Олександра Кійко: Вибране

Віталій Стецула

ледь сіріє, кохана, ти всміхнена лагідно спиш

ледь  сіріє,  кохана,  ти  всміхнена  лагідно  спиш,
а  розквітлі  дерева  за  вікнами  ходять  навшпиньки,
сонне  сонце  крокує  доріжкою  першої  з  тиш,
новий  ранок  несе,  наче  писанку,  в  легкій  торбинці

я  вкриваю  тихенько  твоє  привідкрите  плече,
а  рельєф  наших  тіл  в  серцевидний  складається  кратер,
ти  під  крихкістю  снів  магматичним  біжиш  ручаєм,
о  нестерпна  солодкість  об  тебе  себе  обпікати!

що  ми  разом  ось  тут  -  найвеличніше  диво  із  див,
давньоруських  волхвів  всемогутнє  якесь  чародійство,
і  здається  мені,  що  тебе  споконвіку  любив,
що  ми  зріли  разом  танці  вогнищ  поселень  трипільських

ми  й  самі  потанцюємо,  ранку  ніяк  не  діждусь,
але  ти  ще  поспи,  вільна  птахо  моя  вогнекрила,
і  здається  мені,  що  це  сонце  й  дерева  в  саду,
що  цей  ранок,  мене  й  моє  щастя  сама  ти  створила!

21.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661150
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 07.05.2016


Ніна Третяк

МОЇ ЛУБНИ


Мої  Лубни  весняним  садом    розцвіли  .
Лубни  -  Лубни  –  звучить,  як  серця  перестук.
Обійми  ніжні  тихоплинної  Сули
Круг  рятівний  докинуть  через  плин  розлук.
Чарує  погляд  неземна  твоя  краса.
(Схилю  в  пошані  перед  пам’яттю    чоло)
Як  обереги  синьоокі  небеса  –  
Плекаю  мрію,  щоб  довіку  так  було.
Приспів:
Це  місто  сонячне  не  можна  не  любить,
Його  мелодія  чаруюча  бринить
Немов  пташина  радо  лине  до  весни,
Так  я  до  тебе  -  місто  юності  Лубни!

Мої  Лубни  тисячоліття  перейшли,
Журбою-радістю  стелився  довгий  шлях.
Що  Красним  Сонечком*  осяяні  були  –  
Добром  нетлінним  розквітають  у  віках.
Лубни-Лубни  звучить,  як  серця  перестук,
Прадавнє    місто  випромінює  тепло.
До  тебе  лину  білим  птахом  із  розлук,
Твоє  ім’я  в  мені  любов’ю    проросло.
Приспів.

*м.Лубни    заснував  Великий  князь  Київський  Володимир  Красне  Сонечко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656204
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 02.04.2016


Богданочка

Пристрасть

Срібним  місячним  пилом
покрилися  стіни  у  спальні,
і  казкова  мозаїка  враз
змалювалась  на  стелі.
Було  тихо  довкола,  і  тільки
фужери  криштальні
несподівано  й  дзвінко
лунали,  як  грім  у  пустелі.

І  малинові  губи  грайливо
напій  скуштували,
і  нектАровий  відблиск  на  них  
залишився  миттєво...
Твої  очі-смарагди  солодкий
полон  віщували,
тонка  ніжка  фужера  тремтіла
між  пальців  чуттєво.

Врівноважено-чемний  сьогодні,
мов  той  джентельмЕн.
Тільки  погляд  лукавий
так  кличе,  так  манить  на  дно...
Ну  а  я,  як  не  леді...
втікачка  із  диких  племен,
поцілунок  дарую,  як
пристрасті  перше  зерно.

Я  по  атласній  шкірі  із  
зЕрнят    посію  стежину...
І  від  вушка  по  шиї  ось  так
неквапливо  мандрую...
Твоїх  вуст,  підкоривши
нарешті,  найвищу  вершину,
їхню  палкість  і  ніжність
повільно,  тихенько  зцілую...

