IRGA111975: Вибране

Лина Лу

ХАОС


Из  сумрака,  туманным,  зыбким,
Не  зная  радости  и  слез,
Оскал,  далекий  от  улыбки,
Явил  в  преддверии,  Хаос...

Немея,  оглушен  молчаньем,
Отшельник  мрачный,  без  тепла,
Так  и  влачил  существованье,
Когда  его  настигла...Мгла...

Любовь  и  страсть?..соединила
Судьбы  всесильная  молва.
И  миру  связь  их  подарила
И  День,  и  Ночь...  затосковав,

Из  пустоты  Эфир  воздушный
Пришел  рассеять  серый  мрак...
Эреба  взгляды,    равнодушно,
Не  замечая,  брат  -  не  враг.

Не  знал  Эреб  печали,  втуне...
И    с  Ночью(кошки  все  серы),
Назло,  иль  на  руку  фортуне,
Детей  родили  до  поры...

Из  пустоты    -  лишь  боль  и  мука,
Кончина...Старость...Рок  и  Смерть...
Но  и  Амур,  стрелять  из  лука,
Чтобы  душа  могла  взлететь.

И  Сон  явился  с  Воздержаньем,
И  Геспериды...сразу  три,  -
Не  оставлять  тебя  в  изгнанье...
Ты    слезы  горькие  утри.

Из  бездны      бездне  и  родиться,
Как  не  взывай,  как  не  ропщи?
Эфиру  в  Зевсе  воплотиться  -
К  Данае  спрятаны  ключи...

Дрожит  Эфир...и  на  подмогу
Зовет  детей  из-за  небес.
И  вот  на  лунную  дорогу
Ступил  могучий  грозный  Зевс...

Когда  любовь  явилась  миру,
Он  до  сих  пор  и  не  узнал,  -
Сиянье  преступив  порфиры,
Лил  страсть  безумную  в  бокал...
14.06.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587495
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2015


Лина Лу

***

Твои  слова  -    созвучье    тайным  мыслям,
Запутав    след,  рисуют  вновь  Эдем...
Искусность  фраз...  но  диалог  двусмыслен,  -
Наследие      воинственных    дилемм.

Твои  слова,  на  берег  упований
Морскою  гладью    душу  принесут.
И  вдохновенно,    тут  же  -    на  закланье,
Молчанием,    за  несколько  минут...

Словам  отдав,  прохладный  дождь    надежды,
Сжигая    боль  на  жертвенном  огне,
Рядимся  в  белоснежные  одежды,
Рисуя  ночь  на  чистом  полотне...
02.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577142
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015


OlgaSydoruk

И я с тобою тоже…

Экспромт  



Ты  ночкой  тёмною  не  спишь...
Луна  тебя  тревожит...
Ты  песню  старую  поёшь...
И  я  с  тобою  тоже...
Ты  чувствуешь,как  я  дрожу?..
Так  жарко  этим  летом...
Я  расскажу  тебе  о  том,что  было(по  секрету)...
Ты  памяти  калейдоскоп  подсматриваешь  в  щёлку...
И  я  с  тобою...Не  спеши...От  спешки  мало  толку...
Давай  пошире  распахнём  воспоминаний  дверцу!..
И  выпьем  сладкого  вина...Не  хочешь?..Можно  с  перцем...
И  захмелеем  от  глотка...
Комок  проглотишь  лихо...
Слезинка  упадёт  моя...  Росинкой  серебристой...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577213
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Кадет

Революционное либидо

Мы  старый  мир  снесли  до  основанья,
А  новый  строить  как-то  недосуг…
Так  и  влачим  своё  существованье,
Кусая  на  досуге  колбасу…

Кипит  в  нас  плохо  скрытая  обида,  -
Так  близко  был  халявный  коммунизм…
Мы  революционное  либидо
Отхаркиваем  в  дикий  вандализм…

И  всё,  что  попадает  нам  под  руку,
И,  не  дай  бог,  под  ногу  попадёт,
Мы  сокрушим,  усвоивши  науку:
Кто  к  нам  придёт,  -  ни  с  чем  от  нас  уйдёт!

