Lana P.: Вибране

Юлія Щербатюк В’южен

ЖУРАВЛІ (переклад пісні на вірш Р. Гамзатова)

Мені  здається  часом,  що  солдати,
Які  з  кривавих  не  прийшли  полів,
В  блакить  небесну  вознеслись  крилато,
Перетворились  в  білих  журавлів.

Вони  і  дотепер  з  часів  далеких
Летять  і  озиваються  до  нас.
Чи  не  тому,  ми,  дивлячись  на  небо,
Із  сумом  замовкаємо  не  раз.

Стрій  втомлений  в  туманні  далі  лине,
У  небі  дня,  що  догорає  сам.
Є  проміжок  малий  у  тому  клині.
Можливо,  це  -  для  мене  місце  там.

Настане  день,  і  в  зграї  журавлиній
Я  попливу  кудись  у  сизій  млі,
Із-піднебесся,  з  окликом  пташиним
до  тих,  кого  залишив  на  землі.

Мені  здається  часом,  що  солдати,
Які  з  кривавих  не  прийшли  полів,
В  блакить  небесну  вознеслись  крилато,
Перетворившись  в  білих  журавлів.

Переклад

Присвячується  моїм  дідусям  і  бабусі,  що  захищали  наше  майбутнє  в  роки  Другої  світової  війни!
Присвячується  усім  загиблим  захисникам  України!  І  усім  тим  захисникам  Батьківщини,  що  вже  за  віком  назавжди  покинули  нас!

Першоджерело,  вірш  Расула  Гамзатова,  дагестанського  
поета,  написаний  у  1968  році:

Къункъраби

Дида  ккола,  рагъда,  камурал  васал
Кирго  рукъун  гьечIин,  къанабакь  лъечIин.
Доба  борхалъуда  хъахIил  зобазда  ХъахIал  
къункърабазде  сверун  ратилин.

Гьел  иххаз  хаселаз  халатал  саназ
Нилъее  салам  кьун  роржунел  руго.
Гьелъин  нилъ  пашманго,  бутIрулги  рорхун,
Ралагьулел  зодихъ  щибаб  нухалда.

Боржун  унеб  буго  къункърабазул  тIел,
Къукъа  буго  чIварал  гьудулзабазул.
Гьезул  тIелалда  гъоркь  цо  бакI  бихьула  —
Дун  вачIине  гьаниб  къачараб  гурищ?

Къо  щвела  борхатаб  хъахIилаб  зодихъ
ХъахIаб  къункъра  лъугьун  дунги  паркъела.
Гьелъул  гьаркьидалъул  ракьалда  тарал
Киналго  нуж,  вацал,  дица  ахIила.

Расул  ХIамзатазул  
(1923-2003)

За  першооснову  було  узято  цей  варіант  перекладу,  що  став  відомою  піснею  "Журавлі".  Автор    Наум  Гребньов.

Журавли

Мне  кажется  порою,  что  солдаты,
С  кровавых  не  пришедшие  полей,
Не  в  землю  эту  полегли  когда-то,
А  превратились  в  белых  журавлей.

Они  до  сей  поры  с  времён  тех  дальних
Летят  и  подают  нам  голоса.
Не  потому  ль  так  часто  и  печально
Мы  замолкаем,  глядя  в  небеса?

Летит,  летит  по  небу  клин  усталый,
Летит  в  тумане  на  исходе  дня,
И  в  том  строю  есть  промежуток  малый,
Быть  может,  это  место  для  меня.

Настанет  день  и  с  журавлиной  стаей
Я  поплыву  в  такой  же  сизой  мгле,
Из-под  небес  по-птичьи  окликая
Всех  вас,  кого  оставил  на  земле.

Мне  кажется  порою,  что  солдаты,
С  кровавых  не  пришедшие  полей,
Не  в  землю  нашу  полегли  когда-то,
А  превратились  в  белых  журавлей.

Расул  Гамзатов  Перевод  Наума  Гребнева
В  одному  із  уривків  використано  рядок  із  перекладу  Журавлів  Юрієм  Ліфшицем.
 

Січень-  квітень  2023  року.

картина  із  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012723
дата надходження 08.05.2024
дата закладки 08.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Любовне протеже

Ти  поцілунок  бережеш,
З  тієї  зустрічі,  що  влітку,
Святе  любовне  протеже
Плекаєш  ніжністю,  мов  квітку.

Солодкий  смак  і  диво  нот,
Які  з'єдналися  зі  світом,
Неначе  осені  руно
Вдалося  знов  тобі  зустріти.

Торкнулось  подихом  і  все,
І  розчинилося  у  далях...
В  тіні́  зворушливе  лице
Та  звуки  трепетні  роялю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012442
дата надходження 04.05.2024
дата закладки 08.05.2024

Веселенька Дачниця

Світло із любові (слова до пісні)

                                                                                                                                                                                   
Світить  місяць,  сяють  зорі  тай  посеред  ночі  
Полюбила  козаченька  за  карії  очі.                                                  

Полюбила,  тай  не  знала,  що  в  нього  є  пара,                    
Тепер  ходжу  і  ридаю,  як  чорная  хмара.                                  

Карі  очі,  чорні  брови,  дівоча  то  доля  !                                        
Навкруги  сади  буяють  -  самітна  тополя…                              

Не  горюй  дівоче  серце,  буде  тобі  пара  !                                        
Он  горнеться  клен  до  тебе  –  розвіються  хмари                

Все  проходить,  все  минає  –  світло  із  любові  !                      
Ще  сплетуться  рученята,  як  віти  вербові  -                              

ТрепЕтою  обізвешся  -  знайдеш  свою  долю  !                              
І  розквітнуть  оченята,  як  волошки  в  полі.                                    
                                                                             В.  Ф.  -  28.  04.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012697
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 08.05.2024

Горова Л.

Гуляє вітер

Гуляє  вітер,  сипле  квіт  під  ноги.
Той  осідає,  білі  мушлі  ніби,
І  вже  не  стежка  то,  а  пляжу  зліпок    -
Роблю  по  узбережжю  тихі  кроки.

Зелені  хвилі  котяться  обабіч.
Гуляє  вітер,  сипле  квіт  під  ноги.
Я  в  шелесті  його  відчую  спокій,
Вколихана  вітрильником  кульбаби.

Чи  допливу  до  тебе,  в  тому  сумнів.
Та  спробую,  легка  і  вільна  поки.
Гуляє  вітер,  сипле  квіт  під  ноги,
Промінням  розчиняє  тіні  суму.

Хвилює  стрічка  берега  морського.
Присохлі  пелюстки  -  ну  правда    мушлі!
Та  повертатися  додому  мушу.
Гуляє  вітер,  сипле  квіт  під  ноги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012121
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 08.05.2024

Наталі Косенко - Пурик

Одна мить

Тобі  поклала  руку  на  плече,
Солодких  снів  омріяно  схопила,
Чомусь  відчула  в  глибині  пече
І  зупинити  смуток  вже  не  в  силі.

Чому,  чому,  запитую  себе?
Та  відповідь  я  знаю,  бо  ховаю...
І  в  серці  залишилася  лише  
Частиночка  розкішного  розмаю.

Розмита  болем  в  маренні  якімсь,
Навіщо  спопелилася  докраю?
А  пахощі  весняні  та  п'янкі
Я  ніжно  у  душі  ще  відчуваю.

Торкнуся  щастя,  дивно,  як  в  той  час
Дає  мені  таку  велику  силу
І  дихання  почую  ще  не  раз
Та  зупиню  любу́  нестерпну  зливу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012663
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 07.05.2024

Н-А-Д-І-Я

Зупини оцю мить

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wCLGSWaT86U[/youtube]

Якщо   серце   не   плаче   і   душа не   болить,
Порадій   цьому   тихо,   закохайся  в  цю   мить.
Розділи   ніби   скарб,   що   здобутий,   надвоє.
Поділись   цим   багатством,   його    хватить   обом   їм.

Хоч   малесеньку   крихту,   що   від   тебе   дістане,
Розростеться    це   щастям,   тоді   іншою   стане...
Щастя   в   всіх   воно   різне,   його   треба   відчуть,
Як   постука   зненацька,   не   барися   почуть.

Відчини   серце   настіж,    усміхнися   йому.
Хай   відчує   гостинність,   не   ховайся   в   пітьму.
Другий   раз   не   вернеться,   десь   притулок   знайде,
Може,   просто   його   в   тебе    хтось   украде..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012055
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 07.05.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Молитва - і подяка, і благання (тріолет)

Молитва  -  і  подяка,  і  благання,
В  ній  розум  і  сердечні  відчуття,
На  Божу  поміч  щире  сподівання.
Молитва  -  і  подяка,  і  благання,
Очищення  душі  із  завмиранням,
В  один  потік  -  духовності  злиття.
Молитва  -  і  подяка,  і  благання,
В  ній  розум  і  сердечні  відчуття.






Усіх  наших  захисників,  друзів,  одноклубників  вітаю  Вас  і  Ваші  родини  зі  Світлим  Христовим  Воскресінням!  Здоров'я,  миру  і  Божого  благословіння!

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012518
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 07.05.2024

Катерина Собова

Солодка жінка

Був    ще    з    ночі    злий,    сердитий
Іннокентій    на    дружину,
Придирався    до    дрібничок,
Тарабанив    безупинно:

-Я    вважав    -    ти    жінка    мудра,
Апетитна,    як    сосиска,
Думав:    ти    -    цукрова    пудра,
А    насправді,    ти    -    редиска.

Де    ж    той    цукор    заховався?
Погляд    -    хижої    вовчиці,
І    в    душі    твоїй,    і    в    тілі  –
Суміш    хрону    і    гірчиці.

-Вам    не    вгодиш,-    каже    жінка,
Здатні      всі    критикувати!
Щоб    відчути    смак    солодкий,
Треба    знати,    де    лизати.

Я    -    лікер    солодкий    в    пляшці,
А    ти    бачиш      лише    тару,
Я    не    жінка,    я    -      цукерка,
Суміш    меду    і    нектару!

І    хоч    я    -    пахуча      квітка,
Піду    геть    з    цієї    хати,
Доведеться    мені,    бідній,
Іншого    джмеля    шукати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 07.05.2024

Юлія Щербатюк В’южен

НЕВЛОВИМИЙ СОН

Сон  зачепився  десь  за  вчора,
Не  квапився  до  мене  йти,
Повільно  місяць  сунув  вгору  -
Спадаючий  і  геть  худий.

Старечу  спину  гнув  уліво,
З-за  хмар  деінде  виринав,
Та  позирав  на  мерехтливе
Багаття  зоряних  заграв.

І  огортала  таїною
Все  суще  ніч  у  цій  весні,
Та  сперечалася  зі  мною,  
Впіймає  сон  мене,  чи  ні?

Той  не  спішив  мене  ловити,
Усе  по  закутках  ходив.
Хоч  відбуяли  перші  квіти,
Та  одягнули  цвіт  сади.

Їх  аромат  у  вікна  линув,
І  заспокоював  разом.
Думки  своїм  лінивим  плином
Вже  підпускали  хтивий  сон.

Неспокій  у  минуле  канув,
Ніч  досягнула  глибини.
А,  потім,  сновидінь  омана
Накрила  легкими  крильми.


4    -  20    квітня  2024  року.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011526
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 07.05.2024

Галина Лябук

Хуторянка.

Я  -  лісова,  бо  народилась  на  Поліссі,
Серед    дубів,  осик  на  хуторі  у  лісі.
У  тім  раю  росла,  в  красі  купалась,
Ще  хуторянкою  в  природу  закохалась.

Як  скарб,  оберігаю  ті  спомини  матусі:
Сидить  на  спориші  малесенька  Галюся.
Жуки,  кульбаби...  в    травиці  щось  шукає
І    вуж  ,  неподалік,  на  сонці  спочиває.

Ще  груша  у  дворі  росла  крислата,
Дрозди  збиралися  на  ній  пісні  співати.
Гуділи  бджоли  на  грушках,  квітках  -  весною
Той  гамір  лісовий  доповнювавсь  красою.

Так  плинув  час,    роки    -    птахи  крилаті...
Вже  згодом  у  селі  побудували  хату.
Озерна  тут  краса  манила  очі,
Співали  солов'ї,  хор  цвіркунів  щоночі.

В  душі  я  -  хуторянка,  хоч  в  місті,  а  не  в  лісі.
Перед  очима  груша,  хатина  на  узліссі.
Оте  з  дитинства  щось  в  мені  зосталось
І  юності  роки,  -    черемхи  цвіт,  кохалось...  

Я  -    лісова,    бо  народилась  на  Поліссі,  
Із    Музою    дружу,  коли  у  парку,  в  лісі.  
І  цю  любов  до  лісового  краю
Я  зберегла  :
                               оспівую,  горжусь  і  величаю!


                                                 
                   Примітка  :        Цікаво,  що  вужі  полюбляли  жити  в  господарських
                                                               приміщеннях  хуторян.  Вони  не  боялися  людей,  а
                                                               господарі  звикали  до    їх.    Вужі  поводились  спокійно:
                                                               виловлювали  дрібних  гризунів,  а  вночі  досхочу  ласували
                                                               тепленьким  молочком,  яке  вправно  відсмоктували  у  корівок.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012140
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 30.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Дивні спогади

Мов  дивні  спогади  хвилин,
Що  розбудили  мене  зранку,
Я  чула,  як  гірчить  полин,
Який  ховався  у  серпанку.

Згадалась  кожна  мила  мить
Та  погляд  рідний,  що  дивився
І  до  цих  пір  душа  болить,
Він  зовсім-зовсім  не  змінився.

Той  найдорожчий  у  житті,  
З  яким  завжди  ́було  так  втішно,
Його  мелодії  прості
Лишились  в  пам'яті  навічно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012172
дата надходження 30.04.2024
дата закладки 30.04.2024

Катерина Собова

Рука допомоги

Поміч    в    нас    гуманітарна  –
В    дійсність    перетворить    мрію:
Тут    всім    бідним    пропонують
Одяг,    крупи    і    олію.

-Треба,    мамо,    нам    туди    йти,-
Попросила    мала    Люда,-
Миттю    ця    гуманітарка
Допоможе    добрим    людям.

Я    учора    подивилась  -
Тьоті    в    татовім    планшеті
Зовсім    голі:    одна    в    туфлях,
Друга    -    в    білому      береті.

Вони    мерзнуть    біля    ліжка,
Одна    з    них    -    така    худенька,
Нема    ковдри,    щоб    укритись,
Простирадло    -    й    те    тоненьке.

Третя    чухалася    в    ліжку,
Бо    її    кусали    блохи,
На    ногах    були    у    неї  
З    візерунками    панчохи.

Ми    попросимо    на    пункті
Для    жінок    цих    одежину,
Щоб    змогли    вони    зігріти
Свої    груди,    ноги    й    спину.

В    школі    вчителька    казала  –
Треба    всім    допомагати,
Буде    це    приємно    тьотям
І    радіти    буде    тато!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 29.04.2024

Надія Башинська

У СИНІМ НЕБІ ЗНОВ ЛЕЛЕКИ В'ЮТЬСЯ

У  синім  небі  знов  лелеки  в'ються,
вже  вкотре  принесли  до  нас  весну.
А  поміж  них  малесенький  журавлик
гойдає  ген  хмариночку  ясну.

Його  я  упізнав!  Це  наш  крилатий,
це  наш  отой  веселик  молодий.
Це  він,  як  осінь  золотила  гай  наш,
у  теплий  край  летіти  не  хотів.

Всі  журавлі  зібралися  у  зграї,
а  він  ходив,  неначе  щось  шукав.
"Не  хоче  відлітати  наш  журавлик,"-
тоді  татусь  зажурено  сказав.

Я  часто  говорив:"Послухай,  друже!
Лети  мерщій,  бо  ж  крилоньки  дано!
Я  підросту  й  залишу  свою  хату,
в  весняному  саду  своє  село.

Лети,  маленький!  Крилонька  зміцніють,
тебе  піднімуть  легко  в  синю  вись.
Та  тільки  пам'ятай,  що  я  чекаю,
весною  ти,  будь  ласка,  повернись!"

Він  полетів...  А  що  ж  було  робити?
До  зграї  вже  останнім  він  пристав.
Що  рідний  край  є  наймилішим  в  світі,
малий  журавлик,  видно,  тоді  знав.

Де  тато  й  мама,  і  твоя  родина,
де  поле  й  річка,  і  квітучий  гай,
й  твоя  тут  Батьківщина  є,  дитино,
до  неї,  як  журавлик,  повертай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012082
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 29.04.2024

liza Bird

Ти сказав, що кохаєш

А  серце  жалось  від  болю,
Мені  сказав,  що  кохаєш,
Я  ж  не  картаю  на  долю,
Заміжня  жінка,  ти  знаєш.

Хіба  давала  той  привід,
Просила  знову  кохання?
Тож  знаю,  в  жінки  є  вибір,
Родині  ж  мати  страждання.

Її  будують  роками,
Міцну,  щасливу  та  дружню,
І  разом  по́між  вітрами,
Леліють  мрію  майбутню.

Чи  зраджу  за́раз  найближчих,
Все  ж  манить  таке  почуття,
Гріхів  палких  і  нестримних,
Чекає  яке  майбуття?

Коли  стосунки  ці  рвуться,
Сумне  лишають  відлуння...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011817
дата надходження 25.04.2024
дата закладки 28.04.2024

Валентина Ланевич

Мій краю рідний

Люблю  тебе,  мій  краю  рідний,
За  неповторності  красу.
За  місяць,  що,  буває,  зблідлий,
За  нічку  тиху  й  чарівну.

За  хор  птахів,  що  безперервно,
Славлять  життя  й  весну  нову.
За  "кум"  та  "кум"  від  серця  -  ревно,
Зелених  жабок  у  ставку.

За  крик  сови  у  лісі  з  ляку,
Де  вітер  гілочку  зірвав.
За  дичину,  що  там,  усяку,
За  хащі,  що  павук  запряв.

За  луг  та  річку  з  карасями,
За  хлібний  лан  і  спориші.
Тендітність  квітів  з  пелюстками,
Що  припадають  до  душі.

За  люд,  від  роду  роботящий,
За  стійкість  духу  в  час  біди.
Мій  краю  рідний,  ти  -  найкращий,
Неси  ж  незламність  крізь  віки!

08.04.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010572
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 27.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мирне мереживо

Скоро  світ  зачарує  серця́,
Мабуть  звіт  неземного  творця,
Крізь  сльозу  засіяє  життя,
Посміхнеться  і  ненька  й  дитя.

Глянуть  в  очі  -    і  батько,  і  син,
Не  гірчитиме  навіть  полин,
Обіймуться  і  сестри  й  брати,
Шлях  тернистий  змогли  ми  пройти!

Рідні  теж  посміхнуться  з  світлин,
Це  така  неповторність  хвилин,
Через  хвилі  тяжкого  життя  -
Відгукнеться  врожаєм  земля.

Заясніє  небесна  краса,
Засріблиться  ранкова  роса
І  у  мирнім  мереживі  днин
Пропливає  років  часоплин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011941
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024

Юлія Щербатюк В’южен

ПО КОМУ ПОДЗВІН?

"Не  питай  ніколи  по  кому  подзвін,  він  і  по  тобі"

                                                                                                                 Е.Хемінгуей


Травою  дійсність  поросла,
Угрузла  в  споминах  поснулих.
Та  пам'ятала  все  зола,
Пророчила  забуть  минуле.

Яке  вже  зникло  у  імлі.
І  буде  мало  тих,  що  знали.
Про  те  змовчали  ковилі
Під  сінню  віщого  забрала.

Здичавілі,  отак,  вітри
Шепочуть  в  хащах,  наче  зводні.
У  безрозсудної  пори
Є  безнадійнеє  сьогодні.

І  цідить  свій  смертельний  дим
Неупокоєне  кресало.
Хто  був  неправий?  Не  зумів?
Питання  неважливим  стало.

Але  запалює  щорік
усе  нові  армади  свІчок.
І  скорбних  жнив  іде  потік
Під  схлипи  болісного  віче.

Зоря  із  неба  впала  там.
Така  лукава,  доля  наче.
Про  що  співають  дзвони  нам?
За  ким  вони  так  жадно  плачуть?


29-30  липня  2023  року.

Переклад  власного  віршу.

О  КОМ  ЗВОНЯТ  КОЛОКОЛА?
27-29  квітня  2016  року.

Вірш-першоджерело  знаходиться  серед  моїх  віршів,    надрукованих  раніше.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011900
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 27.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

У священному гаю

У  священному  гаю́  на  хвильку  зупинились,
На  святій  землі  поміж  дерев.
І  нема  рабів  душею  чорноницих,
І  не  чути  крику  і  тривоги  рев.

І  жахіття  вже  не  ріжуть  лезом  по  живому,
Розчинились  сіль  війни,  зловісний  час.
В  пеклі  запалали  темні  всі  потвори,
Не  забрати  їм  ніколи  волі  в  нас.

У  священному  гаю́  життя  і  щастя  спокій,
Сила  в  нім  Божественна  тримає  дух.
Сяючих  зірок  рої  і  безліч  мирних  років,
Тільки  до  гармонії  розумний  рух.




(Вірш  за  картиною  Олега  Шупляка  "  У  священному  гаю")

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011969
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Вечірня розмова

   [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]
Заходить   вечір   непомітно   в   хату,
А   за   вікном   туману   полотно.
Ледь-ледь   відчутно   терпкий   запах   м"яти.
Я   вечір   виглядаю   вже   давно.

Його   я   запросила   на   розмову:
Гостинність   і   повага,   теплий   чай.
Все   це   в   розмові   буде   допомога.
І   більш   нічого..Прошу,   вибачай.

Як   завжди   подивились   очі   в   очі.
Він   ненароком   нібито   зітхнув.
Здається,   що   далеко   так   до      ночі,
А   вечір      так   солодко   позіхнув...

Ну   що   сказать?    Не   так   усе   й   погано,
От   тільки   ночі   довгі    весняні.
А   інше    все   -   за   сімома   замками,
Настояні на   м"яті,   духмяні.

Так   хочеться   сказати   йому   більше,
Та   я   минаю   те,   що   головне.
А   за   вікном   стає   усе    темніше...
Та   бачу,   вже   не   слухає   мене.

Заснув    сердега.....Щось   йому   вже   сниться,
Під   монотонну   розповідь   мою..
Чому   ж   мені   до   ранку   все   не   спиться?
Шукаю   в   тім   причину   й   не   збагну..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011980
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024

A.Kar-Te

як від неба твої очі…

Як  від  неба  твої  очі,
То  ж  від  кого  ті  вуста..,
Коли  в  них  згоріти  хоче
Все  єство  моє  до  тла  ?

Водоспад  твого  волосся
З  голови  до  ніг  топив...
Та  тоді  мені  здалося,
Що  до  тебе  я  й  не  жив.

Й  від  очей  твоїх,  чаклунко,
Вже  спасіння  не  чекав...
Янгол  усмішку  рятунку
В  твої  очі  приховав.



(картина  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005752
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 26.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Ох, так багато в світі зла (акровірш)

[b]О[/b]сь,  бачиш,  стежка  йде  в  життя,
[b]Х[/b]іба  ти  не  задумувавсь  ніколи?

[b]Т[/b]и  думаєш,  що  рівна  в  майбуття?
[b]А[/b]  в  ній  бувають  нелегкі  дороги.
[b]К[/b]риві,  тернисті,  згорблені  навік,

[b]Б[/b]еруть  початок  ще  з  найперших  кроків,
[b]А[/b]  знаєш,  як  відлічується  вік,
[b]Г[/b]отуючись  до  втілення  уроків?
[b]А[/b]  скільки  ще  буває  в  світі  зрад?
[b]Т[/b]актують  лихоліттям  у  гостині,
[b]О[/b]х,  як  хотілось  декілька  порад

[b]В[/b]селити  в  ду́ші  матері  й  дитині.

[b]С[/b]калічених  байдужістю  людей,
[b]В[/b]містивши  у  серця́  печаль-осколки
[b]І[/b]  вже  не  вистачає  всіх  ідей,
[b]Т[/b]ворінням,  щоби  виправить  відмовки.
[b]І[/b]  сумно  так,  де  ж  ділося  добро?

[b]З[/b]горіло  у  бездушності  пориву?
[b]Л[/b]ишилось  зе́ло  де  було  тепло,
[b]А[/b]  відновити  ,  як  найкращу  ниву?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011647
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 26.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Колючки волі (сонет)

"Весна"  Вівальді  в  по́думках  звучить.
Терно́вий  цвіт  мережить  простір,
Видніється  пелюсток  біла  мить,
А  потім  щезне  "сніжний"  острів.

Допоки  ж  сонце  пестить  юний  цвіт,
Колючки  захищають  густо,
Так  само,  як  і  сотні  давніх  літ,
Щоб  на  душі  не  бу́ло  пусто,

Як  в  тих,  хто  з  чужини  прийшов  до  нас,
Змінити  прагне  благодаті  час,
Війну  посіявши  зухвало.

Приборкаєм  ворожий,  звісно,  сказ,
Посадимо  на  те́рен  -  згинуть  враз,
Колючок  волі  є  чимало.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011696
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 26.04.2024

Надія Башинська

ПОГЛЯНЬ, ДИТИНО, СВІТИТЬСЯ РОСА!

Поглянь,  дитино,  світиться  роса...
це  в  ній  земля  вмивається  раненько.
Ці  роси  нічка  дарувала  їй,
щоб  зраночку  умилася  чистенько.

Від  чистих  рос  ясніють  небеса,
і  пташка  ой  як  весело  співає.
Поглянь,  дитино,  сад  наш  у  цвіту,
весна  цім  цвітом  світ  благословляє.

Вставай  і  ти,  ріднесенька  моя,
умийся,  стрічки  заплети  у  коси.
Біжи  мерщій,  поглянь  на  наш  садок,
побачиш,  як  цілує  сонце  роси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011625
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 23.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Грація слова (Г)

Гідно  служу  Україні,
Грація  слова  без  меж,
Гордістю  мова  понині
Грає  й  доноситься  веж.

Грізно  ще  можуть  звучати
Громом  схвильовані  дні,
Голосом  ніжним,  як  мати,
Годі  сказати  мені.

Гаєм  розноситься  пісня,
Гучно  дарує  красу,
Гідно  боротимусь  звісно,
Грацію  цю  збережу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011412
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 22.04.2024

Рясна Морва

Хоку про природу№ 4

***
За  вікном  -  ранок
Нового  світлого  дня
Квітню  -  дорогу

***
Сонячна  весна
Розпустилась  сакура
На  душі  тепло

***
Луна  Всесвіту
Кожну  ніч  нам  шепоче
Любов  шле...  почуй

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011599
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 22.04.2024

Наталя Данилюк

Є люди, як со́нця…

Є  люди,  як  со́нця.  І  ти  біля  них,
ніби  свічечка,
спалахуєш  ніжно-рожевим  
вогнем  у  пітьмі  –
і  так  тобі  добре,  і  так  ти  
зсере́дини  світишся,
що  вже  не  боїшся  ні  сме́рчів,  
ні  лютих  громів.

Є  люди,  що  дихають  словом
так  легко  і  со́лодко,
як  дихає  свіжими  квітами
ніжна  весна...
І  зцілює  душі,  обпечені
вітром  і  холодом,  
ця  аура  тепла  в  пастельних  
чуттєвих  тонах.

Є  люди,  мов  зорі,  
що  зда́леку  лагідно  світяться,
даруючи  спокій,  надію,  
гармонію  й  мир.
Такий  у  них  погляд,
немов  молитовна  обітниця,
й  обійми  такі,  мов  торкаються  
тіла  крильми…

Є  люди-комети,  які
вибухають  вражаюче,
вони  своїм  сяйвом  
мережать-підсвічують  рай,  
запалюють  ґнотик  у  серці  твоїм,  
промовляючи:
“Палай!..”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011423
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 22.04.2024

Валентина Ланевич

Тепло батьківське збережу…

Невтішні  клопоти  залишились  позаду...
Збираюсь  з  силами...Іде  весна...
В  довкілля  розквіті  шукаю  я  розраду,
П’янить  пробуджена  краса  земна.

П’янить...Живе  із  мертвим  резонансно...Вічно...
Шумлять  на  вітрі  ленти  на  хрестах...
Пташки  співають  на  гілках  дерев  так  дзвінко...
В  душі  любов...Стікає  в  безвість  час...

Вклонюся  до  землі  біля  могил,  що  поруч,
Із  вій  змахну  непрошену  сльозу.
"Спочиньте  в  мирі,  рідні  тату  й  мамо,  в  горі,
Не  полишайте  ви  мене  одну."

Піду  по  стежці,  цвітом  встеленій  рожевим,
Тиху  печаль  у  серці  понесу...
Хлюпнеться  в  грудях  пам’ять  промінцем  миттєвим  -
На  все  тепло  батьківське  збережу...

22.04.24
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011615
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 22.04.2024

liza Bird

Затемнення

Імлою  густо  затягнуло  небо,
У  темне  царство  повтікали  зорі,
Купався  місяць  де  блищало  плесо,
А  потім  зникнув  мов  із  ніччю  в  змові.

Прийшло  затемнення  враз  стало  тихо,
Містичне  дійство  загадкове  нині,
Відтак  за  кожним  прослідкує  пильно,
Почуйте  ж  імпульси  душі  незримі.

Дощі  зберуться  у  потужну  зливу,
Слізьми́  омиють  помарнілу  землю,
Щоб  замість  смутку,  нам  побачить  диво,
Яскраве  сонечко  й  рясну  веселку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009949
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 18.04.2024

Катерина Собова

Борщ

Не    могла    свекруха    спати:
Дійшла    в    хату    звістка,
Що    синочка    не    годує
Молода    невістка.

Зранку      в    гості    подалася
(Хіба    ж    будеш    спати)?
І    на    кухні    у    каструлі  
Стала    заглядати.

Борщ    насипала    невістка
В    велику    тарілку,
Додала    сметану,    зелень,
Курячу    гомілку…

Куштувала    це    свекруха,
Плямкала    губами:
-Подавати    борщ    вчорашній
Ти    навчилась    в    мами?

-Ваш      синочок      їсть    нормально,
Так,    як    усі    люди,
Борщ    не    тільки    був    вчорашній,
А    й    завтрашній    буде.

Їжте,    мамо,    не    спішіть    так,
Щоби    не    вдавились,
Бо    варити    борщ    на    три    дні
Я    у    вас    навчилась!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 18.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Лиш врятує любов і тепло

Може    я  прожила  й  небагато,
Цінувати  умію  життя,
Бо  заклала  тепло  в  серце  мати,
Ще  з    малого-малого  дитя.

І  навчила  лиш  правдою  жити,
Поважати  родину  свою,
Найдорожчих  у  світі  любити,
Щирим  серцем,  як  цінність  святу.

Добрим  словом  підтримати  в  скруту,
Обіпертись  на  дружнє  плече
І  тепло  прожене  увесь  смуток,
Бачиш,  серце  уже  не  пече.

Та  дійшла  не  до  всіх  ця  наука,
Серце  мабуть  не  в  кожного  є,
Для  одного  людина  -  це  мука,  
А  для  іншого  -  просто  святе.

Тож,  якщо  Вас  спіткала  хвилина,
У  якій  постраждала  душа,
Нехай  мудрість    врятує  родину,
В  ній    же    істина  зовсім  проста:

Будьте  мудрими,  будьте  щирими!
Лиш  врятує  любов  і  тепло
Та  словами  сердечно  милими
Проженеться  і  смуток,  і  зло!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011253
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 18.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Про що співає рання пташка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DhpqZp0ailQ[/youtube]

Про  що  співає  пташка  рання,
Про  те,  що  вже  прийшла  весна?
Усі  ми  раді  їй,  звичайно,
Коли  ж  скінчиться  все  ж  війна?

Затихла  птиця,  подивилась,
А  я  чекаю:  все  ж  коли?
Співати  знову  заходилась...
Якою  ж  буде  це  пори?

На  жаль,  не  знаю  її  мови,
Насиплю  жменьку  їй  зерна.
Вона  ж  співа,  не  знає  втоми,
І  знов  про  те,  що  вже  весна.

Я  озирнулася  навколо:
Дивлюся  -  справді  все  цвіте.
Я  не  помітила  одного:
Весна  упевненість  дає.

Щоб  ми  забули  на  хвилинку
Про  сум,  розлуку  і  печаль.
Гірку  утерли  цю  сльозинку...
Лише  на  мить  біль  затихав.

Зерно  не  їла,  все  співала.
На  мене  глянула  в  вікно.
А  я  надію  усе  ж  мала,
Що  час  все  змінить  все  одно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011121
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 18.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Квітневий сад

Вранці  сад  розплющив  вічка:
Жовті  цятки  на  зеленім,
То  кульбабки  килим  спле́ли,
А  доріжка,  ніби  стрічка.

Сонця  пальчики  довгасті
Обіймають  землю  ніжно.
Підіймають  то́нкі  ніжки,
Зацвітають  квіти  рясно.

Пишноцвіття  на  деревах,
Листя  ледве  виглядає.
Я  дивуюсь  цьому  дару
І  красі  -  небесній  сфері.

День  привітний,  теплий  квітень.
Доторкнувся  легіт  вдало  -
Буйноквіття  розгойдалось,-
І  летить  пелю́стя  світом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011208
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024

Веселенька Дачниця

Всели спокій і надію

Прилинь,  милий,  прилинь  ясний,        
Посидь  коло  мене.                                                
Подивись  –  весна  буяє                                    
Молода,  зелена                                                          

Прислухайся,  як  шепоче
Вітерець  берізці:
-  Дай  розчешу  віти-коси
Кожній  твоїй  гілці...

Он  звела  гніздо  пташина
І  життю  радіє.
Чом  же  мудрість  людини
Цінувать  не  вміє

Ту  красу  і  ту  благодать,
Що  бринить  весною...
Побудь,  милий,  посидь  ясний,
Хоч  часок  зі  мною.

Розвій  хмурі  думки  мої,
Розжени  тривоги,
Всели  спокій  і  надію
В  світлу  перемогу!
                               В.  Ф.  –  14.  04.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010954
дата надходження 14.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Надія Башинська

ДАЙ НАМ, БОЖЕ!

Ой  у  полі  у  широкім  тихо,  
позбивало  колосочки  лихо,
обпалило  віти  на  тополі...
Розцвіли  червоні  маки  в  полі.

         Дай  нам,  Боже,  ворога  прогнати,
         щоб  раділа  Україна-мати,
         щоб,  де  полечко  бідою  зрито,
         сіять  знову  золотисте  жито.

Ой  у  полі  у  широкім  тихо,  
де  ходило  нашим  полем  лихо,
плачуть  зорями  над  полем  ночі...
Повні  сліз  волошок  сині  очі.

         Дай  нам,  Боже,  ворога  прогнати,
         щоб  раділа  Україна-мати,
         щоб,  де  полечко  бідою  зрито,
         сіять  знову  золотисте  жито.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010855
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Н-А-Д-І-Я

Життя у кожного своє

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kfcv73JJueI[/youtube]

Біжить  життя,  дорога  поки  рівна.
Тоді  були  ще  молоді,  здорові.
Думки    і  мрії  були  за́вжди    світлі.
Надіялись  зустрітися  з  любов"ю.

Вирішували  швидко  всі  проблеми,
Вони  були  неначе  не  для  нас.
І  забували  всі  життя  прикмети:
Що  править  нами  цей  жорстокий  час.

Це  він  незримо  змінює  манери,
Відчули  у  ногах  якусь  ми  втому..
Бажання,  щоб  не  влізти  у  халепи...
Тепер  повільно  йдемо  ми  під  гору.

Та  щось  шепоче:  треба  відпочити,
Ми  не  міняєм  курс  і  вірим  ще  ногам.
Йти  навпростець,  щоб  шлях  цей  скоротити?
Та  ні!  Йдемо!  На  зло  своїм  рокам!

Роки  бредуть  неспішно  теж  за  нами,
І  відчуваєм  непосильний  цей  тягар.
Але  ж  колись  вони  за  нами  мчали.
А  ти  іди!  У  відчай  не  впадай!

Вже  недалеко,  сонце  в  горизонті,
Зморився,  треба  сісти  відпочить... 
Надія  допоможе  в  обстановці,
Проігноруєм  час,  бо  треба  іще  жить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011037
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Сяйво чар

До  мене  Муза  завітала,
Така  прекрасна  й  неземна,
Неначе  книгу  пролистала
Мого  найкращого  життя.

І  так  майстерно  на  роялі
Заграла  неповторний  вальс,
Я  зачарована  появі
Її  привабливістю  фраз.

Манила  трепетно  у  далі
Де  сміло  бавився  туман,
А  в  намальованій  вуалі
Виднівся  ніжно  милий  стан.

Розкішна,  образна  та  мила,
А  голос,  ніби  божий  дар,
Вона  красою  полонила,
Щоб  я  відчула  сяйво  чар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010859
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 15.04.2024

liza Bird

Кохання рай, чи все ж пекло?

Кохання  рай,  чи  все  ж  пекло?
ДушІ  летіти  за  хмари,
Або  горіти  нестерпно.
Чому  роз'ятрені  рани,
Завжди́  порушують  спокій,
Лишають  се́рденьку  шрами,
Услід  втікають  за  обрій...

Сприймаєш  якось  блаженно,
Не  бачиш  жодної  брами,
І  танеш  ніжно,  чуттєво,
Безмежне  поле,  там  маки,
І  роси  сиплються  сріблом,
На  небі  зникли  всі  хмари,
Незвичним  сяєш  ти  світлом...

Кохання  рай,  чи  все  ж  пекло?
Безмежно  манить,  що  зробиш,
Устояти  зовсім  нелегко.
Духмяний  подих  бузковий,
Почулась  пісня  веснянка,
Це  серця  шепіт  казковий,
Життя  пусте  без  кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010661
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 15.04.2024

Ніна Незламна

Гомінкий вітер

Весняний  вітер,  гомінкий,
Зібравши  подихи  весни,
Розвіє  запах  мов  п’янкий,
Лишень  не  чути  б,  звук  війни.

Злегка  всім  настрій  підійма,
Під  спів  пташиний,  у  гаю,
Бузок  з  бруньками  вигляда,
Вже  наготу,  розкрив  свою.

Сприймавши  зранку,  смак  роси
Як  солод  кращих  почуттів
Зелений  колір  миготить
Несе  собою  диво  -  мить.

                                         08.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010665
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 11.04.2024

Катерина Собова

Характер жiнки

Чоловік    Петро    вже    зранку
У    щасливу    пору    й    днину
З    днем    народження    на    ганку
Привітав    свою    дружину:

-Тобі    виповнилось    двадцять,
Дорога    дружино    Алло…
В    руки    пхав    троянду    білу,
Серце    в    грудях    калатало.

-Вже    два    роки    ми    з    тобою,
Стала    ти    в    житті    мудріша,
І    в    роботі,    і    в    стосунках
Розумніша    і    сильніша.

Поки    Петя    говорив    це  –
Усміхалась    мовчки    Алла:
Вона    знала,    що    на    ступінь
Небезпечнішою    стала.

Як    всі    хитрі    молодиці,
Для    Петруся    приховала
Хижі    кігтики    тигриці
І    зміїні    гострі    жала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Н-А-Д-І-Я

ОБЕРЕЖНО! МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MMRsoAlDDh4[/youtube]

Бувають  мрії  так  захмарні,
Не  долетіть  туди  й  птахам.
Ми  ж  витрачаєм  сили  марно,
Чи  буде  це  душі  бальзам?

Ми  все  ж  йдемо,  нехай  що  буде,
Уперто,  твердо  до  мети.
Можливо,  нас  усе  ж  здивує:
Як  ми  змогли  туди  дійти?

Якщо  до  мрії  йдем  без  страху,
Хоч  невідомі  ці  шляхи,
Не  відкладайте  мрію  вашу,
Не  зрадь  омріяну  -  гляди!

І  ми  чекаєм,  твердо  вірим,
Колись  настане  такий  час,
Що  мрія  ваша  вже  дозріє,
І  вже  вона  в  руках  у  вас.

Якщо  буває,  що  не  вдасться,
Не  твердо  вірили  підчас..
Зневірі  ви  не  піддавайтесь,
На  іншу  матимете  час..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010474
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Ніна Незламна

Світаночки…

Світаночки,  ранки,
Посріблені  ґанки,
Веселки    у  росах
 По  травці  у  косах.

Край  неба  заграва,
Земля-вишиванка,
Нарцис  і  фіалка,
Всміхнулись  до  сонця.

Роса,  як  віконце.
 Там  бачить  свій  образ,
Ласкавить  проміння,
Буяє  цвітіння.

Дай  Боже,  лиш  миру,
Усім  розуміння,
Цінить,  шанувати,
Дарунки,  щедроти,
Щоб  душі  світились,
Від  радості  й  щастя!


07.04.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010445
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 08.04.2024

liza Bird

Двоє

Ти  любиш  бурхливе  море,
Мені  ж  імпонує  тихе,
Захоплюють  знаю  гори,
Я  ж  рада  полям  іскристим.

Стосунки  незвичні  наші,
Суцільні  екстрим  моменти,
Тож  інколи  ніби  зайві,
Небесні  стрімкі  аспекти.

Можливо  парує  доля,
Однак  цілковито  різних,
Щоб  щастя  спізнали  двоє,
Як  пройдуть  кохання  іспит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010523
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Надія Башинська

НЕ ВСЕ В ЖИТТІ Є ТАК, ЯК НАМ ХОТІЛОСЬ….

Не  все  в  житті  є  так,  як  нам  хотілось...
Коли  снігами  сіється  зима,  
нам  хочеться,  щоб  серденько  зігрілось,
то  ж  теплого,  ясного  просим  дня.

Коли  в  зеніті  сонце  знов  сміється,  
ховається  у  затінку  жара,
а  чи  радіти  нам  тоді  вдається,
чи  прохолодного  бажаєм  дня?

