В навчанні головне – вчитель і учень. Все інше або допомагає, або заважає.
Правило життя: тримай дураків у полі зору.
Мета мікробіолога: мати культуру у чистій формі. Висновок: Чиста форма культури існує. Для одно кліткових.
Економія на дітях – абсолютна ознака виродження.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769367
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Мене приваблює писати вірші,
коли лунає музика,бо не витримую я тиші.
Я люблю робити фото,
але точно знаю,що не отримаю за це я злото.
Я сама малюю своє життя,
і сама вибираю палітри для свого буття.
Пензлики-вчинки мої,палітра-різні кольори,
якими я малюю суть якоїсь гри.
Життя моє-це гра заплутана у лабіринти,
які проходжу я відкручюючи гвинти.
Не люблю я залишатись в тупіку,
тому і розношу кулаками ту невидиму стіну.
Точні науки-явно не для мене,
обожнюю я диво та щось дуже шалене.
Творчість-та казка без кордонів,
але у ній багнато є полонів.
Люблю я дізнаватись нове,
але воно має жити без точної умови.
"Правила створені для їх порушень!"-ось мій девіз,
і із цієї фраз починається мій будь-який ескіз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769254
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
А нас вбивають, з землі стирають.
За правду неньку закриють рот.
Ріками крові життя змивають.
Коли цей світ зробить поворот.
Заплаче мати, заплаче батько.
А сина, доньки, уже нема.
Їх повбивали, людські обранці.
Яких тримає ще тут земля.
А ми кричали, а ми просили.
Просили жити, життя це дар.
Його забрали, це найдорожче.
Ми є непотріб, для їхніх справ.
Для них ці гроші, як лихоманка.
Вона забрала у них серця.
Земля для мене, моя обранка.
А ви руйнуєте людські життя.
Не хочу чути я обіцянки.
Не хочу чути з брехливих вуст.
Нехай згорає от ця цигарка.
Нехай згорає гнилий трон.
На ньому гнилі вже повростало.
Брехня все ллється з секунди в рік.
Сини вмирають, доньки вмирають.
А з рота лізе смоли потік.
Чорніший від ночі, чорніший від чорного моря.
Темніють душі, а ви царі.
Прийде той час щоб і ви злетіли.
Злетіли швидко униз згори.
І щоб летіли і в ваше тіло.
Встромляли біль і щоб кров лилась.
Щоб не вмирали, а щоб безсмертно.
Ви в муках бачили своє життя.
Чому ви право собі узяли.
Що вам судити кому вмирать.
Ви є не Бог, щоб життя згасало.
І ми напишем для вас указ.
Ми хочем жити, ми хочем правди.
Ми Українці сильний народ.
Ми вже повстали, ми не згасаєм.
Ми ще запалим життя висот.
Ще Україна засміється.
І прийде судний день для вас.
Душа розквітне, ще все вернеться.
Ми свій закон напишемо для вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769266
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
[i]Час кохання -
година* життя...
[/i][youtube]https://youtu.be/dzrygVstCuc[/youtube]
[i][b] [color="#0fbab1"]Кохання час…
Але розбавлений водою…
А треба б –
краплями небесної краси…
Вода в любові обертається бідою –
І хоч моли, а хоч проси!
- Кохання час,
Але окроплений… сльозою,
І недоречні тут
ні гумор, ані сміх!
Я рану поетичним словом враз загою,
Промовчать бо – великий гріх!
- Кохання час…
Бува завіяний… журбою,
Й нещадно
замітає долі віхола…
Не треба зайвих слів і жестів у любові –
Змагайтеся… утіхою.
- Кохання час…
Порою вкутаний пітьмою...
А треба б –
пелюстками ружі – квітами,
Що проростають і жагучою зимою, –
Усміхненими дітками...
- Кохання час...
Підступно вкрадений… війною,
А треба б,
щоб – уквітчаний рожевим цвітом,
Обласканий життя квітучого весною
Й завдячний мирним світом!
Кохання час….
[/color]
[/b]26.12.2017,
Кельн, ФРН
_________
*Тут - як синонім сонячного дня, днина[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 30.12.2017
Дівочі очі можуть розказати правду,
Про те що було вчора і що буде зранку.
Все по порядку, розкладає мова,
Де треба крапку, а деінде кому.
Замкнувся час й пошепками стали,
Сплітати тихо дорослий сценарій,
Сімейні драми, відверті актори,
У кожного свій мотив, смаку аперолю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768792
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017
Спустился с туч мечтатель-снег,
Сорвал листок календаря
И отворил сегодня дверь,
Ввел нас в избушку января.
За руку вел нас серпантин,
Шампанское кричало тост.
И все желания твои
Исполнит Дедушка Мороз.
ПРИПЕВ
Снежинки, вальс танцуя, падали
И позади печаль оставили,
Приятных подарив забот
Под Новый год (2 р.)
Дождем спускалось конфети
Под елку, где подарков мех.
Уже двенадцать без пяти -
Звенит задорный детский смех.
Всех поздравляю я, друзья,
Желаю радостных минут,
Чтоб счастлива была семья...
Часы уже двенадцать бьют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768536
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
[i]Вже третій день… в Європі…
Ну й що ж?[/i]
[youtube]https://youtu.be/7zNZY3arR5I[/youtube]
[b][color="#ff0000"]Придюсельдорфились
в тумані,
Приєвропеїлись в пітьмі,
Явили паспорти погані –
Й відчули враз ми
тут людьми…
Та все, що тут, – для європейців..
Ми – зайве колесо, не віз,
Ми – вахлаки, епікурейці…
Такий тепер для нас
безвіз!..
Бо нам ще муляє Азопа,
В душі ми, певно, - ще совки...
Пупами ж ми - давно в Європі,
А в снах жахливих -
Соловки.
Та все ж побути слід нам разом –
Донька, онуки й Schwigersohn*…
У тому єсть своя зараза,
Родинного буття резон.[/color][/b]
20.12.2017
_________
*З німецької – зять.
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117122407926
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767625
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 28.12.2017
[i]Не буває такого [b][color="#0d089c"]"Теплослів'я
новорічного"[/color][/b], щоб не кінчалось
раєм...
[youtube]https://youtu.be/NmUc87xVwDI[/youtube]
[b][color="#093a75"]Навкруги все завмерло і заціпеніло.
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон.
В такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон.
Всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять .
Враз…
Як надворі заграє привітно природа.
Час…
І врятує від згину свята амплітуда.
Ритм…
Перманенту не буде для страдного люду!
Битв…
Нехай зникне з планети зими холоднеча!
Стинь…
Бо весна переможе… людей колотнечу.
Згинь!
*
І землею покотиться Богова гра –
Ра**
Подолає в душі підло-пакосний страх!..
Аа-х![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в слов’янській і грецькій міфології.
Світлина автора, виготовлена сьогодні, 18.12.17.
Такий снігопад валить у Києві у цю митьть...
Хіба ж не рай?![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766795
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Дитина в яслах народилась,
Спаситель світу — Божий Син!
Любов Господня нам відкрилась,
Радіймо, друзі, разом з Ним!
Предвічний Бог нас всіх так любить,
Що Сина Він свого віддав.
Його рука усіх голубить,
Щоб ти любов Його пізнав.
Різдвяна зірка сповістила
Всім про народження Христа.
І пастушки прийшли вітати,
Маленьке Господа дитя.
Із неба Ангели з хорами
Співали славу для Творця,
Бо не спасається ділами
Жодна людина тут земна.
Три мудреці ішли зі Сходу
І подарунки принесли.
Малому дитяті, Святому
Злато, ладан, миро дали.
А що ти, друже, дав Христу —
Йому дарів земних не треба!
Всім серцем принеси хвалу —
Нехай полине аж до неба!
Всім серцем Господа люби,
За Його милості й турботу.
Спасителя в серце прийми
І матимеш, друже, свободу.
Дитина в яслах народилась,
Спаситель світу — Божий Син!
Любов Господня нам відкрилась,
Радіймо, друзі, разом з Ним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767341
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
[i] Відлига чи запізнення зими?..
Та це - не завада...
[b] "[color="#0088ff"]Новорічному теплослів'ю[/color]"[/b]
Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[b][color="#074469"]Зимова млява… Не тріщать морози,
Не кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових
мляв невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютих,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи
статечності снаги….
І вже в очах – ті сльози-ренегати,
Що на амвон пожертви принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу
справжню, вистраждану суть.
Хай в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна
не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні,
що нам – не вороги.
І зникне враз гірка неоднозначність
З зимової природи і держав,
Бо навчена статечність і обачність
Скують
кайданки для зимових мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Під снігом спав столітній ліс
І не співала жодна пташка,
А Дід Мороз , червоний ніс,
Йшов до подруженьки ,,на пляшку”.
Рипів нічний іскристий сніг,
Тріщав мороз і драв за вуха.
Спадали валянці із ніг,
Жбурляла сніжки завірюха.
На ранок Дід таки добрів,
Та випити вже не кортіло,
,,впусти”, – Снігурку оком здрів,
І впало непритомне тіло.
А був би юним козаком,
Сідлав би миттю вороного…
З небес регоче п’яний Ком.
Та Діду вже не до спиртного.
*** Ком – бог банкетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767359
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 17.12.2017
В зимових зорях небо чисте,
До купи взяв Чумацький шлях.
Немов перлинове намисто,
Сніги зібрались на полях.
Стоїть тополя одинока,
Серед снігів - мов сирота.
До неї горнеться під боком,
Полів зимових пустота.
Про весну думає тополя,
Коли у листі зацвіте.
Бо вже така у неї доля,
Вона у полі через те…
Як зацвітуть сади весною,
Сніги сховаються в струмки.
Знов замилується собою,
Перебираючи думки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766434
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[i]Тепло чи холодно, але... зверстано...
за умовами та вимогами
[color="#090569"][b]"Новорічного
тепло-
слів'я" [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік притомився в нестримно-диявольськім та́нці –
він, наче мавр, все живе на землі переміг…
Осінь віддала всі чари і сни до останку,
нив’я
зоравши – солодких плодів переліг…
Снігом укутала землю зима-королева,
ліс потонув у дрімотно-теплесенький рай...
В небі дзвенить від морозу струна металева –
грайся,
природо, у зиму! І, граючись, грай!
Фуги, кантати, симфонії й щебет сопілки –
щастя мелодії й зроджене ними життя
сло́ва із барв, що назбирані ревністю пчілки, –
вірша
нового, мов матері рідне дитя…
Словом поети кмітливі весну повертають…
Ранок рожевий природу, що спить, зустріча!..
Словом своїм я майбутнє натхненно вітаю…
Гасне
у променях сонця небесна свіча…[/color][/b]
28.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Спроба перекладу... вірша,
що міг бути... українським
народним... романсом......
[youtube]https://youtu.be/zOkOJHgTRDo[/youtube]
[i][b][color="#02706e"]Куйовдить вітер ревно шаль,
Цілує складки сукні.
Рожевий обрій... І печаль,
І вітровій попутній...
А неба синього кришталь
Дощем дочиста вмитий...
Чекаю щось, чогось так жаль,
Та сум печаллю вбитий.
Сьогодні можу я простить...
Зумію – всяк буває.
Від тебе ладна я піти –
Любов благословляє.[/color][/b]
19.11.2017[/i]
Оригінал:[b]
[i]И листья сладко пахнут[/b]
Ревнивый ветер треплет шаль,
Целует подол платья.
Закат разлит... Легка печаль
И листья сладко пахнут.
А неба синего хрусталь
Так чист! Дождями вымыт.
Чего- то жду, чего- то жаль
И клином клин,уж, выбит.
Сегодня я тебя простить
Сумею — всякое бывает.
Я научилась уходить —
Любовь меня благословляет.
(вірш Олі Радченко)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761469
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 14.12.2017
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Нескорена, незламана –
Скалічена, але жива…
Весною – недосіяна,
Не зібрана… в жнива.
Вдовою почорнілою
Живе, неполена трава…
Якою змірять мірою –
Засмучені слова?
Синами…недолюблена…
Душа розхристана…болить!
Народом… незахищена:
І жити? Чи нежить?
Бо суржиком уквітчана,
Принижена, ще й зрадами…
Сусідами…засмічена
Словами-стразами.
Зневолена... царями,
Невизнана... церквами,
Приплакана… молитвами,
Скривджена… вже - нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765320
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
[i]Знову піднімає голову 5-та колона, щоб повалити
конституційний лад в Україні, повернути зуспід хід
[b]революційних перетворень[/b] а нашій державі.
Згадаємо, за що полягли і все ще кладуть голови
найкращі сини і дочки на наших фронтах!
Читаймо, "вчитуючись" в прочитане, новоприбулі
члени і членкині нашого клубу:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]
[b] [i]
[color="#02555e"]Чи заржавіли в вас шаблюки,
Вкраїнські дужі козаки?
Чи притупились пера й руки
Творити правду? Чи совки?!
А мо', пішли ми всі на службу
До Путі - батюшки-царя?..
Чи вже померкли воля й дружба,
Дороговказ - ясна зоря?!
А контра барко наступає,
Береться знову за старе,
Бо в серці правдоньки не має
Та своє ґарґало дере!
А ми, вкраїнці, між собою
Не розбере́мось... Нам ганьба –
Не час нам чубитись в двобої,
В похід вже кличе нас труба!
Бо "уКРАХінці" йдуть до краху
І нас туди усіх ведуть,
Не цуплять зайд отих на плаху,
Не зводять єдності редут.
Відтак панують тут ординці,
Леліють лідера свого…
Один козак між українців,
Та й той по імені Міхо![/color]
[/b]
[i]1.12.2017 [/i]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 09.12.2017
"Страшнее нет лица без красок
Порой лишь краски... без лица
Не различить средь многих масок
Героя, Жертву... Подлеца..."
(А.Демченко)
Вы так щедры в словах своих,
Что, право слово, мне неловко
Молчать в ответ, совсем без толку,
Я, честно, не настолько лих.
Пишу о том, что всех волнует,
Но отчего все так грустно
Во мне лишь эхо от искусства,
Со мной на темы все толкует.
Слегка поправит, пожурит,
Толкнет под руку ставя точку,
Но это все еще цветочки...
Спать не дает... само не спит.
То среди ночи рифмой будит,
То закружит средь снов цветных,
Подскажет тему... будет стих,
А то... в раздумиях заблудит.
И снова мысли, что ж такое?
Я, как отставленный герой
Порою спорю сам с собой,
И иногда ищу покоя...
Как будто где-то есть покой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764997
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Дрімає в забутті, колись розкішний, сад.
Тремтять від холоднечі голі віти.
Їх листям прикрашало тепле літо,
Та зняв барвисті шати стрімко листопад.
Зима ще з осінню співають в унісон,
Гарцюючи окрилено, зі свистом.
Ландшафти посипаючи намистом,
З легких сніжинок, що зникають, ніби сон.
А то зненацька захлюпоче дощовій,
Вдягнувши раптом небо в темні хмари,
Що мжичать безутішними дощами.
Утім на варті вже пильнує Сніговій.
Приходить хутко він за покликом зими,
Чатуючи з вітрами на сторожі,
Вкриває сонну землю від морозів,
Мерщій укутуючи в сніжні килими.
Працює вправно Сніговій аж до весни,
Застиглу напуваючи природу,
Купаючи її заснулу вроду,
Щоб розцвіли медовим подихом сади.
Та лиш теплом пригріє сонечко згори,
Зібравши лантухи умить зі снігом,
Хмаринку осідлає він з розбігу
І відлетить аж до наступної зими.
06. 12. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764410
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 06.12.2017
Вновь оскорбили без причины -
Душа в безмолвии кричит…
Ведь сильный он, ведь он – мужчина,
А всё обидеть норовит…
И если ты опять унижена,
Ответ найди себе простой:
Обидеть может лишь обиженный –
Людьми, проблемами, судьбой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764255
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Пролонгую...
