На землі чумацький шлях важкий.
А на небі? Не скажу, не знаю.
Дід веде Вози по небокраю,
вітре, не казися і не вий,
тих возів ніколи ти не здмеш,
там, де ходить дід дороги інші,
нам туди не можна, надто грішні.
Хочеться до діда? Та авжеж.
Потерпи, всьому настане час.
Порахуй ще хвилі Борисфену,
воду спий освячену й священну,
доторкнись таємності причасть.
Прийме і тебе Чумацький Шлях,
що розлився молоком у небі
пращур твій тебе з небес розгледить
й поведе до Бога по зірках.
23.12.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001415
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Таку хіба ти спати укладеш?
Кров з молоком. Гарцює, мов левиця.
Вона і гейша, і кохання жриця
з фантазіями, що не мають меж.
Хто поряд ти? Лише покірний раб.
Віддай усе за ніч хитку заласся,
щоб кров у венах згусла й запеклася,
це час в якому забагато забагато зваб.
Безпам’ятно впади поміж світів.
Заклякни весь, закам’яній в любові.
Нікому тільки не кажи ні слова
про те, як її тілом володів.
13.12.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000864
дата надходження 15.12.2023
дата закладки 17.12.2023
Пошуки раю
Наші страждання – це туга за втраченим раєм,
Наші надії – це квіти в долонях снігів.
В пошуках щастя ми всі живемо і вмираєм,
Втративши віру, простивши чужих ворогів.
Мрія про щастя іскриться в очах немовляти,
Спогад про щастя ятрить чуйне серце вдови.
Як же знайти це незнане, жадане, трикляте –
Щастя, з яким навіть зевси і крези на "ви"?
Де він, той рай? От би щастя в долоні упало!
Падають зорі, як сльози небес, у пітьму.
Ледь не втонула колись на Івана Купала.
Плакала вчора. Сьогодні тебе обніму.
Я – лиш планета, що вчасно зірвалась з орбіти
І полетіла відважно в обійми твої.
Так, ми не винні у тому, що вмієм любити.
Іншим співають хуртечі, а нам – солов'ї.
Наші страждання – це туга за втраченим раєм.
Знаю, що справжнє кохання – це рай на землі.
Вперше здивуюся: "Хто це так солодко грає?"
Світом блукають незримі сумні скрипалі.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701471
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016
В унісон до вірша "Сон"
автор - Наталія Козак (Ніагара)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424317
На небі зорі й місяць молодий,
І ніч вже зазирає у віконце,
Скінчився день спекотний, гамірний,
Зайшло за обрій на спочинок сонце…
До хати крадькома заходить сон,
Цілує ніжно вії й сиві скроні,
Танцюють зорі плавно вальс-бостон,
І хмари тихо плескають в долоні…
А я пірнаю в сон, у глибину
Казкових мрій і ніжного кохання,
Це сон, а чи реальність - не збагну,
І рветься із грудей палке зітхання…
Ілюзія нестримних почуттів,
Зникають на світанку сновидіння,
На підвіконні море пелюстків –
Весни чарівної благоговіння…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424470
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Передчуттям любовного екстазу
Бентежне серце солодко тріпоче.
Звучать в мені твої відверті фрази
Мотивом оксамитової ночі.
Лечу до тебе у думках, як вітер,
Та поглядом боюся доторкнутись.
Сонетами із диво-срібних літер
В душі моїй щемить хмільна отрута.
Тобою марять німфи і дріади,
А музи пелюстками стелять ложе.
Як магія, твоя зваблива влада
Бажання грішні на секунди множить.
На музику спокус кладеш свій голос,
Маестро ночі, чарівник безсоння!
Ще мить – і міражів замкнеться коло
В обіймах і в очах твоїх бездонних…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424145
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013