Настуся: Вибране

Леонід Луговий

Конвалії

Нам  не  маки  в  зелених  полях  червоніли,
Коли  з  димом  тумани  пливли.
Нам  в  лісах  розпускались  конвалії  білі,
Біля  наших  землянок  цвіли.

Ти  від  міст  і  палаючих  сіл,  Україно,
Нас  покликала  в  гори  Карпат.
У  твою  безнадійну,  найгіршу  годину
Я  був  твій,  український  солдат.

Ми  топтали  в  походах  конвалії  білі
І  вогнем  їх  палив  кулемет,
А  в  затишшя  стояв  з  них,  між  стін  закоптілих,
У  відстріляній  гільзі  букет.

Вони  поряд  росли  з  бойовими  стежками
І  як  світлий  супутник  війни,
Вслід  за  димом  розвіяним  знову  за  нами
Своїм  цвітом  біліли  вони.

В  лісовій  глушині,  в  Україні  повсталій,
Час  тривожний  набатом  дзвенів,
І  лягали  прощально  дзвіночки  конвалій
На  могили  батьків  і  синів.

Вже  збігає  мій  час...  І  від  наших  землянок
Тільки  ямки  зарослі  знайдуть.
А  в  травневих  лісах,  на  тих  самих  полянах,
Білі  квіти  так  само  цвітуть.
                                                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790991
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 13.07.2018


Руся Ялинская

Моя зима

Зима  моя  не  просто  зима,
зима  моя  -  руин  изуверство...
у  божьих  созданий  хватило  ума-
 мир  довести  до  "совершенства"...
город  знобит,  клыки  баррикад
чернеют  на  белом  заснеженном  фоне,
ветер  губами  срывает  плакат
по  переулкам  обглоданным  гонит,
где  кроме  бродячих  собак  ни  души
лишь  на  снегу  отпечатаны  берцы  ,
у  груды  изжованных  брошенных  шин-
окоченевшее  серое  тельце
вкусившего  прелести  жизни  котенка...
в  трех  метрах  с  разинутой  пастью  воронка
чернеет  нутром  как  измазанным  тушью
и  оглушает  безмолвием  ,душит
немая  вечерняя...спящих  церквушек...
зима  моя  -  крошит...
зима  моя  -  крУшит...
и  прячет  под  снегом  невинные  души...

                                                 Руся  Ялинская

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774419
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Сволочь

По течению

Теплой  рекою  под  старыми  ивами  
Медленно  медленно  вниз  по  течению
Тенью  деревьев,  воды  переливами
Я  напишу  тебе  стихотворение

Первое  слово  по  золоту  золотом  
Сзади  по  шее  дрожащими  строчками  
Ритм  в  висках  оглушительным  молотом
Рифмы  ―  в  глазах  разноцветными  точками.

Слово  за  словом  ―  плечами,  ключицами  
По  позвоночнику  между  лопатками  
Каждым  изгибом,  твоими  границами  
Шепотом  нежным,  касаньями  сладкими.

Мягкими  лапами,  теплыми,  сонными  
Словно  котенок  играет  проснувшийся...
Ты  отвечаешь  слезами  и  стонами...
Кажется  стены  от  этого  рушатся...  

Счастье  по  небу  дрожащими  бликами.
Мир  растворяется  в  хриплом  дыхании.
Только  волнами...  пьянящими  …  дикими...  
Рвется  из  нас  золотое  сияние...

04.07.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 07.01.2018


Леся Утриско

Мені сміялась вікнами оселя.

Мені  сміялась  вікнами  оселя,  
Всміхалась  не  сьогодні,  а  тоді,  
Як  бігли  до  водиці  гуси-  гиля,  
Коли  батьки  ще  були  молоді.  

Стелилось  сіно  в  росяних  покосах,  
Губились  в  нім  надвечір  журавлі,  
А  я  життя  вдихала  в  свіжих  росах-  
В  них  босоніж  торкалася  землі.

А  нині  сніг  лежить  собі  до  хати,  
Зустріли  шибки  смутком  та  жалем,  
Нема  стежини,  що  стоптала  мати,  
Лиш  слід  пташиний,  під  бузку,  кущем.  

Старі  черешні  щось  мені  шепочуть,
Їх  вічний  квіт  цілує  знов  зима,  
Старі  пороги  так  відчути  хочуть
Дитячий  слід,  котрого  вже  нема.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762979
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Хуго Иванов

Душу пробует осень… как Доктор…

меня    трогает    грусть    тополей...
их    упрямство...
стоять    только    прямо...

а    мне    хочется    трогать....
веснушки  твои...
на    щеках  и    плечах....

душу    пробует    осень....
как    доктор...
...ищет    старые    травмы    упрямо...

пожелтевшие    листья....
как    райские    птицы....    
сидят    на    ветвях....

всё    за    нас    расписали!!!...
когда    улыбаться...
где    плакать...

но    осталася    нАсквозь...
пронзённая    страстью....
душа

она    помнит    ...коленок    тепло...
...    на    губах....
и    раскрытые...                нАстежь...

бесконечно    бездонные...
....так    любимые...    мною...
                 ......глаза....

нескладух    повседневность....
казалось    давно    уже    стёрла...

визуал    ощущений....
твой    тёплый  и    мягкий    живот....

только    сны...    иногда...
не    спросив...    

как    разбойники...
душу    из    тела    выносят....

а    в    пути...    за    рулём...

.......
я    опять...

пропустил...    

поворот.



*****Лина  Лу  -  акапелло  -  Душу  пробует  осень…  как  Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660360.mp3

*****Петро  Кожум'яка  -  переспів  -  Душу  пробует  осень…  как  Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712430

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710829
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 24.11.2017