Ти не сумуй, що віхола патлата
Порозкидала жменями руно...
Ще буде в небі райдуга строката,
Бузкова хвиля пирсне у вікно.
Ще у зворі́ смарагдового лісу
Заграє спів сатинових струмків,
Прудкого вітра, вправного гульвісу,
Приго́рне вільха жмутками листків.
Сповивши тіло в лагідні тумани,
Немов у пінне свіже молоко,
Зустрінеш біле марево світанне
Над бірюзово-глянцевим ставком.
І, напоївши пахощами рути
Мрійливу душу, солодко зітхнеш...
Це так важливо істину збагнути:
Все проминуще і негода - теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410160
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 30.06.2017
Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...
Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.
Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 20.06.2017
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 20.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2013
Мы разучились видеть красоту,
Казалось бы, в обыденных вещах.
Пытаемся за хвост поймать мечту,
А счастье, оно рядом, в двух шагах.
В неярком свете утренней звезды,
В тумане, в проливном дожде и в
солнце,
И в пригоршне колодезной воды,
И в журавле над стареньким
колодцем.
Оно в невзрачном полевом цветке
И в полусонном беге тихой речки.
В пергаментном засохшем кизяке,
Которым растопили печь под
вечер.
В той иве, что склонилась над
ручьём.
В зиме морозной и в цветущем
мае.
Уже лишь в том, что дышим и
живём,
Влюбляемся, и верим и мечтаем.
Мы разучились видеть красоту,
Казалось бы, в обыденных вещах.
Пытаемся за хвост поймать мечту,
А счастие в привычных мелочах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410333
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Бокал до краев... я надеждою, как алкоголем,
Наполню и выпью, хрусталь опрокинув, до дна...
И за перемены, за счастья безумного море,
И..., может, за встречу, что нам обещала весна...
И ПУСТЬ НЕ ГРУСТИТСЯ, И В ПЕСНЕ ЗВЕНЯЩЕЙ КАПЕЛИ
ЛИШЬ НОТЫ МАЖОРНЫЕ БУДУТ ВЕСНОЮ СЛЫШНЫ,
ВЕДЬ ЗИМЫ ПРОХОДЯТ, А НАС ВНОВЬ ВСТРЕЧАЮТ АПРЕЛИ,
И МЫ ПОНИМАЕМ, ЧТО ВСЕ ЖЕ КОМУ-ТО НУЖНЫ.
Весна принесет долгожданное блудное счастье,
Цветами украсит твой путь, засыпая следы...
Но, если весна станет только твоею, не нашей,
Я буду писать тебе письма дыханьем зимы...
И ПУСТЬ НАС РАЗДЕЛЯТ ГРАНИЦАМИ СТРАН РАЗНОЦВЕТНЫХ,
НО МЫ СОХРАНИМ НАВСЕГДА В НАШЕМ СЕРДЦЕ МЕЧТУ.
ТЫ МНЕ НАПИШИ, НИЧЕГО НЕ ПРОЙДЕТ БЕЗОТВЕТНО,
ТЫ МНЕ НАПИШИ... И Я ИХ НЕПРЕМЕННО ПРОЧТУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407954
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Холодність, зажура, пустота –
Гострі зуби клятої зневіри...
Де ти є – єдина жінка – та
З іменем, неначе ранок, – Віра.
Ніч, немов самотність-німота,
Лізе в душу, як у плоть – повія...
Де ти є – єдина жінка – та,
З іменем, неначе день, – Надія?
Стихли сурми, тихо день спада
З небосхилу, наче лист вербовий,
Де ти є – єдина жінка, та –
З життєдайним вогнищем Любові?
…Що це там за світло – й виднота?
Що в саду так щемно соловіє?
Це всю трійцю шле нам жінка та,
У якої ім’я є – Софія...
Що єднає Віру і Любов
І дає Надію на майбутнє?
Це Софії неугавний зов –
Доль щасливих вітерець попутний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406539
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Моя любов немов горобина,
Та що в саду багряним листом вкрилась;
Що ми зустрілись не моя вина,
Моя біда що зустріч запізнилась.
В тобі не в’яне врода молода
І усмішки чарівність незгасима.
Що ти красива то ще не біда,
Моя біда, що ти така красива.
До тебе манить туги таїна
І очі дивним смутком оповиті.
Скажи мені чия в тому вина?
Що ти для мене наймиліша в світі.
Скажи чому сама, чому одна?
Чому і досі пари не зустріла?
Скажи яка біда, чия вина,
Душі твоєї обпалила крила?
Все ближче заметілі пелена,
Жовтіють трави й хиляться додолу.
Любов моя, моя горобина,
Чого ти ждеш, яку шукаєш долю?
Переплелися осінь і весна,
Жага сповита жовтим оксамитом.
Горить в саду, горить горобина
І обриває лист холодний вітер.
Що я кохаю не моя вина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405815
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
З тобою ми на різних берегах.
Ріка широка пролягла між нами…
Твоя любов блукає у лугах.
Моя не гріє — спопеля вогнями.
Пірнула б я, до тебе припливла:
Води боюся, плавати не вмію…
Тому покірно жду твого тепла.
Ну а гукнути? Ти пробач: не смію…
І ти стоїш… Молюся: обійми…
Допоможи боротись з течією...
Та десь в глибинах тоне наше ми…
Ти так і не назвав мене своєю…
Ти так боїшся одяг промочить.
Й без нього ні—вода така холодна…
А час іде… Так і життя промчить
Де я і ти …й ріка глибоководна.
…З тобою ми на різних берегах,
А поміж нами не ріка, а доля…
Якби не гордість—я була б в ногах,
Тебе ж у даль веде твоя сваволя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404528
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 28.02.2013
Всі такими як Ви не будуть,
Є на це вагомі причини,
Хтось малює в житті етюди,
Хтось живе за кермом машини .
