Не предавай себя, мой милый друг
Ведь жизнь твоя неповторима!
Ты можешь жить то там, то тут
Купаясь в радости неторопливо.
Ступай по жизни радостно, любя
И будь моменту благодарен,
Ведь эта жизнь для счастья нам дана
Любовью свыше каждый был одарен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915337
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 24.12.2021
«And talked of the dark folk who live in souls
Of passionate men, like bats in the dead trees…»
(William Butler Yeats)
Моя меланхолія – це листок винограду,
Що червоніє на холодній стіні старого Дубліна,
Стіні, що ховає моє alter ego від мене самого –
Неприкаяного знавця крокодилячих черевиків
І скрипаля холодного осіннього вітру (назавжди).
Моя меланхолія – це жінка вдягнена в чорний плащ,
Що ходить в кам’яний собор Святого Патріка
Лише скорботної п’ятниці – коли небо заплющує очі,
Небо, що нависає над нами як дзвін чавунний,
Що гуде нову пісню про чорну смерть – голосно.
Моя меланхолія – це пісня нічного сірого птаха
І крик над болотом сивої жінки, що почуєш лише раз.
І тільки кулик і чапля всотують звуки його щоранку,
Але бояться переказати людям – мешканцям пагорбів:
Зелених овечих лобів трави і спогадів. І сивого диму.
Моя меланхолія – весталка в білій туніці таляріс,
Що йде бруківкою гонорового мармурового Риму
І несе в очах вогонь – полум’я Вести – дочки Часу
І мислить про квіти кольору неба, що очікують осінь,
Що сумна як забута хатинка, де жила самотою вдова.
Мою меланхолію зустрів я вчора в образі миші
На горищі старого замку відчинивши віконце –
Впустивши промінчик осіннього жовтого Сонця
В темряву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927176
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Тенета ладите своїх глибин.
Пірнути, геть забути час і простір,
В анабіозі затонути млості,
Зректися світу? Лише Ви, один.
Стати зручною жменькою життя,
Своїх позбутись поглядів і віри,
Струною розтягнутися на лірі,
Завмерти фоном до віршів-звитяг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918608
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 09.07.2021
"Приглашайте, сударь, приглашайте...
Объявили вальс уже давно!
Я томлюсь, Вы видите? Решайте!
Или Вам, мой милый, все равно?
Мое сердце Вами истомилось"...
Прикрывая веером лицо,
Дама элегантно улыбнулась
И поправила на пальчике кольцо.
Сударь долго-долго не решался,
То бледнел, то чувственно краснел.
Взглядом он как-будто извинялся,
Что немногословен он, несмел.
Между тем кружили пары в вальсе,
Музыка звучала и звала...
Он стоял в смущении и в трансе...
А она...сидела и ждала.
P.S
Так бы завершился наш рассказ,
Просидела б дама без танцора.
Но внезапно: "Можно, леди, Вас?"...
Даму, не стесняясь, без укора
Закружил почтенный господин
В вальсе, в польке, а потом в кадрили.
Что же сударь наш? Стоял один
И мечтал о танце с дамой Лилей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918416
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
пустеля білих снів
на тонкому льоду...
чи затісно... чи забагато...
[i]30.01.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903328
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Передноворічне… грудень б’є у дзвони…
Сніжно-стратегічне – це не забобони )…
В келихах – бажання, в вогниках – надії…
Спраглі сподівання: розуму і миру…
Посмішок рідненьких! Радості й достатку!
Щоб в країні й в хаті все було в порядку! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899792
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 15.02.2021
Щоб любити свою калинову,
Мальвооку стежину буття…
Помандруй у місця неказкові,
Що не мають початку й кінця…
Подивись на краплину-планету…
Віднайди в ній споріднений рай…
Щоб у кольорі фіолету
Малювати бузковий розмай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897394
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 15.02.2021
я верю - у тебя всё хорошо!..
моей любви туманность пахнет мятой...
воспоминание тёплым облаком объято...
улыбкою меж рёбер... а ещё.................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836949
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 15.02.2021
В зеркало души загляни
Там понятно все и без слов
То ли на душе облака,
То ли солнце жжет и любовь
Может, пробивает слеза
От тоски и долгих разлук
В зеркало души загляни
Там увидишь все, милый друг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551594
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 15.02.2021
прозорі перлини
збирає січень в долоні
пташки співають
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639382
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 15.02.2021
Где-то между судьбой и счастьем
Между легкостью и неоспоримо
Между прошлым и новым здравствуй
Между огненно и любимо
Где-то между созвучий и бликов
Между светом и серой тенью
Между звуков медово разлитых
Между крошечных вдохновений
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650878
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 15.02.2021
мысленно... пожелаю тебе тепла...
и поздравляю... ........не ворошить...
а у белой лебедки, как и ангела,
два крыла... ...жить... любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812211
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 15.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2019
А гілля берізок,
Наче серпантин
Блискучий та срібний,
Нахилилось вниз.
На ньому зірками
Іній сяє теж.
Зимонько кохана,
Душу не бентеж
Своїм диво-царством,
Мов із кришталю.
Пору цю пркрасну
Дуже я люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823609
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
[b]Глазами окон, вымытых отменно,
Мы на окрест свободы поглядим…
_______
…и что мы видим?! В округе Вселенной
Вооружённый ангел-херувим,
Посланник Бога, оберег Ковчега,
Не что иное – мудрость бытия
Даёт отчёт – для приговора Света,
О размножении людского «Я»…
_______
Идёт война… Люд гибнет постепенно
В пучине сор – за Малым и Большим?![/b]
05. 07. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798207
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 06.07.2018
В нас різні у житті фінали й старти, є серед нас щасливчики й невдахи, коли в руках у нас козирні карти, то доля починає грати в шахи! Багато хто бере з собою зброю, переступають через нас на східцях слави, як правило життя вважають грою, всі ті хто не дотримується правил! Звикли до свого рідного комфорту, одним хатинки, в інших є маєтки, в житті все так, як певних видах спорту, відверто брудно без ніякої чернетки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796990
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
«Безцінна порада матері»
Доросла дочка прийшла до матері і запитала у неї ради: - Мамочко, я так люблю свого чоловіка. Але недавно я зустріла іншу людину, і тепер всі мої думки лише про нього. Я не хочу зраджувати чоловіка навіть в думках, але у мене немає сил вирвати грішне почуття до іншого з душі. Що мені робити? На ці слова мати відповіла дочки: - Донечко, наші почуття - це квіти, які ростуть в нашій душі. У твоїй душі зараз дві квітки. Одна з них - неяскрава, але така ніжна і благородна квітка любові до чоловіка, який ти сама посадила. Вона буде цвісти все твоє життя і принесе радісні плоди, якщо ти будеш поливати його. Інша квітка - яскрава, але отруйна квітка пристрасті, яка виросла без попиту в твоїй душі, і як бур'ян краде всі сили у першої квітки. При цьому вона недовговічна і безплідна, як не поливай. Донечка, не в твоїх силах вирвати другу квітку з душі. Вона є. Але ти завжди маєш вибір. Ти завжди можеш вибрати, яку квітку поливати, а яку ні. Якщо ти будеш поливати тільки першу, то друга скоро зів'яне і перестане отруювати тобі душу.
Переклала на українську мову 15.06.18 9.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795708
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Три троянди на жовтому тлі
Із опалого листя кленового –
Викид гніву твого випадкового,
Що лишив борозну на чолі.
Я ніс квіти крізь всесеньке місто,
Вони свіжі, як подих зими,
Не кидай їх, прошу підніми,
То ж кохання моє в зелен-листі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787852
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 18.04.2018
[i]Буковки… Буковки… Буковки – в ряд
Бог неба пишет заданье – наряд
Людям, творцам, почитателям Веры,
Лейб-демиургам, слагателям темы
Дум сокровенных на веки веков
Всем: Написать мириады стихов!!![/i]
21.03.18 – Международный День поэзии
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783523
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Часи в країні діють бойові, і переважній більшості народу, не до дієт і до розмов про моду, не розраховує народ на чайові! Не вистачає на життя зарплат, спустошені давно усі заначки, куди не глянеш жебраки й жебрачки, а чайові з столиці до Карпат! Турбують катаклізми світові, зросла усім на радість мінімалка, розправте плечі, тільки в бджілки жалко…а ви даєте чи берете чайові?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777455
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Сколько ж их со мной несётся?!
Разглагольствует метель…
Царь-буран с неё смеётся
И вздымает карусель…
Бублик вертится налево,
Клуб барашков вправо мчит…
Шебаршит по центру с гневом
Ось несдержанной пурги…
Рёв да ругань в сердце тренья…
Пульс метельной суеты
Поднимает столб давленья
Воцарившейся зимы…
Сколько ж в ней кругов вращений?
Сколько стёжек кривизны?
