом, це не весілля, а так невеличке свято в честь реєстрації шлюбу. Вітання, поцілунки, два дні і вже прощання з родиною й з батьками. Тоді, здавалося все добре, що ж тут такого, мало хто йде далеко заміж, то й нічого. Чому в мене має бути, щось погано?!
По приїзду на чужину, все, як по маслу, проблем з роботою не було, в колективі знайшла однодумців. Віктор постарався влаштувати на роботу. Сам серйозний, обіцяв разом з мамою не житимуть, а житимуть окремо, винайматимуть квартиру. Так і вона гадала, бо ж де тут всім. Невеличка хатина, коридор, з якого ледь відчиняються двері в хату, маленька кухня - кімната три на два метра і одна кімната три на чотири, де навіть між ними не було дверей.
Свекруха, працювала прибиральницею в редакції міської газети. Йшла на роботу о шостій годині ранку і вже о десятій годині була вдома. Тоня працювала телефоністкою в зміні, це не подобалося свекрусі, вона чомусь не розуміла, чи то не хотіла розуміти, що після нічної зміни, хоч години дві чи три треба поспати. Жінка намагалася включити голосніше радіо, бо так любила його слухати. А інколи, коли в хаті не було свекрухи, Тоня зменшувала звук, але тільки свекруха ступне на поріг, відразу почервоніє, суворий погляд, бурчить, а потім в голос скаже кілька раз підряд, - » Що хочу, те й роблю, я в своїй хаті - сама собі господарка.»
Віктор працював щодня, приходив додому о вісімнадцятій годині, а іноді й пізніше, займався монтуванням АТС. Тоня не наважилась, щось розповідати чоловікові, нащо псувати відносити, тож мали йти винаймати квартиру. Та не все так склалося, як гадалося. Віктор поступив заочно навчатися в КЄМТ. Ще одна новина, Тоня чекала дитину. Той пронизливий погляд свекрухи, коли вона дізналася в розмові між подружжям, як в серце голкою її слова, - »Що з першої ночі голова й очі!», вона мабуть запам`ятає на все життя.
Чоловік дуже любив читати, особливо технічні журнали, літературу. Це успадкував від свекрухи та і днями й часом ночами, в маленькій кімнаті, при включеній настільній лампі читала в «запій» художню літературу та газети.
Минав вересень… Віктор поїхав на сесію, винаймати квартиру на зиму не наважився, гадав, що й тут непогано. Пообіцяв, що навесні вже точно підуть жити окремо. Батьки Тоні прислали гроші, щоб вклали на будівництво приватного житла. Воно й нічого наче, свекруха якийсь час була задоволена, що є підмога. Та це було лише на кілька днів. Тільки залишалися один на один з свекрухою, та розпочинала розмову за гроші, весь час тільки й мови -«За мого сина треба золоті гори дати, а то не гроші, за них хати не купиш».
Молоді ж планували жити окремо, по можливості складати гроші на житло, чи стати на роботі в чергу на квартиру. Звичайно Тоня дивувалася її поведінці, чи можна так поводитися, адже знала, що батьки давно пенсійного віку і до цього ніякої розмови про гроші не було. До того ж свекруха знала, що пенсію отримував лише батько, бо мама господарювала вдома, виховувала семеро дітей. Свекруха ж працювала на пів ставки, звичайно де ті гроші, щоб, щось допомогти на будівництво. Її поведінка визивала здивування, в якійсь мірі розчарування. Коли тільки одружилися, Тоня вийшла на роботу, свекруха наполягла взяти їй в кредит зимове пальто. Звичайно хто міг відмовити, це ж його мама. Здивувалася й коли в розмові з чоловіком дізналася, що через рік свекруха піде на пенсію. Що їй самій буде важко, бо стажу всього п`ятнадцять років, тож на гарну пенсію нема чого розраховувати. Віктор не знав батька, свекруха все тримала в секреті, хто він. Тоня цим і не цікавилася, вона дивилася в ясні очі Віктора, кохала, довіряла йому, гадала все буде добре. В душі, під серцем, як сонячне тепло гріла надія, в них все вийде!
Наче й притерлися жінки в домі, якби ж не була невістка чужа кістка. То не в те одяглася, то де ходила після роботи? Хоча продукти купувати більше приходилося Тоні, майже завжди, коли йшла з нічної зміни, треба було постояти в чергах. Все інше просто дрібниці; то приший ґудзика в халаті, ще одного, бо груди виставила, то вже не дівка, щоб коротке носити, весь час сердитий погляд,часто вслід слова, - »От, нещастя, де ти взялася на його голову».
Люди кажуть, коли в хаті менше людей то й менше клопоту, замороки, тоді й спокійніше живеться. Та життя продовжувалось… в кінці лютого Тоня народила дівчинку. Дякувати Богу все добре, хоча знала, що свекруха хотіла онука. В п`ятницю її виписали з лікарні,, Віктор радо поцілував дружину в щоку,
- Ну ти молодець! Як добре, що не довго була в лікарні, я сумував за тобою.
Тішилася, приємно чути такі слова, але здивувалася, коли дізналася, що пошкодував на таксі п`ять карбованців. Додому їхали маршрутним автобусом.
Переступили поріг до хати, Віктор весело сказав,
- Ну, от ми і вдома.
Мати сиділа за столом читала книгу, позирнувши, криво посміхнулася, ніякого вітання. Віктор з дитиною, не роздягаючись пішов в кімнату покласти доньку на ліжко.
Тоня, намагаючись швидко зняти одяг сказала,
- Та ми автобуса чекали, їздять без графіка, як заманеться, тому й трохи затрималися.
Свекруха, дивлячись поверх окулярів, ,
- Тож не принцеса, щоб тебе на таксі возили. Йди краще до дитини, тепер будеш замороку мати, але й про чоловіка дивися не забувай..
Та такого й ніколи не було, щоб вона забувала про чоловіка. Не лінувалася готувати їсти, варила перші страви, робила пельмені, вареники, смажила сирники, які він обожнював. В шафі завжди випрасувані сорочки й штани. Окрім того, готувала йому сюрприз, до дня народження, вже майже закінчила в`язати светр. Привітно проводжала чоловіка на роботу й радісно зустрічала його, цілуючи в щоку. Коли це відбувалося при свекрусі, вона різко, то блідніла, то червоніла, починала ходити по хаті, наче намагалася десь присісти. А іншим разом, коли сиділа за столом читала книжку, то стукала по столі пальцями, наче вибивала танець «чечітку» і сердито дивилася на неї. Було й таке, що, як обпечена зривалася з стільця, починала, щось шукати в шафі, при цьому, щось бурчала. Коли Віктор помічав її холодний погляд, вона тут же на мить мило посміхалася й опускала очі, вдавала, що читає книгу. Інколи він помічав відношення матері до дружини та не наважувався їй щось сказати, посміхнеться й скаже -« Та не звертай уваги! Побурчить та й перестане…».
Як ведеться в людей, так і Тоня знала, що треба в перший же день після лікарні викупати донечку. Вже закипіла вода, вона запарила траву « дідові воші». Їй вдома доводилося з мамою купати племінників, в корито підливала теплу воду і хлюпала її, то на грудці, то на чоло дитині. Але вперше бути відповідальною за це самій страшнувато, хвилювалася. Віктор же був єдиний син, він навіть не бачив, як купають малят. Йому довелося допомагати їй, бо тільки, як закипіла вода для купеля, свекруху, як вітром здуло з хати. Обоє здивувалися, наче поспішала на роботу, швидко взулася в валянки, накинула пальто на плечі,
-Я піду до сусідки, мені до неї треба….
Трусилися руки, як сповивала в воді, в пелюшки донечку, намагалася заховати ті рученятка, а вона все тягнула їх догори. Добре, що народилася близько чотирьох кілограм, як кажуть хоч було за, що взяти. »Не святі горшки ліплять» - усміхнені, задоволено дивилися на маленьке Боже творіння, яке в кориті у воді - від задоволення закривало оченята.
Після купеля, розчервоніла донечка насмокталася материнського молока, солодко спала. Коли прийшла свекруха, Тоня вже випрала пеленки і в алюмінієвому тазу винесла в коридор, щоб завтра зранку повісити надвір. Хоч їй було всього двадцять один рік та пам`ятала, що дитячі речі на ніч надвір вішати не можна. Чи то забобони, чи щось інше та робила так, як колись вдома робила її мама.
Переступивши поріг, свекруха відчинила навстіж двері,
- А пару напустили, хай провітриться.
Віктор засунув штори на дверях в іншу кімнату,
- Я відразу кватирку відчинив і де та пара, ми ж купали в теплій воді.
Підморгнув до дружини, кивнув рукою,
- Не звертай уваги! Все обійдеться. Звичайно нас четверо трохи затісно та навесні після сесії будемо винаймати квартиру.
Наступного дня, хоч це й була субота. Віктор йшов на роботу, на позапланову перевірку. Вже коли чоловік був в дверях гукнула,
- Вікторе, візьми пеленки ті, що в тазу, вивісь на мотузку надвір, а то поки я, ще одягнуся тепліше, в халатику ж не піду.
Кивнув головою й вийшов. Свекруха в цей час наливала собі чай, покачуючи головою сказала,
- О - хо - хо, молодь - молодь… А я свого чоловіка не заставляла вішати пелюшки, люди будуть сміятися, скажуть під підбори взяла чоловіка.
Вона промовчала…. повернулася до доньки, прасувала дитячі речі. Весь час, як пташка біля пташеняти, весело говорила до неї, коли вкладала спати, тихенько, щоб не заважати свекрусі, співала колискову.
Час поспішав….Після вихідного дня, чоловік пішов на роботу, свекруха, пішла раніше за нього. Коли Тоня розпалила пічку, на столі помітила розгорнуту книжку, поруч два маленькі календарі. Здивуванню не було меж, коли побачила закреслені дні в обох календарях, закреслено сорок два тижні від їхнього весілля. Ледь посміхнулася, про себе,- Ну – ну і чого б це їй в голову прийшло лічити, що не вірить, що донька від Віктора?! Та довго думати за це не прийшлося. Свекруха прийшла з роботи, привіталася. Зняла пальто, заглянувши в кімнату,
- Ну, що справляєшся з своїми обов`язками…Справляйся – справляйся, тільки не можу зрозуміти, чого в малої коси чорні - чорні, як смола, ми з сином світло русі і ти руса, а мала хоч і тіло біленьке та коси занадто чорні.
Тоня не змогла зрозуміти до чого ця мова. Вона ледь-ледь посміхалася, дивлячись на маленьку,
- А ми звідки знаємо в кого ми вдалися, правда сонечко моє, напевно в родині є чорняві.
Свекруха зміряла сердитим поглядом, наважилась щось сказати та Тоня відразу продовжила,
- Моя мама чорнява, правда зараз сива, тож до бабусі вдалася наша Валюша.
Пройшло два тижні. Часом донечка добре спала, а було вночі й капризувала. Звичайно свекруха чула та двері заказати, щоб навісити в кімнату не дозволила. Коли мала плакала тільки й чути- ,»От нещастя, коли це закінчиться». Тоня сама чекала цього, чекала весни, в надії, що підуть окремо жити.
Через тиждень Віктор поїхав на сесію в Київ, тож залишилася знову з свекрухою. Було важко зрозуміти, чому наодинці, за дрібниці свекруха чіплялася до неї. При синові ніяких нарікань, зовсім інше відношення, навіть на руки онучку брала та коли син тільки за поріг, то все їй не так. Боліла душа та знала свою роботу, зрозуміла, що допомоги від свекрухи годі й чекати. Вставала рано, палила пічку, готувала їсти. Часом і дров нарубаних не було, чомусь Віктор мало заготовить, то приходилося самій рубати. Іще були проблеми з молоком, в магазині люди завжди займали черги в шість - сім годин ранку, хоча магазин працював з восьмої години. А без молока ніяк, треба ж годувати доньку, значить треба самій пити молоко, чи то з чаєм, чи без нього. Добре, коли мала спить, швидко перебіжить, займе чергу, а потім після восьмої ранку знов, як пташка летить, щоб швидко повернутися назад. Дехто з старих людей розумів, що залишала дитину саму, пропускав взяти без черги, бо треба було, ще з пів години постояти, а інколи приходилося сповивати доньку і йти в магазин з нею. Воно й незручно, холодно, хоч і початок березня та весною, ще й не пахло.
Одного разу, Тоня зранку займалася прибиранням в кімнаті, побачила на останній полиці етажерки, поверх книг, фотоальбом, з нього тирчало декілька фото. Хоча й часу було мало до приходу свекрухи з роботи та цікавість зробила своє діло. Вона роздивлялася старі, пошарпані фото. Для неї майже всі були незнайомі. Та одне фото нагадало слова свекрухи - в кого доня чорнява? На фото свекруха і її сестра риденька, Тоня її бачила, якось в гості заходила. А інша жінка схожа на свекруху, волосся в неї було чорне, як смола. Оце так - так, то в їхній родині теж є чорняві, що за підозри - дивувалася про себе.
Пройшов лише тиждень, як Віктор поїхав на сесію, мав там пробути п`ятнадцять днів. А їй здавалося, що пройшла вічність. Вона намагалася з дитиною не заважати свекрусі та тільки прийде з роботи, то відразу йшла гуляти надвір. Інколи свекруха лягала спати, а інколи включить радіо на всю гучність, слухала веселі пісні. Після обіду Тоня надворі гуляла з малою на руках, сусідка тітка Феня, підбадьорювала її, мило посміхалася, інколи розпитувала про доню та розповідала про своє молоде життя з чоловіком Ігнатом. Обоє привітні, приємні люди. Вона низенька, повненька жінка, роками така, як і свекруха, він трохи старший, високий дядько, про таких кажуть - велетень. Тітка Феня інколи займала чергу в магазині для неї, як кажуть світ, не без добрих людей.
Одного дня … Вже майже темніло… Тоня надворі гуляла з донькою, за хвірткою покликала жінка в руках тримала велику чорну сумку, вона прийшла до свекрухи. Тоня запросила її в хату,сама ж вирішила, ще хвилин десять - п`ятнадцять погуляти.
Вже віником обмітала ноги, зайшла в коридор. Раптом почула гавкіт собак, здивувалася.Тільки відчинила двері в кімнату, як під ногами, гучно загавкали два песики, почали ричати. Жінка посміхалася, весело сказала,
- Та це вони так полякають і все, не кусаються, не бійся.
Тоня пішла в свою кімнату, займалася дитиною, песики побігли за нею, вже виляли хвостами. Вони швидко забралися на диван, обнюхували все, нишпорили по всіх кутках. Отакої! Здивовано сіла на стілець, що ж це буде? Якось треба вхід загородити в кімнату, чи що? Такі спритні вже й на етажерці обнюхали все, так і до дитини в коляску з стільця можуть добратися.
Вона чула веселий сміх двох жінок в кімнаті, майже не можна було розібрати про, що говорили, бо з радіо гучно линула весела музика. Тоня погодувала дитину, чекала коли стихне той гамір. Близько двадцятої години жінка прощалася з свекрухою, чула голоси, дякували одна одній. Ну нарешті хлопнули двері, в хаті стало тихо. Здивуванню не було меж, коли Тоня, переступивши поріг, побачила песиків, ті мирно спали скрутившись клубочком один біля одного. Чи можна було щось сказати, звичайно ні, господар – пан. Та їй в голові не вкладалося, як це має бути в хаті, вони ж як нишпорки, по них видно, ще молоденькі. Хоча б до посуди в тумбочки не лазили та не дай Бог за стіл не лізли. Тоня помила посуду, що залишили після вечері жінки, до хати зайшла свекруха,
- От і мені буде веселіше. Ти ж завтра будеш малу купати, то я зараз в тазу їх викупаю, щоб були чисті.
З думками лягала спати… Вночі донечка проснулася їсти, песики відразу були під ногами, згодом вже й поруч на дивані. Жах, думки, де той Віктор, чи він знав, що свекруха має взяти кімнатних песиків? З розмови між жінками, що вона ледь чула, зрозуміла, що свекруха їх давно замовила, мали їх принести, ще перед Новим роком. Але ж так тісно, треба було тнрміново йти винаймати квартиру, чи може він нічого не знав? Не вкладалося в голові. Хай би вже пішли окремо жити, тоді б вже взяла, чи хоча б весни дочекалася, тепла, адже й так тісно й маленька дитина в хаті. Оце так сюрприз! Щоб позбутися песиків, наважилася в дверях поставила два стільці і заклала валізами.
За вікном густо падав сніг…. Оце так весна, треба йти розчистити сніг. Доня солодко спала, ну то й добре, подумала Тоня, але ж відразу нагадала за песиків. Щось дуже тихо, можливо свекруха їх залишила в коридорі, коли йшла на роботу. Швидко вдягнулася, прибрала на місце валізи й тихо, підкрадаючись, подивилася в кімнату, ледь не схопилася за голову. Рушники, що висіли на рукомийнику валялися на підлозі, тут же розлите молоко з собачої тарілки. На кухонному столі перевернуті склянки з під чаю, напевно свекруха залишила, на її розстеленому ліжку спали песики. О, Боже, треба все прибрати. Як метеор металася по кімнаті. Прийшлося в воді з пральним порошком замочити рушники і скатертину зі столу, бо заварка чаю залишила чорні плями. Полегшено зітхнула, коли все прибрала, розпалила пічку. Песики час від часу відкривали очі, озиралися, зівали і знову дрімали. Добре, що за молоком сьогодні непотрібно йти, вскочила в чобітки, пішла розчистити стежки від снігу.
Свекруха тільки повернулася з роботи, озирнулась по кімнаті,
- А де поділась скатертина?
Тоня щойно погодувала малу,
- Так вона ж в плямах від чаю, на столі були перевернуті склянки, я замочила з порошком, нехай трохи від`їсть. І рушники всі були на підлозі, мокрі, в молоці….
Песики почувши розмову, зірвалися з ліжка, лащилися до свекрухи, нюшкували. Вона цілуючи, весело до них,
- Ах ви мої хороші, ах ви моя радість!
Очманіти можна! Очі полізли на лоба, ну-ну, що буде далі? Повернулася йти в кімнату до себе, збиралася піти з малою надвір, їй услід свекруха,
- Могла відразу й попрати, нвіщо було залишати, де поставила, що не бачу?
У відповідь кивнула рукою,
- Так я спочатку в холодній воді виполоскала, а потім гарячою водою залила, в коридор винесла, зараз з малою погуляю, засне, тоді буду прати.
Добре, хоч мороз невеличкий, надворі можна з малою й годину погуляти, щоб не повертатися в хату. Як це все витримати, хай би швидше минав час. До приїзду Віктора залишався тиждень.
Два дні поспіль, зранку на Тоню чекала та сама картина в кімнаті. Правда, на столі не було скатертини, лежали газети. І по кімнаті шматки розірваних газет. В кутку, біля рукомийника дуже смерділо, виднілися сліди сечі. Ой, яка гидота, можливо треба було в коридорі пісок чи, що поставити. Прийде свекруха, треба запитати, як краще зробити. Вона мила підлогу, котилися сльози. Перед нею бігали песики, заважали, хотіли гратися, напевно, ще й чули запах молока, бо попискували, підстрибували, заглядали в очі. Їй було і їх шкода, а себе й дитину, ще більше. Добре, що додумалася на ніч закриватися валізами та стільцями, вже б напевно і соску з коляски забрали. Як по молоко йти, адже лізуть геть, аж на стільці, а потім і на стіл, і на підвіконня.
Наступного дня, вона закрила песиків в коридорі, коли йшла по молоко, свекруха прийшла пізніше. Тоня була задоволена, що все обійшлося, боялася, що як дізнається не знати, що буде. Вже трохи знала свекруху, тому й нічого не наважилася сказати, навіщо ці сварки? Віктора немає, все рівно без нього нічого не вирішить.
Два дні в хаті галас, дзявкання песиків, це так свекруха їх готувала до життя, як вона сказала. Дала їм ім`я - Міккі і Нік. Дражнила їх, тицяла в писок свої ноги, ті хапали за носки, тягнули до себе, коли свекруха забирала, дзявкали. Вже й книжок майже не читала, хіба, що під музику з радіо, їх вчила служити, щоб навчилися ставати на задні лапи.
Це була субота, коли Тоня побачила той сон… Вночі три рази просиналася доня, чому плакала й не знати, можливо з материнським молоком передавався настрій. В душу засіла тревога, хоча б не захворіла. Сльози котились, тремтячою рукою легенько струшувала їх, щоб не попали на чоло дитині. Ще трішки, вмовляла себе, ось понеділок і вже приїде тато, можливо тоді закінчиться цей кошмар в хаті. Треба терміново йти винаймати квартиру. Ці песики її дістали, вони скрізь лазили, все діставали, тягнули на підлогу, вилізши на стілець, лискали стіл, визивали огиду, неприязнь до себе.
Нагодувавши дитину, приспала, сумно кинувши погляд до вікна, поспішала в магазин за молоком. Вона вчора, як надворі гуляла з малою, продавщиці банку занесла для молока. Останнім часом, молока привозили всього один бідон, не всім бажаючим діставалось, в черзі люди кричали, сварилися.
Біля ліжка на стільчику стояла включена настільна лампа, свекруха вже не спала, лежачи читала книгу, поруч дрімали песики. Тоня привіталася й сказала,
- Валя заснула, я перейду в магазин за молоком, вчора банку залишила продавщиці, там Світлана чергує, обіцяла мені залишити, щоб я в черзі не стояла.
Вона кивнула головою,
- Тільки не вештайся більше ніде, як проснеться, що я з нею буду робити?
Холодний вітер, вдарив в обличчя, коли вийшла надвір. Вгамовувала неприємні думки, вмовляла себе, щоб не плакати, бо ж пропаде молоко в грудях, цього ж не можна допустити. Хвилина - дві, почав падати густий сніг, сильнішав, зривався, кружляв вітер, ніс з заходу темно - сіру хмару, напевно хурделиця буде, треба йти швидше.
Біля магазину людно, хто з бідончиками, хто з банками. Черга велика, розмови, що пізно привезли молоко і тільки один бідон. Розчарування охватило душу, як пробитися до прилавка? Треба ж забрати банку з молоком та чи Світлана встигла її наповнити? Треба швидко, бо бурчатиме свекруха, наче знала, що багато людей буде, попереджала, щоб недовго ходила.
Хай би песиків не було, то не так би хвилювалася, ще до дитини в кімнату полізуть. Дякувати Богу і Світлані, що побачила її в дверях, кивнула рукою,
- Тоню! Зачекай трохи, я зараз…
В черзі гомоніли, в основному люди похилого віку, кожен намагався швидше підійти до прилавка.
Їй прийшлося зачекати хвилин десять, коли нарешті передали банку з молоком. Світлана привітно посміхнулася,
- Гроші потім віддаси.
І до покупців,
- А ви не кричіть, в неї дитина маленька, тому й даю в першу чергу.
Потепліло на душі, заясніли радістю очі, добре, що в Світлани є малі діти - все розуміє.
З піднесеним настроєм поверталася додому, все ж, гадала швидко справилася. Та коли відчинила двері в коридор, ледь не вирвала. Прямо під ногами собаче лайно і не одна купка, а кілька, в ньому копошилося щось біле.Стиснуло в горлі, вискочила надвір. О Боже! В хаті мала дитина, а тут таке! Здавило в скронях, душа хотіла кричати, вити, як вовчиця, щоб захистити своє дитя від цього. Зняла хустину, витирала піт, де взявся і не знала. Та, як свекрусі сказати? Чи вона не бачила? Адже випускала песиків сюди, їх тут немає, значить забрала в хату.Від хвилювання тремтіли руки, ледь не упустила банку з молоком. О Боже, дай мені сили стерпіти все це, дай сили угамувати цей біль, дочекатися приїзду чоловіка.
В хату переступила поріг, під ногами песики- з тарілки пили молоко. Свекруха за столом читала книгу.
- Мала спить? - тремтячим голосом запитала.
Свекруха дивилась поверх окулярів,
- Щось там пару раз кевкнула, напевно не спить, я не дивилася, тож не плаче.
- Той добре, - тихо відповіла, хотіла зняти пальто.
Свекруха кивнула рукою
- Там прибереш, в коридорі, я постелила їм газету, а вони паршуки- таки скрізь наклали. І підмети сніг біля дверей, до мене подружка обіцяла прийти.
Поки свекруха говорила, трохи заспокоїлася, відповіла,
- Заплаче мала, покличете.
Після обіду не наважилася з малою йти надвір, хоч снігу вже не було та розгулявся холодний вітер, в грубі, аж свистіло, завивало. Хоч на душі гидко та зварила бараболі, збиралася пообідати. З тарілкою направилася йти в кімнату до доньки. Та її зупинила свекруха, тримаючи на руках песиків, посміхаючись, ледь не цілуючи їх,
- Чого тікаєш, що тут не можна поїсти…
Кинуло в піт, ледь стримувала сльози,
- Мамо, ви бачили, що в коридорі? Я боюся, це ж заразне,
- Тю , - засміялася у відповідь й продовжила,
- Таке в кожної людини є, ти думаєш, що ти свята, одна така чистюля?
Ні, не втримала сліз, голос прихрип,
- Я боюся за дитину, вона ж зовсім маленька, вони скрізь все лискають, кидають на підлогу рушники і ті, що витираємо посуд.
- Ну й, що?! Нічого не буде твоїй дитині, подумаєш принцеса.
По тілу холод, хотілося виплеснути все, що накипіло на душі, не витримала запропонувала,
- Може б в коридорі їх тримати, там же не настільки холодно, в ящик постелити якісь лахи.
І не хотіла говорити та наче вирвалося,
- Чи вам малої зовсім не шкода?
Свекруха посміхнулася, демонстративно обійняла руками песиків, тулила до обличчя й весело,
- А, що мені твоя дитина? Я песиків люблю, не збираюся тобі поступатися. Куди хочеш, туди і йди, хоч зараз! Тебе тут тримати ніхто не буде. І я тебе сюди не звала. Моя хата, що хочу, те й роблю. Чи не в мене виріс син, за якого треба золоті гори дати? Нічого, виріс! І до речі теж була собачка в хаті, а в неї бачте - донька принцеса….
Душило в горлі, немає слів… Змовчала, йшла в кімнату, раптово відчула холод, на тілі виступили сироти. Яке там їдло, поклала тарілку на підвіконня. Єдиний син і одна онучка, і ось так! Раптом пригадала, одного разу в розмові чоловік проговорився, що три рази був у притулку. Вона бачила, як він тоді змінився на обличчі, тож не наважилася запитати, як це сталося і чому? По ньому бачила, що пригадувати минуле життя, йому спричиняло біль. Така любов материнська? Невже не бачить, що він коли дивиться на неї, то щастям сяють очі? Невже не бачить, що одне одного варте? О, Господи, невже, то ревність?
Ковтала сльози, то правда, слів не підібрати. О Боже, дай терпіння, думками вмовляла себе. Той сон не віщій, ні! Треба терпіння мати, тож не піду кудись з дитиною на руках, в таку погоду і куди йти? Йти до сусідів соромно. Змиритись і змовчати треба, дочекатися чоловіка. А потім, як найшвидше тікати звідси, чого було тягнути, все зачекай та й зачекай, їй самій буде важко матеріально. Та краще хай допомагає грішми, тільки б окремо жити. Треба терміново шукати квартиру в оренду.
Тоня годувала доньку, її маленькі оченята, як сонячні промінчики, гріли їй душу, пробуджували надію, що має бути все добре. А за вікном знову розгулявся вітер, час від часу бив у шибку, підкидав на скло пухкий сніг. Вона ховала в ньому свій біль і сум, водночас згадувала мамині слова. Як наче в воду дивилася мама, звідки знала, що важко жити на чужині, далеко від рідної домівки, від родини….
1974р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823925
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Всміхнулось сонечко, й на довго так сховалось,
Ніхто не знає, що в тій зболеній душі зосталось…
Бо вона хоче і тепла і світла
Аби в тім сяйві – та любов розквітла.
А світо те сховали чорні хмари,
Що розбрелись по небу, мов отари.
І в даль поволі все пливуть, пливуть,
Та серцю спраглому спокою не дають.
Під вечір ніби трішки прояснилось,
Чи Ти приходив? А чи то наснилось.
Яскраві зорі небо уквітчали,
Та ми чомусь їх і не помічали.
Нас обіймали лагідно прозорі ночі,
А ніжним поглядом так гріли сині очі.
Дві пари щиро одне в одного дивилися.
І цілувались ми з Тобою і любилися.
06.02.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824445
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Де є любов - там слів не треба,
Де є печаль - там сльози й біль.
То світить сонце ясне в небі,
А то холодна заметіль.
Де є любов - сади квітують,
Де є печаль - там сум щодня.
Вітри за вікнами лютують
Із ночі до самого дня.
Де є любов і розуміння,
Там завжди дружня є сім'я.
Де є печаль, го́ри каміння,
Над ним літає вороння.
Коли прокинешся ти рано,
Тобі привітно скаже день.
Той хто люби́ть не перестане,
Птахи співатимуть пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
[b][i][color="#0d22de"]Тихо падає сніг,
ті сніжинки - цілунками з неба...
