І пожити б іще, та життя вже пройщло
І у серці моїм давно осінь глибока
Вже зманили мене своїм диво-крилом
Перелітні птахи ненароком.
Я до лікаря йшов - не беруть на війну
А солдатикам цим би ще жити і жити.
От себе я якраз не знайду, не збагну,
Не помітять – убитий , не вбитий
Знав би ліки душі - все б безслідно пройшло.
Від щоденних новин тільки супляться брови…
І все кличуть мене своїм диво-крилом
Перелітні птахи до Покрови…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762478
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 04.12.2017
Примара- ніч. Наснилося? Та –ні,
Бо цвіркуни окупували простір,
Та ще думки, не відженеш — сумні,
А радісні - такі нечасті гості…
І як це перепуття перейти,
Перепливти , преповзти, і - чвалом!
До простору! До світла!. До мети!
Оцінюєш - і сил усіх замало…
Куди не кинь - безвихідна біда.
…Вже паспорт налаштований на вирій,
Та не пускають у далеку даль
Дрібних надій закостенілі гирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762218
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 04.12.2017
Коли вже той, останній постріл прозвучить,
І гострий спокій простір переріже,
По розмінованому полю ідучи,
Історія нові рядки напише.
Чорніше чорного на чорному слова:
«Москаль – не брат! А витівка потвори».
Хай пам’яті жалюча кропива,
Блукаючи по споминах, говорить.
Не забувайте, українці, ні на мить
Колгоспне рабство і жорстокий голод,
Що принесли вам тридцять третьої зими
І борщ останній виплеснули в холод.
Тисячоліття нове, третє проросло,
Брати червоні колір не змінили.
Горить під обстрілом донеччини село,
Луганщину червоним окропили.
По розмінованному полю ідучи,
Історія нові рядки напише?
Коли вже той останній постріл прозвучить
І гострий спокій простір переріже?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761758
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 04.12.2017
…І плакало в безвиході Життя,
І спрагло сльози злизувала Туга
А по обличчю втомлене Буття
Лишало борозенки. А Наруга -
Знівелювала фото юних літ
Забарвила у сиве світло-русе
І заземлила Прагненням політ.
Підстригла Сподівнням довгі вуса
А Щастя? І на сповідь не прийшло…
Любов спізнилась, та й не поспішала ,
А Мрія - перламутрове крило
Когось другого нині підіймала.
Лукавив Час - не зараз, почекай,
Майбутнє відлунялось дальнім гулом
Чекання, як відірвана чека
В траві заіржавіло . …Не рвонуло…
…На пару з Відчаєм здружилося Життя
Без огляду на Випадок, на Мрію
Вже не чекаєш вивішений стяг ,
Де кольорами Віра і Надія…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755733
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 04.12.2017
... Згаснув жар в душі моїй,
На холоднім попелищі
Залишились рештки мрій,
Та сумні, безсилі вірші.
Чим же винен я, поет,
Що поезію не цінять?...
Тільки мить високий злет.
Потім - довгий біль падіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742834
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 04.12.2017
Навіщо часто згадуєш? Не треба...
А я все чую -- я в душі відьмак.
Зірки розташувалися не так...
І я -- в мрійливому відміннику про тебе...
Звабливе щастя, чи щасливий гріх-
Твого цілунку-присмаку помада
Парфуму ореол, п*янка принада
Трамвай...
Прощання...
Заіржавлений поріг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737823
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 04.12.2017
Тобі так тепло в мене в серці там,
Де кожен поштовх думає про тебе.
А треба серце - я й його віддам
І загорну у найсиніше небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714787
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 04.12.2017
Зима - моя супутниця білеса
Засніжений вокзал сховала в ніч
На стиках рейок стукають колеса
і я в купе з собою віч-на-віч...
Давно "Дитинство" станцію проїхав,
І пережив. Що ж більше ніж прожив...
Бог не жалів мені негоди-лиха...
А щастя - не питай і не кажи...
І друзі є - одвідують щоднини,
Розвіюють туман сумних годин,
А я стою, як в полі деревина --
Хоч завше з кимсь - завжди чомусь один...
І навіть мрії безнадійно-босі
Згубились на неголеній щоці,
І вже давно така у серці осінь,
Що не дивують зморшки на лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702637
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 18.12.2016
Поселиться в душі нестерпний щем,
Як реквієм погоди по негоді.