[youtube]https://youtu.be/QhZiR_nbMv0[/youtube]
[i][b][color="#0aadc2"]2.
[color="#0c6a9c"]
Спатифілум…
Цю квітку я люблю,
Вона в сім’ї щасливій – як любисток:
Свою любов я в неї переллю:
Вона ж для нас, закоханих, – колиска.
Вона –
природи щедра данина,
Життя нового безвідмовний лотос…
Її ніхто із нас не проміня
На цілий світ…
Чи всеохопний космос.
Спатифілум…
Цнотлива білизна́…
У ній приємно "СПАТИ" й "ФАЛУ"вати!
І де б не був, що б не робив – Бог зна́! –
Не проминеш повік своєї хати…[/color] [/color][/b]
10.10.2016
Примітка: світлину "засвітлено" автором...
______
*Див. прим. до вірша 1. Наголошую: у сім’ї бажано
мати разом — антуріум і спатифіллум — чоловіче і
жіноче щастя.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693446
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 18.11.2017
И снова я и снова он
Один и тот же странный сон,
Когда не в тот вагон попал,
Когда от поезда отстал,
Когда закончился перрон
И мне мигнул чужой вагон.
Мигнул последним фонарем,
Когда ушел, но я не в нем.
Спят пассажиры, ночь и плен.
Не до меня, не до проблем,
Но, среди них , средь ночи, дня
Там нет ... услышьте... нет меня.
И я взрываю сладкий плен
Все для решения проблем...
Но... опоздал, погоня зря
И места нет там для меня.
И вновь злорадствует вокзал
Отстал, отстал... опять отстал.
Мне перестук колес пропел
Мне жаль, но все же не успел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760669
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
[i][b][color="#03374d"]Бувають дні в житті – що ночі:
Надій упад, загуба мет…
Та ніч уявою лоскоче,
На душу ллє єлей і мед.
І забувають янголята
На мить сумні й похмурі дні –
Думки й слова у них рояться,
Коли вночі вони одні:
– Все життя моє закуте
У ланці тяжких кайдан…
– Ти скажи мені по суті:
Ким метал тобі цей дан?
– Всім життям своїм невільним
Й несумісністю кохань…
– Я, кохана, буду пильним
Й розділю з тобою дань.
– Страх мені попасти в коло:
Ти скуєш новим ланцем.
– Я тобі здобуду волю –
І кайдани розкуєм!
…Лились слова, мов ніч медова,
З самих глибин його душі –
Слова від щастя, від любові,
Бо душі ж рідні, не чужі.
І десь за краєм медоночі
Зажеврів їхній, новий день,
Й сльоза обом просилась в очі.
…З новонароджених пісень.[/color] [/b]
7.07.07[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400582
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 16.11.2017
[i]Людина смертна, і єдина можливість їй
стати безсмертною – залишити після себе
безсмертні діла свої…
У. Фолкнер
[b][color="#d90f0f"]Мені хватає власних нагород,
Щоб до кінця доплентатись безбідно,
Але чи досить дав я у народ,
Щоб за життя своє було не стидно?..
Я – як отой державницький гарант:
Чи не занадто чернь свою принизив?
Й останній у пресподницю мій ґрант –
Чи вистачить вогневі... (з мене) хмизу?
Довкола – глум і торжество негод!
Такі наразі в моді феєрверки…
Чи витрима той іспит мій народ?..
Чи стане сил, припосланих ізверху?
А що я задля то́го учинив,
Щоб мій народ заматерів побідно?..
З тяжких, надлю́дських його жнив
Не хочеться у тлін піти безслідно.
…Мені твердим ввижається закон:
Лиш на землі залишені опертя,
Що не помруть в доланні перепон,
На небі зна́йдуть і своє безсмертя…[/color] [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]
[i]Ілюстрація - безсмертя (із інтернету)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 15.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2017
[i] ...правдива історія про собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw [/youtube]
[i][b]Т[/b] ака історія: раз песик приблудився...
[b]А[/b] звідки?.. Чи не впав негадано з небес!
[b]К [/b]ому ж то, як не нам, двоногим, пробудитись?
[b]Е[/b]-х! Що за люд! Чуттів і милосердя
[b] без…[/b]
[b]Б[/b] уло б не сумно так, якби не журні очі
[b]У[/b] пса, що плентався, немов трамвай в депо…
[b]Т[/b] ак почались його безрадісні то ночі,
[b]Т[/b] о дні собачого труда в смітиськах,
[b] по[/b]
[b]Я[/b] ких він їжі задля ревно шпортав –
[b]С[/b] обі шукав, клянучи ницість людських зрад…
[b]Т[/b] а швидко постарів через життєві корпи
[b]А[/b] як він був життю тому і дружбі
[b]рад[/b]!
[b]Р[/b] аз зо́чив він вгорі не небо, а колеса...
[b]О[/b] так у пса життя й закінчилось сумне…
[b]Г[/b] осподня кара чи феєрія небесна?
[b]О[/b]! Як те знать? Та кара вбивцю не ми-
[b]не[/b]…
12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b]. [i]На фото автора героїня цього твору,
що приблукала до двору 1.5 роки тому, та загинула
під колесами "вельможного" джипа неподалік дому.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Коли сяє сонечко, співають пташки і буяє зеленню все довкола, так і хочеться затягнути якоїсь веселенької пісні.
Цієї ж сонячної пори, наприкінці весни чи на початку літа, точно я вже не пам'ятаю, трапилася немилосердна, на перший погляд, але, все-таки, кумедна пригода. У селищі мале Бокове, Мале, бо ще є й Велике Бокове і просто – Бокове. Тобто Бокове, ніби розділили на три гілки. Отож бо, на «малій гілці» цього села і відбулася пригода. Рельєф села так і манив до незвичайності, до рухливого життя, особливо у таку пору.
У мальовничому Малому Бокові жили сім'ї, які товаришували між собою, як дорослі, так і діти. Сім'я Лавренчуків, на той час, складалася із чотирьох членів сім'ї: тато Григорій, мама Людмила та дві доньки, старша – Світланка, менша – Оленка. Хоча і різниця між дівчатками була два роки, проте вони були нерозлучними і наслідували одна одну. Друга товариська сім'я Фальків, які були не корінними жителями, їхня сім’я складалася також із чотирьох членів сім’ї: тато Петро, мама Тетяна і діти – Світланка та Євген, однак Євген був уже дорослим хлопцем, тому з ними він не проживав, приїздив лише погостювати. Так от, дівчатка із цих сімей товаришували, хоча й вік у них був різний. Світланці із Лавренчуків було одинадцять років, Оленці – дев’ять, а меншій Світланці лише шість років. І цієї погожої днини захотілося дівчаткам покататися на великах. У сестричок було два велосипеда: «Україна» - для старшої, «Орльонок» - для меншої. Об’їздивши довкола села вже по декілька разів, шукачі пригод вирішили, що нудна їзда, а от, щоб полетіти з гірки, не торкаючись педалей, це вже задум набагато кращий.
Меншенька Світланка дивилася, своїми сірими очицями на сестер, не розуміючи, що зараз буде, а ватажок команди, Лавренчук Світлана, все доступно пояснила:
- Дівчатка, до бою! По великах і на ралі!
- Що ще за ралі? Ніякого ралі я не хочу, - здивовано промовила Оленка.
- Ралі – це гонки на автомобілях, тільки ми влаштуємо гонки на велосипедах. Ти Оленко, будеш летіти з тієї гори, якою ми йдемо по череду, і яку ти неодноразово «брала». А я із Світланкою летітиму з іншої, тієї, що має різкий поворот та веде до бабусі Зіни. Отже, вперед!
Оленка, вхопивши свій транспортний засіб, помчала по наведеному курсу. Не минуло і кількох хвилин, як вона, білявка кароока, вже дісталася свого старту. Зупинившись, дівчинка поглядала на маршрут зляканими, круглими , як ґудзики очима. Втерши піт з чола, набравшись сміливості, Оленка рушила.
Тим часом, Світланки, «Богині сонця», добиралися до свого призначення:
- А я сидітиму на багажнику? - запитала менша.
- Так, тільки ти тримайся за мене, і віддаляй ноги від заднього колеса, бо із наших пригод вийде велика біда.
- Можливо, гонки відбудуться без пасажира?
- Не бійся, ти в команді найвитриваліших , і, взагалі, на останньому етапі не здаються.
- Тоді я заплющую очі і вперед!
- Такий хід подій мені починає подобатись. Вперед!
«Богині» дісталися призначеного місця, зайняли позиції і рушили. У гонщиці Світлани вираз обличчя став серйознішим, а чорні великі оченята, стали ще більшими. Десь далеко в душі, хоч вона була найстаршою, її також охопив страх. Якщо схематично зобразити шлях їхньої гонки то виходить ,що велосипедисти виїжджають з різних точок ,а ось приїдуть в одну. Тільки виникає відразу ж ще таке питання : «З якою швидкістю вони будуть їхати? І чи прибудуть вони одночасно?» Та самі погодні умови того дня нічого одночасного і страшного не передбачали. Сонячні промені гралися із зеленим запорошеним листям, вітерець легенько повівав, розпелехкуючи дівчаткам кіски, шепочучи їм на вушка всілякі химерні звуки, травичка, обабіч дороги, шелестіла, розмовляючи, між собою, ніби хизувалися, яка вища і зеленіша, а яка нижча і жовтіша. Хмарки бігли, наздоганяючи одна одну, міняючи відтінки, з голубого на білий, з білого на голубий. Вони, мов би теж влаштовували гонки, як дівчатка-подруги. Та, яка б там погода не була, все-таки непередбачуване, особливо з подругами, трапилося.
Велосипедисти, виходить, вирушили одночасно, і, ні одна кермувальниця , ні інша не торкалися педалей. Зустрілися вони зіткненням з величезними емоціями, неконтрольованими жестами та мімікою:
- Бери вправо! – вигукнула Світлана старша.
- Бери вліво! – роздався гучний рев Оленки.
І ось, зіткнення, як то кажуть, таран, відбувся. Що ж з дівчатами? Де вони? Оленка голосно сміялась, міцно тримаючи кермо, Світланка – кермувальниця, зі сміхом ледве підвелася із дороги .Коли Олена хотіла підбігти до сестрички , то пустила кермо і ,на тобі , кермо впало додолу каменем в один бік ,а інша частина велика – в інший .Тут роздався ще дзвінкіший дівочий сміх .Хіба ж до сміху ? Як тільки гонщиці подивилися на велосипед Світлани , сміх відразу зник , тому що переднє колесо зігнулось у вісьмiрку :
- Що тепер буде ? Як ми з`явимося додому з цим брухтом ?- бідкалася Світлана .
- Ти заварила цю кашу , ти і відповідай , - обурилася Олена .
- А де ж це наша подруга ? Світланко ! Світланко – о-о !
- Можливо я її загубила по дорозі , бо стартували ми разом.
- Стартували вони , от ми отримаємо наганяй від нашого батька , та ще й від батьків Світланки .У-у-ух нам і дістанеться !
Недовго сестрички бідкалися , незабаром , із близькорослих хащiв завиднілася світла голова – це була менша « Богиня » .Вона ойкала , голосно плакала. Дуже забилася у найм`якше місце людського тіла , а так , нічого серйозного. Лише кілька подряпин і психологічна паніка .Світланка , взагалі , була панічною дитиною , могла влаштувати істерику із нічого , із нічого зліпити кулю .Ми побігли допомагати подрузі , виручати друзів із біди – це благе діло . Коли ситуація підлягала контролю, дружня команда розмірковувала над тим, як зꞌявитися на очі батькам і що казати, вірніше – брехати. Та тут Світланка – ватажок зауважила:
- Що ж, брехати нам не доведеться. Всю провину беру на себе, адже ви лише виконувачі наказів.
- Я тільки постраждалий пасажир, - додала меншенька. Мій маршрут – нижня вулиця, попід акаційки і додому! Дуже вдячна вам за все, далі – без мене.
І маленька подруга, плачучи, подалася додому нижньою вулицею, так, як і казала. Оленка і Світланка взяли свої велики і з насупленим виразом обличчя потихеньку покрокували. Ми ще ніколи так довго не брели до рідної хати. Брели – брели, нарешті добрели. З розпростертими «обіймами» нас зустрів татусь. Найбільше дісталося Світланці, Оленка ж встигла проскочити. Хоч в цьому випадку вона вийшла суха із води, бо завжди, підкоряючись наказам сестри, отримувала на горіхи добренько.
Після цього випадку в сімꞌї запанували мир і злагода. Ми ходили, як «шовкові», а наші руки перетворилися на золоті, тому що тато вважав, що працею найефективніше виховання. За це ми дуже і дуже йому вдячні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760292
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
[i]Дещо рідкісно, та всмак,
бо в житті буває й так...[/i]
[i][b][color="#035a66"]Стояла клуня… Видавалась
Понад безрадісним багном…
А в ній тихесенько пишалась
Соха: « Я велетень – не гном:
Тримаю на своїх раменах
Високий і надійний дах!
Такого дуба-суперемена
Вам не знайти по всіх світах!»
«Було б це правдою, – присішки
Тихенько мовили, – та ми
Тримаєм крокви-руки нишком
На плечах сіх… І враз кістьми
Поляжемо із ними разом,
Коли негода, не дай Бог,
На нас нагряне, ми із часом
Згниємо разом… Щоб ти всох!»
Та дуб-соха не вгамувався…
І став присішки розпинать,
Бо владу мав і не вагався,
Бо ще хотів й Прем’єром стать…
Поникли долу враз присішки
З собою й крокви потягли…
І тут сосі уже не смішки –
І дах, і клуня… полягли.
Мораль у баєчки проста:
Якщо ти дуб, не пнися вгору –
Ти лиш підпора для моста…
Сохою стать тому упору,
Хто для присішків є опора
І їм під стать – не без Христа![/color][/b]
25.09.2017
__________
*Соха – товстий центральний стовп у клуні
чи сараї, що служить опорою для кроков,
котрі опираються на бокові стовпчики–присішки.
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117092602893 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752234
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 11.11.2017
[i] ...жара літня в унісон душевній мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна втома… Від кагалу міста,
суєти,
від тарабарщини і хтивих витребеньок влади...
Вдихнути тиші аромат – не мовну канонаду…
Так хочеться втопитися у вирві
самоти!
Пройтися раз по росяній, нескошеній
траві,
зануритись в вечірню млу, в туманах накупатись,
озонового меду із пелюсток наковтатись
і погойдатись на стрункій, як лезо,
тятиві…
Відчути теплоту і смак колиханих
дібров,
на мокрих луках побродити відчайдушно босим,
на відстані душі відчути неминучу осінь,
з пеньків зустрічних тупо наколоти
дров…
А з тих бажань, що докучали ласій плоті
вчора,
побудувати в зруб цнотливу хатку лісника,
бо благодать жадань пустих холодна і хистка –
не манять ілюзорні води Стиру і
Печори…
Світанками ж чекатиму в колибі у гості
мавку,
Що принесе з собою чари й лісу аромат,
Відкине дров у ватру і підстелить з м'яти мат.
Своїм теплом зігріє вже давно схололу
лавку…
Та що це я? Розмріявся й піддався супокою!
Пшениця жде, а ще... удосвіта іти на сою…[/color][/b]
1.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 11.11.2017
Вечір зрівнявся з полином
Пагони пнуться кудись
Курява стихла під тином
Місяць який подивись
Кленове листя червоним
Блискітом гір віддає
Німб від зірок ореоном
Плутає корінь, снує
Чорний павук залицяльник
Тягне під крівлю візок
В лапках тримає паяльник
День утікає в пісок
Різьблення в небі казкове
Поміж хмарин сивина
Сузір'я повторюють коло
У сутінках давнина
Вечір схилився у хвіртку
Спокусником кличе у ніч
З плаття знімаючи мірку
Під язиком сотні свіч
Тануть гірчать полинять
Медом ріжок загорівсь
Клавіші розуму клинять
Вечір зрівнявся і звівсь
Нанівець.. Вечір
09.11.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759796
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
[i]Грядёт сто лет Переворота,*
Над Петербургом Ангел плачет…
[b] Олег Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
[i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В сусіда знов «червоне свято»!..