Но  нам  в  родных  пенатах  скучно  стало,
На  европейский  тянет  нас  простор…
Мы  их  кумиров  свалим  с  пьедесталов,
Притормозим  их  страсти  лет  на  сто…  

Они  там,  правда,  тоже  жгут  машины
И  бурно  выражают  свой  протест…
Но  сомневаюсь,  чтоб,  к  примеру,  финны
Могли,  как  мы,  загадить  свой  подъезд…

А  потому  нам  нравится  Европа,
Что  там,  чего  крушить  ещё  полно…
Мы  им  покажем  жизнь  без  фотошопа,
Как  наше...  самолюбие  сильно́!

Узнают,  блин,  тогда,  «почём  фунт  лиха»,
Как  умственный  лечить  педикулёз…  
А  то,  гляди,  -  сидят,    жируют  тихо…
Обидно  это  видеть  нам  до  слёз…  

ноябрь  13

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459439
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 26.04.2015


Відочка Вансель

Старий скрипаль попід мостом ще грав

Старий  скрипаль  попід  мостом  зіграв
Мелодію,що  аж  душа  боліла.
А  вітер  знову  гроші  викрадав
Із  капелюшку.Тиша  захмеліла

Тинялась  на  візочку.Вишні  цвіт
Платив  йому  так  щедро.Не  скупився.
Йому  вже  сімдесят...Сімнадцять  літ
Прожили  тільки  разом...Він  молився

За  неї  на  колінах  і  платив
Коханню  таку  плату,як  не  платять.
А  дощ  у  капелюшку  золотив
Той  вишні  цвіт,що  віття  рясно  тратять.

Хтось  кинув  гривню,а  хтось  навіть  дві,
Хтось  пальцем  покрутив  біля  голівки.
Сльозиночки  дощаток  на  траві
Писали  на  пір"їночках  листівки.

Комусь  він  просто  зовсім  заважав,
Вже  музику  таку  ніхто  не  слухав.
Хтось  зверху  кинув  камінь...Розважав
Свою  кохану  так...За  мить  із  вуха

Стікала  тихо  кров...А  він  все  грав...
Голівоньку  хотів  підняти  в  небо,
Бо  там  її  обличенько  шукав...
Той  камінь...Може  він...Йому...І  треба?..

Приліг  спочити...От  якби  не  дощ
Змивав  всю  кров...Залишився  б  ще  жити?..
В  малюсінькі  калюжі  від  підошв
Той  вишні  цвіт  приліг  навік  спочити...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569297
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


Кадет

Заткнусь!

Годы  виснут  на  плечах  коромыслом,
Жизнь  по  темени  стучит  кулаком…
И  не  вижу  ни  малейшего  смысла
Тягомотину  трепать  языком…

Ни  одной  в  башке  порядочной  мысли,  -
Сплошь  пошлятина  да  пакостный  бред…
Или  так  бывает  пусто,  хоть  свистни,
Что  спросонку,  что  под  ночь,  что  в  обед…

Тут  корячится  логический  вывод,  -
Что  пришла  пора  заткнуться  совсем…
Не  глаголить  ни  всерьёз,  ни  игриво
И  не  трогать  замороченных  тем…

Есть,  однако,  заковыка-нюансик,  -
Подрастает  у  меня  нынче  внук…
И,  семейный  искушая  балансик,
Начинает  издавать  первый  звук…

И  такая  вот  придумалась  штука,  -
А  куда  я,  чёрт  возьми,  тороплюсь?
Научу-ка  разговаривать  внука
И  тогда  вполне  пристойно  заткнусь…

ноябрь  14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538261
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 09.03.2015


