Що це?!! Схилилось і падає небо…
Ні,це не небо—це падаю я.
Ні! Це не те,що подумав,не треба!
Як же кохання, робота, сім’я?!
Що це?!! Здається,свідомість втрачаю,
Сірий туман над землею тече…
Зараз би випити теплого чаю…
Ой,щось у грудях,у грудях пече…
Тягне земля вже за стомлені плечі,
Сили немає,щоб далі іти.
Я ж іще мав для своєї малечі
Скоро гостинця смачного везти.
Що це?!! Трава щось занадто висока,
Й ніби полита червоним вином.
Тихо… Не чути ні звуків,ні кроків,
Пахне дощем,димом і полином…
Якось зажурливо сонце згасає
І огортає нестримна пітьма…
Ні,ще не можна! Там мама чекає,
Хай дочекається: «Мамочко,ма…»
Холодно. Темно.Німію від втоми.
Шкода,я більше уже не боєць…
Там,де ще мав я поставити коми,
Куля поставила крапку—кінець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520568
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 28.09.2014
Коханий, сину, братику і тату!
У мирний час війна прийшла в наш дім.
І ти пішов усіх нас захищати,
Герою наш у цілім світі цім!
Твій знають номер,та не знають імені.
Ти підпадаєш під новий призов.
Роки юнацькі ти гартуєш мінами
І в 20 років бачиш смерть і кров!
Підвладний ти своєму командирові,
Що не завжди з тобою у бою.
В тоненькому дірчастому мундирові
Ідеш Вітчизну боронить свою.
В кишеньці коло серця фото матері,
З усмішкою простою на лиці.
В думках даєш присягу автоматові
І міцно затискаєш у руці.
Пліч-о-пліч із братами-офіцерами
Ідеш вперед,ховаючи своїх.
Впритул стаєш з вогнем і БТРами,
І сльози бачиш там,де бачив сміх.
Можливо,всі й не знають твого імені,
Та це у час війни не головне.
За тебе моляться, чужі і рідні,вір мені--
Все буде добре і війна мине.
Де кулі свищуть,де стріляють градами,
Навчись дивитись в очі ворогам.
Там,де свої своїх вбивають зрадами,
Навчись сказати твердо : «Не віддам!»
Кипить війна в жорстокім чорнім кратері,
Злий ворог в мирні дні бомбить Донбас.
Хай береже тебе молитва матері,
Що зовсім посивіла за цей час.
Таких, як ти , ніколи не лякатимуть
Ні кулі,ані обстріли,ні дим.
Ти повертайся,бо тебе чекатимуть
Й молитимуться,щоб прийшов живим.
У мирний час людські рахуєм втрати—
Страшна війна у наш ввірвалась дім!
Ти тільки вистій, воїне-солдате,
Герою наш у цілім світі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520548
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 28.09.2014
Мій тихий ранок розбудив, як грім,
Поклавши день новий на підвіконня.
Прийшов, як осінь, в мій самотній дім,
Де чай холов і марило безсоння.
Я двері відчинила—і ось так
Ти став, як осінь, на моїм порозі.
Усі думки, розтиснувши кулак,
Розсипались намистом по підлозі.
Переступивши через мій поріг,
Немов ще боязка мала дитина,
Ти зжовклим листям впав мені до ніг,
І обіймав, цілуючи ,коліна.
Мені по серцю холодом пройшло,
А потім болем вжалило у груди.
Неначе сонце, що лише зійшло,
Очистивши світанок від полуди.
І невгамовним проливним дощем
Лице вмивали надпрозорі сльози.
З’явились сотні образів, поем,
Щоб більше не писати осінь-прозу.
Осінній вітер забере печаль.
Слова мовчать, бо їх уже не треба.
Сувору з серця стягнено вуаль,
Мов сірі хмари з радісного неба…
…Своїх думок щасливих не зловлю,
Знов ароматний чай я п’ю спросоння.
А ти щоранку, поки я ще сплю
Мені букет кладеш на підвіконня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451410
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.08.2014
Давні мрії снувались туманами.
Ми стояли в осіннім саду.
І сьогодні сльозами незваними
Віщувала нам осінь біду.
Ми розходились тихими кроками,
І дощами змивали печаль.
Почуття ті здавались високими,
А минули , як літо…Нажаль…
А пробігла любов ,не лишилася
Із теплом ясно-сонячних днів.
Ти уже не така—засмутилася—
Повернути я літо не вмів.
Ми розходились тихими кроками,
Не спиняючись ані на мить.
Ось і все. Почуттями глибокими
Мені осені рана болить.
І стежками уже павутинними
Промережились наші світи.
Ти дивилась очима осінніми
І не гріло вже сонце. Як ти.
Знаю я, те тепло не повернемо.
Замість квітів тепер падолист.
Ти пішла так поволі, невпевнено.
Не така ти тепер, як колись…
Всі слова переплутались з тінями.
Вже не сняться нам радісні сни.
Ти дивилась очима осінніми,
Що чекали своєї весни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450853
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 28.08.2014
Їй так хотілось ласки і тепла,
Їй так жадалось, щоб її любили.
Вона маленьким ангелом була,
Якому просто обітнули крила.
Її додолу кинули з небес,
В брудній калюжі замастила тіло.
Уже не вірить в райдуги чудес,
Адже, упавши, більше не злетіла.
Водою чистою з святого джерела
Їй змити бруд хотілось до нестями.
Колись вона раділа і цвіла,
Тепер в душі пречорна-чорна яма.
Вона простою жінкою була.
Простою жінкою, що вже не мала сили.
І за краплинку ніжного тепла
Вона злиденну душу оголила.
А їй в чиїхось так хотілось снах
Побути трішки ангелом небесним.
