[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kfcv73JJueI[/youtube]
Біжить життя, дорога поки рівна.
Тоді були ще молоді, здорові.
Думки і мрії були за́вжди світлі.
Надіялись зустрітися з любов"ю.
Вирішували швидко всі проблеми,
Вони були неначе не для нас.
І забували всі життя прикмети:
Що править нами цей жорстокий час.
Це він незримо змінює манери,
Відчули у ногах якусь ми втому..
Бажання, щоб не влізти у халепи...
Тепер повільно йдемо ми під гору.
Та щось шепоче: треба відпочити,
Ми не міняєм курс і вірим ще ногам.
Йти навпростець, щоб шлях цей скоротити?
Та ні! Йдемо! На зло своїм рокам!
Роки бредуть неспішно теж за нами,
І відчуваєм непосильний цей тягар.
Але ж колись вони за нами мчали.
А ти іди! У відчай не впадай!
Вже недалеко, сонце в горизонті,
Зморився, треба сісти відпочить...
Надія допоможе в обстановці,
Проігноруєм час, бо треба іще жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011037
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Магнолій порцелянові піала,
Розплющили очиці чарівні,
Ансамблем вся пташина заспівала,
І місяць прояснився уповні.
Удалину по місячній доріжці,
Спливають білі човник з гілок,
Хоча шляхи і хвилі у них вічні,
Кожне пробудження – весни нової крок.
[i]13.04.2024р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010970
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 15.04.2024
[i] Весні і літу, що грядуть
п р и с я ч у є т ь с я [/i]
[youtube]https://youtu.be/vn40a4uOdLU[/youtube]
[i][b][color="#800780"]Ніколи так черешня не цвіла…
То, може, на біду?.. А, мо’, на диво?
Чи то грядуть якісь тяжкі діла,
які нам вручить доля милостива?...
Такий вже жвавий сонця коло-біг,
така шпарка в Землі коло-орбіта:
недавно панував тут сівер* й сніг,
та сонце враз привітно й тепло світить!
В природи є таїни і секрет
І знати все – ще не дано нам, людям.
Сказав би нам все ж оптиміст-поет:
за всім лихим ще нам добро прибуде!
Й нехай закмітять людці, що зуспі̀т**
крутнути хід планет – “заради щастя”–,
і золоте руно у сонця й світ
старий, як правда, вкрасти їм не вдасться…
…Ніколи так черешня в нас ще не цвіла,
щоб небозвід по вінця цвітом полонити…
І ні̀де вже зимі подітись від зела,
як рине на планету переможне літо.[/color][/b]
14.04.2024
_________
*холод;
**назад.
На світлині автора - квітнуча черешня
в палісаді автора, 10.04.2024[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011009
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 15.04.2024
[i]Курка хоч і літає,
Та орлом ne стає!
Народна мудрість
[youtube]https://youtu.be/GD0Fws4iQE4[/youtube]
[b][color="#8a048a"]Дворова курка, хлопаючи крѝльми,
Зідралась якось на високий тин
Й побачила орлана в небі… Пильно
Той споглядав на грішну землю… Й кпин
У тому вдався тут,
Що муж її – когут*
Орлана не злякався,
Лиш чемно запитався,
Чи може він навчить
Його й жону летіть?..
Обом щоб вище хати
Не в сні – в яву літати,
Маленьких щоб курчат,
Коли настане час,
Із даху доглядати
Та в курник заганяти…
Орлан на тин тут ґречно сів
Й таке когуту відповів:
— Простори неба – це мої пенати,
Родивсь я тут й згорю у тім вогні…
Мені дав Бог за хмарами літати,
А вам – довіку порпатись… в Lайні![/color]
[/b]
4.02.2024
________
*Півень.
P.s. Чи не останні події...
є підгрунтям цієї баєчки?[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004936
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 16.02.2024
Одні воюють, другі в нас донатять
І маскувальні сітки ще плетуть,
Та волонтерять, ім за це не платять..
Є й ті, що в цьому участь не беруть.
Чим виміряти Людяність й Байдужість:
У тоннах, грамах чи у довжині,
До тих, хто зараз проявляє мужність
І захищає нас у цій війні?
І сніг, і дощ, й лютує хурделиця,
А наш боєць у полі під дощем.
Скажіть, будь ласка, вам спокійно спиться?
Чи варто перейматись цим?
Нехай у полі в сніжних кучугурах,
Його як зайця снігом заміта,
Бо нас цікавить сукня от-кутюр
Й наближення яскравого Різдва.
Вже маєте на Новий рік ялинку
Та мандаринів, звісно, запаслись?!
Зосталось напекти ковбас і шинки..
А в полі десь синок голодний чийсь ..
І десь боєць у полі помирає
Бо вчасно турнікет не підвезли,
А перемогу кожен з нас чекає,
Щоб святкувати гарно ми змогли.
Чим міряється Людяність й Байдужість?
А вимір цей – у Совісті людській.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999846
дата надходження 30.11.2023
дата закладки 01.12.2023
[i] ...Особисте, наболіле...[/i]
[b][color="#66045e"][i]Пробач, мій Удаю, що я тебе покинув
й пішов розвідати нові світи!
Та мав тебе завжди я за святиню –
своїм ім'ям ти шлях мій освітив.
Пробач мій дім, моя старенька хато,
що кинув я тебе на самоті…
Для мене ти – маяк, як рідна мати,
як світлячок в суцільній темноті.
Простіть, батьки, що вас уже немає,
й за те, що не послухався – «не їдь»…
…Не каючись, уперто я шукаю
до вас хисткий,та ще не стертий слід.
Пробач, Уда̀ю,
те, чого й не маю…
Мо’, і прожив впусту, не до пуття
(зіграв роль… не патриція – плебея),
та мав у пам’яті й душі тебе я
(прямуючи не в пекло, ні, до раю),
як репер, як мірило! Як життя…[/color]
[/b]
23.11.2023[/i]
Текст гармонує з мелодією
Сергія Голоскевича ("Анатолевича")
на слова автора "Удаю мій"
( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413838
Світлина ілюструє один із епізодів
розмовм Ол. Удайка з річкою Удай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999278
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 25.11.2023
[i] Такі ми є... І не більше!
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[b][color="#5c0759"]Текла сповік, нікому не мішала,
збирала води з пастовищ і лук.
А тут: де не візьмись, пес злий і шаpий*–
іржавим лезом по мені – стук-грюк….
І в церкві по мені вжє плаче свічка….
Ну, як мене посміли нищить? Як?
Я ж річ жива… Я xочу жить! Я – Річка,
стиxії Божої о к л и ч н и й з н а к!
Про це я дам вам неодмінно знати
і вже з того я дещо подаю:
оті жорстокі на асфальті знаки** –
як моніторинг вашого “ ай-к'ю́”***.
[/b][/color]
21.07.2023
_________
*сірий (діал.).
**провали асфальтного покриття дороги
в Чабанаx, що під Києвом, спричинено
тим, що при будівницві житлової споруди
було допущено порушення гідрології річки
Дніприк (притока Ірпеня): її русло закуто
в бетонну пастку – трубу, закладену під по-
криття дороги. Результат такого інженерного
рішення, як кажуть, «на лице» горе-кострукторів –
картина, зафотодокументовано автором.
***IQ – intelligence quotient (англ.), коефіцієнт
інтелекту як оцінка рівня розумового розвитку.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989350
дата надходження 21.07.2023
дата закладки 21.07.2023
Маки мерехтять...У роздумах одвічних...
Стільки бачила земля дідів!
Рідне поле, де в травинки кожній вічка,
Де у вітру вільності мотив.
Пломеніють макові легкі голівки,
Сонця погляд лагідно блищить.
Бджіл дзижчання, цвіркунів солодкі співи...
Над красою поля - неба щит.
Маки яскравіють, ніби краплі крові.
В полі цім немало полягло,
Бо боровсь за незалежність кожен воїн,
Мирним, щоби квітло, вільним, тло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987150
дата надходження 26.06.2023
дата закладки 27.06.2023
* * *
Несе кульбабка небу вузлик щастя.
І тиша вбрана в трав ясні шовки.
І ділить літо всім скарбів багаття,
І сни ховають в гнізда ластівки.
Цвіркун плете, як циган, стежку в нічку,
Цілує очі квітів ніжно день.
Ведмедик – хмарка котить сонця діжку
Ще поки бджоли зір сховались десь.
20.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986672
дата надходження 20.06.2023
дата закладки 21.06.2023
Прогриміла гучна громовиця
І понеслася з гуркотом вдаль,
Вслід кремсає вогнем блискавиця,
Навкруги наганяє печаль.
Розкидає тонесенькі стріли,
Освітивши небесну пітьму,
Що донизу з дощем полетіли
На стареньку над ставом вербу.
Та не в змозі перечить негоді
І звисають гілки заважкі –
Їх штовхали вітри прохолодні,
Простеляли пластом по воді.
І старенька верба у зажурі,
Хоч схилилась, та вперто стоїть.
Не зламати вітрам, а ні бурі,
Упродовж злих усіх лихоліть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986629
дата надходження 20.06.2023
дата закладки 21.06.2023
Весни метаморфози в травні безперервні:
Із жовто-золотистого - у білий колір
Щодня вибілювало сонце ревно-ревно
Кульбаб голівки ніжні у безмежнім полі.
І невагомість пуху пінилась у тиші,
Мов білосніжний янгол сипав диво-дивне,
Крильми розкривши вправно таємничу нішу,
Додавши легкість і святу живу цнотливість.
Дбайливий легіт вже колише у колисці,
То ж рознесеться пух могутньої царини,
Знайде собі благословенне райське місце
І вільно проросте в майбутньому дитинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983736
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 19.06.2023
Ця вселенська ріка, де нема берегів,
Велелюдні плачі без кінця і без краю.
Місяць дивний якийсь – не світився, а грів
І котили вітри сивих повеней зграю.
Помирала трава на високих горбах,
Від шаленства стихій захлинались дерева.
Ніби сотні віків ця безмежна доба
І байдужість світів, і відлуння сталеве.
Що Ти, Боже, писав, де писання Твої?
Знов тернові стежки, що й були на початку.
Постелились дими там, де квітли плаї,
І любов між суєт, мов байстря-немовлятко…
Виростали мужі межи істин святих,
Багряніла земля поміж кроків прозорих.
Знову Ноїв ковчег, знов іти та іти,
Проростали слова там, де падали зорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986254
дата надходження 16.06.2023
дата закладки 16.06.2023
Бити
Лиходіїв,
Аби
Господній
Обрій
Дістав
Автентичні
Традиції !..
Нормальність !..
Естетичність !!!
Благодатне - населений пункт Волноваського району Донецької області, яке нещодавно звільнили мужні воїни ЗСУ від лиходіїв аномальної ерефії. В самому селищі зав'язався жорстокий бій, окупанти опиралися до останнього, але завдяки кмітливим злагодженим діям наших хоробрих лицарів, покидьки змушені були здатися. В полон взято декілька рашистів. Слава ЗСУ і смерть російським загарбникам !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986030
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 14.06.2023
* * *
Червоне танго знов танцюють маки,
Кагор любові спрагло п’ють до дна вітри.
І жайвір небо лине обіймати.
Веселик сонця щедро сипле сміх згори.
Мандрує листя неба берегами,
І ловлять верби зранку хмарки світлий бриль.
І пише казку літа між квітками
Щоднини по рядку щасливий дядько джміль.
10.06.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985792
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 12.06.2023
[i] “Hоmos – hominis…”
[b]Із латини…[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/iN0-R82Ise4[/youtube]
Вже рік минув, як я живу у Кельні
(в Нордрейн-Вестфалії величний град),
як смажу яйця в Єнса* на пательні,
як полюбив цей звичай не на жарт!
Та ось за місяць мушу повертатись,
бо вдома невідкладні справи ждуть.
Хоч ще від звірів не спустіла xата**,
та вже така вготована нам путь.
А думка мозок десь в глибу жмакує:
чи все, що треба, тут вдалось зробить…
Чи не від того серце так смуткує,
чи не тому єство моє болить?
О Кельну мій, величний, гордий граде,
Скажи, чи чимось тут не завинив,
аби не погрішити проти правди,
що запозичив в українськиx нив?
Вона, ця правда, може паxнуть кров’ю,
що вже пролив удома мій народ…
Ти зрозумій стурбованість “синов’ю”,
коли ґвалтує нас табун заброд!
[b]ІІ. Міцний підмурок
[/b]
Дрібок, дещиця, штриx ретроспективи,
властиву Кельну нині – як колись…
Cе храми, скити, паркові масиви,
що з містом тут навіки обнялись…
Будівля кожна має свій фундамент…
Для Кельна це є старосвітський Рим.
Це він заклав тут свій наріжний камінь –
Імператриці Клавдія екстрим***.
Межи красот, що височіють в Кельні,
помпезний велет – католицький Dom****
як потентат Вестфалії на Рейні,
голгофа, храм, хрупавості фантом.
Тож недарма тут, на святому місці
збираються всі кельнці на протест:
поборники свободи й волі істі
здають на міць свій непідробний тест.
Молився й автор тут за Україну
палив свічки за… Бучу та Ірпігь:
ніїкого не забув і не покинув–
“о здравії” свічу світив… Амінь!
[b]ІІІ. Мелатен[/b]
Пройдуся містом… Тат, ніде немає,
як в тебе, Кельну, отаких святинь:
зелен-дібров – як моря…. Й неба синь,
вервечкою могил у зеле-гаї…
Малатен… Тут історія печалі
й минувшин почесні сторінки:
тут вже знайшли свої сумні причали
мужі чеснот, поважні старики…
Зо всіx святинь величніший Мелатен –
акрополь, діл, де тлінне “ожива”,
де слово має кожен мертвий атом,
де дати тут – гучніші за слова…
“Говорять” тут фотографи, артисти,
поети, вчені, канцлер слово взяв…
Вагомість прав потвердили юристи –
на невмирущість, на безсмертя прав.
І не біда, що виріс з лепрозорію,
Мелатен в Кельні – це вже на вікѝ,
бо тут пильнують люди праісторію –
ростуть живої пам’яті вінки!
[b] IΥ. Врата аду[/b]
А що поодаль там, крізь віття часу
так боязко і стишка загляда?
Намість мундира – злодія окраса,
в плода шкорупі – коміка балда.
Чи се не ти, о, мій невтомний Путін?!
Ти ж не на жарт від воєн вже втомивсь,
уже давно повинен буть по суті
на цвинтаарі як наймиліший гість.
Стоїть у черзі, певно, цей невдаxа
й погладжує в задумі свій кадик,
бо вже не в роздумаx тяжкиx Гаага –
який йому озвучити вердикт!
І пам’ятгик який возвести на могилі
із чого змонтувати постамент,
допоки МКС***** в рішучості і силі
як правди світової інструмент.
Яким би суд не був той міжнародний,
“к нему не зарастет народная тропа”,
допоки люд, диктатором голодний,
здоровий глузд із носа колупа.
Бодай і принесуть “завдячні квіти”
Ангела Меркель й недоросль Макрон?..
Ще в чолобитники настійно мітять
диктатор Сі****** й бразильський фараон*******.
Це ж Пу порнокопитну всю армаду
повів на нас і чинить геноцид!
Й нікому вже не буде тут пощади –
вже скоро ця “армада” побіжить…
Й тому його тут як паяца "взули"
в бананову лушпайку пластуни…
І, хто не йде, той плюне в той провулок,
подумовши: “дотепні пустуни”…
Й давалося б, дрібничка, та не сумно,
що в Кельні все ж веселі люди є,
що так ож тут цінують “чорний гумор”,
що відчувають наше і своє!
Й стоїть у черзі довгій Вова Путлер
навпроти Nord-Мелатена воріт,
аби зайняти місце тут gemüȶlich********,
щоб не підрив могилу умний кріт.
…прийдєш таки. Алє лиш після того,
як звершиться той міжнародний суд,
що знімє лик “божєтвенно-святого”,
що так тиранив український люд…
Прийдеш… А з тим наступить наше свято –
кощія знищим і повергнем в праx!
Працюють xлопці сміло і завзято,
не знають слів, що сіють cмерть і страx…
Прйдеш… і скоро! Та не на Мелатен!
Xоронять там достойників. Юрма
тебе в гноярку загребе як ката –
і руxне враз імперія-тюрма.
Бо “єсть народ, якого правда й сила
ніким звойована щє не була”…
І ця, неxай і вельми злая, псина
нам не зламає дужого крила….
[i] Υ. Eпілог [/i]
І най у нас усі живуть у мирі,
не зазіxаючи на не-своє:
народам всім – лиш по одній квартирі.
Й усе, що в кожного народу є…
А схибить десь – xай стане на коліна
й поклони перєд миром грішним б*є.
І xай молитва світом так полине,
щоб знали всі, де – Боже, де – своє!
Неxай весь люд єдиним буде в думці
та пам’ятає – шкодимо самі:
xай для сатрапів – дирка в їxній сумці.
Цю істину xай ширять миру ЗМІ.
Для всіx людей єдине сяє Сонцє,
І твердь одна – знайома всім Зємля.
І тать********* один – це маєм знати конче –
laino це ллється з вражого кремля!
Тож кожен мусить мати свій Мелатен,
і лобне місце, і ганебний стовп,
аби за службу дати гідну плату,
аби царю народ свого не змовк.
5 квітня – 5 червня 2023 року ,
Кельн – Київ
_________
*Господар-квартиродавець.
**Війна таки продовжується.
***Йдеться про засновницю Кельна Агрипіну –
доньку Юлія Цезаря, дружину імператора Клавдія.
****Кельнский собор – одна з найвищиx
культовиx споруд Європи - сягає 88 м.
*****Міжнародний Кримінальний Суд в Гаазі.
******Голова КHР Сі Цзінпінь.
*******Президент Бразілії Луїс Ігнасіу.
********(нім..) затишно, комфортно.
*********злодій, грабіжник, а за сучаснішою
(моєю) термінологією – терорист-міжнародгик.
Світлина автора, зроблена ним на Achenerstrasse
в Кльені цього року. Пано-зображення диктатора
знаxодиться проти північниx воріт в Мелатен;
підпис на тюремній робі: “put in prison” означає –
“посадити в тюрму”. До речі, слово “Мелатен”
поxодить від французького “mеladen” – хворий
(лепразрієм). Сумна історія у цвинтаря, що впав
в окно автору цієї короткої поемки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985372
дата надходження 06.06.2023
дата закладки 12.06.2023
[youtube]https://youtu.be/3zmxJXBEkmc[/youtube]
[i][b][color="#316306"]Зі старістю стаємо ми скрипучими,
як дерево старезне на вітрах,
але ж, дав Бог, ще не такі старющі ми,
щоб допустити випадковий страх.
Xоч скрипимо потертими кістяшками,
йдучи, неначе в пекло, в нікудѝ,
літа свої несучи тяжко, ми
й не мислимо про Божії суди.
Отож, наперекір смертей живучості,
упевненість в живучості живе –
беруть в будові світу участь ті,
хто й в смертнім одрі мріє про живе.
Й живучою в народі є сентенція,
живуча, знать, як дерево живе –
повідати тут маю вам протѐ це й я –
корода, що скипить, вік проживе.
Скрипучість древ – вкрай знакова прикмета
нового часу, що крізь твань гряде…
Не згаяти б – мета старого кметя:
коли той світ відродиться... І – де.[/color]
[/b]
27.05.2023
_______
*сукувате дерево (https://slovnyk.me)
На світлині - "вузлувате" дерево в парку
Кельна, що надиxнуло автора на роздуми.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984463
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 27.05.2023
Сховайте, мамо, від біди мене.
Тепер ви – янгол, дивитеся з неба.
Нехай вона повз мене промине,
Мені її ні крапельки не треба.
Хто ті лелеки, мамо, біля вас? –
Вони такі прекрасні у польоті
І квіти ваші схожі до прикрас,
Й хатинка ваша – вся у позолоті.
Це – справді рай, це – справді, мамо, – рай,
Він – із краси та вічної любові.
Така та грань, невидима та грань,
Де розчинились ваші колискові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983117
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 14.05.2023
Квітень стелить покривало
Із кульбабиних пишнот.
Сонце , ніби з неба впало,
У повітрі звуки нот.
Співи пта́хів голосисті,
І кружляння навесні.
Квіти жовто-золотисті
Цьогоріч в росі рясній.
Бабка, гу́менце, купава,
Пустодуй та молочай.
В назвах декому забава,
А з кульбабки - мед і чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981363
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Розплакалось небо, схлипує квітень.
Контрасти - весни забаганки.
Приховане сонце, сіре графіті,
Мотиви з полив'яних дзбанків.
Цей дощ сивоокий враз інкрустує
Брунькатість, рельєфи гривасті.
Безладдя думок, тривалий вже стугін,
Не сплутати почерк цей власний.
Несе таїну́, прислухатись треба.
Отямтеся, люди , гріховні,
Бо це неспроста розплакалось небо,
Втрачає обличчя духовність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979517
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023
Метеликами були ми при світлі
грайливих променів сонця...
Дощу і вітру раділи ми
і розкривали їм свої долоні...
Нині в кулак стиснуті пальці рук.
Вухо гостріше сприймає звук.
Тиша з сиреною ведуть двобій.
За виживання нації ведеться бій.
Ми стали іншими.
Ні, не понурими і не злими.
Наші добрі серця не змінились,
Просто стислись від болю,
Сльозами скотились
По віях, щоках і впали на землю,
Яка нас зростила,
Яка дала силу,
Яка дивиться в небо тепер
Вирвами, подібними до очей,
Крізь чорноту своїх днів і ночей.
Люди, люди, хто ви?
Закували серця свої
В рамки жорстокості
Й ненависті окови?
Вбили майбутнє у своїх серцях,
Сприйнявши, як спосіб життя,
Тотальний страх.
Вас багато, вами керує один,
Хто сказав війні "так",
Кров і на ваших руках.
Свідомість - як зброя.
Думка - як кулі й снаряди.
Слово, яке стало ПОЧАТКОМ
("Спочатку було СЛОВО")
Використали не для Блага.
Та "Бог зневаженим не буде".
Повстали інші люди:
Думки їх осяяні світлом,
Серця їх любові сповнені,
Один до одного так схожі
І ймення їм: "Сини Божі".
" " - цитати з Біблії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951272
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 29.03.2023
[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 29.03.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2023
Можлмво, такі моі слова на тлі війни
звучать дивакувато, але так xоеться
вже мирного вогню... а не шранелі...
[youtube]https://youtu.be/_zWlJpP-ptA[/youtube]
[i][b]Що розбудив мене, xороший мій,
я дяку-ю тобі без меж…
Хоч ніч засипало порошею,
хоч вдень іще не видко cтеж….
І ліс замовк, і пта̀хи гамірні,
в річках студена вкрай вода,
і срібло-інієм обрамлена
твоя дрімуча борода.
Бо наш вогонь палав жаринами,
там танцювали пломінці,
в очах здавались нескоримими
зіниць незгасні промінці…
В вогні палили ми похмурості,
в воді топили лінь і страх,
усмі̀шки – мигавиці з юності –
ряxтіли щастям на вустах.
…В багатті спалена ніяковість,
знесла пересуди вода,
й не зіпсували настрій якось ті:
питво, хмереччя, борода…
І пломінь нас xмільною силою
у вир шаленства відволік…
Й тут… благотворною оливою
враз засвітився сердолік*
І хай ніч грається порошею,
хай сніг вкриває шаль мою!
Ти ж роз’ясив в мені хороше. Я
за те тобі, Огнь**, дя̀-ку-ю̀![/b]
24.03.2023
_________
* Сердолік — мінерал, напів дорогоцінений камінь;
лінґвітсти вважають, що це слово руське, означає:
той, що радує (або що нагадує) серце. [/i]
**Вогонь (старослав.)
[youtube]https://youtu.be/FfdXiqEapCU
[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978069
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 25.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xDkGcZQVpqk[/youtube]
З давнини, ти рубана мечами,
Україно, рідна моя мати!
Зрошена ти кров’ю і дощами,
Але я, не дам тобі вмирати.
ПРИСПІВ:
Ти до волі йшла навстріч століттям,
До мети ти прагнула своєї,
Не злякалась голоду й фашистів,
Не здалась для долі кращої моєї.
Ти синів на фронті поховала,
Перед Богом, чисте в них сумління,
А тепер, разом з озиминою ,
Проросло і наше покоління.
ПРИСПІВ:
Мусимо за правду ми боротись,
За щасливе, мирнеє життя
Щоб в багатстві, волі, добрі й щасті
Увійти у світле майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977126
дата надходження 15.03.2023
дата закладки 16.03.2023
Слово до Кобзаря
Народився в убогій хатині,
Тай подався в далекі світи...
Довелося йому, сиротині
Через всі кола пекла пройти.
Сліз і горя побачив немало,
Мріяв, що відпочине в раю.
І боліла душа, і страждала,
За найкращу Вкраїну свою.
... Живописна моя Україно,
Змалював тебе геній - Кобзар.
Свою долю, таку швидкоплинну
Він приніс на вітчизни олтар.
І сьогодні він дивиться з кручі,
Діамант у кожусі - Тарас!
Думи в нього важкі і болючі,
- Помолися, Тарасе, за нас!
Ти так близько сьогодні до Бога,
Буде край цій проклятій зимі?..
Нам потрібна лише перемога!
Рай земний ми збудуєм самі...
Віра й правда ніколи не згине,
Вічне слово твоє й Заповіт!
Пам'ятає тебе Україна,
і шанує сьогодні весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976478
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 09.03.2023
Талант і ґеніальність поєднались
У згустку правди, почуттів, добра.
Про рідний край картин було чимало -
Шедеврів з фарб і віршів з-під пера.
" Він став володарем у царстві духа".
Глибокий лірик, сильний драматург.
Про Україну повсякчасно думав,
Торкалось слово всіх душевних струн.
Він піклувавсь завжди́ про рідну мову,
Про наш народ. Ненавидів заброд.
І досі є його пророче слово:
Дороговказ нам до святих свобод.
( І. Я. Франко про Шевченка: " Він став володарем у царстві духа")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976415
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 09.03.2023
До Нашої скорої перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути” й “слухать”, звісно, – різні речі
“дивитись” й “бачить”, безсумнівно, – теж.
Коли глава на плечах, а не глечик,
узрієш ціну – між словами – меж.
“Побіг” – “не втік” ще, хай й не за границю –
у кожного в житті окреслено кордон:
усяк куштує Божу паляницю
й чатує всяк на свій армагедон.
Лиш кілька слів приємно пестять вухо –
синоніми, що штять людське єство:
звитяга,
перемога
і подуга,
тріумф,
вікторія
і... торжество![/color][/b]
6.03.2023[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 08.03.2023
Розгублені слова в торішніх травах.
Докупи не збереш, бо задубіли.
Насипаний давно в місцях тих гравій,
Схололий від густої заметілі.
Стирає згодом час сніги проворно,
Весна ж навшпиньках тихо вже крадеться.
Зникають і видіння ілюзорні,
І щось нове віщує ніжне серце.
Без холоду, без гравію, без пилу,
Бо кожне слово, мов ковток цілющий.
До того ж у заграві небосхилу
Так пестить лагідно жіночі вушка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975086
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 27.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MCIpvEugG5o[/youtube]
А до весни не так уже й далеко,
В минулому залишаться сніги.
Її прихід нам сповіщать лелеки,
І це надасть нам більшої снаги.
Лелеки знов збудують нові гнізда,
Народять ще красивих пташенят.
Так буде, я це знаю, ще не пізно,
Життя не зможе вбити лютий кат.
І зацвітуть сади вишневим цвітом,
Життя візьме вже новий поворот,
І ми тоді ще станем вищі зростом,
Дістанем небувалих ще висот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972623
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 02.02.2023
Ота примхлива пам'ять повертає
В рішучість жестів, у цілунків злитість,
У тінь усмішок і повільний танець,
Коли без слів народжуються ниті,
Що зв'язують серця серед рутини
В єдиний подих, у запалість тиші,
Не скуштувавши кружальця цитрини
Тоді серед люб'язності узвишшя.
І треба ж так - у водопіллі ночі
Любов плескалася, хмеліло тіло
Без натяку розлуки. Сині очі
Вдивлялися безмежністю сміливо...
Ота примхлива пам'ять залишила
Тунель обіцянок без світла й ласки.
...Надії промінь, не набравши сили,
Повільно наближається попаски.
(Попаски- обережно).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972624
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 02.02.2023
Хочу щоб ти лиш моєю була,
Щоб, у мною створених шатах,
Ти наче квітка цвіла
Кохати...
Хай з іншим, будь з ким, аби,лиш,щаслива
Я буду віддаль ходити
Для мене це дуже важливо
Любити...
Носитиму тебе на руках
Обійматиму як лещата
Для тебе квітами всію шлях
Кохати...
Жодним поглядом, подихом,рухом -
Щоб,хоч не погубити
Будь моїм найкращим другом
Любити...
Горимо надприємним полум'ям
Нікого,крім нас,не знаємо
Світ увесь під твоїм і моїм ім'ям
Кохаємо!!!
Радіємо один за одного
За іншого себе погубимо,
Але слова,натяку жодного
Любимо!!!
Любити тебе чи кохати?
Я можу і те і інше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879590
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 02.02.2023
[i]...на 25.01.2023 року
[b][color="#023b39"]У всьому є початок і кінець,
як у ріки, що п’є водицю з неба.
А людство – то органіки вінець:
йому це знати крайня є потреба.
Родився – маєш вглиб себе зростить
і в мудрості, поважності старіти:
на цій планеті не єдиний ти –
в любові ще народжуються й діти!
Вона – усім і голова, й закон,
на ній – усе від з’яви і до скону.
І не чиніть любові перепон,
в життя несіть девіз цей як ікону.
Та в світі є особини такі,
що ладні все змінити без любові.
Від тих діянь є висліди гіркі –
ламання доль, сумні віки рабові.
Над світом сим стоїть годинникар –
Домоклів меч, дзиґар Армагедону,
суддя, душитeль і вершитель карм,
що в люті мір не знає… І кордонів!
На службі в нього – явні шимпанзе –
xранителі-безxатьки нуклеарень*.
Кому і як у світі повезе,
залежить, чим ота тварина вдарить.
…Від ста секунд відняв десятку звір**,
що мешкає в Таймирі як в барлозі…
Ти таймер свій по цьому ліпше звір,
щоб не прожити все життя в зало̀зі!..[/color][/b]
28.01.2023
_________
*йдеться про країни, що виробляють і/або мають
на озброєнні атомну або водневу зброю.
** стрілки символічого годинника Судного дня
(100 с до півночі) встановлено 23 січня 2020 р.;
25 січня 2023 р. через війну рф проти уУкрїни їx
“підведено” до позначки 90 секунд.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972209
дата надходження 28.01.2023
дата закладки 30.01.2023
[i] Начебто на злобу дня - Різдво ж Христове!
Ба більше про тих, хто не запалює, а гасить...
[youtube]https://youtu.be/0Ij-VlSuerM[/youtube]
[b][color="#8f0471"]Блукало сонно Світло по світах...
Бувало скрізь – бо в нім була потреба –
як гостроокий та кмітливий птах,
що в ніч спустився з зоряного неба.
Й ставало на землі журній світліш:
палало те, що ледве-ледве тліло...
Та не ходило виднокраєм лиш
те життєдайне і палке Світило.
То ж якось зазирнуло і туди,
де ще чомусь ніколи не бувало.
Воно знайшло і там лихих сліди,
що встигли вже накоїти немало!
Й спитало Сонце: хто то є вони
і чим йому життям своїм повинні?..
— Хоч антиподи, – дочки ж і сини,
нехай таємні, в мороці... Ми – тіні.
* * *
Отак й живуть – мов рідні… Та самі,
хоча й мандрують по світах – у парі:
одіті й голі, звучні і німі,
занадто світлі...
й несусвітні тварі.[/color][/b]
[/b]
26.12.2022
* © Олекса Удайко (поновлено)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969333
дата надходження 26.12.2022
дата закладки 18.01.2023
[i]Вражає сказане бедумно....
Та суть - одна!
Стає до того гірко й сумно,
бо це ВОНА...
Воеа, вона
во-на!..[/i][youtube]https://youtu.be/9ICZ_LCkKDY[/youtube]
[i][b][color="#0e547d"][color="#04665b"]Яких метафор лиш нема у творах,
епітетів… про Неньку як таку!
І хай би то творив заклятий ворог,
а то ж – в митців й поетів у смаку.
Комусь вона постала мов повія,
то покриткою Неньку обізвуть…
яким зерном ти лан свій раз засіяв,
такою й буде вигра – жнив’я суть.
В повій нащадки скніють байстрюками,
у покритки світ знудить сиротюк…
І ва́лять з-за кордону з матюками,
хоч жоден недоречний тут матюк.
Вкраїна ж… Ненька, як осідла квочка!
Ростить собі… і доньок, і синів.
Й нема у неї доньки чи синочка,
яким би не дарила віщих снів.
Відтак й хистять… належно рідну землю,
а Неньку берегинею зовуть.
Кладуть за неї тіло – душ оселю,
“братву” чужу проводять в світлу путь…
Тож ще відродяться задля харизми
метафори й епітети часів,
де сло̀ва не знайдеться для корзини,
які б шаблі̀ хто в піхвах не носив!
Бо гряне час – й настане Перемога,
і хлюпне через край нове життя.
А в серці, що не втратило ще Бога,
проквилить
запізніле каяття…[/color][/color]
[/b]
10.01.2023
________
*У творі немає конкретних героїв
чи антигероїв, спостереження
автора подаються узагальнено.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970480
дата надходження 08.01.2023
дата закладки 18.01.2023
[i] З приводу чергової трагедії, спричиненої рф...
[youtube]https://youtu.be/-_SaZ7SV6K0[/youtube]
[b][color="#04665b"]
Був Кременчук, тепер – Дніпро…
І – жертви, жертви…
Чим би тобі набити рот,
аби не жер ти?..
Тебе чи мати понесла,
а чи вовчиця?
З якого міста ти, села,
у кого вчився?
Невже всі там такі, як ти
худобо хтива?
Не люди ви, але скоти –
блатня паршива!
Воюєш ти проти жінок
і діток наших –
на них відточуєш клинок,
косу мантачиш…
На полі бою ж ти – мазня,
гарматне м’ясо.
Не запанує тут русня –
питання часу!
За вами йде природний тлін –
дух чорноземів,
а нам – прийдешніх поколінь
уклін доземний!
Відродиться ізнов земля
і кров арійська,
вітатиме землян здаля
юнь українська!
Бо я єсмь – дух, євшан-трава* –
здоров’я зілля,
ти ж – сеча, перегній, черва –
пусте бадилля.[/color]
[/b]
16.01.2023
_________
*За половецькою легендою, полин (євшан —
тюркська назва) як символ батьківщини,
пам’яті народу про отчий край; у Біблії
полин — символ суду Божого за
відступництво та непослух.
На світлині та відео з інтернеу - будинок 9-поверхівки
в Дніпрі після ракетної атаки еРеФії 14.01.2023 року.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971172
дата надходження 17.01.2023
дата закладки 18.01.2023
Ворожбитка виє,
Вигинає вишню.
Ви́білила віття,
Всюди вата висне.
Вітряки вовтузить,
Вкутує вітрами.
В'яже вабкий вузлик
Вовни вечорами.
Випурхне, вальсує,
Віхола втинає.
Віражує всує,
Велич видихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970877
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 14.01.2023
Я не зрікаюсь, Господи, тебе:
І серце все моє тобі належить.
Любов моя сягає до небес,
Де стерлись всі умовності та межі.
Я рву неправди вузи назавжди,
До тебе йду крізь згарища епохи,
Ступаю в предків пам’яті сліди,
Які мене ведуть до Перемоги.
Горять в вогні війни календарі,
Таких святих у жодного народу
Нема. Я бачу лики кобзарів:
Вони слізьми вимолюють Свободу.
Я не торгую вірою, як ті
І не ділю її на чорну й білу,
Живу й умру на цій землі святій,
Аби вона воскресла у неділю
Від ран і горя, від страшних утрат,
Від зрадників і ницих, від роzії.
Люблю тебе ще більше во стократ!
Чекаю в Україні на Месію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969319
дата надходження 26.12.2022
дата закладки 26.12.2022
З-нов спішить у вишиванці
Д-обрий світлий чарівник.
Н-іч зоріє і до ранку
Е-ге-ге ж, це трудівник.
М-иколай Святий і любий.
С-ипле щастя діточкам,
В-сім слухняним, чемним людям,
Я-к завжди і без реклам.
Т-ихо-тихо під подушку...
Ов! Дарунок він кладе:
Г-арну книжку і пампушку,
О-сь цукерки й каркаде.
М-абуть, іграшок доволі,
И-(І) найкращий буде дар...
К-ожен мріє...Як є змога!
О, це ж зовсім не нектар.
Л-юбий, прагнем Перемоги,
А-нгел Миру хай летить.
Я і всі діждемо мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968687
дата надходження 18.12.2022
дата закладки 18.12.2022
[i] На фронти в Україну рф-ія шле… хлібину
й… балалайку – для підняття духу вояків.
Із преси[/i]
[youtube]https://youtu.be/tYm6ResrU3Y[/youtube]
[i][b][color="#056b5f"]Ростѝли матері русню для вбивства…
І зараз у задумі РОСтилѝ:
що для розваг на фронт послать, аби ще
там з ляку нерви вбивців не здали.
Тож балалайки “тринь-струна” й гармошки,
та самогон для понту вбивцям шлють,
аби моральний дух піднять хоч трошки,
вдихнути цим нову звірину суть.
…Та в ЗСУ душа – не балалайка,
бо знають що, коли й куди стрілять,
коли попре – під матюкнисту лайку –
у мирний дім брудна рашистська рать.
Бо нам в підмогу йде і Бог, й природа *,
і гріють стіни рідних бліндажів…
Така козацька в нас уже порода –
згуртовуватись, де б хто не служив.
Бо ми всі дома, на своїй земельці –
тут нам позаздрить навіть Ахілес…
Ми не під стать лінивому “Ємельці”**,
взірець нам – легендарний Геркулес!
Та й тут, буває, піють балалайки:
“ дешевий сир – травневі шашлики”…
Тож не спішіть таким дарити “лайки” –
тут слово мають фронтові вовки!
І хай заткнуться вражі балалайки –
недовго їм бриньчати на землі:
їх душі дохлі... й звуки-неудайки
просторам українським замалі…
Й своїх “бриньчалок”, й зайд єдиним махом
пнуть ЗСУ під проводом ВЗ!
Туди, де флагман флоту канув н@х@й
і де Кобзон телят своїх пасе![/color][/b]
18.12.2022
_________
*йдеться про випадок з потопленням крейсера “Москва”,
коли наші “Нептуни” попали в ціль завдяки погодним
умовам та майстерності наших воїнів;
**горе-герой відомої російської казки про Ємелю.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968660
дата надходження 18.12.2022
дата закладки 18.12.2022
[i] Голодомор. Застати 33-й не довелось,
та був ще 47-й… Тому й пишу, хоч і не
вперше. Тому що болить...[/i]
[i][b][color="#045c59"][color="#067049"]
44-й.. Йшли солдати
повз тин батьківського двора…
Й просили їсти – треба ж дати
знесиленим… І дітвора
навколо бігала й носила –
хто хліба шмат, хто – пиріжок,
було устояти несила:
то ж “визволителів” був крок…
… Весну дев’яту проводжали,
як я пізнав голодомор…
Й було не те, щоб хліба мало –
все вигребли з комун-комор.
Така настала голодуха –
ні сіять нічим, ні орать:
лиш голова й на ній два вуха –
така була совіцька рать…
…А як прийшла пора у школу
йти розуму набратись,
вмить
багато хто не йшов, відколи
їди не стало, щоб хоч
жить.
Й крізь сльози мама: “кусь, синочку, –
oдин раз хліба, тричі – суп,
й одінь наразі ту
сорочку,
що я повісила на сук,
щоб від покраски просихала
корою вільхи… А нести
книжки в торбині будеш,
що зметала
я з конопляної трестѝ…
Прийдеш зі школи –
там в повітці
ждуть споришеві
пиріжки…
Вмочи в олійку, щоб усі ці
із’їв доконче…
І мізки
У змозі будуть, щоб уроки
за сонця всі на "п'ять" повчив,
та ще горо̀д наш
("лан широкий")
щоб до темна
заволочив”.
…Отак й жили!
Й того не знали,
що вчинить
низку холоднеч
дітоубивча їх картеч...
"Асвабадітєль" за навали...
І спонукатиме
до втеч!..
За злі діяння все ж розплата
настигне неодмінно ката…
Розквітне сад –
і хризантем
цвіт сповнить
звільнені
пенати.
Бо час гряде, де –
наше свято!
Й не буде вже
воєнних тем…
[/color]
[/color][/b]
27.11.2022,
Kln > BRD
___________
На авторовій світлині: "а ми були
малі і голі" (з братом, що ліворуч; 1941 р.).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966821
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 10.12.2022
[i]Звільненню Херсона
п р и с в я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[b][color="#ff0055"]Яка чекає нас післявоєнна дійсність?..
Зневіри кажуть: буде так, як до війни…
Я ж твердо впевнений, що ні – і не надійтесь!
За що ж тоді життя поклали в нас сини?
Антикорупція,
культура,
право,
мова –
усе кувати слід негайно, в злобну мить,
бо проросійський реваншизм повстане знову,
бо вража суть
лайдацтва
й ватництва
не спить!
Із русько-мирською мерзотою слід махом
покінчити!.. І з карним нігілізмом – теж!
Злетіти б нам над світом гордим фенікс-птахом
з переконаннями й набутками без меж!
І хай дивується загал такому злету –
недарма ж Ра* освячено наш родовід!
Очолимо процес оновлення планети,
бо не потерпимо інопланетний “збрід”!
Нехай не думають зневіри українські –
не броїти** вже тим, хто броїв до війни:
ми приготуємо всім недругам гостинці –
не вдасться їм уникнути покут вини!
В захисників сакральні є орієнтири,
такі ніколи Україну не здадуть!
Не промахнуться й тут їх праведні мортири –
покажуть
грішним
в Лету
путь! [/color]
[/b]13.11.2022,
Kln > BRD
_________
*в давньоєгипетській міфології — верховний бог,
бог Сонця, творець світу; **колобродити.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965549
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 18.11.2022
Мою країну розпинає ворог -
Сусідський чобіт перетнув кордон.
Дзвінниці Божих храмів б’ють на сполох,
Міста - війни кривавий полігон.
Всю Україну охопило горе...
В хустинах чорних вдови, матері,
Солоних сліз пролито ціле море,
Глибокі рани зяють у землі.
Моя Вкраїно! Ти у небезпеці,
Хоч ворога підступного оскал
Супротиву не подолав фортецю
І хижих планів потерпів провал.
Ми молимось до Бога, аж відколи
На бій пішли чоловіки, сини,
Щоб вирватись із замкненого кола,
Окресленого циркулем війни.
Я вірю - Україна переможе!
Що прийде той очікуваний час,
Коли пощезне чудище вороже
І мир настане на землі для нас!
Котельнік Тетяна
Цей вірш було перекладено на англійську мову в м. Андовер Великобританії і розміщено у місцевій газеті. Також вірш читали у відомому соборі міста Солсбери на акції підтримки України.
Ukraine will win!
My country is being crucified by the
enemy
The neighbour's boots crossed the
border.
The bell towers of God's temples are
sounding the alarm.
In the cities – the war is a bloody
landfill.
The whole of Ukraine was overwhelmed
with grief,
In the handkerchiefs of black windows,
mothers…
Salty tears shed the sea,
Deep wounds gape in the ground.
My Ukraine! You are in danger
Despite the enemy's insidious snarl
He did not overcome the fortress
And predatory plans failed.
We have been praying to God ever
since
Men and sons went to battle,
To break out the vicious circle,
Outlined by the compass of war.
I believe – Ukraine will win!
That the expected time will come,
When the missing monster is hostile
And peace will come to earth for us!
Tatiana Kotelnik
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960114
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 23.10.2022
[i] До дня захисників і захисниць України
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[b][color="#fa0d0d"]Голубіший голубого неба,
золотіший золота землі,
прапор пломеніє в світлі Феба*
вільного народу на чолі.
Стрічка в нім не чорна, а червона –
бо вкраїнцям годі вже вмирать!
О̀сіріс, Адоніс, Персефона** ,
радо приймуть всю рашистську рать!
…Харків, Куп’янськ – з Кримом в унісоні,
а недавно – ось іще й Лиман!
Множаться “здобутки” і в Херсоні:
“референдум” – як самообман!
Тож на тлі жовто-блакитнім стяга
стрічечка на вітрі майорить:
барви крові –
відданість –
відвага –
Аріадни не-зни-щен-на нить.
Тут до цуги й звичаї cахаду:
без промашки, точно – прямо в ціль!
Ще дадуть татари зайдам раду –
Стікс*** готує вже їм “xліб і сіль”…
Недарма ж “міст дружби” провалився –
тут, гадай, пророчий символізм:
хто в “коханні по принуці” злив… ся –
більш до “місця звабного” не лізь!
Перемога йде через звитягу
українців в цю зіркову мить –
в злато-голубім діполі стяга
стрічка помсти грізно майорить…[/color][/b]
10.10.2022
_________
*Вiн же Аполон – в давньогрецькій і давньоримській
міфології бог світла, бог-лікар, покровитель мистецтв,
ватажок і покровитель муз, провісник майбутнього,
покровитель переселенців,уособлення чоловічої краси.
**За єгипетською міфологією, божества, пов’язані з
загробним царство.
***Oдна з річок підземного царства, водa якої вважалась
отруйною. За Геpодом, клятва водою Стікса є найтяжчою
карою.[/i]
Світлина зроблена автором особисто з балкону квартири
в будинку Кельнського університету, де з 7 травня дотепер
мешкає він, роблячи посильний внесок в нашу Перемогу
словом. Вид на центр міста, де височіє двобашенний собор
Кельну - найвища культова споруда в Європі. Будувався
собор протягом сторіччя в середньовіччя та вистояв за
цілковитого руйнування міста в часи Другої світової війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962827
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 15.10.2022
В ніч між минулим роком і прийдешнім,
під метронома Всесвіту биття,
ми дякуємо ближнім, Силам Вишнім
за все, що не піде у забуття.
Столи накриті, настрій... "півсвятковий" –
війна диктує правила буття,
і мерехтять гірлянди ялинкові,
мов з того, довоєнного життя.
Брато́ве, сестри, дорогі "укропи",
любові вам і щастя – на сто літ!
Але вклонімось воїну в окопі,
що за наш край під обстрілом стоїть.
Всім тим, хто за́раз, може в ці хвилини,
втискаючись від кулі тілом в сніг,
мир береже для вашої родини,
щоб свято кожен з нас відчути зміг.
І пом'янемо в цей святковий вечір
тих, хто пішов від нас на небеса,
прийнявши жах війни на власні плечі,
кого обійме мати лиш у снах...
Хай темні сили у безодні згинуть!
Ми віримо у світле майбуття.
За ВОЇНІВ! За мирну Україну!
За нашу перемогу! За життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819492
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 07.10.2022
Як Україну злії люди
присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять…
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/ClqHX_Eo90s[/youtube]
*****за що вони ненавидять вже нас *****
[b][color="#0a4773"]на нас те дике плем’я затаїло злобу
тому що круглий, а не плоский глобус,
що то земля круг сонця йде, не – навпаки,
що не раби вже ми, а вільні козаки…
що живемо̀ ж бо ми стократ багатше й краще
що маємо в житті гуманні цілі, аще*
ми мріємо (і діємо) в Європі жити,
щоб молотить украй своє, не їхнє, жито
тому що в домі в нас не дирка у підлозі –
зручний – пардон – звичайний теплий унітаз…
тому що віримо своїй ми перемозі
й працюємо на неї прісно й повсякчас
[/color][/b]
******за що не любимо ми їх******
[b]…[color="#ffb300"]на мить зупинимо ми наші сентименти –
для них вже певно буде повоєнний час!
нам би побільше каменю й “5-сот”-цементу,
щоб націю в кулак зглобити зі всіх нас!
та не допустимо, щоб у писців й поетів –
вкраїнського письма поважних носіїв –
рамена крили “руськомірські” еполети,
де б хто не був й яку б посаду не посів.
тому що ‘’Русь” – украдене руснею слово –
історії грабіж Вкраїноньки-Руси,
тому що ґвалтували солов’їну мову
царі московії в рабовані часи…
[/color][/b]
***чому̀ - йдеться в цій відомій пісні***
[youtube]https://youtu.be/MKkadx4NVbg[/youtube]
2.10.2022,
Kln, BRD[/i]
________
*аще - коли, якщо (устар.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961682
дата надходження 02.10.2022
дата закладки 07.10.2022
[i][b][color="#045e61"]Colonia– це місто Агрипіни*,
немало набуло трансформувань…
топтались тут вояки без упину –
історії народів Інь і Янь.
Були тут убі̀ї** ї ебуро̀ни**,
і Клавдія*** дружина, мов сова…
Які були тортури, заборони!
Та в правди незнищенні є слова.
Героїки і зради прецеденти
колонію тако̀ж не обійшли:
живі тому існують документи
нам явлені наочно з-під землі****.
Відомі нам і тисячні нашестя,
що за віки перелопатив Кельн,
та не чекав він нашого “пришестя” –
гурт біженців, що Deutsch ані-телень…
І нам усім тут раду б треба дати –
чи “нацик” ти заядлий, чи рашист.
Для німців – то чужі, як світ, солдати:
наскучив їм вже свій неофашист!
І попри deutsche-бюрократію,
все мали втікачі на цій землі…
Та не було опори: неньки-матері,
й жалі у нас від того немалі.
…А по мені пройшовся тико лазер,
що зір мій досконально поновив,
й родились вірша тут слова і фрази,
що сторінки “КП” заполонив…
Я принагідно шлю слова подяки
доньці – що волонтеркою була:
вгамовано і труднощі, і ляки!..
Як птасі у польоті без крила?
Заполонили українці ревно
Норд-Рейн-Вестфалію і древній Кельн –
і линуть по долині річки Рейну
пісні вкраїнські й путлеру прокльон!
Та мріємо ми всі як українці
про сад вишневий, мальви коло хат…
Хай згинуть кровожерливі ординці
й диктатор раші – України кат![/color][/b]
20.09.2022
Köln, BRD
________
* Одна із древніх назв Кельну – Colonia Agripina;
**убі̀ї ї ебуро̀ни – древні племена, що населяли
місто та передмістя Кельну;
*** Клавдій – імператор Римської імперії, дружиною
якого була засновниця Кельну Агрипіна:
****йдеться про “підземни” музей Кельну –
розкопки древнього Риму.
На світлині - вид центру міста Кельну із 31-го поверху
Уніцентру, де тимчасово мешкає автор; на горизонті -
двоверхий шпиль кельнского собору, найвищої в Європі
культової будівлі католицької церкви. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960634
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 07.10.2022
[b] [i]Боже, "царя"... убій!
А н т и т е з а[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/DLkkcn6SiPY[/youtube]
[i][b]Прийшли до нас з немитої Росії,
помились тут, та з часом “усікли”,
зачим сюди послав їх цар-месія –
на смерть послав синів цей чахлик злий!
Й побігли орки з поля бою справно –
не хочуть проливати власну кров:
несе ж орда утрати непоправні,
та цар шле жертви нові знов і знов.
Й не дивно, що нову “мобілізацію
на той світ” бидла цар оголосив,
нарікши це як “міні-міні”-акція:
мовляв, бракує “перемозі” сил.
І знову стрімголов біжать ординці…
Не в армію, навспак – через кордон:
не бути ж їм зі смертю наодинці –
не той тепер у орків моветон.
Втікати ж у кущі – ганебна справа!
Главу б скосить двоглавому орлу
і нищити там сиднів – діло праве –
покінчивши з Кощєм вже в тилу...
[/b]
28.09.2022
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961335
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 07.10.2022
[i]Самовидець*
про контр-демонстрації
в Німеччині. [/i]
[i][b][color="#066e09"]В Німеччині не сплять нео-фашисти,
здіймають “фойєр” – галас на весь світ.
Єднаються із ними і рашисти:
це їхньої ідеї “переліт”!
Бурлить і Кельн – тут біженців кишма,
та поза тим – й “триколору” колони:
проснулася коричнева чума…
Та біженці їм чинять перепони.
Хоч декому – диктатор на умі,
прогресу доля в серці небайдужих:
сидітимуть мислителі в тюрмі
чи станутьв в світі авангардом дужим?..
Юнак із Пітера й професор із Москви
ідуть з плакатами в підтримку України,
майбутнього тримають хоругви,
підставивши прогресу дужі спини.
Їм неоднаково, що діється…. вгорі,
куди піде колишня їх вітчизна:
чи так й зависне на отім вістрі,
а чи покінчить з авторитаризмом.
Їм небайдужа доля й тих людей,
яких війна закинула до Кельну:
вони на боці праведних ідей,
щоб зупинити “о̀гненну гієну”.
Диктаторам насправді не везло –
не бути й зараз їхнім** перемогам!
Здолає світ оте огидне зло –
у нього вже постали перелоги...
[/color][/b]
Олекса Удайко,
15.09.2022,
Köln, BRD
____________
*Самовидець - автор, його й iлюстрація,
бо був таки на демонстрації 9 травня ц.р.:
на світлині Юрій - із Москви (праворуч)
та Ріхард із Санкт-Петербурга.
**йдеться про Адольфа Путлера та сусіда-
"тракториста".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960444
дата надходження 21.09.2022
дата закладки 24.09.2022
На стіні ніжність тіней суцвіть
Зав'язала взаємність любові.
Розкривався магічності світ.
Вистачало обом і півслова.
Досхочу проростали гілля́м,
Креп нічний розвівався довкола.
Насолоди свіча, світла храм,
Мов співали серця баркаролу.
Сонця пальчик торкнувся вікна,
У дорогу спішити потреба.
Час прощання настав, бо війна.
Захисти, всемогутнєє Небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960156
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
[i]На долю автора (за віком) випало дві ВВВ –
Друга світова, що звалась в тодішньому СРСР
(більшовицькій імперії) “великою вітчизняною”
і ця – ВВВ, Велика Визвольна Війна українського
народу від тіє ж, але вже відверто антиукраїнської,
КГБістсько-путінської, нищівної імперії… І не в дужках.
З дитинства запам’ятався вислів дорослих, що як
закляття повторювали тост на вечірках після так званої
“перемоги” – аби війни не було!
Інші часи настали. Інша війна. А побажання-тост той же!
І – як закляття… Хоч смисл інший. Та про це нижче.
[b][color="#066e35"]Якби не було в нас цієї війни,
були б уже, певно, у тому союзі,
що зветься ЄС, хоч не ждали вони,
повзли ж ми до цілі, як жаба на пузі.
Було б нам велично, що герб наш розцвів
в ряду геральдичному вільних народів,
лунав щоб вкраїнський наш гімн-переспів,
пеан Незалежності нашій, Свободі!
У хор європейських озброєних сил
влилось резонансом би й військо козаче:
багато хто ще б, як колись, попросив
його постояти за правду, одначе.
…Не будь в нас Росії цієї війни,
не знали б, що значить оте “брат-за-брата”,
і сліз матерів, і невчас сивини…
Звитяги, одначе, у нас не забракло!
Не знали б ще довго, що руський то "Мір"
створив нам огидний світ колаборантів,
які під сутанами лавр Святогірська
й Почаєва несли душ схрон від Гаранта.
Свою “солов’їну” ще довго б – “в ігнор ”,
аби не уторгнення “старшого брата”:
це путлера холодо-голодомор
нас змусив “уроки ті” в голову брати!
Тепер ми вже знаємо, як голоси
й за кого на виборах слід віддавати…
І хоч обіця́нки, хоч “гречку” неси –
у памці спливуть і події, і дати![/color]
[/b]
14.09.2022
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959700
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 14.09.2022
«Ти юний і ще не збагнеш тепер,
Чом в крику вітру є така туга…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Вітер мені кричав,
Коли осінь стала сірою качкою
На холодному озері одкровення,
Вітер мені кричав
Крізь хмару огненну заграви:
«Де ти тепер? Ти – нетутешній,
Ти – вічний блукач,
Що сховав мідну сову
У своїй шкіряній торбі снів даремних
(А ти думав, що то пророцтва,
А ти думав, що там істина,
Серед тіней отих твоїх марень.
А вона тут – серед холодної осені –
Істина краплі води)».
А може то просто луна –
Німфа сумних спогадів
Серед старезного лісу сутінок
В якому я заблукав ще тоді –
Коли чуб був рудим, а не сивим.
Тоді.
Пан заснув до весни.
І замовкла панфлейта
До часів анемон.
А вітер свистав:
Грав ірландську мелодію
На флейті порожніх глеків,
Що лишили
На дерев’яних столах віровідступників
Гості глиняно-жовтого дня:
Доби невідомих радощів.
А я бачу, як олені сфагнових пустищ
Летять у дні майбутні
Крізь страшне сьогодення:
Епохи залізних яблук.
Дерево забутої осені:
Серед моря холодного вітру
Жовті листя думок
Летять в нескінченність
прийдешнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959483
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 13.09.2022
Похилився спілий колос,
Впало в землю зерня.
Десь смутний почувся голос,
Хтось співав про терен.
Кущ терновий вже розрісся.
Жаль, цвіту немає.
Колючки під кожним листям,
Всім їх підставляє.
Не журися, дівчинонька,
Не псуй свою вроду.
Хоч твій милий далеченько,
Не зрадить він зроду.
Так співала, вишивала
Милому сорочку.
У вікно все поглядала,
Шила рівно строчку.
Вибирала різні нитки,
Більше ж все ж червоні.
Сльози були тому свідки,
Не вшивала чорні.
Він повернеться, я знаю
Рано, а чи пізно.
Довго я його чекаю,
Чи почує пісню?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959507
дата надходження 12.09.2022
дата закладки 13.09.2022
[i] "Вражає сказане несподівано..."
Із досвіду.
[b]Ступають тихо… Йдуть бо ж, боячись
завдати болю… тіні, що на бруку:
то, може, син, чи, може, батько чийсь,
чи доля власна вас веде за руку?..
А може, то – незвідані світи
уразили вас так, оті контрасти?..
Життя прожити – поле перейти,
здебільше те, що мінне і “зривасте”!..
...Отак і йдуть, хто біженцем назвавсь,
із острахом по вулицях Європи:
аби тихіш, щоб не збудити вас –
отих, що співчувають їхнім крокам.
Та серед них стрічаються й такі,
що просичать услід огидне “нацик”…
І хочеться… слова всадить цупкі,
неначе кулю, в душі ZeVi-свастик!
Бо хочеться змести зі світла тінь,
щоб зло від нього мешкали окремо,
щоб не було отих бридких сплетінь –
часу̀ Едему й бісового “ время”!
[/b]
28. 08.2022,
Köln, B R D[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958183
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 31.08.2022
Пройдоха лис понадивсь у курник
залазити щоночі і під ранок.
Тягав, душив курей рудий м’ясник,
лишався закривавлений підранок…
І на нараду півень-голова,
зібрав найближчих курок і пулярок.
Лунали переконливі слова,
та душу огортав якийсь пригарок…
– Негайно треба нам у дзвони бить,
у розшук об’явити куроїда.
Не обірве́мо мародерства нить –
від курника не лишиться і сліду!
Верховного підтримав секретар,
казав – Резерви варто пошукати.
А ще: у небезпеку – жодних чвар,
аби не дати шансу супостату!
І раптом на ворину піднялась
облуплена маловідома курка:
– А я вважаю, не настав ще час,
аби чіпати лисого «окурка».
Бо зараз ласий лише терорист,
і то де-факто, а не на папері.
Потуги наші всі – коту під хвіст,
як визнаємо лиса живодером.
А що, і дійсно, треба постривать! –
гуртом закудкудакали дзьобаті.
Рябка під тином покладемо спать,
а ми перечекаємо у хаті.
***
Яйцеголовим чи поможе пліт,
як у дворі очеретяний кіт?!
21,22.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957185
дата надходження 22.08.2022
дата закладки 23.08.2022
У-країно, ти життя колиска,
К-ращої нема у цілім світі.
Р-ідне слово і козацька пісня,
А-вангард армійський у суцвітті.
Ї-(І)мідж твій зростає неповторний.
Н-епокірна нечисті російській,
А стремління - міццю непоборне.
Н-ацію єднаєш, правду сієш.
Е-х, яка ж у тебе волелюбність.
"З-ійде українське сонце" рв'яно,
А чужі ворожі згинуть люфи.
Л-иш настане Перемоги ранок,
Е-пігон залишиться в минулім.
Ж-итимеш ти в мирі, Україно.
Н-езалежність збережеш уміло,
А-втентично розвивайсь, країно.
(Авангард - найсвідоміша частина суспільства. Імідж- репутація, образ. Люф - ствол вогнепальної зброї. Епігон - застарілі ідеї. Автентично - по- справжньому. "Зійде українське сонце" - слова Джохара Дудаєва.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957046
дата надходження 20.08.2022
дата закладки 22.08.2022
Уже тіло моє постаріло,
І важкою вже стала хода,
Голова вже давно посивіла,
А душа молода...
Руки зморщені, плечі не рівні,
На висках вже давно сивина,
Ночі довгі, неначе як зимні,
А душа молода...
Вже ні співу, ні сміху не чути,
Лише ойки постійно скриплять...
А душа вже не може заснути,
Бо вона молода...
А душа ще із тілом не згідна,
Їй ще сняться життєві дива,
І здається вона ще погідна,
Бо вона молода...
Час біжить, поспішає щоднини,
І буває душа не встига,
Їй здається, що нове ще буде,
Бо вона молода...
А роки дуже швидко минають,
Стан зігнувся і ноги болять,
А душа поспіша у майбутнє,
Бо вона молода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955789
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. ( 2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Щоб гріти знов твої замерзлі руки,
Цілунком щоб торкнутись твоїх пліч,
І знати, що немає більш розлуки. (2 рази)
Я б все віддав, лише за одну ніч,
Щоб ми ловили зорі у долоні,
До тебе я прийду, лише поклич,
Не дивлячись на посивілі скроні. (2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955695
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 08.08.2022
...віриться - не востаннє.
[youtube]https://youtu.be/0kZDZ8dGbww[/youtube]
[i][b][color="#88058a"]
Тремтливе листя ніжно пестить легіт,
духм’яно пахне зім’ята трава,
любові в такт плекає воїн-легінь
коханій адресовані слова:
“Спини, кохана, пристрасті хвилини
заради безперервності життя,
кохаймося.. Над нами цвіт калини
вже пророкує наше майбуття.
Хай свідками незвичної любові
в нас будуть ниви, легіти-вітри,
лунає хай розлого тихе слово...
А ти мене з уяви не зітри.
Кохання час не терпить перепони –
в собі ж не має жодної вини:
терпіння чашу людства переповнять
жорстокості безглуздої війни.
Й благословить той білий цвіт калини
коралі (згустки крові на стеблі)
як символ, як любов до України. . .
НІКОЛИ
НАМ
НЕ БУТИ
В КАБАЛІ!”
[/color][/b][/i]
26.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954490
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 26.07.2022
Туман мережку далині
плете світанком голубиним.
І першим зойком журавлиним
ти прокидаєшся в мені.
Розніжуєш нутро палке,
танцюєш у клітинках тіла,
купаюсь в ласках, захмеліла, -
бентежить почуття тремке...
Щоранку сонечко встає -
ми є! 24.07.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954280
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 25.07.2022
Нижче подаю передрук моєї рецензії
на книгу Богдана Мацелюха, опублі-
кованої недавно у видавництві НАНУ
"Академперіодика". Надіюсь, що цей
передрук буде цікавим не лише членам
найого клуубу, але й гостям сайту,
які цікавляться життям і творчість не-
пересічних людей нашої країни, чким
є автор цього видання.
У видавництві ≪Академперіодика≫ в лютому 2022 р.
надрукована п’ята книжка прози і поезій ≪Оріон
України≫ члена-кореспондента НАН України, члена
Національної спілки письменників України, завідувача
лабораторією генетики мікроорганізмів Інституту мікро-
біо логії і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України
[b]Богдана Павловича Мацелюха.[/b]
Обкладинка книжки ілюстрована картиною ≪Оріон
України≫ художника Ярослава Мацелюха -- брата Б.П.
Мацелюха, на якій зображені замість трьох мегазірок
пояса Оріона портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки
та Івана Франка, а також символи зброї із відомих творів
трьох генїів у вигляді сокири, меча та молота, обвитих
ланцюгом неволі, а також обкладинками попередніх
книжок ≪Двокрилля≫, ≪Україна іде≫, «Безодня і вершини≫
і ≪Через терни до зірок≫.
У даній книжці поезія автора присвячена актуальним
глобальним і пекучим проблемам сучасноcті – світовій
коронавірусній кризі, гібридній війні Росії, міграції людей
і демографічній кризі, корупції і олігархам України, про-
дажній і непрофесійній законодавчій, судовій і виконавчій
гілкам влади, відсутності патріотичної і національно сві-
домої еліти і єдності політичних партій і громадських ор-
ганізацій, повзучому реваншу п’ятої колони і постійній
загрозі нового масштабного вторгнення російських військ
на територію суверенної України.
Крім цього, Б. Мацелюх присвятив ряд поезій ювілеям
важливих історичних подій і дням народження знайомих
письменників, громадських діячів і науковців рідного ін-
ституту, світлій і всепереможній любові, щедрій природі і
безмежному космосу.
Проза Б. Мацелюха представлена мандрівкою в історію
рідного краю, роздумами над важливими проблемами –
метою життя людини, відмінністю між українцями і росія-
нами в їх походженні, мові, гаплогрупах і ментальності, а
також спогадами про Михайла Гориня і лікарів-однокурс-
ників та про збереження пам’яті про Сергія Виноградського
в м. Городку Львівської області України.
У поезіях ≪Оріон України≫, ≪Триєдність≫, ≪Триста літ≫,
≪Тарас Шевченко≫ і ≪Сторіччя ЗУНР і УНР≫ Б. Мацелюх
глибоко вірить у незнищенність українського народу, його
перемогу над внутрішніми і зовнішніми ворогами, мир і
добробут в країні, позаяк провідними і незгасними зорями
України є генії Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана
Франка, а національними символами і духовними цита-
делями – Тризуб, синьо-жовтий стяг, мова, зброя і віра:
[i]≪Тарас, Іван і Леся – Це Зорі України, /Нам світять з під-
небесся, /Як вартові безцінні. /Щоб ми з путі не збились,
В пітьмі щоб не блукали/ І з ворогами бились, /Свободу здо-
бували≫; /≪Наш Тризуб – багатий символ, /Не розкритий
ще донині: /Герб – душі і тіла стимул, /волі вияв, лет орлиний≫;
/≪Триста літ були рабами, /В гени рабський дух проник /
І керує справно нами, /Наче кіньми злий візник. /Двадцять
вісім літ свободи /Нищать тишком рабський дух /Українсь-
кого народу, /Швидшають до волі рух≫;
≪Наші мова, зброя, віра /Живлять непокірний дух,/
Поламає зуби звіра /Нації стальний обух≫; /≪Шевченко –
наш пророк від Бога. /Виконуймо його поради: /Гартуймо
єдність проти зради,/ За нами буде перемога! /Портрет
й Кобзар – у кожній хаті,/ І символ – вишитий рушник./
Ці обереги не здолати /Сьогодні, завтра і повік!≫;
≪ЗУНР і УНР – це два крила Української держави./
Гніт народ наш подолав /І Московщини й Варшави≫;/
≪Синьо-жовтий рідний стяг – /Синь небес і лан пше-
ниці – /Освітив щасливі лиця, /Вірність Богові простяг./
Символ Трійці – герб Тризуб, /Єдність букв у слові ВОЛЯ,/
України – слава й доля, /І гарантія від згуб≫.[/i]
Вірш ≪Наш Інститут≫ присвячений 90-літтю Інституту
мікробіології і вірусології НАН України: [i]≪Це для нас Данило
Заболотний – /Президент ВУАН і патріот –/ Храм науки збу-
дував добротний /Про незримих, сущих скрізь істот. /В їхнім
царстві ми шукаєм друзів – /Продуцентів корисних сполук/
І тісні із ними в`яжуть узи /Кандидати й доктори наук≫.[/i]
Будучи мікробіологом–генетиком, Богдан Мацелюх
розглядає крізь призму ДНК як носія генетичної інформації
людину, мікроба і вірусу та їхню взаємодію в еволюції:
[i]≪R1a – гаплогрупа /Держить українців вкупі/ І слов`ян
вже безліч літ, /Наче стружечку магніт≫;/≪Українці –
це слов`яни, /Мають гаплогрупу R. /Москвини – монголів
клани, /В генах N у них маркèр≫;/≪Заселили згодом край
слов`яни – /Українців родовід могутній: /Це склавіни, анти
і поляни – /Наші предки славні й незабутні≫; ≪Бог нам дав
цінні й безсмертні гени,/Дав багату мову й чорноземи. /Не
скорили дух наш бусурмени /І Тризуб – божественну емблему≫;/
≪Епідемії одвічні: /Люди, вірус і мікроб /Зброю створюють
трагічну – /Труту й збудників хвороб≫; /≪Вірус – вбивця
многоликий, /Він міняє власні гени, /Щоб до нього ми не
звикли, /Захист не створили вчені≫;/ ≪Мікроб і вірус
незнищенні, - /Мутують,плодяться навкруг, /Несуть для
людства їхні гени /Мільйони нищівних недуг≫;/≪Людина
в сутності двоїста – /Природи і суспільства твір: /В ній
борються антагоністи – /Людинолюб і хижий звір≫; /
≪Мозок, мускули і серце /Та клітин імунітет /Тренувати
треба вперто /Проти дійсності лабет≫; /≪Душа людини –
розум й воля, /Записані у ДНК. /Реалізує гени доля /На
суджених в житті стежках≫.[/i]
Багато катренів Богдан Мацелюх присвятив найбільш
світлому і щасливому почуттю людини – вірній, ніжній і
всепереможній любові:
[i]* * *
Любов – найбільше щастя у житті,
Продовжене у дітях і онуках,
Добра і миру в світі запорука,
Надійний компас до мети в путі.
* * *
Квітне, манить орхідея
У твоїй оранжереї:
Ніжні квітки пелюстки
У полон беруть думки.
* * *
Очі, губи і фігура –
Це наркотиків мікстура:
Я стаю від них залежним,-
Віддаюсь їм без обмежень.
* * *
Голос, погляд і усмішка,
Талія і гарні ніжки, -
Це твоя магічна сила
Цитадель мою скорила.
* * *
Ми з тобою – світу цілість:
Спільні погляди і цілі,
Ділим радість і страждання,
І одне на двох кохання.
* * *
З тобою злитися бажаю,
Немов із річкою струмок,
І мчатися до виднокраю, -
До сонця, місяця й зірок.
Мене приваблюєш красою,
Притягуєш, немов магніт.
Стаю прозорою росою,-
Цілую твій рожевий цвіт.
* * *
Очаруй мене, кохана,
Словом і красою тіла,
Щоб душа моя тремтіла,
Як струна фортепіано.
* * *
Ти для мене – сонце й море,
Небо у яскравих зорях,
Чарівниця – літня ніч,
Квітка запашна для віч.
* * *
У нічній небесній тиші
Місяць зіроньку колише,
В човнику її гойдає
На просторах небокраю.
* * *
Чоловік і жінка – тайна
Всемогутня, життєдайна,
Двох сердець у рай політ
Через хащі й твань боліт.
* * *
Волосся золоте на срібне
Змінили милої літа.
Тепер на зиму ти подібна,
Хоч в серці – осінь золота.[/i]
Автор у більшості своїх чотиривіршів висловлює
тривогу у зв’язку з гібридною війною Росії проти нашої
вільної держави, окупацією частин Донецької і Луганської
областей*, некомпетентністю різних гілок влади, відсутні-
стю реформ у важливих галузях юриспруденції, економіки
і науки, притяганням без доказових фактів до криміналь-
ної відповідальності учасників АТО, волонтерів і патріотів
України, встановленням диктатури однієї особи, роз’єд-
наністю демократичних партій і пасивністю суспільства,
збаламученого засобами масової інформації:
[i]«Палку ставить нам в колеса
Із давен Москва – агресор.
В Європейському союзі –
Наші вірні, чесні друзі».
«Олігархи–баламути
Спантеличили народ:
Пхають із ТВ отруту
Людям в очі, вуха й рот».
«Українець – миролюбний,
Із давен він – демократ
І його тепер не згубить
«Слуг» прихований диктат».
«У світі йдуть постійно війни
За виживання всіх істот.
Мир тимчасовий, ненадійний,
Коли нема що класти в рот».
«Путін демонструє силу –
Атомом лякає світ.
Сила також є в горили,
Але розуму – ліміт».
«Всі імперії розпались.
На порядку дня – Москва.
Путіна – до трибуналу, –
Мафіозі божества».
«Україна – крок від прірви, -
Чвари, зраду і зневіру
Треба швидко подолати,
Щоби відсіч Раші дати».
«Церква, армія і мова –
Нашого буття основа,
Від орди надійний захист,
Нація під Божим дахом».
[/i]
У книжці знаходимо багато теплих,дружніх поетич-
них присвят автора ювілеям важливих історичних подій і
дат, ювілярам – вірним друзям і колегам.
Яскравими і теплими фарбами автор змальовує кар-
тини весни, що полонять наші серця любов‘ю і вселяють
життєствердні та життєрадісні почуття.
[i]«Палають сонечка кульбаби
В обіймах свіжої трави,
Чарують серце, ніжно ваблять
Травневі зорі мурави».
«Сонце з голубої висі
Будить сплячого нарциса.
Вмив росою біле личко
Чародійник невеличкий».
«Покрилась білим цвітом вишня
І серденько бере в полон
Така красуня гарна й пишна
Від нижніх віт і аж до крон».
«Радію у полоні я, -
Навкруг цвіте магнолія,
Пахучі білі пелюстки
Прикрасили мої думки».
«Добрим людям зичу я
Стріти кущ форзиції, -
Безліч золотих квіток,
Сонця щедрий острівок».
«В парку на краю алеї
Розцвіли кущі спіреї, -
Пестить душу білий цвіт,
Щоб ставав добрішим світ».
«Полки тюльпанів полонили
Міста кольорами веселки
І людям виростили крила
Природи дивні феєрверки».
«Фіалка ніжним ароматом
П`янить думки і почуття,
І я умить стаю крилатим,
І тішуся своїм життям».
«Бузок цвіте і серце наше тішить,
І ніжним ароматом нас п`янить.
Скоріш виходьте із домашніх нішей, -
У парку вас чекає райська мить».
«Запалили каштани свічки, -
День киянам здається світлішим
І яснішими стали думки,
Світ зробився неначе милішим».
[/i]
Друга половина книжки ≪Оріон України≫ пред-
ставлена прозою: мандрівки в історію рідного краю,
роздуми над важливими проблемами – метою життя
людини, суттєвою відмінністю між українцями і росія-
нами в їхньому походженні, мові, гаплогрупах і мента-
льності, а також особистими спогадами автора**.
Після прочитання п’ятої книжку поезій і прози
Богдана Мацелюха ≪ОріонУкраїни≫, – а читав її рецен-
зент з неймовірним задоволенням і захопленням, – зали-
шаєшся під великим позитивним враженням від щирої і
вдячної любові автора до рідного краю і народу, його віри
в незнищенність української нації та перемогу її над зовні-
шніми і внутрішніми ворогами, мир і добробут в Україні.
Олексій Коваленко (Олекса Удайко),
доктор біологічних наук, професор,
провідний науковий співробітник
Інституту мікробіології і вірусології
ім. Д.К. Заболотного НАН України, поет.
м. Київ
Джерело: Світогляд, 2022, №2 (94), C.87-89.
________
*Рецензія нписана напередодні повномасштабного
вторгнення РФ в Україну, а саме: в січні цього року.
** В буремні часи боротьби українського народу за свою
Незалежність в 50-ті роки минулого століття Богдан
Мацелюх був репресований каральними органами СРСР
та відбував “покарання” в копальнях Воркути і Мордовії
аж до вимушеної реабілітації в Хрущовську «відлигу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952493
дата надходження 06.07.2022
дата закладки 06.07.2022
( Цей вірш друкую повторно )
------------------------------------
Слова, слова, які ж ви різні!
Яке ж тут вибрать серед всіх?
Душа ж бажає тільки ніжних,
Хіба у цьому її гріх?
Слова, які ідуть від серця,
Вони живі в буденні дні.
Від них частіше б"ється серце,
Бо хтось тобі сказать так вмів.
Слова, що сказані інакше,
Перевернути можуть світ.
І їх ти чуєш, ніби вперше,
Душа здійметься у політ.
Роки проходять, ми старієм,
Все рідше чуєм ті слова.
Та ми це знаєм, розумієм,
Душа ж слова такі чекає.
2. 07. 2022 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952319
дата надходження 04.07.2022
дата закладки 05.07.2022
Пам'ять - це мідна дошка, покрита буквами,
які час непомітний згладжує, якщо часом
не відновляє їх різцем
Джон Локк
--------------------------------------------
Неоціненний скарб земний - Людина.
Велике щастя - взнать, що є життя.
І кожен з нас - єдиний індивідум,
По - різному складається буття.
Людина, на відміну від істоти,
Бо має кожна внутрішній свій світ.
Наступний день несе свої турботи,
Життя колись потребує наш звіт.
Любов, розлуку, сміх і гіркі сльози,
Як ми могли в житті це пережить?
Чи справитися з цим були ми в змозі,
Чи й до сих пір у голові лежить?
Не все прожите нами пам"ятаєм,
Нам пам"ять допоможе відшукать.
Коли хороше щось колись згадаєм,
Що все втікло - ми будем жалкувать.
Та все погане забуваєм швидко,
Не хоче пам"ять це в собі тримать.
Бо не тривке воно, як тонка нитка,
Тут пам"ять нам порадить - відпускать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952284
дата надходження 04.07.2022
дата закладки 04.07.2022
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11312
Два роки, як пішов із життя ВІталій Назарук - хороша Людина,
талановитий поет і пісняр. Без нього стало пусто на сайті.
Ти гуртував біля себе прекрасних поетів, які тебе поважали і любили
за твій талант, прекрасне відношення до них. Твої вірші та пісні були зразком для нас.
Із твоїх творів ми розуміли твій світ, уміння любити і цінувати друзів. Був ти патріотом своєї Батьківщини. Тематика твоїх віршів - різна. Не можна і зараз читати їх без хвилювання.
Часто заходжу на твою сторінку, дивлюся на твої фотографії, читаю вірші твої, слухаю пісні. І мені до сих пір не віриться, що ти так швидко пішов від нас.
Пам"ятаю останню розмову з тобою, в якій в тебе ще була надія на те, що ти переможеш хворобу і будеш ще жити..Мріяв про зустріч з друзями на свій день народження - 5 серпня.
Планував, як будеш відзначати своє 70-річчя...До цієї дати ти не дожив один місяць.
Та хвороба, на жаль, перемогла.
Ми тобі вдячні за доброту, скромність, талант, уміння цінувати дружбу.
Хай тобі там буде царство небесне. Спи спокійно, Друже...
-----------------------------------------------------------------------
ПОВЕРНУСЯ
Ненадовго прощаюсь з Волинню
У тривозі,
Сльоза на лиці…
Наче вітру нема, небо синє,
Сходять буйно нові пшениці.
Та тривога якась невідома,
Чисте небо – волошкова синь.
Ненадовго,
Не буду прощатись…
Я вернуся на рідну Волинь.
ID: 640061
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 31.01.2016 12:42:57
автор: Віталій Назарук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952207
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 04.07.2022
[youtube]https://youtu.be/KfxDBox26Kk[/youtube]
[i][b][color="#7d0765"]Світ прокидається від сну помалу,
впізнаючи себе... І – без харизм:
вже страшно жити на цім світі стало –
на горло праву наступив рашизм!
Та як не витись ниточці тоненькій,
дістатися все ж вдасться до клубка:
то наші люди й Україна ненька
зідрали з заду Путлера лубка…
І стало видно світовій спільноті
загрози від здурілого кремля –
і об’єднались люди плоть від плоті,
як дерево могутнє і гілля…
Союз Тримор’я* – як на шиї зашморг,
диктатору хронічному петля!..
Мордуєш ти весь світ, дурило, нащо –
чадиш у ноосфері, сіра тля?.
Тримор’я стерло між собою грані,
стихію зливши в грізний океан.
Й потоне Раша в гнівнім океані,
і гряне Світоєдності пеан!
Минеться довга ніч й настане ранок –
планети золотої голубінь,
й поллється благодення крізь серпанок –
творіння Ра** від Неба
до глибин![/color]
[/b]
28.06.2022
_________
* 7 років тому з ініціативи президентів Польщі Анджея Дуди
та Хорватії Колінди Грабар-Кітарович була створена група
Тримор’я. Це ініціатива 12 держав між Балтійським, Чорним
та Азовським морями, колись підпорядкованих Москві, та
зараз членів Європейського Союзу. Сьогодні до 12-ти може
приєднатись кандидат у члени ЄС Україна, утворивши “чортову
дюжину” як жупел і зашморг для рашистської РФ і її диктатора
Адольфа Путлера.
**за єгипетською міфолонією, – Бог Сонця .
Пісня Михайла Хоми метафорично ілюструє текст твору.
То ж слухаймо, читаймо, дивімося... на спільну радість.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951725
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 30.06.2022
Ясніють обрієві крила,
а перші промені тепла
спинають досвітку вітрила,
летить зажурена імла -
у світ за очі, над водою,
світають береги сумні.
Широкоплинною рікою
ти розливаєшся в мені.
*** моя світлина 25.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951445
дата надходження 25.06.2022
дата закладки 26.06.2022
випускникам 2022 школи №143 м. Харкова присвячується
Мальвами сукні розквітли на дворищі школи -
Вальс випускний серед рідних руїн постає.
Смерть повідомила: « Світлу не бути ніколи!»
Світло сказало: « Дивіться: я все-таки є!»
Збережіть, збережіть свою душу вразливу!
Попри зло, що життя і любов спопеля!
Буде доля у вас, щоб не сталось, щаслива,
Буде вальс на Землі – значить, буде Земля!
Подумки я на розвалинах школи кружляю.
Разом зі мною і сонце по колу іде.
Всупереч смерті ми вальсом життя привітаєм –
Втома та біль не зупинять життя молоде!
Збережіть, збережіть свою душу вразливу!
Попри зло, що життя і любов спопеля!
Буде доля у вас, щоб не сталось, щаслива,
Буде вальс на Землі – значить, буде Земля!
Звідси не вийти, бо відстань для пострілу слушна.
«Звідси не вийти!» – стара безнадія гула!
Істина з нами! Вона, як завжди непорушна:
Магія музики вища від магії зла!
Збережіть, збережіть свою душу вразливу!
Попри зло, що життя і любов спопеля!
Буде доля у вас, щоб не сталось, щаслива,
Буде вальс на Землі – значить, буде Земля!
22.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951227
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 23.06.2022
Сьогодні вшануємо пам'ять полеглих
Солдатів радянських в ДругІй світовій
Та голови низько в скорботі похилим...
В хвилині мовчання згадаємо всіх
Тих жертв від нацизму, що німець замучив
У спецтаборах та катівнях своїх...
Та клятий рашист вже його надолужив
У звірствах, що чинить тепер у війні.
Нічого святого немає й людського:
Тваринні інстинкти, звіриний оскал.
Ніколи ніхто і не думав такого,
Щоб путін підступно, зненацька напав.
І кожен день гинуть, вмирають в нас люди,
Та душі невинних летять до небес.
Лунають сирени, обстрІли повсюди
І вижити в них, то є чудо з чудес.
Згадаєм сьогодні усіх, хто загинув,
Віддав найдорожче за волю – життя,
Усіх поіменно в скорботні хвилини,
Вшануємо пам'ять, згадаєм бійця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951243
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 23.06.2022
[i](Художній переклад)[/i]
У матінки моєї вищі трави,
В гаях дзвінкіші співи солов’я,
Веселку в небі над будинком має,
Лиш матінка моя, лиш матінка моя.
ПРИСПІВ:
І хліб м’який і аромат духмяний,
І хвилі в стиглім полі й на ріці,
І голос ніжний, тихий і ласкавий,
Й гостинець доні в маминій руці.
Минає час і журяться берізки,
Шумлять блискучим золотом поля,
Приховує в тривозі свої слізки,
Лиш матінка моя, лиш матінка моя.
ПРИСПІВ:
Я обійму слабкі та рідні плечі,
За всіх, хто залишивсь в страшних боях,
Бо молиться за кожного надвечір,
Лиш матінка моя, лиш матінка моя.
ПРИСПІВ:
22.06.2022
Оригінал: "У матери моей"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951237
дата надходження 22.06.2022
дата закладки 23.06.2022
Вуаль туману, сонна ще ріка,
Укотре сонце відмикає день.
Цей ключ тримає Господа рука
Задля вселенських людству одкровень.
Лягли смарагди килимом на луг,
Вивчає мову дерева митець,
Така краса! Знімає капелюх
На знак поваги тихий вітерець.
П’є златогривий з дзеркала ріки,
Здається, вип’є всю її до дна.
Торкає перший промінь до щоки –
Народжується миру таїна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951084
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 21.06.2022
Стоїть хатинка чепурненька,
Очима дивиться на світ.
Навколо прибрано гарненько,
Вбирають очі вишень цвіт.
Садок з-за хати виглядає,
Ніхто не знає скільки літ.
З ним часто вітер розмовляє,
Він не збиває саду цвіт.
А під вікном розквітло сонце,
Все задивляється в вікно.
Немов найнятий охоронець,
Щоб відганяв від хати зло.
Снується пташка коло стріхи,
В гнізді дітки її кричать.
А для дітей ця пташка - втіха:
Як буде пташок годувать?
В рядок шикуються квітки,
Що добавляють теплу гаму:
Пахуча м"ята, нагідки,
І повнять мальви панораму.
Неначе райський тут куточок,
Від нього віє так теплом.
Дитячі чути голосочки,
Сім"я зібралась за столом.
Ну що для щастя іще треба,
Коли в сім"ї порядок, лад?
Можливо, світлого ще неба...
Та щоб роки не йшли на спад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951075
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 21.06.2022
[youtube]https://youtu.be/SeiL6AhkAVo
[/youtube]
[i][b][color="#940a86"]Якою мовою в нас плачуть діти? –
хотілось би спитати у ООН.
Де б від війни оті плачі подіти? –
хай відповів би нам фрацуз Макрон.
Натомість він леліє "фейс” убивці*
на кшталт лиця Жаннет-Мішель Троньє**.
Пішли б ви всі: і "цар", й його ординці
туди, де Крейсер з му́шлі долю п’є***
Чи вчуло плач "всезряче" око Шольца?
Чи тугоухим став вельможний Шольц?
З Ангелою були як "комсомольці"****–
чи став би у пригоді їм Гельмгольц*****?
…В плачах дітей – ні імені, ні мови,
в сльозах же їх – ні кольору, ні слів…
Дитячий плач – як заклик до розмови
властителів,
народів
і послів!
Нехай той плач не кане в безголоссі –
набатом лине в світ дитячий плач!..
Щоб плем’я орків геть ущент звелося
й з лиця землі навіки щез палач![/color][/b]
19.06.2022
________
*йдеться про побажання “зберегти обличчя»
Путіну після Перемоги і через війну в Україні;
**відомі з інтернету колізії щодо першої Леді Франції.
***йдеться про ”трагічну кінчину" флагмана ЧФ РФ;
****однопарртійці А.Меркель і Олаф Шольц в молоді
роки були лідерами молодіжних спілок у своїх партіях.
*****Герман Людвіг Фердінанд фон Гельмгольц (1821-
1894) вважається в наукових колах піонером у
вивченні органів зору та слуху.
©Олекса Удайко
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950981
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 20.06.2022
«А добре ще було б
Якби крізь наші спомини
Бив звук мов дзвін…»
(Гійом Аполлінер)
Слова-кентаври
Танцюють навколо вогнища,
Сови дивляться вниз
З верховіть наших снів
Вниз – на книгу розкриту ріки,
Що тече в незбагненне
З пагорбів досвіду.
У Римі коштовних ілюзій
Новітній Сенека
Збирає у глеки години –
Грона достиглі Часу.
Винороб. Уп’ємось отим трунком
Колись. Ночі зоряних флейт
На березі моря акацій,
Що відцвіли ще тоді,
Коли ми були юні –
Ми – учні Орфея, рибалки містерій.
У дзеркалі бронзових тіней
Приблуда печаль
У приймах у Кроноса
Для хустки вишукує прядиво звісток.
Щовечора віолончелі – фіалок
Музику грають правдиву –
Про що?
У домі людей і котів
Давно оселивсь божевільний,
Кентавра пальто (чи попона)
Вся в дірах від пострілів.
Думки наче руки
Шукають навпомацки
Віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950940
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 20.06.2022
Ти в полоні нічного ще сну,
А я поряд - мене відчуваєш?
Я тобі принесла ту весну,
Про яку ти уже забуваєш.
Ніжну квітку любові - любисток,
Я поставлю в стакан на столі.
В нім минулого щастя відбиток,
Нагада про загублені дні.
Позбираєш ці дні, як зернинки,
Буде жменька всього, ну той що ж?
Як залишиться згадок краплинка,
Хай освятить живильний їх дощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950625
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 16.06.2022
Найвища місія людини –
Не втратить людяність в собі,
Позбутись зайвої гордині,
Буть воїном у боротьбі.
Найвища місія людини –
Не осоромить землю й рід,
У стрій улитися єдиний
І рятувати їх від бід.
Найвища місія людини –
Уберегтись від лжі і зваб,
А в непросту війни годину
З девізом жити: я не раб!
Найвища місія людини
Не продиктована з небес,
Вона початком є родини,
Готуй до цього сам себе.
2.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950641
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 16.06.2022
Я не плачу, мамо, вже не плачу,
Адже сльози висохли усі.
В серці моїм лине «Плине кача» –
Бо війна крокує по Русі.
Матінки, геть змучені, голосять,
Дзвонами поранені дзвіниць,
Ранній сніг їх забілив волосся.
П'ють вони тривогу зоряниць.
Я не плачу, матінко, я сильна,
Хоча, кажуть, біла, як стіна.
Запитала ти мене про сина –
Вкрала твого внука ця війна.
Я ж не плачу – свічечкою тлію…
Вигоріла геть моя душа,
Але Україну я лелію,
Бо ж вона для мене не чужа.
Я не плачу, мамочко, не плачу.
Сила й розум все ще при мені.
Не забуду це і не пробачу.
Місце моє, мамо, на війні.
8.05.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950264
дата надходження 11.06.2022
дата закладки 12.06.2022
[i]Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила,
та сила знову розцвіла!
[b]Павло Тичина[/b][i][/i][/i]
[i][b][color="#8a0753"]Це ж треба так
було нам “подружитись”,
щоб “дружба” дибом канула в війну,
не давши полю бавитися житом,
чим кровно, в смерть образила весну!
Чи, може, ми із різних книг учились
й черпали досвід для життя не там?..
Віддався ти чужим думкам на милість,
а я досяг життєвих істин сам.
Та в мене був іще пророк - філософ:
Сковорода бродив серед людей
та ревно вік нанизував на посох
народну мудрість звичаїв, ідей.
А ти довірився отим писакам,
які брехали ницо при дворі
царю в догоду. Й не за власним смАком
несли в народ неправди прапори.
Це ж треба, рашо,
вкрай так докотитись,
щоб нищити жінок і малюків?!.
Нехай замруть твої в утробі діти!
Задля безпеки на віки віків...
Розквітне з часом,
вірю, Правди сила,
яка для нас святинею була!
На часі в нас: "...яка чума косила,
та сила знову розцвіла!”[/color][/b]
[/i]
10.06.2022
__________
*"У піку" горезвісній статті путіна про "Один народ".
Ілюстрація з інтернету, на думку автора,
яскраво метафоризує "братерсську дружбу"
раші і України, що прагне в Європу.
І не тільки собі, але й тонкорунним.!.
[/i]
© Олекса Удайко(передрук зі СТИХИ.РУ)
© Copyright: Олекса Удайко, 2022
Свидетельство о публикации №122061000398
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950132
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 10.06.2022
Бружель шепоче, бо життю радіє,
Густа куляста яскравіє крона.
Від сонця струменить тепла надія.
Хизується у розквіті фасоном.
У парах квіти в пазухах листочків,
Плоди блакитно-темні із нальотом
І не розгледіти дрібненькі точки.
Куштуєш ягідки - це ж насолода!
Бо жимолості м'якоть соковита.
На смак солодко-кисла із насінням.
Голубить вітерець це юне віття,
І небо усміхається їй синню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949897
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
#STOPWAR
Вже шаленіє від безсилля,
Цей клятий окупантський гад,
Що прагнув так , щоб тут ординці
Вели звірячий свій парад.
Чекають тільки домовини,
На тих хто тут залишив слід.
Летить прокляття України
" За кораблем своїм ідіть"
Набої наші нескінченні,
Тримає Бог за нас кулак.
А ще земля в нас тут священна,
Не зрозуміти їм ніяк.
Я чую подих Перемоги,
Це дійство світле і святе.
Ще очі втомлені , вологі,
Але час Радості прийде!
https://www.youtube.com/watch?v=ZxUXSwBl-ak
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949871
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Впав, козаче?.. Швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
Програш
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє незгасне й щедре сонце
путь освітить в доли і моря.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Програш
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949833
дата надходження 07.06.2022
дата закладки 07.06.2022
Сто днів. В руїнах села та міста.
Скрізь пекло. Гул. Виття. Безсоння. Стреси…
Та ти жива. Ти, нене, «Азовсталь»!
Незламна сила! Віра! Дух поезій!
До неба лине з криком: «Війнам STOP!» –
Дитяче личко… Справді, янголине...
Ридає мати сива над хрестом –
Вона – це ти, стражленна Україно!
Ракета. Вибух Опіки страшні…
Тортури. Лютий варвар жертву мучить…
І кров’ю сходять сто звитяжних днів,
Ірпінь.
Ізюм.
Гостомель.
Харків.
Буча…
Сто днів, як в обороні наш солдат,
Вся Україна молить за сміливця.
Щоб Бог на мир надію світлу дав –
Злу в світі панувати не годиться,
…Закон життя – це суд страшних злочинців!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949576
дата надходження 03.06.2022
дата закладки 04.06.2022
[i] Із древності в сьогодення...
[youtube]https://youtu.be/7O195hxVbZo[/youtube]
[b][color="#830791"]В нас брехуни оділи нові тоги,
й не видно вже філософів тунік.
Горою першим є вельможні “боги”,
для інших – їм не любий TV-нік.
У моді в нас тепер аристофани*,
що прославляють те, чого нема –
кичаться “перемогами” профани,
народ локшину з вух своїх зніма.
А на фронтах в нас гинуть українці,
жінки і діти – м‘ясом у тилу.
Міста і села знищують ординці,
пусті степи леліють ковилу.
Знімкуються на фронті можновладці –
свою причетність мітять до війни,
не чуючи в своєму серці вад цих,
своєї не сприймаючи вини.
Аристофани роблять нице діло –
борні вагомість зводять нанівець,
і чуються в своєму ділі сміло,
леліючи негаданий кінець.
А ми чомусь принишкли у мовчанні,
немов на світі нас уже й нема –
скрутились у калачики печальні…
Чекає нас на зустріч Колима![/color][/b]
26.05.2022
_________
* Арістофа́н (450 — 380 рр. до н. е.) — поет Еллади,
“батько комедії”, для якої характерна гостра
політична сатира.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948853
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 31.05.2022
[youtube]https://youtu.be/Av2fLgt1Ap8[/youtube]
[i][b][color="#87077e"]Христос прийшов на нашу грішну Землю
спасати нас від наслідків війни,
бо саме зараз, й вірю – недаремно,
важлива наша тайна мова з ним.
Бо нам явив сусіда за месію –
у образі посланника пітьми
сатрапа - не спасителя – Росію,
щоб їй, а не Тобі молились ми.
"І хай мовчать Америки й Росії",
як я до неньки стиха говорю:
"ми землю всю правдивцями засієм,
аби спасенну викохать зорю!"
Зірковий знак подав Бог, Україно –
здолати ненави́сних ворогів!
Щоб світова прокинулась родина,
щоб посміхнулась сплакана дитина,
щоб кожна вдячна на землі людина
полегшено зітхнула: світ розцвів!
[/color]
[/b]
24.04.2022[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945588
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 22.04.2022
[i]В одному із моїх творів йшлося про етногенетику у звязку з
останніми подіями в Україні, а саме: інтервенцією "старшого
брата" на нашу землю. У вірші згадувалось і про генетику наших народів...
На прохання читачів плдаю уривок зі статті мого колеги проф. Б.П.Мацелюха
на цю тему, оприлюдненої недавно на сторінках його останньої
збірки "ОРІОН УКРАЇНИ", рецензованої мною в журналі "Світогляд".
Згоду на оголошення тексту люб'язно дав сам автор.[/i]
[b] Етногенез українців. [/b]Згідно з сучасними найбільш доказовими публікаціями українці виникли в V – VIII ст. ще до появи першої української держави Київської Русі із східнослов`янських племен, які проживали на території сучасної України і займалися скотарством і землеробством. В цьому союзі східнослов`янських племен були анти (IV – VII cт., землі між Дністром і Бугом), поляни (VI – IX ст., правобережжя Дніпра), деревляни (VI – X ст., українське Полісся) і сіверяни (VIII – X ст., басейн річки Десни та над течіями річок Сейму, Сули, Псла і Ворскли). Домінуючу і об`єднавчу роль серед названих племен відіграли поляни, центром землі яких був Київ.
Значно раніше на території сучасної України, особливо в Причорномор`ї, тимчасово проживали численні кочові племена: кімерійці (ІХ – VII ст. до н.е., між Дніпром і Доном) – давноіранський кочовий народ, генетично близький до скіфів; скіфи (VIIІ ст. до н.е. – IV ст. н.е., Причорномор`я) – кочовий іраномовний народ із Азії, який витіснив кімерійців і був знищений готами; сармати (ІІ ст. до н.е. – IV ст. н.е., Причорномор`я) – кочові іраномовні племена, витіснені готами; готи (II – ІV ст.) – союз східногерманських племен; гуни (IV – V ст.) – кочові тюркомовні племена. Азійська теорія про етногенез українців не витримує критики. Незначна роль мов кочових племен спостерігається в словниковому запасі української мови.
Належність українців до слов`ян – найбільшої в Європі спільноти однієї мовної групи, підтверджується також спорідненістю мови і генетично.
Тут слід згадати також про більш ранню Трипільську-Кукутені культуру (5500 – 2750 р. до н.е.) між Карпатами і Дніпром, землеробсько-скотарські племена якої прийшли із Балкан і асимілювалися з місцевими культурами, про що свідчить також гаплогрупа ДНК І2.
Київська Русь – східноєвропейська держава в IX-XIII ст. зі столицею Київ. Історик Михайло Грушевський спростував брехню московських вчених про «Киевскую Русь – колыбель трех народов», оскільки це держава одної українсько-руської народності. Тільки Україна є спадкоємницею тисячолітньої Русі, в якій проживав український етнос. Тому М. Грушевський перший запропонував назву даної держави «Україна-Русь».
[b] Етногенез росіян. [/b]Росіяни (москвини, московити, великороси, русскіє) – гетерогенний етнос, який утворився в XV – XVI cт. із угро-фінських і тюркських племен з незначними домішками слов`ян, що проживали на території північно-східної Європи, русифікованих імперською політикою уряду Росії і православної церкви. У літописі XI ст. перелічені дикі московські племена угро-фінського походження: чудь, лівь, водь, ямь. чухна, вєсь, пєрмь, мурома, мор¬два, мокша, мєщєра, чєрєміси, югра, пєчора, карєль, зирянь, ерзя і самоядь. Слов'янських могил до X ст. не знайдено ніде в Московщині (археолог А. Спіцин).
Московське князівство або Московія відокремилося від уділу Юрія Долгорукого Володимиро-Суздальського князівства в ХІІІ ст., найдавнішими жителями якого були угро-фінські племена. Засновником і першим удільним князем на Московії був син Олександра Невського Данило, який отримав ханський ярлик в 1277 р. і вважався васалом Золотої Орди після завоювання краю в 1237 р. ханом Батиєм. Московські князі повністю підкорялися останньому і одружувалися на татарках. Давню історію російського народу об`єктивно описав В. Білінський в трьохтомному романі-дослідженні «Країна Моксель, або Московія» (2006, 2008, 2015).
Сьогодні більшість прізвищ москвинів є фінськими і татарськими, особливо серед аристократії. Російський письменник Ф. Достоєвський вважав, що «Ми, москвини, в Європі – гості, а в Азії ми – вдома». Московські історики М. Карамзін, М. Покровський і В. Ключевський стверджують, що власне татари створили московську державу.
Згідно антропології москвини за походженням належать до молодої мисливської, а українці – до давньої рільничої культур. Ці дві культури з давен протистоять одна одній як у духовному, так і фізичному житті. Європейці українці відрізняються від москвинів азійської раси ростом (170,9 і 161,5 см в середньому, відповідно) і формою голови (брахоцефальністю і доліхоцефальністю, відповідно). Азійське походження москвинів підтверджує також переважання їхньої групи крові В над іншими групами. Українці мають в більшості групу крові А.
Більшість сучасних географічних назв на Московщині, особливо озер і річок – фінські. Назва "Москва" у фінській мові означає "каламутна вода".
Московські князі, а пізніше і прості люди масово одружувалися з татарками.
[b]Украї́нська мова [/b](історичні назви — ру́ська, руси́нська) – одна із найдавніших індоєвропейських мов у складі праслов`янської мовної
єдності, із якої вона почала виділятися і розвиватися приблизно в ІІІ тис. до н.е., остаточно ставши незалежною в VI – VII ст. Походження української мови із праслов`янської узгоджується з іншими критеріями – аналізом древньої ДНК, Трипільською культурою та іншими показниками і воно набуло найбільшої популярності серед мовознавців (Ю. Шевельов).
Відомий мовознавець К.М. Тищенко на основі об`єктивних даних прийшов до висновку, що українська мова відображає формування українців як етносу в VI – XVI ст. шляхом інтеграції діалектів трьох слов'янських племен – полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення (Правда про походження української мови // Український тиждень. – 2012. – №39. – С. 22–64).
Розмовна українська мова вживалася у щоденному побуті жителів Київської Русі і України і знайшла своє відображення на стінах Київської Софії.
Зачинателем сучасної української літературної мови був письменник, поет, драматург і громадський діяч Іван Котляревський, який у своїх творах "Енеїда", "Наталка Полтавка" та "Москаль-чарівник" успішно використав київсько-полтавську селянську говірку.
Проте основоположна роль у становленні сучасної української літературної мови належить Тарасові Шевченкові, який поєднав народно-розмовну мову із засобами українського фольклору, розширив її виражальні можливості і створив високий і урочистий поетичний стиль.
Відомий мовознавець В.В. Німчук зробив вагомий внесок в дослідження пам`яток української мови найдавнішого періоду (Історія української мови. Хрестоматія X – XIII ст. Житомир: Полісся, 2015. – 352 с.) і в реформу українського правопису, знищеного в 1933 р. разом із розстріляними авторами Словника української мови.
У XVII – XXI ст. українська мова зазнала репресій і заборони з боку польської та російської влади. Починаючи із XVII ст. і до сьогоднішнього дня царі, вожді, правителі та уряди царської і більшовицької Росії сотні раз видавали накази і втілювали їх у життя про заборону українських книжок на території держави. Для прикладу можна привести укази Петра І (1720), Катерини П (1762), Валуєвський циркуляр (1863) і Ємський указ Олександра П (1876) про заборону друкування і ввозу з-за кордону української літератури. Ця імперська політика продовжується сьогодні в суверенній Україні представниками п`ятої колони і депутатами партії ОПЗЖ у Верховній Раді України при сприянні монобільшості «Слуг народу».
Українська мова вважається однією із найкрасивіших мов у світі і була визнана на мовному конкурсі в Італії другою за мелодійністю мовою світу після італійської.
[b] Російська мова. [b][/b][/b]Ця мова походить від церковнослов'я́нської мо́ви, створеної на основі давніх болгарських діалектів Кирилом і Мефодієм як мертва південнослов'янська писемно-літературна мова (XIV – XVIII ст.), якою в ІХ ст. була перекладена Біблія. Майже половину словникового запасу російської мови становлять слова церковнослов`янської мови. Уrраїнська і російська мови споріднені лексично лише на 60 %. Розрізняють місцеві різновиди (ізводи) церковнослов'янської мови: східнослов'янський, болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний, чеський, румунський.
Церковнослов'янська мова не була розмовною мовою Київської Русі і України чи інших слов'янських держав, а виконувала лише функції уніфікованої мови літератури (як латина у середньовічній Західній Європі).
Сьогодні російські мовознавці вважають сучасну російську мову слов'яно-фінським койне з великим тюркським і монгольським впливом, а також витоком староболгарської або церковнослов'янської мови. Сучасну літературну російську мову вони вважають штучним кабінетним винаходом на основі двох вказаних вище мов-джерел.
[b]Гаплогрупи українців.[/b] На основі нуклеотидної послідовності певних пучків ДНК статевої Y-хромосоми, яка передається тільки від батька до сина, стало можливим для генетиків простежити появу окремих мутаційних змін в процесі еволюції та міграції населення на нашій планеті. Згідно даних сучасної ДНК-генеалогії населення України є носієм біля десяти гаплогруп, серед яких значно переважають за кількістю R1a (53 %) та І2 (24–27 %).
Вчені вважають, що мутація М420 гаплогрупи R1a виникла приблизно 22-25 тис. р. тому в Євразії, а субклад М417 (R1a1a1) – приблизно 5,8 тис. р. тому в степах України. У Східній Європі ця група переважає серед населення України і Польщі і вона строго корелює з поширенням індоєвропейських мов. На цій підставі гаплогрупа R1a названа вченими «східнослов’янською» і «арійською».
Гіпотеза про масове поширення гаплогрупи R1a із теренів Надчорномор’я на захід, південь і схід доповнюється також поширенням індоєвропейської мови і кераміки. Південна частина України не була покрита останнім льодовиком, який закінчився 10–11 тис. років тому, і тому тут розвинулося скотарство і землеробство завдяки одомашненню коня і освоєнню колеса, виникла Трипільська культура, що привело до значного збільшення населення і початку великого переселення народів.
Спенсер Веллс, директор Генографічного проекту в «National Geographic», і відомий генетик Пітер Форстер стверджують, що тільки на теренах півдня України або на Іберійському півострові (Іспанія) можна було сховатися людям і вижити від холоду під час останнього льодовика, а звідси здійснити широку експансію і поширити гаплогрупу R1a в Центральній і Східній Європі, а також в Середній і Південній Азії. Дана гаплогрупа зустрічається серед лижичан (63 %), поляків (56 %) і білорусів (50 %), а також кубанських ногайців (50 %).
Археолог та етнограф, знавець індоєвропейської лінгвістики Марія Ґімбутас запропонувала курганну гіпотезу про степову зону України як прабатьківщину індоєвропейців.
Вчені вважають, що саме звідси переселенці добралися до Межиріччя і створили там в 4-3 тисячолітті до н.е. найдавнішу шумерську цивілізацію.
Індійські вчені визнають, що Веди і санскрит принесені зі Сходу, і що останній має багато слів, споріднених з українською мовою. Серед вищих каст іноземних поневолювачів Індії, брахманів Західної Бенгалії і Уттар-Прадеш, носіями групи R1a є 72 % і 67 %, відповідно.
Друга гаплогрупа І2 умовно названа «балканською», оскільки мутація у цій групі виникла приблизно 27 тис. р. тому і вона зустрічається з частотою більше 50 % серед населення Боснії–Герцеговини, Сербії і Хорватії. Гаплогрупа І2а2 (М423) названа трипільською. Вона появилася значно пізніше (7,5 тис. р. тому) і поширилася серед південнослов’янських народів, а також серед румунів, молдаван і українців, тобто в межах території Трипільської культури, і з приходом індоєвропейців не зазнала пригнічення або витіснення. Серед населення північних москвинів вона зустрічається рідко (5 %).
Третьою за числом носіїв серед населення України є гаплогрупа Е1в1в1 (М35) – 7,4–8,6 %. Мутація М35 появилася 15,4–20,5 тис. р. тому у людей на Розі Африки і мігрувала із північної Африки до Європи через Синайський півострів, Середземномор’я і Балкани. Носії цієї гаплогрупи 284 переважають в Італії, Кіпрі, Греції, Македонії, Албанії і Болгарії (22–33 %).
Таким чином, дані ДНК-генеалогії в сукупності з аналізом мов і артефактами викопної кераміки дають можливість простежити за міграцією людей на нашій планеті впродовж тисячоліть. Український народ разом з іншими народами є носієм мутацій в "чрловічій" хромосомі та мтДНК, які виникли в різні часи і в різних регір=онах нашої планети, у тому числі й на теренах сучасної України. звідки ці мутації поширились на Захід, Південь і Схід Європи та Азії. Це свідчить і про можливі міграції носіїв таких мутацій - людей, як і людності назагал.
[b]Гаплогрупа росіян. [/b]За національними проектами, реалізованими американською компанією Family tree DNA – світовим лідером ДНК-тестів, гаплорупа N в більшій мірі охоплює Північ Євразії – фінно-угорські (68 %) та уральські народи (удмурти, буряти, татари та ін.) (23-56 %). Серед українців гаплогрупа N становить 6,9 %, а серед поляків – 5,3 %.
В Україні москвини «слов`янізувалися»: жінки народжували хлопчиків від чоловіків українців, а останні частинно асимілювалися і стали росіянами. Давнім прикладом може бути дружина Ярослава Мудрого Інґіґерда, онуки якої Святополк Із`яславович і Володимир Мономах мали різні гаплогрупи – I2a2 (балканська) і N (північна), відповідно. Гаплогрупа І2а2 становить 24-27 % серед українців і 5 % - серед росіян.. Потомки російської знаті від названих онуків Я. Мудрого Барятинські, Волконські, Оболенські, Шуйські, Карпови та інші мали гаплогрупу R1a1 слов`янського, а не угро-фінського походження.
Таким чином, росіяни – не східні слов`яни, а угри-фінни-удмурти-татари та інші північні народи, що мають специфічну мутацію у своєму геномі.
* * *
[b]Ментальність українців.[/b] Ментальності українців властиві такі основні риси: емоційність (домінування почуттів над інтелектом), толерантність (терпимість), працьовитість, любов до рідної землі, пошана до жінки і домашнього вогнища, мрійливо-споглядальне ставлення до оточуючого світу і тяжіння до європейського типу суспільних відносин.
Найбільш цінним в менталітеті українців можна вважати «одвічний демократизм» (роль громад у вирішенні життєво важливих проблем), органічне несприйняття тоталітаризму і надання важливого значення національній ідентичності, особистій свободі і творчому індивідуалізму. Пилип Орлик (1672-1742), генеральний писар (1702-1709) і гетьман війська Запорозького у вигнанні (1719-1742), - автор низки юридичних документів, які одержали назву Першої в світі Конституції. Цей історичний документ більше десятка років випередив конституцію шведів і значно більше часу – французів.
Поряд з позивними рисами менталітету українців існують також негативні прикмети. Юрій Шевельов у статті «Москва, Маросєйка» (1954) писав про «Три страшні вороги»: Москва, Кочубеївщина і український провінціалізм. В українському суспільстві спостерігається протиріччя між діячами культури, політиками і релігійними організаціями, егоїзм («два претенденти, а три гетьмани»), рабська психологія і байдужість громадян.
Сьогодні в час глобалізму велику роль в одурманенні громадян відіграють ЗМІ і їх власники олігархи. Яскравим прикладом «дебілізму» суспільства є обрання карлика і блазня президентом України, його успішне захоплення усіх гілок влади і намагання стати єдиним диктатором держави на зразок В. Путіна і О. Лукашенка. Оновлення української нації все-таки відбувається, хоч у дуже сповільненому темпі. Вороттю України в недалеке безправне минуле не бувати.
[b] Ментальність росіян[/b]. Стадність як тваринний інстинкт властивий росіянам, який створює оману захищеності: нещасний селянин чи робітник переповнений гордістю не за своє «заможне життя», а за велич і міць Росії, яка може за одну мить стерти з лиця землі найбільшу і наймогутнішу державу США за допомогою атомної чи водневої бомб. Така риса росіян позбавляє їх страху відповідальності за свої антигуманні вчинки.
Російські царі і правителі приписали собі і своєму народові месіанство – надзвичайну роль в історії людства: порятунок від глобальних небезпек. Протягом минулих століть і сьогодні ця роль яскраво проявляється в загарбанні чужих земель, диктатурі влади і боротьбі з демократією. Російська православна церква називає себе другим Римом, старається стати центром православної віри у світі і проводить разом із кремлівським урядом експансіоністську політику.
На всіх рівнях державної і суспільної організації з давніх часів проявляється ще одна негативна риса характеру росіян – брехливість і хитрість. Починаючи від президента РФ В. Путіна і його найближчого оточення і закінчуючи рядовими політиками і працівниками ЗМІ, щодня і щохвилини можна почути цю мерзенну брехню і незавуальовані підлість і хитрість, перекручення історичних фактів і неприховану агресивність. Росіяни без почуття найменшої ганьби і совісті приписують собі чужі досягнення в науці, релігії, історії тощо.
Підлість, ненависть і високомірно зневажливе ставлення до оточуючих країн і народів. Французький історик Ю. Міхелет вважає, що "Москвин не має найвартнішого, що має людина – це здібності відчувати моральне добро і зло. А ця здібність є основою всієї людської культури»."Ми, москвини, ані східний, ані західний народ; ми – якась нісенітниця" (О. Розанов). Московська держава протягом своєї історії постійно веде загарбницькі війни із сусідніми народами, розширивши свої кордони до Арктики, Кавказу, Сибіру, Далекого Сходу і Аляски і асимілювавши автохтонне населення. В Санкт-Петербурзі на пам`ятній металевій дошці храму Спаса на Крові викарбовано головні події з історії Росії такими словами: «Завоевание..., покорение..., присоединение... Кавказа, Сибири, Казани» і т.д. Сьогодні черговими жертвами московської агресії стали Молдова, Грузія, Україна і Сирія.
Володимиро-московські князі проявляли надзвичайну жорстокість у ставленні до завойованого населення Русі і Києва. Олександр Невський, прийомний син хана Батия, вирізав половину населення Новгорода за відмову підкорятися орді. Звірства, вчинені князем Андрієм Боголюбським, приголомшують і шокують нормальних людей. Цар Іван IV вирізав мирне населення Казані, за що його татари назвали «касаб» (живодер) і звідки пішла назва москалів «кацапи».
Договори з московськими царями, згідно заключенню Бісмарка, не вартують паперу, на якому вони написані. Переяславський договір Богдана Хмельницького від 1654 р. з царем Олексієм Михайловичем може бути таким прикладом. Письменник Павло Правий охарактеризував в інтернеті (2015) підлість росіян як ментальність нації. Український народ зазнавав численних жертв і втрат від Росії протягом всієї історії: Батурин (1708), Запорозька Січ (1775), Крути (1918), Київ (Муравйов, 1918), Соловки (1923), Голодомор (1932-33), Сандармох (1937-38), Биківня (1937-41), тюрми в Західній Україні (1941), концтабори ГУЛАГу і висилка в Сибір... є свідками десятків мільйонів жертв українців, замордованих режимами царської і комуністичної Росії.
Сьогодні значна більшість росіян вороже відноситься до українців. Я мав можливість особисто пересвідчитися у ставленні росіян до українців. В 1950-1954 рр. я відбував термін ув`язнення в концтаборах Воркути, де зустрічався з різними представниками так званої «контри» російського народу (генералами, письменниками, педагогами, робітниками і селянами) і проводив з ними відверті дискусії на різні теми. Ні один росіянин, на відміну від литовців, латишів і естонців, не погоджувався на здобуття Україною незалежності від Росії. Навіть Cолженіцин Олександр Ісайович, відомий політичний в`язень, російський письменник, громадський і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії, автор «Архіпелагу ГУЛАГ» не визнавав голодомору як геноциду українського народу, здійсненого Кремлем, і права українців на незалежну державу. Ось такий імперський і шовіністичний дух просякнув до кісткового мозку кожного росіянина.
Павло Штепа у своїй книзі («Московство, його походження, зміст, форми й історична тяглість», 1968 р., Торонто, Канада) на підставі приведеного вище матеріалу зробив такий висновок: «Ніколи не було, нема і бути не може союзу України з Московщиною. Не може бути, хоч би й хотіла Україна. Не може, бо український і московський народи — це дві протилежності, які самі себе взаємно заперечують в усіх, без винятку, царинах життя. А над усе в найголовнішій — в царині духовній. Ніхто і ніщо не зможе привести до союзу України з Московщиною, як ніхто і ніщо не зможе призвести до союзу Христа з антихристом, християнство з сатанинством, релігію з безбожництвом, добро зі злом, правди з брехнею, любов з ненавистю, жорстокість з лагідністю». Москвинам спадково притаманні ледарство, волоцюзство, безвласність, агресивність і злодійство.
Карл Маркс у своїй фундаментальній праці "Тайная дипломатическая история XVIII столетия", опублікованій російською мовою тільки через сто років, писав про Росію: "Московия была воспитана и выросла в ужасной и гнусной школе монгольского рабства. Даже после своего освобождения Московия продолжала играть роль раба, ставшего господином. Впоследствии Петр Великий сочетал политическое искусство монгольского раба с гордыми стремлениями монгольского властелина, которому Чингисхан завещал осуществить план завоевания мира".
В честь хрещення України-Руси в 988 р. росіяни поставили в Москві пам`ятник Володимиру Великому, не маючи жодного відношення до цієї події, оскільки Москви і Московії в цей час ще не існувало на карті.
В. Путін всупереч об`єктивним даним археології, історії, філології, генетики та інших наук вважає українців і росіян одним народом, які повинні жити в одній державі. Він називає Причорномор`я і східну частину України «исконно русскими территориями» і мріє їх загарбати в майбутньому. Українську ідентичність, згідно недолугим роздумам Путіна, сформували поляки на чолі з графом Потоцьким. Суверенну Україну вважає «несостоявшимся псевдогосударством» і заперечує безпосередню участь частин російської армії і російської зброї у війні на Донбасі. Російський диктатор з усіх сил старається відродити Росію як могутню імперську державу в рамках бувшого СРСР. Ні одному народу в світі не випало на долю мати такого агресивного, жорстокого і підлого сусіда, як українцям. Могутність останньої в світі російської імперії починає хитатися із-за політичних і економічних процесів, які відбуваються всередині країни, так і за її межами. В недалекому майбутньому ми будемо свідками остаточного розпаду імперії зла і тьми, яку порівнюють з країною Мордор, описаною британським письменником Дж.Р.Р. Толкіним.
Богдан Мацелюх,
чл.-кор. НАН України,
член НСПУ, професор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944159
дата надходження 05.04.2022
дата закладки 13.04.2022
[i] За самими скромними підрахунками в РФ
живе не менше 5 млн українців...
До них лине серце поета.
І не тільки!
[b][color="#8a0b73"]Ви як там, доньки й пасерби* Вкраїни,
на Раші тій – ворожій – живете?
Напевно, корчите солодкі міни
й байдужістю не мислите про те,
щоб неньку вашу не зорали гради
до надр в огні згорілої землі;
що нашу поросль нищать ваші гади;
що плачуть і похилі, і малі…
Що вже за сотню немічних маляток
ми схоронили. Скільки ще крові́
проллється нашої за вірну клятву,
яку дали спільноті світовій:
на смерть стояти, щоб тому сатрапу
не розв’язати Третьої війни
та газ і нафту олігархам скраплить,
щоб не було у ворога “вини”.
То ж знайте ви, що в тому злому горі
повинні й ви – не лише ‘’Руській мір”,
як в Другій у свій час… й Голодоморі,
що влаштував нам любо ваш кумир!
То ж слід ще знати: діти убієнні
й по вашій волі ворогом у нас,
що в в нас ущент зруйновані й спалЕні
Ірпінь, Ахтирка, Харків і Донбас!
Тож як вам, доньки й пасерби Вкраїни, –
як вам в злочинній Раші?.. Чи спите?
Чи сняться вам бомбо-удари й міни?
Чи сните ви, принаймні, хоч би те,
ведмедя як прикінчити в “барлозі”,
що й вас там обіцянками приспав?...
Чи, може, вже почили всі у Бозі,
коли ви як діаспора не в змозі
змахнути в неньки виплакані сльози
й зчинити жах... караючих заграв[/color][/b]?!
8.03.2022,
Kln, BRD.
_______________
*Пасебри– сини.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943095
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 23.03.2022
[i][b][color="#7a0667"]Впав?.. Нічо̀го, швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє невгасне й щедре сонце
путь твою освічує здаля.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона єднає нас у вузол
й зміцнює єднання до основ!
…Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнуться в полі не дадуть! [/color][/b]
12. 03. 2022 р.
Duisburg, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942889
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 21.03.2022
[i] Актуально й корисно для
роздумів про сенс життя...[/i]
[i][b][color="#800c5d"]Не старший брат мені ти й навіть не молодший,
тамбовський вовк тобі і друг, і рідний брат.
Брати мої – каменярі і теслі – зодчі,
ти ж для руїнступав до наших мирних врат.
Немов у гості, ти прийшов у нашу хату,
надіючись на наш гостинний хліб і сіль?
Тебе ж уже з порога стали випихати:
“Іди, злодюго, вбивцю, орку із відсіль!”
Не брат мені ти – ані старший, ні молодший:
в генетиці се є незаперечний факт*,
в тобі є гени стадності й агресій. Отже,
супроти людності здійснив страшний теракт.
Й не допоможуть стаду засоби люстрацій!
І санкції звірюці дикій – не під стать.
В пригоді стануть вівісекції кастрацій,
що змінять дух, і тіло – вашу вовчу стать!
На злочин твій чекають праведні одвіти
в Гаазі і у Божому суді вгорі!
…І на могилах ваших не ростимуть квіти –
ти там в пекельному вогні ущент згорів…
* * *
Не брат мені ти – ані старший, ні молодший,
боронять бо брати від тебе цілий світ,
Як доведеться ж їм від тебе смертне ложе,
квітчатиме їх вдячний світу дивний квіт…[/color]
[/b]
11. 03. 2022,
Duisburg, BRD
___________
*Згідно з новітніми даними генетичних досліджень,
геноми росіян відносяться до гаплогрупи N, яка
охоплює Північ Євразії, разом з фіно-угорськими
(68 %) та уральськими народами (удмурти, буряти,
татари тощо, 32-58 %). Серед українців переважає
гаплогрупа R1a (53 %), характерна для слов’ян –
нинішньої територі України і Польщі, тому зветься
«слов’янською» або «арійською». Гаплогрупа N тут
сягає: 6.9 % – серед укранців; 5,3 % – серед поляків.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942658
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 18.03.2022
[i][b][color="#66086b"]Хто сказав, що весни відмінили,
що панує в паростках війна?..
Ми засіємо ще мирні ниви –
руново всміхнеться нам весна!
Хто казав, що потьмяніло небо,
що нависли хмари грозові?
Вимрію я сонечко для тебе
й родимку – на щастя – на брові!
Хто сказав, що за рубіж – морока,
що в Європі – ми для всіх чужі?
Ми тут ближчі стали, й наші кроки
в тих країнах стерли рубежі…
Хто сказав, що згасло наше сонце,
що для нас настане вічна ніч?
Темних сил навала – вже не сон це.
знак порідь прийлешніх і сторіч!
...Чисте поле сниться нам, лелітко,
де посадимо іще свій сад.
Вже чекають нас весна і літо,
кличуть повернутися назад…[/color][/b]
9.03.2022, Duisburg, BRD
_____________________
На світлині автора: цвітіння
декоративних в Німеччині.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942651
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 18.03.2022
[i] Вперше на своїй сторінці
презентую цю пісню...
Музика Сергія Голоскевича
Виконання Володимира Сіірого [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00594535.mp3
[i][b][color="#800860"]Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай![/color][/b]
12.07.2013
_________[/i]
*) щоб прослухати пісню, натисніть на
посилання, подане на початку допису.
Світлина з інтернету (Вікторія Сергієнко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938319
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 20.02.2022
Чи розбудить в когось поле
Стільки серця й почуттів,
Простір рідний – доле, доле,
Стільки жайворона слів...
Стільки запахів й розлуки,
Радість зустрічі із ним
І нестримні серця стуки
Від весни, і до весни...
Заспіває і заплаче
Ця жива роса в цвіту,
Не буває в світі краще,
Як в безкрайої ось тут...
...Де ще прадідів полями
Коники тягли вози
З Криму, з сіллю, чумаками –
Дальніх за світів призи...
Признаюсь тобі в любові –
Степ таврійський, хлібний стіл,
Тут дівчата чорноброві
Й козаки в цвітінні сил.
Аж за овид в даль туманну
Турмалінових світань,
В романтичну юність ранню
Я злітав за Божу грань...
Поле, поле несказанне,
Під тополі шелест віт –
Ти душі моїй, бажане,
Піснею лелечих літ...
09.02.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939686
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов,пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939695
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
[i] [b][color="#f01a1a"]Щоро дякую всім, хто долучився
до створення «публічного макету»
цієї багатостраждальної пісні! [/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/4CYoZ_ducqY[/youtube]
[i][b][color="#095778"]Цікавий та вельми приємний момент –
в Криму в полинах народилося слово*,
що стріло мелодію в хвилях Дніпрових...**
Вхопив оце все наш співак й диригент***
озвучив митець як Евтерпи**** агент.
Та всіх нас з’єднала навік воєдино
умілиця кліпів – поетка Калина!
І тішимось ми – мужики -- її вмінням,
бо віримо: в жінці є й НАШЕ КОРІННЯ![/color][/b]
9.02.2022, 22.00
_____________
*Текст пісні літо написаний автором в остннє літо (2013),
Коли «Кримнаш» ще не викликав жодного сумніву…
**Композитор Сергій Голоскевич ось уже яке літо колише
свом незаперечним талантом Дніпрові хвилі в Українці.
***Володимир Сірий не лише виконавець, але й товець пісенних
текстів і музики, оранжувальник, критик і просто Асссссссссс!
****Евтерпа – муза лірики.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939734
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 10.02.2022
Шановні гості сайту та одноклубники !
Раніше опублікований мною вірш щойно... музично озвучений
нашим другом - композитором Сергієм Голоскевичем. Відтак,
текст (вже як пісні), дещо ревізований і редагований, викладаю
(повторно) на Суд Божий і ваш, дорогі друзі, з надією почути
від вас відповідні відгуки, пропозиції та поради.
[i]А priori[/i] вдячний,
Ол. Удайко
[i][b][color="#ab097a"]Коли я відійду – хай буде свято:
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище.
Це й зрозуміло – в тім життя прогрес.
не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду – не згасне сонце
в планет цнотливих не ущухне рух.
Але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у Небі так же вишколено й вдало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай пульсує в світі неперервність,
що ллється нам з космічної імли…
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
леліймо мир і щастя на Землі!
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
леліймо мир і щастя на Землі,
леліймо мир і щастя на Землі![/color][/b]
04.02.22
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939188
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 10.02.2022
[i]Дорогі мої друзі!
Раніше опублікований мною текст вірша з тією ж назвою
наш друг композитор Сергій Голоскевич ([b]Анатольевич[/b])
поклав на музику й вишов український романс. Як звучить
пісня - судитиа вам, мої дорогі друзі та гості сайту...
[i][b][color="#078533"]Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровиння у небі як неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
емов лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
не спасенна душа розмаїтому світу,
не розкрилена воля, незвіданий зміст –
падолист без уклінності літу… } 2 рази
Недовивчена роль, не явле́нне дитя –
мов забутий пароль, мов незіграна драма…
безутішні слова – як невлад каяття,
сіль гірка в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
як мінорна мелодія, вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс
і – вона... Як провина остання } 2 рази
Програвання:
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І – вона... Як провина остання! } 2 рази [/color][/b][/i]
6.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939444
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 07.02.2022
[i]14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя Україні в ті нелегкі
часи «Комуністичної імперії»: Василь Симоненко та Василь Стус…
Вашій увазі пропонується балада про цих славних синів України
як своєрідне вітання всіх, кого нарекли цим славним іменем...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Qy5qnVjV-PQ[/youtube]
[i] * * *
[b][color="#68086b"]З усіх відомих на землі професій
в найбільшй шані, певно, ковалі...
І не попи Московії конфесій –
кували шлях Вкраїні Василі!
Пророчачи майбутнє Україні,
плекали Правду й Волю, як могли,
бо більшовицьким зайдам-бедуїнам*
були ми не вкраїнці, а воли.
Й вели себе чужинці як сатрапи,
загнавши нас у “компартійний хлів”.
Та не змогли свої мерзенні лапи
занурити у душі Василів.
* * *
...Один Василь сконав від ран в Черкасах,
відчув бо серцем інший часу плин -
не загубився він в “народних масах”
й не з'їв його душі червивий сплін**.
Боровсся він з кончиною щосили,
як з клятою комвладою боровсь,
та доля й влада все ж його скосили –
зоря його упала в шерхлу Рось***
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись
в копальнях і у штольнях Воркути?
Які ти мав провини і спокуту,
чим завинив перед прогресом ти?..
І обернувся посохом твій карцер,
бо горде серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
своїй ти Ненці так і не сказав…
* * *
Та зойк ваш, хлопці, в світі не розтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник –
на Сонці скресли кратери вулканів
й послали нам ваш відчайдушний крик…
Той голос Сонця в темноту не канув:
луна пішла – як клекіт жуавлів!
І не було б ніколи тих майданів,
не будь вас, відчайдухїв – Василів!..
_____
Які, о Сонце, ще дало б уроки,
аби дорогу висвітити нам?..
Єдиний шлях – це квітнуча Європа,
хоч платою за неї є ВІЙНА...
Вкраїні не блукати манівцями,
з дороги Волі й Правди не звернуть!
І Захід, й Схід – від Дону і до Сяну –
торують ра́зом вистраждану путь.
Тож xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів – нових Василів!
З усіх відомих символів професій –
нам найдорожчий молот ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015-12.01.2022
_________
*скотоводи пустель;
**меланхолія;
***як гадають експерти, Василь Симоненко помер від хвороби
нирок через побиття КГБістами (в КПЗ м. Сміла 1962 року);
****Всесвіт.
Супровід: вісня на слова В. Симоненка
"Виростеш ти, сину"[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936892
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 17.01.2022
Малює зима візерунки святкові,
Срібляста палітра мережить дива…
Вся дружня родина, в обновах любові,
До свята різдвяного стіл накрива…
Святкова вечеря, і «книш» із зернятком…
Бо душі померлих із нами в Різдво.
Смакує медова кутя у горнятку...
Тут хліб для Ісуса й свячене питво...
Тихо дзвонами ллється радості повінь...
Бо Дідух в оселі... всі запахи страв...
Вже першої Зірки Різдвяної промінь
У святковій молитві сяйвом заграв.
Із легкістю в небо підноситься сповідь...
Очищення душ і Багата кутя,
Дають нам можливість забути про «ко́від»
В ту мить, коли славимо Боже Дитя.
Живуть нехай вічно традиції предків,
Хай гріє серця усім казка Різдва.
Дарує хай мир для Вкраїноньки-неньки
Щоб линула світом ця Радість Нова́.
«книш» – кругла паляниця з малесеньким хлібцем зверху – для душ померлих
07.01.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936226
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 08.01.2022
[i]Трохи містики та ізотерики...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/hZzjs4NbcK0[/youtube]
[i][b][color="#056f8a"]Сюніч приснився місяць молодий –
ріжок пречистий з лезом ятагана…
несе мені, напевно, знак святий
як гарну звістку з древнього кургану
довкруж того звабливого ріжка
яскраві, мов недавно з лазні, зорі,
й опанувала мозком мисль пружка́,
з якою я всю ніч лежав у зморі
в цей час прудкий відвідав я світи:
в Пегаса вже ні пут, ані уздечки –
лиш підіймися й з ним увись лети
в нірвану, а то й Всесвіту краєчок
туди, де ані тіней, ані тіл,
етеру лиш бескрайнього блаженство
і торжество божественних світил,
де Грації як суть – своє мистецтво
…сюніч приснився місяць молодий,
як меч козацький з лезом ятагана…
На Землю йде рік Тигра золотий –
рішучий вкрай і ґречно-бездоганний[/color][/b]
3.01.2022
________
*Грації — в римській міфології добродійні богині,
доньки Юпітера, що втілюють радісний, добрий і
вічно юний початок життя
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935805
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 08.01.2022
Тернова хустина в бабусиній скрині
У схову на свято, лежить у кутку,
Як личить вона її внучці-дівчині,
Коли напинає голівку свою.
Барвистий віночок, квітчаста хустина –
Це символи нації, код в них, душа,
В них мальви квітують, червона калина,
Колосся із жита канву прикраша́.
В них рута і м’ята, хрещатий барвінок,
В них я́блуні цвіт і дубові листки́,
Вони випромінюють барви веснянок -
Подібне у світі ніде не знайти.
Хустки́ одівайте на свято і в будень,
Дістаньте із скрині – нехай не лежать.
Вони обере́гом дівчатам всім бу́дуть,
Пове́рху голівки якщо пов’яза́ть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933841
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Усе у порівнянні і...
поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ І НАШE
Своє і наше – як то все не сплутати ,
як розділити вcе у час журби?
Нам би радіти власному теплу, а ти
шукаєш ярмис від нашесть юрби.
Й безсилою здається контрацепція –
чужинське нам вже в’їлося в крові…
Нам би підняти людськості концепції –
вони ж у нас покояться в траві!
І щоб в житті ні перед ким не прогинатись,
й не бути нам такими, як ми є,
пора вже, витуривши іноземну на́пасть,
збагнути все до рисочки своє.
І жити так, щоб жоден гнус бруднющим носом
підмурок наш уже не підточив,
і щоб не пхав його у наше тепле просо –
у злодія нема на те причин!
Своє і наше! Дві, як кажуть в нас, різниці!
Своє і наше?.. Зайвий жоден спір:
своє – то благодаті Божої зірниці,
а наше – то вода з Карпатських гір!
Любімо ж ми своє, хранімо вельми наше –
обидвоє – як рідні два крила...
Щоб парувала на столі весела каша,
шануймо все, що Ненька нам дала.
[/color][/color][/b]
7.12.2021
_______
Про своє і наше краще читати в супроводі пісні
Славка Вакарчука, який підгледів задум віріша.
Світлина із мережі Інтернет...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021
* * *
О, земле, ж ти рідненька –
З тобою летимо,
Усім нам рідна ненька,
Колиска й дім немов...
Гаї і квіти полем,
Ці трелі солов'я,
Плин річечки поволі
І все це є життя...
А степ і жайвороння,
І дух в тобі віків –
Твої, земля, до скону
Під Вічності мотив...
22.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931635
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021
Мово моя, українська,
Вільна й крилата, мов птах,
Наша окраса і військо,
Знана в далеких світах.
Мово моя, срібнодзвонна,
Голос наш і оберіг,
Все в тобі: й запах півоній,
Й батьківський рідний поріг.
Мово, ти зброя незрима,
Що визначає кордон,
То ти стаєш пілігримом*,
То завойовуєш трон.
Мово, ти то кольорова,
То, мов кришталь, серед мов,
Ти й в молитвах до Покрови.
Славлю тебе знов і знов!
Мово моя, та єдина,
Що зрозуміла й свята,
Код України й родини,
В селах лунай і містах.
Мово, колиско пісенна,
З прадіда-діда й мій код,
Дивна, сумна і весела,
Як і мій сивий народ.
14.11.2021.
* – паломник, що йде до святих місць.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931032
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 16.11.2021
...якось так.
[youtube]https://youtu.be/rO1KXTJ_xcE[/youtube]
[i][b][color="#08728c"]Якось вже тісно стало на цім світі:
не ті слова, не ті поля, ліси…
Не тим вже квітом балки й гори вкриті –
нема тієї вічної краси.
Якісь трихѝ*), якесь дивне тусання
в громадах з кволістю живих ідей…
Як не хватає нам того єднання
з природою і поміж нас – людей!
І йде на ум одна лиш аксіома:
один же раз на світі живемо.
Для чого нам в житті закони Ома,
коли гуртом до кращого йдемо?!
Для чого нам оті блукання струмів
від опору, що стримує прогрес, –
ті запальні, незлагоджені думи,
що в людності породжують абсцес?
Нехай би плинув струмінь електронів
вільготно, тихо і без перешкод,
не збуджуючи звихрення нейронів –
діяння задля сум винагород…
Нехай би тісно стало лиш дерзанням
у руслі Неба і його послів –
для людності й природи процвітання
не слід щадити ні снаги, ні слів! [/color][/b]
18.10.2021
_________
*возня (рос.), суєта-суєт.
Світлина автора - АЛЕГОРІЯ, що уособлює часоплин.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928271
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
[i]О, як ствердно, в унісон звучить
ця чарівна пісня на слова Л. Глібова
із уст Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе усе жадає жадно жити –
такий закон органіки… Й сміття
до глибини не здатне зрозуміти
генеалогії родинного буття
і хай стинають все живе… Під корінь –
напалмом спаленої вщент землі…
Гієна війн, і лють голодоморів
для більшості ще, певно, замалі?
На жаль, не раз
гнобили нас…
й гнобити
ще потужаться
не раз.
Міцнішими ж стаємо ми щораз,
як з ярем вириваємось нараз!
Щораз
здіймається над пнями поросль
з води живої – чистої роси…*
Недарма ж пращурами в нас є орій
і вої незвитяжної Руси!
Тож дякувати маємо уклінно
краплиночкам… криштальної води,
щоб дітям нашим прийшлим неодмінно
в майбутньому уникнути біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів «з роси та води» означає побажання
доброго здоров’я, багатства, добробуту, врожаю.
А пенечок той - спостереження і світлина автора. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 22.09.2021
[i]О, як ствердно, в унісон звучить
ця чарівна пісня на слова Л. Глібова
із уст Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе усе жадає жадно жити –
такий закон органіки… Й сміття
до глибини не здатне зрозуміти
генеалогії родинного буття
і хай стинають все живе… Під корінь –
напалмом спаленої вщент землі…
Гієна війн, і лють голодоморів
для більшості ще, певно, замалі?
На жаль, не раз
гнобили нас…
й гнобити
ще потужаться
не раз.
Міцнішими ж стаємо ми щораз,
як з ярем вириваємось нараз!
Щораз
здіймається над пнями поросль
з води живої – чистої роси…*
Недарма ж пращурами в нас є орій
і вої незвитяжної Руси!
Тож дякувати маємо уклінно
краплиночкам… криштальної води,
щоб дітям нашим прийшлим неодмінно
в майбутньому уникнути біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів «з роси та води» означає побажання
доброго здоров’я, багатства, добробуту, врожаю.
А пенечок той - спостереження і світлина автора. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 22.09.2021
[i]Друзям по перу та однодумцям…[/i]
[youtube]https://youtu.be/datT_1I6tGI[/youtube]
[i][b]Я не нажив ніяких авуарів,
паїв земельних, на майно паїв,
бо ж мізки в добродбайстві я не парив –
валютного барила не наїв
Натомість володію гострим словом,
правдивим і, хотілося б, твердим.
За “дичиною” не ходив на лови –
глитав домівки гірко-пряний дим.
Мета моя – історія народу,
новітньої історії есе…
Не кланяюсь воді чужого броду,
бо доля ріднокраю – над усе.
Тож ранком будить морок мій неспокій –
до чину стати в зламі ночі й дня,
аби громаді дати щось, допоки
народ бідує, як моя рідня.
Не мій це звичай – злобу наживати,
в житті ж бо вабить жвавий позитив:
душа відкрита і простора хата
для друзів, котрих любо я нажив.[/b]
5.08.2021
На світлині автора: на протестній акції
під час відмітин Дня народження УПА та
Війська українського в Києві 14.10.2019.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921474
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Моя поезія – солодкий ніжний щем
Душі, пораненої зрілою любов’ю,
Що б’є із надр душі живим ключем,
Розмова щира із Великим Богом.
Моя поезія – гіркий матусин біль,
Не виплаканий до кінця за сином,
Що прослужила іншим – не собі,
Хоча не скроні – голова вже сива.
Моя поезія – неспинне джерело,
Що витіка з глибин землі святої,
Де умістилось місто і село,
Політ фантазії і сили молодої.
Моя поезія – то радість від буття
І туга за невипитим коханням.
У ній – гріхи і щире каяття,
Життєвих бурь сердите завивання.
Моя поезія – паради зоряниць,
Котрі осяяли життя людське собою,
То звуки розтривожених дзвіниць,
Що Божою освячені любов’ю.
Моя поезія – це дивний словограй,
В нім – змучена, та вільна Україна –
Мій неповторний і квітучий край,
Де оберегом тризуб і калина!
6.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919019
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 09.07.2021
Давай просієм через сито
усі тривоги і жалі,
коханням долі сплатим мито
та ще й відсотки чималі…
Давай пропустимо стосунки
крізь решето пустих утрат,
щоб трунку вищого ґатунку
позаздрив Гете і Сократ.
Зерно відділим від полови,
із медом горщик від бджоли,
пусте базікання від слова,
хай навіть ти сама Джолі.
Ще хіть відсієм від любові,
від перелюбу дикий блуд
і стануть почуття готові
пройти через небесний суд.
24.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917744
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 05.07.2021
Давай просієм через сито
усі тривоги і жалі,
коханням долі сплатим мито
та ще й відсотки чималі…
Давай пропустимо стосунки
крізь решето пустих утрат,
щоб трунку вищого ґатунку
позаздрив Гете і Сократ.
Зерно відділим від полови,
із медом горщик від бджоли,
пусте базікання від слова,
хай навіть ти сама Джолі.
Ще хіть відсієм від любові,
від перелюбу дикий блуд
і стануть почуття готові
пройти через небесний суд.
24.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917744
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 25.06.2021
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 24.06.2021
[i]Весно, весно,
світе милий...[/i]
[youtube]https://youtu.be/5b_98Uy38Dk
[/youtube]
[i][b][color="#7a0659"]Прокотись в мені лавиною
грому весняно̀го і дощу…
Піснею пій лебединою,
а не доспіваєш – я прощу.
Прокидайся в серці правдою
про минуле, де мій рідний край.
не явись до мене вадою,
болю про неправду не завдай!
Прорости в мені л ю б о в і ю
до всього, що має добрий чин,
чуйністю до вади босого,
що ганьбиться в людях без причин…
Як заснеш в мені надовго долею,
не ходи до мене ночувати,
во́лячи, не во́ль лінивих волею –
доле, геть підеш з моєї хати!
Розцвіти в житті моїм калиною,
принеси до серденька плоди,
щоб не став у полі я билиною…
Як не так – до мене не ходи[/color]![/b]
1.03.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906553
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять, що рік цей роком є прориву,
бо він належить білому бику…
Мені б хотілось думку білогриву
сказати вам. Крамольну… Ось таку.
Вам хто сказав, що бик є найсильнішим?..
Сильніш за всіх є скелелаз-баран,
бо він бере такі висоти й ніші,
що недосяжні іншим із горян.
Удар його на кілограми маси –
куди тому боксерові Кличку!
А як летить, то сонце в небі гасне,
усе мізерне дробиться в муку̀!..
Та пальми віть я віддаю мурасі –
тут джоулі*, не лік – на кілограм.
Комаха в нашому краю на часі –
координатор планів і програм!
Впаде донизу лиск судейських лахів,
знітиться вмить хабарник і крадій,
як вчує тіло раз укус комахи…
І рухне хіть до окаянних дій!
А щодо щастя – тут немає спору
(Беру на ум чуттєвий елемент!):
хто не відчув мурах в осінню пору,
В любові той – затятий “дисидент”!
Уклін малій, жалюгідній комасі,
подяка їй жіноцтва і мужчин…
Святкуючи Новий рік на Парнасі,
віншуємо призвідниць святовин! [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця виміру енергії.
Мурашки-анімашки з інтернету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 11.01.2021
[i]- Вам пакет надо?
- Ні, мені б українську…
- Какая разница? Я живу в свободной стране!
- Якщо Вам однаково, то обслуговуйте рідною.
- Я с мужем рагаваріваю па-руски…
- Ну, якщо Вам чоловік дорожчий, можете
сидіти вдома… Але ж бо... на роботі го…
- Праваливайте…
(із розмови в супермаркеті, на касі)[/i]
[youtube]https://youtu.be/-2N9W6TL804[/youtube]
[i][b][color="#6b0563"]"Яка ріниця" то і є Ніякість –
неначе в Україні й не живеш…
Є люди в нас: господарі і всякі,
як у бокала, вищерблена креш.
Нехай би так… Та перекотиполе -
воно, немов би є, та… неживе,
лиш з вітром в дружбі. Бігає по колу,
без кореня ж бо! Кругле… і криве.
Тож, як нагрянуть гицелі свободи,
не буде захищати рідний край –
відчинить браму, рястом встеле сходи
і хлібом-сіллю стріне “руській май”!
Цар повелить – залізе людям в душу,
ніякість щоб посіяти в душі…
І що сказати людям тим я мушу –
супроти слів Тараса не гріши?..
Чиє ж то поле, що так рясно родить
сухих, бездомних виродків-заброд?
І чому люд, не відаючи броду,
упоринає в каламуття вод?
У нас свої, усталені чесноти –
козацький дух, і мова, і звича́й:
якщо несеш у хату нечистоти –
мітлою геть із хати вимітай!
А знехтуєш порадами Тараса -
покличем характерника Сірка:
він знає, як твоя проляже траса...
Козацька вдача,
бачите, така![/color][/b]
27.12.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899415
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 01.01.2021
Щ--езає в захмар’ї груднева завіса.
А--корд завершальний зіграли вітри.
С--вітами кружляє серпастий гульвіса,
Т--анцюючи, кидає сяйво згори.
Я--линки весе́лкові барви вбирають,
В--плели поміж віти сріблясті зірки.
Н--емов балерини, сніжинки кружляють,
О--хоче торкаючись ніжно щоки.
В--еселі пісні піднеслися над краєм!
О--бійми, цілунки, дарунки і сміх!
М--айбутнє своє, Новий рік зустрічаєм.
У--спішного року! Здоров'я для всіх!
Р--одинам – достатку, добра, процвітання!
О--чистимо край свій від ворога й бід!
Ц--ілющого слова! Палкого кохання!
І кожному – многая… многая... літ!!!
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899856
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 01.01.2021
[i][color="#f01111"][b]Дорогі друзі, в такий спосіб хочу
пртвітати вас зі святами Нового Року та
Різдва Христового! Щастя вам всім![/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/svsnQNbOe_k[/youtube]
[b][i][color="#7c0782"]Опісля ночі, ночі скрути й безнадії
йде ранок переможний по землі,
і прокидаються і сни пророчі, й мрії –
хай збудуться в досві́тчаній імлі.
Прокиньтеся ж від сну в житті щасливими –
нехай розтануть айсбергів льоди!
Хай змиється весь бруд рясними зливами,
щоб не попасти вам яко́сь туди,
де вас не ждуть з червоними трояндами,
де похвали й захоплення не ждуть,
де не висять слова подяк гірляндами,
де не у шані звичаї спокут…
Хай хлюпають у вас гормони радості,
панує в плоті задзеркалля транс…
Хай серце тоне у любові-святості,
в душі звучать Бетховен і Сен-Санс.
А в тілі вашому нехай снують мурахи,
немов вас там, у небі ще щось жде,
і не чіпляються до вас нудьга і страхи,
й ніщо вам не загрожує ніде.
То й є та невидима теорема щастя,
довести котру вдасться краще вдвох…
Прийміть в своїй душі,
як в храмі,
те причастя –
й вам допоможе милостивий Бог.[/b][/color]
30.12.2020
_________
Прикраси на ялинку - з інтернету:
курсором клікніть на лебедя![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899782
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 31.12.2020
Якщо людина з гумором,
вона завжди у настрої,
на всіх не давить гамором,
байдужі їй ті пристрасті.
Росте, працює, учиться,
на все з балкона мочиться,
вступить до вишу милиться
й своєму богу молиться.
Мовчить собі, помалкує,
живе, як всі, з помилками
і щось собі кумекає,
обходячись обмилками.
Згорить сірник – не зчуєшся,
та не віддайся відчаю,
бо в темряві намаєшся –
тож краще жити з гумором!
28.11.2017
[i]* Дружній шарж на твір Валентини Малої „Живе Людина в вимірах“.
[/i] http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762339
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762742
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 03.12.2020
[i][b]Tth[/b][/i]
* * *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу
приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...[/color][/b]
19.10.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і глибиною погляду зіниць
твоїх очей, наповнених коханням.
Чим пахне день, що з ночі постає
на обрії ранковою зорею?
Пташиним співом, що єство своє
натхненно сіє ранком над землею.
Твоє волосся манить чебрецем
із домішкою рути і любистку…
Підносячись над щастя острівцем,
дарує сонце нам надії вістку!
26.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889804
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=barrz_wrg-E[/youtube]
Шматочок літа поселю у серці,
Спиватиму ковтками до весни.
Хай для наснаги буде це джерельце,
Що нагадає про тепло мені.
Коли нагрянуть зимні буревії,
Дерева сніг закида по плече,
Не буду піддаватись настальгії,
Зимова ця фантазія втече.
Згадаю я про теплий тайничок,
Візьму із нього трошки літа.
І оживе у скрипці знов смичок,
Проллється тут мелодія пригріта.
І поверне мене у край щасливий,
Без сліз, вагання. метушні,
І радості відчую цілу зливу,
Що в час важкий - підтримка для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889842
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
[i]Літу. Зорепаду.
Звершенню мрій.
[/i]
[youtube]https://youtu.be/0Lc7P8FPl4g
[/youtube]
[b][color="#7a017a"][i]із чотирьох пір року
найбільш впадає в око
пора сподівана, фінальна,
що має мрій здобутки –
комор і хат набутки,
і, рідкісна красою,
незламною рукою
своє кермо тримає й далі,
і наші літні зваби
у са̀єт* і єдваби**
одягне владно, щедро
(ні полину, ні цедри
не явить нам осінніий сад)
з велінь природи-карми
в осінні квітні барви
акорд заключний лі́та –
на щастя заповіти –
отой Серпневий зорепад***…
знать, сповняться всі мрії,
живі й святі надії [/color][/b]
31.08.2020
_________
*Ґатунок оксамиту;
**вид коштовної шовкової тканини;
***йдеться про рясний метеоритний потік, спричинений
в атмосфері Землі кометою Свіфта-Таттла в кінці літа.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887485
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 25.09.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 25.09.2020
[i]ІВО, небайдужості і милосердю...
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг все біле: стіни, стеля, койки,
серця модельні, колби і дроти...
Повсюди чути стогони і зойки...
І в цьому "балагані" - саме ти.
Тут кволий рух тремтить на вістрі голки,
і чути крапель мірний метроном.
Тут кожна мить виразно так і колько
нагадує - що є одвічним сном.
Чиясь душа вже прагне в невагомість -
податися монадою в майбуть.
Її земна, банальна невідомість
здобуде там нову, значиму суть.
Десь у кутку плете свої тенета
з ниток незримих хрестовик-павук,
щоб дух піймати страдника-поета,
закмітити останній серця стук.
Тут час і тлін, обнявшись, ходять разом -
життя і смерть ведуть нерівний бій,
жаління свідка піднімає й разить,
вагу схиляє в незбагненний бік.
...І хай вам Бог у цю лиху годину,
де між світами знехтувана грань,
пошле земну, але... святу людину,
яка подасть життю спасенну длань![/b]
22.01.2008 - 01.09.2020
Примітка. Реальні події, що мали
місце в Олександівській лікарні
м. Києва 12 років тому[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 03.09.2020
Україно моя вишиванко,
Від веселки семи кольорів.
Загадкова у світі циганко,
Світу всього ти скриня скарбів.
Твої дії в стихії буремні,
Й злої долі величні діла.
Значить ти прожила недаремно,
Коли вижити в неї змогла.
Твої справи освячені кров’ю,
Скільки воїв злягло у боях.
Зі всім світом боролась за волю,
Незбагненний твій Зіронько шлях.
Працювала ти сонячна плідно,
Ти для світу, як світоч була.
Бо несла світла промені гідно,
По обидвоє боки Дніпра.
Вишиванка зволожує душу,
Не дасть вирватись скверні наруж.
Знову й знов з кольорів її вкушу,
Розіллю благощему довкруж.
Покотилась мелодія гаєм,
В красі Божій пливуть почуття.
День новий йде, Сварожий ступає,
Йому віра заради Буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884283
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Україно моя вишиванко,
Від веселки семи кольорів.
Загадкова у світі циганко,
Світу всього ти скриня скарбів.
Твої дії в стихії буремні,
Й злої долі величні діла.
Значить ти прожила недаремно,
Коли вижити в неї змогла.
Твої справи освячені кров’ю,
Скільки воїв злягло у боях.
Зі всім світом боролась за волю,
Незбагненний твій Зіронько шлях.
Працювала ти сонячна плідно,
Ти для світу, як світоч була.
Бо несла світла промені гідно,
По обидвоє боки Дніпра.
Вишиванка зволожує душу,
Не дасть вирватись скверні наруж.
Знову й знов з кольорів її вкушу,
Розіллю благощему довкруж.
Покотилась мелодія гаєм,
В красі Божій пливуть почуття.
День новий йде, Сварожий ступає,
Йому віра заради Буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884283
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Україно моя вишиванко,
Від веселки семи кольорів.
Загадкова у світі циганко,
Світу всього ти скриня скарбів.
Твої дії в стихії буремні,
Й злої долі величні діла.
Значить ти прожила недаремно,
Коли вижити в неї змогла.
Твої справи освячені кров’ю,
Скільки воїв злягло у боях.
Зі всім світом боролась за волю,
Незбагненний твій Зіронько шлях.
Працювала ти сонячна плідно,
Ти для світу, як світоч була.
Бо несла світла промені гідно,
По обидвоє боки Дніпра.
Вишиванка зволожує душу,
Не дасть вирватись скверні наруж.
Знову й знов з кольорів її вкушу,
Розіллю благощему довкруж.
Покотилась мелодія гаєм,
В красі Божій пливуть почуття.
День новий йде, Сварожий ступає,
Йому віра заради Буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884283
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Україно моя вишиванко,
Від веселки семи кольорів.
Загадкова у світі циганко,
Світу всього ти скриня скарбів.
Твої дії в стихії буремні,
Й злої долі величні діла.
Значить ти прожила недаремно,
Коли вижити в неї змогла.
Твої справи освячені кров’ю,
Скільки воїв злягло у боях.
Зі всім світом боролась за волю,
Незбагненний твій Зіронько шлях.
Працювала ти сонячна плідно,
Ти для світу, як світоч була.
Бо несла світла промені гідно,
По обидвоє боки Дніпра.
Вишиванка зволожує душу,
Не дасть вирватись скверні наруж.
Знову й знов з кольорів її вкушу,
Розіллю благощему довкруж.
Покотилась мелодія гаєм,
В красі Божій пливуть почуття.
День новий йде, Сварожий ступає,
Йому віра заради Буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884283
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 29.07.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020
[youtube]https://youtu.be/WZyOIhzfu54[/youtube]
[i][b][color="#078a7b"]Подув вітрець із Півночі чи Сходу
й застряв в листві, що вшир і ввись росте…
І випив всю із листя трібну воду,
утрутившись у правило просте.
Коли нема живильної водиці,
а корені, немов мерцеві – гріб,
життя дерев не може освятиться…
Сприяти нам природи жадій грі б!
Так ні! В житті у нас “свої” закони,
що дисонують вкрай з його єством!
Ми зводимо довкіллю перепони
і боремось із явним божеством.
Блатний кураж, жаргони, мати, суржик,
блюзнірство мовне і лінгвоцинізм.
Кудахтанням наповнений весь курник –
зневага мов, "язицтва"* реваншизм.
Зів’яле вщент зелене листя мови
нас приведе у вухов’яні край.
Ніщо не гріє так, як рідне словоv.
О словомудре!
Край невірним,
край![/color][/b]
_______
*Нічого спільного з язичництвом. Термін
використано автором для означення на-
сильницьцької русифікації, що у свій час
проводила більшовицька імперія - СРСР.
22.07.2020
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883946
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 26.07.2020
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#760980"]До тебе так непросто долетіть,
хоч лічишся найближчою зорею.
Коли прокинусь у ранкову мить.
тобою марю крізь нічну кирею.
Як ти встаєш – то за тобою й день,
мої уста ти ніжно так цілуєш,
на вулиці й у хаті – нітелень…
Лиш птаство в лісі! Ти його ґвалтуєш.
Зігрієш душу – і уже добро:
воно насправді лагідно бадьорить,
нехай, хоч біс й ударить під ребро,
усе гучніше гам стає надворі.
О сонечко! Моя свята зоря!
Світи ж у душу, дасть Бог, не востаннє…
І лине заклик владний з вівтаря:
"Люби мене до краю, до заклання,
бо я твоє – одвіку – божество,
твоя зоря – і перша, і остання,
життя твого безмежне торжество,
незвідане,
невимовне
кохання".[/color]
[/b]
20.07.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883444
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 21.07.2020
[i] Аналогії…та уроки з історії
Як ілюстрація – “Загибель богів”
Ріхарда Вагнера.... [/i]
[youtube]https://youtu.be/WIevmA41WOU[/youtube]
[i]
[b]Як не в ладу живе людина
з собою чи з оточенням,
в пригоді стане вам вакцина –
на те в природи й очі є!
Та перш, ніж бути вкрай здоровим,
Помучить вас інфекція –
відоме ж явище…В корови*
узяв – цур йо̀му пек! – це я!
Не можу все ж, хоч “сам с усам”,
вмістить у розумі – інвести**:
мікроб, як звісно, ходить сам,
корову ж слід, як слід, довѐсти
А вірус? Він вражає все:
сумління, серце, душу, розум.
І ахінею так несе –
сміються з цього навіть кози.
Та нам, притомним, не до сміху,
коли зелені… Зе-леніють –
мала Гомеру з того втіха
ота – сплоха̀ - шизофренія…
В кормила ж бо – дитячий сад,
ще й президент – студент-заочник:
являють світу голий зад!
Хто цілувать його захоче?:
Вже розсмішили в дупель світ,
а радше всіх – “свою” ж Європу…
Совок, прийми від нас привіт –
Цілуй свого обранця в ....!
Най буде всім гіркий урок –
перш, ніж отримати заразу,
щепіться всі зарані, “впрок”,
здолати щоб оту проказу.[/b]
12.06.2020
_________
*Так сталося, що відкриттю найбільш
ефективного способу боротьби з інфекціями
прислужилась… корова (лат. Vacca), що хворіла на
віспу, від якої Едвард Дженнер взяв ексудат та
прищепив 8-ми річноій дитині задля захистуіі її від
вірусу. Луї Пастер пізніше такий спосіб удосконалив
та назвав його”вакцинацією”, а інокулят - ”вакциною.”
**тут – як“вкладення” нових понять… в голову. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879693
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 19.06.2020
[i]Вічне і думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"] Схились…
над квітами, що неживі:
то – ча̀сові достойні монументи.
Вони не є для тебе візаві –
лиш спогади, живі твої моменти…
Схились
над тими, що уже не з нами.
Де Гідності належний обеліск?..
Живемо ж бо, як спершу, між панами,
де кошти для небесних не знайшлись.
Схились
жертовно перед суттю Бога,
йому у го́рі й щасті помолись:
сприйми Голгофу як свою дорогу –
для тебе Він обрав її колись...
Схились
к добру, та нижче якомога,
до мудрих слів із шаною схились!
Здобудемо над злом ми перемогу –
чужій, ганебній долі
не скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Триптих або шорт-поема в 3-х частинах
[youtube]https://youtu.be/f54sWQxZxOk[/youtube]
[i]Я к ней вошел в полночный час.
́ Она спала, — луна сияла
В ее окно, — и одеяла
Светился спущенный атлас.
Она лежала на спине,
Нагие раздвоивши груди, -
И тихо, как вода в сосуде,
Стояла жизнь ее во сне.
[b] Иван Бунин[/b]
[/i]
[i] 1.
[color="#730768"][b]В ту мить вона була одна.
Нічна габа вкривала тіло,
і цно́ти звабна білизна́
квітково сни рожеві снила.
Й на підвіконня тих принад
лягли галантно красні ружі –
в садку росли кущі троянд:
до них був зір мій небайдужий.
(Мені щораз та благодать
приходить в памку ненароком,
коли часу́ ненатлий тать
краде мої найкращі ро́ки.)
2.
Та ж спальня, ранок… І – ніко́го!
Лиш тіло млосно-молоде,
що захотілось враз такого ж
незвіданого й молодого,
що ще – ніщо ні з ким ніде…
О, ці одвічні поривання!..
...Вона лежала горіли́ць,
а з нею – приспане бажання
і... хіть, дозріла для кохання,
що вкрай нектаром налились...
І ось... Всі зваби згрупувались,
нехай невільно, крадькома,
та враз в коханні поєднались...
До щастя – крок,
магчна малість!
…Ридала вранішня пітьма.
Це так давно було неначе:
дух роз... прочинене вікно...
Та не з'являється версаче,
хоч душу гріє все одно.
3.
...Пройшли роки́, і впали роси,
й далеким став пройдешній світ,
та серце інколи так просяить:
"подай з минулого привіт!"
Й течуть у душу пам'ятання:
цнотлива молодість – і я...
О, ти – нездійснене кохання:
троянди... маків цвіт... чекання...
надії, марні сподівання –
зрадлива зрілосте моя... [/b][/color]
06.06.2020.
© Ол. Удайко
[i]ПРИМІТКА. Зміст написаного ілюструє вальс у
виконанні Хорхе Ітаке і його чарівної партнерші. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878926
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Не вистачає мені сплеску крил,
Тріпочеться лиш серце голубино.
Чи, може, Муза із останніх сил
Воркує тихо, зовсім тихо нині.
Я слухаю ці звуки чарівні,
Що розчиняють у повітрі хмари.
Але ж ті точки больові з весни.
Від них немає зілля у мольфара.
Пронісся, ніби вітер у душі.
Тепер твої слова вже недоречні.
Хоч надихав крилато на вірші.
Здавалося кохання безкінечним.
Я спробую без тебе у політ.
Слова крилаті знову визрівають.
І мов голубка, я полину в світ.
На щастя, Муза є й не покидає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877088
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Сьогодні знову ти мені приснилась:
Я пестив перса пружні, молоді...
А там, під ними б’ється серце миле,
Що вміє і любити, і радіть.
І знов у твому імені живу,
Бо вірую в невмерлу ще надію
Й твоїми, рідна, мріями я мрію,
Реанімую казку не нову.
І все довкола знову зацвіте,
І знов у снах і думці я – з тобою,
І вже готовий знову я до бою
За твоє серце - чисте, золоте.
08.08.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414887
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 23.05.2020
Під сиворунну мряку дощову
Розсмакувати твій солодкий голос!..
І відпустити смутку тятиву -
Нехай летить печаль за видноколо.
І в погляді втопитися, немов
Камінчик у прозорому джерельці!
Хай будуть ніжність, музика й любов,
Нехай весна проклюнеться у серці
І зацвіте духмяно, як айва́,
Розкриливши п'янке пелю́стя травню.
Прислухайся, як дихає трава
В небесну гладь, так лагідно і плавно...
І як вібрують разом в унісон
Серцеві ритми, і думки, і мрії,
Як цей легкий травневий напівсон,
Мов легіт, обціловує нам вії...
Й дарма, що цвітом трусить без жалю
За вікнами такий невчасний вихор,
Ти просто знай, що я тебе люблю -
Так солодко, так лагідно, так тихо.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876433
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Я не дарую в день святковий квіти
І снів солодких теж не принесу .
На небі запалю я вранішню ясу,
І хай вона весь день привітно
Світить….
А ще в цей день тобі я напишу
Своє любов'ю уквітчАне слово,
Нехай воно духм’янить веселково,
Його давно у собі я ношу…
А заболить щось в серці – не мовчи:
Я біль магічним словом затамую.
Одужання ж піснями відсвяткую,
печи на святіо наші куличі!
…Я все життя писатиму вірші –
Нічого з цим не вдіяти! До скону!
Тебе я вправлю у святу ікону
І прикладу до страдної душі.
05.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414630
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 15.05.2020
Я не дарую в день святковий квіти
І снів солодких теж не принесу .
На небі запалю я вранішню ясу,
І хай вона весь день привітно
Світить….
А ще в цей день тобі я напишу
Своє любов'ю уквітчАне слово,
Нехай воно духм’янить веселково,
Його давно у собі я ношу…
А заболить щось в серці – не мовчи:
Я біль магічним словом затамую.
Одужання ж піснями відсвяткую,
печи на святіо наші куличі!
…Я все життя писатиму вірші –
Нічого з цим не вдіяти! До скону!
Тебе я вправлю у святу ікону
І прикладу до страдної душі.
05.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414630
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 15.05.2020
Позлі́тки тьмяні, мов віки,
Сьогодні грають віщим блиском.
Зоря роздмухує міхи
І обсипає обрій приском.
Біленький о́болок пилок
Скидає рясно на квіт яблунь.
Бджолиний гул дзвенить з толок,
В прийдешнє вірить в співі зяблик.
Краплини жовті, наче віск,
Стікають мислію по древу.
Мить на земну схилилась вісь,
В минулім стала жалем ревним.
Ми з світу неповернень й снів
Не в змозі слів назад вертати,
Вони, як цвіт, котрий зотлів,
Пішли, щоб зав’язі зростати.
Наллється соком з неї плід
Лиш світла і без тіні злого,
Якщо подумаєм як слід,
Перш ніж на ґрунт посіять слово.
Позлітки тьмяні, мов віки,
Сьогодні грають віщим блиском.
Сплітаймо з слів добра вінки
Й дітей привчаймо із колиски.
О́болок- милозвучний синонім до «хмара», «хмарина»
Присок, рідко приск—гарячий попіл з жаром; жар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875146
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 09.05.2020
[i] Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю! ..
[b]Тарас Шевченко[/i][/b]
[i][b][color="#05756f"]9-го Травня… Зрадлива сльоза…
І біль, погамований кров’ю…
А в небі висить нетривка бірюза:
покришений край наш ордою.
В неспішнім строю ветерани війни
в майбутнє несуть свої рани,
та їхньої в тому немає вини,
що йдуть не разом… ветерани!
В очах бо шаліє поденколи блиск,
що ділить навпіл українців.
Чи підемо разом в параді колись,
ковпа́ківці і бандері́вці і?..
Та, буцім-то, кожен хисти́в рідний край
від – вищого штибу – фашистів…
Живи, українцю, дарма не вмирай!
і втілюй в життя свої хи́сти!
То монстри політики СССР
у бойню звели брат на брата!..
облуду явили рашисти й тепер,
щоб нам, українцям, вмирати.
Та нині ми інші вже – маєм урок
і не піддамося тим маніпулянтам!
висить над кремлем вже Дамокла клинок –
агресору – відсіч! І – капітулянтам!..
Єднаймося ж, браття! Зглобімо ряди –
пред нами останній диктатор!
Горо́д свій в Укра̀їні
не городи,
У Лету вмикай навігатор![/b]
[/color]
13,05.2015-8.05.2020
__________
*Відомий рейд з’єднання С.А.Ковпака “від Путивля
до Карпат“ закінчився розгромом партизанського
руху в період ІІ-ї Світової. А з решток партизанського
загону були сформовані загони НКВС, які зупинили
національно-визвольний рух в Україні, започаткований
ОУН-УПА. ВДсе ще загадковою залишається смерть
комісара з’єднання генерал-майора С.В.Руднєва.
Є версія, що комісап був вбитий... московською радисткою,
нібитд "за зраду", як у свій час і Микола Щорс – по-звірячому,
пострілом.. в потилицю. Ось як розправлялись "господарі"
зі своми "слугами" (НЕ ПЛУТАТИ З НАШИМИ - МЕТАФОРА Ж! ).
На світлині: автор" з братом Василем (ліворуч) на протестній акції
"Ні - капітуляції!" (серпень 2019-го).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875074
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]
Уміння полюбити - справжнє диво,
Чужа людина стане, як рідня.
Тоді стаєм і зовнішньо красиві,
Прожити важко без любові й дня.
Любов ця переверне ввесь твій світ,
І творить з нами ще такі дива!
Ну треба ж - розцвітає в душі цвіт!
Вона все може, бо по-справжньому жива.
Уміть в любові щось знайти своє,
І не прикаже серцю любить ДОСИТЬ!
Любов - глуха, цих слів не визнає.
І залишитись в серці нашім просить.
А ми, подумаєм, залишим, може, й ні,
Це, дивлячись, яка у нас душа,
Прогонять із душі ці сили злі,
Бо для любові вона була чужа.
Піде десь спотикатися під вікнами,
Може, прийме ще страждуша душа,
І зацвіте у серці добрім квітами,
Любов забуде, що таке журба.
Вона не знає відстані ні віку,
Знайде тебе, де ти і не чекав.
Що від самотності - надійні ліки...
Така вона любов...А ти й не знав..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874047
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
[i]...Теплий Олекса як символ тепла і
злагоди наповнює чимось новим,
незвіданим і.... дещо тривожним.
Вітаючи всіх клубівців з цим вес=
няним святом, зичу доброго здо-
роп'я, любові та наснаги в цей
нелегкий час, що випав на нашу
долю! У свою чергу, дякую всім,
хто поздоровив мене з Днем на=
родин та прошу вибачення за мою
тимчасову, вимушену відсутність
на ваших сторінках...[/i]
[youtube]https://youtu.be/55_-PKrzNj8[/youtube]
[i][b][color="#6e0585"]Мені дав Бог новий, здоровий зір –
відкрилися простори неозорі –
серед малих й великих в небі зір
я виберу свої, мені властиві зорі.
І стане ясно все украй мені –
побачу геть усе у цьому світі:–
вибоїни й кущами скриті дні,
і темні лиця, й лиця у привіті…
Від зерна відклерую я лушпу,
не помилюсь у любуванні друзів,
бо бачу правду – щиру… і скупу,
ціную давні, і новітні узи.
Відтак у світ чіткішим стане шлях,
ясніші абриси і горизонти…
кукіль й волошки висвітить в житах
мені ласкаве і привітне сонце.
Хоч не знімаю з неба жодних зір,
сузір’я друзів на землі я маю:
джерела вод із-під землі і гір
в душі творять симфонію розмаю…[/b]
[b]… Подяка зріє в мене під кінець
чарівннику - хірургові від Бога…
Це Йван Віталійович Козинець...
Хай стелить ряст йому легкау дорогу![/color][/b][/color]
30.03.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869937
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 04.04.2020
Я – не чудо-земля,
що плодами своїми гордиться,
Я – не небо, що так
променисто на землю цідѝтся,
Я – не плоть,
де безумно витійствує кров.
Я – Любов!
Я – не прана, щоб пить
її свіжість, та не напиться!
Я – не бистрий потік,
що приречений в тлі розчиниться.
Я – не ум,
що прохірствам влаштовує схов.
Я – Любов!
Я – не серце, котрѐ
так жадає любові й страждання,
Я – не голос, що тоне
у вирі моління й стогнання.
Я є те, що
в нетлінні рождається знов.
Я – Любов!
04.04.2013
_________
*Переклад російського твору, опублікованого раніше:
(Олекса Удайко. Долі клич. К., ЗАТ "ВІПОЛ", 2005, 120 с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415432
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 27.03.2020
Адажио (Ремо Джадзотто)
[youtube]https://youtu.be/JqP_7IU3R10[/youtube]
[i][b][color="#068191"]Як кажуть, нам китайський вірус не страшний –
У нас є свій, що має українські “вади"...
О, україщю, ЩОСЬ ТАКИ РОБИ – НЕ НИЙ.
Заслін постав хоча би від своєї влади.
А то…
Одяг корону розміру чужого – хрусь:
коронавірус;
зневажив досвід, ум і Україну-Русь –
коронавірус;
пообіцяв, але нічого не зробив –
коронавірус;
захисника і волонтера посадив –
коронавірус;
відмовив в чомусь немічному прохачу –
коронавірус;
волаючого у пустелі не почув –
коронавірус;
поперед старшим (віком) двері зачинив –
коронавітус;
забрав права в господаря землі і нив –
коронавірус...
Той вірус в нас повсюдно – тут і там,
у нього - розмаїття українських штамів.
На серце наступає нам
отой чвалак-гіпопотам.
О, скільки в нас таких ручних гіпопотамів!
...Однак, з усіх зара́з жахливіша є та,
що породила в нас до "вірусів" байдужість:
святкуємо чужі свята̀,
бо памка до своїх пуста,
бо мова, бачиться, проста…
Й деруть в нас шкуру від хвоста,
а треба б – з голови...
На те потрібна мужність![/color][/b]
6.03.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867130
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 08.03.2020
Плекаймо мову рідну, ту праотчу,
Якою перші вимовив слова,
І слово перше прочитали очі,
З якою ти людиною ставав.
Плекаймо мами найніжнішу мову,
З якої казка й правда пророста
І найдорожча серцю колискова –
Твого народу пісня це свята.
Плекаймо ж мову і дітей навчаймо.
Цьому зрадіє і твоя земля.
Сьогодні це важливо надзвичайно,
Адже російська – то «язик Кремля»!
Плекаймо мову, що звучить пісенно –
Її мелодія колише небеса:
В ній шум прибою й спокій Наддесення,
І України вільної краса!
Плекаймо ж мову нашу, українську,
Адже вона – землі одвічний код,
Наш оберіг і незбориме військо,
Коли її шанує весь народ.
Плекаймо, якщо хочемо свободи,
Плекаймо, якщо мрієм про добро,
Щоб стати нацією – не лише народом,
Щоб нас єднали слово і Дніпро!
21.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865597
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
Стелеться, мов стрічечка шовкова,
Жебонить, мов лісовий струмок.
Ніжна й мила українська мова,
Магія балад, пісень, казок.
Букви, наче мак, а як багато,
Сіється із них чарівних слів!
В кожнім слові є маленьке свято,
Мелодійність, музика і спів.
У піснях сплітаються узори,
Як у вишиванні - в кольорах!
В них так ясно сяють наші зорі,
І цвітуть лілеї у річках!
В ній звучить сопілка калинова,
Солов"ї витьохкують розмай!
Неповторна українська мова,
Думай нею! мрій і розмовляй!
Хай живе вона у кожній хаті,
Й береже прабатьківський поріг!
Будуть люди щедрі і багаті,
Всі, хто мову у душі зберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865598
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
...без преамбули.
[youtube]https://youtu.be/yuvGeMYmsug
[/youtube]
[i][b][color="#6b0582"]Калино!
Ягідко кривава!
O, билино,
чому на воду у зажурі задивилась?
Тебе до того спонукала літня злива
ачи вологи в літню спеку не напи́лась?
Либонь, вівчар тебе позбавив заповіту,
як виганяв на пастовень свої отари,
Тебе ж настановив як варту за повітку,
тепер щодень скубуть за гілля яничари.
А може, чимось отруїли лист чужинці,
гасаючи на БеТееРах спозаранку?..
Тобі б квітчати бюст найкращій в світі жінці,
що одягає на Великдень вишиванку!..
…Отак стоїть в зажурі й наша Україна…
Її зобидив хто й зганьбив одвічну вроду?
Про все це нам повідай, золота билино –
не стій самотньо й тихо в річки біля броду…
А я піду у світ – де тернії і бруки,
шукати тих, хто смів красу твою ганьбити,
За ту провину і твою нестерпну муку
усякий лиходій жорстоко буде битий![/color]
[/b]
20.02.2020
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865582
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
...без преамбули.
[youtube]https://youtu.be/yuvGeMYmsug
[/youtube]
[i][b][color="#6b0582"]Калино!
Ягідко кривава!
O, билино,
чому на воду у зажурі задивилась?
Тебе до того спонукала літня злива
ачи вологи в літню спеку не напи́лась?
Либонь, вівчар тебе позбавив заповіту,
як виганяв на пастовень свої отари,
Тебе ж настановив як варту за повітку,
тепер щодень скубуть за гілля яничари.
А може, чимось отруїли лист чужинці,
гасаючи на БеТееРах спозаранку?..
Тобі б квітчати бюст найкращій в світі жінці,
що одягає на Великдень вишиванку!..
…Отак стоїть в зажурі й наша Україна…
Її зобидив хто й зганьбив одвічну вроду?
Про все це нам повідай, золота билино –
не стій самотньо й тихо в річки біля броду…
А я піду у світ – де тернії і бруки,
шукати тих, хто смів красу твою ганьбити,
За ту провину і твою нестерпну муку
усякий лиходій жорстоко буде битий![/color]
[/b]
20.02.2020
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865582
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
[i]Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
[b]Тарас Шевченко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/4TCyPRYgO8c[/youtube]
[i][b][color="#056380"]Слова немилі, злі й занадто вже зловонні –
“какаяразница” – зронив Головсовок.
Й сміються весело дуби руді, коронні,
і плачуть гірко голуби на підвіконні,
до сиру в мишоловці не зробивши крок.
”Какаяразница” п’янить уми зелені.
”Какаяразница” росте і вглиб, і вшир.
”Какаяразница”, Бандера ачи Ленін.
”Какаяразница”, якої масті мир.
”Какаяразница” – пухлинна незбаненна.
Яка релігія і що в нас за народ?
”Какаяразница”– яка у нього мова:
від Ірода далеко не котивсь урод,
але потрапив у чужий він огород –
його б злизала краще язиком корова!
“Какаяразница” і “настамнет” в Оман
злетілись, щоб свої нагріти мертві душі,:
“Какаяразница” викохує обман,
й гримить у світанко́вім небі Тегеран –
сенсації летять в ефірі і на суші.
...“Та неоднаково мені”– сказав Тарас,
а ми є джу́ри й характе́рники Тараса.
Вже втік один в Моксель у грізний час,
покаже булава Богдана й на цей раз,
яка у нечестивців має бути траса.
З ”Какаяразницею” нам не по путі:
не бути алогізму – “в мишоловці” миру.
Слова ж Тарасові – і мудрі, і святі! –
як клятву мовлять на могилах друзів ті,
хто не вподобає копійчаного сиру![/color][/b]
14.03.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864766
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 16.02.2020
[i]… До стрітення.Фантазії…
(сприймється під музику
Максима Березовського -–
відомого українського
композитора 18-го ст..)[/i]
[youtube]https://youtu.be/iHgrtyPx0_U[/youtube]
[i][color="#3706a1"][b]Унимливо протягуючи руку,
нащупала і ласку, і тепло:
уже набридла їй самотня мука.
А як життя ще в пам’яті цвіло!
І на душі враз в неї потепліло,
розтанув в ній, як віковічний, лід –
й незвідана вже міць в живому тілі,
та все ж хотілось глибше ковдру під…
Й палахкотіли неоглядно далі,
і розступився щедро небокрай,
та все було покрито ще вуаллю:
“Підкинь мені ще світла! Дай! –
я задихаюсь, аж до асфіксії,
це мій останній життєдайний вдих...
…На троні вже пробудження месія,
а я – лиш тінь від діл моїх худих!
О, весно, весно, чом прийшла так рано
і знищуєш мене, іще живу?” –
Зима останню випустила прану,
весна ж гукнула: “Я живу,живу-у-у!”
…Так і в житті буває неземному:
нове рождається, коли все ветхе мре,
і хай нове, зачаття все ж – в старому .
Такий закон! Така причинна Re-*[/b][/color]…
15.02-2020
*Префікс слова "реінкарнація" - як основи
неперервності світу, повторення людських
сутностей і доль...
На світлині автора: Володимирський собор
у Києві - основний храм ПЦУ. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864994
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
[i]… До стрітення.Фантазії…
(сприймється під музику
Максима Березовського -–
відомого українського
композитора 18-го ст..)[/i]
[youtube]https://youtu.be/iHgrtyPx0_U[/youtube]
[i][color="#3706a1"][b]Унимливо протягуючи руку,
нащупала і ласку, і тепло:
уже набридла їй самотня мука.
А як життя ще в пам’яті цвіло!
І на душі враз в неї потепліло,
розтанув в ній, як віковічний, лід –
й незвідана вже міць в живому тілі,
та все ж хотілось глибше ковдру під…
Й палахкотіли неоглядно далі,
і розступився щедро небокрай,
та все було покрито ще вуаллю:
“Підкинь мені ще світла! Дай! –
я задихаюсь, аж до асфіксії,
це мій останній життєдайний вдих...
…На троні вже пробудження месія,
а я – лиш тінь від діл моїх худих!
О, весно, весно, чом прийшла так рано
і знищуєш мене, іще живу?” –
Зима останню випустила прану,
весна ж гукнула: “Я живу,живу-у-у!”
…Так і в житті буває неземному:
нове рождається, коли все ветхе мре,
і хай нове, зачаття все ж – в старому .
Такий закон! Така причинна Re-*[/b][/color]…
15.02-2020
*Префікс слова "реінкарнація" - як основи
неперервності світу, повторення людських
сутностей і доль...
На світлині автора: Володимирський собор
у Києві - основний храм ПЦУ. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864994
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
Нічого кращого немає,
Як земля наша золота...
Вона в цім світі нас тримає,
Тепло від неї й доброта...
Нічого кращого немає,
Як в чистім небі є блакить...
І сонце світ весь зігріває,
Співати хочеться і жить...
Нічого кращого немає,
Як своя хата у селі...
Вона від бід всіх захищає,
У ній живеться у теплі...
Нічого кращого немає,
Як рідні діти і сім"я,
Тато і мама,внуки, діти,
Сусіди, друзі і рідня...
Нічого кращого немає,
Як є робота до душі,
Вона наснаги добавляє,-
І не страшні вітри й дощі...
Нічого кращого немає,
Як Мир і спокій на землі,
І птах у синяві літає,
І пташенята у гнізді...
Нічого кращого немає,
Як жити в рідній стороні,
Коли ж вона ще й захищає,
Всім жити хочеться й мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864174
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 09.02.2020
[i][color="#00d5ff"] …[color="#0a647d"]отака чудасія щойно
мала місце в Кельні,
де зима – не зима,
а літечко – як квіточка...
Отака знакова "плутанка"
в День Соборності нашої. [/color][/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/O06wNpYip7E[/youtube]
[i][b][color="#8b05a6"]Зима щадить зухвалих і сміливих:
їм не страшні ні хуги, ні мороз,
ні суховії, ні липневі зливи–
ніщо до них не тулиться всерйоз!
...Дві ягідки красуються на сонці,
несуть в життя несхитний позитив –
вони законів вічних охоронці,
ченці начал – Небес прерогатив.
Ті посланці вросли надійно в землю,
підправивши буттям своїм дизайн,
аби краса вражала нас приємно,
аби вдалась розгадка сущих тайн…
І дай нам, Боже, ту красу примножить:
ростити сад, леліяти дітей,
щоб роль свою відчути міг би кожен
у втіленні Всевишнього ідей!
Дві ягідки – підтекст одної суті:
чуже й своє – немовби два крила.
Нехай до них увага в нас прикута –
дуальність ту природа нам дала.
Дві ягідки – одне... єдине... ціле,
як ненька рідна і один народ,
одні турботи і єдині цілі,
земля єдина –
як один Господь![/color][/b]
21.01.2020, Kln, BRD
На світлині автора ота чудасія: райські
яблучка серед зими і як прототип єдності,
неперервності поколінь – внучка Ханна,
одіта в тон Едему... У дворі будинку.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862221
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
...святкові дні
всі вже позаду.
Залишились
будні під музику...
Внизу ще один
Соловей. Його
теж варто послухати...
[youtube]https://youtu.be/wQYH54U2ZdU
[/youtube]
[i][b][color="#09749e"]Нічого в тім нема, що хтось подався до Оману, –
бо кожен з нас, шукає місце – де тепліш.
Та нащо вводити однофамільців у оману
і приторговувати ненькою за гріш?
Нелегко й голку утаїти у копиці сіна –
медійні слідопити діють, як магніт…
Знайти таємний сховок можна й мудрістю Ібн-Сіна,
як не фарбуй у цвіт небритих ще ланіт…
Та ще кмітливіші бійці у навченого чорта,
котрим відомий твій не вивірений крок:
Не встиг злетіти мирний рейс з аеропорту,
як у бійців вже зведено той роковий курок...
…А непростий турист, розлігшись у розкішнім ліжку,
Додумував сценарій скорих перемог…
Та чортові бійці й його тримають за "парнішку",
і розпускають вслід отруйний чортів смог!
І не дай, Боже, нам дожити до таких оказій,
щоб людські душі продали як… скотопт!
Нехай заткнуться ті апологети Євроазій –
козацький дух – не московитський "оботмот"*![/color] [/b]
20.01.2020, Kln, BRD
_________
* деревня, деревенщина, мужик, дурачок, хам, бездельник, балда, балбес, шолопай, остолоп, дур алей, оболтус, не вежа, дурашка, дурашка, мужлан, охломон, *** пентюх, чувырло, Гондурас, тюха-матюха, тюха-матюх, тюха-матюхий (воістину багатий (та не могучий), «руський», якщо сюди ще додати всесвітньовідомий неологізм ХХІ сторіччя “khuilo”).
[/i]
[youtube]https://youtu.be/zKM1MRga3DA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861993
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 22.01.2020
[i]До 100-річчя “Щедрика”
Миколи Леонтовича, Остання
редакція пісні була створена
автором у 1919 році, незадовго
до звірячого вбивства композитора
чекістами у його рідному селі Марківка,
що на Вінниччині. [/i]
[youtube]https://youtu.be/zwHHxbuxgg0[/youtube]
[b][i][color="#740dab"]Всього три ноти, а яка в них сила
і широта – з народин до заклань!
Христос родився, щоб людина мила
життя стеряла не задля страждань…
Всього три ноти! Скільки ж в звуках смислу:
Отець-Бог, Божий Син і Дух Святий...
Лунає «Щедрик – глибоко і стисло:
життя – в єднанні сутностей злотих.
Всього три ноти… З закликом до миру
землян притомних – зовні і в собі…
Під лавкою примостимо сокиру,
та не здамося татю в боротьбі!
Всього три ноти! А яка свобода
у виборі тональності життя!
Та зрадити не можна клятві роду,
Бо запізнілим буде каяття.
Всього три ноти – генії не хиблять!
Ознаки їх доступні і прості.
А ти, тиран, не цуп на себе схиму:
потоп у світі духа – на меті…[/b]
[/color]
07. 01. 2020.
Sauerlande. BRD[/i]
ПІСЛЯСЛОВО
«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка»
– здавалося б, хто з українців не знає цієї щедрівки.
Народжена ще в дохристиянські часи, саме завдяки
українському композиторові Миколі Леонтовичу вона
стала відомою на увесь світ. Їй судилося стати справжнім
символом Різдва, мати безліч переспівів та варіантів
виконання, стати саундтреком до популярних голівудських
фільмів та звучати в кращих концертних залах світу.
Мало хто знає, що ця колядка, відома не лише в Україні,
а й в усьому світі під назвою «Колядка дзвонів», - одна з
найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича.
Існує чимало припущень музикознавців, де саме
Микола міг почути вперше щедрівку і записати її. Одна з них
на Хмельниччині. В невеличкому селі на Заславщині –
Підлісцях, звідки родом його дружина Клавдія Жовткевич.
«Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих,
над якими Микола Леонтович працював майже усе життя», -
розповідає Ольга Прокопенко, завідувачка музею Миколи
Леонтовича (с. Марківка) – філії Вінницького обласного
краєзнавчого музею. – Всього було п’ять редакцій – перша
у 1901-му, а остання – у 1919 році. «Звісно, я чула й таку
версію – про походження щедрівки з Підлісців» – каже
Ольга.. Але у 1902 році Микола Леонтович з Клавдією вже
одружився. На той час він вчителював в Чукові на Вінниччині.
За дослідженнями етимологів, варіант цієї щедрівки все
ближчий Поділлю. А втім, зовсім не суттєво, де Леонтович
записав цю щедрівку – Вінницька область чи Хмельницька –
це усе наш край, а «Щедрик» – співанка наших пращурів.
Саме дякуючи Миколі Дмитровичу, вона стала відомою на
весь світ!
Перше хорове виконання «Щедрика» відноситься
до 1916 року. Тоді цю пісню представив хор Київського
університету ім. Святого Володимира під керівництвом
Олександра Кошиця. Пкрший аудіозапис «Щедрика», що
зберігся в сучасному вигляді, датується 1922 роком.
За кордоном «Щедрик» прозвучав вперше в
українському варіанті 5 жовтня 1921 – на концерті в
Карнегі-Холі в Нью-Йорку. У 1936 році американець
українського походження Пітер Вільховський переклав
текст пісні, зробивши її впізнаваною нині «Carol of Bell».
А після 90-х «Щедрик» зазвучав і в кінематографі - у
фільмах «Один вдома», «Міцний горішок 2», «Гаррі
Поттер» та ін.
Геніальний «Щедрик» Леонтовича – одна з
найбільш популярних духовних пісень нашого
часу. Ще більше про історію створення пісні
можна почитати тут:
https://ye.ua/istiriya/37744
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860618
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 10.01.2020
[i][color="#e30707"]всіх клубівців – і не тільки –
вітаю з Новим роком![/color]
[/i]
[i][b] Хай дві 20-тки
несуть нам статки,
а ще – сокиру
не війн, а миру.
В серцях – не смогу,
а Перемогу…
В сім’ю – Любові,
малятам – слово,
що найдорожче…
Проступкам – прощу,
слабким – здоров’я…
Міцних зборов я
переконанням
аж до заклання,
що це подіє
(бо є надія,
що зерня віри
вколов в підкірку…)
й зросте любов’ю,
бо в світі Бог є!
Отой набуток
розвїє смуток:
вернеться щастя –
як літ причастя![color="#086b99"][/color][/b]
31.12.2019.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859896
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
[i] ...містика,
народжена
життям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/y-vs_HULZrs [/youtube]
[i][b][color="#0983b3"]Четвертування душ – паліатив,
а втім не всяк знесе й таку обруху…
Та свічку я таку тут засвітив,
що має сенс – для зору і для вуха...
З екс-екзекуцій вищий ексклюзив –
Інь-янь – найвищого ґатунку ніжність:
природи поклик, рідних душ призив
розтопить лід, втамує неба сніжність.