А обійми твої -
це моєї душі оберіг.
І за всі "неразом",
(бути разом - щоденна потреба)
Я тихенько молюсь,
прошу Бога тебе щоб беріг. [/color][b][i][/color][/i][/b][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817603
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 05.02.2019
[b][i][color="#0d22de"]Тихо падає сніг,
ті сніжинки - цілунками з неба...
А обійми твої -
це моєї душі оберіг.
І за всі "неразом",
(бути разом - щоденна потреба)
Я тихенько молюсь,
прошу Бога тебе щоб беріг. [/color][b][i][/color][/i][/b][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817603
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 05.02.2019
[b][i][color="#0059ff"]Потривожу замерзлу тишу своїм чеканням...
Вже холодне зібрала віче зима востаннє.
Повертає вона на літо, так кажуть люди.
Там в тумані слідочки січня ховає лютий...
Гріє душу любов і віра - дарує крила,
А в чеканні допомагає молитва щира.
Я молитвою обігрію замерзлу тишу.
І краплинку свого кохання зимі залишу.
[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823975
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2019
Дівчино, голубко, посидь біля мене,
Настав вже розлуки нам час...
Дасть Бог, не загину, до тебе вернуся,
А ти мене, люба,чекай!..
Ти в мене хороша,усе розумієш,
Я йду захищати свій край...
Можливо в останнє до тебе горнуся,
Благаю, мене ти чекай!..
Тобі обіцяю, берегтися буду,
Та ж знаєш - війна є війна...
Якщо ж і поцілить в бою в мене куля,
То ти не лишайся одна...
Не довго сумуй і знайди собі пару,
А з ним і мене пом"яніть...
Якщо ж у вас син, а чи донечка буде,
Її моїм ім"ям назвіть...
Дівчино, голубко, не плач, я благаю,
Бо ворога я не боюсь...
Усе буде добре, я вірю і знаю,
Й до тебе,кохана, вернусь!..
Ти ж знаєш, голубко, тебе я кохаю,
Дай в очі твої зазирнуть...
Ти будеш чекати, я вірю і знаю,
Що я не загину й вернусь...
Не може ж війна ця так довго тривати,
Колись же скінчиться вона...
І ти мене будеш, кохана, стрічати,
І зникне навіки війна...
До тебе вернуся і будем ми разом,-
Своє будувати життя...
Сімейне гніздечко поповниться з часом,
І буде усе до пуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823863
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Рядки віршів сховалися в туман,
А може просто переходять в прозу.
Це що таке зневіра чи обман?
Палкі обійми лютого морозу?
Думки, мов сіра поморозь, снують,
І падають на душу, як в долину.
А я чомусь не можу все збагнуть,
Яке там все? Та навіть половину.
Де промінь той, що темінь розжене?
Що через темряву пробитись, хоче
Де оте вимріяне, вистраждане, зважене,
Від чого серденько радіє і тріпоче.
03.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823996
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
"Люблю", - набатом у надвечір’я ввись,
Де сонце заступають темні хмари.
Дякую долі за те, що є, - колись,
Де він був мій і не було печалі.
Збігають дні у мовчазнім рятунку
Від холоду у серці та за вікном.
Чуднішого не втрапиш подарунку,
Аніж кохання, що личить обидвом.
Кохання, - сонце, що з пітьми тікає,
Душа без нього в утробі сирота.
Віро моя, ти де, - душа питає,
До світла лине укотре навмання.
03.02.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823973
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Чи ж Ви згадаєте про мене,
Коли зима стане на зламі?
Як сонячне пасмо черлене
Розбудить поміж душ цунамі?
Чи в серці віднайдете риму,
Щоб в унісон з моїм довіку?
Чи розпізнаєте незриму
В мені жадану Евридіку?
Орфею мій, мовчання - згуба.
Сніги, сніги, у них спокута.
Може я стала Вам не люба?
Скажіть, чи Вами я забута?
Коли вже так... тому і бути,
Ледь диха небо кострубате.
Ваша байдужість - смак отрути...
Не осудіть і... прощавайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823293
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 03.02.2019
Безсоння.
Тиша…
Наче постріл
Летить з покрівлі мокрий сніг.
Тобою пахне наша постіль,
Ти не пускаєш в ліжко снів.
Тобою сповнене повітря,
Й ще на подушці теплий слід.
Думки нанизую на вістря
Твоїх останніх ніжних слів.
На серці лагідне «кохаю»
Застигло краплями роси.
Вже у ваганні не зітхаю,
Єдиний ти, на всі часи.
Із губ знімаю поцілунки,
У передрання темне шлю.
Прийми вітання від чаклунки,
Й моє невдаване «люблю».
Зима змагається, знов осінь
На сніг спустилася дощем.
Ми ж у весні застрягли досі,
Нам солов’ї співають ще.
Живу в тобі, живу тобою,
В щасливих днях тепер живу.
Багаті справжньою любов’ю
Ми повість пишемо нову.
Відтак і душі одностайні –
Реальна зустріч – не дзвінок,
Бо вірять… в нашому коханні
Лишилось безліч сторінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823561
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 03.02.2019
Блудниця нічка, із снігом мов у змові,
Геть посивіла, повсюди… темінь, сіро,
Такий характер, то причуди зимові,
Сховала місяць, сплять зорі, десь понуро.
Сльозяться хмари, від обіймів й холоду,
Легенький шепіт, колискова для землі,
Дощ - гість незваний, порушив сну солоду,
Не рада ночі, кепсько на душі мені.
Вікно відкрию, зазирну між краплинки,
Вони вже мерзнуть, від подиху морозу,
На підвіконні, біліють порошинки,
Блудниця нічка, світлішає відразу.
Чи притомилась, чи піддалась спокусі,
Згадала погляд, молодого серпанку,
В сизій вуалі, розтала в піднебессі,
Блудниця нічка, сховалась від світанку.
2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823776
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Він був в війну артилеристом,
А вона снайпером була.
Як сонце сходило над містом,
Чи падала на землю мла.
В одну і ту ж хвилину разом,
Летіли з серденька слова.
Шалений вітер, кулі градом,
Чи ти живий... Чи ти жива...
Зустрітися б з тобою люба,
І тебе ніжно так обнять.
Присісти поруч біля дуба
І пісню нашу заспівать...
Була війна... Вони солдати
І Батьківщина лиш одна.
І був наказ: "На смерть стояти,"
Бо чорна сунула орда.
Ніхто не знав у ту хвилину,
І не були такі думки.
Що ворог знищив вже родину,
Не зацвітуть більше садки.
Згоріла хата над горою,
Лише самотній журавель
Хитає в небі головою,
Не дочекається гостей.
Війна нікого не щадила,
Вона жорстокою була.
Та переможе мужність й сила,
І буде вільною земля.
Й у день святковий, Перемоги,
Як цвітом вкриються сади.
Їх поєднають знов дороги,
Не на хвилину - назавжди...
Зустріне їх широке поле,
Чекати буде старий дуб.
Ти бережи їх завжди доле,
Торкнися медом їхніх губ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Роздав свої картки візитні лютий:
На двадцять вісім днів безмежжя драйв.
Полинули в його мінливість люди,
Бо у піжмурки з ними вправно гравсь.
То припече - бурульки слізно плачуть,
То холодом проймає до кісток.
А то поводиться, як справжній мачо:
Будує льодяний в зірках місток.
О лютий-місяць, не криви душею.
Весняний лазер швидко прибере
Твою морозно-срібну галерею,
І щирий Березіль помчить вперед.
(У цьому році 28 днів має лютий.)
01.02.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823843
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gicmi1pAmuQ
[/youtube]
Дні зимові спливають повільно.
З нентерпінням чекаєм весни,
І листаємо дні ми невільно,
Що залишать у згадках сліди...
Снігопади, заноси, завії,
І квітучий від снігу мій сад,
І живучі у серці надії,
Безкінечний, бажаний їх ряд.
Розкладаєш їх так, як умієш.
Головне в них, щоб віра жила.
Десь на обрії хай бовваніє,
Щоб здійснитись колись все ж змогла.
Неважливо, чи перша здійсниться,
Чи середня в моєму ряду.
Завжди зможу у ній розчиниться,
Я - Н а д і я в надії живу.
Кожну з них до душі пригортаю,
Вірю в краще, завжди було так.
Із надій своїх долю сплітаю,
Кожна з них - неповторний їх смак.
І нехай не всі разом здійсняться,
Терпеливо чекатиму їх.
Так буває, що просто насняться,
Все ж щасливою буду... не гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823506
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Коли на землю впадуть роси
І цвітом вкриється трава.
Вплету тобі ромашки в коси,
Немов у пісню ці слова.
Піде́м у луг у чисте поле,
Де вітер тихо гомонить.
Дарує небо неозоре,
Кохання ніжного блакить.
Візьму тебе на свої руки
Й до свого серця пригорну.
Нехай слова почують луки,
Як палко я тебе люблю.
Прошепочу, що так кохаю,
Від себе більш не відпущу.
Кохання наше стало раєм,
Не змокло навіть від дощу.
Ми збережем його навіки,
Нікому більш не віддамо.
Воно у нас таке велике
І так лиш нам любить дано.
Моя кохана, моя ніжна,
Для мене ти ромашки цвіт.
Твоя усмішка дивовижна,
Несе в закоханий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Кра́пали бурульки з стріхи над дверима,
А старенька мати виглядала сина.
Водиця по шибці із вікна стікала.
Звідки виглядати, то вона не знала.
- Не вій, вітре, в полі і не гни берізку,
Принеси від сина хоча б якусь звістку.
Роки неспокійні: скрізь війна, розруха..
Вітер все гуляє, стареньку не слуха,
Бо не знає бідний, як те говорити -
Краще вже старенькій надію лишити.
В широкій долині, де станція Крути,
Рідний син загинув – вже не повернути.
Хлопці молоденькі: учні, гімназисти
В бій ступили сміло, клятих б’ють чекістів.
Вийшли боронити молоду державу
І, хоча ще діти, билися на славу.
За Вкраїну-Неньку і свою Свободу,
За Дух український вільного народу.
Хоч сили нерівні (десь разів у десять),
Билися відважно у страшну негоду.
П’ять годин стріляли по них безупинно -
Не один в долині там боєць загинув.
Кра́пали бурульки з стріхи над дверима,
А старенька мати все чекала сина..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Заплакало небо рясними дощами,
І що то за сльози посеред зими?
Симфонію ніжну я чую ночами,
Під пасмами зливи – зіщулились ми…
Чи сон це, чи просто бентежна уява?-
Дві постаті ніби стоять в самоті.
Чи може, верба то стоїть кучерява,
Схилившись до ясена у темноті?
А дощ все ридає, так холодно плаче,
Стьобає в обличчя, неначе палач.
Біль серця побачив він раптом, неначе.
А потім тікає від мене навскач.
Заплакало небо, чомусь зажурилось,
Сховало десь місяць, зірок не знайдеш.
А може мені все це тільки наснилось,
А може наснився і Ти мені теж?
Заплакало небо рясними дощами,
І що то за сльози посеред зими?
Хапаю я щастя своє пригорщами.
Й несу у той сон, де удвох були ми.
29.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823325
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Спить земля під снігом, спить ставок, озерце,
І застиг на місці час і мить.
Не морозь, морозе, моє спрагле серце,
Бо воно живе і так хоче любить.
Не занось снігами, віхоло, дороги,
Вітер також, тихше хай шумить.
Не впущу я в душу сумніву і тривоги,
Моє серце вміє ще любить.
Місяченьку ясний, з-за гори спустися,
І заглянь в вікно, де милий спить.
Променем легенько до нього торкнися,
І шепни…, що я буду любить.
28.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823186
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DILaMQ867A
[/youtube]
Скажи: ти знаєш,
як болить?
Ти чув колись, як серце
плаче?
Чи бог дав змогу полюбить,
Відчути почуття гарячі?
Мої ти коси цілував,
Для тебе мила їх любистком.
Ти пам"ятаєш?
Пригадав?
Чому ж оце взялося
смутком?
Давай з тобою помовчим,
Сердець почуємо
розмову...
Чим ти без мене час
цей жив?
Що брав в житті ти за основу?
Чи хтось любив тебе,
як я?
Душа твоя узнала щастя?
Мовчиш... Вся відповідь твоя.
Чи зрозуміти тебе вдасться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822585
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 29.01.2019
[b][i]Зимове мрево. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
Хай спить земна вчорашня благодать -
Мені б туди,
де тиша кришталева.
Мені б туди, де сосни небо п’ють,
Де місяць стежку вказує до хати,
Де хочеться про всіх і все забуть,
Де сам –
та не самотністю обнятий.
І з янголом поезію читать,
У сутінках тепло відчуть у серці.
В самотності з собою помовчать -
Знайти себе
у справжності відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 29.01.2019
[i][u][b][u]Сиротливо, із деревним паливом,
Пічка перегукується: "Ба!"
На дахах малесенькі проталини,
У вогнях чорніються дрова.
Рясно попелинки міні тернами
Обростають простори цеглин,
Пахне пиріжками, пахне зернами,
Із світлини зирить селянин.
- Ба! Ало! Бабусенько! - лоскочеться
Телефоном внука у ночі.
І бабусі, і хатинці хочеться ,
Щоб не сотий дзенькав, а - ключі.[/u][/b]
[/u][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823235
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Дзюрчить вода, то річка веселиться,
Лоскочуть сонця промені гілля.
Зелений берег від роси іскриться
І вітер в гості прилетів здаля.
Почулись дивні звуки солов'їні,
Із саду, що за хатою росте.
Вони про тебе нагадали нині
І вишня ще буяє і цвіте.
Ти пам'ятаєш, як під нею двоє,
З тобою ми сиділи молоді.
Гули неподалік десь бджоли роєм,
Я ж дарувала усмішку тобі.
Вдихала щастя те на повні груди,
Воно до себе пригортало нас.
Я шепотіла буде - чи - не буде,
Кохання те закохане у нас...
Звичайно буде, ніжно усміхався,
Звичайно буде - то слова твої.
Але коли ти в іншу закохався,
Померкло все для мене на землі.
Роки пройшли і швидко так минули
І лише зустріч... Зустріч та одна.
Мене у сад з тобою повернула,
Де квітне він, бо знов прийшла весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823233
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Торкаюсь серця, що болить у грудях,
Стікає біль сльозою у в очах.
Розриви куль солдатів наших будять
І камуфляж їх порохом пропах.
Війна...Війна... Хижий цілунок смерті
Спускається з розчахнутих небес.
Якою нині бути новій жертві,
Кого вогненний ще розплющить прес?
Заплаче сніг розтоплений червоно,
Зранена гілка схилиться до ніг.
Чому так прикро, що живе безумство,
Що ми - не ми, що нищиться наш рід?
29.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823246
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Засніжене місто - зими вишивання,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.
Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
Тепло відчуваю, любові жагу.
Засніжене місто у гладі білястій,
Калиновий глянець додав їй штрихів.
Зима вишивала кохання на щастя,
І разом зустріли ми сонячний схід.
Світлина нашого міста В. Чардимова. (Гладь - вид вишивки, в якій стібки щільно прилягають один до одного. Штрих - у значенні - окрема подробиця, характерна риса.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Там де трави сплелися з дощем,
Де краплини розкидали роси.
Закрадається в серденько щем,
Він в душі моїй тихо голосить.
Я благаю не треба, мовчи,
Не тривож тих думок і печалі.
Краще душу в кохання вмочи
І полинь разом з ним в світлі далі.
Про кохання усім розкажи,
Як же тепло, коли розуміють.
І міняє життя вітражі,
Коли ніжно кохати уміють.
Тихо так шелестить очерет,
Пташка дзвінко пісні заспіває.
Загадковості ніжний сюжет,
Перламутрове сяйво стрічає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Життя не можна розписати –
Тут графік, розклад неможливі:
Хто – сіяти, хто – колисати–
Збирає кожен власне жниво.
Сховай небажану сльозу,
Стряхни задуми темний колір,
Прислухайсь, очі теж роззуй,
І не карай себе ніколи.
Зумій у цім житті вціліть,
Не розгуби гуманність, совість.
Знай: серце в кожного щемить,
І кожен пише власну повість.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822511
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Почуй мою любов, почуй моє тепло
І літо те не забувай, не треба.
Згадай минуле, там так затишно було,
Веселка розфарбовувала небо.
Почуй мою любов, вона мене п'янить
І паморочить голову без тями.
Кохання нашого, така бажана мить,
Висвітлюється диво - кольорами.
Почуй мою любов у ніжності думок,
Метеликом я доторкнусь до тебе.
Зроби на зустріч той один - єдиний крок,
Любов'ю пригорни́ мене до себе.
Почуй мою любов, через усі роки,
Почуй, прошу тебе, я так благаю.
Не надівай оков, зроби все навпаки,
В думках з тобою завжди й так кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822439
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Кілометри між нами глибоких снігів,
І десятки років круговерті.
Перепони думок з охолоджених гір,
І пергаменти часом затерті.
Мов приблуди у мареві мрії давно,
Непорушений спокій словами.
Простелилось навкруг лиш зимове панно,
Увертюра минулої драми.
Я нічого не можу сказати тобі,
Бо пригіркли, напевно, причини.
А життя повернулось у правильний бік,
І ще далі біжить безупинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822575
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Я приеду в твой дом, в твой заброшенный сад, мне не спится,
Поутру оставляя домашнюю клетку - я вольная птица...
С Новым годом, родной, всё глубоким засыпало снегом -
Ни заехать сюда или даже пройти... ох, давно ты здесь не был...
Я побуду одна, потому что вчера всё решила,
Мне болит тишина, закружила зима, вот опять закружила...
Без тебя даже в дом не влететь, как бывало, с разбегу...
Телефоном пишу дорогие слова по хрустальному снегу...
Рисовала не раз нашу встречу, где тёплая осень,
Среди белых снегов ты об этом уже не узнаешь, не спросишь...
И давно не горит свет в окне и молчат занавески,
И ни птиц, ни души, ни следа, пустота... почему же мне тесно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Кохання - то загадка для душі,
Кохання - то поема для поета.
Кохання - то усі мої вірші,
Відкрите серце музики куплета.
Кохання - то богема дивних снів,
Кохання - недоспа́ні наші ночі.
Кохання - то Амура стріли в ціль,
Переживання і думки дівочі.
Кохання - то стривожені серця,
Кохання - поцілунки до світання.
Кохання - коли двоє до кінця,
Ця вічність - є загадка для кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821482
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Кружляла віхола… і сніг
Немов би вирвався на волю
І не чиюсь, а власну долю
Жбурляв, востаннє мов, до ніг.
Забілював садові крони,
Як маляр, аж до видноколу,
Назавжди щоб і вже ніколи
Не стерлись фарби...До утоми
Кружляв в потоках вітру й світла,
Просився в дім, у шибку стукав,
Немов хотів цю радість-муку
Розсіяти посеред світу.
Злітав з дахів морозно-стигло,
Бешкетував, хлоп'я немов.
І день згасав...І вечір знов...
Так чисто скрізь і зимно. Стихло...
Втомивсь грудневий сніговій,
Приліг на світле покривало,
І небо тихо витирало
Краплинки з-під холодних вій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820942
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Ах как прекрасен, очарователен мир,
Зима примчалась, с нею мороз – ювелир,
Все реки в блёстках, уж стали зеркалами,
Во сне деревья светятся, уж так кристально.
На стекле, штрихи, с утра везде чудные,
А с крыш сосульки, висят, изумрудные,
Светло повсюду! Сверкает снежок, искрит,
Белый, пушистый, мне горевать не велит.
2010г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820812
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Ми зустрілися з Тобою ненароком,
Сутеніло, і вже майже день скінчився.
Ти, знітившись, тихо мовив:- « З Новим роком»,
Усміхнувся і миттєво засмутився.
Поглядав на мене пильними очима.
Сніг легенько сипався на сад.
Скільки літ осталось за плечима….
Та нічого вже не повернуть назад.
Ти в снігу ховав несміло очі,
Путались думки, неначе п»яні.
Ти сказав, що ще зустрітись хочеш.
Нагадав, що ми колись були…кохані.
Час спинився, десь слова згубились.
Зірка тьмяна в небі заясніла…
- Повернись, мені всі ці роки Ти снилась…
- З Новим роком! … Іншого зустріла…
11.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820957
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Іду снігами. Тиша, як в костелі,
Лиш скрип легкий доноситься з під ніг.
І біло – сірі, свіжі ще пастелі
Виблискують з завіяних доріг.
Мовчать тополі. Стир покрила крига.
Червоний схід, неначе у крові.
Пугач в снігу, немов в простині циган,
Виконує яскраве попурі.
Ти у вікні вдивляєшся у поле,
Де залишились заячі сліди.
До тебе йду, мороз у щоки коле,
Та я спішу, кохана, з далини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820814
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Спалило сонце чорні тіні.
Повітря – стиглий ананас.
Ісус малий лежить на сіні
І усміхається до нас.
А дерево біду вже чує –
Те, що росте йому на хрест.
Під ним сьогодні смерть ночує
І цілить на Ісуса перст.
А він... наставив очі світу.
Рости готовий для землі,
Любов ліпити із граніту,
Висвітлювати очі млі!
Ослятко щоки йому гріє,
Що їх запалюють вітри.
Тули, цілуй його, Маріє.
За люд помре у тридцять три.
2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820941
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Милий мій, миленький,
Дайся мені чутись.
Чи прийдеш, любенький,
Щоб про все забутись?
Варенички з сиром,
Борщик червоненький.
Кухлик із узваром,
Мій ти, солоденький.
Картопелька з салом,
Деруни, пампушки.
Тіло дише жаром,
Збиті дві подушки.
Голову втрачаю
Від твого цілунку.
Немає там краю,
Де любов в дарунку.
03.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820056
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 11.01.2019
А він жадав прозорості небес,
Ранкової тендітності її пелюсток.
І сильних хвилювань бентежив прес,
І сонячне видіння доторкалось бюсту.
А він жадав очей нічну зорю,
Щоб душу сяйво золотаве лоскотало,
І шовком шелестів від сукні рюш...
Принади вабили, і знов - думок коралі.
А він жадав, жадав її усю,
І ніжно називав трояндою з шипами,
Але ж охоплював нещадно сум:
Заміжньою була жадана серцю пані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
У небі хмари. мов молочні ріки,
Пливуть в країну щастя і добра.
З любові до кохання шлях великий,
Відчути на собі це не дарма.
Широкий в серці океан надії,
Його не перестрибнеш просто так.
Коли збуваються у тебе мрії,
То не тернистий до кохання шлях.
І виростають за плечима крила,
Кохання лебедине у душі.
Сьогодні я для себе знов відкрила,
Що цілу вічність гріють нас вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819944
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Я мріяла про щастя кожен раз
І кожен раз, його у мене крали.
Весна і літо зближували нас,
На жаль з тобою ми про це не знали.
В очах світилось небо голубе,
А у моїх ти бачив ясні зорі.
Як би ж ти знав, як я люблю тебе,
В твоїх очах топлюся наче в морі.
Безцінний скарб, кохання ніжний дар,
Шукаємо усе життя з тобою.
І летимо у простір, мов Ікар,
Для нас стає цей подвиг дивиною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819061
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 27.12.2018
Не змиє дощ закохані сліди,
Вночі не заморозять їх морози.
В моєму серці залишився ти,
Й мої холодні на обличі сльози.
Живуть ті відчуття весь вік в мені,
Не стерти їх, не викинути з долі.
Коли на небі з'являться вогні,
Тоді я привітаюся з тобою.
Думками я скажу тобі люблю,
Думками розкажу, що так страждаю.
Про тебе пам'ять в серці бережу,
Ти не повернешся до мене, знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817202
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 13.12.2018
А ми зустрілись
невипадково,
І наша зустріч
була знакова –
Усім здалося,
і перехожим,
Що ми з тобою
аж надто схожі…
Усім здалося,
що ми є пара,
Але я щастя
своє проспала…
А як настала
пора осіння,
І залунали
пісні весільні,
Ти для почину
пішов до війська…
А я ж… нічия
була невістка.
У серці в мене
щось обірвалось.
Коханням першим
те щось назвалось.
Чеканням вбита,
листів не мала,
І що робити –
сама не знала.
Вже пролетіла
і друга осінь,
А я чекала
на тебе й досі.
Та раптом рідним –
таємна звістка,
Щоб вони стріли
сина й… невістку…
Ой доле, доле,
чому мовчала?
Може не так
я його стрічала?..
Адже не тільки
були ми друзі,
Коли ще квіти
рвали у лузі.
І все ж кохати
не перестану,
Лише для нього
зорею стану…
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817241
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018
Рука дощу старанно креслить день ескізом,
Втрачає сніг грудневий білизну.
І водомузика звучить в гулкій репризі,
Думок потік снується в шумний нурт.
Хоч не буває все в житті людей гладенько,
І негаразди крутяться в душі.
Цей дощ гуде, ятрить, мов резонатор-дека,
Впадать у відчай, друже, не спіши.
Ти не журись, бо злива смутку ненадовго.
Ще глянець сонця в небі заблищить.
І рідний хтось знайдеться, втішить теплим словом,
Відчуєш силу і надійний щит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817290
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018
Тихі морози.
У серці гірка вода.
Вежі червоні . Темні вогні колишні.
Там, де світанки повні твоїх ридань,
вже колихає вітер
солодкі вишні.
… і розливають
у келихи срібний чай,
де переходить у вечір пора обідня.
Серце глухе, як вата, то ж пробачай…
Серце черстве,
мов скоринка вчорашня хлібна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817177
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Що краяти минуле, ковтати,
Як мікстуру від грипу гірку.
Слину згуслу збирати, тримати
В горлі стиснуту, як у мішку.
У житті не буває дороги,
Щоб не вклинилась в неї крива.
І турбують невчасні тривоги,
Хилить плечі в думках голова.
Опускаються руки, де важко,
Раптом стало поклажу нести.
В невідомість кричиш: "Моя пташко,
Моя доля, зведи всі мости.
Щоб любов і усмішка, кохання
Заясніли в ранковім вікні.
Щоб минуле знайшло покаяння
На відпущеній легко стіні."
25.11.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815235
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 11.12.2018
Вже давно в потаємних куточках душі
Не плекаю на зустріч із кращим надії.
Вечорами тихесенько пишу вірші,
Викладаю у них свої думи і мрії.
Я злітаю із ними в небесні світи
І ховаюсь за хмарами в синьому небі.
В цих словах все, що втратила, хочу знайти,
Але падаю вниз, як поранений лебідь.
Я зализую рани і знову встаю
І повзу по-пластунськи крізь темінь і хащі.
Подивлюся ізбоку – себе не взнаю
Я тоді, коли бачу химерні ці пащі.
Вони лізуть на мене із різних щілин,
Заганяють назад у засиджену клітку.
І сльозами зривають ці краплі перлин,
Що сховались під сніг в заморожену квітку.
Я хапаю ці перли й до серця тулю,
Віддаю все тепло, щоби їх відігріти.
А ті тануть в руках, як я їх не прошу,
Бо не можуть розтанувші перли світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816951
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 11.12.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/838874836.gif[/img]
[b] «Навколо дощ і ми удвох»[/b]
[color="#0025de"][i][b]
Навколо дощ і ми удвох
Біжить народ – переполох
А нам плювати на погоду,
Похмурий день, на з неба воду
Калюжі, мокре що пальто
На водопади з під авто
На те, що дощику стіна –
Все ж не завадить нам вона
І неважливо, чи є зонт
Нема калюж, води і бруду
Нема стурбованого люду
Є ти, і неба горизонт
І є смачнючі спраглі губи
Чи для кохання, чи для згуби
А чи для того, щоб вдвох йти
На край землі в нові світи
Рука в руці і ми удвох…
І дощ, який послав нам Бог
© Микола Карпець (М.К.)
*28.09.17* ID: №816301[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816301
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Присіла край дороги Правда... Утомлене лице і руки загрубілі.
А у очах ясних світилась радість. Думки й діла її усі були красиві!
У полі працювала й у гайочку, і розважала діток у садочку. Вона
й на полонинах ще трембітами дзвеніла. То ж загоріла і змужніла.
Тут біля неї Кривда сіла. Така тендітна й хитра-хитра... В її
очах теж іскорки гарненькі. А речі, речі... солоденькі.
Отак сиділи. Розмовляли. Обідать стали.
Дістала Правда все, що мала. А Кривда своє приховала. То ж
Правда Кривду частувала. І хлібом поділилась й солоденьким. На
славу був обід. Смачненький!
Та Кривда радо все приймала, а потім Правду частувати стала.
Сказала Правді: "Ти ж наїлась!" Все ж гіркотою поділилась.
От з того часу (усі знають) гіркою Правду називають.
Для когось Кривда та гарненька й до цього часу солоденька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816973
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Чи то зима холодить груди,
Чи серце тисне холодом війни.
Дороги, що ведуть в нікуди,
Розбиті вщент під проводом пітьми.
Пітьма затуманила розум,
Втонула в закривавленій сльозі.
І розливавсь повільно бітум,
І чорнотою оселявсь в душі.
І піднімав у душах бурю,
І віри запалив вогонь в серцях.