І танувши у лагідних руках,
Вона іще надіялась—воскресне.
Їй не хотілось йти на п’єдестал
У одязі ошатному, новому.
Воліло серце крапельки похвал
За ту любов, що проростала в ньому.
Щоб вибратись з заплутаних тенет,
Вона цю роль вже не хотіла грати.
На дріб’язок розсипаних монет
Боялась власну душу розміняти.
Вона себе простити не змогла,
Не відмивалося від бруду ніжне тіло.
Вона простою жінкою була,
Їй так хотілось, щоб її любили…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439650
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 28.08.2014
Мені тебе не шкода, я терпляче
Дивлюсь, як з піснею заходиш у трамвай.
А ззаду хлопчик дуже-дуже плаче,
А ти йому : « Не ревай, а співай!»
Висмикуєш розірвану кофтинку,
За руки шарпаєш, даючи відкоша,
А грошей просиш : «Люди, на дитинку»--
Болить моя знівечена душа.
А те дитятко плаче,не втихає.
Замурзане, нещасне, як щеня.
А потім знову це його чекає
І завтра, і сьогодні, і щодня…
Хтось відвертається, бо бачити не хоче,
Хтось гривню-другу тягне з гаманця.
А я дивлюсь в сумні дитячі очі,
Що світяться із чорного лиця.
Грошей не дам. Лише м’якеньку булку
Витягую із сумки , і банан.
«З’їси, маленький, хоч оце в провулку»
Й замотую швиденько в целофан.
Брудною ручкою схопив ту булку жадно,
Серед трамвая сів на чемодан.
І швидко так, і якось безпорадно
Із шкіркою гризе отой банан!!!
Залили сльози. Відібрало мову
По материнськім серці—полином.
А я своєму сину колискову
Завжди співаю ніжно перед сном!
А я ж свого синочка обіймаю,
За день цілую сто мільйонів раз.
Який же світ жорстокий! Я не знаю…
Банан зі шкіркою—нещастя без прикрас!
І я виходжу, хоч іще зупинка
Далеко-предалеко не моя.
Благаю Господа: «Помилуй цю дитинку» ,
Хоча й не знаю,як його ім'я.
У серці материнському без тями:
«У мене ж син такий же, як і цей!
Помилуй, Боже,від такої мами,
І захисти безвинних цих дітей!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439673
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 09.06.2014
Не жди, матусю, похоронку,
Йде не оголошена війна
За вільну Україну - неньку,
Знов підло ворог напада.
Чи буду жити, чи загину,
Чи безвісті десь пропаду,
Іду на бій за Батьківщину,
Тай долю там свою знайду.
Борюсь за себе і за тебе,
За життя ліпше для людей
Тут, на землі, а не на небі
Наперекір усіх смертей.
Мазепинці, петлюрівці, бандерівці -
Коли як ворог нас прозвав,
Повстанці, лицарі, народоборці –
Народ простий нас величав.
Прозріють люди від омани,
Пройде і цей жахливий сон,
Європейською Вкраїна стане
Де править правда і закон.
Не плач, рідненька, як загину,
А повернуся - обніму,
То ж побажай своєму сину
Щасливо скінчити війну.
27.04. 2014р., Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495332
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Мало уміти піти,
Пішовши-навчись не вернутись.
Спалити колишні мости.
Забути думки усі люті.
Покинути простір і час.
Забути життя десь в кишені
Ця казка немов не про нас,
І згадки-такі незбагненні.
Ти знову мене цілуєш,
Аж серце від радості мліє!
Кому не байдуже-сумує!
А кому болить-той марніє!
Я просто закрию очі,
Не буду зітхати-все потім!
Лиш згадую довго щоночі
Торішній зітлілий попіл.
Залишу при собі сльози,
І муку залишу-так треба!
В уривків німої прози,
Украду шматочок неба.
Забути про все благаю,
Що серця мого торкнуло.
Жалію за тим, що не має,
Й по суті ніколи не було.
Із серцем давно ти граєш.
І повість у нас жорстока.
В моменти розлуки лиш знаєш
Наскільки любов глибока.
Ті згадки про тебе дівочі,
В яких цілий рік тонула.
Так хочу закрити очі,
І думати, що забула!
Так довго будуєм мости,
І маємо час, щоб забутись.
Мало уміти піти!
Так важко уже не вернутись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495302
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Скільки суду-пересуду по країні йдеться…
Хай же совість у душі кожного проснеться!
Не все видно, не все знаймо - то ж чого судити?
Краще б, людоньки, себе навчити любити!
Кожного коли б любили, то й горя б не знали,
Бо ж тоді того болЮ вже б не завдавали!
Знаємо, коли людина щира і привітна –
Їй і відповідь прийде така ж, відповідна!
Щирі думки й почуття – то й шляхи сувмісні,
І відношення тоді радісні і тісні!
Призовемо мудрість Божу*, навчимось у неї,
Щоб жорстокість не ввійшла у наші легені!
Хай народ і президент зійдуться в бажаннях –
Бо тоді шляхи єднання й одні намагання!
- Бог Всебачачий, з’єднай, дай прийти до миру,
І вклади у кожне серце віру Свою щиру!
*"Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини." -
Укр. Біблія, Приповісті 10:12..
18.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480455
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 21.02.2014
…Ви убили не просто людину,
Мрію вбили і радість в очах,
Пісню вбили чиюсь лебедину,
Юність вбили в гарячих серцях.
Вони враз постаріли душею,
Стали мудрими не по роках,
Не за гасла ідуть, за ідею
Краще жити як жилося нам.
Йдуть на смерть , взявши камінь в долоні,
Проти снайперських куль і спеців,
Йдуть на смерть, посміхаючись мамі:
-Не хвилюйся, цілуй там усіх.