І стане враз так легко на душі,
бо з пліч впаде скала багатотонна…
А ніжність все крушила...
і круши́…
…І наче вічність –
мить ота бездонна!
……………………………………………….
Сповзла печаль… І впала з вій сльоза…
У жилах таїн – ріки-струми крові…
А в небі десь тьмяніла бірюза,
плела для ночі вкрай міцні покрови…
У двох світів – посередині – злом:
з небесних сурм спливали ночі строки…
Та нерв бринів, воюючи зі злом,
й диміли в свічах хтивості потоки…
І ось в астралі* – красномовний “рик” –
зламав усе під гамір таїн ночі…
До темної габи зір благородно звик –
і не було вже сил відкрити очі….
І це – кінець… Межа переживань,
що зникли враз, раптово і назавше…
Блаженна мить… Музи́к нечута длань
здавила горло – альтові пасажі…
У мить таку кінчається життя,
але живе, нуртує в тілі прана…*
Стражданням вже не треба каяття.
Спалила ніч…
Звитяжний видих…
Ранок.[/color]
[/b]
25.12.2019; Kln, BRD
_________________
*за індуїзмом – життєва енергія, що наповнює
астральне тіло людини, на відміну від фізичного,
котре живиться оксигеном атмосфери.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859269
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 27.12.2019
..слова, поєднані
з небом і....
музикою...[youtube]https://youtu.be/ciSQL2Kb1eg[/youtube]
[i][b][color="#046370"]Я – часто те, чого в житті й немає:
посів і сходи зграбності ума –
весна тоді, як в дійсності – зима,
хмільний продукт творіння і уяви.
Метафори, епітети, мотив…
Житло ж моє у небі. Що й казати,
там замість хат – Пегасові палати,
де де Бог й мою присутність освятив.
(Здобутки мовні віршу вельми вдячні,
бо пошук слів буває вогневим,
не гребує ж незвіданим, новим.
В собі шукає, він бо ж не ледачий.)
Так і живу в лінгвістиці одвічнїй,
у пошуках тематики, ідей
для втіхи небайдужих ще людей,
в ком превалюють цінності стоїчні.
Мене покликав, певно, поліглот,
що тямить у мистецтві навігацій
й не має ні відпусток, ні вакацій,
в руках бо держить вірний ехолот…
То й кажуть, що народжений від Бога,
бо володію долями не гірш.
Така вже випала мені дорога...
Я – вірш![/color]
[/b]
21.12.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858756
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
[i]Я - голос ваш,
жар вашого дыханья...
[b]Анна Ахматова (Горенко)[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/sfbfaeG7EJU [/youtube]
[i][b][color="#0e759e"]
спіткнешся – правду, хай гірку,
скажу.
Я – голос...
підвівся – славлю, не солодку лжу.
Я – голос...
буває – високо, в надрив, фальцетом,
коли є неймовірний біль і скрута,
а то ще... тихо і смиренно. Це́ там,
де вам за гріх дісталася покута.
а хочеш – пошепки, а то й дуетом,
як Бог вам дав кохання і любов,
не співану ні чортом, ні поетом,
та мила і охвітна вам обом…
коли ж у можновладних коридорах
тихцем і карно кроять ваші долі,
розголошу... Бо той є скритиий ворог,
хто сіє ворожду і в рани – солі…
Я – голос!
та як моєму племені – загроза,
волатиму – не впав би жоден волос
із голови… Така метаморфоза…
Я – голос!
Я не тону у водах океану
і не горю в пекельному вогні...
Натомість не чакатиму пеану,
словесної і злата брязкотні!
Я - голос![/b][/color]
11.12.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 20.12.2019
[i]Я - голос ваш,
жар вашого дыханья...
[b]Анна Ахматова (Горенко)[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/sfbfaeG7EJU [/youtube]
[i][b][color="#0e759e"]
спіткнешся – правду, хай гірку,
скажу.
Я – голос...
підвівся – славлю, не солодку лжу.
Я – голос...
буває – високо, в надрив, фальцетом,
коли є неймовірний біль і скрута,
а то ще... тихо і смиренно. Це́ там,
де вам за гріх дісталася покута.
а хочеш – пошепки, а то й дуетом,
як Бог вам дав кохання і любов,
не співану ні чортом, ні поетом,
та мила і охвітна вам обом…
коли ж у можновладних коридорах
тихцем і карно кроять ваші долі,
розголошу... Бо той є скритиий ворог,
хто сіє ворожду і в рани – солі…
Я – голос!
та як моєму племені – загроза,
волатиму – не впав би жоден волос
із голови… Така метаморфоза…
Я – голос!
Я не тону у водах океану
і не горю в пекельному вогні...
Натомість не чакатиму пеану,
словесної і злата брязкотні!
Я - голос![/b][/color]
11.12.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 20.12.2019
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
[i] Дещо...
на котячу
тему.[/i]
[youtube]https://youtu.be/talqAYFZBz0[/youtube]
[i][b][color="#44075c"]Ми любимо все швидко майструвати:
щось взяв до рук – й дивись, уже штукар.
Гендлюємо словами не на жарти
й не чуємо минувшини покар.
Ми любимо, коли нас хвалять любо
за гарно зіграну комічну роль…
Та лестощі гравця зведуть до згуби
за втрачений до істини пароль.
Ми любимо казати: самостійні,
все робимо по-своєму вовік!
А на яву у нас – все війни й війни...
Куди ж ідеш, незграбний чоловік?
Ми любимо підчас усе солодке,
й жуємо те, що покладуть нам в рот.
Та врешті жуйка - це… раба колодка –
зайшли в чужий, занедбаний город!
Отак йдемо…. НЕ ПРЯМО – МАНІВЦЯМИ,
бо не тримаєм азимут душі…
Невже у нас нема й не буде тями?
Невже ми гідні назви “малиші’?
Сліпе котя́ - немовби миротворець:
в повіках бачить – благості і мир.
Стурбований лиш істий вогнеборець:
у ритмі серця – вибухи мортир…[/color][/b]
03.10.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850263
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
[i]Природа — храм живий, де зронюють колони,
бентежні стогони і неясні слова.
Там символів ліси густі, немов трава,
крізь них людина йде і в них людина тоне.
[b]Шарль Бодлер[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/bI16RXnawj4[/youtube]
[i][b][color="#62066e"]Світ наш підпирають дві колони,
з них одна – любові і добра…
В котрій з них опинишся в полоні –
суть дороги, котру ти обрав…
…Дві колони простягнулись в небо,
дві колони древок прапорів...
Й кожна починається із тебе,
Ґаздо жовто-синіх кольорів.
Перша – танець, соло, мускус, Прана*–
переспів пеану... і красот,
в іншій – від шабе́ль глибокі шрами
й таїна незвіданих гризот…
Вчинок твій карбовано в скрижалі,
крок-у-крок упевнений в ході…
Хай в потомків не постане жалю –
буцімто були ще молоді!
В камінь вже повержена Пальміра,
вщент розбитий древній Карфаген...
Та нацупив зоряну порфіру
мудрий, непорушний Діоген…
…В ум збрели мені ці алегорії
у колоні “stop”-захисників…**
На параді – мов у морі я
стягів з битв…
і траурних вінків.
Ті соко́ли ще розправлять крила
і покажуть – хто
тут
хазяї!
Що б у нас про них не говорили,
Їхнє тут майбутнє... і раї!
[/color][/b]
24.09.2019
_________
*Прана - особливий вид життєвої сили, енергії,
який за уявленнями індуїзму пронизує Всесвіт.
**Йдеться про альтернативний парад "Захисників
Вітчизни" 24.08.2019 року в Києві.
На світлині - ТА колона,
а ще "вої"-трухляки...
Та розпрямлять плечі в лоні -
і дивись, вже козаки!
Праворуч - автор, ліворуч - рідний брат
Василь, з українським щиром серцем на
конт-параді "Захисників Вітчизни".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849245
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 29.09.2019
[i]Ні
про
що... [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла Вона ранковим плаєм тайним,
розливши синьку схилами яруг,
вповзла у душі привидом одчайним
і в дивосвіт впустила вірних слуг…
Взяла зі скринь мольберти і палітри,
гуаші, масло, вохру й акварель…
Та не забула ноти і пюпітри,
щоб розбудить птахів спочилу трель…
І – ну давай ескізити мережки,
що впишутся в природний гобелен,
та майструвати колорити стежки,
де ваблять різнобарв’ям липа й клен…
Малює так, як метри ренесансу,
А то – як справжній імпресіоніст:
контрастами доводить всіх до трансу,́
й пастелями гаптує древній ліс…
Красоти неба з’єднує з земними
і щедро ллє в картин оригінал…
Не подивує творами такими
байдужий до мистецтва маргінал.
Шедеври віддзеркалють мистецьки
і відблиск сонця, й вправність метра рук,
як дім химер, що зліплен Городецьким...
Майстриня вбралась в кращу із перук!
…Пишу етюд. Що начебто вже осінь…
А в серці – сонм непрожитих життів:
коней баских, не бирок-мериносів…
…О, як би я прожити всі хотів![/color][/b]
9.09.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Незадоволені буваємо і злі, втомилися йти поруч із журбою, а чи проводили, шановні, взагалі, періодично, ви роботу над собою! Ми помиляємося, губимось в брехні, з честю виходимо, а інколи з ганьбою, з вершини опиняємось на дні, забувши про роботу над собою! Блукаємо стежинами стихій, захоплюємось новою добою, щоб досягнути грандіозних мрій, не забувайте, про роботу над собою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848152
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019
[i] в небі вже наче й… осінь,
а ще тепло он як!
океан – дикі роси
і любов... як маяк![/i]
[youtube]https://youtu.be/x3GAwj_suGU
[/youtube]
[i][b][color="#045569"]В народі кажуть: щоби плід дозрів,
у бур’яні його сховати треба –
в травичці не бунтують перегрів
й надмірне світло, що пульсує з неба.
Зело-добро ховати в тінь не слід –
його діяння хай освітить сонце:
сказавши «а», згадай весь алфавіт –
і для відзнак придбай собі суконця.
Не бійся слави!.. Спинковий* метал
за всіх умов ніколи не ржавіє!
Зробивши добре діло – не вертай,
а втіль в життя нову шалену мрію!
Зі всіх шаленств найвища є любов,
надіб’я те довіку не вмирає,
вона є суть – основа всіх основ,
усепроникна,
дужа
і безкрая.[/color][/b]
6.09.2019
________
*тут як синонім спадкгової шляхетності.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847407
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 07.09.2019
Ви недосяжні, ніби в небі місяць.
Не доторкнутись ніжністю руки.
Лиш погляд огортає світле місце,
А біля Вас гірляндові зірки.
Доволі ліліпутів і гігантів,
І кожна з них Вам блиском мерехтить.
А Ви так схожі чимось на ваганта,
Освіченість тримає міцно нить.
А я, немов ліхтар наземний,
Хоч світло блимкає за тьмяним склом.
О як хвилює Ваша тепла чемність
І споминів моїх таємне тло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847356
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019
[i] Земне й космічне...
приватне й
вічне... [/i]
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#e30c0c"]Щадімо Сонце! Хай воно нам світить!
І в атмосфері не робімо дір,
світило наше – тепле і привітне…
Яка ще з зір?
Найближча з них то Альфа, що – Центавра…
Та скільки ж світлових до неї літ!..
Не ті у нас ні засоби, ні аура,
не той політ!
То ж бережімо ми – одне одно́го,
не міряючи відстань до сердець…
Коли ми втратимо чуття малого,
великому – кінець!
Щадімо сонце в душах! То – здобуток
віків старих, родинних вірних клятв…
Хто зборе темінь, розбрат, крах і смуток,
той стане...
СВЯТ![/color][/b]
05.09.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847179
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 05.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzu2r2ibiQk[/youtube]
Пригорнусь до тебе ніжно, літо.
Не сумуй, що твій короткий вік.
Все тепло у мене перелито,
Щедроти промінчик ще не зник.
Відпускаю я тебе із вдячністю,
Ти зробило скільки добрих справ.
Грітимеш завжди мене присутністю.
В різні пори, щоб промінчик грав!
Ти виходь повільно, не вагайся,
Гідна йде заміна, не сумуй.
Просто й легко зміні посміхайся,
Ні про що ніколи не жалкуй.
Ти мої послухай настанови,
Прийде твій квітковий іще час.
Буде тепле літо знову й знову,
Ми іще зустрінемось не раз....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846295
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019
[i][b]Tth[/b][/i]
[i] трохи ртероспективно,
але... не без наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
[i][b][color="#065063"]преді мною розбурхане море,
де буяння невгавних стихій,
де ілюзії й темрява спорять
у розхристаній долі моїй…
кванти сонця у хвилі пірнають,
з глибини суть життя дістають…
уявити ж не можу я навіть,
потаємну Ра променя суть!
тут молюски, дельфіни і риби
консервують розмов олів’є…
почуттів резюмую я глибу, –
поетичним є слово моє
мені б долю в подобі амфібій –
Іхтіандром*, напевно б, я став!
жаль, не ті Посейдонові фібри,
не той фейс і заломи постав…
та в душі – наче вічності хвилі:
ком енергій... катарсис**... підйом.
мої думи – незвідані милі
між поверхнею моря і дном
спогад стигми кохання полоще,
побережна шепочеться рінь…
тіло – мов пілігрімови мощі:
ворухнутись бік-набік вже лінь
дух мій – в трансі, в глибокім астралі***…
смак нірвани... блаженний потік…
пруг жаги... амазонки і кралі…
й посмик нерва зрадливого –
тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж з відомого фільу "Человек-амфмбия".
**Очищення, сцілення.
***Енергетичний, тонкий світ в езотериці, аура…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Музика і виконання - Володимир Ярцев, Заслужений діяч мистецтв, Посол миру, рекордсмен книги рекордів Гіннеса, композитор і виконавець.
Прохолоди подих ледь помітний -
Це крокує осінь золота.
Обережно, тихо і привітно
Осінь в мою душу загляда.
А вдуші моїй вирує літо,
А в душі іще весни розмай,
Хочеться любити і радіти,
Я благаю осінь: Зачекай.
Літечком ще дай насолодитись,
Сколихни в душі легенький щем,
Я прошу, не поспішай пролитись
Сірим, непривітливим дощем,
Бо в моїй душі вирує літо,
Бо в душі іще весни розмай,
Хочеться любити і радіти,
Я благаю осінь: Зачекай.
Хоч часу мені не зупинити
І давно на скронях сивина,
Треба жити і життю радіти,
Щоб в душі завжди була весна.
Хай вдуші моїй вирує літо,
Хай в душі іще весни розмай,
Хочеться любити і радіти,
Я благаю осінь: Зачекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846053
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 25.08.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_t_kD4wAUjQ[/youtube]
Скидають квіти свій наряд,
Хто зрозуміє їхній смуток?
І рідшим став тепер їх ряд,
Давно пройшов час незабудок.
Краса продовжує ще жить:
Цвітуть квітки ще запізнілі,
Ще можуть літо зупинить,
Бо до тепла не збайдужілі.
Та на губах вже інший смак,
Ніжніші пахощі, ніж літні.
Мабуть, це осінь пахне так,
Вкрапляють сум так непомітно.
Та про весну я пам"ятаю,
Ти дарував колись мені.
До серця квітку пригортаю.
Я вдячна так отій весні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845103
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019
[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень впав на покоси
ваговитим снопом,
вже в комору заносить
лантухи із зерном.
Не бідує родина,
не горює сім’я –
дожидається сина,
що вітає здаля.
[b]Приспів:
[/b]
А веселка на сході
В кольорах виграє:
бути гарній погоді...
На столі усе є:
і хліби, і до хліба,
і пухкий коровай...
І дівчинонька люба –
хоч сватів зазивай!
Серпень в душу лягає
збіжжям ситним, добром.
Спас витає вже в гаї…
Своїм щедрим крилом
він усіх обіймає...
На столі мед і ром,
гості йдуть з ріднокраю –
чути гам за селом.
[b]Приспів.[/b]
Серпень риску підводить,
є талан в трударів –
святом Спас хороводить,
звієм звершень зігрів...
На порозі вже осінь,
та в душі – водограй:
серце пісню попросить –
грай, музиченько, грай!
[b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина – автора, де ота зріла пшениця,
вдалині – будинок, де мешкає сам автор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 12.08.2019
Чи є у світі ще такий народ,
Який за вбивць уласних голосує,
Де булаву бере не патріот
І стільки літ людей своїх не чує.
Немає всує.
Чи є у світі ще такий народ,
Котрий зневагу ворогу… прощає,
Позбавлений заслуг і нагород,
Нічого він для себе не лишає.
Вільна душа є.
Чи є у світі ще такий народ,
Який терпінням цілий світ вражає,
Чи то злилось в нім декілька пород,
Що легко вірить тим, хто обіцяє.
Це заважає.
Нема такого більше на землі –
Він був і є такий один-єдиний.
Нарешті зрозуміли у Кремлі:
Нових людей земля ця народила:
Вільну людину!
27.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844657
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 11.08.2019
Удвох з Оленою Іськовою-Миклащук
Вона - Олена Іськова-Миклащук)
Він - (Віталій Назарук)
Вона:
Ти був дощем. Стікав поволі тілом.
Торкав із ніжністю краплинами уста.
В моїй ріці, чуттями обмілілій,
Ти хвилею натхнення проростав.
Єдиним доторком здійняв в мені цунамі:
Змивались грані, межі, береги...
Став алтарем у сонцесяйнім храмі,
Криницею глибинної жаги.
Ти був струмком. Впивалась до безтями,
Приймаючи причастя рідних губ.
З'єднає райдуга ще береги між нами,
Лише дощем сьогодні приголуб.
Він:
А ти для мене зливою здалася,
Що змила бруд, яким покритий був.
В моєму серці хвиля пронеслася,
Яку я вперше у житті відчув.
Торкнутися тебе не мав я права,
Горіли губи, плавилась душа.
Над озером духмянілися трави,
Я зрозумів… Ти рідна – не чужа.
Ти мені стала зіркою ясною,
Тоді вночі я зір не рахував…
Тепер щоднини я живу тобою,
В своїм житті я вперше покохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844669
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 09.08.2019
Літо... Чи не
найкраща
пора
року...
[youtube]https://youtu.be/mLqPS6oBJ2s[/youtube]
[i][b][color="#086b68"]Ой, як не хочеться у осінь…
Побудь ще літечко, побудь!
Орфея клавесин голосить,
у шмаття рвучи черні грудь.
Ой, як не хочеться у зиму,
у царство суму і завій –
я назбираю ще корзину
фантазій літа й теплих мрій.
…Ой, як не хочеться у смуток,
що принесе примарний мир, –
душі влелеченій спокуту
на тлі зачохлених мортир…
Фантомний біль – сумління ниє.
І… темінь, морок, німота:
в буття буденного на шиї –
свобода…
Тиша… Та не та…[/color][/b]
26.07.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843272
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019
[b][i][color="#071de0"][color="#e0071d"]Н[/color]е надо слов, - Тебе желаю счастья...
[color="#e0071d"]Е[/color]щё не всё потеряно у нас.
[color="#e0071d"]Г[/color]роза пройдет, закончится ненастье,
[color="#e0071d"]О[/color]твел Господь для счастья нужный час.
[color="#e0071d"]В[/color] судьбе людей ведь всякое возможно,
[color="#e0071d"]О[/color]катит часом ливнем невзначай,
[color="#e0071d"]Р[/color]азве вот так любовь разрушить можно
[color="#e0071d"]И[/color] потерять её средь птичьих стай?
[color="#e0071d"]П[/color]ускай сверкают молнии на небе,
[color="#e0071d"]Р[/color]аскаты грома будут над землей.
[color="#e0071d"]О[/color], Боже мой, любовь, как тонкий стебель,
[color="#e0071d"]Щ[/color]едрых хлыстов не выдержит порой…
[color="#e0071d"]А[/color] разве мы вот так с тобой мечтали,
[color="#e0071d"]И[/color] вот такой мы делали прогноз…
[color="#e0071d"]Н[/color]ам бы любовь достать из дна печали
[color="#e0071d"]Е[/color]сли стекла туда с потоком слёз.
[color="#e0071d"]Г[/color]убами я твоей щеки касаюсь,
[color="#e0071d"]О[/color]гонь любви зажечь желая вновь.
[color="#e0071d"]В[/color] чем виновата - каюсь! каюсь! каюсь!
[color="#e0071d"]О[/color]дна мечта - не потерять любовь!!!
[color="#e0071d"]Р[/color]аскину я тебе навстречу руки,
[color="#e0071d"]И[/color] пусть не будет места для разлуки!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843092
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Не варто боятися змін! Іноді неочікуваний поворот
у житті приносить більше,
аніж заплановане прагнення.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI[/youtube]
Один лиш крок - і вирішить усе,
Можливо, вже здійсниться давня мрія,
І поворот різкий в житті несе...
Чекання й сумніви замінить ейфорія.
Блаженство, радість, тихий спокій,
Вже відпочине стомлена душа.
Струна звучатиме на ноті вже високій.
І щастя почуттів тут возвиша.
Один лиш крок - і все вже шкереберть,
Осколки полетіли в різні боки.
Усе зруйновано, пройшов, неначе смерч.
А що струна? Взяла з життя уроки.
Слова завмерли, висохли рядки...
І значення давно їх обмілілі.
А замість них - крапки, крапки, крапки.
Слова давно, як листя перепріли...
Один лиш крок - багато в житті значить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843040
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Коли росте з дитяти українець,
Його дорога в’ється з рушників.
То вишиванка має душу гріти,
Бо родом він із справжніх козаків.
Плече міцне для себе і для брата,
Чумацький шлях йому дороговказ.
Він Україну має захищати,
Такий батьківський був йому наказ.
Пр:
Зичу всім вам добра і здоров’я багато,
Щоб вам книгу життя прийшлось довго гортати.
Щоб родили хліба, панував мир в країні,
І були угорі небеса сині-сині…
Робіть завжди добро і шануйте родину,
Як зіницю свою, бережіть Україну.
Щоб родила земля, було хліба багато
І у кожнім роду день завжди був за свято.
Коли волошки зацвітуть у житі,
І сонце залюбується згори.
Ліси засяють в диво оксамиті,
І заспівають пісню явори.
Зберіте за столом усю родину,
З нового урожаю хліб спечіть.
І підніміте тост за Україну
І жити внуків так своїх навчіть.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842787
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 23.07.2019
Соромливо калина прикривається листям,
а як прийде година, скине все, крім намиста.
Із-під вій зазоріє погляд в мрії дівочі,
але даль зчужиніє-- хтось її все ж зурочив.
Дожидає сердешна у зеленій суконці,
і лякає прийдешнє, де утомлене сонце.
Теплоту літо в лунки розкладає наосліп.
Відішле його в клунках чорнобривцева осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842655
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
[i](Із книги "Дивні речі для малечі")[/i]
Навесні у комиші
щука завелася
і відразу за йоржів
хижа узялася.
Поховались карасі
поміж осокою,
засмутилися язі
з білою лускою.
Стали думати-гадать,
як позбутись лиха.
Збудувати треба гать! –
каже себелиха, –
Греблею огородити
варто наше плесо
і старанно замастити
всі шпарини лесом.
Підхопили ту ідею,
всі взялись до справи –
відділилася межею
риба у заплаві.
Добре зажило у плесі
дружне товариство,
але щука не забула
про те рибне місце.
Завела знайомство з раком,
за мізерні гроші
вирив той клешнею-гаком
дірку в огорожі…
І відтоді кожен вечір
злодійка зелена
витворяла такі речі –
кров холоне в венах!
Вирезуба тут задрала,
там лина заїла
і з відкритим вже забралом –
полює за їдлом.
Зникла риба у заплаві,
а з недобрим знаком
хижа злодійка лукаво –
закусила й раком.
Обміліло любе плесо…
Через місяць-другий
вже на нього з інтересом
поглядають круки.
Та картина серце крає,
пам’ятай науку –
завтра участь та ж чекає
й ненажеру-щуку.
20.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842648
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
Я змішаю кольори
намалюю літо…
З синім небом угорі,
з полем, що розквітло
Ситцю в соняхів візьму
для проміння сонця,
Щоб розвіяло пітьму,
сяяло в віконцях.
Ще яскравості додам
кольорам веселки,
І красу її роздам
діточкам у жменьки…
Лукам зелені сипну
для трави в серпанку
А дерева одягну
в диво – вишиванку
В кольорах уся земля
із дивами казки,
Тут звабливо крізь гілля
посміхнуться Мавки…
Манять кольором плоди
в лісі і у полі…
Не мину я і сади,
де дарів доволі.
Хвилі річки колір п’ють
у грозу з хмаринки,
А над нею верби в’ють,
коси у відтінку.
Колір світлий я знайду
струменям повітря
Радість в ньому розведу,
забринить палітра…
Засіяють на весь світ
мрії незрадливі…
Край мій наче дивоцвіт,
де усі щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842636
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019
Нема іншої причини,
Тож пишу про ВЕЛЕНТИНИ.
Їх на сайті нас багато.
І сьогодні наше свято.
Липень на полях жнивує,
Сонце Валентин цілує.
А вечірнії зірниці
Лагідно ласкають лиця.
Вітерець тепло голубить.
Валентини, він нас любить…
Місяць в небі пропливає,
І до Валентин моргає.
Я вітаю від душі,
Валь, що пишуть тут вірші.
Хай нас Муза надихає,
Оптимізм не полишає.
Нехай всім нам здоровиться.
Хай задумане здійсниться.
Янголи оберігають,
І кохані… хай вітають.
А якщо хто і забув.
На гостинах в вас не був…
Не сумуйте, не журіться.
Краще лишній раз всміхніться.
Валентинин день – казковий,
Настрій буде хай чудовий
Валям, з вечора й до рання
Зичу від душі – кохання.
Хай нас тішать, поважають,
Цінують, не забувають.
Бережуть хай і леліють,
Нехай люблять, як уміють
Хто словами, хто ділами.
Хто очима, хто руками…
Хто віршами «залоскоче»,
Кожне серце ласки хоче.
Мо, казать це і не гоже?
Хай кохають!!! Хто чим може…
19.07.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842492
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019
́ [i] Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
[b] Тарас Шевченко[/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас літо «зеленню» іще побавить,
попореду… "веселі й" "чму́тні"* дні!
Важливо тут – щоб не впіймати ґави:
гадюк не стріти… і минати пні.
Бо ж всі ми любимо бродити в лісі
та вибираєм хащі погустіш…
Не видно неба там, не чутно висі,
веселий гамір диких "качок" лиш.
Позеленів вже світ злато-блакитний:
зелені мислі, принципи і рух.
Цвітуть зелено храми наші й скити,
і притупивсь в послушників вже слух…
І, не дай Боже, затриколоріє –
згадаємо цей липень ще не раз!
О! Де слова ті – заповітні мрії,
що нам з неволі вихаркав Тарас?
Квітуче зе́ло літа цього "тішить",
вертає в юність начебто... Якби…
Якби не смуток... цвинтарної тиші...
якби героїв наших... не гроби. [/color]
[/b]
18.07.2019
_________
*від чмут (рос. забавник, проказник).
[/i]
Для тих, кого цікавить Зело як прототип, шижче
свідчення людей, компетентних і поінормованих
(слухаємо 15.40 -хвилину інтерв'ю В.Цибулько).
[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWmXIt-_z4E
[/youtube]
Від слів твоїх буває жарко,
То ніби кригою печеш,
То стане раптом гірко - гірко,
Від мене знов кудись втечеш.
То пригортаєш, ніби любиш,
А то холодний, наче лід.
То несміливий поряд бродиш,
А я дивлюся тобі вслід..
І це терпіти нема сили...
До тебе як знайти підхід?
Я все чекала, як уміла...
Як розтопить в душі твій лід?
Ти не такий, як усі інші,
Можливо, цим ти й дорогий,
В твоїй душі немає фальші,
То будь таким, а не другим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841323
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=saC7AyalPmc[/youtube]
Життя, як море неозоре,
А ми плавці усі у нім.
Не завжди хвилі переборем,
Тим більш, у морі крижанім.
Всього побачили, відчули,
Не обійшлось й без помилок,
Когось зустріли, чи забули...
А передумано думок!
У всьому тут виною пам"ять,
То дай можливість ТЕ забуть,
Нехай думки мене не манять,
Оту дорогу обійдуть.
Хай нитка стане павутиною,
Щоб легко вітру розірвать.
А, може, стане хай хмариною,
Нехай летить, щоб не здогнать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841235
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019
Человек не властен над своим сердцем,
никого нельзя судить за то, что он полюбил
Жорж Санд
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7bIyQcp_6QM[/youtube]
Сердечко стукає маленьке,
Воно завбільшки з кулачок.
Його не чути - стук тихенький.
Це почуттів наш тайничок.
Як розуміти воно вміє,
І за погрішність пробачать.
Хоч і маленьке - розуміє.
О як це боляче втрачать..
Боліти може і страждати.
(У всьому наша тут вина).
І довго- довго так чекати...
Допоки прийде та весна.
і сльози лити безутішно
Із гіркотою пополам,
Любити може відчайдушно
На зло дощам і злим вітрам..
Не плач, прошу, маленьке серце.
Усе наладиться колись.
Це так було у тебе вперше...
Не плач, що мрії не збулись...
Надії, мрії - це відносно,
Живи неспішно тим життям,
Яке для тебе доленосне...
Оце, прошу тебе, затям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841071
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 08.07.2019
Трішки засумував...
на чужині...
І по-
ли -
ло-
ся
...
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i] [color="#9e0505"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по сонному тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен в читстім полі,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 05.07.2019
Холодність, зажура, пустота –
Гострі зуби клятої зневіри...
Де ти є – єдина жінка – та
З іменем, неначе ранок, – Віра.
Ніч, немов самотність-німота,
Лізе в душу, як у плоть – повія...
Де ти є – єдина жінка – та,
З іменем, неначе день, – Надія?
Стихли сурми, тихо день спада
З небосхилу, наче лист вербовий,
Де ти є – єдина жінка, та –
З життєдайним вогнищем Любові?
…Що це там за світло – й виднота?
Що в саду так щемно соловіє?
Це всю трійцю шле нам жінка та,
У якої ім’я є – Софія...
Що єднає Віру і Любов
І дає Надію на майбутнє?
Це Софії неугавний зов –
Доль щасливих вітерець попутний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 05.07.2019
[youtube]https://youtu.be/yldGIrVvUiA
[/youtube]
[i][b][color="#055359"]Заходимо до храму –
осяваємо себе хрестом,
вмираємо –
осяватимуть вас ним інші люди…
Така ж бо сила рун –
сакрального знака
множення, єднання:
живе – з живим,
мертве з мертвим.
Вступаючи до храму життя,
творення, окладаймо
рунами своє єство…
І життя буде гармонійне,
корисне…
Множмось, єднаймось,
творімо, вишиваймо
хрестиком – знаком
множення і єднання…
Рунічна мова Бога
кличе нас до життя,
єднання, творення.
Будемо ж гідними задуму
Творця…
Складемо сокири братовбивства
хрест-на-хрест, в рунічний знак
братання, множення,
миру…[/color][/b]
20.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839397
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 27.06.2019
[i]Тяжкі враження від
недавніх від_відин
Малої Батьківщина
залишились у автора
та рядками лягли
на папір... [/i]
[youtube]https://youtu.be/7Yv61tiXUaY[/youtube]
[i][b][color="#034159"]Умирають хатки, в Леті тонуть люди…
Те, що залишаєм, кажуть, просто –тлів:
СО2 і воду… Та декотрі й чудо
здійснюють, підвівшись, врешті-решт, з колін.
Кажуть, що руїна – обихідка росту,
тимчасовий відступ ради перемог…
та усім відомо, що ота “короста”,
вже владіє тілом, як землею – смог.
…Жив дідусь у хатці, помагав колгоспу
і кінці з кінцями зводив, як він міг,
залишивсь самотнім, помістили в хоспіс,
й запорошив хатку невмолимий сніг.
Влітку – жаска спека, осінню дощило,
продірявив по́бій, вже на те пішло…
Ніде правди діти, як в мішкові – шило:
заросло бур’я́ном рідне джерело.
…А життя ж буяло, виростали діти,
в хатці тій збиралось майже все село,
як в краї далекі проводжали скніти
хлопців-новобранців... Терном порсло…
Спадкоємці ревні розбрелись по світу
залишили хату й діда помирать,
й ні́кому в надгріб’я покладати квіти...
Не втяла традицій й владна, жирна рать.
Отака халепа селам досаждає:
умирають хатки, немічним – що мор…
Та ростуть палаци, пригород буяє,
І тріщать засіки у хапких комор.
А у світі грішнім торжествує правда:
ріже однаково всіх одна Коса…
Там не ті закони й не пінязів влада,
інші привілеї,
святість...
і краса.[/color][/b]
23.06.2019
На авторовій світлині - рештки хати, в якій
проживав колись нащадок славного
Чубівського козацького роду, дід
Оксентій...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839813
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 27.06.2019
[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]
Живемо всі в одній святій сім’ї
у шані й дружбі, як в роду годиться…
Жуємо хліб – як чаяння свої,
й водицю п’ємо з спільної криниці.
Буває, хтось схибнеться… Та пусте:
здається, на верству – одна дрібниця.
Тат* всякий на путі своїй росте,
щоб більшого, ніж є, в житті добиться.
А хто сильніший – руку вам подасть,
щоб більш на пні тому вже не спіткнутись…
Такі резонні звичаї і… масть
в спільнот, де дружба між людьми і участь.
То ж знехтувати добрим – смертний гріх,
як одягти на святість злу личину…
Ділити слід на всіх один пиріг,
якою б не була його рощина**.
Напевно, це стосується і нас,
майстрів пера і ювелірів слова.
У мови суть – усталений баланс –
Красиве й Вічне.
Інше все – полова.[/color]
[/b]
6.06.2019
________
*синонім слова "адже";**запара, розчина.
На світлині з нету - один із випадків́ з життя "пирожника"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 10.06.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 24.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM[/youtube]
Лилася музика Леграна,
В напіввідчинене вікно...
Дивлюсь - зійшла он зірка рання...
За чимось жаль гнітить давно..
Я не скажу, чогось так жалко,
Що голос хочу твій почуть,
А на душі так стало мулько,
А рани ще вогнем печуть.
Перемішались всі думки.
Ну що скажу тобі я, душе?
Листай минулі сторінки,
Ніхто його вже не нарушить.
І не питай, що потім буде.
Можливо, скажуть це роки.
Якщо все вітер не остудить,
Рука торкнеться до руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835743
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o89kEMsLFQs
[/youtube]
Весняна ніч, і Місяць вповні.
Розводять скрекіт цвіркуни.
Хитає вітер легко човен.
Біжать хмарки, як табуни...
Ти пам"ятаєш оті ночі:
Любистком пахли, чебрецем?
А зірка нам дивилась в очі,
Яка була для нас взірцем.
Сиділо з нами поряд щастя,
Не віщувало нам розлук.
З сердець і душ лилася ласка,
Тепло торкнулося до рук.
Неспішно хвильки бились в човен,
Боялись тишу розбудить
І почуттів злякати повінь...
От тільки ніч щось холодить...
Щербатий Місяць, вийди з хмари,
Доріжку променем світи.
Твої таємні, може, чари,
Підсоблять шлях той знов знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835427
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Всім тим, що я маю, я зобов'язаний своїй матері».
Джордж Вашингтон
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EsjiCuJctDY
[/youtube]
З ким тебе ми можем порівняти
Ту, що нам колись життя дала?
Це святе і сокровенне слово - МАМА
Та, що найдорожча є й була.
Може, із біленькою голубкою,
Що все уподобала в собі?
Ніжною, турботливою жінкою,
Що всю ніжність віддала мені?
Я не намагаюсь рахувати,
Скільки там недоспаних ночей.
Щоб мене колись урятувати,
Не стуляла ночі ти очей.
Є слова, що тільки їй належать:
Матінко, Матуся дорога!
І нехай життя її мережать,
Сповнені любові ці слова.
Просто мало стати на коліна,
Цілувати руки і лице.
Богу помолюся я уклінно
За життя, яке дала, за ВСЕ!!!
-----------------------------------
Пробач, будь ласка, мене, МАМО,
Не встигла всі слова сказать.
Болюче так твоє мовчання...
Не можна словом прередать...
МОЯ ГОЛУБКО ДОРОГА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835351
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
[i]Росте черешня в мами на городі,
Стара-стара, а кожен рік цвіте,
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони й не дякують за те.
[b] Микола Луків[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна вишенька
красну вишивку
одягає в житті раз-у-раз,
серед віточок –
рідних діточок,
як трапляються, не для прикрас.
І намистечко –
спіле листячко
обрамляє її, мов смарагд.
Ще й коралями –
чудо-лялями,
чудо-вишнями – роду парад.
Красну вишеньку –
дань Всевишнього –
з ласки Божої і дідуся
при повіточці
в пару квіточці
посадила з добром матуся́…
Світ завдячений
неперервністю
не розпутницям, і не царям –
вкрай привітним (бо
люблять діти ж їх),
лиш коханим своїм матерям.[/color]
[/b]
12.05.201
На світлині автора - остання представничка
жіночого полку племені з Удаю внучка Ханна,
що народилася і мешкає у Німеччині.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Хто не мріяв з нас здобути щастя,
Не шукав омріяні шляхи?
Чи знайти його так легко вдасться,
Cправжнє, не придумані штрихи?
Хто пройшов цей довгий шлях тернистий,
Перешкоди, а найбільше -страх,
Подолає, в кого совість чиста,
В кого вогник світиться в очах.
Хто запалить у душі надію,
Понесе, як факел у руках,
То лиш крок залишиться до мрії,
Це для тих, хто вірний вибрав шлях.
І, зібравши всі ці позитиви,
Повернись до вітру ти лицем
І скажи: до тебе йду я, МРІЄ!
Щастя свого станеш ти творцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834962
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
[i]Без
акцентів...
І
приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]
[b][color="#54089c"]Стоїть на Банковій примарний дім,
за що, не знаю, проклятий творцями*,
й візують там листи вербальних дій,
уквітчаних барвисто прапорцями**.
Там видиво невидимих пілястр,
“звитяжних” спрутів і богинь на стелі,
там руж картинні копії і айстр,
утілених у масло і пастелі…
Скульптури там русалок і косуль,
колони в стилі неоренесансу…
Й слова послів із сонмами “посул”
від урядів державного альянсу.
Немарно ж дім той репнув пополам –
вагу олжі не витримав фундамент…***
Й закрався у підґрунтя сумнів, злам,
й зотлів ущент жалюгідний пергамент…
…Химерний дім нещастя омина…
Та не минула доля України –
як необачно понесла вона
пройдисвіта і шибеника сина!!!
І не біда – що в домі тім халдей,
що тіні там – чорніше антрациту,
питання в тім, що втілив нам … [i]плебей[/i].
Кому потрібні
буфи–[i]
–плебі–[/i]
–сцити?![/color][/b]
[i]5.05.2019
________
*Існує легенда, що архітектор В. Городецький,
який збудував (1901-1903 рр) дім з химерами
на крутому схилі (ул. Банкова 10, у м. Київ) на
спір зі своїм колегою О.Кобелєвим як особисте
житло, сам же і прокляв своє дітище, як втратив
його в 1913 р. через борги Д.Балаховському.
**будівля використовується… ДАП для прийому
іноземних делегацій, вручення вірчих грамот тощо.
***напрередодні свого 100-річного ювілею просів
фундамент будинку і той розколовся навпіл. Ремонт
обійшовся молодій державі у 160 млн грн, тобто
майже $100 млн (2003 р). Що ж далі? Питання до
нео-ДАП!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 08.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7UUdJyaci4s[/youtube]
Лаштує дощ на нові вже думки,
Бо тільки з ним відкрити можу душу.
Течуть по склу стрункі, стімкі струмки.
Відкритою з тобою бути мушу.
Як швидко плине невблаганний час.
Минуле хіба можна повернути?
На це давно ми втратили свій шанс,
Та іноді туди так хочем зазирнути..
Давно уже не боляче й не гірко,
І рани уже майже не болять.
Лише з - за хмар видніється та зірка,
Яка приречена одна літать.
На довгу згадку кинув ти ПРОЩАЙ!
Так боляче ударив тим в лице.
Але себе тепер цим не картай,
Мине ще час, забудеться і це.
І між зірок, народжених на небі,
Самотня буде довго ще горіть.
Але колись, впаде собі далебі*,
Бо нікому їй буде вже світить...
--------------------------------------------
Далебі* -Уживається у знач. вставних слів:
правду кажучи, справді, дійсно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834578
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019
[i]Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
[b]Іван Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 01.05.2019
[i] Відпочиваємо…
Але Вона,
думка,
пра-
цю-
[b]€[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/qTv8lRXM6Tw[/youtube]
[i] [b]Хто бачив
хоч раз, як хлюпочеться море,
чи чув раптом хтось, яко вруниться вир?
Як бушує містерія в гарному хорі,
коли в трансі закличному є поводир?
А хто знає,
як піниться водна стихія,
як в молекул води – хоровод креатур,
коли сонце одне на них світить і гріє,
і призводить до єдності всіх партитур?
І враз Думка
нова в морі вирів дозріє,
що просуне до сонця те море на крок…
О, як виросте вгору омріяна мрія,
хто від подиху моря одержить урок!
Та в усякому
вариві здійметься піна,
що на водних поверхнях тримає свій плин!
І шумує верхівка у морі незмінно,
шумно плеще усім, як без мелива млин.
А ілюзія
в тім, що та піна потоне,
не дає зазирнути подіям у глиб…
Якби знали вагоміші явища, то́ не
тупцювати в століттях надарма могли б! [color="#085b6b"][/color]
[/b]
16.04.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833006
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 01.05.2019
[i]Інколи буває… такий стан душі що…
хочеться музики… високої, незвичної…
Такої, яка раптом… приведе вас в альпійські луки
Тіролі, де квітують едельвейси… де чується аромат
цнотливої природи в унісон співу баранчиків* душі...
[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]
[b][color="#751c1c"]У світлу рань душа співає йодлем**
під пригравання шалу віщих снів,
Та мить стає – немов хорти голодні,
коли змовкає той чарівний спів…
Навколо тебе колорит альпійський,
а в тілі сонми незвитяжних сил:
під стать любі рекорди олімпійські…
немов би ось… гектар трави скосив…
І музика душі в далекій висі
сягає раптом у казковий край,
де жайвір в небі непорушно висне
і прочиняє двері... в сущий рай…
Від тих шалених духу варіацій
спирає подих… лоскотлива мить –
душі і тілу хочеться вібрацій,
знов народитись хочеться… І – жить!
Життя і є та музика чарівна…
І хто ввібрав її у свою суть,
той буде цар, а як вона – царівна:
вам вічним сном ще довго не заснуть.[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула (рос.).
**Спосіб виконання пісні, поширений в Тіролі
та інших провінціях і країнах Західної Європи.[/i]
[youtube][/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 11.04.2019
[i]Інколи буває… такий стан душі що…
хочеться музики… високої, незвичної…
Такої, яка раптом… приведе вас в альпійські луки
Тіролі, де квітують едельвейси… де чується аромат
цнотливої природи в унісон співу баранчиків* душі...
[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]
[b][color="#751c1c"]У світлу рань душа співає йодлем**
під пригравання шалу віщих снів,
Та мить стає – немов хорти голодні,
коли змовкає той чарівний спів…
Навколо тебе колорит альпійський,
а в тілі сонми незвитяжних сил:
під стать любі рекорди олімпійські…
немов би ось… гектар трави скосив…
І музика душі в далекій висі
сягає раптом у казковий край,
де жайвір в небі непорушно висне
і прочиняє двері... в сущий рай…
Від тих шалених духу варіацій
спирає подих… лоскотлива мить –
душі і тілу хочеться вібрацій,
знов народитись хочеться… І – жить!
Життя і є та музика чарівна…
І хто ввібрав її у свою суть,
той буде цар, а як вона – царівна:
вам вічним сном ще довго не заснуть.[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула (рос.).
**Спосіб виконання пісні, поширений в Тіролі
та інших провінціях і країнах Західної Європи.[/i]
[youtube][/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 11.04.2019
[i]Окрім 33-го ще був і голодомор 47-го…
[b]Не зажмурюйте очі на дійсність.
Ви тоді ще, мабуть, й не жили,
а у нас мозолі від тих істин
ще печуть, немов краплі смоли.
Може, ви у болоті ховались,
коли ваші горіли хати́,
а чинянки* під клунею рвались,
й не було куди дітям втекти?..
Знали ви, як жаду́ ми плекали
про хлібці із муки жолудів,
як бруньки, мов цукати, зривали
із дерев рученята худі?
Може, чули, як діти у сте́рнях
видлубали з землі колоски,
а на них чатувала вже че́рва**,
щоб здобутки додати до скирт?
А чи знали, що двісті лиш грамів
важив в полі тяжкий трудодень,
як хотілося їсти ночами,
бо без хліба, бувало, – весь день?!
Може, вам, добрі люди, відомо,
що батьки не уникли тюрми
за мішок бур’яну для худоби,
щоб не пухнули з голоду ми?..
Чи чекали ви з тепетом вісті
із копалень брудних Воркути?
Як дитячі котилися слі́зки
на батькІв довгождані листи?..
Як цього ви в житті не пізнали,
й через душу оте не пройшло,
і серця, як вогонь, не палали,
ви не знаєте, що таке – ЗЛО…[/b]
25.11.2014
_________
*Бомби [/i]
**Об'їзчиками звали тих сторожів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 11.04.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]
[i][b][color="#07717d"]Народжуйте усе, що – від любові,
сирітства, безпорадність не плодіть!
Нехай вічнозеленість як основа
тримається на дереві століть!
Лелійте і підживлюйте коріння –
без кореня рослини не ростуть….
Дістатись неба – Боже повеління,
до благоденства заповітна путь!
Досягне ж висоти лиш той з атлетів,
хто знає, що в гори буває низ,
Бо так влаштована Земля-планета –
вселенської містерії каприз.
Дуальність світу – то закон природи.
Цуратись низу легіню не слід…
Та пам’ятати: деревні породи
ростуть у небо, але низу від…
Тяжіють і андроїди земельно –
немов є все потрібне на землі.
Але душа співа, хоч акапельно,
у віковічно-райдужній імлі...
...В усьому є своя священна правда
і свій, нутром закладений, резон:
хай нітрогена* голосна бравада
уступить смислу!..
Цар царів –
озон**! [/color][/b]
4.04.2019
________
*Азот -інертний газ, складова атмосфери Землі;
в перкладі з грецбкої означає ( [b]а[/b]-не; [b]зот [/b]- життя)
[b] неживий.[/b]
**Трьохатомний оксиген (O3), що міститься в стратосфері
і захищає Землю від космічних та УФ-променів, відіграв
важливу роль у виникненні і збреженні орзанічного світу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Без преамбули...
[youtube]https://youtu.be/5Jefi2Fileg[/youtube]
[i][b][color="#7a0707"]У всі віки царі і фараони
Смішили воїнів, на прю йдучи,
І полководці славні і Нерони
Свої діяння красили, хто чим…
Минулося…Та звички не змінились,
Не в моді честь і сонцеликий Ра.
Гендлюють дивовижею у милість –
Така в вельмож лукава й ница гра!
Один годує нас нештепним миром,
Країні радить шлунком відпочить,
Як та ворона, що хвалилась сиром
Й хотіла лиса начисто “відбрить”…
І присипа́ли всіх дешевим словом,
Сміючись з ошелешених невдах…
І мали успіх раритетні лови,
В ком коміки зірвали кволий дах.
Тепер День сміху – то державне свято.
Встановить нам “народний прєзідєнт”!
Від сміху животи в нас перетято –
Який в суспільстві буде прецедент?!
Тож п'ятирічку будемо сміятись
Й здивуєм гомеричним сміхом світ,
Покінчимо назавше з сумом клятим,
Прикрасимо життя в садовий квіт…
Та дехто з нас всміхнеться лиш крізь сльози,
Бо прийде той обіцяний “капздець”…
І буде нас від сорому морозить,
Пекучий біль зрабованих сердець!
Капець – пророкам і капець – державі,
Цнотливим почуттям раба – капець
Капець гаранту-глузду, як Вараві,
Разом з Христом розп’ятому …
Ка-бздець![/color][/b]
1.04.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831252
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019
[i] Без преамбули… Лише музика
Вольфгана - Амадея Моцарта,
що вселяє надії…
Та малі[/i]
[youtube]https://youtu.be/jKgRjJ9svCA[/youtube]
[i][b][color="#097282"]Майже строк він бігав поміж крапель,
Бласко й Крим по-рейдерські про[b]$[/b]рав,
Та кравчучку спорядив в форватер
Комерційних й господарських справ…
Не скажу, що лише кучмовозом
Славний другий… Основний закон
Вкупі із 100-градусним “морозом”
“Зтузлили” Iмперії заслон…
Третій подавав усім надії,
Та слабину мав в житті таку:
Не любив жінок при владі. В ділі ж –
Торував шлях в доленьку гірку.
Що ж до шапкохапа й казнокрада,
Що не в той бік злагодив послів –
І жорстокість, і падлюча зрада!
Не хотів би тратить зайвих слів…
…Підозрілість в пастви завелика,
Щоб повірить ще одній брехні:
Хай “Мойсей”, чи “Яхве” многоликий,
Брехунам – рішуче наше «Ні»[/color]![/b]
23.03.2019
© Олекса Удайко
На світлині - сюр в другий тур: фото - з інтернету,
інтерТРІПАція - автора.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830073
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 02.04.2019
[i]До дня поезії
та Щастя...
Казала Настя:
"як удасться"...[/i]
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я долю-ружу посаджу на підвіконня
і сонечко в кватирку запрошу… –
Нехай несуть її до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай у ній бушує неугавний Гелій –
і сонячну енергію віддасть…
До тебе ж, добрий-кароокий-щедрий геній,
всім духам чорним
зась!
Краплини вічності моєї – все для тебе:
тобі ввіллю свій древній архітип
і зорепадом уквітчаю наше небо –
сип зорі щастя,
сип![/color][/b]
20.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 02.04.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 01.04.2019
* -Ви чули? Степану дали 10 років!
- За що?
- За те, що кинув дружину...
- За це строк не дають. Я сам кинув двох дружин - і нічого...
- А ти з якого поверху їх кидав?..
* - Ти знаєш, люба, я думаю, що нам слід розлучитися!..
- Ти знайшов якусь красивішу?..
- Ні! Я знайшов не красивішу, а дешевшу...
* - Грицю, завтра 15 років,як ми одружені! Ти не забув про це?..
- Ні, не забув, але я вже пробачив тобі за це...
* -Та я ж йому навіть жодного разу не зрадила!..
-Та ти що, невже жодного разу?!.
-Ну, не щастило мені якось із цим...
* - Лікарю, в мене сильно випадає волосся! Що робити, щоб його зберегти?
- Складайте в коробочку...
* - Петре, не знаєш де цього літа можна дешевше відпочити?..
- Знаю, на дивані!..
* - Я не повірив своїм вухам, коли дізнався, що ти, переконаний холостяк,
одружуєшся...Невже?..
- Як не сумно, але це правда. На кухні накопичилося аж занадто
багато брудного
посуду...
* - Куме, що то висить у вашому садку на груші?..
- Зять!
- Як зять?!.
- А отак! Я йому доньку виростив - має дружину, я дім збудував -
має де жити,
авто купив - має на чому їздить...Донька йому борщ
насипає,вареники варить, я сало нарізаю - не голодний...
А він мені кожного ранку:
- Доброє утро, папашо!?.
* - Ти колись казав дівчині, що про неї думаєш?..
- Так! Хочеш шрами покажу?..
* - Алло, Василю, що тобі сьогодні приготувати на вечерю?
- Устриць у нормандському соусі, Галинко!
- Ну що ж галушки, то й галушки...
* - Зустрілися дві подруги. Одна розповідає другій:
- Якось я своєму кажу: "А давай розлучимося".
- А він?..
- А він, мерзотник, погодився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829600
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Золотокосе сонце виглядає знову
У крепдешині біло-синіх хмар,
І ллється струмом свіжість чиста, світанкова.
Весна листає долі календар.
Як хочеться віч-на-віч бути лиш з тобою,
І линути в зелений березіль,
А під ранкові звуки флейти і гобою
Причарувати ніжністю твій зір.
Вдихати насолоду райдуг і медовість,
Життєвий пити залюбки коктейль.
Вслухатися у тихий березневий говір,
Ліричну малювати акварель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829383
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
[b][i][color="#ff00fb"]До року рік складаю у валізу
І ревізую часом цей багаж.
Прийде пора... у труднощі чи кризу
Літа візьмуть мене на абордаж...
Усіх подій не перерахувати
Були сумні, хвилюючі й смішні.
Є ті, що варто швидше забувати,
Або ж такі, що дуже дорогі.
Я за усе безмежно вдячна Богу
За неба синь і за красу долин
І за мою заквітчану дорогу
Ось, до відмітки шістдесят один...
Люблю людей і вірю, що взаємно
Радію сонцю, як мале дитя...
Живу, сміюсь, римую не даремно
У цьому й є мій справжній сенс життя....[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829339
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GoWUYA2E-Pw
[/youtube]
До мене ти прийшов із віщих снів,
Коли весна лиш на порозі стала.
А, може, ще придумала із слів,
Яких мені в цей час не вистачало.
Чи вітер десь підслухав ці слова,
І кинув несміливо оберемком.
(В польоті під крилом своїм ховав),
Так пахли вони вранішнім серпанком
І свіжістю давно нечутих слів.
Спішив, щоб у дорозі не зів"яли.
А я вплела в букет пташиний спів,
І мрії, якім завжди довіряла,
Твою усмішку й крапельки роси,
Надію, що як, пташкою злітала.
О ВІтре, ти до нього донеси:
Як довго я слова такі чекала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828755
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
"Терпеливий у гніві багаторозумний,
а гнівливий вчиняє глупоту.”
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts
[/youtube]
За вчинки наші платять душі,
І серце в гніві теж стражда.
Вони до болю не байдужі.
Стражда найбіш, хто не проща..
Як шашель точить душу, серце,
Думки тісняться в голові:
Навіщо сипать в серця перцем?
Вони ж живі, не воскові.
Тут голова у всьому винна,
Вона ж керує всим нутром.
Чому ж тоді думки глибинні,
Ідуть так легко на цей злом?
Ми не прощаємо дрібниці,
Бо дуже любимо себе,
А гнів не знає вже границі,
І нову помсту знов плете.
А чи не краще пробачати,
Мізерні скоєні гріхи?
Хороше в людях все ж вбачати.
Бог пробача, пробач і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828674
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 11.03.2019
[i] Всі свята і пам'ятні дати вже
позаду. То ж зануримось...
в сьогодення. Хай і гіркувате,
але – наше...[/i]
[youtube]https://youtu.be/7d8EH2Ozlss[/youtube]
[i][b][color="#6322a8"]Прогрес технічний має ту заваду,
Що знань надлишок плішить нам мізки,
тож "перечепа" спереду і ззаду
Смакує тим, хто грає “в піддавки”.
Не так би жаль, аби ота хвороба
Вражала не слонів, а пішаків…
А то, буває, вдарить виконроба,
Орудника будови – й поготів.
І валиться споруда потихеньку,
З підмурка починаючи, щораз,
Коли ужиток thymo-poro-shenko’s**
Впаде на долю...
Вже – не до прикрас!
Нехай би так, коли тебе самого
Деменція наспіє… А як гурт?..
Тупий, недієздатний... І з порога
Те безрозсудство
кинеться у спурт?!
***
…Здається, що синдромом слабоум’я
Уражені багато хто з дівчат…
І хлопців, що бентежно пруться в кум’я
Гравцям, у котрих в іграх “жирний чат”:
Везунчикам “спаде” відповідати
За суми, що засвічені в анфас!
…А ми згадаємо ще... й дні і дати,
Як одуру не крикнули “атас”…[/color]
[/b]
10.03.2019
_________
*(Dementia, лат.) – стійке падіння
пізнавальної здатності, що призводить
до зниження критичності, послаблення
емоцій та відчуттів.
**термін, що містить три частини слова [b]Thymus [/b](лат.) –
вилочкова залоза, як орган захисту організму від патогенів,
завдяки Т-лімфощитам та утворюваним ними 3-м пептидам,
з іншого боку, вид глухої кропиви [b]Thymus kosteleckyanus[/b],
що не жалить, але вміло «замовлює» біль (вибір за вами);
[b]Poro-[/b] частина біологічного терміну,що означає
пухлина (гіперплазія, калус);
[b]shenko [/b]–суфікс, що рівною мірою стосується обох
термінів, співзвучний з російським "[b]раша[/b]",
правда, у пестливій формі "рашtymrf". закінчення [b]-s[/b] j
ознає множину, а також родовий відмінок іменника.[/i]
[
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828604
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Вдихаю еліксир чарівної весни,
Бо час прийшов екстравагантної панянки.
Мені повітряні і легкі сняться сни,
І мариться зеленоока німфа-нявка,
Яка цілує ніжно гілочки дерев,
Пташиним диригує вміло щебетанням,
І знов стрибає сонця золотавий лев,
В серцях зароджуються паростки кохання.
Щезають миттю і проблеми, й суєта,
Мелодію весни, мов хіт не зупинити.
Злилися спраглі в поцілунку двох уста,
Підморгують їм вії сині первоцвітів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
А жити усе - таки круто,-
не лиш молодим, а й старим...
Прийдешнє наповнювать суттю,
веселим бути, чи й сумним...
Стрічати збентежені ранки,
бродить по ранковій росі,
життєві ловить забаганки,
вклонятися диво - красі...
І днями, що йдуть перестуком
у клопотах праці й турбот...
Спокійно долать перепони,-
пливти у красі насолод...
А в ночі чарівно - важливі,-
ловити любові ковток...
Зупинки й стоянки можливі,
відомо це нам не з чуток...
До сліз мені рідні, до крику,-
річок і озер голубінь,
з селом моїм довгу розлуку,
батьків моїх радість і біль...
Степи і поля неозорі,
зорі́ вечерової путь,
безмежні широкі простори,
що їх Україною звуть!!!
Отож, жить усе - таки круто,
чи ви молоді, чи старі...
Любити, долати розлуки
і мрії плекати ясні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827733
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
Валентина Малая
ПІСНЯ ДЛЯ ВИПУСКНИКІВ
(1-ий куплет співають хлопчики,або 1 хлопчик )
В школі навчання - прекрасна пора.
Це золоте і щасливе дитинство
Там ми-малеча й іще дітвора
школа для нас-то святе королівство!
Юності вітер кудись нас несе,
Ми спішимо стати зрілими швидше
Ми біжимо по своЄму шосе-е
І поле життя посміхається нам…
П Р И С П І В
Ти у вальсі мене закружляй
Наш весняний щасливий розмай…
Ти у вальсі мене закружляй.
На-аш весняний щасливий розмай…
(2-ий куплет співають дівчата,або 1 дівчинка )
Нас зустрічає доросле життя,
Що-ось готує для кожного доля
Також чекають нові відкриття
Буде дорослішать сила і воля…
Юність прекрасна, зажди,почекай
Мить ця чарівна залишся зі мною,
Я танцюватиму вічно з тобою,
О, Юність прекрасна, зажди,почекай!!
П Р И С П І В
Ти у вальсі мене закружляй
Наш весняний щасливий розмай…
Ти у вальсі мене закружляй.
На-аш весняний щасливий розмай…
(3-ий куплет—повтор 1-го,
співає весь клас випускників, або дует )
В школі навчання - прекрасна пора.
Це золоте і щасливе дитинство
Там ми-малеча й іще дітвора
школа для нас-то святе королівство!
Юності вітер кудись нас несе,
Ми спішимо стати зрілими швидше
Ми біжимо по своЄму шосе-е
І поле життя посміхається нам…
П Р И С П І В
Ти у вальсі мене закружляй,
Наш весняний щасливий розмай…
Ти у вальсі мене закружляй.
На-аш весняний щасливий розмай…
------------
Віталій Назарук
ВАЛЬС НА ЛУЗІ
Падали зорі в нічних небесах,
Роси сіяли яскраво на лузі.
Плаття червоне, немов паруса,
Звало у світ невідомих ілюзій.
Ти пригорнулась мені до плеча,
Залупотіли червоні вітрила,
Нам соловей ніжний вальс посилав,
Наші серця в поцілунку кружило.
Приспів:
У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
На який ми так довго чекали…
Наче метелики ми поміж трав,
В вальсі кружляли у росах холодних.
Я твого, люба, кохання бажав,
Ти ж не давала надій мені жодних.
Вальс дарував у гаю соловей,
Зорі і роси були нам за свідків.
Я тебе, мила, горнув до грудей.
Місяцю хмари ховали завидки…
Приспів.
3-ий куплет—повтор 1-го
Приспів.
-----------------
ptaha
Стріли Амура
Ранок стрічає байдужий хайвей,
Лічить таксі кілометрохвилини.
Так, я втекла. Ти забудеш мене.
Знаєш, кохання таке швидкоплинне.
Змелються дні заметіллю на сніг,
Пам'ять морозом візьметься на скронях.
Сивий Амур на замерзлім вікні мені
Креслить калинове серце стрілою.
Приспів:
Тиша тук-тук-тук все стучить, тук-тук-тук.
Чую голос твій крізь завію розлук.
Коридором згадок – назустріч: Я тут!
А телефоном - луна: ту-ту-ту…
Сплять голубами від тебе листи –
Оберігають надій літаргію.
Поруч із ними – мої, які ти
(Так було треба, повір!) не отримав.
Змелено дні заметіллю на сніг.
Пам'ять з роками пішла за водою.
Тільки Амур на замерзлім вікні мені
Креслить посивіле серце стрілою.
Приспів.
Зустріч признач в паралельних світах,
Де ні жалі не живуть, ні образи.
Хай приховає туман забуття
Зморшки на серці від зайвої фрази.
Вибілить душі нехай снігопад,
І подарує нам янголів крила
Вічний Амур, проведе нас у дивний сад,
Той, де серця не понівечать стріли.
Приспів.
--------------------------
Олександр ПЕЧОРА
ЖАДАНИЙ ВАЛЬС
Ти говорила: "Гляди, не влюбись".
Ще й нахвалялася пальчиком грізно.
Раптом в очах я твоїх утопивсь!
А спохватився, – було уже пізно.
Ти пригорнула душею мене,
лагідно серце тулилось до серця.
Щастя вернулося, нам усміхнулося.
Долею суджене нас не мине.
Приспів:
Щоб вогонь кохання ніколи не гас,
хай не умовкає жаданий цей вальс.
Сонячно-яскравим предивним стає
справжнє кохання єдине моє.
Щире кохання не купиш за гріш.
Досі ми порізно щастя шукали.
Як же чарівно проймає нас дріж,
очі іскряться й за чашкою кави!
Стрілися двоє на стежці одній,
думи свої принесли сокровенні.
Мрії таємні вже стати взаємними
схожі й несхожі, і трішки чудні.
Приспів.
То ж полони мене й не відпусти.
Ще й кулачком посварися грайливо.
Жодної миті вже не пропусти.
Боже ж, яка ти красива й щаслива!
П’янко з криниці любові напивсь.
У надвечір'ї горить зірка рання.
Справжнє кохання – оте, що останнім є.
Ти говорила: "Гляди, не влюбись!.."
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636310
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 02.03.2019
Надихатись весною до сп'яніння,
Напитися дощами до безтями,
Врости у тебе серцем і корінням,
Засолов'їтись світлими гаями
Так хочеться, що відчуваю небо
В своїй душі безмежно-веселкове.
А знаєш, я всміхаюся до тебе,
Мугичу щось наївно- сопілкове...
І говорю з тобою без упину
Про все на світі... навіть трохи більше...
Я б простелила хмарку, мов перину,
Лягли б з тобою і читали вірші,
Дивилися б у пролісковий вечір,
І лоскотали б вітрові за вухом,
А ти б тихенько обійняв за плечі
Мене, ту жінку, що уважно слухав...
І в ніч ввійшли б, як у святе причастя,
І спрагу гамували б аж до ранку...
Напевно, це і є жіноче щастя —
Чиєюсь бути... бути до останку....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qqGDvVbutGw[/youtube]
Наспівано в 2021 р. -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xhdiAHS2gec[/youtube]
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 21.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qqGDvVbutGw[/youtube]
Наспівано в 2021 р. -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xhdiAHS2gec[/youtube]
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 21.02.2019
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401182
Змучені рученьки, стомлені ніженьки
Годі турботи нести!
Час і поспати - вже котиться ніченька.
Спи, моя любонько, спи!
Тож закривай свої яснії віченька,
Я колихатиму сни,
Буде колискою темная ніченька.
Спи, моє серденько, спи!
Сам я всю ніч буревійну не спатиму,
Щоб не проспати весни,
Крила надій твоїх снами плекатиму.
Спи, моя зоренько, спи!
Буду всю нічку твій сон споглядати я,
Ти ж цю зухвалість прости.
Ранню зорю з нетерпінням я ждатиму.
Спи, моя ладонько, спи!
Буду з лиця твого пити водиченьку,
Та не порушу краси,
Свідком любові хай буде лиш ніченька.
Спи, моя доленько, спи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400585
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 21.02.2019
До свята 31-го Березня...
А що,
коли й
насправді?..
[youtube]https://youtu.be/OQ_Jo10FLS8[/youtube]
[i][b][color="#b00bbf"]Недарма ж люд волав: “бабла й видовищ” –
природа у двоногого така!
Та й виростив він сам собі чудовищ,
що ріжуть задля виду гопака…
Найперший з них – [color="#00ddff"]євро[/color]статичний клоун,
Сусанін 2-гий– в "Рай Фемід" гребе…
А той – попові б’є масткі поклони,
що служить в храмі вірно… ФСБ.
Ридма ридає – в селфі – краля-жінка,
благає Неньку – слізно – “відпочить”…
Й складає сукні й золоті пожитки –
не рвати ж владну Аріадни нить!
А той, що звідти, грає Муравйова,
що через Крути в Древній перебіг…
І йде, немов Гомерівська корова,
тушкуючи солом’яний свій бік.
Всі можуть найдорожче нам програти…
Вже дехто серед них загрався так,
що ладен гідність посадить за ґрати,
бо ж з неї він сміятися мастак.
…А як же люди, що Рід-Неньку люблять
й смакують над усе вкраїнський борщ,
а сало – рафінований смаколик?
Що скажуть ті – Миколи з Мирогощ*?..
Було б ов-ва як, щоб не та БУФАДА,
де надгерой – паяц і скоморох,
еквілібрист, канатоходець з аду:
нашкодив в скін, а при нагоді – здох!
Годують нас дешевим хохмоформом**,
трансформувавши ЗМІ у хохмодром,
і гномики сприймають вже за норму
катарсисом*** не зцілений синдром.
Той хохмодром, що шарить по планеті,
ковтає як снодійні ліки гном,
бо муляє й неспокій в інтернеті,
і видива жахливі за вікном…
Така “пожадна” доля не-людини –
пиляти сук, на котрому сидиш!
І не біда, коли оте – в одни́ні,
біда – коли на сук сідає більш… [/color][/b]
[b] † † †[/b]
[i][b][color="#003cff"]Читачу любий! Не шукай себе тут –
себе серед паяців не знайдеш!
Та як в гравців не збавиш злі кебети,
опинишся у лоні Бангладеш.
Цей твір про тих, хто зовсім не читають
й не чують глас “німотних біомас”.
У них замовник інший – з того "раю",
де красота – в заказнику проказ…
Слова ж мої метнуться до набату…
І вдарять з ту́рні**** як остороги дзвін,
щоб не забрався гном у нашу хату,
а ще паяц –
“бравурник перемін".[/b][/i]
18.02.2019
_[youtube]https://youtu.be/in7tepc2shg[/youtube]________
Примітки: термін “інтроспекція” походить від латинського
introspecto, що в перекладі означає “дивлюся всередину”.
*Мирогоща – назва двох сіл на Рівненщині, славні своїм
зворотнім прочитанням – “а що, горим?”;**хохмоформ –
снодійне для гномиків; ***катарсис – випуск емоційної
енергії, що допомагає зняти напругу; ****турня – дзвіниця.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826064
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Хотілось їй бути сильною, сльози ховала в кишеню.
Ще трохи і через верх... Набрала вже повну жменю.
І в відстані, в нерідні вулиці, у сутінки ... Що б не бачила.
Любити? Ще й не любила. Пробачити? Вже пробачила.
На сходах у порванім светрі плуталася в нитках.
Вдихала кожну хвилину, жила у своїх думках.
Збирала бузкові перли з прикраси, що вкотре рветься.
І на пероні чекала того, хто не повернеться.
Хотіла здаватися сильною, ховала в тумані очі.
Вдягаючи маски усмішок, нестерпно чекала ночі.
А потім подушку в зуби і криком, якого не чути.
Про те, що втомилась сильною... Хотіла б слабкою бути.
14.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826009
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019
[i] Все едины, всё едино,
Мы ль, они ли... смерть - одна.
И работает машина,
И жует, жует война...
[b]Зина Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги, cтугни, гради…
Людський молох з-під копит…
Лиш одна – з косою – рада,
Велилюд війною сит.
І кому те все потрібне?..
Лиш дияволу вовік:
Золоте гайне і срібне –
Щезне жінка й чоловік…
І не родяться в нас діти,
Згасне в корені рідня…
Нам же ніде правди діти:
Без смертей, утрат – ні дня!
Нуртуватиме природа,
І шумітиме трава…
Віншуватиме ся врода,
Але мертва – не жива.
Філософія безплідна:
Чим уславлена вона –
Поразко́ва, безпобідна?..
Божевілля! Мор! Війна![/color][/b][/i]
17.01.2018
Kӧln, BRD
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 17.02.2019
Давно вже осінь у моїх полях,
Де врожаями – те, що пережито,
І України рани там болять,
І роки. Так що мушу вже спішити
Залишити потомкам певний слід
Не золотом-багатством, а словами,
Щоб мудрими пішли вони у світ,
Засію своє поле ще й віршами.
У них – я вся – уся моя душа,
Напоєна надією й любов’ю,
Готова дати гідно відкоша,
Хоч і пораненою виповзу із бою.
Я вся у них – від голови до ніг,
Якими пройдено важкі шляхи-дороги,
Де стартом був мій батьківський поріг,
Несу й тепер і мрії, і тривоги.
У них – я вся – мій стиль і інтелект,
Мої удачі й часті прорахунки,
Мій позахмарний на Пегасі лет
Й землі моєї історичні клунки.
Й ряснітиме плодами дивний сад
З пісень моїх, поем, ліричних віршів,
Гадаю, що пра-правнуки простять,
Що ними їм наповню диво-нішу.
6.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824550
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019
[i] У стратосфері… чомусь на ум
спали події останніх місяців року,
що минув – сумні події, коли підряд
два Су-27 зазнали авіатрощі… Як
реквієм пілотам – ці рядки
поеми-балади… їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім тисяч… Ранок…
А під крилом – сира земля…
Кохана вийшла враз на ґанок,
як вчула гул турбін здаля…
І подумки у стратосферу
дівчи́на миттю подалась:
дум про пілота-офіцера
невідворотна сила. Власть…
І ось вони вже поряд, разом,
мов яструба – “Су” – два крила,
і не підвладна зустріч часу,
що доля в небі їм дала.
Він: “ти мені даруєш крила –
глянь, за бортом яка весна!”
“Ні, це не я тобі дарила,
це ти” – промовила вона…
І враз в любові обнялися…
Розквітли, мов жасмин в саду,
а думи їх цвіли у висі:
“До тебе я не раз прийду”…
Та зайве тут багатонослів’я:
якщо кохання – то не жарт!..
Не чув ні разу солов’ їв я
таких, що чути нам би варт!
Таке проникнення у ду́ші
буває, певно, не щораз…
Відтак все пригадати мушу,
не жаль мені тут жодних фраз…
Ось пестощі… немов звичайні,
та так націлені углиб,
що розбудити явні й тайні,
бажання дівчини могли б!
А злет той (хай і в стратосфері)
найдальших зір немов досяг…
Шукає нові й нові сфери –
як задоволення – поса́г…
Коли буває серце в висі,
усе здається – як нове:
не так, як “борщ”, що “в іншій мисці“ –
торкає глибу… за живе.
І навертає раптом сльози,
немов купаєшся в росі,
коли усі метаморфози
в давно небаченій красі…
Немов сніги і талі води –
в промінні сонця купки хмар…
пісень і танців хороводи –
веде їх чародій-мольфар.
…А там десь – геть за горизонтом
нові світи і вимір їх,
там – одинокий Робінзон ти
й ортодоксадьні амазонки,
що мають за людей своїх...
Незрозумілі нам закони,
й кохання там зовсім не те,
димить доль ілюзорних комин,
і однобоко сніг мете…
А тут життя і щастя з кварти –
наповнюй келих й радо пий!
Це зовсім не змагання в карти:
молися доленьці своїй!
Дається ж бо таке нечасто,
коли багато… й все – на двох
в скаку коне́й баских… гривастих –
захмарний править скоморох.
Та й ним, буває, грає доля...
Хай щастя вщерть – на всі літа;
врожай, все збіжжя у стодолі,
дітей, достатків… все… доволі!
По вінця – чара меду!.. Та –
Су-27… Сім сорок… Ранок…
Здригнулася сира земля…
Прошепотів з вікна фіранок:
“жона”, “вдовиця”, “немовля”...
Мов стогін линуло здаля.
Нехай покоїться те тіло,
що прагнуло в порив, увись…
його душа ж бо не зотліла –
іще повернеться колись…
А ми, земні, запам'ятаєм
і ваші лиця, і діла...
Й слова про вас міцніші сталі:
Хвала вам, воїни, хвала![color="#0091ff"][/color][/b]
22.01.2019
Kӧln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 30.01.2019
Крадеться темінь, злодієм, у вічі…
Душа – у просинь, у безмежну вись.
Земне життя не проживати двічі,
Хоча, ще повернемося колись…
Міцніють крила ангелів небесні
І душі чиїсь повнять їх ряди.
Холодні зими та сльотливі весни
Не заглядають вже до них сюди.
Тут світло і тепло, і сяйво вічне,
З любові лиш безмежности витки.
Краса душі – за прийняте класичне.
За гроші – ні посади, ні квитки…
Збирається душа в далекий ирій –
Підкиньте їй любові та добра.
У світлі ніжну бережіть, у мирі –
Не згасла щоби вічности зоря.
20 січня 2019
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822119
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019
[i] Під ранок 21 січня, вся Європа, а також територія
Африки й Америки “забарвиться” у кровавий колір
через рідкісний феномен – місячне затемнення, під
час якого наш супутник сховається в “розсіяну” тінь,
бо надто наблизиться до своїї неньки – Землі…
Полюбуймося своїм супутником на зорі![/i]
[youtube]https://youtu.be/_hIqD13ThMQ[/youtube]
[i][b][color="#ed0c6e"][color="#cc1414"]Як часто ми буваємо криваві?
Чи ми підвладні іншим кольорам?..
Цей колір дарував нам, Отче Авве,
з народженням… Й щасливим вечорам.
Червоний імпонує росним ранкам,
що пророкують людям світлий день,
підходить він коханцям і коханкам:
червоне – то любов: лунає із пісень.
Багряним теж буває колір крові,
пролитої у братовбивчій прі...
Навіщо нам декрети паперові?!
Що думаєш, о Боже, там, вгорі ?
Чи не за те роамзплачуємось кров’ю,
що народилися на світ в крові?
Кривавцю наш, повідай нам паролі,
щоб увійти у виміри нові![/color][/color][/b]
20.01.2019,
Kӧln, BRD[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822091
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019
[i]Буває, слово – втіха,
але буває й біль...
Сумуймо... краще тихо:
слова для рани – сіль.[/i]
[youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]
[i][b][color="#05457d"]Не прискорюймо ранок,
що ранкує в путі,
не освячуймо рани –
вони й так вже святі.
Не такі в горя сльози… і cлова там не ті:
там безмовність мімози – як стожар в темноті́.
Не освітлюймо днину,
вона й так веселить,
не ламаймо калину –
то підступності сить...
Впадемо на коліна у мовчазну ту мить,
як хоронимо сина... Він поліг, щоб нам жить.
Не освітлюймо вечір –
то блаженна пора,
для натомлених – втеча,
світла-темряви гра…
Не підсолюймо рани... Вони й так вже болять:
не зашторюймо рами в матерів, що не сплять![/color][/b]
14.01.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 20.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
[youtube]https://youtu.be/hTTWi-Ap9DI[/youtube]
Зірко, зіронько, зійди,
Нічка вже надходить.
Місяць дивиться згори,
Хмарки хороводить.
В’ється стежечка крута,
Вифлеєм в долині.
Йосип змучений здаля
Йде навстріч чужúні.
А за ним ослятко вслід
Підтоптало ніжки.
Зупинило слушне хід,
До осель ще трішки.
За вуздечку Йосип взяв,
Скоро вечоріє.
Ослик ношу Божу знав, -
Радуйся, Маріє!
Не пустили на ночліг
У юдейськім місті.
Лиш стаєнку в зимну ніч
Дали на обійсті.
Засвітилася вгорі
Вифлиємська зірка!
Вже по знаку три царі
Рушили до світла.
Мудреці несуть дари -
Золото в офіру,
Ладан, миро принесли
І велику віру.
У яскині між бидлят
На пахучім сіні
Народилося дитя
В матінки Марії.
Нахилились корівкú,
Дві овечки скраю,
Пробудилися пташки,
Спатки не лягають.
Сонні в полі пастухи
Вчули про Месію,
Взяли в руки посохи -
Йдуть вітать Марію.
Чуєш, світе? Вже сурмить
В дудку янголятко!
На руках у Діви спить
Боже отрочатко.
Зоря землю освітила,
Син Божий з’явився.
Всьому світу сповістила:
«Христос народився!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820499
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
***
Там, де до матері кінчається любов,
Початок там є і твого кінця –
Цю істину нам відкриває Бог,
Беззаперечна правда є оця.
Бо ж без коріння не живе рослина,
Свій корінь бережи і ти, Людино!
***
Коли людина лихословить,
Цим ранить землю і людей,
Й давно утрачена там совість –
Її ж не купиш вже ніде.
***
Русява, чорна, а чи біла голова –
Господарем будь сказаним словам.
І незалежно, маєш який вік,
Тільки тоді ти – справжній чоловік.
***
На переправі коней не міняють,
І біг життєвий людям не спинить,
Коли ж в історію втручаються міняйли,
Це Вічність і могили осквернить.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820480
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
[i] З Різдвом Христовим!
З Днем
[b] народ[/b]-
ження, [b]
П
Ц
У[/b]!
[youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[b][color="#8803b0"]Спокій у природі – то Різдва предтеча…
Спокій у душі – предтеча Божих свят!
В Князя Темноти – різдвяна колотнеча:
Новий спурт зими – раптова холоднеча…
Й ніде вже тепла “пророкам” Князя взять!
Щоб не мати в мозку рецидив запалень:
Хроніку хвороби слід “гасить” вапном!
Хай не в середину… Умочіть свій палець
І смокчіть, допоки вас за це похвалять,
Поки з душ рабів не вивітриться “гном"!
Лише боговірні бережуть свій спокій,
(Як свою Вкраїну-неньку берегли…)
Мир, смиріння пронесуть в душі, допоки
Шану і любов лелітимуть глибоку
До синів, що в правій битві полягли!
Тож нехай в олжі біснуються “пророки” –
В прірву їх діяння паству приведуть…
Хай стрекочуть в Раші й медіа-сороки –
Богом в Україні вивірені кроки,
Страдництвом мирян охрещена вже путь!
[/color][/b]
6.01.2019
________
На світлині - реакція Росії на народження
Української Помісної Православної Церкви
(фото із російських соцмереж)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820291
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 06.01.2019
Ремейк за твором Ганни Верес
Давно вже весни відшуміли,
Змахнули стомленим крилом,
А ми все й досі не посміли
Забути й гріємось теплом.
Життя зробило повороти:
Ти не один, я не одна.
Лише душевні перельоти
Тепер нас радують сповна.
А зустріч душ на перехресті,
Печаллю сповнені до дна.
І то вони тепер нечасті.
Не стер ще час, душа хмільна.
Колись впивалися коханням.
Чи порівняєш це з вином?
І до сих пір живе чекання,
Дарма, що зимно за вікном.
Той, хто любив, той зрозуміє,
Життя пройшло все ж не дарма.
Любити вірно лиш той вміє,
В кого в душі цвіте весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819239
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
[i] Христос, Месія
Рож-да-єть-ся!
У нас, в Кельні - за Грінвічем,
Ци-ві-лі-зо-ва-но...
Але ж календарний -
совковий - парадокс!
[/i][youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[i][b][color="#ad0c0c"]Не все в житті вдається повернуть:
Що в Лету хлюпнуло – уже не наше…
Така в життя фундаментальна суть,
Самим по собі жить – не стане краще.
Людина в світ явилась, щоб творить,
Наповниши теплом озиму нішу…
А як упустиш виняткову мить –
Твої діла за тебе зробить інший.
Та все - як є… Чого б тоді диміть?..
Горіти юним серцем – для майбутніх,
Бо як утрапиш у пожадну кліть,
Не варта для буття твоя присутність..
Всі речі час розставить по місцях,
Історія свій водевіль напише:
Яким вогнем палали тут серця,
Такому бути тлінню в Вічній тиші!
Живи й радій відведеним тобі,
Сходи весь світ й не бий даремно ноги!
Смиренним будь у Вічній боротьбі,
А що за тим –
відомо лише Богу…[/b]
24.12.2018,
Кельн, ФНР
[/i]
[b]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818803
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 28.12.2018
[i]Всіх своїх друзів і поетів
Віітаю з Новим роком, що
бреде до нас, продираючись
через лісову гущавину і замети…
Під ялинку кладу свої «мудрагелики»
як жартівливі, але корисні побажання…
[b]ВСІМ ПОЕТАМ [/b] –
класикам і… не дуже!
[youtube]https://youtu.be/7zQH_fw6gpQ[/youtube]
[i][b][color="#0c6d80"]Поети – «законники» слова,
cкажу вам, читачу… Якраз –
коли є ідея, і мова…
І рими, і ритм – про запас.
Ідея приходить зненацька –
шукай трібні образи! Дій!
Вагань тут не треба багацько:
фантазія – творчості вій*!
Не треба віршів про погоду –
вивчаю щоденно прогноз!
Й газетярський стиль – не в угоду:
пощо бредослівний пронос?..
А ще: нецікаві присвяти,
який би не був ювілей –
це там, у компаніях м’ятих
розхлюпуйте мід і єлей…
Іще одна річ делікатна
хвилює ло скону мене…
Бо то вже є тема «відкатна»,
що кожного з нас не мине...
Усе, що додумано, зайве:
поетова річ** - як оргазм!
Ловіть словотворення кайфи:
канони тут –
сущий маразм!
В ходу – поетичні дуелі:
вони нам загострюють зір…
Вода мов джерельна із гір –
премудрі Хайяма газелі
(по праву гордиться ним Схід) –
цінніші оракулів від...
Такі ось мої мудрагелі,
немов солов’я "дикі" трелі…
[/color][/b]
27.12.2018,
Kln,BRD-рія
_________
*Тут – як магічна сила майстерності
**Позиція. поведінка, діяння.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819160
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 27.12.2018
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.12.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б.Попова
Знов летить пухнастий сніг,
всім нам падає до ніг.
Дуже раді ми зимі.
Є в нас лижі й ковзани.
Віхола співає... Землю замітає.(2р.)
Йшла зима через поля,
веселилася земля.
В білій ковдрі пуховій,
буде добре спати їй.
Віхола співає... Землю замітає.(2р.)
Йшла зима через лісок,
розсипала там сніжок.
Всі ялиночки й дубки
мають шапочки легкі.
Віхола співає... Землю замітає.(2р.)
Вже під льодом річка й став,
бо сніжок і тут кружляв.
Будуть спати до весни
і солодкі бачить сни.
Віхола співає... Землю замітає.(2р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817101
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
[color="#ff0000"]Як вдягнути українку…
Наче квіточку барвінку.
Білу, наче сніг, [b]сорочку[/b],
Вишивану у садочку.
Ваблять квітами рукава,
(Вишивання – добра справа).
[b]Плахта[/b] гарна і картата,
(Україна - цим багата).
Всіх чарують [b]фартушки[/b],
І червоні [b]чобітки[/b].
А [b]намисто[/b] із калини,
Мерехтить, немов перлини.
Пишний прикраша [b]вінок[/b],
Маків-цвіт, і руж пучок.
Синя [b]стрічка[/b] у волоссі,
Як волошка у колоссі.
Чи є ж твердження мудріші:
Українки – найгарніші!!![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816582
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
В цей день зимовий, скажу – Привіт
Шановні друзі! Я всіх люблю
І Боженьку за вас молю
Хай дасть здоров`я й шматок щастя!
Перебороти нам удасться
Всі негаразди! Хай відійде
Війна гібридна! І мир прийде!
Принесе радість у хатину
Життя любімо й Україну!
Зима сувора…Змінити
Зима сувора. То ж навмисно,
Прийшла так рано, нас всіх страшить,
Принесла холод і в намисто,
Вдягла дерева. Зникла блакить.
Повсюди сипле чари білі,
Пір`їнки, пух, у снігу стежки,
Завіє вітер, несе хвилі,
Сріблі і златі, я залюбки,
Порину з ними в казковий світ,
На серці тепло, хоч лід іскрить,
Ловлю очима блистівок цвіт,
Душа радіє… щаслива мить.
О2.12.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816030
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Велюр сніжинок простеляє вміло грудень.
Вдихаємо парфум холодної зими.
І знову ми у коливаннях амплітуди
Від білого сніжку до темної сурми.
Висять у небі смутку сіропінні хмари,
Мов жмуток мовчазних терпінь прадавніх хвиль.
Коли ж розсіються оманні хитрі чари,
І розплескається гряда німих безсиль?
По білому снігу ганяє чорна ґа́ва,
Спіткається у білизні і чистоті.
Скоріш весною таємниць прийде розгадка.
Людської правди бережімо гарт і тік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815915
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
[i]Зима,
вона і є
ЗИМА...
Як даність...
Але ж......... [/i]
[youtube]https://youtu.be/CPBxYLaJOrs[/youtube]
[i][b][color="#06646e"]Зима скувала чаяння і думи,
і вибору нема у човганні віків:
понабивали люттю свої суми
ті товстосуми від чоловіків…
Адмінресурс свій шле пора негожа
у вибір судеб, ходини планет…
А де ж твоє святе свавілля, Боже,
щоб дати світу інший
– правий –
лет?
Усе живе, усе – по горизонти –
скував наразі невловимий лід…
Шаблюку нам би вітрюгана-гонти,
залізти щоб габу льодову під!..
Та Божим словом Лід свої ракети
«освячує», що мають не весну
за ціль – тримають парапети
зими всесвітньої…
І на кону –
отой в природі Гай-світопорядок,
що душі наші змерзлі холодить…
Дай сили нам, о Боже, щоб із Аду
звільнить весну...
А з нею –
й квітну мить.[/color]
[/b]
1.12. 2018
Світлина автора, а Шопен – ні, але...
звучить в суголоссі з мелодикою вірша[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815895
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
***пісня***
Світе!
Ти коливаєшся завжди.
І напрямків, куди іти
Тобі довіку не знайти,
Світе...
Світлий!
Від складнощів до простоти
У самозреченні пройти,
Не розуміючи, що ти
Світлий...
---приспів---
Та є двуєдності порив...
Тебе богинею створив
Мені Всевишній, диво з див...
АVЕ!
І нам удвох творити світ,
І Божі милості молить,
І все загадане здійснить!..
АМЕN!
.............................................
Вільний
Неволі волю віддавав,
У смутку очі відкривав,
Неначе радістю палав,
Вільний...
Пильно
Хтось стежив, щоб отак ішло,
І світ затьмарило крило...
Та ока фіксувало скло
Пильно,
---приспів---
Що є двуєдності порив...
Тебе богинею створив
Мені Всевишній, диво з див...
AVE!
І нам удвох творити світ,
І Божі милості молить,
І все загадане здійснить!..
АМЕN!
..........................................
Світла!
Ти віддзеркалення мене
І доля нас не омине.
Ти Пенелопа, я Еней,
Світла!
Світом
Блукаю я, чекаєш ти,
І нам у темряві іти
Аби кохання освятить
Світлом
---приспів---
Бо є двуєдності порив...
Тебе богинею створив
Мені Всевишній, диво з див...
АVЕ!
І нам удвох творити світ,
І Божі милості молить,
І все загадане здійснить!..
АМЕN!
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118112909832
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815696
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Смикає осінь з хмарин павутини,
Кидає їх у задуму просторів.
Вкутала землю в шовкову хустину:
Поле і сад, і далеку діброву.
Ледве проб’ється промінчик безсилий,
Ніжним цілунком пробудить зітхання.
Немолодий дощ, а все ж легкокрило
Густо озветься сльотавим ячанням.
Чубом розхитує сум яворина,
Змерзли над ставом старі верболози.
Молодість бачить у снах сокорина,
Клени й тополі стоять, мовби бонзи.
Листя шерхоче німими вустами,
Жаром любові, теплом підвечір’я.
Полум’я спогадів лишиться з нами,
Як лебедино світ вкриється пір’ям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815587
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]
Пусті слова не йдуть від серця,
Не хоче слухать їх душа.
Вони, як висохле джерельце,
Вони не варті і гроша.
Вони не можуть заспокоїть,
Від них лиш холодом несе.
Вони наснагою не поять,
Неначе сніг в лице січе.
Вони у холод не зігріють,
У спрагу - не ковток води.
Лиш безнадією засіють.
І мають присмак лободи.
Слова казати треба так,
Що їм без сумніву повірять,
Щоб з вуст злітали, ніби птах.
Таким словам могли позаздрить.
Заб"ється серце, як шалене,
Відчувши щирість таких слів.
На смак - не яблуко зелене,
А ніби персик, що поспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814975
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Не приміряю мантії Поета,
Лиш пошанівок слову віддаю.
Небавом кануть вірші мої в Лету,
Котрими просто нині я живу.
Я й не торкаюсь мантії Поета,
Щоб не лишався пальців моїх слід,
Бо слово справжнє свіже й у заґратах,
Ще й здужає гранітний моноліт.
Пишу я вірші простосердні, щирі.
Мов квіти сонце, пещу їх всякчас.
Як зникнуть безвість у клекітнім вирі-
Здихне вгорі з полегшенням Парнас.
Не одягаю мантії Поета,
Лиш пошані́вок слову віддаю.
Я лірі правом вірного фаната
Хвалу, як вмію, чесно воздаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814880
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Запахло в хаті знов Різдвом -
Різдвом із снігом - вічним снігом,
Була мені святим гніздом -
Моім життям - дитячим сміхом.
Все ніби вчора... та куди
Поділись ті роки блаженства?
За обрій всілись назавжди -
В нім подались у вирій серця.
У вирій раю, та у нім
Знов двері рипнули до хати,
У моїм задумі німім,
Дитям в колисці ляжу спати.
Відчую ласку та тепло...
Матусі руки на голівці:
- Ох, як давно це все було!
Думки заплутались, мов вівці.
На лаву сяду у кутку:
Все ж та ряднина - купа років,
На повні груди зачерпну
Знов рідний запах... тишу кроків.
Виймає мама хліб з печі -
До смерті буду пам’ятати,
Той смак його, та калачі -
Вернути б все на мить до хати.
Ту дивну струцлю* на столі,
На світлім вишитім обрусі -
Мій вічний рай на цій землі
І я у нім - в святій спокусі.
Стара макітра й макогін
Благають меду й жменю маку -
В душі відчула знову дзвін
І смак кутІ і запах злаку.
Та все розплило, мов міраж:
Роки приспали у хатині.
Життя вирішує за нас,
Лишивши спогад, світлий, нині...
Струцля - плетений солодкий хліб, посипаний маком , який все Різдво лежав на столі. Після свят його розмочували в парному молоці і смакували.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814580
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
[i]Сокровенне...
стривожене,
та не стриножене...
[i][/i][/i]
[youtube]https://youtu.be/cVGSjxoolCA[/youtube]
[i][b][color="#cf0808"]блукаєм, блукальці,
та все – манівцями:
намотуєм п’яльці –
живем до нестями
блукаємо вирвами
і виєм вовками –
ні в що вже не віримо
свято... роками
було б не так страшно,
аби йшли по колу
а то по спіралі –
не прийдем ніко́ли:
бредем по дорозі,
до рвоти обридлій,
в кошари на розі,
вготовані бидлу
шляхи наші хибні
прямують в нікуди,
та проби потрібні –
довкола ж бо люди!
ватаг* – явний покруч,
глава – що капуста,
а ті, хто... упоруч –
що ґерґелі тлусті**
о квапний блукарю,
не квапся до згуби,
теліжась в отарі,
твоя ж бо рахуба***:
мужі звіроликі –
мізка́ми задублі –
опудала дикі,
собою загублі...
[/color][/b]
18.11.2018
_________
* провідник, вождь..
** жирні та нечуйні до потреб громади.
*** тут причина, привід.
[b]Примітка[/b]: Дієприкметник «загублений» автор
вживає тут у активній формі, подібно до «загиблий»,
підкреслюючи цим можливість «самозагублення»,
надавши слову нового семантичного значення.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814321
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 20.11.2018
[i]Нашій...
Рідненькій!... [/i]
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]
[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська мова – не лише для кухні,
Вона – у серці… і глибинах знань
О, скільки ворогів її оглухло!
О,скільки в душах мук, розчарувань!
Вона усотана дитям від мами
Разом з грудним, цілющим молоком…
Вона – як материнське оригамі:
Її з душі не виб’єш… й молотком!
Вкраїнська і санскрит – немов близнята –
Родились враз… І не в багні боліт…
З вершечків вітровію зняті,
Щоб в майбуття втокмити свій політ!
Санскрит як закарваш* для індуїзму
Втонув у фіміамній млі церков,
Вкраїнська ж – войовнича, як залізна –
Звільнялась від кайданок і оков!
Козацький дух підтримувався мовно
Із уст Нечая і Залізняка,
Як ворогів – «братів» своїх некрових –
Із Рошу** гнали... Мова ось така!
За неї йшли в атаку бандері́вці,
Вмирали Йвани в Другу світову…
В історії, на траунійій доріжці
Тлумила біль й вощила тятиву!
Не вмерла мова в карцерах “гестапо”,
Як помирав за неї гордий Стус.
Борців за правду гнали по етапу –
Та зради мові не було спокус…
В часи нові за матернім*** інстинктом
Ділили нас на рідних і чужих,
Щоб досягти покори в “сиротинці”,
У душах мас плекали мовний “жмих”. .
Та не вдалося їм… Уже й не вдасться
Із мовних чвар влаштовувать жнива!
Всім нечестивцям, котрі прагнуть власті:
“Та мова є!
Відроджена!
Жива!”
Й державна вже – далеко не на кухні,
Вона – в прицілі лінгвістичних знань.
О, скільки ворогів рідненької потухло!
О, скільки гріховин!
І –
покаянь!.. [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг, чохол, кобура.
**Русь в окремих джерелах часів Середньовіччя.
***Тут в значенні "матерня", рідна мова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Вишивала вишиванку мати сину.
«Хай хранить цей оберіг мою дитину!»
Всю любов до сина, що у серці мала,
Візерунком щедро на сорочку клала.
Вишивала вишиванку сину мати –
В ній дорога, що веде у рідну хату,
Цвіт калини, неба синь, палке бажання
Внучків любих в домі чути щебетання.
Вишивала, вишивала,
Вишивала мати вишиванку.
Вишивала мати сину вишиванку,
Шила звечора, бувало і до ранку –
На любов, на щастя й долю вишивала…
А синочка в небуття війна забрала!
Вишивала вишиванку, вишивала…
У сорочечку біленьку сина вбрала –
Кольори враз на сорочці почорніли…
Вишивала мати сину для могили!
Вишивала, вишивала,
Вишивала мати вишиванку…
П Р О Г Р А Ш
Вишиванки мами будуть вишивати,
Щастя й долю дітям у небес благати.
І прийде, настане, вірю, світла днина – 2 рази.
Заживе щасливо рідна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814102
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Пригадалось дитинство моє далеке,
Де бабуся водила казками.
Де летіло життя на крилі лелеки,
І блукали мрії степами.
Провінційне місто, душі криниця,
Українська в садочку, і школі.
Далі в інші міста ми їхали вчиться,
І чомусь на російській мові…
Пам’ятаю, як там за рідне слово
Селюками часто вважали.
Не в чужій державі дідівську мову,
В Україні у нас зневажали.
І тому глузувань щоб не чути, образ
«Какать» - «штокать» і ми починали,
І мутнів української чистий алмаз.
Робим правильно – так гадали.
Лиш тепер розумію, що з ранніх літ
Убивали наше коріння.
Сотню років уперто північний сусід
Сіяв в душі холодне каміння.
Ми росли, невідали скільки бід
Нам приніс той що звали брат.
І мільйонами знищено наший рід,
Усміхаючись в очі кат…
Лютим голодом нас у тридцятих морив,
У катівнях гноїв, таборах.
ЛИШ ЗА ТЕ, ЩО НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ ТИ ЖИВ
Мій народе, мій вільний птах!
За любов до Вкраїни, свободи дух
Через жорна пройшов тортур.
Долю нашу вершив всерадянський «друг»
Внук ординця москаль – самодур…
Тісно стиснув в смертельні обійми свої,
Та й тепер відпускать не бажа.
Знов біду розсіває на нашій землі,
Глузду вже перетнута межа.
Скільки нас українців в могили лягло,
Скільки просто вбито за мову?!
Навіть зараз розтоптуєм слова зело.
Просто байдуже більшості знову….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813750
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 14.11.2018
Нічого немає у світі
Миліше за мову мою.
Я бачу в квітучому цвіті
Українську, свою, чарівну.
Проймалася нею з дитинства,
Вбирала з грудним молоком,
Вслухалась в чарівність таїнства
Як вишні цвіли за вікном,
Як слухала спів солов’їний,
Хрущів, що гули у садку.
Збирала казкові перлини
З веселки, що йшла у вінку.
Цю мову – бездонну криницю,
У серці своїм зберегла.
Вона як цілюща водиця,
Як спраглий ковток з джерела.
Тож пиймо її і черпаймо,
Даруймо навколо усім,
Збагачуймо і очищаймо,
Плекаймо її й бережім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813765
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018
[b][i][color="#1007bd"][color="#a1082c"]В[/color] душі за присмаком полин,
[color="#a1082c"]Р[/color]озлуки біль від розставання.
[color="#a1082c"]Я[/color] би спинила часу плин,
[color="#a1082c"]Т[/color]а замість цього лиш зітхання.
[color="#a1082c"]У[/color] даль не пройдених доріг
[color="#a1082c"]Й[/color]тимемо далі та не разом.
[color="#a1082c"]В[/color] тім біль, що НАС ти не зберіг
[color="#a1082c"]І[/color] прохолодою образив.
[color="#a1082c"]Д[/color]есь серед лютих холодів,
[color="#a1082c"]Д[/color]есь поміж перших заметілей
[color="#a1082c"]У[/color]явно не знайти слідів
[color="#a1082c"]М[/color]оїх болючих перевтілень.
[color="#a1082c"]Г[/color]учніше грому тиша знов
[color="#a1082c"]І[/color] лист з дощем злітає долі...
[color="#a1082c"]Р[/color]озплата смутком за любов,
[color="#b01313"]К[/color]оли все тьмяне мимоволі.
[color="#a1082c"]О[/color]дначе, можеш ти спасти,
[color="#a1082c"]О[/color]дин лиш ти...отой ... тодішній.
[color="#a1082c"]С[/color]палив між нами ти мости
[color="#a1082c"]І[/color] зникло все, як сніг торішній.
[color="#a1082c"]Н[/color]а серці мряка і.... дощі,
[color="#a1082c"]Н[/color]евже нічого з цим не вдію?
[color="#a1082c"]І[/color] лише віра у душі
[color="#a1082c"]Х[/color]оває сум мій за надію.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813742
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 14.11.2018
Бринить джерельною водою мова,
Бо чисті животворні слів краплини.
Не зраджуйте духовній цій основі,
Вона бере початок із родини.
З дитячої колиски, з пісні мами,
Із батьківської мудрої науки.
В ній волелюбного народу тяма,
І гідність, що пройшла крізь лихо й муки.
У душу нації хай ллється мова -
Велична, неповторна, серцю рідна.
То ж бережіть те джерело з любов'ю,
Єднайтесь словом українським плідно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813693
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
В руці агати роглядала,
А дощ шмагав з усіх сторін...
Ти підійшла і обійняла,
Поклала дрова у камін...
В твоїх обіймах заховалась,
Змастила тіло ейфорія,
Ти знов прийшла й не привіталась,
Моя Осіння Ностальгія...
В душі моїй удвох блукали,
Кидали дрова у вогонь,
А дні - мов камінці, спадали,
З моїх розімкнутих долонь...
Свій погляд в небо підійняла,
Скінчився дощ давним-давно,
А я з проектором стояла,
Крутила спогадів кіно.
До пережитого торкалась,
Тверділа кварцова надія...
Ти знов пішла й не попрощалась,-
Моя Осіння Ностальгія...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813149
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Тікає час, немов пісок крізь пальці,
Пливе водою в сіре небуття,
І вишиває знов життя на п’яльцях
Людини шлях: падінь її й звитяг.
Тікає час щоднини, щогодини,
Коротшає й мого вже тінь хреста,
Та так уже влаштована людина:
Тримати душі завжди молодими,
Хоча і внуків кілька підроста.
6.07. 2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813117
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.11.2018
[i]"[color="#f04d0c"]Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон
не має сили і перебуває під чиєюсь владою....
Там же, де закон – владика над правителями,
а вони – його раби, я вбачаю порятунок держави
і всіх благ, які можуть дарувати нам тільки боги[/color]".
[b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В стагнаціях кровить вся Україна,
І мається печалями народ…
Чи ждав хоч хтось такої ось руїни?
Чи вартий він таких ось “нагород”?!
Та все ж не скаже жоден з президентів,
Що був він нікудишній президент…
На ску́зу* ж, мов, – «не мали прецедентів»
Лиш має право... двієчник-студент.
Один – продав за безцінь наше «Бласко»
Й створив такий, як «маємо ми», Крим,
Між крапельок, як по дорозі ласка,
Шмигнув в кущі безславно, невреди́м…
А той – раз-президентський строк учився
І ва́йкав** ще: «що строїть – підкажіть!»,
А люд чекав рішучості і чину…
Натомість – торг: з сусідами як жить...
Бідак-бджоляр – мав гендерні проблеми –
У боротьбі із «леді Ю» застряг…
Хоч не було там жодної дилеми:
ЄеС-НАТО́ – не тонучий «Варяг»!
Йому Майдан вручив гетьма́н-клейноди
Й важку гетьма́нську кормчу булаву….
Та вийшов, певно, скоро в нього з моди
Козацький дух! – Ослабив тятиву.
Й рецидивісту-зеку на поталу,
Що коїв як хозарський резидент,
Віддав казну, і військо… Промотали...
Кому такий потрібен президент?!
А цей, що фе́йково стрибнув в бульдозер,
Що Україну нищить квапно вщент?..
Брехні й прожектів лиш підносить дози...
Десь
забаривсь
народний
президент!
Та чи знайдеться «свій» в країні хлопець?!
Де Голя, Піночетенка найнять?
А то "ввійде" якийсь заморський OPEZ***,
А з ним на та́нку (в гості) й «…-она мать»![/color]
[/color][/b]
07.11.2018
_________
*Оправдання.
**Нарікав.
***Образ, що втілює інтервента: автор ще
пам’ятає з війни німецького коменданта селища
Дігтярі, що на Чернігівщині, під цим іменем.
Загинув від партизанської кулі і похоронений
ма місцевому ринку під вербою. Пам’ятник, звісно,
відсутній…Печально, та повчально...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 09.11.2018
Встану разом з сонцем,
Вийду в поле ранком,
Задивлюся на яри й ліси.
Пригорнуся серцем,
Разом із світанком
Я нап»юсь казкової краси.
Малиново висне
Над селом серпанок,
І лягає ніжно на траву.
Як росиця блисне,
І зустріне ранок,
Від цих барв очей не відірву
Стежечка звернула
Прямо до криниці,
Де зірки ночами воду п»ють.
Я і не збагнула,
Чом роки – жар -птиці
Молодість вернути не дають.
06.11.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812879
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018
Комусь для щастя неба лиш ковток,
Комусь мажорство, влада, шик і блиск.
Хтось просить в Бога долю, хтось в зірок.
Для когось дружба вигоди лиш зиск…
Одні несуть любові в світ зерно,
А хтось лиш зло, біду і чорноту.
Для когось крила, а комусь ярмо,
Хтось правду сіє, інший марноту.
І хоч одні дороги всіх ведуть,
Кінцева ціль у кожного своя.
По різномо ми бачим щастя суть,
Хтось в ночі мороці, а хтось у сяйві дня….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812873
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 07.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DQq4GG1qs0
[/youtube]
Далось взнаки оце вікно,
До нього тягне, як магнітом.
Про що нагадує воно?
Чомусь згадала я про літо.
Надворі осінь, та забула,
Вдивляюсь пильно у вікно..
Якусь мелодію почула.
Згадала: чула десь давно.
Там вітер проситься у гості,
Гойдає штори раз - по - раз.
За тим вікном усе так просто.
Ледь чую я уривки фраз.
А потім тиша, якийсь спокій,
Мабуть, смакують там вино,
І в ноті цій такій високій,
Стелилось щастя, як руно..
Мабуть, трималися за руки..
О щастя! Ти не підведи.
Не доведи їх до розлуки...
Залишся з ними назавжди...
В чуже я щастя заглядаю..
Та, ні, не заздрю... Просто так.
Моє десь теж іще літає,
Та я діждусь його, однак...
-----------------------------
( Третій вірш про вікно) ))
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791745
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762789
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812636
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
Не чекай мене навіть,
Не мішай мою пам'ять
Із майбутнім, ні треба.
Мені вистачить неба.
Не цілуй мене в вІршах.
Я насправді найгірша.
Настрій зранку холодний.
Плаче вітер голодний.
Я не буду писати.
Час тебе забувати
І без зустрічі... Віриш?
Ти себе сам ще дуриш.
Все пройшло... Посміхаюсь.
Я тому причащаюсь,
Що і з Богом спілкуюсь.
Молитвами лікуюсь....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811987
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]
Я так боюся слів, які мовчать.
Не знаю, що в душі своїй ховаєш.
Не краще їх тобі мені сказать?
Ти, певно, лиш один все добре знаєш.
Нехай вони не ті, яких чекала,
Нехай у них вже буде інший зміст.
До цього дуже довго я звикала.
Та все ж сказати треба мати хист.
Не бійся їх, вони ж у серці грілись
І час такий, що маєш прокричать.
А час іде... Невже і застарілись?
А, може, хтось втомився їх чекать.
Слова, буває, вилетять птахами,
Дістануть душі до самого дна.
Як боляче чекати їх роками,
І може впасти їм тоді ціна.
Як слів багато різнокольорових,
Вони не мають серця, ні душі.
А як життя змінити все ж готові,
Якщо ж вони, звичайно, не чужі.
Тож не тримайте слів своїх в ярмі..
Відкрийте їм свої залізні грати.
І станете щасливими й самі:
Не буде вже тоді когось втрачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811991
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 31.10.2018
[i]Без слів. Аналізуючи пресу…
[b][color="#065c6b"]
Святе письмо – Свята і віра…
Вона до Бога нас веде.
Та позолочена порфіра
Отців лукавить деінде…
Бувають дні і роки спитку:
Екзамен той здають не всі –
Сумління й сором не у вжитку...
Було так здавна на Русі.
"Отцям" дорожча «честь мундира»,
Але не правдонька свята.
Й підкупність там, а не офіра –
Вся суть гидливого кота.
І дишуть душі святотатством
В святенників* від сатани,
Як в церкву, ряджену у штатське,
Сують єфрейторські штани.
Підмога їм – колаборанти,
Що заробляють грішний гріш.
Бо не Венери й не Атланти –
Вони…. котів паскудних гірш!
І преться в Рашку Ані Лорак,
З собою тягне Лободу…
І де їм знать, що той вже ворог,
Який родинну пне ходу?
Такі людці, хоч з виду гарні, –
Laйно «кремлевских мудрецов»…
...А втім, наразі в буцигарнях
Мруть свято Балух і Сенцов... [/color][/b]
1.09.2018
________
*Святенник - удавано-побожна,
лицемірно-праведна людина
(СУМ, т.8, 1970-1980)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805309
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 30.10.2018
...[iРецензентам..
трохи езотерики та...
ірреальності... [/i]
[youtube]https://youtu.be/DpD40iY9pVk[/youtube]
[b][color="#5f0882"][i]Буває –
ми викреслюєм
з життя свою людину,
забувши,
що і нас…
в свій час…
враз…
викреслить життя…
Запалюймо
сердець живу і благосну лучину,
що не веде до
руйнівного гніву
й забуття….
Ми ігноруємо –
буває –
іншу думку й долю,
що розійшлася з нашою
в концепції життя…
Та не швидкуйте…
убирати недозріле поле,
щоб не зірвать своє –
хай запізніле – каяття.
То ж бережімо…
кимось в серці
нам
нагріте місце:
коли в своєму –
із краплин злоби –
замерзне лід,
й остудить обсіч нас ота
незаперечність істин,
воно було б як скит,
що не замів
блукальця слід...[/i]
[/color][/b]
28,10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811712
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Душа поета відчуває
Усі життєві перешкоди,
Вона тонка, як лист осоки,
Вона ж така, як сонце сходить!
Душа поета дуже ніжна,
Її так легко осквернити,
Вона, як аркуш білосніжний,
Що родить рясно первоцвіти.
Її ж усю не зрозумієш,
Її глибин не почитаєш,
Її висот не усвідомиш,
Якщо Пегаса не сідлаєш.
Тому поетам в житті важко,
Бо перше було в світі — Слово,
Вони навчилися любити,
Бо їх поезія від Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811217
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 25.10.2018
Епіфора (грецьк. epiphora — перенесення, повторення) — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукосполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі. Вживається задля увиразнення художнього мовлення. Особливого смислового значення Е. набуває у поєднанні з анафорою:
— У тебе задовгі руки, — сказав Прокруст,
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе завелика голова, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий…
(Надія Кир’ян).
«...Вернітеся!» — «Не вернуться! —
Заграло, сказало
Синє море. — Не вернуться,
Навіки пропали!» (Тарас Шевченко, "До Основ'яненка")
Стилістичний прийом повтору одних і тих самих звуків у кінці суміжних слів у поетичних рядках (рима) є за своєю суттю граматичною епіфорою:
За роком рік, за століттям століття…
Що ж обурюється чоловік,
Цей злак земної!…
(Ф. В. Тютчев)
Наведемо також яскравий приклад використання лексичної епіфори – повторення в кінці рядка одного й того ж слова:
Сили дано мені долею,
Удача дана мені долею,
І невдача — долею;
Все в світі звершується долею.
(М. Гаспаров)
Наведемо вірші Сергія Островова як приклад риторичної епіфори.
Перше слово дитина сказала:
– Мама!
Виріс. Солдатом прийшов на вокзал.
– Мама!
Ось в атаці на димну землю впав.
– Мама!
Встав. І пішов. І губами до життя припав.
–Мама!
Епіфора – не бідніша, а більш делікатна, ніж анафора. Вона вимагає навколо себе особливої уваги, адже породила ряд класично впорядкованих твердих форм: тріолетів, секстин, ронделів…
Суцільна епіфора має місце в народному епосі, а також у віршиках для засвоєння малюками нових слів. Зловживати такими стилістичними фігурами небажано. Їх треба використовувати як прикрасу для корони вірша.
У поетичному творі Е. часто зливаються з римою, зокрема в ліриці народів Сходу (газель).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811171
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_UWYz_EPeYE[/youtube]
Холодний вечір дощовий.
Почула: рипнули десь двері.
Невже це знову буревій,
Знов безпорядок в атмосфері?
Сумне зітхання край дверей,
Відчула легкі чиїсь кроки.
Чи хтось несе мені вістей?
І з чим ще матиму мороки?
З ноги на ногу ледь ступа.
Холодне, майже задубіле,
(А дощ сильніше накрапа)
І щось таке воно несміле..
Незваний гість.. Чиє ж це щастя,
Посмів хто вигнати надвір?
Чи заспокоїти удасться
Цій долі злій наперекір?
А в домі цім і лад, і спокій.
Душа у щасті не болить.
А як скитальцю одинокім?
Нагріть і жити залишить?
Дивлюсь за двері - там нікого.
Залишим ми тебе у хаті.
Проходь, зігрієшся небого.
Бо щастя не бува багато...
Хай щастя ллється через край!
Життя наповнить хай по вінця!
Тримай його, не проганяй,
Бо хтось ним зможе спокуситься..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811157
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Вже павутинки бабиного літа
в полон піймали радість і печаль.
Органзою легкою оповита
на сході сонця туманіє даль,
мов сни переглядає легкотілі,
сховавшись в нерозвіяних димах...
Жар-птиця-Осінь в двір мій прилетіла,
розмалювала пурпуром сума́х*.
Веселкою всміхнулося подвір'я,
засяяв кущ - очей не відвести,
немов птахи, порозпускавши пір'я,
на сонці гріють крила і хвости.
Чарує Осінь, мов казкова фея,
художниця декору, майстер див.
Витягує із скринь такі трофеї,
щоб кожен вразив, душу розбудив.
Та, збуривши емоції, навшпиньки,
тихцем піде красуня...
Жаль... Як жаль!
І тиснуть горло срібні павутинки,
в клубок з'єднавши радість і печаль.
*сума́х - декоративна рослина.
Світлина автора. Сумах.
23.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811051
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Лиши меня рамок и граней,
Запретов, оков, предрассудков,
Открой во мне тайну желаний,
Рисуй горизонт для поступков.
Веди меня нежно за руку,
Вмиг стану беспечной, строптивой,
Свободной, желанной и властной,
Я буду с тобою счастливой.
Коснись меня нежно словами,
И наши желанья сольются,
Пусть даже полеты фантазий,
Заставят тебя улыбнуться.
Подумаешь: что же такого,
В мозгах моих может твориться?
Чтоб так вот на расстоянии...
Тобою сполна вдохновиться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811115
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Коли учитель віддає знання дитині?
Дрібними крихтами пояснює щоденно,
Наповнює, мов чашу по краплині,
Спокійно, зрозуміло і натхненно.
Хвилюється, нюанси не забути,
Плекає чашу знань, як ту зіницю,
Немовби, це найбільший скарб у світі,
Що розгадає всяку таємницю.
Задумливо і мудро научає,
Дає поради, дружні настанови:
Знання - цінніше, всякого багатства,
Матеріальних благ, а чи обнови.
Та різні учні, різно все сприймають,
Цінує хтось, а інший зневажає,
Тому що, (так буває), крім обгортки,
Душевних якостей всередині немає.
Хтось чашу знань безглуздо розплескає,
Комусь продасть, а інший десь забуде,
І дуже-дуже гірко усвідомить,
Що з мрії результату вже не буде…
P.S. А вчитель знов дає знання дитині,
Все пояснити хоче чітко й гарно,
І знову вірить що його робота,
Хоч цього разу та не пройде марно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811113
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Нині світ такий настав, жи всі в інтернеті:
У Фейсбуці всі сидят, ставліт всі портрети.
Хто який, як сі ю вдав, як го юш зробили,
То такого на той світ родичі вродили.
І но Стефко до роботи... лізу до пудевка,
Всьо включаю я у сіть, відкриваю дверка.
Вчора Зоська приходила - тута всьо юш знає,
Стара діва, трохи сива... кавалєра має.
Зачала ми повідати історію свою:
Каже - жи їх в інтернеті, як на купі гною.
До вибОру, до кольОру- як гною на купі,
А я маю свого Стефка, а їх маю в дупі.
Але просят хлопи в друзі... ріжні генерали:
А де ваші є баби? Чого сі так всрали?
Іден день якесь прийшло без ідноі знимки,
Я го стала блокувати, а вно чось не зникне.
Написала му листа, шо від мене хоче?
А вно квіти висилає, свічки серед ночи.
Пише жи сі му я «нравлю», жи мі дуже хоче,
День і ніч би сі дивив в мої карі очі.
Жи красівий, сексапільний, з усім причандальом
І жи буду коло нього юш великов кральов.
Я му кажу: - Вишли знимку, най ті з обсервую...
Зачекай но, вражий сину, я ті нагодую.
Вислало... мало м не вслабла, дих ми так заперло -
Як по світі воно ходит, жи іще не вмерло.
Наче хлоп... а наче жаба, чи якась холєра,
Та мій Стефко проти нього годить сі на мера.
Хоч три кляси закінчив і три коридори,
Господарка вся при нім, ще щоночи воре.
Так їм скоро виключала то своє пудевко,
Би сі спритало з очей туто страшне терко.
Наші хлопи, як соколи - рівних їм немає,
Як не зворе юш глибоко, то бодай скопає...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811086
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 24.10.2018
Бачиш, мамо, знов летять журавлі,
У твою недоспівану осінь,
Не торкають крильми до землі,
Лиш тобою заквітчують просинь.
Чуєш, мамо, знов стигнуть дощі
І падуть на твоі, люба, ранки,
Припаду я до тої землі,
Де твої багряніли світанки.
Глянь у даль, де зоріє вже мить,
З висоти журавлиного злету,
У обіймах, хай душа защемить
І сльоза доторкає сонету.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811014
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018
[i]Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне.
У вишиванках наші древні пращури різними кольорами та
візерунками волею мудрого Грааля зашифровували добру
долю - щастя, радість, любов, багатство. Матері вишивали
сорочки дітям, аби їх майбутнє було світлим та радісним.
А кожна з дівчат мала вишити сорочку своєму нареченому,
щоб подружнє життя видалось щасливим та безтурботним...
Але... Про все інше - нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину здавна вабили прикраси…
І одягались чепко – як годиться,
Та не гнівили й спраглого Пегаса:
Давали з рук джерельної водиці….
І так було від ро́див і до згину –
Буття своє барвисто гаптували…
Бо вишивка – це роду берегиня
Й рунічна мова мудрого Грааля.
А зараз що?.. Державні кар’єристи
Квітчають барвами сумління й лиця…
Поети ж куплені й семі-лінгвісти
За гріш розписують діла їх ниці!
І множаться в країні «вишиванці»,
А ще хутчіш – «артисти-гопаківці»…
Й кують свавільно душ залізні ланці,
Каляючи* свобідних бандерівців…
І наряджають розум "в шаровари",
А тіло – "у гаптовані жупани",
Маскуючи нечувані кошмари,
Що творять "при дворі" пани і пані.
То ж схороніть як символ одежину.
Примі́ряйте в свята і натщесерце…
І слів святих не кидайте у спину –
Нехай блукар знайде своє озерце!
Бо десь у надрах копиться фасола…**
Чи нам не схоронити «вишиванців»
Нащадкам нашим… у консервній банці,
Як оселедців
пряного
посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018
_________
*Каляти - ганити.
**Фасола - журба.
[b]Примітка. [/b]В цьому вірші автор ризикнув
подати слово "вишиванці" у називному відмінку
множини, а не в давальному однини, що надало
йому нового значення. Такий неологізм, на думку
автора, цілком слушний, з огляду на злободенність
теми "вишиватності" та "шароварщини"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018
Осіння панно, завуалена туманом,
З опущеними віями донизу,
Шукаєш насолоду серед хмизу
Під вихрувато-листопадним балаганом.
Ти підкрадалася тихенько, непомітно,
Заворожила небокрай красою,
Скропила прохолодною росою
Ранкове листя, і воно в дивах розквітло.
Розкішна панно, кароока господине,
Тобі пасують губи, як жоржини,
Рум’яні щічки з кетягів калини.
На літо бабине чекай — у гості лине!
13/10/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810944
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 23.10.2018
Земне буття спливає надто хутко,
експрес „Життя“ пришвидшує ходу…
Питання огортає серце смутком –
Чи мрію заповітну віднайду?
Чи стрінеться ще той, за ким скучала,
сльозу не раз зронивши у журбі?
Безсонними ночами виглядала,
зізнатися боялася собі…
І ось зустрівся, але надто пізно –
уклад, закон, обов’язки, сім’я,
а зверху Батько позидає грізно…
Ну як своє удовольнити "Я"?!.
Терзаються душею сива жінка
й закоханий у неї чоловік…
Відверто – нетипова ця картинка,
уже надворі двадцять перший вік.
Мелькають кілометри, дні, години,
а незабаром – запанує мла,
але вона жива усе ж людина,
їй хочеться хоч трішечки тепла!.
21.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810805
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018
[i]Скажи мені одне лукаве слово –
І я тоді скажу тобі,
хто – ти!
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]
[i] [b][color="#55067a"]Напевне, слово у житті щось значить...
(Слова відверті – дзеркало душі.)
Його не можеш вкрай переоначить...
Як душі,
що ховаються в кущі.
Вам скажуть: мир, і мир за всяку ціну…
(Так, нам чужа повія та – війна!)
Не вірте їм!.. Поставте краще сті́ну
Від них:
крові́... байдужа їм ціна!
Вам скажуть: ні́чого мирян ділити,
Єдиним для усіх є Господь Бог…
Остерігайтесь – інший «повелитель»
Лунає з уст
отців, мирян-небог.
Вам скажуть: не на часі рідна мова,
Важливіший за неї – свій живіт…
Одвіт ви дайте українським словом –
Як сина
неньки нашої одвіт!
На жаль, у вжитку зайд оте лукавство –
То зброя їхня, й діє як іржа…
Бо роз’їдає душі "п’ята каста",
Як зуби
«льодовитого» моржа…
Стратегія Московії пожадна:
«Єдині ми були споконвіків,
І мова в нас одна. Й одна держава…»
Слова –
не для затятих козаків!
Не кожному в країні той екзамен
Вдається скласти враз, за один мах!
Прийміть його для себе як державний...
Простий –
лиш тим,
хто порохом
пропах. [/color][/b]
18.10.2018
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810760
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
ПРОШУ
С
Л
О́
В
А
[youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA [/youtube]
[i][b][color="#055457"]Слова́, слова́… Нао́коло– слова́…
І вигуки… І ствердні... Й запитальні.
Ця правда людям, певно, не нова,
Та поміж слів підносяться сакральні.
У щасті й муці…
Слова́, на кшталт, «який», «коли», «чому»,
Даються нам у Слові як "прислівник"…
Та Слово Боже – Богу одному,
І з ним Він шле до нас своїх послів, з них
Лиш агнці – в звуці…
Не в кожного те Слово на устах –
Всевишній ділить ролі колисково.
Бо Слово те – мов віщий фенікс-птах,
Від щастя словотворення – підкова:
Слова ті ллються…
Хто чулий – серцем, дужий – по уму,
І хто з природи має добрі вуха
Та Божі заповіді ґречно слуха,
Відвіт познає –
«що?»,
«коли?»,
«чому?»…
Слова – на блюдці…
Від слів до справ – не виміряний крок…
Та той, хто цю дорогу вже протопав,
Хто вивчив Богом заданий урок –
Усім єством й умом своїм второпав
І висновку глобального дійшов:
Найголовнішим в Слові єсть Любов.[/color][/b]
5.10.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Говори українською мовою!
Не кажи, що до іншої звик,
Нам віками чужинське підсовують,
Врешті решт приліпили « язик».
Українцю, не спи, не обманюйся,
То не друзі, а справжні круки,
Що кричать: «Да какая там разніца?
Ми двє вєткі єдіной рєкі!»
А раз так, той державу ми втратимо,
Що в історії нашій було!
Є різниця: сидіти за гратами
Чи своє будувати житло?
Є різниця: пограть в толерантність і
Залишитись «хохлами» навік?
А чи зняти тавро другорядності,
Відсахнувшись від зайд і базік?
Говори українською мовою!
Не соромся своїх помилок,
Слухай вірші, пісні! Над вимовою
Допрацюєш! Зроби лише крок!
Ти відчуєш, як « інша» пручається,
Треба бій цей прийняти й пройти,
Не зважай на «какая там разніца»!
Так вертаються в рідні світи!
Знай хоч тисячу мов, та основою
Буде та, що єднає народ!
Говори українською мовою!
Говори, якщо ти патріот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810544
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Листя в вальсі осіннім кружляє-лягає,
В заколисані трави в моєму саду,
Мов забуті сторінки роману гортає
Пророкує кохання, а може біду.
ПРИСПІВ:
Хай говорять усі: осінь – це лиш розлука,
Нехай кажуть, вона – лише мить до зими,
Та для щастя – любов головна запорука,
Поринаєм в красу й в краще віримо ми.
Жовтий лист, наче птах розіпнув свої крила,
Вірить в диво - хоча вже летить до землі,
Осінь в вогкий туман старий клен оповила
Щоби спалось міцніше в холодній імлі.
ПРИСПІВ:
І заплутався час, в дивних тризвуках вітру,
Все завмерло на мить, і травиця і мох,
Вкотре осінь відкрила чарівну палітру
Малювати на щастя рушник для нас двох.
ПРИСПІВ:
16.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810427
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018
У житті чудового немало,
І існує не один закон…
Якщо в українців є ще сало,
То не зможе буть голодомор… Доброго дня, моя “поетична” сім’я. Ось уже і минула середина осені, як на мене найпрекраснішої, найчарівнішої пори року. Люблю її ще з дитинства. Хоча й важким воно було, але ж і цікавим. А ще ми з братом завжди чекали осені, тому що знали, що в цю пору мама з дідусем Яковом заріжуть кабанчика, або свинку, і буде у нас не лише м’ясо, а й сало, і ковбаски, с м а к о т а…
Цікаво, що батьківщиною сала вважають Італію. Там ще 3000 років тому почали використовувати свинячий жир, як калорійну їжу для рабів, що працювали на мармурових каменоломнях. Отож, й стало сало продуктом для бідних людей, а м’ясо діставалось багачам. Тоді ж бідняки і навчилися сало і засолювати, і коптити, запікати, варити, жарити в"ялити і зберігати на довгий час.
Нині майже кожен народ стверджує, що якраз їх сало найкраще в світі… У середньовіччі сало не лише їли, а й робили з нього свічки, і, хоч вони коптили, але світло все ж давали…
Були випадки, коли матері замість соски своїм малюкам давали зав’язане в марлію перетерте, або й пожоване сало, щоб дитя не плакало, а самі поспішали виконувати свою домашню роботу – порати господарствсто, сапати огород , чи й виконувати якусь іншу роботу.. Дитина насмоктавшись засинала. І цей не дивно, бо від сала користь велика: у салі є арахідонова кислота, яка сприяє гарному обміну речовин; крім того сало жовтогінний засіб, а ще його застосовують в токсихології, як засіб очищення організму від токсинів і радіації, і в онкологічних захворюваннях; а ще наружно при артрозах, артритах, в реалібітації після операцій і травм, при маститах, опіках… А ще сало корисне спортсменам, курцям, вагітним та кормлячим матерям. Крім того помірне застосування сала притупляє апетит і не дає можливості переїдать…
Хочу повідати читачам ще з десяток цікавих фактів про сало:
1.Сало в перекладі із старословянського “sadlo”, що означає "насаджений на
м’ясо". З часом звук "Д"випав і залишилось слово сало.
2. Сало – це жир, в складі якого є вітаміни Д, А, L і ненасичені кислоти.
3. Калорійність сала 900 – 720 ккал на масу в 100 грам, вуглеводів - 0.
4. Мусульмани та євреї не їдять сало із-за релігійних переконань.
5. Найкорисніше сало – 2,5 см. Під шкірою.
6. На Чукотці їдять тюленеве сало, по структурі і за смаком схоже на свине.
7. В СРСР члени ЦК партії їли щоденно 50 грам сала.
8. В роки громадянської війни сибіряки рятувались від набігів “червоних” і “білих”,
змазуючи салом ворота, запах сала лякав коней.
9. Раніше перед спуском судна на воду, його низ змазували салом. Теж саме робили
і з саньми, щоб вони легше ковзали.
10.Колись сало і ковбасу застосовували в якості закладок в книгах.
11.Уже винайшли і штучне сало. Це зробила команда доцента кафедри технології
харчування Сумського аграрного університету Бітюка Дмитра. Це сало
виготовляється з рослинної олії і желатину.
До речі сказать і те, що дана група створила і штучні чіпси, а ще екологічний
посуд, в якому можна випікати і зварювати різні напої.
Наше українське сало найсмачніше. Про нього існує багато цікавих влучних
висловів, анекдотів,віршів і пісень. Згадайте хоча про один куплет відомої
української жартівливої пісні:
“Як було у нас в коморі сало,
Ти пив і я пила,
Ти казав, а я носила
Сало, доки того сала не стало…"
Або інше: “Ой сало, українське сало,українцям його завжди мало”.
Або ж і анекдоти:
1. Москалі сало не їдять
Летить вуйко в літаку і їсть сало. Поруч із ним сидить москаль. Запитує: “А што
ето ви едите?” “Це сало, але ви його їсти не будете!” “Пачему?” “Бо я не дам!”
2.Квасили капусту
Хотіли з каліжанкою капусту квасити…Вже третю годину квасимо, салом
закушуємо…Капусту ще й не чіпали…
3. Вечеря казка
Українське сало з часничком + стаканчик самогону + цибулина + окраєць чорного
хліба = казка, а не вечеря…
Отож: ЇЖТЕ, ЛЮДИ, САЛО!
САЛА УСІМ УКРАЇНЦЯМ!
ГЕРОЯМ САЛА!
САЛО СУПЕР!
Все не хочу вже писать, іду їсти сало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810412
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018
«Флейта різбить собі друга свого німування…»
(Пауль Целан)
Я вирізблюю собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізблюю собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:
Чорно-білого, як усе суще,
Легкого, наче сухий ясен,
Прозорого, як малюнок
Старого китайського художника Бо
Того самого, що Лі.
Я майструю собі друзів
Друзів мовчання,
Друзів глибочезної тиші,
Якої не буває навіть в сухому колодязі,
Що виритий двома пустельниками
Закутими тягарем обітниці.
Я ставлю цих дерев’яних друзів
На шахову дошку дня і ночі,
біля дерев’яних коней, королів і солдат,
Я лишаюся серед тиші
Глухих і важких каменів,
Серед долини, де замовк навіть вітер,
Серед хижі, де давно не палили вогонь,
Де навіть книги німують.
Я обираю мовчання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810142
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Покрова! Сонце сяє, дзвонять дзвони
і лине благодать по всій землі.
В церквах лунає проповідь з амвонів,
святковий настрій в місті і селі!
Козацтва споконвічне, древнє свято,
захисника Вітчизни славний день.
Це пам’ятають майже в кожній хаті,
де не забули батьківських пісень.
Де не забули голод, лихоліття,
як прали українського снопа,
як в дні війни минулого століття
народжувалась у боях УПА.
Де й в ці часи війна іде на Сході
і гинуть кращі – Неньки білоцвіт.
Ідуть щоденно по небесних сходах,
щоб захистити український рід.
Покрово Богородиці святої,
від України горе відведи
і омофором з істини сувоїв
укрий Вітчизну нашу від біди!
14.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809898
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nrSj7yCP61Q[/youtube]
Осінній сум струшу з плечей,
І усміхнуся дню новому.
Не буду слухати речей,
Що це душі осіння втома.
Осінні примхи це - не нове
Ми піддаємось легко в лад.
Вразливим душам це - типове,
І настрій йде уже на спад.
Про щось жалієм, тихо плачем,
І вторим з сумом тим дощам.
Налаштувались так, одначе,
Бо настрій робить кожен сам.
Осінній сум - те потаємне,
Де плаче спогадом душа
І сльози ллє свої недремно.
Таку не пробуйте втішать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809782
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 13.10.2018
За... Апух-
т
і
н
и
м
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4 [/youtube]
[i][b][color="#53068f"]Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ...
Ночі, останнім багаттям осяяні,
Осені пізньої квіт неприкаяний…
Най навіть часу рука безощадная
Вкаже нам те, що було у нас хибного,
Линемо в ніч нашу пам'яттю жадібно,
Хтиво шукаєм вгоноби* нетрібної…
Вкрадливим шепотом ніч втихомирює
Річі леткі, галасливі, буденнії...
Так не унадливо душу окрилюють
Та незбагненно гукають до вирію –
Ночі осіннії,
ночі шаленії! [/color][/b]
13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018
Писати вірші – це не фіглі римувати,
Що прийдуть в голову писакові навгад,
Складати вірші – гостре скло збирати
І серце стиснути своє, немов гранат!
Видушуючи на папір багряне,
Ось, брате, в чому таїна,
Хоч і читач добром тебе спом’яне,
Та він не зна, яка того ціна.
То – загадкова й незбагненна ноша,
То – душу обколоти в будяки,
Писати вірші – то є Кара Божа,
Якщо це Вірші, а не забавки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809512
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018
УБОГА ДУША
Дурень ,сміється з чужої біди ,
не знає, що його завтра чекає?
нудить ,витісує різку з лози ...
не бачить свого чуже шукає.
Задер голову не бачить землі,
і чи під ногами росте трава .
літа орел високо у пітьмі
не знає, де впаде його душа.
Павук, плете, снує павутиння...
переконаний у правоті на сто,
горіх-тухлий, а тверде лушпиння...
як велике цабе, a звати ''ніхто''.
Поглядом колючим споглядає,
кидає на право на ліво слова...
і зверху, вниз жертву виміряє-
в голові -пусто, і убога душа .
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809498
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Ніч виколисує з черева чорного ранки,
Котрі росою спішать дикі трави вмивать,
Радо відвішує сонечко хмару-фіранку,
Й кожну травинку промінням своїм вишива.
А коли сонця луги і дерева нап’ються,
Плетивом сивим тремтітиме тихо роса…
Сонячно квіти, мов діти малі, засміються…
Це неземна таки, справді, навколо краса.
28.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809444
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Слова - Віталій Назарук
Виконує - Юрій Щербик
Запис і бек-вокал - Геннадій Гусенцев
------------------------
[youtube]https://youtu.be/wDoscfmfLu4[/youtube]
Синочку мій, кровиночко моя,
Радію, що живеш ти на землі.
Ти маєш, сину, крила журавля,
Ти колос мій на твердому стеблі.
Спадало з клена листя золоте,
А в небесах летів останній клин.
Те золото було тоді святе
У день, коли родився ти, мій син.
Всього досяг у цьому світі сам,
У парі нині маєш два крила…
Подякуй, сину, Богу й небесам,
Що доля сил та мудрості дала.
Шануй родину, бережи сім’ю,
Вони опора у твоїм житті.
І пам’ятай, що я тебе люблю,
За серце, що тримаєш в доброті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809491
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Вітер знов приніс листок,
Приліпив до скла.
Він проклав мені місток
До твого тепла.
То від тебе новий лист,
Ти в нім написав,
Що надворі падолист
Вже тепло забрав.
Ще писав: холодна осінь
Вкрала дня шматок ,
Що пташки вже безголосі...
Ось такий "місток"...
Я ж шукала між рядками,
Тих потрібних слів,
І пройшлася сторінками...
Ти сказать не вмів.
Вітер знов насипав листя,
Грався, як хотів.
Всі слова в них розбрелися,
Лиш сумний мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809282
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Моїй Донечці
Це диво дивне – рученьки малі,
Маленькі ніжки, пальчики, долонечки...
Маленька крихітка великої Землі.
Ця крихітка – моя рідненька донечка.
Ніч...осінь..музика вітрів
за вікнами чужими десь луна,
й засліплює чомусь настельний сніг палати,
А в цілім світі тільки я й вона...
І світ весь зачекає розпочатись!
Маленька зірочка засяяла вночі,
Маленьке зернятко, матусина дитина..
Чарівна усмішка тендітної душі...
Маленький світ великої Людини...
Боюсь торкнутись, ніби добрий сон,
З далекої, із маминої казки
Тебе намріяв...і завжди разом
Думки з тобою, сонечко ти ясне.
Цілую носик, п'яточки малі,
Манюніх ямочок торкаюсь на зап'ястях,
І тільки розумію, що в мені
Сьогодні
народилось
Щастя...
#Тетяна_Прозорова 07.10.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809243
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Мова – квітка народу, її не ламай,
Хай викохує цвіт, прибавляє у рості.
В дні посухи дбайливо її підливай
І виполюй бур’ян, що краде її простір.
Українська – твоя? Хай з тобою встає,
Обшир довкруж вкриває пелюстяним пледом,
З року в рік насінини добірні дає,
Пахне сонячним променем, полем і небом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808989
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Оксиморон (грецьк. oxymoron — дотепна нісенітниця, від oxys — гострий, moras — безглуздий) — різновид тропи, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (світла пітьма, суха вода, крижаний вогонь тощо).
О. поєднує протилежні за змістом, контрастні поняття, які спільно дають нове уявлення. З погляду мовознавства оксиморон є різновидом тропу, найближчий за сутністю до метафори і гіперболи, тобто зміна значення або навмисне перебільшення. Особливість оксиморона полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект («холодне полум’я», «сухий дощ», «крижана посмішка», «депресивна веселість» тощо).
Принцип семантичної несумісності між іменником та прикметником широко використано у художній літературі. Наприклад, В. Стус назвав свою збірку “Веселий цвинтар”.
Водночас О. спостерігається між однорідними присудками:
Люди часто живуть після смерті:
Вріже дуба, а ходить і їсть,
Перепродує мислі підтерті
У завулках тісних передмість. (В. Симоненко)
та між означеннями одного й того ж слова: Т. Шевченко:
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу —
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
У деяких поетів оксиморонне формулювання розвивається у ліричний сюжет, перетворюється на стилетворчий чинник:
Котилася, як кавун, голова з гори,
як кавун, кривава людська голова.
Котилася голова.
Ще у очах тріпотіли
листя папірці зелені
і стежка намотувалася стрічкою під ноги.
Ще у вухах шурхотіло колосся,
рипів біля колодязя журавель,
гуділи оси,
сміялася дитина...
(В. Голобородько).
Вживається О. й у розмовно-побутовому (ходячий труп, страшенно веселий), у публіцистичному (запеклі друзі; вперед, до світлого минулого і т.п.), навіть у науковому мовленні.
Оксюморон і парадокс мають ряд спільних ознак. Оксюморон може лежати в основі парадоксу. Різниця полягає в тому, що парадокс часто використовують у літературі, щоб дати несподівані висновки, висловити певну ідею. У той час як оксюморон не обов'язково повинен висловити ідейне переконання чи наштовхнути на висновок. Парадокси, зазвичай, висловлюють суперечливі концепції, натякаючи на більш глибоку істину. Оксюморон не натякає на істину, а описує прямо предмет, особу чи ситуацію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808962
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Дорогі мої колеги вчителі. Від усього серця поздоровляю Вас з Міжнародним Днем Вчителя! Бажаю всім вам здоров'я, щастя,
творчої наснаги і сімейного благополуччя. Наша, без перебільшення героїчна професія по вихованню і тоді і в це непросте сьогодення реформістських хвиль. Окремо дорогому серцю педагогічному колективу
Першої гімназії ім. Ушинського м. Сімферополя, який я мав честь,
в свій час, очолювати.
Первой гимназии им. Ушинского г. Симферополя
посвящается
Милый взгляд моей школы, сужденной –
Уж березок подросший строй;
Узкий дворик зарей разбуженный –
В будни, в праздники – детский рой.
Все те годы дружили мы с тобой;
Шли сердечностью меря путь;
Жизнью жили прямой и искренней –
Все искали святую суть.
Сеял зерна там человечности
В детских, взрослых людских сердцах.
Что успел, то успел – путь Вечности
У истории на весах.
Кто-то вспомнит, другим в забвении,
Не об этом строка моя –
Здесь, в души кратком откровении,
Благодарность за «те края».
Где товарищей и попутчиков
Я оставил, но не забыл.
К душам не подбирал я ключики –
Жил, служил, пел и был, как был…
Не смотри на меня стоически,
ШКОЛА ЖИЗНИ для многих нас…
Мой ты памятник исторический,
Многоликая ты страна.
Милый взгляд твой, по жизни сужденный,
Не покинет меня теперь –
Жму я руки твои, натружены,
Я люблю Тебя, только верь!
Вчителям
Мої Ви милі, вчителі –
В життя моє, поводирі;
В рожевих ранках сизарі,
А в осінь сиву... журавлі...
Зостався в пам'яті моїй
Змах заклопотаності вій:
„Повинен так, а так не смій!”
Як бігли ми в життя мерщій...
Мої Ви милі, вчителі –
Самопожертва в тій весні.
Надія ваших повелінь
Завжди заставою в мені.
О, білий сум шкільних років,
Небес й Землі святий поріг;
І, серце стукає, покіль –
Ваш біль і сміх, мій біль і сміх...
Мої Ви милі, вчителі –
В життя моє, поводирі;
В рожевих ранках сизарі,
А в осінь сиву... журавлі...
Школа моя,
то колиска моя
Школа моя, то колиска моя
Мови, душі і слова –
Болісно й чутно шле в світ соколят.
Зустріч нас жде ізнову…
О, береги – милий дім і поріг,
Ранніх світань – дороги.
То лист від осені, то білий сніг –
Весни і літо, в ноги…
Школа моя, то колиска моя.
Вчителю мій невтомний –
Серце твоє, що жертовна зоря.
Зошитів лічиш – тони…
Людяність і благородство своє,
Знань без межі і квоти…
Теж наші рідні насправді Ви є,
Вдень і вночі в роботі…
Схожі всі дні, все життя у селі.
Зрання птахи вітають…
Ми ж такі різні – суть Божих велінь,
Ви нас від зла – до раю.
Здрастуй старенька, цеглини твої
Поцілував я,… скроні
Білі вже стали,… в очах розмаїть –
Юності дні бездонні…
Слова признання
Ви пішли за обрій з виднокола,
Та не з серця нашого в краї,
Бо навічно в пам’яті та школа,
Що в очах і досі в нас стоїть…
Ваші чисті відданість і совість
В днях своїх, як приклад, несемо.
Ви дали знання й життєвий досвід,
Стоїте із нами тут, немов…
Наче ось недавно нас журили
За отой невивчений урок…
О, якби чарівна зверхня сила,
В ті часи звела святий місток…
Ми би попросили в Вас прощення
За дитячі пустощі і лінь –
Недалекоглядні у навчанні,
Мало прислухались до велінь.
То ж, відпочивайте в піднебессі,
Завжди пам’ятаємо про Вас –
Хай біжать туди квітучі весни,
Вальс шкільний, признання ці слова…
З Любов’ю
Прозорою, чистою, ранньою
Хвилиною в травах іду;
А в річечці граючись ряскою
Малі каченята пливуть.
І небо над вербами встелене
Хмаринами білими вряд,…
Та й щось очерет мені шерехне…
Зозуля кує на свій лад…
Душа над тріумфами літніми
В обіймах музичності вся
Витає із нотними мітами
Симфоній,… в природи піснях…
Єством своїм чую – цю єдність всю
Господь нам давно дарував,
Щоб в світі це щастя із радістю,
З Любов’ю весь люд зберігав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808930
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Не плаче, не ридає сильна жінка,
а на обличчі – спокою стіна.
Ніколи і нізащо – ні сльозинки!
Із пам’яті вже стерто імена
отих, колись що завдавали болю,
і тих, що марно чешуть язики…
Ніхто не зломить нежіночу волю!
Та все ж і їй даються узнаки
і нинішні незгоди, і минулі,
безсонні ночі й непроглядні дні.
Свистять над головою мовби кулі
невтішні часом спогади, сумні…
І посмішку величну на обличчі
вона постійно з гордістю несе,
немов своїй гіркій планиді кличе,
що сильній жінці до снаги усе.
Та серце лиш на вигляд скам’яніло,
бо все ж заниє інколи на мить,
коли впіймає погляд чийсь несмілий…
Вона ще може й хоче полюбить!
Вона ще може віддано кохати,
віддати серця й тіла свого жар,
як в юності невтомно дарувати
любові шквал і пристрастей пожар!
04.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808867
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Хто любить, як небо вдягає блакить,
Як сонце планету лоскоче,
Як хмарка пливе, як веселка висить,
Як дощик у шибку стукоче,
Як марево сіре окутує ліс,
Як сад угинається плодом,
Як ніч накидає у зоряний віз
Сни-мрії й везе небозводом,
Як пташка співа за вікном на зорі,
Як вітер вигойдує вітку,
Танцює сніжок у зимовій порі,
Народжує пуп’янок квітку.
Хто любить науки і знань дивовиж,
Дитячий запал і знемогу,
Той вчителем може назватися лиш,
Наставником, посланцем Бога.
Дивовиж – дивовижа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808863
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 05.10.2018
«Я не руда, а золота, —
Шарілась осінь в сквері, —
Не розкидаю просто так
Листочки гостропері.
Перетанцюю листопад,
Переспіваю хугу».
Вбрання губила невпопад
Під вітрову наругу.
І, засоромлено-нага,
Заплакала сльотою,
Покинула її снага
Замерзлою сльозою.
30/0918
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808420
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018
Вразлива, ніжна і привітна,
мов хризантема чарівна –
ти зоресяйний згусток світла,
у світі ти така одна!
В душі твоїй якась жаринка,
ти як джерельце у гаю!
Іскринко, Божий дар, Іскринко, –
втрачаю голову свою…
30.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808400
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018
[youtube]https://youtu.be/DsGMcH5R5qY[/youtube]
[i][b]«На городі бузина, а в Києві дядько» -
до невдах той зазива, хто до правди падкий…,
Розібравшись… в бузині,
в неї ж закохаєшся:
скаже ж бо бетегам* «ні»,
що роками маєшся.
Ось примір – надмірний тиск: мучить до нестями…
В бузині шукаєм зиск – з квітами й плодами.
А варення з бузини?
Чай, кисіль,настойка?..
Нею хворості жени!
Пий, куштуй - й не ойкай!
Та коли Він =Бузина** – Царство хай небесне! –
Посилай такого на…. Не дай Бог, воскресне…
На городі то – бур’ ян…
У житті – тим більше!
Нащо нам такий буян?
В серці гнаних – біль ще…
І в поетиці, бува, – забреде корчина
У город ваш… Ну, дрова́! Будь готов до чину!
Та у вас в запасі «на»…
Не питайте – звідки…
На городі бузина,
а в болоті – дідько!
Отакий, знать, колорит у одній рослині:
То життя втамує ритм, а то – дасть по спині…
Висновок тут лиш один:
жити слід у змові***, –
хто природи вірний син –
в дружбі і в любові
[/b]
30.09.2018
___________
*Хворості, хвороби.
**Відомий журналіст, ведучий, письменник,
пасквілянт-антиукраїнець.
***Тут – у злагоді.
Світлина - авторова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808407
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018
Осіння жінка у червоному плащі
І парасолю у руках міцно тримає,
Та не лякають вже давно її дощі,
Вогонь у серці ще постійно зігріває.
Життя ламало і тягнуло в круговерть,
Забравши все те найдорожче, що все ж було,
Похмурі дні чомусь переростали в смерть,
Про це лише щоденник й ручка її чули.
Вночі подушка часто мокра є від сліз,
Бо все терпіти часом вже немає сили,
Вдень тільки посмішка й новий життя ескіз,
На людях жінка завжди сильна і красива.
Вона не хоче більше жити як усі,
На власну казку з нетерпіння теж чекає,
А казка їде у осінньому таксі
І щастя прийде, точно прийде, вона знає.
В серці надією тремтить іще весна,
А на обличчі літня мрія все ж щаслива,
В юрбі завжди є загадкова й мовчазна
Ота панянка, що і досі вірить в диво.
Осінні думи вже собі життя пряде,
Летить усюди павутинка тонка й сива,
Лише погляньте, друзі, як вона іде
Осіня жінка ніжна горда і красива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806802
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 30.09.2018
[b]ЩАСЛИВОГО ДНЯ НАРОДЖЕННЯ![/b]
Буде так, а не іначе!
З Днем народження, козаче!
Наливай по повні вінця —
Привітаєм українця!
Вип’єм з келиха кагору,
Дочекаємось повтору.
Побажаєм многі літа,
Щоб душа була зігріта,
Щоб хотілось і моглося,
І щоб радісно жилося! 9/08/18
[b]У ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ[/b]
Сьогодні навіть омела
Рясним букетом розцвіла,
Із Днем нарождення віта,
На многії благі літа.
Цей благородний талісман
Оберігає від оман,
Удачу, радість принесе,
Здоров’я, силу і усе,
Що щастям зветься і бринить,
Щоб веселіше було жить.
Посеред довгої зими,
Далеке сонечко крильми
Обійме ніжністю небес,
І ти відчуєш сяйво плес
На тонких лініях душі.
Нові напишуться вірші.
Мороз за щічки ущипне —
В цей День згадаєш і мене…
[b]
СЕРПНЕВОМУ ІМЕНИННИКУ[/b]
Достигли влітку сонячні жита,
Заколосилися твої літа,
Медовим соняхом схилились нині,
До обрію, де очі неба сині
Тобі дарують найсвітліший день,
Птахи наспівують чудних пісень.
У тихім шелесті, в густій соснині,
Шепоче вітер казку на калині,
Листочками гортає стиглі роки,
Щоб у житті робив щасливі кроки:
Сьогодні, взавтра, впевнено завжди,
Лишав приємні спогади-сліди. 5/08/18
[b]З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ![/b]
З Днем народження тебе!
Щедре небо голубе
Привітає у цей день,
Радощів сипне з кишень,
У здоров’ї літ багато,
Щоб відчулось справжнє свято!
Не очікуй, не суди —
Із роси тобі й з води! 14/09/18
[b]ВІТАЮ![/b]
Із Днем народження вітаю,
Тепло осіннє посилаю
У келію звабливої душі,
Щоб сонячні писалися вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808308
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Наснився чи навіявся,
побачився в вікні.
Надумався, привидівся,
а може навіть ні…
Романсом лине музика,
читає вірш поет,
нервово крутить ґудзика –
звучить новий сонет.
Поміж словами й нотами
іскряться почуття.
Короткими частотами
пливе удаль життя.
28.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808119
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 29.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE
[/youtube]
Вечір... дощ холодний, тихий, мрячний.
Душу чим зігріти в такий час?
Серед днів у осені не кращий,
Взяти де тепла, щоб про запас?
Кава тут не вирішить проблеми.
Полистаю, може, тут думки?
За вікном вже квітнуть хризантеми...
Все не те.. Листаю сторінки.
Знов листаю.. Вирвана сторінка.
Дай згадаю, що це там було?
Видно, там була чиясь мовчанка.
Потім що? Повільно життя йшло.
Легкі хвилі човник колихають,
Знаю: це була тоді весна.
Спогади туди ще відлітають,
А в човні - ні жодного весла...
Допливли до берега? Не знаю...
Пам"ятаю тільки всі слова...
Засиділась... За вікном світає..
Спомин десь за обрій відплива...
Омиває дощ віконні рами,
Сон, не дочекавшись, десь утік.
Те, що дороге, те завжди з нами.
Ці моменти, як річок потік..
Пройдене не все теплом зігріє:
Десь звучить надірвана струна,
Та частіше все ж душа радіє,
Бо цвіла не раз в житті весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807927
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Я побудую, острів - радість для душі
І розфарбую його усмішками долі,
А недалеко десь, на трав`яній межі,
Зелені висаджу, стрункі у ряд тополі.
Я побудую, в морі, щастя для нас двох,
З міцних цеглин любові випечених серцем,
Змайструю дах надійний із гнучких гілок,
І журавель-колодязь, з радужним відерцем.
Я побудую, замок - затишок тобі,
Вітраж на вікнах з малахіту і рубінів,
Щоб сонця промінь ніжний, ранком навесні,
Лягав веселкою на чистій скатертині.
Я побудую, між лісів, для нас Едем,
Щоб кожен вечір матіолою розквітнув,
Аби там з кожним Божим прожитим вже днем,
Вогонь бажань любові й пристрасті лиш кріпнув.
Я побудую Тобі Рай на цій землі,
Якою грішною б вона нам не здавалась,
Й допоки в Всесвіті не згаснуть всі вогні,
Я будуватиму… Аби лиш Ти всміхалась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807839
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o9ewSi6PevQ
[/youtube]
Іду знайомими стежками.
Чи сад все той же і без змін?
Так тішу все себе думками...
Чекать мене завжди він вмів.
Але чому ж так серце б"ється,
Чому неспокій у душі?
Невже десь юність відгукнеться,
Що притаїлась тут в тиші?
Все повільніше уже кроки,
І я не вірю вже очам:
О як мене торкнув неспокій!
А сад так радо зустрічав.
Стелив м"який із листя килим,
Вбрання новеньке одягав.
І був якийсь, не зовсім звичним,
До мене руки простягав.
Ввібрали очі сад осінній.
Як до лиця багряний цвіт!
І я шукаю з нетерпінням
Моєї молодості тут слід..
Тепер тут осінь хазяйнує.
Ти була свідком юних днів.
Чому ж це час усе руйнуює?
Як досконало все зумів...
Поговори зі мною, осінь,
Узнать всю правду поможи.
Чому в житті все так не просто.
Шукать де молодість, скажи?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807248
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 20.09.2018
[b][i][color="#000080"]У кожного свої є вподобання
з того безмежжя, що згубило лік.
Позбутися їх – марні намагання,
в полон здались ми залюбки й навік.
Ті люблять танці, спорт, мистецтва твори,
а хто в обійми Бахуса бреде...
Я ж – у полоні чарівниці-Флори.
На сходинці за нею, Муза жде,
бо знає добре: я в цупких тенетах
страшної сили – магії краси.
Мій сад для мене – чарівна́ планета
буяння дивоцвітів і яси.
Вражає диво: непримітний корінь,
насіннячко, а іноді й листок,
враз розіллються, як весняна повінь,
квітучим різнобарв'ям пелюсток
у ніжність перших крокусів, нарцисів,
тюльпанів, незабудок голубінь,
в помпезність фараонову ірисів,
півоній чи в дельфініумів синь.
Жаринами полум'яніють маки,
контрастом їм – гортензії шапки,
проснулися від сонця портулаки
і виткали яскраві килимки.
В коронах гордих королівських лілій
заграла діамантами роса.
З дерев, щоб ті від спеки не зімліли,
розвісили ліани паруса.
З верхівки вишні, обійнявши гі́лля,
стовбурчить вушка "кручений панич",
силкується згадати, мов з похмілля, –
що він робив на вишні цілу ніч?
Мов наречена, вквітчана веранда
потічками з ломиносів квіток.
Цариці незрівняннії, троянди,
ошатно оповили закуток... –
Для них раніше сонця прокидаюсь,
спішу в мій рай по вранішній росі,
блаженно в Божій розкоші купаюсь,
виспівуючи серцем гімн красі.
Затамувавши подих, – не зламати б! –
я вітерцем над квітами лечу
і, вбравшись у п'янливі аромати,
розчулена, з пелюстками тремчу.
Я в цьому царстві квітів – повелитель... –
і в ролі землекопа та раби.
"Кайфую" від краси як небожитель –
і падаю від втоми чи журби...
Що ж Муза?
Неспроможна на образу,
ховається за плетивом гірлянд
і шле, всміхнувшись, думку, о́браз, фразу,
що я читаю в шепоті троянд.
О світла Музо! Літо вже за гори
несуть птахи на крилах, за моря.
Разом з теплом розтануть чари Флори,
і упаду в твої обійми я,
бо скучила.
І ми не раз – вже скоро! –
під плач дощів, під музику вітрів,
біля вогню в холодну сніжну пору
торкнемось поетичних вівтарів.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807024
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018
Мені хочеться стать птахою,
піднятися у вись над хатою,
навкруг розглянутись просторами,
зробити повний круг над водами...
Відчути волі дух над горами,
над світом політать з привітами,
житами засівать і квітами,
почути моря сплеск з веселками,
думки замалювать мережками,
і вибирать стежки з подіями,
та обминать шляхи із бідами...
Обняти всіх дітей крилами,
щоб всі вони були щасливими,
онуків до грудей притиснути,
і радості для них підкинути...
Ділить печаль-журу із рідними,
і лагідною буть з сусідами.
Всі радощі ділить із друзями,
відкритою бувать з подругами...
Над світом пролетіть пташиною,
та буть усе життя людиною.
Хотілося б війну на вік спинить,
пташиних сил на це не вистачить...
На землю опущусь людиною,
боротись буду й жить із силою,
щоб ворогів усіх змести до тла,
країну захистить від руйнувань і зла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806922
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Важко розчаровуватись в людях …
Каменем в душі гнітюча біль.
І тривожна каламуть у грудях
Як вчорашній понадміри хміль.
Знов довіра потерпа поразку,
Знов вже вкотре зрада на коні…
Проведіння ну підкинь підказку,
Як не опікатися мені!
Бо чим більше віриш тим сильніше,
Тим гостріше болю відчуття.
Серце, моє, серце будь мудріше…
Зачинись міцніш благаю я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806336
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Ще тепло і сонячно там,
Де трави приховують літо,
І неба збудований храм
Не знищено іншим завітом.
Замовкли птахи у гаю,
Аби не порушити сон цей...
Та сонях голівку свою
Уже не поверне до сонця,
Побачивши, що відбулась
Одвічного смутку подія.
Що осінь у гості зайшла,
Що літо пішло- зрозуміє.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118091109096
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806335
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Парокситонна рима (грецьк. paroxytonos — слово з наголосом на передостанньому складі) — суголосся слів у вірші, в яких наголос падає на передостанній склад. Термін увів І.Качуровський на противагу поняттю “жіноча рима”, оскільки воно не відповідає специфіці української мови (так, безпідставно слова чоловічого роду належали до категорії “жіночих рим”: півень — дивень тощо).
В українській силабо-тонічній версифікації П.р. чергується переважно з окситонною римою. Однак трапляються випадки наскрізного парокситонного римування:
В малій кімнаті стіни, наче руки,
тримають полохливу тишу в жмені.
Сіріють тіні просиво-зелені,
самітна свічка блимає зо скуки.
(Б.-І.Антонич)
П.р. збігається не лише з парокситонною клаузулою, а й із внутрішнім римуванням:
Довгожданна, нездоланна…
Ось вона — Блакитна Панна!
(М. Вороний)
Гей, на весла, щоб понесла
Буря човен на простір…
(Г. Чупринка)
П.р. була притаманною силабічному віршуванню ренесансно-барокової доби в Україні, що засвідчує одна з гербових епіграм Т. Земки “На старожитний клейнод їх милостей панів Балабанів”:
Дому цних Балабанів цниї теж клейноти,
Знаками суть чулої і ділної цноти…
Ця традиція позначилась і на подальшій еволюції української версифікації. Принаймні, в одичній строфі І. Котляревського (“Енеїда”) П.р. пропорційно у співвідношеннях 6-ти до 4-х переважає окситонну риму.
Це простежується у творчості Т. Шевченка, П. Куліша та ін.
Жіноча рима надає закінченню рядків м’якого звучання. Вірші з жіночими римами, не маючи наголосів на кінцях рядків, можуть завдяки цьому набувати певної співучості.
Наприклад:
Тихий сон на горах ходить,
За рученьку щастя водить.
І шумлять ліси вже тuхше,
Сон мені квітки колuше.
Спіть, мої дзвіночки сuні,
Дикі рожі в полонuні!
(О. Маковей. «Сон»)
Чорніє повітря, шляхи засиніли,
Гойднулися квіти пахучими снами,
Натомлені села вечеряти сіли
Під грушами, вишнями і небесами.
І, тихий туман пригорнувши до себе,
Вечеряє поле піснями з долин,
Над селами й полем вечеряє небо,
Вмокаючи в ріки хлібини хмарин.
(М.Вінграновський «Вечірнє»)
Ніч. На стоках небозводу
Мерехтять сріблисті зорі,
Чорні пасма скиб на морі
Крає вістря пароходу.
(П. Карманський)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806270
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.
Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.
Тут у бліндажній, сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.
Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.
На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком в анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На вогневому рубежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Сьогодні в нас неділя,-
день радості й безділля,
і сорочка білим - біла,
і погода посвітліла...
От неділя, так неділя,-
негаразди відступають,
цікавинки виникають...
А у осені неділя,-
це і свято, і весілля...
Була б через день неділя,
через хату тай весілля,
ото було б гоя,гоя*,
не боліла б голівка моя...
А неділя ж є неділя,-
кращий день серед усіх,
сркізь лунає щирий сміх...
а сміятися ж не гріх,
він здоров"я додає,
дорбе нам,що він в нас є...
Після гарної неділі,
понеділок,як похмілля,-
бува болить голова,
бо важка,як булава...
Понеділок - важкий день,
не до свят,не до пісень...
Отож кажуть у народі,
що при будь-якій погоді,-
нових справ не починай,
і в дорогу не вирушай,
шевський празник провожай,
і вівторок зустрічай...
У вівторок вже працюй,
кажуть люди в "вус не дуй",
вижинай снопів штук сорок,
перебери бульби ворох...
Поспішай туди - сюди,
і без діла не сиди,
й не чекай до середи...
А як прийде середа,-
"по коліна борода",
як не вчепиться біда,
буде гарна середа...
Не кривися,не барися,
за роботу знов берися;
середа, то не четвер,
краще все робить тепер...
І не сунся середа
попереду четверга,
бо ще п"ятниця буде,-
про це знають усі люди...
І не треба спішити,
всі роботи зробити,
на четвер можна відкласти,
від утоми, щоб не впасти...
Не тепер,так у четвер,
тяжкуватий бува день,
не боїться середи,
не боїться й п"ятниці,
середа ж бо й п"ятниця,-
четвергу не укажниця...
Та й четвер,як середа,-
не кривиться на п"ятницю,
п"ятниця - похатниця,
а хто в четвер скаче,
той в п"ятницю плаче...
Кажуть люди в п"ятницю,
роби все,що трапиться,
хто в п"яницю не працює,
той в суботу не гарцює...
Хто в п"ятницю сміється,
тому не все вдається,-
і робота,не робота,
і субота кривить рота...
А ще з того сміху бува,
не далеко й до гріха...
А субота - не робота,
не твоя то вже турбота...
Поїж,помий,помаж,
постели та й спати ляж...
Про тижневі усі дні,
повідомила в вірші,
Прочита хтось,а чи ні,
невідомо це мені...
*гоя,гоя - вживається як заспів до пісні,
тут у значенні "веселощі,забава".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806051
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2018
Людина як в житті талановита,
те проявляється у всьому, зазвичай.
Відомо – короля формує свита,
талант – джерело творчості, ручай!
Але не всім дано вбивати, красти,
сплавляти за кордон нахабно ліс,
вужем пролізти на вершини власті
й народ водити пафосно за ніс…
Не винесем із дійсності уроків –
ймовірно перетворимось на пил.
Блукати по пустелі сорок років
чи ж вистачить терпіння нам і сил?!.
08.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805906
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018
А починався наш тиждень – єдиним Всеукраїнським уроком «Діти єднають Україну», який придумала і започаткувала Ірина Вінницька, надзвичайна людина, учителька з міста Тернопіль. Ми хоч і маленькі, але щиро хочемо миру, і, як сказав наш Сергійко, ми не хочемо, щоб нашу Україну ображали. І тому, малята, разом з цілою громадою інших учнів України, дорослих і маленьких, зі сходу і заходу, висловили свої чисті мрії про мир...і об"єднала нас всіх любов до рідного краю.
*Діти єднають Україну!*
Ніжні долоньки до сонечка линуть!
Усмішки добрі, тендітні, і чисті.
Діти об'єднують Україну!
Дай допомоги, свята нам Пречиста!
Ручки худенькі весь світ обіймають,
Долю Схід-Захід-і-Крим у долоньках!
Міцно, надійно всі разом тримають
Наші маленькі синочки і доньки.
Чуєте люди величні, дорослі?
Діти єднають свою Україну!
І щоб ніколи ні бурі, ні постріл,
Мир не посміли зламати дитині!
В ясний світанок щоб мову рідненьку
Всі ми душею могли відчувати.
І усміхається радісно Ненька,
Вірить вона цим надійним малятам!
За синєє небо, за дім і тополю
Голови в полі зложили солдати...
Дітям у спадок залишили Долю –
Всіх українців навіки з'єднати!
Вересень кличе до школи, за парти.
Чуєш, дорослий, звертаються діти!
Нам треба вчитись, а не воювати,
Досить вже вам нашу землю ділити!
Ніжні долоньки до сонечка линуть!
Усмішки добрі, тендітні, і чисті.
Діти об'єднують Україну!
Дай допомоги, свята нам Пречиста!
Це лише маленька сторіночка нашого нового життя...А попереду –ще стільки цікавого й невідомого, і цілих чотири роки неймовірної початкової Нової Української Школи!
©Тетяна Прозорова, учитель КЗШ №114
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806008
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
я знову "навчаюсь" у 1 класі))))))))))) Перший клас Нової Української Школи....пережила безліч перепідготовок і курсів, зникла з мистецького обрію, але не могла не подарувати цій моїй малечі пісню...звичайно, самій мені це не зробити б, і я дуже-дуже вдячна Колі Шевченку...людині талановитій і просто -Людині.
відеоверсія https://www.youtube.com/watch?v=bLwCRJkaGU8
діти були в захваті, що для них справжній композитор написав пісню, а заспівала її , хоч і маленька, але справжня модель))))
Колю,і це все свято-завдяки Тобі)) дякую тобі, від наших діток.
"Скромно" опустивши вії, додам, що приємно приголомшена-за 5 днів життя в онлайні пісню переслухали більше тисячі поцінювачів Ютубу...і, хоча- це звичайно , не показник, Коліні пісні реклами не потребують, але-ну, тішить)))
Отже, і для Вас-
ПершоКЛАСНА пісня
(першокласникам Нової української школи)
©Музика –Микола Шевченко
Слова -Тетяна Прозорова
1.Мене запитали: «І що ж тут такого?
Подумаєш, школа!ой, школа Нова!»
«А в школі Новій, знаєш, все по-новому!
А в школі Новій,чуєш,справжні дива!»
Все інтерактивне і мультімедійне,
Компьютерне, класне
І всім я скажу ,
що в школі такій
Так і хочеться діять
і хочеться вчитись на цім віражу!
Пр.
2. Агов, першокласник! тримай мою руку!
Тебе зустрічає Планета твоя!
до друзів!до знань!до пригод!до науки!
Всміхається мама, всміхаюся я!
Яскраві портфелики, усмішки й квіти
Розквітли на Творчій Планеті Шкільній!
І це – не секрет,
Так, ми поки що – діти!
А ми – Ваші світлі,
Перлиночки мрій.
Пр.
Несіться, нові наші сонячні крила!
Вітайте, до школи іде перший клас!
А пісня – на крилах у небо злетіла!
Радійте усі, адже ми – просто КЛАС!
Однокласнику, руку давай,
У пригоди нові вирушай!
І веселкою квітне дорога – до
нового, нового, нового!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806006
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Поет – це своєрідний, дивний радар,
Що серцем власним здатен відчувать
Землі своєї муки сиві й радість
Й завжди знаходить рятівні слова.
Не кожного ще за життя поета
Встига народ, як слід, повеличать,
Але ім’ям своїм і вільним злетом,
Поет удячний людям, зазвичай…
26.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805966
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 09.09.2018
[i](Із циклу „Лазурний берег“)[/i]
Людині людяність не завжди притаманна,
далеко не у всіх вона в наш час.
Немовби строга, незрадлива панна
не визнає пусто-порожніх фраз.
Не любить жадібність, брехню і лицемірство,
не жалує жорстокість і пиху,
не терпить заздрощів і ницого блюзнірства,
майбутнє не будує на гріху.
Щасливцям з нею дуже тяжко жити,
вона посильний не для всіх вантаж,
як та волошка в стиглім полі жита –
одних бентежить, інших вводить в раж.
Бо кожному ця якість до вподоби,
впадає в око квітка чарівна
і врешті-решт для власної оздоби
зірвуть її любителі руна…
Щоб людяність у світі захистити,
їй дать реальний шанс на майбуття –
потрібно ворогів усіх лишити
можливості труїти їй життя!
08.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805904
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Благословенна осінь робить ніжні кроки,
Харизмою гаптує вересневий шлях.
Заводить вправно вітру симфонічне рондо,
Кружляє перший лист, мов одинокий птах.
Червлено-золота із вогником палітра
Малює вміло легким пензликом щедрот.
Терпке, духмяністю насичене повітря -
Це пахнуть Пепінки, Уелсі і Ренклод.
Ще хочеться, щоб пестило теплом проміння,
І світ блищав у мікро-крапельках дощів,
А осінь дарувала ароматів міфи,
Щоб холод з смутком не пробрався до душі.
(Пепінки, Уелсі - сорта яблук, Ренклод - сорт слив.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805841
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DEC7jYG9qN4[/youtube]
[i](Переклад пісні на випускний вечір)[/i]
Дарували тепло нам
Відкривали серця свої,
Нас любили учителі,
Нас жаліли, часом, вони.
Став пророжнім тепер наш клас
В нім не чутний ні шум ні гам
Сумно стало йому без нас
Та без нього нелегко нам.
Скоро ми відлетим вдаль
Як повітряні кульки ввись
Якщо сумно тобі – плач,
Коли радісно – посміхнись.
Скільки б́́уло порожніх слів,
Обіцянок, й безглуздих фраз
На все добре, пробач, прощай,
Скажи школі останній раз.
Коли прийде осіння пора,
Ми постукаєм в вікна твої,
Нам назустріч двері відкрий
На хвилиночку запроси,
Де десятки знайомих обличь,
Де навкруг дзвінкий лине сміх,
Рідна школо моя, вчителі,
Пам’ятайте ви нас всіх.
Якщо сумно тобі – плач,
Коли радісно – посміхнись.
Скоро ми відлетим вдаль,
Як повітряні кульки ввись.
ОРИГІНАЛ:
ПЕСНЯ О ШКОЛЕ
1.Отдавая тепло нам открывали сердца свои,
Нас любили учителя, нас жалели порой они.
Опустел наш любимый класс,
Не слышны в нём ни шум, ни гам,
Грустно стало ему без нас, без него стало грустно нам.
2.Скоро мы улетим вдаль, словно стайка шаров ввысь,
Если грустно тебе, плачь, если радостно, улыбнись.
Сколько было пустых слов, обещаний и глупых фраз,
До свиданья, прости, прощай,
Скажем школе в последний раз.
3.Тёплой, тихой, осенней порой постучимся мы в окна твои
Двери настежь свои открой, на минуточку нас пусти.
Там где сотни знакомых лиц, где повсюду лишь звонкий смех
Где тетради поблеклый лист, это школа любимей всех.
Если грустно тебе, плачь, если радостно, улыбнись,
Скоро мы улетим вдаль, словно эти шары ввысь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805666
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Твір друкується повторно зі змінами.
------------------------------------------
Теплослів"я... А що воно значить?
Від якої душі воно йде?
Протилежне - злослів"я, тлумачать,
Що притулку в серцях не знайде.
У болоті полин розкошує,
Кропива та, що жалить, росте.
І хто зілля оцього скуштує,
Може, серце ізцілить пусте..
Теплослів"я лікує нас словом..
Як добротне зерно проросте.
(Від злоби є надійним покровом)
Що, як квітка весняна, цвіте.
Чи жалієм ми доброго слова,
Чи запас словника обмілів?
Чи вважаєм, що слово - полова.
Чи зростити в душі не зумів.?
----------------------------------
Ти відшукай у серці слово,
Нехай зігріє увесь світ.
Не пропусти тих випадково,
У кого був давно політ.
І стане світ в новій обнові,
Не дошкулятимуть дощі,
Бо буде вірить знову й знову,
Що є все ж ліки для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805500
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Чим пахне море? Громом і дощем,
і бурунами в заході світила,
і шерхотом прибою, а іще
тим вітром, чайкам що розправить крила!
Чим пахне лазурова далечінь
у час вечірній під пригаслим сонцем,
що зранку підіймалось в височінь,
а зараз опускається в сторонці?..
Доріжкою, що йде за неба край
і ніжним мерехтінням хвиль сріблястих.
Духмяніє морський так мабуть рай,
так невимовно пахне щире щастя.
Ще море пахне свіжістю лагун
й південною дзвінкою синявою,
що будить відзвук серця мого струн
і знову манить в мандри за судьбою…
04.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805501
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Якось звернув увагу на карту -
Україна нагадує кволе і... без-
захисне курча. А сучасне -
ще й кульгавим виглядає.
Сумні асоціації!
Чи не так?
[youtube]https://youtu.be/LUdTacEyaFk[/youtube]
[i]
[b][color="#0c727d"]Родила квочечка курчат
І під крило їх поховала…
Та згодом стала всім кричать:
«Ви всі мої, мені ж вас мало!».
Й ну, по око́лам зазирать –
Де що окру́г не так лежало…
І наскребла… іще курчат
Пустивши в хід облудне жало.
…Але природа жме своє:
Повиростали ж бо курчата –
У кожного характер є
Й для непідвладності – печаті!
…Та кльока їх - давай клювать:
Не надихали дітки кльоку.
Дісталось кожному під стть –
Кому в головку, інших – в око.
Діставсь і нам дошкульний шваб –
Курчаті відірвали лапку…
А та шукала нових зваб –
Не зупинить стару «царатку»!
Вона готує нью-кульбіт:
За лет, не дай Бог, ще накаже –
Курча ж бо в вільний світ летить…
…Печалить душу стерво враже!
Оте курча – мов наша кров,
Як в поступі святе начало:
Той знає, хто його боров,
Кому дісталося немало…
Живе курча… Хоч й інвалід –
Немає гожих крил і… лапки,
Та вже увік не втрапить під
Крило пулярдово-кацапки*!
...А в гузно**?.. Хай ще поклює:
Лaйно отрима чапко... в носа –
Курча без промаху вже бэє
Й клює «царів», як курка – просо! [/color][/b]
27.08.2018
_________
*Пулярда – вихолощена та відгодована курка.
**Йдеться про Донбас, який на сучасній карті
України нагадує безпомічне гузно курчатки…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804863
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Любо дивитись із призьби, як падають зорі,
в серпні під хатою о вечоровій порі
чи зустрічати над річкою ранки прозорі,
груш назбирати дозрілих в батьківськім дворі…
Літо в селі нас частує теплом і гостинцями,
щедро дарує солодощі – фрукти та мед.
Світяться хмари під сонцем яскравими вінцями
й кожна із них прослизнути спішить наперед.
Хороше вечором літнім заснути надворі,
чути крізь сон віртуозні концерти цикад,
очі за північ розплющити мовби в дозорі
й спостерігати природи салют – зорепад!
Серпень повітрям на травах настояним дихає,
пестить чуприну з роками зріділу мою.
Пам’ять теплом пшениців золотих виколихує,
співом пташиним гортає в дитинства гаю.
26.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804435
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Дихати серпнем і дню посилати привіти,
Липовий чай заварити і пити з чугайстром.
Сонячним зайцем стрибати і просторінь гріти,
В грудях стопити облуду, пиху, хатоскрайство.
Дихати серпнем, допоки крокує стезею,
Груші солодкі лишає у мисці на ганку.
І доки мир ще не став експонатом музею,
Щедро його накладати на хліб до сніданку.
Дихати серпнем, птахів із руки годувати,
Вічність латати очима і шкірою серця.
Рани на тілі планети Земля бинтувати,
Райдугу звати, поїти її із відерця.
Або так.
Дихати серпнем і дню посилати привіти,
Гладити оком потомлені сливи і ружі.
Сонячним зайцем стрибати і просторінь гріти,
Кривди граніт розбивати, топити байдужість.
Дихати серпнем, допоки крокує стезею,
Груші солодкі лишає у мисці на ґанку,
Тишу, яка ще не є експонатом музею,
Щедро на хліб накладати собі до сніданку.
Дихати серпнем, птахів із руки годувати,
Вічність латати руками і хвилями серця.
Рани на тілі планети Земля бинтувати,
Райдугу звати, поїти її із відерця.
25.08.18 Любов Пікас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804390
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
І небо синє вабило перкалем,
І сонце розсипало бризки цедри.
А ти хотів, щоб бігла я на зустріч
В твої міцні обійми, як раніше.
Але мовчить чомусь сердечний зумер,
Десь почуття мої сховались в нішу.
А ми були щасливі в тім романі.
Чи зацвіте тепер мигдаль квітучий?
Воскресне світло, а чи ніч кажанна?
Чи розрівняєш ту глибоку кручу?
...Я смакувала смаженим мигдалем...
Горіхи з саду - розкіш надто щедра.
Природна ода з лона пасторалі,
І замість кажана - пташиний щебет.
(Світлини мої. Мигдаль із мого саду.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804398
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Як просто з популіста стать героєм –
пробачення достатньо попросить
і з нових обіцянок вить сувої,
але загиблих вже не воскресить…
Ліси карпатські просто не вернути,
на це десятки треба й сотні літ.
Суспільства їх відправила отрута
за сотнями небесними в політ…
Минуло вже чотири довгих роки,
але немає краю тій війні.
Керманичі які зробили кроки
щоб не служити бісу-сатані?!
Кого з убивць Майдану посадили,
чи вкрадене вернули у бюджет?
Байками лиш частують нас щосили,
щоб втримати хиткий авторитет.
Чого вартують бульбашки-паради,
коли на фронті неньчин гине цвіт?
На наші кошти бенкетує влада
під час чуми поки чекає світ.
Вже цілих двадцять сім минуло років,
а Україна до сих пір жива! –
волають знов нові-старі пророки,
лунають знову їх пусті слова.
Не завдяки, а всупереч, тим кормчим
стоїть країна в горі і боях.
Народ наперекір оскалам вовчим
несе жовто-блакитний гордо стяг.
Такий народ чужинцям не здолати
без допомоги власних ворогів.
Беріть мечі і одягайте лати –
захистимо себе й своїх богів!
25.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804354
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Анжеліка розгубилась,
Погляда в кутку на нішу...
Чоловік прийшов з роботи
Не як завжди, а раніше.
Він щось хоче пояснити,
Виправдовується зразу,
Анжеліка догадалась -
Щось приховує, зараза.
- По тобі я, милий, бачу,
Хочеш розіграти драму?
Що за ніжності телячі?
Говори відверто й прямо!
- Ну... ти ж знаєш, дорогенька,
Я не вчитель і не ректор,
В мене фірма чималенька,
Я - поважний там директор.
Відбуваю всі наради,
І успішний, всім на диво,
Делегації стрічаю,
Дбаю за корпоративи.
Мусить бути шеф розкутий,
Це не просто забаганка,
Зараз так повинно бути...
Словом - в мене є коханка!
- Господи, яка це радість!
Що ж ти не сказав раніше?
А я завжди так боялась...
- Германе, вилазь із ніші!
Відсвяткуємо всі разом,
Бо це все-таки подія,
Вип'єм дружно за коханку,
Хай вона десь там зрадіє!
Завести амури всякі
Молодий не завжди зможе,
Мати любку в твоїм віці -
Це уже на подвиг схоже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804335
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Сайт. Пароль. І перші вірші.
Профіль. Фото. Чат вгорі.
Відгуки і кращі, й гірші.
Обране. Коментарі.
Свіжі вірші є щоднини
Актуальні і класичні
Про народ і про природу
І душевні й еротичні.
Білий список. Нові люди
В чорний список йдуть пихаті.
В соц. мережу переходи
Перший діалог в приваті.
В спілкуванні нові грані
Розуміння і турбота
В поетичнім океані
Слово – милозвучна нота.
Щось невидиме єднає…
Вже готові на край світу
Один з одного черпати
Цю коштовну аква віту.
Позичать в Пегаса крила
У муз арфи відбирати
Часу обігнать мірила
І кохати, і кохати…
От така в поетів доля:
Фантазуєш - потім віриш
Але скільки тут земного?
Ти віршем життя не зміриш.
Бо реальність – не на сайті
Бо реальність – сьогодення
І поети усі «люблять»
Виключно – ради натхнення.
P.S. Ну скажіть, себе впізнали?
Мова ця про Вас ведеться…
Бо на нашім ріднім сайті
Мабуть, всім ось так живеться…
24.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804325
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Вишию для тебе милий вишиванку,
Вкладу туди небо, тихії світанки.
І любов гарячу, що ношу у серці,
Виложу нитками кольори веселки.
Вишию калину, жолуді із дуба,
В тебе я єдина і для тебе люба.
Милий і коханий я завжди з тобою,
Хай та вишиванка не допустить болю.
Коли ти одінеш мою вишиванку,
Буде пісня линуть по долинах зранку.
Буде сонце ніжно гладити волосся,
Буде шелестіти вітер у колоссі...
Ми з тобою в парі,чого ще бажати,
Будуть в небі ясно Стожари палати.
Казку нам створило долі світле диво,
Ось тому й живеться обом нам щасливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804306
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Не піду я за вічну межу,
(І не тільки тому, що не хочу),
Я не вічна... Та доки живу,
Я хоч дещо зробити ще можу!..
Відвести негаразди й війну,
Захистити ще слабших я хочу,
І хоч силу я маю малу,
Та думки мої й мрії пророчі...
Бачу я Україну свою,-
І згуртовану,вільну й багату,
Я для неї працюю й живу,
І несу свою мрію крилату!..
Не піду я за вічну межу,
Моя мрія жива і незмінна,
Для дітей і онуків живу,
І для тебе,моя Україно!.
Все залежне від себе зроблю,
В Україні я вільна людина,
Хоч і важко, та все ж щось роблю,
Щоб жила і цвіла Україна!..
Щоб була Україна моя,
Назавжди і по-справжньому вільна,
Лиш тоді відійти зможу я,
Коли буду за неї спокійна!..
А сьогодні всім людям кажу,-
Моя мрія реальна і плідна
Все для неї зробіть всіх прошу,-
Україна ж бо ненька нам рідна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804299
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018
СЛАВА УКРАЇНІ! (ПІСНЯ "КРАЮ МІЙ!") https://youtu.be/mzu3G3SasO0
І хто б там, що кому не говорив,
а згине зло, і правда переможе!
Ліна Костенко
КРАЮ МІЙ!
Барвистим словом рідний край прикрашу!
Хай доля його сяє, мов зоря!
У пісні славмо Україну нашу,
Величну Батьківщину Кобзаря!
Над килимами, де м'які мурави,
Спішить додому журавлиний клин…
Довкола — жита весняні заграви,
Щемливий колосковий передзвін.
Мій рідний край так барвами іскриться,
Зірниць узори сріблять небеса…
Яка у нім енергія яриться!
Яка у нім зачаєна краса!
м. Львів автор Наталія Калиновська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804287
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018
Жовто – синій прапор – небеса і поле,
Де ростуть багаті пшениці.
Жовто – синій прапор – часто очі коле,
Ворогам із зброєю в руці.
Жовто – синій прапор - символ наш свободи,
З ним завжди ми ідемо у бій.
Жовто – синій прапор – об’єднав народи,
На землі українській святій.
Жовто – синій прапор – це народна гордість,
Захищає землю від біди.
Жовто – синій прапор – це, як перша поросль,
Наші в світі береже сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804233
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Среди безмолвия ночи,
Когда вокруг все спит покорно,
Моя душа во мне кричит
И мысли завывают вздорно...
Ну, почему наш мир жесток
И все в нем глупо так, неровно?
Какой преподнести урок
Вам нужно, люди!
Безусловно,
В погоне за достатком фраз
И мелких камушков блаженства
Наш разум покидает нас, -
Процесс разрухи совершенства?!.
Но, есть же светлые мечты,
Любой рождается ягненком,
Глаза из детства так чисты...
Откуда ж взрослые подонки?!
Все эти страсти поиметь
Соседа, друга, свою совесть,
На миг за облака взлететь,
А что там дальше? Невесомость?
Живем в ней, словно мысли нет,
А кто способен, - неуместен,
И жизнь проходит бегом лет,
Увы, итог ее известен!..
Сиюминутные шуты
Заполонили все пространство,
На детства чистые мечты
Одели подлости убранства
И рвут бесценный этот мир,
Все узаконено, отлично,
Юродивый у них кумир,
Что будет дальше - безразлично...
Артист-политик? Просто чушь,
А депутат поет на сцене,
В Верховной Раде муть и глушь,
От отморозков дует вены!
Куда бредешь моя страна?
Кто взятку дал тебе за скромность?
Ты безвозвратно отдала
Пять миллионов душ!
Опомнись!
Где вера в добрые дела?
Лишь в монументов новостроях?
Уместна ль вообще хвала
Самоназначенным героям,
Под гимны рвущих пядь земли,
Продавшим душу за зеленый...
Куда народ вы завели?
В мир, нигилизмом окрыленный?
Бумаги чистый лист возьму
И боль свою сквозь рифму грусти
Ему, родному, подарю
Он стерпит все мои напасти...
Слова ложатся ровно в ряд,
Они и спорны и бесспорны,
Слеза на строчках, словно град,
Сплетает дивные аккорды
Семь нот и семь цветов моих,
Семь раз тебя я прочитаю,
Ты всей печали моей стих
Я по тебе давно скучаю...
Возьми всю боль и сердца грусть,
Запечатлей мои страдания
И будь, что будет дальше, пусть,
Тебе последнее отчаяние!
Я Вас прошу, не поддавайтесь
На обещаний мнимых хлам,
С душой своей не расставайтесь,
Сходите утром в Божий храм
И помолитесь за спасение
Всех нас!
Щемит у сердца боль...
Не бойтесь силы откровений,
И верьте в вечную Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149070
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 24.08.2018
Я проснулся однажды в счастливой стране
А вернее от мысли - мы изменились!
Все плохое, что было, сгорело в огне,
А костры на майданах углями искрились
И от свежего запаха ветра свободы
Мне хотелось бежать и кричать повсеместно:
"Посмотрите, смогли ведь, мы дети народа,
Что корнями уходит в седую известность!"
Это было не просто, и вовсе не в шутку,
Кто-то громко кричал от мороза и зги,
А я молча стоял, осознав на минутку,
Неужели у всех появились мозги?
И откуда вот эта девчушка с парнишкой,
Ну, от силы 16-ть по юности лет,
Могут знать, почему взрослый дядя с сынишкой
Вместе с ними стоит здесь и ищет ответ
А вопросов во мне накопилось не мало
И душа переполнена болью в груди,
Если б только могла и, наверное, знала
Сколько грусти еще у нее впереди…
Время быстро прошло в бесконечных разборках
Кто там ближе, кто дальше к трибуне стоял
А народ как пахал на боярских задворках,
Так и пашет, но только "свободу" узнал
Безответственность старой, классической власти
Приумножил полнейший во всем беспредел, -
Можно сутками лаять с экранов со страсти,
Только цепь не меняет от будки надел!
Вот тарелку с костями поставят подальше,
Видно нужно кому-то дешевый эфир,
И залаяли громко приспешники фальши
За "свободу цепей" на свободный весь мир
Не по детски той власти удушливый запах
Давит горло и сильно сжимает в груди,
Опускает все ниже и ниже - на лапы
И рычание слышу уже впереди...
Урны - слишком прозрачные были,
От их блеска кому-то запенило рот
Подозрение есть, на народ весь забили,
Или к урнам приходит не этот народ?
Посмотрите на все эти куклы на нитках
Кукловоды известны, немного в тени,
Вся их честь и любовь исчисляются в слитках,
По народному просто - на нашей крови!
Про историю лучше не надо, не время
Пусть потомки расскажут, коль выживут тут,
Ну а мы, - видно тяжкое выпало бремя
Бюллетеней бумагой кормить этот спрут
Я зарекся писать хвалебные оды
На любую тематику, кроме Любви,
Потому что Любовь, как источник свободы, -
Все, что есть у меня в моей грешной груди
Ну, а вы (только с маленькой буквы, заметьте) -
Бело-красно-оранжево-синие псы,
Ваша вшивая ложь канет в солнечном свете,
Растворившись росою народной слезы!
29.05.2009
Версия на украинском языке:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804225
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131787
дата надходження 29.05.2009
дата закладки 24.08.2018
З Днем народження, панно, у розквіті літ
Заплітаєш у косу калиновий цвіт.
Одягаєшся в плахту барвистих лугів,
Напікаєш на всіх запашних пирогів.
На підборах червоні зручні чобітки,
Вишиванку, де вмить оживають квітки,
З пишних мальв і барвінку розкішний вінок,
Гордо, легко і мило робиш впевнений крок.
Ти ступаєш в буяння замріяних трав…
Незалежна, рум’яна … посеред заграв,
А на чорній хустині - маки жаром цвітуть,
Бо в країні війна, мирні люди там мруть.
Та ти знаєш, що скоро часи ці пройдуть,
І тебе у весільнім танку поведуть.
Буде в тебе весілля коровай і танок,
І навколо як квітів – дрібних діточок,
Патріотів - синів і красивих дочок,
Одягнеш в вишиваний розмай сорочок…
Заспівають тобі і великі й малі,
І розквітнуть сади на красуні-землі,
Будем жити в достатку - країна і я….
З Днем народження рідна Вкраїно моя!
23.08.2018 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804219
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Ми не змінювали наші прапори, не рвали чужих.
Нам не була потрібна війна.
Але коли ворог прийшов на нашу землю,
будемо боронити її до останнього подиху...
З Днем Прапора, друзі!
Слава Україні!
Ви розбудили націю мою,
Котра після важкої праці спала.
Гадали ви, що з'їсти кусень сала —
Це все, що вміють в нашому Краю?..
Хоч готувати вміємо на славу
І з'їсти українець любить в смак
Та, все ж — із діда-прадіда козак,
Тож на поталу не віддасть державу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804189
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Слава рідній матері-землі!
Слава незалежній Україні!
Слава тим, хто протидіяв млі,
Хто не схибив, не сховався в ті́ні,
Хто запалював ясні́ вогні,
Хто світив яскраво в час тривоги,
Хто долав безсонні ночі й дні,
Впевнено йдучи до перемоги!
Слава А́нгелам у небесах,
Слава, шана і уклін дозе́мний,
Не спинив кого ні біль, ні страх,
Ані ворог підлий, злий, нікчемний!
Тим, хто з болем друзів хоронив,
Тим, над ким не раз свистіли "гради",
Хто, ув’язнений, про милість не просив,
Хто не здався і не терпить зради!
Слава тим достойним – не рабам,
Що повік не стануть на коліна!
Слава тим, хто, всім на зло смертям,
Вірить, що не вмерла Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804117
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
[i]Про красоти і
недоладності
природи...
І життя. [/i]
[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]
[i][b][color="#450870"]Стояла яблунька… І заглядала в вікна,
щоб хтось бодай поглянув на її красу…
А ми, так різні всі за календарним віком,
байдужечки – як тінь – клепаємо косу.
