Знов на Олімпі, мабудь будуть торги.
Оце моє, а іншому, це зась.
Гендлюють на Олімпі боги,
Та знову править стАра нова власть.
Хто там, нам рохче?
І, хто там, все волає? Ізнов електорат?
Шо Вам потрібно? Жити хочеш хлопче,
Так, хочу жити, мовив їм солдат.
Ти що, забув? Немає коштів жити.
Усе покрадене та здано на торги.
А що сутужно, можеш ти повити
Та одяги роздерти на шматки.
А ми керуємо, нам...щастя посміхнулось
З Олімпу ми, а іншим, в гори зась.
Он бачиш, Ваші сльози обернулись,
На транши, гранди і це все для нас.
Для нас, для тих, що бідами торгують
Для тих, хто очі сміло затуляв.
Для тих, хто на крові жирують
Для тих, хто продавав Майдан.
Ви знову здЕрлись, до Олімпу, «боги»
Амброзію у келих налива.
----------------------------------
І на Олімпі прявять козам роги
Та бороду поголять там цапам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533205
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 08.01.2015
Молода корова Міла
Імідж свій зовсім змінила:
В якусь клініку сходила -
Вим'я вдвічі наростила.
А коли вернулась в стадо,
Зустрічали її радо:
Всі питали "-Де була?
Що робила там одна?"
Міла ж все ходила боком
Та зненацька, ненароком,
Виставляла вим'я враз
Всьому стаду напоказ.
Всі корови заревіли:
"Ми б собі таке ж хотіли.
Відведи туди нас, Міла,
Де ти вим'я так змінила."
Міла ж голову задрала
І таке вона сказала:
"Не потрібно мені стадо,
Чоловіка мені нада.
Щоб був сильний і багатий
І в коханні був завзятий.
Був одного з мною рівня,
Бо я ж маю таке вим'я."
В бугаїв за Мілу сварка,
Та з'явилася доярка:
"Вим'я - хімія одна,
Молока там геть нема!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532759
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 08.01.2015
Якось днем гультяй Метелик
Залетів в один генделик:
Дуже випити хотів,
Там товариша зустрів.
Зразу випили нектар,
Потім ще вина бокал,
Потягнуло на коньяк,
"На коня" пили шмурдяк.
Коли виповзли на ганок,
Була ніч, а може, ранок:
Біля дому, у дворі,
Ще горіли ліхтарі.
" Ти дивись, тут сонце сяє -
Це воно мене вітає.
Хай дружина не ревнує,
Бо я його поцілую.
Зараз я туди злітаю -
Я ж, кажись, ще крила маю..."
Як ліхтар поцілував,
Зразу мертвим вниз упав.
Р.s. Не заходьте у генделик,
Як отой гультяй Метелик.
І не пийте там шмурдяк:
Буде з Вами рівно так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532764
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 08.01.2015
Пес в хазяйстві працював:
Він курей охороняв.
Це Господар цінував,
Його добре годував.
Та в сусідському дворі
Звідкись взялася Лілі.
Так оцю болонку звали,
А чия вона - не знали.
Пес припав до огорожі:
"Закохався я, похоже,
Які очі, який стан!
Ой, навіки я пропав!
Я такої, як Лілі,
Ще не бачив у селі.
Підійди до огорожі,
Бо я втриматись не можу!"
А тим часом хитрий Лис
До курятника проліз,
Усіх курок позбирав
і з собою в ліс забрав.
А коли, в вечірню пору,
Господар зайшов до двору,
Бачить: курки ні одної,
Й пес сп'янілий від любові.
Взяв Господар хворостину,
Розписав всю псову спину:
"Ти ж бо зараз на роботі,
А кохати будеш потім."
Пес забився у куток,
Буде це йому урок.
Хіба винні в тому кури,
Що завів він шури-мури.
А Лілі з другим гуляє
Та все хвостиком вихляє,
Лису знаки подає:
Новий дурень уже є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532970
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 08.01.2015
Пес отримав десь заказ-
Будувать метро нараз.
Гроші всі собі забрав
Та підрядника найняв.