Сохранит мороз степенный
Разведённые следы…
18. 12. 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766722
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017
*Де ж мого слова хоч би хоч луна?*
Ліна Костенко
Що ж це за настрій? Якась дивина;
- *Хочеться чуда і трішки вина*,
Снігу надворі, сонця та неба,
Чого ще душі для радості треба.
Нового року! Вечір Різдвяний.
Добру кутю в горшку полив'янім,
Кільце ковбаски, грудочку сиру...
Боже, про що я?.. Так хочеться миру
На теренах твоїх, Україно.
Щирі колядки звучали б дзвінко.
Мир і любов на заході й сході.
Радість й достаток у кожній господі.
Боже Великий, у Тебе прохаю,
- Миру і спокою Рідному краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764999
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Годинник тихо тікав на стіні,
Неначе щось розповідав у хаті…
Він не будив, будили нас півні,
Що починали зранку галасати.
А він ішов, немов спішив кудись,
Тоненька стрілка обганяла товщі…
Вже новий день від часу пробудивсь,
А він ішов, немов збиравсь до прощі.
Він точно йшов, ні хвилі наперед,
Не вмів також спинятись, чи вертатись,
Тут чіткості ніхто не відбере,
Він тихо тікав, бо не вмів мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751358
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Уже написаний давно
Сценарій фільму – «Про життя».
Тепер знімається кіно,
Хоча роки летять, летять…
Відпочиває Голівуд,
Не бачив світ таке кіно…
Цей фільм оцінить лише люд,
В якому все і вся було.
Чи буде «Оскар», а чи ні,
Це знаєш ти і знаю я.
Не треба грамот на стіні,
Бо головне для нас сім’я.
А «Оскарів» у нас, аж два,
За цей сценарій при житті.
В них наша гордість і дива -
Це наші внуки золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749743
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Ой, заграв в дуду вербову
Теплий свіжий вітерець,
Одягла весна обнову,
Сукню зелену чудову
Та й пустилася в танець.
Закружляла, закружляла
Поміж кленів та беріз,
Диво-квіти розсипала,
Що із рукава дістала,
І залишила в траві.
Покотились, покотились
Вони далі по землі,
В синє небо задивились,
Там же сонечко з"явилось,
Усміхалося до них.
А весна помчала далі
Лісом, полем аж на луг,
Із птахами розмовляла,
Разом з ними заспівала.
Ой, яка краса навкруг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733736
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Ясніє промінь у моєму серці,
Зникає сум і розпач у моїй душі,
Стаю на захист вірно своїй неньці
Така ж рясна вона щороку на весні.
Така невинна, чиста і прозора
Щораз квітуча й вічно молода.
І землі не засіяні з полова,
І іншої такої більш нема.
Вона одна – куди ведуть усі дороги
Вона одна – де сили збракне ворогам
Най подолають всі земні пороги
Та царювать на Україні їм не дам.
Вона своєю волею багата,
А незалежністю чомусь іще крихка,
Своєю незбагненністю крилата,
Глибоко мисляча і мудрістю проста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730938
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Летіли дикі гуси в небесах,
Журавлики теж відчували втому,
Лелеченьки долали довгий шлях,
Усі птахи верталися додому.
З країв далеких та до своїх гнізд,
До рідної землі, що їх зростила.
Триває так уже багато літ,
Хоча до крові натирають крила,
Та поспішають радісні сюди
В сади, ліси, луги та озеречка,
До очеретів та до води,
Де дихається вільно їм і легко.
Бо рідний край, мов батечко для них,
Земля, як мати діток виглядає.
Любов безмежна до Вітчизни їм
Вижить в чужих краях допомагає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730577
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2017
Кортів той біль, ота жагуча спрага,
Пекельні достигали врожаї,
А я сміялась, думала - розвага,
З дощами обіймаються гаї.
Дощить слізьми, бо щастя вмите ними,
Розіп"яте, той хрест не кленучи,
Злетіло в ніч хмаринками легкими, -
Вустам цілунок пристрасний гірчить.
Короткий біль... потроху витікає
Життя із вен, порепаних вві сні,
Та тільки знов душа моя питає:
"Коли ти болю завдаси мені?"
І я прийму його, в пісок ті сльози
Впадуть, лишивши опіки навік.
Тор вогняні із неба шле погрози,
Але тим болем ти мене прирік.
Нехай недовгий вік сумного щему,
Ще довший у чекання без надій.
Переступити вдвох поріг Едему,
Небесний обіцяє Лицедій...
09.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664832
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 20.04.2017
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/2016/04/blog-post_78.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728562
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
А я ще вчора не послухав маму,
Не дякував за чашку молока…
І буде совість мучити роками,
Чому синівська вдача отака…
Невже так важко подивитись в очі,
Сказати було «Дякую!» в той час.
Тепер щодень і часто серед ночі,
Перебираю в пам’яті не раз.
Мама змовчала, бо любила сина
І я не бачив смутку у очах.
Тепер сам батько, в мене є дитина,
Тепер у мене очі у дощах…
По-іншому сприймаю все довкола,
Перебираю в пам’яті роки.
Життя – воно завжди іде по колу,
Мої дощі торкаються щоки.
Ніколи «Ні!» не говоріть матусі,
Вона ховає від дітей сльозу…
Робіть добро, щоб мама була в дусі,
Ловіть думки матусі на льоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719234
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Я дякую Богу й долі,
Що в Клуб мене привели,
І на поетичнім полі
З віршів мені храм звели.
З вас кожен уласне світло
У душу мою вливав,
Й слова, що любов’ю квітли,
Магічні, п’янкі слова.
І кожного постаралась
Насіять добра душа.
Пила їх я й усміхалась
Краплинкам того вірша.
В світ мені здавсь милішим,
Адже вас он скільки є,
І січень враз потеплішав,
Мов літечко настає.
Спасибі вам, друзі милі,
За вашу любов тепло,
Ніколи щоб не томились,
Намічене щоб збулось!
Хай Музи вас не лишають
Й здоров’я не підведе,
Бо в кожного з вас душа є,
Що трудиться ніч і день!
26.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714512
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Напередодні дня Різдва
Прийшла Євгенія свята,
В святвечір-- з Ангелом Євгенії,
Щоби родились в світі генії.
У другий день Різдва святого--
Пречиста Діва людства всього,-
Прийшла вітати всіх Марія,
Щоби в серцях жила надія.
А в третій день -- святий Степан--
Зимових свят господар й пан,--
Несе Ісусу світлу віру,
А нам -- любов свою ,в офіру.
Святий Василь поза Степаном...
Пливуть святковим караваном
Дні ймень святих, приходять в гості,--
Їх охоронці -- з Високості.
Там, де Марія, там -- Іванко
Спішить засунути фіранку
Різдвяних свят вже по Предтечі
Закинути мішок на плечі...
Але ж -- бо ні...
Спішить Тетяна :
Візьміть мене до себе в сани,
Я -- доня Ангела святого,
Він -- охоронець ймення мого.
Уже... вмостилась! Тож рушаймо,
Їх спокій всіх оберігаймо :
Малих, дорослих, літніх,милих
Спокійних, добрих і сварливих...
Щасливий путь ! Легка дорога
У світ від кожного порога.
Рушайте, сани !
Ну-мо ж , коні !
Бувайте всі живі й здорові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714445
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Звечора ще сіяв дрібний надокучливий дощик, а на ранок випав
перший сніг.Він був чисто-білий з ледь помітною небесною просинню.
Дерева,котрі іще зовсім недавно були мокрими, сірими та непривітними,
здавалися красенями.Вони стояли, мов заворожені у сліпучо-білих кожухах
та збитих набакир пустуном-вітром шапках.
Лісова красуня ялинка зараз особливо здавалась чарівною.Вона дивилася з-під пухнастої снігової хустинки своїми великими відкритими очима, які сором"язливо прикривала довгими зеленими віями.
Аж ось із-за обрію плавно викотилося сонце.Поглядом господаря оглянуло все, що діялось навколо.Потім, зачерпнувши золотим ковшем блискучих прозорих намистинок, розсипало їх усюди. Сонячні зайчики весело застрибали з однієї намистинки на іншу.Усе заграло, засяяло
барвистими кольорами веселки.
Народжувався перший зимовий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701032
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 24.01.2017
…Оправа снова в камне появилась,
Кристалл угас, пришёл твой рок,
Смотри, как над землёю разгорелась
Война, что предсказал её пророк.
Смотри, во что мы все шагнули –
Вокруг бетон, цемент, азот,
Война – война идёт по кругу,
Война за жизнь, любовь, полёт…
Смотри – что нам вчера лишь снилось,
Сегодня потеряло смысл,
И наша жизнь мне пригодилась
в моменте перелома числ.
Инфокристаллы скоро треснут
С переизбытком наших душ,
Но кто же памятник воздвигнет
Всем тем, кого залила тушь?
Оправа снова в камне появилась,
Хотя её никто и не менял;
Кристалл, угаснув, засветился,
Хотя его никто не затенял.
