Сонце так низько, а я вже прокинувся
Стою на балконі із чашкою кави
Життя так побило, але я тримаюся
І дивлюся на квиток до Братислави.
Інколи життя розпадається на шматки,
Які ми потім дуже довго складаємо
Регулярно розмотуємо душевні витки
Які об'єднуються в ідеологічне пасмо.
І я ненавиджу дні, в яких нема мрії,
Адже вона є поштовхом до нових звершень.
Саме вона годує з руки надії,
Не надсилаючи нам фальшифих запрошень.
Бал-маскарад злих циністів і скептиків
Проходить завжди у супроводі сну.
Сон є носієм різних дешевих амулетиків
На яких викарбовував назву адресну.
І не вміли любити ми життя і ту думку
Які нас так гріють, насолоду дають
Куштуємо у мороці уяву вищого гатунку
Виганяючи тим часом із себе всю лють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416580
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Я б хотіла поговорити з тобою про щось високе,
А сама напиваюсь щодня до шлункового розладу.
Я б хотіла розповісти тобі про ріки і роки,
А сама пливу за течією, задихаюсь, ковтаючи брудну воду.
Я б хотіла змусити тебе розумно мислити,
А сама не читала що написав Толстой і Ремарк.
Я б хотіла переконати тебе в тому, що найважливіший у цьому світі - Ти,
А сама переконана, що жахливішої істоти за людину нема.
Я багато чого хотіла б,
Та головне чого прагнеш сам.
Я вичерпалась і згоріла,
А твоя влада не підвладна рокам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416582
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013