Стояла яблунька… Але відчувши літо,
відгукувалась враз на всі його думки,
ми ж байдужіли далі – не одні ж на світі! –
плекали в темряві нікчемні маячки...
Стояла яблунька… І сипала плодами
в надії, що оцінить хтось оте добро,
а ми знічев’я шту́рхали дари ногами,
аби у небуття прискорити свій крок…
Стояла яблунька… І хукала в долоні:
її душі, напевне, дошкуляв мороз…
А ми, черстві, в теплі, в інформаційнім лоні
вишукували сенс… у віртуальних роз*.
О, Homo sapiens ти наш!.. Поглянь довкола:
як ми, сердешні, живемо без тих щедрот?!
Контентно й ситно…
Та дари Еола**
не оминуть й тобі... відміряний горо́д!.
Стояла яблуня.
Й молила нас...
сльозами..[/color][/b].
22.08.2018[/i]
*До речі, яблуня, за існуючою класифікацією,
належить також до родини [i]Rosaceae[/i]
**В грецькій міфології Еол - повелитель вітрів.
Тут – як символ відповідальності людини за
зло, скоєне нею супроти її власної суті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018
А скільки у поета муз,
отих палких його натхненниць,
Що так тривожать струни душ,
пробуджуючи дар пісенний.
Незнанна тайна під замком,
що закодована під кодом,
Мов мумії у єгиптян,
що нерозпізнані народом.
Покоєсь в тишині гробниць,
а щастя завжди любить тишу.
Я не відкрию таємниць
для кого рими власні пишу́.
Нехай блукають як Мойсей,
в пустелі знанні віршознавці
де ямб шукають,де хорей,
де вигадка,де частка правди.
Зірок насправді,є мільярд,
а може більше - я не знаю!
А скільки муз це мій секрет,
якого я не розкриваю.
22.08.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803990
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
Це один із перших моїх віршів,
який був написаний ще в 2008 році.
Сьогодні він вдруге народився, дякуючи
Віктору Ох, який написав і подарував
мені чудову мелодію до вірша!!
Дякую Вам, Вікторе, за таку чудову музику!!
Ось його адреса:ttp://www.poetryclubh.com.ua/author.php?id=9277
Надія часто поруч з нами,
Дарує нам казкові сни.
У скрутний час завжди втішає,
Що світ прекрасний віриш ти.
А завтра все кудись зникає,
Неначе вітром все знесло,
І знову в розпачі блукаєш,
Рожевих снів як не було.
І так проходять дні за днями,
Надія гасне у душі...
А то дивись — і знову з нами
Щасливі нам віщує дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108268
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 20.08.2018
Зриває вітер з вишень пелюстки
й мені шепоче, що не любиш ти,
що погляд твій пронизує стрілою...
А що робить?..Адже живу тобою...
Коли тебе я думкою торкаюсь,
то знову чомусь вірою проймаюсь...
Обіцянки мої ідуть на злом,
й літаю знов з поламаним крилом.
У хмарах вище сонця я злітаю,
І тішу себе думкою - спіймаю...
Зловлю тебе, вкраду і понесу.
До серця пригорну й не відпущу.
Душа моя не взнає більше гріз,
і не потече тепер струмок із сліз.
На землю опускаюся я знов:
В обіймах ти - моя Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126081
дата надходження 13.04.2009
дата закладки 20.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m_79WgLCvJY[/youtube]
Життя - це поїзд, в нім всі ми.
Шалена швидкість, не спинити.
Хоч і здається - тільки мить,
Та може все у нім вміститись:
Тривоги, радість, каяття,
І все, що в нас, спішить за нами.
Весни, зими передчуття...
Все мчить за нами табунами..
О, непосильна бува ноша!
Але ж це наше, не чуже.
І серця струночка найтонша.
Усе це - пам"ять береже.
Буває хочеться звільнитись
Від того, що в душі пече.
Воно ж не хоче загубитись:
Тримає міцно за плече..
Куди ж подіти, де зупинка?
Чи на хвилину, чи на п"ять..
А ти уперта все ж, помилка...
Та скільки ж вас? Як рахувать?
Та все моє завжди зі мною,
Хай непосильний цей багаж,
Тримаю міцно вас рукою,
Життям здобутий екіпаж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803822
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Щастя – це чути гармонії звуки,
Неба спивати ясну голубінь,
Зустрічі клеїти після розлуки,
Злети мережити після падінь.
Щастя – це дихати (вміти!) любов’ю,
День загортати у фантик чуттів,
Двері щодня відчиняти здоров’ю,
З вітром у парі іти по путі.
Щастя – це пійманий тишею вечір,
Праця, що хлібом лежить на столі.
Ніч, що рікою лягає на плечі,
Мозок запрошує в сни-кораблі.
Щастя – це брати частинку від світу
І водночас нею повнити св́іт.
Миром мостити планеті орбіту,
Правду і честь зодягати в граніт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803756
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Коли пісню заводить сіру
Дощ надворі та ще й сумну,
Я з терпінням пишу осіннім
І, дивись, щось-таки утну.
І про дощ, що спочить дозволив,
І про землю, що воду п’є.
І в уяві лечу поволі
Понад морем, де хвиля б’є.
Поспішаю-лечу у гори,
Щоб побачити неба край,
Сонце там на високім троні,
Ген співає вода і гра.
Прислухаюся, аж нагнулась.
Манить-вабить височина.
Бути як? І… в цю мить проснулась…
Не моя то – дощу вина…
15.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803703
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Учися чужому – своє бережи
І вивчи де друг, а де ворог.
Шануй завжди те, що до серця лежить,
Тримай добре висохлий порох.
Були на віку різні в нас вороги,
З окремими навіть братались…
Й донині ми носимо їх хоругви,
Вони ж ворогами й остались.
Тепер зрозуміло, який «старший брат»,
Як в шахтах ховав свої танки.
Який у Донецьку проводив парад,
Возив у конвоях берданки*.
Який суне й нині у спину ножа
І нашій невдачі радіє.
У люду такого брехлива душа,
Він смерть замість миру нам сіє.
Мій, любий народе, відсунь пелену,
На світ подивися тверезо.
Ти маєш для себе державу одну,
То зваж все своє на терезах.
Учися чужому – своє бережи
І вивчи де друг, а де ворог.
Шануй завжди те, що до серця лежить,
Тримай добре висохлий порох.
*Берданки – тут, як зброя (узагальнене)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803651
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
[i]І[/i]
Веслує літо в заводі ріки,
де поїть таїна латаття біле,
і дотики, «нечаяні», руки,
і наше все, що не переболіло.
Стоять човни – прив’язані таки
до нашої верби, що не зотліла.
А біля неї, чи не ті пеньки,
якими ти у юності вертіла?
І я, мов пень дубовий до верби,
надію маю, гей би та якби
на старості хоча би прихилитись.
Та, що то є – просити на своє?
Коли минає наше житіє,
лишається на ідола молитись.
[i]ІІ[/i]
Сідає літо у свої човни,
відчалює, тай осінь доганяє.
І падає луною за лани
провісниця нового урожаю.
Грозою упилися баштани.
Лютує небо – блискавки метає.
Доспіли гарбузи та кавуни
і є чим поділитися навза́єм.
Ачей і ти ще нібито жива?
І ще нівроку, хоч уже вдова
і маєш те, чого душа бажає.
І повні закрома, і гаманці...
Та, може, аж у самому кінці
хто як не я тебе іще згадає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803597
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 19.08.2018
[i]Віолеті Москалу[/i]
Поезія — це не римовані рядки,
А те, що в серці вищий смак зродити може:
Любові, мужності, шляхетності смаки,
Смак волі, чистоти і мудрості. Це схоже
На поливання майже мертвої землі,
Її оживлення, щоб з неї гарні квіти,
Чудові квіти миру й щастя розцвіли.
Ось що поезія повинна дати світу.
І є поезія, що складена не з слів,
А з діл, із переможних доленосних звершень,
Що змінюють цілком життя країни плив —
І кілька поколінь народу раптом вперше
Перемагають досі нездоланне зло,
Будують зовсім інший лад, нову систему
Життя. У світовій історії було
Таке не раз. Ми знаємо такі поеми.
Ви — поетеса отаких великих справ.
Цей час шедевр безсмертний Вас створити кличе,
Щоб безнадія, розпач, за майбутнє страх
Змінились щастям в України на обличчі.
[i]28.06.2018, Київ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803646
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Я вашу моду бачив у труні,
продвинуті, і що б не говорили –
категорично-однозначне „Ні!“
зі стразами й підборами… бахілам,
весільній сукні просто з кавуна,
для Єви, із наліпкою на писі.
Смаку відсутність – тому вся вина,
і сірої речовини у стрісі.
Істота з яйцями – іще не чоловік,
якщо розгулює по вулиці в колготах.
Себе на посміховисько прирік
і утонув в нікчемності турботах.
Сумнівний прививати людству смак –
це що дитя через коліно гнути.
Ще треба розібратися відтак –
продвинутий чи просто шизонутий!
18.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803556
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Розквітувалася старенька липа.
Таких медів ще зроду не було,
І місяць променем на неї глипав,
Гуділо бджолами гучне село.
Лилися пахощі її нектару,
Здавалося, — на весь пташиний світ.
У подиві джмелиного базару
Навколишні збирали сонцецвіт.
Хоча б на чай духмяний, наче ліки,
А чи на згадку, що у майбутті...
Лилися медоносні з липи ріки,
Даруючи приємнощі в житті! 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508518
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 18.08.2018
Знялась над плесом сонячна лебідка —
Синоптики передали грозу.
Зірвався вітер, хилить рогозу
Край берега, густезну, наче щітка.
Сердиті хмари опустили брови,
В повітрі пахне вогкістю боліт.
Сіренька чапля зринула в політ
І зникла у гущавині діброви.
Судини неба палять блискавиці,
Розчахують до самої землі,
З’явились перші краплі на веслі,
І наростають в темпі громовиці.
Лопочуть бульбашки музичні гами,
Намалювали кола на воді,
А ми удвох, душею молоді,
Ховаємось, щасливі, під човнами.
4/08/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803519
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Цвіркоче ніч — вже серпень на порозі.
Давно не чути солов’їних трелей,
Тонкі ліричні струмені пастелей
Зустрілися на місячній дорозі.
Під куполом небесного фавору
Сметанні хмари танули в безодні,
Колючі погляди зірок, холодні,
Втішалися акордами мінору.
Дерева перегойдували тіні.
Моргали очі лісу світлячками,
Зеленими мигтіли ліхтарями,
Переливались райдужно в сплетінні.
Метелики єднали наші крила,
А ми удвох летіли навстріч світлу
Кометами і тішилися літу —
Кохання ореолом ніч святила.
17/08/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803518
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Після грози вгорі стає тихіше,
Мов білий янгол світ перелетів.
Трава дощі нанизує, колише,
Вони ж на сонці грають – золоті!
І міняться палітрою веселки,
Лише збери в намисто – і носи.
Птахи лишають мокрі закапелки,
Розспівують медові голоси.
Янтарний джміль у пазусі квітковій
Просушує дбайливо крилець льон.
Радіють діамантовій обнові
Зелені абажури буйних крон.
Ще звуки грому вдалині, як згустки,
Розсмоктує й ковтає висота,
І соняшник обтрушує пелюстки,
Мов пір’ячко намокле гордий птах.
Вібрує звук, насичується колір,
Розсіюється хмар густий меланж,
Привітно виграє на видноколі
Веселки семибарвний декупаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
(уривок з повісті "На зупинку раніше")
Надворі в густому саду росла квітка, яка називалася царською короною. І, справді, коли вона зацвітала, трикутні оранжеві пелюстки обрамляли широкий кошик квітки, з середини кошика виглядали пишні тичинки, і квітка дивовижно була схожа на корону. З усіх сторін її затіняли високі клени, але вона якимось чудом встигала, до того як верховіття дерев вберуться густим листям і накриють все навкруги зеленим шатром, вирости великим ніжним соковитим салатовим кущем і викинути на світ божий чудові суцвіття.
Софійка дуже любила царську корону. Як тільки весною витикалася її ніжно зелені паросточки, Софійка обгороджувала їх патичками, щоб бува хто-небудь випадково на них не наступив, поливала їх, обсапувала. І коли зацвітали пишні, в царській гідності і величчі, квітки, Софійка кожен ранок ходила дивитися на них і милувалася ними. Вона з ними навіть розмовляла.
Та підходила осінь, кущ корони починав в’янути, стебла засихати, і в один прекрасний день квітка щезала. Софійка сумувала, і все питала бабусю, куди пропала квітка.
Бабуся сідала на дерев’яний стільчик біля порога, який змайстрував дідусь. Стільчик був вже дуже давній, як і все на подвір’ї, і вже розхитувався від старості. Але бабуся настільки привикла до нього, що він їй здавався м’яким. Вона садовила Софійку на коліна і починала розповідати казку про царську корону:
- Коли наступає холоднеча, корона не зникає, вона корінчиком нащупує сходинку і спускається по сходам вниз у велике підземелля. Про підземелля діти завжди думають, що воно вогке і темне, як підвал. Але підземелля, куди спускається корона, не просте, а казкове. Воно тепле і освітлене яскравими вогнями. Ось сходи закінчилися і царська корона ступила на доріжку, що посипана золотим пісочком. По краям доріжки цвітуть різноманітні привабливі квіти, які сюди теж заховалися від лютого холоду. І тільки-но корона ступила на доріжку, як вона миттю перетворилася на прекрасну принцесу. А на голові у неї засіяла маленька витончена сапфірова корона. Йде прекрасна принцеса, а з усіх сторін їй посміхаються квіти і милуються її красою.
Та ось доріжку перегородила чорна борозна. Після борозни доріжка стала сірою, обабіч неї вже росли одні колючі будяки, та і потемнішало якось. Іде й дивується принцеса цим змінам. Запитує будячка, що ріс біля самої доріжки і який здався їй, начебто більш, ніж інші, живим і розумним:
- Скажи, будячку, що тут трапилося?
- Ох, і не питай, прекрасна принцесо. Цим краєм, який був раніше квітучим, заволодів злий чаклун. Він перетворив усі квіти на будяки. От я зараз тобі не подобаюся, бо я колючий і обдертий. А зовсім недавно я був пишним червоним майориком і багато квіточок зітхало за мною.
- А куди веде ця доріжка?
- Ця доріжка веде до кришталевого палацу. Там раніше жив гарний-прегарний принц і всі дівчата були в нього закохані. Він не тільки був гарним, він ще був розумним і трудолюбивим. Він любив працювати на землі і вчив інших правильно господарювати. Він свій край перетворив у рай. Всі жили тут багатими і щасливими. Кожен тиждень в палаці відбувався бал, з’їжджалося багато гостей, звучала музика і всі танцювали і веселилися.
Поряд з володінням принца було володіння злого чаклуна. Він не любив землю, господарством не хотів займатися, поля його заросли будяками і тому він з заздрістю, хмуро і зло дивився на багаті землі принца. Одного разу він переодягся мандрівним цілителем, прибув на бал до принца, за допомогою чар піддобрився до нього. Принц призначив його своїм придворним лікарем. Кожен день лікар примушував його пити якісь мікстури і відвари. Згодом принц перестав цікавитися господарством, став байдужим до всього, змарнів, і, в кінці кінців, впав у непробудний сон. До нього перестали приїжджати гості. Землі заросли будяками і лопухами. Вірних людей принца чаклун перетворював в колючі терносливи.
Палац обріс в’юнким виноградом і хмелем. Браму палацу чаклун запер на ключ і почепив його собі на шию, а сам став жити у найвищій вежі, щоб його ніхто не зміг потурбувати.
Принцесу вразила ця розповідь.
- Як же визволити принца? – вигукнула вона, - невже не знайшлося нікого, хто б зміг прогнати чаклуна?
- Багато пробувало. Та всі вони безслідно зникали в палаці, - зітхнув будячок.
- Я цю справу так не залишу, - збуджено сказала принцеса, - я знайду спосіб позбавитися від чаклуна.
Вона рішуче попрямувала далі.
- Щасти тобі! – крикнув навздогін будячок і безнадійно похитав своєю колючою головою.
Через деякий час справа від доріжки показалася занедбана садиба. Біля хвіртки росли дві терносливи. «Напевно, це господарі садиби», - подумала сумно принцеса. Вона зайшла на подвір’я. Біля будки лежав прив’язаний ланцюгом чорний облізлий худющий собака. Він жалібно скавулів. Принцеса швидко відв’язала собаку і пішла до криниці набрати йому води. Набираючи воду, вона почула з криниці слабий нявкіт. Заглянувши в криницю, принцеса побачила на стінці криниці щось темне, схоже на лантух. Побігла швиденько до хати, відшукала там мотузку з гаком, зачепила гаком лантух і витягла його назовню. Розв’язавши лантух, принцеса побачила напівживого рудого кота. Коли собака і кіт отямилися і трохи відійшли, вони розповіли принцесі, що чаклун, зайшовши до садиби, перетворив хазяїна і хазяйку на терносливи, собаку залишив подихати на ланцюгу, а кота, за те, що він на чаклуна шикнув і показав кігті, посадив у лантух і кинув в криницю. На щастя, лантух зачепився за товстий гвіздок, забитий в колоду посеред криниці.
Біля садиби за садком жовтіла пшенична нива. Принцеса попробувала зерно, воно було стигле. Жаль покидати. Осиплеться і пропаде. Принцеса взяла серп, собака - косу. Викосили вони ниву. Кіт збирав колоски і перев’язував снопи. Потім позносили снопи під навіс, повибивали зерно ціпком і зсипали його у мішки. Змололи два мішки муки. Собака натопив піч, принцеса спекла хліб, наварила ватрушок. Потім собака привів корову, яка мукала за городом. Принцеса надоїла повне відро молока. Цілісінький тиждень принцеса відгодовувала четвероногих, поки в них не загладилися ребра.
Потім принцеса сказала, що їй пора вже йти. Собака і кіт вирішили йти з нею, бо дорога до палацу вельми небезпечна. Принцеса зраділа, бо самій йти боязко. Йдуть вони, йдуть. Дорога петляє поміж густого лісу і раптом вперлася в річку. Річка широка, не перейти. Собака побігав, побігав берегом, понюхав сліди, і вони привели його до верболозу. А там був захований човен. Переправилися вони через річку, і доріжка круто повела їх вже вгору. Кругом росли велетенські дуби. Сосни і ялини торкалися своєю хвоєю обличчя принцеси. І ось, нарешті, на вершині гори показався палац. Його шпилі горіли кришталевим відблиском.
Обійшла принцеса з друзями палац кругом. Масивна брама закрита на замок, стіни високі, не підступитися до палацу. Лише на найвищій вежі верхнє вікно було напіввідкрите. Тут принцеса згадала розповідь будячка і повідала все своїм друзям. Як же дістати ключ від брами? Адже він у вежі у чаклуна. Собака почухав задньою лапою шию і задумався, а кіт прижмурив очі і промуркотів:
- Напевно, настала вже пора мені братися до справи.
Друзі уважно оглянули вежу. З підніжжя вежі повився по стіні, заглядаючи в кожну шпаринку, в’юнкий дикий виноград. Він обплів усю вежу і закрутився вгорі на гострім шпилі. Кіт поліз по виноградній лозі, міцно чіпляючись гострими пазурами за стебла. Друзі стояли внизу і з острахом дивилися вгору, молячись, щоб кіт не зірвався з великої висоти. Ось кіт доліз до вікна, і, обережно, на своїх м’яких нечутних подушечках, ступив на підвіконня. Посередині кімнати стояв стіл. На столі лежала смажена дичина і бочечка рому. В кутку кімнати на ліжку спав чаклун. Він щойно дуже ситно пообідав. Могутній храп буквально потрясав вежу. Було моторошно. Кіт зліз на підлогу і тихенько, навшпиньках, підійшов до чаклуна. З його шиї звисав мотузок з ключем. Кіт виліз на подушку і перегриз зубами мотузок. Звільнив ключ і взяв його в зуби. Мотузок полоскотав чаклуну шию. Чаклун підняв руку і почухався. Кіт завмер. Але чаклун повернувся на бік і захропів далі. Тоді кіт швиденько виліз з вікна і по виноградній лозі спустився вниз. Там його з нетерпінням чекали друзі.
Принцеса з великою натугою відкрила ключем браму і вони опинилися у напівтемному залі. Раптом брама сама зі скрипом за ними закрилася, у залі спалахнуло світло.
Біля протилежної стіни залу сидів у кришталевому кріслі чаклун, а обабіч крісла стояли залізні стражі з мечами і списами. Друзі оніміли.
- Що! – зареготав чаклун, - надумали мене обдурити? Ще нікому це не вдавалося зробити. Правда, знаходилися деякі нахаби. Он що від них залишилося.
Чаклун показав рукою в дальній куток зали. Там біліла купка кісток і черепів. «Ось де пропадали сміливці», - подумала принцеса.
- Але я тебе не стану відразу знищувати. Тобі повезло, бо я дуже люблю задавати загадки. Я тобі задам три загадки. Якщо ти хоча б одну з них не відгадаєш, то мої залізні стражі порубають тебе і твоїх друзів на шматочки. Якщо ти відгадаєш всі загадки, то маєш право загадати одне бажання, яке миттю здійсниться помимо моєї волі. Тільки в кінці загадування ти повинна три рази плеснути в долоні. Такі правила Великої Гри.
- Я згодна, - мужньо відповіла принцеса.
- От і добре, - з губи слащавого кривого рота чаклуна скотилася жовта вонюча слина. Це означало вищу степінь його задоволення. Ще ніхто у світі не відгадував його загадки. І він був занадто впевнений, що це дівчисько теж не розгадає його загадок.
– Загадка перша. Що у світі наймиліше?
Принцеса призадумалась. І тут вона згадала, як ще там на землі, коли вона була царською короною, з нею бавилася Софійка, як з подружкою. Вона їй задавала різні загадки і сама давала на них відповіді. Царська корона їх запам’ятовувала. Як тепер вони їй пригодилися!
- Сон, - відповіла принцеса. При цих словах наче прошелестіло щось у залі і наче чаклун зменшився в рості.
- Правильно, - відповів здивовано чаклун, - Загадка друга. Що у світі найшвидше?
- Думка! – миттєво проказала принцеса. При цих словах щось прогриміло в залі і чаклун зменшився за величиною вдвоє.
- Правильно, - ще більш здивовано відповів чаклун. – Ну, третю загадку ти вже не відгадаєш. Хто у світі найбагатший?
Принцеса обняла міцно своїх друзів і вигукнула:
- Земля!
Наче вибух пролунав у залі, а чаклун зовсім став малесеньким і злякано пропищав з крісла:
- Ти відповіла правильно на всі три запитання. Такого ще ніколи не було. Загадуй бажання. Ти можеш загадати, щоб у тебе появився палац, ти можеш загадати, щоб у тебе були гори срібла і золота, в кінці кінців, ти можеш загадати собі безсмертя.
- Ні, - відповіла принцеса. – Якщо я візьму срібло і золото, то ти залишишся на землі і будеш постійно робити зло людям. Тому я хочу, щоб ти перетворився в пацюка і ніколи більше не став чаклуном.
При цьому принцеса тричі плеснула в долоні. З крісла зіскочив сірий пацюк і зник у шпарині підлоги.
Собака і кіт від радості підстрибували, обнімали принцесу і вітали її з перемогою.
Вони відкрили великі позолочені двері і ввійшли у велетенський зал. З рубінових люстр звисало павутиння, всі речі були вкриті шаром пилі. В кінці зали на підвищенні стояв трон, на ньому, сидячи, опершись на руку, перебував у зачарованому сні принц. Очевидно, що не всі ще чари чаклуна зникли. Принцеса підійшла ближче до трону. Дуже їй було жаль принца. Не дивлячись, що він змарнів, він здався принцесі таким милим, що вона не втрималася, нагнулася і поцілувала його.
В ту ж мить в залі всі люстри спалахнули і засіяли тисячами яскравих вогнів, павутиння і пиляка зникли. Звідусіль появилися слуги і заметушилися навколо принца. Принц зіскочив з трону, блідість зійшла з його обличчя, він знову став веселим і життєрадісним. Йому дуже сподобалася принцеса. Він поцілував їй руку, присів перед нею на коліно, зняв каблучку з сапфіром зі своєї руки і надів їй на пальчик. На балконі заграла музика. Зал наповнили гості. Всі почали вітати принца і принцесу з обрученням. Слуги накрили багаті столи. Гості почали святкувати обручення, розпочався грандіозний бал.
Собаці і коту накрили окремий стіл, як самим шановним гостям. Вони настільки об’їлися, що вже не могли нічого робити, навіть поворухнутися. Вони сиділи, опершись лапами об кришку стола, і дрімали під музику.
Край принца знову став багатим і процвітаючим. Будяки і лопухи перетворилися знову у квіти. А принцеса з принцом кожної весни приходять до потаємного місця, щоб ніхто не бачив, і саджають для Софійки розкішну царську корону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803329
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Як хотілось леліять любов –
Квітчану стежину у рай доглядать,
Як хотілось в коханні обнов -
Щось потаємне, як рай, обізнать…
Як хотілось садок посадить,
І чорнобривці в саду поливать...
То була б нам щасливая мить –
І небесна, й земна благодать.
Приспів:
Може, добрий свій чин милостивий Всевишній
Подарує в наступних життях,
Та боюсь – наші душі цнотливі, безгрішні
В Галактичних заблудять стежках…
В нашім раї нам любо жилось би
Серед квіту, шаноби, любові і трав,
Та чомусь наші мольби і просьби
Господь в своє серце іще не ввібрав…
Не вертається наша любов,
Бо в річку одну два разú не ступить!
Лиш у пам’яті відблиск розмов:
Неповторна, жадана і рідкісна мить!
________
*Основні катрени виконуються спареними,
приспів – після кожного восьмивірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416937
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 16.08.2018
Танюшка народилась вчора...у мене -"партачив" сайт...))) ну то й що, нехай це свято буде довжиною в життя))) люблю тебе...просто-люблю
День народження
(Тані Мирошниченко)
В день народження тішаться зорі
В піднебесних загравах п'янких,
День народження – знову і знову
Зустрічаю людей дорогих.
День народження – значить співаю
Кращу пісню сьогодні свою,
І душею усіх обіймаю,
День народження – значить люблю!
Я візьму із собою світанок
Неземної цієї краси,
І метеликів ніжності танок,
І гірчинку нічної роси.
Принесу оберемками щастя,
Подароване в гронах калин,
І мелодії світле причастя –
Вітру свіжого із верховин!
Як розкішно палає проміння
У вогненому сяйві жоржин!
Я, з Господнього благословіння,
Обираю найкращі з стежин.
День народження – значить співаю
Кращу пісню сьогодні свою,
І душею усіх обіймаю,
День народження – значить живу!
©Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803273
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Старий зелений виноград
Хапається за все живе —
Шпуряє вуса невпопад,
Багато літ він тут живе.
Підпер його старий горіх,
На груші гойдалка скрипить,
У пам’яті дитячий сміх,
Втішає душу кожна мить
З далеких, нелегких доріг,
Троянди хиляться до ніг.
Тут дух дитинства сад зберіг,
І був йому за оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803150
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Спасибі за щастя, яке Ти мені дарував.
За дотики ніжні, якими мене пригортав.
Спасибі за ніч, що була в нас не в сні – на яву.
Спасибі за те, чим я зараз, не тлію – живу.
Спасибі за мить, ту, якою зі мною не спав,
За щиру любов, ту, якою мене дивував.
За ті поцілунки хмільні, що тоді напував,
За усмішки щирі, якими Ти так зігрівав.
За ніжні обійми – жагучі, гарячі . як жар,
За те, що в мені розпалив невблаганний пожар.
За погляд, спасибі, яким Ти так пильно дивився,
Спасибі за те, що вже стільки ночей мені снився.
Спасибі за голос, який день і ніч хочу чуть
Спасибі за все…Я не зможу усе це забуть.
13.08.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803132
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Музыка и исполнение Владимира Ярцева
У любимого сегодня день рождения,
Поздравленья шлю ему любя,
И подарок - всем на удивление!
Подарю я милому себя.
Нацепляю на себя я красных бантиков,
Чтоб красиво было, ну а он
Пусть оденет мне колечко с бриллиантиком,
А ещё серёжки, часики, кулон...
Я - подарок дорогой, так значит,
Упаковка соответствовать должна,
Все наряды - только от Versache,
Я же, милый, у тебя одна.
Пара мы с тобою идеальная,
И пускай завидуют друзья,
Что жена твоя - ну просто уникальная...
Милый, ты доволен? Счастлива и я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803070
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Музыка и исполнение Владимира Ярцева
Что за злое время года?!
Воет ветер, снег метёт,
И в такую непогоду
Жду, мой миленький придёт.
Он замёрзнет - отогрею,
Очень я его люблю!
Ничего не пожалею,
Вкусным чаем напою,
Напеку блинов румяных
(Вкусно так - лишь я могу!),
К ним вареньице достану,
Для него лишь берегу.
Он придёт, обнимет жарко,
Скажет много тёплых слов,
Станет жизнь счастливой, яркой
Даже без вина, цветов...
Размечталась! Он с мороза -
Прямо к чаю и блинам!
Боже мой, не жизнь, а проза!
И пришёл конец мечтам.
Он лишь чашку обнимает.
Не дождалась тёплых слов...
Вот и всё. Надежды тают.
Больше - не пеку блинов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802987
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
Их жизнь снова в темпе и всё на подъём.
Быть может с годами сменить ипподром?
Но резвые кони – летят и летят.
Зов предков услышать они не хотят.
В их сердце горячем – кипучая кровь.
Как можно иначе узнать близнецов?
Надеялась – годы умерят их пыл…
Однако зов предков азарт разбудил!
И в бешеном темпе галопом бегут.
Ведь их окрыляет азарт, а не кнут.
Полёты фантазий отнюдь не унять.
Любые барьеры намерены брать!
Когда ж близнецы укротят свою спесь?
Не будем мешать им – пусть будет, как есть!
Закончат свой век – по примеру отцов –
Прославив свой род мудрецов-храбрецов…
=================================
*Близнецы – по гороскопу (21мая – 21 июня)
Они - стремительны, подвижны, отличаются ловкостью
и быстротой реакции.
12. 08.. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802887
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T9MlYKK17iM[/youtube]
СПИНИ МЕНЕ, ЛІТО! НЕ ХОЧУ У ОСІНЬ...
Олекса Удайко.
--------------------------------------
Ще літо моє не добігло до краю.
Безсонні ще ночі, це значить - кохаю.
Тепло нерозтрачене в серці ще маю...
Чому ж оце, осене, мостишся скраю?
Це правда, що коси давно відзвеніли,
І коси мої уже ледь посивіли,
Але почуття ще живі, не зміліли.
Ще, осінь, тебе до душі не впустила.
Не плач прошу, літо, нащо оці сльози,
Нащо ти вплітаєш в життя моє прозу?
Зроби, щоб ударили блискавки, грози...
Прошу тебе, осінь,: не стій на порозі.
Ой осене, осене ! Яка твоя суть?
Чи, може, у тому, що все не вернуть?
Нехай ти сумуєш, дощі часто йдуть,
Однако, ти знаєш, тебе також ждуть...
Тебе я до серця іще не впускаю,
Я хочу ще спробувать яблук із раю...
Чи чуєш ти, літо? в тобі ще блукаю.
Хоч осінь в душі примостилася скраю...
СПИНИ
ОСІНЬ,
ЛІТО!
ТЕБЕ Я БЛАГАЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802855
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Музыка и исполнение Владимира Ярцева
Без тебя не живу: зависаю в пространстве и времени.
Исчезают желания, прячутся мысли в осенний туман.
Не могу, не хочу без тебя я ни дня, ни мгновения,
Я всё время грущу и меня поглощает тоски океан.
Не помогут друзья, не развеют тоску и подруги,
Без тебя ночь темна и длинна,а рассвет - не рассвет.
Время тянется лентою серой, унылой по кругу
И грустят даже звёзды, когда тебя рядышком нет.
Всё не так. Затуманилось солнце и выцвела радуга,
Очень грустную песню сегодня поёт соловей.
Ты вдали, и меня ничего в этой жизни не радует.
Я сейчас не живу. Только жду. Возвращайся скорей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802830
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[i][b]tth [/b]
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. [/i]
[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc [/youtube]
[i][b][color="#f7310a"]– Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…[/color][/b]
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 11.08.2018
Цвіте край поля липа лебедино,
Отак недільно, мов святковий день.
Спочинь отам, утомлена людино,
Наслухайся бджолиних одкровень.
Хай стелять трави, укриває небо…
А душу заколихують жита.
У мить таку тобі ніщо не треба,
У мить таку – ти Всесвіту дитя.
І ти пізнаєш істину прозріння,
Як зримий дощ одплачеться душа.
Під липою знайдеш своє коріння,
Ковтнеш із первозданного ковша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802698
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Липню п р и с в я ч у є т ь с я…
[youtube]https://youtu.be/tIIVUVMOVQU[/youtube]
[b][i][color="#0681a3"][color="#045e6e"]Мене знічев’я нарікли як... липа,
Не зводячи себе семантикою слів.
Я ж істина – свята й багатолика –
Таких не знайдеш в лісі диваків!
Цвіту я пишно, зеленію рясно –
Несу в природу сенс і колорит,
Та декому усе-таки не ясно,
Що я не фальш... Святої правди скит.
Проте (я каюся), мій дух духмяний
Запаморочить може будь-кого...
Й буркоче у чаду ваш мозок п'яний,
І кидається серце у вогонь!
То ж «липу» кожен хай шукає в со́́бі:
Чи не завівсь, бува, гризотний черв’ячок,
Який тверезі відчуття "коробить"...
Відтак все «липове» повісьте на гачок!
Й відчуєте себе цілком здоровим,
Коли із тіла зникне короїд...
Бо не спаскудить вам формату крові!
І, головне, – не згасне родовід. [/color][/i] [/b]
03.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797947
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 10.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UNNlZTx_3VM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802684
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018
Упала сливка… Здавалося б - дрібниця…
А яка лавина думок!
І не тільки про
сливку…
[youtube]https://youtu.be/kiBF0KtqHLk
[/youtube]
[i][b][color="#4b0b8c"]Упала сливка, мов мала дитинка…
З яких то див відпала від гіллі?
Чому так сталось? Що? Чогось їй мало?..
Тепер лежить, покоїться в ріллі…
Упала наче б, та чомусь не плаче…
Меланжево-муарову її
Скоряє сум... А може, зграя дум?
Та, певно, в неї бачення свої…
Бо є вікно – природою дано.
Не тільки, кажуть, світла, що – в вікні…
У рай - охоче. Гени тут лоскочуть -
побути сам-на-сам і… в однині!
Ту славну хіть було почуто вмить…
О, як пульсує мудрістю земля!
«Ти прорости, а потім вік цвіти» -
стрекоче алгоритмом… звідтіля.
І ось росте, десятки літ цвіте.
Та щось плодів у дерева не густо…
Знать, та земля годується здаля…
«Блукавих» рільників сюди не пустим!
Камзоли пана не рачій жупана,
Чи віз, чи сани – яку все одно.
Миліша нивка для моєї сливки –
це та, що загляда
мені в вікно.[/color][/b]
07.08.2018[/i]
На світлині автора - палісадник під вікном власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802314
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 08.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RutSCi91rOY
[/youtube]
І знову кадри із кіно,
У котрий раз передивляюсь.
Невже, було це так давно?
Не може бути, помиляюсь.
А, може, це не в цім житті,
І це було, мабуть, не з нами?
Летіли двоє в висоті,
За ними - хмари табунами.
Це відчайдушний був політ,
Наперекір природним силам.
Їх обіймав вже інший світ.
Безмірний простір їхнім крилам.
Зустрічний вітер бив в обличчя.
Не руш! Не треба заважать.
Любов летить, її Величчя.
Не треба болю завдавать..
Вона боялась висоти,
Але трималась що є сили.
Підтримав голос: не тремти.
Спокійно кров текла по жилах..
Ось перший промінь торкнув крила,
І грав вже фарбами політ.
Цих почуттів велика сила...
А я дивилась їм услід..
Про що мені ви нагадали?
Було так й з нами. Скільки літ
Душами в просторі літали,..
Та де шукати тепер слід?
Невже летим за журавлями?
І десь доноситься КУРЛИ...
Кохання поряд було з нами,
На крилах щастя ми несли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802165
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 07.08.2018
Із сивиною жінка повінчалась,
Коли його зустріла на шляху…
За стільки літ ні разу не стрічались,
А вже ж і в нього скроні у снігу.
Вона і він на цій землі не з казки –
Їх бігли поряд юності стежки.
В очах – без міри сонечка і ласки,
Й любові теж, здавалось, на віки.
Злодійкувато доля посміхнулась,
Надійні приховала козирі:
Стежини в різні боки повернулись –
Не вистачило світла від зорі.
Тепер ці очі рідні, до нестями,
Знов доторкнулись до її очей,
Здавалось, вони дна душі дістали…
І затремтіли серце і плече…
Життя її усе життя вертіло
І зодягло важкий вінок вдови…
О, як їй утопитися кортіло
В очах його й напитись синяви!
27.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801807
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 04.08.2018
Якщо у тебе зміни у житті,
Хороші чи не дуже — не важливо,
(Бо не завжди є руйнівною злива),
Це краще, ніж пліснявіти в куті.
Від змін застій повітря пропада
І кров нуртує веселіш по венах,
І сцену змінює наступна сцена
Й не заростає тиною вода.
Всі прагнуть змін і бажано хороших
Та, от не завжди удається так.
В усі часи сюжетів гарних — брак,
Здоров’я є, не вистачає грошей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801780
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 04.08.2018
[i](дівчача)
[/i]
Тиша. Спить усе довкола,
навіває сон.
Свіжо. Пахне матіола,
ніч бере в полон
тих, хто бігав і сміявся,
грався і співав,
хто квітками любувався
і ходив на став.
Ніч прийшла і небо чисте
всіяли зірки.
Перламутрове намисто
облягли хмарки.
Як млинець янтарний місяць
котиться згори.
Став укрив зірковий ситець
літньої пори.
Лине музика природи,
чутно спів цикад
і доноситься з городу
ніжний аромат.
Спіють там смачні суниці,
відцвіли сади.
Із глибокої криниці
наберем води.
Завтра новий день настане,
буде знову гра,
а тепер, моя кохана,
спатоньки пора.
Спи красунечко маленька,
вічки закривай.
Татко любить тебе й ненька,
баю, баю, бай…
02.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801703
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Золота пшениця в полі
І сережки в тьоті Олі
З вулика смачні меди,
Наче золоті льоди.
«Золоті» - умілі ручки
В молодяток дві обручки.
Що ви скажете на те? –
В мами - «серце золоте».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801714
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Бабуся й внучка – це єдине ціле,
Неначе в них на двох одна душа.
Любов така, що розправляє крила,
Вишневим цвітом долю прикраша.
Порозуміння з погляду, з півслова
І непотрібно двічі говорить…
Та довгою буває в них розмова,
Бабуся прагне внученьку навчить..
А менша сяде й слухає уважно,
Черпає мудрість і «мота на вус» ,
Обдумає, і як доросла - зважить,
Утриматись не може від спокус…
Отак живуть, бабуся і онучка,
Дві різні долі, та одна душа.
І діляться новинами на вушко,
Розумна бабця і мале пташа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801733
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Червона калина в долині зростала,
А макова квітка - поля прикрашала,
На грядці уже помідор достигає,
Червоний язик, навіть полум’я має,
Червоною - спіє смачна полуниця,
Червоні - стають від морозу в нас лиця.
Червоні троянди приємно так мати,
Якщо ти в дорозі: червоне – стояти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801492
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 01.08.2018
Полеглим і живим
захисникам України
п р и с в я у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/Yynr5Y8VZoY[/youtube]
[i][b][color="#a303a6"]Що за світло крайнеба постало
В цю росисту світа́́нкову рань!
Де ти в ніч цю безмісячну спало?
Встало сонце…
І ти з сонцем встань!
Світ заповни живим, свіжим змістом,
Дихай з сонцем у лад, в унісон,
І струси з тіла ковдру імлисту –
Несподіваний
капосний сон..
Жар душі хай, одначе, не тліє –
Розгорається новим вогнем:
Так багато ще горя в житті є –
Не об’їдеш
гривастим конем!
Тож лаштуймо не спшіно, та разом
Добру трійцю гарячих коней,
Щоб у новому просторі й часі
Колісницею
правив Еней…
І нехай нам той легінь моторний
У житті вкаже праведну путь…
Не підемо в світ рабства потворний,
Нас туди вже й
бичем не зженуть!
Бо те світло крайнеба, що встало,
Вже не згасне в серцях! І – повік:
Край наш гідний того аватара,
Що Господь нам
у Небі нарік![/color][/b]
30.07.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801454
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018
1. РІЗНІ СЛОВА
Різні слова життя глаголить:
Любов, війна, літо і страх...
Чи бачить Бог,що влада творить,
Чи може спить на небесах...
2.СОЛОНИЙ ПРИСМАК
Колись орлина Україна,
Знов спотикається підчас,
Як одинока горобина,
Й солоний присмак на устах...
3. НА СХОДІ
На Сході знов гудуть гармати,
Вбивають там наших синів...
Живих чекають батьки й діти,
А не могил, і не хрестів...
4. ПРИЙШЛА ПОРА
Давно пора війну спинити,
Вернуть додому всіх синів,
Щоб не росли в степах могили,
Й не додавалося хрестів...
5. У НАС ПАНУЄ ОЛІГАРХ
Дорослі їдуть за кордони,
Людей все менше стає в нас,
Усім нам правила відомі,
У нас панує олігарх...
6. РІДНИЙ ДІМ
Щоб Україна рідним домом,
Стала для всіх наших людей,
Йти треба семимильним кроком,
Й нових наповнитись ідей...
7. РЕФОРМИ І ПРОФОРМИ
Владі завжди не до людей,
На їх плечах висять реформи,
Лиш на словах повні ідей,
Та ті слова лиш для проформи...
8. ЛИШ НА СЛОВАХ
Уже давно все на словах,
На ділі ж завше геть щось інше,
Слова летять у небесах,
А жити людям стає гірше...
9. "ДОСТУПНІ ЛІКИ"
"Доступні ліки" не для всіх,
Хоч профінансовані і вчасно,
Та щось затягується час,
Хворим лишається лиш гасло...
10. СРІБНЕ ПАВУТИННЯ
У косах срібне павутиння,
В руках ціпки, у душах страх,
Спогади ніби сновидіння,
І мініпенсії в руках...
11. РІЗНІ ПРАВА
Усі права у олігархів,
А влада хвора й прогнила,
Як від колишніх комісарів,
Від них не діждешся добра...
12. РЕАЛІЇ ЖИТТЯ
Живуть у злиднях прості люди,
Такі реалії життя,
Неправда сіється повсюди,
Аж дух спиня й серцебиття...
13. ОБІЦЯНКИ
Ллються обіцянки з екрану,
І ми їх чуємо щодня...
Змінити цю ганебну владу,
Давним-давно прийшла пора...
14. ЖНИВА
Хоч важко буде це зробити,
У них закони і права,
Та далі так не можна жити,
Пора завершувать жнива...
15. СЬОГОДЕННЯ
Ось таке наше сьогодення,
Може я в чомусь й не права,
Та все змінити все ж можливо,
Доки країна ще жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801435
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Жовте сонце в нас, малята,
У траві, такі ж курчата,
А між них малі кульбабки
Жовтий колір в каші-бабки.
Жовте поле соняхів
Комірці в синиць- птахів
Ні для кого не секрет
Жовтий зранку їм омлет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801391
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
1. ПРО ЖИТТЯ:
Життя - це сукупність життєвих ситуацій. Якщо події приємні,значить
ми живему в злагоді і самі з собою,і з навколишним світом. Якщо події
неприємні,значить ми зупинились у власному розвитку...
2. ПРО ГРОШІ:
а) Гроші треба любить,тоді й вони відповідають взаємністю.
б) Гроші треба і отримувати, і витрачати з задоволенням.
в) Нині для вступу до вузу потрібні хороші знання,знання,знання і ще
раз гроші...
г) Грошей багато не буває,- їх або мало,або зовсім немає...
3. ЕЛІКСИР МОЛОДОСТІ
Учені відкрили еліксир молодості. Тепер більшість людей може зберігати
працездатність до 85 років. Спонсор досліджень - Пенсійний фонд...
4.ТРИ ЖАНРИ СЕКСУ:
а) Коли є з ким,є де, та немає коли - драма...
б) Коли є де, є коли, та немає з ким - трагедія...
в) Коли є з ким, є коли, та немає де - комедія...
5. ОСЬ ТАКА АРИФМЕТИКА:
Професіонал - інтриган = робоча коняка.
Професіонал + інтриган = майбутній директор.
Інтриган - професіонал = заступник гендиректора.
Непрофесіонал + інтриган = безробітний.
6. ІДЕАЛЬНИЙ РАНОК:
Проснувся, потягнувся, посміхнувся, перевернувся й заснув.
7. КОРИСТЬ:
Від жінок величезна користь,навіть тоді, коли пообіцяють і не
приходять: зуби почищені, гладко виголений і спиш на свіжих
простирадлах.
8. НАВІЮВАННЯ:
Коли чоловік шепоче жінці, що вона
найгарніша, найдобріша, найрозумніша, він не стільки говорить це їй,
скільки навіює собі.
9. ПОДАРУНОК:
Діти - квіти життя. Зібрав букет - подаруй бабусі...
10. ПРО ЛЮДЕЙ:
а) Люди житимуть бідно, але недовго...
б) Одні все беруть від життя, інші - від батьків...
в) ще інші - від держави...
11. ВИСНОВКИ :
а) Золоте правило: ситуацією володіє той,у кого більший вибір в поведінці...
б) Головне: взять на себе відповідальність і почати змінюватися
самому, а не чекать коли зміняться навколишні...
в) Істина: Навколишній світ - відображення нас самих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800961
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 29.07.2018
1. ПРО ЖИТТЯ:
Життя - це сукупність життєвих ситуацій. Якщо події приємні,значить
ми живему в злагоді і самі з собою,і з навколишним світом. Якщо події
неприємні,значить ми зупинились у власному розвитку...
2. ПРО ГРОШІ:
а) Гроші треба любить,тоді й вони відповідають взаємністю.
б) Гроші треба і отримувати, і витрачати з задоволенням.
в) Нині для вступу до вузу потрібні хороші знання,знання,знання і ще
раз гроші...
г) Грошей багато не буває,- їх або мало,або зовсім немає...
3. ЕЛІКСИР МОЛОДОСТІ
Учені відкрили еліксир молодості. Тепер більшість людей може зберігати
працездатність до 85 років. Спонсор досліджень - Пенсійний фонд...
4.ТРИ ЖАНРИ СЕКСУ:
а) Коли є з ким,є де, та немає коли - драма...
б) Коли є де, є коли, та немає з ким - трагедія...
в) Коли є з ким, є коли, та немає де - комедія...
5. ОСЬ ТАКА АРИФМЕТИКА:
Професіонал - інтриган = робоча коняка.
Професіонал + інтриган = майбутній директор.
Інтриган - професіонал = заступник гендиректора.
Непрофесіонал + інтриган = безробітний.
6. ІДЕАЛЬНИЙ РАНОК:
Проснувся, потягнувся, посміхнувся, перевернувся й заснув.
7. КОРИСТЬ:
Від жінок величезна користь,навіть тоді, коли пообіцяють і не
приходять: зуби почищені, гладко виголений і спиш на свіжих
простирадлах.
8. НАВІЮВАННЯ:
Коли чоловік шепоче жінці, що вона
найгарніша, найдобріша, найрозумніша, він не стільки говорить це їй,
скільки навіює собі.
9. ПОДАРУНОК:
Діти - квіти життя. Зібрав букет - подаруй бабусі...
10. ПРО ЛЮДЕЙ:
а) Люди житимуть бідно, але недовго...
б) Одні все беруть від життя, інші - від батьків...
в) ще інші - від держави...
11. ВИСНОВКИ :
а) Золоте правило: ситуацією володіє той,у кого більший вибір в поведінці...
б) Головне: взять на себе відповідальність і почати змінюватися
самому, а не чекать коли зміняться навколишні...
в) Істина: Навколишній світ - відображення нас самих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800961
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 29.07.2018
[i]Сьогодні, 27липня найдовше
за сторіччя затемнення місяця.
Про один із можливих його
наслідків – у цьому вірші…[/i]
[youtube]https://youtu.be/naZ996xZOMI
[/youtube]
[i][b][color="#bf0a9e"][color="#2c7282"]Хотілось би – без прототипу –
Й мені сказати тут чогось…
Кохати ж бо (не до просипу!)
В житті своєму довелось...
То ж любимо ми все природне,
Навіщо нам той віртуал!
Подай нам кралечку породну,
Її любовний арсенал.
І пестіть всмак інструментарій -
Принади тіла усього,
Бодай поповнити гербарій
Мемуаристики й того,
Що збуджує, коли вже старість
Наступить неповоротка,
І пасія, що не до пари,
Вам дасть заслужено «пінка».
Пройдіть по трепетному тілу,
Знайдіть – що треба, як атлант,
Щоб високо душа злетіла,
Розквітнув єгеря талант!
…Й до чого вам ті фібри серця,
В душі курдуплевій політ,
Коли в руках дівчи́на з перцем,
ІІ реально «кльовий» світ?!
Знайдіть круту й розкуту позу
Й скуштуйте терпкого вина,
Нехай гримлять на небі грози –
Наситить вас вином вона!
Та не забудьте «післявкусся» –
Гірком солоним закусіть,
Заки у нетрях ваша Нюся,
Сплоха розшукує труси…
Ще б на прощання жоломігу
Попестить вдячно не забуть!
Щоб надихнула ще й на книгу
Про хтивості скоромну путь…
…Нехай простять мені читачки
Оцей «любовний» вінегрет,
Та хай знайде такі «заначки»
В любовних опусах поет![/color][/color][/b]
27.07.2018.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800964
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Українка
1
Україна кольорова (чуєш ти, чи ні?),
Україна пречудова,
Влітку не забудь про море,
Взимку всі гайнемо в гори!
Є у нас ліси й пустеля
І дідусь Дніпро веселий,
В кожного привітна хата –
України ми зернята!
Приспів:
Я – українка, я – українка,
землі моєї краса-зернинка,
Не мовчу хвилиночки,
Бо я україночка! 2 р.
2
Україна неозора (чуєш ти, чи ні?),
Тільки в нас так сяють зорі.
Соняхи – полів віконця
Шлють проміння в небо сонцю!
3
Україна світанкова,
Тепла, ніжна і чудова,
В кожного привітна хата –
України ми зернята!
Мінусовку додав:
Сергій Танасійчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800937
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Виший мені, Мавочко, сорочку,
Бо моя матуся вже старенька.
Хай її під дубом у лісочку,
Виглядає ясний місяченько.
Виший так, щоб там було кохання,
Щоб пташки поліські в ній співали,
Щоб був захід і було світання,
Щоб твої вуста «Люблю!» шептали.
Використай ниточки волинські,
Поєднай льони, озера й небо…
Заклади в ній душу українську,
Ясне сонце - більшого не треба…
А ще, люба, викинь чорну нитку,
Досить горя на землі поліській.
В нас можливо біди тоді зникнуть
І ти вгодиш матінці старенькій.
Виший мені, Мавочко, сорочку,
Бо моя матуся вже старенька.
Хай її під дубом у лісочку,
Виглядає ясний місяченько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800915
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Зорі запалали у безмежнім морі
Радо привітались з місяцем ясним
Разом заспівали у небеснім хорі
Й заховались нишком у небесний дим…
Яснобокий місяць вмить по володіннях
Кинув своїм оком, як вельможний пан,
І пішов, довкола, по своїй орбіті,
Повагом котився, аж тріщав жупан.
Як плітки, промчали поруч дві комети
У думках лишили спогади про час…
Кілька тисяч років, як вони погасли,
Але тільки зараз слід дійшов до нас…
Вже на краї неба каганець сіяє
На наступний ранок сонцю вкаже путь,
Новий день на землю він благословляє…
А мені, ще й досі, не вдалось заснуть…
26.07.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800895
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Я своє кохання вишию узором,
Покладу відтінки ніжних кольорів.
Буде неспокійним, але тихим море
І пісні співати будуть солов'ї.
У німім мовчанні б'ється моє серце,
Почуття гарячі ллються через край.
В кольорах яскравих щастя - то веселка,
Коли ми з тобою, то небесний рай.
Вишию доріжку в споришах зелених,
Квітами розсшию запашні сади.
По доріжці любий будеш йти до мене,
Будеш посміхатись і любов нести.
Як застане нічка вишию я зорі,
Місяць срібло кине на доріжку ту.
Будуть вигравати коханням узори,
Принесуть у серце ніжності красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800873
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Чумацькі пісні — тематична група української станової (суспільно-побутової) лірики, зміст якої відображає життя і побут чумацтва — популярного промислу українців ще за княжих часів.
Основна його функція полягала у транспортуванні на великих просторах України і сусідніх землях найнеобхідніших продуктів — солі, риби, різного краму з інших країн, які, зі свого боку, потребували українського хліба, меду, сала, воску, шкір, хутра та ін. З прокладанням залізниць у другій половині XIX ст. чумацтво занепало.
Головні мотиви Ч.п.: виряджання в дорогу, намагання дружини завернути чумака додому (“Поїхав милий в дорогу”); тривожний постій у дорозі, оборона від грабіжників (“Ой високо сонечко зіходить”), оплакування загиблих (“Ой з-за Дону, з-за ріки”, “Хто не пив води та дунайської”); ярмаркування з дорогим товаром, гуляння на ринку і втрата за чаркою всього майна (“Гей, воли ж мої половії”, “Що в Києві на риночку”); занедужання і смерть у дорозі (“Чомусь мої воли не пасуться”, “Ой воли мої, сиві, половії”); нещаслива мандрівка, розпад чумакової родини (“Над річкою бережком”, “Гей-гей, та журба мене ізсушила”); розлука з коханою дівчиною (“Із-за гори, із-за кручі риплять вози йдучи”, “Чумаче-бурлаче, чого зажурився?”).
Є в Ч.п. яскраве протиставлення вільного козакування і чумакування в Наддніпрянській Україні долі закріпаченого чумака на поневоленій панством Галичині — долі коломийця, якому й жінка заявляє: “А я піду на Вкраїну з дітьми на свободу”. Найдраматичніше зображено в Ч.п., як і в козацьких, смерть чумака в розлуці з родиною і рідним краєм. На цю тему — найбільше пісень.
Серед Ч.п. є пісня “Ой горе тій чайці”, відома у багатьох варіантах:
Ой горе тій чайці, чаєчки-небозі,
Що вивела чаєняток при битій дорозі.
Що вивела чаєняток при битій дороз(і).
Ой ішли чумаки, весело співали.
І чаєчку ізігнали, чаєнят забрали.
І чаєчку ізігнали, чаєнят забрал(и).
Записана наприкінці XVII — на початку XVIII ст. Автором її первісного тексту “Ой біда, біда чайці-небозі” в “Історії русів” названо гетьмана І.Мазепу.
Чумацька тема і пісні знайшли відгук у творах Т.Шевченка (“Ой не п’ються пива-меди”, “Ой я свого чоловіка” та ін.), Марка Вовчка (оповідання “Чумак”), С.Руданського (лібретто фольклоризованої опери “Чумак. Український дивоспів на штирьох місцях”), М.Коцюбинського (оповідання “На крилах ) пісні”) та ін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800825
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 27.07.2018
Підрости б ще трохи з заходу й зі сходу,
Не у ті чи інші – вгору підрости.
Острахи завчасно вкажуть на породу:
Вуха купірують, крила та хвости.
Доки сходить тісто, не здіймайте шуму,
Скрипом не лякайте сенсорних частот.
Тицяти в скоринку вказівним – на згубу.
Дайте побродити й витекти за борт.
Мрій газоподібність – пори дозрівання.
До пори упору діжки висота.
Тонкощі сердечні – справа філігранна,
Грубість їх погубить – визріє сльота.
Здоби запашної млосно дожидатись,
Мить наздоганяти – справа не з легких.
Десь в примарнім краї є душі оазис,
Що в найвищій точці сходження застиг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800775
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Нам замінили нині сурогати
продукти, речі, навіть почуття.
Сміття цього скопилися кагати,
змутніло вельми нинішнє життя.
Душі поривів менше усе й менше,
емоцій щирих не стає і слів…
Цінуються вони усе дешевше,
бо штучний сурогат уже зміцнів.
За цноту видається сутенерство,
в житті таке стрічалося не раз.
Любов змінилась дикістю – партнерством,
а з почуттів залишився… екстаз.
По-іншому ці речі називати –
як заміняти сечею саке.
Серед людей все більше сурогатів
без форми, стержня – підле і бридке!
В суспільстві геть андроїдів засилля,
настав незрозумілий нині лад.
Панують лжа, нікчемність і свавілля –
його величність… ниций сурогат.
24.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800531
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Ну що, Клички, дивились поєдинок?
Побачили нарешті справжній бокс?!
Весь бій у русі й натиску невпиннім –
це диво, це спортивний парадокс!
Дванадцять раундів – вся техніка у танці,
дванадцять раундів ударів і вогню!
Горить лице суперника багрянцем,
та пробиває знов козак броню.
Гармонія стрімких думок і тіла,
козацьких предків запальний гопак.
Звершив ти, хлопче, дуже добре діло,
для Неньки-України гарний знак.
Ніяких імітацій чи обіймів,
нічого крім напору і жаги
до перемоги, як у кращих фільмах!
Кому ж уся краса та до снаги?
Так, так – Сашко, вже легендарний Усик,
невтомний український отаман.
Дай, Боже, у подальшім щоб він русі
здолав ще не один ворожий стан!
23.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800354
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Я по полю ходила… чудо - квіти збирала,
Скрізь волошки й ромашки і тебе зустрічала,
Та ще м`яту й фіалки, вони так чарували,
А червонії маки, серденько зігрівали.
Босоноге дитинство,в ріп`яхах вся спідниця,
Ліс далеко розлігся, близько чудо-криниця,
Смакували водицю, сміх летів до небес,
РозцвілИ ніжно рожі, нема кращих чудес.
Ой, ти полечко, поле, славний наш оберіг,
Волошкове щастячко, життя наше зберіг,
І той місяць, і зорі, світять нам в небесах,
Ми завждИ у любові освітили наш шлях.
2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800258
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Так часто хочеться утрапити у казку,
Забувши про життя суворий ритм,
І спраглими губами пити ласку,
Вершину не одну ще підкорить!
Упитися надією, мов дивом,
Ударить лихом об землю: доста!
Нелегко жити в світі цім правдивим,
Та кидатись не варто із моста,
Бо стільки ще чекає справ на мене,
І кожна потребує ще тепла.
Ділитиму усім по повній жмені,
Лиш би ріка життя іще текла!
І на доріг складному перехресті,
Коли я ненароком теж спіткнусь,
Мене хтось теж відважиться підвести,
Та поки що теплом своїм ділюсь!
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800314
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4
[/youtube]
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800255
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
На зорі мене нині якісь дивні звуки збудили,
Ніби хтось грав на клавішних, пробував скласти мотив.
До вікна позирк кинула – голуби дзьобами били.
Вилізали двори і дерева з пащек темноти.
Ніч маліла на силі, збиралась іти на спочинок.
День летів на коні і наспівував оду життю.
Нишком світло вповзало до вулиць, дворів і хатинок,
Уливалась невидима сила у жили буттю.
Що чекати сьогодні нам? В світі багато обману,
Сліз багато, інтриг, ворожнеч непотрібних, смертей.
А так хочеться з миром у парі під звуки органу
Вальсувати, любов виливаючи й радість з грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800123
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 22.07.2018
Ніч. Не спить дружина Міла.
Що за доленька така?
З макогоном зустрічала
Чоловіка - пияка.
Боже мій, таки з'явився!
Алкоголік і ледащо,
Щоб ти тим вином вдавився,
Все життя твоє пропаще!
Я вже звикла, що додому
Можеш ти не доповзти...
І це ж треба - перед ранком
Принесли тебе чорти!
-Тихо, жінко, не сварися,
Дійсно, тут кругом чорти...
Не один же я їх бачу,
Їх побачила і ти!
А ти кажеш, я п'яниця,
І додому повзу рачки,
Що горілка мені сниться,
Бо це біла вже гарячка.
Я був з друзями у шинку,
Вибачай, дружино мила,
Оцю всю нечисту силу
Ти у хату заманила!
Те рогате, те хвостате,
Кожне так на тебе схоже,
Можна тут біди чекати,
Тож рятуйся, хто як може.
Я не буду їх чіпати,
Тут я чесно оправдався,
Я іду культурно спати,
А ти з ними розправляйся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800020
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Ювілей вже завітав до двору
в дощове, ласкаве, тепле літо –
сторінок життя приніс нам гору,
на яких маршрути в цьому світі...
Пішки ми пройшли по тих красотах,
колії зміїлись залізничні,
на підводних крилах вітру проти,
в літаках на висоті граничній...
Все було. Не все ще відлетіло:
Місяця доріжки і світанки,
взимку нас чекає білим біле,
осені златавії фіранки...
І рука в руці, і серце в серці –
танець душ у радощах і сумі...
Пам'ятаєш поцілунки перші
та обійми у морському шумі...
П'ятдесят що романтичних років
вдарував Господь нам особисто,
бо знайшлися ми і без пророків
у життя кораловім намисті...
Хай течуть роки ще в ніжні далі,
почуттям не зрадимо ніколи.
Всім нащадкам зичимо – пізнали б
вірної любові серця школу.
20 липня 1968-2018р.р.
Золотий ювілей
Пятьдесят романтических лет
Юбилей явился ко двору
с дождиками в ласковое лето –
говорит: "Страниц я соберу
из маршрутов жизни в этом свете..."
Там пешком нашли мы столь красот,
где путей железных след змеился,
на подводных крыльях среди вод,
в самолетах лучик Солнца вился...
Было всё... Не все ещё ушло:
Лунные дорожки и рассветы,
то ль в картинах зим белым бело,
в золоте осенние приветы...
Сердце в сердце, а рука в руке –
танец душ иль в радостях, печалях...
Память поцелуев в гамаке,
и объятья на морских причалах...
Пятьдесят сих незабвенных лет
сам Господь вручил с тобою лично,
выстроили мы семьи букет
в ожерелье дней, так романтичных...
Время пусть бежит к нежнейшим далям,
чувств не предадим же никогда.
Всем потомкам пожелаем – знали б
верной любви школу сквозь года...
20 июля 1968-2018р.г.
Золотой юбилей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800009
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Паліндром, або Перевертень (грецьк. palindromeo — той, що повертається) — віртуозна віршова форма, в якій певне слово або віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки за умови збереження змісту. П. відомі світовій літературі з давніх-давен. Найбільшого поширення набули в Китаї. В Україні до П., що визначав інтелектуальні можливості версифікаційної практики та непересічний смак автора, зверталися поети барокової доби. Іван Величковський називав П. “раком літеральним”.
Із рукописної книги І. Величковського «Зегар з полузегарком»:
Анна во дар бо ім’я мі обрадованна,
Анна дар і мні сін міра данна,
Анна мі мати ї та мі манна
Анна пита мя я мати панна /…./
У сучасній поезії розрізняють вірш-паліндром і вірш-паліндромон. Вірш-паліндром складається з рядків-паліндромів. Вірш-паліндромон — це єдиний від початку до кінця паліндром.
В українській літературі досить вдало використовував П.
М. Мірошніченко у збірці «Око»:
Ідоломинущі ви,
де
аура гілок
у живлі назви лотоса,
човен,
говір із уст сузір
і
вогнево
час
(ото лив за Ніл);
........
ви ж
у колі гару —
аеди_віщуни молодІ.
П. знаходимо у творчості А. Мойсієнка (зб.«Віче мечів») «Сонет»:
А коло тіні — толока.
У тон шипшин бубниш пишноту…
А крок осох осокорка,
А тонко римами рок нота
Меча гукала кугачем.
Арену — римами рун-ера.
Е, четвертими.» Рев тече…
А рев — де нурт! Я тру не двері…
Шедевру мур у мур ведеш.
Він: “О, тре маки камертонів!”
Жде то кого богокотедж?
Він — ока зим… а ми законів.
На крах — аркан, на крах — аркан.
… Мак ніжно сам, а сон — жінкам.
Жанр паліндрому, який в українській літературі започаткував Іван Величковський, 1977 року в дитячій збірці «Чарівний глобус» відродив Володимир Лучук. Його вірш «Епос і нині сопе» зі збірки «Паліндромони» є найдовшим в українській мові паліндромоном на 3333 знака.
Нині в Україні понад 20 поетів мають у доробку раки літеральні.
Наприклад, Олег Будзей «Ні, не Ленін!»:
Є і село — праці цар: поле сіє.
Є і рамена: вйо, Йване, Маріє!
Щоденно село голе, сонне. Дощ…
Що в хаті? Бузок у козубі та хвощ.
Ані сала, сіна,
Ані лат. Суть лукава культу Сталіна:
Ні, не ленінець це. Ні, не Ленін.
Так собі бос — кат.
Ідолові сили, ви — лисі Володі.
Молот, серп — престолом?
Серп — у прес!
Молот — толом!
Існує навіть «Об'єднання голінних ентузіастів рака літерального (ГЕРАКЛІТ)», що й свідчить про те, що з банальної спокуси здивувати загал і колег, паліндром доріс до серйозного явища сучасної поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799778
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IfzaRT3Q1vQ[/youtube]
Я відшторила вікно. Тихо... Вже світає...
Треба йти тобі давно. Як це серце крає...
Підійшов до мене ближче, подивилась в очі.
Серце билося частіше. Чом короткі ночі?
Перша ніч оця й остання, іншої не буде...
(Он зійшла вже зірка рання). Не цілуй у губи.
Поцілуєш - не забудеш, Взнаєш ти страждання,
Як вино мене пригубиш....Віриш в це повчання?
Коли йдеш - не озирайся, бо назад повернеш.
Все ж до серця прислухайся.. повертайсь крізь терни..
І яка різниця нам, що там скажуть люди.
І на зло дощам й вітрам...ти цілуй у губи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799643
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Коли клекіт лелечий в гнізді біля хати,
Перший сонячний промінь зранку будить село…
Це життєвий наш рай в ньому жити й кохати,
Берегти чисте небо і лелече гніздо.
Більш такого ніде не зустрінете раю,
Де роса в перламутрі умиває траву.
Я із раю святого найкраще вбираю,
Бо пишаюсь цим раєм і цим раєм живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799477
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Її мелодія як співи солов’я,
Як трелі із весни до колосу пшениці.
Ота легка неспинна мови течія
Бере початок з народної криниці.
Ввібрала в себе чарівливість калини,
Безмежжя неба, свіжість джерельної води,
Природність й м’якість різнотрав’я полонини.
Мрійливість весен їй навіюють сади.
Цвіла й на савані безпам’яті рум’янцем--
В негоду не в’яне слова нашого краса.
Нехай же кожен з нас їй буде охоронцем,
Бо мова — це наше «я», наш дух, що не згаса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799430
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Шалена, як бджілка, літаю по квітах.
П’ю щедрий нектар золотої пори.
Шукайте мене, неприкаяну, в літі –
У нас з ним подібні думки й кольори.
Немає зв’язку. Догукатися марно.
Приходьте до мене в квіткові луги.
Тут роси в покосах виблискують гарно.
Тут – річка натхнення і море снаги!
Відкриється справжнє, нетлінне і суще.
Душа празникує, а руки – в труді.
Лелітечко-літечко скороминуще,
Надбаєм з тобою комору плодів.
Таке ти лілове, казкове, медове.
І джмелик поважний, як кум королю!
Усе із кохання, усе із любові,
З сльози дощової і краплі жалю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799421
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Ця літня ніч, з тепла у прохолоду.
О ця краса, з світанків й до зорі.
Ловлю очима незбагненну вроду,
Навіть вночі, як світять ліхтарі.
Якось отак: знемога і безсилля...
Одне і теж. І так ціленький вік!
Іду землею вільна і невільна,
Лиш біг років не припиняє лік.
А я у ньому лиш звичайна жінка.
Вершити долю не людська рука.
Минає день, мов вишита сторінка,
У віршах ніч тихесенько зника.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799443
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Турботи денні проминули швидко,
Старанно вітер їх відніс кудись.
Єдиний свідок - місяць - динна скибка,
Що смачно в небі уночі завис.
В небеснім оксамиті - плід солодкий,
І бАйдуже було двом до табу.
Стояли у степу серед толоки,
Прийшло кохання - почуттів табун.
Тривала казка ночі аж до ранку,
І таємницю цю поглинув час.
Без вороття прощались наостанку,
Лиш щастя мить блищала на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799405
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018
[i]А чи гуляли Ви у дощ
без парасолі легко, просто ?
Де дзвін кришталиків із площ
гукав мені заздравні тости.
Бо я в пилюці був життя,
та навіть душ не допоміг
відмити всю печаль єства,
а дощ дрібний розмив поріг.
І я танцюю поміж рим
веселих крапель в унісон.
А з дзеркала калюж - вітрин
до мене посміхався Бог.
А чи гуляли Ви у дощ ?
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799294
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Сипле долі рука
Щастя у зашкарублі долоні…
Тішить це і ляка,
Бо такий непростий маєм світ.
Полиновогірка
Течія ще тримає в полоні…
Я ж пливу і щодня
Свого роду лелію в нім цвіт.
У відкрите вікно
Учергове весна заглядає…
І вже не всеодно,
Коли ж літа настане пора…
Не упасти б на дно…
Хай зозуля кує – не ридає…
Я ж молюсь, щоб війни
Не зустріла в житті дітвора.
Із Росії війна
Заповзла до Донецького поля…
І чия в цім вина,
Визначати сьогодні не слід…
Помолюся за нас,
За землі Української долю…
Мо' ж, біда об'єдна
Й поважатиме нас тоді світ!
Я на вістря часу
Сивочолі літа нанизаю,
Сіроокий свій сум
Заховаю… О, ні, загублю!
Їм тепло понесу,
Бо згодиться в житті, я це знаю,
Й материнську сльозу
Проковтну, бо онуків люблю.
27.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799314
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Жінок у світі білому багато –
Застигла їх краса й на полотні,
Та найсвятіша поміж ними – мати,
Що йде частіше боса по стерні.
Вона і є та світу рятівниця,
В якої діти – справжній дивоцвіт.
Душа – любові світлої криниця,
Приречена урятувати світ.
Матуся – й роду вірна берегиня,
Хоч створена, говорять, із ребра,
Не побоюсь назвать її БОГИНЯ
Любові, щастя, миру і добра!
14.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799316
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Розцвітають барвисто в руках вишивальниці квіти.
Візерунком сповиті, встеляють тонке полотно.
Прикрашають вбрання неповторним, живим колоритом
Стиглі ґрона калини, напоєні ніжним теплом.
В мальовничих узорах пливуть українські мотиви.
В них майстриня вкладає частинку своєї душі.
Неквапливо мережачи мрій і думок переливи,
Вишиває на щастя, на долю лляні рушники.
Зачаровують погляд дива вишивальної справи.
Копіткої, дбайливої праці - жадані плоди.
В них - зв'язок поколінь, дух незламний козацької слави,
Дивовижна родючість і велич святої землі.
Неосяжна подяка і честь вам, невтомні майстрині!
Вишиванки квітчасті - це гордість і наш оберіг.
Ваші славні роботи - безцінні, коштовні перлини
Вже давно підкорили красою вибагливий світ.
Зберігаючи нації код, ідентичність народу,
Українців єднаєте всюди навколо чеснот.
Від потомків подяка нехай вам звучить в нагороду,
А життєва дорога з мажорних складається нот.
14. 07. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина Івана Гончара "Молодиця-вишивальниця"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799265
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Вже наче з досвідом поет -
Ношу любиму вишиванку.
Не можу нашкрябсти монет,
Рахунок мати у Держбанку.
Живу на пенсію лише,
На книжку знов збираю гроші.
Копійка іншу береже,
Для ріднокрайового кошу.
В ремонті гусяче перо,
Купити нових я не можу.
А для поета – це добро,
Писати іншим їм не гоже.
Відремонтоване перо
Не раз ще буде вірш писати…
Бо без пера поет- зеро,
Як риба - змушений мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799248
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 14.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros
[/youtube]
Роки мої! Іду за руку з вами.
Не відпускайте, вас прошу, руки.
Ведіть мене життєвими стежками.
Однакові завжди у нас думки.
Багато я чого в житті узнала:
Як пахне первоцвіт, що ще в снігу,
Єдине те кохання розпізнала,
Відчула його радість і жагу.
Супутники роки - бажанна ноша,
Я довіряю вам, вперед ідіть.
Не все ще у житті мені вдалося,
За це не буду вас, роки, винить.
В житті не раз бувало спотикалась,
Підтримку відчувала я від вас.
Хоч боляче, триматись намагалась...
І так іде із нами поряд час.
Везіння, негаразди... Не рахую!
Стараюся по правді в світі жить.
Про свій життєвий шлях завжди міркую,
Бо знаю, що життя це - тільки мить.
Ця сповідь не для того, щоб жаліли.
Приходить час - листаєш сторінки.
А що боліло, вже переболіло,
Це ви старанно гоїли, роки...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799149
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 13.07.2018
В її печі́ поскрипував вогонь...
Усі ми були діти тої пе́чі!
Усіх вона тягнула у полон -
Усі молились на сакральні "речі".
В її душі вже випікався хліб:
На всю округу пахло з тої пе́чі!
Якщо ти крізь життя і глух, і сліп,
Ти підсвідомо жив у тій малечі.
Скоринка в хлібі - золота́ печать:
Так випікати вміла лише мама!
У м'якуші - і радість, і печаль,
Із вічності - запізня телеграма.
Хто слав її? І хто її писав?
Хто ніс вогонь у ті старенькі печі?
Прийшов хтось й душу у вогню забрав
Й спалив останнє пір'ячко лелече.
А мама що? Нову зліпила піч...
І всім святим хлібець вже випікає...
Свята на землю (в душу) сходить ніч...
В душі вогонь немов в печі палає.
В вікні - заграва. Я схопилась з ніг.
Чи то ще ніч, чи то уже світає?
А очі мами - мальвою до віч:
-Чи тобі, доню, хліба вистачає?
-Та є в нас хліб, бо при роботі всі!
Я ска́жу більше: і до хліба - вдо́ста!
Живу не гірше, мамо, ніж усі:
І син, і донька в мене вже дорослі.
Та пахне, мамо, з пе́чі мені хліб...
Я пам'ятаю нарозпашку сіни.
І перший, мною виплеканий, сніп...
Ті спогади навік в душі осіли.
Мов дід поплівся в інший комин дим.
І докором - стара віконна рама.
Як хочеться побути ще малим,
Щоб до щоки тулилася ще мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799086
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Не дайте хлібу пліснявою вкритись,
Не кидайте святиню у смітник.
Якщо змогли ви вдосталь насититись,
Згадайте тих, хто в злиднях жити звик.
Не пожалійте бублика смачного
Тому, хто подаяння попросив.
Віддайте шмат насущного, святого,
Щоб вас колись теж голод не зморив.
Не з’їли нині – покладіть пташині,
Ви крихтами врятуєте життя.
Собака, може, бродить по стежині,
Почуйте псяче з голоду виття.
Не дайте хлібу пліснявою вкритись.
Не кидайте хлібину на сміття!
Бо може хтось і крихтою зцілитись,
Бо хліб святий є символом життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799114
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Засмаглий липень заглядає в лиця,
Сплітаючи із сонцем макраме.
І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
Мохнатий джміль збирає диво-мед.
Куштуємо дозрілі вишні з дички,
Що стрімко проросла окрай села,
А гіркота її - мала дрібничка
В коханні свіжий неповторний лас.
Укрилось небо килимом бажання,
Пливуть ванільні пілігрими хмар.
Цілуємось, як вперше, не востаннє,
Медовий, відчуваючи, нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799098
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Як дивно – закохатись в п’ятдесят,
Як сивий птах гніздечко мостить в косах,
Як стяті мрії сохнуть у покосах,
Як прагне вечір вп’ястися до п’ят.
Як згубно – закохатися в цей вік,
Коли глядять на тебе, мов на диво -
Із посміхом, із осудом, гидливо,
Отруту ллють у рани замість лік,
Та все ж уміти втримати в собі
Вогонь, що світлить око, гріє душу,
Дає наснагу малювати сушу
Між вод бурхливих, вигравати бій.
Фрезури - зачіски.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799044
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Ой, летіли дві зозулі, притомили крила,
Одна одній кукували, що жити несила.
Що нестерпно обіймає груди дужий холод,
А вони бо відчувають до любові голод.
Що у ніч, як зійде місяць, туга сушить груди,
А вони ладні шукати дитинчат повсюди.
Витискають сльози марні з очей по краплині,
А як втомляться дурити, кують на калині.
Розходиться луна гаєм, дзвенить в високості,
А зозулі сивоброві летять в мандри, в гості.
Видивляються, де пташка лишила гніздечко,
Підкидають господині в крапинку яєчко.
Так безпечно проминають літа за літами,
Не пізнати тим зозулям любові, що в мами.
Підростають зозулята, сироти від роду,
Ну, а мати, знай, співає до Петра в погоду.
08.07.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798566
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 09.07.2018
На футбол собрался милый
С нашей сельской старой виллы.
А вернулся из столицы
Без деньжат, зато с девицей.
Под окном стоит Пафнутий.
В сапоги Петра обутый.
Его рваные сандали
Мы бомжам в подвал отдали.
Как-то ночью на речушке
Предложил Иван подружке:
Ты вот Ева, я - Адам,
И не смей вопить "Не дам!!"
Прибалдел весной с милашкой
Ей глаза прикрыл фуражкой...
И румяную девицу.
Превратил я в молодицу!!
Самолет построил Мишка..
Всё вот так, как пишет книжка..
Но взлететь на нем не вышло...
Вот, решил приделать дышло.
Зуб у свата разболелся
Когда мяса он объелся....
И запил холодным квасом..
Удалим с кумой... фугасом!!
Шаловливый мой мальчишка
У него своя есть фишка..
Вся любовь его по прайсам..
Деньги требует авансом..
Обманул меня, милок
А потом покаялся.
Меня в рощу уволок
И едва управился...
Ночью вор ко мне залез
Пришлось улыбнуться.....
Думала - в штанах обрез,
Но он начал гнуться!
Мужу сделала массаж
Так молчал бы, дурень!!!
Вот, а нынче список аж
К Рождеству... в натуре!
Пошла бабка на балет
Но ее не взяли..
Говорят, такой скелет
Им не нужен в зале!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798481
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Внучата мої, внучата,
Коріння у нас одне…
Від прадіда і до тата,
Дубочками ростете.
Дивлюсь на маленькі ручки,
Дивлюсь і не надивлюсь.
Ростіть козаками, внучки,
У вуса бурчить дідусь.
Я внуками колись марив,
Пролинули вже роки,
Вони ж бо летять, як хмари -
Внучата вже козаки…
Дід навіть ходу притишив,
Щоб кожен з вас ріс, як дуб…
Я вам на чолі залишив
Відбиток дідівських губ.
Ви, внученьки, пам’ятайте,
Живий є у вас дідусь.
Скоріше ви виростайте -
Ще правнуків я діждусь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798502
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Перебираю все життя,
Всі сторінки листаю роду…
Вже знаю де чиє дитя,
Ми всі з єдиного народу.
Який же був у мене рід?
Яким дід буде і надалі?
Чи він залишить людям слід?
Чи тільки принесе печалі?
Цього в батьків я не питав,
Лише тепер, як став вже дідом,
Свою історію листав,
За кожним з роду ходив слідом.
Дізнався хто у мене дід,
Що прадід був козак нівроку.
Що кожен з них залишив слід,
Ніхто не був з них одиноким.
Потім батьки і я, й сини,
А потім щастя – онучата.
Тепер немає їм ціни,
Вони для дому – лелечата.
У нас всіх прізвище одне,
Ми з українського народу
І кожен ймення це несе,
Постійно з роду і до роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798501
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
"Схаменіться! Будьте люди,
бо лихо вам буде!.."
(Тарас Шевченко)
Стало "добре" усім жить,-
хтось працює, а хтось спить,
є й такі, що все блукають,
щось десь вкрасти шукають...
Колись було гарне гасло:
"Хто не робе, той не їсть..."
По новому тепер стало:
"Хто краде, той краще їсть..."
І живе, й відпочиває,
закордони поспішає,
все йому дозволено,
бо ж усе захоплено...
Скільки в нас тепер міністрів,
рахувать не будемо...
Як колись було чекістів,
їх не всіх осуджено...
В них доходи на мільйони,
і зарплати,й бізнес є,
хабарі теж є сьогодні,
більшість з них і їх бере...
А в Верховній хто сидить:
той читає, а той спить,
інший десь у кулуарах
розбирається у справах...
Лиш Верховний голова
всіх до залу заклика,
та не всі той заклик чують,
свої справи їх хвилюють...
Декларації всі склали,
та не все в них записали,
найцінніше приховали,
біднішими ніби стали...
В Академії наук,
нема грошей на зарплати,
є мільйони на бенкети,
певне є якісь секрети...
Недолугі в нас реформи,
людям дихать не дають,
треба всі оті платформи,-
до народу повернуть...
Ціни лізуть лише вгору,
газ дорожчає й вода,
це вже "зашморг" для народу,
простолюду це - біда...
Тому й важко людям жити,
брехні їх збивають з ніг,
та навчилися терпіти
і бадьорить їх лиш сміх...
В простих наших українців
є до творчості талант,
і ми знаємо в цім світі,-
він не зникне у віках...
Живі Віра і Надії,
й маки в полі ще цвітуть,
і не зникнуть в людей Мрії,
Славу й Правду повернуть!..
Олігархів всіх від влади,
назавжди відсторонить,
як доможемося Правди,
тоді й легше стане жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798447
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Ти зі мною лежиш нага*,
Відірвати очей не сила.
І бурлить у душі жага,
Яка мало мене не вбила.
Ніч в обійми бере мене,
Краще ти пригорнися, люба.
Нас кохання не омине,
Ти кохання моє і згуба.
Хоч на дворі стоїть зима,
Ти пригорнешся, наче киця.
Свої мрії доп’єм до дна,
Хай кохання таке святиться.
І у вищих, чужих світах,
Острівок віднайдемо щастя.
Помах крил - ми здолаєм страх,
Щоб кохання було причастям.
*Тут, як гола…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798173
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності вершину і краси.
Вона пробуджує завжди життєві сили,
немов краплини божої роси.
Величність ліній манить безумовно
і легкістю своєю полонить,
а ті про цноту скажуть красномовно,
що свіжістю джерельною п’янить.
Невимушена витонченість рухів –
естетика природи, божий, дар.
Знімаю перед нею капелюха,
в цім не завадить навіть пеньюар.
Дивлюсь на Грацію, довершеності символ,
доладності верхів’я і краси,
та внутрішню її я бачу силу –
красу душі, що скарб на всі часи!
04.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798157
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Могутній я немов та круча,
Що хвилі в бризки спопеляє.
Дрібненький, як сльоза пекуча,
По лику, що твоїм стікає.
Я розумніший мудреця –
Ношу пустопорожню главу.
Німотніший за камінця –
Гучнобрехливу маю славу.
В тумані бачу суходіл –
Образ своїх не помічаю.
Серед життя киплячих діл,
В гультяйства лінощах стліваю.
Байдужий Космос поміж дум,
Та співчуття у серці плаче.
Звитягам аплодує сум…
Живу, і не живу я наче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334835
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 24.06.2018
Первой жертвой войны становится правда.
Джонсон Хайрам
Если бы наши солдаты понимали,
из-за чего мы воюем, нельзя было бы
вести ни одной войны.
Фридрих Великий
Старики объявляют войну,
а умирать будут молодые.
Герберт Гувер
Либо человечество покончит с войнами,
либо война покончит с человечеством.
Джон Кеннеди
Ветеранов Третьей мировой не будет.
Уолтер Мондейл
Узнав, не повторить или 77 лет спустя
Ах этот жуткий гром –
предвестник страшных бед...
Перевезёт людей паром
во времена чужих анкет.
В миры, где жизнь – ничто,
изнанка от любви,
забыли чтоб все о святом...
О, Господи, благослови
узнав – не повторить,
ночь наци людям всем.
Землянам мир надёжный свить,
альтернатив нет и дилемм.
22 июня 1941-2018г.г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796655
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018
У мальвах старенька хата,
Стоїть вже багато літ,
Тут поруч журавлик в м'яті -
Весною калини цвіт.
До хати веде стежина,
Де бджоли в садку гудуть.
Збирає вона родину,
Сюди, як на прощу йдуть.
У чоботях і босоніж,
В хурделицю і дощі.
Вдягнувши святковий одіж,
Знаходять тепло душі.
А хата стоїть старенька,
З журавликом під вікном.
Припудрена і біленька,
Де вітер із полином.
Де завжди гладишка з квасом,
Де чашка і рушники.
Тут півень співає басом,
І ловлять тепло шибки.
Родино, моя, родино…
Знов пустка і меркне світ.
Лише та одна стежина,
Вертає нас до воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796739
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Україно моя - благодатна земля,
В тебе страви свої і пісні.
На полях золотяться багаті хліба,
Тут сади, наче долі, рясні.
Вишиванки твої одягнув цілий світ,
На іконах твої рушники.
В тебе є козаки, в тебе є Заповіт,
Диво - казка Святої ріки.
Тут зелені ліси і широкі степи,
Ця земля відкриттями багата.
У жнива в нашім полі ще в’яжуть снопи…
В Україні найкращі дівчата.
В нас на волі побачити можна коня,
Тут в традиціях ще вечорниці.
Коли разом народ, він міцний, як броня,
Родять в нас і гриби, і чорниці.
Я вклоняюсь тобі, благодатна земля,
Бережи нашу віру Христову.
Зустрічай щовесни у клинах журавля,
Вмій кувати мечі і підкови.
Коли зникнуть у нас «язикові» мости,
Заспіває дзвіночками мова.
Будем бачити ціль, будем йти - не брести,
То одягнемо землю в обнову.
СЛАВА УКРАЇНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796740
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0etduTssA6M[/youtube]
За твором Ганни Верес "Скільки сказано про Любов".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796413
----------------------------------------------------------------
І знову, й знову про любов
Про ту, що квітне ніжним цвітом,
Хвилює серце знов і знов.
Чому стаєм, як малі діти?
Сміємось, плачемо, страждаєм.
І зводить з розуму підчас,
Коли нас люблять й ми кохаєм.
Ви відчували це хоч раз?
О! Незабутні ці хвилини,
Коли торкання ніжних губ.
У інший світ душа вмить лине.
Не доведи, душе, до згуб.
Лише вона, одна вона,
Вона лише всім править світом.
Це не земне щось! Дивина!
Що проливає в серце світло...
Але...Приносить часто й біль,
Який не вимовить й словами.
Відчуєм й влітку заметіль,
І тут страждаєм до нестями...
І ти не знаєш, де подітись,
У чім причина? Тільки жаль..
Кому ти можеш пожалітись?
Як з серця витравить печаль?
Закон життя - усе пройде,
Та ще живе в душі надія.
Не все ще доля украде...
Ти не зникай, найкраща мріє...
---------------------------------------
Бажаю всім взаємного, палкого кохання.
Щоб ніколи ви не взнали, що таке втратити
своє кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796508
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
[i] …Старі дуби
у сивому тумані
бентежать, певно,
душу не одну…[/i]
[i][b]Олена Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]
[i][b][color="#077a65"]Блукала Мавка
в лісі, як в тумані,
Поміж дубів – свого вона шукала…
Та стріла не жаданого – шакала!
…О, ця цнотлива невідь!
О, омана!
«Дуби – мов люди…»
Та за них сильніші,
Бо непідвладні вітровій стихії…
О, як тих мавок красно розумію,
Що втрапить норовлять
в дубові ніші!
...Дубіє тіло,
та не фібри серця –
Сильніші у дубів фібриногени,
Як правота і праці Орігена*,
І чистота...
І фібри милосердя...
І в час, коли
у груди втрапить смуток,
Не гріх, а шарм – з дубами подружитись
І спокоєм, й бентежністю упитись,
Відчувши в лісі
Вічності набуток.
…Блукала Мавка…
Поміж дерева́́ми…
Шукала втіху, а знайшла шакала.
А ви, читачу, долю відшукали?...
Чи то було із іншими,
не з Вами?
[/color][/b]
17.06.2018
_________
*Ориге́н Адама́нт –(185—254 рр н.е.) – грецький філософ,
прибічник ідеі апокатастасису ( в противагу апокаліпсису) –
кінцевого спасіння всього сущого. Стверджував принципи
реінкарнації душі і земного раю, сповідуваного Ісусом, але
замовчувані апостолами. За це і заплатив своїм життям.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 21.06.2018
[color="#ff0000"][b]1.Ротація:[/color]
[i][color="#064a63"]Накрався сам – уступи місце іншому!
Такий закон «панамських патріотів»![/color]
[color="#ff0000"]2. Люстрація:[[/color]
[color="#064a63"]Свій золотий унітаз облаштував
люстерком - хай полюбується
на себе "переможець" Майдану.[/color]
[color="#ff0000"]3. Маршрутка:[/color]
[color="#064a63"]Не авто і не автобус,
а людей медійний глобус:
Шутка, "утка", прибаутка –
отака тепер маршрутка![/color]
[color="#ff0000"]4. Безвіз:[/color]
[i][color="#064a63"]Маєш гроші - буде й віз,
гола с.ака -
в ЄСссс не лізь!
Йди в город,
сади картоплю,
жуй часник
й витрушуй соплі![/color]
[color="#ff0000"]5.Ковганник:[/color]
[i][color="#064a63"]Життя своє купався в маслі,
все брав, що душенька хотіла.
Такі людці у нас на часі:
«масна» сорочка липне к тілу...
Та то таке... Нехай... От тільки,
коли ковганка та – казна,
Ковганника хапайте сміло –
по ньому плаче вже… куна́᷾! [/color]
[color="#ff0000"]6. ПРАВО-суддя:[/color]
[color="#064a63"]Права саджає,ліва звільняє:
що за Феміда –
ПРАВО не знає![/color]
[color="#ff0000"]7. ХАЛЕПА:[/color]
Хотів пацан зробити «добру» справу,
але назвав… круту зелену суму…
Тепер в суді верстають нову справу,
а він лаштує вже пожитків суму.
[color="#ff0000"]8. Вибори:[/color]
[i][color="#064a63"]Була б добра гречка –
зайва суперечка…[/color]
[color="#ff0000"]9.Іван[/color]
[color="#064a63"]Новий час – і нове ймення:
солідарних пліч рамення.
Не «товариш», ще й не пан,
й звали Йвана просто - Йван![/color]
[color="#ff0000"]10. Лизун[/color]
[color="#064a63"]Ласун, лизун, плеканець долі?
Нема гріха, є Божа воля…[/b][/color]
Логорея - хронічна. Далі буде....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796494
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
Лисиця вчила Півня так:
Ну як ти можеш жити?
Малого маєш язика,
То як води попити?
Ворона чорна, ніби ніч,
Все каркає і бреше.
Все поглядає навсебіч...
Так жити їй все ж легше.
Присіла Муха на Слона.,
Хвостом Слон не дістане,
Та вища всіх тепер вона,
Її прийміть за пані.
Лежить Осел у холодочку
Все думає, гадає,
Як гарно тут у цім садочку,
Тьфу, Муха! Все кусає..
Баран все думає гадає:
Дістала так ця спека.
Прошу усіх, хто совість має,
Ковток води...
Тут річка недалеко.
Свиня знайшла болото.
Обкачалась..
Куди ж тепер їй до польоту.
Із себе реготалась.
Якби в Свині були ще й роги,
І хвіст, як у Коняки.
Всіх позмітала б із дороги,
Бо заважають їй всіляки.
Учив раз Півень Солов"я:
Не так ти все ж співаєш.
Хороша пісня, та не та:
Ти нас не прославляєш..
-------------------------------
Посміхніться! Всім доброго ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796380
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 20.06.2018
От настало літечко і радію я:
Їдемо на літечко до бабці й дідуся.
Вишенька, черешенька там мене чека
І дідуньо-риболов, лоскітна ріка.
Приспів:
Бабця і дудусь -
Моя сім'я,
Мама і татусь -
Моя сім'я,
Братик і сестра -
Моя сім'я,
І, звичайно, я -
Моя сім'я.
На усе подвір'ячко пахне бабцин хліб...
В ліс підемо з дідусем ми на пару діб,
І мамусю й таточка в гості позвемо,
Ягодами, рибкою їх пригостимо!
На муз. групи "Злагода" - Робот Броніслав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795791
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Ніч дивиться терновими очима,
Як укладає сон утому спати,
Сріблястий серпик гострим лезом блима--
Йому схотілось хмару наздогнати.
Тренує голос соловей у га́ю,
Щоб соло здивувало солов’їху.
І «фіть», і «тьох» так солодко лунає
В тім співі всім закоханим на втіху.
«Люблю» чиєсь сплелось із солов’їним
І попливло із звуком зорепаду.
«Кохаю» підхопилося пташиним
І гуготінням верховіття саду.
Завмер у високості місяченько,
Зчудований красою ночі то́ї,
Втаївся й підслуховував тихенько,
І, чу́лий, увінчав її ясою.
Яса тут: сяйво
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794662
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 16.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RutSCi91rOY[/youtube]
Десь пропала радість, заблудилась,
Не знайшла до мене тих шляхів.
Може, просто так мені судилось?
Ніби небагато і гріхів.
Виплакані геть солоні сльози,
Не радіє щось душа моя.
А життя, неначе проста проза,
Не цікаві співи солов"я.
Як знайти в собі оту причину,
Побороти як душевний гніт?
Щоб радіти просто безупинно,
Щастя, щоб тягнуло, як магніт.
Може, негаразди всі забути,
Посміхнутись просто, так собі?
Що життя прекрасне все ж збагнути.
Ми - жінки не так уже й слабі.
Це нічого, що мене забули.
Але я все ж здатна пам"ятать.
Ось і зараз згадки знов торкнули.
І чому так, душе? Хочеться спитать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795698
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Життя іще не випито до дна,
В садку не всі посаджено дерева.
Серце, як дзвін, душа, немов струна,
Дружина ще здається королева.
Осіння стежка вся у споришах,
Дорослі діти, підростають внуки.
У вирій не збирається душа,
Ще чарку й олівця тримають руки.
Так і живу, крокую у літа,
Перебираю пройдене з роками.
Мого життя дозріли вже жита,
Лише птахи летять понад полями.
А поки ще не випито життя,
Свій слід у ньому маю залишити.
Нехай буяють навесні жита,
Бо я ще прагну трішечки пожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795431
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
А день новий, немов паперу білий аркуш,
Немає зовсім слів і навіть літер...
У небі чистому лиш одинока хмарка
Мовчанням зустрічає тепле літо.
Зароджується знову мрія феєрична,
Щоби почути голос - тенор срібний,
Немов напитися води біля каплички
Цілющої, що так душі потрібна.
Бажання - чути голос того чоловіка
Джерельний у жагу спекотну літа.
Він не підозрює, що це любов велика -
Повітря струм і сонця Боже світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794948
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 09.06.2018
[i]
Чи то Мавка,
чи квасоля -
Все одно! Така вже
доля…[/i]
[youtube]https://youtu.be/effkoBQqm7g[/youtube]
[i][b][color="#0a7d57"]Прокидаєшся вранці – Вона уже тут,
Красить пристрасно бісером вранішні роси
І розчісує снами заплутані коси,
Що так ніжно і зелено в неї цвітуть…
І Він подумки вторить за нею той рух
Зшаленіло – тремтливо –
рукою
м’якою
Й не знаходить у серці своєму спокою,
Та спирає в душі украй звалений дух.
Він торкається тіла – шаленства ріки –
І знаходить: уся Вона свіжа і… мокра.
Губ-листочків розтулених жадано о᷾крім,
Що усотують прану полів… Вже роки
Разом прожито в парі… І знать – не дарма:
В своїй суті вони вже надовго зрослися
І корінням, й лопуцьком,і квітами, й листям…
І все кличе до Неї ця суть – не сурма!
Ось і сю ніч таємну не спалося, ні:
Її іменем дихав і нею Він марив,
Немов оранкою по цілиннику – арій:
Гарцював на коні
по свіженькій стерні…
І стелив і підпушував, гладив, як міг,
Аби Мавці спосібно* у лоні тім спати,
І на теренах Їй прибирав всі загати,
Та урешті себе – не Її переміг.
І галантно у поле її запросив…
Союз "ділера" й Мавки – напрочуд контентний.
А чи буде патент?.. Такий тон імпотентний**)
Вже нікому не треба…
Подай, Боже, сил![/color][/b]
06.06.2018[/i]
_________
*Зручно.
**Питання, котрі задаєш своєму об’єкту – квасолі сорту Мавка
та її стосункам з БРК (бобово-ризобійним комплексом),мають
бути [i]коректними, глибокими, але водночас і… рішучими. .
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794544
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.
А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав
І називав мене "моя чаклунка".
Плетистими трояндами запахла ніч,
Лагуною в*янкою - зваби рими.
Червоний квіткоспад побачили увіч -
Любов аж до світанку вилась зримо.
(Лагуна в*юнка - сорт плетистих троянд.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794326
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Потерпав дурний Микола
Скрізь від свого язика:
Фрази він ніяк не зв’яже
Без крутого матюка.
Слів приємних у запасі
В лексиконі не знайшов,
І щоб вирішить проблему –
До психолога пішов.
А психолог дуже радий
(Недаремно гроші взяв),
Про культуру спілкування
Цілу лекцію читав.
-Привітайтеся з сусідом,
Ось зустрілись ви удвох…
-Цього гада ще вітати?
Ідіота? Щоб він здох!
-Ви при зустрічі повинні
Припідняти свій кашкет,
І здоров’я побажати -
Так нам каже етикет.
Ось, приміром, Ви в лікарні:
Треба тут звертатись чемно,
Добирайте слова гарні –
Зробіть лікарю приємно.
Гінеколога не треба
Геть далеко посилати,
Зміст один і той же буде:
-Йдіть, лікарю, працювати!
І проктологу в палаті
Без трьох букв треба сказати:
-Із приємними речами
Вам сьогодні справу мати.
Що Ви будете робити?
(Я на прикладі побачу):
Продавчиня в магазині
Вам не всю віддала здачу…
-В мене б тоді від образи
Все єство заговорило,
Ще не було тої відьми,
Щоб мене так обдурила!
-Вам, за нашим етикетом,
Треба мовить: -Вибачай,
А та здача, люба пані,
Нехай буде Вам на чай!
Після курсів тих Микола
Геть нітрохи не змінився,
В поведінці і в манерах,
Правда, дечому навчився:
Всіх з поклоном посилає,
Й підійма свого кашкета:
-Як же добре, що навчили
Мене цього етикета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792972
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 02.06.2018
[b] Гармонія:[/b] [i]яке життя,
така й пісня...
[b] Олекса Удайко [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/MZbSHODSf9A[/youtube]
[i][b][color="#d41313"]«Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти» -
так співав в минувшину страдний мій народ,
Та часи змінилися –
інші кут і азимут,
інших жде Калинонька
наших нагород…
Ким ти так розтерзана, ким краса сплюндрована?
Чобіт чий вже топчеться по твоїй красі?
Чим ти ошелешена,
ким свобода скована?
Що за гад вже повзає
у нічній росі?
Чом пелюстки ніжнії вже не так привабливі,
чом їх часто ранки кутають в сльозу?
Чом холодні ночі в нас,
й сонечко не квапиться,
небо ж непривітне їм
обіця грозу?..
…То ж шуми, Калинонько, людям все розказуй ти
Про свої турботоньки, тугу і… печаль.
В тілі суть хворобами,
а в душі – проказами...
Збуджуй в українця… мсту,
а не тільки жаль!
Ненько наша милая, дорога Калинонько!
Ти шуми округою і надію чай.
Той туман розвіється
і ураз долиною
Опанує сонечко
і небесний рай![/color] [/b]
08.05.2018
Світлина автора[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790795
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Розсипатися,
Як вогнетривке скло після падіння на бетон,
Стати
Сорок першим днем всесвітнього потопу,
Засіяти друзками океан спокути,
Вкорінитися мичкувато в сердечний ґрунт,
І
рости....рости......рости.......
Вродити щедро
Сяючим піском пустелі неба –
Щоб зірку провідну,
Одну єдину,
Із іншими не схожу близнюками,
Побачив пілігрим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790491
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Розквітла яблуня в саду -
Травнева ніжна наречена.
Тебе на зустріч з нею жду…
Нам дасть вона благословення.
П’янить весняний цвіт ранет
Пелюсткам білим усміхаюсь…
Повсюди бджі́лковий сонет…
В його мелодію вслухаюсь.
Душа співа з ним в унісон,
Акорди щастя линуть в серці…
Пейзаж довкола, наче сон…
В думках - звучить кохання скерцо.
Нас подих вітру огорне,
Тепла додасть в палких обіймах,
А в серце сонце зазирне…
[b]Кохання в яблуневих римах.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790486
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
[b][b][i][color="#800808"]Заробила вчора брагу
Хай там буде про запас.
Мій Петро тамує спрагу
Ходить в клуню кожен час.
А в куми моєї Тані
Редьки соток п»ять мабуть.
Мужики з-під бару п»яні
Під закуску її рвуть.
Теща з зятем розсварились
Не говорять певно з рік!
А дочка – не заступилась
Зять до другої утік.
Самогонку молодиці
Продавали на розлив.
Бо в селі Гнилі Кислиці
Більш нема альтернатив.
На дієту сіла Дінка
Чи то баба, чи мужик…
Де колись була ширінка.
Стрінги моднії впритик…
Ущипнув гусак за ляжку,
Ну а я візьму граблі,
Запряжу його в упряжку
Хай катає по селі.
Як по місту, по Парижу
Вів Іван діваху рижу.
А батькам відправив вістку,
Мов, везу для вас невістку.
Мав піддати куражу
Мій миленький Міша
Роздягнулась і лежу..
Тиждень, чи вже й більше!!!
А на березі вербичка,
Соловейко тьох та тьох!
Глянь, Петро, яка травичка,
Давай ляжемо удвох!
Запросила я Серьожку
До ставка спуститись вниз.
Будуть танці під гармошку
А за танцями – стриптиз!!!
Коло річки, коло Бугу
Витинали гопака.
Мій Петро цілує другу
Я вже, бачте, не така…
Я хороша господиня
Тільки ось яка біда,
Уродилась одна диня
Решта поля - лобода.[/color][/i][/b]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790429
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Зростають у ціні, коли зникають,
картини, люди, навіть почуття…
Ця участь і кохання не минає,
таке сумбурне нині в нас життя.
Трапляються чому ці парадокси,
що пророкують нам загибель мрій?
В житті завжди було, немов у боксі, –
один нокаут й програно весь бій.
Але цей бій – в житті всього етап,
нам не замінить журавля синиця.
Постелим над безоднею ми трап
і знову бій, хай спокій тільки сниться!
03.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790151
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Сміються-плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй її, цілуй її:
Знов молодість не буде...
О.Олесь
*******
О, знов защебетали солов'ї,
Співці веселокрилі і завзяті,
Озвучили закохані гаї -
Весни буяння споконвічне свято.
Так ніжно заспівали солов'ї,
Заплакали, натхненні, заридали,
Літа зелені юності мої
Мелодією серця загучали.
Мов річки швидкоплинна яснота,
Як весен пишно-яре одцвітання,
Спливають ніжні юності літа
Під хори солов'їного кохання.
Новітня ера Всесвіт обліта:
Глобальний вік - модернії закони,
Та солов'їна арія проста
Змиває прагматизму перепони.
У ній нуртують ніжність і любов,
І душі грішні сповнюються світлом,
І юність лебединим б'є крилом,
І мудра зрілість пелюститься літом.
Хай молодість-калина відцвіта,
Під солов'їні трелі марю знову,
Бо серця не міліє доброта,
Чар вірності і тихої любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789933
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 02.05.2018
[i]Весняна рапсодія…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DY2IAtzAeZM[/youtube]
[i][b][color="#055b99"][b]Не щебечи, Соловейку,
не кукуй, Зозулько -
від пісень таких і «фейків»
мому серцю мулько.
Не принесла гарних років
на крилі Зозуля,
не вкладеться в жваві строки
соловей Беруля.
Та собі він обіцянки
виконав до строку
і наповнив аж до цямрин
криницю, нівроку.
Накувала Зозуленька
надлишкових років:
бджілки носять мед у вулик –
в фонд нероб – оброки.
…І сховають свої статки
не лише в окрузі,
бо ж співатимуть ті пташки
у заморськім лузі.
Не співайте ж, милі пташки,
не марудьте душу!
Я вердикт свій й гідну «таксу»
виносити мушу…[/b][/color][/b]
01.05.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789901
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 02.05.2018
Сонечко світить, сонечко гріє.
Мама дала мені світ і надію,
Крила літати, рід пам'ятати...
- Мамо-мамусю, дякую Вам,
а далі полечу я сам…
Мандри далекі, в небі лелеки,
В серці надія і рідний дім,
Там мама чекає, а син все літає...
- Мамо-мамусю, дякую Вам,..
а далі я сам…
... я повернусь,
я колись повернусь
У край сонця і неба
на сповідь, вже треба,..
До теплих долонь притулюсь...
Хоч на скронях моїх сивина,
Та пробачить розлуки вона...
- Мамо-мамусю, таке вже життя -
нема у часу вороття...
... моїй мамі Аделії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789780
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018
Букварик муз. В. Лисенка
1.
У якій цікавій книзі
Букви і слова живуть?
Барви літа, вікна в кризі -
Як цю книгу діти звуть?
Приспів:
Завітаймо в країну Букварика,
Там мандрують і букви й склади.
Про матусю, весну, про журавлика
Наш Букварик цікавий завжди!
2.
Тато й мама теж читали,
Школярі у клас несуть,
Бабця і дідусь згадали,
Як цю книгу діти звуть.
Приспів:
Завітаймо в країну Букварика,
Там мандрують і букви й склади.
Про матусю, весну, про журавлика -
Наш Букварик цікавий завжди!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NWoo1hi-bTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789700
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Вірші поета-його діти!
Він їх родив і доглядав,
Вони росли, як в полі квіти,
Слізьми й душею підливав.
Він вчив їх ,як життя любити,
Як дар між люди занести,
Як вбити зло, добро творити,
Як слово правди піднести!
Щоб воно стало сонцем людям,
Щоби спалило всю брехню,
Відкрити шлях до правосуддя,
Без крові виграло борню!
І зникнуть хмари! Синь полине!
Обніме золоті поля!
Засяє СЛОВО! Все зло згине!
І засміється знов земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789705
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Погляд на мудрість.
Авторитет (вислови,погляди)
Поважаюча себе людина не стане принижувати інших для підтримки свого авторитету. Лууле Виилма
Творчо не уподібнюватися. Уподібнення - вбивство особи. Люби піднесене, красиве і героїчне навіть в своїх ворогів.Не заздри, так як у світу немає нічого, що не мала б твоя душа. Злість - слабкість. Пиха - не сила, а слабкість. Не дивися на людей зверхньо - це не додає авторитету. Слабкий прагне догодити юрбі, удостоїтися уваги вулиці. Будь лицарем, в першу чергу, по відношенню до своєї особистості. Гарегін Нжде
Думай за себе і сумнівайся в авторитетах. Тімоті Лірі
У вивченні наук людям допомагають авторитети і розум. Слід довіряти лише превосходнейшим авторитетам і відповідно їм вести своє життя. Аврелія Августина
Істина є дочка часу, а не авторитету. Ф. Бекон
І НЕ СУДІТЕ ПРО ТЕ, ЩО Є КРАЩИМ І справедливішою БІЛЬШОСТІ авторитет ТОМУ ЩО ДУМКА ОДНОГО І найгірше може перевершують В ЯКОМУ АБО ПИТАННІ БАГАТЬОХ І БІЛЬШЕ ВЕЛИКИХ (ЮСТИНІАН)
Влада авторитетна, але не істинна. Влада робить те, що потрібно, але не те, що корисно. Завтра може бути соромно за те, що сьогодні потрібно.
Є. В.Антонюк
Авторитет вимагає обговорення; вірити авторитету - це все одно що вірити плітці.
Є. В. Антонюк
Тебе веде авторитет і вводить в оману. Хтось і написав слова, і ти віриш. Але кажу тобі, мудрість кричить зовні, на вулицях ...
Рудольф Константинович Баландін. Сто великих геніїв
Твій фізичний вік все збільшується, але твій психологічний вік залишається на рівні тринадцятирічного підлітка. Таким людям дуже потрібні авторитети, які ведуть за собою, показують мету в житті, пояснюють її зміст. Самі вони на це не здатні.
Ошо (Бхагван Шрі Раджніш). Про розуміння
Авторитету піти в тінь заважає світло ...
Джуліана Вільсон
Ніколи не заважайте процесу мислення - і тоді успіх вам забезпечений. Зіткнувшись з опозицією, навіть в особі власного чоловіка або дітей, прагнете подолати її шляхом аргументів, без посилань на свій авторитет. Тому що перемога, що залежить від авторитету (влади), недійсна і ілюзорна.
Бертран Рассел
С детьми, даже любящими детьми, не справишься, если не сохранишь авторитет; допусти хоть раз его поколебать, тебя начнут изводить самые милые ребятишки.
Джордж Оруэлл. Дочь священника
Їм буде не просто. Тим, хто покладається на істину авторитету, замість того щоб покладатися на авторитет істини.
Дух Часу (Zeitgeist)
єгиптолог Джеральд Мессі
Авторитет, він до тих пір залишається таким, поки виправдовує спосіб життя поклоняється.
Є. В. Антонюк
Авторитет - рядовий випадок визначеності, коли вже сьогодні відомо, за що тебе будуть ненавидіти в майбутньому.
Володимир Леонтійович Гавеля. Відлуння життєвої мудрості
Скажи нам, що таке авторитет, - попросили учні Ходжу Насреддіна.
- Авторитет - це сурогат, - відповів Ходжа. - Дрібна монета для жебрака, милицю для кульгавого, корсет для старіючої красуні.
Авессалом Підводний.
Чоловіки, які підривають авторитет своєї партнерки, приречені на проблеми в сексуальному житті.
Стів Біддалф. Виховувати хлопчиків ... Як?
У дитинстві нам потрібна владна фігура, яка буде нас опікати і направляти. Ми не ставимо під сумнів цю владу, тому що вважаємо, що родинне коло - це межа світогляду і все, що у нас перед очима, вічно і незмінно. У міру нашого дорослішання горизонт розширюється, і ми починаємо сумніватися. Слідом за тим ми або скидають своїх творців - батьків, щоб зайняти їх місце в якості творчої сили, або знаходимо їм заміну, щоб було на кого перекласти відповідальність і всі свої страхи.
Люди вибирають або перший шлях, або другий, і цей вибір знаменує собою роздільну лінію ...
Шарлотта Роган. шлюпка
Ніщо так не заразливо, як омана, підтримувана гучним ім'ям.
Жорж Бюффон
Цитатами слід користуватися тільки тоді, коли дійсно не обійтися без чужого авторитету.
Артур Шопенгауер
Завжди, перш ніж може бути зведено щось нове, повинен бути похитнутий авторитет вже існуючого.
Стефан Цвейг
Людина - істота боязке, вічно виправдовуються; він більше не наважується сказати «я думаю» і «я переконаний», але прикривається авторитетом якогось святого або знаменитого мудреця.
Ральф Уолдо Емерсон. Довіра до себе
Кожен батько - герой для свого сина. Принаймні до тих пір, поки сини не виростають і не знаходять собі нових героїв.
Тоні Парсонс. Man and Boy, або Історія з продовженням
Авторитет - штука хороша, але він крихкий, як скло, а презирство липне до людини, як стригучий лишай.
Абель Поссе. Пристрасті по Евіте
Авторитет походить від розуму, а не розум від авторитету; всякий авторитет, не визнаний розумом, - безсилий.
Вальтер Скотт
Приховуючи свої недоліки, краще не станеш; наш авторитет виграє від тієї щирості, з якою ми визнаємо їх.
Георг Крістоф Ліхтенберг
Ніякий авторитет не повинен панувати над розумом; розум, навпаки, повинен панувати над авторитетом і керувати ним.
П'єр де ла Раме
Ми так влаштовані, що боїмося втратити свій авторитет більше, ніж зробити вчинок, його реально згублює.
О. Сквер. Армада
Нічим не можна виправдати, коли хтось вирішує за інших, що для них добре чи погано.
Бернхард Шлинк. читець
Щоб покарати мене за огиду до авторитетів, доля зробила авторитетом мене самого.
Альберт Ейнштейн
Зграя поважає силу, а не логічні аргументи.
Дмитро Глухівський. Метро 2033
Хан
Учитель повинен володіти максимальним авторитетом і мінімальної владою. Томас Сас
Я знаю багатьох людей, які не люблять себе і намагаються поліпшити фінансове становище, домагаючись гарного до себе ставлення оточуючих. Домігшись цього, вони самі починають добре до себе ставитися. Але це не вирішує проблему, це підпорядкування авторитету іншого. Ірвін Ялом, "Коли Ніцше плакав"
Найнижча форма самоприниження і саморуйнування - це підпорядкування свого розуму розуму іншого, прийняття авторитету над своїм мозком, його тверджень як фактів, його висловлювань як істини, його розпоряджень як посередника між своєю свідомістю і існуванням. Айн Ренд, "Атлант розправив плечі"
Навіть якщо на своїх вчителів покладається дивитися знизу вгору, все ж не менш важливо навчитися піддавати їх авторитет під сумнів. Кадзуо Ісігуро,
Вік і мудрість не обов'язково йдуть рука об руку, як я часто переконувався. Деякі люди стають дурнішими, але набувають більше авторитету. Террі Пратчетт, "Злодій часу"
Гіпотеза - прекрасна дівчина, теорія - зріла жінка. На жаль, першу в другу лише іноді перетворює законний шлюб з аргументом, частіше - співжиття з авторитетом і нерідко - насильство. Лев Самуїлович Клейн
Існують чотири найбільших перешкоди до осягнення істини, а саме: приклад жалюгідного і недостойного авторитету, сталість звички, думка недосвідченої натовпу і прикриття власного невігластва показною мудрістю. Роджер Бекон
Велика частина людей занадто лінива для того, щоб докопуватися до істини; вони задовольняються першим же ліпшим їм авторитетною думкою. Фукідід
Авторитет походить від розуму, а не розум від авторитету; всякий авторитет, не визнаний розумом, - безсилий. Вальтер Скотт
Посилання на авторитет не є аргумент. Бенедикт Спіноза
Хто сперечається, посилаючись на авторитет, той застосовує не свій розум, а скоріше пам'ять. Леонардо Да Вінчі
Навчити хотіти відразу багато чого, навчити хотіти працювати захлинаючись. Навчитися не кланятися авторитетам, а досліджувати їх і порівнювати їх повчання з життям. Навчити насторожено ставитися до досвіду бувалих людей, тому що життя змінюється надзвичайно швидко. Навчити зневажати міщанську мудрість. Навчити, що любити і плакати від любові не соромно. Навчити, що скептицизм і цинізм в житті коштують дешево, що це багато легше і нудніше, ніж дивуватися і радіти життю
Навчити довіряти рухам душі свого ближнього. Навчити, що краще двадцять разів помилитися в людині, ніж ставитися з підозрою до кожного. Навчити, що справа не в тому, як на тебе впливають інші, а в тому, як ти впливаєш на інших. І навчити їх, що одна людина ні чорта не варто. Аркадій і Борис Стругацькі, "Стажери"
У любові зовнішність означає більше, ніж авторитет.
Публій Сір
Якщо для вас не існує авторитетів, це не означає, що самі ви - авторитет.
Борис Крігер
Для авторитетів зазвичай немає авторитетів.
Борис Крігер
Потрібно мати авторитет, щоб їм не користуватися. Лешек Кумор
Навіть авторитети не в силах перешкодити прогресу науки. Лешек Кумор
Стародавні філософи міркували набагато більше, ніж читали. Книгодрукування все змінило. Тепер читають більше, ніж розмірковують. Замість філософії у нас одні коментарі. Саме це має на увазі Жильсон, коли говорить, що на зміну епосі філософів, які займалися філософією, прийшли професора філософії, що займаються філософами. Дійшло до того, що сьогодні філософський трактат, що не посилається на жодні авторитети, не підкріплений цитатами і коментарями, ніхто не прийняв би серйозно. Альбер Камю
Лінощі розуму до такої міри властива більшості людей, що вони завжди готові прийняти судження, винесене будь-яким авторитетом. Андре Моруа, "Історія однієї кар'єри"
Саме наіпревосходнейшіе створення будь-якого мистецтва, благородні твори генія для тупого більшості людей вічно повинні залишатися закритими книгами і недоступними для нього, відокремленого від них широкої прірвою, подібно до того, як суспільство государів недоступно для черні. Правда, і найбільші недотепи визнають в силу авторитету визнані великі твори, з боязні видати власну слабкість; але нишком вони постійно готові висловити над ними свій обвинувальний вирок, як тільки їм нададуть надію, що їм це дозволять безкарно.
Тут виривається на простір їх довго стримувана ненависть до всього великого і прекрасного, яке ніколи їх не приваблювало і тим принижувало, і до винуватців оного. Бо взагалі для добровільного та вільного визнання і оцінки чужого гідності необхідно мати власне. Артур Шопенгауер
Самостійність суджень - привілей небагатьох; іншими керують авторитет і приклад. Артур Шопенгауер
Коли релігійність поєднується з пристрастю до чудесного, тоді кінець усякому здоровому глузду і свідоцтво людей втрачає всякий авторитет. Девід Юм
Нехай наставник змушує учня як би просівати через сито все, що він йому підносить, і нехай нічого не втовкмачує йому в голову, спираючись на свій авторитет і вплив. Мішель де Монтень
Не довіряйте тому, що ви чули; Не довіряйте традиціям, так як їх передавали з покоління в покоління; Не довіряйте нічому, якщо це є слухом або думкою більшості; Не довіряйте, якщо це є лише записом висловлювання якогось старого мудреця; Не довіряйте припущенням; Не довіряйте тому, що ви вважаєте правдою, до чого ви звикли; Не довіряйте одному голому авторитету ваших вчителів і старійшин. Після спостереження і аналізу, коли він узгоджується з розумом і сприяє благу і користь одного і кожного, тоді приймайте це і живіть згідно з ним. Будда Гаутама
Тим, хто хоче вчитися, часто шкодить авторитет тих, хто вчить. Цицерон
Сліпе схиляння перед чужим авторитетом зводить людину нанівець; на світлі і так занадто багато ідолопоклонства.
Вільям Сомерсет Моем. Тягар пристрастей людських
Посмертних людей - мене, приміром, - гірше розуміють, ніж сучасних, але краще слухають. Точніше кажучи: нас ніколи не зрозуміють - і звідси наш авторитет
авторитет, розуміння
Фрідріх Вільгельм Ніцше. падіння кумирів
Підбірку висловів переклала з російської мови.
Авторитет і власні погляди слід зважувати.
30.04.18 8.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789684
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 29.04.2018
Весняний дощ природу оживив відверто,
Петрольне усміхнулось небо.
Давно я не сиділа за старим мольбертом,
Мабуть, настала вже потреба.
І сонце в органзІ, мов соковите манго
Малюю пензликом любові.
О, як колись з тобою танцювали танго,
В очах - палітра кольорова.
Колекцію із слів ласкаво-акварельних
Утілюю в картині "завтра",
Зіниць ліричність світлу, сонячно-пастельну...
І ллється, ллється моя мантра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789310
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Букварик
Дуже гарну книжечку маю в ручках я
Любить почитать її вся моя сім'я.
І казки і віршики - все у книжці є,
Кольорова книжечка нам знання дає.
Приспів:
- Що це на столі?
- Це мій Буквар!
- Що це у руці?
- Це мій Буквар!
- Що це в рюкзаку?
- Це мій Буквар!
- Знань несе ріку
- Це мій Буквар!
- Що це на столі?
- Це мій Буквар!
- Що це у руці?
- Це мій Буквар!
- Що це в рюкзаку?
- Це мій Буквар!
- Знань несе ріку
- Це мій Буквар!
Весело із книжкою дуже дітворі,
Дам я скоро книжечку меньшенькій сестрі.
Скоромовки, загадки - все у книжці є,
Кольорова книжечка нам знання дає.
Приспів:
- Що це на столі?
- Це мій Буквар!
- Що це у руці?
- Це мій Буквар!
- Що це в рюкзаку?
- Це мій Буквар!
- Знань несе ріку
- Це мій Буквар!
- Що це на столі?
- Це мій Буквар!
- Що це у руці?
- Це мій Буквар!
- Що це в рюкзаку?
- Це мій Буквар!
- Знань несе ріку
- Це мій Буквар!
Скоро мати книжечку буде братик мій,
На відмінно вчитися, братику, зумій!
Приказки і вирази - все у книжці є,
Кольорова книжечка нам знання дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789279
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Згадався ранок у селі,
Сніданок світлий на столі
І мамин хліб- пахуче жито,
В нім стільки літ уже прожито.
Та смак все ж той- пахучі трави,
Ранкові мамині заграви,
Невтомні руки- житні злаки,
На хлібі вироблені маки.
У смаку зір та божества,
Лишився спогад та нудьга
І вишиванка на стіні,
І смутку жменька у вікні.
Стара ряднина вкрила ліжко,
Лляна сорочка в перемішку
Лежить- виблискують стібки,
Сидять горою подушки.
Все так, як мама залишила
І запах той не змиє злива,
І сон мине- усе залишить,
До молока лиш хліба вкришить.
Того, що мама напекла-
Думки, думки! Несе ріка
У ранок той, у те село,
Де так вже сонячно було.
Вінок з кульбабок, чиста лава
І мами, сонячна заграва,
Де житній хліб, старенькі руки-
О Господи! Які ж то муки-
Ті спогади- святі роки,
Де молоді були батьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789245
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Моя любов — поезія та строфи!
Моя любов — поезія та строфи,
Оці рядки, що виникають наче сон!
Десь крок торкнувся подумки Голгофи,
А серце вразив милий Купідон!
У Всесвіт цей прийшла я босоніж:
В руках лише Перо, зі мною Віра!
І той, хто норовить встромити ніж,
Бездумно струн торкається лиш Ліри.
О, люди, недруги! Чи браття ми по крові?
Чи в жилах Ваших чорна, чи тече блакить?
Єднаймося ж у Вірі і у Слові
Без сумніву і щему ні на мить!
Єднаймося ж у Вірі і у Слові,
У доброті, гуманності й Любові!
06. 04. 2018 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789222
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
[b][i]NNnn[/i][/b]
[b][i][color="#ff00e1"]Мила, не журися.. міцно поцілуй,
серце зашкарубле в себе зачаруй…
Жайвори у висі долі нам прядуть,
в щастя прокладають путь.
Приспів:
Хай жайвір співає,
клично так співає…
Ти – моя кохана…
Я до тебе йду.
Та пташина пісня
серце жаско крає.
Ти, моя кохана,
я тебе знайду.
Ми пройдем, кохана, стежечку одну
і зустрінем нашу чарівну весну.
Хай серця̀ радіють, від кохання мруть,
спільну долю нашу ждуть…
Мила, гарна лунко, мій безцінний скарб:
біле твоє личко – в моїм серці карб –
стан звабливий манить, мов пташа – верба.
Ти – моя лунка́ судьба.[/color][/i]
[/b]
22.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568499
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 19.04.2018
Дні весняні роз'яснілись, у кульбабках засвітились.
Стало так навкруг красиво... Подивіться на це диво!
Повернувся вже лелека у гніздо своє здалека,
Гуси, ластівки, стрижата... Прилетіли й журавлята!
Розсипає по діброві весна квіти кольорові.
У таночках верховодить, хороводи з нами водить!
Як іде вона гаями, то співає солов'ями.
Де гайочками ходила, там струмочками дзвеніла!
Вже й у поле завітала, нивоньку там всю зорала.
Зерна щедро розсіває... та ще й весело співає:
-Наливайтесь, золотисті! Виростайте всі зернисті.
Щоб багатий урожай, і духмяний коровай!
Дні весняні роз'яснілись, ясним сонцем засвітились.
Розцвіли в саду вже й вишні. Такі гарні... пишні-пишні!
Все навколо таке світле... Все навколо таке рідне.
Поле. Річка. В садку хата... вже духмяниться тут м'ята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787774
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Я ШУКАЮ СПОРІДНЕНУ ДУШУ
Я шукаю крізь літа споріднену душу...
щоб був блиск в очах... світились очі-
від щастя цвіла, як в саду квітка рожа,
як місяць до зорі усміхалось серце жіноче.
Іти ,із ним у ногу ділити радість і печаль,
сказав ,''відпочинь, від праці ,я сяду біля тебе''...
як за вікном дощ, подарував сонце із світань,
нахиляв, все золото світу пречисте святе небо.
Із тобою, був поруч коханий ,як друг і брат...
крилом ангела оберігав від ураганих вітрів,
підставив ,своє надійне плече зорі в стократ-
будував мости щастя із ласкавих лагідних слів.
Щодня, із ним запалювати родинне свято....
зустрічати, сонце зранку... пити солодкий чай,
і від земного щастя хотілося пісні співати...
розправляти крила і злітати у квітучий рай.
М .ЧАЙКІВЧАНКА. 2007 08 25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787768
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Новий кліп "Студії ОХ" до нової пісні.
Слова ̶ Тамара Шкіндер
------------------------------
[youtube]https://youtu.be/JWX6HSzz81A[/youtube]
Ти приходиш у сни.
Легкий вітер торкає волосся.
І немає вини.
Все, що мріялось, вже відбулося.
Загасили свічу.
За вікном забриніло світання.
Я покірно мовчу.
Вже не вперше,та може востаннє.
Заростають стежки
Споришем і полиновим цвітом...
Якось все навпаки...
Замітають сніги наше літо.
Я шукаю сліди.
Та чомусь їх давно вже не стало.
Каже серце: "Не йди..."
Бо не має минуле проталин.
Закував лід ріку.
Ми тепер між двома берегами.
Рухнув замок з піску.
Залишились крижини між нами.
Тільки зустріч у снах
Лиш на мить повертається світлом.
Недолюблений птах
Так самотньо летить понад світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787749
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Ромашки вкрили острівець.
Сюркоче коник-стрибунець.
А для закоханих людей
Співає пісню соловей.
Кує зозуля у гаю.
А квітничок, як у раю.
Летить оса, гудуть джмелі.
Я у селі.
П-в
А у селі, а у селі
Усі дорослі і малі
«Дай, Боже, щастя», - кажуть Вам
І щонеділі йдуть у храм.
А у селі, а у селі
Є у хліві, є й на столі,
Живуть насиченим життям
І завжди раді тут гостям.
Хто народився, хто помер,
Хто нежонатий дотепер,
В кого весілля на порі,
Хто з ким кохався до зорі, –
Усім відомо все давно,
На те і є в селі вікно.
Новини в птаха на крилі.
Це у селі.
П-в
Сусід сусіду позича
Усе, чого не вистача.
Потрібен ровер чи авто –
То не відмовить тут ніхто.
А хтось десь пісню затягнув,
І до куми кум підморгнув.
А в анекдотах – москалі.
Так у селі.
П-в
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787748
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
В житті послала доленька усе:
Дитинства дні веселі й безтурботні,
І юності квітучий сад пісень
Та молодості час безповоротний.
Було й розчарування, сльози теж,
Ще - втрата рідних, близьких і знайомих.
Не повернеш літа, не повернеш,
Полинули у далеч невідому.
Запалювала радості сонця
Та щастям вона теж не обділила.
Звертаюся в молитві до Творця,
Що жити і творити дає сили.
І шлях земний із гідністю пройти,
Добром із ближнім прагну поділитись.
Чогось таки вдалося досягти,
Надбання творчі в спадок залишити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787393
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Таки прийшла – й нема на неї ради!..
Вітроволоса, юна – ще дівча.
І крижані холодні барикади
Порозбивала – навіть без меча.
Перемогла, таки перелюбила
Хмільного вітра в пишної зими,
Бузково-ніжним вишила му крила
І осідлала впевнено громи.
Розповила, розбурхала городи,
Забрунькувала жилаве гілля…
О, звійнице шалена, гойна вродо,
Ступаєш легко, а двигтить земля.
Куди не глянь – нуртують свіжі соки,
Прорізується молода трава…
Який же обрій чистий і високий
Понад тобою, мавко лісова!
А як життя, залюблене у світло,
Хапає спрагло кисень і росте!..
Навіть верба розчахнута заквітла
І розпустила пасмо золоте.
А квіту, квіту – що й землі не видко,
Як молоко густе, що збігло з гір!
Дай переве́сти подих, ворожбитко,
Бо захлинусь від захвату, повір!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787186
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Зелені трави і вітри,
І блиски сонця вже несонні...
Вікна весни вже хтось відкрив,
Їх не спинить на підвіконні...
Замайоріли рушники,
Дістало їх проміння сонця...
Пливуть тумани від ріки,
Мого торкаються віконця...
І я надвір іду-спішу,
Спостерігать красу природи,
І зустрічать диво-весну,
І вщерть наповнитися вроди...
А там садочок уже снить,
Під сонце підставля листочки,
Іскриться весняна блакить,
Могра калина під віконцем...
Здається в небі журавлі,-
Високо десь аж понад хмари,
Чи їх побачила вдалі,
Чи це мереживо уяви...
Весни наповнююча мить,
Ловлю її,вдихаю в груди...
Зелен-трава,неба блакить,
Весні радіють усі люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787197
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2018
Сіяють радісні обличчя,
Скрізь благодать, мов сонця сплеск.
І вторять дзвони всім з величчям:
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Віщують писанка і паска -
Найперше чудо із чудес.
На світі стала Божа ласка -
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Горить в серцях Господня свічка
І кожен з нас проніс свій хрест,
Щороку чутимуть й довічно -
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Тримаймось, браття-українці!
Молімсь щоб був війні кінець,
Щоб відійшли від нас чужинці
Й ГОСПОДЬ ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786524
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 08.04.2018
Мова поета, як хліб... солодкий шоколад,
нагодує,засолодить душу залікує рани
Як сочні медові плоди наливає літній сад
і колисковою піснею зігріває теплом мами.
У мріях, злітаєш в поля смарагдовим літом
де колоситься рясно золоте колосся в житах ,
І я квітну, від щастя красно маковим цвітом...
шукаю ,сонечка у небі ,як сизокрилий птах.
І в заметіль зими,розцвітаю проліском серед снігів...
із блакитного ескізу милуюсь галереєю картин,
У Всесвіті ,радію, як дитя вслухаюсь у тишину віків,
і стрункою тополею шелещу листям серед модрин.
Поета, приємна розмова відзеркалює час буття...
оспівує, прекраснy мить,яка біжить над берегами,
Я черпаю, чисту водицю із цілющого джерела
у поетичній світлиці запалюю вогник свято мами.
Поезія, -сестра моя, надійне плече друга у журбі,
єдина втіха, радість, коли на очах блищить сльоза...
З небес ,одинокій лебідці усміхаються солов'ї
воскресає ,у пісні у слові ,щоб не плакала душа.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786221
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Поки ще сонце не зайшло,
Я обізватись поспішаю
І побажати - хай тепло
Вас і цілує, й обіймає.
Нехай промінчики ясні
Щомиті радість Вам приносять.
Хай щастя буде в кожнім дні -
Весна співа, сміється осінь.
Від смутку серце бережіть,
Наповнюйте життя прекрасним.
Надійтесь, мрійте і любіть.
Хай віра у добро не гасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784736
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 29.03.2018
ОЛЕКСІ УДАЙКУ
Життя Вас гладило і било…
А як воно ще й Вас любило!
Знайома мова квітів, трав.
А скільки віршів написав!
Не було навіть миті всує
І шлях немало Ваш вартує.
Несе життям Удай-ріка
І часто Ви – за маяка.
Хай довго світить Ваша зірка
Й душі наспівує сопілка!
Багато радості й добра
І щоб любов завжди була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784770
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cMB_9zPQbwQ
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7hlwZa3GYjs[/youtube]
В такий святковий день для тебе,
Прийми від мене щирість слів.
Нехай прихильним буде Небо,
Здійсниться все, що так хотів.
Дарую квітів оберемок,
Додам іще такі слова:
Цвіте удача хай щоденно,
Життєвий шлях твій зігріва.
Іди вперед, не озирайся.
Багато ти досяг в житті.
І сонцю вранці усміхайся,
Завжди будь вірним доброті.
Здолай всі труднощі життєві,
Бо лиш вони гартують нас.
Я вірю: будуть лиш миттєві,
Пройдуть повз тебе кожен раз.
За добре серце тобі вдячна,
За те, що вмієш пробачать.
Твоя натура поетична.
Талант тобі не позичать.
Здоров"я, щастя і натхнення.
Хай світить Зірка ще сто літ,
Бо Олексій твоє є ймення..
Продовжуй свій життєвий зліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784636
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
[i] Вкотре беру тайм-аут…
Бо так мені треба –
стомилося небо,
не я… [/i]
[youtube]https://youtu.be/8IFAxfHISwM[/youtube]
[i][b][color="#025385"]Буває так, що треба відпочити
Хай від нагальних, та посильних справ,
Щоб нові плани і задачі снити,
Яких твій розум
ще не розібрав…
Відтак й шукаєш лісову хатинку,
Де, окрім тебе, лиш мишиний писк...
Бо ж хто не любить творчу самотинку,
Де свій, тобі лиш
притаманний, зиск?
Ні, не стомився я…. І, слава Богу,
Запал життєвий в серці не погас…
Та хочеться пройти нову дорогу,
Духовних сил
розвідати запас.
А ще – оглянуть нові горизонти,
Щоб не скотитись раз на манівці:
Чи починав з нуля новий сезон ти,
Щоб гідно оцінить
хвилини ці?
Подуги смак відчуєш, коли вгору
Піднімеш врожаю незрушний віз
Й коли в осінню, непогожу пору
Не явиш люду власних,
прикрих сліз.
Ні, не стомився тілом я – нівроку!
Не бракне ще мені й духовних сил,
Та щось таке впадає в спрагле око,
Що розриває душу так жорстоко,
А в мозку виють
зголоднілі пси.[/color][/b]
27.03.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784621
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
[i] Якось, граючись "кнопками-окціями" на своїй сторінці, я випадково
заблокував одну із своїх робіт, та так, що й через "google" знайти
не зміг,хоча анонс на неї значиться там. Якби то була звичайна ро-
бота, то закинув би затію та переключився на інші! А то така, що
не втратила своєї актуальності і понині, позаяк багато авторів сайту
все більше пишуть іноземною, ризикуючи стати "класиками" російської
літератури та "бути визволеними" з "бандерівського" рабства Месією.
Я прошу вибачення у тих, хто прокоментував мою роботу раніше, чиї
коменти я видалив, але не менше прошу тих, хто цю роботу не читав,
прокоментувати її (не смайликами, а живим словом), бо це надасть
мені наснагу і натхнення працювати у цьому напрямку і далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти був для нас всіх великий й могутній, –
Російський радянський всесильний «язик»…
А зараз – нікчемний! Скажу – вже на кутні:
Тургенєвський красень кудись таки зник…
Що чуємо ми на стражденнім Донбасі,
Що прагне нових нездійсненних угод?..*
«Калякати» суржиком лисі і ласі –
Втрачають обличчя і Васі, і Тасі…
А мова зникає, то щезне й народ!**
Та що то за мова в болоті з’явилась?
Які в неї корені?.. Хто їх заклав?..
Та мова, як кажуть, на вивіз і винос:
У мов праслов’янських –
чужинський анклав.
В болоті ви кумкали... Шлюбні хорали
Із жабами, мосхи***, і досі б вели,
Якби той «язик» у народів не вкрали****!
То де б ви, москіти, сьогодні були?..
Нічого й нікого ви ним би не «взули»,
Бодай не шіпавий, гнилий монархізм!
То ж ним ви зігнали рої в один вулик,
Й назвали олжу ту бридку – комунізм…
…А в нас була «Правда»*****, а ще були віче,
Хоч правили людом гетьмани й князі…
Для чого нам мову державну калічить,
Для чого звертати з святої стезі?..
Та вам наша мова постала як вража:
Беззубому мерину – кріпкий урюк…
І «руськоязикі» пустились у ражу,
Здоровому глузду сказали: «Каюк!»
І тут, як у казочці, трапилась меря******…
І ну – мериносів своїx визволять,
По їxнім «понятиям»… «публику меря»,
Під огласи: «бля.., ПНХ, …ёна мать»!..
Покаятись, вбивці, могли б ви раз триста!
Наразі ви маєте ще один шанс…
Та ваша й вождів канібалова пристрасть
Утопить в крові калинові намиста
Чужиx вам,
– довіку не здійснениx,
– щасть…[/color][/b]
5.02.2016
________
*Київський письменник Олександр Горобець ініціював у
Київраді законопроект про визнання російської мови [b]окупаційною.[/b]
Зокрема він сказав: "Якщо ти не можеш брати автомат і стати
на захист своєї Вітчизни в бою, викинь на смітник свій «язык»,
заговори українською!*
http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/
** У Кембриджському університеті (Великобританія) в програмі
додаткових безкоштовних курсів російську мову замінили україн-
ською
***Одна із назв московитів або москалів…
****На всі 30% російська мова складається із українських слів,
а ще на 1/3 (завдяки німцю-лігнвісту Далю) – з німецьких
*****Йдеться про «Руську правду» – кодекс законів, впровад-
жений Ярославом Мудрим у Київській Русі
******Одне із угро-фінських племен, що лягло в основу сучасної,
але… конаючої Імперії Зла – Росії
Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Резонанс"
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Бринить мелодія душі
Щемом синівськоі любові,
Чекають чисті сторінки
На прихід Музи у Алькові...
Так ніжно й трепетно плекать
Усе живе...аж до билини...
Погибель вірусам шукать,
Даруючи життя рослинам
Вірою істині служить
І не зійти в грозу з дороги,
Відважно сіяти і жать
Попри усі перестороги...
Красу леліяти,вбирать
І нею світ почастувати,
Нові скарби видобувать,
В дарунок Всесвіту віддати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784472
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Погляд на мудрість.
Скільки людей, стільки ж думок …
Чоловік і жінка — дві скриньки, в яких зберігаються ключі один до одного. Карен Бліксен
Нема чоловічої статі, ані жіночої, – бо всі ви один у Христі Ісусі!» ( Біблія, Новий Заповіт).
Жінка творить історію, хоча історія запам’ятовує лише імена чоловіків. Генріх Гейне
Жінки – більшість, яка існує на правах меншості. (Лайза Кремер)
Притча про жінку.
Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?" - Тому, що я жінка! - Я не розумію! Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи". Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?" "Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько.
Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?" Нарешті він запитав у Бога. І Бог відповів: "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не скаржачись. Я дав їй доброту - любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але
іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов". ЗАПАМ'ЯТАЙ, ЯКЩО ТИ ЧОЛОВІК... Будь обережним - не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози... Жінка сотворена з ребра чоловіка, не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою...
“Будь обережний! Не дай жінці заплакати, бо Аллах рахує її сльози!». Цитата з Корану
Деякі грецькі мислителі вважали, що жінок не варто вчити навіть грамоти, оскільки, знаючи забагато, вони перестануть коритися чоловікові.
Чоловіки підрубують крила у жінок, потім нарікають, що ті" не ангели Евр.
Бог, створивши жінку, відпочив від справ творіння, бо в ній втілилася вся премудрість і влада Творця. Дружина ціла і досконала, а чоловік почуває недолік у позбавленні ребра, з якого вона створена. Корнелій Агріппа
Без жінок зоря і вечір життя були б безпомічні, а її полудень – без радості.П’єр Буаст
Бог створив дівчину, а чоловік — жінку.Бероальд де Вервіль
Бог створив чоловіка, а потім вирішив, що здатен на більше, і створив жінку.Адела Сент-Джон
Бог створив чоловіка, а потім забезпечив його подругою, щоб він сильніше відчув свою самітність.Пітер Устінов
Бог, створюючи жінок, не наділив їх почуттям гумору, тому вони здатні тільки любити чоловіків, замість того, щоб глузувати з них.Інгмар Бергман
Оскільки писати вміли переважно чоловіки, то всі лиха на світі приписані жінкам.Семюель Джонсон.
Чоловік дивиться на жінку, як дитина, що розглядає свої ляльки. Дивиться, як на іграшки, які можна одягати та роздягати. Франк Суіннертон
“Чоловіки завжди тримали долю жінки в своїх руках, вирішуючи її залежно від власних інтересів”. С. де Бовуар.
“Жіночність? Коли цим словом позначають зовнішність, тоді це може бути. Але коли під ним розуміють покірливість, мовчазну згоду зі всім, постійну компромісність – тоді це не про мене”. Соломія Павличко.
“Чоловіки нерідко досягають високого становища завдяки своїм дружинам. Жінки досягають високого становища тільки всупереч своїм чоловікам”. Лінда Лі-Поттер.
Будь-яка жінка, яка розуміє проблеми, що виникають при управлінні домом, може зрозуміти проблеми, що виникають при управлінні країною. Маргарет Тетчер
“Я вважаю, що в нашій культурі є дуже багато таких традиційних цінностей, втрата яких – просто благо, – і це мене обнадіює. Бо якщо вважати традиційною цінністю те, що в селі майже кожен чоловік б’є жінку, й вона, бідолашна, не знає куди подітися, а в неділю вони удвох ідуть до церкви, гарно вбрані, то мені такі цінності просто огидні”. Соломія Павличко.
Жінка народжується і залишається вільною і має рівні з чоловіком права. Якщо жінка має право зійти на гільйотину, вона також повинна мати право зійти на трибуну. Олімпія де Гуж
Важко скласти щастя чоловіка, прирікаючи на страждання жінку. Віктор Гюго
Жінка є перша людська істота, що потрапила в рабство. Август Бебель
Жоден із чоловіків на смертному ложі ніколи не шкодував про те, що проводив занадто багато часу зі своєю сім’єю. Сенатор Пол Цонгас
Легше керувати нацією, ніж виховувати чотирьох дітей. Уїнстон Черчилль
Жіноча робота ніколи не лягає спати. Народна мудрість
…Я переконаний, що для жінки важливо бути фінансово незалежною, це правда. Не обов’язково бути, так званою, успішною, але не просити копійки на колготи і бути впевненою в тому, що завтра ти не будеш думати, чим прогодувати дітей. Це важливо. Сенатор Джеймс Уолтер
Раніше чоловік роздумував, чи зможе він дозволити собі одружитися; тепер він роздумує, чи може він прожити без дружини, яка працює. Карл Еллстам
«У ставленні до жінки як до здобичі й служниці ви¬ражена та безкінечна деградація, в якій людина опиняється стосовно самої себе. Безпосереднім, природним, необхідним ставленням людини до людини є ставлен¬ня чоловіка до жінки. На підставі цього ставлення можна, отже, судити про ступінь загальної культури людини.» Карл
Дуже часто чоловіки свій успіх мають завдяки своїй першій дружині, а свою другу дружину мають завдяки своєму успіхові.Джим Бакус
Жінки, по суті, ближчі до ідеалу людини, аніж чоловіки.Гумбольт.
Жінка ніколи не запізнюється – просто чоловіки поспішають.В. Момотюк
Якщо не зберегти жінок – чоловіки загинуть!О. Перлюк
Ідеального чоловіка можна тільки народити самій. Sex and the City
Для жінок чоловіки – колишні хлопчики, для чоловіків дівчатка – майбутні жінки.В. Радіонов.
Жінка краще за чоловіка розуміє дітей, але чоловік більша дитина, ніж жінка. Фрідріх Ніцше (мислитель)
Скромність прикрашає чоловіка, але справжній чоловік прикрас не носить. Ярослав Гашек
Якщо жінка пускається в пояснення, вона хоче, щоб її переконали. Альфред де Мюссе
Жінка, твердо впевнена у своїй красі, зуміє врешті-решт переконати в ній всіх інших. Софія Лорен
«Жінка священна; жінка, яку ти кохаєш, – священна в два рази більше». Олександр Дюма.
«Жінки розумніші за чоловіків, тому що, знаючи менше, розуміють більше». Джеймс Стефенс
«Все може віддати чоловік своєму вірному другові, – все, тільки не ту жінку, яку кохає». Генріх Ібсен
«Жіноча здогадка володіє більшою точністю, ніж чоловіча впевненість». Джозеф Редьярд Кіплінг
«У світі не знайдеться стільки багатих чоловіків, скільки красивих жінок їх заслуговує». Джейн Остін
Стримувати себе, коли прикро, і не влаштовувати сцен, коли боляче – ось що таке ідеальна жінка». Коко Шанель
«Жінка не може розквітнути на порожньому місці. Повинен знайтися садівник». Евеліна Хромченко
Коли жінка, якій є що сказати, мовчить, ця тиша – приголомшлива!». «Анна і Король»
Чоловіки, які не прощають жінкам їхні маленькі недоліки, ніколи не зможуть насолодитися їх великими чеснотами». Хамиль Джубран
Хай живе чоловік! При бажанні він може домогтися всього на світі. Хай живе жінка! При бажанні вона може домогтися будь-якого чоловіка». Джордж Ейд
«Якою б сильною не була жінка, вона чекає чоловіка сильнішого за себе. Не для того, щоб він обмежував їй свободу, а для того, щоб він дав їй право бути слабкою». Анджеліна Джолі
«Жінка, яку побажав інший чоловік… тут же стає нам дорожчою. Вже так повелося, що на людину набагато більше впливають відносні цінності, ніж абсолютні». Еріх Марія Ремарк
«Я згідна жити у світі яким керують чоловіки доти, доки зможу бути в цьому світі жінкою». Мерлін Монро
«Якщо жінка проявляє характер, про неї говорять: «вредна баба». Якщо характер проявляє чоловік, про нього говорять: «Він хороший хлопець»». Маргарет Тетчер
Ніч надає блиску зіркам і жінкам». Джордж Гордон Байрон
«Розумна жінка – та, в товаристві якої можна тримати себе як завгодно нерозумно». Поль Валері
«Краса жінки не в одязі, фігурі чи зачісці. Вона – в блиску очей, адже очі – ворота в серце, де живе кохання». Одрі Хепберн
Чоловіки говорять про жінок, що їм захочеться, а жінки роблять з чоловіками, що їм захочеться.Софія Сегюр
Чоловіки завжди праві, а жінки ніколи не помиляються.Ельзаське виречення
Чоловіки завжди хочуть бути першою любов’ю жінки. Жінки мріють бути останнім романом чоловіка.
Оскар Уайльд
Чоловіки красномовніше жінок, але жінки мають великий хист переконування.
Томас Рандолф
Чоловіки на здивування не логічні: повторюють, що всі жінки однакові, і постійно міняють одну на іншу.
Сідонія Колєтт
Чоловіки нерідко досягають високого стану завдяки своїм дружинам.
Жінки досягають високого стану тільки всупереч своїм чоловікам.
Чоловіки оголюють свою душу, як жінки — тіло, поступово і лише після завзятої боротьби.
Андре Моруа
Чоловіки потай побоюються, що жінки, якщо раптом дати їм можливість, поведуться так, як поводилися з ними.
Ева Файджс
Чоловіки схожі на квітень, коли залицяються, і на грудень, коли вже одружені.
Вільям Шекспір
Чоловіки тільки роблять вигляд, начебто не розуміють жінок. Це їм дешевше обходиться.
Яніна Іпохорська
Чоловіки цінують у жінки глибину тільки в її декольте.
Сарі Габор
Чоловіки, що відзиваються погано про жінок, звичайно мають на увазі лише одну.
Ремі де Гурман
Якщо ви бажаєте, щоб вам щось сказали, попросіть чоловіка. Якщо ви бажаєте, щоб вам щось зробили, попросіть жінку.
Маргарет Тетчер
Чим красивіша жінка, тим вона повинна бути чеснішою, тому що тільки чесністю вона може протидіяти тій шкоді, яку здатна створити її краса.
Готхольд-Ефраїм Лессінг
Чоловіки, які не вибачають жінкам їх маленьких недоліків, ніколи не зможуть насолодитися їх великими чеснотами.
Халіль Джебран Джебран
Жінки самі таємничі істоти на Землі. Вони знають щось, що не знаємо ми ... люди. Аркадій Стругацький
Природа сказала жінці: будь прекрасною, якщо можеш, мудрою - якщо хочеш, але розсудливою ти повинна бути неодмінно. П'єр Бомарше
Щоб не говорили, головне честолюбство жінок полягає в тому, щоб вселяти любов. Де Молеон
Жінки все своє життя залишаються дітьми, бачать завжди тільки найближчих, приліплюються до справжнього, приймають видимість речей за сутність справи і вважають за краще дрібниці найважливішим заняттям. Артур Шопенгауер
Жінка прекрасна і цнотлива є міражем, який наповнює світлими озерами і тінистими алеями нашу велику моральну пустелю. Ернест Ренан
Жінки змінювали історію, але історія не змінила жінок. Юзеф Булатович
Жінка, яку всі вважають холодною, просто ще не зустріла людину, що пробудила би в ній любов.
Лабрюйер Жан де
Стримувати себе, коли прикро, і не влаштовувати сцен, коли боляче - ось що таке ідеальна жінка.
Коко Шанель
Жінки мають недоліки від природи, для того, щоб підкреслювати достоїнства чоловіків.
Коко Шанель
Ви споглядаєте зірку з двох причин: тому, що вона блискає, і тому, що вона незбагненна.
Але поруч з вами – сяйво більш ніжне і таємниця більш глибока: жінка.
Всі докази чоловіків не варті думки однієї жінки. Вольтер
Гарною дружиною і гарним шлюбом називають не ту дружину і той шлюб, що й справді такі, але про які мовчать. Монтень
Жінка — ваша тінь: коли ви йдете за нею, вона від вас біжить; коли ж ви від неї йдете — вона біжить за вами.Альфред де Мюссе
Жінка — велика вихователька чоловіка.Анатоль Франс
Жінка — ліки, що найкраще допомагають здоровому.Владислав Гжегорчик
Жінка — наймогутніша у світі істота, і від неї залежить чи направляти чоловіка туди, куди його хоче повести Господь Бог. Генрік Ібсен
Жінка — найсправжніша жива плоть, що випромінює найніжніше світло. Антуан де Сент Екзюпері
Жінка — не тільки друг людини, але і мати її.О.В.Іванов.
Жінка — одночасно яблуко і змія. Генріх Гейне
Жінка — це все те, що Бог відняв у чоловіка, але в чому Він йому не відмовив.Владислав Гжегорчик
Жінка — це втілення торжествуючої над духом матерії. Оскар Уайльд
Жінка — це запрошення на щастя. Шарль Бодлер
Жінка — це кросворд, де нічого не перетинається. Геннадій Малкин
Жінка — це любов у пошуках мудрості. Віктор Кротов
Поезію вигадали жінки, аби чоловіки присвячували їм віршi.Олександр Перлюк.
Є чоловіки, красномовством переважаючі жінок, але жоден чоловік не має красномовства жіночих очей.
Вік для жінки - не найголовніше: можна бути чудовою в 20 років, чарівною в 40 і залишатися чарівною до кінця днів своїх.Коко Шанель
Щоб бути незамінною, потрібно весь час змінюватися.Коко Шанель
Жінка - це вам не металеві меблі; вона - квітка. Вона не хоче діловитості. Їй потрібні сонячні, милі слова. Краще говорити їй щодня що-небудь приємне, ніж все життя з похмурим остервенінням працювати на неї.Еріх Марія Ремарк
Жінка не повинна говорити чоловікові, що любить його. Про це хай говорять її сяючі, щасливі очі. Вони красномовніші за будь які слова.Еріх Марія Ремарк
Як мало можемо ми сказати про жінку, коли щасливі. І як багато, коли нещасні.Еріх Марія Ремарк
Якщо ви хочете дізнатися, що насправді думає жінка, дивіться на неї, але не слухайте.Оскар Уайльд
Розсудлива дружина! Якщо бажаєш, щоб чоловік твій вільний час проводив біля тебе, то постарайся, щоб він ні в якому іншому місці не знаходив стільки приємності, задоволення, скромності і ніжності. Піфагор
Жінка створена для того, щоб її любити, а не для того, щоб її розуміти. О. Уайльд.
Чоловік пробачає жінці все, крім переваги в дотепності. Мінна Антрім
Щоб тримати чоловіка в руках, треба перш за все тримати в руках саму себе Мінна Антрім
Залежність жіночої біографії від чоловічої завжди нагадувала мені анекдот:
«Чоловік запитує дружину:
— Як ти думаєш, чому сусіди називають тебе ідіоткою?
Дружина відповідає:
— Був би ти генералом, називали б генеральшею». Марія Арбатова
Більшість жінок, просто провівши з чоловіком нормальну ніч, відчувають себе винними: тут же починають шукати, що вони там по дому не доскребли або що у дитини залишилося незашитим-незаштопаним. Марія Арбатова
... Хтось сказав, що фемінізм полягає не в тому, щоб говорити чоловікам, що жінки такі ж люди, як вони, а в тому, щоб говорити жінкам, що вони такі ж люди, як чоловіки. Марія Арбатова
У мене три ерогенні зони — мої діти, чоловіки і права людини. Марія Арбатова
Я не поділяю хитрості на чоловічі і жіночі і ніколи ними не користуюся. У мене достатньо мізків, щоб не хитрувати. Це дрібно і негідно, все вирішується у відкритому обговоренні. Марія Арбатова
Моє улюблене старовинне іспанське прислів’я: «Господи, дай мені сили робити те, що я можу виправити; мужність не робити те, що я не можу виправити; і мудрість завжди відрізняти перше від другого». Марія Арбатова
Треба просто звикнути і не розраховувати, що бувають дорослі і серйозні чоловіки.
Марія Арбатова
Шлюб подібний довгому морської подорожі, де дуже скоро штилі набридають, а бурі небезпечні; де рідко побачиш щось нове — все море та море; все чоловік та чоловік, щодня, щогодини, до пересичення. Афра Бен
Я взагалі не розумію, чому це чоловік і жінка — поки вони ще не одружені — можуть постійно милуватися одне одним і намагаються один одному сподобатися, а після весілля розпускаються і абсолютно перестають про це дбати. Марія Башкирцева
Ніхто не цінує простоти в звичайних жінках; будьте прості, і добрі, і люб’язні — і низькі будуть дозволяти собі вільності, між тим, як рівні скажуть «славна дамочка», і у всіх відносинах будуть віддавати перевагу жінкам, у яких немає ні простоти, ні доброти. Марія Башкирцева
Якби я народилася чоловіком, то підкорила б Європу. Народившись жінкою, я виснажила енергію на суперечки з долею і ексцентричні витівки. Марія Башкирцева
25.03.18 12.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784295
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
[i]Певно, кожен із нас відчуває голод по свіжому
літературному слову... Особливо, коли виникає
"криза жанру" чи зникає розуміння сучасних
роблем суспільства і людини в наш нелегкий
час. Це стосується і нас, клубівців. Розібратись
у наших проблемах допоможе стаття лідера су-
часної української літератури Юрія Андруховича.
Модернізм і постмодернізм... Митець і сусіпіпь-
ство. Всі ці і не тільки в пропонованій статті
Юрія. Прочитав - цікаво і корисно... Пропоную
й вам, дорогі друзі...[/i]
"Яка є ціль існування поезії, який її глузд? Навіщо її пишуть?
Богдан-Ігор Антонич
[b]1.[/b]
Уперше знайомлячись зі статтею мого співавтора і приятеля Володимира Єшкілєва, яка відкриває цей наш із ним спільний проект, я неодноразово ловив себе на тому, що в багатьох своїх аспектах вона викликає мій спротив. Більше того – мені було страшенно прикро, що упродовж багатьох місяців достатньо копіткої праці над проектом я врешті виявився причетним до оприлюднення концепції, якої не тільки не поділяю, але й яка, вважаю, значною мірою перекреслює зроблене мною. Цьому дивному явищу можна було б шукати всі можливі ірраціоналістичні, включно з фройдистськими, пояснення. Проте для остаточного з’ясування причин своєї незгоди я вирішив іще раз коротко і якомога ясніше сформулювати сукупність тих ідей, на яких тримається “Повернення деміургів”, що мало своїм наслідком написання цієї статті, яку я, скориставшися правом редактора проекту і упорядника “Хрестоматійного додатка” до нього, наважуюся тепер пропонувати читацькій увазі.
Спробую ж передусім виокремити ті ідеї, що на них побудував свою концепцію мій колеґа. Якщо не помиляюсь, їх загалом не менш як шість.
1. Ситуація постмодернізму, в яку нині забрела (запала) література в головних своїх тенденціях, є ситуацією занепаду, “паразитування”, суцільного цитування і творчого безсилля.
2. Потенціал творення “нового” в літературі у цій ситуації прямує до нуля – “чим далі, тим гірше”.
3. Але творення “нового” є для мистецтва іманентно-сутнісним, ergo, ситуація постмодернізму звістує кінець мистецтва, смерть, глухий кут, безвихідь. Що далі?
4. Вихід у “продовження мистецтва” і відродження наративу варто шукати в якихось альтернативних (і навіть опозиційних) постмодернізмові практиках – як наприклад, літературний жанр “фентезі” з його супернаративом.
5. “Сучасна українська література” (назва, за Єшкілєвим, умовна), досить непереконливо, на рівні “спортивно-пізнавальної вправи”, вситуювалась у б......ій ситуації постмодернізму, чого аж ніяк недостатньо для її майбутнього. (Де українське “фентезі”, хочу спитати я вас).
6. Проте цілковита “невідбутість” цієї літератури внаслідок певного метаісторичного парадоксу може обернутися спалахом “якісно нового”, і в цю Богом та людьми забуту країну таки “повернуться деміурги”.
Ось такий, з дозволу сказати, ланцюг. Тепер я спробую – наскільки зможу – не стільки його заперечити, скільки запропонувати власну версію щодо бодай кількох, означених паном Єшкілєвим, “вузлів сполучень”.
[b]2.[/b]
Настав нарешті той час, коли постмодернізму в нас не критикує тільки лінивий або мертвий. За всім цим стоїть достатньо анахронічне уявлення, сформоване, вочевидь, іще в роки “грицевої шкільної науки”, про те, що в літературі є стилі, напрями й течії, і що їхні назви, як правило, закінчуються на “-ізм”. Таким чином, постмодернізм мислиться перш усього як напрям чи ширше – як конвенція. Нібито певна група авторів домовилась: “Ми будемо постмодерністами, бо так пишуть на Заході, а ми любимо все, що є на Заході, тому будемо це наслідувати”. А щоб успішно (як на нашу “сільську місцевість”) наслідувати, треба знати, чим, власне, цей “істинний” постмодернізм характерний. А характерний він тим, що:
– перейнятий майже виключно цитуванням, колажує, монтажує, паразитує на текстах попередників;
– абсолютизує гру заради гри (за Єшкілєвим, “ситу гру”), виключивши поза дискурс живу автентику оповіді (наративу), переживань і настроїв;
– підриває віру в Призначення Літератури (хто би і що би під цим призначенням не розумів);
– іронізує з приводу всього на світі, в т.ч. й самої іронії, відкидаючи будь-які етичні системи і дидактичні настанови;
– комбінує параіндивідуальне авторське “я” з уламків інших авторських світів, убиває автора як творця власного індивідуального авторського світу;
– “карнавальною” (бо насправді всього тільки посткарнавальною) маскою відмежовується від будь-якої відповідальності перед Навколишністю і за Навколишність;
– тупо експериментує з мовою (-ами);
– рабськи плазує перед віртуалом, мультимедіальними безоднями й бестіями, прагне підпорядкувати мистецтво електронним імперіям та навіки поховати його дух в їхній інтерпавутині;
– заграє з масовою культурою, демонструючи несмак, вульгарність, “секс, садизм і насильство”;
– руйнує ієрархію, підмінює поняття, позбавляє сенсу, розмиває межі, бере слова в лапки, хаотизує й без того хаотичне буття.
Таким чином, про постмодернізм залишається сказати, що він агностичний, амбівалентний, американський, анемічно-немічний, антологічний, “безмежно відкритий глухий кут”, безплідний, бі (і більше)- сексуальний, варіативний, вторинний, вульґаризаторський, гермафродитичний, гетеросемантичний, гомоеротичний, ґвалтовно-претензійний, дискурсивно дефекаційний, еґалітарний, ентропійний, “елліністичний”, еклектичний, епігономний, євнухоморфний, жартоцентричний, закомплексовано-збоченський, зомбінативний, імітативно-плаґіативний, імпотентний, інтертекстуальний, інцестуальний, кліповий, колажний, колаптичний, комбінаторно-компілятивний, компіляторно-комп’ютерний, конформістський, консумптивний, лоботомічний, манірний, маньєристичний, мертвотний, млявий, надлишковий, неонекрофілійний, новоневротичний, нудний, онтологічно марґінальний, палімпсестичний, паразитарний, патовий, патологічно пересичений, перверзійний, рекреаційний, ремінісцентний, розхристаний, ситий, ситуативний, структуроцитний, трансвестичний, уранічний, фейлетонний, фемінізований, феллінізований, фраґментний, фукоїдний, фуфлоїдний, хвороботворний, химеризуючий, центонічний, цинічний, часопідсумковий, шаманічний, ще раз іронічний, юнґівсько-юнґерівський, яловий.
Крім того, його характеризують як “постколоніальний” і “посттоталітарний”.
Крім того, він “ніякий”.
Проте щось подібне, кажуть, уже бувало: александрійська епоха, осінь середньовіччя, fin-de-siecl’івський декаданс. Дехто схильний пов’язувати це із завершенням певного проміжного часового відліку або наближенням якоїсь фатальної дати (“хронологічна параноя”, вона ж “химера літочислення”).
Олександр Ірванець запропонував цілком протилежну цим твердженням дефініцію: “Постмодернізм – це те, чого ще не було раніше, перед тим, як воно виникло”.
Я додав би до неї тезу про відсутність будь-якої сутності як єдину присутню сутність.
[b]3.[/b]
І все ж – якось нам треба стосовно цього постмодернізму домовитись, інакше забредемо у ще густіші софістичні хащі. Ми не можемо дефініювати того, всередині чого перебуваємо. Адже, на мій погляд, постмодернізм є не що інше, як певний стан, певна кондиція – передусім у культурі, хоч і не тільки в культурі. Цей стан (цю кондицію) або (вітання недавно спочилому Ліотарові!) цю ситуацію було спричинено – даруйте банальність – усім попереднім розвитком людства. Але найвідчутніше модернізмом.
Свого часу я запропонував розглядати модернізм як завершене в часі явище, тобто розташувати його в дуже конкретних часових межах. Спираючись на ці межі, я спробував означити модернізм як “рух у філософії, мистецтві та суспільній думці останніх десятиліть ХIХ – першої половини ХХ сторіч, який, попри різноманітність і взаємну суперечливість своїх напрямів (броунівський рух!), характеризується тією чи іншою формою неприйняття позитивістської (реальної) дійсності і через невпинне оновлення ідей, образів, засобів прагне творити (або віднаходити) іншу, паралельну (ірреальну) дійсність”. Серед історично зумовлених особливостей модернізму я називав глобальний катастрофізм як світовідчуття, досвід відносності будь-яких наукових знань та проникнення в найтаємніші глибини людської психіки, а також програмове заперечення суспільно узвичаєних норм і конвенцій.
Модернізм об’єктивно завершився саме через втрату цієї останньої, спроектованої на соціум, особливості. Його заключний період (40-ві – 60-ті рр. ХХ ст.) – це період суспільної “класицизації” чи навіть “канонізації”. Захопивши найпрестижніші видавництва, музеї, палаци та університети Заходу, здобувши загальносуспільне визнання у формі численних Нобелівських – і не тільки – премій з літератури, остаточно і цілковито позбувшися бунтарського асоціального пафосу, модернізм вичерпав себе як живе динамічне явище. Подякуймо йому за те, що він був, і окиньмо поглядом креативні обрії після нього.
Головним креативним підсумком модернізму мені видається доведення до абсурду критерію “новизни” як найцінніснішого критерію. Революційність – чи краще сказати катастрофічність модернізму полягала в тому, що, мабуть, уперше за всі часи існування мистецького дискурсу критерій “новизни” (“такого ще не бувало!”) був поставлений вище за інші критерії, як наприклад, “майстерності”, і навіть загалом прирівняний до критерію “мистецькості”, “художньої вартісності” як такої. Це мало своїм наслідком з одного боку аберації аванґарду, з іншого – тотальне розчарування “новизною”, сумніви у справжній “критерійності” цього критерію. Причому я зараз маю на увазі не обов’язково “новизну” у вужчому, формальному сенсі “make it new!”, а “новизну” засадничу – ту, що згідно з Єшкілєвим є “якісною”.
Постмодернізм як стан, спричинений таким розчаруванням і такими сумнівами, передбачає вже не серйозне (бо програмове й дефінітивне) шукання “нового”, а хіба що пародійне. Постмодернізм – це усвідомлення неважливості “нового”. Чи, точніше сказати, важливості “нового” поряд із будь-яким іншим критерієм. Тобто постмодернізм – це стан відмови від пріоритетності “нового”. Звідси, можливо, й походить переконаність В. Єшкілєва у “деміургійному зубожінні” і креативній безвиході постмодернізму. Постмодернізм, однак, передбачає плинність правил і цінностей, рівною мірою приймаючи як істинні цілком протилежні твердження (“Метою мистецтва є досягнення новизни” і “Метою мистецтва не є досягнення новизни”) і зазвичай заперечує будь-який ієрархічний диктат, у т.ч. й запропоновану Єшкілєвим ґрадацію “нового” на “просте” і “якісне”.
Зрештою, постмодернізм – це ще й усвідомлення остаточної, онтологічно зумовленої безвиході будь-якої з практик. Історія мистецтва на рівні історії його рухів, стилів, напрямів і течій – це перш усього історія поразок і безвиходей. У постмодернізмі, спричиненому передусім відбутістю Великої Модерністської Ілюзії, акумульовано пам’ять про ці поразки й безвиході і звідси, припускаю, його іронічність, до якої ще повернемось.
На щастя, це печальне постмодерністське усвідомлення, здається, маємо чим врівноважити.
[b]4.[/b]
Найзавзятіші критики постмодернізму, вочевидь, не усвідомлюючи того, що й самі є “постмодерністами” в силу свого розташування в теперішньому часі й тутешньому просторі, досить часто характеризують постмодернізм як “руйнівний”, причому вкладають у цю характеристику виразно неґативний зміст. Тут варто зацитувати з пам’яті Сократа (а його, власне, в силу відомих обставин, по-іншому, як із пам’яті, й не зацитуєш), який казав афінським консерваторам, що вони дуже слушно чинять, оберігаючи певні цінності від руйнування, – от тільки чи ті цінності, які заслуговують бути збереженими? реформаторам натомість казав, що вони дуже слушно певні цінності руйнують – от тільки чи ті, які цього руйнування заслуговують?
Поставлю і я запитання без відповіді: що вважати руйнівним у літературі? Замах на етос? На “вічні категорії добра і зла”? Але ми вже ніби й домовилися (згідно з Єшкілєвим) розглядати креативність “поза гуманістичною рефлексією”. Хоча, з іншого боку, фінальна цитата з Ніцше сиґналізує про “майбутнє людини”. Тож – нарешті! – перейдімо до “людини”, до людських особистостей, а будь-які розмови про “яловість” хай залишаться комусь яловішому.
Чи роль у літературі Бродського, Борхеса, Павича, Еко, Фаулза, Кортасара, Фуентеса, Маркеса, Кундери, Рашді справді є руйнівною? Чи ці імена, що з ними, власне, й пов’язуємо літературний комплекс постмодернізму, справді звістують поразку й безвихідь? Мабуть, так. Можливо, ні.
Постмодернізм і справді може вважатися хворобою. Але що в літературі (крім соцреалізму) вважати “здоров’ям”? Класичну норму? Пригадую, як Генрі Міллер, розмірковуючи на тему “здорового” мистецтва, визнавав, що в житті не читав нічого патологічнішого від “Іліади” з її ріками крові, смакуванням насильства, вивертанням назовні паруючих нутрощів. Рідна література знає не менш “здоровий” приклад із “Drang nach Osten” Ігоревих білявих бестій з метою – не в останню чергу – ґвалтування “красних жен половецьких”.
То як усе ж бути з “руйнуванням” і чи в постмодернізмі справа? Можливо, йдеться про те, що література минулих епох пропонувала (а точніше нав’язувала) певну цілісну картину світу, перейняту вірою і до-вірою. Постмодернізм же пропонує хаос і фраґментарність, уламки колишньої цілісності, руїни (отож він швидше “руїнний”, аніж “руйнівний”) колишньої єдності, ним же висміяної, – і все це перейняте виключно іронічною настановою, бо нічого більше не залишається.
Але в мені озивається читач із деяким досвідом переживання чужих текстів і він протестує проти розуміння іронії як “апріорного чинника постмодернізму”. Бо я не читав нічого іронічнішого, ніж, наприклад, “Гамлет”. Можливо, героя цієї трагедії слід вважати постмодерністом? Він і справді “яловий”, на кожному кроці грається словами, холодно рефлексує, цитує попередників й іронізує навіть над коханням, – та що там? – над смертю! От тільки смерть у нього “справжня”, хоч і надміру театральна, що наштовхує на підозру автора в пародійності. Зрештою, якщо справді віднести іронію до “апріорних чинників”, то змушені будемо приєднати до постмодерністського комплексу також і Рабле, і Сервантеса, і Свіфта, а там і – добряка Діккенса і ще три чверті решти Світової Літератури, яку, до речі, все одно вигадав Ґьоте.
То де ж усе-таки проходить поділ? Як відрізнити врешті постмодернізм від не-постмодернізму? Можливо, скористатися критерієм “ідеального читача”? Читача-постмодерніста Єшкілєв бачить “іронічним інтелектуалом, стомленим інформативним перевантаженням, що прагне гри та текстової атракції без будь-яких зазіхань на свою світоглядну свободу”. Читача-антипостмодерніста – “більше подібним на сектанта або книжника-кабаліста, який заглиблюється у нетрі пропонованого йому світу-тексту”. Щиро кажучи, особисто мені достатньо несимпатичні як перший, так і другий. Як “стомлений інтелектуал”, додаток до комп’ютера, так і “книжник-сектант” з недвозначною схильністю до шизофренії. Гадаю, насправді ідеальний читач Набокова або Еко той самий, що й ідеальний читач Данте або Флобера. Йдеться-бо перш усього про потребу в співрозмовникові, про духовну й душевну комунікацію, про подих книги, її дихання, її розгортання, про необхідність розуміння і зближення, про співпереживання і взаємне проникнення. Не в останню чергу також – про насолоду від тексту. Йдеться, як завжди, про людське в людині, наприклад, про любов.
Щойно прийдеш до цього – починаєш бачити “постмодернізм” усього тільки елеґантною інтелектуальною фікцією.
[b]5.[/b]
Оскільки все ж цей кабалістичний читач-сектант уже і в мене виринув на Світ Божий зі своїх нічних віртуальних метапорожнеч, то хочеться зробити бодай кілька зауваг стосовно так ентузіастично окресленого моїм співавтором жанру “фентезі”. Одним із чинників “деміургійної повноти” в цьому жанрі В. Єшкілєву видається наявність “внутрішньої енциклопедії”. Причому ця енциклопедія мусить бути втілена у вигаданій країні (планеті?) з її назвами, ландшафтами, до нюансів продуманими й не обов’язково прописаними, але в той же час відчутно приявними у тексті зв’язками між об’єктами, іншими словами – це має бути світ, замкнутий у собі й самодостатній. Щоправда, виходячи з цього критерію, мусимо зарахувати до найвершинніших здобутків жанру не тільки любих моєму колезі Толкієна, Перумова чи Олді, але й, скажімо, Гріна чи добрих три чверті усіляких знаних і менш знаних фантастів, а там і, чого доброго, Свіфта або Сирано де Бержерака. У той же час найбездоганніші “внутрішні романні енциклопедії” мені як читачеві траплялися саме в “постмодерністських” Милорада Павича або Умберто Еко. Деконструкція історично віддалених світів відбулася в них настільки переконливо, що в кожному з випадків маємо справу вже з окремим (коли завгодно – “персональним”) авторським світом, у якому все, що зображене або просто назване – від сухої травинки між сторінок інкунабули й до диявольської супермашини насильства – живе, дихає, взаємодіє, співіснує і, власне кажучи, здобуває своє подальше автентичне буття навіть поза авторською волею. Коли не помиляюся, в такому сотворінні світу й полягає “деміургія”.
Дозволю собі ще принагідний апендикс відносно “фентезі”. На мій погляд, цей різновид чтива являє собою вельми показове кічувато-маскультівське відгалуження всередині ситуації постмодернізму. Увесь корпус літератури “фентезі” можна не без підстав розглядати як форсоване цитування ґотичної, окультно-містичної чи казково-міфологічної спадщини з безумовною ігровою домінантою (попри всю серйозність оповіді не забуваймо про особливу притягальність “фентезі” для підліткового читача), з безконечним комбінуванням одних і тих самих наративних елементів, від якого і від яких урешті – скористаюся ще одним критерієм мого співавтора – “просто стає нецікаво”.
Тому аж ніяк не дивно, що характеризуючи нинішній стан книгочитання в Україні, оглядач московської “Независимой газеты” зауважує: “Українські російськомовні белетристи – фантасти і “фентезійники” (...) нічим не гірші за московських колеґ або пітерського Ніка Перумова – всі вони якоюсь мірою епігони, якоюсь – духовні діти Стругацьких, Єфремова, Лема, Толкієна і один одного. Проблем з російською мовою в них не виникає, в літературі такого штибу вона є напрочуд одноманітною й безбарвною, це, фігурально висловлюючись, мова для бідних. (...) Автор цієї літератури давно помер (а, можливо, й ніколи не народжувався), він виступає не як Творець-Деміург, а як інженер – комбінатор сюжетних мотивів, схем, штампів, як ретранслятор сучасної урбаністичної міфології. Чим менше в тій або іншій книзі авторського первня, тим більшими літерами пишеться на обкладинці авторове ім’я. Втім, “Олді”, “Нік. Перумов”, “Олександра Марініна”, “Фрідріх Незнанський” – це аж ніяк не імена письменників, а торговельні марки...” (Окара А. Запах мертвого слова. Русскоязычная литература на Украине // Книжное обозрение. “Ex libris Независимой Газеты”, 26.02.98)
Тож покиньмо ці вільно конвертовані, щоправда, тільки в межах есенґе, “марки” разом з їхніми блискучими комерційними успіхами – вони здатні потурбуватися про себе самі. Звернімося нарешті до інших імен – тих, які знаменують нині актуальну українську літературу, поняття настільки ж химерне, наскільки й реальне.
[b]6.[/b]
Автор як індивідуальність, явлена у тексті, – ось і все, що можна протиставити цим плачам навколо “постмодернізму” та його імпотентності. Саме це й спонукало мене взятися до впорядкування вміщеного під цією ж обкладинкою “Хрестоматійного додатка”. Хоч за великим рахунком я нічого не намагався довести. Мені йшлося перш усього про задоволення – задоволення від перечитування, відбору, взаємного розташування, а іноді й власноручного переписування текстів, які поставали в нашій літературі упродовж приблизно останньої чверті століття (а зважаючи на “хронологічну параною” – й фіналу тисячоліття) і які є для мене улюбленими або принаймні дуже мені подобаються. Я хотів, аби презентований мною “Додаток” став своєрідним парадом індивідуальностей. Можливо, навіть засвідчив стан нашої найновішої літератури як “близький до розквіту” чи принаймні реанімований (межа між першим і другим видається мені не надто категоричною). Я наважився б назвати цю часову смугу “поверненням літератури”. Однак не буду заперечувати й проти єшкілєвського розуміння найновіших зусиль українського письменства як “спортивно-пізнавальної вправи”. У такому разі потрактуймо пропонований мною “Додаток” і як змагання.
З іншого боку, я не міг відкинути соціалізаційних факторів – поколіннєвих, середовищних, групових. Ми не можемо іґнорувати того, що очевидне: літературу роблять особистості, але особистості формуються в середовищах (деякі з них також формують середовища). При цьому мусив я зіткнутися з маразмом класифікації, свого часу дотепно означеним В. Єшкілєвим як “енциклопедична тупість”. Аби не повторювати помилок старої китайської бюрократії, я не став ділити представлених у “Додатку” авторів на, скажімо, тих, які пишуть без розділових знаків, тих, які не читають своїх колеґ, і тих, які зранку воліють пиво. Запропонований мною поділ, безумовно, досконалим не є – в ньому я скористався частково темпоральними (загальноприйнятий поділ на покоління за десятиліттями), частково реґіонально-локальними (на зразок не включеної сюди, але вельми мною шанованої “Київської школи”), частково семантичними і стилістичними критеріями (вперше наважуюся пропонувати такі сеґменти, як “Київська міська іроніка” чи “Проза “соціальної клініки”). Усередині “блоків” іноді трапляється поділ на угруповання – тут мені не доводилося нічого вигадувати, позаяк практично всі з них уже стали історико-літературознавчими термінами.
Підозрюю, що переважна більшість колеґ, маючи змогу спостерігати за здійсненням мого проекту, наполягала б на включенні їх до “Одинаків і самітників” – бути самотнім-бо завжди престижніше і “крутіше”, аніж рухатися “свинею”. Проте включені мною до цього розділу автори не повинні мати особливих підстав для зверхності: їхнє перебування “у самоті” пояснюється не стільки надмірною “деміургійністю”, скільки неможливістю приєднати їх до будь-якого іншого розділу.
Я свідомий деякої умовності здійсненої в “Додатку” класифікації. Мені залишається сподіватися чиїхось альтернативних, не настільки еклектичних, а значно цілісніших і строгіших версій – якщо “цілісність” і “строгість” справді мають які-небудь шанси у нашій хаотизованій ситуації.
Мені також залишається з усією щирістю подякувати всім презентованим авторам за ще одну чудову нагоду порозуміння. Хочу подякувати й тим, для кого на цих сторінках з різних причин не знайшлося місця, – готуючи “Додаток”, я тримав у полі зору понад сотню імен та творів. На жаль, презентований проект є всього тільки малою енциклопедією. Сподіваймося більшої.
Моя особлива вдячність належить Володимиру Єшкілєву, з яким я, вочевидь, безуспішно намагався полемізувати у цій статті і який був – без реверансів – вирішальною рушійною силою для здійснення цього, на перший погляд майже нереального проекту.
На прощання хочу пообіцяти всім читачам цілком уже недалекий початок нового тисячоліття, а з ним і тимчасове завершення “хронологічної параної”. А це означає – до зустрічі в наступній енциклопедії!
[b]*Примітка. [/b][i]Дякую Юрію за лікнеп, а моїх друзів за те, що
дочитали до кінця... Набираймось досвіду і розуміння назрілих
проблем...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784081
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Всесвітній день поезії! Це ж треба!
Штампують люди дати і свята.
Поезія – це просто дар від неба,
Це оболонка щастя золота.
Трапляється, живе проста людина
В тяжких трудах, в щоденній боротьбі,
Та вміє оцінити слова силу,
Не криючи цей дар в самій собі,
А ще й для інших створить дивотвори,
Показуючи думки зрілий лет.
Коли душа до інших душ говорить,
То це і є справжнісінький поет.
Не може жити до всього байдужо,
Бо нерви голі, серце на розчах!
У нього яблуні квітучі у подругах,
Рожеві окуляри на очах
І Божий світ у сяєві барвистім
Із вранішньої купелі встає,
А в тому світі янголом пречистим
Кохання первоцвітом постає.
І там, де досі темрява клубилась
Проваллями лякаючи слабих,
Яскраве сонце радість засвітило,
Благословенно сходячи до них.
Це миті щастя! Хай такі короткі,
Та в пам’яті живуть усі літа.
Тому що не вмирає в зрілім слові
Поезії миттєвість золота!
21.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783557
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Чи знаєш ти, що двісті тридцять два
Вже добровольців вбито на Донбасі?
Стають комком у горлі ці слова,
Ридання в грудях клякнуть безголосі.
Сімсот аж дев'яносто дев'ять з них
Трьохсотими доставлені в лікарні.
А скільки з них було таких важких,
Що вже здавалось - всі зусилля марні.
А інвалідом залишитись як?
Як перспектива – жити інвалідом?
Щоб потім дошкуляв якийсь «дурак»,
Бач, він «розумний», воювать не піде.
Ці добровольці – кращі за всіх нас,
На захист Неньки встали враз стіною
І віддали життя у важкий час,
Коли Вітчизна кликала до бою.
Своє життя поклали на ваги,
І не вагались жодної хвилини.
Злякалися, спинились вороги.
І ми сьогодні маєм - Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782276
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Сам не завдам вам рану невигойну,
Яка несе неправди негатив.
Та не стерплю й зневагу недостойну,
Коли її, як факт не заслужив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782261
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Ось зібрались ми, дівчата,
День жіночий відзначати.
Побували в перукарні,
Зачіски зробили гарні,
Манікюр і педикюр…
Одяг – тільки «від кутюр»,
Стіл накрили – просто шик,
Є тут риба і шашлик,
І з лососем профітролі,
Й солоденького доволі…
І звичайно ж, є вино,
Із Парижу в нас воно:
"Совіньон" і "Каберне",
І "Мерло" і "Шардоне".
Ну а ще "Мускат" токайський-
Цей напій ну просто райський…
Веселились, як могли,
Світські бесіди вели…
І за келихом вина
Непомітно ніч мина.
Далі в пам’яті провали
Чи прибульці нас забрали?
Та вже начебто я вдома
І обличчя ось знайоме
Як я рада! Рідний! ти?
В душ допоможи дійти…
Чоловіче, любий, милий,
Геть немає в мене сили.
Ти не бачиш? П’ятий день
Мучить каторжна мігрень.
Та немає в цім біди,
Погуляли – хоч куди!
Тож тримаймося, дівчата,
Свят попереду багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781991
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 15.03.2018
[i]Відійдемо трохи від "котячої"
тематики... Щось у
весни не все
в ладу...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GW6-Po21T-0[/youtube]
[i][b][color="#0f8c08"]Заплакані весни́ зелені очі –
Прозірність їхню застеля туман…
Мізе́рніють весною сни пророчі,
Хутчіш за все у них –
один обман.
Лежить ще сніг – безсилий і регідний,
Оголює зими заочний бруд.
Парі тримать за зиму він не гідний –
Збудила вже весна
поснулий люд.
Земля родюча ребрами вже світить,
І квіт сторожко зустріча весну,
Розставив скрізь вже примулові міти…
Та страдному бурлаці
не до сну!
Весна… Немов – як всі минулі весни.
От тільки – плач… Весни цієї – знак!
Чи зглянеться на неї цар небесний,
Щоб жити вже по-новому,
інак?
Нехай би лютень взяв з собою люті,
Що глибоко у зиму проросли,
А березень заграв весні на лютні,
Й послали щастя нам небес
посли!
Тоді б і зажили ми з добротою в парі
Й хвалили б сенс прийдешньої весни...
...І магію ночей шалено карих,
Що снили б нам украй
реальні сни... [/color][/b]
14.03.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782204
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Я в своїх загрубілих долонях,
Вам приніс би із яблуні цвіт…
Та мій сад не розквітнув спросоння,
Хоч і зник вже у березні сніг.
Я би Вам, всі зірки дістав з неба...
Та, на жаль, мій аркан не для них,
Допомогу тут янголів треба,
Та і їх не знайшов я...Не зміг.
Я нектарами Вас привітав би,
З купажу Закарпатських всіх вин.
Цицерона затьмарив, щоб знали,
Перед Вами б упав й сивий Рим!
Голос рвав би я бардом співучим,
Та, на жаль, Бог не дав мені слух...
Я в моря, як "Голландець летючий",
Вас відвіз, шторм війни лиш би вщух.
Я би зміг...Чи не зміг, не важливо,
Та від серця, у день цей весни,
Я вітаю дівчат всіх так щиро,
Що, аж рвуться всі струни душі!
Вам кохання земного бажаю...
Нехай злиться Амур за слова,
Це його хліб і добре я знаю,
На любов лишень в нього права.
Живіть в щасті від нині й довіку
І радійте життю, як ніхто,
Хай дістане заморську Вам квітку,
Ваш коханий немов у кіно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781925
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
1. У двох матерів є по 5 синів,
в них однакові імена,
де таке бува?
2. Вдень,як обруч, а вніч,як змія?
3. По коридору ходить, а в хату не заходить?
4. Чотири брати під одним шатром стоять?
5. Світленьке,чистеньке, дивитися любенько?
6. В брюсі - баня,в носі - решето,на голові - пупок,
лише одну руку має і та на спині?
7. Крикнув віл, на сто сіл,на сто - річок, на сто - пічок,
на тисячу голосів?..
8. Розсипався горох, на 70 доріг, ніхто його не збире:
ні цар, ці цариця,ні хлопець,ні дівиця?..
9. І у тебе є, і у мене є, і у дуба є,і у всіх є?..
10. Ходить без ніг, рукава - без рук, вуста - без мови?..
Відгадки: 1. Дві руки, по 5 пальців. 2. Пояс. 3. Двері.
4. Стіл. 5. Дзеркало. 6. Чайник. 7. Грім.
8. Град. 9, 10. Тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781808
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Восьме березня – свято чи горе?
Хто придумав його і коли?
Тонни квітів і радощів море
чи лише океан кабали?
Що задумали Роза і Клара
для наступниць своїх чарівних?
В світі мало лишилось коралів,
а натомість проблем цілий міх…
Неузгідну систему зламати
їм потрібно було будь там що.
Що їм жінка, сестра, навіть мати?
Окрім власних амбіцій – ніщо!
Вирок винесли світу старому
і пустили святе під укіс.
На тріски шматували свідомо,
як рубали реліктовий ліс.
Не зважали на матір-природу,
ґвалтували жінок і сестер –
будували темницю народів
під найменням гучним СРСР.
Ось таке оте свято жіноче,
відспівати його вже пора.
Всіх жінок привітати я хочу
в свято матері, миру й добра!
09.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781173
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Слова вони могутні і глибокі,
Коли вони у сильних на вустах.
Слова зерно поетів і пророків,
Несуть бо правду волі по світах.
Козак один був в стаді свинопасів,
Один єдиний серед тарганів.
Величний він у просторі і часі,
Пророк Вкраїни… перший із синів.
У вись підняв могутнє, сильне слово,
Як світла промінь з темряви підняв.
Й летіла світом мова світанкова,
Тарас до всього світу промовляв.
Полинув наш Кобзар на континенти,
На сотні мов народ перекладав.
Слова вони ж сильніші монументів,
Весь світ Вкраїну слухати бажав.
Великий наш… Поете і Пророче,
Тебе народ наш славить бунтаря.
В твої слова ми віримо пророчі,
В проміннях волі сходить вже зоря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781086
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Шматочки серця, як дарунки,
Прийміть у цей весняний день.
Найкращі квіти й поцілунки,
Віночок близьких Вам пісень.
Щоб подали Вам зранку каву,
Обцілували з вуст до ніг…
Щасливі Ви були по праву,
Щоб від біди Вас Бог беріг.
Щоб Вам життя було за свято,
Не лише день весняний в рік.
Щоб в душах Ви були багаті,
Любив коханий чоловік.
Щоб Ви в житті не знали зради,
А тих, хто любить – берегли…
Щоб прислухались до поради,
Завжди щасливими були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780909
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Ти, мов ласті́вочки ніжний політ,
Ти, мов весняний калиновий цвіт.
Ти, мов пелюсток троянди краса,
Ти, мов на травах срібляста роса.
Ти, тільки ти, всюди ти, тільки ти!
Ти, мов від місяця смуток здаля,
Ти шепіт вітру, що повен тепла.
Ти, мов тремтіння берізок в гаю.
Ти розтривожила душу мою.
Ти, тільки ти, всюди ти, тільки ти!
Я уявляю тебе кожну мить,
Я вже без тебе не зможу прожить.
Я на руках тебе буду носить,
Я все життя тебе буду любить.
Ти, тільки ти, а там, де ти, там я,
Ти, у моїх піснях, любов моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780782
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Усе відвідувальне жіноцтво моєї шпальти та моїх сайт-видань персонально й міркувлаьно-ексклюзивно вітаю й зичу із чудовим Святом:
Щоб була Ви завжди мила,
добра, щира і щаслива!
І як красуня милувалась
і щоб ні в чому не вагалась!
Вже Сонце в небі височіє
і по-весняному Вам гріє!
Нехай Здоров’я вистачає,
нехай Весна завжди буяйє !!!
... Це ж треба – хочуть відмінити,
Жіноцтво наше ізбіднити?:
украсти Березневе Свято, –
таку для всіх знаменну дату!
Нависли ворони як хмари,
при чім соцсимволи тут Клари?
Дурить не варто і морочить –
Хай буде Свято як Жіноче!
Не буде Свято це останнє,
які б не були намагання!
Традиція є віковічна,
бо поколіннями – дотична!
А Жінка – квітка унікальна:
Красива, Мудра, Сексуальна!
Кохано-мила є Дівчина,
Сестра і Матінка й Дружина!
Хай буде шана Вам всякчасно!
Хай подарунків буде рясно!
Адже без Вас немає РОДУ –
Держави, Нації й Народу! ...
То треба глянути нам всім
на цифру гарную 8 (в-і-с-`і-м):
одне бажання виникає,
що Душу й Серце наповняє:
Покласти 8 (вісімку) до ніг
щоб повнився Достатком РІГ!
З чудовим Святом Вас вітаю!
Добра і Щастя Вам бажаю! –
Весни. Оновлення. Кохання!
Щоби збулися всі бажання!
Щоби всього було багато,
щоб безкінечним стало СВЯТО ...!!!,,,, Ваш – В.Б.
7-8 Березня 2018 р. м. Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780743
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[i]Цим віршем я вітаю всіх поетес на нашому рожевому сайті сучасної поезії зі святом 8 Березня!
[/i]
Чарівна́ ти моя поетесо!
Бачу профіль задумливий твій,
Бачу очі іскристі в натхненні,
Коли тво́риш свій вірш-дивосвіт.
Ти списала вже повністю зошит
І даєш почитати мені.
Золотими рядками, як зодчий,
Збудувала ти вірші свої.