Підлив у силу духу суму,
Щоб Перемоги, Миру зринув стяг.
10.12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816967
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Ех, яка пісня!
[youtube]https://youtu.be/yGtUeDEYn7Q[/youtube]
Музика і виконання ─ Віктор Шмигло
Слова ─ Ніна Третяк
------------------------------------
Непомітно переспіло стигле літо.
Сиві хмари, як отари, побрели,
Небо щедрими дощами перемито,
Хризантеми пізнім щемом зацвіли.
Промайнули юних років ноги босі,
Загубилися в бурштиновій росі,
І вже впевнено ступає жінка-осінь,
Зріла жінка в помаранчевій красі.
Приспів:
Жінка-осінь, жінка-осінь – це про тебе,
Бо вже осінь надійшла в твоїм житті.
У очах твоїх висока світлість неба,
А в волоссі павутинки золоті.
Прислухається земля до її кроків,
Злотосріблом покриваючи сліди.
Жінка- осінь у короні мудрих років,
Діти-внуки – золоті її плоди.
Повела її дорога до світання,
Де зачаєне невипите тепло,
Жінка-осінь переповнена коханням,
Як цілюще невичерпне джерело.
Приспів:
Жінка-осінь, жінка-осінь – це про тебе,
Бо вже осінь надійшла в твоїм житті.
У очах твоїх висока світлість неба,
А в волоссі павутинки золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817044
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
В обіймах опинилась непомітно.
Ти ж кликав, і летіла я чимдуж,
Немов метелик на примарне світло,
І тіло обдавав контрастний душ.
В обіймах опинилась непомітно.
Ти ж вабив - я покірно піддалась.
Якби ж знаття, що то лиш щастя міфи,
Хоч не жалів ти ніжних перлів-ласк.
В обіймах опинилась непомітно,
І зрозуміла, що прийшла зима.
Яке ж холодне серце в неї й міра:
Забрала все, і разом нас нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816913
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018
У розкоші безмежності пухких снігів
Ні звука, і ні слова, тільки тиша.
Кохання прокладе доріжку, ніби гід.
І душ, й сердець торкнеться ваших нишком.
Щоби з очей світилась радість, не сльоза,
Для вас віч-на-віч ніжність і без свідків.
Щоб вірності плелась серед зими лоза,
Щоби жорстокості не віяв вітер.
То ж бережіть любов, що відшукала вас,
Не втратьте в недовір*ї, в холоднечі.
В гармонії живіть, цінуйте щастя час,
Тоді не буде в душах порожнечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816408
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
У розкоші безмежності пухких снігів
Ні звука, і ні слова, тільки тиша.
Кохання прокладе доріжку, ніби гід.
І душ, й сердець торкнеться ваших нишком.
Щоби з очей світилась радість, не сльоза,
Для вас віч-на-віч ніжність і без свідків.
Щоб вірності плелась серед зими лоза,
Щоби жорстокості не віяв вітер.
То ж бережіть любов, що відшукала вас,
Не втратьте в недовір*ї, в холоднечі.
В гармонії живіть, цінуйте щастя час,
Тоді не буде в душах порожнечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816408
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Подаруй мені коханий, зиму кольорову,
Щоб в блакитному тумані, ніч була казкова.
Щоби зорі золотаві, розцвіли, як квіти,
Свої фарби різнобарвні дарувало літо.
Подаруй мені коханий, голубі світанки
І гарячі поцілунки, і щасливі ранки.
Щоб тепло твоє душевне у морози гріло,
Щоби сонце в небі темнім, радісно світило.
Подаруй мені коханий, заповітну мрію,
Серцем я тебе кохаю і в душі лелію.
Я з тобою буду поруч, любий мій, у свято
І розквітне літо в зиму, і чудес багато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Заціловує осінь холодні вуста листопаду,
Міріади листків облітають зірками з гілок,
Догорають вогні по алеях зів’ялого саду,
Сонце теплий палац зачиняє уже на замок.
Нерозгадана казка яскравих осінніх мелодій
Відлітає у вічність за обрій сумним журавлем,
Затихають загублені звуки останніх акордів,
Лиш останній пожовклий листок затанцює з дощем.
Сірий день на оголений світ уже диха морозом.
І пухнасті хмарини вкривають небес береги.
Притрусив снігопад чорну землю, як біла пороша,
Короновану зиму вітають найперші сніги.
Заціловує осінь холодні вуста листопаду,
Розмінявши в цілунку свої золоті килими,
А він знову тікає вперед по стежках снігопаду,
А він все ж невблаганно спішить у обійми зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814645
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Пухом білим-білим за вікном сніжить.
Зачарована очей не зводжу:
Ось в дрібненькі цяточки укривсь самшит,
І змережена осіння вохра.
Перший сніг цілує ніжно восени,
Диво янгольське крилато-світле.
У задУмі сніжній липи, ясени
І смерек, ялин сапфірні віти.
Закохалась я у перший чистий сніг.
Мов у казці, стало тихо-тихо.
Вже виходжу в двір, і падає до ніг
Серед осені срібляста втіха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814730
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2018
Ми кружляли тоді у осінньому вальсі,
Ті миттєвості щастя зі мною завжди...
Й нині свічка горить,спомин нашого щастя,
Чую ніжне твоє: "Не спіши! Не спіши!"
Жаль, між нами тепер нездолана вже відстань,
І давно заплелися у болях думки...
Ти у мріях живеш,в них ти житимеш вічно,
Той осінній наш вальс збережу назавжди...
Нехай свічка горить...У вікно стука гілка,
Осінь сіє дощем, дмуть губаті вітри...
Ти далеко тепер, у незнаному світі,
І я чую твоє: "Не журись! Не журись!"
Вже свіча догоря, завмирають хвилини...
Я шукаю чогось,що не можна знайти...
Відчуваю тепло,і того часу хвилі,
І осінній той вальс у душі назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812309
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018
Десь там, серед осінніх звуків,
Лунає ніжний, мелодійний вальс.
Бере він тихо двох за руки
Й веде у казку неповторну нас.
Ми разом в вихорі отому,
Закохані кружляємо одні.
В пейзажі ніжно - золотому,
В яскравому, блискучому вогні.
З тобою бути поруч - щастя,
Твоє тепло зливається з моїм.
І б'ється серце в ритмі часто,
Серед осінніх рим й холодних зим.
Багрове листя під ногами,
В осінньому тумані шелестить.
І місяць в човнику ночами,
Закоханий у неповторну мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812403
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018
Дотик рук солодкий і слова медові.
А який жагучий погляд твій...
Зустрічі всі наші є невипадкові.
Хто, скажи, все це підсолодив?
Як тебе зустріну - серденько заб'ється.
Мов пташа тріпочеться крильми.
А твій погляд ясний все мені розкаже.
Хтось схотів, щоб разом були ми.
Кожне твоє слово ніжністю озветься.
Назавжди залишиться в душі.
Відчуваєш, знаю, й ти моє серденько.
Хто від нього дав тобі ключі?
Дотик рук солодкий і слова медові.
Є насправді в світі безліч див.
Зустрічі всі наші є невипадкові.
Хто, скажи, все це підсолодив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812116
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018
Ранкового туману повний келих
П*ють вулиці, будинки і дерева.
Меланж скидає в місті осінь з кленів,
Тріпоче вправно осокора гребінь.
Малюнком із відтінками гризайлю
Спадає знову листя раритетне,
І вітерець летить самітник-зайда,
І дощ наповнює осінній тендер.
Бо листопад прийшов до нас у гості.
Розпалюєм камін...вже вогник красний,
Ми тет-а-тет, і ллється тихий говір,
Від слів любові тепло нам і ясно.
(Красний - у значенні-приємний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018
Стоит туман над серостью домов,
Застыло время между новых завтра...
И зрители продрогшей мостовой
Сыгравши роли не узнают правды.
В туманах тот кто бродит - опоздал,
Все сцены - тень,а люди - привиденья,
А жизнь пуста, души заброшен зал
И каждый взлёт в реальности паденье...
Рифмую звуки вновь в букет стихов
Сжигая нежность в россыпи презренья,
А под туманом эхо подлинных шагов
Не слышно, как дыханье привиденья.
Вопят трамваи, фонари стоят
И мир стал легче - сушеной чаинки.
О том как жить так много говорят
Но увядают всё же по-старинке.
Охрипшим словом пусть начнётся пир
И правда всё же вылезет наружу
Душой и сердцем, я всегда за мир
Но если честно,он ли нам так нужен?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788606
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 30.10.2018
Блукає світом десь любов самотня,
Осінній день корицею запах,
Я відчуваю знов в повітрі жовтня
Минулих днів щасливий післясмак.
Тобою час наповнений по вінця,
Я надіп’ю на згадку ще хоч раз.
Зі спогадом лишившись наодинці,
Мовчу, осінній слухаючи джаз.
У глибині самотньої кімнати
Під теплу ковдру кутаються сни.
Мені б на мить тихенько задрімати,
Твоїх очей торкнутись глибини…
Цей гостро-пряний аромат кориці
Назавжди залишився на вустах,
В осінній згадці ти мені наснився
Щасливим днем, описаним в листах.
Малює осінь серце в акварелях.
Розгублені у позолоті сни,
Любов тихенько прочиняє двері
Із запахом кориці восени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811950
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
[i]Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Ліна Костенко[/i][/i]
Вже погасло багаття. Гарячим дощем
в сірих спогадах днів відгоріло.
Не клади свою руку мені на плече.
Час не вернеш назад. Відболіло.
Попіл втрачених слів на холодних вустах,
На трояндах лишилися роси.
Я чекала тебе колись в мріях і снах.
Тільки янгол стирав мої сльози.
Колискові пісні вільний вітер шептав,
І ховалась душа в задзеркаллі,
Час летів уперед - він любив і прощав,
Розсипаючи зорі-коралі.
Я сплітала життя з одиноких ночей,
З невагомості днів світанкових.
Не клади більше руку мені на плече,
Якщо в серці не маєш любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811565
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Дощ осінній слізьми сіє сум по промоклій долині,
Обриває з гілля листя жовтого пізню красу.
Серед вод зупинившись, заблукало стоїть в самотині
Вишня в цвіті веснянім, заплітаючи русу косу.
Задивилась в люстерко на завиті у зачіску квіти -
Як же їй до лиця врода цих запізнілих обнов.
Приголубив серденько вересневий, ще лагідний вітер,
І, можливо, й не сон – ця осіння квітуча любов.
Підіймає на крилах спроба злету красивої мрії,
Кида виклик часам і законам земного буття…
Білий цвіт на гілках – то не дивна святкова подія,
То лиш дотик любові, попри холод - буяння життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811915
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Не нагадуй мені про себе,
Бо валізи осінь готує.
Заблокую споминів сервер,
Все минуле сховаю в тубу.
Не нагадуй мені про себе,
Зона серця вже недосяжна.
Не для мене моделінг-вебка,
На замках важкі саквояжі.
Не нагадуй мені про себе.
Посилання навіщо скинув?
Вже осіннє хмариться небо,
А я досі...чайкою скиглю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Виший мені гладдю сорочину,
Мамо…
Бо хрести у мене на душі,
Хоч червону квітку, а листки –
Словами,
Щоб лише добро в житті вершив.
Приспів:
Гладдю, щоб звивалася дорога,
Щоб було кохання у житті,
Щоб не заростала до порогу,
Доля на життєвому путі.
Не клади, матусю, чорну нитку –
Долю…
Чорним вишиваються хрести,
Щоб зелене листя несло звістку-
Волю…
А мене за все, за все - прости.
Приспів.
Гладдю, мамцю, гладдю вишивай сорочку,
Виший мені небо у тиші.
Я у цій сорочці вийду у садочок,
Там де соловейко для душі.
Приспів.
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/sorochka-gladdyu
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695723
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 25.10.2018
Такий знайомий батьківський поріг,
В свої обійми радо пригорне.
Для нас він, наче справжній оберіг,
Йому любов із вдячністю вернем...
Присядемо на лаві під вікном
Й поринемо думками в інший час.
О Боже! Як давно то все було,
Та батьківський поріг, чекав на нас.
Вдивляюся у сад, він постарів
І груша похилилась до землі.
Я їй немов мале дитя зрадів,
Ще молодим гойдався на гіллі.
А ось криниця - журавля нема,
У вирій за роки ці полетів.
Сумує за родиною земля,
Як вибачитись нам? Немає слів...
Стежина до малини заросла,
Давно, ніхто до рук не брав коси.
А під вікном все ж мальва розцвіла,
Вона напи́лась ранньої роси.
Такий знайомий батьківський поріг,
Так швидкоплинно десь спливає час.
В житті нам сотню випало доріг,
Та лиш одна, свята була для нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809901
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018
Вершин торкається осінній сум,
Шумить діброва і дощами плаче.
Багровим листом золотистих рун
І ніч без зорів начебто не зряча...
Блукає вітер стежками один,
Зриває з горобини бісерини.
Туман його приятель, наче дим,
Розвішує осінні павутини.
У лабиринті згублених доріг,
Блукає морок, виходу шукає.
Зима тихенько ступить на поріг,
До осені у гості завітає.
І білим глянцем вкриється ріка,
Зупинеться нахвильку, задрімає.
Вона була колись така дзвінка,
Нехай тепер тихенько спочиває.
Осінній сум блука межи ялин,
Торкається до гордої ліщини.
У небі відлітає птахів клин,
Прощальний клекіт в піднебесся лине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808138
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Дарує доля дні нам і літа,
Дивись, ще й щастям брязне в нагороду,
Та іноді вона таки пита,
Якої ми крові, якого роду,
Хто ненька-батько, сестри і брати,
Й землі чиєї є донькою, сином,
Живемо як, бо ж люди – не кроти,
Жить маєм на землі, під небом синім.
Хоч доля щедра, та не пробача
Ні зради роду, ані перелюбу,
Коли ж свого шкодує хтось плеча,
Таких людей вона веде до згуби.
22.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808147
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Довго йшло Добро полями... ріками пливло, морями.
По лісах воно ходило. Натомилося. Присіло.
А тут з лісу вийшов Вовк голодний і зрадів: обід же
буде добрий!
- Біля тебе, каже, - мені б сісти. - Хочу я тебе, Добро, все
з'їсти.
А Добро весь день допомагало. Натомилось. Сили
було мало. Де ж тепер узять тієї сили? Не врятує й те,
аби просили.
- Ну що ж... Їж! - Вовкові Добро сказало. -Та обіду з мене
буде мало.
А тут з лісу Зло лихеє вийшло. Було воно гарне, таке
пишне.
- От знайшов обід! - сміялось. Вовкові воно й дісталось...
Є у світі Свята, добра сила, що Добро від лиха захи-
стила. Хочу я, щоб так воно і сталось. Щоб зникло Зло,
Добро - зосталось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808155
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Втечу від сірості із кам*яного міста
В осінній ліс, що кличе шумом знову,
І вільний дух його - життя наповнить змістом,
Я ж кожної рослини знаю мову.
Мені відомі змалку лісові стежини.
Кремезний дуб знімає капелюха,
Від вітру шепіт листя, ніби пісня лине,
Лежить у травах росянистий люрекс.
Погладжу лагідно кору ялин і сосен,
Вклонюсь осині, липі і калині,
До себе ніжно пригорну я мудру осінь
І ліс - живий куточок України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808113
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Ця казка лиш оманою була,
Пора вже знати, що в житті див не існує
Лише одним тобою я жила
І пам'ять вперто образ твій малює.
Я загубитись хочу, але де?
На що не гляну - завжди пригадаю
Хоч час невпинно вдалечінь іде,
Та я ще сподіваюсь і чекаю.
Ніщо уже не здійснить моїх мрій,
Не допоможе чарівне люстерце
У попелі від спалених надій
Давно я поховала своє серце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808053
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Вночі сьогодні холодно, роса
І де те сонце, що її осушить?..
О, Боже, ти завжди мене спасав -
Допоможи, бо ще пожити мушу...
А ластівки, мов ноти-стрибунці
Порвали всі мелодії на такти,
Жаль, запізнілі вірші мої ці
Не зможуть їм на перешкоді стати...
Усе спонтанно, все - поза хотінь
І поза мрій, і поза долі... поза...
Все - поза моїх злетів і падінь,
Де пишеться скупа житейська проза...
Вслухаюся у подихи землі,
У зморені передосінні кроки -
Болять їй наші втрати немалі
І сниться льодяний зимовий спокій...
Не хочу вже "колись", "нехай тоді",
Бо час летить, що аж душа німіє...
І де ж він ходить... диво-Аладдін,
В якого лампа є, що все уміє...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807169
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Допоможіть любов знайти!
Десь загубилась серед літа.
Напевно, що пішла в світи –
Щаслива, радісна й розквітла.
А може хай іде собі?
Якщо їй добре – й я щаслива.
Все ж приглядаюся в юрбі –
Ще б раз торкнутися до дива.
Допоможіть, допоможіть!
Подайте, не проходьте мимо.
Хто – насінинку, а хто – віть
Й усмішку з добрими очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807840
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
І вогник жевріє: не все ж померкло.
Крихкі і зболені бредуть надії,
І у пітьмі шукають перли світла.
А може ти залишишся у мріях,
Якщо слова мої розвіє вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807286
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018
Над виднокраєм криками бентежать,
Ключі летючих в небі журавлів.
Для них цей простір вільний і безмежний,
Поселить в серце смуток і жалі.
Журавлики у вирій відлітають,
Прощальне коло роблять над селом.
З дерев листочки жовті обпадають,
Торкає птаха осені крилом.
Десь вітер губиться в кудлатих хмарах,
Сумують й плачуть проливні дощі.
Як буде вам журавлики у мандрах?
Коли не буде зір вам у ночі...
Летіть мої журавлики у вирій,
Ми вас весною будем зустрічать.
І неба простір голубясто - синій,
Вас зможе знов журавлики обнять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807082
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018
Автобус від’їхав….А наче вже місяць розлуки.
Поділося сонце, сипнули холодні дощі.
І знову життя зупинилось, і муки,
Забрали надовго, омріяні нами плащі…
Бо сонце сховалось, що так мені тепло світило,
Автобус від’їхав і навіть не лишив сліда.
Поїхала… Горло моє заніміло,
Всього до неділі, а нині уже середа…
Та плакало небо і в мене дощі під очима,
Беру я у руки любимий для серця портрет,
Вустами цілую, неначе хлопчина,
Туманом по хаті клубочиться дим сигарет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804712
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Ти пригорнув мене до себе
І тихо так прошепотів.
Люблю тебе, життя і небо,
Дару любов без зайвих слів.
Для мене щастя - це почути
І в очі глянути твої.
Тую любов в душі відчути,
Ти найдорожчий на землі.
У серці вогники кохання,
Яскравим полум'ям горять.
З'явилась в небі зірка рання
Її перлини миготять.
Впадуть на землю ночі - чари,
Щасливий казкою сюжет.
А вранці в вишині стожари
І твій коханий силует...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804802
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Вузесенька стежечка
Бігла між хлібів,
Блакитна мережечка
Гойдалась з боків.
Це волошка-квітонька -
Погляд оченят.
В хлібах перепілонька
Сховала пташат.
Ромашок білесеньких
Бантики малі
У пшеничні вплелися
Тугі колоски.
Чуємо мелодію
Казкову таку,
Грають її дзвоники
Кольору бузку.
Вогнями спалахують
Маки у житах
І сльозою скапує
Із трави роса.
Диво-вишиванками
Літо прикраша,
Серденьку так радісно,
Тішиться душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804427
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Ну,годі,я вже пішла...
Чуєш,темна нічка надворі
І знову зникають слова
За цілунками греблі міцної
Час стрімко летить,зупинись
Ми в щасті, в самій середині
Скажи,як нам розійтись
Ми в однині,ми просто ,єдині
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803711
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Спинилась осінь. Повернулось літо
Від дотику коханої руки.
І знову серцю захотілось жити,
Коли почув знайомі каблуки…
В душі співав весняний соловейко,
Дощ перестав. У серці вдарив дзвін.
І засвітились очі пилко-пилко,
Життя моє взяло новий розгін.
Сиділи на лавчині очі в очі,
Кава вселяла віру в майбуття.
Душа просила: хочу, хочу, хочу,
Надати долі справжні почуття.
Слова лились, немов вода в струмочку,
Здавалося, не буде їм кінця.
Пили поволі каву по ковточку,
Немов вінок сплітали до вінця.
А потім розійшлися – сумно стало,
Проте під вечір бачив я зорю
І зрозумів, що небо поморгало,
Як я зорі, яку я так люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804585
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Часто бачу вві сні
Сад казковий із мого дитинства.
Там ростуть яблуні -
Світ прекрасний без чвар і презирства.
Яблуні стоять в ряд,
А рядів тих багато, багато.
Я вітаюсь підряд
З кожним деревом, йдучи до хати.
Там встрічає мене
Моя рідна старенька бабуся.
Хай мій сон не мине,
Я ж в дитинство на мить повернуся.
Заховалось воно
У п’янкім яблуневім садочку.
Навесні дітлахам
Дарувало свій цвіт у віночку.
Там співав соловей
Свою пісню весело і дзвінко.
Він вітав так гостей,
Що вбігали в садок дуже стрімко.
А бабуся усіх
Пригощала смачними грушками
І долоньки малі
Наповнялися щей ягідками.
Не було у селі
Саду кращого, чим у бабусі.
Там медовки росли,
Симеренки, папінки, лялькуси.
Влітку, чи восени
Я плодами насолоджуся,
На всю зиму були
Нам дарунки від бабці Ганнусі.
З кожним роком частіш
Я думками в садочок той лину,
Де ростуть яблуні,
Та на жаль не спинить часу плину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804269
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
І небо синє вабило перкалем,
І сонце розсипало бризки цедри.
А ти хотів, щоб бігла я на зустріч
В твої міцні обійми, як раніше.
Але мовчить чомусь сердечний зумер,
Десь почуття мої сховались в нішу.
А ми були щасливі в тім романі.
Чи зацвіте тепер мигдаль квітучий?
Воскресне світло, а чи ніч кажанна?
Чи розрівняєш ту глибоку кручу?
...Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
Природна ода з лона пасторалі,
І замість кажана - пташиний щебет.
(Світлини мої. Мигдаль із мого саду.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804398
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 26.08.2018
/Пам’яті Андрія Кузьменко/
Сумуємо…А, як не сумувати?
На півдорозі зупинив свій хід.
Тебе довічно мають цитувати
Так, ніби твій продовжено політ.
Тебе немає, я у це не вірю!
Я поряд чую слова твого дзвін
Такі, як ти – літають лиш у вирій,
Такі, як ти – долають товщу стін.
Таких, як ти сама іржа боїться.
І слово правди чисте, мов кришталь.
І є в тобі промінчики провидця,
Безсмертна думка – справжня вертикаль!
Не замовкай, наш рупоре епохи,
В серцях, у душах і в ясних умах!
Допоки ще навкруг чортополохи –
Жива Вітчизна в люблячих синах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803420
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Плакало дощами тихо літо,
З далини донісся саксофон.
Линула мелодія над світом
І летіла в небо вище крон.
Слухала мелодію калина,
Впали сльози росяні в траву.
Розлетілись наче намистини
І попали в осінь чарівну.
Протягнула осінь свої віти,
Заспівала з вітром в вишині.
Не сумуй, прошу тебе я - літо,
Ти послухай радісні пісні.
Ще зігріють промені ласкаві,
Доторкнуться ніжністю з небес.
Витруть сльози хмари кучеряві,
Осінь подарує мить чудес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803660
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
(Репортаж в стихах)
Это праздник истины! Духом жив народ!
Приходили Ангелы к нам на крестный ход.
Шаловливо прятались в зелени ветвей
Любовались Ангелы сверху на людей.
Сотни тысяч праведных веру сберегли!
Сотни тысяч праздновать в этот день пришли
К той горе, где каменный стал Владимир Князь.
Ликовали Ангелы, весело кружась.
Буковинцев говоры, харьковская речь,
Приходили Ангелы христиан беречь.
Крестоходцев маленьких на плечах отцов
Целовали Ангелы без ненужных слов,
Подрастут и истину тоже защитят,
И ласкали Ангелы тихо ангелят.
Чтоб людей не мучила летняя жара
Прилетали Ангелы ветерком с Днепра,
Закрывали солнышко тучкой небольшой,
Вдаль прогнали облако с новою грозой.
Древними молитвами Киев оглашен.
Может с нами Ангелы пели в унисон?
И по старым улицам шла людей волна.
Нет, недаром Родина наша крещена!
Веру Православную сохранит народ!
Приходили Ангелы к нам на крестный ход!
27. 07. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801017
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 31.07.2018
У небі хмари білосніжні,
Пухкі немов солодка вата.
Їх пригортає вітер ніжно,
Трава ніким ще не прим'ята.
З роси намисто одягнула,
Береза - діва чарівниця.
Коса у полі позіхнула,
Сховалися в траві суниці.
Метелик в гарному убранні,
До квітів в гості поспішає.
Ще не заснули зорі ранні
І місяць м'ячиком стрибає.
Легенько вітер гладить коси,
Гойдає гойдалку в садочку.
Траву скупали срібні роси,
Згорнувся котик на пеньочку.
Що в снах у нього, ми не знаєм,
Турботи, а чи перегони.
Можливо, мишку доганяє,
А чи сховався від ворони.
Ранкова мить - то ціле щастя
І я радію цьому диву.
Де ще таке побачить вдасться,
Тому і я така щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801067
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 29.07.2018
Сумно вулиці плачуть дощем,
Одиноко кружляє він з вітром,
Нахиляючи втомлені віти.
Заховалась душа під плащем...
Зігрівають в блокноті рядки
Теплотою надій, і в кімнаті
Олівцем я ловлю ці думки
І малюю букети крилаті
Тобі, музо, о мила моя.
© Володимир Верста
Дата написання: 03.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801144
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018
Ворог подав цукерку – тягнеш за нею руку,
Душу за неї візьме, втратиш ім’я і честь,
Це – мишоловка, знай бо, схоче за неї штуку,
В колір, який захоче перефарбує шерсть.
Зваж усі «за» і «проти», Матері глянь у очі,
Добре подумай спершу: варте воно чи ні?
Смак ворожого трунку… Хтось свої дні і ночі
Ради таких, як ти – виклики кинув війні.
Вже не побачить сонця, навіть роси на квітці,
Буде пекти сирітство і материнський біль.
Ти не бери ворожу – стільки цукерок в світі!
Знову забрав у небо сина чийогось бій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801175
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018
Світлий сум огортає так серце,
Душа прагне любові й тепла.
Кину погляд в маленьке дзеркальце,
Я без тебе сама й не сама.
Думка лине щомиті назустріч,
В тілі блудять десяток бажань.
І нема боротьби, щоби відсіч,
Віддалася б усім без вагань.
Позабути щоб присмак полину,
Що гірчить із недоспаних снів.
Чи ж вбачати в коханні провину,
Що мене у житті ти зустрів?
У ту мить, як поглянув ув вічі,
Світ заграв водограєм стрімким.
Хоч би зустріч та сталася тричі,
Ти однаково був би моїм.
22.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800287
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Малюється у снах бабусі хата,
Веде стежина в двір мене одну.
Трава висока, навіть не зім'ята
Я бережно по ній тихенько йду.
Стоїть криниця сіра, зажурилась,
Жасмин голубить вітами її.
Віконниці на вікнах похилились,
А на даху журавлики малі.
В саду сумує одинока груша,
У кошик не збираються плоди.
Лиш вітер тихо віти їй воруше
І часто залітає сум сюди...
Колись бабуся радо зустрічала,
Торкалися до щік її уста.
Від себе вишиванку дарувала
І усмішка була така проста.
Тепер лиш в сні я з нею зустрічаюсь,
Вона лиш там до себе пригорта...
Прощаємось... В реальність повертаюсь
І сниться кожен раз стежина та.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800319
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
[i][b]Як хочеться багато Вам сказати!
Про все на світі. Господи, про все!
Як літній захід, лебедем пернатим
По тихім плесі річеньки пливе.
Як помінялись дні, епохи, люди,
Десяті сонця й тисячі зірок.
І, що, за Вас, вже кращої не буде,
Хіба з десяток нових помилок.
В бентежний час малинового соку
Й таємних змовин вітру й ковили,
У привідкриту шибку ненароком,
Ви повінню у згадки припливли.
Й хоча, не сам я Сандро Боттічеллі
І не рівня всесвітньому митцю.
Та після холостяцької вечері,
Присвяту ручка шепче папірцю.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800236
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
В очах безмежжя смутку і печалі,
А поміж нього іскри теплі світла.
Мої думки немов біля причалу
Гойдалися від лагідного вітру.
В тім погляді і витримка, і спокій.
Він зазирав рентгенівським промінням
У душу, проникаючи глибоко.
Мені ж здавалось: ось взірветься міна.
Він розсипав упевненості пазли,
Я смакувала, ніби чорну каву.
Між нами проростала ніжна парость,
Що непомітно серця доторкалась.
І все виходило у нього спритно,
І в чомусь ми були, напевно, схожі.
...А час минув - то переможець спринтер.