Лина Лу

УСТАЛОСТЬ (ВСЕ НАДОЕЛО)

Все  надоело...мокрые  крыши...
Ноют...  слеза  -  обман,  без  стыда...
Кто,  задыхаясь,  кто-то  не  дышит,
В  лед  превратившись,та  же  вода...
Все  надоело...в  рутинном  беге,
Падает  в  ноги  вчерашний  день.
Солнце  скатилось,  в  медленной  неге...
Вход  обозначив,  именем  "Тень"...
Все  надоело...умные  речи,
Что  пустословью  оды  твердят...
Как  там  назавтра?  Да  ведь  не  легче,
Жди  и  похлеще...пусть  говорят...
Все  надоело...лжи  беспределы.
В  сговоре  тайном  даже  друзья...
Где  же  колчан  и  острые  стрелы,
Выстрелом  метким  в  цели?...нельзя?..
Все  надоело...бойня  с  улыбкой,
Мягким  на  ощупь,станет  бетон...
Чьи-то  просчеты...глупость...  ошибки...
Вечных    агоний  -  надрывный  стон...
Все  надоело,  мало  и  мало...
Рвутся  из  рук,  скользим  в  западню...
От  безысходности  души  устали,
Даже  своих  предавших...огню...

09.03.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565426
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015


Людмила Світаєва

ВАГОН, КАК ВАГОН…

После  прочтения  одноименного  стихотворения.
                                                                 автор:  IRGA111975



Вагон,  как  вагон...словно  пчелы  в  улей,
Набилось...  куда  только  мчатся,  не  знаю?..
В  одном  месте,  множество  разных  людей,
Побольше  на  скором...  поменьше  -  в  трамвае.
Вагон  как  вагон,  заигралась  судьба,
Сегодня  -  битком,  завтра  места  не  будет...
Не  будет  его  и  меня,  и  тебя...
Сегодня  мы  есть  и,  пока  еще...люди...
22.02.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561638
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015


OlgaSydoruk

Не откажусь…

Люблю  я  прозу  -  когда  морозы,..на  небе  -  звёзды,..в  доме    -  тишина...
Стихи  люблю    -  когда  весна,..и  не  проходят  мимо  грозы...
Смывают  все  грехи  с  земли,..не  забывают  про  мои...
Люблю  в  горшочках  -    цикламены...Когда  перед  глазами  на  окне,а  в  небе  -  синева...
Не  откажусь  от  белоснежной  веточки  сирени...
И  нежных  прикасаний  слов  к  душе...
От  поцелуев  трепетных,медовых...
От  желтой  лилии,что  с  озера  моей  печали  и  любви...
Не  откажусь  от  блеска  глаз,..улыбок  милых...
И  открещусь  от  несчастливых  дней  ненастных  с  привкусом  тоски...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561554
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015


OlgaSydoruk

Ті самі з "бісиками" очі…

Минають  дні,минають  ночі...
Роки,як  коні  ті  баскі  -  гарцюють  і  кудись  летять...
А  ти      -  таке  ж  дівчисько,..ті  самі  з  "бісиками"  очі...
І  навіть  серденько  сильніш  тріпоче,..і  шаленіє,ніж  колись...
Закрити  очі...І  скрізь  повіки  -  сонце...
Таке  червоне...Полум"ям  пече...
Провини  скинути,  як  повсякденне  плаття  ...
Відкрити  душу...А  серце  відпустити  -  навпростець...
Хай  сходить  сонце...Цілує  личико  в  віконце...
І  не  минає  плечі  теплий  вітерець...
Ти  поруч,..тебе  лише  одного  чути  хочу...
Мовчать    -  не  мушу!..Хай  тому  -  грець!..