Хтось живе непомітно, тихо,
Споглядає цей світ душею,
Не бажає нікому лиха,
Йде дорогою лиш своєю .
Хтось бажає грошей ,як митар,
В них шукаючи марно долю,
Та багатший за нього злидар,
Що найбільше цінує волю.
Кожен день він радіє щиро,
Сонцю,вітру, дощу і зорям,
І наповнює душу миром,
Щоб не було в ній місця горю.
Хтось бажає стати відомим,
Щоби ЕГО задовольнялось ,
Хтось щасливий прийти додому,
І бажає лиш правди малість.
Хто ,скажіть, із них щасливіший?
З ким би Ви подружились в житті?
Всіх нас слово красиве тішить,
Всі ми грішники, всі ми святі.
Нас багато, та всі ми різні,
Молоді,дозрілі, відомі,
Хтось знаходить себе у пісні,
Хтось знаходить себе у слові.
Всі такими як Ви не будуть,
Ми несхожі і це прекрасно,
Ми не вічні, ми тільки люди,
Хай всім щиро всміхнеться щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391567
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 02.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2013
Момент знакомства. Жму я ноту__ДО.
Свеча и звуки старого рояля.
Небрежно Вами брошено манто,
Теперь Вы это вспомните едва ли.
Вы подошли… нажали ноту__РЕ,
Щекой я взгляд почувствовал горячий.
Хоть это и случилось в ноябре,
Мороз трещал декабрьский, настоящий…
Продолжил я, нажав легонько__МИ,
Руки прохладной, Вашей чуть коснувшись.
Весь замер… Не спугнуть волшебный миг
Любви мгновенной зарожденья сущность.
Вы приняли игру, нажав на__ФА,
Ваш взгляд лукавый маскирует беса!
Нам ни к чему избитые слова
Любовных гамм мы разыграем пьесу.
Вдавил я клавишу, пропела__СОЛЬ.
Как жарки поцелуи Ваши! Леди!
Вина глоток, нежнейший карамболь
И снова страсть и неприязнь к беседе.
Под утро Вы надавите на__ЛЯ.
Глаза в глаза, а взгляд всё холоднее!
(Подумалось, что «жажду» утоля,
Быть может, мы об этом пожалеем).
И вот один, скучая, жму на__СИ.
Флакон духов и Ваш платок из шёлка...
Вас уносило жёлтое такси,
Я чувствовал себя чуть-чуть неловко.
/Пьер Волонтер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394987
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
У цих снігах закутана печаль...
Вона до мене стиха промовляє
мов дрібно розпорошений кришталь,
журливий дзвін на стежечці до раю.
Чи болем цим до нього перейду,
чи погублю той рай у серця лоні?..
Біліє сум у місячнім саду
і памороззю сиплеться на скроні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394167
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Вчора кум позвав мене
Випить пляшку «Шардоне».
Досить, каже, пoгань пити --
Маєм імпортне, міцне.
Осушили геть усе!
А воно ні те, ні се…
Почитали етикетку,
Кум освоїв «ля франсе»…
Знов пішли по «Шардоне»
До кіоска у турне.
Після третьої не брало,
А тоді… як шардоне!
Кум гука: шерше ля фам!
Знаю я веселих дам.
Значить так: мені - Наташка,
Лізу я тобі віддам.
Скажеш їй: бонжур, Лізе!
Натякнеш на же ву зе.
Не зважай на габарити…
Більш не пий, бо розвезе.
Доки ми тих дам шукали,
Пики нам понабивали,
І в міліцію наряд
Запроторив всіх підряд.
Слава Богу, в кума блат:
В нього жінка – адвокат.
І де Юре, чи де факто
Визволя нас із-за грат.
Кум правицю їй трясе:
Гранд мерсі тобі за все!
А вона: -Не диш в обличчя!
Самогоном з вас несе.
Нализавсь, як свинопас!-
Й не пустила в хату нас.
Довелось нам (се ля ві!)
Ночувати у хліві.
Ох, воно ж таки й дурне,
Оте кляте «Шардоне"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394785
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Згорів,немов вогонь, ще один рік.
Пробіг по долі на баскім коні.
Питає листопад мене про вік
Й багряним листям сипле сум мені.
Мої думки в осінній заметілі,
Торкають серце,що чомусь болить.
Журба сльозою тулиться на вії,
Бо все життя - лише коротка мить.
Але ж літа мої не співпадають,
Зі станом тим, де тішиться душа.
Ще мрії між зірочОк літають,
Їх чітко ділить мудрості межа.
Не всі світанки ще свої зустріла.
Не всім питанням відповідь дала.
І досі,я таки не зрозуміла,
Чи правильно в житті своїм жила?
Та я завжди одне молю у Бога:
Здоровою аби була сім"я.
Легкою, щоб давалася дорога,
Якою з гордістю прямую я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378737
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 22.01.2013
Не хвилюйся, що надворі осінь,
На порозі лютая зима,
Хай тебе зігріють на морозі,
Ну хоча б скупі мої слова.
Осінь сипле золотом яскравим,
Голосом твоїм шумлять вітри,
Всі слова заплутаються в травах,
Затремтять краплинками роси.
Біль і щем у серці від розлуки,
Осінь ця закрила всі мости,
А скрипаль мінорно грає звуки,
Де щасливі були я і ти.
Ніби душі сплетені в акорди,
За вікном танцює листопад,
Тільки ми усе виводим ноти,
Ті, що разом вже не зазвучать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377997
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 18.01.2013
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 06.12.2012