Лана Мельник: Вибране

Ліна Біла

Садівник

Дикий  вітер  сухий  колихає  натомлені  трави.
Тиха  Глорія,  жаль,  так  щемливо  сніжить.
Як  уперше  тепер  він  закотить  по  лігті  рука́ва.
Так  обачно  сторо́жить,  втамовує  мить.

Певно  треба,  щоб  дощ  серед  світу  пролився  не  марно:
сад  божественних  трав  -  сад  несказаних  слів.
Не  важливо,  мовчання  також  переходить  в  октави!
Хтось  сумний,  але  мабуть  не  той  Садівник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345237
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 13.01.2013


Линска

Чи знаєш ти?

Чи  знаєш  ти,  який  прекрасний  дощ?
Що  навіть  сльози  доторкають  чорно  –  білих,
Одразу  музика  і  шелест  за  вікном,
Такий  приглушений  і  надзвичайно  дивний.
Так  бавиться,  ховається,  тікає.
Але  краплина  кожна  –  то  своя  душа.
Безмежно  чиста  та  немає  краю.
До  вічності  думок  чи  в  небеса.
   

Чи  бачив  ти,  як  рум'яніє  сонце?
Край  неба  заливається  новим  життям,
Проміння  золоте  зігріти  хоче,
Усю  планету,  не  залишишся  ти  сам,
Дарує  день  новий,  коли  згасає  інший.
Продовжує  нести  яскравий  фон.
Довкола  заплутають  лиш  фігури,
Чуже  життя  і  надто  дивний  сон….    


Чи  знаєш  ти,  чи  відчував  потребу?
Втекти  далеко  і  забути  все…
Там  тільки  дощ,  а  більшого  не  треба,
А  далі  сонце  зігріває  знов  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391624
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2013


Сергей Куринный

За что тебя можно любить

Любить  за  что-то  -  это  слишком  просто,  
А  я  люблю,  за  то,  что,  может  быть,
Порою,  ты  бываешь  несерьезной,  
Еще  невыносимой  можешь  быть.
Еще  когда  от  твоего  упрека,
По  коже  пробежится  дрожь.
Или  когда  ты  скажешь  очень  нежно,
Мой  милый,  я  люблю  тебя,  но  все  ж,
А  может  быть  за  то,  что  упрекаешь,  
За  то,  что  я  могу  не  позвонить.
А  может  быть  за  то,  что  ты  такая,  
И  никогда  другой  не  можешь  быть.
За  то,  что  за  меня  переживаешь,
Но  может  еще  больше  за  детей.
За  то,  что  иногда  не  замечаешь  
Воркующую  пару  голубей.
За  то,  что  ты  украдкой  из  постели,
Встаешь,  не  разбудив  меня,
А  может  быть  за  то,  что  если  надо,
Ты  остановишь  на  скаку  коня.
А  может  быть  за  то,  что  ты  некстати,
Не  дашь  мне  сделать  то,  что  я  хочу.
А  может  быть  за  то,  что  успокоишь,
Ладонью  нежно  гладя  по  плечу.
Любить  за  что-то  -  это  слишком  просто,  
А  я  люблю,  за  то,  что  это  ты,
За  то,  что  ты  такая,  не  другая,
За  то,  что  непохожа  на  других.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185404
дата надходження 21.04.2010
дата закладки 11.01.2013


СТАСЯ****

Думки вголос. .

Невже  життя  таке  миттєве
А  жити  хочеться,  іти
Життєвим  шляхом  довго-довго
З  коханим  вічність  провести
Тому  живіть,  бажайте  ,  мрійте
Шукайте,  прагніть,  говоріть
Бо  час  назад  не  повернути
А  жити  хочеться
Живіть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391544
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013


Лілея Лозова

Належати одне одному

Плутаючи  кохання  і  пристрасть,
ми  заблукали  у  безкінечному  лабіринті,
через  відчай  і  розпуку  роздираю  нігтями  обличчя
до  крові,  так  і  не  знаходячи  полегшення,
а  сльози  потрапляли  на  подряпини  і  пекли,
роз'їдаючи  сіллю  рани  зовсім  немилосердно.