Так я не знаю, что здесь было:
Поймай, найди в земле свой след –
И не могу представить, что забылось
В толпе непрожитых побед…
Не знаю, когда в космос путь проляжет,
И ляжет ли он вообще,
И кто мне руку сквозь себя протянет
В другие разумы в «Нигде».
Смотри, что выдумали люди –
Сколько во зло, что для добра?
Меня давно уже не будет,
когда придёт сюда пора
когда посыплются ответы
на мой незаданный вопрос,
и я не знаю, будет ль где-то
тот, кто воспримет их всерьёз…
Оправа рассыпается на грани,
Кристалл вновь чистый, как роса,
И снова новый свет для новых,
А мы – как снег для февраля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714202
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Який солодкий, ароматний запах груш!
Їх на шматочки дрібно-дрібно ріже мама.
Троянд червоних на подвір'ї квітне кущ
Й розмова нескінченно ллється поміж нами.
Ось мама усміхнулася й навкіл очей
Зібралися густі морщинки павутинням,
А очі голубі з відтіночком ночей
Недоспаних, сумних й важких, немов каміння.
Вдивляюсь з ніжністю в обличчя дороге,
Так хочеться на ньому сум осінній стерти
Й шкодую, що не сказано щось головне.
А пам'ять свідок невблаганний й дуже впертий,
Веде крізь сни у рідний дім і аромат
Грушевий знов знайомо й легко огортає...
А на душі ще важче, чим було, в стократ
І сон, де мама ріже груші, геть тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Який солодкий, ароматний запах груш!
Їх на шматочки дрібно-дрібно ріже мама.
Троянд червоних на подвір'ї квітне кущ
Й розмова нескінченно ллється поміж нами.
Ось мама усміхнулася й навкіл очей
Зібралися густі морщинки павутинням,
А очі голубі з відтіночком ночей
Недоспаних, сумних й важких, немов каміння.
Вдивляюсь з ніжністю в обличчя дороге,
Так хочеться на ньому сум осінній стерти
Й шкодую, що не сказано щось головне.
А пам'ять свідок невблаганний й дуже впертий,
Веде крізь сни у рідний дім і аромат
Грушевий знов знайомо й легко огортає...
А на душі ще важче, чим було, в стократ
І сон, де мама ріже груші, геть тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Шепотіли збоку — богомільна...
Відрікатись — то не вірити в Христа.
Жінка повернулася повільно,
Посміхнулась на чужі слова.
Хтось сказав: вона люби́ть не вміє,
Скільки літ, а досі ще сама.
А у ній — весняні заметілі,
А у ній — заквітчана зима...
Співчували нишком — нещаслива.
Певно, доля випала за гріх?..
Вíрші із душі вона творила,
Їй здавався милим Божий світ.
Хтось казав, хтось говорив і мислив —
Різні ду́мки (писані й на слух).
Жінка, — наче небо променисте,
Доброти — повнісінький ланту́х...
Вся вона — залюблена й багата,
Мов осінній сад серед снігів,
А в душі вона була крилата,
Та ніхто збагнути не зумів.
Йшла собі велично світокраєм
І не раз верталася у юнь,
Де любов палала сонцеграєм,
Доброта — мільйонами відлунь.
Все на світі можна говорити...
Різні погляди у мудрих вчителів.
Жінка роздавала всім привіти
І людей любила на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Достиглий колосок – нектар землі,
Це гордість української держави.
Він в душах українця на стеблі
І ним народ пишається по праву.
Налитий колос – золоті поля,
Хліб на столі із нового врожаю.
А коли хлібом дихає земля,
Народ хвалу землі такій співає…
Шануймо колос, в пшеницях поля
І прапор синьо – жовтий, що над нами,
Нехай хлібами славиться земля,
А Україна доньками й синами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708880
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Заколисана вітром заснула зима,
Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво
Теж гойдається тихо.Тікає пітьма,
Темну постать свою по кутках десь ховає.
Під ногами сніжок на морозі скрипить
І старезні дуби всі стоять, мов сторожа,
Із м"якенької хвої у зимоньки ложе,
Натомилась вона, то ж нехай ще поспить.
Вранці знову до рук біле сито візьме,
Кучугур височенних насіє-навіє.
Що вона господиня - хай кожен збагне
І виконує справно її повеління.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707861
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2016
(на прохання Алли Губені)
Після теплих днів весняних
знов мороз і хуртовина,
замість ніжних слів духмяних
вітер виніс вирок – «Винна!»
Не врятує покаяння -
вже не вперше розіп’ята!
Прощення, як подаяння -
уявив себе Пілатом?
Зранена душа поета
мовчки на хресті страждає,
знов засніжені верета
вітер вранці розстеляє…
Крижанію в безнадії,
як протест, моє мовчання,
на поталу лицедіїв
віддаю слова зізнання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706290
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Мені не підкорилися сумні слова,
тому що радісна душа чинила спротив,
вуста кричали: «Шаленій, поки жива,
танцюй, співай, і відчувай життя на дотик!»
Як правило, я прислухаюсь до порад,
бо вірю в Божу мудрість сказаного слова,
і завжди в хаосі сучасних автострад
знаходжу шлях, де в повній тиші спить діброва…
Блукаю в хащі, ніби Мавка лісова,
лиш тут на самоті з думками я щаслива,
звучать емоції відлунням у словах,
змиває в серці сум мажорних звуків злива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706144
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Вони ішли та весело сміялись,
За руки взявшись, як тоді, давно,
Щось згадували та розповідали,
Життя ж перед очима, мов кіно:
То кадр веселий, то із болем смутку,
Високий спуск, а то крутий підйом,
То в лузі ніжні-ніжні незабудки,
То край дороги знов чортополох.
Тих кадрів було у житті багато,
Воно ж не тільки мед, а сіль й полин,
Не лише радість та яскраве свято,
А лиха вистачало і біди.
Та недарма долали перепони
І труднощам був нескінченний лік,
Бо сад квітує рясно й плодоносить,
Міцний красивий, мов фортеця дім.
А діти й внуки - то найголовніше
Надбання їхнє за усі літа.
Життя ж бо свою книгу й далі пише,
У ній - сторінка їхня золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705561
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
«Жорстоке Щось позначить і оберне
єство краси на те, що йтиме в тань…»
(Райнер М. Рільке)*
Осінь слідами крука-нездари
На мокрій землі сподівань
Шкандибала за хвіртку холодних днів,
Блукала-блудила жінкою божевільною
У сукні подертій для вітру-коханця
(Бо така вона – осінь
Без імені, без бажань-гирьок:
А на терезах все, навіть спогади),
Але йшло Щось, гупало-тупало
У темряві кроками важкості**,
Ступаючи шкірястими стовпами-ножиськами
На листя опале жовте
(Жовтіє все),
І мало не все стало тліном –
Навіть хвилини-монетки торжища:
Полічені, позбирані, погублені, позначені:
Мало не все
Обернулось у тлін:
Сірий, як сама буденність.
Трохи тліну – на горище,
Трохи длані – в пивниці,
Трохи Ніщо – жебракам в капелюхи,
Трохи ночі – в торбу безхатькам,
Трохи заліза – в кишені потопельникам,
Трохи глузду – капітану «Титаніка»,
Трохи щастя – самогубцям,
Трохи чорнила – мені***.
Щось: розмовляю з ним і тішуся:
Не до мене воно прийшло, а до осені,
Все стане тліном, але не сьогодні****,
Я старий, а світ ще старіший,
А хтось зістарівся ще в утробі матері,
А хтось живе на Місяці –
В кратерах його колодязях.
Тільки не Щось – не воно…
Примітки:
* - Переклад Мойсея Фішбейна
** - Ноги його нагадують плоскоступи слона.
*** - Та не треба мені того чорнила… І так вірші напишу – гілкою на снігу.
**** - А може і сьогодні. Тільки не кажіть, що я вас лякаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705230
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2016
Душа шукала прихистку й тепла,
Бо змерзла від байдужості людської,
Але чомусь його так й не знайшла,
Не мала вона затишку й спокою.
Куди не кинеться, усюди тільки зло
І замість хліба камінцем хтось кине.
Чи це на світі завжди так було?
Бідна не знала вже й куди полинуть.
Залишила сердешна білий світ
Та й подалася в Небо, аж до Бога,
А Він їй мудрий дав такий отвіт:
-Ой, правильно ж зробила ти, небого,
Що ти до Мене на поклін прийшла,
Тебе я поселю в Небеснім Царстві.
І спокій тільки там вона знайшла,
Хоч на землі і не зазнала щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699081
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Одолжи мне уверенность в завтрашнем дне,
Дай всем мыслям моим подержаться за руль,
Прогони из жизни черные краски
И стань для меня, как зеленый патруль.
Я в облаке красном пылинкой блуждаю,
В бессмысленном танце встречных ветров
И безрезультатно ищу я значенье
Смерти и жизни, реальности снов.