А підрядник - рудий Кіт,
Бо знайомі ж стільки літ:
-Ти найми кротів побільше,
Щоб процес ішов скоріше.
Щоб робили усе вчасно,
Провірять їх буду власно.
Як тунелі прокладуть,
Їм зарплату віддадуть.
Кроти справу всю зробили,
Але їм не заплатили.
Пес пропав й Кота нема -
Мабуть змова в них була.
А тепер кроти страйкують,
У землі живуть й ночують.
Не поможе страйк, мабуть,
Все життя там проведуть.
Р.s. Кіт мишей уже не ловить:
"Мяу-мяв" крізь зуби мовить.
"Я тепер аристократ:
Маю гроші й маю бпат."
А у Пса пішпа кар'єра:
Дослужився аж до мера.
В модній будці він живе
І з вікна на всіх плює.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533656
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 08.01.2015
Лисичка з курника вернувшись десь під ранок
Під співи солов’я сіла стрічать світанок,
Як пава та розпушила свій хвостик,
Прислухалась, облизуючи носик.
Замріялась: «Ну що той соловей?
А у якій пошані у людей.
Хто не почує – а цій пташці радий,
І щиро привіта до свого саду.
Так би й мені навчитися співати,
Тоді я вільна до людської хати
Прийти і більше вже не красти,
Мій хист у співі буде всім за щастя,
І курочкою мене нагодують,
А може якось ще вшанують…»
Ось так міркуючи, хитрунка
До солов’я звернулась хутко,
Підлещуючись, промовляє:
- Мій соловейко, вас вітаю,
Ви справжній співу господар,
Чи не важкий для вас тягар
Мене до вас в навчання взяти,
Бо мрію я як ви співати.
Якщо ж мені дозволить пане
То й я тоді в пригоді стану –
Усіх пташок від вас повідганяю,
Щоб щебетанням вам не заважали.
Подумайте, коли навчусь співати,
Почнемо разом виступати,
Я ж пані видна, й ви – не останній птах,
Збиратимемо в лісі кожен день аншлаг.
Від цих розмов співак аж зашарівся,
Поважно так лисицю роздивився,
Відповідає : - Що ж, руда,
Спів, звісно, - справа не проста,
Але коли таке бажання,
То приступімо до навчання.
З розспівування починаймо,
Хай голосу ніщо не заважає.
Щоб співу музику відчуть,
Ловіть мелодію на слух.
І ось на дереві співає «Фьюіть-фьюіть»,
Під деревом лиса ж скавчить,
Десь навіть в ноти попада,
десь просто завиває…
На часі третьому терпіння вже втрачає.
- Що, вчителю, - лисиця солов’я питає,
- як вам талант мій, чи вражає?
Хоч і пихатий був той птах,
Згадав, що перед ним хижак,
І щоб уникнути зубів,
Промову так свою повів:
- Я бачу в вас потенціал,
Але щоб був такий вокал,
Як в мене, треба тренуватись
Кілька років, не лінуватись…
Руда скипіла: - Як же так?
Лише співати ти мастак!
А щоб чужий талант розкрити -
Нездара, й не тобі мене учити!
То маячня: як краще пащу розтуляти,
Ловить якусь мелодію і ноти відчувати…
На зайвий клопіт час свій витрачаю,
Піду краще в курник у піжмурки пограю.
Так і у нашому житті: студент навчитись хоче,
А навчатись –ні))
[youtube]https://youtu.be/ri-k7iWZ1jE[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535805
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 08.01.2015
Якось Миша гризла нірку
İ потрапила до Цирку.
Бачить – диво навкруги:
Ходять звірі: хто куди.
Коні, тигри та собаки,
Леви, птахи та макаки,
Скачуть, плигають, літають,
Розмовляють та співають.
Люди колом там сидять,
аплодують, верещать.
І музики сильно грають,
І ліхтарики палають.
Всі вони чудові, різнокольорові.
Здивувалася вона,
Бо побачила... Слона!
Він в кутку банани їв
І на Мишу не глядів.
Придивилася, ов-ва!
Схожа Миша на Слона!