Забарвлюється сіяним дощем
Мотив осінній. ...Грім звучить, як подив.
У передзим'ї зупинився день.
І осінь зупинилася в сум'ятті:
Тікати вже, чи знову для людей
Подовжить хризантемове прокляття?...
Аби життя забарвленість жила,
Аби звучали цвіркунові ноти...
Найдовше-довго осені імла
Аби буяла... Бо вороже потім
Захурделить. Завіє. Замете.
І білим болем в стріху заголосить,
Лукаво зітре з пам'яті все те,
Що має літа спомин стоголосий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693862
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 18.12.2016
[img][/img]Ось налетять хмарини пухкокрилі,
Покриють білим марево доріг
Коли я вже побачу в цій забілі
Твій любий слід таких маленьких ніг?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676924
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 18.12.2016
Цього дня Євграф Калістратович повернувся з роботи на три хвилини раніше звичайного. Рішуче шаснувши на територію своєї квартири і не помічаючи не те що радісних вигуків своєї дружини, а навіть її самої, з дивним виразом обличчя зупинився у вітальні. Коли тиша у 5-кімнатній квартирі набула грізного характеру, а із далекого закутка неймовірно голосно стало чути, як муха відбивається від нахаби-павука, Євграф Калістратович повернувся до закляклої дружини і пробасив: - Досить!!!
- Невже роз-розвод?.. - заїкаючись, прошепотіла дружина, і абсолютно круглі її перелякані очі, здавалось, випнулися на довжину носа. За лічені долі секунди Глафіра Петрівна, як надпотужний комп*ютер, перебрала всі можливі і неможливі варіанти такої незвичайної поведінки чоловіка, але, так і не знайшовши нічого потрібного, раптом голосно заревла. - Та тю-тю, дурна, - тепер злякався Євграф Калістратович, - я хотів сказати- досить проводити свою відпустку абияк. Цього разу замість того, щоб маскувати шпалерою щілини між плитами нашого залізобетонного курника, та вести боротьбу з ескадронами тарганів, їду шукати "снігову людину". У Карпати...- блаженно примружив очі чоловік і загудів: " Мой адрес не дом і не вулиця..." - По дорозі по базарчиках полазимо, - тоненько підтягувала дружина, стараючись втиснути сказане в розмір, а головне в мотив пісні.
- Мой адрес- я їду один!!! - підконкретив Євграф Калістратович. Цього разу Глафіра Петрівна стримала бажання бризнути з очей водним розчином солей і мінералів, і лиш невдоволено засопіла...
Господар працював о одному із Київських НДІ молодшим співробітником. Правда вік його якось неприязно співіснував із посадою. Бо ще в позаминулому році Євграф Калістратович, змітаючи крем, задмухнув 50 свічок на святковому іменинному торті. В кремезній його статурі явно гуляла козацька кров... От хіба що тільки прізвище - Макапка - і де воно в біса взялося?
Глафіра ж Петрівна, відплигавши довгий час в балеті, тепер заслужено відпочивала. " Стипендія малувата" - часто жалілась вона, і може від того, економлячи для себе на тістечках і пиріжках, не гладшала на старість, як прийнято, а навіть навпаки.
На думку " графа Каліостро ", (як величали поміж себе його колеги) попорпатися в чагарниках Карпат наштовхнули, якщо не сказати зіпхнули, різноманітні з*їзди й симпозіуми в НДІ, де він трудився, та безліч брошур і журналів, де часто хизувалися фото цього феномену.
Сказано - зроблено. Прихопивши гроші, які потай накопичував на новий двигун до своїх "Жигулів", запасшись одягом, взуттям, харчами, та озброївшись фотоапаратом "ФЕД", Євграф Калістратович одного погожого ранку з осторогою поминув останній київський пост ДАІ і взяв курс на Закарпаття.
До кінцевої зупинки вже залишалися лічені десятки кілометрів. Думається, не варто згадувати, за яку ціну давався бензин нашому герою, скільки довелося "золотити" ручку шляховим інспекторам, аби не дивилися в багажник, як на спорядження пакистанського найманця. А про те, скільки разів теліпалася об ребра печінка мандрівника на рідних дорогах, і зовсім промовчимо.