Подскажи мне мой путь, покажи направленье,
Мечте подскажи как ей нужно дышать,
Ты ей одолжи огромные крылья,
Чтобы их ураган не смог бы отнять.
Одолжи мне любовь, я верну ее, милый,
Ты мне верь, никогда не останусь в долгу.
За любовь лишь любовь я верну в твое сердце.
Если ты в меня веришь, я тоже смогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697983
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Ви помовчіть, коли говорять очі,
Вони розкажуть більше ніж слова.
Чи голубі, чи темні, наче ночі,
В них своя мова, як душа – жива.
Пр:
Поглядом скажеш більше ніж треба,
Очі – це музика, очі - пісні,
Очі - це зорі, очі – це небо,
В них ми згоряємо, мов у вогні.
Вони і губи зводять в поцілунку,
І меркне світ, лишається любов.
П’янить кохання вищого гатунку,
А очі його просять знов і знов.
Пр.
Люби мене так просять її очі,
Тебе люблю у погляді його…
Не тільки вдень, частенько серед ночі,
Читаєш погляд милого свого.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697296
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Як тихо ступають коні,
Як вітру бракує гриві,
Коли вони у загоні.
На волі ж вони щасливі…
Летять, наче метеори,
Розсідлані і на волі,
Тоді на траві узори,
Прикрашають їхні долі.
Коли без сідла й вуздечки,
Коли шия тятивою,
Як ніздрями запах гречки,
Вдихається із росою.
То коні тоді щасливі,
Тоді їм товариш вітер.
Буланий кінь, а чи сивий,
Кінь прагне на волі жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695316
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Квітнуть хризантеми, мов дівчата,
В золотисту пору - восени.
І чекають хлопці свого свята,
Час, коли над хатою клини.
Піст пройде, у дім прийде дружина,
Хоч «медовий місяць» вкраде час.
Буде в них кохання і дитина,
Полум’я в серцях горить якраз.
Їхні губи стомить поцілунок,
Щастя не лякатимуть сичі,
А кохання вищого гатунку,
Викарбують губи уночі…
Коли квітнуть ніжні хризантеми,
Для кохання це найкращий час,
Пише осінь золотом поеми,
Вітер із дощем гаптують вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695317
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
«Я не здатний жити в інших широтах
Я нанизаний на холод, як гусак на рожен…»
(Йосип Бродський)
А я теж не здатний
Жити в інших широтах:
Сонячних і гарячих.
Туман і мокряк ірландський
Так в’їлися в моє тіло,
Що сам я став білим
Від бороди до глибин душі,
До її найзаплутаніших лабіринтів
З вапняку – біломурованих.
Я так звик:
Якщо море – то конче холодне,
Якщо берег – то конче вітряний,
Якщо вересень – то конче пустка
Вересова – а під ногами торфовище,
А під торфовищем сплять королі,
А дощ з неба завісою,
А роса сріблястим намистом
Холодним, як вістря стріл,
Якщо вітер – то конче колючий
І все в обличчя зоране зорями,
Холодними, як все тут
На острові зеленому озерному.
Якщо жовтень – то конче туман
Там, між листям кленів,
Там, за доторком до кори явора,
Там за пальцями ясена.
Там.
Де море гойдає човен,
Де хочеться в кам’яну хату
До жаркої ірландської пічки,
Де запах картоплі печеної
І кожен кухоль з дерева різаний
Пахне старезним віскі.
Там – де холодно.
Там – де осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695330
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
«…Зорі
Наче розбитий термометр:
Кожний квадратний метр
Ночі ними засіяний…»
(Йосип Бродський)
Розбитим термометром зір
Я міряю температуру
Цього хворого Всесвіту.
Боюсь подивитись навіть
На цифри готичні приладу:
Раптом переконаюсь,
Що температура сього Всесвіту
Як у мерця.
Хоча десь,
Хоча десь за хмарами туманностей
Сказав мені вголос:
«Докторе!
Не поспішайте діагноз ставити.
Всесвіт живий.
Він навіть не хворий.
Ви лише зазирнули в шпаринку,
Лише побачили обрізані нігті,
А думаєте, що обстежили пацієнта.
Лишіть собі свої цидулки,
Свої прагматичні клізми.
І не треба мене називати «Старим»*
За давнім ірландським звичаєм.
Ви любите розглядати
Одну з моїх іграшок:
Гарну Ви придумали назву:
Всесвіт.
Є в цьому слові щось біле,
Щось від друїдів:
Цих диваків у ліс закоханих ,
Цих збирачів каменів,
Які інколи розмовляють,
А інколи вершать – долю,
Цих ловеласів потойбічного,
Цих біло-вбрано-здивованих.
Отож не журіться, докторе,
Напишіть краще в оцій
Історії хвороби:
Все тимчасове…»
Примітка:
У нас в Ірландії його ім’я теж не прийнято вимовляти намарно. Називають його легким натяком, наприклад Старий. Він не ображається…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695306
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2016
В одному невеличкому селі жив хлопчик Славко. Діти старалися триматися від нього осторонь, бо він завжди робив комусь кривду – то штовхне, то ніжку комусь підставить, то річ якусь в когось забере, а тоді ще й дражниться, втікає, хоче, щоб його доганяли. А як гримаси уміло корчив! Одним словом, задирака. Діти не беруть його до гурту, а йому кортить. Постоїть він озбоку, поспостерігає за ними, а тоді стане просити:
- Візьміть мене до гри. Я більше не буду нікого кривдити. Чесно!
Зм’якнуть серця в дітей, приймуть Славка до гурту. Та хіба йому вдасться довго витримати добрим бути? То вщипне, то по плечах вдарить, то кине комусь на голову черв’яка чи мурашку.
Якось діти не на жарт розсердились на хлопця й сказали йому:
- Більше до нас не підходь. Ти тепер для нас те саме, що дірка в бублику.
- Налякали! Ой, налякали! – закричав Славко. – Не хвилюйтеся! Обійдуся без вас!
Минув день, другий, третій пішов. Сумно хлопцеві зробилося без дітей.
- Може, забули минулі образи? – подумав. – Приймуть до гурту, як це й раніше було?
Підійшов до дітей. Вони грали в «Піжмурки».
- Можна мені з вами? – запитав.
Ніхто не відповів хлопцю. Славко повторив:
- Агов, до гурту візьмете? Я більше не буду вас кривдити. Слово даю!
І знову – тиша. Наче ніхто не чує слів Славка. Діти граються, спілкуються між собою, а на нього ніхто не звертає уваги. Боляче стало хлопцю. Постояв він з пів годинки та й пішов, куди очі глядять. Ноги завели його до лісу, що стояв за селом, в якому Славко проживав. Бродив по ньому хлопець, бродив, а тоді, побачивши пеньок, сів на нього, бо стомився. Заплакав голосно. Нікого ж поруч! Аж тут сивобородий дід надійшов з кошиком у руці, в якому гриби. Підійшов він до Славка.
- Що сталося, хлопче? – спитав. – Може, ти загубився? То я тебе виведу з лісу.
- Ні, не загубився я. Просто мені боляче. Діти не хочуть зі мною гратися.
- Чому?
- Я часто робив їм кривду.
- Але навіщо?
- Не знаю. Це мене забавляло.
- А ти не ніколи не пробував поставити себе на місце тих, кому зло чинив?
- Ні. Але, думаю, мені було б прикро.
- Добре, що ти це усвідомив. Ось що, хлопче, дам я тобі пораду. Якщо ти прислухаєшся до моїх слів, то все в твоєму житті переміниться на краще.
- Говоріть.
- Кожна зла думка, зле слово чи злий поступок лягають темною плямою на душу. Коли цих плям набирається багато, душа стає чорною-чорною, як ніч безмісячна, а людина – злою-злою, як вовк, який не їв тиждень. Таких людей (з чорною душею) бояться, їх ніхто не любить. Коли ж думки, слова та вчинки людини добрі, то душа в неї світиться сонцем, в очах горять зорі. З такими людьми приємно мати справу, до них тягнуться люди.
- У мене, мабуть, багато чорних плям.
- Не хвилюйся. Вони зникнуть, коли ти кожну людину, яку скривдив, перепросиш, зробиш для неї щось приємне.
- Я зрозумів. Дякую, дідусю.
- Радий, що зміг тобі допомогти, хлопче. Я вже буду виходити з лісу. А ти?
- Я теж.
Славко пішов за дідусем. Він пожвавішав, повеселішав. У нього з’явилася надія на те, що все в житті можна змінити, треба тільки дуже захотіти. Коли ліс лишився за плечима Славка, дідусь раптом зник – щойно був ось, говорив – і не стало, мов крізь землю провалився.
- Де ви, дідусю? Заховалися від мене?
- Ох-ох-ох! – зашуміло листячко дуба.
