ТАИСИЯ: Вибране

Под Сукно

Депрессия

Депрессия.  мой  самый  первый  стих.  хм

Такая  страшная  тоска,  такой  комок  удушья.  
Депрессия  рвет  связи  с  естеством,
полупустая  я  сжимаю  пальцы  с  хрустом
и  разжимаю  в  шепоте  немом.

От  слез  иссохшие  глазницы  цепенеют
и  кожа  губ  изжевана  до  язв.
Осколки  сердца  в  кожуре  дубеют
и  хрипы  с  бронхов  иглами  торчат.

Но  этого  никто  не  замечает:
"Держись!  Ты  сильная.  Ну  как  дела?  Привет."
И  замерзает,  замерзает  
участие  твоих  друзей  в  ответ.

Но  надо  выгрести,  и  надо  выплыть.
Питаюсь  равнодушьем,  как  травой.
Цепляюсь  кончиками  пальцев  за  ненужность  
своей  судьбы  в  потоке  праздности  чужой.

Цепляюсь,  истирая  ногти.  
Теряя  веру,  обретаю  свет.
Депрессия  еще  кольцом  тягучим  
накатывает,  но  уже  в  ответ:

"Все  хорошо,  держусь,  
да,  тут  немного  душно,
я  все  еще  люблю,  я  сильная.  
Привет."
OSAlx  2о18-о2

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012378
дата надходження 03.05.2024
дата закладки 03.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Весняна веремія

Вийдеш  на  вулицю,  ох,  і  краса,
Ніжно  розсипала  щастя  весна,
Білі  стоять  абрикоси  в  рядках,
Мов  наречені  в  розкішних  вінках.

Дивне  творіння  так  грає  без  меж,
Поряд  квітник  гармонує  вже  теж,
Милі  примулки,  мов  зорі  з  небес,
Наче  створили  квітковий  котедж.

Ох,  веремія  весняна  бринить,
Глянеш  навколо  і  хочеться  жить,
Знову  кружляє  в  повітрі  краса,  
Тихо  всміхаються  нам  небеса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012308
дата надходження 02.05.2024
дата закладки 02.05.2024

Катерина Собова

Рука допомоги

Поміч    в    нас    гуманітарна  –
В    дійсність    перетворить    мрію:
Тут    всім    бідним    пропонують
Одяг,    крупи    і    олію.

-Треба,    мамо,    нам    туди    йти,-
Попросила    мала    Люда,-
Миттю    ця    гуманітарка
Допоможе    добрим    людям.

Я    учора    подивилась  -
Тьоті    в    татовім    планшеті
Зовсім    голі:    одна    в    туфлях,
Друга    -    в    білому      береті.

Вони    мерзнуть    біля    ліжка,
Одна    з    них    -    така    худенька,
Нема    ковдри,    щоб    укритись,
Простирадло    -    й    те    тоненьке.

Третя    чухалася    в    ліжку,
Бо    її    кусали    блохи,
На    ногах    були    у    неї  
З    візерунками    панчохи.

Ми    попросимо    на    пункті
Для    жінок    цих    одежину,
Щоб    змогли    вони    зігріти
Свої    груди,    ноги    й    спину.

В    школі    вчителька    казала  –
Треба    всім    допомагати,
Буде    це    приємно    тьотям
І    радіти    буде    тато!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 02.05.2024

Родвін

Райдуга

Десь  сон  пропав...  Гримить  над  гаєм,
Досвітня  тиша  вщент  розбита  !
Земля,  вся  хмарами  сповита,
На  дощ  стривожено  чекає...

Здійнявсь,  зненацька,  лютий    вітер,
Гойдає,  хилить,  гне  ялину,
Зламав  при  корені  осину,
Мов  сніг,  мете  пелюстки  цвіту  !

Палають,  сліплять  блискави́ці  -
Страшні,  нестямні  їх  удари  !
В  їх  сяйві,  тіні  -  мов  примари...
Гамселять  землю  громовиці  !!!

Розве́рзлось  небо.  Божий  світ,
Накрило  зливи  пеленою  !
Вже  не  весняною  грозою  -
Гарматним  боєм,  грім  гримить  !

Як  з  це́бра  ллє,  невтомна  злива  -
Струмок  дзвінкий,  роздавсь,  розлився,
В  потік  стрімкий  перетворився  -
Вирують  струмені,  бурхливі  !

Вогонь  погас.  В  наметі  мряка  -
Все  тіло  почало  дрижати...
Заснуть  би  швидше  !    І  поспати  ...
Та  грім  гучни́й  не  дасть  ніяк  !

Але  вже  чути  -  дощ  стихає...
Земелька,  до́чиста  умита,
Серпанком  сизим  оповита,
Весняний  ранок  зустрічає  !

Ясніє  небо  -  вже  світає...
Зриває  вітер  краплі  з  листя,
Ранкові  співи  донеслися  -
Пташиний  гвалт  стоїть  над  гаєм  !

Небесний  край,  як  жар  палає,
Гарячим  барви  налилися,
Назу́стріч  сонцю  простяглися  -
Світ  Божий  день  нови́й  вславляє  !
 
А  над  землею  -  примха  Фе́ба*...
Повірить  навіть  неможливо,
Що  є  в  цім  світі  більше  диво  -
Ясніє  райдуга...  В  пів  неба  !



*            Феб  --  в  римскій  міфології
син  Зевса,      бог    світла    і    сонця.



05.02.2021  р.  -  12.03.2024  р.


Фото    https://cdn.mapme.club/images/2379/23792-snimok-vsej-zhizni-molniya-i-raduga-v-odnom-kadre.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010854
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Валентина Ржевская

Вариация на тему Хайяма

 
(навеяно  приближением  окончания  весеннего  семестра  2012  г.)


Академик  стоит  на  стене  городской,
Сверху  вниз  на  студентов  взирает  с  тоской.
Нам  известно,  что  нам  ничего  не  известно  -
Но  и  это,  увы,  забываем  порой.  :-)

20  апреля  2012  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012029
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Ніна Незламна

Вербна неділя

Почуття    теплі,  нестримні  до  світу,
Весна  корали  дарувала  квітам,
Сприйняття  дива  -  різнобарвність  цвіту,
Пора  ясніти  і  вербовим  вітам.

Кольори  жовті,    роси,  мов  алмази,
Лиш    пух  махровий  заграє  із  вітром,
Давно  немає  на  нього  образи,
Він  спав    день  й  ніч,  прозвали  нечуйвітром.

Щодня  ж  дощило,  омилась  землиця,
У  росах  сяючих,  трави  зелені,
А  верба  нині,  як  красна  дівиця,
Тож  прийшло  свято,  Вербної  неділі.

Ми  просим  Бога,  най  війна  скінчиться,
Посвятить    разом,  нам  буде  нагода,
І  земля  рідна,  нехай  освятиться,
Й  почують  люди  слово-Перемога!

*
Шановні  друзі,  читачі!
Щиро  вітаю  з  Вербною  неділею!
Миру,  добра,  наснаги,  здоров’я  і  щастя!
Хай  вербичка  б’є!
Захисникам  й  захисницям  сили  придає!
Подяка  й  уклін  воїнам  нашим,
Що  ми  теж  можемо  святкувати.
Все  буде  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012025
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Ох, так багато в світі зла (акровірш)

[b]О[/b]сь,  бачиш,  стежка  йде  в  життя,
[b]Х[/b]іба  ти  не  задумувавсь  ніколи?

[b]Т[/b]и  думаєш,  що  рівна  в  майбуття?
[b]А[/b]  в  ній  бувають  нелегкі  дороги.
[b]К[/b]риві,  тернисті,  згорблені  навік,

[b]Б[/b]еруть  початок  ще  з  найперших  кроків,
[b]А[/b]  знаєш,  як  відлічується  вік,
[b]Г[/b]отуючись  до  втілення  уроків?
[b]А[/b]  скільки  ще  буває  в  світі  зрад?
[b]Т[/b]актують  лихоліттям  у  гостині,
[b]О[/b]х,  як  хотілось  декілька  порад

[b]В[/b]селити  в  ду́ші  матері  й  дитині.

[b]С[/b]калічених  байдужістю  людей,
[b]В[/b]містивши  у  серця́  печаль-осколки
[b]І[/b]  вже  не  вистачає  всіх  ідей,
[b]Т[/b]ворінням,  щоби  виправить  відмовки.
[b]І[/b]  сумно  так,  де  ж  ділося  добро?

[b]З[/b]горіло  у  бездушності  пориву?
[b]Л[/b]ишилось  зе́ло  де  було  тепло,
[b]А[/b]  відновити  ,  як  найкращу  ниву?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011647
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 24.04.2024

Валентина Ланевич

Тепло батьківське збережу…

Невтішні  клопоти  залишились  позаду...
Збираюсь  з  силами...Іде  весна...
В  довкілля  розквіті  шукаю  я  розраду,
П’янить  пробуджена  краса  земна.

П’янить...Живе  із  мертвим  резонансно...Вічно...
Шумлять  на  вітрі  ленти  на  хрестах...
Пташки  співають  на  гілках  дерев  так  дзвінко...
В  душі  любов...Стікає  в  безвість  час...

Вклонюся  до  землі  біля  могил,  що  поруч,
Із  вій  змахну  непрошену  сльозу.
"Спочиньте  в  мирі,  рідні  тату  й  мамо,  в  горі,
Не  полишайте  ви  мене  одну."

Піду  по  стежці,  цвітом  встеленій  рожевим,
Тиху  печаль  у  серці  понесу...
Хлюпнеться  в  грудях  пам’ять  промінцем  миттєвим  -
На  все  тепло  батьківське  збережу...

22.04.24
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011615
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 24.04.2024

Катерина Собова

Солодка жінка

Був    ще    з    ночі    злий,    сердитий
Іннокентій    на    дружину,
Придирався    до    дрібничок,
Тарабанив    безупинно:

-Я    вважав    -    ти    жінка    мудра,
Апетитна,    як    сосиска,
Думав:    ти    -    цукрова    пудра,
А    насправді,    ти    -    редиска.

Де    ж    той    цукор    заховався?
Погляд    -    хижої    вовчиці,
І    в    душі    твоїй,    і    в    тілі  –
Суміш    хрону    і    гірчиці.

-Вам    не    вгодиш,-    каже    жінка,
Здатні      всі    критикувати!
Щоб    відчути    смак    солодкий,
Треба    знати,    де    лизати.

Я    -    лікер    солодкий    в    пляшці,
А    ти    бачиш      лише    тару,
Я    не    жінка,    я    -      цукерка,
Суміш    меду    і    нектару!

І    хоч    я    -    пахуча      квітка,
Піду    геть    з    цієї    хати,
Доведеться    мені,    бідній,
Іншого    джмеля    шукати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 24.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Грація слова (Г)

Гідно  служу  Україні,
Грація  слова  без  меж,
Гордістю  мова  понині
Грає  й  доноситься  веж.

Грізно  ще  можуть  звучати
Громом  схвильовані  дні,
Голосом  ніжним,  як  мати,
Годі  сказати  мені.

Гаєм  розноситься  пісня,
Гучно  дарує  красу,
Гідно  боротимусь  звісно,
Грацію  цю  збережу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011412
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024

Любов Іванова

ЗУСТРІЧ З МУЗОЮ В САДУ

[b][color="#12590a"]У  саду  квітучім  Музу  я  зустріла,
Пелюстками  вишні  бавилась  вона.
-  Ти  чому  не  пишеш,  -  запитала  мило.
Може  не    до  серця  Любоньці  весна  ?

Подивись  довкола,  сад,  як  наречена,
Прибраний  святково  в  білосніжний  цвіт.
Навіть  лист  різьблений  молодого  клена
ЗаграЄ  до  вишні…  у  природи    флірт.  

Застелили  землю    ізумрудні  трави,
Заквітчались  сквери  на  усі  смаки.
Саме  час  для  втіхи,  радості,  забави,
Бо  ж  весна  дається  сЕрденьку  взнаки.

-Музо  моя,  Музо!!  Мовиш  ти  правдиво
Додає  наснаги  сонячна  весна.
Та  душа  заклякла,  їй  чомусь  журливо.
Бо  на  наших  землях  з  ворогом  війна.

Я  звернУсь  до    неба:  «Дай  достатньо  сили
Попри  негаразди  бачити  красу.
Щоб  натхненне  слово  дарувало  крила,
Підіймало  настрій,  геть  прибрало  сум.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011443
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024

А.Дальний

ЗАПАХИ, ЗВУКИ - ВЕСНА!

Запах  весеннего  дня,
Цвет  расчудесной  природы  -
Эту  любовь  для  меня,
Щедро  оставили  годы...
         "Солнечный  зайчик"  в  глазах,
         Звуки  прекрасной  погоды,  -
         Песня  звучит  в  небесах!
         Рвётся  душа  на  свободу!
Время  весеннего  дня  -
Околдовало  меня.      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011025
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Ніна Незламна

Весняний цвіт

Весна  буяє  у  бажанні,
Подарувати  цвіт  бузковий,
Хоч  вже  й  скидають  квіти  ранні,
Цьому  сприя,  вітрець    раптовий.

Напевно  ревність,  сподівання,
Щоб  не  любилася    щоночі,
Із  паном-  крокусом  зарання,
Та  й    не  світились  щастям  очі,

Вона  ж  чуть  світ,  слала  цілунки,
І  сповивала  теплом  ніжно,
Ховала  в  росах  солод,  трунки,
Душа  тулилася  приліжно.

Весна  буяє  у  жаданні,
Повздовж  доріг  встеля  барвінок,
Нехай  закохані,  в  цвіт  вбранні,
Не  утрачають  мрій  чаїнок.

Весняний  цвіт-  пори  дарунок,
Сердець  єднання,  щоб  навіки,
То  для  життя,  земний  ґатунок,
 Для  почуттів  тепленькі  втіхи.

Вершин  досягши,  своїх  прагнень,
Принеси  мир  до  України,
Щоби  суцвіття  у  буянні,
Почуло  радісну  новину,
Кінець  війні,  співай  пташино!


                               16.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011094
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Катерина Собова

Борщ

Не    могла    свекруха    спати:
Дійшла    в    хату    звістка,
Що    синочка    не    годує
Молода    невістка.

Зранку      в    гості    подалася
(Хіба    ж    будеш    спати)?
І    на    кухні    у    каструлі  
Стала    заглядати.

Борщ    насипала    невістка
В    велику    тарілку,
Додала    сметану,    зелень,
Курячу    гомілку…

Куштувала    це    свекруха,
Плямкала    губами:
-Подавати    борщ    вчорашній
Ти    навчилась    в    мами?

-Ваш      синочок      їсть    нормально,
Так,    як    усі    люди,
Борщ    не    тільки    був    вчорашній,
А    й    завтрашній    буде.

Їжте,    мамо,    не    спішіть    так,
Щоби    не    вдавились,
Бо    варити    борщ    на    три    дні
Я    у    вас    навчилась!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Валентина Ланевич

Мій краю рідний

Люблю  тебе,  мій  краю  рідний,
За  неповторності  красу.
За  місяць,  що,  буває,  зблідлий,
За  нічку  тиху  й  чарівну.

За  хор  птахів,  що  безперервно,
Славлять  життя  й  весну  нову.
За  "кум"  та  "кум"  від  серця  -  ревно,
Зелених  жабок  у  ставку.

За  крик  сови  у  лісі  з  ляку,
Де  вітер  гілочку  зірвав.
За  дичину,  що  там,  усяку,
За  хащі,  що  павук  запряв.

За  луг  та  річку  з  карасями,
За  хлібний  лан  і  спориші.
Тендітність  квітів  з  пелюстками,
Що  припадають  до  душі.

За  люд,  від  роду  роботящий,
За  стійкість  духу  в  час  біди.
Мій  краю  рідний,  ти  -  найкращий,
Неси  ж  незламність  крізь  віки!

08.04.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010572
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 10.04.2024

Н-А-Д-І-Я

ПРАВИЛЬНЕ РІШЕННЯ (ГУМОР)

Іде  Коза  так  пізно  із  гуляння,
На  зустріч  чорт(  де  взявсь)  іде.
Удвох  присіли  на  поляні,
Розмови  повели  про  те,  про  се.

Як  важко  їм  обом  на  світі  жити,
Ні  родичів,  сестер,  ані  братів.
До  кого  голову  на  старість  прихилити?
Іще  сказати  щось  він  тут  хотів...

Коза  продовжила  розмову:
Так  будьте  моїм  дядьком  назавжди.
І  як  рідня,  я  буду  вам  опора...
Сподобались  чортяці    речі  ці.

Козел  все  чув,  сидів  він  під  кущем:
Так  значить  чорт  Козі  вже  буде  дядьком?
Такий  узяв  під  серцем  Козла  щем.
Його  від  страху  так  трясло,  як  від  болячки.

Чому  у  нас  про  це  ти  не  спитала?
Чи  згодні  ми  на  це,  чи,  може,  ні?
Для  чого  ти  оце  таке   зробила?
Можливо,  насолить  хотіла  так  мені?

І  тут  Козел  це  рішення  прийняв:
Тут  буде  так,  як  зараз  скажу  я!
Чорта  рогами  забодав..
Ходім,  Любов  моя, чекає  там    сім"я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010522
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 10.04.2024

А.Дальний

ВОЛКИ

                                                     "Басня"

Давным-давно  в  лесу  глухом
И  тёмном  дружно  жили  волки.
Большая  стая...  Лес  -  их  дом.
Тропинки  в  чащах,  как  простёлки.
Рассвет  переходил  в  закат,  -
Так  годы  тянутся  веками.
В  семье  "клыкастых"  с  братом  брат,
Отец  и  мать  под  небесами.
И  вот,  однажды,  старый  волк
Позвал  к  себе  родного  сына.
Вожак  был  молод.
     Знал  он  толк
В  том,  что  такое  боль,  кручина...
Сказал,  тогда  ему  отец:  -
В  наш  лес  явились  "зверобои".
Их  десять  каменных  сердец
Не  пощадят  меня  с  тобою.  
Возьми  с  собою  сильных,  смелых
Пятнадцать  (воинов)  волков.
Гони  их  прочь,  чтоб  не  посмели
Сюда  прийти  охотно  вновь.

Не  зная  страха,  в  ночь  ушли...
На  встречу  жизни,  или  смерти;
И  месяц,  словно  белый  клык,
Им  знаком  встал  -  "В  победу  -  верьте".

Тянулись  в  ожиданьях  дни...
Пробило  радостное  время:
Все,  как  один,  пришли  они,  -
В  своё  вернулись  волки  племя.
В  борьбе  охотников  прогнали.

Настали  будни,  как  всегда...
Свободу  с  воздухом  вдыхали.
Но  снова  грянула  беда.  

Луна  и  солнце,  как  подруги.
Под  светом  множество  дорог.
Природа  раздаёт  услуги...
Что  мир  не  знает,  знает  Бог.

На  звёзды  воет  волк-старик,
Как  ветер  в  непогоду,  грустно.
Пришёл  вожак  на  этот  крик,
На  край  земли,  где  было  пусто...
Гласит  старик:  -  в  который  раз,
Опять  "двуногие"  в  лесу.
Идут  охотники  на  нас.
Над  нами  власть  свою  несут.  
Их,  только  трое.  Ну...  беги.
Они  для  нас  всегда  враги.
С  тобой  пойдут  отважных  десять
Из  стаи  преданных  волков.
Тебе  в  подмогу  острый  месяц,
А  остальное  -  жизнь  и  кровь.

Рассвет  сменяется  закатом...
День  в  ночь,  ночь  в  день  -  круговорот.
Приполз  порезанный  булатом,
Смертельно  раненый  в  живот
Волк.  
И...  вернулся  он  один.

Есть  правда,  в  ней  горят  слова...
Суть  этой  басни  такова:
Те,  -  десять,  каждый  за  себя;
А  трое  -  верные  друзья.      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010612
дата надходження 09.04.2024
дата закладки 09.04.2024

Катерина Собова

Характер жiнки

Чоловік    Петро    вже    зранку
У    щасливу    пору    й    днину
З    днем    народження    на    ганку
Привітав    свою    дружину:

-Тобі    виповнилось    двадцять,
Дорога    дружино    Алло…
В    руки    пхав    троянду    білу,
Серце    в    грудях    калатало.

-Вже    два    роки    ми    з    тобою,
Стала    ти    в    житті    мудріша,
І    в    роботі,    і    в    стосунках
Розумніша    і    сильніша.

Поки    Петя    говорив    це  –
Усміхалась    мовчки    Алла:
Вона    знала,    що    на    ступінь
Небезпечнішою    стала.

Як    всі    хитрі    молодиці,
Для    Петруся    приховала
Хижі    кігтики    тигриці
І    зміїні    гострі    жала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Ніна Незламна

Світаночки…

Світаночки,  ранки,
Посріблені  ґанки,
Веселки    у  росах
 По  травці  у  косах.

Край  неба  заграва,
Земля-вишиванка,
Нарцис  і  фіалка,
Всміхнулись  до  сонця.

Роса,  як  віконце.
 Там  бачить  свій  образ,
Ласкавить  проміння,
Буяє  цвітіння.

Дай  Боже,  лиш  миру,
Усім  розуміння,
Цінить,  шанувати,
Дарунки,  щедроти,
Щоб  душі  світились,
Від  радості  й  щастя!


07.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010445
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Капелька

Есть в облаках большая тайна

Есть  в  облаках  большая  тайна,
Загадка,  сказочный  сюжет.
Величественны  как  нирвана,
Порой  в  них  видно  силуэт.

Они  летят  своей  дорогой,
Им  светофоры  не  нужны.
Не  связаны  с  земной  тревогой,
Для  них  открытые  пути.

Им  помогает  друг  их  ветер
Плыть  по  течению  любви.
Днём  солнышко  с  любовью  светит
И  сочиняются  стихи...

А  облака  -  они  не  тучи.
Прекрасны,  сказочны,  легки.
В  них  нет  опасной,  грозной  кручи;
Есть  берег  плавный  у  реки.

В  лучах  купаются  летая,
На  землю  смотрят  с  высоты,
Землян  свободой  удивляя.
Пускай  исполнятся  мечты.

                             09.03.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010468
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Капелька

После дождя

И  снова  тучи  с  облаками
Летят  и  радуют  землян.
Пушистиками-берегами  
Украшен  неба  вновь  изъян.

Весенний  дождь.  Прекрасно  небо
-  Картины  маслом  на  холсте.
И  конкурирует  вдруг  небо
В  своём  компьютерном  посте.

Все  тучи  разного  покроя
И  облака  похожи  им.
Несутся  вдаль  пчелиным  роем
Ведь  нравится  такой  экстрим.

Конечный  пункт  нам  неизвестен,
Влияет  множество  причин,
Но  мир  конечно  им  не  тесен,
Не  повлияет  карантин.

Не  действуют  ограниченья
-  Пушистики  равны  в  правах.
У  них  немного  развлечений
-  Катайся,  словно,  на  волнах.

Бывает  -  упадут  на  землю,
Катаются  помяв  бока.
Такому  важному  значенью...
Расшифровать  бы  чудеса...

Пришло  тепло,  исчезли  тучи,
Светлее  стали  облака.
Лишь  мир  земной  всё  ближе  к  круче
И  ближе  стали  небеса.

                             29-30.03.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010469
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Н-А-Д-І-Я

ОБЕРЕЖНО! МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MMRsoAlDDh4[/youtube]

Бувають  мрії  так  захмарні,
Не  долетіть  туди  й  птахам.
Ми  ж  витрачаєм  сили  марно,
Чи  буде  це  душі  бальзам?

Ми  все  ж  йдемо,  нехай  що  буде,
Уперто,  твердо  до  мети.
Можливо,  нас  усе  ж  здивує:
Як  ми  змогли  туди  дійти?

Якщо  до  мрії  йдем  без  страху,
Хоч  невідомі  ці  шляхи,
Не  відкладайте  мрію  вашу,
Не  зрадь  омріяну  -  гляди!

І  ми  чекаєм,  твердо  вірим,
Колись  настане  такий  час,
Що  мрія  ваша  вже  дозріє,
І  вже  вона  в  руках  у  вас.

Якщо  буває,  що  не  вдасться,
Не  твердо  вірили  підчас..
Зневірі  ви  не  піддавайтесь,
На  іншу  матимете  час..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010474
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мелодія днин

Ти  міцніше  мене  обійми,́
Я  умиюсь  тихенько  слізьми,
У  печалі  застрягла  на  час,
Утішатимеш  ти  ще  не  раз.

Як  же  добре,  що  се́рденько  є,
Що  завжди́  заспокоє  моє,
Теплим  словом  і  ніжним  -  спочинь,
Так  люблю  цю  мелодію  днин.

Рідний  дотик  твоєї  руки́,
Ось,  вже  подих,  кохані  сліди,
Все,  що  так  незабутньо  звучить;
Це  той  стимул  -  кохати  і  жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010234
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Схованки

Дід  Петро  і  баба  Люба
Гратись  в  схованки  поча́ли.
Не  повірите,  ви,  люди,
То  мабуть,  відьмівські  чари.

Дід,  як  спить,  то  баба  нишком
Самогон  жене  завзято.
Вранці  тихо,  ніби  мишка,
Враз  сховає...
 -  Любо,  клята!-
Дід  кричить  і  вже  горілку
Носом  чує.  Нерви  здали!
Як  знайде,  то  баба-бджілка
Від  Петра  у  схов  тікає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009702
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 30.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Джинси

Завелася    теща    зранку,
Бо    зібралась    прати,
Враз    до    зятя    приступила,
Стала    верещати:

-Заявити    всі    підозри
В    мене    є    мотиви:
Витрясла    із    твоїх    джинсів
Три    презервативи.

Ще    були    ключі    і    гроші,
І    якась    записка…
Що,    нема    чого    сказати?
Не    розтулиш    писка?

Злидень    ти,    бабій,    гуляка,
Бігаєш    по    барах,
За    такі    гріхи    я    хочу,
Щоб    ти    спав    на    нарах!

Розгубився    зять    і    ледве
Вставив    своє    слово:
-Не    знімав    я      свої    джинси,
В    них    -    цілодобово.

Тут    дружина    в    хату    вбігла:
-Дякую,    матусю,
Випрала    мої    штанюльки,
Бо    я    не    зберуся.

В    мами    щелепа    відвисла,
Стала    враз    зелена:  
Як    у    тому      ’’Ревізорі’’  –
Була    німа    сцена…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Мовна перешкода

Молода    невістка    Дарка,
Що    робити    -    знає,
Кожен    день    у    хаті    сварка,
Бо    свекруха    лає.

-Дам    пораду,-    каже    Дарка
Тихим,    ніжним    тоном,-
Буде    добре    вам    спочити,
Мамо,    за    кордоном.

Десь    в    Італії,    чи    в    Польщі
(Наших    там    багато),
І    для      вас    там    проживання
Буде    справжнім    святом.

Тут    свекруха    перебила,
Бомбою    зірвалась:
-Люди    добрі,    ви    почуйте,
Що    я    дочекалась!

Мої    нерви    ти    сьогодні
Довела    до    краю!
Як    я    там    сваритись    буду?
Я    ж    мови    не    знаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024

Родвін

ТРОЄ І ВЕЛИКА БОЧКА

               [i]Слідами  світової  класики.

                           За  мотивами  твору

                                     [b]Луція  Апулея
"МЕТАМОРФОЗИ,  АБО  ЗОЛОТИЙ  ОСЕЛ"
[/b]
                 Книга  дев'ята  .  Розділи  5  -  7.
[/i]

                                   *              *              *

Мовчання  таїнством  сповита,
Належно  в  пам'яті  укрита,
Була  б  ця  розповідь  забута,
І  більш  ніколи  не  почута  ...  

Про  казус  той,  лиш  двоє  знали
І  в  тайні  б  до  сих  пір  тримали
Та  те,  що  в  серденьку  ховають,
Так  часто  іншим  довіряють  ...

Тож  якось  з  вуст  до  вух  жіночих,
По  дружньому,  посеред  днини,
Слова,  немов  горох  з  торбини,
В  цей  світ  посипались  охоче  !

Тож  можна  нашорошить  вуха
Й  цю  байку,  по  секрету,  слухать...

                                   *              *              *

В  землі  якійсь,  в  якомусь  краї  
Хазяїн  в  бідній  хаті  жив.
Жилося  як  ?  Лиш  Бог  те  знає  !
Хоч  бідував  він  -  не  тужив.

До  ночі  тяжко  працював  !
Заняттям  не  перебирав  
І  щоб  копійку  заробити  -
У  кузні  тяжко  мав  робити  !

Такая  ж  бідна  і  проста.
Була  в  нього  дружина  мила,
Та  всі  про  неї  говорили  :
-  Розпусниця  вона  ще  та...

Недобру,  тобто,  мала  славу    -
Мов  гріховодная...,    шалаva  ...

Одного  разу,  рано-вранці,
Коли  ще  сонце  тільки  встало,
До  неї  завітав  коханець,
Коли  господаря  не  стало  -

Побіг  той  бідний  на  роботу,
А  жіночці  -  нема  турботи  !
Стриба  коханець  -  прямо  в  ліжко  !
Цілує  їй  і  вушко  й  ніжку,

Від  любощів  немов  літають,
Чимдуж  кохаються,  щомога
На  потім  не  лишив  нічого,
В  обімах  палких  засинають  ...

Такі  наївні  й  безтурботні...
У  ніжній  трепетній  дрімоті  ...

А  чоловік  пройшов  дорогу
До  кузні,  прямо  до  порогу  ...
Згадавши,  що  забув  ключі.
Додому  повернув  мерщій  !

Прибіг  до  хати,  сіпнув  двері  :
-  Мабуть  моя  дружина  спить  !
Він  в  двері  грюка  ще  й  свистить  -
Неначе  сон  якийсь  химерний  ...

-  Прокинсь,  дружино...!  Відчини  !!!
Та  тільки  ж  замкнені  вони  :
-  Мабуть  розбійників  злякалась
   Та  й  з  переляку  десь  сховалась...

     Бо  зараз  бродять  всякі  люди,
     А  так  воно  спокійніш  буде...

А  за  дверима  -  переляк  !!!
Куди  втекти,  куди  сховатись  ?!
Коханець  в  розпачі  закляк  -
Оце  так  влип  !  Все  ж  може  статись  !

Кулак  у  коваля  -  як  молот  !
Закрався  в  душу  страх  і  холод  !
Тікать  -  куди  ж  ти  побіжиш
Коли  від  жаху  весь  дрижиш  !?

Але  ця  шельма,  знала  справу,
Все  оком  обвела  довкіл
Й  узріла,  вриту  прямо  в  діл,  
В  кутку  порожню  бочку  справа  !

Чималу  бодню,  замість  скрині,
Ще  й  вкопану  до  половини  !

Від  страху  швидкий  і  безмовний
Кохнець,  голий,  як  з  води,
Шугну́в  в  ту  бочку,  безсоромний,
Аби  подалі  від  біди  !

А  жінка  двері  відчиняє
Й  до  чоловіка  промовляє  :
-    Ну  що,  з'явився  ?  Ти,  ледащо  ?!
     Та  заблудився  б  десь  ти  краще  !

     А  то  десь  лазиш,  волоцюго  ?!
     Ти  хоть  копієчку  приніс  ?
     Мабуть  носив  тебе  сам  біс  ?
     З  тобою  жить  -  одна  наруга  !
 
     Шматочка  хліба  не  діждуся...,
     За  кужілем  вся  ізведуся  !

     Не  світить  лампа,    темно  в  хаті,
     Про  заробітки  ти  не  дбаєш  !
     Що  заробив  -  те  проїдаєш
     Не  буть  мені  отут  багатій  !!!

     Та  ти  ж  не  чоловік  -  ледащо  !
     Сусідці  Дафні  онде  краще  -
     Бо  чоловік  про  неї  дбає  
     І  гроші  гарні  заробляє  !

     А  та  Дафна  -  та  ще  панна  !  
     Зранку,  досита  наївшись
     І  донесхочу  напившись
     Тільки  й  марить  про  кохання  !
       
     А  я  вже  і  не  жду    на  милість  -
     Боже,  як  же  я  стомилась  ...

-    Та  заспокойся,  Бог  з  тобою,
       Не  верещи,  спокійніш  будь  !
       Я  вже  подумав  головою,
       Грошей  як  можна  роздобуть  !

В  мене  така  цікава  справа  -
Ти  оком  обведи  довкіл,
Ти    ж  бачиш  бочку,  вриту  в  діл  ?
В  кутку,  порожню  бочку,  справа  !?

Чималу  бодню,  замість  скрині,
Ще  й  вкопану  до  половини  !
Із  неї  користі  немає  -
Порожня,  тільки  заважає  !

То  я  рішив  її  продать
Дина́ріїв...  скажім  -  за    п'ять  !!!

Вже  й  покупця  стрів  на  дорозі
Коли  додому  з  кузні  йшов
Він  скоро  буде  на  порозі
Дивись  -  уже  він  підійшов  !

Тож  треба  бочку  витягати
Щоб  покупцю́  її  віддати.
Фарту́х  на  себе  накидай,
Давай,    скоріше  помагай  !

Бо  п'ять  дина́ріїв  -  то  гроші
І  на  дорозі  не  лежать  !
Потрібно  їх  швиде́нько  взять,
Бо  лиш  свої  вони  хороші  !

Скоріше  б  бочечку  продать,
Динаріїв  -  аж  цілих  п'ять  !


Тут  жінка  тим  і  скористалась,
Що  чоловік  грошима  марить
Нахабно  сміючись,  озвалась:
-    Ну  й  чоловік  в  мене...  Не  тямить...

       Удома,  гожий  цей  товар,
       Я  продала  за  сім  динар  !
       А  ти  десь  бігав  продавать
       Й  продав  його  за  цілих  п'ять  !

       Який  же  є  з  тебе  гендля́р,
       Якщо  ти  річ  продав,  прито́му,
       Дешевше  чим  я  баба,  вдома
       І  взяв  якихось  п'ять  динар  !

-    Оце  ти  справжній  молодець  !
     Коли  ж  прийде  той  покупець  ?

Промовив  чоловік    зрадівши
Ціні,  що  жінка  сторгувалась:
-    Хто  ж  заплатив  за  неї  більше  ?
     І  як  воно  так  гарно  склалось  ?

Вона  на  це:  —  Та  він,  причинний,
     Сидить  у  бочці  з  півгодини.
     Заліз  у  бочку  й  розглядає,
     Чи  вад  якихсь  у  ній  немає.
 
-    Та  є  тут  в  бочці  дві  щілини
Нежданно  з  бочки  долинає  :
-    Я  все  уважно  оглядаю  -
       Хороша  бочка.  Трішки  в  глині,

       Потрібно  лампу  -  присвітить,
       Щоб  бачити  -  за  що  платить  !

     Бо  я  ж  ті  гроші  не  клепаю  !
     Он  трохи  бруд  отут  пристав...
     Я  зараз  бруд  цей  поздираю,
     Щоб  різних  вад  не  прикривав  !

Тоді  коваль  приніс  шахтарку  
-      У  тебе  в  бочці  душно  й  жарко  !
       Вилазь  но,  брате,  почекай,
       Я  сам  почищу...    спочивай

І  знявши  одяг,  вліз  до  бочки,
При  світлі  слабкому  шахтарки
Схватив  шкребок  і  дуже  шпарко
Здер  бруду  кірки  і  шматочки    

Світ  лампи  ледве-ледь  тремтить,
А  в  бочці  вже  коваль  сидить  ...

Над  ним  дружина  нависає,
Коханець  -  ззаду  примостився,
Своє  він  діло  добре  знає,
До  жінки  тісно  притулився

І,  як  обперлась  та  на  бочку,
Продовжив  з  жінкою  любо́щі  !
І  ублажав  свою  коханку  -
Робив  все  так,  як  вдіяв  зранку  !

Була  та  жіночка,  порочна,
На  чоловіка  вкрай  сердита  -
Бо  грюкав  так,  щоб  розбудити  
Та  ще  й  згадав,  невлад,  про  бочку  !

Ледь-ледь  не  вибив  в  хаті  дверці
І  взагалі,  чого  приперся  !?

То,  щоб  ще  більше  допекти,
Просунувши  башку  під  віко,
Ще  й  глузувала  з  чоловіка  -
Тиця́ла  пальцем,  де  шкребти  !

Скінчив  трудитися  коханець,
І  витер  голову  від  поту.
Коваль  завзятий,  бочки  бранець,
Заве́ршив  теж  свою  роботу.

Сім  ди́нарів  забрала  краля
Й  на  ринок  побрела  по  тому.
А  бочку  той  коваль  помалу
Припер  коханцю  аж  додому.


       13.01.2024  р.


Фото  :    Alexander  Daniloff
https://illustrators.ru/users/id5048  
https://illustrators.ru/illustrations/884087

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003013
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 25.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Татова допомога

Мудрий    вигляд    був    сьогодні
В    другокласника    Марата,
Гордо    вчительці    промовив:
-Я    приніс    світлину    тата.