Заграй  мені,  коханий,  що  хочеш,  але  заграй,
я  нап'юся  звуками  твоєї  гітари  і  буду  п'яна.
І  ти  граєш  вкотре  свого  Цоя,  але  мені  мало.
Заспівай  мені,  коханий,  втіш  мене,
нагодуй  мою  голодну  душу.
І  ти  співаєш,  як  же  я  тобі  вдячна  за  це...

З  лабіринту  по  одній  випадають  цеглини,
але  у  нас  немає  сил  іти  далі,
ми  обоє  падаємо  знесилені,
біля  нас  лежать  уламки  чужих  душ.
Обіпрись  на  мене,  я  буду  тобі  опорою
і  ми  йдемо,  оминаючи  смітники  із  підкорених  доль.

Зранені  невідомим  невидимим  супротивником,
ми  стомлені  і  побиті  дійшли  до  вівтаря,
щоб  попросити  помилування,
ми  стоїмо  під  палючим  промінням
і  надіємося  що  нас  простять.
Довго  стукаючи  у  двері,  щоб  знати  відповідь.
Ми  отримуємо  індулігенцію  і  можемо  дихати,  
нарешті  ми  належимо  одне  одному,
невже  я  відчуваю  твої  обійми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391569
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2013


Марамі

Мінус тридцять (шепіт)

Холод  пробирається  пошепки  крізь  вуха
Ті  слова  і  спогади  десь  на  мінус  тридцять
Ти  іще  не  мертва,  тільки  крові  кубики
Льодяними  трасами  йдуть  до  серця,  грітись.?

З  кожним  новим  подихом  рідше  й  рідше  стука
Не  таким  й  холодним  став  шепіт  той  байдужий
У  мороз  закутана  аж  по  самі  вуха
Перемерзне  все  що  зайве,  знову  вільна  будеш

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380024
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 11.01.2013


Марамі

Переклад Scorpions - Maybe I, Maybe you (Може я, може ти)

Може  я,  може  ти
Завтра  зміним  цей  світ
Ми  шукаєм  шляхи
Втрачені  в  темряві

Може  я,  може  ти
Знайдем  ключ  до  зірок
Щоб  надію  знайти
Зберегти  серця  стук

Ти  на  небо  дививсь
У  питаннях  тонув
Все,  що  ти  так  хотів
Серця  голос  почув
В  світі  болю  по  вінця
Хтось  промовив  ім'я
І  його  б  оживити?
Може  ти,  може  я?

Може  я,  може  ти
Все,  що  маєм,  лиш  мрії
Та  холодніші  світи
Де  немає  надії

Може  я,  може  ти
Лиш  кохання  солдати
Полум'я  щоб  нести
Світлу  згаснуть  не  дати

Ти  на  небо  дививсь
У  питаннях  тонув
Все,  що  ти  так  хотів
Серця  голос  почув
В  світі  болю  по  вінця
Хтось  промовив  ім'я
І  його  б  оживити?
Може  ти,  може  я?


Оригінал:
Scorions  -  Maybe  I,  Maybe  you

Maybe  I,  maybe  you  
Can  make  a  change  to  the  world  
We're  reaching  out  for  a  soul  
That's  kind  of  lost  in  the  dark  

Maybe  I  maybe  you  
Can  find  the  key  to  the  stars  
To  catch  the  spirit  of  hope  
To  save  one  hopeless  heart  

You  look  up  to  the  sky  
With  all  those  questions  in  mind  
All  you  need  is  to  hear  
The  voice  of  your  heart  
In  a  world  full  of  pain  
Someone's  calling  your  name  
Why  don't  we  make  it  true  
Maybe  I,  maybe  you  