Славко кинув оком навсібіч – ніде нема старця. «А, може, це і справді був дід Ох, про якого колись мама йому читала, як він ще був маленьким? Бо чого ж би тоді листя кричало «ох-ох-ох»? Гм… Як захоче комусь розказати про подію, яка сьогодні з ним сталася в лісі, не повірять! А, може, й не було ніякого діда? Може його йому уява намалювала?» Тут листя знову заохкало. Славко присів. І тут у траві він побачив палицю – дідову палицю, ту, яку він тримав у руці, коли підійшов до Славка. «Був таки дід! Не уява це, диво!» - потвердив сам собі хлопець. Повертаючись додому, Славко роздумував над словами сивочолого старця (Оха!) і над тим, яку приємну річ він має зробити для кожного, кого образив. І таки придумав.
Коли прийшов додому, вимив усе взуття, яке стояло в коридорі. Потім навів порядок у своїй кімнаті. Сів на дивані, почав читати книжку, яку йому бабуся ще три місяці тому подарувала на день народження, а він тільки одну сторінку осилив. Мама дивилась на сина і не впізнавала його.
- Що це з ним? – думала.
- Матусю, тепер я так завжди робитиму, - сказав син, побачивши подив в очах неньки.
- Я рада, Славчику, рада, – мовила мама, усміхнулася й пішла на кухню, щоб приготувати дитині щось смачненьке.
Наступного дня хлопець поснідав, взяв свою улюблену іграшку – ведмедика, з яким ділив ліжко відколи себе пам’ятає, і вийшов у двір. Там гуляла Світлана (побачив з вікна її) зі своєю молодшою сестричкою Ніною.
- Світлано, - сказав Славко, - я приніс твоїй сестричці ведмедика. Я вже завеликий, щоб ним бавитись. Візьми, Ніно.
- Це такий розіграш?- на всяк випадок спитала Світлана.
- Ні, дарую від душі.
Дівчина обережно підійшла, взяла плюшевого ведмедя в руки. Глипнула на Славка. Той усміхнуся мило.
- Ну, то я побіг, у мене ще багато справ.
Нічого не сказала Світлана, тільки знизала плечима. Такого вона від хлопця не сподівалася. Славко побіг додому, взяв велосипед і махнув на ньому до Миколки, який жив на сусідній вулиці. Той саме виходив зі свого будинку.
- Привіт, Миколо. Хочеш покататися на моєму велосипеді?
- Ти прийшов сюди, щоб посміятися з мене?
- Ні, я справді хочу дати тобі велосипед, щоб ти покатався на ньому.
- Я зібрався йти до магазину.
- То їдь на велосипеді, швидше буде, а я тебе тут почекаю.
Микола підійшов, обережно взяв велосипед. Глянув на Славка. Той стояв смирно, глядів лагідно. Хлопець сів на велик і поїхав бічною доріжкою, якою люди ходили. Коли вернувся з магазину, віддав велосипед Славкові, подякував йому. Тут ще й інші хлопці підійшли. Він і їм дозволив покататися. По черзі їздили подвір’ям, тримаючи руль руками й «без рук», а Роман ще й на задньому колесі спробував провезтися. Вдалося йому це. Славко зааплодував йому. Обличчя хлопця засвітилося, мов щойно впущена монета. Діти дивилися на Славка і не могли зрозуміти, як із кривляки-забіяки зробився добряк-зичлив’як.
Після обіду хлопець зайшов у свій сад, нарвав яблук – великих, солодких, склав їх у відерце й пішов з ними на луг, де корів пастухи випасали. Його однолітки любили збиратися там у літню післяобідню пору. Світланка і Миколка, які прибігли туди ще до приходу Славка, розповіли іншим дітям про разючі зміни в поведінці хлопця-забіяки. Коли той прибув, всі дивились на нього, мов на диво.
- Ось, пригощайтеся. Для вас нарвав, - сказав Славко дітям і висипав яблука на траву.
- Беріть, беріть, - пролепетала Світлана, - він справді пригощає. Славко тепер добрий.
- Так, не бійтеся, - запевнив Микола.
Коли діти з’їли всі яблука, хтось із гурту вигукнув:
- Ну, що, Славку, відтепер і справді житимеш зі всіма в мирі?
- Ох! – вирвалось в хлопця (тут він враз згадав діда з лісу). - Звісно, що так.
- Тоді гайда бавитись з нами у «Квача», - кинув Микола. – Втікай. – Олег ловить.
Діти побігли. Славко на мить затримався. Він відчув, що йому враз стало так легко, мовби хто з його тіла витягнув кілька кілограмів, і так світло й тепло, ніби сонце вскочило до його грудей.
- Напевно, моя душа позбулася темних плям, - подумав хлопець, усміхнувся й побіг до гурту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692300
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Два разных мира. Разных две судьбы
Там - умирали. Здесь - жить не хотели
Там - убегали чтоб себя спасти
Здесь - потому что где-то жить теплее
Мой выбор очевиден: надо жить!
Не верю наспех сказанным словам
Вдали сильнее можно родину любить
Здесь - ценят жизнь. А там была война!
Copyright: Анастасия Федоренко, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692335
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
За все тебя благодарю:
За то, что рядом ты со мной
Зимой холодной, в летний зной
Поддержку чувствую твою
За все тебя благодарю:
За все слова и пожеланья
И не помеха расстоянье
Ты просто знай: тебя люблю!
©Copyright: Анастасия Федоренко, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692336
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
[b]Город… Церковь… Рыцарь… Орден…
Тамплиер… Боец… Типаж…
Взгорок… Свет… Фонарик – скромен
Вечер… Конный экипаж…
Шорох… Дворник… Листья… Осень…
Камень… Флора и туман…
Молод… Вежлив… Краток очень
Путник… Сказочный – роман…
Скоро… Близко… Губы… Щёки…
Страсть… Горячий поцелуй
Сотворит большие вздохи…
Рыцарь чести… Торжествуй![/b]
03. 10. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692339
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Старезні замкові мури,
Потоки руді на ній,
І небо якесь похмуре,
Де хмари біжать, як стрій.
Добротні стоять ворота,
Відкрити було їх – зась,
Впирались взводи і роти,
Та брама їм не здалась.
Збиралась орда на мури,
Стікала смола і кров,
Пліч-о-пліч козак і джура,
Ніхто таких не зборов.
І вистояв не скорився,
Багато-багато літ,
Хоч потом і кров’ю вмився,
Лишив історичний слід.
Із Любарта замку вічно,
Злітатиме сокіл ввись,
І всі сторінки трагічні,
Болітимуть, як колись.
На древніх замкових мурах,
На кожній цеглині кров,
Пролив тут козак і джура,
Та ворог їх не зборов.
І хай пам’ятає ворог -
Непрошені чужаки,
Сухий бережемо порох,
Бо є в нас ще козаки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692342
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Схрестились дві дороги, немов зустрілись долі,
На роздоріжжі люди поставили хреста…
Одна в ярмо дорога, інша вела на волю,
Всі хто ішов до волі у силі тут зростав.
Перед хрестом молились, просили в Бога сили,
За волю поборотись дорога вдаль вела,
Щоб їх не брала зброя, щоб виростали крила,
Щоб воля, як молитва, в серцях завжди жила.
В бою схрестяться шаблі, неначе дві дороги,
Тоді на допомогу прийшов на грудях хрест.
Тому на роздоріжжі завжди моліться Богу
І нанесіть на себе хресту подібний жест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692341
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
"Мам, ти ще довго будеш сидіти за комп'ютером?"
"Так, довго!"
"А наскільки довго?"
"Максим, встав мені цей текст!!! В мене вже нерви закінчуються"
(Продовжує друкувати)
"Максим, ти ще довго будеш використовувати ноут?"
"Довго"
Сумненько відходжу.
"Завтра виставиш свої геніальні вірші!!" - Максим.
"Завтра буде новий день. Там ліміт два вірша."
"Ну то завтра за сьогодні, а післязавтра за завтра"
"Післязавтра теж буде новий день".
"Ти не написала віршів на місяць наперед!"
"А от і написала"
Максим: (продувжує грати свій футбол)
Дайте мені мій ноут!!!!!
Я хочу сказати ще кілька слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690926
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 04.10.2016
Павутиння. Ранок. Осiнь.
У туманi сонне мiсто...
Горобина, як намисто.
Сухi трави в срiбних росах...
Тепла осiнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692175
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Ідеш мені услід, навіщо? Хто ти?
Забутим - спраги вже не вгамувати, -
Заплутались у Всесвіті істоти.
Прощатися прийшов, або прощати?
Ти хто? Куди і з ким?.. думок - шереги.
У попіл радість, косу на одвірок, -
То для господи, кажуть обереги,
Манити щастя, кленучи офіру.
Зотліла пам"ять, лише твої кроки,
Як шум дощу, як метроному звуки.
Замріяна душа бере уроки,
Серед повчань - багатослів"я муки.