Вчителька    Марія    Львівна
На    Марата    подивилась:  
-А    навіщо?    -здивувалась,-
Тобі,    хлопче,    щось    наснилось?

-Ви    ж    самі    сказали    вчора:
-Завдаєш    мені    мороки!
Хочу    бачити    дебіла,
Який    робить    ці    уроки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024

Капелька

Даётся выбор на Земле

Благодарю  на  белом  свете
За  свет,  уют,  любовь,  тепло.
Благодарю,  что  радость  встретил
И  материнское  добро.

Прошёл  свои  уроки  жизни,
Но  время  не  вернёшь  назад;
Сказал  и  слышал  укоризны,
Однажды  был  душевный  ад.

В  час  испытаний  понимаешь
-  Даётся  выбор  на  Земле.
С  весною  вместе  расцветаешь.
Жаль,  мир  готовится  к  войне.

Сердца  людей  пленяет  ворог
-  Готовят  страны  на  убой.
Ведь  каждый  в  этом  мире  дорог
-  Конечно  с  доброю  душой.

Вселенной  утро  наступает
Напоминают  нам  волхвы
И  каждый  лично  выбирает
-  Пойдёт  ли  в  царство  он  любви?

Вот  снова  радуга  сияет,
В  две  стороны  её  края,
Сердца  любовью  наполняет
И  расцветает  вновь  земля.

         Февраль  -  март  2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009263
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Капелька

Понять политику несложно

Актуальная  версия  происходящих
и  планирующихся  в  современном
мире  глобальной  элитой  событий
непретендующая  на  истину  
в  последней  инстанции.

Понять  политику  несложно.
Она  всегда  на  шаг  вперёд,
Являясь  изначально  ложной
Людей  к  "Сусанину"  ведёт.

Политика  -  "шальная  пуля"
И  "снайпера  в  ней  глаз-алмаз".
Кому-то  лишь  набилась  гуля,
А  кто-то  ляжет  на  "канвас".

Политик  -  не  случайный  ветер
-  Законы,  деньги,  связь  в  "кино".
За  зло  своё  потом  ответит,
Ведь  он  не  слабое  звено.

Система  закрутила  гайки
-  Социализм,  капитализм.
Две  лини  тельняшки-майки
Уводят  плавно  в  сатанизм.

И  потому  внедряют  войны
И  пландемии  -  корень  зла.
Голодомор,  химтрейлы  чтобы
Скорей  загнать  мир  в  лагеря.

Сценарий  жёсткого  захвата
И  превращения  в  овец
-  Расчеловечить  безвозратно,
Чтоб  был  уже  не  молодец.

На  Бога  поднимают  руки.
"Вы  -  боги"  -  так  сказал  Христос.
Кому-то  стих  -  пустые  звуки
Иль  крик  души  сигнала  "sos"...

Политика  -  программа  серых
-  Ловушка  -  кроличья  нора.
Хотят  в  Сибирь  отправить  белых
И  потому  идёт  война.

                             26.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009268
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Різні побажання

Автослюсар    Іннокентій
На    Марію    зирив    боком,
На    її    нову    машину
Поглядав    недобрим    оком.

Все    бажав,    щоб    клята  ’’Хонда’’
Перестала      гальмувати,
Притягли    щоб    залізяку
В    його    двір    ремонтувати.

А    приватний    лікар    мріяв
(І    ця    думка    душу    гріла),
Щоб    квітуча    ця    Марія
Вже    нарешті    захворіла.

І    провізор    бажав    Мані,
Щоб    не    йшла    на    дискотеку,
А    з    своїми    болячками
Завертала    у    аптеку.

Тільки    в    злодія    Андрія
Були    наміри    хороші:
Від    душі    бажав    Марії,
Щоб    водились    в    неї    гроші.

Завжди    щоб    душа    співала,
Через      втрату      не    страждала,
Щоб    здоров’я    добре    мала,
Всього    цінного    надбала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Маг Грінчук

Богу молюсь!

Буває  горе,як  космата  ведмедиця...
Навалиться  і  рве,  муче!  ...Ненавидиш  світ.
Відвалиться  воно  і  мабуть...  Обмежився!
І  мабуть  дихати  можно,  і  зникає  звір.

Вже  чуєш,  як  серце  вистукує  і  б'ється...
І  чуєш  барабанний  дріб  від  переляку.
Зозуля  рахує  чиїсь  роки...  Вдається!
Я  буду  жити!  Долі  своїй  шлю  подяку.

Як  не  було.    Це  дрібничка,  якийсь  недогляд...
Який  тягне  таке,  що  не  дай  боже  комусь.
Не  знаю...  Але  все  це  приємлю,  як  долю.
Чутливий  сон,  може  дія  зла...  Богу  молюсь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009171
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Ніна Незламна

Весна мандрує

Весна  мандрує  по  землиці,
А  іншим  разом,  мов  на  крилах,
Злетить,  а    поряд  вже  синиці,
Почує  спів  і  щебет,  милих.

Та  враз,  підсніжник  білолиций,
Від  радості  закопошився,
Під  сонцем  мріяв  яснолиций,
Із  вітром  нині  подружився.

І  мати  -  й-  мачуха  пелюстки́,
Ледь-ледь  прикрашені  росою,
Угору    підтягує    й  листки,
Вітатись,  хочуть  із  весною.

Проміння  злата  по  стежинці,
Вздовж  неї,    фіалки  синенькі,
Немов  втішаються  ряднинці,
Із  срібла,  що  вкрила  легенько.

Та  знов  вітрець,  немов  сопілка,
Звучав  пісенно,  веселився,
Медовий  трунок  ловить  бджілка,
Красою  світу  захопився.

О  перші  квіти,  тішать  душу,
Весна  –  красна,  пора  цвітінь,
Все  бачить  -    щастя,  сльозу  струшу,
Це  ж  наче  ліки  від  потрясінь.

Серця  зболілі  за  тривоги,
Війна  несе  журбу,  страждання,
А  ми  ж  чекаєм  від  природи,
Дарунки,  спокій,  сподівання…

22.03.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009169
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Тривожні думки

Ніч  торкала  зірками  лице
Та  повір,  що  думки  не  про  це,
Бо  проникнув  у  се́рденько  біль,
Що  вірвався  до  нас  звідусіль.

Так  болить,  пробиває  до  сліз,
Де  не  підеш  жахіття  там  скрізь,
Боронять,  любі  хлопці,  наш  край,
Щоб  всміхнувся  вже  мирний  розмай.

Як  же  важко  здолати  шляхи,
По    яких  пролітають  страхи,
Знову  день  -  стоголоссям  кричить:
Як  жахіття  оце  зупинить?

Та  збираємо  силу  в  кулак,
Єдність,  віра  -  це  правильний  знак,
Поєднаємо  силу  й  любов,
Обіймемо  Вкраїну  крилом!

І  засяє,  як  в  мирні  часи
Та  краса,  що  плекали  завжди́,
Через  сум  і  болючі  роки  -
Знаю,  з  гідністю  зможем  пройти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008559
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Grace

Анютка

Загрустила  наша  Аня,
Хандрит  девочка  с  утра:
-  Играть  с  куклами  не  стану,
С  ними  скучно  со  вчера.  

Хочет  к  маме  она  очень,
Вся  в  слезах  ждёт  у  окна:
-  Ты  же  любишь  свою  дочу,
Поспешить  значит  должна.  

(Віршик,  який  ми  разом  складали  з  моєю   маленькою  сусідкою.)
Дітки  дуже  сумують,  коли  їх  батьки  зранку  до  ночі  працюють.  Анютка  чекала  довго  і  заснула  не  дочекавшись  своєї  мами  з  роботи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008675
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Сповiдь

У    житті    біда,    чи    горе
Щохвилини    може    статись,
І,    покаявшись,    у    церкву
Вже    пора    йти    сповідатись.

Все      обдумала    зарані,
Всі    події    пригадала,
На    гріхи    свої    минулі
Аж    три    зошити    списала.

Де    була    я,    що    робила  –
То    для    батюшки    загадка,
А    про    кожен    вибрик    в    мене  –
То    така    приємна    згадка!

Кожен    гріх    такий    солодкий…
Гріє    душу    думка    втішна:
Не    піду    сьогодні    в    церкву,
Ще    побуду    трохи    грішна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Порада внучки

П’ятикласниця    Марійка
Щире    й    добре    серце    має,
До    бабусі    часто    в    гості
По    дорозі    забігає.

Баба    скаржиться    на      ноги,
Що    по    світі    вже    не    носять,
Шия    й    рученьки    німіють,
Допомоги    спина    просить.

Довго    слухала    Марійка,
Пальцем    по    столі    водила,
На    бабусю    подивилась
І    свій    висновок    зробила:

-Треба    тобі,    бабцю,    заміж
Вийти    за    якогось    діда,
Бо    не    я,    а    він    сьогодні
Допоможе    в    твоїх    бідах.

Більш    не    зможе    він    нічого,
Хай    по    хаті    сновигає
Й    при    нагоді    на    ніч    спину
Фастум-гелем    натирає.

І    тобі    приємно    буде
Перед    дідом    тим    стогнати,
То    ж,    бабусю,    уже    завтра
Починай    його    шукати.

Принц    ногами    вже    не    дійде  –
То    приїде    у    кареті,
Не    хвилюйсь:    як    тут    не      буде  –
То    знайдемо    в    Інтернеті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Не подумав

Люсі    хочеться    кохання,
Ніжну    пісеньку    мугиче,
А    в    Миколи    інші    плани  –
Риболовля    його    кличе.

-Вже      весна      надворі,    Колю,
Ластівка    гніздо    звиває,
Ти    послухай,    вечорами
Соловейко    як    співає.

А    в    твоїх    розмовах    тільки
Вудки,    неводи    і    верші…
Скажи    краще,    що    подумав,
Як    мене    побачив    вперше?

І    зітхнув    Микола    тяжко:
-Це    було      біля    вертепу.
Якби    ж    я    тоді    подумав,
То    не    мав    би    цю    халепу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Родвін

З Весняним святом 8 Березня !

У  весня́ну  теплу  днину
Щиросердно,  вас  вітаю  !
Повний  ке́лих  піднімаю
І  кажу  на  всю  Вкраїну  :  

-   Всіх  з   Жіночим  світлим   святом,
    Любі   жі́ночки  й  дівча́та  !  

В  славне  й  рідне  ваше  свято,
Хочеться  сказать багато  -
Вас  люблю,  вас  поважаю...
Та  найбільше  :   -  всім  бажаю,  

     Перемоги  й  мирних  літ  !  

      Щоб  ви  довгий  вік  прожи́ли  !
     Щоб  ніко́ли  не  тужи́ли  !  
     Щоб  здоров'я  -  як  граніт  !  

   Вам  в  цей  день  -  палкі  вітання !!!
   Щоб  здійснились  всі  бажання,
[b]
   Миру  й  щастя  -  НА  ВЕСЬ  СВІТ    !  !  ![/b]


08.03.2024  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007800
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 14.03.2024

A.Kar-Te

не откладывай жизнь на потом

                                                 (завалявшееся)
                                                                     


Наконец-то  отпущенный  сном,
Разгонял  день  лесные  туманы.
Шалестел  листопадом  -  "живем",
Золоченым,  охровым,  багряным.

А  к  полудню  разлился  теплом,
Запоздалой  ромашкой  расцветши.
И  летая    листком-мотыльком,    
Вспоминал  о  недавно  ушедшем...

Не  откладывай  жизнь  на  потом  -
Ярче  пламени  роща  зарделась.
Пряность  воздуха  будто  с  дымком...
Вот  и  осень  уже  разгорелась.


(фото  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008397
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Ніна Незламна

Щаслива з тобою

       (  На  фото  ми  в  молоді  роки.)            
(Присвята  чоловіку.)

Я  пригорнуся  ранньою  росою,
Глянеш  у  очі,    щаслива  з  тобою,
Розчешиш  коси,  ніжно  приголубиш,
Коханий  знаю,  боляче  не  зробиш.

Давай  згадаєм,  як  гуляли  в  полі,
Чарівність  квітів,  дякували  долі,
Де  подих  жита  і  соловейка  спів,
Ромашки,  сонечко,  запах  пелюстків.

 Той  аромат,  п`янив,  подяка  літу,
Клятва  в  коханні  й  серед  буйно  цвіту,
Віднайшли  щастя.  Пліч  -о  -  пліч  роками,
Хоч  і  буває,  не  спиться  ночами.

Ласкавий  погляд,  ліки  вчасно  дані,
До  біди  й  смутку  в  протистоянні,
 Підстерігав,  нас  відчай,  пригадай,
Із  медом  й  м`ятою  смакували  чай.

Не  згасло  щире,  до  життя  бажання,
 Тут  дім,  повага,  розуміння,  щастя,
Я  все  частіш,  озираюся  назад,
Стараюсь  спомини,  всі  укласти  вряд.

Може  раніш,  чогось  не  цінувала,
Та    гріє  душу,  спогад  що  згадала,
 Скільки  всього,  нам  прийшлось  пережити,
Як  відпустить?  Умію  дорожити.

 Заздрили  хлопці,  знаю  й  молодиці,
 Без  тебе  ж  я,  як  квітка  без  водиці,
І  хоч  давно,  уже  осіння  чічка,
Але  довіку,  лиш  твоя  лебідка.

Знов  пригорнуся,  ранньою  росою,
Сяючі  очі,    щаслива  з  тобою,
Розчешиш  коси,    ніжно  приголубиш
Коханий  вірю,  ти  ж,  лиш  мене  любиш.

Мені  так  затишно,  під  твоїм  крилом,
Тут  у  обіймах  насолоджусь  теплом,
Ми  ще  станцюєм,  танець  танго  удвох,
Втішаймось  долі,  що  вдарував  нам  Бог!

                                                     11.03.2024р
                                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008125
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

A.Kar-Te

холодець

Застудився  холодець  -
Вкрай  замерз  я,  хай  вам  грець!
Досить  в  холоді  тримати.
Поспішайте  рятувати!
Тільки  дрижаки  вгамуйте  -
Кріпким  хріном  підлікуйте.
А  як  чарку  наллєте,
Ото  буде  саме  те  -
Обігріє  мене  в  шлунку.
Щиро  вдячний  порятунку.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007756
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Любов Іванова

УКРАЇНА ЗУСТРІЛА ВЕСНУ

[b][i][color="#0f5704"][color="#cf08c2"]У[/color]-же  розтанули  сніги,
[color="#cf08c2"]К[/color]-упають  землю  талі  води,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-озлогі    поять  береги,
[color="#cf08c2"]А[/color]-дже  світанок  у  природи.
[color="#cf08c2"]Ї[/color]-й-Богу,  ніжний  аромат
[color="#cf08c2"]Н[/color]-ависнув  шлейфом  недешевим  
[color="#cf08c2"]А[/color]-пломбом  взятий  напрокат,

[color="#cf08c2"]З[/color]-аповнив  трунком  березневим.
[color="#cf08c2"]У[/color]-питись  хочеться  в  цей  час
[color="#cf08c2"]С[/color]-маками  щедрої  природи.
[color="#cf08c2"]Т[/color]-аємним  мріям  дати  шанс,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-адіти  сонцю  і…  пригодам.
[color="#cf08c2"]І[/color]-  запашне  цвітіння  трав
[color="#cf08c2"]Л[/color]-  юбов»ю  щедро  напоїти
[color="#cf08c2"]А[/color]-  й  навіть  попри  сотні  справ

[color="#cf08c2"]В[/color]-  ідкритим  серцем  ближніх  гріти..
[color="#cf08c2"]Е[/color]-дем    земний,  пора  краси
[color="#cf08c2"]С[/color]-пить  промінь  сонця  на  верхівках…
[color="#cf08c2"]Н[/color]-айкраща    мить  і  див  часи
[color="#cf08c2"]У[/color]-  різних  барвах  і  відтінках.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007685
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

На твоїй долоні

На  твоїй  долоні  дивно  грають  зорі
Колоритом  чарів  милої  краси
Сміло,  ніби  хвилі  граються  у  морі
Де  лоскоче  промінь  ранньої  роси.

Заглядає  місяць  загадково  в  очі,
Поглядом  голубить  трепетно  зорю́,
Ох,  які  красиві  та  яскраві  ночі,
З  них  панно  розкішне  з  радістю  створю.

Ось,  безкрає  небо  грає  оксамитом,
Зіроньки  кружляють  в  танці  неземнім,
А  навколо  дивно  все  коштовно  вкрито,
Чи  можливо  сниться  казка  навесні?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007717
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Рятувальник

Насолоджуючись    в    ліжку,
Муркотіла    Валентина:
-Я    екстрім    люблю,    коханий,
Уяви    таку    картину:

Викрала    мене    потвора,
Це  -    дракон    п’ятиметровий,
Він    живий,    бридкий,    зелений,
Не    якийсь    там    паперовий.

Він      потягне    мене    в    замок
І    почне    репетувати,
Всякі    непристойні    речі
Враз    почне    пропонувати.

Ти    почуєш    мої    крики,
Бо    дракон    вже    почне    вити…
Ситуація    критична!
Що    ти    будеш    тут    робити?

Обізвавсь    коханий    мляво:
-Тут    нема    що    вибирати:
Кинуся    негайно    в    замок,
Щоб    дракона    врятувати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007645
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024

A.Kar-Te

на пике…

                                                                 (  из  заначки)


Взорву  горизонт,  взорву!
А  как  же,  скажи,  иначе
Свою  пробудить  судьбу,
А  с  ней  удачу  впридачу?

Взорву  горизонт,  взорву
На  пике  горы  высокой,
Иначе  с  тоски  умру
В  келье  души  одинокой.

Взорву  горизонт,  взорву!
Такая  прёт  мощь  и  сила,
Что  даже  чертей  в  аду
Завистью  перекосило.  

Любовь  -  похлеще  тротила.

(фото  автора)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007577
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024

Оливия К.

Можно все мне

Можно  все  мне,  только  свистни!
Та  еще  я  баловница.
Но  держу  себя  по  жизни
Я  в  ежовых  рукавицах.

Спать  ложиться  в  десять  ровно,  
Пища  -  тоже  не  любая.
нарушаю,  безусловно.
Что  поделать,  блин,  слаба  я.

Я  успеху  знаю  цену.
Выпьешь  лишку  -  вмиг  отеки!
Мне  же,  мать  честна,  на  сцену,  
А  поклонники  жестоки:

Поплохей  -  оставят  вскоре
Без  букетов  и  оваций!
Так  что,  хочешь  быть  в  фаворе,
Постарайся  не  сдаваться!

2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006768
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024

A.Kar-Te

перлисте

Розсипались  перли  -  панянки
Росою  в  молочні  світанки...
Довкілля,  неначе  наснилось,
Перлистою  ніжністю  вкрилось.

Перлини  -  на  травах,  на  квітах,
На  сонних  калинових  вітах...
І  в  кожній  перлині  ранковій
Виблискує  море  любові.




2023  р.
(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006838
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Анатолій Волинський

Внучке АКРО

                               АКРО
М  орем  прибилась  жемчужина  –  
А  нгел  живой  во  плоти!
Р  адость  рожденьем  умножена…
Г  осподи,  зов  наш  прости!
А,  ведь,  без  лекарей  вряд  ли  бы
Р  ос  долгожданный  приплод  
И  возродясь  среди  вод                                                                
Т  олько  жемчужинка,  вроди  бы  –  
А  збуку  жизни  поймёт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006425
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 23.02.2024

Катерина Собова

Найкращий курорт

Премію    отримав    Рома  –
Радість    груди    розпирала,
Дівчина    кохана    Тома,
Як    та    пташка    щебетала:

-Місяць    тому    я    вже    склала
У    валізи    сукні    й    шорти,
І    на    днях    переписала
Закордонні    всі    курорти.

На    літак    квитки    вже    завтра    
Можемо    ми    замовляти,
А    позавтра    на    Канарах
Будемо    вже    засмагати.

-В    літаку    боюсь    летіти,-
Відхрестився    зразу    Рома,-
Катастрофи,    всякі    трощі,  
Смерть    раптова,    або    кома…

-Та    не    бійся,  -    каже    Тома,-
Це    відома    всім    картина:
Вип’єш    коньяку    пів    пляшки  –
Будеш    спати,    як    дитина.

-Чого    пертись    на    Канари?-
Міркував    уголос    Рома,-
Якщо    є    коньяк,    горілка  –
То    курорт    для    мене    -    вдома!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 22.02.2024

A.Kar-Te

хазяйновитий батько

Валя  пічкає  дитятко...
-Толю,  треба  все  доїсти.
(  вголос  мріє  про  телятко)
Це  не  те,  що  жити  в  місті.

З  нього  виросте  корова,
Буде  молоко  та  масло,
Сир...    Життя  в  селі  чудове.
Поряд  луг  -  то  ж  є  де  пасти...

Прожував  вареник  Толя...
-Може  купимо  індичку?
Бо  казала  бабка  Оля  -
Батько  вже  завів  теличку.


Велика  подяка  Каті  Собовій.  
Підняла  настрій  своїми  гуморесками
та  надихнула  на  вами  нині  прочитану.


(картинка  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006243
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 21.02.2024

Променистий менестрель

Я дивлюся з захопленням в світ

Чи  не  сон,  притягає  латаття,
Мов  би  привид  зелено-ясний
І  росинки  блищать  –  край    багаття,
Так  від  нового  дня  я  хмільний.

Мовби  знову  вихрастим  хлопчиськом
Я  дивлюся  з  захопленням  в  світ
І  бреду  тут  без  перепочинку,
Ніби  цих  володінь  сам  емір.

І  таким  майбуття  мені  сниться,
В  квітах  щастя  все  думи  роять  –
Небеса  хай  поможуть  все  ж  збуться,
Мрія  стрінулась  в  казці  б  моя…

В'ячеслав  Шикалович
20.02.2024  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006218
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

A.Kar-Te

Або воля, або смерть!

Або  воля,  або  смерть!
Не  про  нас,  щоби    на  чверть,
Чи  то  навпіл  боронити
Волю,  що  дано  любити.

Кров  рікою  через  край
За  наш  солов'їний  гай,
За  домівку,  за  родину
Та  за  вільну    Україну.

Не  про  нас,  щоби  на  чверть.
Смерті  ворогові  -  вщерть.
Знайте  -  козацькому  роду
Не  буває  переводу.


(картина  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006158
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Капелька

Писать стихи - души призвание

Писать  стихи  -  души  призвание
-  Тяжёлый  или  лёгкий  труд.
В  стих  вкладываем  понимание,
Когда  красиво  -  very  good...

Писать  стихи  -  летать  как  ветер,
Но  иногда  идти  пешком.
В  своей  душе  -  в  своей  планете
Вы,  словно,  с  Музою  вдвоём.

Писать  стихи  -  дышать  любовью
Стараясь  целый  мир  согреть;
Скорбеть,  когда  пролитой  кровью
Война  питает  горе,  смерть...

Писать  стихи  не  так-то  просто
Когда  не  знаешь,  что  сказать.
Они  растут  с  духовным  ростом
Раскрыв  уста  и  сняв  печать.

Писать  стихи  -  построить  яхту,
Назвать  "Победа"  иль  "беда".  
Отправить  в  море  иль  на  "плаху"
Решают  Авторов  сердца...

Писать  стихи  -  писать  картину.
В  ней  отражение  души.
Украсить  дом,  снять  паутину
И  не  остаться  на  "мели".

Писать  стихи  -  бальзам  на  душу,
Луч  света,  радуга  мечты.
Но  иногда  стих,  словно,    грушу
Побить  в  спортзале  за  "грехи"...

Писать  стихи  -  ведь  каждый  знает:
"Слова  в  них  -  лего  и  игра".
Свою  страничку  открывает
И  для  тебя,  и  для  себя.

                                 08.02.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006054
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024

Mikl47

Я П'Ю ЗА НАС…

Почата  пляшка  півлітрова
З  червоним  перчиком  на  дні...
Ну  що  ж,кохана,будь  здорова!
Я  п'ю  за  нас...пробач  мені.

Я  п'ю,мов  півень,в  літню  спеку.
Така  душевна  маячня...
Товчуся,як  Марко  по  пеклу,
І  п'ю  з  чортами  "на  коня".

Жива  вода  --  словечко  добре,
А  серце  тужить  в  гризотні
І  біс  підносить  мертву  воду
З  пекучим  перцем  аж  на  дні.

Ти  маєш  силу  досконалу,
Яку  сам  Бог  дає  жінкам.
Це  ще  прамама  наша  знала,
Тому  й  не  пив  її  Адам.

М'яке  тверде  перемагає,
А  зло  на  зло  --  чекай  біди.
Це  навіть  камінь  відчуває
І  тане  в  пестощах  води.

             2013  рік  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005945
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 16.02.2024

Катерина Собова

Дієта

Запросила    дівка    Оля
Жениха    Миколу      в    гості:
Хвилювався,    як    ніколи,
Купив    квіти,    вивчив    тости.

Оля    радісно    зустріла
(Готувала    все    зарані),
Стіл    для    зустрічі    накрила,
Як    в    престижнім    ресторані.

За    стіл    сіли.    Про    кохання
Коля    став    щось    торочити…
-Це    пусте,-    сказала    Оля,-
Давай    краще    їсти    й    пити.

Дівка    спритно    усі    страви
Вмить    до    себе    підсувала,
І    центнерна    ця    фігура
Віртуозно    все    ковтала.

Щезли    холодець,    салати
(Бо    була    голодна    зранку),
Поглинала    її    пелька
Плов,    шашлик    і    запіканку.

Поки    Коля    милувався,
Що    все    йде    без    суперечки,
Залишилася    для    нього
Одна    шкварка    й    ложка    гречки.

І    сказала    сумно    Оля,
Доїдаючи    котлети:
-Їм    я    завжди    вдвічі    більше,
Зараз,    бачиш    -    на    дієті.

В    жениха    включився    розум:
-Як    таку      за    жінку    брати?
Із    зарплатою    своєю,
Як    її    прогодувати?

Дивувалась    довго    Оля,
Що    пси    гавкали    навколо:
Назавжди    тікав    від    неї
Зляканий    жених    Микола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Посміхається година

В  голубому  небі,  в  голубому,
Я  відчую  щастя  знову  й  знову,
Віднайду  хмаринку,  як  дитину,
Відображу  щемно  цю  хвилину.

Милий  погляд  і  приємний  дотик,
Дивна  чудасія,  мов  екзотик,
Ось,  загадка  справжня  у  природи,
В  ній  сховаюсь  тихо  від  негоди.

Ніжний  подих  і  чудовий  ранок,
Де  краса  ховається  в  серпанок,
Чиста  і  тендітна,  як  дитина  -
Тихо  розкривається  година.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Любов Іванова

ЧУДОДІЙНА ВІАГРА

[b]Дід  Петро  про  ту  ВІАГРУ  чув  не  раз  хороше.
Та  аби  собі  придбати  -  все  немає  грошей.
Але  ціль  собі  поставив  по  осінній  днині.
Щоб  зробити  подарунок  бабці  Катерині…

Не  жував  він  довго  соплі  і  зробив  початок  -
То  продасть  відро  картоплі,  то  яєць  десяток…
То  пляшки  здасть,  що  знаходить  часом  біля  шинку.
Все  у  гроші  переводить,  щоб  потішить  жінку.

Капітал  ховав    від  бабки,  нащо  ті  розбори.
Люди  нал  несуть  у  банки,  а  дід  –  до    комори…
Років  два  збирав,  сердега,  економи  дійсно.
Далі  вузлик  взяв  з  грошима  та    подавсь  у  місто.

Це  ж  яку  він  ніч  влаштує  для  своєї  Каті  !!!
Того  щастя  вже  вже  літ  сорок  не  було  у    хаті.
Та  ото  було  б  спитати  у    дівчат  аптечних.
Як  пігулки  ці  приймати…Не  спитав,  сердечний…

Чув,  що  нюхають  щось  хлопці  і    стають  веселі…
Розім`яв  одну  на  бочці  з  причілку  оселі.
Нюхав  дід  цей  пил  завзято,  в    носі  лоскотало,
А  коли  зайшов  до  хати,  бабці    кепсько  стало…

Глянула  на  діда  скоса,    -Та  що  ж  це  за  лихо!!!
Подивись,  що  стало  з  носом…  і  зайшлася  сміхом!!
Третій  день  уже  сміється,  спинитись  не  може…
Дай  моєму  діду  розум,  милосердний    Боже!!  [/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Катерина Собова

Пляма

В    магазині    Ганна    встріла
Дорогу    куму    Уляну:
-Скипидару    ось    купила,
Виведу    на    сукні    пляму.

-В    мене    теж    була    проблема,-
Підхопила    тему    Уля,-
Знають    всі:    люблю    порядок,
Акуратна    я    й    чистюля.

Кажуть,      плями    є    й    на    сонці
(Вченим    це    вдалось    відкрити),
Та    ніяких    плям    у    хаті
Я    не    можу    потерпіти.

В    шафі    зразу    розібралась,
Далі    все    ішло    за    планом:
Вивела    я    на    дивані
Величезну    жирну    пляму.

Вона    зранку    і    до    ночі
Бовваніла    серед    хати
І    мозолила    всім    очі  -
Не    хотіла    десь    зникати.

Що    робити    з    цим    диваном?
Враз    закінчилася    драма:
Вчора    вигнала    Івана  –
І    відразу    зникла    пляма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 11.02.2024

Любов Іванова

ПРОГРЕС В МЕДИЦИНІ

[b][color="#190694"]Запитала  якось  Домка
 у  куми  Марини,  -
Як  вважаєш,  чи  є  успіх    
в  плані  медицини?

Ми  старі,  зрівняти  здатні
Як  було…  як  стало.
Ми  ж  бували  у  лікарні
За  свій  вік  не  мало.

-Є  прогрес,  гука  Марія
Всі  про  нього  знають.
З  нас  раніш  не  брали  гроші,
А  тепер  здирають…

-  Та  не  той  прогрес,  Маріє,
Геть  не  згідна  Домка,
В  діагностиці  є  зміни…
Натякає  тонко.

Ооо!!  То  ти  згадай,  кумасю
Як  було  нам  двадцять
Лиш  зайшла  до  кабінету,
Треба  роздягаться.

Не  важливо,  терапевт  то
Отоларинголог,
Мусиш  зняти  все  із  себе
І  стояти  гола.

Все  змінилося  навколо,
Зміна  й    тут  велика.
Чи  хірург,  а  чи  невролог
«Покажи  язИка».

Може  й  нині  ми  не  проти
Зняти  з  себе  дрантя,
Та  ніхто  й  не  пропонує,
Бо  не  з  нашим  щастям[/color].[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005180
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Катерина Собова

Вигiдна база

Олігарх    Ельдар    Петрович
В      ’’Мерседесі’’    додав    газу,
Вирішив:    негайно    треба
Ще    одну    відкрити    базу.

Та,    що    близько    біля    дому,
Продавала      фарбу    різну,
Посуд,    вази    кришталеві,
Всякі    гвинтики    залізні.

Підприємець    часто    злився  -
Фірма    збитків    зазнавала:
При    доставці    посуд    бився,
Фарба    в    банках    засихала.

І    не    тішила    торгівля
Там,    де    меблі    продавали:
Покупці    -    народ    примхливий,
Брак    відразу    виявляли.

Тут    ідея    допоможе
Вийти    із    важкої    скрути:
Нова    база    в    центрі    буде
Продавати    парашути.

І    про    брак    ніхто    не    скаже,
Бо    все    буде    шито-  крито,
Не    прийде    спортсмен    сваритись
З    парашутом    нерозкритим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024

Капелька

"Револьвер"

Есть  револьвер  -  большая  штука,
Опасный  даже  "инструмент".
В  мозги  стучится  он  без  стука,
Силён  как  "Пятый  элемент".

Дружить  с  ним  -  жизнь  разнообразить
-  Жизнь  закипит  от  "А"  до  "Я".  
Нельзя  в  зависимось  залазить
И  с  "кипятком"  дружить  нельзя...

Есть  "Револьвер"  -  играет  Стэтхем.
Солидный,  шедевральный  фильм.
Там  круче  роль  чем  даже  Бэтмен.
Он,  словно,  добрый  элохим.

Он  побеждает  в  этом  мире
Разрушив  эго  -  корень  зла.
Он  не  нажал  курок  и  в  "тире"
Поставил  точку  навсегда...

Лет  двадцать  "Револьвер"  в  прокате,
В  нём  есть  крылатые  слова.
И  мир  сей,  словно,  на  закате
-Ведь  в  мире  вновь  идёт  война.

                                 31.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005030
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Капелька

Самая большая тайна

Земля  людей  объединяет
-  Ногами  ходим  по  земле.
Она  людей  не  разделяет
В  дворцы,  в  песочницы  в  стране.

Была  Великая  держава
Людей  свободных  на  Земле,
По  уровню  опережала
Все  современные  втройне.

Но  прилетели  с  "Аватара"
Чужие  -  хищники  из  вне.
Земля  сражалась,  проиграла
Оставшись  в  хищной  кабале.

Страна  была  не  СССР-ом
И  не  Российскою  тюрьмой.
В  ней  каждый  был  миллионером,
Царём,  свободным  и  слугой...

Морали  в  басне  очень  много.
Чужие  в  каждой  есть  стране.
Они  людей  назвали  Homo  
Стремясь  командовать  в  душе.

                           30.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004935
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024

Ніна Незламна

Смачний борщик (дит)

На  стільчик  всілось  сонце,
Підглядує  в  віконце,
Танюша  копошиться,
Чомусь  давно  не  спиться.

Щось  пахне  так  зарано,
Немов,  заграло  жваво,
У  ковбику  сопрано,
Всміхнулася  лукаво.

За  мить  на  кухню    швидко,
Хапнула  хліба  скибку,
Зраділа,  запашненьке,
Мене,  щось  жде  й  смачненьке.

Загляну,  сміло  в  горщик,
Так  певно  вабить  борщик,
Ой-ой,  а  він  із  м’ясом,
Поглянула,  враз  басом.

Матусю,  ти  що  люба,
Чи  й  справді  впала  з  дуба,
Ох    й  вредна  ти  натура,
Спаплюжиться  фігура.

Мабуть  буду  в  садочку,
Я  мати  заморочку.
Мене  Ромка  розлюбить,
Він  й  так  з  Любою  дружить.

Складає  з  нею  пазли,
А  може  мені  заздрить?
Наразі  думка  втішна,
Не  стану  ж  зразу  пишна.

Тож  хай,  з’їм,  ще  разочок,
Мясця,  більший    шматочок!


24.01.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004104
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024

Катерина Собова

Корова у відпустці

Дуже    радий,    як    ніколи,
Шестирічний    Костя
На    канікули    приїхав
До      бабусі    в    гості.

Лоскотала    нюх    хлопчини
Бабусина    здоба,
Все    було    цікаве:    птиця,
І    в    хліві    худоба.

До    бабусі    притулився,
Їй    поправив    хустку:
-Коли,    бабцю,    ця    телиця
Піде    у    відпустку?

І    швиденько    починає
Бабі    торочити:
-Всі    тварини    від    роботи
Мають    відпочити.

Казав    тато    тьоті    Люсі,
Щоб    була    здорова,
Розказав,    що    у    відпустку
Йде    його    корова.

І    сміявся:    -Зараз    в    моді
Гостювати    в    мами,
Буде    пастись    на    городі  –
Все    згідно    програми.

А    для    тьоті    Люсі    будуть
Незабутні    днини,
Тато    довго    не    забуде
Райські      ті    години!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Завія (тавтограма на літеру З)

Закружляла  завія-зима.
Зазвучала  звабливо  зурна.
Залетіла  загадка  здаля,
Забіліла  зефіром  земля.
Зачаровані  зимні  зірки.
Захрустіли  забав  завитки.
Закрутився  здивований  звір,
Завірюха  запудрила  зір.
Залюбки  зачепила  замет,
Заіскрився  загривками  злет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003930
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024

Капелька

"Сквозь снег"

Земля  укрыта  покрывалом
Красивым,  снежным,  дорогим.
Вдруг  доброты  ей  стало  мало,
Земля  взывает  к  Элохим.

Взывает  к  совести  народной
Напавших  -  если  совесть  есть.
Угроза  жизни  углеродной,
Земле,  природе.  Просто  жесть.

Зачем-то  всё  идёт  по  плану
Уничтожения  Земли.
Быть  может  я  не  понимаю,
Так  обоснуй  и  поясни?

Ведь  в  странах  вновь  "с  цепи  сорвались"
Химтрейлы,  план  -  голодомор.
Утилизацией  занялись.
Стучат  проблемы  в  "каждый  двор".

Чтоб  отменить  семью  и  детство,
Закрыть  народы  в  лагеря.
"Сквозь  снег"  желают  сделать  вместо,  (1)
Лишить  свободы  навсегда...