«В мене з ним, хоча і ма́лі,
є подібнії деталі!
Маю ж лапи, маю хвіст,
Маю вуха, маю ж хист.
Їсть як я, і п’є ту ж воду…
Видно, ми з одного Роду »!
Так ця думка захопила,
З пантелику Мишу збила.
Позабула застороги
Та підбігла аж під ноги.
-« Гей, пан СЛОН! Великий брате!
Правду нікуди дівати!
Дуже схожі ми, послухай,
хвіст такий ж і ніс, і вуха.
Ми чотири лапи маєм,
І смачненьке полюбляєм.
İ по кольору ми – сірі,
і на зовнішність ми милі.
Лише в розмірі різниця,
Але то – така дрібниця!
Може ж ми – РІДНЯ з тобою?
Покрути хоч головою! »
« Я багато де була!» -
репетує до Слона, –
« І чого оце чекати –
будем разом виступати »!
…
Довго Миша так кричала,
Що аж голос надірвала.
…
Слон банани доїдає
І до себе промовляє:
« Що воно таке пищить,
Чи комаха, чи ведмідь, … ?
А чи в усі щось застряло,
Що воно отак дзвенить?
Може я чогось із’їв,
Що на вуха захворів?»
Розвернувся Слон навколо,
придивився: « Ба!? Нікого ! »
Вліво, вправо походив …
Та на Мишу … Наступив...
...
Слон у Цирку виступає.
Ну а Миші... – вже немає.
Мораль:
Якщо ж є якась різниця, то це зовсім не дрібниця.
Треба добре «людям» знати, з Чим, до Кого приставати.
Треба знати з Ким водитись, щоб Живою залишитись.
© Korleon та Ко.
Дата створення - 2006 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541920
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 08.01.2015
Тільки сонце спати вклалось,
Товариство все зібралось:
Вівці, Кури та Корови -
У хліві сьогодні збори!
На трибуну вліз Баран
Та налив води стакан,
Хвостом вдало потрусив,
До уваги запросив:
"Всі ви знаєте, тварини,
В світі йдуть великі зміни:
Криза скрізь, як павутина,
І в хліву така ж картина.
Тема зборів не банальна,
А їстивна, актуальна.
Як ми будем далі жити,
Що нам їсти, що нам пити?
Був цей рік у нас невдалий,
Ми кормів зібрали мало.
Зараз позики віддали,
Десь багато що й пропало."
Кінь ударив враз копитом:
"Що мені до всього світу!
Я овес весь забираю,
Я великий - право маю."
Заревіла тут Корова:
"Я сказати хочу слово:
Сіно, силос і солому
Забираю все до двору."
Враз піднявся пан Кабан:
"Тут вирішую я сам:
Усі овочі й зерно
Будуть в мене все одно."
На трибуні Баран дибки:
"Оця жадність у вас звідки?
Вівці всі - моя сім'я,
Головний у них - це я."
"Тому я" - сказав Баран-
"За овець піду в таран,
Але Вівці мої милі
Будуть завжди ситі й цілі."
Качки, Гуси й Кури тоже,
Закричали хто як може:
"Як же нам голодним жити?
Що нам їсти, що нам пити?"
Баран мовив лиш три слова:
" Вам дісталася полова."
Закрив двері у сараї
Та й поїхав на Гаваї.
Інші теж в "крутих" машинах
Враз роз'їхались по віллах.
А всі Гуси, Качки й Кури -
Будьте ви завжди здорові!
Бо вся сила у полові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544611
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 08.01.2015
Заєць дуже поспішав,
Бо наказ дружини мав:
Знайти їжу для малят -
Буряк, моркву чи салат.
Біля дуба зупинився
Та у гору задивився:
На верхівці, як на троні,
Розмістилася Ворона.
"Ти диви, якая птиця,
Наче справжняя цариця,
Що розсілась, не працюєш
Та літа свої марнуєш?"
"- Я не хочу працювати,
Буду я відпочивати.
Теж під дерево лягай,
Досхочу відпочивай!"
Тільки Заєць розмістився,
Як із лісу Вовк з'явився,
Клацнув гострими зубами -
Зайця вже ніде немає!