Як  хмуриться  і  плаче  небо  сіре,
і  час  прийшов  дзвеніть  гучним  громам,
й  тоді  не  так...  нам  знов  чомусь  здається,
бо  ж  спокою  усім  бракує  нам.

Не  все  в  житті  є  так,  як  нам  хотілось,
усьому  тут  своя  пора  і  час.
За  кожен  день  всі  дякуймо...  та  знаймо:
багато  що  залежить  тут  й  від  нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010465
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Марились морю (тавтограма на лiтеру М)

Марились  морю
Мушлі,  маяк,
Мис,  мов  мідяк,
Милями  -  морок.

Мружилось  море:
Мойри  магніт  -
Музики  мить
Млосна,  мінорна.

Марились  морю:
Місяць  Моне,
Мжичка  монет  -
Міст  мельхіорив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010539
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024

Н-А-Д-І-Я

ЧИ ЗРОЗУМІВ ХТОСЬ, ВРЯТУВАВ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Rarhj9rXXFs
[/youtube]
В  житті  спіткнутись  може  кожен,
Не  так  зробив,  не  врахував.
За  це  відплачуємось  болем.
Чи  зрозумів  хтось,  врятував?

Хтось  відвернеться  -  не  побачив,
Упав  -  нехай  собі  й  лежить.
Багато  є  таких  незрячих,
Чужа  біда  чи  всім  болить?

Друг  простягає  мені  руку,
Вставай,    я  витягну  з  біди!
І  ти  відчуєш  рідну  душу,
Невже,  пробачив  за  гріхи?

Щось  відлягло  немов  від  серця,
І  значно  краще  стало  дихать.
А  серце,  серце!  Гучно  б"ється,
А  очі  так  від  сліз  блищать..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010277
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 06.04.2024

Катерина Собова

Гумор. Мовна перешкода

Молода    невістка    Дарка,
Що    робити    -    знає,
Кожен    день    у    хаті    сварка,
Бо    свекруха    лає.

-Дам    пораду,-    каже    Дарка
Тихим,    ніжним    тоном,-
Буде    добре    вам    спочити,
Мамо,    за    кордоном.

Десь    в    Італії,    чи    в    Польщі
(Наших    там    багато),
І    для      вас    там    проживання
Буде    справжнім    святом.

Тут    свекруха    перебила,
Бомбою    зірвалась:
-Люди    добрі,    ви    почуйте,
Що    я    дочекалась!

Мої    нерви    ти    сьогодні
Довела    до    краю!
Як    я    там    сваритись    буду?
Я    ж    мови    не    знаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 06.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Я знаю, що любила

А  ти  вродлива,  мов  калина,
Що  посадила  навесні,
Я  знаю,  що  завжди́  любила
П'янкі  мотиви  неземні.

Її  тендітність  і  чарівність,
Найдивовижнішу  красу,
Таку  привабливу  маніжність,
Де  сон  занурився  в  росу.

Я  знаю,  що  любила  вроду,
Оту  осінню,  що  в  імлі,
В  кетягах  ніжну  насолоду
Шукала  знову  в  тишині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010360
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024

liza Bird

Ревізія сумління

Пройти  б  ревізію  сумління,
Потрібно  кожній  це  людині,
Образи  скинуть,  мов  каміння,
В  потоки  бистрі  та  бурхливі.

Душа  відтоді  усміхнеться,
Парить  так  легко,  без  поклажі,
Думок  відрадних  те  безмежжя,
Посипле  в  ласці  небувалій.

Отак  прокинешся,  як  завжди,
Здається  музика  лунає,
Довкола  сонячні  всі  барви,
Й  повітря  свіже  і  духмяне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010365
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мелодія днин

Ти  міцніше  мене  обійми,́
Я  умиюсь  тихенько  слізьми,
У  печалі  застрягла  на  час,
Утішатимеш  ти  ще  не  раз.

Як  же  добре,  що  се́рденько  є,
Що  завжди́  заспокоє  моє,
Теплим  словом  і  ніжним  -  спочинь,
Так  люблю  цю  мелодію  днин.

Рідний  дотик  твоєї  руки́,
Ось,  вже  подих,  кохані  сліди,
Все,  що  так  незабутньо  звучить;
Це  той  стимул  -  кохати  і  жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010234
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024

Юлія Щербатюк В’южен

НУДЬГА ЗИМИ З ПОХМУРІСТЮ ЇЇ. (переклад віршу І. Буніна)

Нудьга  зими  з  похмурістю  її,

пустеля  передгір'їв  неприхильних...

Там  пагорби  видніють  вдалині,

за  ними,  відчуваю,  море  й  хвилі.


Імла  й  дощі  там.  Вгадую  я  їх  

за  свіжістю,  що  долітає  звідти,

по  хмарі  в  пасмах,  сивих  та  блідих,  

що  вздовж  хребтів  спливають  ледь  помітно.


Дивлюсь  навколо.  Спокій  дав  коню.

Прадавній  чоловік  в  мені  хмурніє:

Як  прагне  серце  даху  та  вогню,

коли  вечірні  в  горах  вітровії!


Але  чому  ж  так  вабить  те,  що  там?

О  море!  Ти  з  одвічністю  зріднилось!

Тому,  мабуть,  буремне,  й  ближче  нам,

ніж  радощів  земних  коротка  милість!



Березень  2018  року.  
Вірш  написаний  на  конкурс  по  творчості  І.Буніна.
Перша  версія  перекладу.  Підкореговано:    квітень  2024  р.



Вірш-першоджерело:



УНЫНИЕ  И  СУМРАЧНОСТЬ  ЗИМЫ

Иван  Бунин



Уныние  и  сумрачность  зимы,  

Пустыня  неприветливых  предгорий,  

В  багряной  смушке  дальние  холмы,  

А  там,  за  ними,  -  чувствуется  -  море.  

Там  хлябь  и  мгла.  Угадываю  их  

По  свежести,  оттуда  доходящей,  

По  туче,  в  космах  мертвенно-седых,  

Вдоль  тех  хребтов  плывущей  и  дымящей.  

Гляжу  вокруг,  остановив  коня,  

И  древний  человек  во  мне  тоскует:

Как  жаждет  сердце  крова  и  огня,  

Когда  в  горах  вечерний  ветер  дует!  

Но  отчего  так  тянет  то,  что  там?  

-  О  море!  Мглой  и  хлябью  довременной  

Ты  все-таки  родней  и  ближе  нам,  

Чем  радости  всей  этой  жизни  бренной!  

1925

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010188
дата надходження 03.04.2024
дата закладки 04.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Весна запилена - Сахара сипле

Весна  запилена  -  Сахара  сипле...
Чомусь  у  згустку  пил  піднявся,
Нависло  сірохмар'я,    і  невпинно
Вітрище  дме,  -  то  сила  явна.
І  свого  пилу  вистачає,  спека.
Мандрує  африканське  диво.
І  не  заціпить  хтось  лиху  пащеку,
А  пил,  як  дим  кружляє  сивий.
Кватирки  зачиняйте,  не  виходьте,
Повітря  впереміжку  з  пилом,
Закутані  та  заспані  "висотки"...
...Сахара  скрізь  пилила  і  млоїла.

(2  квітня  до  нас  дійшов  пил  із  Сахари.  Спостерігала  з  8  поверху.  Була  саме  в  цей  день  спека  +  25)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010253
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024

Катерина Собова

Гумор. Джинси

Завелася    теща    зранку,
Бо    зібралась    прати,
Враз    до    зятя    приступила,
Стала    верещати:

-Заявити    всі    підозри
В    мене    є    мотиви:
Витрясла    із    твоїх    джинсів
Три    презервативи.

Ще    були    ключі    і    гроші,
І    якась    записка…
Що,    нема    чого    сказати?
Не    розтулиш    писка?

Злидень    ти,    бабій,    гуляка,
Бігаєш    по    барах,
За    такі    гріхи    я    хочу,
Щоб    ти    спав    на    нарах!

Розгубився    зять    і    ледве
Вставив    своє    слово:
-Не    знімав    я      свої    джинси,
В    них    -    цілодобово.

Тут    дружина    в    хату    вбігла:
-Дякую,    матусю,
Випрала    мої    штанюльки,
Бо    я    не    зберуся.

В    мами    щелепа    відвисла,
Стала    враз    зелена:  
Як    у    тому      ’’Ревізорі’’  –
Була    німа    сцена…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 03.04.2024

Крилата (Любов Пікас)

КІТ і РИБА

Небилиця

Кіт  подався  до  ріки.
З  неї  витяг  рибу.
Мала  вона  плавники,  
Очі,  хвостик.  Хибу
В  ній  коток  знайшов,  коли
До  очей  наблизив  –  
Лапи  в  рибоньки  були!
Викрутив  мармизу.  
- Може,  і  не  риба  ти?  -  
Вирік,  мигнув  оком.
- Риба.  Вмію  я  плисти
І  ходжу  нівроку.  
- Я  візьму  тебе  додому,  
Буду  годувати  
І  з  тобою    без  утоми  
У  дворі    гуляти.
- Добре.  Лиш  мене  не  їж.  
Дуже  хочу  жити!
- Не  візьму  тебе  під  ніж.
Будемо  дружити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009712
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 03.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Рідне слово

Я  люблю  тебе,  мово,
Ти  привабливість  краю,
В  тебе  соло  чудове,
Ніби  ніжність  розмаю.

Ти  розкішна  і  чиста,
Мовби  промінь  весни
Та  бриниш,  наче  листя
Чи  краплинки  роси.

Можеш  дивно  всміхнутись,
Кинуть  чари  земні,
Згодом  знову  вернутись
У  краї  гомінкі.

Розповісти  про  вічність
І  любов,  і  добро
Та  у  всьому  є  ніжність
І  душевне  тепло.

Глянуть  можеш  у  очі,
Засіять,  як  зоря,
А  в  феєрію  ночі
Зародить  почуття.

Я  люблю  тебе,  мово,
Ти  привабливість  краю
І  твоє  рідне  слово,
Мов  повітря  вдихаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009864
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 03.04.2024

Зелений Гай

Позіхусі

ПОЗІХУСІ
.
До  Катрусі  і  Марусі
Завітали  позіхусі
І  сестрички,  чом,  не  знають
Час  від  часу  позіхають.
Мийте  щічки,  мийте  вушка,
Кличе  ковдра  і  подушка.
Досить  вам  уже  гуляти,
Сон  прийшов,  лягайте  спати.
І  кумедні  позіхусі
Полетіли  наче  гуси
До  сусідньої  оселі
Щоб  вкладати  у  постелі
Малюків,  які  загрались
І  до  сну  ще  не  зібрались.
Позіхайте,  позіхайте,
Спати  в  ліжечка  лягайте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006119
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 03.04.2024

Grace

Тримай мене

Тримай  мене  в  міцних  обіймах,
Бо  ти  для  мене  справжній  рай.
Щирі  слова  пишу  у  віршах,
Зі  мною  весну  цю  вдихай.  

Я  знаю  вільний  ти  і  сильний,
Про  що  мовчиш,  я  чую  те...
Кохаю  вперше  дуже  сильно,
Щастя  в  душі  моїй  цвіте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010030
дата надходження 01.04.2024
дата закладки 03.04.2024

Н-А-Д-І-Я

*****

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XTFQZ7htJe4[/youtube]

Хто  зможе  землю  зупинити?
-  Це  зможу  я,-  сказав  смільчак.
Та  лиш  не  знаю,  як  зробити,
Можливо,  хтось  підкаже  як?

                     *****
Ступив  у  річку  -  не  зна  броду,
Можливо,  все  ж  перепливти?
Тоді  зробив  він  першу  спробу,
Та  жаль,  що  мілко.  Як  пливти?

                     ******
Чомусь  похмуре  стало  небо,
Всі  підняли  угору  очі.
Куди  тікать?  Тривогу  б"ємо,
Та  ми  його  чекаєм  й  досі.

                   *****

Солодкий  плід  в  руці  чужій,
Так  хочем  спробувать  його!
Ти  зупинися,  не  дурій!
Спочатку  ти  скуштуй  свого.

                *****

Думки  бувають  так  захмарні,
Не  долетіть  туди  й  птахам.
Ми  ж  витрачаєм  сили  марно,
Чи  буде  це  душі  бальзам?

                     ***** 
Піднявся  в  гору  -  подивився:
А   що  все  ж  буде,  як  впаду?
Але  ж  як  гарно  тут  вмостися!
Тож  наперед  щось  підмощу..

                     *****
Іде,  не  дивиться  під  ноги,
Упав  -  під  оком  вже  синяк.
А  встать  немає  уже  змоги,
Усі  сміються:  От  дивак!
Мабуть,  той  зайвим  був  кисляк.

                     *****
Кохання  вигнане  із  Раю,
Куди  воно  це  знов  бреде?
Вмощусь  у  серці  в  когось  скраю,
Хто  не  прогонить,  збереже.

                     *****
Іду,  дивлюся  знов  на  граблі,
Не  наступить  би  іще  раз.
Хоч  ці  події  були  давні,
Про  граблі  згадую?  Навряд!

-----------------------------------------------------------------------

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010133
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Схованки

Дід  Петро  і  баба  Люба
Гратись  в  схованки  поча́ли.
Не  повірите,  ви,  люди,
То  мабуть,  відьмівські  чари.

Дід,  як  спить,  то  баба  нишком
Самогон  жене  завзято.
Вранці  тихо,  ніби  мишка,
Враз  сховає...
 -  Любо,  клята!-
Дід  кричить  і  вже  горілку
Носом  чує.  Нерви  здали!
Як  знайде,  то  баба-бджілка
Від  Петра  у  схов  тікає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009702
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 02.04.2024

Рясна Морва

Арріведерчі, Італіє!

Італія  тепер  не  випадково
Як  щирий  друг  в  душі  моїй  уже.
Яким  же  відповім  я  добрим  словом
На  все,  що  пам'ять  серця  береже?
Грімкоче  простір.  Змішуються  барви.
На  мене  поглядають  з-під  руки
В  тінь  базилік,  в  безсмертя  барв,  у  мармур,
В  мовчазність  стін  заховані  віки.
Як  тут  багато  неба  і  лазурі!
Про  що  співає  море  дзвонкове,
І  цілий  день  сміється  після  бурі,
Й  рожевими  вітрилами  пливе?
Італіє,  прадавня  і  красива,  -
Вже  не  забуду  я  твоїх  олив,
Шедеврів  Мікеланджело,  мов  дива,
"  Санта  Лючії  "  звихрений  мотив.
Я  бережу,  як  стрічі  обіцяння,
Твою  гвоздику  в  рідній  стороні,
Твоє  "арріведерчі"  на  розстання,
Твоїх  гондол  пригашені  вогні.
І  хай  хоч  вік  триватиме  розлука,
За  мир  наш  бій,  і  ти  мені  повір:
Я  дякую  за  щирий  усміх  друга,
Як  найдорожчий  в  світі  сувенір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010109
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024

Наталі Косенко - Пурик

Кохана, пробач солдату

Я  тихо  зайду  в  кімнату,
Побачу  твої  вже  сни,
Кохана,  пробач  солдату,
Який  не  зберіг  весни́...

І  знову  в  нічному  колі
Де  суть  нагадала  все,
Оголені  наші  долі
Зіжмакались,  як  плісе.

Розгладити  серце  хоче
До  ніжних  душі  глибин,
Як  море  воно  хлюпоче,
Змиваючи  часу  плин.

Я  тихо  зайду  в  кімнату,
Побачу  твої  вже  сни,
Кохана,  пробач  солдату,
Який  не  зберіг  весни́...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024

liza Bird

У нічку темну

У  нічку  темну,  як  здалося,
Знов  вийшли  підозрілі  орди,
Війна,  страждання...тут  крамола,
Де  злодії  отам  і  шльондри.

Нічого  з  часом  не  змінилось,
Воює  хтось,  воно  жирує,
Колись  помре...  то  піп  з  кадилом,
Молитву  прочитає...  всує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010107
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024

Катерина Собова

Гумор. Порада внучки

П’ятикласниця    Марійка
Щире    й    добре    серце    має,
До    бабусі    часто    в    гості
По    дорозі    забігає.

Баба    скаржиться    на      ноги,
Що    по    світі    вже    не    носять,
Шия    й    рученьки    німіють,
Допомоги    спина    просить.

Довго    слухала    Марійка,
Пальцем    по    столі    водила,
На    бабусю    подивилась
І    свій    висновок    зробила:

-Треба    тобі,    бабцю,    заміж
Вийти    за    якогось    діда,
Бо    не    я,    а    він    сьогодні
Допоможе    в    твоїх    бідах.

Більш    не    зможе    він    нічого,
Хай    по    хаті    сновигає
Й    при    нагоді    на    ніч    спину
Фастум-гелем    натирає.

І    тобі    приємно    буде
Перед    дідом    тим    стогнати,
То    ж,    бабусю,    уже    завтра
Починай    його    шукати.

Принц    ногами    вже    не    дійде  –
То    приїде    у    кареті,
Не    хвилюйсь:    як    тут    не      буде  –
То    знайдемо    в    Інтернеті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 26.03.2024

liza Bird

Балакуча

На  кухні  віддаюсь  розмовам,
І  слухаю  її  неспинно,
Ця  бджілка  з  золотим  волоссям,
Готує  й  гомонить  грайливо.

Комусь  здається  все  занадто,
Не  мають  міри  балакучі,
Про  мене  ж  тиша  ненормально,
Скажу,  це  нібито  байдужість.

Кохаєш  і  відтак  сприймаєш,
Тож  ваду  як  дарунок  завше,
Ти  в  захваті,  немовби  майстер,
Наніс  на  полотно  найкраще.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009512
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Женьшень

ЛЮДИНА - БЕЗКРИЛА ТА ВМІЄ ЛІТАТИ

*  *  *
Людина  -  безкрила,  та  вміє  літати
І  сад  свій  квітучий  в  душі  берегти.
Де  добре,  де  зле  -  їй  дано  розпізнати.
Тоді  вже  будує  надії  мости.

Людина  -  як  вітер,  людина  -  як  воля,
Котра  підкоряє  вершини  гори.
У  дощ  чи  у  сніг  є  чиясь  парасоля,
І  сонце  ласкаве  в  сумні  вечори...

10.03.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009209
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Звуки перемоги

Вірний  оберіг  у  моєї  хати,
Дорога  земля  та  рідненька  мати,
Святості  стежки,  що  ведуть  в  садочок,
Чорнобривців  світ  радує  рядочок.

Ніжності  та  сил  вкладено  багато,
В  осінь  чарівну  яскравіє  злато,
Скільки  нам  іще  подарує    світла,
Щоб  країна  вся  радістю  розквітла.

І  прийдешній  день,  щоби  посміхнувся,
Смуток  у  душі  назавжди  забувся,
Ранішня  роса,  щоб  скропила  ноги
Та  відчули  знов  звуки  перемоги!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009226
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Ольга Калина

Вишенька - черешенька (дитяча пісенька)

Композитор    Олександр  КЕЛЕБЕРДА  

(робоча  версія)  

ВАРІАНТ  1.  

Ви́шенька-чере́шенька
Розцвіла  в  саду.  
Встану  я  ранесенько,
До  неї  піду.  
Гілочки  тонесенькі  
Простягне́  мені.    
Квіточки  білесенькі,  
Ніжні  та  рясні.

Рідну  я  матусеньку
Радісно  позву
Й  вишеньку-черешеньку  
Я  їй  покажу́:
Сонечко  теплесеньке  
Гріє  ізгори,  
Бджілочок  мале́сеньких
Чути  голоси.

По́при  негаразди  всі  
Й  люті  холоди́,
Ви́шенька  зно́в  навесні́  
Почала́  цвісти.  
Будуть  в  нас  черешеньки  –
Ягідки  смачні.
Хай  квіту́є  ви́шенька
Мамі  та  мені.    

**********************

ВАРІАНТ  2.  

Вишенька-черешенька
Розцвіла  в  саду.  
Встану  я  ранесенько,
До  неї  піду.
Я  така  щаслива.
Ой,  яка  красива!
(Та-та    та-та-та-та  програш)
Розцвіла  в  саду.  

В  біле  вишня  вбрана,
Квітне  край  вікна,  
Хай  погляне  мама,  
Як  цвіте  вона.  
Чисті  як  ті  роси
Вишні  білі  коси  -
(Та-та    та-та-та-та  програш)
Квітне  так  весна.  

Будуть  в  нас  черешеньки  –
Ягідки  смачні.
Хай  квітує  вишенька
Мамі  та  мені.  
По́при  негара́зди
Будуть  вишні  за́вжди  
(Та-та    та-та-та-та  програш)
Мамі  та  мені.  

 (  АБО  ЦЕЙ  СТОПЧИК)  

Вишня  не  скорилася  
Вітру  і  зимі,  
Цвітом  відродилася
Знову  навесні.
По́при  негара́зди
Будуть  вишні  за́вжди  
(Та-та    та-та-та-та  програш)
Мамі  та  мені.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009246
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Палає у вогні моя країна (акровірш)

[b]П[/b]овір  мені,  не  знала  більш  часів,
[b]А[/b]  серце  не  щеміло  так,  як  зараз,
[b]Л[/b]иш  прокидаюсь  від  тривог  і  снів,
[b]А[/b]ле  за  що,  така  нам  люди  кара?
[b]Є[/b]  звісно  і  недоліки  у  нас,

[b]У[/b]  цім  житті  без  помилок  не  можна,

[b]В[/b]ійни  жахіття,  невгамовний  час,
[b]О[/b],  та  на  що  іще  вона  спроможна?
[b]Г[/b]нобить  усе,  схиляє  до  землі,
[b]Н[/b]емає  порятунку,  лиш  безсилля,
[b]І[/b]  як  народу  вижити  тоді,

[b]М[/b]ені,  тобі,  де  взяти  всім  зусилля?
[b]О[/b]бпечені  та  зморені  украй,
[b]Я[/b]к  далі  бути,  та  у  серці  віра,

[b]К[/b]расу,  добро  Вкраїни  не  віддам,
[b]Р[/b]оса  і  сльози  змиють  дії  звіра!
[b]А[/b]  рідна  ненька  витре  очі  враз,
[b]Ї[/b]ї  зцілить  тепло,  що  так  єднає,
[b]Н[/b]і,  не  зламати,  є  любов  у  нас,
[b]А[/b]  це  та  сила,  що  перемагає!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. З ліхтарем знайшли

Літо.  Ніч.  Вікно  відкрите.
Біля  компа  Стас  сидить.
Комарі  кусають  -  ситі,
Напились  крові  умить.

-  Задовбали,  гади,  тіло!
Батько  каже:
-  Спати  ляж.
Вимикай  скоріше  світло.
Де  вкусили,  там  -  помаж.

Стас  вже  ліг  у  ліжко.  Тихо.
Маззю  змазав  -  все  мине.
Раптом  -  світлячок-комаха...
-  Тато,  тато,  що  за  лихо?
Певне,  я  -  якийсь  невдаха.
З  ліхтарем  знайшли  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009457
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Валентина Ланевич

Летіли лелеки

Летіли  лелеки  з  далека,
Кругом  там  була  небезпека.
Та  все  ж  вони  вперто  летіли,
Допоки  в  них  вистачить  сили.
Присіли  у  лузі  спочити,
Спочивши,  щоб  в  небо  злетіти.
У  небо  злетіти  в  тривозі,
Жадаючи  спокій  в  дорозі.
Дорога  ж  до  рідного  краю,
У  серці  любові  без  краю.

26.03.24
світлина:  Валентина  Ланевич

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009558
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024

Н-А-Д-І-Я

ДО ДНЯ ЩАСТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя  -  це  стан  душі
НЕ  ІСНУЄ  ШЛЯХУ  ДО  ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ  -  ЦЕ  І  Є  ШЛЯХ.
---------------------------------

Про  щастя  усі  мріємо,  ждемо.
Воно  не  там,  далеко  за  горою.
Так  часто  поряд  з  нами  є  воно,
Так  жаль,  що  ми  не  бачимо  його.

Щасливі  мають  інший  стан  душі,
І  серце  б"ється,  стук  гучніше.
І  наміри  в  житті  в  них   не  скупі,
З  такими  жити   нам  зручніше.

Щасливого  узнаєм  по  обличчю,
Їх  радість  осяває  все  навкруг.
Усі  проблеми  стануть,  як  дрібниці,
Коли   з  тобою  поряд  вірний  друг.

Сміємося  -  даруєм  іншим  ми  тепло.
І  з  ними  ми  відчуєм  інший  світ.
Сміємося  всім  ворогам  на  зло.
З  такими  розпускає  життя   цвіт.

Від  щастя  можна  плакати  й  сміяться,
І  хай  за  ваше  щастя  люди  порадіють.
Щасливими  назавжди  залишаться,
Це  -  значить  жить,  вони  любить    уміють.

Умій  любить  того,  який  тебе  не  любить.
Твою  любов  ніхто  не  зможе   відмінить.
І  ця  любов  багато  нас  научить,
Бо  за  нелюбов,  ти  вмієш  щастям  відплатить..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. (Сатира) . Кобила.

На  просторах  Інтернету
Скаче  Галя,  мов  кобила.
Звідки  в  неї  тая  сила,
Дошкуляти  всім  поетам?

Норовиста  і  скажена,
Загордилась  критиканка.
Їй  би  чвари,  навіженій,
Бо  смакує,  ніби  манну.

Зранку  скаче  і  до  ночі:
То  алюром,  то  галопом.
Бережися,  -  можеш  лопнуть!
Жаба  давить,  сліпнуть  очі,

Бо  в  поетів  є  сонети,
Акровірші,  тавтограми,
А  у  Галі  -  "вінегрети",
Наче  з  дуба  впала  "дама".

Доскакалась  на  порталах,
Видаляють  язикату,
Заборонені  їй  батли.
Іподром  чекає  Галю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009206
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 23.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. У чаті.

Старий  козел  навчав  малого:
-  У  чаті  сайту  будеш  блогер.
Рогами  всіх  коли  до  болю,
Копитами  топчи  по  колу,
Бо  ти  найкращий  після  мене,
Хоча  іще  поки  зелений.
Отрути  більше  під  віршами,
Налий  поетам  без  підстави.
...Аж  раптом  тут  з'явивсь  хазяїн.
-  Соціопатів  цих  я  знаю,
То  ж  видаляю  всіх,  блокую,
Нехай  тепер  десь  метикують.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мелодія осені

Хоча  люблю  тепло  я  та  осінь  також  мила,
Вона  для  мого  серця  мелодію  створила,
Розкішну  і  ласкаву,  мов  неньки  ніжну  мову
І  слухаю  у  вечір  найкращу  колискову.

Свої  мотиви  чисті  розносить  сміло  всюди,
Вкриває  жовтим  листям  привабливі  споруди,
Луги  у  килимочках,  дороги  у  мережках,
А  там  за  дивосадом  вже  пробігає  стежка.

Веде  в  місця  найкращі,  в  яких  була  щаслива,
Де  вся  краса  природна  мене  дитям  ростила
І  я  їй  дуже  вдячна  за  теплоту  і  щастя,
Що  захищала  вірно  серденько́  від  ненастя.

Спасибі,  мила  ненько,  споріднена  природо,
Що  берегла  й  плекала  святиню  мого  роду
І  у  душі  навіки  ти  поселила  віру,
Що  у  мої  тенета  -  вже  не  проникнуть  звіру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008851
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Більше не покличуть

Вже  сердитий  зранку  Толя,
На  дружину  знов  кричить.
Не  зварила  їсти  Оля,
Як  змія  тепер  сичить.

В  хаті  бруду  по  коліна,
Не  помиті  тарілки.
Що  це  в  нього  за  дружина,
На  умі  -  чоловіки.

-  Хай  я  сам  робить  не  можу,
Бо  не  має  часу  стільки.
Людям  відмовлять  не  гоже,
Кличуть  випити  горілки.

На  хрестинах,  іменинах
Мені  гостем  бути  личить.
-  Не  ходив  хоча  б  ти  нині.
-  Раз  не  піду  на  родини,  -
Тоді  більше  не  покличуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Grace

На крилах

Я  заспівати  мрію  вітру,
Про  вічне  з  ним  на  двох  кохання,
Аби  в  очах  спахнуло  світло,
Неначе  промінь  перший  зрання.  


До  неба  линула  та  пісня,
Як  ніби  заспівала  пташка...
Несе  мелодія  вечірня
Туди,  де  двох  чекає  казка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008717
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Веселенька Дачниця

Цей дивний сон

               
Так  якось  дивно  ти  наснилася  мені,                
Наче  зібралися  в  єдину,  всі  стежини.              
І  думки  сполохано  залебеділи…                              
Хіба  між  нами  є  моя  одна  провина?      

Дороги  наші  розметало  ще  тоді,                              
Як  ніжна  юність  бурним  штормом  вигравала.    
І  я  відчалив,  наче  тії    кораблі,    
Котрі  не  хочуть  знати  тихого  причалу.    

Тепер  –  цей  сон…  Через  завісу  скількох  літ?!          
Юності  так  й  не  сходженими  берегами…                      
Чом  пам'ять    нас  у  минуле  повертає  ?                        
Чи  доля  прикололася,  жартує  з  нами  ?                

Чому  душа  неначе  розпростертий  птах  ,            
Що  відірвався  від  землі  в  веснянім  злеті  ?        
Цей  дивний  сон,  яскравий  незабутній  сон        
Він,  наче  пісня,  мов  відлуння  на  планеті  !        
                                                                                                     В.Ф.  -  10.03.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008706
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Любов Іванова

ЧУДОДІЙНА ВІАГРА

[b]Дід  Петро  про  ту  ВІАГРУ  чув  не  раз  хороше.
Та  аби  собі  придбати  -  все  немає  грошей.
Але  ціль  собі  поставив  по  осінній  днині.
Щоб  зробити  подарунок  бабці  Катерині…

Не  жував  він  довго  соплі  і  зробив  початок  -
То  продасть  відро  картоплі,  то  яєць  десяток…
То  пляшки  здасть,  що  знаходить  часом  біля  шинку.
Все  у  гроші  переводить,  щоб  потішить  жінку.

Капітал  ховав    від  бабки,  нащо  ті  розбори.
Люди  нал  несуть  у  банки,  а  дід  –  до    комори…
Років  два  збирав,  сердега,  економи  дійсно.
Далі  вузлик  взяв  з  грошима  та    подавсь  у  місто.

Це  ж  яку  він  ніч  влаштує  для  своєї  Каті  !!!
Того  щастя  вже  вже  літ  сорок  не  було  у    хаті.
Та  ото  було  б  спитати  у    дівчат  аптечних.
Як  пігулки  ці  приймати…Не  спитав,  сердечний…

Чув,  що  нюхають  щось  хлопці  і    стають  веселі…
Розім`яв  одну  на  бочці  з  причілку  оселі.
Нюхав  дід  цей  пил  завзято,  в    носі  лоскотало,
А  коли  зайшов  до  хати,  бабці    кепсько  стало…

Глянула  на  діда  скоса,    -Та  що  ж  це  за  лихо!!!
Подивись,  що  стало  з  носом…  і  зайшлася  сміхом!!
Третій  день  уже  сміється,  спинитись  не  може…
Дай  моєму  діду  розум,  милосердний    Боже!!  [/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 22.03.2024

Надія Башинська

ГУМОР. НАСНИЛОСЯ КОЗІ, ЩО ЦАП ПРИЙШОВ У ГОСТІ…

Наснилося  Козі,  що  Цап  прийшов  у  гості...
аж  дихать  не  дало,  звело  груди  від  млості.
Давненько  на  Цапка  отого  позирала,  
й  він  часто  поглядав...  лиш  очі  опускала.

Проснулася  Коза...  А  як  прийде  насправді?!
Розхвилювалася,  скажу  я  вам  по-правді.
Варила.  Смажила.  Всього  було  багато.
Принесла  ще  й  трави,  поприбирала  в  хаті.

А    тут  у  двері  й  Цап...  Побачила  Козичка,
не  знає,  що  сказать.  Змінилася  на  личку.
Та  Цап  наш  -  молодець!  Хоч  він  не  розгубився.
Ой,  як  він  смачно  їв...  добряче  ще  й  напився!

По  воду,  з  джерела,  ходили  вони  вдвох.
Живуть  дружно  й  тепер...  вже,  правда,  в  чотирьох.
Бо  у  Козички  є  козляточка-близнятка.
Отой  смачний  обід  запам'ятав  їх  татко!

Якщо  солодкий  сон  і  вам  комусь  присниться  -
готуйте  й  ви  обід.  А  раптом  пригодиться!
Поїсти  ж  бо  мастак  -  у  нас  кожен  Цапок.
Вже  не  одній  козичці  на  користь  цей  урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009190
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

A.Kar-Te

Стихіє, почуй!

Тризуб  грозовий  нехай  з  неба    зірветься  
Й  ворожому  війську  між  ребра  ввіпнеться.
Хай  смерчем  їх  скрутить,
Підніме  та  й  гепне  -
І  кров'ю  їх  знудить,
І  дупа  їх  репне.  
Хай  вОди  Каховського  моря  зберуться
Та  й  пащу  ворожу  усі  увіллються.
Нехай  комарі,  павуки  та  гадюки    
Гризуть  ворожнечі  і  ноги,  і  руки.
Стихіє,  катам  перекрий  всі    дороги,
Щоби  як  найшвидше  нам  до  Перемоги.



(картинка  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009184
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

ГУМОР. Не болить

Ніч  глибока.  Сплять  всі  люди.
Місяць,  зорі,  тиша  всюди.
З  чоловіком  жінка  в  ліжку,
Із-під  ковдри  -  гарні  ніжки.

Третя  ночі.  Сон  солодкий.
Затрясла  Сашка  молодка,
Той  спросоння  став  кричати.
А  вона  -  іще  штовхати.

-Олю,  ти  що  божевільна?
-  Ми  радіти  будем  спільно.
Не  болить  уже  голівка,
То  ж  погладь  мою  маківку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 14.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Ідеальна сiм'я

Молоді    дружини    вчора
(До    роботи    ще    не    брались),
Після    шлюбу    на    заняття
У    психолога    зібрались.

Тут    було      одне    питання:
-Що    чекаєте    у    шлюбі?
Опишіть    модель    взаємин,
Щоб    були    кохані    й    любі.

Більшість    пише,    щоб    дитятко
Ще    не    ніс    у    дім    лелека,
А    свекруха    клята    й    свекор
Десь    в    селі    були    далеко.

Щоб    щасливо    проживали
Молоді    в    своїй    квартирі,
Милий    час    щоб    не    проводив
В    пивнім    барі,    чи    у    тирі.

Не    задумуючись,    Алла
Дуже    швидко    написала:
-Щоб    сім’я    була    нормальна  –
Є    закон    оригінальний:

Я    не    знала    б    звідки    гроші
Регулярно    прибувають,
А    коханий    щоб    не    паривсь,
Де    й    куди    вони    зникають.

Буде    все    в    нас    ідеально:
І    відносини,    й    стосунки,
Доки    в    мого    чоловіка
Будуть      кошти    на    рахунку.

Тут    психолог    чухав    лоба  –
Прояснилася    причина:
Зрозумів,    чом    до    банкіра
Утекла    його    дружина!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мереживо долі

Плела  рядки  у  нічку  милих  снів,
Із  осені  найкращих  пелюстків,
Нанизувала  тихо  я  любов
З  далеких  і  близьких  мені  розмов.

Вплітала  чорнобривців  кольори,
Як  зорі  у  небессі  вмить  зійшли
І  ніжність  незабудок  голубу,
Але  між  ними  смуток  і  тугу.

Складала  я  листочок  до  листка,
Щоби  душа  торкнулася  рядка
І  мир  запанував  на  всій  землі
Та  зажили  усі  в  добрі  й  теплі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008194
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024

Веселенька Дачниця

Березневі надії

     
Юний  березню,  неотесаний,                      
Ще  берізками  нерозчесаний,                    
Не  загладжений  ніжно  руками                              
Миловидної  весни-мами                                        

Принеси  нам  на  крилах  весняних
Радість  мирну!  Вістей  довгожданих!
Хай  колоситься  земля,  квітує
Людське  шанування  відчує.

Щоб  замовкли  тривоги,  гармати,
Перестали  ракети  жахати...
Зазирни,  обігрій  кожну  хату  -
Будеш  квітню  достойним  братом  !

Нехай  небо  ясніє  та  грає,
Хороводи  птахів  щоб  співали  !
Переможно  неси  світлу  днину
В  українську  щиру  родину!
                                                                                     В.Ф.  -  27.02.24

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007188
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Любов Іванова

УКРАЇНА ЗУСТРІЛА ВЕСНУ

[b][i][color="#0f5704"][color="#cf08c2"]У[/color]-же  розтанули  сніги,
[color="#cf08c2"]К[/color]-упають  землю  талі  води,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-озлогі    поять  береги,
[color="#cf08c2"]А[/color]-дже  світанок  у  природи.
[color="#cf08c2"]Ї[/color]-й-Богу,  ніжний  аромат
[color="#cf08c2"]Н[/color]-ависнув  шлейфом  недешевим  
[color="#cf08c2"]А[/color]-пломбом  взятий  напрокат,

[color="#cf08c2"]З[/color]-аповнив  трунком  березневим.
[color="#cf08c2"]У[/color]-питись  хочеться  в  цей  час
[color="#cf08c2"]С[/color]-маками  щедрої  природи.
[color="#cf08c2"]Т[/color]-аємним  мріям  дати  шанс,
[color="#cf08c2"]Р[/color]-адіти  сонцю  і…  пригодам.
[color="#cf08c2"]І[/color]-  запашне  цвітіння  трав
[color="#cf08c2"]Л[/color]-  юбов»ю  щедро  напоїти
[color="#cf08c2"]А[/color]-  й  навіть  попри  сотні  справ

[color="#cf08c2"]В[/color]-  ідкритим  серцем  ближніх  гріти..
[color="#cf08c2"]Е[/color]-дем    земний,  пора  краси
[color="#cf08c2"]С[/color]-пить  промінь  сонця  на  верхівках…
[color="#cf08c2"]Н[/color]-айкраща    мить  і  див  часи
[color="#cf08c2"]У[/color]-  різних  барвах  і  відтінках.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007685
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Grace

Поруч

Мені  так  затишно  з  тобою,
Наспівує  душа  пісні...
Ти  поруч  коли  дощ  з  грозою,
Ти  поруч  коли  бачу  сни.  

Тепло  несе  весна  в  долонях,
Не  згасло  щире  почуття...
З  тобою  бачу  небо  в  зорях,
Тривоги  зникло  відчуття.  

Розлилися  дзвінкі  струмочки,
Новий  акорд  бере  весна,
Ще  мить  і  з'являться  листочки,
Хвилює  музика  злегка.  

Пташина  променю  радіє,
А  разом  з  нею  ти  і  я.
Одна  на  двох  казкова  мрія,
Не  розлучатися  щодня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008151
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Н-А-Д-І-Я

МІЦНИЙ ГОРІШОК

Як  розкусить  міцний  горішок,
Хочеш  взнать,  що  всередині?
Тоді   буде  не  до  смішок,
Бо  лишишся  в  самотині.

Та  цікавість  розбирає,
Підмивають  ці  думки.
Усе  ж  їх  не  покидаєм,
Досить  вірить  у  чутки!

Скуштувать  той  плід  таємний,
Чи  солодкий,  чи  гіркий?
Та  затія  ця  даремна,
Бо  горішок  цей  міцний.

Не  для  всіх  відкриєм  душу,
Можуть  боляче  зробить.
Та  заглянуть  хочуть  здуру,
Не  нашкодьте,  бо  болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008116
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Могла так плакати душа

Я  чула  плакав  дощ  в  гаю,
Розповідав  про  долю,
Він  нагадав  мені  мою,
З'єднавшися  з  мольбою.

Могла  так  плакати  душа,
Струну,  торкавши  кожну
І  тихо  в  сутінках  куща,
Лишавши  мить  спроможну.

А  серце  стукало,  пекло́,
Так  боляче  дихнути,
А  так  хотілося  б  тепло́,
Щоб  знов  його  відчути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Ніна Незламна

Я зайченятко… ( дит)

На  мене  кажуть  я  миленький,
Та  й  добре  знають,  що  хитренький,
Ще  й  довговухим  називають,
Про  мене  пісеньку  співають.
 ПР
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Втішає  літо  золотеньке,
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Я  зайченятко,  ще  маленьке,
В  травичці  з  літом  веселенько.

Сіренький  зайчик,  я  рухливий,
Вже  на  галявинці  щасливий,
Від  себе  літу  шлю  привіт,
Який  яскравий,  чудовий  світ.
ПР
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Втішає  літо  золотеньке,
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Я  зайченятко,    ще    маленьке,
В  травичці  з  літом  веселенько.

Ще  й  привітаю  сонячну  днину,
В  пахучих  травах    відпочину,
Під  вечір  знову  йду  гуляти,
Про  літо  пісеньку  співати.
ПР
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Втішає  літо  золотеньке,
Ля-ля-  ля,  ля-  ля  -ля,  ля-ля-ля,
Я  зайченятко,    ще    маленьке,
В  травичці  з  літом  веселенько.

                               22.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006590
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 11.03.2024

liza Bird

Небо чисте

ГорІлиць  приляжу  на  траву,
А  небо!  То  ж  нема  й  хмаринки,
Повік  би  дивилась  на  красу,
Де  го́луби  витати  звикли...

Немов  нашіптує  хтось  поряд,
Навіщо  так  вчинили  люди?
Життя  це  щастя,  а  не  жорна,
У  вІйни  ж  ви  безглуздо  вгрузли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007638
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ГУМОР ВИХВАЛЯЛАСЬ

Вихвалялась  Валентина  дочками  завзято,
Одна  в  мене  балерина,  друга  в  депутатах.
Третя  дуже  знатна  леді,  їздить  на  Канари,
Є  ще  й  син  у  мене  Федя,  ледар  і  бездара.