І у камеру дивляться прямо:
- Не боюсь, я прийшов сюди сам,
І піду звідси тільки останнім,
Та країну вже їм не віддам.
…Ви убили не просто людину,
Мрію вбили і радість в очах,
Пісню вбили її лебедину,
Юність вбили в гарячих серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480706
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Дзвони б'ють тривожно по церквах.
Кров людська бруківку затопила.
В Києві, звіряча люта сила
Вибрала гвинтівку для розваг.
Син, юнак, від роду двадцять літ,
Взнавши це, до мами йде в світлицю,
Каже: "Я поїду до столиці,
В мене м'язи й воля, мов граніт!"
Зблідла мати, мов би нежива,
В ноги впала, стала голосити:
- Не пущу. Тебе там можуть вбити!
В світ тебе для щастя привела!
Ти один у мене, любий син.
Батько в небі вже ось десять років.
Не роби таких безумних кроків.
Від яких в душі - гіркий полин.
- Мамо, мамо! Завжди слухав Вас.
Нині ж... на своїм стою. Простіте!....
Краще в путь мене благословіте!
Я поїду. Зве мене Тарас.
- Інші є, хай спробують вони.
Залишайся вдома, любий сину.́
- Як це? Там же браття наші гинуть!
Вони ж т́акож чиїсь є сини!
Сам собі того я не прощу,
Коли буду, мов хробак ховатись
В час, коли до діла треба братись...
Я свою країну захищу!
Витерла сльозу, рука тремтить...
Обняла синка, перехрестила
І сказала, знявши вгору крила:
- Їдь! Хай Бог тебе благословить!
Зве Тарас (Шевченко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480716
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Чи вас вовчиця породили,
І в грудях серце хижака,
Що стільки вже людей убила
Ваша злочинная рука?
Чи не хрестили вас у храмі,
То ж в вас вселився сатана
Й вершить це вашими руками
Й смакує крові, мов вина?
Чим загрішили перед Богом
Нещасні ваші матері
Що народились чорторогі
Сини убивці-упирі?
Чим завинили ваші діти
Що вся ця кров на них впаде
І через вас будуть терпіти
Гнів божий за вбиття людей?
А ще не вроджені внучата
Горять у ваших вже гріхах
Людьми і Богом вже прокляті
За кров на ваших злих руках.
Та схаменіться, станьте з нами,
Бо нам на вірність ви клялись
Й борітесь з тими ворогами,
Що крові люду напились!
То не робота люд свій бити!
За гроші зрадник - не герой.
Пора Вкраїну захищати,
Її свободу і добро!
20.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480767
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
А ти пиши, до стертих рук пиши,
Допоки не завершиться чорнило,
Свої ванільні трепетні вірші,
Як і куди тебе життя носило...
Пиши! Я чув - писати нині модно,
"Поетів" розвелось, немов сміття...
Про роботів пиши, про що завгодно,
Пиши, допоки є в тобі життя!
У терабайтах всіх нікчемних рим,
Знайдуть тебе прихильники й фанати.
Сідай зручніше і нанось вже грим,
бо "Слава, о, поете" всі почали гукати.
Не сперечайся, нині ти - митець,
володар слів і істини святої.
Ти повелитель душ, умів, сердець,
та схаменись, всі граються тобою!
У віршах кажуть всі, що їм душа болить,
це просто модно, це така епоха...
Тебе й мене забудуть вже за мить,
Пиши! і я пишу! це сумно трохи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472798
дата надходження 15.01.2014
дата закладки 12.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2014
Немає «заходу» і «сходу»!
Ні, це не різні два світи!
Бо треба ж бо всьому народу
Іти до світлої мети.
Ми – нація, ми жити маєм
У мирі й щасті, мов брати.
А ми країну роздираєм
На шмаття… ніби ті хорти…
Ми разом – сила, все здолаєм!
В нас кров козацька знаменита…
Та подивіться, що ми маєм? –
Нас покосила оковита…
Нас суперечки покосили,
Бо кожен хоче краще жити.
І де знайти вже тої сили,
Тих, хто б Вітчизні міг служити?…
Я бачив: люди у мережі,
Роззявивши щосили рот,
Забувши про моралі межі,
Кричать: «Я, на*** ПАТРІОТ!!!».
«Смерть комунякам!», - хтось гукає,
Хтось – «Западенци нам враги…».
Народ мій честі вже не знає….
Я помираю від туги….
О, Боже, донеси народу,
Що Україна помирає…
Немає «заходу» і «сходу»,
Але ніхто про це не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408799
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 12.02.2014
Розкажу історію дорогенькі діти,
Жила собі кішка на білому світі.
Юнака гарненького полюбила киця,
«Що мені робити? Піду до чарівниці».
Довго в чародійки помочі просила,
Щоб та гарну дівчину із неї створила.
Подумала знахарка і допомогла,
Красунею дівчиною стала кішка та.
Полюбив юнак красуню молоду.
«Тебе, моя мила, заміж я візьму».
Чудове весілля, гості веселились,
Та ось наречена в куток подивилась,
Побачила мишу і нумо ловити,
Бо котяче серце не вдалось змінити.
Отак часто ми маски одягаємо,
І перед людьми різні ролі граємо,
Та усі комедії мають свій кінець,
Правда стає явною, як писав мудрець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448011
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 09.02.2014
Я у небо споглядала, побачила журавлів,
І легенду пригадала про небесних всіх птахів.
Птахи колись усі у небі не літали,
мешкали на землі і крил вони не мали,
і голос був у них співучий і чудовий
І пір я їх усіх було немов казкове.
І час спливає,добре їм так жити,
але все минає,надумав Бог їх змінити.
По два крила для них створив
І їх носити повелів.