Забути ж досі погляд той не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800036
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 22.07.2018
Ой, пускаю віночок, пускаю.
По воді хай пливе, по воді
І милого мені хай шукає,
Щоб підняв той вінок в бистрині.
Хай у руки візьме, в свої руки,
Принесе він мені й дасть мені.
В нас не буде ніколи розлуки,
Хай пливуть в синю даль дні сумні.
Повінчає хай нас, повінчає
Ніч Купальська, Купальськая ніч.
І назавжди обоє рушаймо,
Від сьогодні, ми долі навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798438
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Заглянув в вікна велелюдний день.
Він зовсім юний, він іще світанок.
Чи він мені всіх горестей мішень?
Чи я йому всіх радостей серпанок?
Чого я жду? І що я дам йому?
І хто в мені - чи раб, чи звір повстане,
Коли засмокче й світло у пітьму,
Коли злелію слово не останнє..?
Посію слово ... другу чи врагу?
Усяк - людина, всяк іде до Бога.
Сотаю в слові тугу і снагу,
Сотає дні
в вікні моїм
епоха…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798392
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Кохання - мов скрипки струна,
Заграла у ранішній тиші.
В альтанці твій келих вина,
Мої недописані вірші...
А щастя в оселі живе,
До себе обох пригортає.
Дарує кохання своє,
Луною в повітрі літає.
І навіть як лист упаде
І осінь до нас завітає.
Кохання тепло віднайде,
Бо затишно тут, воно знає.
Сніжинки на землю впадуть,
А іній покриє волосся.
Кохання не змерзне, бо тут,
Омріяне щастя є й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798429
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Як ти дививсь, хотілося літати,
Мов вітер з поцілунком в небесах.
І лиш тебе одного цілувати
І у твоїх топитися очах.
Як ти дививсь, німіло моє тіло,
Слова губились в росяній траві.
Я їх в букет збирала так невміло,
Щоби його подарувать тобі.
Як усміхнувсь, забула все на світі
У дощ з тобою тепло так було.
І квітли почуття неначе квіти
Й кохання наче квіти розцвіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798024
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Я не роблю з кохання таємниці,
Не втримаєш на прив’язі його.
Яскраво-дивним спалахом зірниці
Ввійшло у серце й в ньому розцвіло.
Чарівним лотосом нараз торкнулось
Таємних закутків глибин душі.
Єство, що спало, птахом стрепенулось
І розлилось бездонністю в мені.
Плескались почуття гарячні в тілі,
Горів вогонь любові одкровень.
І ми обоє, зморено-зімлілі,
Падали в ніч, аби нести їх в день.
04.07.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798158
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Розбиту чашу, амфору, посуду
Ще можна відновити!... Серце? Ні!
Зібрати по частинках, що повсюди
Розкидані уламки кам'яні...
І швами золотими, щоби люди
Узріти не змогли у далині
Ці тріщини, заховані у грудях,
І шрами, що присипав білий сніг...
Так ніжно, пензлем, барвами уру́сі
З'єднати скалки жовтим порошком.
Відкинути світ внутрішніх дискусій.
Довершеним, ридаючим мазком
Закінчити роботу у спокусі...
І серце залишити між рядком...
Кінцугі або кінцукурой - японське мистецтво реставрації керамічних виробів за допомогою лаку, отриманого з соку дерева Уруша, змішаного з золотим, срібним або платиновим порошком.
Філософська основа мистецтва кінцугі полягає насамперед у тому, що поломки і тріщини невід'ємні від історії об'єкта, і тому не заслуговують забуття і маскування.
Урусі — лак на основі живиці з вмістом урусіолу, що добувається з смоли японського лакового дерева родини сумахових.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796139
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Краплини дощові спадають пуантильно,
А сумніви рояться бджілками в душі.
І не дає щось спокою його прихильність,
Одна- однісінька ж чомусь в німій глуші.
Краплини дощові спадають пуантильно,
А він, жаданий, вже двері відчинив ключем.
Відчула трепет рук, кільце обіймів сильне,
Повільно літній дощ змиває сум і щем.
Краплини дощові спадають пуантильно,
Втамовуючи спрагу літнього тепла.
І вечір видався напрочуд ніжно-стильним,
І сумнівів не залишили дзеркала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795958
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Під вікном калина зацвіла у мене,
Сукню одягнула черешня зелену.
Усміхнулось сонце, причесало віти,
Фарбами веселка вже фарбує квіти.
Десь у холодочку там де прохолода,
Вітер вдів сорочку, бринить річки врода.
Верба зажурилась і вплітає в косу,
Всю блакить небесну і ранкову росу.
Линуть звуки дивні цвіркуна у полі,
Ними так милують стрункії тополі.
І пісні пташині звучать над житами,
Б'ється серце в ритмі, ранок світлий з нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795928
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Я до тебе спішу мій коханий,
Через поле іду навпростець.
Де ромашки, де м'ята духм'яна,
Де квітує так рясно чебрець.
Сонце ніжно цілує у щічки,
Вітер коси куйовдить мені.
А у мене усмішка на личку
І співають в душі солов'ї.
Незабудки і небо злилися,
У єдину всецілу блакить.
Ріки у береги розлилися
І роса під ногами бринить.
Я іду, я спішу мій коханий,
Щоб упасти в обійми твої.
Біль відійде, загояться рани,
Як уста доторкнуться мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795930
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Сьогоднішня сторіночка життя…
Тривожного й, немов полин, гіркого…
Таке не може втрапить в забуття,
Бо ж українська кров тече рікою.
А понад нею – материнський плач…
Могили і хрести ростуть усюди…
Сокиру знов заніс москаль-палач
Над волею, над мовою…
Б’є в груди…
Поля зчорніли… Дике вороння
Збира на них невимовлений стогін
Того, хто впав і землю обійняв…
Під ним – портрет коханої й… святого.
6.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795394
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Самотня хатка так боялась грому.
Зіщулилась, нема кому молитись.
Щоразу поглядала на ікону,
До когось їй хотілось притулитись.
Шалений шторм хитав її кораблик,
І невгамовно била громовиця.
В цю мить вона була, неначе карлик,
Як проїжджала в небі колісниця.
Далеко, в місті хтось просив у Бога,
За мир і спокій в отчому гніздечку –
Гроза пішла далеко від порога,
Повів Ілля негоду за вуздечку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795438
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
У співавторстві з Марґо Ґейко
***
Янтарний захід... Палуба... Я досі
Шукаю у зірках, мов Пуассон,
Координати, формулу, лиш очі
У мареві виблискують – це сон?..
Міраж!.. По хвилях запахом жасмину
Її чарівний, загадковий спів.
Це насолода з присмаком полину,
Із келиха відпив п'янкий напій –
Оману цю... Приймаю нагороди
Жагу і гріховоду, звуки ті
Ведуть фрегат. І линуть дивні оди,
Свободи обіцяючи. У млі
Я нею зачарований. Маестро
Нас вітер одинокий в унісон
Вінчає, линуть зоряні оркестри,
В тумані розчинившись, мов фотон...
На скелі корабель... Співають чайки...
Фінал... Стікаю... Я у крові весь...
Кінець трагічний для цієї байки.
Едем стрічає – піднімаюсь ввись...
***
Віщунки хвилі відзвуками раю
Нашіптують пророцтва гостям скель.
А я на арфі райдуг оди граю
І зброджую у піні темний ель.
Несеться легковійним хмелем пісня,
У засвіти заманює фрегат.
Я снюсь вам, друже! Не згадаєш після.
Де ваша дисципліна, віра, гарт?
Тримай штурвал, вже близько гострі скелі!
Готує парастас похмурий Рейн,
Із темних гротів мов чернечих келій
Кадилом віє вітер-ієрей.
Було це нині, буде мабуть прісно.
Злетілись чайки, схожі на прочан.
Вжахнувся він, утім, тепер запізно:
Вуста наяд - загуба, не причал.
Хапає капітан міцне каміння,
Що миттю обертається на глей.
І „Нині отпущаєши … Амінь“. Я –
Тиша, що співає.
Л о р е л е й!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795391
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Навколо панувала тиша неймовірна,
І опинилась я в полоні чарівнім.
Всміхнулось життєдайне сонечко манірно,
Яскраво блиснув золотавий щедрий німб.
І вранці погляд зупинився на трояндах,
Цілуючи сліди сріблястої роси.
Пелюстки лагідно тримали стебел стани,
Очей не відвести від ніжної краси.
Лилися пахощі п*янкі троянд казкових,
Не випадково садівник їх посадив.
Якщо на серці щире почуття любові,
То для коханої не жаль квіткових див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793527
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Мені знову привітно всміхнувся ще заспаний ранок
У хорах щебетань й солов’ їного теплого соло,
У тремтінні роси, що запалює сонцем світанок,
Гулом бджіл над віночком акацій, розквітлих довкола.
Серед трав на лугах коник пісню нехитру стрекоче,
Заблукало-басисто хрущ травневий у вітті гуде,
У квіткових лісах так тихенько і ніжно муркоче
Щось про вдячність комусь кошенятко біляво-руде.
Травень вже невловимо стікає у сонячне літо,
Мов художник, уміло підбирає відтінків тони,
Довершено й вправно, малюючи сонячним світлом,
На мольберті збирає кольори й аромати весни.
У смарагдових травах жовтіють голівки кульбаби,
У мереживі білім не впізнаєш кущів бузини,
І півонії манять чистотою рожевої зваби,
І високістю кличе невпізнанна блакить далини.
Ця розквітла земля благодаттю наповнює серце,
Не розхлюпати б тільки, не затьмарити ці відчуття
Дивини і простору… Раю світлого чисте джерельце
Зберегти , пронести крізь захмареність душ і життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793478
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Світанок... Пам'ятаєш наш світанок...
Мелодія дзвіночків чарівна.
Багрове сонце освітило ранок,
То було літо а в душі весна.
М'яка трава і запах конюшини,
У небі хмари наче баранці.
Мій дорогий, коханий і єдиний,
Моя рука лежить в твоїй руці.
Ми йдемо полем зустрічати сонце,
Волошки сині у моїх руках.
І вітряки млинів мов веретенце,
Холодну прохолоду дмуть на шлях.
Ось золотаві промені з'явились
І освітили неба синяву.
В твоїх очах іскринки засвітились,
Я в подарунок їх собі візьму.
І як букет проміння золотого,
Що гріє й ніжить у ранковий час.
На фоні хмар і неба голубого,
Назавжди в парі поєднає нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792877
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Просто іду від тебе, випускаю любов із ребер,
В скрині твого серця не залишаю жодної речі,
Яка б могла бути причиною повернення до тебе,
Яка б могла покликати мене удень чи у вечір.
Просто іду, не знаючи, куди занесуть мене ноги,
Може, це будуть галяви, де янголи садять квіти.
Може, це будуть озера, де топляться всі тривоги,
Може, це будуть гори, де буки й звуки трембіти.
Просто іду від тебе, що буде далі, не відаю.
Усі не відбуті зустрічі пакую у бандеролі,
Скупі інтернет-розмови й ті, що очима на віддалі –
Все поспішно відсилаю на ім'я нашої не любові.
Просто іду від тебе, рішуче, не оглядаюся.
Шрами на серці і в віршах нитимуть на непогоду.
Хтось казав, кохання три роки нічим не змивається.
Чотири вже скороі буде, як ллю я на нього воду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793370
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Свята Зелені, Божа Трійця.
І день святий, і ніч свята.
Земля, немов імператриця*,
На ній – корона золота,
Коштовний квіт – на пишній сукні.
Церковний дзвін гуртує душі,
Приймаю істину по суті
І шлю мольби свої насущні.
Вінок сплітає день святковий,
Предивна велич торжества,
Його відкрив сам ключ скрипковий
Для величання божества.
*Наші предки вважали, що на
Зелені свята - День народження Землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793398
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Було їх у неї двоє –
Тепер же – ні одного –
Поклали себе за волю…
Як сіяла долю дітям,
Матуся, то цвів розмай,
Кохала їх більше квітів
І сонцем була сама,
Щоб діточкам вистачало
Любові її й тепла,
Сердиті вітри стрічала –
Стіною для них була.
Росли-підростали діти,
Всміхалась матуся їм,
Не знала, де радість діти –
Аж раптом… ударив грім…
Прямісінько мамі в серце –
Те плачем гірким зайшлось:
Обидва сини ж – у герці –
Біди щоб не відбулось…
І рвав біль їй білі груди,
Тікала земля з-під ніг…
Що з дітками її буде?
Молитвою – оберіг…
Не грім то – війна на сході,
Що проти її дітей
І проти її народу…
Хрестами… земля цвіте!
Й кричать із-під них могили
До світу уже всього:
«Вкраїні не дай загинуть!»
Двох свічок… палав вогонь…
Тепер вона, мов журавка
Поранена, шкандиба…
Синочків-синів їй жалко…
Зчорніла, немов журба.
Хмеліє весна розмаєм
У обіймах у тепла…
Матуся… вузлик тримає –
Гостинці синам несла…
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793416
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Ой, упав туман
тай на річеньку,
Берег обіймав
ще й водиченьку,
І вербу обняв,
що купалася,
Молода вона,
закохалася.
Ой, поплив туман
понад кручею.
Полонив лиман
в сиві кучері,
Вийшов до стежок –
поховалися.
Розбудив пташок –
обізвалися,
Ранні голоси
розливалися,
Крапельки роси
прислухалися.
І вербиченька
зачарована,
У водиченьку
та й закохана.
22.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792341
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Вся земля для нас із вами.
Тут є поле з колосками.
Пахне ліс суничкою.
Луг - травою й річкою.
А в зеленій ген долині
розцвіли дзвіночки сині.
Й незабудки тут блакитні,
ними квітнуть дні привітні.
Медом і барвистим цвітом
пахне щедре, тепле літо.
Сонячне проміннячко
розсипає літечко.
Пахнуть яблука в садочку.
На городі - огірочки.
Морква й кріп, дощами вмиті.
Гарбузи, соком налиті.
Вся Земля для нас із вами...
Пахне стежка споришами.
І волошками цвіте
тут дитинство золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792269
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Ти прилетів метеликом до мене,
Торкнувся ніжно шовковим крилом.
Розслала покривало нам зелене
Весна й накрила нас своїм теплом.
Рожевий цвіт у яблуневім саді,
Довкола мов хурделиця кружляв.
Яскравий килим, квіти на леваді,
Хмарини вітер в стайню заганяв.
Стежиною біжу тобі на зустріч,
Довкола линуть пахощі бузку.
В моєму серці ти зімною поруч,
В щасливий день й годиноньку важку.
Впаду в обійми, ніжно пригорнуся,
Скажу тобі... найкращий в мене ти...
Трояндою до тебе усміхнуся
І буду все життя тобі цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792456
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Вся Україна в вишиванках -
Сьогодні день у нас такий.
Чепуримося ми ізранку:
Маленькі діти, іх батьки.
Хто вишиту вдягнув сорочку,
Хто хоче сукню чи костюм.
Намистечко прикрасить дочку,
Яскраві квіти у вінку.
Бо вишиванка - Україна,
Що потопає у квітках.
На цілий світ вона єдина,
Як цвіт веселки у стрічках.
У цім квітучому розмаї,
Що на сорочках, рушниках,
Дух український наш зростає
І лине піснею в світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792055
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2018
Вишивала мама вишиванку доні,
Волошки вкладала і маки червоні.
Квіти польовії на щастя, на долю, ( двічі )
Будуть зігрівати не допустять болю.
Ой ти вишиванко мамин подарунок,
Одягнуся зранку відчую цілунок.
Ніби мами руки мене обіймають, ( двічі )
До себе так ніжно й мило пригортають.
Колоски пшениці дозрівають в полі,
Гладить коси вітер вербі і тополі.
Я біжу на зустріч вдівши вишиванку, ( двічі )
З милим будем разом до самого ранку.
Будемо блукати по маковім полі,
Будуть нам співати птахи, що на волі.
Мами вишиванка - українська пісня, ( двічі )
Буде гріти ранком і в годину пізню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792098
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Цілувала голка вишиванку,
Малювала долю і красу.
Цілувала ввечері і зранку,
І сльозу роняла, мов росу.
Вишивали рученьки невтомно,
Викладали хрестики душі.
Вишивали пані і мадонни,
Підбирали доленьці ключі.
Молодим – на щастячко стелили,
А воям - в дорогу оберіг.
Додавали вишиванки сили
На канві натруджених доріг.
Малювали долю Україні
Пишним квітом, стиглим колоском,
Бурштинами, вродою калини,
Озивались серця голоском.
Вишивали, плакали й співали
Пісню роду голосом віків.
І неслись по світу ці хорали
У серця коханих козаків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792054
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Зустрілися у сплетиві доріг.
В очах любов і смутку караван.
Ніколи не прийду на Ваш поріг.
Чужому щастю не завдам я ран.
Навряд чи ми побачимось колись,
Бо недосяжні мрійні береги.
Я Вам не напишу ніколи лист,
Хоч полум*я іще горить жаги.
І зупинитись не попрошу час,
Що сиплеться, мов друзки кришталю.
Хоча щоденно думаю про Вас.
І серце ятрить блюз мого жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790610
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Поговори зі мною… щоб не пізно –
Розпеченій душі потрібен дощ.
Бо завтра ми, як день і ніч, нарізно
Впадемо в забуття без огорож.
Відмір мені своїх дощів бузкових –
Моє ж бо й сонце скотиться до ніг
Лише твоїх… Нащо́ йому окови
Мого півнеба, тих світів сумних..?
Відкрийсь мені – я не віддам нікому,
Не зміряю розділені світи
Земною міркою… В слові тім малому
Переболиш й сильнішим станеш ти!
Торкнись душі – відчуй мене на дотик.
Я – вічна сповідь, твій бузковий дощ...
Відчуй мене, ось я сиджу навпроти.
Поговори… тривож мене,
тривож…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790614
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2018
Цвітуть сади… І стільки в тому дива,
І щастя, і оновлення, й краси,
І свіжості незнана щедра злива…
Збери до серця і життям неси.
Цвітуть сади продовженням буття,
Перекликом надій і добротою згоди,
І кожна з весен наче відкриття,
А день весняний - втішлива пригода.
Цвітуть сади… До божевілля світло,
Квітка до квіточки – гілля в росі тремтить.
І світ оновлений і радістю розквітлий
У мудрість Задуму вбирає теплу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790399
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Не карай ты его,Боже…
Нелегко и ему всё же...
Виноватых найти - сложно...
И обиды копить - можно…
Не смотри на меня - грозно…
Умоляю простить - слёзно...
Сохрани на моём ложе
Только запахи той кожи…
Я как только усну,Боже,
Он желает меня тоже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790478
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Ти Чувствуешь?
Мысленно...
Сквозь расстоянье...
Только мы вдвоём...
Признанья...
Без слов...
Мы знаем о чём...
Это телепатия...
Передаём друг другу Чувства!
Наши!
Живые!
Сады в Душах!
Их Небо полило!
От дождя всё растёт!
Созревает!
Она - Живая!
Душа живёт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790526
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Я закоханий до без тями -
Тріпотить, наче лист, душа.
Над моєю любов’ю храми,
В небо золотом вируша.
Твої коси не посивіли,
Ти весела, проте сумна.
Біля Світязя ми сиділи,
Я один був і ти одна.
Нам назустріч вечірнім бризом,
Шелестів золотий пісок.
І туман голубий, чи сизий,
Ніс опалий з беріз листок.
Я закоханий до без тями -
Тріпотить, наче лист, душа.
Над моєю любов’ю храми,
В небо золотом вируша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790532
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі гори, з вершинами до хмари.
О, що за дивний світ! Він барвами цвіте.
Калина тут рясна і мальви біля хати.
У травах росами горить сонце ясне...
і ластів'ята навчаються літати.
Моя земля в цвіту... для мене і для всіх,
хто любить, як і я, в кого вона єдина.
Розсипав щедро Бог навкруг веселий сміх,
й дзвінких пісень тут... нас радує перлина.
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі мрії, з вершинами за хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790529
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Любові не буває половини –
Вона в людини є або нема.
Це та свята природи пуповина,
Котра тебе в житті твоїм трима.
Вона твої і крила, і тенета,
І саме так влаштований цей світ:
Немає без любові ні поета,
Ні воїна, що нації є цвіт.
Хто ж почуттям торгує і землею,
Шукає всюди рибку золоту,
Давно існує в цім житті без неї,
Живе не на землі, а на плоту.
А доля плоту від води залежить,
Від вітру, тобто, річки, течії…
І лиш любов до краю вірно стежить,
Хто ти і де, і друзі хто твої.
Любов – надійний стержень для людини,
Котрий її й на бій святий веде
За землю-матір і сім’ю-родину.
Він визначає кожен її день!
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790400
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Хвилею духмяною довкола
В повітрі аромат пливе чудовий,
Це нічна фіалка - матіола
Вечірньої пори відкрила знову
Свої бузкові ніжні оченята,
Ніби із кожним хоче привітатись:
Зорями, що миготять у небі,
Місяцем в підповні, наче лебідь,
Теплим вітерцем ласкавим, тихим
І чубатим жовтим чорнобривцем.
Крізь відчинене вікно той дивний запах
До моєї доліта кімнати,
Як вдихнеш - і кличе в світ казковий
Непримітна квітка - матіола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790515
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Не молодевшая от липосакции,
Но пострадавшая без индексации,
Видная, нужная, вроде, успешная
И лишь на миг, но, увы, не успевшая...
Слёзы ронявшая, часто - напрасные,
Быт и семью называвшая счастием -
Вдруг поняла, что не в этом призвание,
Перегоревшая от ожидания...
Сказкой медовой печаль растопившая,
Переливая, себе не долившая,
Может, не вовремя переболевшая,
И... не услышана, - перетерпевшая...
Что же я, право, никем не замечена,
Всё отстрадавшая, мудрая женщина,
Болью помечена, словно повенчана,
Обречена... потому что не встречена
Тёплым дыханием, нежностью Вечности,
Неузнаваема, тихая женщина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790438
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Не питай мене, весно, чом сумую ночами,
Чом зітхаю так гірко, коли зійде зоря,
Коли місяць у повні, а я? Я, до нестями,
Серцем щиро кохаю, а, як вечір, одна.
За вікном соловейко вверх витягує ноту,
Паруватись в природі вже настала пора.
Віддавала б з любов’ю всю жіночу турботу
Та на грудях цілунком малювала би два.
Ти б лежав головою на тремтячих колінах,
Позабувши на мить ту, що іде ще війна.
Хоч душа, сивиною, вся в не згоєних ранах,
Підібрала би теплі я для неї слова.
29.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789613
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Вірші поета-його діти!
Він їх родив і доглядав,
Вони росли, як в полі квіти,
Слізьми й душею підливав.
Він вчив їх ,як життя любити,
Як дар між люди занести,
Як вбити зло, добро творити,
Як слово правди піднести!
Щоб воно стало сонцем людям,
Щоби спалило всю брехню,
Відкрити шлях до правосуддя,
Без крові виграло борню!
І зникнуть хмари! Синь полине!
Обніме золоті поля!
Засяє СЛОВО! Все зло згине!
І засміється знов земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789705
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Ой дівчино, дівчинонько, рожевії щічки
Підем люба, погуляєм, ми вдвох уздовж річки
Так вербиченька зацвіла, як та молодиця
Б`є джерельце молоденьке, цілюща водиця
Хай придасть вона свята та й силоньки доволі
Ой уста, твої медові, як квіточки в полі…
Вода в річці чиста - чиста, все ледь – ледь сріблиться
Чи за мене, підеш мила? Хочу одружиться
Заспівала пташка в лісі…Чи будеш моєю?
Хай життя, наше щасливе стане течією
Вік я буду, шанувати, сонечку радіти
Зчарувала ти красою, хай будуть в нас діти!
Над рікою місяченько, скоса поглядає
Козаченько дівчиноньку міцно обіймає
Очі ясно засяяли… І по небу зорі
Мерехтінням освятили, поєднали долі…
09.04 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789640
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Учора цвіт ще рано квітував,
Співали коло нього соло бджоли.
Зелений килим вранці білим став,
Пелюстки вітер піднімав угору.
Неначе впала з дерева фата,
Заплуталася у траві зеленій.
Пливуть хмаринки в небі мов літа,
Тікають в осінь де сумують клени.
З тобою ми зустрілись навесні,
Коли все розпускалось й оживало.
В коханні тихо признававсь мені,
А серце в ту хвилину душу рвало.
Неначе вчора любий то було,
Закрию очі і усмішку бачу.
Багато літ з тих пір уже спливло,
Яж відчуваю ту любов гарячу...
Лебідкою на зустріч полечу,
Поклич мене у день чи серед ночі.
І запали коханням знов свічу,
Щоб зазирнути у блакитні очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789676
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
В вині розчинилися рими
І випали в осад слова.
Що роблять з поетами зими
Й кому перейшла булава?
Немає гармонії ритму
І серце – розпатланий м’яз.
В такій атмосфері нехитрій
Поет свій розтринькував час.
Розпалював віршами грубку
І долю свою проклинав,
Журивсь, що відбився від гурту,
Не мав узаконених прав.
Не мав він мандата на думку,
Йому не дістався значок.
Тим часом, боєць шукав ручку –
Заглянула Муза в окоп.
Не знав він дороги до спілки,
Не знав і смаку нагород.
Війна впилась в серце настільки…
Грудьми він стояв за народ.
І буде жива його рима,
Поезія болю й війни.
Послання він пише до сина
І тій, що приходить у сни.
Він мамі цілує сивини
Словами, що сходять із уст
І пише листа Україні,
Як Богу писав Златоуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789545
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Весна із журавлями прилетіла.
Втекли-розтали рихлі вже сніги.
Земля теплу весняному зраділа.
Заозерили водами луги.
Ген, жайворонка пісня полилася.
Гаї збудили співом солов’ї.
Весна-красна тим дивом упилася,
Впізнавши в них мелодії нові.
Ось жабка-стрибка кумкнула в ставочку,
Мережку-стежку вишив журавель,
Одяг сіреньку і м’яку сорочку.
В ній дотепер журавлик той живе.
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789344
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
У банкіра доця Лера
Вередлива дуже стала:
Не такі всі кавалери –
Всі вони її дістали!
Гарик - цей носив букети,
Лера в крик: -Який ти дикий!
Це жахливо, некультурно -
Дамі принести гвоздики!
Жорику мораль читала:
-Ти - бухгалтер в мого тата,
Може б я тебе кохала,
Якби став ти депутатом.
А Тарасу заявила:
-З водіями я не знаюсь,
Не спитавши твого чину,
Познайомилася… Каюсь!
І Гогену докоряла:
-Ніс у тебе геть негарний,
Як з тобою поруч стану –
Буде виглядать вульгарно!
Аспірантові Гаврилу
В грубій формі відказала:
-Подивись на своє рило,
Он тебе свиня впізнала!
Та ви з нею чимось схожі,
Бо при будь-якій погоді
Комплімент сказать не може
І з грязюки не виходить.
І студенту Тимофію
В істериці говорила:
-Про таких навіть не мрію,
Чим ти кращий від Гаврила?
Такий злидень, як ти смієш
Отак близько підійти?
Ти відсталий, бо не вмієш
Навіть перейти на «ти».
Тимофій не розгубився
І звернувся так до Лери:
-Це освідчення від мене
І від решти кавалерів.
Не з великої любові
Всі ми кажем «Ох» і «Ах»,
Нам потрібна твоя тачка
На литовських номерах.
І шикарна та квартира,
Що татусь тобі придбав,
І гараж біля будинку
До душі усім припав.
Хоч і ти зробила губи,
Як у Лободи Світлани,
Збільшила в три рази груди
(Хочеш всіх ввести в оману)?
Ми це все не оцінили
(отакі всі барани),
І плювати ми хотіли
І на тебе, й на чини!
Всі тобі ми хором скажем:
-Не така ти, Леро, цяця,
Бо без таткового банку
Ти - як та в калюжі паця,
Яку будуть обминати
Навіть отакі студенти,
Тут - ні дати, ані взяти,
Ти не варта ані цента!
Через місяць татка зняли,
Запроторили за грати,
Тепер довго Лера буде
Кавалерів виглядати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789231
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Весняний дощ природу оживив відверто,
Петрольне усміхнулось небо.
Давно я не сиділа за старим мольбертом,
Мабуть, настала вже потреба.
І сонце в органзІ, мов соковите манго
Малюю пензликом любові.
О, як колись з тобою танцювали танго,
В очах - палітра кольорова.
Колекцію із слів ласкаво-акварельних
Утілюю в картині "завтра",
Зіниць ліричність світлу, сонячно-пастельну...
І ллється, ллється моя мантра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789310
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
ЛЮБЛЮ ,ЯК ПАДАЄ ЗА ВІКНОМ ДОЩ
Люблю, як падає за вікном дощ...
як кольрова райдуга дугою засяє,
іскриться роса на пелюстці із рож
соловейко ,радіє весні душу звеселяє.
І мої думки, як ластівки маленькі...
шукають гніздечко і тепло весни,
зігріють серце пташечки рідненькі
немов зашелестять листям ясени .