Працювати  він  не  хоче,  любить  добре  їсти,
Цілий  день  мов  кіт  муркоче  і  сидить  у  кріслі.
А  як  тільки  борщ  запахне,  бере  зразу  ложку,
Запихає  на  дві  гулі,  робить  в  губі  трощу.

Балерина  завітає  у  гості  до  мами,
Все  дієтою  балу́є  і  шле  телеграми.
В  телеграмах  чоловіку  надає  роботу,
Мабуть  буде  так  довіку  у  неї  він  "  мотом".

Як  приїде  депутатша  у  гості  до  мене,
То  не  мов  японська  гейша,  кімоно  зелене.
Все  промови  якісь  строчить,  шукає  трибуну,
А  тоді  блука  щоночі  з  бару  її  сунуть.

Коли  ж  третя  завітає,  дуже  знатна  "  леді",
То  така  до  всіх  привітна,  навіть  і  до  Феді.
Він  її  так  полюбляє,  наче  котик  треться,
Бо  багато  грошей  має,  мов  курка  несеться...

Спокійніше  в  хаті  стане,  як  нема  нікого,
Серце  рівно  в  мене  б'ється  і  не  болять  ноги.
Нехай  мають  свої  справи  і  в  них  поринають,
Я  від  них  не  хочу  слави,  хай  собі  тримають...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007958
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Спритний Петро

Цілий    рік    Микола    мучивсь  -
Біль    сердечна    довела,
Бо    забрала    розум    Галя,
Що    жила    в    кінці    села.

Щодня    човгав    по    бруківці
До    стирання    підошов,
Зрештою    зібрався    з    духом  –
В    хату    дівчини    зайшов.

-Я    все    думаю,    Галинко,
Як    до    тебе    підійти,
Про    кохання    щось    сказати,
Ключ    до    серця    як    знайти?

Дівка    всілася    гарненько,
Трішки    блузку    підняла,
Гладила    живіт    кругленький,
Колі    відповідь    дала:

-Десь    читала,    що    кохання  –
Це    одне    з    найкращих    див…
Поки    ти,    Миколо,    думав,
То    Петро    вже    все    зробив!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 11.03.2024

A.Kar-Te

холодець

Застудився  холодець  -
Вкрай  замерз  я,  хай  вам  грець!
Досить  в  холоді  тримати.
Поспішайте  рятувати!
Тільки  дрижаки  вгамуйте  -
Кріпким  хріном  підлікуйте.
А  як  чарку  наллєте,
Ото  буде  саме  те  -
Обігріє  мене  в  шлунку.
Щиро  вдячний  порятунку.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007756
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Не пiддається тиску

Світанок.  Місяць  округлився  блідо.
Внизу  рожева  смуга  розляглася.
У  небо  ніби  фарбу  сіру  влито,
Недоля  сунеться  зі  сходу  ласо.

Земля  сумує,  і  в  окопах  тускло,
Хоч  напрямок  весни  нестримний,  дійсно.
У  боротьби  не  втрачений  ще  мускул,
Проміння  кличе  всіх  лишень  до  дії.

У  чорно-білий  день  пошерхли  крони  -
Свинцю  сліди,  і  серце  трохи  тисне.
Утримує  гілки  міцний  ще  корінь,
Весна  життя  не  піддається  тиску.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007637
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 11.03.2024

liza Bird

Тиша

Нам  просто  захотілося  мовчати,
Й  дивитися  одне  одному  в  очі,
Акваріум  між  нами,  не  образи,
Та  рибки  пропливають  немов  сонні.

Тож  тиша  огорнула,  й  дивна  казка,
Відчули  нині  солодко  зізнання,
У  затишку  душа  сьогодні  наша,
Вона  втішає  ніжністю  кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007194
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 11.03.2024

Веселенька Дачниця

Гумор. Забавна любов

                                                                                                       
І  чого  тільки  онуки
Не  творять  із  нами!
Бабці  внучка  «майструвала»
Зачіску  «цунамі».
Заплела  старій  бабусі
Косичок  зо  двадцять
І  сказала:  "Поглянь,  бабцю,
Яка  ти,  моя  цяця"!  
Тут  невістка  із  порогу,
(Ззаду  не  впізнала),                                      
-  Що  за  с....а  появилась
У  мого  Івана?

Дід  старавсь,  возив  онуків  
На  спині  по  пляжу.
То  скакає,  немов  коник,
То  на  спину  ляже.
Придрімнув,  мабуть,  втомився,
А  внуки  чудили…
У  пісочку  дідуся
Взяли  тай  зарили.
Народ    визвав  допомогу  -
Ледве  відходили…

Ой,  забавна  внучат  любов,
Як  те  море  грає:
То  куценька  -  в  зайця  хвіст,
То  вона  безкрая!    
                                                         В.  Ф.  -  03.  03.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007386
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Веселенька Дачниця

Гумор. Забавна любов

                                                                                                       
І  чого  тільки  онуки
Не  творять  із  нами!
Бабці  внучка  «майструвала»
Зачіску  «цунамі».
Заплела  старій  бабусі
Косичок  зо  двадцять
І  сказала:  "Поглянь,  бабцю,
Яка  ти,  моя  цяця"!  
Тут  невістка  із  порогу,
(Ззаду  не  впізнала),                                      
-  Що  за  с....а  появилась
У  мого  Івана?

Дід  старавсь,  возив  онуків  
На  спині  по  пляжу.
То  скакає,  немов  коник,
То  на  спину  ляже.
Придрімнув,  мабуть,  втомився,
А  внуки  чудили…
У  пісочку  дідуся
Взяли  тай  зарили.
Народ    визвав  допомогу  -
Ледве  відходили…

Ой,  забавна  внучат  любов,
Як  те  море  грає:
То  куценька  -  в  зайця  хвіст,
То  вона  безкрая!    
                                                         В.  Ф.  -  03.  03.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007386
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024

A.Kar-Te

подивись на неї, осінь

І  щаслива,  і  вродлива
(Подивись  на  неї,  осінь),
Та,  закохана  дівчина,
Що  твоє  намисто  носить.

Та,  закохана  дівчина,
Що  руде  волосся  має,
Рум'яніє,  мов  калина...
Мабуть,  милого  чекає.

Рум'яніє,    мов  калина,
Що  красою  входить  в  осінь...
Вся  аж  світиться  дівчина,
Наче  сонце  в  собі  носить.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007365
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Катерина Собова

Гумор. Хто кращий?

-Добре    їсти    в    ресторані,-
Похвалився    Вітя    Грицю,-
Всіх    люблю    офіціанток:
І    дівчат,    і    молодицю.

Страви    вміло    так    підносять,
Ніжно    в    очі    заглядають
(А    не    так,    як    жінка    й    теща,
Косі    погляди    кидають).

А    коли    вже    розплатився,
Вирушаю    йти    до    хати,
Чайові    їм    залишаю  –
То    готові    цілувати.

-А    мені    більш    до    вподоби,-
Засвітились    очі    в    Гриця,-
В    спальному    вагоні,    друже,
Миловидні    провідниці.

Усміхаються    привітно,
Ні    до    кого    не    ревнують,
Після    чаю,    як    годиться,
Іще    й    постіль    пропонують!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гумор КНИГА - МОЛОДОСТІ

Зайшла  Зоська  до  книгарні,
Пита  в  продавщиці,
-Чи  є  книги  у  вас  гарні,
Хочу  подивиться.

Продавщиня  відпові́ла,
-Вам  про  що  бабусю?
В  мене  нога  оніміла,
Цілу  ніч  верчуся.

-Ви  до  лікаря  зверніться,-
Дає  та  пораду.
-Що  ви,  любко  схаменіться,
В  черзі  я  позаду.

Все  стою,  усе  чекаю,  
Всі  мене  штовхають.
Йой,  кричу,  що  помираю,
А  вони  зітхають.

Як  піді́йде  черга  ближче,  
То  обід  почнеться.
Їжте,  кажу  дохтор  швидше,
Бо  болить  вже  серце.

Він  подивиться  на  мене,-
-  Уже  час  бабусю.
Вам  вінок  робити  з  клена,
А  ви  сюсі  -  пусі...

Цілий  час  чекаю  й  більше,
А  його  немає.
Люди  під  дверима  інші,
З  черги  випирають.

-  Я  стояла  і  молилась,
Враз  терпець  ввірвався.
Закричала  -  мов  сказилась,
Натовп  розіпхався.

-  Двері  враз  мені  відкрились,
Сіла  на  кушетку.
Іскри  в  очах  заіскрились,
-Дайте  хоч  таблетку.

Промовила  Зоська  тихо,
-Невже  помираю?
Чи  наїв  вже  лікар  пиху,
-В  медсестри  питає.

А  вона  її  на  вухо.
Закричала  здуру.
-Треба  бабо  ноги  рухать,
Щоб  була  фігура.

Тоді  й  лікар  прийме  швидко,
Бо  він  таких  любить.
-А  на  вас,  дивитись  гидко,
Його  від  вас  нудить...

Зоська  вийшла  з  кабінету,
Лікар  й  не  з'явився.
Полетіла,  мов  комета,
З  думкою:"Вдавився!"

-Ось  й  прийшла  я  до  книгарні,
Книгу  купувати.
Щоби  ноги  були  гарні,
Й  молодою  стати...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007489
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Нескорена Одеса

Суцільна  чорнота.  Ніхто  не  відав,
Що  нелюди  пришлють  кривавий  вітер.
Одеса  плаче  і  нема  споко́ю.
Який  мерзотник  злодіяння  скоїв
У  березневу  першу  нічку  сонну,
В  будинок  запустивши  смерті  дрони.
Руїни  і  завали  -  сон  навічно,
Ніколи  діти  не  розплющать  вічки.
Невинні  янголята...Біль  проймає.
У  когось  вбито  підло  батька  й  маму.
Одеса  плаче,  у  гіркій  жалобі,
Але  нескорена  ворожій  пробі.

(Проба  -  значення  те  саме,  що  й  випробування)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007355
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 04.03.2024

Наталі Косенко - Пурик

Як подих весняний

Як  добре,  що  можна  у  світі  творити,
Красу  малювати  та  ніжно  любити,
Про  все  говорити  душевно  з  тобою
І  знатись  поменше  з  печаллю  й  журбою.

На  мить  зупинитись,  заглянути  в  очі,
Там  щирість  і  ласка,  мов  промінь  лоскоче,
Зануритись  тихо  в  обійми  і  знову
Почути  любови  зворушливу  мову.

Вдихнути  наповну  все  щастя  і  долю,
Зустрітися  поглядом  рідним  з  тобою,
Відчути  кохання  найкраще,  єдине,
Як  подих  весняний  своєї  дитини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024

A.Kar-Te

не віддам

Пітьмі  цю  землю  не  віддам  -
Нехай  почує  ворожнеча.
Хай  лине  по  лісам  й  степам  -
Не  зраджу  я  тебе,  лелеча.

І  бруньку  вербної  коси,
І    первоцвіти  у  серпанку,
Молю,  мій  Господи,  спаси..,
Спаси  цю  землю-вишиванку.

Молю  -  мій  Господи,  спаси.
Та,  що  навчила  світ  любити,
Сама  сьогодні  у  пітьмі..,
А  має  якнайкраще  жити.



(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007023
дата надходження 28.02.2024
дата закладки 29.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Волошкові поля знову бачу (акровірш)

[b]В[/b]  снах  привиділись  сині  красуні,
[b]О[/b]х,  яка  неповторна  краса,
[b]Л[/b]ітом  вкриють  маніжно  долоні,
[b]О[/b]бійнявши,  як  ненька-земля.
[b]Ш[/b]епіт  милий  та  рідні  мотиви,
[b]К[/b]рок  за  кроком  вся  радість  життя,
[b]О[/b]берегом  немов  для  дитини
[b]В[/b]лучно  знов  принесуть  почуття.
[b]І[/b]  в  безмежжі  пшениці  та  жита

[b]П[/b]ривітає  мене  легіток,
[b]О[/b]х,  до  болю  чарівністю  звита
[b]Л[/b]ітня  магія  дивоквіток.
[b]Я[/b]  у  захваті,  я  у  полоні,

[b]З[/b]ачарована  в  милому  сні,
[b]Н[/b]іжна  казка  на  рідному  лоні
[b]О[/b]хопила  простори  земні.
[b]В[/b]еличаво  вальсує,  вітає,
[b]У[/b]топаю  у  розкоші  трав,

[b]Б[/b]ільш  не  бачила,    кращого  краю,
[b]А[/b]  деінде  пахучих  отав.
[b]Ч[/b]ерез  роки  прилину,  я  знаю,
[b]У[/b]  місця  де  мій  всесвіт  зростав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007053
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Плач зими

Зимонька  плаче  гіркими  сльозами,
Мабуть  болять  незагоєні  рани,
Ріки  створились  від  смутку  й  печалі,
Де  відшукати  гармонії  грані?

Дивиться  в  небо  -  весняні  вже  хмари,
Може  здалося,  але  ж  не  примари,
Дивно  схилила  свій  образ  в  зажурі,
Знову  думки  зачепили  похмурі.

Що  тут  робити?  Ось,  стукає  зміна,
Вже  не  потрібна  поміч  каміна,
Скоро  нам  сонце  всміхнеться,  зігріє,
В  кожного  звісно  давно  така  мрія.

Йди,  мила  зимо,  на  довгий  спочинок,
Дай  же  зустріти  найліпшу  годину,
Радість  відчути  і  миру,  і  сміху,
Буде  скрізь  затишок  людям  на  втіху!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006638
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Умили роси чудо-квітку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hFLriHU-rg[/youtube]


Умили  роси  чудо-квітку,
Вона  була  у  здивуванні,
В  очах  її  всім  було  видно:
У  неї  місія  -  кохання.

І  хто  не  йде  -  загляне  в  очі,
Чи  хтось  наважиться  зірвать?
Чи  зберегти   її  у  змозі,
Комусь  її  подарувать?

Багато  нею  милувались,
Та  крок  пришвидчували  свій.
Вона  самотньою  лишалась,
І  не  було  ніяких  змін.

Повільно  роси  опадали,
Котивсь  до  вечора  вже  день.
Чомусь  любить  всі   не  бажали.
Жила  надія у  душі  лишень.

Та  ось  ішов  один  хлопчина,
Зірвав  цю  квітку  й  заховав.
Тепер  здійсниться   його  мрія,
Яку  давно  він  так  чекав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006748
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Катерина Собова

Талант художника

-Я    до    сина    їздив    в    гості,
Був    на    виставці    учора,
Вернісажем    вона    зветься,-
Кумові    хвалився    Жора.

-Там    художник    бородатий
Представляв    свої    картини,
І    про    образи    й    пейзажі
Торочив    нам    дві    години.

За    хвилину    дружні    шаржі
Показав,    як    малювати:
Хто    хотів,    то    він    за    гроші
Міг    усіх      обдарувати.

От    вже    майстер!    Вірте,    куме,
В    мене    дух    перехопило:
На    очах    у    всіх    присутніх
Із    картини    робить    диво.

На    портреті    -    гарний    дядько,
Бачать    всі:    сміється,    наче,
Мазнув    пензлем    біля    рота  –
І    той    дядько    уже    плаче  !    

Кум    відразу    розсміявся:
-Його      фокус    -    як    пружина!
Так    майстерно    часто    робить
Дорога    моя    дружина.

Коли    п’яний    -    я    регочу,
Тут    художник    -    моя    Ніна:
Мазок    віником    по    пиці  –
І    у    мене    -    кисла    міна!            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Надія Башинська

ВЕСНЯНИЙ ДЕНЬ СТОЇТЬ ВЖЕ НА ПОРОЗІ

Весняний  день  стоїть  вже  на  порозі...  
в  торбинці  радість  він  несе  у  світ,
то  ж  весело  всміхається  до  сонця,
щоб  дарувало  нам  свій  ніжний  цвіт.

А  сонце  ясне,  щедрістю  багате,
на  землю  сипле  промінці  ясні
і  барвами  усіх  нас  зігріває,
в  смарагдовій  розсипавшись  траві.

І  якби  важко  не  було  б  в  житті  нам,
весняний  день  порадує  теплом.
Неначе  сонце,  наша  Україна,  
зігріймо  й  ми  її  своїм  крилом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти лиш повернися

Вже  знову  розквітли  каштани,
На  нашій  алеї  у  сквері.
Вони  нас  чекають  коханий,
Ти  тільки  відкрий  мої  двері.

Ти  лиш  повернися,  благаю,
Щодня  я  за  тебе  молюся.
Тобі  там  не  легко  -  я  знаю,
Коли  ти  мовчиш  -  я  боюся.

Мовчання  -  то  біль,  невідомість.
Як  довго,  то  так  пече  в  грудях.
Я  знаю  війна  -  то  жорстокість,
Вона  несе  горе  всім  людям.

Я  вірю,  що  Ангел  з  тобою,
В  бою  він  тебе  захищає.
І  може  накриє  собою,
Коли  куля  зла  пролітає.

Нехай  береже  тебе  Ангел,
Хай  кулі  тебе  не  торкають.
Я  знаю  настане,  ще  ранок,
Серця  наші  зустріч  чекають

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006779
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Світла ковток

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Серед  снігу  й  неписаних  літер
У  зимовій  холодній  палітрі.
Мого  серця  ніжності  мево  і  зойк.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок.
Не  зламали  вітри  і  негода.
Я  сердечну  пишу  тобі  оду.
Чи  впізнаєш  мій  почерк  -  любові  крок.

Ти  розцвів,  мов  у  січні  білий  бузок
Чистотою  думок  -  диво-сяйвом,
У  душі  моїй  -  сонячним  майвом,
Як    весняний  узимку  світла  ковток.


09.01.2024р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024

Ніна Незламна

Авдіївка…

Калюжі  крові  по  бункерах  при  землі,
Авдіївка…  єднання  душ  до  журавлів,
Синів  забира  й  доньок,  кривава    війна,
Чому,  вознеслися  зарано  в  небеса?

А  вони  ж,  мали  щоденні  світлі  мрії,
Щасливо    жити  в  квітучій  Україні,
Де  спокій    і  линуть  пісні  солов’їні,
На  жаль,  як  вугілля,  зчорніли  надії.

Та  серце,  скам’яніло,  неньки  навіки́,
Думки  розвіялися,  за  які  гріхи?
 І  знов,  по  землі  густі  краплини  крові,
Замало,  ви  дітки    пізнали  любові...
Пробачте,  що  не  змогла  вас  захистити!


                                                                 22.02.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006472
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Дивіться в очі й посміхайтесь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SNT1ue2wFqw[/youtube]

Очі  не  брешуть  …  Вони  все  скажуть  …  І  хто  любив,  і  хто  грав  …
Згодом  доля  покаже,  хто  в  житті  більше  втратив  …
-------------------------------------------------------------------
Слова,  як  подихи  весни,
Примусять  хвилюватись  душу.
Якщо   від  серця  йдуть  вони.
Не  просто  сказані  ці  звуки.

Замінить  музика  без  слів,
Тобі  розкаже  про  любов.
Що  так  сказать  ніхто  не  вмів,
Ти  хочеш  чути  її   знов.

Про  почуття  розкажуть  очі,
Дарма,  що  колір  бува  різний.
Зачарувати  вони  взмозі,
Якщо  в  очей  цей  погляд  світлий.

Дивіться  в  очі  й  посміхайтесь,
Не  зачерствіє  так  душа.
Завжди  такими  й  залишайтесь,
Душа  не  буде  хай  глуха...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006422
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

О́́браз почуттів

́́́В  коси  мої  вплітала  нічка  свої  зірки,
Щедро  допомагала  шлях  цей  важкий  пройти,
Солодко  пахла  м'ята,  дивно  крутився  світ,
Де  ж  загубилась  казка  в  просині  милих  літ?

Тихо  мене  манила  в  спогади  чарівні,
Де  були  ті  хвилини,  просто  мов  неземні,
Небо  здавалось  мирним,  ваблячи  нальоту,
Бавилося  охоче,  пестивши  наготу.

Зорі  сміялись  ніжно,  ніби  очей  краса,
Стукало  серце  втішно,  мовби  прийшла  весна,
Ніч  запалила  свічі,  сяйво  земних  вогнів,
Хто  ж  так  зумів  створити  о́браз  цих  почуттів?́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006467
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024

liza Bird

Червоні тюльпани

І  сьогодні  кружляв  лапатий  сніг,
Природа  підносить  дивні  дари,
В  день  народження  теж,  сипнув  до  ніг,
Білястий  сюрприз  мені  від  зими.

Матуся  радісна,  ніби  сонце,
В  мороз  несе  червоні  тюльпани,
Вони  чудові  з  росою  схоже...
Чи  цю  любов  забути  з  роками?

Не  вчасно  почули  наше  пробач,
Казали  мало  ми  теплі  слова,
На  серці  щемить  потому  вже  шрам,
Коли  запалює  свічку  дочка...

Давно  немає  рідної  поряд,
Та  тільки  згадую  я  відтоді,
Її  сердечний  лагідний  погляд,
Й  оті  хрусткі  тюльпани  червоні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006200
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Рясна Морва

Поведи мене, згадко

Поведи  мене,  згадко,
В  даль  минулих  років,-
Там  донині  багато
Неостиглих  слідів,
Ті  розлуки  в  тривозі,
Тих  спіткань  буйноцвіт,
Де  нестримані  сльози
Раптом  застили  світ.

Зараз  давня  розлука
Пригадалась  мені.
Голос  доброго  друга
Ожива  в  тишині.
Бризка  радість  у  вічі,
А  все  решта  -  пусте...
Це  ж  твоя  на  узбіччі
Вже  ромашка  росте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006143
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Скажи, українцю?

Скажи,  українцю,  чи  знаєш  ти  мову  свою?
Вивчай,  плекай,  друже  і  створюй  її,  мов  броню,
Бо  це  твоя  сила  і  воля  залізна  твоя,
В  ній  все  поєдналось:  і  небо,  і  ріки  й  земля.

Свята  й  дорога,  найкраща,  як  ненечка-мати,
Здолає  усе:  жахи  і  тривоги,  і  грати,
В  пекельнім  бою,  вона  переможе,  я  знаю,
Це  гідність  земна  всього  найдорожчого  краю.

Хвилююсь  в  душі,  печалі  виходять  назовні,
Подалі  жену  болючі  хвилини  мінорні
Та  мова  моя  дає  мені  сили,  мов  зброю,
Ми  вистоїм  знов  і  ще  заспіваєм  з  тобою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006290
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Веселенька Дачниця

ДУМКИ

             
Крутеня    небо,  мов  прорвало…                  
Білим  –  білим  покривалом
устелило  землю.  Навкруги
не  видно  сліду  від  ноги.

А  сніг  мете,  а  сніг  мете,  
що  було  вчора  –  вже  не  те.
Не  повернути  мить  назад
у  той  чарівний  зорепад!

Дивлюся  вдаль  –  вона  німа,  
бо  замело,  всюди  зима…
Зима  душі,  як  і  природи,
не  раз  ще  буде  у  нагоді.                                                    
                                                                                                                                     
Весна  розбудить  почуття  -
Вихром  закрутиться  життя  !
Мир,  лад,  стоятиме  в  дозорі  -
Думки  яснітимуть,  як  зорі  !
                                                                 В.  Ф.  -  07.  02.  2024

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005455
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Зимові гріхи

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JqpFhm-3HuI[/youtube]

Просльозилася  зима,
Сльози  витирає.
Чи  є  шанси,  чи  нема?
Та  про  щось  гадає.

Так  короткий  оцей  вік,
Швидко  постаріла.
Де  обіцяний  твій  сніг?
Про  щось  бурмотіла.

Довго  спала  у  цю  пору,
Дощі  розсипала.
І  не  чула  ту грозу,
Яка  щось  казала.

Позбирала  усе  збіжжя,
Куди  тепер  з  ними?
Усім  хватить  отут  місця.
Не  йшла,  шкандибала.

До  весни  піду  у  гості,
Чи  на  місяць,  може,  два.
Пожаліюсь  -  болять  кості...
Взагалі,  нащо  весна?

Через  річку,  навпростець,
Чомусь  тонка  крига?
Я  звела  все  нанівець,
Я  у  всьому  винна.

Та  поки   зима  все  спала,
Були  раді  люди,
Вона  всіх  оберігала,
Було  тепло  всюди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006387
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Олеся Лісова

Ми війни не хотіли

Ми  так  ждали  весну:  небу,  сонцю  і  квітам  радіти!
Планували  відпустки.  Україна  чекала  тепла.
Сподівалися  в  мирі  і  радості  віку  дожити
Але  клята  московська  орда  корективи  внесла.

Ми  війни  не  хотіли,  та  горе  ступило  на  ґанок
І  для  кожного  міста  неначе  би  світ  почорнів.
Як  фашистська  навала  бомбила  країну  під  ранок,
По-сусідськи,  підступно,  щоб  жоден  із  нас  не  вцілів.

Не  гадали,  що  дружно,  уся  українська  держава
У  єдиний  кулак  збере  з  півночі  й  півдня  синів.
Наша  нація  горда  із  заходу  й  сходу  повстала,
Найцінніше  за  волю  дає:  своїх  дочок  й  синів.

Не  були  ми  братами,  не  будемо  ними  ніколи,
Через  прірву  між  нами  століттям  мости  не  звести.
Ілюзорна  імперія,  амбіціозні  престоли  
Увесь  світ  захотіли  в  свою  павутину  вплести.

Відбудуємо  все:  Маріуполь  і  Харків,  і  Бучу.
І  Херсон  з  Запоріжжям  нарешті  орду  проженуть.
Розростуться  міста  у  єдину  країну  квітучу,
Бо  бійці  українські  за  волю  під  кулі  ідуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006320
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Катерина Собова

Дієта

Запросила    дівка    Оля
Жениха    Миколу      в    гості:
Хвилювався,    як    ніколи,
Купив    квіти,    вивчив    тости.

Оля    радісно    зустріла
(Готувала    все    зарані),
Стіл    для    зустрічі    накрила,
Як    в    престижнім    ресторані.

За    стіл    сіли.    Про    кохання
Коля    став    щось    торочити…
-Це    пусте,-    сказала    Оля,-
Давай    краще    їсти    й    пити.

Дівка    спритно    усі    страви
Вмить    до    себе    підсувала,
І    центнерна    ця    фігура
Віртуозно    все    ковтала.

Щезли    холодець,    салати
(Бо    була    голодна    зранку),
Поглинала    її    пелька
Плов,    шашлик    і    запіканку.

Поки    Коля    милувався,
Що    все    йде    без    суперечки,
Залишилася    для    нього
Одна    шкварка    й    ложка    гречки.

І    сказала    сумно    Оля,
Доїдаючи    котлети:
-Їм    я    завжди    вдвічі    більше,
Зараз,    бачиш    -    на    дієті.

В    жениха    включився    розум:
-Як    таку      за    жінку    брати?
Із    зарплатою    своєю,
Як    її    прогодувати?

Дивувалась    довго    Оля,
Що    пси    гавкали    навколо:
Назавжди    тікав    від    неї
Зляканий    жених    Микола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поезія і ти

Поезія  і  ти  -  для  мене  такі  близькі,
Мої  в  ній  почуття  гарячі,  пломенисті.
Поезія  і  ти  -  блакить  небес  і  зорі
І  стукіт  серця  б'є,  неначе  хвилі  моря.

Поезія  і  ти  -  для  мене  не  роздільні,
Поезія  і  ти  -  для  мене  крила  вільні.
Без  неї  я  одна,  одна  так,  як  без  тебе.
Хоч  в  ній  зима,  весна  і  літнє,  ясне  небо.

Поезія  і  ти  -  допомагають  жити,
Поезія  і  ти  -  водою  не  розлити.
І  навіть  коли  дощ,  то  там  живе  кохання,
Коли  метуть  сніги,  нема  розчарування.

Поезія  і  ти  -  веду  щодень  розмову.
Поезія  і  ти  -  дарує  мить  казкову.
І  як  прийде  весна  в  квітучому  убранні,
Поезії  й  тобі  віддам  у  дар  кохання.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 22.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Мій величавий краю

Тобою  я  і  дихаю  й  живу,
Мій  величавий  і  найкращий  краю,
Роки  тримаю,  мовби  тятиву,
В  них  найдорожча  цінність  в  світі,  знаю,

Твої  ліси,  діброви  і  сади
Захоплюють  чарівністю  розмаю
І  неможливо  просто  так  пройти,
Вони  у  саме  серденько  вражають.

Спинюсь  на  мить  в  розкішному  квіту,
Душа  співає  дзвінко,  ніби  пташка,
Іду,  щоб  знову  глянути  в  саду
Де  в  сукні  білій  ніжиться  ромашка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006009
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Ніна Незламна

Подарунок до ювілею ( проза)

           Рання  весна…  по  обіч  дороги  деінде    лежить  рудий,  трухлявий  сніг.  Привітне  яскраве  сонце  поступово  здіймалося  вище  і  наче  у  змові  з  теплим  вітром  намагалося  пробудити  землю  від  зимового  сну.
   По  вапняковій    дорозі  мчав  малий  міжміський  автобус  (ПАЗ).    Як  завжди,  у    базарні  дні,  з  містечка  до  села  салон  автобуса  вщент  забитий.  Хтось  повертався  з  пустими  сумками,  відрами,  а  хтось,  все  ж    придбавши  деякі  продукти,  чи  речі,  віз  додому.  В  салоні    автобуса    гул  подібний  рою  бджіл,  то  гучніше,  то  вже    ніби  здалеку,  тихіше.
     Дід  Дмитро,  задоволено  всівся  на  задньому  сидінні  автобуса.  Він  такий  собі,  непримітний  дідок,    невеличкий  на  зріст,  худенький,  в  селі  його    дехто    називає  »стручком».  Таку  кличку  замав  від  людей,  бо    знали,  що  дуже  любить  їсти  горохову  кашу,  пиріжки  з  горохом  та  й  сам  молоденький  горох.  Не  лисий,  хоч  ріденька  сивина  та  йому  пасує  до  лиця,  хоч  і    вуса  сиві  та  зате  козацькі,  пишні.  Він  їх  за  звичкою,  часто  підкручує,  особливо  коли  з  ким-  небудь  спілкується.    Вже  минуло    майже  двадцять  років,  як  дружини  не  стало,  так  і  живе  один.  Та  йому    не  сумно,  поруч    мешкає    однокласник  Михайло.  Породичалися,  то  ж  випала  нагода    стати    його  синові(  Миколі  )  хрещеним  батьком.    Все  життя  дід  до  нього  відносився,    як  до  рідного  сина.  Тепер    має  повагу  і,  як  кажуть,    віддачу,  якщо  є  потреба  в  допомозі,  Микола  тут,  як  тут.
     Під  ногами  в  діда,  доволі    немаленький    мішок,    в  ньому  лежала  незадоволена  свинка,  яка  час  від  часу  хрюкала.  Він  же  радо  витирав  від  поту  чоло,  тихо  бурчав,  
-Нарешті  втихомирилася,  ну  слава  Богу.  Звикнеш  до  мене,  звикнеш.
   Дивлячись  у  вікно,  поринув  у  думки  -  Звичайно,  якби  меншу  купив,  то  було  б  ліпше.  А  тут  та  за  такі  ж  самі  гроші  й  така  гарненька,  потримаю  кілька  місяців,  можна  й  на  сальце  пустити.  А  то  вже  навіть  немає  чим  сто  грам  заїсти,  дожився,  так  сказать,  сором  та  й  годі.  Вдома  стара  бараболька    є,  крупа,  висівки,  добре  підгодую.  О,  іще  в  сусіда  молочка  розживуся,  ото  буде  смачне  сальце,  не  відтягнути  й  за  вуха.
       Хоч  дорога  недалека  та  свинка  знову  закопошилася,  мішок  почав  двигатися  вперед,  з  нього  лунало  хрюкання.  Хтось  з  пасажирів    вигукнув,
-Та  відчиніть  хто  небуть  вікно,  дихати  немає  чим  і  ще  ця  свиня,  вона,  ще  довго  тут    буде    хрюкати,  смердіти?!
Звичайно  дід  мовчав,  він  розумів,  якби  маленьку  віз,то  куди  б  не  йшло,  а  таку  треба  було  би  на  автівці  привезти.  
-Ви  вже  мене  вибачайте,  я  через  одну  зупинку    виходжу,-  двома  руками  тримав  мішок,    продовжив  тихо  до  свині,
-Хрюшенька,  моя  маленька  дівчинко,  заспокойся.  Ти  моя  хороша,  скоро  будемо  вдома,  нагодую,  напою,  почухаю  спинку.
У  салоні    хтось  із  жінок    засміявся  й  сказав,
-Ото  любов,  позаздрити  можна,  я  таких  слів  навіть  від  чоловіка  ніколи  не  чула.
Жінка,  що  сиділа  попереду  діда  підтримала  розмову,
-  Напевно  він  одинак,  тому  й  говорить  так.
Дід  не  дуже  прислухався,    погано  чув,  тому    розмовам  й  не  придавав  значення.  Через  кілька  хвилин  готувався  до  виходу.
       Нарешті  зупинка,  дід  виволік  мішок  до  землі….  автобус  набрав  швидкість,  зник  з  виду.
 Кажуть  своя  ноша  не  важка,  але  важкувата  -  подумки  клопотався  дід.  Присівши  біля  мішка,  розв’язав  його,  на  свині  поправив  упряжку,
-Ну  от  тепер  тебе  можна  сміливо  випустити,  підемо  додому.  Але  знай  я  тебе  назвав  Хрюшою,  хочу  щоби  ти  мене  слухалася.  Ми  маємо  знайти  згоду,  щоби  не  бісилася,  як  на  тому  автовокзалі,  геть  зганьбила  мене.
     Хрюша  двигалася  вперед,  іноді  діду  нагадувала  швидкість  танка.  А  то  так  рвоне,  як  той  пес,  що  на  ланцюговому  прив’язі,  дід  ледве  встигав  за  нею.  Воно  ж  ,  якби  йти  по  сухому,  то  нічого,а  це  ж  така  пора,  під  ногами  мокро.  Свиня,  як  сильніше  потягне  так  дід  і  ледь  не  втрачає  рівновагу,  трохи    підслизнеться  по  старому  споришеві,  який,  хоч  і  рудий  та  все  ж  спромігся  пережити  зиму.  До  обійстя  залишилося    метрів  двадцять,  як  свиня  вздріла  невеличку  калабаню,  різко    потягнулася  до  неї.  Дід  упав,  вона  протягнула  його  до  самої    калабані,  задоволена  хлюпнулася  в  неї.  Все  обличчя  діда    покрилося  холодною  водою,  обличчя  у  краплях,  на  вусах  висіло  багно,
-Хрюшо  -  Хрюшенько  змилуйся,  ми  ж  уже  майже  вдома,  що  ж  ти  коїш.    У  мене  на  обійсті  велике  корито,  захочеш  щодня  будеш  купатися.  
 Хоч  рука  діда,  якою  тримав  упряжку,  захолола,  але    він  її  не  відпускав.
Свиня  ніби  почула  благання  діда,  вже  лягла  на  бік,  раз  -  у    -  раз  позирала,  то  на  діда,  то  вбік.  Мабуть  хвилин  двадцять  дід  умовляв  її  піднятися,тягнув    за  упряжку  та  свиня  тільки  більше  в  протистоянні  впиралася  лапами  в  багно,  незадоволено  хрюкала.  
-Ти  ж  моя  Хрюша,  ти  ж  моя  свинка,  мені  ж,  як  дитинка.  В  мене  ж  більше  нікого  немає,  от  побачиш.  Правда    є  песик  Дружок  та  й  той    розміром  менший  за  тебе  і  кицька  Мура  та  вони  ж  тебе  не  образять,  підіймайся,  пішли  додому.
 Нарешті  свиня,  змилувалася  над  дідом,  кілька  раз  махнула  головою,  рилом  торкнулася  води,  вийшла  з  калабані.  І  вони,  як  ні  би  й  нічого  не  сталося  пішли  додому.  Дід  тримав  її  за  упряжку,  вихваляв    її  до  самої  хвіртки,  вона  косо,  недовірливо  позирала  на  нього,  але  не  виривалася.  Відчинивши  хвіртку  Дмитро  сказав  голосно,
-Дружок  не  гавкай,  познайомся,  це  тепер  наша  Хрюша.
 І  зачинивши  хвіртку,  знімав  з  неї  упряжку,  
-Ну  от,  паркан  височенький,  звідси    ти  нікуди  не  подінешся,  то  ж  можеш  погуляти,  розім’ятися.
 Обома  руками  почухав  їй  спину  і  на  ходу  до  хати,  сказав,
 -Зараз  вмиюся  та  принесу  тобі  їсти,  треба  трохи  почекати.
Дід  умився  та  й  не  встиг    відро  в  руки  взяти,  як  почув  крик  півня,  курей.    
-Ой,  лихо,чи  в  загорожу  залізла  та  як?  Треба  курей  спасати,    от  халепа,  ще  яйця  поїсть,  а  я  ж  їх  і  вчора  з  гнізд  не  забирав.
     В  діда  мов  пропелер  за  плечима,  вибіг,  від  побаченого,    ледь  очі  на  лоб  не  вилізли.  Свиня  бігала  по  загорожі,  на  спині  ледь  тримався  півень.  А  півень  то  з  породи  велетнів,  не  так  легко  їй  було  його  з  себе    скинути.  Вид  у  півня  войовничий,  він  то  пригинався,  о  розправляв  крила,    в  черговий  раз  намагався  клюнути  свиню  в  голову.  На  обійсті  здійнявся  іще  гучніший    ґвалт,    кури    кричали,  як  сказилися,  тут  і  Дружок  на  ланцюгові  почав  сіпасися,    визгливо  гавкати.
-  Що  за  крик?-  крикнув  Микола,  зачиняючи  за  собою  хвіртку.  Підійшов  ближче,
-Привіт  діду!    Крик  на  все  село…    що  сталося?
-Тож  свинку  купив,  а    вона  бачиш,  що  витворяє!
   Свиню  з  курника    виганяли  всі  троє;    дід,  півень  і  Микола.  Микола  казав  куди  гнати,  дід  махав  руками,  виганяв  із  загорожі.  А  півень,  хоч  уже  й  злетів  з  свині,  розправивши  крила,  намагався  вкотре  догнати,  клюнути  її  в  особливо  м’яке  місце,    це  все  таки  йому  кілька  раз  вдалося  зробити.  Із  загорожі  курей    Хрюшу  вдалося  вигнати,  тепер  завдання  було  важчим,  в  сарай  так  просто  вона  не  хотіла  зайти.  Дід  під  рило    тицяв  шматок  хліба,  вона  ж,  як  шило,  то  враз  між  ногами  проскакувала,  то  оминала,  бігла  ніби  мала  ціль  добігти  до  фінішу,але  його  не  бачила.  Вже  Микола  знервувався,  кричить  до  діда,
-Що  ти  стоїш,  як  той  дід  на  воротах  у  чоботах.  Ану  дай  мені  якусь  товстеньку  патику,  може,  як  побачить  у  мене  її  в  руках,  то  злякається,  зайде  в  сарай.  Усі  ж  кажуть,  що  свині  розумні.
-  Ні-ні!  Чекай,  хлопче  ні!  Де  ти  бачив,  щоб  я  коли  тварину  вдарив.  Вона  пам’ятатиме,  мене  не  полюбить  і  з  якими  очима  я  на  неї  буду  дивитися.  Давай  краще    трохи  посидимо,заспокоїмося,  відхекаємося.
 Вони  присіли  на  лавку.  Микола  все  ж  поклав  біля  себе  довгеньку  тоненьку  патику.  Свиня    напевно  помітила,  розгадала  намір  чоловіка.  Не  дуже  близько,  але  все  ж  підійшла  до  діда,  хрюкнула  кілька  раз.  Він  до  неї,
-І  тобі  не  соромно  таке  витворяти,  пожаліла  б  мене  старого.  Я  ж  до  тебе  всією  душею,  он  кашку  з  молочком  приготував,  ех  ти!
 Хрюша  ніби  засоромилася,  може  й  справді    розуміла  його  слова,    догори  підняла  голову,  хрюкнула    й  зайшла  в  сарай.  Дід  поспішив  за  нею.
Микола  слухав  дідові  слова,  посміхався.  Думки  підпливли,  як  хмарини  в  чистому  небі  -  Шото  старість,    добрячий  дід,  не  свариться.
Дмитро  вийшов  з  сараю,
-Щоб  я  без  тебе  й  робив.  І,  як  вона  штахету  зірвала,  не  уявляю.  Нічого,  хай  в  сараї  полеже,  звикне.  У  мене    влітку    ювілей,    вісімдесят  років  стукне,  тому  й  купив,  без  свіжини  не  обійтися.  Підгодую  її    та  й    матимемо  сальце,  м’ясце,  холодець,  ковбаску.
-Добре  діду,  я  пішов.  Хай  зо  три  дні  закрита  побуде,  а  то  знову  сказиться.  А  скільки    їй  місяців  від  роду?
-Та  казав  чи  шість,  чи  сім,  я  уже  й  не  пам’ятаю.
-Як  зрівняти  з  нашими  свиньми,  то  на  вид  малувата.  Може  вона,  з  яких  інших  порід?
-Та  я  про  це  навіть  і    не  подумав.  Слухай,  Микольцю,  ти  ж  мені,  як  тільки  сонечко  підсушить  землю,  підрихли  тракторцем.
-Що  знову  будеш  горох  сіяти?
-Аякже!  Люблю  кашу  горохову-  його  обличчя  розпливлося  в  усмішці,  підморгнув,  продовжив,
-На  ніч  поїм  каші,  тепліше    спати.
-Ну  ти  діду,  без  жартів  не  можеш.
-Та  які  тут  жарти,  це  природньо,  в  ліжку  всі  хочуть  тепла.
       Минуло  три  дні  …Хрюша  й  справді  трохи  заспокоїлася.  Дід  зранку  відчиняв  сарай,  свиня  сама,  при  бажанні,  виходила  з-за  своєї  загорожі,  йшла  надвір.  А  шукаючи  від  сонця  прохолоду,  заходила  в  сарай,  падала  на  солому,  яку  підстеляв  їй  дід,  задоволено  хрюкала.    Дід  біля  неї,  як  біля  дитини,  розмовляв  до  неї,
-Ну,  думаю  тепер  концерту  такого,  як  був  не  буде.  Добре,  не  хрюкай,  не  виправдовуйся,  я  все  розумію,  чуже  обійстя,  але  треба  звикати.
У  свині    і  справді  комфортне  життя,  обійстя  не  маленьке,  є  де  погуляти,  їсти  вдосталь,  ще  й  з  молочком,  смачніше.  І  велике    корито  з  водою  є,  купайся  скільки  захочеш.  Біля  нього  ж  можна  своє  бажання  задовольнити,  поритися  в  землі,  чи  полежати  та  подрімати  в  цьому  ж  багні.  Але  інколи  вона  ніби  зривалася,  кругами  бігала  по  обійсті,  а  потім  занурювалася  в  купу  соломи,  що  стояла  під  самим  парканом,  намагаючись  її  розкидати  в  різні  боки.Тоді  починав  гавкати  Дружок,  з  хати  виходив  дід,  вона  відразу    ховалася  в  сарай.
       Одного  дня,  дід  трохи  прихворів,  напившись  чаю  з  малиною,  не  зачинивши  сараю,  міцно  заснув.  Проснувшись  серед  ночі,  закутався  пледом,  зачинив  двері  курника  та  сараю,  спокійно  проспав  до  самого  ранку.
На  ранок,  відчинив  двері  курника,  серед  двору  кинув  курям  зерна  й  мимохідь,  відчинив  двері  сараю.  Через  кілька  хвилин  приніс  відро  з  запареними  висівками,  добре  перемішуючи  добавляв    молоко.  Раптом  ,  позаду  себе  почув  хрюкання.
-Тю,а  ти,  як  вийшла    Хрюшенька?  Чи  ти  уже  й  клямку  гідна  відкривати.  -Добре,  що  я  вдома,    бачу  від  тебе  всього  можна  чекати.
Від  тої  пори  Хрюшу  ніби  підмінили.  Вона  була  спокійна,  куди  дід  туди  й  вона.  Правда  любила  полежати  в  кориті  з  водою,  особливо  тоді  коли  дід,  сидячи  в  кріслі    дрімав  на  сонці.
Минуло  більш,як  три  місяці.  Дивлячись  на  Хрюшу  Дмитро  тішився,
-Ой  і  гарненька  ж  ти  у  мене,  бачу  добре  поправилася,  вже  й  скоро  моє  свято.
 Не  раз  витирав  сльози,
 -Звик  до  тебе,  жалко  та  що  поробиш  така  твоя  доля.  Десь  за  тиждень    настане    твій  судний  день.
 Хрюша  ніби  передчувала  той  день,  почала  зовсім  погано  їсти.  Навіть  перестала  виходити  з  сараю.  Дід  принесе  їй  їсти,  вона  лизне  пару  раз  і  вже  відверниться  до  стіни,  тихо-  тихо  прохрюкає  й  замовкне.  Дід  в  розчаруванні,  що  ж  це  робити?  Ще  цілий  тиждень  можна  було  підгодувати,  а  вона  перестала  їсти,  ще  схудне.Треба  з  Миколою  поговорити,  що  він  скаже.  Вони  молоді,  зараз  розумніші  за  нас.  А  може  їй    якісь  ліки  треба?  Та  хіба  то  вже  буде  нормальне  сало,  якщо  з  ліками.
В  цей  вечір,  дід    вдома  Миколу  не  застав,  той  був  на  чергуванні  (він    працює  у  містечку  охоронцем).
Наступного  дня  Микола  появився,  аж  під  вечір,зайшов  до  діда  на  хвилину,
-Я  завтра  зранку  зайду  подивлюся,  що  там  з  вашою  Хрюшою.  Ви  ж  казали  вона  стала  спокійна.
-Та  оце  ж  мене  тепер  більше  всього  й  лякає,  що  занадто  спокійна.  Може  ми  її    завтра  того…
Побачимо  діду,  до  ювілею  скільки  днів  залишилося.
-Та  вже  чотири,чи  може  п'ять,  треба  подивитися.
-То  вже  треба  того.  М’ясо  ж  треба  замаринувати,  сало  якесь  у  банки  закриєш,  а  якесь  закоптиш.  Якраз  все  встигнеш  до  свого  ювілею.
       З  самого  ранку  літнє  сонце  добре  припікало…  Дмитро  відчинив  двері  курятника,  розсипав  зерно,
-Тю-тю-тю-тю..
 Дружок  виліз  з  буди,  махав  хвостом,  позирав  на  хвіртку,  її  уже  відчиняв    Микола,
-Доброго  ранку!
-О,  ти  сьогодні  рано.  А  я,  ще  й  не  встиг    свині  свіженького  ідла
 наколотити.  Ти  йди,  подивися  до  неї,  а  я  зараз  прийду.
Микола  зайшов  у  сарай,  зазирнув  у  загорожу,  побачивши  свиню,  зайшовся  сміхом.  Біля  неї  копошилося    з  десяток  маленьких  поросят.
   У  дверях,  з  відром  у  руці    з’явився  дід  .  Микола  крізь  сміх,  забираючи  в  нього  відро,
-Оце  так  подарунок  на  твій  ювілей!  Тобі  мабуть  і  не  снилося.  Не  лякайся,  все  нормально,  я  допоможу.
В  діда  округлилися  очі,  -То  пускай,  хай  пройду,  побачу  що  там,  що  ти  якимись  загадками  кажеш,  що  допоможеш?
 В  діда  справжній  шок,  на  якийсь  час    онімів,  не  міг  і  слова  сказати.  Микола  вивів  його  з  сараю,  посадив  на  лавку.  Той    двома  руками  схопився    за  голову,  ледь  тремтячим  голосом,
-І  що  я  з  ними  буду  робити?  І,  як  я  на  ювілей  без  свіжини?
Микола  серйозно,
-Це  діло  поправне,  дам  тобі  грошей,  поїдеш  в  містечко  на  базар,  що  треба  купиш,  матимеш  гроші  віддаси.  Поросята  підростуть,  продамо,  свиноматку  я  відкуплю,  не  панікуй,  все  буде  добре.  Ти  мені  одне  скажи,  як  ти  зміг  допустити,  щоб  вона  з  кнуром  відгуляла.  Вона  ж  у  тебе  вже  майже  чотири  місяці,  це  вже  тільки  тут  сталося.
-Та,  я  …  знаєш,  я  з  жінками  вже  років  двадцять  справи  не  маю,  тому  про  це  й    не  подумав.  А    вона  бач,  яка  спритна  виявилася  до  цього  діла.
Невловима  посмішка  просковзнула  на  устах  Миколи,
-Нічого  діду,  не  журися,  як  кажуть,  що  відбувається  -  все    на  краще.  Твоя    Хрюша  молодець,  а  й    справді  до  ювілею  гарний  подарунок    тобі  зробила.  Я  завтра  збирався  на  базар,  поїдеш  зі  мною,  скупишся.
-А,  що  на  ходу  твоя  Нива?
-Дістав  запчастини,  провозився  з  нею  три  дні.  Тепер  на  ходу,  тішся  діду,    тобі  і  тут  повезло!  Тож  погуляємо,  як  годиться!