Я читаю рядки про Вкраїну –
Синьооку красуню твою,
Як ти любиш її солов’їну,
І ненавидиш люту війну.
Я читаю рядки про кохання,
Про чаруючі ночі весни,
Поцілунки, знеможні жадання,
Не забуті тобою вони.
Я читаю рядки й бачу мрії,
Найсвітліші, найкращі твої.
І звучать наді мною і гріють
Серце й душу прекрасні вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780747
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Весною розквітає кожна жінка
Із першим білим проліском тендітним.
В очах її із ніжності іскринка,
А на обличчі усмішка привітна.
Яка ж бо гарна оця мила жінка.
І серденько, й душа її від Бога.
І постать лебедина, мов пір*їнка.
Долає всі важкі життя дороги.
Із давнини родини Берегиня.
Їй, мамі, не підвладні навіть роки,
Поради дітям - скарб із серця-скрині,
Дороговказ і стежка з перших кроків.
Душа її довірлива й відкрита,
І чоловіку світить теплим сонцем.
Життєва чаша зовсім недопита,
Любов свою дарує на долоньцях.
І серце їй болить за Україну,
І за життя дітей своїх і внуків.
Хай щастя й мир панують у країні,
І жінка квітне від весняних звуків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780744
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Дорогі мої жінки колеги одноклубники - з давнім Вас традиційнім святом, здоров'я, щастя, оптимізму, наснаги в творчості! Не пропускаю такої нагоди, бо непроста жіноча доля того гідна попри Ваші будні. Мужчини - бережіть своїх берегинь, бо ми без них...
Женщине…
Цветком живым, в Души саду,
Вы чистотою первозданной
И красотою свет – незнанной,
Притягиваете… как в бреду…
Я приближаюсь к Вам, иду
И образ Ваш осознаю –
Он неразгаданною тайной,
И привлекательностью славный.
Я с Вами словно на краю,
Так беззаветно Вас люблю!
Без Вас не жизнь в земном Раю.
Ваш вид безоблачно прекрасен
И помрачительно опасен –
В оцепенение стою…
Но о любви я всё ж молю!
01.03.2003г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780570
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
[b]ЕПОС[/b]
Із грецької епос – це слово.
Це твір-оповідка, авжеж,
Зазвичай не римна – прозова,
Коротка, середня й без меж.
Буває в ній автор героєм,
Від себе розмову веде.
Захопившись слівною грою,
Він вершить свої па-де-де.
Від третьої часто особи
Складає письменник сюжет.
У думи свої екскурс робить
І часом долає Тибет.
Тут опис речей і природи.
А ще монолог, діалог.
Події, думки і пригоди.
І звісно, пролог й епілог.
[b]ФОРМИ ЕПОСУ[/b]
Є три – віршована це й прозаїчна.
Ну й об’єднавча – синкретична.
[b]ВИДИ, ЖАНРИ ЕПОСУ[/b]
Жанр епосу – старий, як глина.
Походить з первісних часів.
Переказ, казка це, билина,
Легенда, дум-народний спів.
Роман це, повість, епопея,
І розповідь – в них повальсуй.
Оповідання і новела.
Ще й кіноповість доплюсуй.
[b]ЕПОПЕЯ[/b]
Великий твір чи низка творів,
Зав’язаних в один сюжет.
Епохи тут палають зорі.
Кохання, праця, тут, багнет.
Події славні і не дуже.
Відомі люди й зовсім ні.
Тут є що почитати, друже,
Про що розмислити у дні.
[b]РОМАН[/b]
Цей твір за розміром великий.
Сюжет – складний, багатоликий.
Достатньо персонажів має.
Їх вдачі автор розкриває.
Людина – головна у творі.
Її показано у горі,
У щасті, в радості, авжеж –
З одежею і без одеж.
Події в часі йдуть, у русі.
Герої - літні та безвусі.
[b]РОМАН У ВІРШІ[/b]
Роман у вірші – це такий роман,
Який вдягнув віршований жупан.
Тобто в нім рим і ритмів повний жмуток.
Доволі також образів, закруток.
[b]ПОВІСТЬ[/b]
Цей твір, зазвичай, менший, ніж роман,
Та від оповідання більший значно.
Тут сонце світить й сіриться туман.
Сюжет бува простий й не однозначний.
Він трохи схожий на роман, це так.
Однак відмінність жанри таки мають.
В романі світ підвішують на гак,
А в повісті людину розглядають.
[b]КІНОПОВІСТЬ[/b]
Багато монологів, діалогів.
І роздумів достатньо в творі є.
Тут кадри ніби лізуть із барлоги.
Пейзаж яскравим світлом виграє.
Тут описи осіб – чіткі та файні.
Все решта, як у повісті звичайній.
[b]ОПОВІДАННЯ[/b]
Сюжетна лінія одна тут.
Іде вперед, мов по канату
Канатоходець. Мало дій.
Це повість, що погриз злодій.
Саме тому оповідання
Легким, швидким є для читання.
Роль автора – знайти ідею.
І поділитись з нами нею,
Знайти слова цікаві, точні,
Щоб образи були наочні.
[b]НОВЕЛА[/b]
Із італійської – новина означає.
І небагато у собі сторінок має.
У творі швидко розвиваються події.
Думки, чуття розкриті – смуток, страх, надії.
Тут мусить бути якась фішка на верхівці.
Є не очікування часто у кінцівці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780512
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Весна в мені... її тепло
Дає життя.... в мені воно!
Розважу душу. Тішу зір.
Усе це є в мені. Повір!
Усмішка щира... і сльоза.
Я грім, я блискавка... Гроза!
По вінця ніжності в мені.
Зі мною світлі, ясні дні.
І ласка, й вірність в мене є.
Чим серце повниться... Твоє!
Дає Господь... у добрий час,
любов квітує поміж нас.
Я жінка... ясна, мов зоря.
Твоя навіки я. Твоя!
І ти зі мною. Мій навік.
Мудрий і мужній... Чоловік!
Я яблуневий ніжний цвіт.
В мені сміється щастям світ!
Такою є й буду завжди,
Доки зі мною поряд... Ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780395
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
[b][i][color="#165207"]Помагать жене придется
Ей на дуб залезть не ймется.
Но сто сорок килограмм
Подниму я вряд ли сам…
С бодуна явилась Ирка
Без трусов и в юбке дырка…
Муж орет: «Иди, где поят!!
Ведь трусы-то – денег стоят!!»
Я жене своей Любашке
Врал до одури, врал тяжко!!
Нет бы, дурочка, простила.
Она с кумом укатила!
Кум пришлёпал босиком
Весь избит и с рюкзаком…
Говорит – кума прогнАла…
О любовнице узнала.
А соседка-балаболка..
Языком метет без толку…
Собирает сплетен кучи..
Мы с Петром ее проучим!!
Приколола к кофте брошку
Веер старенький взяла..
Соблазнять иду Сережку
Из соседнего села...
Женский праздник на носу,
Сухари одни грызу..
Деньги все ложу в заначку..
На мимозу и на жвачку..
Очень много захотела:
Депилятор, крем для тела.
Платье, серьги и курорт
А получит фигу…вот!!
А ведь кум предупреждал
Трижды замуж меня звал.
А я, дура, упиралась
В девках старых и осталась.
За тобою зря следила..
С камышей, с речного ила.
То, что видела я – шок..
Опозорился!!! Не смог!!!
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780265
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
[b]ВЕРЛІБР[/b]
Верлібр – це вільний вірш, без рими.
Це жанр бунтарства проти норм.
Тут кожне слово сутнє, зриме.
Для мозку праця, втіха, корм.
Не епос це – рядки окремі,
Хоч розмір їх довільний є.
Вони – як складники у кремі.
В одне зведеш – ефект дає.
Хоч поодинці теж важливі,
Щось вносить кожен у товар.
Піддайся цій бурхливій зливі –
Склади верлібр, розкрий свій дар.
[b]ФІГУРНИЙ ВІРШ[/b]
Ну вірш, як вірш – є розмір, рима,
Але й фігура певна є,
Немов у балерини – прими –
Десь ширшає, десь вужчає.
Діагонально йдуть катрени
І наче шахи на полях.
Витягуй зорові антени
Долай читацький вабний шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780239
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Міцне, наче сталь слово. Гарячий, мов вогонь, запал в душі. Іскра у непохитному погляді на ідеали нації. Виклик та заклик на тонких устах правди. Саме в такому образі, я бачу сучасного українського поета. Поета – провідника нації. Адже досить чекати міфічного поводиря, що згуртує, об’єднає та поведе до перемоги. Таким поводирем повинен стати кожен з нас. Кожен з тих, хто володіє словом, хто сильний духом, хто непохитний у національних ідеях та принципах. Поет, що не мовчить, не пише у шухляду, не ховається у сірих закутках суспільства, боячись роззявити рота, аби не бути ворогом. Поет, що гордо розмовляє українською, пише українською та пишається, що він українець. Поет, що вказує на неправду, та діями своїми викриває неправду. Поет – націоналіст. Світло небесної сварги у національному повстанню українців за волю та неподільність нашої Батьківщини.
Поет – провідник, що текстами своїми вчить паству. І вчення його – це чинити гідно, говорити чесно та жити у правді. Своєрідний пророк нації, що пише серцем та душею, вкладаючи у свої тексти переживання та захоплення, даруючи читачу віршовану історію, що не залишить байдужим. Адже, якщо хоч одна людина прислухається, повірить та почне діяти, то вже його життя та творчість не були марними.
Поет, що веде за собою народ, що поруч з ним як у хвилини радості так і у моменти смутку. Той, хто посіючи правду, пожне правду. Не одурить, не введе в оману, не впаде перед ворогом на коліна, не нарікає на долю. Розуміючи та усвідомлюючи весь тягар, що ліг на його плечі. Той, хто навчить, порадить, виправить, наставить на шлях, дасть світло та надію.
Поет – переможець.
Поет –лідер. Серце якого б’ється в такт з серцем його Батьківщини. Непохитний та стійкий у своїх ідеалах. Такий поет – гордий називатись поетом.
Будьте горді тим, що ви поети.
Непохитні станьте мов граніт.
Хай тверді віршовані куплети,
З ваших уст почує цілий світ.
Вірте, щиро вірте в Україну.
Свою віру направляйте у народ.
Хай ідея вщент зруйнує стіну
І підніме рідне до висот.
Скиньте із плечей тягар облуди.
Встаньте із обідраних колін.
І підуть за вами вільні люди,
В голосі почувши заклик: «Змін».
Будьте горді тим, що ви пророки,
Подаруйте правду в майбуття.
І міцним та переможним кроком.
Поведіть народ в нове життя!
03.03.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780215
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
О, Господи, яка лиха наруга,
Зм.їне шобло вилізло з кубла.
Понад землею сат.нинські вуха,
Й у небо чорна копіть попливла.
Нечисте сім'я матері земної,
Святим вдягало воям кайдани.
Як бидло раком ставили героїв...
Запроданці із стану С.тани.
Невже тобі не соромно Вкраїно,
Невже не бачиш світла у вікні.
Обкурені ж.дове кокаїном...
Навколішки поставили Синів.
Диявол темний розчепірив вуха,
Безкрилий бєркут пір'я розпустив.
Коли в моєї матері недуга,
Вкраїні в груди кігті запустив.
А Київ спить, як по степу герої,
Чи їх розп'яті душі на стіні.
Супроти бидла соколи беззброї,
Орли Вкраїни... гинуть на війні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780132
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
ЧОГО МОВЧИШ ЗНЕДОЛЕНИЙ НАРОДЕ ?...
ДОБА АНАРХІЇ
Чого мовчиш знедолений народе?...
чому набрав у свій рот повно води
від ртуті окисляєся розрядили нейрони
Скажи із якого роду... із якої масті ти?
Чому дозволив взяти владу казнократам?...
ограбити очистити із скарбниці все під йод
а дитя на війну на передову із автоматом
гине цвіт націїї плює в душу гей із сексот...
За бугром кайфують зюзікі алікі ганжі
їм рожево-малиново за долю України
летять в заморські світи на золотім крилі
за людські дукати підкоряють Мальдіви
Зневірений народ по власній волі
пішов шукати хліба в далекі світи.
Обпалені крила скалічені чужі долі
а олігархи множать лимони із сльози.
Недоля, мільйон завела у неволю...
повічно рабою закувала в кайдани,
розбила надію,в злидні..незасіяне поле...
і доба анархії, душі- сипе сіль на рану.
За спиною, опльовують недруги вороги...
зрадники, гострою косою підкосили-
і пригнічену святу душу взяли на штики
кинули на вогонь сірником підпалили.
До церкви ,ходять кажуть, що християни...
моляться, Богу і гріхи збирають в мішок,
Ой ,йой йойой... які ж ви лукаві погани
ви не вартуєте,не годні стати в трудяги крок.
І алмазну світлу чисту вистраждену душу
брудним чоботом топчите в болото багно
осквернившись, заклали собі петлю на грушу
очманілого асмодея затягує на глибоке дно.
Лихий регоче сміється із чужої біди
а вашій ницості немає меж на землі,
ограбили обікрали пустили на вітри
щоб гниди і воші їли ходили по голові.
Вихваляється шулір -безхребетний язик
що я всесильний мудрий найбагатший
і я на троні в короні ,що король а не патик...
у мене шоколадне життя і я найгладший.
А сирота із хати ,взяла торбу і в тім в чім одіта...
пішла шукати долю між чужі люди у світи,
щоб досягти мету безлюбові рідних необігріта
страждаючи в болю взяла хрест на плечі нести.
А із високої трибуни ричать тигри і левиці...
пишуть, хижі закони для глухих сліпих німих
розпалили на два фронти війну хитрі лисиці
вбивають дитя, копають яму для мертво-живих.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Асмодей-жлоб скупий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780107
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
[b]ЛІРИКА
[/b]
Лірика – це твір, де рима є,
Ритм і думка перлом виграє.
В ній чуття, емоції та настрій
Розцвітають, мов на грядці айстри.
А довкілля і життя людське
В образах всіляких постає.
Тут читач – один з героїв твору,
Йде шляхом мажору і мінору.
Автор його впевнено веде.
Лірика – це вірша па-де-де.
[b]ВИДИ ЛІРИКИ[/b]
Пейзажна є, і є патріотична.
Є громадянська, є філософічна.
Медитаційна є, і є сонетна.
Романсова, пісенна – вся славетна.
Інтимна також лірика буває.
Ще ода, гімн – у них душа злітає.
Що значить термін лірика? Це слово,
Котре співалося під звуки ліри.
Мечем разило, грало веселково,
За душу брало, додавало віри.
А ліра – це музичний інструмент,
Торкнися струн – задзумлять у момент.
[b]ПІСНЯ[/b]
Що то є пісня? Це в одне злиття
І музики, і слова, знай, дитя.
Виразний ритм, куплети в ній, приспіви.
Цей, звісно, твір призначений для співу.
[b]ОДА[/b]
Врочистий твір, присвячений особі,
Що її образ в славній є оздобі –
Ученому, герою, командиру,
Тому, хто впав в бою заради миру.
Тому, хто вів народ із тьми до світла,
Щоб розум і душа його розквітли.
Це може бути і хвала події,
Що славою покриті її дії.
[b]РОМАНС[/b]
Це невеличкий вірш, який співають,
В якому свою душу виливають.
Тут біль від нероздільного кохання,
Нерозуміння, не пошанування.
Співають твір під акомпанемент.
У нім душа – важливий елемент.
[b]СОНЕТ[/b]
Sonetto слово є, і треба знати,
По-італійськи значить це – звучати.
Отож це твір – не просто поетичний.
У нім рядки вкладаються не звично.
Усіх є чотирнадцять у строфі.
Катрени два (куплети, якщо хочеш)
І дві терцини – двічі три рядки.
Шекспір за твір цей брався, і охоче,
Неначе добрий ґазда за грядки.
Та в нього перехресне римування
У трьох катренах, а в кінці – двовірш
Із парним римуванням. Та не згірш
Є схема, попередньо яку дано.
Використовують її поети, знано:
Абаб, абаб, або абба, абба –
Така із рим в катренах, словом, гра.
В терцинах – ввг і ддг.
Слід пам’ятать це правило туге.
Є теза в творі, потім антитеза
(Любов як мед, а вслід – як гостре лезо).
Конфлікт за тим іде, іронія.
В кінці ж розв’язка теми є, гармонія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780062
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
[b]ГІМН[/b]
Цей твір колись співали в честь богів,
Людей великих, видатних героїв,
Славетних і не славних королів,
В честь успіху в ділах, у битві воїв.
Сьогодні твір цей символізм несе.
Ним кожен люд свою країну славить.
Співання урочисте, голосне
Розбудить слухача і зацікавить.
Під час торжеств святкових твір звучить,
На мітингах, парадах і лінійках.
Він поважати Батьківщину вчить.
Його почуєш, стань у «Струнко!» стійку.
[b]МЕДИТАЦІЯ[/b]
Цей твір рве душу на шмаття.
Він заклик містить і розраду.
Тут і про смерть і про життя, [b][/b]
Любов-ненависть, вірність-зраду.
Тут автор роздуми веде
Над тим, що вічно люд цікавить.
Міст у духовній світ кладе,
Штамп слухачеві в серці ставить.
[b]ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА[/b]
Ліричні вірші філософські
З медитаційними не змішуй.
Є узбережжя чорноморські,
Є аланійські – більш крутіші.
У філософських автор, знаєм,
Шукає істину не в собі.
Він Всесвіт в лупу розглядає,
Як жить, нараджує особі.
[b]АКРОВІРШ[/b]
Твір цей з хитрощами, знай.
Ґречно ти його читай,
Мстить він загадку.
Перші букви відділи
Від рядків, у стовп склади,
Матимеш відгадку.
[b]ІНТИМНА ЛІРИКА[/b]
До творів кожен цих тяжіє.
Радіє в них герой, страждає,
Сміється, плаче, байдужіє,
Осібне щось переживає.
Не про громадське, маєстатне -
У віршах йдеться – про приватне.
[b]ПЕЙЗАЖНА ЛІРИКА[/b]
Це вірші, у яких природу[b][/b]
У різну пору, час, погоду
Змальовують – моря і гори,
Річки і степові простори,
Двори, сади, ліси і парки,
Елітні сквери й закамарки.
Епітети тут місце мають.
І вільно образи гуляють.
[b]ГРОМАДЯНСЬКА ЛІРИКА[/b]
Громадянська – походить від громадянин.
Хата-вірш ця росте з совістинок-цеглин.
Не байдужа герою є доля народу,
Серце він не ховає від нього до льоду.
[b]ПАТРІОТИЧНА ЛІРИКА[/b]
Патріотична лірика – така,
В ній серце завжди скаче гопака.
Герой у ній – людина-патріот,
В якої море праці і турбот.
Він про країну думає вседібно.
За неї вмерти може, як потрібно.
[b]ЕЛЕГІЯ[/b]
Як сум у вірші чорним птахом в’ється,
Елегією вірш такий зоветься.
[b]ІДИЛІЯ[/b]
Твір невеликий цей, у нім село
Описується – хати і зело,
Ріка і луг, де кози і корови.
Життя просте, та різнокольорове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780138
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Письменник - це любов і драма,
Де світ чудний- у ньому гама,
Де сльози й сміх- розчарування,
Де божевілля, мить кохання.
Сонети, спів, казки- буденне,
І кожен день щось сокровенне,
І кожна мить- нові світанки,
Загублені в них ночі й ранки.
Десь успіхи, а десь поразки,
Гучні мотиви й просто фразки,
Це їх життя- мірило світу,
Збирає дні, піддавши звіту.
Що ще писати, що знайти?
В які тикнутись береги?
Де мир, любов, і віра, й слава,
А чи убога переправа.
Це все вони- гучні та тихі,
Щасливі, наче Божі крихи,
В борні й золі горять свічами-
Хай успіх впаде по між вами,
Бо Божий дар у ваших грудях-
Несіть добро та щирість людям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780017
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Тут, серед книг, знаходжу спокій,
Гортаю тисячі думок.
Тут час не робить собі копій,
А я роблю у вічність крок.
Я – у оточенні великих,
Мені – задарма їх труди.
Вже бачу їх прекрасні лики
І приміряю їх сліди.
Від слів захоплює мій подих.
Ця велич – у моїх руках!
Творити так – то справжній подвиг,
Щоб потім жити у віках!
Усім відвідувачам сайту - мої вітання
з приводу Всесвітнього Дня Письменника!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779987
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Дизайнер ночі неповторним стилем
Оригінальний в творчості своїй.
Захоплює чарівність небосхилу.
Сузір*я сяйво - жмуток золотий.
І місяць щедро сіє дивне світло.
Прийшли удвох на рандеву нічне.
Найкращого нема кохання в світі,
Бо від Всевишнього воно міцне.
До тебе пригорнусь душею й тілом,
І світ почує, що люблю... люблю.
Нічого, що так пізно ми зустрілись,
Зірками наше щастя устелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
На побачення їде до хмар,
Він обожнює гори Карпати.
– Я, матусю, немов той вівчар
Буду зорі до гурту збирати.
У полоні трембіт й полонин
Я п’янію в долині нарцисів.
І із мрійників я не один,
Ялівці тут – брати кипарисів.
Я беру у них силу і міць
Та вдихаю всі їх аромати.
А яка дивовижна тут ніч!
В моїй долі назавжди Карпати!
Навіть ближче до Бога від них
І молитву він чує скоріше.
Кожен подих і кожен тут штрих,
І незвичність Говерлівських рішень…
Гори кличуть. Матусю, пора.
– Я сама закохалась в це диво:
України така пектораль.
Повертайся, синочку. Щас-ли-во!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779918
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
[i] В.О.[/i]
[b][i]Йшов поет – принижений і голий,
Йшов туди, де світлих днів нема,
Де – пітьма, пустеля, хвища, холод,
Де – щодень… і круглий рік – зима.
Йшов, додолу кинувши похмуро
Прагнення, і думи, і слова…
Погляд падав до землі понуро,
Де – пожухле листя… й трин-трава.
Йшов і думав щось він про лопату:
«Трапиться, можливо, на путі,
Щоб поглибше долю закопати,
Що до згину мучила в житті?»
Та нараз зустрілась інша «Доля» ,
Й залунав її звитяжний «клич»,
Що збудив його і мертве поле…
А у лісі – «пугу-пугу» – сич …
Що «пугикав» сич у ту годину,
Що пророчив птаха віщий лет?..
Та в душі – така буянь лавина,
Що птахів не слухався поет.
Обізнав Судьбу свою: руками
Ухопив її спасенну длань
Й тішився не днями, а роками –
Хай то вечір, чи то світла рань.
Підвелись і прагнення, і думи,
І знайшлись піднесені слова,
Погляд сліп** – опрічний і
бездумний.
Зеленіло листя… Й – трин-трава-а-а!!!
Й полились у світ веселі ноти,
Зашуміло прядиво пісень,
Ожили і книги, і блокноти –
Спаленів ясою новий день.
Доля ж розпізнала щире серце,
Щедру вдачу, котрі мав поет,
Та й крутила ним, немов люстерцем,
Вправленим у злато і грезет.
І казали люди: «Знай, поете,
Доля з поля – то недоля. Зась!
Не твори балади і сонети –
«Граються тобою – ними грайсь!»***
Та для нього Доля – найдорожче…
Хоч знайшов він те, чого нема:
Доля та – мов полиск на дорозі,
Марево, що створює сама.
…Йшов поет і думав про лопату…
[/b][/i]
06.08.07
________
*О. Удайко. На відстані: поезії, пісні. К.:
ЗАТ «Віпол», 2007. 94 с.
**Сліпи - очі (Б. Грінченко).
***Вираз із вірша І.Козаченка.
Подяка: НАДЕЖДЕ М. за картинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523955
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 02.03.2018
М У З А
Ніжним метеликом Муза
Сіла мені на плече,
Тихо шепоче у вуха,
Дуже боюсь, що втече.
Шепіт нектарно-солодкий,
Крильцями ніжно лоскоче,
Линуть швиденько рядочки
В мій поетичний блокнотик.
Ляжуть рядочки рівненько,
Всі записати удасться,
Музо, моя золотенька,
Гарно шепочеш про щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602601
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 02.03.2018
А сніг іде, хурделиться лапатий,
Не видно десь, ні краю, ні кінця.
Джмелем летить у груди пелехатий,
Благословенний скапує з лиця.
Як в казці дивній падають сніжинки,
Біліють туї вмотані в шалі.
В кожушках сплять спіреї і ялинки,
Як дітки сплять у ліжечках малі.
Теплом блаженним закосичу душу,
Не хочу прокидатися від сну.
В раю стою і пальцем не ворушу,
Фантазію спиваю неземну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779804
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Спалахнули свічки на каштанах,
І черемха біла наче сніг,
А до мене, чомусь, так неждано,
Надвечір’я стало на поріг.
Приспів
Осінь мчить на конях,
Сивина на скронях,
Жовта заметіль навкруг мете.
Незабутнє літо,
Сонечком зігріте,
В серці моїм літо золоте.
Пролетіли, наче мить жадана,
Молоді літа як не було.
Ой чого, чого ж , чого ж так дуже рано,
Тепле літо стало на крило
Нагадають клени жовтим листом,
Що мине усе, на жаль, мине.
І роки мої, немов намистом,
В позолоту осінь одягне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779748
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Цінуйте кожну мить свою, дерзайте,
Хто зрозумів по суті не спішить,
Усе, що дано, у труді плекайте,
Вчорашнє не можливо воскресить.
Смакуйте те що є, спостерігайте,
Шукайте в звичаєві красоту.
Зопалу словом діла не рубайте,
Та не впадайте надто й в дрімоту.
Не відпускайте, коли трапилось синицю,
То не жар-птиця але Божий птах.
Тримайте душу чистою й криницю,
І щире слово завше на вустах.
В багатстві своє щастя не шукайте,
Не гріє те, що золотом блищить.
Душевний спокій в тілі зберігайте,
Хоча в спокусу стрибнути й кортить.
Обходьте блаж, то гріх, минайте,
Не знайдете блаженства у грошах.
Гарячий розум в холоді тримайте,
Щоб не розсипались надії ваші в прах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779535
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Упаду зерням в стражденну землю
І скроплю сльозою ту ріллю.
Як мені на серці зараз темно,
Щастя їй ніяк не намолю.
Я в собі шукаю добре слово,
Хочеться моїй землі тепла,
Хочеться щоб їй було медово,
Дочекатись з зернятка стебла.
По стерні блукала цілу вічність,
А спитай – скажу: «Ще не жила».
На землі стою, мов той підсвічник,
А в руці – свіча супроти зла.
Ще тримаю слово у долоні,
Полетить воно колись у світ.
Мчать моїх років гривасті коні,
Задивився в очі перецвіт.
Упаду зерням в стражденну землю.
Я ще дочекаюсь колоска!
Крутить час невпинно каруселлю
І віршам життя дає рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779537
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Хризантемно чомусь на душі,
Задощило сьогодні до болю.
І заплакані очі в віршів,
Та думки поспішають на волю.
Відхворіла вже ними душа.
І пігулки пила, і був гіпс.
Тріпотіла неначе пташа,
Бо чужим надто видався ліс.
Розберуть парасолі вірші
І підуть у негоду по світу.
Розповзуться немов мураші,
Виглядатиму лишень привіту.
Відпустила – уже не мої.
Десь – обійми, а десь – небезпека.
Заспівають, немов солов’ї,
А там вилізе критик із пекла.
А душа, мов матуся – в вікні,
Виглядатиме звістки про вірші,
Принесе їй гонець на коні,
Що живі і від інших не гірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779532
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Багата мова, що й казати,
Відтінків різних, кольорів.
Словами можуть ображати,
Та потім скажуть: Не хотів.
Слова у душах цвітуть пишні,
А душі - це для них квітник.
Нащо тримаємо найгірші?
Скажи мені, ти ж садівник.
Нащо в серцях лелієм, грієм,
Чому не виполим бур"ян?
Чому накращі не засієм?
Для чого їх тримати нам?
Нащо нам заздрість, пересуди,
Людей доводити до сліз.
Кажіть приємне тільки, Люди.
Цих слів в нас вистачить для всіх.
Любіть, радійте, посміхайтесь.
У душі сійте лиш добро..
Людьми ви завжди залишайтесь,
З корінням виривайте зло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779497
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Богине слів, осяяних любов'ю,
Тобі я поклоняюсь кожен день,
В Парнасі загоряються іскрою
Твої дари окрилених натхнень.
Ввійдуть у вічність чорною сльозою,
Пролинуть тихо десь поміж пісень,
В полях широких заростуть кінзою
І в серці зринуть, де свята мішень.
Поезія розпалює багаття,
Дарує сотні Вічних божевіль,
Для кого дар, для когось це прокляття
Лишає в серці лиш отруйний хміль,
Та розцвітає, мов святе латаття,
Що розбиває на частинки біль.
Ерато́ — одна з 9 муз, була, як і її сестри, дочкою Зевса та Мнемосіни, уособлювала любовну (еротичну) поезію.
© Володимир Верста
Дата написання: 12.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728471
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 28.02.2018
Свинцем нависло наді мною небо
Й про осінь нагадало мені знов,
Не можу я забуть, що миру треба,
Й звертаюся до світу: «НІ війні!»
Зима сніжком біліє чи хурделить,
На те ж вона в природі й є зима.
Болить війна всім людям. Миру треба!
Зима мина, а миру ще нема.
Коли ж весна проснеться в ріднім краї
І подарує сонечко й тепло,
Про мир для України я благаю,
Щоб сліз і горя менше в нас було.
А як запахне літо першим плодом
І землю знов купатимуть дощі,
Здобудемо ми мир усім народом,
Й писатиму я про красу вірші.
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779223
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018
[i] Як продовження «котячої» тематики,
на прохання окремого «літературного»
бомонду, примушу свого ЛГ говорити.
Рефлексами, а при необхідності
й співати людським
голосом… [/i]
[youtube]https://youtu.be/fhI19sy8jEU[/youtube]
[i][b][color="#29058a"]Як вже було сказано іншим віршем*,
мій Кіт – титулований, вчений…
І хоч допоміг він при пошуку тем,
зі мною не був завше
чемним…
Така вже, напевне, природа в Кота:
то лежнем лежить – куль соломи,
то злість випадкову на вус свій мота,
немов буревій той
«Палома»**…
Чудує подеколи, мов скоморох,
працює під блазня, паяца…
Й тоді не підходь – хоч один чи удвох:
відкусить язик, а то й…
яйця!
Бува, накидається він на слова –
знічев’я, дарма... Але рясно...
То, певно, у Нього болить голова
і рецидивує па-яц-
ність…
Та в захист від нього є декілька слів,
якщо не послуха – ломака.
Бо розуму в Нього – на кілька ослів,
хоч зовні – маленький...
Макака.
Такі ось бувають учені коти
підступні, хоч зовні – послушні…
І ними дивуються в псарні хорти
і всі віслюки у...
конюшні![/color][/b]
25.02.2018
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
**Ураган , що пронісся в Атлантичному океані і над
Островом свободи у 2008 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779227
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018
За те, що ранок йде в оселю,
За те, що ти встаєш з постелі,
Що бачиш вранці за віконцем
Блакить небесну, ясне сонце,
Що чуєш пташки спів з веранди,
Вдихаєш пахощі троянди,
Співаєш пісню в будень, свято,
Куєш життя щодень, завзято,
За те, що зріє жито в полі,
Що маєш хліб і сіль на сто́лі,
За те, що берег лиже море,
Річки течуть, синіють гори,
За те, що ліс верхів’ям грає,
Травинка, квітка виростає,
За те, що сон вночі приходить,
Город і сад плодами годить,
За те, що в тебе є родина,
Хатина тепла, Батьківщина
І мова – із коріння роду,
За те, що ти – один з народу,
Що можеш вільно говорити,
Думки в'язати і творити,
Що вибираєш сам дорогу,
Склади подяку щиру Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779177
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
***примітка***пісня написана на прохання виконавця Руслана Іщенко
I
Палає у небі зірниця...
Тривогою фронт зачаївсь...
Вам тепло, вам затишно спиться,
Дружино і сину мої?..
І я у холоднім спокої
Стискаю в руці автомат.
Я нині готовий до бою,
Бо я України солдат.
ПРИСПІВ
Як холодом сковує втома...
Я пам"ять свою відімкну.
Там тепло, як тепло удома...
Та шлях мій туди крізь війну.
II
Зоріє холодний світанок.
Ти всі завдання поскладав
До школи, мій сину, на ранок?..
А тато до ранку не спав.
Не спав, бо отримав учора
Нове бойове завдання,
І дивиться в очі суворо
Холодний учитель- війна.
ПРИСПІВ
III
Були ми, кохана, з тобою
Немов у чарівному сні
А нині, можливо, до бою...
І знову згадався мені
Той келих кохання безсонний,
Востаннє пролитий на стіл...
Ніч на бойовому холодна,
І інеєм вкрито приціл...
ПРИСПІВ
IV
Все буде, все буде, кохана,
І спів солов"я у гаю,
І буду у ранок весняний
Я руку тримати твою.
Шляхетності шлях до відваги.
У світлі розвіється мла.
І я не зречуся Присяги,
Щоб рідна країна жила.
ПРИСПІВ
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118022512523
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779040
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Сонце ясне! День даруй мені
Радістю наповнений та віри!
Чом сумую в ці зимові дні,
Що мене пригнічує без міри?
Власна неміч? Полоса невдач?
Та хіба не час у звичку взяти?
Чим поможе безкінечний плач
З приводу нещастя або втрати?
Ні! Не власна неміч гне в дугу
Оцю душу, яка так сміялась
З радості, що райдуга в Бугу
Після зливи літньої купалась.
Ні! Не гіркота безмежних втрат
І не вогнепал страшного болю,
Українець! Мій земляк, мій брат,
Не вернувся до сім’ї із бою.
Він поліг за те, щоб в цих краях
Не ходив «зелений чоловічок»,
Щоб не гнобив безкінечний жах
Українських матерів і діток.
Він поліг за те, що вірним був
Як Присязі, так сім’ї і Богу!
Хай поліг, та він вже тим здобув
Над лукавим падлом перемогу.
Бо не став ховатись за когось,
Не тікав в далекі заграниці
І не став у рабстві гнути торс
Із тавром продажності на пиці.
Як нащадок гідний козаків,
Встав відважно край свій захищати.
Тож і ми повинні в плині днів
Твердо і незламно пам’ятати:
Що ніхто, окрім же нас самих,
Мирне небо нам не подарує!
І Господь беззбройних і гнилих,
Слабодухих, - також не почує!
Страшно?! Так! Інстинкти – то, живі!
Я також боюсь, хоч не за себе…
Доки тліє іскра в голові,
Я, - Козаче, - помолюсь за тебе,
І за неї, і за всіх за нас!
Хай нас небо міцно об’єднає.
Будемо разом, то хижий птах
Нізащо в борні нас не здолає!
Сонцю ясне! Вже моя земля
Повернулась по своїй орбіті
Оцим боком, де існую я
І весною повіває в світі.
Ти вже ближче і тепло твоє
Знов надії в душу повертає.
Бо то істина на світі справді є
Вічними морози не бувають.
Тож промінням щедрим, золотим
Завітай в зажурене віконце
І поету темінь освіти
Де журба у темряві. Без Сонця.
25.02.
2018
Прим. Хижий птах - двоголовий символ Московії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779113
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Слова ̶ Ніна Третяк
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o26YSWpqsfk[/youtube]
-------------
Там, біля хати, притулились спориші,
Там, перше слово і написані вірші.
В них юним паростком видзвонює душа,
Стежка за обрій синім птахом поспіша.
Приспів:
Там, де гуляли ноги босі по траві,
Там, де були мої батьки іще живі,
Там, де голубив вітер золото колось,
Там, звідки справжнє і свідоме почалось.
Там, молода моя пролинула пора,
Там, добрі люди мені зичили добра,
Світ випромінював нехмарене тепло,
Там, ще ні заздрості, ні кривди не було.
Приспів.
Там, біля хати, не смутніють спориші,
Там, хтось допише недописані вірші,
Там, інший час на троні іншого життя,
А що пройшло, тому не має вороття.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778824
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 25.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pC2pgMX9gV0[/youtube]
А весна вже робить перші спроби,
Несміливий відчуваєм крок.
Всі її нам примхи до вподоби,
Бо зими проходить уже строк.
Ми відчули перший весни подих:
Синьоокі квіти на снігу.
Зрозуміти можеш ти наш подив,
І нестримну до весни жагу.
Хай весна буяє в твоїм серці,
Щоб не знав ні горя, ні біди.
Не згуби свій шлях у круговерті.
Ціль намітив - впевнено іди.
І прийми мій скромний подарунок:
Первоцвіт, що виткався на світ,
Мій солодкий щирий поцілунок,
Побажання довгих і щасливих літ.
Хай тебе обходять неудачі,
Буде важко, прошу: не сумуй.
За життя з тобою дуже вдячна.
Про хороше завжди ти міркуй.
Обнімаєм ми тебе, всі любим.
Всі ми заодно, твоя сім"я.
І вітаєм всі у День святковий.
Береже хай Бог твоє ім"я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778623
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Нині рідній матусі букет теплих слів:
Цілі пригоршні - привід для свята...
Досягають літа висоти ясенів,
Їх росло на подвір”ї багато...
Досягають літа, а в них солод і сіль,
А у них уплелось, що вплелОся...
Попри радість широку, пекучий був біль,-
Все... у тому букеті вляглося
Ну та що я про сум у такий ювілей,
Коли мама в здоров”ї і силі?
І онукам , і правнукам – справжній єлей,
І донькИ цим насправді щасливі!
Співайте їй „Многая!” ангели всі
Вимолюйте силоньки в неба,
Хай усмішка буде в мами до ста
А більшого нам і не треба
Хай правнуків вибавлять руки її,
Хай мудрості вкрапить в дитинство.
Нам в „дітях „ ходити – сестрі і мені
Допоки живе материнство
Спасибі, що є материнська любов,
Що водить усіх нас по світу,
Що в серці живуть її гени і кров,
За казку дитинства зігріту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778530
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Люби рідну мову, як подих землі,
В душевній колисці лелій ти вітрами,
Люби наяву та в чудовому сні,
Піснями в гаях, буйним квітом, садами.
Люби рідну мову, що мати дала
В піснях колискових, в молитві до Бога,
В пташинім польоті, щоб віра несла,
В блаженному слові в далеку дорогу.
Між тисячі інших, ця- тільки твоя,
Хай бита катами- плюндрує чужинець,
Найближча тобі, як матуся... свята,
Люби рідну мову, бо ти- УКРАЇНЕЦЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778512
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Безмертна, вічна мова соловїна,
Від дрежела... початок ручаїв.
У косах сивих доленька чаїна,
Єреями зневажених волхвів.
Їй намагались вирвати легеньки,
Украли віру в пращурів - дідів.
Та поламали зуби воріженьки,
Бо не знайшлось на неї ланцюгів.
В ній слово мати, пісня колискова,
В ній корінь древній русів, козаків.
В піснях вона, могутня наша мова,
Її прадавність в витоках віків.
Отож ж не знищить, а ні час ні ворог,
Хоча вбивали сотну вже разів.
Та залишають... за собою порох,
Бо в ній палюча ненависть і гнів.
Приспів:
В ній гідність наша скривджена, трагічна,
Народ говорить нею до богів.
Любов в ній, слава Святослава чиста,
Птахи співають нею із гаїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778498
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
В стражлальній мові доля України,
У світлій вірі праведних богів.
У гідності, у зародках клітини,
В генетиці від праведних дідів.
Леліймо мову... прапор перевернем,
Води напиймось з наших ручаїв.
Як віру предків - пращурів повернем,
Украйну вирвем... з диких пазурів.
Повернемо ми гідність, честь і славу,
І пам'ять про волхвів й кобзарів.
В віках ми є, тут наше все по праву,
Ще виметем із хатоньки ж.дів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778496
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх, як квіток
серед трав.
Дзвінкі, бадьорі та барвисті. Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою цілий міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, як голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив, то ж натомився... Сів відпочити там, де гай.
Вода прозора там в ставочку. Подумав: - А тут справжній рай!
Калина наливає грона, у дуба кучерява крона, в берізок є
нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі... Ген височіють як тополі!
Жита зазолотіли нині. А небеса над ними - сині...
Люблю бувати в Україні! - подумав Бог, - тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... й Бог засмутивсь. Чийсь голосок
почув гарненький. То з гір збігав струмок маленький!
А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини задзвенів.
Що ягідка - то слово світле. - Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все... - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло, і змовкла нива, притих став...
лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна пісня...
- Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала. І гарно так
заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну.
Дзвінку, веселу, калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778321
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Уміє Лесь пісні співати, але не хоче книг ... (читати).
Іра, Галя та Олена посадили дуба, ... ( клена).
Ігор, Іра, Гнат і Златка
Попололи вчора ... (грядку).
Сльози тре маленький Юрчик,
Бо не хоче їсти ... (супчик).
Всяка справа може вдатись,
Як не будеш … (лінуватись).
Лиш тоді міцне здоров’я будеш, сину, мати,
Якщо вчасно будеш їсти і лягати ... (спати)
Таблицю множення ти знав би без запинку,
Якби повторював щодня її ти, … (синку).
Як уважно будеш слухать всі уроки,
Менше в тебе буде з навчанням … (мороки).
Як в школі хочеш щось нове пізнати,
Вмій вчасно вуха й очі ... (відкривати).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778301
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
ПАМ'ЯТАЙ, ДИТИНО ГЕРОЇВ ПОІМЕННО!!!
Ніколи невідмити невинну кров на Майдані
і героїв України ніхто незабуде імена
Небесна Сотня ,як на небі зорі ранні...
променем осяюють стежки в майбуття.
Пам'ятай дитино!!!-героїв поіменно...
Революцію гідності-чотирнадцятий рік!
як від куль гинули хлопці щоденно
і до боротьби проти тирана повстав світ.
Михайлівський монастир бив у набат
дзвеніли голосно дзвони по всій Україні
криваву розправу розпалив тиран-пилат
снайпер безжально стріляв в серце калині.
Брат пішов на брата із зброєю в руках
беркут бив кийками принижував людину
і голуба миру клював ворон чорний птах
пісня ''пливе кача''вела сина в домовину.
Плакало, ридало небо сизими дощами...
зима відкрила ворота двері в божий дім
один за одним злітали хлопці -журавлями
поклонялись чорні хоругви голосив дзвін .
Над труною сина плаче ридає батько і мати
від болю страждання в очах блестить сльоза
скорбить Україна стікає кров'ю від рук ката...
в пам'ять героям горить палає воскова свіча.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778283
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Завдання. Підібрати в риму займенник.
Холодно. Тож не барись.
Светрик одягни … (котрийсь).
Згубив десь олівець Матвій.
Віддав йому Петрусик … (свій).
Олесь трима книжки в руці.
- Котрі з п’яти твої є?
- … (Ці).
Андрій закінчив вже ліцей.
Олесь:
- Котрий? Тримовний?
- … (Цей).
- Це ти полив усі поля? –
Спитав в Олега Ігор.
- … (Я).
По полю бігали слони.
- Хто землю витоптав?
- … (Вони).
- Хто книгу брав, читав псалми?
Брат і сестра сказали:
- … (Ми).
- Хто викопав на грядці хрін? –
На брата пальцем Оля:
- Він!
Форель наповнила стави.
Це знали, Лізо, Лесю, … (ви)?
- Що це влетіло у вікно?
Лесь на пташа вказав: «… (Воно)».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777598
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
I. Є у Юрка великий сад.
Наводить в ньому хлопець … (лад).
Є столи, стільці у хатах.
А смереки у … (Карпатах)
Ходять коні сухоребрі.
Хтось малює смуги … (зебрі)
Штучний розум має … (робот).
Слон донизу хилить … (хобот).
Є у небі чорна дірка.
Людям світить срібна … (зірка)
Заєць, лис живе у лісі.
Ворон скаче по … (горісі).
Кіт зловив в коморі мишку.
Прочитала Леся … (книжку).
Дав води Андрій вівці.
Лесик Олі – … (олівці).
Пес злякався, вліз у буду.
Лесь очистив стіл від … (бруду).
Малює Златочка тюльпан.
А хату з мальвами - … (Степан).
Оля грає на сопілці.
Дав горіх Назарко … (білці).
В неділю мама місить тісто.
Поїде тато нині в … (місто).
Носить мед у вулик бджілка.
У снігу соснова … (гілка).
Солодку тростину їсть панда.
На клумбі розквітла … (троянда).
У гадюки є кубло. У рослини є … (стебло).
Розгладив Лесь своє чоло.
Весна іде, несе … (тепло).
У норі живуть кроти.
У дворі живуть … (коти).
Носоріг помив живіт.
Котик вискочив на … (пліт).
Подивився Лесь кіно.
Галя вимила … (вікно).
Є правило, - сказала Злата, -
Всі рівні сторони в … (квадрата).
Листя падає з дерев.
До ссавців належить… (лев).
Як листя на кущі нема,
Упав сніжок, прийшла … (зима).
Хвіст пухнастий у лисиці.
Мама в’яже, взяла … (спиці).
Назар і Злата люблять спорт.
Спече Софія мамі … ( торт).
II. Це знає Ігор і Олена –
Улітку листячко … (зелене).
У дуба. Осінь як нагряне
То буде листячко … (багряне).
Несуть птахи в міста і села
Спів навесні гучний, … (веселий).
Нарвала Оленка
Для рідної неньки
Волошки синенькі,
Ромашки … (біленькі).
Вороги є люті, грізні,
Цвяхи грубі є, … (залізні).
Беручка, швидка, охоча –
Ці слова є рід - … (жіночий).
Порядний, відданий і ввічливий –
Слова ці роду …. (чоловічого).
Ясне, гаряче, жовте, миле.
Рум’яне, чисте, не спесиве,
Теперішнє і попереднє –
Слові ці значать рід … (середній).
Зранку Ромчик зміг шпаківню
Із дощечок збити.
Напоїв корову, півнів,
Хлопець - … (працьовитий).
Лесь щодня книжки читає
І йому не сумно.
Сам потрохи щось складає.
Хлопець він . …(розумний).
Оля в хаті хазяйнує,
До усього вдатна.
Одяг свій не заплямує,
Дуже … (акуратна).
Робить все, що мама скаже,
Дівчинка Уляна.
Не втече і не відкаже,
Бо вона … (слухняна).
Погріб мама там, де банки,
Зачинила на колодку –
Поправляється Оксанка,
Їсть вареннячко … солодке.
У корови добре серце –
Молока дає … (відерце).
Лесь змолов пів склянки маку.
Оля вимила … (собаку).
Дощ залив редис, квасолю.
Витяг Ігор … (парасолю).
З’їв поспішно бутерброд
І подався на … (город).
Парує кава в кавоварці.
Краплина родиться у … (хмарці).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777534
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[i]Буває, якась картинка чи рисочка в ній
навіває роздуми... щодо сенсу життя,
його корисності чи марності. Ото ж
і мій кіт Лука надихнув на такі
філософські роздуми, ба, більше -
серію віршів, що будуть...
Тут лише концепт.
[/i] [youtube]https://youtu.be/o0Gf5VRYx9U
[/youtube]
[i][b][color="#0878a1"]Навіщо той кіт, що не ловить мишей?..
Що – іншого в нас не буває?
У хаті жирує – канючить грошей,
А випустиш в двір,
то – співає…
Неначе надворі ще й не березіль,
Та голос в кота вже настирний:
Шукає пригод – його чути звідтіль,
Де кублиться
бісове тирло.
Не краще було б доручити коту
Якусь респектабельну справу –
Нехай би впорядив словесну сльоту
Й думок безугавність
сльотаву…
Служив би в письменника секретарем,
Чи то архіваріусом, чи юристом
Не був би удома пустим тягарем,
Здавався б принаймні...
корисним.
Мені ж, графоману, підходило б те,
Щоб кіт, титулований, вчений,
Чинив самопоміч при пошуку тем…
Та був з прототипами
чемним!
І щоби всю ніч в "золотому ланці"
Клепав рими і ритміки ланки…
А ми вже б із Музою при каганці
Мачулили б
тексти
і гранки…
[/color][/b]
14.02.2018,
Кельн, ФРН
Примітка: картинка - не з інтернету, то ї є
основний Персонаж моєї "заколдобини"...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
На семи нескоримих вітрах,
Не задмухавши в серці свічу,
Подолавши безвиході страх,
Я й безкрилий до тебе лечу!
На семи нескоримих вітрах
Я й безкрилий злечу, не впаду!
По зіркових чумацьких шляхах
Я до тебе за місяцем йду...
Бачу істину я серед снів
І в мовчанні приховану суть...
В пустоті одинакових днів
Дочекайся мене!.. Не забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777053
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються люди для любові,
З любов»ю нам дароване життя.
Хай в кожного у серці і у слові
Живуть і квітнуть ніжні почуття.
Співаємо з любов»ю колискові
І ніжимо у пестощах дитя.
Не може бути щастя без любові,
Бо саме у любові сенс життя.
Хай сяють в небі зорі світанкові
Життя струмує, наче з джерела.
Любові Вам, великої любові,
Освідчень і душевного тепла!
Хай птахи легкокрилі, як хмаринки
І вітер пустотливий мандрівець,
Несуть по світу диво-Валентинки
Як вісники закоханих сердець...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Якщо хочеш любити- люби,
Якщо ні, то візьми й відпусти,
Вічним птахом, тим чистим крилом,
Білим снігом за світлим вікном.
Якщо хочеш кохати- кохай,
Лиш єдиному серце віддай,
А як ні, то тихенько піди,
Залишаючи чисті сліди.
Є бажання повірити- вір,
Не впинається в душу хай звір,
Не образою ж жити повік,
Хтось простив і тебе, а це лік.
Якщо хочеш простити- прости,
За плечима спали лже- мости,
Твоя віра сильніша від зла,
Ти зумієш, бо правду знайшла.
Зупинися на мить- бо не сон,
Твоє щастя хтось ставить на "кін".
Ти зумієш кохати й любить,
Ти зумієш простити тай жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776646
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Грудень грудить, землю студить вихром крижаним, білу, пишну ковдру стелить шляхом лісовим,
У глибокий сон заводить звірів в заметіль,та дерева гне додолу вітром звідусіль,
Хуртовинами гуляє в відкритих полях i в хурделицях ховає сонця жовтий стяг
Хазяйнує в кожнім боці, кута все в сніги, цей-останній місяць в році й перший у 3ими
Застигає сонцестоєм з двадцять двох пісень,та засніжує нaмeтoм найкоротший день,
А в найдовшу ніч заводить в казку срібних снів: то морозом в простір вдарить ,то відлигу-в рів,
Бо не встиг ще остудити земленьку як слiд, a вже хоче огорнути все в блискучий лiд
Тож невпинно вередує змінами води, перш ніж двері відчинити володінь 3ими
25.11.2015 Portugaliya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642042
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 10.02.2018
[i]…І вірю я, що якось навесні
внизу на ґанку заскриплять поруччя…
це ти, крилатий, принесеш мені
аж два крила... Новісінькі і зручні!
[b]Ол. Удайко[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим дано і повзати, й літати,
У леті видно, що і як лежить...
Той лет мордують й кидають за ґрати,
Бо заважає
гідрі вільно жить.
…Окрилює нас музика і слово,
Жіночна стать, статечний чоловік…
І з крилами живеться лазурово –
Пливеш, як
лебідь в морі, ввесь свій вік.
Але хутчіше надихає дія:
Як впевнишся, що недарма живеш,
То й про нові вже алгоритми мрієш
В доланні стеж
до щонайвищих веж;
Й коли відчуєш – не пропало зерня,
Потрапило у благодатний ґрунт,
Нові здолаєш, непролазні, терни –
Й діла твої
ніколи не помруть!
Та над усе окрилюють нас діти –
Прожив для рідних ревно – й недарма:
Дитячі очі в те́мні навіть світять –
Вже не страшна
для світлих мрій тюрма.
Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримуєте свій найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!
[/color][/b]03.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[i] Бува, настає мить, коли розмова
з нащадками набуває
особливого
змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав той час, що треба естафету
комусь з рідні нехибне переддать,
не лише вміння й задуми поета,
але й усю,
що маю, благодать.
Щоб все, що коренем проникло в душу,
у новій гілочці, як даність, проросло...
Які слова знайти ще маю й мушу,
щоб прищепить
життєве ремесло?..
Бо ж не хотілося б, щоб дріб’язковість
над всім, що вище, прикро брала верх.
Розгледіти б правдивість і казковість,
щоб глузд
здоровий раптом не пришерх.
Щоб мудрості хватило в лихоліття
добро від зла гапевне відрізнить,
щоб квіточки єднались у суцвіття –
єднала душі
зв'язувальна нить.
Щоб, все життя молившись, пам’ятати
своє коріння й рідне джерело,
що б'є від прадіда... І рідну хату,
що виглядати
вийшла за село...
...А ще... Щоб в нас нащадджувались діти,
доконче знать, де сіяти зернят,
щоб свято мати… Ніде правди діти –
ми гідні
і варті всі родинних свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн, ФНР
На власній світлині: "лапка" 6-місяної
внучки Hanna-Mari в "лапищі" автора.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Я більше не писатиму листи
Тобі. Повір. Це майже необхідність.
Я більше не палитиму мости
До тебе милий. Хоч і маю здібність.
Пишу... Пишу... І рву ці папірці.
Для тебе. Ти би зміг все прочитати?
У мене зовсім пусто в гаманці.
Напевно, я не маю що втрачати?
Ні вроди, ні таланту, ані знань...
Ти знаєш - я до всього ще й лінива.
Душа моя напилась нарікань
Сама на себе... Не зважай!..Щаслива...
А боляче... Бо не чекаю дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772927
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 31.01.2018
[i]«Садок вишневий коло хати,
хрущі над вишнями гудуть,
плугатарі з плугами йдуть,
співають ідучи дівчата…»
Тарас Швеченко
[/i]
І
Поміж річо́к, в самісінькій долині,
лежить село немовби на картині,
сади вишне́ві квітнуть навкруги.
Розкинулось воно у чистім полі,
буяють всюди верби і тополі,
а цвіт акацій…, що там ті сніги!
Стоя́ть рядко́м будиночки нарядні,
живуть там люди добрі і порядні,
усі при ділі, ба́йдиків не бʻють.
Працюють тяжко, не сидять удома,
їх доля хліборобська всім знайома
і кожен знає цю селянську суть.
Там Во́вча* стрімко мчить поміж ланами,
і Те́рса** спить тихенько за тинами,
стави́ – мов сині очі у полях.
Пшениця там і жито колоситься,
з криниці можна ще води напиться,
а серце ще не знає слова „жах“.
Там з лісу так і манить прохолода,
як гарно враз шубовснути у воду
і пле́сом допливти до осоки́.
Нарвати в лузі ген букет ромашок,
послухать щебет невгамовних пташок,
полежать під вербою залюбки.
Ось Бурхани́, дугою вигнув спину,
з яких на лижах взимку незупи́нно,
ми мчали з вітром мовби у життя.
І ранок разом зустрічали в лісі,
а потім всі по світу розбрелися
і все немов пішло у небуття…
Це Тро́їцьке, це ба́тьківщина мила,
яка завжди давала серцю сили
навчатись, працювати і твори́ть.
Воно як рідна, лагідна матуся
у подиху твоїм, у кожнім русі,
в часи натхнення і у скрути мить.
ІІ
Отак було у юності часи…
Минають дні і рідшають ліси,
та й руки до роботи вже не скорі.
Розбіглися містами молоді,
залишилися літні в слободі,
а запитань – мов крапель в Чорнім морі.
І сосни вже не ті, що у дитинстві…
Присіли, поховались поміж листям,
не рвуться вгору щоглами суден.
Уже не видно першої бригади,
змінилось все, стекло води багато
і зовсім стихнув „ветер перемен“…
Душа ж щемить і тягне нас додому,
бо зовсім вже не можем по другому,
міське життя дається нам взнаки.
А Левадки́, Шевче́нкове, Вербо́ве,
серед ланів пшенично-полино́вих –
лиш біль і туга, в жовтні квіточки…
Вже смуток тихо душу огортає
мов ніж, що навпіл наше серце крає,
за землю рідну, милу, дорогу́.
Самі їй не змогли ми дати ра́ди,
пішла вона у при́йми вслід за садом,
тепер волосся рвемо набігу
та журимося на могилах рідних,
жаліємось на долю принагідно,
коли раз в рік в село приїдем зазвичай…
А час пливе, не жалує нікого
і скоро й ми зустрінемося з Богом,
бо глядь, де була річка – вже ручай…
Частіше сохнуть вишні біля хати,
все менше нас, кого зустріне мати,
махне рукою батько із воріт…
І часто так чомусь воно виходить,
що щастя стороною нас обходить
і снігом тане наш козацький рід…
21.10.2015
[i]* Назва річки, притоки річки Самари, яка в свою чергу впадає в Дніпро.
** Назва річки, яка є притокою Вовчої.
*** Місцева назва пасма пагорбів висотою до 100 метрів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614922
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 28.01.2018
Україно, рідна ненько, ти в душі навіки!
І твої лани безкраї, й повноводні ріки.
І луги, гаї, діброви, яри й верболози,
чисте небо, синь безмежна, блискавиці, грози…
Тут пшениця достигає, колоситься жито,
сядеш тихо під тополю, краще й не прожити.
Солов‘ї щебечуть дзвінко, дзюркотить струмочок
і пливуть, пливуть хмаринки, лиш заплющиш очі.
Я люблю поля безмежні і травневі роси,
з‘їсти кусень хліба з салом десь на сінокосі,
заблукати у лісочку там поміж горбами
і брести, брести за обрій стиглими хлібами.
Бризнув дощик, сонце сходить, журавлі курличуть,
ніби знову за собою у мандрівку кличуть.
Ллється пісня стоголоса мов ріка степами,
я збиваю чисті роси босими ногами.
Ластівки летять як стріли, аж до небокраю,
в синім небі жайвір ви́сить і веселка грає.
Сміх дитячий лунко лине і рілля парує,
рідна нива як дарунком хлібом нас частує.
Лист зелений, ягід жменька і трава духмяна…
Україно, рідна ненько, ти така кохана!
Люди добрі і привітні, не безлика лава,
щире серце, щедрі душі і козацька слава!
Сонечко уже за обрій тихо ген сідає,
як на мене, то країни кращої немає.
Вітерець калини гілку лагідно колише…
Народився тут і виріс, тут навік залишусь!..
жовтень 2015, Миколаїв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613689
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 28.01.2018
Ми розійшлись, розсіялись по світу,
Мов горошини в зорану ріллю.
Коріння проросло Вкраїни квіту,
У чужині, мов роси на гіллю!
Мої щирі вітання всім українцям в Україні і в далеких світах. Так розпорядилася доля чи склалися обставини, що ми були змушені шукати кращого життя по різних куточках світу. Як би важко нам не було, але душа ніколи не забуває тих чудових традицій, які прищепили нам наші батьки на рідній землі.
На травневі свята 2017-го року мала велику честь бути господинею на чудових "Українських вечорницях" у місті Барселоні, які були організовані асоціацією "Джерело", президентом якої є пані Ольга Дзюбан. Свято вдалося на славу! Дійство прикрасили знані колективи як Барселони так і Мадриду, а також зачарували нас гості із Києва...
Вишиваний рушник з логотипом " Вечорниці - Барселона 2017" прикрасив це дійство. Нашою пропозицією було зробити вечорниці естафетними, символом яких будуть вишивані рушники, з’вязані докупи і передавати їх з громади в громаду не тільки на теренах Іспанії, але і по цілому світу. Добру ідею подала пані Ольга Дзюбан зустрітися через декілька років у славетному Києві з рушниками всіх діаспор світу.
Рушник Барселони ми привезли до Мадриду, де 13-го січня 2018-го року відбулися естафетні різдвяні гумористичні "Вечорниці від Стефця та Каськи". Блискуче дійство в якому брали участь талановиті поети та музиканти, аматори сцени та культурні діячі, співаки та танцювальні колективи і дуже талановиті люди - вразило всіх присутніх і ще більше поєднало серця українців. Два вишивані, зв’язані докупи рушники, стали очевидцями української єдності в Іспанії.
Естафета передана у місто Валенсія голові асоціації "Україна" пану Михайлу Петруняку, де відбудуться наступні вечорниці. Ми пропонуємо усім діаспорам світу підтримати чудову ідею, започатковану в Іспанії і просимо підтримати наш проект. Тож єднаймося дорогі українці по цілому світі в одну єдину родину!
Вечорниці у Мадриді:
Забава та свято,
Так різдвяно, в вишиванках
Одягнена хата.
На столі свіча й пшениця,
Узвар та пампушки,
Келих вина та щедрівка,
Дівчата, мов дружки.
Розляглися на соломі
Ябка й кукурудза,
Позбирались молодички,
Шукають си мужа.
Люд зібрався на вечерю,
Маланку справляють,
Василечка молодого
Від душі вітають.
Заквітчались рушниками
Далекі дороги,
Де згадали Україну
Та рідні пороги.
Застелю тя рідний Краю
Тими рушниками,
Аби більше вже не було
Розлуки між нами.
Назбираю рушників я
Із цілого світу,
Аби квітла Україна
Нам, на многі літа.
Вишивайте українці
Ту щасливу долю,
Щоб вернутися додому,
Де вольная воля.
Обвину тя Україно
Рушниковим квітом-
Сійте добро, українці,
Тим чарівним світом…
Завжди ваша - координатор Леся Утриско (Воробець)
тел. +34677618950
ел. пошта: lesiavorobets@gmail.com
Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=100005622228347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772352
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Для тебе сонце в вишині
і хліб духмяний на столі.
Для тебе зграя журавлина,
в рясному гроні горобина.
Ромашки квітнуть край дороги...
Хай обминуть тебе тривоги.
Для тебе небо синьооке
і річка, й озеро глибоке.
І клен біля воріт розкішний,
матусин поцілунок ніжний.
Черемхи кущ біля струмочка,
розшита барвами сорочка.
І пташеня мале в гніздечку...
і рідне слово у сердечку.
Хай буде кожна днина світла.
Для тебе, сину... земля рідна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773373
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 26.01.2018
[b][i]Сама собі упасти я не дам…
Нехай крило пошкоджене вітрами –
Я приземлюсь до джерела і там
Живу водицю прикладу до рани…
І хай, можливо, вже не полечу…
Та будуть сни, а в снах також літають!
Й нехай романтизую я «чуть-чуть»,
Та ті, хто в чудо вірять, виживають!
І вірю я, що я́кось по весні
Внизу на ґанку заскриплять поруччя…
Це ти, крилатий, принесеш мені
Аж два крила...
Новісінькі...
І зру́чні!
13.04.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 25.01.2018
Кохай,
Кохай,
Кохай,
А що ще треба,
У цьому грішному житті,
Чи, може, зірку зняти з неба,
Та, ось вона, тримай... лови.
Бо пройде час, наступить осінь,
І густо скроні посріблить,
Жаліти будем, що так просто,
Ми втратили чарівну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773176
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Стоїть Тарасова гора
Понад Дніпром, де горді кручі.
Стрімка стежина до Дніпра,
Ховається в садах квітучих.
Змивають хвилі береги,
Кигичуть чайки над водою,
Давно розтанули сніги,
Ріка забрала їх з собою.
Дніпро лежить, як богатир,
Хвилюється при непогоді.
Виблискує Дніпрова шир,
Коли біжить він на свободі…
Ніхто Дніпро ще не здолав,
Хоч прагнули його скорити,
Дніпро ж століття подолав,
Йому віки ще жити й жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773024
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Вже вранці сонце наливає чай,
І сніг зацукрився в сугОрбах.
З повітрям свіжим ти мене вдихай,
Єдина я твоя оздоба.
Зі смаком меду яблучний пиріг,
Ванільний аромат смакує.
Ти відчуваєш, я - твій оберіг.
Й мені це амплуа пасує.
Читай мене в суцвітті зимнім дня,
А паморозі зовсім дрібка.
Родзинка цього пирога - зерня
Любові й філігранна ліпка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772860
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Перед вродою Вашою схилиться низько трава,
Соловей спалахне – і жагою запалить довкілля,
Стане зАтісно чомусь найкращим у світі словам
І чуття піднесуться, забувши про спалені крила.
Чи у храмі є місце нещирим і ницим думкам?
Чи здійметься нога, щоб стоптати розвеснені квіти?
Хай чекає на мене дорога далека й важка –
Прихоплю із собою у мандри лиш пригорщу літер
Щоб узявши в підручні усіх олімпійських богів
Відшукать собі місце хоча б на краєчку обніжка,
Й на скрижалі душі карбувать, як урочистий гімн
Подаровану Вами іскристо-привітну усмІшку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772859
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Я з Вами навчилась літати.
Зізнаюсь: я Вас всіх люблю.
Тримаю за руки всі дати
І думку миттєво ловлю.
Я знаю усіх і без фото.
Красу пізнаю з Ваших слів.
Читаю в рядках Ваших ноти,
Мені до душі їхній спів.
Мандрую із Вами по світу,
Я з Вами сміюся і плачу
І дуже чекаю привіту
Від тих, кого довго не бачу.
Нехай в Вас народяться книги,
Бо Музи ж на чай ходять в дім.
Та будуть успішними ринги
На всіх поєдинках із рим.
Нехай Вас кохають ще більше.
І буде все в домі гаразд.
Заповняться щастям всі ніші
В серцях, від улюблених фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 23.01.2018
До Дня Соборності України
ХТО ПЕРЕЗАКОДУЄ УКРАЇНУ
З першого погляду
...За життя я її не знала...не читала раніше і її творів...а забрала мене враз... з першого погляду...випадкове фото в інтернеті, одне з тисяч...подумалось, не вглядаючись:
«Мабуть, кадр з якогось кінофільму»...
Ніби покликали-розумні очі, приємна, хоч і дещо засмучена посмішка, стильна і, якась вся така неповторна дівчина...
«Десь ми зустрічались» -побігли думки...де?.. де...чомусь не згадувалось...де...прочитала статтю про неї...
«Господи, така ж молода ще, красива, повна сил і...вже давно не з нами...як так... -стугоніло морозяним інеєм по неспокійним думкам,-...як? »...а друзі памˊятають...пишуть...
«... і...., таки, де ж ми з нею могли зустрічатись...дивно.... » –сколихнуло свідомість і... забулось на певний час...
Таємниця дідуся Семена
..Згадалось...дитинство...духмяно-квітучо-бджолиний травень...дідусева хата...там я і знайшла свій перший в житті скарб...книги... українські книги... Дідусь мій, Семен Іванович,... дуже любив і шанував Слово...а ось ці книги – він читав матіоловими вечорами ще мамі ...роздивляюсь пожовклі сторіночки, які пахнуть часом, мудрістю й загадково не відпускають...
Чудне, мале й кирпате кучеряве дівча просто не могло тоді збагнути, що найперший Скарб на світі – це, все-таки, Люди, які нас оточують, люди, близькі душею. Вони зˊявляються в нашій Долі в різні часи, щедро віддаючи щось дуже важливе. Настане час, і ми теж віддаватимемо комусь краплини душевного тепла і світла. Невблаганним залишається одне : всесильний Час завжди когось забиратиме. Зненацька. Нагло. Невблаганно. Назавжди.
Все це ще відкриється потім, а зараз...тримаю в руках цілий світ! Книги...Слово...а серце тьохкає соловˊями, ніби на побачення багне не запізнитись!
... мені років 7-8... лечу після уроків до шкільної бібліотеки, де малечі книжечки «видають по інструкції» у м'яких палітурках, які прочитуються не доходячи додому...тут же повертаюсь назад – обміняти ...дивуються, не вірять...
«Ти не могла так швидко, дівчинко..»
...мовчки печу ніяково раків...ні, я не маю якихось надздібностей...просто читати люблю...зітхаю...повертаю додому...сумно... читати –ні́чого...
.....читати ні́чого!...це хлюпочеться у думках так, ніби ні́чим дихати... І так щоразу... А сьогодні ось – спинили лагідно:
«А розкажи-но, про що твої книжки!»
Розповідаю охоче, ділюсь враженнями, бо вони такі цікавенні! І...о диво! Мені дозволяють взяти ще книгу... з цих пір мені довірили одну потаємну Мрію – оту ще віднедавна недоторкану привабливу поличку, де живуть зовсім інші, такі бажані книжечки...у яскравих цупких палітурках, такі класні!
«Мені дозволили!»...усміхаюсь собі і всім назустріч, притискаючи до грудей оту свою скарбничку Слова....
На скрижалях Долі
Дідусеві книги були зовсім іншими: спершу і достеменно, російською мовою тут я зустріла лише примірник перекладених творів Тараса Григоровича Шевченка...він лежав на поважному місці, хоча й осторонь інших...А інші- ...затьмарювалась свідомість від величі назв: власне,сам «Кобзар» рідною мовою, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» І.Франка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Вибрані твори» Лесі Українки, «Нащадки скіфів» В.Владко...і це –тільки те, що впало в око!
-А...можна...?,- затамувавши подих, проскиглила я до дідуся Сєні.
-А зможеш? – напівжартома, любляче, в тон відповів він. Дідусь, пройшовши дві війни, знав справжню ціну людським істинам, і завжди говорив, що Життя краще зустрічати усміхаючись, аніж плакати.
У відповідь я лише схвильовано перебирала повітря (а ...як не дасть?)
-Кукурузка ти маненька!-усміхнувсь лагідно він, -читай! Тільки так – бережи!
Ми-українці, то ж і рідна мова наша –українська
Так я дісталася берегів української класичної літератури...дивно,але ці «дорослі твори» були цікавими й захоплюючими. І першим питанням, яке народилось в моїй русифікованій на той час голові:
-Дідусю, чому у школі ми говоримо російською, а ти – українською?
-Ми – українці, то ж і рідна мова наша – українська.
В дитячих очах – німе запитання.
-Ти навчаєшся в російській школі, бо єдина на мікрорайоні українська школа - маленька, всіх бажаючих не вміщує.
Мені хотілось запитати, а чому така маленька ота школа, в якій навчають рідною мовою, але – побігла читати , бо вже розкрила темно-синю збірочку Лесі Українки і та заполонила мене надовго...
Промінь Світла крізь часи
Вірші –такі образні, пейзажні, змальовували картину за картиною Лесиного життя і відірватись від цих сторінок – було несила...
Згодом «дійшла» до «Лісової пісні»...і –згубилась у цій незабутній вишуканій феєрії! Так я назавжди запросила в своє серце Лесю Українку... Згодом читала її «Досвітні вогні», «До мого фортепіано» ...все підряд...і відчувала достеменну силу поетеси, силу Духа,силу Слова...
Це їй, Лесі, згодом напишуться такі дещо несміливі ще рядки:
Лесі Українці
Весняний дотик гомінливий,
Білявий сад тріпоче вітер...
Про очі Лесині журливі
Згадали яблуневі квіти.
Чудова жінка і поет,
Підвладна лише слову й книзі!
Писати б твій палкий портрет
Вогнем на льодовитій кризі!
Світанку вранішнім промінням
Писати б ніжний образ твій,
Додавши весняної мрії
І сповнених життя надій!
Незгаслий вогничок іскристий,
Мій особистий Прометей,
Мов Мавка з “Лісової пісні”,
Що назавжди в серцях людей.
І в незалежній Україні
Шануємо твої пісні...
Дві чисті Лесині краплини
У душу дивляться мені.
Т. Прозорова
2005 р.
Наша Леся Українка
Одного разу в мережі зустріла твір, який не прочитати просто не могла:
Ніла Зборовська «Моя Леся Українка» ...Ніла Зборовська...чекай-но, це ж та красива дівчина з давнього фото...читаю твір...поглинуло!...від назви і до останньої крапки я відчувала її думки . В його рядках таївся весь сенс жіночої душі і провідником до цих таїн стала Лесина «Лісова пісня»!...Моя, з дитинства, «Лісова пісня»! ...Нілина «Лісова пісня»...Наша «Лісова пісня»...
Ми всі –в одному небі вдивляємось в зірки...
Аж ось на цих Лесиних струнах забриніла Нілина мелодія...мелодія весняного дощу...той дивний блюз, що пробуджує серця і відкриває їх Світлу.. Від отого щирого, ніжного
«Як хороше грає,
як солодко крає,
розтинає білі груди,
серденько виймає!»
до життєстверджуючого: «Ні!я жива!я буду вічно жити!
я в серці маю те, що не вмирає!»
І це все назавжди наше з Нілою, той світлий промінь, який жиє і продовжує життя! Так ось де ми зустрічалися з Нілою Зборовською! На Лесиних сторінках, у тому самому Світі, де весніла «Лісова пісня»...і, потай сховавшись в старенькій вербі, затамувавши подих, ловили очима зеленуваті вогники Потерчат, і, ледь втримувались від спокуси погойдатись з Мавкою на вербовім гіллі...потай закохувались в Лукаша і спів його сопілки... Це нам з Нілою боліла душа, коли порізалась серпом Мавка, даючи ще хоч день пожити Русалці Польовій...і, вплітаючи в коси калину, розмовляли з Перелесником...і ступаючи в холодну печеру з Тим-що-в скалі сидить, все-таки давали славінь життю. Ми обидві були там, в Лесиному світі! Ми сприймали це Життя, відчували його оту дзвінку теплу ниточку, торкаючись Лесиних творів.
...З цих пір вже я не могла не поцікавитись, а хто ж така Ніла Зборовська? Коротка стаття у Вікіпедії зненацька розповіла Стільки, що годі дивуватись:
« Ніла Зборовська закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та аспірантуру при Інституті літератури та мистецтва НАН Казахстану в м. Алма-Аті (1991). У 2008 році захистила докторську дисертацію на тему «Психоісторія новітньої української літератури: проблеми психосемантики і психопоетики» при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Викладала в Київському національному лінгвістичному університеті (доцент кафедри теорії та історії світової літератури).
Була директором Центру ґендерних досліджень. Займала посаду провідного наукового співробітника Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Авторка численних есеїв, декількох прозових творів і понад 100 наукових досліджень.
Авторка книг
• «Танцююча зірка» Тодося Осьмачки. — К.: МСП «Козаки», 1996 . — 64 с.
• Психоаналіз і літературознавство: Посібник. — К.: Академвидав, 2003 . — 392 с.
• Феміністичні роздуми: На карнавалі мертвих поцілунків. — Л.: Літопис, 1999 . — 336 с. (автори: Зборовська Ніла та Ільницька Марія)
• Пришестя вічності. — К.: Факт, 2000 . — 223 с.
• Моя Леся Українка: Есей. — Тернопіль: Джура, 2002 . — 228 с.
• Українська реконкіста: анти-роман. — Тернопіль: Джура, 2003 . — 304 с.
• Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. — К.: Академвидав, 2006 . — 498 с.»
У дитинстві вона мріяла жити після смерті на Сонці з татом… Потім була мрія — збудувати на українській землі храм, у якому можна зцілювати людей знаннями та вірою в Бога, «старовинним українським способом замовляти від страху. Народним українським психоаналізом».
Її улюблений жанр у літературі — драма. Вона ризикнула з’ясувати код української літератури з точки зору психоаналізу — «від Сковороди до Забужко». Цей код, на переконання Ніли Зборовської, захований глибоко у надрах нашої культури, духовності — у фольклорі. «Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури» — унікальний проект для сучасного літературознавства. У цьому науковому романі письменниця прагне розгадати таїну, віднайти ключ до розуміння народних істин. Вона стверджує, що головний код історії української літератури — це код апокрифічного християнства.
«Чи варто сучасному літературознавству повертатись знову й знову до минувшини, чи не втратила актуальності нині творчість письменників-класиків, тієї ж Лесі Українки?»- запитали в неї в одному з інтервˊю.
-У мене до Лесі Українки ставлення як до української геніальності, яку я прагну збагнути, оскільки збагнути її тексти для мене означає збагнути сутність нашого порубіжжя,-відповідає на це Ніла,- Священне знання минулого у міфологічному вимірі нагадувало про циклічність часу, про закономірне повторення подій, про необхідність індивідуального та національного пробудження в апокаліптичні часи випробувань, сновидінь і забуття. Тому творчість Лесі Українки, яка активізувала в українській пам’яті античний та християнський міфи, не може втратити актуальність. На кожному українському порубіжжі, коли Україна потраплятиме в епоху хаосу і шукатиме власного шляху, творчість Шевченка, Франка, Лесі Українки набуватиме актуального перепрочитання.
Наприкінці 2017 року під редакцією Олександра Сопронюка знову виходить його часопис «Слово», в якому з надзвичайною теплотою, дражливо-ранимо, такими дружніми, щемкими спогадами, автор висвітлює долі і думки літераторів – представників українського андеґраунду: Володимира Затуливітра,Ніли Зборовської,Юрія Гудзя, Олеся Ульяненка, Костя Єрофєєва та багатьох інших. Андеґраунд став символом духовної свободи, творчої незалежності, синонімом новаторського мистецтва. Він фактично є витоком більшості процесів, що відбуваються в сучасному мистецтві сьогодні. Зауважте – у мистецтві, а не шоу-бізнесі! Олександр , рубаною правдою,як він сам висловлюється, своїм багатюще -силенним словом знову й знову підіймає проблеми Літератури, Історії, України, Життя...
І, ви знаєте, це настільки людяно,просто і ясно як в божий день, те бажання Олександра зберегти для людей по крихтам спогади про друзів! А зібрати докупи все збережене – вийде ціле покоління! «Щоб памˊятали...»,- говорить часто редактор. Щоб памˊятали... Бо ніхто і ніколи не відніме в нас нашу Памˊять! Цей необˊявлений кат ще не раз випікатиме в серці рани і пробіжиться по оголеним нервам…
Щоб памˊятали... Бо без минулого –немає майбутнього!
Знову Ніла Зборовська ... ПРИШЕСТЯ ВІЧНОСТІ
Світлій пам’яті дорогої подруги Соломії Павличко .МОЯ СОЛОМІЯ ПАВЛИЧКО
«Моя Соломія Павличко»...хвилюючий есей, вирваний з душі...власне, сповідь памˊяті близької подруги. Нілина щирість, все її Світло проходить крізь призму почуттів, заломлюється і випромінює стільки всепереможної сили!
«..Могили, могили, могили...,-пише Ніла, - Як я ненавиджу кладовище! Ніколи не прийду до Соломії на могилу! Я знатиму завжди: тут її немає! Таку
подругу зарити в могилу! І думаю: «Соломієчка, якби не було цього страшного материнського горя, цього мовчазного і мужнього страждання твого тата, твоєї доньки, твоєї сестри, твого коханого чоловіка... Я тобі такий похорон влаштувала б! Вони тобі позаздрили на гроб за тисячу доларів, — вони тобі все XXI століття заздрили б за такий веселий похорон
від подруги!
Бо Київ — твоє місто, бо Київ — твоя вічна могила!»
....Так любити можуть тільки справжні Люди... справжні Друзі.
«Ті, кого ми любимо, не вмирають. Щовесни вони приходять до моєї хати й стоять попід вікнами, поміж цвітіння дерев і янголів молодого саду. Вони вже ніколи не покинуть мене саму».(Юрко Ґудзь, Замовляння невидимих крил, - ст. 14).
Ніла гаряче представляє проекти Юрія Гудзя: «У Юрка Гудзя була ідея, – промовляє вона до молоді при творчій зустрічі , – Що жіноча душа і чоловічий інтелект поєднаються і створять оцю гармонію, тільки отой жіночий і чоловічий дух разом можуть створити оту соборність неймовірну в духовному плані, про яку ще писав Захер Мазох, цей поет дуже любив українську жінку... він вірив, що ось ця соборність розпочнеться і це буде чоловічий і жіночий ренессанс . У християн є власна духовна практика і ось ця практика ось-ось розпочнеться.»
Ніла Вікторівна захоплено розповідала про ідею української реконкісти: «Я памˊятаю, як Юрко носився з цією ідеєю. Ми не повинні орієнтуватися на соціальну революцію, нам треба орієнтуватися на духовну революцію,- запевняє вона,-і ми бачимо це, тому, що влада приходить, вона має свій соціум і свої закони. Духовність має закони,які стосуються вічного життя, а влада тимчасово працює. І от Юркові хотілось поєднати оцю духовну революцію з реальною дійсністю. І це приведе до відродження отієї Нової України »
«Код…» — це психоісторія української літератури, це авторське бачення коду української державності. Ніла відчитувала українську літературу на основі батьківсько-материнського коду. Будучи спочатку прихильницею фемінізму, вона все-таки свідомо зійшла на шлях культивування батьківського, чоловічого начала. Бо якщо переважає душевне, романтичне, емоційне у нашій ментальності, Україна стає жіночною. Це однобоко. Це не дозволяє їй бути активно вольовою, духовно зрілою. Тільки всі разом ми маємо створити Свою Україну.
Ніла Зборовська пояснює нам нас самих
«Та поміж усіх слів невимовним залишається ціле життя...
Зима - наймилосердніша пора року... То лиш здається, що вона невмолимо жорстока... Зима відкриває нам зовсім інший простір і час, нероз'єднаний на уламки минулого і майбутнього, вона дарує нам свою рятівну тишу, безмовність своїх напівсонних торкань, дає можливість перевести дух і дочекатися Різдва...
Бо ж кожна зима - то відлік нового часу, що починається і завершується теплим дотиком Твоїх долонь...»
(Юрко Ґудзь, Замовляння невидимих крил, - ст. 140).
***
А поетове чесне життя-
після смерті буяє не гірше:
У думках неземного буття ...
...недописанім полум'ї віршів.. .
Бˊє ключем в незабутніх шляхах...
Тих, які з ним єднали раніше,
І у сонячних теплих стежках,
По яких не ходитиме більше.
І немає в житті тої сили,
Стерти пам'ять у вічному крузі!
Бо не стримати полум'я й крила,
Що об'єднують в світі цім Друзів.
*Т. Прозорова
Історія повторюється: колись Ніла Зборовська в різдвяну ніч писала есей про улюблену подругу Соломію Павличко...і ось, в ці різдвяні дні пишу про неї саму свої слова я... І це так природньо, адже Різдво оновлює всіх, і переосмислюєш сенс життя. Зараз перечитуючи Нілину «Соломію» ..спіймала себе на думці, що часто останнім часом думаю про неї...так сказано в неї зболіло: «Вся Україна закодована на смерть... в нас треба вмерти, щоб тебе почули...»... і,знаєте що скажу...треба б перезакодовувати все це...дуже треба.
Так хто ж перезакодує Україну?
Україну необхідно ПЕРЕЗАКОДУВАТИ. На щастя. На істину. На долю. Перезакодувати Україну НА ЖИТТЯ. Ще не пізно, ще можемо!
Так хто ж перезакодує Україну?
Кожен з нас має в цім бутті свій неповторний штрих-код, свої неперевершені шляхи, в кожному живе своя надзвичайна сила...і, хочемо ми того,чи ні, кожен додає Світу щось своє. Хочемо ми того чи ні – несемо-випромінюємо-надсилаємо Прийдешньому свою енергетику і досвід, якими б вони не були. Не шукайте і не чекайте якийсь Вищий розум!Не вуду, і не естрасенси змінюють нас. А Господь допоможе лише думаючим, діючим, рішучим.
Не бійтесь вплинути на хід історії. Знайдіть Своє Слово, Своє Світло у собі. Знайдіть, хоч краплиночку доброти для когось іншого, і для країни...ну, давайте спробуємо хоча б не випромінювати негатив і злість!..і подумаємо трішки про того, хто поруч. Ну...ми ж – все можемо.
Ми – українці! Давайте відірвемось від своїх щоденних справ, негараздів, амбіцій, гаджетів та онлайну. Знайдімо ж її, Нашу Україну в собі і нікуди її не відпустимо-не віддамо...жодного її променя...жодної людини...жодного її світанку...
Так хто ж перезакодує НАШУ Україну? Історія –дама з несподіваними примхами. Хто знає...а можливо, і, ймовірніше це будеш – Ти...
Тетяна Прозорова 7-14 січня 2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772768
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Сто разів я включатиму світло
І постіль сто разів застелю,
Відчиню і закрию всі вікна,
Але марно - я знову люблю...
І нічого з собою не вдію -
Стрімголов, де побачу, мабуть...
Я не тільки в душі молодію -
В мене крила відчутно ростуть!..
І впізнаю за тисячу кроків
Твої плечі, а серцебиття
Порозтрушує прожиті роки,
Бо без тебе немає життя...
Ти - цілюща вода і повітря,
Ти - мій пліт, що трима на плаву,
Але знову боюся повірить
Безнадійно у казку нову...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771679
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Поет не народився випадково,
якщо він тільки взагалі поет,
бо майже кожне сказане ним слово
вплітається у пісню, вірш, сонет…
Бо всяка фраза, мов стріла із лука,
запущена у доленосну ціль,
а кожен твір – уяви лет і мука,
вершина щастя й невимовний біль.
Дзвінкі катрени – камінці, цеглини,
з них неприступну він кладе стіну,
то захист і надія для людини
на мир, що переможе все ж війну.
Поет – то честь і совість для суспільства,
його обличчя, фаху еталон,
борець за правду з силами злодійства,
слуга народу і його закон.
А ще скажу усім одне напевно –
зразок смаку він, вищий етикет,
така людина у наш час непевний
й достойна лише імені Поет!
22.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772667
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Між каменів сліпих, посеред стін убогих,-
загублені, розгублені,- мовчать:
слова живі - блаженні рани Бога...
Забуті!... Серця вічна благодать.
Покинуті... У суєті вмирущій,-
прокльони під ребро упхали спис!
Отак живем,- розумні-нетямущі,-
і ЩО там хрест? І ТОЙ, що там повис?...
О Магдалено! Рай відкрити серцем вміла,
але не там, за межами планет...
Той рай був у тобі́! І був зі слів та діла,
які тягар хреста здіймали догори...
.................................................
Між каменів сліпих сліпіші тільки люди,-
нашіптують, злословлять на біду...
Шукають чудеса. Та от чудес не буде!
Немає дива там, мурують де стіну...
Слова - любов! Тотожність... Аксіома.
Знак влади, тетрапод, найбільше поміж див...
Хоча печуть до крові збиті ноги,-
лиш сіючи любов - збереться щедрість жнив.
21.01.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772674
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
О Боже світлий, хіба ти не знаєш,
Чотири роки перейшло рубіж.
Чому ж убивць і досі не скараєш,
Між нами ходять, звірі впереміж.
По волі ходять ті що убивали,
Гуде в Степу затіяна війна.
Г.єни в владі… змії і шак.ли,
Невже могили праведна ціна.
За що, кладемо голови, й поклали,
Скажи мій Боже, Господи, скажи.
Хіба ж не бачиш прірва і завали,
Своїх онуків боже вбережи.
Прийди мій Боже… від гріха подалі,
Святих терпінь перейдена межа.
Нас потойбічні знищують зухвалі,
Відплата ж злу… на кінчику ножа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772623
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Любіть кохану, як життя любіть,
Не говоріть ніколи про розлуку.
Грудьми, як необхідно, захистіть,
Або хоча б, подайте жінці руку.
Коли жінки у власному гнізді,
Ніколи не вривайтеся без стуку,
Як бачите, що жінка у біді,
Допоможіть, подайте жінці руку.
Не зраджуйте кохану, їй болить,
Життя не перетворюйте на муку.
Бо вмить всі нерви можна оголить,
Залиште все, подайте жінці руку.
Кохану жінку ласкою беріть,
Вона вже ваша навіть і без звуку,
Її лише до танцю запросіть,
Вклоніться їй, подайте жінці руку.
Буває всяко в нашому житті,
Та вивчіть добре ви життя науку,
Коли сходинки стрілись на путі
Пройдіть вперед, подайте жінці руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772670
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Чи дивилися ви
В синє небо, примруживши очі,
Чи шукали ви хмари,
Що скачуть, як коні, в степу?
Чи доводилось вам
Серед поля в росі засипати
І збирати росинки,
Неначе сльозинки всліпу?
Роздивлятись політ
Соколиний у синьому небі
І ловити вітри,
І голубити їх на льоту?
Рахувати зірки,
Коли бачиш у цьому потребу,
І спиняти коней,
При галопі на повнім скаку?
Якщо вам до снаги
Поборотись із вітром у полі,
Якщо зорі у небі
І Місяць в безхмар’ї пливе….
Вийдіть влітку у поле
І думки випускайте на волю.
Ви відчуєте щастя,
У якому людина живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772476
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Пусть святая вода смоет боль и тревогу
И наполнит наш мир добротой и теплом.
Со смиренной душой обращаюсь я к Богу
И прошу нас укрыть своим Божьим крылом.
И пускай каждый миг наполняется счастьем,
Чередою удач и любви торжеством.
Не само по себе, с щедрым Божьим участьем
И его благодать пусть прибудет во всем.
Пусть святая вода все мечты нам исполнит,
Исцелит, укрепит и придаст новых сил.
Поздравляю весь мир я с Крещеньем Господним
И пусть каждый получит, что у Бога просил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772130
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Як гарно грає барвами, ясна,
мала росинка в ранішньому сонці.
Радіє син і донечка мала.
Краплинка щастя на її долоньці!
Краплика щастя... росяні луги,
густі ліси, що так пахнуть грибами!
Доріжки-стрічки, що біжать у світ
і квітнуть споришем і чебрецями.
Краплинка щастя... Краплинка щастя.
Краплинка щастя у вранішньому сонці.
Краплинка щастя... Краплинка щастя.
Краплинка щастя у доні на долонці.
Краплинка щастя... кущ бузку в цвіту,
жовтогарячі соняхи, джерельце.
Ключ журавлів, який несе весну.
Ой, як йому завжди радіє серце!
І мамина усмішка осяйна,
і погляд татуся, що сяє ясно!
І наші чорнобривці під вікном,
і вишні, що вродили рясно-рясно!
Краплика щастя... неповторна мить,
що ніжністю у зорях розіллється.
Рясним дощем над полем прошумить,
і сонцем крізь пітьму проб'ється.
Що б не було... дитино, пам'ятай!
Нехай з тобою буде й ця перлина.
Краплиною ясного щастя є
для нас всіх й наша сонячна країна!
Як гарно грає барвами, ясна,
мала росинка в ранішньому сонці.
Радіє син і донечка мала.
Краплинка щастя на її долоньці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771990
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
Христос Хрещається, мій люде!
Нехай добро повсюди буде,
Вода Йорданська нечисть змиє,
Нам мир прийде, любов нас криє.
Христос Хрещається, народе!
Поваги нам, земної згоди,
Щедруйте Богу, хай Всевишній,
Ніколи нас уже не лише.
Христос Хрестився! Україно!
Днесь відродися ти з руїни,
В піснях ми будем прославляти-
Лети щедрівочко до хати.
У кожне серце, кожну душу,
Де, з радості, сльозину струшу,
Всім завінчую, заспіваю:
Христос Хрестився в ріднім Краю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772009
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
[i]Всім, хто хочуть мати
та мають діточок,
внуків, правнуків...[/i]
[youtube]https://youtu.be/WoCBHKlotiI[/youtube]
[i][b][color="#073e78"]Недарма квіточками звуть дітей,
Бо зерня прокидається із квітки.
Коли нема їх – темно без ночей,
Кохання у житті вінчають дітки.
І хай ти батько, мати чи дідусь,
Чекаєш зерня як свою кровинку.
Не вірте в те, що сказане комусь:
«В житті не чаю на свою дитинку».
Приспів:
Любітеся, кохані, за життя –
На світі тім не матимете права!
І хай в вас буде не одне дитя –
Радітимете ви і дід, і прадід…
На дітках бо плететься родовід,
На них, жаданих, квітне вся держава.
І усміхнеться в вуса бравий дід,
І відгукнеться квіткою купава.
І грішно тим, хто дитинча вбива,
Нехай в утробі, в батькові чи в сині:
В землі убитій не росте трава,
Лелеки не кружляють в небі синім.
Тримаймо пальці о́хрест на зорі,
Щоб день явився сонячним і тихим.
Бо діти родяться, коли в борні
Візьмемо мир, і в нас немає лиха.[/color][/b]
[/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771769
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
***абсолютно новаторський еротичний вірш. Авторські знахідки***
Ми "розслабляємось" у ванні.
Я- скорпіон на полюванні.
-метелику вологокрилий!
Твого оголення жагу я
Мисливським поглядом фіксую...
Як опиратися несила
Тілу!..
Вполюю подих губи в губи...
Ах ти ж моє дівчисько любе!..
Мене на хтивість спокусила,
І я палаючи від шалу,
Тебе настромлюю на жало!..
Ти і могла- не відлетіла б,
Мила,
Бо мокрі крила?.. Зараз буду...
Виблискують вологі груди...
Яка принада теми NUDE!..
Зімкнулись збуджені повіки...
І ти впольована навіки.
Бо ти моя. І нею будеш
Всюди.
Переплелись в"юнками ноги...
Тебе вологу на підлогу
Я віднесу, бо місця мало
Для наших ігор нескінченних.
Ти тілом тягнешся до мене...
І знову... Жало... Жало... З шалом,
Nota bene)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118011700322
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771743
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Дай мені трохи свободи побути собою –
Тиснява шкодить, коли проростаю в тобі.
Кожен куточок, близький та далекий, освою –
Гроти сховає цілунків солодкий прибій.
З дна океану зберу найкоштовніші перли –
Вимощу берег піщаний яскравістю мрій.
Прісною бути не зможу – це спадок Венери:
Нервам оголеним дотик – палаючий біль.
Ніжно вбивають любові нещасної хвилі.
Спрагу форсують ковтками морської води.
Згубну солоність ти, любий, спинити у силі:
Просто довірся, дай трішки свободи й впусти.
Дякую за продовження та розвиток думки даного твору автору Батьківна!
Важко підібрати слова, аби описати відчуття, що виникли, та вони -
надзвичайні! Вірші - частини однієї картини, які повинні бути разом.
…нові життя сторінки.
Хочеться бути собою і дихати вільно...
Тиснява помислів стійко принижує дух,
Берег обмежень стіною зростає стабільно,
З-за барикади ледь чується серденька стук.
Дай мені, рідна, хоча б крапелинку свободи,
Шлях відпусти і я знову до тебе прийду,
Не захищай мого світу від неньки-природи,
Я ж розтоплю твої сумніви, наче смолу.
Воля на волі обмежена тільки вітрами,
Музика долі лунає крізь наші думки...
Гояться швидше на відстані рани і шрами
І відкриваються нові життя сторінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771615
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Ви є майбутнє нашого народу,
Нащадки Ліни* й внуки Василя*.
Ніколи не цурайтесь свого роду,
Щоб не ридала матінка земля.
Пишайтеся землею і народом,
Лелійте мову, пісню, рушники...
І об’єднайте захід наш із сходом,
В єдине по два береги ріки.
Щоб більше наш Дніпро не хвилювався,
Цвіла країна квітами в росі.
Щоби Тарас з надкруччя милувався,
Піснями солов’їних голосів.
Звертаюся молитвою Тараса,
Не втратьте волю, бо вона свята…
Ви – українці, а не малороси,
Допоки Ви, то і Вона жива.
Зробіть усе для процвітання роду,
Пильнуйте чисте небо угорі.
Щоб рідне все було у нагороду,
Щоб жовто-синій прапор майорів.
*Тут Ліна Костенко і Василь Симоненко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771579
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
[i]Прийду… Стрічай…
З’явлюсь на горизонті". [/i]
[b]Олекса Удайко*[/b]
[i][b][color="#000000"]“Прийду, стрічай” Яке магічне слово!...
Як стугонить від нього в жилах кров!
І все стає таким величним… Мово,
Даруй мені оту величність знов!
…Коли зустрілись двоє в чистім полі,
І в небі веселіє Сонця диск,
То певно: зустріч та – по Божій волі,
Бо в тому є таємний долі зиск!
Ту таїну сприйміть як одкровення,
Як неймовірно щедрий долі дар,
Як Божого перста помановення,
І не чекайте осуду й покар!
Нехай буяє ваша щасна доля!
Й радіє свято в небі Сонця диск…
На те ви заслужили… В чистім полі
Зустрів вас дзен - не ящір василіск! [/color][/b]
[/i]
19.06.2014
__________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506378
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506219
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 15.01.2018
Я знаю: лелеки вже сплять і вночі не літають...
І я не лелека, і крил я не маю, на жаль...
А ноти зірок на мелодію вітру лягають,
Штовхають в безмежність Чумацького шляху спіраль.
І я за зірками в безмежність, у далеч полину -
Без мрій і думок, просто йтиму у далеч і все...
А може, лелека якийсь ще не спить і на спину
Посадить мене і до тебе у ніч принесе?..
До тебе! До тебе! Це як наркотична залежність,
Що вени душі розриває бажанням до сліз -
І я проростаю, вростаю душею в безмежність...
Я просто у тебе душею назавжди вже вріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018
[i]Старий Новий рік! Вже тільки випито...
і сказано! А як отой старечий Новий рік
ще повернеться, то що будемо робити?
Залишається одне - [b]жартувати![/b][/i]
[color="#de1414"][b]З НОВИМ РОКОМ, МИЛІ ДРУЗІ!
НА ЦЕЙ РАЗ – О-СТА-ТОЧ-НО![b][/b][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/WAt3_RehDB0[/youtube]
[i][b][color="#073370"]Що значить помпа - певно всім відомо,
Із нею зручно ляльці в світі жить
Коли ж у ляльки й пимпа є невтомна,
Вам повезло, бо є чим дорожить.
Та пимпочка – зваблива, файна кнопка:-
Натиснеш в трібне місце – маєш писк,
А то – погладиш ніжно там, де .опка,
Й отримаєш від того повний зиск.
Отак життя твоє й проходить в зойках,
Бо ляльці те подобається вкрай,
Що ти знаходиш найзручніші стойки,
Які ведуть у неймовірний рай.
Бува, одначе, так: не ту із клавіш
Торкнеш у ляльки раптом, невпопад.
Тоді такого прочухана маєш,
Що з раю враз летиш у бісів ад.
Коли ж та лялька раз оскалить зуби
Й покаже всім свій милий пишний зад,
Та пимпочка вас доведе… до згуби!
А хто такій халепі буде рад?!
[/color][/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН
_________
Примітка. У слова «пимпочка» нема дослівного
перекладу, бо, певно, належить, до жартівливого
сленгу; технічно означає «тумблер» чи "затичка".
А ось в людському? Спробуймо! Можливо, вперше.
На світлині (http://uareview.com/niasha-doll/) гумова
лялька "славнозвісної" Наталії Поклонської, яку можна
придбати у вільному продажу в Російській Федерації.
Цей витвір "гумового" мистецтва автор використав
як прототип літературного героя даного твору.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771369
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Щастя
Кожен щасливий по своєму,
Хтось і в сто років нескорений,
Хтось із грозою одружений,
А того не видно за ружами.
Щастя мигтить машинами,
Банкнотами, VIP-винами.
Щастя своє в лице я знаю
Ім'я твоє називаю.
Як добре мені з тобою
Коси так пахнуть весною.
Ніжну мою красуню
Обійму і зацілую.
А більше мені і не треба
Я прихилю тобі неба,
Серце любов наповняє -
Щастя більшого не знаю.
Щастя у всіх з різним присмаком :
Хтось діамантами блискає,
Хтось дім будує з альтанками,
Той зАвжди з дітьми-пташенятками.
Щастя пливе морем яхтою,
Тане солодкою ватою.
Щастя своє в лице я знаю,
Ім'я твоє називаю.
Счастье
Счастье бывает разное,
Кто-то столетие празднует,
Кто-то летает под грозами,
Кого-то не видно за розами.
Счастье сверкает машинами,
Банкнотами, VIP -винами,
Счастье свое я знаю,
Имя твоё называю.
А мне хорошо с тобою,
Волосы пахнут весною.
Нежную и родную
Обниму и зацелую.
А большего мне и не надо
Только бы ты была рядом.
Сердце любовь наполняет.
Счастья много не бывает.
Счастье бывает разное :
Кто-то блистает алмазами,
Кто-то дом строит с беседками,
Кого-то не видно за детками.
Счастье плывет белой яхтою,
Тает во рту сладкой ватою.
Счастье свое в лицо я знаю,
Имя твоё называю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771263
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Як зима вертає в літо,
так Василь проходить світом.
Тож дозвольте привітати
вас із цим веселим святом!
Засіваю хату житом,
щоб в достатку стали жити.
Вам насиплю ще пшениці
на пухнаті паляниці.
Щоб вареники пузаті
не виводились у хаті,
а також на пампушки,
пиріжки і галушки.
Ще добавлю дрібку проса
на густі травневі роси,
на багатий урожай
і на пишний коровай.
Наостанок повну жменю
засіваю вам ячменю,
щоб дістало й на черінь.
Слава Господу! Амінь!
13.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771205
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Сію, вію, посіваю,
вас з Велією вітаю!
Ми й Меланя з Василем
в гості їдем вже конем.
Вітри буйні – чорні тури,
розчищайте сніжні мури.
Місяць батько наш Василь,
розжене все без зусиль.
З ним племінниця Меланка,
сестри Лади - Вишиванка.
Богом древнім нашим дано
в цю неділю спозарано.
Ячмінь сипати, пшеницю
у небесну колісницю.
Щоб міцне було стебло
Щоб родило… і було.
Сію, сію засіваю,
з Василечком Світ вітаю.
Коноплі на куделю…
радість з вами розділю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771224
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Із ним не вистачає їй розмов
І тихих вечорів удвох.
Годинно-похвилинний стукіт-зов,
Що кличе крізь чортополох.
Зими колючість... і скло морозне
Із ліній і фігур, і трав.
Амбітний і завше скрупульозний
Пропав у забутті підстав.
Із ним розмов не вистачає їй,
Мовчання вже дістало веж.
Сніжинок граціозних в серці рій,
Тривожності якийсь кортеж.
Манеж безсоння...пустеля тиші.
Не відповість їй монітор.
Люмінофором лягають вірші.
Як хочеться розмов повтор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770892
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
УКРАЇНСЬКА МОВА
Полтавчани, сіверці, кияни.
Ви найперші вкраїнці з правіку.
Що сьогодні зробилося з вами,
Рідна мова від чого каліка?
Запорожці, браславці, подільці
Схаменіться, що сталося з вами?
Ви ж таки як-не-як українці,
А чогось заблукали словами.
Степ”яки, слобідчани, валашці.
В вас козацька кровиця нуртує.
Чом у вас, українські нащадки
Українського слова не вчуєш?
Закарпатці, гуцули і лемки
Ви й по-нині калічите слово
Галичани й волинці з усеньких
Зберегли недоторканість мови.
Відстояли й високо підняли
Її славну і горду величність.
З нею наша Вкраїнська держава
Піднімається вище і вище.
Українці від Десни до моря,
Від Карпат до Донбасу і Криму!
Назавжди попадете в неволю
Як козацькая мова загине.
1991
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654512
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 12.01.2018
я - невичерпна тема для твоїх поезій
солодких і терпких, неначе дикий мед
хиткий баланс на гострім і холоднім лезі
безперешкодний рух доверху і вперед
твоє я щастя несподіване й невчасне -
від того ще ледь-ледь пікантніше на смак
я зірка в небі, що між чорних хмар не гасне
й сплітає місяцю осяяний гамак
тортури вишукані й вічна насолода
та думка, що зринає в мозку повсякчас
я - особистий тренд, що не боїться моди
минуще «я», що перейшло в незмінних нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770819
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Я так тебе без пам'яті кохаю
І час не подолав ці почуття.
Твій образ серед натовпу шукаю,
Летить так швидкоплинно в даль життя.
Цих почуттів не можу передати,
Вони у серці в глибині живуть.
Я буду все життя тебе кохати,
Хоч за плечима довгий, довгий путь...
Зима сніжить і вітер разом з нею,
Сніжки кидає, як кидали ми.
Цілунки зігрівали у хурделю,
Та так ще було довго до весни...
Думками пригортаюся до тебе,
Не зводжу погляду з твоїх очей.
Вже зорі застелили сріблом небо,
А хтось чужий торкає до плечей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770849
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
1. На столі зайчата грали,
У стола кут відпиляли...
Скільки там тепер кутів,
Полічити хтось зумів?..
2. Щоб доїхать до метро,
Чебурашка сів в авто.
По дорозі він зустрів
Трьох товаришів своїх,
Привітав він їх усіх...
Скільки ж разом тих було,
Що приїхали в метро?..
3. Оля живе на другому поверсі,а Коля в двічі вище.
На якому поверсі живе Коля?
4. У сім"ї 5 доньок і кожна має брата. Скільки дітей у сім"ї?
5. Скільки буде,коли сотню поділити на половину?
6. Лісоруби кожної хвилини відрізають від колоди кусок в 1 метр.
За скільки хвилин вони розріжуть колоду довжиною 6 метрів?
7. Сорок п"ять і сорок п"ять, скільки може бути?
8. У скільки разів сходи на 6 поверх будинку довші за сходи на 2 поверх
того ж будинку?
9. За 4 хвилини колоду розпиляли на півметрові куски,причому кожне
розпилювання тривало 1 хвилину. Яка довжина колоди?
10. Як з трьох сірників,не ламаючи їх,зробити чотири?
Відгадки: 1.П"ять. 2.Один. 3.На третьому. 4. Шість. 5. 200. 6. 5 хвилин
7. 10; 80;90; 400. 8.У п"ять разів. 9. 2,5м. 10. IV.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770795
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Прийди до мене сонцем-апельсином,
Даруй із ароматом цедру дню.
Мабуть, давно земля зійшлася клином,
Із тебе я почну своє "меню".
Прийди скоріш рясним дощем опівдні,
Чи яблуком червоним упади,
В саду плоди бувають стигло-дивні...
Та хоч осіннім небом, лиш прийди!
Бо маєш тільки ти ключі від серця.
Кохання сканню срібла обрамлю.
Воно, мов чистої води джерельце.
Прийди, й відчуєш, що тебе - люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770727
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Впустити біль – і втратити свідомість.
Як жити безсвідомо? Дійсно, як?
А як тоді? А що тоді натомість?
Збиратиме хто волю у кулак?
Хто сил надасть не витекти назовні,
Не стерти світом русел власних "Я"?
"Над Я" й "Воно" – всі поділи умовні,
Та біль реальний. Сутносте моя,
Чому тобі, свідомій й безвідомій,
Тягар на плечі вибором ляга.
Надмірний щем - душа у стані коми.
Хто біль долає болем – воскреса.
О, будьте милосердні, Небеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770702
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Мы вместе столько лет, но до сих пор
В друг друге что-то новое находим.
Веду с любовью вечный разговор,
Дню каждому придумываю коды.
Казалось в голосе твоём давно
Все интонации, оттенки знаю.
Нечаянно ловлю себя на том,
Что всё же что-то в нём не понимаю.
Не буду я выспрашивать тебя ,
В твоих тревогах оставлять обиду.
Проходит всё и чаще без следа —
Что сомневаюсь ,не подам и виду.
Я вечность, столько лет, люблю тебя,
Моя душа давно с твоей сроднилась.
Я так люблю встречать начало дня
С тобой. Я вечером о том молилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770659
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Як цікаво дивитись... Примружені вічі...
-Моно Лізо! "Колись"! Що за "Кодом Да Вінчі"
Ти приховуєш- зраду свою несміливу,
Чи чуттєвості зливу, чи хтивість звабливу,
Що прикрита покровом сімейної долі?
...п"є з корита вівця розклонована Доллі,
Що сім"ю зберігає від ночі до рання...
Yes!.. Але Маргарита свій келих кохання
Відпила, доторкнувшись душею до тіла,
Отого, із яким так солодко грішила,
Ще не відавши Майстра свого... Із фантазій
Виникають реальні романи наразі...
...ти іще зберігаєш тепло свого дому,
Та думками тікаєш до того Содому,
Де смарагдова ніч лоскотатиме лоно...
І розтоплена пічка холоне... Холоне...
...приховала ряднина оголені груди...
Дочекатися днини... Що збудеться- буде...
Відлетіти до мороку місця події...
І у погляді не безнадія... Надія...
Ти обов"язку спадок важкий у шухлядку
Приховай, мов дитині своїй чоколядку,
Що дістанеш утішить, коли вередує...
-не дивися!.. Бо поглядом свічку задуєш!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118011101481
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770699
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
СИНОВІ
Мій сину, у душі своїй
Пильнуй прадавній ген народу!
Ставай сміливо в гордий стрій
Ясного предківського роду!
Шануй коріння… Від Карпат
Аж до степів, до їх роздолля…
Усюди там – твій друг і брат,
І небайдужа його доля…
І буде мир, і добрий день,
І буде злагода між нами,
І буде ненька,буде нень
Пишатись мудрими синами!
21. 11. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770537
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Слова ̶ Ніна Третяк
Музику на слова написано було раніше. Та виставляю твір лише зараз, коли можна послухати разом з відео. На сайті з якогось часу не можна додавати звукові фійли. На жаль.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_aYiTc_-UOE[/youtube]
--------------
[i] (пісня)[/i]
Любов тримає всесвіт на долонях –
Чужа для неї мачуха-війна.
У сонця запеклася кров на скронях –
І Судний день нікого не мина…
Він прийде і свої запалить свічі –
Високе небо розітне гроза.
Не соромно дивитись людям в вічі,
Коли душа пречиста, мов сльоза.
Приспів:
А молодість не відає, що страшно,
Утверджуючись крізь вогонь і дим –
А молодість – рішуча і відважна!
Не страшно помирати молодим…
Це хто сказав, що з вами ми не вічні,
Це хто таке подумав, хоч на мить –
Ми вирвалися в простори космічні,
І будемо віки на світі жить.
Життя свіча згорає, та не гасне,
Запалюючи міліони свіч.
У тім горінні є сумне й прекрасне,
Що розвидняє непроглядну ніч.
Приспів:
Їх мрії недомріяні літають,
Їх слід стрімкий, гарячий не прочах,
Бо все-таки Герої не вмирають,
Продовжуючи в пам’яті свій шлях…
-------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770498
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Він пензлем пестив спраглу душу дами,
Красиві фарби всього світу підбирав,
Її портрет в уяві малював,
Чуттєвість вібрувала під мазками.
Йому кохання відчинило двері
В художню галерею, зрілої пори, —
У згустках масляних єднались кольори,
Витали мрії у високій сфері.
Етюди уквітчалися навколо —
Тієї жінки, що приходила вві сні,
Розтав у серці зашкарублий диво-сніг,
Засяяв дальній образ ореолом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770529
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2018
У соседей в Новый год
Забрюхатил дымоход..
А к утру нашлась причина,
Там застрял чужой мужчина.
Отпиваюсь я рассолом..
Потерял от песен голос
Нафиг был тот карнавал
Коль теперь такой финал.
Мы вчера пошли за ёлкой
Аж рассказывать неловко...
Надо ж с тьмы захрюкать вепрю
Кум ...в штаны сходил до ветру...
Муж слепил из снега бабу
Прям под окнами генштабу
А дневальный в крик - "Аврал!!
Стройся!! Прибыл генерал!!
В Новый год Яга избушку
Развернула задом в лес.
Наш хмельной алкаш Кирюшка
Из кустов за водкой влез.
У костра в лесу сидели
Оливье под водку ели
В лес сбежали от забот
Так встречали Новый год.
Мы на горке возле леса
С кумом лечимся от стресса.
Я - рюмашку, он - стакан.
Я уж в дупель, он - не пьян.
Красной Шапке в Новый год
Хуже наркомана.
Прихватило ей живот
И трындец всем планам.
Буратино с Артемоном
Ночью спрятались в чулан
Но оттуда из со звоном.
Вытурил мой кум Демьян.
У лягушки на болоте
Все, везде чин-чинарём
Там русалочки в почете...
А я - фея ... нипочем.
Запевайте, девки, песни
Мужикам со всех трибун.
Не найдем им круче мести
Чем орать, когда бодун!!
Физкультурой занималась,
Сила мне нужна в кредит!
Похудела даже малость,
Но возрос мой аппетит.
Что-то милый нос воротит,
Коль насыплю винегрет.
Колбасу даю - проглотит,
Но ее-то много нет..
Как на горке возле леса
Сколько хочешь санных троп.
Чтоб не снежная завеса
Не влетела бы в сугроб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770323
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018
[i]У християн східного обряду Рідв’вяні свята прийнято
зустрічати 12-ма їствами на столі за числом учнів
Ісуса Христа. Одним із страв є деруни або терті
(переважно картопляні) [b]пляцки*…[/b] Про них
(і не тільки) в цьому коротенькому рев’ю з
площі Neumarkt міста Кельну, куди забрів,
мов ненароком, за 10 діб до Цього року
автор.
[/i][youtube]https://youtu.be/uAcmi5WM_wE[/youtube]
[i][b][color="#063773"]Ось і знов у Кельні я,
де живе моя сім’я –
донька й внучка –
дві колючки,
внук Максим та ще й зятьок –
славний польський козачок.
Їли пляцки та й гадали –
що то за холера? –
як би видать свою дану
заміж мільйонеру…
Ми жили б тоді, як пави,
горя та й не знали…
Ну а ще на думку спало –
(нам прости, мій Боже!)
коби ми ся враз так стало,
нам було би гоже…
На когось там ся молити,
йти кудись в Європу? –
Най вона до нас, облитих
миро, здійме попу…
Щоби не жувати латекс**
й не постить Хануку***,
ліпше буде їсти пляцки
й пестити онуків…
Недарма ж із України
вранці сходить сонце…
І живуть тут жовто-сині –
славні оборонці.[/color]
[/b]8.01.2018,
Кельн, ФРН
________
*Назва дерунів, характерна для більшості
слов’янських країн Центральної Європи.
**Деруни у єврейській кухні, що супроводять
святкуванні єврейського свята Хануки***.
На світлині: автор з внучкою Ханною
на brench в одному із ресторайій Кельну...[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770339
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018
[i]Мудрий той, хто має знання та робить
вигляд, що не знає. Дурень той, хто
не має знань, та робить вигляд,
що знає
[b] Лао Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Коли мовчиш ти більше, ніж говориш,
й абиде не пасеш своїх думок,
коли діла свої належно твориш,
закривши рота міцно на замок;
коли достоту відаєш дорогу
і знаєш, як опону обійти,
і ділишся думками лише з Богом,
як досягаєш трібної мети;
коли лаштунки в тебе під рукою
для найважливіших життєвих справ,
і знаєш наперед, що маєш скоїть,
щоб вирішальну битву не програв;
коли у змозі розпізнать знамення,
що враз тобі спустилося з небес,
й не валиш справи на чужі рамення,
а маєш власний досвід і прогрес;
коли сміття не винесеш із хати
й не подаси, як завітає гість,
а будеш плюси у речах шукати
і мінус оцінити маєш хист,
Ти – мудрий!!!
Й маєш безумовне право
судити ницих, блазнів і лихих…
Та не питаєш і не кривдиш прямо,
не б’єш за думку візаві своїх.
Бо істина й тебе колись поправить!
Й не апелюй до більшості... Колись –
голосуванням не вінчають правду –
в покорі їй колінно поклонись![/color]
[/b]05.01.2018,
Кельно, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Не все життя моє прожито,
Не все ще випито вино.
Не все посіяно ще жито,
Не все ще на віку було.
Не всі зносились вишиванки,
Не всі списались олівці,
Не всі заспівані співанки,
Не всі ще зморшки на лиці.
Не всім вдалось здобути щастя,
Не всім завдання по плечу,
Не всім дають святе причастя,
Не всім образи я сплачу.
Не всяк мені зоветься братом,
Не всяк поможе, як біда.
Не всяк в житті стає солдатом,
Не всяк згоряє від стида.
Не все життя моє прожито,
Не все ще випито вино.
Не все посіяно ще жито,
Не все ще на віку було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769526
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Така красива, ніжна і чужа...
У чорний оксамит убрався день.
На вістрі нескінченного ножа
Її душа затишшя не знайде.
Уже й не плаче, у косі заснув
Не зайчик сонячний, а поцілунок твій.
Приманювала восени весну,
Щоб зараз обійняти сніговій.
Вона красива, іншої нема
На цьому світі, хоч кричи, хоч плач,
Хоч до ворожки...стелиться туман,
Неначе люта, серед жнив, зима
Під ноги кинула імлистий плащ
І в натовпі лишилася сама, -
Перлиста, недосяжна і німа.
01.01.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769443
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Віддам я долі непомірну требу,
щоб побороти заздрість і пиху.
І Небу щедрому подякую за тебе,
за те, що стрінешся мені ти на шляху!
Найзаповітніша в житті моєму мрія,
як в час всесвітнього потопу Ной.
Найвизначальніша за всі часи подія
найголовніший із усіх герой!
03.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769380
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Мирних світанків і лагідних снів,
Чистих сердець на престол України,
Хай діамантом засяє вінець
Слави і Віри, любові, надії!
Хай позлітаються діти в гніздо,
Рідне, до болю, покинуте ними
І не шкодує за "раєм" ніхто,
Рай - де дитинства твого рідні стіни
Любові тобі, мій краю святий,
Веселок мостів - щитА від напАсті!
Щеплення в жилах, прадосвід лихий
Срібну підкову нам викує щастя
Мирних світанків у році новім,
Вічного щастя твого воскресіння!
Так воно й станеться... вірю в святе,
Небо високе, твоє повидіння!
Зорі засяють слави промінням,
Душа переповниться гордістю встрих...
Виростуть квіти на голих каміннях,
І висохнуть сльози розхристаних лих!
Теплих світанків бажаю усім,
Щастя-нектару на душі вдовині.
Смаку бузкового радістю в дім.
Лагідних весен моїй батьківщині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769172
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Новий рік – то обнова душі,
поверхневе лишити позаду.
Всіх простити мерщій поспішіть
і просить щодо себе розраду.
Новий рік – білосніжний листок,
все спочатку, немов народився.
В віці різному – свіжий виток.
Зусібіч себе знов роздивися.
І лушпиння, що в рік назбирав –
полишити його у старому.
Якби кожен наразі це знав,
менше б люду брело до содому.
Новий рік – грань нова у життя,
їй у Божому Світлі сіяти.
Не гріхами себе побиття,
віднайти ж своє радості свято.
То ж відкриймо для себе нове:
ні словами, ні дійством – смітити.
Чуймо – нас відірватися зве
Віра Божа, від чорної свити.
1 січня 2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769133
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
Розжену я руками хмари,
Прокладу через річку кладку,
Запалю уночі стожари,
Розгадаю твою загадку.
Свою долю візьму на руки,
Зацілую вуста медові,
Понесу її через луки,
В край чарівний – у край любові.
Щоб пізнали удвох кохання,
Щоб серця в унісон співали.
Перші промені стріли зрання,
Які долі нам повінчали.
Розжену я руками хмари,
Прокладу через річку кладку,
Запалю уночі стожари,
Розгадаю твою загадку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768936
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Ще не все, ще не все, ще не все
Пролетіло життя без оглядки…
Ще не всі, ще не всі, ще не всі
Перемелені зерна в млині.
Ще не всі, ще не всі, ще не всі
Розгадати змогли ми загадки.
Ще не все, ще не все, ще не все
Відізвалось у серці мені.
Ще не все, ще не все, ще не все
Усміхнулось веселкою небо.
Ще не всі, ще не всі, ще не всі
Відспівали в гаю солов’ї.
Ще не всі, ще не всі, ще не всі
Відчувають у волі потребу.
Ще не все, ще не все, ще не все
Налагодилось в нашій сім’ї.
Ще не все, ще не все, ще не все
Пронеслося у далеч кохання.
Ще не всі, ще не всі, ще не всі
Поцілунки лягли на вуста.
Ще не всі, ще не всі, ще не всі
Пораховані зорі до рання.
Ще не все, ще не все, ще не все
Нам відкрили своє небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768937
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Три доби лютувала хурделя,
Три доби не вщухав снігопад.
Потонуло село у заметах
І не вибратись звідси ніяк.
Я сиджу у старенькій хатині,
Ні електрики тут, ні зв’язку.
На стіні старовинний годинник
Відраховує долю людську.
В пічці полум’я стогне і рветься,
Наче рветься моя це душа.
Я один в глухомані далекій,
А ти в місті далекім одна.
Вже до Нового року хвилина,
Ось ступив він уже на поріг,
П’ю за тебе, моя ти дівчино,
Щоб щасливою була весь рік.
Відблиск полум’я грає в бокалі
І хатину стару осява.
Я тебе крізь засніжені далі
Уявляю, кохана моя.
Довге плаття блакитне на то́бі,
Світлий локон на плечі спада,
Ти вслухаєшся в кроки на сходах,
З нетерпінням чекаєш дзвінка.
Ось дванадцять на вежі пробило,
Феєрверком півнеба пала́.
Веселиться народ гомінливий,
А мене все нема і нема.
Через зал серпантинки повились,
Вітка хвої до столу звиса,
І у келих криштальний скотилась
Із очей твоїх вірних сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768933
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
І що тільки не робиться у…
неживій природі: чекаєш
одне, а приходить інше…
Певно, так воно і в людей –
живих, хоч і
зледенілих…
[youtube]https://youtu.be/rWqSBvd1kRw[/youtube]
[i][b][color="#530575"]Легінь ждав на дівку… що прийде до хати,
Й став у буйнім лісі дрова їй рубати.
Хоч мав сам здоров’я, та кому застуда
Додавала радість?
Най її не буде!..
Гарно потрудився, та дівча зрадливе –
Стріло по дорозі іншого… Вродливий
Був той парубійко, але ще безусий,
Візаві ж хоч старець,
досвіду мав кусень.
Кращі подарунки прихопив з Європи –
Легіт веселенький найвищої проби,
Для зваблення жінки він ще знав молитву,
Щоб у невідомість
зупинить гонитву.
То й затримав дівку, не на день – на місяць …
Хай всі перехожі твань ногами місять.
Старець же промоклий тішиться з зимою,
Та вже меч Домокла
звис над головою!
Бо чекає легінь – марець в прі завзятий:
Певно, у зими вже буде добрим зятем –
Не зустрів білявку, стріне красну весну,
Молоду, красиву
ще й у вчинках чесну.
[/color]
[/b]30.12.2017,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768839
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017
[color="#071275"][b]Хватит мне на твист здоровья
Я у ёлочки кружусь...
Не дружила с Петухом я
А с Собакой - подружусь!
Пригласили Дед Мороза
С фирмы "Елка без прикрас"
Он мне, гад, вручил две розы,
А Петру заехал в глаз...
Каждый год одно и то же
Чудо - праздник Новый год!!
Становлюсь на год моложе
А Петро - наоборот!!
С кумом елку нарядили
Уж часы двенадцать бьют
Хоть за то, что жопы в мыле,
Ожидали, что нальют...
Кто там в маске чебурашки
Без портков и пьяный в хлам.
Уши вон из под фуражки
Как две фары по бокам.
У соседей через стенку
Свадьба и полно гостей
Снял Петро мой с Верки пенку
Ну а в ЗАГС повел Сергей!
Пьем шампусик мы с Федотом
Скоро утренний рассвет.
Может мне позвать кого-то
Ведь с Федота толку нет!
Примеряла девка платья
Все подряд, что в шопе есть.
Это что, блин, за проклятье
Ни в одно не может влезть...
Громко музыка играла...
Слышно аж на край села.
Как никак, за генерала
В сорок девять замуж шла.
Что задумала Снегурка
Не известно никому.
Утоплю, кричит, придурка
Как Герасимка Муму!!
Мандарины, мандарины
Не найдешь нигде таких!!
Продаю не я, грузины..
Я рекламщица у них.
Натянул мужик колготы
Отдохнуть в тени прилег.
Я кричу с испугу: "Кто ты??
Не Кончита ли, милок?
Взял с утра Петро веревку
И тропинкой в лес пошел
Думала - притащит елку,
А он телку в дом привел.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768768
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017
Поезія – це вічне джерело,
З якого п’ють, та випити не можуть.
В святій душі воно живе й жило,
Це правди шабля і міцний шолом,
Це і покара, й нагорода Божа.
Сьогодні знов замислитись пора,
А хто ж поет? Провидець словоблудий?
Це він думки в один букет збира,
Котрі і час ніколи не стира,
Безсилий перед ним і сам Іуда.
Поезія – то вись і глибина,
Таврована пророчими словами.
У ній є все: й непрощена вина,
І із собою у собі війна.
Її не п’ють поетики, так звані,
Бо є в ній та магічна сила слів,
Де кожен звук – чуттю і серцю рана,
Що виливається у вірші і пісні.
Й живе тоді він не в блаженнім сні,
А трунок п’є із Вед і сур Корану.
Поезія – то мед і гіркота,
П’ючи які, впивається не кожен.
Митцю тісна корона золота,
Не обере він долю і крота –
На землю грішну посланець він Божий!
24.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768733
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 30.12.2017
Оригінал твору автора Валентини Малої "Феромони я зберу свої докупи"
********************************* "Клуб поезії" 28.12.2017 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768452
Фе-ро-мо-ни я зберу свої
Докупи
Й сяду в північ чарувати…
Ен-дор-фі-ни позбираю
Всюди
й буду близьким дарувати…
За-ві-рю-хо,замети негоду
Хутко
Й забери всі негативи!
Ще-бе-ту-хо,ти співай на вухо
Квітко!
Та й чарівнії мотиви!!!
Ми по-ї-де-мо у гори скоро,
Мила!
Будем слухати трембіти…
За-ма-ни-ли вони нас з тобою
Дуже.
Й можна навіть захмеліти…
Й Фе-ро-мо-ни ми зберем свої
Докупи
Й сядем в північ чарувати…
Ен-дор-фі-ни позбираєм
всюди
Й будем близьким дарувати…
ПАРОДІЯ
Дам тобі не ніжність і не квіти,
А свої пахучі ФЕРОМОНИ:
Як дитина, будеш ти радіти -
АФРОДИЗІАК поможе в цьому.
Феромони - й ми з тобою вкупі,
Хоча звик ти в північ - чарКувати,
Ловимо ФЛЮЇДИ - від розлуки,
Й ЕНДОРФІНІВ хлюпає багато.
Ну навіщо АНТИДЕПРЕСАНТИ,
Де чарують диво-феромони?
Сексуальні ожили таланти,
І радіють ЕРОГЕННІ зони.
Отакі неписані закони:
Як заграють голосні трембіти,
Подаруй коханим - феромони:
Щоб без алкоголю - захмеліти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768535
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
[i]Тут трохи реальності
(зима ж така) і видумки:
марці, мавки, вітровії тощо...
Але
вже
як
є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав блондинку…
Вітре-вітровію,
розстібни доху їй,
я ж бо сам не вмію.
Розпусти бретельки – десь там милі перса…
А блондинка гарна. Видно, що із перцем!
Чарівну блонпинку торкать не посмів він...
То ж просив пройдисвіт вітру-вітровія:
«Демонструй мені ти всі принади тіла,
Розпитай у неї, що б вона хотіла!
Та погладь їй сукню, розчеши їй коси,
Ще узнай в блондинки, що під сподом носить.
Я десь у прихожій… приховав пакунок,
там для молодої – цінний подарунок…
Ще спитай кохану, чим зігріти душу,
знати щоб допевне, що казати мушу.
Натякни, як зм’якне, чи запросить в хату,
щоб в зимову хугу переночувати…»
Все зробив, як треба, вітер-вітровійко –
правду про блондинку козаку повідав:
«Краля молода ще… дуж-же вже красива,
має все при со́бі… ще й велику силу.
Зустрічі з коханим пестує в надії,
та тебе, козаче, ледве чи зігріє –
в неї довгі ноги і холодні перса,
під мереживами – скаменіле серце».
Оповивши зиму, вітер втік у весни,
щоб вертіти з сонця літу перевесла.
«Певно, ще не час нам в хугу взимку пхатись,
З чічками із льоду не пора кохатись!»
…так подумав марець* й повернув додому,
щоб не остудити серця молодого.
Сніг усохне в лісі – не до запита́ння –
З мавкою-весною на рушник він стане!
[/color][/b]
27.12.2017,
Кельно, ФРН
________
*Березіль, березень./i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Слова мовчать, коли душа співає.
Кремсають простір, як душа болить.
Від щастя геніальних віршів не складають,
Тому й не знаю, чи писать мені, чи жить.
https://www.youtube.com/watch?v=b51lTfnzM_Y
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752244
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 27.12.2017
Напівдорозі не спиняйтесь!
Зневіру не беріть у свідки –
Запрограмовані здаватись,
Мети сягають досить рідко.
Якщо кохання серце прагне,
Ніколи не любіть в півсили –
Клубком у горлі «недо-» стане:
Недожили… Недолюбили…
НапівсебЕ, напів- для чогось –
Не може бути недосенсу.
Своє напів- як побороли –
Життя напише гарну п’єсу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631095
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 27.12.2017
На небі засяяла зірка яскрава,
Вона здивувала багато кого.
Народження сина на небі віщала…
Христос народився! Славімо Його!
Новина летіла по цілому світі,
Була вона варта напевно того…
За люд на землі син цей буде в отвіті -
Христос народився! Славімо Його!
Від хати до хати вертепи віншують,
В колядках не можна сказати всього…
Віншують вони і солдат, що воюють -
Христос народився! Славімо Його!
Всім миру й здоров’я, кохання й достатку,
Щоб дідух на покуті півнем співав…
Христа прославляйте, співайте колядки,
Щоб мир в Україні вже взавтра настав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767978
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Промайнув, наче мить, у житті цілий рік,
Лише пам'ять лишилась на згадку.
Ми ніколи рокам не втрачаємо лік,
Хоч життя у цілому загадка…
У нас свято державне стрічає народ,
Хоч в цей час лиш міняється дата.
Невідомо ще скільки в нас буде пригод
І чи стане в нас хата багата?
От якби Новий рік нам гарантії дав,
Що на сході війна закінчиться,
Будуть рівні усі і не буде господ,
Що народ упіймає Жар-птицю.
Отоді навіть я гопака утулив,
Шаровари вдягнув й вишиванку.
Навіть люльку вишневу свою запалив,
Новий рік святкував би до ранку.
Я б тоді всім казав, що це свято для всіх,
Від малої дитини до діда.
Не зустріти його буде кожному гріх,
Старший меншим про свято повідав.
А допоки є так, як привчилися ми,
Свято йде це від краю до краю,
Щастя Вам! Головне залишайтесь людьми…
З Новим роком Вас, друзі, вітаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768291
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
В році новому щастя-доленьки
Я бажаю всім від душі.
Лесям, Олесям, Ірам, Оленькам
Сиплю успіхи у коші.
Хай вам любиться, хай вам мріється,
Хай вам світить надії бра.
Хай у лан життя щедро сіється
Зерня радості та добра.
Хай у кожному з вас живе малюк,
Муза в скло душі б’є крилом.
Хай чоло Господь повнить мудрістю,
Жили – силою, кров – теплом.
УСІМ БАЖАЮ ГАРНОГО РОКУ НОВОГО!!!! ЛЮБЛЮ ВАС, ДРУЗІ УСІХ!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768228
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Давно було це, в однім місті
Жив щирий, добрий чоловік.
Мав дім розкішний ув обійсті.
Безбідно жив із року в рік.
Був із заможної родини.
Диплом юриста міг би мать.
Та вибрав іншу він стежину.
Жила в нім Божа благодать.
Він став священиком, монахом,
Молився, час у себе крав.
Душа випурхувала птахом
І кликала до добрих справ.
Не прагнув жити у розко́шах.
Багато він не їв, не пив.
Його думки були не в грошах,
В них бідних, немічних носив.
Як чув, що плаче хтось, в гризоті,
Нестатки день комусь послав,
То швидко пхав у торбу злоті
І під поріг таємно клав.
Чому добро творив таємно?
Бо слави святець не бажав.
Лише зробить хотів приємно
Отому, хто потребував.
Почув він – є родина,
В ній мама, тато, три доньки.
Прийшла до них лиха година,
Біда з’їдає їх деньки.
Їх хату обминають хлопці,
Не сватаються до дівиць.
Бо в них достатку, мов у пробці
Вина. А діви ж – гарні з лиць.
Юнак одну угледів – вмита,
Струнка, міцна, на щічках – цвіт.
Хотів з такою він би жити,
Та не дозволить йому рід.
Почув святий оцю новину,
Не довго голову ломив,
Вночі підкрався до хатини,
Поклав торбину під дверми.
Уранці батько вийшов з хати,
Побачив знахідку. Дива!
У торбі золото – дукати.
Спасенні! Господу хвала!
12.Доньці весілля справив. Ласе
Їй ві́но дав, як йшла з двора.
Минуло згодом трохи часу –
Йти іншій під вінець пора.
Та в хаті мати хвора. Гроші
Ідуть на харч, ідуть на лік.
І плодяться не статки – воші,
Хоч денно в праці чоловік.
А доня, мов розквітла рожа.
Щоранку Богу б’є чолом.
І хлопець є. Женився б, може,
Якби ж то придане було.
Святий почув про це, зібрався,
Вклав гроші в торбу, в двір побрів.
Коли ішов, то озирався,
Щоби його хтось не уздрів.
Доніс торбину до порога.
Сховався у нічній імлі.
Цвіло тюльпаном серце Бога –
Є добрі люди на землі!
О, як же дівчина зраділа,
Котра хотіла під вінець!
Від щастя мало не зімліла.
Ну ось дівоцтву і кінець!
Є гроші на бенкет і віно.
Але ніхто того не зна,
Хто трудить раз у раз коліна,
Іде і гроші залиша.
Два роки, наче день минуло.
На третю доню вибір ліг.
Та знову злотих в домі – нулик.
Їх принесе хтось на поріг?
Став батько дім свій пильнувати.
Не стулить ока в ніч – і край.
І якось вгледів, що до хати
Іде священик Миколай.
Вгорі дізнались і в долині
Про те, ким чоловік той є,
Що носить злоті у торбині,
Убогим, немічним дає.
То ж залишив святий хатину –
Ніяково йому було,
І вирушив у ту місцину,
Де знать не міг його ніхто.
Нелегкою була дорога.
Кріпила віра у Христа.
Прибув до Мири, з волі Бога
Єпископом Мирійським став.
Тепер у небі проживає.
Та в уродиннім своїм дні
На землю сходить, залишає
Дарунки дітям, що у сні.
ПІСНЯ "ОЙ ХТО, ХТО МИКОЛАЯ ЛЮБИТЬ?"
Він дев’ятнадцятого грудня
Родився. В день цей меркне зло,
Виймає люд серця із студні
І світ наповнює добром.
Летять птахами привітання,
Дари в дорослих і дітей.
Їдять смачненьке люди зрання –
Те, що приніс їм ієрей.
Дарунки – книги із книгарні,
Парфуми, одяг і взуття,
Ще й іграшки для діток гарні.
Щоб квітли маком їх чуття.
Щось кожному святий Микола
До його дому принесе –
Чи річ якусь, чи добре слово,
Хоч і не викриє лице.
Андрій хвалитись буде, Янчик,
Максим, Олеся та Іван.
Аліна, Ліза, Юліанчик,
Влад, Ростислав і Маркіян.
А ще Максим та Вероніка
Олег – за щанаком водолій.
Покаже ляльку мамі Віка,
А мама їй дарунок свій.
РОЗМОВА МІЖ ДІТЬМИ
- А що тобі святий Микола
Вночі під подушку поклав? –
Візьме Максима Ліза в коло.
- Машинку, коника зі скла
І книжку, - мовить їй Максимко.
Сказать про маму закортить:
- Матусі – сумку і хустинку –
Таку, щоб шию обкрутить.
До Вероніки чин по чину
Звернеться Влад:
- Що маєш в дар?
- Цукерки, фрукти і книжчину.
- А я блей-блей, а ще «Кобзар».
Олег спитає у Оленки:
- Тобі приніс що Миколай?
- Мені велосипед новенький
Привіз.
- Дарунок, що аж гай!
Ну, а тобі, що дав, Олежку?
- Мені? Планшет і шоколад.
Топтав із вечора ще стежку
Крізь мій уже без листя сад.
Пристане Юліан до Лізи:
- Що ти отримала, скажи?
- Я фруктів різних пів валізи
І кілька нових одежин.
- Овва! А я дістав лозину,
Щоб було чим мене шмагать.
Й записку: «Ти нечемний, сину,
Пора манери виправлять».
- Здається, це уже задуже! -
Влад відповів йому на те.
- Дам мандаринку тобі, друже.
А хочеш, то й кіндер-яйце.
- Та ні, спасибі. Маю фрукти.
Із різкою пожартував!
Дістав у дар новий конструктор.
Сестрі побавитися дав.
- А я матусю слухав, тата.
Отримав «Лего» - заслужив!
Ще й мандарин мені багато
Святий Микола залишив.
Тут підлетів Івась до гурту,
Неначе швидкокрилий птах.
- Дістав цукерки я і куртку.
Тепленьку, – й усміх на вустах.
- О! – вигукнув Максим. – Чудово!
Олесю, ти щось, бачу, зла.
Чи не отримала нічого,
Чи може прутика взяла?
- Чого б це прутик клав Микола
Мені під подушку в свій день?
Мов соловей, виводжу соло,
Співаю радісних пісень.
Уроки вчу, пишу щоденно
І помилок я не роблю.
Складаю віршики натхненно.
Родину, вчительку люблю.
Мені заніс святий цьогоріч
Новий айфон через поріг.
- Ну, а мені у коридорі
Скейт залишив, щоб вчитись міг
Кататись я – такий дарунок,
Ще й рукавиці шерстяні.
- Мені – цукерок цілий клунок
І чоботята шкіряні.
- А ти чого мовчиш, Андрійку?
Без подарунка? Хи-хо-чу!
Мабуть одержав в школі «двійку»?
- Та ні, уроки добре вчу.
Що ти таке, Максимку, мелеш?
В дарунок книгу я дістав.
Хоча просив я про одне лиш,
Щоб в Україні мир настав.
Бо гинуть, раняться вояки
На сході краю раз у раз.
На їх тілах палають маки.
Біда для рідних і для нас.
- Це сумно. Так. І я молюся,
Щоб закінчилася війна.
Ні з ким не б’юся, не сварюся,
Альбом отримав та пенал.
Дівчинка-ангел 1:
Чорним рядном небеса вкрила ніч.
Зорі на нім, наче вогники свіч.
В ліжечка спішно ляга дітвора,
Бо наступає магічна пора.
Торбу наповню свят-Миколай.
Швидше молись, ліхтарі вимикай.
Чемним дарунки святий принесе.
Їдуть олені його по шосе.
Ляльку – Софійці, автівку –Петру,
Книжечку Златі, словник Назару.
Кожній дитині він щось покладе.
Збудиться вранці, дарунок знайде.
А головне, щоби кинув на віз
Спокій, щоб мир у країну привіз.
Щоби любов’ю наповнив серця,
В ім'я Свят-Духа і Сина, й Отця.
Дівчинка-ангел 2:
ПОРАДИ ДІТЯМ ТА ДОРОСЛИМ:
Усміхнися щиро-мило другу.
«Як живеш?» - спитай чи кинь «привіт».
І піде добро твоє по кругу.
Пелюстки розпустить, наче цвіт.
Подаруй комусь щасливі миті.
Сонцем влийся у душі вікно.
Не шукай болота в стиглім житі.
У колоссі віднайди зерно.
Запали у погляді лампадку
І неси вогонь цей до людей.
Проклади крізь річку часу кладку,
Що тебе у вічність заведе.
ПІДСУМОК
Потішив всіх Святий Микола.
Хоч може хто й нечемним був –
Не приходив щодня до школи,
Зробити приклади забув,
Не помагав матусі, тату,
Поїв – і посуд не помив.
Забруднив й не прибирав кімнату,
За хлібом вчасно не сходив.
Отож задумаймося, діти,
І підведімо епілог.
Робімо так, щоби радіти.
Могли батьки і в небі Бог.
2017 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768246
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Хризантеми ще не відцвіли,
Яблука червоні переспіли.
...Ми колись щасливими були,
Але щастя втримати не вміли.
Полетіли в вирій наші дні,
І назад вже не знайдуть дорогу.
...Хризантеми хтось приніс мені
І поклав на сніг біля порогу!
Зупинюся серед суєти,
Тане сніг, а крапельки солоні...
Відчуваю - зовсім поруч ти,
Яблуко тримаєш у долоні...
Як же так?! для чого ми жили,
Спогади у серці заболіли!..
...Ми колись щасливими були,
Але щастя втримать не зуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768250
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
[i]Час кохання -
година* життя...
[/i][youtube]https://youtu.be/dzrygVstCuc[/youtube]
[i][b] [color="#0fbab1"]Кохання час…
Але розбавлений водою…
А треба б –
краплями небесної краси…
Вода в любові обертається бідою –
І хоч моли, а хоч проси!
- Кохання час,
Але окроплений… сльозою,
І недоречні тут
ні гумор, ані сміх!
Я рану поетичним словом враз загою,
Промовчать бо – великий гріх!
- Кохання час…
Бува завіяний… журбою,
Й нещадно
замітає долі віхола…
Не треба зайвих слів і жестів у любові –
Змагайтеся… утіхою.
- Кохання час…
Порою вкутаний пітьмою...
А треба б –
пелюстками ружі – квітами,
Що проростають і жагучою зимою, –
Усміхненими дітками...
- Кохання час...
Підступно вкрадений… війною,
А треба б,
щоб – уквітчаний рожевим цвітом,
Обласканий життя квітучого весною
Й завдячний мирним світом!
Кохання час….
[/color]
[/b]26.12.2017,
Кельн, ФРН
_________
*Тут - як синонім сонячного дня, днина[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
На чорну землю ляже білий сніг.
Різдво Христове зустрічати будем,
Співатимем колядки голосні,
Веселим дзвоном розгойдаєм будень.
Хоч сум давно печаткою в очах,
Бо сходом мальва річно розквітає –
Не на полях, а на людських тілах,
І «Плине кача» обшир смутком крає.
Та ми старих зберемо і дітей,
З’їмо куті, молитву прочитаєм.
Благати будем Господа про те,
Щоби возніс зорю над нашим краєм.
Щоб Україна вийшла із боїв,
Двоглавого орла спинив наш тризуб,
Щоб схід і захід злитися зумів,
Пошив зі сили й слави Неньці ризу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768080
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Яка підступність днів оцих, зимових!
Слабуємо обоє, що аж ну!
Щораз нова болячка, шпильки нові
Ні щось робити, ні вночі заснуть!
Розмови наші все про нездоров’я,
Про цін обвал, про жадібність аптек,
Свята на носі, а в кишенях – голо,
А дітям дай дарунків і чудес.
І як малечі подивитись в очі,
Якщо цукерок у руках нема?
Тож б’єш горіхи в хаті серед ночі,
Аби продати… ох! – зима… зима…
Від Миколая аж до Водохреща
Свят заметіль країною пройде.
Та на цей раз нам важче, а не легше,
Бо ж не на сорок вік наш лік веде.
Але нічого: якось обійдеться.
Живучі ми! Сильніші за котів.
Щось для онуків, для дітей знайдеться,
А там, дивись – і місяць пролетів!..
Та найстрашніше, що немає миру.
Іде війна. На сході ллється кров.
Хтось на війні заробить тонни жиру
Під пісеньку акули про любов
До тих людей які в ці дні святкові
Життя своє, здоров’я віддають
За українське материнське слово,
За нашу землю окупантів б’ють!
Мабуть би й вибили давно набрід проклятий,
Та Іловайська привид не дає.
Закопуються в бліндажі солдати,
А керівництву вигідно як є.
Прийде Різдво з Колядою до хати,
І якщо щиро, то не знаю я.
Чого тобі, Кохана, побажати,
Щоб не були брехливими слова.
Здоров’я? Знаю, що його не буде.
Достатку? Звідки? Сил робить нема…
Хай поруч будуть дорогі нам люди,
Хай знаєш ти, що ти вже не сама,
Що б’ється десь гаряче, ніжне серце,
В якому ти назавжди головна
І дай нам Бог! Іти до кращих звершень,
Хліб на столі і келишок вина.
Минулий рік я дякую за тебе.
Ти в нім була. Тобою дихав, жив.
Писав вірші під тихий шепіт з неба,
Згорав від ревнощів, казився і любив!
Це почуття візьму з собою знову
У рік новий як найціннішу річ,
Щоб дарувало пісню веселкову
Хай і в безсонну українську ніч.
понеділок, 25 грудня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768017
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017
(пісня-колядка)
Слова ̶ Ніна Третяк
Цю пісню виставляв раніше. Але тепер автори трохи переробили слова, мелодію, додали відео. Та й є гарний привід - Різдво по сучасному календарю, вихідний день.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NtT2fnBv3zc[/youtube]
----------------------------
Забіліли сніги над світом,
Завірюха гуляє з вітром.
Закрутила сніжинок зграю –
І з полону не випускає.
Приспів:
Я снігами іду, снігами,
Поспішаю в село до мами,
Де родина моя чудова,
Де Різдвяна кутя медова.
А метелиця посміялась
І за вітром прудким погналась.
А на небі зірниця стала –
І весь світ вона осіяла.
Приспів.
Задивились на землю зорі –
Просвітліло в душі й надворі,
Де красива, як пісня, мати,
Виглядає мене на свято.
Приспів.
Я прийду до своєї хати,
Буду рід дорогий вітати:
Із Різдвом, будьте ви здорові,
В мирі, радості і любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767994
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017
[i]...В цей День писемності і мови гріх не згадати тих,
хто своєю непосильною працею "стверджували і при-
множували" українську мову - відомих "лінгвістів",які
без часу зійшли зі своїх п'єдисталів на смітник історії...
І - держави...
[b][color="#e00909"]Его, как совершенство, «все» любили.
Но музы возлюбили больше «всех»:
Ласкали, дифирамбы пели или…
В толпе блюли... Го...
Гомеричный смех.
Ведь не любить такого нам нельзя,
Не восхищаться, мудрости дивясь, –
"Ахма́тов" и «Ахме́това»в друзьях! –
Вознес Его на крылышках Пегас…
…Какая удаль в сажени могучей!
Какая мощь – несметная сума! –
Его уму "дивился" даже Кучма,
Ахматова сошла б уже с ума!
И стал бы Чехов, может быть,"поэтом",
Чтоб "славить" одами Любимца муз
И вывернуть нутро апологета
"Союзнонерушимых", "братских" уз
Меж сленгово-жаргонными словами,
Где он давно «проФФесором» прослыл!
…Возвыситься ж Ему мы дали сами,
Живя «в раю», не тратя много сил...
Но не пришлось "лингвисту" стать поэтом:
Его удел – "державные" дела!
И вексель пролонгированный этот
Ему за Флот империя дала…
Ему бы быть в Стране Чудес «прИм’Ьером»,
Да кресло Он Член-корру** уступил,
Чтоб стать Ему и «всем» живым примером,
Как власть "тянуть" на воровско́й копыл.
Как видно, наш «лингвист» – совсем не ВОРон:
На око крюка Он – не претендент.
Любимец муз ведь у «братков» в фаворе:
Пахан теперь – "в законе Президент"[/color][/color]![/b]
26.06.2010
_________
*Герои, даты написания и публикации не вымышленные:
http://www.stihi.ru/2012/06/07/5271
**еще один "лингвист" – неизменный герой "95-го квартала"
Примечание: фото – не автора, разумеется... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619761
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 25.12.2017
[b]«Собачьи Рады, сучьи Думы»
[/b]
Собачьи Рады, сучьи Думы
Идем как будто бы по льду мы
Идём, ползём – а лёд трещит
Один взял меч, другой взял щит
Но не понять и тем и тем
Как хрупок лёд на той воде…
*01.06.2017* М.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767892
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Я веселий сніговик.
До морозу змалку звик.
Очі – чорні дві вуглини.
Губи - ягідки калини.
Лід суцільний - моє серце.
Головний убір – відерце.
Тіло – в сніжки кулі збиті -
Білі, блисками покриті.
Маю ще в руці мітлу,
Нею двір я не мету.
А лякаю в зимну пору
Зло, що ходить довкруж двору.
Морква в мене там, де ніс.
Не люблю весняних сліз.
А як «ух!» мороз гука,
Я танцюю гопака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767891
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
В Вифлеємі у яскині дитиночка народилась.
А над нею, в небі синім, зірка ясна засвітилась.
Лю-лі! Лю-лі! Спи, дитинко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, гарненька!
Засвітилась над тобою
в небі зірочка ясненька!
З неба Ангели злетіли, колисаночки співають.
Пастушки й царі, поважні, Сина Божого вітають!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, дитинко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, гарненька!
Засвітилась над тобою
в небі зірочка ясненька!
В Вифлеємі у яскині дитиночка народилась.
Їй радіють в небі зорі, і земля вся звеселилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767880
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Один, я у полі… Даждьбожому воїн,
З Різдвом Вас вітаю Даждьбога, один.
Заради майбутнього й нашої волі,
З украдених зайдами… - Наших Родин.
Нас віра збагачує, в справах єднає,
Як цемент, гуртує… нам силу дає.
Здоровить вона нас дітей пеленає,
В скарбницю духовну життя подає.
Це вкладені мудрість, добро і щедроти,
В ній гідність моралі і рабства ганьба.
То святість безмежна, моральні чесноти,
В ній радість турботи, грааль для життя.
Свій маємо розум, свою маєм душу…
Само… збережемось інстинктом земним.
Десятки століть нас трусили, як грушу,
Мо’ досить, втомились, створінням чужим.
Свята наша віра Даждьбожої крови,
В ній розум й інстинкти від наших Богів.
Від Неньки в ній трепет людської любови,
В ній ненависть люта до злих ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767959
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
А я валенки надела,
И одёвочки чуток.
Во дворе плясала, пела,
Отморозила задок...
Глеб стихи читал со стула
Есть же сцена, идиот!
Но для нашего аула
И со стульчика сойдет.
Джек петарды испугался
Разыграли пацаны.
До того - не заикался
И не писался в штаны.
На гирлянду села муха,
А другая... на дверях.
Люди!! Там у них порнуха,
Вверх ногами, при гостях!
Конфетти в салате тонет
И в бокальчиках с вином.
Муж, как царь сидит на троне,
А мне -сбегай в гастроном.
Шли с Ильёй по серпантину
На вершину между скал.
Весь подъем я ту скотину
На себе, как вол, таскал.
Подарил дружок колечко,
Обнимал и целовал,
А когда вскочила в "гречку"
Прости..помой обозвал.
На часах уже двенадцать
Я, как фея на балу!
Не успела лишь прибраться,
Не пролезть сквозь грязь к столу.
Дед Мороз купил машину,
И катается на льду.
За такого вот мужчину
Замуж я легко пойду.
А Снегурочка с похмелья
С поллитровкой в кулаке,
Я, - кричит, - хочу веселья
Не у елки, в кабаке!!
В ЗАГС тащила я Макара
Больше нет в селе невест,
Мы шикарная с ним пара,
Зря устроил он протест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767918
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Я стільки творів присвятив брехні,
що в пил, здавалось, вистачило б сте́рти!
Однак вона, на жаль гіркий мені,
з усіх щілин і далі лізе впе́рто.
Вига́дниця така́, хоч сядь і плач,
личи́н її усіх і не злічи́ти.
А прудконо́га – но́ситься лиш вскач,
і цно́ті пра́гне всіх завжди́ учи́ти!
Найповново́дніший із ви́гадок потік
останнім часом, зазвича́й, – реклама.
Тим побрехе́нькам втрачено вже лік,
то, як офшо́рам – матінка Панама…
За нею суне обіця́нок сонм
чино́вників, ділкі́в чи депутатів.
Страшним те дійство видається сном,
а скільки накопилось тих трактатів…
Все більше й більше ці інгредіє́нти
включають до любо́вного меню.
Як чуєш, що кохатиме до смерті –
велика є підозра на брехню!..
В наш час брехня суспільство підкори́ла,
як ракова пухлина організм.
Вона найкра́щим підтина́є крила!
Страшніше тільки правовий садизм…
Нікого я ні в чому не виню́,
я просто не люблю брехню!
23.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767665
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
[i]Вже третій день… в Європі…
Ну й що ж?[/i]
[youtube]https://youtu.be/7zNZY3arR5I[/youtube]
[b][color="#ff0000"]Придюсельдорфились
в тумані,
Приєвропеїлись в пітьмі,
Явили паспорти погані –
Й відчули враз ми
тут людьми…
Та все, що тут, – для європейців..
Ми – зайве колесо, не віз,
Ми – вахлаки, епікурейці…
Такий тепер для нас
безвіз!..
Бо нам ще муляє Азопа,
В душі ми, певно, - ще совки...
Пупами ж ми - давно в Європі,
А в снах жахливих -
Соловки.
Та все ж побути слід нам разом –
Донька, онуки й Schwigersohn*…
У тому єсть своя зараза,
Родинного буття резон.[/color][/b]
20.12.2017
_________
*З німецької – зять.
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117122407926
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767625
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Чим далі в час тече життєва річка,
Тим більше бачиш суєту людей.
Чиєсь життя ледь блимає як свічка,
А в когось серце – смолоскип з грудей.
Живе один немов піскар премудрий.
На цьому світі випадковий гість.
З нори не сміє вилізти на люди,
Бо раптом хтось, - хто має владу, - з’їсть…
Нікого, ані словом не зачепить,
Не захистить нікого в час біди…
Аби тихенько дочекатись вечора,
Аби не потикатись будь-куди.
А чом мені у своїй нірці тісно?
Чому не знаю спокою, коли
Комусь у самотині жити гірко,
Чи серденько зажурене болить?
А чом мені чиясь неправда коле
Немов терновий шип серед чола,
Чому піднімусь захистити кволих,
Яка би потім помста не була?
Не знаю й сам. Дурним мабуть вродився,
Або порода склалася така…
Ще з малих літ за щось і з кимось бився,
Тож мають мене всі за дивака!
А навіть з долею і то нещадно б’юся,
Бо весь мій вік додолу ломить, гне…
Зате я просто жити не боюся:
Від чого любе сонечко ясне.
Від чого жінка полонила серце
Та так, що не позбутись хмільних чар!
В кожній добі люблю неначе вперше
І вдячний Небу за чудовий дар!
Це справді дар. Не кожному дається
Любити в час, коли за шістдесят,
Коли душа ще молодо сміється
І веснами літа оці шумлять.
Багато хто в такі дива не вірить.
Мовляв, щось з головою негаразд,
Мовляв, пора б старому знати міру
І не соромитись та здати хід назад.
Нехай собі! Ці піскарі премудрі
Існують так із прадавніх давен
Чи ж треба всім куняти непробудно
Та шикуватися під клапоті знамен
Цих мудреців зарослої водойми,
Філософів маразматичних снів?
Байдужістю собі життя наповнили,
Задля подовження таких «коштовних» днів.
Заради того, щоб цей світ любити,
Та не соромитись, що маю це ім’я,
До миті смертної готовий вперто битись!
Така в житті позиція моя!
п'ятниця, 22 грудня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767483
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Присіла Муза на підвіконні
В сніги вдивлялась- у білі коні
Гойдала віття, сміялась щиро
І смакувала кавусю мило.
Зірки збирала, мов оксамити
Літами квітла, бажала жити
Кохала вірно, а десь ридала
Про все на світі усім казала.
І не скривала, ні жарт, ні тугу
Ні любов вірну, а ні наругу
Була жадана, дитям родилась
Добром і щастям собі гордилась.
Вдягла сьогодні ялицю в шати
Різдвяний запах несла до хати
Упала в сніг- догорилицЯ
Зморилась трохи, хоч молодиця
Ой Музо, Музо!- Гучна та щира
Зимовим сяйвом приворожила
Он, за горою, вже колядують
Спіши до хати, де завіншують
Сядемо двоє, вип'ємо кави
Які ж то файні твої забави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767445
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Сценарий новогоднего праздника.
(подготовили мы с братом.)
===================
« Утверждали наши предки,
Помолясь на образа,
Что под Новый год, нередко,
Происходят чудеса»...
=================
В наши дни чудес хватает…
И за праздничным столом
Наш сценарий предлагает -
Новогодний «суп с котом»…
Чтобы праздник долго помнить,
Чтоб порадовать семью,
Роль шеф- повара исполню –
С экзотическим МЕНЮ.
Час настал, в разгар застолья.
Всех гостей я удивлю!
Ставлю главное условие –
Выбрать блюдо из меню!
=====================
( «Экзотическое м е н ю» )
З а в т р а к.
1. Берёзовая каша.
2. Заливной свинячий визг.
3. Чай с дырками от бубликов.
О б е д.
1. Супчик из слоновой кости.
2. Бульон «китовый ус».
3. Заяц под трамвайным штрафом.
4. Болтливый язык.
5. Компот из боксёрских груш.
У ж и н.
1. Мокрая курица с рисом.
2. Жареные гвозди по-грузински.
3. Пирог с яблоками «раздора».
4. Сосульки с тушёным пухом.
========================
Мама – главная хозяйка,
Прекратила нашу байку…
Каждому – рагу в горшочке…
И салат с яйцом в мешочке…
А отец поднялся в рост –
Объявил свой главный тост:
«Обуздайте, люди злость!
Вместе надо жить – не врозь!
Я – за Мир на всей планете!
За него - мы все в ответе»!
А потом надели маски-
Побежали все во двор,
Чтоб попасть скорее в сказку!
Там с петардами – фурор!
А мой брат, развесив уши,
Сел под ёлку – «бить баклуши»!
Ему вторили соседи –
С балалайками – « медведи»!
Удался наш карнавал!
Весь высотный дом не спал!
22. 12. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767502
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
[i] Іванові Кириловичу Курдишу*
до 75-річчя від дня народження
[/i]
[i][b][color="#068394"]Простий хлопчина з милого Полісся…
Пройшов крізь військо й університет.
Та зараз він Афіною вознісся –
У мікробіології атлет!
На службу він покликав тих мікробів,
Що дбають про високі врожаї…
Азотобактера вдягнув у робу
Й виполював в науці кураї.
Та не змовкає в лірника гітара ,
Вона співає серцю в унісон:
Несе життя співця святу покару –
Рівняння щастя Йванові – не сон.
А щастя в тім, що є в нього дружина –
Його жаданий сущий… ідеал –
І учнів вірних бойова дружина,
І пороху сухого арсенал…
То жити має він ще триста років,
Вершить життя дієвий інтеграл:
В науці він повинен стать пророком
Й створити «Азогран»-імперіал.[/color]
[/b]
20.09.2017[/i]
_________
*Доктор біологічних наук, професор,
віце-президент Товариства мікробіологів
України, лауреат премії ім.Д.К.Заболотного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751351
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.12.2017
[i]Неллі Миколаївні Ждановій,
професорові, лауреату премій,
гарній людині...
[/i]
[i][b][color="#8d0694"](до 75-річчя від дня народження)
Я не дарую Вам святкову оду –
Це зробить краще Бодя Мацелюх*.
Своїм віршем підкреслю Вашу вроду,
Щоб стан душі ліричний не потух.
І зичу Вам того, що найдорожче…
Надіюсь, це сподобається й Вам –
Душі, де є недремні тихі прощі,
Де місце уготоване Богам.
5.10.2007
(до 85-річчя від дня народження)
Ви, Неллі, анітрохи не змінились –
Така ж моторна, світла й молода,
Бо з Вами Бог, його щедротна милість,
Його упевнена по Всесвіту хода!
Відтак мені те легко побажати,
Що зичить Вам наш охоронець – Бог:
Багато літ ще прикростей не знати…
Ступайте з ним ще сотню літ удвох!
20.09.2017[/color][/b][/i]
_________
*Наш "придворний" поет, доктор наук,
професор, член-кореспондент НАНУ,
член Спілки письменників України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751354
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.12.2017
[youtube]https://youtu.be/kmqcee2lNow[/youtube]
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i][b]Щасливе кохання – коштовна оздоба,
Та в кожної доля, мов сукня, своя:
В одно́го – до гроба, а в іншого – злоба,
Щасливими бути стараються о́ба:
Витримує все наша грішна земля!
Коли ж сонце встане – ніч темна розтане,
День Божий стрічаєш, бува, не один...
Радієш світанню – природи вітанню:
Спочинеш на мить від палкого кохання
Й наповнить по вінця тебе ендорфін.
Приспів:
Наркотик кохання –
Щасливе зітхання.
Цілунки таємні –
Немов дикий мед…
Палкі феромони
Дарунок Помони…
Кохання взаємне –
Душі й тіла злет!
Та так ще буває, що й третій витає
На крилах почвари, немов чорний птах!
В двобої фатальнім презможе вітальне,
І скуток для чорних в двобої – летальний:
Кохання не легко пове́тгнути в прах…
Побідний наркотик, відчутний на дотик,
Вгамує, мов лікар, нав’язливий біль...
Хоч з виду – як котик, та щедрий – як ско́тень**,
Всесильний, як правда, кохання наркотик
Галеру ворожу посадить на кіль.[/b]
13.03.2015
________
*Наркотик кохання — окситоцин (є в аптечці автора).
**Скотень - (слов.) багатій, від «скотниця» - казна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566345
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 21.12.2017
Ой у полі плужок оре ...
Щедрий вечір ! Добрий вечір !
Ой у полі плужок оре ,
А те поле , як те море .
Щедрий вечір ! Добрий вечір !
Там Василько плужок водить ,
Біля нього щастя ходить .
Щедрий вечір ! Добрий вечір !
А хто буде так орати ,
Буде щастя й долю мати .
Щедрий вечір ! Добрий вечір !
Бо те поле гарно родить ,
Де Василько плужок водить .
Щедрий вечір ! Добрий вечір !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767176
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Знаю чотири солодких відради.
Тож, головніша — свідомість життя.
Хмари, птахи, і міста, і левади
Раді миттєвостям вічним буття.
Друга є радість — мов сяйво захмарне!
Сенс існування — поезії дух.
Тютчева чари, перлини Верхарна,
Вас я вітаю, як щирий ваш друг.
Третя відрада — в екстазі кохання,
Знати беззмінно, що ти не один.
З`єднані, зрощені словом єднання,
Ми постаємо над страхом глибин.
Радість остання — в шляхетнім блаженстві,
Віра свята у безсмертя душі.
Сни досконалості! в мріях, в мистецтві
Ви – найвірніші до щастя ключі!
__________________________________
* Для тих, хто хоче бачити мовою оригіналу:
http://poetichno.ru/index.php?fid=25&sid=2386
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767136
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Сплелося все в тобі: турбота,
любов, і радість, і краса.
І усміх з присмаком скорботи,
й сльозинок вранішня роса.
Киплять і пристрасті, й бажання
в тобі, як гейзер. Ні – вулкан!
І на майбутнє сподівання,
а ще в тобі живе обман.
Ну, як без нього в цьому світі,
без лицедійства нікуди.
Пізнання яблуко й при світлі
уже дає рясні плоди.
Твоє жіноче лицемірство –
то просто вищий пілотаж:
фіглярство, інколи блюзнірство,
що часто переходить в раж.
І все це пафосно, зі співом
чи в танці, часом на балу,
вперемішку, а то й з надривом.
І не забуде про хулу…
Така звичайна жінка й мати,
що просто величчю горить.
Їй палко до снаги кохати
і дуже легко погубить!..
Хай не спадуть твої вітрила
і Бог тебе благословить,
щоб дарувала тільки крила,
які підносять у блакить!
20.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767075
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Слова ̶ Ніна-Марія
--------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kq3iuTNv32U[/youtube]
Літа кружляють спогадом далеким,
Мов кличуть нас у юність золоту.
Крилом махають із гнізда лелечим,
Там, де моя й твоя весна в цвіту.
Де гай шумів пташиним стоголоссям,
Де співом нас вінчали солов'ї.
З небес нам щастя зоряне лилося
В твої долоні, любий, і мої.
Весна довкруж красою полонила.
П'яніли ми до млості без вина.
Несла любов удаль нас легкокрила,
ЇЇ сипнула доля нам сповна.
Та все нові писала нам сюжети.
Летів життя нещадний часоплин.
За обрієм виднілись силуети
Отих крутих вготованих вершин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766959
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017
[color="#ff0000"][i]Моя кохана малеча!
Сьогодні найзаповітніший день грудня - день святого Миколая.
Тож зустрічаючи цього щедрого гостя, хочу подарувати тобі оживлену замальовку свята в оточенні улюблених персонажів Ангелика і Чортика Антипка, аби тобі було радісно і тепло поруч із ними.
[/i][/color]
[color="#ff0000"][b]"Просимо тя, святий Миколаю,
до нашої хати - дітей дарувати".
[/b][/color]
АНГЕЛ: Добрий вечір вашій хаті! Слава Йсу!
ДІТИ: Вечір добрий! Слава навіки!
АНГЕЛ: Де з молока тече дорога,
де безліч зір, де царство Бога,
я звідти йду і вість веселу
несу у вашу я оселю.
Ще хвилька, діти, і між вами
тут стане Миколай святий.
Він з щирим серцем і дарами
опиниться в оселі цій.
ЧОРТИК /вбігає/: Привіт, дзєнь добри, ґутен таґ!
Вітаю вас на різний смак.
Мене звуть Чортиком Антипком,
Антихристом, Нечистим, Дітьком.
До вас примчав аж із пекла:
у вас - зима, в нас - хата тепла,
у вас мороз за хвіст щипає
і снігу в очі насипає,
не дивиться що я тут гість,
морозить, студить, як на злість.
...І голод дав копитам раду:
я з'їв цукерки й мармуляду,
горішки, груші і цитрини,
смачненькі ябка, мандарини -
і залишились тільки нові
для діток прутики вербові.
/показує дітям "різочки"/
Кожен з прутиків придасться
тим лінивцям, що не вчаться.
АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
лінюхів у нас нема.
/питає в діточок: "нема?",
діти відповідають: "нема"/.
АНТИПКО: Хай ці прутики придбає,
хто непослух в серці має!
АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
неслухняних тут нема.
/питає в діточок: "нема?",
діти відповідають: "нема"/.
АНТИПКО: До цих прутиків охочий,
хто від всіх ховає очі.
На словах він дуже чемний,
а на ділі - неприємний.
АНГЕЛ: Геть, Антипко, бо дарма -
брехунів у нас нема.
ДІТИ: Геть, Антипко!
/Антипко ховається, але ще не втікає/.
АНГЕЛ: Ви молитву пригадайте,
на Антипка не зважайте.
/нагадує: "Ангеле-хоронителю мій..."/
ДІТИ /хором/: "Ангеле-хоронителю мій,
завжди біля мене стій:
рано, вечір, вдень, вночі
будь мені до помочі!"
/Антипко лякається молитви і втікає/.
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ входить втомлений.
СВ.МИКОЛАЙ: Добрий вечір вам, громадо!
Насилу добрався.
Поспішав до вас я радо
в путі підтоптався.
Присяду я, відпочину,
бо ноги не носять,
сили мої старечії
відпочинку просять.
/сідає/
Нині свято в вашім домі -
і я вас вітаю -
гаразду, здоров'я, долі
щиро вам бажаю.
Вчіться, дітки! Без науки
і сонце не світить!
А ліниві і неуки -
то убогі діти.
В праці, дітки, хто як може
най батькам поможе,
щоби тішилися вами
і татко, і мама.
...А тепер біжіть скоренько
до мене, маленькі,
мій міх розглядати -
дарунки приймати.
...А Ангелик чемно буде мені помагати.
/Діточки отримують дарунки під благословення СВ.МИКОЛАЯ, в подяку вони співають, танцюють, розказують улюблені вірші/
СВ. МИКОЛАЙ: Вітаю вас, милі люди,
при вашій родині,
нехай добро з вами буде -
будьмо все єдині!
АНГЕЛ: Нехай смуток ваш і горе
спливуть за водою,
хай їх втопить синє море
з слізьми і бідою.
СВ. МИКОЛАЙ: Мир несу я вам в оселі -
щирість, правду, згоду,
щоб завжди були веселі
діти в вашім роду.
АНГЕЛ: Щоб серцями не черствіли,
не були байдужі,
щоб ви інших розуміли
в голоді і в стужі.
СВ. МИКОЛАЙ: Щоб ви вміли любуватись
з краси світу цього,
щоб зуміли відцуратись
усього лихого.
АНГЕЛ: Щоби кривда в домі вашім
і не ночувала,
щоби правда в серці вашім
повік панувала.
Прощавайте, добрі люди!
СВ. МИКОЛАЙ: Прощавайте діти!
АНГЕЛ вкупі зі
СВ.МИКОЛАЄМ: Мир хай завжди з вами буде
й щастя розмаїте!
/Відходять. Діточки радо ласують миколаївськими смаколиками - медівниками, пампухами, макаґіґами, водять таночки, співають... Свято триває/
/з українських літературних джерел 30-40-их років/
З ігрової практики театру "МЕТА" /Львів/.
Р.S.[color="#ff0000"] [i]У кінці 80-их – початку 90-их років минулого століття у Західній Україні і у Львові зокрема, почалася новітня хвиля Українського Відродження в тому розумінні, що молодь з великим жаром серця заповзялася відроджувати занедбані радянською добою українські календарні звичаї та обряди. У Львові поруч із «Товариством Лева» цій справі, починаючи з 1979 року, натхненно служив єдиний україномовний Молодіжний Експериментальний Театр Аматорів «МЕТА» при Будинку Вчених, що ним у той час керував Григорій Шумейко, а всі неформальні мистецькі акції очолювала сім’я старости театру Володимира Кривдика. Це з його ініціативи були започатковані щорічні Купальські забави «МЕТи» у Нижньому Синьовидному у Карпатах, та перші вертепи у 1989 році, що згодом вийшли «з підпілля» на сцену Львівської філармонії у Зимовій програмі Естрадного театру «Не журись!» / першу сценарну ідею тогочасного вертепу здійнив відомий у мистецьких колах чоловік – Ігорко Подоляк, а костюми до нього віртуозно виконали: уже покійна нині художниця Софія Буряк і теперішній емігрант Ігорко Дерев’яний/ . Що вже казати про вертепи та Коляду на вулицях Львова, де нарід плакав від розчулення – «йой, діточки, я таке ще за Австрії бачила» – і йшов за своїми кумирами засніженими вулицями міста від одної ігрової площадки до іншої.
[/i]
[/color]
В інтернеті можна відшукати фото тих часів: https://zbruc.eu/node/72053
Площа Ринок у Львові. Зустріч двох вертепів – «Товариства Лева» та Театру «МЕТА». Колядують Дзвінка Калинець-Мамчур та Ірина Вовк.
[color="#ff0000"][i]У той самий час «МЕТА» почала грати сценарії «МИКОЛАЯ» у різних місцях, де було багато діточок, обійдених долею – сиротинцях, інтернатах, лікарнях, спеціалізованих Центрах соціального і медичного захисту. Пропонований сценарій власне і створений у ті неспокійні часи з різних дитячих українських видань 30-40-их років передвоєнного часу ХХ століття.
Хочу опублікувати цей матеріал для нового покоління молоді, аби й вона мала з чим виходити до діточок у цей радісний день сповнення їх заповітних мрій.[/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767021
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Попід гору, через гай
йде зимовий Миколай.
Поряд ангели кружляють
і пісень дзвінких співають.
Через річку, білим полем
йде до нас Святий Микола!
Роздає він привітання
та виконує бажання.
І великим і малятам –
всім, хто слухав маму з татом.
Всім, хто в школі добре вчився,
наполегливо трудився.
Говорив хто правду людям,
не лупив дарма по грудям.
Ворогів хто не прощав
і Вітчизну захищав!
А для цього є причина –
міх дарунків за плечима.
По країні, з краю вкрай,
йде зимовий Миколай!
19.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766946
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Сніг покривалом лягає,
Вечір зорі розсипає.
Вдіг Микола кожушок,
Склав даруночки в мішок.
Дмухнув вусами в долоні,
Запрягає білі коні.
Засвітив вогні в ялинці,
Щоб шукалися гостинці.
Під подушкою, столом,
Чи для киці під шатром.
Подаруночки виймай,
Привіз Дідо Миколай.
У пакунках, чималенькі,
Ой, які ж вони смачненькі.
*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766797
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
[i]Не буває такого [b][color="#0d089c"]"Теплослів'я
новорічного"[/color][/b], щоб не кінчалось
раєм...
[youtube]https://youtu.be/NmUc87xVwDI[/youtube]
[b][color="#093a75"]Навкруги все завмерло і заціпеніло.
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон.
В такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон.
Всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять .
Враз…
Як надворі заграє привітно природа.
Час…
І врятує від згину свята амплітуда.
Ритм…
Перманенту не буде для страдного люду!
Битв…
Нехай зникне з планети зими холоднеча!
Стинь…
Бо весна переможе… людей колотнечу.
Згинь!
*
І землею покотиться Богова гра –
Ра**
Подолає в душі підло-пакосний страх!..
Аа-х![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в слов’янській і грецькій міфології.
Світлина автора, виготовлена сьогодні, 18.12.17.
Такий снігопад валить у Києві у цю митьть...
Хіба ж не рай?![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766795
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
ВІРШІ НА КОНКУРС "НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ"Я*СЕРГО СОКОЛЬНИК
***зазначу одразу, що дана підбірка призначена в першу чергу для читання і вимогливого читача. Умови ж самого конкурсу мені більш ніж не зрозумілі. Звичайно, компетентне журі також буває упередженим, проте, судити поезію за підрахунком кількості лайків... Це при тому що сам принцип "лайк за лайк" передбачає, що поезія як така опиняється на двадцятому місці... І при тому, що сайт призначений саме для початківців і в ньому будь-хто може друкувати будь-що... І вони всі поголовно розбираються в поезії??? Що б хто не казав, я цього просто не розумію. Прошу вибачення за цей малоліричний відступ. Читайте твори, друзі)))
Колись любив я зиму…
Колись любив я зиму... Часу плин...
І вдома... І у тих краях далеких,
Де в небі, мов до вирію лелеки,
Тюльпани чорні душами пливли...
Колись любив я зиму... Не тепер...
Той шинозгар... І кров, що пролилася
І на снігу корою запеклася...
І смуток, що у вічності завмер...
І душі, що неначе голуби,
Злетіли в небо до порогу Раю...
Любив раніше зиму... Не сприймаю
Її тепер... Ні. Вже не полюбить.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Речке. Крещенское (повтор. С праздником!)
Речка, речка!... Снулая, больная...
Тонкий лед укутал, словно плед...
Ну скажи, о чем ты вспоминаешь,
Истекая в холода рассвет?
Слышен звон церковный- нежен, тонок,
С колоколен растревожив тишь...
Может быть, купания девчонок?..
Их в объятья нежно заключишь...
В полусне прохладного теченья
Затерялся времени разбег...
Зимних снов унылые виденья
Томно овивают твой ночлег...
Только раз на Празднике Крещенья,
Прорубивши в грезах полынью,
Ты свершишь, проснувшись, омовенье,
Чистоту души отдав твою
Тем, непогрешимым пилигримам,
Что к твоей душе припасть пришли...
Не сковать тепла суровым зимам,
Что идет от Веры и Любви.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
СТАРЫЙ НОВЫЙ ГОД 2017. мистическое
Промерзлый Божий перст,
От холода колюч,
Пронзил вселенский Крест...
В провале зимних туч
Задрапирован свод...
И полная луна
И Старый Новый год..
И пятница трина...
Пульс жизненный ослаб
За снежной пеленой...
И распростер крылА
Над грустною землей
Печальный Ангел Зла.
Внемли его ответ
Застольным пожела...
-Осуществятся?
-Нет.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Небес молоко проснІжило зиму…
Небес молоко
ПроснІжило зиму... Ми стрілися знову.
Пройдемо містком.
Він льодом блищить дивовижно казково.
Це річка сумна
Наділа його пекторальку на шию.
Її глибина
Вдивляється в душу очима надії,
Надії на те,
Що все ще удруге здійснити можливо,
І ось розцвіте
Зимова троянда кохання... Щасливі
Ми будемо знов,
Зігріті теплом відлетілого літа...
Та час відійшов...
І річка засмучено льодом укрита...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
ЗАМЕТІЛЬ, ЗАМЕТІЛЬ…
***пісенно***
Заметіль, заметіль
Розливається холодом світу.
І не видно довкіль,
В закамарках промерзлого сіті,
Тих слідів, що вели
До твого нещодавно порогу.
Часу плин... Часу плин...
І прохання злітає до Бога-
Віднайти, віднайти
Ті шляхи, запорошені снігом,
Донести, донести
До порогу спеленану ніжність,
Що неначе дитя
Буде бавитись, серцем зігріта...
Та нема вороття...
Тільки сніг... Тільки туга... І вітер...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Київська зима
На Дніпрових пагорбах зима
Кволо навпіл розтинає час,
Що шляхом надії до оман
Сотні літ по колу водить нас.
Гори сплять у брилах льодяних,
Мов царівни з кришталевих трун
У чеканні збуджено-палких
Поцілунків, що надасть Перун
В час весняно- перших блискавиць,
Року починаючи забіг...
...Ще криваві сполохи зірниць
На підталі схили ляжуть їх,
Що цілунком Хорс у сонцестій
Наостан, мов зранений рекрут
Подарує дівчині своїй...
...і в могилі сплять Герої Крут...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Я розмалюю сірість року…
***трохи навіть і новорічне... То й що?..)))***
Коли хурделиця жорстоко
Із підданих збирає дань,
Ми розмалюєм сірість року
У кольори своїх бажань.
Вогонь розпалимо каміну...
Переведеться нанівець
Зимовий смуток безпричинний,
Зігрітий полум"ям сердець,
Які запалено коханням,
Упалим, наче дар Богів
У ці часи передостанні,
Що, наче море з берегів,
Води невпинним сьомим валом,
Мов кара, лине на поля...
Ще зупиняти цю навалу...
Та час ще маємо... То ля-
жемо в сплетінні тіл на килим,
Що наче оберемок трав
Духм"яно-літніх... Бачиш, мила-
Це я в душі тобі зібрав,
Щоб ти в часи оці жорстокі
Творила лет весняних крил,
Я розмалюю сірість року
В свого бажання кольори.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
ВСЕ САМЕ ТАК…
Все саме так, як і було
В часи, що вже були минули,
Коли пройшов буреполом
Поверхнею земної кулі...
Згорілий сад... Зими нема...
І чорним болем відізветься
Цей кров"ю скраплений туман,
Мов настрій згарища у серці,
Яке затиснуто в війни
Лещата з броневої сталі...
І пада чорний сніг рясний...
Реагувати перестали
На те, що світ осліп, оглух
До наших стогонів і криків...
І коло замкнене навкруг.
Воно й було таким одвіку.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
РОЗДУМИ І ДУМИ ПІД ПЕРШИЙ СНІГ. Маленька поема
Завірюха куражить...
Снігом сипле на рани...
...сніг- не попіл від сажі
Шин згорілих Майдану....
Сніг минулі події
Устилає покровом.
І нічого не вдієш...
Це- "Священна корова".
...чавлять автоколеса
Приморожені грудки,
Наче груди в інцесті
На зупинці маршрутки...
...в завірюсі капслоком
Світло близиться лиха
Усебачачим оком...
.......................................
Ось автобус під"їхав...
-Чи водій дурнуватий?..
-Зупиняйся вже, клятий!..
........................................
...як же ж люблять таланти
На Русі "зупиняти"...
...Легко пісню вчавити-
Мов ногою на груди...
...як нескладно ступити
На стежину облуди...
-Ти квиточка не купиш-
Щирять морди нещирі.
Титулована тупість
І суцільна зневіра...
"Розторбили" відзнаки
По "своїх" кабінетах.
...чи сміятись, чи плакать
В Україні поету?..
У фужери фуршетів
Зорі падають з неба.
Там немає поетів.
Бо- ПОЕТІВ НЕ ТРЕБА.
.......................................
...сніжна твань каламутна
Забинтовує відчай...
........................................
Від"їжджає маршрутка
За маршрутом- у вічність.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Новый год. Философское
Желаем, грешные?-
Желанен Новый год...
И все желанья между делом загадали
В сердцах, сердешные...
Но сердце сознает-
Что не от сердца, то и сбудется едва ли...
Врагов ведь победив,
Не победишь себя.
Того, корыстного, с двуликою химерой,
Безгрешным будучи,
Все грешное любя
Во ржи над пропастью меж ересью и верой.
Любя любимую,
Полюбишь от души,
Себя, как жертву на алтарь Богам, даруя,
И разрешишь себе
Пролить любви кувшин
В песок забвенья, быть не понятым рискуя?
Пресыщен жаждою,
К источнику припав,
Творя коррупцию без коррупционеров,
Ответив "нет", ты
Этим скажешь "да".
Ты не солгал. Да только кто ж тебе поверит?
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766636
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Зимовий ліс. Він так мене чекав!
Іду нарешті в тишу його храму.
Дерева – в білій казці балаклав.
Незайману торкаю порцеляну.
Така краса! Від щастя хочу жити!
Про що думки, мій добрий, милий лісе?
Скажи мені, святий мій ворожбите,
Всіх тайн своїх відкрий мені куліси.
Ялина горда – білочці за пристань
А віти-крила, так би й полетіла…
Синичок зграйка витримала відстань,
А я услід : «Краса»-, прошепотіла.
Ось бачу кимось вишиті сліди,
Боюся зіпсувати візерунки.
Веди, мій лісе, я піду – веди!
З собою візьму всі твої малюнки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766536
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[i] Відлига чи запізнення зими?..
Та це - не завада...
[b] "[color="#0088ff"]Новорічному теплослів'ю[/color]"[/b]
Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[b][color="#074469"]Зимова млява… Не тріщать морози,
Не кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових
мляв невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютих,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи
статечності снаги….
І вже в очах – ті сльози-ренегати,
Що на амвон пожертви принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу
справжню, вистраждану суть.
Хай в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна
не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні,
що нам – не вороги.
І зникне враз гірка неоднозначність
З зимової природи і держав,
Бо навчена статечність і обачність
Скують
кайданки для зимових мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
ВІрші- не проза. Сприймаєм усе навпаки.
В ній не збентежують розум химерні думки.
В ній, мов Титанік, потоне в воді льодяній
Спів мелодійного тону. Потоне у ній
Дивоторканнями імпульс цілунків твоїх,
Ніжне поЄднання тіл у дарунку утіх,
Танців шалених оголенння в ритміці блюз,
Пісні еротики синглом останнє "люблю"...
Проза поезії- фавн, що наяду споїв
І покохав наостанок... Знечещеній, їй,
Мов потонулій красуні, спочити на дні.
Мовлено-
прозу купують.
Поезію- ні.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117120800170
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764667
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[i]В зимовому [b][color="#88048a"]"Теплослів'ї"[/color] [/b]
основне - одежа...
Краще - біла...
[youtube]https://youtu.be/7fSj-Ptf7No
[/youtube]
[b][color="#43055c"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято
стрічає трудяга-земля…
Рік, що минув, свою старість в кожуха
Сором’язливо навіки сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білу
одежу Новому придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Чиста
криштально божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має на
стягнення право своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Землю вітає добряк Водолій*!
Білі одежі лаштують поети:
Чорне –
в хімчистку, що біле – білій! [/color][/b]
16.12.2017
*Наступна за Рибами (нині) астрономічна
епоха Землі (з період біля 2300 років).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766238
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами конкурсу
"Новорічне теплослів'я".А тут, зізнаюсь,
ще й без жодного слова, що виражає дію.[i]
[youtube]https://youtu.be/7bx4S2YGS48[/youtube]
[b][color="#2b066e"][i]Грудень… Сухо… Скучно, день…
В серці тихо – ні телень…
Та турботи… Все – нівроку
(Xай хазяїну – й морока!):
Ціни, гроші, магазини,
Сік, вино, хрін, апельсини,
Торт, цукерки, вінегрет,
“Йолка”, цяцьки, табурет…
Ковбаса, ‘селедці, сало –
Все, що в інших…І немало…
…Те́пло, мило, сонця – дзень:
Скоро в нас святковий день!
Ніч… Остання в старім році!
Вже кінець отій мороці:
Всі спокуси на столі,
Та й турботи ж… немалі…
Сніг та іній… У морозі
Новий рік уже в дорозі:
Xвилювання, часу клич –
Новорічний наш куліч!
Подарунки ще в коморі,
Та дванадцять вже надворі…
“Дзень” – в ворота! Коні, гості…
Стіл, вино, закуски, тости…
Хміль, цілунки та – гай-гай! –
Неосяжно-збудний рай…
…Та утома необорна
(Господиня – нічка чорна):
“Кльов” носами – прямо в торт…
А в очах?.. Ну, сутий чорт!..
Вже позаду нічка-бранка –
Тук – у шибу… Сірість ранку…
Хіть… Хитання… Табурет…
Щітка… Паста… Туалет…
Мати, ліжко, “йодлі”-храпи –
Все “до фєні”, все до… мапи:
Ік-, жага, розсіл – сушняк…
Алкоголь – мани́ ман’як!
… І до світла – царство сонне,
Хоч яса – у скло віконне…
І на ранок – знову крила,
Бо під боком – жінка ж мила!
Оп-опа́!.. І – щастя в крик!
Радість в хату – Новий рік.*[/color]
[/b]
3.01.2016
________
*Та це буде потім, а зараз - сміємось
дру-жнень-ко, дру-зі!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765647
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 14.12.2017
[i]Тепло чи холодно, але... зверстано...
за умовами та вимогами
[color="#090569"][b]"Новорічного
тепло-
слів'я" [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік притомився в нестримно-диявольськім та́нці –
він, наче мавр, все живе на землі переміг…
Осінь віддала всі чари і сни до останку,
нив’я
зоравши – солодких плодів переліг…
Снігом укутала землю зима-королева,
ліс потонув у дрімотно-теплесенький рай...
В небі дзвенить від морозу струна металева –
грайся,
природо, у зиму! І, граючись, грай!
Фуги, кантати, симфонії й щебет сопілки –
щастя мелодії й зроджене ними життя
сло́ва із барв, що назбирані ревністю пчілки, –
вірша
нового, мов матері рідне дитя…
Словом поети кмітливі весну повертають…
Ранок рожевий природу, що спить, зустріча!..
Словом своїм я майбутнє натхненно вітаю…
Гасне
у променях сонця небесна свіча…[/color][/b]
28.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
[i]Серце - не камінь:
плавиться й лід,
як за словами
квапишся вслід!
([b]О.Удайко "Серце - не камінь"[/b])
Публікується за умовами конкурсу
[color="#053e66"]" Новорічне теплослів'я"...[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280559"]Льоди,
льоди,
льоди,
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить... вода:
покоїться стиxія –
несе неспокій тим льодам,
Серця скрупілі гріє...
І прийде час – льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі про-ту-бе-ран-ці…
В підмогу нам – одна з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
І не страшні нам пранці!!!
В зими
ламка
морозна
креш –
впадеш... під знаком строку!
Ти ж, Україно, не помреш:
У Всесвіт –
вірні кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілео
Галілеєм, містить багато води, яка замерзає,
але під товщею льоду хлюпоче. В ній, ймовірно,
існує життя. Є думка, що ця планета і дала
початок всьому живому на Землі. Хто не вірить,
той може перевірити в прийдешніх космічних
подорожах... А може, уві сні?..
[/i]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765652
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
[i](із циклу „Відголос Давидових псалмів“, пс. 1)[/i]
Блажен, хто раду нечестивих оминає
і не стовбичить в грішних на шляху,
не почувається своїм у їхній зграї
і не наслідує їх жадність та пиху.
Блажен, хто Господа прийняв усі закони,
з Творцем хто проживає ночі й дні.
На біле чорне хто не скаже чи червоне,
не зрадить Бога навіть уві сні.
Він стане деревом, що виросте в оазі,
в достатку маючи і сонця, і води,
розквітне й зеленітиме наразі,
багаті згодом принесе плоди.
А нечестивці неодмінно згинуть,
розвіє вітер тих лукавих прах.
Дорогу праведних незгоди не поглинуть,
любов їх, віра житимуть в віках.
12.12.2017
Псалом 1
Псалом Давида.
1 Блажен муж, который не ходит на совет нечестивых и не стоит на пути грешных и не сидит в собрании развратителей,
2 но в законе Господа воля его, и о законе Его размышляет он день и ночь!
3 И будет он как дерево, посаженное при потоках вод, которое приносит плод свой во время свое, и лист которого не вянет; и во всем, что он ни делает, успеет.
4 Не так - нечестивые, [не так]: но они - как прах, возметаемый ветром [с лица земли].
5 Потому не устоят нечестивые на суде, и грешники - в собрании праведных.
6 Ибо знает Господь путь праведных, а путь нечестивых погибнет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765555
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Я напишу бажання одним словом,
Це - надважливе слово з усіх слів.
І повторю його мільйонразово,
І скопіюю тисячі разів…
Я розішлю з метелицею, з вітром,
Сніжинками у кожен двір і дім.
Нехай засвітиться яскравим світлом
І щастя-радість принесе усім.
Його чекають в українській хаті,
Шепочуть у щоденних молитвах.
Із ним спокійні стануть всі й багаті,
Щезне тривога, біль і зникне страх.
Хай відгукнуться доли й небосхили
На мрію, ціль, мету, орієнтир.
Нехай почують всі Небесні Сили:
Моє бажання в Новім році - МИР.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765460
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Іду по життю ще невпевнено досі,
Звіряю із нормами кожен свій крок,
Так, іноді, наче по лезу йду боса,
Минаючи терна, до вабних зірок.
Не знаю як довго іти мені треба,
Нікому це знати не дано на жаль.
Іду по землі, але дихаю... Небом.
Я — світу цього́ лиш дрібненька деталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765419
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Я ішов через долини, де сніги свій сон сопуть
До людей, що у святині моє ім"я вознесуть
Все я чую, все я знаю про дорослих і малих,
Тому й в стужу поспішаю, бо нема дітей чужих
Рік цілий дивлюся з неба на здорових добрих, злих:
Кому в чім яка потреба... В день свій кваплюся до них...
Міх цілий листів, записок і малюнків, й телеграм,
Тут ось - віра, мрія, радість, тут- хвороби, біль і злам...
Ось найкращі подарунки всім, хто молиться щоніч,
Це для вас всі візерунки розляглися навсебіч.
Подарунки найлюбіші - для послушних діточок,
Для вас зорі найясніші шлють усмішок жмуточок
Всіх дарунок з Висі нині віднайде в чудесну ніч,
Коли сон на подушчині грає в піжмурки сторіч!
Будьте добрі, вдячні, чисті, майте віру у серцях,
Сподівайтесь без користі і моліться до Творця
У маленьке вірте диво і в великі чудеса
І живіть щодень правдиво, в тім - справжнісінька краса.
Бачу вашу чисту радість, вона легка понад пух,
Іскра в ній Господня , святість... У ній Божий світлий дух
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765409
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
[b]Фігурний вірш[/b] [i](лат. figura: вид, образ і versus: поворот, повтор)[/i] — вірш, у якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, замкнутій формі, в окреслених літерах (акровірш, мезовірш, телевірш), у конфігурації предмета, що сприймається як частина феноменального поля, має предметний характер: монограма, трикутник, зірка, хрест, дерево, сокира тощо.