А усміхнеться, сонечко із блакитті-
дарує, блаженство чудову мить,
в душі оживає надія у молитві...
і слово ,божу красу боготворить.
Весняний дощ напуває землицю,
розпушує кожну грудочку тверду-
вмиває, божий день білу птицю...
і оживає, воскресає, цвіт у маю.
Люблю, як падає за вікном дощ...
і я вже за часом, не спішу не біжу-
зорю, як вітер витирає сльозу у рож
ясніє світ, і душа відпочиває в гаю.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789216
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
(світлій пам'яті хлопців-чорнобильців)
Засвітилась зранку ясна роса,
де злетіли лебеді в небеса.
Ой, якби ж ті лебеді та й могли,
всю журбу на крила б свої взяли!
Білі-білі лебеді й неба синь,
а між білих лебедів мамин син.
Він тріпоче крильцями в вишині:
- Ой віддай, матусю, весь біль мені!
- Візьміть краще, лебеді, доброту...
не віддасть вам матінка гіркоту.
І журби своєї я не віддам,
нехай буде світло у небі вам!
Зникли білі лебеді вдалині,
тріпотіли довго вони крильми.
Залишили вишні для нас в цвіту...
не зібрать розсіяну гіркоту!
Засвітилась зранку ясна роса,
де злетіли лебеді в небеса.
Ой, якби ж ті лебеді та й могли,
всю журбу на крила б свої взяли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789189
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Сади буяють у цвіту,
Торкає личко вітерець.
Стрічаєм разом ми весну,
Коханням люблячих сердець.
Я кину світ до твоїх ніг,
До свого серця пригорну.
Кохання наше я зберіг,
Кохаю лиш тебе одну.
У очі любий зазирну,
Цілунок я лишу тобі.
Промовлю тихо, що люблю,
Відчую дотики твої...
Я кину світ до твоїх ніг,
До твого серця пригорнусь.
Спасибі любий,що зберіг,
Що зустрічаєм знов весну...
Нас обійме обох вона,
В ранкову поведе блакить.
Роса скупає нас рясна,
То незабутня - щастя мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789291
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Шалена ніч. І місяць – стигле манго.
Колін ковзнула музика… й до п'ят.
Дивись, милуйся – я танцюю танго,
У сяйві світла, в променях розп'ять.
Найкраща з грацій – муза мого тіла.
Одвічна тайна – контур білих пліч.
У сольнім танці магія і сила,
Свобода рухів, серця стук у ніч.
Торкаюсь неба: перше, друге, сьоме…
Вервечка ніг в сакральну тишу зір.
Дванадцять кроків в світ цей невагомий,
Навшпиньки й стрімголов лечу у вир.
Акорд! І стихла місячна соната -
Лягають тихо ноти врізнобіч.
В обіймах місяця – небес відплата,
Й запрошення на вальс в наступну ніч…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 28.04.2018
Просились зорі в спраглу ніч мені у руки,
Сипнув до ніг мигдальний місяць дивні звуки.
Почулося «je t'aime, je t'aime» в небесних схилах.
Лягали ноти на слова – «чи ти щаслива?»
Всевладна ніч на сотні ядер розривалась,
Ота мелодія небес в мені озвалась -
І вже ні тіла, ні ваги – лиш невагомість...
Вливають зорі хмелю- меду в невідомість.
Тамуй мене, допий до дна, мій безпощадний -
Кипить жага моїх чуттів – безодня влади!
Із непідвладності стихій – вогнів тих злива!
Прощалась ніч… мені ж зосталося -
щаслива...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Розквітлий бузок будить спогади давні,
Вертає у юність його аромат,
Коли ми щасливі під ним зустрічались,
П"янив отой запах закоханих нас.
І поринали в кохання обоє,
Забувши, що може хтось бачити нас.
О! Як було добре тоді нам з тобою,
Не повернути назад отой час.
Усього в житті довелося зазнати,
Радісні миті були і сумні,
Та серце й тепер починає співати,
Коли розквітає бузок навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789371
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Колись у мого маленького синочка була велика мрія. Йому дуже
хотілося мати маленьке кошенятко. Ми часто їздили в село. Мені не
дуже зручно було заводити таке хазяйство. Але я, сама собі не вірячи,
йому обіцяла: колись. Синок маленьким був дуже гарненьким дитям.
Мені так шкода було позбавляти надії це симпатичне личко.
Добре тепер не пам’ятаю, чи це він мав іти до школи, чи то він
закінчив перший клас, в кінці травня ми святкували його День
народження. Він, як усі дітки чекав з нетерпінням цього дня.
Приїхала бабуся, прийшла тітонька і два братики. Було весело,
діти набігались, накричалися досхочу. Навіть не дуже ласі були до
смаколиків. Закінчилось свято. Гості пішли, залишилися ми і бабуся.
Я прибирала, мила посуд.
Ми тоді жили в центрі міста в приватному будинку.
Це – було не дуже привабливе місце, район старих забудов.
В органах містобудування його називали Шанхаєм. Там виросло
декілька поколінь, які хронічно мріяли про покращення житлових
умов, а влада ніяк не могла сторгуватися із забудовниками. Надто
ласим був цей шматок землі.
Синок з бабусею сиділи на вулиці на лавочці. Повз будинок
проходила міська дорога. Транспортний потік був нескінченним.
Навіть вночі тут ніколи не було спокою. Ми так звикли до цієї
метушні, коли рух трохи збавляв інтенсивність, ми просипались від
підозрілої тиші. Раптом на протилежному боці вулиці синок угледів
якийсь симпатичний клубочок, що не дуже впевнено котився вулицею.
То була вона – його голуба мрія. Миле кошеня – з голубим відтінком.
Синок дочекався, що транспортний потік на якусь мить зупинився.
Напевно щоб він зміг побігти і взяти на руки це маленьке диво.
Це – була любов з першого погляду. Синок пригорнув до себе цю
симпатичну, беззахисну істоту і поставив мене до відома, що з
цієї хвилини кошеня живе з нами. Спільними зусиллями вияснили, що
з нами буде жити дівчинка. Я знала, що клопоту з нею вистачить.
Більше хотілось хлопчика. Поряд жила сусідка, дуже схожа на
казкову бабину дочку. Ця подія також не пройшла повз неї. Вона
дверей висунула свій кирпатий ніс, наче причеплений до соняха.
«А вы что, прям как в Индии девочке не рады?»
І так ми почали жити разом. Дівчинка виявилась породи
російська голуба. Мала гладеньку сіро-голубу шубку. Зразу ж подружи-
лась з моїм синочком. Якраз розпочались канікули і Андрійко,
бабуся і кошеня поїхали в село. Там їй було, звичайно, краще.
Пила щодня молочко від сусідської корови. Жила на волі. І дуже
скоро вона підросла. До кінця канікул вона була вже підлітком,
наче юна дівчина. Без халепи не обійшлося.
В бабусі Тамари було три онуки.
Вони усі на літніх канікулах були на її вихованні.
Наша бабуся була дуже гарною жінкою, була дуже начитаною і
освіченою, користувалась в онуків великою повагою. Вони дуже
любили усі її страви, пригощали ними своїх друзів. Хлопці любили
порибалити. Можливо, що це – спадково. Мій батько був затятим
рибаком і я біля нього завжди сиділа з вудочкою. Я знаю, що
йому коли я мала народитись, дуже хотілося хлопчика. Не пощастило
і довелося йому жити в «бабьем царстве». Я була пізнім дитям.
Але любила часто крутитися біля тата. Коли його не стало, хлопці
перебирали його рибацькі «скарби»: вудочки, сіті /він вмів сам
гарно плести хватки/ та решту дрібязку. Коли повернулися з рибо-
ловлі, кинули усе як їм заманулось і побігли на обід. Киця ж пішла на
рибний аромат. І…причепилась на гачок. Скільки було плачу!
Гачок їй глибоко впявся у бік. Звільнити Мурочку від цієї біди
практично було не можливо. Бабуся звернулася по допомогу до
сільського фельдшера. Це була жінка похилого віку, яка мала піввіко-
вий стаж екстремальних ситуацій. Її досвід і тут не підвів: киця була
врятована.
По закінченню канікул, синок із своєю улюбленицею,
повернулися в місто. Поки він був на уроках, киця мирно відсипалась.
Любила сидіти на вікні між вазонами, дивитись на дорогу, а на неї
дивились з тролейбусів пасажири. До речі, вона ніколи не пошкодила
жодного вазона.
Прийшов її перший березень. І Мурка щезла. Не було її аж
чотири дні. Синок так сумував за нею, що не міг їсти і вчитися.
Тоді я вперше відчула гострий біль в серці, який мені залишився
на пам’ять до сьогодні. Потім одна жінка, що жила по сусідству,
сказала, що киця приходила, походила біля дому і знову кудись
пішла і ще з нею приходив білий пухнастий красень. Згодом киця
повернулась. Нашій радості не було меж. На наступний День
народження сина киця подарувала йому четверо кошенят.
Малі були надзвичайно гарні, усі різні. Жодне з них не було схожим
з мамою. Народжувала кішка в муках. Вона не знаходила собі місця,
несамовито кричала, дивилась у очі і благала порятунку. Єдиною
відрадою було, коли Андрійко був поряд. Це для неї було підтрим-
кою. Він, навіть, в той день не ходив до школи, хоча учнем був
старанним і відповідальним. Себе ж згодом назвав Муркиним
акушером. Усіх її діток ми доглядали, а потім віддавали в гарні
руки. Усією родиною – киця і кошенята їздили з Андрійком на
канікули в село.
Була і дуже прикра історія з кицею. Ми жили в одному дворі
з однією дуже дивною родиною. Вони ні з ким не дружили. Навіть
люди їх трохи боялись за якісь магічні уміння. Їм завжди хотілось
комусь зробити шкоду. При цьому вони ніколи не соромились і навіть
не заперечували своїх «здібностей». Мали вони аж три кішки.
Одна належала мамі, а дві інші – дочкам. Наша Мурка дуже
підозріло ставилась до сусідок, боялась мимо них пройти.
Якось у вихідний день синок побіг до дітей у сусідню багатоповер-
хівку, а я залишилася вдома пекти пиріг. Пиріг був дуже гарним,
сподівалась, що буде дуже смачно. Поставила пектися. Чомусь
вийшла на веранду і почула, як старша сусідська дочка комусь
дарувала кицьку. «Візьми, дівчинко»-, так мило віддала. Я собі
подумала: чого б це? І тут же знайшла пояснення: може їм
забагато аж три, чи може їх дуже дівчинка просила? Пиріг мій
був на півдорозі. Коли я відкрила двері на вулицю, мене покликав
старий чоловік, що жив поряд. Каже мені: «Та навіжена твою
кішку подарувала». Мене ніби обухом хтось вдарив по голові.
Як, кому і чому я не відкрила двері, коли це чула? На останнє
питання в мене було пояснення: не хотілось зайвий раз зустріча-
тися. Дідусь мені почав пояснювати де знайти свою пропажу.
Кицю подарували не звичайним людям. Це була родина, що
жила в зруйнованому будинку. Там жили дідусь, бабуся, дочка і
двоє малят. Проте, де їх знайти я поки-що не знала. Не хочу
писати про національності, але дідусь був особливої національ-
ності і це була єдина зачіпка, аби знайти свою улюбленицю.
Я вимкнула газову духовку, пиріг ще не був готовий і побігла в
центр в надії знайти цю людину. Дуже хотілось знайти кицю і
повернути поки синок не знає і не засумував.
Мені сказали, що той дідок жебракує біля хлібного
магазину. Я його там не побачила. Вдивлялась схвильовано в
обличчя перехожим. Хотіла визначитися: хто міг би допомогти?
Декого запитувала. І таки натрапила. З парку виходила дуже
гарна жінка в літах. Я вирішила її запитати. Як не дивно, а вона
мені допомогла. Я побігла в той бік, куди ця жінка мене направила.
Це був старий, зруйнований будинок. Ніяких ознак, що там є хтось і
тим більше наша киця, не було. Я ні з чим повернулася додому.
Синок страшенно засумував, я знову приймала «Валідол». Ту ніч
ми обоє провели з відкритими очима. Мені здається, що я вже
тоді не сподівалась на визволення полонянки.
У нас був хороший друг. Це – був дорослий чоловік, який
проживав неподалік того місця, де могла бути наша киця. Він
мав вівчарку з дуже гарним іменем Дарік. В перекладі з болгарсь-
кої – дарунок. Ми звернулись до нього по допомогу. Син, я, наш
рятівник і Дарік – це був склад рятівної команди. Насамперед
я постукала в двері. Обізвалася маленька дівчинка. Вона сказала,
що сама вдома і що їй /як в анекдоті/ сказали казати, що нікого
немає вдома. Мурка, почувши мій голос, вирвалась з рук дитини і
через шпару в поламаних дверях вискочила на дах будинку.
Коли Андрійко побачив її там, він не задумуючись, по горіхові, що
ріс поряд, виліз на дах і налякану до смерті кішку, передав у руки
Ігоря /так звали нашого рятівника/. Я мала напоготові сумку.
Ми гуртом усі щасливі несли кицю додому. Це – був понеділок,
початок робочого тижня. Робота, школа, а нам потрібно
привести в порядок нашу "знахідку". Вона здається сама гидувала
тим місцем, де їй довелося провести ніч. Вона злизувала і
як мені здавалось випльовувала. Я чесно не пам’ятаю, чи були
ми тоді в школі і на роботі. Але добре пам’ятаю той банний
день для Мурочки. Ми її вдвох мили банними засобами,вона
не пручалася, потім як дитя визирала з рушника і терпляче
слухала бриз фена. А ми із сином були ,як ніколи, щасливими.
Після цього випадку Мурка перестала виходити в двір, де
жили підозрілі сусіди. Вона через кватирку виходила в інший бік.
Після цього киця ще була на канікулах в бабусі. Вона
любила ходити на полювання на город, в поле. І одного разу
більше не повернулася. Було дуже сумно. Навчальний рік
почався без нашої улюблениці. Прожила вона в нас вісім років.
Народжувала нам щороку, а то й два рази на рік дуже гарних
кошенят, а ми дарували цю радість іншим людям. Ще довго
вона приходила в наші сни.
Наступна історія про нашого вірного друга – собаку, Рижика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789282
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Квітень кожного дня добавляє
Кольори у пейзаж свій нові.
І вже "пір'ячко", он, розправляє
Фіолетовий півник в траві.
І кульбабок жовтіють краплинки,
Мов розсипав жартуючи хтось,
І конвалій біліють перлинки —
Різнобарв'я навкіл розлилось.
Ой, як залюбки спостерігати,
Як вкрашає весна білий світ.
Вміє... Вміє весна чарувати,
У душі розтопляючи лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788975
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Шумлять берези з небом розмовляють,
У білій заметілі сад стоїть.
Довкола цвіт неначе сніг кружляє,
Ванілі запах - дивовижна мить...
І ми з тобою в білій заметілі,
Щасливі бо єднає нас любов.
І б'ється серце у гарячім тілі,
Неначе хоче вирватись з оков.
Весняний вітер коси розплітає,
Тобі моя кохана чарівна.
Коли у небі зіронька засяє,
Кохання в серце впустить нам весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788984
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2018
Писала лист тремтячою рукою,
Й спадали сльози гіркі на листок:
"Хотілося б побачитись з тобою,
Не їдеш ти додому, мій синок.
Спустошилась без тебе наша хата,
Лиш павуки снуються по кутках,
А по ночах ота сова проклята
Вганяє в серце своїм криком страх.
Той страх, що я тебе вже не побачу.
Покрилася стежина споришем.
Ти повернись, невже не бачиш - плачу,
Я не вгамую сильний біль і щем.
Ти завітай додому на хвилинку,
Хоча б ще раз побачити тебе,
Почути голос твій, мій любий синку.
Без тебе вже й калина не цвіте...
Ти знай, що я тебе щодня чекаю,
Я принесла тобі із вишень цвіт.
Чекай на звістку - зараз відправляю," -
І лист взяла й поклала на граніт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788938
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Гойдає вітер, гілочки вишні,
По них квітучі, бруньочки пишні,
Така рясненька, вся в духмяному цвіті,
Листочки ніжні у оксамиті.
Струнка, чарівна, мов наречена,
Донизу сонцем, позолочена, наголос
Всміхнувся промінь, ніжно цілує,
Веселий, з пелюстками жартує.
Окраса саду біля хатини,
А попід нею немов стежини,
Нарциси квітнуть, поряд фіалки,
Дзижчать трепітно, весело бджілки.
Потішусь вітерець повіває,
В обіймах теплих все розквітає,
Яка ж, то радість, щастя на землі,
Дожити, бачити, все це мені.
Квітень 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788935
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Весняний настрій у молочнім цвіті,
Який розлитий щедро у садах.
Ми зачаровані в полоні світлім,
Пелюстки шовку миготять в очах.
Весняний настрій у небеснім ширі,
У сонячнім мереживі тепла.
Тримає квітень впевнено рапіру,
Найкращий фехтувальник проти зла.
Весняний настрій без війни і лиха,
Лише потрібен українцям мир.
У вічності життя - весняна втіха,
І Перемога - наш орієнтир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788813
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Я не знал, что колдуньи бывают такие.
Ни волшебница грозная с чёрным котом,
Ни брюнетка-красавица – косы густые,
Из под чёрных ресниц страстный взгляд жжёт огнем.
Ты нежна, как ребёнок, глаза голубые,
И коса золотистая светлым лучом;
Но в тебе, такой маленькой, чары большие,
Если нежность моя так растёт с каждым днём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788723
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
О mon amour, Selene, o mon cher.
Серця палають нотами... Ножем
Не ріж, благаю, violon прошу!
Я знаю âme чує тільки шум...
О mon amour, Selene, o mon cher.
Горю тобою, знаєш це лише!
Je t'aime – величністю лунають скрипалі!
І вічністю блукаю по землі...
О mon amour, Selene, o mon cher.
Я знаю, не знайду тебе уже...
La lune вкриє ніжна пелена!
І майже розірвалася струна...
О mon amour, Selene, o mon cher.
Ці ноти не проб'ють броню? Невже?
Le secret пронесеться на зорі.
І сіроманці chantent на горі.
© Володимир Верста
Дата написання: 13.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787355
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Якось погляд спинивсь на хлопчині,
Що навпроти стояв і дививсь.
Закохалася в очі ті сині,
Вони часто так снились колись.
Почуття володіли душею,
Піднялись мов лебідка у вись.
Так хотілося стати твоєю...
Юність - де ти... прошу озовись...
Вирувало життя, клекотіло,
А думки все вели в майбуття.
І годинника стрілка летіла,
Їй назад не було вороття.
Серце билось і щиро кохало,
Пригортали світанки в імлі.
Сонце ніжно обох зустрічало,
Дарував ти цілунки мені...
Я сміялась тоді і раділа,
Я щасливою любий була.
Ти за руку тримав так не сміло,
Квітувала довкола весна...
Погляд той пам'ятаю і нині,
Він в минуле так часто зове.
Твої очі кохані і сині,
Полонили навіки мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787296
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Коли до мене ти прийшов,
у небі місяць знов зійшов.
А зорі... зорі так яскраво
Засвітились.
Коли додому проводжав,
калині вітер щось шептав.
І чули яблуні в саду,
як ти сказав мені: "Люблю!"
Коли тебе чекала я,
в небі зійшла ясна зоря.
і ніжно верби до води всі
Нахилились.
Коли додому проводжав,
калині вітер щось шептав.
І чули яблуні в саду,
як ти сказав мені: "Люблю!"
А сад цвіте, а сад п'янить,
знов нічка яблуні приспить.
А ранок зорі в пелюстках всі
Позбирає.
Дано нам щастя на землі,
де в ясних зорях вечори.
І чують яблуні в саду,
як ти шепочеш знов: "Прийду!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787269
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
ПОДАРУЙ ,МЕНІ ЛІТНІЙ ВЕЧІР
Подаруй, мені літній вечір...
оксамитову зоряну ніч,
я обніму тебе ніжно за плечі
де ти і я удвох віч -на -віч.
Твоя чарівна врода немов весна...
русяве волосся, небесні ясні очі,
чорні брови ,усмішка мила осяйна,
як зорі промениться у білі ночі.
Від чужого погляду, себе відгородив-
на ключ золотий закрив своє серце,
дякую, долі, що тебе у житті зустрів...
ти ,моя люба лебідка у синім озерці.
Я ,тебе до безтями люблю кохана моя...
із тобою хочу розпахнути крила свої,
ласкавим поцілунком пестити уста,
до ніг ,встелити пелюстки троянд тобі.
Я ,все життя чекав на зустріч із тобою...
плекаю надію, що доля наші дороги зведе..
вірю ,у святу любов, яка розцвітає весною-
і у парі ,злетимо від щастя під небо голубе.
Де є кохання, там немає кордонів, границь...
думки, читають по -очах, розуміють із пів слова-
почуття ,як море широке у білих лебедів птиць...
у місячній млі, засолодить душу приємна розмова.
Я ,твій принц на коні -замріяний первоцвіт...
а ти моя білосніжна лілея у квітучім саду
я, нахиляю тобі Всесвіт синьоокий зоресвіт-
стань, моєю назавжди бо тебе я люблю .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787156
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
У ранковім чеканні весни
Підведу я свій погляд у небо.
В сонця променях згубляться сни
І полинуть із вітром до тебе.
А у них я з тобою удвох…
Світла райдуга неба над нами.
Нас кохання з’єднало обох
Радість лине у небо піснями.
Гріє дотик твій теплих долонь
Слів ніяких у мить цю не треба…
В серці ніжний кохання вогонь
Подарують і сонце, і небо...
Тішить серце птахів передзвін,
Вітер грає симфонію ніжну...
Почуття передасть мої він,
Перепони долаючи сніжні.
А як місяць чарівний зійде,
Виграватиме в зорянім сяйві...
Ніч на землю святую прийде
Знову вкутає в сни незвичайні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784330
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 12.04.2018
[b]Сквозь все прожитые, прошедшие года
Блеск звёзд ночных и свет луны унылой
Напомнили мне прошлое, когда
Меня любил ты, а я вот не любила.
Жизнь всё расставила - права ли, не права.
Мы стали взрослыми, далёкими, чужыми.
Благодарю , что ты любил меня тогда.
Прости за правду - я вот не любила.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783651
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 12.04.2018
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
Минулого терпкий настій.
А серце свічечкою плаче
Про те, що не збулось колись,
Прозріло, бо було незряче?
Згори почула:" Повернись".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787088
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 12.04.2018
Мені – орден, мені би був татко…
Мені – п’ять, а його вже нема.
Так давно, як мене обнімав.
Навіть знає про це наша хатка.
Не всміхаються всі в нашім домі,
Тільки знають, що татко – Герой.
Називав мене татко «Ковбой».
На світлинах ми з ним – у альбомі.
Сняться часто бої серед ночі.
Я ніколи не був на війні,
Десь гуркоче вона вдалині,
Бачу стомлені таткові очі.
Не ковбой я, я буду солдатом.
Боронитиму мир на Землі.
Хай почують мене аж в кремлі.
В мене орден – на пам’ять про тата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785641
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018
Чи й справді все людині «по плечу»?
Чи недосяжна лише Незворотність?
Нажитись неможливо досхочу,
Й не можна повторити Неповторність.
Хіба вам мало хліба і води?
Чи вам скували волю у лещата?
Чи ви сліпці й потрібен поводир?
Чи, може, ваша свита вся у латках?
Чого волаєте? Чому вам все не так?
Шукаєте розради на чужині…
Як часто свій зароблений п'ятак
На благо жертвуєте нашій Україні?
Не ті часи вам? Всюди лиш ганьба?
В усім і всюди влада винувата?
Та ремствувать – це ще не боротьба!
Й фортеця ворога не вами була взята.
Вже досить в нас політиків й борців!
Вже досить пхатись в США і у Європу!
Стіка крізь пальці віра в кулаці…
Душа ж набатом: Спробуй, спробуй, спробуй…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784574
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Згадається нераз те перше, не останнє...
І не було образ, було лише кохання.
Раділо небо нам і зорі посміхались,
У місячнім човні так радісно катались.
Де трави запашні і де дзвеніли роси,
Освідчувавсь мені й вплітав ромашки в коси.
І вітер чарівник літав поміж лісами,
Він мандрувати звик, він милувався нами.
Всміхалися уста і ніжно шепотіли,
Ти пригортав мій стан а почуття кипіли.
І знають трави лиш кохання таємниці,
Сплітавсь в вінок спориш і падали зірниці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784710
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Вкриваю віршами частенько
я сторінки,
гаптую в них стібком дрібненьким
свої думки,
сплітаючи в узор барвистий
святе й гріхи,
бо непрості були тернисті,
круті шляхи.
Юнацькі спогади, події
сюди влились,
розчарування і надії,
що не збулись...
Смарагдом вишилась би стежка
мого життя,
та чорна врізалась мережка
у те шиття.
Тумани смутку і печалі,
озерця сліз...
душа ввібрала на скрижалі
буття ескіз.
А вкрапленнями золотими
на полотні,
час, де ще всі були живими, –
щасливі дні.
Ввірвались осені відтінки,
дощів сезон,
і вже сріблясті павутинки
беруть в полон...
–––––––––––––––––––––––
Не будемо про сніговії,
на схил життя...
Наперекір всім вітровіям,
що в забуття
відносять пам'ять, в чорне поле,
мов пух з тополь,
я вишиваю свою долю
у Книзі Доль.
26.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784492
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2018
Снігами березневими між сонними деревами,
Літає по весняному, веселий вітерець.
Струмочками і ріками, широкими й великими,
У гомоні бурхливому торкається сердець.
Мелодія що зіткана мережаними зорями
І щастям доля виткана, дарована тобі.
Усміхнена веселкою, шляхами неозорими,
Принесена веснянкою і прошена в мольбі.
І стали зачаровані джерела смарагдовими,
Кохання в росах скупане, заховане в імлі.
Яскравими світанками, загравами казковими,
Загляне щастя радісно, любов віддасть мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784440
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Ну от і все- все відшумить
І тихий вечір- вже не вечір,
В душі лиш рана защемить
І спогад мій- розбитий глечик.
Хтось скаже- сильна, що у тім?
Сильніш напевно не буває,
Усі думки лишились в нім,
У нім і день вже догорає.
Зберу докупи сум та жаль,
Пройдуся відчаю стежками,
Спалю пелюстками печаль,
Що впала знову поміж нами.
Ну от і все...лиш пережить,
Той тихий вечір, що згорає,
В думках знов рана защемить,
Хоча в душі любов палає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784321
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2018
Так давно, світить місяченько,
Ти чомусь, живеш далеченько,
У надії, мріяв, що кохаєш,
Все до вікон, знов виглядаєш.
А надворі вже заметілі,
І покривала всюди білі,
У срібнім сяйві ця дорога,
Я дійду, радо до порога.
Не мої, вже уста медові,
Й чарівні, очі волошкові,
Зим мелодія, зазвучала,
Бачив друга, ти цілувала.
Диво- казка, враз закінчилась,
Нині й хуга, не веселилась,
Поник звук, музики любові,
Загубив, ранки світанкові.
27.02.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784253
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Споконвіку рушник у пошані...
Вишивають світанки їх ранні.
До схід сонця встає й моя ненька,
Вишиває на щастя... Дрібненько.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Золотиста тут нитка й блакитна.
Нехай доленька буде привітна!
Цим веселим матусиним цвітом
тішить душу рушник взимку й літом.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Ясні, сонячні дні в рушникові.
Скільки радості, ласки й любові!
Всього роду є сила у ньому,
Захистить і поверне додому.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Упала сніжинка на вії
І зразу ростала вона.
В чарівному погляді мрії,
В очах отих ніжність - весна...
Підніметься вітер на крилах
І зіроньку кине з небес.
Аби були очі щасливі,
Щоб погляд цей дивний нещез.
Озера розлились блакитні,
Безмежна у них глибина.
Два вогники радісні й світлі,
А в них розквітає весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784304
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Я повернуся, мамо, із війни,
Втоплю уста свої в твоїх долонях,
Повір, нема моєї в тім вини,
Що воював і втрапив до полону.
Пробач за квіти, що не дарував
Тобі в свята, а дарував тривогу,
Пробач за всі несказані слова,
Поки долав складні війни дороги.
Пробач мені, що вкрав я твої сни,
За сивину, що засніжила коси,
За смуток в теплих обіймах весни
І за журбу, засіяну у осінь.
Пробач, матусю! Ти одна в світах,
Та берегиня отчого порогу,
Моя Богине, рідна і свята,
Пробач за все й молись за мене Богу!
17.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784013
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Ми давно вже з тобою на" Ти",
Зустрічаєм світанки прозорі.
Будем щастя своє берегти,
А у свідках поля неозорі.
Теплим променем ніжна весна,
Поведе нас у мандри далекі.
Ми удвох, я тепер не одна
І несуть в небо щастя лелеки.
Доторкнувся до мого плеча,
І обпік поцілунком гарячим.
Розлилися душі почуття,
Вітерець їх таємно побачив.
Розкуйовдив волосся мені,
Щоб не мліли послав прохолоду.