                                                                                                                                                                         Ідея  2021р.

                                                                                                                                                             30.01.2024р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005757
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Галина Лябук

Що після нас…

                                       "  Після  нас  хоч  потоп."
                                                       (маркіза  Помпадур,  Людовік  XV.)



Усі  ми  гості  на  землі
Закони  й  правила  одні  :
Не  тільки  дано  споживати,
Земля    -    це  друга  наша  мати.
Ми  в  цьому  світі    -    не  одні!

Живемо  й    "творим"  на  землі
Тут  кожний  у  своїм  кублі.  *
Відходи  з  пластику    -    в  землицю,
Всі  нечистоти      -    у  водицю.
Комфортно  нам  в  своїм  кублі.

Малі  водойми  на  землі,
Як  ті  калюжі  у  багні.
Чому  лиш  дбаємо  про  себе,
А  після  нас    -    потоп  із  неба?
Байдужість...    Ось  тому  в  багні.

Ми    -    "господАрі"    на  землі,  
Що  нам  той  дятел  у  дуплі?
Зрубаєм  ліс,  загоним...    -    Гроші  !
Які  тут  ловкі  і  хороші  !
І  нам  байдуже  хто  в  дуплі.

Все,  що  ми  коїм  на  землі,
Лиш  той  міркує    -  хто  в  жалі.
Нітрати  в  тоннах...  Підживляєм!  
На  цім  добряче  заробляєм.
Про  неньку  дбає    -    хто  в  жалі.

                   Те,  що  ми  гості  на  Землі,
                   Не  відають  лише  малі.
                   А  що  залишим  після  себе  ?  
                   Нам  не  простить  Господь  на  небі.  
                   Нехай  це  знають  і  малі.

                   Проблеми  зріють  вже  Земні  *
                   -    Люди  добрі,    -    ми  не  в  сні.
                   Прискорюєм  той  судний  день,
                   Не  доспіваємо  пісень...
                   Час    схаменутись...  Ми  не  в  сні  !



                                                 *  Кублі    -    тут  квартира,  хата,  палац...
                                                 *Земні    -    тут  глобальні,  стосуються  Землі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006051
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Надія Башинська

ЯК СОНЦЕ!

Ой,  як  щедро  сонце  всіх  нас  зігріває...
Сонечку  ясному  хто  допомагає?

Встану  вранці  рано,  попрошу  багато
промінців  у  сонця  й  буду  розсипати.

Я  допомагати  тату  й  мамі  вмію
й  сонечку  ясному,  думаю,  зумію.

Сонячне  проміння,  що  зберу  в  долоні,  
ягідки  зігріють  калині  червоній.

Промінцям  зрадіють  баклажани  сині,
буряки  та  морква,  огірочки  й  дині.

Підмалюю  щічки  яблуньці  в  садочку,
вишеньці  рожеву  одягну  сорочку.

Ще  сипну  проміння  квітам  під  віконцем,
весело  всміхнуся  я  до  всіх  із  сонцем.

Буду  й  в  день  похмурий  радість  дарувати,
бо  ж  і  я,  як  сонце,  вмію  зігрівати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006117
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Крилата (Любов Пікас)

НАГОЛОС У СЛОВАХ

ПРАВИЛЬНО  ВИМОВЛЯЙ!

1.  -  Що  стоїш,  як  ста́́́́́́́туя?
-  Думаю  про  ла́те  я.

2.  Обвисла  в  мене  ще́лепа.
Стою,  неначе    те́лепень.
Учитель  оком  міряє.
І  сам  собі  не  вірю  я.
Сидів  я  довго,  парився,  
З  завда́ннями  не  справився.

3.О́лень  аркушик  знайшов.
О́лень  вчитися  прийшов.
́
4.  Ка́мбалу  їсть  мама  Лана,
Ку́рятину  –    тітка  Яна.
 
5.  У  хліву  є  коза  і  корова.
У  дровітні  –    сокира  і    дро́ва,  

6.  За́гадки  Івасик  прочитає.
Оля  їх  миттєво  відгадає.

7.  Ві́рші  варто  всім  вивчати,  
Щоби  пам'ять  тренувати.

8.  Сядь  собі  у  зру́чне  крісло.
Прочитай  про  річку  Віслу
Або  вірш  про  шлях  до  зір.
Ко́сим  поглядом  не  мір.

9.  Йшла  з  дочко́ю  мама  Люба.
Розмовляли  собі  любо.
До́нька  подружок  зустріла  –  
Двох,  на  лавочці  сиділи.
Оля  книгу  в  руках  мала,
В  ній  малюнки  розглядала.
За́кладку  тримала  Клава  –  
Фіолетову,  як  лава.

10.Стань  до  лю́стра,  зачешись,  
В  ти́гровий  костюм  вдягнись.
Де́щицю  візьми  горішків
І  пройдись  до  парку  пішки.
В  ньому  білок  погодуй,
А  тоді  додому  дуй.

11.Спи́ну  рівно  ти  тримай.
Тулуб  свій  не  викривляй.

12.  Це́нтнер    важить  тітка  Мілка.
Пів  –    мішок  із  цукром.
Тонну  –  татова  автівка
З  титулкою  –  зубром.

13.  Алфа́віт  треба  знати,
Щоб  швидко  відшукати
Слівце  у  словнику
На  «ер»,  на  «пе»,  на  «у».

14.  Зо́зла  ти  слова  не  кидай.
Заспокойся,  мудрість  видай.

15.  Кропива́  росте  у  лузі.
Ми  нарвемо  її,  друзі.
В  ній  волосся  будем  мити.
Заблищить,  як  оксамити.

16.  Ку́рятину  я  придбаю,  
Запечу  у  печі.
Фо́льгу  я  і  форму  маю,
І  приправні    речі.

17.  За́кладки  Івась  не  мав,
Довго  в  книзі  текст  шукав.  

18.  Боро́давка  з’явилась  у  Миколи.
Соромиться  тепер  іти  до  школи.  

19.  Босо́ніж  Петрик  по  траві  гасає  
У  час,  як  сонце  коси  розпускає,  
Як  літо  небу  цвітом  пише  ві́рші,
Що  від  поетових  нічим  не  гірші.

20.  Взяв  граблі́  Тарас    до  рук.
Вигріб  сіно  вправно  з  лук.  

21.    Одна  до  тебе  є  вимо́га:
Люби  і  ближнього,  і  Бога!

22.Чого  мармиза  кисла,
Душа  гойдає  смуток?  
Як  множимо  ми  числа,  
Шукаємо  добу́ток!

23.  Щось  зо́зла  зробиш,  
Собі  нашкодиш.  

24.    Коли  береш  у  луг  косу,
То  думай  завжди    завчасу́,
Миколо  чи    Терезо,  
Чи      гостре  у  ній  лезо.

25.  Родилась  я  у  листопа́ді,
Коли  в  ліску  й    на  автостраді
Йшло  у  танок  під  вітру  свисти
Руде,  червоне  й  жовте  листя.

26.  Вареники  їм  часто  я
Із  на́чинкою  всякою.
Їх  любить  і    сестра  моя,
З'їсть,  каже  мамі:  "Дякую!"

27.  В  піце́рії  були́  ми,  
Там    голод  заморили.

28.  Здолаємо  всі  ми  пороги.
І  ра́зом  –  до  перемоги.

29.  Ки́дай  у  ре́шето  думи.
Хай  усе  зле    відсівається  .
Вичисти  душу    від  суму.  
Хай  у  ній  радість  купається.

30.  Тризу́б  –  це  символ  України.
Веде  до  волі  він  крізь  міни.  

31.    Не  буду  в  річку  цю  пірнати,  
Бо  у  ній  бистра  течія́.
Може  вона  мене  забрати,
Можу  біди  зазнати  я.  

 32.  З  чорно́сливом  люблю  цукерки  я.
Їх  їсть  у  свята  вся  моя  сім’я.

33.  Мій  тато  –  шофе́р,  а  матуся  –  касир,
Квитки  продає  на  вокзалі.
Татусь  ковбасу  любить,  матінка  –  сир,  
Я  –  ка́мбалу  й  бульбу    у  салі.  

Бульба    (галицькою)  -    картопля.  

ПРАВИЛЬНЕ  НАПИСАННЯ  СЛІВ

1.  [i]Пів  аркуша[/i]  в  Олі  Микола  узяв.  
[i]Півколо[/i]  на  ньому  він  намалював.

2.  Над  [i]проєктом[/i]  тато  працював.
Успіх  цей  [i]проєкт[/i]  у  світі  мав.

3.  Дідусь  сьогодні  був  в  [i]етері[/i].
Розповідав  про  вікна  й  двері.

4.  Ти  зайди  у  [i]ґуґл[/i],  там  знайди,
Де  ростуть  бананові  плоди.

5.  У  [i]фейсбуці[/i]  в  мене  друзів  є  багато.
А  на  вулиці  нема  з  ким  погуляти.

6.  Є  така[i]  енциклопедія  -    «Вікіпедія»[/i].  

7.  Все  добре.  Я  дихаю  рівно,  
Шановна  [i]Оксано  Петрівно[/i]!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006171
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

ЛІЛІЇ

Намалюю  тобі  білі  лілії,
Щоб  ти  ім'я  моє  не  забув.
Щоби  дні  не  були  твої  сірими,
Щоби  настрій  завжди  в  тебе  був.

Квіти  ці  в  ароматі  духмяному,
Квіти  ці  носять  ім'я  моє.
У  промінні  яснім  полум'яному,
Коли  сонце  на  небі  встає.

І  коли  візьмеш  в  руки  ти  лілії,
Зразу  любий  згадаєш  мене.
Ми  кохання  на  них  своє  вилили,
Воно  завжди  у  серці  живе.

Буде  дощик  за  вікнами  плакати,
По  шибках  будуть  сльози  текти.
Краплі  з  квітів  роси  будуть  капати,
Їх  в  долоні  збиратимеш  ти.

Посміхнеться  до  тебе  знов  лілія.
В  ній  усмішку  побачиш  мою.
Буде  завжди  з  тобою  моє  ім'я,
Пам'ятай,  що  тебе  я  люблю.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005961
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Катерина Собова

Найкращий курорт

Премію    отримав    Рома  –
Радість    груди    розпирала,
Дівчина    кохана    Тома,
Як    та    пташка    щебетала:

-Місяць    тому    я    вже    склала
У    валізи    сукні    й    шорти,
І    на    днях    переписала
Закордонні    всі    курорти.

На    літак    квитки    вже    завтра    
Можемо    ми    замовляти,
А    позавтра    на    Канарах
Будемо    вже    засмагати.

-В    літаку    боюсь    летіти,-
Відхрестився    зразу    Рома,-
Катастрофи,    всякі    трощі,  
Смерть    раптова,    або    кома…

-Та    не    бійся,  -    каже    Тома,-
Це    відома    всім    картина:
Вип’єш    коньяку    пів    пляшки  –
Будеш    спати,    як    дитина.

-Чого    пертись    на    Канари?-
Міркував    уголос    Рома,-
Якщо    є    коньяк,    горілка  –
То    курорт    для    мене    -    вдома!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Н-А-Д-І-Я

Птахи розправлять дужі крила

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]

Хтось  навмисно  вкоротив  лютий,  щоб  весна  наступала  швидше!

-----------------------------------------------------------------------------
Птахи  розправлять  дужі  крила,
Розбудять  сонну  ще  весну.
Вона  швиденько  личко  вмила:
Ще  прийде  час,  тоді  досплю.

Підставив  птах  своє  крило,
Вмостилась  зручно,  бо  дорога,
Усі  це  знають  -  не  близька,
Ліси,  поля  безмежні,  болота.

Одне  бажання  -  треба  вижить,
Подарувать  усім  весну.
І  подолати  треба  ризик.
Ще  подарунки  я  несу.

Розкида  квіти  по  ярках,
Не  побояться  ще  морозу,
Вони  не  знають  слово  страх,
Бо  не  страшні  зими  погрози.

На  горизонті  видно  край,
Який  миліший  в  усім  світі.
Спіши,  пташино,  поспішай,
Неси  у  край  хороші  вісті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006215
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Валентина Ланевич

Та в серці назавше

До  45-ї  річниці  випуску  нашого  8-го  класу  Березичівської  восьмирічки,  присвячую

Нанизує  пам’ять  думки,  мов  намисто,
Сколихує  вкотре  подій  полотно.
В’юниться  стежина  у  далеч  врочисто,
Ой,  як  же  давно  те  дитинство  було.

Портфель  за  плечима,  заплетені  коси,
Неслухи  пасма  тріпають  по  чолі.
І  перша  лінійка,  й  не  ясні  запроси,
Й  дзвінок  соловейком  "дзень"  у  повітрі.

Допитливі  очі  вивчають  училку,
Та  ловлять  нові  ще  для  себе  слова.
І  мають,  натомість,  п’ятірку  чи  двійку,
Що  сам  заслужив,  те  й  отримав  сповна.

Гулкі  коридори  наповнені  хором,
В  перервах,  дитячих  дзвінких  голосів.
Когось  таки  вгледиш  з  задумливим  зором,
Той  учень  у  мріях  вже  в  небо  злетів.

Життя  ж  швидкоплинно  лишало  позаду
Шкільні  безтурботні,  щасливі  роки.
Учительські  щирі  та  мудрі  поради,
Що  прийдуться  в  пору,  в  путі,  залюбки.

Дорога  в  майбутнє,  що  нива  у  літі,
Десь  пусто  й  без  цвіту,  а  десь  земний  рай.
Для  когось  коротка,  для  когось  в  суцвітті,
Та  в  серці  назавше  любов  й  рідний  край.

18.02.24
світлина:  наш  8-й  клас
я  у  першому  ряду  з  лівого  краю  (уже  без  бантів)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006154
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 19.02.2024

A.Kar-Te

хазяйновитий батько

Валя  пічкає  дитятко...
-Толю,  треба  все  доїсти.
(  вголос  мріє  про  телятко)
Це  не  те,  що  жити  в  місті.

З  нього  виросте  корова,
Буде  молоко  та  масло,
Сир...    Життя  в  селі  чудове.
Поряд  луг  -  то  ж  є  де  пасти...

Прожував  вареник  Толя...
-Може  купимо  індичку?
Бо  казала  бабка  Оля  -
Батько  вже  завів  теличку.


Велика  подяка  Каті  Собовій.  
Підняла  настрій  своїми  гуморесками
та  надихнула  на  вами  нині  прочитану.


(картинка  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006243
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

A.Kar-Te

Або воля, або смерть!

Або  воля,  або  смерть!
Не  про  нас,  щоби    на  чверть,
Чи  то  навпіл  боронити
Волю,  що  дано  любити.

Кров  рікою  через  край
За  наш  солов'їний  гай,
За  домівку,  за  родину
Та  за  вільну    Україну.

Не  про  нас,  щоби  на  чверть.
Смерті  ворогові  -  вщерть.
Знайте  -  козацькому  роду
Не  буває  переводу.


(картина  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006158
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Як прикро нам прощатись (альба)

   О,  як  співала  ніч  любовні  серенади.
-  Коханий,  не  спіши,  зажди.
-  На  жаль,  пора.
   Забути  неможливо  всі  твої  принади,
   Але  ж  ранкова  запала  вже  зоря.
-  Солодкі  поцілунки,  як  ваніль,  до  ранку.
   Зірки  торкались  мрій.  Розлука  
   увірвалась  на  світанку.
-  Я  поверну́сь,  моя  красуне  і  коханко.
-  Чекатиму  тебе,  ти  ж  ясноокий  мій.
-  О,  люба,  ніжна,  плакати  лишень  не  смій.
   Як  прикро  нам  прощатись...
   (І  сліз  краплини  впали  на  світанку.)





(Альба  -  ранкова  пісня,  скарга  закоханих  на  неминучість  розлуки  з  настанням  ранку.  Обов'язковий  елемент  -  форми  слів  "світанок",  "  зоря",  "ранок"  в  кінці  строфи)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006227
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Любов Іванова

ПРОГРЕС В МЕДИЦИНІ

[b][color="#190694"]Запитала  якось  Домка
 у  куми  Марини,  -
Як  вважаєш,  чи  є  успіх    
в  плані  медицини?

Ми  старі,  зрівняти  здатні
Як  було…  як  стало.
Ми  ж  бували  у  лікарні
За  свій  вік  не  мало.

-Є  прогрес,  гука  Марія
Всі  про  нього  знають.
З  нас  раніш  не  брали  гроші,
А  тепер  здирають…

-  Та  не  той  прогрес,  Маріє,
Геть  не  згідна  Домка,
В  діагностиці  є  зміни…
Натякає  тонко.

Ооо!!  То  ти  згадай,  кумасю
Як  було  нам  двадцять
Лиш  зайшла  до  кабінету,
Треба  роздягаться.

Не  важливо,  терапевт  то
Отоларинголог,
Мусиш  зняти  все  із  себе
І  стояти  гола.

Все  змінилося  навколо,
Зміна  й    тут  велика.
Чи  хірург,  а  чи  невролог
«Покажи  язИка».

Може  й  нині  ми  не  проти
Зняти  з  себе  дрантя,
Та  ніхто  й  не  пропонує,
Бо  не  з  нашим  щастям[/color].[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005180
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 19.02.2024

liza Bird

Замріяна

Незвично  дивлюся  на  небо,

Крізь  квітча́сту  гілку  жасмину,

Задумливо  й  дуже  далеко,

На  одну  кумедну  хмарину.


Нескінченних  фантазій  струмок,

Мимохідь  пролітає  життя...

Ми  з  тобою  щасливі  удвох,

Тож  замріялась,  мовби  дитя.


Упала  біленька  пелюстка,

Ласкаво  так  ніжно  на  щічку,

Кохаю...  до  тебе  озвуся...

Вдалося  почути...  лиш  вітру....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005666
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 19.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я ЗНАЮ, ЩО ТИ Є

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Моє  кохання,  сонце,  небо.
Я  стільки  літ  живу  без  тебе,
Та  гріє  образ  твій  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
На  цій  землі,  хоча  далеко.
Як  в  теплий  край  летить  лелека.
Мені  привіт  передає.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Приходиш  в  сни,  мене  цілуєш.
Цілунком  душу  ти  лікуєш
І  навіть  зцілюєш  мене.

Я  знаю  любий,  що  ти  є,
Хоч  за  вікном  зима,  чи  літо.
Так  порядкують  гордовито,
Усе  ж  чекаю  я  тебе.

Я  знаю  любий,  що  ти  є...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005797
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 15.02.2024

Олеся Лісова

Цвіт кохання

Зимою  ніжний,  білий  цвіт
Зорить  пречистим,  світлим  дивом.
Бубнявіє  побачить  світ
Любові  непокірна  злива.

Світанку  перший  промінь  в  ніч,
Солодких  снів  знайомий  погляд.
Бурштин  очей  у  сотні  свіч,
Попри  мороз  весняна  ода.

Щоб  з  неба  сипалась  любов
Благим  чеканням  у  долоні.
По  вінця  в  душу,  знову  й  знов
Найкращою  з  земних  симфоній.

У  повні  сонячних  видінь
Як  вперше,  в  такт  для  серця  серце.
Попри  незвідану  глибінь
Дзвінким  ручаєм  в  повінь  скерцо.  

Попри  самотність  і  печаль...
Чи  обпечуся?..  Так,  можливо.
Та  все  гучніше  гра*  скрипаль
І  цвітом  землю  притрусило.  


Фото  із  інтернету.
Дякую  авторам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005750
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 15.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Любовна абетка

Ти  скинеш  мені  на  серветку,
Найкращу  любовну  абетку,
А  там  почуття  у  чеканні,
Такі  найдорожчі  й  бажані.

Милують  і  радують  душу,
Послання  від  тебе  зворушне,
В  коханні  то  справжня  є  сила,
Ось  бачиш,  вже  серце  зцілило.

У  нім  відчуваю  той  трепіт,
Пульсує  непрохано  шепіт,
Маніжить  мелодія  ніжно
І  знову  на  серці  так  втішно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005837
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024

Н-А-Д-І-Я

ЖАГА ДО ЖИТТЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRWL2RaOoOg[/youtube]
Тільки  життя  змушує  страждати.  Смерть  –  це  значить  кінець,  спокій.  Чому  ж  тоді  йому  не  хочеться  вмирати?
---------------------------------
Самотній  степ  окутав  смуток,
А  ще  недавно  вабив  він  красою.
І  не  було  у  нього  цих  думок:
Зостатись  наодинці  з  самотою.

Зима  холодна  -  це  постійний  гість,
Високі  наміта  вона  замети.
І  виника  до  неї  ненависть  і  злість,
Так  важко   подолать  душевні  сплески.

Та  раптом  впала  в  око  ця  стеблинка:
Така  тоненька,  ледь  охватиш  зором.
Пташина  в  землю  кинула   зернинку,
Зали́шивши  самотньою  у  полі.

Лютує  все  сильніше  ця  зима,
А  вітер  все  підсилює  морози.
Вона  ж  боролась  з  вітром,  як  могла,
Їй  не  страшні  були  зими  погрози.

Здавалося  -  зламає  зараз  вітер,
Що  раз-по-раз   кида́є  пасми  снігу.
Та  де  ж  береться  в  неї  сила,  звідки?
(Зима  ж  лютує,  не  збавляє  бігу).

Вона  тонка,  живуча,  незборима,
Впаде  і  знову  випрямить  стебло.
Їй  не  страшні,  ні  вітер,  хуртовина.
Вона  живе  негоді  цій  на  зло.

Зморився  вітер, сам  у  неспокої,
Чому  вона  його  перемогла?
Та  відповідь  прийшла  оця  раптово:
Йому  все  зрозуміть  допомогла...

Жага  життя  -  велику  має  силу,
Вона  подужала  його  в  борні.
Змогла  ще    подолала  люту  зиму...
Тут  висновки,    на  диво  їм,-  прості...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005878
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Наснилася весна

Зима.  Глінтвейн.  Скляні  квадратики  вікна.
Сплітає  лютий  макроме  морозне.
Бузку  засохлому  наснилася  весна,
Неначе  хтось  несе  його  з-за  рогу,

А  поки  в  фоліанті  -  пил  і  духота.
Хоч  заглядає  часом  хуртовина,
Розлук  далеких  в'ється  стигла  глухота.
Застрягла  у  суго́рбі  лиш  провина.

Глінтвейну  чи  бузку  відчула  аромат,
Який  вдихала,  ніби  кисень  часу.
Душа,  неначе  всілась  на  журби  шпагат.
Зима  безмовна  у  холодній  рясі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024

Н-А-Д-І-Я

РОЖЕВА ДОЛЯ ЙДЕ ЗА МНОЮ

                                                     Дерево  не  забирає  своєї  тіні  навіть  у  того,  
                                                     хто  прийшов  зрубати  його.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]

Я  йду  повільно  -  тінь  за  мною,
Хіба  це  справжній  мій  двійник?
А,  може,  йде  за  мною  доля,
Невже  оце   її  відблиск?

Я  зупинилася  -  чекаю,
Так  хочу  глянуть  їй  в  лице.
Мабуть,  думки  мої  читає?..
Відчула  щось  мені  близьке.

Як  доторкнутися  рукою?
Мені  теж  руку  подає.
Пішла  я  швидкою  ходою,
Від  мене  знов  не  відстає.

Та  що  робити?  Це  -  примара,
Від  неї  як  знайти  спасіння?
Із  сил  усіх  себе  тримала,
За  мною  йде  моя  надія?

Усі  думки  перелистала,
На  це  все  ж  відповідь  слаба.
Чому  ж  вона  мене  злякала,
Смілива  начебто  була?

Я  посміхнулася  до  себе,
Такі  фантазії  мої.
Та  тут  захмарилося  небо,
І  зникла  тінь,  пройшли  жалі.

Це    непогода  тут  виною.
Пішла  дорогою  своєю.
Ще  я  зустрінуся  з  тобою,
Моя  ти,  доленько  рожева...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Любов Іванова

ПРАВИТЬ БАЛ ЗИМА

[b][color="#061099"]Ніби  хтось  розсипав  стрази
В  нашому  дворі.
Все  засяяло  одразу  -
Радість  дітворі.

Ген,    під  сонячним  промінням
ВиграЮть  сніги.
Хтось  підкинув  нам  з    умінням
Ліки  від  нудьги...

Чистять  старанно  дорослі
На  стежинах  сніг.
А  малеча  мчить    наосліп,
Скрізь  лунає  сміх.

Зарум"янилися  щічки
В  літніх  і    малих.
Десь  ховаються  синички,
Налякав  їх  сніг  !!

А  причина  лиш  у  тому,  -
Що  не  жартома.
Тут,  у  царстві  сніговому
Править  бал  зима.[/color][i][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003389
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 12.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Ти саме та (пісня)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yCEWYsV3hQc[/youtube]                                                                                                            Слова  Світлани  Пирогової,  музика  і  виконання  групи  "Злива".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005284
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Ольга Калина

Зимовий вальс

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U4cocOv9rjE[/youtube]

 Музика  і  виконання  Василя  Корби  

Я  повертаюсь  думками  в  той  час:
Вечір  шкільний  і  танцює  наш  клас..
Музика  грає,  до  мене  ти  йдеш
І  у  танок  несміливо  ведеш..
Крутиться,  крутиться  крутиться  вальс.

Школо  моя,  незабутні  роки…
Лину  до  тебе  щораз  залюбки.
Перше  кохання  -  нестримне  й  палке,
Перший  цілунок,  мов  щастя  пʼянке.
Крутиться,  крутиться  вальс  крізь  роки.

Знову  зима  і  лапатий  йде  сніг,
Білі  сніжиночки  стелить  до  ніг.
Я  повертаюсь  думками  в  той  час:
Вечір  шкільний  і  танцює  наш  клас..
Крутиться,  крутиться,  крутиться  вальс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005381
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Ольга Калина

Про українські страви

Ще  тоді,  як  Русь  була,  
Люд  селився  вздовж  Дніпра:
Доброзичливі  та  щирі,
В  злагоді  жили  та  мирі,  
Всі  ремеслами  займались,
Звісно,  лишки  продавали.
Оброблялися  поля,  
Була  зорана  земля,  
Сіяли  пшеницю,  жито
Та  збирали  в  кінці  літа.  
Звичаї  свої,  обряди,  
Певна  одіж  у  нарядах,  
Звичні  страви  на  столі
Були  кожен  день  тоді.  

Всі  ті  страви  є  й  тепер,  
Час  їх  в  пам’яті  не  стер.
Хлібом  й  нашим  короваєм  
Ми  гостей  завжди  стрічаєм.  
Випікаєм  паляниці,  
Викладаєм  на  полиці,  
Виставляєм  на  столі  
В  кожнім  місті  та  селі.
На  свята  аж  гнеться  стіл.
Що  тільки  нема  на  нім:
Ковбаса  і  кусень  шинки,  
М'ясо  печене,  печінка
І  салати,  і  торти  -
Все,  що  встигли  напекти.  
А  ще  наше  головне,  
Бо  без  нього  не  буде́
Частування  за  столом
І  це  –  сало  з  часником,  
А  ще  борщ  із  пампушками  
Ми  сметаною  приправим;  
Холодець  і  деруни,
Млинці  й  тушені  гриби.  
А  вареники  із  вишні,  
Що  такі  смачні  та  пишні,
Додамо  до  них  сметани,  
То  аж  в  роті  наче  тане.  
В  начинку  кладуть  усе:
Сир,  капусту  і  м’ясце.  
Ще  налисники  із  сиром,  
Та  узвар,  та  трішки  пива.  
Голубці  дають  в  кінці,  
То  не  з’їсти  їх  усіх.      

Ось  такі  всі  наші  страви,  
Які  смажимо  та  варим.  
Дуже  раді  ми  гостям,  
То  ці  страви  будуть  вам.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005376
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Олеся Лісова

Червоне на білому

Промінчики  сонця  пробили
Зашерхлу  морозність  світанку.
Бурульок  лампади  світили
Холодному,  сонному  ранку.

Ні  сліду.  Легке  павутиння
Застрягло  на  лапах  ялинок
Й  махали  крильми  без  зупину
Лелітки  блискучих  сніжинок.

Незаймане  все,  урочисте...
Та  в  ранок  вплітається  диво:  
Льодово-червоне  намисто,
Кришталем  в  снігу  заіскрило.

Як  постріл,  у  тишу  без  сліду,
Останнім  штрихом  на  картині    ̶
У  повені  білого  снігу
Краплиночки  крові  калини.


Фото  із  інтернету.  
Дякую  авторам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005584
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Любов Таборовець

Сліди на білому снігу

На  білому  снігу,  як  на  листку,  –  сліди.
А  в  них  –  надія...  на  життя  спочатку.
Вперед,  без  суму,  сліз,  із  легкістю  іти,
вмиватися  росою  спозаранку.

Та  в  відтиску  ступні...  темніє  полотно,
Плющи́ться  сніг  під  ношею  брудною…
Бо  розбивається  ногами,  немов  скло,
Життя  людське  під  тве́рдою  ходою.

Із  кожним  кроком  далі  –  помисли,  гріхи...
Чистішав  слід,  –  і  помисли  світліли...
Та  від  тривог  важких,  зневіри  й  дум  гірких
душа  тягар  не  скине,  де  слідила.

Полоще  землю  дощ,  вмиває  до  весни…
Людські  думки  яснішають  в  чеканні.
Так  хочеться,  щоб  кожен  слід  після  зими
в  розквітлий  ряст  весною  був  убраний.

11.02.2024
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005547
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Надія Башинська

ЗНАЙ, РОЗЦВІТЕ ЗЕМЛЯ!

Знай,  розцвіте  земля...  
прикрасить  Божий  цвіт
ліси  й  поля,  й  на  гори  він  збереться.
Розсіється  туман,  зрадіє  поле  й  гай,
і  сонце  радо  ранку  усміхнеться.

І  Перемоги  день
зустріне  співом  птах,
і  мрія  знов  ясна,  знаю,  воскресне.
Щоб  доленька  цвіла  і  щедрою  була,
цю  радість  подаруй,  прошу  я,  весно!
                             
Цей  переможний  час  
все  ближче  з  кожним  днем,
відважно  всі  свій  край  ми  захищаєм.
Знай,  розцвіте  земля,і  заспіває  птах,
бо  світ  ясний  любов'ю  зігріваєм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005458
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Тетяна Горобець (MERSEDES)

КОХАННЯ

Я  в  серці  маю  те,  що  не  вмирає,
Воно  у  ньому  полум'ям  горить.
У  дощ  і  заметілі  зігріває,
А  ще  вітрами  на  гіллі  шумить.

Я  зустрічаю  радо  з  ним  світанки,
Ловлю  в  долоні  зорі  у  ночі.
Я  є  його  єдина  полонянка,
Від  нього  лиш  тобі  віддам  ключі.

Я  з  ним  живу  щоденно,  щохвилинно,
Оберігаю,  щоб  ніхто  не  вкрав.
Воно  зі  мною  перше  і  єдине,
Його  мені  Господь  сам  в  руки  дав.

Я  прийняла  його,  як  подарунок,
Воно  щораз  нагадує  тебе.
Гарячого  кохання  ніжний  трунок,
Воно  немов  молитва  -  теж  святе.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005522
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Н-А-Д-І-Я

КОХАННЯ ЦВІТ ТАК СХОЖИЙ НА ВЕСНУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]

Той,  хто  кохає  по-справжньому  хоч  одну  людину,
кохає  весь  світ. Фромм
---------------------------------------------
Кохання  цвіт  так  схожий  на  весну,
Одна  різниця  -  він  не  опадає.
Бо  може  зиму  в  літо  повернуть,
Для  цього  в  нього  вміння  вистачає.

Розтопить  лід  гарячими  руками.
На  зло  зимі  розквітне  буйний  цвіт,
І  зацілує  спраглими  вустами,
Коли  відчує  -  слабшає  політ.

Пусте,  буденне  те  життя,
Якщо  колись  не  взнав  кохання.
В  серцях  поселиться  зима,
Не  взнаєш  рук  коханих  доторкання.

Так  хай  цвіте  кохання  у  серцях,
Красиве,  ніжне,  найдорожче!
Щоб  не  відлетіло,  наче  птах,
Що  крилами   розлуки  затріпоче.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005586
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Посміхається година

В  голубому  небі,  в  голубому,
Я  відчую  щастя  знову  й  знову,
Віднайду  хмаринку,  як  дитину,
Відображу  щемно  цю  хвилину.

Милий  погляд  і  приємний  дотик,
Дивна  чудасія,  мов  екзотик,
Ось,  загадка  справжня  у  природи,
В  ній  сховаюсь  тихо  від  негоди.

Ніжний  подих  і  чудовий  ранок,
Де  краса  ховається  в  серпанок,
Чиста  і  тендітна,  як  дитина  -
Тихо  розкривається  година.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Чому?

Чому  багато  в  світі  зла?
В  печалі  миті  прожила,
Перетворився  світ  у  сум,
Лишивши  незбагненність  дум.

Чому  багато  смутку  в  них
Чи  це  можливо  дивні  сни?
А  вслід  лиш  знову  тишина,
Що  через  душу  вже  пройшла.

Чому  багато  в  світі  бід?
Не  розтопити  серця  лід
Та  де  ж  поділося  тепло,
Щоб  знову  сонечко  зійшло?

Чому?  Чому?  Звучать  слова...
Душа  можливо  нежива,
Лиш  той  у  кого  серце  є  -
Запам'ятає  все  святе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005251
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 12.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Рідна та найкраща сторона (акровірш)

[b]Р[/b]озстелились  поля
[b]І[/b]  сумує  земля
[b]Д[/b]е  пройшли  всі  роки  -  
[b]Н[/b]е  згасити  думки.
[b]А[/b]  душа  так  щемить,

[b]Т[/b]ихо  стримує  мить,
[b]А[/b]трибут  відчуттів

[b]Н[/b]епомітно  провів.
[b]А[/b]  те  світло  в  далі́,
[b]Й[/b]ого  дивні  вогні
[b]К[/b]личуть  за́вжди  мене,
[b]Р[/b]ік,  як  день  промине,
[b]А[/b]ле  з  часом  у  світ
[b]Щ[/b]астя  дихає  вслід,
[b]А[/b]капелла  творінь,

[b]С[/b]мак  краси  поколінь.
[b]Т[/b]ихо  серце  моє:
[b]О[/b]біймає,  живе,
[b]Р[/b]озвіває  печаль,
[b]О[/b]беріг,  як  вуаль.
[b]Н[/b]ебо  мирне,  святе,
[b]А[/b]  все  інше  пройде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ - БІЛИЙ ЦВІТ…

Завіяла,  засіяла  зима...
старалася  всю  ніч  вона  не  марно.
Вже  вся  земля  у  білому  вбранні,  
зима  радіє.  Справді,  дуже  гарно!