Фігурний вірш запроваджений александрійським поетом Сіммієм Родоським (збереглося три його вірші у вигляді сокири, крил та яйця), досвід якого запозичили Досіад, Теокріт. Цей жанр поширився у давньоримській літературі (акровірші та мезовірші Порфірія Оптаціана), у середньовічній, у новоєвропейській літературі XVII ст., набуваючи несподіваних форм, як у поезії представників метафізичної школи. Висвітлювалися фігурний вірш у барокових піїтиках Києво-Могилянської академії, наявні у доробку Івана Величковського, Симеона Полоцького («Лабіринт») та ін., особливо в емблематичному віршуванні. Траплявся він і в класицистів О. Сумарокова («Хрест»), Г. Державіна («Піраміда»). Відродження фігурного вірша відбулося завдяки модерністам (В. Брюсов, О. Вознесенський), авангардистам (Г. Аполлінер, М. Семенко та ін.). Застосовували фігурний вірш і «неокласики». Так, у вірші «Лот» Ю. Клена не лише семантично, а й візуально відтворено соляний стовп. Звертаються до цієї форми і сучасні поети:
я
хрест
нестиму свій
без вороття
як перст
єднання
смерті
і
життя
(А. Крат)
Фігурні вірші викликають інтерес і в поетів, не схильних до версифікаційних експериментів (література для дітей). Вербальна основа фігурного вірша може стати настільки лаконічною (навіть бути відсутньою, як у французьких летристів), що набуває своєрідності візуальної поезії.
Найбільш відомими представниками сучасної візуальної поезії є М. Мірошниченко, В. Женченко, М. Сарма-Соколовський, А. Мойсієнко, М. Саченко, М. Король, В. Трубай, М. Сорока, І. Іов. У пошуках найліпшого вираження своїх думок і почуттів вони розташовують рядки творів у вигляді різних фігур: піскового годинника, хреста, церкви, квітки, вулиці, дзвону, парасольки тощо. Митці виявляють себе в оригінальних творчих експериментах. Дехто залучає до поезій математичні або шахові знаки. Іноді не рядки, а самі літери набувають вигляду фігур. Поширюється використання ігрових прийомів — гри літер, шрифтів, площин зображення, кольорів.
Джерело: Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т.2 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К : ВЦ «Академія», 2007. — С. 531 (Енциклопедія ерудита)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765401
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами...
конкурсу "Новорічне теплослів'я"[/i
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[i][color="#0c6178"][b][color="#0b5975"]Сріблястість, мов ранок, стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці...
жеврі́є...
Сріблястість довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер…
Гаптує пухнасту постіль –
не на мить,
мурує палаци у лісі…
Мете і хурделить...
холодна зима,
чуття мої кутає в ніжність…
Й мене на цім світі вже, мабуть, нема:
неволить, в полон бере...
сніжність…
Холоне в душі моїй поділ клітин…
Вже змерзли від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин:
зима вже доводить...
до згуби…
…Та що за халепа?.. Пірнаю в буття!..
І чим холодніше, тим глибше…
Ще буде й у мене різдвяна кутя!
Надіюсь, не тільки,
не лише…
О, де вже той холод?.. Лиш поклику гук:
пірнаю... срібляно... під ковдру…
...І в лісі десь тріснув...
знеможений сук
і впав отрухля́вілий стовбур.
…А глибоко в небі, як завше, веснить!
І сріблом
сріблить
срібні
душі...
О, Боже, спини оту срібність!
На мить!..
Життя ж бо ми любимо дуже…[/color][/b]
12.12. 2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765238
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
[i]Підбірку зроблено за умовами...
конкурсу "Новорічне теплослів'я"[i]
[youtube]https://youtu.be/2MVfKRyvRgc[/youtube]
[b]
[color="#064f63"][i]Перший сніг… Привітно й біло…
Робить радше своє діло:
Біло-ніжною габою
Покриває нас з тобою…
Покривало ніжне й тепле
Кличе в марева нештепні,
Піднімає дух і волю –
Так зворушливо… До болю!..
Приспів:
Ой, лапатий, пелехатий,
Стели стежечку до хати,
А у хаті тепла піч –
Буде жарко цілу ніч…
Ранком мусимо проснутись…
Та так любо пригорнутись
До тепленької... черені –
Нащо зайві теревені!
Говорили, жартували,
Перемети враз розтали…
І спустилися до ніг -
З’орем, мила, переліг...
Щоб родила нам пшениця…
- Піди, милий, подивиться:
Чи надвóрі випав сніг?..
Та щоб хутко в хату біг…
Приспів.
…Перший сніг… Привітно й біло…
Бо взялись вони за діло…
Білий пар стовпом з труби…
На горищі голуби…
Між собою щось воркують –
Кращу долю пророкують...
Ну, а нам своє робить –
"Покуняємо"... ще мить!
Приспів.[/color]
22.11.2014 [/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765233
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Старезний дуб чіпляє гіллям хмари
і тихим шелестом із вітром гомонить.
В його корі закарбувались рани,
а гілля в кроні втомлено висить.
Роки мовчать у тріщинах кори,
та чути сповідь велетня у листі
про те, як небо синє підкорив
і зустрічав світанки росянисті.
Летять роки, мов листя опадає,
ти більше бачив, ніж побачиш ще.
Тебе коріння міцно ще тримає,
але від блискавки ніщо не вбереже.
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764779
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017
́
…Тебе очима я повільно роздягаю,
в своїй уяві твої плечі оголю,
я спершу в шию поцілую, так гадаю,
а потім перса ніжно охоплю….
…Коли рука повільно зна́йде лоно,
спекотні думки в тебе увійдуть,
все твоє тіло, як одна інтимна зона,
а мої губи, там внизу, твої знайдуть…
…Ця розкіш пульсуватиме ритмічно,
я спрагло вип'ю твій п'янкий нектар,
несе нас в інший вимір динамічно,
й клекоче у бездонних надрах жар…
8.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764347
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Кажуть люди: живи
мо-
мен-
та-
ми,
Адже правди в житті нема…
І летять слова
комп-
лі-
мен-
та-
ми,
Править кривда в житті сама...
Я ж утямив нерушну істину:
Щоб не мати життя за мить,
Якщо треба – я й землю їстиму!
Жити в правді – це значить жить!
7.09. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521505
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 07.12.2017
[i] NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти питаєшся, скільки мені?
Не питай, бо я й сам не знаю.
Пробудись у моєму вогні,
Доторкнись до раю!
Станеш танути – тихо скажи:
Поведу у едем пещо́ти.
На краєчку тієї межі
Що робитимеш?.. що ти?
Від розбурхань твоїх у мені
Стане серце нараз слухняним,
Й колорит мій, неначе у сні,
І міцним, і духмяним…
Й злетимо ми розкрилено ввись
У нові – на кону – висоти:
Ти дозволь… допусти… й подивись,
Своїм серцем усотуй!
Чи спитаєшся, скільки мені,
Коли звідаєш раю? –
На баскому – не вечір! – коні
Чуття віку не мають…[/color][/i][/b]
[i]1.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 07.12.2017
Тихо, непомітною ходою
Новий рік ступає на поріг.
Поплетуться дні всі чередою.
Скільки буде стоптано доріг!
І ніхто не знає, що чекати,
Що нам доведеться пережить.
Але будем все ж ми сподіваться,
Не скупим цей буде новий рік.
Я бажаю всі вам,друзі, щастя.
Не пройдуть повз радісні ці дні.
Хай всім повезе, нехай удасться
Проминути дні життя складні.
Зустрічайте сонячні світанки.
Посміхайтесь в щасті день при дні.
Хай вишневим цвітом цвітуть ранки...
А війні усі ми скажем: НІ!!
-----------------------------------------
Будьте всі здоровими та щасливими,
МОЇ ХОРОШІ ДРУЗІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764182
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
[i]Невдовзі християнське свято
Святого Валентина! Кожен зараз
в роздумах - що подарувати в день
з а к о х а н и х... Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]
[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Он дивись, бурує п’яний вітер,
мов гультяй невгавний – Дон Кіхот…
Він тебе доставить на край світу
до нових, незвіданих висот!
– А мені не треба світ казковий,
дай хоч той, реальний… Та навік!
Щоб утішив ранок смерековий
й вечір… теплий, щирий, без доріг.
Там могла б я… серцем посміхнутись
у одвіт… на усмішку твою…
і до тебе… ніжно… пригорнутись,
щоб тебе кохати… Я молю.
– Подаруй освідчення в коханні,
щоб умить… піднятись… в небеса…
і повідай… всі свої страждання…
і земні… приборкай чудеса.
– Ти ж даруй мені цупку основу,
щоб здійснити сонми тайних мрій:
чоловіче непорушне Слово –
без колізій… пафосних затій.
І лелій мені присвяти… Та – не прозу
звичного, буденного життя.
Теплі дні – не зимові морози,
чистоту думок, а не сміття!
Подаруй мені блаженство тиші,
лоскіт світла… прохолодну тінь,
гру прибою, що розколе хвищу
об грайливу… побережну рінь.
Хай дарунком буде шепіт вітру –
Леготу, що в полі шелестить
колосками й волошковим цвітом.
І яси…
небесної…
блакить.
Ніччю прихили бездонне небо,
щоб зірковим… падало… дощем.
Я прилину росами… до тебе
В ранок наш, де серць медовий щем.
______
…Небо і земля, підвладні року* –
тішаться… в обіймах… два світи…
По землі… іде… неквапним кроком
Жінка… Неземної… Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля, судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 05.12.2017
Ще одна думка про Поезію
НЕБЕСНА МАННА
Ти – тамариксу цвіт прекрасний,
Квітуєш величчю світів,
Ти – дар небес, небесна манна,
Священний лик і образ ясний,
Твоя величносте, Осанна!
Скарбничка слів і відкриттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763712
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Продовжую тему любові до Поезії, прочитавши
вчорашні публікації поетів КП Віктора Северина і
Оксани Батицької
Поезія – це особлива форма любові. Вона є всеохоплюючим поєднанням
усіх видів любові: до Бога, Всесвіту, природи, дітей і батьків, до усього
прекрасного...
Вона схожа на квітучий сад, жива і має свій дух.
Поезія – це життя, боротьба людини за найвищі цінності, тріумф розуму і
думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763683
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017
«...Господар звик завжди діяти мовчки.
Господар жив красою лише доступного й зримого...»
(Такамура Котаро)
Господар дому сього
Ніколи не запалював свічки:
Серед темряви пантрував
Скарби краси нетутешньої.
Господар дому сього
Не продавав нічого й нікому,
Тільки купляв – це – нетлінне.
І зачиняв у скрині
В домі, де завжди було холодно,
Де завжди в димарях було порожньо,
Навіть для сажотруса-вітриська,
Навіть для холодних вогників-потерчат,
Навіть для них.
Господар дому сього
Читав у темряві:
Книги, що писані в повітрі,
На чорних сторінках ночі замість паперу.
Господар дому сього
Йшов, повертався,
Шукаючи непотрібне й незриме,
Ніколи не грівся біля язиків полум’я
(Бо навіщо?),
Сміявся з важкості золота,
Малював холодом,
Не зазирав у дзеркало.
Хтось може й бачив
Обличчя його бліде,
Але не в оцьому домі
Вічної темряви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763631
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017
Гриць малий тихцем лопоче,
Злий чомусь на брата:
- Чом на рибу ти не хочеш
Нашу маму брати?
- Нащо нам її сердити,
Це ж не зможе мати:
Просто так весь день сидіти
Й цілий час мовчати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763464
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017
[i]Знову піднімає голову 5-та колона, щоб повалити
конституційний лад в Україні, повернути зуспід хід
[b]революційних перетворень[/b] а нашій державі.
Згадаємо, за що полягли і все ще кладуть голови
найкращі сини і дочки на наших фронтах!
Читаймо, "вчитуючись" в прочитане, новоприбулі
члени і членкині нашого клубу:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]
[b] [i]
[color="#02555e"]Чи заржавіли в вас шаблюки,
Вкраїнські дужі козаки?
Чи притупились пера й руки
Творити правду? Чи совки?!
А мо', пішли ми всі на службу
До Путі - батюшки-царя?..
Чи вже померкли воля й дружба,
Дороговказ - ясна зоря?!
А контра барко наступає,
Береться знову за старе,
Бо в серці правдоньки не має
Та своє ґарґало дере!
А ми, вкраїнці, між собою
Не розбере́мось... Нам ганьба –
Не час нам чубитись в двобої,
В похід вже кличе нас труба!
Бо "уКРАХінці" йдуть до краху
І нас туди усіх ведуть,
Не цуплять зайд отих на плаху,
Не зводять єдності редут.
Відтак панують тут ординці,
Леліють лідера свого…
Один козак між українців,
Та й той по імені Міхо![/color]
[/b]
[i]1.12.2017 [/i]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017
[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]
[i]Я ненавижу ваших мертвых. Всех сразу. Даже молодых.
Я ненавижу ваши слезы. И ваших матерей седых.
Я проклинаю вас навеки за ваши подлые дела,
За то,что Родина когда-то у нас одна на всех была!
Вы не славяне, вы - холопы! Зверьё, отъявленная мразь!
Под польской плетью "незалежность" у вас, как видно, завелась.
Она зудит у вас под кожей, зовёт в неведомую даль,
Туда, куда вас вел Бандера, и вся эсэсовская шваль.
О, вы - панове,"западенцы"! И вам претит наш русский дух.
О, как немецкие словечки ласкают вам ваш нежный слух!
Хотите жрать и улыбаться, убийцы женщин и детей?!
Хотите, гады, размножаться, плодя породистых чертей?!
Коричневой чумы отродье, вам от суда не убежать,
Вам в Новороссии придется в могилах общих полежать!
Я ненавижу даже мертвых! Я ненавижу вас, живых,
И ваших жен. И ваших братьев. И ваших матерей седых.
Алеся Пономарева[/i]
* * *
Такий, з призволення сказати, твір було опубліковано вчора
на титульній сторінці нашого клубу. Для чого – відомо лише
організаторам сайту! В кожному разі хотілось сказати свою
думку-відповідь. Звичайно, мовою оригіналу.
[b] * * * [/b]
[i][b]Мне жаль Вас, милая Алеся! Вы – жертва Путина письма,
Что на Донбассе куралесит… Как кот, напакостил весьма!
Но Вы, младая поэтеса, ужель не можете читать,
Чтоб донести градàм и весям, что есть добро и кто есть тать.
Историю, что Вас постарше, понять, видать, Вам не дано,
Но кто и чем поля нам пашет, увидьте, выглянув в окно!
Кто звал вас, танки, смерчи, грады? И чьи войска воюют здесь,
Рассказывать уж Вам не надо! Воочью убедитесь днесь…
Прошед воду́ и яко сушу, и три жестокие войны,
Народ не хочет больше слушать об искуплении вины!
Вина, как видно, уж не наша… Ваш “милостивый” государь
И необузданная раша свершили в спину нам удар.
Вы – чудь, моксель иль угро-меря, а мы – майдановский народ.
Нас по достоинствам уж мерят, а вами правит ваш урод!
И видно – вас снедает зависть, что вы не можете нести
Славян и руссов гордо знамя. Вам бы волков в тайге пасти!
Вам дела нет до наших братьев, гарячих материнских слез…
Не лучше ль вам домой убраться, забрав - на память - трупный воз.
Не то, мы сами грузом двести отправим вас восвояси́…
Глотайте путинские “Вести”... Из Украины ж – гой еси!
[/b]
30.09.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 01.12.2017
На бойовому. На бойовому, хлопці!
Радіо з радою... Вимкніть театр оцей.
Техніка бита. Ковадло... Та по "горгопці"!..
РПГ 7... Може хто й не згорів живцем...
На бойовому. Міни мережать поле.
Чим проростатиме зерня твоїх зубів,
Чорний драконе, що світ засіває болем,
Що не прийматиме виклик на чесний бій?
На бойовому. Хоч недовіра. Зрада
Брудом розмазує темряву тилову.
З честю ми вистоїм. Чиститимемо радо
Землю відстояну. Цим лише і живу...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117113000538
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763211
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017
Може на лижах, чи саньми,
Змінивши осені етюди,
З»явився перший день зими,
Дванадцятий з братів, пан Грудень!
Жовтогарячі килими,
Він декорує першим снігом,
Грудень найстарший у зими,
Тож Листопад зайнявся бігом,-
І швидко зник за небокрай,
У дощовому відголоссі,
Його чекають вже на чай,
Вересень, Жовтень й мати Осінь!
Всьому свій час: сонця і тьми,
Спека з морозом календарні,
Сьогодні перший день зими,
Зустрітись привід є в кав»ярні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763262
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017
Може в міді вдасться прослухати? МП3 ніяк не приймає...
Ol Udayko :: МІЙ ПАДОЛИСТ
...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
Ol Udayko
Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763236
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017
Дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі —V V.
У цьому вірші чотиристоповий дактиль чергується з тристоповим. У другому і четвертому рядках стопа усічена.
У поезії XVIII ст. найбільш уживаними були двостопові і чотиристопові дактилі, у XIX ст. — тристопові і чотиристопові. Рідко зустрічається шестистоповий дактиль.
Амфібрахій — трискладова стопа, у якій другий склад наголошений V — V.
Розмір — чотиристоповий амфібрахій з усіченими стопами в другому і четвертому рядках.
Анапест — трискладова стопа, у якій третій склад наголошений V V —.
Розмір — тристоповий анапест з наростком у першому і третьому рядках.
Іноді чотиристоповий анапест чергується з тристоповим. Приклад:
В одному вірші можуть поєднуватися різні трискладові стопи.
Досить невільная думка мовчала,
Мов пташка у клітці замкнута од світа,
Пісня на волі давно не літала,
Приборкана тугою, жалем прибита
(Леся Українка)
Чотирискладові стопи їх називають пеонами, вони маловживані, складаються з одного наголошеного і трьох ненаголошених складів. Пеон І — V V V.
Пеон двостоповий, усічений, з жіночою і чоловічою римами. Пеон II V — V V.
Пеон тристоповий, усічений з чоловічою римою. Пеон Ш V V — V.
Пеон двостоповий, у другому рядку усічений, з жіночою римою. Пеон IV V V V —.
Пеон двостоповий, з жіночою римою і з наростком. Малоскладові слова можуть втрачати наголос.
Проклітика (грец. proklitikos — схилений вперед) — це втрата словом наголосу перед іншим ритмічним наголосом. У грецькій мові так називалося слово, яке читалося спільно з наступним словом і внаслідок цього втрачало свій наголос. В українській мові — це прийменники, частки. У віршах, написаних трискладовими стопами, окремі слова залишаються без наголосу, який начебто забирає наступне слово з ритмоутворюючим наголосом.
Наприклад:
Слова тії, теє позбавлені наголосів, вони є проклітиками.
Енклітика (грец. enklitike — схилений назад) — це втрата словом наголосу після іншого ритмічного наголосу:
Для визначення розмірів можна користуватися й таблицею, у якій цифрами позначене місце наголошених складів у віршовому розмірі.
Таблиця наголосів у розмірах силабо-тонічної системи
Хорей — 1,3, 5, 7,9... Ямб —2, 4, 6, 8, 10... Дактиль — 1,4,7, 10, 13 ... Амфібрахій — 2, 5, 8, II, 14 ... Анапест —3, 6, 9, 12, 15 ...
Довільний (вольний) вірш
Вірші, у яких поєднується різна кількість стоп, називають довільними або вольними. Спочатку з'явився у байках, тому його називали байковим віршем. Байки писали ямбом. Довільний вірш створює враження невимушеної жвавої розповіді.
Тут по чотири стопи у першому і другому рядках, шість — у третьому, три —у четвертому. Такий довільний вірш називають неврегульованим. Є довільні хореї.
Довільні анапести.
У перших трьох рядках — тристопові анапести, в останньому — одно-стоповий, усічений.
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763148
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Ти можеш вибачатись сотні раз, і починати знову без заминки, це все даремно витрачений час, допоки не змінились твої вчинки! Є вибачення просто напоказ, без глибини, неначе черстві рими, тож вибачаючись в чеговий раз, твої слова залишаться пустими! Тут не потрібний ні експерт, ні екстрасенс, б»ючи себе у груди з пудом піни, бо вибачення має тоді сенс, коли у вчинках є відчутні зміни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763136
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Батьки мої любили Україну
Їх корені любові у мені.
Не забуваю батьківську стежину,
Моїм народом складені пісні.
Високий ясен і кущі калини,
Церковний дзвін, що кличе зранку в храм.
Весняний клин – щасливий, журавлиний,
Осінній лист, що покоривсь вітрам.
Тепер я батько - в мене діти, внуки,
Я їм пересадив свою любов.
Виводжу в поле онучат за руки,
Бо в наших жилах українська кров.
Пишайся, роде, ти із України,
Твоє коріння з глибини віків.
Не покидай, а бережи родину,
Продовжуй далі славу козаків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763128
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Відверни ти свої оченята від мене
Бо вони непокоять мене!
“Біблія. Пісня над піснями.”
(сонет)
Чому так сталося – не знаю, –
Всім серцем палко прикипів.
І хоч помітно постарів,
Та душу божевільну маю.
Один твій погляд — я знімів.
А слово мовиш — враз палаю!
І потай Господа благаю,
Щоб остаточно не здурів…
Молюся вам, підступні очі:
Не залишайте ви мене!
Не можу жить без вас, не хочу…
Хоч знаю – все колись мине,
Ви, любі, ще зі мною згодні:
Хай у душі пече сьогодні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762899
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Ти відшукай у серці слово,
Нехай зігріє увесь світ.
Не пропусти тих випадково,
Хто скінчив свій давно політ.
Хто слово це давно чекає,
І втратив віру в доброту.
До сірих буднів вже звикає,
Згубив давно свою мету.
А втішне слово приголубить,
І стане м"якшою душа.
І віру в людяність не згубить.
Вона йому вже не чужа.
І стане світ в новій обнові,
Не дошкулятимуть дощі,
Бо буде вірить знову й знову,
Що є все ж ліки для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762893
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Йшла, не торкаючись землі,
Із хмарок шаль на ній бриніла,
Мов спілий колос на стеблі,
Така, як квітка запізніла.
Крильми за Всесвіт зачепила,
Смарагди – спалахом в очах.
Так цілу вічність тут ходила,
Збирала зорі по ночах.
Він теж ходив по цій алеї,
Мигали тисячі облич,
Не бачив він тоді лілеї,
Не чув її благальний клич.
Зустрілись поглядами-блиском,
Вона чекала, він чекав!
Вони обоє – поряд, близько,
А в них обох не має прав…
Пішли маршрутами своїми.
Він озирнувся і – вона,
Та заперечили сивини
І промовчали імена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762890
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
На хвилях мрій піймати стержень слова,
І зачепитись вчасно за чуприну,
Щоб зріли речення в поривах плину,
І бризкала в емоціях промова.
Відкрити сутність бачення прозору,
Купатись втішно в кожному куплеті,
І не ховатись від чужого зору,
А римами стелитись у сонеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762883
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
В снігу модрини золотаві,
У перли вбрані... ошатні.
Стоять рядочком наче пави,
Красуні юні... - не земні.
Дуби червоні - жовточубі,
В плащі вдяглися з восени.
Ще довго будуть в сірій шубі,
Як оберіг їм до весни.
Як диво - камінь у оправі,
Сніжинки падають малі.
Синички грають у гущаві,
Чіпляють в туях ліхтарі.
Ялинки світяться убрані,
Гарцюють коні угорі.
Микола вже готує сані,
Зібрав дарунки дітворі.
Упали зорі при дорозі,
Як світлячки висять зі стріх.
То Новий Рік іде... - в порозі,
Несе надію нам з доріг.
*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762840
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Объявленье на телеге:
- Потерялся Митька егерь!
Бабы в лес мчат, через рожь,
Больно егерь был хорош!
*
Как то раз перед грозою
Клим завел в палатку Зою.
Дождь прошел, помилуй Боже,
Клим прогнать ее не может!
*
По реке плывёт полено,
На нем Петька, дыбом грудь.
Хоть река-то - по колено,
Он боится утонуть!
*
Подарила мне Авдотья,
Не костюмчик, а лохмотья!
И в отместку ей за это
Секс объявлен под запретом!
*
Ветерок играл подолом
Раздраконил Василя..
И он мне за частоколом
Сделал то, чего нельзя!
*
Банки ставила Матрёна
Прямиком на торс Димона!
Дура-баба, ставь на спину!
И не сотню!!! Половину!
*
Бег в мешках предпочитаем
Я и мой столетний дед.
Мы ж в деревне обитаем
И у нас кроссовок нет!
*
Не стремилась я к успеху
А он взял и сам пришел!!
А теперь мне и морпеху
Очень даже хорошо!
*
Пусть к тебе пришло веселье
Хочешь быть на высоте!
Но на этом новоселье
Глупо выглядишь в фате!
*
Пирсинг сделала в пупке я
В языке и возле глаз!
Называли раньше Фея,
Прости-господи - сейчас.
*
Наводнение в подвале,
Но не кроет воду кран!!
Поменять прокладку Вале
Взялся мой кинг-конг Иван!
*
Мне гадалка нагадала
Счастье, ЗАГС, как у других.
Я ей золото отдала....
Где обещанный жених?
*
Милый гнал пургу и вьюгу
Что он чистый,как слеза!
Приведу сейчас подругу,
Пусть посмотрит нам в глаза.
*
По асфальтовой дорожке
Шаг чеканю строевой!
Завтра буду на обложке
Я журнальчика "Плейбой!"
*
В двух мешках лежит морковка,
В третьем - красный бурячок.
Верка хитрая плутовка
К ней ушел мой дурачок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762821
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Хорей (трохей) — двоскладова стопа з наголосом на першому складі
— V.
Вловиш нас сьогодні десять, — V / — V / — V / — V
Завтра двадцять знов настане — V / — V / — V / — V
(Леся Українка)
Тут наголоси падають на непарні склади 1, 3, 5,7. Розмір вірша — чотири стопний хорей.
В українській поезії найчастіше використовуються двостопові, тристопові, чотиристопові, п'ятистопові хореї. Вірші з більшою кількістю хореїв зустрічаються рідко. Приклад шестистопового хорея:
Розмір вірша — шестистоповий хорей. У всіх рядках вірша є пірихії. У другому і четвертому рядках — неповна стопа. Якщо вона складається з наголошеного складу, то враховується в розмір. Таке закінчення називається каталептичним або усіченим. Якщо закінчення рядка збігається з закінченням стопи, то воно називається акалептйчним (неусіченим). Перший і третій рядок — шестистоповий хорей з акалептйчним закінченням. Ямб — двоскладова стопа з наголосом на другому складі V —.
Наголоси падають на другі склади. Вірш написаний чотиристоповим ямбом. У третьому і четвертому рядках третя стопа — пірихій. У першому і третьому рядках є по одному ненаголошеному складу. Він називається наростанням (наростком, нарощенням). Така неповна стопа в розмір не враховується.
В українському віршуванні зустрічаються двостопові, тристопові, чотиристопові, п'ятистопові, шестистопові ямби. Рідше — семистопові і восьмистопові.
Трапляються випадки, коли в рядку з'являються зайві (понадсхемні) наголоси. Двоскладова стопа з двома наголосами називається спондеем.
У першому і третьому рядках перші стопи мають по два наголошені склади. Ця стопа називається спондеем.
Анакруза (грец. anakrusis — відштовхування, хід назад). Це ненаголошені один чи два склади на початку віршового рядка перед першим ритмічним наголосом. У силабо-тонічних віршах односкладову анакрузу дають перший ямб чи амфібрахій, двоскладову — анапест. Хорей і дактиль не дають анакрузи, бо починаються з наголошеного складу. Приклад анакрузи:
Анакруза — у перших двох рядках 5-стопового хорею.
Постійна анакруза, витворюючи "живий" склад на початку віршів, здатна перетворити одну стопу на іншу. Приклад: амфібрахій у другому рядку перейшов у анапест:
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762771
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
ЛЮБИ ТОГО ХТО ПОРУЧ ІЗ ТОБОЮ
Люби, того... хто поруч із тобою...
хто готовий віддати за тебе життя,
хто молиться, за твоє щастя і долю-
і пелюстки троянд встеляє в твоє ім'я.
Кохай ,того... хто іде із тобою по -житті,
ділиться кусочком хліба в радості і горі...
хто не зрадить, не проміняє тебе на бариші...
і дає тобі крила летіти до зір у любові.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762763
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Любов і ре́внощі – то серця жар і лід.
Любов і ревнощі – як щастя і біда.
Любов і ревнощі – в них супере́чок слід.
Любов і ревнощі – то полум’я й вода.
Вони, як брат з сестрою, близнюки́,
розвіють смуток й прожену́ть печаль,
в полеміку зану́рять залюбки́,
та згоди не дійти їм все ж на жаль…
Знесу́ть до зір вони і кинуть у безо́дню,
засму́тять ве́реснем і звеселя́ть розма́єм.
Учора радощі, та сльози вже сьогодні,
але без ревнощів любові не буває!
26.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762534
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Ревниві, горді часто... і двуликі,
Комфорти люблять, розкоші життя.
Красиві унікальні, милі... сонцеликі,
Акумулюють пристрасть в почуття.
Вогонь невситний, жаром у вугіллі.
Ну що для них іще один роман.
Під шаром попелу , як жар у божевіллі,
Коханці перші з роду - Дон Жуан.
Відважні, незалежні і блискучі,
У суперечності лежить у них життя.
Надійні, розуму яскравого, рішучі,
Тому шукають в шлюбі опертя.
Високі духом, не терплять скандали,
Чутливі, ніжні... вичислять обман.
Похвалу люблять, люблять п'ядестали,
Із них виходить гарний отаман.
Обид, принижень, просто не прощають,
Хоча невірність й зрада в них в крові.
Та слід надійний, вічно полишають,
По сОбі завше... поки ще живі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762654
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Лиш трепетні пальці до струн доторкнулись,
І зринула пісня з грудей молодих.
Разом загули, заспівали бандури,
Наповнений зал зачудовано стих.
З трьох шкіл музикальних у цьому концерті
Вшановують пам’ять митця-кобзаря.
Вирують пісні в чарівній круговерті,
Майбутнього злету розквітла зоря.
Видзвонюють ніжно настроєні струни,
Барвисті стрічки на голівках дівчат,
А їх голоси, ще незаймано юні,
Немовби струмочки прекрасно звучать.
Вбивали кати нашу пісню крилату.
Когорта митців в сиру землю лягла.
Гадалось вождям від московського «брата»,
Що пам'ять народу спалили до тла.
Та ж ні, - не вдалося! Живе наша совість,
Живе наша пісня і правда живе!
Ще буде прекрасна майбутнього повість,
Бо слава про нас понад світом пливе.
Не кожній з дівчат слава сцени судилась…
Життя є життя, та казатиму знов:
Вони не забудуть пісенне розкрилля
І в гени нащадкам вкладуть цю любов.
Щоб наче птахи над роздоллям діброви,
Злітали мелодії з вуст молодих,
Про карії очі та чорнії брови
І як неможливо прожити без них.
26.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762360
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Пригорнуся душею
Я до рідного слова –
Те, що з’їло іржею,
Облетить, як полова.
Заструмує джерельце
Наймилішої мови.
З нею входять у серце
України основи.
«Кобзаря» почитаю
Може, вкотре, заплачу...
Як умію і знаю,
Поділюся, читачу:
Наша мова – чудова!
Це – держави зіниця,
А для лірика – слова
Невичерпна криниця.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759588
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 27.11.2017
[i]«Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину
батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих,
що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих,
хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді» (Втор 5, 9-10)[/i]
Коли куйовдить вітер сиву гриву,
повернено життю сливе весь борг,
стою усе частіше над обривом
і думаю собі – А хто ж мій Бог?.
Достойник той, що сотворив усесвіт,
де стільки болю, горя і краси…
Той велетень, що крутить перевесла
і тче природи килим всі часи!.
Господь – великий, гордий, всемогутній,
утілення любові, всіх чеснот.
Щасливим не приваблює майбутнім,
добра і правди нині він оплот.
Мій Бог поборник волі і свободи,
національності не має лиш один.
Йому особи рівні і народи,
та пам’ятає, що є батько, а є син.
Не заздрісний, дітей не проклинає
до третього коліна за батьків.
Сліпої віри теж не вимагає
у обмін на життя впродовж віків.
І не шанує юд та лицемірів,
злочинця першим не пускає в рай.
Не жалує катів і їх кумирів,
нечесності іде покласти край!
Не обирає він собі народу
і решту не спрямовує униз,
бо поважає кожного свободу,
а справедливість – то його девіз.
Я імені не знаю свого Бога,
важливіше, що він добра творець.
Упевнений – за ним лиш перемога,
він для людини істина, взірець!
Таким завжди я бачу свого Бога,
йому моя вся слава і любов.
До нього лиш лежить моя дорога
допоки серце розганяє кров!
26.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762368
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9qE5rFhe6BY
[/youtube]
Є дороги, які треба пройти одному.
Є моменти, де треба поставити крапку.
Є ситуації, коли варто попрощатися.
Є люди, до яких не варто повертатися...
------------------------------------------------
Не впускай у серце рано зиму,
Осінь - ще далеко не зима.
Ти знайдеш у ній ще соломину
Ту, що на плаву ще потрима.
Треба подивитися уважно,
І в згасанні віднайти красу
Ту, що іншим буде недосяжна.
Будь щасливим і в такім часу.
Іноді мороз залізе в душу:
Осінь випробовує тебе.
Ти скажи: я вистояти мушу!
І за це, все ж похвали себе.
Як зима спіткає ненароком,
Налаштуй себе на новий лад.
І продовжуй йти повільним кроком,
Бо дороги вже нема назад.
Не сумуй, не нарікай на долю.
Хтось підставить ніжку і впадеш,
Але ти сильнішим стань від болю.
Твоїй силі тут не буде меж..
----------------------------------
Натисніть на картинку і прочитайте.. Повчально!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762387
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Прошу друзів послухати і зробити зауваження до цього чорновичка музики.
Осіння фея.
1
Осінь листя фарбувала,
Пензликом в садочку.
Вишиваночки вдягала,
Декому в куточку.
2 (двічі)
Сипле золотом, як фея,
Наче то завія.
Розговілись гай...алея,
Душу спокій гріє.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі...
Маєш мочі.
3
Барбарисики червлені,
Діточки яскраві.
Туї... збіглися зелені,
Як камінь в оправі.
4 (двічі)
Снить берізка гола-й-боса,
Аж сум огортає.
Липку ще русявокосу,
Вітер колихає.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі...
Маєш мочі.
5
А калинонька червона,
Ягідьми жаріє.
Розпустила пишні грона,
Клен в гаю хмеліє.
6(двічі)
Як вогонь багряночубий,
На виду... красує.
Стоїть парубком у шубі,
У гаю... царює.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі ...
Маєш мочі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762148
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Ще один кліп з серії «Художники України».
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JA3sn8ermOU[/youtube]
----------------------
Велична і байдужа, вагома і тверда
стоїть собі людина, скульптуру спогляда.
І посміхнувся мармур, людині підморгнув:
«Розслабся чоловіче! Невже ти не збагнув ̶
цю небувалу дійсність ще треба уявить,
придуману ж реальність ти міг би й сам творить!»
Відправ м’який свій мозок в фантазії політ!
Отримай насолоду ̶ придумай власний світ!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762122
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Можливе віршування на дактилічній, амфібрахічній основі. Силабо-тонічні вірші можуть бути римованими і неримованими (білими).
Павзник (паузник)
Його назва походить від лат. pausa, грец. pausis — припинення. Це перерва у мовному потоці, що виконує роль словоподілу і заради експресивної виразності відмежовує одну фразу від іншої. Павзник — вірш, у якому в певній закономірності поєднуються різні стопи. У російському літературознавстві його називають дольником.
У рядках два дактилі і два хореї. Фольклорне віршування
Виділяють три типи фольклорного віршування: пісенне, речитативне, говірне.
Речитативний вірш
Його назва походить від лат. recitare, італ. recitativo — читати вголос, виголошувати. Це наспівна декларація, яка характеризується емоційно забарвленою інтонацією, посиленням або зниженням логічних та ритмічних наголосів, застосуванням стилістичних фігур.
Цей тип народного вірша використовується в українських думах, російських билинах, історичних піснях, баладах, голосіннях, духовних віршах фольклорного характеру та пародіях на них. Текст народних дум ділиться на періоди. У кожному з них висловлюється певна думка. У періоді може бути від двох до 20-ти рядків. У рядках — різна кількість складів, рядки об'єднуються римуванням. Головні наголоси і їх кількість у рядку визначає мелодія. Коли мелодія повільна, наголосів менше, якщо швидка — більше. Якщо у рядку не вистачає складу, то сусідній склад співається протяжніше. Коли є зайві склади — коротше. Повторюючись, музичні періоди надають строфі ритмічної цільності. Римування рядків — дієслівне, часто охоплює цілий період. Виконавець думи іноді вносить щось нове і в текст, і в музику.
Думи мають традиційну композицію: заспів, розгортання сюжету з частими ліричними відступами і кінцівку (славословія):
Ой полем, полем Килиїмським (9 складів)
То шляхом битим Гордйнським (8 -"-)
Ой там гуляв козак Голота (9 -"-)
Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота. (17 -"-)
Правда, на козакові шати дорогії (13 - "-)
Три семирязі лихії: (8 -"-)
Одна недобра, друга негожа, (10 -"-)
А третя й на хлів незгожа (8 -"-)
("Дума про козака Голоту ")
Рівноскладові рядки і пісенна мелодія підкорені ритмічній вимові. У цій думі немає дієслівних рим.
Билина — виконувалась речитативом, як і українська дума. Рядки билини вимовлялися за приблизно рівну кількість часу. Билинні вірші неримовані, побудовані на тонічній основі. Рядки мають різну кількість складів — від 9 до 13, ритм оснований здебільшого на трьох, рідше двох наголосах у рядку.
Как издалеча было, из чиста поля,
Из-под белые березки кудревастыи.
Райошник — давня форма тонічного речитативного вірша. Рядки райошника нерівні, мають парне римування, здебільшого дієслівне. Райошник називають фразовиком або римованою прозою. Форма райошника використовувалася в інтермедіях, комічних сценках. Наприклад, репліка чорта з інтермедії "Баба, дід і чорт":
Один день, бабко, і ти, діду, милії,
Вижу, же є-сьтс веселії і барзо подпилії.
Музики питаєши? Я грач чудзоземски,
І волочай потішний, а жартун вшеленски;
Як заграю — не кождій в танцу весело скачет,
А інший з танечников і ревне заплачет.
Я такий музикант єстем: як скоро заграю,
То тим, що танцуют, пекло отвирают.
Говірний вірш
Говірний вірш, на відміну від речитативного і пісенного, опирається на словесний ритм, який не має музичного оформлення. За ознаками це тонічний вірш, але досить часто без сталої кількості наголосів у рядках. Його ритм посилює рима.
В загальнослов'янську епоху говірний вірш, як і речитативний та пісенний, був силабічним.
Говірний вірш вживається в прислів'ях, замовляннях, примовляннях, заклинаннях, у дитячому фольклорі (забавлянках, лічилках, примовках, скоромовках, прозивалках, звуконаслідуваннях), ліро-драматичних та ліро-епічних творах.
Говірний вірш передає живе мовлення з його відтінками. Довгі і короткі речення можуть чергуватися без будь-якої системи. Характерна ознака говірного вірша — перенесення. Витримана строфіка і римування для нього не обов'язкові. У деяких творах трапляються розмовні лексичні елементи, еліпс (еліпсис):
— Горілки! Меду! Де отаман?
Громада? Соцький? Препогане,
Мерзенне, мерзле парубоцтво,
Ходіте биться! Чи бороться,
Бо я борець! —
Не на неділю,
Не дві, не три і не чотири!
(Т. Шевченко) Тонічна система віршування
Це система квалітативного віршування (грец. tonos — натяк, напруження, systema — утвореня). Принципи тонічного віршування сформувалися у народній творчості. Тонічна система базується на ритмі наголосів, наголос є ритмічною одиницею. Різновидами тонічного віршування є народно-акцентний, літературний акцентний і декламаційно-тонічний вірш.
Народно-акцентний вірш. Це нерівноскладовий вірш. Основні його ознаки:
1) ритм вірша визначається силою вимови наголошених складів;
2) кожен рядок становить закінчену синтагму;
3) рядки римуються, рима підсилює ритміку вірша:
Ой у святу неділеньку
Та рано-пораненьку
То не сива зозуля кувала,
Не дробна птиця щебетала,
А не в борі сосна шуміла,
Як та бідна вдова
Та в своєму домові гомоніла.
Елементи акцентної тонічності є в приказках, прислів'ях, загадках. Наприклад: "Козацькому роду нема переводу". Літературний акцентний вірш" У його основі:
1) однакова кількість наголосів у рядку;
2) рядки римуються;
3) стоп немає.
Такі вірші писали Шевченко, Франко, Пушкін, Некрасов.
У неділеньку та ранесенько,
Ще сонечко не зіходило,
А я, молоденька,
На шлях, на дорогу
Невесёлая виходила.
(Т. Шевченко)
Тут у кожному рядку два наголошених склади..Кількість ненаголошених до уваги не береться. Склад не відіграє такої ролі, як у силабо-тонічному вірші. Основна роль належить наголосам. Залежно від кількості наголосів у рядку розрізняють 2-наголошені, 3-наголошені, 4-наголошені (більше наголосів у рядку трапляється рідко).
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762081
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Є люди – хоч до рани прикладай,
воно завжди улесливе й привітне.
Від нього компліментів водограй
і посмішка завжди на пиці квітне.
Таке цукеркою старою пригостить,
зі святом риторично привітає,
ще інколи мізерний борг простить,
та вигоду свою не забуває.
Усе в вас буде добре до тих пір,
як поклади розтануть ваші срібні.
Допоки ви король, хоча би лір,
йому лиш доти й будете потрібні…
Коли ж ота потреба відпаде
через хворобу, пенсію чи інше –
воно ущербне миттю пропаде
і слова привітання не напише.
А є на світі інші диваки,
мовчать здебільшого чи інколи кивають.
У душу влазити вони не мастаки,
але добра такі не забувають.
Вони вас не підставлять, не здадуть,
хоч правду-матку скажуть прямо в вічі.
Тернистий з вами разом пройдуть путь,
прохати не заставлять себе двічі.
Зустріти їх на світі – просто дар,
нас ними доля балує не часто.
З такими в воду можна й на пожар,
такого друга мати – справжнє щастя!
23.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762003
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
І
Всіх-усіх я вас вітаю!
З хвилюванням сповіщаю:
Нині, мабуть, у наш край
Завітає Миколай!
Чув я, чув, що є такий.
Знаю точно: він святий.
Лиш ясна зоря зійде,
З янголом на землю йде.
Як же він дійшов до неба?
І яка в тому потреба?
На чиїм літа крилі?
І чи жив він на землі?
Жив колись малий хлопчина,
Як і кожна в нас дитина,
З татом, з мамою в хатині,
В християнській жив родині.
Та зустрівся він з журбою:
Залишився сиротою.
Був Микола – одинак,
Хоч не бідний був хлопчак.
Поважав усіх людей,
Та найбільш – малих дітей.
Відзначався добротою,
Душевною красотою.
Часто пізно уночі
Від комори брав ключі,
У мішки добро складав,
Бідним людям роздавав.
Миколай добро робив –
Господь його полюбив.
Віру серденьком прийняв
І священником він став.
Вірно Господу служив,
Добрим був і чесно жив.
Помагав тим, хто в турботі,
У біді чи у скорботі.
За добро і все, що гоже,
Заслужив він Царство Боже.
Ангелів Господь послав,
Миколая в небо взяв.
Попросив Микола Бога,
Якщо буде така змога,
Раз у рік на землю йти,
Дітям радощі нести.
З неба йде в зимовий час
Святий Миколай до нас.
Щоби всіх розвеселити,
Гостинцями пригостити.
---------------------------------
ІІ
Чую, чую я дзвіночок.
Віхола пішла в таночок.
Веселиться вітер в лузі.
Хто там? Хто на виднокрузі?
Справжні коні! От так диво!
Мчать так швидко і красиво!
Білі гриви! Сніг біліє!
Поле, ліс, земля радіє!
Бачу я диво-санки́,
А на них якісь мішки.
Міхи, клунки, міхи, клунки…
Подарунки! Подарунки!
Миколай, мабуть, неблизько:
Сніг глибокий, може, слизько.
Може стежку не знайти,
В інше місто забрести.
Може треба погукати,
Путь-дорогу підказати.
Нумо, музико, заграй,
Щоб почув нас Миколай!
---------------------------------
ІІІ
Отче святий із небес,
Я відправив есемес.
Написав всього два слова:
Ручка, книжка – і готово.
Може й ще про щось я мрію,
Та просити я не смію.
Вислухай мене, дитину.
Я послав тобі світлину,
Що зробив у магазині.
Так от, є на цій світлині
Рукавички темно-сині.
Знаєш, холодно вже нині.
Шапочка така ж, тепленька,
І ще курточка новенька.
Попросив це все всерйоз,
Бо ж зима, сніги, мороз.
Я малюнок малювала,
На віконечко поклала,
На малюночку ведмедик
Той, що полюбляє медик,
Тигрик, левик і лисиця,
А ще справжня сіра киця.
В мене іграшок багато,
Їх купили мама й тато.
Мрію я про телефон
І не будь-який – айфон.
Може я ще замалий?
Може ти на мене злий?
Телефон – то просто так…
Принеси щось на свій смак.
Миколаю, тук-тук-тук.
Я б хотіла свій ноутбук.
Ним не буду зловживати,
Годинами зависати,
Подивлюсь, яка погода
І яка у світі мода,
Де придбати чобіточки,
Де нові торгові точки.
Що? Я хочу забагато?
Точно так говорить тато.
Та вже нехай в день святковий
Буде ноутбук іграшковий.
Скажу, Отче, тет-а-тет:
Дуже хочу я планшет,
Як у Ростика-сусіда.
Ти не слухай мого діда,
Ну і що, що невеличка,
Зате мамі помічничка.
Не планшет – то хоч дрібничку,
Згідна і на тортівничку.
Ну й круті ви, друзі милі.
Може, Миколай не в силі
Завантажити всі речі,
Може, в нього болять плечі.
Чи не в змозі все купити.
Ще ж їх треба заслужити.
Так, нам треба добре вчитись,
Щодня Богу помолитись.
Старших людей поважати,
Малюків не ображати.
Я матусі помагаю:
Свого брата забавляю,
Іграшки свої складаю.
Все ти бачиш, Миколаю.
Ну а я читаю казку
Про любов, добро і ласку.
З казки щирість я черпаю.
Й тебе люблю, Миколаю.
Святителю Миколаю,
Я важливе слово маю.
Ти почув наші бажання,
Бачив наші хвилювання,
Вмієм ми фантазувати.
Але й вмієм цінувати
Все, що нам батьки придбали,
Все, що вчителі навчали.
І подякуєм чудово
Навіть за хороше слово,
Навіть за цукерків жменьку
Подякуємо гарненько.
Може, вночі під подушку
Покладеш солодку грушку,
Яблуко чи мандарину,
А комусь смачну хлібину.
Все із вдячністю приймаєм,
Низько голови схиляєм.
Просимо за тих, що хворі,
У молитві, у покорі,
За здоров’ячко родини,
Мир і спокій України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761979
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Я не хочу нікого крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,
Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,
Мов Демон наврочив,
Від якого у тілі вогненний
Порив двоєднання
Сил стихії злиття білотемно-
го... Зветься коханням
Володіння принадами тіла
Жіночно-п"янкого,
Що ти ним на мені "поробила"...
Крім тебе- нікого...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117111800294
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760914
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Сонет (італ. sonetto, змен. від лат. sonus — звук) — чотирнадцятирядковий вірш, написаний п'яти- або шестистопним ямбом, який складається з двох катренів і двох терцетів чи терцин. Перший катрен називається строфою, а другий — антистрофою. У строфі жіноча рима чергується з чоловічою, а в антистрофі — навпаки. У катренах обов'язкове чергування чоловічих рим з жіночими, рими мають бути дзвінкими. У першій строфі визначається тема, у другій пояснюється, у третій вирішується проблема, а в останній робиться висновок.
Сонет виник у ХIIІ ст., першим поетом-сонетистом був Джакомо да Лентіні. Сонети писали Данте, Петрарка, Шекспір, Метлинський, Франко, Драй-Хмара, Зеров, Рильський, Юрій Клен, Павличко, Ліна Костенко та інші.
Сонет M. Рильського "Людськість", присвячений П. Тичині:
Червонобоким яблуком округлим
Скотився день, доспілий і тяжкий,
І ніч повільним помахом руки
Широкі тіні пише вуглем.
Солодкою стрілою пізній цвіт,
Скрадаючися, приморозок ранить.
Дзвенить земля, як кований копит.
Зима прийде — і серце не обманить.
Все буде так, як писано в книжках:
Зірчастий сніг, легкий на вітах іній
І голоси самотні у полях.
Та и по снігах, метелицях поплине,
Як у дзвінких, незміряних морях,
Невірний човен вірної людини.
Талановиті поети вносили свої зміни до канону. Так, "англійський" ("Шекспірів") сонет має три катрени з неоднаковими римами і заключний дистих: АБАБ ВГВГ ДДЦД ЕЕ.
Сучгюш літературознавці говорять про сонет як про ліричний жанр — сонети елегійні, любовні, еротичні, медитативні, пейзажні, релігійно-містичні тощо.
В українській поезії є неримований (білий) сонет. Авторами білих сонетів є І. Франко, Д. Павличко.
Сонети написані 4-стоповим ямбом, називають сонатино. Сонетино зустрічається в поезії І. Світличного, І. Калинця.
Гнучка форма сонета постійно оновлюється, поети розширюють його можливості, з'являються різні форми цієї строфи.
Хвостатий сонет — це сонет з кодою (італ. coda — хвіст), тобто з одним або кількома зайвими віршами.
Сонетеса — сатиричний, пародійний або бурлесковий хвостатий сонет.
Фігурний сонет — утворює візуальне зображення.
Безголовий сонет — це сонет без одного катрена. Такий сонет є в "Енеїді" І. Котляревського:
Були і тії там панянки,
Що наряджались напоказ,
Мандрьохи, хльорки і діпнянки,
Що продають себе на час.
Сі в сірш' і в смолі кипіли
За те, що жирно дуже їли,
І що не страшив їх і піст,
Що все прикушували губи
І скалили біленькі зуби,
І дуже волочили хвіст.
Половинний або піввірш (катрен + терцет).
Брахісонет — кожен вірш складається з одно-, двоскладового слова.
Перевернутий — спочатку терцети, а після них — катрени. Кульгавий сонет — один рядок довший або коротший за інші. Сонет-луна — це сонет, у кожнім вірші якого останнє слово є луною до передостаннього.
Ув'язнений сонет — останнє слово рядка повторюється на початку наступного.
Подвійний сонет — чотири катрени і чотири терцини при двох римах.
Є сонети запитань і відповідей. Один автор пише сонет із запитань, а другий — з відповідей, сонети-акровірші (початкові літери кожного рядка утворюють певну назву), сонети-байки (повчально-гумористичні або сатиричні, твори з алегоричним змістом), сонети-діалоги (сонети у формі діалогу між ліричними героями), паліндромні сонети — абцедарії (рядки починаються з літер в алфавітному порядку).
Вінок сонетів — складається з п'ятнадцяти сонетів. Останній — магістрал (магістральний) утворюється з перших рядків 14 сонетів. Кожен наступний сонет починається останнім рядком попереднього. Магістрал може йти першим. А. Ткаченко цю форму сонета називає букетом сонетів.
Онєгінська строфа. Вона створена О. Пушкіним. Складається з 14 рядків чотиристопового ямба. Перші чотири рядки римуються перехресно, наступні чотири — паралельно, наступні чотири — кільцево і останні два — паралельно: АБАБ ВВГГ ДЕЕД ЄЄ. її використовували Лермонтов, Волошин, П. Куліш.
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761836
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
А. Ткаченко включає в фоніку інтонацію (лат. Шопо — голосно вимовляти). Інтонація — це фонетичний засіб мови. Елементи інтонації:
1) мелодика мови, вона виявляється у підвищеннях і пониженнях голосу (тону);
2) ритм (чергування наголошених і ненаголошених складів);
3) фразовий і логічний наголос, який служить засобом виділення окремих слів або груп слів у фразі;
4) темп мови (тривалість мовних відрізків і зупинок між ними).
Інтонація може бути мажорною, урочистою, сумною, гнівною, іронічною, наспівною, розповідною, запитальною, ствердною, запрошувальною, драматичною, меланхолійною.
Мовна мелодика не має строгого регламентованого темпу і тональності. Перерви у мелодиці називають павзами (грец.рашіз — припинення) — це перерва у мовленні, яка виконує роль словоподілу, вона відмежовує одну фразу від іншої. Павзи позначаються розділовими знаками: крапкою, комою, крапкою з комою. Не завжди розділові знаки позначають павзу. Порівняльні звороти "засіяла, як блискавка ", "висока, як тополя " можна читати з павзою і без павзи.
Через інтонацію, темп, ритм твору виражається емоційний темпоритм — це поєднання темпу, ритму і емоційності. У "Цікавому літературознавстві" К. Фролової є розділ "Трактат про емоційний темпоритм і музичність у літературі", де знаходимо аналіз емоційного темцоритму творів П. Тичини і М. Рильського. У "Сонячних кларнетах" П. Тичини емоційний темпоритм імпульсивний, чергуються строфи з довгими рядками і рефрени:
Арфами, арфами —
Золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.
Емоційний темпоритм сповнений радісним передчуттям. Вірш "Плуг" сповнений динамікою і драматизмом. Короткі рядки змінюються довгими імпульсивними:
Вітер.
Не вітер — буря!
Трощить, ламає, з землі вириває... (з блиском! ударами!)
Емоційний темпоритм наявний і в прозі. Він передає внутрішній емоційний стан персонажа, автора або оповідача. Для прикладу наведемо уривки з різних творів, які представляють різні емоційні темпоритми. У творі М. Коцюбинського "Хмари" він сповнений руху, динаміки. Хмара, як і душа поета, несе в собі вогонь. Вона розтинає тишу, закликає прокинутися від сну: "Я знаю її. Вона... Неспокійна, вся насичена вогнем, вся пашача великим і праведним гнівом. Мчиться шалено по небу і підганяє ліниву землю золотою різкою... Вперед... вперед... І гука так, щоб всі почули, щоб ніхто не спав, щоб всі прокинулись... "
Приклад розважливого, спокійного, уповільненого темпоритму в "Зачарованій Десні" О. Довженка: "Не знаю, справді так воно було, чи то мені приснилось, чи, може, сни переплелись із спогадами і спогадами про спогади — вже не пригадую. Пам'ятаю тільки, що дід був дуже старий і що скидався він на образ одного з богів, які охороняли й прикрашали нашу стару хату".
Джерело: http://pidruchniki.com/12090613/literatura/poetichna_fonika#46
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761838
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Кошлатить вітер кучері дівочі,
грайливо кожне пасмо обвиває.
Меткий пустун давно сказати хоче,
що хлоп один ту дівчину кохає.
Що денно і ночами марить нею,
зімкнуть повіки вже йому не сила.
Глибокі очі кольору лілеї
й дівоча врода хлопа полонили.
Чому ж мовчить той легінь чорнобровий,
немов води набравши щедро в рота?
Чом вечорами він рубає дрова
і у надії ходить за ворота?
Можливо все тому, що час мивнувся
і неприступна та йому вершина,
бо в нападі емоцій він забувся,
що вдома троє діток і дружина…
22.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761866
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Оченята – немовби волошки,
брови крилами чайки злетіли.
Коси з льону, у руку завтовшки,
зав’язала у хустку ти білу.
Губи бантиком, кольору ружі,
випромінюють ніжну усмішку.
В моє серце запала ти дуже,
та боюся зізнатись в цім трішки.
Білі руки і личко рум’яне,
в сукні вишитій стан твій дівочий.
Від кохання ходжу ніби п’яний
й тверезішати зовсім не хочу.
23.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761803
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
23 листопада святкує свій день народження
Андрій Васильович Мартиненко.
Знайома я з ним віднедавна. Він - читач моїх
віршів і, як стало мені відомо від нього - співає
пісні на слова моїх віршів. Та й не тільки моїх,
а й інших авторів нашого сайту!
Моє вітання йому у цей святковий день!!!
Коли на небо вийде зірка рання,
Хай у вікно Вам лине ніжний спів.
Звучать для Вас сьогодні привітання
І я додам до них букет із слів.
Рясної Вам на все прекрасне долі
Веселих дум і світлих, гарних мрій.
І хай Господь, бо це у Божій волі...
Дає Вам захист від любих стихій.
Бажаю миру, радості, надії,
Людського щастя, ніжності розмов.
Усе, що зайве, вітер хай розвіє,
Залишить щирість, віру і любов.
Здоров"я, миру, хай завжди і всюди
Дарують радість Вам прийдешні дні.
Довкола будуть милі, добрі люди,
А для душі - співаються пісні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761725
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Спасибі Вам за те людське тепло,
Що маєте у серці і в душі.
Що дякою в народі проросло,
Що доброти є Вашої рушій.
За те, що Ви народний меценат,
Що вже не раз спасали від біди.
Землі своєї відданий солдат,
Що при житті лишаєте сліди.
Низький уклін Вам від простих людей,
Що моляться за Вас по всіх церквах.
Наступний крок, є кроком для ідей,
Що завжди Ви тримаєте в руках.
Долайте перешкоди всім на зло,
Упевнено без крові й метушні…
Спасибі Вам за те людське тепло,
Що маєте у серці і в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761723
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Питання віри му́чило віки́
осіб, народи й цілі покоління.
Повідав би усім вам залюбки́,
якби дізнався, де її коріння.
Давайте разом спробуємо в тім
відверто й послідовно розібратись.
Історія – часів минулих плин,
а в нім нелегко істини дістатись.
Щоб усвідомить краще час палки́й –
середньовіччя́ варто пригадати,
як хрестоносців немалі полки
ходили гріб Господній захищати.
Тевто́ни й тампліє́ри-шукачі
азійському несли уперто ми́ру
на вістрях своїх ко́пій і мечів
маловідому християнську віру.
Невже той гріб цінніший за життя
хоча б одної грішної людини?
Лиши́лося їх стільки майбуття́
тої лихо́ї, лю́тої години…
А скільки їх стражде́нних полягло
у Африці й на інших континентах,
коли ту віру християн зело
несли конкістадо́ри в позуме́нтах…
Та і своїх не жа́лували браття,
в вогонь старанно підливали масла –
святої інквізиції багаття
століттями у пору ту не гасло.
Не краще стало в пізні більш часи́,
з початком вже двадцятого століття
побили більшовицькі підлі пси
узагалі рекорд тисячоліття.
Лиш встигли встановити владу рад
й відразу ж, прямо з самого порога,
в комуністичний з вірою уклад
вбивали тих, хто вірив щиро в Бога!..
Морили голодом, гноїли в таборах
чужих, своїх і просто іновірців.
Життя перетворили в су́щий жах,
чого чекати ще від тих ординців?!.
Але найбільш цікавить мене все ж,
чи є у підлості і зла якась хоч міра,
чом насаджалась усіма́ без меж
у всі часи сліпа́ і ра́бська віра?!
І як прожить без віри в наші дні
в порядність, справедливість чи у вірність?..
Любов і та подейкує мені,
що я не вірю щиро в її вічність…
21.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761479
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Буває так, що хочеться за руку
Піймати сонце, та не обпектись,
Відкинути душевну горе-муку,
П‘янким метеликом злетіти ввись.
Кружляти вільно, легко, безпроблемно,
У просторі шукати острівки —
Ті, що запрошують у гості чемно,
Природі дивуватись залюбки.
Коли спочинуть крильця метушливі —
Здійснити карколомний свій стрибок,
Промінчики піймати лоскітливі,
Відчути радість — від і до зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761435
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Опа́ла багряни́ця в ди́внім лісі,
злетіло золото і бронза вже спливла́.
Стоя́ть дерева бідні голі й лисі,
осіння казка в ле́ту відійшла.
І вітру поміж віт таке роздо́лля,
у кронах він уже не застряє́.
Усе тепер підвладне його волі,
ганяє ни́зом листя, як своє.
Сумує на узліссі кущ калини,
хоч ще прикраси з нього й не зняли́.
Він пта́ство прихисти́ть в зимову днину,
щоб потім його діти розцвіли́.
Останні дні… Усе чекає зи́му,
з її морозом-дідом і сніжко́м.
Всьому свій час. Ще буде срібно й зи́мно,
все зви́чним у природі ланцюжком.
20.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761328
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
[b][b]Гострі верхів'я осик падолистом
Сиплять осінній додолу бурштин
Й теплого вересня срібні підвіски
Вітер гойдає на тлі павутин.
Суміш багряна терпкого відтінку,
Млосно-печальна тече потайна,
Легко зібравши, мов з чашечки пінку,
Краплі холодні із брами вікна.
З суми всіх осеней я лиш четверту
(Легко ідучи назустріч судьбі),
Ніжно виводжу на спільнім мольберті
Осінь, яку присвятила тобі.[/b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761284
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
[b]Ми присядемо вдвох біля яру…[/b]
[i]автор: Новоградець[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748409
Ми присядемо вдвох біля яру,
Відшукаєм полярну зорю,
І лиш місяць побачить з-за хмари
Що я, мила, з тобою створю.
............................
І поети великі, всесильні,
Без віршів побредуть навманя,
Лиш напишуть що ми божевільні
І навчились кохати в коня.
[b]Ми удвох з конем[/b]
Не велика я і не всесильна,
Але все ж таки кожного дня
Я, неначе якась божевільна,
На ходу зупиняю коня.
Хоч в палаючу хату не вхожа,
Але коні - це слабкість моя.
І себе я приборкать не можу,
Але можу приборкать коня.
А щоб кінь почував себе гарно -
Одягаюсь у форму Грінпіс.
І дивується зірка Полярна,
Як трясеться розбурханий ліс.
Так я коника вже задовбала!
Я із ним і до яру, і в гай...
Та все мало мені, та все мало.
Я навчаюсь. А ти - почекай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748782
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 18.11.2017
На уроці мовознавства вчителька Світлана
про слова розповідала вправно й полум'яно.
Говорила про відмінки, розділові знаки
і наводила, як приклад, термін „посіпа́ки“.
Хтось сказав, що у контексті слово недоречне
і поволі між народом сталась суперечка:
означає що те слово, як його вжива́ти
та підста́вно чи про нього свою думку мати…
Посилалась виклада́чка на мультфільм і пресу,
зокрема шкільний посібник, помічник прогресу.
У житті всього буває, нічого стида́тись,
але спробуєм, панове, разом розібратись.
Надає хтось перевагу каві, інший чаю,
та відношення до всього – су́тність визначає.
Одне слово зігріває, навіть го́їть рану,
віддає запрілим друге, з присмаком поганим.
Що ж той термін означає – попи́хач, лаку́за;
ще лаке́й, холу́й, прислу́жник і холо́п для „пуза“;
поштурхо́висько, поплі́чник, раб і пес смердя́чий,
ще пошту́ркач і приспі́́шник, поли́гач собачий…
Запитати панство хочу, що закрило бі́льма,
чи потрібні нашим дітям книги ті і фільми?!
Ростимо з дітей своїх ми ли́царів-коза́ків
чи прислужників ганебних, ни́цих посіпа́ків?!
18.11.2017
ДОСЛІВНО З АНОТАЦІЇ ДО МУЛЬТИКА НА ОДНОМУ ІЗ САЙТІВ:
«Короткий опис: Посіпаки – милі жовті істоти, які відрізняються своєю тупістю. Для них дуже важливо знайти злого господаря і служити йому, правда обраний посіпаками господар може про це навіть і не знати. Як свідчить історія, посіпаки живуть на планеті Земля набагато довше за людей і найбільш злісні королі, диктатори були знайомі з посіпаками. Причина розставання була лише одна – ніхто не міг витримати цих маленьких, тупих, жовтих створінь.
У підсумку головні герої впадають в повну депресію. Але одного разу наймужніший з них – Кевін – бере з собою двох друзів Стюарта і Боба, щоб все-таки знайти лиходія. І такого вони зустрічають! Точніше – таку. Скарлет Оверкілл з міста Нью-Йорк, модна і амбітна злочинниця хоче стати першою дівчиною супер-лиходієм на планеті. Але їй допомагає тільки її чоловік, Герб, у той час як всі посіпаки готові служити їй. За своєю старою традицією жовті створіння навколо себе створюють лише хаос, так що у Скарлетт, мабуть, мало що вийде. Запрошуємо подивитися мультик Посіпаки онлайн українською та скачать торрент на нашому інтернет-кінотеатрі.»
На мою думку мультфільму більше відповідає назва «Супер-лиходій Скарлет Оверкілл і її посіпаки». А ще б я сказав фільм про тупих і для тупих (чи для отупіння наших дітей).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760998
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Запалює вечір вогні золоті
І берег далекий синіє.
Неоновим сяйвом на тихій воді
Горить, відбиваючись, Київ.
Над сивим Хрещатиком лайнер летить,
В сіріючих хмарках зникає.
Ще місто вечірнє в турботах шумить,
Постукує дзвінко трамваєм.
А поряд, на плесі стихають вітри,
Гудуть лиш буксири у дії.
Ти з часу Хорива стоїш на Дніпрі,
Тримаєшся гордо, мій Київ.
Ти перший, хто проти хозар-ворогів
Здійнявся валами крутими.
І першим на сході поганських богів
Топив у Дніпрі Володимир.
Тягнулися куполи в небо твої,
Світились добром в позолоті,
Коли ще булатом дзвеніли бої
З азійським сусідом навпроти.
Ти вільний від диких і грізних колись
Нащадків ординського іга.
Ти знову в ряду європейських столиць -
Славутичем зламана крига.
Над руслом могутнім, де повз льодохід,
Біліють каштани з обривів.
І цвіт на бруківку скидаючи з віт,
Стоїть посивілий мій Київ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757848
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 18.11.2017
У неї – блакитні очі
( Позаздрили б небеса!)
І погляд її лоскоче,
Неначе морський пасат.
Розтоплює серця кригу,
Лікує усе, що болить.
Та жінка,- неначе книга,
З якою прекрасна мить!
Весела і безтурботна-
Всіх радує та бадьорить!
Одвічну її самотність
Сховала очей блакить…
© Володимир Присяжнюк
16.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743329
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 18.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]Подаю (повторно) текст пісні, музика
на який створена Сергієм Голоскевичем.
В процесі правки з невідомих причин
текст втрачено та відновлено по пам'яті.
Просимо читачів вибачити та прореагувати
на нову редакцію пісні.
[b][color="#0c0578"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої в плідній неволі,
Та не знесло лихим, буйним вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини,
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
І дерева, від літепла п’яні,
Самотіють безрадісно й голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017
[i]Ця легенда всім відома. Мені вона теж дуже подобається. Я її дещо переробив і адаптував для своєї маленької внучки.
[/i]
В давню давнину на березі теплого моря жив юнак. Звали його Персей. Він був один у матері. Персей ловив рибу, був дужий, гарний, щирий. До таких завжди благоволили боги. Персей сподобався богу Гермесу. Він став його покровителем. Одного разу, коли Персей відпочивав на вершині скелі біля моря, до нього на своїх легких крилатих сандалях прилетів Гермес і підсів поряд. Він дружелюбно заговорив до Персея:
- Ти, такий гарний і дужий, невже хочеш все життя ловити рибу? Ні, в тебе повинна бути інша доля. Ти можеш стати царем в своїй країні і всі тобі будуть поклоняться. Ти можеш бути багатим і могутнім.
- Але як цього добитися? – загорівся Персей.
- Я навчу тебе, як стати володарем. Ти тільки виконуй те, що я говорю.
Далеко звідси в морі є непривітний кам’янистий острів. На ньому живе страхітлива потвора Горгона Медуза. Це крилата жінка з величезною головою, де замість кіс звиваються гадюки. Тулуб в Горгони вкритий такою твердою лускою, що ніяка людська зброя її не може розрубати. Здоровенні руки і ноги потвори закінчуються гострими пазурами, ними вона вмить розриває свою жертву. Та найстрашніше в неї обличчя, замість носа хижий дзьоб, з бридкої пащі стирчать довгі ікла. Та це ще не все. Коли її очі, червоні від люті, подивляться на людину чи іншу живу істоту, то вона проймається смертельним жахом і вмить кам’яніє. Але у неї є слабке місце, це її шия. Ти повинен відтяти Горгоні голову і сховати її у торбинку.
Я тут привіз тобі деякі речі, позичив їх у богів. У Афіни – дзеркальний щит, у Гефеста – меч, який розтинає навіть залізо, у Артеміди – чарівну торбинку, ну, а від себе – запасні свої крилаті сандалі. Але цього замало, щоб перемогти Горгону. Коли будеш битися з нею, не дивись їй в очі, інакше вмить скам’янієш. Ти повинен дивитися тільки на її відображення в щиті.
Прилетів Персей до острова Горгони, а сам дивиться тільки вбік на щит. А там відобразилося таке страшне чудовисько, таке вдарило у вуха шипіння, вереск, скрегіт, що від одного цього можна було оніміти. Але Персей себе швидко опанував. І почали вони з Горгоною битися. Кружляють один навколо одного в повітрі. Горгона хоче схопити Персея пазурами, а він спритно вивертається. У відповідь Персей б’є мечем по тулубу Горгони, а розрубати не може. Вже сили починають залишати Персея. Тоді він вдався до хитрощів. Прикинувся, що впав замертво на землю. Горгона зі скавчанням накинулася на нього і від задоволення злегка висунула шию, яка не була захищена лускою. Одним помахом меча Персей відрубав їй голову і сховав у чарівну торбинку.
Гермес сидів на великому камені на цьому острові і спостерігав за битвою. Боги в справи смертних вмішуватися не мають права. Тому він був дуже задоволений, що Персей переміг.
- Летимо в столицю твоєї країни, - сказав Гермес, - там ти відразу станеш царем, тому що тебе будуть всі боятися, адже достатньо тобі вийняти голову Горгони з торбинки, як всі навколо скам’яніють. Але запам’ятай, Персеє. Горгона розкриє очі один єдиний раз. І цю зброю потрібно приберігати тільки на самий крайній випадок.
Вони пролітали над одним мальовничим островом, і раптом Персей побачив, що до скелі біля самих хвиль прикована прекрасна дівчина. Вона була настільки гарна, що Персей відразу закохався в неї. Він підлетів до дівчини. Поряд плакали її батьки. Вони розповіли юнаку історію, що кожного року до їх острова припливає велетенське чудовисько, і, щоб воно не знищило весь острів, вони віддають у жертву найкрасивішу дівчину. Цього року черга дійшла до їх дочки, Андромеди.
- Я не допущу цього. Я перетворю чудовисько в камінь, - закричав схвильовано Персей. Гермес лагідно поклав йому руку на плече і тихо сказав:
- Подумай, Персеє. Горгона діє один лише раз. Що ти вибираєш, кохання чи владу?
- Я вибираю кохання, - сказав твердо Персей. Гермес зітхнув:
- На жаль, я не можу вмішуватися у твій вибір.
Море забурлило і серед хвиль появилося чудовисько. Воно було таке велике, як гора. Персей без всяких сумнівів витягнув з торбинки голову Горгони і направив її на чудовисько. Горгона блиснула останнім, лютим, жахливим, кам’яніючим поглядом на чудовисько, і після цього назавжди закрила очі. Чудовисько перетворилося у велику кам’яну гору, яка до сих пір стоїть біля того острова.
Гермес зібрав речі і полетів геть.
А Персей одружився на Андромеді і весь острів святкував їх весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760834
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017
В житті дитячім. еталон – батьки,
Діти, мов губка, всмоктують родинне.
І вчаться діти, вчаться залюбки,
Пірнають у своє життя глибинне.
В батьків наука в їхній сивині,
В міцних руках, що вкриті мозолями.
У мудрості, в життєвій глибині,
В батьківській силі і у ласці мами.
Щасливі діти, як себе батьки
Кладуть для них ще при житті на плаху.
Тоді життя дається у знаки
І світло є в житті обабіч шляху.
То ж для дітей ставайте промінцем,
Даруйте мудрість в голови дитячі…
Щоб усмішка вкривала їх лице,
Не варто поступати нам інакше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760653
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Таки щось треба змінювати, люди,
Допоки світ нас носить на руках,
Кидає сонце промені на груди,
Танцюють зорі вальс у небесах.
Допоки літом ще черешня родить,
Вкриває щільно гори взимку сніг,
Пташина соло ранками виводить
І ріки свій ще пам’ятають біг.
Допоки ліс нам киснем догоджає,
Весна лужку плете з квіток бриля,
Допоки поле годить урожаєм,
Довкола Сонця крутиться Земля.
Таки щось треба нам в собі міняти,
Не в чорній барві – в білій вища суть.
Майбутнє має право існувати.
Не гоже нам його катами буть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760567
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Червону троянду в осіннім саду
ще вітер холодний колише.
Неспішно вузькою стежиною йду
туди, де кохання залишив.
Туди, де гостинно шумлять вартові
завжди в Ясиновій діброві.
Не раз і не два де сиділи в траві,
колись о порі вечоровій.
Пісні нам співали дзвінкі солов’ї
і роки зозуля кувала.
Ти слухала мовчки зізнання мої,
та очі тебе видавали.
Палали ті лагідні очі вогнем,
світились як вранішні зорі.
Тепер на душі залишився лиш щем
і спогади з присмаком горя.
Пішла ти у вічність, голубко моя,
зорею вже світиш на небі.
І слухаю пісню сумну солов’я
давно я, кохана, без тебе…
15.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760513
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Наше життя не йде - воно летить,
У ті краї далекі – невідомі.
Життя земне здається людям – мить,
Хоча сліди лишаються вагомі.
Відбиток пальців – доленька людська,
У кожної свій власний візерунок.
І скільки б нашу долю хтось гортав,
Лише один у неї порятунок.
Наш мозок при житті карбує все,
І розкладає на свої полиці…
Життя летить і у собі несе
Надбання всі до власної світлиці.
Як долі перетворяться в музей
І хтось почне читати наші долі…
Побачать всю різницю у людей,
Життєві радощі і безкінечні болі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760533
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Давно потухла сигарета,
Згоріла до кінця свіча.
Проте бринить в душі сонета,
Яка торкається плеча.
Я зашарівся, наче вперше,
Відчув цілунок на вустах.
Не завжди долю нашу вершить,
Рука наколота в «хрестах».
Як Хрест несете на шнурочку,
Як доля з Вами у плече
І квітнуть вишні у садочку,
Тоді Господь мені рече:
Запам’ятай, земна людино,
Життя твоє в моїх руках.
Літа пройдуть, пройдуть за димом,
Та пам'ять лишиться в роках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760197
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
[i] ...правдива історія про собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw [/youtube]
[i][b]Т[/b] ака історія: раз песик приблудився...
[b]А[/b] звідки?.. Чи не впав негадано з небес!
[b]К [/b]ому ж то, як не нам, двоногим, пробудитись?
[b]Е[/b]-х! Що за люд! Чуттів і милосердя
[b] без…[/b]
[b]Б[/b] уло б не сумно так, якби не журні очі
[b]У[/b] пса, що плентався, немов трамвай в депо…
[b]Т[/b] ак почались його безрадісні то ночі,
[b]Т[/b] о дні собачого труда в смітиськах,
[b] по[/b]
[b]Я[/b] ких він їжі задля ревно шпортав –
[b]С[/b] обі шукав, клянучи ницість людських зрад…
[b]Т[/b] а швидко постарів через життєві корпи
[b]А[/b] як він був життю тому і дружбі
[b]рад[/b]!
[b]Р[/b] аз зо́чив він вгорі не небо, а колеса...
[b]О[/b] так у пса життя й закінчилось сумне…
[b]Г[/b] осподня кара чи феєрія небесна?
[b]О[/b]! Як те знать? Та кара вбивцю не ми-
[b]не[/b]…
12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b]. [i]На фото автора героїня цього твору,
що приблукала до двору 1.5 роки тому, та загинула
під колесами "вельможного" джипа неподалік дому.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Грієш ти мене теплом рожевим,
Це тепло знаходиться в тобі.
Із волоссям ніжно-мигдалевим,
З поглядом, де очі голубі.
І довкола мене чисте небо,
Лиш блакить відбита у очах…
В них я відчуваю долі щебет,
Погляд їх я бачу при свічах.
Чарівнице, із очима неба,
Де озерна сяє голубінь...
Нам ще жити і кохатись треба,
Дочекатись весняних цвітінь.
А тоді візьмемося за руки
І удвох, як в молоді роки…
Ми підемо знову через луки,
Квіти пригорнувши до щоки.
Не змінили колір твої очі
І волосся мигдалеве теж.
Часто прокидаюсь серед ночі,
Наче ти в саду на мене ждеш.
І біжить по тілу тепла хвиля,
Це рожеве вигране тепло.
І збирає у кулак зусилля,
Що навіки в серці залягло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760069
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Біжать роки…не зупиняють,
Багрянцем стежку золотять.
Листками жовтими шпурляють,
Кудись… до вічного біжать.
Як би їх можна повернути,
На мить спинити... потримать!
Негідні дії... зачеркнути…
Чи все спочатку розпочать.
О, роки, роки, загадковість...
Туди б хоч оком заглянуть!
Я написав би нову повість...
Створив в би в Бога нову суть.
Як віск між пальцями стікає...
Жорстоке… болей завдає.
На жаль, помилок не прощає...
Нам шансів грішним… не дає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759604
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Впасти не хочу – встати не дадуть,
То ж маю йти через нежиті роки.
Мій путь один, обраний мною путь,
Допоки я живу і мислю поки…
О, Боже, Боже, скільки в нас біди -
Насилля, глум з народу і безслав’я…
Козацькі загубилися сліди,
Вже почали ділити православ’я.
А Русь хрестили ж в Київській Русі,
Московії тоді навіть не знали.
Не пам’ятають навіть бабусі,
Як віру московіти відібрали.
Якийсь Кирило – вишкрабок монгол,
Знов зазіхає на святе країни.
Я злий, на нього, чи інакше - «зол»
І сподіваюсь на новітні зміни.
Тримаймось купи, любий мій, народе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759326
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Туман свідомості, думки немов би хтось,
Наче папір - зіжмакав і покинув.
Мав намір написати хоч би щось,
Та видно сів за стіл в лиху годину.
Не йде ніяк! Із хмари день пряде
Нитки дощу, які їдкі й сльотаві.
Ті падають на листя золоте,
На ще зелені під парканом трави.
Дивлюсь на все зі власного вікна…
Вода з калюж стікає до низини,
Де аж в яру зупиниться вона,
Щоб стати водопоєм для скотини.
Звичайна проза звичного життя…
Наче й писати приводу немає
І в серці солов’їне почуття
Під гнітом осені в анабіоз пірнає.
Лише одне ще єство веселить:
Шкварчить в пательні ароматне сало,
Картопелька із часником шумить
Та лист лавровий додано до страви.
Зараз на кухні сядемо удвох
І зробимо собі ранкове свято:
Ми не самі. Ще з нами «ах» і «ох»,
Компанія, як бачиться, багата!
А потім кава… що там не кажи,
А цей напій і справді як від Неба
Ковточками всередину біжить,
Та усмішка у погляді від тебе.
Лице в лице. Знайоме до дрібниць.
Ми в часі осені. Прив’яла твоя врода…
Та хай від того серце не щемить
Бо ти для мене – вища насолода!
Ковтаю трунок, слухаю слова,
А час між тим до полудня прошкує.
Думок, емоцій - повна голова!
Ранок з тобою від хандри лікує.
27.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757375
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Журлива осінь знову пропливає,
як в синім небі журавлиний клин.
Сховається він десь за небокраєм,
лиш сумно лине малиновий дзвін.
Сльозить дощем і тихо пада листя,
жоржини гублять свій останній цвіт.
Калина вся в червоному намисті,
мов дівка увібралась в оксамит.
Іду, забувши всі перестороги,
між сосен, білолистів та осик.
Кричить душа про болі і тривоги,
а голосу не чути, геть осип.
Дощить частіше довшими ночами
і зовсім сиро стало на душі.
Та досвід не носити за плечами
і, слава Богу, пишуться вірші!
27.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757423
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Я не журналіст, який веде репортаж із центру подій,
Не лідер, що кличе вперед за собою захоплений гаслами натовп,
Не той, хто у зграї, світ ділить на "свій" та "чужий",
Не той, хто в дорозі до цілі стирає все цілі заради,
Не той, що слізьми крокодила ридає впіймавши обід,
Не той, чиї "руки нічого чужого не брали" -
Я той, чиє серце розбили на друзочки, вщерть,
Коли
учергове!
брехнею!
надію!
людську!
гвалтували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757363
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Верба біла, золотава,
вгорі ніжилась.
Клена хлопця спокушала,
над ним звісилась.
Розпустила довгі коси,
Хай полощуть срібні роси,
…задивилася.
Запав легінь та й на паву,
вона знітилась.
Зорі падали в заплаву,
вода пінилась.
Розпустила довгі коси,
Хай полощуть срібні роси,
…полюбилися.
Скалки з плеса вибирала,
закосичилась.
Полонив її багряний,
любка тішилась.
Розпустила довгі коси,
Хай полощуть срібні роси,
…одружилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757302
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Запишу я нотами життя,
Щоб лилася музика щоранку,
Щоб в душі міцніли почуття,
Щоб пісні лунали при сніданку.
І гітарна забринить струна,
Підспіває солов’ю дуетом…
І нап’ється доленька сповна,
Новим, для душі, пісенним злетом.
Приспів:
А роси до неба,
А роси у хмари…
Щоб крапля до краплі
У долю лягли…
Щоб слухати щебет
Зірок із отари,
Шукати в сузір’ях
Забуті сліди.
Запишу я нотами роки,
Покладу на музику слова,
І тоді, неначе із ріки,
Вдаль полине музика жива.
Заспівають струни при зірках,
Враз підхопить пісню соловей.
Засіяє в небі Диво - шлях,
Соло поведе з небес Орфей.
Приспів.
Запишу я нотами життя,
Щоб лилася музика щоранку,
Щоб в душі міцніли почуття,
Щоб пісні лунали при сніданку.
І гітарна забринить струна,
Підспіває солов’ю дуетом…
І нап’ється доленька сповна,
Новим, для душі, пісенним злетом.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757259
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Букварі і зошити, парти в три рядки,
крейда розпорошена, в класі малюки.
Привели до школи нас вперше у житті
і полинув довгий час нових відчуттів.
У рядки шикуються палички криві
й літери чергуються в кожній голові.
Поміж парт учителька повагом іде,
дивиться малеча як лінії веде.
Непомітно четверть так, друга пропливла,
вже на скроні вчительки й сивина лягла.
Закінчили читанку, вивчили вірші,
протоптали стежечки в свіжім спориші.
За чотири роки хоч не знайшли руна,
матінкою другою стала нам вона.
Всім життя премудростям вчила залюбки
й у серцях лишилася наших на віки.
Вчителько, вчителько, вчителько моя,
люба неба жителька, пісня солов’я!
Визнанню і вдячності не існує меж,
ти нас, небожителько, по життю ведеш!
24.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756932
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
П-оставлю свечи у икон, прочту молитву,
Р-аз объявил ты чувствам бой, затеял битву.
И- на любовь поставил вновь свои запреты,
Х-отя недавно были мы теплом согреты.
О-стыло видимо твоё шальное сердце,
Д-уша ушла в глухой минор в холодном герце.
И- не пробиться мне к тебе, уходят силы,
К-акой болезненной ценой все это, милый...
О-пять над нами небосвод - сплошные тучи,
М-олю, остынь и перестань жестоко мучить.
Н-о ты молчишь и у меня надежда тает,
Е-й Богу, хочется примкнуть к осенней стае.
В-злететь повыше над землей, как вольный лебедь
Г-ореть свечей былой любви на звездном небе.
О-статься вечно для тебя желанной самой,
С-уметь расстаться навсегда с сердечной драмой.
Т-ропинки наши и пути цветут пусть счастьем
И- чтоб хотелось в общий дом нам возвращаться.
В-встречать чарующий рассвет в своем окошке,
С-пуститься в сад по росяной тропе-дорожке...
Е-ще у речки постоять, где ивы плачут,
Г-адая, как не упустить свою удачу.
Д-ом мой открыт, я жду тебя с теплом признаний,
А- я накрою щедро стол, мой милый странник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756886
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Іде життя… За кроком новий крок,
А скільки їх ніхто того не знає…
Нас вчить воно, що новий день – урок
І доля ці уроки пожинає…
Є солов’ї і раптом їх – нема…
Безхмарне небо враз покрили хмари.
В багатого з’явилася сума,
Нечесного домучують кошмари.
Родився ти і сам твори свій рай…
Гріховне сотворяти нам не гоже.
І при житті постійно пам’ятай,
Що для життя є заповіді Божі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756559
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Прикупил Виагру тесть
На бабло, что в доме есть!!
Жрем теперь лишь патиссоны,
Зато вздыбились кальсоны!
*
Теща сделала татушку,
Хоть свези ее в психушку!
Тут виагра, там тату
Вот послал Бог срамоту!!!
*
А у свата под пупком,
Цепь мощнейшая с замком!!
Сваха ключ в кармане носит
Сват и в нужник ключик просит!
*
Как у Толика в чулане
"Генерал" упал по пьяни!!
Девка держится за дойку...
Возвращай, гад, неустойку!!
*
Злая тетя в интернете
На мальчишек ставит сети,
Мой вон - кандидат наук,
А попался, как паук.
*
Что у нас на ужин, зая?
Вопрошает мой Максим!
Я в ответ ему - не знаю...
Может в койке полежим?"
*
В доме люстра закачалась,
Сверху вновь сосед шалит,
Жаль, не мой, какая жалость
Мой ленивец крепко спит.
*
Внучка я, из русской сказки,
Глянь, подпухли с ночи глазки.
И синяк на пол щеки
Ванька чистил кулаки!
*
Снег летит и ветер дует
Знать зима вошла во вкус.
Мой Петро в снегу буксует
Но к порогу держит курс!
*
Он встречал меня с букетом,
После свадьбы.. первым летом.
И уж тридцать лет потом
Провожает батогом!
*
Как я вовремя успела,
Серенады он ей выл!
Гвоздодером так огрела,
Ноты сразу все забыл!
*
Эта дурочка , золовка
Провела всех дома ловко!
Привела бомжа с вокзала,
Мол, пришел ко мне, сказала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756585
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Моя ти мімоза,
Моя пектораль.
Жона жовтокоса,
Укутана в шаль.
Як сонечко ясна,
Як Місяць вгорі.
Моя ти прекрасна,
Роса на зорі.
Осаннна… Жадана
Ти спокій в тиші.
Для тебе кохана,
Я пишу вірші.
В очах твоїх просинь,
Від Боженьки дар.
На вулиці осінь…
А в серденьку жар.
Моя незрівнянна,
Ти спів ручая.
Ні, ти не омана,
Ти юність моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756302
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
[i]Держава створює умови для ефективного
і доступного для всіх громадян медичного
обслуговування. У державних і комунальних
закладах охорони здоров'я медична допомога
надається безоплатно; існуюча мережа таких
закладів не може бути скорочена.
(Із ст. 49 Конституції України)
[/i]
Реформу медицини прийняли! –
у за́хваті експерти галасують.
Всі задово́лені, чекають похвали́,
нікого окрім себе вже й не чують.
У скептиків, звичайно ж, інтерес –
чи залиши́лося дитя у мисці.
В цій справі важливіший сам процес,
що ми ідем, а не стоїм на місці!
Куди ж веде народ реформа ця,
на що людині кожній сподіватись?
Скажу вам не для кра́сного слівця́ –
є кожному із нас за що боятись!
Держава лиш обмежиться любов'ю,
і знов міцним дам волю словесам,
бо піклуватись за своє здоров'я
тепер громадяни́н повинен сам!
Та це іще не все, наступним кроком,
щоб якість лікування підійня́ть,
лікарень кількість зменшиться до строку.
Тут інших слів немає… їхню мать!
Ось втілять медрефо́рму у життя
і заживем нарешті ніби в казці –
знов ба́бок і шаманів вороття́,
лікарні ж залиша́ть для можновладців!
За що боролись і куди ідем,
навіщо Конституцію приймали?!.
Не обирали б лицемірів і проблем
таких би, певен, вочеви́дь не знали!
19.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756115
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Трапляються на світі різні люди,
бракує їм то слави, то тепла…
В таких осіб вдоволення не буде,
най папороть для нього розцвіла!
Ніколи і ні в чім їм не вгодити.
Завжди не те, чомусь не там, не так…
То промайнуло надто швидко літо,
то осінь недостатньо золота…
Причіпками і шматтям негативу
його душа наповнена ущерть.
Намилити комусь спішить він гриву,
життя для них – суцільна круговерть…
А своє „фе“ воно іще з порога
жбурне в обличчя, ще й не ворогам,
бо для таких усе не слава Богу,
всередині у них зануда й хам.
Насправді, щастя є і зовсім близько,
воно десь тут, на відстані руки.
Розгледіти його у бруду бризках
дано не кожному одітому в шовки.
Воно у вірних друзях, наших дітях,
у мирі й стуці серця в кожну мить,
що пощастило жити в білім світі,
творити, сподіватись і любить!
19.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756092
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Стояла ніч. Співали солов’ї.
Світили зорі. Місяць пас отару.
Збирався ранок, ранок на крові,
Бо Місяць зорі заганяв в кошару.
Червоний ранок – вітер на дворі,
Погонить в небесах клубчасті хмари…
І розгойдає знову явори,
І замовчать під ранок ночі чари.
Як перший промінь полосне росу,
Як солов’ї підуть спочити з ночі.
Верба від вітру заплете косу,
Роси засяють, мов жіночі очі.
А пара, що бродила цілу ніч,
Не в силі розірвати поцілунку.
Хоч їх під ранок двох лякає сич,
Вони іще не напилися трунку.
Лише тоді, як розпочнеться день,
Замовкнуть зранку знову треті півні.
А вулицю заповнить «дзень- зелень»,
Почнеться день і нові справи дивні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756084
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Роки складають на віку людини скарб.
Глибокі зморшки на лиці – життєвий карб.
Мудрість з роками додає нам сивина,
У світ невідомий зове всіх далина…
Із криком родиться дитя – лякає світ,
Бог визначає скільки нам прожити літ…
Час настає і ми йдемо у далину,
І там вслухаємось тоді у тишину…
Путі невідомі пройдем серед зірок,
Можливо пригодиться десь життя урок.
Ще нам ніхто не розповів, який там світ,
Скільки прийдеться між зірок блукати літ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756104
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Я маю честь вітати козаків
з Покрови незабутнім, древнім святом!
Їх славні предки протягом віків
Вітчизну нашу захищали свято.
Я маю честь вітать захисників,
що на Донбасі Неньку боронили!
Простих троєцьких наших мужиків,
що ні життів, ні сили не жаліли.
Вітаю всіх своїх односельчан,
що всі часи ці чесно працювали,
свій вистояли не один майдан,
і спокою в своїм житті не знали.
Бажаю всім вам, рідні і близькі,
мої шановні друзі, односельці –
дороги хай широкі чи вузькі
ведуть лише добро у ваше серце.
Хай ваші душі сповняться теплом,
а ваші думи просвітліють, браття,
щоб ми зустрілись за одним столом
і всіх Покрова вкрила благодаттю!
16.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755597
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Життя людей, як пори року,-
все перемінне,і все мина...
Та жаль,що з часом важчають кроки,
хоча ще сутність і непуста.
Найцікавіше у житті літо:
сонце і небо, радість буття...
Є незалежність,річка і квіти,
природа, друзі і пізнання...
Літо-дитинство, дні незабутні,
в пам"яті вічно все ожива...
Ігри і праця, віра в майбутнє,
жаль лиш, що швидко все відплива.
Весна - це юність щира й цікава,
в пошуках віри, щастя й добра,
весела, щедра, ніжна, красива,
повна надії,сонця й тепла.
Весна і юність - вагома сутність,
мрійливість, свіжість завжди жива...
В ній переважно - відсутня хмурість,
та швидкоплинна й вона бува...
Восени мудрість завжди приходить,
праця і спокій,любов, сім"я.
Умілі руки, все в них виходить,
важливість й сутність кожного Я!
Буває в осінь втрачаєм сили,
бува й здоров"я теж покида...
Важливо в осінь не втратить крила,
той не зламає грім і біда!
Найважче жити все-таки в зиму,
хоча й красива вона бува...
Можна і в зиму бути щасливим,
зима - не горе, у ній - жнива.
В будь-яку пору будьте щасливі,
формула щастя дуже проста,-
здорові люди завжди красиві,-
сповнюйтесь віри в усі літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755520
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Ще не зовсім облетіло листя,
Ще синиць не видно у дворі,
Не завершив вітер падолисту,
Ще зелені в димці явори.
Золотяться у листві дороги,
Котяться туманові клубки.
Хмари заховали в пір’я ноги,
Кидають краплинки дощові.
Листя набирає колір охри,
Гонить його вітер по полях.
Осінь вся давно дощем промокла,
До зими готується земля…
Так і ми із осені у зиму,
Через перешкоди і жалі,
По житті пускаємо сльозину,
Як «курли» пускають журавлі.
Ми «курли» своє не відкричали,
Попереду невідомий шлях…
Врожаї останні замовчали,
Вже відбігла осінь по полях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755506
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
https://www.youtube.com/watch?v=vtqzaOyOKvg
ЛАКРІМОЗА ВІЙНИ
романс
***слова пісні, покладені на музику в співпраці з композитором О. Лісінчуком. Виконує Народна артистка України Світлана Мирвода***
Дощ у вікні
Тобі дзвенить,
Немов по клавішах соната.
Ти відчуваєш мій прихід
З доріг війни
Крізь дощові вологі грати...
І ти одна.
І ти одна,
І разом більше нам не бути...
Ось так,
Під дощову сонату,
Листа
Останнього писати
З країв, яких не повернутись.
Не дивина.
Іде війна,
І дощ стікає, наче смуток...
А дощ іде,
І часу плин
Зіграє музику розлуки.
Під лакрімози перелив
На клавесин
Кладу твої зігріті руки...
І не проси,
І не проси,
Мене недовго зачекати...
Прости
Мене, моє кохання!..
Той бій
Для мене був останній,
Бо я знесиленим солдатом
Прийшов сюди...
Та маю йти
Крізь дощові вологі грати...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081600768
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755317
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Збиралась ніч. Хропли на волі коні,
Збиваючи копитами росу.
Біля вогню, неначе на осонні,
Козак із «оселедця» плів косу.
Ще молодий - сережка в правім вусі,
Була за свідка – він один в роду…
Сидів босоніж, ноги грів в кожусі
І думав свою думу молоду.
Сьогодні із братами був у церкві,
Молився за батьків, моливсь за січ.
Молився Богу і святій Покрові,
Був із святою нині віч-на-віч.
Обід святковий і пісні козацькі,
Ведеться так на протязі віків.
В цей день ділили все своє по-братськи,
Покрова – це святиня козаків.
Не сквернословте. Не робіть такого,
Що може вас привести до гріха.
Козацьке свято – це свята Покрова,
Що захищає завжди козака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755170
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Чоловіком родивсь, ним і будь до кінця,
За життя маєш дещо зробити:
Посадити садок, збудувати свій дім,
Маєш сина собі народити…
Окрім цього в житті маєш честь берегти,
Ворогів у свій дім не пускати.
Коли треба за землю на полі лягти,
Щоб від болю не сивіла мати.
Все зроби при житті, щоб родина твоя,
Особливо батьки і онуки…
Прожили у раю, щоб їх квітла земля,
Щоб не знали в родині розлуки.
І щоб завжди в роду все вершив чоловік,
Його діти ішли за ним слідом.
Додавав свою частку в родинний потік,
Завжди внуки пишалися дідом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754988
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
[i] …нарешті маємо своє свято – Захисника Вітчизни,
всупереч імперським бредням «неділимої» та її
5-ї колони і просто ватників… Це Свято завдячує
феномену УПА-Майдан, що має своїм «тригером»
ворога, зовнішнього та внутрішнього, включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось спитали на Майдані
У сивоусого бійця,
Чого стоїть він в «калабані»,
Кому потрібна вахта ця…
«Свої тут маю «квадро-метри»
Й заповнюю своїм єством,
Та коли треба буде вмерти,
Прийму з належним торжеством!»
Й тепер стоїть він… Вже в граніті…
Чатує від руки сваволь…
І простяглись від нього ниті
В прийдешнє світу… Та "уволь" –
Йому на небі вже все рівно,
Що буде в нас, та не однак
Нам, сущим тут і правовірним,
Куди поверне той гопак,
Що від Майдану має владу –
Гетьма́н клейноди й булаву!
Чи дасть країні гідну раду,
Чи не послабить тятиву,
Напнуту на стального лука
Борні супроти тих принад,
Що владоможців – хижих круків
На світ пустив зелений гад.
За тих, що в небі, ми в одвіті:
Щоб не даремно полягли,
Щоб не кляли нас наші діти,
Щоб спали в спокої орли…
О ти, наш орле сивоусий,
Наш революцій рядовий!
Твоє знамено ми не впустим,
Щоб подвиг твій був віковий.[/color]
ЗІ СВЯТОМ ВАС, ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ – АРМІЇ НАШОї І ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО БОРОНЯТЬ НАС ВІД В О Р О Г І В!!!
СЛАВА УКРАЇНІ! - ГЕРОЯМ СЛАВА!
[/b]
13.10.2017
[b]На світлині автора[/b] - брат і сестра із Прилук,
учасники Визвольної Вітчизняної Війни (ВВВ)
проти російсько-фашистських окупантів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Входжу неквапливо в пізню осінь,
вже тобі назустріч йду крізь вітер.
Зимні роси миють ноги босі,
все лихе із пам’яті я витер.
Вже іду до тебе я крізь роки,
крізь туман, негоду, буревії…
Дзвонами лунають мої кроки,
юності лише замовкли мрії.
Вже останнє листя опадає
й хороводить у повітрі чистім.
Я іду до тебе виднокраєм
як тоді, карпатським падолистом.
І несе мене стрімка уява
аж до Синевиру водоспадом,
в думах знову дівчина русява…
Я іду крізь осінь листопадом.
12.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754941
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Моя надія і омана,
Світанок мій і мій зеніт.
Ти цілий світ моя кохана,
Глибин таємних малахіт.
І що з того, що плинуть роки,
Що осінь кинула руно.
В застіллі нашої толоки,
Не все ще випито вино.
Моя ти доленько бажана,
Солодкий мій і терпкий плід.
Краса душевно - незрівнянна,
Життя мойого моноліт.
Приспів:
Осінь роки обмила дощами,
В злоті... вбрала вербу молоду.
Шепче вітер на вушко віршами,
Ніжить душу обом у саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754653
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Приспів:
Гей посивілі роки глибокі,
Листям падають все невпопад.
Роки… роки мої, сонцеокі,
Поніс вдалеч нічний зорепад.
*
Чи загубив я щось,чи сниться,
Чи може й справді наяву.
Зустріла в розкоші блудниця,
В гаю чекає рандеву.
Приспів:
*
Моя ти осене, кохана,
Мені на радість чи біду.
Доріжка стелеться багряна,
І я... по ній до тебе йду.
Приспів:
*
Зависла в кронах таємниця,
Роса упала на брову.
Прийдеться мабуть порідниться,
У ноги кинула барву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754622
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Мої літа - то є моє багатство,
Гойднулося на сонячній струні.
Поезія і Муза щире братство,
Яке наснаги додає мені...
Життя мене ніколи не щадило,
Та я не ображаюсь на життя.
Топтала стежку я ногами сміло,
Лиш вгору, вниз - не має вороття.
Цвіло кохання яблуневим цвітом
І зігрівало щедрістю й теплом.
Несло в поля де маки пахнуть літом,
В душі моїй завжди було добро.
Моя сім'я - то є моя опора,
Я нею дорожу понадусе.
Заради них перевернула б гори
І віддала б заради них усе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754505
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
І ще одна душа з'явилась,
Яскравим променем у дім.
Як квітка божа засвітилась,
На білім килимі твоїм.
Синок у тебе народився,
Найбільша радість для батьків.
Можливо Ангел помолився?
Ні, сам ти певно, без гріхів.
Нехай жиє... Іван Піддубний,
Ще візьме батька за плече.
Зросте, як предки, волелюбний,
Хай славу нашу в світ несе.
Тож піднімемо чарку... щиро,
Потішим друзів і гостей.
Закусим шкваркою... і сиром,
За Україну... і дітей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754561
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Принципи ритмічної організації віршованої мови в поезіях різних народів різні. Але спільним для всіх видів віршів є те, що рядки їх є певними сумірними відтинками. Отже, основною одиницею членування віршової мови слід вважати рядок. Бо саме у віршових рядках спостерігається єдність інтонації. Віршовий рядок є певним інтонаційним відтинком.
Літературний вірш розвинувся на основі народної пісні. Але він з,являється тоді, коли словесні художні твори стали складати не на музичній, а на мовній основі.
Головне, що визначає характер віршування в поезії даного народу, це особливість його мови. Принципи й ознаки, на основі яких створена ритмічна будова вірша різні в різних мовах. Лад (строй), система віршування, що застосовується в поезії того чи іншого народу, залежать від мови, мають свою національну специфіку. Відповідно до особливостей мов існували й існують різні системи віршування.
Значний інтерес для з,ясування природи віршування і розуміння сучасних його систем мають античні вірші та теоретичні основи їх складання. В античній літературі застосовується система віршування, яку називають метричною (гр. “міра”). У давньогрецькій і латинській мовах розрізняють довгі та короткі склади. На тій чи іншій закономірності в чергуванні довгих та коротких складів і базувався ритмічний лад вірша. Час, потрібний на вимовукороткого складу, називався “мора”, довгого – дорівнював двом морам. Довгі та короткі склади так чи інакше об,єднувалися у стопи.
Стопою в античній літературі називалося сполучення певної кількості довгих і коротких складів, яке повторювалося у віршовому рядку і надавало йому ритмічного звучання. Стопи в античному віршуванні були дуже різноманітні, бо могли включати від двох до чотирьох різних складів. Загальна кількість складів у рядку могла досягати 28.
Увійшли до нових систем віршування такі стопи:
– довгий склад;
U короткий склад.
Двоскладові стопи:
• хорей [__ U ]
• ямб [U __ ]
• пирріхій [U U]
• спондей [ __ __]
Трискладові стопи:
• дактиль [__ UU]
• амфібрахій [U __ U]
• анапест [UU __]
• бакхій [__ __ U]
• антибакхій [U __ __]
• амфімарх [__ U __]
Чотирискладові стопи:
• хоріямб [__ UU __]
• пеони [__ UUU]
[U __ UU]
[UU __ U]
[UUU __]
Найпоширенішим в античній поезії розміром був гекзаметр – це шість переважно дактиличних стоп (рядків). У рядках гекзаметра обов,язково робили паузу, яка називалася – цезура і ділила рядок на два піввірша. Тая як, наприклад, в українській та російській мовах немає довгих та коротких складів, то при перекладі довгий склад замінюється наголошеним, а короткий – ненаголошеним.
[b] Силабічна система віршування. [/b]
Ритмічний лад у силабічній системі віршування спирається на однакову кількість складів у рядках. Закінчення рядків звичайно підкреслюється римою (співзвуччя). Римуються найчастіше сусідні рядки. Силабічна система віршування зберіглася у французькій, польській, чеській поезіях (особливості мови – наголос має постійне місце: у французькій – наголошений останній склад, у польській – передостанній, у чеській – перший склад). Наявність постійного наголосу надає ритмічності звучанню віршів. Силабічна система віршування зустрічається і у Т.Шевченка “Думи мої, думи…”:
Бо вас лихо на світ на сміх народило,
Поливали сльози: чом не затопили,
Не винесли в море, не розмилив полі?
Не питали б люди – що в мене болить?
Не питали б за що проклинаю долю,
Чого нужу світом? “Нічого робить”, —
Не казали б на сміх…
[b]Силабо–тонічна система віршування[/b]
Ця система віршування розвинулася у ХІХст. У мовах східнослов,янських народів: українців, росіян, білорусів – наголоси не прикріплені до певного складу слів і припадають на різні (за місцем у слові) склади. Ікрім того можуть пересуватися при відмінюванні слів. У багатоскладових словах у наших мовах крім основного чути й побічні наголоси. Наголошені склади позхначаються не тільки силою вимови, а й деяким подовженням і особливим мелодійним забарвленням. Усе це чинники інтонації.
У силабо–фонічній системі віршування поєднується принцип рівноскладовості рядків (силабізму) з принципом сумірності віршових рядків за наголошеністю складів (тонус (гр. “наголос”). Ритмічна організація мови у силабо–тонічних віршах включає як сумірність віршових рядків щодо кількості складів,, так і певну закономірність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів. Рядки силабо–тонічних віршів мають внутрішню міру або розмір, який прийнято визначати за допомогою запозиченого в античному віршуванні поняття стопи.
Стопою в силабо–тонічній системі віршування називають сполучення
наголошених з певною кількістю ненаголошених складів, яке
повторюється у рядку.
У силабо–тонічних віршах застосовуються ті самі основні стопи, що були в античному віршуванні. Але з заміною довгого складу наголошеним, короткого – ненаголошеним.
Основні двоскладові стопи:
ямб [ U __ ]
хорей [ __ U ]
Трискладові стопи:
дактиль[__ UU]
амфібрахій [U __ U]
анапест [UU __ ]
У силабо–тонічних віршах наголоси відіграють ритмічну роль. У зв,язку з цим у віршах поряд з граматичними і логічними розрізняють і ритмічні наголоси, тобто такі, які вимагає ритм. Ритмічні наголоси майже завжди збігаються з граматичними.
Силабо–тонічні вірші здебільшого мають однакову кількість стоп у рядках, але ртапляються вірші, написані різностопним ямбом. Визначаючи розмір вірша розглядаємо не один рядок, а кілька.
[b] Тонічна система віршування[/b]
Тонічна система віршування (ХХ ст.) грунтується на приблизно однаковому числі наголосів (найчастіше 3 – 4 у всіх рядках одного вірша), причому ненаголошених складів між ними може бути різна кількість. Найважливішу роль у тонічних віршах відіграє прикінцевий наголос, якийє в рядках особливо сильний. Унаслідок довільного розміщення наголосів, рядок на стопи не ділиться. Найменша частка тонічного вірша – це слово з ритмічним наголосом. Важлива ознака тонічного вірша – наявність рими і паузи. Цією основною якістю тонічний вірш близький до народної системи віршування (тонічної за своїм характером).
Розмір тонічного вірша визначається кількістю наголосів у рядку.
Наприклад: М.Бажан: (чотиринаголосний (4 наголоси в кожному рядку)
В мозок вгруз цвях дум:
Коли ж підем в останній штурм.
Клаузули.
Закінчення рядків звучать підкреслено і тому автор ставить у закінчення те слово, на яке хотів би звернути увагу читача.
Закінчення віршового рядка, починаючи від останнього наголосу, називається клаузула (гр. “замкнення”).
Якщо останній склад наголошений, клаузула називається чоловіча.
Передостанній склад – жіноча.
Третій від кінця склад – дактилична.
4 – 5 і далі від кінця склад наголошений – гіпердактилична.
Експресивна виразність клаузул часто посилюється римою.
Рима – співзвуччя в закінченні рядків.
Відповідно до закінчення рими бувають: — чоловічі;- жіночі; -дактиличні.
Розрізняють рими
- точні (збігаються усі звуки: сонце –сон це; коні – в законі)
- неточні (збігаються не всі звуки: хатини –єдине, поет–вперед).
Неточні рими, в яких збігаються лише голосні називаються асонансними, якщо лише приголосні – алітеративні (або консонансні).
Види римування:
• перехресне (через рядок – абаб)
• оповите (або кільцеве) перший і останній рядки – абба)
• паралельне (суміжне або парне – ааббвв)
Строфа (гр. “обертання”) – група віршованих рядків, об,єднаних римою, інтонацією, темою.
Джерело: http://www.ukrlitzno.com.ua/teoriya-literaturi-elementi-virshuvannya-sistema-virshuvannya/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743263
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 10.10.2017
Не спешите, девки, в город,
Там беда сплошная, голод!
Тут - лучок, картофель, редька
Все нам с дач притащит Петька!
*
Под подолом пистолетик
Привязала мама Свете.
Мол, стреляй, кто будет лезть,
Береги девичью честь!!!
*
Грудь, я знаю, маловата,
Подложу ка я арбуз.
Реагируйте, ребята,
Может кто войдет во вкус!
*
Поллитровка нам понятней
После ней в любви приятней.
Не поймешь - то кайф от водки
Или правда от молодки!
*
Как же я сопротивлялась!
Их двенадцать, я - одна!
Одному лишь не поддалась,
Нас застукала жена!
*
Не смешите меня, бабы.
Ни при чем здесь те ухабы,
Ни при чем подводы тряска,
То все выпита закваска!
*
Разговор не состоялся
Васька, гад, обеим клялся.
Обе встали, дуры в блуде.
Как делить-то Ваську будем?
*
Ничего не буду делать,
От работ полно проблем.
Наберу в карманы мела,
Распишу заборы всем!
*
Сделала я татуаж
Лег он мне на попу аж..
А теперь штаны снимаю,
Коль похвастаться желаю.
*
На диване не валяюсь
Ты, Серега, не смеши!
Я стихами вдохновляюсь,
Хочешь - рядом сядь, пиши"!
*
Мне сегодня заявляли,
Как смешны мои сандали.
Ну и что в них не по моде?
Им лет двадцать скоро вроде.
*
Мой дружок из МЧС
За котом на дуб залез!
Мы его с подругой Галей
С того дуба еле сняли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754472
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Тихенька хода у часів і легка,
що й шерхоту зовсім не чути.
Як шестерні крутить незрима рука,
не всім удається збагнути.
Секунди, хвилини крізь пальці течуть,
затим набігають години.
Так дні, місяці вони й роки зітчуть.
Дивись – вже й немає людини.
А стрілка невпинно по колу біжить,
немовби рисак по арені.
Тож часом потрібно усім дорожить,
його не марнуйте даремно!
09.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754469
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Міцний, як дуб, як скеля богатир,
Славетний син величного народу.
Герой, Руси - України кумир,
Прославив дух козацький і породу.
Народу вічного фундаменту бетон,
Той, що бика убити був спроможний.
Ніс славу нашу світом, як мусон,
В слідах залишив згук непереможний.
Чесноти всі, порядність і мораль,
Черпав Іван із древньої основи.
Роса ранкова наша і грааль...
Батьків не зрадив жодні настанови.
Він нашу честь підняв на пантеон,
Лишив імя у пам’яті народній.
Всіх чемпіонів був він чемпіон,
Бо не програв у битві своїй жодній.
Козацький внук, спортсменів ідеал,
Котрий воли утримував мізинцем.
Борець величний той, що правив бал,
Лишивсь назавжди в світі українцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754417
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017
[i]…якось, гортаючи сторінки осені…[/i]
[i][b][color="#076891"]Свою концепцію Він так настирно тиснув,
Гнучи Закон і Волю мас через коліно,
Що глузд здоровий в нього геть, здається, тріснув:
Оскал душі й емоцій
грали білопінно…
Та рукоблудство Князя тьми не знало меж –
Буяли формули приватні й алогізми…
О, ескулапе душ, за тим пильнуй і стеж,
Щоб не здолали нас
синдроми атавізмів!
Проти хвороб є безліч засобів, порад,
Й простіша з них є РАДИкальна терапія –
Якщо не допоможе голос Віч і Рад,
Згодяться...
вівісекція
і ектомія… [/color][/b]
7.10.2017
________
Вівісекція і ектомія - хірургічні терміни,
майже синоніми, що означають видалення;
але перший - стосовно теплокровних,
а другий і Homo sapiens, включно.
Фото - власного виробництва, здійсненого
на Кельнському карнавалі у лютому 2009 р. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754280
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Вірші твої глибокі і цілющі,
Як хмарки в небі сині... голубі.
Рядочки ті стривожено-значущі,
Терпкі такі, жагучі і скупі.
Тобі ще Таню посміхнеться доля,
Бо ж не зів'яла ще твоя краса.
А теплий вітер ще повіє з поля,
Насипле в поділ осінь золота.
Отож любові щирої бажаю,
Від всього серця щастя і добра,
Високої... без меж тобі і краю,
Не всохло щоб чорнило для пера.
Щоби рядочки повнились росою,
Любов хай гріє... милі, чарівні.
Насип нам перлів з осінню сестрою,
Хай зачіпають струни потайні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753996
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
(Гімн, написаний на день 26-ї річниці незалежності України)
Живи Україно, прекрасна державо,
У мирі й добробуті кожного дня.
У світле майбутнє ідеш величаво,
Збережена Богом, щаслива земля.
Славсь, Україно, в красі неповторній.
Славсь урожайним добірним зерном.
Славсь працьовитим народом, невтомним.
Славсь древнім Києвом й сивим Дніпром.
Безмежні пшеничні поля, де не ступим,
Зелені ліси і глибокі моря.
Як матір, тебе, Україно, ми любим,
Живемо ми всі, як єдина сім’я.
Славсь, Україно, в красі неповторній.
Славсь урожайним добірним зерном.
Славсь працьовитим народом, невтомним.
Славсь древнім Києвом й сивим Дніпром.
В нелегкій борні ти здобула свободу,
Цінуємо це надбання кожну мить.
Знамено твоє синьо-жовтим оплотом
Над нами звитяжно в житті майорить.
Славсь, Україно, в красі неповторній.
Славсь урожайним добірним зерном.
Славсь працьовитим народом, невтомним.
Славсь древнім Києвом й сивим Дніпром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753970
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Люба осене, зранку холодним дощем
змий з душі увесь осад дощенту.
Покрутися у вальсі повільно, а ще
заспівай на прощання крещендо.
Посумуй, моя мила, зі мною удвох
під низьким пошматованим небом.
Засинає усе, лише килимом мох
вистилає доріжку до тебе.
Пожурися, поплач і послухай „курли“,
що з небес долина усе рідше.
Ниє серце і сум огортає коли
клин лелечий врізається в тишу.
Відлітають з ключами і часточки нас
за моря, у країни далекі.
Та красуню-весну все одно, пройде час,
принесуть на крилятах лелеки.
04.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753775
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Іменини святкує у вересні бабине літо,
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
На уламках осик виграє нам рапсодію вітер
і клини журавлині сумливо пливуть в вишині.
В оксамит і парчу одягнулась зажурена осінь,
нарядила у бронзу діброви, луги і гаї.
Опустила верба до води золоті свої коси,
а калина в туманах купає принади свої.
Вітерець-музикант розганяє легку павутину
і несе у обіймах її в голубу далечінь,
бавить в небі прозорім ледь-ледь посірілі хмарини
та в осінню палітру невтомно підмішує синь.
Жовте листя лишає свої кучеряві домівки
і у вальсі на землю лягає як ноти на стан.
Вирушає воно у останню життєву мандрівку
і усе накриває осіннього блюзу туман.
05.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753797
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Покрова свята і козацтво святе,
Бо нам бережуть Україну.
Напевно нам Богом і дані на те,
Щоб мали єдину родину.
Щоб горно горіло, кувались мечі,
Боялися недруги тіні.
Щоб ворог обходив, мовчали сичі,
А ми були завжди єдині.
Покрова козацтво з небес берегла,
Дала йому силу й звитяги.
Ніколи козак не чинив людям зла
І хай майорять слави стяги.
Покрова прикрила козацтво плащем,
Від болю, від смерті й безчестя,
Щоб болі народу змивались дощем,
Пропали ворожі нашестя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753829
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
«Вже в Хитцях не гніздяться лелеки» –
мені сумно Олекса повідав.
Як же те споглядати нелегко!..
Одиноку він хату провідав…
А було ж це село мальовничим:
річка Удай, узліски, долини…
Як же боляче в спомини кличе
неповторне те царство дитинне!..
А було ж воно верхи на конях!..
Вже давно вороні і не сняться.
Сивина оселилась на скронях.
Вже й лелеки тут жити бояться.
…Чагарник, самосадні дерева,
гомінливі пташки, та не люди…
На горі в самоті ферми ребра…
По Вкраїні вже так ледь не всюди.
Тут не стрінеш вже й древню бабусю.
Кілька хат зирять вікнами в небо…
Та невже і Всевишній забувся,
що село рятувати вже треба?
У Хитцях оселилася тиша.
Тут малеча давно не щебече.
Олексій про село своє пише.
А села вже немає. Вже – вечір…
Клекотять життєдайні лелеки,
де клопочуться люди в оселях.
Вимирають близькі і далекі
українські покинуті села…
Ще провідує цвинтар ілюзій
Олексій Неживий, бо живий ще.
По світах розлетілися друзі.
І все далі до них, і все ближче…
Як же хочеться хатнище мати!..
Мов лелека, в дворі походжає…
Відлетіли вже батько і мати…
І не радий Олекса врожаю.
Хоч садок іще родить нівроку,
і садили город для годиться…
Це ж колись тут держали корову.
Це ж отут – найсолодша водиця…
Де гриміли пташині оркестри
і кумедні перегуки півнів.
Відлітають брати його й сестри.
Захлинається серце в кипінні.
Тут до нього ще зовсім недавно
озивалися жваві сусіди.
В самоті і вечеря й сніданок.
Ну куди отепер він тут піде?
Щоб горіх не звалився на хату,
довелося спиляти по пояс.
Його плоду і так забагато…
Озивається в степ дальній поїзд.
Покотились літа чередою
з весен радості в траурну тишу.
Не юнак, а дідусь з бородою
про минувшину зболено пише…
Якби ж можна вернути минуле,
освятив би він в Удаї воду.
Щоб сюди козаки повернулись
і на храм приїжджали підводи…
Ой ви коні, розгнуздані коні,
покатали ж ви як, поносили!..
Серце рветься, слізьми очі повні
і немає тримати їх сили…
Боже ж боже, за що ця наруга
щоб село ще живеньке ховати?
Як же жаль мені вірного друга
що тулився до рідної хати.
Що вітався уголос з порогу
і хрестився, неначебто в церкві.
Із вікна поглядав на дорогу…
І рубці розправлялися в серці.
Бо Хитців найрідніших на світі
всі заморські столиці не варті.
Тут коріння, тут вічності віти…
І молитва до рідної хати.
Тут вівтар на вітрах благодатний.
Тут думок, теплих споминів повінь.
Приїздить Олексій бородатий
на довічно святу тиху сповідь.
Стогне вітер в дрімучій долині…
Відродити село ой нелегко!
Дзвонить в скроні, у серденько лине
невмовкаючий поклик лелеки…
1 жовтня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753490
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Не забуваю ваші сині, сині очі,
Як небо, що закуталось в льону.
Як мама ви стояли на сторожі,
Нам здарувавши ласку неземну.
Навчили в мрію вірити й любити,
Незабувати батьківський поріг.
Зуміли на добро благословити,
В житті були ви нам, як оберіг.
Були ті очі в вчительки, як божі,
Проміннячко у сяйві образів.
Як дні щасливі в радості погожі,
Довкруги простір навіть голубів.
Приспів:
Ой, очі сині, вицвілі в засинні,
Неначе зорі світять нам донині.
Такі прекрасні сині і погожі,
Як дощ, як злива літом для озер,
Вони на інші зовсім непохожі.
З небес сприяють нам і дотепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753103
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
Якось так... про малят 90+).
[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось маля… У колізійних муках…
Бурхливо-зелене… І так буйноквітно
Воно у серця нам настирливо стука
Добром, а то й болем…
натхненням досвітнім…
Й кохаємо ми те дитя незбагнене…
В щоденних турботах, в суєт круговерті…
Й здавалось – в любові до нього шаленій
Кохатимемо дитинча…
аж до смерті.
Та ось прошуміли... і спеки, і зливи,
І стало дитя незалежним, дорослим...
То жінка… ласкава, шалено зваблива,
А стать в неї статна,
міцна, плодоносна…
Ескізно – гітари співучої хвилі,
В анфас – колоритні, до одуру, перса,
У профіль – долини і пагорби милі…
Куди антиподам тим?..
Нам, неотесам!
В ній чуються й бачаться віку красоти,
Що зваблюють нас у своє різнобарв’я…
Несе вона нам незліченні щедроти,
Чуття надзвичайні
і дії зугарні.
Чарує всім тілом – і зверху й зі споду…
Оділа наряди, розкинула кросни
Плодів і подарря!
Пора суголосна
Усім молодим і не дуже… І врода
У неї задумлива, строга та горда!
Це ти, наша юносте…
й зрілосте!
Осінь…
[/b]
[/color]
30.09.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
Нагими в світ приходять в Сомалі
І в Англії – прості та королі.
І скільки б дібр не мав ти на столі,
Все лишиш, як підеш за пруг землі.
***
Якщо в нутро пустив ти щось мутне,
Неправда правду у тобі хитне.
Не зволікай, а вимий все дурне,
Допоки зло тебе не проковтне.
***
Не гни калину, не ламай вербу.
Зі світом грай лише у чесну гру.
Чужому списа не точи ребру.
Лише любов дає життя добру.
***
Як друга біль ухопить, запече,
Підстав йому тоді своє плече,
Тягни його із з темності печер
І будеш в царстві Божім паничем.
***
Одне гніздо собі пташина в’є.
Поживу їй Господь щодня дає.
Не клей до рук оте, що не твоє.
Бо за таке нещадно доля б’є.
***
До вирію птахи летять ключем,
Щоб їх зима не стисла обручем.
Як ти ідеш у край чужий з мечем,
Чекай, що торт відплати Бог спече.
***
Якщо в своїй душі ти сієш зло,
Ростиш його, мов дощ і ґрунт зело,
Ним пригощаєш ближніх – то воно
Й тебе поглине, наче ніч, вікно.
***
Не плач, що бідний, білий світ не нудь.
В житті, що можеш, сам собі здобудь.
І сій, і жни, долаючи свій путь.
Людиною у першу чергу будь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752985
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Три складових життя у кожнім серці.
Це - наші потаємні почуття,
Як оберіг в життєвій круговерті..
Тримають лиш вони серцебиття.
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ - нам допоможуть.
У скрутний час ми молимось до них.
І віримо, надіємось, що зможуть
Підтримать дух, що ніби уже зник.
Хай в кожнім серці не зникають ВІРА І НАДІЯ.
ЛЮБОВ хай окриляє кожну мить.
І вірю,що здійсняться ваші мрії,
Якщо оці жінки у вашім серці будуть жить.
------------------------------------------
Вітаю всіх зі святом ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ.
Будьте щасливими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Пишаюся тобою, сину мій,
Що ти несеш людське тепло у серці.
Що досягнув в житті своєму мрій…
Бо тільки сильні власні долі вершать.
Ти досягнув в житті усього сам,
Хоч міцний тил завжди був за тобою.
Хвалу шли Богу, що на небесах,
Ніколи дружби не веди з ганьбою.
Умій ділитись, підставляй плече,
Коли біда в родині, чи у друга.
Якщо чужа біда тебе пече,
То їх біда й тобі не біла смуга…
Пишаюся тобою, сину мій,
Що вчиш тепер своїх орлят літати,
Лиш виховати з них людей зумій,
Щоб все життя вони пишались татом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752943
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Багряні акценти розставила осінь,
У гами вплела новизну.
Веде вздовж алеї окрилення компас –
У барвах вогненних тону.
Втішається погляд дарами природи,
Теплом у задвірках споруд –
Просиджує радість в метало-бетоні
Понурий і втомлений люд.
Між листом пожовклим – наснага і спокій,
В червоному – вир почуттів.
Бере у обійми, сповільнює кроки
Осінніх мелодій мотив.
Душа відчуває луну камертону
Завершення й підсумків справ.
В руках золотого натхнення сезону
По-іншому світ зазвучав.
У шепоті листя молитва і мрії –
Єднає їх вітер в танку.
Чуттєвість минути ніяк не зуміє
Величну миттєвість таку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752935
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Вчитель – той, хто працює завжди допізна,
Хто проводить уроки чудові,
Хто дає нам поради і цінні знання,
Хто у рідній кохається мові.
Вчитель – той, в кого серце болить за дітей,
Хто в невдачах і успіхах з ними,
Хто над творами їх не змикає очей,
Хто шукає таланти щоднини.
Вчитель – той, хто з народом поп́ереду йде,
Хто виховує в гідності жити,
Хто невтомно у світле майбутнє веде,
Хто навча Україну любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752644
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Жінка в літах йде тихою ходою,
Неначе кроком міряє літа…
Волосся відбілила білизною,
Та видно жінка серцем – золота.
Її роки тепер її багатство,
Бо за душею спомини одні.
Робота, діти, вдома – господарство
І вишиті картини на стіні.
Роки злетіли, наче клин осінній,
Та ще не чути трепетне - «курли».
Її подружки, йдуть неначе тіні,
Які давно онуками зросли.
Вона іде і не рахує кроків…
Красива жінка, серцем молода.
І плинуть вдаль її багатства роки,
Час швидкоплинний, як в ріці вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752652
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Закохатися в сонячні промені,
І забути, що опік – то рана,
Загубитись на плоті маленькому
У безмежжі очей океану,
Перемовити недопромовлене
У німих діалогах із небом,
У печалі, в спокої, у радості
Відчувати у комусь потребу,
Червоніти намистом калиновим,
Наливатись достиглості соком,
І ходити навшпиньки тихесенько –
Не сполохати б мрій ненароком,
Розчинятися в зорянім мареві,
Стати щастя дзвінкою луною, -
Все можливо!
Як душі споріднені
річ любові ведуть між собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752461
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
* Медицина в нас сучасна,-замість ліків реформи і гасла.
* Ще й реформи ці скажені,зменшать кількість пенсіонерів.
* Оновляється й освіта,в школах будуть народжуватися діти.
* Кусають нас не блохи,-ціни;щодень то вищі стають їхні зміни.
* Шалені маємо тарифи-чотиризначні у них цифри.
* У Верховній Раді і в Уряді:говорили-балакали, що аж
люди заплакали.
* У нас тепер новий девіз:одним-безвіз,іншим-вже аж до сліз.
* А там,"вгорі" нові обнови:зарплати,премії, офшори.
* Найміцніша сім"я українців - це сім"я офшоринців.
* Не страшні їм і тортури,за кордоном рятують шкури.
* Хто грошей багато має, того й закон обминає.
* Їм не потрібні українські школи, їхні діти навчаються
за кордоном.
* Їм тепер не до культури,навколо палаців у них мури.
* Палаци в них і офіси, й контори,й на стінах радужні узори.
* Скільки б вельможних не карали,жить не можуть, щоб не крали.
* Зремонтували так дороги, що рвуть і шини, й людські ноги.
* Хто найбільше любить гроші,люблять всі, вони ж хороші,
бо ж без них не можна жить,їжу й одяг не купить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752419
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Ой ти, осене,не лякай мене,
не лякай мене своїм холодом,
притруси мене сріблом й золотом,
не лякай мене і морозами,
окропи мене диво-росами...
Ой ти, осене,не страши мене,
не страши мене своїм гомоном,
оживи мене легким дотиком,
не страши мене голим гіллячком,
полікуй мене своїм зіллячком...
Ой ти, осене, не суши мене,
не суши мене болем й голодом,
пригости мене своїм солодом,
не суши мене й мою душеньку,
захисти мене, ніби руженьку...
Ой ти, осене, не згинай мене,
не згинай мене своїм рокотом,
обласкай мене тихим шепотом,
не згинай мене вітром й бурями,
а потіш мене сонцем й зорями...
Ой ти, осене, не марнуй мене,
не марнуй моє біле личенько,
посміхнись мені в тиху ніченьку,
не марнуй мене сизо-сірістю,
освіти мене любо свіжістю...
Ой ти, осене, не захмар мене,
не захмар мене громом й зливами,
а дощами вмий не тужливими,
не захмар мене буревіями,
оспівай мене переспівами...
Ой ти, осене, не згуби мене,
не згуби мене своїм норовом,
огорни мене теплим поглядом,
душу не згуби й моє серденько,
віднови мене стиглим зернятком...
Ой ти, осене, захисти мене,
захисти мене й Україну всю,
поможи всім нам зупинить війну,
щоб країна знов розвивалася,
а доля з людей не сміялася...
Отож, осене,не лякай людей,
в тебе ж вистача золотих ідей,
підкажи ти їх і мені, і всім,
як збороти зло, що іде з верхів.
щоб усе страшне кануло в архів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752330
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Заплуталась осінь у іграх:
То "ні", то "не знаю", то "так",
То сонце, то вітряна злива –
Емоції в кошик достиглі
Збирає за певних ознак:
- розквітлі у золоті весни;
- благання у місяця сну;
- "Вбираю твій внутрішній всесвіт – та погляду вир омину";
- у одах сердечний щоденник;
- чуттєвість – оголений нерв;
- солоність пульсує по венах із силою в сотні Ампер;
(вбиває 5А)
- блаженність троянди уколів;
- колючість пелюсток розлук;
- звучання сердець – світанкове;
- смеркання – акордовість мук;
- на волю відпущені мрії;
- страхи полонені в кулак;
Любов поєднати зуміє суттєву полярність ознак!
Заплуталась осінь у іграх:
То сонце, то зливи рясні –
Тепла і вологості сила
Врожай надбагатим зробила
Й зібрала насіння весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752318
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Дивлюся осінь. Каву п"ю,
Жену хмарину у горнятку.
Тепла ще трішки надсьорбну
Від твого, осене, початку
Цілує шибку, загляда
Листок кленовий падолистом...
Так вміло душу виверта:
Майстерно,стримано, врочисто...
Скупенький промінь з-за плеча
Зомліє в каві ароматній...
Десь бринькне літа ще струна
У міжсезоння сурогатне
За вушком гладжу ніжно час,
Він так не любить проти шерсті...
Нехай звучить уже не джаз,
А лиш мажор прожитих терцій...
Позаздрю щедрості її,
А я ,чомусь, так не навчилась
Тулися, осене, до вій,
Вдивляйся мудрими очима.
Дивлюся осінь. Каву п"ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752056
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Вода морська — аквамарин.
Танцює небо між хмарин
В обіймах сонця, що на дні
Втопилося у вишині —
Там, де тумани-киселі
І простір гладить край землі,
На плесо сипле промінці,
У блисках сяють камінці.
Пече пісок, немов тавро.
Орла загублене перо
Лоскоче хвилі мандрівні.
Синіє обрій вдалині.
Кигичуть чайки голосні —
Поширюють свої пісні,
Пожвавлюють життя рибин…
Із недоторканих глибин
Гуркоче море, наче млин,
У хвилях меле часоплин.
26/08/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752075
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Виткало літечко
Трави до пояса,
Бджілку і квіточку,
Й дощ над покосами,
Й ранки з туманами,
Й небо із грозами,
Понад лиманами
Верби із косами.
Бавилось літечко
Вітром і тишею,
Колосом житечка,
Квітами пишними,
Грушами стиглими
З медом-принадами,
Росами сивими
І зорепадами.
Літечко вислало
Стежку до осені
Вишнями стиглими
І абрикосами,
І огірочками,
Й жовтими осами…
Йде по ній хлопчик мій
Ніжками босими.
6.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751914
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Приходиш на світ із криком,
Тебе цей лякає світ.
Спокійним стаєш із віком,
Мовчиш, як багато літ.
Живеш, бо життя батьками
Дароване, як усім,
Ти жив у утробі мами,
А нині на світі цім.
Ти носиш ім’я – людина,
Зовешся так на землі,
У тебе своя родина,
Життя на родиннім тлі.
Державу шануй родинно,
Завжди будь на висоті…
Бо втрата ім’я – людина,
Найбільша втрата в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751809
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017
[i]Всім, хто словом
творить правду і
красу на землі... [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]
[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім словом
в своїй масі люд не марить –
живе дивами й повним животом…
Й не йде у голову: еллін ти чи ти - арій,
миліш погратись в канапе з котом.
Можливо, лиш один
із кільканадцять тисяч,
що має хіть до словникових крипт,
завити може враз на зо́рі чи на місяць,
коли у нього слово заболить.
Й нехай хоча б один із
кільканадцять тисяч
віднайде в муках вірне слово те,
його на чільне місце у душі повісьте
як талісман, як символ, як святе…
А що, як ненька
Україна в небезпеці,
й один хоч з сотні тисяч – не в борні?..
Нехай ваш словотвір звершить мажори з терцій –
і той в бою вже, на баскім коні!
Й хоча б одно
велике та заснуле серце,
розчавлене тромбозом сьогодень,
на кардіографі від слова стрепенеться,
йому вкажіть діагноз і мішень…
…Художнім словом
в своїй масі люд не марить,
не клеїть вчинкам і чуттям окрас…
Хоч слово те, буває, пестить… А то – вдарить...
Та так, що... в шкереберть – іконостас![/color][/color][/b]
25.08.2017[/i]
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 21.09.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 21.09.2017
Тебе віднайду на окраїні снів і галактик,
У безвісті всесвіту, серед сузір`їв чужих...
Я мрійник, дивак, а іще невиправний романтик,
І серце заплуталось: видих зробити чи вдих?..
Тебе дочекаюся десь на межі світостворень!
Я знаю: відчуєш, я знаю: ти прийдеш колись,
Бо це вже було, світ складається з безліч повторень,
Де ми вже були, і прощались, й зустрітись клялись...
Знайду і залишусь назавжди в твоєму полоні,
Тебе відшукаю у таїні світобудов!..
Ти просто прийдеш, станеш сонячним світлом в долонях,
Моєю святою основою всіх молитов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 21.09.2017
Усмішка твоя в моїй душі,
Всі загоїть за хвилину рани.
Усмішка твоя – це мій рушій,
В ній завжди ховається незнане.
Ніжний погляд , в усмішці вуста,
Цим не володіли і маркізи.
Бо про неї кажуть неспроста,
Що у ній загадка Мони Лізи.
Усмішка твоя для мене - все,
В ній купаюсь, як вона сіяє.
Усмішка твоя тепло несе
І надію в серденько вселяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751227
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
З дерев останнє опадало листя
і килимом лягало біля ніг.
Калина ще в гранатовім намисті,
та завтра може все накрити сніг.
Ми випадково стрілися у парку,
на мить схрестили погляди свої,
бо кожен має тріумфальну арку –
ти все одна і я вже без сім’ї…
Образи у серцях хоча й не носим,
кохання все ж не повернуть назад.
Прийшла в життя нарешті й наше осінь,
нас запросив у гості листопад.
На вкритій золотом і бронзою алеї,
де клени зсохлим листом шелестять,
вже не побачив я своєї Лорелеї
і не зумів тобі хоч пару слів сказать.
Бо туга з біллю горло вмить здавили,
палаючі згадалися мости…
Хоч слова мовити тоді не мав я сили,
та подумки сказав усе ж: „Прости!..“
14.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750621
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Лице людини визначають вчинки,
Де кожен крок людський – це їх печать.
Є вчинки гіркі - інші, мов родзинки,
Є мовчазні, а є, які кричать.
Геройські вчинки – це людська окраса,
За них дають медалі й ордени.
В житті є вчинки непомітні часом,
Та в них буває стільки глибини…
Окремі вчинки, мов тавро родинне,
Приклеїться буває на віки.
Коли в родині покоління винне,
Про такі вчинки плещуть язики…
Щоб не зчорнити вчинком бува роду,
На кожен крок зважайте при житті.
Бо часто вчинки роблять в нас погоду,
Не піддавайте вчинки каятті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750610
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Не любить уряд наш народ,
Від дитинчати до старого.
В пошані в нього гурт заброд,
А для своїх нема нічого.
Самі жирують з дня у день -
Палаци, віли, замки, дачі…
Для них життя – це їх едем,
А у людей життя собаче.
Колись урветься нам терпець
І запалають замки й віли,
Народ, який жив, як сліпець,
Підніме уряд цей на вила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750415
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017
У краю, де вишні у цвіту,
Солов’ї не змовкають щоночі.
Перевесло я житнє сплету,
Щоб зв’язати сільське і робоче.
Приспів:
Щоб міцніло щодня перевесло,
Щоб єднали родину мости,
Україна моя ще воскресне,
Будуть внуки щасливо рости.
Щоб дорогу обрали одну,
Яка є для родини святою.
Лише воля була на кону,
Щоб за неї ішли ми до бою.
Приспів.
Я сплету перевесло своє,
Щоб народ весь від Сяну до Дону,
Об’єднати, бо час настає,
Всіх зібрати до рідного дому.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750116
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Де роси на квітах полощуть джмелі,
Де пахне рум’янок і м’ята…
Від цього блаженства я враз захмелів,
Для мене життя було свято…
Окремі питають: - Де рай на землі?
Він часто у нас під ногами.
Коли поруч з нами живуть солов’ї,
Коли ми живемо з батьками.
Як сонечко сходить і пахне трава,
Зузуля кує спозаранку.
Коли Батьківщина на волі й жива,
А ти одягнув вишиванку…
Лише придивіться і знайдете рай,
Не треба нікуди ходити.
Живемо в раю - знай про це й пам’ятай,
Лиш треба любити і жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749985
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Кажуть: - мудрість приходить з роками,
Як на скроні впаде сивина.
Як не стане ні тата, ні мами,
Виростає її глибина…
Через те, що немає поради,
Сам на сам залишився з життям.
Вже не буде поради від мами,
І не скаже татусь більш - «Затям!».
Вчить життя потихеньку, потроху,
Кожен день пише мудрість свою.
Вистачає терпіння і духу,
Щоби мудрість лишилась в строю.
Передати бажання є внукам
І дитині сказати: - «Затям!».
Та напевно колись я без звуку
Віднесу свою мудрість зіркам.
Кажуть: - мудрість приходить з роками,
Як на скроні впаде сивина.
Як не стане ні тата, ні мами,
Виростає її глибина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749530
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Любіте мову,наче пишний сад,
як зерно всіяне у полі
натхненно-хлібний аромат
звучить пісенно в кожнім слові
Багатство мови - голубінь небес
струмка гірського голосне дзюрчання
нехай же знає наш нарід увесь
її співочо-ніжне поєднання.
Бо Україна - це гостинний край
промінням сонця лагідно стрічає.
Своєї мови все ж ,не забувай,
бо разом з нею нація вмирає.
Ми вільні духом справжні козаки
віки боролись за свою свободу,
щоб вільно нам висловлювать думки
і буть синами гідного народу
Не треба будувать високих стін
я хочу щоб упали всякі мури.
Думки шепочуть:"солов'їнний спів -
частина європейської культури!"
2.09.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748850
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Зродились ми великої години
твої славетні доньки і сини
і стоїмо на варті України
за сантиметри рідної землі.
Бо ми весь час боролися за тебе
ми за любов згорали у вогні
і попри біль прохали синє небо
пошли нам, Боже, незалежні дні.
Зіслав Господь нам вільної свободи
дніпрові хвилі знову загули
чарівне місто Киів верховодить
не треба нам московскії царі.
Проте сусід нам кинув ніж у спину
від заздрощів,щоб краще не жили
у європейській вільній Україні,
втомилися чуже ярмо тягти.
Вітаю з двадцять шостим незалежним
я вірю,що відстоєм правду ми
Любитиму тебе,як син належно
з любов"ю в серці дійдем до мети.
24.08.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747589
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Матіоли найкращі посію,
Для тебе моя мила в саду.
Й королевою в ранню завію,
Я за руку туди приведу.
А в гаю срібні струни гобоя,
Вдаль розносять катрени палкі.
Зачаровують квіти левкоя,
Ароматом медові, п'янкі.
Твої руки візьму в свої руки,
Зацілую у губи терпкі.
Нехай згинуть печалі й розлуки,
О, які ж вони в долі тяжкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747521
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Не змиє ДУШ страждання наших ДУШ,
ЗАМОК ЗАМОК, залишився лиш ЗАМОК,
І не закрасить ТУШ гниття старезних ТУШ,
Відмінний БАЛ завершить БАЛ цей на останок.
Залізний ПОТЯГ не спинить ПОТЯГ мій,
БРАТИ, чекайте, не треба це все БРАТИ,
Чого ти СТАВ у СТАВ, іди не стій,
І через ГРАТИ не заберуть бажання ГРАТИ.
І ЗАХІД сонця не завершить ЗАХІД цей
Зайшов у МУЛ старий кремезний МУЛ,
Дівочий СТАН, не змінить СТАН речей,
Як ПОЛЕ ПОЛЕ поміж горами гуцул.
Кінь тягне ВІЗ, а що для нас він ВІЗ,
Щоб ЗЛИТИ гнів, не треба мене ЗЛИТИ
Кудись нас НІС мій довжелезний НІС,
Зігнувши ШИЮ я ШИЮ, бо треба шити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747556
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Два кольори – вінець свободи!
Наш стяг — це чисте небо й земле плідна!
Дві ніжних стрічки: жовта і блакить!
Два кольори святі – тканина рідна,
Яку Герої зберігають кожну мить!
Наш прапор для нащадків – біль і гордість
За всіх героїв — з гартом боротьби,
За дух незламний, за людську пристойність,
За те, що нація — нескорені раби!
Наш стяг – це символ волі і свободи,
Це символ України-неньки і зорі...
Це наш пісенний і нескорений народе
У молитовній, праведній борні!
Яскраво стрічки вплетені у коси,
Наш прапорець маячить на авто…
Наш прапор – це любов... весняні грози!
І в нас його не забере ніхто!
Наш прапор — це волошок поле й маків,
Безмежний край родючого зерна…
Шляхи славетних наших гайдамаків,
Землі красоти, які кожен зна!
Блакитна й жовта – це вінець свободи,
У небі зорі, колосків Земля!
Два кольори – слова палкої оди,
І безтурботний клекіт журавля !
23. 08. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747445
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Тихий вечір літній опустився.
Мов завмерле все навкруг стоїть.
Золотавий місяць появився,
Понад темним лісом вийшов вмить.
Всі поля дрімають, трави й квіти,
І дорога втомлена лежить.
Починають скрізь зірки зоріти,
Та за днем ніхто не дорожить.
Бо втомилася земля від спеки,
Дочекалось вечора усе.
Дзьобом розправля гніздо лелека,
Відпочинок ніч усім несе.
Десь цвіркун цвірінькає тихенько,
Чути гавкіт із села незлий.
Спочивай, сторононько рідненька!
Завтра знову буде день новий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746964
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
(перероблене)
Україну мою у Дніпрі освятіть,
Освятіть лівий берег і правий
І її на руках до небес вознесіть,
Як квітучу і сильну державу.
Прокладіть над Дніпром широчезні мости,
Хай обнімуться люди при святі,
Щоб настав швидше час Україні цвісти,
Люди стали щасливі й багаті.
Позбираймо коріння своє звідусіль,
Що розкидано дрібно по світу…
Це ж бо наша земля і єдина в нас ціль,
Поклонімось словам Заповіту.
Якби сіла за стіл українська рідня,
Коли ліктем відчули ми брата.
То б і дружба була в нас довіку, щодня
І завжди у роду було свято.
Бо на рідній землі, ми єдиний народ,
То й державу шануймо єдину,
Щоб добилися ми довгожданих свобод,
Освятіть у Дніпрі Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746956
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Цей літній вечір, синій сум і ми
Вдивляємось у клаптик свого неба...
Не треба слів… у ночі під крильми,
Беру цей клаптик і горнусь до тебе.
В мені твоїх тривог серцебиття,
За обрієм освячуються мрії…
[i]Нема обмежень в справжніх почуттях!
Та є надія навіть в безнадії ![/i]
Бредуть стежки таємні поміж трав,
Навзрид сюркочуть коники у тиші.
А пізній промінь до останніх барв
У наших душах синій сум колише.
Не треба слів… оголеній душі,
В яку на дно сховався літній вечір.
Так зцілюються мовчки… на межі,
Так синій смуток огортає плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Як хочеться пройтися босоніж,
Які бувають спогади від цього,
Льонове путо, батіжок і ніж,
Шматочки спогадів дитинства мого.
Пасуться коні вільні в табунах,
Вже квіти літа відійшли назовсім.
Лише смаки в солодких кавунах,
Снопом останнім витісняє осінь.
Щоб ще жнива рясніли на полях,
А листя не жовтіло в лісі довго.
І квітла наша матінка - земля,
Бо у життя ми заслужили того.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746917
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
О, жінка, мов дитя, що звикло грати
і поглядом очей, і ласкою цілунку,
я б мав тебе всім серцем зневажати,
а я люблю таку без жодних розрахунків!
Люблю і жду, прощаю і кохаю,
живу одною лиш тобою в муках страсті,
терзаюся і душу геть втрачаю,
з-за примх твоїх терплю всі біди і напасті.
Ти зло підступне, істини ніжніше,
знемоги дикий мед в захватності шаленій.
Ти море дивних снів, мелодій, тиші…
Ти друг і ворог, люті дух і добрий геній!
17.08.2017
[i]* Переспів твору Костянтина Бальмонта „О, женщина, дитя, привыкшее играть“.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746697
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
[i] Нам 26, і ми – дорослі…
[/i][youtube]https://youtu.be/4e4l63ovG_k[/youtube]
[i][color="#8d0899"][b]Був сон: примарилось мені –
Я гірко плакав…
Неначе то було не в сні…
Дощ капав… капав…
А в краплях тих гіркоти сіль –
Мої то сльози:
Чом нас тусають звідусіль
Усі, хто може?
Чому «пасує» усім нам
Гіркоти трунок?
Чому готуємо синам
Горби і труни?
…А ми з тобою під мостом,
Мій милий друже,
Душею й серцем із постом,
Бо любим дуже
Одну… красиву… молоду
Вкраїну-неньку.
Ще погарцюєм по мосту,
Бо нас – не жменька!
І припасуємо слова:
«Побій, побіда»…
Нехай ідея не нова –
Хай зна сусіда,
Що діждемось параду ми
На Красній площі,
Бо вийде весь народ з пітьми –
Й не буде прощі!
То сон… Наснилося мені…
А сни є віщі...[/b][/color]
27.08.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746691
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Різні люди живуть на Планеті:
чоловіки і діти, й жінки.
Серед них є Ромео й Джульєти,
і міцні є, а є й слабаки...
Не раби, хоч здебільше й не генії,
усі люди звичайні й прості.
Серед них невисокі є й велетні,
і солідні, поважні й пусті.
Є відважні, а є й боягузи,
є веселі, похмурі й смішні.
І худі є, й товсті карапузи,-
та живуть всі на рідній землі.
До чужої біди небайдужі,
є й такі, у яких душі сплять.
І здорові, й на жаль і недужі,
говорливі й такі, що мовчать...
Є й такі, що живуть у неволі,
ще й заручники теж на жаль є...
На своєму життєвому полі
кожен щастя будує своє.
Знають всі, що це світ є величний,
катаклізми у ньому все ж є.
І бува, що з людей світ сміється,
й дуже боляче часом їх б"є...
Найболючіше б"ють звісно війни,
недостатньо в "верхівках" ума,
тож втрачають найкращих у бійні,
альтернативи на жаль теж нема.
І жалі тоді, й болі печальні,
війни ставлять невтішну печать.
Хоч уроки й дає всім повчальні,
та когось знову війни п"янять...
Тож задуматись всім дуже треба,
як Планету свою зберегти.
Щоб над світом було мирним небо:
і сьогодні, і завтра, й завжди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746687
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Як хочеться знов тебе бачити,
і знову твій голос почути,
щоб долі примхливій завдячити
і впитися запахом рути.
Не вмів у свій час цінувати
кохання палкого величчя,
та хочу тепер цілувати
гарячі вуста і обличчя.
Я хочу тебе обійняти,
за плечі дівочі чуттєві,
на руки як в бутність підняти,
забувши всі спори життєві.
Тебе хочу знову зустріти,
до губ доторкатись щоночі,
від чар твоїх так же дуріти
я хочу, я хочу, я хочу…
17.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746473
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/872710384.jpg[/img]
[b]«Ти така в цьому світі одна»[/b]
[color="#1a00ff"][b][i]
Ти така в цьому світі одна
Сонце взимку, у грудні весна
Від світання і до темноти
У думках моїх ти, тільки ти
Ти така, ніби сонце, зоря
Дотик хвилі у теплих морях
Шовк відмитого морем піску
Вітерець на ланах, колоску
Коли бачу, то сходжу з ума
Переповнена щастя сума
Почуттями наповнений я
Найніжніша, кохана моя...
© Микола Карпець (М.К.)
*15.08.17* ID: №746406
[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/ti_taka_v_comu_sviti_odna/2-1-0-120"]© Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746406
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Давно вже я бабуся, Колись в школу ходила,
живу у власній хаті, навчалась в інституті,
колись була Валюся, піввіку працювала,
тепер ніби в лататті... тепер, як на розпутті...
Бо пенсія маленька,
здоров"я вже немає,
хоч літом і тепленько,
та сил не вистачає.
Доглянуть на городі Буває часом сумно,
усе, що посадила, рідні поруч немає,
при будь-якій погоді похмуро й навіть журно,
кудись зникає сила. ніхто про це не знає.
Ще слава Богу діти
частенько приїжджають,
і душу відігріти,
й зробить щось устигають.
А ще сусіди гарні, Дивлюсь теленовини
є й друзі незрадливі, й газети я читаю,
розмови толерантні, буває щось вяжу я,
корисні і чутливі, буває й вишиваю.
бувають і веселі, Навіть як є причини
бувають і журливі. я розум не втрачаю.
Беру папір і ручку,
пишу щось і мудрую,
змітаю стрес у купку,
про болі забуваю.
Дивлюсь теленовини, Все витерпіть можливо,
і телефон вірненький як все робить з любов"ю,
частенько виручає, та все ж найбільш важливо,
ще й інтернет гарненький як є гарне здоров"я!
наснаги добавляє.
Щоб справедливість в світі
завжди перемагала,
і в сонячному квіті
країна наша стала!
Щоб зникли усі війни Оце все написала
на всій нашій Планеті, сьогодні баба Валя,
щоб люди були вільні, прошу щоб вибачали,
хоча і не безсмертні. кого розчарувала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746355
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Велика, надійна, міцна,
До Господа руки здіймає.
Як вежа, колись вавілонська... стіна,
Лякає нас бідна відчаєм.
Це ж є європейський рубіж,
Лягли тут кістьми батальони.
Чи то не великий нам надто платіж,
Украдені сотні мільонів?
Закопана в землю ціна,
Окроплена нашою кров'ю.
Як мама для хали проклята війна,
Нема тут й не буде контролю.
Схилилася в нарузі на бік,
Обрадена світить дірками.
Прийшлася кожухом, козою для бліх,
Як липка обдерта жид.ми.
Жирують у логові зла...
Хіба устоїш під напором?
Коріння впилося, немов омела,
І жучать нас халики хором.
Борги ж віддавати синам,
Прийдеться моїм... і онукам.
О, як осмерділи Актори і Хам,
Ця гідра, липка і сторука.
Загаджені схили... і ліс,
Пустиня, як пошесть скосила.
Пора діставати заржавілий кріс,
Терпіти вже більше несила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746336
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Дитинство й ліс – єдине ціле…
Тут з маленьку збирав гриби.
Зелене листя – облетіле,
Берізки ніжні і дуби.
Суниці зібрані у червні,
Квасок зривали на салат.
І корінці казково-дивні,
Ліс нас кормив, він був магнат.
Коли тумани опадали,
Сивіли в мокроті рови.
Ми йшли у ліс гриби збирали,
Допоки пасли корови.
Грабовий ліс зове додому,
Шипшина й глодові кущі.
Я лісу кланяюсь святому,
Що часто змінює плащі.
І дивина, зове він часто,
Моя частинка в ньому є.
Його дари – моє причастя,
Бо дух його в мені живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746238
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017
[i] ...жара літня в унісон душевній мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна втома… Від кагалу міста,
суєти,
від тарабарщини і хтивих витребеньок влади...
Вдихнути тиші аромат – не мовну канонаду…
Так хочеться втопитися у вирві
самоти!
Пройтися раз по росяній, нескошеній
траві,
зануритись в вечірню млу, в туманах накупатись,
озонового меду із пелюсток наковтатись
і погойдатись на стрункій, як лезо,
тятиві…
Відчути теплоту і смак колиханих
дібров,
на мокрих луках побродити відчайдушно босим,
на відстані душі відчути неминучу осінь,
з пеньків зустрічних тупо наколоти
дров…
А з тих бажань, що докучали ласій плоті
вчора,
побудувати в зруб цнотливу хатку лісника,
бо благодать жадань пустих холодна і хистка –
не манять ілюзорні води Стиру і
Печори…
Світанками ж чекатиму в колибі у гості
мавку,
Що принесе з собою чари й лісу аромат,
Відкине дров у ватру і підстелить з м'яти мат.
Своїм теплом зігріє вже давно схололу
лавку…
Та що це я? Розмріявся й піддався супокою!
Пшениця жде, а ще... удосвіта іти на сою…[/color][/b]
1.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 15.08.2017
В-се, що зріє в душі, віддаю читачеві на суд.
І- думки , і бажання, і мрії, і прояви болю.
Р-озфарбовую словом любов, і зневірливий бруд,
Ш-аленіє натхнення і рветься, як птаха на волю.
І - не можна в цей час не писати, замкнувши думки,
М-имоволі вони просять дозвіл лягти на папері.
О-мивають серця, як весною джерельні струмки,
Є- в них тиша душі і стрімке повноводдя істерик.
С-ерце рветься навпіл, я пропишу це гострим слівцем
П-ролікую цю біль у римованій, ніжній купелі.
А- була б іще в римах я майстром або фахівцем
С-клала б легко у сніп всі життєві складні паралелі.
І- підтверджу не раз: "Порятунок для мене в словах"
Н-у а з ними я враз оживаю, долаючи болі.
Н-е для слави пишу, не для празних життєвих розваг,
Я- натхнення беру в сторінках особистої долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745956
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
[i]Антициклон Люцифер... І ми...
Роздуми, навіяні спекою...[/i]
[youtube]https://youtu.be/uOIHHMnI_Ig[/youtube]
[i][color="#87077c"][b]Сонце... Спека... Жар...
Серце – самовар.
Мозок мліє, спить –
Неймовірна мить!
Продих... Небо.... Штиль...
Степ… Жара… Ковил…
Мольби... Клич до зір...
Горячі рекорд –
Шкалить реохорд.
Сонця й моря змаг –
Мозок геть засмаг.
Думки підла лінь –
Птиць сумна квилінь.
Гріх... Відсутність прощ –
Не приходить дощ...
Певно, знає Бог,
Де, коли… І – ох,
З ким і як були.
Долі як лягли…
То й держіть одвіт
Прісно, збіса літ!
…вітерець дихнув –
Шле вологу ув
Спраглі ним поля
Волохом здаля.
Знають те волхви,
Чим багаті ви –
Златом чи сріблом,
Злом, а чи добром.
Посилають вам
Мудрість з ветхих літ…
Вдячні ми волхвам
За такий привіт
Від своїх дідів,
Що давно пішли,
Лишивши удів,
Хоч були
орли…
Предки знали гріх,
В них й ґедзунок прощ…
Хмари… Краплі… Грім…
Блискавиця… дощ…[/b][/color]
11.08.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745729
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Шкода, що відійшла матуся,
За неї й нині я молюся…
Та збереглася солов’їна…
Де є Костенко й Україна.
Мої три жінки і дружина,
Ними святиться Україна.
Пишатись можу я по праву,
Що маю отаку державу.
Вам, пані Ліно, довгих років,
Давайте нам життя уроки.
Вас Бог прислав до нас з небес
За мудрість писаних словес.
А я для тебе – Україно,
Переживу любу руїну…
В тобі мої ліси й поля,
Ти моя матінка – земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745214
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017
[i]…асоціації життя і… смерті, любови і… щастя…
[youtube]https://youtu.be/tqLh6rQqkoA [/youtube]
[b][color="#076fb5"]Корида… Музика… Тореро*… Крок…
Постава горда, стан – немов у Прокла**.
Ні, їхня єдність – зовсім не порок!..
Усі стихії світу
Емпедокла***
Від сліз, від страху, горя і біди:
Хто серцем слаб – такому не туди!
Торкання, жести, рит... Частіше, глибше…
Проникнення. І – о, цілець-удар
У саме серце. Й ледве-ледве дише
Плаща – партнерші
мокрий пеньюар…
Іще удар – і жертва у дорозі.
Протистояти прі вона уже не в змозі…
І пасодобль, як істина тореро,
Б’є точно, наче громова стріла,
Стихають музики… бикові реви:
Плащ переміг –
в нім тога ожила.
Й які б не поставали в танцях пози,
Нема злиттю ніякої загрози…
[youtube]https://youtu.be/psjDHbmvnZc[/youtube]
***
А що ламбада?.. Та в своєму шансі,
І шанс той їй дарує пасодобль…
Вона, як в’юн в розсолі, в еротанці
Жіночих клубів**** –
тіл єднання, доль…
Подвійний крок – і ти в легкому трансі –
На хвилях щастя – в ніжному сеансі…
І скільки не "клубися" – не до втоми:
У ритмах танцю – жодних «неподобств»!
Ні крапки, лише інтервали-коми –
Ламбаду надихає
Па -
со -
до -
бль!
Принадність танцю…
Колоритні ПА…
І музика
прозора,
не сліпа[/color]!
Від автора:
Питання, певно, не тільки в римі
Чи в ритмі тіла – як серця стук…
Красоти танців й так добре зримі,
Та чи вписався слів милозвук?..
То ж, милі друзі, танцюймо разом:
У ритмі й римах – всі як один.
І прийдуть учні – нехай всім класом –
У дні, не дай Бог, тяжких годин…
Сприйміть слова ці як післяслово –
Хай квітне словом вкраїнська мова!
[/b]
25.07.1017
_______
*Шпага матадора.
**Про́кл Діадо́х — давньогрецький філософ-неоплатонік,
засновник вчення про тріадність.
*** Емпедокл — давньогрецький філософ, поет, автор
теорії єдності чотирьох «стихій» (вогонь, землю, повітря
і воду) як «кореня усіх речей» та Любові і Розбрату як
рушійних сил дії цих «коренів».
****Сідниці…
Примітка. Слова - з душі, ілюстрації із інтернету...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743542
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 28.07.2017
...музика в унісон ритмам душі
п р и с н и л а с ь...
[youtube]https://youtu.be/ufySzCCBoaA
[/youtube]
[i][b][color="#8906a3"]Тілесну ружу посаджу на підвіконня
і сонце у кватирку я впущу –
нехай несуть тебе до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай в тобі бушує неугавний Гелій,
хай сонячну енергію віддасть…
До тебе, добрий, милий, незрівнянний геній,
всім духам чорним –
зась!
Краплини вічності мої усі – для тебе:
тобі віллю свій древній генотип
і прихилю до тебе зорепади неба...
Пий щастя,
зорі сип![/color] [/b]
28.07.2017
© Copyright: свидетельство о
публикации №117072801397
28.07.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743770
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Щасливою зовуть оту стежину,
Коли маленьке, немічне дитя,
З роками виростає у людину,
То це відзнака вища для життя.
Де вірність лебедина у родині,
Де прикладом являються батьки.
Де по уму, а не по одежині,
Життєві пам’ятаються рядки.
Коли в обох батьків срібляться скроні,
А їхні діти є для них крильми.
Молитви їхні Богові і долі,
Що діти стали справжніми людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743603
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 27.07.2017
***
Серед бурі, грози, у негоду
Заблукати в тенетах життя...
Щоб затримати всесвіт свободи
У долонях свого майбуття!
Повизбирувать зорі у травах
Й відпустити в нічний оксамит!
В небесах, пурпурових загравах,
Свої крила затримать на мить...
Відпустити у просінь чудову
Біль розлуки, образи і щем,
Загорнувшись в зорю світанкову,
Щоб під літнім палати дощем!
Нерозгублено-згублені й грішні,
Легкокрило-щасливі й святі!
Сам Господь ці хвилини запише
В манускрипті своїм золотім.
Зачаклуй, пригортаючи щастям,
Збережи і не відпускай!
А моє полинове причастя
Біля серденька завжди тримай.
І пити й не напитися цим трунком,
Нектаром долі нам до самозабуття!
Де кожен біль долається цілунком,
І кожна мить – солодке каятття.
©Тетяна Прозорова
[url=""]https://www.youtube.com/watch?v=WXEruwFCPw0&list=PL9KXK_v3k9Ms6Pglb1bYcYurKm4VLcEiK[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742889
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Для чого я на світі цім живу?
– Та не для того, щоб від вітру гнутись.
Для чого я щодня кудись пливу?
– Та не для того, щоб бездумно пнутись.
Для чого я працюю день і ніч?
– Та не для того, щоб кусок лиш мати.
Для чого, хто я, звідкіль, в чому річ
Не зупиняюсь я себе питати?
Для чого народився я на світ?
– Та не для того ж світ щоб руйнувати.
Для чого Бог надав лиш кілька літ?
– Та не тому, життя щоб марнувати.
Для чого я весь час кудись біжу?
– Та не для того ж, щоб когось здогнати.
Для чого свої вірші я пишу?
– Та не для того ж, щоб їх лиш писати.
Для чого ми народжуєм дітей?
– Та не для того, що пора настала.
Для чого нам співає соловей?
– Та не для того ж, щоб нам краще стало.
Для чого я щодня до школи йду,
Повторюю про істини відомі
І нерозумних до вершин веду,
Заснуть не можу від думок і втоми?
Для чого я весь світ земний люблю,
Якщо краплинку світ цей не відчує?
Для чого я про щастя всіх молю,
Невже мій Бог молитву цю почує?
Для чого в мене стільки запитань?
На відповідь життя не вистачає,
Яке нам Бог надав всім для пізнань
І лише Він всі відповіді знає.
...Та все ж: хто я, для чого, в чому річ –
Не зупиняюсь я себе питати?
А може відповідь проста: як день, як ніч.
– Для радості нас народила мати.
Для чого, для чого ? – питання летять.
Для чого, для чого ? – я хочу це знать.
Для чого людина живе на землі ?
Для щастя. Для Бога – почулось мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742871
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Якщо прокинувсь ранком, милий друже,
І все всміхнулось сонячно тобі, -
Любов це Божа. Він нас любить дуже.
І ти Його всім серцем возлюби.
Якщо ти чуєш як птахи співають,
Якщо ти бачиш як вони летять, -
Любов це Божа. З Ним всі щастя мають.
За це лиш Богу шану треба дать.
Ти подивись навколо себе, друже.
Цей світ тобі Господь подарував.
Свій мозок кожну мить завжди напружуй. -
Любов цю Бог для щастя нам всім дав.
Бог кожну мить у всьому, скрізь і всюди.
І нас с тобою теж створив Господь.
І щоб могли спастись від смерті люди,
Прийшов на землю, взявши, нашу плоть.
У образі звичайної людини
Він показав Свій Дух, Свою Любов.
Безгрішний взяв на себе всі провини,
За гріх людський пролив Невинний кров.
Якщо ти маєш успіхи у справі,
Якщо ти вчишся сам чи інших вчиш,
Якщо досяг вершин, живеш у славі,-
За це віддай ти вдячність Богу лиш.
Якщо є на столі хліб, сіль й до хліба,
Якщо ти гостя можеш пригостить,
Якщо куток свій є, чи є садиба,-
Всім серцем Бога треба возлюбить.
Якщо здоров’я маєш, маєш силу,
Ходити можеш і пісні співать,
Якщо летиш до внуків ти на крилах,-
Ти шану Богу не забудь віддать.
За все на світі Бога слав, мій друже,
За кожну мить життя, що дав тобі.-
Любов це Божа. Він нас любить дуже.
То ж серцем всім і ти Його люби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742581
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Я зібрав тобі рідна букетик,
В лузі щедрім квіток польових.
Там… у зорях їх вивів генетик,
І насіяв для нас чарівник.
Поцілую терпкі твої губи,
До широких грудей пригорну.
Твої руки візьму в свої руки,
Запозичу у тебе вогню.
Ти, як жар на світанку гарячий,
Зігріваєш мене раз у раз.
Як тебе не любити киплячу,
Ти мойого серденька Оаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742608
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Стан гінкий до грудей приголублю,
Солод дивний із губ твоїх п'ю…
Ніжна загадко, я ж тебе люблю,
До серденька свого притулю.
Обїйму твої перси руками,
Всім диханням занурюсь в косу.
Й буду пити тебе, я ковтками,
Як той промінь ранкову росу.
У єдине з'єднаймось тілами,
Накочу твою плоть в мураву.
Диво боже - любов, до нестями,
На пелюстки шовкові порву.
Моє тіло в гріховні тепера…
Та ще глибше в Везувій ступлю.
О..., яка ж ти солодка холєра,
Я в захваті... свій розум гублю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742603
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Хитає вітер трави спілі
І пробігають легкі хвилі.
Зеленим листям шелестять
Дерева, що навкруг стоять.
Триває тепле, дивне літо,
Птахи щебечуть, зріє жито,
Живе, радіє все навколо,
Співа природа Богу хором.
Йому всю славу воздає
І серце повниться моє.
І виростають в мене крила,
І відлягає, що боліло.
Я вдячний Богу за ці миті,
За все, що дав мені прожити,
За те, що бачить дав і чути,
За те, що є і чому бути.
Всьому початок Ти й кінець.
За світ цей дякую, Творець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742580
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Спить в тумані річка, Ще дрімають луки,
трави у росі, сиві від роси,
для всього живого- їх розбудять звуки,
літо у красі! й ранній спів коси...
Це наш любий липень,
звався й "косинець"*,
або ще і "пасень"*,
а то ще й липець.
Колись його звали У народі кажуть,
і грозовиком, що земля- землиця
часом величали росою умита,
ще й дощовиком... ніби молодиця...
Стомлена від сонця,
ще й вмита дощем,
вона як цариця,
викликає щем...
Усім нам відомо, А ще знають люди,
що липень - зеніт, що липень - екватор,
середина літа і тепла вершина,
й наймиліший квіт! й поважний новатор...
В нім все достигає,
буйно квітнуть квіти,
радіють дорослі
і старі, і діти!
А ще в кожнім липні,- Бджоли - трудівниці
медова пора, збирають нектар,
запашна стихія, поспішають люди
маківка добра! отримать загар!
В липні дозріває
"зіркова" трава,
вона помагає
від болей бува...
У чудових шатах Буває спекота
і гаї, й поля, досяга висот,
в диво-ароматах гаряче повітря
повітря й земля! додає турбот.
Спалахує сяйво
диво - кольорами,
блискавки - зірниці
поміж хмаринками.
Рано просинаються У траві ясніють
диво - ластівки, білі вінчики,
після сну вмиваються квітнуть квіти сонця
золоті щурки. білі ромашки.
Пишається квітом
в липні звіробій,
повіває нишком
легкий вітровій.
Добігає липепнь А мені не хочеться
уже до кінця, із ним розлучатись,
невгамовний серпень душа й серце просить
в літо шле гінця! липня ще зостатись...
* "косинець" - від слова косити,
* "пасень" - від слова пасти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742437
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Самотній вечір, ніч і ранок
Туга та холод на душі.
Горнятко кави на сніданок
І ось сідаю за вірші.
Від всіх проблем життєвих – втома.
Замість надій лише «аби»:
Аби не гірше, аби дома,
Аби не тріснули лоби,
Коли об стіни ми зопалу,
У намальований прохід,
Ударимось, як товста паля…
І чи дамо ще «задній хід»?
Ніяк не вийдемо із бою.
Ти знаєш вже давно про це.
Коли прощався я з тобою
Просились сльози на лице.
Дивився в очі! Надивлявся
На стільки довгих-довгих днів!
І все одно, коли зостався,
То від туги закам’янів!
Чи ще почую, чи побачу,
Чи ще зустріну деінде?
Прощався назавжди, неначе,
Бо вже й не знаю, чи прийдеш…
І не тому, що вже не схочеш
У вічі глянути мені.
Не можу я і ти не можеш
Біду здолати у ці дні.
Тримаюся, як тільки можу,
Допоки є вогонь в душі.
Хай і тобі у цім поможуть
Моя любов, мої вірші!
16.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742253
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 16.07.2017
Луч развеет тьму, пройдя сквозь тучи.
Мы с тобой от Бога шанс получим,
Чтоб спасти себя, свой дом спасти.
Этот шанс, мой друг, не упусти.
На земле, где грех и суета,
Улетают в никуда лета.
Бог, не лицезря, всем шанс даёт,
От греха в Дом Божий он зовёт.
День за днём, за годом год бежит,
Сколько нам отмеряно прожить?!
Может долго, может миг один?!
Ты успей сказать:,, Бог, я твой сын!”
Я – Твой сын, прости меня, Отец.
Путь к Тебе нашёл я, наконец.
Грешными дорогами ходил,
Выбивался из последних сил.
Жизни смысл искал не там совсем,
Не доволен был я часто всем,
Тяжесть на душе всегда носил,
Всё бежал куда-то, всё спешил.
На себя надеялся лишь я
И со мной страдала вся семья.
Был к себе я и к другим жесток,
Нёс меня всё к пропасти поток.
Как я счастлив, что к Тебе пришёл
Я покой, уверенность нашёл!
Ты надеждою меня благословил,
В сердце Дух Святой мне поселил.
От греха, от смерти я спасён.
Богом мне подарок принесён.
Час пришёл тебе свой дом спасти!
Друг мой милый, шанс не упусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741957
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 15.07.2017
Кинь, Марічко, журитись!..
Поцілуй мене в губи,
Пригорнись, примирися –
Зачаровуй до згуби…
Ясні зорі у висі
Вже шляхи прокладають –
Дві душі, наче птиці,
Спільну долю шукають.
Приспів:
Хай гітара співає,
Так чарівно співає –
В’ється пісня пташина...
Моє серце кохає,
Так безтямно кохає –
Я до тебе вже лину.
Ми пройдемо, кохана,
Одну стежку з тобою –
Навесні, зорі ранній
Поклялись під вербою.
Вже серця̀ не німують,
Не клубочаться сніжно,
Бо тебе обніму я –
Зацілую так ніжно…
Приспів.
Моя мила Марічко,
Моє сонечко ясне,
Я люблю твоє личко,
Твою душу прекрасну.
Обніму стан тендітний,
Як тоді, під вербою,
Бо так хочеться жити,
Моє серце, з тобою.
Приспів.
31.08.2013, Луцьк - Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446557
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 14.07.2017
Я відчуваю, як життя летить:
Мов трійка, що несеться сніжним полем.
Давно збагнув: життя – це дивна мить,
Де у вінку дні радісні,і з болем.
Я хочу кожен день запам’ятать,
І так прожити, мов цей день останній.
І хочеться не повзать, а літать,
І відповідь дать в головнім питанні:
Для чого я живу і як я жив,
Що встиг здійснити, що не зміг зробити,
Чи тлів ледь-ледь, чи полум’ям горів,
Чи встиг я Бога ласку заслужити?
На відповіді часу в нас нема,
Все біжимо, все поспішаєм, друзі.
Ось знов минула в мить одну зима
І весняні пробились квіти в лузі,
У небі гуси радісно летять,
І забуваєм про роки минулі.
Прискорено серця в нас стукотять.
І знов себе ми юними відчули.
То ж бережіть життя – чудову мить,
Яку людині Бог надав в дарунок.
Йому служіть, любіть, дітей ростіть,
Працюйте, честю завжди дорожіть,
І в цьому сенс життя, і порятунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741741
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Хто тільки не надихАвся темою знаменитого совіцького стандарту - "дівчина з веслом". Я теж вже давно написав про це вірш, також була і авторська пісня на той текст. А це ще й повернувся до нього в жанрі відеопоезії.
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BZsAuf5XN-A[/youtube]
В широтах забамбулених совком
стояли й веселили нас скульптури:
«Шахтар», «Доярка», «Дівчина з веслом» –
шедеври пролетарської культури.
Дебела дівчина велично зирить вдаль.
Придуркуватість легка на обличчі.
Веслом відгонить смуток і печаль?
Веслом долає всякі протиріччя?
«Для чого їй весло?» – питаєш ти. -
Для нападу, для самооборони?
Куди збиралась краля з ним підти –
в бутік чи на веслярські перегони?
Чому весло, а не, скажімо, смолоскип,
як в пОдруги – у статуї Свободи?
Чи те весло взялась постерегти
бой-френду, поки п’є він «Пиво-Води»?
Чому не оголила вона грудь,
як інвалідка та – Венера із Мілоса?
В веслі чи в чім її жіноча суть?
Чому в «мужскіх» трусах? Чому не боса?"
Аж раптом зрозумів! Мені дійшло!!
Ця дівчина кохає і страждає!
«Гребіть ви звідси! Нате вам весло!» –
всім виглядом своїм нас закликає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741711
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Відбуло, те - «було» – відбуяло,
Павутина зв’язала роки…
А бувало, таке обіцяло,
Що тулив все підряд до щоки.
Як тоді, в ті роки цілувалось,
Як хотілося жити тоді…
Пережите все райським здавалось,
А тепер наче я на суді.
Повертаюся знову у юність,
Як нахлинуть шалені думки…
Та думки зупиняє реальність,
Чи то може прожиті роки.
А літа у всіх різні бувають…
Один легкий, а інший – важкий,
Та й вони в нікуди відбувають…
День прожитий на світі – святий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741773
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Знову скинуто прапор чужинний,
І омріяний з болем в віках,
Над тобою, моя Україно,
Жовто-синій здіймається стяг.
Ще повітря гірке несвободи
Не зігнали на Північ вітри,
А ростком вже міцніючим сходить
Покоління нової пори.
Батальйони ще юного війська
Заступили дорогу орді.
І сміття трьохвікове, російське,
По Дніпровій спливає воді.
Ти близька, як ніколи, до цілі,
Недаремна твоя боротьба -
На страждальній землі, обгорілій,
Підіймаються знову хліба.
Знову з даху лелека злітає,
Над полями летить вдалину.
Як ніхто, Україно, ти знаєш
Довгожданній свободі ціну.
Ще кургани в степу пам'ятають
Біля себе козацькі шатри.
І шумлять, свою пісню співають
Над хрестами повстанців бори.
Ти вернеш свій кордон неодмінно.
В Севастополь зайде твій солдат.
Ти ніколи, моя Україно,
Під ярмо не вернешся назад.
Зрита танковим поступом тяжким,
Свої рани загоїть земля.
І зірве в твоїм полі ромашки
На зарослих окопах маля.
І під небом, як прапором синім,
На удачу і щастя легка,
Білі квіти, як символ, підніме
Над тобою дитяча рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741642
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017
[i] ...трохи фантастично і... ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно, ти мені упала з неба,
Коли кінчались пристрасті молінь…
То, певно, був дарунок бога Феба*
Як знак краси…
на протяг поколінь.
Він справдив тим свій добрий, мудрий задум,
Щоб у мені той вогник не погас,
Який небіжку-пустку зробить садом,
Аби брикав
по ньому мій Пегас.
Отак йдемо ми вік з тобою поряд,
Долаючи й дощі, і заметіль,
Назустріч нашим дивовижам-зорям,
Черпаючи наснагу
ізвідтіль.
Допевне — ти мені упала з неба,
Така потрібна, мила і прудка,
Немов Гераклові – богиня Геба**…
Така планида,
доля в нас така.
[/color][/b]
12.07.2017
____________
*Феб (Φοϊβος) — одна із іпостасей Аполлона як божества
Красоти і Світла.
**Геба – богиня вічної молодості, дочка Зевса і Гери,
дружина Геракла.
[/i]
Copyright: cвідоцтво №117071201071 (2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
[i]...Ще один спогад з дитинства... Трохи пікантний...[/i]
[youtube]https://youtu.be/PIRJMo53JXE[/youtube]
[i] [b][color="#059916"]1.
Отже, був предголодний повоєнний 1946-й рік!.. Потім,
восени була школа! Для мене цей період життя особливо
не запам'ятався. Я ріс, хоч і неслухняним, пустотливим,
але доскіпливим і кмітливим хлопчиком. Видно, за це
мене любили учителі, особливо, Марія Панасівна –
вчителька другого класу. Свідченням тому було фото
другокласників, де поряд з Марією Панасівною, праворуч
сидів я – щупленьке, непоказне хлопченя з гострими,
як у горобця крильця, плічками і таким же гострим,
проникливим, як у сокола, поглядом карих очей...
Правда були й ексцеси... Пам'ятаю, у третьому класі
чомусь замість любимої Марії Панасівни районо прислало
дочку районного інспектора Мединського Клаву (по-батькові
не пам'ятаю). Клас, за винятком окремих "підлиз", відразу
не полюбив свою "класну пані" чи то через "протекцію", чи
через холодний погляд її булькатих очей. Ми ходили тоді
чомусь у другу зміну і дозволяли собі у вечірні часи зимового
періоду, коли у класі стояла майже повна хамородь від двох
гасових ламп (в той час про електрику в селі було годі й
думати), творити речі (не кримінальні), які далеко виходили
за рамки "Правил для учнів"...
Тут в школі я відчув і своє перше кохання! Об'єктом
ще неясного, але сильного і загадкового почуття була
вчителька першого класу на ім'я Ліда (по-батькові,
звичайно, не пам'ятаю! Та й чи буває «по-батькові»
в улюбленої дівчини, хоча і старшої в два рази свого
обожнювача!). Ліда була пухкенькою та на диво
«ладненькою» за своєю юнацькою фігуркою дівчиною
з чорною тугою косою, що простягалась до найвищих
точок такого ж ладненького "видатного місця", з
розпушеним і пов'язаним " мітелочкою" хвостиком! Вона,
звичайно, не знала про мою любов до неї, як і не знала
того, що майже вся "некраща" (чоловіча) половина
нашого першого класу була закохана до нестями у
свою вчительку. Інакше не дозволяла б, певно, всій
згаданій «половині» класу проводжати її після уроків
майже до Точеного хутора, де вона жила і відстань
до якого від нашого села складала не менш 4-5 км!
Іще одна любов полонила, пам’ятаю, моє юне серце –
любов до пісні. У нас на майдані, куди зиркали вікна
батьківської хати, збирались дівчата – було свято Івана
Купала… Посередині майдану вкопували щойно зрізану
вільху та квітчали її різнобарвними стрічками, а потім
водили хороводи навколо неї, співаючи українські
тужливі та веселі пісні. Коли наступала Купальська ніч,
дівчата сплетені заздалегідь вінки зі свічками пускали в
річку за течією, загадуючи собі свою жіночу долю…
Відтак були сльози радості і… розчарування, коли раптом
вінки «приставали» до прибережних кущів верболозу, а
не продовжували плинути за течією багатоводного Удаю…
Я повинен тут перевести дух, щоб не порушувати «набуту»
у цьому циклі традицію писати в прозі та продовжувати свою
розповідь у римованому, поетичному слові. Так краще!..
2.
Чи сон то був, чи яв – гадать не стану:
Весняний вечір місяць полонив;
Дівчата йдуть із поля до майдану
Й несуть в устах чарівну пісню нив.
Таємними здавались ті хорали,
І ними повнилась душа моя:
Між зір немовби ангели літали,
І там, в небесному ридвані – я.
...Співають дівчата
Пісні про любов,
А я чомусь плачу.
Не з горя!.. Немов
Щось ще несказа́не
В піснях тих було:
Неясне бажання
В душі ожило,
А в серці ще юнім
Бриніла струна.
То муки любові
Будила
Вес-
на.[/color][/b]
1987-2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741075
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 10.07.2017
[i]Свіжі думки з пожовклих світлин…[/i]
[i][b][color="#027547"]Мені 22… Я студент – першокурсник
Відомого вузу, що зветься НУБіП*…
Співець-соловей – смілих вчинків спокусник –
Кидає у серце пісень своїх сніп.
Й не йдуть до студента заумні науки,
Черемха духмянить , весною мани́ть -
Любов так настирливо в душу вже стука,
Запрошує в гості до себе на мить.
Та легко давались ази лженауки,
А ще докучав почуттям комсомол!
Не йшли й насолоди самі собі в руки –
Браталися молодість і валідол!
Шуміли гаї, звали в гості діброви,
А юний студент все науку ту гриз,
Хоч поряд дівчат чорні очі і брови,
Корились предмети, як шкіперу – бриз,
І хімія, й фізика, ще й діамат,
Життєва дорога іще не почата,
В душі не було ще омріяних свят…
Та вже докучали і штампи, й печаті.
Тоді ми були ще настільки наївні,
Що вірили свято в швидкий комунізм…
Лиш потім явилось тверезе прозріння,
З роками покинув той хибний реліз...
Мені вже за 30, і я – у Європі –
Дивуюсь, як «зборені» німці живуть,
А ми все крутились, як муха в окропі,
А нам невтямки, в чім життя того суть...
Прийшла "перестройка",
В нас гримнув Чорнобиль –
І протверезів український народ…
Тут облагодіяв Генсека і Нобель,
Та люд все ж отримав... гробки від "господ"…
Ще довга дорога лежала у дюнах…
Уперше її торувала Литва,
Серця спаленіли спочатку у юних:
Вони на граніті, а ми – в молитвах.
І випала нам ненароком свобода,
Та довго в пустелі належало йти,
Бо глибоко в памку засіли народу
Унади раба і неясність мети![/color][/b]
17.06.2017
_________
*Національний університет біоресурсів і
природокористування (в минулому - УСГА)
© Copyright: №117063000288 (2017)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738666
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 10.07.2017
Татова любов в його очах,
Не знайдете більш ніде такої,
Пахне, як роса на споришах,
Квіткою дитячої любові.
Татова любов - це в спеку тінь,
Джерело, що утамує спрагу,
Береже дитину від падінь,
Втримати поможе рівновагу.
Кажуть, що любов його скупа,
Ви не вірте, в очі подивіться…
Солодом лягає на губах,
Ця любов нічого не боїться.
Татова любов – це небеса,
Що не видно ні кінця, ні краю…
В пам’яті, як образ воскреса,
Ніжною дугою водограю.
Татова любов – це дивосвіт,
Теплота від чогось неземного.
Неповторний чистий самоцвіт,
Це дарунок від самого Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741127
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Ой, мамо, мамо, моя голубко сива!
Куди ж поділась твоя краса і сила?
Ти ж колись зранку снопи в’язала в полі,
Пісень співала і раділа долі…
Ой, мамо, мамо, роки летять, як птахи,
Що були щасливі, а були й невдахи
Руки почорніли від важкої праці.
Проте стан нині повний ніжних грацій.
Ой, мамо, мамо, ти наша берегиня…
Роду нашого княгиня і богиня.
Ти нам живи довго - бережи родину,
Стань захисниця у важку хвилину.
Ой, мамо, мамо, моя голубко сива!
Куди ж поділась твоя краса і сила?
Ти ж колись зранку снопи в’язала в полі,
Пісень співала і раділа долі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741125
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Місяченьку, освіти дорогу,
Де у лісі папороть росте...
Покажи доріженьку до неї,
На якій галявині цвіте…
З цвітом цим віночок кину в річку,
Щоб коханий підійняв з води.
Хай нав’яже на віночок стрічку
І, щоб з ним скоріш прийшов сюди.
Пр: Тож пливи віночку до милого в руки,
Розкажи, як я його люблю…
Щоб душа співала, а чарівні звуки
Берегли серденько від жалю.
Хай палає ватра на Купала,
А у лісі папороть цвіте…
Щоб в ночі зозуленька кувала
І сміялось щастя молоде.
Щоб коханий запросив до танцю,
Щоб сміявся Місяць угорі.
І горіла ватра до світанку,
І серця раділи молоді.
Пр: Я ж пущу віночок до милого в руки,
Розкажу, як я його люблю…
Щоб душа співала, а чарівні звуки
Берегли серденько від жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740941
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Кожне наше слово - дарунок від мами,
а його значимість земля нам дала.
З тих пір нерозлучні і на вік єдині:
мама і дитина, слово і земля...
Сили і завзяття - це більше від тата,
господар умілий, всьому нас навчав,
його пам"ятають родина і хата,
за ним у зажурі і двір сумував.
Мудрість і уміння, звісно - від бабусі,
премудрості різні завжди вона зна.
Уміла й кмітлива мамина матуся:
і внуків, й правнуків усього навча.
Всі діти розумні від природи звісно,
та у всіх завзяття - це від дідуся,
він знав, що потрібно і завжди корисно,-
про це пам"ятає і родина вся...
Творчість і наснагу кожен власну має,
та допомагає і дружна сім"я.
Країна єднає й також помагає,
найрідніша в світі твоя і моя...
Нині стало модно знати різні мови,
знати їх потрібно у житті бува.
Та найважливіше свою знати мову,
бо це ж мова мами і на вік жива!
Безпека країни всім найважливіша,
країна плекає і нам довіря.
Мова українська, вона ж найрідніша:
і серця, і душі людям звеселя.
Отож бережімо і країну, й мову,
від них ми путівки беремо в життя,
довіряймо мрії і надії слову,
тоді буде легше іти в майбуття.
Й садки розуміють кожне гарне слово,
від нього і квітка швидше розквіта,
бо найкраща в світі - наша рідна мова,
українська мова, мова - золота!
Слова в ній, як птахи пливуть невловимі,
плавні її звуки, слова не складні,
мова українська, пісні солов"їні,
таких більш немає нігде на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740852
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Це з лози майстерно плетений тин навколо хати
До журавля - криницi стежка, аби спрагу втамувати.
Це рогач у господинi, з борщем горщики полив'янi
Красивий глечик зi сметаною та ложки дерев'янi.
Й чумаки на возi та капелюх з соломи
Вiтряк серед степу, мов добрий знайомий.
Це лани безмежнi, небес ясних блакить
Чарiвна сопiлка спiває та дзвенить.
Чорнобривцi своїм цвiтiнням про матiр нагадають
Червоний мак густi тумани у росi купають.
В садочку соловейко, у полi соняшник стрункий
Розпис з Петрикiвки, де вiзерунок з наших мрiй.
Диво - вишиванка i яскравий кущ калини
Нiяким виродкам не розiрвати нашої країни.
Нас Чорне море з Пiвдня на хвилю пiдiймає
Лiс зелений з Пiвночi в обiйми загортає.
Вiльний степ на Сходi й на Заходi - Карпати
За образу цих символiв безжально слiд карати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674276
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 06.07.2017
Почнемо, друзi, розмову про нашу державу
Яким чином й хто принiс їй визнання та славу.
Це героїчна Хортиця - козацький вiльний край.
I диво-пiсня, створена Марусею Чурай.
Це широкi шаровари й яскравi жупани
Козацька проста голота й величнi гетьмани.
А в них - сталевi гострi шаблi й пiстолi сердитi,
Здобутi кров'ю перемоги й вороги розбитi.
Це плетенi вiночки з кольоровими стрiчками,
Червоне намисто, хустина з квiточками.
Та й вiрнiсть у коханнi, сватiв засилання.
Батькiвське благословення й щастя побажання.
Ворогiв ненависних - Залiзняк з Гонтою примусили тремтiти
У нашiй пам'ятi смiливцi-гайдамаки вiчно будуть жити.
А до опришкiв на чолi з Довбушем - симпатiя з'явилась
Бо їхня помста - на кривду вiдповiдь, яка людям робилась.
Ще - непокiрного Кармелюка Устима треба пригадати
Вiн-то гнобителiв народу бiдного вмiв у страху тримати.
Й Лук'ян Кобилиця - такий, що дав чiтко зрозумiти
Вже панське свавiлля люд знедолений не стане терпiти.
Божка Юхима загони, Зеленого, Григор'єва-отамана,
Пилипа Хмари,* Бурлаки** - повага людська й до них не розтане.
В кривавих битвах за рiдну землю вони життя поклали
Але i пройдисвiтам усiх мастей - плани зiпсували.
Усiм вiдомi Моринцi на Кобзаревiй стежинi
Лесина "Лiсова пiсня", яка летить з Волинi.
У Каменяра з Дрогобиччини мудрiсть в кожнiм словi
В Квiткi-Основ'яненка з Харкiвщини повiстi чудовi.
В Спиридона Черкасенка цiкавi розповiдi про часи козацтва
Активнi заклики Марко Вовчок повстать проти крiпацтва.
"Любiть Україну" вiд Сосюри з Дебальцева лунає
Патрiот завжди у пам'ятi рядки цi тримає.
Михайла Петренка зi Cлов'янська теж не забувають
З його соколом в синiм небi у думках лiтають.
Василь Симоненко вiднiс думками в казковий свiт дитинства
Чого вартi його "Грудочка землi" й "Лебедi материнства".
Це iстиннi цiнностi у творах Миколи Хвильового
Журнал веселий "Перець" й сатира Павла Глазового.
"Запорожець за Дунаєм" - перлина Гулака-Артемовського
Футбольнi перемоги вiд Валерiя Лобановського.
Пiснi Василя Зiнкевича, гра Копержинської - актриси
Золотий голос Солов'яненка, спiв Кириченко Раїси.
Кiнострiчки Довженка - майстра усi добре знають
Козаки вiд Володимира Дахна нудьгу проганяють.
Майстрiв гумору Тарапуньку й Штепселя слухати приємно
Андрiя Сову й Анатолiя Литвинова цiнують не даремно.
Це художнє читання вiд генiального Анатолiя Паламаренка
Персонажi мультикiв з голосами Бенюка, Коршуна, Iгнатенко.
Петро Вескляров - до казки знає стежку лиш завдяки Дiду Панасу
Нам гарний настрiй кiногерої Яковченка забезпечать одразу.
** Отаман Бурлака(Овсiй Гончар) - його загони дiяли на Київщинi, штаб знаходився у селi Мотовилiвка, Фастiвського району.
*Пилип Хмара - отаман Чорного лiсу, його загони дiяли в Олександрiвському районi Кiровоградської областi.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674271
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 06.07.2017
Росія й Русь – це різні поняття,
Хоч Київ – він, та звуть Його - матуся…
Бо саме Він – «мать руських городів»
Лише своє відстояти беруся.
Княгиня Анна в Франції була
В якої тато був Європі знатен,
Тоді при ній і Франція цвіла,
Не кожен чоловік на більше здатен.
Тепер москаль про Анну на весь світ,
Горланить, що княжна ота з Росії…
Тоді Росії в світі не було,
Монгольський хан зерна ще не розсіяв.
Невігласи, історію учіть,
Росія й Русь були завжди чужими…
Без вашої опіки легше жить,
В історії не раз без вас ми жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740190
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 03.07.2017
Сьогодні - так! Чудовий випав дощик!,
Спрагла Земля нарешті напилась.