Ми давно вже з тобою на " Ти ",
А кохання весни насолода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783781
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Тануть сніги у солоних сльозах зими,
Люди зрадливо уже виглядають на весну.
Вчора зимі поклонялись без страху й вини,
Щось умирає – нове щоб зуміло воскреснуть.
Жаль мені, жаль… крижаних онімілих снігів –
В них нерозкаяна і заколихана туга.
Вчора ще небом торкались земних берегів -
Нині ж їх губить п'янкої омани недуга.
Винних немає – усі ми в дорозі Життя,
Хочем скупатися в променях світла і сонця.
Чом же той біль не розтане, мов сніг, в забуття?
Чом тої радості лише весняне віконце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
і хто йому скаже, що врешті прийшла зима,
яка її знову за душу вузлом трима,
і що, коли ніч поділила усе на три,
просила вона: "вітре, пам'ять мені зітри..."
а що залишалось? чекати, що все мине.
пасьянс розкладати із надто тугих тенет.
і навіть, як випав наранок торішній сніг,
не вірила в диво, бо втриматись він не зміг.
бо все, що любила, змивала ураз вода,
хоч світ, наче ляльку, в колисці її гойдав.
та що та колиска, як ліжко пусте і сни
про нього вервечкою тягнуться? "не засни," -
шепоче вона і рахує зірки з Ковша,
аби не зайтися вовчицею. /...тихо, ша.../
бо знає: лікують не сльози і не любов,
і точно не час, що поволі по ній ішов.
що правди і правил немає в такої гри.
і хто йому скаже: "а ти говори, гори
до неї крізь ночі, бо знову прийшла зима..."
що світла у неї без нього і вдень катма.
/9.12.17/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
У небі хмарин дирижаблі,
Сфумато в зародженні дня.
І спів а-капельний привабив
Пташиний...Якась метушня...
З минулого він повернувся,
Із зношеним серцем, пустим.
Рукою до скронь доторкнувся,
І очі волали "спасти".
Непроханий гість спозаранку,
Неначе крізь землю проріс.
Вона у прозорім серпанку...
Пробігла хвилююча млість...
...Чому повертаються люди?
(Забуту стежину знайшли.)
Ввірвались останнім етюдом,
Хотілося світла в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782525
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Край дороги вишня гілля розпустила,
мов дівчина вийшла... ніжки заросила.
Мов дівчина ніжна коси розчесала
і вінком весільним зранку заквітчала.
Хто пройде - радіє вишенці розквітлій.
Стоїть край дороги вдень і в ночі світлі.
До білої вишні Ангели злітають,
до самого ранку тихо розмовляють.
До самого ранку тихо розмовляють,
пелюстки медові до їх ніг злітають.
Ой, які ж красиві Ангели... чудові!
Пелюстки у вишні солодко-медові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782436
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Вже сніговик на зад присів
І шалик з’їхав геть додолу,
І ніс із моркви відлетів.
Весна – тут згідно протоколу.
Сидів горобчик на чолі,
Не думав навіть проганяти.
Бруньки шептались на мітлі
Та десь не видно кошеняти.
Я вранці гляну за вікно,
Боюся навіть уявити…
Мітла, морквина і відро...
Такі у березня візити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781628
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Твоя любов встеляє ніжним цвітом,
Стежину, що веде нас до весни.
Туди де сонця промені привітні,
Туди де місяць зазирає в сни.
Твоя любов з джерельною водою,
Весною все руйнує на шляху.
Щасливі ми у парі із тобою,
Щасливий я що повстрічав таку.
Твоя любов із запахом жасміну,
П'янить мене і паморочить знов.
Таку жаданну в серці і єдину,
На все життя лишила нам любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781761
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Слово, моя ти єдиная зброє...
Леся Українка
А для поета слово - зброя гостра,
То ж захистімо ним країну.
Комусь найкращий, мабуть, теплий острів,
А нам дорожча Україна.
І слово наше має криці силу,
Вперед веде до правди, честі.
Ото ж довбаймо фальші темну брилу,
Не стіймо й мить на перехресті.
Несімо слово українське гордо,
Борімося за нашу мову,
Щоби чужинці не складали рондо,
Брехню убиймо сильним словом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781632
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Світанок... ховається, поміж хмар,
Його, я весь час віднайти хочу
А місяць ясноокий, мов ліхтар
Розвіє, може печаль жіночу.
Дощик, раптовий тихо дріботів
Це що, розплакалася хмарина?
Сердитий, місяць, миттю помарнів,
Відразу вляглася та хустина.
То день новий хтів раненько вмитись,
З- під снігу, щоб проснулися квіти,
Весну, просила ж я не баритись,
Підсніжники… наче перші діти.
Самій, варто пробудитись від сну,
Я знаю, тепло відчуть, це вдасться,
Раненько зустріти красну весну,
В житті радіти, прийняти щастя.
17.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781565
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Весна іде вже повним кроком,
Хоч перепони на шляху...
Не обминула б ненароком,
Коли мороз додасть страху.
Із нею йде жіноче свято...
З ним зацвітуть надій сади
В цей день чекаєм небагато:
Приємних слів в душі сліди.
Вже в пошуках весняних квітів
Снує Адамова рідня...
Щоб привітать найкращих в світі
Вони чекають цього дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780864
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 09.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros[/youtube]
Накритий стіл в кафе, всього добра,
І ти сидиш за столиком напроти.
Невже це знов почнеться стара гра?
І як оці думки перебороти.?
Ти наливаєш в келихи вина,
Воно іскриться, ніби в позолоті.
А за вікном холодна ще весна...
Та нАщо про погоду? Про це потім.
А тиша причаїлась край стола,
І подих перехоплює неспокій.
Ось що спитать хотіла й не змогла...
Чому ти так близький, а так далекий?
Надпий із мого келиха добра,
Настояний з роси пахучих квітів.
Душею доторкнись мого пера...
Вони найкращі будуть тобі ліки.
Збери слова, що сказані тобі,
Що силою цілющою повиті.
І пригорни до серця їх собі.
І рани перестануть вже боліти...
Мелодію якусь скрипаль там грав,
І тиша залишалася між нами..
Очима ти мене в полон узяв...
Я так хотіла це почуть словами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781122
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
/ до Шевченкової Музи/
Як Тарас тебе боготворив!
Ти була «пречистая й святая»,
Ти була букетом справжніх див,
Зіронька в невільному безкраї.
Златокрилим дотиком душі,
Пташечкою линула до нього.
В час, коли приносила вірші –
Ти була посланницею Бога.
Ти була «живущою водою»
Посеред засушених степів
І «сестрою завжди молодою» -
Кобзаря, засмучений заспів.
Ти його «порадонька святая»,
Світ безсмертя у його очах
Ти – така, мов дотик горностая.
України – істина і шлях.
У молитві – свічечка за волю,
Глас Тараса, дзвін на цілий світ!
Ти сльозою випала на долю
У його бунтарський «Заповіт».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
[color="#ff0000"][i][b]Вітаю всіх посестер зі святом Весни!
[/b][/i][/color]
Ох шалена, утишся, весна ще он-он на порозі,
Чом же так невгамовно у тиші снуються думки?
Чую голос трави на одвічнім землі перелозі,
Хай же буде цей ранок у березні знадно легкий…
Хай же буде вам, сестроньки, обрано світлою долею -
У розквітлому маєві цвіту простелений шлях…
Між брунькатих дерев хай витає луною прозорою
Гімн стогривого сонця на ніжних жіночих устах!
Клич стозвукого щастя,
що ллється з джерел омолоджених,
Переливами втіхи, любовних таємних тривог…
Ми такі загадково вродливі, хоч з глини народжені,
Бо творив нас вершинно в Едемі усміхнений Бог…
Ми звабливі, ласкаві, а спробуй, торкнися цілунками –
Мов розбуджене птаство, душа навздогін продзвенить…
Веселковими барвами світу, п’янкими медунками,
Пролісковим серпанком займеться розчулена мить…
Мить овогнених слів, мить розкрилених снів на світанні –
Все, що спало взимі і весною збудилось з оков –
Я дарую своє найтепліше Любові вітання
Цій весняній землі, що вдягнула зелений покров.
Цій весняній землі…
і жінкам, що весняно розквітли,
Бо в високому березні все неповторне… і світле…
8 березня 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781030
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Зітхає хуртовина за вікном,
А я вслухаюсь в її звуки.
Час відлітати і махне крилом,
Зима в останні дні розлуки.
В холодних березневих кришталях,
Бурульки наче оксамити.
Весна все ж прокладає собі шлях,
Щоб вбралися в зелене віти.
Рапсодія заграє джерела
І потечуть струмки рікою.
Весна за руку дощик привела,
Їй сумно в краї буть одною.
І хоч лежить на вулиці ще сніг,
Вночі мороз, ще веселиться.
У день весна всміхається до всіх,
Тому в людей веселі лиця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780931
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2018
Моя Душа, как у мотылька...
Тянется к Свету!
Встречая огонь...
Обгорели крылья...
Где - то...
Там...
На Пути...
Их поранили Словом...
Просто так...
Невзначай...
Совсем не зная ...кто я...
Теперь...до конца...
Так и не откроюсь...
Я лечу!
Я жива!
Вот я!
Ну и, что , что поранили крылья...
Душа всё - равно Жива!
СильнаЯ!
БлагоДарю за урок...
Он для меня Важен...
Моя Любовь...
Жива!
Даже...
Если поранить пришлось крылья...
Всё равно к Свету ! К огню!
Иначе не могу я...
Вокруг тишина...
Есть время подумать...
Я смогу...
Благословлю...
Отпуская...
Да... на сердце боль...
Живая рана...
Всё равно Люблю!
Отпуская...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780728
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
На все, свій час , а хіба ні,
Пізнати, почуття земні,
Як донечка, народилась,
Сім`я, теплом оповилась.
Прийшла,щаслива година,
Раділа, щиро родина,
Дівча, любиме, ласкаве,
Як сонця, промінь. Щасливе.
Слова, перші - «мама, тато»,
То справжнє, для батьків свято,
Оглянешся, уже школа
Змінилося, все довкола.
Ти з нею, гризеш науки,
Й свої, згадаєш, всі муки,
Сховаєш, усе від дитя,
Суворішим стало життя.
Неправда, всюди панує,
Схова, в душі, хай не чує,
З роками, зрозуміє все,
В цей час, батькам радість несе.
В неї, позаду інститут,
І вибире, вже свій маршрут,
Захоче, ледь відпочити,
На гальмах, життя пустити.
.
Аж раптом, зустріне друга,
Тепер і інша дорога,
Пізнає…чари кохання,
Думками…може зарання?
Та час її, не спитає,
Вже нічка пісню співає,
Мов пташка летить, на крилах,
Засне, у ніжних, обіймах.
А далі? Жінка, як дзиґа,
Сім`я, клопіт, не розвага,
Роботи не початий край
Життя, хай квітне, це наш рай.
Колише,малу дитинку,
Згадає, укотре неньку,
Така, у жінок доріжка,
Роботи- важка теліжка.
окотиться, часом сльоза,
На думці, мамині слова:
«Час, доля, усім керує,
Життя, нас, доню, гартує.
І попри, всім перешкодам,
Існує.., світ завдяки нам,
Ми є, подарунком творця,
Любов`ю, гріємо серця,
Продовжимо земне життя.
23.12.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780734
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Весною розквітає кожна жінка
Із першим білим проліском тендітним.
В очах її із ніжності іскринка,
А на обличчі усмішка привітна.
Яка ж бо гарна оця мила жінка.
І серденько, й душа її від Бога.
І постать лебедина, мов пір*їнка.
Долає всі важкі життя дороги.
Із давнини родини Берегиня.
Їй, мамі, не підвладні навіть роки,
Поради дітям - скарб із серця-скрині,
Дороговказ і стежка з перших кроків.
Душа її довірлива й відкрита,
І чоловіку світить теплим сонцем.
Життєва чаша зовсім недопита,
Любов свою дарує на долоньцях.
І серце їй болить за Україну,
І за життя дітей своїх і внуків.
Хай щастя й мир панують у країні,
І жінка квітне від весняних звуків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780744
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Це зі мною зраджував ти жінці,
А Вона. Я думаю, що знала...
Зраду наливав по самі вінця,
А Вона. Мовчала і... прощала...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я не знаю, опускав ти очі,
Як заходив уночі до хати,
Звідки плач її отой, щоночі,
Мабуть, не додумався спитати?
Я тебе ніколи й не просила,
Щоб забув усе і йшов за мною...
І яка водила тебе сила,
Ти ж бо називав її любов'ю...
Так і жив. На два двори. Роками.
В пеклі жив. А діти підростали...
Хоч своїми все ламав руками -
На заваді і вони не стали...
Але не питають. Чи забулось,
Чи - дорослі і не так болить...
Як там не було. Це я звернула
В інший бік від чорної хули...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І коли згадаю час від часу -
Біль озветься в глибині душі...
Що ж мені назвати своїм щастям?
Пригадати сніг чи спориші?
Чи далеку за селом дорогу,
Що вела уперто в нікуди?
Чи забути геть усе, їй-Богу,
І не повертатися туди?..
Що ж мені забути? Може, ночі?
Може, квіти - прямо у вікно?
Чи твої жагучі карі очі?
Чи розлите в темряві вино?
Може, шепіт, що покраяв душу,
На шматочки, без анестезій?..
І тепер забути це я мушу?..
Хто сказав? Нізащо. І не мрій...
Бо роками очі, плечі, руки -
Все було моїм - до забуття...
Та хіба ж боялась я розлуки -
Я з тобою міряла життя...
Ревнощі ніколи не палили -
Гріла непідкуплена любов.
Може, я сама себе дурила,
А тебе впускала знов і знов...
Плакала і боляче клялася:
"Схаменуся... Діти там, сім'я,
Де мені оця біда взялася,
Відпусти мене. Невільна я...
Чом не відмовляється від мене,
Не втіка додому навпрошки?.."
Знову листя падає із клена
І не перший рік, а вже роки...
Може, пригадати ту стежину,
Що вела у поле, за село?..
Яблука солодку половину,
Що до тебе (грішну) привело...
Чи останній рейсовий автобус,
Як зникав у темряві доріг,
Бо шофер "не бачив" твою "спробу"
Й ти тоді поїхати не зміг...
Знову поле, річка, сад - і в хаті -
Мокрий одяг. Кава і тепло.
Й ми з тобою, на любов багаті, -
Мов те сонце, що давно зійшло...
І не чули, як півні співали, -
Вже й калюжі висохли ущент,
Та хоч би і всім селом гукали,
Не почули б... Ми жили дощем...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ті шляхи давно позаростали,
Постеливши в ноги каяття,
Ми із Нею, навіть, вже вітались.
Довелось. Таке воно... життя...
І тепер, коли тебе я бачу, -
А води багато відгуло -
Не хвилюйся, справді, я не плачу,
Те кохання трепетним було...
І були живі весняні квіти,
І осіння стоптана трава,
І гарячим був холодний вітер,
Сніг тоді горів... таке бува...
Ми щасливі, бо не всі пізнали,
Ту любов, що рветься до небес.
І не випадково заблукали -
Вдячна долі, знала я тебе...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хоч і ходять нашими стежками,
Не до всіх прихильні почуття...
Стало все, що гріло нас роками,
Тихим болем нашого життя...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630296
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 07.03.2018
Білим птахом полину туди,
Де лютують пекучі сніги,
Де людину кладуть на коліна-
Плаче гірко моя Україна.
Чом ви, нелюди, Бога забули?
Свої душі від світу замкнули?
Совість підло продали за гріш,
За одне з сатаною... давніш.
Ви не варті ступати ногою,
Де молитва лунає Герою,
Та земля захлинається кров'ю,
У страшному, сумному двобою.
Ох, кровиця людська- не водиця,
Замасковані, зганьблені лиця,
Ви у душу плюєте й свою
Ви принесли народу біду.
Рідна ненька, як мати Господня,
Плаче гірко, рида неприродньо,
Сина бито, наруга, руїна-
Плаче гірко моя Україна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780476
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Я знаю, ти шукав мене тоді,
Коли вітри стогнали стоголосо,
Де жовте листя в льодяній воді
Втопилось у свою останню осінь...
Блукав снігами в люту заметіль,
Дерева чорні простягали руки,
Де не тобі, не я стелю постіль -
Зима, зима... провісниця розлуки...
Весни чекав, задивлений у даль,
Та і вона безжально запізнилась,
В глибокий сніг закутала печаль,
Щоб я тобі ніколи вже не снилась...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780498
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Весна в мені... її тепло
Дає життя.... в мені воно!
Розважу душу. Тішу зір.
Усе це є в мені. Повір!
Усмішка щира... і сльоза.
Я грім, я блискавка... Гроза!
По вінця ніжності в мені.
Зі мною світлі, ясні дні.
І ласка, й вірність в мене є.
Чим серце повниться... Твоє!
Дає Господь... у добрий час,
любов квітує поміж нас.
Я жінка... ясна, мов зоря.
Твоя навіки я. Твоя!
І ти зі мною. Мій навік.
Мудрий і мужній... Чоловік!
Я яблуневий ніжний цвіт.
В мені сміється щастям світ!
Такою є й буду завжди,
Доки зі мною поряд... Ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780395
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Трави цілувались стеблами шовковими,
І горіли зорі на небесній сукні.
Місяцем грайливим очі зачаровані,
Молодість яскрава і сердечний стукіт.
Вітерець ласкавий повівав між травами,
І тепло у грудях, і обійми крилець.
Поцілунків перших час перед загравою,
Аж шарівся місяць, як серця любились.
...І тепер... яскраві зорі, сяє місяць теж.
Пухом сивочолим час летить невпинно.
А думки бентежать душу: спогадів кортеж,
Запахом медовим з присмаком полинним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780408
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Біля нас живе відома й невідома таємниця .
Незалежна, волелюбна й дуже гарна киця.
Ви не смійтесь, не дивуйтесь – я вас розумію!
Та сьогодні цю загадку я для вас розкрию !
Це не просто звір у домі – це сімейний лікар.
Ви погладьте йому спинку – і не треба ліки,
Заспокоїть муркотінням, хвостиком потреться -
Стреси, клопоти й турботи - все кудись минеться.
Двійко в мене лікарів – психотерапевтів,
Вони мене краще знають від всіх екстрасенсів.
Це коти - Гришко й Марго. Наче просто киці,
А насправді – це великі диво – таємниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775064
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.03.2018
Дизайнер ночі неповторним стилем
Оригінальний в творчості своїй.
Захоплює чарівність небосхилу.
Сузір*я сяйво - жмуток золотий.
І місяць щедро сіє дивне світло.
Прийшли удвох на рандеву нічне.
Найкращого нема кохання в світі,
Бо від Всевишнього воно міцне.
До тебе пригорнусь душею й тілом,
І світ почує, що люблю... люблю.
Нічого, що так пізно ми зустрілись,
Зірками наше щастя устелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Так мало дня, усього, світ малий.
Не можна розтягнути на години,
Що вічністю у тобі, час терпкий,
Вустами, що солодкий жаль, полине.
Відпустиш на життя, чужі вітри.
Захочеш обіймати ніжно долю.
Утомлена прощати, ти зітри
І наново продовжиш все поволі.
Бо мало дня, усього, світ малий,
Аби у ньому щастя відшукати.
Спокусою вродливий і чужий,
Аби так вірно й пристрасно кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777171
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Коли люблять... Голублять. Це правда.
Коли люблять, то й словом зігріють.
Ніжним поглядом ласку дарують,
і підтримають, і зрозуміють.
Коли люблять, то працею славлять.
Сіють хліб, бороздять світ морями.
Сад плекають, чи зводять будинки,
прокидаючись із солов'ями.
Коли люблять... пишаються словом,
колискові на рідній співають.
Своїх діток, ще зовсім маленьких,
землю рідну любити навчають.
Час такий? Розбрелися по світу?
Дорікати не стану нікому.
Де б не був ти, як доля б не склалась,
та завжди повертаймось додому.
І молімося, щоб Україні
Бог послав вже щасливої долі.
Щоб рум'янилась в гроні калина,
золотилося жито у полі.
Щоб цвіли під вікном чорнобривці,
дзвінким сміхом наповнилась хата.
Гріла душу всім пісня весела,
повертались в гніздо ластів'ята.
Коли люблять... Голублять. Це правда.
Коли люблять, то й словом зігріють.
Ніжним поглядом ласку дарують,
і підтримають, і зрозуміють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776984
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Троянди – це квіти кохання,
Із ними, приймаю вітання,
Кохаю…. давно зрозуміла,
Радію, що щастя зустріла.
Цей вечір, він наш таємничий,
Життя, ціль де ти найдорожчий,
І погляд ніжний, квіти пахкі,
Уже, рідні, дорогі мені.
Розніс, вітер сумніви усі.
Дріма,нічка в золотій рясі,
Троянди… запах – чудодійство
Кохання. Це майже чаклунство.
Вірш до картини
10.09.2017р
Т
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777152
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Під кучугури снігу,
Сховалось наше літо.
Скувало в річці кригу
І понесло над світом
Любов одну - єдину
І сум розчарування.
Як ягоди калини,
Палає десь кохання.
А я одна без тебе,
Сумую і чекаю.
Коли у темнім небі,
Світанок запалає.
З очей впаде краплина,
У серці сподівання.
Там де живе родина,
Там ніжиться кохання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777121
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Я проснулася від любові,
Сни наснилися кольорові.
Як проснулась – всміхається світ,
Я кажу із любов’ю: « Привіт!»
Я йому – аж мільйон цілунків,
Розпочала свій день з малюнків.
Малювала маленьких діток,
Руту-м’яту і ще й любисток.
Коровай малювала з сонця,
Його зайчика – на долонці.
І корівок божих багато,
Ще й весняний танок у свято.
Малювала лелечий політ,
Малювала, як вміла цей світ.
Ви щасливі? – Я дуже рада!
Ще пройдуся казковим садом.
Може я домалюю там щось,
Аби вам усім краще жилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Зустрів мене в фламінговім світанку,
Вдихнув у душу ніжний промінь ласки.
Обсаджена смерічками альтанка
Нас огортала у хмельній запасці.
Подарував для щастя небо й крила,
І макраме міцним плелось кохання,
А поцілунків на зап*ясті сила
Вузлом єднала у палкім бажанні.
Фламінго-птахом тріпотіло серце,
Світанок владно зазирав рожево,
Блищала поруч річечка люстерцем...
...Чи дійсно бУло, чи любові мрево?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777205
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Летять із Космосу слова,
Лягають зернами у душу,
Їх муза гріє й осява,
Тож вірші з них ростити мушу.
Любов’ю кожен загорну,
Теплом своїм загенерую
І сонцесяйну далину
Творінням людям подарую.
Я відшукаю ті слова,
Котрі зруйнують бастіони,
Щоб клич мій зброєю ставав,
На боротьбу повів мільйони.
Й уп’ється волею земля,
І сонцем – посмішка у неньки.
І мури зваляться Кремля
Онукові у ніжні жменьки.
Пливуть, мов човники, слова,
Осяяні теплом любові,
І кожне дна душі сяга,
Бо послане великим Богом!
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776353
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Ой доленько, доле, чому не смієшся,
Чому, із гіркотою, чи так здається,
У полі квіточка, будяки радіють,
Всміхались лукаво, про кохання мріють.
Вона ж журилася, шукала поради,
Та ні, не за себе, діточок заради,
Як відпустити їх, в отой світ незнаний?
Щоб зберегти змогли, сховать цвіт родинний.
Страшенний ворог, хоче усіх здолати,
Та ніжна квітка, щоб не змогла плекати.
Своїх діточок. Та щоби на чужИну,
Вони відлітали, вітер дув у спину.
Грошву, мали заробить, весь час по наймах,
По чужих стежинах, безвісних долинах.
Сльози губить квітка, ген - ген полетіли,
Далеко зонтики, волі захотіли.
06.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776185
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Навіщо, мій Боже, навіщо мені оцей шлях?
Ось той, що ліворуч, зеленими травами вкрився.
Там пісню співає над полем заквітчаним птах,
А тут на моєму лиш ворон старий оселився.
І пустка, і холод – бреду по багнюці одна.
І ноша найважча утомлене серце стискає.
Бо ж сильною бути мені не навчитись ніяк,
Та й силу хитку вража помста у крил однімає.
Вже й крилами жертвую… Нащо без віри вони?
О скільки прекрасних світів з ними я повидала!
Та віру розтоптано, вбито без суду й вини,
Й слова, що посіяла, лю́дська байдужість стоптала.
Подай мені, Боже, подай у дорогу свічу,
Бо я ще жива, і десь в грудях тепло прозріває.
До білого світу крізь біль, крізь лукавство лечу –
Ростуть знову крила … Невже отак в світі буває?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776241
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Як добре, що у світі є сонце золоте.
Як добре, що навколо все квітне і росте.
Як добре, що стежина веде нас всіх у гай.
Як добре, що у кожного є в світі рідний край.
Рідний край! Рідний край!
Тут тополя, верба і калина.
Рідний край! Рідний край!
Є найкращим - пам'ятай.
Бо святою є земля, де родина!(2р.)
Як добре, що є в світі легенький вітерець.
Із ласки та любові стежина до сердець.
Любов усіх зігріє, розважить, звеселить.
Як добре в ріднім краї нам усім у дружбі жить.
Рідний край! Рідний край!
Тут тополя, верба і калина.
Рідний край! Рідний край!
Є найкращим - пам'ятай.
Бо святою є земля, де родина!(2р.)
Як добре, що у світі є сонце золоте.
Як добре, що навколо все квітне і росте.
Як добре, що стежина веде нас всіх у гай.
Як добре, що для кожного - найкращий рідний край.
Рідний край! Рідний край!
Тут тополя, верба і калина.
Рідний край! Рідний край!
Є найкращим - пам'ятай.
Бо святою є земля, де родина!(2р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776333
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Ночное небо...Звёздные алмазы,
Волшебник-месяц вновь колдует.
И шёлковая леска крепкой связью
Соединяет...Он целует.
Ночное небо и слепые звёзды,
Им стыдно проявлять сиянье.
Ведь от любви и страсти ночи пёстры,
Когда сплетаются лианно.
Ночное небо, блёкнет месяц тихий,
И обнажённых прикрывает
Небесным пледом из индиго лихо.
Влюблённый он... и понимает...
Ночное небо, только двое рядом.
И тонут без воды друг в друге.
Вселенная проводит нежным взглядом...
В гармонии сердца и руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775779
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
А у моїй душі -зима,
І кохання в моїм серці вже давно нема.
Не зрадіють мой очі й приходу весни,
Тепер бачу я щоночі чорно- білі сни...
Наче й поруч ти зі мною,та тебе нема,
Не говоримо з тобою, між нами стіна.
Лише вранці кинеш скупо ти мені:-Привіт.
А солодких поцілунків зів'яв диво-цвіт,
І тепло твоїх обіймів лід скував давно!
Де поділося кохання? Чи було воно?
Снігом відповідь на запитання замела зима.
Наче й поруч ти зі мною, та тебе нема....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775802
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Скажи мені правду, якою б вона не була…
Про місяць упо́вні… Про два лебединих крила…
Про літа веселки барвисті… про теплі дощі…
Про пестощів ласки іскристі… про сповідь душі…
Скажи мені правду, що й досі у серці щемить…
Про ту найдорожчу, про найсокровеннішу мить…
Про всесвіт у зорях, утоплений в глибах криниць…
Про мову безмовну промінних широких зіниць…
Про сонце, що сходить в обіймах і чезне в імлі…
Про стежку до саду, де бродимо ми ще малі…
Про мамину ніжність, про батькову гордість німу…
Про сльози печалі на вижовклих трав килиму…
Про муки відталі, душевний утрачений рай…
Скажи мені правду – нічого в собі не ховай…
Я знаю, що тяжко – правдивий, оголений біль…
Я знаю ж бо – тяжко, бо цілі не видно відсіль…
Не видно ж бо цілі – далеко далекі світи…
Скажи мені правду – бо з правдою легше іти!
Крізь бурі і товщі, де квітне неторканий Сад,
Крізь товщі і бурі, пургу і рясний снігопад…
Скажи мені правду – і я тоді ска́жу сама…
Про те, що у серці не все ще панує Зима…
Хоч журно над чо́лами пам’ять пече і тяжить…
Про шлях, нами сходжений – що у багрянцях лежить…
Про місяць уповні… Про два лебединих крила…
Скажу тобі правду, якою б вона не була…
7.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775717
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
[i][b]Недавно осінь жовтими таро
Ще ворожила в золоті сусальнім,
А вже ось біле лебедя перо,
Зимово креслить знаки запитальні.
Красивий почерк пластику вікна
Морозними химерами шліфує.
І на душі зима... зима... зима...
Попри плюси квартирні тріумфує.
Ця одинокість щирих почуттів,
Мов та струна, бринить в куточку тонко.
Я б так хотів, ах, як би я хотів
Переписати зи́му, незнайомко!
Нехай, хоча б у сотому вірші́,
Додавши червня вишеньку і неба.
А сонце... сонце... в тебе у душі ,
Тож малювати, мабуть, і не треба.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
ВІД ТВОЇХ СЛІВ Я ОЖИВАЮ
Від твоїх ласкавих ніжних слів я оживаю...