Земля  под  снежным  покрывалом,
Есть  страны  -  листьями  полна.
Идут  удары  за  ударом
Где  ныне  лето  и  зима.

(1)    "Сквозь  снег"  -  фильм  -  фантастика.
В  фильме  метафора  поезда  идеально  
описывает  современный  мир  
и  классовое  неравенство.
.                    
                                         17.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003853
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 24.01.2024

Білоозерянська Чайка

Вальс у тобі

Шалений  зліт…
між  нот  –  бентежна  ніжність  звуків…
Якийсь  глибин-
ний  поклик  душ  і  дивина…
Тонів  жалі  –
Ти,  Вальсе,  в  серце,  ніби  стукав:
Мотив  аби
дві  долі  разом  поєднав.

А  піаніст
Тебе  скоряв  у  звукотембрах.
Вражали  слух  –
ті  незбагненності  звучань.
Музи́ка  ніс
Тобі  любов  –  дарунок    неба,
Що  між  розлук
Все  полихає,  як  свіча.

Торкнувся  він
Тебе    в  ося́йному  кружлянні.
Під  віхол  біг
Іскрився  місяць-діамант.
Фужер…  камін…
Тобою  приспані  бажання.
А  у  тобі  –
Кінця  мелодії    нема…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003507
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024

Катерина Собова

Казочка для дiвчат

Жив    у      лісі    за    болотом
Добрий      дядько-чарівник,
Вмів    робити    відвороти,
Щоби    всякий    нелюб    зник.

Будь    кого    причарувати
Міг    цей    диво-чоловік,
Всі    загадки    розгадати
І    продовжити    ваш    вік.

Вирушила    у    дорогу
Оля    -    дівка    із    села,
Уже    вдень    була    у    нього  –
Свої    плани    принесла.

Сіла    перед    магом    чинно
І    розмову    повела:
-  Є    у    мене    та    причина,
Що    до    вас    та    й    привела.

Хочу,    щоб    мене    любили
Усі    хлопці    із    села,
Табунами    щоб    ходили,
І    щоб    слава    добра    йшла.

Щоб    всі    бігали    за    мною
І    не    шкодували    ніг,
Ішли    в    хату,    не    боялись,  
Що    високий    в    нас    поріг.

Можете    усе    робити:
Брати    вранішню    росу,
І    мене    перетворити
У    нечувану    красу.

Маг    добряче    постарався:
Тут    хоч    сядь,    кричи,    чи    плач,
І    зробив    із    дівки    швидко
Шкіряний    футбольний    м’яч.

Скільки    через    м’ячик-Олю
Було      стоптано    підків!
Бігають    за    ним    по    полю
Двадцять    дужих    мужиків.

Всі    гамселили    щосили
(Кожен      влучно    бити    звик)!
-Якщо    б’є,    то,    значить,    любить,-
Каже    мудрий    чарівник.

То    ж,    дівчата,      знайте    міру:
Ходіть    тихо,    а    не    вскач,
Хто    багато    в    житті    хоче  –
Буде,    як    футбольний    м’яч!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2024

Любов Іванова

ПРАВИТЬ БАЛ ЗИМА

[b][color="#061099"]Ніби  хтось  розсипав  стрази
В  нашому  дворі.
Все  засяяло  одразу  -
Радість  дітворі.

Ген,    під  сонячним  промінням
ВиграЮть  сніги.
Хтось  підкинув  нам  з    умінням
Ліки  від  нудьги...

Чистять  старанно  дорослі
На  стежинах  сніг.
А  малеча  мчить    наосліп,
Скрізь  лунає  сміх.

Зарум"янилися  щічки
В  літніх  і    малих.
Десь  ховаються  синички,
Налякав  їх  сніг  !!

А  причина  лиш  у  тому,  -
Що  не  жартома.
Тут,  у  царстві  сніговому
Править  бал  зима.[/color][i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003389
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024

Ірина Лівобережна

Новорічний ліхтарик

[i](квартон)[/i]

Виє  хурделиця,  вітер  зустрічний.
Швидше  додому!  Крокую  квапливо.
Раптом  –  на  гілці  ліхтар  новорічний!
Звідки  взялося  нечуване  диво?

Я  крізь  замети  сміливо  прошкую!
Виє  хурделиця,  вітер  зустрічний.
Кожну  пухнасту  сніжинку  цілую,
Не  загасити  той  промінь  магічний!

Сяй  же,  ліхтарику,  ясно  і  вічно!
Знаю  –  твій  вогник  тепло,  не  омана.
Виє  хурделиця,  вітер  зустрічний.
Світло  залишив  для  мене  коханий!

В  щирі  обійми  сміливо  пірнаю!
Рідного,  любого  поклик  одвічний  -
Знов  переміг!  Хоч  на  вулиці,  знаю
Виє  хурделиця,  вітер  зустрічний.
14.12.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002984
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024

Капелька

Природа дарит вдохновенье

Замёрзла  крона  у  деревьев,
Сияет,  словно,  серебро.
Природа  дарит  вдохновенье,
Любовь,  надежду  и  добро.

Остепениться  чтобы  в  мире,  
Увидеть  солнце  среди  туч,
Не  наследить  в  душе  и  в  лире,
Не  допустить  кровавых  Буч.

Сияет  солнышко  лучами
За  облаками,  в  облаках.
Кто  верховенствует  над  нами?
Добро  иль  зло,  любовь  иль  страх?

                             12.01.2024.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002973
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024

Кадет

Клином клин

similia  similibus  curantur

Снег  искрится  и  режет  глаз,
И  не  спится,  -  не  в  руку  сон…
Обжигающе-яркий  страз
Порождает  унылый  стон…

А  причиной  всему  беда,  
Что  пришла  взамен  перемен…
Получилось,  блин,  как  всегда,
Снова  надо  вставать  с  колен…

Как  же  быть  и  куда  бежать?
Где  теперь  обрести  покой?
На  какую  кнопку  нажать,
Чтоб  исправить  системный  сбой?

Подозрение  гложет  мозг,
Недоверие  как  плагин…
Бесит,  ***  гламурный  лоск
Посреди  кошмарных  руин…

Кто  ещё  не  совсем  злодей?
Кто  способен  не  в  бровь,  а  в  глаз?
Кто  решится  спасти  людей
От  напыщенно-мутных  фраз?

Буду  верить,  что  ещё  есть
В  этом  мире  хотя  б  один,
Кто  разбавит  адскую  смесь,
Или  вышибет  клином  клин!

январь  24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002753
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Катерина Собова

Злюки

Був    я    парубок    нівроку  –
Вся    душа    співала,
І    на    розум    мене    бабця    
Часто    наставляла:

-Ти    в    компаніях    буваєш,
Придивляйся,    синку:
Як    дівки    їдять,    жартують,
Бо    підсунуть    свинку.

Якщо    дівка    з    ножа    їла
(Така    нетерпляча),
Буде    зла,    жорстока    й    підла    -
По    ній    тюрма    плаче.

Пам’ятав    я    цю    пораду,
Але    десь    прогледів,
Бо    не    стала    моя    жінка
Ні    пані,    ні    леді.

Тут    не    треба    щось    гадати,
І    йти    до    ворожки:
З    ножа    їла    -    така    злюка,
Не    бачила    ложки.

А    вже    теща,    та    зміюка!
Має    таке    жало,
То    вже    факт    незаперечний  –
Жерла    із    кинджала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024

Ніна Незламна

Ой варенички…

Ой,  на  кухні  крутиться  молоденька  жінка,
 Як,  не  заморитися,  бо  ж  сама,  як  бджілка,
Тож  рано  -  ранесенько  в  руках  вже  й  мукичка,
Для  кого  старається,  має  ж  чоловічка.

Бо  ж  він,  як  у  ліжечку,  на  вушко  шепоче,
Так  люблю  варенички,  із  сиром,  муркоче,
Ну,  як,отой  котик,  що  дріма  на  пуфику,
Разом  з  нею  завжди  слухав  жваву  музику.

             Тож,  як  заводна  крутиться,  вже  й  до  люстерка,
Він  чомусь  весь  час  говорить,-  Ой,  фантазерка!
То  пахкі  в  сметані,  а  то  із  шкварочками,
 Від  нього  мов  п’яна,  пішла  вмитись  у  ванні,
Освіжилась  швидко,    прилягла  на  дивані,
От    оті  вареники,  будьте  ви  неладні,
 Та  вони  ж  вдались,  смачнющі  і  на  вид  гарні.

Вже  й  обід,  побрився,  раденький  чоловічок,
Доторкнувсь  пахнючий,  ледь  щічкою  до  щічок,
Вона  ж,  як  троянда  зчервоніла,  всміхнулась,
-Почекай,  сметани,  ще  добавлю  -  крутнулась.

На  столі  винце,  сирок  та  й  кільце  ковбаски,
Про  дівчат,  щоб  дум  не  мав,  вночі  хоче  ласки.  

Ой,  як  дуже  пахнуть  парфуми  чоловічі,
Вже  й  очі  іскрять,  до  інтиму  ваблять  свічі,  
У  обіймах  ніжних,  палкий  погляд  у  очі,
Я    люблю  варенички  і  тебе  щоночі.

                                           23.12.2023р  

                                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002505
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 08.01.2024

A.Kar-Te

Ластівки

Прилетіли  ластівки,
В'ють  гніздо  під  стріхою...
Л  а  с  т  і  в  к  и  
Пестять  душу  втіхою.

Метушаться  й  кружать,
Щебетом  хвилюють...
К  р  у  ж  а  т  ь  -
Пташенят  годують.

Нехай  кріпнуть  крила.
Яка  ж  воля  мила...      
К  р  и  л  а  ...
Дав  би  Бог  -  злетіла.



(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002501
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 07.01.2024

Валентина Ланевич

Білий сніг

       Білий,  лапатий  сніг,  повільно,  ледь  погойдуючись  від  подиху  легенького  вітру,  що  вирішив,  певно,  і  собі  насолодитись  спогляданням  срібнокрилих  сніжинок,  падав  на  промоклу  від  нещодавнього  дощу  землю,  поступово  вкриваючи  собою  весь  довкіл.
       Чутливо-ніжні  сніжинки  чіплялись  за  крони  дерев,  паркани,  дахи  будинків,  зникали  у  сизих  клубках  диму,  що  вився  із  димарів,  обсідали  собою  лінію  електропередач,  обліплювали  придорожні  пологі  схили    та  низини,  закриваючи  даль  молочним  серпанком.
       Здавалось,  що  сніг,  хоче  закрити  собою,  вибілити  усі  земні  рани,  біль  від  котрих  витав  у  повітрі,  бо  надто  багато  горя,  сліз  та  відчаю  вже  випало  на  людські  долі.  Прикрити,  затулити  світ  від  ненависті,  пожадливості  та  нечуваних  донині  звірств,  звірів  у  людській  подобі.  
       Якось,  з  особливим  трепетом,  сніг  вкривав  молоденькі  вишні,  що,  обійнявшись  віттям,  зростали  одиноко,  окремо  від  інших,  та,  попри  свою  уроджену  тендітність,  мали  гнучкість  та  стійкість,    інакше  ж  і  бути  не  може,  якщо,  не  зважаючи  на  усі  зимові  злигодні,  хочеш  вижити,  щоб  розвитись  весною,  забуяти  пишним  та  ніжним  ліловим  цвітом.  Вишні  стали  для  нього  уособленням  чистоти,  уособленням  надії  та  віри  на  краще  завтра,  завтра,  сплетене  із  теплого  сонячного  проміння,  любові,  миру  та  добра.

02.01.24
світлина:  Валентина  Ланевич  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002156
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 02.01.2024

Любов Іванова

З НОВИМ 2024 РОКОМ !

[b][color="#048206"]
Так  хочеться  в  мирі  чекати  наближення  свята
І  мати  доволі  надій  і  великих  бажань.
Та  найзаповітніша  є  у  нас  мрія  крилата
БлизькА  ПЕРЕМОГА  –  найбільше  зі  всіх  сподівань.

Щоб  несли  нарешті  нам  спокій    і  радість  світанки  ,
У  кожну  родину  -  підтримку  і  щиру  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  й  любі  забаганки
І  дзвони  лунали  з  усіх  українських  церков.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля  одягає  яснА  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  Україну  рідненьку    Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай    всім  буде  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002028
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Згодом буде лиш спогад

Замітає  зима,  замітає,
На  дорогах  кришталь  залишає,
Ніби  дивна  із  казки  царівна,
Ох,  краса  неземна,  неймовірна.

Кришталеві  створила  стежини,
Впершу  чергу  каток  для  дитини,
Ковзани  та  завзяті  санчата,
Веселяться  і  хлопці,  й  дівчата.

Замітає  зима,  замітає,
Килимками  поля  застеляє,
Неймовірна  картина  зимою,
Згодом  буде  лиш  спогад  зі  мною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001926
дата надходження 30.12.2023
дата закладки 30.12.2023

Валентина Ярошенко

Пам'ятаю ще ту мить / з гумором / повторно

Любі  друзі!
Всіх  вітаю  з  Новим  роком!
Щастя  Вам,  добра  та  миру!
Дарую  Вам  свою  гумореску!
Смійтесь  на  здоров'я!

-  Чому  діду  не  зігрієш?
Як  у  ту  далеку  ніч?
Відпочити  все  ти  мрієш,
Поспішаєш  так  на  піч.

-Що  ти  бабо,  там  городиш?
Не  придумуй  щось,  стара
Нема  правди  в  жоднім  слові
Не  варить  вже  голова.

-  Та  ні  діду,  я  все  знаю
Затупився  в  тебе  меч,
Говорив,  що  все  рубаєш
Летять  голови  із  плеч.

Колись  ти  ним  так  гордився
Пам'ятаю  ще  ту  мить,
Бачу  й  сам  ти  зажурився
Вже  не  здатний  нагострить.

Нехай  тебе  піч  зігріє,
А  сніданку  не  чекай
Так  самий  Господь  воліє
Нагостри  його  й  рубай.

-  Я  тебе  бабо  жалію
Ти  у  мене  вже  стара,
Вже  мечем  не  володію
Відлетить  ще  голова.

Обійму  тебе  старенька
Та  вже  спи  і  не  бурчи,
Бо  вставать  тобі  раненько
Знай,  найкраща  в  мене  ти.

Засопіла  коло  діда
Така  тепла  була  піч,
-  Вареників  до  обіду,
Взяла  таки  своє  ніч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001939
дата надходження 30.12.2023
дата закладки 30.12.2023

Ніна Незламна

Обоє винні ( вірш. розп)

Все    відлягло,    вже  й    відболіло,
 У  грудях    тисло,  в  душі  тліло,
А  часом  полум’ям  палило,
Коли  пройшовши  мене  мимо.

Такий  красивий,  так    примітний,
До  всіх  людей  завжди  привітний,
Ти  зробив  вигляд,  що  не  бачив,
Вже  ж    не  коханий,  мрії  втрачу.

Б’є  джерело  рано  весною,
Наша  любов  стекла  з  водою,
Під  шквалом  вітру  сердечний  стук,
Розбились  мари,  згубився  звук.

Тепер  удвох  різняться  ритми,
 Тож  не  жалкую,  я  ні  крихти,
Хоч  й  соловей  пісні  заводив,
Бачила  ти,  очей  не  зводив.

Та  блиску  я,  не  помічала,
Мабуть  й  сама  теж  не  кохала,
Чомусь  бентежить,  так  ігристо,
Та  крупа  сніжна,  мов  намисто.

Вмить  пригадала,    подарунок,
Той  під  ялинкою,  пакунок,
Поклав  й  пішов,  не  залишився,
За  кілька  днів,  ти  одружився.

Геть  розірвала  намистини,
Тепер  нема,  в  тебе    дитини,
На  жаль,  про  це  й  не  хтів  почути,
Є  помилки,  нам  не  збагнути
Чому  вночі  були  нестримні,
Тож    певно  ми,  обоє  винні.

А    чи  можливо,  так  судилось,
Раптовий  поштовх  і  не  снилось,
То  доля  буду  одинока?
Все  ж  рада  матиму  синочка.

А  ти  плануй  життя  бездітне,
Бодай  не  жди,  що  стане  ситне,
 Лише  з  роками  зрозумієш,
Що  те  дарма,  про  все  що  мрієш.

Якби  сердечний,  мав  би  вдачу,
Жаль  не  такий,  то  ж  не  пробачу,
Змогли  б  заради  дитя  жити,
Я  спромогласья  відпустити.

Коли    троянда  бутон  має,
Вона  про  нього  теж  подбає,
Попросить  Бога,-Придай  сили,
Щоби  удвох  були  щасливі,
І  це  є  прикладом  для  мене,
Тож  ми  обійдемось  без  тебе.

Стелись  стежино,  в  квітнім  полі,
Піду  по  ній,  дякую  долі,
Щоби  під  сонцем,  жилось  на  волі,
Навчу  синочка,  я  любові.

                                 14.12.2023р  


                               

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001865
дата надходження 29.12.2023
дата закладки 29.12.2023

A.Kar-Te

а вишнева гілочка…

А  вишнева  гілочка
Та  й  причепурилася  -  
Перша  біла  квіточка
В  божий  світ  відкрилася...

Первістком  відкрилася,
А  за  нею  друга  
Та  й  не  забарилася...
Відлітай-но,  туга.

Відлітай  із  серденька...
Подивіться,  люди  -
Розквітає  земленька.
Все  в  нас  добре  буде.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001718
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023

Катерина Собова

Мемуари

Академік    Рабінович
(Із    дружиною    гуляли),
Із    професором    зустрівся  –
Колись    разом    працювали.

Пригадали    семінари,
Свої    праці    наукові,
Як    усі    студентські    пари
Присвятили    рідній    мові.

-Я,-    сказав    професор    гордо,-
Пишу    зараз    мемуари:
Все    правдиво    до    подробиць    -
Не    літаю    десь    за    хмари.

Академік    враз    засяяв:
-Це    прекрасно!    Всі    ми    знали,
Що    талант    ваш    не    зів’яне!
Вже    багато    написали?

Чи    дійшли    до    того    місця,
Коли    вийшли    на    роботу,
І    сто    доларів    у    мене
Ви    позичили    в    суботу?

Тут    детально    зупиніться:
З    ювілеєм    це    співпало,
Всіх      хотіли    напоїти    -
А    грошей    не    вистачало.

А    я,    добрий    Рабінович,
Признаюсь,    зробив    це    здуру:
Не    подумав    і    позичив
Дорогу    таки    купюру.

В    мемуарах    все    важливо:
Різні    зустрічі    і    дати,
То    ж    помітьте:    мені    суму
Із    відсотками    віддати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001725
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023

A.Kar-Te

Приблуда

Холодно,  голодно  та  не  здається  -
Котик-приблуда  до  мене  крадеться.  
Ти  полювати  надумав,  хвостатий?
Що  ж,  вполював  мене  -  нумо    до  хати.

Як  намальований,  (тільки  худенький)  -
Чорний,  як  сажа,  а  лапки  біленькі.
Раз  вже  прибився  до  дому,    до  хати,
Треба  смачненьким  тебе  пригощати.

Пий  молочко  підігріте,  приблуда..,
А  вже  назавтра    ім'я  тобі  буде.
Виростеш  швидко  в  теплі  та  добрі...
Будеш  ловити  мишей  у  дворі?

Будеш  -  мисливцем  вродився  завзятим.
От  і  наївся,  влягайся    поспати.
В  теплім  кубельці  маленьке  сопіло.
А  за  вікном  замело,  засніжило...



(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001162
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 20.12.2023

Grace

Зимний лес

Танец  медленный  снежинок,
Продолжался  до  утра.
Не  видать  сосны  ботинок,
На  снежок  зима  щедра.  

Под  пуховым  одеялом,
Склон  заснеженный  уснул.
Тепло  с  шалью  елям  стало,
Не  пугает  ветра  гул.  

Колыбельную  метели,
Долго  слушал  сонный  лес.
Хрустали  ветвей  звенели,
Вечер  полнился  чудес.
14.12.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001061
дата надходження 17.12.2023
дата закладки 18.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

І мед гірчив (вільний переклад)

И  мёд  горчил  -  зачем  крутой  рассол...
И  снег  чернел  -  да  так,  что  блёкла  сажа...
Ты  никогда  меня  ведь  не  любил,
Но  мне  уже  не  страшно.
Залётный  снег  засахарил  рассол,
И  оттепель  отмыла  то,  что  гусло.
Ты  не  был  ведь  дыханием  во  мне,
Но  мне  совсем  не  пусто.
Трава  впитала  небо,  а  в  траву
Забрался  ветер  острый  и  студёный.
И  эту  зиму  я  переживу  -
Во  мне  пусть  стонет.
Новейшим  снегом  замету  следы  -
Дорожки  пульс,  который  и  не  бьётся,
А  ты  крылом,  прозрачнее  слюды,
Черкнёшь  по  сердцу.

(Вільний  переклад  Світлани  Пирогової)




(Вірш  Наталки  Фурси

І  мед  гірчив  –  не  треба  і  ропи…
І  сніг  чорнів  –  та  так,  що  блідла  сажа…
І  ти  мене  ніколи  не  любив…
Та  вже  не  страшно.
Залітний  сніг  цукрив  мою  ропу.
Відлига  вимивала  сніг  загуслий.
А  ти  в  мені  і  подихом  не  був…
Та  вже  не  пусто.
Трава  всотала  небо,  а  траву
сотає  вітер,  гострий  і  студений…
Я  зиму  і  оцю  переживу  –
хай  входить  в  мене.
Новітнім  снігом  притрушу  сліди  –
як  стежки  пульс,  який  уже  не  б’ється…
А  ти  крилом,  яснішим  од  слюди,
черкнеш  по  серцю!  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001081
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023

Ніна Незламна

Спитав у матусі ( гумор)

Ранок,  синок  спитав  у  матусі,
-Чого,  стала  ховатись  сестричка?
Ну..    увесь  час,    здається,  не  в  дусі,
Так  злиться,  аж  червоніє  личко!

-Чи  не  бачиш,  як  виросла  Соня,
Підростеш,    тоді…  все  будеш  знати,
Він  до  неї,  неначе  спросоння,
-А  цибульки…  хоче  приховати!

 Всміхнулася,  ледь  стримувала  сміх,
-Про  які,    це  ти    кажеш    цибульки?
Я  чув,  що  полюбляють  хлопці  їх,
Женихів,    буде  повно    в  дівульки,
Вночі,  так  говорили  бабця  й  дід.

                                                 12.12.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001080
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023

Катерина Собова

Сукня

-Куди    зранку    поспішаєш?-
Подруга    питає    Люду:
-Розкажу    своє    я    горе,
Позов    ось    несу    до    суду.

Як    ти    знаєш    -    вийти    заміж
Була    давня    моя    мрія,
Тож      прийняла    місяць    тому
Я    співмешканця    Андрія.

Була    рада,    бо    він    клявся
(До    обіцянок    охочий),
Зробить    все,    що    забажаю,
Все    дістане,    що    захочу.

Телевізор    ми    дивились  –
Там    зірки    всі    виступали,
І    одна    вечірня    сукня
В    око    враз    мені    запала.

Чогось    ляпнула    я    вголос:
-Про    це    мріє    жінка      кожна:
Таке    диво    одягнути,
А    тоді    вже    й    вмерти    можна!

Через    тиждень    -    сукня    в    мене!
Ті    ж    блакитні    горошини…
Щоб    сюрприз    такий    зробити  –
Того    ж    дня    продав    машину.

-Боже    мій!    -    подруга    шепче,-
На    таких    молитись    треба,
Таких    зараз    не    зустрінеш,
Це    кохання    -    дар    із    неба!

Люда    в    крик:    До    чорта    сукню!
І    до    біса    горошини!
Вчора    взнала:      ця    падлюка
Продала      мою    машину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001079
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023

Родвін

Сніжинки

[b][u]Сніжинки[/u][/b].

Коли  йде  сніг  -  повітря  чисте-чисте
І  пахне  свіжим,  спілим  кавуном  ...
Мов  пух  літає,  тихо  й  урочисто
І  все  навкруг  здається  дивним  сном...

Сніжинки  плавно  й  вичурно  кружляють,
Немов  панянки,  нудно  вибирають
Постіль,  в  якій  прийдеться  довгу  зиму  спать,
Дрімать  щасливо  й  мирно  спочивать  ...

А  може  просто  -  трішки  полежать  ?
Бо  доленьки  одвік  ніхто  не  знає,
Ніхто  ж  у  світі  Бога  не  спитає,
Чи  заіскришся,  чи  то  канеш  розтавать  ...

Сніжинки  стомлені  з  небес  летять...
На  грішну  землю...  Доленьки  шукать...

16.12.2023  р.

Фото  :  https://pustunchik.ua/uploads/school/cache/faa5a82d5e632dfcfd903bfddf2e983c.jpg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000984
дата надходження 16.12.2023
дата закладки 17.12.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осінній вальс

Ти  запросиш  на  вальс,  закружляємо  в  жовтому  листі,
Бач,  калина  стоїть  у  тендітно  барвистім  намисті
І  розкішний  пейзаж  вже  накинув  тендітні  вуалі,
Ми  пройдемо  не  раз  де  розкинулись  звабливі  далі.

Закружляємо  ми  у  танку  неповторнім  і  дивнім,
Ніжний  образ  краси,  відшукавши  чарівний  і  мирний
І  весь  трепет  душі  знов  відчуємо  в  кожному  русі,
Віддамось  почуттям  і  такій  дивовижній  спокусі.

І  у  митях  нічних  де  сховалася  ніжності  ласка,
Світ  для  нас  залишив  неймовірну  та  радісну  казку
І  у  сяйві  земнім  де  відчутні  всі  ноти  природи,
У  її  тишині  ми  відчуємо  смак  насолоди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999206
дата надходження 23.11.2023
дата закладки 17.12.2023

Ніна Незламна

Густий туман… тривожить серце

Густий  туман,  над  річкою…    тривожить  серце,
І  не  звучить  потік  води,  младі  джерельця,
Застиг  і  місяць  молодий  поміж  хмаринок,
До  тебе  знов,  я  не  знайшов  рідних  стежинок.

Густий  туман  оповивав,  в  душі  сумління,
Не  спромоглись,  вдвох  досягти  порозуміння,
Чом  піддались,  темній  імлі  в  осінню  пору,
На  душі  важко,  я  ж  цінив  чарівну  вроду?

Часто  згадаю  ..  у  гаю,  в  осіннім  царстві,
Для  мене  ти,  як  королева  в  білім  платті,
Уста  до  уст    і  стук  сердець  та  таємничість,
Усіх  бажань,  здолала  нас,  раптова  близькість.

На  тебе  я..  одяг  вінок,  барвисте  листя,
І  кілька  ягід  горобини,  це  ж    намисто,
У  ніч  цнотливу,  в  забутті,  то  ж  закохались,
У  майбутті,  життя  безхмарне,  сподівались.

Сяючі  очі  -  блакить  неба,  тепле  літо,
Дарунок  -  усмішка,  стрічала  так  привітно,
Вдень  і  вночі,    її  плекав,  приносив  квіти,
Мрії  й  надії,  почуття    зігріють  діти.

Стрімка  ріка  й  густий  туман,  став  на  заваді,
Місток  між  нас  змила  вода,  раптово  в  зраді,
Ти  запідозрила,  чому  ?    Серце  страждає,
Геть  до  сивин  у  вигнанні    й  досі  кохає.

Густий  туман,  приліг  до  ніг,  про  тебе  спогад,
Якби    ж  було,  все,  як  колись,  весела  поряд,
Я  б  залюбки,  із  хвилювання  розплів  коси,
Й  ніжно  устами,  зняв  із  вій  щасливі  сльози…

Навіщо  ти,  нас  розлучила?  -  скажи  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000775
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Валентина Ярошенко

На краю села хатина / слова до пісні /

На  краю  села  хатина
Поряд  виросла  верба,
Там  красуня  є  дівчина
Наче  зірка  осяйна.

                     П-  Ів
Дивна  посмішка  чарує
Має  небо  у  очах,
Теплим  променем  вирує
Вінком  сплетена  коса.

                     П  -  Ів

Річка  з  водами  швидкими
Чисті  вони  і  стрімкі,
Всім  дарує  свою  милість
В'ється  поміж  берегів.

                       П  -ів

Верба  віти  розпустила
Нахилилась  до  води,
Вся  краса  та  має  силу
Співом  лине  навкруги.

                       П  -ів

На  краю  села  хатина
Білим  кольором  одна,
Край  дороги  кущ  калини
Оберігом  є  вона.

                         П  -  ів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000763
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 13.12.2023

Катерина Собова

Догодив

Міля    й    Вова    нещодавно
Стали    разом    в    парі    жити,
Чоловік    старався    дуже,
Щоб    дружині    догодити.

-Принесу    тобі      я  каву,-
Сказав    милий      жінці    якось,-
Що    тобі    смакує    краще:
’’Нескафе’’,    чи,    може,  ’’Якобс’’?

-Принеси    таку,    щоб    зразу
Захотілося    співати,
З    ковтком    кожним    все    навколо
Починало    розквітати.

Щоб    блищали    зразу    очі,
Щастям    душу    розпирало,
А    ще,    милий,    дуже    хочу,
Щоб    кохання    в    серці    грало.

Вова    ніжно    усміхнувся,  
Поглядом    обміряв    Мілку,
На    одній    нозі    крутнувся:
-Зрозумів.    Несу    горілку.

Задоволена    дружина,
Бо    розумний    в    неї    Вова:
Всі    бажання    й    забаганки
Розуміє      із    півслова!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000654
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 11.12.2023

A.Kar-Te

Благословляю

На  перехресті  доріг  та  вітрів,
Силою  духу  козацького  роду,
Вірой..,  надією  всіх  матерів,
Шаной..,  подякою  всього  народу  

Кожного  воїна,  (день  його,    мить),
Благословляю,  як  жінка,  як  мати.
Куля  ворожа  хай  не    долетить,
Нехай  не  вцілять  ворожі  гармати.

Духом  святим  запашних  паляниць,
Божими  росами  рідного  краю,
Променем  світла    небесних  зіниць
Доблесне  військо  благословляю.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000638
дата надходження 11.12.2023
дата закладки 11.12.2023

Grace

Твій спокій не порушу

Не  перший  день  іде  зима,
Мороз  закрався  в  душу...
У  тому  винна  я  сама,
Твій  спокій  не  порушу.  

Під  теплим  килимом  снігів,
Сплять  перші  весни  квіти.
Теплом  травневим  всю  зігрів,
У  літо  вдвох  летіти.  

На  крилах  бабки  на  луки,
Де  роси  вмили  трави.
Зв'язала  вузликом  думки,
Під  сильними  вітрами.  

І  спогадів  минулий  щем,
Не  дошкуляє  більше.
Вже  ніч  під  зоряним  плащем,
Зима  сніжить  ще  ліпше.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000523
дата надходження 09.12.2023
дата закладки 11.12.2023

Кадет

Незваный гость

В  тусклом  свете  фонарей
По  ночам  ревёт  тревога…
Не  спасают  ямб-хорей,
Безнадёга,  безнадёга…

Покурить  пойду  на  двор,
Где  Луна  висит  как  дыня,
Заведу  с  ней  разговор
О  смирении  гордыни…

А,  вернувшись  со  двора,
Опрокину  чарку  водки
И  до  позднего  утра
Поплыву  на  утлой  лодке…

Погребу  туда,  где  ждут
Те,  с  которыми  когда-то
Не  один  съел  соли  пуд
От  зарплаты  до  зарплаты…
Где  нет  водки  и  вина,
Никому  не  моют  кости,
Где  воздастся  всем  сполна
И  не  воют  на  погосте…

Поклонюсь  святым  вратам
Без  отчаянья  и  злости,
Даже,  если  вдруг  и  там
Окажусь  незваным  гостем…

декабрь  23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000406
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Любов Іванова

ЗИМОНЬКИ СЛІДИ

[b][i][color="#054f91"]У  природі  очевидні  зимоньки  сліди,
Одягнули  білі  шубки  парки  і  сади.
І  миттєво  нічка  стала  диво-чаклуном
Вся  земля  до  ранку  вкрилась  білим  полотном.

Хоча  снігу  дуже  мало  для  сніговика,
Та  й  щоб  в  ріст  його  зліпити  -  праця  не  легкА.
Але  вмить  моторні  дітки  змели    в  гірку  сніг,
І  робота  закипіла  під  веселий  сміх

Все  принесли  із  домівок  для  сніговика
Не  аби  що  тут  ліпили  -  диво-мужика!!
Вийшов  красень!Бриль  з  соломи  і  морквяний  ніс,
Навіть  хтось  шерстяний  шалик  на  фінал  приніс.

Аж  допоки  не  стемніло  веселились  всі,
Як-не-як,  а  врешті  випав  довгожданний  сніг.
А  за  нічку...  потепліло...  З  тих  усіх  зусиль
Залишивсь  на  купці  снігу  шалик,  морква  й  бриль.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000413
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023

Mikl47

ЗИМА

Зима.  Ще  не  скоро  відлига
І  дзвони  божественних  свят.
По  колінця  закуті  у  кригу
Застигли  гурти  вербенят.

Танцюють  зайці  в  верболозі,
В  складних  лабіринтах  стежок
І  зблискують  очі  морозів
Під  сяйвом  небесних  свічок.

А  зранку  з  коменків  антени
Витягують  в  небо  хати,
Щоб  слухати  Бога,напевно,
І  всі  паралельні  світи.

Так  легше  із  пані  Зимою
Пройтися  під  ручку  без  втрат
І  радо  зустріти  весною
Розкуті  гурти  вербенят.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000166
дата надходження 04.12.2023
дата закладки 07.12.2023

Катерина Собова

Унiверсальне iм'я

Молодий    татусь    вже    зрання
З    подарунками    носився:
В    нього    радісна      подія  –
Син    учора    народився!

Із    дружиною    вже    разом
Стали    думати,    гадати,
Щоб    було    все    за    законом:  
Яке    ім’я    сину    дати?

Дідусі    й    бабусі    хочуть,
Щоб    вчинили    їхню    волю:
Ім’я    внука    зразу    вплине
На    його      життєву      долю.

Враз    церковний    календарик
Баба    Ніна    відшукала,
Щоб    був    Ангел  –  охоронець  –
Тут    сама    вже    слідкувала.

Та    заплуталася    швидко,
Бо    всі      дати    поміняли,
І    тепер    пішла    розбіжність,
Кого    в    свята    називали.

Коля,    Петя,    Вася,    Вітя  -
Це    так    просто    і    банально,
Треба    щось    таке    шукати,  
Щоб    було    оригінально.

Ім’я,      вибране    дитині,
Благородно    щоб    звучало,
В    ситуаціях    життєвих,
Щоб    постійно    виручало!

-Ізяслав!    Це    -    супер!    Браво!  –
 Розсудила    мама    Ліза,-
Де    потрібно    -    буде    Слава,
А    де    вигідно    -    то    Ізя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000269
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 06.12.2023

Катерина Собова

Бабинi проблеми

Все    болить    у    баби    Гані:
Ниє    спина,    терпнуть    руки,
Всі    аналізи    погані,
В    голові    змішались    звуки.

Терапевт    її    оглянув
І    по    своєму    мудрує,
Бачить,    баба    каже    правду,  
Явно    тут    не    симулює:

Душить    кашель,    шум    у    грудях,
Не    пройшла    ще    пневмонія,
Голова    тріщить    -    вершини
Досягла    гіпертонія.

Лікар    каже:      -Ось    рецепти,
Ви    у    відчай    не    впадайте,
П’ять    разів    на    день    пігулки
Після    їжі    випивайте.

Баба    дибає    в    аптеку
(Там    всю    пенсію    лишила),    

Казав    лікар,    що    поможе,
Все,    що    треба    закупила.

Тепер    в    голову    старої
Вже    летять    проблеми    свіжі:
-П’ять    разів    на    день    ковтати…
А    де    взяти    стільки    їжі?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999978
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 03.12.2023

Это_я_Алечка

Цепи

Как  всё  завязано  в  цепи  единые!
Все!  От  причины  до  следствия  в  них.
Правила  жизни  непобедимые,
А  для  Вселенной  один  только  миг.
Вьемся  идеями,  мыслями,  сплетнями
Кто-то  считает  вперед  пять  шагов
Счастье  беседы  –  значки  междометия  -
Смайлики:  смыслов,  эмоций  и  слов…
Вот  догадайся:  сарказм  ли,  сочувствие
Плачет  окружность  слезой-запятой
Соприкасание  душ  ли  –  предчувствие
Мысли  заветной,  глубинной,  одной.
Бубен  шамана  и  тайны  костровые
Кто-то  выходит  из  боли  скрипя,
А  у  кого-то  бои  подковерные
Сотни  невинных  стремятся  подмять…
Цепи  единые:  тайны  и  следствия
Не  поддаются  раскладам  Таро…
И  обезличено  расчеловеченным
Ждет  покаяний  и  мира  Добро.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999730
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 29.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Неземний сюжет

А  мене  зачарувала  пані  чарівна,
Мов  художниця  торкнулась  вміло  полотна,
У  мереживо  із  срібла  одягла  сади
Притрусила  сніжним  дивом  зморені  луги.