І дзьобами крила на тіла поклали
Важкі вони були і засумували,
Та покірно крила й терпляче носили
І трапилось диво птахи мов ожили.
Крила приросли й стало одне тіло,
І кожна із них у небо злетіла.
Мудрість,яку ми не в силі уявити,
здатен тільки Бог дивом оживити.
Адже ті птахи,які крил не мали,
це наче всі ми ,що горя не знали.
Ти кожне терпіння сприймай мов ті крила.
Щоб твоя душа у небо злетіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460683
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 08.02.2014
Послухайте німецьку легенду про чудо,
У світі є злі і добрі люди.
У ніч перед різдвом, сім'янин небагатий
З роботи поспішав Святвечір святкувати.
Ішов він через ліс, з пливучими думками,
Улюблена дружина чекала з діточками.
Раптом в лісі тому стогін почув дитячий
Кволий, незнайомий... .Хтось десь плакав неначе.
Оглянувся навколо, побачив він картину:
Холодну і голодну заплакану дитину.
На землі замерзлій під деревом сидів
Малесенький хлопчик, його він пожалів.
Взяв дитя на руки «Не плач, не плач, дитино,
Покинув хтось тебе, але я не покину».
І повів додому в убогу хатину.
І коли прийшов, розповів дружині.
Хлопчика дружина вдягнула тепленько
«Сьогодні ж свято, не сумуй, маленький».
З нетерпінням діти татуся чекали,
Кожен день в обіймах його зустрічали.
І нового гостя радісно зустріли,
До столу святкового його посадили.
Прийнятий з любов'ю в убогу хатину,
Щиро усміхнувся маленький хлопчина.
І в їхній оселі мов сонце засвітило,
А голову хлопчика німбом оповило.
Із-за столу встав, всіх благословив
І безслідно зник, диво серед див!
Щаслива сім'я, щаслива малеча,
Що прийшов Ісус, до них у Святвечір.
Пам ятай і ти- хворих і старих
Немічних, ув'язнених, нещасних, сумних.
Словом їх розрадь, щедрістю в руці
До себе пригорни ,це ж Божі посланці
Коли ти береш, мов радість відчуваєш.
Коли ти даєш, мов серце відкриваєш.
Відкрий своє серце, адже раз живеш...
Так скарби й багатства для себе почерпнеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460880
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 08.02.2014
Зранку ангел будить «Дитино, вставай
І на службу в церкву швидко поспішай!».
Та в цей час лукавий- не спить, не дрімає,
Тихо тій дитині у вушко співає:
«Не вставай, дитино, а поспи ще трішки,
Бо тебе у церкві, болітимуть ніжки!».
Спить дитя, блаженно, у сні підроста,
Будить ангел вдруге, будить не спроста.
«Вставай дитино, сонечко вже встало,
Християнське свято знову завітало!».
А лукавий шепче –«Не йди, не спіши,
Адже ти стомлена, в ліжку полежи!»
Час летить швиденько в клопотах щоденних,
Уроки спливають, і справи буденні.
Вкотре вже минає неділя свята,
Стала вже бабусею дитина ота.
Все в житті минуло- і добре, і зле,
Радісно щебече внуча молоде.
«Дорога бабусю, є у мене мрія,
Щоб ти розповіла що є –літургія?»
«Як тобі сказати ? Серденько моє,
Що занапастили я життя своє.
Книжок не читала, в церкві не була,
І про літургію знати не могла.
Та одну пораду дам тобі, внучатко,
Як тебе будитиме твоє янголятко,
То вставай швиденько, одягайся вмить,
І не прислухайся, що тебе болить.
Бо минає молодість,виростають діти,
Будуть ще сильніше ніженьки боліти.
А на старість буде боліти душа,
Бо життя змарноване не варте й гроша!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465489
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 06.02.2014
Так у нас заведено у селах і містах,
В пам'ять Богородиці, і Бога -Творця
Ставити каплички, статуї, ікони.
І на цю традицію немає заборони.
І в одній місцевості нагорі,
Розп'яття стоїть високо доволі.
І надумав злодій вінець золотий зняти
З голови Ісуса й золото продати.
І ось серед ночі, щоб ніхто не знав,
Виліз по драбині і віночок зняв.
Хотів уже злізти, драбина хитнулась
Раптом рука Ісуса, права ворохнулась.
Втримала його а драбина впала,
Якби не рука, смерть його чекала.
А всі люди зранку, злодія побачили
А рука Господня, так багато значила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448128
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 01.02.2014
Колись давно Бог світом мандрував,
Людські добрі вчинки Він шукав.
В Багатого....в заможного....в простого...
Постукав до господаря одного.
Новий Господар двері відчинив,
Подорожнього в будинок запросив.
«Вибачте ,що непокою вас оце».
«Заходьте, я радий гостям все».
Пригостив Бога -скажу по правді,
Але не знав, хто це був насправді.
«А можна, пане, я в вас поживу,
Недовго і добряче оплачу?».
Чоловік подумав, а що тут й гадати,
І дав Богові ключі від маленької кімнати.
Незабаром не світанку,
Хтось постукав знову зранку.
Господар незнайомцю відчинив,
А гість увірвався , чи то влетів.
Тарілки розбив, одяг порвав,
В кімнатах усе поперекидав.
«Ха ха ось тобі й гарні речі,
Я ще повернусь у дім цей до речі”.
Ось такий він вів монолог,
А кімнату, де мешкав Бог
Не зачепив ,не доторкнувся
Чи не побачив , чи то забувся.
Господаря того це здивувало,
З бешкетником вже давно воювали.
І вирішив гостю новому віддати,
Не одну невеличку, а дві кімнати.
«Ще один ключик, друже,вам дам
буде так краще мені і вам “.