На цей раз в честь того 100-ліття,
Коли творилася завзято
Так звана «царствена еліта».
Матрос закони всі зневажив,
Заговоривши автоматом…
"Хто тимчасові тут?" – він скаже…
Й закінчить річ відбірним матом.
І так постала та Росія,
Яку й наразі ми ще маєм…
Й з’явився сам творець – «месія»,
Оголосивши Рашу раєм!
[b][i] 2.[/i][/b]
Не знаю, як твоїм народам,
Судить за них не маю права,
Та втрапив край мій тим "уродам",
Коли та армія – орава
Заброд з команди Мурав’йова
Штиками захопила владу...
Із давнини тут рід Кийовий
Молився іншому укладу.
Й запанували дурість, морок
Для волелюбного народу...
Не обійшлось без вбивств і порок –
Осяйнокам'яній в угоду...
Микола Щорс був, певно, першим,
Хто в карк отримав вражу кулю…
Та тим сусіда не завершив –
Скрутив «братам» трипалу дулю.
Міхновський, добрий мій земляче,
Хто допоміг тобі у смерті?..
Ще й досі за тобою плачуть –
В чужій живемо круговерті…
А далі пали правдописці –
Письменники, знавці, поети…
Це їх в українській колисці
Чекістські нищили адепти!
[b][i] 3.[/i][/b]
Сандармох, Воркута, Соловки
І Мордовія, й тундра Сибіру…
То не гра вже у вас в піддавки –
У смертях ви не знали вже міри…
І кістки українців усюди:
Густо встелена руська землиця –
Прислужили тому зайшлі юди,
Й держиморді Сосо вірні лиця!
Через те,що не йшли на «утори»
Непокірні «брати»-гречкосії,
Влаштували їм голодомори…
А що мала за зиск вся Росія?..
[b][i] 4.[/i] [/b]
А та загарбницька війна –
Хто влаштував її Вкраїні?
Мільйони жертв взяла вона,
В замін залишивши руїни.
І не кажіть, що вітчизняна,
Бо рідною була УПА,
Та спалена вона вогнями –
Енкаведистів мста тупа!
А голодівка повоєнна,
А депортація в Сибір?
А «Вісла» підла, потаємна?
А в шахти (примусом) набір?
А газ Дашави? А Чорнобиль?
А тисячі сумних смертей?
Афганістан… І все «на обум»…
А – сльози… (чуєте?) дітей!..
Іще і далі можна б «акать»,
Але… чи варто? Наяву –
О, кільки сліз!.. Не треба плакать:
"Я стверджуюсь! Бо я живу!" –
Так вигукнув Павло Тичина,
Бо не вдалося розстрілять,
Як те «Відродження» дитинне
І як письменницьку всю рать…
[b][i]5.[/i][/b]
…Та маскарад на Красній площі**
Під репет: «Наці не пройдуть!»
І – о, "кощунство"! – Бланка мощі
Нам кажуть, що новий редут
Вже зводить цар супроти світу…
(На ядерний на цей раз штиб)
О, скільки в нас ще того квіту –
Диктаторе! Вдавився ти б…
І пнеться геть зі шкури Раша...
Вдається й до таких лукавств,
Як нинішній парад на Красній,
Немов пародія якась…
...І буде бал , і будуть гості…
(Та чи поїде хтось туди,
Де море крові, тлін і кості,
…І канібалові сліди?!)
[i] [b] [b]6. Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте ж, радійте… на тризні –
Злодіянь не забудуть народи:
В них відняли ви їхню вітчизну!
Ще б покаятись вам, та вже пізно –
Адже тендер на мсту уже продан![/b][/color][/i]
7.11.2017
_______
*В Росії, та і в СРСР теж, величали той більшовицький
заколот як Велика жовтнева соціалістична революція.
**МОСКВАрад – кошмарад, присвячений нібито
75-річчю параду 7 листопада 1941 року, коли
війська Вермахту вже були під Москвою...
Із свіжої преси: «Видихніть, та ВВВ давно вже
закінчилася (закінчиться й ця, ваша – загарбницька,
а наша – за Незалежність) і Гітлер помер. Рефрен
сьогоднішнього параду "фашисти готові на все"
читається як "Росіяни готові на все". "Хворе
суспільство. Коли нема чим пишатися, починають
мишачу метушню. Краще б розповіли про шкоду
жовтневого перевороту, про роль покидьків в історії", -
пишуть коментатори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Он знает ноябрь на память.
Наверно давно знаком
с умением в листья падать
и вёсны любить тайком.
И всю глубину оттенков,
до их фиолетовых душ,
осенней листвы фламенко,
ковров ноябриных плюш...
И глядя в окно мольберта,
и кисти макая в грусть,
рифмует остатки света,
прощальное - ну и пусть...
И как же легки движенья,
как искренни чудеса...
Ноябрьский ноктюрн забвенья
рождается на глазах...
8.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759530
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Летять роки,мов ті лелеки ,над водою,
А я підніму очі догори,
Летіть, голубки ,але вертайтесь теплою весною.
Я так хотів би вас іще зустріть.
Та сивина на голові вже не дає мені покою.
Вертайтесь ,милі, в ріднії краї,
Вертайтесь, де шумлять гаї.
А ми вас тут зустрінемо з любов'ю.
Летять роки і час біжить, його не зупинити,
І вже не в змозі я тут щось змінити.
Летять роки, а я схилюся низько до землі,
Помолюсь,попрошу у Бога ще здоров'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758789
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
[b] Ol Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]
[i][b][color="#05557a"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Шаленіє… мовчить гордо осінь,
Мов принишкла у дії зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність… неправильність ліній.
У природи немає вже віри,
Окрім Бога Всевишнього волі…
Та в любові могутніють міри –
Міри щастя… єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Кажеш, що любиш - люби!
Не оповідуй подробиць.
Викинь "але" і "якби",
І випливай з міжусобиць.
Віриш у ватру - пали!
Та припильнуй кожну іскру.
Серця свого́ не спали
І не шукай в тому змісту.
Маєш ще віру? То - вір!
І не показуй ту віру.
Щілинки в душі перевір:
Ворог кмітливий допіру.
Кажеш, що любиш - люби!
І не показуй на люди.
Взявшись за весла - греби
І хай що буде, те й буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757962
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
[i]...Ще один спогад з дитинства... Трохи пікантний...[/i]
[youtube]https://youtu.be/PIRJMo53JXE[/youtube]
[i] [b][color="#059916"]1.
Отже, був предголодний повоєнний 1946-й рік!.. Потім,
восени була школа! Для мене цей період життя особливо
не запам'ятався. Я ріс, хоч і неслухняним, пустотливим,
але доскіпливим і кмітливим хлопчиком. Видно, за це
мене любили учителі, особливо, Марія Панасівна –
вчителька другого класу. Свідченням тому було фото
другокласників, де поряд з Марією Панасівною, праворуч
сидів я – щупленьке, непоказне хлопченя з гострими,
як у горобця крильця, плічками і таким же гострим,
проникливим, як у сокола, поглядом карих очей...
Правда були й ексцеси... Пам'ятаю, у третьому класі
чомусь замість любимої Марії Панасівни районо прислало
дочку районного інспектора Мединського Клаву (по-батькові
не пам'ятаю). Клас, за винятком окремих "підлиз", відразу
не полюбив свою "класну пані" чи то через "протекцію", чи
через холодний погляд її булькатих очей. Ми ходили тоді
чомусь у другу зміну і дозволяли собі у вечірні часи зимового
періоду, коли у класі стояла майже повна хамородь від двох
гасових ламп (в той час про електрику в селі було годі й
думати), творити речі (не кримінальні), які далеко виходили
за рамки "Правил для учнів"...
Тут в школі я відчув і своє перше кохання! Об'єктом
ще неясного, але сильного і загадкового почуття була
вчителька першого класу на ім'я Ліда (по-батькові,
звичайно, не пам'ятаю! Та й чи буває «по-батькові»
в улюбленої дівчини, хоча і старшої в два рази свого
обожнювача!). Ліда була пухкенькою та на диво
«ладненькою» за своєю юнацькою фігуркою дівчиною
з чорною тугою косою, що простягалась до найвищих
точок такого ж ладненького "видатного місця", з
розпушеним і пов'язаним " мітелочкою" хвостиком! Вона,
звичайно, не знала про мою любов до неї, як і не знала
того, що майже вся "некраща" (чоловіча) половина
нашого першого класу була закохана до нестями у
свою вчительку. Інакше не дозволяла б, певно, всій
згаданій «половині» класу проводжати її після уроків
майже до Точеного хутора, де вона жила і відстань
до якого від нашого села складала не менш 4-5 км!
Іще одна любов полонила, пам’ятаю, моє юне серце –
любов до пісні. У нас на майдані, куди зиркали вікна
батьківської хати, збирались дівчата – було свято Івана
Купала… Посередині майдану вкопували щойно зрізану
вільху та квітчали її різнобарвними стрічками, а потім
водили хороводи навколо неї, співаючи українські
тужливі та веселі пісні. Коли наступала Купальська ніч,
дівчата сплетені заздалегідь вінки зі свічками пускали в
річку за течією, загадуючи собі свою жіночу долю…
Відтак були сльози радості і… розчарування, коли раптом
вінки «приставали» до прибережних кущів верболозу, а
не продовжували плинути за течією багатоводного Удаю…
Я повинен тут перевести дух, щоб не порушувати «набуту»
у цьому циклі традицію писати в прозі та продовжувати свою
розповідь у римованому, поетичному слові. Так краще!..
2.
Чи сон то був, чи яв – гадать не стану:
Весняний вечір місяць полонив;
Дівчата йдуть із поля до майдану
Й несуть в устах чарівну пісню нив.
Таємними здавались ті хорали,
І ними повнилась душа моя:
Між зір немовби ангели літали,
І там, в небесному ридвані – я.
...Співають дівчата
Пісні про любов,
А я чомусь плачу.
Не з горя!.. Немов
Щось ще несказа́не
В піснях тих було:
Неясне бажання
В душі ожило,
А в серці ще юнім
Бриніла струна.
То муки любові
Будила
Вес-
на.[/color][/b]
1987-2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741075
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 31.10.2017
Глаза цвета тёмного янтаря,
цвета застывшей памяти.
Легко сердце выну - у алтаря
взгляду. Совсем без жалости.
Глаза цвета самых земных потерь -
осени, птичьих дальностей...
Глаза те, что встретят мою метель
с нежною честной радостью.
Миндаль, ночи выжатый сок да темь,
Карь, кофе, кони умницы,
Дождь, каштаны глядят с ветвей, стук в дверь -
Карие до безумия...
2.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757993
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
[i]…якось, гортаючи сторінки осені…[/i]
[i][b][color="#076891"]Свою концепцію Він так настирно тиснув,
Гнучи Закон і Волю мас через коліно,
Що глузд здоровий в нього геть, здається, тріснув:
Оскал душі й емоцій
грали білопінно…
Та рукоблудство Князя тьми не знало меж –
Буяли формули приватні й алогізми…
О, ескулапе душ, за тим пильнуй і стеж,
Щоб не здолали нас
синдроми атавізмів!
Проти хвороб є безліч засобів, порад,
Й простіша з них є РАДИкальна терапія –
Якщо не допоможе голос Віч і Рад,
Згодяться...
вівісекція
і ектомія… [/color][/b]
7.10.2017
________
Вівісекція і ектомія - хірургічні терміни,
майже синоніми, що означають видалення;
але перший - стосовно теплокровних,
а другий і Homo sapiens, включно.
Фото - власного виробництва, здійсненого
на Кельнському карнавалі у лютому 2009 р. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754280
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Я хочу послухати тишу…
Вона аж до болю дзвінка.
Невже усі справи залишу
Й нарешті дам волю думкам?
Чи зможу знайти я містечко,
В якому та тиша живе,
Щоб звила ідея гніздечко,
І визріло слово нове?
Я хочу послухати тишу…
Самотній не мріє про це.
Римовану думку запишу,
Змудривши логічне кільце.
І добре, що тиша – це мрія
У суєтнім вирі життя…
В самотності – це ж безнадія,
Нестерпність земного буття.
Я хочу послухати тишу,
Бо плід заборони – смачний.
Та гамірний світ свій не лишу.
Він звичний і рідний такий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757815
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
[i]…асоціації життя і… смерті, любови і… щастя…
[youtube]https://youtu.be/tqLh6rQqkoA [/youtube]
[b][color="#076fb5"]Корида… Музика… Тореро*… Крок…
Постава горда, стан – немов у Прокла**.
Ні, їхня єдність – зовсім не порок!..
Усі стихії світу
Емпедокла***
Від сліз, від страху, горя і біди:
Хто серцем слаб – такому не туди!
Торкання, жести, рит... Частіше, глибше…
Проникнення. І – о, цілець-удар
У саме серце. Й ледве-ледве дише
Плаща – партнерші
мокрий пеньюар…
Іще удар – і жертва у дорозі.
Протистояти прі вона уже не в змозі…
І пасодобль, як істина тореро,
Б’є точно, наче громова стріла,
Стихають музики… бикові реви:
Плащ переміг –
в нім тога ожила.
Й які б не поставали в танцях пози,
Нема злиттю ніякої загрози…
[youtube]https://youtu.be/psjDHbmvnZc[/youtube]
***
А що ламбада?.. Та в своєму шансі,
І шанс той їй дарує пасодобль…
Вона, як в’юн в розсолі, в еротанці
Жіночих клубів**** –
тіл єднання, доль…
Подвійний крок – і ти в легкому трансі –
На хвилях щастя – в ніжному сеансі…
І скільки не "клубися" – не до втоми:
У ритмах танцю – жодних «неподобств»!
Ні крапки, лише інтервали-коми –
Ламбаду надихає
Па -
со -
до -
бль!
Принадність танцю…
Колоритні ПА…
І музика
прозора,
не сліпа[/color]!
Від автора:
Питання, певно, не тільки в римі
Чи в ритмі тіла – як серця стук…
Красоти танців й так добре зримі,
Та чи вписався слів милозвук?..
То ж, милі друзі, танцюймо разом:
У ритмі й римах – всі як один.
І прийдуть учні – нехай всім класом –
У дні, не дай Бог, тяжких годин…
Сприйміть слова ці як післяслово –
Хай квітне словом вкраїнська мова!
[/b]
25.07.1017
_______
*Шпага матадора.
**Про́кл Діадо́х — давньогрецький філософ-неоплатонік,
засновник вчення про тріадність.
*** Емпедокл — давньогрецький філософ, поет, автор
теорії єдності чотирьох «стихій» (вогонь, землю, повітря
і воду) як «кореня усіх речей» та Любові і Розбрату як
рушійних сил дії цих «коренів».
****Сідниці…
Примітка. Слова - з душі, ілюстрації із інтернету...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743542
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 30.10.2017
[i]...буває й так... Бо життя – це поле
неозоре, а ми в ньому – засів і жниво. [/i]
[youtube]https://youtu.be/dqN-xPSP_rw[/youtube]
[i][b][color="#076587"][color="#7a07a8"]Як сутінки огорнуть "МІЙ" світанок,
Я пригадаю дощ "ОСІННІЙ" мій
І вийду в сяючий тобою ґанок,
Куди загнав тебе злий буревій.