І  зімкнеться  довкола
із  рук  твоїх  рідне  кільце...
Я  залИшусь  у  ньому
сьогодні  до  самого  ранку.
Так  п'янить  мене,  любий,
оте  дивовижне  слівце...
І  "Кохаю"  летить  в  темну  ніч
вітерцем  крізь  фіранку...

І  ми  хочем  забути,
що  всюди  володарем  час.
Ми  удвох  тут  назАвжди,
довіку...  єдині...
Золотистим  туманом
пробралося  сонце  до  нас.
Заблистіли  фужери,
покинуті  на  скатертині...

                                                             1.10.14.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527275
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014


Мері Енн

Цілувати долоні – марна справа

Цілувати  долоні  –  марна  справа,
особливо  коли  холодні,  особливо
коли  запах  ятрить  димом  і  солодкими
парфумами  твоєї  нової  жінки.

Вона  вміє  пестити  твої  зап'ястя,
розчинятися  у  ароматі  чоловічої  непокори
і  на  вечір  завжди  готує  каву  із  домішками
легкої  вуалевої  накидки,  на  стегнах,
щоб  був  поряд.
І  хай  твій  запах  буденний,  із  потом,
вона  ладна  цілувати  тобі  скроні
зі  згустком  лебединої  вірності,
лиш  би  зімкнув  вії  і
прокинувся  її  рідним  серцю  любистком,
лиш  би  послухав  нарешті  шепіт  хворої,
незалежно  від  дози,  ненасиченої  тобою.
І  хай  ти  торкаєшся  її  щоночі,  щоранку,
вона  щодня  буде  лізти  зі  шкіри,
лиш  би  ти  спокусився  на  її  нову  сукню,
лак,  намисто,  приготовлену  рибу.
І  їстиме,  коли  тільки  скажеш,
що  треба,  
щоб  була  тобі  мила.  

І  хай  це  абсурдно,  незримо,
однак  так  важливо,  щоб  ти
залишався  поряд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518918
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Oleg Kolibaba

З Днем Незалежності (як ніколи)

Як  ніколи,  моя  Україно,
Як  ніколи,  великою  стань!
І  злетять  голоси  воєдино
В  оберемок  душевних  вітань.

Щира  посмішка  в  наших  обличчях
Приховає  край  ока  сльозу.
Україно!  Єдина,  велична!
Збережи  свою  чисту  красу.

Як  ніколи,  тектиме  по  жилам
Ця  гаряча,  до  запалу,  кров.
Ми  вітаємо  –  отже,  дожили,
Та  не  всі  з  нами  поруч  є  знов…  .

Незалежність!  Близька́  чи  далека,
Ми  пишаємось  тим,  що  ти  є.
Коли  ж  ка́ча  летить  чи  лелека,
Кожен  слухає  серце  своє.

Як  ніколи,  вітаєм,  із  болем,
За  нав’язану  гадом  війну.
Та  зі  славою  нашим  Героям,
Тим,  що  платять  найвищу  ціну.

Не  прямуй  по  шляхам  випадковим.
І  з  усіх  мальовничих  усюд
Ми  вітаєм  Тебе,  як  ніколи.
Ми  –  народу  козацького  люд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519281
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 26.08.2014


Олексій Тичко

Ранкова кава

Ранкова  кава

Сонце  на  шпалері  має  форми  дивні,  
Скоро  доторкнеться  шиї  і  руки.  
Клята  та  щілина  на  моїй  гардині  –
Зайчики  розбудять...  Спи  кохана,  спи...
Ти  така  красива,  ледь  відкриті  губи,  
Посмішка  легенька,  ніжна  і  ясна.  
Зсунулася  ковдра  –  видно  твої  груди,  
Контури  овальні,  вигини  стегна.  
Закипає  в  турці  ароматна  кава,
Не  до  неї  зараз  —  піною  стече.
Сяду  біля  тебе,  поки  ти  не  встала,  
Ковдрою  укрию  груди  і  плече.  
Ароматні  ранки,  часу  небагато,  
Розбуджу  цілунком  сонну  ще  красу.
Ніч  з  тобою  –  щастя,  ну  а  ранок  –  свято...
Не  стекла  ще  кава,  в  ліжко  принесу.
2009