І жив Бог у двох нових кімнатах
Хтось знову постукав у цю диво- хату.
“Чи відчинити, чи не відчинити?”
Господар не знав що вже й робити.
І все таки двері відчинив знову
Хатину ж чекала пригода нова.
Знову злий дух зайшов у будинок,
Порозбивав все до тріщинок.
«Йди геть! Що ти робиш? Що за халепа?»
«Ось тобі, на тобі , так тобі й треба
Правда спокою тобі не даю?
А я ще не раз до тебе прийду».
Розбишака пішов веселий , жвавий,
Яке неподобство , що за лукавий?
Він знову кімнат гостя не торкався,
І тоді господар дуже здивувавса
Взяв в'язку всіх кімнатних ключів,
Постукав до гостя. Бог відчинив.
«Вибачте я до вас на хвилинку,
Хочу вам дати ключі від будинку.
І хочу вас дорогий гостю попросити:
Чи не могли б ви подовше жити
Вибачте якщо привітно не повОдився”
Бог подумав, усміхнувся і погОдився.
Пройшов день , пройшло два
Постукав в двері знову Сатана.
Бог відчинив , злий дух зблід , скривився.
І шепотом каже « Ой вибачте...я....
Мабуть, будинком помилився»
важко на Бога йому споглядати
він відвернувся і нумо втікати....
Будинок господаря- це душа твоя,
вона страждає, ниє від зла,
воно ж забруднює, руйнує її ,
душа невидимо плаче в самоті.
Бог допоможе, довірся Йому.
Віддай не куточок душі, але всю,
Щоб злий дух доступу туди не мав,
і твій охоронець його проганяв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471734
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 22.01.2014
Авжеж
я люблю тебе, як сонце теж)
Авжеж
наше кохання було, є і буде без меж
Авжеж
ти зі мною наші почуття збережеш
Авжеж
і в мої сни ти крадькома прийдеш
Авжеж
мене ще раз і ще не раз обіймеш
Авжеж
Авжеж ...Авжеж....Авжеж....
А вже ж
Кожен день і ніч ти зі мною живеш.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462964
дата надходження 28.11.2013
дата закладки 21.01.2014
Небо чому високо від мене так,
Дотягнутись до тебе не можу ніяк.
Тільки бачу бачу бачу що ти є,
все ж Радісно в душі стає.
Небо чисте голубе,
Всі говорять, що- святе,
Живу з людьми я на землі,
Та деколи в нічному сні,
Неначе крила виростають,
Й у височінь ту підіймають.
Як добре є отам літати,
Щось дивовижне відчувати,
Чи волю, чи могутню силу,
Чи ті великі білі крила?)
І справді радісно мені,
Хоч так буває тільки в сні.
Знову прокинулась, о ні.
Це все було лише у сні)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473870
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 21.01.2014
Сонячний ,ніжний промінчик ,
Пробившись крізь драну стіну,
Вчипившись за носика кінчик -
Прокинув хлопчину зі сну.
Йому б іще спати та спати -
Та доля його не така -
Покинули батько і мати ,
А є ще молодша сестра.
Поглянув на неї , на інших ,
Що спали згорнувшись в клубок.
Пішов готувати їм їсти ,
Бо ж він був у них ватажок.
Усі вони були сироти ,
Безхатченки ,бідні малі.
І мусіли злидні бороти ,
Хоч були живі матері.
Він зараз піде їх будити,
Не хитро вони поїдять
І знову підуть всі просити -
Копійок якихось хоч п*ять.
Увечері всі повернуться .
В халупу де стіни в дірки.
Між себе собі посміхнуться ,
Рахуючи ті копійки.
Він мусить усе те збирати ,
В сирітську не хитру казну .
Щоб було із чим подолати
Холодну й голодну зимУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457978
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 12.01.2014
Міняй хатину на будинок,
Будинок хочеш на палац
Та, як нема з тобою Бога,
Повір, не буде все гаразд.
Не можна враз усе змінити
Немовби щось там обрубав,
Потрібно якось так прожити,
Щоб Бог усім допомагав.
Навіть природа все міняє,
Є літо в неї ,є зима
Алеж весна міжними сяє,
А є, що й осінь лист зрива.
День також, ніч завжди міняє,
Та вечір жевріє між цим,
А потім ранок наступає,
І з нову день -- радіймо з ним.
Хотілося би так прожити,
Щоб були літо і зима
Але, щоб вечір не згубити,
Й щоб не забула нас весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472066
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Нехай від бід не відречусь,
хай в пекло йде моя дорога...
Та я відваги наберусь
й скажу, що я не вірю в Бога.
Ви кажете "на небі Він..."
Та ні: у небі - літаки...
А ви, почувши церкви дзвін,
несіть у неї п*ятаки!!!
Пожертвуйте авто й квартиру,
самі ж - ідіть у монастир...
Віддайте душу ради миру
й колись настане він, той мир...
Біжіть скоріше до ікони,
смиренний погляд киньте ввись.
Священник в джипі за мільйони
за вас помолиться...колись...
Ви все ще вірите у чудо,
У небо шлете побажання...
А я - от завжди вірить буду
у себе, в друга і в кохання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439511
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 04.08.2013
Конкурентів поет не має,
адже слово одне для всіх.
Але хтось тим словом ридає,
а у іншого - лине сміх.
Нам немає чого ділити:
У поетів нема зарплатні...
Жити маємо ми і творити,
А щоб славу шукати - НІ!
Все мінливе у цьому світі...
Все тут є, але не для нас.
Нам немає чого ділити...
все поділить безжальний час.
Час зітре геть усі страждання,
шепіт вітру і спів комет.
А до кого прийде визнання
через сотні років, той - поет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440502
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 04.08.2013
Сонце холодне на смак...