Й впущу тебе у цю лиху годину,
Тебе – промоклу й зголоднілу вщент…
І прочитаю погляд твій: «Єдиний,
Зігрій мене, ображену дощем
Й життям моїм, сумним та безпорадним,
Де лиш приниження і глум були,
Та на загал – лоскітним і парадним»…
Життя – то дар людині від землі....
Впущу тебе.
Та не з якогось дива –
Не будемо про крила й висоту…
Містерія страстей, богеми мливо…
Впущу земну,
а випущу –
святу…[/color][/color][/b]
04.08.2017[/i]
_________
*Як ремейк твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 28.10.2017
Шагал Париж через окно
сумбурно, рьяно и цветно.
И в синем прятались цвета,
что обозначили кота.
И поезд шёл наоборот.
Летел над городом народ.
Часы показывали вновь
всё время время на любовь.
А вот на запахе лаванд
он останавливает взгляд...
Проходит башня до небес.
Ладошка - место для сердец...
Париж, Париж... Шагал, Шагал...
Он ничего не обещал,
Но, разгулявшись налегке,
Пришёл нечаянно ко мне.
26.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757337
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 27.10.2017
[i] ...трохи фантастично і... ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно, ти мені упала з неба,
Коли кінчались пристрасті молінь…
То, певно, був дарунок бога Феба*
Як знак краси…
на протяг поколінь.
Він справдив тим свій добрий, мудрий задум,
Щоб у мені той вогник не погас,
Який небіжку-пустку зробить садом,
Аби брикав
по ньому мій Пегас.
Отак йдемо ми вік з тобою поряд,
Долаючи й дощі, і заметіль,
Назустріч нашим дивовижам-зорям,
Черпаючи наснагу
ізвідтіль.
Допевне — ти мені упала з неба,
Така потрібна, мила і прудка,
Немов Гераклові – богиня Геба**…
Така планида,
доля в нас така.
[/color][/b]
12.07.2017
____________
*Феб (Φοϊβος) — одна із іпостасей Аполлона як божества
Красоти і Світла.
**Геба – богиня вічної молодості, дочка Зевса і Гери,
дружина Геракла.
[/i]
Copyright: cвідоцтво №117071201071 (2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 26.10.2017
...музика в унісон ритмам душі
п р и с н и л а с ь...
[youtube]https://youtu.be/ufySzCCBoaA
[/youtube]
[i][b][color="#8906a3"]Тілесну ружу посаджу на підвіконня
і сонце у кватирку я впущу –
нехай несуть тебе до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай в тобі бушує неугавний Гелій,
хай сонячну енергію віддасть…
До тебе, добрий, милий, незрівнянний геній,
всім духам чорним –
зась!
Краплини вічності мої усі – для тебе:
тобі віллю свій древній генотип
і прихилю до тебе зорепади неба...
Пий щастя,
зорі сип![/color] [/b]
28.07.2017
© Copyright: свидетельство о
публикации №117072801397
28.07.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743770
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 26.10.2017
[i]Людина смертна, і єдина можливість їй
стати безсмертною – залишити після себе
безсмертні діла свої…
У. Фолкнер
[b][color="#d90f0f"]Мені хватає власних нагород,
Щоб до кінця доплентатись безбідно,
Але чи досить дав я у народ,
Щоб за життя своє було не стидно?..
Я – як отой державницький гарант:
Чи не занадто чернь свою принизив?
Й останній у пресподницю мій ґрант –
Чи вистачить вогневі... (з мене) хмизу?
Довкола – глум і торжество негод!
Такі наразі в моді феєрверки…
Чи витрима той іспит мій народ?..
Чи стане сил, припосланих ізверху?
А що я задля то́го учинив,
Щоб мій народ заматерів побідно?..
З тяжких, надлю́дських його жнив
Не хочеться у тлін піти безслідно.
…Мені твердим ввижається закон:
Лиш на землі залишені опертя,
Що не помруть в доланні перепон,
На небі зна́йдуть і своє безсмертя…[/color] [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]
[i]Ілюстрація - безсмертя (із інтернету)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 26.10.2017
А я люблю-люблю своє життя
за неповторні і прекрасні миті,
За той садок,що квітне край села
і мамині обійми променисті!
Я тихо Богу в церкві помолюсь
за те,що є заради кого жити,
І ніжно до матусі пригорнусь-
вона у мене є найкраща в світі!
Я рано-вранці полем пробіжу
зберу в букет усі найкращі квіти,
І той букет матусі подарую,
аби не мала вона приводу журитись!
Я задивлюсь у її ясні очі
там неба синього побачу я блакить,
Я пригорнусь до неї і почую
як серце материнське защемить!
А задивившись в її ясні очі
побачу ту любов,що вогником горить,
Згадаю ті недоспанії ночі,
котрі недоспані були колись!
А я люблю-люблю своє життя
воно таке щасливе й неповторне,
Як кущ калини той біля вікна,
Енергії й завзяття воно повне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757278
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Мой ёжик миленький, колючий и родной,
Ты прячешь грусть под колкие иголки,
Но я же все равно, малыш, с тобой!
И пусть объятия твои сегодня колки,
Не отстранюсь, не вскрикну, не уйду,
И даже виду не подам, что больно.
Я сквозь иголки чувствую тепло.
Я верю, что с тебя уже довольно.
Ты многое пережила, смогла
И этот день, он может быть тяжелый,
Как вязкая горячая смола,
Но он пройдет и день родится новый!
И в нем зажжется мягкий, теплый свет,
И он тебя, конечно, обогреет.
И будет счастье много-много лет
И будет тот, кто оценить сумеет
Твой мир в тебе, твои причуды дня,
Твою улыбку и твои иголки.
Твоя звезда зажжется для тебя
Как в новый год огни горят на елке.
Ну а сегодня просто будь собой!
Не отстраняйся, не ищи подвоха,
Малышик милый, я всегда с тобой
Когда все хорошо, и когда плохо.
PS: В качестве иллюстрации - моя картина "Закат", акрил,масло, холст, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756486
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[i]Людина смертна, і єдина можливість їй
стати безсмертною – залишити після себе
безсмертні діла свої…
У. Фолкнер
[b][color="#d90f0f"]Мені хватає власних нагород,
Щоб до кінця доплентатись безбідно,
Але чи досить дав я у народ,
Щоб за життя своє було не стидно?..
Я – як отой державницький гарант:
Чи не занадто чернь свою принизив?
Й останній у пресподницю мій ґрант –
Чи вистачить вогневі... (з мене) хмизу?
Довкола – глум і торжество негод!
Такі наразі в моді феєрверки…
Чи витрима той іспит мій народ?..
Чи стане сил, припосланих ізверху?
А що я задля то́го учинив,
Щоб мій народ заматерів побідно?..
З тяжких, надлю́дських його жнив
Не хочеться у тлін піти безслідно.
…Мені твердим ввижається закон:
Лиш на землі залишені опертя,
Що не помруть в доланні перепон,
На небі зна́йдуть і своє безсмертя…[/color] [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]
[i]Ілюстрація - безсмертя (із інтернету)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 08.10.2017
По місту їхав тарантас
У легкім ритмі менуету,
І купувало небо час
За жовту сонячну монету.
Хитались тіні старих лип,
В бруківку стукали колеса,
Під гучномовця сиплий хрип
Чутками торгувала преса.
Пропонувала позитив
Імпровізована вистава,
Та я такого не любив,
І взагалі – холола кава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753885
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Якось так... про малят 90+).
[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось маля… У колізійних муках…
Бурхливо-зелене… І так буйноквітно
Воно у серця нам настирливо стука
Добром, а то й болем…
натхненням досвітнім…
Й кохаємо ми те дитя незбагнене…
В щоденних турботах, в суєт круговерті…
Й здавалось – в любові до нього шаленій
Кохатимемо дитинча…
аж до смерті.
Та ось прошуміли... і спеки, і зливи,
І стало дитя незалежним, дорослим...
То жінка… ласкава, шалено зваблива,
А стать в неї статна,
міцна, плодоносна…
Ескізно – гітари співучої хвилі,
В анфас – колоритні, до одуру, перса,
У профіль – долини і пагорби милі…
Куди антиподам тим?..
Нам, неотесам!
В ній чуються й бачаться віку красоти,
Що зваблюють нас у своє різнобарв’я…
Несе вона нам незліченні щедроти,
Чуття надзвичайні
і дії зугарні.
Чарує всім тілом – і зверху й зі споду…
Оділа наряди, розкинула кросни
Плодів і подарря!
Пора суголосна
Усім молодим і не дуже… І врода
У неї задумлива, строга та горда!
Це ти, наша юносте…
й зрілосте!
Осінь…
[/b]
[/color]
30.09.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 05.10.2017
Як у безодню, дивлячись на смерть,
Все більше відчуваєш погляд смерти
І лише твердь, так, духу твого твердь
Не дозволяє в прах тебе розтерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753078
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[i]Свіжі думки з пожовклих світлин…[/i]
[i][b][color="#027547"]Мені 22… Я студент – першокурсник
Відомого вузу, що зветься НУБіП*…
Співець-соловей – смілих вчинків спокусник –
Кидає у серце пісень своїх сніп.
Й не йдуть до студента заумні науки,
Черемха духмянить , весною мани́ть -
Любов так настирливо в душу вже стука,
Запрошує в гості до себе на мить.
Та легко давались ази лженауки,
А ще докучав почуттям комсомол!
Не йшли й насолоди самі собі в руки –
Браталися молодість і валідол!
Шуміли гаї, звали в гості діброви,
А юний студент все науку ту гриз,
Хоч поряд дівчат чорні очі і брови,
Корились предмети, як шкіперу – бриз,
І хімія, й фізика, ще й діамат,
Життєва дорога іще не почата,
В душі не було ще омріяних свят…
Та вже докучали і штампи, й печаті.
Тоді ми були ще настільки наївні,
Що вірили свято в швидкий комунізм…
Лиш потім явилось тверезе прозріння,
З роками покинув той хибний реліз...
Мені вже за 30, і я – у Європі –
Дивуюсь, як «зборені» німці живуть,
А ми все крутились, як муха в окропі,
А нам невтямки, в чім життя того суть...
Прийшла "перестройка",
В нас гримнув Чорнобиль –
І протверезів український народ…
Тут облагодіяв Генсека і Нобель,
Та люд все ж отримав... гробки від "господ"…
Ще довга дорога лежала у дюнах…
Уперше її торувала Литва,
Серця спаленіли спочатку у юних:
Вони на граніті, а ми – в молитвах.
І випала нам ненароком свобода,
Та довго в пустелі належало йти,
Бо глибоко в памку засіли народу
Унади раба і неясність мети![/color][/b]
17.06.2017
_________
*Національний університет біоресурсів і
природокористування (в минулому - УСГА)
© Copyright: №117063000288 (2017)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738666
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 30.09.2017
Є на Лозівщині річечка Бритай,
Там бере початок мій рідненький край,
Де б я не бувала і куди б не йшла,
В серденьку моєму рідна сторона.
Чому Бритай?
Тут козаки селились,
Бо прагнули на волі завжди жить
І брили голови, лиш чуба залишали,
Якого ще і оселедцем звали
(Любили гумор козаки),
Усі бритоголовими були.
І річку Бритаєм,
І хутір так назвали –
Тепер село Бритай,
Відоме в нашім краї.
У різні пори року
Воно таке красиве, що нівроку!
Весною зелень прикраша його,
А влітку пахне медом, ячменями.
Як прийде осінь – пригостить плодами.
Зима біленьким снігом сповиває.
Село Бритай відпочиває.
Це так здається, що дрімає:
Життя у ньому не стихає,
Бо люди щедрі тут живуть.
Вони на хліб і сіль багаті,
Ще гарні діти в них ростуть.
І пісню щиру українську
Не забувають, а несуть
Її майбутнім поколінням,
Які любитимуть село
І запах трав шовкових.
Жили, живуть і житимуть
Завжди у Бритаї
Нащадки козаків бритоголових.
Учитель - професія давня.
Може, хтось скаже: «Ні».
Глибоко той помиляється,
Хто заперечить мені.
Прошу зі мною полинути
В сиву, стару давнину…
Сходить літнєє сонечко,
Прорізує чорну млу.
Тихо ступає з апостолами,
Торкаючись ранніх рос,
Вічний Учитель світу –
Мудрий Ісус Христос.
Кому він відмовив в пораді,
Доброти не навчив кого?
Кожний учитель повинен
Стати учнем його.
Віки промайнули суворі,
Змінилась Дніпрова вода.
Іде до народу Вкраїною
Філософ наш, співець Сковорода.
Учив дітей по – новому, сміливо,
За що не був в пошані ректорів.
Ще за життя він став легендою,
Предтечею майбутніх вчителів.
Ми Кобзареву істину пізнали,
Повчання не забудемо його:
Щоб і чужого завжди научались,
Й ніколи не цуралися свого.
Учитель - не просто людина…
І грізні, криваві дні
Він учня свого підтрима,
Не дасть спіткнутись в пітьмі.
Ось світлий образ Корчака
Лине до нас по війні.
Любити дітей можуть
Тільки такі, як він.
Павлиш. Школа під голубим небом,
Багатий Кіровоградський край.
Там Сухомлинський дітям
Серце своє віддав.
Я - також учитель, і продовжити
Хочеться, звісно, мені
Все те, що принесли у світ цей
Кращі люди землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751692
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
[i]Всім, хто словом
творить правду і
красу на землі... [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]
[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім словом
в своїй масі люд не марить –
живе дивами й повним животом…
Й не йде у голову: еллін ти чи ти - арій,
миліш погратись в канапе з котом.
Можливо, лиш один
із кільканадцять тисяч,
що має хіть до словникових крипт,
завити може враз на зо́рі чи на місяць,
коли у нього слово заболить.
Й нехай хоча б один із
кільканадцять тисяч
віднайде в муках вірне слово те,
його на чільне місце у душі повісьте
як талісман, як символ, як святе…
А що, як ненька
Україна в небезпеці,
й один хоч з сотні тисяч – не в борні?..
Нехай ваш словотвір звершить мажори з терцій –
і той в бою вже, на баскім коні!
Й хоча б одно
велике та заснуле серце,
розчавлене тромбозом сьогодень,
на кардіографі від слова стрепенеться,
йому вкажіть діагноз і мішень…
…Художнім словом
в своїй масі люд не марить,
не клеїть вчинкам і чуттям окрас…
Хоч слово те, буває, пестить… А то – вдарить...
Та так, що... в шкереберть – іконостас![/color][/color][/b]
25.08.2017[/i]
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 22.09.2017
Нікому не кажи, що там між нами:
Вогонь палає чи полоще злива,
Коли нещасна я або щаслива,
Якими серце повниться думками.
Те, що для двох, не виставляй ніколи:
Листів, подій, розмов або мовчання,
Всього, з чого складається кохання,
За що нам варто дякувати долі.
З нудьги чи ні, не обговорюй з кимось,
Не зраджуй нас порожніми словами,
Ніхто чужий не зможе стати нами,
А ми навряд чомусь у них навчімось.
Спитай у себе, говори зі мною.
Кохання, як і щастя, любить тишу.
Ми шлях свій разом знайдемо скоріше
Рука в руці, лишаючись собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749312
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Він говорить так вдумливо,,особливо,коли зве по імені."Віта" з його вуст
завжди звучала серйозно,аж я дослухалась до вібрацій голосу.Я люблю
його слухати такого.Тоді він мудрий,коли зізнається мені вкотре в коханні.
Промовляє до мене серцем,а моє-радісно приймає все,наче дитину сплячу
забирає з рук у руки.Так і носимо свою любов на руках, і ношею цією по-
в'язані,і обов'язком цим пошлюблені.
Заговорить мене до крові у скронях,до болю,до знемагання ,та тільки-но я
заїкнусь:"Я...",-він спинить,лишить мене наповненою і голодною.І відійде,як
наче в скорботі.Зробивши мене щасливою.Він уміє робити мене щасливою.