Повела  у  парк  за  місто,  як  в  літневий  час,
Там  з  тобою  ми  гуляли  ввечері  не  раз,
Де  співав  так  мелодійно  вітер  свій  мотив
Та  розносив  на  простори  світовий  порив.

Ще  сміливо  захопила  сквери  та  стежки,
Змалювала  неповторні  осені  листки,
Підійнялась  на  покрівлі  -  ось  зими  намет,
Пише  далі  чарівниця  неземний  сюжет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999662
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 28.11.2023

Катерина Собова

Заливна риба

Хлопець    (вже    в    літах)    Микола
Розказав    учора    мамі,
Що    з    усіх    дівчат    в    районі
Перевагу    надав    Мані.

Вона    якось    похвалилась,
Що    на    кухні    порядкує,
За    рецептом    особливим
Рибу    заливну    готує.

А    сьогодні    для    знайомства
Вже    привів    Марусю    в    хату:
Мамі    хай    продемонструє
Всю    енергію    завзяту.

-Коля    каже,    що    у    тебе,-
Лагідно    щебече    мама,-
Щодо    риби    є    секрети,
Поділись,    щоб    і    я    знала.

Стали    очі    круглі    в    Маньки:
-Спосіб    заливний    -    не    диво:
Відкусила    шмат    тараньки
Й    запила    ковточком    пива.

Головне      тут    і    важливе  –
Цей    процес    не    зупиняти:
Як    закінчиться    таранька  –
Можна    й    раків    заливати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999674
дата надходження 28.11.2023
дата закладки 28.11.2023

A.Kar-Te

Виживи. . , чуєш?

Місяць  бурштиновий  посеред  неба
Хмару  кудлату  поволі  пасе...
Тільки  но  вітром  свистіти  не  треба..,
Бо  ще  ту  хмару  й  до  снів  занесе.

Бодай  насниться,  що  ти  повернувся,
Любий  козаче,  з  пекельних  доріг.
Прямо  з  порогу  мені  посміхнувся-
Мов,  вибачай,  та  раніше  не  міг...

Долей  судилося  нас  розлучити  -  
Хто  ж,  як  не  ти  нашу  землю  спасе?
Як  же  ту  силу  в  тобі  не  любити,
Як  не  кохати  тебе  над  усе?

Навіть    калинонька,  що  за  віконцем,
Тишком  занурилась  в  сни  сподівань...
Ми  тут  без  тебе,  як  ранок  без  сонця...
Виживи..,(  чуєш?)  на  милість  благань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999434
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 25.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Під мотив листопада

Під  мотив  листопада
Я  зустрітися  рада,
Щоб  побачити  очі,
Сни  згадати  пророчі.

Під  акорди  жоржини
Зачарують  хвилини,
А  у  звабливий  вечір
Вже  ніщо  не  перечить.

Тихо  тінь,  що  від  сонця,
Знов  торкає  віконця,
Дивна  річка  стихає,
Все  довкола  змовкає.

Засинають  всі  квіти,
Мов  малесенькі  діти
І  у  ночі  казкові
Сняться  сни  загадкові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999382
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 25.11.2023

Катерина Собова

Бабуся в гостях

Внук    зрадів:    у    хаті    гостя,
Біля    неї    хоче    сісти:
-Ти,    бабусю,    вже    доросла,
А    сама    не    вмієш    їсти.

-Що    це    ти,    Андрійку,    кажеш?-
Вирвалось    у    баби    Нати,-
Я    ще    здужаю,    нівроку,
Ложку    у    руці    тримати.

-А    я    чув,    як    вчора    тато
Був    сердитий,    став    кричати,
Тоді    мама    завелася  –
Було    місця    мало    в    хаті.

-До    нас    в    гості,-    казав    тато,-
Знову    преться    твоя    мати,
Доведеться    стару    відьму
Цілий    тиждень    годувати!

А    я,    бабцю,    такий    радий,
Хай    там    мама    репетує,
Хочу    бачити,    як    тато
Тебе    з    ложечки    годує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999132
дата надходження 22.11.2023
дата закладки 22.11.2023

Ніна Незламна

В осінньому парку ( рим проза)

       Алеї…  алеї…    широкі  і  вужчі,  по  них  скаче  листя,  під  вітром  все  дужчим.  Деінде  намисто,  з  калини  урвавши,  напевно  красу  її,    душею    сприймавши.    Не  зміг  пролетіти  і  не  доторкнутись,  йому  ж  так  хотілось    до  неї  всміхнутись.  Але  ж  що  це  сталось,чому  став  холодним?  Летів,завивав,  вовчиськом  голодним.
       Спинися,  сказати,  я  хочу  йому.  Калину  не  руш,  подружку  мою.  Вона  ж  нещодавно,  так  квітла,  буяла.  І  ти  їй  втішався,  усіх  звеселяла.    Він  наче  почув,  а  може  втомився.  Здавалось,  до  мене  несміло  схилився.  За  мить  вже  до  ніг  припадав,  обвивав.    Можливо  з  собою  в  політ  зазивав?
       Чому,  мене  вітер,  небажано  рушиш,  напевно  несміло  сльозину  враз  струсиш.  Не  хочеш,  щоб  в  котре  згадала  той  вечір,  коли  ми  прощались,  обіймав  за  плечі  .  В    очах    його,    смуток,  бачила  я.  Чому  ти  в  сум’ятті,  доленько  моя?    Зібратись  з  думками,  так  важко  мені.  Ой,  якже  далеко  ти…  там,  на  війні.
     Бліндажі,    окопи,  частенько  бачу    у  снах.  Часом    не  сплю,  згадка  про  тебе,  огортає  страх.  І  вже,  як  дитина  пригорнуся  до  неньки.  Попрошу,-  Матуся,  обійми  рідненька.  Він  знов,  мені  снився  з  вогнем  у  борні.  Сміявся  і  плакав,  зникав    у  вогні.  Вже  й  птахом  злетів  до  небес,  де  блакить.  О,  як  же  забути  мені  страшну  мить?  Скажи  мені  люба,  чому  війну  бачу?  Не  скажеш,  я  знаю  тому  й  йду  до  парку.
       Ось  тут,  в  нашім  парку  гуляти  одній?  Але  ж  я  не  хочу  позбутися  мрій.  Наряд  золотистий  вже  скинула  осінь  і  хмари  з  вуалями  наповнили  просинь.  То  лиш  де-не-де,  між  кущів,  ясниться  просвіт,  промінчика  штрих  до  землиці  приліг.  Той  штрих  -  проблиск  надії,  хоч  й  змоклії    вії    та    світла  частинка  зігріла  сердечко,  попереду  бачу  коханого  личко.  Можливо  то  сутінки,  із  надвечір’ям  в  забаві,  так  образ  малюють.  Чи  я  з  ними  в  уяві,  секунди  хвилюють.  Та  враз  усе  зникло,  лиш  вітер  відчула.  Бо  в  цю  мить,  про  все  на  світі  забула.  То  мов  доторкнулась  до  його  волосся,  якби  ж  це  насправді  усе  відбулося.  Була  б  я  щаслива,уста  б  цілувала,  у  ніжних  обіймах  щоніч  засинала.
     Зненацька    в  обличчя    упали  краплини,  о,  це  ж  я,  уже  підійшла  до  калини.  Схилилося  гілля,  ще  кетяги  висять  та  дуже  маленькі,  нікого  не  тішать.  Це  ж  вітер,  красу  їй  пошкодив,  зривав,  скрізь  ягід  багато,  по  землі  розсипав.  Ото  ж  вона    й  плаче,  кому  пожалітись?  За  мить  по  землі,  горобчик  вже  скаче.  І,  як  же    до  нього  не  посміхнутись.
     Алеї…  алеї…  вздовж  них  хризантеми  біленькі  і  жовті,  від  дощику  змоклі.  Краплини  по  них  від  учора  лежать,  ще  золотом  й  сріблом  злегка  мерехтять.  Як  настрій  погоди,  позбудуться  вроди  -  закони  природи.  Їх  нам  не  змінити  та  все  що  довкола,  спроможні  цінити.  
   Як  би  ж  та  й  повсюди    на  нашій  землі,  не  гинули  люди  в  кривавій  війні.  Якби  ж  не  літали  шахіди,  ракети.  Щоб  жили  всі  мирно  на  нашій  планеті.  І  ти  б  мій  коханий  повернувся  додому.  Удвох,  в  нашому  парку  розвіяли  втому.  Бо  я  відчуваю  він  нас  пам’ятає.Тож  бачу  й  калина  привітно  стрічає.  
   Дай  Боже  терпіння  бійцям    і  сили,  вибити  орків,  зажити  щасливо.  І  щоб,  як  колись  в  парку  музика,  діти,  машинки  і  кульки,  щоб  знову  радіти.  Щоб  ясне  сонечко    і  блакить  над  Україною.  Щоб  не  по  всьому  світі,  а  з  родиною.За  круглим  столом    люди  відзначали  свята.  Щоб    навіки  покращилося  життя!
   Я  вірю  любий,  ми  прийдемо    в  парк,  разом  з  весною.  Іще  не  раз  полюбуємося  калиновою  красотою.  А  згодом  вона    й  прикрасить  наш  весільний  каравай!


                                                                                                                                                 22.11.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999162
дата надходження 22.11.2023
дата закладки 22.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Магія душі

Я  Вам  пишу,  бо  знаю,  що  чекали,
Мого  листа,  немовби  квіт  весни,
Ті  слайди  найпрекрасніші  листали
У  сяйві  філігранної  краси.

Пробачте,  що  забрала  ваші  мрії,
Які  Ви  так  плекали,  берегли,
А  промінь  милий  пестив  мої  вії,
На  мить  здалося,  що  були  то  Ви...

Мене  ось  згадка  також  захопила,
У  ній  вбачалась  магія  душі,
Була  то  справді  чарівна  хвилина,
Коли  читали  вірші  Ви  мені.

Той  ніжний  погляд  відданий  і  вірний.
І  голос,  то  здіймався,  то  стихав,
Емоцій  світ  виразний  і  умілий
У  серці  ноти  назавжди́  лишав.

Хотілося  лиш  просто  знов  відчути:
Таку  приємну  та  блажену  мить,
Дівчам  тим  безтурботним  ще  побути
Й  насолодитись  ароматом  -  жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998839
дата надходження 18.11.2023
дата закладки 18.11.2023

Катерина Собова

Дiєвий засiб

Знають    всі    в    селі    Пилипа  –
Добрий    чоловік,
Дав    Бог    силу    і    здоров’я,
І    щасливий    вік.

Ціле    літо    на    комбайні
Працювати    звик,
Був    здоровий,    витривалий,
Дужий,    наче    бик.

Та    на    старості    з    Пилипа
Залишився    пшик:
Десь    поділося    здоров’я
І    рум’янець    зник.

Всі      забули,    що    колись    був
Знатний    хлібороб,
Із    лікарні    не    вилазив
Від    отих    хвороб.

Грижа    вилізла    у    діда
Завбільшки    з    кулак,
А    у    нирках    поселились
Камінці    і    шлак.

Ревматизм    і    аденома,
Геморой,    цистит,
Печія    і    глаукома,
Дошкуляв    артрит.

Та    не    лікар    всім    здоров’я
Хворим    роздає,
Крім    лікарні    і    аптеки
Інший    засіб    є.

Рік    Пилипа    вже    не    мучить
Виразка    й    невроз,
Він    забув    про    всі    хвороби:
Допоміг…  склероз!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998770
дата надходження 17.11.2023
дата закладки 18.11.2023

Ніна Незламна

Поетам клубу

Чому  в  поетів    хитке  єднання?
Часом  задам  собі  я  питання,  
Як  тут  по-дружньому,  є  натхнення,
 Як  цвіт  пахкий,  душі    одкровення.

Поет  взірець  і  хоч  у  який  час,
Подасть  свій  вірш,  мабуть  не  без  прикрас,
Напише  щиро  про  погляд  на  світ,
І  незалежно    йому  стільки  літ.

Про  все,  від  серця  сповнений  теплом,
Своїм  талантом,  щиро  як  добром,
Надасть  пораду  вірному  другу,
Вже  спопелити  зможе  напругу.

Наче  імла  залягла  в  тумані,
Щоб,  врешті  зникла,  як  роси  ранні,
На  сонці  ніби  в  спекотне  літо,
Щоби  відчув,  поет  ніжність    й  світло.

Що  подарують  сині  небеса,
 І  надихне  писать  земна  краса,
Іще  підтримка,  ми    ж  одна  сім’я,
Щоб  не  кричав,  ідея  ця  моя!
Чому  в  поетів  хитке  єднання?
Адже  є  в  кожного  сподівання,
Що  в  клубі  знайдуться  вірні  друзі!

                                                         14.11.2023р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998558
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 14.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Мудрості урок

Ох,  як  же  важко  в  світі,  тобі  мово,
Витримувати  фальш  і  суєту,
А  так  хотілося,  щоб  все  чудово
Звучало  у  довершенім  рядку.

Душа,  мов  світ,  всміхаючися  долі
Збагачувала  ніжністю  красу,
Хотілося,  щоби  слова,  мов  зорі
Спускались  тихо  в  ранішню  росу.

І  колорити  вабили  безмежні,
Малюючи  красою  кожен  крок,
Емоції  прекрасні  та  бентежні
Нам  дарували  мудрості  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998290
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Катерина Собова

Мавпи розумнiшi

Вже    годину    вчив    школярик,
Що    таке    прийменник,
Розчаровано    дивився    
На    книжки    й    щоденник.

-Треба    вчитись,-    кричав    батько,-
Пам’ятай,    Андрію,
Тоді    в    тебе    всі    здійсняться
Заповітні    мрії!

І    навчатись    ти    повинен
Радісно,    завзято,
В    рідну    школу    кожен    ранок
Бігти,    як    на    свято.

Скільки    он    істот    на    світі  –
Всі    заповнять    ніші,
А    людина    на    планеті
Є    найрозумніша.

-Це    неправда,-    учень    каже,-
І    про    це    всі    знають:
Щодо    розуму,    то    мавпи
Нас  переважають.

Все    вони    обміркували
І    навчились    жити:
Перестали    між    собою
Вголос    говорити.

Всі    домовилися    зразу,
Що    найкраще    буде,
Щоб    про    це    ніде    й    ніколи
Не    дізнались    люди.

Мавпи    можуть    показати
Усім    дупу    голу,
І    ніхто    їх    не    примусить
Йти    щодня    у    школу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998302
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023

Mattias Genri

Дождь

Льёт  дождь  весь  день.  Лютует  непогода.
Рябина  сбросила  остатки  багреца.
И  окунулась  в  дрёму    сонная  природа:
Ноябрь  остыл  и  плачут  небеса.

Умолкло  всё.  Приблизилась  округа  -
Куда-то  делся  дальний  горизонт.
И  скоро  сменятся  дожди  на  вьюгу,
Не  нужным  станет  до  весны  мой  зонт.

Горит  камин.  Трещат  дрова  сырые.
Придёт  пора  и  запоёт  орган
В  трубе  свои  мелодии  былые,
И  разольётся  грусти  океан...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998011
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 08.11.2023

Ніна Незламна

Під стук коліс (проза 4 ч. )

         Через  тиждень,  з  пологового  відділення,  Надію  забирали  Маргарита  й  Віктор.  Щаслива  Ельвіра,    в  онукові  душі  не  чаяла.Обіймала  й  цілувала  невістку,  дякувала  за  онука.  Взяла  на  руки,  защебетала    біля  нього,  як    пташка,
-Ой  ти  мій  бутузичок,  ой,  ти  мій  маленький.
Зиркнула  на  невістку  й  до  онука  всміхаючись,
-Будеш,  як  бабуся,  старанний,  хитренький!  Дай  Бог  по  житті,  щоб  доля  на  вдачу…
Враз  по  щоках    потекли  сльози  радості,-  Ото  бабця  така  і  чого  я  плачу?!
Невістка  дивилася  на  неї-  Оце  ж  треба  такого,видно  дуже  хотіла  мати  онука.  Добре,  що  вона  є,  щоб  я  без  неї  робила.
В  дитячій  кімнаті  спав  Михайлик.  Ельвіра  з  невісткою  готували  вечерю.  Надя    голосно  до  неї,
Я    кілька  хвилин  назад  подзвонила  до  Віктора,  думаю,  може  є  якісь  новини  від  Макса.  А  він  мене    в  розмові  тільки  заспокоює,  якби  щось  сталося,то  уже  б  усі  все    знали.  Запевняв,  що  скоро  повернеться.
Ельвіра  намагалася  приховати  своє  хвилювання,
Сказав  повернеться,значить  повернеться,  як  будеш  себе  накручувати,  у  грудях  молоко  пропаде.Ти  стала  матір’ю,  то  ж  зараз  більше  думай    про  сина.Он  краще  горішків  з’їж  та  чаю  випий  попий,  молоко  буде  ситнішим.
   Надія  ж  позирала  на  неї,    дивувалася,  стільки  мужності  у  цій  жінці.  Адже  за  плечима  нелегке  життя,чоловік  весь  час  десь,  як  подумати    майже  одна  виховувала  сина.  Згадала    маму,у  горлі  тиснуло,  ледь  стримала  сльози  -  О  Боже,    тільки  не  дай  мені  таку  долю,  як  у  рідної  неньки.  Я  хочу,  щоб  мого  сина  виховував  рідний  батько.
   Минуло  десять    тривожних  днів…  від  Макса  ніякої  звістки.
Ранковий    телефонний  дзвінок  від  Віктора,  збентежив  Ельвіру,
-Я  тут!  Ти    маєш  якісь  новини?
-Так,  не  хвилюйтеся,  можна  сказати  все  нормально.  Але  це  не  телефонна  розмова,  я  на  чергуванні,  приїдьте  поговоримо.
   По  коридору,  вздовж  ліжок  з  пораненими,  Ельвіра  йшла  назустріч  Віктору,
-Добрий  день,  давайте  поговоримо  в  палаті.  
Вони  зайшли  в  одну  з  палат,  у  ліжку  лежав  поранений  Макс.
Побачивши  сина,    вона  розплакалася.  Віктор    заспокоїв  її,
-Тітко  Ельвіро,  його  прооперували,  із  стегна  вилучили  кулю.
 Вона  ледь  стримуючи  схлипи,  тихо  спитала,  -То  де  ж  він  був?
-На  завданні  був,  з  другом  у    назначене  місце  відвезли  продукти,  ліки.  Друг  залишився  там,  тож    додому    повертався    один.    З  кулемета  рашисти  обстріляли  мікроавтобус.  Потім  хтось  кинув  гранати  і  все  затихло.  Опритомившись,  він  зрозумів,  що  поранений  у  стегно  правої  ноги.  Міцно    перев’язав  її    і  два    дні  поспіль  самотужки    добирався    до  наших.  Це  він    перед  операцією  мені  розповів.  Коли  нам  його  привезли,    я  сам,  аж    розплакався,  правда  від  радості.  Живий,  значить  все  буде  добре!  Зараз    нехай  поспить,  відпочине.  Ви  Надю  підготуйте.  Я  уявляю,  які  в  неї    і  у  вас  були  думки,  поїхав  і    ніякої  звістки.  Але  це  ж  війна…
-А  телефон  при  ньому?  Ми  стільки  раз  дзвонили,  в  недосяжності.
-Напевно  загубив…та  добре  що  сам  повернувся.  О,  доречі  я  його  привітав  із  народженням  сина.  Щоб  ви  бачили.  який  він  був  щасливий!  
   Напередодні  Нового    року,  Макса  виписали  з  лікарні.  Біля  дверей,  з  сином  на  руках,  його  зустріла  дружина.  Щасливі  обличчя,  сльози  радості,  обійми,  поцілунки.
-Коли    вся  сім’  в  зборі,  мені  й  поранення  легше  перенести  –  сказав  він  поцілувавши  сина  в  чоло  і  продовжив,
-Надю  дякую  за  сина,а  він  справжній  бутузик,  я    в  дитинстві  теж  таким  був.  
Хлопчик  ледь  скривився,  він  помітив,
-Ну-ну  Михасику,  подай  голос,  щоб  я  почув,  як  ти  плачеш.
Надія  заперечила,
-Не  треба,  щоб  плакав,  йому  пора  їсти.
Ельвіра  взяла  сина  під  руку,
-Давай  я  допоможу,  нога  дуже  болить?
-Та  так,  трохи.  Мені  повезло,    основне    кістку  не  зачепило,  це  добре.  
     З  передової  мало  втішних  новин.  Вдень  і  вночі  мешканці  міста  в  тривозі,  часто  лунають  сирени,  не  вщухають  вибухи  ракет.  Люди  вимушені  ховатися    у  бомбосховищах,  але    й    багато  хто,  ігноруючи  загрозу,  залишався  вдома.  Часто  в  холоді  і  без  світла  й  без  води.Хоч  дуже  скрутно,  в  страху,  недоспані  ночі,  але    не  втрачали  віри  в    сміливість,  стійкість,  мужність  воїнів.  Які  відчайдушно  захищали  незалежність  України,  вірили  в  перемогу!
   Новорічна  ніч…  по  кімнаті  розносився  звук  з  телевізора.  Лунало  «Новорічне  привітання  Зеленського».  Їхні  погляди  були  прикуті  до  екрана  телевізора.  Вони  прислухалися  до  кожного  його  слова,  відчували      тривогу,  як  йому  боляче  за  Державу.    Від  деяких  почутих  слів,  ніби  куля  пронизувала  все  тіло,  щеміло  під  серцем,  холола  душа.  В  той  же  час,    у  ньому  бачили    впевненість,  що    у  цій    жорстокій  війні  Україна  вистоїть.  
 За  столом    Ельвіра  не  втрималася,заплакала.  Надія  відразу  накрапала  їй  заспокійливих  ліків,
-Мамо  випийте.  Може  вам  краще  не  слухати?
-Та  ні,  я  тримаюся.  От  тільки  думаю,  коли  ж  закінчиться  ця  війна?
Сидячи  в  кріслі,  Макс  хоч  і  уважно  слухав  промову  та  все  ж  почув  слова  матері,
-Закінчиться,  іще  трохи,  от  побачите,  скоро  наші  вояки  підуть  у  наступ,  добряче  дадуть  оркам    прикурити.
-Дав  би  Бог  –  прошепотіла  Ельвіра,  перерехрестилася  і  продовжила,
-Нам  би  Михайлика  похрестити..
-Та  не  зараз,  думаю  краще    хай  трохи  підросте,-  заперечив  Макс.
 Надія,  встаючи  із-за  столу,  запитала,
-Максе  ти,  щось  пип’єш?Може  трохи  перекусиш?
-Так  ,  хочу  випити  за  чисті  душі,  що  злетіли  в  небо.  Шкода  хлопців,  я  ж  багатьох  знав.
   Наступного  ранку,  Надія    готуючи  сніданок,  звернулася  до  чоловіка,  -Може  ми  б  таки  поїхали  в  Борислав?
-Ти,  що  смієшся,  в  таку  пору  з  дитиною  в  потязі?!Хто  знає,  що  може  нас  чекати  в  дорозі.  Та  й  ти  ж  бачиш,  до  нашого  мікрорайону,  дякувати  Богу,  ракети  недолетіли.  Он  чув,  ніби  системи  ППО  мають  встановити.  
Вона  тільки  схвильовано  поглянула  на  нього  й  здвигнула  плечима.
-Моя  люба,  зрозумій,  я  після  Різдва  повертаюся  в  центр.Їздити  вже  не  буду,  але  там  і  іншої  роботи  достатньо.  Давай  цю  тему  закриємо  до  літа.    
     Чотирнадцятого  січня  о  п’ятнадцятій  тридцять  російська  армія  завдала  ракетного  удару  по  багатоповерховому  будинку.  Ця  новина  швидко  облетіла  все  місто.  По  телефону  Макс  повідомив,  що  є  загиблі  і  поранені,  серед  них    є  діти,  додому  прийде  через  пару  днів.
 Ельвіра  переодягала  Михайлика,
-Боженько  спаси  і  помилуй  нас  і  мого  онучка.  
Поцілувавши  в  чоло,
-Михасику  мені  про  війну  краще  не  думати,  хай    я  помрію,  підростеш,  ми  з  стобою  будемо  вчити  англійську  мову.Правда  мій  хлопчику,  я  тебе  буду  водити  до  школи.  Нам  би  тільки  війну  закінчити.
Надія  взяла  сина,
-Мамо,  все  буде  добре1
Жінка  розплакалася,
-Яке  добре?!  Тож  не  люди,  а  нелюди,  що  ж  вони    творять?!  
   Надія  зо  дві  години  її  заспокоювала,  після  ліків  свекруха  заснула.
 А  їй  зовсім  не  спалося,  задрімала  на  декілька  хвилин,  щось  снилося,  але  пригадати  не  змогла.
Уже  зранку  удвох  на  кухні    пили  чай.  Раптово  задзвонив  свекрухин  телефон.  
 -Цікаво  і  хто  ж  це  мені  зранку  телефонує?-  підняла  здивовані  очі.
-О,  Оля  Волошина  дзвонить,  мабуть    думає,  без  неї  перукарню  відкриємо.
З  телефона  звучав  чоловічий  голос,
-Я  вибачаюся,  ви  родичка  Волошиній?
-Ні  роботодавець.  А  ви  хто?    Що  щось  сталося?
-Ми  рятувальники,з  під  завалу  дістали  тіло  жінки,  при  ній  цей  телефон.  П’ять  номерів  обдзвонили,  ніхто  не  відповідає.  Може  ви  знаєте  кому  можна  передзвонити?
Очі  Ельвіри  блиснули  і  мало  не  вискочили  з  орбіт,  несподівано  зблідло  обличчя.  З  закритими  очима,  сказала    ледь  чутно,  хриплим  голосом,
-Мою  Олю  вбили…  
Вона,  як  сиділа  так  і  похилилася  на  стіл  грудьми.  Надія  злякалася,  розгубилася,  в  цей  час  заплакав  син.  Тремтячими  руками,  на  телефоні  набрала  номер.
-  Максе  мамі  за  столом  стало  погано,  поблідніла,  негайно  приїдь.
-Ти  швидку  визвала?
-Я  відразу  тебе  набрала.  Зараз  викличу.
Буквально  за  десять  хвилин  Макс  був  вдома,    маму  поклав    на  ліжко.
Чи  йому  так  ввижалося,чи  було  таке  бажання  побачити,  здавалося  її    уста  ледь-  ледь  тремтіли.  Він  прислухався  до  дихання,  на  руці  намагався  почути  пульс,  але  все  було  даремно.
Швидка  приїхала,  аж  через  пів  години,  лікар  попередньо  спрогнозував  зупинку  серця  через  обширний    інфаркт.
         Надія  перебирала  речі,  в  чому  поховати  свекруху.  В  купі  рушників  знайшла  конверт,  віддала  чоловіку,  стояла  поруч.
Його  очі  червоні,  підпухлі  від  сліз,  з  болем  дивилися  на  лист,
«Дорогі  мої!    Ви  прочитаєте  цей  лист,  коли  я  вже  відійду  у  інший  світ.  До  вас  маю  прохання,  поховайте  мене  поруч  з  Миколаєм  Миколаєвичем,  ми    з  ним  про  це  домовилися.  Може  там  зустрінемося  і    не  раз  зіграємо  в  шахи.  Думаю  Рита  про  це  має  знати.  Не  плачте  за  мною!  Я  достойно  прожила  життя.  Пам’ятайте  мене  веселою,  охайно  одягненою,  з  акуратною  зачіскою.  Бережіть  один  одного!  Цінуйте  життя!  Я    вас  люблю,  прощавайте!
                                                                                                                                                                                           Ельвіра.»

     Надто  важко  втрачати  рідних…  Макс  ходив,  як  тінь.  Надії  хотілося  кричати,  розридатися.  Але  тримаючи  на  руках  сина,  стримувала  себе,знала,  що  може  у  грудях  пропасти  молоко.  Тому  коли  був  Макс  вдома  стримувала  себе,  більше  мовчала.Та  все  ж  через  тиждень,  після  поминального  обіду,  коли  всі  розійшлися,  дала  волю  сльозам,-  Мамо,ти  ж  мене  стільки  всього  навчила,  чому  ж  так  рано  покинула  нас?  Чому    мене  доля  звела  з  такою  чудовою  людиною  і  вже  тебе    забрала.  Це  у  всьому  винна  війна,  той  безлаберний  народ,  що  прийшов  з  мечем  на  нашу  землю.Їй  би  іще    жити  та  й  жити,  як  і  тим  воїнам,  що  захищали  нашу  рідну  землю!  Я  обіцяю,    все  життя  підтримувати  Макса.  Мамо,  я  щиро  тобі  вдячна  ,  що  ти  була  в  моєму  житті  й  подарувала    свого  сина,  якого  я    дуже  кохаю.
     Одного  вечора  Рита  зайшла  до  Надії,
-Я  так  забігла  на  кілька  хвилин.Ти,  як  поставишся  до  того  ,  щоб  до  мене  переїхав  Віктор?
 -  А  причому  тут  я?!  Це,  як  ти    нього  відносишся?  Я  бачу  він  закоханий  .
-  Так  ,  пропонує  разом  жити,  а  згодом    одружитися.
-А  що  твоє  серце  каже?
-Ой  каже,  від  почуттів,  аж  голова  крутиться.  І  так  безсонні  ночі  від  вибухів,  а  тут  іще  думки  про  нього,хвилююся  де  він,  як  він.  Здається,  я  без  нього    і    дня  не  можу  прожити.  
-  Тож  це  кохання…  вирішувати  тобі.  Але  все  добре  зваж  !  Я  тобі  бажаю  тільки  добра.
 Приблизно  через  тиждень  Віктор  перебрався  жити  до  Маргарити.  Тепер  вони  стали  частішими  гостями.  Допомагали  з  придбанням  продуктів,  навіть  інколи    бавилися  з  Михайликом.  Хоч  Надія  і  Рита  від  різних  матерів,  але  все  ж  відчували  спорідненість  душ.      
   Тільки    після  сорока  днів  після  смерті  матері,    Макс  інколи  став  всміхатися  і  то  в  основному  до  сина.
       З  весною  прийшли  кращі  новини  з  фронту,  люди  поверталися  в  рідне  місто.  Хоч  і  російські  окупанти  не  зупинялися,  стали  частіше  атакувати  дронами  -  камікадзе.  Лунали  заяви,  попередження    та  погрози  щодо  другої  потужної  хвилі  вторгнення.  Все  ж  місто  жило  своїм  життям,  при  можливості,  люди  ходили    на  роботу.  Після  вибухів  займалися  прибиранням    руйнувань.  Дехто  самотужки  намагався  зробити  хоч  якийсь  ремонт,  не  мали  бажання  покидати  рідний  будинок,  чи  квартиру.Адже  українці  вірили    у  перемогу  України  у  війні.
   Літо  видалося  спекотним,  в  повному  розумінні  слова.    І  сонце  безжалісно  підсмажувало  російських  вояків,    і  наші  воїни  піддавали  вогню,  поступово  відтісняли  ворога.
   В  сім’ї  все    частіше  відбувалися    розмови,  про  закінчення  війни.  Смуток  за  матір’ю  поступово    віддалявся,  душевний  біль  вщухав.    Останнім  часом,  з  роботи  чоловік    приходив    у  гарному  настрої.  Надія  наважилася  завести  розмову  про  поїздку  в  Борислав.  Тримаючи  сина  руках  ,  почала  здалеку,
-Ну  що  новенького  у  вас?
Він    всміхнувся  до  неї,  перевів  погляд  на  сина,
-Ану  Михасю,  скажи  мамі,  що  в  нас  усе  ладком.Тож  нехай  більше  нічого  не  запитує.  Бо  це  секрет…
Беручи  сина  на  руки,  поцілував  її  в  чоло,
-Ой,люба  моя,  знаю  про  що  ти  хочеш  запитати.Та  я  уже  й  сам    інколи  думаю,  коли  ми  вирвемося.  Звичайно  хотілося  б  теплою  погодою.  Нам  обіцяють  підкинути  пару  помічників,  але  покищо  ніяк  не  виходить.
Її  очі  змінилися,  наповнилися    радістю,блиском,,  сказала  веселіше,
-Я  оце  думаю,  може  ми,  як  будемо  іхати,    Риту  з  собою  візьмемо?  Неодноразово,    вона  натякала,  що  була  б  рада  познайомитися  з  моєю  сім’єю.Хотіла  б    побачити,  як  живуть  люди  на  заході  України.
-То  в  чому  причина?  Якщо  з  роботою  все  владнає,чому  ні?  А  Віктора  теж  хоче  взяти?
-За  це  я  її  не  запитувала,  не  знала  ж,  що  ти  скажеш.Та  й  якось  незручно,  питати,  ми  іще  й  самі  не  знаємо  коли  поїдемо.Мама    часто  запитує  та  я  ніби  не  чую,  переводжу  розмову  на  інше.
Обома  руками,  він  підняв  малого  догори,
-Ану  синку,  скажі  мамі,  що  ми  бабці  зробимо  сюрприз.  Щоб  не  хвилювалася,  не  дуже  витрачала  гроші  на  застілля,  правда,синку.
Притулив  його  до  себе,  сказав  тихіше,
-Бабуся  Ельвіра    мріяла  познайомитися  з  свахою  та  на  жаль.
       За  вікном  осінь…  Рита  й  Надія  з    візочком  прогулювалися  по  алеї.  Назустріч  йшов  Макс,  трохи  сердито,
-Ну  й  ви    «молодці»,    не  боїтеся?!  Як  сирена  залунає,  що  будете  робити?  
Надія  миттєво  почервоніла,  змовчала.  Рита  ж    кивнула  рукою,
-Не  кричи,  це  я  винна.  Я  їй  кажу,  хоч  на    хвилин  десять,  можна  дитину  на  люди  вивезти?  Не  накаркай,  не  сварися,  слава  Богу  вже  кілька  днів  тиші.
-Ви  оце  залиште  мені  Михайлика,  а  самі  пройдіться  по  магазинах.  А  то  ніби  щебечете  хочете  поїхати  в  Борислав,  а  подарунків  не  купили.
Надія  обійняла  його,
-Максе!  Любий,  що  справді  поїдемо?
-До  нашого  полку  прибуло  двоє  хлопців  після  поранення,  так  що  поїдемо.  Через  пару  днів  знатиму  на  які  дні  можна  буде  придбати  квитки.  Та  знай,  в  мене  десять  днів  відпустки,  а  потім  додому  і  ніяких  умовлянь.
Вона  поцілувала  його  в  щоку,
-Та  це  ж  просто  чудово!  Дякую!
     На  платформі  біля  потяга  метушня,    чути    гучні  уривки  фраз.  Прохолодний  вітер  злегка  торкався  обличчя….  розчервоніла  Надія  поспішала  за  чоловіком.  Макс  на  руках  ніс  Михайлика,той    раз  –у-  раз  здригався,  відкривав  очі,  в  непорозумінні,  куди  це  його  несуть.І  знову  закривав  їх,  адже  вдома,  в  обідню  пору,  він  завжди  міцно  спав.  Віктор  з  двома  валізами,    подав  квитки    провідниці.    І  вже    подавав  сумку  Маргариті,  яка  нічого  не  сказавши,  уже  була  в  тамбурі.  
   За  клька  хвилин  потяг  відправився.  В  купе  пару  годин  тиші…  згодом  сімейна  вечеря.  Надія  пишалася  чоловіком,  він  чимось  нагадував  свекруху.  Кожному  приділяв  увагу,  намагався  допомогти.  А  щодо  сина  та  до  неї,  то  можна  було  тільки  мріяти  мати  такого  дбайливого  батька  й  чоловіка.
***
     В  купе  уже  всі  сплять…  Надія  з  думками    біля  вікна.
 Раптово  світло  вдарило  в  очі.  Це  ліхтарі    відволікли  від  думок.  Чітко  почула  монотонний  стук  коліс  потяга.  За  вікном  темно    -  Оце  так  задумалася!  Мамо,  їще  кілька  годин  і  ми  зустрінемося.  Я  міцно  -  міцно  обійму  тебе  і  все    розповім  про  своє  життя.  Потішися,  мені  Бог  дав    добру  долю.  Я  вірю,  що  закінчиться  ця  страшна  війна.  Наші  відчайдушні,  мужні,  сміливі  воїни  обов’язково  здобудуть  перемогу.  Я  дуже  хочу  щоб  під  мирним  небом    наші  серця  і  душі    переповнювала    радість.  І  кожен  день  приносив  хвилини  щастя.
                                                                                                                                                               03.11.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997770
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 06.11.2023

Любов Іванова

СЕЗОНИ ЖИТТЯ…

[b][i][color="#8f00ab"]Пам"ятаю,  колись  я    була  дуже  схожа  з  весною,
Серед  сонячних  днів,  розквітала,  мов  ружа  щораз
Шепотіли  вітри,  мило  бавлячись  в  полі  зі  мною,
Там,  де  бджілок  рої  танцювали  над  квітами  джаз.[/color]

[color="#067504"]А  як  юність  моя  помахала  рукою  з-за  гаю,
Та  у  літнє  життя  відтеснула  мене  течія.
Де  я  досвід  років  звідусіль  в  оберемки  збираю,
І  підкріплюю  скрізь  своє  власне,  отримане  Я.[/color]

[color="#700c04"]Вже  і  осені  час  розбирати  життєві  пакунки,
Щось  піде  на  смітник,  щось  в  скарбничці  своїй  збережу.
Зрілість  часу...і  з  ним  листопадові  склались  стосунки,
Не  чекаю  весни,  вже  у  зиму  торую  межу.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997787
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Катерина Собова

Виправдалась

Шестикласницю    Людмилу
Відчитала    мати:
-Щось    ти,    доню,    дуже    рано
Стала    дівувати.