P.S. Як не вмієте літати,
То вам зась відпочивати:
Щоб нічого не робити -
Треба високо сидіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545773
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 08.01.2015
Головним був лісі Вовк
І у шкірах знав він толк.
Вовк сім шкір із звірів драв
Та в маєтку все складав.
Звірі ж всі голодні, кволі
Та до того іще голі.
Якщо щось не так робили,
Йому шкірою платили.
Вовк в газеті прочитав,
Своїм радникам сказав:
"Благочинність нині в моді,
Щоб прославитись в народі."
Він всіх звірів позганяв
І з трибуни так сказав:
"Всіх вас, звірів, нагодую
Й одну шкіру подарую."
Шкіру всі на клапті рвали,
Місця голі прикривали:
"Ой, який хороший Вовк,
Хай він буде й другий строк!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545775
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 08.01.2015
Я хочу, щоб ти розумів мене́ із півжесту,
Із погляду, подиху, ле́гкого дотику пальців.
Щоб досить було просто мо́вчазно очі підвести -
І ти б уже знав кожну нотку душевних вібрацій.
Щоб я не вкладала в слова свою трепетну душу,
Чуття не паплюжила досить приблизними назвами.
Але ж, за великим рахунком: не хочу - не мушу.
Набридло завжди прикриватись порожніми фразами.
Я хочу з півслова ставати для тебе відкритою,
Вбирати розлиті емоції навіть з повітря,
Щоб без посередників серцем із серця ти зчитував
Все те, що засмучує, й те, чому варто радіти.
17.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505800
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 31.07.2014
Сказка
Что ж порадую вас сказкой,
Расскажу о том друзья,
Что потеряно напрасно
В государстве, где «все за»
В этом самом государстве
Уже несколько веков
Не найти царям лекарство
Для лечения основ,
Как бы все со всем согласны
Большинство там вроде «За»,
Но коварная опасность
Стала тенью нависать.
И понять ее не могут,
Чтоб найти, изобличить.
Применить нельзя к ней строгость
Из-за множества причин.
Оказалось, жить там трудно
Почему- то не все «за»
Вы представьте, есть там люди,
«Врут» о власти за глаза.
Говорят плохие вещи,
Опровергнуть это нечем,
И рифмуют слово власть
С неприличным словом «красть»,
При отсутствии порядка
Вышла сверху разнарядка
Там порядок навести,
Но порядок не в чести,
Потому, что быстро вскроет
Кто и сколько в деле стоит,
Вот и нет царям покоя
Рука, руку нежно моет.
И никак не изменить,
То, что тянет царство вниз.
Ведь должно же быть лекарство,
От болезней государства.
Как так сделать, чтоб страна
Стала верностью полна,
В прошлом сильная держава
Море слева, море справа,
Море сверху и внизу,
Позабыла вдруг о главном,
Позабыла жизни суть.
И хоть полнится тюрьма,
В государстве кутерьма.
Исчезают деньги, люди,
А царям несут на блюде
Шоу, ложь и разносол,
Наливают им по сто,
Чтоб не думали, не знали
Государственной печали,
В той державе стало пусто,
Не растет зерно, капуста,*
А талантливый народ,
Бросил сад и огород
И стал пить, гулять излишне,
Стал искать, кто рядом лишний.
Потому ли не растет
Без заботы огород,
И там стало жить не просто
Накопились вдруг вопросы,
Что откуда и почем,
Потерялся бедам счет.
Приглашали мудрецов,
Астрономов и гадалок
Не найти никак концов,
А тем более начала.
Не найти, а были ведь,
Очень умные мудрилы,
Заговаривали медь,
В гуще пробовали вилы.
И топили колуны,
Там со стажем колдуны.
Только толку никакого,
Заклинанья спели снова,
Слух прошел, что не зазря
Так дурачили царя.
А, какие ж тут дела,
Коль важнее их бла-бла.
Как- то в прошлый понедельник
К ним пришел один бездельник
И в приемной на вопрос
Он сказал - Звать Сизый нос,
А пришел к вам потому,
Что я все равно тону,
Оттого и не боюсь
Рассказать всю боль и грусть
У меня на все секреты
Есть и матом и ответы.