Ранкова  кава
За  основу  взятий  цей  вірш
Музика  Йордани  Дранчук
Виконує  Йордана  дранчук

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445247
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 13.08.2014


Богданочка

Ніжні дотики пальців…


Білі  простині  ліжка,  самотність  і  ти...
Так  тривожно,  так  холодно,  дико...
Коридори,  тумани,  далекі  світи...    
І  мовчання,  тотожне  із  криком,..

Ніжні  дотики  пальців,  і  сяйво,  і  я...
Голос  лагідний,  атлас  волосся...
Доторкнуся  грудей...  і  промовлю  ім'я...
Поруч  тебе...  я  тут...  не  здалося...

І  схрестилися  пальці...  тебе  заберу
з  лабіринту,  де  сни...  мов  мисливці...
І  пограємо  разом...  у  цю  гарну  гру,
в  яку  грають...  одні  лиш  щасливці...

*******************************

Срібний  місяць...  на  тілі...  мереживом...
мої  губи...  малюють...  нові...
Можна  все...  і  по  вітру...  обмеження...
Легкість  в  тілі...  туман  в  голові...

Гострі  нігті...  вп'ялИся  у  спину...
Не  дивися  у  вічі...  Згориш...
Протоптала  з  цілунків  стежину...
Ти,  як  полум'я  свічки,  тремтиш...

Летимо...  летимо  тільки  в  небо...
у  шаленому  темпі  сердець...
Все  міцніше  горнуся  до  тебе...
І  самотність  твоя  -  нанівець...

Ти  живеш...  я  вдихнула  життя...
Тож  живи...  до  світанку  є  час...
Сну  й  реальності...  дивне  злиття...
Ясний  ранок...  лиш  ворог  для  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516821
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014


Олексій Тичко

Серпнева ніч

Знову  падають  зорі  у  воду,
Віддзеркалює  став  небеса.
Повна  тиша  у  Божій  господі,
Спить  довкілля,  не  сплю  тільки  я.

У  безмежнім,  космічнім  роздоллі
Думи  бродять  по  небі  сумні.
Бачу  хрестиком  вишиті  зорі,
Зажурились  на  темному  тлі.

Човник  –  місяць  завис  на  орбіті,
Зустрічаємо  вдвох  зорепад.
Зорі  падають  в  серпень  у  літо,
Їм  не  буде  повернень  назад.

Догорять  і    бажання,  і  мрії,
Впала  зірка,  згасає  життя.
І  колись  в  дні  журливі,  осінні
Серед  ночі  впаде  і  моя.
2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363092
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.08.2014


Володимир Скиба

Вогнище

аромат  незвіданого,
який  не  осів  у  легенях,
ти  ще  відчуєш,
бо  у  мене  в  планах
відвезти  тебе  на  безлюдний  острів.  

земля  сира,
яку  не  пестили  твої  кроки,
палатиме  ще,  коли  будеш  боса,
бо  у  мене  в  планах
розпалити  з  іскри  вогнище.

сторінки  книг,
які  не  тримала  в  руках,
ти  ще  перегорнеш,
бо  у  мене  в  планах
пограбувати  для  тебе  книжковий.

а  нову  кінострічку,
що  незабаром  на  широких  екранах,
ти  вже  не  побачиш,
бо  у  мене  в  планах
заплющити  тобі  очі.

