До вікна патлатий сніг горнеться гілками,
Ловить сон зимовий біг пишними клубками.
Може це не сніг, а ти, рідний мій, коханий,
Час вечірній засвітив білими зірками?
Теж згадав, як ми удвох, вкрадені зимою
В сніговий переполох втрапили з юрбою.
Малювали на шибках смайлики веселі,
Їх кружляв морозний птах в пінній каруселі.
Підбадьорюючи: "Ок!", в височезній шапці
Ліхтарі ішли в танок у сріблястій казці.
Ти теплом своїх долонь грів мене й вустами,
Розривав густий полон білого цунамі.
Пробирались до шляхів рятівних трамваїв,
На даху яких сніги гуртувались в зграї.
Хуртовини замели рельси гомінливі.
І застуджено гули, голоси хрипливі!
Холод вперто обіймав, ти ж тулив до себе
Щастя скарб, щоб хтось не вкрав подарунок неба.
Попри люту заметіль все теплом іскрилось.
Бог стелив м'яку постіль щоб кохання вкрилось...
На вікно промінчик впав. Бачу, як тоненько
Сріблом хтось намалював смайлики рідненькі.
Знаю, ти, бо більш ніхто таємниць не знає.
Білий вельон пелюсток душі двох єднає.
Там де ти тепер, сніги стежку залишають?
Аби бачили сліди ті, що вас чекають?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002965
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Ты знаешь, что такое страсть?
А что такое неизбежность?
И как любить, чтоб не упасть,
когда нулю равна погрешность?
Ты знаешь, что такое страх?
Ты потерять Его боишься?
А вкус слезинок на губах,
когда любви своей стыдишься?
Ты знаешь, что такое боль
и муки жертвенной агонии?
Что знаешь ты про ту любовь,
когда душа -- в Его ладонях?!
Ну что ты знаешь про Него?..
Он для тебя -- сироп от скуки.
А страсть... не греет никого,
лишь сильно обжигает руки.
2018 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002995
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 14.01.2024
Чорне і біле,
темрява й світло.
Зло і байдужість
ходять по світу.
Десь дуже добре,
десь украй важко.
Лебеді білі,
чорні мурашки.
Влада й багатство -
очі в пов'язці.
Все у них добре,
все, як у казці.
Де ти, любове?
Всі заблукали.
Біле на чорне
замалювали.
Правду не чуємо,
топчем ногами.
Жити з брехнею
хоч і цунамі.
Тільки не в себе,
краще в сусіда.
Тихо, десь збоку
та й пересидим.
Як ви там кажете -
"брат" проти "брата".
Чорне, не біле,
хватить брехати.
Роки любов'ю
зло прикривали.
Чорними нитками
волю в'язали.
Світ здичавілий
котиться в яму,
Чорні ворони
білі не стануть.
Нація вільних
не кориться кату.
Будуть лелеки
в небі літати.
Світло крізь темряву,
Праведне й вічне
Білою квіткою
в чорнім розквітне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002780
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Люди якщо у когось ще залишилось хоча б трішки здорового глузду і совісті, прокидайтеся, якщо ваша душа не спить, якщо не засмічена пилом і брудом вигаданих, лайливих і завідома брехливих слів, звернень, чи ідей, політиканів; дріб’язкових, марионеточних, продажних, ганебних і відразливих, всіх мастей і категорій зі статусом чи недоторканістю, прокидайтеся, вже час, нарешті, прогримів цей гучний дзвін, а разом з ним і набат, що рветься у грудях болем і відчаєм і стає так сумно і прикро від того гора і біди, що вони всі разом накоїли, бо ніхто з них не зможе втекти від відповідальності за злочини, які вони заподіяли в такий короткий але болючий проміжок часу. Чорний вересень, без перебільшення, ляже сумними рядками ще однієї історії відчайдушної боротьби української нації за визволення і справжню незалежність.