Що    за    одяг    -    топ    і    шорти?
Пупа    оголила,
Безсоромнице,    сьогодні
В    школу    так    ходила!

Тебе    вчора    відшукала
Я    на    дискотеці,
А    сидіти    тобі    треба
У    бібліотеці.

-Мамо,    тихо,    розберемось,-
Мовила    Людмила,-
Он    в    казках    -    які    герої?
А    вони    всім    милі.

Попелюшка      йшла    додому  
 З    останнього    танку,
Бо    вже    мали    заспівати
Півні    на    світанку.

А    Дюймовочка    заміжня,
Що    скрізь    виробляла?
На    крота    їй    наплювати,
З    Ельфом    загуляла.

А    Тарзан    по    лісі    бігав
Без    трусів,    весь    голий,
І    всі    його    поважали  
 За    такі    приколи.

Білосніжка    вела    себе
Дуже    аморально:
Всі    сім    гномів    жили    з    нею,
То    це    як?    Нормально?

Мама    -    жінка    дуже    мудра
(Сивина    у    скроні),
Але    тут    вона    не    знала,
Що    сказати    доні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997766
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023

Кадет

Дзен

«Мудрость  с  возрастом  редко  приходит,
Возраст  чаще  приходит  один»  (*ММЖ)
Но  пока  в  голове  мысли  бродят,  
Надо  ж  как-то  корячиться,  блин…

Как  бы  так  бы  себе  умудриться,
Научиться  на  старости  лет
Не  марать  понапрасну  страницы
И  хоть  как-то  ценить  белый  свет…

Подружиться  с  нормальным  искусством,
Не  кривить  заскорузлой  душой,
Примирить  как-то  разум  и  чувства
И  питаться  не  только  лапшой…

Одолеть  суету  и  невзгоды,
Не  скулить  на  Луну  по  ночам,
Не  водить  с  сатаной  хороводы,
Не  рубить  правду-матку  с  плеча…

Улетучились  брызги  оргазмов,
Неизбежен  физический  тлен,
Но,  пожалуй,  от  всяких  маразмов
Лучше  нет  панацеи  чем  дзен!!

03.11.23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997693
дата надходження 03.11.2023
дата закладки 03.11.2023

Наталі Косенко - Пурик

Я кохаю тебе

Я  кохаю  тебе:  шепотить  тихо  вітер
І  складає  слова  із  непроханих  літер,
Промовляє  рядки  дивовижній  подрузі,
Залишає  сліди,  ніби  спогад  у  лузі.

Я  чекав  так  тебе,  і  торкається  стану,
Захистить  хоче  він  і  загоїти  рану,
Неповторна  моя,  неймовірна  спокусо,
Я  вклоняюсь  тобі,  зачарована  Музо.

За  твій  образ  краси  і  щовкове  волосся,
Ожило  вмить  усе  чи  можливо  здалося?
Та  у  серці  бринять  нерозтрачені  струни,
Наче  світ  досягнув  до  вершини  фортуни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997583
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 02.11.2023

Ніна Незламна

Під стук коліс ( проза 1 ч)

               За  вікном  осінь…      потяг  мчав  лісосмугою.
       Надія  уже  кілька  хвилин,  як  вийшла  із  купе,  стояла  біля  привідчининого  вікна.  Віяло  прохолодою,  вона  дивилася  у  вікно.  В  небі  безхмарно….  сонце  котилося  до  заходу.    Та  дерева  так  миготіли,    що  губився  контраст  пейзажу,  лише  на  якісь  миті  помічала  сонячне  проміння,  що  тут  же  зникало.  Часто    кліпала  очима,    все  ж    намагалася    розгледіти  барвистість  дерев.
   Через  кілька  хвилин  по  спині  відчула  холод.    Злегка  здригнулася    і  впоспіх  зачинила  вікно.  На  голову  накинула  капішон  сіренької  курточки,  стала  зручніше,    боком  обперлася    об  стінку.
         Вагон  погойдувало…  поринула  в  думки    -  Ось  мамо,  ти  й  дочекаєшся  мене,  мій  приїзд    стане  сюрпризом.  Ой  давно  ж  ми  з  тобою  не  бачилися.  А  й  справді  так  швидко  пролетів  час.  
***
         Надія    з  дитинства  мріяла  стати  перукарем.  Уже  після  п’ятого  класу  мамі    укорочувала,  підрівнювала    волосся.  Згодом    робила    їй  стрижку  і  вже  все  частіше  підстригала  відчима.
     Після  школи,  в  містечку  закінчила  курси  перукаря.  В  селі  майже  рік  займалася  перукарською  справою.  В  неї  це  добре  виходило,  люди  були  задоволені.  
-Але  ж  це  не  заробітки  -    вкотре  задумувалася,  треба    кудись  їхати.
       І    ось,  у  таку    ж  саму  пору  року,  під  стук  коліс,  їхала  за  покликом  душі.  
 Чи  довго  думала?  Мабуть  ні!    Незважаючи,  що  на  Сході  вже  третій  рік  йшла  війна,  молодь  із  села  тікала.  Хтось  у  великі  міста  й    навіть  до  Польщі,  Німеччини.  А  хтось,  як  і  вона,    мріяв  заробити  грошенят  в  росії.  По  селі    часто  розповідали,  що  там  теж  непогано  оплачується  праця.  З  мовою  проблем  не  буде,  то  чому  й  не  поїхати?  Планувала  на  заощаджені  гроші  придбати  квартиру  в  Україні.  Можливо    навіть  у  Дрогобичі,  чи  в  Бориславі,  неподалік  від  перукарні  де  навчалася  своєї  професії.Та  й  від  рідного  села  недалеко,  щоб  навідуватися  до  рідних.  
   Від  поїздки  мати  не  відмовляла.  За  одне  бідкалася  -  телефон  кнопочний,  не  бачитимуть  одна  одну.  З    приємною  усмішкою  сказала,
-От  і  ти    доню,  вирішила  погнатися  за    довгим  рублем?!  Важко  буде,  але  побачимо  що  з  цього  вийде!
В  неї  склалося  враження,  що  мати  навіть  зраділа  такому  рішенню.  А  нічому  й  дивуватися,  звичайно  матері    важко.  Відчувала  -    являється  тягарем  для  сімейного  щастя.  Вона  ж  донька    від  першого  шлюбу,  на  жаль  батька  й  слід  простив,  мати  навіть  не  отримувала  аліментів.  Є  одне  -  єдине  фото,  на  ньому  мама    і  він  тримає  її  на  руках.  
На  зворотній  стороні  фото  написаний  рік,  на  ньому  їй  чотири    роки.  Але  батька    вона  не  пам’ятає.  Знає,  що    Миколаївна,  а  прізвище  в  свідоцтві  про  народження  мати  записала  своє.  Мабуть  була  для  цього  причина,  тому    не  торкалася  цієї  теми,  навіщо    матері  серце    ятрити.
     Три    роки    жили  удвох  та  згодом  мати    прийняла  чоловіка  з  яким  побралася.  Народила    двох  синів  -  близнюків,  які    уже  ходять  до  школи  і  щодня,  як  циганчата  просять  гроші.  А  де  ж  їх  взяти,  як  відчим    любить  у  ліжку  полежати  та  за  день  спалити  не  одну  цигарку.  А  щодо  роботи,  то  ледачкуватий.  На  якийсь  час  знайде  роботу  на  будівництві,  влаштується  помічником  і  то  ненадовго.  Та  тут  усе  зрозуміло,  адже  без  професії,    кращої  роботи  і  не  знайдеш.  
По  дорозі  до  автобуса    Надія  зустріла  сусідку  тітку  Тамару.  Побачивши  її  з  валізою,  жінка  здивувалася,
-О!  І  ти  вже  кудись  зібралася,  часом  не  до  батька?
Дівчина  трохи  розгубилася,  але  випалила,-
-Якби  знала  адресу,  може  б  і  до  нього  поїхала.
-Ой,  ні  дитинко,  адреси  не  знаю.  По  селі  чутки  ходили,  що  служив  у  Дніпропетровську,  ніби  туди  й  поїхав.  Та  хто  ж  тепер    нам  на  весілля    буде  зачіски  робити?  Але,  як  вирішила,  хай  Бог  допомагає!  Щасливої  дороги!
Подякувавши,  Надія    поспішала  на  автобус.Та  розмова  за  батька  чомусь  збентежила  її  –  Я  взяла  сімейне  фото  та  чи  він    пам’ятає,  що  в  нього  є  донька?!  Таких  татусів  на  землі  напевно  мільйони.
   Москва  велике  місто,    людей,  як  комах,.  На  жаль  ні  в  центрі  міста,  ні  поблизу,  роботи  не  знайшла.  В  пошуках  три  дні,  дві  ночі  мусила  пересидіти  на  вокзалі    в  платному  залі  відпочинку.
       Здавалося  об’їздила  пів  світу.  Та  нарешті  їй  вдалося,  на  околиці  міста    в  перукарні,  знайти  вільне  місце  й  неподалік  зняти  квартиру.
   Однокімнатна  квартира  в  новобудові  її  влаштовувала.  В  мікрорайоні    кілька  багатоповерхівок,  магазини,  школа,  дитсадок,  лікарня  й  дві  перукарні.  В  одній  із  них,  після  місячного  випробувального  строку  її  прийняли  на  роботу.
     Довкола  будинків  дороги  не  приведені  в  належний  стан,  в  дощову  погоду  під  ногами  багно.  Та  мешканці  протоптували  стежки.  І  кожного  ранку  можна  було  спостерігати,  як  люди  вереницею    поспішали  до  зупинки  автобуса,  щоб  потрапити  на  роботу.
       Працюючи  в  перукарні,  Надія  перший  рік  висилала  матері  гроші.  Але  згодом  зрозуміла,  скільки  не  вишле,  то  все  мало.  Довелося  замислитися,  а  чи  варто?    А  кому  я  потрібна,  хто  про  мене  подбає?  Та  минуло  два  місяці,  її  гризло  сумління,чи  правильно  зробила?  Можливо    мамі  дуже  потрібні  мої  гроші?!
     Хоч  дитина  і  на  відстані,  напевно  кожна  мати  серцем  і  душею  відчуває  тривогу  за  своє  чадо.Тож  Надії  довго  сумніватися  не  довелося.  Як  зазвичай,    раз  на  тиждень,    ввечері  подзвонила  мати.  Поцікавилася  її  справами,  розповіла  про    братів-  близнюків,  про  своє  життя,  буденні  клопоти.  Уже,  як  прощалися  сказала,
-Ти  оце  перестала  гроші  висилати,  то  вже  й  не  треба.  Я  розумію  на  чужині  життя  не  мед,  тобі  мабуть  і  самій  скрутно.Ти  ж  знаєш,    ми  тобі  нічим  не  допоможемо.  Мені  боляче  це  казати,  але  розраховуй  на  себе.  Будуй  своє  життя,  більше  заощадиш,  може  й  справді  придбаєш  квартиру.  Ми  самі  поставимо  хлопців  на  ноги,  не  хвилюйся,  якось  воно  буде.
Ці  слова  втішили  Надію,
-Мамо,  дякую  за  підтримку.  Я  постараюся,  щоб  усе  задумане    здійснилося.
       А  час  летів…  багато  планів,  надій  і  сподівань  та  все  пішло  не  так,  як  мріялося.  Зустріла    Олега…  перше  кохання.  Часто  приходив  у  гості  та    через  якийсь  час  стали  жити  разом.  Він  пропонував  одружитися,  але  з  часом    вона  засумнівалася,  не  треба  поспішати.    Адже  він  транжирить  гроші.  Хоч  і  оплачує  квартиру    й  дає  гроші  на    продукти  та  щодня  витрачає  гроші  на  пиво  і  два-три  рази  на  тиждень  ходить    до  клубу  «Комп’ютерні  ігри».  За  професією    будівельник,  зарплата    непогана,  але  про  заощадження  й  не  мріє.  Вважав  знявши  квартиру,  в  ній  можна  все  життя  прожити.  Це  її  насторожило,  рішення  було  остаточним  -    він  не  готовий  до  сімейного  життя.  В  одній  із  розмов  Олег    проговорився,  що  приїхав  з  Донецька  і    тут  залишиться  жити  при  любих  обставинах.
 Ось  тоді  Надія    і  вирішила  -  Попрацюю  іще  з  рік,  матиму  гроші,  тоді  можна  й    повернутися  в  Україну.
   Минуло  півтора  року…
 Осінній  вітер…      шелест  листя.  Руде    знівечене,  а  деінде  з  зеленими  смужками,  воно  по  обіч  дороги  змішане  з  багном,  ніби  низенька  огорожа,    що  відділяє  стежку.  По  ній  здаля  по  воді  де-не  -  де  маленькі  калюжі,    в  них  подібні  корабликам,    плавають  жовті    листочки.
       В  коротеньких  чобітках  на  низеньких  підборах,  вона  йшла  по  стежці  й  тягнула  валізу.  Намагалася  йти    якнайшвидше  та  все  ж  остерігалася,  щоб  не  захляпати      темно  –  коричневі  штани  .  Хоча  вони  вузенькі,  але  обережність  не  завадить.  Легенька  усмішка  прикрасила  обличчя,  коли  перед  собою    в  калюжі  побачила    листочок  –  Ох  осінь  -  осінь,  але  ж  так    красиво!    Мені  б  такий,  тільки  справжній  кораблик,  щоб  швидше  потрапити  додому.  Та  нараз  думки  роздвоїлися  –Додому…  А  що  там  на  мене  чекає?  
     Вона  тільки  тепер    усвідомила,  що  був  сплеск  емоцій,  все  вирішила  спонтанно.    Але  ж  терпець  урвався,-  заспокоїла  себе.  Три  роки  разом,  а  порозуміння    так  і  не  досягли.  Майже  щоденні    сварки    за  гроші,  примусили  зробити  вибір.
   В  цей  же  день  звільнилася  з  роботи,  зібрала  валізу.    Розчервонілий  на  обличчі,  Олег  лежав  на  дивані,  мовчки  спостерігав.
Коли  віддала  ключі  від  квартири,  розчула  сарказм  у  його  голосі,
-А  не  пошкодуєш?!
-Та  ні,  наші  стежки  розійшлися.
-Ну  тоді  щасливо!
     По  дорозі  до  автобуса  бурчала  ,-  Ну  то  й  добре,  можна  сказати  розійшлися  друзями.  Ох,  мамо,  важко  зробити  такий  крок,  але  я  не  хочу  такого  щастя,  як  у  тебе.  
   У  автобусі  багато  вільних  місць…  вона  присіла    біля  вікна.  Автобус  набирав  швидкість,  що  за  вікном  не  помічала.  Думки  снувались  павутинно  -  А  чи  було  в  нас  із  ним  кохання?  Та  мабуть  ні!  Чи  це  роки,  чи  сумісне  життя  придає  мудрості?    Хоча  в  душі  таке  гірке  розчарування  та  все  ж,  я  зробила  правильний  крок.  Я  сильна,  все  витримаю,  життя  продовжується.  
       На  залізничному  вокзалі  занадто  гучно…люди    з  сумками,  валізами,  всі  поспішають  хто  куди.  Надія  впоспіх  прочитала  розклад  потягів.  За    пів  години  відійшла  від  каси,  в  руках  тримала  квиток.  Задоволена,  злегка  розчервоніла,  поспішала.  До  відправлення    потяга  залишалося  хвилин  десять,  не  більше.
     Підійшовши,  до  вказаного  в  білеті  вагона,  вона  рукою  намагалася  з  чола  забрати  мокре  волосся.  Бальзаківського  віку  провідниця,  взяла  квиток,  зміряла  її  з  ніг  до  голови    й  посміхаючись,
-Ото  життя  і  все  ми  поспішаємо,  чому  нам  ніколи  не  вистачає  часу.
 Важко  перевівши  подих,  Надія  заговорила  тремтячим  голосом,
-  Мені  до  вас!  Добре,  що  встигла.
-Давай  проходь,  бачиш,  уже  зелений  сигнал  горить,  тож    будемо  відправлятися.
 В  тамбурі  пусто,  з  полегшенням  перевівши  подих  -  Ну  от,  здається  я  їду.
     У  купейному  вагоні  майже  всі  двері  відчинені.  Чути    розмови,  шелест  паперу,  брязкіт  ключів,  скрип  валіз,  сидіння.
       Аж  ось  і  її  купе…  двері  відчинені.  Її  зустрів  пронизливий  погляд  жінки,
-О!  Дивися  синку  до  нас  поповнення.  Маємо  супутницю,  дорога  не  близька,  думаю  не  сумуватимемо.  
   Дівчина  привіталася,  зиркнула  на  хлопця  -  О,  як  схожий  на  маму!  А  йому  років  двадцять  п’ять,  не  більше.  
 В  сторону  відставила  валізу,  хлопець  зразу  ж  піднявся,
-Якщо  вам  не  потрібна,  давайте  я  її  поставлю  під  сидіння.
-  А  він  чемний  –в  її  умі  мелькнула  думка.Трохи  розгубилася,  почервоніла.  За  мить  втрутилася    жінка,  ледь  всміхаючись,  підтримала  його,
-Так  Максе,  постав  під  своє  сидіння,  жінкам  завжди  треба  допомагати.
Біля  себе  долонею  постукала  по  сидінні,
-А  ви  не  соромтесь,  присядьте.  Чую    рідну  українську  мову,  то  ви  теж  до  Харкова  їдете,  чи  десь  ближче?
-В  Харкові  пересадка,  а  там  і  додому.
     Чи    й    снилося  їй  колись,  що  вона  потрапить  у  таку  компанію  -  точно  ні!  
     Познайомилися…,  жінку  звали  Ельвіра    Борисівна.  Хоч  і  роки  та  вона  дивилася  за  своєю  зовнішністю  -  брови,  манікюр,  макіяж,  як    ніби  жінка  з  якогось  французького  серіалу.  Тоненький,  в’язаний,  світло-  сірий    светр  з  люрексом  пасував  до  її  карих  очей  і  каштанового  волосся.  Каре  -  зачіска  ідеально  підкреслює  вилиці,  придала  обличчю  виразність,  привабливість.
     В  купе  сміх,  веселі  розмови…  разом  вечеряли,  пили  чай.
Надія  кілька  раз  на  собі    відчувала    погляд  Макса.  Він  сидів  навпроти,  свердлив  очима  її  тендітні  плечі  і  доволі  об’ємні  груди.  Дівчина  час  від  часу  на  грудях    поправляла    кінчики    розпущеного  світло  –  русявого  волосся,  намагалася    їх  приховати.
   Раптовий  дзвінок  мобільного  телефона  перервав  бесіду.  Ельвіра  незадоволено  подивилася    від  кого  дзвінок  й  з  обуренням  до  сина,
-Ох  і  коли  я  буду  мати  спокій.  Це  знову  з  роботи.
Надія  піднялася,
-Я  на  кілька    хвилин  вийду…
-Ні-ні!  Тут  ніяких  секретів,  сядьте,  -  заперечила  жінка.
З  телефона  лунав  жіночий  голос,    Ельвіра  слухала,  хитала  головою.  кліпала  очима,  нарешті    заговорила,
-Ну  у  вас,    як  завжди,  тільки  я  не  на  місці,  відразу  проблеми.  Так,  я  все    зрозуміла.  Перукарню  не  закривайте,  через  два  дні  вийде  Волошина.  Ти    сама  попрацюєш.  У  тебе  ж  є  записані  на  манікюр?
Вона  слухала  і  знову  кивнула  головою,
-Ну  то  й  добре,  як  приїду,з  усім  розберемося.  Ну  все,  бувай!
Надія  дивилася  на  неї  прямим  поглядом,
-Ви  маєте  свою  перукарню?
-Так!  Маю  на  свою  голову.  Жіночий  колектив,  це  вічна  проблема.  Одна  у  декретній    відпустці.  Друга  відпочиває  в  Трускавці,  через  два  дні  має  бути  на  роботі  А  в  третьої  донька  хворіє,  терміново  повезла  в  Київ.  От  і  думай,  як  залишитися  на  плаву,  не  втратити  клієнтів.
     В  дівчини  забігали  очі  -  Сказати  чи  ні?  А  може  це  мій  шанс?  Намагалася  приховати  хвилювання,  нарешті  наважилася,
-А  ви  знаєте  я  перукар,  маю  стажу  майже  чотири  роки.
Макс  зацікавлено  подивився  на  неї,  
-І    чоловіків  теж  стрижете?
-Так,звичайно.  
Він  всміхався  позирав,  то  на  неї,  то  на  матір,
-Оце  так  новина.  Думаю  вам  є  про  що  поговорити,  на  якийсь  час    я  вас  залишу.
Він  вийшов…
 Ельвіра  засипала  Надію  запитаннями,  попросила  коротко  розповісти  про  себе.  А  що  ж  їй  було  робити  -  Нехай  пан,  або  пропав  або  користь,  або  невдача  та  все  ж  зміниться  життя.  Ніби  на  сповіді,  навіть  непроховала  що  мала  стосунки  з  Олегом.
Після    почутого,  Ельвіра,  аж  прицмокнула  губами,
-Ну-  ну,думаю  тебе  життя  чогось  навчило.Та  ти  молода,  попереду  іще  не  одне  буде  розчарування,  таке  воно    наше  земне  життя.
Вона  повернулася  до  вікна.  Ніби  у  світлі  придорожніх  ліхтарів  шукала  рішення.Чи  довіритися  інтуїції,  запропонувати  до  себе  на  роботу?  Здається  непогана  дівчина,  хто  живе  без  помилок?  Та  іще  ж  така    віком,  як  мій  син.  Але  ж  плани  має,  хоче  купити  квартиру.  Кому  яке  щастя!  Хтось  живе  на  всьому  готовому,  а    хтось  вливається  в  цей  несправедливий  світ,  в  надії  всього  досягнути  самому.    Треба  поговорити  з  Максом,  що  він  скаже?  Не  думаю,  що  вона  стане  завадою  його  дружбі  з  Маргаритою.  На  перший  погляд,  вони    неначе    і    чимось  схожі,  чи  може  кольором  волосся,  але  ж  Маргаритка  молодша.  Чотири  роки,як  з  батьком  нам  стали  сусідами,  ніби  порядні  люди.  Втрата    рідної  людини  напевно  дуже  подіяла  на  життя  цих  двох.  Але  все  ж  Микола  молодець,  не  знайшов  собі  іншу  жінку.  Всю  увагу  приділив  доні,  щоб  добре  навчалася  та  поступила  до  медінституту.А  мені    на  старості  років,  вдома  краще  мати  медика,чим  перукаря.  Але  ж  дівчині  допомогти  треба,  ніби  щира,  не  розбещена.
   Надія  розуміла  -  зараз  її  краще    залишити,  вийшла  з  купе.
   Біля  вікна  стояв  Макс,
-Ну  і  ну,  напевно  моя  мама  запитаннями  засипала  вас.  Співчуваю  та  я  піду,  думаю  час  відпочити.
У  відповідь  побажала  хороших  снів.
Він  тільки  відчинив  двері  купе,  біля  нього  прослизнула  Ельвіра,
-Надіє,  ти  мабуть  дивуєшся,  що  син  не  запропонував  тобі  нижню  полицю.  Він  у  лютому  місяці  дві  тисячі  чотирнадцятого  року  був  на  Майдані.  Отримав  травму    правої  ноги.  Хоч  і  зробили  кілька  операцій,  але    й  нині  шкутильгає.  Оце  ж    і  літаємо  в  Ізраїль,  на  консультації.
-Та  нічого,  основне  живим  залишився.,  співчуваючи  сказала  дівчина.
І  вже  веселіше,
-  Він  молодий,  може  для  цього  потрібен  час,  звикне.  Звичайно  це  важко  прийняти,  але    основне  в  житті,  щоб  був  нормальним  серцевий  ритм  і  велике  бажання  жити.
 Ельвіра  повернулася  в  купе.  Надія,  трохи  постоявши,  теж  повернулася  в  купе.  Відчинивши  двері,  зрозуміла,  що  перервала  розмову.Та  не  проронивши  й  слова,  за  мить    лежала  на  верхній  полиці.  
   В  купе  запала  тиша,  лише  стук  коліс  порушував  її.  Дівчині  не  спалося,    думок  цілий  міх,  після  розмови,  емоцій  не  приховати.  Минуло  з  пів  години,  Ельвіра    встала,  випила  води  й  тихо  прошепотіла,
-Надю,  Макс  так  солодко  спить,  давай    вийдемо,  поговоримо.
   Вони  довго  спілкувалися,  в  основному  про  роботу.  Ельвіра    запропонувала  провести  турне  по  Харкову  і  по  Києву.  Дізнавшись,  що  дівчина  навіть  і  в  Києві  не  була,  просто  наполягала.  Надія  не  знала,  що  сказати,  шкодувала  грошей,  адже  вони  їй  так  будуть  потрібні.  Із  відкладених  на  квартиру,  боялася  й  сотню  взяти.  Все  зважувала,  розуміла,  допоки  немає  роботи,  треба  економити.
 Жінка  хитро  позирала,  побачивши,  її  сумне  обличчя,зрозуміла,  що  хоче  відмовитися.  По  –  дружньому  поклала  руку  на  плечі,  прихилилася,-Не  вагайся,  Поїдеш    з  нами,  будеш  працювати  в  моєму  салоні.  Хіба  ти  проти?  Думаю  така  пропозиція  тобі  сподобається.
В  Надії  серце  пташкою  затріпотіло,  ледь  не  вирвалося  з  грудей.  Душа  переповнена  радістю.  Від  почутого,  емоції  зашкалювали.Вона  ладна  була  розцілувати  цю  жінку,  хвилюючись  запитала,
-Це    ваше  рішення,  а  ви  не  передумаєе?  Мені  й  справді  дуже    потрібна  робота.
-Ні,  ну  що  ти.  Я  слів  на  вітер  не  кидаю.  На  цю  тему  уже  й  з    Максом  поговорила,  він  не  проти.  Восени  і  взимку  важко  зняти  квартиру,  якщо  навіть    і  не  вдасться    знайти,  місяць  -  другий    поживеш  у  нас.  О  ледь  не  забула,  а    в  паспорті    стоїть  штамп  про  одруження?
-Ні,  ми  просто  жили  разом,  я  ж  вам  все  розповіла.
-Добре!  Ти  подумай    над  тим,  що  я  тобі  запропонувала.Зараз  треба  хоч  годинку  поспати,  приїдемо  в  Харків,  там  усе  й  вирішимо.
       Надія  ні  на  мить  не  стулила  повік.  В  голові  роїлися  думки.  -  Погодитися  чи  ні?  Собі  задавала    запитання  -  А  що  я  втрачу?  А,  як    моє  обслуговування  клієнтів    їй  не  сподобається,  що  тоді  буду  робити?  Сама  каже,  що  важко  зняти  квартиру,  але  ж    я    не  хочу    їм  дошкуляти.  Цікаво…    щоб    мама  сказала?  Та  воно    напевно  на  краще,  вона  ж  й  досі  не  знає,  що  я  покинула  Москву,  не  буде  хвилюватися,  не    чекатиме.
   Потяг  Київ  –  Дніпро  відправився  згідно  розкладу,  набирав  швидкість..
Вони  їхали  в  плацкартному  вагоні.  Збуджені,  виснажені,  але  задоволені.  Позаду  турне  по  Харкову    й    по  Києву.  
 Надія  від  побаченого    в  захваті.    Лежачи  на  верхній  полиці,  роздумувала  –  Ні,  не  шкодую,  що  поїхала  з  ними.Чи  й  довелося  б  мені  коли  небуть  у  житті    побувати  в    історичних  місцях,  храмах  та  дізнатися  скільки  всього  нового.  Цікаво,  чи  це  доля  мені    познайомитися  з  цими  людьми?    І  тут  же  згадала  маму,  яка  ніколи  не  виїжджала  з  рідного  містечка.  Думала  про  братів  -Треба  буде  сказати  мамі,  щоб  не  тримала  їх  біля  себе.  Після  закінчення  школи,  нехай    в  обласне  місто  їдуть  навчатися,  згодом  хоч  світ  побачуть.
Раптово  Макс  торкнувся  її  руки,
-Надіє,  я  уже  зголоднів,  може  повечеряємо.
-Добре,  я  не  проти  -  відразу  донизу  опустила  ноги.
   Він  не  чекаючи,  зняв  її  з  полиці,  не  відпускав,  прямим  поглядом  дивився  в  її  блакитні  очі,  прошепотів,
-Я  ладен  у  них  втопитися.
В  цей  час  Ельвіра  лежала  до  них  спиною,  але  почувши  шурхів,  повернулася.
-Я  що  заснула?  Ми  що  будемо  вечеряти?  Вже  носять  чай?
 Макс  відійшов  у  сторону,
-Та  оце  ж  розбудив  Надію.  Я  такий  голодний,  а  ви  спите.
Жінка,  років  тридцяти,  що  лежала  навпроти  Надії,  почувши  ці  слова  посміхнулася  до  Макса  й  повернулася  до  стінки.  Він,  трохи  виправдовуючись,
-Вибачте,  ми  вас  потурбували,  але  ж  це    плацкартний  вагон.
 Після  вечері,  кожен  намагався  заснути.  Звичайно  купейний  вагон  набагато  комфортніший,  але  інколи    треба  змиритися  з  тим  що  є.
Надія  згадала,  як  вони  з  Максом  були  в    Києві  у  МакДональдсі.  Ельвіра  чекала  поки  вони    дещо  придбали  на  обід.  Коли  Надія  намагалася    дати  йому  гроші,  він  категорично  заперечив,
-Е  ні!  Досить,  що  за  турне  заплатила  сама,  змирився,  а  тепер  іще  за  це?  Ти    мене  хочеш  принизити?  Я  чоловік,  чи  хто?
Її  щоки  вмить  почервоніли,  випалила,
-А  ми  що  вже  перейшли  на  ти?
-Еге  ж  перейшли!  Скажи  чого  лямку  тягнути,  час  летить,  не  втрачаймо  його!  І  не  сердься,  краще  всміхнися,  це  тобі  більше  личить.
Здвигнувши  плечима,  погодилася,
-Ну  добре,  добре.Тільки  не  ображайся!
Їй  хотілося  запитати,  а  що  скаже  пані  Ельвіра?  Але  він  так  на  неї  дивився,  що  побоялася  й  слово  сказати.
Думки  роздвоїлися  -  Ба,  гадала  він  балуваний  матусин  синочок,  напевно  помилилася.  Та  хіба  б  тоді  пішов  на  Майдан?  І    чого  я    про  нього  так  подумала?!
 Поверталися    до  Ельвіри  …Макс  тримав  її  під  руку,  сказав  ледь  усміхаючись,
-Ти  не  дивуйся,  що  інколи  в  мами    беру  гроші.
Продовжив  уже  з  веселою  ноткою  в  голосі,
-  Просто    в  неї  надійніше    від  злодіїв    приховати.  
 Та  за  мить  його  голос  посерйознішав,
-Щоб  ти  знала,  я  не  ледар  і  не  симулянт,  закінчив  технікум,  нині    працюю    бухгалтером  у  двох  невеличках  фірмах.  О,  до  того  ж  у  мене  після  травми  третя    група  інвалідності,  думаю  тобі  мама  сказала.
   -І  що  так  довго?-    Назустріч  підійшла  Ельвіра,  продовжила.
-Гайда!  Швидко  обідаємо  і  на  потяг,  а  то  чого  доброго  іще  запізнимося.

                                                                                                                                                                                     Далі  буде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 31.10.2023

Ніна Незламна

Пам'ятаю зимовий роман

Я  пам’ятаю    зимовий  роман,
Коли  сніжок  лелійний  іскрився,
Хоч  при  землі  під  снігом  спав  дурман,
Настигла  думка  -    це  сон  наснився.

Та  ні,  то  помилка,  спалах  вогню,
Серед  зими  в  почуттях  не  грітись,
Тільки  себе,  знову  себе  виню,
Нащо  судилося,  нам  зустрітись.

Природа  спить  і  почуттям  спокій,
Треба  час  дати,  щоб    розібратись,
Просто  відчути,  ти  справжній  сокіл,
Який    серйозно  зміг  закохатись?

Ми  спромоглись  вручити  шанс  весні,
Щоби  сумління    стопила  й  сніги,
Всупереч  долі,  хоч  й  сонячні  дні,
Мені  ці  ніжності  не  до  снаги.

Потік  струмків,  всі  спогади  змива,
Наче  ріка,  неслась,  як  час,  вирій,
Не  будем  разом,  вже  і  на  жнива,
Душа  мовчить,  не  маєш  довіри!

                                                               2022р    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996957
дата надходження 25.10.2023
дата закладки 25.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Зустріч

З  тобою  ми  зустрілися  давно,
Коли  купались  в  розкоші  тумани,
Твоє  найкраще  неземне  тепло
Хилилося  до  серденька  думками.

Стояв  ти  зачарований  украй,
А  вітер  розвівав  моє    волосся,
До  тебе  доторкався  весь  розмай
Де  щастя  довгождане  вмить  збулося.

І  зорі  так  сіяли  уночі,
Нам  додавали  шарму  й  насолоди,
А  ти  шукав  ті  очі  в  темноті
Де  в  зелені  ховала  все  природа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996861
дата надходження 24.10.2023
дата закладки 24.10.2023

Любов Іванова

ТАКА ВОНА ОСІНЬ

[b]Геть  змінила  осінь  всі  свої  манери,
Не  такі  яскраві  клумби,  парки,  сквери.
Облетіле  листя  стелить  килимами,
І  щодень  вражає  різними  дивами.

Дістають  в  цю  пору  їі  своєї  шафи
Відпочилі  влітку  курточки  і  шарфи.
І  обов"язково  модні  черевички,
А  ще  парасольки,  як  захист  від  мжички.

Усе,  як  зазвИчай  у  осінню  пору,
Лиш  би  не  чіпати  буденності  штору...
Там  своя  реальність  -  кожен  день  тривоги
Все,  що  проживати  вже  немає  змоги.

А  похолодання  -  зовсім  і  не  подив,
Бо  нема  в  природи  кепської  погоди,
Хай  дощі  осінні  нас  візьмуть  в  облогу,
Лиш  би  нам  зустріти  швидше  Перемогу.[i][color="#6e4806"][/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996665
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Ніна Незламна

Я бабця не пихата…

                                             (недавно  прийшла  з  городу)

***
Ой,  втішаюся  погоді,
Вкотре  знову  на  городі,
Бо  ж  я  бабця  не  пихата,
Є  у  мене  гарна    хата,
А  ще  подружка  лопата.

Держачок    має  гладенький,
Пригріва  промінь  ясненький,
Чом,  же  тут,  не  турбуватись,
Та  трудом  не  милуватись,

Але  ж  лоб,  правда,  мокренький,
Підітру,  носа  тихенько,
Гайда  бабцю  не  здавайся,
Та  всякчас  позадавайся!

 Фронт  робіт,  мов  підписала,
Перед  тим  шматочок  сала,
З’їа  з  хлібом  на  угоду,
Тому  й  маю  славну  вроду!

Тих  морщин,  не  бачу  зовсім,
Хоч  давно,  як  оця  осінь,
 Все  ж  погляну  до  горіха,
Зігріває  серце,  втіха.

 Лице  з  листям  червоніє,
 Про  веснОньку  душа  мріє,
Птахів  з  вирію  стрічати,
І  надію  не  втрачати,  
 На  дні  мирні  в  Україні!
*
 Ой  копай,  моя  лопато,
Із  натхненням  і  завзято,
Треба  жити,    працювати,
Щоби  горя  й  бід  не  знати!