Небо холодне на дотик...
Можливо я просто дивак,
та доки я житиму - доти
цей світ, клятий світ проклинаю,
де замість людей - манекени.
Я знаю, напевне... Я знаю:
Цей світ, диво-світ не для мене.
Сонце холодне на смак,
вітер у полі гуляє.
Люди говорять "дивак"...
А правди ніхто і не знає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436494
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Падали зорі – вдарив грім
Росла зневіра в силі й до Бога
Друзі покинули – а в тім
Залишилась одна дорога
Душа боліла – рвалася втекти
Остання вже надія покидала
Хотілось просто усе це забути
Та память чомусь не хотіла
Падав , вставав і далі йшов
Каміння гостре і терня брехні
Роздав усю свою любов
А сам розпявся на хресті
Оце й усе ! – кричали фаресеї
Хулили, насміхалися… ревли
Стогнали сонце, місяць, зорі
Коли спасителя свого убили….
Воскркреснув Він – воскреснемо і ми
Для вічності, для Бога, для життя
Усі що йшли тернистими дорогами
У вас щасливе буде мабуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420124
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 23.04.2013
І. ІСУСА ХРИСТА ЗАСУДЖУЮТЬ НА СМЕРТЬ
Зібралися довкола чорні хмари
Катів, зависників, зівак,
І правду чорним блудом оскверняють,
А Ти, Ісусе, терпиш?.. Як?!
Твоя смиренність, Боже, надзвичайна,
Твій погляд тихий і благий,
А вороги питають : «Ти Син Божий?
Такий беззахисний, безпомічний, нагий?»
І сміх, підступність, гнів, ненависть
Розпалюють в вогні облуд.
А що, Людино, скажеш ти на захист,
Коли приступиш вже на Божий суд?
ІІ. ІСУСА ХРИСТА ОБТЯЖУЮТЬ ХРЕСТОМ
Мій Ісусе, мій стражденний!
Взяв свій хрест благословенний,
Взяв з любові ти до мене,
Щоб було життя спасенне.
Боже серце кров’ю точе,
На Голгофу шлях пророчий,
Шлях принижень, шлях страждання,
А для мене – покаяння.
ІІІ. ІСУС ПАДАЄ ПЕРШИЙ РАЗ
Тягар гріхів – нелегка ноша:
Де гордість, скупість і нечистота,
Непоміркованість і заздрість чорна,
Лінивство й гнів – вмира душа.
І лиш молитва, піст і милостиня –
Найкращі ліки від гріхів.
В побожності і страсі Божім
Душа примножить істинних скарбів.
І лиш не падав той, хто не трудився,
Не йшов вперед, не прагнув до мети,
Тож хрест, який тобі судився,
Зумій достойно у житті нести.
ІV. ІСУС СТРІЧАЄ ПРЕСВЯТУ МАТІР
Многостраждальная Царице,
Матусю, Матінко, Маріє!
Як серце Твоє палко рветься,
Як обтерпа в жалю надія!
Бо Синові допомогти не можеш,
Полегшити не в силах біль,
І кожен стогін, кожен погляд
У рани серця сипле сіль.
В очах твоїх, Матусю Мила,
Страждання людських матерів,
Які до Бога зносять руки,
Молитвами рятуючи синів.
V.СИМЕОН ПОМАГАЄ НЕСТИ ХРЕСТ
І Симеон несе хреста,
Поглянувши на Божі муки.
Господь же нам сторицею віддасть
За милосердя і прислуги.
Любити ближніх, як себе,
Не бути гордим і байдужим, -
Закон простий, та щоб сповнить,
Треба духовно бути дужим.
VІ. ВЕРОНІКА ВТИРАЄ ЛИЦЕ ІСУСА
Ось Вероніка співчутливо
Й сміливо приступає
І Господу обличчя
Спітніле витирає;
Кровавії джерельця,
Колючії тернини –
То наш Ісус страждає
В ім’я життя й людини.
VІІ. ІСУС ПАДАЄ ДРУГИЙ РАЗ
Падіння знову.
Й знову тре піднятись,
І своє тіло підкорити знов.
Господь прийняв людську подобу,
Щоби навіки утверд́ить любов.
А люди душу й тіло оскверняють
Розпустою думок, учинків, слів.
Згадай, що тіло – Храм Господній,
І Бог очищення твого хотів.
VІІІ. НЕВІСТИ ПЛАЧУТЬ НАД ІСУСОМ
Ой заплакали невісти
Гіркими сльозами,
Побачивши важкі муки
І болючі рани.
Ісус знемагає
Під хрестом великим,
Та погляд підносить
На жінок пониклих,
А натовп бичує,
Кипить, як багаття,
Гріхи людські кличуть
До жертви розп’яття.
ІХ. ІСУС ПАДАЄ ТРЕТІЙ РАЗ
Ти знову падаєш, Ісусе, знову,
Бо я згрішив, сьогодні знов згрішив,
Та ти надію поселив у моїм серці,
Коли вино подав і хліб переломив.
І я приходжу знемоглим блудним сином
До храму з покаянням у душі,
Й благаю в Тебе, безконечно грішний,
Ісусе, милостивий будь мені!
Х. КАТИ ЗРИВАЮТЬ З ІСУСА ОДЯГ
Найневинніший Ісусе!
Ти терпиш побитий дуже,
Кровоточать твої рани,
Прикипіла одіж рвана,
А кати її зривають,
Болем рани обпікають.
Ці терпіння невимовні
За думки мої гріховні,
За зневіру, за байдужість,
Недостатню серця мужність.
Це приниження прости,
Від сќарбів дочасних відверни,
Щоб, вдягнувшись в світло віри,
Я здолав спокуси сірі.