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Відпочивають  яблуньки  в  саду,
і  яворам  вже  сняться  сни  солодкі.
Зима  радіє:  час  є  до  весни,
і  ночі  в  неї  зоряні  та  довгі.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

Як  гарно,  коли  сонечко  зійде,
і  сніг  легкий  у  ньому  заіскриться.
Дарує  світ  веселки  кольори,
щоб  в  холоди  змогли  у  них  зігріться.

         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         В  нім  день  новий  заграє.
         Білий  сніг  -  білий  цвіт.
         Чистотою  сяє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004811
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Надія Башинська

ЛЕБЕДІ БІЛІ

Сіли  на  озеро  лебеді  білі,
їх  не  злякали  зими  заметілі.
Скільки  ж  краси  від  них  в  білому  світі...
серед  зими  дарували  нам  літо.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.

Лебеді  білі  -  тихе  світання.
Лебеді  білі  -  радість  кохання.
Тихо-тихесенько  сіли  на  воду...
де  задивляюсь  я  на  твою  вроду.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.
         
Їх  прийняли  сині,  лагідні  хвилі.
Знають  вони:  там,  де  двоє  -  щасливі.
Кличе  до  танку  знов  лебідь  лебідку,
я  ж  шепочу,  що  ти  схожа  на  квітку.

         Лебеді  білі  -  ніжні,
         мов  цвіт  весняний  в  квітні.
         Лебеді  білі  -  щастя  перлини,
         серед  зими  до  нас  прилетіли.

         Лебеді  білі.  Лебеді  білі.
         Серед  зими  до  нас  прилетіли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004911
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Ольга Калина

Поле моє

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2fKbUuLcKhY[/youtube]

 Музика  і  виконання  Василя    Корби  



Ще  рясніє  в  ярах  чебрецями  
І  волошки  цвітуть  по  стерні,  
У  цім  полі,  дозрілім  житами,  
Захотілось  пройтися  мені.

Поспішаю  сюди  спозаранку
І  ногами  збиваю  росу,
Я  подякую  полю  за  ранок,  
За  розлиту  розмаєм  красу.  

Приспів:  
Ой  ти,  поле  моє  українське,  -  
Ці  широкі,  безмежні  лани.
Зве  до  себе  земля  материнська,  
Зве  додому  мене  з  далини.  

Тут  розкинулись  рідні  простори,
І  діброви  зелені,  й  гаї
Та  кругом  з  гір  Карпатських  до  моря
В  нас  співають  в  садах  солов’ї.  

Я  до  тебе,  моє  рідне  поле,  
Мов  на  крилах  пташиних  лечу,  
І  щодня  щиро  дякую  долі
За  цей  край,  у  якому  живу.  


********************************
варіант  2.    Музика  Олеся  Коляди  

Ще  рясніє  в  ярах  чебрецями  
І  волошки  цвітуть  по  стерні,  
У  цім  полі,  дозрілім  житами,  
Захотілось  пройтися  мені.

Поспішаю  сюди  спозаранку,
Босоніж  я  збиваю  росу,
Я  подякую  полю  за  ранок,  
За  розлиту  розмаєм  красу.  

Приспів:  
Ой  ти,  поле  моє  українське,  
Та  широкі,  безмежні  лани.
Зве  до  себе  земля  материнська,  
Зве  додому  мене  з  далини.  

Тут  розкинулись  рідні  простори
І  діброви  зелені,  й  гаї,
Навкруги  з  гір  Карпатських  до  моря
В  нас  співають  в  садах  солов’ї.  

Приспів:
Ой  ти,  поле  моє  українське,  
Та  широкі,  безмежні  лани.
Зве  до  себе  земля  материнська,  
Зве  додому  мене  з  далини.  


Я  до  тебе,  моє  рідне  поле,  
Мов  на  крилах  пташиних  лечу,  
І  щодня  щиро  дякую  долі
За  цей  край,  у  якому  живу.  


Приспів:
Ой  ти,  поле  моє  українське,  
Та  широкі,  безмежні  лани.
Зве  до  себе  земля  материнська,  
Зве  додому  мене  з  далини.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001093
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 07.02.2024

Н-А-Д-І-Я

В ЖИТТІ КОХАННЯ БУВА РІЗНЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bLm1-Tocn8w[/youtube]
Троянда  –  як  кохання,  може  завдати  болю,
якщо  не  вмієш  її  узяти.  (Ліна  Костенко)

В  житті  кохання  бува  різне,
Не  всім  однакове  дано.
Одному  вірне,  добре,  ніжне,
Воно,  як  вигране  вино.

Та  є  любов,  неначе  проза,
Чи  хтось  хотів  його  узнать?
На  що  буває  іще  схожа?
Слова  не  ті   вже  на  вустах.

Від  них  ні  холодно,  ні  жарко,
Бо  вимовляються  не  так.
Їх  зрозуміти  дуже  важко,
Давно  утратили  свій  смак.

Любов  буває  із  шипами,
Красива,  краща  не  бува,
А  хто  дотя́гнеться  руками,
Хоч  вколить  боляче  -  стражда.

Бува  зрадливе  і  невірне,
Примусить  довго  іще  ждать.
І  хоч  в  душі  все  ж  зачерствіє,
До  себе  все-таки  манять.

А  ми  це  знаєм  і  все  ж  любим,
Чекаєм  кращої  пори.
Хоч  люди  бачать  і  осудять,
Ми  ж  не  руйнуємо  мости...

Така  жіноча  це  натура,
Так  хоче  щастя  своє  взнать.
Вона  одне  лише  забула:
Його  не  втримать  напрокат...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004654
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 07.02.2024

fialka@

Чи могла б….

Чи  могла  б  я  звільнитись  від  тебе…
Чи  плекала  свободу  в  оглас,
Як  гула  заметіль  до  півнеба,
Тоном  срібла  снігів  як  прикрас.
В  бурштині  запалю  позолоту,
І  зцілю  сотню  істин  в  вині.
Щоб  не  звабить  терпку  насолоду,
Обернись  на    дарунок  мені.
Чи  хотіла  б  звільнитись  від  тебе  –
Чи  цураються  зорі  небес?
А  весні,  а  квіткам  тільки  й  треба,
Щоби  їхній  володар  воскрес!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005051
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 07.02.2024

Наталі Косенко - Пурик

Весна на порозі

Подивлюся  у  вікно
Скрізь  безмежно  замело,
Білизна  -  цукрова  вата,
Дітвора  гуляти  рада.

Сніжки  дивні  -  бравий  хід,
Ось,  уже  з'явився  лід
Та  й  каток  усім  на  втіху:
Буде  знову  море  сміху.

Наяву  зимовий  світ
І  подія,  ніби  квіт,
Ще  б  до  всього  -  перемогу,
Щоб  торкнулася  порогу!

Мир  і  спокій  на  землі
Скоро  буде  навесні
Та  п'янкий  не  сніжний  квіт
Посміхнеться  в  ирій  літ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004793
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Olena Zelenska

Авторська пісня "Чумацький Шлях" вірш Lana P.

Чумацький  Шлях  із  зоряного  пилу  
Віками  світить,  як  дороговказ.  
На  ньому  місяць  стрів  зоринку  милу
 І  щастям  засіяв,  немов  алмаз.  
У  уу  уууууу,  місяць  стрів  зоринку  свою  милу  
У  уу  уууууу,    і  щастям  засіяв  немов  алмаз.

На  землю  передав  своє  проміння  
І  запалив  душевні  каганці.  
Кружляли  мрії  в  яснім  мерехтінні,  
У  золотім  небесному  вінці.  
У  уу  уууууу,  кружляли  мрії  в  яснім  мерехтінні
У  уу  уууууу,  у  золотім  небесному  вінці.  

Ти  подумки  пройди  оцю  дорогу  
Посеред  неба,  в  долі  на  краю,  
Забудь  життєві  труднощі,  тривогу...  
Відчуй  всім  серцем  зіроньку  свою.
У  уу  уууууу,  забудь  життєві  труднощі,  тривогу...  
У  уу  уууууу,  відчуй  всім  серцем  зіроньку  свою!

Вірш      -  Lana  P.  (Світлана  Павелко)    https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739914

Музика,  спів,  редакція  тексту  -  Олена  Зеленська  (2024  р.)

Аранжування  -  Олена  Зеленська,  Роман  Ракочий  (2023  р.)  

Згідно  Закону  України    «Про  авторське  право  і  суміжні  права»,  забороняю  використовувати  мою  музику,  аранжування,  редакцію  тексту,  моє  аудіо  без  мого  дозволу!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005005
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Веселенька Дачниця

Що залишимо

Душа  болить…  Ще  мить,  ще  мить  -                
Тривога  ріже  тишу…          
Що  буде  після,  що  жде  нас?                                  
Що  майбуттю  залишим  ?        

Цей  світ  -  для  всіх!    Цей  світ  -  для  Вас!      
Сіяти  треба  зерно,                                
Щоб    розквітло,  лікувало,
А  не  робити  мерву  …    
                                                                                       В.  Ф.-  21.01.  2024    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004843
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Світлана Себастіані

Метелик

Так  скучила  сьогодні  за  тобою
поміж  буденно-ввічливих  людей,
що  серденько,  стужавіле  від  болю,
метеликом  –  на  волю  із  грудей!..
Коричневе  кумедне  янголятко
тріпоче  оксамитними  крильми,
і  що  йому  злоблива  мертва  хватка
старої  відьми  –  сивої  зими?
Крізь  холоди  і  сніг  рясний,  лапатий,
крізь  вітру  стоголосе  гостре  скло
летить  через  засніжені  Карпати,
спішить  щосили  у  твоє  тепло!
Так  мало  потребує  кожне  диво,
таке  просте  й  беззахисне  воно,  –
ти  лиш  повір  у  нього  незрадливо.
Метелик?  Серце  б’ється  у  вікно!
…Воно  жадало  у  твоїх  долонях
сховатися  від  стужі  й  самоти  –
і  впало  на  холодне  підвіконня.
«Листок,  сухий  листок»,  –  подумав  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004846
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Олеся Лісова

Промовисте мовчання

Ти  дихання  слухаєш  в  трубку.  Тремтливе  твоє.
Здається,  що  звуками  знищимо  магію  тиші.
Бринить  у  мовчанні  вона  ще  і  ще  голосніше,
Бо  кожен  із  нас  їй  давно  довіряє  своє.

Що  душу  бентежать  ці  стиглі  вишневі  вуста,
А  усмішка  шлях  прокладає  в  глибини  таємні.
Години  до  зустрічі.  Певно  вони  нескінченні
Мені  б  полетіти  на  крилах,  бо  ти  саме  та,

З  ким  я  оживаю  (промінням  розтоплений  лід),
В  цілунку  солодкому  сходяться  пульсом  долоні
І  серце  виводить  одну  із  найкращих  симфоній,
Буяє  природа  і  доля  всміхається  вслід.

Як  тишу  освячує  шепіт:  "Як  сонце  зійде",
Уперто  чекатиму  в  дощ  чи  у  холод  на  згоду,
Бо  небо  в  скрижалях  коханню  присвячує  оду,
Мовчання  промовисте  в  храм  для  вінчання  веде.  


Фото  з  інтернету.
Дякую  автору.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005000
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Ніна Незламна

В негоду (проза)

       Пізній  зимовий  вечір…  залізничне  полотно  злегка  здригалося,  на  дозволеній  швидкості    електричка  розрізала  повітряний  простір.  Срібний  повний  місяць  ллє    у  вікна  проміння.  Воно  часом  злегка  здригнеться,  на    якусь  мить  сяйво  загубиться  та  згодом,  все  повторюється.  Кількість  пасажирів  у  вагоні,    можна  порахувати    на  двох  руках.  Рідко  хто  в  таку  пору  їде  додому,  хіба  що  охоронці,  які  змінюються    щодобово  та  випадкові.
   Позираючи  у  вікно,  до  якого  схилилася  Олена,  себе    відносила    саме  до  випадкових,  зненацька,  трохи  злякавшись,  відсторонилася  від  нього.    Помітно  не  малі  пласти  снігу  прилипали  до  скла,  частина  їх  відпадала  та  знову  й  знову  прилипали  пласти  снігу.  На  склі  вікна  наче  решето  та  згодом,  все  вкрите  білою  пеленою.  Вона  звернула  увагу  на  інші  вікна,  там  така  ж  картина,  це  не  втішало  її.  Розгублена,  з  думками  –  От  і  повір  синоптикам,  обіцяли  сонячні  дні,  невеличкий  морозець,  без  опадів.  А  тут,  як  кажуть,  погода  не  без  сюрпризів.
     П’ять  днів  поспіль,  вона  залишалася    на  роботі  біля  хворих  на  ковід.  Оце    на  один  день  відпросилася,  хоч  у  хаті  пічку  пропалити,  щоб  дух  пішов,  що  в  ній  все  ж  таки,  хтось  мешкає.
   Другий  рік  поспіль,    ширився  ковід,  а  медсестер    обслуговувати  хворих  недостатньо.  Якби  ж  хоч  і  самі  не  хворіли,  а  то  ,  вже    дехто  й  по  два  рази  перехворів.  Одне  втішало,  донька  в  Києві,  вже  три  роки  винаймає  квартиру    і  більш  -    менш  легко  перенесла  хворобу.Та  й    її  хлопець,  що  ніби  має  бути  чоловіком,  теж  добре  тримається  на  ногах.  Обоє  працюють  у  магазині    мобільної  техніки  «Техно  Базар».    Себе  забезпечують,  а  кожній    матері,  завжди  тепло  на  душі,  коли  в  дітей  усе  нормально.
     Олена  ж,  уже  десять  років  живе  одна,  чоловік  подався  у  мандри  і  ні  слуху,  ні  духу.  Іноді  вона  сама  собі  каже,
-  Ніби  й  заміжня  і  не  заміжня.  
Та  все  ж  інколи  підстерігають  думки    -    І  в    сорок  п’ять  років,  дехто  знаходить  пару,  щоби  дожити  до  старості  та  мабуть  це  не  про  мене.
   Електричка  плавно  збавила    швидкість…  це  вже  її  зупинка.  Двері  відчинилися,  різкий    холодний  вітер,  ледь  не  кинув  з  ніг.  Вона  все  ж  спромоглася    встояти,  уже  ступала  по  сходах,  стрибнула  вниз,  під  ногами    почула  різкий  скрип  снігу.  Сильний,  поривчастий  вітер  разом  з  мокрим  снігом,  з  голови  здійняв  шапку.  За  дві  хвилини,  що  стояла  електричка,  рукою  прикриваючи  голову,  спромоглася  побачити  де  лежить  шапка  та  що  коїться  навкруги.  Зі  смутком    позирала  на    доволі  не  малий  покрив  снігу  вщент  вкритий  кригою,  на  зупинці  ніяких  слідів.    Кожен  крок,  як  у  провалля,  чобітки  й  лід  в  протистоянні,  не  скрип,  а  справжній  скрегіт.  Вкотре  озираючись,  помітила    пару    чоловік,  які  пішли  в  іншому  напрямку.  -От  халепа,  йтиму  одна  іще  й  така  темінь  навкруги.
Попереду  глянути  далеко,  майже  нічого  не  видно,  а  ближче    дахи    шпилястих  хат  трохи    світліші,  ледь-  ледь  відзеркалювали  сніг,  що  лежав  довкола.  Відколи  вийшла  з  вагона,  відчувала  легке  тремтіння  тіла  -  Це  ж  треба  такого,    так  світив  місяць  і  раптом,  серед  зими  дощ,  добре,  що  хоч  трохи  видно.
 Прикриваючись  рукою  від  вітру  й  мілкого  снігу,  що  сипав  у  обличчя,  вийшла  на  широку  вулицю.  Хоч  по  домівках  темно,  все  ж  йти  безпечніше.  А  от  далі,  центральна  дорога,  вона  тягнеться  через  ярок.  
-Внизу  яру  завжди  навіює  багато  снігу,  що  ж  там  нині  -  копошилося  в  її  голові.  Праворуч  криниця  й  вибоїна,  це  вона  добре  знала.  А  от  з  лівої  сторони  завжди  проблеми,  так  все  водою  заллє,  аж  до  самого  верху.  Люба  автівка  грузне,  зробить  таку  яму,  що  без  допомоги    й  не  вибереться.  А  щоб  вийти  на  пряму  вулицю  вище  -    треба  обійти  криницю.  Але  що  можна  побачити  в  таку  негоду,  ще  й    не  знати  які  там  замети.
     Йти  важко,  зробити    кожен  крок,  треба  впевнитися,  що  несподівано  кудись  не  провалишся.  У  чобітках  уже  вогко,  від  напруги  змокріле  чоло,  але  ж  не  зупиниться,  ходи  іще    на  хвилин  п’ятнадцять.  -Основне  перейти  ярок  –  подумки  підтверджувала  собі.  Ну,  от  здається  вже  біля  криниці,  ще  метра  три    і  можна  буде  спокійно  перевести  подих.  Як  раптово  підслизнулася,  впала,  під  кіркою  льоду  пухкий  сніг,  провалилася  в  нього.    На  невелику  відстань  тілом    продвинулася  вперед  й    відразу  в  чобітках    відчула  крижану  воду.
Повітря  прорізав    її    істеричний  крик,
 -Рятуйте!  Хто  небуть,  рятуйте!
 Та  її  крик  лише  чув  вітер  зі  снігом,  який  здавалося  намагався  її  засипати.  Від  напруги,  вирваватися  з  пастки  на  якусь  мить,  потемніло  в  очах.  Вже  дякувала  Богу,  що  ненадовго.  Намагалася  за  щось  хапнутися  та  старання  виявилося  марним,  лід  кришився,  розсипався  намистинами.  Їй  здавалося,  що    вона  провалюється  іще  глибше.  У  метушні  загубила  рукавички,  вкотре  помацала  на  собі  сумку,  підстерігла  думка  -  Добре  хоч  документи  зі  мною,  як  знайдуть,  то  хоч  будуть  знати  хто  я  така.  Раптово    під  чобітком  правої  ноги  відчула    щось  тверде,  але  тут  же  воно  десь  поділося.  Прошепотіла,
-Можливо,то      гулі  льоду,-  В  цей  момент  їй  вдалося  на  декілька  сантиметрів    повернутися  в    ліву  сторону.  На  очі  потрапили  тонкі    патики,  які  відділяли    дорогу  від  городу.  Далі  ж    літня  кухня  –Може  там  хтось  є,  може  почують  мене?  Та  враз  нагадала,  підстерегло  розчарування  -  Тітка  ж  Марія  померла,  навряд    хто  туди  приїхав.  Кого  ж  звати  на  допомогу!    Якби  ж  по  прямій  підслизнулася,  було  би  беспечніше,  далі  з  яру  догори,  метрів  двадцять  і  вже  рівна  дорога,  ще  метрів  двадцять  і  хати.Та  ті  хто  там  тим  паче  не  почують.
Оленин  голос  уже  дрижав,  
-До-по-можіть!  Ря  -туйте!
Жінка  так  замерзла,  що  зуб  на  зуб  не  попадав.  В  ноги,  неначе  хтось  пхав  голки,  пальці  ніг  задерев’яніли.    Від  її  подиху  шапка  покрилася  інеєм,  з  чола  стікав    розтанутий  сніг.  Хоч  це  все  відчувала    й  тиснуло  в  горлі,    все  ж    намагалася  не  плакати,  знову  звала  на  допомогу.
   З  надією  дивилася  на  патики,  для  неї  це  було  б  спасінням,  хоча  б  однією  рукою  схопитися  та  з  води    витягнути  ноги.  Неподалік  від  патиків,  негадано  щось  мелькнуло  -  Чи  це  мені  вже  здається,  чи  в  мене  криша  їде.  Тільки  подумала,  як  за  спиною  почула    коротке  гарчання.  Побоялася  крутнути    головою,  за  мить  уже  нічого  не  чула.
 Та  хіба  ж  можна  було  щось  побачити,  чи  толком  почути,  коли  вже  так  розгулялася  віхола,  що  й  світу  білого  не  видно.  
   Тим  часом  у  літній  кухні…  при  світлі  свічки,  Іван  сидячи  на  стільчику,  у  пічку  підкидав  дрова.  Раптово,  почув  шкряботіння  об  двері.
Він  тільки  встиг  їх  привідчинити,  як  сильний  вітер,  спромігся    з  руки  вирвати  двері,  відчинив  навстіж.
-О!  Мухтар,  недовго  гуляв,  що  хурделиця  налякала?
 Мухтар,  собака  породи  американських  вівчарок,  добре  вгодований,  заскавулів  і  потягнув  його  за  рукав  светра.  Чоловік  зачинивши  двері,  поплеска  по  спині,
-Чого  скавлиш?  Чи  так  налякався?
Несподівано,  пес  став  на  задні  лапи,  передніми    вперся  у  вхідні  двері,  заскавулів  і  навіть  завив.
Іван  подивився  йому  в  очі,  погладив  по  спині,
-Ти  мені  щось  хочеш  сказати,  кудись  кличеш?  Ну  гаразд,  зараз  одягнуся  підемо  подивимося,  що  тебе  так  турбує.
     Злегка  пригинаючись,  Іван    грузнув  у  снігу,  але  йшов  за  Мухтаром.  Сніг  уже  з  крупою    припадав  до  обличчя  так,  ніби  на  близькій  відстані  розліталися  іскри  від  зварювального  апарата.
Саме  в  цей  час,  Олена  вкотре    кликала  на  допомогу.
     Кілька  хвилин,  Іван  побував    ніби  в  аду.  В  напрузі,  відчайдушно  борячись  із  негодою,  намагався  спасти  людину.  
     Добряче  перехвилювавшись,  на  руках  приніс  її  додому,
-Оце  так  –так,  ох  і  угораздило  тебе  Олено.  Чого  мовчиш?
   Він  запалив  іще  дві  свічки,  здригнувся,  коли  побачив    її    бліде  обличчя.
-Ти  що  свідомість  втратила?  Олено!
 Знервовано  тормошив  нею,  плескав  по  щоках,  нарешті  її  вії  ледь  здригнулися.
Полегшено  веревів  подих,
-Ну  от,  здається  я  впорався.
   Весь  одяг  на  ній  був  мокрим,    він  змушений  був  її    роздягнути    до  наготи.
 Лежачи  в  ліжку,  Олена,  як  у  мареві,  втративши  кординацію  рухів,  махала  руками.
Він  не  втрачас  час,  прив’язавши    її  руки  до  ліжка,    насильно    напоїв  самогоном  та  накрив  теплою  ковдрою.  Поступово,  починаючи  зі  спини  і  грудей,    і  закінчивши  пальцями  ніг,  більше  години,  Іван    самогоном  розтирав  її  тіло.    Закінчивши  цю  справу,  відчув,що  сам    добре  пропотів,  мусив  змінити  одяг.
   Олена  уже  спала,  він  же  перехилив  чарку  самогонки  і  до  Мухтара,
-От  бачиш  дружок,  як  воно    буває.  Якби  не  ти  та  не  я,  пропала  б  ця  жіночка.  Хоч  і  на  термометрі  мінус  одинадцять,    але  ж  була  у  воді,  а  до  ранку  ще  далеко.  Можливо  б  і  залишилася  жива  та  на  все  життя  залишилася  б  інвалідом.
       За  вікном  сіріло…  Іван,  схилившись  на  ліжко,  тихо  сопів.    Біля  нього  під  ногами  спав  Мухтар.  Олена  ж  проснувшись,  відкинула  з  себе  ковдру,  побачивши,  що  оголена,  в  недоумінні,  злякано  прошепотіла,
-Ой  чого  це  я?  
Швидко    вкрилася,  придивлялася  до  чоловіка,  який  міцно  спав.  Мухтар  почувши  шарудіння,  здійнявся  на  задні  лапи,    лизнув  господаря  по  щоці.
-О,  Мухтар!  Що  надвір  хочеш?  -  зразу    ж  помітив,  що  Олена    не  спить,  
-Доброго  ранку,  як  самопочуття?
-  Я  давно  тут?  Іване,  а  ти,  як  мене  знайшов?  Дякую  тобі.
-Ти,  що  нічого  не  пам’ятаєш?  Тебе  не  я  знайшов,  а  Мухтар,  йому  подякуй.  Ти  краще  скажи,  ноги  добре  відчуваєш?  Пошевели  пальцями.  
-  Та  ніби  усе  нормально,  трохи  горло  болить.
-То  не  страшно,    попусте,  Я  вночі  курку  зарубав,  поп’єш  гарячого  бульону.  Вип’єш  чаю  з  лимоном.  Одяг  я  тобі  знайду  і  мамині  чоботи  є  непогані,  тільки  твої  шкода,  зовсім  подерлися.
-А  моя  сумка  є,  чи  я  її  загубила?  Я  пам’ятаю,  як  підслизнулася,  потім  перед  очима  якісь  тіні,    в  чобітках  холодна  вода  скувала  все  тіло.
Вона  крутнула  обома  руками,  мельком  глянула  на  них,
-    Чомусь  здавалося  кровили  руки.
-Подивися  на  пучки  пальців,  вони  всі  потріскані,  от  і  кровили.  Чи  ти  болю  не  відчуваєш?
-Та  так,  трохи  болять.  А  ти,  як  тут  опинився?
-Зараз  для  всіх    важкий  час,  в  з’вязку  з  епідемією    на  ковід,  люди  бояться  вставляти  зуби,  протези.  Тому  приймаю  клієнтів  лише  по  запису  два  рази  на  тиждень.  Нам    із  Мухтаром  тут  краще,  чим  у  квартирі,  йому  веселіше,  є  де  прогулятися.  А  мені  біля  пічки  погрітися.  Он  настолі  альбом  лежить.  Згадував  нашу  школу,  клас.
-А  я    з  вашого  класу  мало  кого  пам’ятаю.  Ви  ж  на  два  роки  старші,  на  вечорах  поводилися  кумирами.
-  А  ваші  дівчата    на  вечорах,  тільки  й  чекали,  щоб  хтось  запросив  на  танець.
-Можливо  й  так,  адже  усім  дівчатам  хотілося  більше  уваги.  Але  воно  все  уже  в  минулому.
-Але  ж  приємно  згадати….
-А  де  твої  всі?
-Син  у  Києві,  має  сім’ю,  квартиру,  в  одній  із  лікарень  працює  стоматологом,  у  нього  все  нормально  А  Віка…уже  п’ять  років,  як  ми  не  разом.  Ми  з  Мухтаром  вільні,  як  вітри  в  полі,-  посміхаючись  продовжив,
-Мабуть  нам  так  написано    по  долі.  Але  ж  це  діло  поправне  правда.
 Її  щоки  навіть  порожевіли,  опустивши  очі,
-Та,  як  ти  кажеш  написано  по  долі,  то  вже  час  покаже.
     Минуло  два  тижні….зимовий  день  видався  сонячним.    Електричку  іноді    погойдувало,    пасажирів  злегка  заколисувало.  Хтось  їхав    мовчки,  хтось  спілкувався,  при  зупинці  електрички  поспішав  на  вихід.  
       Зійшовши  з  електрички,  Іван  і  Олена  не  ризикували  йти  прямою  дорогою,  пішли  в  обхід,  через  посадку.  Хоч  і  шлях  вдвічі  більший,  але    їм  не  було  куди  поспішати.  Тримаючи  її  під  руку,  ділився    своїми  планами,
-  Ми    спочатку    підемо  до  мене  розпалимо  пічку,  переодягнемося,  тоді    підемо  до  тебе,  з  нами    й  Мухтар  прогуляється.  Йому  важко  цілий  день  нас  чекати,  хоче  волі.  Переночуємо,  збереш    деякі    свої  речі,  повернемося  до  мене.  А  в  неділлю  поїдемо  в  Харків.  Ти,  щось  маєш  проти?
 -Та  ні,  все  нормально,  тільки  я  все  ж  сплю  погано,  після  тієї  негоди,  ніяк  не  уговтаюся.
 Він  ледь  всміхаючись,  кліпнув  очима,
-Іще  тиждень  –  два  поп’єш  ліки,  все  буде  нормально,  на  все  треба  час.  А  все  ж  цікаво,  якби  не  той  випадок,  чи  ми  б  з  тобою  зустрілися?
Олена    повільно  підняла  очі,  хитро  позирнула  на  нього,
-Напевно  наші  долі,  в  ту  негоду,  вирішили  зійтися,  от  і  маємо,  що  маємо.
Але  ж  воно  на  краще?
Ледь  нахилившись,  він  поцілував  її  в  щоку,
-  Звичайно  на  краще.!  То  ж  верстаймо  той  путь,  який  зазначений  нам  долею.Ми  вдвох  здолаємо  всі  негаразди  і  негоди!  
       Вечірнє  сонце,  останніми  променями  освітлювало  лише    кілька    маленьких  хмаринок,  що  скупчилися  крайнеба,    на  завтрашній  день    пророкувало  гарну  погоду.
                                                                                                                                                                                                 2021  р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003672
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 05.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Спішить теплінь

Ще  не  прокинулись  дива  землі  з-під  снігу,
Але  той  плед  вже  лиже  сонця  штрих.
Скресає  крига,  мов  знесилена  Рогніда,
Вітрисько  в  лігві  приспаний  притих.

Вщухають  кроки  лютня,  бо  весна  -  назустріч,
В  руках  надію  на  життя  несе.
Розтануть  білі  скрізь  сніги  й  морозний  хрустик,
Спаде  зими  пошкоджене  пенсне.

Земля  віддасть  красу  всю  ніжних  первоцвітів.
Зима  немає  сенсу,  а  чи  лінь
Боротися.  Бурулькам  -  сльози  гірко  лити.
Старанність  марна,  бо  спішить  теплінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005004
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Катерина Собова

Вигiдна база

Олігарх    Ельдар    Петрович
В      ’’Мерседесі’’    додав    газу,
Вирішив:    негайно    треба
Ще    одну    відкрити    базу.

Та,    що    близько    біля    дому,
Продавала      фарбу    різну,
Посуд,    вази    кришталеві,
Всякі    гвинтики    залізні.

Підприємець    часто    злився  -
Фірма    збитків    зазнавала:
При    доставці    посуд    бився,
Фарба    в    банках    засихала.

І    не    тішила    торгівля
Там,    де    меблі    продавали:
Покупці    -    народ    примхливий,
Брак    відразу    виявляли.

Тут    ідея    допоможе
Вийти    із    важкої    скрути:
Нова    база    в    центрі    буде
Продавати    парашути.

І    про    брак    ніхто    не    скаже,
Бо    все    буде    шито-  крито,
Не    прийде    спортсмен    сваритись
З    парашутом    нерозкритим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004998
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Химерний забіг (четверик)

В  снопи  зима  складала  сніг,
Химерні  мчались  білі  коні,
Везли  снопи  у  сніжне  лоно.
Вітрисько  розкрутив  батіг.

Химерні  мчались  білі  коні.
Свистів  борвій,  за  ними  біг.
На  хвильку  ніби  занеміг,
Присів  на  льодянім  ослоні.

Везли  снопи  у  сніжне  лоно.
Мабуть,  відшліфував  мороз,
Блискучий  диво-віртуоз,
І  раптом  слідом  знов  погоня.

Вітрисько  розкрутив  батіг,
Він  коней  ляскав  і  періщив.
Неслись  химерні  через  ріще.
Зимі  сподобався  забіг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004549
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 01.02.2024

Надія Башинська

ДАРУЮ ВАМ СВОЮ ЛЮБОВ

Дарую  вам  свою  любов,
немов  промінчик  сонця,
щоб  висушила  гіркоту
до  крапельки,  до  донця.

Дарую  вам  свою  любов,
мов  теплоти  краплину,
щоб  немов  сонця  промінець,
зігріла  кожну  днину.

Хочу,  лелека  щоб  кружляв,  
веселка  в  небі  квітла,
щоб  добротою  повнивсь  світ,
щоб  більше  стало  світла.

Щасливі  щоб  були  всі  дні,  
до  зір  всміхався  вечір,
солодкими  щоб  стали  сни
у  нашої  малечі.

Даруймо  всі  свою  любов,
нехай  хоч  і  краплину.
Ті  краплі  -  сонця  промінці,
зігріють  кожну  днину.

Мільйони  крапельок  таких
освітлюють  дорогу.
Їх  теплота  розтопить  лід,
приблизить  Перемогу.

Нехай  любові  ніжний  цвіт
усі  серця  зігріє,
і  Перемоги  торжество
любов'ю  заясніє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 30.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ДИХАННЯ ВЕСНИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YMDnwrdHxN8[/youtube]
Січе  і  злиться  місяць  січень,
Зі  злості  снігу  накида.
Повільно,  все  -  таки  старіє:
На  п"яти  лютий  наступа.

Від  них  ми  чуємо  погрози:
Не  ждіть  -  не  скоро  ще  весна.
Ми  не  повірим  цим  прогнозам,
Колись  хоч  раз  нас  підвела?

Вона  прийде  до  нас  раптово,
На  зло  морозам  і  вітрам.
Не  побоїться  слова  злого,
Що  віщувала  зима  нам.

Прийде  повільним,  тихим  кроком
Вночі,  щоб  всіх  не  розбудить.
Землі  торкнеться  ненароком,
І  теплим  вітром  прошумить..



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004446
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024

Катерина Собова

Казочка для дiвчат

Жив    у      лісі    за    болотом
Добрий      дядько-чарівник,
Вмів    робити    відвороти,
Щоби    всякий    нелюб    зник.

Будь    кого    причарувати
Міг    цей    диво-чоловік,
Всі    загадки    розгадати
І    продовжити    ваш    вік.

Вирушила    у    дорогу
Оля    -    дівка    із    села,
Уже    вдень    була    у    нього  –
Свої    плани    принесла.

Сіла    перед    магом    чинно
І    розмову    повела:
-  Є    у    мене    та    причина,
Що    до    вас    та    й    привела.

Хочу,    щоб    мене    любили
Усі    хлопці    із    села,
Табунами    щоб    ходили,
І    щоб    слава    добра    йшла.

Щоб    всі    бігали    за    мною
І    не    шкодували    ніг,
Ішли    в    хату,    не    боялись,  
Що    високий    в    нас    поріг.

Можете    усе    робити:
Брати    вранішню    росу,
І    мене    перетворити
У    нечувану    красу.

Маг    добряче    постарався:
Тут    хоч    сядь,    кричи,    чи    плач,
І    зробив    із    дівки    швидко
Шкіряний    футбольний    м’яч.

Скільки    через    м’ячик-Олю
Було      стоптано    підків!
Бігають    за    ним    по    полю
Двадцять    дужих    мужиків.

Всі    гамселили    щосили
(Кожен      влучно    бити    звик)!
-Якщо    б’є,    то,    значить,    любить,-
Каже    мудрий    чарівник.

То    ж,    дівчата,      знайте    міру:
Ходіть    тихо,    а    не    вскач,
Хто    багато    в    житті    хоче  –
Буде,    як    футбольний    м’яч!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 30.01.2024

Ніна Незламна

Як образ сонця (проза)