Хоть к двору я не пригож
Знаю правду - что есть ложь.
Двор и царь тут удивились,
Такой наглости и стилю-
Раз пришел – давай ответ,
Как избавиться от бед.
Коль приятель заикнулся,
Можешь сесть на это стульце.
Друг не бойся, чай не плаха
Не дрожи пока от страха.
Отвечай нам на вопрос,
Почему в казне - понос?
Мы его сдержать не можем,
Может надо сесть нам строже
Или как- то подбоченясь,
Ведь останемся без денег,
Хотя дело не в деньгах.
От чего стал нужен страх?
Без него никак иначе,
Не соврешь и не упрячешь,
Почему никто не верит,
В то, что мы открыли двери
К процветанию страны.
И к тому, что все равны.
Почему врагов все больше,
А с друзьями вышла сложность,
Почему, в конце концов
Мало дел, а много слов.
Рассмеялся тут бездельник-
Не бывает много денег.
Деньги только лишь итог,
Они любят тех, кто строг
Потому, что как вода.
Утекают без труда.
А, чтоб это враз пресечь
Важно знать, откуда течь.
Вся беда в твоей стране,
Что живешь ты царь во сне.
Что не знаешь и не слышишь,
Чем народ сегодня дышит.
Потому как не крути,
Всех заставить трудно льстить.
А чтоб правильно- то вышло
В твоей власти выгнать лишних
Если дальше так невмочь,
Дураков, сгоняя прочь,
Чтобы делу не мешали,
Дураки не просто шалость,
Могут многим навредить.
Царь вскричал – Не городи
Толк известный в дураках
С ними проще, как- никак
Мне не надо много думать,
Больше важности и шума,
Больше трудностей, врагов
Вот и царствовать легко.
А потом в моей в державе,
Как ты думаешь, кто правит?
-Тот, кто думает умом,
Иль начальством, кошельком?
Знай в равнении наверх-
Главный для страны успех,
И опять же, как мне видеть
Кто здесь лучший небожитель?
Как их братец отличить
Среди множества личин?
Сизый нос – Да очень просто,
Нужны дельные вопросы,
Выбирая самых лучших,
Сплетен злобных царь не слушай,
Сделай так, чтоб кандидат
Отвечал за результат.
Результат, надежа - царь
Не затычка, не словарь.
Не вранье и показуха
Лишь от них в умах разруха.
Не благие пожеланья,
Что хотел бы, что настанет.
Говорить мы все умеем
Иной раз не нужно темы.
Результат - живой итог,
Что конкретно сделать смог
За неделю, иль за месяц
За четверг, или за год,
Может он гулял, был весел
И остался без всего.
Почему бы не спросить.
Если делаешь добро,
От кого его таить,
Только темные делишки,
Прячут тщательно, нелишне,
Говорить об этом прямо,
Будет им антиреклама.
Царь тогда в ответ
- Без смеха
И, что толку, куда ехать,
Опорочишь мне всю власть.
Сам я знаю, есть там мразь.
Только, что смогу я сделать.
Я ж не гордый и не смелый,
Это ж мой оплот и столп
Потому со мной престол,
А пойду как поперек,
Вдруг споткнусь я о пенек,
Иль незваная беда,
В горле комом вся еда.
Дядька улыбнулся хитро
- Царь живешь ли ты с молитвой,
Раз боишься богу дать
Власть хотя бы иногда,
Получается, не часто,
Ты хозяин у земли.
Да - дерут меня на части,
А ведь мог бы всех валить.
Подскажи, как лучше править,
И на ком за все вина
Как мне сделать, чтоб держава
Стала сильной, чтоб война
Не была б для нас обузой
И бюджетною бедой
Потешался б ей от пуза.
Сизый нос - царю
– Постой,
Что ты знаешь о войне?
-Знаю пушки там в цене,
А героям есть награды,
Да победа всем на радость.
Прекращается бардак,
Весь народ в один кулак,
Нет ни левых и нет правых,
Всех на фронт пусть ищут славы,
Это ж праздник для страны
Есть, кого во всем винить.