первоцвітом посеред білої зими цвіту,
як дика пташка звільнена із полону злітаю...
і до зір, на волю воленьку лечу лечу лечу.
Лютий мороз пече пробирає до кісток...
надворі мороз лютий нікого немає,
тільки я у заметіль іду, і вдихаю ковток...
кружляє сніжинка і в долонях моїх тає.
Скільки радості і щастя ти подарував мені ?...
запалив ватру у душі і вона горить палає...
встеляю вишитий рушник несу любов тобі,
підбираю високу ноту і піснею серце співає.
Променем сонечка лелієш голубиш мене
і шукає самотня пташка високого неба
бо у вишуканім слові -цілюще джерельце
вічна весна і пахне літо медами для тебе.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775747
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Сумую у зітханні німоти,
Сумую у дощах, у теплім літі.
Для мене найдорожчий в світі ти,
В душі кохання наче оксамити.
Я відчуваю тихий подих твій,
Слова твої мов дихання в тумані.
Ти подаруй мені букет із мрій,
Палкі цілунки і такі бажанні.
Душа моя - неначе джерело,
Завжди з тобою і прозоро - чиста.
В важку хвилину підставля крило
У променях яскраво - золотистих.
Душа моя обласкана в вітрах
І зіткана із ніжності й любові.
Приходь коханий хоч до мене в снах,
Хай будуть сни для мене кольорові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775480
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Немов багаття в молодій душі,
Запекло в грудях, мабуть горіло,
Перед очами пухкий сніг, кущі,
Він опритомнів, небо сіріло.
Червона пляма, зовсім поряд,
Жме серце, страшно, чому такий сніг?
Його трусило, до неба погляд,
Суворо, згодом, подививсь до ніг.
Живий напевно, то сон наснився?
Знов засвистіло, здригнулась земля,
Чому один, я тут залишився?
Десь зник бліндаж, щось гудить звіддаля.
У очах темно, ні, то був не сон,
Та де ж поділась… та, друга нога,
Як же станцюю…з жінкою «Бастон»?
Чарівний танець? Рве душу жага.
Лицем до снігу, на смак солоний,
Почувши шурхіт, зібравщи сили,
Я живий, друзі! Лиш біль нестерпний,
Ледь похитнувся, в очі світили.
Тепло відчув і дотик ніжних рук,
Він просинався, думав про сім`ю,
Уявляв жінку, того вальсу звук,
Моя ти зірко, я ж не станцюю.
08.02 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775760
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Ловити твій погляд, дивитись у очі,
Не спати ночами, бо спати не хочу.
Тебе цілувати і пестити груди,
Хоч знаю, що цього ніколи не буде.
Неначе в повітрі в тобі є потреба,
Щоб жити тобою і думать про тебе.
Не знаю, як жив, як тебе не було,
Тоді ще волосся вкривало чоло.
Не бачив я щастя і зараз нема,
Живу наче перст і ти також сама.
Ти доля моя, зірка синього неба…
Я змісту не бачу, щоб жити без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775423
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Зимова ніч в містичній таємнниці,
Блукає з зорями у далині.
Ще з літа заховались громовиці,
Притихла річка у казковім сні.
Десь вітер грає на віолончелі,
Свої пісні розносить по селі.
Яскраве світло світиться в оселі,
В зажурі курять трубку димарі.
Пухнасті шуби одягли ялини
І поле загорнулось у сувій.
Малює пензлем ніч свої картини,
Дарує місяць поцілунок їй.
Вона його приймає дуже радо
Й невинно посміхається зорі.
Тому, що він сьогодні її зрадив,
Зоря засумувала угорі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775263
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[i][b]Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волосі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Впали сніжинки на вії твої,
Кохана моя і єдина.
Доноситься тихе мовчання гаїв,
В зажурі стоїть горобина.
Серце палає моє у вогні,
Жаринки злітають у небо.
Ти найдорожча, кохана, мені,
І більшого щастя не треба...
Як мені хочеться взяти тебе,
За руку любове гаряча.
Доля у мандри кудись все веде,
Вона чомусь стала незряча.
Буде холодною наша зима,
Та більше вона не злякає.
Ти в моїм серці кохана одна,
І серце коханням палає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774974
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Сьогодні небо плакало мені.
Вечірнім смутком оповило плечі,
І заповзало в шпарки порожнечі
Моїх ілюзій в темному вікні.
Воно мені сповідало дощем,
Роздоллям синім проникало в груди,
І сипалось в мої холодні руки…
В мені сотало невигойний щем.
Глибінь небес тривожить і зове…
От тільки я до пір оцих не знаю,
Чи я із неба зовсім не спускаюсь?
Чи й справді небо у мені живе..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775082
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Ніхто любов не випив ще до дна
Якими не були б зізнання
Лиш час,той вип"є все сповна
Залишивши лише зітхання
Сьогодні пий мою любов
Впивайся нею завтра
Допоки чаша повниться сама
Гортай сторінки щастя
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771732
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 04.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2018
[i][b]За віконцем у Вас
сніжну-сніжну зими борозну́
Теплого лютого
губить розмите бароко.
Денний - "плюс п'ять",
забира, мов підсніжник весну,
В щирі обійми
широкі... широкі... широкі...
Вам не до того...
спітнілий квадратик вікна,
Щільно ховає цю іншу...
замовкли куранти...
Лиш споглядаю,
як гине остання краса,
Тої зими -
дорогі-дорогі діаманти.
Тихо крадуся,
мов тінню, у вікнах стою,
І розумію,
сніги не прикрити собою
Й нашу любов,
що, мов дюна сніжинок в саду,
Зовсім недавно
скотилася в землю сльозою.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774689
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Лютневий ранок і пахуча кава
Із присмаком кориці і весни.
Струмочком ллється спілкування жваве,
Стрибає сонце зайцем на стіні.
І щастям заціловані обличчя,
Зими краса, сплетіння теплих вій.
Слова любові, ніби хіт музичний,
Проникливі, сердечні і живі.
І лютий, попри назву, добрий.
Експресія бажань - і тане сніг.
Любов взаємна - долі світлий обрій.
І ніжність, ласка - Амальтеї ріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774744
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
У небі сузір'я кохання,
В повітрі пахучий жасмін.
У серці одні сподівання,
Малюнки вельможних картин.
Десь линуть мелодії ночі,
Не спить веселиться цвіркун.
А я усе згадую очі,
Казкову мелодію струн.
І линуть чарівності звуки,
Крізь роки і через життя.
Гарячі коханого руки,
Гарячі і ніжні серця.
Я спати сьогодні не буду,
Не зможу, коханий, в цю ніч.
Сузір'я кохання - це чудо,
Торкнеться нас полум'ям свіч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774761
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Колисала мати із дітьми колиску,
Застеляла долю білим рушником,
Пролягли дороги, їх життя, неблизькі-
Посходили мальви в мами під вікном.
Приспів:
Кучеряві мальви- різнокольорові-
Іванко в Канаді, а Роман у Львові,
Галинка в Мілані, Марічка в Бурштині-
Їх чекає мати в старенькій хатині.
Посивіла мати дітей виглядає,
Рушником стареньким поріг застеля,
Ой ви лелеченьки- сини мої й доньки,
Коли ж повернетесь до свого гнізда?
Приспів:
Кучеряві мальви- різнокольорові-
Іванко в Канаді, а Роман у Львові,
Галинка в Мілані, Марічка в Бурштині-
Їх чекає мати в старенькій хатині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774803
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
(Експромт - натхнення...
.http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774649 )
Який же любий досі серцю рІдний край,
І дорогА під очеретом хата.
Як наче вчора мати наливала чай.
І хлібом свіжим пахла вся кімната.
Згадалося мені дитинство золоте,
І колос, що схиляється додолу.
Те місце, де родивсь, зростав колись - святе.
Веде дорога зрілості додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774865
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
З тобою ми позАочі знайомі,
Та я в думках щоденно біля тебе.
Десь є планети й зорі не відомі,
А я про очі мрію наче небо.
Блакитна синь у них і стільки блиску,
Здавалося б давно минули роки.
Нераз ти коло мене був так близько,
Нераз я чула за спиною кроки...
Ми зустрічались поглядом тривожним,
Та незмогли нічого розказати.
Лише в думках ми ту любов помножим
Й розповімо, як можемо кохати.
Далекий друг із юності із мрії,
Лишились почуття у серці чисті.
І спогади під назвою " надії",
Такі далекі, а мені так близькі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774456
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Емоції в кредит, ростуть проценти.
«В кредитках почуття на все життя», –
Говорять, розставляючи акценти
Ломбарди, що купляють відчуття.
Уся любов оцінюється в центи,
Та з кожним днем згасає все биття
У грудях, відчуваючи фрагменти,
Що сиплються, немов брудне сміття.
Під аркою стального монумента
Любов присіла, плаче в самоті
І згадує палкі колись моменти –
Літала над людьми у висоті,
А зараз залишились постаменти,
Що сяють по містах у темноті.
© Володимир Верста
Дата написання: 28.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773783
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Як швидко юність пролетіла,
Неначе впав із яблунь цвіт.
Несли в майбутнє дужі крила,
Щасливим був у них політ.
І мрій було тоді багато,
Душа співала молода.
І кожен день був наче свято,
Вела стежина в майбуття.
Плоди з'явились на деревах
І промінь сонця впав на них.
І розливалися озера,
Довкола линув ніжний сміх.
Були і злети і падіння,
З'явилася міцна сім'я.
Міцне пустилося коріння
І твердою була земля.
Як осінь скинула листочки,
З'явилась в косах сивина.
Повиростали сини й дочки,
А в серці досі ще весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774060
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Моя Україно, твій стогін я чую крізь сон,
У серці твоїм кровоточить роз’ятрена рана .
На сході лютує голодний гібридний дракон
І в пекло чатує відчинену ковану браму.
Моя Україно, крізь біль і незгоди борись!
Не дай затуманити сивою кривдою очі.
Бо люд твій не весь від дурману брехні пробудивсь
І мук твоїх праведних бачити ясно не хоче.
Моя Україно, гостинна та ніжна душа!
Згорьована мати синів, що в бою не скорити!
Надію в серцях твоя світла любов воскреша
У тих , хто навіки не може тебе не любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772646
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Таємна ніч - вже зіткала вуаль
Ясніли зорі, тікала печаль
Кришталь надворі, блиск. яскравий сніг,
Ти усміхалась, я спішив, аж біг.
Мінливий місяць…опромінив шлях,
Сяяла радість у твоїх очах,
В мене, закохуйся без обману,
Любий, люби, ніжну і кохану.
Мерехтіли зорі…ніч минала
В твоїх обіймах, я засинала.
2013р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772510
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Затерялись с тобой в снежном ворсе зимы...
Мне твоих не хватает с искринками глаз.
Как же трудно найти в белом хлопке Пимы,
В бахроме белизны где-то канула связь.
Затерялись с тобой в снежном ворсе зимы...
Не хватает твоих сильных ласковых рук,
Укрывавших меня теплотою каймы,
Создавая чувствительный нежности круг.
Затерялись с тобой в снежном ворсе зимы...
Как найти после вьюги друг друга теперь?
Знаю: ищешь меня средь морозной кошмы.
Приходи, даже в холод распахнута дверь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772515
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k6DXxH1lC_E[/youtube]
А за вікном хурделиця півнОчі,
Старанно замітає всі сліди.
Сіріє, та не хочуть спати очі,
Думки все відлітають в нікуди.
Чому буває так, як ти не хочеш?
Хіба життя - це тільки боротьба?
І це питання нерви все лоскоче...
Думок до ранку ціла вже юрба.
І все я розкладаю по поличках:
Не можу зрозуміти все ж ніяк:
Чому любов буває у двох лицях?
Невже її ціна один мідяк?
З тобою ми не бачились ніколи.
Чому ж до мене ти приходиш в сни?
І від питань думки стають вже кволі.
Такі вони нічні думки чудні.
Під ранок затихає завірюха,
Ліхтар теж заспокоївся на мить..
А я чекаю відповідь послухать.
Чи зможе мені хтось все пояснить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772417
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Ви забули мене, не пізнали збентежений погляд,
Не згадали той вечір, коли, як тепер, падав сніг.
У єдиній троянді ховались покора й сваволя,
Та беззахисна квітка мене нагадала мені.
Ви забули мій сміх, як вустами колючки виймали.
Білосніжні пелюстки, зів"яли й зотліли давно.
Дотепер лиш обвуглені миті, під колір марсали,
Збайдужілій мені наливають холодне вино.
Ви забули ім"я, яке вигадать більше не сміли,
Щоб назвати ту, іншу, не схожу на мене ніяк.
Тільки чом і сьогодні букет ваш трояндово-білий,
Якщо любить криваву марсалу вона, а не я?..
16.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Із ним не вистачає їй розмов
І тихих вечорів удвох.
Годинно-похвилинний стукіт-зов,
Що кличе крізь чортополох.
Зими колючість... і скло морозне
Із ліній і фігур, і трав.
Амбітний і завше скрупульозний
Пропав у забутті підстав.
Із ним розмов не вистачає їй,
Мовчання вже дістало веж.
Сніжинок граціозних в серці рій,
Тривожності якийсь кортеж.
Манеж безсоння...пустеля тиші.
Не відповість їй монітор.
Люмінофором лягають вірші.
Як хочеться розмов повтор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770892
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2017
Любить - вопреки всему... подогнав года...
Любить - вопреки всему - будто вспять вода...
Умолк бы лишь этот голос внутри меня:
"За счастье не отменялась ещё пеня..."
Я знаю - каким бывает порой тариф...
Ведь счастье, без чьей-то боли душевной, - миф.
"Ах, милая, ты признаться себе изволь:
Способна ли в чьём-то сердце посеять боль?"
А чувства во мне растут, как огонь зари -
Всему вопреки! ... Как не слышать себя - внутри?
Ни разум, ни сердце не просто в себе заткнуть.
... Какой мне судьба избрала на завтра путь?..
И разум, и сердце окутал туман седой...
Мой Праведный Боже! Полажу ли я с собой?
... Любить вопреки всему - как на кромке льда...
Влюбляются люди, Господи, иногда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766452
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Щось тисне у грудях... Це, мабуть, задавнена осінь...
Летять і курличуть і досі в мені журавлі...
І сни, мої мрії, життєвого справдження просять...
З димами від листя пустити б у небо жалі!..
Зима загубилась між тугою осені й небом,
Бурмоситься хмарами; снігу нема і нема...
Боюся, в душі визріває нагальна потреба,
Щоб там замість осені вкрила все снігом зима.
Невже я засну, у зимову впаду летаргію? Мені ж в моїй осені тепло й комфортно було!
Там клин журавлиний курликанням кликав надію...
Не хочу, щоб душу у білі сніги замело!
Живи в мені, осене! Що нам з тобою ділити?
Не тисни на груди словами несправджених мрій.
Ми будемо жити, кохати і в небо летіти... З душі журавлів забирати у мене не смій!
Не смій відпускати! Не смій відпускати у вирій!
Вони ж не курличуть без мене, без мене німі!..
І всі мої мрії в життєвому сірому вирі
Не смій відпускати з душі на поталу зимі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Де ти...суголосся дощів і світла...
У забагнених тих тенетах,
Де летить моя тиха молитва
З незгасаючим небом – де ти?
Де ти...в сніговіях тремтіло тихо...
Обертались серця-планети –
(збережи тебе, Боже, від лиха!)
У натомлених кілометрах
Пломеніє думками – де ти?!
Де ти... знову січений дощ на віконні
Вимальовує спраглі портрети...
І уже не затихне до скону
В моїм серці твій вітер: «Де ти?»
....А у мороці знову і знову
Виникають твої силуети.
Сновигають дощі по колу...
Ні...це – я , у твоїх тенетах...
Між дощами й тобою...де ти?
©Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766383
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Читаю книгу білої зими.
На сторінках кристали чисті льоду,
Сніжинки стелять з блиском килими,
Чекаю новорічну насолоду.
І хвойно-мандариновий коктейль
Струнких ялинок і гілчастих сосен.
І забринить в душі віолончель
Святково-ніжним духом стоголосся.
Блаженство шоколадне і зефір,
Зимові чудеса і подарунки.
І фейєрверки вирвуться в ефір,
Сюрпризи щастя від зими-чаклунки.
І перша зірка - благовіст Різдва
Засяє діамантом в небі миру,
Теплом зігріють дії і слова,
Життю я заспіваю оду щиру.
Читаю книгу білої зими,
На сторінках в красі моя країна.
Любові застелю я килими -
Зимове теплослів*я Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766092
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Засніжені серця спасіння просять...
У осені хоч трішечки тепла
Отримати, а тільки лише роси
Збирають по шляхах куди пройшла.
Морозною косою вона косить
Ті почуття, що принесла весна.
На вулицях ліхтарики погасить
І розфарбує візерунок скла.
О королево, відпусти, благаю!
З тенет твоїх я хочу утекти...
Та знищений снігами путь до раю,
Тепер немає сенсу вже іти...
Чекати на весну і замерзати,
Сонети із мережива в'язати...
© Володимир Верста
Дата написання: 16.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766345
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
В холодних обіймах зими,
При свідках зорів і неба.
Мене пригортав до себе,
Теплом зігрівалися ми.
Потріскував десь морозець,
Інеєм падав на віти.
На вікнах зимові квіти,
Торкались душі і сердець.
В полоні твоїм назавжди,
Вальсує Вітер з Зимою.
А я щаслива з тобою,
Бо поруч зі мною є ти...
Бо поруч тепло неземне,
Душу мою зігріває.
Кращого дива немає,
Як диво - кохання твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765959
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Обожнюю, коли летить пухнастий сніг
Чарівно із бездонності небес.
І сипле біло-сніжне щастя повний міх,
Зірчастістю танцює полонез.
І танцю підкоряється земля-раба,
Сніжинок ніжність у холод ближча.
Незнана їй, як жінці тихій, боротьба,
Бо чудо Боже усього вище.
Лікує душу грішну колір чистоти,
Енергію вселяє, мов алмаз.
І жити хочеться в природній красоті!
- Живи, - від Бога чую раз по раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765886
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Пощо тривожить в зимнім безгомінні
Моїх думок невигадана суть?
Людське життя тоді лиш має цінність,
Якщо воно комусь несе красу.
Навчись любити! Простягни долоні,
Малюй, будуй, ліпи цей світ – твори!
І душу ізціли в сльозі солоній,
І щиро-щиро з Богом говори.
Коли ж усе отримаєш й засяєш
Правічним Сонцем серед корогов,
Знайдеш любов, безсмертя, рай… та знаєш,
Комусь віддати мусиш і Його.
Бо сенс життя у тому, щоб віддати
Усе, що зміг посіять в тобі Бог.
Цей шлях до себе… аби щастя мати
І надлюдських сягнути перемог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765845
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Самотність пеленала ніжне серце,
Стискала груди у зимовий вечір.
І тиша мовчазна холодним герцем
Торкала трепетом сумним за плечі.
...На жирандолі запалила свічі,
А за вікном моргав ліхтар і снігопад.
Здавалося, не бачила вже вічність
Сніжинок срібла, як гурту кавалькад.
Росли наметом сніжним кучугури...
Думки, мов білі голуби, літали.
Невже зима ця збудувала мури?
Вона ж колись співала двом хорали...
Індиго вечора змішалось з білим.
У двері стук - нестяма в серці мліла.
Обійми хоч засніжені, а зрілі.
Любов не втратили - в душі ж бо сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765701
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Я волію пташкою стати
І купатись у сяйві небес.
Силу вітру щораз хапати,
Знати тайну усіх чудес.
І крильми зігрівати душі,
Нести іскру живого тепла.
Роздавати пісні і вірші,
Щоб від щастя Земля цвіла!
Відкривати у вічність двері,
Стати світлом у дикій пітьмі.
Дарувати п'янкі акварелі,
Вигравати Любов на сурмі.
Показати, як сяють Зорі,
Закохати в безмежний Світ.
І співати в Небеснім Хорі,
Внести долю у Божий Завіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765550
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Життя прожити хочу так,
Щоби стелилася за мною
Любов, велика і свята,
Яку назвуть іще земною.
Життя прожити хочу так,
Щоб залишити слід вагомий,
Щоб мова, щира і проста,
Людей збирала у загони.
Життя прожити хочу так,
Щоб залишитись в дітях, внуках,
І щоб про мене запитав
Нащадок, схильний до науки.
Життя прожити хочу так,
Щоби земля запам’ятала,
Верба, берізка золота
Сміялись небу, як світало.
Життя прожити хочу так,
Щоб люди чули мою пісню,
А потім підхопив і птах,
І все змінилося опісля…
Життя прожити хочу так,
Щоби не випік сором очі,
Щоб не замучили літа.
Допоможи мені, мій Отче!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765321
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Віддавалася серцем, любові повним,
Припадала душею спрагло, всеціло.
Тілом горнулася до тіла гріховним,
Хмеліла, пив ковтками повільно, вміло.
Віддавалася жіночою сутністю,
Озивалась тремтінням в гарячім лоні.
Обіймав за плечі, ставала м’ятою,
Податною, ти був вже король на троні.
Віддавалася єством усім збудженим,
Розцвітала в полоні твого бажання.
Відкидавсь на подушку геть виснаженим,
Сльози щастя, ти поруч мене до рання.
22.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756501
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[img]https://i04.fotocdn.net/s23/56/public_pin_l/249/2580346935.jpg[/img]
Це природно, що дощі готичними
вп’ялись вежами у неба лазурит.
Ми йдемо промоклими узбіччями,
час як листя під ногами шарудить .
Хочеш, я мовчатиму? І диханням
збавлю чорноту у стінках шкарлупин,
у яких ми сховані горіхами
доки терпко і туманно править сплін.
Сторожко, багрянцево і вітряно,
по-осінньому рецептори гірчать.
Світ, неначе гойдалку розхитано
від васабі жовтня у Твоїх очах.
[img]http://proxy10.media.online.ua/uol/r2-9732b662a0/57e2c42187257.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756209
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Догорає літо у садочку,
Стогоном, пташиним, простір ранить,
Жаб давно не чути у ставочку,
Десь на груші дятел барабанить.
Яблучка червоними щоками
Закликають їх посмакувати,
Ластівки комах іще шукають,
Щоб нове потомство годувати.
Пеленають землю сиві ранки,
Вішають на листя щедрі роси.
Одяглися трави у серпанки,
А по них ступає рання осінь.
14.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751086
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw[/youtube]
Тобі бракує слів, що йдуть від серця,
Бо твій запас чомусь враз замалів,
Чи, може, висох, як мілке джерельце,
Чи просто ти казати не хотів?
Та вихід є, прислухайсь до поради:
Маленький в серці посади росток.
Даруй увагу: от і всі принади.
Поглянь тепер: вже скільки пелюсток!
Ти зміг перебороти свою черствість,
Бо дарував ростку своє тепло.
То ж в серці поселилась тепер легкість,
І вітер не злама його стебло.
Тендітне деревце привчить любити.
І серце не болить від пустоти.
А головне: слова, щоб не згубити,
Народжені в тобі від доброти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747971
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Тебе шукаю, Господи, де ж ти?
У хаті тісно, тут знайти не можу,
Куди ж мені , о Боженьку ,піти?
Зайшла у ліс, та й тут я лиш тривожусь!
Тебе нема, все глушить шум вітрів,
Зриває листя ще цілком зелене,
Я оминаю, і шукаю слів...
Дай Боже сили на життя буденне!
Ось бачу голуб, білий ,немов сніг,
Кружляє в небі, прислухатись мушу,
Це мабуть ангел, Божий оберіг,
Шепоче ніжно ... ти поглянь у душу.
Він завжди тут! Тебе не залишив,
Ані на день, ні на одну хвилину,
Де б не блукала, Він тебе любив
I завжди пригортав немов дитину!
То ж не шукай! Ніде Він не згубивсь!
Заглянь у душу, тут до нього стежка!
Проси і дасться! Щиро помолись,
Відкриється тобі життя-мережка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746836
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 22.08.2017
А Ти – живіший декого живого.
Безсмертна правда у Твоїх очах.
Буває так до речі Твоє слово,
Коли сьогодні Тим «зриває дах».
…Бракує дуже, ніде правди діти.
Душа кричить обривками пісень!
О, як невчасно ж вибрали граніти!..
Проте живий Твій голос одкровень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746489
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
************
Чи примарилось матері, чи наснилось-таки:
Понад світом Рай-дерево розпустило гілки,
Що веселки торкається його крона густа,
А коріння до серця землі пророста.
Срібне листя поблискує й дивоцвіти-квітки,
Поміж вітами пишними - невідомі птахи:
Так сумують невтішно, хоч навколо краса,
Тихо скапують з листя чисті сльози-роса.
Вітер роси визбирує, а птахи гомонять:
- Знов до Дерева- Вирію рідні душі летять,
Що скінчились їх клопоти і тривоги земні,
Полягли наші хлопці на війні, на війні...
І вчувається матері: щось голосить здаля,
Білі птахи спустилися на розлоге гілля,
А до жінки скривавлені тягне крила один,
Пильно в очі їй дивиться - рідний син...
-Я летів сюди, матінко, у тумані-імлі
Із далекої, грішної, дорогої землі,
Що її до останку я у бою захищав
І від міни ворожої в чистім полі упав...
В чистім полі роздольному, у Донецькім краю,
Боронив я від ворога Україну свою.
Наша правда - від Господа: ми на нашій землі,
Тож Всевишнім нам велено - рятувати її.
І жахнулася мати від реальності-сну,
І молилась Всесильному, й проклинала війну...
Рідну хату покинула, коли світ заяснів,
Білим птахом полинула - до синів...
Понад світом Рай-Дерево розпустило гілки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746019
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Увійди в мої очі
півмісяцем,
що із Ратуші
ніч просурмить.
Увесь світ у мені
Твій поміститься
і забудуться
давні громи.
Затріпочуть
сузір'я ліщинові
упадуть де-не-де
до бесаг*
із зеленого листя...
Відчинені
до любові
Твої небеса...
*Бесаги (бисаги) — сакви, подвійна торба, яка складається з двох бисажок. Походить з лат. bisaccium — перекидна торба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744120
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 13.08.2017
[i]У кожному мовчанні своя істерика
/Рінат Валліулін/[/i]
Гупає в скронях сонце. Під серцем - тиша.
Плаче надривно скрипка, як немовля.
Тихше, маленька, тихше, бо ти сильніша
З кожною тишею, що на тобі - петля.
Душить і душить змій мовчазних істерик,
Жадібно пестить пальці, як материк
Лиже солоне море. І на папері
Вкотре німіє без пунктуацій крик.
Що тобі, леле? Правди шукаєш? Тісно
Їй у полоні тіней, химер і зла.
Падають зорі сяйвом примарних істин.
Падають зорі. А долетять - зола.
Все, що минуло, також впаде за обрій:
Дотики слів, усмішка і порух вій...
Мабуть, в цей час любити - уже хоробрість.
Тихше, маленька. Тихше... Бо він - не твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
У схожості буднів, у нестримності вічного часу,
Відпускаючи день в швидкоплинність земного буття,
Смакую миттєвість як життя незрівнянну окрасу
Назавжди, на віки нескінченного серцебиття.
Не забуду ту мить, що проллється добром у долоні,
Олівцями внучат розмалює захоплено день,
Доторкнеться душі ніжно-сонячним голосом доні,
Вітанням від сина пролунає в акордах пісень,
Співом птахи злетить у бентежнім ранковім світанні,
Ароматом малини захопить по-літньому дух,
Затепліє в душевнім до високих небес пориванні,
Де розкидала вічність хмаровиння незібраний пух.
Замилуюсь до сліз жовтим полем у стиглому житі,
В сині очі волошок задивлюся, уперше немов…
У намисто життя понанизую зібрані миті,
Що освячує серцем невгамовна і вічна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744708
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Я проросла, як лист, благоговінням
перейм, потуг і криків рожаниць,
що провіщають таїнство народжень...
І прочитанням незнайомих лиць,
відкритих лиць на стежках нових сходжень...
Побронзовілі вилиці – і що ж...
То вітер перед нами й поза нами –
у вибуханні й облітанні рож
стоять сади... і прочиняють брами...
Ми перехожі в утворі скрижаль,
понад якими лиш долоні Бога –
в тернах і ружах стелиться дорога
(небесних манн просвітлена печаль)...
Іди... Не озирайся... Озирнись, -
чи перейдеш тягар близької втрати –
уміння і любити й помирати –
і не згубити заповітну вісь
землі, в яку ти проросла навіки,
облич, з яких стекла жива вода –
я буду вічно... вічно молода,
допоки світло ллється на повіки.
А світла, Боже... Світла убереш
промінними очима і устами –
в осягненні недовідомих меж
[b][i]непроминальні ми... і ті,
хто поруч з нами.
[/i][/b]
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740208
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
[b][i]Знайди мене у натовпі людському.
Знайди мене у ночі на краю.
Тобі віддам незвідані нікому
Тепло, і ніжність, і любов свою.
Знайди мене, як дощ знаходить квіти.