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561258
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015


OlgaSydoruk

Но только правду…

От  лица  ЛГ


Ты  вспомни  запах  молока  с  ванилью,..заваренного  кофе  по-турецки,..горячий  поцелуй...
И  медленную  музыку  в  кафешке,(как  талисман)..и  дождь  осенний  за  окном...
Кто  для  тебя  -  подруга  дней  ненастных,..жена,любовница,попутчица  на  пару  лет?..
Скажи  в  глаза,..я  не  обижусь...Но  только  правду...
Жизнь  сохрани,..не  утопи  во  лжи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560886
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 21.02.2015


OlgaSydoruk

Совсем не важно…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560330


В  какое  время  года  к  нам  любовь  нечаянно  нагрянет...
Какое  слово  ключевое  весь  мир  перевернёт...
И  что  в  подоле  принесёт  -  совсем  не  важно...
Ты  будешь  рад  опавшему    листочку,..и  веточке  сирени,..  снежинке  на  губах!..
Когда  любовь  обнимет  трепетную    душу  -  родятся  нежности    слова...
Душа  твоя  от  счастья  встрепенётся,..и  улетит  до  самых...до  седьмых...
Ты  только  позови  -  и  с  полпути  вернётся...
А  небеса  -  терпимы,..подождут...Укроют  тёплою  волной...
Благословят  на  счастье  в  жизни,..и  поцелуют  на  прощание  в  глаза...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560582
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Tom d`Cat

Главное – чтоб человек был хороший

[color="#0000ff"][b][i]

–  О,  если  б  я  свалился  на  главу
Известному,  маститому  поэту!
Удачей  вот  что  в  жизни  я  зову,
Средь  серых  дней  мечту  лелею  эту!–
 
Сползая  под  уклон,  скрипит  кирпич,
На  жести  оставляя  след  упорно.–
Пускай  не  насмерть,  пусть  хоть  паралич...
Ужель  мечта  несбыточна  и  вздорна?
 
–  И  я  не  прочь,  признаюсь,  приласкать
Причёску  "от  кутюр"  роскошной  диве.
Известность  манит  с  крыши,  мой  собрат...
Ужели  счастье  только  в  эксклюзиве?
 
Из  бездны  нам  назад  дороги  нет.
Ошибка,  как  и  промах,  непростима.
От  высоты  не  стоит  Вам  пьянеть,
Полёта  жаждать,  как  юнец  интима.
 
Не  просто  так  мы  расшибаем  лбы...
Не  случай  вёл  тебя  сюда,  прохожий!
Мы  –  выше  всех!  Мы  –  Кирпичи  Судьбы!  
И  главное:  [/color]
Ты  –  человек  хороший.[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555504
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 17.02.2015


OlgaSydoruk

Квартет

Квартет  играл  с  душей...
И  звуки  возносились  к  звёздным  куполам...
Так  вдохновенно  скрипка  первая  вела  в  ночи  осенней...
О    сокровенном  пела    для  себя...
От  горя  скрипка  умирала...
Остаться    альт  молил  в    смятении  ...
На  пианиссимо    застыла    нотой  длинною    виолончель...
Сухими  пиццикато  и  с  иронией...  подыгрывала  скрипка  номер  два...
Мобильник  чей  то  зазвонил,  как  "здрасьте"...  
Зависла  в  ожидании  неизбежного      в  тревоге  тишина  ...
А  музыканты    не  услышали...  
Сгорали  в  музыке  сердца...
Квартет  на  бис  играл  самозабвенно...
И  стоя    зал  ему  рукоплескал...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560287
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


She said: gray...

А хіба ти не так хотіла?…

А  хіба  ти  
не  так  хотіла?...
....
Спраглим  пив  
я  вуста  цілунком.
Доторкаючись  
струн  волосся,
грав  мелодію  
твого  тіла.
.....
Стародавні  кохання  
знаки  -  
у  мереживі  
ліній  шкіри.
Їх  читав  я  тобі  
на  вушко...
....
Чом  же  щічки  твої  -  
як  маки?
.....
А  хіба  ти  
не  так  хотіла  -
запалати  
в  огні  любові,
щоб  у  заздрості  
цьому  гріхові
наші  ангели  
скинули  крила?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550444
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 16.02.2015


Лина Лу

ВІДЛЕТІЛА

З  тобою?..  відлетіла...  відлетіла...
У  прірву,  що  сховали  дзеркала.
Зламав  крило,  а  потім  тії  крила,
Згубила  десь,  знайти  вже  не  змогла...