Була вже пізня година, коли Калістратович, щоб зовсім не заснути за кермом, зупинився на узбіччі глухої дороги. Повне безлюддя царювало довкіл. - Завтра вже буду на місці - вголос подумав він і таємничо-радісне передчуття мурашками пробігло по тілу аж до п*ят, а звідти розлилося приємним теплом...
Але що це? Важезне гупання по дорозі засвідчило, що щось масивне і дуже швидко наближається до його автомашини. Вдивившись у темряву, Макапка заціпенів - просто на нього прямував волохатий тип завбільшки із зернозбиральний комбайн. Схожість цього монстра із своїм соплемінником у журналах була жалюгідною. Саме такою цю зустріч Євграф Калістратович уявляв найменше... " Шухер !!! " - заволав дослідник, встигаючи під тиском страху запримітити, що в його лексиконі такого зову на поміч ще не було. Повернувши ключ запалення він відчув, що серце його випало і закотилося під сидіння - двигун не заводився... А тікати ногами було вже пізно. Чудовисько підбігло до машини і легеньким рухом лапищі-руки зіштовхнуло "Жигулі" з високого насипу. Євграфа Калістратовича зателіпало-завихорило між дахом і сидінням автомобіля. - Це смерть, - встиг подумати Макапка і, прокинувся. Серце шалено металось за ребрами і кількість ударів його, певно, не порахував би лікар із дуже великим стажем. Та раптом Калістратович відчув, що його машину дійсно похитує. Сон стверджувався!!! Від другого поспіль переляку, науковець, як штучний супутник, ледве не припинив свого існування. Та вдивившись у темінь Євграф побачив, як чотири нівроку молодики "роззувають" його "Жигулі". - Ху-хух, свої, - зітхнув Макапка і навіть в абсолютній темряві можна було побачити, якою непідробною, дитячою радістю світяться його очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622214
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 23.02.2016
День зимовий,мов свічка згасав
В позахмар'ї солодкої вати,
Рум'янів у полоні заграв
І м'якенько стелився у хати.
Бахромою звисав із дахів,
Розливався ялинкам на плечі.
Із небесно-глибоких льохів
Вийшов сизий змережений вечір.
Накрохмалені крила підвів,
Щедро зорі засіяв крупою
І над шапками сніжних снопів
Вишив місяць медовий каймою.
По стежках морозцем зарипів,
Розкошлатив посріблені брови,
І,струсивши сніжок з рукавів,
Шугонув у безлисті діброви.
15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546205
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 26.12.2014
На вулиці знову затіявся дощ
Безкінечний, неначе назовсім.
Варить пісний свій і приторний борщ
Із опалого листя осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546599
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Знову сам. І в серці біль,
І розлука давить плечі,
А надворі заметіль
Розкуйовдив сивий вечір.
Я домашній свій " камін "
Пригощу дровами клена -
Хай спокійна блідість стін
Відблиском моргне до мене.
Ти пішла в мороз ночей,
Сніг замів сліди прощально
Дві сльози з моїх очей
Покотилися криштально.
Хто ніколи не любив
Той мене не зрозуміє.
Ох, любов - це диво з див
Душу вже й мою не гріє.
Згаснув жар в душі моїй.
На холднім попелищі
Залишились рештки мрій,
Та сумні, безсилі вірші.
Чим же винен я, поет,
Що мою любов не цінять -
Тільки мить високий злет,
Потім - довгий біль падіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546597
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
...Так гірко вразив чийсь недобрий, хижий кпин:
"Гребе, мабуть, лопатою грошву..."
Ніхто й не зна, що він під небом спить
Поклавши своє тіло на траву.
Трава, трава... Та швидко пройде літа сон,
А потім осінь зиму приведе.
Підземний перехід, підвал, вокзал, перон...
І скрізь живе, і не живе ніде.
Майбутнє - морок. А минуле - то вже дим.
Як подвиг кожний пережитий день.
Лиш тільки Богом, та ще совістю судим
Притискує бандуру до грудей.
І обзивається бандура з-під руки,
Розказує про долю сироту...