       Зимові  дні….          перший,    лапатий    сніг,  що  випав  напередодні,  від  потепління,  поступово  зникав.  Деінде  по  алеях,  дорогах,  в  невеличких  калюжах,    плавали    шматки  чорно  –рудого  листя.
     Сьогоднішній  день  нагадував  пізню  осінь,    все  піднебесся  в  шовковій    вуалі.  Крізь  неї,  ледь-  ледь  пробивається    образ  сонця.  А  золоті  промені    тоненькі  й  короткі  настільки,  мов  голочки,  які  довкола  сонця  створили    сяючий  круг.  
       Вадим,  вийшовши  з    під’їзду  свого  будинку,  позирнув  на  небо,  посміхнувся  й  про  себе  ,
-Така  краса  і  так  незвично  тихо,  благодать.
Звичним  рухом  руки,  поправивши  на  шиї  шарф,    підмахнув    русявого  чуба,  поспішив  до  зупинки  автобуса.
     Він    більше  десяти  місяців  знаходився    в  гарячих  точках  війни,  від  рашистської  навали  захищав  Україну.    Скільки  жахіття  довелося  побачити,  витримати    і  пережити    під  Вугледаром,  Бахмутом.  Нині  ж,  на  п’ять  днів  має  відпустку,  а  згодом  на  потяг    по  призначенню,  в  Миколаївський  округ.
     Провівши    два  дні  вдома  з  батьками  й  меншою,  на  десять  років,  сестрою,  вирішив  навідатися  до  бабусі.  Її  строгість  і  безмежна  любов,  виховала  в  ньому  мужність,  чесність,  повагу.  З  самого  малку  й  до  одинадцятого  класу,  він  майже  постійно  був  поруч  з  нею.
     Бабуся  для  сім’ї,  як    швидка  допомога,  коли    в    сина  й  невістки  завал  на  роботі,  чи  хтось  захворіє.  З  часом,  він  не  хотів  йти  додому,  бо  вже  народилася  сестра,  яка  не  давала    спокійно  виспатися.    А  вже    старшим  -    права  рука  для  бабусі,      прибрати    в  квартирі,  сходити  в  магазин  за  продуктами  та  оплатити    комунальні  платіжки.  Після  навчання  в  технікумі,  служба  в  армії.  Тепер,  йому  випала  доля  присвятити  час,  прийняти  участь  у  війні  за  Незалежність  країни,  вигнати  ворогів  з  рідної    української    землі.
       Хоч  по  телефону  і  спілкувався  з  бабусею,  але  ж  дуже  хотів  побачити  її  світлі,  добрі  очі,    усмішку,  ніжний  погляд.  І,  як  завжди  почути  від  неї  приємні  слова  підтримки,
-  Молодець  онучку,  молодець.  Хай  Бог  тобі  допомагає.  
     Якби  років  п’ять  назад,  можливо  вона  б  і  сама  приїхала.  до  них.  Але  нині  жаліється  на  болі  в    ногах,  що  ледь-  ледь    передвигається  по  квартирі.  Тепер  нею  опікуються  батьки  й  сестра    та  він  сподівається,    після  повернення,    ніколи    її  не  покине.  Колись  йому  так    була  потрібна  її  підтримка,  тепер  він  серцем  відчуває,  що  їй    має  стати  опорою.
Раптовий  телефонний  дзвінок  примусив  зупинитися.
-Ало,  бабусю,  я  вже  йду  на  зупинку  автобуса.  Може    тобі  якісь  ліки  треба  купити?
-Та  ні,  хлопчику,    в  мене  все  є.  
-Ну  добре!  Через  хвилин  сорок,  я  буду.
   Відразу  зиркнув    в  телефон    на  повідомлення.  В    ньому    й  досі  не  видалене  повідомлення  від  Юлі.  Він  його  мабуть  буде  пам’ятати  все  життя.  Вони  дружили  два  роки  і  в  планах  мріяли  про  весілля.  Але  війна  перекреслила  всі  мрії  й    сподівання.  Коли  вона  повідомила,  що  їх  сім’я  виїжджає    до  Німеччини,  то  ніби  під  ногами    провалилася  земля.  Скільки  розмов,  умовлянь,  але  все  марно.  Йому  ніколи  й  на  мить  не  приходила  в  голову  думка,  що    у    важкий  для  країни  час,    можна  кудись  поїхати.  І  чого,  адже    ми  далеко  від  Сходу.  Дякувати  Богу,  тут  спокійно,  лише  інколи  лунають  сирени.  Його  доводи  не  зупинили  її.  Зрозумів,  вона    його  не  кохає.  Буквально  через  два  місяці    отримав  СМС-
 «  Вадиме,  якщо  кохаєш,  приїдеш.  Я  влаштувалася  на  роботу,  в  Україну  не  повернуся.»  Тільки  тепер,  пройшовши  шлях  під  пострілами,  він  зрозумів,  для  неї  це  була,  як  гра  в    шахи.  Виграти,  значить  отримати  гарного  чоловіка  та  й  іще  з  квартирою.  Поневолі  згадував,  як  вона  цікавилася    про  стосунки  з  бабусею.  І  часто  запитувала  на  кого  вона  перепише  квартиру,  на  сестру  чи  на  нього.
   Те,  що  сталося,  можливо  й  на  краще  -  не  раз  у  бліндажі  над  цим  роздумував.  Згадував  бабусині  слова,
 -Все,  що  рапляється,  значить  так  треба,  інколи  нами  керує  доля.  Напевно,  коли  б  такі  слова  були  сказані  коли  навчався  в  школі,  в    дев’ятому  -  десятому  класі,  тоді  б  сміявся.  Але  ж  нині,  уже  можна  сказати,    трохи  пройшов  школу  життя,    повністю  згоден  з  нею.
     По  дорозі  до  зупинки  автобуса,  в  магазині  придбав  дещо  з  продуктів  і  невеличкий  торт.  Без  торта  він  ніколи  не  їхав  до  бабусі,  знав,  що  вона    любить  «Пражський».  Через  кілька  місяців  розлуки  і  приїхати  без  торта,  ні,  це  не  про  нього.    
   Біля  зупинки  автобуса  людно  -  Ой,  чи  й  впхаюся  в  цей,  що  приїде,  а  наступний  же,  аж  через  двадцять  хвилин.
   Люди  вереницею  стояли  один  за  одним.  Тільки  підійшов,  за  ним  відразу    стала  дівчина,  запитала,
-Ви  останній?
 У  відповідь  кивнув  головою.  Та  її  дзвінкий,  веселий  голос,  чомусь  привернув  увагу,  повернувся  до  неї.
Що  перше  йому  кинулося  в  очі,  це  світло-  русяве  волосся,      розсипане    по      тендітних  плечах.  Бежевий  колір  курточки  і  біленький  кептур,  дуже  пасував  до  її    зелено  -    блакитних  очей.  На  якусь  мить  задивився,  хотів  пригадати,  на  яку  принцесу  вона  схожа?  В  якому  мультику,  бачив  подібне  личко.    Враз,    його  хтось  несподіваного  штовхнув,  чоловічий  голос  попередив,
-Автобус  їде,  не  лови    ґави,  бо    з-за  тебе  не  поїдемо.
   Добре,  що  автобус  приїхав  напівпоржній,  люди    спокійно  проходили  по  салону.    Уже  при  відправленні  автобуса,  люди  підбігали  й  наполягаючи  пропихалися  в    салон,  благали    іще  трохи  посунутися.
-  Ото  людей!  Ніби  кильки  в  банці,  як  колись,  ще    в  дитинстві.  Чомусь  це  спало  на  думку.  -  Тепер    килька  в    банках  плаває,  ніби  у  водоймищі.Від  думок,  аж    посміхнувся.
Проходячи  по  салону,  вперед  себе  пропустив  дівчину.  Перед  нею,  де  й  взялася,    доволі  повна  жінка,  років  п’ятидесяти.  На  грудях  тримала  пакет,    грубим  голосом  попередила,
-Пробачте,  в  мене  тут  яйця,  прошу  не  штовхайтеся.
 Воно  би  все  й  нічого,  але    дівчина  невеликого  зросту,  при  найменшому  зайвому  рухові,    пакет  ледь  не  падав    їй    на  обличчя.  Вона  була  змушена  розвернутися,  тепер,  ці  чаруючі  очі  інколи  дивилися  на  нього.  Дівчина    притискала  до  себе  напів  пустий  пакет,  з  сірими  папками.  Її  так  затиснули,  що  вона  не  в  змозі  була  дотягнутися  до  будь  чого,  щоб  триматися.  Звичайно    така  поїздка  не  викликала  задоволення,  але  треба  змиритися,    уже  іншого  виходу    не  було.  Перед  поїздкою    роздумував,  можна  й  на  таксі    добратися,  але  ж  так  хотілося  трохи  пройтися,    проїхати    старим,  знайомим  маршрутом.
Вадим,    у    руці  тримав    пакет  з  гостинцями  і  цією  ж  рукою  тримався  за  верхній  поручень  автобуса.  При  зупинці  і  відправленні  автобуса,    він  другою  рукою  намагався  загородити  дівчину  від  поштовхів.
Через    пару    зупинок,  щоки  дівчини  почервоніли.  -О,  яка  ж  гарна-  помітив,  цікаво    на  якій  зупинці  вона  зійде?  Думка,  як  оса-  Хоч  скоро  й  відчалю  на  службу,  але  якщо  познайомлюся,  це  ж  не    вважатиметься    гріхом.  Скільки  їй  років?  Напевно  двадцять,  а  може  заміжня?  Та  ні  обручки  немає.  А  хай    там,    чому  й    не  ризикнути?
 Тільки    на  передостанній  зупинці,    з  автоса  вийшло  багато  пасажирів.  Він  помітив,  що  вона  пройшла  вперед  до  виходу,  але  не  вийшла.
 І  чого  це  я  на  неї  вирячився  -    подумав  у  той  момент,  коли  помітив,  вона    поглядом  буквально  просвердлювала  його.  Їх  погляди  зустрілися,  на  її  обличчі  з’явилася  усмішка.
-  Чи  це  мені  ввижається,  подумав  і  несподівано    кліпнув  очима  -  Чи  це  насправді  відбувається?  Та  дівчина  уже  опустила  голову,  повернулася  в  сторону  водія.  Цікаві  обставини,  помітив  про  себе.Чи  й  справді  познайомитися?  Але  ж    в  мене  всього  три  дні  й  шукай    вітра  в  полі.  А  можливо  все  ж  варто?
     Нарешті    остання    зупинка.  Дівчина  поспіхом,  жваво  стукаючи  підборами  чобітків  по  східцях,  першою  покинула  автобус.  Він  не  намагався  її  переслідувати,  але  ним  керувала  цікавість,  в  якому  ж  напрямку  вона  піде?
Зійшовши  з  автобуса,зиркав  по  всій  окрузі-  Тепер  зрозуміло,  чому  так  багато  людей,    нарешті  добудували    два  дев’ятиповерхові  будинки.  На  деяких  балконах  висіли    речі,  білизна.  Комусь  таки  пощастило  -    подумав  він  і  поспішив  до  п’ятиповерхівки.
 Чекай,  а  де  ж  поділась  дівчина?  Ото  роззявляка,  загубив?
 В  метрах  тридцяти  від  себе,  попереду,  побачив  її.  На  душі    відразу  потепліло.  -  Ти  ба,  часом  не  в    той  будинок  йде,  що  і  я.  Цікаво,  до  кого  це  сонечко  приїхало?    Я  ж  тут    наче    усіх  знаю.
Раптовий  дзвінок,  змусив  відволіктися  від  думок.  
На  зв’язку  бабуся,
-То  ти  вже  скоро,  чому  забарився,    нічого  не  купуй,    в  мене  все  є.
 -Я  вже  майже  під  будинком,  за    п’ять  хвилин    буду  в  тебе.
     Почувши,  що  онук    підходить  до  будинку,  Софія  Іванівна,    на  плечі  накинула    пухову  хустку    й  вийшла  на  балкон.  Здаля,  по  алеї  побачила  Олю,  сусідську  дівчину,  за  нею,  швидко  йшов  онук.  Їй  здалося,  що  він    доганяв  її.
-І  коли  це  він  з  нею  познайомився,-  сказала  голосно    і    відхилилася  назад,  ніби  заховалася.  Все  ж  спостерігала,  що  буде  далі.  Та  усе  виявилося  марно,  онук  її    не  догнав.  Старенька  трохи    розчарувалася  та  згодом,  подумки  себе  заспокоїла  -    Чи  то  вже  я  собі  напридумала.  
Повернулася  в  кімнату,  намірилася  до  вхідних  дверей.  Все  ще  в  пуховій  хустці,  під  дверима    здвигнула  плечима,  посміхнулася  –    Хай  я  послухаю,  чи  будуть  спілкуватися  чи  ні.  Мабуть  треба  трохи  почекати.    За  мить  блиск  у  очах,  про  себе  тихо,
-  Ой  бабо,  не  пхай  носа  до  чужого  проса,  але  ж  так  цікаво,  що  там    коїться.
   Тим  часом,  Вадим  прискорив  ходу  -    Оце  так-  так,  подивіться,  -  йому  хотілося  сказати  в  голос,  -Вона  навіть  у  це  й  же  під’їзд  зайшла.  Широкими  кроками,  поспішив  за  нею  -  В  якій    же  квартирі  мешкає?
     Дівчина    почула  його  кроки,  зупинилася    на  площадці  між  другим  і  третім  поверхом.  Він  саме    розвернувся  йти  слідом  за  нею.  Та  її    сполоханий,  зацікавлений  погляд.,  змусив  його  зупинитися,
-Та  ти  не  бійся,  я  на  четвертий  поверх  йду.
-На  четвертий?  -  здивовано  запитала  вона,  відійшла  в  сторону  й  продовжила,  -  То  проходьте.
Вона  стояла  навпроти  вікна,  на  фоні  світла  її  волосся,  злегка  відбивалося  золотим  відтінком.    На  якісь  секунди    хлопець  закляк  на  місці.  -Ти  диви,  вона  ж  як  образ  сонця.
-То  йдіть,  бачу  ви  поспішаєте.
-  Ой  та  що  ти  прямо  на  ви,  хіба  я  на  дядька  схожий.  Не  дивись,  що  я  трохи  засмаглий,    був  на  кордоні,  а  там  війна,  думаю  ти  знаєш.  Це  на  кілька  днів  у  відпустку  приїхав,  зараз  йду  в  гості    до  бабусі.  Може    ми  познайомимося?
-Та  я  з  першими,  хто  потрапив  на  очі  не  знайомлюся.
-  Бачу  ти  гордячка.
Її  обличчя  миттєво  почервоніло,
-Я  б  так  не  сказала,  просто  собі  ціну  знаю,  тому    з  обережністю  ставлюся  до    незнайомих    людей.  Хочеш  на  ти?  Гаразд,  хай  буде  так!    Ти    йди,    хай  я  побачу  до  кого  це  ти  йдеш  у  гості,  тут  бабусі  майже  в  кожній  квартирі.
     Софія  Іванівна  чомусь  хвилювалася,    прислухалася,  що  коїться  за  дверима.  Чула  якийсь  гул  та  окремі  склади  »  ти,  ба  «-  її  це  дратувало.  За  кілька  секунд    терпець  ввірвався  -  Це  скільки  часу  треба,  щоб  піднятися  на  четвертий  поверх.  А  може  вони  вже  там  цілуються,  от  халепа,  отак  зразу?    Нарешті  вона  почула  за  дверми  шарудіння.  Уже  придивилася  у  вічко  вхідних  дверей,  Оля    ключем  відкривала  замок  квартири  і  весь  час  озиралася.  Тут  жінка  не  витримала,  відчинила  двері,
-О!  Олю,  добрий  день,  а  я  онука,  Вадимчика  чекаю.
 Він  уже  стояв  на  площадці  між  третім  і  четвертим  поверхом,
-Я  тут  бабусю,  вибач  трохи  затримався.
-Олічко  зайди  до  нас  на  чай,  я  познайомлю  тебе  з  моїм  героєм.  
Дівчина  зашарілася,-  Та  мені  незручно.
Старенька  обурливо,
 -І  що  тут  такого  незручного?  По  -  сусідству  не  можна  відказувати.  
Дівчина  скоса  позирнула  на  нього,
 -Ну  хіба  познайомитися  з  вашим  героєм.  Гаразд,  зараз  зателефоную  мамі  і  черех  хвилину  –  другу  прийду.
         Оля  не  гаяла  часу  –  А  він  нічого  та  й  видно  не  нахаба.  Чому  й  не  познайомитися?  Хіба  в  доброї  бабусі  може  бути    непорядний  онук.  Але  у  житті  всяк  буває  -  тут  же    змінила  думку.  -Каже  був  на  війні,    сміливий,    адже  туди    не  кожен  піде.  То  добре,  що  не  має  заячої  вади.
   Одягнувши  светр  рожевого  кольору,  крутнулася  біля  дзеркала,  на  плечах  поправила  волося,  на  обличчі  усмішка,
-Ну,що  ж    побачимо,  що  за  онучок.
 На  ходу,  зі  столу  підхопила  коробку  мармеладу,  за  мить  закривала  двері  на  ключ.
 Вадим  біля  дверей  уже    чекав  на  неї,  
-У  нас  вже  стіл  накритий.  Чуєш,  як  пахнуть  голубці?
   Її  привітний  образ  обличчя,  прямий  погляд  для  нього,  як  промінчик  сонячного  тепла.  Переступивши  поріг,  протягнула  до  нього    руку,
-Звичайно  чую,  мені  вже  їх  доводилося    куштувати,  знаю  смачні.  Але  давай  краще  офіційно  познайомимося.  Я  Оля,  мені    двадцять  один  рік,  працюю  фармацептом  в    аптеці,  одна  у  батьків,  не  заміжня,  дітей  не  маю.
Вадим    такого  знайомства  не  очікував,  спостерігав,  як  дівчина    водила  очима,  часто  кліпала  ними    й  хитро    позирала  на  нього.
Але  ж  взявши  її  руку  в  свою,    відчув  її  хвилювання,
-  Ну  я  Вадим,  дуже  приємно,  проходь.
З  кімнати  голос  Софії  Іванівни,
 -Оце  так  знайомство,  це  ж  треба  такого.  Все  і  відразу,  як  те  морозиво  на  тарілці,  бери  і  смакуй.
Після  почутих  слів,  очі  дівчини    округлилися,  на  щоках  з’явився  рум’янець.  Зробивши    невеличкий  крок  до  нього,  прошепотіла.
-Ой,  я  думала    двері    в  кімнату  зачинені.
-Та  все  нормально,  проходь.
 Софія  Іванівна  сиділа  за  столом,  її  привітний  погляд  зняв  з  дівчини  напругу,  
-Сідайте  разом  пообідаємо.  Як  кажуть  чим  багаті  тим  і  раді.
На  столі    кілька  тарілок  з  холодними  стравами,  посередині  у  великій  глибокій  тарілці  парували  голубці.
Дівчина,  сказала  з  легкою  усмішкою  на  губах,
-О,  а  голубці  пахтять,  аж  слинка  тече.  З  задоволенням  пообідаю,  голодна,  як  вовк.  Хоч  сьогодні  в  мене  вихідний  день,  але  в  аптеку  привезли  ліки,  треба  було  дівчатам  допомогти.
       Пообідавши,  за  столом  спілкувалися    іще  зо  дві  години.  Тему  війни  не  обговорювали,  адже  розуміли,  що  Вадим  все  рівно  нічого  не  розповість.  Софія  Іванівна  дістала  фото  альбом,    Олі  показувала  фотки,  дещо  розповідала    про  малого  онука.
     Надворі  сіріло…  Вадим  зателефонував  додому,
-Мамо  я    ночуватиму    в  бабусі.
-Та,  як  же  це  синку,  ми  з  тобою  і  не  наговорилися.
Завтра  мамо,  завтра,  я  висплюся  і  приїду.
Він  нахилився  до  дівчини,
-Пішли  прогуляємося.
   Вона    ніби  трохи  й  здивувалася,  дивилася  на  Софію  Іванівну,  наче  чекала,  що  вона  скаже.
 Жінка  рукою  торкнулася  плеча  онука,
-Так    -  так    хлопчику,  поки  молоді,  не    гайте  часу.  Гуляйте,  радійте  життю,  беріть  від  життя,  все  що  можна  взяти,  адже  воно  не  таке  й  довге.
-То  ми  пішли?  –  запитав  Олю.
-Гаразд,-  дівчина    вже  стояла  біля  дверей  кімнати,  продовжила,  -Тільки  недовго,  мені  завтра  на  роботу.  Піду  своїм  скажу  та  одягнуся.
Софія  Іванівна,  спитала  весело,
-То  вам  до  двадцять  другої  години    часу  досить?  
Вадим  посміхаючись,.
-Добре  бабусю,  я  шкільний  розпорядок  дня  пам’ятаю,  не  хвилюйся,  будемо    вчасно.
     Широка  алея  до  річки,  з  двох  сторін    освітлена  ліхтарями.  Їм  обом  здавалося,  що  уже  давно  знайомі,  трималися  за  руки.  До  ніг  падало  світло,  ніби  запрошуючи  на  безпечний  шлях,  яким  можна  пройти  по  стежині  життя.  Потік  автівок,  автобусів,  маршруток…    життя  у  вирії,  гамірно.  Та  все  це,  не  завада  для  спілкування  про  життя.  З  гарним  настроєм,  з  усмішкою  на  обличчі,  Оля  розповідала  анекдоти    про  медиків.  Навіть  не  помітили  ,  як  швидко  сплинув  час.
     Йому  подзвонила  мама,
-Синку  ти  де,  вже  на  пів  десяту,  ти  вже  відпочиваєш?
-  Ні  мамо,  я  недалеко  від  будинку,  вже  йду  додому.  
-    Ти  що  друзів  зустрів?
-  Завтра  мамо,  все  розповім  завтра.  На  добраніч,  хороших  снів.
         Крок  за  кроком..  усміхаючись  один  до  одного,  стремління  злетіти.  Взявшись  за  руки,    мов  птахи  розкрили  крила,  швидко  підійнялися  на  четвертий  поверх.  Оля    збуджена,  розчервоніла,  кинула  хитрий  погляд  і  вмить  зникла  за  дверима  своєї  квартири.
Вадим,  від  несподівання,  аж    сплеснув  у  долоні,
-Опа,  була  пташка  й  випорхнула.  Цікаво,  звідки  вона  знала,  що  двері    не  замкнені.  Ну  нічого,завтра  я  тебе  без  поцілунку  не  відпущу.
     Вадим  зайшов  до  квартири…бабуся  дивилася  телевізор.
 Побачивши  онука,  очі  сповнені  ніжності,
-Ну,  як  тобі  Оля?
 -  Ти  ж  знаєш,    у  мене  від  тебе  секретів  майже  ніколи  не  було.  Скажу  чесно,  як  на  сповіді,  вона,  як  сонце,  чи  частина  його.  Приємна  в  спілкуванні,  весела.  Зізнаюся,    її  очі,  личко  та  й  загалом,  вона    мені  сподобалася.
 -  Ти  правий,  вона  справді,  як  сонечко.  Вони  сюди  переїхали  пів  року  назад.  Батько    в  школі  викладає  українську  мову  й  літературу,  а  мама  її    працює  медсестрою  в    лікарні.  Дівчина  добра,  привітна.  Інколи  мені  ліки  приносить  та  й,  як  треба  тиск  поміряти,  ніколи    не  відмовляє.
-Я  тебе  зрозумів.  Що  значить    ти  мене  викохала,  у  нас  з  тобою  і  погляди  співпадають.  Все  йду  спати,  на  добраніч.
Жінка  подивилася  вслід  -  Ох,  якби  ж  не  війна,  то  можливо  б  і  на  весіллі  погуляла,  а  так  хто  знає,  коли  закінчиться  та  чи  й  доживу.
     У  квартирі  Олі…  мати    різко  встала  з-за  столу,
-Ти    так  влетіла!  Чи  за  тобою  хтось  гнався?
-Ні  мамо,  все  добре,  -  глибоко  перевела  подих.
-Та  ти    червона,  як  варений  рак.
-Все  нормально  мамо…  все  нормально.
Вона  роздягалася,  зняла  чобітки.  Обома    руками  провела  по  обличчю,  
-А  й  справді,  мені  чогось  так  жарко…
Мати  всміхаючись,  з  під  лоба  подивилася  на  неї,
Ну-  ну…  нічого  не  хочеш  сказати,  хто  так  стривожив  твоє  сердечко.
 -Слухай  мамо,  а    в  тебе  таке  було?
-Яке  таке  ?
Ну  таке,  щоб    враз  і  здалося  що  це  він  той,  до  якого    хочеться  притулитися,  щоб  обійняв,  поцілував.  Ну,  думаю  ти  мене  розумієш…
-Ну    так,  звичайно  було.  Он  той,  уже  бачить    другий  сон,  а  я    не  сплю,  тебе  чекала.
 Обійнявши  доньку,
-Вітаю!  Але  май  голову  на  плечах.
-Ой,  що  ти  таке  кажеш.  Йому  через  два  дні  відчалювати  на  війну.
 Мати,  присіла  в  крісло,
-  А  це  вже  діло  серйозне.  Це  випробування  і  надії.  На  жаль  важкі  часи  на  нас  іще  чекають,  все  може  бути
 -Це  ти  про  що?
-Та  так  нічого,  лягаймо  спати.
     Зимовий  ранок…  Вадим  і  Оля,  взявшись  за  руки,  стояли  на  платформі.    З  хвилини  на  хвилину  мав  прибути  потяг.
Дівчина  ледь  стримувала  сльози.  -  Як  мало  часу  ми  провели  з  тобою,  всього  лише  три  вечора,  це,  як  кілька  піщинок  у  морі.  Для  когось  мабуть  і  непомітні.  А  тут,    душа  розривається  на  частини,  не  хочеться  відпускати.  Вадим  ніби  відчув  її  душевний  настрій.  Обома  руками  пригорнув  до  себе,
-Чому  принишкла,  сонечко,  не  ховайся  в  роздумах  -  хмарах.  Подаруй  усмішку,  щоб  я  запам’ятав  на  все  життя.  Щоб  не  забув  на  передовій,  а  твої  очі,  ці  чаруючі  очі,  щоб  у  важку  годину  підтримували  мене.
 Здавалося,  поцілунок  мав  бути  солодким  та  вони  вдвох  відчули    смак  полину.  Прошепотіла,
-  Пробач…розкисла.
Занурилася  в  його  груди,
-Ти  повертайся,  чуєш,  повертайся!
 Провідницею,  впоспіх    зачинені    двері…  потяг  набирав  швидкість.  Чолом  притулившись  до  скла    дверей,  Вадим  й  досі  не  відривав  погляд  від    її    очей.  -Ти  світи  мені,  світи,  як  образ  сонця.  Як  образ  світлих  намірів,  нашого  повнокровного  життя,  незламності.  Я  повернуся,  мені  потрібна  тільки  ти.  Ти    -  сенс  мого  життя,  шанс  вижити,  бо  я  тебе  кохаю.

                                                                                                                                                                                                       19.12.2023р
                                                                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004371
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 30.01.2024

liza Bird

Сигнал тривоги

Сигнал  тривоги,  розриває  душу,
І  песик  злякано  спинився  поряд,
Дивився  в  очі,  більш  додавши  смутку,
Життя  печаль,  він  розуміє  потай.

Кажу,  боїшся?  То  ж  відразу  лапу,
Мені  подавши,  відповів  Дружок,
Удвох  сиділи  ми  обнявшись  зранку,
Й  давив  горлянку  гіркоти  клубок.

Великий  Боже,  недолугих  спаси,
Тепер  пізнали  всю  жагу  до  життя,
Усі  зрівнялися  в  жахливі  часи,
Тут  зверхність  зайва  й  гордовита  пиха.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004103
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 30.01.2024

Олеся Лісова

Молю, повернися !

Молю  тебе,  рідний,  вернись  у  свій  дім,
що  завжди  був  тихим  притулком  твоїм.
Де  голос  ще  чути  відлунням  у  хаті,
в  розлуці  дні  темні,  якісь  пелехаті.

Хай  стихнуть  гармати,  вернись  хоч  на  мить,
кохання  в  сльозах,  наче  свічка,  горить.
І  серце  від  страху  тремтить  щохвилини,
чекає  дзвінка,  щоб  прожити  цю  днину.

Не  в  снах,  а  вернися  у  дім  наяву,
не  бійсь  обпектись  об  сльозу  воскову.
Пройдись  босоніж  по  зеленій  травиці,
напийся  води  у  рідненькій  криниці.

Я  знаю,  не  спиш  у  тривозі  нічній,
знов  лізуть  рашисти,  приймаєте  бій.
Обдерті  війною,  порізані  долі,
несуть  тяжкий  хрест,  щоб  не  жити  в  неволі.

Світлішим  без  ворога  стане  цей  світ,
хоч  з  вогника  свічки  темнітиме  гніт
Та  смуга,  що  чорним  країну  накрила,
терпінням  і  вірою  знов  стане  біла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004360
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 30.01.2024

Галина Лябук

Всього лиш треба…

                                                           У  кого  що  болить,  
                                                       про  те  й  гомонить
                                                                           (  народна  мудрість).  


Людині  треба  зовсім  мало,  
Щоб  жити  на  своїй  землі,  
Щоб  віра  в  завтра  не  пропала
Й  кінець  настав  страшній  війні.  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

Пшеничний  степ,  трель  жайворина,  
Життя,  щоб  в  радості  тривало,  
Хатина,  сад,  в  дворі  калина.  

                   Людині  треба  зовсім  мало,  

Щоб  гідність  ту  нести  в  собі,  
Держава,  щоб  про  неї  дбала,  -  
Все  по  Законах,  без  журби.  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

ПлатнЮ    пристойну,  лиш  тоді
Вкраїнці  не  нАймитували    б,  
Трудились  вдома,*    як  завжди.  

                   Людині  треба  зовсім  мало.  

Хапугам,*    злодіям    -    кончина...  
Життя  у  барвах  засіяло    б,  
Корупція  навіки  згине!  

                   Людині  треба  зовсім  мало:

Роздай  мільйони  в  дитбудинки  -  
Дістанеш  спокій  небувалий,  
Не  пошкодуєш  ні  хвилинки.

                               *    *    *

Людині  треба  зовсім  мало.  
Тут  скептики  знайдуться  звісно:
-    Ти  чесно  заробив?    
-    Й  чимало?!  
Ну,  не  суди  мене  так  злісно.  



                                                       *Тут    -    трудитись  в  Україні.  
                                                       *  Хапуга    -    той  хто  бере  хабар.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 30.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Справжні ліки

Заховалося  в  туманах  миле  літо
Та  той  смуток  я  не  знаю  де  подіти,
Помандрую  у  поля,  що  за  рікою,
Там  не  раз  ми  зустрічалися  з  тобою.

Зупинюся  на  хвилину,  пригадаю,
Аромати  ще  доносяться  із  гаю
Дивна  пісня  солов'їна  все  лунає,
Доторкається  зманіжено  розмаєм.

Задивлюся  в  синє  небо  та  помрію,
А  думками  приближатиму  подію,
Ту,  що  в  серці  залишила  я  навіки,
Перемога  -  ось  і  будуть  справжні  ліки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Між ними (квартон)

Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни,
Неначе  день  марніє,  вечір  дригонить,
А  темне  ночі  тло  рве  на  частини  сни.
Міцна  ж  не  обривається  чекання  мить.

Мовчить  лише  смартфон,  хоч  гучність  на  всі  сто.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Пече  мороз.  Ятрить  журливий  стрімко  ток.
В  молитві  лине:  "  Господи,  війну  спини!"

А  після  бою  рани,  згарищ  полини.
Когось  бинтують  знову.  Стихло  в  бліндажі.
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.
Зв'язок  пропав,  лиш  недосяжності  вужі

Звиваються  у  душах,  а  зима  сніжить.
Далеко  ще  до  пуп'янків  тепла  весни.
Як  пережити  студінь,  гіркоту  стежин?
Між  ними  хуртовини  і  вогонь  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 30.01.2024

A.Kar-Te

Бабця

Із  чебрецю,  меліси  й  м'яти
Тобі  б  напій  приготувати,
Щоби  поспав  якусь  годинку.
Втомився  воювати,  синку?

Та  ти  стріляв  би  та  й  стріляв
Тих  ворогів,  що  біс  послав.
Це  вірно,  синку,  треба  бити,
Але  потрібно  й  відпочити.

Аби    я  знала  ті  гармати,
Змогла  б  тобі  допомагати.
Знайшлися  б  сили  в  ту  годину
На  шмаття  рвати  ворожину!

Смієшся...  Бабці  й  воювати?
То  спробую  почаклувати.
Полтавська  відьма  я
ще  та!
Бо  доля,  видно,  не  проста

Страшенний  дух  в  мені  зростила.
А  то,  повір,  не  просто  сила.
Ти  спи,  герою,  почаклую...
Твій  сон  глибокий  не  зіпсую.

Які  ж  то,  Господи,  гріхи  -
Пустити  тих  на  тельбухи,
Хто  на  землі  святій  лютує,
Жінок  і  діточок  гвалтує

Та  зносить    все  з  лиця  землі?
Бажання  то  ще  замалі  -
Пустити  їх  на  тельбухи.
Це  справедливість,  не  гріхи.

Так  от,  заплющу  свої  очі  -
Вже  полем  йду  посеред  ночі,
Ага,  ось  ворог  причаївся,
Що  крові  людської  напився...

Відьмацьку  силу  відпустила,
Яка  падлюку  й  розчавила.
Лишились  тільки  тельбухи...
Прости,  Господь,  йому  гріхи..,

Якщо  простиш.  Я  не  прошаю
Й  за  іншим  далі  вирушаю.
А  ти  поспи  ще  трішки,  синку...
Я    повоюю  ще  годинку.

P.S.
Сама  з  собою  говорила  -
Чи  сумувала,  чи    здуріла..?

(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004287
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Н-А-Д-І-Я

В ЖИТТІ ВСЕ ТРЕБА МАТИ В МІРУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rCGJwKn1hJg[/youtube]
Парує  борщик  на  столі,
Він  так  на  пахощі  багатий.
В  нім  інгредієнти  всі  прості,
Але  без  солі  він  ніякий.

Добавить  щіпку  в  нього  солі,
Зубок,  можливо,  й  часнику,
І  буде  все  тоді  у  нормі,
Замінить  страву  будь-яку.

А  що  за  страви,  що  без  перцю?
Скуштуєш  - сльози  потечуть.
Чи  до  вподоби  перці  серцю,
Якщо  до  сліз  нас  доведуть?

І  плапчем  ми  тоді  невільно,
З  очей  тече  проста  сльоза.
Її  ми  витремо  неспішно,
Ніщо  вона  не  нагада.

В  житті  все  треба  мати  в  міру,
Щоб  не  засмучувать  серця.
Гіркої  хай  не  буде  й  сліду,
Лиш,  щоб  від  радості  була...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004377
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024

Катерина Собова

Корова у відпустці

Дуже    радий,    як    ніколи,
Шестирічний    Костя
На    канікули    приїхав
До      бабусі    в    гості.

Лоскотала    нюх    хлопчини
Бабусина    здоба,
Все    було    цікаве:    птиця,
І    в    хліві    худоба.

До    бабусі    притулився,
Їй    поправив    хустку:
-Коли,    бабцю,    ця    телиця
Піде    у    відпустку?

І    швиденько    починає
Бабі    торочити:
-Всі    тварини    від    роботи
Мають    відпочити.

Казав    тато    тьоті    Люсі,
Щоб    була    здорова,
Розказав,    що    у    відпустку
Йде    його    корова.

І    сміявся:    -Зараз    в    моді
Гостювати    в    мами,
Буде    пастись    на    городі  –
Все    згідно    програми.

А    для    тьоті    Люсі    будуть
Незабутні    днини,
Тато    довго    не    забуде
Райські      ті    години!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 27.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Завія (тавтограма на літеру З)

Закружляла  завія-зима.
Зазвучала  звабливо  зурна.
Залетіла  загадка  здаля,
Забіліла  зефіром  земля.
Зачаровані  зимні  зірки.
Захрустіли  забав  завитки.
Закрутився  здивований  звір,
Завірюха  запудрила  зір.
Залюбки  зачепила  замет,
Заіскрився  загривками  злет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003930
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 27.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Тепло до краплі

Я  вкладаю  у  лист  любові
Найдорожчі  свої  слова,
Неповторні  й  такі  чудові  -
В  них  надія  моя  жива.

Я  вкладаю  тепло  до  краплі,
Що  зібрала  з  ранкових  рос,
Знов  зволожу  вуста  я  спраглі
Ефективних  для  серця  доз.

Я  вкладаю,  хіба  не  бачиш?
Що  можливо  укласти  ще?
Ти  розлуку  мабуть  пробачиш,
Бо  в  рядках  все  життя  святе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004162
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 27.01.2024

Ольга Калина

Безсоння

Так  тихо..  Темінь..  Ніч  колише  
Безсоння  тускле  в  сповитку,  
Промінчик  з  вікон  ледве  дише,
Клубком  скрутившись  у  кутку.  
Голосить  навзрид  сіра  тиша,  
У  скронях  вибиває  такт,  
І  не  піде,  і  не  полишить,  
Заключний  ще  не  грає  акт.  
Думки  роями  все  міцніше  
Літають  із  кутка  в  куток,
Заглибившись  в  віконну  нішу,  
Летять  у  небо  до  зірок.      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003900
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Несказане (глоса)

                                                                                                                   Очима  ти  сказав  мені:  люблю.
                                                                                                                   Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.
                                                                                                                   Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю,
                                                                                                                   Несказане  лишилось  несказанним.
                                                                                                                                                                     Ліна  Костенко

Зірчасте  небо  посміхалось  з  нами,
Мені  здавалось,  що  я  сплю.
Не  шепотів,  торкався  скронь  вустами.
Очима  ти  сказав  мені:  люблю.

Не  знали  ми,  що  там  за  рогом  жде.
А  доля  готувала  вже  зигзаги.
Солоний  смак  лишився  мюскаде,
Душа  складала  свій  тяжкий  екзамен.

Вокзал  і  рупор,  і  обійми  ніжні.
Рукою  помахала  журавлю.
Й  життя  летіло.  Чи  були  суміжні?
Мов  тихий  дзвін  гірського  кришталю.

Зірки,  як  завше,  сяють  угорі.
Минуло  років  стільки,  як  світанків.
Сніги,  дощі,  веселок  кольори...
Несказане  лишилось  несказанним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 22.01.2024

Рясна Морва

Хоку про природу №3

***
Місяць  плаває
В  небеснім  темнім  морі
Не  штормить  світлу
***
Сльозиться  небо
Торкається  волого
Земля  радіє
***
Сніг  всміхається
Морозні  блищать  зуби
Білила  зима

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003592
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 22.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ХАЗЯЇН В ДОМІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dqx3Vzog5Zc[/youtube]
Хазяїн  в  домі -  рудий  кіт,
Його  ми  сонцем  називаєм.
Живе  у  нас  багато  літ.
Він  всі  закони  наші  знає.

Одне:  не  дано  йому  мову.
Про  щоб  мені  міг  розказать?
Я  часто  з  ним  веду  розмову.
Не  в  змозі відповідь  сказать.

Розумний,  дивиться  у  очі,
Немов  мене  він  розуміє.
Пісні  свої  мені  муркоче,
Так  гарно  він  співати  вміє.

Мене  найбільше  усіх  любить.
Його  годую  й  теж  люблю.
Та  рідко  шкоду  котик  робить,
Та  я  його  за  це  не  б"ю.

Він  добре  знає  настрій  мій,
Тікає  часто  під  диван.
Тоді  сидить  такий  сумний.
Я  розумію  його  стан..

Живемо  дружною  сім"єю,
Так  швидко  ця  пройде  зима...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999623
дата надходження 27.11.2023
дата закладки 16.01.2024

Олеся Лісова

Вбивають життя

Ворожі  снаряди  вбивають  життя,
Тобою  задумане  й  створене,  Боже.
Жорстокі  знущання,  нема  каяття,
Земля  українська  з  голгофою  схожа.

Ти  вірив  в  добро  і  сусідство,  як  ми?
Ти  бачив,  як  заздрість  вповзає  змією?
Поріддя  гадюче  із  недолюдьми
Про  укро-нацистів  несе  ахінею.

Ти  смерті  дозволив  почати  жнива.
Все  поле  в  снопах,  бо  збирає  затято.
«Терпіння  твойого  тонка  тятива?»  –
Ти  ж  чуєш,  як  плаче  згорьована  мати.

Ти  бачив  ці  очі  дитячі  за  мить,
Як  ангелом  білим  злетіти  до  тебе?
Я  знаю,  все  бачив,  нестерпно  болить,
Бо  падають  сльози  дощами  із  неба.

Чому  ж  тоді,  Боже,  не  спиниш  біду?
Чи  мало  в  історії  нас  плюндрували?
Та  нація  вільна  спиняла  орду,
Отож  і  тепер  вірні  воїни  встали.

То  ж  дай  їм  підтримку  і  силу  встоять,
Звільнити  Вітчизну  і  зло  покарати!
Щоденно  молитви  у  небо  летять,
Бо  кожному  з  нас  Україна  –  це  мати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003238
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024

Горова Л.

Як грона, зорі виснуть … ( квартон)

Як  грона,  зорі  виснуть.  Небо  низько.
Здається,  простягни  до  нього  руку,
Підскоч  лишень,  собі  дістанеш  низку
Намиста,  що  видзенькує,  послухай:

То  грає  сяйво,  й  вітер  не  шепоче.
Як  грона,  зорі  виснуть.  Небо  низько.
Дивися:  Бог  такі  дарує  ночі!
В  них  місяця  розхлюпуються  бризки

На  сніжний  покрив,  падаючи  блиском,
Відтінки  увібравши  в  себе  сині.
Як  грона,  зорі  виснуть.  Небо  низько.
Прозорі  хмари-  тіні  янголині

Сріблястий  білий  лик  пером  торкають,
Сплітаючи  під  ним  м'яку  колиску.
Підвішені  до  темного  перкалю
Як  грона,  зорі  виснуть.  Небо  низько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003214
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024

Ніна Незламна

Зруйновані мости

                                         Вірш  до  картини

***
Тебе  прошу,  більш  не  дзвони,
Давно  зруйновані  мости,
Відбудувати  не  той  час,
Мабуть,  так  краще,  для    двох  нас.

Стежками  скрізь  розлігся  мох,
Напевно  доля,  що  дав  Бог,
З  тобою  ми,  як  береги,
Повздовж  бурхливої    води.

Хоч  і  була  щаслива  ніч,
Все  ж  зрозумій  не  в  тому  річ,
Жаль  та  відцвів  весняний  цвіт,
Ти  не  зберіг  кохання  світ.

На  річці    крига  -  то  не  міст,
Сховай  під  нею  свою  злість,
Хай  прийме  мул  її  на  дно,
Жагучий  біль  зап’єш  вином.

   Пробач  мені...  вже  все  одно…

     15.01.2024р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003251
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Найкраща весна

Не  сумуй,  що  пішла,
Але  серце  лишила  з  тобою
Та  найкраща  весна  
Перевилась  до  болю  з  журбою.
І  непрохана  мить,
Що  злетіла  словами  у  вирій
До  цих  пір  все  щемить
І  кружляє  літами  у  мирі.

Не  гадай  і  чому,
Відчинилися  двері  розлуки?
Ту  любов  неземну
Мабуть  дійсно  поранили  звуки.
Та  у  серці  її
Недаремно  ти  носиш  роками,
Будеш  вік  на  землі  
Окриляти  святими  думками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003203
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024

liza Bird

Зимна пора.

Гляньмо!  По  засніженій  доріжці,
Сяє  сніг,  як  зореньки  космічні.
Кинув  щедро  чарівник  зимовий,
В  білий  килим  діамант  зірковий.

Трішки  мороз  щипає  за  щічки,
Дзвінко  щебечуть  милі  синички.
Годі,  принесу  ще  поклювати,
Піснею  вам  зиму  прикрашати.

Враз  із  гілки  снігурі  злетіли,
Першість  з  гонором  вони  посіли.
Горді  пташки́,  такі  особливі,
Тільки  чомусь,  не  зовсім  сміливі.

Зимна  пора  завжди  дивовижна,
Сипле  лапатий,  сріблом  іскриться,
Сонечко  ніжить,  лляє  сльозинки,
Потім  в  кришталь,  обе́рне  краплинки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003245
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024

Рясна Морва

***

О  зосередженість  -  ти  нам,  
І  почуттям,  і  всім  словам,
Потрібна  вкрай.  Немов  весна
Землі  потрібна,  бо  ж  до  дна  
Промерзла  рідна  сторона.
Як  глибина
Морським  лавинам,
Як  крутизна
Гірським  внршинам,
Як  для  мистецтва
Правда  рідна,
Так  зосередженість  потрібна.

Слова  мої,  я  вас  благаю:
В  душі  не  кам'янійте,
Не  крижанійте  -  я  ж  палаю,
Тож  зернами  дозрійте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003231
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024

Катерина Собова

Зустріч з депутатом

З    усіх    вулиць    ідуть    люди,
Бо    в    сільському    клубі    свято:
Запланована    там    зустріч
Із    народним    депутатом.

Весь    кортеж    приїхав    вчасно,
Із    оркестром    всіх    зустріли,
Дві    красуні    в    вишиванках
Гостю    коровай    вручили.

Він    за    мить    -    вже    на    трибуні,
Зразу    перейшов    до    діла,
І    до    мас    народних    факти
Й      аргументи    полетіли:

-Довели      спеціалісти:
Кожна    в    нас    сім’я    багата,
Бо    за    планом    погодинно
Росте    пенсія    й    зарплата.

-Це    неправда!      -крик      у    залі,-
На    продукти    ціни    знаєм!
А    тарифи?    А    податки?
Ні    за    що    народ    страждає!

Депутат    довів    народу:
-Просто    треба    менше    їсти,
Не    докажете    нічого,
Бо    ви    -    не    спеціалісти.

Ви    -    проста    народна    маса,
А    є    -    влада    і    еліта!
Що    таке    державна    каса,
Не    дано    вам    зрозуміти.

Депутату    пощастило
Тут    від    смерті    врятуватись:
З    того    часу    всі    бояться
Із    народом    зустрічатись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024

Олеся Лісова

У полоні завії

До  вікна  патлатий  сніг  горнеться  гілками,
Ловить  сон  зимовий  біг  пишними  клубками.
Може  це  не  сніг,  а  ти,  рідний  мій,  коханий,
Час  вечірній  засвітив  білими  зірками?

Теж  згадав,  як  ми  удвох,  вкрадені  зимою
В  сніговий  переполох  втрапили  з  юрбою.
Малювали  на  шибках  смайлики  веселі,
Їх  кружляв  морозний  птах  в  пінній  каруселі.

Підбадьорюючи:  "Ок!",  в  височезній  шапці
Ліхтарі  ішли  в  танок  у  сріблястій  казці.
Ти  теплом  своїх  долонь  грів  мене  й  вустами,
Розривав  густий  полон  білого  цунамі.

Пробирались  до  шляхів  рятівних  трамваїв,
На  даху  яких  сніги  гуртувались  в  зграї.
Хуртовини  замели  рельси  гомінливі.
І  застуджено  гули,  голоси  хрипливі!

Холод  вперто  обіймав,  ти  ж  тулив  до  себе
Щастя  скарб,  щоб  хтось  не  вкрав  подарунок  неба.
Попри  люту  заметіль  все  теплом  іскрилось.
Бог  стелив  м'яку  постіль  щоб  кохання  вкрилось...

На  вікно  промінчик  впав.  Бачу,  як  тоненько
Сріблом  хтось  намалював  смайлики  рідненькі.
Знаю,  ти,  бо  більш  ніхто  таємниць  не  знає.
Білий  вельон  пелюсток  душі  двох  єднає.

Там  де  ти  тепер,  сніги  стежку  залишають?
Аби  бачили  сліди  ті,  що  вас  чекають?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002965
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 15.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Хризантем ніжний рай

Відцвіли  вже  давно  хризантеми  в  саду
Та  на  рідні  місця  знову  зранку  іду,
Хоч  немає  краси,  відлетіла,  мов  птах,
А  чарівність  п'янка  залишилась  в  думках.