Просто по телефону.За сотні км.Без квітів.Без нічого.Коли я сердита,нес-
терпна з ним,обзиваюся,не вірю йому!..Але жду,жду його поцілунку і рук на своїй шийці і в агонії згадую,що було між нами.Від таких обіймів не вті-
кають.А я пішла,понуривши душу.Лише сказала йому:"Я йду,щоб повернутись".І він у муці чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749072
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
[youtube]https://youtu.be/5WxKk3wUZvI
[/youtube]
[i][b][color="#045b75"]Коли рубали лісоруби ліс,
У різні боки розлітався… трусок.
Він, капосний, у лісовоз проліз,
Що той везти до пилорами мусив…
Із брусів, дощок – напівфабрикат –
Вантажник формував крислаті "грузи" ,
Туди ж забрався, мов би напрокат,
Й велично примостився містер трусок.
Везли як лаги й кріплення до шахт –
Усе, що мало вид і цінність бруса…
Й туди залізла й бігла, мов лоша,
Містерія, що хтось назвав «утрусок».
Усе тверде полегле на стовпах –
Хай дерево, бетон – що й не відкусиш…
А трусок вже скотиною пропах:
Лиш на підстилку нам придатний трусок.
Та трусок зараз там, і трусок сям –
На теренах, де «зеленню» спокусять…
Ми ж дулі роздаємо «горобцям»,
То й «маємо, що маємо» – утрусок.
___ • ___
Мораль?..
Одна – як пуп на череві,
Як у Богдана чи Івана... п.ська:
Себе несе як дерево,
А – тріска…[/color][/b]
14.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746133
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 04.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Колись і він настане
день на Землі останній,
Сонцю світити обридне
в думці післяобідній.
І що я скажу наостанок,
як зоряна баня постане?
Нічого я вже не встигну
і ти прийдеш дуже пізно.
О, як мені всього замало!
Остання година настала.
Слабкість свою відчуваю,
що недолюбила каюсь.
Ось гине останнє світло,
від Місяця не відбите,
остання помилка в рахунку,
печатка твого поцілунку.
______________________
Це вільний переклад мого віршику, написаного ще під час навчання в школі. Ось мій оригінал:
Когда-нибудь он настанет
День самый последний,
И солнце светить устанет
В дымке послеобедней,
И разразится вечер
Зарею своею алой
И будут в памяти встречи,
Как мне всего мало!
И что я скажу напоследок,
Когда загорятся звезды?
Ничего я уже не успею,
И ты придешь слишком поздно.
Потух закат. Последняя ошибка
Давно уже затеряна в счетах.
Тень поцелуя и моя улыбка:
Мечта и страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731869
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
[i]На долині туман,
На долині туман упав…
[b]Василь Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]
[i][b][color="#9406b8"]Вже осінь заповзла…Туманна й сіра…
І небо схлипує… і рюмсає дощем.
Під ним немає жаданого миру –
Земля болить і ремствує… Той щем –
Як перегук із безліччю колізій,
Які спливають час від часу тут.
Доконує живих туманом сизим...
А ще які “подарря” нам грядуть?..
Небачені давно протистояння
Святого неба й грішної землі
Несуть у світ – природи сповідання…
Й жалі землян… жагучі ті жалі.
А ще… туман той бляклий, темно-сірий
Пускаємо по тверді берко ми…
І вже немає праведної віри,
І паща вже... зяяє із пітьми.
…Та прийде час – й туман бузковий
Укутає всіх нас!.. Від пелени
Духмяності вже не спастись нікому –
Потонемо у повені весни….[/color][/b]
21.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 04.05.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 03.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2017
[i]Что сладостней и горестней любви,
Cпокойней и мучительней разлуки?..
И радость и печаль благослови,
Все искусы таинственной науки!
[b]Ибн Кузман[/b]
Де ти зараз, що з тобою?
Заблукала, рідна, де?
Серце рветься вже до бою –
за величне… і святе![/i]
[b][i]Ол. Удайко
Я славлю ту благословенну мить,
Коли зустрів, відчув тебе я вперше:
Вогненними очима променить
Жага до дій, жертовності і звершень.
В моїх словах вбачала ти туман,
Коли я присягався на кохання…
Хто любить – не сповідує обман:
В любові сенс життя, а не в обмані.
Любов моя! Мені ти не клялась,
Не зарікалась, не давала слова.
Тобі прощати нічого… й не час,
Не варт й мені просить прощення знову.
Блюзнірствуй же, свавілля, лихослов,
І зводь з ума, і насилай нещастя!!!
Випробування витрима любов –
До болю! Від розлуки! До причастя!
Любов моя! Про гіркоту розлук
Не споминай! Будь ніжною зі мною!
Від уст твоїх, очей, ланіт і рук
Хай буде тепло й лютою зимою!..
Ти добра, чуйна і не терпиш зла,
Оазис мій, криниця невичерпна!
Тебе не тішить – плавать без весла,
Не прославляти – каятись до смерті.
Любов моя! На тебе без надій
Свої я покладаю сподівання…
Покличеш же – життя і спокій свій
Віддам тобі! До краю! Без вагання![/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 03.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2017
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 03.05.2017
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 03.05.2017
Наша мова ніжна і легка,
Ніби спів весняний солов"я,
Ллється річкою стрімкою
Із гірських висот!
Ти приходиш
Із маминою колисковою
Вперше у наш рідний дім.
Як радісно співати,
Із Тобою розмовляти
Мовою єдиною,
Красивою такою!
29.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731178
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
[i] Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
[youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]
[b][color="#a30657"][color="#8f077f"]Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах! [/color][/color][/b]
25.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 30.04.2017
Я всім бажаю щастя,
Бо кожен його вартий,
Я всім бажаю щастя,
Хоч і різних мастей карти
Всі ми стартуємо з дитинства,
І там були ми чисті,
Це з досвідом здобули ми
Світогляд особистий
Вдихали різний кисень ми..
І соціальні стани..
Когось образили батьки..
Усі ми маєм шрами..
Але хтось висновки несе,
А хтось образи й лютість,
Хтось пробачає та іде,
Хтось збільшує свою надутість
І сприйняття від цього різні,
Залежить все від стану:
У когось ритуали слізні,
А хтось виходить у нірвану
Комусь так складно все дається..
На когось валить з неба..
Це випадковість так сміється?
Чому ж така ганеба?
Якщо свідомо запитатись,
То можна все змінити,
Бо всім кортить нам усміхатись
І келих щастя пити
Бажаю всім знайти свій ключик
І відчинити серце,
Позбавитися від колючок
І більш не їсти перцю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728048
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
[i]День народження... Хтось пам’ятає, а
хтось – ні, хтось відмічає, а хтось – ні,
хтось вітає, а хтось – ні. Той день випав і мені...
Ці слова я щиро дарую всім, хто був і є по різні
боки того «сакраментального» словосполучення.
Адже всі ви – мої друзі... зі своїми настроями і
уподобаннями. Та особливо вдячний тим, хто
не пошкодував для мене свого літературного
слова. Адже слово – ідея, думка… Думаймо
і діймо разом, друзі![/i]
[youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew [/youtube]
[i][b][color="#b30b9a"]Черговий рік у Лету рухнув –
Чогось нема, чогось шкода…
Та не живеться в півнапруги –
Душа, як завше, молода.
Нехай попереду – лиш морок,
І тяжко здійснить зайвий крок,
Коли тобі уже не сорок,
І ти далеко не пророк,
Там, в далині іще маячить
Твоєї зірки дальній світ...
Нехай роки у вирій крячуть -
Не гасне в серці їй одвіт!
Допоки зірка в небі світить,
Й струмує в жилах тепла кров,
Твій шлях у темряві відмітять
Надія, Віра і Любов.[/color][/b]
29.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 09.04.2017
Ми є, ми завжди будем,
Світ не народжує ніщо для порожнечі.
Коли відсутність сенсу затягла по плечі,
Пронизуйте її нещадно струмом.
Ми не прийдешні беззмістовні ляльки,
Що йдуть за правилами гри тяжкої.
Життя нас збереже як фотокартки
В альбомі програного з честю смерті бою.
Нехай твердять, що всі часи минають,
Натура в нас така: живем- забудем.
Ні, недарма людські серця палають!
Ми зараз є, ми потім завжди будем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727836
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
[i]Миколі Годунку в День народження
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У нашій славній Україні
Була козаччини доба…
Й сьогодні козаки при чині,
Бо ще на часі боротьба
Супроти всякої босоти,
Нехай чужі то чи свої…
Не зайняли ще ті висоти,
Що нищать вражі кураї…
У козаків були завжди –
В походах переможних знані –
Сиводобродії -діди,
Діди у почестях і шані…
То ж запорожські аксакали,
Щоб не понести зайвих втрат,
Знання отаманам давали:
Що, де, коли… їм треба знать!
І курінні сприймали слово –
Мотали сенс собі на вус…
Й лилася праведна розмова,
Бо мудре слово – не полова …
Й не був фатальним змій укус.
Отож, й сьогодні нам дає
Свій вкрай потрібний ґедзуно́к*
(Хай грубувато, та своє –
Така вже вдача в нього є!)
Дідо́ Микола Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво, досвід.
08.04.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
[i]Мироточать дерева…
Будять весну віді сну…
Земля несе свою первісність
природі і людству… А ми?..
Чим ми віддячуємо своїй матінці-землі?
Про це і не тільки… тут –
у моїх віршованих
роздумах.
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки землі, що прокинулися від зимової сплячки…
Наче та дівка, що йде до жаданого шлюбу – вінця,
Зимонька щедро дарує природі щасливі заначки –
їм вже не видно ні зачину пла́чу землі,
ні кінця…
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин…
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Бо нечестивці ті соки земні в чужину віджимають,
і чужиніє земля – чужим цвітом міняє покров…
Соки земні десь у небі, як хмари-отари, зникають,
сохне на ранах землі безневинно розхлюпана
кров.
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин...
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Соки землі… Хто за первісність «грішну» землі й чим
заплатить?
Чи потребує – й чого – та одвічна колиска – земля?
Їй надважливим є те, щоб її не засі́яли плачем,
щоб не буяла бур’яном її життєдайна
рілля.[/color] [/b]
25.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 29.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 17.03.2017
І було сказано в Письмі,
Що мертві воскресати будуть,
І будуть свідчать вони,
За що людей осудять.
Легковажність в душу увійде,
Бо люди не матимуть віри.
Там лихий всі душі забере,
Хто його є пасажири.
Дивись і слухай хто живе,
Де є твоє спасіння.
Скидай всі пута на землі,
І візьмися за своє моління.
https://www.youtube.com/watch?v=JLG7xFl4BD8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722750
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Гріховне тіло відчувало страх
Ховаючи обличчя від причастя,
Бо прийняло до серця чорне щастя,-
Здригається в передчуттях біди.
До плоті безперервно входять сни,
І марево затьмарює свідомість,
Прийнявши заздрізть, захланність та гордість, -
Яскраві і приємні бачить сни.
І зірване з вершини самоти,
Порепане найтяжчими гріхами,
Розбите під уламками скали,
Не знайде більше спокою у храмі.
Ти мусиш стати із останніх сил
На сторону добра, терпіння , муки,
Хоч і не починав той смертоносний бій
У армії Христа - з отцями лженауки.
2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722745
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Весна... І все тут...
Жартівливе вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось твій згляд в мені тяжіє,
Що тяжіє й коло ніг…
І таке в душі жевріє,
Наче Зевса переміг!
То ж піду я в поле зранку,
Щоб… зорати переліг…
Засаджу живцем ділянку,
Щоб у землю корінь ліг…
Щось корисне є охота
У житті цьому зробить,
Бо така у нас робота,
Бо така прекрасна мить….
Ще з самісінького ранку
В лапи візьму пилосос,
Щоб думкам моїм – «буянкам»,
Влаштувать… посильний крос».
…Отаке, бува, присниться
Березневому коту,
Що здивується і киця:
«Ну й, котяра! Всмак би… ту! [/color] [/b]
01.03.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 07.03.2017
[i]В сучасній державі, кажуть, бракує доктрин:
економічної, воєнної, безпекової, освіти тощо.
Одна з них (без-«бекова»!) пропонується тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
[i][b] – [color="#e01010"]Шарудіть шерлокхолмсики, мізками,
бо зашерхлі вже звивини мруть!
Та скоцюблені руки з безвізами
за кордони грабоване
пруть!
«Нехай думають всі, що ми думаєм,
на добро для усіх трудячись!
Ми ж не лисі – серцями і дупами
за державницькі крісла
вп’ялись...
Бо, як бачите, крісла крислатенькі –
й не корови нехай, але дояться…
І хоч ми тут руді і пархатенькі –
нехай христяться нам та ще
й моляться…
Існування ж бо наше оправдане
Привілейно-зарплатними… кпинами,
А ви, змучені й нами окрадені,
ходіть згорблені гнучими
спинами.
Не родилися ви шерлокхолмсами –
на живому ви нас не впіймаєте…
Вам сузір’я б освоїти в космосі –
на землі ж ви – відверто –
зіхаєте».
– Шарудіть же умом, шерлокхолмсики,
хоч скоцюблені… звивини… жмуть!
Скоро правду звичайну у хоспіси
запроторить зими
каламуть! [/color]
[/b]
27.02.2017
[b]Примітка. [/b]Як антонім "безпекова" мною використано
неологізм "безбекова", котрий автор ризикнув створити від
слова "бек", що означає "захисник". На думку автора, право
на життя у такого слова є, в значенні "беззахисний". В [b]рідній [/b]
нам [b]вражій [/b]мові є такий, часто вживаний афоризм: "Жизнь
наша бекова". За твердженням лінгвістів одіома близька до
виразу "а нам все равно" (Відома пісенька у виконанні Юрія
Нікуліна). В піку російському менталітету, НАМ НЕ ВСЕ РІВНО,
хто нас... (далі відсилаю всіх, хто хоче знати продовження,
до російського вікісловника).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 04.03.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Стояла вишня в білім цвіті
Мов наречена у фаті,
А нареченим був їй вітер,
Що розплітав гілля її.
В той день весна їх повінчала
І привітала вся земля.
Цвіт вишня ніжно осипала
Та грала музика сумна.
Бо щастя час, то є лиш миті,
Такі короткі й замалі.
Недовго вишня в білім цвіті
Мов наречена у фаті.
Так у житті і в нас буває:
Квітне душа як вишні цвіт.
Весна пройде і не спитає,
Однак лишить назавжди слід.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717964
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
[i]В заключних двох частинах поданої поеми
зображена друга, більш плодотворна поло-
вина життя героя, наповнена несподіваними
колізіями, що характеризують його як мужню
людину, яка не боялась бути спаленим на вогні
"більшовицької інквізиції". Не будучи членом
партії, він був у гущі подій передвоєнного та
післявоєнного періоду існування СРСР, не раз
ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Але
вийшов неушкодженим, певно, "родився у сорочці"...
Та, певно, ще тому, що все життя творив людям
добро і "безсмертя"... [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ ЗА МІКРОБАМИ
1.
Є три царства у природі.
Розпізнать неважко –
Як за ясної погоди
Сполохнути пташку…
То тварини різнорідні –
Фавна* любе стадо
Й Флори** особини плідні –
Порадій, о Ладо***!
Серед них є і такі, що
З обома у дружбі …
А як дощ, буває, хвища –
У людей на службі.
Хто не ласував грибів,
Добрий мій козаче,
Що ростуть серед дубів,
Той не жив неначе…
В цьому царстві є й такі,
Що не видно оком:
Їхні гіфи****, мов нитки,
Лиш під мікроскопом
Можна бачити… Та враз
Явиться їх дія,
Як з поживою матрац*****[/b]
_____
*Бог тварин у грецькій міфології
**Богиня рослинного царства, там же.
***Богиня плодоріддя у древніх слов’ян
****Клітини у мікроскопічних грибів.
*****Лабораторний посуд з поживним середовищем.
[b]Спорами засіять…
А серед одноклітинних
Є ще дроб’янко́ві…
Їхні вади вельми дивні
Знать – обов’язково…
З неклітинних царство Vira
Добре всім відоме…
Бо штовхнути смерті в прірву
Може, коли вдома
Появ грипу, як заброди,
Переколошматить.