И к тому ж военный приз
За отвагу и за риск,
Из захваченных земель,
Мне не плохо бы иметь.
Сизый нос в ответ царю
- Моих слов напрасен труд
Как в игрушки ты играешь
В порошок людей стирая,
Был домишко, нет его
Кирпичей и досок горсть.
Не хочу с тобой общаться.
Для кого мне здесь стараться,
Что за цель здесь у тебя
Пировать, ходить на бал.
Будто вражью взял страну,
Поиметь, потом ко дну,
Не свою и не родную,
А халявную, чужую.
Так красивую дивчину,
Атаман Степан в пучину,
Сбросил за борт, скинул с плеч
Для кого ее беречь,
Мол, подельники дороже
С ними золото, а позже
Девок приведут еще,
Потерять им можно счет,
Только думать как Степан
-Это батька - царь обман.
Мыслят так временщики
На чужбине от тоски.
Зашумели вдруг бояре,
Толи с пьяна, толь в угаре,
- Это мы временщики?!!!
Не хватает, что ль секир?
А, чтоб ими сечь легко.
Можем выдумать закон,
Мы ж еще в своей державе
Значит, нужно «мудро» править.
Коль словами не поймут,
Будет им топор и кнут.
Так велось спокон веков,
Отвечай кто ты таков?
Отчего на все вопросы
Власть не хвалишь, и не просишь.
Может тайный ты магнат,
Потому и бедам рад?
Может ты шпион заморский,
Выдаешь за правду рoссказнь?
Царь добавил
– Вот в чем диво
Не с поклоном, не игриво,
Где приятна уху лесть?
Я не понял, кто ты есть,
У тебя, что нефтевышки?
Иль трильон, другой в кубышке?
Кто ты есть, нам расскажи,
Для острастки, для души.
Отвечал бродяга так-
Не заморский я чудак,
У меня нет нефтевышек,
Пара есть пустых кубышек.
И какой я негодяй,
Если трезвый иногда,
Вот тогда продрав глаза
Я совсем, совсем не «за».
Вижу, то чего б ни видеть
Ты я понимаю лидер,
Или проще ты нам царь,
Хочешь правду полистать,
Чтоб узнать немного больше
Не про Англию и Польшу,
А про твой родимый край.
Может быть уже пора?
Царь внезапно удивился-
Не вчера же я родился
Много видел, много знаю,
Вот недавно был в Китае
Ох, и много там народа
Знать, щедра к тому природа,
Почему народ мой мрет?
Когда это с ним пройдет?
Толи, ест чего не так,
Иль еще, какой пустяк.
Может знахари не лечат,
Может размножаться нечем?
Иль не правильно живет,
Много курит, много пьет.
Может быть не очень рад
Для меня плодить солдат.
Что случилось не пойму?
В голове такая муть.
- У тебя царь в голове
Заблудился человек.
Посмотри немного дальше
Сквозь заборы зла и фальши,
Ты как власть здесь для чего
Хлеб жуешь из года в год,
Для того ль уставший царь,
Чтоб мы жили здесь, как встарь.
Может это и не плохо
От тоски и глади сдохнуть,
Только знай, давно идет,
Мир без нас не в зад - вперед.
Мы с тобой дружок отстали
Вот какие брат печали.
Царь ответил – Ну и, что
Не пойму о чем здесь толк.
У меня всегда хватало
Меди, марганца, металла.
Покопаться есть свинец.
В чем отсталость, молодец?
- До сих пор сохою пашем
- До сих пор нам леший страшен.
Кто здесь хочет, кто здесь рад,
Дать отличный результат.
Обдерут того как липку
Караул не сможет крикнуть.
Все твои, царя, ребята.
Чьим добром они богаты?
Потому такой итог,
Что растет здесь лишь налог.
Расцветают также скоро
Разномастные поборы.
И кому так интересно
Расширяться в деле честном?