Зупинюся  на  мить,  а  душа  все  щемить,
Хризантем  ніжний  рай  неповторно  бринить,
Як  так  зникнуть  змогли,  не  сказавши  прощай?
Мабуть  в  дивній  душі  вигравав  ще  розмай.

Подивлюсь  навкруги,  все  затихло  давно,
Мила  осінь  в  листках  заховала  руно
І  в  мотивах  земних  розчинилась  краса,
Бачу  слід,  що  лишила  в  тумані  роса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002938
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 15.01.2024

Шостацька Людмила

ЗИМОВІ ГОСТИНЦІ ДЛЯ ДІТОК

СНІЖИНКИ
На  берізки  й  на  ялинки
З  неба  падають  сніжинки,
На  хати  і  на  доріжки,
Аж  в  снігу  загрузли  ніжки.
І  на  вії  до  Яринки
Примостилися  сніжинки.
І  на  спинку  кошеняті
Їх  насипало  багато,
І  синичці  в  годівничку  –
Геть  засипали  пшеничку.
Всі  пробачили  їм  дружно,
Бо  вони  –  красиві  дуже.

***
Білі-білі  всі  сніжинки,
Кожна,  наче,  з  павутинки.
Хоч  вони  усі  –  сестрички,
Мають  дуже  різні  личка.
Часом  трохи  –  вередливі,
А  зате  –  які  ж  красиві!


ПЕРША  ЗИМА
Киці  диво-дивина:  
Замела  кругом  зима.
Ще  не  бачила  вона,
Що  воно  таке  –  зима.
Скрізь  шукає  де  весна,
А  її  –  ніде  нема.

ЗАВІРЮХА
Замело  усе  в  саду,
Грає  вітер  на  дуду.
Грає  вдень  і  уночі,
Ходять  білі  павичі,
Розпустили  крила  й  хвіст,
Як  почули  вітру  свист.


МОРОЗЕЦЬ
Покусав  мороз  за  щічку
Нашу  дівчинку  Марічку.
Вся  –  така,  мов  полуничка,
Змерзли  пальці  й  рукавички.
Змерзли  чоботи  і  ніжки,
Як  з’їжджала  з  гірки  трішки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002953
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 15.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Відчуття

Неначе  душу  розітнули  -  плаче.
Її  не  забинтуєш  і  нема  пігулок.
Болить.  В  наступний  бій  підеш  терплячий.
Війна  приготувала  вогняний  пакунок.

Ковтнеш  сльозу  -  знайдеш  нові  ідеї.
(В  очах  -  загиблих  побратимів  силуети).
Немає  зброї  -  то  ж  шукай  трофеї.
Ворожі  трупи  вкрили  снігові  замети.

Від  полум'я  погасиш  вражі  танки,
Перефарбуєш  -  ще  підуть  у  бій  завзято.
Тоді  зустрінеш  рідних  і  світанки.  -
Ці  відчуття  торкалися  душі  солдата.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003131
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024

Luka

Зима (монофон на літеру З)

ЗИМА  (монофон)
Зима  запізнювалась.  Зазеленіли  зіллями  заздалегідь  зорані  замочені  зливами  займища.  Загодя  зібране  збіжжя  засипано  у  засіки.  Занепокоєні  зяблики  зібралися  у  зграї.  Запищало,  злегка  зашкрябало,  зашаруділо    у  запіллі  злякане  звірятко,  що  заховалися  у  затишку  від  злих  зимових  завій.  Зачекалися  заморозків  замулені,  заболочені  заводі.  
Запівніч  зрідка  у  заводнений  затон  захоплено  задивлялися  закохані  зірочки,  зістрибували  згори,  здивовано  зорили    із  задзеркалля.    
Засніжило  зненацька.  Засвітла    злегка  забіліло.  Здалеку  здавалось,  що  згори  засипає  золотистими  зірочками.  Зима,  забарившись,  засівала  землю  зернистим  забілом.  Збліднули  залишки  засмученого  зела.  Застиг,  згодом  замерз,  заблищав  заледенілий  затон.  Зіщулилися,  зажурено  затихнули  зимородки,  що  залишилися  на  зиму.  Зібравшись  зимувати  забилися  у  застарілі  зимівники,  зачаїлися  зголоднілі  звірки.  Здалеку  забовваніли  забілені  замороззю  зубри,  зскубуючи  залишки  замерзлої  злегка  засніженої  зелені.  Злякавшись  замаячілого  засохлого  звіробою  збентежено  затремтів  замаскований  заєць.
Звечора  завіяло.  Згодом  заскиглила  завірюха.  Зненацька  задоволено  злостиво  завила,  знавісніло  затанцювала,  злорадно  захурделила.  Зранку,  ще  засвітла,  знову    зненацька  змилостивившись,  зласкавилась    і  знеможено  затихла.  Заспокоїлась  збентежена  звірина,  збившись  у  зграйки  зігрілася  і,  зморена  злобивою  завією,  задоволено  задрімала.
Зима  здатна  заморозити  і  зігріти,  залякати  і  заспокоїти,  збентежити  і  зачарувати,  зворушити  і  здивувати.  Зимові  зорі  то  захоплюють,  то  зачудовують,    то  зваблюють.  Як  не  замилуватися  загадковими  засніженими  зимовими  замальовками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002904
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 12.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Витвори зими

                                                                                                                                                                                                                                     
                                     (онєгінська  строфа)        

Зимовий  ранок  ніжністю  сповитий,
Припудрена  земля  в  глибокім  сні,
Колише  вітерець  ще  сонне  віття,
Проникли  пасма  сонячні  скісні.

Лоскочуть  паморозь  сріблясту  легко,
Озерного  прозору  кригу  глека.
Вуаль  упала  із  сосни  -  сніжить.
Біліє  небосхилу  мляво  нить.  

Пливуть  хмарини  в  небі,  як  вітрила
У  свіжім  мареві  старі  стежки.
Мої  легкі  мережаться  думки
Про  витвори  зими,  що  підкорила
Тонкі  вербові  кучері  дрібні,
І  переможно  їде  на  коні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002717
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024

A.Kar-Te

Ластівки

Прилетіли  ластівки,
В'ють  гніздо  під  стріхою...
Л  а  с  т  і  в  к  и  
Пестять  душу  втіхою.

Метушаться  й  кружать,
Щебетом  хвилюють...
К  р  у  ж  а  т  ь  -
Пташенят  годують.

Нехай  кріпнуть  крила.
Яка  ж  воля  мила...      
К  р  и  л  а  ...
Дав  би  Бог  -  злетіла.



(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002501
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 08.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Цілюща сполука

Я  присяду  ось  так  за  столом,
Чашка  кави  уже  охолола
Та  від  неї  ще  милим  теплом,
Мовби  запахом  доля  дмухнула.

Аромат,  як  чарзілля  зі  сну,
В  нім  усе:  і  любов,  і  розлука,
Знов  дарує  мені  новизну
Неймовірно  цілюща  сполука.

Ох,  як  ваблять  ці  нотки  мене,
Додають  у  життя  насолоду,
Смуток  хвилею  миттю  пройде,
Звеселивши  і  душу,  й  природу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002402
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 08.01.2024

Ніна Незламна

Стрімкість вод і почуттів (проза)

         Останній  місяць  літа…    яскраві  сонячні  промені  торкалися  пшениці,  що  колосилася  пообіч  дороги.  Здалеку,    на  якісь  миті  все  поле  потопало  в  золоті,  зблизька  ж,  по  колосках  деінде    іскрились  його  мілкі  бризки.        Поривчастий  вітер  у  злеті  закоханого,  обіймав,  загравав  з  повними  колосками.  Раз  –  у  –раз,  мов  під  звуки  повільного  танцю  хилив  їх,то  в  одну,то  в  іншу  сторону.
   По  старій,  добре  утрамбованій  грунтовій  з  вибоїнами    дорозі,  на  великій  швидкості  мчала  автівка.Час  від  часу  її  злегка  підкидало,з-  під  коліс  виривалися  клубні  густої  пилюки.    
   Марина,  сидячи  на  задньому  сидінні,  обома  руками  впиралася  в  нього,,
-  Оце  так  дорога!  Ух!  Тату  збав  швидкість,  ми  ж  не  на  трасі.В  мене  вже  руки  болять  триматися.  Ну  будь  ласка.
-  Ох,  Марино,  яка  ж  ти  вибаглива  й  нетерпляча,  ну  викопана  мати.
-  Так,  давай  на  цю  тему  не  будемо,  не  псуй  настрій.
-    Ти  не  розумієш,  я  ж  сьогодні    маю  з’явитися  на  роботі.На  руках  білет  на  літак.Чи  ти  забула,  що  я  військова  людина.Тут  дисципліна  на  першому  плані,  а  особисте  вже  потім.
-  Ото  ж    бо,  у  тебе  навчання  в  Німеччині,  у    мами  виставка  картин  в  Італії.  І  так  все  життя.  У  вас  обох  дисципліна,а  в  мене  її,  що    немає?
 Я  закінчила  школу  з  гарними  оцінками,    хіба  це  не  відповідальність.
-    Але    ж  в  університеті  екзамен    провалила.  Тобі  не  соромно?
-  Тату,    чим  читати  моралі,  краще  подивися  на  поле,  воно  ж  з  обох  сторін,  ми  тут  неначе  в  морі.  Бачиш,  ніби  пливемо  до  неба,  яка  краса!  Давненько  я    в  бабусі  не  була,  мабуть  років  три.
-  Та  ні  доню,  чотири.  Я  матиму  що  слухати  від  бабусі.  Скаже  привіз  капризулю.Ти  пам’ятаєш,  як  ти  нам  концерти  влаштовувала?  То  тобі  домашнє  молоко  жирне,  то  пес  гавкав,  заважав  спати.  Ой,  а  за  пиріжки    й  згадувати  боляче.  Вони  ж  завжди  такі  смачні.  А  ти,    хочу  не  такі,  не  з  такою  начинкою.  На  другий  день  бабуся  мусила    пекти  з  чим  забажаєш.  Думаю  тепер  ти  розумніша  стала.  Так    і    я  тебе  попрошу,  перестань  на  голові  чорт  зна  що  робити,  то  ти  біла,  то  червона,  то  сива  в  свої  сімнадцять  років,  це  занадто.
-  Оце  тебе  понесло…  зараз  же  в  мене  свій  колір,  русявий…
-  Свій…свій,  доречі  не  вздумай  на  сільських  дівчатах  проводити  іспити.  Я  розумію,  що  захочеш  похизуватися  перед  ними  своїми  навиками.  Це  в  місті  дівчата  збільшують  губи,  в  селі  такого  немає.
-  Це  ти  так  думаєш  тату.  Он  в  кав’ярні,  не  доїжджаючи  до  Вінниці,  скільки  раз  знайомилася  з  сільськими  дівчатами,  вони    крутіші    за  нас.
-  Ой  Марино  порядні  дівчата  не  будуть  по  трасах  шастати.
-  То  ти  вважаєш,  що  мені  і  в  кав’ярню  не  можна  буде  зайти.
-  Знаєш,  що  я  тобі  скажу,  отак  приклавши  руку  ближче  до  серця,  не  повторюй  наших    з  мамою  помилок.  Ми  ж  одружилися  по  зальоту,  ти  ж  про  це  знаєш.  Та  чи  витримали  б  разом  довго  жити,  хто  знає.  Добре,  що    бабусі  по  черзі  приїжджали  тебе  доглядали.  Тільки  завдяки  їм,  ми  не  таскалися  з  валізами  з  одного  міста  в  інше  та  чи  й  в  таких  ситуаціях  збереглася    б  сім’я  не  знаю.  Змолоду  все  здається  легким.  Закохаєшся,  літаєш  метеликом,  як  кажуть,  все  в  рожевих  окулярах.
-Ну  у  тебе  й  порівняння…..не  хвилюйся,  мені  це  не  загрожує,  я  спроможна  себе  стримати.  Тим  паче    зараз  мені  не  до  гулянок.  Я  вперта,    добре  підготуюся  і  на  наступний  рік  поступлю  в  медінститут.  Он  до  тітки  Олени  кілька  раз  заходила  в  лікарню,  вона  ж  мене  навчила  уколи  робити,  ліки  розводити.
Батько  витер  спітніле  чоло  серветкою,
-  Ну  от  уже  й  хати  видно.
-  Ага  і  річку,  я  б  зараз  із  задоволенням  скупалася.
-  Сама  на  річку  не  ходи,  може  хтось  із  знайомих  дівчат  тут  залишився,  вони  знають  де  можна  купатися.  З  водою  не  жартують,  сама  знаєш.
-Гаразд  тату,  усе  сказав,  здається  ми  приїхали.
-  Слухай,  ти  там,  як  щось    не  так,  ну  неполадиш  з  бабусею,  додому    дорогу    знайдеш.  Життя,  воно  таке,  інколи,  коли  людині  за  сімдесят  їй  важко  догодити.Телефон,  банківська  картка  при  тобі  є,  вчися  бути  самостійною,  сподіваюся  в  тебе  все  буде  добре.
     Марина,    присівши  біля  курчат  сипала  пшоно,
-Бабусю,  а  вони  такі  маленькі,  такі  милі.  Квочка  напевно  ревнує,  коли  їх  у  руки  беру.  Сердито  квохкає,  розправляє  крила,  здається  так  і  хоче  на  мене  налетіти.
-  Ця  курка  пізно  розквохкалася,  в  сараї  ,  за  мішками  зерна,  потай  висиділа  курчат.  Що  ж  ти  хочеш,  кожна  мати  шанує  своє  чадо  так  і  тут.
-  Ти  що  й  не  бачила?
-Та  хіба  за  усім  вслідкуєш.
-Бабусю,    я  хочу  до  річки  сходити.  Вчора  сказала  татові,  а  він  мені  ніби  інструкцію  прочитав.  Того  не  можна,  цього  не  можна,  сама  не  ходи…
-Ну  чого  не  можна…сходити  можна.  Та  якщо  нікого  у  воді  не  буде  ,то  сама  не  лізь.  Може  хтось  із  наших  сусідів  буде,  чи    Сергій,  хто  дно  річки  знає,  добре  плаває,  можеш  скупатися.  Думаю  він  тебе  не  забув,  не  раз  кривлялася  з  нього,  пам’ятаєш?.
-    А,  отой  чорнявий  з  ластовинням  на  обличчі.
-  Тю  на  тебе,  згадала,  він  зараз  красень  на  все  село.  Я  кілька  раз  бачила,  до  нього  приходять  дівчата.  Одна  поперед  одної  кличе  погуляти,  а  він  все  відмовляє,  чи  гордим  став,  чи  жодна  не  подобається.  Оце  ж  школу  закінчив,  а  в    місто  не  поїхав.  Тут  батько  ферму    невеличку  має.  По  селі  кажуть  на  заочне  відділення  в  якийсь  інститут  поступив.
-    Ого!  Значить  із  сільських  хлопців  теж    може  щось  путнє  бути.
-  Ти  так  не  кажи.Ти  уже  дівка,  не  личить  принижувати  хлопців.  Наші  сільські  хлопці  можуть  бути  кращі  за  ваших    міських.
       Спекотне  сонце  пригрівало  в  плечі…
   Марина  йшла  одягнена    в  короткий  сарафан  із  штапелю  в  червоні  маки.  
Нема  стежин…  веселий  погляд  навпростець  до  трав  і  квітів  польових.  Глибокі  подихи,  літній  вітерець  по  плечах    розвіював  волосся.  На  пагорбку,  біля  молоденьких  верб,  босоніж  у  високих  травах      відчувала  земне  тепло.  Думки  літали  -  Яка  краса,  справді  місто  і  село,  велика  різниця,  не  варто  й  порівнювати.  Її  погляд  світло  блакитних  очей  літав    по  окрузі,  неподалік    помітила  стежку,  що  тягнулася  ближче  до  води.
 Далі  невеличкий  пляж,  кущі  глоду  й  довкола  пісок.  -Ага,  тут  і  міркувати  не  треба,  обійду  верби…але  ж  далі  висока  кропива.Тю,  та  це  ж  глуха,  вона  здається  не  жалить.
     Саме  в    цей  час,  у  високій  траві  засмагав  Сергій.    Почувши  шурхіт  трави,  зосередив  погляд  у  цьому  напрямку.  -  Ова,  це  ж  хто  така  яскрава,  вся  в  маках.    В  тісненькому  сарафані  пишненькі  груди  і  личко  молоденьке,  ну  справжня  маківка.  Скільки  ж  їй  років?  Від  здивування,  очі  мало  не  вилізли  на  лоб.  За  мить,  уже  стояв  на  ногах,  прихилявся  до  землі,  ховався  за  вербами.  Думки,  як  блискавиці,  це  ж  чия  така?
   Швидкоруч,  одягнув  спортивні  штани,  намагався  не  загубити  її  з  поля  зору.  Коли  Марина,  злегка  нагнувшись  йшла  біля  вербичок,  він  мусив  сховатися  у  високій    кропиві  -  Ой-ой,  ніби  ж  глуха  та  серед  неї  й  пекуча  є.  Йому  б  одягти    футболку,  але  ж  вона    далеченько  в  пакеті,  дотягнутися,  значить  виказати  себе.  Ні  треба  потерпіти,  що  ж  вона  далі  буде  робити?
     Дівчина  спустилася  до  річки,  неподалік  біля  самого  берега    плавала  пара  лебедів.  –Ой,  я  вас  не  налякала?  Та  ніби  ні…мабуть  звиклі  до  людей.  Її  погляд    прикутий  до  води…  маленькі  хвилі-  краплі  веселки  переливалися,час  від  часу  виблискували  золотом  й  за  мить  топилися.
-Ой,  яка  водичка  чистенька,то  чому  ж  не  скупатися…
     Розстібаючи    на  грудях  ґудзики,  іще  раз  озирнулася  –  Я  наче  одна,  ото  краса,  вихлюпаюся,  як  дитина.
 За  кілька  секунд,  в  чому    мати  родила,  так  і  кинулася  у  воду.
-Ух-  ох-ох  -  рознеслося  над  річкою.  Почувши  звуки,  лебеді  витягнули  шиї,  побачили  її,  відпливали  ближче  до  чагарника.
     Сергій,  як  партизан,  від  несподіванки  закляк  на  місті.  Сидячи  потирав  руки  й  ноги,  по  тілу  бігали  мурашки  -  Ой,  на  таких  дівчат    шкідливо  дивитися.  Але  ж  красуня,  очей    не  відірвати.
     Лежачи  на  спині,  з  заплющеними  очима,  розставивши  руки  й  ноги  Марина  лише  злегка  допомагала  собі  втриматися  на  воді.  Спокійно  насолоджуючись    свіжістю,  легкою  прохолодою,  свободою,  не  помітила,  як  опинилася  майже  посеред  річки.  
-Ой  там  же  стрімка  холодна    течія,  ще  й  часом  так  закрутить,  що  ледь  вибиришся-  подумав    Сергій.  Злякано  дивився  -  Напевно  не  місцева,  наші  так  далеко    не  запливають.  Враз  його  очі  округлилися,  дівчина  зникла  у  воді.  За  мить  виринула,  руками  била    по  воді,  він  зрозумів,  її  затягує  течія.  Прямо  в  штанях,  під  ногами    не  відчуваючи  землі,  кинувся    у  річку.
     Знаючи  це  місце,  він  обережно,  зі  сторони  течії  нирнув  у  воду.  Йому  здалося  дівчину  не  досягти,  але  якась  надзвичайна  сила  штовхнула  його  вниз.  На  якусь  секунду  схопив  її  за  волосся    й    відразу    ж  спромігся  схопити  за  руку.  Його  ноги  хололи,  вода  миттєво  повернула  в  іншу  сторону,  обох  тягнула  вниз.  Напруживши  руки  й  ноги,  з  усієї  сили  кілька  раз  відштовхувався,  нарешті    йому  вдалося  побороти  стрімку  течію,  вирватися  з  її  обіймів.
-Ні  -  ні,  ти  маєш  жити.  Я  ніби  швидко  відреагував,  ніби  швидко…  лунало  в  голові,  коли  виносив    її  на  берег.  На  землі    повернув    її  обличчям  вниз,  перехилив  через  коліно,  знервовано,голосно  до  неї,
 -Ану  спробуй!  Дихай!  Але  ж  серцебиття  прослуховується,  прошу  дихай,  чуєш  дихай!  В  істериці,  поклав  на  спину,    глибоко  вдихнувши  повітря,  торкнувся  її  вуст.  Її  тіло  злегка  затремтіло,  не  відкриваючи  очей  закашлялася,  випльовувала  воду.
Прибираючи  волосся  з  чола,  його  руки  затремтіли  іще  сильніше,  шепотів,
-Марино,  це  ти?  Це  ти  стала  така  славна,  як  маківка.
Вона  відкрила  очі,  помітивши,  що  її  тіло  накрите  сарафаном,
-К-х..  к-х..  дякую!
Його  обличя  покрила  легка  усмішка,
-Марино  це  ти?  Чи  забула,  що  там  течія?
Дівчина    хотіла  сісти,  він  зрозумів  її  намір,  допоміг.  Зразу    ж  на  плечі  накинув  рушник,
-Тобі  холодно?  Та  так  ніби  ні,  в  шлунку  трохи  пече.Та  це  мабуть  нервове.
-Ти  прямо,  як  лікарка  -  нервове.
 Він  присів  поруч,  сміливо    поклав  руку  на  її  тендітні  плечі.
-  Давай  трохи  зігрію.  Знаєш,  а  я  тебе  здалеку  не  пізнав.  Думав,  що  за  одна?  Здивувався,  така  смілива,  ти  на  воді,  як  зірка  плавала.
-Та  нікого  ніде  не  помітила,  подумала  сільські  люди  всі  зайняті,  кому  в  голову  прийде  відпочивати  серед  тижня.  Я  на  відстані  тебе  б  теж  не  пізнала,  добре,  що  ти  з’явився,  мабуть  мимо  проходив.  Чуєш  Сергію,  що  трапилося,  нехай    буде  нашою  таємницею.  Боюся  бабуся  рознервується,    мене  додому    відправить,  як  ні,  то  щодня  нагадуватиме,  думаю  ти  мене  розумієш.  А  мені  самій  вдома    бути  набридло  та  й  батько  влаштує  допит.
-  Добре,  ну  все  ж  обійшлося,  то  можна    й  мовчати.Ти  наступного  разу  будь  обачніша.    Це  ми  з  тобою  цілих  чотири    роки  не  бачилися,  час  швидко  пролинув.
-  Так,  але  ж  ми  так  змінилися,  подорослішали.
Злегка  притиснувши  її  до  себе,усміхнений,
-  Ну  про  це  я  краще  змовчу.
   Її  обличчя  миттєво  почервоніло,
-  Ой,  відійди  куди-  небуть,  мені  ж  треба  одягнутися.
Він  хіхікнув,-  Що  боїся,  що  приревную?
-  Тю,  до  кого?
-  Он  до  лебедів,  бачиш,  як  позирають  у  нашу  сторону.
Вони  обоє  розсміялися…  
     За  кілька  хвилин,  знову  присів  біля  неї,
-  Рушник  мокрий,  я  одягнув  футболку,  давай  обійму,    так  обом  буде  іще  тепліше.
-  Ти  ж  кажеш,  що  я  холодна,  ще  ти  почнеш  дзигоніти.    
-Так  я  ж  чоловік,  мені  це  не  загрожує,  не  сперечайся.  Краще  розповідай,  як  ти  прожила  ці  роки,  чому  не  приїжджала.  Потім    я    про  себе  розповім.
       Сонце  хилилося  донизу…  Сергій  провів  Марину  до  самої  хвіртки.
 В  цей  час  бабуся  клопоталася  біля  курчат.
-А  я  думаю…  чого  так  довго,  а  вона  бач  уже  з  сусідом.  Мабуть  біля  річки  здибалися?
 Марина  скоса  зиркнула  на  Сергія.  Хлопець    поспішив  підтвердити,
-  Так  бабусю  Лідо,  удвох  були.
-  То  добре,  бо  я  відпустила,  а  сама  думаю,  що  накоїла,  а  як  у  воду  полізе?  Я  ж  її  попереджала,  як  одна,  щоб    не  купалася,  з  водою  не  жартують
Марина  обійняла  бабусю.
-Та  усе  нормально,  тільки  голодна,  як  вовк.
-  Гайда  в  літню  кухню,  там  борщ    знайдете,  сметану,  оладі.  В  холодильнику  котлети.Тільки  їх  у  мікрохвильовці  розігрієте.
-Ні,  дякую,  я  неголодний.
Жінка  трохи  сердито,
-Е  ні,так  не  годиться.  Удвох  відпочивали,  удвох  і  пообідайте,  а  потім,  як  птахи,  вже  куди  захочете,  туди  й  розлітайтеся.
   Надщербнутий  міцяць  зирив  у  вікно,  промінням  торкалося  ліжка,  дівчина  ніяк  не  могла  заснути.  Підводячи  підсумок    минулого  дня,  подумки  умовляла  себе  -  Ну  все  ж  обійшлося.  Але  чим  я  думала?  Могло  статися    непоправне,  навіть  уявити  страшно,  що  довелося  б  пережити  бабусі.  А  він  молодець,  можна  сказати  спас  мене  і  навіть  тіло  прикрив.  Якби  хто  з  наших  міських,  то  б  у  спокої    не  залишили,  липкі  на  руки.
   Минули  дні…    в  передостанній    серпневий  вечір,  біля  воріт  Сергія  гомоніла  молодь.  Це    однокласники  вирішили    зібратися  на  вечірку,    через  два  дні  розпочнеться  інакше  життя.  В  когось  установча  сессія,  а  хтось  поїде  в  місто  працювати.  Коли  всі  зібралися,  Сергій  кивнув  рукою,  
-Я  ...  на  хвилинку  покину  вас.
   Перед  Мариною,  він  з’явився  зовсім  несподівано.  Адже    в  щоденних  клопотах,  за  кермом  трактора  зранку  до  ночі  на  роботі.  Після  того  випадку    на  річці,  бачилися  всього  пару  разів  й  то  біля  воріт,  всього  на  декілька  хвилин.  Одного  разу,  пізно  ввечері  він  запропонував  їй  прогулятися,  але  виглядав  дуже  змореним.  Розуміючи,  що  йому  завтра  знову  в  поле,  вона    відмовила.  
   Цього  вечора    дівчина  зраділа.  Одягнута    в  приталену  сукню  вишневого  кольору  з  воланами  на  рукавах,  крутнулася  перед  ним,
-Ну,  як  я  тобі?  Це  на  всяк  випадок  захопила  з  собою…
 Поцілувавши  в  щоку,-  Шикарна  сукня,  але  ти  краща  за  неї.
 Взявшись  за  руки,  з’явилися    перед  молоддю,  привернули  до  себе  увагу.
Пристальні  погляди  дівчат,  уже  й  шепіт,  хлопці  оцінювали  її  з  ніг  до  голови.
-Знайомтеся,  моя  сусідка  Марина.  Може  ви  її  пам’ятаєте,  це  онучка  Лідії  Михайлівни.
Один  з  хлопців,  хитро  позираючи,  сказав  протяжно,
-Може  хтось  і  пам’ятає…  але    я  таку  кралю  бачу  вперше.
Другий,  трохи  вищий  за  нього  на  зріст,  кивнув  рукою,
-Не  твоя  квітка,  обходь  стороною.    
Чорнява  дівчина,  одягнута  в  коротку,  синього  кольору  спідницю  й  жовтого  кольору  футболку  з  червоним  сердечком,  підійшла  до  хлопців,
-Вам  своїх  не  достатньо?  Ану  півники,  швидко  розбіглися,  швидко!  
Сергій  нахилився  до  Марини,
-  Це  моя  триюрідна  сестра.  На  хлопців  не  звертай  увагу,  в  нас  є  захисниця,    вона  над  ними    верховодить.
-  І    вони  їй  піддаються?
-  Мусять.  Он  бачиш,    високого  хлопця,  спортивної  статури,  то  Славко,  він  на  два  роки  за  нас  старший,  її  ковалер.  Уже  й  сватання  було,  в  листопаді  погуляємо  на  весіллі.  Знаєш  інколи  треба,  щоби  в  селі  були  згуртовані,  все  може  бути,  хлопці  так  просто  своїх  дівчат  нікому  не  віддають.
 Бризки  шампанського….  в  бокалах  іскрилось  вино,  цукерки,  солодощі,  танці,  анекдоти,  сміх  і  знову  танці.  Сергій    і  на  мить  не  покидав  її.  Але  одного  разу,  перед  ним  відразу  стало  дві  дівчини,
-А,  ти,  що  Сергію,  вже  від  своїх  відмовляєшся,  може  потанцюємо?
Злегка  почервонівши,  подивився  на  Марину.  Вона  ж  відразу  відпустила  його  руку,
-Та,  що  ви,  танцюйте,  чи  ви  теж  своїх  хлопців  не  відпускаєте?
Помітивши  таку  ситуацію,  на  поміч  підійшов  один  з  однокласників,  на  танець  запросив  Марину.
Вона  відразу    поклала  руки  на  його  плечі,
-А  що  покружляємо,  чому  би  й  ні?!
 Сергію  стало  трохи    незручно,  але  вже  підморгнувши  одній  з  двох  дівчат,
-Здається  питання  вирішене,  що  ж  потанцюємо.
     До  пізної  ночі  лунала  музика,задоволена  вечіркою  молодь,  уже  розходилася  по  домівках.  Під  грушкою  на  лавці,  Сергій  з  Мариною  залишилися  наодинці.  Трохи  задумуючись,  він  запитав,
-Як  тобі  наша  вечірка?
-  Ніби  все  нормально  та  бачу  тебе  теж  сільські  дівчата  обожнюють.
-Теж  це  ти  про  кого?
Вона  зробила  вигляд,  що  не  почула  запитання,
 -Добре,  що  дівчата  не  палять,  ніби  й  без  наркоти.
     -У  нас  цього,  дякувати  Богу,  немає.
-  А  ти  вирішив  у  селі  залишитися?
-  Поки  що  батькові  допоможу,  заочно  закінчу  інститут,  а  там  видно  буде.    Можливо  якась  приворожить,  тоді  буду  вирішувати.  Чи  куди  голка  туди  й  нитка,  чи  може  навпаки,  але  ж  це  рідко  буває.
-Ти  завтра  знову  в  поле?
-Так!  На  пару  днів,  а  через  два  тижні  почну  оранку  під  пшеницю.  А  ти  вже  додому  збираєшся?
-Та  ні,  батьки  у  відрядженні,  вирішила  тут  погризти  науки.  Хай  в  цьому  році  не  пощастило,  думаю  в  наступному  стану  студенткою.  Знаєш,  я  би  зараз  у  річці  скупалася,  вода  ввечері  завжди  тепліша.
-  Та  ні,  ми  ж  вина  випили,  не  варто,  хай  не  сьогодні,  час  розбігатися.
 Не  очікувано  для  неї,  міцніше  обійняв  й  устами,  ніжно  торкнувся  її    уст.
Стрімкість  гарячих  почуттів,  як  потік  струму  пронизав  її  молоде  тіло.
Після  поцілунку,  пристально  подивився  в  очі,
-Вибач,  сполохав  тебе,  як    вітер  маківку.
 Йому  хотілося  запитати,  чому  тремтиш,  я  не  посмію  тебе  образити.  Якби  ж  ти  знала,  за  всі  роки,  не  було  такого  тижня,  щоб  я  не  згадував    тебе.  Іще  відтоді,  коли  глузувала  з  мого  ластовиння,  моє  серце  наповнювалось    дивним  відчуттям.  Нарешті  я  дочекався  твоєї  уваги,  першого  поцілунку.
     Щоб  вона  не  помітила  його  пристрасті,  він  змушений  був  відійти  в  сторону.
 До  хвіртки  підійшли  мовчки,  він  повівся  стримано,  навіть  не  обійняв,
-Я    пішов,  на  добраніч!
Її  очі,  наповнені  блиском,  враз  погасли,  зрозуміла,  що    марно  чекала  на  поцілунок,  сказало  тихо,  
-На  добраніч!
       На  веранді  світилося…    в  кімнаті  намагалася  не  порушити  тишу.
-Я  не  сплю,  чого  світло  не  вмикаєш?-  спитала  бабуся.
-Я  думала  ти  вже  спиш.  Бабусю,  а  Сергій  з  того  року,  що  і  я?
-Ні,  він  у  школу  пішов    з  восьми  років.  Був  дуже  худеньким,  часто  хворів,  але    після  десяти  років  витягнувся,  тепер  бачиш  яким  легенем  став.
-А  чого  це  ти  за  нього  запитуєш.  Що  мрієш  з  ним  роман  закрутити?
-Ой,  романи  тільки  в  книжках  бувають.  У  житті  воно  все  не  так.
-А  ти  звідки  знаєш?
 -Та  мені  достатньо  бачити  життя  своїх  предків.  Хто  знає,  може  воно  так  і  краще  жити.  Але  ж  вони    на  мене  стали  більше    звертати  уваги,  тільки  коли  подорослішала.
-Ну,  це  для  тебе  наука.  Зробиш  висновки,  будуватимеш  своє  життя.  Але  й  доля  багато  значить.  Буває,  що  зробиш  невірний  крок,  лише  згодом  це  зрозумієш.  А  виправити  не  в  змозі,  назад  час  не  поверниш.  Таке  воно  життя,  лягаймо  спати,  бо  вже  скоро  й  півні  заспівають.  
       Марині  не  спалося…в  голові  рій  бджолиних  думок  -    Чим    причарував  до  себе?  Були  поцілунки  з  іншими  хлопцями,  якось  не  так,  а  це,    ну  прямо  якийсь  напряг,  душа  холола,  серце  ніби  в  бубон  гупало.  
   Вона  провела  пальцями  по  губах,  він  так  ніжно  торкнувся  їх,  моя  б  воля,  хай  би  ще  раз  поцілував.  Дивний,  відразу  відпустив,  якби  хтось  із  міських,  то  б  присмоктався,  як  павук  до  мухи.
     Минуло  три  дні….  життя  Марини,  як  у  казці.  Бабуся    готувала    сніданки,  обіди,  вечері,    вона  намагалася  поринути  в  книжки.  Очі  бачили,  читали  та  мозок  не  був  здатний  сприймати.  -  Та  хіба  ж  можна  витримати  таку  напругу,  чому    не  видно  його  й  гуркіту  трактора  не  чути,  де  пропав?
Лідія  Михайлівна  помітила  поведінку  онучки,
-Що  думки  за  Сергія?    Гарний  хлопець,  працьовитий  та  навряд,  що  у  тебе  з  ним  закрутиться,  ви  зовсім  різні.  
-Та  я  про  це  зараз  і  не  думаю.
-Ага,  комусь  іншому  скажи.    Я  все  бачу,  макарони  мені  на  вуха  не  вішай.
У  відповідь  засміялася,    весело  до  неї,
-  Ну  ти  бабусю…  ох  і    вмієш  сказати,  зняти  напругу!
-Знаєш  голубко  моя,  коли  пташка  стрімко  здійняється  ввись,  може  помічала,  потім    різко  падає,  взлет  нижчий,  а  чому?  Бо  на  якісь  секунди    від  бажання  й  успіху  у  голівці  паморочиться.  А  нижче  приходить  до  тями,  шкодує,  мабуть  цього  не  потрібно  було  робити.  А  он  візьми  воду  в    річці,  коли    попадеш  під  стрімку  течію,  навряд  чи  випливеш,  ну  хіба  що  з  чиєюсь  допомогою.  Я  життя  прожила  та    тебе  вчити  не  буду.  Не  ті  часи,  у  вас  молодих,  зараз  зовсім  інакше  життя.  Хотіла  тебе  запитати,    по  скайпу  з    батьком  коли  спілкуватимешся?
-Не  знаю,  він  зараз  на  полігоні.
-А  мама,  що  пише?
-А  що  мама…  в  Італії  з  картинами,  пізніше    їх  повезе    в  Америку.  В  неї  своє  життя,  як  завжди  почувається  вільною.
-  Ти  не  маєш  бажання  поїхати  до  неї.
-Я  ж  мала  інші  плани,  думала  буду  вчитися.  Правда  закордонний  паспорт  маю,  але  тато  сказав,  краще  підготуйся,  спробуй  на  наступний  рік.  Тут  спокійніше  ніж  у  місті,    хіба  підготуєшся,  то  одна    подруга  телефонує,  кличе  в  кав’ярню,  то  інша.
-Тобі  видніше,  де  краще.  Та  й  мені    веселіше,  добре,  що  приїхала.
       Лідія  Михайлівна  уже  спала,  Марина  теж  думала  заснути,  але  бабусині    слова  про  стрімкість,  змушували  задуматися.    –Ой  бабусю,  чи  можна    зупинити    стрімкість,  чи  є  від  неї  якісь  ліки,  коли  душа  від  почуттів  на  злеті.  
Раптовий  гуркіт  трактора  відволік  від  думок.
-Він  приїхав!  -  босоніж  підійшла  до  вікна.
Через  відчинену  кватирку    почула  його  голос,
-Та  обламався,  пів  дня  з  ним  провозився,  тому  й  затримався.
   Уже    знову  в  ліжку,  рукою  провела  по  подушці,  
-Як  добре,  він  приїхав,  значить  завтра  побачимося.
     Дівчина  проснулася  від  співу  півнів,
-От  роззява,  я  ж    кватирку  не  зачинила.  Ой,  так  смачно  пахне,  коли  це  бабуся  встигла    пиріжків  напекти?!  
   Вечоріло…    Сергій  з  Мариною  підходили  до  річки.
-Поглянь,  а  лебеді  знову  у  воді.  На  тому  ж  самому  місці,  -  кивнувши  рукою,  сказала  дівчина.
-Мабуть    в    очереті  мають  гніздо,  тому  й  не  пливуть  далеко.  Вони  і  взимку  тут,  останнім  часом  зими  теплі,  ми  їх  трохи  підгодовуємо.
   Лебеді    відразу  помітили  їх,    раз  –по  -  раз  повертачи  голови,  відпливали  подалі  від  берега.  
     Над  річкою    лунав  вереск  і  сміх,  вони  мов    діти  пустували  у  воді.  Вона,  то  пірнала,  то  виринали,  відразу  бризкалася  водою,  падала  на  нього.  І  вже  разом  падали  у  воду,  борюкалися,  реготали.  Її  уста,  як  стиглі  вишні,  пашіли  від  поцілунків.  Та  усміхнена,  в  бажанні  ніжності,  знову  тулилася  до  його  грудей.
-Ой,  ти  вже  вся  тремтиш,  може  досить  Маринко?-  прошепотів,  поклавши  руки  на  її  плечі!  
-А  ти  мене  зігрій,  що  боїшся,-  несподівано  вирвалася,  стрімголов  здійнялася  на  пагорб    й  крикнула,
-Ану  спіймай  мене  і  зігрій,  ану  спробуй!
 -  Ах  ти,-  на  ходу  схопивши  рушник,  за  мить  був  біля  неї,
-Досить  Маринко,    досить.  Вже  сутінки,  пора  додому.
-І  чого  спішити?
-  А  ти  хочеш,  щоб  бабуся  до  нас  з  дрином  прийшла?
-Тю,-кліпала  очима,  -  Іще  чого  не  вистачало,  мені  стільки  років?
   Він  одягнув  на  неї  сарафан,  підіймався  на  пагорб,
-Ага,  а  поводишся,  як  дитина,  нам  же  не  по  дванадцять  років.  Після  таких  дурощів  на  воді  й  не  заснути.  От  побачиш,  ляжеш  у  ліжко,  все  же  дригатимеш  ногами,  здаватиметься,  що    й  досі  плаваєш..
 Вона  уже  доганяла  його,
-Ой,  ти  таке  вже  скажеш,  що  й  на  голову  не  налазить.
-Отож,  ми  з  тобою  так  у  річці  поводилися,  якби  хтось  дивився,  точно  б    з    роззявленим    ротом.  Так  поводяться  тільки  діти,  а  тебе  не  спинити.
   Вона  мовчала,  але  ж  думка,  як  оса  -  Ти  ба  який  розсудливий,  серйозний,  таким  так  просто  не  покеруєш!
   Маленька  лампочка,  освітлювала  частину  обійстя.  Сидячи  за  столом,  Лідія  Михайлівна  на  терці  терла  кормовий  буряк.  Почувши  голоси,
-Ну  нарешті  дочекалася,  здається  мої  йдуть.
Відкриваючи  клямку  хвіртки,  Марина  запитала,
-О,  бабусю,  що  це  ти  на  ніч  буряк  треш,  чи  завтра  дня  не  буде?
-  Ой,  новини  є,  не  дуже  гарні.  Сергію,  ти  мене  завтра  вранці  на  станцію  до  першої    електрички,  що  до  Києва  зможеш  відвести?
-Звичайно  зможу,  батькове  авто  на  ходу.  Та  я    і  сам  завтра    планував  з’їздити    в  містечко.
-А  що  сталося  ?  –  голосно,  здивовано  запитала  онучка.
 -У  дядька  Івана  інсульт.  Як  до  брата  не  поїхати…  Ольга  подзвонила  плаче,  спитала,  чи  я  зможу  приїхати.  Каже    він  іще  при  пам’яті,  хоче  мене  побачити.  Я  уже  й    сумку  зібрала.  Ви  тут  похазяйнуєте  без  мене?  
 -Звичайно,-поспішив  сказати  Сергій.
Марина  хитро  позирнула  на  нього,
 -А  ти  в  містечку,  що  маєш  робити  ?
-  Шукатиму  запчастини    для  трактора,  до  вечора  повернуся.
Від  думки,  в  її  очах  мигтіли  іскри  -  Краса,  залишимося  удвох,  ото  вже  я  над  ним  познущаюся.  Прикидається  тихим,  незвабливим,  чекай  -  чекай.
 Смеркало…    Сергій    загнав  автівку  на  обійстя,  зайшов  до  хати,
-Мамо,  я  до  Марини,  подивлюся,  як  вона  там,  то  ж  сама  залишилася.
-Добре  сину,  ти  знайшов  запчастини?
-Так!  Знаєш    я  сьогодні  зустрів  Андрія  Возника,  він  зараз  у  паспортному  столі  працює.
-А  ти,  що  там  робив?
-Та  так,    де  чим  поцікавився,  я    пішов.
Сергій  тільки  переступив  поріг  кімнати,  як  Марина    обійнявши  його  руками  за  шию,  поцілувала  в  щоку.
-Я  так  рада,  який  ти  молодець,  прийшов,  я  чекала.
Він  чмокнув  її  в  щоку,  звільнився  від  рук.
-Ти  курчат  порахувала?
 -Ну  звичайно,  двадцять  два.  Але  вони  трохи  чубляться  між  собою.
-Бо  від  різних  квочок,  ти  ж  бачиш  одні  більші,  другі  менші.  Я  тільки-  тільки    приїхав,  то  ж  не  надовго.
-Е  ні,  в  мене  вечеря  готова,  куди  спішиш?  Ти  ж  завтра  маєш  бути  вдома.
-Йому  сподобалась  пропозиція,  усміхнено,
-Щось  смачненьке?
       На  столі    недопите  в  келихах  вино…Марина  з  Сергієм  уже  на  дивані.  
 -Марино,  я  мабуть  піду…  вже  пізно
-Я  що  сама  маю  ночувати?  І  ти  мене,  ось  так  покинеш?  Он  курчат  квочка  зігріває,  присипляє,  а  мене  хто  зігріє?
 -Ой,  напевно  на  тебе  вино  подіяло…  ти  себе  чуєш.  Ти  з  ким  себе  порівнюєш.
Скрипнув  диван,  різко  пересіла    на  коліна,  її  теплі  руки  обвивали  його  шию,    
-  Ти  так    пахнеш,  не  бійся  моїх  поцілунків.  Чи  я  тобі  не  подобаюся?
Маринко,  про  це  не  зараз.
-А  чому?  О!Ну  добре,  давай  доп’ємо  вино,  поцілуєш  мене  і  підеш.  
     Він  ледь  стримував  свої  почуття,    вона  пристрасно  цілувала,  притискалася,    
-Подивися  в  мої  очі,  скажи,  що  ти  в  них  бачиш  .
 Його  уста  торкалися  її  уст…солодка  зваба,  мов  захмелілі  від  вина,  поринули  у  гріх,  як  в  теплі  морські,  благодатні  води.
     За  вікном  сіріло…  одягнений,  Сергій,    присівши  на  стілець,  схопився  за  голову  -  Що  ми  накоїли….Марино,  що  ми  накоїли?
     Він  нагодував  хазяйство.  Надворі    розпалив  пічку,  в  баняку  кипіли  лушпайки    бараболі  й  висівки.  Раптово  почув  голос  Марини,
-Ну  ти  молодець,  я  думала  пішов  додому.
Він  підійшов  до  неї,  довгий  солодкий  поцілунок  зняв  напругу.
-Марино,ти  розумієш..
-  Стоп!  Якщо  ти  про  близкість,  я  не  шкодую,  все  нормально,  розслабся.
     Вечірній  дзвінок  від  бабусі    потішив  дівчину.
-У  вас  все  нормально?  Сергій  тобі  допоміг  з  курчатами?  Вони  ж  розбігаються,  потім  пищать  шукають  квочку,  хоча  б  коти  не  переполовинили.
-Все  нормально,  не  хвилюйся.  Ми  зранку  їх  випускаємо  на  зо  дві  години,  а  потім  під  сітку.Так  само  і  ввечері.  А,  як  там  дядько?
-Та  поки  що  тримається,  може  Бог  дасть    видужає.  Ну  добре    тоді  я    після    завтра  приїду.  Скажи  Сергію,  якщо  зможе,  нехай  виїде  на  станцію    до  електрички  на  вісімнадцяту  годину,  я  нею  приїду.
Вдень  Сергій  возився  біля  трактора,  а  ввечері    й  вночі  знову  був  з  нею.
   Перед  Мариною,в  якійсь  мірі,  відчував  провину,  але  ж  в  обох  від  бажання  бути  разом,  горіло  тіло.  Стрімкість  почуттів  переборювала  супротив  думок,  милувалися  один  одним,  насолоджувалися  коханням.
   Минуло  два  тижні….    Лідія  Михайлівна  помітила,  з  якою  насолодою  онучка  їла  кислі  огірки.  -  От  тобі  і  на!  От  безмозгла  баба,  залишила  без  нагляду.  Чого  ж  вона  мовчить?  А  може,  ще  й  сама  не  знає…
     Незабаром  після  цього,  ввечері  Марина  прийшла  з  Сергієм  до  хати,  стара  сиділа  за  відкритим  ноутбуком.
-Що  тато  дзвонив?
-Дзвонив…  та  тебе  ж  не  застанеш.  Вже  надворі  прохолодно,  а  ви  до  пізна  вештаєтеся.
-Сергій  ніби  оправдувався.
-Це  ми    сьогодні,    я  від  завтра,  з  тракторм    на  два  тижні  пропаду  в  полі.
Лідія  Михайлівна  йому  нічого    не  сказала,  звернулася  до  онучки,
-Батько    завтра,  о  чотирнадцятій    годині  буде  дзвонити.
-Гаразд!  Я  до  хвіртки  проведу  Сергія  та  й  піду  спати.
       Через  два  дні  Марина  збирала  валізу,    ніяк  не  могла  зрозуміти,  чому  батько  наполіг,  щоб  вона  приїхала  до  нього.  
 -  Невже  бабуся  дізналася  про  нас?  Але  що  тут  такого?
 Та  вмить,  вже  заперечила  своїй  думці  -  В  неї  інший  погляд  на  життя.  Дівчина  повинна  бути  скромною,  ввічливою,  гордою.  Та  заради  чого?  Хто  знає,  що  відбудеться  завтра,  он  ковід,  недавно  людей  косив  з  ніг.  Час  не  варто  втрачати,  краще  бути  з  тим,  до  кого    серце  лежить,  особливо  коли  молодість    і    почуття.    А  далі,    нехай    вирішує  доля.  Ой,  бабусю,  ти  ж  сама  так  казала,  не  все  від  нас  залежить.  
       Додому  Сергій  повернувся  пізно  ввечері,
-Як    ви  тут…    все  нормально,  які  новини?  З  поля  не  додзвонитися.
Не  умившись,  одягнений,  упав  на  ліжко,
-Ой,  мені  той  диван  і  вагончик,  набрили,  як  гірка  редька.  Досить  твердо  й    після  опівночі  доволі  холодно.  Мам,ти  мене  рано  не  буди,  хай  я  висплюся.
-То  хоч  сполоснися  в  літньому  душі,  я  воду  нагріла.
Піднявшись  з  ліжка,  залпом  випив  кварту  молока,  що  стояло  на  столі,  витерся  рукою,
-Ну  добре,  я  помиюся  і  спати.
 Похмурий  ранок….  край  неба  хмари  віщали  про  дощ.    Напевно  тому,    Сергій  проспав  майже  до  обіду.
Мати,  накриваючи  на  стіл  страви,  голосно  звернулася    до  нього,
-Сину,  а  сину,  може  досить  спати!  Вночі,  що  будеш  робити?
     За  столом  розмови  про  ферму,  про  насіння  пшениці,  про  гусей.  Мати  планувала  їх  порубати  та  приготувати  тушонку.
-Мамо,  я  завтра    їх  порубаю,  попатраю,    я  сьогодні    не  в    кращій  формі.  Щось  трохи  морозить,  може  патиків  малини  запарю  та  вилежуся.  Але  на  пару  хвилин  зайду  до  Марини.
Здивувавшись,  вирячив  очі,
-Ти,  що  не  знаєш  ?  Більше  тижня  минуло,  як  я    автівкою  її    завіз  на  станцію.  Поїхала  твоя  Марина.
Раптово  обличчя  Сергія  побіліло,
-Як  поїхала?  Куди?    У  Вінницю?
-Та…  я  то  толком  не  запитував,  але  коли  сідала  в  автівку,  стара  цілуючи  її,    батькові  привіт  передавала.
   По  хаті,  мов  вітер  залетів,  кроки  вперед,  кроки  назад,  потирав  руки,  розводив  ними,  а  потім,  крутнувшись  до  батька,
-Я  візьму  авто,  мені  треба  в  містечко.
-Що  так    відразу?  Сходи…  все  дізнайся  в  Лідії  Михайлівни,  тоді  вже  вирішиш  що  робити,  як  вона  тобі    дуже  потрібна.Тобі  ж  лише  дев’ятнадцять    років  має  бути,  іще  не  одна  буде  дівчина.
-  Ні,  розумієш,  вона    потрібна,  тільки  вона.  Я,  як  віл  працюю,  не  на  свої  роки,  чому  маю  їх  рахувати.
Мати    трохи  розхвилювалася,  з-за  столу    пересіла  в  крісло.  Як  тільки  Марина  з’явилася,  вона  помітила,  що  син  закохався.  Серед  ночі  бачила  пусте  ліжко  сина,  але  йому    нічого    не  говорила.  Що  то  молодість,  хіба  можна  заборонити    почуття  ?    То  природнє,    в  житті  не  кожен  може  це  відчути.  Тому  й  зараз,  в  розмову  вирішила  не  втручатися.  
-Ну  то  передзвони  до  неї,-  встаючи  з-за  столу,  сказав  батько.  Я  проти  цієї  дівчини  нічого  не  маю,  що  хочеш,  те  й  роби.
     Пізно  ввечері  під  сильним  дощем,  Сергій  повертався  з  містечка.  Його  морозило,  з  чола  стікав  піт  та    він  його  не  помічав.  Зігрівала  думка  -  У  мене    на  руках  закордонний  паспорт,  якщо  туди  поїхала,    думаю  питання  з  грішми  я  владнаю.  Але  чому  навіть  записки  не  залишила?  І  бабця  ніби  знає  якусь  таємницю,  мовчить,    лише  важко  переводить  подих,  що  трапилося?
 За  вікном  горобинна  ніч….  він    у  ліжку,  лежав    з  відкритими  очима,  думок,  як  вороху.  Тож    пізно  ввечері  не  насмілився  піти  до  Лідії  Михайлвни,  вирішив  незручно.  Тепер  себе    умовляв  –  Завтра  зранку  піду,  завтра  дізнаюся  адресу.
     Минув  тиждень….    Марина  стояла  біля  вікна,  дивилася  на  перехожих,  які  проходили  по  алеї.  На    голому  дереві  помітила    єдиний    багровий  листок,  з    ним  загравав  вітер,  врешті  той  піддався  йому  і  вже  повільно  летів.  Та  вітер    підносив  його  догори,  потім  знову,  листок  летів  донизу.
   Думки  ятрили  душу  -  Ось  так  і    я    мала  стремління  літати,  літала,  а  тепер  опинилася  тут.    Від  злетів,  стрімких  почуттів,  під  серцем  ношу  подарунок.  За  нього  несу  відповідальність,  маю  зберегти  його,  бо  це  плід  нашого  кохання.  Не  знаю  здогадається  він  чи  ні,  чому  я  тут  і  надовго.  Бабуся  пообіцяла  мовчати.  Може  колись,  ми  повернемося  в    Україну  і  я  познайомлю  його  з    нашим    чадом.  Хто  б  це  не  був  дівчинка,  чи  хлопчик  та  знатиме,  що  в  нього  є  тато,  якого  я    все  життя  буду  кохати.
Раптовий  дзвінок  у  двері    відволік  від  думок.
Накинувши  на  плечі  пухову  шаль,  заглянула    в  двірне    вічко.  Від  здивування  вирвалося  з  уст,
 –Не  зрозуміла!
 Примружила  очі,  тихо,  -Чи  хтось  схожий?
У  голові    плутанина  думок  -  Ні  не  може  бути!  Цікаво,  це    хто,  тільки  хотіла  запитати,  як  почула  голос  Сергія,
-Маринко,  це  я  приїхав.  Відчини  будь  ласка,    я  відчуваю  ти  тут,  за  дверима,  нам  треба  поговорити.
         Пухова  шаль  упала  на  підлогу,  солодкий  дотик  уст,  обійми.  Букет  білих  троянд,  що  їй  вручив,  впустила,  вони  прикрасили  дорогу    злету    для  щирих,    взаємних    почуттів.
Від  щастя  її  голос  тихий,  як  нічна  течія  річки,
 -Я  тебе  нікуди  не  відпущу.
Яке  то  щастя  почути  від  неї  ці  слова.  Тонучи  очима  в    синяві  її  очей,  обома  руками  пригорнув  до  себе,
 -А  я  й  приїхав  назавжди.
В  її  очах  щасливий  блиск  сліз,  стрімкість  ніжних,  теплих  почуттів,
-Сонце  моє,  ми  будемо  щасливі!