І Сонце схоже на рожевий горщик,
І синява на небі розпливлась...
По - новому і птахи заспівали,
Знов веселить зозулине: "Ку! - Ку!"
І усі квіти сонячними стали,
Й виблискує латаття на ставку.
І, як колись, я босими ногами,-
По мокрій стежці, по траві іду,
По вінця переповнена думками,
Земна краса у мене на виду.
Нестримна радість сповнює знов душу,
Здається й сили відновились знов...
Я розумію: щось зробити мушу,
Щоб передать Землі свою любов!
Моя Земля на неньку мою схожа,
Все розуміє і без "красних" слів...
Як вартовий, завжди вона в тривозі,-
За своїх рідних доньок і синів!
Та ми її не зрадимо ніколи,
І звільнимо від підлих ворогів.
І будем жити в Правді, й по - новому,
Таку нам долю і сам Бог велів!
Своє життя самі для себе творим,
І не допустим Землю продавать.
Наша Земля дарована нам Богом,
І в нас її нікому не забрать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740259
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
Співають диво- солов"ї,
кують в гаях зозулі...
Справи у кожного свої
на будь-якій півкулі.
Незаперечним є той факт, Права відстояли в боях,-
що кров пульсує в жилах, пращури наші й предки,
допоки стука серце в такт, пульсує кров в наших серцях,
доти могутність в крилах. ми вірні їх нащадки...
Нам посилають небеса,-
Любов земну і ласку,
щороку нам квітне весна,
літо завжди прекрасне!..
І осінь гарною бува, В майбутнє мрії нас несуть,
та ще ж вона й багата, від Бога йде веління,
зимою теж душа жива, Надія й Віра в нас живуть,
не треба нам і злата!.. цінуємо коріння.
Та не спинити плину час
і ми втрачаєм сили,
струмки життя відносять нас,-
в інші світи й могили...
Наш час земний швидко збіжить,- Уламки щастя- не для нас,
запам"ятайте, люди! сповна нам його треба,
Цінуй життя і кожну мить, допоки є ще у нас час,-
бо іншого не буде!.. живім для краю й себе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739304
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 02.07.2017
Наливаються ягоди під темно-зеленим листям.
Молоденьке вишневе деревце третє літо готує дарунки.
Йдуть люди до пошти тай подивляються на щедру вишеньку,
Яка нікому не шкодує ароматних, напоєних сонячною ласкою плодів.
Хто посадив тебе, вишенько?
Любов.
Хто обкопував землю навколо твого стовбура?
Любов.
Хто милувався твоєю весільною фатою?
Любов.
І так лагідно шелестять її обтяжені ягодами молоді гілочки, гойдають услід швидким автомобілям, автобусам, мотоциклам ніби бажають подорожнім гарної путі і просять не забувати про неї, приходити на гостину.
Над селищем, над розігрітими залишками асфальту, над численними ямами припоштового майданчика, висить насичене сонячною палітрою червневого дня, літо!
Гамір близького ринку, уривки розмов літніх жінок, щебет дітлахів, котрі бавляться обабіч головної дороги, - все зливається в урочисту мелодію життя.
Спостерігаєш, всотуєш у своє єство здавалось би звичайний плин подій, знаєш, що життя важке, часто аж надто жорстоке і все ж, щоразу знаходиш у ньому такі миті, такі події – аж душа птахом злітає від почуття радості, замилування. Божий світе! Ти дарований нам для щасливого, заможного життя. Тобою нам дана земля, яка в собі має незлічені скарби, річки та озера, моря і тільки наша
Людська сутність, наша невигойна гріховність призводить до того, що ти,- Божий світе! - перетворюєшся на пекло, де править бал війна; де людина-людині ворог; де поряд надмірне багатство і злидні; де зрада стала нормою життя.
А як же любов? Вона є! Вона у виді ангела повсюди намагається допомогти нам бути людьми, показує нам красу Божого світу, наповнює його добром.
Це любов допомагає нам долати труднощі, вчить перемагати зло, кличе до звершень у трудах, пробуджує мрії.
Тож не даремно, на припоштовому майданчику подільського селища, навпроти поштового відділення, росте вишенька, посаджена Любов’ю.
Вишенько, що найбільше цінуєш?
Любов.
Вишенько, що всім людям даруєш?
Любов!
Вишенько, що до осені через літо пронесеш?
Вдячність за любов!
Стою. Милуюсь і… ДЯКУЮ!
04.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737734
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Другий тиждень чекаю на тебе
Та даремно марную свій час
Заблукала у травні веселім
І не в силі вернутись до нас.
З ким ти там по садках розкошуєш
Під пахнющим розкішним бузком?
Кого лірою ніжно чаруєш,
Кому слово диктуєш рядком?
Тут вже червень. Тут літо, - декада
Понад нами пройшла наче мить
Повертайся, співуча відрадо,
Нам поезії треба творить.
Друзі, - он! – вже давненько чекають
Щось душевне та ніжне від нас,
Тільки ми ні на що витрачаємо
На творіння призначений час.
Рано-вранці присів за комп’ютер,
Два – три слова надряпав – і все:
Всі емоції вивітрив вітер
І всі образи змиті дощем…
Ніби я ще до цього ніколи
У екстазі натхнень не горів,
Ніби хлопцем отим, сивочолим,
Для коханої див не творив.
Зараз вечір. Як бачите, трохи,
Щось шептав олівець перед сном.
Дві берези – стрункі та високі,
Щось своє шелестять за вікном.
Човник місяця в хмари пірнає,
Тиха жура навіює щем.
Перед ранком, суглобами знаю,
Ніч розродиться тихим дощем.
Все закрию, та вляжуся спати,
Щоб хоча би в короткому сні,
Прийшла Муза, аби поспівати
Про квітучі сади навесні.
10.06.2017 23:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737733
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Життя – двобій
Блаженства і зневіри,
Веселки гра,
Небес в калюжах бунт.
Хай буде все –
Лишень не буде сірим
Життя – це мить:
Вбирає воду грунт.
Життя – це грим
І зміна декорацій.
Життя – театр,
Антракти, пил реприз.
В чеканні всі
Захопливих овацій,
Та страх пройма
Опущених завіс.
Життя – це сон.
Світанок вб`є, напевне,
Картатість барв
Емоцій, почуттів –
Ахроматизм,
Розподіл: біле – темне.
Живеш – радій
Палітрі кольорів!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737135
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Не земна і не небесна,
Просто - суміш двох планет,
Хтось не вірить в – дуже чесна,
А у неї є секрет.
Чуже горе - не втішає,
Заздрість - геть на сотні миль,
Не кучкується у зграї,
Хоч в душі не завжди штиль.
Апетити в неї - в міру,
Через це фігура - супер,
Не бере чужого сиру,
Їй за "Лексус" зійде скутер.
В чужу хату зі статутом
Своїм лізти і не мріє,
Не хизується, як круто
І від злості не сивіє.
Не вживає і не палить,
Не краде чужу любов
І не судить й не лукавить,
Не ламає зайвих дров.
Не злословить, як буває,
Краще сяде й помовчить,
Щось від неба справді має,
На Землі нелегко жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737170
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017
Ви не зможете забрати в мене мову,
Закарбовану віками на крові'
Тих Героїв, що і діями, і словом
Супостата гнали з рідної землі.
Не забуду я, що значить Батьківщина,
Як би сильно не старалися «вожді».
Патріотом мати виховала сина,
Загартованого в вічній боротьбі.
Навіть сталь не спинить українську думу,
Що лунатиме в відлунні громовиць.
Заховайте свої очі, повні глуму,
Вурдалаки наших виборчих дільниць.
Я - нащадок твій, о вільна Україно,
Ще з колиски та до скону почерпнув
Мову ту, що зветься просто – солов’їна,
Що до неньки вперше у житті шепнув.
І не дам тебе спаплюжити й забути,
Навіть будучи безмовним і глухим.
В серці завжди буду мовити і чути
Ті рядки, котрі я вивчив ще малим.
«Геноцид української мови»
Така гарна і милозвучна назва, що аж душа радіє. Калинова мова... Вона і справді така. Але потрібно поглянути глибше, щоб вникнути у болісну правду, котра оточує нас. Українська мова втрачає свої позиції на теренах власної держави. Я можу назвати це не інакше, як геноцид. Адже, що скривається під словом «геноцид»? Це дії, що цілеспрямовано направлені на знищення (часткове чи повне) окремих груп населення чи цілих народів. Формально його важко застосувати до мови. Хоча, тенденція останніх років та навіть і не останніх, а за певних обставин і під певним кутом зору, вона є сталою та показує нам, що зусилля, спрямовані на різке знищення україномовного населення, були проведені немарно. Глибоко прижилася російська говірка у головах сучасної молоді, котра може й сама не усвідомлює, що спричиняє поступове викорінення української мови з повсякденного вжитку. І ця полеміка не про східні регіони, де відсоток російськомовного населення не просто бентежить, і навіть не про центральні, де тенденція також невтішна. Річ саме про західні регіони, які поступово наповнюються російськомовним населенням. Сьогодні нам уже не дивно почути російську, як у Львові, так у Тернополі чи Івано-Франківську. Вона вже не ріже вуха, як колись. Здається, ці міста були найміцнішим оплотом Західної України, хоча й вони під натиском пропаганди здають свої позиції. Ви ніколи не запитували себе, чому саме так? Звідки це все береться? Яка причина такої невтішної ситуації і що спонукає населення розмовляти мовою окупанта? Особисто я вважаю, що причиною всьому є невимушена пропаганда, що тихо й плавно заповнює всі гілки та сфери суспільства. При нагоді, увімкнувши телевізор, проаналізуйте, на скількох каналах ви чули і бачили україномовний контент, навіть якщо його походження українське. Така ж ситуація із радіо та інтернетом. Наші діти уже змалечку привчені до російськомовних мультиків, які транслює телебачення і скоро, з такою «мовною війною», вони забудуть поняття слова «Батьківщина», зате в них глибоко вкорениться «Родіна», що змалечку звучить у їх юних головах. Вони не знатимуть «Заповіт» Шевченка, не читатимуть українську літературу, для них просто цього не існуватиме. Вони самі, того не усвідомлюючи, вносять російську мову у свій повсякденний вжиток, не думаючи, яку «ведмежу послугу» роблять для себе та майбутніх поколінь.
Російська мова – вірус для українського народу. Вірус, який проник на телебачення, радіо, заповнив інтернет. Годі й шукати на теренах всесвітньої мережі україномовний контент, адже він не комерційний, його невигідно створювати і пропагувати, натомість російськомовний добре фінансується і приносить достойні прибутки. Це ще один крок до прірви. Прірви, яка щодень стає ширшою. Масла у вогонь підливають постійні дебати на тему: «Російська мова – друга державна». Скажіть же мені, який свідомий народ обере державною мовою – мову окупанта і загарбника? Як можна миритися з таким повсякденним свавіллям і розумовою деградацією нації? Нації, у якої скоро й мови не буде, якщо ми не почнемо діяти. А діяти потрібно рішуче, пропагуючи українську мову, закладаючи її цеглини у свідомість українців. Саме свідомість є панацеєю від російськомовної зарази. Оскільки свідома людина ніколи не зрадить своєї Батьківщини та мови. Мови, яка закарбована у серці й загартована у вічній боротьбі за існування. Так, вона калинова, солов’їна і така милозвучна. Але вона вмирає, гине разом із нацією, яку вирубують під корінь. І тільки ми здатні щось змінити. На закінчення скажу римованим рядком, котрий повинен лунати крізь призму часу у серцях наших майбутніх поколінь.
(с) Володимир Ухач
#Дух_Нації
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735759
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017
«Коли б знайшов я шовку Неба,
Що променями золота повитий,
Щоб день і тінь, заграва видноколу
Світилися і золотим, і синім...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Літо вином черленим
У келих днів моїх недоречних,
У чашу снів моїх нетутешніх
Наливає бородатий винар-батлер,
Пригощає мене
Та гостей снів моїх – світів синіх:
Кожному вусатому – по краплі,
Кожній кралі келішок
Трунку наче кров густого.
Дні мої синьо-білі –
Небом наповнені – вщерть по вінця,
Цвітом кульбаби цятковані:
Квітами золотих ранків:
Ступаю серед них босоногим
Диваком-апостолом
Віри джмелів-вітроплавів
Від одного острова солодкого
До іншого нектарного й златопилкового.
Буття моє сповнене квітковою радістю:
Яглицевою та трохи суничною,
Дні мої – кавалки істини:
Одкровення наче вода прозорого,
Наче Лютер невчасного,
Наче Темний Патрік незаперечного,
Наче граф-чарівник* приблудного,
Наче Камінь Долі мовчазного**.
Примітка:
* - Мається на увазі Джеральд Фіцджеральд – ХІ граф Кілдер (1525 – 1585).
** - він і досі стоїть на горі Кнок на Теврах, хоча всі кажуть, що то не той камінь, а той камінь давно вкрали, тому він і мовчить, хоч колись і кричав часом так, що було чути по всій Ірландії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Я,стою на горі дивлюсь в дальнії далі,
І чомусь на на душі проминають печалі.
Десь трембіти гудуть мелодійно і чисто,
А у серці моїм гарно так урочисто.
Запах трав з полонин вітер ніжний заносить ,
Там паде водоспад ,а душа свята просить.
Приспів:
Гей , гей ,гей,гей під звук трембіти
Гуляйте всі, старі і діти.
Гей,гей,гей,гей під ї звучання,
Здійсніть усі свої бажання.
Гей,гей,гей,гей під спів пташиний,
Летить та пісня з полонини.
Гей,гей,гей,гей душі розмаї,
Летить ця пісня вдальні далі.
Посміхаюсь усім,краю мій ,я співаю,
У полоні п*янкім так немов би літаю.
І луна з верховіть , пісня щира,юнача,
Через прірву століть , я у казці неначе.
Там гуцулка моя, гарна вся розмаїта,
Я кохаю її нам співає трембіта.
Приспів:
Бачу я, цю красу,що навколо буяє
І букет почуттів ,душу всю огортає.
Віковічні ліси,полонини квітучі,
Водограї дзвінкі,люди вічно співучі.
Краю мій чарівний , славнозвісні ,Карпати
Вас не мож не любить , вас не мож не кохати.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734532
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Над рекой склонилась ива
Ветки тянутся к ногам
Я с миленочком игрива,
Раздраконю, но не дам!
***
Как-то утром спозаранку,
Полз тропой Иван, как уж,
И кальсоны наизнанку,
Знать вернулся Вальки муж!!
***
Съездил муж меня по роже,
Врезал шваброй между глаз!!!
Полюбил меня прохожий,
Но не много, восемь раз...
***
Разлилася наша речка...
Я стою на берегу.
У моей милашки течка,
А добраться не могу!!
***
Нас морозили морозы...
И метель мела со зла.
А мы учим в доме позы
Аж до мая, до тепла.
***
Обещал мне куражу,
Возле кинобудки
Я разделась и лежу,
Уже третьи сутки.
***
Я люблю, а он никак,
Ухарь полусонный.
То ему мешает фрак,
То не те кальсоны.
***
Как по городу Парижу..
Вел Иван девицу рыжу.
Дал родителям известку..
Мол, везу домой невестку..
***
Кум помог сажать картошку.
Мы трудились с ним пол дня..
А потом он взял гармошку.
Пригласил на вальс меня.
*
Милый слопал всю сметану
Прям, обжористый маньяк!!!
Я его ругать не стану...
Говорят от ней стояк!
*
То с Марусей, то с Анфиской.
Михаил поспать не прочь.
А вернулся с Сан-Франциско
У него и сын, и дочь.
*
Мне бы с Петенькой остаться
Не надолго в кабаке.
Да за юность расквитаться
Старой клюшкой по башке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734282
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Тихо, за обрій, сіло веснянкове руде, мов котеня, сонечко, забравши з собою ще один день- день, відрахований від життя та доданий до віку... мій день, котрий приходить в життя з народженням людини, день, котрий благословляє Господь. Нічка розкинула свою пелену, а байструкуватий місяць постукав у шибку та всівся
на підвіконні, сміючись мені у вічі та насиляючи на ріжки намисто з сотні зірок, котрі сипались привітаннями друзів. Я згубилася в них, збилася з рахунку, заблукала у лабіринті квітів, що океаном розлилися мені в обійми. Раділа та плакала, сміялась в очі весні та дню, що приніс стільки тепла- тепла та добра від моїх друзів, котрі в Україні та у всьому світі. Хай береже вас Господь, мої крила, мої лелеки.
Вклоняюсь небу та землі
За друзів близьких та далеких,
Ви мої крила в чужині,
А в Україні ви- мої лелеки.
Мої волошки й пшениці,
Мій тихий вітер, буревії,
Сади вишневі, всі пісні,
Ви мої спогади та мрiї.
Я вами дихаю, живу,
Всі біди ділю, всі турботи,
Лягаю з вами, та встаю,
Іду, із вами, до роботи.
Як, із бджілками, кожен день
Розділю своє сокровенне:
Молитву, сльози, кіш пісень,
Болючі миті, все буденне.
Думки залишу у віршах,
На рушнику- шматочок хліба:
Вклоняюсь вам... іду до вас
Лиш в божій ласці, а не в бідах.
Все найдорожче, все живе:
Всі рідні, друзі, Україна-
В надії, вірі хай життя цвіте,
Та й лине пісня солов'їна.
Одна родина, один дім,
Одна стежина, що до хати
Покличе здалеку, а в нім
Жде Україна- рідна Мати.
Вернусь колись на свій поріг,
А в нім життя уже не в літі,
Так тихо час мені пробіг,
У ньому жичу многі літа.
Усім вам, друзі- тут і там,
Усім близьким і так далеким,
Ви мої крила в чужині,
А в Україні ви- мої лелеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733908
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Напитись погляду твого,
Відчути блискавки по тілу,
Коли мене отой вогонь,
Палить немов Амура стріли.
І не відводити очей,
Хай блискавиці б’ють щомиті,
Торкатися твоїх плечей
І перст, що груші соковиті.
Скупатися в твоїх очах,
Чи попливти в світи далекі,
Чи клекотіти по ночах
Солодким голосом лелеки?
Отак би поруч все життя,
Був твій вогонь і блискавиці.
На двох одне серцебиття
І ніжний погляд чарівниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733847
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
А що в мене є за плечима? — Усе пережите.
І дні неповторні, що канули в часі життя.
А що в мене є за плечима? — Любові спожиток
І зовсім малесенька риска земного буття.
А що в мене є за плечима? — Безжурне дитинство,
Матусина хата і батьківська тепла рука.
А що в мене є — це також і моє материнство,
Від спогадів тих на устах лиш усмішка легка.
А що в мене є за плечима? — Розмай з первоцвітом
І перше кохання, як спомин про нашу весну.
А що в мене є із дарів? — Це онуки та діти,
Як сива голубка воркую й до себе горнý.
А що в мене є за плечима? — Лиш «рими в сандалях»,
Все те, що не купиш за будь-які гроші вартні.
А що в мене є? — Мій замріяний погляд у далі.
І дякую Богу за всі подаровані дні!
А що в мене є за плечима?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733494
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Ти півкроку ступив по житті – ще не крок.
Пів бокала вина – половина.
Кожен день при житті – це життєвий урок,
В кожній відстані є середина...
Півхлібини в житті, ще не є буханець,
Півдня сонце – це хмарність мінлива.
Ти скоротиш свій шлях, як ідеш навпростець,
Як пів щастя, то доля зрадлива.
В кожній нитці, так само, як в кожнім житті,
Є початок життя, значить буде кінець…
Коли радість в житті – тоді дні золоті,
Коли сум, то по спині біжить вітерець.
Різне буде в житті, але все ж - це життя
І немає в житті половини.
Воно поле зернисте, багаті жита
І життя, наче доля – єдині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732697
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
І знову сльози на очах,
Така історія, мов рана,
Схилилась пам’ять при свічах,
Така болюча Вітчизняна.
Солдат пекельної війни
Був до кінця на полі бою,
Вона приходила у сни,
На серце падала журбою.
Вона у венах запеклась,
І біля скронь осколком билась,
Через роки болить всіх нас,
І жах наводять чорні крила.
Не оминула жодний дім,
Писала “безвісти” й “навіки”,
Мигала в дзеркалі кривім,
Їй ніпочім були каліки.
Пройшли паради поколінь
І знову Вітчизняна, друга.
“Троянський” висадився кінь -
Зі сходу ворог, чорна смуга.
Він наробив без міри бід,
Пройшовся чоботом по світу
І що ж то за такий нарід?
Зірвав безжально стільки цвіту.
По колу знов – руїни й біль
І стільки доль вже - у граніті,
Йому б побільше тих “весіль”,
Не має поки спину в світі.
В День Перемоги гинуть хлопці
За рідну землю, без вини,
То пісня - в нинішній обробці:
“ Хотят ли русские войны?”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732553
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Важкий наш час...Вони сумні,
А на чолі сліди глибокі,
Радіють сонцю і весні,
Їм так потрібен спокій.
Давно їх юність відцвіла:
В боях, в лісах, в окопах...
Та нарікань у них нема,
Здоров"я б їм і спокій.
А вони втратили давно:
Здоров"я, міць і силу,
Їм знов болить, як і було,
Війна ламає крила.
У праці всі вони жили
У повоєнні роки.
Тепер їх мрії і думки
У спогадах глибоких.
І знову їм болить й пече,
У снах вони в походах,
Отам де кров знову тече,
Тепер уже на сході...
Вони ще з нами, серед нас,
Ми чуємо їх слово.
І вони вірять в мирний час,
Й що все буде чудово!
На жаль їх мало вже живих,
Не втратяться їх Мрії,
А нам повчитися б у них-
І Віри, і Надії!
Наша турбота повсякчас,-
Додасть їм сили й віку,
А наші успіхи для них
Найкращі в світі ліки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732433
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
ПЕРЕПЛЕТЕНЕ...
Ряди рідіють… Їх вже одиниці…
Вони герої клятої війни.
Немов в траншеях в зморшках їхні лиця,
Героїв сорок п’ятої весни.
Їх з кожним роком стає менше й менше,
Роки і рани все ж беруть своє.
Здавалося, що має бути тиша.
Тепер рашист ножем у спину б’є.
Здалеку бачиш, що протез в людини,
А бачиш зблизька – молоде лице.
Та видно горе, під очима синє,
То сивина далася мудрецем.
Теперішні бійці, що вмились кров’ю,
Шанують тих, хто вистояв в бою.
Шанують їх з великою любов’ю,
Що захистили воленьку свою.
Бо їх в нас залишилось небагато,
Героїв сорок п’ятої весни!
Для когось це останнє в житті свято,
Хтось не побачить вже кінця війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732417
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
[b][i][color="#ff005e"]Люблю...
Люблю, коли в оселі гості,
Коли в трояндах свіжа постіль...
Люблю босоніж йти росою,
Коли весна з дощем й грозою.
Люблю, коли летять лелеки,
Коли в садочку пахнуть глеки...
Люблю березу і вербичку
І щойно скошену травичку.
Люблю, коли в зеніті сонце,
Коли дощ стукає в віконце...
Люблю палітру світанкову,
І українську рідну мову!
Люблю, коли звучать трембіти,
Коли щасливі мої діти!
Люблю вірші, що йдуть від серця
І нічку, що у сни крадеться...
Люблю, коли на згонах літо,
Коли цвітуть в садочку квіти...
Люблю природу до нестями
І посмішку своєї мами!
25 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 05.05.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=51mlDyVCAz4
[/youtube]
Коли забракне сонця на землі,
То місяць попрошу я освітити
Той шлях далекий, що лежить в імлі,
Від темряви в дорозі захистити.
Неблизький і незвіданий цей шлях.
Не виняток, що стомляться все ж ноги,
Ти, вітре, понеси мене, як птах...
Чекатиму твоєї допомоги.
Якщо намокнуть крила в непогоду,
То човником по річці попливу.
Не зможу просто втратити нагоду,
Бо мрією цією лиш живу.
Цвіте у темнім лісі квітка - щастя.
Вона дарує щастя раз на рік.
Надіюся, упевнена, удасться..
Воно вже близько, десь неподалік..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731170
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Дитинство й молодість цінуйте,
ніщо не вернеться назад.
Рідних своїх й себе шануйте
і прислухайтесь до порад.
Поради слушними бувають,
хоча звичайно не завжди.
Бувалі люди про це знають,
що не несуть іншим вражди.
І дійте так, щоб не жаліти,
коли минуть юні роки,
життя ж бо в"яне, як і квіти,
й колись віддасться все таки.
Завжди шукайте зерна Правди,
була вона і є в ціні.
Не бійтесь ворогів і кривди,
і не ховайтеся в тіні.
За все в житті боротись треба,
краще не мати ворогів.
І за родину, і за себе,
боротись всім і Бог велів.
З роками мудрість озоветься,
кожен відчує це в собі.
Ще більш величним світ здається,
і жаль минулого тоді.
Дитинство й юність швидкоплинні,
та й зрілість теж швидко мина...
Безсонні ночі, дні журливі,
Лиш кожна думка, як струна.
Минуле в спогадах лишилось,
майбутнє мариться вже в снах:
було життя, чи лиш приснилось,
в вічність пливе на парусах?
Та за минулим не сумуйте,
все що було, уже нема...
Завжди сьогоднішнє вартуйте,
воно реальне, як Весна...
* * * * *
Вже заспівали солов"Ї,
відчули сили люди.
Цінуй життя, весни пісні,
минулого не буде!..
Дим видно вдень, вогонь - вночі,
дитинство й юність, то минуле.
Якщо вогонь не згас в душі,..
ще ж Літо й Осінь буде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730125
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Вже кілька місяців купка воїнів тримала в своїх руках аеропорт, точніше, самий найбільший термінал його. Всі інші термінали давно були вже розбомблені. Великий, міжнародний, побудований за самими сучасними вимогами, аеропорт перетворився в руїни, в велику купу битої цегли і бетонних плит. Як мінарети стирчали догори рештки уцілілих цегляних стін. Злітні смуги були понівечені воронками від вибухів мін та снарядів. Було ясно, ні один літак тут вже не зможе приземлитися.
Аеропорт був важливим стратегічним пунктом на шляху до мільйонного обласного центру, і тому за нього велися запеклі бої. Цілими днями по аеропорту гатили гаубиці та важкі міномети. Аеропорт тоді закутувався суцільними вибухами, димом і пилюкою. Здавалося, нічого живого там вже не повинно було залишитися.
Але коли противник ішов в наступ, руїни огризалися шквальним кулеметним та мінометним вогнем, і йому приходилося відступати. Викурити звідти купку воїнів було неможливо. Під час несамовитого артилерійського вогню вони переховувалися в підземних бункерах. Запас різної зброї, боєприпасів, води та продуктів там був на рік.
Захисники аеропорту перехоплювали радіорозмови противника:
- Це не люди воюють, це якісь кіборги. Ми впевнені, що їх знищили, а вони знову відновлюються, як фантастичні роботи.
- Це нам велика честь, - сказав командир захисникам, - що нас так назвали. Будемо достойні цього. Вони перестали до нас відноситися зі зневагою. Нас вже стали не тільки боятися, але і поважати, як справжніх воїнів. Та це означає, що слід чекати ще більш дошкульного вогню і військових хитрощів.
З українських позицій і блокпостів пробратися до аеропорту можна було тільки вночі, та і то під прикриттям мінометного вогню. Цього разу пізно вночі до кіборгів пробралася група заміни, двадцять піхотинців і медсестра.
Командир швидко ознайомив заміну з бойовою обстановкою, наказав своєму заступнику ознайомити нових воїнів з особливостями ведення бою, підземними ходами і розвести їх по постам. Через годину група старих кіборгів повинна пробиратися назад до українських позицій на відпочинок.
Медсестра вправно і швидко перев’язала ранених, зробила ін’єкції. Важкопоранений був тільки один, його понесуть на носилках, ще троє були легко поранені, вони підуть самостійно. Про це вона доповіла командиру. Командир подивився на неї. Медсестра чимсь була схожа на його дочку. Суворий погляд командира потеплішав. «Відчайдушна, в саме пекло полізла. Я прохав прислати медика, але, хто міг передбачити, що вони пришлють молоденьку дівчину», - подумав він і запитав:
- Діти в тебе є?
- Так, дівчинка, - відповіла медсестра.
- Ти підеш зразу ж назад з воїнами.
- Чому? Мені сказали, що я сюди на десять днів, - здивовано спитала медсестра.
- Це наказ командира. А накази не обговорюються, а виконуються. Повтори наказ!
- Слухаюсь. Вернутися відразу назад.
- А зараз іди на пост номер п’ять, він в п’ятдесяти метрах від терміналу, там у кулеметника Андрія слід змінити перев’язку, його злегка зачепило осколком.
Командир підвів медсестру до виходу і показав їй доріжку вздовж розбитої стіни:
- Ідеш прямо до кулеметного гнізда. Тільки пригинайся, ховай голову за стіну.
Ніч була дуже темною. З незвички медсестра вдивлялася і нічого не бачила. Тоді командир взяв її за руку і привів до кулеметного гнізда.
- Андрію! Нехай перев’яже тобі рану і вертається з тобою до терміналу. Через двадцять хвилин тебе змінять на посту, - сказав командир і побіг до терміналу. Але пробігши декілька метрів, вернувся.
- Вона повертається з вами назад. Придивись за нею, ти ж змінюєшся. А якщо щось піде не так, то сам особисто проведи її до наших позицій. Вважай це і просьбою, і наказом. Не подобається мені обстановка. Щось дуже стало тихо. І зв'язок глушать.
Він пригнувся, при світлі ліхтарика написав записку і вручив її Андрію. В ній командир повідомляв, що відправляє медсестру назад в супроводженні Андрія.
- Через двадцять хвилин збір біля входу в термінал, – нагадав командир і зник у темноті.
Андрій, високий юнак, а більше не можна було нічого в темноті розгледіти, подав медсестрі руку.
- Будемо знайомі, Андрій, - сказав він. Медсестра відчула, що Андрій посміхається в темноті.
- Наташа, - відказала медсестра і потисла йому руку.
- З яких пір до нас такі молоденькі почали з’являтися? – пожартував воїн.
- З тих пір, напевно, коли такі молоденькі як ти, почали воювати, - не полізла в карман за словом Наташа.
- Ого, та тобі палець в рот не клади! – засміявся Андрій.
- Годі, вже. Показуй руку! – наказала Наташа. Вона закачала рукав, розмотала невміло зроблену пов’язку і обдивилася руку.
- Крізна рана. Але нічого страшного, хоча руці потрібен спокій. – сказала медсестра.
- Спокій нам тільки сниться, - словами пісні відповів Андрій. Медсестра скинула з себе важкий, незграбний, явно не по її розміру бронежилет, щоб не заважав працювати, і розкрила медичну сумку, яка завжди висіла на її плечі.
Передчуття досвідченого командира не обмануло. Тільки-но медсестра встигла перев’язати руку Андрія, як щось противно засвистіло у повітрі. і навкруги оглушливо, як грім, майже поряд, почали вибухати міни. Наташа злякано присіла, і затулила вуха долонями. Андрій швидко відкрив внизу кришку каналізаційного люку, яка була прямо під ними, схопив Наташу і силоміць впхнув її у люк. ЇЇ бронежилет так і лишився лежати під стіною, про нього ніколи вже було думати, добре хоча медична сумка була міцно прикріплена лямками до плеча і пояса. Наташа обома руками вчепилася за металеві сходинки. Міни стали розриватися все ближче. Тоді Андрій теж втиснувся до Наташі, і закрив зверху отвір важкою чавунною кришкою. Такий прийом не раз рятував йому життя. Міни почали рватися вже біля їхньої схованки. Осколки цокотіли як дощ по кришці, але товсту металеву кришку пробити не могли. Очевидно, його кулеметне гніздо ще раніше засікли, і тепер противник почав гасити вогневі точки.
Потім почувся гуркіт танків. По звуку Андрій визначив, що танки наближаються, неперервно стріляючи з кулеметів і гармат.
Андрій швидко відкрив кришку одного з ящиків, що лежали складені один на одному в тунелі, і схопив протитанковий гранатомет. Незважаючи на вибухи, відкрив люк і виліз назовню. В темряві ночі танки були схожі на сірі страхітливі потвори. Вони повільно наближалися. Андрій прицілився і вистрілив в одну з них. Сіра потвора закружляла на місці. «Напевно, влучив в гусеницю, підвела рука», - подумав воїн. Але башня другого танка рвучко крутнулась в бік Андрія і його жерло майже прямою наводкою виригнуло полум’ям. Снаряд розірвався біля самої цегляної стіни. Її виступи захистили Андрія від вірної загибелі. Він блискавично пірнув в отвір, не встигши навіть його закрити кришкою, і впав в тунель, до того ж осколком йому сильно розсікло долоню правої руки. З рани юшила кров. Ще два снаряди вдарили по стіні і повністю її зруйнували. Зверху посипався щебінь і на отвір впали рештки стіни. Вибратися через нього назовню вже було неможливо.
Наташа при світлі ліхтарика перев’язала Андрію руку. Попросила, щоб він поворушив пальцями. Андрій попробував, але пальці не слухалися. Наташа подумала, що, напевно, потрібно хірургічне втручання, потрібно в госпіталь.
В глибині тунелю вони чули, що гуркіт наростав, танки були вже майже поруч. Потім гуркіт почав віддалятися. Через декілька хвилин почувся страшенної сили вибух. Неначе землетрусом струсонуло землю. Задвигтіли стінки каналізаційного проходу. Було чути, як майже поряд падають з гуркотом стіни і перекриття.
– Підірвали термінал, - крикнув Андрій на вухо Наташі. Почав знову наближатися шум моторів танків. Один танк, здається, зупинився біля них. Почулися команди, з тупотом над ними пробігло багато людей.
Андрій з Наташею присіли на ящики, і дівчина злякано притислася до воїна. Андрій знову включив ліхтарик. На дні тунелю тускло виблискували під світлом ліхтарика калюжки вонючої рідоти. Він попробував зв’язатися з командиром по портативній рації, але почув тільки шум і тріскіт. Зв'язок глушили.
– Ти почекай тут, Наташо, - сказав Андрій. – Я узнаю, як там наші.
Через хвилинку він вернувся.
- Не пройти. Тунель завалений. – стривожено сказав Андрій. – Потрібно скоріш звідси вибиратися.
Вони заспішили в бік, протилежний від терміналу. Треба було відійти якомога далі. Андрій добре знав, що противник шукатиме люки і буде закидати тунелі гранатами з якимось удушливим газом.
Вони йшли довгенько. По дорозі Андрій запитав Наташу:
- Скажи, Наташо, якщо не секрет, чому раптом командир вирішив відправити тебе назад?
- Не знаю. Він якось дивно на мене дивився. Потім спитав, чи є в мене діти. Я відповіла, що в мене дівчинка. Він відразу віддав наказ, щоб я верталася.
- А скільки твоїй дитині років?
- Три роки.
- Маленьке ще.
- Так. Вона зараз у мами на селі. Батька в мене немає. Тяжко хворів і помер зовсім молодим. От зароблю грошей, куплю квартиру в місті, будемо з дочкою жити там. Моя сестра давно мене кличе до себе, вона живе у місті. Та за мамою потрібно придивлятися. Я часто до неї їжджу. Щось останнім часом хватає її серце. А свою хату вона покидати не хоче.
- А твій чоловік де працює?
- В мене немає чоловіка. Я навіть не розписана. Після дев’ятого класу поїхала в місто вчитися на медсестру. Наївна, недосвідчена. Примітив один мене, підкотив, облесний такий, робив подаруночки, клявся в коханні і все вимагав доказів мого кохання. А потім кудись зник. Це я зараз розумію, що той хто любить, ніколи не буде вимагати доказів кохання.
- Я тобі співчуваю, Наташо. Я тобі одне можу сказати, з хлопцями треба бути обережним. У багатьох спотворене ставлення до дівчат. Дівчина для таких – телиця. Відповідальності ніякої. І вірити на слово нікому ніколи не треба.
- Твоїми вустами та мед пити. І де ти був раніше, щоб мене надоумити? Краще розкажи щось про себе.
- Розповідати немає що. Нічого особливого. Я – дитбудинівський. Де мої батьки, що за батьки, ніхто не знає. Тільки кулончик на шиї залишився, як згадка, напевно, про маму. Теж після дев’ятого поступив у будівничий технікум, працював на різних будівництвах. В зону бойових дій прийшов недавно, добровольцем. Як говорив герой кінофільму «Біле сонце пустині» Верещагін: «Мені за державу прикро». Наречена у мене є. Звуть її Іриною. Брюнетка, гарна. Топ-модель. Але характер гострий, як бритва. Ну, ще що можна сказати? Дуже люблю читати. Наташа, ти замітила, чого ми з тобою один одному душу виливаємо? Мені здається, це у людей завжди так перед смертельною небезпекою.
Андрій зрідка освітлював ліхтариком тунель. Та ось дорогу їм перегородила решітка. Це був кінець тунелю. Вонюча рідина сягала їм вже по коліна. Біля решітки вгору вели металічні східці і зникали у круглому отворі. Очевидно, це був вихід до останнього люку. Андрій поліз східцями першим, Наташа за ним. Андрій попробував було лівою рукою відкрити кришку, але як не силився, не зміг. Він зліз. У світлі ліхтарика біля решітки побачив приставлений до стінки тунелю шматок товстої арматури з загостреним кінцем. «Це те, що нам потрібно», - подумав Андрій. Він вставив загострений кінець у виїмку люка, і лівою рукою, а Наташа двома руками, одночасно потягнули другий кінець арматури вниз, і кришка повільно. нехотя зрушилася з місця. Андрій натиснув плечем на неї, і посунув її вбік. На кришці була земля, яка вже встигла зарости травою. Очевидно, її давно не відкривали. Андрій, висунув голову з отвору і оглянувся.
Ще стояла навколо ніч. Небо очистилося від хмар і засяяло зорями. Недалеко світліло невелике водосховище, це був відстійник. З боку аеропорту доносився шум двигунів танків і чути було поодинокі вибухи і автоматні черги. Раптом Андрій побачив спалахи ліхтариків, почув кроки і голоси. Розтягнувшись ланцюжком по полю йшли солдати і прочісували підходи до аеропорту. Рука Андрія звично потягнулася до автомата, але тут же опустилася. Розпочати бій одному з великою кількістю противника, та ще і пораненому, це означало, загинути самому, втратити Наташу і не виконати наказ командира. Добре, він відведе її до наших і відразу повернеться назад з підкріпленням. Андрій втягнув голову в отвір і прикрив його кришкою. На щастя, земля навколо кришки густо заросла бур’яном. Промінь ліхтарика тільки сковзнув по траві і переметнувся далі. Коли солдати відійшли подалі, Андрій допоміг Наташі вибратися, і вони пригинаючись, побігли мимо валу відстійника в лісопосадку. Там вони впали на траву, і відсапуючись, Андрій сказав:
- Ще кілометра три і почнеться наша зона.
Вони перебігли ще через одне поле. Де-не-де на ньому росли соняшники. Очевидно, вони виросли з опалого насіння, так як на цьому полі давно нічого ніхто не саджав. Спустилися вниз в балочку, на дні якої протікала невеличка річечка, схожа на струмок. Вона майже вся заросла очеретом. Вони влізли у воду і позмивали з одежі прилиплий бруд. Вже починало світати. Андрій сказав:
- Далі прийдеться йти по шосе, бо земля навколо нього замінована. Але це вже наша територія. Тим не менше, тут часто бувають в засідці ворожі снайпери. Тому, Наташо, надінь мій бронежилет на всякий випадок.
І Андрій допоміг Наташі надіти бронежилет.
– А як же ти? – запитала Наташа.
- А мене куля не бере. Правда, інколи трішки осколки, - засміявся Андрій. Він не втрачав почуття гумору навіть у важких ситуаціях.
Вони обережно вибралися на шосе і заспішили по ньому. Вдалині засірів блокпост, заставлений бетонними блоками і мішками з піском. Зліва і справа нього протяглися окопи. Андрій перемовився по рації з командиром блокпосту. Стало зовсім видно. Вранішні промені сонця вже освітили зелені лісопосадки, поля, засіяні пшеницею і ячменем. Край дороги був наче застелений ніжно-фіолетовими розсипами безсмертників. Співав жайворонок. Зовсім не вірилося, що йде війна.
Андрій йшов дуже швидко і весь час підганяв Наташу. Тепер Наташа роздивилася Андрія. Як на її думку, надзвичайно вродливий юнак. Вона замітила, що Андрій весь час стривожено дивиться вгору на небо. А воно було таке мирне, голубе і гарне. Повільно по ньому пропливали білосніжні хмарки. Блокпост був вже зовсім близько, було видно, як махали звідти до них привітно руками воїни. Раптом Андрій показав на темну точку в небі і крикнув:
- Безпілотник.
В повітрі щось засвистіло. Андрій штовхнув Наташу у воронку, що була на краю дороги і впав на неї, закривши її своїм тілом. Майже в ту ж мить поряд з ними розірвався снаряд.
Стріляючи з автоматів і кулеметів солдати з блокпоста прогнали безпілотника, а гаубичними пострілами у відповідь змусили замовчати артилерію противника. Кілька воїнів підбігло до Наташі з Андрієм. Вони допомогли Наташі піднятися, слава богу, її не зачепило. А Андрій лежав недвижимо, його тіло було в декількох місцях пробито осколками, лоб розсічений, по захисній камуфляжній одежі стікала кров. Воїни на носилках обережно перенесли Андрія до блокпосту і по рації визвали вертоліт. Наташа ножем розрізала Андрієву одежу і накладала пов’язки, зупиняла кровотечу, робила протишокові ін’єкції.
Через двадцять хвилин в небі застрекотіло і, пригинаючи вітром від гвинтів верхів’я дерев, прямо на шосе біля блокпосту сів вертоліт. Не виключаючи двигуна, забрав пораненого і злетів у повітря. Наташа полетіла також.
У госпіталі Андрія відразу поклали на операційний стіл. Операція тривала дуже довго. Наташа весь цей час сиділа біля операційної і чекала. Дивлячись на білі стіни коридору, вона болісно роздумувала і задавала собі запитання, на які не могла дати відповідь. Чому молодий незнайомий їй хлопець всю дорогу її так опікав? Чому він віддав їй свій бронежилет? Чому він захистив її від осколків своїм тілом, і сам майже не загинув і залишиться, напевно, на все життя інвалідом? Він же міг стрибнути у сусідню воронку. Він же сам такий вродливий і очі в нього гарні. Вона у великому боргу перед ним.
Наташа перебирала документи Андрія, вдивлялася у фотографію його дівчини. Дійсно, витончена гарна брюнетка, але який у неї холодний погляд. На тильній стороні фотографії був напис: «Андрію від Ірини». Серед документів був невідправлений незаклеєний конверт з її адресою. Наташа подумала, що необхідно повідомити Ірину про те, що Андрія поранило. Нехай приїде, посидить біля нього. Це надасть Андрію сили і буде великим стимулом для одужання. Вона вирвала з блокноту листок, описала останні події і попрохала Ірину якомога швидше приїхати в госпіталь. Вклала аркуш у конверт, заклеїла його, і, вибігши на вулицю, кинула лист у поштову скриньку.
Нарешті операція закінчилася і її запросив до себе в кабінет хірург. Він був немолодий, вже зовсім сивуватий і виглядів дуже стомлено.
- Важка операція. Повезло хлопцю. Життєво важливі органи не зачепило. Організм, молодий і здоровий, витримав операцію, - сказав хірург, висипаючи на стіл перед Наташею п’ять осколків. – Візьми на пам'ять. Один осколок пройшов зовсім близько біля серця. Злегка зачепило диск хребта. Розірвало сухожилля лівої ноги. Буде кульгати. Шрам залишиться на лобі назавжди. Ми, звичайно, все вправили, зашили. Кілька місяців не зможе ходити, поки не відновиться функція хребта. Повне відновлення хребта залежить від послідовних, довготривалих, спеціальних процедур. Через місяць ми зобов’язані будемо його виписати. Заявку на інвалідну коляску ми подамо. Призначимо інвалідність першої групи. Це все, що я можу для вас зробити. Ти хто йому, дружина чи сестра?
- Яка різниця, хто я йому! Це грає якусь роль? Він круглий сирота, рідних у нього немає. Я буду його тут доглядати, - твердо відповіла Наташа. Хірург уважно подивився на неї і повільно промовив:
- Ну, що ж! Справа житейська.
Наташа влаштувалася в госпіталі санітаркою, а згодом ще і на пів ставки медсестрою. Весь вільний час вона сиділа біля Андрія, витирала йому пошерхлі губи мокрою марлечкою, поїла, кормила його з ложечки, прибирала біля нього. Виконувала всі процедури, які йому призначали. Коли Андрію стало легше, Наташа показала йому осколки, що витягнули з його тіла. Андрій і тут пожартував, що везе йому на осколки.
Згодом Наташа узнала, що противник таки підірвав термінал. Андрій тоді правильно це визначив. Всі кіборги загинули. Тих, що були нагорі, привалило під час вибуху, тих, що встигли сховатися в бункері, закидали гранатами. Андрій – єдиний кіборг, що залишився живим.
Через два тижні приїхала Ірина. Вона ввійшла в коридор госпіталю висока, тонка, струнка, одягнена за останнім словом моди і наповнила його тонким запахом французьких духів. На неї всі оглядалися. Ірина відразу переговорила з хірургом і зайшла в палату до Андрія. Біля його ліжка на стільчику сиділа Наташа. Побачивши Ірину, вона відразу підхопилася, запропонувала стільчик Ірині і хотіла вийти, але та жестом зупинила її. Наташа присіла на край ліжка.
В Андрія сяяли очі, непораненою лівою рукою він схопив долоню Ірини і ніжно її гладив. Ірина подивилася на бліде перев’язане обличчя Андрія і не змогла поцілувала його. Вона сказала, що була у хірурга, він її про все проінформував, що в неї зовсім ні на що немає часу, що через два дні вона в складі групи летить в Париж на представлення високої моди, і, можливо, там залишиться.
– Поправляйся, - кинула вона Андрію, і, не поцілувавши його на прощання, швидко вийшла.
Наташа побігла за нею і догнала її вже біля самого виходу.
- Ірино, - сказала вона, хвилюючись. – Будь-ласка, відміни поїздку, посидь біля Андрія. Він так потребує твоєї присутності, він буде такий радий, він швидше видужає.
Ірина зміряла її холодним поглядом і презирливо проказала:
– Це ти та сама медсестра, яку спасав Андрій? Мені хірург розповідав. А тепер настала черга тобі його спасати. - З металевим притиском вона прошипіла: - І не лізь в чуже життя, малявка! Щоб більше ніяких листів і дзвінків не було. - Потім підняла вгору тонкі брови і здивовано мовила:
- Чи може ти в нього втюрилася? В нього багато раніше дуреп влюблялося. То я його тобі дарую. Безкоштовно. Можеш не дякувати.
Ірина різко крутнулась на високих каблуках і швидко пішла геть. Наташа спантеличено повернулася назад у палату до Андрія. Його лице стало ще білішим.
– Не переживай, Андрію, - нарочито життєрадісно мовила Наташа. – Ось, побачиш, злітає у Париж, і потім обов’язково повернеться. Треба тільки мати терпіння. До такого, як ти, неможливо не повернутися.
– Ні, не повернеться. Я її добре знаю. – неприродним тремтячим голосом відповів Андрій. Він силою волі подавив у собі хвилювання, і далі вже говорив більш спокійно, тільки його непоранена рука щосили стискала край простирадла: - Що я не розумію, що у такої красуні був тимчасовим. Не трапиться кращий, зостануся, а трапиться, ну пробач, друже, стань в сторону. У неї холодний обачливий розум, ну, а я, як хлопчисько, закохався. Вона, топ-модель, яка привикла жити шикарно, привикла, щоб виконували всі її примхи, буде доглядати все життя інваліда? Та це просто смішно. Вона і приїхала сюди тільки за тим, щоб взнати, чи настільки все серйозно, і остаточно порвати всі стосунки. Ти ж знаєш, що вона спочатку завітала до хірурга, а потім до мене. Раніше в її очах я мало бачив кохання, а тепер в них зовсім його не було, хіба що трохи жалю за потраченим часом.
Наташа сиділа біля Андрія, слухаючи, дивилася на нього і думала: «Від такого гарного юнака відмовилася наречена. Ну, й туди її дорога. А мені він дуже подобається. Він такий розумний, вміє правильно аналізувати ситуацію. Він зовсім не схожий на інших хлопців. Ввічливий, тактичний. Не впадає в паніку. Відповідальний. Вміє терпіти біль. Я не чула від нього навіть стогону. А як він мене спасав? Ні, я його ніколи не залишу, я заберу його до себе, хто мені щоб не говорив, щоб мені це не коштувало».
Та біда ніколи не приходить одна. Подзвонила сестра і повідомила страшну звістку. Раптово померла мама. Наташа поїхала в рідне село на похорони.
Похорони для самих близьких і рідних, це не тільки страшна трагедія, коли ти вже майже не бачиш білого світу, коли в тебе розколюється на частини голова, і ти весь час обливаєшся гіркими сльозами, а потім настає такий стан, коли треба плакати, а ти вже не можеш, спазмами здавлює горло і ти ні звуку не можеш з себе видавити, напічкуєш себе заспокійливим і спазмолгонами.
Це ще і тяжкий труд. Незважаючи на велике горе, потрібно бігати, їздити, крутитися, домовлятися про домовину і хрест, з мужиками, щоб викопали могилу на цвинтарі, брати в районній лікарні довідку про смерть, прохати сусідів, щоб допомагали готовити обід, купувати похоронні вінки, і ще робити безліч всяких справ. Потім ледве йти, хитаючись, за домовиною, проводжаючи маму в останній шлях, не стримуючи ридання, а мама лежить в домовині, як жива. І ти плачеш, бо якщо не виплачешся зараз, потім буде ще гірше. І думаєш, як це несправедливо, що Господь забирає на той світ найкращих, безгрішних, працьовитих людей!
На другий день сусідка розповідала сестрам, що вона сиділа на лавочці біля тину, а мимо проходила їх мама, несла всього лиш пів відерця води з вуличного крану, а позаду бігла за нею Катюшка. Мама присіла поряд і сказала:
- Щось мені дуже важко стало. Відпочину трішки.
І раптом похилилась. Я до неї. Кажу, Уляно, Уляно, що з тобою? Вона не відповідає. Збіглися сусіди, визвали фершалку. Та послухала серце, і розвела руками. Але зробила укол. Повезли в район. Там лише підтвердили: зупинка серця. Отак, була людина, нема людини, царство їй небесне! Сусідка перехрестилася.
Перед від’їздом з села, Олена, Наташчина сестра, розсудила просто і мудро:
- Катюшку я тимчасово забираю до себе, поки ти владнаєш свої справи. Будинок продаємо і купляємо тобі, Наташо, кімнатку в комуналці, я вже давно намітила одну, внесла заставу. Той будинок недалеко від мого, то будемо поряд жити. Роботу тобі підшукаємо. Катюшку в дитячий садочок оформимо. Якось будемо жити. А там, як бог дасть.
Наташа обняла сестру, поцілувала її і сказала: - Оленко! Я не знаю як тобі дякувати, ти в мене золото. - Але потім зітхнула: - Тільки знаєш, я не одна.
- Ти що, знайшла собі чоловіка? – здивовано запитала Олена.
- Вважай, що так. І Наташа розповіла все про Андрія, і що вона забере його з собою обов’язково.
Олена побагровіла: - Що ти собі думаєш? Ти навішала вже маля на себе, та ще і інваліда хочеш? Один раз обпеклася, та ще другий раз хочеш? Ти ж собі вкінець життя зіпсуєш! Я впевнена, ти собі ще нормального чоловіка зможеш знайти. Митю, скажи їй ти, бо я вже не можу.
Дмитро, Оленин чоловік, повністю підтримував свою дружину:
– Справді, Наташо. Треба ж слухатися старшу сестру. Вона тобі бажає лише добра.
- Я вас усіх дуже люблю, мої рідні. Але своє життя я будуватиму так, як вважатиму за потрібне. – відрізала Наташа.
- Ну, то як знаєш. Ми тебе попередили. Щоб потім ти не жалкувала., - ображено відповіла Олена. Вона знала, що Наташчин характер не перепреш і більше нічого не говорила.
Пробіг місяць, Андрія виписали з госпіталю. Наташа тоном, що не допускав ніякого заперечення, сказала йому:
- Я забираю тебе з собою.
Андрій відповідав їй точно так як Олена:
- Я, звичайно, радий. Але ти добре подумала? У тебе ж все життя попереду. Це ти зразу так, поки молода, на хвилі емоцій. А потім тобі все надокучить. І зі мною возитися, і побутові нелади.
- Я дуже добре подумала, і давно все для себе вирішила. Я добре пам’ятаю, як ти мене рятував. Я ніколи собі не простила б, якщо залишила б тебе в будинку інвалідів. Це треба бути останньою тварюкою.
Кімнатку в комуналці Наташа розділила занавісками на три частини. В першій частині розмістилася Наташа з Катюшою. Там були невеличкий розкладний диванчик, ліжечко для Катюші, невеличкий столик з шухлядами, дзеркало над ним і шафа для одягу. Друга частина служила одночасно вітальнею і їдальнею. В ній посередині стояв тільки столик з чотирма стільчиками. В третій частині жив Андрій. Тут була канапа, на якій він лежав та інвалідна коляска.
Маленька Катюша, викапана друга Наташа, настільки вона була на неї схожа, побачивши Андрія, підійшла до нього і запитала:
- Ти мій тато?
- Так, я твій тато, - відповів, ніяково посміхаючись Андрій. Наташа, слухаючи цю розмову, похитала головою, але нічого не сказала, хоча ця відповідь для неї була дуже приємною.
Наташа влаштувалася медсестрою в лікарні, Катюшу віддала в дитсадок. Наполегливо виконувала всі настанови лікарів відносно Андрія, масажі, уколи, розтирання, таблетки. Рани зажили, але ще боліла спина, та на ноги не міг зводитися, вони боліли та терпли.
Сусідка по комуналці, Ольга, молода, весела, товариська, повненька дівчина, відразу прибігла до них знайомитися, поцілувала, підняла й підкинула вгору Катюшу, розпитала, що болить у Андрія. Коли вона почула, що спина і ноги, відразу сказала:
- Це, напевно, диски хребта зрушені з місця.
- Ми багато разів робили знімки. Нічого не виявлено, - відповіла Наташа.
- А воно не завжди може показати. Бувають такі випадки, що ні лікарі, ні апаратура нічого не можуть сказати, прищемило десь злегка нерв, і все.
- А звідки це ти знаєш?
- У нас в селі, звідки я родом, живе один знахар, він вправляє людям хребці. Буває, один чоловік різко піднімає важкий мішок і зрушує собі спину, другий падає з горища, третього коняка копитом вдарить, четвертий на рівному місці посковзнеться і падає, травмуючи хребет. О, скільки різних випадків буває.
Наташа задумалася: «Потопаючий хапається за соломинку. Треба все випробувати, а раптом на щось натрапимо.»
Через декілька днів вона з Ольгою повезли Андрія в село до знахаря. Тільки Ольга потребувала, щоб Андрій надів військову форму.
– Для чого? – здивувалася Наташа.
– Там узнаєш.
І дійсно, коли вони приїхали в село, біля будинку знахаря була довжелезна черга. Деякі говорили, що по декілька днів чекають.
– Почекайте мене тут, - сказала Ольга і зникла в будинку. Через декілька хвилин вона вийшла і сказала:
- Вези його сюди.
Наташа підкотила коляску, і разом з Ольгою ввела Андрія всередину. Людям Ольга пояснила, що цей юнак з фронту, що дід Афанасій дозволив його пропустити без черги. Люди в черзі зашуміли, що вони, звичайно, не проти, бо людина на війні поранена.
Дід Афанасій, з довгою білою бородою, колишній фельдшер, сидів біля плоскої канапи. На неї поклали Андрія. Чутливі довгі пальці знахаря забігали по хребту Андрія, як пальці знаменитого музиканта по клавішам рояля. При цьому дід бурмотав якісь нерозбірливі слова. Раптом пальці його лівої руки зупинились біля однієї точки, і ребром правої долоні дід Афанасій акцентовано вдарив по цій точці. Андрій ойкнув від різкої болі. Знахар задоволено підвів голову.
– На все воля божа, - прорік він. Брати гроші за маніпуляцію дід Афанасій категорично відмовився.
– Я бачив шрами на його тілі. Він уже сповна заплатив нам усім. Ідіть з миром діти і будьте здорові.
Коли вони вийшли, Наташа сказала:
- Дивний дід. Він неначе чаклун з казки.
- Так, дивний. – відповіла Ольга. - Такі, як він рідкість, а, можливо, таких і зовсім немає. Він побудував у селі школу, церкву, лікарню, асфальтову дорогу. Він весь час говорить, що гроші з собою на той світ не забере, він їх залишить у селі. І таки лишає.
Неймовірно, але знахар допоміг. Буває ж таке. З кожним днем Андрію ставало легше. Все менше боліла спина, все менше боліли і терпли ноги. Він уже міг самостійно робити кілька кроків. І чим більше він видужував, тим більше він відчував спрагу до знань, до літератури. Андрій почав багато читати. Наташа не встигала носити йому з бібліотеки книги. Він перечитав майже всю класику вітчизняної і зарубіжної літератури, майже всі шедеври сучасної літератури. Особливо йому подобалися твори Паустовського.
Багато разів перечитував Тараса Шевченка. Яка людина! Він міг би жити, розкошувати. Його талантів на себе сповна вистачило б. А, ні. Не міг він спокійно дивитися на рабське життя простих людей. Як Прометей, вибрав мученицьке життя. На каторгу пішов із-за них. Писав, неначе дивлячись на сотні років вперед:
«Ми в раї пекло розвели.»
А в поемі «Сон», як він сказав:
«Та отечество так любить,
Так за ним бідує,
Так із його сердешного,
Кров, як воду точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята: «Нехай, каже,
Може так і треба».
А Іван Франко? Скільки років назад жив, а написав неначе про його Ірину:
«Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?»
Андрій заставив Катюшу вивчити вірш Павла Тичини «А я у гай ходила», і з задоволенням слухав, як вона, стоячи вечором біля столу у вітальні, злегка гаркавлячи, співуче, протяжно декламувала Наташі:
«А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там дерева - люлі.
І все отак зозулі:
Ку-ку! Ку-ку!»
Наташа слухала Катюшку і сяючими очима дивилася на Андрія.
Кілька разів Андрій перечитував «Мартіна Ідена» Джека Лондона. І кожен раз роман потрясав його. «Яка сила волі, духу, яка мужність в людини. Яка спрага до знань, яке бажання вибитися в люди. Мартін Іден був же спочатку простою людиною. А яких досяг висот! Чому ми не можемо так? Що нам не вистачає?» - болісно думав Андрій.
Він став аналізувати своє життя і прийшов до думки, що вже згаяв багато дорогоцінного часу. В школі він майже не вчив уроки, слухав лише те, що йому було цікаве, в технікумі теж вчився абияк, виїжджаючи на своїх здібностях. Потім перебивався на всяких роботах, жив сьогоднішнім днем, зовсім не задумуючись про майбутнє. Жив в робочому гуртожитку, сидів з хлопцями вечорами в барі, відвідував дискотеки, одним словом прожигав життя. Познайомився з Іриною на показі моди, зачарувала вона його своїми чорними жагучими очима, став на неї втрачати майже всі зароблені гроші.
Багато Андрій передумав, лежачи на лікарняному ліжку. Доля в одну мить перевернула його життя. До минулого повернутися неможливо, хоча б тому, що він майже інвалід. Наречену він втратив. Отже, потрібно починати нове життя. Але як? Крім цього, йому було дуже незручно висіти на шиї у Наташі. Звичайно, Наташа йому подобається, вона гарна дівчина. А як вона про нього піклується! Таку ще пошукати треба. Та чи зможе він коли-небудь їй віддячити?
Андрій завів для себе жорсткий розпорядок дня. Вставав о п’ятій годині ранку. Тихенько ковиляв у душ, щоб не розбудити Наташу. Виконував лікувальну гімнастику, готував дівчатам сніданок. Одівав Катюшу. Проводжав своїх дівчат до дверей, на прощання їх цілував і сідав за старенький ноутбук, який йому купила на ринку Наташа. На новий у них грошей не було.
Ще під час читання книг, особливо поезії, у нього появилася необхідність виразити , виплеснути назовню свої думки і переживання в стислій віршованій формі. Він писав вірші спочатку на папері, виправляв їх, перекреслював строчки і зверху надписував нові, збоку надписував римовані слова, звідки вибирав потрібну риму, на цій же сторінці швидко писав думки, що приходили в голову під час написання віршів. Потім друкував їх на комп'ютері.
Він поставив собі за принцип, писати тільки українською мовою. Приходилося весь час перевіряти в словнику сумнівні слова, чи не русизми. Ні, він зовсім не проти російської мови, це велика розвинена могутня мова. Чим більше мов ми знаємо, вважав він, тим краще. Але він хотів, щоб його рідна українська мова теж стала такою ж розвиненою і могутньою. Андрій часто не міг висловити свою думку з усіма невловимими відтінками на українській мові, русизми були в нього в крові. Він думав, що потрібно збагачувати українську мову новими словами з життя, не боятися вводити побільше синонімів і нових слів з інших мов.
Водночас він відчув гостру потребу вчитися. Він позабував вже те, що і знав: як правильно писати деякі слова, де ставити лапки́, ко́му, як вводити пряму мову. Але це ще були дрібниці. Він відчував брак і загальних знань і спеціальних. Він розумів, для того щоб добитися чого-небудь в житті, він повинен бути в першу чергу високоосвіченим, високоінтелектуальним. А для цього потрібна вища освіта.
Андрій вирішив поступати на філологічний факультет державного університету, звичайно на заочне відділення, так як він ще ледве ходив. Заодно умовив Наташу поступати на заочне відділення фармацевтичного факультету медичного університету.
Тепер кожен день для них став напруженим. До екзаменів залишалося півроку, потрібно було ретельно готуватися. Андрій чітко розподілив на кожен день об’єм знань, який вони повинні були вивчити. Крім цього завів спеціальну систему повторення вивченого, щоб не забувалося. Наташі прийшлося тяжче, вона цілий день була на роботі, і тільки, майже вечором, забравши дитину з дитсадка, приїжджала додому. Їй прийшлося в лікарні між процедурами зубрити матеріал. Вільного часу абсолютно не було. Виручало лише те, що Наташа вчилася в школі і в медучилищі старанно, майже на відмінно, і тому швидко і легко відновлювала набуті знання в пам’яті.
Коли дівчата приїжджали додому, їх вже чекала вечеря, яку готував Андрій. Під час вечері Андрій читав їм свої вірші, розповідав анекдоти, жартував. Всі сміялися, і мала Катюша теж, хоча нічого не розуміла. Після вечері Наташа часто від втоми прямо звалювалася спати. Андрій ще возився з Катюшею, читав з нею книжечки, грався і потім теж вкладав її спати.
Коли вони поступили у вузи, привітати їх з величезним тортом і пляшкою сухого вина прийшла Ольга. Піднімаючи тост, вона весело сказала:
- За вас, друзі! Заздрю вам по доброму. Ви, знаєте, а я би так не змогла. Якщо витримаєте, виб’єтеся в люди.
- Давай з нами, - пропонувала Наташа.
- Ні, вибачайте, але я не до навчання. Я з глузду поки-що не з’їхала, - сміялася Ольга.
Ольга неначе у воду дивилася. Почалися ще напруженіші, ще тяжчі дні. Потрібно було проробляти незнайомий матеріал, бувати на установочних сесіях, виконувати контрольні, здавати екзамени, а Наташі ще і працювати. Порою Наташа так стомлювалася, так все їй набридало, що вона подумувала все кинути до бісів собачих. Але дома, дивлячись у гарні Андрієві очі, до неї неначе перетікала його невгомонна енергія, і тоді у неї відлягало від серця, і вона знову поринала у цю жорстку щоденну круговерть.
Але тяжко працювати, це ще було півбіди. Найбільше по них била нестача грошей. Їх рішуче на все не вистачало. Потрібно було заплатити за комунальні, за дитсадок, за ліки для Андрія, за продукти. Велику частину грошей пожирали вузи. Пільги, які отримував Андрій, як учасник бойових дій, справу не врятовували. А оббивати пороги воєнкомату та державних установ він не хотів. «Країні і без мене важко,» - говорив Андрій Наташі.
Інколи, зустрічаючись з Наташею і вислуховуючи її скарги, сестра Олена говорила:
- Я тебе попереджувала, я ж тебе попереджувала.
Але дивлячись на змарніле обличчя Наташі, і згадуючи маму, непомітно сувала їй в карман трохи грошей. Коли Олена з Дмитром приїжджали з села, де вони на вихідних працювали на горо́ді, вони обов’язково притаскували Наташі важку сумку з овочами.
Андрій ходив тільки у своєму камуфляжному одязі, Наташа доношувала той одяг, що був у неї раніше, а Катюші сестра Олена віддавала платтячка, колготки, взуття, з яких виростала її дочка.
Андрій і Наташа помітно схудли. Дивлячись на них, сусідка Ольга з жалем хитала головою, потім дістала два, майже зовсім нових плаття, в які вона вже не влізала, і перешила їх на Наташу. Наташі плаття дуже личили.
– Носи, і згадуй добру Олю! – сміялася Ольга. Наташа обнімала і цілувала свою сусідку.
Андрій весь час думав, де дістати грошей. Він почав посилати свої вірші у різні газети і журнали. Але йому приходила часто така відповідь: «Ваші вірші нам дуже сподобалися, але на жаль, надрукувати ми їх не зможемо», а іноді не приходило зовсім ніякої відповіді. Бувало зрідка друкували якийсь віршик, та гонорару не було ніякого. Журнали та газети були бідними і ледве самі трималися на плаву. Їх мало хто з людей виписував і купляв.
Тоді Андрій почав писати оповідання. Він описував немало цікавих історій зі свого трудового життя, з життя міста. Писав пригодницькі і фантастичні оповідання, описував подорожі в нетрях Амазонки, подорожі на космічних кораблях до Марсу, Місяця, Венери. Розсилав їх по всім журналам. Але реакції були аналогічними. Інколи якийсь журнал друкував якесь одне оповідання, приходив гонорарчик, такий маленький, що навіть соромно про нього комусь було сказати.
Тоді він подумав, можливо, за книги будуть платити, як годиться. Він зібрав всі свої вірші і помістив їх у товстеньку збірку під назвою «Я люблю тебе». Із оповідань він утворив чотири солідні збірки «Моє місто», «Космічні подорожі», «У нетрях Амазонки», «Шукачі скарбів». Розіслав їх по видавництвам. Невдовзі з усіх редакцій прийшли майже однакові відписи: «Доброго дня, Андрію. Щиро вдячні Вам за надіслані твори. Дякуємо Вам за творчість і увагу до нашого видавництва. У разі публікації ми з Вами обов'язково зв'яжемось. З повагою, редакція…»
Чекати Андрій не міг. І тут він раптом згадав, що колись, чи то по телебаченню, чи то по радіо, чи то десь читав, що одна дівчина говорила хлопцю, який теж писав, що коли його книга потрапить на очі режисеру з Голівуду, і поставлять по книзі фільм, то мільйон йому буде забезпечено.
Звичайно, це могло бути і неправдою, мільйон – це занадто багато. Але коли справді заплатять, то немало. Андрій загорівся, це те, що йому потрібно, це те, що він зможе зробити. Потрібно тільки написати книгу і сценарій по книзі. Але і книга, і сценарій повинні бути на англійській мові. Звичайно, можна дати перекласти книгу професійному перекладачеві. Та грошей же нема. І до того ж бувають такі нюанси, що навіть досвідчений перекладач не в змозі відтворити їх, а тільки автор. І Андрій зрозумів, що паралельно з написанням книги він повинен досконало оволодіти англійською мовою.
Про книгу Андрій Наташі нічого не сказав. Але про те, що їм необхідно на високому рівні оволодіти англійською мовою, він з запалом почав переконувати Наташу. Наташа, почувши про чергове навантаження на свою бідну голову, вскипіла всередині себе і тільки-но хотіла гнівно виплеснути весь свій, накопичений місяцями, протест проти розумового насилля назовню, але знову, як і кожен раз, подивившись в рідні Андрієві очі, і побачивши в них віру, жагу, сяюче немислиме бажання добитися кращого життя, стрималася.
Наташа знову, за вказівкою Андрія, дістала словники, граматику, посібники для вивчення англійської мови, купила на ринку електронний тренажер-розмовник. Андрій знову розписав уроки для вивчення англійської мови на кожен день, на листках паперу писав нові слова і коротенькі правила і вивішував листки у вітальні, спальнях, на кухні. Кожного тижня у них була певна тема для розмови у кімнаті, наприклад, дитсадок, лікарня, вулиця, кімната, місто, сім’я і так далі. Віталися, розмовляли дома тільки англійською мовою з правильною вимовою, в чому дуже допомагав електронний тренажер. З Катюшею Андрій окремо займався англійською. Олена, бачачи чергові дивацтва своїх сусідів, слухаючи, як Катюшка вітається вранці з нею:
- Гут монінг, леді Оля! - сміялася так, що аж за боки бралася. Потім її цілувала і говорила:
- Я вже леді? Ах, ти ж щастя моє маленьке!
Андрій пропонував Олені зайнятися англійською теж разом з ними, на що вона знову пирхала сміхом:
- Я в школі ледве рідну вивчала, а ви хочете, щоб я з вами ще чиєюсь шпікала.
Андрій з жаром взявся за написання роману. Тему він давно вже вибрав для себе. Це буде роман про його життя, про бойові дії на Сході. Він опише захисників аеропорту. Він не один місяць захищав аеропорт, він пам’ятає кожен бойовий день, він бачив все своїми очима. Він на собі відчув, як рвуться поруч міни і снаряди, горить напалм, горить земля під тобою, а ти не повинен сходити з бойового посту, бо зійдеш, значить підведеш своїх товаришів, які на тебе надіються, в тобі впевнені, що ти не злякаєшся, не збіжиш, бо противник відразу опиниться рядом і закидає гранатами. По свисту міни, чи снаряду, ти вже навчився визначати, чи на тебе летить снаряд, чи розірветься поряд, чи десь в стороні. Тоді ти ховаєшся під металеву кришку, і тільки-но снаряд пролітає, ти знову стріляєш з кулемета по всьому, що рухається на позиції противника. В цю мить в голові жодної думки, крім жорстокого закону війни: «Якщо не ти його, то він тебе!»
Він опише свого командира. Вже немолода людина, поговорювали, що він пройшов Афганістан. Від нього віяло незворушним спокоєм і впевненістю, що мимоволі передавалося воїнам. Авторитет його був непорушним. Воїни його поважали і любили. Він ніколи не кричав, накази віддавав тихо, і вони виконувалися беззаперечно. Він все робив для того, щоб зберегти життя воїну, і це всі бачили. Він організував оборону головного терміналу так, що засікти кулемет чи міномет було майже неможливо, воїни перебігали з одного укриття в інше, від однієї вогневої точки до іншої по підземним переходам. Зброю і боєприпаси вони не переносили, на новій вогневій точці все було заготовлено наперед. Вогнева точка являла собою дот, збудований з бетонних блоків. Внизу, під товстою металічною кришкою, підземний хід, проритий до бункерів. За невразливість противник воїнів, захисників аеропорту, назвав кіборгами.
Він опише своїх кіборгів. Кожен являв собою яскраву неординарну особистість. Взяти хоча б Любомира, він родом з однієї з західних областей, працював ковалем в кузні. Рідкісна професію. Велетень, він переносив міномет так само легко, як Андрій свій кулемет. Мовчазний, з нього слова не витягнеш. Але якщо вже коли щось скаже, то як припечатає. На посту завжди тихенько співав пісню:
«Вівці, мої вівці,
Вівці та й отари.
Хто ж вас буде пасти,
як мене не стане?
Гей, гей, гей!
Ду-ду-ду-ду-ду.
Як мене не стане. Гей.»
В дні затишшя, виставивши тільки основні пости, вони збиралися разом в одному приміщенні, варили картоплю в «мундирах», їли, макаючи її в сіль і соняшникове масло, обпікалися, дмухали на картоплю і завзято спорили, якою повинна бути Україна. Розповідали різні історії зі свого життя, хто де буде працювати після демобілізації, які в кого сім’ї, показували фотографії.
Він обов’язково напише про одного кіборга, якому командир дав наказ відвести медсестру до своїх позицій, і воїн довів її, і тільки-но хотів вже повернутися назад, як тут його накрило снарядом.
Уже в госпіталі воїн узнав, що всі його побратими загинули, він єдиний залишився в живих. Його стали називати «останнім кіборгом». Яке б життя не було важким, він не повинен здаватися, він не повинен проявляти слабість духу, адже він кіборг. Він повинен з честю носити це звання і добитися достойного життя.
Він пов’яже роман з політичною обстановкою в країні, в Європі, у світі, переплете його з історичною давниною України, з визвольною боротьбою козаків. І назве він свій роман «Останній кіборг».
Пройшло, ні пробігло три роки. Андрій став нормально ходити, лише, як попереджував хірург, майже непомітно прикульгував на ліву ногу. Він брався за будь-яку мілку роботу, яку міг виконати. Допомагав виконувати заочникам контрольні, брав додому переклади з англійської. А отримавши, ці, як він їх називав «ліві гроші», він потрясав кредитками перед дівчатами, і захоплено кричав:
- Катюшо! В цю неділю йдемо в парк розваг.
Катюша від радості підстрибувала і пищала. Зазвичай, вони йшли в парк Шевченка, платили сто гривень за колесо огляду, сідали у крісла в кабінці, пристібалися. Колесо починало рухатися, і вони повільно піднімалися на космічну висоту. У Катюшки завмирало серце, вона притискувалася до Андрія. На самій верхній точці, з висоти пташиного польоту, неначе з літака, перед ними зліва розкривалася захоплююча панорама рідного міста. Здавалося, вони бачать все місто, оповите парками, перед собою, як на долоні. Зверху місто вигляділо неймовірно гарним: білі казкові палаци серед зелених садів. А справа розстилалася блакить безмежного моря.
Після колеса огляду вони йшли на автодром, і Катюша вже без Андрія сідала за руль електромобіля, і чотири хвилини мчалася по автодрому і виробляла чудернацькі викрутаси.
В кінці атракціону Андрій купляв дівчинці солодку вату і морозиво, і вони поверталися додому веселі і щасливі.
Наташа з ними не ходила, в цей день вона відсипалася вволю і готовила обід своїм, як вона називала жартома, двом дітям.
Далеко не завжди у Андрія були гроші на парк розваг. Тоді вони з Катюшею просто гуляли вулицями міста і обдивлялися визначні його пам’ятки. Вони відпочивали на лавочці в сквері на Приморському бульварі в тіні велетенських платанів і Андрій розповідав дівчинці історію міста. Потім вони йшли далі. Задравши голову, Катюша кілька разів обходила пам’ятник Дюку де Рішельє, і все запитувала Андрія, що він в руці тримав раніше. Вони приходили до знаменитих Потьомкінських сходів. Андрій сідав на верхню сходинку і терпеливо чекав, поки Катюша спуститься вниз, рахуючи сходинки, і підніметься знову нагору.
Дома Андрій прочитав Катюші казку Костянтина Паустовського «Сталеве кільце». Наташа, яка поралась у спальні, не витримала, присіла на стільчику, і з великою цікавістю теж вислухала казку. Андрій розказав, що знаменитий письменник Паустовський жив у їх місті два роки і написав про нього книгу «Час великих очікувань». І вирішили вони з Катюшею пройтися стежинками, якими колись ходив дядя Костя.
В наступну неділю вони сіли у трамвайчик і приїхали до Чорноморської вулиці. Вона була зовсім недовгою, її можна було пройти за декілька хвилин. Але вона залишається і до сих пір самою живописною в світі. Як і в ті часи, тут можна було чути шелест старих білих акацій, на своєму обличчі відчути свіже віяння моря, побачити темно-зелений плющ на огорожах. Справа на Чорноморську вулицю виходили старовинні провулки, Обсерваторний, Стурдзовський, Батарейний. Будинки в них ховалися в гущавині зелених дерев. Зліва тягнувся глибокий обрив над морем.
До сих пір на вулиці росли старезні каштани, і Андрій розповідав Катюші, що по стуку дозрілих плодів каштанів об тротуар дядя Костя визначав силу вітру.
Вони стали на край обриву. Звідси відкривався чудовий вид на спокійне голубіюче море, яке губилося в туманній димці. Тільки не видно було із-за насаджених дерев і забудов, заповнених відпочиваючими пляжів Ланжерону і Аркадії. А раніше там було безлюдно, і на берег після шторму часто викидало зірвані з якорів плавучі міни.
Побували вони з Катюшею і в музеї Паустовського. Андрій зовсім недавно зі здивуванням узнав, що в місті існує музей Паустовського. Біля входу в музей стояв, опершись об стінку, якір з ланцюгами і корабельними канатами. Лежала купа принесених з берега моря круглих валунів. Музей являв собою дві затишні і задушевні кімнати. Андрій пильно вдивлявся в пожовтілі газети зі статтями великого письменника, а Катюшу зацікавила стара друкарська машинка і старовинний морський компас.
Потім, показуючи на рятувальний круг з написом «Димитрій», Андрій розповідав Катюші, що на цьому старому пароплаві письменник добирався до Криму, і вони попали в жорстокий льодовий шторм в одинадцять балів, і ледь не затонули. «Димитрій» скрипів по швам, велетенські хвилі переливалися через палубу, здавалося корабель ось-ось розвалиться на частини. Мішечники, які пливли теж на цьому пароплаві, вили від страху і прощалися з життям. Тільки, завдяки досвідченому старому капітану, пароплаву ледве вдалося вибратися зі шторму.
Двірницької, в якій жив Паустовський, вже давно не існувало, як і маргариток, які були посаджені навколо неї. Андрій подумав, що добре б було, якби в кімнаті музею стояв би ще стелаж з німецькими книгами по економіці на готичному шрифті, і щоб вони виділяли такий же гострий запах лізола і гвоздики, як і в ті часи, і щоб стояли на ньому всі вісімдесят шість томів енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона. Письменник зачитувався ними, і, напевно, звідси була причина його енциклопедичних знань, які йому так допомагали і в написанні книг, і в написанні статей.
Андрій з Катюшею продовжували бувати в місцях, які любив письменник. Цього разу вони проїхалися вулицею «Дача Ковалевського», трамвайчиком добралися навіть до Шістнадцятої станції Великого фонтану. Хотіли знайти місце, де раніше височіла вежа Ковалевського, але ніхто не міг його показати. Все забудувалося так, що, напевно, і сам письменник не зміг би його відшукати.
Тоді вони пролізли вузьким проходом між високими бетонними парканами, злізли по крутим східцям до моря, сіли під обривом. Море, як завжди, було прекрасне. Пінясті хвилі з шумом накочувалися одна за одною на берег. Андрій став розповідати Катюші, що десь тут, колись, дядя Костя прожив на залишеній дачі цілий місяць. Товариш дяді Кості попрохав його придивитися за своєю шестирічною дочкою Кірою, бо мама її захворіла висипним тифом. І почалися для дяді Кості страхітливі дні. Він боявся, щоб дівчинка не впала з обриву і не розбилася. Вкривав її вночі єдиною своєю зношеною курткою, щоб вона не простудилася. Але саме страшне було те, що в нього з продуктів на цілий місяць був тільки один шматок хліба. І купити нічого він не міг, бо грошей не було, і обміняти ні на що. Вони робили з голубого слизького глею мило, і ходили до рибалок продавати його, але ті тільки сміялися. Тільки одна рибачка Клариса, вислухавши історію про Кіру, винесла їм в старій корзинці помідор, баклажанів і дві великі грони винограду.
Іншого разу дядя Костя з Кірою йшли цілий день степом під палючим сонцем до млина, щоб обміняти свою єдину англійську сорочку на муку. Там стара сердобольна жінка дала їм мішечок муки. Дядя Костя став стягувати через голову сорочку, але жінка відмовилась. Сказала, що вони не обідніють, а коли появляться гроші, тоді і віддасте. Дядя Костя обняв жінку і поцілував їй руку.
Але як дядя Костя з Кірою не економили продукти, рано чи пізно вони закінчувалися. І от настав день, коли їсти було нічого і вони вже другий день голодували. В дяді Кості холоділо все в середині, коли він дивився на бліду Кіру. І цей великий страх за життя дівчинки примусив дядю Костю йти красти помідори. Дядя Костя ніколи не був крадієм, ніколи нічого не крав і не вмів це робити. Коли вночі із-за своєї короткозорості він спіткнувся на городі, то старий сторож, на прізвисько Будка-Халабудка, всадив йому з рушниці нижче лопаток в спину заряд брудної куяльницької солі. Потім сторож був настільки пригнічений своїм влучним пострілом, що довго пробачався і подарував дяді Кості кошик добірних червоних помідор.
Від голоду вони з Кірою були врятовані, але дяді Кості прийшлося довго вимочувати ранки джерельною водою, тому що біль була пекельна.
- Бачиш, Катюшо, яке раніше було життя важке. В людей не було навіть шматочка хліба. А тепер і хліб є, і до хліба є, а люди все чимсь незадоволені, все хочуть чогось більшого. – говорив Андрій. А потім повільно, задумливо продовжив:
- Яка наша земля багата, розпорядитися б нею вміло.
Катюша потім довго ходила по піску, збирала ракушки і різнокольорову гальку. Побачивши маленького крабика, який ліз у море, погналася за ним. Але хвиля, яка накотилася, ледве не збила її з ніг. Тоді вона втекла до Андрія, довго роздивлялася його кулончик і сказала:
- У тебе кулончик – справжня ракушка, тільки якісь букви видряпані. Твоя ракушка мені так подобається, вона несхожа на інші. Давай пограємо в гру, ти мій кулончик трішки поносиш, а я твій.
- Добре, голубочка, - засміявся Андрій. Він зняв свій кулончик і надів його Катюші на шию. А її кулончик заховав собі в карман, бо він йому на шию не налізав, і сказав:
– Катюша, збирайся. На сьогодні досить мандрівок. Вже пізно. Пора додому.
Андрій продовжував напружено працювати над романом «Останній кіборг». Він придирливо відносився до кожного речення, ретельно виробляв свій власний стиль, манеру викладення матеріалу. Добивався майстерності в описах образів героїв, зображення пейзажів, ведення діалогів. Часто переробляв цілі розділи.
Нарешті роман був написаний. Андрій розіслав його по різним видавництвам, навіть в Канаду, США, Німеччину. Послав роман і відомим американським режисерам.
Як подув вітру, промайнуло ще три роки. За ці роки Андрій написав ще дві повісті. Він і Наташа закінчили свої вузи, Наташа, до того ж, ще і на червоний диплом. За традицією вітати їх з великим тортом і пляшкою все того ж сухого вина прийшла сусідка Ольга. Та вже не сама, а з чоловіком та дворічною дитиною. Ольга залишалася, як і шість років назад, такою ж пухленькою і веселою. Головний тост піднімала теж вона:
- Любі мої сусіди! Я вас вітаю з закінченням цих вузів, трясця їм, як вони вас вимучили. Але кожному своє. А я на своє життя не жаліюся. У мене чоловік теж, во! – І вона підняла вгору великий палець. – Так вип’ємо же за наших чоловіків. - І Ольга знову весело сміялася.
У житті Андрія і Наташі почали відбуватися великі зміни. З цього приводу Андрій сказав Наташі:
- Недаром в законі божому написано: «Є час розкидати каміння, є час збирати їх».
В їх місті відома американська фармацевтична фірма організувала свій філіал, і набирала співробітників. Наташа подала документи і з честю витримала екзамен. ЇЇ вільному володінню англійської мови та блискучим знанням фармацевтики здивувалися навіть американські спеціалісти. На новій роботі її зарплата в порівнянні з минулою зросла в кілька разів.
Наташа обнімала, цілувала Андрія, плакала і говорила:
- Якщо б не ти, я б ніколи не мала такого успіху. Як ти мене заставляв вчитися, як ти мене заставляв, один бог бачив. А я, дурепа, сердилася.
Наступні божі камінчики підняв Андрій. Одне солідне видавництво раптом видало його роман «Останній кіборг». Книга мала великий попит у читачів. Це, напевно, явилося причиною того, що почали видаватися і інші його книги. Андрій став вже популярним і відомим письменником. Більш того, роман «Останній кіборг» почав видаватися і за рубежем.
Але найбільшим тріумфом для Андрія стало те, що в Голівуді поставили за його сценарієм фільм. Фільм мав шалений успіх. У всіх штатах він приніс немалі прибутки. Нарешті Андрій отримав справжній гонорар.
Він відразу купив простору квартиру в новобудові і автомобіль, який так йому весь час так був потрібен, а також дачу на березі моря. Автомобіль Андрій купив і Олені, точніше, її чоловіку. Дмитро давно мріяв про машину, бо потрібно їздити в село до стареньких батьків, обробляти горо́д. Вони з Оленою без горо́ду жити не могли.
Ользі Наташа за символічну ціну продала свою кімнату. Та, на радощах, ледве не задушила її в своїх обіймах. Адже у неї таким чином появилася справжня двокімнатна квартира, про яку вона навіть і мріяти не могла.
Нарешті Андрій з Наташею розписалися, і Андрій удочерив Катюшу.
- Ну, Катюшо, тепер ти маєш повне право називати Андрія татом, сказала Наташа, на що Катюша серйозно відповідала:
- Я не знаю ніякого права. Андрій завжди для мене був і буде татом.
Наташа сміялась:
- Ах, ти, наша рідненька! Ну, що, скажете вона не права?
Андрій продовжував напружено працювати над своїми новими повістями і романами, але ніколи не забував про своїх побратимів. Він зумів об’єднати навколо себе групу молодих художників і скульпторів і запалити в них бажання створити незвичайний за формою пам’ятник загиблим кіборгам. Крім цього Андрій заснував фонд допомоги сім’ям загиблих кіборгів.
Взимку, коли в місті задував пронизливий норд-ост, застудилася Катюша. Горло у неї напухло, піднялася висока температура. Наташа злякалася, хоча раніше і була медсестрою. Швидка повезла Катюшу в дитячу лікарню, з нею поїхала і Наташа. Їм повезло. Катюшу оглянула головний лікар, доктор медичних наук, Таїсія Володимирівна Корольова:
– Ну, Катюшо, розкриваємо ротик, і говоримо: А-а-а. О, яке у нас горлечко червоненьке. Тут у нас цілий букетик. Ясно. Закрили ротик. Тепер піднімаємо светерочок, послухаємо легені.
Наташа припідняла у Катюші светерок, на шиї залишився висіти кулончик. Ланцюжок був завеликим і кулончик звисав майже до грудей. Лікар взяла кулончик і хотіла відвести його в сторону, щоб не заважав стетоскопу, та раптом її рука затремтіла, вона побачила видряпані, ледь помітні, букви на кулончику: Т.В.К. Від хвилювання лікар зняла і протерла окуляри, і знову уважно розглянула кулончик. Сумнівів не було, це був її кулончик. Рука у неї ще більш затремтіла, вона пополотніла, з великою силою волі взяла себе в руки. Наташа, заклопотана Катюшею, нічого цього не замітила, та і тривало це замішання всього кілька секунд. Прослухавши легені, лікар сказала, що вони в порядку. Але дитину прийдеться на тиждень залишити в лікарні. В кінці Таїсія Володимирівна, дещо зволікаючи, запитала Наташу:
- Цікавий кулончик в дитини. Ви його самі зробили, чи купили?
- Це кулончик мого чоловіка. Він обмінявся з Катюшею.
- А хто батьки вашого чоловіка?
- У нього немає батьків. Він дитбудинівський.
Таїсія Володимирівна змінилася в лиці, але знову з зусиллям опанувала собою. Визвала чергову медсестру, дала їй листок призначення, наказала, щоб хвору дитину разом з мамою розмістили в палаті номер сім і тихо добавила:
- Сьогодні я більше нікого приймати не буду. Я погано себе почуваю. Всіх, кого записано до мене, передайте черговому лікарю.
Таїсія Володимирівна відкинулася в кріслі і закрила очі. Тягучі важкі спомини нахлинули на неї і неначе паралізували її.
Це було рівно двадцять шість років назад. Вона, вродлива дівчина, здібна студентка медичного університету, раптом влюбилася так, що зовсім загубила голову. Він, син високопоставленого чиновника, красень, був завжди при грошах, їздив на власному автомобілі, відвідував найкращі ресторани і вмів влюбляти в себе дівчат.
І, як це завжди трапляється, вона випадково завагітніла, а коли це замітила, то вже було пізно. Додому їхати родити вона не наважувалася. Батьки були строгими. Та як вона їм подивиться в очі, вони так надіялися, що вона вийде в люди, а вона їх так підвела. І вчитися їй потрібно. А коханець і слухати про дитину не хотів.
Тому вона після родів написала заяву про відмову від дитини, наділа їй на шию студентський кулончик-ракушку, з видряпаними на ньому своїми ініціалами. Вона вирішила потім прослідкувати, в який дитбудинок направлять дитину, щоб через декілька років її забрати.
Та доля розпорядилася по-своєму. Роди, велике нервове напруження вдарило по ній. Вона тяжко захворіла, місяць провалялася з гарячкою в лікарні. Коли вийшла з лікарні, потрібно було підтягувати навчання. Коханець, побачивши її змарнілу і вимучену, швиденько переметнувся до іншої.
Тоді вона повністю поринула у навчання, всю свою енергію і час віддавала науці і практичній медицині. Заміж так і не вийшла.
Декілька років вона шукала дитину, але все було марно. Таїсія Володимирівна не знала, що її хлопчика всиновила одна сім’я. Потім чоловік і жінка розбилися у автокатастрофі, і дитина знову потрапила у дитбудинок.
Тепер відносно кулончика. Кулончик теж міг ще в дитбудинку попасти до іншого хлопчика. Кулончик можна було обміняти, забрати, вкрасти. Все могло бути. Вона повинна побачити свого сина, вона відразу визначить, це її син, чи ні. Материнське почуття не повинно її підвести.
Але як вона з ним зустрінеться? Вона ж не зможе сказати так відразу: «Сину мій! Я твоя мама». Він же відповість: «Пробачте, тьотю, але я вас я не знаю. І де ви були до сих пір?» Потрібно щось придумати. Так. Вона розповість про все його дружині, Наташі. Жінка жінку швидше зрозуміє.
В болісних роздумах пройшла вся ніч. Під очима в Таїсії Володимирівни появилися сині круги. Вранці вона навістила Катюшу. Температуру їй збили, дівчинці ставало легше. Лікар запросила Наташу до свого кабінету. Там, запинаючись, і, перериваючи свою розповідь здавленими риданнями, вона повідала Наташі все про свою трагедію, як втратила свого сина, і дуже надіється, що, нарешті, його знайшла. Наташа з великим подивом слухала Таїсію Володимирівну. Почута історія приголомшила її, і вона не знала, що сказати. Це було щось схоже на фантастику. Через стільки років знайти сина. Таке Наташа бачила лише в серіалах. Але як все схоже на правду. От Андрій зрадіє. Він завжди мріяв, щоб у нього була мама. Поступово Наташа оговталась і сказала:
- Давайте визвемо Андрія. Для нього це буде великий сюрприз.
Вона подзвонила Андрію, і попросила, щоб він під’їхав до лікарні.
- Щось з Катюшею? – стривожено спитав Андрій.
- Ні, з Катюшею, слава богу, все гаразд. - відповіла Наташа. - Але потрібно владнати одну дуже важливу справу.
Через годину у кабінет головного лікаря ввійшов Андрій. Високий, гарний, змужнілий, він ввічливо привітався з Таїсією Володимирівною і запитально подивився на Наташу.
– Андрію, - проказала якимсь дивним голосом Наташа. – Ти завжди мріяв побачити свою маму?
- Ну, звичайно. Це мрія всього мого життя, але це неможливо, ти ж знаєш. Що за дивні запитання? - нерозуміюче відповів Андрій.
- У нашому світі, виявляється все можливо. Знайомся, твоя мама, сказала Наташа і показала на Таїсію Володимирівну.
Для Андрія ця звістка була як удар блискавки. Він підійшов ближче і ошелешено дивився на Таїсію Володимирівну, а та в свою чергу напружено вдивлялася в лице Андрія. Тільки тепер Наташа замітила, як Андрій схожий на свою маму. Раптом Таїсія Володимирівна кинулась до Андрія, міцно обняла його і, плачучи, прошепотіла:
- Хлопчику мій! Я тебе узнала. Ти мій син. Пробач, синку, що доля нас розлучила. Це я, звичайно, це я у всьому винувата.
- Присядьте, присядьте. Заспокойтеся, - говорив, ще нічого не розуміючи, Андрій і обережно посадив Таїсію Володимирівну у крісло, бо стояти вона не могла. Вона ослабла і тільки судорожно ридала. Наташа коротко розповіла Андрію всю цю історію, про те, чому прийшлося залишити його в лікарні, як Таїсія Володимирівна його шукала і не змогла знайти, і як випадково вона побачила свій кулончик у Катюші.
Андрій присів на стільчику біля Таїсії Володимирівни. Вона знову обняла сина і схилила голову на його плече. Андрій, все ще до кінця не усвідомлюючи те, що відбувається, і все ще не вірячи своєму щастю, думав, як завжди він хотів мати батьків, скільки часу він до болю в очах вдивлявся в букви на кулончику. Він відчував, що це мамин кулончик, і що це її ініціали. І ще він відчував, що це його талісман. Скільки разів він оберігав його від вірної смерті. Лежачи годинами на посту біля кулемета, він уявляв неймовірні сцени зустрічі з мамою, хоча чітко знав, що цього скоріш всього ніколи могло не бути. Але, щоб так! Щоб мама тепер сиділа поряд з ним, його обнявши. Ні, в це повірити неможливо. Напевно, це доля віддячила йому за всі його страждання.
- Ну, що ж! Ми не будемо ворушити старе. Та це зараз нікому і не потрібно. Єдине, що я можу сказати. Бог мені знову подарував маму. Віднині ми вже ніколи більше не розлучимося, - світячись від щастя, сказав Андрій і ніжно поцілував Таїсію Володимирівну.
Пролетіло ще декілька років. Катюша, завдяки своєму блискучому знанню англійської мови, поїхала вчитися в Англію в коледж. У Андрія з Наташею народилося двоє дітей. Дівчинку вони назвали Софійкою, а хлопчика Андрійком. Таїсія Володимирівна весь свій вільний час возиться з онуками і душі в них не чає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730106
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Про маму вже написано багато,- пісень, картин, романів і віршів, хвилини спілкування наче свято, це просто казка серця і душі! Розкажуть очі про журбу розлуки, на скронях сивина, - безсоння діб, у мами самі найніжніші руки, у мами самий найсмачніший хліб! На паличку схилилася від втоми, вкриває рясний піт бліде чоло, терпляче діток вигляда додому, все пробачає, щоб там не було. Дзвінок солодший різного бальзаму, день починається завжди із молитов, багато вже написано про маму, але продовжувати буду знов і знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729561
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
"Христос воскрес!"- співали небеса,
У дзвони били всі церковні храми.
З Христом здавалось світ весь воскресав,
Із кошиком, пасками й крашанками.
Молитвами засіяна земля,
Свічки горять – священик святить паску.
Кожна молитва співом солов’я,
Дарує Великодню цю окраску.
Великдень – свято - чудо із чудес,
Його святкує кожна в нас родина.
Вітаються в ці дні – «Христос Воскрес!»
І вірять всі – воскресне Україна!
Веселих свят!
Христос Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729215
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017
[i]Постійна тільки зміна, непорушна тільки смерть. Серце з кожним ударом
завдає нам рану і життя вічно стікало би кров’ю, якщо б не поезія. Вона дарує нам те, в чому відмовила природа: золотий час, що недоступний іржі, весну, яка не в’яне, безхмарне щастя і вічну молодість.
[b]Берне[/b][/i]
На рожевий сайт сучасної поезії я потрапив випадково, коли шукав в Інтернеті вірші свого земляка Тараса Федюка. Це в деякій мірі схоже на те, як Костянтин Паустовський випадково відкрив для себе невідому і заповідну землю – Мещеру, роздивляючись обривок карти, в нього йому завернули в сусідньому гастрономі пачку чаю. На цій карті було все, що приваблювало письменника з дитинства – глухі ліси, озера, звивисті лісові річки, закинуті дороги. Там він зрозумів, що означає любов до своєї землі. Ніщо не збагатило його так, як цей скромний і тихий край. Там він познайомився з багатьма письменниками і зобов’язаний йому чудовими оповіданнями і повістями.
На рожевому сайті поезії розміщується клуб поезії. Рожевим називають його ще тому, що сторінки сайту зафарбовані в рожевий колір. Рожевий колір – ніжний і засновник сайту вибрав його тому, щоб підкреслити ніжність і привабливість поезії.
Якщо ви любите поезію, якщо вас до неї тягне, якщо ви пишете вірші і хочете їх друкувати, якщо ви хочете познайомитися і спілкуватися з іншими поетами, то кращого середовища, ніж наш сайт поезії, ви не знайдете.
Зайти на сайт поезії дуже просто. Потрібно набрати в строчці пошуку браузера слова «Клуб поезії», потім клацаєте по строчці «Сторінка реєстрації», реєструєтеся, вносите свої дані, обов’язково свою дату народження, щоб потім вас ми могли вітати з днем народження. Рік народження вносити необов’язково. І майже всі його не вносять. Тут засновник сайту проявив мудрість і прозорливість. Ну, хто захоче вносити точно свій рік народження? Щоб всі подумали, що ви вже старий і, можливо, з вами ніхто не захоче мати справу, і з вами нецікаво спілкуватися? Але ви глибоко помиляєтеся. Це ви в житті солідні за віком, а в поезії ні, і ще раз ні. В поезії ви молодий, ви пишете про кохання, про молодість, про почуття, про палкі поцілунки, про побачення в місячні ночі на посипаних пелюстками квітів стежинках. На сторінках сайту буяє вічна молодість. На сайті ставлять свій рік народження тільки молоді поети, що прагнуть близько познайомитися з такими самими молодими поетами, і ті поети, яким вже за 80. Таким вже нічого соромитися свого віку, навпаки, вони у всіх викликають повагу. Вони гордяться своїм віком, що так багато прожили, що так багато бачили на своїм віку, і ще спроможні писати гарні вірші. Попробуйте так прожити життя, як вони, не кожному удасться.
Потім ви повинні записати свій псевдонім. Це надзвичайно важлива і серйозна справа. Про нього вже потрібно було думати кілька років до цього.
Псевдонім повинен коротко, стисло, ємно відображати вашу сутність, вашу творчість, ваш характер. Псевдонім повинен бути оригінальним, незвичайним. Він повинен різко кидатися в очі і запам’ятовуватися.
Коли я вперше реєструвався, а це було два роки назад, і потрібно було записати псевдонім, я розгубився, бо не продумав це питання. Крім цього я думав, що псевдонім обов’язково повинен бути відмінним від свого прізвища і імені. Я гарячково думав, бо час ішов, і врешті-решт вирішив, що поезія моя лірична, лагідна і тому я буду «Лагідний». На сторінці відразу висвітлилося «Вітаємо Вас, Лагідний». Реєструвався я в школі, на роботі. Вчителька української мови похвалила мене, сказавши, що я вдало вибрав псевдонім, що він підходить до моєї поезії і мого характеру, і я задоволений пішов додому. Вдома я дружині розповів, що в Інтернеті я випадково натрапив на клуб поезії, де можна друкуватися, і що я вибрав собі псевдонім «Лагідний». Дружина почала сміятися, розкритикувала мене, сказала, що на поличці у неї в кухні лежить пакуночок з приправою і називається він «Кетчуп лагідний», і коли на сайті прочитають цей псевдонім, то відразу згадають приправу. На мене це подіяло, я задумався, і почав мені мій псевдонім дуже не подобатися. Потім на сайті я декілька разів посилав сльозливі листи і просив змінити мій псевдонім, аж поки засновник не зжалився наді мною і не поміняв його на моє прізвище і ім’я.
Пройшло два роки. Став я потрохи обвикатися на сайті, став більше розуміти. Звичайно, добре, коли псевдонім прізвище і ім’я, тебе взнають. Та тепер я прийшов до другої думки, необхідно було залишити псевдонім «Лагідний», а ще краще потрібно б було взяти з легкої, а, може, з важкої руки моєї дружини: «Кетчуп лагідний». Такий псевдонім і оригінальний, і запам’ятовується, і відповідає моїй поезії, лагідній і іноді трішки з перчинкою.
Далі слід помістити свою фотографію, вона буде висвічуватися на вашій домашній сторінці. Фотографію, на мою думку потрібно брати не ту, скільки вам зараз років, а ту, найкращу, яким ви були в молодості: гарним, вродливим, з променистим блиском в очах і зазивною посмішкою. Чому саме так? А тому, що по собі знаю, яким ви були в молодості, таким ви залишаєтеся в своїй душі, в своєму серці назавжди, до кінця свого життя. І коли дивишся на таку фотографію, дивишся на ваше обличчя, у ваші очі, то мимоволі відчуваєш вашу поезію, вона незримо присутня у вас і поряд з вами назавжди.
Під фотографією є рубрика «Про себе». Я, наприклад, написав таке: «Вчитель. Пишу вірші, оповідання». А тепер вважаю, написати ці речення, це нічого не написати. Обов’язково потрібно, як на мою думку, сказати, який маємо характер: мрійливий, поступливий, спокійний, вибуховий, емоційний, жорсткий, лагідний, мстивий, образливий і так далі. Як почали писати вірші, коли почали писати, що любите читати. На які теми вам подобається писати вірші, як приходить до вас творче натхнення, як творите вірші, які ваші уподобання. Чому так потрібно? А тому, що коли ми читаємо ваші вірші і вони нам подобаються, то хочеться про цього поета взнати побільше і ми обов’язково заглядаємо на сторінку автора, дивимося на його фотографію і з цікавістю та задоволенням читаємо все про нього.
На домашній сторінці автора, тобто поета сайту, висвітлюються всі назви надрукованих на сайті його творів. Вони можуть бути також розміщені по темам.
Пам’ятаю, коли я вперше помістив на сайт свій вірш «Село моє – куточок України», я страшенно хвилювався.
Село моє – куточок України,
Куди б не йшов, куди б не їхав я,
Немає в світі кращої країни,
Немає в світі кращого села!
В долині річка в’ється між гаями,
Сосновий бір тули́ться близь гори.
Тумани білі простяглись полями
Ранкової сріблястої пори.
Батьківський дім і мальви біля тину,
Розлогий клен, що ріс біля вікна.
До болі в серці рідна ця картина –
Дитинством намальована вона.
Мені здавалося, що всі будуть критикувати і сміятися над віршем, що він недосконалий, поганий, і нічого лізти в сайт поезії, і мені тут не місце. Але поетеса Джульєтта відразу прислала мені гарний лист, а один з поетів схвалив вірш значком з піднятим вгору великим пальцем. Я посміливішав, і вирішив, що справи мої не так вже погані, як думається. А ім’я «Джульєтта» я запам’ятав.
Робоча сторінка автора створена, я вважаю, унікально. Вона проста, а все просте, як говориться геніальне. За це потрібно низько кланятися в ноги засновнику сайту. Цю сторінку розглянемо більш детально. Зліва висвітлюється колонка «Зараз на сайті». Тут всі псевдоніми авторів (далі псевдоніми будемо називати іменами), що сидять за комп’ютером і ввійшли в даний час на сайт поезії, тобто перебувають в клубі поезії. Для спілкування це дуже зручно, ви бачите знайомих авторів, знайомі імена. Так і хочеться привітатися з ними. І що ви думаєте, можна, і це дуже просто, бо так побудований сайт.
Я вже замітив, що моє ім’я висвітлюється завжди посередині списку. Поетеса Ганна Верес прилаштовується поряд зі мною. Ми ніби в театрі сидимо поряд на сусідніх кріслах. Мені це приємно.
А от Джульєтта, скромно займала останнє місце, ніби уступала дорогу іншим, більш напористим поетам.
Мені подобалася ця скромність. Вона нагадувала мені скромність простої польової квітки. Але якщо уважно придивитися до неї, то можна побачити, яка вона прекрасна, в ній таїлася своя особлива незбагненна краса.
Мені здавалося, що кожного разу вона ніби виглядала мене, ніби чекала мого нового твору, і під її поглядом я намагався створити його досконалішим.
Я не Ромео, але нік Джульєтти збуджував уяву, і я не міг не написати цей романтичний вірш:
Весь замок сіяє казково вогнями.
На бал приїжджають в розкішних каретах.
З поклоном паяц відкриває дверцята
В надії, що вийде прекрасна Джульєтта.
У вихорі танцю несуться вже пари
Бушують гітари, звучать кастаньєти.
А бідний паяц то сміється, то плаче,
Бо в залі танцює привабна Джульєтта.
Та врешт синьйорина паяцу всміхнулась
І кинула срібну, грайливо, монету.
Губами з підлоги дістав він дарунок,
Цілуючи пристрасно, ніби Джульєтту.
Він довгі роки́ пам’ятав синьйорину,
Монету на шиї носив амулетом.
І навіть красуні-дочці́, що родилась,
Дав і́м’я, прекрасне, жагуче: Джульєтта.
У правій частині робочої сторінки простяглася вниз колонка під назвою «Нові твори». Це сама основна і знаменита колонка сайту. Вона рухома. Це серце сайту. Воно ні на мить не зупиняється, воно пульсує, воно б’ється і з кожним його ударом на початку колонки появляється ім’я автора з назвою його нового вірша. Потім появляються все нові і нові імена, список рухається неперервним потоком. Потік не припиняється ні вдень, ні вночі. Це б’є джерело народної творчості, ні не джерело, це тече повноводна ріка народних пристрастей. Саме ця колонка явилася причиною написання, як на мою думку, вдалого вірша «Рожевий сайт»:
Зайду на сайт, рожевий сайт моєї мрії,
Порину у гущавину його віршів.
Тут український дух, як ватра палахтіє,
Незламний дух великих предків-козаків.
Одні лиш ніки-диво варто прочитати,
Відтінки душ поетів чуються у них.
Роман з продовженням тут можна написати,
Сюжет у назвах відшукається чудни́х.
Біжить, як той струмок, поезія народна,
Ніяк напитися не можу досхочу.
Це не струмок, ріка пристра́стей повноводна,
Кохання, ненависті, щастя й розпачу́.
Тут виливається душа мого народу,
Його найкращі, щирі, чисті почуття,
Готовність до борні, зі всяким злом незгода,
Надія, віра в мирне світле майбуття.
Тут вся Укра́їна моя, як на долоні.
Ось вірші з Києва, Поділля і Карпат,
Ось з Таврії. На цьому виріс лоні
Парнаса українського розкішний сад.
Куди б в житті поетів доля не кидала,
Ми зустрічаємось на сайті знов і знов,
Бо нас усіх сюди привела і з’єднала
Свята до ніжної поезії любов.
І це чиста правда. Сайт поезії – це наше братерство, це лоно, куди ми іноді втікаємо, щоб заховатися від жорстокого навколишнього життя, це казкове лоно наших мрій і сподівань. Нас до нього тягне, ми вже без нього не можемо жити, і ми, бувало, не вилазимо з сайту цілодобово.
Ти клацаєш в колонці по назвам віршів, читаєш їх. Хочеш прочитати якомога більше, і не можеш, не встигаєш, бо вони рухаються неперервно і їх дуже багато, і ти від безсилля майже плачеш. З часом ти вже починаєш вибирати лише вірші знайомих авторів, а по іншим іменам лише ковзаєш поглядом. І тут зіграє психологічна роль яскравого незвичайного псевдоніма, який привертає твою увагу, аналогічно до того, як квітка привертає до себе увагу бджоли. Наприклад, «Кава з молоком», «Гнев волка», «Дочка бджоляра», і так далі. Ти мимоволі клацаєш по «Кава з молоком». Ні, ти не програєш. Ти знайомишся з новим поетом, з його творчістю. І іноді потрапляєш на такі шедеври! Але часу немає, та і очі болять. Тут одні тільки псевдоніми, їх називають ніками, якщо прочитаєш, то вже отримаєш велике задоволення. Які тільки назви тут не зустрінеш, воістину справжня народна кмітливість і творчість. Бувало, одні тільки ніки являлися причиною написання нових віршів. По нікам можна розповідати історії, казки.
Якщо ми клацнемо по назві вірша, то він появиться посередині нашої робочої сторінки. Під віршем розміщується поле для коментарів. Тут засновник сайту знову таки проявив геніальність. Саме завдяки коментарям ми можемо спілкуватися, робити аналіз вірша, вказувати на помилки, приходити до спільної думки. Хвалимо автора за душевність, музикальність вірша, за те, як розкрита тема, за оригінальну структуру, зближуємося поглядами і здружуємося. Коментарі можуть читати всі автори, а якщо ми захочемо щось сказати авторові особисто, то для цього існує внутрішня пошта сайту і ми можемо послати один одному листи.
Читаєш вірші сайту, читаєш і мимоволі заражаєшся їх ритмом, і от вже рефлексивно коментарі пишеш у віршованій формі, які потім часто являються початком нових віршів. Часто прочитаний вірш автора викликає у тебе бурю емоцій, почуттів і теж виливається в написання нового вірша.
Так, на вірш чудової поетеси Ольги Шнуренко «Цілуй мене» я написав вірш «Музика без слів»:
З великою цікавістю я прочитав
Твоє прекрасне сотворіння – ніжний спів.
Про поцілунки я вже трішки дещо знав.
Та щоб отак! Це справді музика без слів.
Ця музика витає в сні і наяву.
Вона пронизує наскрізь тебе й мене,
Цілує, пестить милу душеньку твою,
Народжує для нас кохання чарівне.
Ця музика у кожнім кроці ніг струнких,
У тихім шурхотінні платтячка твого,
У дивній модній зачісці волос м’яких,
Що на прогулянці чарує будь-кого.
Ця музика у погляді звучить твоїм,
У дотику безумно ніжної руки
У ви́гині твоїх вишневих губ звабні́м.
Я все життя її би слухав залюбки.
Коментарі, зауваження. Протягом всього сайту вони йдуть поряд з нами. Спочатку я ображався на зауваження до віршів, навіть сперечався з авторами. Зауваження чомусь болісно били по мені. Напевно, це так відбувається з кожним поетом. Тепер я дякую за зауваження і будь-яку критику, і чим більше її, тим краще. Саме зауваження привчили мене відноситися більш уважно до створення віршів, до його структури, до недопустимості використання русизмів, до чистоти української мови. Хоча, признатися, мені іноді важко виразити на українській мові багатство і тонкість почуттів, зворотів, синонімів, так як це можна виразити на російській мові. Це признавав ще Сталін. Звідси висновок. Українську мову слід потужно розвивати, не заковувати її в канони. Цьому дуже може сприяти якраз робота таких поетичних сайтів, як наш, адже саме тут ми бачимо слово народу. Бо тут поети з різних куточків України, і вони доносять до нас нову лексику, діалекти, звороти, синоніми, нові слова, що використовуються на їх окрузі.
Поет Zang часто критикував мене за наголоси. І я признаю, це мій недолік. Я всіма силами намагаюся зробити так, щоб наголосів було якомога менше. Читачу поясню, що іноді я змінюю наголос в слові, відповідно до ритму рядка.
Поети бурно реагують на свята. Тридцять першого грудня сайт був традиційно заповнений вітальними віршами. Я так само, як і інші поети, стараюся теж написати вірш на свято. Не завжди, звичайно, це вдається. Цього разу вечором тридцятого грудня я придумав, на мою думку, непогані дві строчки:
Сімнадцятий вривається в країну,
Як революція сто літ назад.
А далі в мене не заладилося. Не йде вірш, і все. Я вже хотів було його кинути, але жаль було цих двох строчок. І тільки тридцять першого вранці я його дописав:
Сімнадцятий вривається в країну,
Як революція сто літ назад.
В цей Новий рік бажаю Україні
Прожити в розквіті сто літ підряд.
Сімнадцятий – це рік не високосний,
Не буде в ньому вже олімпіад.
Давайте будем жити в ньому просто,
Без катастроф, смертей, протистоянь.
Давайте всі разом піднімем чаші,
Помиримось. Припиниться війна.
Я знаю – це бажання наше й ваше,
Бо Україна в нас на всіх одна.
І цього ж дня передноворічного виставив його на сайт. Відразу прослідувала реакція. Поет Grower написав в коментарі, що слово «Давайте» неприпустимий русизм.
Я хочу внести деяке пояснення. Я житель півдня України. І мова, особливо раніше, в нас була змішана. Ми з дитинства говорили: «Давайте будемо гратися», або «Давайте гратися». Так що слово «давайте» у мене в крові. Тактична Ганна Верес мені порадила виправити рядки так:
Живімо в ньому мирно, просто…
І дружно всі разом піднімем чаші…
Я згоден, можна так виправити. Взагалі, можна все що завгодно виправити. І все-таки чогось після цього не вистачає. Можливо, не вистачає м’якого братерського заклику, який я вклав в слово «Давайте», чи може втрачається мій стиль, я не знаю. На сайті декілька днів назад появився вірш другого автора з іншої округи, де він теж використовував слово «Давай» в тому самому значенні. Тоді виникає друга думка. Якщо народ використовує це слово в такому значенні, чи не варто включити його до словника української мови. Чим більше слів і синонімів, тим багатша мова.
В цю передноворічну ніч я десь майже до дванадцятої години сидів за комп’ютером і перебував на сайті поезії. Разом зі мною перебували на сайті десь приблизно поетів п’ятдесят. І я подумав, невже існує в когось більша любов до сайту, ніж у цих поетів. І тільки за одне це їх потрібно поважати.
І я вирішив їх привітати рядками:
Вітаю, вас, хто 31-го на сайті,
Хто у цю мить читає новорічні вірші наші.
Дванадцять б’є, скоріш вином фужери наповняйте.
Я п’ю за вас й прекрасні ніки обнімаю ваші.
Пам’ятаю, одного разу я написав вірш «Все найкраще для тебе робив я»:
Все найкраще для тебе робив я,
Все найкраще тобі діставав,
Все життя за тобою ходив я
І найкращі вірші дарував.
Що для тебе ще, мила, придумать?
Що для тебе ще, мила, зробить?
Може знову тебе приголубить
Й на побачення знов запросить?
До світання, як в юності я́сній,
Будем слухать в гаю солов’я.
Місяць, свідок кохання сріблястий,
Буде нам усміхатись здаля.
Хочу вроди твоєї напитись,
Хочу стан твій тонкий обнімать,
В очі ніжно я буду дивитись
Й вишні-губи твої цілувать.
Один з авторів, після того як прочитав цей вірш, зауважив, щоб я не зловживав дієсловами-римами. Що ж він правий, я і сам це бачив. Дієслівних рим у мене дійсно було багато. Позбавитися я їх не міг. Я не професіонал. Для цього необхідно мати великі знання і добру пам'ять. Якщо почитати Пушкіна, та і інших поетів, то можна замітити, що у їх віршах мало дієслівних рим. Але постає питання, чому дієслівні рими – це вада? Пушкін про це писав в поемі «Домик в Коломне», хоча я там не зовсім все зрозумів:
Четырестопный ямб мне надоел:
Им пишет всякий. Мальчикам в забаву
Пора б его оставить. Я хотел
Давным-давно приняться за октаву.
А в самом деле: я бы совладел
С тройным созвучием. Пущусь наславу!
Ведь рифмы запросто со мной живут;
Две придут сами, третью приведут.
А чтоб им путь открыть широкий, вольный,
Глаголы тотчас им я разрешу…
Вы знаете, что рифмой наглагольной
Гнушаемся мы. Почему? Спрошу.
Так писывал Шихматов богомольный.
Но большей части так и я пишу.
К чему? Скажите; уж и так мы голы.
Отныне в рифмы буду брать глаголы.
Не стану их надменно браковать,
Как рекрутов, добившихся увечья,
Иль как коней, за их плохую стать, -
А подбирать союзы да наречья;
Из мелкой сволочи вербую рать.
Мне рифмы нужны; все готов сберечь я,
Хоть весь словарь; что слог, то и солдат –
Все годны в строй: у нас ведь не наряд.
Одного разу я пізно вечором складав вірш про свою маленьку внучку Софійку «Я люблю тебе». До речі, моя перша збірка віршів так і називається «Я люблю тебе». А на обкладинку книжки із тисяч фотографій, які я зробив для Софійки, я помістив саму найкращу, ту, де вона в літньому легкому сарафанчику, забравшись в квітник, притулила до свого обличчя велику червону жоржину.
Вже було пізно і я ліг спати. Але голова продовжувала гарячково працювати. На мене найшло те творче натхнення, про яке так люблять говорити поети. Я зривався з ліжка, біг до столу і записував наступний рядок, на що одна з поетес зауважила, що потрібно при собі завжди мати олівець і блокнот. Я згоден. По телебаченню я бачив, як плив в човні по Ангарі письменник Распутін і щось записував у блокнот. Але я ладен цілу ніч бігати до столу, лиш би частіше приходило це натхнення. Якщо таке натхнення приходить до простолюдинів-поетів, як зауважував наш чудовий поет-пісняр Віталій Назарук, то що вже говорити про великих поетів світу сього.
Знову повернемося до Пушкіна. Поему «Полтава» він писав в кінці жовтня в Петербурзі. Пушкін творив дома, сидячи за столиком, на якому валялася купа списаних і перекреслених листків. В кутку напроти палав камін і потріскували березові дрова. Погода надворі стояла похмура і слякотна. Дув пронизливий холодний вітер і кидав у вікно дощем з мокрим снігом. На Пушкіна чомусь саме в таку пору надходило творче натхнення. Тема йому надзвичайно подобалася, голова його буквально горіла. Він писав цілий день, не сходячи з місця. Вірші йому ввижалися навіть вві сні, так що він вночі схоплювався з постелі і записував їх в темряві. Коли голод його діставав, він біг в найближчий трактир, але вірші доганяли його і там. Він їв на швидку руку страви, які йому подавали, і відразу повертався назад, щоб записати те, що набралося в нього під час бігу і за обідом. Таким чином, в нього скупчувалося сотні віршів за добу. Іноді думки не вміщалися у вірші, тоді він записував їх прозою. Потім слідувала правка, після якої від чернеток не залишалося і четвертої частини.
Одного разу я написав вірш «Я не знаю, з ким тебе вже».
Я не знаю з ким тебе вже,
Мила, порівняти.
Може з садом, що весною
Пишно розцвітає.
З лісовим озерцем чистим,
З співом солов’їним,
Із берізкою стрункою,
З небом синім, синім.
Скільки ти мені вже снилась,
Мабуть, не вгадаєш.
Найсолодша в світі мрія,
З серця не зникаєш.
І в коментарях прочитав відзив поета dashavsky:
Вдихну я квітучого саду аромат,
З лісового озера чистої води нап’юся,
І в обіймах твоїх кохана втоплюся.
Тон коментаря мені здався знущально-ядовитим. Я ще раз уважно перечитав свій вірш. Як на мою думку вірш чудовий, навіть натяку на щось несерйозне, чи то вульгарне, чи засюсюкане немає. Мене зацікавило, чому читач так написав. Може, як автор, я щось недобачаю в своєму вірші. І я запитав: «Пане dashavsky, напевно, Вам, чимось не подобаються ці вірші. Дайте, будь-ласка, свій розширений коментар, мені цікаво. Я не ображусь».
Dashavsky, як і всякий чуттєвий поет, відчув у моїх словах офіційний тон, а то і образу, і щиро вибачився, сказавши, що він пожартував. Я відповів: «Дякую! Ні, вибачатися не треба, я більш за все не хочу зачепити хорошу людину. Я просто подумав, можливо, щось не так у віршах, адже пишеш їх у натхненні, а зі сторони видніше. Всього самого доброго». Dashavsky відповідь сподобалася, та, очевидно, і мої вірші йому подобаються. Людина він тактовна, розумна, і ми стали друзями. Він навіть мене вніс в білий список, і мені це було дуже приємно. Що цікаво, що потім я десятим почуттям відчув, що його гумор таки прицільний. Dashavsky любить свою країну, свою землю, і все, що на ній живе і росте. Любить працювати на землі. Любить природу і пише про неї милі вірші. Привчає своїх внуків теж писати вірші та любити свою землю. Мріє побувати на морі, і я впевнений, що побуває.
Нещодавно я прочитав, що подібний діалог відбувся між Женьшень та іншими поетами. Юна гарна поетеса Женьшень написала вірш: «Нерівна кострубата писанина».
Моя душа перетворилася на божевілля
Бо в коханні давно уже немає дива
Стала нерівна кострубата моя писанина
Мене розсипаючи глиною по стінах.
Особисто я її вірш зрозумів. У багатьох зараз душа перетворилася на божевілля. Спочатку я було не звернув на цей вірш особливої уваги. Здавалося, нічого такого в ньому нема. Майже білий вірш, без стандартних рим. Але що дивно, чим більше я на нього дивився, чим більше я його читав, тим більше він мені подобався. Більш того, він засів в голову. Де б я не ходив, я його вже повторяв і цитував. Ось, що означає талант. Але є українська поговірка: «На колір та смак - товариш не всяк». Напевно, в тому і полягає мудрість сайту, в його демократичності. Кожен має право висловити свою думку, навіть якщо вона і не подобається автору. В спорі, як говориться, народжується істина. Поет Святослав дав на вірш такий коментар:
Коли в коханні зникає Диво,
Душа перетворюється на божевілля,
Світло змішується з темрявою
В один клубок,
І розбивається об зла чорні стіни
Кострубата писанина
.................
Коли так, то не до сміху.
Подивіться, як тактовно Женьшень відповіла на цей коментар:
«А Вам що, смішно від мого вірша? Смійтеся, я ж не забороняю». Тут втрутився поет Сергій Улько: «Прямо про мене. Окрім писанини. Вона завжди такою була. Ахах».
Женьшень заперечила: «А мені чомусь не смішно. Дякую, що читаєш.»
Сергій Улько: « Треба знаходити привід для сміху, а то так можна і глузд втратити. Вибач, що своїм "Ахах" образив».
На що Женьшень мудро відповідає: «Я поки що ще не втрачаю глузд, а мислю тверезо».
Подібні діалоги зустрічаються на сайті дуже часто. Я, напевно, помилявся, пишучи на початку нарису, що на сайті можна заховатися від навколишнього життя. Як бачимо, і тут вирують пристрасті, образи, вдячності, сльози, сміх та всі інші людські почуття. Напевно, там де люди, там і життя. І від нього не втечеш, як і від людей.
Особисто я в коментарях на вірші притримуюся чіткого принципу, як в лікарів: «Не нашкодити». Мабуть, я на критика не годжусь. Але у віршах завжди намагаюся відшукати щось хороше, талановите, оригінальне, влучне, ліричне, хоча б один рядок, зворот, слово. І я це обов’язково відмічаю. Я по собі знаю, як окрилює і підтримує сказане добре слово.
Приведу приклади коментарів на деякі мої вірші:
Поет Владимир Зозуля на вірш «У моїм саду травневім» пише:
«Люблю, когда стихи пахнут сиренью, прекрасный запах... душевный стих получился у Вас...грустный и светлый».
Поетеса majra вірш «Троянда і ти (пісня)» охарактеризувала так:
«Надзвичайно гарно! Ось звідки беруть початок народні пісні! Зачарували ніжні слова!».
Поетеса Леді Осінь, прочитавши вірш «Я в полі дівчину зустрів (сон)», сказала:
«Гарні слова. Прекрасний вірш. Після прочитання у душі ніби пробігає промінчик сонця».
Після таких слів хочеться жити, радіти і творити. Та і написати такі коментарі можуть тільки талановиті люди, які самі також поети.
Я описав далеко не всі достоїнства поетичного сайту. Ті, хто зайде на сайт, переконається в цьому сам. У кожного поета є чорний та білий список. В чорний список попадає той автор, хто образив поета, або вірші якого йому дуже не подобаються. Білий список містить тільки тих авторів, вірші яких подобаються поету. Крім цього в кожного поета на сайті є гостьова зала, куди приходить в гості до поета автор або гурт авторів. Гостьова зала гарно прибрана, в кутку взимку палає камін, а посередині стоїть стіл, застелений гарною білою вишитою скатертиною. На столі в чашечках парує духмяний індійський чай, а також натуральний бразильський кофе. За столом гості п’ють чай або кофе, спілкуються з поетом, записують свої враження від віршів в гостьову книгу.
Нещодавно в правій колонці під назвою «Нові твори» появилася назва «Еволюція сайту поезії». Клацнувши по цій назві, ми відкриємо нову сторінку, яка починається зі звернення засновника сайту поезії Євгена Юхниці до поетів сайту. В ньому надруковані цікаві пропозиції щодо оживлення сайту й поліпшення роботи клубу поезії, зокрема: вибирати вірш дня і друкувати його на першій сторінці, видавати збірники поезій та створити ринок їх збуту, залучати композиторів до наших поезій, створити свій Фестиваль та багато інших.
Під зверненням йде колонка коментарів. Тут розгорнулася бурна дискусія. Поети емоційно обговорюють і аналізують пропозиції, а також вносять свої пропозиції і висловлюють думки. Читати ці коментарі надзвичайно цікаво. Тільки по одним ним можна написати повість..
В коментарях поети пропонують, не вагаючись, оновити сайт, змінити його зовнішній вигляд, зробити більш сучасним. Звернути більшу увагу на українську мову, тому що за нею ніхто не стоїть, окрім самих українців. Чітко визначити однозначну мету сайту. Або це клуб для проби пера і спілкування, або щоб тут творилася дійсно висока поезія. Для цього слід розбити сайт на дві частини.
В своєму нарисі я вже кілька разів згадував засновника сайту поезії. Мені не подобається слово «засновник». Якесь воно гладеньке. Воно абсолютно нічого не може сказати про особистість засновника. Засновник Академії наук, засновник галереї картин… Якщо ми ідемо в Третьяковську галерею, то що, ми згадуємо і думаємо про Третьякова? Звичайно, ні. А треба думати і згадувати. Тому що не було б Третьякова, не було б і всесвітньовідомої галереї картин. Аналогічно і тут. Ми що говоримо, рожевий сайт сучасної поезії Юхниці? Ми говоримо просто: сайт поезії. І абсолютно про Юхницю не згадуємо. А на сайті лише глибоко внизу в кінці сторінки написано мілким шрифтом, що проект ініційовано у 2003 році київським поетом Євгеном Юхницею.
Спробуємо короткими мазками пензля намалювати невеличкий етюд про особистість Євгена Юхниці, хоча тут потрібен великий майстер і велика картина. І я впевнений, вона буде написана.
Народна мудрість говорить: «Чого бідний, бо дурний. Чого дурний, бо бідний». Отже, звідси висновок. В житті потрібно бути розумним і не бідним.
Євген докладає всі зусилля, щоб не бути бідним. Він вчиться в залізничному інституті, в інституті харчової промисловості, закінчує інститут народного господарства, створює могутню та багатофіліальну аудиторську компанію аудиторів «Ніко», стає заслуженим економістом України.
В житті він бігун на далекі дистанції, стратег, вольова людина. Коли щось робить, то робить вже так, ніби намагається зійти до Сонця. Талант, витончений до жаху, сентиментальний, ним захоплюються. Непередбачуваний і оригінальний (наступні три вірша Євгена Юхниці).
Я б не хотів дарма прожить життя,
В речах шукать і в їжі насолоду,
В оставинах сприймати сенс буття,
Не стати за маяк для благ народу.
Я б не хотів прогаяти свій час,
Промарнувати на плітки таланти.
І, читачі, розчарувати вас,
І віршами надмірно набридати.
Я б не хотів сподобитися тлі -
І більш, ніж є, багатств не запросити...
Я б не хотів померти в скруті й злі,
І всіх, що сущі, не благословити.
Кожного ранку, коли він встає, то відчуває, що зробив замало, що він здатен на більше, що він народжений для вищого, і нібито хтось владний і нетерпимий змушує його рухатися далі і покоряти нові вершини.
Вільно володіє українською, російською, французькою мовами, розуміє та розмовляє англійською та німецькою.
В Індії, куди він приїжджав по роботі, одного разу, відпочиваючи серед вічнозелених пальм на березі теплого Індійського океану, раптом відчуває великий потяг до поезії, починає писати вірші. І буквально через місяць зрозуміє, що він поет зі своєю долею, яку мусить проповзти поміж колючок, але зі своєю місією. Відчуваючи нестачу спеціальних знань, їде вчитися до Московського літературного інституту.
Видає кілька збірок віршів. Стає членом спілки письменників України. За поетичну збірку «Мозаїка метафор — сюжети і характери» йому присуджують літературну премію імені Андрія Малишка.
Я відчуваю: йде той час,
Коли звернуться і до нас,
Коли візьмуть у руки слово,-
І оживе висока мова.
І зміни, мовби землетрус,
Зметуть невір'я з наших вуст,
Наповнять міццю щирий голос,
Просякнуть вільним сонцем колос.
Народи знатимуть шляхи,
Де високо летять птахи.
І слово, як речуть святі,
Займе належне у житті.
Євген Юхниця багато їздить Україною з літературними виступами, дає інтерв'ю на телебаченні та радіо. Він є спеціалістом зі створення та використання новослів'я, засновником приватних тематичних і синонімічних словників.
Облиште геть всі справи на хвилину -
В напрузі й так марнуємо життя...
Ви уявіть минулу Україну,
Крізь час збудіть свідомо сенс буття.
За що місця навколишні родючі,
Та й мова в нас - співуча над усі.
Животворять людей Дніпровські кручі.
Кому й за що ми винні цій красі ?..
І разом з тим - тіжка постійно доля.
Несе наш люд суворий хрест віки.
Чому така разюча Божа воля:
Земля цвіте, а ми в нужді таки ?..
Не кара це, скажіть, за зволікання ?
Не поштовх це святих поводирів ?
І тих завдань, яких невиконання
Не входить в план Космічних терезів...
Чорнобиль - то остання засторога,
А вільний хліб - навмисне щедрий шанс,
Це мешканцям підказана дорога,
А багатьом - поблажливий аванс...
В минулих днях - завжди всесвітній розум !
Майбутній схід із вчора майорить...
Хто розбере давнезну предків прозу,
Того життя життям нагородить !..
Рівно о 12-тій годині кожного дня Євген кладе на стіл одну поезію українською мовою, і одну – російською. Це мрія кожного поета, так писати вірші. Як би я не хотів, як би не напружувався, я би так не зміг. У мене пишуться вірші по різному. Один, бувало, блискавично, другий через день, а третій – через місяць. Щоб написати вірш, мені потрібна деяка підготовка до написання, деякі матеріали, повна зосередженість, щоб ніхто не турбував, ну, і, звичайно, натхнення.
Ну, з віршами у мене не вийшло, так як у Євгена, то, подумав я, може вийде з прозою. Задумав я писати кожен день хоча б по сторінці. Попробував. Ні, знову нічого не вийшло. Бувало, за день пишу тільки декілька рядків, а то і зовсім нічого. Не так це просто, виявляється, бути великим.
У віршах Євгена відчувається його невгамовний характер, політ швидкої думки. Його поезія нестандартна, оригінальна, як і він сам. Як влучно написав про нього Василь Довжик: «До поезії Є. Юхниці потрібно звикнути і ще раз перечитати з олівцем у руках…»
Коли я прочитав його підпоему «Жах», мною оволодів жах. Мене тіпало і під цим враженням я миттєво написав вірш «Я над усе ненавиджу бандитів»:
Я над усе нена́виджу бандитів,
І перемови з ними не веду.
І за життя маленької дитини
Я на́смерть проти іродів піду!
Щось повилазило на світ багато
Гадюк й отруйних чорних павуків.
Все норовлять, кого б пограбувати,
А то і вбить, хто проти стати смів.
Народе мій! Ти - велет надвеликий!
Та роздави ж, нарешті, гадів цих,
Щоб не шипіли більше страхітливо
І не вповзали до осель людських.
Одні тільки його слова: «Вечір. В кімнату ввійшла чарівниця.» визвали в мене бурю емоцій. Я уявив, що в новорічну ніч, коли тільки-но пробило дванадцять, в мою кімнату ввійшла прекрасна фея ночі. Одягнена вона була в темно-синю довгу сукню, а на голові в неї сяяла непередаваної краси корона з діамантами у вигляді зірок та світлого місяця. В руках у феї була чарівна паличка. Вона махнула паличкою і кімната враз перетворилася в казковий зал і замерехтіла різнокольоровими гірляндами. В одному кутку зали виросла гарна прикрашена ялиночка, в іншому запалав камін. Посередині зали появився святковий новорічний стіл. Фея доторкнулася до мене чарівною паличкою і в мені враз щезли всі хвороби, мені здалося, що я став молодим. Двері зали відкрилися, до мене підбігла моя дружина, з якою ми посварилися три дні назад і більше не розмовляли. Вона обняла мене, поцілувала, привітала з Новим роком і добавила: «Я обіцяю, що ніколи більше не буду з тобою сваритися».
Сайт поезії цікавий своїми зустрічами і пригодами. Пройшло вже стільки років, і раптом в нетрях сайту мене випадково зустріла поетеса Лавинюкова Тетяна. З нею колись в молодості я разом вчився. Пам’ятаю, вона приходила в гості до нас в кімнату гуртожитку, сідала на стільчик і я читав їй вірші свого любимого поета Генріха Гейне. На відміну від інших дівчат, вона мене уважно слухала:
На горі стоїть хатина,
В ній живе гірник старий.
Там шумить ялина тихо,
Світить місяць золотий.
Є в отій хатині крісло
В дивних різьбах – аж сія;
Хто сидить в нім – той щасливець,
І отой щасливець я.
Біля ніг моїх дівчатко, -
Чарівний щасливий вид.
Очі – дві зорі блакитні,
Губки – наче рожі цвіт…
І от тепер вона - відома поетеса на сайті і на її вірші пишуть пісні.
З творчістю багатьох поетів на сайті я добре знайомий. На жаль, не тільки охарактеризувати їх творчість неможливо в короткому нарисі, а навіть і перелічити їх імена. Правильно підмітила поетеса Тріумф, що тут про кожного можна написати книгу. Я люблю вірші багатьох, дуже багатьох авторів. Краще ніж віршем про це не скажеш:
На сайті я уже із багатьма знайомий,
З Дантесом, що обра́з нікому не прощає,
Із Марсіанином, перо якого гостре,
Який на все надтверду точку зору має.
З Гардецьким Любомиром, добрим, мудрим, щирим,
Який щодня по два вірша швидких складає,
Із Zang-ом, що не любить на́голос, русизми
Й ретельно по́милки у ві́ршах виправляє.
А Валентина Малая і Ганна Верес?
Давно я люблю їх, любов цю не ховаю!
Тріумф, і Геометрію, і Косач Ксеню,
Принцесу-Настасійку – просто обожаю.
Калинонька на сайті пишно розцвітає,
Віталій Назарук пісні свої співає,
Дід Миколай внучатам щось розповідає,
Джульєтта скромна щастя-долю виглядає.
З Лавинюковою Тетяною я вчився,
Від цього ніку в серці спогади взбурлились.
А від віршів Ділан, Уковича, Утриско
Мені бальзами дивні прямо в душу ли́лись.
Знайомий з Дзвонарем, з його лунким набатом,
З Юхницею, що прагне бути нестандартним.
Нема в рожевім сайті в нас людей бездарних,
А є одні оригінали і таланти.
Прочитавши цей вірш, один із поетів вірно підмітив, що цей список можна продовжувати і продовжувати.
І все таки, я торкнусь хоча би трішки кількох поетів: Валентини Малої, Ганни Верес, Віталія Назарука і Тріумф, за творчістю яких слідкую вже давно, і Лаури, з творчістю якої познайомився зовсім недавно.
На сайті Валентина Малая - відома поетеса. Дуже часто публікуються її нові твори, тому її вірші я часто читаю і коментую. Так ми і познайомилися.
За характером вона весела, товариська, любить співати і гуморити. Мабуть завдяки цьому вірші складає легко і невимушено. Намагається жити в мирі з усіма людьми. В житті керується принципом Сократа: «Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив». ЇЇ кредом є мудрі слова:
«Сказав мудрець: - Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і в вищу правду віра.
Людину відрізня від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра!»
Л.Забашта
Валентина вважає, що все у світі відбувається через слово, зі слова, навколо слова. «Поезія для мене - то є скарб», - пише вона у своєму однойменному вірші.
Любить своє рідне місто і пише про нього вірші. Любить подорожувати, відвідувати незнані чудові місця на Україні, що надихають її на нові твори.
Надихає поетесу на творчість також її родина, діти, любима 4-річна онука. Вона планує найближчим часом випустити кілька книжечок для дітей (Повчальні казки, вірші для малечі), збірку різнопланової лірики під назвою «Сонце в долонях» та збірку про її родовід, який вона досліджує вже декілька років. Дуже влучно і виразно, щиро Валентина сказала про стан своєї душі, про любов до рідних, до людей, до музики, до цілого світу у вірші «Я хочу обійняти цілий світ».
Я знаю, що нічого ще не знаю,
нічого не повернеться назад,
я знаю те, що я люблю, кохаю
всіх наперед і навіть листопад.
Моя любов чуттєва і велика,
Я хочу обійняти цілий світ,
Проситиму я поміч у музики,
Проста і добра жінка я-піїт.
Я чую музику чарівну і красиву,
І ніжність фонтанує через край,
Жертовна я і дуже співчутлива,
І багатьом прощаю, та нехай.
Я впевнена в собі і маю досвід,
Порадитись всі йдуть, цікава річ,
Люблю й радію, як приходять гості,
Гомонимо про все, поки настане ніч.
Я маю донечку, красуню і надію.
І зичу щастя їй на довгії літа!
І за всі успіхи її дуже радію,
Вона у мене справді, золота!
Онука в мене є, це справжнє чудо!
Гарнюня дівчинка, принцесочка моя,
Мабуть артисткою дитиночка ця буде,
Буде гордитися онукою сім'я!
Мої батьки - старенькі зозулята,
Удвох так дружно по життю ідуть,
Поклін Вам низько і цілую рученята,
О, Боже, подаруй їм довгу путь.
Моя любов чуттєва і велика,
Я хочу обійняти цілий світ,
Проситиму я поміч у музики,
Проста і добра жінка я - піїт.
Я знаю, що нічого ще не знаю,
нічого не повернеться назад,
я знаю те, що я люблю, кохаю
всіх наперед і навіть листопад.
Вона не може стояти осторонь тих подій, які відбуваються в Україні, тому багато її віршів присвячені патріотичній громадянській тематиці. В жовтні минулого року в арт-кафе рідного міста відбулася презентація її збірок та творчості.
Мало хто знає, але Валентина - феномен у нас на сайті. Вона може писати як правою рукою, так і лівою, так і обома руками одночасно, причому при цьому може писати різні тексти.
На сайті я з нею в теплих, дружніх стосунках і, як поет, не міг не присвятити їй цей милий вірш «Ох, ти, Валечко, Валюшо»:
Валя, Валечко, Валюшо!
Ох, бере твій вірш за душу.
Лине тво́я пісня сайтом
Від світання до світання.
Де навчилась так писати,
З нами ві́ршем розмовляти,
Про життя і Україну,
Про нелегку нашу днину.
Завітай до мене в гості,
Не один піднімем тост ми,
За вірші, за сайт наш милий,
За талант твій сизокрилий.
Пі́дем в поле ми гуляти,
Там нарву квіто́к багато.
Чарівні вручу букети
Сво́їй гарній поетесі.
Потім підемо до річки,
Оксамитової стрічки,
Там зеленії вербички
Нахилились до водички.
Все туманом оповито,
Луг і трави соковиті,
Вже із них униз до річки,
Заспішили роси срібні.
Ти хлюпнеш на сво́є личко
Кришталевої росички.
Враз рум’янець запалає,
Ще гарнішим личко стане.
Ох, ти Валечко, Валюшо!
Ми з тобою зда́вна дружим.
Хочу теж я побувати
У твоїй веселій хаті.
Носик твій поцілувати,
Ці частівки проспівати,
Щоби настрій твій піднявся,
Вірш найкращий написався!
Саме теж завдяки коментарям я познайомився і з поетесою Ганною Верес. Коли я запитав Ганну, який свій вірш вона вважає найкращим, то вона відповіла, що вірші її – то як діти її. Що характерно, я думаю так само, як і Ганна. Вірші мої – це як діти мої. І вибрати найкращий серед них я не можу.
Ганна Верес за характером стримана, турботлива, чуйна, уважна до людей. Коли вона взнала, що я хворію, вона відразу запитала: «А може я зможу чимсь допомогти?» І це при тому, що я їй фактично незнайома людина. Про себе вона говорить, що вона звичайна сільська жінка. Але на мою думку, Ганна - незвичайна. Вона вміє робити все, і за господарством дивитися, і в хаті порядкувати. Дуже любить вишивати і в'язати. На стінах у неї портрети рідних увішані вишитими рушниками з гарними орнаментами, а столи покриті вишитими трояндами та барвінком скатертинами. Внуки ходять в розкішних светрах, зв’язаних Ганною. Гостей вона пригощає своїми, спеченими за власним рецептом, пирогами з журавлиною, смородиною, виноградом, сиром, капустою, картоплею, та такими смачними, що пальчики оближеш.
Ще в школі Ганна виділялася серед учнів розвиненою творчою уявою. Вірші почала писати ще з дванадцяти років, але потім життя склалося так, що було не до віршів. Інші турботи, інші проблеми відтиснули від неї поезію на довгі роки. І лише зараз вона повернулася знову до своєї любимої поезії і змогла повністю присвятити себе віршам. На сайті вона тепер – признана поетеса. Пише про все. Дуже проникливий, до сліз, у неї є вірш про маму «Подаруй мені, мамо, долю».
Подаруй мені, мамо, долю,
І щасливу, і невідому,
Ще й любов подаруй, юначу,
Щоби справжня була, терпляча.
Почуттями щоб дорожила,
Добра мати була й дружина.
Заспівай мені, мамо, пісню,
Щоб жилось між людьми не тісно,
Хай навколо гуляє воля,
Дітвора щоб рясна, не квола,
І щоб сонечко їй сміялось,
А від того згоріла заздрість.
Розкажи мені, мамо, казку,
Бо без неї так жити важко,
Бо без неї життя буденне,
А вона, як вода студена:
І омиє мене, й напоїть,
Рани серця й душі загоїть.
Намалюй мені, мамо, квіти,
Кольорів щоб позичить звідти,
Більш яскравих – не хочу темних,
Хоч і не обмину я терни,
І колючі, і терпко-кислі,
Все ж без цього життя не мислю.
Подаруй мені, мамо. серце,
Щоб раділо грозі й веселці,
Щоб любити й прощати вміло,
Щедре й добре було, і сміле.
Бо без серця як жити буду?
Бо страшні безсердечні люди…
Подаруй мені, мамо, долю,
І щасливу, і невідому,
Ще й любов подаруй юначу,
Щоби справжня була, терпляча.
Щоб любила клітинка кожна –
Без любові прожить не можна!
Дуже хвилює її війна, багато хороших відгуків отримує на пейзажну лірику. Випустила вже чотири поетичні збірки, а скільки в неї ще є чудових віршів, які потрібно публікувати. Нещодавно вона почула історію про тривале кохання друга її брата, який втратив дружину і тепер намагається відшукати своє перше кохання. Ця історія так схвилювала Ганну, що вона написала чудовий вірш «Кохання довжиною в півстоліття»
Як повторюються долі, як буває вони схожі одна на одну. Я так само як і Ганна почав писати вірші ще з раннього дитинства, так само як і в Ганни мою поезію відсунули на півстоліття обставини, і тільки всього два роки назад я повернувся до неї, і зараз дописую все те, що мав написати за все своє життя. Спішу, щоб встигнути.
Ганні Верес, з якою я постійно спілкуюся на сайті і знаходжуся в товариських відносинах, я присвятив цей прекрасний вірш:
Ганно!
Ти для мене взірець золотий
незрівнянний.
Ганно!
Ти як жінка в житті і в сім’ї
бездоганна.
Ганно!
Подивись, як собою для нас ти
привабна.
Ганно!
Як троянда і мальва ти ніжна і
гарна.
Ганно!
Моє серце до тебе неба́йдуже
зда́вна.
Ганно!
Твої ві́рші набу́ли на сайті
визна́ння.
Ганно!
Залюбки їх читаю всю ніч до
світання.
Ганно!
В тво́їх ві́ршах палає жагуче
кохання.
Ганно!
І любов до Вітчизни моєї
нестямна.
Ганно!
Ти до не́другів Вкра́їни вкрай
невблаганна.
Ганно!
Викриваєш їх, громиш пером
безпощадно.
Ганно!
І звучать в тво́їх ві́ршах палкі
сподівання.
Ганно!
Що Укра́їна наша й народ
нездоланні.
Ганно!
Що життя на Вкраї́ні настане
прекрасне.
Ганно!
Твоє ім’я для мене найкраще
бажання
Ганно!
Повторяю його як святе
заклинання.
Ганно!
Віртуальна ти мрія моя і
реальна.
На Віталія Назарука я відразу звернув увагу. Мабуть тому, що в нього гарне ім’я та прізвище, в мене чомусь воно асоціювалося з іменем відомого українського співака Назарія Яремчука. А скоріш всього тому, що в нього гарні вірші. Його вірші нагадують мені пісні, і тому я назвав Віталія поетом-піснярем. В нього справді багато пісень. Він випустив тритомник своєї поезії, кожна книга має близько 350 сторінок. Перша книга має назву «Синьоока Волинь». Таку ліричну поетичну назву книзі може дати тільки справжній поет. Книга гарно оформлена. Вдало підібрані графічні малюнки, якими декоровано початок кожного з розділів.
В поезії Віталія мені імпонує ясність думки, простота викладу. Я намагаюся писати вірші теж так.
У вірші «Осінні яблука» поет вражаюче тонко передає почуття двох закоханих людей:
Посидь зі мною. Сонце йде до сну
І білі хмари світяться червоно.
Ми так колись дивились на весну,
Тепер наш вечір б’є осіннім дзвоном..
Люблю тримати руку у руці,
Вдихати запах яблук, що дозріли.
Хоча сховалися за обрій промінці,
Тут ми неначе вчора воркотіли.
Щастя знайшли колись у цім саду,
Як яблуні купалися у цвіті.
Замість весни, я в осінь поведу,
Де яблука достигли соковиті.
Посидь зі мною. Сонце йде до сну,
Давай зігрію подихом долоні.
Я розповім про сад і про весну,
А сад простягне яблука червоні.
Віталій Назарук - поет пристрасний, захоплений світом, в якому живе, його поезія, життєствердна і оптимістична. Найкращим своїм віршем він вважає вірш «Я йду у поле, щоб вірші писати». Чому? А тому що в цьому короткому, але надзвичайно ємному талановитому вірші, виражена вся краса його поезії, вся суть його душі, душі українського поета.
Послухай, друже, ти куди спішиш…
Чи можеш хоч хвилину зачекати…
Ще сонце не зійшло, а ти уже не спиш?
- Я йду у поле, щоб вірші писати.
Бо тільки вранці, як дрібна роса,
Коли по спориші розсипалися зорі.
Вода у річці чиста, як сльоза,
Виходить Муза на широке поле.
Коли босоніж ходиш по полях,
І запах жита наповняє груди.
Ти розумієш - це твоя земля,
Твоя країна, твої рідні люди.
Вже сходить сонце, наступає день,
Мені пора, я мушу поспішати…
Пасуться коні, чути «дзень – дзелень»,
Я йду у поле, щоб вірші писати.
У нас на сайті ми можемо зустріти вірші на будь-який смак і напрям. Якщо ви людина глибоко віруюча, то вам слід почитати вірші талановитої поетеси Тріумф, яка віддала себе повністю служінню Богу і присвячує йому свої твори. За віршами поетеси завжди стоїть її яскрава неординарна особистість.
Взагалі, вона людина спокійна, терпелива, з багатосторонньою зацікавленістю. Любила завжди вчитись усьому і все робити й від того мати радість. Але на все не вистачало часу, а задумів і мрій багато. Вірші писала завжди. Свята, ювілеї, сценарії, поздоровлення, але, на жаль, не збирала їх. 16 років тому пізнала Господа і після того не писала жартівливих, творів для розваг, бо її серце від того вже не мало радості, а стала писати на славу Господу. Серце її прагнуло пізнати Господа. Вона тепер вірить кожному Слову Господа Бога. В Господі вона знайшла мир у серці, радість життя і пізнала суть життя. Він відкривається тим, що відповідає на молитви самим дивним чином і, навіть, дає доручення і поради, настанови, знання і розуміння, веде в молитві, рятує, оживлює, зцілює.
Тріумф говорить: «Тепер, коли країна в небезпеці, потрібно всім каятись перед Владикою Всесвіту, Господом Богом Всевишнім і просити прощення і допомоги, і не збирати гнів Божий на день гніву».
На моє запитання: «Які із своїх віршів Ви вважаєте найкращими?», Тріумф відповіла: «Всі вірші вийшли з моєї душі, але вірш «Мій Оберіг» - поза конкурсом».
Хвала Тобі, Ти Альфа і Омега!
Ти – Той, що був, що є, завжди живий!
Я іншого не хочу оберега,
Бо Ти Хранитель Вічний, дорогий.
Ополчується Ангел Твій за мене
І табором з мечем стає навкруг.
А меч його гігантський і вогненний
Січе і палить ворога назруб.
Господь і Бог мій завжди мене чує,
Тримає Своє око на мені,
І відповідь завжди мені готує,
Коли я прошу щось у таїні.
Про мене Він турбується, шукає,
Щоб часом не зблудила, не пішла.
І, як Адама у Раю, шукає,
І на дорозі засвічує світла.
Він став мостом мені через безодню,
Щоб я навік вернулась до Отця.
І став водою у місцях безводних –
Приніс любов від Отчого лиця.
А от з Лаурою я познайомився зовсім випадково. Мені до сліз стає прикро, коли ми часто проходимо мимо людини, зовсім не помічаючи, якої великої душевної краси ця людина, яким великим талантом вона володіє. Я давно хотів написати вірш про братів наших менших, про четвероногих наших друзів. Одного разу, випадково ковзнувши поглядом по рухомому стовпчику, я замітив назву «Любіть друзів менших». А міг би і не замітити. Розкривши його, я дійсно переконався, що даний вірш про четвероногих. Прочитавши цей вірш, я був вражений його відточеністю, продуманістю, повнотою сюжету.
Не зраджуйте, люди, ніколи братам своїм меншим,
Для них Ви - це захист в жорстокому світі буття!
Так часто стається, що саме вони, найвірніші,
Й готові за Вас вони просто віддати життя!
Не ки́дайте, люди, в біді свого меншого друга!
Бо лише на Вас і надіється він на Землі!
Для нього Ви - Всесвіт! Для нього частинка Ви Бога!
Не ки́дайте, друзі, ніколи його у біді!
З собою візьміть свого друга, ну хоч на край світу!
Ніколи його не лишайте з чужими людьми.
Бо зраду й байдужість не зможе він вже пережити.
Вас буде чекати й загине від болю й журби!
Я приводжу, на жаль, тут тільки частину цього вірша, весь вірш прочитати можна на поетичному сайті. Мене вразило ще те, що вірш був написаний у моєму стилі, начебто моєю рукою, начебто мої почуття і думки були передані в цьому вірші. Я зацікавився автором. Вірш написала поетеса Laura. Звичайно, Laura – це її псевдонім. Я подумав, що це, напевно, незвичайний автор. Швиденько пішов на її домашню сторінку, нібито відвідав її дома і познайомився з нею, тобто з її творчістю, і не помилився. Всі її вірші були такими ж насиченими, детально продуманими, з гарними римами. Іноді її вірші лилися легко, вільно, що притаманно Пушкіну. Інформація про неї була, як і у всіх, надзвичайно лаконічною. Вона любить малювати, захоплюється поезією, класичними танцями. Трохи грає на фортепіано. У всьому віддає перевагу класиці. Любить рідну мову і свою країну Україну. Свою сутність в деякій мірі вона виразила у вірші:
Я щаслива, що я українка,
Що живу на прекрасній землі!
Що ходжу по знайомим стежинкам,
І співають мені солов'ї.
Я пишаюсь, що в мене є мова,
Що звучить по далеких світах.
Мелодійна краса її слова,
Назавжди залиши́ться в серцях.
Я чаруюсь красою просторів
Української диво-землі.
Вона - пісня моя колискова,
Вона - гори, моря і степи!
То, що вона любить малювати і грати на фортепіано, відобразилось на її творчості. В її віршах чується музичний передзвін і кожен свій вірш вона прикрашає прекрасними зображеннями і відео, і не менш прекрасною музикою. Наприклад, читаючи її вірш «Ассоль», ми бачимо не тільки яскравочервоні вітрила на казковому парусному судні. Вірш супроводжує відео з чудовою мелодією Поля Моріо, де звучить саксофон з його непередаваним, особливим злегка хриплим тембром, який мені так подобається, він заспокоює і навіває картини моря, які змінюються на екрані. Палає червоний захід і в море сідає величне сонце. Накочується на пісок екзотичного острова світлозелена хвиля, нагнулися майже до самого піску пальми з кокосовими горіхами. А на піску лежить, викочена хвилями, бурштинового кольору велика мушля. Якщо її притулити до вуха, то почуємо шум південного теплого моря. Крізь прозорі хвилі видні рожеві корали, навкруг них в’ються смугасті різнокольорові рибки. Граціозно вистрибують над водою дельфіни і шугають над ними білосніжні чайки.
І я не можу, просто невзмозі не згадати про вірш «І досі сниться рідна хата»:
Роки дитинства промайнули, наче мить,
Немов, розтанули у зоряному царстві.
Казковий час той лише пам'яттю бринить,
і світлим променем живе в моєму серці.
Тут у відповідному відео показується стара батьківська хата, рушники у хаті, а за столом сидить старенька мама, а на столі вона налила в глечик молока. Все чекає, чекає своїх дітей. І звучить на протязі всього відео прониклива українська пісня, яку співає українським (бо тільки на Україні такі голоси) непередаваним, ніжним, приємним голосом Василь Дунець:
Рідне миле село,
Ти у серці до нині,
Хоч давно на цім світі
Без тебе живу.
Споришем заросли
Ті дитинства стежини
Безтурботні літа
Відійшли за межу.
А роки, мов сполохані коні,
В синю даль все летять і летять:
Загубіть хоч «на щастя» підкову,
Як уже не судилось назад...
Загубіть хоч «на щастя» підкову,
Як уже не судилось назад...
Псевдонім Laura вибраний, мені, здається невипадково. Такий псевдонім може вибрати тільки людина, що знає поезію. Річ в тому, що в Лауру був пристрасно закоханий великий італійський поет Петрарка. Він оспівав її в сотнях своїх невмирущих сонетах:
Благословенні будьте, день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де спостеріг я ті сяйливі очі,
Що зав’язали світ мені навік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль спечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!
Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім’я
Моєї донни — ніжне і кохане,
І ці сторінки, де про неї я
Писав, творивши славу, що не в’яне,—
Й ти, неподільна радосте моя!
З цих пір, коли я читаю вірші Лаури, в душі моїй завжди звучить саксофон.
Багато достоїнств у рожевого сайту, але одним з найбільших я вважаю його бібліотеку. Щоб зайти до неї достатньо в клубі поезії клацнути по слову «Бібліотека». Тоді, як на блюдечку з голубою окаймовочкою, перед нами відкривається бібліотека світової класики. Тут поети і прозаїки України, поети Росії, Білорусії, Франції, Великобританії, Німеччини, Італії, Іспанії, Америки, Польщі, Японії. Я спеціально їх всіх перерахував, бо мені це дуже подобається. Мені дуже подобається, що я можу відкрити поетів, наприклад, Німеччини, і почитати вірші свого любимого поета Генріха Гейне. До речі, епіграф до цього нарису є також епіграфом до твору Генріха Гейне «Подорож на Гарц». Я відкриваю його знаменитий вірш «Wenn ich an deinem Hause» і вже в котрий раз його перечитую. Відчути красу цього незрівнянного вірша, його відточеність, передзвін його музикальних слів, можна лише тоді, коли вивчиш німецьку мову.
Wenn ich an deinem Hause
Des Morgens vorübergeh,
So freut’s mich, du liebe Kleine,
Wenn ich dich am Fenster seh.
Mit deinen schwarzbraunen Augen
Siehst du mich forschend an:
“Wer bist du, und was fehlt dir,
Du fremder kranker Mann?”
“Ich bin ein deutscher Dichter,
Bekannt im deutschen Land;
Nennt man die besten Namen,
So wird auch der meine genannt.
Und was mir fehlt, du Kleine,
Fehlt manchem im deutschen Land;
Nennt man die schlimmsten Schmerzen,
So wird auch der meine genannt.”
Після висміювання у віршах пруського режиму військові пригрозили розправитися з поетом. Генріху Гейне прийшлося емігрувати до Франції. Туга по батьківщині, переживання за її долю і вилилося в цьому, по-німецьки лаконічному, геніальному вірші. Проблеми, що підняті в цьому вірші, актуальні і в наш час.
Кожного ранку, коли поет повільно, а був він вже хворим, йшов по вузькій вуличці старовинного французького міста до центру, він зупинявся біля одного й того самого будинку і перепочивав. З вікна будинку, відсунувши вбік вазончики з квітами, і підперши ручками підборіддя, на нього кожен раз здивовано дивилася широко розкритими темно-карими очима дівчинка, і поету було дуже приємно, що він знову бачить її у вікні. В її очах він ніби читав німі запитання: «Хто ти, і що тебе турбує, чужий і хворий чоловіче?» Поет так само в думці їй відповідав: «Я – німецький поет, дитино, відомий в своєму краю. Хто буде називати найкращі імена там, той обов’язково згадає і моє. А що мене турбує на сьогодні, то турбує багатьох в німецькім краю. Хто буде називати найгостріші болі в моїй країні, той, певно, й мою назве».
Коли повз твій будинок
Уранці проходжу я,
Радію в вікні уздрівши,
Тебе, дитино моя.
Очей твоїх карих погляд
Запитує зоддалік:
«Хто ти й чого тобі треба,
Чужий, сумний чоловік?»
Відомий в землі німецькій,
Поет німецький я.
Згадають людей найкращих
Назвуть і моє ім’я.
Багато німців, дитино,
Хочуть того, що й я,
Згадають найгірше лихо –
Назвуть і моє ім’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729010
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017
Хрести на соборах,
хрести...
Во ім’я Отця
і Предвічного Духа Святого
і Сина...
Бо храми – у Вічність спрямовані
строгі листи,
та їх прочитати буває несила.
несила...
Хрести на соборах,
хрести...
Во ім’я Розп’ятого знову
й воскреслого
нині...
Як важко тягар цей
крізь тисячі років
нести,
Безвинного
знов на розп’яття вести,
Того,
хто спокутував
гріх поколінь аж од віку
й донині.
І знову
так гірко...
Бо знову розп’яття
в скалічених душах зростає,
та тільки Господь
у нас ні про що, ні про що
Не питає,
Все знає, усе про нас знає,
І знову чекає.
Чекає...
Надію дає
І сина свого воскрешає –
Прощає.
Допоки прощає-
Сина Свого воскрешає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728847
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Високо-високо дзвони веселі:
-Гей, на землі, розчиняйте оселі!
Свіжого вітру любові, свободи
В душі впустіть, обніміться, народи,
Всі свої кревні кайдани зірвіте,
Очі угору, нарешті, здійміте!
Ширяться, ширяться звуки над світом,
Линуть в серця великоднім привітом,
Божим привітом серця наповняють,
Хай же гучніше ці дзвони лунають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728850
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
У гробі Ісус. І отара
Розбіглась його по кутах.
Над містом повиснула хмара.
Вина її тяжить і страх.
Пилат поглядає на руки.
Є плями гріха там? Нема.
Святенника цього на муки
(Смертельні!) віддала юрма –
Оця що «Осанна!» кричала,
Назирці ходила, мов пес,
І хліб із руки Його брала
Із зерен полів і небес.
У гробі Ісус, у чужому.
Затулений каменем вхід
Не вдасться пролізти нікому
Стоїть охорона. Обід
Підходить і яйці із хроном
Витягує з торби один:
- Скоріш біле стане червоним,
Ніж кров побіжить до судин
Отого, який був розіп’ятий.
Заблискало, грім прогримів,
І скелі пішли танцювати.
Вояк-вартовий занімів…
Яйце вбрало пурпури рожі.
Ісуса у гробі нема.
Упав на коліна.
- Син Божий
Він! Інших пояснень нема!
І много покритих іржею
До блиску відтерло лоби
Ісусовим словом: «Душею
І ближнього, й Бога люби!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728788
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Нажаль на вихідні мене в Києві не буде і поздоровити усіх з Пасхою не зможу(….тому, наперед поздоровляю з цим ВЕЛИКИМ, СВІТЛИМ і ТЕПЛИМ святом усіх віруючих людей України!
[b]«Христос Воскрес!»[/b]
Зі святом Пасхи, любі Друзі!
Лунає в церкві і окрузі
Лунає в місті і селі
По українській всій землі!
З Великоднем! Христос Воскрес!
Час віри в Бога – не чудес
Час для задуми, каяття
Переосмислення життя
Ну а сьогодні – у нас свято
Явив Бог милість із небес
Ісус Христос в цей день воскрес
Хоч і було його розп’ято
Не пожалів життя свого
Давайте ж славити його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728781
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 15.04.2017
На колінах, на горі, Господь сповідався,
Ждав тут зради від Іуди, смерті не боявся.
Від Осанни до розп'яття... на хресній дорозі:
Кров пролита, світ розбитий, сльози на порозі.
Застелялася дорога оливковим гіллям,
Люд кричав Йому- "Осанна", де в терновім зіллі
Повели Його на страту, випивали страсти:
-"Милосердний, любий Боже, не дай в гріхи впасти".
Осквернили Його тіло- кров свята пролита,
Наругами катоване, знущанням омите.
Не думали, що робили, покути не знали,
Батогами шматували, на Голгофу гнали.
Гнали віру, били правду, добро гвалтували,
Його смерті, у розвагах, у гніві чекали.
За що ж Тебе, милий Боже, весь світ нині зрадив?
Чом добром, у Твоїй ласці, йому не зарадив?
Війни, злидні, голод, муки та пекельні смерті,
Душі в вірі зубожілі, розуми роздерті.
Смуток, сльози, біль, розпука, могили рядами:
-"Прости Господи нас, грішних, змилуйся над нами".
Очистися моя Земле від всякої скверни,
Слово Боже хай полине, до добра наверне.
Зацвіли сади... квітують, життя земне кресне ,
Згинуть злії вороженьки...Господь нам Воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728816
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 15.04.2017
[i] Хай пробуде в віках — десниця твоя простерта, багряна твоя тога і голубий хітон. (П-1:106). [/i]
Заграли церковні дзвони, мелодія гучно лине,
Здригнулося серце смиренно, стрічаючи день святий.
У вись передзвін великодний благовіщає нині:
«Син Божий Воскрес із гробу! Ісус поміж нас – живий!»
Із о́страхом шестикрилі наспівують трисвятý пісню,
Благохвалити небо щасливі тремтять ягнці.
А церква Христова кличе, зронивши росу досвітню,
Сьогодні спішімо, люди, молімось Добру й Красі!
Відчинені навстіж двері і сяють церковні бані,
Ласкаве Господнє Серце вистукує в унісон.
Десниця Його простерта, тога́* із лляної ткані
І неземний, як просінь – божественний синій хітон**.
«Я вірую в Тебе, Боже! Господня, Дорого Правди!
Предобрий розп’ятий, Сину, прости нам провини всі...»
А сльози мої із болю, лукавства, зневіри, зради...
За збиті до крові ноги, за Очі завжди живі!
З’явився у чистих шатах, обличчя заплаканих втерти
І голосом ніжним до люду, з Оливної проречеш.
«Осанна в вишніх, Осанна...», Слово правдиве, відверте...
Любов з великодним дзвоном у серце моє несеш.
Ти кожну вкраїнську родину, хто вдома, хто на чужи́ні –
Зігрій! Із лози́ правові́р’я розквітла моя земля.
Цей гімн світанко́вий з Храму лунає у небо нині,
Що навіть веселу усмішку дарує щасливе маля.
[i]ТО́ГА, и, ж. Чоловічий верхній одяг громадян у стародавньому Римі.
ХІТО́Н, а, ч. Чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків,
що нагадував сорочку (перев. без рукавів), підперезану поясом з напуском.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728853
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Батьки мене вчили любити країну,
Ходити за плугом, ростити хліба.
Садок посадити для доні, чи сина,
Щоб потім онукам з них хтось передав…(2)
Приспів:
Щоб червона калина поміж вишень цвіла,
Щоб завжди Україна тільки вільна була.
Щоб красуні дівчата в нас співали пісні,
А поля дарували урожаї рясні…
Матуся навчала ділитися хлібом,
Татусь научав боронити своє…
Щоб завжди над нами було чисте небо,
Бо мир в рідній хаті добра додає. (2)
Приспів. (2)
А ще батьки вчили молитву і пісню,
Пишатися тим, що дарує земля -
Чарівну природу свою живописну,
Червону калину і спів солов’я. (2)
Приспів. (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728660
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Терпіння ти моє, ти у мені? Так будь,
Щоб видно було в кожнім моїм русі!
Непослуху нема, про нього ти забудь,
Нас на шляху ніщо вже не спокусить!
Сказав Отець «радій», то й радість на чоло.
Не хочеться радіти, недоречно?
Он сонечко, дивись, навколо зацвіло...
Та не веди себе ти заперечно!
Для всього буде час, терпіння ти моє,
Терпінням звешся, то і ждати в змозі,
З душею думаєш ти тільки про своє?
Вже знову із очей побігли сльози?
О, ні, терпіння, в мене є ще дух,
Який сильніший за твої зітхання,
Він сили дасть продовжити нам рух,
А там, дивись, здійсняться і бажання!
Крім нього є ще віра у мені,
Яка прийшла від Господа Ісуса.
Не завжди будуть тягарем нам дні,
За кращі дні вже зараз я молюся:
«О мій Отець, подяка, що Ти є,
І що зовуся донькою Твоєю.
В Твоїх руках давно життя моє,
Твою любов у серці я лілею!
Життя моє з Тобою до ладу
(Бо ж зв’язані ми заповітом кровним),
Тобі довірилась, вузьким шляхом іду,
Ти наповняєш всім мене змістовним!»
Ну що, терпіння, вгамувалось, так?
Заповнило собою мою душу?
Нехай у ній зростає отой злак,
З якого плід принести Отцю мушу!
13.04.2017
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728611
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Взорвались зеленью бутоны.
Сказали все деревья-да!
Ниспали с тел одежды тонны,
Бурлит ручьями талая вода.
Дома открыли солнцу крыши,
Скрипит оттаяв ветрогон,
У баб и мужиков проблемы с крышей,
На лавках парков слышен девок стон.
Дыши, молчи, будь тише,
Весенний праздник жизни — гон.
Всё просыпается на свете.
Успев поздравить мир с весной,
Мой локон треплет свежий ветер
И я какой то сам не свой.
Уснуть хочу не видя сны,
Упав в объятья молодой весны.
Быть может и неправ, но в пору эту
Я ненавижу зиму, осень, лето,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727731
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Упали вже й моральності стандарти,
духовність жебракує рідним краєм;
все менше честь і совість чогось варті,
поняття непідкупності зникає.
Зачерствіла вже більша половина,
все тяжче й тяжче співчутливим жити;
практично непідкупна лиш людина,
яку не захотіли підкупити...
04.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040406330
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727285
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Життя прожити треба чесно
І щоб у світі не було…
Іти з коханням варто в весну,
Щоб у весні життя цвіло.
Не тільки чесно, а й цікаво,
Життя дається лише раз…
Розпорядитись ним по праву,
Тримати свій дороговказ.
По-іншому страждають душі,
По-іншому життя не те…
Воно шукати вихід мусить,
А в нас одне життя – святе.
Давайте чесно в світі жити,
Стрічати в усмішці весну,
Життя, як проліски любити,
Весну стрічати не одну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727118
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017
Крошка-сын к отцу пришел
И вопрос поднялся:
«Папа, вспомни хорошо,
Я откуда взялся?»
- Вовка, знал, сыночек наш,
Рано или поздно,
Ты такой вопрос задашь.
А вопрос серьезный!
Надо маму нам позвать,
Ей вопрос не спустим –
Как тебя решила взять,
Как нашла в капусте?
С нею мы обговорим,
Очень важно это,
А потом ответ дадим,
Никаких секретов.
- Маша, слышь, чтоб я впросак
В этом не попался,
Вовка спрашивает как
И откуда взялся!
С виду хоть вопрос простой,
Но, как пишут в книжках,
Очень важно знать про то
Каждому мальчишке.
Может стоит просветить
Честно, с толком, с чувством?
Хватит малыша дурить,
Что нашла в капусте!
Мама, добрая душа,
Взяв книжонку в руки,
Осторожно, не спеша,
Все по педнауке,
Рассказала про цветы,
Пестики, тычинки,
Как рождаются плоды –
Яблоки и финики.
Без утайки и игры
Рассказала с толком
Как плодятся комары,
Как роятся пчелки.
Подогревши интерес,
Вовке влила в ушки
Размножительный процесс
Рыбок и зверюшек.
Есть и самки, и самцы
У любой породы.
Есть и мамы, и отцы –
Так велит природа.
Отклонений сильных нет
Иль почти не будет,
Появляются на свет
Точно так и люди.
Рассказала все путем,
Правильно и верно,
Как зачатие идет,
Как вливают сперму.
Про строение вагин
И про яйцеклетку,
- Из нее ты вышел, сын!
Все понятно, детка?
Про беременность, живот,
Плодовые воды,
Как рождается народ
У людской породы.
Даже папа ей сказал
- Вот какая штука!
Столько я и сам не знал.
Целая наука!
- Ясно все? – спросил отец. –
Как берутся дети?
А теперь ответь, малец,
Ты вопросом этим
Вдруг задался? Почему
С любопытством впился?
Важно стало самому
Знать как появился?
- Нет, мальчишка со двора
Утром привязался:
Он приехал из села,
А я откуда взялся?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726873
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 31.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QyuG2dk1aMA[/youtube]
Олексій, Олекса теплий.
Яке славне це ім"я!
Він весну красиву клепле,
Відійшла зима сумна.
Олексій - води потоки,
Зрушить рибу у ставку.
Це вже звірів перші кроки,
Перші квіти в квітнику.
Ніжна пісенька вівсянки,
Журавлів знайомий крик.
Дощові пливуть хмаринки.
Дощ - це справжній чарівник,
Він віщує урожай
і рої багаті,
Бо Олекса робітник...
Славимо це свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726393
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Зберемо народ у єдину родину,
Родина прославить свою Україну,
Червона калина, красуні дівчати,
Родині тут жити, для нею тут свято.
Лани із житами і ріки, як криця,
Нехай України імення святиться.
Душа щоб козацька завжди була вольна,
А щира родина в віках хлібосольна…
Не маємо права ми землю лишати,
Бо може прийдеться іще воювати.
Нам гетьмана треба з козацького роду,
Не варто нам брати чужого заброду.
Постійно в родині всього вистачало,
Наркотиком нашим завжди було сало.
Старенька бабуся до днів була сита,
А всю оковиту робили із жита.
Нехай із Росії, Європи, Канади,
Вкраїнське коріння запалить лампади.
Візьміться за руки брати українці,
Щоб слава родинна лилась через вінця.
Ми маємо чим пригостити Європу,
Щоб заздрили нашому диво хіп-хопу.
Щоб мова родина лунала в Парижі,
Щоб болю не чули ніколи у крижах.
Сади яблуневі дурманили цвітом,
Щоб в гості в родину тягнуло магнітом.
Щоб пиво пилося «сімнадцять - п’ятнадцять»,
Щоб хліба на гривню було булок двадцять.
Піддубний родився, Клички і Борзови,
Щоб хлопці могли розгинати підкови.
Тендітні дівча були всі красуні,
Статечні дружини, прекрасні бабуні.
Щоб тільки у фільмах прийшлось воювати,
Для нас Україна була наче мати.
Щоб «гради» замовкли, спинилась розправа,
Слава Україні! Героям слава!
Вдягнімо сорочку, коня осідлаймо,
Якщо є кохана – шануймо й кохаймо.
Тримаймося роду, а не поодинці…
Пишаймось і знаймо, що ми українці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726351
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
[i]День народження... Хтось пам’ятає, а
хтось – ні, хтось відмічає, а хтось – ні,
хтось вітає, а хтось – ні. Той день випав і мені...
Ці слова я щиро дарую всім, хто був і є по різні
боки того «сакраментального» словосполучення.
Адже всі ви – мої друзі... зі своїми настроями і
уподобаннями. Та особливо вдячний тим, хто
не пошкодував для мене свого літературного
слова. Адже слово – ідея, думка… Думаймо
і діймо разом, друзі![/i]
[youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew [/youtube]
[i][b][color="#b30b9a"]Черговий рік у Лету рухнув –
Чогось нема, чогось шкода…
Та не живеться в півнапруги –
Душа, як завше, молода.
Нехай попереду – лиш морок,
І тяжко здійснить зайвий крок,
Коли тобі уже не сорок,
І ти далеко не пророк,
Там, в далині іще маячить
Твоєї зірки дальній світ...
Нехай роки у вирій крячуть -
Не гасне в серці їй одвіт!
Допоки зірка в небі світить,
Й струмує в жилах тепла кров,
Твій шлях у темряві відмітять
Надія, Віра і Любов.[/color][/b]
29.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sywPz444ahE
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAk70lPaPJI
[/youtube]
У цей весняний теплий день,
Я побажати хочу щастя.
Не чути ще птахів пісень,
Хай дощик буде, як причастя.
Прийми букет із теплих слів,
Нехай зігріють добру душу.
Хай збудеться, що ти хотів,
Бажаю добродушно.
Любові, радості,добра,
Хай буде повна хата.
Берись частіше до пера,
Про суть людську писати.
За дружбу дякую тобі,
За те, що розумієш.
Не піддавайсь в житті журбі.
Я знаю: це зумієш.
Удача хай крокує вслід,
Візьми її за руку.
Бажаю довгих іще літ.
"Гризи" іще свою науку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725787
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Щасливий я, бо я живу,
Дивлюсь щодня на небо чисте,
Люблю людей, люблю траву,
Шаную матінку Пречисту.
Молюсь щодня, пишу вірші,
Кую свої мечі для бою.
Коли поезія в душі,
Ношу її завжди з собою.
Щасливий я, що я живу,
Що поруч мене вірні друзі,
Що я донині на плаву,
Що пахне сіно знов на лузі.
Що в мене ти, кохана, є,
Що можу я життя пізнати,
Що кожному в житті своє,
Що можу жити і кохати.
Що можу, як поет творити,
Нести поета булаву.
Я прагну віршем говорити…
Щасливий я, що я живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724913
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ – 21 БЕРЕЗНЯ ...[b][/b]!...
ПРО ПОЕЗІЮ і ПОЕТИЧНУ ТВОРЧІСТЬ
1999 року Ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який відзначається щороку (починаючи з 2000 р.) саме 21 березня...
ПОЕЗІЯ (грец. ποίησις – «творчість» від ποιέω – «роблю», «творю») – це віршувальна художньо-словесна творчість. У поетичному тексті головна роль зазвичай відводиться формі та змісту висловлювання. Поезія є словесним мистецтвом, що передбачає максимальне використання саме мовних засобів, а також творення нових поетичних образів, тобто нових семантичних зв'язків між мовними одиницями шляхом образності, метафоризації чи метонімізації тексту. Часто поезія поєднується з іншими видами мистецтва, тоді виникають проміжні жанри на кшталт поетичного епосу, поетичної драми, поезії у прозі, мультимедійного віршування.
(1) Поезія – Великість має,
оскільки вона теж стріляє,
чрез неї часто хтось страждає,
а Слово – лічить і вбиває!
Для поезії властивими є такі складники (консолідовано-авторське тлумачення):
А) Мисль – це те, що з'явилося внаслідок міркування, продукт мислення; замисел, задум, намір, передбачення, припущення; це – упакований смисл, переданий свідомості (який сплив у свідомості) в процесі міркування; мисль генерує людський мозок.
Б) Образ як відбиток (відтворення) сформованого уявою поета/письменника об’єктів творчості до певної міри співвідносне із реальностями (інше) світу...
В) Рима (від грец. ῥυθμός, «складність, співрозмірність») – співзвуччя закінчень віршованих рядків, які розрізняються: за місцем (складом) наголосу – на 1, 2, 3, 4, 5-му, … складі від кінця – чоловічі, жіночі, дактилічні, гіпердактилічні; за об’ємом – 1-кладні, 2-сладні, 3- складні і т.д.; за точністю співзвуччя – точні, приблизні, неточні; за лексико-граматичними ознаками – однорідні (наприклад, прикметник, діяслова), ріднорідні (іменник, займенник тощо), тавтологічні, складовні, омонімічні та інші; за наявністю опірних звуків виокремлюються на багаті і менш звучальні; за взаємним розміщенням римувальних рядків є суміжні (aabb), охоплювальні (abba), перехресні (abab), змішані (тернарні aabccb), подвійні, потрійні та інші.
Г) Ритм (грец. rhythmos, від rheo теку), тобто: впорядкування звукової побудови віршованої мови, що й визначає систему віршоскладання: тексти, які не мають іншої організації, окрім членіння на куплети (вільний вірш); рядки строф урівнюються (точно або приблизно) за наявністю тих чи інших звукоелементів; одночасне впорядкування за кількістю складів та їхнього розміщення певної довготи, сили чи висоти на деяких позиціях ритмічного ряду; силабічне віршування визначається числом складів, тонічне – числом наголосів; силабо-тонічне – комбінацією першого і другого.
Д) Метрика (грец. Metrikós, тобто усічений) (система віршованих розмірів) – впорядкування чергуванняу вірші сильних місць (іктоі) і слабких місць; до силабо-тонічних етрів відносяться ямб {(грец. ἴαμβος iambus, тобто напасник) і у силабо-тонічному віршуванні, поширеному в українській поезії, це двоскладова стопа із наголосом на другому складі); хорей {(грец. choréios, від choros, тобто хор) у силабо-тонічній системі – це двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний)}; анапест {(гр. Anapaistos, тобто зворотний дактилю, букв. відображений назад) у силабо-тонічному віршуванні є стопа, що складається з двох ненаголошених і одного наголошеного на кінці складу. Одностопний анапест майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються лише у гетерогенній строфі}; дактиль {(грец. Dáktylos, тобто палець; міра довжини) у силабо-тонічній системі як трискладова стопа з наголосом на першому складі}; амфібрахій {(грец. Αμφιβραχυς, тобто з обох боків короткий) у силабо-тонічному віршуванні як трискладова стопа з середнім наголошеним складом, а константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеан); найліпший варіант амфібрахія – при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок}; амфіма́кр {(грец. Amphimakros, тобто між довгими складами) або кре́тик (грец. Kretikos, тобто критська стопа) – це стопа античного віршування з п'яти мор, що складається з довгих та коротких складів і в українській силабо-тоніці подеколи амфімакром називають стопу дактиля із додатковим наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим наголосом на першому складі} та інші.
Е) Віршувальний розмір – окремий різновид метра, що характеризується довжиною рядка, наявістю чи відсутністю цезури, характером закінчення (клаузули): приміром п’ятистопний бесцезурний ямб (рядок може бути і довшим чи коротшим, але головне, щоби правильною була кількість складів).
Є) Строфіка – внутрішня структура строфи як ритмічно-інтонаційної цілісності на основі викладених рядків як фонічно викінчена віршова сполука.
Ж) Інтонаційність (від лат intono, тобто голосно виголошую), – це сукупність мелодики, темпу, ритму, інтенсивності, тембру, акцентних буд та інших елементів просодики поетично-словесної мови та її барв. Все це організовує мову фонетично, є засобом вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також експресивного і емоційного забарвлення.
З) Акцентуація (від лат. Accentus, тобто наголос) – система наголошення в поетичному тексті (необхідно рахувати кількість наголошених складів (голосна буква дає завше склад), яка може бути неоднаковою в усіх рядках, але однаковою у певних (приміром в а і б) із повторюваністю.
И) Версифікація (лат. Versus, тобто вірш та facio роблю) – це така система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-історичної традиції певної національної мови.
(2) В Душі Поетом кожен є, (3) Коли в тобі Буття нуртує,
якщо ЄСТВО Талант дає! і День, і ніч тебе хвилює
Бо скрізь потрібен креатив, – про ВСЕ, що діється навколо –
це унікальне Диво з Див! тоді з Пером виходиш в Поле!
(4) На ньому Плугом його ставиш, (5) Щоби в Поезії сказати,
злітаєш Думкою і париш, як наставляли Батько й Мати,
щоби в рядки її втілити, все Сокровенне і Болюче,
зробить Слова, немов трембіти! що є в Житті так неминуче.
(6) Щоби рядками показати, (7) І академік є креатор,
де можна Правду відшукати, своїх ідей він – навігатор,
щоби могла вона служити своєї мислі – модератор
і нею можна б дорожити! що вибухає як реактор!
(8) Лиш СЛОВО є ресурс Вірша, (9) Словами Образ завше створюй
працюй ним гарно й не спіша, і у строфі його розорюй,
щоби Значущість мало Слово, тільки тоді вона заграє
щоб було свіжо, сильно, ново. та зазвучить на виднокраї.
(10) Тоді, коли Ти є Піїтет, – (11) Таки значні наші Ресурси,
твоя Метафора й Епітет вони відомі нам ще з бурси
завжди у творі до нагоди і кожен, ніби, все це знає,
попри усі шалені моди. але не завжди про них дбає?
(12) Як поєднати все докупи? (13) Хтось пише легко і хутченько.
Оце і є ті творчі муки? А інший мучиться важкенько.
Потрібен ХИСТ у віршуванні – Такі вони – Секрети Слова,
цім велетенськім намаганні! щоб було Збіжжя, не полова!
(14) Бо як поет-класик написав: (15) О! СЛОВО, невгамовне й рідне,
хто “тисячі тонн” перепахав будь Людям завше Ти дохідне!!
“словесної руди” своєї – В Житті та Праці їм сприяєш –
заради Букви однієї? 21 березня 2015р. усюди ЛЮДЯМ помагаєш !!!?...
Редаговано й оновлено 21 березня 2017 року. м. Київ
ОСНОВНІ ПОЕТИЧНІ ЖАНРИ і ФОРМИ:
• Акровірш (грец. ακρος , тобото крайній і грец. Ατιχος, тобто віршований рядок) – це вірш, у якому перші літери кожного рядка, що читаються згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше ім'я того, кому присвячується дана поезія або інше.
• Альба (окситан. alba – «ранкова зоря»; лат.– білий) – це поетичний жанр провансальських трубадурів, ранкова пісня як скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням світанку. Це своєрідний драматичний діалог кавалера з пані. У якому діалогічність вказує на її зв'язок з народною піснею. Всупереч класичній куртуазній ситуації в альбі любов стає взаємною, але щастя триває коротко – із світанням коханці розлучаються через страх перед плітками або перед ревнивцем-суперником.
• АртПоемоСвята – форма поезії, що, як правило, присвячена (посвята) людині, події, ювілею тощо, у якій поєднуються елементи малярства, музичних вставок, супроводу, фото та інше.
• Балада (фр. ballade, від прованс. Ballar, тобо танцювати) – це жанр історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом або ліро-епічної поезії фантастичного змісту. А первісно – це танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією рядків.
• Басня – це літературний твір (віршований або прозовий) сатиричного змісту, в якому (наарикінці чи на початку) міститься моральне повчання. Дійовими особами зазвичай виступають тварини, рослини та речі через яких висміюються пороки людей, суспільства.
• Буколіки (буколічська поезія) (від давн.-грец. Βουκόλος, тобто bukolos, «пастух») – це як поезія пастухів, яка виникла із сіцілійсько-грецьких пастухівничих пісень. Перебуває посередині між епосом і драмою та присвячена поетичному зображенню способу життя пастухів і загалом щасливе сільське життя (іноді на противагу розкішному та витонченому, але аморальному життю культурних шарів суспільства у великих містах).
• Верлібр (фр. vers libre , тобто вільний вірш) – це вільний вірш, у якому є неримованим нерівнонаголошений віршорядок. Сучасна практика і типологія форм вільного вірша значно ускладнена через велику розбіжність у застосуванні тлумаченні самого цього поняття.
• Думка – жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст. та використовувався ними на означення народних пісень такого ж змісту в тогочасних фольклорних збірниках.
• Дума (укр. роздуми, мислі, співи) – це жанр суто українського речитативного народного та героїчного ліричного епосу (проміжне положення між епосом і поезією); ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козацтва ХVІ-ХVІІІ століть. Такі лірично-епічні твори виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники у Центральній і Лівобережній України.
• Елегія (грец. ἐλεγείαтобто журлива пісня, скарга; інше етимологічне значення й інші джерела: фріг. Elegn, тобто очеретина, очеретяна сопілка) – це один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, часом журливого змісту чи з елементами жалобності.
• Епіграма (грец. Epigramma, напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного/(іноді доброзичливого) змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом) (вид градації, асоціювання по низхідній від цілості до частини, яка виступає цілістю для ще менших частин, і так далі аж до якоїсь дрібної точки, де буквально чи переносно лежить уся вага твору. За допомогою пуанта поет досягає незвичайності, збудження напруження нашої уяви, виокремлює з поміж інших головну деталь/штрих).
• Газель (від араб. gаzаl – ліричний вірш) – ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га тощо. Строфи, викінчені за думкою, не пов'язані між собою фабулою, а їх об'єднує спільний мотив. Основний зміст газелі – любов, туга закоханого, незрідка філософські медитації, перейняті вченням суфізму та анакреотичними настроями, втіленими в різних алегоріях. Газель називають царицею персько-таджицької лірики любовного змісту, в якому уславлюється краса жінки, кохання, вино, квіти, весняна природа. У кінцевому бейті автор неодмінно називає своє ім'я (літературний псевдонім).
• Гімн (давн.-грец. ὕμνος; hýmnos, тобто похвальна пісня або славень) – урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє що-небудь або кого-небудь (первісно божество). Як жанрова форма поезії еволюціонував з культових пісень, завершуваних молитвою до культового божества, ідолу. У нинішньому світському значенні – це урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту, який вживається здебільшого як символ держави (поряд з іншими атрибутами).
• Ідилія (від грец. εἰδύλλιον, тобто замальовка, невелика віршова пісенька; зменш. від eidos образ; мовою александрійських учених – поетичний твір) – це одна з основних форм буколіки (жанр античної поезії, в якому мовилося про вільне, безтурботне, радісне життя на селі). Це – невеликий, переважно віршовий твір, в якому поетизується сільське життя: опис природи, худоби, ставків тощо. Основні мотиви ідилії – безтурботне, щасливе життя подружжя і дітей на землі, їхнє гармонійне світовідчування. Екло́га (лат. ecloga від давн.-грец.εκλογή, тобто відбір, вибор) в античній поезії означав вибрану ідилію, тобто сцену з життя пастухів (як правило, любовну), виражену в розповідній формі або драмою.
• Кансона (фр. canso, окситан "пісня") – одна з форм середньовічної лірики, що походить від кансони трубадурів Провансу: пісня про лицарську любов, пов'язана з культом пані.
• Касида (від араб. – цілеспрямована) – це урочистий вірш-панегірик (хвала) арабської, тюркської та перської класичної поезії, в якому славиться високий покровитель поета або якась важлива подія, виник в арабській поезії ще до появи ісламу (тобто до VI ст. н.е.). У Х-ХІ ст. касида була чи не найпоширенішою поетичною формою, тому цей період в історії персько-таджицької класичної поезії називають періодом касиди. Касида подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого – то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо. Трафаретна форма касиди, зумовлена таким призначенням, позбавляла їх оригінальності. Це, передовсім, моноримний вірш, у якому, як і в газелі, римуються між собою лише перші два рядки (бейт), в інших рима повторюється через рядок за схемою: аа ба ва га… і т. д. Касида мала від ста до ста п'ятдесяти рядків, причому перший бейт (матла) й останній (макта) підлягали старанному опрацюванню, оскільки вони містили основну думку твору. Касида має своєрідну композицію: ліричний вступ, де описується краса природи або любовні почуття; перехід до панегірика; основна частина; заключна частина, де поет нагадує про себе (натяк на винагороду) і благословляє свого покровителя.
• Мадригал (від італ.madrigale, від лат matricale, тобто пісня рідною мовою) – це світський літературний та музично-поетичний пісенний жанр періоду Відродження (в основному як любовна присвята); невеличкий (від 2 до 12 рядків) вірш на тему кохання, пізніше – дотепний віршований комплімент (часом іронічний), адресований жінці з ”ніжністю, солодкістю й любов'ю“.
• Ода (давн.-гр. ώδή (oide), тобто пісня, пов'язано з άείδω, значить співаю, αύδή , тобто мова, слова, голос) – це урочистий вірш, що виражає піднесені і патетичні почуття, викликані важливими історичними чи суспільним подіями, діяльністю державних осіб.
• Пастурель (фр. pastourelle, іноді пасторель, фр. Pastorelle; ісп. pastorale, італ. pastora) – це різновид кансони, пісня-оповідь про зустріч ліричного героя (як правило, лицаря) з пастушкою (pastoure).
• Пісня (словесно-музичний твір, призначений для співу), – це всамостійнений ліричний жанр, що походить від пісні, як музичного жанру і має яскраву мелодику, основні показники якого, як жанру лірики, – це строфічна будова, повторюваність віршів строфи, розмежування заспіву та приспіву (рефрен), виразна ритмізація, музичність звучання, синтаксичний паралелізм, проста синтаксична будова; найдавніший, традиційний різновид лірики користується найрізноманітнішими мовно-стилістичними ресурсами, передає найтонші переживання. Нині розрізняють фольклорну пісню як жанр писемної поезії та як самостійний вокально-музичний твір. За жанрами фольклорні пісні бувають: трудові, обрядові, календарні (колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, обжинкові), колискові, естрадні, весільні, похоронні, історичні, баладні, коломийки.
• Поема (давн.-грец. ποίημα) – це великий за обсягом ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери, явища, проблеми.