Я своим умом пропитым,
На вельмож твоих и свиту
Не могу давно смотреть
Это ж надо так жиреть,
Чтоб не видеть дальше брюха,
Не иметь души и слуха
И не покладая рук,
Подрубать тот самый сук
На котором разгнездились,
От добра ли от бессилья.
Для чего вы здесь живете?
Не лягушки ж вы в болоте.
Царь – казнить, тебя хочу,
Коль несешь сплошную чушь.
В этом тонком диалоге
Ты дружок чрезмерно строгий.
Отвечал на то бездельник -
Поспешишь - не будет денег,
Чуть послушай, что скажу
Даром время не сцежу.
Государство процветает
Не от плетки, пушек, стали,
А когда народ богат,
Жить, работать очень рад,
Когда лучшие умы,
Не бегут как от чумы
А творят, страной гордятся,
Что для них, не для паяцев,
Открываются ворота
Для поддержки и заботы.
Вот тогда глядишь страна
Будет верностью полна
Почему стал нужен страх-
Потому, что чуешь крах,
А понять того не можешь,
Что умом - царь, а не рожей.
Можно много изменить,
Если хочешь в сердцах жить.
Сделай, так чтоб каждый житель.
Позабыл жить как проситель,
Дай права одни для всех,
Вот тогда, то жди успех.
Лучшим сможет стать не тот
Кто ворует или врет,
Не продажные пролазы,
А таланты, пусть не сразу
Смогут к жизни воплотить
То, что даст, стране расти.
Так, чтоб личный интерес,
Не попал в державный пресс.
Если дать народу волю,
Он привыкнет к этой роли,
И тогда он сам решит,
Что полезно, что вредит.
От него скрывать не надо
Цифры, данные, доклады.
И тебе не надо думать,
Почему шальные суммы.
На порядок извели,
Царь, не будешь на мели.
Чтоб доход с лихвой иметь,
Не нужна вам станет плеть.
Сделай так, чтоб интересно
Стало жить без фальши, честно,
Так чтоб был народ хозяин
Здесь от центра до окраин.
Только от рабов послушных,
Получаешь равнодушье….
Царь задумался – Хозяин,
Кто? Народ мой до окраин,
Это, что же мне тогда,
Век короны не видать?
Я боюсь, что мой народ
Даст мне полный отворот.
Только это не пройдет,
Потому, что спит народ,
Потому, что сам не знает,
Что он в частности теряет.
За пятак любой богач
Скупит должность и калач.
Продадут мою корону,
А потом глядишь, уронят.
Может быть, пройдет лет двести
Меньше станет всяких бедствий,
А пока и думать рано,
Что мне кто-то станет равным….
Ладно, помечтали, будет
Разговор с тобою труден,
Все ж скажи мне Сизый нос
Почему ты пьешь вино,
Почему разумно мыслишь,
А вот оказался лишним,
От чего не при делах,
Может жизнь не так мила.
Почему ты мне не служишь.
За беседой завтрак, ужин.
Ты мне нравишься бродяга
Своей удалью, отвагой.
Только ты правдиво скажешь,
Не боясь, побоев, стражи.
Точно знаю наперед,
Кто во век мне не соврет,
Соглашайся, будешь сытым,
Я тебя назначу в свиту,
Дам оклад и отступной
Занимай хоть завтра пост.
От тебя немного надо
Иногда сказать мне правду
Соглашайся для тебя
Мне не жалко ни рубля.
Удивился тут бродяга
- Для чего царю отвага,
Для чего тебе я нужен,
Чтоб сдирать с меня семь стружек,
Чтобы быть тебе шутом,
Развлекать, а что потом?
Знаешь, царь, у правды есть
Место, где к ней липнет лесть
От тебя зависеть буду,
От щедрот завянет удаль.
И получится тогда.
В результате ерунда.
Как смогу тебе служить
Если стану частью лжи,
Так к чему нам эта глупость
Пользы в ней, что с ложки супа,
У меня своя дорога
Не суди бродягу строго,
Благодарствую за честь.
Хоть и выгодно – зачем?
прежнее название
«Что потеряно напрасно в государстве, где все «за»?
********************
23.04.2008 – 12.06.2009
Ивин Олег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514146
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 31.07.2014