Сміятись хочеться до сліз, дарує
Небесна кухня тести загадкові.
Ти хто? Скажи, якщо мене почуєш,
За що цей хрест одвічної любові?
23.03 15
Ред.21.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682266
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 30.09.2016
Осеннее…
Я, кажется, болею
Неведомым хроническим недугом.
Осеннее…
По парковым аллеям
Бесцельное движение по кругу.
Осеннее…
Я словно очарован
Предчувствием и красотою смерти.
Осеннее…
Как замкнуто-сурово
Безвыходность круги земные чертит.
Осеннее…
Вновь поджигает разум
И сердце, и на листьях кленов свечи.
Осеннее…
Я загорелся сразу
И погасить мне это чувство нечем.
Осеннее…
Уже горит так жарко -
Кострищем, как на погребальной тризне.
Осеннее…
Мне холодно… мне жалко…
И осени… и уходящей жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689421
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 29.09.2016
[b]Вечер… Домик… Счастье… Печка…
Горы… Пуща… Лес… Олень…
Мостик… Тропка… Рыбки… Речка…
Дым… Костёр… Окончен день!
Ночь… Уха… Друзья… Напевы…
Разговоры… Анекдот…
В сентябре благие темы…
Снова утро… Блеск высот!!![/b]
23. 09. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691406
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
«Народилась жахлива краса!»
(Вільям Батлер Єйтс)
У 1986 – 1989 роках я часто відвідував замок Кастлкнок, що й досі лежить в повних руїнах всіма забутий. А стільки пам’ятають його стіни, нині повиті плющем забуття… Я все хотів добитися реставрації замку Кастлкнок, але всі мої зусилля були марними. Колись під час громадянської війни на Британських островах – так званої «Війни Трьох Королівств» замком Кастлкнок володіла родина Лейсі. У 1641 році почалося ірландське повстання за незалежність. Ірландці-католики-роялісти почали воювати з англійцями-протестантами-республіканцями. Над баштами замку Кастлкнок підняли прапор Ірландської конфедерації. Гарнізон захисників замку Кастлкнок становив 50 ірландських добровольців – переважно з кланів О’Тул та О’Брінн. Командувала гарнізоном леді Лейсі. Її чоловік – лорд Лейсі в цей час воював в лавах ірландської армії далеко від замку. З Дубліна вирушила в похід англійська протестантська армія під командою генерала Монка, що нараховувала 4000 багнетів, 500 шабель і десяток гармат. Армія прямувала в графство Міт. Але по дорозі в неї були замки, зайняті ірландцями, які англійці не могли лишити в своєму тилу. Почався штурм замку Кастлкнок. Захисники замку відбивали атаку за атакою, замок постійно обстрілювала артилерія. Коли стало зрозуміло, що замок втримати не вдасться, леді Лейсі підпалила замок, щоб він не дістався ворогу, взяла в руки меч і промовила своєму загону повстанців: «Солдати! Не чекайте милості від ворогів наших, бийтесь до смерті за Вітчизну, віру і нашого Спасителя! За мною, на смерть!» І повела воїнів в останню безнадійну атаку. Майже всі вони загинули в бою, в полон потрапили тільки кілька поранених. Англійці повісили полонених на стінах замку, який вони так запекло і віддано захищали. Після боїв під замком Кастлкнок англійська армія змушена була повернутися назад до Дубліна за підкріпленням і амуніцією. Згадавши всі ці події я написав такі рядки:
Століття-судома висить в зеніті
Сонцем-калікою. А ми
Все, що загублено, все, що втрачено,
Все, що в нас вкрадено
Намагались вернути крицею,
Вчепившись за мертві камені
Старих і сліпих замків
Громаджених
З каменів цієї землі – важких і білих
Наче кавалки хмар сновиди неба.
Вони не зникнуть, вони не розтануть,
Як тане цукор в горнятках нащадків –
Тихих любителів чаю.
Вони будуть волати
В простір майбутнього
Про правду і справедливість.
Навіть коли втопляться
В глибинах землі-ненажери,
Що звикла ставати безоднею
Наших могил-острівців,
Навіть тоді з-під торфу
Камені зниклих замків
Будуть гудіти дзвонами
Потойбічного храму незримого
Про наш останній псалом
Ірландський.
Вони просто стискали
Важкі крем’яні кріси,
Вони просто вмирали
За віру і за Вітчизну,
Їм просто здалося на мить,
Що ця тендітна леді
В платті зеленому,
Що дзвінким голосом віри
Кликала нас на смерть,
Що підняла правицею меч,
Давній, блискучий,
Що ця тендітна леді –
Це сама Ірландія…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691083
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Знову квітне густа матіола,
Що посіяла мама в саду,
На ній срібна роса захолола,
Я до тебе по росах іду….
Приспів:
Цілий рік у душі матіола,
Її сіяла мама для нас,
І духмянить повітря довкола,
Відбивають серця наші вальс.
Ми бредемо по росах духмяних,
А в гаях соловей не мовчить,
Матіола нам серденько ранить,
Як роса на квітках не бренить.
Приспів.
Маєм бути ми завжди у парі,
Роси нас поєднали нате,
Солов’ї хай співають і далі,
Матіола у росах цвіте.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691032
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
[b]Паутинка к паутинке как магнитик тянется
Узел вяжет по старинке и в тенёчке прячется
Бабье лето счастье где-то в тихом солнце пышет
Лучник меток его метод вольно в поле дышит…
•
Серединка сентября гармонирует не зря
Благозвучие мелодий воздымает ноткой ЛЯ
Две песчинки в поединке как шальные скачут
Спляшут в поле завихринки на финале скачек…
•
Комары в ядре картинки вновь ботинки прячут
Живописца кисть щетинкой их следы замажет
Бабьим летом в разноцвете мир желаний крутится
Пусть с почтительным терпеньем наше время трудится![/b]
14. 09. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689963
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Тут пахне хвоєю й грибами, тут материнка і чебрець.
Суниці запах тут духмяний. Поважний ліс - краси вінець!
Лисичок осінь вже сипнула з своєї щедрої руки.
Мов на сторожі біля дуба в траві стоять боровики.
Не скинуть шапки... не старайся. А ген червоний капелюх!
Це підберезовик міцненький, і він свій власний має дух.
Якщо грибів хочеш набрати (так просто не віддасть їх ліс),
Прийдеш у ліс грибів набрати - обов'язково поклонись.
За все добро, що в світі маєм, повинні дякувать завжди.
Як осінь, добрими ділами , ми залишаємо сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688406
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Чорнобривцями та матіолою
Гарно пахло дитинство моє,
Із селом я розлучена долею,
Бо життя вже так склалось.Та є
Завжди місце на грядці й у серденьку
Для цих квітів чудових таких,
Вони сяють для мене веселкою
І нагадують юні роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688428
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Гидко слухати мені
Окупантів мову,
Наших хлопців на війні
Убивають знову.
Домовлялись не стрілять,
Щоб була скрізь тиша,
Окупантам наплювать
Хто і що підпише.
Бо воюють за грошву
Вбивствами народу,
Мають плату добову,
На що дали згоду.
Можуть цінне гребонуть
В мирної людини
Й командира не забуть
Ради цеї днини.
Гидко слухати мені
Окупантів мову,
Бо сказали миру ні
Й люди гинуть знову.
12.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688453
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
…обалдеть! С ума сойти…
_______
…по изяществу идти,
Падать – вольно – спотыкаться
И свободно – подниматься
По-осеннему – сова
Кычет гучные слова
Под листвой – дрожит осина,
Шелестит уж очень – зримо
Устают глаза и уши
В золотисто-красной пуще –
Вторят песенку дрозды…
_______
…на оранжиях листвы!!!
12. 09. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688434
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
«Where dips the rocky highland
Of Sleuth Wood in the lake,
There lies a leafy island
Where flapping herons wake...»
(William Butler Yeats)*
Х’ю Рудому О’Доннеллу. Щиро.
Там на пагорбі
На зеленому вересовому,
Де колись стояв замок
З білих каменів тесаний,
Ясен.
А я знав, хто стояв біля брами,
Біля брами,
Біля воріт тисових тесаних
Замку Болота Куликового
(Стріляють вальдшнепів
Кулями залізними -
Кров по воді:
Пливи, річко Шеннон,
Пливи,
Бо кров по воді.
Не кричи, качуре - лети.
У жмені кулі залізні,
Йде мисливець болотами
Торфовищами куликовими).
А очерет коні топчуть,
А десь руїни, а десь навіть сліду.
Ти кажеш: «Клан наш»,
Кажеш: «Гели»,
Кажеш: «Навіть якщо безнадійно,
Навіть якщо смерть болотами ходить,
Між туману клаптями,
Болотами куликовими,
І банші кричить,
Цей замок білий здобудемо
І тримати будемо,
Доки верес гойдає вітер,
Доки вода в криницях не висохне,
Доки...»