• Романс (ісп. romance/romanza, англ. romance, італ romanza, нім. Romanze, фр. romance, порт. romance, рум. romanţă) – це невеликий за обсягом вірш, як правило, покладений на музику (музичний твір) для сольного співу з інструментальним чи іншим акомпануванням.
• Рондо (фр. Rondeau, тобто круглий) – це назва строфічної організації ліричного вірша з відповідною жорсткістю форм, який виник у середньовічній французькій поезії, звідки поширено на європейські літератури.Основним вважається канонічне рондо з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому, хоча відоме також із одинадцяти та п'ятнадцяти рядків. У ХІV-XV ст. терміном «рондо» почасти називали тріолет.
• Рубаї (перс. رباعی rubāʿī, "катрен"), у множині рубайят (rubāʿiyāt رباعیات) – це чотиривірш, як правило, філософського (дидактичного) змісту за схемою римування: ааба чи аааа (різновид монорими).
• Рубовела – поєднання рубаї і новели (вставки), що може бути в поліепічній поемі як автономний твір, що водночас знаходиться у загальному контексті.
• Серенада (фр. serenade, від італ. serenata, від sera, тобто вечер) – лірична вітальна пісня, поширена в Італії та Іспанії. Нині серенади набувають обертів та поширення у своїй географії і творчих інноваціях. Виконання проходить із справжнім іспанським колоритом: у великому сомбреро під гітару, іспанською чи італійською мовами
• Сірвента (з окситан. sirventes, тобто сірве́нтес) – це один з найважливіших жанрів поезії трубадурів XII-XIII ст., яка формою нагадувала любовну кансону (окситан canso, "пісня").
• Сонет (італ. Sonetto, тобто звучати) – своєрідний ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб, ввд, еед тощо. Крім цього, можливі також неканонічні форми сонета, приміром «хвостаті сонети» («сонет із кодою»), тобто з додатковим рядком; перевернуті сонети, започатковувані двома тривіршами; суцільні – побудовані на двох римах; «безголові», тобто з одним чотиривіршем і двома тривіршами; «кульгаві», в яких останні рядки чотиривіршів усічені; напівсонети – один чотиривірш та один тривірш тощо; сонетоїди та інші.
• Станси – (фр.stance.іт, stanza – строфа, зупинка, місцерозміщення) – у поезії XVIII-XIX ст. і XX ст. елегійний вірш у строфах невеликого обсягу (зазвичай 4-вірші чотиристопного ямбу) із обов'язковою паузою (крапкою) наприкінці кожної строфи.
• Танка (коротка пісня) (япон. 短歌), – п'ятивірш, що складається із чергування п'яти-та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Завершальні рядки танка називаються аґеку (заключні; цим терміном позначається також остання строфа ренга). Як правило, після двох слів ставиться тире і пропущене слово, яке читач може сам поставити.
• Твірим (мультмедіатвірим) – це римований твір (з елементами образності), актуальний змістом. Мультмедіатвірим містить зображення (світлини, репродукції, малюнки тощо), уривки поезій і пісень, виноски із матеріалів ЗМІ та наукових публікацій тощо (заголовки, лід, фрагменти) та інші компоненти.
• Тріолет (фр. triolet, від лат.trio, тобто троє) – восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб, причому, перший рядок повторюється тричі.
• Хайку (япон. 俳句, はいく, тобто слово «хокку» з япон.発句, «початкова строфа») – це жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу, записаних в один стовпчик. Особливими розділовими словами кіредзі (яп. 切れ字 кіредзі, «ріжуче слово») – текст хайку ділиться у відношенні 2:1 або на 5-му складі, або на 12-му. На Заході хайку уособлюють собою тривірш складової структури 5-7-5. Найчастіше розповідь ведеться в теперішньому часі: автор показує свої переживання. Хайку заборонено писати на політичні, релігійні теми та про кохання. Поет, який пише хайку, називається хайдзин (на япон. 俳人).
• Шарада (фр. charade , тобо «бесіда») – поетичний різновид версифікаційної гри, який полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів у строфі, сприяючи розвитку інтелекту і активізації мовного поля та сприйняття під незвичним, асоціативним кутом бачення.
Великі форми: цикли віршів, поеми, п’єси, мультимедіатвори (поеми), вірші, артпоемосвяти ...
Вільні форми: верлібр, білий вірш, віршопроза …
Малі форми: афоризм, епіграма, жарт, іронія, пародія ...
Види поезії: Лірична; Наративна; Епічна; Драматична; Сатирична; Поезія прозою; Спекулятивна; Фонетична; Аудіопоезія: Відеопоезія; Перформенсна поезія;
Мультимедійна поезія (мультимедіатвірим, твірим)…
Лірика: любовна, філософська, громадянська, міська, містична, езотерична, пейзажна, релігійна, сільська ...
Доповнено, оновлено, редаговано – 21 березня 2016 р.;
20 березня 2017 року. ..
Примечание. Японские и британские учёные установили, что из 50 млн мужских сперматозоидов, начинающих путь к женской яйцеклетке с целью её оплодотворения, до финиша добирается около 10 здоровых и содержательных благодаря ритмическим магнитным волнам, а побеждает только один. Так и в поэзии, даже классиков: из множества стихотворений народ слышал о нескольких, а знает наизусть одно-два произведения ...
Нет, весь я не умру — душа в заветной лире
Мой прах переживет и тленья убежит —
И славен буду я, доколь в подлунном мире
Жив будет хоть один пиит.
А. С. Пушкин
м. Київ
В.В.Б.,академік (із 1997 р.), доктор філософії, поет / публіцист, журналіст, історик, громадський діяч, Посол миру, господарник, концептор гомонансології як постнауки «Про
HomoNanSa, – майбутньої Людини нової цивілізації»(2000-2017 рр.), шахіст, автор багатьох художніх книг і підручників ...
Підготовлено до публікації 21 березня 2017 року, 05:00 м. Київ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724770
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Знов струмочки життя
Протікають по жилах роками.
Через серце проходять
Всі радощі й біди мої.
І накриті портрети,
Висять на стіні, рушниками.
А в саду, там де липа,
Живуть молоді солов’ї.
Спориші у росі
І кульбабки пожовклі від сонця.
І грабові кущі
У яких я ховався малим.
Нагадали мені,
Як дививсь у туманне віконце,
Коли вдома ще жив,
Ті часи, коли був молодим.
Пригадав я твій голос,
Який в моїм серці і досі.
Твої губи, як вишні
І наш у квіту білий сад.
Я іду в споришах…
Пам’ятаєш ходили ми босі…
Так давно це було
І цей час не вернути назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724700
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Вже й мої в житті стомились крила,
А літав у небі, мов орел.
Все робив, на все хватало сили,
Нині вже не той, не той тепер.
Під очима синяки взялися,
Зник рум’янець в діда на лиці.
Чуба вже немає, що так вився,
Зате в мене внуки - молодці.
Інколи докори: - Вже втомився?
Ти на вид ще наче молодик…
Щоб не впасти враз за щось схопився…
Бо життя виносить свій вердикт.
Інколи збираюсь щось зробити
І коли зроблю все до пуття,
Я радію. Тоді хочу жити…
Рада моїм успіхам сім’я.
Я мовчу, хоч часом плачу стиха,
Виглядаю внуків – малюків.
І боюсь не наробити лиха…
Хочу вмерти на землі батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724701
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Слово поета- молитва,
Слово поета- любов,
Слово поета- бритва,
Слово поета- це Бог.
Слово поета- ніжність,
Слово поета- плач,
Слово поета- Муза,
І вірний супутник- Пегас.
Не чути його молитви-
Не вірити в любов,
Де битва- пекуче лезо,
Де захист- Отець і Бог.
Де все в одному руслі,
Де змішане все водночас:
Відкрию я серце Музі,
Хай душу обніме Пегас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724714
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Про перший поцілунок моя мова,
Він першим поміж двох тоді буває,
Коли злітають три чарівних слова
І проліски у серці розквітають.
Про перший поцілунок в ясні очі,
Що стали визначальними у долі,
Коли втопити душу свою хочеш
У глибині солодкої неволі.
Про перший поцілунок в ніжні груди
У кожну, у бажану дрібку тіла!
Коли і сам, злітати птахом будеш,
До царства життєдайного світила.
Зливаються в нестримному бажанні
Наші вуста, солодші за медові.
Це дві душі, поєднані коханням,
Зріднилися у подумках і слові.
Про перший поцілунок на світанні
Коли зоря прокинеться ранкова
У відповідь на дружнє привітання,
У відповідь на три чарівних слова.
Цілуйте, доки поруч найдорожчі,
Цілуйте, доки голос милий чути
Бо миті щастя з кожним днем коротші,
І заново їх не дано вернути!
3/21/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724715
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Немає в пам’яті народній,
Ніхто не знає, як було…
Цього немає в книжці жодній,
Як в світ прийшов старий Дніпро.
І заповняючи долини,
Із вихилясами удаль,
Через пороги він полинув
І так заграв, немов скрипаль.
Його меандри, наче вени,
Стрічали доньок і синів.
Та українські в нього гени
І він Вкраїну полюбив.
Десна і Прип’ять бігли в гості,
Шумів у плавнях очерет.
Дніпро летів, летів не просто,
У нього був життя портрет.
Він розливався по долині,
Чого тут тільки не було?..
Тече й донині в Україні,
Гордість країни – наш Дніпро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724150
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Крізь серце столиці пульсуючим нервом
Славутич до моря тече.
А Ненька-Вітчизна, торкаючись неба,
стоїть зі щитом і мечем.
О скільки за долю тут крові пролито!
Навали відбили усі.
Плекаємо волю в боях і молитвах,
нащадки святої Русі.
В гостинному Києві – люд звідусюди,
достаток тут, злагода й мир.
Дніпро сизокрилий прослався між люди –
об’єднує два береги.
Тримаймося ж разом в країні єдиній,
щоб мати добро і любов.
Рівняймося, браття, на ймення Людина!
І нам допоможе Господь.
І дзвони скликають на прощу, на віче.
В задумі прабатько-Кобзар.
Хоч не відцуралося сонце правічне,
та котиться світом гроза.
Якби ж не міліла козацька звитяга
і славна слов’янська ріка.
Хай квітне й міцніє вкраїнська держава
і пісня лунає гінка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723502
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Знають всі, дорослі й діти,
шо чудес доволі в світі.
У Святвечір в наший край
завітає Миколай.
Він заходить в кожну хату
і питає маму з татом –
Чемна чи у вас дитина?
В мене є цяцьок торбина.
В чарівній моїй торбинці
чудернацькі є гостинці.
Хто в вас, хлопчик чи дівчатко?
Ось їм м‘ячик і курчатко.
Маю котиків ласкавих,
а іще – книжок цікавих.
Ще є гномик з табакерки
і смачні, смачні цукерки.
Дітям тим, хто бешкетує,
іграшок він не дарує.
Всі під Новий рік чекають
на Святого Миколая!
09.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030909013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723400
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
[i]Повір мені, я не слабка, я - просто жінка.
Ганна Дущак[/i]
«Повір мені, я не слабка, я - просто жінка»,
Я по-весняному живу – тендітна гілка.
І в час, коли біда захмарить твоє небо,
Я світлим променем проб'юсь й прийду до тебе.
Повір мені, я не слабка, я - просто ніжна.
В моїй душі розквітла квітка дивовижна.
Вона любов'ю променить, теплом сповита.
Торкнись її, спивай мою безмежність літа.
Повір мені, я не слабка, хоч трішки дивна.
Тебе творю, ліплю, звеличу без сумління.
В твоїх думках я розчинюсь в блакитні мрії,
Несу весну, а в ній любов - тобі під вії.
Повір: тривоги, слава, молодість минеться.
На схилі літ моя любов в тобі озветься.
І скажеш ти: Я ж сильним був, вона лиш гілка…
Не докорю, бо я люблю – я просто жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722307
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 12.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Тримала весна у вузлику з жіночої хустини дивні чари... Коли приходив день і час,
відомі тільки їй,- розв"язувала свій загадковий вузлик і шепотіла лиш їй зрозумілі слова... Вузлик відсвічував переливами смарагдового кольору.По дивнім дійстві цім,
по венах усього живого зачинав рухатися еликсир життя...
Та ось, одного разу весна підізвала юну дівчину,яка ще не відала кохання, зачерпнула з джерельця чистої, як сльоза, водиці і торкнулась рукою її чола.
- В тобі велика і невичерпна любов, дарована Богом, а з першим "кохаю" - ти продовжителька роду людського. Від тебе, жінко, на цій землі залежить все : в який бік схиляться терези добра і зла, бути війні чи братерській любові. Бути життю чи небуттю - це теж твоє. Бери цей вузлик, від нині - він твій. А вузлику на прощання сказала : "Тепер вона, жінка, - твоя Берегиня " Віддавши вузлик, додала :" Неси все своїм потомкам... Будь мудрою і щедрою, жінко ! А щоб ти не втомлювалась, там, у вузлику є все необхідне..."
По тім слові пішла весна полями і гаями творити диво і красу.
Як зачароване, стояло молоде дівча і, як молитву, повторювало кожне слово, сказане весною.Отямившись, відкрила очі і тихо мовила :" Я зможу... Не сумнівайся !" І в відповідь почула дзвіне, аж до неба :" Я знаю !"
З ВЕСНОЮ ТЕБЕ , ЖІНКО, І ПЕРШИМ ПЕРВОЦВІТОМ, ЩО ЗАЦВІВ !
Хай *** буде по твоїй дорозі, ти зможеш все, бо ти - У БОЗІ !
Благословенна, вічна і незвична, на тобі місія велика і велична !
З тобою Бог і всі земні закони... Немає сил таких, немає перепони,
Щоби обрусом впала на долоні, нещасна доля смерті чи неволі,
Ти - між любов"ю і життям, між таїнОю у творінні,
Планети людської - одвічному спасінні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722367
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Когда мы рождаемся - это всё вы,
Когда мы влюбляемся - вы же.
Какой не достигли бы мы вышины,
Вы нас поднимаете выше.
Вы нам - и рассвет, и последний закат,
Вы нам - то пламя, то лёд.
Вы рай так легко превращаете в ад
(Как, впрочем, и наоборот).
Когда всё по полочкам - это всё вы...
И лютый бардак - вы же
Вы - танец костра и песня травы,
Вы - даль, что всего ближе.
Вы те, чья нас логика сводит с ума
(И если б только она!).
На все времена вы - лучший дурман.
Вы - счастье на все времена.
Март, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722233
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Для Вас, для тих, хто вічно будить
В душі бажань бентежний рій,
Для Вас, про кого витись буде
Клубок палких юначих мрій,
Для Вас, чиї глибокі очі
Мов зорі сяють із небес,
Для Вас, для кого вічно хочу
Творити плетиво чудес
Із щирого дзвінкого слова
В якому серце запеклось,
В якому виспіваю знову
Про радість, що зустрів когось.
Від кого втратив ясний розум,
Забув про спокій, тихі сни,
Від кого почуття як повінь
Загати рвуть у дні весни.
Для Вас сьогодні всі вітання,
Моління всі мої за Вас.
Мої страждання і кохання -
Для Вас, чарівниці, для Вас!
07.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722068
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
Родився у Карпатах – будь гуцулом,
А на Поліссі – будь поліщуком.
Не падай на коліна перед дулом,
Будь українцем, справжнім козаком.
Носи у серці тризуб золотистий,
Знамено синьо-жовте у душі,
Знай, Україна - Матінка Пречиста,
Багатство в волі, а не у гроші.
Будь гідним сином рідного народу,
Шануй батьків і землю бережи.
Могили тих, хто нам здобув свободу,
Сам доглядай і внукам накажи.
Якщо ти вріс корінням в свою землю,
Якщо ти українець – ним і будь.
Охороняй здобуту кров’ю волю,
Якого роду, брате, не забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722042
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
"Знаєш у чому *** жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози ... навести красу, і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін
Українська жінко, та не тільки,
Кажуть, що Ти створена з ребра…
Певно, ні! Бо можеш ти за хвильку,
При біді позичити добра.
Може це добро останнє в тебе,
Та ти бачиш, що комусь біда.
Можеш навіть прихилити небо,
Коли горе в когось вигляда.
Жінці варто лише посміхнутись,
Поділитись поглядом на мить…
Може все в душі перевернутись
І тоді бажаєш знову жить…
Що без жінки чоловіча сила,
Чого вартий чоловік без Вас?
Жінка є для того, щоб любила,
А все решту, то уже від нас.
Найдорожчі наші і найкращі,
Наречені, мамці, бабусі.
Ми були б в житті без Вас пропащі,
Вас, жінок, ми любимо усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722041
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
1. Цвіте синьо, лист зелений квітник закрашає,
хоч мороз усе побив - його не займає.
2. Діжа на діжі, зверху маяк,
ніхто не відгадає зроду ніяк.
3. Є голова - без волосся; є очі - нема брів;
є крила - не літає, в холоді не мерзне, спеки не боїться.
4. Швець - не швець, кравець - не кравець,
держить в роті щетину, в руках - ножиці.
5. Які ноги, такий ніс, по болоту ходить скрізь,
хату на хаті має, жабам рахунок знає.
6. Швидко й гарно скрізь літає, безліч мошок поїдає,
під дашком гніздо будує, тільки в нас все ж не зимує.
7. Біле, як сніг, чорне, як жук,зелене, як гай,
вертиться, як біс, і повертає в ліс.
8. Маленький хлопчик у сірій свитинці
по дворах стрибає, крихотки збирає.
9. В"ється, стука молоток, поправляє нам садок.
10. Уночі гуляє, а вдень спочиває,
має круглі очі, бачить серед ночі.
Відгадки: 1.Барвінок. 2.Очерет. 3.Риба. 4.Рак. 5.Лелека.
6.Ластівка. 7.Сорока. 8.Горобець. 9.Дятел. 10.Сова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721947
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Все може жінка у житті своєму:
У творчості сяга вона висот,
І на роботі вирішить проблеми,
Родині теж надійний є оплот.
Вона і вчитель, і порадник мудрий,
Матуся ніжна, щирий вірний друг,
Турботлива бабусенька онукам,
Все слухається вправних її рук.
У спорті та науці завжди перша
Та в медицині задніх не пасе,
Усе задумане обов"язково звершить,
Та вона гарна Жінка перш за все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721883
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Щось веснить не по-весняному...
Особливо тим, хто зимову мляву
влаштував... Та природі видніше,
що робити. Бо вона - Бог!
[youtube]https://youtu.be/ShTJXwB16EA
[/youtube]
[i][b][color="#056aa1"]Весна благі зимові колорити
Ретельно з пам’яті навік стирає,
Весняних стріл міцні дереворити
У душі змерзлі влучно посилає.
Вона нове все кидає на плаху,
Старизну зим в душі нещадно палить.
Лиш хижі круки – ненаситні птахи –
До весен наших неповагу хвалять.
Бездонна сонячна небесна вежа
Вірян своїх з весною привітає
Й пошле свого страшного громовержця
Усім, хто віри у весну не має!
На тих, в весну хто ще не має віри,
Напевно, зглянеться весняна проща,
А тим, хто ж віру рушив нам допіру,
Гряде нещадна, та вже певна троща!
То ж думайте, пихаті можновладці,
Що краще мати вам на владну попу –
Чи табірні банани й "дикіі танці",
Чи вовчий квит в омріяну Европу![/color]
[/b]
05.03.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721873
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Під снігом дихає весна,
В легенях тане її свіжість.
Вона дарує світлу ніжність,
І лине пісня чарівна
У щебеті пташиних зграй,
Переливає серце звуки,
Зникають задушевні муки
В п’янких мелодіях дзюрчань.
Вона ковтає білий сніг —
Набух і голос у природи,
Морозу поламала коди.
А ось, з’явився, мов батіг,
Крізь шпарку виглянув до ніг
Стійкий, ще стулений підсніжник,
Неначе справжній гірськолижник,
У білій шапочці, як сніг. 3/02/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721603
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
(Великий світ маленького дитинства)
Киця і котик туляться спати,
Ковдра коротка,- лапки стирчать...
Будем з Софійкою ковдру справляти,
Взимку на сіні холодно ж спать.
Добротний напірник бабуся зішила,
Онучка наповнила пір"ячком все,
Щоб холодом кицю зима не ранила,-
Як віхоли буйні вона принесе.
Радіє Софійка : яка ж- бо м"якенька,
Я спатиму з вами цю нічку,ось тут,
Всерединці вляжусь, я зовсім маленька,
Хай мишки від заздрощів в нірках шкрябуть
Маленька перинка на славу вдалася...
Як жаль тую ковдрочку їм віддавать,-
Бабусю, бабусю, моя дорогенька,
Я також на ковдрочці хочу поспать...
-Гаразд, моя крихітко, в шубку вдягайся,
-Навіщо, бабусю? Я - в ковдрочку... тут !
-Хустину тепленьку... Нумо -ж, не гайся !
Котики ж наші на сіні живуть...
Не хочу, бабусю, там холодно дуже,
А ліжечко в мене тепленьке, м"яке,
Віддам я перинку, мені вже байдуже
До того ж моя в мене ковдрочка є.
Обняла бабуся онучку маленьку,
Серденько у тебе велике,- не спить,
Покликала кицю і білу, й сивеньку:
Їм час працювати- мишок ловить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721602
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Прокидалась земля, умивалась струмочками зрання.
Оживали річки й заглядали поверх берегів.
Спраглі надра землі їх спивали до крапель останніх,
Мов зима завинила й спішила сплатити борги.
Та вітри не здавались й хапались за скрипкові струни,
І так жалібно вили, що капали перли зі стріх…
Враз печаль цю зимову прогнали підсніжників сурми.
Це весна вже прийшла! І стрибала з дахів на поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721624
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
І Бог звелів людині дати дар:
Писати вірші й прозу, ніби з чар,
Віками слАвити любов й кохання,
Розлуку, біль, розчарування.
Піснями серце звеселяти,
Казки творити для маляти,
Природі віддавати дань,
Пізнати світ, науки грань.
Дійшов цей час також до нас:
-Творіть, щоб вогник цей не згас!
Сказав Господь й роздарував
Усі таланти, що лиш мав.
Посватав з Музою поета,
Пегасу крила примостив,
Намалював обом портрета,
Та омофором їх накрив.
Несіть свій дар у світ широкий,
Хай не зупинять вас роки,
Хай не забудуть вас століття
Вітаю щиро...залюбки:
В здоров'ї, щасті та любові,
В чудовій творчості- рости,
Весною квітнуть дні чудові-
Ваші окрилені мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721461
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 04.03.2017
[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/3/4/4e9016305cffe74e77fec4409d4e4bc7-full.jpg[/img]
[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/3/4/8ee755b9c1f9a19b74f32093612f82d3-full.jpg[/img]
Зупинися, безжальна людино!
Не зрізай, не зрізай деревину!
Душу рве бензинова пила,
Аж вчувається - плаче сосна.
Плаче дуб і карпатська ліщина,
Скиглить бук та мала ясенина.
Що ж ви робити, іроди кляті,
Ви встромили ножа у Карпати!
Під горою росте яворина,
Щось із світом вона говорила...
Майте, люди, не камінь у серці!
По якій ж то ціні мірка честі?
Бо лиш тільки безжальна рука
Ріже все до останнього пня.
Бо лиш тільки за гроші бариги -
Рідну матір продати змогли би.
Знайте, ліс - то є наше повітря!
Ліс - карпатська краса й довголіття!
Ліс спиняє у зливу потоки,
Тут гуцулів коріння глибоке.
Ліс - народне і спільне багатство!
У Карпати з країн їдуть часто.
Ліс - лікує душевні рани,
Ліс - здоров'я дає віками!
Тут зимою краса незбагненна!
Тут Говерла торкає неба!
Знайте, тут є мольфари й відьми,
Також звірі і птахи різні.
Ви спитались, пихаті біси,
А чи маєте право до лісу?
Українців спиталися ви,
Чи пиляти під зруби ліси?
Не зрізайте, Мамони й Пилати!
Серце лісу не треба пиляти!
Бо до сьомого роду коліна -
Не простять ані ліс, ні Вкраїна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721464
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Ще не поет, я тільки ще учусь.
І може ним не стану і ніколи,
Як ним не став колись ще мій татусь,
Хоч все життя ходив із словом в школу.
Малюю словом я щасливий день
І плачу з ним від болю Батьківщини.
Зрадів так критик: Ось - нова мішень!
І ну давай пірнати у глибини:
“Така-сяка, далеко до вершин,
Тобі як вух не бачити мандата...”
А я сама не рвуся до вітрин,
Там не чекають поки мого брата.
Моє читають щирі на любов
І ті, кого не душить часом жаба,
Хто любить мову нашу – з усіх мов,
Такі, як я - по виміру масштаба.
Нехай – народний! Рада прислужитись!
Знайти тепло в озерцях їх очей,
Хоча б одним словечком знадобитись,
Сама не йду до замкнених дверей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721428
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/475831738.jpg[/img]
[b]«Запахло весною»[/b]
[color="#1103d9"][b][i]
Запахло весною – коти на заборі
Виводять дуетом пісні в ля-мінорі
Вона – все про зорі, а він все про землю
Але, почуттів уже прорвано греблю
І ллються потоком кохання флюїди
І всі Аполлони, і всі Афродіти
І сходяться котики в люблячі пари
І лине вокал – непотрібно й гітари
І всі розуміють – запахло весною
Хоча і лежить ще десь сніг під сосною
Хоча лиш набухли бруньки на деревах
І дуже далеко до квітів травневих
І всі розуміють – початок весни
Коли лиш звучить – обніми, пригорни
Коли лиш звучить – поцілуй, приласкай
Коли з милим згодна і за небокрай…
© Микола Карпець (М.К.)
*03.03.17* ID: № 721431
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721431
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
[b][i]Краса - велика сила
[/i][/b]
В ресторані Ян до та́нку дівку запросив
і мов кицю ту коханку на руках носив.
Пишногруду, струнконогу, у очах огонь,
не пускав і до порогу зі своїх долонь!
Почало згасати світло, грає марш оркестр –
оплатив козак рахунок і її реєстр.
Тачку визвав і додому з кралею помчав,
пригостив ще, а по тому роздягати став.
Довго мучив Ян застіжку, але все дарма…
– Почекай, – шепнула кішка, – зараз я сама.
На початку треба зняти вії й макіяж,
ну, а потім не забути інший антураж.
Як парик зняла красуня і позбулась брів,
Янек, хоч і не манюній, ледве не зомлів.
А коли корсет жіночій ліг на шифоньєр,
він на ліжко опустися й довго очі тер…
Бо упали пишні груди на пухкий живіт,
а від стрункості, о люди, прохолов і слід!
Сумував хлопак до ранку, дивлячись в вікно,
що красуні-натуралки є лиш у кіно…
01.03.2017
[i]* З великим подивом приходиться констатувати, що керівництвом сайту слово "сила" віднесено до ненормативної лексики... Ну, не педерасти?! (я маю на увазі збоченці) [/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030107405
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721128
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
[b][i][color="#ff00ae"]О, жінко! Ти - окраса сьогодення,
Красою обдарована сповна.
В тобі живе вогонь мого натхнення,
У тебе закохалася й весна...
О, жінко! Ти - окраса мого дому,
Ти - доленосна зірка на путі...
Ти - сила, що лікує біль і втому,
Ти - світла радість у моїм житті.
О, жінко! Ти - і щастя й божевілля,
В душі моїй ти - лагідний мотив...
Твоя любов - це приворотне зілля
Та ліки від моєї самоти.
10 02 2017 р
Вікторія Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717513
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 02.03.2017
А просто так - ніщо не відцвітає,
Ніхто не відцвітає просто так...
Наступне в слід віджитого вступає,
За цвітом плід приходить позаяк
Солодко-кислий, жовчею напнутий-
Усе від того дерева корІнь,-
Обабіч шляху, з домішком отрути
І з гіркотою чорних сновидінь...
А чи в саду, де піють райські птиці,
У доторках дбайливої руки
З коханими в саду... ген до зірниці !
В цнотливій радості, уплетеній в вінки
Усі шукають цього древа плоду,
Але знаходять одиниці... Чомусь так...
Гризуть кислиці комусь у догоду,-
Кислиця - вільний в лісі горе-птах...
Хай добре дерево квітує для вас, люди,
Плодам на диво хай вони цвітуть...
Бо має хто,- то ще йому прибуде,
А де нема - останнє заберуть.
Закон буття, придуманий не нами,
Ніхто його в житті цім не змінив,
І плине щастя сивими віками
Тим, хто душі своєї не змілив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721087
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Я намалюю перший день весни,
лиш віднайду в душі яскраві фарби.
Хай ляжуть ізумрудами вони,
мелодіями чарівної арфи.
Я першу квітку намалюю у яру,
яка до сонця пробивається з-під снігу.
І крапель кришталю весняну гру,
і зеленіючих лугів яскраву книгу.
Я розфарбую ниви і поля,
підбавлю красок у гаї і гори.
Оновлено всміхнеться всім земля
і бірюзою зблисне тихе море.
Дорослих підмалюю і дітей,
добавлю людям свіжості у лиця.
Окреслю променями сонце золоте,
хай все довкола трішки звеселиться.
Наповню світ я подихом весни,
усе те власним серцем намалюю.
Гімн напишу пробудженню ясний
і ту картину людям подарую.
01.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117030103545
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720988
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Біжить дорога, мов ріка,
Я намагаюсь не відстати,
І зачарована така:
Відкрило небо свої шати.
Упали з неба, мов дива
Чарівні Товтри на рівнину,
Тут, мабуть, зайві всі слова,
Мені б краси тих гір зернину.
Тримають в собі таїну,
Коріння вперлося в корали*,
Цю казку знаю лиш одну
І п’ю пташиних сліз хорали.
Весна вже проситься у Товтри,
Хоч ще дерева шиють сукні
І десь розігруються лоти,
Весни ще більше пульс відчутний.
*Товтри утворилися
на місці морського дна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721034
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
Кліпи серії "Замки України" - Студія ОХ
(частина перша)
[youtube]https://youtu.be/6MbVmsd5zrE[/youtube]
----------------------------------
«Хата́м коло садків вишневих – мир!
Війна – палацам, за́мкам і фортецям!».
Нам – мешканцям недорогих квартир –
цей древній заклик припада до серця.
Хто прокидається щоранку по дзвінку –
маєток не придбає із зарплати.
Палац з повітря, замок із піску,
напружившись, ще зможем збудувати.
Палац піщаний знищать краплі дощові.
Зруйнує будь-яку фортецю тиха Вічність.
Лише Фантазія дитяча в голові
то вартісна, важлива, справжня дійсність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720722
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Приїхала донька Стефки, вчора, з заграниці,
Похудала, як глиста, в короткій спідниці.
Відмолодла: а ні зморшки- не знати, шо їла,
А пихата, як воса, говорить не хтіла.
Ше привезла зи собов якесь таке...смугле:
Ніби негер , ніби нє- може носе вуглє.
А машина, більша танка, аж страшно в ню сісти,
Бо не знаєш як в ню влізти, а потім як злізти.
Вчора йшлам тим беріжком, де дівка стояла,
Як їм глянула на ню... мову ми відняло.
Сі зігнула до машини, - дивлюсі... без майток,
Най го шляк уже забере, грішний чужий рай, той.
Придивила м сі я ближче, а там в с...ці шнурок,
Тепер мода вже така, такий от "лемурок".
Та колись також носили короткі спідниці,
Але мали майтки з гумков, а не шнур в гу...ці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720698
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
[i]В сучасній державі, кажуть, бракує доктрин:
економічної, воєнної, безпекової, освіти тощо.
Одна з них (без-«бекова»!) пропонується тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
[i][b] – [color="#e01010"]Шарудіть шерлокхолмсики, мізками,
бо зашерхлі вже звивини мруть!
Та скоцюблені руки з безвізами
за кордони грабоване
пруть!
«Нехай думають всі, що ми думаєм,
на добро для усіх трудячись!
Ми ж не лисі – серцями і дупами
за державницькі крісла
вп’ялись...
Бо, як бачите, крісла крислатенькі –
й не корови нехай, але дояться…
І хоч ми тут руді і пархатенькі –
нехай христяться нам та ще
й моляться…
Існування ж бо наше оправдане
Привілейно-зарплатними… кпинами,
А ви, змучені й нами окрадені,
ходіть згорблені гнучими
спинами.
Не родилися ви шерлокхолмсами –
на живому ви нас не впіймаєте…
Вам сузір’я б освоїти в космосі –
на землі ж ви – відверто –
зіхаєте».
– Шарудіть же умом, шерлокхолмсики,
хоч скоцюблені… звивини… жмуть!
Скоро правду звичайну у хоспіси
запроторить зими
каламуть! [/color]
[/b]
27.02.2017
[b]Примітка. [/b]Як антонім "безпекова" мною використано
неологізм "безбекова", котрий автор ризикнув створити від
слова "бек", що означає "захисник". На думку автора, право
на життя у такого слова є, в значенні "беззахисний". В [b]рідній [/b]
нам [b]вражій [/b]мові є такий, часто вживаний афоризм: "Жизнь
наша бекова". За твердженням лінгвістів одіома близька до
виразу "а нам все равно" (Відома пісенька у виконанні Юрія
Нікуліна). В піку російському менталітету, НАМ НЕ ВСЕ РІВНО,
хто нас... (далі відсилаю всіх, хто хоче знати продовження,
до російського вікісловника).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Всі ЗА і ПРОТИ зважує життя...
І нам з тобою нічого ділити...
Минає час, пригасли почуття,
Вогонь в душі так важко воскресити.
Але ж маленька іскорка - горить,
Під попелом розчарування - тліє!
Все може бути... і в прекрасну мить
На горизонті небо посвітліє.
І гляне сонце у моє вікно,
І я зрадію теплому привіту!
З тобою ми поєднані давно,
Мабуть, таки - від сотворіння світу!
Всі ЗА і ПРОТИ... спалені мости...
Чи варто нам над прірвою стояти?
...Та вірю я, і добре знаєш ти,
Що можна знову їх побудувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719750
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Бринить в душі, немов бандура,
Пісенна мова солов’їна.
Вона для нас, неначе джура,
Іде у бій за Україну.
Вона не тільки солов’їна,
Вона у нас ще й калинова.
Пісенна, легка, мов пір’їна,
Держави нашої основа.
Як добре, що у мови свято,
Є змога привітати слово.
Щоб наша мова калинова,
Себе відчула празниково.
Щоб козаки й безвусі джури,
Із покоління в покоління,
Звели й охороняли мури,
Щоб було мовне просвітління.
Шануйте мову, наче маму,
Ніщо нам не замінить мову.
Хай слух голубить без бальзаму,
На ній співають колискову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719460
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
* * *
Майже всі владики – трафаретні.
Не художник – долі фаворит,
хоч його пейзажі та портрети
мають неповторний колорит.
На мольберті пишуться сюжети...
Важче й краще буде ще колись.
Між писак трапляються поети.
Ще таланти не перевелись.
Божий дар, а може – кара Божа?..
Чи мистецтва сіль доступна всім?
Чи впізнає бідний і вельможа
нас в буденній праведній красі?
Нам дано зважать на примхи долі
і творить з любов’ю день-у-день.
Щоб душа лишалася на волі,
щоб добром горнутись до людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719377
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2017
А я ще вчора не послухав маму,
Не дякував за чашку молока…
І буде совість мучити роками,
Чому синівська вдача отака…
Невже так важко подивитись в очі,
Сказати було «Дякую!» в той час.
Тепер щодень і часто серед ночі,
Перебираю в пам’яті не раз.
Мама змовчала, бо любила сина
І я не бачив смутку у очах.
Тепер сам батько, в мене є дитина,
Тепер у мене очі у дощах…
По-іншому сприймаю все довкола,
Перебираю в пам’яті роки.
Життя – воно завжди іде по колу,
Мої дощі торкаються щоки.
Ніколи «Ні!» не говоріть матусі,
Вона ховає від дітей сльозу…
Робіть добро, щоб мама була в дусі,
Ловіть думки матусі на льоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719234
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
У владі наших уст - життя або смерть
Святе Писання
Слова мої! Не будьте ви німі!
Ви - плечі ангелів. Атлантів дивна сила,-
утрачена... Коли? В якій землі?...
У вашій владі смерть! Або ж едемські крила...
І символів графічних древній скрипт -
сакральні квіти при небесній брамі...
Де б ти не був, та з пам"яті не зник,
той теплий слід, уписаний словами.
18.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719029
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Народ і мова – мати і родина,
Одна в них пуповина у житті.
Мова з народом, з матір’ю дитина,
Мова і мама поняття святі.
Ви придивіться, як цвіте калина,
Який же білий у калини цвіт…
Як наша мова чиста, солов’їна,
Що піснею заполонила світ.
Слова складайте, як зерно у діжу,
Щоб потім в нас пекли короваї.
А нове слово, як зернину свіжу,
Нам додавали щедрі врожаї.
Леліймо мову, як свою матусю,
Звертаймося до неї повсякчас.
За мову я і матінку молюся,
Щоб жила мова в кожному із нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719059
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2017
Одяг в тебе з роси… Одягни перламутрові роси,
Злетимо ми у парі міцним лебединим крилом.
І вернемось у хвилі, що вітер над ставом розгонить,
Лиш би хвиль не лякало міцне ясенове весло.
Буде доля у нас, на двох доля одна – лебедина,
У густих верболозах зростатимуть наші малі.
На широкому плесі збереться багата родина,
Буде слухати пісню, що дарять в гаю солов’ї.
Попливемо між хвиль, які будуть обох нас гойдати,
Я до тебе своїм притулюся білявим крилом.
З вітром будемо разом у синєє небо злітати,
Нам світитимуть зорі на небі вгорі перед сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718283
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
А я в окопі, люба, тут, в окопі,
За стільки часу всі слова забув,
Лишень у снах кохання наше бачу,
Лишень у снах у щастя я пірнув.
Наснились зустрічі та розставання,
Та нічка в шлюбі- нічка божества,
Слова всі віри і слова кохання,
Що сина понесемо до Христа.
Зима ще сипле... холодом лютує,
А у душі цвіте моя весна,
Любов твоя лелекою мандрує
У тих полях, де болісна війна.
Де за любов- сьогодні молитви,
Де за кохання- нині тихі сльози,
І де за щастя- коротенькі сни,
І за життя- війни пекельні грози.
А я в окопі, люба, тут, в окопі,
За стільки часу всі слова забув,
Лишень у снах кохання наше бачу,
Лишень у снах у щастя я пірнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718284
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
То багато, то мало, то зовсім немає,
То кричить, то мовчить, павутинно пряде
І ховається там, де ніхто не шукає,
Її чують усі, та не видно ніде...
То під снігом замерзне, то в спеку зомліє,
Озирається так, щоб не бачив ніхто
І співає пісень, хоч не завжди уміє,
Розігнавши по нотному стану всі "до"...
Не зібрати докупи дієзи-бемолі,
Дві душі не скріпити скрипковим ключем,
Бо розсипані ноти в музичній неволі
Можуть стать насолодою, можуть - плачем...
Тихо сповіддю серце гаряче розкрає
І від сонця затулить, розтопить сніги,
І сміється, і плаче, але не зникає,
Лише щедро свої розлива береги...
Я впізнаю її і її не зречуся,
Не згублю, не забуду, не викину геть,
Якщо треба - у прірву за нею скочуся,
Хоч болюча до крику, але то не смерть...
Обережно несу, ніби знаю: до раю
Пролягла моя стежка, немов з кришталю,
Бо любов - це оте найдорожче, що маю,
Це я нею зігріта - я просто люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717959
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Зібрала сі баба Касі їхати до Львова,
Спорядила си сумки, вигнала корову,
Хустку в квіти, із вінцьом, ладно завізала,
На маршрутку, на зупинці, тихонько чекала.
Здибала сусіда Влодка, з ним сі привітала,
Попросила би, в полудни, корову ввізали.
Сіла з мУков до маршрутки... бо вже літа мала,
Як то кУрє сі угріла, тай си задрімала.
Щось сі снило... ні то гроші, ні то якісь воші,
Ні то злодій, ні то храм- в нім люди хороші.
В тяжкім пОті сі збудила, чоло витирає,
Руков лізе до кишені...а грошей немає.
Знов забула ту хустинку, де їх носит завше,
Стала думати, гадати, шо шоферу скаже.
Приїхала вже до Львова- треба вилазити,
А в кишени "миші лазєт", нема чим платити.
- Пане шофер, ради Бога, шо то за хороба?
Згадалам си я за гроші тілько коло Львова.
Маю в торбі молоко, і маю сметану,
Трохи сира і цибулі- на білєт ми стане.
В бутлю мала баба єйці, газетов завиті,
Був він схований на дні, у старенькій свиті.
- Йой забула м, пане шофер, маю іншу плату,
Тілько мусите ми дати тую білу шмату,
Бутиль мушу свій відкрити, бо моцно запертий:
Би вам , пане шофероньку, могла єйці втерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717962
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Мене Ви пригадаєте не раз,
мій світ хвилюючий і норовливий.
Пісень барвистих, щирих, без прикрас,
єдиний поміж інших небрехливий.
Він міг стать також Вашим, та не став.
Його було Вам мало чи багато.
Тоді я вірші рідко ще писав
і йшов на будь-які життєві втрати…
Колись Ви врешті схилитесь без сил
й промовите: „Згадати я не смію,
як інший світ мене позбавив крил,
убив в майбутнє віру і надію…“
Мій світ стать Вашим міг, але не став.
Його було багато Вам чи мало.
Непереконливо напевне я писав
й жадав Вас палко, що б там вже не стало…
12.02.2017
[i]
* За мотивами твору Миколи Гумильова „Еще не раз Вы вспомните меня...“[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021212005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717928
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Сидить за столиком в кав'ярні
Самотня жінка у кутку.
Були...були ж колись кохані,
Тепер і серце на замку.
Завіса ледь сіріє з диму,
Звучить мелодія проста.
Її душа десь полетіла в зиму,
Самотність серце огорта.
Що в ній не так...надій чекання,
А може, доленька така...
А поруч чути десь зізнання,
Вона ж сама...весела і струнка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717281
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 13.02.2017
На землі в нас калина
І барвінок при хаті,
Тут поля золотисті
При густім спориші…
Це моя Україна,
В якій люди завзяті,
Де дівчата в намисті,
Господині в душі…
Моя люба, державо -
Дорога Україно!
Ти для нас, наче мати,
Щедра доля твоя.
Ми здобудемо волю,
Не зігнемо коліна.
Щоб віки пам’ятали,
В нас найкраща земля.
Ми за тебе горою,
Ми за тебе на плаху.
Ти ж даруй вишиванки -
Вишивай рушники.
Ми підемо до бою,
Бо не знаємо страху.
Ще засяють серпанки,
По Дніпру вздовж ріки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717702
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Спливає час, стаю йому на п’яти,
Та він лише прискорює свій біг,
Лиш намагаюсь вперто здоганяти,
А миті тануть, мов торішній сніг.
Старезний світ таких як я - вже бачив,
Він так втомився від усіх облич
І кожен щось в цім світі таки значив:
Хтось - горобець, а може хтось - павич.
Скриплять суглоби, скаменів хребет,
Він вже не той, а нас ще грішних носить
І ще те саме небо голубе,
Такі ж самі всі кришталеві роси.
Лиш ми не ті, якісь йому чужі,
Все нам не так і завжди чогось мало,
Багаті й бідні – на одній межі,
Біда на всіх одне гострила жало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717261
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Не можеш ти мій, коню, без сідла,
Як я не можу без вірша щоднини…
Поезія до того довела,
Що кожен вірш святкує іменини.
У мене вишиванка і сідло,
Немов дві долі злились воєдино,
Немов Йорданом скупане село,
Як батьківська побілена хатина.
Як хата є – є батьківський поріг,
В душі є Муза і Пегас крилатий…
То не біда, що сивий смуток ліг,
Є ще часи, щоб весну виглядати.
Було б сідло, вуздечка у руці,
Було б натхнення - Муза біля боку.
Щоб завжди були поруч горобці
І кожен день побачив я сороку…
Бо тільки тут, де є моя земля,
Своїм віршем я заповняю мрію,
Тут Україна, доленька моя,
І тільки тут я вірш писати вмію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717152
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
***Трохи екзотичне***
Із розкішною панною
(хоч голівка пуста)
До Нірвани ми падали
У кружлянні листа
Віртуозного па-де-де
(не зваяє Роден...)
Ти ще вдягнена де-не-де...
Трохи згодом- ніде.
Провалились до рання ми
В матіолові сни
Із розуто- торканнями
Ніг струнких білизнИ....
А за ІНШИХ ОБСТАВИН я
Ще тебе нахилю...
Ах ви ж ІНШІ ОБСТАВИНИ...
Я також вас люблю...
За пікантними стравами
(ти на блюді курча,
мною міцно приправлене)
Ми проводимо час.
Перелитий у келих сум-
Порожніюче зник...
Переконливість голосу-
Видатний показник
Розділитися нАдвоє...
Поєднатися знов...
Ах ти ж гріхопривабливе
Пізнавання основ,
Як наповнений золотом
Розкусити горіх-
Чоловічий обов"язок
(Чи солодкий наш гріх...)
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117020800987
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716942
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Стираєш вірші - ті, що відбулись,
Ті, на які вину пролито й вина.
Минуле здичавілих блискавиць -
Це скеля, що розсипалась камінням...
На згадку - не щоденник, не архів -
Літопис відстороненого щастя.
Той вогник в нас однаково горів -
І терпко, і болюче, і хвилясто.
Я прошу, не вбивай своїх рядків,
Бо ти не злодій, врешті, й не причинний.
У тім, що кожен вкотре збайдужів,
Не мають вірші жодної провини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716538
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
«Хохли» здавен, бо носим «оселедця»,
«Бандерівці» - бо нація жива.
«Укропи» ми – ці назви всі до серця,
Є ще і інші вживані слова.
Ми – українці!!! В нас міцне коріння,
Ми знаємо, де ворог , а де друг…
В піснях для нас звучить благословення,
Відсутність волі - головний недуг.
Хвала тобі, квітуча Україно -
Найкраща й найчарівніша земля…
Ти для народу - доля і святиня,
Бо знаєш курс для свого корабля.
У незалежній, вільній Україні,
Завжди у себе будемо людьми.
Ми збережемо рід, своє насіння,
Бо вивчили історію - хто ми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716522
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
[i]Спонтанно... про сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]
[i][b][color="#004970"]Геть не піду я, гримнувши дверима,
З образою на всіх я не піду!
Мені життя реальне, як і сниме,
Не утворило хиби і біду.
Був, як усі, при участі, при ділі,
Виконував немало важних справ…
Хоч мозолі вже – на мізка́х і тілі,
Ніколи від роботи не стогнав.
А ви, ображені на світ і Всесвіт,
Ідіть всі геть з-перед моїх очей!
Що ви зробили, щоб наш світ воскреснув –
Чи світло запалили між ночей?
Жалітись хоч на щось – усі ми ладні,
Оправдуючи цим свою немі́ч…
Чи засвітили темню, бісу владну,
Чи запалили жар небесних свіч?
Прокльони слати – то останнє діло,
Жалітися на когось – марна річ!
Що ви зробили, щоб серця горіли,
Щоб темність щезла, ранкові навстріч?
То ж не жалійтесь ниці ґалаґани*,
Не злобуйте, пусті балакуни!
Погляньте, як боролися титани –
Вкраїнської минувшини сини!
Я не піду в нікуди – у покуття,
Нехай хоч в річці Удай потону…
Та по мені ще підуть у майбутнє,
Бо жив, бо буду!.. В небіль** не гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці на риболовецьких снастях.
**Великий камінь, піщаник.
31.01.2017.
Світлина: не із інтернету – зі школи життя...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
[b][color="#240a70"]Моя Вкраїно, матінко хрещена,
Із диво-слів вінок тобі сплету.
Я крізь роки несу в своєму серці
Любов до тебе чисту і святу.[/b]
[b][color="#051345"]Твою я долю вишию нитками
З казкових розмаїтих кольорів.
Хай чорного не буде в ній віками,
А жовто-синій завжди б майорів.
Серця чужинців чарувала врода.
За цю красу лилася кров роки...
Нікому не зломити дух свободи.
Він все нові й нові дає ростки.
І ті, що зараз гинуть на Донбасі,
Життями платять, линучи увись,
Ординців клятих, щоби зупинити,
Тримайся ж, моя земле, не зігнись.
Я вірю, що прийде той час розплати
І перед Богом, і перед людьми.
І кару понесуть ті супостати,
Бо навіть небо плаче від журби.
Жила і буде жити Україна!
Прославлена і горда у віках.
Її вже не поставить на коліна,
Хоча й нелегким є до волі шлях![/color]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Людина, що вірить у Бога,
І дивиться часто увись,
Шукає життєву дорогу,
Яка знадобиться колись.
Не знає, що жде попереду,
З думками на ти лиш тепер,
Чи буде надалі розрада,
Ще скільки невидимих сфер…
А шлях перетоптують коні,
Галопом несуться удаль.
І зріють літа на осонні,
Синіє життя вертикаль.
Якісь невідомі сигнали,
Шле небо її із небес.
Чи роки ті коні загнали,
Чи доля зажала у прес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716200
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Лиш в Україні мова калинова,
Бандура, вишиванки і вінки…
Окрім молитви – воля, рідне слово,
І гордість - золотисті колоски.
Чуб «під макітру», знаний «оселедець»,
Тютюн і люлька - воля і сідло.
Гопак палкий, наш український танець
І завжди біле у садках село.
Немає більш ніде краси такої,
Красунь дівчат, сопілки Лукаша.
Тут наші предки сходились в двобої,
А в мирний час кували лемеша.
Цвіти, моя славетна Україно!
Щоб твій народ не гнувся у ярмі.
Ти на землі у нас така єдина
І ми всього досягнемо самі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716198
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
[i]Ой, у лузі червона калина похилилася,
чогось наша славна Україна зажурилася.
(Степан Чарнецький, Григорій Трух)[/i]
Відомо всім іще споконвіків –
багато у природі шкідників.
Жучки, дротянка, гусінь, різна тля
рослинам і деревам дошкуля.
Країна наша, ніби та калина,
росте і віттям в синє небо лине.
Та цвіт її з плодами залюбки
їдять останнім часом шкідники.
Гризуть кору, бруньки, гілки і листя,
руде, зелене, ніжно-золотисте.
Буравлять, точать, свердлять, аж тріщить,
ні спека не завада, ні дощі…
Від ненажерливих численних шкідників,
поник калини гордий лик, змарнів.
Все менше й менше цвіту щовесни
і урожай вже не такий рясний.
Десяток третій добігає років,
п‘ють шкідники уже останні соки.
Чи ж мало бачили історії уроків,
ведуть до чого тих „реформ“ їх кроки?
Схилилися ще вчора буйні віти,
все тяжче тій калиноньці на світі.
Але мовчить сердега і не охне…
Як далі піде так – красуня всохне!
Щоб не пішла калина на хрести,
війну зі шкідниками слід вести,
бо як ту нечисть знищити не вдасться –
калину нашу рідну не спасти!
03.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020305651
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716187
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Без тебе немає життя.
Без тебе скінчилася пісня.
Без тебе одне каяття
та спомин про щастя колишнє.
Без тебе весь світ опустів.
Без тебе не в змозі сміятись.
Без тебе, немов без мостів,
на той бік вже не перебратись.
Без тебе зима і сніги.
Без тебе тріскучі морози.
Без тебе немає снаги,
вітри лише, зливи і грози.
Без тебе навкруг заметіль.
Без тебе сумне навіть небо.
І лине луна звідусіль:
Без тебе, без тебе, без тебе!..
27.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012705211
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715996
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Ні, ще не пройдена моя стежина,
Хоч засріблилися давно роки…
Тут пахне медом гірким конюшина,
У ній мої заховані думки…
Яка вона вузенька і хвиляста,
І кожен ранок світиться в росі.
Проходжусь по стежині цій не часто,
Та йду, як по життєвій полосі.
У думці я своє святе виношу,
Щоб внуки ще по ній пройшлись мої,
Щоб босоніж збивали з неї роси,
А у садку співали солов’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715974
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Схід був червоний, мов налитий кров’ю,
Такого сонця зроду не було.
А поруч хмари кроплені журбою,
Її здавалось небо одягло…
А потім додали новини смутку,
Авдіївка палає у вогні…
Лежить боєць, йому пробило куртку,
У змішанім снарядами багні.
Це хлопці кров’ю малювали ранок,
Вони були уже на небесах.
Кров’ю, без пензля, залили світанок,
Червоні хмари йшли на парусах.
А хлопці навіть з неба воювали,
Ховали побратимів від вогню.
Що у бою тоді на смерть стояли,
Від куль ворожих ставили броню.
Велике Вам спасибі, любі діти!
Людей в країні розпирає жаль…
Що Ви вже встигли в вирій відлетіти,
Та не пройшов нехрещений москаль.
Згадаємо не раз Вас поіменно
І будемо молитись у церквах.
А синьо-жовте бойове знамено,
Ми понесемо, наш обравши шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715973
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
[i]В заключних двох частинах поданої поеми
зображена друга, більш плодотворна поло-
вина життя героя, наповнена несподіваними
колізіями, що характеризують його як мужню
людину, яка не боялась бути спаленим на вогні
"більшовицької інквізиції". Не будучи членом
партії, він був у гущі подій передвоєнного та
післявоєнного періоду існування СРСР, не раз
ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Але
вийшов неушкодженим, певно, "родився у сорочці"...
Та, певно, ще тому, що все життя творив людям
добро і "безсмертя"... [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ ЗА МІКРОБАМИ
1.
Є три царства у природі.
Розпізнать неважко –
Як за ясної погоди
Сполохнути пташку…
То тварини різнорідні –
Фавна* любе стадо
Й Флори** особини плідні –
Порадій, о Ладо***!
Серед них є і такі, що
З обома у дружбі …
А як дощ, буває, хвища –
У людей на службі.
Хто не ласував грибів,
Добрий мій козаче,
Що ростуть серед дубів,
Той не жив неначе…
В цьому царстві є й такі,
Що не видно оком:
Їхні гіфи****, мов нитки,
Лиш під мікроскопом
Можна бачити… Та враз
Явиться їх дія,
Як з поживою матрац*****[/b]
_____
*Бог тварин у грецькій міфології
**Богиня рослинного царства, там же.
***Богиня плодоріддя у древніх слов’ян
****Клітини у мікроскопічних грибів.
*****Лабораторний посуд з поживним середовищем.
[b]Спорами засіять…
А серед одноклітинних
Є ще дроб’янко́ві…
Їхні вади вельми дивні
Знать – обов’язково…
З неклітинних царство Vira
Добре всім відоме…
Бо штовхнути смерті в прірву
Може, коли вдома
Появ грипу, як заброди,
Переколошматить.
Й не розгудять його шкоди
Й батько ані мати.
Є й такі серед мікробів,
Що всім царствам шкодять.
В них підступна є утроба
Й підлі сайти коду…
Отакі то є звірюки,
Їхні зримі вади…
Як до них докласти руки –
Не дістануть влади.
А відтак «ловці мікробів»
Конче нам потрібні.
Тут знання їх, хист і спроби
Стануть принагідні.
2.
В науці відомі нам різні путі…
В яку із них рушить, якою іти?
Не раз, мабуть, Віктор собі задавав
Питання важливе… Й одвіту не мав.
Бо йшов у науку він сам – корчувато,
Не маючи титулів, звань ані хати…
Лише за плечима практичний багаж,
Бо в земській лікарні – дванадцять літ стаж!
А вік свій і досвід життєвий – під сорок…
Хоч вік і статечний, попереду ж – морок.
Одне лише доктор упевнено знав:
Знайти для мікробів побільше управ…
Для тих, що корисні – хай люду послужать,
Фатальні ж мікроби не мучать хай дуже:
Не буде в житті невигубних хвороб –
Загине від ліків лукавий мікроб!
Бо відав: і хист його, й досвід в пригоді
Ще стануть йому на новій вже роботі…
Та про нагороди він й гадки не мав,
Думки про свій успіх він в серці тримав.
Лише б не завадили побуту мшиця
Й адміністративного нахилу лиця…
3.
В Києві – пітьма мужів,
Що Мінерві* служать,
Та один лиш з них уздрів
В героєві мужа,
Як той в Харкові лікбез
З сангік’у** наладив…
І у Санбакінститут
Вченого принадив***
______
[b]*Богиня науки і мистецтв
в Римській міфології.
**Санітарія та гігієна – стала
абревіатура в побуті та медицині.
***Йдеться про проф.М.П. Нещадименка,
директора Санітарно-бактеріологічного
інституту в Києві, який запросив молодого
вченого на роботу в свій інститут.[/b]
Тож здійснилась давня мрія,
Мрія заповітна –
Втілити усе, що вмієш,
У вогні досвітні
Темряви, що панувала
В царстві дроб’янко́вих.
…Між мікробів є немало
Тих, що чинять шкоду.
Коклюш, грип і малярія,
Лихоманка, бруцельоз,
Сказ, правець, дизентерія,
Тиф, чума, туберкульоз…
Ці хвороби впали в очі
Мага від науки…
Хоч й до іншого охочий –
Не дійшли ще руки.
Серед інших до дрібниці
Вивчив він склерому*,
Що попала до скарбниці
«Не бажай нікому»…
Головне, що людям стало
З вченим ліпше жити,
Бо здобутими знаннями
Й лікарів став вчити**.
…Ще б багато що нового
Вчений взнав в Санбаку***,
Та його, немолодого,
Ждали вже бурлаки…
Бо родився під Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати ж за сільцем
Може лиш сновида.[/b]
_______
*Хвороба дихальних шляхів у людей.
**Поряд з основною роботою в Санбакінституті
В.Г.Дроботько читав лекції в Інстиуті вдоскона-
лення лікарів (м.Київ).
***«Побутове» скорочення назви Санітарно-
бактеріологічного інституту.
[b] 4.
…Ось уже він в Заболотнім
Мікроінституті*
Розгорнув свою роботу
Вже як ledare** тута.
Тут проблеми й організми
Не лише медичні,
Погляд через іншу призму –
Вкрай біологічну.
Й наточив «стрілець» тут стріли,
Взяв у руки лука
І давай – по «вражим цілям» –
Влучно й вправно стукать…
Перш ніж в ворога стріляти,
Та не промахнутись,
Треба в нього добре знати
Місце зле і вутле,
Як він служить, з ким він дружить,
Всі його унади…
А інак – зведеш наругу
Й не даси їй ради.[/b]
_____
*Інститут мікробіології та епідеміології
ім..Д.К.Заболотного ВУАН.
**Як керівник відділу медичної мікробіології
у цьому інституті.
[b]То ж мисливець перш на звіра
Розставляє сіті,
Та такі надійні й вірні,
Що немає в світі…
«Снасті» ті в руках Дроботька –
Методи й ідеї,
Сам створив в своїй роботі
Й по мікробах «вклеїв».
Конкуренти вітамінів,
Похідні азолу,
Різнорідні сульфаміди –
Все піддалось зову
Вченого за кличем долі,
Лікаря – за фахом…
Обезболені ним болі –
Йшли хвороби прахом!
Так, червоний стрептоцид
Й бактеріофаги
В Другу світову – у хід
Всім смертям у змагу!
Та то вже було пізніш,
Інша ж пря наразі –
Коні – як у спину ніж –
Від «НЗ» заразні…
5.
Фатальні мікроби нас мучили всюди…
Не менше ж нас мучать фантоми війни.
Війни, що була, і що є, і що буде,
Не Бога то воля! То – від сатани.
Ота Світова в тридцять восьмому році
Для вченого вже почалася тому,
Що «ворог підступний» – на кожному кроці,
І кожен мав змогу попасти в тюрму…
Принаймні, так думали в НКВС,
Бо коней падіж вже почався процес…
І щоб розв’язати таку ось проблему,
Покликали вчених… Очолив Дроботько
Як шеф фахівців. Та були і дилеми…
Й бригада поринула мужньо в роботу.
Робота тяжка, копітка далебі…
Було вже досліджено тисячі проб,
Й коли перевірили все на собі,
То знайдений був винуватець-мікроб.
І назва йому – Stаchybótrys altérnans,
Звичайний, жалюгідний, миршавий гриб.
Й вина там не в ньому – в колгоспній системі,
Що рушила силу споріднення триб*.
Бо люди окремо від їхніх продуктів,
Продукти окремо від праці людей…
Що можна чекати від хибних дедуктів
Та від утопічних, злочинних ідей?!
Та праця учених внесла свою лепту
Не лише в науку – в безпеку людей:
Саджати не стали, принаймні, за «это» –
Мікробу не вчепиш «крамольних» статей![/b]
______
*Проміжна одиниця між родинами та родами
в систематиці і таксономії живих організмів.
[b] 6.
Як не дивно, фахівцям,
Що впіймали «звіра»,
Якщо вірить папірцям,
Надана довіра…
А ще згодом у столиці
Ордени й медалі
Високодержавні лиця
Їм за подвиг да́ли…
…Та така вже вчених доля –
Ні́коли їм спати:
Повернувся з бою поля –
Готуй нові лати!
Бо в мікробів резистентність
До найкращих ліків
Виникає повсякденно,
Чи зима чи літо…
Та Дроботько передбачив
Оту домовину
Для лікзасобів. Й означив
Новеньку стежину.
Вкупі з Токіним Борисом*
Мали вони види
Не на тебе, дідьку лисий,
Ні, на фітонциди**!
І рослин зручна «аптека»
Враз їм піддалася.
Як у древнього ацтека –
Томагавк і ласо! [/b]
_____
*Першовідкривач **фітонцидів –
антибіотичних речовин із рослин –
ленінградець Б.П.Токін, білорус
за походженням.
[b]І один, що в воїн в полі –
Не антибіотик –
Фітонцид, що мав прополіс,
Лікував сухоти.
А в рослинах звіробою –
Жахи страховинні –
Іще ті, незламні вої!
Не лише причини,
А й послід хвороб жорстоких,
Як косою, клали…
І знання про них глибокі –
Незвідані далі –
Вилились в незнані досі
Нові препарати.
Їх в аптеці, що на розі,
Просять хворим дати.
Отакі то в нас мисливці:
За здоров’я встали,
І розумні, і сміливці,
І – міцніші сталі!
7.
Було б дуже дивно, якби зупинився
Учений у царстві грибів і дроб’янок…
Бо мозок його все шукав нові ніші
В багатій природі… То був лише ранок!
Бо кликало серце у ці́сарство Vira,
Де сфінкси таємні – на кожному кроці,
Й істоти мізерні, страшніші за звіра,
Щоб знати в лице і творити пророцтва.
Він спершу знайомився з групою фагів,
Які пожирали бактерій клітини…
І в віруснім царстві став істинним магом,
Бо фагів зневолив на службу людині:
Терпіли від них і бацили, і коки,
Як від фітонцидів – із місця ні кроку!
Та мікобактерії й паличка Коха
Іще завдавали багато мороки…
…Цікавили вченого землі ще орні,
На котрих буяли і жито й пшениця.
Та віруси дуже були вже проворні!
То треба б тим вірусам глянуть у лиця…
Й пізнати їх тайни учений поклявся.
Маестро інтриг і властитель наук
Інтимами вірусів сильно пройнявся
І він працював, не жаліючи рук…
…А втім, йому рук якурат… не хватало.
Бо мав вже немало цікавих ідей,
На той час вже група як школи зачало
Була із обізнаних й гарних людей.
А втім, як директор Дроботько наладив
Робочі взаємини із Московцем*,
І з ним Інститут й Україну прославив,
Бо вірусології став він Отцем.
8.
Лікарю понад усе –
Клятва Гіпократа:
Яку користь принесеш,
Так тобі й заплатять…
А ще шкоди не чини,
Передай свій досвід,
Будь які були б чини,
Правду знати – досить…
Знайся свій лише з своїм,
Очі не викльовуй,
Як було б не гірко їм,
Поступай з любов’ю…
…Треба б ще немало знать
Лікарських повадок,
Та ніхто із нас не свят.
Не даси, то вкрадуть…
І тому був наш герой
Вкрай не таємничим:
Лікувати ж – «геморой» –
Хворих було нічим.
А відтак свої знання
Вчений сіяв всюди,
Щоб були – не маячня –
Здоровіші люди.
І навчав він то студентів,
То гомеопатів,
Хоч не мав ні дивідендів,
Ні чіпкої плати.
Ескулапів поважав,
Хто б де не учився…
І в народну медицину
Начисто влюбився.
І його в країні знали
В ранзі альтруїста,
Що писав свої анали
Із знанням і хистом.
…Та не все в житті так гладко
І не все так просто:
Поміж нас є людці «гадкі»
Та ще й безголосі…
Якщо й мав хтось свою думку –
Відстоять боявся:
Від тюрми, а ще від сумки,
Мов, не зарікайся.
9.
Йому вже не вадила побуту мшиця,
Бо мав і достаток, і сан, і хвалу,
Та консервативного ухилу лиця
Звели на Дроботька блюзнірську хулу…
Та вчений не схибив… Даремні нападки
Він аргументовано всі відхилив,
Бо впевнений був, що теорій нащадки
Оцінять його у майбутнє прорив…
І так воно й сталось: наук дилетанти
Спливли з небосхилу, як тала вода,
Відтак наукових канонів атланти
Сказали правдивості поглядів – «Да»!
Як вчений відкритий любив диспутантів
І зла на нападників він не таїв,
Але не терпів як тупих дилетантів,
Так і пілігримів з дрімучих гаїв.
Слова його точні, розумні, правдиві
Вростали в науку, як правда в граніт,
Постали в житті і діла його дивні,
А з ними – обряснений правдою світ.
Безпо́мильні істини, тверді на дотик,
Служили як жезл для невірних, конвой…
Поповнився святістю щедрий кіотик,
А вченого праці знайшли аналой.
10.
…Була вже осінь, та рання осінь,
Коли зібрали вже картоплі́…
А в небі світло – блакитна просинь,
Хоч серце жити так щиро просить,
Та з неба впали суми́ й жалі.
Бо добрий лікар, що знав Карпинську,
Пішов до неї в цей світлий день…*
Спустилось небо – і стало низько,
Та до актриси було так близько,
Аби послухать її пісень…
Уже так склалось, що лихо сталось
В осінню пору для них обох…
В життя обох їх помилка вкралась,
Та на останок долі з’єднались,
Хотів так, певно, Всевишній Бог.
Тепер літають два голубочки
У небі синім, мов дві зорі,
А на землі їх сини і дочки
Ростять старанно плоди й листочки,
Плодів же праці – не владарі…
Удень – робота, та думи – ніччю:
Кому потрібна робота ця:
Гниє держава – в суспільстві відчай…
Життя коротке – наука вічна,
Хай вічна слава її жрецям![/b]
______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську і В.Г. Дробтька хоронили
в один день – 12 вересня, але з різницею в часі 45 років.
Аспірант 1-го року, ваш покірний слуга "со товарищі", ніс
труну покійного.
[b] V. ЕПІЛОГ
Мені – до цуґи слово «добродбай»…
Але чи можна дбати лиш про суми
Грошей, майна й всього, що – через край?
А що вартують в кожного з нас думи?..
І як тоді із тим, що не в ціні,
Й ніколи цін в житті своїм не мало?..
Чим виміряти вічне те мені,
Що річчю здавна бути перестало?
…Було немало вже людських погонь,
Й згоріло в них уже немало судеб…
Задля кого сміливці йшли в огонь
І йти у нього ще довіку будуть?..
Герой наш думав перш за все про тих,
В кому жила якась тяжка недуга,
Й коли не мав він вирішень простих,
Його хапала невблаганна туга…
І він шукав, шукав, шукав, шукав…
Шукав і думав він і дні, і ночі,
Кидаючи для інших сонми справ,
Хто про кар’єру дбати був охочий.
Його займала думка лиш про те,
Життя як для людей зробити кращим,
Їм зілля дати – вірне і просте,
Щоб люд не кинути напризволяще…
Йому ідея не давала спати:
Як люду стати в світі цім безсмертним.
І на вівтар усе поклав, щоб знати,
Що є найкращим у борні зі смертю…
То ж різні «добродбаї» є в житті…
І як їх можна між собою сплутать?!
Одні жирують, інші – в каятті…
Хіба відмін не видно в їхній суті?..
Та знаєм певно: в ланці пражних днів,
Що квітнуть по рясній землі, ми – гості…
Суть в тім, яким вогнем ти тут горів
І що добавив до свого погосту*.
А наш герой шукав свій еліксир
Від старості, недуг-хвороб і смерті,
Не ждав, як та лисиця, легкий сир,
В умо́вій праці вчив канони тве́рді!
Відтак міцним нам мислиться закон:
Лиш на землі воздвигнуті опертя,
Що вистоять в доланні перепон,
Людині чинять і її безсмертя…[/b]
________
*Тут – товариство, громада, спільнота [/color]
На світлині: В.Г.Дроботько у студентські роки
(приблизно, 1910-13 року); "молодий" герой
символізує оте безсмертя, про яке він дбав все
своє життя. Музикальний супровід - реквієм
Вольфгана Амадея Мроцарта.
2003-2017 рр..[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Я втікала сама від себе,
Спакувала думки в валізу,
Так просила погоди в неба,
Витирала іржу з заліза.
Манівцями блукала вічність,
Все ділила святе і грішне,
Обминала усю трагічність,
Не трималася за розкішне.
Я така як усі, я справжня.
Тільки я ще себе шукаю,
Вийшла з вересня, йду до травня,
Як умію – усім прощаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715527
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
твір було написано 10 років тому,
а присвячено тепер знаменитій спеції,
щоб була здорова та весела.
каже: "ви мені ще жодної поеми не присвятили"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669879
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 31.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2017
Заглянув хитро. І воскрес
У нашій хаті той прогрес:
Лишили діти ноутбук
І я відбилася від рук.
Уже ні статус мій, ні вік,
Дорослі діти, чоловік
Не можуть стримати мене:
Тільки пильнують: ось гайне,
Закриє двері у свій світ -
І не тривожте до-обід!
Бо вже зварила і спекла,
І на роботі побула!
Отож, піду собі, включу -
У серці вогник засвічу.
Там і наплачусь, насміюсь
І геть нічого не боюсь!
Бо крила є - душа співа,
Немов косарка у жнива,
Коли обтрушено вже цвіт
І достигає щедрий плід...
...Я там обламую бузки!
І з неба струшую зірки!
Та ви мені хоч що пишіть
Усе прощаю. Й ви простіть.
Позавертаю всі вітри -
(Хай хто б там що не говорив!) -
Перебреду моря убрід,
А в серці вашім лишу слід!
Хлюпну ось дощику. І вам
Його по крапельці роздам
Отій, що з сонячним теплом,
Якого мало так було!!!
Нехай сторицею зросте
Для вас те слово золоте,
Бо простір цей - і вам, і нам -
Не ділиться напополам...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Пора й вечерю готувать,
Нехай уже лягають спать...
А я тут ще втопчу стежки,
Щоб мліли всі чоловіки!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640334
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 31.01.2017
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Павло Чубинський Гімн України
"Ще не вмерла Україна"
Вознесімо хвалу незабутим синам,
Що святе відстояли в двобої…
Слава Вам! Слава Вам! Слава Вам! Слава Вам!
Слава Вам – українські герої!!!
Плачуть Крути давно і ридає земля,
Вся червона від крові героїв.
Набігала тічня з Московії, з кремля,
Скільки лиха нам ворог накоїв…
І тепер йдуть бої, тепер Крути –Донбас,
У нас кіборги нині герої.
Знову суне москаль, хоч тепер інший час,
Ми в тім самім зійшлися двобої.
Не забудемо Крут, буде жити Донбас,
Кров у маках цвістиме по полю.
Закарбуємо пам'ять у наших серцях
Тих синів, що померли за волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715220
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Жінки осінні. В них дозрілі долі…
Туману у очах давно нема.
Вони боролись за життя і волю,
Вже в позолоті осені сурма.
Пригляньтеся – вони старі і юні,
Вже перший іній просіддю проліг.
Ще мами є, а інші вже бабуні,
Та господині – дому оберіг.
Жагучі чоловічки мають літо,
Проміння плечі ще не обпекло.
Скільки дощів у осені пролито,
Ніколи влітку цього не було.
«Курли» лелечі відлетіли в вирій,
Але весною так душа болить…
І їй, голубці, трішки-трішки сивій,
Неначе влітку, мріється любить.
На рік напитись літнього цілунку,
Щоб роси впали знову на косу.
І те кохання вищого ґатунку,
З трави струсило ранішню росу.
Лелеча осінь в вирій відлітає,
Жінки їх проводжають, як літа…
Хоч жінка сива, та вона кохає,
Осіння жінка на землі – свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715221
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Лягала доленька на полотні,
Всі хрестики пророчили ту долю.
Залишив промінь сонце на вікні,
Вкраїнка вишивала мир і волю.
Співала пісню болю і журби,
Сльоза вмивала кожне її слово,
Тут голка й нитка – всі її скарби
І ще – найкраща в цілім світі мова.
Це – оберіг коханому і сину
В бою нелегкім то – ціна життя,
В цій вишиванці бачиш Україну,
Квітчастий шлях: вперед до майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714795
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Втікаю від усіх «вітаю»,
А як від себе утекти?
І маю те уже, що маю –
Спалила молодість мости.
І зрілість кидає в багаття
Вдяганку проминулих літ –
Приношене барвисте плаття,
Що розсипало срібний сміх.
Ах, повернути, зачерпнути
Тих добрих днів роси-води,
І просто жити, просто бути,
Ступивши в сходжені сліди!
З цим розумом і тим здоров’ям,
Що розтрусилось на смішки,
Спурхнувши з рідного гніздов’я
На невідомості стежки…
Ніщо не зміниться, я знаю.
Свій хрест потрібно донести.
Втікаю від усіх « вітаю»,
А як від себе утекти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714435
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
***Ритм вальсу.***
Снігом сипле цей день
Ніби сріблом дзвінких монет,
І ім"я те, з яким мене
Так об"єднує доля,
Теплим святом прийде.
Я сьогодні, немов студент,
Зустрічаю Тетянин день
В цьому дружньому колі.
ПРИСПІВ
День Тетянин, День Тетянин...
Хай вино ллється в келих зі жбану!..
Знов сьогодні я юний і п"яний
В день Тетянин... (2 рази)
День давно догорів.
Ми п"ємо золоте вино
За чарівних Тетян, і за
Нашу молодість мовим!
За дружин, матерів
За кохання, що прийде знов,
І нехай на щоці сльза,
Це від щастя, панове!
ПРИСПІВ
День Тетянин, День Тетянин...
Хай вино ллється в келих зі жбану!..
Знов сьогодні я юний і п"яний
В день Тетянин... (2 рази)
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117012401240
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714128
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Ви знаєте, як пишуться вірші?
Бува достатньо пару слів чи й слова.
А далі – виключно політ душі…
Поглянеш і поема вже готова!
Бува проснешся раптом серед ночі,
бо в голові щось мишкою шкребеться.
То думка б‘ється в двері снів пророчих,
немовби птах назовні з клітки рветься.
А іноді нахлине ярко спомин,
сумний чи радісний – це вже як пощастить.
Ті згадки линуть, мов весільні дзвони,
бува підносять, а коли й занапастить.
Ця музика, мов світла пісня рання,
буває в серці зіркою бринить.
Немов кохання, перше чи останнє,
що душу пестить в кожну її мить.
Трапляється душа моя болить,
або сердешна безутішно ниє.
Коли все людство третім сном вже спить,
горить вогнем вона, протяжно вовком виє.
Усе в поезії залежить від душі,
по-іншому не пишуться вірші…
19.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116081909948
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685093
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.01.2017
Не зупиняйся!- Іди тільки далі
Там, де попереду ждуть магістралі,
Дороги життєві... і радість й печаль,
Зустрінь своє щастя, зустрінь свою даль.
Обпечене серце, зупинена мрія,
Душа десь розтріпана, наче повія,
До неба зболіле торкнеться сузір'я,
Впаде, наче дощ, на згоріле подвір'я.
Напоєне сонце, замріяне зранку,
Торкає душі у твоєму світанку:
Напийся любові, відкинь всі тривоги-
Зіллються у всесвіті наші дороги.
На відстані з сонцем, у відліку часу
Вдихни незамітно, надпий повну чашу
Любові й кохання, і болю й терпіння-
Ступи босоніж на колюче каміння.
Іди в наші далі, де ждуть магістралі,
Дороги життєві...і радість, і біль,
А я у світанку зіп'ю свого ранку-
Зіп'ю того щастя, де всипана сіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713647
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Бачиш ніч вже наступила,
Усім діткам спать пора.
Сплять і гори, і дерева,
І кущі сплять, і трава.
Сплять сороки і ворони,
На деревах сплять грачі.
І до всіх, до всіх навколо
Сон приходить уночі.
На подвір"ї біля дому
Не кричить вже дітвора,
Вже набігалась малеча,
Усім діткам спать пора.
І ляльки твої маленькі
Повкладалися вже спать,
І тобі, моя рідненька,
Теж пора в ліжко лягать.
Тож лягай й закривай вічки,
І тихесенько полеж,
Поспіваю колискову,
Тоді й ти, дитя, заснеш.
Навіть казочка заснула,
Кицька теж пішла вже спать.
Не крутися, моя люба,
Лежи тихо й будеш спать.
Ти спокійно, пташенятко,
Усю нічку будеш спать,
І у сні, як янголятко,
Потихенько підростать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713560
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Життя мінливе як зимовий день –
ще зранку сонце, та сльота надвечір.
У метушні турбот не до пісень,
не помічаємо ми очевидні речі.
Мелькають миті, місяці, роки…
Як мало ціним все, що нам дається.
Немов попереду у нас іще віки,
немов минуле знову повернеться.
Неначе можна поміняти все,
всі помилки і похибки поправить.
Та течія ріки життя несе
туди, де вічність завжди балом править.
Немовби все можливо позабуть
й почати зранку прожите спочатку,
а в серце втрачене кохання повернуть,
як одягти в мороз свої пальчатки.
Немовби варто лише побажать
і барвами веселки все засяє
та врунами укриє сіножать,
і все потоне в веснянім розмаї.
Невідворотно все ж настане час,
коли ми зрозуміємо – все тлінне.
Життя у решті-решт навчає нас –
воно коротке, надто швидкоплинне.
Важливо зберігати і цінить
все те, що Небесами нам дається.
Життя тендітне мов тоненька нить,
а там, де тонко, зазвичай, і рветься.
Тож пийте, друзі, божий дар щодня,
хай вкриє всіх нас щастя покривало.
Щоб не блукати лабіринтом навмання,
щоб вдома воно завжди нас чекало.
15.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011506718
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712326
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 21.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Свято, свято в Україні радісне, велике –
Підписання Акту Злуки*! Лине по країні:
- Накінець є об’єднання заходу і сходу!
Рішення було прийняте волею народу.
Звуки дзвонів урочисті, чути гук гармати,
Ось військовий йде оркестр, щоби Гімн програти,
Найсвятковіший момент в Києві, на площі:
Оголошена заява! Радість - день, всенощно!
Духовенство взяло участь - провело молебень,
Щоб єдина Україна мала захист з Неба,
Щоб Господь Свою правицю поклав на Вкраїну,
Завжди з нею поряд був, ніколи не кинув!
...Ідуть роки. Через три - буде вже сторіччя!
Порадіємо всі з вами – нема протиріччя,
І об’єднані, і вкупі, стали ще рідніші,
А за два останні роки ми ще й потужніші!
Порадіємо сьогодні цьому Акту Злуки,
Дню Соборності – він є! Візьмемось за руки,
Щоб почути своїм серцем інше серце, збоку,
Хай між нами й далі буде почуття глибоке!
Там, де є любов між нами, там і мир панує,
А де мир є між людьми – країна існує!
То ж і далі всі працюєм для її розквіту,
Кобзаря всі пам’ятаєм, слова заповіту!
14.01.2017
*22 січня 1919 р. відбулося об'єднання Української
Народної Республіки (УНР) і Західно-Української
Народної Республіки (ЗУНР) –Акт Злуки (Вікіпедія).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711938
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Не щезайте надовго із Клубу,
Милі друзі, поети, митці!
Я за Вас хвилюватися буду,
Факт: зажура на моїм лиці.
Все шукаю фамилии й прізвища,
Чи бува не з’явилися Ви?
Жодних шансів - можливим всім прикрощам,
Посилаю за Вас молитви.
Так радію як Ви засвітились,
Засвітилася з Вами і я,
Через Слово ми всі поріднились -
І тепер – Поетична Сім’я.
Не щезайте надовго із Клубу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711716
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Стукає у двері коляда святая,радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Бо у Віфліємі весела новина,радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
То Діва Марія народила сина,радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Прийде в хату щастя разом із кутею,радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Мир хай воз'єднає всю нашу родину,радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Полум'я любові у мороз зігріє,радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Заспіває разом вільна Україна,радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
9.01.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711319
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Коляд, коляд, коляда! Коляд, коляд, коляда!
Я давно живу одна. Жить одній - це не біда,
Є собака в мене й кіт, Спиш чи довго, чи недовго,
То для чого мені дід?!. Й не залежиш ні від кого!
Коляд, коляд, коляда,
Хоч я вже й немолода,
Та обходжуся й без діда,
Як живу ніхто не віда.
Коляд, коляд, коляда! Коляд, коляд, коляда,
Я в цім світі не одна: Час збіга, немов вода.
Є онуки в мене й діти, Вчора була молода,
Вірні друзі і сусіди. А сьогодні вже й стара.
Коляд, коляд, коляда!
В вікно сонце загляда.
За вікном мороз і сніг,
І дзвенить дитячий сміх!..
Коляд, коляд, коляда! Коляд, коляд, коляда!
Кіт сніданок доїда, Кіт на мене погляда.
Доки він неспішно їв. Шерсть наїжилась густа,
В мене вірш оцей дозрів! Бо тарілка вже пуста.
Коляд, коляд, коляда!
В руки я беру кота.
Мій пухнастий, вірний звір,
Я іду із ним надвір!
Коляд, коляд, коляда! Коляд, коляд, коляда!
І зима нам не біда. Кіт вже з снігу вигляда.
Пада сніг на мій поріг, А де сніг, то там і сміх,
Викликає в мене сміх! Та сміятися ж не гріх!..
Коляд, коляд, коляда!
Сміх здоров"я добавля.
Смійтесь, люди, на здоров"я,
Живіть з сміхом і Любов"Ю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711129
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Родився син і перші пелюшки,
Горнула до грудей щоб їх нагріти,
А пальчики, неначе реп’яшки,
Для поцілунків заміняли віти.
І кожен жест, і невідомий крик,
Легенький рух у серці відбивався,
Летіли дні і крик із часом зник,
Лиш погляд мамин в пелюшках зостався…
І перший крок лишився на життя,
Як кликала до себе і просила...
У леті підхопила журавля,
В якого виростали перші крила.
А потім школа. Довгих десять літ…
Вони для неньки злинули раптово.
Зміцніли крила і новий політ…
Вирій забрав дитинство й колискову.
Ще трохи часу і приніс диплом,
Матуся сумувала і раділа.
Змінився син з дитини став «волом»,
Та мама й тут, немов маля, - гляділа.
Женився, запишалася тоді,
Що на кінець невістки дочекалась…
Окремо стали жити молоді,
Дивилася на них і посміхалась.
Змінили внуки зразу все за мить,
Бо збільшилась онуками родина,
Любила внуків і хотіла жить,
Та виглядала завжди в хаті сина.
Її кровинка, первісток її,
Лишився у душі навік маленьким,
Роки летять, неначе журавлі,
Життєві сторінки листає ненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710301
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
***настроєве зимове***
Коли хурделиця жорстоко
Із підданих збирає дань,
Ми розмалюєм сірість року
У кольори своїх бажань.
Вогонь розпалимо каміну...
Переведеться нанівець
Зимовий смуток безпричинний,
Зігрітий полум"ям сердець,
Які запалено коханням,
Зійшовшим, ніби дар Богів,
У ці часи передостанні,
Що, наче море з берегів,
Води невпинним сьомим валом,
Мов кара, лине на поля...
Ще зупиняти цю навалу...
Та час ще маємо... То ля-
жемо в сплетінні тіл на килим,
Що пахне оберемком трав
Духм"яно-літніх... Бачиш, мила-
Це я в душі тобі зібрав,
Щоб ти в часи оці жорстокі
Творила лет весняних крил,
Я розмалюю сірість року
В свого бажання кольори.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117010301438
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710100
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
[b]З Новим Роком, з новим щастям,
Радості, добра і втіх
Щоб життя завжди іскрилось
І лунав дитячий сміх !
Щоб у кожного бажання
Вмить здійснилося в цей час
Піднімаю тост з шампанським
Я за всіх за вас - за Нас !
Щоби горе заблукало
Смуток теж кудись утік…
Світле свято всім настало
Світле свято - Новий Рік ![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709300
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
На завалинке девчата
Засиделись поздновато.
Им по сорок... пятьдесят....
Все не траханы сидят...
Стала я, как говорится,
Камасутру применять.
Надо ж удовлетвориться!!!
А в селе сказали: "Б**ь !
В переулке два амбала,
Захватить хотели в плен.
Одному ребро сломала,
А второму - нос и член..
Подмигнул он мне хитрО,
И стоит... смеется!!
Я ему: "Попробуй тронь,
Слать сватов придется.."
Эх, судьба моя, судьбина,
Нынче скрючило всерьез.
СорвалА на трассе спину,
А списала на колхоз.
Во дворе стоит телега
Деда с бабкою приют!
Там всю ночь - любовь и нега,
Дома ж внуки не дают!
Ходит в розовой рубашке
Городской жених к Наташке.
А мой сельский - не по моде.
Носит то, что есть в комоде.
На завалинке девчата
Пьют с Петром на посошок.
У него всегда деньжата..
Да и вырос в корешок..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709009
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
[i] …в незайманій тиші по вікнах малює світанок
рожеву заграву – де сонце встає в таїні.
[b]Олена Жежжжук [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]
[i][b][color="#0783a6"]День похилився
в гулаво-диявольськім танку –
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг…
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив’я зоравши –
солодких таїн
переліг…
Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку – на дотик – теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
ні Півня,
ні Тигра,
ні Лева…
Грайся, дударику,
ніччю і римами….
Грайсь!
Фуги, кантати,
симфонії й щебет сопілки –
музика щастя й породжене нею життя
сло́ва із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового –
мов матері
любе дитя …
З ними поети щасливі
в весну повертають…
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю –
гасне у променях сонця
блаженна
свіча…[/color][/b]
28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба довершити думку, означену автором у вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
[u]Фото автора[/u]: зимовий ранок із вікна власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Тисне серце місяченько
Сумною ходою —
То коханий здалеченька
Оповив журбою.
Ображається тихенько,
А вона й не знає,
Бо простила вже давненько...
За що ж Бог карає?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616820
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 26.12.2016
[i]Хто не їсть гіркого, той
не спробує й солодкого...
Українське прислів'я[/i]
[youtube]https://youtu.be/j7u09oUMEiQ[/youtube]
[i][color="#7205a1"][b]1.ФЕЄРІЯ ПІСЕНЬ[/b]
Рухи скуті, мов цементом,
В голові — шум-буревій.
[b]Оля Радченко
...в голові - церковні дзвони,
наче у недільний день.
Краще б танців перегони
та феєрія пісень...[/b]
[b]2. ПОЛИЙ[/b]
Жінкам даруйте завжди квіти,
без свят, у будні їх вітайте.
Та воду, особливо літом,
міняти все ж не забувайте…
[b] Richter
Вся наснага квітам – від води,
Полий – відвернеш жінку від біди...
[/b]
[b]3. АПОФЕОЗ[/b]
Знекровлена, впаду в анабіоз…
Метеликом ще випурхну нагору.
Люблю врочистий цей апофеоз.
[b]Оксана Дністран
Апофеозу твого мусимо чекати,
Аби в анабіоз довіку не впадати...
[/b]
4.[b] НЕУГАВНИЙ ВІТЕР[/b]
Був ніжним і несамовитим,
Мого то краю любий ВІТЕР,
Потік невичерпаних рим…
[b]Олена Жежук
Я б все в житті своєму витер,
Аби тримать тебе за прим –
Твого єства невгавний ВІТЕР,
Натхненник витончених рим…[/b]
[b]5. НЕ СІЙТЕ МОРОК[/b]
Моє життя не варте того, щоб його прожити.
Я спробував зробив усе що міг. Але я програв.
[b] Льорд
Не сійте поміж люди морок,
Життя і так сумне, нудне!
Хильніть вогню води за сорок –
І щастя прийде! Й не одне…
[/b]
[b]6. ЯКИМ ЖИТТЯМ[/b]
…ще небо не розсік лелечий клин на те,
що маєм "до"... і стане "після"...
[b]Світлана Моринець
Яким життям мирське ти тут прожив,
Такі й путі нащадкам проложив...
7. ДИВУЮТЬСЯ І ГОРОБЦІ
[/b]
Сьогодні зранку зійшло сонце,
і розцвіла моя земля.
Переливається... Іскриться!
І я дивуюсь цій красі.
І усміхається ромашка,
бо ж задивились горобці!
[b]Надія Башинська
Дивуються і горобці, і я:
Яка прекрасна наша свят-земля,
І хто її диявола зборов,
Як не отой дідів святий Покров…
8. НЕ КАЮСЬ
[/b]
Люблю я критику мою,
мої – само собою – вірші…
[b]Ігор Терен
Люблю твої я вірші кличні -
Подеколи й самокритичні...
Та більш своїми "умиляюсь"
І в графоманстві я не каюсь!
9. Я ВСЮ Б ПОЕЗІЮ
[/b]
Щирим перекладачам…
[b]Я всю б поезію у світі переклав,
Щоб "Кобзаря" народи світу прочитали,
Та зніс би із лиця вкраїнського анклав,
Де з матами в устах біснуються шакали!
10. ПРИТУПИЛОСЬ ПЕРО
[/b]
… добре, що Бог дає людині талант і вона може
свої почуття і відчуття змальовувати словами,
як художник красками…
[b]Богданочка
Щось поблякли мої фарби,
Притупилось пе́р-р-ро.
Якби ж мені такі барви,
Як ваша темпе́р-р-ра...
11. СОЛОДКО- ІНТИМНЕ[/b]
…майстерно, весняно-гламурно,
але не пафосно – на сторінках ФБ.
[b]Нея
Не шарійте мене, не шалійте
Й у червоне мене не біліть!
Краще пана того пожалійте,
Що в фейсбуці щодень майорить...
Бо не ту, видно, вибрав криницю,
Не ту воду за долю він мав,
Раз олівчиків сотню об крицю
Віршування даремно зламав...
12. БУВАЮТЬ ВПЕРТІ[/b]
Тож помилкам доводиться всміхатись…
[b]НАДЕЖДА М.
Та серед нас бувають люди вперті:
Помилкою не просто їх всміхнуть,
Й не каються пред Богом аж до смерті –
Пихато, в злі завершать свою путь!
13. НАБИЛЬ ЗАРУК[/b]
Адажіо... Глибокі роздуми...
[b]Кажуть – пише від розпук,
Аби збутись свербних мук,
Аби з хати, аби з рук!
Бо cпівець той – …![/b]
[/color]
[youtube]https://youtu.be/8lSuaZnY1aA[/youtube]
_______
*Дати і місце написання - див. мої коментарі
на вірші моїх реальних і потенційних друзів... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708506
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
А час проходить швидко — не збагнути,
Так хочеться багато досягнути,
Можливо, не багато, та овва…
Життя — не мед, не хміль і не халва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708545
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Не розумію я таких поетів,
В яких є слово, та нема душі.
Вони малюють очі на портреті,
Та очі ті, як мертві, мов чужі.
Чи проліски змальовані весною,
Здавалось би, ця квітка для душі…
Її ж бо запах зв’язаний з зимою,
Поет не передав це у вірші.
Поете, любий, намалюй схід сонця,
Щоб перший промінь розтопив льоди…
І простягни цей промінь на долонці,
Щоб у душі він залишив сліди.
Вірш напиши, щоб серце заболіло,
Чи сміх доводив читача до сліз…
Щоб твоє слово завжди душу гріло,
А ти, поете, в кожну душу вліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708004
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Чорним рядном небеса вкрила ніч.
Зорі на ньому, як вогники свіч.
До своїх ліжок спішить дітвора,
Бо наступає магічна пора ,-
Сходить на землю святий Миколай.
Швидше молись, ліхтарі вимикай!
Чемним дарунки святий принесе.
Йдуть його олені вже по шосе.
Ляльку дасть Вірі, автівку – Петру,
Книжку - Софії, словник – Назару.
Кожній дитині він щось покладе.
Збудиться вранці, дарунок знайде.
Та, головне, щоби кинув на віз
Спокій, щоб мир Україні привіз.
Щоб попросив Бога дати їй волю,
Силу і славу вплести їй у долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707298
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016
На високих горах видно білі сани,
Їде Миколай в них... мабуть до Оксани,
До Ганусі певно... завітає зранку,
Лишить подарунки на сніжному ґанку.
Радості, без міри, серденько дістане,
Діточкам це свято- миле та кохане,
Молитви приносять щиро на колінцях,
Їм радіють навіть овечки в загінцях.
Тихо темна нічка в морозі ступає,
Миколай в дарунках всіх дітей вітає,
А хто був нечемний, покладе і різку-
Посади навесно молоду берізку.
Світяться ясніше нині в небі зорі,
Та й Сірки притихли на кожній оборі,
Заспівають славу янгольськії хори,
Їде Миколай вже, де високі гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707312
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
https://www.youtube.com/watch?v=gAURB3X6h08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706807
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
Софії в день народження
Не грається ляльками доня,
В очах замріяних весна.
Хай розквітає твоя доля,
Прекрасна,світла,осяйна!
Всього прийдеться скуштувати,
Та на майбутнє ти затям,
Тебе завжди чекає мати,
Для неї ти завжди дитя.
Приспів:
Я попрошу тебе,будь-ласка,
Ти збережи у серці казку,
Добро у ній перемагає.
Дорослість хай не поспішає.
Все просто, все логічно просто,
Життя завжди бере своє,
Вже внучка доганяє зростом
І запитання задає.
Такі довірливі, незвичні,
Що не спитає у батьків,
І зашаріється обличчя
Від перших світлих почуттів.
Приспів
01.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704146
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
[i] [b]Як уже відомо всім членам КП, у приватному
видавництві Лілії Стасюк (вона ж і «голова
організаційного комітету») (ГОК) планується
видання чергової книжки з колективним
авторством за участю, звісно, і членів «Клубу
поезії». Енциклопедію буде видано із залученням
коштів авторів. Кожен автор переказує на
платіжну картку по 170 гривень вступного
внеску. Якщо автор бажає розмістити текст
більше 3-х сторінок (56 грн 70 коп/стор),
здійснює доплату з розрахунку 25 гривень
за кожну додаткову сторінку. Якщо автор
бажає отримати додаткові примірники,
здійснює доплату, по 69 гривень за кожен
додатковий примірник. Тобто 7 сторінок
кожному автору обійдеться в 270 стор. За
додаткові 5 примірників автори мають
сплатити ще майже 350 грн. Тобто кожен
автор має сплатити у фонд «Енциклопедії
сучасної літератури» біля 620 грн. Зате
матиме кожен можливість ввійти в історію
сучасної літератури! Закмітьте, не української,
а сучасної (тобто світової, позаяк мовою
книжки пропонується окрім багатостраждальної
української, ще й мову «братньої» нам РФ,
а чому не хорватської, польської чи німецької?).
Як на мене, видавництво «Лілія Стасюк і Ко»,
робить гарну справу, популяризуючи авторів,
які мають можливість публікуватись на сайті «КП»
(і не тільки). Причому, вимоги до публікацій в
анонсах видавництва у літературному плані
не прописані, а доля поданих до друку робіт
«покоїться» у волі літературної феміди –
організаційного комітету, про склад якого ГОК
в анонсі чомусь не повідомляє. Ця таємниця
не розкривається також і в виданих раніше
шановною ГОК (а зручніше і правдивіше – Гоп).
Видаватись чи ні – то дуже делікатне питання
і кожен вирішує за себе сам, чи він є складовою
СУЧАСНОЇ (СВІТОВОЇ) ЛІТЕРАТУРИ чи аматором-
віршувальником! Якби анонсувалось вимоги
редакційної колегії, її склад, автори, можливо,
активніше реагували б на ті анонси Гоп-компанії,
і не доводилось би видавцям продовжувати терміни
прийняття творів. Особисто мені затії ГОК
видаються досить ризикованими і... провокаційними.
Адже сучасна література (українська) презентована
такими поетами і письменниками, як Ліна Костенко,
Дмитро Павличко, Іван Драч, Павло Мовчан, Юрко
Андрухович, Оксана Забужко, Лада Лузіна, нарешті
Сергій Жадан і багато інших, які вже пройшли
випробування часом і оцінені прискіпливим ставленням
до них багаточисельних читачів. Нам би, громаді КП,
створити який-небудь літературний ЛІКБЕЗ, перш
ніж пертися в класики. Однак невгамовна жадоба
до "легкої копійки" у видавців і такої ж «легкої» слави
у багатьох дописувачів затьмарює здоровий глузд.
Я особисто до таких заходів я ставлюся з великою
пересторогою! Хай бавляться у "ЖЗЛ" (була колись
така серія, куди попадали лише "не от мира сего")
авантюристи від літератури!
А щодо фінансової сторони проблеми (що є
немаловажним), то я б порадив початківцям сайту
видавати свої твори індивідуально. Вони, принаймні, не
розчиняться у сумнівних «Антологіях» чи «Енциклопедіях»,
а ляжуть на полички бібліотек чи книгарень і будуть
замічені читачами, якщо вони (твори) є достойними в
літературному, естетичному, гуманітарному чи
соціальному плані. Якщо включити математичний
апарат, то можна легко довідатися, що кожна сторінка
видання твору у Гоп-компанії для автора обійдеться
майже в 100 грн. Це велика розкіш для дописувача,
який матиме лише 3 або 7 (хто матиме бажання
прикупити ще 4 прим.).
Книга ж, видана накладом менше 1000 прим.
вважається мертвою. Відтак видавати твори
необхідно таким тиражем, якого було б достатньо
для бібліотек та книжкових магазинів. Шукайте
спонсорів та видавайте твори своїм коштом.
Від того матимете більше власного задоволення
та зробите добру справу для тих, хто літературу
українську, в першу чергу) вважає неабияким
чинником для забезпечення своїх духовних потреб.
Држньо,
Ол[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703992
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Ой маленька я Настуся
У вишиванку одягнусь
Ой, любить мене бабуся.
Тай туди - сюди повернусь
Пр.
Ой, люлі люлі. Ой, лю, лю
Я теж бабусеньку люблю
Ой, люлі, люлі. Ой, лю, лю
Дуже бабусеньку люблю
Вмію гарно танцювати
А ще віршики читати
Бабця погладить голівку
Інколи цілує в щічку
Пр.
Погляне тепленько, ніжно
Обійме так міцно - міцно
В коси стрічечки зав`яже
Добру казочку розкаже.
Пр.
Я завжди , уважна буду
Казочки, ті не забуду
А, як велика, підросту
Своїм малятам розкажу.
Пр.
Ой, як весело, співаю
Голосочок дзвінкий маю
Вона щаслива, радіє
Мені теж серденько гріє
Ой, люлі, люлі. Ой, лю, лю
Я теж бабусеньку люблю
Ой, люлі, люлі. Ой, лю, лю
Дуже бабусеньку люблю.
30.11.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703772
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Синій вечір, раннє літо, зупинився час.
Випускний, усюди квіти, плавно лине вальс.
В ньому смуток і зітхання, ще й розбіг доріг.
В нім юнацькі сподівання і шкільний поріг.
Десять років відучились, ніби й не було.
Враз дитинство розлетілось, як об камінь скло.
Завтра юність нас чекає, нові відчуття.
Новий розділ відкриває книга нам "Життя".
За собою двері школи тихо зачиню
й запрошу на вальс, у коло, лиш тебе одну.
Будуть радощі і горе, щирі почуття.
Буде щастя ціле море й пізні каяття.
За вікном червневий вечір, йде з акацій сніг.
На твої дівочі плечі він фатою ліг.
В синім вальсі, танці звершень, я тебе кружу.
І в житті сьогодні вперше, що люблю скажу.
Чом же сумно так на серці, чом душа щемить?
Очі чом твої, як скельця? В них сльоза бринить…
У дитинство нам немає більше вороття.
Синім вальсом запливаєм ми в нове життя.
листопад 2016
[i]* За мотивами пісні „Шкільний бал“ на слова П. Леонідова.
[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112711622
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703768
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Є таке, що стосується кожного:
І його, і її, і всіх нас.
Жити буде цікаво і сонячно,
Якщо будемо дбать повсякчас.
Це від Бога нам дано й даровано:
І Довкілля, і Сонце ясне.
І тому лише жить буде здорово,
Хто і дбає, і все береже.
А ще долею нам передбачено:
Примножати усе й берегти,
Жить вагомо і зримо, і значимо,
Гарних успіхів,щоб досягти.
Із давен нам відоме є правило,
І важливе воно й золоте:
Якщо жить і робити все правильно,
То примножиться все, що вже є.
Лише Працею все і примножиться,
І достаток із нею зросте.
А серця наші й душі вже тягнуться,
Теж до того, що вічне й просте.
І ЗЕМЛЯ наша вічна вже проситься,-
Лиш з Любов"ю її оброблять.
А Морями й Річками розноситься,-
Вже благання і їх зберігать.
І Ліси, і Поля вже знесилені,
Відчайдушно вони теж кричать,
І їх сльози дощами не вимиті,
Тож ж не можуть вони вже мовчать.
Знаєм все це стосується кожного:
І його, і її, і всіх нас.
Більш не лити з пустого й порожнього,
Берегти все завжди й повсякчас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702185
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
А ти мені перевернула все,
Юнацтво, зрілість і роки похилі.
Ніхто мене, крім тебе, не спасе,
Єдина ти така, бо ще при силі.
В тобі надія до цих пір жива,
В тобі кохання щире ще палає,
Душа моя неначе ожила
І сонечко для мене не згасає.
Як мені добре, що зустрів тебе,
Що наш політ триває уже роки.
Ти мені в жертву принесла себе,
Як ти живеш, то й я живу допоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701822
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Не губіть рідне слово,
не втрачайте його,
що цвіте калиново,
для народу свого.
Солов'ями в діброві
пісня квітом буяє,
в українському слові
українців єднає.
Лине мова степами,
понад рідним Дніпром,
у буянні кленовім
над Карпатським селом.
То моя Україна,
то мій Край молодий,
мова в ній солов'їна,
спів у ній золотий.
Птахом слово хай лине...
мова сильна, мов криця,
наче соком малини,
в ній впиваюсь водиці.
Задихаюся ним,
ним живу, ним радію:
я- Вкраїни дочка,
я інакше не вмію.
Не губіть рідне слово,
не гвалтуйте його,
не згубіть рідну мову-
наше вічне добро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699517
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Краса-роса зійде, не вічна.
Реальність душу полосне.
І лиш на полотні Да Вінче
Джоконди усміх не мине.
Дівчатко проліскове, хто ти?
Сегмент із крові й молока.
Вдивляюсь в чорно-біле фото,
Де юність бігала прудка.
Де ,чарівниченько, поділась,
До кого в гості забрела?
За обрій осінь покотилась –
Непрохана зима прийшла.
Перецвіли осінні квіти,
Тумани марево прядуть.
Душі прекрасні самоцвіти
Ніколи не перецвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699421
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Мамко, матусенько, нене,
За тебе я Бога молю,
І ябко- червлене, червлене,
З рук рідних старечих беру.
Мамко, матусенько, нене,
Чом зажурилась душа?
Вчора ябко ще було зелене,
В обіймах твого спориша.
Мамко, матусенько, нене,
Вже осінь пройшлась по життю,
Вже ябко червлене, червлене-
До Бога молитву молю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699409
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Світанок вмивався росою з туману,
А ніч ще примружила небо хмарками,
Та схід вже проснувся з нічного роману,
Верхівки ялинок горіли свічками.
Відкрилася брама у чистеє небо,
Проміння спадало на землю, мов ласка,
А з гаю, як хор, долинав птахів щебет,
Світанок творив на землі диво-казку.
Травиця у росах купалася зранку,
Цвіла під промінням рясна конюшина.
І птахи раділи новому світанку,
Кормила малечу щаслива пташина.
***
До дня мови...
Слова говорять і кричать слова,
Слова співають і словами плачуть.
Слова чарівні сотворять дива
І є слова, які багато значать…
Якщо зібрати визнані слова,
До слова підібрати інше слово,
То вийде мова чиста, як сльоза -
Пісенна наша мова калинова.
Із рідних слів у сплетений вінок
Слова – перлини треба повплітати,
Тоді і мова піде у танок
І буде в наших душах проростати. .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699438
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Синє небо над нами,
Білі хмари купчасті,
Ми бредемо житами,
Ми бредемо у щасті.
Приспів:
Ой, кохана, кохана –
Перший промінь із рана
Заспівав соловейком в гаю.
Моя, ладо, бажана,
Моя казко неждана,
Я люблю, я люблю, я люблю!
Моє серце чекає,
Наче долю криниця.
А душа виглядає,
Ту кохану, що сниться.
Приспів.
Заспівай мені мамо,
Свою пісню любові,
Щоб в житті я так само,
Пив вуста малинові.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699439
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Закуйовдились вітром прудким
Арабески твого волосся…
Лазуровий у небі фатин –
Ювенально вбралася осінь…
БісерИнки щасливих сліз
Лоскітливо тривожать щічки –
Ендорфінів вологий бриз
Накропив чарівні потічки…
Алгоритми незнані дій
У тогО бешкетника-діда,
Саваоф… Вершитель подій,
Вирина і… Зника без сліду…
***
Ідеалів немає у світі,
Та… У Бога свої графіті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699257
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016
В однім селі на Україні,
У малій сільській хатині
Дід Андрій з сім"єю жив,
Отой, що ріпку посадив.
Була у дідуся Андрія
Жінка, що звалася Марія,
Ганнуся, внученька його,
Сином привезена в село.
У внучки доброї Ганнусі
Вже появились добрі друзі:
Собачка Фінка, кіт Мурко
Й веселе мишеня Сірко.
Узяв дідусь якось із ранку
Сапу, граблі й пішов на грядку,
Земельку гарно обробив
І ріпку - дрібку посадив.
Щодня дідусь ходив на грядку,
Сапав, полов і доглядав.
І воду він носив щоранку
Ту ріпку - дрібку поливав.
Трудився дід Андрій немарно,
Зійшла та ріпка дуже гарна.
Зросла велика, чарівна,
Як у Андрія голова.
Дивився дід, радів, сміявся,
Прийшда пора вже ріпку рвать,
З усіх боків за неї брався,
Не зміг з землі її дістать.
Покликав він бабу Марію,
Удвох за ріпку узялись.
Тягнули довго і уміло,
Та тільки потом облились.
На поміч діду і бабусі
Прибігла внученька Ганнуся.
Утрьох вже ріпку ту тягли,
Та з землі вирвать не змогли.
Тоді їх внученька Ганнуся
На поміч діду і бабусі
Собачку Фінку привела,
Щоб ріпку вирвать помогла.
Вже вчотирьох взялися дружно
За ріпку із усіх боків,
Тягнули старанно і мужньо,
Ріпка ж в землі неначе віл.
Прийшов на поміч кіт Мурко,
В п"ятьох тягнули, аж гуло,
Довго, аж доки не стемніло,
Та ріпку вирвать не зуміли.
Задумавсь дід й баба Маруся,
І внучка, милая Ганнуся,
Аж тут на поміч їм прийшло
Маленьке мишеня Сірко.
Гуртом, напруживли всі сили,
Й ріпка на землю всіх звалила.
І тільки мишеня Сірко,
Від них у шпарку утекло.
Раділи всі: Андрій, Марія,
Ганнуся, Фінка і Мурко.
Всім дуже весело було,
Ту ріпку їло все село!
Таке трапляється і нині
На нашій рідній Україні.
Лиш треба в мирі усім жити,
Трудитись, дбати і дружити!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698606
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Явище, яке отримало в народі найменування тусовка (туса, тусня, тусняк, тусейшен ) являє собою оригінальний соціокультурний феномен.
Спочатку тусовкою називали зустріч студентів з метою позаучбового, неформального спілкування і відпочинку, вечірку. Поступово значення слова роширювалося. В це поняття вкладалися і просто зустріч розважального характеру чи неофіційна зустріч, і спільне проведення часу артистів, музикантів, художників.
Тусовка є формою самоорганізації мистецького середовища при відсутності ідеологічної однодумності. Тусовка – це найбільш очевидний симптом посткомуністичної культури.
Ідеологія тусовки протилежна ідеології богеми. Феномен «богеми» виник у XIX столітті серед культурних еліт для організації свого символічного внутрішнього ринку, опозиційного комерційному. Тусовка ж, навпаки, відкрита ринку і соціальному замовленню і перебуває в постійному очікуванні покупця і покровителя.
Тусовка виникає, як спонтанний і вільний вибір окремих індивідів і існує, як послідовність зустрічей. Тусовка стала тим вільним відкритим простором, на якому зустрічаються люди, вільні від будь-яких зобов'язань перед минулим і повністю відкриті перспективам.
Щоб бути в тусовці, треба просто бути в потрібний час і в потрібному місці – там, де тусовка відтворює себе. Структура тусовки далека від жорсткості дисциплінарної культури. Внутрішні закономірності цієї серіальної спільноти треба шукати в закономірностях відтворення зустрічей. Співтовариство це скріплене не ідеологічною солідарністю і не виробничим циклом. Структурна стабільність тусовки гарантована переважно чисто емоційними чинниками: люди зустрічаються тому, що хочуть бути разом. Спільними зусиллями вони створюють певну атмосферу, яка їм в рівній мірі дорога і необхідна.
-------------------
Комунікативна революція дісталася і українських берегів. Інтернет надав можливість творчим особистостям швидше знаходити якщо не однодумців, то людей близьких по духу.
В цьому сенсі сучасні соціальні мережі – це своєрідна віртуальна тусовка.
Знаючи, що процедури «розвіртуалення» періодично відбуваються, і, як правило, залишають після себе в її учасників приємні враження – я теж вирішив прийняти участь в «живій тусовці».
Цьогоріч мали місце дві зустрічі поетів, музикантів, композиторів – авторів причетних до поетичного збірника громадянської лірики "Мислити і жити УКРАЇННО" і пісенника «Про рідне та близьке».
Обидві відбулися завдяки фінансової та організаторської підтримки Миколи Серпня, Олександра Печори та Віталія Назарука.
Перша пройшла в місті Луцьку 15-17 липня. Друга в містах Ірпінь і Київ 08-09 жовтня.
В другій зустрічі «ЛІТР.Об’єднання» (жарт Олександра Печори) я і прийняв участь. Перш за все сподобалась особлива аура (хоча трохи й занедбаного) будинку творчості в Ірпіні, де жили й творили Олександр Довженко, Остап Вишня, Павло Тичина, Микола Бажан, Михайло Стельмах, Максим Рильський, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Натан Рибак, Андрій Малишко і багато інших поетів і прозаїків. Тут були написані романи та вірші, що прославили Україну на весь світ.
Ми, теперішні, що тут зібралися, поети відомі, маловідомі і невідомі тішилися невимушеною атмосферою спілкування. В ті дні записав такі рядки:
[i] Можливо, вільні спілкування вже запізні.
Байдикування це приємне – казна що.
Ми чимось схожі і такі всі різні.
Та говорити, як не дивно, є про що.[/i]
[b]15.10.16 [/b]
Віктор ОХ (Віктор Охріменко)
-------------------
P.S. Знаю, є противники слова тусовка. Воно начебто не характерне для нашої мови. Тоді подумаймо над його замінником чи аналогом. Наприклад, – тусівка, тусування, покрутон збіганка,зборище, толковище, посиденьки. Пропонуйте ще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694635
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 03.11.2016
Не хочу більше блудними стежками
Топтати день у ницості гріхів,
Нестиму душу, серденько путями,
Над сивістю і мудрістю віків
Мій день новий засвітить десь усмішку,
Згасить гординю і розтопить гнів.
Спочине чистим в зоряному ліжку,
Без шквалів вітру і душі гріхів.
Мій день новий народить десь людину
І в Господа засвітить їй зорю,
Візьме дитя те ангел попід крила,
І я вклонюся Богу й тому дню.
Навчи мене, мій Боже, не грішити,
Вклади в мій розум всіх потрібних слів,
Щоб кожним днем на світі дорожити,
Як Ти робив, як тільки Ти умів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698038
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Вирву сторінки пожовклих буднів,
І скошу похмурості траву,
Викреслю думки печаллю блудні,
Ними я вже більше не живу.
Розфарбую дні всі веселково,
У душі моїй цвітуть сади,
Все в цьому житті не випадково.
Я лишаю світлості сліди.
Годі вже трагічностей і втоми,
У мені тече багато сил,
Я сьогодні щирістю свідомий
У полоні рими і чорнил.
Смутку розгорну каміння груддя,
Всім відкрию власні почуття.
Вирву сторінки похмурих буднів.
Бог дарує щастя для життя...
15. 10. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697520
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
У тиші келії моєї
понад водою край села
немає пасії тієї,
якою ти колись була.
Але у бабиного літа
у борг позичимо вогню,
аби у полум’ї горіти
бодай феєрією ню.
І хай світлиною палає
і поетеса, і поет…
А над водою хай літає
усім невидимий дует.
Хай буде мода на поета.
Ми намалюємо сюжети,
які навіяні в журбі, –
ти будеш вірною собі,
а я писатиму сонети,
які присвячую тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697375
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Ви помовчіть, коли говорять очі,
Вони розкажуть більше ніж слова.
Чи голубі, чи темні, наче ночі,
В них своя мова, як душа – жива.
Пр:
Поглядом скажеш більше ніж треба,
Очі – це музика, очі - пісні,
Очі - це зорі, очі – це небо,
В них ми згоряємо, мов у вогні.
Вони і губи зводять в поцілунку,
І меркне світ, лишається любов.
П’янить кохання вищого гатунку,
А очі його просять знов і знов.
Пр.
Люби мене так просять її очі,
Тебе люблю у погляді його…
Не тільки вдень, частенько серед ночі,
Читаєш погляд милого свого.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697296
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Зробив я винахід, аж лячно,
а може й відкриття!
Полегшає віднині значно
в чоловіків життя.
Створив в думок своїх польоті
дизайнерський прикид.
Тепер у крайньої, у плоті,
завжди товарний вид.
Воно не менш революційне,
аніж жіночий ліфчик,
бо фіксуватиме надійно
у чоловіка кінчик.
А рейтинг вище буде мати
аж восьмого айфону!
Лишилось доопрацювати
бретелі з силікону.
27.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116102707847
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697138
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Тебе, сину, чекає нелегка, життєва дорога,
Ми із татом зробили для тебе усе, що змогли.
Твоя стежка почнеться в життя від оцього порогу,
Ти пізнаєш життя, ти пізнаєш далекі світи.
Роздоріж на віку ти зустрінеш багато-багато…
Та родина, щоб завжди у серці твоєму жила.
Бо сказав тобі тато,
Із любов’ю сказав тобі тато:
«Пий водицю, синочку,
пий водицю лише з джерела.»
Руку старцю подай, поможи подолати дорогу,
Нагодуй, як голодний протягує руку в мольбі,
Теплим словом зігрій і нужденним надай допомогу,
Бо не завжди добро, може бути в дорозі тобі…
Роздоріж на віку ти зустрінеш багато-багато…
Та родина, щоб завжди у серці твоєму жила.
Бо сказав тобі тато,
Із любов’ю сказав тобі тато:
«Пий водицю, синочку,
пий водицю лише з джерела.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696957
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Посивіли давно, посивіли матусині коси,
У очах зупинилась, неначе заснула печаль.
З чорним кольором хустка, давно її матінка носить
І глибокі морщини, неначе життєвий причал.
Зранку сиву косу заплітає матуся на лавці,
Виглядає в вікно чи провідати зранку не йдуть.
Зазвучав патефон, знову голка шкребе по платівці,
Листопаду ще тиждень і листя усі опадуть.
І настане зима, біла-біла, як мами волосся,
Лише будуть виднітись на білому свіжі сліди.
Патефон захрипить, невідомий співак заголосить,
На хвилину розгонить зимові страшні холоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696781
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Багато щастя не буває,
Окремо – я, окремо – ти,
Я знов тебе одну чекаю,
Молюсь до неба знов прийти…
А ти, лисичка серед снігу,
Чомусь, знов путаєш сліди…
Я дочитати хочу книгу,
Вертайсь додому назавжди.
Якщо тобі бракує щастя,
Я поділюсь, чи все віддам.
Життя сприймати, як причастя,
Тоді і щастя буде – храм.
Летять роки, як в небі хмари,
Щастя не випито до дна.
Певно тому, що твої чари,
Мене, постійно обмина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682881
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Я хочу від душі подарувати, пісню ранкову лісової пташки, чисту росу із чебрецю і м»яти, освідчення у пелюстках ромашки! Місячне сяйво у люстерці ставу, шелест берізки, зіркову палітру, природну інтригуючу виставу, величність неба, загадковість вітру! Безмежність з щедрістю від золотого поля, до обріїв голубооких моря, щасливу хочу дарувати долю, і дні кохання, -ніжні і прозорі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680489
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Ви приходите в ніч,
Коли темрява світ загортає
В темно-сірий сувій
Ненаписаних слів-одкровень.
Завмирає душа.
Не сполохати б зліт! Пробиває
Гострим променем плісень
Свідомості думка жива.
І нанизує ніч
Ті слова похапцем на сузір"я,
Губить в поспіху голос,
Спіткнувшись об місяця край.
Небо, що це? Кому
Допікало моє так зневір"я,
Що ураз оглушило
Й волочить у схований рай?!
Ані вміння, ні знань,
В напівсні лише інтуїтивно
Відчуття невагомо-
Пекуче діткнеться душі.
І тоді спотикання
Та сумнів стають не важливі,
Бо [i]ведете ви мною[/i],
Слова, до нової межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679798
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]
Я не люблю тих слів, що притаїлись,
Як зрадники, сховались і мовчать.
І ніби в якійсь пастці опинились.
Мені про це так хочеться кричать...
Скупі слова, яка у них є цінність?
Не вірю, що глуха бува душа.
А слів хороших просто нескінченність.
Оті, що можуть в нас творить дива.
Ми мовчимо, бо любим лиш себе,
Запаси слів ховаєм у архів.
І павутиння з них мереживо плете.
Щоб не збіднів запас хороших слів.
Я не боюсь казати ніжних слів.
Нахалам відсіч дати не умію.
Та можу у душі приборкать гнів.
Душа моя ніколи не зчерствіє.
Не бійтесь людям дарувать тепло.
Воно серцям, можливо, необхідне.
Щоб врятувати в тяжкий час могло,
І щоб в душі у нас було погідно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Студенице рідна село наше миле
У віках величне й водночас просте
Ніжною красою серце полонило
У твоєму краї гарно все цвіте....
Приспів:
Зацілована долі, буйними вітрами
Ти колиска любові , пісня для душі
Та завжди знайду я дорогу до мами
І про тебе краю пишу я вірші
І людей достойних ця земля зростила
Ти Полісся велична Батьківщина моя
Ти дала наснаги і дала нам сили
І в дорогу дальню із села вела......
Як колись, зболію, різними думками
В памяті згадаю, все, що тут цвіло
Я прийду, до тебе , польовими стежками
І вклонюсь низенько ріднеє село....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679590
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Музика Віктора Охріменка
Ця пісня - не нова, але досі не виконувалась.
Щойно помістив у "Пісні про рідне та близьке".
(Це співаник наших одноклубників).
Мабуть трішки тут приберемо умовну метушливість,
проробимо заключний куплет, додамо інструментів, барвів,
і - в люди! Даруємо аранжувальникам і виконавцям.
Бажаючим надішлемо ноти.
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: «Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!»
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676400
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Не дай, мій Боже, таких стріч,
Тих, що холодять льодом душу,
Такі – із шквалом протиріч:
Одні стежки топтати мушу?
Так хочу зустрічей з тепла,
Так хочу зустрічей із сонця,
Із життєдайного стебла -
Шматочок щастя у долонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Ознаки вроди, на обличчі слід...
З ажурних зморшок візерунки,
Навислий синій небозвід
Рокам вже виставив рахунки.
Ознаки вроди, ніжний стан,
Немов роки ще молодії,
Подій позаду вир, фонтан,
А ще жевріють десь надії.
Ознаки вроди, пізній цвіт,
Нехай жоржина, хризантема,
Нехай немало її літ,
Вона ж – довершена поема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675652
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Любов велика й успіхи великі, із ризиком пов»язані завжди, зроблені справи часом без»язикі, непередбачувані для усіх ходи! Шлях переможців неможливий без поразок, підніжок, заздрості багато, безліч втрат, віра у себе,-краща всіх підказок, маленький крок вперед-це результат! Зваженим й виправданим ризик має бути, тож не кидайтесь всюди стрімголов, обдумайте спокійно ті маршрути, де успіх вас чекає і любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671511
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Спостерігав за величчю хмарин, схожу обрав, подібну кораблю, це не біда коли живеш один, гірше коли дорівнюєш нулю! Життя біжить, не зупинити плин, каплі роси чистіше кришталю, свої плюси коли живеш один, проблеми як рівняєшся нулю! А людяність –найголовніший чин, в руці синиця противага журавлю, не зовсім правильно коли живеш один, страшніше як дорівнюєш нулю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672619
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
- Живи! - шепоче вітер.
- Живи! - співа вода.
Життя - воно ж невічне,
І тільки раз бува...
В житті усе буває:
Любов і гіркота,
Лиш той життя пізнає,
Хто вірить в майбуття.
-Живи! - ясніє сонце,
-Живи! - вторить земля.
І промені в віконце,
І пісня окриля.
Життя таке чудове,
Дива в нім є й краса.
Лиш треба вірить в Бога,
В природу й небеса.
- Живи! - моргають зорі,
Озера і моря,
Відступлять болі й горе,
Якщо в добрі душа.
Життя дає поради,
І підлість відступа,
Та не прощає зради,
Коли душа глуха.
- Живи! - шепоче літо,
Йому вторить зима.
Якщо сумління чисте,
В добрі буде душа.
Життя тоді прекрасне,
Коли чиста душа.
А чесність і порядність,-
Зло й гнів перемага.
- Живи! І будь щасливий,
А ще: люби життя.
То виростуть і крила,
І віра в майбуття.
Життя дарує радість,
Коли душа співа.
І не прощає заздрість,
Якщо душа німа.
- Живи!- пульсує вітер,
- Живи! - співа вода.
- Живи! - і Небо кличе,
І Простір, і Земля!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672549
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Котилося серце розбите до ніг.
Слова, як медяник отруйний
Навідліг періщили, мовби батіг,
Зучора - розіпнуті струни.
Засмічена мова брутально-гірка
Жорстоку співала "осанну".
Розірване навпіл стриба гопака
Під музику ту невблаганну.
Захекалось, вмилось сльозами...чи піт
Пролився солоним нарзаном?
Скотилося і скрижаніло у лід
Запізно, а може й зарано?
Тому, хто до серця, найбільше страждань
Ми сміхом зумовим і глумом,
Втопившись у повені переживань,
Образим найближчого, нумо...
Караєм людину кохану, без мір,
Бо тільки вона і почує.
У гніві - до Бога!.. сліпий поводир,
Не згадуй імен Його всує.
14.06.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672463
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
У венах кров, як вир бурлить,
Вогонь гарячий ринув в п’яти.
Кортить тебе в собі спалить...
Щоб зцілувать твої принади.
Дай притулю до себе знов,
Знов запалю твої бажання.
Віддам усю свою любов...
Себе поклавши на заклання.
Чи то за покликом богів,
Чи то за подихом любові.
Сплелись в єдине ми без слів…
Птахи замовкли у діброві.
Заклекотав у венах струм,
Я розплітав шовкові коси.
Чи нам на спокій чи на глум...
Знов закипали в долах роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672299
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Рано - рано спозаранку,
Вишивала вишиванку.
А в узорах самоцвіт…
Веселковий дивоцвіт.
Наче луг на виднокрузі,
Як квітник, що у матусі.
Наче небо, що безкрає,
Кольорами розцвітає.
Подаруночок синочку,
Вчора випрала в ставочку.
Хай синочок мій зростає,
Вишиванку одягає.
Душу в нитку свою клала.
Вишиванку вишивала.
Синю... білу наче сніг,
У небесний оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672355
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
І огнивом строфа його буяє! (Присвячено Поету…)
Поет… він хто? Творець, мислитель!
У римах – душ людських цілитель!
І огнивом строфа його буяє –
Серця у хуртовину зігріває!
Поет – філософ і борець за волю!
Його бентежить мить…і ціла доля!
Він поетичне слово променем несе,
Бо доброти порив його, понад усе!
Поет пейзажі намалює, мов картини…
І служить цей талант віками для людини!
А про любов співає, мов та птаха!
Тому й поезія завжди крилата!
Романтика завжди відчуємо в Поеті…
Де рими грають, мов на саксафоні чи кларнеті!
І він складає їх у дивовижно-неповторні пісні…
Так, ніби соловей співає ніжно і чарівно в лісі!
А поруч з ним чаклує діва-Муза…
З вінком в волоссі квітів, зібраних у лузі.
І надихає на такі палкі сонети,
Які ще й не наснилися… Поету…
14. 06. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672178
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Пирій в міцних своїх обіймах
"Здушив" картоплю не на жарт,
Та зізнававсь в коханні він їй,
У бульби корені пускав.
Вона ж, бідненька задихалась
Від тих нахабних залицянь,
Як збутися його - не знала,
Усе просила:"Ой, відстань."
Та не звертав пирій уваги,
Не слухав тих її вмовлянь,
Іще міцніше обнімав,
Вона ж в лабетах тих зів"яла.
В людей також отак виходить:
Якщо за нелюба підеш -
Змарніє вся краса і врода,
А ти із туги пропадеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672184
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Сидить козак край дороги
під крислатим дубом,
над дніпровії пороги
похилився чубом.
Похилився, прихилився
та й думу гадає –
чому в краї, де родився,
щастячка немає…
Окружили польська шляхта,
татарва, кацапи,
не накинеш вчасно плахти –
обстрижуть як цапа.
Випотрошать, обкарнають,
наче й не людина,
і від них тебе чекає
лише домовина.
Так сидить собі, міркує –
ніби ж не ледачий,
не дурак, не байдикує,
має добру вдачу…
Та коли до жнив все ближче –
нічого косити,
у карманах вітер свище
й хочеться тужити.
Розтягла усі старшина
статки від походів...
Чи ж така вона паршива
й у других народів
ота доля-сіроманка,
доля-бідолаха?
Бо якби не вишиванка,
носив тільки б лахи...
Сидить козак, лоба чеше
та все думу дума.
Може нам про те все брешуть
оповідки, куме?!.
12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671946
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
В безкрайнім морі Вашої душі
Тону я вдень і, навіть, серед ночі.
Ви, пане, пишете такі вірші,
Що про все інше й думати не хочу.
І серце моє голосно співа,
І я злітаю аж прямісінько до неба!
Десь на землі лишилась голова...
Є почуття, то вже думок не треба.
Та клятий мозок хоче душу розтерзать,
Все лізе десь поперед батька в пекло,
Волає: Схаменись! Унього діток п'ять!
Скоріш на землю! Доки ще не смеркло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672005
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
А на гіллі старої липи
Сиділа пара голубів.
Птахи були такі щасливі,
Він Їй щось ніжно воркотів.
І цілував свою кохану,
Та обнімав сизим крилом.
Від почуттів цих без обману
З"являлось в серденьку тепло.
Нема лукавства в них і фальші,
Як пісня та лились, лились.
Якби ж то і стосунки наші
Такими справжніми були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671726
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Іде до сну, моє стареньке місто,
Мовчать тополі в парковій тиші.
А музика кав’ярень золотистих,
Ще запахи підносять до душі.
Йдемо по Луцьку, по бруківці сірій,
Малюють клумби казку вздовж доріг,
І лине думка, ніби лине в вирій,
Та хай би Бог від вирію зберіг…
Мовчать у центрі клени низькорослі,
Каштани по проспектах – вартові,
А вулиці, що липами порослі,
Скидають з листя крапельки малі.
Ялинки біля Лесі посріблились,
В калини грона сонце припекло,
Лучани своїм містом загордились,
Хіба таке ще місто десь було?..
Де біля дзвонів грають органісти,
Де хвиля б’є, а береги в росі…
Де горобина одягла намисто,
Де верби у заплетеній косі.
Самі пройдіться містом вечеровим,
Мій Луцьк уже збирається до сну…
Обкутає Вас світлом бурштиновим
І подарує казку не одну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671728
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
А Зиґмунд Фрейд був мудрим чоловіком,
за що в раю уже відпочиває…
Писав він, що людина споконвіку
кричить про те, чого не вистачає.
Не знаю, що говорять науковці,
але мені останнім часом жаль,
бо наші депутати й урядовці –
лише про чесність, совість і мораль…
09.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671334
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 07.06.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Життя прожить – не поле перейти,
а на віку немов на довгій ниві.
Пройшли роки, живемо я і ти,
постаршали, хоча й не зовсім сиві.
Давно у кожного уже своє життя,
свої проблеми, інтереси, драми.
Та без минулого немає майбуття,
воно уже довіку буде з нами.
Пригадую, у давнину не раз
„У тебе світла голова“ – казала.
Але то був всього лиш парафраз…
То не любов, бо ти її не знала!
Не мала і не матимеш дітей.
Ну, що подієш, так планида склалась.
І не одна, живеш серед людей,
душа ж завжди само́тньою лишалась.
У тебе цілих два сини зате, –
пригадую іще розмови наші. –
Для мене діти взагалі святе!
Сім‘я, – ти говорила, – повна чаша.
Але коли до діла добрело –
весну і літо зими замінили.
А святості вже ніби й не було
і голова зі світла потемніла…
Як не згадати мудрі тут слова:
Стратегії самі – ніщо без тактик.
Теорія – у практиці жива,
вона лише мозаїка із практик.
Дай Бог тобі усе те зрозуміть
і негаразди всі свої здолати,
із совістю у злагоді дожить
і щоб води було кому подати.
06.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670747
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
А я прощаю себе всё!
Греховной жизнью не страдаю..
В одной "Портрет",в другой "Басё"
В них жизни свет,- не заблуждаюсь..
В глазах стеклянных столько лжи,
Зачем скажите мне ответы!
Мой Дори! Грей! Мной дорожи
И канем канем в эту Лету!
Алмазы что? Всё пыль да грязь
Огранка святости бирюлька
Мой милый расчудесный князь
Пойдём скорее в нашу люльку
Бестормозная кутерьма
Каждый старается что силы
Шумит волной волны волна
Все чувства дрянь и до могилы
Я буду всё себе прощать!
Ждать улыбаясь на скамейке
Книгу-тебя буду читать
Платье менять, снимая бейки
Нагой предвстану пред тобой
Такой неистово горячей
И страстной хлыну в ночь гурьбой
Мыслью природы настоящей..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670371
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Музика Сергія Голоскевича
Щемна настала пора –
в школу пішла дітвора.
Стала найближчою враз
вчителька перша для нас.
Щедро плекаючи квіт,
очі розкрила на світ.
Важко ростили-годили батьки,
швидко летіли роки.
Швидко летіли роки.
Приспів:
Ген, куди б не вели нас дороги,
не стелилися в світ рушники,
та на отчий поріг знов і знову
линуть вдячні його боржники.
Повертають до рідної школи,
мов птахи до гнізда, крізь роки.
Не забудуть ніде і ніколи,
не замінять довіку ніким.
Не замінять довіку ніким.
Досі ми, майже щодня,
роздобували знання.
Будні і свята були.
Як же ми буйно цвіли!
Знали, настане для нас
надто хвилюючий час –
вечір останній святково-сумний,
вечір шкільний випускний.
Вечір шкільний випускний.
Приспів.
Кличе до класу дзвінок.
Знову і знов на урок.
Щоб дітлахи залюбки
в світ протоптали стежки.
Хай не вмовкає віки:
«Здрастуйте, випускники!»
Хай кружеляє-окрилює нас
найнезабутніший вальс!
Найнезабутніший вальс!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670262
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Ось і другий день літа настав.... Здається тільки вчора тобі було сімнадцять,
всі вітали тебе з Днем народження і з закінченням школи... Як недавно це було !Я вітаю тебе, моя рідна, і бажаю найкращих скарбів на землі...
Пригадай свої сімнадцять... той вірш... саме той, від якого ти плескала в долоньки, коли читала тобі по телефону...
Дівчинко рідна, солодка моя,
Тебе я вітаю зі святом!
Сімнадцять твоїх юних літ...
Це мало чи, може, багато ?
Так мало плодів, що на рідній землі,
Лиш мізер змогла скуштувати,
Та добре все знаєш - по чому ... І як ...
Зуміло життя урок дати...
Та все не буває на світі лиш зле,
Знов сонце загляне до хати,
Лиш трішки терпіння ... і прийде усе:
Що вимрієш, те й будеш мати !
Хай Боженько в Небі поблагословить,
Як це би зробив і твій тато...
Ти русу голівку закинь у блакить...
За тебе Там втіхи багато.
Хай завжди щастить у твоєму житті,
Нехай усміхається казка,
Людей зустрічай на своєму путі,
В яких і душа,й щира ласка.
Всміхайся завжди, ніжна квітко моя,
Усмішка твоя - дуже мила,
Бо тільки лиш сходить для тебе зоря,
Ти будеш, як сонце, щаслива !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669730
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Швидко летять не оглядаючись роки, велике щастя не осиротіти, поки живуть в будинку старики, це означає що ми з вами діти! Із плином часу зміняться думки, десь плачемо, десь хочеться радіти, поки є поруч з нами старики, для них ми з вами є дорослі діти! Ведуть в майбутнє нас усіх стежки, поразки й перемоги зустрічались, нехай живуть подовше старики, щоб ми дітьми ще довго залишались!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665997
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Я маю гонор. Я - українка!
Мій ген насилля у дуги гне.
Хребет мій рівний, неначе стінка.
А серце дише палким вогнем.
Була і буду! Я - не химера,
Мій батько Гонта і Залізняк,
Симон Петлюра, Степан Бандера.
Я дужий колос! Тікай будяк.
Я - українка. Шаную Бога.
Я сонця промінь і цвіт лугів.
Я перекрочу усі пороги,
Біду поборю і ворогів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666126
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Весна ішла, цвіли каштани,
Додолу падав буйний цвіт.
Вже заживали в серці рани,
Як ти з’явився в білий світ.
Дідусь раділи і бабуся -
На небі сьомому батьки.
Синок до мене повернувся…
В гаю кували зозульки.
Уже шістнадцятий минає,
Ступив в доросле ти життя.
І що в путі воно чекає…
Господь лиш знає до пуття.
Отож нехай веде він долю -
Моя любов допоможе.
Якщо я зможу то прополю…
Тебе мій Ангел вбереже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662351
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
З чого починається твій день,
Коли сонце змучилось чекати?
Поки до улюбленця дійде –
З усмішкою легше прокидатись.
Віднайти призначення і суть,
В кожній миті, яку нині маєш,
Сни твоє життя крізь день несуть,
Поки ти вікна не відчиняєш.
В книгу долі дивиться Творець,
Сумно дні закреслює, зітхає.
Його плани звів ти нанівець –
Не живеш, а в суєті минаєш.
З чого починається твій день?
Ввечері нелегко і збагнути,
Чи відчув щасливим ти себе,
В день, якого вже не повернути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660470
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Весна по-новому квітує
І вже укотре першоцвіт,
В своїй духмяності дарує
Нам радість знати, що тобі
Бог дав наснаги і здоров’я,
В терпінні й мудрості пройти
Відрізок з довгої дороги,
Нехай же в милості своїй
Хранить і завжди помагає,
Дарує щастя та любов,
А ми, ти ж певно добре знаєш,
За це помолимось разом,
Попросимо для тебе мамо,
У нього купу-купу літ,
Щоб як завжди за руку з татом
Пройшли крізь роки й дивосвіт
Всміхався Вам, а не бентежив,
Ловив бажання й кожну мить
Занепокоєно так стежив
Чи все гаразд, чи не болить,
Чи не забули часом діти,
А не згадали, то прости.
Буває… Що там говорити,
Та десь у серці завжди є
Для тебе місце мила мамо,
Пробач же люблячих синів,
Що нині моляться за тебе
І просять в Бога довгих днів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660493
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Щиро дякую собрату Віталію, що почав цього вірша,
надоумивши мене дородити оцей дружній експромт.
* * *
Зустрів Назарук Печору
та й дружба в них завелась.
Давненько, а ніби вчора –
хтось мріяв, а хтось вагавсь…
І котиться рік за роком –
братами зробив їх час.
Хтось друга зустріне соком,
хтось зробить волинській квас.
Ще будуть всілякі теми,
щоб мати рясним врожай.
Ще стільки зробити треба,
щоб квітнув прарідний край!
Єднають нас добрі справи.
Й ще скільки в нас є ідей!
І це не заради слави, –
заради простих людей.
І линуть думки до брата,
ділами стають слова.
Душа прагне вічно свята,
бо дружба свята – жива.
Якби, подолавши муки,
козацький зміцнів народ
і в мирі зростали внуки, –
найкраща із нагород!
Бо тільки отак і варто
звертатися до основ.
Здійняти за дружбу кварту
й подужати знов і знов!
За братство святе нетлінне
ізнов піднялась рука!
Коли вже в Лубнах зустріне
Печора Назарука?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659360
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016
1
Весною пахли ніжно губи…
У ноги падала роса.
Тебе до серця приголубив…
На землю впали... небеса.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
2
Коханням марив поцілунок…
Дурман розлився у грудях.
У вени лив солодкий трунок…
Злітав у небо наче птах.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
3
Пощо розмови нам і люди…
Тремтіла звабливо рука.
Гаряча падала у груди…
Як сповідь святості й гріха.
Неначе все переплелося…
Завмерли джмелики в гаю.
Чи ми в раю чи нам здалося…
Чи в небесах десь на краю?
4
Затихла святість і гріховність…
Понесла нас кудись в світи.
Несли здаровану жертовність…
Де ми були лиш… - Я і Ти!
Приспів:
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…) 2 рази
Спрагу юну зросили дощем. ) 2 рази
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Україно моя, ти квітуча земля,
Де повітря - роса на світанку.
Легеневі ліси і врожайні поля,
Де найкращі з усіх вишиванки.
Тут музики мої і мої солов’ї,
Тут дівчата найкращі у світі,
Тут ми сили черпаємо з диво-землі,
Тут дощами хліба перемиті.
Працьовитий народ, геніальні думки,
Україна багата дарами,
Шлях до волі один, а не різні шляхи
І мости між двома берегами.
Маки в хлібних полях – це краплини крові,
Що й донині біжать потічками,
Це тернисті шляхи, це роса на траві,
Це хрущі і пісні вечорами.
Україно моя, я твій син назавжди,
Тут родився і тут похоронять,
Як я прагну в тобі залишити сліди,
Хай про мир нам собори задзвонять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658735
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
А ти – десь там, а ти уже далеко,
А я – десь тут, ще далі я, ніж ти...
І весну в дзьобі вже приніс лелека
І кинув, наче квітку, з висоти.
А ти – десь там, тебе цілує ранок –
Свою найкращу з-поміж всіх пташок...
А я – десь тут... Із келиха останок
Допив неспішно за один ковток...
А ти – десь там... А я – десь далі, далі!..
Не чути серця стуки голосні...
І в цій своїй звесняненій печалі
Я – десь далеко, ти – уже в мені...
03.04.2016 р. А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658708
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Сьогодні гребли та палили торішній лист.
Обкопували дерева… Для годиться…
І не більше! Та думка не вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я – лист опалий…
Лежу в саду…
Для чого палиш?
Я знов прийду!
Уже зеленим –
через гниття –
вербою, кленом…
Таке життя!
Одно стліває,
а інше мре,
та йде вже плаєм
сакральний бренд:
не руш природу,
землі не руш –
у неї в моді
не Мулен Руж!
Красу топтати
о цій порі –
пощо лопата
у Божій грі?..
Не ріж живого –
там свій канон:
чиїсь знемоги,
твій вічний сон...
Шануй природу –
і світлий день
твоєму роду
як дар прийде.
У нагороду,
та ще й не раз,
мов ненароком.
Хай без прикрас!..[/color][/b]
10.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліси і ріки, пісня солов’їна,
моря, і гори, і пшениця золота!
Коли я промовляю «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут отчий дім мій і моя родина –
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
Це моє щастя - лине з серця знов і знов!
Лунає в піснях слово "Україна",
та серце болем залива воно...
Її шматують... Та вона - єдина,
велика, вільна, горда, неділима!
Так буде завжди! Вірю!
ЩО Б ТАМ НЕ БУЛО!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658218
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Я син України,
Де поле пшеничне,
Де зорі на небі,
Де сад із хрущами,
А в них солов’ї.
Я син України,
Де воля – довічне,
Прикрасою – лебідь,
Де поле з дощами –
Багатство сім’ї.
Я син України,
Де слово без мата,
Де старість родини
Шанують в сім’ї.
Де вміють відстояти
Честь з автоматом,
Господарі - люди
На власній землі.
Я син України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657076
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Найперше – докоряй собі.
Умій себе в собі збагнути.
Безмежно довіряй судьбі
й навчися скрізь собою бути.
І не надійся при грозі
на блискавичні переміни,
лиш направляй зусилля всі
на справи праведні уміло.
До себе, брате, обернись,
себе спитай відверто й вільно,
чи борешся, чи зупинивсь?
Що ти зробив для України?
Не ради слави й нагород
розпочинай яскраве дійство.
Йди до людей, єднай народ,
оздоровляй себе й суспільство.
В громади праведність повір,
бо владі вірити – наївно.
Щоб раєм став твій рідний двір –
живи і мисли українно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656863
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
у дуальному світі
поняття і зображення
перевернуті…
розпливчасті і розмиті
нюанси – на грані,
поза увагою – скажемо, у оправі:
усе, що насправді ліве –
себе видає за праве…
невидиме дзеркало:
усяке добро обертає на зло
за тонісіньку грань, за оправу – різниця
між злом і добром ховається…
за оправою тонкою – зи́ждиться…
той серцем дивиться,
кому дано розрізнити,
де "е́го", а де істинне, справжнє «Я»:
оригінал,
жива ідея,
а де –
оригінальна копія…
хто око має –
дано тому розрізнити,
де справжні квіти:
пахучі і соковиті
пелюстки
розмаїті,
а де –
навпаки
відбиті…
…одухотворені,
живі
квітки,
а де ілюзорні
дзеркальні відбитки…
різниця:
реальність
сниться дзеркалам,
і «егам» – тільки сниться
стосовно ж істинного «Я» –
у повній Благодаті і Красі–
на Вищім Манасі –
його сюжет-історія…
на Вищім Манасі –
ми справжні і правдиві всі:
у Єдності, у святості-Любові –
«подоби й образи» – брати Христові…
нюанси між добром і злом –
життям і дзеркалом –
доступні зрячим,
тому і сказано: «…хто має око – бачить…»
"е́го" – завжди ображені й голодні,
обмежені:
усього мало – я! моє! мені!
гордині,
підозрами ужалені,
ві́йни постійні –
змагальні, пристрасні –
взаємо-руйнівні́:
хто більше, вище, перший –
пристрасті пекельні
віч-ні
…нюанси, застороги:
скажеш: «Я скрізь шукаю Бога!»
«…шукай, –
одкаже Бог, – знайдеш –
гукнеш…»
нюанс-різниця:
шукаючи Небесного Отця,
гукаєш мовчки, кличеш: «…де ти, Боже?..»
і знаєш-віриш: не запізниться,
почує і прийде-поможе…
і якось – Голос тихий обізветься,
в тобі, у голові,
як ніби промінь потай ворухнеться –
у ви́тоці… в зіниці… у джере́льці,
у недоступній таємниці вогню-води:
«Я тут, моя дитино люба, тут –
завжди –
у тебе в серці…»
31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656107
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Трішки зайнята роботою. Тому подаю свій старий, але світлий віршик. Хай добрим буде день для вас, друзі! Мусить бути добрим! Головне, віру тримати і настрій піднімати - собі і близьким!
Алича зацвіла. Під вікном зацвіла алича!
Небо врешті вдягнуло накидку святкову, блакитну.
Промінь сонця стрибає, мов босе мале циганча,
Яке має п’ять гривень, що хтось йому з зарібку витнув.
Вітер грає на струнах ставків срібногрудих і рік,
Голе гілля дерев у такт музики Баха колише.
І під дивний мотив цей в березах нуртується сік.
І земля уже першими чистими травами дише.
І душа розкривається ніжним тюльпаном «Spring Green».
Набирає тепло у легені, де холод суцільний.
І виплигують з мозку бажання, мов з моря дельфін:
Жити, дихати вільно, любити цей світ божевільний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655941
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Слова - Олексій Тичко
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Сімейні світлини
https://www.youtube.com/watch?v=413aKqaDx0w&feature=youtu.be
По колу рух і вічна метушня,
Немає спокою і благодаті.
Вони чекали кращого, і я -
Наївні люди, мрійники завзяті.
Не будемо сьогодні ми про це,
Торкаю пил минулого століття.
Бабуся, дід і мамине лице,
Осінні фото й силуети літа.
Заплутала історія сліди,
Загадки, таємниці, біла пляма.
Світлини на тлі жовтої журби.
Лягло минуле на столі рядами.
Військові фото: шаблі, галіфе,
На сукні хрест сестрички жалібниці,
А часу хвиля уперед несе.
Дитячі поруділи й наші лиця.
Я бачу очі, ніби, ще живі,
Душі люстерко непідзвітне часу.
Не видно колір, мабуть голубі,
Вони одні на всю родину нашу.
2013 ©Олексій Тичко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655411
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Завскладом до директора підходить:
– А можна двох кріпеньких хлопчаків?
– Надовго? Щось там, люба, не виходить?
– На пару тижнів…
Шеф зніяковів.
Він телефон узяв у ліву руку:
– Вам треба щось перенести важке?
– Допомогти перенести… розлуку.
Становище у мене вкрай тяжке.
27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655173
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
З Днем Поезії щиро вітаю!
Рівнодення, поети, - для ВАС!
В день магічний Пегас прилітає,
І несе на священний Парнас!
Там вам Муза на лірі зіграє,
Й подарує найкращі вірші!
Хай натхнення вас не полишає,
І весна квітне вічно - в душі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653475
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Лише тоді ти українець,
Як маєш честь і знаєш мову.
Коли твій гімн тобі гостинець,
Ти пам’ятаєш колискову.
Коли твоя столиця – Київ,
Твоя країна – Україна,
Ти зла нікому не накоїв,
Лиш перед Богом на колінах.
Коли твій одяг – вишиванка,
Любиме блюдо твоє – сало.
Як на Різдво стоїть ялинка,
Тобі достатньо, а не мало…
Коли шануєш батька й матір
І «Добрий день!» твоє вітання.
Коли порядок в твоїй хаті,
Як є любов і є кохання…
Коли обходишся без мата,
А з вуст твоїх злітає пісня,
Коли не йдеш у ліжко спати,
Хоч на дворі година пізня.
Як вмієш виковать підкову,
Коли твій гімн тобі гостинець,
Як маєш честь і знаєш мову,
Лише тоді ти українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653484
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Поезія – природи неповторність,
Поезія – смарагди із душі.
Поезія, як є… - не ілюзорність,
Вона, як в синіх горах спориші.
То наче бритва , гостре слово,
У пущу світлий сонцепад.
Роса живильно – світанкова
І осені багряний листопад,
Вгорі веселка серпанкова.
Весняні ноти серенад.
То мами пісня колискова,
У храмі світло із лампад.
То є поета дивна повість,
Слова із крапельок - дощі…
Несуть красу в позачасовість,
Коли довершені вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653320
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Перестала плакати вже стріха,
Ластівки затихли у кублі,
Небо синє – це єдина втіха,
А вночі ще зорі золоті.
Сонечко моє, а ти проснулась,
Треті півні напились води.
До плеча легенько пригорнулась,
В серці залишаючи сліди.
В білизну вдягнулися садочки,
Ми пішли оглянути наш сад.
Зеленіють ще малі листочки,
Сік пускає синій виноград.
Щоб довіку жити нам з весною,
Щоб зозуля кукала роки…
Щоб до віку бути вдвох з тобою,
Щоб любов горнути до щоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653172
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
[i] Цей сон, цей сон мені щоночі сниться... [/i]
[youtube]https://youtu.be/01fP77_kkLc[/youtube]
[i][b][color="#056cab"]Приснився сон: немов зібрались вої
З ізраненої «градами» землі
Свій край своїми духом й тілом гоїть,
Бо потопав в пожежах та імлі.
Й осердям тих небачених пожарищ
Чомусь примарилась мені… Москва,
Уся в диму… Столицю ту хозарів
Заполонила нечисть і… братва.
Хоч то було уже не средньовіччя,
А наші – окультурені – часи,
Коли в Європі вже рішали віче,
Як жити далі… А не дикі пси!
Лиш там, в болоті, був ще осередок,
Де правили і дикість, і злоба́…
Які коржі, вареники із медом? –
Була у мороці й святенництві доба!
…Та вої ті уже були не в змозі
Пожежу й димовища погасить…
І ось вони – в зворотній вже дорозі,
Та дим просвітку не давав й на мить.
Той дим ще довго снився їм як привид,
Гуляв по краю скрізь – і вздовж, і вшир –
Було б немало ще і зла, і кривди,
Не будь їм глузд здоровий – поводир.
Розрадою був геніальний Месінг,
Що смерть для імператорів предрік…
Та самодура надзажартий пресинг
Імперії вкорочував час-вік…
…О, де тепер ти, наш Ніколо Тесла –
Владика і болідів, і орбіт?..
Аби тайга від леденіння скресла,
Не на тунгуса ціль метеорит!
І трісне враз украдена корона.
Впаде й некоронований тиран!
Що краще є від руської помони,
Щоб землю нашу згоїти від ран!
Звитяжців стрінем свіжим караваєм –
Й оновиться многостраждальний край...
На згарищі опал ми позбираєм
І зліпимо країну – сутній рай!
_____
…А я узву Ісусову молитву
Задля́ спасіння неповинних душ...
І водружу ще ноти на п’юпітри,
Щоб музиканти вдарили нам туш!
І заживуть у тім саду всі люди,
Де мир і злагода, та – не диктат…
Царів у нас ніколи вже не буде!
Й розквітне буйно Гетсиманський сад...[/color][/b]
21.03.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653131
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Запряжу я коники воронії,
Роки доганятиму молодії,
Через ліс і полечко ними мчала,
Але свою молодість не догнала.
Лише птахом-спомином озоветься
Ця пора веселая в моїм серці.
Уже засріблилася руса коса,
Ой, не поскупилася щедра осінь.
Виросла онученька гарна й гожа,
На бабусю дівчина дуже схожа.
Пов"яжу з любов"ю їй стрічку синю,
Хай же Господь доленьку дасть щасливу.
Запряжу я коники воронії...
Роки доганятиму молодії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652755
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Стрілись друзі-олігархи в пору вечорову.
Випили по три чарчини, почали розмову.
Каже Влад Павлові:
- В мене слон є офігенний.
- Слон? Він бабок потребує. Це ж тягар важенний.
- Як сказать! Мій травку косить. Діток водить в школу.
На собі продукти носить. Прибира зі столу.
Ще й сніданок приготує – каву і канапки.
- Брешеш!
- Ні. Подасть, прийду додому, навіть мені тапки.
- А продай мені такого.
- Чудної пів тонни? Ну, хіба, даси за нього два чи три мільйони.
- Півтора.
- Ні, два і крапка. Кажу ж, слон – знахідка.
- Ну, гаразд. Бери ті бабки, я не з ринку тітка.
Тиждень збіг, до Влада скочив:
- Слон – не офігенний. Весь газон мені столочив.
Виє, мов скажений. Розвалив гараж, стодолу, дім перевертає.
Ну, не слон – а катастрофа.
- Дарма його лаєш!
- Це чого ж?
- Як будеш так ти про нього казати, то не зможеш його іншим ніколи продати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652367
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 18.03.2016
[i] Б е р е г и н я м...
[youtube]https://youtu.be/T1q9DiU8F-E[/youtube]
[b][color="#8e15a6"]Коли тебе нема,
здається, дишу я,
xоча споквола, та
упевнено вмираю…
І замість шкіри –
вже луската *чешуя*...
І море без русалки –
берегині раю.
Скраю…
Відтак мені як тигру
все ж миліша суша –
блаженства вийти із води
сухим немало:
ти дивишся на мене
так (коритись мушу!),
немов я спраглий кіт,
а ти котяче сало….
Мало…[/color][/b]
06.03.2016[/i]
Фото - звісно, не автора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649227
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
З весною, любі поетеси!!!
Коли зорі зникають березневого ранку,
А сніги потічками біжать до ріки.
Одягайте мужчини свою вишиванку,
Бо на дворі весна і святкують жінки.
Ще не чути набату первоцвіту й медунки,
Проте квітнуть кохані весною жінки.
Вони хочуть любові, прагнуть ласки, цілунків,
Напиватись любові хоч раз в рік до снаги.
Сяють сірі і карі, сині-сині, як небо,
Оченята коханих, що милують серця.
Жінка прагне уваги – більш нічого не треба,
Щоб сіяла усмішка та, що їй до лиця.
Дорогенькі красуні, кожна з Вас чиясь доля,
Зичу щастя Вам, любі, щоб співала душа.
Щоб були всі стрункими, наче в полі тополя,
Щоб завжди вистачало для потреби гроша.
Щоб робота у радість, щоб достаток у хату,
Кава в ліжко щоранку, можна чай, чи узвар.
Хай щодень для Вас, любі, перетвориться в свято,
А весна Вам щороку додаватиме чар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648288
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Сім‘я на річці рибу вудить:
дідусь, бабуся, тато, син.
У поплавки вп‘ялися люди,
та не сіпнувся ні один…
Малий вже нудиться, зіває,
а потім батькові сказав –
тут мабуть риби не буває,
ніхто нічого не піймав…
І час уже іде на вечір,
дідусь куняє, майже спить…
Твій поплавок стоїть, до речі,
а у старого – геть лежить…
Не втрималася баба Ліда
і мовила без зайвих слів:
Коли іще стояв у діда –
чого він тільки й не ловив…
18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646972
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Чоло високе. І розумні очі.
Я в них ловлю жадобу до життя.
Читаю в них, що ти свободи хочеш,
Народних дум читаю відбиття.
Блакить очей твоїх – весняно-синя.
В ній теплота до всіх злиденних рук.
Ділам народу – вірність лебедина,
Непримиренність до народних мук.
«Ні! Я жива, я вічно буду жити!» -
Співала ти й розгонила пітьму.
Щоб так уміть життя й людей любити,
Собі тебе для прикладу візьму.
Твоє ім'я недарма – Українка.
Ти – пролісок, що сонце слав з руїн,
Боєць за правду і не просто жінка –
Поет життя. Низький тобі уклін.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646758
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Сіла жінка на зупинці , очі тре, ридає.
Йде хлоп’я.
- Чого ви, тьотю, плачете? – питає.
Як мені не плакать, як же? - й знов заводить-трубить. –
Ніхто мене в цьому світі, дитино, не любить.
Пішов хлопчик. Раптом думка його наздогнала.
Повернув до тітки й мовив:
- А ви всіх питали?!
Ідея не моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646644
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Бабуся до аптеки самотужки
дісталася – від болю взяти ліки.
– Оті, на етикетці синя смужка.
Неси мерщій, багато не базікай!
– Поплутали, – підняв аптекар булки. –
Не зайвим буде нагадати вам –
то тільки від вагітності пігулки,
показані лиш молодим жінкам!
Старенька посміхнулася, – Як тяжко,
сопливий ти іще мене учить.
Онуці зранку їх кладу у чашку
й до вечора голівка не болить!
21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646736
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Підступну не люблю брехню,
ще лицемірство, підлість, зраду
та іншу їх близьку рідню,
що мов бур‘ян повзе до саду.
Шахрайство, хамство, казнокрадство,
низьке блюзнірство і нахабність,
які людей вганяють в рабство,
а також непомірну жадність.
Я не люблю політиканів,
що манну обіцяють всюди,
представників численних кланів,
що кров безжально смокчуть з люду.
Я не приймаю заздрість чорну,
та й зверхність теж нічим не краща,
самозакоханість потворну,
бо все на світі проходяще.
Ще підлабузника не можу
терпіть з дитинства ні на дух,
сюсюкання мені вороже,
хоч як би забавляло слух.
Ненавиджу любов продажну,
хоча цьому який я критик,
торгівля плоттю епатажна,
повії ж гірше - лиш політик!
24.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646735
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Як ідеш ти мимо в мене
серце завмирає,
Бо в твоїх очах прекрасних
ізумруди сяють.
На твоїм подвір’ї квіти
різнобарв’ям грають,
Теплий вітер пелюсточки
ніжно розправляє.
Як ромашки тв́ої білі -
донечки вродливі,
Чорнобривчики духмяні -
внуки шанобливі.
Та й сама ти, як троянда,
до сих пір зваблива.
Як же т́е́бе не любити,
жінко моя мила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646514
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
В моїм серці дзвенить весна,
Подих ніжний торкає душу.
Наче випив стакан вина...
В задоволенні очі мружу.
Повернулася в гості знов,
Промінь сонячно гріє плечі.
Теплий вітер пливе з дібров,
Я вже бачу ключі лелечі…
Валентини сьогодні день.
В неї Ангела день сьогодні.
Весна сіє траву зі жмень,
Впали зорями вже з безодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646329
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Звідкіля ти, сонячна красуне,
Чи до твого серця стежка є?
Ти моя обвінчана парсуна,
Ти життя заквітчане моє.
Зіронько, світи в житті моєму,
Проліском у лісі зацвіти.
Квіткою святого Вифлеєму,
Забери в закохані світи.
Де ще є такі чарівні очі,
Пишні коси і берізки стан.
Погляд від якого серед ночі,
У полоні був би і султан.
Теплим вітром дихай серед ночі,
Так здається вмієш тільки ти.
Дивляться на мене зорі-очі
І зовуть в омріяні світи.
Звідкіля ти, сонячне дівчисько,
Ти признайсь, красуне - звідкіля?
Не важливо чи далеко, близько,
Шлях здолають крила журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646199
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Я не скаржуся на долю,
хоч вона мене й лама,
пересилюю всі болі,
я в цім світі не сама.
Хоч нема вже в мене пари,
різні в нас тепер світи.
Та як сонце вранці - рано,
діти й внуки розцвіли.
А ще стежка, що до школи,
скільки літ мене вела.
Я не здамся лихій долі,
не впущу до себе зла.
Є іще одна стежина,
що веде аж за село,
кличе мене до могили
її чорнеє крило...
Я ходжу туди й там плачу,
світ стає мені чужий.
Буду я, хай Бог це бачить,
борг несплачений нести.
А ще вірю я і знаю,
(хоч душа в мене болить),
Усі прикрощі й невдачі
я зумію пережить.
Є ж у мене вірні друзі,-
вчителі і школярі,
і мої, найкращі в світі
діти й внуки чарівні.
І та стежка, що до школи,
хоч в думках, усе ж веде.
І кажу я своїй долі:
-Не зламать тобі мене!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645990
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Мова народу, моя чарівниця!
В радості – пісня, в біді – рятівниця.
В спеку – немовби бездонна криниця,
як прохолодна джерельна водиця.
Ти – в ріднім домі велика світлиця,
лагідна мати й страшна бунтівниця.
В чорній пітьмі в майбуття провідниця.
Серце народу, душі ти скарбниця!
Мово моя, дай напитись тобою
спрагу віків втамувати Любов‘ю.
Дай доторкнутись джерел твоїх чистих,
ти, ніби жінка, в вінку і намисті.
Знатна панянка і вірна служниця,
юна й чарівна, мов красна дівиця.
Нею говорить село і столиця.
Вірю і знаю – вона знадобиться.
Зглухлим вухам ти свята насолода,
доля народу, жадана свобода.
Плескіт джерельця і спів солов‘я…
рідна сирітко, жебрачко моя.
Хто ж захистить тебе, витре від пилу,
знову запалить усмішку змарнілу.
В шати одягне, вінком увінчає
й пісню народу нам знов заспіває.
Мовою предків далеких, русинів.
Що ж оживить в нас підірвані сили?
Мова козацтва і пісня свободи…
Гей, прокидайся, великий народе!
21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645912
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Заспівай мені пісню, сину!
Зрозумій, що вона й твоя…
Маю мрію в житті єдину,
Ще послухати солов’я.
Дай водиці напитись, сину -
Моя радість, моє життя.
Я прошу тебе, як дитину,
Найдорожче моє дитя.
А на старість дай хліба, сину,
Хліба того, що мав роки…
І уваги хоча б хвилину,
Піднімай онучат ростки.
Добрим будь по житті мій, сину,
Бережи по житті любов.
Я молитимусь до загину,
Ти і я, ми єдина кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645890
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
О, мово моя ти русинська,
Батьківський мій теплий поріг.
Гірчиста сльоза материнська,
Що в серці своєму зберіг.
Як сонечко гріла в негоду,
Поїла у спрагу дощем.
Святий оберіг для народу,
Лягаєш в душі споришем.
Тебе солов’їна не зраджу,
Ти квітка в едемськім саду.
Як треба зіп’ю повну чашу
За тебе життя покладу.
Сопілко моя калинова,
Лебідонько біла свята.
Роса ти моя світанкова,
Вкраїни дівочі вуста.
Мойого народу колиска,
Ти трелі в гаю солов’я.
Моя не прочитана книжка,
Вкраїни розрада моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645864
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Пам’ятаю, як аспірантом, в кінці 90-х, мій науковий керівник відправив мене у відрядження, в Центральну Наукову Бібліотеку (ЦНБ) в Москві (Ленінку), без обмеження терміну перебування. Головне, потрібно було ознайомитися зі всіма наявними матеріалами по нашій тематиці…..і після ДВОХ неділь перебування в Москві в мене було єдине бажання – почути хоча б одне українське слово, зустріти рідну душу…більше я там так і не витримав (хоча був на ПОВНОМУ забезпеченні з хорошими умовами проживання) і поїхав до дому…приїжджаю в Київ, а тут навіть горобці красивіше цвірінчать)))) Сонечко на все небо і зелень! (була середина весни) Ну і зрозуміло – РІДНЕНЬКА українська мова)).
[b]Зі Святом НАС всіх,
з Міжнародним Днем Рідної Мови! [/b]
Римовані рядочки, що викладені нижче, не сприймайте за повноцінний вірш. Це нашвидкуруч написані два різні експромти, об’єднані в один...а про рідненьку українську мову, дійсно, потрібно буде сісти і написати ДОСТОЙНИЙ неї хороший вірш!
[b]Мово ж моя, мово[/b]
Мово ж моя, мово
Українське слово
З молоком від мами
Колисковим співом
Бабусі словами
З Тарасовим гнівом
Мова ж моя, мова
Ніжна, веселкова
Дзвінка, мелодійна
Для мене - єдина
Для мене найкраща
Рідна мово наша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645815
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Мово українська, ти мій світ,
Чую я тебе з ранніх літ.
Ти ведеш мене у світи,
Кращої мені не знайти.
Як повітря ти, як Земля,
Доки я живу, ти моя.
Я несу тебе, як дитя,
Мово, назавжди ти моя.
Українцям ти - рідна всім,
Кличеш ти мене в отчий дім,
Зустріча мене мати й ти,
Рідні ви мені назавжди.
Як повітря ти, як Земля,
Доки я живу, ти моя.
Бережу тебе, як дитя,
Мово, назавжди ти моя!
У домі моїм ти свята,
І звучиш мені, як струна.
Ти в моїм житті, як весна,
Кращої мені більш нема.
Як повітря ти, як Земля,
Доки я живу, ти моя.
І зі мною ти - назавжди,
Нерозлучні ми - я і ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645796
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Бог влив мені цю мову – українську,
Із кров'ю, молоком і словом мами мами,
Щоб наповняла, мов молитва храми,
Мій дух, лилась, як пісня Херувимська.
Казав її ростити, наче квітку,
Теплом душі щоденно напувати,
Щоб сяяла, мов золоті дукати,
В дні бурі й тиші, в час зими і влітку.
Ця мова, подарована Всевишнім,
Тектиме в мені, мов по руслі річка,
Горітиме, немов різдвяна свічка,
Цвістиме, як в саду у квітні вишня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645779
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
СОЛОВ’ЇНА МОВА НЕДАРМА
Ми відверто гомін колотили,
У тривозі ворушили сотні раз,
І на сповідь в темінь опустили,
Де вершився спір задіяний у нас.
Не для торгу народилась мова,
Не для сварів розкладалися слова,
На піснях в душі в святій основі,
Діток вчила мова мамина жива.
Кожним словом сердечко живила,
Розум з мудрістю на славу підняла.
Ліру й музу в пісню положила,
Світ творила що у Господа взяла.
Покрова блаженна нашій мові,
В сяйві сонця мови кращої нема.
Спів у неї чистий в кожнім слові,
Солов’їну назву має недарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645688
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Як любо чути рідну мову!
Приємну, добру, пресвяту.
І калинову, й волошкову.
Джерельно-чисту, як сльозу.
Хвилюють серце звуки рідні.
Привільно ритміка бринить.
Ота мелодика чарівна
і зігріває, і п’янить.
Нетлінна пісня материнська.
Завітно лебеді ячать.
Звучать мелодії дитинства,
і ритми юності гучать.
З прадавнини, з часів козацьких
лікує душу й окриля,
тече в світи слов’янська, братська,
Дніпрова мова Кобзаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645700
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
МОВО моя УКРАЇНСЬКА,
Родом з прадавніх часів!
Пісня в тобі - материнська -
Кращих не знайдено слів!
В них - мелодійності сила
Лагідно й ніжно звучить!
Ніби розправлені крила,
Звуки злітають в блакить.
Сонце! дерева і квіти
У солов"їних гаях!
Перли твої й самоцвіти
Сяють в чарівних словах.
Мово моя! рідна мово!-
Сила народу і кров!
Першим за все - було слово!
Віра, надія й любов!
Тож кожен день, щохвилини,
Мову шануймо - свій код!
Буде свята - УКРАЇНА!
Й буде щасливим - НАРОД!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645567
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016
У житті є свої корективи,
Невідомо хто ними керує?
Кожен мріє про долю щасливу,
Проте щастя не завжди будує.
Перепони, кохання і зради,
Вони щастя постійно плюндрують,
Часто серце буває, як радар,
Корективи потрібні відчує…
Хочу щастя руками обняти,
Долю всім побажати щасливу.
Щоб змогли біди всі подолати
І створити життя, наче диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645367
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Той, хто любить, зробити все може:
І високих вершин досягти,
І собі він, і людям поможе,
І доб"ється своєї мети.
Той, хто любить,як зірка у небі,
Пронесе дивний спалах в очах.
Й говорити нічого не треба,
Відіб"ється той спалах в серцях.
Той, хто любить, свою долю щастя,-
Береже і у день, і вночі,
Не чекає ні свят, ні причастя,
І до серця віднайде ключі.
Той, хто любить, той втоми на знає,
Працювать на блакитній землі,
Протиріччя усі подолає,
І приємний він людям усім.
Той, хто любить, той лагідність має,
Не ховає своїх почуттів,
І добром він усіх огортає,
Щоб вогонь у серцях не зотлів.
Той, хто любить, зробити все може,
Не будує з піску хоромів.
Він і іншим з любов"ю поможе,
Й захистить від морозів й дощів.
Той, хто любить, творить вміє диво,
І в холодних вітрах чує спів,
Бо любов все дарує людині,
І для всіх це - найкращий з дарів.
Не буває у тих, хто кохає-
Нецікавих сумних вечорів,
Сірих буднів також не буває,
І холодних ранкових вітрів.
Як завжди, я усіх закликаю:
І себе, і любов бережіть!
Бо любов, вона ж всіх зігріває,
То ж завжди у любові живіть!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645198
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Світає над річкою, хвилі хлюпочуться,
Верба біля кладки п’є воду з ріки.
О! Як мені хочеться, як мені хочеться,
Щоб води забрали з собою гріхи.
Щоб буськи стояли в воді біля річки,
Латаття жовтіло, співав долі птах…
Зелені листочки мочили вербички
І ластівки пісню взяли на дротах.
Щоб швидше по полю гойдалася вруна,
А жайвір у небі виводив пісні.
Кохання палкого натягнуті струни,
Бриніли завжди наяву, а не в сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643967
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]
[i]Слова: Наталя Данилюк
Аранжування, запис і виконання: Володимир Сірий.
[/i]
Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна - це жінка. Жінка - це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[i](з нагоди сорокаліття після закінчення школи)
[/i]
Мій однокласнику, давно не бачились з тобою.
З тих пір пройшов вже не один десяток літ,
коли на зустріч з сонцем дружною юрбою,
на БАМ ішли ми повз акацієвий цвіт.
Ми цілих десять років вчились разом,
жили великою і дружною сім‘єю.
Спочатку ми були одним єдиним класом,
а потім „гризли“ той граніт родиною всією.
Сімдесят шостий, високосний рік
нам двері широко відкрив в нове життя.
У кожного із нас рокам тим був свій лік.
і кожен з нас по-своєму дивився в майбуття.
Учились, працювали чи служили,
а дехто умудрявся те й друге.
Створили сім‘ї і дітей родили,
та дехто ухитрявся й не одне.
Життя текло бурхливою рікою,
наповнювало молоком кисільні береги.
І, зазвичай, ніхто із нас не знав спокою.
І все, чи майже все, було нам до снаги!
Зустріли стійко ми розвал держави,
коригувався кожним перспективний план.
Хтось з нас добився почестей і слави,
а хтось оре допіру свій життєвий лан.
Вже сивина нам густо скроні вкрила
і багатьох за цим столом уже немає.
Ще не погасли у живих душевні сили,
померлих – діти й внуки заміняють.
З сорокаріччям! Ну, хіба це вік?!
Це лише час для розквіту душі!
Чи міг подумати нормальний чоловік,
що я в минулім році розпочну писать вірші?!
Сьогодні радий щиро бачити усіх.
І всіх прошу,та ні, я просто вас благаю –
знайдіть ви день для однокласників своїх,
бо час летить, життя не вибачає…
Спішіть зустрітися всім класом чи окремо,
робіть, що б вам хотілося зробити.
Хай не лякають вас складні дилеми:
жили раніш, живем і, як казав Маестро –
БУДЕМ ЖИТИ!
04.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641903
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
[b]Музика та виконання Андрія Андрущенка[/b]
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641470
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Раз-два-три-чотири-п"ять!
Що про космос треба знать,
Щоб туди злітати,
Вірний курс тримати?
Тайни Всесвіту відкрито-
Он планети по орбітах
В космосі кружляють,
Сонце огинають.
А до того, як злітати
Треба їх порахувати
Бо ще заблукаєш,
Як усіх не знаєш.
Ось Меркурій, Ось Венера
За Землею Марса сфера,
За Юпітером- Сатурн,
А тоді- Уран, Нептун,
З курсу щоб не збитись,
Пам"ятай- їх вісім!
Відпусти їх політати,
Доки будеш підростати,
Бо земля і небо
Створені для тебе!.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020501286
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641350
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
эссе
Тихо плещется море...
Я в плену воспоминаний,
В тени магнолий
И мысли мои где-то там,
В туманной дали
Священных дней
Наших встреч -
Сердечных и восторженно
Незабываемых...
Хотелось взлететь вдвоём
В этот ласковый,
Прелестный мир,
Наполненный
Чистотой и светом,
Простором,
Притягательностью
И красотой.
...О Боже -
Ты всему живой свидетель,
А вернее создатель
Неимоверного волшебства
И вдохновения
В наших душах.
Это и есть
Первозданное
Вселенское счастье,
С которым мы рождаемся,
А попав в реальный
Искалеченный мир -
Первым криком
Предвещаем
Свои будущие мучения,
Перемалывание
Нашей святости
На дорогах мытарств
И неимоверных страданий...
Так не нам ли завещано
Вернуть миру
Ту былую,
Первоначальную
Чистоту и притягательность?
Досыта насмотревшись
И насытившись
Нагромождением
В порочном зазеркалье.
Исковерканными душами,
Мало схожими
С Божьим образцом
Человеческой Души,
Сотворённой с задатками
И настолько разнообразным
Творческим началом -
Постигать свои
Необъятные,
Колоссальные
Нравственные возможности,
Для преумножения
Лучшего во Вселенной
И сотрудничества,
Сотворчества с самим
Творцом!
02.02.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640867
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Дізналася про термін
«Донбасса сыновья»,
Й думки ураз отерпли:
А хто тоді є я,
Коли я із Полтави?
Її лише дочка?
Будь-хто нас так задавить,
І нікуди тікать.
А з Києва? Лиш Кия
В коліні -еннім син?
Зі Львова, Коломиї?
Хто він тоді, єси?
Ну, а коли з Одеси,
Чи раптом із Ромен –
Зазначать раптом в пресі:
«Громадянин N.N.»
В Криму, в Донбасі, Львові –
Народ ми є один,
Повторююсь я знову:
Складаємось з родин.
Усі ми українці –
Нащадки козаків,
Далеких турбаївців.
Одні в світі такі!!!
1.07.2015
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640879
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
На сайті я уже із багатьма знайомий,
З Дантесом, що обра́з нікому не прощає,
Із Марсіанином, перо якого гостре,
Який на все надтверду точку зору має.
З Гардецьким Любомиром, добрим, мудрим, щирим,
Який щодня по два вірша швидких складає,
Із Zang-ом, що не любить на́голос, русизми
Й ретельно по́милки у ві́ршах виправляє.
А Валентина Малая і Ганна Верес?
Давно я люблю їх, любов цю не ховаю!
Тріумф, і Геометрію, і Косач Ксеню,
Принцесу-Настасійку – просто обожаю.
Калинонька на сайті пишно розцвітає,
Віталій Назарук пісні свої співає,
Дід Миколай внучатам щось розповідає,
Джульєтта скромна щастя-долю виглядає.
З Лавинюковою Тетяною я вчився,
Від цього ніку в серці спогади взбурлились.
А від віршів Ділан, Уковича, Утриско
Мені бальзами дивні прямо в душу ли́лись.
Знайомий з Дзвонарем, з його лунким набатом,
З Юхницею, що прагне бути нестандартним.
Нема в рожевім сайті в нас людей бездарних,
А є одні оригінали і таланти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640838
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Світлини з дитинства
Дивлюся фото з поруділими краями,
Дитячі лиця, не впізнати - хто є хто.
І на папері, і у пам’яті є плями,
Хоча минуло сорок років, а не сто.
І де ви зараз усі діти зі світлини,
Які стежини протоптали по землі?
Чекали «пташку» і ображені застигли,
Бо не діждались… Ще наївні і малі.
На жаль, ми гості, тимчасові в цьому світі
Гортаю фото - ви живі , чи уже ні?
І тільки згадки на папері ніжно-світлі,
Беззвучно плачуть, бо сумують у мені.
Приспів
Розрісся бузок і акація біла,
Торкаються неба уже явори.
Це часу хода все змінити зуміла,
І ми не такі, як в дитинстві були.
відео тут- https://www.youtube.com/watch?v=Mwm44XxRJSA
Музика Віктора Охріменка
Виконує Володимир Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505384
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 03.02.2016
[i]Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,
Замкни мій слух - я все ж тебе почую,
Я і без ніг до тебе домандрую,
Без уст тобі обітницю складу.
Відломиш руки - я тоді тебе
Впіймаю серцем. Наче між долонь,
А спиниш серце - мозок запульсує;
Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,
Тебе в крові палючій понесу я.[/i]
[b]Райнер Марія Рільке
Згаси мій зір...
Перекладач: Микола Бажан [/b]
http://www.ukrlib.com.ua/books-zl/printthebookzl.php?id=331&bookid=9&sort=0
*********
Ти мене випиваєш подихом,
як жертовний напій, до дна.
Я розбитим хрустальним келихом
долі бризкаю. Напина
пристрасть звуки болюче струнами.
Я вустами ловлю твій вдих.
Вимальовуєш ласку рунами.
Виціловуєш душу з них.
В ритмі серця твого вчусь дихати.
З рук твоїх світ вертаю свій......
Можеш більше мене не кликати -
у тобі я - в крові твоїй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640773
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Буду, буду злітати вітром!
Знову хмари зривати з даху.
Щоб нарешті, щоб трішки світла
захопити. Та так, з розмаху,
увірватись у сон спустілий,
розметати по ньому зорі.
І промінням, з всієї сили,
розігріти твої простори.
Розцяцьковану мрію сонцем
уплести у твоє волосся,
поки спиш. Щоби вранці з денця
літо в серці все ж піднялося.
Й понесло тебе в день строкатий,
повний шалу, вогню, горіння....
Як же...Як же тобі сказати?
"Милий, ось - я, любов й спасіння!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640781
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Далекий край, чужая ночь,
Иной на небе беспорядок.
Меня влюбила страсти дочь
В себя горячим взглядом.
Благоухала улица Флорида
Заморским ароматом танго.
Лечила кровь вином коррида,
А я, Lucinda,
твои целую губы
цвета манго...
Oh, Argentina, Buenos Aires!
Oh, Calle Florida,
Oh, Plaza San Martín...
За вами я скучаю,
По вас души не чаю...
Вам одиноко без меня
И я без вас один.
* Las Lágrimas De Lucinda (исп, пер, Слёзы Люсинды)
Буэнос-Айрес, Аргентина
Paintings by Fabian Perez
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640022
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 02.02.2016
Усіх шанованих мною літераторів і читачів щиро запрошую на презентацію моїх творів на порталі Жінка- УКРАЇНКА. Усім доброго здоров"я, настрою та творчої наснаги! Ваш Серго Сокольник http://ukrainka.org.ua/serhiy-sokolnyk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640457
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016
[u]30 січня 2016 року під час так званого АТО в Донбасі відірвало ноги Анатолію Гаркавенку (кличка Морячок). Світла пам’ять герою. Інформацію про це дізналася з інтернета, а потім від його коханої дівчини Лєри Бурлакової через мого знайомого. [/u]
Вона кохала вперше,
мов востаннє…
В очах – зірки і кругом – голова…
Здавалось їй,
що й серденько співа,
І мрії в плани вже переростали.
І він себе не бачив
теж без неї.
І як не прикро, дякував війні…
«Ти ж саме тут
зустрілася мені,» –
Казав і називав її зорею.
Вона його кохала,
мов востаннє,
І він без міри в неї закохавсь,
Хоч, крім любові,
і не мав гріха,
Не знав, що скоро ангелом він стане.
Щодня вони не спали
до пів ночі…
Її любив усім своїм єством…
Платили щедро
ризиком і сном…
Не схоже це було на гріх чи злочин…
Війна – не поле
з запахом лаванди –
Там запах смерті, пусковий гачок.
Його й назвали ніжно –
«Морячок»,
Бо ж був улюбленцем єдиної команди.
Навколо ж нечисть…
Рвало… Гуркотіло…
І небезпечний снайпера приціл…
Але рука її –
в його руці…
І Україна, й мир були їх ціллю.
Та раптом… вибух…
Кров іще пульсує…
Зачервонів узором білий сніг…
Його кохане тіло…
вже без ніг…
Погасли зорі у очах красуні…
І зрозуміть ніяк
вона не може:
Хіба ж це гріх – кохати на війні?
А в вухах голос
ще його дзвенів:
«Як добре, що я тут тебе зустрів!..»
За що ж ти з ними так,
Великий Боже?
1.02.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640588
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Гіркочуть болем – сумом полини
і не один ще син не повернеться
із ж.до -сурогатної війни
кривавий ворон ще не раз нап’ється.
Відгородився військом із паскуд
немов павук розкинув свої сіті.
Що заручився… «грантами іуд»…
щоб нас тримать, як безтолоч у кліті?
Не улизнеш непрощений Удав
не проковтнеш Україну безсилу
тебе іще ніхто не запитав…
та вже чекають там за небосхилом.
За Ілловайськ, за все що ти продав,
тобі прийде… проклятий ж.де
Це ти Украйну юда розіп’яв…
та час прийшов єгипетський гібриде.
Прийдеш на сповідь дикий людолов
за всі гріхи що вдіяв в цьому світі
І недарма пролита наша кров
тож будеш в пеклі с.ка ти горіти.
Добавилось… Вкраїні сивини
та вже з'явились в Цедиків онуки
від убієнних виросли сини
чекайте… вже йдемо мамлюки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640264
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Ловко собраны лёгкие локоны,
Сладкий запах духов на запястье -
Её образ, детально собранный,
Обладает неистовой страстью.
И в холодном чарующем взгляде
Скрыто море заботливой нежности.
Можно столько найти отрады
Заглянув лишь в Её глаза вечности.
Но и стойкость бывает недолгою.
Сколько б не было в Ней сил и мужества,
Она меркнет в темничном безмолвии,
Часто мудрость теряя в супружестве.
Чтобы всё сохранить в равновесии
И не дать Ей распасться на части -
Полюби в своей женщине Женщину,
И одержишь Наивысшее Счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639426
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
«А хто дочок має – нехай научає…»
(із української народної пісні
«Їхали козаки…»)
Кларі Т., яка розуміла прощальне
"ну, давай" буквально, присвячується
Коли сади́ в душ́і цвіту́ть,
та що там за́йве говори́ти,
роки́ люди́ну не беру́ть,
й суво́ро н́ічого суди́ти.
У св́іті так собі веде́ться,
це аксіо́ма на віки́,
добро́м даси́ – добро́ верне́ться,
і це поки́ що квіточки́.
Як говори́ла мені ма́ти,
пручи́ біли́зну у двор́і,
не тре́ба ла́ски шкодува́ти,
це ясно навіть дітворі.
Добро́м діли́тися не сти́дно,
із бли́жнім, да́льнім, все одно́.
Воно́ споча́тку тільки ви́дно,
а по́тім, як міцне́ вино́.
Приро́ді, до́цю, не підка́жеш,
стара́йся їй не заважа́ть.
Щоб па́лка шпи́цею встава́ла,
потр́ібно жи́то ра́ком жать.
Я ці слова́ запамʻята́ла,
живу́ тепе́р немо́в в раю́,
У л́ісі, в по́лі, за вокза́лом,
я ще́дро ла́ски роздаю́.
Коло вор́іт дала́ Мико́лі,
з добро́м в копи́ці Василю́,
а по́тім Стьо́пці, вже у шко́лі,
і наоста́нок – ковалю́.
Чека́ла до́вго, не судилось…
ані з добро́м, ні без добра́,
не поверну́вся жо́ден «ви́тязь»…
мабу́ть тепе́р така́ пора́.
жовтень 2015, Миколаїв
Ця пародія написана мною після ознайомлення з твором М. Соколовського «В коловороті». Ось його текст:
Коли сади в душі цвітуть,
роки людину не беруть.
Якщо в ній солов'ї співають,
всі негаразди відступають.
Не бійтесь душу відкривати.
Тепло потрібно віддавати.
Земля нам сили надає,
коли потреба в тому є.
Господь створив таким цей світ,
Що як згасає буйний цвіт,
Зернята в землю попадають,
та пагони нові зростають!
У світі цьому, як ведеться.
Добром даси-добро вернеться.
Не треба ласку шкодувати.
Її потрібно ближнім дати.
Коловорот. Що тут ще скажеш.
Природі ти вже не підкажеш.
Старайся їй не заважати,
Щоб в шпицях палкою не стати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614119
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 28.01.2016
З Миколая по Йордан – український Рамадан!
І яка там вже робота з понеділка до суботи!
Бо зимовий Миколай запускає цей трамвай.
Два Різдва святкуєм здавна: католицьке й православне.
Новий рік і старий рік ми стрічаємо вже вік.
Під кінець на Водохрещу хвилі з ополонки плещуть.
В день святого Валентина ми не знаємо спочину.
Для захисників Вітчизни день зробили особистий.
8 Березня – жінок ми ведемо у шинок.
Так ідем за кроком крок до нових своїх зірок.
Ще святкуємо Вербу в полі десь чи на горбу.
А Великдень, як ведеться, краще свята не знайдеться.
Отака вже Божа ласка, свято з свят – це наша Паска!
Перше травня – знаєм здавна, свято радості й весни,
а за ним 9 Травня – Перемоги день ясний.
Хоч не був я депутатом, а зайнявся плагіатом…
Та який то плагіат – ніби голий депутат.
Там весняний Миколай, для рибалок прямо рай.
В річку вудку закидай й нумо рибки натягай!
Потім Трійцю відмічаєм, хату зеленню квітчаєм.
Конституцію, Купала – все святкуєм, що попало.
Позабувши обережність, ще й країни незалежність.
Потім прийде в гості Спас, знову святкувати час.
Але спасів їх аж три, все уважно розбери:
Першим йде Медовий Спас, Мокрий – назва про запас.
Другий – це Преображення, Яблучний його імення.
Потім радує всіх нас третій – Полотняний Спас.
Далі – будьте всі здорові, привітає нас Покрова.
Революція Жовтнева – в листопаді королева,
донедавна так було та бісівство те спливло.
Це свята лише великі, ще малі й зовсім безликі.
Професійні є свята, міста день і день моста.
Свято в нас на кожнім кроці – більше п‘ятисот у році.
Днів на всіх не вистачає, то й по два ми відмічаєм.
Як казав Стецько колись, звідки всі вони взялись.
З‘їли всі свої припаси, працювати нема часу.
Все святкуємо, не сохнем, з голоду чи не подохнем?!
січень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639028
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
...і так буває, коли день засинає...
[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]
[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
На твоїй руці - лінія долі,
Я її читаю, наче книгу,
Все про тебе знаю, люба доню
І такий секрет тобі відкрию:
Щоб привітно доленька всміхалась,
Будь із нею щира та відверта,
Справедлива, чуйна, не лукава,
Але до мети йди сміло й вперто.
Бо, як мовить приказка народна, -
Під лежачий камінь не тече водиця.
Досягти в житті чимало можна,
Коли наполегливо трудиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638538
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634146
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Музика Віктора ОХа
Співає Володимир Сірий (Рідний)
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638377
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Малюю сонце у зимові дні,
Малюю квіти в сніговій завії!..
І вже не дуже й холодно мені,
Бо тішать серце спогади і мрії!
Прийде весна, калина зацвіте,
І заспіває соловей в долині!
Зігріє землю сонце золоте
І запанує мир на Україні!
Малюю сонце, квіти і весну!
Черешні спілі і квітуче літо!
І зірочку на небі - ще одну!..
Так веселіше в цьому світі жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638199
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Слова - Олег Магась
Музика, аранжування, запис, виконання _ Микола Шевченко
БО ВКРАЇНИ Я СИН…. .
1
Перевеслом долі
світ перевяжу.
Дітям при нагоді
правду розкажу.
Починається життя із зернини,
і з любові до своєї Батьківщини....
Приспів:
До зірок, до стежок
до далеких вершин.
Я до неї прийду -
бо Вкраїни я син!
Припаду я устами
до її джерела,
бо доріг є багато
Україна - одна!
2
Ти навчала мудрості
мовою казок,
щедротою душ твоїх
цвів мій колосок.
Чистотою правди,
ніжністю і силою.
Бо нарік тебе Всевишній - Україною!
Приспів:
3
З щедрих нив зростила
ти багато див.
Ми - єдина сила!
Ми - народ один!
Сини твої вірні
Тебе нам збережуть.
На поталу ворогам повік не віддадуть!
Приспів:
28 грудня 2015р
ВСІХ З НАСТУПАЮЧИМ НОВИМ РОКОМ!!! ЩАСТЯ, НАТХНЕННЯ, МИРУ, ЗДОРОВ`Я,
ЗЛАГОДИ!!! ХАЙ ЖИВЕ УКРАЇНА!!!
посилання на відеослайд:
https://www.youtube.com/watch?v=2nRHhr2uk20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632117
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 22.01.2016
В зимовий спокій відійшли
Веселощі Різдва,
Та знову рима на душі
Про 242...
Гадаєш то просте число
Народ підрахував?
А героїчне ремесло
Він «Кіборгом»* назвав...
Хай буде так!
Ніхто тоді
Не думав й не гадав,
Звичайні хлопці молоді,
У руки зброю взяв,
За кожен клаптичок землі
Стояли до кінця,
Щоб кляті гобліни в кремлі
Відчули біль свинця!
Палає вежа, термінал
Зруйновано ущент,
Щодня й щоночі тут фінал
Та істини момент...
Хтось скаже голосно:
- Дива!
Бувають на війні…
Тримались 242
Ви героїчні дні!!!
18.01.2016
*- Кіборги
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541984
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636656
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 21.01.2016
В якості епіграфу
до збірки «СПОЛОХ»
автор Мирослав Вересюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553149
Бийте на сполох! Кричіть у весь голос,
Мають почути ще ті, хто глухі,
Щоби розвіяти мізковий хаос
І пережити години лихі!
Бийте на сполох! Не можна мовчати,
Воля - це думка промовлена в слух,
Щоб Батьківщина назавжди - як мати,
Стань на коліно й зніми капелюх!
Бийте на сполох! Щоб знали усюди:
Синій - то небо, а жовтий - жита,
Справжні слов'яни - завжди правдолюби,
Київська Русь - наша правда свята!
Бийте на сполох! Хай будуть не вірші,
Серце й душа - то Кохання і храм,
Ми - Українці, найкращі, найбільші,
Чужого не треба, своє не віддам!
21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637399
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Пошли Боже света
Тепла и привета
И Благости в души
Пусть зло в них потушит
Земля так прекрасна
Планета для счастья
Живите же люди
И радость прибудет
Живите, как голуби
Песни слагайте
От помыслов Божьих
В Пути не сбивайтесь
И окна в рассветы
Добру открывайте
Сердца лишь Любовью
Свои облекайте
Со всей из Вселенной
К нам гости прибудут
Расскажут – без войн как
Жить в сказочных буднях
Легко и свободно
Быть вхожими к Богу
И рай на земле
Обустроить помогут...
20.01.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637197
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Не тільки змити бруд із тіла,
Але й щоб зняти гріх з душі,
Чиста вода заструменіла
У ополонці, що в глуші…
Тут на Йордана всі до нага,
Ідуть купатись у воді…
І не тому, що душить спрага,
І не тому, що молоді.