Неждано і негадано прийди.
Знайди мене, щоб більше не згубити -
Знайди мене, знайди мене, знайди.
Знайди мене в передосінній тиші.
На роздоріжжі радості й біди.
Ти мені снишся. Я тобою дишу.
Омріяний, знайди мене, знайди…
[/i][/b]
[i]З раннього
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739525
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017
И чтобы выжить в этом мире, нам нужно выдеть красоту...
Так подумала я и решила написать стихи для релаксации.
Предлагаю их Вам. Постарайтесь представить это,
расслабиться и поверить в хорошее. С любовью - Светлана.
************************
Под сиянием лип в бирюзово- пчелином июле
Отдыхаю душой, окунаясь в таинственность снов.
Вот под музыку грез лета яркие крылья сверкнули -
И вздохнулось легко, и манила долина цветов.
Там над чистым ручьем улыбаются белые розы,
Там кристально искрист, светел воздух и ясен восход...
Утомленные солнцем порхают летуньи-стрекозы,
И блестят зеркала серебристые девственных вод.
Постигаю тогда, что светло и уютно в сем мире,
Где живу и дышу, где витает и крепнет любовь.
Этот Мир справедлив, так прекрасен и так изобилен...
Все богатства - во мне... улыбаюсь грядущему вновь...
Под сиянием лип в бирюзово-пчелином июле
Я сижу на скамье... озарен голубой небосвод...
И под птичий трезвон лета яркие крылья сверкнули...
Принимаю сей мир - хорошо мне и радостно в нем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739536
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017
Коли ти дивишся на мене, як на камінь,
так хочеться котитися шляхами,
стирати в порох всі твої принади
розради ради…
Коли ти дивишся на мене, як на гілля,
що владно заступа тобі дорогу,
мені би лісом стати ненадовго
у час дозвілля…
Коли ти дивишся на мене, як на кладку,
що всю вагу прийма собі на плечі,
мені би надломитись на початку
заради втечі…
Коли твій зір, мов дикий танець віхол,
ковзне повз мене і присипле снігом,
я обпечу тебе лукавим сміхом
заради втіхи…
[i]З раннього
(З першої поетичної збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739526
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017
Пальці лагідно так шепотіли,
Ніч на небі прикраси чіпляла.
І зірки, соковиті і спілі,
Я у себе душею вбирала.
І здивована, і відігріта,
Як хотіла тоді я літать!
Йшла з весни у квітчастеє літо,
Щоб зірками пісні вишивать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738332
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Визбирую я усмішки у сонця,
що лагідно торкаються землі.
Ви кажете, в зимовій ополонці
весну полонять, наче у петлі?
А я скажу: не вірте тому слову,
бо вже квітують понад світ сади!
Як білим змалювало он, діброву,
як пелюстками вишило сліди!
Куди не глянь, усюди білим ніжно
цвіт розсипає навкруги весна.
Ну, скажете, що зовсім не маніжно,
а я скажу: така у нас Вона.
Із бруньок випорошує суцвіття,
із зелені гаптує килимки.
Порипує на вітрі сизе пліття…
Іде весна… порою, напрямки!
Й нехай отак, із холодом тривожно
карбує днями свій новий прихід.
Іде до нас назустріч переможно
весняними кульбабками убрід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731719
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 13.06.2017
На тебя я смотрю, как в бездну.
Да, я знаю, ты чувствуешь это.
Но, поверь, никогда не исчезну
Для тебя… Я – твоя планета.
Я - твое отражение. Мысли
Буду слушать, ища оправданий.
Мы коснулись когда-то выси
Самых древних, седых преданий.
Мы летали в обрывках рая.
Воскресая и вновь разбиваясь.
Сколько раз ты стоял у края?
Уходила я …. оставаясь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737637
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Хотіла б я бути вітром,
В незнаний твій світ ввірватись,
Змішати чуттів палітру
І ними розмалювати
Твій ранок, обід і вечір,
І ніч іще наостанку,
Упасти тобі на плечі
Легким золотим серпанком,
Лишити на шкірі чистій
Цілунків п’янких мережку,
Узяти нитки барвисті
І вишити спільну стежку.
Та долю не потривожу,
Пожмакаю забаганки.
Хотіла б… Але не зможу
З тобою стрічати ранки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737206
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Булат Окуджава.
Мой мальчик, нанося обиды...
Мой мальчик, нанося обиды,
о чем заботятся враги?
Чтоб ты не выполз недобитый,
на их нарвавшись кулаки.
Мой мальчик, но – верны и строги -
о чем заботятся друзья?
Чтоб не нашел ты к ним дороги,
свои тревоги пронося.
И все-таки, людьми ученый,
еще задолго до седин,
рванешь рубаху обреченно,
едва останешься один.
И вот тогда-то, одинокий,
как в зоне вечной мерзлоты,
поймешь, что все, как ты, двуноги,
и все изранены, как ты.
__________________________________
Випадково натрапила на цей вірш... Життєвий, правдивий,
повчальний... Прийшла до висновку, що не всіх можна називати
друзями. Є у мене вірні друзі на сайті, і
в особистому житті.. Я хочу їм подякувати за їхні добрі серця, за
підтримку, за розуміння.
Дякую Вам, МОЇ ВІРНІ ДРУЗІ, за те, що ви є у моємі житті!!
Я вас ніколи не зраджу і не покину... Я Вас ЛЮБЛЮ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737159
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017
[i]Жорстокість – це риса характеру добрих людей.
Вона виникає тоді, коли об твою доброту починають витирати ноги.[/i]
[b][i] (Брюс Вілліс)[/i][/b]
Мабуть, я невиправна /чи несправна/:
Усього вчусь, а жити й не навчилась…
Я довіряла людям безпідставно?..
/Чи, може, я такою народилась?/
І вкотре біль, закутавши бинтами,
Все намагаюсь хиби відмолити.
Гадаю, що, напевно, вже востаннє
Із ніг себе дозволила я збити.
Бо скільки не терпи, та все ж урветься –
Латаю нерви нитками зі сталі.
І не відомо: як тепер назветься
Те, що в мені лишилось від моралі.
Сама б не потерпіла лицемірства!
Та що ж… Тепер, здається, я не краща:
Аби переступити в людях звірство,
Доводиться залізти вовку в пащу.
А я й без того не була святою.
Бувало всяке… Та кому судити?
Але пліч-о-пліч завше з добротою
Ішла, допоки не здійняли й свити.
Хтось скаже, що в мені душі немає…
…Я й справді забуваюся про неї,
Коли у прірву відчаю штовхає
Людська жорстокість в пошуках трофеїв.
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728157
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 31.05.2017
Скотиться колесом сонце за горизонт.
Пам’ять підніжки розставить. Втекти б, та – ні…
Я залишаю /впустила квиток/ перон
І повертаюсь додому, який не дім.
Тут, де немає від мене ні сліду, я
В серці тамую весни больовий синдром.
Хочеться дива. /Забула його ім’я…/
Входить дитинство навшпиньках десь під ребро.
Ось знову вулиця. Вишні зронили цвіт.
Скільки б мені не пройти не моїх доріг
/Й тих, що мої/, через всю павутину літ,
Хочеться переступити за той поріг,
Де вже не чутно ні сміху за склом вікна,
Ні вечорових розмов, тільки вітру свист
Ходить по колу сирих і пустих кімнат,
Де кожна річ у собі зберігає зміст
Глибший, ніж іншим здається. Бо тут і я
З вітром колись перешіптувалась в думках,
І у свята за великим столом сім’я
Дружно збиралась. Тепер на кількох замках
Двері у світ, де від тиші загусли зву…
…чи!!! - я прошу. - Зазвучи у мені ще раз!
Так, щоби сили сказати було: «Живу!»
Так, щоби лікарем стала любов – не час…
Лиш чорно-білі портрети тепер мені
Дивляться в душу. /Минуле крізь об’єктив./
Я повертаюсь додому, який не дім.
/Той, що як кисень, покликав і відпустив…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 31.05.2017
[i][b][color="#3c3961"]Какой оттенок у тоски?
Наверное, иссиня-серый,
Вмиг покидает тебя вера,
Когда душа твоя в куски...[/color]
[color="#c91414"]А у сомнений он какой?
Наверное, кроваво-красный
И над собою мы не властны,
Когда печаль крадет покой…[/color]
[color="#706969"]Какой же у разлуки он?
Наверное, седой от пепла
И от него тоска окрепла,
Потерян аппетит и сон…[/color]
[color="#615fd9"]Какой оттенок у мечты?
Наверно, голубой как небо.
(Мечта добра, а не свирепа)
Тепло на сердце и цветы…[/color]
[color="#e04ea3"]Какой оттенок у любви?
Наверно, розовато-нежный.
Ты не такой уже, не прежний,
И ум свой грезами обвил…[/color][/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734525
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Колись в дитинстві, пам’ятаю
До церкви із сусідніх сіл
Жінки ішли, немов до раю,
Мов ті рої трудяжок-бджіл.
Всі чепурненькі, в вишиванках
І українських фартушках,
Було святе щось в цих селянках,
У веселкових їх вінках.
Вклоняюсь нині їм низенько:
Нам Україну берегли.
Бабусі наші й наші неньки
Вбрання “не модне” одягли.
Було совєтам - не по моді,
А може і не “ по зубах”.
Дарунок українській вроді -
Цей хрестик й руки в мозолях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733974
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 20.05.2017
У Моршині цвіте бузок. Бу-зо-о-ок!
Молочно, світло- й темно-фіалково!
Глядиш на чудо це, спиняєш крок,
Так радісно тобі стає, казково!
Вбираєш запах цвіту до клітин,
Хмеліє кров від свіжості парфумів.
Всього два тижні бузових фестин –
А дух – орлом, і око у безумі.
Цвіте бузок, король весни – бузок!
В дрібні уста його цілує вітер.
Цвіте бузок – це вам не дріб’язок,
Це старт до днів омріяного літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733418
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Таке життя – шалена колісниця,
Яка крізь нетрі мчиться напролом!..
І добре, що зринають рідні лиця
У пам’яті, овіяні теплом.
Що можна доторкнутись до дитинства,
Де все таке намолене, просте,
Як Божий дар святого материнства,
Як паросток, що з-під землі росте…
Нехай стезя до правди вужча й вужча,
Й куди не глянеш – терня, болота…
Та мамина любов непроминуща,
Безмежна, всепрощаюча, свята.
Вона у вирві – рятівна мотузка,
Яка мене тримає на плаву.
Хай мрії розбиваються на друзки,
Та я до світла тягнуся, живу,
Ще змалечку злеліяна у слові,
У чистоті пісень і молитов,
Де щирість материнської любові
З упадку піднімала знов і знов,
І дарувала у зневірі крила,
В сльозі – розраду, в гніві – каяття…
Спасибі, мамо, що благословила
Мою дорогу у земне життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Погожий літній день схилявся до кінця. По обрію червоніло… Білі хмари доганяли сонце, немов пуховою хустиною, покривали його до сну. Промені час від часу моргали між дерев і знову губилися. Врешті останні заховалися і небо потускніло.
Вони йшли вдвох взявшись за руки. Вона несла невеличкий приймач,з якого лунала музика. Він тримав через плече сумку з речами, ніяковів, трохи не рішуче дивився на неї та вже давно, в його очах мерехтіли вогники кохання.
Село залишилося далеко позаду, оминули пагорб,спускалися до річки. Шовкова висока трава лоскотала ноги, бо вже зняли капці, йшли босоніж, немов малі діти,усміхаючись один одному.
Ще не встигло зовсім стемніти, як на небі тарілкою з`явився блідий місяць, кидав своє проміння в воду, вона з ним немов загравала, переливалася змішаними смарагдовими та кораловими відтінками. Нарешті підходили до великого ставу,очерет, зілля та висока, густа трава немов охороняли його. На ходу роздяглися, покидали свої речі, шубовснулися у воду.
-Ой,як гарно,- зауважила вона. Він виринув з води,сміливо підплив і вже ніжно обіймав, легенько притискав до себе.
Аж ось і вуста .... Такі жадані…. Вже п`ять років разом, поцілунки з кожним разом здавалися солодшими. Вже підхопив на руки, як пір`їнку, ніс на руках на берег.
Шепотіла ніч ніжно і звабливо…. Мерехтів мінливо місяць,здавалося спостерігав за ними, а зорі все ясніше і ясніше світили, немов перемигувалися між собою. Десь близько чути стрибунця, а далі по другу сторону ставка, часом гучно, а часом тихіше жаби заводили пісні.
Він з пристрастю зваблював її до поцілунку і цілував знову і знову. Вона тонула в його теплих обіймах, горнулася, розтавала, як роса на сонці. Їм здалося, що на цьому березі їхнє щастя, їх тільки двоє, він і вона… І все мовчки, не треба ніяких слів до їхнього світлого кохання.
Одна за одною гаснуть зорі до світанку. Місяць плинув до горизонту. По обрію блакитне небо наче оперелося рожевим поясом. Сонце посилало перші яскраві промені. Сяйво мерехтіло, танцювало,нарешті визирнуло золотом.
З приймача лунала заворожуючи легка, тиха, ніжна музика, то хрипіла, а то зненацька було чути голосніше.
Затамувала подих, ледь- ледь обійняла його і посміхаючись, встала. Взяла до рук хустинку, на фоні сходу сонця і прозорої води, яка виблискувала, танцювала перед ним, як фея. Він дивився і завмирав від її рухів. Зачаровувала…. Довгі коси ледве приховували пружні груди. Купальник обтягував красиве тіло, підкреслюючи стрункий стан.
Раптово замовкла музика …Тиша і її образ, він більше нічого не помічав, птахом прилетів до неї. Вона цілувала чоло, очі, він пив медові вуста, припадав до прихованих грудей. Загорівся вогонь кохання…
Лагідно заспівала пташка в гаю. Вона відкрила очі, поглянула… Він спав немов Геракл, мужній, красивий, чорнявий. Коханий, думала про себе,я твоя навіки.
Трави немов в кришталі вмилися срібною росою, яка виблискувала, іскрилася на сонці. По-під пагорб тягнулася стрічкою посадка, звідти чулися голоси пташок, які радісно стрічали сонячний ранок.
Яка то насололода,подумала вона, теплі сонячні промені привітно світили в обличчя, примружуючи очі, сміливо, з розгону, кинулася в річку, , від задоволення з грудей вирвалося,
-А-а-а-а.
Всі жаби хлюпнулися з переляку в воду, в очереті закричала качка. Неподалік з кущів юрбою злетіли горобці.
Здивовано відкрив очі, вона стояла в воді немов русалка…. Розпливлася посмішка на обличчі, очі сяяли щастям. Кілька секунд, він стояв поруч з нею, тримаючи за руки,ніжно дивився,немов дякував за її любов, за ті щасливі миті, що вона йому подарувала. Гладив чоло, припадав губами до світло - русявого волосся, губився в ньому, розсівав поцілунки по шиї, пухкеньких грудях, гаряче притискаючись до неї.
Над широким ставом линув веселий сміх, гралися, борюкалися в воді, як маленькі діти, насолоджувалися теплою водою….
Він ледь доторкнувся її, ніжно взяв за плечі, притягну ближче до себе. Довго дивився в закохані, щасливі очі, неначе щось там шукав…. Раптом його погляд став сумним і тривожним,
-Нам треба повертатися. Наш час дуже швидко збіг. Пора..
Річка , ставок, той рай в якому вони були, залишився позаду. Взявшись за руки, піднялися на пагорб, прямували дорогою до села.
Йшли мовчки, кожен думав про своє.. Час неначе летів, не вгледіли, як наблизилися до села.
- Через годину автобус, почекай, я заскочу додому, візьму рюкзак та документи.
Трохи схвильований забіг до хати, похапцем взяв в руки рюкзак, в кишеню сорочки заховав документи,
- Мамо, тату я вже є, за пів години автобус….. Я пішов…
Батьки стояли зморені, виснажені думками.
-Тож я не на війну, ще треба відслужити півтора роки, може якраз закінчиться,- обіймаючи і цілуючи говорив він.
Вийшли надвір, вона привіталася з батьками.
Вони її давно сприймали за невістку. Коли взялися за руки, батьки вслід перехрестили їх і витирали непрохані сльози, що котилися немов горошини.
Вони мовчали цілу дорогу, лише крадькома кидали хвилюючі погляди. Ніжними дотиками рук бентежили один одного, зупинялися, завмирали в солодому поцілунку.
Виднівся по трасі автобус, загальмував біля дорожнього знаку. З автобуса поспішаючи вийшов капітан, представився, показав свої документи та перевірив його паспорт.
-Ну все прощайтесь,- пролунав голос.
В автобусі сиділо не багато хлопців, які з цікавістю визирали в вікна. Вона соромлячись відійшла в сторону, голос злегка тремтів,
- Щасливо, пиши, я буду чекати ….
Автобус від’їжджав набираючи швидкість, вже за хвилину не було видно на трасі….
Вона поверталася додому з думками, заспокоювала себе, все буде добре. Зовсім не шкодувала, на душі неначе пригрівало сонце, раділа, що ця ніч була їхня. Воєнні дії все ж викликали тривогу, трохи не давали спокою. Та нічого, в думках будувала плани, адже скоро присяга, тож обов`язково поїду до нього. Втішала себе, може дасть Бог, якраз закінчиться, ця страшна, гібридна війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699642
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 14.05.2017
Промінням дитинства сіяють кульбабки,
Враз голос подали сполохані жабки,
Стоїть у воді одноного лелека,
Летів у наш край бідолага здалека.
В дзеркальній воді небо личко вмиває,
Метелик від квітки до квітки літає.
Десь тут заблукали всі мрії дитячі,
Там чую дитинство у вербах так плаче.
Погладжу його по голівці ласкаво,
Щоб плакати, бідне воно перестало.
Сорочкою витру легенько сльозинку,
Всі посмішки з квітів зберу у корзинку.
Його пригорну я до серця міцненько,
Як мама мене пригортала маленьку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733222
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017
А скiльки коштує сльоза?
А дружба...а святе причастя?
Промiння...вранiшня роса?
Миттєвий сум... хвилина щастя?
А перший крок? а перший снiг?
Ну, а твоя життєва сiль?
Мiй полиновий оберiг,
Чекання радiсть, зради бiль?
I як життя пiзнати суть?
Питань чимало набереться.
Ти просто – є, ти просто – будь,
Життя, ти – будь, там – розберемся!
©Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733401
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
В попіл наші сади світанкові,
Від байдужості нерозумінь,
Розсипаються, сіються нові -
Тільки зерня у душу закинь.
Хай не я ті плоди позбираю, -
Безсердечним любить не дано.
Загубила колись свою зграю,
Відлетівши, як день у вікно.
Крізь століття, німа і незряча,
Навмання за тобою ішла.
Я не плачу, повір, я не плачу,
Хоч і сліпну - без просвітку, мла.
Зорі падали іншим під ноги,
А мені, лиш пелюстки жарин
Устеляли стежки і дороги,
Ще й обабіч, - примари бантин.
Квітла мить, як у ніч на Купала,
Бо напитись у полудень дав,
Із жалю, - отоді я й пропала,
Отоді й зрозуміла: біда.
Чим сплатити за склянку у спеку?
Тільки серце у птахи і все,
Крила зламані, зграя далеко,
Під ногами пекельне шосе.
А краплина води наостанок
Дасть вдихнути, - мізерна ціна -
Моє серце маленьке; осанну
Заспівало й розбилось, одна...
Одна нота, єдина, зникає.
Чиюсь долю рятує вино.
Не жаліюсь і не нарікаю -
Безсердечним любить не дано.
10.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732937
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Я співчуваю вам, "юначе",
Бо ви із примусу любили,
Я знаю: серце ваше плаче –
Не та казала вам: Мій милий!
Не та кидала в вічі зорі,
Не та п’янила поцілунком,
Не автор ви своїх історій,
Не справжній лицар в обладунках.
ПРИСПІВ:
На час, помножена розлука,
Ви помилилися колись,
Любов – не вивчена наука,
Бездумно долі розійшлись.
Колись ви просто заблукали
Між двох далеких берегів,
З розлуки плакали бокали,
В очах двоїлося від дів.
Мені сказали очі ваші
Про що іще мовчать вуста,
Не доторкнутись вам до чаші
Моїх медів, я – вже не та.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732928
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Здавалося б усе, як і було,
Ті самі дні, у зорях ясні ночі,
От тількі дерево життя вже відцвіло,
І більш не квітне. Меркнуть мої очі!
Хоч чую сміх, та жарт цей не мені,
Десь зникла радість, перервалась нитка,
Лиш час-від-часу сниться, як й тоді,
Що ти ідеш, скрипить тихенько хвіртка.
Стоїш задуманий, чекаєш що прийду,
Кругом росить, в дощі пожовкле листя,
А я біжу, і падаю й встаю,
Дялеко ти. Кричу, прошу-озвися!
А ти мовчиш. Зникаєш із очей.
Чи сліпну я, чи ти летиш у небо ,
І рветься серце пташкою з грудей,
Вернись! Люблю!Зарано ще, не терба!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730640
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 05.05.2017
Розчиняється ніч у ранкових туманах.
Фіолетово-ніжна і вранішньо-п’яна
Відступається ніч, поступається дню.
Знов – дорога у світ, невгамовні турботи.
Неохоче вдягаєш на себе броню,
А як місце під сонцем інакше бороти?
Знов дороги заплутують твою свідомість,
Ти шукатимеш знову знайому відомість,
Лабіринтів, як завше, долатимеш змійку,
В кожнім закутку будеш шукати своє,
Десь п’ятірку одержиш, а десь навіть двійку
З автобана, звернувши на вузькоколійку,
А десь може влаштуєш своє “божолє”.
Десь заплакані струни зігрієш цілунком,
Захмелієш, сповитий фіалковим трунком,
Подаруєш комусь оберемок усмішок
І метеликів будеш ловити услід,
Ляжуть трави до твоїх натруджених ніжок,
Що з тобою пройшли кілометри доріжок,
Ти по колу підеш, як ходив весь твій рід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731644
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017
У тому світі, де цвітуть бузки,
Де солов’їно, пінно-черемхово,
Там, де сова співає колискових,
Я поселила мрії і думки.
Гублюся в зачарованих лісах
І проростаю із глибин хвощами,
Перебираю потай до безтями
Усі слова, що ти колись казав.
У тому світі, де живуть дива,
Де світанково, чисто і джерельно,
Малюю на хмаринах акварелі.
І кожна з них по-своєму - жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731823
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
А ви давно – зiркам дивились ввiчi?
Сторiччя креативу i прогресу,
Сторiччя вiйн масштабiв надзвичайних,
І так прискоренi життя процеси,
Біжим...летим...а жити – не встигаєм.
Людина неспроможна жити двiчi,
I двiчi народитись неспроможна,
А ви давно – зiркам дивились ввiчi?
А сонця схід давно вітали кожен?
А Ви давно – босонiж в срiбних росах
Блукали, закохавшись до нестями?
А чи давно – вербовi, ніжні, коси
До вуст своїх бентежно пригортали?
А соловейка пiснею в свiтаннi,
Коли ви тішили свої бажання?
Й, долаючи всi надможливi гранi,
Освiдчувались гаряче в коханні?
.. Доводиться стискати автомати,
Й комусь кріпити грошові папери,
Один на одного наводячи гармати,
І один одному слабкi псуючи нерви.
У кiберпросторi надовго поселились,
Доводячи життєві теореми,
У кабiнетах стійко засидiлись,
Вивчаючи шляхи цієй системи.. .
А Ви – давно...? – Та щось не пам'ятаю...
Життя ж – бiжить i не вертає цвiтом,
І... щось важливе в вирi цiм зникає,
Й миттєво якось виростають дiти...
А ви – давно...? Вирiшуйте, зважайте,
Якi шляхи iзнову обирати.
Давайте ж, просто – світ оцей любити!
I Україну збережем, давайте!
©Тетяна Прозорова
(дві назви,бо довга назва не дає опублікувати твір)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731419
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Запрошую на танець тебе знову.
Шалений пульс.. Чомуcь серцебиття.
Рука в руці і рухи щось нервові.
Невже живі мої ще почуття?
Зливаємось душею й тілом в танці.
Летим на крилах ніжності спокус.
Хоч подих перехоплює в мовчанці,
Та я до тебе ближче все ж горнусь.
Невпинний рух охоплює вже радість.
І в ньому, ніби все моє життя.
Та все оце не схоже на реальність,
Крадеться знов якесь передчуття.
Таємно поглядаємо у очі,
Ця музика звучить тільки для нас.
І серце відкида чуття пророчі...
Все ж танго - це прощання без образ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731409
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Так вишнево сади зацвіли навесні
І торкає їх промінь ласкаво.
РозлилИся у співах птахи голосні
І струмки покотилися жваво.
Вмить багатством розкинулись трави рясні,
Літо їх зігріває собою,
А мені лиш би бачити очі твої
І до тебе летіти стрілою.
Так багряно плющем обвилися хати,
Вічним смутком їх осінь стрічає.
Я тобі принесу золоті колоски –
Хай нас золото їх обвінчає.
У холодні зимові п’янкі вечори
Нас любові тепло зігріває.
Ми бредем розбиваючи сніжні двори,
А зима нам сонати співає.
І ніколи не щезнуть сезонні вітри,
І у будь-який день та погоду
Ми з тобою нестимо любов крізь роки,
Не шукаючи час і нагоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729173
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017
ХРИСТОС ВОСКРЕС! Лунає світом –
Найбільше диво із чудес,
Сіяють свічі Божим світлом.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Віщують дзвони Великодні,
Співають Ангели з небес
І воскресає світ сьогодні.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Співають писанки велично,
Відлунням всіх святих словес
І так звучатиме довічно:
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728986
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 17.04.2017
Косі дощі змивали смутки -
Баласт зими весноводою,
Додолу впали болю згустки -
Я стала справжньою собою.
Так підставляла голу душу
Під кришталеві їх струмки,
Дощі руками, наче з плюшу,
Ласкаво гладили думки.
Всю повноту свого єства
Я віддала задарма водам,
Усе - дощам, крім божества.
Здалася мокрим епізодам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728362
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
В безодні ще невичерпаних слів,
Серед снігів, розлитих у спокуту,
У ріки, що не знають берегів…
Спивай цю пісню, мов гірку отруту.
Бо відболіло, змовкло, відпливло –
Не ті вже води трави колихають.
Бо вольній птасі, що з одним крилом
Небесні злети у очах вщухають.
Бо все минає, бо всьому межа,
І навіть сонце вірить у край неба.
Пониклий погляд ріже без ножа,
Печуть ще рани в птахи поміж ребер.
Це просто біль, що скиглить між вітрів,
Це просто страх, розсипаний у трави.
Це просто небо тужить між світів,
Що не обійме птаха в час заграви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728367
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2017
Мене розбудила весна,
Усілась на хмарці так весело,
Підплила до мого вікна
І сонечком впала у дзеркало.
Втопилась кімната у променях,
Зраділи так сонячні зайчики,
Купалися в сонячних повенях,
Тримались за промені пальчики.
А небо накрило волошками
Мої розтривожені сни,
І мрії засяяли брошками
На новій сукенці весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728049
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
«Прокрався в душу…»
Б. Бовшик і Л. Пуляєва-Чижович
Прокрався дощ у моє серце!
Бентежно знову на душі…
Таке ж крихке моє озерце,
Коли співають там дощі!
Не лийся, дощ, у саме денце!
І не співай сумні пісні!
Моє ж таке гаряче серце,
Що відігріє всі дощі!
Не лийся, дощ, мов сумна пісня,
А просто душу відпусти!
Моя любове, весни пізня
Калини цвітом захисти!
Прокрався дощ у моє серце!
В душі сльози лишив озерце...
06. 04. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727483
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Я у снігах знов виплету тебе,
Купатиму в стрімких весняних ріках,
Як ясен місяць, що химерою зійде,
Тебе вколишу в літніх ніжних втіхах...
Я у снігах знов виплету тебе.
Я у любові зачарую знов тебе,
Квіт папороті вистелю на ложі,
В любистку, що для тебе лиш зійде,
В веселках, що на тебе дуже схожі...
Я у любові зачарую знов тебе.
Ця неповторна лебедина ніжність,
Цей промінець досвітньої зорі,
Ця грація - Господня стигла плідність,
І ця краса- блаженства вікові...
Я світ прихилю вірністю тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727476
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Мені ніжність за Бога в Тобі, бо інакше не вмію,
Хоч гірчать перехрестям на мапі між нами стежки.
"Відречися!" - лукавить самотність улесливо змієм,
Я ж ударами серця до Тебе іду навпрошки.
Пригорни. Прожени. Поверни. Безкінечно по колу.
Не впусти. Не тримай. Упіймай. Від усіх заховай.
Я не вірю ні в кого, крім нас, і тим паче - в "ніколи".
Марно з часом змагатися: він - невблаганний шахрай.
Він летить, зупиняється, тягнеться вічністю... Годі!
Поза грою ми - речі скидаємо зайві /і страх/,
Та лягаємо поруч,
/бо справжні під часом не ходять, /
Й засинаємо разом
/з цілунком весни на губах/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727137
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017