                                 21.10.2023р  

                       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996652
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Пробач

Пробач  мене,  що  вчора  не  прийшла
І  заховала  в  серці  свої  мрії
Та  знай,  коханий,  що  ота  весна
Бринить  красою  на  розкішних    віях.

Так  просто  сталось,  доленька  гірка
Чи    сумніви  проникнули  у  серце,
Тепер  ця  мить  торкнулася  рядка
Та  нотами  заграла,  наче  скерцо.

Струною  забриніла  кожна  мить,
Сягнувши  неповторно  диво-слави,
Вона  хотіла  в  серці  залишить
Найкращий  звук  найвищої  октави.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996620
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Катерина Собова

Двi невiстки

Прибули    до    Галі    в    гості
Два    синочки    з    невістками,  
То    ж    матуся    хоче    знати,
Як    живуть    вони    з    жінками.

Радісно    блищали    очі
В    старшої    невістки    Ганни:
-Колі    часто    пропоную
Трав’яні    цілющі    ванни.

Кожен    день    йому    готую
Свіжі,    вишукані    страви,
Рівномірно    і    щасливо
Йдуть    сімейні    наші    справи.

Намагаюсь,    щоб    було    все
В    тишині    і    романтично,
Зауваження    сприймаю
Без    образ,    самокритично.

Дякуючи    Колі,    знаю
(Що    раніше    і    не    снилось),
Риболовлю    вже    не    лаю,
І    футболом    захопилась.

До    молодшої    свекруха:
-Тепер    ти    хвалися,    Ніко,
Що    приємне    ти    робила
Кожен    день    для    чоловіка?

-Любить    син    ваш    їсти    смачно,  
Але    я    не    готувала,
Нехай    буде    мені    вдячний,
Що    я    іноді    мовчала.

Сам    казав,    що    я    пиляю,
Як    потужна    пилорама,
То    ж    для    нього    кожен    вечір
Замість    страви    -    нова    драма!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996558
дата надходження 20.10.2023
дата закладки 21.10.2023

Катерина Собова

В шафi

В    офісі    для      кави    й    чаю
Столик    вже    накрили,
З    колежанками      розмову
Розпочав    Кирило:

-Мені    вчора    довелося
Прочитати    фрази:
’’Тут    був    Коля’’,    ’’Тут    був    Вітя’’,
Й    ще    якась    зараза.

-Ну    і    що?    Таке    скрізь    пишуть:
В    парках,    біля    тину…
Пишуть    наші    і    туристи,-
Мовила    Христина.

-Я    свої    всі    переглянув
Сорочки    і    шарфи,
І    ці    написи    побачив
 Всередині    шафи.

Підпис    ще    якогось    лоха
Старанно    затертий,
Був    іще    якийсь    Антоха,
Пише,    що    він    впертий.

-Логіка    усім    відома,-
Позіхнула    Тома,-
Значить,    передчасно,    хлопе,
Ти    з’являвсь    додому.

-Є    у    нас    жінки    везучі,-
Стало    сумно    Олі,-
А    у    мене    в    шафі    тихо,
Тільки    повно    молі…

-А    ти    з    мене    насміхався,-
Вставила    Агата-,
В    свою    шафу    -    і    не    впхався,
Козлику    рогатий,

Після    слів    цих    не    схотілось
Чай    Кирилу    пити,
Біг    додому,    щоб    на    дрова
Шафу    розтрощити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996241
дата надходження 16.10.2023
дата закладки 16.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Дай поглянути в очі твої (від імені чоловіка)

Дай  поглянути  в  очі  твої,
Утонути  у  їх  глибині
І  відчути  найбільшу  красу,
Як  листок  неймовірну  росу.

Ти  дозволь,  хоча  зрідка  мені,
Доторкатись  краси  у  житті,
Хоча  б  поглядом,  подихом  сну,
Дай  відчути  усю  глибину.

Не  переч  ти  мені,  не  лишай,
Дай  відчую  розкішний  розмай:
Ніжність  неба,  його  височінь,
Зір  чарівних  і  їх  мерехтінь.

Дай  поглянути  в  очі  твої,
Утонути  у  їх  глибині
І  відчути  найбільшу  красу,
Як  листок  неймовірну  росу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996071
дата надходження 14.10.2023
дата закладки 15.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Розмова з осінню

Осене  прекрасна,  розпочни  розмову,
Полони  красою  моє  серце  знову,
Закружляй  у  танго  дивовижно  з  вітром,
Вашу  досконалість  вже  ніщо  не  зітре.

Вмілі  рухи  грацій,  мову  загадкову,
Як  люблю  я  ніжність  милу  та  чудову,
Погляд  неймовірний,  що  чарує  квітом,
Може  ти,  красуне,  подружилась  з  літом?

Чи  з  весною  може  стали,  мов  подруги,
Поєднавши  вміло  чарами  округи,
А  можливо  просто  роль  свою  зіграла,  
Щоби  моє  серце  ніжно  трепетало?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995933
дата надходження 12.10.2023
дата закладки 13.10.2023

Катерина Собова

Шпаргалка

Після    іспиту    на    лавці
Плакала    Марійка:
-Я    все    вчила    і    все    знала,
В    результаті    -    трійка.

А    ти    завжди    не    встигала
І    гуляла,    Ірко,
Викладач    тобі    всміхався,
І    вліпив    четвірку.

Про    це    знає    уся    група,
І    казала    Галка,
Що    у    тебе    привселюдно
Він    забрав    шпаргалку.

-Було    б    дві    таких    шпаргалки,-
Хизувалась    Ірка,-
Були    б    мені    компліменти
І    тверда    п’ятірка.

Замість    формул    і    означень
(А    я    їх    не    вчила)  –
На    купюрі    у    сто    євро
Позначку    зробила.

Відібравши    зразу    в    мене
Незаконні    речі,
Викладач    радів    і    пахнув,
Наче    хліб    із    печі.

Всього    п’ять    таких      ’’шпаргалок’’
Я    приготувала,
Можу    вам    рапортувати:
Іспити    всі    склала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996008
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 13.10.2023

Ніна Незламна

У осінньому саду

Чи  серця  за́вжди  б’ються  в  ритмі,  мабуть  ні,
Коли  барвистість,  зникає  час  від  часу,
Життя  листочків  зупиняється  в  пітьмі,
Їх  згодом  просто,  оберне  в  біомассу.

О  так  шкода́,  в  саду  клубочиться  туман,
Холодний  дощ,    сіяв,  змочив,  все  до  нитки,
До  сну  запрошує,  навіює    дурман,
По  стовбурах,  змоклі  павутинні  сітки.

І  день  не  в  змозі  завадити  погоді,
 Хіба,  що  сонце  на  якусь  мить  між  хмар,
Несміло  гляне  та  чи  й  вдасться  природі,
Усім  єством,  відчути  осінній  нектар.

Злегка  вітрець,  закопошиться,  як  дитя,
Приліг  у  травах,  із  прохолодою    борня,
Жага  зігрітись.  Теплом  дихає  земля,
От  би  на  хвильку,  заблукати  уві  сні,
Бабине  літо,  там  би  сховатись  мені.

                                                                           13.10.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995998
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 13.10.2023

Валентина Ланевич

Над моєю хатою

Над  моєю  хатою  пролітали  журавлі,
Щемом  билося  у  груди  тривожне  "курли".
Пролітали,  кружляючи,  й  подалися  в  даль,
Залишилась  на  серці  в  спомин  терпка  ще  печаль.  

Журавлі-журавлики,  повертайтесь  по  теплі,
Прилітайте,  сизокрилі,  з  миром  навесні.
Принесіть  з  країв  далеких  спокій  і  любов,
Та  Україні  нашій  милій  -  Небесний  покров.

Повертайтеся  -  журавлики,  в  луги  та  поля,
Щоби  пісню  вашу  дзвінку  чула  вся  земля.
Повертайтеся  -  живими,  в  нелегкий  свій  час,
А,  як  то  є  чекати,  -  знає  кожен  з  поміж  нас.

09.10.23
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995770
дата надходження 09.10.2023
дата закладки 10.10.2023

Білоозерянська Чайка

Ой летіли дикі гуси…

(  Пам'яті  Ніни  Матвієнко)

Співом  райським  я  проллюся,
Наостанок  щирі  оплески  зірву:
«Ой,  летіли  дикі  гуси,
Ой  летіли  у  неділю  дощову…

Впало  пір’я  на  подвір’я  –
Закотилось,  як  повір’я  у  траву.
Світлі  птахи…  Прошу  вір  їм:
Вічно  в  пісні  я  своїй  тепер  живу.

Як  постука  нічка  темна  –  між  зірок  я  знов.
Адже  людям  недаремно  вік  несла  любов.»

Ой  летіли  дикі  гуси  –
Обіймали  крила  смутку  рідний  ліс.
«У  серцях  людей  озвуся…»  –
Янголиний  голос  ніжністю  доніс.

Ой  летіли  в  день  осінній
Дикі  гуси  до  самотньої  верби.
Коло  них  душа  присіла  
І  молила  за  Вкраїну  без  журби.

Ой  летіла  пташка  сива  –
Линув  сірий  клин  із  нею  вдаль.
Про  розлуку  голосила,
Лився  голос  –  недоторканий  кришталь:

«  …Як  постука  нічка  темна  –  між  зірок  я  знов.
Адже  людям  недаремно  вік  несла  любов.»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995735
дата надходження 09.10.2023
дата закладки 09.10.2023

Катерина Собова

Два бенкети

Прийшов    Гриць    з    букетом    пишним
До    мами    Ельвіри:
-Я    кохаю      вашу    Елю,
В    наше    щастя    вірю.

Хочу    з    нею    одружитись,
Буду    вік    кохати,
Маю    гарну    я    посаду  
І    гідну    зарплату.

Мама    в    крик:    -Не    буде    цього!
Зразу    зауважу:
Швидше    я    перед    тобою
Отут    трупом    ляжу!

-О,    це    радісна    подія,-
Гриць    підняв    кашкета,-
Жаль,    що    я    тут    не    потягну
Другого    бенкета!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995641
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023

Шарм

Лагідний легіт старої світлини

В  сонячний  день  потеплішав  захмарений  лютий  -
Місяць  зимовий  здає  білосніжні  права:
Дзвоник  синички  снігами  у  тишу  закутий,
Радісно  піснею  щастя  тепер  ожива!
 
Це  оглядає  вже  березень  сніжне  свавілля  -
Погляд  весняний  не  сплутати  зовсім  ні  з  чим!
Скоро  весна  розмалює  зеленим  довкілля,
З  теплим  Ярилом  із  неба  промінням  ясним.
 
Я  пам'ятаю  цю  мить,  хоч  і  давня  ця  днина.
Та  вже  такою  вона  зостається  навік:
Час  зупинити  змогла,  пожовтіла  світлина  -
Здався  паперові  руху  нестримний  потік!
 
Довго  вдивляюся  в  друзів  знайомі  обличчя.
Пам'ять  з  прожитого,  ніби  скидає  вуаль:
Ми  там  наївні  -  без  гордості  та  й  без  величчя,
Поглядом  чистим  із  вірою  бачимо  даль!
 
І,  ось  тепер,  вже  крізь  пройдені  давнішні  роки,
Що  сивиною  фарбують,  як  біла  зима  
Із  фотографії  віють  душевні  потоки,
А  вже  насправді,  когось  і  живого  нема!
 
Й  хочеться  дуже  в  юнацтво  туди  повернутись  -
Ніби  пройти  крізь  пожовклий  портал,  хоч  на  мить:
Щоб  попередити,  щоби  рукою  торкнутись...
Та  від  знемоги,  лише  під  грудьми  защемить!
 
Час  безупинно  крокує  по  власному  колу:
Все,  що  навкруг  -  залишається  в  змінах  завжди.
От  і  буває:  в  природу  цілком  захололу,
Лагідний  легіт  проходить  і  крізь  холоди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995680
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 08.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Смарагдові очі

На  мене  дивились  смарагдові  очі,
Що  ніжно  ховалися  в  зоряні  ночі,
А  там  в  неймовірно  дивовижній  красі
Купались  троянди  у  ранковій  росі.

Картину  таку  передать  неможливо,
До  чого  ж  було  у  долині  красиво,
Немовби  то  зорі  спустилися  з  неба,
В  красі  поєднатись  -  найбільша  потреба.

Ось,  місяць  прилинув,  чудові  хвилини,
Додав  ще  галантність  свою  до  картини
І  в  милій  чарівності  дивної  ночі  -
Всміхалися  ніжно  смарагдові  очі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995554
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 08.10.2023

Ніна Незламна

Вересневі вечоринки ( вірш. розп)

Вересневі  вечоринки,
Дід  з  бабусею  стрічає,
День  привітний,  ні  хмаринки
Вона  молодість  згадає.

У  вишневому  садочку,
Лавка,  квітчата  ряднина,
Мов  у  теплім  сповиточку,
Зігріва  стара  тканина,

Хоч  сидять    у  холодочку,
Дід  дріма  немов    дитина.
Бабця  мило  посміхнеться,
Ой  були  ж  ті  вечорниці!  

Як  та  молодь,  вся  збереться,
Принесуть  хлопці  суниці,
Дівиць  щиро    пригощають,
Вони  ж  здатні,  як  ті  жриці.

До  кохання  варіюють,
Всі  щасливії  в  таночках,
Веселенько  затанцюють,
У  вишИваних  сорочках,
Кожній  серце  розхвилюють.

У  очах,  лиш  ніжність,  зваба,
У  обіймах,  вдалі  рухи,
 Не  дитяча  то  забава,
Вміло  держать  міцні  руки.

Запал  є  -  удвох    радіють,
Тож  надія  одружитись,
Про  гніздечко,  вкотре  мріють,
З  джерела  води  напитись.
Та  вода…    святая,    чиста,
Як  любов  й  вірне  кохання,
На  весіллі  урочисто,
Придасть  сили  й  сподівання,
На  життя  земне  щасливе.

Враз  зненацька,  впав  листочок,
З  вітерцем,  торкнувсь  обличчя,
Дід  проспав,  мабуть  часочок,
Бабця  гладить  передпліччя.

Як  метелик,  думка  влітку,
-Дяка  Богу  що  ми  разом,
Шанував,  завждияк  квітку,
Ти  мене,  хоч  й  бурчав  часом.

Любий  досить…  вже  сопіти,
Цвіркуни  пісні  заводять,
Ніч  вуаль  спішить    надіти,
Зірочки…  її  не  зрадять.

-Чайку  вип’ємо  і  в  ліжко,
До  снаги,  нам  вечоринки,
Каже  дід-    йдемо  Софійко,
А  в  очах  блиск  й  смішинки,
-Вмієш  мною  дорожити,
Нам  би    в  мирі  вік  дожити!

                                                 29.09.2023р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995566
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 07.10.2023

Променистий менестрель

С Днём учителя Учитель

                           
               песня

Когда  он  спит?  И  ночью  свет,
Средь  книг,  тетрадок  –  вечно,
Так  до  седин,  десятки  лет
Мечтам  ребячьим,  встречно.
Что  в  школьном  шуме  он  нашёл?
Куда  спешит  так  рано?
К  сердцам  детей  через  глагол;
Знакомить  с  интегралом.
ПРИПЕВ:  
Учитель:  жертвенный  огонь,
Любовь  без  сожаления  –
Ребёнку  подаёт  ладонь
И  сердца  потепление...

Как  выросли  выпускники,
Коллегами  уж  стали...
Ну  а  теперь,  мой  друг,  прикинь  –
Как  жизнь  свою  верстали?
Ведь  честь  по  чести,  в  книгу  дней
Мы  детскость,  взрослость  в  сумме,
Для  воспитания  ЛЮДЕЙ
В  "раю"  страстей  и  бума...
ПРИПЕВ.
Когда  он  спит?  И  ночью  свет,
Средь  книг,  тетрадок  –  вечно,
Так  до  седин,  десятки  лет
Мечтам  ребячьим,  встречно.
Помолодеть  уж  не  дано,
Но  юность  в  сердце  рядом  –
Хоть  было  это  так  давно,
Но  май  ведь  с  нами...  садом...
ПРИПЕВ.
Вячеслав  Шикалович
5  октября  2016г.  –  5  октября  2023г.
Ко  Дню  учителя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995429
дата надходження 05.10.2023
дата закладки 05.10.2023

Наталі Косенко - Пурик

Пам'ять свята

Позолотила  осіння  подруга  стежини,
Правда,  яскравими  стали  вечірні  хвилини?
Править  чаклунка  та  створює  дивні  наряди,
Пензлем  виводить  красу  чарівну  для  розради.

Пестить  тендітно,  дарує  розкішні  пейзажі,
Просто,  немовби  зійшли  зі  світлин  персонажі,
Променем  ніжно  грайливим  торкається  тіла  -
Проявом  щастя  душа  від  краси  захмеліла.

Проміжок  часу  -  впіймати  його  так  важливо,
Падає  лист  і  включає  мотив  дивна  злива,
Пам'ять  свята  не  дає  все  забути  навіки,
Плідно  карбує  ті  миті  для  серця,  мов    ліки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995412
дата надходження 05.10.2023
дата закладки 05.10.2023

Это_я_Алечка

Я сплю лежа и сидя, и стоя…

Я  сплю  лежа  и  сидя,  и  стоя…
Осень  путает  мысли  плетет  паутину
И  приходит  во  сне  тихий  город  у  моря.
От  любых  других  снов  цепенею  и  стыну
Жизнь  качает  меня  на  скрипящих  качелях:
То  подъем,  то  провал  и  тошнит  в  промежутках.
В  декольте  зацепилась  резная  камея  -
Даже  ей  в  перепадах  судьбы  этой  жутко.
Даже  синее  небо  и  желтое  море
Разлеглись  в  горизонте  зеленой  волною,  
А  вокруг  –  облаков  белоснежные  шторы
Распахнулись  в  кулисах  небесного  кроя…
Я  уже  про  любовь  не  пою  и  не  плачу.
Укачалась,  наверное,  на  паутине…
Всё  возможно  во  снах  моих,  и  не  иначе
Всё  возможно  во  снах,  а  в  реальности  –  стыну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995189
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 03.10.2023

Катерина Собова

Ненажерлива теща

Приїхала    теща    в    гості
(Часто    тут    буває),
Доня    кличе    вже    до    столу  –
Маму    пригощає.

Внук    Сергійко    сів    напроти,
Вже    не    верховодить,
Із    бабусі,    що    їсть    шпроти
Він    очей    не    зводить.

-Що    так    пильно,    любий    внучку,
Бабу    розглядаєш?
Хочеш    казку    розказати,
Чи    віршика    знаєш?

-Ти    їси,    бабусю,    гарно,
Хочу    я    сказати:
І    за    мене,    й      за    матусю,
Й    ложечку    за    тата…

-Звідки      це    тобі    відомо?-
Баба    здивувалась,-
З’їла    борщ,    а    за    котлети
Й    курку    ще    не    бралась.

-Казав    мені    вчора    тато
І    бив    себе    в    груди:
-Як    припреться      твоя    баба  –
За    трьох    жерти    буде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995279
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 03.10.2023

Світлана Себастіані

Есенин

Синь  да  ржаная  спелость  –
сплошь  василек  да  колос.
Кому  б  на  Руси  ни  пелось  –
все  чудится  этот  голос:
то  ли  за  рощей  березовой
эхом  плывет  вдалеке,
то  ли  по  небу  розовому  –
облаком  налегке,  –
восшумит  ли  река  весенняя,
затеет  ли  дождь  моросить  –
стихи  Сергея  Есенина
земля  спешит  воскресить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995309
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 03.10.2023

Любов Іванова

АКТРИСА ОСІНЬ

[b][i][color="#8f4707"]Найкраща  в  світі  цілому  актриса,
Акторка,  покорителька  сердець.
У  одязі  її  переплелися
Всі  барви,  бо  у  них  вона  знавець..

Оранжеві,    червоні,  золотаві,
З  відтінками  кориці    і  лляні.
Усі  пасують  витонченій  паві,
У  ці  яскраві,  незрівнянні  дні...

Вбирається  в  ажурну  павутинку,
Як  бабиному  літечку  пора.
Підзолотить  над  обрієм  хмаринку
І  вийде  величаво  з-під  пера.

Заквітчана  в  жоржини  й  хризантеми,
У  пишні  айстри  в  скверах  і  садах...
Присвячують  їй  автори  поеми,
У  вишуканих  фразах  і  словах.

Така  вона  актриса  -    мила  осінь,
Весела  лицедійка,  чи  не  так  ?
Вклоняються  їй  верби  жовтокосі,
Триває  далі  осені    спектакль...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995085
дата надходження 30.09.2023
дата закладки 30.09.2023

Родвін

Спокуси пустелі. Ісус і диявол

[u][b]Спокуси  пустелі.    Ісус  і  диявол.[/b][/u]

                                                       [i]За  мотивами
                                                       Євангелія  від  
                                                       Матвія.
                                                       Глави  4  вірш  1-11[/i]



Повів  дух  Ісуса  в  пустиню  безводну
Туди  де  людині  -  ніяк  не   прожить.
Тримав  Він   там  піст,  був  без   їжі  -  голодний
Й  лука́вий  з'явивсь,  щоб  Його  спокусить.

Приблизивсь  до  Нього,  вальяжний  і  гожий
Й  улесливо  в  очі  Йому  загляда  :
-  Послухай  Ісусе,  коли  ти  -  Син  Божий,  
   Звели,  щоб  каміння  ці  стали  хлібами  !

Син  Божий  на  те  обізвався  до  нього  :
-  Не  хлібом  сами́м,  буде  жити  людина*,
   А  словом  з  уст  Божих  -  це  правда  єди́на  !
Й  спогля́нув  у  очі  нечи́стому  строго.

Знітився  лука́вий,  але  ще  не  здався,
Приніс  Сина  Божого  в  Єрусалим,
На  храму  наріжник,  а  сам,  поряд  з  ним,
На  коник  покрівлі,  мов  ворон,  забрався  !

І  каже  нечи́стий  :  -  Коли  ти  Син  Божий,  
   То  кинься  додолу  !  В  писанні  ж,  як  треба,
  Отець  велить  ангелу  дбати  про  Те́бе,
   Не  дасть  тобі  вбитися  в  день  такий  гожий  !...

Промо́вив  нечи́стий  й  єхидно  всміхнувся  :
-  На  руки  візьме́,  щоби  ти  не  спіткнувся  **...

І  мовив  Ісус,  повернувшись  до  нього:
-  Написано,  також  в  святому  писанні  :
«Не  спокушатимеш   Господа  твого»,
Тож  не  звертайсь  з  недолу́гим  проханням  !

Злетів,  в  злобі  демон  на  гору  правічну  ***,
І  вмить,  для  Ісуса,  весь  світ  показав  :
Всі  царства,  людей,  їхню  силу  й  величність,
Багатство  земель  всіх  й  Ісусу  сказав  :

-    Я  дам  тобі  владу  і  славу  й  шляхетність,
     Бо  то  є  від  ме́не  і  жалую  я  !
     Що  бачиш  ти  оком  -  моя  все  належність  !
     У  ме́не  під  владою  ціла  земля  !
 
     До  са́мої  смерті,  твоє  все  -  дивись  !
     Впади  лише  ниць  і  мені  поклонись  !

Ісус  із  відразою  ворогу  мовив  :
-    Ізгинь,  сатана!  Таке  Моє  слово.

     Написано  :   -    Богу  навіки  твоєму,        
     Йому,  лиш  єдиному,  будеш  служить  ****  !
     Ні  велич  Сінаю  ,  ні  хліб  Віфлеєму  -
     Любові  до  Бога  ніщо  не  затьмить  !

     Я  хочу  з  всім  людством  любов  розділить  !...

     Ізі́йди,  нечистий,  про  що  говорить  ?!
     Тобі  не  дано́  у  цім  світі  любить  !

Задумався  демон  :  -  Не  знаєш  ти,  Сину,
Яку  тобі  підлість  готує  людина...

Тут  хвилею  вітру  від  нього  війнуло
І  високо  в  небі,  лиш  тінь  промайнула...

Ісус  же  зали́шивсь,  відто́ргши  вражину,
Один  на  вершині  в  туманній  імлі...
Хоч  був  він  Син  Божий,  але  ж  і  людина  -
Голодний,  і  гордий  на  мерзлій  землі...

Ослаблений,  змучений  і  помарнілий,
Лиш  серце  гаряче  у  нім  ще  жило.
Та  Богом  Єдиним,  безмірно  любимий,
Був  ангелом  взятий  на  міцне  крило...
                         
                           
             
                                       
         *  Другозаконня,  Глава  8  вірш  3.
                   
     **  Псалом  91,  Біблія.
               
   ***  Гора  правічна  -  гора  Каранталь,  Палестина,        
               гора,  на  якій  присів  відпочити  Бог  Отець  
               на  сьомий  день  створення  світу.  (Буття.  2:2-3)
             
****  Другозаконня,  Глава  16  вірш  3.




04-06.09.2023  р.


На  фото  "Спокуса  Христа",художник  Арі  Шеффер  :  
https://i2.wp.com/www.god.in.ua/wp-content/uploads/2017/03/%D0%A5%D1%80%D0%B8%
D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81_44.jpg?w=400

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993371
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 30.09.2023

Катерина Собова

Космiчнi гостi

-Я    заплутався    в    науці,
Як    павук    в    тенетах:
Чи    є,    куме,    існування
На    інших    планетах?

Хоч    казали,    Земля    має
Космічні    причали,
Я    не    чув,    щоб    чоловіки
З    Марса    прилітали.

-Всесвіт,    куме,    то    загадка,
І    хто    його    знає,
З    чоловіків    -    це  вже    точно,
Ніхто    не    літає.

Хоч    і    соромно    буває
Правду    цю    казати,
А    жінок    з    Венери,    куме,
Довелось    спізнати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994583
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 30.09.2023

Катерина Собова

Старий зять

Розходилась    мама    зранку,
Бо    на    зятя    злиться:
-На    рік    старший    він    за    мене,
Це    куди    годиться?

Як    ти    будеш,    доню,    далі
З    таким    старцем    жити?
Йому    скоро    важко    буде
В    туалет    ходити.

Ну    і    що,    що    він    багатий,
І    мільйони      має?
Він    старіший    твого    тата,
Лисий    і    кульгає!

Доня    каже:    -Я,    матусю,
Мислю    головою:
Щастя    бачу    в    тім,    що    буду
 Я    його    вдовою.

З    таким    спадком    буду    жити,
І    горя    не    знати,
Будуть    в    мене    усі    шанси
З    кращих    вибирати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994949
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 30.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Осіння посмішка

Посміхається  ранок  у  полі,
Я  у  ньому  в  чарівнім  полоні,
Заглядає  у  вічі  вже  осінь,
Заховавши  красу  тихо  в  просинь

Біля  стежки  трава  у  краплинках,
Ніби  в  бісері  диво-перлинках,
Ох,  краса  захопила  півсвіту,
Ідентично  весняному  квіту

Золотить  у  саду  жовте  листя,
Розмаїте  та  дуже  барвисте,
А  зоря  додає  душі  ноти
Та  невже  ти  красі  оцій  проти?

Посміхається  нічка  в  серпанку,
Простеляє  дорогу  до  ранку,
Навіть  в  дивній  озлобленій  зливі  -
Мирний  світ,  у  якім  всі  щасливі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994741
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 26.09.2023

Grace

Крокує вересень наш світом

В  далеку  подорож  за  літом,
Зібравши  залишки  тепла,
Крокує  вересень  наш  світом,
Дощем  вмивається  земля.  

Ще  квітне  не  остання  квітка,
Краса  природи  полонить
І  павутиння  тонка  нитка
За  вітром  в  небо  не  летить.  

Так  дивовижно  і  натхненно,  
Осіннє  золото  вже  скрізь...
В  вальсі  кружляє  лист  щоденно,  
Не  втримать  небу  гірких  сліз.  

Затримав  подих  зранку  вітер,
Не  грається  з  жовтим  листком,
Всміхаються  умиті  квіти,
Милують  око  за  вікном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994781
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 26.09.2023

Mikl47

ХТО ТИ?

Коли  проснувся  і  не  знаєш  де  ти,
Минула  ніч  в  страшенному  секреті...
То  знай  --  тебе  вкусив  зелений  змій
І  ти  сьогодні  волохатий  єті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994766
дата надходження 26.09.2023
дата закладки 26.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Україночка

Україночка  я,  українка,
Тут  моя  найрідніша  домівка,
А  земля  -  люба  ненечка-мати
І  повір,  нас  разом  не  здолати!

В  нас  і  мудрість,  наснага  і  єдність,
Неймовірна  душевна  шляхетність
Та  любов  і  краса  -  наша  сила,
Бо  серде́ньком  нас  ненька  ростила

В  нас  є  все,  щоби  жити,  любити,
Цінувати,  плекати,  творити,
Бо  найкраща  у  світі  країна  -
Це  розкішна  моя  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994226
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 20.09.2023

Катерина Собова

Сюрприз для шефа

Із    проханням    йде    до    шефа
Працівник    Кирило,
Хвилювався,    як    ніколи  –
Всього    потом    вкрило.

Витер    лоб,    в    кишеню    швидко
Заховавши    хустку:
-Ось    заява,    хочу    взяти
Тижневу    відпустку.

-Не    дозволю!-    шеф    гарикнув,-
Ні    по    якій    квоті!
Ти    що,    дурень,    і    не    бачиш  –
В    нас    завал    в    роботі!

-Та    у    мене    є    причина,
Треба    відлучитись:
Щоб    не    було    далі    лиха  –
Мушу    одружитись.

-Хто    вона,    ота    дурепа?
Що    це    за    робота,  
Що    погодилася    вийти
Враз    за    ідіота?

Тут    Кирило    випнув    груди,
Зразу    взявсь    за    діло,
Знав,    що    гірше    вже    не    буде,
І    промовив    сміло:

-Зберегти      під    час    відпустки
Я    прошу    зарплату,
Бо    погодилася    вийти
Ваша    доня,    тату!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994298
дата надходження 20.09.2023
дата закладки 20.09.2023

Ніна Незламна

У вечорову, осінню пору ( дит)

Листок  гойдавсь,  на  павутинці,
Вітер  співав,  немов  дитинці,
Звучала  тихо  колисков,
Пора  ж  осіння,    вечорова.

Коротший  день  йде  спочивати,
Й  вам  солоденькі,  пора  спати,
Місяць  зоринки  в  гурт  збирає,
Усім  малятам  побажає.

Приємних  снів,  солодких  нині,
Дякуймо  ми,  чудовій  днині,
А  завтра  знов,  засяє  ранок,
І  промінець  ляже  на  ґанок.

Й  день  вересневий  діток  звабить,
А  поки  ж  місяць  усім  радить,
Лягайте  в  ліжечка,  любенькі,
Хай  сни  насняться,  лиш  гарненькі.

                       09.09.2023р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994243
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 19.09.2023

Любов Іванова

НЕ СПІШІТЬ ОСІННІ ДНІ

[b][color="#872d07"]Не  спішіть  осінні  дні  у  мою  оселю,
Бо  ще  хочеться  мені  літа  і  весни.
Там  очікують  деньки  ніжні  та  веселі
Й  тішать  спогади  мої  кольорові  сни.

Не  спішіть  осінні  дні  в  сЕрденько,  благаю,
Тихим  смутком  не  стеліть  простір  ніжних  мрій.
Я  ще  стільки  у  житті  гарних  планів  маю,
Разом  з  вІршами  піду  з  смутком  у  двобій.

Не  спішіть  осінні  дні,  бо  за  небосхилом
Далі,  стежка  до  зими,  і  туди  ж    літа...
Там  не  тішить,  що  було,  незабутньо  милим...
...Літом  бабиним  потіш,  осінь  золота.

Не  спішіть  осінні  дні  гнати  лист  опалий,
Не  пригнічуйте  думок,  не  стеліть  тривог.
Мій  життєвий  корабель  хай  минає  скали,
Рейс  під  назвою  ЖИТТЯ  захищає  Бог.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994090
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 18.09.2023

Капелька

Два мира вижу я вокруг

Два  мира  вижу  я  вокруг.
Мир  Божий  -добрый,  светлый  он.
Мир  для  людей  -друзей,  подруг
-Любовью,  словно,  озарён.

В  нём  красота  высоких  чувств,
Гуляет  тихая  волна,
Добро  и  правда  будут  пусть
И  исполняется  мечта.

Природа  радует  людей,
Ведь  с  ней  в  гармонии  живут
И  сотни  радужных  идей
Несут  в  мир  счастье  и  уют.

Мир  Божий  -самый  лучший  рай.
В  нём  ясно,  радостно  всегда.
Мир  Божий  в  сердце  создавай
-Тишь,  благодать,  а  не  война...

Но  рядом  по  соседству  тут
Мир  злобный,  хищный  и  чужой.
Он  разрушает  добрый  труд
Коварной,  вражеской  судьбой.

Он  "дышит"  злобой  на  людей,
Капкан  -обмана  пелена.
С  РФ  направил  как  зверей
-То  "операции"  беда.

"Стрижёт"  мир  вражий  как  овец
Людей,  мир  фауны  давно.
Бездушный  мир,  он  без  сердец
И  кровь  рекою  как  вино.

Сосуд  наполнен  до  краёв,
Переполняется  уже,
Сирены  слышится  вновь  рёв
В  ещё  непроданной  земле...

Два  мира  вижу  я  вокруг.
Мир  Божий  -добрый,  светлый  он.
Мир  злобный  проявился  вдруг
Из  разных  стран  со  всех  сторон.

                             08.09.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994107
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Капелька

Шумит осенняя листва

Шумит  листва  -волнует  ветер
Красиво,  сказочно  на  свете.
Проходит  летняя  пора
Хотя  на  солнце  днём  жара.

Шумят  вновь  новости,  новыны
Ведь  неспокойно  в  этом  мире.
Обман,  агрессия,  война
Роняют  жёсткие  слова.

Шумит  в  душе  -боль  не  остыла
И  многим  даже  жить  не  мило,
А  мир  земной  ещё  пылит,
Душа  и  плачет  и  болит.

Шумит,  свистит  -летит  ракета,
Вновь  позади  осталось  лето.
Шумит  осенняя  листва
Роняя  листья  как  слова.

                         08.09.2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994108
дата надходження 17.09.2023
дата закладки 17.09.2023

Капелька

В лесу чудесная природа

В  лесу  чудесная  природа.
Природа  свыше  всем  дана.
Принадлежит  она  народу
Для  отдыха  и  для  труда.

Она  встречает  позитивно
Романсом-песней  соловья
Когда  приходят  люди  мирно
И  дарят  добрые  слова.

Лес  -удивительная  сказка;
Шедевр  природы  на  земле;
Зелёная,  живая  краска.
Все  краски  собраны  в  тебе.

Ты  восхищаешь  нас  весною,
Зимою,  осенью,  всегда
И  вдохновляешь  красотою
Питая  души  и  сердца.

Лес  дарит  ягоды,  орехи,
Грибы  и  даже  дикий  мёд
И  собирателей  успехи
Всегда  своими  признаёт.

Вот  только  молнии  орудий
Ему  покоя  не  дают.
Зачем  ожесточились  люди
И  разрушения  несут?

Пусть  солнце  правды  расцветает!
Завоевателей  долой!
Пусть  зло  с  планеты  улетает
С  обманом,  злобой  и  войной!

                     17  июля  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990094
дата надходження 30.07.2023
дата закладки 17.09.2023

Білоозерянська Чайка

Чаклує власні барви осінь

Змарніла  зелень  літа…  Кольори
Поблякли,  розгубили  акварелі.
Осінній  день  засни́дів-заморив
Кущі  троянд  манірні  та  веселі.

Обли́сів  сонях,  брилик  полиняв,
а  кукурудза  загубила  коси.
Жовтавий  килим  ліг  поміж  галяв  –
То  вже  чаклує  власні  барви  осінь.

І  зсохлися  лілеї  у  дворі,
Півонії  зів'яли  та  зчорніли.
Ласкава  осінь  –  інших  кольорів,
Їй  кетяги  калини  й  айстри  милі.

Злиня́ли  луки,  свіжості  нема…
Не  пахнуть  сокирки́  та  конюшина,
І  не  чіпляє  око  жвавий  мак,
У  золото  ввібралася  місцина.

Осінній  дощ  покличе  на  гриби,
і  закружляє  густо  павутина.
Лоскоче  дивне  сяйво  горобин,
прихід  свій  щедра  осінь  сповістила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993528
дата надходження 10.09.2023
дата закладки 11.09.2023

Катерина Собова

Доня з досвiдом

Позавчора    каже    мама
Своїй    доні    Маргариті:
-Дещо    з    теми    виховання
Вже    пора    обговорити.

Тобі    завтра    вже    шістнадцять,
І    я    хочу    запитати:
Чи    симпатію    до    хлопців
Почала    ти    проявляти?

Може,    хтось    в    твоєму  класі
Мовчки    скоса    позирає…
Ти    -    дитя    ще,    і    не    знаєш,
 Чого    хлопчик    той    зітхає.    