Байдужі погляди, та зрідка мідяки
Дзвенять йому об душу золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546348
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Не залишай мене зі злом на самоті,
Не дай мені в невірі геть зітліти,
Скажи слова такі потрібні і прості,
Щоб їх теплом я був хоч мить зігрітий.
Єдину мить прошу. А далі - то життя,
Пробач мені за цю хвилинну втому,
Так важко розібратись до пуття
Не у комусь, а у собі ж самому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546344
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Смуток на очах поволі витру,
З лірою край неба примощусь,
Плетиво із струн її нехитре
В весняних вітрах прополощу.
Візьмуть перебір слухняні руки,
Ось акорд, іще, і через мить
В далеч полетять чарівні звуки
Й дивно так луна їх повторить.
Прийде хай життя останній вечір.
Смерті я в поклоні не схилюсь,
Буду жити довго в безкінеччі
І на світ на цей не надивлюсь.
Світ великий, злий та певно знаю -
Не без Добрих, Справжніх він Людей.
Жить між них - це щастя те безкрає,
Що крізь вік не згубиться ніде.
Доля повернулась круто, горе
Шквальним вітром з ніг тебе валя -
Дружніх рук, надійних, ціле море
Втримають тебе хоч і здаля.
І з душі відляже темна мука,
Бо не сам ти був в своїй біді.
І постука радість в дім, постука,
І сказати схочеться тоді:
Смуток на очах поволі витру,
З лірою край неба примощусь,
Вірші весняних , грайливих вітрів
Покладу на музику дощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545592
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Посміхнись милим усміхом юним
І дихни темнотою з-під вій,
Оживи ще не торкані струни
У душі неспокійній моїй.
Де не гляну - лиш трави і квіти,
А між них образ твій знов і знов,
Так хотів би цю мить зупинити,
У якій Я і Ти, і ЛЮБОВ.
Не схотіла мене навіть слухать,
Я ж ніщо перед Богом Краси,
Лиш промовила холодно-сухо:
" Буть твоєю мене не проси ..."
І пішла. Думав вернеться, скаже
На прощання : " Бувай! Не старій! "
Павутинку надії зав’яже
У душі неспокійній моїй.
Що було - те було, не вернути
Ні любові, ні тих сподівань,
Що стараюсь ще й зараз забути
Крізь мереживо розчарувань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545588
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Вже зі степу повіяло чи то вітром, чи волею
І весна, як мана задурманює світ
Я від цвіту вишневого кожен рік божеволію,
Найдрібнішої птахи чекаю приліт.
Пахне млосною прілістю листя буре, задавнене,
В неба синій безодні дзвінко жайвір завис,
І сльозяться солодкими, кострубатими ранами
Лиховієм розхристані груди беріз.
Не примара оманлива! Я собі це не вимріяв,
Це весна! А тому - зникнуть біди-жалі
Повертають-вертаються гуси з довгого вирію
І знайоме "курли" принесли журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544431
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Осінній день довкіл рожево квітне,
Десь журавлі трублять в прощальний ріг.
І листя-цвіт ще ніжне і тендітне
Недбало вітер струшує до ніг.
Бреду собі. топчу цю позолоту,
Минулості гортаю сторінки,
Між аркуші маленького блокнота
Вкладаю сум віршованих рядків.
І в пам’яті болять мені, як рани
Слова з її прощального листа:
"Забудь усе - ті вечори й тумани,
В яких зливались в безтямі уста..."
Чого мені так в пам’ять та неділя?
Чого мені так в пам’ять ті рядки?
Тепер вже інший п’є дурманне зілля
І на весілля має рушники...
А літа жаль - минуло непомітно
Час зорепадів і гримучих злив.
Осінній день довкіл рожево квітне
І темно-синьо у садах від слив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544425
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 24.12.2014
В засніжену і геть промерзлу ніч
Моє вікно завжди для тебе світить.
Ти чуєш - Новий рік іде посвіту,
І ми удвох, і тепло диха піч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543920
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Скажу тобі із вистражданим болем:
Забудь мене, і все-таки згадай.
Чекай мене, і не чекай ніколи.
Ти світ увесь, і ти - моя біда.
Я тихоплинна річка, ти це знаєш,
Але не знаєш грізної води,
Що в повені ламає все до краю...
Як греблю ти мене не городи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543229
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Минає час. Колись весела хата
Самотньо дивиться віконцями у світ.