                                                                                                                                                                   2021р
                                                                                                                                                         Відредаговано    о  13.20.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002573
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

Безкарність

Мерзенні  руки  запустили
Ракетний  град  і  дронів  дощ,
І  крики,  плач  безмежних  площ
Від  горя  та  від  божевілля
Рашистських  покидьків  шалених,
В  яких  пуста  душа  марнот
Бездумності  віків  цейтнот,
Гріховності  прокази,  лепри.
Невже  ти,  світе,  в  летаргії?
Нечутний  милосердя  пульс,
Бо  не  торкнувсь  ракетний  пуск?
Породжує  безкарність  дії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002415
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 08.01.2024

Світлана Себастіані

Дощ

Дощ  носить  хмару  замість  капелюха
і  розпускає  коси  до  землі,
осінні  пісеньки  йому  над  вухом
курликають  журливі  журавлі.
Він  шле  поетам  з  вересневим  вітром
свої  багряно-золоті  листи,
навшпиньках  пробирається  між  віттям  –
і  шатами  шовково  шелестить.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960117
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 08.01.2024

Катерина Собова

Дозвiлля хлопчика

Мама    з    татом    говорила,
Кудись    поспішала,
П’ятирічного    Кирила
Вмила,    зачесала.

-Я    відлучуся,    синочку,
Десь    на    три    години,
Відвідаю    перукарню
І    ряд    магазинів.

За    тобою    наглядати
В    цей    час    буде    тато,
Можеш    пазлики    складати,
З    нянею    гуляти.

З    нянею    цікаво    гратись,
Не    захочеш    спати.
Що    ти    вибереш:    ховатись,
Чи    казки    читати?

-Та    у    мене    варіантів
Не    так    вже    й    багато,
Бо    залежить    все    від    того,    
Що    вибере    тато.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002410
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 08.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ТИ НЕ ВПАДЕШ НА ПОЛІ БОЮ

Якщо  впадеш  ти  на  чужому  полі,
Прийдуть  з  України  верби  і  тополі.
          Василь   Симоненко

----------------------------------
Ти  не  впадеш  на  полі  бою,
Тебе  врятують  ті  думки,
Що  ти  повернешся  додому,
Тебе  чекають  там  батьки.

Тебе    там  жде  уся  родина:
Дружина,  дочки  і  сини,
Та  ти  воюєш  за  Вкраїну,
Ти  на  проклятій  цій  війні.

Тобі  там  важко,  дуже  -  знають,
Ця  доля  випала  тобі.
Ти  -   вірний  син,  тебе  чекають,
І  вдень  виглядують,  й  вночі.

Раз-по-раз  дивляться  на  шлях,
Яким  прийдеш  до  свого  додому.
Ти  прилетиш,  неначе  птах,
Щоб  припинить  чекання  втому.

Ця  надважка  у  тебе  справа:
Країну  рідну  боронить.
Хай  згине  ця  ворожа  зграя,
Ти  -  переможеш!  Тобі  -  жить!

Поглянь  -  он  небо  над  тобою,
Давно  змінило  синій  колір.
Та  ми  всі  вірим  тобі,  Воїн...
Фарбує  сонце    новий  обрій.

Як  буде  важко  -  не  здавайся,
Ця  перемога  -  над  усе.
Відважним  завжди  залишайся,
Таких,  як  ти  -  нема  ніде!

 СЛАВА  ГЕРОЯМ  УКРАЇНИ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002436
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 08.01.2024

Н-А-Д-І-Я

КОЛИСКОВА ДЛЯ МАТУСІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kytxZ_LZUq0
[/youtube]

Сідає  сонце  на  спочинок,
На  зміну  дню  приходить  вечір.
Зима  накидала  сніжинок,
Яка  це  радість  для  малечі!

Та  сон  тупцює  від  вікном,
Уже  втомились  малі  ніжки.
Сніжинок  чути  передзвін,
А  сон  прийшов  уже   з  незвідки.

Маленька  доня  уже  в  ліжку,
Як  янголятко,  та  не  спить.
Так  любить  мамині  всі  казки...
Нехай  маленькій  пощастить!

А  мама,  зморена  за  день,
Тихенько  поряд  задрімала,
На  жаль,  не  чула  тих  пісень:
Маленька  дівчинка  співала.

Вона  співала  колискову
Своїй  матусеньці  рідненькій.
І  вимовляла  кожне  слово...
Солодко  спалось  рідній  неньці..

Спи,  моя  матуся,  ти  -  моя  рідненька,
Пісню  чула  нічна,  тихо  теж  дрімала
Дівчинка  маленька  теж  вже  засинала..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002359
дата надходження 05.01.2024
дата закладки 05.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Любов до краплинки

А  ти  так  чекала,  благала-благала,
Краєчком  хустинки  сльозу  витирала,
Ховаючи  розпач  між  вітами  вишні
Лиш  чулися  звуки  тендітні  у  тиші.

А  ти  так  чекала  хвилину  єдину,
Свою  найдорожчу,  найкращу  дитину,
Любов  до  краплинки  усю  віддавала
І  сльози  любов'ю  завжди  витирала.

Як  можеш  любити,  скажи  любе  серце?
А  сили  черпаєш,  рідненьке,  ти  де  це?
Збагнути  не  можу,  спитаю  в  природи,
Вона  допоможе,  хіба  ж  будеш  проти?

Затихла  природа,  задумалась  трохи;
Та  як  не  любити  найкращі  пороги,
І  рідну  кровинку  та  як  не  зігріти?
Без  цього,  повірте,  лиш  серцю  хворіти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002263
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 05.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ОБЕРЕЖНО - МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XeH93zEsg0o
[/youtube]
А  дні  ідуть,  неначе  чередою,
Все  ближе  й  ближче  до  весни.
До  неї  дотягнутися  рукою,
А  поки  що,  у  мріях  ще  іти.

І  вірить,  що  зима  ця  не  надовго,
Морози  і  завії  всі  пройдуть.
А  мрії  подолати  усе  в  змозі,
Стежками,  що  омріяні  ведуть.

Літають  мрії  ніжні,  легкокрилі,
Ніколи  не  залишать  наодинці.
Вони  багато  мають  в  собі  сили,
Живуть  у  кожній  з  нас  клітинці.

Лише  повірити  у  них  старайтесь,
Тримайте  міцно  у  своїх  серцях.
Хіба  щасливий,  хто  за  щастям  гнався?
Він  більше  нагадає  нам  невдах.

Омріяне  -  щасливе  це  кохання,
Що  має  дужі  крила,  ніби  птах,
Немов  би  загадкова    зірка  рання,
Його  людьми  оспівано  в  піснях

Не  бавтеся  з  коханням,що  на  осліп
Колись  подарувала  вам  судьба.
Ці  почуття  пройдуть  з  життя  поволі,
І  відійдуть  без  сліз  у  забуття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002289
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024

Наталі Косенко - Пурик

Очі (від імені чоловіка)

Я  у  вічі  загляну  твої,
А  у  них  глибина-глибина,
Як  на  всій  неймовірній  землі
Відобразилась  ніжна  краса.

Дивний  гай  і  квітучі  сади,
Там  частиночка  кожна  жива
І  тендітність  краплинки  роси
Убирає  зелена  трава.

Бачу  в  них  і  проміння  земне,
І  чарівні,  мов  світ  небеса,
Неповторність  все  кличе  мене
Де  сховалася  ніжна  краса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002098
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024

Ніна Незламна

Під час війни

Оце  ж  треба…
Це  на  стільки,    можна  себе  любити?
Щоби  фото,  де  треба    і  ні  пхати,
Сам  спромігся,  свою  працю  цінити,
А  на  інших,  чомусь  просто  начхати.

       Так,  ми  всі  різні….
Та  де  ж    повага?  Занадто  пихатий?!
Не  важливо,  поет  жінка,  чоловік,
За  кордоном,    вже  спустошена  хата,
Що  війна,не  журиться,  байдужий,  втік.

           Але  ж  спроможний….
 Вірш  писати,  час  маєш  й    натхнення,
Про  що  пишеш,  ти  критикуєш  владу?
Тобі  втішна  ця  гіркість  сьогодення?
Тож  не  тут,  через  що  пішов  на  зраду?

     Чи  маєш  ваду….
 Не  любив,  можливо  свою  країну?
Гай  під  сонцем,  де  ненька  плекала,
Як  зміг  кинуть,  у  важку  годину?
Пригадай,  колискову  співала.

   Чи  задумаєшся….
Але  зрадив,  не  один  родину,
Від  війни  тікав,  аж  підошов  блиск,
І  при  втечі,  забув  про  дитину,  
Та  дружину,  що  лишилась  на  риск,
Бо  єдину  любитьУкраїну!

                   Важко  сприйняти….
Таких  є,  шкода  багато  щодня  ,
 Й  досі  мріють  покинуть  країну,
 Із  себе  корчить  чистим  цуценям,
Щоби  робкість  сховать  попідтинню.

             Не  вгомониться…
             Своє  фото,    виставля  повсюди,
Є  нагода,  в  журнали  на  конкурс,
Знов  подасть,  не  боячись  осуди,
Хоч  й  живеться  не  завжди  без  дайперс.

           У  роздумах…
Чи  повернеться,  все  ж  на  Батьківщину?
 Реторичне  питання,  мабуть  ні,
Жаль  ніколи  не  визна  провину,
Бо  давно,    вклякла  совість  у  лайні.
           Так  буває….
Але    з  часом,  та    гордість  минеться,
Як  не  м’яко,  стелять  без  соломи,
Здатний  впасти,  аж  серце  зстріпнеться,
На  чужИні,    не  позбутись  утоми,
Де  родився,  там  краще  живеться.

               І  хоча  ти….
                       Маєш  гроші,  хитрість  -відчув  здібність,
Волонтерити  б  нехай  спромігся,
Жаль  не  в  змозі    спинить  емоційність,
Тут  лукавість  вершить  –  ждіть,  розбігся!
Вмить  й  на  доленьку  вже  пожалівся,
Тож  виправдать,  якось  себе  потрібно.

     Болить  душа….
Це  війна,  дехто  змушений  втекти,
Щоб  на  миті  продовжити  життя,
Й  Україну  навіки  зберегти,
Згодом  вернуться,  бачить  майбуття.

Любов  до  землі…
І  всякчас  цінять  знання  пращурів,
Й  дух  козацький,  тіла  відчувають,
Відбудують  заради  правнуків,
Життя  кращим  стане,  точно  знають!

                                                                           26.12.2023р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001724
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 02.01.2024

Н-А-Д-І-Я

ЖИТЄЄВА КНИГА НА СТОЛІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7hJ0aAEGGs8[/youtube]


Життєва  книга  на  столі,
Відкрию  новий  я  листок.
Роки  прожиті  там  мої,
В  життя  дарований  квиток.

Не  раз  гортала  сторінки,
Падіння  й  злети  між  рядками.
А  як  хотілось  обійти,
Що  не  вдавалося  часами!

Сльоза  розмита  на  папері...
Чому  ж  так  плакала  душа?
Та  сльози  ті  були  даремні,
А  так  примусили  страждать.

Хіба  згадаєш  все  прожите?
Були  причини  різні  сліз.
Та  час  суворий    є  учитель,
Життям  важким  все  далі  вів...

Ось  новий  рік  -  нова  сторінка,
Ніщо  не  взнаєш  наперед.
Що  доля  витне,  ця  злодійка,
Для  мене  поки  що  секрет...



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002113
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 02.01.2024

Валентина Ланевич

Білий сніг

       Білий,  лапатий  сніг,  повільно,  ледь  погойдуючись  від  подиху  легенького  вітру,  що  вирішив,  певно,  і  собі  насолодитись  спогляданням  срібнокрилих  сніжинок,  падав  на  промоклу  від  нещодавнього  дощу  землю,  поступово  вкриваючи  собою  весь  довкіл.
       Чутливо-ніжні  сніжинки  чіплялись  за  крони  дерев,  паркани,  дахи  будинків,  зникали  у  сизих  клубках  диму,  що  вився  із  димарів,  обсідали  собою  лінію  електропередач,  обліплювали  придорожні  пологі  схили    та  низини,  закриваючи  даль  молочним  серпанком.
       Здавалось,  що  сніг,  хоче  закрити  собою,  вибілити  усі  земні  рани,  біль  від  котрих  витав  у  повітрі,  бо  надто  багато  горя,  сліз  та  відчаю  вже  випало  на  людські  долі.  Прикрити,  затулити  світ  від  ненависті,  пожадливості  та  нечуваних  донині  звірств,  звірів  у  людській  подобі.  
       Якось,  з  особливим  трепетом,  сніг  вкривав  молоденькі  вишні,  що,  обійнявшись  віттям,  зростали  одиноко,  окремо  від  інших,  та,  попри  свою  уроджену  тендітність,  мали  гнучкість  та  стійкість,    інакше  ж  і  бути  не  може,  якщо,  не  зважаючи  на  усі  зимові  злигодні,  хочеш  вижити,  щоб  розвитись  весною,  забуяти  пишним  та  ніжним  ліловим  цвітом.  Вишні  стали  для  нього  уособленням  чистоти,  уособленням  надії  та  віри  на  краще  завтра,  завтра,  сплетене  із  теплого  сонячного  проміння,  любові,  миру  та  добра.

02.01.24
світлина:  Валентина  Ланевич  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002156
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 02.01.2024

Рясна Морва

Вчись у них

Народ  -  великий  майстер  слова,
Володар  всіх  його  скарбів,
Ним  мови  зіткана  основа
Для  поколінь  усіх  віків.

Він  творить  диво  тіні  й  світла,
Словесний  лад  і  звуків  грім,
В  нім  -  зірка  вічності  розквітла,
Життя  поезії  у  нім.

Народ  -  співець,  солдат  упертий,
І  в  безіменності  своїй
На  світі  він  лише  безсмертний,
З  ним  жить  одним  життям  умій.

У  безіменних  квіти  дивні
Вплітать  у  рідну  мову  вчись.
Мистецтво  їх  не  знає  рівні,
Красу  ж  цінити  вміє  скрізь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001209
дата надходження 20.12.2023
дата закладки 02.01.2024

Світлая (Світлана Пирогова)

А українці - найвродливіший народ

А  українці  -  найвродливіший  народ
Душею  доброю,  широкою,  як  поле,
В  якому  цінності  людські  та  волі  код,
Любов  до  матері-землі,  до  дивослова.

А  скільки  лихоліть  душа  пройшла  оця,
Свавілля  царське  і  Гулаг,  голодомори.
Виборювала  правду,  щастя  від  Творця,
Хоч  пролилось  немало  з  неї  крові.

За  Незалежність  досі  йде  страшна  війна
За  рідний  дім,  за  батька,  сина,  доньку,  матір,
Бо  Україна  в  кожного  бійця  одна.
Розірвуть,  вірмо,  ЗСУ  отой  ворожий  ятір.

То  ж  українці  -  найвродливіший  народ,
Що  прагне  миру,  праці  та  навік  свободи.
У  єдності  вся  нація  проти  заброд,
Бо  українець  -  справжній  на  землі  господар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002141
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 02.01.2024

Chara Vinna

Тепло любови

Хапаю  сонце
 за  руде  волосся:
 -  Обвий  теплом
 всесильної  любови,  
щоб  у  клітини  
хвилями  влилося
і  розбудило  
птаху  пурпурову.

Безсилі  крила  
струсять  порох  смутку,
і  повінь  
стугонітиме  у  б'ючках
аж  поки  вщент  
не  заполонить  пустку
чуттям  жаданим:  
ніжним  і  палючим...

Аж  поки  із  очей  
не  бризне  cміхом,  
що  зерням  проросте  
у  кожнім  стрічнім.
Світило!  
пий  з  моїх  обіймів
втіху
у  дні  журби  
та  у  часи  сейсмічні.  

Chara  Vinna

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001495
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Веселенька Дачниця

З Новим 2024 роком !

                                                                         
 
                                                           З  -  апрягайте,  хлопці,  коні
                                                                     Усі,  що  є  –  стальнії  !
                                                                     Вільним  духом  заряджайтесь,
                                                                     Щоб  збулися  надії  !

Н  -  е  мовчіть  і  не  ховайте                                              Р  –  уки  впевнено  тримайте
         Свої  яскраві  почуття,                                                            Мітлу  та  лопату,
         Бо  все  мине,  як  зорепад…                                      Щоб  ноги  не  сунув  ворог
         Таке  життя,  таке  життя.                                                      В  нашу  землю  й  хату  !

О  -  собливі    привітання                                                    О  –  бнімашки,  поцілунки,
         Нашим  усім    ЗАХИСНИКАМ!                            Хай  зігрівають  ВАС  !!!
         Здоров'я  кріпкого,  щастя,                                                У  Новий  високосний  рік,  
         Війні  –  кінця,  миру  всім  нам  !                      У  мирний,  добрий  час  !  

В  -  асиль  і  Меланка  -                                                            К  –  оли  засяє  зірка  ясна
         Здійснять  хай  забаганки!                                                  У  новорічну  ніч,
         Рік  Дракона  над  усе  -                                                            Хай  буде  затишно  і  тепло
         Мир  і  спокій  принесе  !                                                          Від  радісних  облич  !

И  -  ч,  як  снігом  замело!                                                    О,    Народе!  Твоя  сила  
         Мов  скатерка  до  обіду…                                      В  єдності  та  волі  !
         Й  ворогів  так  заметемо  -                                                  Ще  розквітне  Україна,
         Не  залишиться  і  сліду!                                                        Як  жито  у  полі  !

М  -  и  разом  -  незборима  сила!                                М  -  ИРУ,  злагоди  і  щастя
         У  важку  хвилину  -                                                      У  прийдешнім  році  !
         Бережімо  Україну                                                                        Дідусям,  мамам,  бабусям,
         І  кожну  родину!                                                                            Батькам,  синам,  доцям  !

                                                                                                                                                   В.  Ф.  -  30.  12.  2023    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002052
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Катерина Собова

Мемуари

Академік    Рабінович
(Із    дружиною    гуляли),
Із    професором    зустрівся  –
Колись    разом    працювали.

Пригадали    семінари,
Свої    праці    наукові,
Як    усі    студентські    пари
Присвятили    рідній    мові.

-Я,-    сказав    професор    гордо,-
Пишу    зараз    мемуари:
Все    правдиво    до    подробиць    -
Не    літаю    десь    за    хмари.

Академік    враз    засяяв:
-Це    прекрасно!    Всі    ми    знали,
Що    талант    ваш    не    зів’яне!
Вже    багато    написали?

Чи    дійшли    до    того    місця,
Коли    вийшли    на    роботу,
І    сто    доларів    у    мене
Ви    позичили    в    суботу?

Тут    детально    зупиніться:
З    ювілеєм    це    співпало,
Всіх      хотіли    напоїти    -
А    грошей    не    вистачало.

А    я,    добрий    Рабінович,
Признаюсь,    зробив    це    здуру:
Не    подумав    і    позичив
Дорогу    таки    купюру.

В    мемуарах    все    важливо:
Різні    зустрічі    і    дати,
То    ж    помітьте:    мені    суму
Із    відсотками    віддати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001725
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Ніна Незламна

Ой, щедрівочка… ( дит)

Ой,  щедрівочка,  щедрівка,
Під  вікном  співа  дитинка,

Із  Маланкою  шановні!
Гаманці,щоб  були  повні!

Та  й  послухайте  співанку,
Дай  Бог  миру  і  до  ранку,

Ми  зустрінем  Василечка,
Й  Водосвяття  недалечко,

Хай  придасть  усім  здоров’я!
Пора  зимна  та  й    казкова!

Прикраша  рідну  землицю!
Несе  щастя  у  світлицю!

Новий  рік  благословляє!
Україну  прославляє!

 31.12.2023р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002024
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

A.Kar-Te

а вишнева гілочка…

А  вишнева  гілочка
Та  й  причепурилася  -  
Перша  біла  квіточка
В  божий  світ  відкрилася...

Первістком  відкрилася,
А  за  нею  друга  
Та  й  не  забарилася...
Відлітай-но,  туга.

Відлітай  із  серденька...
Подивіться,  люди  -
Розквітає  земленька.
Все  в  нас  добре  буде.


(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001718
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Світлана Себастіані

Про культуру спілкування. 18+

«В  спір,  тамуючи  відразу,
тут  вступаю  з  опонентом.
Називаю  Вас  одразу
рагулем  та  імпотентом!
Мої  вірші  –  чоткі  й  стильні.
То  душі  моєї  перли!..
Нащо  в  коменті  дебільнім
Ви  на  них  ото  поперли
й  привселюдно  написали,
явно  мріючи  про  сварку,
що  вони  Вам  нагадали
про  якусь  там  Ф.Петрарку?!
Про  Петрарку  Вашу  кляту
я  й  не  чула,  слава  Богу,
тож  ні  граму  плагіату
не  було  із  мого  боку!
Ви,  патякало  скажене,
перейшли  всі  межі  й  норми:
рими,  бач,  слабкі  у  мене,
та  проте  «цікаві  форми»!
Ич,  підїхав,  красний  витязь!..
Заберіть-но  хтиві  лапи  –
мої  форми  Вам  не  світять,
безсоромний  ласий  цапе.
Геть,  опудало  розпусне,
йдіть  варнякайте  дружині  –
най  качулкою  Вам  лусне
по  рогатій  Вашій  дині!
Та  у  безумі  зухвалім
не  спинити  Вас,  макаку:
«Ваш  рефрен,  –  вели  Ви  далі,  –
нагадав  мені…  [i]Кікаку[/i].»
Ви  об’їлися  квасолі,
га?..  Падлюко  Ви  остання!..
Не  навчили,  трясця,  в  школі
Вас  культури  спілкування?!
Щур,  горила  голомоза,
тхір  вонючий,  кнур,  собака!
Тичу  дулю  Вам  під  носа
і  показую  Вам  ф@ка.
Ваше  місце  –  серпентарій!
Я  б  Вас  кинула  за  ґрати!
На  сусідньому  гектарі
я  б  не  сіла  з  Вами  !
Не  сподобались  Вам,  чорте,
мої  рими  дієслівні?!
Значить  серце  Ваше  чорне
і  думки  у  Вас  противні.
Щоб  Вас  мухи  обліпили,
щоб  Ви  вклякли,  щоб  Ви  всохли,
язика  щоб  прикусили,
отруїлися  і  здохли!!!

Із  повагою  (якої
Ви  не  варті,  шкуро  ница)  –
підпис  власною  рукою:
[i]Сонцесяйна  Ангеліца[/i]».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001548
дата надходження 24.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Ольга Калина

За все дякую Богу

Я  дякую  Богу  за  те,  що  живою
Завершую  нинішній  рік  -  
Життєва  стежина  була  нелегкою,  
Та  я  прожила  до  цих  пір;  
За  кожен  вдих-видих,  за  кроки  несмілі,
За  те,  що  сміюсь  та  реву,
За  радість,  що  мала  та  болі  у  тілі,    
За  зболену  душу  мою;  
За  сонце  тепленьке,  повітря,  що  дишу,  
Родину,  що  маю,  сім'ю;
І  саме  для  серця  мого  головніше,
Це  -  за  Україну  мою.
Я  дякую  Богу  за  нашу  незламність,  
За  мужність  бійців  ЗСУ,
За  їх  витривалість,  бо  маєм  натомість,
Між  всіх,  ідентичність  свою.  
Я  дякую  Богу,що  Він  дає  сили,  
Триматися  в  страшній  війні,  
Не  впасти  й  зігнутись,  не  втратити  віри  -  
Бог  поряд  завжди  в  боротьбі.  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002023
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Любов Іванова

З НОВИМ 2024 РОКОМ !

[b][color="#048206"]
Так  хочеться  в  мирі  чекати  наближення  свята
І  мати  доволі  надій  і  великих  бажань.
Та  найзаповітніша  є  у  нас  мрія  крилата
БлизькА  ПЕРЕМОГА  –  найбільше  зі  всіх  сподівань.

Щоб  несли  нарешті  нам  спокій    і  радість  світанки  ,
У  кожну  родину  -  підтримку  і  щиру  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  й  любі  забаганки
І  дзвони  лунали  з  усіх  українських  церков.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля  одягає  яснА  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  Україну  рідненьку    Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай    всім  буде  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002028
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023

Любов Вишневецька

Тихий вечiр

Тихий  вечір  йде  в  садочок...
Посміхнусь,  як  кобзарю:
-  Я  плету  тобі  віночок!..
Хай  заквітчує  зорю...

Тінь  лягла  попід  забором...
заховала  солод  грон...
У  безкрайнії  простори
лине  спокій...  лине  сон...

Місяць  світ  вгортав  у  хустку!..
Срібло  сипав  навкруги...
Я  з  промінчиком  пелюстку
піднімаю  догори!..

По  м’якій  траві  стежини
доля  стелиться  моя...
-  Раптом  там,  де  кущ  ожини...
спів  розлився  солов’я!

Зупиняє  миттю  подих!
Зупиняє  серця  стук...
З  ним  так  часто  щастя  ходить...
Нагадав  про  біль  розлук...

Вечір  влігся  у  садочку...
чув  бажань  моїх  слова...
-  Розповім,  як  в  холодочку...
милий  ніжно  цілував...

                                                               23.12.2023  г.

Фото  з  інету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001444
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023

Зелений Гай

Мій котик читає

́Прийшов  я  додому.  І  що  там  побачив?
Що  кіт  🐈  мій  домашній  таки  не  ледачий.
Сидить  перед  книжкою,  що  я  читав
І  видно,  що  в  ній  сторінки  він  гортав.

Мій  котик  читає.  Мій  котик  читає!
Бо  знає  всі  букви,  всі  звуки  він  знає.
Він  поруч  щоразу  зі  мною  сидів  
Коли  у  букварику  букви  я  вчив.

Розумний  котисько  від  вух  до  хвоста  
Для  нього  ця  грамота  також  проста.
І  книжку  цю  першим,  мабуть,  прочитає,
Бо  вільного  часу  достатньо  він  має.

Читатиму  також  у  вільні  хвилини
Пригоди,  фантастику  всю  —    безупинно.
Якщо  вже  читають  пухнасті  коти
У  цій  справі  мушу  попереду  йти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001388
дата надходження 22.12.2023
дата закладки 23.12.2023

Крилата (Любов Пікас)

Юрко й Оля (небилиця)

- Де  ти,  Олю  пропадала?  –  
Запитав  Юрко  дружину.
- У  ставку  міському  рвала
Я  малину  та  ожину.
- Де  ж  вона  тоді?    У  хаті  
Ані  ягідки  немає.
- З’їв  її  дідусь  Кіндратій,  
Що    в  Канаді  проживає.
- Прилетів  на  хмарці  звідти?
- Ні,  на  оленях  примчався.
А  ти  де  був?
- Робив  звіти.
- І  про  що?
- Ой,  не  питайся!
- Розкажи.
- Про  урожайність
Висаджених  груш  на  хмарах.
- І  висока?
- Надзвичайно!
- Де  ж  ті  груші?
- На  базарах.  
(  за  сім  хвилин  складено  :)  )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001090
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 23.12.2023

Світлая (Світлана Пирогова)

Експрес зимовий наближається до свята (квартон)

Експрес  зимовий  наближається  до  свята.
Сніжинки  стелять  срібні  килими.
Летять,  летять  небесні  білі  янголята,
Листають  книгу  щедрої  зими.

І  мариться  пресвітлий  дух  Різдва.
Експрес  зимовий  наближається  до  свята.
В  м'яких  перинах  спить  крихка  трава,
Довкола  множаться  дива  сніжку  -  зернята.

Ліхтарики  яскраві,  голоси  завзяті,
Чарує  білизна  стерильна  час.
Експрес  зимовий  наближається  до  свята.
Про  першу  зірку  ми  почуєм  глас.

Мережить  візерунками  мороз,
Казкова  зимонька,  і  пахощів  багато.
І  мерехтить  на  гіллі  віртуоз,
Експрес  зимовий  наближається  до  свята.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001458
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023

Chara Vinna

Без тебе

Задихав  ранок  теплим  плесом  чаю,  
Атласний  спокій  парою  поплив.  
Чаїнкою  ув  обшир  той  пірнаю,  
Ловлю  у  чашці  терпкість  диких  слив.  

Усе  земне  на  березі  нічному
Лишила...  гайда  в  бурштиновий  рай,  
Із  серця  виполіскую  оскому,  
Чуттям  недужим  я  кажу  :"Харам".

"Гладінь  сердечну  рушить  не  дозволю",  -  
Непевний  шепіт  крапає  із  вуст.  
На  бережині  стримуючу  льолю
Порвала...  уярмила  геть  мій  глузд.

Стальні  круги  в  напої  множить  ложка,  
Напружує  метал,  мов  тятиву.  
Мелясом  липну,    хоч  би  й  не  колошкав
Цю  воду,  бо  без  тебе  не  живу!

Chara  Vinna