Й не розгудять його шкоди
Й батько ані мати.
Є й такі серед мікробів,
Що всім царствам шкодять.
В них підступна є утроба
Й підлі сайти коду…
Отакі то є звірюки,
Їхні зримі вади…
Як до них докласти руки –
Не дістануть влади.
А відтак «ловці мікробів»
Конче нам потрібні.
Тут знання їх, хист і спроби
Стануть принагідні.
2.
В науці відомі нам різні путі…
В яку із них рушить, якою іти?
Не раз, мабуть, Віктор собі задавав
Питання важливе… Й одвіту не мав.
Бо йшов у науку він сам – корчувато,
Не маючи титулів, звань ані хати…
Лише за плечима практичний багаж,
Бо в земській лікарні – дванадцять літ стаж!
А вік свій і досвід життєвий – під сорок…
Хоч вік і статечний, попереду ж – морок.
Одне лише доктор упевнено знав:
Знайти для мікробів побільше управ…
Для тих, що корисні – хай люду послужать,
Фатальні ж мікроби не мучать хай дуже:
Не буде в житті невигубних хвороб –
Загине від ліків лукавий мікроб!
Бо відав: і хист його, й досвід в пригоді
Ще стануть йому на новій вже роботі…
Та про нагороди він й гадки не мав,
Думки про свій успіх він в серці тримав.
Лише б не завадили побуту мшиця
Й адміністративного нахилу лиця…
3.
В Києві – пітьма мужів,
Що Мінерві* служать,
Та один лиш з них уздрів
В героєві мужа,
Як той в Харкові лікбез
З сангік’у** наладив…
І у Санбакінститут
Вченого принадив***
______
[b]*Богиня науки і мистецтв
в Римській міфології.
**Санітарія та гігієна – стала
абревіатура в побуті та медицині.
***Йдеться про проф.М.П. Нещадименка,
директора Санітарно-бактеріологічного
інституту в Києві, який запросив молодого
вченого на роботу в свій інститут.[/b]
Тож здійснилась давня мрія,
Мрія заповітна –
Втілити усе, що вмієш,
У вогні досвітні
Темряви, що панувала
В царстві дроб’янко́вих.
…Між мікробів є немало
Тих, що чинять шкоду.
Коклюш, грип і малярія,
Лихоманка, бруцельоз,
Сказ, правець, дизентерія,
Тиф, чума, туберкульоз…
Ці хвороби впали в очі
Мага від науки…
Хоч й до іншого охочий –
Не дійшли ще руки.
Серед інших до дрібниці
Вивчив він склерому*,
Що попала до скарбниці
«Не бажай нікому»…
Головне, що людям стало
З вченим ліпше жити,
Бо здобутими знаннями
Й лікарів став вчити**.
…Ще б багато що нового
Вчений взнав в Санбаку***,
Та його, немолодого,
Ждали вже бурлаки…
Бо родився під Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати ж за сільцем
Може лиш сновида.[/b]
_______
*Хвороба дихальних шляхів у людей.
**Поряд з основною роботою в Санбакінституті
В.Г.Дроботько читав лекції в Інстиуті вдоскона-
лення лікарів (м.Київ).
***«Побутове» скорочення назви Санітарно-
бактеріологічного інституту.
[b] 4.
…Ось уже він в Заболотнім
Мікроінституті*
Розгорнув свою роботу
Вже як ledare** тута.
Тут проблеми й організми
Не лише медичні,
Погляд через іншу призму –
Вкрай біологічну.
Й наточив «стрілець» тут стріли,
Взяв у руки лука
І давай – по «вражим цілям» –
Влучно й вправно стукать…
Перш ніж в ворога стріляти,
Та не промахнутись,
Треба в нього добре знати
Місце зле і вутле,
Як він служить, з ким він дружить,
Всі його унади…
А інак – зведеш наругу
Й не даси їй ради.[/b]
_____
*Інститут мікробіології та епідеміології
ім..Д.К.Заболотного ВУАН.
**Як керівник відділу медичної мікробіології
у цьому інституті.
[b]То ж мисливець перш на звіра
Розставляє сіті,
Та такі надійні й вірні,
Що немає в світі…
«Снасті» ті в руках Дроботька –
Методи й ідеї,
Сам створив в своїй роботі
Й по мікробах «вклеїв».
Конкуренти вітамінів,
Похідні азолу,
Різнорідні сульфаміди –
Все піддалось зову
Вченого за кличем долі,
Лікаря – за фахом…
Обезболені ним болі –
Йшли хвороби прахом!
Так, червоний стрептоцид
Й бактеріофаги
В Другу світову – у хід
Всім смертям у змагу!
Та то вже було пізніш,
Інша ж пря наразі –
Коні – як у спину ніж –
Від «НЗ» заразні…
5.
Фатальні мікроби нас мучили всюди…
Не менше ж нас мучать фантоми війни.
Війни, що була, і що є, і що буде,
Не Бога то воля! То – від сатани.
Ота Світова в тридцять восьмому році
Для вченого вже почалася тому,
Що «ворог підступний» – на кожному кроці,
І кожен мав змогу попасти в тюрму…
Принаймні, так думали в НКВС,
Бо коней падіж вже почався процес…
І щоб розв’язати таку ось проблему,
Покликали вчених… Очолив Дроботько
Як шеф фахівців. Та були і дилеми…
Й бригада поринула мужньо в роботу.
Робота тяжка, копітка далебі…
Було вже досліджено тисячі проб,
Й коли перевірили все на собі,
То знайдений був винуватець-мікроб.
І назва йому – Stаchybótrys altérnans,
Звичайний, жалюгідний, миршавий гриб.
Й вина там не в ньому – в колгоспній системі,
Що рушила силу споріднення триб*.
Бо люди окремо від їхніх продуктів,
Продукти окремо від праці людей…
Що можна чекати від хибних дедуктів
Та від утопічних, злочинних ідей?!
Та праця учених внесла свою лепту
Не лише в науку – в безпеку людей:
Саджати не стали, принаймні, за «это» –
Мікробу не вчепиш «крамольних» статей![/b]
______
*Проміжна одиниця між родинами та родами
в систематиці і таксономії живих організмів.
[b] 6.
Як не дивно, фахівцям,
Що впіймали «звіра»,
Якщо вірить папірцям,
Надана довіра…
А ще згодом у столиці
Ордени й медалі
Високодержавні лиця
Їм за подвиг да́ли…
…Та така вже вчених доля –
Ні́коли їм спати:
Повернувся з бою поля –
Готуй нові лати!
Бо в мікробів резистентність
До найкращих ліків
Виникає повсякденно,
Чи зима чи літо…
Та Дроботько передбачив
Оту домовину
Для лікзасобів. Й означив
Новеньку стежину.
Вкупі з Токіним Борисом*
Мали вони види
Не на тебе, дідьку лисий,
Ні, на фітонциди**!
І рослин зручна «аптека»
Враз їм піддалася.
Як у древнього ацтека –
Томагавк і ласо! [/b]
_____
*Першовідкривач **фітонцидів –
антибіотичних речовин із рослин –
ленінградець Б.П.Токін, білорус
за походженням.
[b]І один, що в воїн в полі –
Не антибіотик –
Фітонцид, що мав прополіс,
Лікував сухоти.
А в рослинах звіробою –
Жахи страховинні –
Іще ті, незламні вої!
Не лише причини,
А й послід хвороб жорстоких,
Як косою, клали…
І знання про них глибокі –
Незвідані далі –
Вилились в незнані досі
Нові препарати.
Їх в аптеці, що на розі,
Просять хворим дати.
Отакі то в нас мисливці:
За здоров’я встали,
І розумні, і сміливці,
І – міцніші сталі!
7.
Було б дуже дивно, якби зупинився
Учений у царстві грибів і дроб’янок…
Бо мозок його все шукав нові ніші
В багатій природі… То був лише ранок!
Бо кликало серце у ці́сарство Vira,
Де сфінкси таємні – на кожному кроці,
Й істоти мізерні, страшніші за звіра,
Щоб знати в лице і творити пророцтва.
Він спершу знайомився з групою фагів,
Які пожирали бактерій клітини…
І в віруснім царстві став істинним магом,
Бо фагів зневолив на службу людині:
Терпіли від них і бацили, і коки,
Як від фітонцидів – із місця ні кроку!
Та мікобактерії й паличка Коха
Іще завдавали багато мороки…
…Цікавили вченого землі ще орні,
На котрих буяли і жито й пшениця.
Та віруси дуже були вже проворні!
То треба б тим вірусам глянуть у лиця…
Й пізнати їх тайни учений поклявся.
Маестро інтриг і властитель наук
Інтимами вірусів сильно пройнявся
І він працював, не жаліючи рук…
…А втім, йому рук якурат… не хватало.
Бо мав вже немало цікавих ідей,
На той час вже група як школи зачало
Була із обізнаних й гарних людей.
А втім, як директор Дроботько наладив
Робочі взаємини із Московцем*,
І з ним Інститут й Україну прославив,
Бо вірусології став він Отцем.
8.
Лікарю понад усе –
Клятва Гіпократа:
Яку користь принесеш,
Так тобі й заплатять…
А ще шкоди не чини,
Передай свій досвід,
Будь які були б чини,
Правду знати – досить…
Знайся свій лише з своїм,
Очі не викльовуй,
Як було б не гірко їм,
Поступай з любов’ю…
…Треба б ще немало знать
Лікарських повадок,
Та ніхто із нас не свят.
Не даси, то вкрадуть…
І тому був наш герой
Вкрай не таємничим:
Лікувати ж – «геморой» –
Хворих було нічим.
А відтак свої знання
Вчений сіяв всюди,
Щоб були – не маячня –
Здоровіші люди.
І навчав він то студентів,
То гомеопатів,
Хоч не мав ні дивідендів,
Ні чіпкої плати.
Ескулапів поважав,
Хто б де не учився…
І в народну медицину
Начисто влюбився.
І його в країні знали
В ранзі альтруїста,
Що писав свої анали
Із знанням і хистом.
…Та не все в житті так гладко
І не все так просто:
Поміж нас є людці «гадкі»
Та ще й безголосі…
Якщо й мав хтось свою думку –
Відстоять боявся:
Від тюрми, а ще від сумки,
Мов, не зарікайся.
9.
Йому вже не вадила побуту мшиця,
Бо мав і достаток, і сан, і хвалу,
Та консервативного ухилу лиця
Звели на Дроботька блюзнірську хулу…
Та вчений не схибив… Даремні нападки
Він аргументовано всі відхилив,
Бо впевнений був, що теорій нащадки
Оцінять його у майбутнє прорив…
І так воно й сталось: наук дилетанти
Спливли з небосхилу, як тала вода,
Відтак наукових канонів атланти
Сказали правдивості поглядів – «Да»!
Як вчений відкритий любив диспутантів
І зла на нападників він не таїв,
Але не терпів як тупих дилетантів,
Так і пілігримів з дрімучих гаїв.
Слова його точні, розумні, правдиві
Вростали в науку, як правда в граніт,
Постали в житті і діла його дивні,
А з ними – обряснений правдою світ.
Безпо́мильні істини, тверді на дотик,
Служили як жезл для невірних, конвой…
Поповнився святістю щедрий кіотик,
А вченого праці знайшли аналой.
10.
…Була вже осінь, та рання осінь,
Коли зібрали вже картоплі́…
А в небі світло – блакитна просинь,
Хоч серце жити так щиро просить,
Та з неба впали суми́ й жалі.
Бо добрий лікар, що знав Карпинську,
Пішов до неї в цей світлий день…*
Спустилось небо – і стало низько,
Та до актриси було так близько,
Аби послухать її пісень…
Уже так склалось, що лихо сталось
В осінню пору для них обох…
В життя обох їх помилка вкралась,
Та на останок долі з’єднались,
Хотів так, певно, Всевишній Бог.
Тепер літають два голубочки
У небі синім, мов дві зорі,
А на землі їх сини і дочки
Ростять старанно плоди й листочки,
Плодів же праці – не владарі…
Удень – робота, та думи – ніччю:
Кому потрібна робота ця:
Гниє держава – в суспільстві відчай…
Життя коротке – наука вічна,
Хай вічна слава її жрецям![/b]
______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську і В.Г. Дробтька хоронили
в один день – 12 вересня, але з різницею в часі 45 років.
Аспірант 1-го року, ваш покірний слуга "со товарищі", ніс
труну покійного.
[b] V. ЕПІЛОГ
Мені – до цуґи слово «добродбай»…
Але чи можна дбати лиш про суми
Грошей, майна й всього, що – через край?
А що вартують в кожного з нас думи?..
І як тоді із тим, що не в ціні,
Й ніколи цін в житті своїм не мало?..
Чим виміряти вічне те мені,
Що річчю здавна бути перестало?
…Було немало вже людських погонь,
Й згоріло в них уже немало судеб…
Задля кого сміливці йшли в огонь
І йти у нього ще довіку будуть?..
Герой наш думав перш за все про тих,
В кому жила якась тяжка недуга,
Й коли не мав він вирішень простих,
Його хапала невблаганна туга…
І він шукав, шукав, шукав, шукав…
Шукав і думав він і дні, і ночі,
Кидаючи для інших сонми справ,
Хто про кар’єру дбати був охочий.
Його займала думка лиш про те,
Життя як для людей зробити кращим,
Їм зілля дати – вірне і просте,
Щоб люд не кинути напризволяще…
Йому ідея не давала спати:
Як люду стати в світі цім безсмертним.
І на вівтар усе поклав, щоб знати,
Що є найкращим у борні зі смертю…
То ж різні «добродбаї» є в житті…
І як їх можна між собою сплутать?!
Одні жирують, інші – в каятті…
Хіба відмін не видно в їхній суті?..
Та знаєм певно: в ланці пражних днів,
Що квітнуть по рясній землі, ми – гості…
Суть в тім, яким вогнем ти тут горів
І що добавив до свого погосту*.
А наш герой шукав свій еліксир
Від старості, недуг-хвороб і смерті,
Не ждав, як та лисиця, легкий сир,
В умо́вій праці вчив канони тве́рді!
Відтак міцним нам мислиться закон:
Лиш на землі воздвигнуті опертя,
Що вистоять в доланні перепон,
Людині чинять і її безсмертя…[/b]
________
*Тут – товариство, громада, спільнота [/color]
На світлині: В.Г.Дроботько у студентські роки
(приблизно, 1910-13 року); "молодий" герой
символізує оте безсмертя, про яке він дбав все
своє життя. Музикальний супровід - реквієм
Вольфгана Амадея Мроцарта.
2003-2017 рр..[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Мої маленькі сни такі великі
У них без віку я, жива...
Там страшно гучно, потім тихо,
У них є ти! Я не одна.
Я виринаю з темної води,
Натоптую твердиню.
Підхоплюю із уст мотив,
Вони твій подих залишили.
Будильник не дзвони! Не смій!
Замовкни ради Бога...
Між нами зараз тільки стіл
І захолола в чашках мокка.
Дивись, як піднімається його рука
Як пощастило локону сьогодні.
Він зна: як я ненавиджу слова
І в нього очі від бажання мокрі.
Ми тут удвох, а скрізь лиш порох,
Будинки зламані, розірвана земля,
І ми вибілюємо посмішками морок,
Пора іти! Будильник верещав.
21.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714915
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 09.02.2017
[i]Герой цього твору був великим патріотом своє малої
батьківщини. Та понад усе, певно, любив риболовлю.