Лиш вітер хурделить в садах вишневий цвіт,
Та хвіртка наріка на старість кляту.
А вниз від хати через двадцять кроків
Заплутавсь Удай у густих очеретах,
Заглянув синню мені в очі, запитав:
"Немає Василя? ...Багато років..."
Чому талант по смерті помічають?
Патріотизм вважають, як у злочин крок,
Чи може й треба через терен до зірок,
Щоб легко не здавалось? Я не знаю...
І не збагну, і вірити не хочу,
Василь не вмерІ Він тут десь поряд, - озирнись,
Або із друзями пішов у ліс кудись...
Чому ж так сльози жалять мої очі?...
А Біївці, як і завжди, вродливі.
Накрившись небом притулились до гори.
Наївний травень позабілював двори
Вишневим цвітом в ніжному пориві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543228
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 24.12.2014
І знову я в далекому путі,
Розлука нас роз’єднує межею
І начебто в минулому житті
Я був твоїм, а ти була моєю.
Та знову ми всьому наперекір
Все ж випросимо зустрічі в чекання,
Розлука - непідкупний ювелір
Бере на пробу істинність кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543026
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Останню спеку доливає липень
І перестигло жнивне полотно,
Там перепілки "пропонують випить"
І пригощають літепла вином.
Чумацький Віз вже повернув до серпня
І вицвіла до білості блакить.
Ми ще й не любувались цвітом терну,
А вже до осені одна-єдина мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543024
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 24.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2014
Снує безсоння горобина ніч-
Із мороку вихоплює картини
І громовиці металевий бич
Пооббивав дахам холодні спини....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542795
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Я пишу Вам листа, хоч Ви й зовсім не ждали,
Легкий подив торкнув юне Ваше лице,
Я Вас тільки прошу, щоб рядки оці стали
Нашій довгій розлуці жаданим кінцем.
У віддаленні днів десь далеко той вечір-
Вальс під ноги нам славсь, як легкий оксамит
І волосся, що Вам розлилося на плечі
Дивно пахло мені, наче літом самим.
Танець наш був немов ніжно сказане слово
Він був довгий, як вік, і короткий, як мить,
На прощання не міг я нічого промовить,
Хоч, здавалося, серце ось-ось закричить.
Мов нічні поїзди в небуття, у минуле
Відлітають роки. Я і Ви - все одні.
Нашу зустріч оту Ви, звичайно, забули,
А в мені все горять найщасливіші дні
Не кришіть хоч цей лист, із насмішкою, з маху-
Сум зі мною і так завжди в першім ряду.
На коліна стаю, на безжалісну плаху
Ваших суддів-думок свою душу кладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542533
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Ти мою пісню обірвала на півслові,
А я співцем себе твоїм нарік.
І найніжнішу вічну музику любові
Тепер змінили туга, розпач, крик.
Я не забуду саду дивно-сонну мову,
Жаль не вернуть мені ті щастя-дні,
Коли зривав для тебе п’яну синь бузкову
В букетики урочисті, чудні.
Де наші весни, наші зоряні стрічання,
Жасмину хміль, що лився з вуст твоїх
І яблунь з вітром тихе вранішнє вінчання,
Що пухом нам зсипалося до ніг?
Ти мою пісню обірвала на півслові.
Я заблудився в днях, як в темноті.
Тепер тобі смішні букетики бузкові
Вплітає інший в коси золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542531
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Цей букет півоній, як шматочок літа,
Пригорну до серця, віднесу тобі,
Посміхнись, дівчино, і прийми ці квіти,
Дай мені надію, не лишай в журбі.
Дай мені надію знов тебе зустріти
Завтра в цей вечірній, у казковий час,
Лиш тобі той вечір буде рожевіти,
Лиш тобі... А може, може і для нас?
Заблудився вітер у провулках ночі-
Десь заснув загравшись, як мале дитя,
Аромат півоній подих мій лоскоче,
І так ваблять зорі в неземне буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541596
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Сплелися рук тремтливі колоски,
Вуста завмерли в спраглому чеканні
І зрозумів, шо вперше і востаннє
Я спалахнув неначе смолоскип.