а  там  -  тільки  ти  і  я
і  острів
і  книги
і  вогнище.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516537
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2014


Віктор Ох

Мелодія для пісні № 65 (Олександра Кійко)

Олександра  Кійко

 А  зараз  просто  снись  мені…

Закрила  очі.  Ніч  у  тиші
Танцюють  світлом  ліхтарі.
І  щось  приховується  більше...
Сьогодні  просто  снись  мені.

У  візерунку  мліють  зорі
Пророцтвом  наших  віщих  снів.
Якщо  хвилин  щасливих  сотні,
Не  думай  скільки  буде  днів.

Поглянь  ще  раз  в  моє  обличчя.
За  крок  майбутнє  в  далині,
І  лиш  вперед  повз  всі  узбіччя...
А  зараз  просто  снись  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516505
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014


Наталя Данилюк

Океан навиворіт

[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]

Дівчинко,  ти  –  океан,  що  навиворіт!
Тиша  назовні  і  буря  всередині.
Серце  сльозами  солоними    вигорить,
Та  все  одно  очі  в  небо  підведені.

Што́рмами  доля  розгойдує  дні  твої,
Мов  паперові  тендітні  кораблики,
Знову  підставиш  бліді  щоки  вітрові!..
Ми  зі  світами  своїми,  мов  равлики:

В  декого  зовні  будиночки-мушельки,
В  декого  –  мікросвіти,  мов  галактики,
Гори  такі,  що  нікому  не  зрушити!
Хтось  в  океані  малесенькі  клаптики

Облюбував,  засадивши  оазами,
З  Богом  говорить  у  тиші  намоленій,
Хтось  за  гіркими  словами-образами
Прагне  сховати  думки  свої  зболені.

Дівчинко,  ти  ─  океан,  що  навиворіт,
Равлик  із  мушлею-світом  всередині.
Доля  людини  –  у  вічному  виборі,
Поки  приціли  ще  тільки  наведені…

Поки  немає  межі  неповернення,
Вільні  думки  у  польоті  високому,
Світла  душа  ще  нічим  не  осквернена  –
Ні  гіркотою  провини,  ні  докором…

Будь  комусь  мрією,  доброю,  чистою,
В  хащах  болотних  водою  прозорою!
Може,  якщо  не  зламаєшся,  вистоїш,  
Станеш  корабликом,  станеш  опорою...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 04.08.2014


Ірина Кохан

Мій….

Шовковичиться  ранок.  Чай  на  двох
Розіп'ємо  під  сонячним  каскадом.
Янтарні  зорі  в  трави,мов  горох,
З  гілок  нічних  розсипались  за  садом.

Меліси  холод  тулиться  до  скронь,
Повітря  пряним  соком  налилося.
А  ти,зігнавши  сни  із  підвіконь,
Знов  зацілуєш  звивисте  волосся.

Вустами  ніжно  плечі  обпечеш
І  зазирнеш  у  вічі  волошкові.
То  янголи  з  блакитно-білих  веж
Крильми  прядуть  тенета  із  любові.

Впаде  сльоза  гаряча  з  моїх  вій,
Усе  збулося,що  просила  в  неба...
В  долонях  тане  щастя  заметіль.
Ти  поряд.  Мій.  А  більшого  й  не  треба!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504242
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 03.08.2014


Ірина Кохан

Вечірні зорі недозрілі….

Вечірні  зорі,м'ятні,недозрілі
В  долонях  тануть,тільки  доторкнись.
Міцним  еспресо  ллється  темна  вись
У  бузинові  цвітозаметілі.

Бешкетник-вітер  в  липове  зело
Ховає  хмар  пухнасті  пеньюари,
Жене  ген-ген  бавовняні  отари,
Щоб  зранку  небо  льоном  розцвіло.

Я  так  люблю  травневі  вечори!
У  солов'їних  купелях  зігріті.
Коли  малює  місячне  графіті
Невидимий  художник  ізгори...

Коли  ванільно  гусне  на  вустах
Ірисів  цукор,змішаний  з  росою.
Й  шовкова  тиша  срібною  фатою
Поміж  дерев  злітає,наче  птах.