Але ж чому, БОЖЕ, я хочу запитати, всі народи світу об’єднуються у часи такої великої біди, коли ворог топче нашу святу пролляту дідівською кров’ю українську землю, коли принижує і цькує, коли насміхаючись над нашою гідністю вбиває, чому нас ці хижаки і виродки, які найгірші від гірших із істот в людські подобі, завжди намагаються хитрощами і гарно побудованим піаром роз’єднати, зламати і вбити в нас таку хитку і вже здається примарну надію на гідне і щасливе життя, чому мовчимо, чому не йдемо на майдан і не вимагаємо разом притягти до відповідальності тих хто влаштував криваву різанину, злочин проти всіх нас, виклик назавжди, теракт у серці країни, рана яка ніколи не загоїться… Навіщо!!! За що!!! А чи ви всі виродки-невдахи, збанкрутілі і ненавидні за жахливі думки і вчинки ще не наїлися влади, ще мало награбували за всі роки, ще мало вам сліз матерів і дочок наших? Ви ж будете гризтися за владу до останнього з нас доки ми всі не передохнемо, чи не так? Всі ці бруднуваті і смердючі політики і ті що зараз і ті що були в один голос співали і співають пісню про високу і незбагненну любов до громади і до України, рясніють вишиванками, червоніють круглими лицями немов свині на базарі, клянуться в майже у невичерпанім патріотизмі щодо української мети, насправді всі вони служать одному господарю це своєму користолюбству, жадобі до влади, і реваншу. Так, реванш, за будь яку ціну, за будь які гроші, в країні, яка майже 23 роки керувалася і керується ззовні, народ якої не зміг більше стерпіти такого принизливого знущання над собою, якого спочатку пограбували, а потім підвели до прірви громадянської війни.
Настав час прокинутись, адже ми відволіклись від здавалось непомітних на перший погляд подій що відбуваються всередині країни. Здається така всім відома східна мудрість не розгойдувати судно по середині бурхливої річки, позабута, тоді хоч Шевченка, пророка нашого зачитайте, згадайте що Він заповів, «Об'єднайтеся брати, благаю!». Його вірші пророчі, а слова б’ють у самісіньке серце, наскільки сильними і правдивими вони є. Але ж де там їм прислухатися до пророка, слів поета, якого вони, якщо їм вигідно, задують, де там в них здоровий глузд, адже такі слова, як влада, гроші, вплив, амбіції, користь, можливості, невичерпні як і бажання, набагато приємніші їм до серця ані ж прості і лаконічні возвання до потомків усіма українськими письменниками і діячами культури, які на своїй шкурі засвідчили, що таке є Московщина і її вбивчий вплив на Україні. Політиканам також ні до чого інтереси переважної більшості свідомого народу і його прагнення вільно жити, так звані «кулявлоби», «тягнібоки і ляшківці» своїми діями мені нагадують давню історію про так звану «чорну раду», на якій розпорошене селянство по різні боки тулилося до багатьох самопроголошених гетьманів, які звичайно були підтримані Московщиною, метою якої було знищення незалежності чи самостійної влади і старшини, які виявляли спротив і непокору загарбникам, як з тої чи іншої сторони. Історія повторюється, чи її повторюють за нас. Наша громадянська позиція повинна бути одна, Ні розколу всередині України.
В єдності сила! «Об’єднуйтесь брати мої, благаю» Т. Г. Шевченко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605293
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 10.01.2024
[b]
Багато років я не бачив снів,
з барвистих спогадів та відчуттів щасливих,
які скрізь тіло струмом замість слів,
збудили б легким тремором дбайливим.
Кривавими річками пре війна,
на наші покоління скрізь століття.
З вогню та попелу здіймається стіна
зловісно, тінню, нескінченним лихоліттям.
- Та в цій несамовитій боротьбі,
кується тверде прагнення свободи,
та Воля українського народу,
гартується в ці визначальні дні...
Літописи доносять "Чорну біль"
з Батурина, та в непроглядний морок
занурюється розум й звідусіль
зозуля з Бучі відраховує, на сполох...
Блукає краєм рідним, наче тінь,
нової жертви вимагає Молох...
З глибин віків не замовкає дзвін,
там де зловісний зачаївся ворог.