Свічу тобі! Свічу й не знаю сам,
Чи це вогонь, чи це ще тільки тління,
Але горю й боюсь свого горіння,
Аби не спопелити небеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542271
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 24.12.2014
З яких казок твоя чарівна врода?
З яких морів неспокій дивний твій?
З яких пісень то легкість і свобода,
То сірий смутой з-під красивих вій?
Ти навіть літом носиш в серці осінь.
Гориш в її багряному вогні
І навіть коси, довгі твої коси
Чомусь дощі нагадують мені.
Гориш життям немов осіннє листя.
Ні-ні не тлієш - полу’ям гориш.
Шукаєш істину свою єдину й чисту
Та все виходить наче перший вірш.
Підвладність долі ти й збагнуть не в змозі--
Вона тобі то стеле килими,
То камінь десь підкине на дорозі,
Або повіє холодом зими.
Хоч щастя-журавель такий далекий-
Синицю просто жаль тримать.
Чи не тому в душі невтіхи спека
І усміх наче маска на лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542269
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Чи ми своєї долі гончарі,
Чи може доля наш примхливий майстер...
Когось засвітить зіркою вгорі,
Когось утне нікчемним алебастром
******************************
Чим довше в тебе журавель в руці, -
Тим більше він нагадує синицю.
І вже безцінне - має низку цін.
І вже душевний спокій - тільки сниться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541988
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Безмежно свої води розлила
Ріка розлук. І ми - по різні боки,
Лечу думками де б ти не була,
Де по дорозі чутно твої кроки.
Я кожен день пишу тобі листи.
А ще - кладу в конверт осіннє листя,
Щоб ненароком пригадала ти
Ту нашу осінь першу, променисту.
Мовчиш... І серце відчаєм стиска,
Хихикає чиясь брудна зловтіха,
Що двох людей роз’єднує ріка -
Ріка розлук із берегами лиха.
Нас підкупили пряником простим,
Нас обманули, як сліпця на ринку.
І тільки осінь шле мені листи
Жовтавим листям у поштову скриньку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541591
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Гаснуть барви, в’януть кольори,
Ніч бере своє. Ой, невблаганна
Гордовита й владна, наче панна
Поглядає місяцем згори.
Затиха дзвінкий дівочий сміх
Спить село. І в пору цю чудову
Пропоную подорож казкову
По місцях для серця дорогих.
Там я зріс .І вперше полюбив.
Там всі мої біди й перемоги.
Три години довгої дороги
В ті місця, де душу загубив.
Луг. Роса. Недавно хтось косив.
Лиш схилися й ворухни покоси-
Ніжним співом озовуться роси
Безліччю тоненьких голосів.
У долині молоком туман
Стелеться мохнатим покривалом,
Хвилями морськими вал за валом
Набіга й зникає, як обман.
Там ставок приліг у осоці
Поряд із високим очеретом,
Приголубив заростів замети
І латаття білі папірці.
Ліс нічний, мов потойбічний світ
Підійдеш до нього, як до брами
Зашепоче листя під ногами:
" Не тривож дерев думок політ... "
Тепло й тихо. Ночі темна синь
Шле пахучу свіжість поцілунком,
Кожен шелест відгукнеться лунко
І відлине птахом в далечінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541140
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 24.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2014
Зненацька прийшов "недалекий" наш брат...
Стук-стук... Недалекий - з Росії...
...І вже БМП догорають-горять,
А з ними і юність, і мрії...
А хто в 45-му в тиші питав:
"Чи хочуть війни росіяни"...
...І пам’ять старіє... Тепер, як мета
Донбас,терикони-кургани...
Та згиньте навіки у Волгу-імлу!
І ваших земель нам не треба!
Але й Україну, на карті малу,
Не кине ніхто просто неба!!!
Доволі вже гнисти - в нас інше життя!!!
Позбавлене "щей" і " Гулагов",
І до "совєтізма" нема вороття!,
І в "ізбах" не хлищемо брагу!
І хай лютий холод, чи куля пече,
Ненависні Путіна трони!!!
Встає Україна плече об плече!
І рідні простори боронить!
Та скоро світає... А там - Новий рік...
Лягають рядком світлі рими.
Хай НАШИМ бійцям буде довгим їх вік!!!
Ви тільки вертайтесь ЖИВИМИ !!!!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541987
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 22.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2014