Люблю  ті  зорі  м'ятні,недозрілі,
Що  розпустились  пуп'янками  в  ніч.
Лишусь  до  ранку  з  ними  віч-на-віч,
Впустивши  в  душу  цвітозаметілі....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499804
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 03.08.2014


Oleg Kolibaba

Сонячний вальс

[i]на  мелодію  Віктора  Охріменка  для  пісні  №62:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485536

[i]присвячується  дівчині,  з  якою  так  хочеться  станцювати  вальс[/i]

Ти  у  моїх  мріях  юних
Сонцем  живеш,
Вальсом  пливеш  
Кожну  мить.

Знову  небаченим  світлом
В  пам`яті  моїй  натхнення.
Сонячним  образом  квітки
Входиш  у  серце  щодень.

Приспів:
Флейта  і  сонячна  скрипка
Душу  запалюють  танцем,
Знову  у  думці  іскриться
Теплий  і  сонячний  вальс.  
____________________
Ти  у  моїх  мріях  юних
Мов,  птаха  летиш,
Вальсом  у  тиші
Ти  спиш.

Сонце  промінням  зігріє
Спогади  нашого  щастя.
І  заклопотана  мрія
Стане  так  близько  до  нас.

Приспів:
Флейта  і  сонячна  скрипка
Душу  запалюють  танцем,
Знову  у  думці  іскриться
Теплий  і  сонячний  вальс.  
____________________
Ти  у  моїх  мріях  юних
Хмаркою  днів,
Вальсом  зі  снів
Пропливеш

Очі  закриються  й  сонце
Ніжність  дає  колоритну.
Чую  я  в  твоїй  долоньці
Вальсом  пульсуючий  ритм.

Приспів:
Флейта  і  сонячна  скрипка
Душу  запалюють  танцем,
Знову  у  думці  іскриться
Теплий  і  сонячний  вальс.  

Ти  у  моїх  мріях  юних
Сонцем  живеш,
Вальсом  пливеш  
Кожну  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485685
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 03.08.2014


Ірина Кохан

Квітнева ніч

Ажурним  плетивом  квітнева  ніч  укрила    світ,
Зайшов  за  гори  стомлений  багрянець.
Цілує  вітер  ніжно-білий  вишень  цвіт,
Цитрином  пестить  місяць  річки  глянець.

У  шовку  буйних  трав  ліловим  полотном
Заостровіли  надухмянені  фіалок  очі.
І  матовим,парчевостиглим  волокном
Гаптують  зорі  темну  пелерину  ночі....

       16.04.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489558
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 02.08.2014


Олександр ПЕЧОРА

РОЗКВІТАЄ СЛОВО

Прислухайся  –  шепочуть  пелюстки,
бринить  роса  промінно-світанково.
Цей  неповторний  час  не  пропусти,
адже  в  ці  миті  розквітає  слово.

Минула  ніч,  і  ти  поглянь  на  світ  –
предивне  світло  плине  знову  й  знову.
Поезії  одвічний  заповіт  –
якби  в  душі  розквітло  тепле  слово.


Завжди  натхненно  ранок  зустрічай,
адже  назад  ці  миті  не  повернеш.
Коли  в  душі  твоїй  горить  свіча,
тоді  ніколи  слово  не  померкне.

І  ти  себе  розкрий  на  всі  лади,
щоб  сколихнули  душу  серця  струни,
щоб  залишитись  вічно  молодим
і  почуттів  палких  іскрився  трунок.


Плекай  пелюстку  кожну  у  вірші
і  будуть  вічно  квітувати  ружі.
Коли  мотив  настояний  в  душі  –
його  почують  душі  небайдужі.

Мелодію  любові  віднайти
ніколи  у  житті  оцім  не  пізно.
Коли  цей  світ  в  добрі  покинеш  ти  –
лишиться  всім  твоя  нетлінна  пісня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503925
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 31.07.2014