Я  не  з  тобою,  але  поряд  наче,
Дивись,  як  амальгама  мерехтить,
Насправді,  то  душа  так  гірко  плаче,
Бо  вже  не  сила,  прикрощі  терпіть.

А  тут  у  прірві  як?  Та,  ніби  вдома...
Лиш  точка  зору  -  звідти  та  сюди.
Без  крил,  у  темряві,  здолала  втома,
Стомила  спрага,  ні  ковтка  води.

Десь,  чую,  падають  дощі    потоком,
Але  на  стінах,  краплями  слюди,
Зловісним  блиском  жадібного  кроку,  -
Пуста  порода  срібної  руди.

Торкнусь  руками,  пилом  обсипає,
Старі  зотліли  з  часом  дзеркала.
Летіть  втомилась,  та  не  видно  краю,
В  руці  -  пір`їна  від  мого  крила...
07.02.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557880
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 16.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2015


Kukhta Bohdan

05_Валентинів день

Купи  мені  на  Валентинів  день,
Патрони  з  пістолетом.
Та  в  дарунок  –  валентинку.
Я  вб'ю  тебе,  як  прийде  ніч,
А  потім  зроблю  фотознімку.
Останнє  фото
З  квітами  в  садку.
Я  закопав  любов  свою.

14.02.2015  

©  Богдан  Кухта
#Вірші_в_КУТочку
#триКУТник

Із  циклу  поезій  "Вірші  на  серветках  в  куточку"
Більше  текстів  тут  -  https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs

[youtube]https://youtu.be/19umAjiglko[/youtube]

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559691
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2015


гостя

Чар зілля… із пліч…

             Дякую  Оленці  Зеленій  за  натхнення!
             http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559150

Мені  б  на  одному
З  твоїх  неповторних  полів  -
Ромашкою  стати  
В  обіймах  гарячого  літа…
Та  я  –  тільки  зірка  із  Надто!  далеких  світів…
Із  –  надто  холодних…  
   мене  ти  назвеш  –  Аеліта…

Мені  би  –  напитись…
Втопитись…  стікає  із  пліч
Чар  –  зілля…  яке  вже  твої
Не  витримують  віти…
Не  треба…  не  вір!..    Лиш  відчуй  серед  цих  протиріч
Як  пахнуть  -  вночі!!!...  
   твої  Денні  і  Сонячні…  квіти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559512
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 14.02.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2015


She said: gray...

Венеціанка

[i](вірш  старий,  але  "валентинковий")    :)[/i]

*****

Трохи  ніжності,  спраги,  кохання  –  
ніч  напоєна  запахом  спецій.  
Я  порину  у  світ  чаклування  
стародавніх  рецептів  Venezia...  

Тут  краплиночку  зваб  і  спокуси,  
крихту  сутінків  запаху  моря.  
Ароматом  мальвазії*  мусим  
окропити  сторінки  історії...  

.......  

У  Венеції  –  День  Валентина.  
Наче  квіти  -  фліртуючі  пари.  
Скрізь  кохання  -  на  фресках,  картинах,  
всюди  –  ніжної  пристрасті  чари!  

У  звабливих  очах  куртизанок  
твій  двозначний  ловитиму  погляд.  
Підійду.  Пропоную  світанок  
зустрічати  в  обіймах  і  поряд.  

У  пітьмі  на  Corte  del  Cavallo*  
розрізняю  вуста  піввідкриті.  
І,  як  згода  -  стискання  долоні  
в  рукавичці,  що  золотом  шита...  