- Ми в цій несамовитій боротьбі,
Гартуємо тверду як сталь свободу,
та Волю українського народу,
в ці вирішальні, історичні дні...
Здригає Всесвіт плач та сум Богів,
Які почули стогін материнський,
Та розпач над могилами синів,
У відчаю скрізь чорний шлях ординський.
Відродиться із попелу й руїн,
злетить у небо пташкою кохання,
похрестить наші душі вишивані
життя цілюще з тисяч Україн.
Смерч вогняний закрутить в буревій
у рідному краю скажений ворог.
Зійшлись в непримиренний свій двобій
Добро зі злом, аж Всесвіт б'є на сполох...
- У відчайдушній нашій боротьбі,
кується тверде прагнення свободи,
та Воля українського народу,
гартується в ці визначальні дні!
кується в ці вирішальні дні!!!
[/b]
Shadows and Ashes
No dreams for years
Lost in a world of colorless tears
Feelings electric
Words unsaid
Dimming lights
Tremors spread
War rages on
Months turn to years
Twisted rivers
Ancient fears
From the ground
Mischief creeps
Endless chaos
The darkness seeps
Chronicles speak of Chernobyl's stain
In the dark
Where minds slowly wane
Cuckoo counts down
Alarm rings clear
Lost connections
Generations disappear
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002726
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 10.01.2024
Коли прокинеться Душа,
щоб повернутися на Небо
з землі, де зайва і чужа
так довго тут була без тебе,
почуй мій голос у дощах,
мій подих – у зітханнях вітру,
я скрізь з тобою у думках,
я за тобою – тінню й світлом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001992
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023
Оце ж треба…
Це на стільки, можна себе любити?
Щоби фото, де треба і ні пхати,
Сам спромігся, свою працю цінити,
А на інших, чомусь просто начхати.
Так, ми всі різні….
Де ж повага?Ти занадто пихатий?!
Не важливо, поет жінка, чоловік,
За кордоном, вже спустошена хата,
Що війна, не журиться, байдужий, втік.
Але ж спроможний….
Вірш писати, час маєш й натхнення,
Про що пишеш, ти критикуєш владу?
Тобі втішна ця гіркість сьогодення?
Тож не тут, через що пішов на зраду?
Чи маєш ваду….
Не любив, можливо свою країну?
Гай під сонцем, де ненька плекала,
Як зміг кинуть, у важку годину?
Пригадай, колискову співала.
Чи задумаєшся….
Але зрадив, не один родину,
Від війни тікав, аж підошов блиск,
І при втечі, забув про дитину,
Та дружину, що лишилась на риск,
Бо єдину любитьУкраїну!
Важко сприйняти….
Таких є, шкода багато щодня ,
Й досі мріють покинуть країну,
Себе корчити чистим цуценям,
Щоби робкість сховать попідтинню.
Не вгомониться…
Своє фото, виставля повсюди,
Є нагода, в журнали на конкурс,
Знов подасть, не боячись осуди,
Хоч й живеться не завжди без дайперс.
У роздумах…
Чи повернеться, все ж на Батьківщину?
Реторичне питання, мабуть ні,
Жаль ніколи не визна провину,
Бо давно, вклякла совість у лайні.
Так буває….
Але з часом, та гордість минеться,
Як не м’яко, стелять без соломи,
Здатний впасти, аж серце зстріпнеться,
На чужИні, не позбутись утоми,
Де родився, там краще живеться.
І хоча ти….
Маєш гроші, хитрість -відчув здібність,
Волонтерити б нехай спромігся,
Жаль не в змозі спинить емоційність,
Тут лукавість вершить – ждіть, розбігся!
Вмить й на доленьку вже пожалівся,
Себе виправдать, тож якось потрібно.
Болить душа….
Це війна, дехто змушений втекти,
Щоб на миті продовжити життя,
Й Україну навіки зберегти,
Згодом вернуться, бачить майбуття.
Любов до землі…
І всякчас цінять знання пращурів,
Й дух козацький, тіла відчувають,
Відбудують заради правнуків,
Життя кращим стане, точно знають!
26.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001724
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 31.12.2023