ХІ. ІСУСА ПРИБИВАЮТЬ НА ХРЕСТІ
На хрест лягло побите тіло
І цвях віп’явся в нього враз!
Я нарікав, коли мене боліло,
Коли хворів, зазнав образ,
Коли моливсь, але не мав одразу
Того, що прагнув, що хотів…
А Ти для мене шляхом на Голгофу
Спасення дар здобуть зумів,
Бо покоривсь Отцю: «Хай буде воля
Твоя, мій Отче, лиш Твоя!»
Ісусе, поможи мені змінитись,
Щоби навчилася покірності душа.
ХІІ. ІСУС ВМИРАЄ НА ХРЕСТІ
Вмирає Бог. Чи це можливо?!
То ми його жорстоко засудили…
Здригається земля і сонце никне,
Господній Син востаннє скрикне
І Духа Богові віддасть.
Ти ж поміркуй: у тебе - дар життя,
Безцінний скарб на що цей витрача?
Якою маєш душу зберегти?
Куди, для чого, з ким тобі іти?
Бо ж смерть – не фініш, а лиш старт,
Чого твій скарб на вагах буде варт?
ХІІІ. ІСУСА ЗНІМАЮТЬ З ХРЕСТА
Із хреста тебе знімають,
Тіло мертве обвивають,
І в скорботі, і в розпуці,
Бо з Тобою вже в розлуці.
Розійшлись ті, що кричали:
«Розіпни!» -- тобі гарчали,
Не збагнули, що вчинили –
В Боже Серце цвяхи вбили,
Божу милість не прийняли
І любов Твою здоптали.
ХІV. ІСУСА КЛАДУТЬ ДО ГРОБУ
Кладуть до гробу, та не плач,
Надія є! Її побач,
Господь страждав, та ось за мить
Воскресне Він й благословить
І розцвіте весь світ добром,
Зігріє всіх Ісус теплом
Господніх ласк, правдивих чуд
Звільнить від мук, спокус, облуд.
Хай віра нас жива спасе,
Ісус в людські серця іде,
Обійми Він свої відкрив,
Тільки покайсь, його впусти,
Бо Він – дорога, правда і життя,
Без нього все – лиш суєта,
Любов осяє неба шир,
Воскреслий Бог освятить мир.
«Ісус з любові до тебе пройшов цю хресну дорогу. Тож дозволь Йому зійти зі сторінок Святого Письма і ввійти у твоє серце!» Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173867
дата надходження 24.02.2010
дата закладки 22.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013
Тобі 16...Ранки сині-сині!
За третіх півнів відчинялась брама-
На ферму йшла-тебе чекали свині,
А вдома ждав город і хвора мама.
Тобі 17...Радість випускного!
І окриляла думкою весна.
Ти обирала у життя дорогу
І думала, що здійсниться вона.
І де взялась та нездоланна сила?
А мрія така близька й золота!
Це так тебе хрестом благословила
твоя матуся- рідна і свята.
У люди вивела 3 дочок і 2 сина,
Сама ростила-молода вдова...
Ох,Боже! Чому вдома домовина?
Твоя матуся мала буть жива!
Вона ж не знала продиху і світла!
Величний погляд- руки в мозолях...
Вночі молилася,щоб не страждали діти,
А вдень у полі-вічних трудоднях.
Рутина буднів потекла з тих пір...
У 18 важко зрозуміти,
Сказали: "На,тобі, дитя,ось цей папір
І тобі легше буде з ним прожити.
Вона взяла червоний той квиток.
Сказали їй,що він-нова родина.
Віднині дасть життя новий урок-
Тепер за тебе мріє БАТЬКІВЩИНА.
Тільки не та,де хата у селі,
де рідне все й до болю зрозуміле...
А та,в штанях і з чортом на чолі,
Де не питатимуть,чого хотіла.
В червоних буднях подихом магічним
Лили із вуст облесливі слова,
Як сіяти розумне,добре й вічне.
І водночас,що партія права!
Вже 30. Є й сім"я,й квартира...
Та очі все задумливі й сумні.
І у хвилини спокою та миру
Приходили тривожні ночі й дні.
Як може буть сумісним несумісне?
Як може бути біла чорнота?
Навколо тебе-блазні й кар"єристи.
В душі-безвихідь.Туга нароста.
В ту ж партію ти рекомендувала
Всіх однодумців-своєрідний взвлд.
І всі,кого туди ти записала.
Ніколи не стріляли в свій народ.
Та в роздумах твоя душа кричала-
Йшли анонімки,бо тоді так повелось.
Щоб знати,чому плакала й мовчала,
Твоєю стежкою пройтися довелось.
Як доьре бути Президентом Фонду
Й під гаслами сучасного життя
Писать історію свого народу.
З минулого ж немає вороття.
Зараз багато можуть говорити,
Які були герої між людьми...
А спробували б в лігві щось зробити,
В часи холодної і лютої зими...
У кожного часу свої герої.
Їм свою правду доленька дала...
А скільки їх порою молодою
Уже свята земелька прийняла!
Земля Прибалтики накрила її тата.
Посіяв ниву-жати не дожив.
І лампа гасла,як співали в хаті
Улюблений Почаївський наспів.
Нема по-справжньому до кого прихилитись
І діями зробити щось не так.
А ще,крий Боже,словом помилитись
Послухати й зробити щось не так.
Тільки потвора може так зробити,
Щоб в саме пекло стежка привела,
Твоїй дитині все заборонити,
щоб навіть помолитись не змогла!
Мама сама піти до церкви напроситась
Перевіряти віру школярів...
Їй довіряли! А тому і зголосились.
Слідом послали блазнів-шептунів.
Не раз тоді з дияконом-сусідом
судили.як то краще поступить...
