[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 19.05.2016
Скільки усього вмістило
це коротесеньке слово...
Поряд вона, в тебе крила
виросли з попелу знову.
Хоч невеличкого зросту
й не богатирської сили,
З нею так легко і просто,
затишно, тепло і мило...
Стать її кличуть слабкою,
ніжність синонім до неї.
Хоч войовничого крою,
зовні подібна до феї.
Суміші цій вибуховій
не віднайшли ще оцінку,
Знову гадають і знову...
Хто ж зрозуміє цю...
ЖІНКУ?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634726
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 22.02.2016
О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...
Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..
А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...
І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...
...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 21.02.2016
Стихає прелюдія ночі…
Маленька панно…
Ти спати не хочеш. Ти просто ідеш у ніч.
Зливаєшся з нею, бо завтра отак тюльпанно,
малиново, сонячно, трепетно, просто органно
світанки зніматимуть втому
з тендітних пліч…
Бо завтра розчинишся знову
десь посеред люду…
Мелодію ночі забудеш… забудеш!… і все…
В чиїх же руках опинилась твоя лялька Вуду
ти знати не знаєш…
тебе течія несе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607895
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Сезони прощання…
Цей стиглий п’янкий виноград…
Зникали і ті, що клялись цілувати до скону…
Був жовтень мій пізній… можливо, терпкий листопад…
І я поверталась
Додому із твого полону…
А завтра – вже вільна!…
Чому ж так у грудях - пекло?!
Боліло у скронях?... втікала… вернусь я не скоро…
І смак поцілунків…( це – літа примхливе тепло)…
І сонячний вітер –
лишились по той бік Босфору…
Котилися хвилі
Крізь серце… і далі – назад…
В мені розбивались… зникай же і ти, моя зоре!
-Не бійся, маленька… не треба… лише – листопад…
І хтось малював на снігу –
апельсинове море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588068
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 20.08.2015
Та хто ж ти?.. Лиш Вітер,
Що коси мої розпустив…
Розвіяв, розсипав… а серце – розіб’єш об скали?..
Ти той, що у собі безодню жагучу вмістив...
Й отримають ті,
що раніше- нічого не мали…
Й зігріються ті,
Що ніколи не знали тепла…
А ті,що втомились – спочинуть… і Сонячні Храми
Відчиняться тим,що в зневірі дісталися дна…
І ті, що голодні… і ті…
але що ж – буде з нами?!..
Почуй мене,Вітер…
Бо знову торкаєшся ти…
Так ніби в одну мить усі скрипки світу заграли…
І раптом між нами - численні згорілі мости…
І ріки безмежні -
криваво-червоної лави…
Ти той…що у синю
Безодню так легко повів…
Лише зчарувавши гілками вишневого цвіту…
Це море… яке вже не бачить своїх берегів…
І я забуваю… що ти –
зовсім з іншого світу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572272
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
А знаєш - я любив тебе щосили,
Про тебе думав, мріяв, уявляв…
Хоч часто десь життя мене носило,
Та я до тебе завжди повертав…
Я помирав, душився у тенетах
Зрадливих мрій і псевдо теплоти;
Згасав до тла, мов в небесах комета,
Та воскресав… Ні! Воскрешала ти…
І як би на душі моїй загнившій
Паскудно часом не було і гидко,
Пройшов крізь все – урятував всевишній
І згадка про тебе, моя лебідко…
Пройшов крізь все… Як довго я блукав
У коридорах, лабіринтах, тінях…
І я кохав тебе… О, Боже… Так кохав…
Зустрів тебе і думав – це везіння.
Та ні, пробач! Кохана, люба, мила…
Наш світ – ілюзія, невже ти це не бачиш?
Життя за мить всі кольори змінило,
Я знов помер, згорів до тла… Не плачеш?
Я й не дивуюсь… Закінчилась казка…
Знов клуби, випивка, ти вії знов фарбуєш…
Не став я рідним… Що ж – пробач, будь ласка…
Та я кохав тебе, як міг, щосили… Чуєш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570696
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Я сумую за тобою, любий,
Хворі нерви колихає струс,
Ти для мене, як пекельна згуба
І найбільша в світі зі спокус.
Я сумую, ніби сніг улітку,
Як мольберт за поштрихом митця,
Як тварина, загнана у клітку,
Я сумую, любий, без кінця.
Лиш вві сні розпливчасто малюю
Сині очі ніби іздалля,
А прокинусь – наново сумую,
Як за мамою невтішне немовля.