А риби у той час в Удаї було багато. Відтак він зі своїм
приятелем Фішером (Fischer - з німецької - рибалка),
німцем за національністю, пропадали на річці, коли
Віктор приїздив на відпочинок у рідне село. А ще був
закоханий він у... народну медицину. Про це та про
інше у третій, короткій частині твору...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GGkkp5ewXCw[/youtube]
1.
[color="#0a84a3"][b][i]Все було… Та в нагороду
Чи то Господу в угоду
Віктор з рідними в столиці,*
В клініці – у «робітниці»**…
Він своїм робітникам
Та Гігеї*** вірно служить…
А не тим більшовикам –
З ними він давно не дружить…
Та недовго то було,
Лиш дрібок малий від миті –
Потягнуло у село,
Де пупи родин зариті…
Отаке-то… intermezzo
Сталося в житті Дроботька,
Бо для нього то – як Мекка:
Серцю мед – про всіх турбота.
Як додому повертався
В рідний край! Він ним хворів,
В ньому він, як син кохався,
Хлопець вірний… з Дігтярів. [/b]
[b]Не один вже переліг
З другом Фішером зорали…
(Він без Удаю не міг!)
Й пісню з ним таку співали:
«Я живу уже у сонячній столиці,
Квартиру маю, дачу і сім'ю.
Бракує лиш із Удаю водиці –
Терпку сльозу мого дитинства п'ю.
О Боже мій! Візьми усе до себе
Й мою гірку, немов полин, печаль!
Мені в житті нічого більш не треба –
Дай Удай мій, де тиха, рідна даль...»
І співали без заспіву –
Мали вже такі смаки,
Не любили лестить криво…
А заспів там був такий:
« Мій Удаю, твої густі заплави
І в солов'їнім щебеті гаї!
До вас я лину знов. Не для забави –
Синівська кров свіжить чуття мої.
2.
Пристрасть друзів – риболовля…
Бо таких ось (!) карасів
Ні Чортків, ні Теребовля,
Ні Красилів, ні Борщів
Не ловили і не їли –
Заявляю я це сміло –
Ну, хіба що ще Сула,
Що для Удаю була
Як для сина – мати рідна
Та йому – по рибі – гідна…
Ще була в Дроботька пристрасть –
Росянисті трави,
Що росли в полях імлистих,
В Удаю заплавах…
Лікарським недремним оком
Він корисні впізнавав
Та цілющим їхнім соком
Хворих вправно лікував.
Про найбільш цілюще зілля
Він робив нотатки,
Щоб прихильникам довкілля
Створювало… свято.
Бо немало у рослині
«Корисних копалин»,
Що потрібні для людини –
Фітонциди**** мали…
Та про це, читачу милий,
Далі в творі йдеться.
Вистачить здоров’я й сили –
Скінчим intermezzo…[/b]
______
*На той час столицею України був Харків.
**4-та робітнича поліклініка м.Харкова, в
якій В. Дроботько працював у 1925 році.
***Богиня медицини в грецькій міфології.
****Антибіотичні речовини вищих рослин.[/color]
Прмітки. *Початок поеми тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
На світлині: хата, в котрій пройшло дитинство
акад.В.Г.Дроботька, 2008 р., фото автора[/i].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715214
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 09.02.2017
Замовк рояль, обірвані ж бо струни,
І музика давно вже не звучить.
Але душа ще п'є весняний трунок,
І серце щось шепоче, не мовчить.
Мо', про любов, і мужність, і відвагу
Про те, чого забракло нам в житті?
Воно дає нам, грішникам, наснагу
Очищення знайти у каятті.
Покаймося ж, о люди, перед Богом,
Очистимо своє єство від зла
Та виберем собі таку дорогу,
Яка б усіх до Храму привела!
Серця з'єднавши в нерушимі узи,
Підемо рано, у досвітній час
Будити віді сну спасенні музи,
Поки, дав Бог, гармати ще мовчать.
І скресне сонця життєдайний промінь,
І музика звучатиме ще нам,
Коли в душі - святої правди пломінь,
Коли у серці місце є богам!
4.03.1993
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393117
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 04.02.2017
Замовк рояль, обірвані ж бо струни,
І музика давно вже не звучить.
Але душа ще п'є весняний трунок,
І серце щось шепоче, не мовчить.
Мо', про любов, і мужність, і відвагу
Про те, чого забракло нам в житті?
Воно дає нам, грішникам, наснагу
Очищення знайти у каятті.
Покаймося ж, о люди, перед Богом,
Очистимо своє єство від зла
Та виберем собі таку дорогу,
Яка б усіх до Храму привела!
Серця з'єднавши в нерушимі узи,
Підемо рано, у досвітній час
Будити віді сну спасенні музи,
Поки, дав Бог, гармати ще мовчать.
І скресне сонця життєдайний промінь,
І музика звучатиме ще нам,
Коли в душі - святої правди пломінь,
Коли у серці місце є богам!
4.03.1993
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393117
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 04.02.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Горів Хай-Тек сусідський. Рятував – хто міг!
Та кілька мешканців ...дискусіями – встали!
«Ці, погорільці, на річницю вбитих крихт -
От, неприродньо в церкві плакали, авралом...»
...Підтримав хтось: «У нас біда, вони – за сво́є,
За себе плачуть, помагають ...лиш - своїм."
Тим часом полум,я смокталось вогнепоєм,
...І кожен, потім, мав - що мислити над цим.
28.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714889
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
І щось не так було в моєму серці,
Стікали сльози по бруківці щастя.
Було в мені щось просто мертве,
Печаль пролазила крізь маску.
Моя самотність повернулася так різко,
Що я не знала, як дивиться в твої очі,
І в почуттях моїх було безмежно слизько,
Мистецтво не робити рвучких кроків,
Я сумувала, що люблю тебе так сильно,
Що у мені палає сотня стадних почуттів,
Я знаю, що тобі зі мною затишно і тихо,
Але не більше за цю суміш теплих слів.
Шух-шух – я, гойдалка і вітер,
Фух-фух, нарешті холодно у голові,
Шух-шух, не можеш ти мене зігріти,
Коли з тобою я усе ж на самоті...
24.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708236
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 28.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 28.01.2017
[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги все завмерло і заціпеніло –
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон –
в такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон,
всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять –
враз…
Як надворі заграє привітно природа –
час…
І врятує від згину свята амплітуда –
ритм…
Перманенту не буде для страдного люду –
битв…
І зникне з ужитку зими холоднеча –
стинь…
Бо весна переможе… Людей колотнеча,
згинь!
Хай планетою оволодіє пора –
крах
подолає могутній бог Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
[/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в римській та грецькій міфології.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 23.01.2017
Я Вам душу відкрию мов книгу,
У вірші не сховаю нічого ,
Як я лину крізь сумнівів кригу ,
Й від кохання п'янію хмільного !
Я Вам серце кладу на долоню ,
Не боюся , що стиснете сильно ,
Я його добрим словом заслоню ,
Хоч звучить це мабуть божевільно !
Я Вам лишу сльозу на папері ,
Щоб добавити драми , хоч каплю ,
Ви займайте місця у партері ,
Я віршами туди якось втраплю .
Не судіть тільки строго цю сповідь ,
Вивільняєм думки , як хто може ,
Вони ж бо страшніші ніж повінь ,
Й тримати в собі їх негоже !
11.01.2017
@Уляна Квітка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711496
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Зайці з калюж смішили мої очі,
А потім губи гріли, цілували щоки,
Ти вибач, не сказала їм я досить,
Вони нахаби лоскотали носик.
І мить була, що вже зими не стало,
Що все за ніч прокинулося, як і я,
Дерева темні сік пили з заграви,
Рожевий холод засмугастив небеса.
Хвиляста тріщина завмерла у асфальті,
Деталі більші за маленьку суть,
У мене в серці тепло, як у чашці,
Чи як в плетінні наших різних рук.
Ти ніжний струм, що у мені пружинить,
Ти зайчик сонця на моїх губах,
Ти сніг із ліхтарів такий чарівний,
Що хочеться з тобою вальсувать...
І все це так звучить наївно,
Так солодко і чудно водночас,
Тут холодно, але не зимно,
Ти зрушив мій баланс...
11.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708242
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 11.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 11.01.2017
[i] …в незайманій тиші по вікнах малює світанок
рожеву заграву – де сонце встає в таїні.
[b]Олена Жежжжук [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]
[i][b][color="#0783a6"]День похилився
в гулаво-диявольськім танку –
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг…
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив’я зоравши –
солодких таїн
переліг…
Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку – на дотик – теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
ні Півня,
ні Тигра,
ні Лева…
Грайся, дударику,
ніччю і римами….
Грайсь!
Фуги, кантати,
симфонії й щебет сопілки –
музика щастя й породжене нею життя
сло́ва із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового –
мов матері
любе дитя …
З ними поети щасливі
в весну повертають…
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю –
гасне у променях сонця
блаженна
свіча…[/color][/b]
28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба довершити думку, означену автором у вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
[u]Фото автора[/u]: зимовий ранок із вікна власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 07.01.2017
[i] …у вас – і глибина, і щирість,
і віри шмат, і любові…
[b] Касьян Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]
[b] [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке ти пишеш, неначе я помер,
Але живий, ще й як живий, падлюка!
І що робить дозволите тепер…
Коли любов щоранку в серце стука?
[color="#00a6ff"]2.[/color]
Я вже й не знаю, де коріння
(Копатись в генах не привик):
Твоє веселиків квиління
Чи мій гінця побідний рик?
[color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші тілом, та міцніші духом,
І досвід нам у всьому помічник...
Той має сенс, хто ласку Божу слуха,
Єством своїм до Господа приник.
[color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна фраза - як зараза:
Вклеїть так, що не зітреш!
Пензель влучний богомаза –
Повна чаша, срібна креш…
[color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші писав він лапідарно –
Чи поганенько, а чи гарно:
Вже був такий у нього хист –
Поетом став лапідарист…
[color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми з мене так і пруть!
Бо побував на вулицях Кийова...
О, яка мова! – О, нетлінна «жуть» –
Гаркава,
змішана,
хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016
© Copyright: Олекса Удайко, 2016
Свидетельство о публикации №116121709106 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Останні години злітають
І рік ще один промине.
Веселі в новий всі вступають,
В старому лишають сумне.
Бажаю ,щоб в новому році
Здійснилися мрії усі,
Щоб щастя на кожному кроці
Бажали і рідні й чужі.
Щоб радість гірським водоспадом
Вривалася в ваші серця,
Іскрилася там зорепадом,
Якому не має кінця.
Щоб радості сльози струмками
Збігали із ваших очей,
А смуток ходив щоб кругами,
Шукаючи ваших дверей.
Здоров*я пливло щоб рікою,
В якої нема берегів,
Щоб завжди пишались собою
Й ніколи ніхто не хворів.
Щоб війни пішли всі з димами,
Минув ,щоб і голод і страх.
І голуба миру віками
Тримали всі міцно в руках.
Любов щоб в серцях розквітала,
Як квітнуть весною сади.
Щоб завжди людина кохала
Й коханою була завжди.
Щоб кожен звернувся до Бога,
Щоб гордість свою надломив,
Щоб сумнів минув і тривога
І Богові душу відкрив.
Щоб доля до нас посміхалась ,
Щоб посмішка була завжди,
Біда ,щоб від нас відцуралась
Щоб друзям ми радість несли.
В бокалах вино вже іскриться
Ялинка вогнями сія
Рідня вже до столу спішиться
Сідаю до нього і я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709578
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
[i]Хто не їсть гіркого, той
не спробує й солодкого...
Українське прислів'я[/i]
[youtube]https://youtu.be/j7u09oUMEiQ[/youtube]
[i][color="#7205a1"][b]1.ФЕЄРІЯ ПІСЕНЬ[/b]
Рухи скуті, мов цементом,
В голові — шум-буревій.
[b]Оля Радченко
...в голові - церковні дзвони,
наче у недільний день.
Краще б танців перегони
та феєрія пісень...[/b]
[b]2. ПОЛИЙ[/b]
Жінкам даруйте завжди квіти,
без свят, у будні їх вітайте.
Та воду, особливо літом,
міняти все ж не забувайте…
[b] Richter
Вся наснага квітам – від води,
Полий – відвернеш жінку від біди...
[/b]
[b]3. АПОФЕОЗ[/b]
Знекровлена, впаду в анабіоз…
Метеликом ще випурхну нагору.
Люблю врочистий цей апофеоз.
[b]Оксана Дністран
Апофеозу твого мусимо чекати,
Аби в анабіоз довіку не впадати...
[/b]
4.[b] НЕУГАВНИЙ ВІТЕР[/b]
Був ніжним і несамовитим,
Мого то краю любий ВІТЕР,
Потік невичерпаних рим…
[b]Олена Жежук
Я б все в житті своєму витер,
Аби тримать тебе за прим –
Твого єства невгавний ВІТЕР,
Натхненник витончених рим…[/b]
[b]5. НЕ СІЙТЕ МОРОК[/b]
Моє життя не варте того, щоб його прожити.
Я спробував зробив усе що міг. Але я програв.
[b] Льорд
Не сійте поміж люди морок,
Життя і так сумне, нудне!
Хильніть вогню води за сорок –
І щастя прийде! Й не одне…
[/b]
[b]6. ЯКИМ ЖИТТЯМ[/b]
…ще небо не розсік лелечий клин на те,
що маєм "до"... і стане "після"...
[b]Світлана Моринець
Яким життям мирське ти тут прожив,
Такі й путі нащадкам проложив...
7. ДИВУЮТЬСЯ І ГОРОБЦІ
[/b]
Сьогодні зранку зійшло сонце,
і розцвіла моя земля.
Переливається... Іскриться!
І я дивуюсь цій красі.
І усміхається ромашка,
бо ж задивились горобці!
[b]Надія Башинська
Дивуються і горобці, і я:
Яка прекрасна наша свят-земля,
І хто її диявола зборов,
Як не отой дідів святий Покров…
8. НЕ КАЮСЬ
[/b]
Люблю я критику мою,
мої – само собою – вірші…
[b]Ігор Терен
Люблю твої я вірші кличні -
Подеколи й самокритичні...
Та більш своїми "умиляюсь"
І в графоманстві я не каюсь!
9. Я ВСЮ Б ПОЕЗІЮ
[/b]
Щирим перекладачам…
[b]Я всю б поезію у світі переклав,
Щоб "Кобзаря" народи світу прочитали,
Та зніс би із лиця вкраїнського анклав,
Де з матами в устах біснуються шакали!
10. ПРИТУПИЛОСЬ ПЕРО
[/b]
… добре, що Бог дає людині талант і вона може
свої почуття і відчуття змальовувати словами,
як художник красками…
[b]Богданочка
Щось поблякли мої фарби,
Притупилось пе́р-р-ро.
Якби ж мені такі барви,
Як ваша темпе́р-р-ра...
11. СОЛОДКО- ІНТИМНЕ[/b]
…майстерно, весняно-гламурно,
але не пафосно – на сторінках ФБ.
[b]Нея
Не шарійте мене, не шалійте
Й у червоне мене не біліть!
Краще пана того пожалійте,
Що в фейсбуці щодень майорить...
Бо не ту, видно, вибрав криницю,
Не ту воду за долю він мав,
Раз олівчиків сотню об крицю
Віршування даремно зламав...
12. БУВАЮТЬ ВПЕРТІ[/b]
Тож помилкам доводиться всміхатись…
[b]НАДЕЖДА М.
Та серед нас бувають люди вперті:
Помилкою не просто їх всміхнуть,
Й не каються пред Богом аж до смерті –
Пихато, в злі завершать свою путь!
13. НАБИЛЬ ЗАРУК[/b]
Адажіо... Глибокі роздуми...