Та десь зміюка проповзала слідом.
Встигаючи отруту запустить.
Тобі 44-розквіт долі.
По правді все зролбила,що могла.
Ти-всім потрібна,та по Божій волі
Й тебе земля святая прийняла.
Під прапором тебе похоронили-
В безвиході карталася душа...
Як гарно всі про тебе говорили,
Як щиро всі родину потіша!
Ім"я твоє дочці дала,як милість.
Вона-до зла холодна,наче сніг.
Вона,як ти-завжди за справедливість.
Говорить вголос,в очі і при всіх.
А друга- то є відчайдух з косима,
Прообраз всіх останніх твоїх мрій:
Розумна й добра,з карими очима.
Та,чомусь все життя боїться змій.
Кого Бог любить-іспит посилає.
А ти приходиш і мені вві сні.
Молитвами як можу,помагаю,
І чую в храмі янгольські пісні.
В них розкриваєш світ,як на долонях.
І це намисто в серці збережу.
Є таємниця,наче мами сповідь.
І я її нікому не скажу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413302
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 02.04.2013
У дні печалі і туги
коли з душі сумнії сльози ллються,
я очі вгору підійму
і тихим словом помолюся:
Спаси,Заступнице,спаси,
всіх тих,за кого помолитись мушу!
І Сина Свого попроси
спасти гріховні наші душі.
Пошли спокуту і снагу
все винести і пережити.
Стели доріженьку,яку
самі ми мусим достелити.
І вибір наш,як іти по ній ще,
берегти своє власне ймення...
Як " блажен путь,вонже идеши днесь душе,
яко уготовася тебе место упокоения..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413304
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 02.04.2013
З'явилися проблеми?
Не знаєш що робити?
Негай ані хвилини –
Біжи до ворожбита.
Лети до його хати,
Поклони бий гарненько,
Проси урятувати
Від всіх проблем швиденько.
Яйцем від обкатає,
Покапає зі свічки –
Про тебе все вгадає,
Включаючи дрібнички.
Відверне незворотне
За символічну плату,
Дасть зілля приворотне
І амулет на хату.
Додому почвалаєш,
Десь станеш край дороги
Й можливо пригадаєш
Про свою віру в Бога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412334
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Поезія , для когось-це робота ,
Великі гонорари за книжки.
Напише слів , звичайно він багато ,
А зміст , уже придумуй ти.
Поезія , для когось-це розвага ,
Розвага для зчерствілої душі.
І пише він , лише для свого блага ,
Лише , щоб догодити сам собі.
Поезія , для когось-це є стан душі ,
Душі , яка складає для народу ,
Душі , яку ми розуміємо не всі ,
Душі , яка не просить нагороду.
Поезію , читаючи таку , ти плачеш,
А може і смієшся ти до сліз.
А інколи чужі краї побачиш ,
Неначе там , і жив , і ріс.
Поезія , як бачиться мені ,
Не лише рими , гарними словами ,
Поезія-це крик душі ,
Поезію , читаєш між рядками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411106
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Так холодно дивитись в небо
Холодним поглядом у даль.
І більше нічого не треба,
лиш тільки б відійшла печаль.
Холодні дні, холодні ночі
Знов холод льодяний несуть.
А душа вирватися хоче
І свіжість волі проковтнуть.
Холодним дотиком по скельцю
Холодні пальці проведу.
Невже моє гаряче серце
Буде закуте у льоду?
Холодним подихом зігрію
Те тепле, що було в мені.
Холодні ночі я розвію
І пронесу в холодні дні.
А дощ холодний не вщухає
і розмива холодні сни.
Знов смуток осінь настилає,
А так вже хочеться весни,
Розвіяти холодні чари
І оживити почуття,
Звільнити себе від печалі,
Почати заново життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408393
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 15.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2013
Мабуть вже пізно починати все спочатку,
Я марно,тільки гаю час.
Даремно думаю"Все зміниться на краще"
Не дасть мені життя останій шанс.
Не подарує доля вже свою прихильність
Напевне вдосталь я її розчарувала,
Коли була можливість все змінити
Я натяки безжально руйнувала,
Ігнорувала всі її дарунки,
Не помічаючи як боляче роблю...
Терпіння луснуло,вона сказала:
"-Досить!Не маю я до тебе вже жаллю!
Не варто більше плакати,благати,
Повір,це вже тобі не допоможе..."
Та я благаю,щоб надії не втрачати,
Благаю і моллю,востаннє...
Може не пізно ще спочатку все почати,
Прихильність долі знов завоювати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407958
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Я розірвала свою душу,
розвіяла її в вітрах.
І зараз я іти вже мушу,
але мене долає страх.
Мій біль росте, такий могутній,
і рве з середини мене.
Не бачу я своє майбутнє,
бо майбуття моє сумне.
І знов сльоза тече нестримна,
я більше плачу, ніж живу.
В моїй душі так сумно й зимно.
Чи ще колись я оживу?
Чому я знову з суму плачу?
Чому не радісно мені?
Невже колись іще побачу
оті мої щасливі дні?
А у житті я одиначка
І я одна на самоті.
І лише дощ зі мною плаче -
єдиний друг мій у житті.
Нехай душа залишить тіло
і полетить до неба в рай.
В моїй душі все відболіло.
Мій дощ, мій вірний друг - прощай!
В житті я дуже мало хочу,
але, щоб це завжди було:
яскравий місяць серед ночі
і сонце, що дає тепло.
Знайти собі таку людину,
щоб з нею грілася душа.
І мрію ту здійснить єдину,
що буде музою в віршах.
А поки я цього не маю,
я розчиняюсь у дощі.
Знов душу свою розриваю,
а потім зцілюю вночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332872
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 05.02.2013