Щоб в ополонці освятитись,
Черпнути сили із ріки.
А потім Богу помолитись,
Щоб відпустив усі гріхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636912
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Грайливо снує на склі Морозенко,
Сріблястою ниткою в царстві зими.
Змалює легку невагому сніжинку,
Що в танці кружляють зимові вітри.
Малює картини зима-чарівниця.
І діточок кличе у марево сни.
Там гілка ялиці в гірляндах іскриться
І зіронька ясна, що світить вгорі.
Хвилясту стежину зимового лісу,
Де зайчик сховався у білі сніги.
Морозяно-сиву казкову завісу
В льодовому царстві царівни-зими.
І вітер співає мелодію грізно.
Жбурляє снігами, скресає річки.
А прийде весна, заспіває грайливо
Закохану пісню красуні-весни.
А зимонька біла в дрімучому лісі,
Укрита туманами тихо засне.
Даремно боротись...бурульки у стрісі
Сльозами весняними злива знесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636842
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016
МУЗИКА ВІКТОРА ОХРІМЕНКА № 80
Падали зорі в нічних небесах,
Роси сіяли яскраво на лузі,
Плаття червоне, немов паруса,
Звало у світ невідомих ілюзій.
Ти пригорнулась мені до плеча,
Залупотіли червоні вітрила,
Нам соловей ніжний вальс посилав,
Наші серця в поцілунку кружило.
Пр: У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
На який ми так довго чекали…
Наче метелики ми поміж трав,
В вальсі кружляли у росах холодних,
Я твого, люба, кохання бажав,
Ти ж не давала надій мені жодних.
Вальс дарував у гаю соловей,
Зорі і роси були нам за свідків,
Я тебе, мила, горнув до грудей,
Місяцю хмари ховали завидки…
Пр.
Падали зорі в нічних небесах,
Роси сіяли яскраво на лузі,
Плаття червоне, немов паруса,
Звало у світ невідомих ілюзій.
Ти пригорнулась мені до плеча,
Залупотіли червоні вітрила,
Нам соловей ніжний вальс посилав,
Наші серця в поцілунку кружило.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636431
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
- Що таке щастя?- онуки спитали.
Що таке щастя, не знаю сама.
Щастя: не успіх, не гроші, не слава,
Щастя - це радість, любов і весна,
Щастя - це ваші усміхненні личка,
Щастя - здоров"я онуків, дітей,
Щастя - це праця, важка і сумлінна,
Щастя - повага і шана людей.
Щастя - свобода і мир в Україні,
Щастя - це сонце у небі й блакить,
Щастя - родина, сусіди і друзі,
Щастя - це вміння і жить, і любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635875
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Йде, пливе хурделиця полями,
І мороз у мене на вікні.
Я сиджу з замерзлими думками,
А душа горить, як у вогні...
Ой зима! Як жити стало важко,..
Одиноко й сумно на душі.
Скам"яніли руки... І безжально
Гне мене все нижче до землі.
Інеєм покрились мої скроні,
Все частіше сльози на очах.
Дошкуляють вітер і морози,
Зморшки на чолі і на устах...
Ніби вчора обрії палали,
Сонце у зеніті...І було,-
Дні і ночі щастям не згасали,
Все із добротою заодно.
І хоч я сумую, та не плачу,
Витримаю цю важку зиму...
Я весни діждуся...Не розтрачу
Віри і Надії... Я живу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635555
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Натхненням став твір Фіни Ярінець "Початок"
[url=""]http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635189[/url]
У дітях – наше відродження:
З коханням в цей світ проникає,
Приємно ніжно-тривожною
Любов’ю під серцем зростає.
В рожевий фарбуються фантики
Із тижнів, із днів, що минають.
У тілі майбутньої матінки
Два серця й душі дві співають.
У мріях бантики, ролики …
Долоня по колу – турбота,
Промова ніжності дотику,
Коли мама гладить животик.
Цілунком тато торкається –
Чи щічки, чи ручки, чи ніжки,
І радість рухом звертається:
-Чекайте, рідненькі, – ще трішки.
У дітях – наше відродження,
Що щастям приходить великим,
Коли "цікаве положення"
Вінчається радісно криком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635462
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Господарю, досить спати,
Бо ми прийшли посівати.
Сіємо зерно відбірне,
Щоб вродило поле гідно,
Щоб рясніли пшениці,
Була радість на лиці.
Був розораний пустир,
Було щастя і був мир!
Щоб кожне зернятко,
Принесло дитятко.
Щоб втікала біда з хати,
Ми прийшли Вас засівати!
Сіємо на щастя, на здоров’я,
На Новий рік, щоб він був кращий,
Як той рік!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635381
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Троянд дарую цілу в'язку…
Й корзину квітів польових.
Щоби цвіла моя землячко,
Твоя душа немов квітник.
Терпінь тобі щоб ще чекати…
Нехай дасть Ангел благодать.
Твої повернуться солдати,
Комусь нас треба ж захищать.
Хай оминуть тебе нещастя,
І обійдуть нехай вітри.
У тебе буде повне щастя…
Лише сльозу з очей зітри.
Ще зацвітуть під небом синім,
Твої роки - тяжкі літа.
Тож цвіт весняний вишне - білий,
Із них нехай не обліта…
Нехай з тобою ходять поряд,
Надійні друзі і добро.
Хай вірші пишуться при зорях,
Снаги тобі в твоє перо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635194
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Легка хода, тендітна постать, личко
в чеканні Дива сонцем пломенить.
Всміхається дню погляд все заклично,
а очі - світ готові умістить!
В 16 казка в ній барвиста спить.
Гнучка й зваблива, повна таємниці.
У серце цілить з-під м"яких повік.
Так прагне Мрії пристрасній скоритись!
Незвіданістю мучить звабних втіх.
Як мрія в 20, як солодкий гріх.
Ласкаві руки, ніжить погляд світлом.
Весь хочеться світ білий за-лю-бити!
І голос пестить, колиха теплом:
леліяти б, голубити, зігріти.
Усі для неї в 40 - рідні діти.
Ти не мудруй у чому її сила.
Люби! Знаходь в ній свій надійний схов -
в слабкій, мінливій, вередливій, милій.
Крізь неї, знай, проходить вісь основ:
Кінець, Початок, Мука і Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635188
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Музика Віктора Оха
В очах – стежина в споришах,
де я – маленький.(маленька)
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Й хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Багато в світі є чудес,
країв багатих.
Мені ж дорожча над усе
селянська хата.
Шляхів протоптано сповна.
Нам раю треба.
А та стежина лиш одна
веде до неба.
Дороги в світ – на шрамі-шрам…
Та душу тішить
ота стежина в споришах –
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461846
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 12.01.2016
Чорніє ліс притихлий вдалині
і сірі скелі дихають туманом.
У ньому дальній краєвид розтанув…
А ти, холєра, знов сказала «Ні!»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635117
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
1.Від Дністра до Росії
Поля хлібні густії,
Ріки сині й глибокі
Ще й степи, гей, широкі.
Тут цвітуть буйні трави
У Дніпрових заплавах.
Це козацька держава,
Самостійна і славна.
[u]Приспів[/u]
Це моя Україна,
Сторона солов’їна,
Сивочолі Карпати,
Їх ні з чим не зрівняти.
Тут квітує калина –
Українська перлина.
Гостроверхі тополі
Закликають до волі.
2.Наш народ працьовитий
Вже нічим не скорити,
Має долю строкату,
Та нічим не злякати,
Бо народ – то є сила
І могутня, й красива.
Заслуговують люди –
Краща доля в них буде!
[u]Приспів.
[/u]
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634954
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Він той, хто крок її бадьорить,
Хто в неї замість кофеїну,
З ким їй під силу взяти гори,
Пройти крізь фортеційну стіну,
Він той, хто хмари розганяє
У непроглядну сіру мряку,
Шляхи погорблені рівняє,
Дню надає терпкого смаку.
Він неба музика ранкова,
Вода, що позбавляє втоми.
Одне-одненьке його слово
Дух витягає з пастки коми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633503
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Ви бачили колись, як плаче сильна жінка?
Не бачили? Отож! На те вона й така.
Сміється мов ручай, так весело і дзвінко,
А що у неї там таїться у думках?
На людях завжди все “по вищому розряду”:
Одежа, макіяж, робота і сім'я,
Вона нікого з нас не просить про поради,
А як і треба-все вирішує сама.
Та тільки стихне шум, огорне хату нічка,
В дитячу зазирне-все тихо, діти сплять,
Залізо сили в ній розтопиться мов свічка,
І хочеться в обіймах ніжних потопать.
Присяде край вікна в старім пухнастім пледі,
Лиш поглядом пустим уткнеться в чорну даль-
Вона тепер слабка. Вона тепер не Леді,
І вирветься з грудей назовні вся печаль.
А зранку підведе свої красиві брови,
До школи дітвору, до офісу сама,
Й до вечора усе піде по колу знову,
І знатиме лиш ніч, що плакала вона.
Н.Хаммоуда
04/01/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633474
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Моя Україна, де в шані герої,
Де всі патріоти високих ідей
Виношують плани не свої,
А мріють про щастя людей.
І мріють і тяжко працюють,
Згоряють у ратній борні,
Де спокій народу вартують,
Несучи свій хрест на спині.
Дух предків де вічно витає,
Де кров їхня в жилах бурлить
І впевнено кожний бажає
Життя їй своє посвятить.
Моя Україно,
Кровавий лютує іще буревій
І щастя, як давняя fata morgana,
Окуте холодним туманом -
Бажання душі і обпалених мрій.
Та не тільки я вірю,
Та вже впевнено знаю -
Час свободи уже наступає,
Заквітнеш ти нею у вічних віках,
Леліяна будеш на наших руках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633026
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 04.01.2016
...У тиші ранково-замріяній.
У ночі казковій, усіяній
бажаннями-снами вечірніми..
Десь за горизонтами вільними,
бездонно-легкими морями,
за стрімко-п"янкими горами, -
живуть там вірші ненаписані.
Ще сплять вони, в мріях колисані
і гублять зітхання крізь сон...
З душею звучить в унісон
їх ніжно-солодке тремтіння
до часу аж поки натхнення
могутньою хвилею спраги
не дасть їм стрімкої наснаги
й проллються потоками слів
то сповіді, дум, то світів,
захованих в надрах мовчання.
Поезія... Ніжне здригання
у ритм серця: "Тук... тук..." Лечу!
Від смутку нудного втечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633090
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Пр: Мову шануймо люди,
Наче травневий цвіт,
Бо в нас душі не буде
І опустіє світ.
Мово, моя єдина,
В пісні і колосках,
Славиш ти Україну
В вишитих сорочках.
Пр.
Гостей ти зустрічаєш,
Все в тебе на столі,
Ти у церквах сіяєш,
З Господом на чолі.
Пр.
Тож пам’ятайте, люди,
Слово із джерела,
Щоб мова звідусюди,
В нашій землі жила.
Пр: Мову шануймо люди,
Наче травневий цвіт,
Бо в нас душі не буде
І опустіє світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632998
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Жар кохання... Вічності мука!
Без взаємності, наче злий джин:
так настирно в горлечко стука
із бажань потаємних глибин.
Він готовий! Готовий.... Злетіти
міріадом коштовних, стрімких
мрій. Для здійснення їх вщент згоріти!
...скутий в стінках байдужо-тонких...
Та лиш дотик теплий долоні,
лише погляд уважний углиб -
ти відчув би Сили бездонні!
Їх Вогонь ти б побачив... Коли б....
…..............................................
Шал кохання.... Мертвий тягар!
Як нав'язливо, вперто діймає.
Жаль і втому, тьмяний нагар
у душі після себе лишає.
Осередище ж власне палає
в безнадійно-протяжному дні.
І немає ради.... Немає!
Хто жадав - платить той по ціні.
Хто не кликав, а все ж зла, настирна
тінь розпачливо ловить сліди? -
Сподіватися лиш терпеливо:
їй своє Сонце вдасться знайти.
...................................................
Чар кохання.... Щастя безмежне!
Коли б'ються серця в унісон.
Коли все, що жадане - досяжне;
мрії - явні, а дійсність - мов сон.
Та вогонь той так швидко згорає
й не завжди прагнуть вдвох в клопітких
розгоратись щоденних стараннях
дати свіжий йому, новий вдих..
І так часто згасає! Згасає,
утонувши у щедрості душ..
Насолода надмірна буває? -
Коли звичкою стане.
Зворуш!
Ти слова, і обійми, й цілунки,
звичні дії і вчинки! Зміни!
Хай любов завжди буде Дарунком!
Ти поривом знов жар розпали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632947
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Ось- ось і знову Новий Рік,
В новій пеленці, як й вторік,
Обіцянок хоч відбирай!
Те що посієш, те й збирай!
Хай Бог нам розум посилає,
Та мудрий провід підбирає,
Щоб сіялось кругом добро,
Щоб збіжжя, не полинь, зійшло!
А поки ми це все зготуєм,
Та людям щастя подаруєм,
Любімся всі, відкиньмо зло,
Щоб всім нам радісно було!
Ану ж бо , швидше починати,
Сміття торішнє вимітати,
Стрічаймо радісну новину,
Йде Новий Рік до нас в гостину!
Тримаймо Новий Рік за поли,
Щоб встиг нам дати кращі долі,
Щоб всі ми в мирі добре жили,
Щоб не сварились, лиш дружили!
Бажаю всім веселого настрою і взаємної любови!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632566
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Яким він буде - новий Новий рік???
Всі думають, загадують, гадають...
Щоб був він гарний!..кращий, ніж торік!
Його так щедро й дружно зустрічають!
... Годинник відраховує свій лік,
В майбутнє зазирнути хочуть люди!..
І кажуть - як зустрінем Новий рік,
То так його і проводжати будем!
Я всім бажаю радості й добра!
Здоров"я, миру, затишку у хаті!
Для здіснення бажань прийшла пора -
Хай будуть щастям ваші дні багаті!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632572
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Чи всі приготували олів"є?
Чи пенсій і зарплат вам вистачає?..
Тут треба постаратись, як не є...
Бо Мавпа неуваги не прощає!..
Банани, мандарини - саме раз!
Так! Мавпа Вогняна їх полюбляє!..
А ще - побільше блискіток, прикрас!
Хай все навколо мерехтить і сяє!
Шампанського! а може й просто квас...
В цю ніч заснути може лиш ледащо!..
Із Новим роком я вітаю вас! -
Хай буде він для кожного - найкращим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632579
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
[youtube]https://youtu.be/0Chru3ccqII[/youtube]
[i] …а він возносився над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
[b]Ол-др Печора [/b]
14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя за Україну, яку
ми наразі маємо і якою, напевне, не задовольнилися б борці
за правду і гуманізм. Та сталося лихо – їх життя забрала
репресивна машина КДБ… Це – Василь Симоненко та
Василь Стус, “пам’ятні дати” яких припали на рік 2015-й:
80-річчя від дня народження – першого і 30-річчя від cмерті –
другого… Про них і мова… [/i]
[i][b][color="#ff2f00"]У нас в житті зі всіх професій
В найбільшій шані ковалі…
Бо не попи [i]еМПе[/i] конфесій
Кували щастя – Василі…
Майбуть кували для Вкраїни,
Кували волю, як могли…
Та компартійні “бедуїни”
Є не синами, а …-огли*
Кували волю… Та сатрапи
Лишили волі їх самих…
І мали за мету покрапать**,
Щоб з каменю отримать “жмих”.
* * *
Один Василь сконав в Черкасах,
Ще й не відчувши часу плин,
Хоч славним був в “народних масах”
Й не їв його червивий сплін***.
Боровсь зі смертю він щосили,
Як з “компартійністю” боровсь …
Содуха**** все ж його скосила –
Звізда упала в шерхлу Рось…
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись,
Коли попав в копальні ВОРКУТИ?
Які поніс провини і спокути,
Чим завинив перед прогресом ти?..
...І обернувся посохом твій карцер –
Геройське серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
Своїй ти Ненці вповні не сказав…
_____
…Та зойк ваш у тумані не розтанув,
Безслідно в Універсумі***** не зник –
На Сонці ожили реакції й вулкани
І донесли Ваш відчайдушний крик…
І крик Ваш в голу пустоту не канув –
Луна пішла по світу з Ваших слів!
І не було б у нас отих майданів,
Не будь таких героїв – Василів!..
Які б Ви нам, живим, дали уроки,
Яку оцінку виставили б нам?..
Вказали шлях єдиний... У Європу!
Хоч плата за рішучість є війна...
Країна не піде вже манівцями –
З дороги нас і віри не звернуть,
Бо Захід й Схід – від Дону і до Сяну –
Торують Вами вистраждану путь.
І xай куються шпаги і ефеси
Для мушкетерів – нових Василів…
З усіх відомих на землі професій –
Найбільш за все нам бракне ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015
_________
*що означає (арб.) – син.
**Вода і камінь точить…
***Меланхолія.
****Смерть. Василь Симоненко, як гадають, помер
від хвороби нирок після побиття в КПЗ м.Сміла в 1963 р.
*****Всесвіт.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632596
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Я бажаю всім добра...
хай закінчиться війна.
Щоб в Украйні при рулі...
тихо згинули Срулі.
Тож віконечко в клітинці...
побажаю й вам чужинці.
Щоб до віку нас минали...
і ми горенька не знали.
Щоб був спокій в нашій хаті...
і були ми всі багаті.
Щастя й радість надусім...
хай заходять в кожен дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632538
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Лиш перше січня ступить на поріг,
Дванадцять відіб’є годинник в хаті,
Прийде до нас у гості Новий рік,
Якого ми стомилися чекати…
Яким він буде, що нам принесе,
Чи буде мир, чи далі кров проллється,
Чи нас Господь від утисків спасе,
Чи мати до дитини усміхнеться?
Якби хотілось миру на землі,
Щоб наші діти доглядали поле,
Щоб патріот в держави на чолі,
Щоб кожен крок не відбивався болем.
Прошу у Бога миру в Новий рік,
Здоров’я для Вас, друзі, і родині,
Щоб йшли до цілі, не скакали вбік
І несли славне ім’я України!
Вітаю всіх, хто патріот в душі,
Хто вміє ще тримати автомата.
Вітаю, кому пишуться вірші,
Хто руку подає в біді для брата.
Зичу вам тільки радості в житті,
Рік, що минув, хай буде нам уроком.
Пишіть поеми вірші і статті,
Вітаю членів клубу з Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632395
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Зітхає сонечко, сідає на поріг,
Заморене буденними ділами,
Всміхається йому прийдешній рік,
Розбудить зранку щирими словами.
Словами радості, достатку і добра,
Надії, віри, злагоди, любові,
Аби Вкраїнонька завжди цвіла,
Не знала болю, ні війни, тривоги.
У Новорічну нічку чарівну,
Вам шлю вітання нині щирі, щирі,
Зустріти ще багато- не одну,
В здоров'ї, у любові, в Божім мирі.
Забути всі незлагоди та біль,
Розчарування, зраду, та розлуку,
Хай здійсняться всі задуми та ціль,
У Новорічну ніч подаймо руку.
Руку добра, любові, розуміння,
Хай людяність вернеться у серця,
Несім добро, де наші покоління
Нас пам'ятають, й Господа- творця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632445
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Він був розіп’ятий
всім недругам на втіху.
Та достеменно кожен розумів:
не був він грошовитим, ні халіфом,
та "замовляти музику" умів.
На тлі оркестрів скаженіли барди
й котились у більярдну лузу
вниз...
А він возносився
над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632442
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632443
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Без тебе я не питиму вина,
Воно від сліз гірчить – воно солоне,
Хата пуста, лякає тишина,
А кров у жилах скоро захолоне.
Давай цей рік зустрінем, як колись,
Знову при свічці і з вином в бокалі,
О, як я хочу, мрії щоб збулись,
Щоб ми разом жили з тобою далі.
Без тебе я не питиму вина
І скло віконне від свічі змокріє…
Думки мої, як Місяць вирина,
Проте надія ще моя зоріє.
Ми вип’ємо червоного вина
І знов з тобою злетимо у небо.
Слова любові зловить тишина,
А щастя більшого мені й не треба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632378
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Між ромашок білих,
Між волошок синіх,
Маки червоніють -
Квіти польові.
Між хлібів похилих,
При зорі вечірній,
Світять маки в полі
Краплями крові.
А у синім небі
Пропливають хмари…
З них одні біляві -
Інші, як смола.
Поміж маків в полі,
Хтось шукає пари,
Тут черпає щастя
З долі джерела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631985
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Новий рік без снігу... і олені
Знов збирають яблука в саду.
Я й собі - збираю повні жмені,
Наче щастя похапцем краду!..
Хоч таке не раз уже бувало,
І про це написані вірші...
Де я тільки щастя не шукала! -
А воно живе в моїй душі!
І завжди, у будь яку погоду,
Я свій настрій створюю сама!
Кожен день прийму, як нагороду,
Незалежно - літо чи зима!..
Новий рік без снігу... а олені
Це моя уява й щирий сміх!..
Жовті, сині, срібні і зелені -
Принесуть до свята білий сніг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631822
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[b]На музику Андрія Андрущенка
[i][/i][/b]
Скажи, чому у серці осінь,
А поміж нас - давно зима?..
Я у снігах блукаю досі,
Але тебе нема...
В самоті минають дні,
Довгі і холодні ночі...
Десь удалині сяють твої очі,
Десь там удалині сяють твої очі...
Скажи, коли упало небо,
Погасли зорі у душі?
Та серце б'ється лиш для тебе,
Хоч ми тепер чужі...
І у кожного сім'я,
Підростають онучата...
Та любов моя буде вік палати,
Але любов моя буде вік палати!
Скажи, чия зрадлива доля
Печаллю стежечку сплела?
Чому караємось в неволі
На відстані крила?..
А розлука-гіркота
Болем коси посріблила...
І гірчать літа посивілі крила,
І так гірчать літа посивілі крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631772
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
В мереживі буденних днів
Для мене місце віднайди,
Серед пустих календарів
Мої не загуби сліди!
В холодній віхолі зірок
Побач, як крутиться земля!
І кожний вирваний листок
Мене від тебе віддаля...
Між нами відстань у життя,
Свої неспалені мости...
У часопросторі буття
Ми паралельних два світи.
Та нас пов`язують думки -
Тоненькі ниточки душі...
Між нами - гори і замки,
А в нас - одні на двох вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631729
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Гойдає час нас
ув усі боки:
Чи не щастить народу на Мойсеїв,
Чи Бог нам посилає фарисеїв,
Що так живем
не рік, не два – віки?
Мені ж здається,
вже прийшов той час,
І перед нами вже – пряма дорога –
Про страх забудьмо, тюрми і тривоги –
От тільки б віри
вистачило в нас!
22.12.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631589
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Мені матуся говорила:
"Де є добро, там є тепло!"
І я цю істину завчила,
В мені жило й живе добро.
А вже життя мене навчило:
У світі є багато зла...
Та я в житті своїм творила
Лиш добрі праведні діла.
Добро приносить людям щастя,
Воно ніколи не вмира,
І вберігає від напасті,
І нагород не вимага.
Добро народжується в серці,
Вогник душі воно й тепла.
Не можуть справи ті завмерти,
Що творять люди від добра.
І вдалий жест, і добрий вчинок,-
Частка загального добра,
А найцінніший той ужинок,
Який приводить до добра.
Навчаю й я дітей, онуків,-
Де є добро, там є душа,
І в добрий час, і навіть в судний,
Не відмовляйтесь від добра.
Добрих людей добро підносить
До кращих справ і до добра,
І при любій слушній нагоді
Даруйте часточку тепла.
Добро виходить із людини,
(Жива ця істина стара).
Немає більшої святині:
"Людина є творцем добра!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631343
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Після довгих митарств серед льоду,
Серед бурь і холодних вітрів,
Метушня не морського народу
Давить розум так ніби здурів.
Після прісного, білого снігу
І соленого смаку води
Пахне кожна травинка зітліла
І дурманять, як вперше, сади.
Після темних ночей в океані
Сяйво рідних портових вогнів
Так бентежить, як перше кохання,
Як затишок батьківських дворів.
Після вічних розлук і чекання
Горизонти земних берегів
Як коралові буси кохання,
Як небесні ворота віків.
Поборовши стихії сваволю,
Згартувавши і силу, і волю
Знов дивлюся на світ як дитина,
Як свята непорочна людина
Ще не спала з плечей дика втома,
Ще не встиг все нове осягти,
А вже сердце радіє - я вдома,
А це значить, що десь тут є ти.
Невідома, як бриз загадкова,
Будеш пестить ти мої уста,
Адже знаю, де мрія - там змова,
Там співають Сирени,
А їх пісня завжди не проста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623784
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 24.12.2015
Здається я живу любов"ю,
Та чи вдається це мені?..
Не відчуваю за собою
Я лицемірства і брехні.
Шукаю злагоду і правду,
Вони для мене, як зоря,
І не приємлю завжди зраду,
Нехай вона в вогні згоря.
Дивлюсь на білий світ очима,
Й душею хочу зрозуміть,
Чому тягар є за плечима,
І серце ниє, і болить?..
Здається все навколо бачу,
Долі людей близькі мені...
Та давить туга, як побачу
Старих дюдей в самотині.
Готова я плечі підставить,
Усіх знедолених обнять...
Допомогти і ще й розрадить,
Привітне слово їм сказать.
Допомагаю всім чим можу,
Хоч сили в мене вже малі,
Приємлю допомогу Божу,
Щоб скрасить їх похмурі дні.
Тривожусь за людей на сході,
Не по нутру війна мені,
Не довіряю більше владі,
Тамую прикрощі земні.
Не можу я терпіть неправду,
І тих, що звикли до брехні,
Не пробачаю зла і зради,
Не до душі все це мені...
Моя душа відкрита людям,
Хоч бува боляче мені,
Коли почую пересуди,
Несправедливі і пусті.
Живу я у простих бажаннях,
Часом ночами я не сплю,
І відчуваю я страждання,-
І в снах своїх, і наяву.
Я знову й знову закликаю
Усіх людей до доброти...
Бо лиш в добрі й любові, знаю,
Легше тягар життя нести.
Не завдаю нікому болю,
Сприймаю я людей жалі,
А чи живу в мирі й любові,
Судити людям, не мені.
Таку позицію я маю,
Чи справедливо це, чи ні?
Та я надіюсь і бажаю,
Що буде правда на землі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630869
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Найкраще пить вино у віці молодім,
укупі з милою, з товаришем своїм,
цей ненадійний світ на сон і пустку схожий,
і пить без просипу - єдине щастя в нім.
Омар Хайям
Яке ж вино, коли воно на двох,
Коли хмелієш дивлячись у очі,
Як ти – Богиня, я неначе – Бог,
При свічці поцілунок серед ночі…
Від пахощів спиняються серця,
Коли рубіни граються в кришталі,
Знайомий подих, навіть без лиця
І відблиск свічки в винному бокалі.
І зразу крила, випивши вина
В політ зібрались у зіркове небо…
Серця дзвенять, немов дзвенить струна,
То щастя людям більшого не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630723
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
[i]Что сладостней и горестней любви,
Cпокойней и мучительней разлуки?..
И радость и печаль благослови,
Все искусы таинственной науки!
[b]Ибн Кузман[/b]
Де ти зараз, що з тобою?
Заблукала, рідна, де?
Серце рветься вже до бою –
за величне… і святе![/i]
[b][i]Ол. Удайко
Я славлю ту благословенну мить,
Коли зустрів, відчув тебе я вперше:
Вогненними очима променить
Жага до дій, жертовності і звершень.
В моїх словах вбачала ти туман,
Коли я присягався на кохання…
Хто любить – не сповідує обман:
В любові сенс життя, а не в обмані.
Любов моя! Мені ти не клялась,
Не зарікалась, не давала слова.
Тобі прощати нічого… й не час,
Не варт й мені просить прощення знову.
Блюзнірствуй же, свавілля, лихослов,
І зводь з ума, і насилай нещастя!!!
Випробування витрима любов –
До болю! Від розлуки! До причастя!
Любов моя! Про гіркоту розлук
Не споминай! Будь ніжною зі мною!
Від уст твоїх, очей, ланіт і рук
Хай буде тепло й лютою зимою!..
Ти добра, чуйна і не терпиш зла,
Оазис мій, криниця невичерпна!
Тебе не тішить – плавать без весла,
Не прославляти – каятись до смерті.
Любов моя! На тебе без надій
Свої я покладаю сподівання…
Покличеш же – життя і спокій свій
Віддам тобі! До краю! Без вагання![/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512812
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 22.12.2015
Розв’яжу я життя перевесло,
Відкладу негаразди й печаль,
Безтурботні відвідаю весни,
Заплили що в далекий причал.
Замилуюсь красою і співом,
Звуком юності відданих сурм,
Рідним садом із яблуком спілим,
Й знов мене обійма тихий сум.
Пробіжуся по мокрій стежині,
Загорну чисті роси в любов,
Зацілую гвоздики й жоржини,
Захмелію від щастя, либонь.
Покладу свої пальці на арфу.
Щоб найтонші створити пісні,
Хай злітають увись, ніби птахи,
Й небеса будуть їм затісні.
Хай той спів над планетою лине
І у серця загляне глибинь,
По просторах морських легко плине,
Всіх навчить рідну землю любить.
Подарує усім хай надію
На роки і на завтрашній день,
Лиш тоді я, напевно, зрадію,
Коли інше життя вже гряде!.
12.11.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629892
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Мої рідні, українці, від краю до краю,
Будьте щедрі і багаті в свято Миколая.
Щоб подушка попід ранок піднялась угору,
Щоби щедрі подарунки віднайшли дітвору.
А дорослим, щоб щастило на роботі й вдома,
Щоб ніколи не жилося у житті самому.
Хай слова вітальні линуть, ллються через край…
Хай щорік до нас приходить Святий Миколай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629751
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Любви - холодная война,
Лжи и предательства полна.
И не понятно в чём вина,
И неизвестно чья вина.
Любовь - жестокая игра,
Чувств ураганная пора,
Не успеваешь душу насладить,
Как горечи пора испить.
Осколками сердец усыпан путь,
Украшен яркими цветами.
Наступит ли покой когда-нибудь,
Но так ли этого желаем сами.
Чем завершится все,
Возможно ли предвидеть?
Я вас люблю,
Но стоит ли
Меня за это ненавидеть?
*есть вариант авторской песни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625243
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Остановись, скажи,
И честен будь перед собой
Как в исповеди, не кривя душой,
Проникнись предков тишиной могил,
Спроси себя как жил,
Как сохранял,
Как испарял ты родовые воды,
Как родословной укреплял костяк,
Изгоем был или дитём природы,
И все ли в жизни было так.
Куда спешил,
Куда бежал,
бежал как по канату,
Опасно балансируя на грани
И грязному разврату
Предпочитал ли святость длани.
Сумев соблазну устоять,
Обласкан был ли ты любовью.
В часы печали, хотел ли жить
И не испачкав руки кровью,
Сумел ли справедливости вершить.
В достатке ль был,
Что обошел, что потерял
И что сумел приобрести,
Приобрести, не потерять
Как факел жизнью пронести.
Ответь,
Проникнув предков тишиной могил,
Потерею которых неутешен.
Ведь хочется сказать что не грешил,
Но признаёшься, грешен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629626
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Наразі в мережі є те, чого 20 років тому було годі шукати.
Пропоную перелік посилань на корисні словники і кращі монографії у галузі красного письменства.
Додавайте у коментарях своє улюблене.
Отже...
[b]Академічний тлумачний словник української мови у 11 томах[/b], 1970-1980 http://sum.in.ua/
[b]Електронна версія нового Академічного тлумачного словника[/b], у 20 томах, томи 1-6 (далі, мабуть, також буде: http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/
Примітка: оцим http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/ слід користуватися через Майкрософт Експлорер, встановивши Майкрософт Сільверлайт. Через Гугл Хром та інші оглядачі працювати відмовляється, рішучо і беззаперечно.
[b]Український лінгвістичний портал. Словники України on-line[/b] (словозміна, наголоси, синоніми, антоніми, фразеологія) https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
[b]Етимологічний словник української мови у 7 томах[/b], 1982-2012, http://litopys.org.ua/djvu/etymolog_slovnyk.htm
[b]Словопедія[/b] - збірка словників української мови http://slovopedia.org.ua/
[b]Секрети української мови[/b], Святослав Караванський http://chtyvo.org.ua/authors/Karavanskyy_Sviatoslav/Sekrety_ukrainskoi_movy/
[b]Charlton T. Lewis, Charles Short, A Latin Dictionary[/b]
A Latin Dictionary. Founded on Andrews' edition of Freund's Latin dictionary. revised, enlarged, and in great part rewritten by. Charlton T. Lewis, Ph.D. and. Charles Short, LL.D. Oxford. Clarendon Press. 1879.
http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.04.0059
[b]Большой латинско-русский словарь[/b] (по материалам словаря И.Х. Дворецкого) http://linguaeterna.com/vocabula/
Збірка праць [b]Юрія Лотмана[/b] - http://www.ruthenia.ru/lotman/index.html
Тут знайдете: Лекции по структуральной поэтике // Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. М., 1994. С. 11–246.
Структура художественного текста // Лотман Ю. М. Об искусстве. СПб., 1998. С. 14–288.
Анализ поэтического текста: Структура стиха // Лотман Ю. М. О поэтах и поэзии. СПб., 1996. С. 18–252.
Колекція праць [b]Юрія Лотмана[/b], в тому числі:
Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха (1972)
Лотман Ю.М. В школе поэтического слова. Пушкин, Лермонтов, Гоголь
Лотман Ю.М. О поэтах и поэзии (1996)
Лотман Ю.М. О русской литературе. статьи и исследования (1958-1993)
Лотман Ю.М. Сборник работ (Язык. Семиотика. Культура) (1994)
Лотман Ю.М. Структура художественного текста
Ю.М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. Сборник работ (Язык. Семиотика. Культура) (1994)
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 1. Статьи по семиотике и типологии культуры
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 2. Статьи по истории русской литературы XVIII — первой половины XIX века
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 3. Статьи по истории русской литературы. Теория и семиотика других искусств. Механизмы культуры. Мелкие заметки
http://www.ex.ua/85506365
[b]Ю.М. Лотман[/b]. Беседы о русской культуре (аудиокнига)
https://archive.org/details/020404KartochnayaIgra
[b]М. Горький.[/b] Письма начинающим литераторам (раньше тут не было рекламы, но жизнь, увы, не стоит на месте; но подождите 20 секунд, и вас ожидает весьма занимательное и полезное чтение. Кроме всего прочего, это очень смешно) http://www.maximgorkiy.narod.ru/STATY/pnl.htm
[b]Ігор Качуровський[/b]. Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки http://chtyvo.org.ua/authors/Kachurovskyi_Ihor/Promenysti_sylvety_lektsii_dopovidi_statti_esei_rozvidky/
[b]Ігор Качуровський[/b]. Строфіка. Фоніка. Нарис компаративної метрики
СТРОФІКА http://www.ex.ua/14411741
ФОНІКА http://www.ex.ua/14411564 або http://1576.ua/books/3442
НАРИС КОМП. МЕТРИКИ http://www.ex.ua/14411362 або http://1576.ua/books/3441
[b]В. Пропп[/b]. Исторические корни волшебной сказки http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/Propp_2/index.php
[b]Стивен Кинг[/b]. Как писать книги http://danshorin.com/liter/king1.html
[b]И.М. Тронский[/b]. История античной литературы. - М.: Учпедгиз, 1946 http://www.sno.pro1.ru/lib/tron/index.htm
[b]Дионисий Галикарнасский[/b]. О соединении слов http://www.ancientrome.ru/antlitr/dionysios/dion02-f.htm
[b]Лев Успенский[/b]. Слово о словах. http://speakrus.ru/uspens/
[b]А.П. Коваль[/b]. Слово про слова. - Київ, Радянська школа, 1986. http://www.ex.ua/14319379
[b]Дэвид Гордон[/b]. Терапевтические метафоры http://www.lib.ru/NLP/gordon.txt
[b]Ролан Барт[/b]. Миф сегодня. В книге: Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М.: Издательская группа "Прогресс", "Универс", 1994. Сс. 72-130. http://www.lib.ru/CULTURE/BART/barthes.txt
[b]Иосиф Бродский[/b]. Возвращение (видео) https://www.youtube.com/watch?v=KwPrfr8PriE
[b]Сирил Конноли[/b], цитаты о литературе и литературном творчестве: http://citaty.socratify.net/siril-konnoli
[b]Сергій Осока[/b]. 10 заповідей щирого графомана, або Шлях у глухий кут http://maysterni.com/publication.php?id=60953
[b]Критерії сучасної графоманії (суб'єктивний топ-5)[/b] http://chytatsky.blogspot.com/2016/04/5.html
[b]Поэтический словарь Квятковского[/b], 1966: http://feb-web.ru/feb/kps/kps-abc/
[b]15 советов Астрид Линдгрен женщинам-писателям[/b] http://www.gazeta.ru/lifestyle/style/2014/03/a_5966577.shtml
[b]Інститут світової літератури імені О.М. Горького[/b], скарбниця видань: http://imli.ru/
[b]Блог професора Пономарева[/b] http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2442
[b]Фундаментальная электронная библиотека "Русская литература и фольклор" (ФЭБ)[/b] http://feb-web.ru/
[b]Йо-хо-хо і пляшчина рому![/b] - мега-колекція словників, довідників і підручників. Звісно, від благородних піратів! - http://www.ex.ua/1182394
[b]Константин Паустовский. Золотая роза[/b] - http://lib.ru/PROZA/PAUSTOWSKIJ/roza.txt
Лінгвістичний портал [b]www.mova.info[/b]
Український правопис [b]www.http://pravopys.kiev.ua/[/b]
[b]Клайв Стейплз Льюис. Три способа писать для детей[/b] http://www.skazochniki.ru/3_ways_to_write.html
[b]Студенческое научное общество[/b] - потрясающая коллекция античной литературы и литературы об античности http://www.sno.pro1.ru/lib/index.htm
[b]БИБЛИОТЕКА АНТИЧНОЙ ЛИТЕРАТУРЫ[/b] - качайте скорее, а то... http://www.ex.ua/96043962
[b]БИБЛИОТЕКА АНТИЧНОЙ ЛИТЕРАТУРЫ[/b] - https://new.vk.com/gerodotova_biblioteka
[b]НЕЗАВИСИМЫЕ ПРОЕКТЫ НА «РУТЕНИИ»[/b] http://www.ruthenia.ru/projects/
[b]Публикации А. Чудакова[/b] - выдающегося специалиста по творчеству Чехова http://magazines.russ.ru/authors/c/chudakov
[b]Зара Григорьевна Минц[/b]: публикации выдающегося литературоведа http://www.ruthenia.ru/mints/papers/index.html
[b]Пиши стихи правильно[/b] http://pishi-stihi.ru/
[b]Нора Галь. Слово живое и мертвое[/b] - аудиокнига - https://audioknigi.club/gal-nora-slovo-zhivoe-i-mertvoe
[b]Юрий Никитин. Как стать писателем[/b] http://aldebaran.ru/author/nikitin_yuriyi/kniga_kak_stat_pisatelem/
[b]Словник фразеологізмів[b][/b][/b] http://svitslova.com/idioms-dictionary/
[b]Офіційний сайт української мови[b][/b][/b] https://ukrainskamova.com
[b]Російсько-український словник сталих виразів[b][/b][/b]. І. О. Вирган, М. М. Пилинська. 1959 р. на https://r2u.org.ua
Владимир Набоков. Лекции по русской литературе - аудиокнига http://asbook.co/abooks/russlit/4313-lekcii-po-russkoy-literature-vladimir-nabokov.html
далі буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628299
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 18.12.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 18.12.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 18.12.2015
Чи знаєш ти свій родовід,
Його глибокеє коріння,
Хто був прапрадід твій,прадід,
І прабабуся що робила?
Ким були пращури твої
Хіба тобі це не цікаво?
Як називалися вони,
Якого віросповідання?
Дерево роду намалюй,
Його гілля таке високе,
Все по порядку розташуй,
Там десь й твоя гілочка збоку.
Може ти граф,а може князь
В дванадцятому поколінні,
Чи славний витязь,чи козак,
Чи хлібороб,гончар умілий,
Священник,а чи музикант,
А може добрий будівничий?
До чого в тебе є талант,
Куди душа і серце кличе?
Ніколи ти не забувай
З народження і аж до тризни:
Повинен рід свій шанувать,
Любити матінку-Вітчизну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628833
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Стомлена жінка на диво уже не чекає,
Все відбулося, немає вже місця для див!
А хтось далекий закохані вІрші складає...
Тільки не знає, що то він для неї створив.
Стомлена жінка чи зломлена зранена доля?
Каже, що сильна, й хизується: ось я яка!..
А за вікном мимо неї проноситься воля...
Може, на неї б там з квітами хтось вже чекав?
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє...
Шпичкою думка: по іншому ж бути могло!
Стомлена жінка, якій вже нічого не треба,
Мовчки пливе по життєвій рутинності справ...
А десь для неї знімав би хтось зорі із неба,
ВІрші читав би й до ранку щасливий не спав!
Так непомітно спливають хвилини й години,
Так непомітно і мимо проходить життя...
І той, далекий, не прийде сюди на гостини...
Плаче душа серед мрій і пече каяття...
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє,
Тільки між "може" і "є" перепоною — скло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 14.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2015
На небі зорі в пелені…
А де ж, ота єдина?
Вона приходить лише в сні,
Тут не моя провина…
Пр: Гори,гори, моя зоря,
Нехай горять стожари.
Щоб ми прийшли до вівтаря,
Завжди були у парі…
Зірки горять у вишині,
Не бачу зірку-долю…
Хоч ми удвох і ми одні,
Під липою святою...
Пр: Гори,гори, моя зоря,
Нехай горять стожари.
Щоб ми прийшли до вівтаря,
Завжди були у парі…
Надія є і прийде час,
Засяє сонце ясне,
Життя складається з прикрас
Й ніколи не погасне…
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627796
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
[i] Вчора, 9 грудня ми, науковці, медики й освітяни стояли
перед Кабміном, буцімто захищаючи… мізки держави!
Та виглядало так, що ми прийшли просити хліба - не видив!
Бо до нас ніхто не вийшов – було засідання КМ! І голодній
кумі приснився… хліб. Ось він! Ділюся з одноклубниками.[/i]
[youtube]https://youtu.be/l95w9yU2oO4[/youtube]
[i][b][color="#d60404"]Снився серед ночі полонез,
Той що в вигнанні створив Огінський:
Танцювали ми круг щемних тез –
Як спасти Державу українську…
Топчуться по нас злі вороги:
Домочадці… й вишкрябки Росії –
Брак у нас для вольностей снаги?
Не зродили власного месію?..
Жаль для справи, бачте , власних хат –
Серцю ближча нам своя сорочка…
А на полі лине руський мат,
В Раді-зраді – сло́весотороча!
Норовлять… упо́рувати нас:
Ми – немов вигнанці в своїм домі.
Та попереду ще Водолія час!
То ж тремтіть і карлики, і гноми…
І народ ще зробить своє ПА –
Вcтавить... свої ритми в полонези –
Погаданка в нього не сліпа,
Він не зверне з обраної сте́зі!
Вслухуйся ж, чужинцю, в полонез –
Не оглухла ж, вража ти личино!
Коли “єще Польска не згіне́...”,
Не помре і наша Україна.[/color]
[/b]
10.12. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627753
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
О ПОЛЬЗЕ ПРОВЕДЕНИЯ ПРОФИЛАКТИКИ ИНТЕРНЕТ-ПРОВАЙДЕРАМИ
Пол героя, так же, как и иные обстоятельства можно поменять, применительно к себе.
Нет интернета... Закончился...
Какая позорная практика!!!
Провайдеры заморочили
Опять проводить профилактику.
Какие-то кабели, серверы,
А, может быть, даже и трубы.
Нет...трубы не будут , наверное,
Но... Как же теперь без " Ю Туба"?
Без "Ленты", без "Одноклассников"?
Как без "ФБ" и "ВКонтакте"???
Вот удружили подрядчики
Досадным таким антрактом.
Но, как от тоски развеяться?
Может, пройтись по квартире?
Да... Страшновато ведь зрелище
Реального, мать его,мира...
Реал обрушился стрессом
Похлеще, чем, блин, война!
Брюнетка смазливая в кресле,
Как оказалось - жена!
А дочь перешла в девятый,
Была же ведь во втором!
Или... Наверное... В пятом???
А это что за облом?!
Из ванной мужик небритый,
Худющий, до измождения,
Глазами буравит сердито...
Капец! Не узнал... Отражение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627751
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
А в осознании сознания - миры
Забытых грез скандальные утехи,
Разбитых душ невидимых доспехи,
И чаяния тех, кто все же вне игры.
А в осознании сознания - молчи...
Твоим губам озвучить неподвластно,
Что тьма, как призрак на балу - прекрасна,
Для утешения тебе несет ключи.
А в осознании сознания, бредем
И прикоснувшись к имени, однажды
Взлетаем мы,обманываясь дважды,
Свет Лунный путая с Серебряным мостом.
А в осознании сознания - душа
Давно любовный приворот искала,
Чтобы теряя, все начать сначала,
Препятствия судьбы сметая и круша.
А в осознании сознания опять
Наш бесконечный мир так мал и узок.
А блики искр всех наших мыслей, друзы
Сиянием в огонь пытаются собрать...
07.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626933
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Завжди в поета неспокійна вдача –
І необхідно, і важливо це,
Щоб ворогу країни дати здачу –
Гостреньким словом кинути в лице.
Нектар землі він п’є чутливим серцем,
Цілющим трунком повниться душа,
І зазвучить поезія, мов скерцо,
І Муза вже його не залиша.
Він колисає словом світ, людину,
Лікує душі, засіва добром,
Міцніла щоб держава і родина,
Бо слово є неспинне джерело.
Поет також є Вічності дитина,
Та більше Богом прав йому дано!..
4.07 . 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626920
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
[b]«Він заплітав її волосся»[/b]
[color="#0413e3"][b][i]
Він заплітав її волосся
І польову вплітав в них квітку
Що розпустилась, гарно, влітку
Серед пшеничного колосся
Яка доповнювала очі
Що співпадали з літнім небом
На волі, випещені, степом
То загадкові, то пророчі
Вони всміхалися грайливо
Були як сонечка промінчик
Йому нетреба було інших
Він мріяв тільки про це диво
Він заплітав її волосся
А колір їх, як й колір жита
Де колір хліба, меду й літа
Тут все в косі переплелося
П’янкими запахами страв
Із ароматів літніх трав
Він заплітав її волосся
Дурманив запах її тіла
Кому до того, яке діло
Бажання в них, в одне сплелося
І цілував він пелюстки
Медових губ п’янкого трунку
І від такого поцілунку
Немає в світі порятунку
Перемішалися думки
Перемішалися думки
Де літній день і спрага тіла
Вона ж, як й він - його хотіла
Джерельні грали їм струмки
Трава, щось ніжне шепотіла
Слова кохання, мабуть, їм
І що це поле – їхній дім
© Микола Карпець (М.К.)
*07.12.15* ID: №626769
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626769
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Спокійно, тихо крадеться зима,
Все покриває білий сніг і іній.
Я знов одна сиджу біля вікна,
Спостерігаю я зими творіння.
Дивуюсь я, як іній - пелюстки
Ніжно збілили і кущі й дерева.
Зима - реальність, це вже не чутки,
А білий колір у зими - це кредо.
Синичка пурхнула біля вікна,
І загойдались чудернацькі тіні,
Я вражена - це казка, це - зима,
І білий сніг, і цей казковий іній.
І шум доріг затих у далині,
Білі стежки, і вулиці, і хати...
Білі світіння в кожному вікні,
Зима убрала все у білі шати.
І все пливе у білім цім раю,
І час пливе, й нечутно його плину...
І я радію, що в зимі живу,
Неначе в казці білого жасмину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626673
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
По-своєму бачу я світ,
Не хмари я бачу, а коні,
Цвіт вишні мені - наче сніг,
А яблука завжди червоні.
Сльоза – це для мене роса,
Струмочки – це жили земнії,
А віти верби, як коса
І люди всі добрі - не злії.
Хлібина - дарунок Богів,
Родина – багатство країни,
Війна – це біда ворогів,
А краще життя значить - зміни.
Тепло – це коли друзі є…
А холод, коли ти без роду,
Зароблене – значить твоє
І сонце завжди на погоду.
Розлука – це сум у душі,
А щастя – це значить любити…
Бажання – життєвий рушій -
Це щастя творити і жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626476
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Музика, аранжування, запис, виконання _ Микола Шевченко
Слова - Олег Магась
Перевеслом долі
Світ перевяжу
Дітям при нагоді
Правду розкажу
Починається життя із зернини
І з любові до своєї Батьківщини....
Приспів:
До зірок, до стежок
До далеких вершин
Я до тебе прийду
Бо Вкраїни я син
Припаду я устами
До її джерела
Бо доріг є багато
Україна---- одна.......
Ти навчала мудрості
Мовою казок
Душі щедротою
Цвів твій колосок
Чистотою правди
Ніжністю і силою
Що нарік тебе Господь--- Україною.....
Приспів:
З щедрих нив зростила
Ти багато див
Ми єдина сила
Ми народ один
Сини твої вірні
Тебе бережуть
Й на вражу поталу--- не віддадуть....
Приспів:
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626170
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Пр:Моя білявко синьоока,
Чарівна квіточко моя,
Моя любов така глибока,
Як пісня ніжна солов’я.
Я кожен день тобою марю,
Сніжинки на льоту ловлю.
Я заспіваю під гітару,
Для тебе, серце, бо люблю…
Прийди до мене хуртовиною,
Сніжку додай, як вишні цвіт.
До віку будь мені дружиною,
Моя любов, мій дивний світ.
Пр:Моя білявко синьоока,
Чарівна квіточко моя,
Моя любов така глибока,
Як пісня ніжна солов’я.
Я кожен день тобою марю,
Сніжинки на льоту ловлю.
Я заспіваю під гітару,
Для тебе, серце, бо люблю…
Прийди весняними потоками,
Розсип у лісі первоцвіт,
Життя відміряємо кроками,
Моя, любове - дивосвіт.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626217
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Ты так мила, так безупречна,
Тебя не портит макияж
И не уносит время в вечность
Твою харизму, твой типаж.
Ты так мила, так безупречна
И тела манит нагота
Свободой танца бесконечной...
Да, мир спасет лишь Красота!
Ты так мила, так безупречна,
Но образ твой Сирены вечной,
За линией холодного стекла
Что между нами пролегла.
И счастью ль нашему бывать?
Тебя любовью удержать
Я так стараюсь, так стараюсь,
Слезами горько умываюсь.
Перед тобою исповедую грехи.
Да, грешен я, пишу стихи!
В чем каюсь, каюсь, каюсь.
Мой жаркий поцелуй тебе,
Но линия холодного стекла
Неодолимая препона.
А мне так хочется тепла,
Моя икона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626036
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Сіяють очі, як діти в хату,
Ти накриваєш скоріш стола,
Для тебе, мамо, ми робим свято,
Зникають зморшки з твого чола.
Пр: Ой, мамо, мамо – голубко сива,
Де загубила свої літа?
Ти і понині для нас красива,
Ти, наша мамо, для нас свята…
А любі внуки – це спів пташини,
Радіють діти, що бабця є…
Щастя безмежне сягло вершини,
Бо діти й внуки – життя твоє.
Пр: Ой, мамо, мамо – голубко сива,
Де загубила свої літа?
Ти і понині для нас красива,
Ти, наша мамо, для нас свята…
Живи нам довго, кохана нене,
Нехай зозуля життя кує,
Побільше свята в твоє буденне,
Щастя веселка хай виграє…
Пр: Ой, мамо, мамо – голубко сива,
Де загубила свої літа?
Ти і понині для нас красива,
Ти, наша мамо, для нас свята…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625212
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
[i]На долині туман,
На долині туман упав…
[b]Василь Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]
[i][b][color="#9406b8"]Вже осінь заповзла…Туманна й сіра…
І небо схлипує… і рюмсає дощем.
Під ним немає жаданого миру –
Земля болить і ремствує… Той щем –
Як перегук із безліччю колізій,
Які спливають час від часу тут.
Доконує живих туманом сизим...
А ще які “подарря” нам грядуть?..
Небачені давно протистояння
Святого неба й грішної землі
Несуть у світ – природи сповідання…
Й жалі землян… жагучі ті жалі.
А ще… туман той бляклий, темно-сірий
Пускаємо по тверді берко ми…
І вже немає праведної віри,
І паща вже... зяяє із пітьми.
…Та прийде час – й туман бузковий
Укутає всіх нас!.. Від пелени
Духмяності вже не спастись нікому –
Потонемо у повені весни….[/color][/b]
21.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Допоки існує планета
І небо торкається гір,
Пектиме нам слід від багнета,
Що ним гнав нас "брат" у Сибір.
Пектиме за правду дідівську,
За звалені з храмів хрести,
Насаджену віру блюзнірську,
Що влізла кліщем до клітин,
За допити і за тортури,
За вирвану мову із уст,
За цвіт наш, заточений в мури,
За кісток поламаних хруст.
Пектиме за рік тридцять третій,
За погляд згорілий, пустий…
Допоки життя на планеті,
Цей біль нам у генах нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624486
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
[i]«Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами...»[/i]
Т. Шевченко
Думи мої, думи,
тихі та веселі,
додаєте суму,
милі пустомелі.
Наносили мулу
на мою дорогу.
Вас усі забули,
то і слава Богу.
Оминають друзі
щирі і лукаві.
Козаку у лузі
не лунає слава.
Голі і роззуті,
ранені словами,
не були почуті
рідними панами.
Не були у герці
на сторожі мови.
Полонили серце
інші людолови.
Чом би вам не стати
воїну забралом?
Може вас багато,
а манкуртів мало?
Може вас пізнають
юні українці,
поки доконають
тролі і ординці?
Ой не плачте всує,
бо повинно стати –
вас не завоює
плем'я супостата.
Наче все сказали
і не може бути,
ніби вас так мало,
щоб усе забути.
Станете у коло,
підете у люди.
То нехай ніколи
і жури не буде.
Хай лунає нині
пісня веселенька,
наче в Україні
є іще Шевченко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624065
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Якби мав силу, ту, що мав Кравчук,
В руках тримав чорненький «чемоданчик»,
Я б вже давно позбувся їхніх пут
І кожен під контролем був майданчик.
Із нами рахувалися б усі,
В лице плювати вороги не сміли,
Я б друзів вибирав би по красі,
Вони б мене відразу розуміли…
І не було б орди, що є тепер,
Російської, а не орди Батия,
І московіт з нас шкуру більш не дер,
І не було б петлі на нашій шиї.
Воскреснемо, бо мрії є у нас…
Піднімемося скоро в ріст козачий,
І буде мова, прийде ще наш час,
А їхня мова стане нам - теляча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624059
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Похилий вік - це статистичний термін,
Коли душа ще б’ється молода,
І хай ніхто тих юних днів не верне,
Зозуля стомиться лічити Вам літа.
Роки…роки…як вершник безголовий ,
Життя нагайкою жене в незнаний світ,
І не важливо чи дистанція вагома,
Важливо те,який на ній залишив слід.
Коли душа, теплом своїм всіх гріє,
Коли пульсує кров,немов берези сік.
Нестрашно, що літа вже не малії,
З весною в серці проживати вік.
Хай Бог дарує щирі гожі днини,
Хай джерелом весняним серце б'є.
Коли живеш для когось, ти Людина,
Хай многа літ зозуля Вам кує.
Хай поряд з Вами буде Божа Мати,
Бо Ваше світло для дітей дороговказ
Вони чекають Вашої поради,
Живіть в здоров’ї ,щасті довгий час!!!!
21.11.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623703
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Пісня (проба пера)) )…мелодія народна)), причому, без жартів)), от попробуйте її співати на самий стандартний/звичайний народний мотив, як ми співаємо за столом, чи в своїй компашці українські пісні…і вона відразу ж ляже на українську народну музику)))…. ну а слова, звичайно, мої)))
[b]«Ой калино, калино»[/b]
[color="#0724de"][b][i]Ой калино, калино
Чому ти зашарілась?
Під тобою дівчина
З хлопцем ввечері стрілась
З хлопцем ввечері стрілась
Розійшлися лиш зрання
Ти тому зашарілась
Що пізнала кохання
Щічки розчервонілись
Мов покриті рум’янцем
Тут сьогодні дівчина
Зустрічалась з коханцем
Зустрічалась з коханцем,
Він дорожче всіх в світі
Нахиляла калина
Над коханими віти
Закривала калина
Щоб не бачили люди
І сама зашарілась
Цілував він усюди
Цілував він усюди
Цілу ніч, аж до рання
Намагавсь зруйнувати
Він дівочі вагання
Ой калино, калино
Чому ти так червона?
Чом покрились рум’янцем
І листочки і грона?
Під тобою здійснилось
Всього таїнство світу
Облетіли всі квіти
З калинОвого цвіту
Облетіли всі квіти
Зародилися грона
Чому так зашарілась?
Ти калино червона[/i][/color]
………………………..[/b]
В принципі, можна до безкінечності
римувати нові рядки))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623750
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Захисти мене, осінь,..
Зупини мою зиму.
Я ж люблю твою просинь,
Я з тобою щаслива.
Мені легко з тобою,
А зимою так гірко...
Хоча я й розумію,
У природі все чітко...
Твої стишені кроки,-
Мені завжди як ліки,
Твої диво - дороги
Мені любі довіку.
Осяйни мене, осінь
Своїм радужним даром,
Витри смуток і сльози,
Оповий душу чаром.
Я тебе ще з любов'ю,
У поклоні благаю,
Прожени безнадію,
Ти все можеш, я знаю...
Подаруй мені долю
Не сумну, веселкову...
Щоб відчула я волю
І в зимовую пору.
А я буду молитись -
І тобі так, як Богу,
Щоб не впасти й не збитись,
Йдучи в зимну дорогу.
Побажай мені, осінь -
Миру й спокою в зиму,
Подаруй знову просинь,
Щоб була я щаслива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623343
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ви бачили, як плаче сильна жінка?
Її сльоза – пекуча кислота…
Її чуття – палітра із відтінків,
В судомі болю скривлені вуста.
І лінії між брів її понурих
Глибокі, мов обірвані рови…
Така сльоза, як повінь, точить мури,
З лиця землі змиває острови…
Ви бачили, як плаче сильне серце?
Емоція його – суцільний нерв!..
Як пробує в собі тримати все це,
Коли терпіння вичерпавсь резерв?
І як зрадливо сіпаються плечі,
Стискаються до крові кулаки!..
В очах її – безодня порожнечі,
Та й досі погляд – впертий і різкий.
Вона, немовби вулканічний кратер, –
Перегоріла, спалена ущент,
Душа втомилась вічно воювати,
Проте, поразка – ще не аргумент.
І вкотре перегорнута сторінка
Додасть їй віри в себе і у всіх…
Трапляється, що плаче сильна жінка…
Нехай собі, бо слабкість – то не гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623482
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Слова - Світлана Рачинська
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Етюд
Обірвані фігурки дерев’яні
Маленьких недорізьбленних людей.
Чаркують зранку хмарочоси п’яні
І листоноша бідний, як спудей
Тиняється тим містом оковитим,
Двірник змітає недочитане письмо,
Дощі зализують прощання і привіти
І небо антикварне, як трюмо.
І відчай розтягнувся у шпагаті,
Хвилини ті видзьобують круки,
А десь щасливі руки вузлуваті
І точно знаєш – люди. Не ляльки.
Від запаху залежні – куплять пресу
Їх грубі пальці зшерхли від сигар.
Вівальді злегшить гіркоту «Еспресо»
І небо згорне літній антиквар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623185
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
[i]NN[/i]
[i][b]Дарма ми тут верстаємо вірші.́..
Найліпше вдома… Всім щоб мать по музі…
Бо ціль одна – оправдуй, не гріши! –
Щасливу кульку вцілити у лузу!
Так ось… Збудився в теплу, тиху рань –
Вона вже й тут, теплесенька, – під боком.
…О ангеле!.. Поета й Музу – рань!
Й окинь весь світ своїм всезрячим оком!
Щоб все – по правді! І… кому – яку,
Й щоб біс не пік поета в ребра рогом…
Мені ж подай гарнесеньку! Таку,
Щоб бути перед Нею, як пред Богом!..
22.01.2014[/b]
[u][/u][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457313
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 20.11.2015
Збережи мені, доле, біля хати калину,
Щоб завжди зацвітала кожен рік навесні,
Захисти мені, доле, моїх внуків і сина,
Щоб ніколи їх очі не бували сумні.
Я прошу тебе, доле, дай їм щастя до скону,
Хай врожаєм багатим обдарує земля,
Нехай землю шанують, як святую ікону,
Споришем до порогу стежку доля встеля.
Щоб садами із вишень зацвіли буйно віти,
До гнізда біля хати прилітав завжди птах,
Щоб у мирі, без воєн їм вдалося прожити,
Щоб жили в Україні, а не в інших світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622435
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Важкий ми шлях торуємо в Європу:
Майдан пройшли і Крим, тепер Донбас.
Народом стали іншої ми проби,
І вже не змінить нас ніякий час,
Бо маєм код від праотців і Бога:
Свободу й мову вічно берегти,
Тож пройдем гідно ми і цю дорогу,
Не спинять і колючі нас дроти.
Ми європейці, а не азіати,
Святі для нас є МИР, ЗЕМЛЯ І ПЛУГ,
ДИТЯ ВЕСЕЛЕ І ЩАСЛИВА МАТИ,
І наше ЗАВТРА без брудних наруг!
18.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622272
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Білим цвітом зародила вишня,
Буде знову рясний урожай,
Мама сива до садочку вийшла,
Щоб ще раз про молодість згадать…
Пр: Білі коси, білі коси, мамо,
Прикрашають наш вишневий сад,
Серце солов’їними гаями,
Навіває тисячі принад.
Ластівки в гніздечку біля стріхи,
Вивели маленьких пташенят,
Юний лист на старому горісі,
Затінив лише розквітлий сад.
Пр.
Я думками лину до порогу,
В день лечу, буває і у сні…
Бо немає більше в нас святого,
Як біленька мама на весні…
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621975
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
[i][b]tth
[b]Мій лист останній… Майже за О'Генрі...[/b]
І не тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]
[color="#940bcf"]На лист останній мій… метелик сів –
чи не моя розігрується доля?
Вже сіячу пора б покинуть поле –
зерна підзимн.й зроблено засів…
То постулат… Не треба зайвих слів –
колись замкнутися повинно коло…
Наситився той лист життям уволю,
бо жив на білім світі – як хотів…
Одне лиш точить думку сіяча –
чи не рубав діброву він з плеча,
чи тим зерном поля свої засіяв?
Мотиль і лист вберуться в зимній стиль,
засів пшеничний вкутає завія,
та май замайорить
знов мревом
піль!..[/b]
16.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Прошу оцінити. З подякою прийму будь-які зауваження і підказки.
Багато на Землі країн є, не злічити,
І кожному народу найкраща лиш своя. То ж і для мене та, де Бог дав щастя жити, -2рази
Найкраща, наймиліша, люба матінка моя.
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
Родючий чорнозем, чаруюча природа,
Тут запорізьку славу збороли козаки.
Звитяжні юнаки, дівоча диво-врода, -2рази.
І щедрий наш народ – тебе уславим навіки!
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
Програш.
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562519
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 17.11.2015
В тихий вечір душею
Пісня птахом злітає
Розлилась над рікою
Голос ніжно тремтить
Ніби Господом Богом
Він людей сповідає
І словами чарує, неповторна та мить.....
Приспів:
Хай душі та криниця
Не всихає ніколи
І джерельцем цілющим
Напуває людей
Мерехтять в небі зорі
Моя пісня в просторі
Пролетить над землею
Птахом добрих надій.....
Прихилися душею
Пісня-- наша розрада
Що живе в кожнім серці
Смутком радості й мрій
Щось людині підкаже
З душі каменем зляже
І полине у небо
До людських почуттів.....
Приспів:
Пісня-- душу лікує
Переливом чарує
З життя випиту чашу
Подарує вона
Хай любов не згасає
І коханням палає
Хай в житті буде вічна Весна....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621249
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 17.11.2015
[b]М[/b]оя ти зоре вечорова!
[b]О[/b], як люблю твою красу!
[b]В[/b]інок сплету тобі лавровий.
[b]А[/b] ти вдягни його, прошу.
[b]У[/b]мий лице, всміхнися мило,
[b]К[/b]алину в коси заплети.
[b]Р[/b]озкрили дух, вдягнися в силу,
[b]А[/b]дже ти варта висоти.
[b]Ї[/b]дою щирою щоднини
[b]Н[/b]асити нас, потреба є.
[b]Сь[/b]огодні в тебе іменини.
[b]К[/b]ровавлять ще твої судини…,
[b]А[/b]ле ж як палко серце б’є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619618
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Рідна мово, тебе не скорити,
Наймогутніші сили в тобі,
Тебе недруги прагнули вбити,
Розтоптати в жахливій пітьмі.
Ти ж,як чиста вода у криниці,
(Не здолати тебе ворогам),
Ти слугуєш усім українцям -
Гідним донькам і вірним синам.
Ворогам у біді не корилась,
І щораз із роси і води,
Розгортала свої міцні крила,..
Так було і так буде завжди.
Нездоланна, чаруєш красою,
І дзвениш, як гірські потічки,
Первоцвіт незрівнянний весною,
Загадкові твої всі стежки.
Не збагнути без тебе ніколи-
Велич наших степів і ланів,
І озер, і річок синьооких,
Й зачудованих наших лісів.
Мово рідна, моя материнська -
Даний Богом безцінний нам Дар.
Наша слава, і наша колиска,
І престол,і молитва, й олтар.
Ти державна, у світі вже знана,
І творець незрівнянних пісень.
У тобі наша сила й наснага -
Кожну мить, кожен час, кожен день.
Найрідніша ти всім українцям,
Барвінковий ясний дивоцвіт,
Величаєш орлів запорізьких,
І чаруєш навколишній світ.
Мово рідна, моя світанкова,
І на заздрість усім ворогам,
Я клянусь, що ніколи й нікому,-
На поталу тебе не віддам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619631
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...(2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле - (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Спішиться розмай,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
ПРОГРАШ.
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445783
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 07.11.2015
Літа, не є ви сторінками казки –
Ця книга скромно названа життям.
В ній – щастя й біль, хвилини зла і ласки,
Адже ти Вічності й природи є дитя.
А у житті всього-всього доволі,
І кожен свій несе покірно хрест.
Частіше мрійники страждають від сваволі,
Чи потрапляють під цензурний прес.
Та мрію й дух убити неможливо,
Стооку Правду вже не осліпить.
Зібрать життєве постарайся жниво,
Щоби себе і рід свій не зганьбить.
10.03.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618879
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
У сивину літа мої вдяглися
І зморшкою прибралася щока,
З дерев не раз опало жовте листя,
Мене ж несе життя мого ріка.
Долає і пороги, і долини,
А іноді спада, мов водоспад.
Моя ж душа у піднебесся лине,
Щоб Божий рай побачити зблизька,
Відчути щоб польоту насолоду,
Пізнати неповторний волі смак,
Збагнути дивну загадку природи,
Адже я є людина – не слимак.
2.04.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618880
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Садок яблуневий, що квітнув весною,
Криниця і вишня, що п’є з джерела,
Батьківська оселя, що завжди зі мною,
І стежка у росах що долю дала.
Пр: Родинне гніздечко - батькІвська оселя,
Тут виросли крила дитинства могО.
ЛавкИ дерев’яні, побілена стеля
І стежка життєва, що видко в вікно.
Натомлені руки і мами, і тата,
І хатнє тепло, що й донині в душі,
І спомин дитинства лишився, як свято,
Подвір’я зелене в густім спориші.
Пр.
Батьківська оселе, до тебе я лину,
Тут радість захована в кожнім кутку,
Тобі поклонитись хоча б на хвилину,
І знову відчути ту радість п’янку.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603833
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 06.11.2015
Ніколи не повірю москалю,
Моє життя від нього не залежить,
Люблю Вкраїну і життя люблю,
Бо Україна тільки нам належить.
Чому їх смертний «градом» сипле лист,
Косою тне нам землю українську,
А наш осінній, чистий падолист,
Сіяє долі в золотому блиску.
Ніколи не повірю москалю,
Моє життя від нього не залежить,
Свою країну, як життя люблю,
Вона мені від прадіда належить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618822
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
НА МУЗИКУ ВІКТОРА ОХРІМЕНКА № 78
Повернувсь з країв далеких,
На порозі хати став…
Навесні, немов лелека,
До гніздечка завітав.
Сонце вже зійшло на небі,
Дув легенький вітерець,
Білий став, неначе лебідь,
Ось матуся і отець.
Стріла мене моя мама,
Стрів татусь при сивині…
Долі стомлені роками,
Чи наснилось це мені?..
Як живете, моя мамо?
Чи здорові, Тату, ви?
Посивіли ви з роками,
Як без мене тут жили?
Повернувся я назовсім,
Щоб надати всьому лад,
Хоч уже і в мене осінь,
Але вам я дуже рад.
Стріла мене моя мама,
Стрів татусь при сивині…
Долі стомлені роками,
Чи наснилось це мені?..
Поклонюся їм у пояс,
Пригорнуся до грудей,
Може серце заспокою,
Сльози витру із очей.
Все зроблю, щоб їхня старість,
Їм була не в тяготу,
Почерпну батьківську мудрість,
Дам їм старість золоту.
Стріла мене моя мама,
Стрів татусь при сивині…
Долі стомлені роками,
Чи наснилось це мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618780
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Із святом вас вітаємо в житті,
З щасливим днем, що рідко так буває.
Хай вам щастить лебедики святі,
Нехай цей день ніколи не минає.
Вам стелить стежку осінь золота,
Багряний килим кидає під ноги.
Щоб обійшли вас горе й гіркота,
Вам просить в долі гладкої дороги.
Бажають мами доньок і синів,
Бажає Батько хліба й скатертину.
Нехай обійде зрада вас і гнів,
Кохання вам і вірність лебедину.
Отож ідіте... разом по життю
Нехай в негоду сонечко вам сяє.
Завжди цвіте хай в вашому саду
У всьому хай Господь допомагає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618841
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
А час біжить, біжить, біжить,
Пливе так швидкоплинно.
Роки ідуть неначе мить,
Вже й на душі полинно.
Отож спішися, оглянись,
Зігрій його в долонях.
До Батька й Мами пригорнись,
Більш не гарцюй на конях.
Допоки ще вони живі,
Лети до них швиденько.
Ще не забрали журавлі,
Всміхнися їм серденько.
За те що буде і було,
Життя, як в полі сонях.
Дивись світилось й відцвіло,
Вже й сивина на скронях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618868
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Говори солодко, говори лагідно
Тільки серце тишею не рви
Намалюй віями, шоколадними
Ту стежину , де ходили ми
Защеми душу ти, говори поглядом
І змахни руками, мов крильми
Пролетіло літечко, заросла доріженька
Очеретом дикої трави......
Голос-- ніжно- лагідний, вітром розпанаханий
Він до серця мого долетів
Промайнув піснею , й обірвавсь тишею
Мов сказати, щось обом хотів.....
Говори солодко, говори лагідно
В ритмі серця правду розкажи
Розмалюй віями, шоколадними
Й пелюстками ніжної краси........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602691
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 06.11.2015
За основу взятий цей вірш -
Осінній настрій
А я із осінню давно – «на ти»,
Вона мені немов сестра по крові.
Привіти шле дощами з висоти,
Пейзажі розмальовує казкові.
Весна і літо відійшли ураз,
Обіцянки пустопорожні стерли,
Що сяяли, немов іконостас,
Манили, ніби ізумруди, перли.
Ми попід руки – я і листопад,
Брудні не обминаємо калюжі,
Усі глибини міряєм підряд,
В лице, у спину погляди байдужі.
Ще буде осінь, може, й не одна,
Але такої, мабуть, вже ніколи.
Знервована, промокла, затяжна,
Ніби сестра, а тисне, як окови.
2015
Відео - https://youtu.be/TsU8lfEBNJI
Музика, запис і виконання Володимира Сірого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618683
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
[i]Звернення до Донбасу[/i]
Ми є народ, а не якісь людці,
Що коротають час для сну і їжі,
І усвідомить істини нам ці
Пора давно й єднатися скоріше.
Тоді ніякий ворог не страшний,
Як кулаком ми сорокамільйонним
Ударимо по паліях війни,
Єдиний фронт створивши, – не загони.
Ми є народ, гартований в борні,
Крові ніколи теж не шкодували,
Политі нею зерна і в стерні
Прекрасні сходи воленьки давали.
Тож ні збороть, ні приручити нас,
І віру у серцях уже не вбити,
Її лише зміцнити може час.
Нікому Україну не скорити!..
2.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618135
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Коло криниці калина,
Китиці квітів-кришталю,
Клен кучерявий крислатий,
Крикнув калині:"Кохаю".
Красна клонилась калина,
Килимом квіти краплисті,
Колодуватимуть* клена,
Квапляться, крають з користі.
"Клене, кленочку коханий!"-
Криком калина кричала
Колір крайнеба кривавий,
Каркали круки , кружляли.
Колодувати*-розмовне, різати на колоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616766
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Тебе вкраду, хоч добре знаю я,
Що гріх беру завжди на свою душу,
Та голос твій, як пісню солов’я,
Хоч зрідка, та почути щебет мушу.
Моя кохана, зіронько моя,
В житті, так вийшло, різні у нас долі…
Зірок не бачу – ти моя зоря,
А я твій вітер теплий в чистім полі.
Лечу до тебе – серце стугонить,
Дні листопаду мригають дощами.
Тебе зустріну і блаженна мить,
Засвітить сонце в небі понад нами.
Життя моє без тебе – не життя,
Розпорядились різно наші долі,
Як ти почуєш вітрове виття,
Це я ридаю за тобою в полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616604
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2CZSMFbkiJ4[/youtube]
Виконана в 2019 р.-
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fA87PSiMApM[/youtube]
Відцвіла під тином знову рута-м’ята,
Пахкотить сьогодні тільки у руках,
М’ята, моя м’ята, запах твій – це свято,
Знають в розмаїтті м’яту у віках…
Пахнеш ти весною, пахнеш коли літо,
Пахнеш і осіння, пахнеш, як зима,
Ти любов’ю пахнеш - маєш право жити,
Ми жалкуєм завжди, як тебе нема.
Візьму тебе в руки і нап’юся чаю,
З чашки чи з горнятка з запахом твоїм,
Я чарівну м’яту всюди величаю,
Що співає завжди спокоєм моїм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614517
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Якби ковточок терпкого вина,
Щоб при свічах, лиш Муза у бікіні,
Де б музика до серця долина,
Яку заграв Ніколо Паганіні…
Щоб музика і Муза в унісон,
Щоб чари зігрівали без каміна
І Муза – нерозкритий ще бутон,
Вмістилася в поета на колінах.
Родились вірші і були крилаті,
Щоб зорі заглядали у вікно,
Горіла свічка цілу ніч у хаті,
Поет писав і пив терпке вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614530
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Музика Сергія Чекаліна
Кліп Тамара Адушкіна
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRvTCKG3OMg[/youtube]
(Програш)
В пустій кімнаті ми, лиш я і ти…
Ти мене, доленько, не відпусти…
Бокал вина стоїть, рука в руці,
А у очах горять два промінці.
Танець забутий нас об’єднав,
Знову рука у руці.
Я ще ніколи так не кохав,
Свідком цьому промінці…
Ловлю твій погляд я і в серці щем,
Спасибі, доленько, що ми живем,
Що наші долі двох з’єднав танок,
На двох це перший наш життя урок.
Танець забутий нас об’єднав,
Знову рука у руці.
Я ще ніколи так не кохав,
Свідком цьому промінці…
Ми кружляєм в парі, у забутім танці,
Ніжно обійняв я твій смерековий стан.
(Програш)
Наче вітер в полі вирвавшись на волю,
Ми кружляєм в танці, що з’єднав нам долі.
(Програш)
Танець забутий нас об’єднав,
Знову рука у руці.
Я ще ніколи так не кохав,
Свідком цьому промінці…
Танець забутий нас об’єднав,
Знову рука у руці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613526
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Пісню на слова - Олександра ПЕЧОРИ наважився заспівати.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pM1iotnvmPM[/youtube]
А це фонограм а з субтитрами -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Cf2B9Xo6mcw[/youtube]
Незабутню й досі
впізнаю я осінь.
На шляху до тебе
догорає день.
Рудочубий вечір
падає на плечі,
сивогриве небо
грітися веде.
Обрієм заграва
зайнялась лукаво
та й заграла в сурми
про мої літа.
Колисає вітер
росяну палітру,
колисковим сумом
тишу огорта.
А мене та просинь
повернутись просить,
де колись з тобою
молодим ходив.
Лине без упину
дивне павутиння –
нашого кохання
спомин дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612086
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Слова Віталія Назарука та Олександра Печори
Музика, запис та виконання Миколи Шевченка
«Журавлик» мій біля порогу
вклоняється, та не зліта.
До нього тягнуться дороги.
Тут – край родинного гнізда.
Сюди я в думах повертаюсь
через міста, через літа.
Нечасто тут буваю – каюсь.
А хвіртка скрипнула – віта!
Приспів:
Матуся говорила:
«Частіше прилітай!»
Якби ж ми мали крила,
якби ж то не літа.
Журавлику-журавле,
знов серденько не край.
Журавлику-журавле,
хоч ти не відлітай!
Чекала мати в гості сина:
горіх дивився у вікно.
А від «журавлика» єдина
стежина в світ лягла давно.
Магнітом тягне в рідну хату –
природа вабить і душа.
Яке ж то неповторне свято –
брести в ранкових споришах!
Приспів.
У двір приношу біль-утому,
іду на прощу я сюди.
Непросто вижити самому,
й лишити праведні сліди.
Тут мені знову, як годиться,
кивне в задумі «журавель».
Ковтну зажурної водиці.
Моє дитинство тут живе.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612063
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177589
Я б цілий вік лічила ритм
палкого танґо на дощі,
поки світанок ще ніким
не розказав, що ми чужі.
Той вигин тіла на руці
твоїй - шаленство. Тільки жаль,
що все відсутнє на лиці
твоїм, а на моїм - печаль.
То кроки вибиті впопад
на тротуарі і шосе,
і вже не дощ, а снігопад
той запал танґо пронесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241932
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 07.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UtCBjpXg8VM[/youtube]
-------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3o_yPslNIKk[/youtube]
Осінь знову вдяга клени в шати із щирого золота
І прощальний свій клич відсурмили уже журавлі,
І колючі вітри, мов роки в спину дихають холодом,
І ранкові тумани, мов привиди наших жалів.
Все мина, все мина – час, надії і мрії невтілені,
Все мина, все мина і на скроні, мов сніг, сивина.
Все мина, все мина... О, лелеки-роки – як летять вони!
Все мина, все мина, але то вже не наша вина...
– Отже, осінь і що ж?
– Осінь час на примирення з холодом,
Крок назустріч зими, час на роздуми, згадки і сни.
– Час на сни? Але ж кличе ще мрія, плекана замолоду
Й сонце світить для нас в королівстві моєї весни.
Все мина, все мина – час, надії і мрії невтілені,
Все мина, все мина і на скроні, мов сніг, сивина.
Все мина, все мина... О, лелеки-роки як летять вони!
Все мина, все мина, але то вже не наша вина...
О, бентежна душе, ти ще повна жадобою вольності
І кохання п’янить наче в юності й збурює кров,
І сприймаєш життя наче дар у його неповторності
Й цю солодку стократ, бо останню, останню любов...
Все мина, все мина – час, надії і мрії невтілені,
Все мина, все мина і на скронях моїх сивина.
Все мина, все мина, та коли ми коханням окрилені,
То буяє у серці прекрасна і юна весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340270
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 05.10.2015
Незабутню й досі
впізнаю я осінь.
На шляху до тебе
догорає день.
Рудочубий вечір
падає на плечі,
сивогриве небо
грітися веде.
Обрієм заграва
зайнялась лукаво
та й заграла в сурми
про мої літа.
Колисає вітер
росяну палітру,
колисковим сумом
тишу огорта.
А мене та просинь
повернутись просить,
де колись з тобою
молодим ходив.
Лине без упину
дивне павутиння –
нашого кохання
спомин дорогий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611346
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
Віталій Назарук
ЗІРОНЬКО МОЯ
Приспів:
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
Вранці по нескошеній траві
Проведу кохану на поріг,
По моїй заквітчаній землі,
Де не мовкнуть диво – солов’ї…
Приспів.
В очі озеркові загляну,
Полум’яних вуст відчую смак,
Я тебе за плечі обніму,
Пригорну, бо ж я таки козак…
Приспів.
Та коли зійде нова зоря,
В гай прилинуть нові солов’ї,
Нас зустріне росами земля -
Це дарунок і тобі й мені…
-------------------
natalux
Крила
Приспів:
Чайкою б злетіти і в небесну вись!
І шептати «вниз лиш не дивись»
Сонце вже лягло на небокрай.
Хвилі гладять стомлений пісок.
Може пекло це, а може – рай.
Наче шлях відкрився до зірок.
Приспів.
Хочеться, як Янголи святі,
Крилами змахнути – і за мить
Мчати до незвіданих світів…
Ниє серце, мліє і болить.
Приспів.
Тільки не судилося, бо доля
Випала блукати між довкіль,
І безкрило мріяти про волю,
Й відчувати між лопаток біль.
--------------------
Олекса Удайко
Приспів:
Зіронько моя, ти мені світи, світи…
Я до тебе вже лечу!
В небі, бачу, світять дві зорі,
Світять ясно, та ще не зійшлись…
Бо одна давно уже вгорі,
Інша – лише прагне в Божу вись.
Приспів.
Зірко, я давно до тебе йду,
Скоро вже й до неба доторкнусь…
Буду грати, мила, на дуду,
Й кликати тебе додому, в Русь.
Приспів.
Та судилось такички повік –
Різну Бог вручив в житті стезю:
Я міський, невільний чоловік,
Ти ж пасеш на хуторі козу…
----------------------
Роя
Доле моя, світи!
Приспів:
Я тебе знайду через роки, через віки,
Лиш, доле моя, світи!
Я тебе шукаю крізь віки,
Виглядаю в мареві доріг...
І у плині доленьки-ріки
Закликаю щастя на поріг!
Приспів.
Віддзвеніли коники-літа,
Затоптали думи молоді,
Де зоріла юність золота,
Де збирали зорі у воді...
Приспів.
Посріблила скроні сивина,
Та не загасила почуття,
І у серці зіронька одна
Прокладає шлях у майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594747
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 05.10.2015
[i] Вечером синим, вечером лунным
Был я когда-то красивым и юным.
Неудержимо, неповторимо
Все пролетело... далече... мимо...
Сердце остыло, и выцвели очи...
Синее счастье! Лунные ночи!
[b] Cергей Есенин
[youtube]https://youtu.be/K_43TpDbmjQ[/youtube]
[color="#210778"]Супермісяць, Супермісяць* –
Позолочені всі вісі –
Полюси, а ще й екватор –
Ніжно-владний алігатор!
…Таке явище давно
Не дивилися й в кіно…
Нам би таких супері́в,
Щоб, кохаючи, упрів:
В перигеях, в апогеях
(Хай не мостяться тут геї!)
Многократно, та не раз,
Просто так і – в зміні фаз…
І щоб те нічне світило
Володіло, як Гатило,
Завойовувало світ –
Без кордонів, віх і меж…
Хай буяє буйний квіт
В небі яснім… й тверді теж!
Тож засіємо тим квітом
Зиму, Осінь, Весну й Літо!
Й не в обіді буде Бог,
Адже радив жити вдвох,
Як Адам і скромна Єва –
Хай король чи королева,
А чи миша, чи то – воша,
Щур, горобчик, чи то ***
А чи то бабка Степанида…
Аби кров була хороша!
Здай аналізи на СНІД
І готуй… смачний обід!
Головне, щоб все – в законі:
Запрягли щоб… свої коні
І щоб – знову, знов і знов…
Не згасала в нас любов!..
А як згасне – не поможе
(А на те все більше схоже –
Уряд взяв туди вже крен!)
Вам і місяць-“супермен”…[/color][/b]
27.09.2015
_________
*В честь днів вересня, коли наш супутник
наблизився до Землі, що якось допомогти
своїй сусідці й матері (по орбіті - в
перигеї). Одну із версій такої допомоги
озвучує автор. Важливо, що одночасно
відбувається і його затемнення. Та то
вже інша історія (версія Б). Читаємо...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609787
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 04.10.2015
ptaha
[b]Ой, збиралися орли[/b]
Ой, збиралися орли
На горі на раду:
Як від сарани степи
Їм урятувати?
Дарували їм громи
Блискавиці-стріли,
Щоби край свій рідний захистили.
Кличуть, кличуть сурми у похід!
- Твій я, мила, тільки до воріт!
Повернуся – Богові молись!
Ще й весілля справимо колись!
А дорога стелиться у степи, на схід.
І блакить над золотом в серці майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин
Наче голови орди.
Вилітали в степ орли,
Розправляли крила –
Під ногами сарани
Аж земля горіла.
Повість полум'яних літ
Сторінки писала,
Як орли край рідний захищали.
Ген звелися в небо ясени –
То Вкраїни кращії сини
Стали щільно, до плеча плече –
Жоден ворог з поля не втече.
А дорога стелиться у степи на схід,
Маками червоними поле майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин,
Наче голови орди.
Ой, збиралися орли,
Натомивши крила:
Від нашестя сарани
Рідний степ звільнили.
Ой, збиралися орли –
Орлят научали,
Щоб чужинців в край свій не пускали.
Грають сурми: скінчено війну!
- Дай-но, мила, швидше обійму!
На Покрову сядемо за стіл –
Засилаю завтра старостів!
А думки вертаються по стежках на схід,
Де одвічним янголом вартовий стоїть…
Під козацьким чоботом хилиться полин…
Слава мертвим і живим!
------------------
Віталій Назарук
[b] Золоте весілля[/b]
[i](Інструментальна перегра)[/i]
В нас сьогодні «Золоте весілля»,
Ми сюди прийдемо на похмілля
І сьогодні вдарим гопака.
В нас напевно доленька така…
В нас напевно доленька, доленька така,
Через те ми знову вріжем гопака.
Пролетіли поспіхом золоті літа,
Та пора ще золота…
[i] (перегра)[/i]
Танцюй, танцюй, танцюй, моя доле,
То нічого. що у боці коле,
Повернути б нам свої літа,
Щоб сміялась юність золота.
В нас напевно доленька, доленька така,
Через те ми знову вріжем гопака.
Пролетіли поспіхом золоті літа,
Та пора ще золота.
[i] (перегра)[/i]
В нас сьогодні «Золоте весілля»,
Ми сюди прийдемо на похмілля
І сьогодні вдарим гопака.
В нас напевно доленька така…
[i] (перегра)[/i]
Щоб сміялась доля наша золота,
Крізь тумани сивії, золоті літа,
Хай і далі буде в нас доленька така,
Щоб змогли ми гопака.
----------------
Дід Миколай
[b]Два бусли [/b]
На болоті два бусли журавлину брали,
У дзьобах нам принесли, та й почастували.
Розплескалося вино, на столи упало,
Й чорногузи із селом гуляли.
Бусли, бусли – вирій на порі,
Бузьки, бузьки разом угорі.
Хай обійде горе вас й холоди,
Щоби ви вернулися, як завжди.
Дай вам Бог здружитися бусли із орлом,
Ми ж чекати будемо, будем всім селом.
І хай путь ваш стелеться, серед гір й долин,
Та не спинить часу плин.
*
Цілу зиму чорногузи в чужині літали,
Яка довга та зима, що й засумували.
Радо й любо угорі, крильми лопотіли,
Повернулись буськи клекотіли.
Їх зустріли липи під вікном,
Вітерець грів з пазухи теплом.
Медовуху брали ми у бджіл,
Садовили знову всіх за стіл.
Пісня наша котиться хай далеко в світ,
Гарно відгуляємо, милі ваш приліт.
Вже земля цілована, йде трава в стебло,
Бо на дворі вже тепло.
*
Ой, як легко з чужини розправляти крила,
Бо удома на вітру вони, як вітрила.
Піднімає їх у вись в стрілах дивограю,
Аж за хмари ген до небокраю.
Бусли бусли, братики мої,
У степах замовкли солов’ї.
Тож летіте бусли на Донбас,
Щоб Господь Вкраїну нашу спас.
Занесіте сонечка їм крильми на схід,
Хай розтане в душах їх, зачерствілий лід.
У степах козацьких вже, чахне вуркаган -
То розсіявся туман.
--------------------
Валентина Малая
[b] Дужі і завзяті наші козаки! [/b]
Синьо- жовті наші прапори!
Це непереможнії стяги догори!
Буде-буде-процвітать Україна наша!
Суверенна, вільна і багата!
Розправляйте плечі, козаки!
Наші славні, сильні вожаки!
Рідна Україна славна у віках!
Бо вона тримається на чоловіках!
Дужі і завзяті наші козаки!
Всіх перемагають, ми не бурлаки!
Будем боронити наш любимий край
Нумо, пісню заспівай!
А наші козачки пісню заспівають.
Люті вороженьки щочимдуж тікають .
Виб'єм ворога, він навіки згине !
Пісня перемоги нехай всюди лине!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608013
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 04.10.2015
Віталій Назарук
[b] У вирій[/b]
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів:
Сльози знов на очах,
Смуток ліг у душі,
Журавлине «курли» тихо - тихо лунає…
Ждемо вас журавлі,
Знов на рідній землі,
У святому пташиному, рідному краї…
Проводжаю клини,
Що махають крильми,
Проводжаю у путь нелегкий…
Проводжаю я,
Проводжаєш ти,
Журавлів у край далекий…
Приспів.
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів.
-------------------------
Олекса Удайко
[b] Хто розхитує човна[/b]
Чи вниз течія, чи до нових висот –
Куди пливемо, вкраїнці? –
За рідний народ, за рідний народ –
Пліч-о-пліч – в ряди, вкраїнці...
Приспів:
Хто розхитує човна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема...
І Північ, і Центр, і Захід, і Схід!
Нема чого нам ділити:
То Богом було нам створено світ –
Єдину для нас колиску.
Приспів.
Ми кажемо вам: наш народ не діліть,
І се́пари, і федерасти!
Вкраїну очистимо: нечисті вмить
Не буде ні нігтика в хаті!
Приспів.
-------------------
горлиця
[b] Розлука [/b]
Під вербою дівча,
Тихо пісню співа,
На доріжку задивлені очі.
Скоро місяць зійде,
А чи ж милий прийде,
Чи пригорне він серце дівоче.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Пісня стихла в душі,
Лиш шумлять комиші,
Закигикала чайка про волю тоді.
Співчувала вона,
Бо кінчалась весна,
Знала холод несе біль і більше журби
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
---------------------
Валентина Малая
[b] Наш дух перемоги всесильний і вічний[/b]
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Моя Україно , ти багата та пишна!
Козацького духу Вкраїна моя!
Ми поборемо все, що із темряви вийшло!
Бо ми - одна дружна і сильна сім'я!!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Ніхто не надіне НАМ на руки кайдани!
Бо батько і мати нам всіМ небеса!
І ми недаремно збираєм майдани!
Ми людства всього як та СОВІСТЬ й КРАСА!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
І БУДЕ КРАЇНА ЦВІСТИ І БУЯТИ!
Та ні, не на зло, а на щастя всім нам!
І буде завжди гордо прапор сіяти!
Бо вірні ми й гідні своїм іменам!!
Речитатив:
БО ВІРНІ МИ Й ГІДНІ СВОЇМ ІМЕНАМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610681
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 04.10.2015
[color="#cf5e08"][i]І н с т у м е н т а л ь н а п е р е г р а...[/i]
[b][b][i]Чи вниз течія, чи до нових висот –
Куди пливемо, вкраїнці? –
За нашу свободу, за рідний народ –
Пліч-о-пліч – в ряди, вкраїнці...[/i][/b][/b]
[i]П р и с п і в:[/i]
[b][i]Хто розхитує човна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема... [/i][/b]
[i]І н с т у м е н т а л ь н а п е р е г р а...[/i]
[b][i]І Північ, і Центр, і Захід, і Схід!
Нема чого нам ділити:
То Богом було нам створено світ –
Єдину для нас колиску.[/i][/b]
[i]П р и с п і в:[/i]
[b][i]Хто розхитує чо́вна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема... [/i] [/b]
[i]І н с т у м е н т а л ь н а п е р е г р а...[/i]
[b][i]Ми кажемо вам: наш народ не діліть,
І се́пари, і федера[color="#0091ff"]с[/color]ти!
Вкраїну очистимо: нечисті вмить
Не буде ні нігтика в хаті! [/i]
[/b]
[i]П р и с п і в:[/i]
[b][i]Хто розхитує чо́вна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема... [/i][/b]
[i]1.10.2015 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610810
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Сонце вже зібралося до сходу,
Хмар немає – жайвір в небесах,
Хочемо ми миру і свободи,
Соловейко щоб співав в гаях…
Не потрібно, не потрібно, доле,
Кровію кропити знов поля,
Хай квітує пшеницями поле,
Миром пахне матінка Земля.
Щоб орали люди землю плугом,
Сіяли й збирали врожаї,
Миру всім! Молитись треба Богу,
Щоб по полю бігли кураї…
Не потрібно, не потрібно, доле,
Кровію кропити знов поля,
Хай квітує пшеницями поле,
Миром пахне матінка Земля.
Щоб зростали діти і онуки,
Мирна Україна знов цвіла,
Своє щастя возносили руки,
Вороги щоб згинули до тла!
Не потрібно, не потрібно, доле,
Кровію кропити знов поля,
Хай квітує пшеницями поле,
Миром пахне матінка Земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610531
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Внучка Настя і бабуся,
По садку ходили.
Вони вдвох усеньку днину,
Білочку ловили.
З дерева на дерево,
Білочка стрибала.
І Настуся до бабусі,
Радісно гукала.
Ось бабусю, ось вона,
Знову на ялині.
Ось погляньте вона ніжки,
Вимазала в глині.
Бабо Соню упіймайте,
Чобітки їй взуєм.
І у мене біля ліжка,
Хатку їй збудуєм.
Отак бабця і Настуся,
Цілий день гуляли…
Але білочку пустунку,
Так і не спіймали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610555
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
[i]Маю честь виконати свою обіцяку - Весія Б
вірша... Критику прийму як належне, бо як і
Версія А – то експеримент... Чекаю такої ж
"нищівної" критики і буду вдячний. То–полив
і живлення ростка, утлого і недоколиханого,
посіяного затемненням Місяця, що відбулося
28.09.2015[/i]
[youtube]https://youtu.be/oSZRSOPPowM?list=RD2FUhzda10Jc[/youtube]
[i][b][color="#2372d9"]Мене, мій блукарю, віками бентежиш…
хоч лик свій ти кажеш – не повний, а пів…*
моря й океани уводиш у нежить,
від чого й екватор мій оторопів…
Де гори, долини?.. глибини, мілини?..
ріка… чи твердиня?.. кора моя де?
в панамці від спеки одні лиш щілини –
зима в мої вічні простори гряде…
Відвернеш лице своє в ницому соромі –
боїшся і помсти, й із-зовні наруг…
в нічному контейнері будемо скоро ми –
“порочний” замкнеться історії круг.
Немов попередження шлю я затемнення**…
І… знай, що у небі немало світил,
що висвітять, взна́ють тебе й твої темники***,
освітять лице твоє – фронт твій і тил!
Бришка́тий мій легіню, ти – не всесильний,
бо поперед Сонця буваю ще й я –
хоч страдна, замучена, дещо знесилена,
та все ж унікальна планета – Земля!
…Прискіпливо-ну́дний мій вірний читачу,
пробач мені цей неповидний сюжет ,
його б я, напевне, і пе-
ре-
і-
нак-
шив,
та доля людини – у мові планет…[/color][/b]
29.09.2015
_________
*Мова про зворотний, невидимий бік супутника.
**Йдеться про останнє затемнення Місяця.
***Відоме втручання супутника в клімат Землі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610437
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
https://www.youtube.com/watch?v=JZKb0nHvRVA
Я жінка, українка, цим горджуся
Мій батько українець, мати теж
Я інших поважати гідно вчуся
Не визнаю диктаторських я веж..
Я жінка, українка, тепла осінь
У золотих коралях хвостик мій
Любистком усміхається і просить
Подайте каталог з меню до мрій
Я жінка, українка, в час розлуки
Коли на вікнах дощ лишає слід
Стікаючи хвилинно в мої руки
Повидлом круасанним під обід
Я жінка, українка, вірю свято
У вогники небеснії зірки
Я жінка, українка, нас багато
Таких у світі у яких думки
Радіють, бо уранці встане сонце
До вій торкнеться, тихо зайде в двір ....
Карасиком здригнеться в ополонці
І прошепоче-----любить...ЖІНКА...вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610056
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Квіти Ангел в саду поливав
Із веселки в скалках водограю.
На мольберті красу малював
З незбагненного, чистого Раю.
Заворожений стежкою йду,
Ледве чую за ставом пташину.
Літо Бабине наче в слюду,
Як принцесу убрало долину.
Біло - коса у сріблі лежить
На голівці корона з бурштину.
З неба падає в ноги блакить,
Мостить перли в красу голубину.
Дощ осінній цілує траву,
Вітерець в прохолоді гуляє.
Осінь в листі карбує главу
Їй найвищий щабель приміряє.
Зачарований хід зупиню…
Усім серцем - душею яснію.
Чисті роси з долоньки зіп'ю
Й усім тілом своїм захмелію.
І в траву – мураву упаду…
До землі, наче син притулюся.
В Віфлеємському Божім саду,
В первозданній красі розчинюся.
До небесного краю ступлю,
Диких квітів тобі назбираю.
Їх росою п’янкою скроплю
В ароматах осіннього гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609930
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
На музику Віктора Оха
По стежинах ходить осінь,
Шелестить дощем,
А у мене в серці просинь
Від твоїх очей.
По стежинах ходить осінь,
Жовта і смутна,
Та мені з тобою зовсім
Туга не страшна.
По стежинах ходить осінь,
Водить старостів,
А мені тепла задосить
Твоїх ніжних слів.
По стежинах ходить осінь,
Стелить хоругви,
За столи сідати просить
Після Покрови́…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606350
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Скінчилось літо сонячно-щасливе!
Я вже до тебе, мабуть, не прийду...
Горять у листі синьоокі сливи
І пахнуть стиглі яблука в саду...
І пахнуть стиглі яблука в саду
Моїм дитинством босоногим, давнім!
Я двічі в одну річку не ввійду
І щастя не знайду у сні уявнім...
І щастя не знайду у сні уявнім!..
До тебе вже згоріли всі мости!
І пахнуть п`янко яблука прадавнім,
Його не повернути й не знайти...
Його не повернути й не знайти,
Усе втонуло в росянім тумані...
Залишилося сонечку зійти,
Щоб висушити сльози - роси ранні...
Щоб висушити сльози - роси ранні,
З туманом відпустити всі жалі...
Стоять дерева в жовті шати вбрані
І тихо пада листя до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609400
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
На болоті два бусли журавлину брали,
У дзьобах нам принесли, тай почастували.
Розплескалося вино, на столи упало,
Й чорногузи із селом гуляли.
Бусли, бусли – вирій на порі,
Бузьки, бузьки разом угорі.
Хай обійде горе вас й холоди,
Щоби ви вернулися, як завжди.
Дай вам Бог здружитися бусли із орлом,
Ми ж чекати будемо, будем всім селом.
І хай путь ваш стелеться, серед гір й долин,
Та не спинить часу плин.
*
Цілу зиму чорногузи в чужині літали,
Яка довга та зима, що й засумували.
Радо й любо угорі, крильми лопотіли,
Повернулись буськи клекотіли.
Їх зустріли липи під вікном,
Вітерець грів з пазухи теплом.
Медовуху брали ми у бджіл,
Садовили знову всіх за стіл.
Пісня наша котиться хай далеко в світ,
Гарно відгуляємо, милі ваш приліт.
Вже земля цілована, йде трава в стебло,
Бо на дворі вже тепло.
*
Ой, як легко з чужини розправляти крила,
Бо удома на вітру вони, як вітрила.
Піднімає їх у вись в стрілах дивограю,
Аж за хмари ген до небокраю.
Бусли бусли, братики мої,
У степах замовкли солов’ї.
Тож летіте бусли на Донбас,
Щоб Господь Вкраїну нашу спас.
Занесіте сонечка їм крильми на схід,
Хай розтане в душах їх, зачерствілий лід.
У степах козацьких вже, чахне вуркаган -
То розсіявся туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609453
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
На музику Віктора Оха
Ой, збиралися орли
На горі на раду:
Як від сарани степи
Їм урятувати?
Дарували їм громи
Блискавиці-стріли,
Щоби край свій рідний захистили.
Кличуть, кличуть сурми у похід!
- Твій я, мила, тільки до воріт!
Повернуся – Богові молись!
Ще й весілля справимо колись!
А дорога стелиться у степи, на схід.
І блакить над золотом в серці майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин
Наче голови орди.
Вилітали в степ орли,
Розправляли крила –
Під ногами сарани
Аж земля горіла.
Повість полум'яних літ
Сторінки писала,
Як орли край рідний захищали.
Ген звелися в небо ясени –
То Вкраїни кращії сини
Стали щільно, до плеча плече –
Жоден ворог з поля не втече.
А дорога стелиться у степи на схід,
Маками червоними обрій майорить.
Під козацьким чоботом хилиться полин,
Наче голови орди.
Ой, збиралися орли,
Натомивши крила:
Від нашестя сарани
Рідний степ звільнили.
Ой, збиралися орли –
Орлят научали,
Щоб чужинців в край свій не пускали.
Грають сурми: скінчено війну!
- Дай-но, мила, швидше обійму!
На Покрову сядемо за стіл –
Засилаю завтра старостів!
А думки вертаються по стежках на схід,
Де одвічним янголом вартовий стоїть…
Під козацьким чоботом хилиться полин…
Слава мертвим і живим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608603
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Моя мова, у хвилях Дніпрових,
Народилась з звитяг козаків.
Розчинилась у вірі Христовій,
Живить спрагу в корінні віків.
Моя мова, звучить світанково,
Солов’їним запоєм з гаїв .
Бо як мама у кожному слові,
Молоком годувала синів.
Тому й бісяться, так звіролови:
На сирітку спрямований гнів…
А Вона все звучить, загадкова,
По розлогах яруг і степів.
Тож проснімося. Будьте здорові,
В буйноцвітах вишневих садів.
Ще збудуєм підмостки ми нові,
І згадаєм чиїх Ми батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357356
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 26.09.2015
О, мово моя ти
прекрасна і сильна.
Як барви Веселки
коштовне каміння.
Ти сонячне сяйво
ти трель жайворонка.
Вкраїнцеві кожному
в серці іконка.
Сосуд кришталевий,
коштовная ваза.
Мій промінь яскравий
моя ти Оаза.
Без Тебе немає
насіння і плоду,
Усе, що я маю,
віддам у догоду.
Хоч, як таврували
та досі ти вільна.
Бо крівонька наша
від Батька коріння.
Мелодія флейти
оправа алмаза.
Не брала ні куля
тебе ні проказа.
Тобі моя мово
моє поклоніння,
Моя ти надія
моє ти прозріння.
Тож, як не кохати
і як не любити.
Ну як тобі душу
свою не відкрити.
Ти спрага джерельна
від вітру скала.
У дюнах скроплЕнна
зі слізок зросла.
За Тебе готовий
в вогонь, я і воду,
Без Тебе немає
Держави і Роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561328
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 26.09.2015
Рік старий тікає
Кізонька ступає.
Із доріг у хату,
Прямо на поріг.
Згляньтесь мої дітки,
Прихистіть сирітку,
Втомлена з дороги,
Збилася із ніг.
Взуйте із полички
В білі черевички.
В білому халаті,
Світла наче сніг.
Кізочка - лебідка,
Вам віддячить влітку.
Влітку її личко,
Висохне від сліз.
Зимонька крупою
Всіялаcь густою.
Мяла з конопельок,
Сріблений кужіль.
Разом з Колядою,
Виткала сувою.
Он який розкішний,
Пледовий текстиль…
Забирайте кізку,
Нехай витре слізку.
Пора вже гулятки,
Висох в неї ніс.
Вділи рукавички?
Застебніть гудзИчки.
На дворі й синички,
Поховались в ліс.
В хижці годівнички,
Всипте їм пшенички.
Досить вже ховатись,
Кличте на узвіз.
З дому на левадки,
Йдіть колядуватки.
Тануть чоколядки,
Кізоньки сюрприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549573
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 26.09.2015
Не знаю я, що головне в житті,
Хоч походив по світі я багато,
Не був лише розп’ятим на хресті,
За решту я не можу дорікати…
Неначе є пошана від людей,
Родився син і є чудові внуки,
А в голові є тисячі ідей,
Лисий давно. Та не ношу перуки…
Люблю жінок і ще горілку п’ю.
Від цього не втікаю і понині,
Усе своє життя – життя люблю,
Радію, що родився в Україні.
Молюся Богу, вірую в Христа,
Тепло родинне, як святе для мене,
Пишаюся, що внуки підроста,
Встаю, як піднімається знамено…
Творить добро і жити в доброті,
Літа прожити, що дано людині,
Напевно саме щастя у житті,
Що головне? Не знаю і понині…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609361
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
* * *
На диво калина вродила.
Рум’янитись їй би іще,
та доля недовго годила –
плеснула кислотним дощем.
Пожовкла, неначебто глина.
І кетяги втратили смак.
На диво красива калина
була.
Тут колись квітнув мак…
Колись не було наркоманів
й Чорнобиля теж не було.
Природа чарує і манить…
Вмирають і місто, й село.
Судилось отак чи навмисно
самі собі шкодимо ми?
Калина зронила намисто…
О люди, лишаймось людьми!
Приборкати б цвинтарний атом.
О доле, світ Божий не руш.
І молиться Господу мати:
«…Пошли екологію душ».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608946
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
* * *
Осіння гама у багатті кольорів.
І сонце котиться по голубій тарелі.
Сільський пейзаж.
Ген – кілька припнутих корів.
Не череда…
Але які тут акварелі!
А подивись який пастельний небокрай!
У гамі як зелено-срібна ген маслина!
Як грають барви!
Чарівний прарідний край…
А в голубіні – журавлина пісня лине…
Рілля.
І зелені осінньої контраст.
Обабіч шляху – догораюча отава.
Не знаю доки ще мені топтати ряст,
та поки – слухаю небес низькі октави.
Покровка квітне.
Гучно чути стук сердець.
Цвітуть берези й клени золотом осіннім.
А чарівник – якийсь невидимий митець
на рушникову даль пряде пісні весільні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608945
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Вірш, написаний в день незалежності України
24 серпня 2015 року
Народе, мій, моя ти, Україно!
Непереможні ми, бо ми єдині.
Я вірю, змовкнуть врешті-решт гармати,
І щастя й мир прийдуть у нашу хату.
Заможно будуть на Вкраїні жити,
Та тільки треба нею дорожити.
Своїм селом, до болі в серці, рідним,
В полях пшеничних колосом дорідним,
І жайвором, що в висі, ген, співає,
Калиною, що пишно розцвітає,
Дитям, яке всміхається до мами,
І дружбою міцною поміж нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603185
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Олекса Удайко
ВІДДАЙ ЛЮБОВ
Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу мільйони білих руж...
А ще віддам тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, серденько, успієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.
--------------------
Віталій Назарук
ЛЕЛЕКИ
Давно вже на крилі, давно лелеки
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко –
Немов до вирію летять лелеки…
Птахи летять в вишині,
Линуть у теплі краї…
Через літа, через моря далекі,
Повернуться до нас назад лелеки,
І заклекоче на весні гніздечко,
І порадіє знов моє сердечко.
Птахи летять ввишині,
Радість несуть навесні…
Давно вже на крилі, давно лелеки,
Збираються у край, у край далекий,
Мої літа, біжать у даль далеко –
Немов до вирію летять лелеки…
--------------------
Крилата
Чому жура?
Чому жура гніздо у серці звила?
Чому додолу опустились крила?
Чому жарина ув очах погасла,
Не будить кров п'янке кохання гасло?
О, чом так смутно мені
В літні червневі ці дні?
Чому Земля спинилась на орбіті?
Чуття клубком застигли у граніті,
Чому у сонця помаліли сили?
Тому що ти забув про мене, милий.
Чом ти покинув мене?
Ой, як же холодом дме.
О, повернись, дощем рясним пролийся.
Душі моєї ти любов’ю впийся
Чуття тримать навіщо у заторі?
Давай запалимо у небі зорі.
О, повернися в життя.
Радість верни почуттям.
--------------------
Дід Миколай
Спустився шал цей із небес
Акордом пристрасть вирвалась із гами,
Нектар любові, спитий вже губами…
Не можу милий більше, я страждати,
Сьогодні ж хочу все тобі віддати.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Не зволікай прошу тебе, не зволікай,
Я віддалася вся, прошу тебе, кохай.
Моє серденько втомлене хмеліє,
Бери мене усю не пожалієш.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Візьми мене за грудоньки руками,
Омий нектар любові знов губами.
До мене милий в лоно йди прилини,
Які ж солодкі ці мені хвилини.
Як, Боже, милі мені,
Благості ці неземні.
Пробач нам, Боже, ці гріхи простивши,
Кохання наше, грішне освятивши.
Адже спустився шал цей із небес,
Зійшов до нас із райдуги чудес.
-----------------
горлиця
Моя незабутня хатина
Минають дні далеко на чужині ,
А я ще й досі у своїй хатині,
У мріях, у думках у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
У мріях, у думках, у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
Летять роки і тануть мов сніжинки,
В моїй душі біжать у даль стежинки ,
І крутяться, міняються картини,
Екран погас, а я ще на чужині.
І крутяться, міняються картини
Екран погас, а я ще на чужині.
О, краю мій, і ти моя хатина,
Нехай лютує сива хуртовина,
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло .
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло.
----------------
Юрген Пті (Юрій Малий)
Небесна сотня
Вже стільки днів, як ви в душі країни.
Ні ви не янголи, я з цим не згодний.
Хмаринки білі ви у небі синім,
про вас я плачу не лише сьогодні.
Іще недавно ви – живі та різні,
Нам відстояли право на свободу.
І зараз де б не був я, але скрізь ви
на небі синім з заходу до сходу.
На небі, непомітна та присутня,
Увесь цей час і далі, відсьогодні,
Нестиме варту, в тому її сутність,
За наш народ його Небесна Сотня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590237
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 24.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WEB2UBjh2LM[/youtube]
Танго –
останнє танго –
урочисто мелодія звучить для нас…
танго –
зимове танго –
нам нагадало раптом той весняний час…
Приспів:
А музика звучить божественно і лагідно:
немов чарівний сон –
сердець свавільний тон;
й солодкий фіміам
з небес спустився нам,
наповнюючи зал духмяно-томним ладаном.
Танго –
останнє танго –
до теплих згадок про любов привело нас….
Танго –
зимове танго –
і в пам’яті вже той щасливий літній час…
Приспів.
Танго –
останнє танго –
і рій думок про почуття весняні в нас…
Танго –
зимове танго...
збудило в серці наш весільний вальс.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397987
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 24.08.2015
Приспів:
О, край!
О, рідний край!
Моя Земля!
Моя Земля!
1.
Де пройшло дитинство золоте,
Цю країну бачу знов,
Де дідусь й бабуся ждуть мене,
І батьківська жде любов.
2.
Де завжди манили з-за вікон
І поляна, і лужок?
Де роки минали, наче сон,
Серед безлічі казок.
Приспів:
О, край!
О, рідний край!
Моя любов -
Моя Земля!
3.
Де на радість панував розмай,
Повні душі відчуттів?
Де завжди лилися через край
Океани відкриттів?
Приспів:
О, край!
О, рідний край!
Моя любов -
Моя Земля!
4.
Де пройшло дитинство золоте,
Цю країну бачу знов,
Де дідусь й бабуся ждуть мене
І батьківська жде любов.
Приспів:
О, край!
О, рідний край!
Моя Земля!
Моя Земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535082
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 24.08.2015
В Україну сльозою лину,
Де у мріях горить калина,
Там лелека розправив крила,
Синє небо дарує силу.
Україну я снами кличу,
Чарівну і таку співочу,
Що серця величали щирі,
Що так часто будила ліру.
Хай квітує наш край навіки,
І знайдуться всім бідам ліки,
Хай минають усі тривоги,
У майбутнє лежить дорога.
Пам'ятаймо, що не заснули,
Нам наукою є минуле,
Та попереду сонце сяє,
Синє небо усіх вітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601759
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
З Днем Незалежності, країно,
бажаю в цвіті твоїх літ,
щоб тебе доля боронила,
без ліку довгі захищала літ.
Згадаєш матір, древню неньку,
прадавню Київськую Русь,
а ще Трипілля найдревніше,
що за одну було з бабусь.
Буремнії літали грози,
сліз ріки й крові пролились,
і вистоїш, і ще не вмерла,
і борешся як і колись.
Така у тебе тяжка доля,
у найкрасивішої із земель:
відстоювати свою волю
і дух святий ще не помер.
Країна героїчно боронилась,
синам і дочкам додавала сил,
їхня краса комусь приснилась?
Вони найкращії завжди!
Країна, що працює й вчиться,
молиться і боронить рубежі,
і за поребрик проганяє
усіх незваних і чужих.
Усіх, хто із лихим приїде,
назад, чи вернеться колись?
А хто із щирим серцем їде,
то привітай і усміхнись.
Вона борониться і хоче
звільнитися від зайд чужих,
а як потрібно, то і лає.
Молюсь за воїнів твоїх!
Найкращі у тебе герої,
розумні й прекраснії жінки,
а ще і мудрістю достойні,
хто у науках зайняті.
І наймиліша у світі мова:
багата й мелодійна як пісні,
поля, ліси, моря і гори,
від заходу до сходу заплелись.
Від Черемошу, Бистриці і Тиси
простягувався край аж до Дінця,
тече Дністер і Дніпро сивочолий,
Буг Західний, Південний і Десна.
Лихі літа нехай минуться,
а світлий і щасливий час,
щоб якнайшвидше доторкнувся
й наблизився до усіх нас.
Дорога України - кам’яниста
і тяжкий хрест по ній несе,
та нести хрест допомагає
словом і ділом світ увесь.
Не весь… Не словом, а бідою,
та нехай лихо піде стороною,
і тануть як роса на сонці
всі вороги в чужій сторонці.
А ви найкращі, пани-браття,
вам нас від лиха захищати,
здоровими додому повертайтесь
і своїм рідним усміхайтесь.
І нехай буде наша матір,
що у нас усіх спільна,
незалежною щаслива
рідна ненька - Україна!
Картина із інтернету.
24.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601715
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Душа України-
Рушник вишиваний
Є символ родини,-
Сімейний,- так званий…
Від роду до роду
Несе гарну долю,
Оспівує вроду,
Добробут та волю…
У квітках та листі
Густої калини,
Червонім намисті
Та з хлібом єдиним!
На шлях на щасливий,-
Напуття шляхетне,
Відводить геть зливу,
Дарує все злетне!
І дочці, і сину-
Найкраще вітання,
Що піснею лине
Про справжнє кохання…
Рушник, як основа,
Де долі вітрила,
Надійна покрова,-
Легка білокрила…
Що всім дає змогу
З батьківським тим щирим
Звертанням до Богу
Життя мати з миром!
23.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601703
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Хай,
нехай квітує рідний край
і випікає коровай
країна
Русь.
За Україну помолюсь,
до неї серцем прихилюсь.
Єдина,
ти
не побоїшся висоти,
ідеш до світлої мети
своєї.
Є
усе хороше і своє,
і є і наше, і моє
у неї.
Кий
у неї буде на віки,
і будуть нинішні батьки
і діти,
і
ще від зорі і до зорі
за неї будуть матері
радіти.
Нам –
її і дочкам, і синам
уїлись в душі сатана
і війни.
Ще
у океани потече
її любов. Ще є плече
надійне.
Ми
і залишаємось людьми,
і вилізаємо з пітьми
до Бога.
Нас
іще очікує не раз
і приведе у добрий час
ясна дорога –
перемога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601742
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Вільне серце твоє Україно
Ангел миру крильми обiйме!
Пісня голосу правди полине,
Сонце й небо вплетеш у вінець!
Нiжна мово моя солов\"їна!
До небес линуть щирi слова!
Хай радiє i мати й дитина!
Хай радiє Вкраїна новА!
Меч Любовi всю темряву знищить!
Вiльне серце твоє розцвiте!
У садах посмiхаються вишнi,
Вiтер в коси свободу плете!
Cвiтлана Рудницька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601753
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Дякую Богові за Україну,
Що захистить цю маленьку дитину,
Він принесе йому дар благодаті -
Буде і радість, і мир в кожній хаті!
Вірю я, вірю, без віри не можна,
З вірою стане Вкраїна заможна,
Буде і небо над нею блакитне,
Й наше життя із пшеницею ситне!
Зростатиме хлопчик в нашій любові,
Бо ж люди ми гарні, душею здорові -
Сердешні, ласкаві, усі працьовиті,
І мудрі, і щедрі, й хазяйновиті!
24.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601688
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Те, що мали, нам тичуть в обличчя,
Щоб історії зникли сліди,
Лише щирі добра в душі зичать,
Так було і так буде завжди…
Здобули накінець незалежність,
Побіліла давно голова,
Проте воля й достаток безмежні,
В нас є сила і є булава.
Незалежною будь, Україно!
Квітни завжди в багатих хлібах,
Об’єднай свій народ у родину,
Вознеси в небеса миру стяг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601706
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
ОТЧЕ НАШ!
ТИ ЩО ЄСИ НА НЕБЕСАХ,
До Тебе я молитву молю:
Зверши Ти волю в чудесах,
Зішли народу мому долю!
ПОМИЛУЙ,ГОСПОДИ,мій край
І миру дай!-Тебе благаю.
Нехай не топче ворог гай,
СЛАВА ВО ВИШНІХ!-заспіваю.
ВІРУЮ БОЖЕ Й ВИЗНАЮ-
Господь єдиний Ти на світі!
Хай зійде сонце-я молю,
І не багріє кров у квіті!
Чотири ласки у життю
Зішли на рідну Україну,
МИР,ЩАСТЯ,ВОЛЮ,кращу ДОЛЮ
Й благословення у святиню!
У край,де пісня солов'я,
Де квітне мова калинова,
Де рідні браття-ти і я!
В любові линуть щирі слова!
Ти Незалежна,Ти-Свята,
Моя Вкраїно-вишиванко.
Ще зійде ранішня зоря,
Де соловей співає п'янко.
Де Стяг краситься на просторі,
Де вільно дихає земля,
Де Герб святиться на престолі-
Це Незалежна Українонька моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601734
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Під палючим сонцем та голубим небом ,
Ти зростала на нивах багатих земель,
Була на багатстві , і водночас убога,
Бо наспівана інша, тобі була трель.
Всі війни пройшла, криваві розплати.
Наш вижив народ , бо надією жив,
Всі тримались , не хотіли вмирати
Як би жорстоко ворог не бив.
Україно! Моя ненько Вкраїно!
Живи, процвітай і горя не знай,
Чому ворог не йде, залишає руїни?
Коли прийде цьому, нарешті, край?
Ось! Незалежність вже двадцять четверта,
Пострілами і кров’ю аплодуємо їй,
Можливо, думка моя дуже вперта.
Не ТРЕБА ВІЙНИ!!!Лиш здійснення мрій!
23,08,2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601658
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Простори широкі і небо високе,
Степи неозорі, лани і поля,
Моря і озера, річки синьоокі -
Усе це - країна твоя і моя.
Її заснували твої й мої предки,
Її захищали стрільці й козаки,
Хмельницький і Орлик, Сірко і Мазепа -
Твої, Україно, найкращі сини.
Людей плюндрували татари і турки,
Страждали дорослі і доньки, й сини
Нестерпні страждання, криваві тортури,
Жорстоко карали і польські пани.
Та страху і втоми не знали герої -
Дмитро Вишневецький, Маруся Чурай,
Мороз - Морозенко і Настя Лісовська
В боях і темницях долали татар.
Літописи свідчать про їхню звитягу,
Перекази, думи, легенди й пісні.
Несли людям правду борці за свободу -
Сміливі, відважні, сліпі кобзарі.
Її звеличали і Леся, й Шевченко,
Палкі їхні твори і вічний "Кобзар",
І Стус, й Симоненко,і Ліна Костенко -
Їх Правда і Воля - у наших серцях.
Я вірю, здолаємо всі негаразди,
Зведемо в майбутнє надійні мости,
І землю свою, честь Вітчизни і славу
Ми будем завжди захищать й берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601549
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Під прапором жовто-блакитним
В час воєн на рідній землі
Неслись наші предки, несхитна
Іх воля тримала в сідлі.
Під ним вояки умирали.
Від крові багровів ручай.
Та близили, вірили, знали –
Прийде колись воля у край.
Вже двадцять чотири минає,
Як прапор вершину здобув.
Та спокою ворог не має,
З душі вигрібає злобу
І фану цю хоче схилити
З помогою шквальних вогнів.
Та зможемо ми захистити.
Край неба й пшеничних ланів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601622
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Голуб голубку голубив. Гнулось гіллЯ горобини,
Грона горіли, гостили. Гамір, гармонія, гам!
Грілись, гніздились, горнулись, гладилися, гомоніли,
Гримнули гаєм галопи:" Горе, голубонько! Грань!"
Громом гонилися гончі, гойкали, галайкотіли,
Гнали голубку. Гармидер, геготи, гвалти, гульба.
Голуба грізно гнобили. Грішнопродажні! Ганебні!
Гинув голубчик... Голубку гАйтою* гнала гурба.
Градом глоди, горобини. Грози, громи, гайворОни,
Голе гніздечко гойдають. Голий громорханий* гай,
Гірко голосить голубка: "Горе голівонці, горе!
Голубе, голубе, гой-я!" Гинув-гукай-не-гукай!
Гайта*-гуляща жінка, повія.
ГромОрханий*-покритий грозовими хмарами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601514
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Борюсь блаженно- боротьбою Берегинь,
Благословеннями благаючи брататись.
Бо без братерства будуть біди, буде біль,
Будемо битися, брехати, бунтувати.
Беріть брати: багнет, булаву, бич, бірмак,
Благовіщуйте благодять, багатоліття!
Бажаю бачити будівлею байрак,
Барвінку, братчиків буяння- буйноцвіття.
Бандура бренькне- Будьмо! Будьмо! Боротьба!
Бадьортесь браття! Бог боронить! Бог боронить!
Бо батраками буть - болючіш батога,
Берім булави! Бій брехні і беззаконню!
Благаю, браття- безпощадно бороздіть
Безлуздих бездарів, безжалісних, безчинних,
Благословляю-бороніться, бороніть
Благословенну, Богомдану Батьківщину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601348
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Збережімо небо синє-синє,
Сонячне оспіване життя,
Рідний прапор славної країни,
Як і наші золоті поля.
Станьмо на коліна перед Богом,
Помолімося за землю і за хліб,
Повертаймося до рідного порогу,
Своїх предків бережімо слід.
Україну, що єдина й вічна,
Понесе народ наш у віки,
Небо синє і поля пшеничні,
Стягом нести будуть козаки…
Пронесімо прапор над землею,
Хай пізнають Україну скрізь.
Бо вона родилась під зорею
І тепер встає на повний ріст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601496
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Дуже люболю українську мову. Вона настільки багата, що можна писати вірші підбираючи всі слова на одну літеру.
Магія української мови -літера "З".
Замітала зима заметілі, завивали завії за вітром,
ЗасипАла замети-завади. Загребла, загорнула, загай.
Заховала, змотала-зім"яла, заслонила замерзлим загір"ям,
Закувала засніжену землю заспівала :"Засни, засинай".
Засвітились засріблено зверху забудови зненацька знищілі.
Задзвеніли закохані зорі. Заблищали, заграли, зійшлись,
Закружляли... застигли... змовчали, захмелілі, згорілі, зітлілі,
Задивившись замріяно-згубно, заіскрилися, знов зайнялись...
31/03/2014.
Н. Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570838
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 22.08.2015
Бережи мені, Боже, біля хати калину,
Хай цвіте від причілку біло-біло завжди,
Щоб святим оберегом, червоніла під тином
І цвіла Україна - не родили хрести.
Кожен з нас хай посадить оберіг України,
Хай хліба і калина об’єднають народ,
Щоб було понад нами завжди небо синє,
Разом йшли ми на прощу, а не на ешафот…
Хай не плаче матуся і цвіте Україна,
На полях колосяться багаті хліба,
А де хата біленька, розцвітає калина
Щоб нас завжди минали і печаль, і журба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601292
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Переживу, перекричу, пересивію,
Перестраждаю, переплакавши прощу,
Пусте! Пройде, перетрясеться, пернетліє.
Перегорю. Переборюсь. ПеремовчУ.
Переперу, перепрасую, полатаю,
Пустого пафосу подерте полотно,
Прожите-пройдено! Повіривши покаюсь,
Пізнавши правду-понесуся, полечу.
Перелицюю пережите, перекраю,
Перепелицею продовжу переліт,
Перебіжу, перенесуся, подолаю,
Перепочину, перервавши перехід,
Полям полинним,поклонюся, притулюся
По пересохлих, політицею пов'юсь,
Перехрещусь, переосмислю, помолюся,
Посповідаюся. Прозрію. Причащусь!
21/08/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601297
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Летять літа… Усе – в постійнім русі:
Весна і літо, осінь і зима
У теплому і білому кожусі
З календаря листок щодня зрива.
Летять літа… Лишають слід у душах
І на дарованій Всевишнім нам землі.
Себе в борні з сумлінням жить не змушуй,
Коли летиш у долі на крилі.
Летять літа й спинити їх – несила.
У цім є сенс Всесвітнього буття,
Коли від батька код іде до сина
І здатність роду до нових звитяг.
Летять літа… І так було, є й буде,
Допоки стелить нам дороги світ,
Ми названі не просто словом «люди» –
Живімо так, щоб кожен рід розквіт!..
3.12.2014.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600827
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 21.08.2015
[i][РАДІСНЕ
Розвиднілось. Ранок.
Розкрилась ромашка. Радію!
Розкинулась райдуга, розфарбувала розмай.
Розвилася ружа, росквітла-росте, рожевіє.
Розлого-розкішно розлився рікою ручай.
Розрісся, розлігся розхристаний рай резедовий,
Розспівує ремез романси-рівняє рядки,
Рояться рої ріпаком- робітниці ранкові.
Розщедрисвя ранок-розпили росУ рівчаки.
Розглянусь, розчулюсь, розплачусь, розслабну, розтану,
Розійдеться рало, розстелить, розпушить ріллю,
Розпарились роси-розщедрився радісний ранок,
Рихтую рескаль*- розкопаю, ріллю, розіб'ю.
Розсаджую рУслицю. Рябчик розвію -розсію
Ростимуть рослини- розкішний рядочковий рай,
Романок, рочела, роЯ, роговик, рускавія,
Родючий, родинний, радушний розділ-Ріднокрай!
Русниця, рябчик,романок, рочела, роя,роговик, рускавія*-лікарські трави.
Рескаль-лопата.
/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601156
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
На краєчку літа примостилась осінь.
У віршах оспівана золота пора.
І спішить вплітати павутиння в коси.
Мабуть, так це осені почалася гра.
Освіжила ранки, що були спекотні.
Де-не-де спадає жовтий лист з дерев.
Навіть і річки стали вже молочні,
А журба частіше у душі тепер.
Я не кличу осінь, щоб прогнати літо.
Все ж осінні мрії суму завдають.
Та журбі цвісти не дають ще квіти.
А думки слухняними дітками стають.
Не летять у вирій з клином журавлиним,
А радіють літечку, що милує зір.
Ще маленькім щасті, хоч і запізнілім,
Що живе у серці всім наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601135
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/78/467/78467579_89aa51b4ee2e.png[/img]
Вбираєш останнє серпневе тепло –
Повільно, маленькими дозами…
В динаміку чути знайоме “Ало,
Вітаю Вас! Ви в зоні осені…
Замовте собі щось мінорно-легке
І будьте на гребені спокою”.
Гора настовбурчила свій ірокез,
Фарбований теплою охрою.
Немов монотонністю вібродзвінка,
Повітря розгойдане осами…
У сховку затиснутого кулака
Снить бабка смарагдово/росяна –
На згадку про літо маленький презент,
Що віє теплом безтурботності…
Ти, наче забутий всіма абонент
У зоні своєї комфортності.
Іще не перейдено всі рубежі,
Не зміряно сту́пнями босими…
І бабкою серпень вібрує в душі,
Та вже… поцілований осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601037
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Ранок впав на покоси і знов
Жайвір радо у небі співає
Народилася знову любов
Сонце очі її відкриває.......
Приспів:
Ти нікуди не йди, чуєш трохи зажди
Не руйнуй, що було вже між нами
Як же сталося так, не повірю ніяк
Що між різними ми берегами......
Серце чує любові слова
Що колись ти мені говорила
Нас любов по життю провела
А розлуку терпіти несила....
Приспів:
Як любові кришталь зберегти?
Не розбить ніжну вазу кохання
І які ще потрібні слова?
Щоб вернути обом нам єднання?....
Приспів:
Давай будем любов берегти
Бо за золото це не купити
Будувати любові мости
І з любовю у щасті прожити.....
Приспів:
https://youtu.be/vd3o3xZrTw4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589461
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 20.08.2015
слова - Олег Магась (Олег М. - на сайті)
музика, виконання, запис - Микола Шевченко (ЗМІНЕНИЙ ВАРІАНТ - солов`я поміняв на жайвора, бо так і має бути)
Любові слова
1
Ранок впав на покоси і знов,
Радо жайвір у небі співає.
Народилася зранку любов,
сонце очі її відкриває...
Приспів:
Ти нікуди не йди, чуєш, трохи зажди,
не руйнуй все, що було між нами.
Як же сталося так, не повірю ніяк,
що між різними ми берегами...
2
Серце чує любові слова,
що колись ти мені говорила.
Нас любов по життю провела,
а розлуку терпіти несила....
Приспів:
3
Як любові кришталь зберегти,
не розбить ніжну вазу кохання?
І які ще потрібні слова,
щоб вернути обом нам єднання?....
Приспів:
4
Давай будем любов берегти,
бо за злото її не купити.
Будувати любові мости,
щоб із нею у щасті прожити.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595137
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 20.08.2015
Вітає вересень! Вабливо-величаво
Веде в-відчинені ворота володінь,
Ввійти відважуюсь: вербиченька вітає,
Відстигла вишня відмолилась в височінь.
Вельможний верес веселиться. В верховітті,
Вальсує весело володар всіх вітрів,
Веселка вигнулась востаннє -всіти -б, вспіти,
Всім влити вистояних вино-вишняків.
Відвеселилось, відкупалось весноліто,
Відгомоніло, відбриніло, відгуло,
Вітає вересень, відсіює віджите,
Вмиває водами, віщує вседобро!
Н.Хаммоуда
20/08/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600912
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Люблю своїх я онучат –
Маляток невгамовних.
Дорожчі серцеві в стократ
Від каменів коштовних.
Дві дівчинки – зірки ясні
І хлопчик – місяць злотий –
Нутра мого дзвінкі пісні,
Найвиграшніші лоти.
Люблю їх срібні голоси
І усмішки бентежні.
Чомучки-очі і носи,
Кошачу незалежність.
Нехай ростуть із року в рік,
Всього пізнають в міру.
З землі черпають живо-сік,
А з неба – мир і віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596096
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Коли розмито землю під ногами,
Кругом в’язке болото, трясовина́́́,
Ридає правда, скута ланцюгами,
І рветься з небесами пуповина,
Коли сморід викручує легені,
Коли по честі – батогом в анфас,
Коли серця в спекотні дні студені,
Хоч чиїсь зорі гаснуть раз у раз,
Коли уже й на сонці чорні лати,
І не бере ніхто за це вину,
Так хочеться на прю зі всім цим стати,
Зітнути злові голову хмільну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595963
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
[img]http://winallos.com/uploads/imgon/640x480/2014-09/5e05e3f02f66670decc9ee327a062db6.jpg[/img]
Як добре мчати сонцю навздогін,
Поскрипуючи стертими педалями,
І слухати, як яблучка колін
Цілує вітер мускусно-сандаловий!..
І зблиски помаранчевих медуз
Ловити на льоту тонкими шприхами,
Розгойдувати трав'яний обрус,
І пахощі усотувати вдихами.
І слати велофарою сигнал
Рудому сонцю: "Еге-гей! Побач мене...",
Воно ж, тебе угледівши з-за хмар,
У відповідь кивне якось завдячливо.
І стиглим обважнілим гарбузом
Покотиться за обрій підрум'янений...
З підсвіткою, немов казковий гном,
Залопоти́ш асфальтом, як мембраною.
І, стрімко набираючи розгін,
Поскрипуючи стертими педалями,
Вже ліхтарям помчишся навздогін –
Щаслива, божевільна, неприкаяна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594026
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Який же ти чудовий, рідно-краю!
Ласкавить вухо скрізь пташиний спів
Від буйних закарпатських водограїв
До Чорного й Азовського морів.
Гойдаєшся в ялині і каштані,
Звучиш в сопілці, кобзі і трубі.
Несешся в польці, гопаку, аркані.
Злітаєш в хвилі неба голубі
Лелекою чи чайкою морською.
Стругом у Тисі, у Дніпрі лящем
Вистрибуєш над синьою габою.
Квітуєш лугом і новим віршем.
Ти пахнеш медом, бабиним варенням,
В бджолинім леті казкою бриниш.
Чаруєш серце мислі одкровенням,
Величним дзвоном із церков летиш.
Край козаків, що не перевелися,
Плугів і шабель, пісень і терпінь.
О, тільки б ти в своїй межі лишився,
Розцвів над світ для нових поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594158
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 17.07.2015
Холуї ви, не друзі мої,
Самовкохане чадо - поєти.
Із кліток еСеСеР солов'ї,
Ви сьогодні не варті й монети.
Все минеться й трава відшумить
І за вами пожухне й зів'яне,
Промайне ваша "слава",як мить,
І ніхто в ваше мило й не гляне.
Що ви в світі залишите цім?
Не на часі ромашки й берізки.
Ваш талант в "задзеркаллі кривім" -
Не вартує й трухлявої кістки.
То ж скажу напрямки вам,глухим,
Не для того його вам давали,
Щоб розвіявся він,наче дим,
Щоб аж коні від сміху іржали.
Свою гідність зберіте в кулак,
Серцем всім полюбіть Україну,
Покажіть, хто у хаті чужак,
Пробудіться в тривожну годину.
Не пора зараз нидіть,не спіть!
Соловейками годі співати.
Той поет, що за правду стоїть,
Й честь готовий за неї віддати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593323
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Співає колосом земля,
Збирає хліб уся країна,
І лине пісня іздаля,
Жнивує нині Україна.
Із золота тече ріка,
Багатий хліб удався нині,
Зібрати все до колоска,
По нашій рідній Україні.
Моя, країно! Світе, мій!
Ми всі пишаємось тобою,
Як прийде двоголовий змій,
То всі ми станемо до бою.
За землю нашу, за хліба,
За води чисті, наче криця,
Хай серце радість зігріва,
А Україна хай святиться.
І щоб багаті врожаї
Із року в рік збирали люди,
Щоб мир прийшов і солов’ї,
До нас злітались звідусюди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594000
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Цвіте на сонці прапор України,
Як символ незалежності наш стяг.
Родючий край, безмежне небо синє .
І слово МИР в народу на вустах.
Це - край, де сильні роботящі руки.
Цвітуть у полі золоті хліба.
Це - славних козаків відважні внуки,
Живе у їхнім серці доброта.
Приспів:
Славлю народ нездоланний і сильний!
Мудрість, відвага у серці твоїм.
Приклад для всіх, хто бажає буть вільним.
Ти переможеш завзяттям своїм!
Народ - борець, що має силу духу,
І ворогам належну відсіч дасть.
Він проти війн, боєць проти розрухи.
Він-миротворець, проти всіх нещасть.
Хай на землі народ живе у щасті.
Низький уклін, народе мій, тобі.
Нехай в житті тобі усе удасться!
Я вірю, що побориш сили злі.
Приспів:
_____
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592815
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 15.07.2015
Дощовечір. Дощодень.
Дощоніч і дощосни.
Все співає нам пісень
Стиглий дощопад рясний.
Дощонастрій. Дощостан.
Дощолітній сірий сум...
Все плете самообман
Цей меланхолійний шум...
Дощороси. Дощокрай.
Дощодзеркало калюж.
І повзе дощоручай
По дорозі, ніби вуж...
Дощовимірний портал
Десь прорвала повінь вод...
І якийсь дощовандал
Щиро тішиться з негод...
З дощонеба повсякчас
Дощохмара цебенить...
І промоклий мій Пегас
П'є у вірші дощомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590542
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 15.07.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 15.07.2015
Зелений кущ калини
І маки в споришах.
Заквітчані долини
Цвітуть серед Карпат.
Малесенькі струмочки
І батько їх Дніпро
Несуть джерельну воду
Всім людям на добро.
Пр:
Моя ти, Україно,
Козацька сторона.
Ти нездоланна сила,
Ти вільна і свята.
Пшеничні колосочки,
Напоєні дощем,
Вже тягнуться до сонця,
На серці в мене щем.
Всміхаються очима
Волошки у житах,
І вишні червоніють
У батьківських садах.
А мальви, як цариці,
У різних кольорах,
Зелені в них спідниці.
Співає в небі птах.
І тьохка соловейко
В терновому кущі.
Вологою краплисто
На землю йдуть дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589986
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 14.07.2015
У вік інтернету та космосу,
Суцільного телебачення,
Здавалось би нині для кожного
Вже книга не має значення.
Все бачимо,знаємо,вміємо
Із сайтів,фейсбуків і форумів.
Та книгу нічим не замінимо,
З неї ж набираємось розуму.
А починали з букварика,
Читанки,гарної казочки.
Якби не книга - не знали б ми
Шевченка,Франка чи Ахматову.
Неначе води цілющої
З криниченьки невичерпної
"Напитися" прагнем мудрості,
Добру навчитися й чемності.
Хто не прочитав книги жодної
За своє життя - шкода того,
Духовно ж бідна душа його,
Хоч він володіє й мільйонами.
Як світло яскраве в темряві,
І дороговказ для кожного
Живи,мудра книго на користь всім,
Цінніша скарбів найдорожчих ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593355
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Сусіди нам завидують усі…
Одні за землі, що у нас багаті,
Інші за те, що ми господарі
І кожен день живемо, як при святі.
Окремі за пісні, яких нема ніде,
Мужчини за дівчат, які у нас красуні,
За українське сало, що мастке,
За рушники, що вишили бабуні.
Завидують за біленькі хатки
І за тини, що сплетені з ліщини,
За українські щирі молитви,
А ще за те, що в нас і Русь хрестили.
А інші, наче «бішені» вовки,
Нас розірвати гідні та безсилі
І так не рік, не десять, а віки,
Від них і нині свіжі є могили.
Завидки білі – просимо до нас,
А коли чорні шлях до нас закритий,
Добром поділимося з друзями не раз,
А чорну нечесть будемо «мочити».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593147
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
[i] Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
[youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]
[b][color="#a30657"][color="#8f077f"]Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах! [/color][/color][/b]
25.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 10.07.2015
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 10.07.2015
[i][color="#ff0000"][b]Лиш сон… Не яв… Та все так зримо:
Зустрілись поглядом… І що ж –
Вже полоснули серце рими,
А в тілі – млість… пещота... дрож...
І ти стоїш, немов билина…
В промоклому, як хлющ, плащі…
А я до тебе серцем лину –
З лиця я п’ю твої плачі…
І вперше ось за сотні років
Промовив щиро: “Будь моя!”
І в серце враз вселився спокій,
Немов потрапив в лоно я
Давно омріяного раю,
Де квіти, діти, я і ти,
Де враз нетлінно я згораю…
І вже не маю сил іти.
…Та в яві – мить: ми – на платформі…
Зібрав нехитрий твій багаж ,
Уже заповнені всі форми,
Ще мить – й ти за кордоном аж!
Я ж тут, удома! Залишаюсь,
Аби плекати новий рай…
Уже без тебе! Милий краю,
Мене, мій біль в мені розрай![/b]*[/color]
9.07.2015
________
*Нехай пощезне та держава,
Котра гарантії не дасть,
Щоб я не плакав… Гірко… Ржаво…
…Нехай палає болем власть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592729
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015
У співавторстві з Любою Ігнатовою.
Слово віри у грудях звучить,
У соборну святу Україну.
Хлібне поле і неба блакить -
То є прапор моєї країни.
Іди до вершини, мій мудрий народ
В думках будь і в діях єдиний.
Бо ми - україці, ми прагнем свобод,
Ми вірні своїй Батьківщині.
ПРИСПІВ :
Живи, Україно, квітуй у віках,
Палай у серцях, наче ватра!
У світле майбутнє обрали ми шлях,
Сьогодні, для внуків, на завтра.
Об’єднайся, народе, в кулак,
Від Полісся до Чорного моря,
Герб країни – це добрий нам знак,
Щоб ніколи не знали ми горя.
У кожного в серці єдина мета -
Щаслива і вільна держава!
Для нас ти країно, як Матір Свята,
Ми горді тобою по праву!
ПРИСПІВ :
Живи, Україно, квітуй у віках,
Палай у серцях, наче ватра!
У світле майбутнє обрали ми шлях,
Сьогодні, для внуків, на завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592770
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Я віднайшла себе в тобі,
Моя поезія чудова,
Де співом линуть солов'ї
І квітне мова калинова!
Весною топляться сніги,
А літо квітом напророчить,
Стежки,що додають снаги,
Слова,що муза серпом косить.
Що вижинає із душі,
Усе найкраще,що прожито,
Летить у далеч,мов дощі,
У буйне,ще не стигле жито.
Любов'ю ляжеш на папір,
А в ній рідненька Україна,
Старенька хата,рідний двір,
Де я стою,немов дитина!
Стою,вдивляюсь в небокрай,
На захід сонця задивляюсь,
Мій рідний дім,неначе рай,
Йому з любов'ю поклоняюсь!
І душу в тобі виливаю
З відра криничної води,
Де п'янко хмелем напуваю,
Та обороню від біди.
Іди в широкий світ незнаний,
В гніздо лелекою вернись,
Хай день твій буде не останній,
В моїх думках не зупинись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592534
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015
Господь Україні простяг свою руку,
В ній віру батьківську свою відродив.
Не дасть їй упасти в зневіру й розпуку,
Бо він роботящу її полюбив.
Проснулася честь наша, віра і слава,
Вже міряться внуки тримать булаву.
Постане на кручах козацька держава,
Збудуєм Вкраїну щасливу й нову.
Приспів:
Просинайтесь козаченьки,
Коник б'є копитом...
У Господі воріженьки,
Спати досить видно!
І пісня криштальна в нас знов залунає,
Озветься бідова, невмерла з віків.
Старий і малий її знов заспіває,
Ще в кожній господі лунатиме спів.
Від сонячно-жовтих відтінків високих,
До вод її синіх велінням Богів.
Від Бугу до Дону на сяйвах широких,
Розллється веселка її кольорів.
Приспів:
Просинайтесь козаченьки,
Коник б'є копитом...
У Господі воріженьки,
Розвиднілось, видно!
Хода ж твоя буде зі сну семимильна,
Прискорить ходу твою гідність та гнів.
Живи Україно велична і сильна,
Неси нашу славу від гір до морів.
Ніхто не зупинить порив цей в дорозі,
Бо память героїв із нами в путі.
Тож впевнені будьмо в своїй перемозі,
Нам світ підставляє плече і святі.
Приспів:
Просинайтесь козаченьки,
Коник б'є копитом...
У Господі воріженьки,
Досить спати, стидно!!!
ID: 591709
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 04.07.2015 23:18:38
© дата внесення змiн: 07.07.2015 00:16:19
автор: Дід Миколай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592308
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Звідки ти взялася, українська мово!
Хто придумав, видумав тебе?
Знай барвисту і шовкову
Де таку ще в світі хто знайде?
Всім доступна у розмові,
Слово мовиться як слід.
Звуки чисті, як сльоза прозорі
Плавлять хоч який глибокий лід.
Ласка й ніжність знов і знову,
Мир і спокій завжди при тобі
Й совість вкладена у мову,
Й пісня солов’їна при журбі.
Без мови Україна не Вкраїна,
Люд без тебе мертвий, не живий.
Де ж взялась безцінна та перлина?
Може Мавці проспівав той Лісовий?
Чи виплакала слізьми Катерина,
Народившись у Шевченка в «Кобзарі»?
Чи принесла білая калина,
Що під вікном цвіте в дворі?
Всевишній у козацькім роді
Явив мову вільну і святу.
В українськім житимеш народі
Й еру відродиш ти золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592416
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
[i]Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх... [/i]
[b][i]Василь Симоненко[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/cpuwBhLKFLc[/youtube]
[color="#0080ff"][b][i]Слова кохання… мають силу,[/i]
[i]Як будь-які гучні слова,
Чуттями кинуті красиво…[/color]
[color="#ff0000"]Від
них
шаліє
голова! [/color][/color]
[color="#0080ff"]А серце спить… Воно розумне.
Бо в ньому ка́рби Бога є.
Коли мовчить – воно щось дума,
На кшталт того, чи то – твоє…
Відтак не в слові вся причина –
В чуттях, що пишуть коди… щасть.
Перш ніж наважитись до чину,[/color]
[color="#ff0000"]Укміть,
чи
слово
серцю в масть![/b][/color][/color]
8.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Невже колись було-велося:
Усе хотілося - й моглося,
Пташки витьохкували нотки,
Життя аж хлюпало солодке?!.
Невже колись таке бувало,
Що нам і нічки було мало...
І від розлуки до розлуки
Спліталися у щасті руки?..
Невже колись п'янило літо,
Роїлись пахощі-флюїди -
І ми впивалися коханням
Усеньку ніченьку до рання?..
Невже колись чаклунка осінь
Нам гаптувала мрії босі,
Стелила райдуги під ноги
І ткала золотом дороги?..
Невже колись збувались мрії
І сон в колисочці леліяв?..
А ми літали на жар-птиці -
Шукали зоряні криниці?..
Колись було!.. Уже не буде...
Та тільки пам'ять не забуде...
І нагадає нам серде́нько
Літа щасливі молоденькі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591908
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Вітаю тебе, доню, з уродинами.
Радію, що святкуємо цей день.
Нуртує час, неначе кров судинами.
Випробування кидає із жмень.
Ти гідно йдеш. І серце моє радуєш.
Дружина, мама, доня – ти ще та!
Загадки, що життя дає, розгадуєш,
Міцніє воля й віронька свята.
Красою ти від Бога не обділена.
І розум в голові у тебе є.
Хай мрія у реальність буде втілена –
Ота, котра спокою не дає.
Знайди ту працю, що тобі призначена,
Що радість і достаток принесе.
Небачене нехай буде побаченим,
Нечуте, хай до вуха потече.
Здорова будь і радісна, мов сонечко.
Нехай життя тобі кидає пас.
Найкращого тобі бажаю, донечко.
Живи в опіці Бога повсякчас..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591863
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
[b]«Віночок»[/b]
або
[b]«На Купала»[/b]
[color="#1b07d4"][b][i]Яке чудове волшкове літо
Де сонце, небо, ну і з липи квіти
Де бджоли, мед, і квіти на калині
І де кохання хочеться дівчині
Вдягнулись в зелень буйно верболози
Шумить веселий, лагідний потік
Так п’янко, медом, пахнуть сінокоси
Дівчата розпустили тугі коси
В джерельній прохолоді ніжки босі
Зозуля їм рахує довгий вік
В руках віночки – польовії квіти
Потік біжить кудись у далечінь
Вважають, що вони уже не діти
І будуть Бога пристрасно молити
Щоб плив віночок - його не втопити
Щоб на кохання не лягала тінь
© Микола Карпець (М.К.)
*22.06.15* ID: № 588988
[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588988
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
[color="#260d0d"]Тримайся, матусю, тримайсь, Україно,
Зітри із обличчя скривавлений піт,
Бо більш не поставить тебе на коліна
Підступно жорстокий північний сусід!
Пробач нам, рідненька, пробач, Батьківщино,
Що в руки бандитів тебе віддали,
За те, що покрали гранітні цегли́ни,
Які міцним муром для тебе були.
Я вірю у краще – почуй мене, мила,
Єднай свою силу з обох берегів,
Бо ми ще насадим на ковані вила
Усіх окупантів і всіх ворогів!
А тих, хто боронить Вітчизну і мову,
Хай Бог милосердний завжди береже,
Хай діти почують твою́ колискову,
Хай діти не вчаться любити чуже.
В нас буде майбутнє – повір, Україно,
Ти ж волі шукала, як дикі птахи́, –
Діди наші славні позводили стіни,
А ми нині разом будуєм дахи́.
Нелегко тобі все давалося, мамо,
Але не здалась, не скорилася ти.
Страждання минають – іди тепер прямо,
Тобі ж бо, кохана, судилось цвісти.
І доки живе ще нескорена слава,
І пісня лунає нестримна твоя,
Ти будеш щаслива, могутня державо,
Єдина і рідна Вітчизно моя!
11.06.2014 А. І. Тофан[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588843
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Україно моя – дивина!
Світом котиться поклик Майдану!..
Вже й світало було, та неждано
почалася рашистська війна.
Насьорбалися «братства» сповна!
Пойняли бандустанівську расу.
На руїнах Лугані й Донбасу
реготить Вітчизняна війна!
Дочекалися манни, овва!
І явився «месія Капутін».
І Європа, і світ на розпутті:
вітчизняна, а чи світова?!.
То не манна – прокислеє щі.
То – хронічна імперська отрута.
То – ординсько-диявольські пута.
Люди божі, отямтесь мерщій!
В світі білому сіється тьма.
І блукають «зелені туристи» –
неопутлєровські терористи.
Їх усіх не сховає тюрма.
Може й буде на небі їм суд,
це ж вони на Вкраїну напали!
Їх усіх не посадиш на палю –
треба нечесть цю нищити тут!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588862
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
...любих подруг, нових знайомих, неповторних "об'єднаних словом" і всіх-всіх, до кого долетить ця іскорка!
******************************
Хай цвіте спілкування, іскринки в очах!
Потиск рук і сердець поцілунки!
Полікують всі будні і знищать весь страх!
.. У обіймах спали днів рахунки....
Не соромся: сьогодні - ось тут - у цю ж мить
без вагань будь щасливим! (Не гайся.)
Порожнеча холодна уже - он - тремтить:
не чекай - обіймай! І воздасться,
лиш даруй ти, даруй же невтомно, щодня
ніжну ласку, любов і прихильність!
(...як тепло роздаєш - ти в той час не слабка,
бо черпаєш свою цим всесильність!....)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588727
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
[youtube]https://youtu.be/Nga_4r8Da90[/youtube]
[b]«Рекламы суть - Вас обмануть!»[/b]
[color="#1e09db"][b][i]Послушай ты рекламу и сделай наизнанку
И доверяй рекламе, как «лопнувшему» банку
Не верь всему тому, куда бабло вложили
Чтоб только обмануть! А вы, мол, «рвите жилы»
Всё лучшее и так не требует рекламы
А лучше поезжайте в село/на дачу, к маме
И кушайте немытые, с куста, натур продукты
И овощи и ягоды, ну и конечно - фрукты
Забудь о телевизоре! Реклама - для дебилов!
Для Джорджей, для Иванов, ну и для Гансов/Биллов
Для тех, кого легко, так просто обмануть
И в этом их беда, ну а рекламы – СУТЬ!
© Микола Карпець (М.К.)
*21.06.15* ID: №588774
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588774
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
[color="#262bd1"]
Є вірші – квіти.
Вірші – дуби.
Є іграшки – вірші.
Є рани.
Є повелителі і раби.
І вірші є – каторжани.
Крізь мури в'язниць,
по тернях лихоліть –
ідуть, ідуть по етапу століть...
Ліна Василівна Костенко[/color]
[color="#19731e"]
***
Є ві́рші — крила,
Й ві́рші — громовиці,
І є такі, що зні́жують вуста…
Та по́ки людям не даси по пиці
Для них уся поезія — пуста.
Замало ж просто знати алфавіти.
Вірші — плоди без соку й м'якуша́,
Вони живі, їх треба розуміти,
Бо між рядків ховається душа…
Вони уміють і насупить брови,
І вмитися холодними слізьми…
Є вірші — гімни, й вірші — пустослови,
Усе так само, як і між людьми.
11.07.2014 р. А. І. Тофан
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587514
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Мене ненавидять усі.
Чи я нена́виджу – не знаю?
Немов ходити по росі,
Приємно їм, як я страждаю.
Шматують серце кожну мить,
Плюють у душу через спину…
Життя нам да́но, що́би жить,
А не квилити без упину.
Життя нам дано, щоб іти!
Ми в цьому світі одинокі…
Немов неба́чачі кроти,
Ми тьму сприймаємо за спокій.
В нас кожен день нове лице,
В кишенях в нас лукаві ма́ски...
І не зважаючи на це,
Ми прагнем спокою і ласки.
Ми стільки робим помилок!
І через них, хтось знов страждає…
І мов останній кожен крок –
Ніхто майбутнього не знає.
Казав Господь: " Живи й прощай",
Хай ці слова нам стануть кредо.
Бо ця Земля – не завжди рай,
Не завжди пахнутиме медом.
Ти тут актор, а там глядач,
А тут ти просто потерпілий.
Забудь образи і пробач,
Щоб білий світ був завжди білим.
2013 р. А. І. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588227
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Не та тепер уже хода,
Не той вже сприт, не той удар,
Шануймо все, бо час зліта,
А нам життя дано, як дар.
І не важливо скільки літ,
Чи сивина, чи ще юнак,
Завжди пиши життєвий звіт
І бережи життєвий знак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588147
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
[b] [i]tth [/i] [/b]
[i]Полуницею пахне сполоханий
щебетом ранок…
[b]Ірина Кохан
[youtube]https://youtu.be/0_UdH4m3YoA[/youtube]
[color="#ff0000"]Шаріються че́́рвнем
в саду полуниці,
Іскриться на сонці багряне руно,
Привітно блищить,
мов вода у криниці,
Цнотою і свіжістю вабить воно…
Над ними схилися...
сонно орхідні:
Каланти, ванілі, пурпурність лілей…
Вони розімліли...
в жазі необхідній –
Барша́ном пелюсток вітають людей…
Та ось господиня
вже рве полуниці…
Й до хати піднесено-гордо несе,
Хлюпочеться сік,
мов вода у криниці,
І пестує зір… полуничне есе.
Та ягода рання...
уяву марудить,
Ніщо не хвилює нас так із уяв!
Фантазії в нас і розбурхує,
й будить…
Не згаку* ж в природі є Нав…
Та ще й Яв.
І певно – період масний,
полуничний
У пам’ять згрубілу у нас запада
Й тече поміж пальців, як казка...
Як вічність,
Як
свіжа
кринична
студена
вода…[/color]
[/b]
18.06. 2015
_________
*Не дарма (рідко вживане).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588148
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Молитися – до денця віри,
До крапель поту на чолі,
Так, щоб вогонь торкнувся шкіри,
Щоб сльози - сіллю к землі
За край, що Богом тобі даний
Від річки Тиси до Дніпра.
Тиснути, щоб душевні крани
Відкрились цівками добра.
Молитись часто, до знемоги,
Щоб цвіт любові розпустить,
До фінішу, до перемоги
Над словом «вмерти» слова «жить».
16.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588036
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Під тягарем гріхів людських
Убік схилилася земля,
Втонула серед душ слизьких
І хоче все почать з нуля.
Уже хитається й скрипить
Іржава стомленая вісь,
І не вперед земля летить,
А швидко котиться униз.
І відлік часу вже назад,
І шлях вже добіга кінця,
А в наших душах маскарад -
Одні лиш маски без лиця:
Всі повні чванства і пихи,
Сховались в коконах брехні
І дивляться на всі гріхи
Крізь окуляри захисні.
Я сам, скажу, не без гріха
(Хто не грішив із нас хоч раз?),
Та в моїм серці є жага
На світ поглянуть без прикрас!
Пізнати істину просту,
Просту, але таку вагому:
Нести між люди доброту,
Та перш змінитися самому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587767
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Озвуся громом з чужини,
Чомусь так гірко стало жити.
Терзають душу полини…
О Боже, що мені робити?
Вдаль піднімуся в небеса,
Полину криком журавлиним.
Впаду на Землю, як роса…
Плачем до неньки лебединим.
О, Земле – матінко, прости,
Мене за вирії лелечі.
В серденьку болі відпусти…
І так туга бере за плечі.
Пішло за обрій стільки літ,
В тумані сиві поховались.
Побігли навздір із воріт…
Зі мною грішні й не прощались.
Та нащо вже мені літа,
Так небагато залишилось.
Жила б Вкраїнонька свята…
Щоб їй стежинонька стелилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587758
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Червневі ринули дощі.
Поблякла барва на вітрилах.
Що в тебе, воїне, в душі?
Що живить кров твою у жилах?
В нас тиша н́очами сопе.
А вдень пригод собі шукаєш.
А як твій сон під ГРП?
Як під вогнями страх долаєш?
Тут діти, квіти, променад,
Гудіння бджіл, веселий усміх.
Як ти під движу канонад
Вилущуєш із пекла успіх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587753
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Сонце моє вже сходить! Хоч і поволі
Медом густим сочиться крізь діри хмар,
Плутаються гілками стрункі тополі,
В небо вмокнувши крони, немов у кляр.
Сонце моє, ну, де ж ти було донині?
Запеленали душу густі сніги...
Схоже, зима вантажить дубові скрині,
Пролісками вагітніють береги.
Скоро крізь товщу по́всті* землі сирої
Пустять зелені стріли тонкі ростки,
Вибухнуть на деревах, немов набої,
Кігтиками листочків тугі бруньки.
Пирсне цитринним соком на шибку сонну
Ранок новий, розбризкає свіжий фреш...
Сонце моє, спасибі, що безборонну
Душу мою у теплий полон береш!
[i]*Повсть — вигот. із вовни способом валяння
цупкий матеріал, який використовується для
оббивання дверей, вироблення теплого взуття,
капелюхів і т. ін. Повсть виробляється з грубої
кінської або коров'ячої шерсті, змішаної
з борошняним клейстером.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560366
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 16.06.2015
Упасти в ніжне прядиво трави,
У китиці махрові молочаю
І слухати бджолині молитви
У купелі весняного розмаю...
І думати про світле й неземне –
Яке це щастя в сій буремній ері!..
Коли тебе натхнення доторкне,
Відкривши серцю в раювання двері...
Упасти поміж косами струмка
І наслухати шепіт загадковий,
Коли дзюрчання музика легка
Вплітається у кучері діброви...
І ніжити долоні в завитках
Грайливо-неприборканих потоків...
І стежити, як розтинає птах
Небесні плеса, чисті і глибокі...
Промінню підставляючи лице,
Усотувати проблиски медові,
І прорости у землю деревцем,
По вінця повним цвіту і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577759
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 16.06.2015
Кожна душа – то чийсь особистий острів,
Б’ються об нього зради, образи й лють.
Знаєш, бувають люди, як стріли, гострі:
Вразять тебе у серце і просто вб’ють!..
Що тобі хтось, далекий і невловимий?
Що вас єднає в морі мільйонів душ?
Просто живи, вплітаючи дні у рими –
Так, як раніше, зболеного не руш!
Буде тобі пекти і колоти груди,
Будуть жалі дурманити, мов абсент…
Знаєш, бувають справді огненні люди:
Іскру черкне́ш – і вигорить все ущент!
Попіл собі залишиш, вогнем налитий,
Буде тобі ятрити старі рубці…
Боже, хіба життя не навчає жити?
Вкотре з дороги сходжу на манівці.
Знову тривожу давні забуті рани,
Лихо мені показує свій оскал…
Знаєш, бувають люди, мов океани:
Кинь камінець – і збуриш дев’ятий вал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Мене чарує неба глибина
І ранок тихий, й світла тепла днина,
І місяць, що з-за хмари вирина,
І перший крок маленької людини.
Мене чарує шум весняних вод
І літня ніч, коротка, з скрипалями,
І золотий осінній хоровод,
І сніговій над луками й полями.
Мене хвилює непростий цей світ,
Де місця злу й добру завжди доволі,
І журавлів над хатою політ,
І України калинова доля.
Мене хвилює вишитий рушник.
Червоне й чорне де переплелося,
Перед тобою, земле, я – боржник
За власну долю й золоте колосся.
21.08.2014.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587661
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
[i] [b]tth
[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]
[color="#ff0000"]Ти запалив мене...
і душу засвітив…
Тепер, неначе свічка воскова, згораю.
Для чого ж загорілась я вогнем отим?..
Вже вечір золотить
верхів’я плаю.
Іду по вулиці...
і нищечком свічусь –
зустрічні... усмішкою приязно вітають…
Ще й озираються услід мені чомусь,
немов я книгу їхнього
життя гортаю.
Та я у відповідь...
сполохано мовчу.
Аби не розплескать своє раптове щастя…
Захочеш – я здіймусь і в небо полечу…
Молитиму твого і...
Божого причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
_________
Приміточка: читати бажано в супроводі музики.
Враження неймовірне! Архиповський вміє
торкнутися глибин душі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Утонуть в суете
Так легко среди дней говорливых
Обо всём ни о чём
Среди скрипа безудержных дел
Жизни ослик везёт
Да бывают приливы отливы
Но за тенями будней
Не заметить так страшно предел
И усталый твой взгляд
Что несёт в себе женская доля
Моя сердца частица
Ты Любовь моя радость и грусть
Млады годы ушли
На таблетках и на валидоле
Всех достоинств твоих
Никогда не постичь наизусть
Ты мой парус и ветр
Мои крылья в заоблачны дали
Мой спокойный полёт
И мечта что по свету несёт
Нас разлуки вели
Но друг к другу всегда возвращались
Верим в нашу Любовь
Бог хранит и простит и спасёт...
12.06.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587032
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Моя рідна, матусенько,
Пролітають роки,
Я до Вас, як до ластівки,
До гніздечка літав…
Скроні сріблом спорошені,
Відбуяли літа…
Та тепло святе мамине,
Все життя огорта…
Приспів:
Росяниться стежиночка,
Що лягла під поріг,
Де матуся в хустиночці,
Виглядає з доріг.
Страх бере серед ніченьки,
Тяжко жить в самоті,
Та матусині рученьки
Для нас завжди святі…
Лише Місяць і зороньки,
Що горять в вишині
І вечірні й ранковії
Гріють душу її.
На стежині до хатоньки,
Що лягла під поріг,
Виглядатиме матінка,
Діточок із доріг.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586906
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Слова - Галини Коризми
Музика, запис, виконання - Миколи Шевченко
[youtube]http://youtu.be/HfIqSULtNNY[/youtube]
За горизонтом, ген на схід, цвітуть гарячі маки,
Шумлять поля у пшеницях, духмянять трави злаком.
Коли наллється в небі спів і сонце золотіє,
Радіє втомлена земля і колос ваготіє.
Пшеничний лан чекає жнив і пахне свіжим хлібом,
Не раз ввижається у снах оте, що називаю – рідним.
Летять думки, мов ластівки, і сниться Україна,
Несіть мене туди, вітри, де пісня солов'їна.
В ласкаву далеч, навмання, густим дощам назустріч,
Радіє думка на устах в любові невмирущій.
В глибоких травах до колін скупатись в срібних росах,
Торкнутись квітів пелюсток, змочити ноги босі.
Не смію рідного зронити у помислах щоденних,
Тебе оспівую в піснях – нескорену й стражденну.
За Україну – диворай у молитвах безсонних
Благаю кожен Божий день у емігрантськім лоні.
Тут люба ніч, та не зрівнять таких ночей, як вдома:
Стожари золотом горять і сяють видноколом.
Скрізь так красиво, але жаль, бо часто сниться хата,
Чому ти, Боже, дав мені дві долі, як у птаха?
Приспів:
Летять думки, мов ластівки, і сниться Україна,
Несіть мене туди, вітри, де пісня солов'їна.
Летять роки на чужині, нестримною рікою –
На Україну повернусь журавкою весною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542169
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 09.06.2015
А ти посилаєш – «Градами»
Війною до мене йдеш!
А в мене молитва – Псалмами
І «Вірую» в серці теж.
Як топиться віск від полум’я
Загине неправедний люд.
Моя Україно, знедолена,
Тобі цю молитву несу.
За мир, за свободу випрошу
Єдиний Ти мій Отець.
Як срібна голубка виношу
Безмежну любов сердець.
А ти, вбиваєш, нелюде,
Як кат без душі й вини.
Дай відповідь за зболене
Непрошеної війни!
До тебе молюсь я, Господи,
Твій погляд в моїх очах.
Дай силу, прошу, відстояти
В нерівних кровавих боях.
Розпороши думи Юдові!
«Бог грізний в святинях Своїх»
Дай силу і міць народові
І миру вкраїнській землі!
«Кожен, хто просить одержує...»,
Хто вірує в Нього – живий!
Бог сльози мої виціловує
З любові до вірних людей.
Я - мати народу живучого,
Під крилами Ангелів йду.
Цілую книгу Грядущого,
Благаю спинити війну!
«Кожен, хто просить одержує» (Лк. 11, 10)
«Бог грізний в святинях Своїх» (Пс.68, 36)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556418
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 09.06.2015
Слова - Віталій Назарук (надихнула - прекрасна українська поетеса Ліна Костенко)
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
...Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю...
©Ліна Костенко
І, власне, пісня:
1
Ти ніколи не будеш сивою,
Пофарбують роки волосся,
Залишайся завжди красивою,
Щоб задумане все збулося…
Не була ти ніколи відьмою,
Не була ти ніколи коброю,
Ти родилась, щоб бути жінкою,
Бути мамою, ласкавою і доброю.
ПРИСПІВ
А постава яка у тебе…
В тебе мудрості вистачає,
Прихилю я для тебе небо,
Бо і нині тебе кохаю.
2
Берегиня ти свого роду
І онукам бабуся люба,
Ти ніколи не втратиш вроду,
А от я вже лишився чуба.
Я без тебе не зможу жити,
Ти для мене не будеш сивою,
Хочу разом кохання пити,
Залишайся завжди красивою.
4 травня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578944
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.06.2015
Після подій, що так тривожать серце
Після усіх побачених новин
Я хочу поділитись тут рецептом,
Який мені порадив друг один...
Умійте відкривати в собі віру
І силу до змагань і боротьби!
Умійте бачити в житті красиве
І совість не стискати в кулаці.
Прошу, не будьте ницими душею!
Не забувайте хто ви є і де...
Керуйтесь вірою завжди своєю -
Вона вас в темний ліс не заведе.
Нехай думки до вас приходять чисті,
Наповнені лиш радістю й добром!
Повірте, пройде час і дні барвисті
Обов*язково візьмуть верх над злом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584287
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 29.05.2015
( З надією…)
Переплетені думи і мрії,
Об’єднались поля і ліси,
І цвіте, і леліє надія,
Лине пісня на два голоси.
Поросились стежки споришеві,
З журавлями стоять криниці,
Тут не спиться вночі Лукашеві,
Тут багаті ростуть пшениці.
Сині гори, єдині у світі,
І степи, де стевія росте,
І льони, що ховаються в житі,
І де мальва чудово цвіте…
Сивочолий Дніпро курить файку,
Плесо Світязя ловить хмарки,
Вишиванки тут носять і крайку,
Тут найбільші з усіх літаки…
Так! Це рідна моя Україна,
Моя ненька, єдина моя,
Хоч частина лежить у руїнах,
Ще воскресне стражденна земля!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584235
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 29.05.2015
«Ти полюбляєш давати оцінку людям.
Який ти, напевно, досконалий, Ці!
А в мене для цих справ
Немає часу.»
(Конфуцій)
Вчитель з найкращими учнями,
Що не полишили його в часи скрути,
Мандрував в царство Чу далеке –
В країну жаркого жовтого сонця
І прозорих глибоких рік,
Гонорових правителів
І впертих працьовитих селян,
Дикунських звичаїв
І незнайомих ієрогліфів,
Сумних поетів
І веселих розпусних пісень.
Їхали плутаними дорогами,
Мимо дрібних царств
Змордованих війнами,
Мимо сіл та міст сплюндрованих,
Де селяни голодні й пограбовані
Проводжали злими поглядами
Кожного мандрівника-подорожнього,
І якось, дослухаючись до скрипу коліс
Старого дерев’яного воза,
Змайстрованого з столітнього ясена,
Вчитель сказав учням
З обличчями вкритими пилом:
- Чи не радісно вчитися
І постійно домагатися досконалості?
І чи не приємно, коли друзі
Приїжджають здалеку?
І чи не той воістину шляхетний муж,
Хто не нарікає, що невідомий людям?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568569
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 24.05.2015
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Я - теплий промінь, що торкається снаги...
Твоїх очей у круговерті долі...
В охровий колір зафарбую лист жаги...
І заіскрю натхненням...мимоволі.
Я - тихий вітер, що пестливо шарудить...
Марудить...обпікає гострим шквалом
Твої хисткі думки, надію...І щемить...
Щемить у серці...та бринить з запалом.
Сон...дивний сон....у верболозах квітне ніч,
Спалахують жовтогарячі зорі.
Серпанком ніжності тулюсь до рідних пліч....
Ці миті...в Канта ...справжнє "апріорі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583136
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Елегія останніх днів тепла
в дрижанні мрій, між запитальних знаків.
Втрачаю силу – ти ж по стежці йшла,
у розпалі цвітінь червоних маків.
Не вистачило Вічності хвилин
тебе переконати, (що вже Долю…),
ще б вуст твоїх торкнутись – двох жарин -
та загубилось серце серед поля.
Тобі…кому ж я знову присягну?
В полин гіркий без гордощів заплакав
Чомусь печаль. Чию шукать вину
у розпалі цвітінь гарячих маків.
PS…квітують маки. Я між них впаду.
краї пелюсток згадкою червоні,
ледь чутні дзвони вкрали молоду.
ШкодА, не вгамували маки дзвонів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 23.05.2015
Хто має внучку, той мене зрозуміє, що з нею наше життя стає набагато повнішим і яскравішим, багатшим, наповненим особливим змістом. Коли вона рядом з нами, начебто проживаєш своє життя знову, з самого початку, але все по-іншому сприймаєш: гостріше, відчутніше, свіжіше. Коли вона рядом з нами, все навколо починає рухатися, життя закипає. Ми забуваємо про свої хвороби, проблеми. Ми живемо її життям, в її іграх, казках, мріях, і живемо для неї. Ми її вже найбільше любимо.
Я люблю тебе, бо ти
як листочок на березі:
і тремтлива,
і пестлива,
говірлива,
і вродлива,
наче ти росою вмита.
Словом, ти моя
внучка русокосая.
Я люблю тебе, бо ти
як хмариночка на небі:
і м’якенька,
і легенька,
веселенька,
і біленька,
наче ти сльоза чистенька.
Словом, ти моя
внучка кароокая.
Я люблю тебе, бо ти,
швидко так біжиш до мене:
і цілуєш,
і голубиш,
обнімаєш,
відпихаєш,
наче ти кудись тікаєш.
Словом, ти моя
внучка швидконогая.
Я люблю тебе, бо ти
як та квіточка у лузі:
червонієш,
променієш,
засинаєш,
розцвітаєш,
наче ти пелюстки маєш.
Словом, ти моя
внучка ясночолая.
З чим тебе вже порівняти?
Як про тебе ще сказати?
В порівняннях я вже гублюсь,
Бо тебе безмежно люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580844
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Цвіте калина білим цвітом навесні,
А я вертаюсь на свої пороги,
Вклонюся матінці рідненькій до землі,
У травах,де ходили босі ноги!
Ти своїм дітям віддала своє тепло,
Усю любов й тривогу материнську,
Життя своє стелила і добро,
В дарунку роки-як роса,краплинку!
Калино біла не торкай мою матусю,
Не замальовуй коси в сивину,
До неї ніжністю й любов*ю притулюся,
Щоб не одну зустрінути весну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580553
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Слова: Віталія Войтка
Музика: Ірини Батюк
Виконує: Богдан Бира
Перед святинею тихо вклонюся,
Богу Всевишньому я помолюся.
Проситиму для мами і тата, |
Ясного неба і років багато. | (2)
Приспів:
Дай Боже ненечці миру, любові,
Хай буде усміхнена завжди здорова.
Дай Боже татові, мудрого слова,
Сильної волі і духу міцного.
Я тобі Господи дяку складаю,
Щиро молитву святу промовляю.
Що лине до зір між вітрами, |
Відгонить горе від тата і мами. | (2)
Приспів. (2)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578607
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
ЗРЯЧЕ МИЛУВАННЯ
Світосяйні перла в травах сіли,
Аромати піднялися в силі.
Роси квіти ніжні освіжили,
Звуки співом тишу замінили.
Промінь сонця спочиву немає,
Гарно повне сяєва до краю.
Пал у серці вогник воскресає,
Душу на горіння піднімає.
Світоч на вершині часом манить,
Музика любові тиха навіть.
Чародійно грає щастя бавить,
Палом губи цілувати радить.
Диво відбулося рай кохання,
Скрізь панує має чарування.
Очі сині зводе на світання,
На високе зряче милування
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578456
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Слова - Віталій Назарук (надихнула - прекрасна українська поетеса Ліна Костенко)
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
...Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю...
©Ліна Костенко
І, власне, пісня:
1
Ти ніколи не будеш сивою,
Пофарбують роки волосся,
Залишайся завжди красивою,
Щоб задумане все збулося…
Не була ти ніколи відьмою,
Не була ти ніколи коброю,
Ти родилась, щоб бути жінкою,
Бути мамою, ласкавою і доброю.
ПРИСПІВ
А постава яка у тебе…
В тебе мудрості вистачає,
Прихилю я для тебе небо,
Бо і нині тебе кохаю.
2
Берегиня ти свого роду
І онукам бабуся люба,
Ти ніколи не втратиш вроду,
А от я вже лишився чуба.
Я без тебе не зможу жити,
Ти для мене не будеш сивою,
Хочу разом кохання пити,
Залишайся завжди красивою.
4 травня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577787
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Діти мої, я б хотіла для вас
Усі зорі на небі зібрати.
Щоб у місячнім сяйві
Серед сотні доріг,
Змогли щастя своє відшукати.
Щоб любилися вранці,
Як вперше в житті,
А при зорях, неначе востаннє.
Збережіть почуття. Пам'ятайте:
У житті найцінніше - це ваше кохання.
Не жалкуйте, що доля на скроні війне
Ніжним сріблом тонкі павутинки.
У суцвіття збирайте свої почуття.
Бережіть, мов з корал намистинки.
Не рахуйте роки, що зозуля кує,
А плече у біді підставляйте.
Із онуками разом у дружній сім'ї
Надвечір'я своє зустрічайте.
Мама Зоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577524
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
[b]«МАМА»[/b]
[color="#0715e0"][b][i]Знают взрослые и дети
Лучше мамы на планете,
Обойдите все места,
Не найдешь ты - никогда!
Дни пройдут, пройдут года
Мама в сердце навсегда!
Кто надежней во всем мире?
И в Сантьяго, и в Каире
Дели, Риме и Париже
Кто родней нам всех и ближе?
Кто Вам будет вместо ХРАМА?
Ну конечно же - лишь МАМА!
© Микола Карпець (М.К.)
*24.04.15* ID: № 576672
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576672
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Завітай в мої сни
Білим янголом.Теплою ласкою слів
Ти мене огорни
Щоб забулися труднощі днів.
Заспівай колискову
Про казковий та лагідний сон, і нехай
Я засну. А ти ,знову,
Завтра в ніч, в мої сни завітай.
Завтра в ніч.
Знов чекатиму, спрагло, на тебе.
В чому річ?
Що? Не спустишся янголом з неба?
То приходь
Ким завгодно,як хмарка, чи вогняний птах.
Не запитуй навіщо
Так хочу...Просто будь...Залишись в моїх снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576507
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2015
Мені подобається в російській мові слово «женщина». Від цього слова віє м’якістю, теплотою, повагою і материнством. Мені подобається в українській мові слово «жінка». Воно лаконічне, строге і таємниче, як загадкова строга краса Нефертіті. Багато українських поетів намагалося і намагається розгадати це слово, відшукати для нього поетичні порівняння і синоніми. Серед них і я, невідомий сільський поет.
Все життя я намагаюсь
Слово «жінка» розгадати,
І його я постараюсь
Золотим пером писати.
Слово «жінка» - трудівниця,
Слово «жінка» - витівниця,
Слово «жінка» - дарівниця,
Слово «жінка» - чарівниця.
Ти говориш – говірниця,
Ти жартуєш – жартівниця,
Ти чудачиш – чудівниця,
Ти танцюєш – танцівниця.
Ти як мама – наймиліша,
Як кохана – найніжніша,
Як дівчи́на – найгарніша,
Як бабуся – найдобріша.
Я б багато міг згадати
Слів для жінки таємничих,
І планету всю списати
В порівняннях мальовничих.
Де мені знайти ще слово,
Що вміщає все в єдине,
Неповторне слово в мові,
І, звичайно, це - дружина.
Ти ж бо жінка, і кохана,
Ти прекрасна, всіх чаруєш.
Ти працюєш до нестями,
Ти натхнення нам даруєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576021
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Синочку, вибирай хутчіш картоплю,
Ну що в траві побачив там вже ти?
Тут, мамо, дві стреко́зочки літають,
І я боюся їх сполохати́.
Синочку, вибирай хутчіш картоплю,
Неначе знов застиг на місці ти.
Застигла, мамо, дивна ящіро́чка,
І я боюсь її сполохати́.
Синочку, вибирай хутчіш картоплю,
Чому на небо задивився ти?
Я, мамо, слухаю спів жайворо́нка,
І я боюсь його сполохати́.
Синочку, вибирай хутчіш картоплю,
Чому на мене задивився ти?
Ти, мамо, в мене найгарніша в світі,
І я боюсь красу сполохати́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562366
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 22.04.2015
Як добре,що є я і ти.
Але чого там ворон кряче?
Летять роки, немов хорти.
Кохання у куточку плаче.
Ось день пішов. І завтра знов
Піде і втримати – не сила.
Мов цвіт, осиплеться любов
І охолоне кров у жилах.
Та поки є у серці жар
Горить з запаленого ґнота,
Чуття... не варто на цвинтар.
Нехай звучить висока нота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576184
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Жінка – це мати, жінка - дружина!
Для чоловіка, вона – «половина»!
Жінка – це ніжність, спокій та мудрість!
А якщо треба – незламная мужність!
На плечах тендітних, тримає родину!
Оселю, дітей, свою «половину»,
Жінка – це «воїн»: чи мир, чи війна!
«Життя» на собі тримає Вона!
Така незбагнена та сила – жіноча!
Дитя колихає, вона, серед ночі…,
На ранок обов'язків купа силенна!
Вона ж енергійна, здорова, весела!
Посмішка мила, «вогник» в очах!
Все під контролем у наших дівчат!
І заспіває, і пожартує…,
За спокій родини, без страху, вартує!
9.04.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575977
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Засріблилися у росах хлібові поля,
Сяє золотом, як стяг наш, матінка земля,
А над нею синє небо, зацвіло, як льон,
Ми додому, як на прощу, йдемо на поклон.
Вклонімося землі, вона у нас єдина…
Приспів:
Звідки я злетів к небо,
З рідної землі,
Тут мені в житті співали,
Наші солов’ї,
Тут по батьківській дорозі,
Я пішов у даль,
Тут пізнав своє я щастя
І свою печаль.
Я не бачив більш такої,
Як моя земля,
І пшениці золотої
В росяних полях.
І радію, що родився
На такій землі,
І що доленька співає,
Наче солов’ї.
Тут високо над землею, хмари, як птахи,
Через нашу рідну землю їх шляхи лягли,
Люди носять вишиванки, тут найкращий борщ,
Тільки в нас, на Україні, шлях лежить до прощ.
Вклонімося землі, вона у нас єдина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575691
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
- Христос воскрес !
- Воістину воскрес !
Воскресне наша Україна-ненька
Народ нарешті підіймається з колін,
Ми з Вами об"єднаймося, рідненькі.
Великі справи вже чекають нас:
Садить сади та відбудовувать країну
Відновимо,
Підіймемо Донбас
Потішим свою неньку - Україну.
Будем співать пісень та вишивать рушник,
Простелемо його через країну
Щоб світ побачив, що народ - не зник
Господь погляне вниз - впізнає УКРАЇНУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573812
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
«Моїй матері» (Махмуд Дарвіш, Палестина)
http://amirasouilem.blogspot.ru/2008/10/blog-post.html
в перекладі українською
Володимира Туленка
"Моїй матері"
Сумую я по тій хлібині,
Що руки матері пекли.
І згадую усі зернини,
Які перемолола ти.
Я згадую своє дитинство,
Життя люблю сильніше я.
Бо знаю, мене не залишить
Найкраща матінка моя.
Коли прийду до тебе в хату,
Мене до себе пригорни.
Миття з тобою – краще свято,
Сьогодні разом я і ти.
А відпочити я приляжу,
Мене ти ласкою укрий,
Богине, в світі ти найкраща,
А я в житті лише син твій.
Мене як грудочку вугілля
В кохання топку занеси.
Зроби мене ти птахом вільним,
Навчи любові та красі.
Без молитов твоїх про щастя
Я не живу, я старцем став.
Я загубив життєву стійкість,
І як сліпець я заблукав.
Щоб зміг, як перелітна птаха
Знов повернутись кріз моря.
Любов’ю щоб я був багатий,
Зі мною щоб була сім’я.
Нехай в моїм житті буремнім
Не згасне матері любов.
Я повертатимусь до тебе
Повір, матусю, знов і знов.
*****
"Моей маме" - Махмуд Дарвиш
Амилия
Оригинал стихотворения можно прочитать по адресу:
http://amirasouilem.blogspot.ru/2008/10/blog-post.html
Скучаю
По хлебу, что пекла мне мама,
И кофе, что варила мама
И по прикосновенью мамы.
И толика незыблемая детства
День ото дня растёт во мне упрямо.
И всё сильнее жизнь люблю. Ведь если
Умру, стыдом мне будут слёзы мамы.
А коль вернусь, возьми меня себе
Платком для рос, с ресниц твоих опавших…
И кости мне укрой травой, принявшей
Крещение твоих босых ступней.
И крепче узы затяни на мне
Из тонкой пряди в милой седине,
Из нити, в подоле твоём мелькавшей…
И может быть, еще удастся мне
До божества подняться, до небес,
И святости изведать настоящей,
Коль в сердце я твоём замру… На дне…
И если я вернусь, то ты меня
Возьми углём в печь твоего огня
Или верёвкой бельевой на крышу.
Ведь без молитв твоих я потерял
Всю стойкость. Старцем стал я, так верни же
Мне звёзды детства, мама, чтобы я
С птенцами перелётных птиц не ближний
Путь разделить бы смог через моря.
Обратный путь… Пусть он вернёт меня
В твоё гнездо, что ожиданьем дышит.
20.03.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573546
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 11.04.2015
В домі підростає зірочка-онучка,
Як ясний промінчик хату осява.
Мов юла вертлява та непосидюща,
Сміх її іскристий навкруги луна.
Приспів:
Хай твоя стежина піснею проллється
І невинну душу не затьмарить страх,
Хай твоє сердечко лиш від щастя б”ється,
Й лиш від щастя будуть сльози на очах.
Вугликами сяють оченята чорні,
В них — жіноча хитрість стиха спогляда.
Милі рученята як тебе пригорнуть, -
Зразу відступають лихо та біда.
Приспів:
Хай твоя стежина піснею проллється
І невинну душу не затьмарить страх,
Хай твоє сердечко лиш від щастя б”ється,
Й лиш від щастя будуть сльози на очах.
Квіточка-онучка — радість у родині,
Діду та бабусі сили додає.
Зірочку дістануть з неба для дитини, -
Тільки б лиш дитятко втішити своє.
Приспів:
Хай твоя стежина піснею проллється
І невинну душу не затьмарить страх,
Хай твоє сердечко лиш від щастя б”ється,
Й лиш від щастя будуть сльози на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573554
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Як швидко виросла ти , доню,
І вишиваєш свою долю
Червоно-чорними нитками:
То сміхом срібним, то сльозами.
А я радію і журюся,
І до шитва твого тулюся.
Червоне – сонцем пломеніє,
Від чорного – осмутком віє.
Якби могла, якби я вміла –
Від тебе чорне б затулила.
Без сумовитого причастя
Ти повного б не знала щастя.
Біді у очі посміхнися,
Переступи – не надломися,
Не сповнись злом, побійсь гордині –
На сонці також грають тіні.
Бо ти – це я в весняну пору,
Коли життя ішло угору…
Допоки серце буде битись
За тебе буду я молитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573359
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Сон забарився у дорозі,
Стомившись із безсонням грати.
Спинилась мати на порозі
І хоче щось мені сказати.
До мене простягає руки,
Мене до Бога направляє.
Крізь хмари вічної розлуки
Вона мене благословляє.
І розсвітляє сіру сутінь,
Впускає сонце до світлиці,
І не карає, і не судить –
І солодко мені так спиться.
Десь хвилювання відлетіли –
І розум, і душа світає –
То мама, мати… ангел білий,
Мене з небес оберігає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573358
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
За Вітчизну милу щиро станемо,
За народ мій – хай молитва лине
В небеса; за дух любові зранений
І за біль всієї України:
– Боже мій, великий і єдиний –
Ці слова з душі, як плач чаїний, –
Люд весь захисти, мою родину,
Неньку рідну – край мій солов’їний!
Приспів:
На колінах, з молитвою щирою
Я розп’яття святе цілую:
Ти мені обіцяв: – Помилую!
Своїм Словом прорік: – Врятую!
Від війни і смерті вже втомилися…
Молитовно я підношу руки:
Боже, Ти – Суддя, спаси, помилуй нас,
Вбережи від горя та розпуки!
Йде війна, і зло ричить і біситься,
Рвуть наш край осатанілі звірі –
Отче, Цар Ти неба - хай засвітяться,
Зорі перемоги, правди й віри!
Приспів.
Боже Правий, бачиш: покалічено
Скільки вже і спалено війною!
Та не марні ці життя нелічені –
Захисту даровані нам строї
Твоїм Сином, жертвами, молитвою
До небес високих у покуті:
Укріпи, Всевишній, перед битвою,
Дай нам знать: Твої ми, незабуті!
Приспів.
Господи, дай втіху серцю матері,
Що від сліз і горя посивіла!..
Віру в Тебе ми святу не втратили,
Нам даруєш свого Духа Сили!
І надії наші з тих же коренів, –
Не здолать нас духам Злого чорним,
Каїновим сім’ям не впокорені,
Міцні духом – вільним і соборним.
Приспів:
На колінах, з молитвою щирою
Я розп’яття святе цілую –
Воскресаєм любов’ю і вірою:
З нами правда і Бог чатує!
[i]Красно дякую автору Василю Томському за
неоціненну допомогу в коригуванні даного твору.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573346
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
* * *
Со словом осторожен будь:
В нём есть божественная суть
И демоническая стать.
Порою лучше промолчать,
Прервав стремительную речь.
Слова опасны, что картечь!
Они летят ко всем мирам,
Но возвратятся снова к нам,
Как бумеранги наших фраз.
И попадут – не в бровь, а в глаз.
Чтоб не закрыло слово путь –
Со словом осторожен будь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573037
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 09.04.2015
В день 20 лютого 2014 року.
Із роси живої, із води стрімкої,
Із проміння сонця, із небес ясних,
Із хмаринок білих, із землі святої
Мати-Україна виткала рушник.
Той рушник безкрайній візерунком вкритий,
Пурпуром калини, зеленню лісів,
Золотом колосся стиглого розшитий,
Щедрим урожаєм молодих садів.
В рушникові тому ниткою до нитки
Ніби рідні діти сплетені в одне:
Льону із Полісся синьоока квітка
Й Віниччини поле соняха ясне.
Над Дніпром-рікою тут веселка грає,
І трембіти голос чути з полонин.
Тут степів Донецьких широчінь без краю
Й древнього Херсону сонячні лани.
Стиглим виноградом Закарпаття й Криму,
Посміхом дитяти, що прийшло у світ,
Дивиться нам в очі ненька-Україна,
Із благанням щирим: “Діти, захистіть!”
І орда ворожа нізащо не зможе
Розірвать на клапті той рушник святий,
Бо народ — це сила, предки — допоможуть
Захистить навіки край коханий свій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572721
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
***
Коли серце б'ється яскравіше
За ритми, що довкола тіла,
Як в запасі енергії більше,
Ніж роздати справам зуміли,
Коли настроєм гарним ясніють
Трохи втомлені прозою очі,
Сіробудність всю стерти зуміє
Позитивність Ваша охоче.
***
Ой, не плюйте проти вітру –
Він безрукий месник;
Не тупцюйте тонким льодом –
Раптом крига скресне;
Не кричіть в вершину сніжну,
Бо зійде лавина.
Озирніться!
Точно, поруч є така людина,
Яка Вам – як бриз вечірній,
Переспів весняний
Від тривог, що ранять душу,
Еліксиром стане.
***
Бережіть найдорожчих людей,
Будьте вірним сумлінню і друзям!
Коли скрута у дім чийсь прийде –
Легше разом у братньому крузі.
Не діліть на своїх і чужих
Тих людей, що в біді, небезпеці!
Не шкодуйте любові для них –
Лік найкращих в душевній аптечці.
Про коханих турбуйтесь сповна,
Грійте ласкою милих щоднини,
І відчуєте, що не дарма
Ви отримали статус «ЛЮДИНА»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572743
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Вітер в голові - це ще не пісня.
Вдала рима - ще не є поема.
І не факт, що гостре, міцне ві́стря
попаде у ціль так точно й певно.
Гарний голос не навчить вокалу.
Сильний дух не подарує мужність.
Рішення, що прийняте зопа́лу
не завжди́ в житті цім має слушність.
По́слух гарних вчинків не дає.
Гордість - це не значить справедливість.
І у примхи чуйність промайне,
й в чистоті народиться гидливість.
Слух не подарує пісні звучність,
а розсудливість не дасть повагу,
гострий розум ще не значить "Мудрість", -
Серце часом має перевагу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572354
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015