А нині ясен.
Там, на пагорбі:
Між небом і вересом,
Між Дорогою Корови Білої
І Рівниною Тисовою.
Цвях забиваю
У ворота неіснуючі
Замку давно зруйнованого.
Ви чуєте стукіт?
* - «Де пірнають скелі гір
Слейт-Вуду в озерний глиб,
Острів листяний сховався
Чапля біла б’є крилом...»
(Вільям Батлер Єйтс)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685157
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 13.09.2016
Скінчився серпень.За хвилину осінь
Накотиться туманами й дощами,
Та з листопадом сумувать запросить.
Тому лікуйте душу почуттями!
Хоч восени кохання не весною,
Й пронизує холодними вітрами,
Є кава, плед, та поруч із тобою
Лікую свою душу почуттями!
Вже сонце світить особливо якось,
Затихли весняні шаленні драми,
Осінній спокій – особлива радість,
Тому лікуйте душу почуттями.
Горить вогонь у вогнищі сімейнім,
Дорослі діти рушили світами...
По правді буде все завжди! Напевно...
Лікуйте свою душу почуттями!
01.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687156
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Помалу небо розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Зміяться блискавки - річки та потічки
Розкроюють божественну порфиру.
Не вміючи, з хмарок я викроїла клин,
В барвистому вбранні - чабан ошатний.
Мелодія трембіт з гуцульських полонин -
То душ вогонь нестримно- благодатний.
Залізний човник - голка, заполоч - дощі,
Нанизані перлини сиплють стиха.
У китицях стоять калинові кущі
Те коло - трійці неймовірна втіха.[img]http://www.volynpost.com/img/modules/news/d/30/bf73472125b38ef2a257bb75da3ae30d/top-photo.jpg[/img]
На плахту вниз габу, мережки сиву тінь.
Гаптую каптур Осені з туману.
Прошу у неба: "Льону синій клаптик кинь,
Волошками розвіяти оману".
Помалу небо розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Серед пітьми знайду палаючі свічки -
Молитві - шовк з любові та довіри.
28.11 15
Ред. 02.09.16.
Кущ калини у вишивці - символ трійці Сонця, Місяця і Зірок.
Саме слово КАЛИНА бере свій початк від слова КОЛО - стародавньої назви Сонця.
Калина - це символ українського народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687176
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Співала земля під плугом,
Чорніла вузька попруга,
Мрячів прохолодний дощ;
Господар ішов по полю,
Зерно засівав, як долю,
Неначе вертавсь із прощ;
Молився перед посівом,
А поле коли засіяв,
Заплакали небеса;
Почув Бог молитву з неба,
Дав дощ, бо його так треба,
Врожай на землі спасав.
Збіг тиждень - зелене поле,
Недавно пустинне, голе,
Чекало пори снігів…
Бо змерзнуть поля без снігу,
Вітри не зупинять бігу,
А хліб не побачить снів.
На білім коні Михайло
Приїхав і засніжило,
Красуня прийшла зима…
Біленька лягла перина,
Певно у ній причина,
Бо вкриті хліба сповна.
А в часі, як прийде літо,
Зародить багате жито
Трудилися ж не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687204
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Поклонюсь низенько мамі й тату,
За життя дароване на світ,
За життєву стежечку почату,
По якій іду вже стільки літ.
Теплі руки згадую матусі
І татуся руки в мозолях.
Їх життя завжди в постійнім русі,
І хліба достиглі на полях.
Від батьків я взяв собі багато,
Сина і онуків научу.
Щоб змогли сміятись, не страждати,
Я їх долі Господу вручу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687202
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Тихо дышит свеча
Колдовским огоньком.
А фитиль, как душа,
Вот взлетит мотыльком.
Пролетит сквозь печаль:
Станет ясно, как днём.
И, летя к счастью вдаль,
Освятится лучом.
Словно тонкую шаль,
Сердце тронет плечом.
Снова грусть и печаль
Станут вновь нипочём.
Золотится душа
В переливах рассвет...
Тихо тает свеча
И уж прошлого нет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263892
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 01.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2016
Полнолуние. Полночь. Подарочный запах конфет.
И свечной огонек отражается в темном окошке...
Что просить у Того, для Кого невозможного нет,
Если даже намек на желание кажется пошлым,
И от прошлых надежд одиночества веки дрожат,
И не ждешь ничего от людей, хоть и выбился в люди?..
Только трое из них, только трое тобой дорожат.
Лучше этих троих и надежней, пожалуй, не будет.
Ну а ты шелкопряд, и давно уж на ус намотал,
Что свой кокон мотать исключительно нужно из света.
Даже если тебе мотыльком никогда и не стать,
Одеваешься в свет, и возможно, оденешь раздетых.
И тогда – вот тогда! для тебя невозможного нет,
Хоть какой бы на вид не казался ты маленькой сошкой.
Полнолуние. Полночь. Подарочный запах конфет.
И свечной огонек отражается в темном окошке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638056
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 31.08.2016
Шкільний дзвінок співає малиново,
За парти кличе хлопців та дівчат.
Та не для мене він лунає знову,
А для моїх улюблених внучат.
Вже майже пів століття промайнуло,
Коли для мене він тоді дзвенів.
Ті роки безтурботні не забула
І дорогих мені учителів.
Коли його я чую - чомусь плачу,
І серце в грудях б"ється, мов пташа,
Наче свою далеку юність бачу,
Яка в життя доросле поспіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686749
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
[b]Любовь блистательно нагрянет
Когда её полжизни ждёшь
И каждый вечер лета станет
До восхищения хорош…
Всерьёз захочется влюбиться
Резвиться жизнью молодой
И сердцу предстоит катиться
По поднебесной мостовой…
Где много ласково-пригожих
Минуток будущих времён
Подарит сказочный прохожий
Который в сказочку влюблён!!![/b]
29. 08. 16 – [i]Киев, понедельник, сказочная жара…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686400
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Як гарно розкохати не того,
І всі страждання вже не відчувати,
Не згадувать його вже і не знати,
Не надривати серденька свого.
Як гарно розкохати не того,
Його вже не очікувати більше,
І почуватись краще, а не гірше,
Звикать лише до гарного мого…
Привчатися до настрою такого,
Веселого і радісного часу.
Від ревнощів позбавитися сказу,
Від недовіри, від всього лихого…
Як гарно розкохати не того.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685256
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Отче наш! До тебе я молюся,
Отче, що є ти на небесах.
Ім’я твоє, якому я вклонюся,
Звучить в усіх усюдах на вустах.
І царство хай твоє завжди існує,
Навік віків безмежна твоя воля,
На небі й на землі тебе ми чуєм,
А хліб насущний дай у кожну долю.
Прости провини наші нам так само,
Як прощаєм винуватцям нашим,
В спокусу тільки не заводь зарано,
У цьому світі ми так мало важим…
Та попри все – лукавого позбав!
Амінь скажу. За весь народ молюся.
Ти нам життя благословенне дав –
За нього я змагаюся й борюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685258
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Священик мирував на вічну близькість,
Молитвенно зв’язавши дві душі.
Зліталась янголів незрима кількість,
Що вилилась у образі дощів.
І як один сказали: "Я навіки.
Повік з тобою буду до кінця.
Допоки в нас не стуляться повіки,
Від коли в двох ступили з під вінця."
В ту саму мить спліталися нейрони,
Створивши вишивку на молодих тілах.
Вони сплітались в листя та бутони,
Що поцілунком танули на їх вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681692
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Було колись, батьків своїх любили,
І предки наші вірили богам.
Прийшли хозари й віру нашу вбили,
Не нам належить все тепер, - ж.дам.
Церкви ж ніколи Богу не служили,
І людям звично також заодно.
Паству разом із владою душили,
Чия ж вона… було їм все одно.
Злились в єдино юд.сучі діти,
І вже тепер нікому не секрет.
Що пришлі зайди- влади єзуїти,
Задача їх зламати нам хребет.
То бог лукавий, князь із потойбіччя
Над нами їх поставив пастухом.
Щоб випить душу демон опівніччя,
Держить в страху кадилом і баблом.
Щоб ми забули, що Сварожі діти…
Як у Дніпрі хрестили нас мечем.
Та йде вже віра, правди не втаїти…
Батьківську віру в душу повернем.
Дніпрові чайки квиглять і голосять...
Волхви уже, проснулися з могил.
Навести лад у душах світлих просять,
Нам подають Всевишнього посил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683134
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
[b][i][color="#9900ff"]Чудовий , літній ранок розбудив
Троянди вмиті чистою росою.
Серед троянд любов сумну зустрів,
Що милувалась їхньою красою.
Куди ішла , чому зовсім одна ?
В руках букетик ніжних незабудок,
Засмучена така , ішла вона
Туди де він - її любимий смуток.
Несла для нього ніжні почуття,
Тривожної душі тепло і квіти...