А душа надіями ятриться,
Кволе тіло розтинає щем,
Так сумує молода пшениця
За липневим проливним дощем.
Так чекає серед посту здоба,
Зраджена захмеленим вином,
І так плаче птаха жовтодзьоба
За розбитим батьківським гніздом.
Я втомилась і, мабуть, до скону
Не знайду тебе в імлі дібров,
І сумую, як свята ікона,
Що давно не чула молитов.
І від вітру я із неба чую,
Що вже сліз забракло і богам,
Та поки – я віддано сумую,
І цей сум нікому не віддам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525323
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 29.03.2015
Я шукаю тебе, я вимолюю долю у неба,
по стежках-манівцях я нескорено, вперто іду.
Бо шукаю тебе і нічого мені більш не треба,
знати лиш, що колись я кохання для серця знайду.
Я шукатиму скрізь: де тумани ховають печалі,
де сріблясті сніжинки заснуть на холодній щоці.
Я шукатиму й там, де ще мною незвідані далі,
поки прагне душа йти з тобою рука у руці.
Знаю я, що знайду, ти не міг просто так загубитись,
це був долі злий жарт, може, й хрест на самотніх плечах.
Бачу часто у снах на коні тебе, ніжний мій витязь,
та з промінчиком раннім ти помчиш на Чумацький Шлях.
Може, це тільки сни, а реалій я не помічаю?
Біль пронизує душу від довгих, пекучих ночей.
Бо не стріла людей, що кохають аж так,до одчаю,
без брехні, без обману й нещирих, фальшивих речей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569508
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 29.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015
Світ втомився чекати ранок. Я знову сам.
І про тебе думки натягую, мов дроти.
Знаю точно мене на землі десь чекаєш ти.
Кілометри. Міста. Світ не винен. Я - тут, ти - там...
Я боюся порвати відстань, торкнувшись струн.
Все акорди не ті. Знову хиблю. І все не те.
Щось у грудях твоїх оживає, горить, цвіте.
Моя ж музика знову наводить на тебе сум.
Помирають вітри, а з ними - мільйони рим.
Не збудують між нами знову вірші мости.
У обіймах моїх під ранок - на жаль, не ти.
Ти в цей час зустрічаєш сонце також не з тим.
Чого треба від нас з тобою пустим світам?
Я вивчаю давно на пам"ять твої сліди.
Йду до тебе. Я дуже близько. Ти тільки жди!
Кілометри. Міста. Світ не винен. Я - тут, ти - там...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569619
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Прислухайся,то плаче пташка...
Вона у клітці ,б'ється у неволі-
Їй всидіти в тій клітці дуже важко,
Вона не в силах підкориться долі.
Вона до неба лине всім серденьком,
Розкрити крила вітру на забав...
На волі прокидалася раненько,
Допоки хтось її у сіті не спіймав.
Вона то падала,то підіймалась
У білих хмарах плавала,немов у морі
Тепер сама .тут на землі зосталась
Їй боляче у клітці,і у горі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569021
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Надії обірвані падають листом додолу,
А скільки їх було омріяних і веселкових…
Війна обірвала…і клич журавлиний у небо.
Не плач, моя люба ,не треба…не треба…
Хай твоє життя ще наповнять весняні листочки,
Хай в щасті зросте наша квіточка- дочка.
Я ангелом буду до тебе у снах прилітати,
Не пущу біду вже ніколи до рідної хати.
Не плач, моя люба…не треба…не треба…
Зішли молитви свої щирі до неба .
Багато нас тут ,тих що Матір любили,
Тепер у нас є вже нетліннії крила…
А сльози твої хай росою цілющою стануть,
І хай вороги вже ніколи з землі не повстануть.
Ти відчай жени …і доко́ру щоб в серці небуло,
Бо наше кохання не вмерло…воно лиш заснуло…
22.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525305
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 22.03.2015
Ти не мусиш мене любити,
Я не мушу тебе чекати...
Розійшлися наші орбіти,
Обірвались усі канати.
Ти обрав собі іншу країну,
Геть далеку, чужу і зміїну.
I немає про що говорити,
Бо цю тему варто закрити...
Нам немає чого єднати,
Будувати чи руйнувати.
Нам немає кого винити,
Забути б все і простити...
Варто жити-не існувати!
Варто серце ремонтувати.
Змінивши власні координати,
Життя-буття нове починати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559240
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 17.03.2015