[b]Кажуть – пише від розпук,
Аби збутись свербних мук,
Аби з хати, аби з рук!
Бо cпівець той – …![/b]
[/color]
[youtube]https://youtu.be/8lSuaZnY1aA[/youtube]
_______
*Дати і місце написання - див. мої коментарі
на вірші моїх реальних і потенційних друзів... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708506
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 31.12.2016
[s][/s]:28:
З днем чудовим ми вітаєм!
І найкращого бажаєм,
довгих років на землі,
завжди їжу на столі,
щастя і любові,
щоб ви і ваші рідні завжди були здорові!
і ще всього й багато!
щоб у вашій хаті завжди було свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709327
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Звичайний день, коли ти незвичайна,
Гуляє небом довгий із тополі пух.
Ти знаєш, як народжує кохання
Із його голосу твій надчутливий слух.
І ти дурна, але несоромно й нестрашно,
Цей божевільний жар щіпає мочки вух,
Немає поглядів, що пролітають марно,
Є зачарований тремтінням дух.
Ти дивишся у очі, але там простори,
Як в спеку пішоходу, раз – і океан,
У тих очах вмістилися б і гори,
Якби там ліс без них не сумував,
І ти питаєш, чи в них є потреба
Побачити усе це у твоїх очах?
Щоб бути пухом, що лоскоче небо
До сліз дощу в моїх руках…
06.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671112
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 17.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2016
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 03.12.2016
Сьогодні темрява роз’їла мені руки,
В пальто пронизливо мовчу,
За мною йдуть морозні духи,
На них я місяцем сичу.
І я не хочу бути в шапці і перчатках,
Не хочу тяжкості на цих плечах,
Я хочу бути в просторовому достатку,
І відчувати море на губах.
Мені так тисне світ метро й роботи,
Як нові туфлі душать мозолі,
Дістало все і навіть власні кроки.
Борюсь, як риба без води.
Великий місяць розпачем голосить,
Він засинає на моїх щоках,
Та краще темрява, що закриває очі,
І роз’їдає блідість на руках.
16.11.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702096
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 02.12.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 02.12.2016
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 28.11.2016
Я - мягкий, нежный, ловкий CAT
Ты - яркий, сладкий. вкусный FISH
Как идеальный, верный PET
В моих объятьях крепко спишь
Пока ты плаваешь во снах
Я умываюсь языком
Застыло море в плавниках
Мне каждый двой изгиб знаком
Я стерегу, чтоб не проспать
Я смею всю тебя желать
И, знаю, ты не прочь поддаться
Когтей тебе не избежать
И не уплыть, не убежать
Ты - смелая, в любовь играться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698505
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
[i] Гей, пливе кача по Тисині.
…cам не знаю, де погину.
(лемківьска народна пісня)
[/i]
[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]
[b][color="#db0404"]«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Тисині,
А у човні очі сині…
Очі сині, та закриті…
Навспіл кулею пробиті.
«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Майдану
До високого кургану…
Там знайшли собі спочинок
Сині оченьки хлопчини…
«Плине кача по Тисині…»
У високому кургані
Вибрав постіль непогану…
Та немає в ній дівчини,
Лиш закриті очі сині…
«Плине кача по Тисині…»
Плинуть труни по Вкраїні
А у трунах очі сині…
Очі сині, та закриті,
Навспіл круками побиті.
«Плине кача по Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 04.11.2016
...і так буває, коли день засинає...
[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]
[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 04.11.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 28.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 28.10.2016
Уперто намагаюсь обійти,
Скалу вітрів, які мене здолають...
За що ти так зі мною, розкажи?
Мабуть минуле просто не прощають...
Співатиме та буря за вікном,
Яку колись відмовилась любити...
А я ж усе переписала сном,
Як важко було двері зачинити...
Уперто намагаюсь обійти,
Запеклі і надривні буревії.
Моїх гріхів, надломлені світи...
Чи ж то не гріх даремної надіїї?
Розколеться реальність на друзки...
Пунктирами... Чи зможу я зібратись?
Та дійсності розписані листки,
Все ж не дадуть до решти розламатись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696456
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Зірочки кличуть
лотос з собою в небо...
І ти - землянин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685481
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Сьогодні гребли та палили торішній лист.
Обкопували дерева… Для годиться…
І не більше! Та думка не вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я – лист опалий…
Лежу в саду…
Для чого палиш?
Я знов прийду!
Уже зеленим –
через гниття –
вербою, кленом…
Таке життя!
Одно стліває,
а інше мре,
та йде вже плаєм
сакральний бренд:
не руш природу,
землі не руш –
у неї в моді
не Мулен Руж!
Красу топтати
о цій порі –
пощо лопата
у Божій грі?..
Не ріж живого –
там свій канон:
чиїсь знемоги,
твій вічний сон...
Шануй природу –
і світлий день
твоєму роду
як дар прийде.
У нагороду,
та ще й не раз,
мов ненароком.
Хай без прикрас!..[/color][/b]
10.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.07.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 26.06.2016
За вікном чужа весна давно уже настала.
Та я не відчуваю в серці більше
того тепла, що колись ніжно зігрівало.
Я не одна, та все ж нема за тебе ще ріднішого.
Та все ж немає ще дорожчого.
Все ж нема…!? Я не одна, але
оця весна прийшла і я стривожено,
чомусь, весь час, шукаю скрізь тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673253
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Відійшов у вічність патріарх
Київський і всея України Володимир.
Земля йому пухом! Парафіяни ждуть
нового настоятеля УПЦ МП. І думають...
Є над чим... Щоб не схибити ще раз...
Що там зі сходу дебіліє
І... ароматом так несе?..
То меря прагнення леліє
З собою в пекло взяти все...
Щоб всім, мовляв, було – як треба,
Щоб всі мовчали: ні-ні-ні...
Щоб дуб морений – аж до неба,
Щоб Божий світ – лиш у вікні,
Що пастві прочинив "намісник"
Святого Бога на землі
Кирило – вupoдoк-зловмисник,
Що сіє зло в кадильній млі...
Це той, що зброю освящає,
Щоб йшов на брата з нею брат,
Що Бога в серці вже не має
Й свободу мріє відібрать.
Це той, що р'яно захищає
Гнилий і дикий панславізм...
Та кожен з жахом хай згадає
Той, що тортурив, комунізм!
І хай гадають християни,
У котру церкву їм іти.
О УПЦ-парафіяни,
Зніміть Кирилові хрести!
Свободу совісті недаром
Дає вам Основний Закон*:
Розстаньтесь з "братовим" базаром –
Нема сумлінню перепон!
09.07.2014
______
*Конституція України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510244
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 19.06.2016
Дуже сильно одне одного любили, вісім років телефон мовчав, ти свій номер так і не змінила, я сьогодні телефонував. Було чути поруч сміх дитячий, піт миттєво вкрив моє чоло, відчував я подих твій гарячий, через вісім років чув»алло».Ти мені сказала що щаслива, моє серце рвалось на шматки, довго ще дивився в небо сиве, під короткі та сумні гудки. Так і не зробив ніяких кроків, швидко відшуміло, відцвіло, перший раз почув за вісім років, рідне і проникливе»алло».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671136
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2016
[b][i]tth[/i][/b]
Буває такий стан. коли нема про що...
писати... Здається, винна в тому Муза...
Та Музу кожен обирає собі сам. Так що
нічого жалкуватися на дзеркало, коли
рожа не склалася...
[youtube]https://youtu.be/rk0XgOpmMu0[/youtube]
[i]
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь так тяжко пишуться вірші…
А в серці – камінь, чи якась… колючка…
О Музо зла, прошу тебе – пиши!..
Шепни бодай… пів-речення на вушко.
Шепни тоді, коли ясніє даль,
Коли ще в тілі так ліниво й млосно…
І щезне та невимовна печаль,
Де чудо-змієм коверзує осінь…
І далями, що являться тобі,
Зруйнуй затори, проклади доріжки
До світлих днів – як щілин у журбі…
Я ж утоплю в цілунках твої ніжки!
Вони мені дарунки принесуть.
І в небі щезнуть одинокі хмарки,
Бо в тому є якась знаменна суть –
Появиться в житті моєму… Дарко*.
…Ось так ми з Музою і живемо́ –
Від осені… і до весни нової,
Долаю я журби осінній смог,
Вона ж прасує для весни сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Тут прообраз аватара – бого-людини,
яку давно чекає весь світ... Я теж!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 09.06.2016
[i][color="#009dff"]Так склалося, що вірш-пісня, що народися 17
років тому,став актуальним саме сьогодні, коли
неждано випав сніг! Може, то знамення чогось
нового, хорошого?.. Я́к би то не було, радіймо,
друзі!!! [/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/hB7RHsDA1CQ[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]Білий сніг 21-го березня
Так привітно під лижу ляга.
Білий сніг 21-го березня –
І з ходою пружніє нога.
Білий сніг 21-го березня –
Наче цвіт яблуневий торік.
Пізній сніг 21-го березня
Мою тугу в весну відволік.
Приспів:
Білий сніг – мов сльоза, притаманна
Тій порі, що збудилась від сну.
Пізній сніг – то солодка омана:
Повернути б жадану весну!
Білий сніг – наче річка чекання,
Що зимою неждано скреса.
Пізній сніг – то вчорашнє кохання...
Чи повернеться давня краса?..
Білий сніг 21-го березня
Пригортається радо до лиж.
Білий сніг 21-го березня –
На повторність надію облиш.
Що було, вже ніколи не вернеться –
Відцвіла едельвейсів пора!
Білий сніг 21-го березня –
Вже збиратись в дорогу пора.[/color][/b]
21.12.1999[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652672
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 25.04.2016
будет как будет. ладно себя винить.
волюнтаризм похож на крестовый ход —
знаменем вскинешь самый живучий миф
и отрицаешь все, что его убьет.
...если бы я любила еретика,
если бы он принес мне своих богов,
словно детей, баюкая на руках,
что бы, я не дала им еду кров?
что бы, я не ласкала их имена,
жемчугом перекатывая во рту?
знамя мое — пеленальная простыня,
вывесишь — миф качается на ветру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661589
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
[i]Після війни та після отримання Божею волею
Незалежності була розхожою така фраза:
"Перекуємо мечі на орала"… Перкували, та чи
орали? А орала вже й поржавіли… А мечі?..
[youtube]https://youtu.be/BjmGPTf6-4w[/youtube]
[b][color="#d90909"]Весна…Парує пар… Скиба́ за ски́бою
Цілинний лан шматують лемеші…
На цей раз вже ми в оранці не схибимо –
Не та рілля у серця на межі!
Бо нам потрібна надглибока оранка,
Яка дощенту виполе бур’ян…
Вже із гнізда готові зняться орлики,
Бодай добром засіяти свій лан…
Та все ще нам нагальне те знаряддя
З’їдає, точить в’їдлива іржа,
А ще ота нетесана парадність
Мішає нам – зловісна і чужа!
Перекуєм байдужість на орала,
Іржу ми зчистимо із лемешів!
Та, щоби пильність наша не дрімала,
Відточимо ще й леза у мечів!
…Весна і Пар – орач стальною дибою
Злостиве лабузиння загорта…
І скоро вже над рідною садибою
Феєрію влаштує доброта![/color]
[/b]
17.04.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660260
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 21.04.2016
[i]...Лиш мить мізерна до хули,
Лиш крок короткий до покари...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]
[i][b][color="#e110e8"]Себе й усіх вітаю я Олекс
Із Днем, що йде до нас весняним степом!
Не терпить, знаю, він примички «екс-»,
Бо недарма ж мандрує з словом "теплий".
Теплом своїх нескорених сердець
Зігріємо нараз ми всю планету…
Їй не гряде принизливий кінець –
Пощо б жили на ній такі поети?!
То ж прославляймо милість і красу –
Вже годі все своє навкруг ганьбити!
Я й свій камінчик в шаньці припасу
І покладу в селитву**, щоб бутити…
Ще випустим із вулика бджолу,
Щоб мед з полів у наший дім носила…
Залишимо за вуликом хулу,
Бо в рої однодумців – наша сила!
Й які б дебати в гурті не були –
Не ставте во главу життя почвари!
«Як мить мізерна до експрес-хули,
Так крок короткий до її покари»…[/color][/b]
30.03.2016
________
*Принагідно дякую всім друзям, хто поздоровив
(і не поздоровив) мене з Днем народження. Попри
все я люблю вас і обіцяю тішити й надалі своїм словом
і ділом, хай навіть інколи перцюватим… Бо такі ми,
Олекси-овни, є – занудні правдолюбці! Але – теплі…
**Фундамент.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Я вдячна Богу за своє життя,
Я вдячна рідним за любов до мене,
Я вдячна всім хто поруч у житті
Ви так багато значите для мене,
Я вдячна тим, хто зраджував мене,
Штовхав у спину коли так боліло
Бо знаєте, що в цьому головне?
Ви мене кращою й сильнішою зробили,
Я впевнена, добро понад усе,
А віра в серці є, була і буде,
Життя буває іноді жорстке
І всі ми помиляємось, ми ж люди,
Важливо у собі нести любов,
Важливо подолавши всі поразки
Встати і спробувати знов і знов
І ти побачиш, завтра буде краще,
Сонце всміхається і тепло навкруги
І хоч душа стурбована, я знаю,
Все зміниться на краще у житті,
Все буде добре, я так відчуваю.
Автор: Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651258
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Моя небесна і воскресна Ю.
Тобі віддав я голову свою
Я не предтеча - не пророк
Закинь в темницю чи в мішок
Чи в Чорне море
За право зняти твій вінок
На все готовий
За право зняти дум замок
З душі твоєї
Торкнутись теплих пелюсток
Грудей камеї
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651265
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Так відзначали другі роковини кривавого
потопу на Майдані... З міста подій 21-го...
[youtube]https://youtu.be/ew_8b3OtF3Y[/youtube]
[i][b][color="#eb1135"]Пів-сон... Дрімота... В сонний ранок
Вже лізе день-договірняк
Крізь пів-проникність пів-фіранок –
Як зупинити даність?.. Як?
Як вгамувать слово-точивість –
Крізь сон – нав′язливих думок,
Щоб їх словесну лжецнотливість
Бодай замкнути на замок?..
...Як хочеться послати в далеч,
Де і Макар телят не пас,
Ту голоцюцькувату каліч –
Керманицько-старшинський клас.
Бо продають вони державу
Й народ наш – велетень – за гріш,
Аби спасти мерлицю* ржаву,
Аби самим було не гірш!
То ж, браття, нумо до роботи –
Сурма́ козацька кличе нас...
Й на цей раз виметем підлоту,
Але востаннє – грянув час![/color][/b]
22.02.2016[/i]
_________
*Овеча шкура.
Фото - автора (вчорашнє)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645914
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 13.03.2016
Оці засмучені зимові яблуні.
Чомусь і їх жалію, і себе.
Нагадують ребристі дирижаблі,
Що боязко спустилися з небес.
Була пора, коли пружнясті віти
Аж розпирало від чуття краси.
Вони парили в океані літа
І цілували над собою синь.
Їх, певно, тішила своя привабливість
І безкорисливий для світу дар –
Оті усміхнені рожеві яблучка,
А зараз ані листу, ні плода.
А зараз, мабуть, сумніви буравлять:
Чи вистачить терпіння і снаги
На час, коли царюють тут сніги?
Щоб знов – у небо! Ніби дирижаблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639083
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 10.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Інколи дорожче слів,- мовчання, коли в очах навпроти є вогонь, в обох,душа наповнена коханням, гріє тепло поєднаних долонь! Розкаже, і не мало нам мовчання, красивих слів і не потрібно чуть, а музика сердечного кохання із посмішкою,-розуміння путь! Лише у тиші,велич вся мовчання, внутрішній голос,кращий всіх учителів, любовне пишеться оповідання, великим почуттям,без зайвих слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631944
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 28.12.2015