Всевишній їй подарував життя
І примхи долі навчена терпіти.
Троянди залишилися цвісти ,
Вона пішла з букетом незабудок
В далекі і незвідані світи -
Туди де він , її любимий смуток.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672236
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
[i]Тени… Тени… Тени…
Звёзды… Звёзды… Звёзды…
Тени на плетени
Навели костры…
Искры – самоцели,
Мощь – в горячих точках,
Сели в карусели,
Разнеслись – вдали…
Пели… Пили… Ели
Молодые хлопцы,
Под сметаной млели
Смачны деруны…
Хмели (и) сунели,
В образе щепотки,
Дали представленье
Для большой ухи…
Утром прогремели
Областные грозы…
Вышли с колыбели
Красны петухи…
Зорька – для артели
Как предвестье Божье,
Сотворит бессмертье
Утренней зари… [/i]
10. 06. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671349
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Посіяно маки червлені тремких сподівань,
Які пелюстками злітають, як лиш доторкнешся,
На них загадаю якесь із предивних бажань -
Чуттями пізнати пекучі світи громовержця.
Яскраво-гарячим усіється постіль полів,
На ній відіб’ється наш вигин слідами надовго,
Пелю́стя зів’януть, як сотні несказаних слів,
Залишать сум’яття і смак сподівання терпкого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671178
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Бистрі коні мчали,
Заквітчані гриви,
Вони копитами
Та й трави косили.
Лягали рядами
Зелені покоси,
Пахло так духмяно,
Ще й сріблились роси.
А ромашок ніжних
Оченята жовті
Милувались світом,
Усміхались сонцю.
Його позолота
Сипалась, мов злива
Та й на колосочки
Молодого жита.
На пшеничнім полі
Мала перепілка
Від ока лихого
Заховала діток.
Ой, літечко-літо
Гріє нас в долонях.
І летять, як вітер,
Його буйні коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670980
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Чи то сон мені приснився,
чи то було на яву.
Сам не знаю що то сталось
серед поля я лежу.
Колосочки наче нива
похилялись до землі.
Вітерець шумить тихенько,
я не встану Боже мій.
Я не встану не піднімусь,
що мені робити.
Ніхто мене тут не знайде,
прийдеться,тут вмерти.
Ясне сонечко пригріло,
спекота настала,
хочу їсти,хочу пити
важко мені стало.
Може згину,тут у полі,
ніхто не побачить,
Вийдуть жито в полі жати
за мною заплачуть.
Божі Ангели Небесні
ви там коло Бога,
зійдіть з неба Ви до мене
заведіть додому.
Тут десь пташечка взялася
голосно ціркоче
і літає кругом мене,
щось сказати хоче.
Лети пташечко до неньки
покажи дорогу.
Нехай прийде й заведе мене
до рідного дому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669204
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 08.06.2016
Де не піду,де не гляну все таке чудове
небо,місяць,зорі і земля,і води
на землі трава зелена,квіти і дерева,
а на небі голубому Бог із Ангелами.
Я живу в тім білім світі,
усе в житті маю
тільки долю не щасливу
я переживаю.
Як я був ще зовсім юним
був дуже красивий
залишився одиноким
утім світі білім.
Ой як тяжко в світі жити,
як не маєш долі
краще вмерти серед степу
ніж жити одному.
Тепле літечко настало
скрізь пташинний спів
в саду хлопець молоденький
дівчину зустрів.
Зразу в неї закохався,
і привів додому,
і ніколи не нарікав
на нещасну долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670970
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
заболела тобой опять
заразилась и не проходит
мысли снова парят как эфир
от разливистых птичьих мелодий
стрекозой в жаркий летний день
распустившейся веткой сирени
ароматом жасмина в тень
всех несказанных откровений
облаками зефирных грёз
улыбаются в ямочках щёки
и загадочный апофеоз
щебетанием птиц уроки
щиплет струны души мечта
словно арфой играя мною
чистотою блестит рассвет
завораживая собою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662952
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 08.06.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 03.06.2016
[b][i][color="#0048ff"]Що ж ти , травню ,так поспішаєш -
Трави просяться у покоси ...
Там весняні сліди , ти знаєш ,
Приховали сріблясті роси .
В калиновім віночку зрання ,
Соловїнні пісні співала
І небачене цвіт-кохання ,
Щиро травню так дарувала .
Це ж весна , синьоокий травень
Від любові зацвів жасмином ,
І піоній букет яскравий
В подарунок весні - так мило...
Хай лягають в покоси трави ,
Дні минають , не зупинити .
Підуть разом - весна і травень...
І цвістимуть вже літні квіти .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668756
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 03.06.2016
[b][i][color="#0048ff"]Що ж ти , травню ,так поспішаєш -
Трави просяться у покоси ...
Там весняні сліди , ти знаєш ,
Приховали сріблясті роси .
В калиновім віночку зрання ,
Соловїнні пісні співала
І небачене цвіт-кохання ,
Щиро травню так дарувала .
Це ж весна , синьоокий травень
Від любові зацвів жасмином ,
І піоній букет яскравий
В подарунок весні - так мило...
Хай лягають в покоси трави ,
Дні минають , не зупинити .
Підуть разом - весна і травень...
І цвістимуть вже літні квіти .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668756
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 03.06.2016
Бузок п’янить красотами весни.
У кетягах розкішних – його врода.
І від дощу в обіймах його – ми,
Така травнева нам винагорода.
Ти пахнеш ароматами бузку
І ліг бузок тобі на плечі шаллю,
Не бачив я бузкову ще таку,
З бузковим сумом, а чи то з печаллю?
Бузковий світ розкинув свої крила,
Бузковий рай шепоче: “ Я люблю “,
Любові тій не знаю ще мірила,
Але на двох її я розділю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669989
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Садова принцеса – ромашка тендітна,
На ніжці тоненькій красуня розквітла,
У білому платті, в зелених мережках,
Із золота личко, неначе в сережках.
А поряд здивовано мак поглядає,
Він, схоже, давно вже ромашку кохає.
Ніяк їй освідчитись мак не зуміє,
Як хоче, одразу ще більш червоніє.
В волошок у неба блакить запозичена,
В сусідстві з ромашками, милими личками.
І схожий мій сад так на поле величне,
Відсутня лише скатертина пшенична.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669991
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Я понял истину, что не живем
А доживаем
Я понял истину она ничтожна
И проста
Не мы есть смысл бытия
а смысл бытия к нулю стремится
пусть плачет дождь
пускай огонь смеется
судьба спиной к вам повернется
но не спешите в этом вы её винить
мы сами выбираем, как нам жить
и если вдруг кто понимает, что не живёт
а доживает то сможет всё он изменить
ведь у судьбы простой ответ
кто духом пал того уж с нами нет!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655246
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Я стихов твоих добрый убийца.
Все порву, снова рифму сотку.
Я тебя разыграю в лицах.
Утоплю и спасу от акул.
От акул, что перо свое точат.
От акул, что смеются с тебя.
Мы вдвоем будем рифмы короче.
Мы вдвоем будем жарче огня.
И когда Я твоим отражением
Звезды высыплю прямо в ладонь,
Ты поймешь, что полна уважения,
О того, что пишу Я с тобой…
29.09.2015 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648575
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
И небо под ногами - отражением,
Как в зеркале, где рама - парапет.
Надменной вопиющей мысли след
Между мирами - радужным скольжением.
И преломляя Нечто, в ликах Зарева,
Безмолвие струит Его рука.
Спасая мир, ступень издалека
К нам поднялась из тени зыбкой марева.
Иди, испей Его благословение,
Не оглянись и не руби с плеча,
Не трожь ножны, не вынимай меча
За дымкою - великое Прозрение.
02.03.2016
Raffaello Ossola:" вне пространства и времени..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648569
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Розсідлані коні галопом пішли,
Копита зривають траву зеленисту,
Галоп свій вони до води почали,
Їх гриви горіли вогнем променистим.
Табун, наче хвиля ховався у ніч,
Хропли неосідлані коні на волі,
Із гілля тополі покрикував сич
І крик цей зникав десь у житньому полі.
Волошки дрімали, хитались хліба,
А коні спішили до чистої річки,
Яка ж для них радість, як воля жива,
Луги соковиті, вода із кринички…
Робота важка у коня кожен день,
Лише в табуні зустрічаються друзі.
За ніч переслухають купу пісень,
Як коні на волі й пасуться на лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648561
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Чего хочет женщина?
Того хочет Бог.
Съесть клубничку-нежность -
вкус любимых губ.
В душу семя - радость
посадить – взрастить.
Ну, а злобу и зависть
безвозмездно сбыть.
Чего хочет женщина?
Чтоб глаза в глаза,
чтоб любовь нечаянно
в ее жизнь вошла.
Чего хочет женщина?
Того хочет Бог!
Очень бы хотелось,
чтоб он ей помог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642912
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016