Ти  у  масці.  Одвічна  загадка.  
Хто  насправді  ти  -  знатна  сеньора?  
Як  вино,  мене  вип”єш  спочатку?  
Спопелиш?  Чи  захочеш  покори?  

В  лабіринтах  твоєї  одежі  
відшукав  насолод  діаманти.  
У  пурпурі,  карміні  і  бежі  
ми  –  кохання  палкі  дуелянти...  

Поряд  -  крики  нічні  гондольєрів.  
Між  каналами  -  відблиски  ночі.  
Ти  -  спокусливо-горда  Венера  –  
у  полон  знов  здаватися  хочеш...  

Дзвін  Сент-Марка*  не  будить  уранці.  
Ти  вже  зникла.  Тебе  вже  немає.  
Рукавичка...  Nessuna  speranza*!...  
Чи  побачу  тебе?  
Я  не  знаю...  

.....  

…у  звабливих  очах  куртизанок  
безнадійно  шукаю  твій  погляд.  
Ось  Венецію  скоро  світанок  
зафарбує  у  золото  моря…  

Запах  пристрасті  твій  пам’ятаю...  
Як  забути  цей  голос  contralto*?!  
Ось  проїздом  в  далекому  краї,  
завітав  я  в  кав’ярню  Rialto*.  

Очі  –  ніби  бездонні  озерця.  
Це  не  ти!  Бо  не  вірю  я  в  диво.  
Погляд  твій  –  наче  лезом  у  серце!  
Саме  так,  бо  тобі  це  властиво.  

Ти  мене  наче  зовсім  не  бачиш,  
бо  рука  –  у  руці  кавалера.  
Рукавичок  на  всіх  не  настарчиш,  
правда  ж,  мила,  зрадлива  Венеро?!  

Не  влаштую  сьогодні  duello*  –  
це  не  те,  що  врятує  кохання!  
Та  кохання  й  нема.  Це  -  пустеля.  
І  Venezia  в  серці  -  востаннє…  

2011  р.
_____________________________  

*Мальвазія  -  сорт  вина  
*Corte  del  Cavallo  -  одна  з  центральних  площ  Венеції  
*Сент-Марк  -  кафедральний  собор  Венеції  
*Nessuna  speranza  (італ.)  -  нема  надії  
*contralto  (італ.)  –  низький,  «оксамитовий»  жіночий  голос  
*Rialto  –  вулиця  у  Венеції  
*duello  (італ.)  –  дуель,  поєдинок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=VSLZIXa6hEU[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559464
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


гостя

Твоя Анна… Анна?!!

Торкнутись  неба…
А  вже  потім…  далі…
Згадати  раптом…  що  не  маю  –  крил!..
Я  на  твоїх  покинутих    вокзалах
Лиш  заблукалий…  
   дивний  пасажир…

Тобі  на  скрипці
В  темних  переходах…
Де  ж  кольори?..  лиш  чорні  олівці…
І  розчиняюсь  я  в  холодних  водах…
Як  сніг  -  на  сонці…  
   як  ріка  -  в  ріці…

Коли  вони
Співатимуть  Осанна…
Цей  світ  був  –  наш…  і  вже  –  нічий…  НІЧИЙ!...
Ось  я  на  шпалах…  твоя  Анна…  -  Анна?!!
А  ти  для  мене  хто?..  
   Швидкий…  Нічний

Бере  розгін…
Він  набирає  силу…
Вібрація  до  серця  від  коліс…
Де  ж  твої  гальма?...  І  востаннє  –  крила!!!
Побачу  я  
   посеред  крон  беріз…

Воно  ж    було  
Не    надто  прісним…  тісто…
Замішане  із  дотиків…  хвилин?…
Із  карти  світу  стерте  –  Моє  Місто…
Дощами  змите  –
………………..  із    усіх  картин…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558026
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 12.02.2015