-Зараз,    мамо,    на    таких    я
Вже    уваги    не    звертаю,
І    про    хлопців,    чоловіків
Свою    думку    я    вже    маю:

Недотепи,      і    повільні,
Як    столітні    черепахи,
І    у    ліжку,    і    в    роботі
Всі    ледачі    і    невдахи.

Чоловіки    всі    злиденні:
Замість    яхти    -    моторола…
У    свої    шістнадцять    років
Я    до    них    вже    охолола!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993471
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 10.09.2023

Родвін

Спокуси пустелі. Ісус і диявол

[u][b]Спокуси  пустелі.    Ісус  і  диявол.[/b][/u]

                                                       [i]За  мотивами
                                                       Євангелія  від  
                                                       Матвія.
                                                       Глави  4  вірш  1-11[/i]



Повів  дух  Ісуса  в  пустиню  безводну
Туди  де  людині  -  ніяк  не   прожить.
Тримав  Він   там  піст,  був  без   їжі  -  голодний
Й  лука́вий  з'явивсь,  щоб  Його  спокусить.

Приблизивсь  до  Нього,  вальяжний  і  гожий
Й  улесливо  в  очі  Йому  загляда  :
-  Послухай  Ісусе,  коли  ти  -  Син  Божий,  
   Звели,  щоб  каміння  ці  стали  хлібами  !

Син  Божий  на  те  обізвався  до  нього  :
-  Не  хлібом  сами́м,  буде  жити  людина*,
   А  словом  з  уст  Божих  -  це  правда  єди́на  !
Й  спогля́нув  у  очі  нечи́стому  строго.

Знітився  лука́вий,  але  ще  не  здався,
Приніс  Сина  Божого  в  Єрусалим,
На  храму  наріжник,  а  сам,  поряд  з  ним,
На  коник  покрівлі,  мов  ворон,  забрався  !

І  каже  нечи́стий  :  -  Коли  ти  Син  Божий,  
   То  кинься  додолу  !  В  писанні  ж,  як  треба,
  Отець  велить  ангелу  дбати  про  Те́бе,
   Не  дасть  тобі  вбитися  в  день  такий  гожий  !...

Промо́вив  нечи́стий  й  єхидно  всміхнувся  :
-  На  руки  візьме́,  щоби  ти  не  спіткнувся  **...

І  мовив  Ісус,  повернувшись  до  нього:
-  Написано,  також  в  святому  писанні  :
«Не  спокушатимеш   Господа  твого»,
Тож  не  звертайсь  з  недолу́гим  проханням  !

Злетів,  в  злобі  демон  на  гору  правічну  ***,
І  вмить,  для  Ісуса,  весь  світ  показав  :
Всі  царства,  людей,  їхню  силу  й  величність,
Багатство  земель  всіх  й  Ісусу  сказав  :

-    Я  дам  тобі  владу  і  славу  й  шляхетність,
     Бо  то  є  від  ме́не  і  жалую  я  !
     Що  бачиш  ти  оком  -  моя  все  належність  !
     У  ме́не  під  владою  ціла  земля  !
 
     До  са́мої  смерті,  твоє  все  -  дивись  !
     Впади  лише  ниць  і  мені  поклонись  !

Ісус  із  відразою  ворогу  мовив  :
-    Ізгинь,  сатана!  Таке  Моє  слово.

     Написано  :   -    Богу  навіки  твоєму,        
     Йому,  лиш  єдиному,  будеш  служить  ****  !
     Ні  велич  Сінаю  ,  ні  хліб  Віфлеєму  -
     Любові  до  Бога  ніщо  не  затьмить  !

     Я  хочу  з  всім  людством  любов  розділить  !...

     Ізі́йди,  нечистий,  про  що  говорить  ?!
     Тобі  не  дано́  у  цім  світі  любить  !

Задумався  демон  :  -  Не  знаєш  ти,  Сину,
Яку  тобі  підлість  готує  людина...

Тут  хвилею  вітру  від  нього  війнуло
І  високо  в  небі,  лиш  тінь  промайнула...

Ісус  же  зали́шивсь,  відто́ргши  вражину,
Один  на  вершині  в  туманній  імлі...
Хоч  був  він  Син  Божий,  але  ж  і  людина  -
Голодний,  і  гордий  на  мерзлій  землі...

Ослаблений,  змучений  і  помарнілий,
Лиш  серце  гаряче  у  нім  ще  жило.
Та  Богом  Єдиним,  безмірно  любимий,
Був  ангелом  взятий  на  міцне  крило...
                         
                           
             
                                       
         *  Другозаконня,  Глава  8  вірш  3.
                   
     **  Псалом  91,  Біблія.
               
   ***  Гора  правічна  -  гора  Каранталь,  Палестина,        
               гора,  на  якій  присів  відпочити  Бог  Отець  
               на  сьомий  день  створення  світу.  (Буття.  2:2-3)
             
****  Другозаконня,  Глава  16  вірш  3.




04-06.09.2023  р.


На  фото  "Спокуса  Христа",художник  Арі  Шеффер  :  
https://i2.wp.com/www.god.in.ua/wp-content/uploads/2017/03/%D0%A5%D1%80%D0%B8%
D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81_44.jpg?w=400

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993371
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 08.09.2023

Шарм

Краски майской ночи

Ушли  с  закатом  света  нравы,
На  место  дня  уж  ночь  спешит.
Роса  умоет  снова  травы,
От  зноя  дня  их  освежит.
И  тихою  порою  вялый
Над  мрака  чёрной  пеленой,
Ночей  прохладных  страж  усталый
Воспрянул  месяц  бледнотой.

Над  речкою  туман  прохладный
Как  призрак  ожил  на  воде.
Имея  вид  совсем  досадный
В  его  загадочной  нужде:
Волнами  плавности  клубится
Обнявшись  с  нежною  тоской.
С  трудом  бесшумно  шевелится
Плывя  задумчивой  мечтой.

Ночь  охватила  все  просторы
Своею  тайной  глубиной
И  звёзд  мерцающие  взоры
Роятся  дальней  красотой.
А  совы  быстро  так  летают
В  ночи  прохладной  высоте,
Мелькнув  сквозь  месяц  —  исчезают,
Уже  в  невидимой  черте.

Сверчков  лишь  монотонный  звук,
Не  спят  ночные  музыканты.
Концерт  их  слышится  вокруг  —
Природы  дивные  таланты.
И  льётся  звук  как  из  ручья
Будя  строптивые  виденья.
Их  песнь  проста,  как  бы  ничья.
Такие  сладкие  мгновенья.

Поёт  в  ночи  и  соловей,
Спокойна  трель  его  чудесна.
Частичка  счастья  будто  в  ней
И  переливами  прелестна.
Рождает  глубину  тех  чувств
В  душе  прекрасного  теченья
И  там  где  грязный  мир,  и  пуст,
Даёт  отраду  утешенья.

Бывает  пролетит  стрелою
Сгорая  дерзкая  звезда.
Из  неба  яркой  полосою
Стремглав  ворвётся  иногда.
И  света  вспышкою  своей
Пытаясь  мрак  весь  разорвать,
Чтоб  показать  для  всех  людей
Как  нужно  жить…  И  умирать!

Ночные  хищники  проснулись,
Ночная  темь  для  них  видна.
На  тропы  старые  вернулись
Учуять  запахи  следа.
Вот  чья-то  тень  в  дали  рванулась  —
Здесь  рыщет  хитрая  лиса.
И  что-то  стала,  оглянулась,
Двух  точек  светятся  глаза.

Задул  тихонько  ветерок.
Листва  устало  шелестит.
И  где-то  жалкий  костерок
Протяжной  струйкою  дымит.
Кому-то  тоже  ведь  не  спится
Такой  прекрасною  порой,
И  дома  тоже  не  сидится
Желая  быть  с  самим  собой.

Всегда  о  чём-то  ночь  расскажет,
Всегда  о  чём-то  пропоёт.
Какой-то  узел  дня  развяжет
И  ясность  новую  даёт.
Ведь  день  не  любит  тишины:
Быстрей-быстрей!  Давай-давай!
А  ночью  мысли,  так  слышны,
Как  дня  всех  смыслов  урожай.

Но  снова  сон  идёт  усталый,
Его  приводит  темнота.
Ночей  товарищ  он  бывалый,
Всплывает  там,  где  есть  мечта.
Рисует  новое  кино,
Что  для  пророчества  —  догадка.
Но  мне  признаться,  всё  равно:
Там  тайны  нет,  где  есть  разгадка!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993142
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 06.09.2023

Катерина Собова

Офіцiант перестарався

Те,    що    в    кухаря    Тиграна
Різнобічні    є    таланти,
Знали      бармен,    помічниці
І    усі    офіціанти.

Все    було    тут    під    контролем:
Він    не    корчив    кислу    міну,
Усміхався,    та    сувору
Вмів    тримати    дисципліну.

А    сьогодні      шеф    зірвався
І    кричав    що    було    сили,
Верещав    офіціанту:
-Де    тебе    чорти    носили?

Тобі,    йолопе    дебільний,
Скільки    буду    я    казати,
Що    на    вулицю    клієнтів
Тут    не    можна    викидати!

Хоч    який    він    буде    п’яний,
Приповзе    сюди    зарані  –
Пам’ятай,    що    ти    працюєш
У    вагоні-ресторані!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993126
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 06.09.2023

Valentyna_S

Так судилось

Ударилось  сонце  об  обрій
й  розбилось  на  друзки.
Триструнно  озвалася  домра
у  темені  згустка,
щоб  ніч  увімкнула  ліхтарик
й  світила  у    вікна—
а  чи  не  ховаються  хмари
у  людських  домівках.
Їх  стільки—    злічити  не  в  змозі—
насілося  нині.
Судилось  довіку  й  небозі
буть  в  чорній  хустині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992887
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 02.09.2023

Наталі Косенко - Пурик

Поранена душа

Чому  понурена  стоїш,
Уся  в  якімсь  дурмані?
Думки  свої  в  собі  таїш,
Неначе  у  тумані

Для  чого  в  серденьку  печаль
Лишила  і  забула?
Вона  в  душі  твоїй  на  жаль
Твоє  тепло  відчула

Укорінилась,  ожила
І  залишить  не  сміє,
Тому  поранена  душа
Ще  до  цих  пір  хворіє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992836
дата надходження 02.09.2023
дата закладки 02.09.2023

Mikl47

Порада (ніби танка)

Порада  панству:
Не  забувайте,люди,
Мішати  кашу
Регулярно  в  голові,
Аби  не  пригорала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992561
дата надходження 29.08.2023
дата закладки 29.08.2023

Катерина Собова

Влип сантехнiк

Слюсаря    Петра    Кувала
Слідчі    зразу    допитали,
Показання,    як  злочинця,
В    протокол    занотували:

-Ви    чого    ото    в    підвалі,-
Слідчий    зразу    розкричався,-
Проти    влади    виступали?
І    писати    швидко    взявся.

-З    ваших    слів    я    запишу    все,
Тільки    чесно    признавайтесь:
Які    злочини    вчинили?
І    в    гріхах    своїх    покайтесь!

А    сантехнік    ледь    не    плаче:
-Оглядали    ми    підвали,
Не    самі    туди    полізли  –
Нас    начальники    послали.

Труби    й    крани    я    оглянув,
Фразу    висловив    у    тему,
Тільки    крикнув:    -Все    прогнило!
Треба    всю    мінять    систему!

А    одна    цікава    баба
Заглядала    скрізь,    ходила,
І,    почувши    мої    крики,
Вам    швиденько    подзвонила.

Полісмени    посміялись,
Протоколи    всі    порвали,
Дядю    Петю    відпустили
І    мовчати    наказали.

Тепер    майстер    зціпив    зуби
(Хай    живе    система      вража),
Мовчки    скрізь      міняє    труби,
Навіть    матюків    не    каже!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992364
дата надходження 27.08.2023
дата закладки 28.08.2023

Катерина Собова

Іменинний торт

В    поліклініці    учора
Хвиля    радісна    настала:
Окулістка    Роза    Львівна
Ювілей    свій    відзначала.

Пригощались    шашликами
І    заморськими    дивами,
Запивали    коньяками
Й    Розу    Львівну    вихваляли.

З’їли    виноград,    банани,
Дочекалися    хвилини:
Хірургиня    й    травматолог
Іменинний    торт    відкрили.

Це    -    вершина    всіх    десертів
(Витвір    кулінарів    путніх):
Там    -    блакитні    очі    з    крему
Усміхались    до    присутніх.

А    сьогодні    кардіолог
(Тут    працює    літ    багато)
Відзначає    іменини  –
Тож    продовжилося    свято.

Їли    вишукані    страви,
Із    грибів    були    лисички,
Торт    на    столику    припхали    
Захмелілі    медсестрички.

Все    жіноцтво    облизалось
(Вмить    забули    про    фігури),
Зверху    -    викладене    серце,
В    квітах,    з    стрілами    Амура.

Після    всіх    із    подарунком
Гінеколог    наш    з’явився,
Подивився    на    це    диво
І    холодним    потом    вкрився.

Тупцював,    як    ті    спортсмени,
Що    на    тенісному    корті,
Уявив,    яку    скульптуру
Викладуть    на    його    торті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991635
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 19.08.2023

Катерина Собова

Щасливий психiатр

Психіатр    Олег    Петрович
Похваливсь    своїй    дружині:
-Ліві    гроші    заробив    я,
В    ресторан    підемо    нині.

-Манна    з    неба    звідки    впала?-
Мляво    обізвалась    Нора.
-Пацієнта    прислав    Ангел,
Справи    наші    підуть    вгору.

Особистість    роздвоїлась
В    голові    у    чоловіка:
В    першій    ролі    -    бізнесмен    він,
В    другій    -    Президент    довіку.

Особистості    культурні,
Не    побачив    в    них    я    бидла,
Лікувати    буду    довго:
Платять    же    мені    -    обидва!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991367
дата надходження 15.08.2023
дата закладки 19.08.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Життя - вселенська таїна і диво (рондель)

Життя  -  вселенська  таїна́  і  диво.
Не  випадково  все  буває  в  нім.
Довірся  тільки  помислам  святим.
Розсудливість  потрібна  й  терпеливість.

Засій  добром  життєву  щедро  ниву,
Дай  відкоша  всім  за́думам  лихим.
Життя  -  вселенська  таїна  і  диво.
Не  випадково  все  буває  в  нім.

Брехні  і  фальші  раптом  змочить  злива.
В  зневір'я  не  впадай,  не  будь  слабким,
Бо  й  лід  весною  стане  нетривким.
Подякуй  Господу  -  сяйнеш  щасливим.
Життя  -  вселенська  таїна  і  диво.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991447
дата надходження 16.08.2023
дата закладки 16.08.2023

Ніна Незламна

Святкували Петра й Павла

Літній  ранок…  сонце  в  плечі,
Щось  у  діда  думки  лелечі
Де  сьогодні,час,  день  подіти?
Не  гріх  птахом,  було  б  злетіти,
 І  податись  кудись  подалі,
 Щоб  від  баби  ,  ще  й  від  печалі.

Розгортав  спогадів    сторінку,
Нещодавно,  вже  гнав  горілку,
У  сараї  пляшку    приховав,
Та  й  сальце  між  шифером  запхав.

Пролунав  чийсь  дзвінок  до  діда,
 Це  Петрович,  пізнав    сусіда,
-Ну  що  йдем,  мо»  відсвяткуєм?
Порадієм,  чи    погорюєм.

Як  старим,    познімати  стреси,
Хоч    новин  немає  із  преси,
Щоб  потішитися    хоч  трохи,
Русня    гине,  неначе  блохи.

Чи  то  з  горя,  випити  трішки,
Але    й    дуже,  зболені  ніжки,
Не  той  час,  роки  воювати,  
Наче  рак,  вилазиш    із  хати.

Давно  жінка,  вже  не  ласкає,
Й  за  роботою,  дорікає,
Кричить    часто  -  Йди  помагати,
Я  не  зміг  за  всім  доглядати.

Он  сміття,  геть  винести  треба!
Хай  їй  грец,    дуже  болять  ребра,
 Кілька  днів,    їй  зранку  торочив,
Чи,  як  впав,  чи  знов  хтось  зурочив,
Той  біль,  треба  угамувати,
 Тож  приходь,  будем  святкувати!-

А  Андрій  хоч  і  Петрович,
Іде  пусто,  то  ж  не  родич,
На  халяву  любить  пити,
Ще  й  добреньким  закусити.

У  сараї  втішаймось  вдвох,
 По  куточках,  лиш  човг  та  й  човг,
Сховав  пляшку,  де  -  забувся,
Як  індик,  сусід  надувся.

Я    по-  дружньому,  на  плече
Поклав  руку,-  Шукаймо  ще!-
Ледь  знайшли,  ото  раділи,
Від  бажання,  аж  горіли.

 У  руках,  кружки  солдатські,
Хитрі  погляди  -    піратські,
-  Боже  дай,  посмакувати!
Та  раденько  святкувати!-

Сусід  трохи,  почав  злиться,  
-Закусить,все  ж  так  годиться!-
Я    рукою  махнув,-  Будьмо!-
Він  же    всупереч,-  Мо»  сядьмо?!-

 Певно  сала  ти  жалкуєш?  -
-Це  капець,  мабуть  жартуєш?!-
Йду  до  шифера  відразу,
 Побілів,  -Уб’ю  заразу,

Це  ж  хтось  вкрав,  от  біса  в  дишло,
І  чому,  оце  так  вийшло?!-
Потягнув,    схоже  ганчірку,
Очі  вирячив  на  дірку,
-Щось  хіба,  могло  залізти,
Сальце  те,  копчене    з’їсти?
 Я  ж  під  вечір  його  сховав,
От  п*скуда,  рушник  зжував.-

Зарядився  дід  бажанням,
Як  дать  раду  сподіванням?
Щоб  все  ж,  гарно  відпочити,
Лице,  в  багно  не  вмочити.
Співочим  голосом  каже,
-Т    звіря,  мо»  з’їло  хиже,
Не  гиджуся,  то  ж  не  єврей,
 Я  до  гнізд,  піду    до  курей.-

Сяють  очі,  несе  яйця,
Воно  ж  треба,  ото  трасця,
Зашпортнувся,  жовта  пика,
Матюки,  сусід    гне    стиха.
Це  капець,  оце  так  свято,
Надій  мали  й  мрій  багато,
Від  страждання  -  горять  вуха,
І  чому  така  житуха?!

Немов  вітер  скрізь  й  по  кутках,
Кружки  повні  у  їх  руках,
Пили  жадібно,  як  солод,
По  спині  пекучий  холод,
Очі  вилізли  на  лоба,
Роздирає,пече  злоба,
Смак  свяченої  водиці,
Мать  вчорашня,  із  криниці.

Уста    -  зморщений  вареник,
Міх  думок,  пала  скажених.
Враз  у  дверях  постать  баби,
Рухи  вправні,  як  до  зваби,
-Я  шукаю,  де  ж  подівся?
Моє  щастячко,  зігрівся?

Погляд  хитрої  лисиці,
-Ой  то  в  тебе,  що  на  пиці?
Аж  засяяли  зіниці,
-Чи  то  вибач  на  обличчі?
Страшно  видить,  ти  ніби  мрець,
-От  дурепа,  це  ж    від  яєць!-
-Й  я  журюсь,  в  чому  причина?-
Це  Петровича  дружина,
Поруч  з  нею  появилась,
Тіло  сіпалось  -  так  злилась.

Діда  вуса,  аж  трусились,
Чи  баби́,  ви  показились?!
-Ми  ж  хотіли  тихо,  мирно!
-А  не  буде  надто  жирно,
 Від  нас  потай    святкувати,
Чи  навчала,отак  мати?-

Знов    сусідонька    волає,
У  очах  вогонь  палає.
-Дід  у  баби    -  миротворець,
Як  умілий  змієборець,
-О,  мій  Павлику,  коханий,
 Нині  настрій  непоганий.
Коли  поруч,  ти  зі  мною
Я,  як  квіточка  весною.-

Підійшла,  сіла  на  сіно,
Позирнула  й  акуратно,
Витягає    з  поли    пляшку,
Та  й  здихнула  досить  важко,
 До  сусіда  посміхнулась,
 Й  до  сусідки  повернулась,
-Ми  не  пилки,  щоб  пиляти,
Будем  разом  святкувати!

Гарне  свято  Петра  й  Павла
Жінка  в  діда,  ніби  пава,
На  підносі  трима  курку,
На  рядно,  дід  кладе    цурку
-І  коли  приготувала?
Чатував,  ти  ж  ніби  спала,
Та  давай,  постав    поближче,
Давно  в  шлунку  вітер  свище.
Нащо  нам,  пусті  розмови,
Ще    в  такий,  цей  день  святковий!

Підкрадався  теплий  вечір,  
У  сараї  тихий  гамір,
Є  що  випить  й  закусити,
-Хай  би  нам,  війну  спинити!-
Линуть  тости,  тішать  життя,
Жага  бачити  майбуття,
Блиски  мрій,  світяться  в  очах,
Перемоги  б,  діждатись  нам!    

   13.07.2023р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989900
дата надходження 28.07.2023
дата закладки 29.07.2023

Катерина Собова

Муки ледаря

Жінка    Галя    ввійшла    в    хату  –
Невсипуча    трудівниця,
І    насилу    розбудила
Чоловіка    свого    Гриця.
       
-Паразите,    совість    маєш?
Уже    сонечко    в    зеніті!
Господи,    за    що    караєш?
Чи    є    правда    в    цьому    світі?

Чого    жінка    в    ярмі    ходить,
В    праці    рук    не    покладає,
А    цей    трутень    сидить    зверху
І    тебе    ще    й    поганяє?

Гриць    підвівся,    озирнувся,
Продер    очі,    вклався    знову,
Смачно    двічі    потягнувся
І    включився    у    розмову:

-А    ти,    Галю,    старомодна,
Наче    баба    на    базарі,
Дорікаєш,    що    я    ледар,
З    друзями    гуляю    в    барі.

Кажеш    ти,    що    я    нероба
І    сиджу    на    твоїй    шиї,
А    нема,    щоб    пригадати
Слова    лагідні    і    милі.

Зараз    навіть    не    говорять
Інвалід    ти,    чи    каліка,
Бо    це    грубо,    некультурно  –
Ображає    чоловіка.

Я    не    винен,    що    у    мене
Тут    свої    координати:
Я    -    з    обмеженим    бажанням
На    городі    працювати.

Це    в    моєму    організмі
Якась    сила    збунтувалась,
І    сама    природа,    Галю,
На    мені    позбиткувалась.

Бог    можливості    обмежив,
А    я    теж    хотів    би    слави,
Та,    як    бачиш,    потребую
Навіть    захисту    в    держави.

Сон    мене    не    покидає,
Ще    хвилина    -    я    відключусь…
Йди,    Галинко,    до    роботи,
А    я    вже    за    двох    відмучусь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989665
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 25.07.2023

Катерина Собова

Подарунок мамi

Першокласниця    Оленка
Подарунок    готувала,
Із    днем    Матері    вже    зранку
Рідну    неньку    привітала.

Розповіла,    що    до    свята
Усі    діти    готувались,
І    зробити    своїм    мамам
Справжнє    свято    постарались.

Хлопці    клеїли,    ліпили,
Щось    з    картону    вирізали,
А    дівчатка    щось    в’язали
І    серветки    вишивали.

-Щоб      було    оригінально,
Довго    думала,    гадала,
І    метеликів    у    шафі
Я    для    тебе    назбирала.

На    твоїй    новенькій    шубі
Їх    там    повно    -    всі    живенькі…
Ось,    матусю,    їх    тут    двадцять,
Волохаті    і    гарненькі.

Мама    кинулась    до    шафи,
Затряслися    в    неї    губи,
Бо    дивилася    із    жахом
На    свою      облізлу    шубу.

Здивувалася    Оленка:
Все    в    матусі    не    до    діла,
Щоб    плигати    та    радіти  –
То    вона    чогось    зомліла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989132
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 23.07.2023

Родвін

Катерина

[u][b]Катерина[/b][/u]


               [i]Кохайтеся,  чорнобриві...
                   Т.  Г.  Шевченко[/i]



Нічка.  Тихо.  Спить  село,
любо  так  на  дворі,
Всівся  місячень  на  хмарку,
сяють  в  небі  зорі.

Вишня  квітне  пелюстками,
ніби  снігом  білим.
Не  засни,  моя  кохана,
вже  давно  стемніло...

Сад  заквітчаний  дрімає,
аромат  казковий...
Вітер  ти́хенько  співає  
пісню  колискову.

-  Мила  дівчино  моя
   не  проснеться  мати
   Лине  пісня  солов'я,
   вийди  погуляти  !

   В  цвіту  вишні,  наче  в  раю...
   під  розлогим  віттям
   Сядем,  будем  милуватись
   Божим  розмаїттям...

   Де  ти,  мила,  я  чекаю...  
   десь  вогні  сіяють,
   Місяць  хмарку  обнімає,  
   й  тихо  засинає...

Ось  тихесенько  у  хаті
скрипнуло  дверима  :
В  сутінках,  з'явилась  мила  -
ледве-ледве  зрима,

Як  метелик  серед  ночі,
промайнула  тінню
і  сховалась  серед  цвіту
чарівним  видінням.

Дівчину  свою  кохану,
ніжно  пригортаю
Мабуть  правду  кажуть  люди,
що  то  -  краще  раю  !

Що  сказать  про  ті  обійми  -
вітерець  все  знає  ...
Підглядали,  правда,  зорі
й  місяць  пам'ятає.

Хмарка  бачила,  звичайно,
вона  ж  не  заснула  !
А  коли  побачила  -
погляд  відвернула  !

Пісня  ніжна,  солов'їна  
лине    про  кохання,
І  танцюють  пелюсточки  
з  вітром  до  світання...
   
До  світання  милувались,
ніжились,  кохались,
А  як  зо́ря  заясніла,
світом  любувались.

В  край  небесного  шатра
заглянуло  сонце.
вже  проснулась  її  мати  -
глянула  в  віконце.

Де  там  ходить  її  доня,
де  вона  ночує  ...?
Вийшла  кликала  тривожно,
а  доня  не  чує...

Доня  з  милим  на  осонні,
взя́лися  за  руки,
Вже  звучать  слова  прощання  -
Час  настав  розлуки.

Білі  ніжні  пелюсто́чки
підхопило  вітром:
-  Що  ж,  до  зустрічі,  красуне
   ми  ще  стрінемсь  літом  !  

   Соком  ягода  наллється
   на  солодкій  вишні.
   Ми  ще  стрінемсь...  Катю,  Катю,
   не  ридай  невтішно  !  

   Найгіркішими  сльозами
   горе  не  спинити  !
   Йду  до  війська  з  легінями
   край  свій  боронити  !  

   Повернуся  літом  ясним,
   дочекайсь,  кохана  !
   Під  вінець  підем  до  церкви,
   на  рушни́чок  станем  !  

Сонце  встало  -  вже  без  нього...
сад  -  у  цвіті  пишнім...
А  вона  -  сама  стояла,
обіймала  вишню.  

Довго  й  гірко  сумувала,
плакала  невтішно.
Та  й  крізь  сльози  відчувала
поцілунки  грішні...  

Раптом  вітер  злий  повіяв  -
дійшла  до  порогу.
Замітає  білим  цвітом  -
серце  б'є  тривогу  !  

Залишилась  Катерина
з  чорною  журбою,
Все  молилась,  щоб  Госпо́дь
не  полишив  в  бо́ю  !  

Потягнулись  сірі  днини
серед  буйства  травня.
Вісточка  тоді  прийшла,
вісточка  остання...  

Мов  весняні  пелюсто́чки
літо  відлетіло.
Вітер  рвав  з  дерев  листочки  -
осінь  наступила.  

Осінь  з  сірими  дощами  -
не  приходять  вісті...
Де  ти  милий,  що  з  тобою  -
серце  не  на  місці  !  

Бідна,  з  тяжкими  думками,
сам  на  сам  з  собою.
Та  й  воно,  під  са́мим  серцем
вже  штовха  ногою...  

Вже  й  зима  в  права  вступила,
снігом  землю  вкрила.
Та  ніхто  про  те  не  знає,
де  Катрусин  милий...  

Стало  важче  вже  ходити,
живіт  випирає.
Від  очей  чужих  ховатись  -
Для  чого  ?...  Всі  знають...  

Знають,  горю  співчувають,
бачать,  що  вагітна.
Хто  чим  може  помагають  -
в  нас  народ  привітний  !  

А  як  строк  прийшов  -  без  крику,
прокусивши  губи,
Народила  дитинчатко  -
хлопченятко  любе  !  

Личком  -  викапаний  батько,
як  Микола,  звісно.
Де  ж  він,  Катін  воїн  хвацький  ?
все  немає   звістки  ...  

Сльози  виплакала  гіркі,
зустрічала  ве́сну.
Розцвіли  сади  вишневі,
теплі  дні  чудесні...  

Взя́ла  в  руки  дитино́ньку
та  й  пішла  до  саду  -
-  Біля  вишеньки  посто́ю,
   то  моя  відрада...  

Підійшла,  а  там  людина  -
згорблена,  худюща...
Наче  знята  із  хреста  -
вбита  й  невмируща  ...  

Заглянула  їй  у  очі  -
серце  заболіло  !
Очі  рідні  ...  Люди  добрі,
мало  не  зомліла  !  

Любий  їй  стоїть  Микола,
дивиться  на  сина.
Ноги  в  Каті  підкосились,
впала  на  коліна.  

На  колінах  і  коханий...
їй  цілує  руки  !
Мовби  винен  перед  нею
за  всі  дні  розлуки.  

Повернувся  він  з  полону  -
тіло  ледве  дише.
В  руки  взяв  свого  синочка
милого,  колише...  

Підхопила  попід  руку,
повела  до  хати.
Треба  в  стрій  скоріше  ставить
рідного  солдата.  

В  бані  мила,  вимивала,
сто́ли  накривала.
А  по  тім,  як  чоловіка
ніжно  шанувала.  

А  щоб  ліпше  величали
в  селі  молодичку,
в  третій  день  вони  побрались
у  малій  капличці  ! 


Іллюстрація  :    
В  надійних  обіймах  ©Соломія  Ковальчук     
https://img.monoart.com.ua/assets/images/products/
43935/dff71503b6fc9d5e518b02597a9c1559d2ae45ed.jpg

20.07.2023  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989403
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023

Наталі Косенко - Пурик

Волога краса, як вечірній смак (акровірш)

[b]В[/b]  сутінках  вечірніх  поверталась,
[b]О[/b]гортав  схвильовано  туман,
[b]Л[/b]егітку  легенько  посміхалась,
[b]О[/b]х,  як  обіймав  мене  за  стан.
[b]Г[/b]омоніли  радісно  долини,
[b]А[/b]  в  безмежжі  зеленавих  трав

[b]К[/b]олихались  віти  край  стежини,
[b]Р[/b]озчинявшись  у  суцвітті  барв.
[b]А[/b]  хотілось  слід  мені  лишити,
[b]С[/b]міло  так  пробігтись  по  росі,
[b]А[/b]  у  чарах  ніженьки  змочити,

[b]Я[/b]к  приємно  бути  в  новизні.
[b]К[/b]раєвиди  душу  забавляють

[b]В[/b]  розмаїтті  щастя  і  тепла,
[b]Е[/b]нергійно  смуток  проганяють
[b]Ч[/b]арами,  як  вміє  лиш  весна.
[b]І[/b]  лечу  окрилена  в  любові,
[b]Р[/b]ай  та  й  годі  в  серці  та  душі,
[b]Н[/b]е  знайти  мені  такого  знову
[b]І[/b]  не  відшукать  на  всій  землі.
[b]Й[/b]ого  сяйво  й  мила  неповторність

[b]С[/b]интезують  велич  у  житті,
[b]М[/b]аю  щастя,  що  така  змістовність,
[b]А[/b]  вона,  мов  світло  у  імлі,
[b]К[/b]олихавши  чарами  мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989404
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 22.07.2023

Катерина Собова

Злодюжка

Охоронець    в    олігарха
Чесно    гроші    заробляє:
Опівночі    ходить,    бродить  –
Сад    великий    оглядає.

Тінь    помітив,    що    на    груші
Притиснулась    між    гілками,
І    за    стовбур    учепилась
Невеличкими    руками.

Сторож    упізнав    в    бродяжці
Підлітка    -    сусіда    Гриця
(Його    предки    не    працюють
І    заядливі    п’яниці).

-Злазь,    поганцю,    акуратно,
Грушечці    не    дай    упасти,
Я    тебе    навчу,    злодюго,
Як    в    людей    порядних    красти!
       
-Навчіть,    дядю,    вас    благаю,
А    то    я,    як    не    старався,  
Все    робив,    як    навчив    тато,
І    вже    в    третій      раз    попався!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988217
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023

Наталі Косенко - Пурик

Обіцяю тобі

Я  полину  туди
Де  весна  дарувала  моменти
Та  чарівні  сади
Говорили  мені  компліменти

 І  ті  миті  земні,
Що  мене  чарували  красою,
Де  джерела  землі
Напували  у  спеку  водою

Та  приваблива  мить,
Яка  ніжно  торкалася  тіла,
В  ній  життя  все  бринить  -
Я  її  зупинить  не  посміла

І  згадала  сліди
Та  плекала  ту  мить,  як  дитину,
Милу  ніжність  весни,
Мов  обійми  бажані  родини

І  в  душі  назавжди́
Поселю  найдорожчу  надію,
Збережу  всі  сліди,
Обіцяю  тобі,  я  зумію!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987924
дата надходження 05.07.2023
дата закладки 05.07.2023

Маг Грінчук

Молодий мій подив…

Тут  немає  нічого  найкраще  сну.
Надихання  в  ньому  і  дивний  спокій,
Безтурботність  душі.  Люблю  тишину.
Спиш,  зброя  в  руці,  молодий  мій  подив...

Ніч  тривожна,  смутна,  гуляють  тіні...
Сон  дарить  мені  теплий  спомин  сполна.
Він  про  тебе  несе  привіт  скрізь  тишу.
...Розтяглась  розлука,  тяжка  зі  снами.

Де  з  тобою  я  радію  і  плачу...
Сон,  мов  втіха  є  притулок  чудовий.
Він  для  мене,  як  друг,  лиш  не  звичайний,
Бо  незнано  прокладає  шлях  додому...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987847
дата надходження 04.07.2023
дата закладки 05.07.2023

Капелька

Добро и зло

Добро  и  зло.  Предельно  ясно.
Быть  посреди  небезопасно.
Грань  между  ними  так  тонка,
У  многих  дрогнула  рука.

Добро  и  зло.  "Стреляют"  в  спину
За  Русь,  Европу,  Украину.
Какие  могут  быть  слова
Когда  кружится  голова?

Добро  и  зло.  В  овечьей  шкуре
Запрятан  волк  в  чужой  культуре
И  снова  во  главе  угла
Лишь  говорящая  глава.

Добро  и  зло.  На  сердце  рана.
Втоптал  "сапог"  родное  право.
Чужие,  злобные  дела
-Обман,  "нож  в  спину  за  царя".

Добро  и  зло  -игра  с  канатом.
Кто  перетянет?  "Нет,  ребята"
-Высоцкий  пел  что  -"всё  не  так".
Ты  не  крипак  и  не  батрак.

Добро  и  зло.  Борьба  с  собою
-Не  стать  рабом  и  сатаною.
Свет  Божий  освещает  всех.
Что  выбираем  -свет  иль  грех?

Добро  и  зло  одной  медали
Две  стороны  изображали.
Вращай  рулетки  барабан,
Там  есть  и  правда  и  обман.

Добро  и  зло.  Какие  речи?
Любимой  волос  лёг  на  плечи
И  вдруг  шеломовых  война  
Героев  многих  отняла.

Добро  и  зло.  Любовь  и  злоба.
Они  решают  очень  много
Не  только  в  сказочной  стране,
Сегодня  ныне  на  земле.

Добро  и  зло.  Ответьте  сами.
О  чём,  зачем  всю  жизнь  мечтали?
Чужим  поверить  мудрецам?
-Что  равносильно  подлецам.

Добро  и  зло  на  всей  планете
Вопрос  ребром  на  белом  свете
И  в  каждый  миг  и  в  каждый  час
Творец  сканирует  всех  нас.

Добро  и  зло.  Давайте  люди
Разумными  всегда  мы  будем.
Сосед,  зачем  пришёл  с  мечом?
Наказан  будешь  палачом.

Ты  сам  ведь  полностью  в  проблемах
И  в  исторических  дилеммах.
Зачем  глобальный  головняк,
Чтоб  после  пятиться  как  рак?

Добро  и  зло.  Уже  непросто
С  финансами,  с  карьерным  ростом.
На  цифры  мир  переведут,
Колониями  назовут.