Maybe  I,  maybe  you  
Are  just  dreaming  sometimes  
But  the  world  would  be  cold  
Without  dreamers  like  you  

Maybe  I,  maybe  you  
Are  just  soldiers  of  love  
Born  to  carry  the  flame  
Bringin'  light  to  the  dark  

You  look  up  to  the  sky  
With  all  those  questions  in  mind  
All  you  need  is  to  hear  
The  voice  of  your  heart  
In  a  world  full  of  pain  
Someone's  calling  your  name  
Why  don't  we  make  it  true  
Maybe  I,  maybe  you

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391048
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 11.01.2013


Марамі

Kрапля (спогади)

Я    в    твоїм    серці    маленькими    краплями    спогадів
Залишусь    навіть    коли    закінчиться  моя    кіноплівка
Сьогодні    сніг    пригадає,    наллє    рюмку    кріплених    здогадів
Розтане    болем,    навіки    твоЯ    аритмія

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383214
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 11.01.2013


Maria Volkova

на відстані дотику

На  відстані  дотику  рветься  павутиння  думок.
Липне  до  пальців  уривками  з'їдених  backspace`ом  речень
вся  недосказаність,  що  є  між  нами.
"Повідомити  пізніше"?  Натискаю  іконку  ОК,
і  будь  що  буде.  Я  не  хочу  вирішувати  проблеми.  Легше
сидіти  у  кріслі  і  давитися  снами
про  кохання,  холодним  чаєм,  розумними  цитатами.
Легше  відволікати  себе  грою.
Почуття  перетворюються  на  страшного  ката,
якщо  виховувати  їх  у  клітці  та  поїти  тільки-но  сльозами
з  найвищою  концентрацією  болю,
але  по-іншому  від  них  не  сховатися.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383577
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 11.01.2013


Maria Volkova

к чаю (письмо ей)

От  невозможности  прикосновения  руки  окрашиваются  изломами,
как  на  негативе  -  отчетливо.  Хмуро  мое  лицо.
Все  что  осталось  -  печатать  стихи  четырнадцатым  Times  New  Roman,
иногда  поправляя  перекрутившееся  кольцо
с  голубым  топазом,  и  потягивать  белое  сухое,
чтобы  вечера  не  казались  пустыми,  громкими,  как  припев
попсовой  песенки,  стоящей  в  плеере  на  повторе.
Я  не  могу  не  рваться,  не  думать  как  я  поеду  к  тебе,
как  мы  будем  смеяться  и  рассуждать  о  женственности,
или  просто  смеяться  когда  рассуждать  наскучит.
Больше  всего  я  боюсь,  что  ты  отнесешься  ко  мне  как  к  гостье,
что  не  услышишь  запах  Guilty  Pour  Homme  от  Gucci,
который  хранят  мои  волосы.
Нашу  любовь  не  просто  географически  разбросало  -
разорвало,  как  артерию,  как  выигрышный  билет
на  меридианы  и  часовые  поясы,
на  километры  и  сплошные  полосы,
ты  там,  где-то  у  северного  полюса,
дальше,  чем  жизнь,  ближе,  чем  привет.
Я  не  могу  нарадоваться  твоему  существованию,
словно  собака  радостная  -  с  места  пускаюсь  в  бег
буквами-словами-историями  сразу  же  как  ты  появляешься  в  онлайне,
и  лежу  послушно  игрушкой  плюшевой,  когда  тебя  нет.
Цепь  моя  потихоньку  ржавеет,  а  воля  к  свободе  ослабевает,
я  забыла  как  звучит  мой  голос,  когда  я  в  кого-нибудь  влюблена.
Ох  уж  эти  нравы,  ох  же  и  времена,
проще,  наверное,  было  сделать  замок  из  льдинок  Каю,
чем  мне  поверить  что  ты  там  где-то  ждешь  меня
ровно  в  шесть,  к  чаю.
Я  скучаю.
Береги  себя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380966
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 11.01.2013