Добро  и  зло.  Даётся  выбор.
Шанс  -Человек  иль  раб  и  киборг;
Обожествиться  средь  людей,
А  может  стать  как  бармалей.

                             Июнь  2023.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987088
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 02.07.2023

Променистий менестрель

О життя, наша білая птиця

                               *                *                *

О  життя,  наша  білая  птиця,
У  годину  дарована  нам;
Деревцем  може,  що  галузиться  –
Народився,  яка  ще  вина?

Чи  то  казка  жде,  чи  хижа  днина  –
Долі  ключ  не  шукати  б,  життя?
Волю  в  руки  –  піддасться  й  вершина,
Вибір  є,  воля  й  серцебиття.

Чистий  колір,  як  сніг  початковий
Бережи,  як  святиню,  бо  дар  –
Жде  жорстокий  надворі,  світ  новий,
Божі  заповіді  тут  не  скарб.

І  це  марно,  в  кінці  їх  оціниш,
Білим  птахом  близь  очі,  твої  –
Приклонити  в  свій  час  їм  коліна,
Стільки  б  промахів  скинуть  зумів…
29.06.2023  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987401
дата надходження 29.06.2023
дата закладки 29.06.2023

Наталі Косенко - Пурик

Черкаси

Черкаси,  Черкаси,  Черкаси  -
Найкращий  мій  краю  земний,
Виблискуєш  ти,  наче  стрази,
Звабливим  мотивом  весни

В  тобі  є  привабливе  літо
І  осені  мила  краса
Та  радісне,  трепетне  світло
І  срібна  на  травах  роса

Твій  шарм  загадковий  і  ніжний,
Його  не  побачиш  ніде,
А  голос  блаженний  і  вічний
З  собою  любов  лиш  несе

Скрізь  чути  привабливі  співи,
Ревучі  мотиви  Дніпра,
Чарівність  прекрасної  діви
Та  гордість  безмежна  добра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987222
дата надходження 27.06.2023
дата закладки 27.06.2023

Наталі Косенко - Пурик

Краса плюс дотик

Розмову  поведу  з  тобою,
Навіки  розлучусь  з  журбою,
Сховаюся  думками  в  мріях,
Легку  красу  лишу  на  віях

Тендітно  обів'ю  руками
Та  відображу  світ  рядками,
Занурюсь  у  духмяне  літо
Там  де  роса  бринить  на  вітах

Та  відведу  на  мить  свій  погляд,
Бентежить  казка  зовсім  поряд,
Щоби  відчути  смак  неспинний
І  подих  трепетно  нестримний

Заполоню,  з'єднаюсь  з    раєм,
Як  гілка  в  бісері  з  розмаєм,
Ковток  повітря  -  ось,  хвилина,
Краса  плюс  дотик-  це  перлина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987044
дата надходження 25.06.2023
дата закладки 25.06.2023

Променистий менестрель

Я обійму тебе

О  любий  краю
Пахнеш  молоком
Духмяним  хлібом
Полем  степом  гаєм
Земля  моя
У  серці  твій  огром
Підносиш  ввись
Над  милим  небокраєм

Тут  все  моє
Стежини  і  трава
І  біль  моя
І  радості  потреба
І  весен  цвіт
І  золоті  жнива
І  найрідніше
З  голубами  небо

Я  обійму  тебе
Мій  дорогий
І  під  баян
Про  маки  заспіваю
Бо  ластівкам
Ця  пісня  до  снаги
І  очерет  близь  річки
Розпізнає…

25.08.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986979
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023

Катерина Собова

Опитування

Завітала    в    двір    до    баби
Гарна    молодичка,
Розпитала    про    здоров’я,
Напилась    водички.

Пояснила    бабі    Єльці
Про    такі      візити:
-Для    статистики    потрібно
Правду    всю    відкрити.

Тому    треба    опитати
Всіх    людей    хороших,
Чи    в    них    є    така    можливість  –
Відкладати    гроші?

Емоційно    бабусенька
Вже    відповідає:
-Є    така    можливість    в    мене,
Та    грошей    немає.

А    то    будуть    депутати
Голову    ламати:
Як    прибутки    в    баби    Єльки
За    законом    зняти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986984
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 24.06.2023

Любов Іванова

ДУША ЛЯГАЄ НА ПАПІР

[b][color="#0522a1"][color="#f21649"]Д[/color]-о    ранку  з  аркушем  й    пером
[color="#f21649"]У[/color]-    нас  єднання  й  розуміння.
[color="#f21649"]Ш[/color]-аленні  чвари  зла  з  добром
[color="#b60ec2"]А[/color]-  в  них-  народиться  творіння...

[color="#f21649"]Л[/color]-юбов,  розлуку,  сльози,  сміх,
[color="#f21649"]Я[/color]-  знову  все  довірю  ночі.
[color="#f21649"]Г[/color]-розу  травнева,  сонце,  сніг
[color="#f21649"]А[/color]-  в    Музи  -  витвори  пророчі.
[color="#f21649"]Є[/color]-  в  опівнічній  таїні  

[color="#f21649"]Н[/color]-емало  сповідей  відвертих.
[color="#f21649"]А[/color]-  перший  промінь  у  вікні

[color="#f21649"]П[/color]-римарні  рими  здатен  стерти.
[color="#f21649"]А[/color]-страл    і  небо  угорі,
[color="#f21649"]П[/color]-рисутність  дум  рядами  в"яже.
[color="#f21649"]І[/color]-  саме  вранішній  зорі
[color="#f21649"]Р[/color]-озраду  новим  віршем  скаже.[/color]
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986280
дата надходження 16.06.2023
дата закладки 16.06.2023

Ніна Незламна

Я відчуваю

Я  відчуваю,  казка  вже  минулась,
Підстерігає  непрохана  старість,
Запам’ятати  краще  сподівають,
Ніби    вином  пахучим  упиваюсь.

 Земна  краса…  цвіт  квітів  і  садочків,
 Пишна  калина  в  весільному  вбранні,
Й  вузенька    річка,  серед  двох  горбочків,
Ще  під  кисільним,  туманом  уві  сні.

Затамувавши  подих,  водяний  плин,
Мов  білим  шовком,  як  дитя  сповите,
Там  прохолодне  джерело,  як  той  джин,
Все  неспокійне,  ледь    травою  вкрите.

 Із  під  землі  водяна  пульсація,
Часом  бурлить,  так  часто  не  вслідити,
А  бува  тихо,  хвильок  вібрація,
Неначе  річці  хоче  догодити.

То  джерело    молоденьке,  сміливе,
 Такі  ж    колись..  і  ми    були  веселі,  
Єством,  пірнали  в    це  життя  бурхливе,
Нас    надихали,  всі  пташині  трелі.

На  якийсь  час,  геть  забуду  про  війну,
І  є  бажання  та  важко  зробити,
Нехай  хоч  трішки,  я  прославлю  весну,
 Її  красу,      не  можна  розлюбити.

Нині  весна  подарувала  миті,
 Сонячну  радість,  душевну  теплоту,
Поля  зелені    й  луги  в  оксамиті,
 Вже  й  літній  час  встелив  стежку  золоту,  
По  якій  я,  ще  надіюся  пройтись.

                                                   30.05.2023р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986188
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023

Ірина Лівобережна

Я ПРИЇДУ ДО ТЕБЕ

Я  приїду  до  тебе.  У  зморений  вечір  ласкавий.
Скрип  старенької  хвіртки  струною  озветься  в  душі.
Крижаної  води  із  цеберка  нап’юсь  замість  кави
І  босоніж  пірну  у  зелені  густі  спориші.
 
Ти  назустріч  –  поривом,  синочок  –  усміхненим  дивом,
Обіймає  за  ноги,  гостинці  шукає  міські.
А  на  плечі  нам  небо,  на  кольорі  стиглої  сливи
Розсипає  зернята  –  блискучі  маленькі  зірки.
 
Паничі  кучеряві  поснули  під  куполом  ночі.
Ти  лаштуєш  вечерю.  В  повітрі  дзвенять  солов'ї.
Я  тобі  розкажу,  що  я  іншого  щастя  –  не  хочу,
Лиш  цілунки  зривати,  вдивляючись  в  очі  твої.
26.09.2015
©  Ірина  Лівобережна

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986083
дата надходження 14.06.2023
дата закладки 14.06.2023

Ірина Лівобережна

ВТРАЧЕНИЙ ЗВ'ЯЗОК

Настирний  рій  нав'язливих  думок
Весь  день  робочий  в'ється  наді  мною...
З  моїм  пташатком  втрачено  зв'язок
В  отій  малій  хатині  під  горою,

Де  росяні  світанки  я  стрічав,
Де  з  глека  молоком  поїла  неня,
Де  борщ  смачний  із  запахами  трав,
І  дивний  жук,  затиснений  у  жмені...

Там  козаки  із  дідових  казок
Живуть  в  яру,  що  ген,  за  вишняками!

Коли  туди  налагодять  зв'язок
Між  душами,  серцями  та  віками?
11.08.2015
©  Ірина  Лівобережна

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986081
дата надходження 14.06.2023
дата закладки 14.06.2023

Наталі Косенко - Пурик

Листи з минулого

Листи  твої  я  бережу  і  досі,
Хоча  у  володіннях  уже  осінь,
Листаю  сторінки  до  болю  щемні,
Як  ніби  вечори  сумні  та  темні

Гортаю  милі  та  зворушні  миті,
Немовби  ті  листки  у  книгу  зшиті,
Емоцій  звісно  всіх  не  передати,
Я  буду  завжди  з  ніжністю  читати

А  кожен  лист  -  це  як  життя  подія,
У  нім  назавжди  поселилась  мрія
І  справжні  миті  -  чисті  й  неповторні
Де  сторінки  зворушні  та  змістовні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986014
дата надходження 13.06.2023
дата закладки 13.06.2023

Наталі Косенко - Пурик

Заграла мелодія ніжна у серці (акровірш)

[b]З[/b]а  гаєм  зеленим  виднілась  долина,
[b]А[/b]  там  походжала  прекрасна  дівчина  ,
[b]Г[/b]ойдалися  віти  розкішні  мов  долі,
[b]Р[/b]озкидала  нічка  привабливі  зорі.
[b]А[/b]  місяць  галантний  чекав  наречену,
[b]Л[/b]аскаво  дивившись  в  травицю  зелену,
[b]А[/b]  поряд  красуня  стояла  й  мовчала,

[b]М[/b]отиви  та  зорі  в  намисто  збирала.
[b]Е[/b]х,  так  неповторно  розносились  звуки,
[b]Л[/b]егенько,  торкавши  красуню  за  руки,
[b]О[/b]хоплена  квітом  таким  неймовірним
[b]Д[/b]е  щастя  іскрилось  промінням  привітним.
[b]І[/b]  сяяли  зорі  так  дивно  із  неба  ,
[b]Я[/b]ка  неповторність,  хоча  і  далека,

[b]Н[/b]а  плечі  тендітні  вже  падали  тіні
[b]І  [/b]  тихо  кружляли  пелюсточки  білі.
[b]Ж[/b]адані  хвилини,  зворушливі  мрії
[b]Н[/b]если  всю  красу,  опускавшись  на  вії,
[b]А[/b]  десь  у  далі  чути  скрипки  мотиви  -

[b]У[/b]  тінях  нічних  так  звучали  красиво.

[b]С[/b]покійно  і  легко  -  в  душі  мила  пісня
[b]Е[/b]літно  лунала  грайливістю  звісно,
[b]Р[/b]оман  малювався  чаруючим  світом,
[b]Ц[/b]ілунки  лишало  привабливе  літо
[b]І[/b]  тихо  під  звуки  всміхалися  квіти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985810
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 13.06.2023

Ніна Незламна

Одного травневого вечора ( проза)

             Весняний  вечір….  сонце  зпускалося  донизу.  Край  неба    палахкотів  рожевими  смужками,  вони  частково  прикривали  пишні,    темно  -  сірого  кольору  хмари.  Сонячні  промені    все  ж  пробивалися  через  них,  ніби    через  сито,    потік  золота  прилягав  до  землі.
         Київський  вокзал  ніколи  не  пустує.  Людей,  як  комах,  майже  кожен  має  ношу,  як  не  валізу,  то  сумку,  чи  рюкзак.  А  біля  електричок,    можна  часто    побачити    з  кошиками.  Звичайно,  хто  з  роботи  добирається,  а  хто  з  дачі,  ну,    а  дехто    й    з  базару.  Скільки  людей  скільки  й  напрямків.  Хтось  уважний,  а  хто  й  розсіяний.  Як  кажуть  -  таке  воно  життя  .Час  швидко  плине,  в  людей  багато  мрій,  багато  справ.  Щоб  усе    встигнути  зробити  завчасно,    треба  від  нього    не  відставати,    треба  триматися  на  плаву.  Яким  би  життя  не  було,  коли  в  серці    сум’яття  і    розчарування,  чи    коли    є    радість  і  злагода.    
       Нині  ж    війна  і  життя,  майже  щохвилини  приносить  різні  новини.  Люди  в  напрузі,  чи  поїде  потяг,  чи  електричка,  чи  знову  буде  гудіти  сирена?  На  початку  війни  боялися  кудись  їхати.  Тепер  же  позаду  цілий  рік  воєнних  дій,  звикли.  А  орки,    на  жаль  й  не  збираються  зупинятися,  пруть,  як  стадо  баранів.  І  кожній  людині    хочеться  запитати  -  навіщо  ця  війна,знущання,грабування  ?  Заради  чого  прийшли  на  українську  землю?  Ну  хіба,  що  за  своєю  смертю.
     Ніхто    й  не  думав,  що  затягнеться  війна.  Але  паніки  немає,  треба  жити,  пристосовуватися  до  життя,    виживати  і  вірити,  що  війна  закінчиться.    І  закінчиться    тільки  перемогою  над  ворогом.
       На  платформі  приміського  вокзалу  людно.  В  таку  пору  люди  більше  їдуть  з  роботи.  Тамара  ж    уже  п’ять  років  на  пенсії,  від  доньки  добиралася  додому.  Молодим  важче,    є  діти,  треба  й  до  школи    копійчину  мати  й  так  прогодувати    важче  чим  стару  людину.  Хоча  тут  теж  є    свої  нюанси    -  потрібні  гроші  на  ліки.  Але  хто  в  селі  живе,  все  ж  таки    легше,бо    є  городина  і  якась  курка  знесе    яйце,  то  уже  трохи  легше,  не  побіжить    до  магазину,  щоб  купити.  Хоча  фізично  важко,  в  городі  треба  добряче  наробитися,  адже  з  неба    нічого  не  падає.
     Наразі  розчарування,  на  жаль    летять  ракети,  дрони.,  снаряди.
-Щодня  всі  під  Богом  ходимо,  -    таку    мову  ведуть  по  селі,-  кому  скільки  назначено.  Хтось  виживе,  а  когось,  ота  з  косою  забере,    їй  дуже  важко  протистояти.
         Ніби  всі  електрички  йдуть  за  графіком,  тішилася  Тамара,  вкотре  позирала,чи  їде  електричка.  Вона  машинально  поправила    рушник  на    круглому  білому  хлібові,  що  лежав  у  кошику.    
Отак  щоразу,  як  буває  в  Києві  так    і  привезе  додому.  А  ввечері  зайде  сусідка  запитає  про  сина,    про  доньку    з  чоловіком  й  онучатами  та  й  почаюють  разом.  А  воно  ж    намастити  хліб    духмяним  суничним  варенням  смачно,  хіба  ж  хто  відмовиться.  Погомонять  удвох,  пожуряться  про  події  на  фронті.  А  їм  нічого  більше  і  не  треба,  якби  мирно  було  та  щоб  діти  вдома  працювали  та  насолоджувалися  життям.    Тамара    багато  часу  в  роздумах-  От,  як  синок  приїде  з  фронту,тоді  вже  треба  буде  готуватися  до  весілля.    Є  дівчинка,  от  би  Бог  дав  щоби  все  було  добре  та  й  від  нього  би  дочекалася  онуків.
       Голос  диктора  повідомив  про  подання  електрички  за  маршрутом  і  потік  людей  згуртовано  попрямував  на  платформу.
 -Добре,  що  місця  указані  -заходячи  у  вагон,    у  метушні  все  ж    спромоглася    подумати  жінка.  За  пару  хвилин    вона  уже  сиділа  на  своєму  місці  біля  вікна.  В  її  купе  зайшли  дві  молодички.  Відразу  оцінила  –  Бач,  без  валіз  і  торбів,  лише  через  плече  моднячі  маленькі  сумочки,  значить  з  робити.
     У  вагоні  майже  всі  місця  уже  зайняті.  В  купе  біля  Тамари  іще  було  вільне  місце  і  коли  хтось  йшов  між  рядами  звертала  увагу  -  Це  вже  мабуть  біля  мене  присядуть.
     Перед  самим  відправленням  електрички    у  вагон  зайшло  двоє    військовослужбовців.    Ой  мабуть  із  фронту-  Подумала  і  з  цікавістю  спостерігала  за  ними.  Один  з  них  русявий,  непоголений,  видно    за  віком    трохи  старший,  на  років  п’ять,  а    можливо  й  десять.  А  другий  білокурий,  здавався  зовсім  молоденьким.  На  обличчі  видно    іще  не  густе  волосся,  напевно  рідко  голиться,  як  і  мій  синок.  Враз  защеміло  під  серцем,відвела  очі  повні  сліз.  Схилила  голову,  заспокоїла  себе-  Ой,  що  ж  це  я,  витріщилася  на  дитину.  Боженьку,  яке  ж    то  щастя  родині,    синочки…  напевно  додому  їдуть.
   Вони  впоспіх  підійшли  до    її  купе.Старший    звернувся  до  молодшого,
-От  бачиш,  все  добре,  встигли!  А  ти  хвилювався.,  за  годину  будеш  вдома.  Я  так  зрозумів  тебе  на  станції  зустрінуть.  За  три  дні  зідзвонимося,  я  побіг,  бувай!
У  хлопців-  вояків    ніби  й  проблем  нема,    щаслива  усмішка  осяяла  їх  обличчя.  Обійнялися  і  старший  поспішив  до  виходу.
Вона  дивилась  йому  вслід,  як  добре,  що  цей  молоденький  має  такого  друга.Може  й  моєму  синові  пощастить  зустріти    добру  людину.  Адже  їм  усім  зараз  так  потрібна  підтримка.  Ой  та  там  напевно  усі    такі,  коли  важко  робити  одну  справу,  тільки  об’єднання  приводить    до  успіху.
     Електричка  набирала  швидкість,  той  звук    розсипав  думки,  які  їй  навіювалися.  Час  від  часу    поглядала  на  військового,  ніби  шукала  в  ньому  щось  схожого  на  сина.  В  її  очах  ніжність  і  ласка,  частка  материнської  любові.  А  блиск  -    віра  й  надія  на  щасливе  майбуття  кожної  родини.  
Яка  ця  дитина?  Напевно  щира,  добра,  з  дитинства      привита  любов’ю  до  рідної  країни.Тільки  такі  там    виборюють  незалежність,  волю  і  світле  майбутнє  для  покоління.  Себе  на  думці  зловила  -  Ой,  що  ж  це  я  весь  час  на  нього  дивлюся.  Ніяковіла,  відводила  погляд  до  вікна.  За  вікном    цвів  срібно-  синій  сутінок  та  вона  цього  не  помічала.  Стривожилась  душа  за  сина,    як  він  там?  Уже  три  дні  нема  дзвінків.А  може  запитати  звідки  він  їде?  Та  ні,  не  скаже,  це  ж  таємниця.  За  мить,  подумки  повторювала  молитву  «Отче  наш».  Наразі    ніби    туга  відійшла,  духовне  полегшення.  
     Увагу  привернув  раптовий  дзвінок,    боєць  закопошився,  відповів,
-Так  мамо,  я  слухаю!  Так!  Так,  я  зрозумів.За  хвилин    десять  буду  з  вами.
       Тамарі  ніби  передалося  почуття  його  матері  -  Напевно    радіє,  що  приїде  син,  посміхнулася.Та  відразу  ж  на  обличчя    неначе  прилягла  тінь  -  Господи,  спаси  наших  синів,  доньок    від  куль  і  страждань.  Допоможи  перебороти    російську  наволоч,  яка  припхалася  на  нашу  святу  землю.  Боже,  почуй  молитви  материнські.  Допоможи    воїнам  у  нерівному  бою    здолати  зло  й  ненависть,  жадобу  й  заздрість!
       Поступово  електричка    зменшила  швидкість,  військовий  привстав,  поправив  рюкзак  й  швидкою  ходою  направився  до  виходу.
-Синочку  -  їй  хотілося  крикнути  вслід  -  дай  Боже  тобі    добре  відпочити!  Хай  в  тебе  все  буде  добре!  А  підеш  у  бій,    хай  тебе  захистить  моя  молитва    і  не  тільки  тебе,  а  усіх,  хто  оберігає  наші  дні  і  ночі,  наше  буденне  життя.
   Душевне  почуття  подякувати,  обійняти,  але  ж,  якби  без  поглядів  чужих  очей.  Побоялася,  що  розплачеться,  на  людях  соромно.  Незмогла    спокійно  всидіти,  чолом  торкалася  скла  вікна.    На  платформі  побачила    дівчину  з  шикарним  букетом  білого    бузку  й    жінку  з  чоловіком,  спішили  йому  назустріч.
   Котилися  сльози,  як  горошини,  яке  то  щастя    бачити  щасливого  сина.  Бажання  обійняти  й  приголубити,  як  у  дитинстві.  Не  стримать  сліз,  важко  вгамувати  почуття.  Їй  би    зустрітися  з  його  матір’ю,  обійняти,  подякувати  за  сина-  воїна!  За  його  виховання,  за  мужність,  за  сміливість,  за  любов  до    землі    України!

                                                                                                                                                                                             30.05.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985129
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023

Катерина Собова

Усмiшка Джоконди

-Був    я    вчора    в    галереї,
Розглядав    картини,-
Розказував    кум    Валерій
Кумові    Мартину.

-Були    гарні    і    не    дуже…
Кругом      люди    бродять,
Ці    шедеври    розглядають,
Диспути    проводять.

Бачу:    юрба    зібралася,
Всі    -    наче    завмерли…
Я    подумав:      -Що    за    диво
Всіх    сюди    приперло?

Витріщились,    як    блондинка
На    новеньку      ’’Хонду’’,
Виявилось:    всіх    цікавить
Усмішка      Джоконди.

Розглядають    зблизька,    збоку,
Потім    десь    відходять,
Милуються,    і    з    портрета
Всі    очей    не    зводять.

Я    теж    стояв    і    дивився…
На    що    час    свій    трачу?
Все    буденне    і    знайоме  –
Щодня    таке    бачу.

Посміхається    так    само
Моя    жінка    Міла,
Коли    я    її    питаю,
Куди    гроші    діла.

А    усмішка    її    мами
Щось    таке    ховає,
Там    не    те,    що    прості    люди  –
Сам    Бог    не    узнає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984554
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 03.06.2023

Катерина Собова

Мама заспокоїла

-Мамочко,    біда    у    мене!-
Кричить    в    трубку    доня    Галка,-
Зовсім    вже    мене    дістала
Ця    Миколина    рибалка!

Вудки    взяв,    подався    зранку,
Вже    півдня    -    його    немає…
Думаю,    завів    коханку
І    десь    в    лозах    розважає.

Я    підозрюю,    що    в    Рози
Зупинився,    або  в    Тані,
На    мої    дзвінки    й    підозри  –
Нуль    уваги    і    мовчання.

Може,    він    не    на    рибалці,
А    гуляє      десь    у    барі?
Як    ті    мухи,    біля    нього  
В’ються      всякі    Олі,    Варі…

А    він    любить    ці    моменти,
Вся    душа    його    співає,
Роздає    всім    компліменти,    
А    про    мене    забуває.

Собі    місця    не    знаходжу,
В    мене    нерви    не    в    порядку,
Уявляю,    як    коханці  
Він    дарує    шоколадку.

-Доню,    цим    не    переймайся,
І    в    здогадках    не    томися,
Може,    десь    він    зазівався,
Впав    у    воду    і    втопився,

Ти    таке    науявляла,
Що    мені    аж    страшно    стало,
На    обід    іди    до    мене  –
Маю    добрий      борщ    і    сало.

А    Миколу    чорт    не    візьме:
Якщо    не    судилось    вмерти,
То    додому    він    прилізе,
Бо    захоче    спати    й    жерти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985085
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 03.06.2023

Ганна Верес

Весни секрет

Коли  весна  в  твою  загляне  душу,
Пошле  цілунок  сонячний  устам,
Розкриє  першу  бруньку  дика  груша  –
І  все  це  не  без  Божого  перста.
Озвуться  першим  леготом  озимі,
Громи  іще  німі  у  небесах,
Але  весна  іде,  хоча  й  незрима.
Гілля  безлисте  вітер  колиса.
В  весні  впізнати  легко  чарівницю,
Коли  загорне  та  усе    в  тепло,
Зазеленіє  стежка  до  криниці.
Крик  журавлиний  сколихне  село.
В  полоні  повені  сховає  русло  річка,
Одягнеться  у  зелень  очерет,
А  повний  місяць  не  покине  звичку  
Тримати  у  собі  весни  секрет.
                                                                       13.05.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984261
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Любов Іванова

ЛІТО ПОРЯД

[b][color="#074ab5"]Ллється  світло  місячне  в  вікно,
Є  у  ньому  певна  таємниця.
Нічка  тче  із  сутінок  сукно,
А  мені  чомусь  в  цю  ніч  не  спиться.

Підійду  тихенько  до  вікна,
Зупинюсь    в  пітьмі  побіля  ставень.
Тільки  я,  спокусниця  весна,
І  її  останній  місяць  травень...

Літо  вже  крадеться  на  поріг
Рясно  вмите  ранньою  росою.
Місяць  -  маг,  одвічний  оберіг
З  невимовно  щедрою  красою.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984268
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Катерина Собова

Помста Германа

Занедужав    Герман    Соя,
І    реально,    якимсь    чином
Відчував,    що    смерть    з    косою
Уже    стала    за    плечима.

Кличе    він    свою    дружину
(Бачить,    що    не    буде    жити),
Щоб    присіла    на    хвилину,
Хоче    з  нею    говорити:

-Як    мене    ти    поховаєш
Дуже    скоро,    Маргарито,
Не    чекай    півроку    навіть  –
Вийди    заміж    за    Микиту.

-Отакої!-      жінка    каже,-
Він    же    ворог    твій    заклятий!
З    чого    раптом    захотів    ти
Йому    щастя    побажати?

-Я    Микиту    проклинаю,-
Каже    Герман,-    це    звірюка.
Хай    візьме    тебе    за    жінку
І    хай    мучиться,    падлюка.

Хай    тобі    і    твоїй    мамі
Годить    і    дарує    квіти:
Буде    знати,    що    існує
Пекло    і    на    цьому    світі.

Благодатні    сни    на    небі
Буду    завжди    я    дивитись,
Що    противному    Микиті
Удалось    таки    помститись!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984138
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Не плач, калино

Не  плач,  калино,  за  вікном,
Ще  будуть  ве́сни
Ти  посміхнешся  ще  чолом,
Краса  воскресне

І  шати  вкриють  милий  стан
Тендітним  квітом,
Торкнеться  образу  туман
Чарівним  літом

А  тихим  ранком  на  гілки
Прилине  пташка,
Сховає  ніжність  у  листки
П'янка  ромашка

І  забуяє  милий  світ
У    дивних  трелях,
Здійметься  казка,  ніби  квіт
На  каруселях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984234
дата надходження 25.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Катерина Собова

Порада подруги

На    нічній    робочій    зміні
Скаржилася    дівка    Ганя
Вірній    подрузі    Аліні
Про    свої    переживання:

-Вийшли    заміж    Алла,    Настя…
(Тут    сльозу    змахнула    Ганя),
А    у    мене    всі    нещастя
Від    безпутнього    кохання.

Вже    четвертий    рік    Микола,
Як    той    бовдур,    щодня    ходить,
Відчуваю,    що    ніколи
Пропозиції    не    зробить.

Як    добитись,    щоб    освідчивсь?
Щоб    вчинив    він    мою    волю:
На    коліно    опустився
І    сказав    про    спільну    долю.

-Завжди    володій    собою,-
Їй    порадила    Аліна,-
Загили    у    пах    ногою,
І    твій    красень    -    на  колінах!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983416
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 17.05.2023

Променистий менестрель

Біжать ромашки й маки

Біжать  ромашки  й  маки  –
За  ними  васильки,
Мої  дитинства  знаки,
Мій  краю  на  віки.
І  стукотять  колеса,
Та  тіло  завмира,
Душа  летить  над  плесом  
Туди,  де  знала  рай…
А  в  селах  край  дороги
Хатиноньки  батьків,
Бо  діти  –  в  руки  ноги
У  пошуках  світів
Щасливіших,  хоч  дальніх,
Бо  ж  сам  на  сам  з  життям.
Пошли  їм,  Бог,  кохання  
Й  додому  вороття…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983178
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

А ти прийшов…

А  ти  прийшов,  як  спали  всі  луги
І  укладала  спати  ніч  смерічку
Та  в  тишині  у  ніжності  роси
Де  зорі  заглядали  сміло  в  річку

Торкався  сон  черешні  у  саду,
Вкривав  її  вуаллю  із  туману,
А  місяць  цілував  свою  зорю
Та  доторкавсь  до  чарівного  стану

А  ти  прийшов,  як  шепотів  струмок  
Свою  манливо  милу  колискову
Та  у  ві  сні  сопів  малий  листок,
Що  відчував  матусі  рідну  мову.

А  ти  прийшов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983062
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 13.05.2023

Катерина Собова

Мрiя Лоли i Миколи

Вчора    в    випускному    класі
Стала    вчителька    питати:
-От    скажи    мені,    Миколо,
Ким    ти    мрієш    далі    стати?

-Я    пишаюсь    своїм    татом:
Живемо    в    достатку    й    мирі,
Доки    тато    депутатом  –
Є    чотири    в    нас    квартири.

Я    не    хочу    далі    вчитись,
Зразу    мрію    одружитись,
І      в    одну    з    таких    помешкань
Із    коханою    вселитись.

Далі    -    подорожі,    море,
Ігри,    розкіш,      ресторани…
Не    зазнаємо    ми    горя,
Бо    є    гроші    в    тата    й    мами.

Слухали    всі,    усміхались,
Першою    схопилась    Лола:
-Якщо    так,    то    моя    мрія  –
Вийти    заміж    за    Миколу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982974
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 12.05.2023

Катерина Собова

Версiя старої казки

Вчитель    з    дітьми    на    природі
Посідали    в    холодочку,
Обговорювали    казку
Про    дорослих    трьох    синочків.

Перший    син    -    розумний,    сильний,
Другий    -    до    неробства    схильний,
Ну,    а    третій,    як    ведеться,
Дурником    в    народі    зветься.

-Тепер,    діти,-    вчитель    каже,-
Будемо    фантазувати:
Хто    бажає    про    сім’ю    цю
Версію    свою    сказати?

Здивувала    всіх    Агата:
-Одружились    мама    й    тато,
Збудували    гарну    хату,
Жили      дружно    і  багато.

Після    першого    синочка
Почав    тато    випивати,
Коли    другий    народився  –
Мама      почала    гуляти.

На    горілку    й    ресторани
Часу    витрачали    більше,
Ось    чому    в    них    получались
Діти    усе    гірші    й    гірші.

Мати    вже    дійшла    до    ручки  –
Мала    препогану    звичку,
Бо    курила    дуже    часто
Наркоту    -    таку    травичку.

-В    батька    вже    не    стало    сили,-
В    бесіду    вступила    Міла,-
В    цей    період    народили
Ваню    (третього)    -    дебіла.

Як    почали    усі    діти
Свої    версії    казати,
Вчитель    тему    цю    уроку
Став    швиденько    закривати.

Зрозумів,    що    легко    й    просто
Лише    в    казці    все    буває,
А    в    житті    така    Агата
Часом    більше    нього    знає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982533
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 10.05.2023

Валентина Ланевич

Купалося сонце

Купалося  сонце  в  небесній  блакиті,
Всміхалося  ніжності  цвіту  садів.
Спішилися  бджоли  в  суцвіття  розкриті,
Назустріч  мчав  вітер,  ген,  десь  із  полів.

П’янили  смолою  розбухлі  бруньки,
Гойдались  неспішно  у  ритмі  весни.
Схилились  додолу  зчорнілі  горіхи  -
Мороз  понівечив  тендітні  листки.

А  поруч  спогорда  дивилася  дичка  -
Прикрилась  шипами  від  зла  та  біди.
Стояла  край  грядок,  така,  -  невеличка,
Булих  негараздів  ховала  сліди.

В  житті  їх  у  кожного  все  не  бракує,
Та  кожен  по  різному  ношу  несе.
Один  -  в  своїм  горі  нічого  не  чує,
А  другий  -  ще  й  іншим  підставить  плече.

І  так  пробігають  роки  за  роками,
За  веснами  -  весни,  з  надії  й  тепла.
В  живому  -  любов,  хоч  й  межує  зі  снами,
В  єдиному  диханні  -  ми  і  земля.

05.05.23
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982280
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 05.05.2023

Наталі Косенко - Пурик

Улюблена згадка зі снів (акровірш)

[b]У[/b]  кімнаті  темній  на  столі
[b]Л[/b]едь  пробрався  чарівливий  промінь,
[b]Ю[/b]но  привітався  до  душі  -
[b]Б[/b]ачу  його  нотки  пестять  скроні.
[b]Л[/b]егко,  мовби  чари  в  небесах
[b]Е[/b]нергійно  світлом  обійняли,
[b]Н[/b]а  моїм  лиці  земна  краса,
[b]А[/b]  вона,  мов  зірка  засіяла.

[b]З[/b]  тих  часів,  як  я  була  дитям,
[b]Г[/b]арно  пам'ятаю  диво  казку,
[b]А[/b]  у  ній  красунечки  життя  -
[b]Д[/b]отик  Попелюшки  -  ніжна  ласка.
[b]К[/b]личе  мене  спогад  в  тишині,
[b]А[/b]  я,  ніби  лину  в  те  дитинство,

[b]З[/b]анотую  з  радістю  в  душі
[b]І[/b]  занурюсь  знову  в  материнство.

[b]С[/b]кільки  пролетіло  вже  років,
[b]Н[/b]е  злічити  і  не  передати
[b]І[/b]  в  тендітній  святості  рядків
[b]В[/b]міє  казка  до  цих  пір  втішати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982130
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 04.05.2023

Катерина Собова

Їхала я, їхала

Стерегла    свою    автівку
Я    цілодобово,
Не    вгледіла:    хтось    надряпав
Нецензурне    слово.

Ці    три    букви    біля    дверців
Довели    до    сказу,
Прокляла    цю    підлу    руку
Й    писаку-заразу.

Враз    з    майстернею    зв’язалась,
Де    авто    фарбують,
Там    сказали:      -Приїжджайте,
Дефект    ліквідують.

Їхала    я    дві    години
(Нові    права    маю),
Де    взялися    перешкоди    -
До    цих    пір    не    знаю.

Обминала    каменюку  –
Не    минула    кари:
Через    валуна-падлюку
Розтрощила    фари.

Тут    вже    справді    за    роботу    
Чорт    рогатий    взявся:
В’їхала    в    чиїсь    ворота  –  
Аж    капот    піднявся.

Перемогу    святкувала    
Вся    нечиста    сила:
Праве    крило    об    березу,
Як    млинець    змісила.

За    кермом    сиджу    і    плачу,
Таке    лихо    сталось…
Хай    би    краще    оте    слово
Збоку    красувалось!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982140
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 04.05.2023

Ніна Незламна

З весною в насолоді

Вітерцю  спів…  з  весною  в  насолоді,  
Привіт  ранковий,  став  щоденно  в  моді,
Мов  ніжний  дотик,  до  тонких  струн  скрипки,
По    квітах  роси  -  срібні  намистинки.

Яскраве  сонце,  звеселивсь  промінчик,
Враз  перелискує    пелюстки  квітів,
Доволі  жвавий,  золотий  пломінчик,
Поміж  усіх  природних  лабіринтів.

Вітерцю  спів…  заслухалась  вербичка,
Заклик  помріяти  про  ніжність,  весну,
Поміж  бруньок  яснить  свята  водичка,
В  собі  ховає:    дива,  земну  красу.

Краплі  водиці  в  веселковім  танго,
То  відблиск  зелені,  то  враз  блакиті,
На  мить  раптово,  жовтий  колір  манго,
З  кольором  злата  райдужно  сповиті.

Вітерцю  спів,  навіяв  прохолоду,
Замовкав  птах,  у  сповитому  гнізді,
В  сум’ятті  знову,  думка  про  погоду,
Взиває  вітер  -  хай  стануть  теплі  дні…

                                                       09.04.2023р